Березень 2019 March 2019 ВеликИй ПістПоспішайте робити добро...

Березень 2019 March 2019

ВеликИй Піст

Українська Православна Церква св. Апостола Андрія Первозванного

Ukrainian Orthodox Church of St. Andrew the Apostle 1630 Dupont Street, Toronto, Ontario M6P 3S7

о. Василь Федів Fr. Vasyl Fediv (647) 335-4395

Церковна канцелярія Church Office (416) 766-7511

www.standrewuoc.ca [email protected]

о. Юрій Гнатів – емерит Fr. George Hnatiw – emeritus

Вітаємо вас у церкві св. Андрія Первозванного, яка є частиною східньої єпархії Української Православної Церкви Канади. Наша парафія об’єднує вірних різноманітного походження, як тих що уроджені в Канаді, так і тих, що прибули з України. Ми запрошуємо всіх приєднатися до нашої парафіяльної родини і бути учасниками літургічного та громадського життя церкви.

Богослуження відбуваються кожної неділі та в святкові дні, як показує розклад у цьому бюлетені. Для особливих служб (вінчання, хрещення, похорони, освячення дому і т.п.), просимо звертатись до о. Василя або в церковну канцелярію.

Замовлення молитви за живих чи покійних під час літургії можна зробити при вході у церкву, де продаються свічки.

Нагадуємо тим, що бажають прийняти Святе Причастя, про необхідність приготувати себе постом і сповіддю (немовлята та діти до 7-ми років причащаються без посту або сповіді). Чин сповіді звершується перед початком кожної літургії.

Церковна заля є до винайму. Будь ласка звертайтесь у церковну канцелярію.

Автопарк знаходиться недалеко на північ від церкви, біля публічної школи на Edwin Avenue.

Welcome to St. Andrew’s Ukrainian Orthodox Church, which is part of the Eastern Eparchy of the Ukrainian Orthodox Church of Canada. Our parish unites faithful from a wide variety of backgrounds, both those born in Ukraine and in Canada. We invite everyone to join our parish family, and to take part in our rich liturgical and community life.

Divine services are celebrated every Sunday and feast day, as shown on the schedule in this newsletter. For special observances (baptisms, weddings, funerals, house blessings, etc.), please contact Fr. Vasyl directly or inquire at the church office.

Requests for prayers for the living or the departed during the liturgy may be submitted at the front of the church, where candles are sold.

In accordance with Orthodox practice, those wishing to participate in Holy Communion must prepare themselves through fasting and confession (except infants and children under age 7). Confession is offered prior to the start of every liturgy.

The church hall is available for rent. Please inquire at the church office.

There is extra parking immediately north of the church, at the public school on Edwin Avenue.

mailto:[email protected]

Cлово після канону

св. преп. Андрія Критського

Щиро вітаю вас із сьогоднішньою нашою молитвою – це направду

величезний дарунок Господній для кожного з нас. Часто ми зітхаємо,

що не можна повернути час і не можна витерти з нашого життя тих

помилок, які ми все-таки зробили. Як було б добре, якби ми мали

можливість почати своє “невдале” життя спочатку, з чистого листка.

Звичайно, невіруючим людям чи безбожникам, тим, хто свідомо

відкинув від себе та свого життя Бога – таке неможливо. Натомість для

християн, а саме для православних християн, сьогоднішнє богослужіння

– це величезна духовна радість та втіха, тому, що знову ми можемо

прийти в обійми люблячого Творця, знову можемо читати ці натхненні

молитви, знову можемо відкрити своє серце для Нього та просити про

прощення безлічі провин. Тут ми знову отримуємо шанс на нове життя!

Дуже часто люди вважають головною метою постових

богослужінь, а зокрема і покаянного канону св. Андрія, приборкання

тіла. Іноді вони навіть хваляться іншим, що відвідують такі служби, де

потрібно робити велику кількість земних поклонів – ще й по кілька

сотень. Але цим не потрібно пишатися, бо в православних

богослужіннях, навіть у каноні святого та преподобного Андрія,

звершені поклони – це зовсім не головне. Якби Господь цінував наші

поклони більше за покаяння, то привів би нас не до храму, а наприклад,

у спортзал. Натомість Христос хоче, щоб ми разом із цим схилянням

колін, разом із цими поклонами ми схиляли ще свої сердечні коліна –

каялися перед Богом і прагнули не повторювати старих гріхів.

Нинішній день – це унікальний час для покаяння. Унікальний для

того, щоб відкрити своє серце для Бога, дозволити Йому увійти та

очистити нас. Триває Великий піст, який так названо зовсім не через

велику кількість його днів. Нагадаю, що й Різдвяний піст має таку саму

тривалість. Цей піст названо “Великим” через неймовірне значення для

душі кожного з нас. Цей час – унікальна нагода кожному стати таким,

якими нас хоче бачити Бог, але якими ми поки-що не є. Почати життя

спочатку можливо кожному з нас, бо

Господь нам дарує це. Для цього Він не

лише залишив нам таїнство Покаяння,

але й за кожнім богослужінням

нагадує, що Він любить нас завжди, і

завжди чекає на наше виправлення.

Власне, саме для того і був

подарований нам цей піст, щоб ми

подумали про те, чого ми вже

досягнули в цьому житті, як далеко

зайшли.

Минув рік, два, три. Що змінилося за

цей час? Чи став я більш люблячим і добрішим? Чи збільшилась у мене

кількість друзів? Чи існують люди, які вважають мене хорошою

людиною, чи це лише я сам про себе так думаю? Чи є хоч щось, за що

мене можна похвалити? Чи не залишилися, не приведи Господи, такі

люди, з якими я ще не перепросився на Прощену неділю? А може ще є

люди на яких я тримаю жаль, а бо ті, які тримають його на мене?

Я щиро дякую всім вам за те, що знайшли сьогодні час та

можливість помолитися разом із нами. Ще раз скажу, що це величезний

дарунок від Господа. Ми звикли вважати за свято лише урочисті та

радісні події. Але святом з церковного погляду є кожен святий момент

чи свята – присвячена Богу подія. Якщо серцевиною всього

православного богослужіння є відправа Божественної літургії, а

передусім Великодньої літургії, так само й наше приготування до цього

таїнства є не менш важливим. Якщо ми нині не будемо помічати цих

богослужінь, не будемо ревно молитися та використовувати кожну

нагоду зустрітися з Христом, тоді й свята Пасха для нас буде полягати

лише в тому, що ми зможемо собі дозволити без докорів сумління їсти

ковбасу та яйця.

прот. Євген Заплетнюк

Молитва, піст і милостиня – правила Великого посту

Ми часто чуємо і говоримо про Великий піст як про особливий час у

житті Церкви: час більш тривалої молитви, обмеженні себе у всіх сферах

життя, час уважного ставлення до свого духовного стану.

Щоб провести Великий піст з Господом і Його учнями, а не перетворити

його на півтора місяці важкої і безглуздої дієти, рекомендуємо

дотримуватися декількох важливих правил.

1. Завжди радійте!

“Завжди радійте, невпинно моліться, за все дякуйте” (1 Фес. 5:16-18), —

мудра порада апостола як ніколи актуальна в великопісні дні.

Велика спокуса впасти у зневіру: “Як же я проживу без смачної їжі! Тепер

ніяких розваг! Які довгі служби!” — тоді як причин для зневіри немає.

Довгі служби — це і високі зразки середньовічної духовної поезії, і

філософські роздуми про місце людини у вічності, і відчуття єдності з

іншими людьми, що молилися, і спілкування з Самим Богом.

Не рідше, а то й частіше, зустрічається зворотна сторона великопісної

зневіри: “Я не можу постити згідно уставу. Я пропускаю служби. Я

відволікаюся на мирську суєту”.

Банально, але від того не менш справедливо: пам’ятайте, що Богу потрібні

не шлунок і ноги, а серце, Він бачить в душі людській щире прагнення

послужити Йому, бачить і немочі.

Ось це постійне пам’ятання про Бога — і буде нашою невпинною радістю

про Нього.

2. Безперестанку моліться!

Ні, звичайно, всім нам не треба ставати під час посту ісихастами, але

спробувати стати на півкроку ближче до ідеалу можна.

Молитві варто приділити трохи більше часу, ніж у нас зазвичай виходить.

Більше уваги на службах — іноді варто взяти з собою книгу з текстами

богослужіння. Ретельніше виконувати молитовне правило — відійти від

комп’ютера на півгодини раніше і прочитати вечірні молитви. Додати

молитву преподобного Єфрема Сиріна. В дорозі послухати або почитати

Псалтир. З численними великопісними спокусами корисно боротися

молитвою: на роздратування, гнів, зневіру самому собі відповідати

короткою молитвою Ісусовою.

3. Храмова молитва

Домашні турботи, дорога в годину пік, шум на роботі — навіть якщо ми

змогли організувати своє життя так, щоб їсти тільки дозволену їжу,

читати молитовне правило цілком і навіть молитися впродовж дня, від

усієї цієї суєти ми страшно втомлюємося. І тут нам на допомогу

приходить храм.

У монастирях і в багатьох парафіяльних храмах у більших містах під час

Великого посту богослужіння відбуваються щодня зранку і ввечері. Варто

перед або після роботи зайти хоча б на частину служби — це налаштує на

зовсім інший від навколишньої дійсності лад.

Є богослужіння, заради яких не гріх і відпроситися з роботи раніше. Такі

— Великий канон Андрія Критського в перші чотири дні Великого посту,

Маріїне Стояння ввечері в середу п’ятої седмиці, акафіст Божій Матері

ввечері в п’ятницю, служби Страсної седмиці . . .

Хоча б один раз протягом посту добре відвідати Літургію

Ранішеосвячених Дарів.

4. “Покаяння відчини мені двері, Життєдавче!”

Загальновідомо: піст потрібен не Богу, а нам. Великий піст складається з

двох частин: Чотиридесятниці і Страсної седмиці. Перша — час покаяння,

друга — час очищення, підготовки до Великодня.

Не дарма Церква двічі за Чотиридесятницю пропонує нам читання

канону Андрія Критського. Не дарма кожну великопісну суботу за

всенічним бдінням ми чуємо спів “Покаяння відчини мені двері,

Життєдавче”. Не дарма за три тижні до посту Церква закликає до

покаяння: притчею про митаря і

фарисея, притчею про блудного сина,

нагадуванням про Страшний суд і

вигнання Адама з раю.

Саме для покаяння нам і потрібен час

Чотиридесятниці. Якщо не збираєшся

каятися, не варто починати і постити

— марна трата здоров’я.

5. Стеж за здоров’ям!

До речі, здоров’я. Якщо під час посту

виникають проблеми із самопочуттям,

ступінь стриманості слід негайно

обумовити з духівником.

Ні про який самочинний піст за

уставом або навіть близьким до уставу не може йти і мова, якщо є

хвороби, пов’язані зі шлунком або обміном речовин. У сучасних умовах

навіть монастирі в рідкісних випадках постять з невареною їжею — не

засудить Господь і працюючу людину, котра не похизується здоров’ям.

(Варто згадати, що у Великий піст в храмах здійснюється Таїнство

Соборування — помазання спеціально освяченим маслом з молитвою про

зцілення хворих.)

Жодним чином не наблизить до Бога виразка шлунка, а може і суттєво

віддалити — вкрай тонка грань між щирим прагненням до послуху

церковному уставу, не жаліючи свого життя, і гордістю за свою ретельність.

6. Заглядай собі в тарілку!

“Пощу — горджуся, і не пощу — горджуся”, — сумує преподобний Іоан

Ліствичник у своїй “Ліствиці”.

“Постове марнославство” небезпечно своєю очевидністю і рука об руку

йдуть із засудженням. Брат вкушає рибу на першій седмиці Великого

посту, тоді як ти сидиш на хлібі і воді? Не твоє діло. П’є молоко, а ти

навіть цукор в чай не кладеш? Ти не знаєш особливостей роботи його

організму (до речі, в семінаріях часто студентам дають молочні продукти).

З’їв сосиску і на наступний день пішов причащатися, тоді як ти почав

євхаристійний піст ще заздалегідь? Це справа лише його і допустившого

до таїнства священика.

“Постове марнославство” — більш тонка пристрасть. У наш час існує

такий персонаж, як митар, що гордиться тим, що він не фарисей. І тут

вже виникає інша тенденція: він не їсть рослинної олії — а зате я вдома

кладу сто земних поклонів перед сном! Він не вживає ніякого алкоголю —

а зате я каюсь кожні вихідні!

Тому хочеться повторити заклик вихователів у дитячому садку: “Заглядай

собі в тарілку!”

7. Не хлібом єдиним живе людина

І взагалі, менше міркуй про їжу. Як би не набила оскомину ця

найпростіша істина, Великий піст тільки в найменшій мірі — зміна

режиму харчування. Вегетаріанці ніколи тваринної їжі не їдять — до Бога

їх це ні наближає, ні віддаляє, в точності відповідно до слів апостола.

Продовження відомої цитати: “а кожним словом, яке виходить з уст

Божих”, — ідеально підходить до великопісного періоду, коли читанню

Біблії — слова Божого — приділяється особлива увага.

За Великий піст прийнято прочитувати цілком Євангеліє. Також в цей

період в храмах щодня читається Старий Завіт.

Недаремно буде почитати Святих Отців — “Ліствицю”, Вибране

Добротолюбіє, тлумачення на Євангеліє.

8. Поспішайте робити добро

Добре б поєднувати зменшення інтересу до вмісту чужих тарілок із

збільшенням уваги до ближніх в цілому.

Зосередження на власному

духовному стані не повинно

перетворюватися на байдужість до

оточуючих. Піст повинен йти на

користь вихованню в собі обох

чеснот: любові до Бога і любові до

ближніх.

Святитель Іоан Золотоуст закликав

витрачати зекономлені на пісних

трапезах кошти для допомоги

бідним. Кілька днів пообідавши в їдальні гарніром без котлети, можна

купити рукавички мерзнучому жебракові або розвиваючу гру в дитячий

будинок.

Зовсім не обов’язково під час посту переривати спілкування з людьми,

яким воно може стати в нагоді, — вагітною подругою, що хворіючою

сусідкою, одиноким родичем. Бесіда з ними за чашкою чаю — це не

розвага, а допомога ближньому.

9. Людинолюбство без догоджання

Добре ставлення до ближніх іноді обертається до нас найнеприємнішої

стороною: догоджання людям. Насправді, ніякого добрих відносин тут, як

правило, немає — є власна слабохарактерність і залежність від чужої

думки. Саме під час Великого посту ця пристрасть загострюється.

“Давай зустрінемося в п’ятницю після роботи в кафе!” — пропонує

подруга, і ось ти вже разом з нею замовляєш тістечко — не можна ж

ображати! “Приходь у гості в суботу ввечері!” — Кличуть сусіди, і ти

пропускаєш службу, замість того щоб вибачитися і перенести зустріч на

пізніший час або неділю. “З’їж шматочок курки, а то я ображуся!” —

Відверто вередує родичка, і тут можна навіть повагою до старших

прикритися, тільки це буде лукавство: небажання йти на конфлікт далеко

не завжди пов’язане з любов’ю до ближнього.

Щоб звільнитися від гріха догоджання, можна згадати пораду, дану

старцем Паїсієм Святогорцем: ми повинні приховувати наші особисті

пости, щоб не постити напоказ, але піст загальноцерковний — це стояння

у вірі. Ми повинні не тільки самі поважати ближніх, але і прагнути, щоб

нас і нашу віру поважали.

Найчастіше люди розуміють ввічливі пояснення і входять в положення. А

ще частіше виявляється, що наші мудровані тлумачення — надумані.

Подругу в кав’ярні зовсім не бентежить наша порожня чашечка еспрессо,

сусіди будуть раді зустрічі і після служби, а родичка із задоволенням

пригостить постуючого гостя картоплею з грибами.

10. Йти за Христом

Нарешті, найголовніше правило Великого посту — пам’ятати, заради

чого існує цей період.

Великий піст — час зосередженого очікування Світлого Христового

Воскресіння. Очікування діяльного: разом з Господом ми спробуємо

пройти сорок днів посту, разом з Господом підійдемо до гробниці Лазаря,

разом з Господом увійдемо у Єрусалим, будемо слухати Його в Храмі,

причастимося разом з Апостолами на Його Тайній Вечері, пройдемо за

Ним Хресним шляхом, з Божою Матір’ю і улюбленим Христовим

апостолом Іоаном будемо сумувати на Голгофі.

Нарешті, разом з мироносицями ми прийдемо до відкритого Гробу і

знову переживемо радість: Його тут немає. Христос Воскрес!

(Джерело: www.cerkva.dp.ua)

Іван Сидор, священник, дзвонар Майдану: Син на своїх плечах приніс в монастир застреленого на Майдані батька

Нинішній помічник митрополита Єдиної Помісної Церкви та священик храму Теплої Софії Іван Сидор відомий українцям, як дзвонар Майдану. Він, тоді аспірант Київської православної Богословської академії (на той час Київського патріархату), в грудні бив в дзвони, скликаючи людей перед загрозою розгону Майдану. Так склалося, що номер саме його мобільного телефону стояв на сайті Михайлівського монастиря, і саме за тим телефоном дзвонили кияни, коли намагалися приїхати, прийти, привезти щось чи когось забрати з Михайлівського чи в Михайлівський монастир. Про найтрагічніші дні Майдану – дні розстрілу Небесної сотні, ми говоримо сьогодні із учасником та очевидцем. – Отче Іване, якими ви запам’ятали криваві дні Майдану? – Ми десь розуміли, що влада піде на вбивства – в січні вже були вбиті Жизневський та Нігоян – але до людських смертей неможливо підготуватися. У ніч з 19 на 20 лютого почали привозити розстріляних воїнів. Ми зі студентами складали їхні тіла біля гуртожитку (мається на увазі семінарії). Хотіли чимось накрити. Побігли в гуртожиток – взяли простирадла та покривала. Потім хтось каже, що нам слід взнати їхні імена, а тому – шукайте по кишенях документи. Ми знаходили документи та писали на тих простирадлах маркером імена загиблих. Я запам’ятав ще такий епізод. Син на плечах приніс застріленого батька. Ми прийняли його тіло, а він каже: “Зачекайте. Я не хочу, щоб потім йому приписали смерть від сердечного приступу. Всі мають знати, що його вбили”. Він попросив принести камеру, перевернув його на живіт та дістав дві великі свинцеві кулі. Випущені зі зброї, з якою ходять на полювання на дикого звіря…

Двадцятого прийшов старенький монах та відслужив по них панахиду. А потім їх забрали. Імпровізований пам’ятник-барикада Небесній сотні біля монастиря, коли на хрест накладали фото загиблих, поповнювався новими фотографіями. Це були дні, коли не було страху, коли всі робили свою роботу. Коли був найвищий серед бачених мною днів взаємодопомоги, співчуття та милосердя. – Нагадайте, що відбувалося у Михайлівському. – Приносили поранених. 19-20 лютого швидкі доїхати не могли. Люди на авто заїжджали через дзвіницю, а виїжджали через Економічну браму. Привозили все: медикаменти, молоко (казали, що його слід пити, щоб справлятися із наслідками задимлення), їжу, одяг, картки для мобільних телефонів. У одній частині люди відпочивали. У іншій були контужені. У храмі Іоана Богослова був мобільний шпиталь для операцій, лікарі постійно оперували. Я бачив, які вони втомлені. Ці дні мені якимись фрагментами запам’яталися, як в тумані: кров під іконами, молодих хлопців привозять в Михайлівський, один з них без руки . . . Уночі починають всім бажаючим робити майстер-клас: як надавати першу медичну допомогу. І 21 лютого, ранок. Похмура погода змінилася на сонячну, я збираюся зранку на лекцію в університет Шевченка, бо паралельно ще там вчився. Всіх померлих забрали. Тиша стояла

така, що аж різало вуха . . . вже звик до гамору. І у дворі монастиря стоїть дванадцять машин швидких. А я дивлюся на них і думаю: “Ну де ж ви були вчора?” Мені часто кажуть, що, мовляв, дякуємо церкві та монастирю, що були відкриті та віддані. А я кажу, ні. Давайте подякуємо нашим хлопцям, всім отим, які жертвували собою, щоб змінити наше життя і дати нам цю надію. Післямова

Для Церкви час Майдану буде хоч і драматичною, але найсвітлішою її історією. Деколи мені здається, що саме тут з Майдана почалася наша визнана автокефалія. У церкви завжди є вибір: бути із владою, що означає бути в теплі та затишку, чи давати прихисток ображеним та приниженим. Цей вибір зробила майбутня помісна Церква України, очільник тоді Київського патріархату патріарх Філарет дав дозвіл постійно приймати поранених та не зачиняти двері монастиря. Всі монахи, студенти, аспіранти були помічниками лікарів, вони робили найважчу роботу. Отець Іван Сидір постійно дзвонив в дзвони (його зміняли інші студенти), під час тривоги мобілізуючи киян. Так довго дзвони дзвонять лише на Великдень. Можливо, попри трагедію та страшні жертви, оплакавши та поховавши наших героїв, з цих днів і почався Великдень для України та Церкви.

ПОЖЕРТВИ НА ЦЕРКВУ

DONATIONS TO THE CHURCH

В. Юровський (в пам’ять $80.00

батьків)

В. Литвинець (на коляду) 100.00

ПОЖЕРТВИ НА ХОР

DONATIONS TO THE CHOIR

Тамара Макогон $40.00

Список включає пожертви від 21-го січня до 17-го лютого.

Усім жертводавцям щира подяка. Фінансова підтримка церкви – обов’язок кожного. Наша парафія залежить від добровільних пожертв, і без постійної підтримки членів та прихильників, неможливо було б продовжувати нашу працю в Христовому винограднику. Офіційна квитанція (“income tax receipt”) виписується усім тим, хто здає свою пожертву у церковну канцелярію. Просимо чітко зазначити вашу адресу. Ласкаво просимо пам’ятати про Церкву св. Андрія у вашому заповіті.

We extend sincere thanks to all donors. Supporting the church is everyone’s responsibility. Our parish depends heavily on the goodwill donations of members and supporters, without which it would not be possible to continue our work in Christ’s vineyard. Income tax receipts will be issued for all donations submitted to the church office. Kindly indicate your address clearly. Please remember St. Andrew’s Church in your will.

Висловлюємо щиру подяку Романові Башті за допомогу з виготовленням цього бюлетеня.

We offer sincere thanks to Roman Bashta for his help in preparing this bulletin.

ПОРЯДОК БОГОСЛУЖЕНЬ / SCHEDULE OF DIVINE SERVICES

Березень / March 2019

2-го березня,

субота Субота поминальна 9:30 ранку Св. Літургія


неділя

Неділя м’ясопусна, про

Страшний суд. Голос 7 9:30 ранку Сповідь

10:00 Св. Літургія


субота

6:00 вечора Велика Вечірня


неділя

Неділя сиропусна. Голос 8 9:30 ранку Сповідь

10:00 Св. Лiтургія

6:00 вечора Вечірня Прощення

Служитиме Єпископ Андрій


понеділок

ПОЧАТОК ВЕЛИКОГО ПОСТУ


середа

6:00 вечора Покаянний канон

прп. Андрія Критського


субота

6:00 вечора

Велика Вечірня


неділя

Неділя 1-ша Великого

Посту. Голос 1.

Торжество Православ’я

9:30 ранку Сповідь

10:00 Св. Літургія. Після Літургії Загальні річні збори Церкви св. Андрія


середа

Літургія Ранішосвячених

Дарів






неділя

Неділя 2-га Великого

Посту. Голос 2. Св.

Григорія Палами




середа

Літургія Ранішосвячених

Дарів






неділя

Неділя 3-тя Великого

Посту. Голос 3.

Хрестопоклінна



Всім членам парафії св. Андрія Первозванного! Просимо вирівняти Ваші членські вкладки на 2019 рік при першій нагоді. Щиро дякуємо зазделегідь!

Березень 2019 March 2019 ВеликИй ПістПоспішайте робити добро...

Documents

Transcript of Березень 2019 March 2019 ВеликИй ПістПоспішайте робити добро...