«Я – світло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя».(Ісус Христос, Іоанна 8:12)

тло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя».(Ісус Христос, Іоанна 8:12)

№ 8№ 8ВересеньВересень

20102010

Без друзів повноцінне життя є неможливим. Особливо гостро ми це відчуваємо тоді, коли є по-треба порадитись, почути оцін-ку, висловити свої міркування і, звичайно, коли очікуємо друж-ньої підтримки чи допомоги.

Друг - це той, кому довіряєте, кому відкриваєте душу, хто лю-бить тебе і приймає з усіма твої-ми достоїнствами і недоліками, хто готовий розділити з тобою

і радість успіху, і біль поразки, хто завжди готовий прийти на допомогу. Древня мудрість говорить: «Є друг, більше від брата прив'язаний».

Звичайно, це чудово коли до-машні є твоїми друзями, чи хоча би хтось із них, але нерідко бу-ває, як-то кажуть: живуть під одним дахом, чужі люди, або квартиранти. Та все ж таки, потреба в другові є у кожного. І коли ця потреба не заповнена, ви відчуваєте себе дуже само-тньо, не зважаючи на те, що на-вколо вас буде багато людей.

Справа в тому, що знайти справжнього друга – непро-ста річ. Іноді ми сприймаємо схвальні відгуки про нас, як прояви дружби. Однак, якщо в характері та вчинках вашого

товариша не помітно доброти, то це просто лестощі. Мудрий Соломон у таких випадках за-стерігав: «Людина, що друго-ві своєму підлещує, на стопах його пастку ставить». (Припо-вісті 29:5).

Дружба, як правило, завжди передбачає почуття обов’язку, честі та відповідальності. Хоча більшість зосереджується лише на правах, які часом дружба відкриває для них. Біблія дуже влучно підмічає гріховні по-вадки таких «друзів»: «Маєток примножує друзів численних, а від бідняка відпадає й това-риш його...». (Приповісті 19:4).

Є в у цьому випадку і зво-ротній бік медалі: якщо згодом розбагатів, досяг певного по-ложення, то вже й соромиться колишнього друга – рівень не той. У такому випадку знайте: він ніколи і не був другом. Та бувають «друзі» ще гірші за тих, що не признаються чи со-

ромляться колишніх товаришів. Є й такі, що не відстануть поки не зведуть на якісь лихі вчин-ки. Найбільш розповсюджені з них – друзі за чаркою чи «собу-тильники». Повірте, це не друзі, а лише прикриття під вивіскою «дружба».

Зазвичай, люди об’єднують-ся за трьома ознаками:

1. Ті яких об’єднує доброта.2. Ті яких об’єднують злі на-

хили.3. Байдужі, які тримають

певну дистанцію між собою.В Євангелії, наприклад, від-

мічений випадок коли ворогів об’єднала спільна злочинна справа: «І того дня стали Ірод із Пілатом за приятелів між со-бою, бо давніш ворожнеча між ними була». (Лук.23:12).

А за якою ознакою ми шу-каємо друга? Тематика цьо-го номера газети присвячена саме цим роздумам.

Іван Черничко.

НАЙКРАЩИЙ ДРУГ МАТВІЙКА

2 стр.— — —

СВІТ НЕ БЕЗ ДОБРИХ ЛЮДЕЙ І… ТВАРИН

3 стр.— — —

ДРУЖБА ПОКЛИКАНА ЗБАГАЧУВАТИ

4 стр.— — —

ХТО ХОЧЕ МАТИ ДРУЗІВ...

5 стр.— — —

ДРУГ НАШОГО ОРГАНІЗМУ, МЕЛАТОНІН

6 стр.— — —

ТВОРЕЦЬ – ДРУГ7 стр.

— — —МІЙ НАЙКРАЩИЙ

ДРУГ8 стр.

СВІТЛО твого ЖиттяСВІТЛО твого Життя2

– Сьогодні такий чудовий день! I на небі жодної хмарин-ки, i сонечко лагідно гpiє, i кві-ти приємно так пахнуть, i навіть люди уci навкруги веселі-веселі, – думав Матвійко, збігаючи вузькою стежиною з гірки. По-ряд, кумедно перевалюючись з боку на бік, намагався не від-ставати його найкращий друг – кудлатий песик Дік.

Чому ж цьому маленькому хлопчику було так радісно, як ніколи раніше? А тому що здій-снюється його найзаповітніша мрія. Яка? Побачити Icyca. Так, справді, тільки лишилося про-йти поле дядька Варфоломія, збігти з горбочка, i там буде Icyc. Biн разом зі своїми учнями на-вчає людей, але Його розповіді зрозумілі навіть найменшим. А ще Матвійко знав, що Icyc дуже любить дітей.

– О, якби я міг, я б усе віддав би Icycy! – мріяв хлопчик. – А й справді, що я можу Йому по-дарувати?

Матвійко зупинився i почав думати (він завжди зупинявся, коли потрібно було серйозно подумати). Дік побіг вперед, але побачивши, що друг його не наздоганяє, почалапав на-зад, розмахуючи кудлатими вухами. А Матвійко мав з со-бою лише невеликий кошичок, в який мама поклала п'ять ма-леньких хлібчиків і дві рибки: одну рибку i два хлібчика на обід, одну рибку i два хлібчика на вечерю та один хлібчик для Діка. От i все. Але, як i в кож-ного хлопчика, в Матвійка були свої дорогоцінності, які дopocлi чомусь називають сміттям. Поставивши кошик на землю, він почав виймати їх з кише-ні: кісточка оливки, яку давно збирався посадити біля хатини, черепок з розбитого глечика, зі-

– Сьогодні такий чудовийдень! I на небі жодної хмарин

НАЙКРАЩИЙ ДРУГ МАТВІЙКАНАЙКРАЩИЙ ДРУГ МАТВІЙКАгнутий цвях, яким дуже зручно малювати по землі, маленький дерев'яний солдатик римської армії, шматок мотузки...

– Що з усього цього згоди-лося б Icycoвi? – Матвійко зі-брав усе назад в кишеню. Взяв кошичок i побіг дaлi. Дік також старався не відставати.

– От якби я мав човен, – мрі-яв уже дорогою, – я б віддав його Icycoвi, щоб Він міг легко перепливати озеро i ні в кого не просити. Або якби я мав

великий-великий будинок, я б також подарував його Icycoвi, i туди могли б прийти уci, хто хоче. Або...

I тут Матвійко завмер на міс-ці, бо побачив з горбочка, що там, в долині, вже сидить Icyc i Його учні.

– Еге-ге-гей! – закричав що-сили i побіг вниз.

А Дік спіткнувся i покотив-ся клубочком, збираючи на себе реп’яхи по дорозі. Maтвійків сміх луною розносило по до-лині.

Біля Icyca ще не було багато людей, тому хлопчик зміг

зайняти найкраще місце – біля Його учнів. Розстелив на траві плащик, поставив біля себе ко-шичок i сів, а Дік поклав йому на коліна свою кудлату, усю в реп’яхах голову. Ви не повіри-те, але отак i просидів Maтвійко цілий день, слухаючи розповіді Icyca. Haвіть не помітив, що со-нечко все нижче i нижче поча-ло хилитися до землі, тіні дерев ставали все довшими, i подув прохолодний вітерець. Матвій-ко навіть забувся, що їв ocтанній

раз ще вдома i вже добряче зго-лоднів. Але зате скільки всього цікавого дізнався!

По закінченні ще однієї роз-повіді до Icyca підійшли Його учні, вони були чимось дуже стурбовані. Матвійко хотів по-чути, про що ж вони говорять. Прислухавшись, зрозумів, що мова йде про їжу.

– Icyc, напевно, зголоднів i не має що їсти, – здогадався хлоп-чик i, не гаючи НІ ХВИЛИНКИ, схопив свій кошичок i підійшов до учнів.

– Я перепрошую, – несміли-во звернувся до одного чолові-ка в темному плащі, що стояв скраю, – Icyc зголоднів? Мені мама дала з собою їсти... Ось ві-зьміть це... – та простягнув свій кошичок.

Чoлoвiк в довгому плaщi на мить розгубився, a тоді за-питав:

– Гм, а що тут?– П'ять хлібчиків i дві

рибки, мені мама дала.– Ну що ж, дякую, – i по-

сміхнувся Матвійку, а далі звернувся до Icyca, – Вчите-

лю, тут є п’ять хлібів i дві рибки, але що то на стільки народу?

I тут Матвійко вперше обер-нувся i побачив, скільки людей зiбpaлocя. Ого-го-го, ще ніколи він не бачив такого натовпу, на-віть римських солдат, які про-ходили колись через їхнє село, було менше. A Icycoвi учні хочуть їх ycix нагодувати?! Чим?!

Та Icyc взяв кошичок з хлі-бами i рибою у CBOЇ руки, під-няв вгору i звернувся в молитві до Бога, Якого Biн ніжно на-звав Своїм Татом. А тоді сказав учням, щоб несли найбільші кошики. Нащо ж їм такі вели-кі? I тут Матвійко побачив щось неймовірне, протер очі, чи бува йому не ввижається, вщипнув себе за ногу, щоб переконати-ся, що це не сон. Hi, все відбу-вається насправді. Учні беруть його рибу i хліб та кладуть в oтi величезні кошики. Ось уже один повний з верхом, i учні роздають їжу людям, i ще один, i ще, i ще... Уже вci люди їдять, а Матвійко так i стоїть з широко відкритим від подиву ротом.

– Сідай i їж, бачиш, всі наго-довані твоїм обідом, – хлопчик побачив над собою усміхнене обличчя учня в темному плащі. Biн протягував йому той самий маленький кошичок, який Мат-війко ще зовсім недавно пере-дав Icycy. Хлопчик, ще досі не тямлячи нічого з подиву, сів на свій плащик, заглянув у кошик – він був доверху наповнений рибою i хлібами. A тоді гучно випустив повні груди повітря i почав їсти, бо хоч він i забув, що зголоднів, та шлунок про це нагадав. Але спочатку відділив трохи рибки Дікові, який не-терпляче бігав навкруги.

Коли уci люди потрохи по-чали розходитись, Icyc покли-кав Матвійка i посадив Coбi на коліна. О, це були найщасливі-ші хвилини в житті цього ма-ленького хлопчика. Він нарешті розповів Icycy все, що так довго збирався розказати. Про те, що його тато тесля, i він також хоче бути теслею i вже навіть пра-цює своїм маленьким рубаноч-ком. Дуже здивувався i зрадів Матвійко, коли дізнався, що Icyc також тесля. А ще він розказав Христу, що його бабуся вже ста-ренька, i її часто болять руки; а

зуккнйссвйoорiав

дп

сскраюмама дзьмітькоши

Чна м

смз

тавГм–

рибк–

сміхзвер

пит–

–ри

СВІТЛО твого ЖиттяСВІТЛО твого Життя 3

СВІТ НЕ БЕЗ ДОБРИХ ЛЮДЕЙ І… ТВАРИНКожна людина створена Творцем для

суспільного життя. Це означає, що жит-тя в ізольованому просторі, самотньо, без друзів нам не притаманне. З раннього ди-тинства кожен з нас починає вибирати собі друзів, а також бути другом комусь.

Але часто життя ставить перед нами пи-тання, бо той, кого ми вважали другом – зрадив нас, а можливо з друга перетворив-ся на ворога. Тому виникає питання, а хто такий друг, як знайти справжнього друга, як самому бути справжнім другом.

Розмірковуючи над цим питанням іноді буває, що навіть тваринний світ може на-вчити людей. Одного разу проїжджаючи дорогою Закарпаття я побачив таку карти-ну. На обочині дороги гуляли дві собачки. Не знаю чому, але я чомусь помітив їх. Вони гралися, бігали,немов малі діти задиралися одне до одного. Це була прекрасна карти-на дружби між тваринами. Повертаючись

ще про те, як він хотів побачити Icyca, а тепер дуже радий, що його бажання так чудово здій-снилося; i ще розказав, як хо-тів подарувати щось Вчителю, щось корисне, не знав що, але вийшло так, що вci люди наїли-ся його невеличким обідом.

– Icyce, що Toбi ще подару-вати, – запитав Матвійко i по-чав виймати з кишені свої «до-рогоцінності», – цей цвях хоч і зігнутий, але ним дуже зручно малювати по землі, ось черепок, а ще в мене є кісточка, її можна посадити, а ще...

– Знаєш, який подарунок Я найбільше хотів би отримати, сказав Ісус.

– Який?!– Твоє серце. Там зараз багато

всього хорошого i поганого, але Я можу навести в ньому лад.

– Icyce, але ж як я залишу Toбi своє серце, коли воно в мене не в кишені, а ось тут? – Матвійко поклав руку на груди i відчув, як у середині гучно стукає. – Я не можу його вийняти.

– Toбi зовсім не потрібно нічого виймати, – Ісусове об-личчя розпливлося у щирій по-смішці, – розумієш, коли хтось дуже-дуже сильно любить іншу людину, так сильно, що навіть i хвилини не може без неї прожи-ти, а коли її немає поруч, то дум-ками все одно завжди з нею, то кажуть, що така людина віддала іншій своє серце, – тут Icyc зро-бив паузу, а Його очі... Матвійко ніколи їх не забуде, – Відкрию тобі одну таємницю: Я люблю тебе так сильно, що готовий від-дати Своє життя, аби тільки ти був щасливий. А ти готовий від-дати мені своє серце?

Матвійко ніколи в житті не відчував себе таким щасливим. Hi, він не просто слухав, кожна клітинка його тіла відгукнула-ся на Icycoвi слова i аж тремті-ла від радості. Просто сказати "так" було вже замало. Тому Матвійко міцно-міцно, з усієї радості обійняв Icyca, а потім зістрибнув на землю, почав стрибати, кружляти i безпере-станку повторювати: "Так, так, так...", аж поки не втомився. А тоді знову сів Icycy на коліна i вже спокійно сказав:

– Я віддаю Toбi своє серце! Я хочу завжди бути з Тобою, але ж як ?...

– Я завжди буду поруч, де б ти не був. Коли ти захочеш зi Мною поговорити, просто закрий очi i скажи: "Дорогий Icyc". Я почую i обов'язково від-

повім, тільки ти уважно слухай своє серце – там буду Я.

–А тепер, – продовжив Icyc, – тобі потрібно йти додому, бо ж мама чекає.

Заходило сонце. На трави впали вечірні роси. А Матвій-ко йшов додому, не відчуваю-чи землі під ногами від щастя. Це був особливий день у його житті, бо він сьогодні придбав Друга, Який його щиро лю-бить, Який ніколи не зрадить i Який завжди поруч. Матвійко приклав руку до серця, послу-хав, як воно б’ється i побіг далі наввипередки з Діком. Йому не терпілося розповісти про все, що сталося мамі, татові, своїм друзям i взагалі усім, з ким до-ведеться розмовляти.

Власюк Марія

назад,я побачив інше: одну з них збила машина, а інша, жива, на-магалася відтягнути її. Я проїхав трохи і зупинився, щоб побачити що буде далі. Жива собачка скав-чала, плакала, розмовляла на своїй мові, щось хотіла сказати тій що загинула. Та дарма...

Наступного дня йшов холодний осінній дощ зі снігом, але на тому ж місці сиділа жива собачка біля мертвої. Я проїжджаючи тим міс-цем побачив це й здивувався. Ку-пив їжі живій тваринці, але вона мов нікого й нічого не бачила. Так було протягом тижня, навіть тоді, коли дорожня служба забрала мертву собачку. Друг сидів на тому ж місці – не їв, не грався, а про-сто сидів на місці загибелі друга. Я не знаю закінчення цієї історії,

але побаче-ного мною, достатньо для того, щоб замислитися: Творець навіть через поведінку тварини говорить до нас про те, що почуття друж-би та вірності повинні бути безкорисливими та жертовними.

Якщо брати до ува-ги взаємовідносини між нами людьми,то слід сказати що зга-дані риси характеру повинні бути не про-сто на рівні почуттів (адже людина сто-

їть на вищому щаблі творіння), а на рівні принципів. Бог заклав в усе створене Ним доброту та турботу про своє оточення. У крайньому випадку, хоча би про своїх близьких. Зважаючи на це, Господь гово-рить через пророка Ісаю (49:15): «Чи ж жін-ка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони поза-бували, то Я не забуду про тебе!».

Бог виконав Свою обіцянку, пославши з небес Сина на Землю до падших людей.

Він і сьогодні продовжує виконувати Свої обітниці. Він робить усе для того щоб спасти нас для вічності. У будь-який час ви можете звертатись до Нього. Він вислухає вас, підтримає, зрозуміє і ніколи не зра-дить. Поговори з Ним сьогодні.

В. Ю. Чопик.

СВІТЛО твого життяСВІТЛО твого життя4

Дружні стосунки виникають і розвива-ються через спільні інтереси, по роботі, під час дозвілля. У шкільні та студентські роки хороша дружба збагачує нас емоційно, роз-ширює кругозір, сприяє моральному та ду-ховному зростанню. Однак душевний спо-кій, рівновага, чого часто бракує, має місце лише в тому випадку, коли дружні стосунки мають під собою міцну духовну основу.

Справжній, щирий, відвертий друг твере-зо оцінює твої поступки, застереже від нео-бдуманих хибних вчинків: марно згаяного часу, лінощів, легковажності, зверхності, недбалості. Життєвий досвід кожного із нас набувається через низку проб та помилок, і тут в нагоді стає твій друг. Не принижуючи твоєї гідності, висловить занепокоєння та відкриє гірку правду. Бажаючи добра – по-радить, переорієнтує на позитивні вчинки, підбадьорить, прикладе зусилля, щоб ви-вести із скрутного становища.

Друзі розділяють і горе і радість. Готові піти на спасіння друга в огонь і воду. Якщо це шкільні роки то спільними зусиллями

в дружбі визріває цілеспрямованість в освоєнні знань, завдяки спільній підготовці уроків, підготовки до екза-менів. Спільно про-водиться дозвілля, захоплення музи-кою, літературою чи заняття спортом. Така дружба юнаків чи дівчат знаходить належну підтримку батьків, близьких і знайомих. Вона

становиться надійним стартом для продо-вження освіти, вдалого вибору професії та задатків на майбутнє.

Проте певна частина молоді задоволь-няє потреби у вільному спілкуванні серед таких товариств, у яких мораль та обов’язок на останньому місці. Більш старші та «до-свідчені» з цього оточення, навіть пропагу-ють користь від їхньої компанії через те, що нібито дають можливості для підвищення впевненості підлітка та самоутверджен-ня. Однак, цінності таких компаній з часом трансформуються не на краще: від випад-кового вживання спиртного до пияцтва, від безневинних вчинків до хуліганства. А з ча-сом, вони зчиняють бійки, злословлять, при цьому вважаючи це проявом хоробрості та мужності.

Якщо твій товариш розповідає про якийсь неблаговидний проступок, що був здійснений у такій компанії. Слухай його уважно. Проявляй співчуття і постарайся зрозуміти що відчуває твій друг. Може ста-тись так, що він здійснює дрібні крадіжки, вживає спиртне, вчинив бійку чи т. п. А ти, бажаючи йому добра, застерігав від цього. Але коли це не допомагає, не мовчи. Про-являй твердість говорячи другу що він грі-шить, і не кажи йому що ти нікому про це не скажеш, якщо твої застереження його не переконують. Тоді звертайся за допомогою до його близьких родичів чи батьків, які зможуть вжити рішучі запобіжні заходи на майбутнє. Якщо після цього він ображаєть-ся за твій мужній поступок, то він ніколи й не був твоїм справжнім другом.

Не варто мати справу з другом, який по-мітив що ти попав у біду і каже: «Я знав, що цим все закінчиться, але боявся тобі про це сказати». Необхідно було поки не пізно за-стерегти від неприємностей, незважаючи на те, що твої слова були б йому не до впо-доби.

З плином часу змінюються обстави-ни, місце проживання, соціальний статус, створюється сім’я, з’являються діти, про-те, потреба у дружніх відносинах не втра-

чається, а набуває нового складнішого змісту: або з колегами по роботі, або з су-сідами, чи в години дозвілля в залежності від уподобань. В залежності від життєвих пріоритетів та спільних інтересів зароджу-ються нові зв’язки, або продовжуються попередні дружні стосунки. У зрілому віці людина краще розуміється на позитивних та негативних рисах інших, і тому, навчена життєвим досвідом,схиляється до дружніх стосунків з тими, кому притаманні безко-рисність, співчуття, взаємовиручка та ша-нобливе ставлення до Божих заповідей. І, навпаки, намагається відмежуватися від тих, у кого в натурі домінують користь, ви-года, заздрість, підступність, лицемірство та інші негативні риси характеру. Звичай-но, це інтуїтивно робиться задля уникнен-ня непорозумінь та приниження людської гідності, або навіть виникнення з часом во-рожнечі. Але пам’ятаймо – тільки доброта здатна зробити людину доброю. І є немало прикладів коли добрі дружні стосунки до-помагають спільно долати труднощі, зба-гачувати досвід та достаток, влучними по-радами підтримувати хороший настрій та самопочуття.

Щоб зробити когось добрим, потрібно мати доброту. Це нелегка справа. Але, зре-штою, хіба ми не покликані Богом змінити світ на краще?

Валентин К.

Знай , мой друг , вражде и дружбе ценуИ судом поспешным не греши .Гнев на друга может быть мгновенным ,Изливать покуда не спеши . Может , друг твой сам поторопился И тебя обидел невзначай , Провинился друг и повинился , Ты ему греха не поминай .Люди , мы стареем и ветшаем ,И с теченьем наших лет и днейЛегче мы друзей своих теряем ,Обретать же их куда трудней . Если верный конь , поранив ногу, Вдруг споткнулся , а потом опять , Не вини его, вини дорогу, И коня не торопись менять.Я прошу вас , люди , ради Бога ,Не теряйте доброты своей .На земле друзей не так уж много –Опасайтесь потерять друзей .

Расул Гамзатов.Расул Гамзатов.

Знай дружбе цену

в цв заппмвзакочТачнбі

– Які, на вашу думку, риси характеру мають бути у справжніх друзів?

– У Біблії написано: “Як любиш сам себе, так люби й інших.”

– Яка причина того, що справжніх дру-зів мало.

– Тому що прийшла гордість і заздрість. Є що дружать багатий з бідним, і буває таке, що бідний багатому заздрить.

– А як ви вважаєте чи може людина дру-жити з Богом?

– На мою думку повинна. Я впевнений що людина від такої дружби з Богом тільки виграє.

Віктор

СВІТЛО твого життяСВІТЛО твого життя 5

Мені минуло – 47.Природи стан – це пізня осінь.Ще не зима, а вже не літо.Невже цікаве все прожито?Дитинство моє промайнулоВ фантазіях якихось мрій,А юність – щедро обіцялаНа здійснення усіх надій.Та що це? Юність пролетілаВ утвердженні свойого «я»:Зіп’явшись щойно лиш на власні крила,Я стрімголов ввірвалась в вир життя.

Життя – як те бурхливе море,А я – мов човен без весла:Стрімка та течія мене схопилаІ все кудись несла й несла.Та човник мій з вітрами бився,Змагався з бурями, як міг.На мілині він зачепився,Обшарпаний на дно заліг.Невже це гавань, до якоїЛетіла думкою душа?Невже це ціль, якої радиПотрачене усе життя?Здавалось, ось і закінчиласьМоя історія сумна:Нікому в світі не потрібна,Зосталася зовсім одна.Та через Книгу НайсвятішуПочула я такі слова:«Ти не сама, тебе почув Я,Не бійся, Валю, поруч Я!».

Валентина Гавран.Валентина Гавран.(с. Майдан, Міжгірський р-н.)(с. Майдан, Міжгірський р-н.)

Моє життя

ХТО ХОЧЕ МАТИ ДРУЗІВ, ТОЙ І САМ

МАЄ БУТИ ДРУЖЕЛЮБНИМЧи можливо знайти при-

хильність у людських очах і одночасно залишатися хрис-тиянином? Кажуть в народі: «Хочеш випробувати людину дай йому владу». Тільки тоді ти взнаєш, хто він є насправді. Можна заперечити, бо тяга до влади, таїться в глибині люд-ської природи. Та Ісус, прий-шовши на землю, не збирався руйнувати порядок речей щодо підпорядкування одне одному, бо на небесах також існує своя ієрархія – серафіми, херувими і ангели. Та християнство нама-гається зробити владу мудрою, доброю, дружелюбною, яке б прагнуло до порядку та спра-ведливості.

Ісус сказав: «Хто хоче бути першим, будь із усіх останнім». Він не засудив в людині тягу бути першим, але попередив, що стати воістину першим змо-же лиш той, хто готовий служи-ти другим, як слуга. Згідно ло-гіки Христа, треба сказати: «Ти не тому сильний, авторитетний,

що в тебе керівна посада; при-хильність і симпатію до тебе викликає те, що ти дійсно слу-жиш, і саме своїм служінням завойовуєш серця».

Я також добре знаю ниніш-ніх моїх добрих друзів, які ма-ють владу і силу, але вони силь-ні не за рахунок цього, а тому, що багато допомагають людям, які потребують допомоги і ма-теріальної і духовної. І, зре-штою, ці люди стають добри-ми їхніми друзями, хоч раніше вони були й далекими, не знали одне одного. Як Ісус ставився до людей, щоб знайти вподо-бання у людських очах? Ключ до цього – доброта!

Саме добротою Ісус полонив серця. У Євангелії від Матвія (19:16), є свідчення того, що зва-жаючи на цю рису в характері, до Христа так і зверталися: «І підійшов ось один, і до Нього сказав: Учителю Добрий…». Він дозволяв перебувати біля себе огортаючи всіх добротою. Апостол Павло у посланні до

Римлян пише: «Не будь пере-можений злом, але перемагай зло добром!». Нашою добротою ми перемагаємо в людині зло і народжуємо бажання творити добро. Якщо ви згодні, то впро-ваджуймо доброту в практичне життя, і просімо у Бога допо-моги в цьому. Зробивши перші кроки в напрямку добра, ви від-чуєте, що з вами намагаються потоваришувати доброзичливі люди. А ті з них, котрі особли-вою добротою ніколи не слави-лися – подобрішають. Виперед-жуймо інших в добрі і ніколи не зупиняймося при цьому.

Одного разу двоє друзів відправилися в подорож по пустелі. По дорозі вони поспе-речалися, та так, що один дру-гого ударив по щоці. Той, кого ударили, страждав від болю, але стримав гнів. Не кажучи ні сло-ва, він нахилився і написав на піску: «Сьогодні мій найкращий друг дав мені ляпаса». Продо-вжуючи йти далі ра-

зом, прийшли до невеличкого озера і вирішили покупатися. Той, якого вдарили, почав тону-ти. Та друг його спас. Коли він отямився надряпав на камені: «Сьогодні мій найкращий друг спас мені життя!!!» Другий ба-чачи все це, запитав: «Коли я тебе образив, ти написав про це на піску, а тепер пишеш на камені. Чому?». Він почув у відповідь: «Коли хтось нас об-ражає, ми маємо писати про це на піску, щоб вітри прощення могли стерти образу. Але коли хтось робить нам щось приєм-не, ми маємо написати про це на камені, щоб жодні вітри не стерли пам’ять про це».

Навчімося записувати свої образи на піску, а радість на камені. Бо недостатньо лише шукати справжнього друга – потрібно й самому ним бути!

І. Ф. Капітан

– Що найбільш цінного мав би мати справжній друг?

– Вірність, доброзичливість, посмішка.– Як ви гадаєте, з яких причин справ-

жніх друзів не так просто знайти?– В Біблії написано, що це через те, що

люди стали гордими, недружелюбними. Саме через беззаконня – друзів є багато,але справжніх мало.

– Як ви думаєте людина може дружити з Богом? І в чому це виявляється?

– На мою думку, людина повинна дру-жити з Богом. Якщо вона виконує те, що Бог заповідав – то це вже є дружба з Бо-гом.

Юрій

– Які риси в характері ви хотіли би ба-чити у тих, кого ви вважаєте справжнім другом?

– У справжніх друзів має бути в першу чергу любов одне до одного, потім довіра і чесність.

– Як ви гадаєте, яка причина того, що справжніх друзів є небагато?

– Написано, що в останній час любов у людях охолоне і через це пропадає довіра.

– Як ви думаєте людина може дружити з Богом, і яким чином?

– Звичайно, – людина може дружити з Богом. І це спілкування з Ним проявляєть-ся в молитві.

Галина

СВІТЛО твого ЖиттяСВІТЛО твого Життя6

ДРУГ НАШОГО ОРГАНІЗМУДРУГ НАШОГО ОРГАНІЗМУ

Хто він такий, цей дивний мелатонін? Мелатонін – це гормон, який утворюється в нашому мозку. Його ще нази-вають гормоном РАДОСТІ, ЩАСТЯ та МОЛОДОСТІ. Як і всі гормони, він є дуже важ-ливим у багатьох процесах, які постійно відбуваються в нашо-му організмі та вимагає певних умов для його утворення. Пого-воримо про це.

Чим молодша людина, тим вищий вміст мелатоніну в її ор-ганізмі. В дітей найвищий про-цент мелатоніну, тому діти такі постійно радісні. З віком вміст мелатоніну в організмі зменшу-ється. Мелатонін виробляється в маленькому відділі мозку – епіфізі:

1. Епіфіз бере з крові аміно-кислоту, триптофан.

2. Триптофан перебудовуєть-ся на серотонін.

3. Серотонін перетворюється на мелатонін.

Наше тіло не зберігає мела-тонін. Потребує його утворення кожний день. Світло і темрява проходять сигналами скрізь сіт-ківку ока, через оптичний нерв до мозку і з’єднується з сигна-лами «біологічного годинника» даючи команду почати чи зупи-нити утворення мелатоніну.

Цей важливий гормон може утворюватися прямо в сітків-ці ока в умовах темряви, без участі епіфіза. Рівень мелато-ніну збільшується під час сну. Дуже важливо лягати спати за декілька годин до опівночі. Це найбільш продуктивний сон. Дві години спокійного сну до опівночі, краще чотирьох після опівночі.

Також важлива роль соняч-ного світла у виробництві на-

шого друга, мелатоніну. (діа-грама 2).

Літні люди звичайно потре-бують більше сонячного світ-ла.

«Запас енергії людини з ро-ками виснажується, залишаючи все менше життєвих сил, за до-помогою яких можна протисто-яти впливу хвороби, тому тим більша потреба літніх людей в достатній кількості сонячного світла та свіжого, чистого пові-тря».

Ефективний вплив на ви-робництво мелатоніну мають фізичні вправи. В одному із досліджень виявлено, що за 1 годину вправ на стаціонарному велосипеді рівень мелатоніну у спортсмена збільшився в 2-3 рази.

Дія мелатоніну:– сповільняє старіння нашо-

го організму;– «ремонтує» кожен орган

під час сну;– захищає від вільних ра-

дикалів, певних канцерогенів, гербіцидів та випромінювань;

– захищає і допомагає «бо-ротися» зі злоякісними пухли-нами.

– Імуностимулятор.Те, що мелатонін є гарним

імуностимулятором доводить один експеримент проведений над щурами. Взяли дві групи щурів, ввели їм небезпечний вірус та піддали стресу. Одній із груп ввели мелатонін. Через 30 днів 92% із першої групи по-мерло, з другої – померло 16%. Саме щурам із другої групи ввели мелатонін і завдяки його ефективній дії опірність орга-нізму до вірусу було значно ви-щою, що зберегло їм життя.

– допомагає контролювати стрес;

– збільшує здатність організ-му піднімати настрій і відчува-ти задоволення;

– знижує холестерин, тиск і ризик аритмії серця;

– зменшується ризик остео-порозу.

Творець навіть дав нам їжу, що містить мелатонін . Най-більше має (піко грам на грам продукту):

• Ячмінь – 378 • Рис неочищений – 1 006• Банан – 460 • Кукурудза – 1 366• Помідор – 500 • Овес – 1 796• Родзинки – 583Також маємо їжу багату

триптофаном, важливою амі-нокислотою, що бере участь в утворенні мелатоніну в нашо-му мозку:

• Молоко – 46 • Насіння кунжуту – 358• Грецький горіх – 267 • Гарбузове насіння – 578• Мигдаль – 322 • Тофу (соєвий сир) – 747Їжа багата на вітамін В6,

(мг/100г):• Квасоля – 0,51 • Насіння кунжуту – 0,79• Чечевиця – 0,54 • Насіння соняшника – 0,81• Грецький горіх – 0,56• Абрикос – 0,94• Банан – 0,58 • Болгарський перець – 2,22Помірність в харчуванні

сприяє виробництву мелатоні-ну в кишечнику.

Фактори способу життя, які знижують мелатонін:

1. Стрес.2. Кофеїн знижує виробни-

цтво мелатоніну на 50% в про-довж 6 годин.

3. Алкоголь знижує на 41% виробництво мелатоніну.

4. Тютюн.5. Медикаменти :– Протизапальні;– Кальцію бета-блокатори;– Антидепресанти і снотвор-

ні препарати;– Вітамін В12 (3мг в день);–Наркотики.Виробляйте звички, які

збільшать утворення мелатоні-ну у вашому організмі:

• Відкривайте штори, жалюзі для отримання великої кількос-ті сонячного (природного) світ-ла, зменшуйте кількість штуч-ного світла та ходіть кожен день на прогулянку.

• Споживайте продукти ба-гаті мелатоніном, триптофаном та вітаміном В6.

• Практикуйте стриманість в їжі, особливо на ніч.

• Спіть в повній темряві.• Цінуйте свій час сну до

опівночі. Якщо людина працює в нічну зміну довгий час, то швидше старіє та скорочує свої роки.

Людство всі віки намагалося знайти еліксир МОЛОДОСТІ і довгий час не підозрювало, що наш люблячий Творець вже за-клав його в наш організм. Цар Давид в своєму псалмі 138 каже: «Прославлю Тебе, бо я дивно утворений!»

Тепер, сподіваємось, і Ви оцінили по достоїнству нашого друга-гормона – МЕЛАТОНІ-НА, і надіємось також бажаєте з ним подружитись. Адже саме він на фізіологічному рівні ро-бить нас РАДІСНИМИ, ЩАС-ЛИВИМИ та МОЛОДИМИ.

Але за всім цим стоїть Гос-подь. І тільки в нашій повно-цінній дружбі з Творцем ми знайдемо ПОВНОТУ РАДОСТІ, ЩАСТЯ та МОЛОДОСТІ.

Дмитренко Тамара

СВІТЛО твого ЖиттяСВІТЛО твого Життя 7

Сьогодні ми багато чого зна-ємо про існування безлічі мі-кроорганізмів та їх будову, про віддалені на мільйони світло-вих років галактики, але тіль-ки сьогодні ми робимо разюче відкриття: людина знає багато чого, окрім самої себе.

Ми не могли виникнути про-сто так, самі по собі. «І сказав Бог: «Створімо людину за об-разом Нашим, за подобою На-шою...» І Бог на Свій образ людину створив (Бут.1:26, 27) Чимдалі більше наукових до-сліджень переконують нас в абсурдності теорії еволюції.

Вчені запевняють, що най-сучасніша відеокамера порів-няно з витонченою конструк-цією сітківки і кришталика ока видається дитячою іграш-кою. Крихітні палички та різні колбочки, які містяться в оці, перетворюють світло на елек-трохімічні імпульси. Усе це від-бувається завдяки процесам, які неможливо відтворити навіть у найдосконалішій лабораторії. Мозок перетворює ці імпульси на чудо – сприйняття. Щоразу, коли ми розплющуємо очі, при-водяться в дію інженерні, хіміч-ні та інформаційні процеси.

Як стверджує наука, люд-ське око не могло еволюціо-нувати протягом довгих пе-ріодів часу, оскільки воно не приносить жодної користі, якщо робота над ним не за-вершена. Кришталик, який фокусує світло, нічого не вар-тий без сітківки, яка сприймає світло. А без нервових волокон, які доносять сигнали до мозку, отримане світло не виконає сво-го призначення. Подібне відбу-вається з усім людським орга-нізмом. Легені, серце, нерви та м’язи виконують надзвичайно складні функції, котрі, у свою чергу, залежать від подібних функцій інших органів.

Не лише чудеса людського організму, але й усе навколо нас, зокрема небеса, свідчать про невпинну Божу турботу

«Бог є нашим справжнім другом: знає про нас усе, та все ж, не перестає любити нас». Бауржан Тойшибеков.

Сьогодні ми багато чого зна-

Б урж н Т ш бек в

про своє творіння. Відверніть свій погляд від штучного світла і погляньте вгору на нічне небо. Туманність, яку ми називаємо Чумацьким шляхом, насправді є величезною галактикою, до складу якої входять мільярди космічних систем. Наше Сонце, а також планети цієї Соняч-ної системи – лише маленька часточка Чумацького шляху. Рух усіх цих небесних тіл на-лежним чином узгоджений. Усі вони рухаються в межах своїх орбіт.

Спрямувавши свої погляди на небо, ми побачимо велич Всесвіту. Нас бентежать гі-гантські розміри космосу. Ні, неможливо позбутися думки, що над усім стоїть надприрод-на влада і сила, яка створила все це і постійно управляє про-цесами!

Коли ми думаємо про без-межний Всесвіт, про неймовір-но величезну силу, якою утри-муються зірки під час руху на своїх шляхах, то потрібно бути вкрай самовпевненим, щоб стверджувати, що Бога немає.

Зверніть увагу на текст з Біблії записаний у Книзі Йова (26:7): «Він простягнув Північ над пусткою, повісив Землю ні на чому». Тисячі років тому Біблія вже говорила про те, що наша Земля кругла, вона ствер-джує, що Бог повісив землю ні на чому. Це відносно нова ідея. За часів темного Середньовіч-чя астрономів засуджували на смерть за їхнє переконання у тому, що Земля кругла.

Сьогодні ми знаємо, що наша планета є всього лише малень-кою порошинкою у космосі. Цей величезний Усесвіт, скла-дається з мільйонів сяючих сонць. Ми всього лише малень-ка частинка цього величезного Чумацького шляху, що лише у ширину простягається на 100 000 світлових літ.

До якого найбільш обґрунто-ваного висновку можна дійти, знаючи про складну конструк-цію та величезні розміри Всес-віту? Один із перекладів 17-го тексту 1-го розділу Послання до Колосян звучить так: «Бог існує перш усього, у Ньому та через Нього Всесвіт є одним гармонійним цілим».

Біблія стверджує, що наш Творець прагне спілкувати-ся з нами. «І говорив Господь до Мойсея... як говорить хто до друга свого» (Вих.33:11). А Ісус назвав Своїх послідовників: «Ви друзі Мої» (Йоан.15:14). Бог сподівається, що ми та-кож станемо Його друзями. Він бажав зробити більше, аніж тільки відкрити Себе через слова Писання, тому вирішив

прийти у наш світ як реальна Особа. Він принизив Себе до нашого рівня, аби спілкуватися з нами.

Як Бог особисто міг відвіда-ти наш світ? Ісус – Бог, Котрий став видимим. Сам Христос сказав: «Хто Мене бачив, той і Отця бачив» (Йоан.14:9). Отже, якщо ви бажаєте зна-ти, яким є Бог, подивіться на Ісуса, явленого у Біблії.

Своїм життям Ісус виявив, що Бог є любов, задовольня-ючи людські потреби так, як ніхто інший! Своїм життям і вченням Христос залишив до-сконалий приклад безкорисли-вого служіння, яке походить від Бога. Бог не живе для Себе. Створивши світ і підтримуючи усе створене, Він постійно слу-жить іншим. Господь «велить сонцю сходити над злими і над добрими та посилає дощ на пра-ведних і на неправедних». І це ідеальне служіння Бог доручив Своєму Синові. Ісус своїм при-кладом навчав інших, що зна-чить служити. Він служив усім і дбав про всіх.

Знову і знову Ісус намагався укорінити цей принцип серед учнів. Коли Яків та Йоан дома-

галися переваги над іншими, Христос сказав: «Хто хоче між вами стати великим, той хай буде вашим слугою». Іншими словами: у Моєму Царстві всі рівні. Єдина велич цього Царства — це велич покори; єдиний шлях відзначитися — служити ближнім.

Останнє славне відкриття Ісусом Божого характеру відбу-лося на хресті. Там Він помер за

нас. «Бо так Бог полюбив світ, що дав Свого Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав вічне життя» (Йоан.3:16).

Довір'я Богу — найголо-вніший фактор збереження здоров'я. З нього починається усе. Той, хто знайшов спокій і задоволення в Бозі, також ма-тиме і добре здоров'я. Упевне-ність в тому, що Господь спосте-рігає за нами і чує наші молит-ви, приносить істинне задо-волення. Свідомість того, що у нас є Вірний Друг, Якому можна довірити все найпотаємніше, — це щастя, яке неможливо висловити.

Упродовж довгих віків люди роздумували про Бога, надія-лися на Нього, мріяли про Ньо-го. Вони бачили Його у красі природи. Однак самопожертва Ісуса задля нашого спасіння відкрила Бога найбільш ясно. Він справді любов – вічна без-смертна любов!

Нині ви можете відкрити для себе Бога таким, яким відкриває Його Ісус. І тоді ви з упевненістю скажете: «Отче, і я хочу бути Твоїм другом!»

Іван Подорожний.

Засновник і видавець –Черничко І. П.

АДРЕСА РЕДАКЦІЇм. Ужгород,

вул. Гагаріна, 36моб. тел. 095-195-4191

e-mail chernip@i.ua

Редакційна колегія:Іван Черничко, Олександр Жупан,Агнеса Черничко, Юлія Сокирко

Фотокореспонденти:Діана Гамор, Петро Шандалі

Реєстраційне свідоцтвоЗТ № 507/99Р від 21. 12. 2009 р.

Адреса друкарні:вул. Свободи, 5с. Рясне-Руська,

Яворівський район,Львівська область

297-47-46Тираж 50 000

СВІТЛО твого життяСВІТЛО твого життя8

Пишіть на адресу: 88000 м. Ужгород, вул. Джамбула, 23; тел. (0312) 45-30-70Пишіть на адресу: 88000 м. Ужгород, вул. Джамбула, 23; тел. (0312) 45-30-70

Кожен із нас неодноразово потрапляв у ситуацію, коли приходилося добре подумати: «Чи мій друг виявиться на-дійним, за цих обставин які зараз склалися? Чи не спо-куситься вигідним для нього моментом? Чи зможу я у всьо-му покладатися на нього?».

На жаль, схожі роздуми, а також і життєвий досвід, зму-шують нас визнати що така проблема існує, що подібні сумніви все-таки нерідко не-безпідставні. Але ж наше жит-тя так влаштовано що жити без взаємного довір’я неможливо! І це є правда. Ми лише тоді мо-жемо комфортно себе почувати, якщо є надійний тил, цілковите довір’я, і в разі потреби я завжди можу розраховувати на мудру пораду чи навіть допомогу.

Не поспішайте розводити руками: «Та де таке знайти? А якщо у мене такого нема, то про який душевний комфорт можна говорити?». Для того й життя нам дано, щоб знаходити відпо-віді на ці питання. Виходячи з того, що на світ ми з’явилися не випадково, а я в цьому переко-наний, (сподіваюся що й ви та-кож), значить, ми є підзвітними особами. Мудрість Біблії про це конкретно говорить: «Підсумок усього почутого: Бога бійся, й дотримуй Його заповіді, бо на-лежить це кожній людині! Бо Бог приведе кожну справу на суд, і все потаємне, чи добре воно, чи лихе!». (Екл. 12).

Той факт, що Бог береть-ся відновити справедливість,

ПРОСТО ДРУГ И НАСТОЯЩИЙ ДРУГПросто друг – никогда не видел, как ты плачешь.Настоящий друг – успокаивал тебя не раз.

Просто друг – не знает полного имени твоих родителей.Настоящий друг – знает даже их телефон.

Просто друг – приносит торт или цветы на твой день рождения.Настоящий друг – помогает тебе все приготовить и убрать.

Просто друг – не обращает внимания на твой образ жизни.Настоящий друг – беспокоится о твоем здоровье как о своем.

Просто друг – довольствуется временными интересами.Настоящий друг – знает в чем смысл жизни, иначе он не был

бы твоим другом.

МІЙ НАЙКРАЩИЙ ДРУГМІЙ НАЙКРАЩИЙ ДРУГслова: «Ніхто більшої любо-ві не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів сво-їх. Ви друзі Мої, якщо чини-те все, що Я вам заповідаю. Я вже більше не буду рабами вас звати, бо не відає раб, що пан його чинить. А вас назвав друзями Я, бо Я вам об'явив усе те, що почув від Мого Отця». (Іоанна 15).

Це висловлювання Ісуса розкриває глибинну сутність Його характеру. Він намагаєть-ся дати нам зрозуміти наступ-не: «Ну ось Я такий, і ви маєте змогу переконатися в тому, що Я готовий жертвувати собою заради вас. Але й від вас Я очі-кую вірності в тому, що вам за-повідав. В такому випадку – ви Мої друзі, а від друзів у Мене секретів немає».

А тепер уважно обміркуйте! Чи зможете ви на усій плане-ті Земля знайти настільки на-дійного Друга? Навіть якщо хтось із ваших друзів дійсно виявиться щирим – він іноді окрім співчуття нічим не змо-же вам допомогти. Але зовсім по-іншому виглядає справа з Ісусом, про якого Апостол Пав-ло пише: «Бо як сам Він пере-терпів, бувши спокушеним, то може й спокушуваним допо-могти».

Ми маємо унікальний шанс – Бог, в образі Ісуса Христа, пропонує нам дружбу, і було би дуже нерозумним відкинути Його пропозицію.

навести в усьому лад (кого простити, а кого покарати), говорить про те, що Він не байдужий до нашої долі. І навіть більше того: радить як нам прожити, чого остерігати-ся, якою дорогою ходити, і на які життєві пріоритети зверта-ти увагу. Бог знає, що в умо-вах гріха, який нас постійно оточує, «Життя прожити – не

поле перейти». Саме тому, наш Небесний Отець послав свого Сина, щоб Той наблизившись до людей міг переконати нас – ми маємо справу з добрим, лю-блячим Богом, котрому можна довіряти.

Під час свого земного жит-тя, Ісус Христос дійсно виявив риси характеру, які свідчили що у Нього слова не розхо-

дяться з ділом. Він був ми-лосердним – і нас навчав бути такими. Він прощав, і водно-час, не дозволяв фальші та ли-цемірства. Його лагідна вдача поєднувалася з невідступною принциповістю. Він не ділив людей на бідних та багатих. Незалежно від національності, Він однаково відгукувався на допомогу юдею чи язичнику.

Він був простим і доступним, але ніколи не дозволяв гордому святоші над кимось величати-ся. Він знав усе і про все, але ніколи не видавав чиїхось осо-бистих таємниць. Однак, Хрис-тос ніколи не робив таємниці з того, що стосувалося пізнання його Небесного Отця.

Прагненням Ісуса було: зробити своїх учнів – своїми друзями. Ось послухайте Його

– Що саме має визначати справж-нього друга?

– Думаю, що справжній друг по-винен бути добрим і надійним.

– Як ви гадаєте, яка причина того, що справжніх друзів є небагато?

– Тому що люди стали недовірли-вими одне до одного.

– Як ви думаєте, людина може дружити з Богом? І з чого це видно?

– Звичайно ж людина може дружи-ти з Богом, головне щоб вона захотіла цього. На мою думку, дружба з Богом проявляється в молитві, і в тому, що людина виконує Божі заповіді.

Юлія