Переважна більшість із нас, котрі таким чи ін- zшим чином були втягнутими в якийсь конфлікт, стверджують, що вони і гадки не мали щоб сва-ритися чи, тим більше – ворогувати з кимось. Здається, вони хотіли покращити взаємини, а з того вийшло протистояння.

Мусимо погодитись що люди протягом усієї історії відчували труднощі та стреси. А в стресовому стані людина часто не витри-мує і зривається. Причин для цього ніколи не бракувало: грошей мало, ухиляння від обов’язків, розбіжність у поглядах, не вра-ховуються відмінності психології чоловіків та жінок і т. д.

Перелік далеко не повний, але вже на-віть ті фактори, які ми згадали, можуть стати поштовхом для безлічі конфліктних ситуацій, котрі здатні лишити нас спокою. Чи задавали ви собі питання: чому мене не розуміють? Повірте, без пра-вильної відповіді на це питання неможливо сподіватися на вдале вирішення конфлікту. Щоб дізнатися, в чому криються причини непорозумінь та розбіжностей, потрібно зважити, що точка зору вашого опонента стала відмінною від вашої, внаслідок протилежної інформації яку він отримав.

Також психологія чоловіків відрізняється від психології жінок. Коли двоє різних людей починають жити разом, у них часто виникають проблеми і тертя. Тому що вони до цього жили в різних сім'ях і виховувалися по різному. У кожної людини свої звички, манери і погляди на життя. Якщо ви-никла проблема, кожен хоче вирішити її по-своєму, – так, як його вчили з дитинства.

З появою в сім'ї дітей, можуть виникнути розбіжності та недомовки, якщо батьки мають різні погляди на їхнє вихо-

вання. Тому, само собою це викликає непорозуміння між чоловіком і дружиною. А коли діти стають підлітками, то їм взагалі здається що вони вже здатні до самостійного життя. Як бачимо, настає конфлікт поколінь.

Більшість людей поняття «конфлікт» сприймають не-гативно і не хочуть зізнаватися в тому, що в їхньому житті існують подібні явища. «Я неконфліктна людина, – кажуть вони собі та іншим, – тому в моєму житті немає конфлік-

тів». На жаль, такий підхід до конфліктів не сприяє їх вирішенню. Відомий амери-канський конфліктолог Чарльз Ліксон у своїй книзі «Конфлікт. Сім кроків до світу» написав з цього приводу: «Якщо у вашому житті немає конфліктів, перевірте, чи є у

вас пульс».Проте, як би хто не намагався відмежувати

себе від існуючих проблем, він не зможе відійти від реальної дійсності. Саме зараз, коли робітник

чи службовець не впевнені, що отримають зарплату; ви-пускник Вузу, що знайде роботу за фахом; коли виникають певні труднощі у придбанні товарів; коли людина часто стикається з дратівливістю, грубістю і недоброзичливістю, внаслідок чого велика ймовірність психічних і серцево-судинних захворювань, як ніколи, великого значення на-буває вміння терпимо ставитися до оточуючих. І це вміння необхідно розвивати, насамперед, у самому собі...

Кожна людина – неповторна індивідуальність. Такими нас створив Господь, а значить, з будь-якого питання може бути своя думка. То чого ж тоді дивуватися, що у нашого ближнього існує інша думка, яка відрізняється від нашої.

Звичайно, у деяких випадках ми можемо бути правими, а може, навіть, і винними, але те, як ми відреагуємо на ту чи іншу подію або ідею, може бути вирішальним для нас…

2013№ 12

«Якщо у вашому

житті немає конфліктів,

перевірте, чи є у вас пульс»

АнонсиЧому непорозуміння

між поколіннями?

Конфліктуєте? Вихід є!

Як обмова перетворилася

на дружбу

Як пташка у золотій клітці

Земляне и Вселенский конфликт

стор.

7

«Я – світло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя». (Ісус Христос, Іоанна 8:12)

Звідки берутьсяЗвідки беруться

конфлікти...конфлікти...стор.

4

стор.

3

стор.

2

…і як їх вирішувати…і як їх вирішувати

стор.

6

Чи буде у Новому Році правити

любов?стор.

5

2 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

«Терпіння та повага під час сімейних переговорів «перетруть» будь-які конфлікти». Рой О.

Чому непорозуміння між поколіннями?

Как бы его жена

ему не напомина-ла, он отказывался

признать факт своего безрассудно-

го поведения

Навряд чи знайдуться бать-ки, що не бажають добра своїм дітям. Усе, що вони роблять для дітей, роблять задля їхнього блага. Але чому ж тоді діти, а особливо молодь, не хочуть приймати поради досвідчених людей?

Частіше за все, підлітки вва-жають себе достатньо дорос-лими для самостійного життя і, можливо через це, хочуть як-найшвидше піти з батьківського дому, «звільнитися» від обме-жень і заборон. Подібне «корот-козоре» бачення призводить до того, що діти підвищують голос на батьків. Ті, у свою чергу, теж не стримуються. Таким чином,

сім'ю покидають мир, любов та спокій.

Який контраст з нашим Учи-телем, Господом Ісусом Хрис-том! Хоча Новий Заповіт подає досить скупу інформацію про дитячі та юнацькі роки Ісуса, все ж апостол Лука описує Його ставлення до батьків: «І пішов Він із ними, і прибув у Назарет, і був їм слухняний». Ісус, щоб подати нам приклад, став Лю-диною, підкорившись Йосипу та Марії, як Дитина.

Причина, конфліктів між батьками та дітьми набагато серйозніша ніж просто неба-жання слухатись. Все набага-то складніше. Є один ангел,

– Дорогая, как только я встретил тебя, то сразу понял; что ты есть та единственная с которой я хотел бы связать свою жизнь, навсегда!

– Правда?! И я тоже! Нас никто не разлучит!

– Никто! Как часто люди, z

которые хотят прожить вместе свою жизнь, го-ворят друг другу такие слова, да и не только эти, а еще красивее и обнад-еживающе. И как часто бывает, что те, кто много обещал, через некоторое время становятся ини-циаторами раздоров в семье.

Печальная статистика гово-рит, что наша Украина является лидером в Европе по количе-ству разводов в семьях – более 60%. Если говорить в цифрах, то в 2013 году на 278 тысяч зарегистрированных браков пришлось 169 тысяч разводов! Страшно!

Во многих случаях даже наличие детей не сдерживает от развода, а именно у них остаются шрамы на всю жизнь из-за беспечности родителей. В тех семьях кому еще удалось сохранить брак 58% женщин

и 42% мужчин задумывались о разводе.

Давайте попытаемся разо-браться в причинах этой траге-дии, может быть, найдя их, нам удастся дать практический совет.

Очень часто причиной кон-фликтов в семье является алкоголизм. Надо заметить, что ни один алкоголик не признает себя больным. А ведь он уносит из семьи около 70% семейного бюджета. Кто виноват? Какой есть выход? Посмотрите на свою семью со стороны, ответь-те честно на вопрос: позволяе-те ли вы для себя умеренное употребление спиртного? Если да, то вы в группе риска. Пото-

му, что не исключено, что в кризисной ситуации, вы будете искать утешение с «рюмкой в руках» Что де-лать? – Не пить вовсе!

– Как! Скажете вы, так можно лишиться радо-стей жизни. – Радостей чего? Я, автор этой ста-тьи, тоже когда-то решал эту дилемму, считая себя номинально верующим

человеком. Пока не прочитал в Библии, в книге Притчей 23:29-30 «У кого вой? У кого стон? У кого ссоры? У кого горе? У кого раны без причин? У кого багровые глаза? У тех, которые долго сидят за вином, которые приходят отыскивать вина при-правленного».

Слышал одну историю, как один мужчина любил хорошо выпить. На другой день он никогда ничего не помнил. Как бы его жена ему не напомина-ла, он отказывался признать факт своего безрассудного по-

ведения, пока она его не сфото-графировала. Увидев неопро-вержимые доказательства, он закрылся в комнате, разложил перед собой фотографии и на-чал думать. Думать о смысле жизни, к чему пришел и что будет дальше.

Через три дня, он вы-шел другим, имея но-вую цель, оставив прежнюю бессмыс-ленную привычку.

Решение этого вопроса остается за вами, но помни-те, что помощь вы можете получить от Бога, если попросите о ней.

Еще одна причина конфлик-тов – финансовое неблаго-получие, а для некоторых и благополучие.

В древнем высказывании: «Когда денежные проблемы входят дверью, то любовь вы-летает через окно» – есть доля правды. Супруги ссорятся или даже разводятся из-за денег. Деньги могут стать оружием, которое использует, например, муж для того, чтобы доказать всем в доме, кто здесь главный. Это вполне может сделать и жена. В большинстве случаев эти ссоры замаскированная борьба за власть. Члены се-мьи, в руках которых находят-ся деньги, используют их как средство давления на тех, у кого их нет.

Другая сторона предпочита-ет найти выход из создавшихся обстоятельств путем «занач-ки», обмана, утаивания части денег. Все это никак не укре-пляет семейные отношения, а

наоборот, ведет к непониманию и разрыву. Что делать?

Ответ находится в нашей го-лове. Измените свой взгляд на жизнь. Осознайте, что все при-надлежит Богу, потому что «Го-сподня земля и что наполняет ее». Будьте благодарны за то,

что имеете. Помните, что Господь опре-

делит величину суммы, которую вам можно до-верить, по ва-шему решению быть честным

пред Ним. Избе-гайте долгов, жи-

вите по средствам, планируйте ваш бюджет

вместе на семейном совете.И помните, деньги важны,

но не настолько, чтобы стать мерилом вашего достоинства. Они обеспечиваю вас пищей, но не вызывают аппетита; за них можно купить лекарство, но не здоровье; они множат знакомых, но не друзей; они могут создать дни радости, но не мир или счастье. С деньгами или без денег, но ваша семья величайшая ценность в глазах Господа и никогда не забывай-те об этом.

Причин для конфликтов может быть много. Молодым семьям не хватает опыта для выхода из кризисных ситуаций. Кто-то не может смириться с несправедливым распреде-лением обязанностей в се-мье. Замечено, что женщины ссорятся со своими мужьями чаще, чем мужчины, однако не все мужчины хотят взять на себя ответственность ру-ководить своей семьей. Для

большинства ссорящихся лю-дей, трудно извиниться. Лишь в единичных случаях, причиной конфликтов является недоста-ток чувств, но, зато одной из главных причин противоборств является неумение сдерживать свои эмоции.

Знаете у кого крепкие семей-ные узы? Может, вы думаете, что это высокообразованные се мьи? С высоким достатком? Большими возможностями и связями? Нет. Самые крепкие семьи те, где в основе лежит духовно-нравственное воспи-тание, вера в Бога. Где муж и жена доверяют Божественным стандартам «Что Бог соединил того человек да не разлуча-ет».

Разумеется, что и в этих семьях есть трудные ситуации. Но когда супруги проходят сквозь кризисы, когда продол-жают быть вместе, несмотря ни на что, они становятся при-мером для подражания своим детям. А это уже основа для создания еще одной здоровой семьи! Здесь важно не ду-шевное подобие, не сходство характеров и темпераментов, а однородность духовных оце-нок, которая только и может создать единство и общность жизненной цели у обоих.

Священное Писание пред-лагает нам эффективные со-веты для успешного решения любых конфликтов. «Жены, повинуйтесь мужьям своим, как прилично в Господе» Кол.3:18. «Так должны мужья любить своих жен, как свои тела: лю-бящий свою жену любит самого себя». (Еф.5:28).

Евгений КравчЕнКо

Разрешение конфликтов в семье

У Законі Господньому є Заповідь: «Шануй свого zбатька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі» (Вих. 20:12). Апостол Павло відмічає в чому особливість цієї заповіді: «Шануй свого батька та матір – це перша заповідь з обітницею» (Єф. 6:2). Шанування своїх батьків, піклування про них, принесуть нам ви-нагороду. І все ж таки, у сім'ях часто виникають конфлікти та непорозуміння.

ім’я якому Люцифер. Він був створений Богом досконалим, талановитим та мав посаду керівника ангелів. Проте Люци-фер, названий опісля сатаною, повстав проти свого Творця, почавши війну проти Нього. Він зневажив Самого Бога і Його Закон.

Господь радіє, коли люди щасливі, сім'ї цілі, а батьки в мирі з дітьми. Його ж ворог не-навидить мир та порозуміння, бо сам колись мав їх, та втра-

тив, і тепер бажає відібрати ці блага і від людей. Тому, коли діти чи молодь нехтують своїми батьками, зневажають їх, це на-магання сатани завдати Богові болю та страждань.

Коли дитина кричить на матір, чи батько, напившись, лупцює сина, або молода лю-дина відкидає благання батьків обрати вірний шлях – тут не обходиться без участі падших ангелів. Та вина за непокору батькам лежить не тільки на

сатані, але й на самих дітях. Лукавий може лише спокуша-ти, гріх же обираємо ми самі, маючи свободу вибору.

Господь дає нам право оби-рати між добром і злом: «Життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття». Однак Богу не байдуже що ми оберемо, тому Він пропонує зробити вибір, який веде до життя (Повт. Закону 30:19-20).

Апостол Павло писав: «Знай же ти це, що останніми днями настануть тяжкі часи, бо бу-дуть…(діти)... батькам неслух-няні» (2-е Тим.3:12). Наш Гос-подь люблячий і милосердний. Він бажає нам щастя і добра. А цього не може бути, коли ми не шануємо своїх батьків. Адже терпеливе ставлення батьків до своїх чад – це ілюстрація того, як Господь відноситься до нас – грішних, слабких Його дітей.

Тож будемо любити й шану-вати своїх батьків! Адже цим ми виявляємо свою любов до Бога. І від нашого послуху батькам залежить не лише наше земне благополуччя, а й наше спасіння.

владислав БЕрЕцКи

3СВІТЛО твого ЖИТТЯ

«Будь-яка система руйнується зсередини некерованими конфліктами».Той, хто хоче залагодити конфлікт, бореться за майбутнє.

Мир – це zозначає, що немає ворож-нечі, немає сварок, непо-розумінь, все тихо і спокій-но.

Ні в якому разі, друзі, не йдіть на провокації. Ві-зьміть до уваги, що миролюб -на позиція – це не втрата, капі-туляція чи про-граш. Натомість пам’ятайте, миролюбність – це здобуток.

Якось одна сім’я купила новий дім, великий, красивий, з садом фруктових дерев. Поруч зна-ходився кривенький, дещо старий будинок, в якому жив заздрісний сусід. Він постійно дошкуляв новим власникам, намагаючись зіпсувати їм настрій: то сміття під паркан підкине, то ще якусь прикрість зробить.

Одного ранку сім’я прокинулась в гарному на-строї вийшла на поріг, а там - відро з помиями. Господар взяв відро, вилив помиї, відро вичистив до блиску, назбирав туди найбільших і найсмач-ніших яблук і пішов до недоброзичливця. Сусід, почувши стук у двері, злорадно подумав, що зрештою дошкулив новенькому! Відчиняє двері в надії на скандал, а чоловік простягає йому відро з запашними яблуками, кажучи: «Хто чим багатий, той тим і ділиться!»

Дорогі друзі, гарних вам миротворчих місій та співробітництва у рідних домівках!

Блаженні миротворці

Людські стосунки важ- zко уявити без конфліктів. Вони давно вже стали невід’ємною частиною нашого життя. Психологи характеризують конфлікт, як зіткнення протилежних інтересів, або поглядів. Справді, кожен з нас є неповторною особистістю зі своїм характером, звич-ками, світоглядом. Якщо наші погляди на ту чи іншу проблему, або явище не співпадають з поглядами іншої людини, виникають суперечки, які нерідко переростають у відкриту ворожнечу.

Для дослідження причин ви-никнення конфліктів та методів їх розв’язання існує навіть спеціальна наука - конфліктологія. У повсяк-денному житті кожен з нас може опинитись у конфліктній ситуації: вдома, на роботі, в колі друзів, або навіть у Церкві. Основною причи-ною цього є людський егоїзм, або намагання свої інтереси, погляди, чи уяву поставити вище за інші.

Спровокувати конфлікт можуть дріб’язкові речі: яку передачу переглянути, якщо в сім’ї один телевізор; що в першу чергу купити на заощаджені подружжям кошти

Конфліктуєте? Вихід є!

– пральну машину чи комп’ютер; бажаючи відпочити, одна зі сторін віддає перевагу поїздці на море, інша – у гори. Конфлікти вини-кають внаслідок відмінностей у наших планах, цілях, манерах поведінки, рівнях освіти.

Небажання поступитись опо-нентові та знайти спільне рішення має доволі негативні наслідки: зіпсовані стосунки, тривала ворож-неча, втрачене здоров’я. Трагічно, коли напружені стосунки між цілими націями, або державами переро-

стають у військові конфлікти-тоді гинуть сотні й тисячі ні в чому невинних людей. Замислюючись над цією темою, виникають цілком закономірні запитання: чи мож-ливо обходитися без конфліктів? Як найкраще розв’язати конфлікт, якщо він вже виник?

Як відомо, пожежу легше за-гасити на самому початку її за-ймання. Аналогічна ситуація і з конфліктами – чим більше вони розгораються, тим важче їх по-долати, тому дуже мудро чинить

той, хто не підкидає дров у вогонь суперечки, а намагається загасити її на стадії виникнення. Мудрий цар Соломон багато століть тому навчав: «перед вибухом сварки покинь ти її!» (Прип.17:14).

Уміння вислухати та зрозуміти того, хто поруч з нами, повага та смирення повинні стати доброю профілактикою конфліктів для кожної людини. Апостол Яків у своєму листі до всіх християн пи-сав: «Отож,брати мої любі, нехай буде кожна людина швидка послу-хати, неспішна говорити, повільна на гнів» (Як.1:19). Для багатьох з нас це може видатись важкою справою, але вона варта того, щоб навчитись будувати мирні відносини з усіма людьми.

Уміння володіти собою, тве-резо оцінювати ситуацію, не піддаватись негативним емоціям – це найбільша перемога, яку людина може досягнути у цьому житті. «Ліпший від силача той, хто не скорий до гніву, хто панує над собою самим, ліпший від завойов-ника міста (Прип.16:32).

Тож практикуймо у своїх що-денних відносинах доброзичливе ставлення одне до одного, пова-жаймо ближніх і тоді наше життя зазнає позитивних змін! Бажаєте цього?

Дмитро ГілЕнКо

Между близкими людьми неред- zко возникают конфликты. Многие теряются в догадках, не зная как их разрешить, как выйти из проблемной ситуации, не причинив вреда взаимо-отношениям. Специалисты в области семейных отношений обращают наше внимание на обычные способы преод-оления конфликта.

Уход. Некоторые люди избегают столкнове-ний при возможности конфликта. Они стараются уйти из дома или избежать дискуссии. Здесь характерен низкий уровень взаимодействия и настойчивости. Таким людям трудно поведать о своих нуждах или выслушать признания близ-ких. В пользу этого способа можно сказать, что уход дает время поразмышлять над возникши-ми проблемами. Он плох в тех случаях, когда свидетельствует о безразличии или отсутствии желания наладить взаимоотношения.

Подчинение. В этом случае, кто-то из кон-фликтующих сдается или уступает, чтобы из-бежать конфликта. Этот метод предполагает наличие высоких представлений о сотрудничестве и заботе о других людях, однако может указывать и на то, что человеку трудно изложить свои потребнос-ти и взгляды. Налицо стремление сохранить отношения, но имеет место также самоуничижение. Но этот способ неприемлем, если становится средством ма-нипуляции и применяется из-за страха быть отверженным, или из-за большого желания быть любимым.

Победа. Многие люди вступа-ют в конфликт, стремясь взять

верх. Для этого метода характерна большая на-стойчивость и низкий уровень сотрудничества. Данный метод может быть оправдан, когда необ-ходимо отстоять важный принцип. Но потакания своему «я» недостаточно веская причина для использования этого стиля.

Сотрудничество. Данный метод чаще всего наиболее хорош. Он предполагает разреше-ние конфликта такими методами, при которых учитываются нужды всех заинтересованных сторон. Предпринимается поиск решения, при котором все будут чувствовать, что с ними считаются, их ценят и понимают. Решения конфликта методом сотрудничества строится на фундаменте взаимного уважения в браке и семейных отношениях.

В Библии написано «Ничего не делайте по любопрению или по тщеславию, но по смирен-номудрию почитайте один другого высшим себя. Не о себе только каждый заботься, но каждый и о других». Такая любовь предполагает безуслов-ное внимание к каждому человеку. Не стоит копить обиды и огорчения – это лишь затрудняет решения проблем. Библия советует: «Солнце

да не зайдет во гневе вашем». Конечно, не всегда можно в один миг победить гнев и снять все противоречия. Но важно не откладывать на потом избав-ления от негативных эмоций и болезненных вопросов. Дайте партнеру возможность как можно полнее выразить свои мысли и чувства.

Помните, крепкие семьи не те, в которых никогда не возни-кает конфликтов, а те которые успешно с ними справляются.

Мария ГафинЕц

Творческое разрешение конфликтов

4 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

«Мудра людина завжди знайде спосіб, щоб не почати війну». Ямамото В.

Євгенія прокинулась zвранці як завжди. Помо-лилась. Зробила зарядку. Поснідала. Переглянула свої плани на день, щоб не забути щось виконати. І відправилась на роботу. Її новий автомобіль їхав легко і приємно. Та рап-том вона побачила як на неї їде вантажівка. Скрегіт коліс. Розбите скло. І далі Євгенія нічого не пам’ятає. До тями приходить в реа-німації і розуміє, що все що вона запланувала не справдилось, і життя піш-ло зовсім по-іншому, пла-ни цілковито змінилися.

Кожному з нас приходилось потрапляти у непередбачені ситуації, які змінювали наші життєві плани або повністю їх перекреслювали. Часто нам доводиться розчаровуватись в людях, яким ми довіряли; часто не здійснюються наші бажання, буває що хтось не-навидить нас, насміхається чи принижує... Таких ситуацій без-ліч. Чому вони існують? Тому, що є той, кого Біблія називає дияволом і сатаною, котрий «ходить як рикаючий лев, шу-каючи кого б знищити».

Як ми можемо реагувати на безліч таких ситуацій? Перша

реакція – це переживання, злість, дратівливість, смуток, плач, жалощі до себе «який я нещасний чи нещасна»...

Один відомий канадський вчений Ганс Сельє проводив досліди над пацюками, ство-рюючи їм різні незвичні ситу-ації, спостерігаючи як вони на них реагують. Він спостеріг, що частина тварин вели себе дуже неспокійно, інші вели себе спокійно та врівноважено. В результаті досліджень вче-ний прийшов до висновку, що причиною патологічних змін є не зовнішній вплив, а реакція пацюка на цей вплив.

У Біблії в Приповістках Соломона ми читаємо: «при-гноблений дух сушить кості», зверніть увагу, що духовний стан нищить найміцнішу ткани-ну в організмі людини. Вчени-ми доказано, що така реакція на ситуацію як: злоба, нена-висть, помста, неспокій, дра-тівливість, злі слова, зневага призводять до таких фізичних розладів як: головні болі, під-вищений артеріальний тиск, порушення роботи травної сис-теми, цукровий діабет, інсульти та інфаркти, параліч. Зрозумі-ла річ, що все це відбувається на фоні депресії.

Сьогодні психологи, у першу чергу, намагаються позбавити

своїх пацієнтів від тривожного депресивного стану, розумі-ючи, що при його наявності не можливо вилікуватись від інших болячок. За останній час депресія – стало модним словом. Воно нічого спільного не має з інфекцією, проте, має пряме відношення до спосо-бу життя. Депресія – це бунт організму на неправильно ви-браний життєвий напрямок.

Отже наша неправильна реакція на різноманітні події призводить до виникнення різ-них захворювань, страждань і смерті. Але у нас є можливість правильно реагувати на про-блемні ситуації. Той, Хто нас створив краще знає, що може сприяти нашому здоров’ю, а що, навпаки, зашко-дить йому. Наш Тво-рець, через Святе Пи-сання, дає нам чудові «рецепти» для зцілен-ня душі і тіла:

1 . П р о с і т ь , щ о б Бог наповнив серце любов’ю до всіх лю-дей, які вас оточують.

2.Уважайте оточую-чих вищими за себе. Чому? У кожної люди-ни є щось таке, чого у мене немає.

3 .Не в іддавайте

злом за зло, але прощайте і перемагайте зло добром

4.В кожній ситуації шукайте благословення, беріть уроки.

5.Бог є Любов. А Любов не дозволяє своїй дитині те, що їй не на користь.

6.Тому будьте благочестиві та задоволені.

7.За все дякуйте. 8.Завжди радійте в Господі. І ще одне побажання – до-

сліджуйте Біблію і дивіться на поведінку нашого Спасителя Ісуса Христа. У Нього є чому навчитися!

оксана МаДараш

Навчіться від Нього

Одного погожого осінньо- zго ранку Надійка прийшла до школи. Зайшовши до класу, дівчинка побачила, що її по-друга про щось шепочеться з однокласницею. «Про що ви говорите, Оленко?», – за-питала Надя. Але у відповідь почула: «Ти дуже розумна, то й не питай про що ми говоримо». Продзвенів дзві-нок і діти сіли за парти. А на перерві дівчинка почула об-разливі слова в свій адрес не тільки від Оленки, а й ще від двох однокласниць, які її підтримували.

Надійка дуже засмутилася. Але не знала, чому вони до неї так ставляться. Після уроків образи посипалися знову, і дівчинка в роз-пачі пішла додому.

Але по дорозі вона пригадала, як мама їй розповідала, що в кожної людини є найкращий друг – Ісус. І якщо є якісь проблеми, то можна в будь-яку пору доби звер-татися до Нього. Дівчинка подумки звернулась до Бога: «Дорогий Господь, допоможи мені зрозуміти, чому мої подруги почали так по-гано ставитися до мене, і що мені тепер робити?».

Як обмова перетворилася на дружбу

Коли Надя прийшла додому, то в коридорі почула як тато свариться з мамою. Тихенько причаївшись, дівчинка чекала що буде далі. Вона почула пропозицію мами: «Давай пообідаємо, а пізніше все спокійно обговоримо». Коли кожен з батьків висловив свою думку, вони вирішили конфлікт.

У Надійки майнула думка: «Я та-кож можу вирішити непорозуміння з моїми однокласницями подібно

до моїх батьків». Вона попросила маму спекти торт. А наступного дня дівчинка запросила Оленку і ще двох однокласниць до себе в гості. Сказала, що на них чекає сюрприз.

За столом Надійка розповіла як вчора їй було боляче слухати образи дівчаток. Вона хотіла ді-знатися, чому її так ображали. Тоді Оленка розповіла про те, що декілька днів назад чула від

Оксанки, їхньої однокласниці. Те, що почула Надійка, вразило її. «Адже це – неправда!»,– вигукну-ла вона. Дівчинка пояснила, що ніколи не говорила нічого поганого про Оленку. А оскільки Оксана була її сусідкою, то швиденько запросила до столу і її. Оксанка зізналася, що все це придумала, бо заздрила подругам, адже сама не мала з ким дружити.

Мама Надійки все це чула. Вона зайшла в кімнату, зверну-лася до дівчаток і запропонувала їм дружити всім разом. Мамина ідея дуже сподобалась дівчатам, – вони враз почали посміхатись і сказали: «А й справді, чому б нам не подружитися?» – і на знак друж-би взялися за руки. Після цього Оксанка попросила вибачення у Надійки.

Цього вечора Надійка йшла в свою спальню щасливою. Її по-чуття були сповнені вдячності Богу. Дівчинка стала біля ліжка на коліна і промовила в молитві такі слова: «Дорогий Господь, я дякую за те, що Ти допоміг мені таким чудовим способом помиритися з дівчатами і, навіть, придбати ще нових друзів!».

валентина КарПУК

5СВІТЛО твого ЖИТТЯ

«Якщо є готовність до конфлікту, привід для конфлікту знайдеться завжди». Шевельов В.

Завжди так не буде

Новий Рік – це час сповнений до- zбрих побажань та кращих сподівань на майбутнє. Нам усім так хочеть-ся, щоб світом правила любов. Хіба не тому з’являється тяга оспівувати в піснях про любов та досконалий світ? Але де ж знаходиться джере-ло цих піднесених бажань? Звідки в людини спонукання до кращого життя? Адже поруч існує і зло?

Споконвічні питання. Ними проймаються і молоді, і старі. Вони бентежили наших попередників з далекого минулого, вони хвилюють і нас у 21 столітті. Побудувати суспільство, у якому панували б мир і зла-года – ось бажання усіх часів та народів.

До Ісуса якось підійшов вчений чоловік із запитанням: «Учителю! Котра заповідь найбільша в законі?»

Його цікавить найголовніше, від виконан-ня якого, суспільство процвітатиме і буде здоровим. Що ж почув у відповідь законник від Того, Хто був не тільки Вчителем, але

Чиєю місією було – врятувати змучених від постійних пошу-ків, надати підтримку втомленому від жит-тєвих невдач, зцілити розбиті серця.

Послухайте, яку ла-конічну, і, водночас, всеосяжну відповідь дав Христос: «Він же промовив йому: «Люби Господа Бога свого всім серцем сво-їм, і всією душею тво-єю, і всією своєю дум-кою» – це найперша і найбільша заповідь; друга ж, однакова з нею: «Люби ближньо-го свого, як самого себе». На двох оцих

заповідях увесь Закон і Пророки стоять».Ці слова нашого Господа дають нам зро-

зуміти, що саме любов повинна правити людьми та світом. Таким був споконвічний задум Божий стосовно створеного людства. Про це Всевишній безперестану нагадував через патріархів і пророків.

Але одне – бажати і говорити про це, а інше – практично застосувати. У житті нерідко наші слова не збігаються з ділами. Бог так не чинить ніколи. Прихід на землю Сина Божого – Ісуса Христа, не мав на меті відкрити ще одну філософську школу чи обнародувати черговий звід законів. Ісус заявив Своїм по-слідовникам, що прийшов, щоб ділом явити нам заповідь про любов.

Древні пророки різко засуджували релігію, що не вчить любити людей. Та особливо їхній осуд був спрямований проти тих, хто претендував служити людям, дбати про їхній добробут, але дуже скоро забували про це.

Господь передає через пророка Ісаю, що не бажає звертати увагу на пости та молитви

тих людей, що продовжують пригноблювати та кривдити бідних. Щирий піст, виявляєть-ся, полягає далеко не в тому, щоб просто утримуватися від вживання якоїсь їжі, або відмовитися від неї взагалі, а в тім, щоб розділити з голодним хліб свій та позбутися кайданів неправди (Ісая 58).

Якщо дотепер ваші спроби зробити до-брі справи не були успішними, якщо шлях добра виявився нелегким, – не впадайте у відчай. Можливо, для цього нам доведеться чимось пожертвувати. Але це вірний шлях, і йти саме ним, запрошує наш Спаситель.

Пам’ятайте, добро може перебороти силу гріховного тяжіння. Ми здатні не тільки ба-жати, але й творити справи любові, добра і милосердя.

Отже, у Новому Році – ідіть шляхом до-бра, і Бог буде на вашій стороні!

Другий розділ пророка zДаниїла звіщає нам, що на фоні світової класової боротьби, чітко прогляда-ється Боже керівництво, і ніхто крім Нього не вирі-шить цієї проблеми. В той час коли воюють народи, імперії змінюють одна одну, коли Радянські со-юзи змінюються на Євро-пейські і, можливо, ще на якісь інші, Христос вдруге прийде на нашу землю, щоб встановити Своє Цар-ство яке буде стояти вічно, тому що в ньому не буде гріха.

Ми впевнені, що коли настане це Царство, то в ньому все буде інакше, і не через те, що там буде той чи інший соціальний устрій, а просто там будуть люди інші. Що це буде за система ми можемо лише догадуватись, бо як говорить апостол Павло, «тепер дивимося мов через

Чи буде у Новому Році правити любов?

скло непрозоре». Тих, хто чи-тає Євангеліє, приваблюють не картини майбутнього царства, а саме те, що відчув розбійник

поруч з Голгофським страждаль-цем, коли бачив як достойно помирає Цар Ісус, як він дбає за своїх підданих, тому-то й сказав:

«Згадай мене Господи коли при-йдеш в Царство Своє».

У цьому Царстві можемо бути й ми…

6 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Хорошою є тільки повна істина. Напівправда нічого не варта.Стефан Цвейг

Проблема внутрішнього (душевного) конфлікту

Колись я була католицькою zмонахинею – сестрою Андреєю. Ще дуже юною обрала монаший стан у тяжкий та небезпечний час гонінь Католицької церкви. Через дев’ять років, коли при-йшла свобода віровизнання, мене призначили помічницею сестри вчительки у духовну шко-лу монашого життя – новіціат.

У новіціаті тоді знаходилось десять новичок та три кандидатки, біля яких розпочала працювати сестра вчителька Марія, а я повинна була їй допомагати у вихованні цих молодих сестер. На мене поклали нелегке і відповідальне за-вдання, – формацію у молодих черниць аскетичного та посвяченого способу життя, властиво, – зрощування монашо-го характеру. А така праця вимагала не лише глибоких знань психології та педа-гогіки, а й тривалого практичного досвіду, тому настоятелі Згуртування мали намір згодом послати мене навчатися в Рим. А тим часом, вважали вони, я повинна була звикати до цього служіння та набиратися досвіду...

Вперше за увесь час мого чернецтва я потрапила у монаший дім з дотриманням усіх вимог правил чернечої спільноти.

У новіціаті все життя сестер проходило за дзвінками: на вставання, на молитву,

на обід та вечерю... Занять було дуже багато, – не залишалося й декількох вільних хвилин. Це мене пригнічувало, бо до цього я вела активну громадську діяльність, звикла до публічного життя, нових людей та пожвавленого способу життя. З того часу в моїй душі з’явився неспокій, – тривога огортала серце...

– Настала свобода віровизнання, – ду-мала я, – яка чомусь, замість сподіваної волі, принесла мені духовну неволю. Мені необхідна не тільки свобода віровизнан-ня, а й свобода волі, духа та діяльності... Я відчуваю велике пригноблення душі, – навіть у час переслідування та гоніння не була такою скованою, як сьогодні. Як пташка у золотій клітці...

Згадала слова свого покійного батька, який, обводячи поглядом поле, сад та гори довкруги, зітхаючи, казав:

Як пташка у золотій клітці

про нього не згадує? А може це видумали

самі монахи, щоб якось оправдати своє існування? Якщо це людська вигадка, то як можна очікувати в

ньому Господнього благословення?!У глибині моєї душі

боролися дві сили: з од-ного боку – богобоязна монахиня Андрея, що бажала слухняно й ревно служити Богу, а з іншого – духовно ув’язнена віль-нолюбива дівчина Галина, що прагнула свободи духа, що теж любила Бога та бажала Йому служити.

Як мені вирішити цей внутрішній духо-вний конфлікт? На чий бік стати: сестри Андреї, чи Галини?!

Не маю вже сил дальше так жити! Що ж мені робити?! – Ця справа є духовною, – міркува-

ла я, – Вона пов’язана з Богом, тому буду гаряче молитись до Нього, – щиро прохатиму Господа, щоб вказав мені правильний шлях: «До Тебе я кличу, о Господи скеле моя, не будь же безмовним до мене, бо коли Ти замовкнеш до мене, я стану подібний до тих, що сходять до гробу»(пс.28).

Мене непокоїла думка, що, мабуть, не маю від Бога справжнього чернечого по-кликання, тому я така неспокійна. Часто у мене було таке відчуття, що займаю чуже місце у монастирі, а моє місце – не тут. Можливо, на моє місце Бог уже має якусь щиру дівчину, що прагне стати монахи-нею? Їй Бог дарує це бажання, а отже і чернече покликання. Чернечий спосіб життя я сама собі обрала, на власний розсуд та не відчуваю себе щасливою, не маю духовного спокою, – в моїй душі бушує буря...

Я просила Господа та молилась:«Випробуй, Боже, мене, – і пізнай

моє серце, досліди Ти мене, – і пізнай мої задуми, і побач, чи не йду я до-рогою злою, і на вічну дорогу мене попровадь!»(пс.139).

Минали дні та тижні... Одного дня, з гіркотою в серці, я збаг-

нула, що жахливо помилилась, обравши чернецтво своїм постійним станом життя. Я відчула, що Сам Бог привів мене до цього висновку, тож вирішила залишити монастир та чернече життя.

Тепер я маю хорошу християнську сім’ю; люблячого чоловіка та двох діток. Я віднайшла в душі Христовий мир, – я щаслива!

З плином років щораз більше я пере-конуюся у правильності свого вибору – залишити монастир. Це добрий Господь допоміг мені зробити правильний вибір у складній життєвій ситуації. Самотужки, без Божої допомоги, я ніколи не змогла б розпрощатися із моїм чернечим мину-лим...

Галина, м. львів

«КРАЩе ВОЛЯ СеРеД ПОЛЯ, НІж ЗОЛОТА КЛІТКА...»

Неможливо описати мій стан, я й сама не знаю, що зі мною відбувається...

От і зараз – ранок, всі ми навколішках роздумуємо про духовну тему, а я, замість думати про цю тему, журюся тим, що не дає мені спокою, ні вдень, ні вночі... Не-спокійно і важко мені жити в монастирі, – не думаю, що Бог дуже радіє з моєї жертви! Невже люблячий та милосерд-ний Господь вирішив завдати мені такого духовного болю! Навіщо?! Тяжко на душі, сумно, аж плакати хочеться...

А за вікном, – падає перший лапатий сніг; мов на сповільненій зйомці, – плавно на землю опускаються перші сніжинки. Наш садок припорошився тоненьким білим покривалом... Кажуть, що такий спокійний снігопад навіює спокій в душі. Може воно і так, але не сьогодні, і не зі мною. Замість спокою, у мене тривога в душі; мов тяжкий камінь навалився на серце, здається, ніби в легенях бракує по-вітря... Хочу вирватися на волю! Пташка б’ється крильми до золотої клітки... О, Боже порятуй мене!

Часто ловлю себе на думці, що на-магаюся видумати якусь причину, щоб вирватися звідси... Сьогодні, на щастя, п’ятниця, а щоп’ятниці, у середній школі я навчаю дітей Закону Божому, – всього дві навчальні години у двох класах, але це добре; діти будуть більше знати, та і я трохи розвіюся...

– Сестри Марія та Андрея, – сказала одного дня головна настоятелька, – я домовилася із сестрами служебницями у Польщі про вашу поїздку до їхнього новіціату з метою запозичення досвіду. Подивитеся, сестри, як там вони організу-вали свій новіціат, яку методику викорис-товують та запозичите для своєї праці в нашому новіціаті.

Тож вирушили ми до Польщі, до Пере-мишля, де знаходився новіціатський дім сестер служебниць, – проживало там коло десятка новичок. Я цікавилася ме-тодами праці у новіціаті, про які детально розповідала сестра магістра Мирослава. Мені сподобався чіткий розпорядок дня, розподіл обов’язків та розуміння психо-логії новичок, що свідчило про високий рівень освіти та великий досвід вчительки новіціату сестри Мирослави та її поміч-ниці – сестри Антонії.

Сестри часто молилися в обідню пору молитвою, в якій були такі слова: « І про-мовив Господь до Аврама: Вийди зо своєї землі, і від родини своєї, і з дому батька свого до Краю, який Я тобі покажу. І наро-дом великим тебе Я вчиню, і поблагослов-лю Я тебе, і звеличу ймення твоє, і будеш ти благословенням. І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі! (Бут.12:1-3).

– Отже, подумала я, – Бог мав намір рясно благословити Авраама, а через нього – всі народи землі, – сімейні пари, а не тільки монахинь, як переважно навчають нас отці. Вони наголошують, що монаше життя є святішим та вищим станом, ніж сімейне життя благочестивих християн. Але ж Бог так не вважає, бо в часи Авраама не було монашого життя,

а першим і давнішим від нього було родинне життя, зрештою, ще у раю до перших людей Бог промовив: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте землю, оволодійте нею... (Буття, 1:28). Отже, сімейне життя вже на початку історії людства було Господом благословенним. Цікаво, що сестри моляться про Боже благословення для сімейних пар, але я ніколи не чула цитати із Святого Письма, в яких би йшлося про благословення для черниць?!

У Польщі із сестрою Марією ми про-були десь тижнів зо три. Ця поїздка внесла користь та свіжість в монотонний монастирський ритм та в моє одноманітне життя, але вона не вирішила моєї духо-вної проблеми; мої духовні страждання продовжувались...

Зима проминула й залишила по собі тільки невеличкі клаптики снігу у затінених місцях.

До нас прийшла весна. В полудень, сонце не тільки світило, але й гріло... Я вийшла у наш монастирський садок, – по-дивилася навкруги та згадала вірш Лесі Українки:

Була весна весела, щедра, мила.Промінням грала, сипала квітки.Вона летіла хутко, мов стокрила,За нею вслід співучії пташки!

Все ожило, усе загомоніло —Зелений шум, веселая луна!Співало все, сміялось і бриніло,А я лежала хвора й самотна.

Я думала: «Весна для всіх настала.Дарунки всім несе вона, ясна.Для мене тільки дару не придбала,Мене забула радісна весна».

– Ця весна мені не принесла жодного дару, – гірко посміхнулась я, – мене за-була... З приходом весни мало що змі-нилося у моєму житті. Тягар з душі ніхто не зняв, а навпаки, – він став нестерпно важким... Коли природа пробуджується із зимового сну і все навкруги починає на-ливатися соком, розвиватися та квітнути, то чому ж тоді людина на цій землі така пригноблена? Весняне небо із легкими хмаринками, по-особливому гарне та свіже, а у повітрі також відчувається вес-няна свіжість, – воно теж якесь нове; ледь чутно запах бруньок на деревах, земля також пахне весною, хоч ще травички немає, але вона скоро з’явиться...

А як гарно тепер у нашому лісі, коло батьківської хати... Колись, в дитинстві, я любила бігати аж на край нашого поля, під лісок й дивитися коли з’являться перші квіточки... Бувало, що вчора їх ще не було видно, а рано вранці вони вже з’явилися, – тендітні, малесенькі, несміливі... Мама казала, що вони виростають вночі, коли ніхто на них не дивиться.

– Полетіла б я пташкою до рідного дому, але не можу, – нема дозволу насто-ятельки, яка неодмінно скаже: «Батьків ваших вже нема, – до кого поїдете?..»

Одного дня я молилась у капличці та раптом мої думки торкнулися іншого:

– Якщо монаший стан – це найкращий шлях до святості, як пишеться у наших книжках, то чому Христос жодним словом

7СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Честь для человека — отстать от ссоры; а всякий глупец задорен. (Соломон)

Когда перед глазами возни- zкают такие картины горя, стра-даний и бедствий, в нашем сердце возникают вопросы и даже возмущение. Почему в нашем мире столько зла, без-закония и несправедливости? Почему число конфликтов между людьми, нациями, и ор-ганизациями увеличивается? Прекратятся ли они? За что человечество так страдает? есть ли какой-то выход? Нам не хочется видеть конфликты в семьях и между людьми. И, тем более, мы не хотим переживать их в собственной жизни. Где найти ответы на все возникающие вопросы? Данная статья посвящена попытке найти ответы, на эти сложные вопросы.

Мы обратимся к наиболее заслу-живающей доверия книге – Библии. Это уникальная книга, которая выдер-жала тысячелетия преследований и попыток уничтожить ее. Критицизм не смог уничтожить ее влияние, по-скольку многие ученые и археологи подтвердили правдивость информа-ции, которая содержится в ней. Что же в ней говорится о возникновении зла?

Подобно как и нас, людей, Бог со-творил свободными других существ, живущих во вселенной. Каждому интеллектуальному существу дается выбор, служить Господу или отвер-гнуть Его авторитет (Второзаконие 30:19). Поэтому, возникновение зла (беззакония) не зависит от Бога, по-скольку у каждого есть свобода сове-сти, которую Бог никогда не нарушает. Он хочет, чтобы Ему служили и ис-полняли Закон любви добровольно, без принуждения и контроля.

Бог создал вселенную таким об-разом, что счастье каждого сотво-ренного существа зависит от испол-нения Божественного Закона любви. Исполнение всех законов вселенной является добровольным, и приводит к прекрасной гармонии, взаимопонима-ния и любви. Нарушение же законов, приводит к смерти, ибо беззаконие (грех) отделяет нас от Господа, даю-щего нам жизнь. «Ибо возмездие за грех – смерть» (Римл. 6:23). Поэтому, Бог не является источником зла, Он не творил его, и не хотел, чтобы зло появилось во вселенной. Зло по-является как следствие нарушения законов Божьих, и Бог дал каждому возможность вы-бирать для себя жизнь или смерть.

К сожалению, наша планета в лице первых людей, выбрала сто-рону дьявола, отступ-ничества и нарушения закона. Грех разделил человечество с Богом, и появились страдания.

Библия открывает, что родо-начальником зла, является могу-щественный херувим «Люцифер». Он был удостоен находиться в при-сутствии Бога: «Ты был помазанным херувимом, чтобы осенять, и Я по-ставил тебя на то; ты был на святой горе Божией, ходил среди огнистых

Земляне и Вселенский конфликт

камней» (Иезекииль 28 глава). Его пути были совершенны до тех пор, пока он исполнял Закон любви. Когда же он нарушил его, и впустил в свое сердце беззаконие, тогда начался первый конфликт во вселенной. Он привел к восстанию и войне между Христом и сатаною: «И произошла на небе война: Михаил и Ангелы его воевали против дракона, и дракон и ангелы его воевали [против них], но не устояли, и не нашлось уже для них места на небе (Откр. 12:7,8). Сатана обольстил и других ангелов, говоря, что не нужно исполнять Закон Божий. Поэтому в центре первого конфликта стоял Закон Божий.

Так началась великая борьба, которая продолжается до сих пор. Сатана нашел для себя прибежище на нашей земле, и она стала центром борьбы между добром и злом. По-тому, что Адам и Ева, которые были сотворены свободными людьми, стали на сторону сатаны, нарушив Божественный закон. Они проявили неверность Словам Божьим, и пове-рили лжи змея, через которого сатана обольстил первую чету в Эдеме. Он обманул их ложным утверждением, что нарушение Закона Божьего не ведет к смерти: «Нет, не умрете» (Быт. 3:4). Последствием этого обольщения стала смерть (Быт. 3:19; Рим. 5:12). Сатана получил владычество над землей, и она стала его территорией.

Сатана назван «богом века сего» и «князем мира сего»

(2 Кор. 4:4, 5; Ин. 12:31). Грехопадение привело к почти полной дегра-дации человечества. Поэтому, всякое зло, несправедливость, смерть, и другие бед-

ствия являются послед-ствиями нарушения За-

кона Божьего. Во всех бед-ствиях виновен сатана, ибо он

выступил против правления Божьего и Его Закона. Восстание Люцифера и его правление на нашей планете показало, что отступления от Бога вылилось во все те бедствия, неспра-ведливости и зло, которое мы видим на сегодняшний день.

Каждый мыслящий человек, зада-ется довольно сложным, и заслужи-вающим внимания вопросом: почему Бог допустил возникновение зла?

Во-первых, Библия говорит о том, что Бог знает все. Он есть всезнаю-щий (Исаия 46:10). Во-вторых, Бог есть любовь (1 Иоанна 4:8), и Он не хочет смерти и гибели любого живого существа (Иезекииль 33:11). Учиты-вая эти постулаты, нам нужно при-нять и поверить в то, что Бог выбрал наиболее мудрое решение, из всех возможных вариантов. Бог знает конец от начала, поэтому все Его действия праведны и истины (Псалтирь 110:7). Также очень ясно и ло-гично отвечает на этот вопрос христианская пи-сательница Елена Уайт: «Даже тогда, когда было решено, что он (сатана) не должен больше оставаться на небе, Безграничная Мудрость не уничтожила сатану. Так как Бог принимает только служение, осно-ванное на любви, то верность Его творений могла покоиться только на убежденности в Его справедливости и доброте. Обитатели неба и других миров, будучи не в состоянии постичь природу греха и его последствия, не могли бы считать Бога справедливым и милосердным, если бы Он уни-чтожил сатану. Если бы сатану сразу уничтожили, тогда они служили бы Господу не из любви, а из-за страха. И обманщик не был бы полностью побежден, дух мятежа не удалось бы искоренить. Зло должно было созреть. Для вечного блага всей Все-ленной нужно было позволить сатане полнее развить свои принципы, чтобы его обвинения против Божественного правления предстали бы в истинном свете. Перед всеми сотворенными существами, тогда справедливость Господа, милость и незыблемость Его Закона, вне всякого сомнения, утвердились бы навсегда» (Великая Борьба, с. 498,499).

В Своем провидении Бог пред-видел, возникновение конфликта и падение сатаны. Поэтому еще до соз-дания земли и возникновения зла Бог

предложил план спасения, который в конечном итоге должен был навеки искоренить зло и грех во вселенной, а также спасти согрешивших существ. Каждый человек делает в своей жизни определенные грехи, и поэтому заслу-живает смерти (Римл. 6:23). Характер Божий справедлив, благ и свят. Какая бы не была сильная любовь Бога к мятежным грешникам, Он не был бы справедливым, когда бы просто про-стил и извинил грешника. Поэтому Ии-сус Христос решил умереть за каждого

человека, и всю вину греха взять на Себя. В таком

случае, искупительная смерть Иисуса Хри-ста удовлетворяла Божественное право-судие и давала воз-можность всем, кто раскаивается в своих

грехах перед Господом, обрести спасение и веч-

ную жизнь. Запомним, что Бог отдал наибольший дар, кото-

рый только есть во вселенной – Свое-го Сына – Иисуса Христа. И сделал Он это ради нас, ради каждого человека, чтобы мы могли быть спасенными от зла. Вчитайтесь в Слова Божьи: «Ибо не знавшего греха [Христа] Он [Бог] сделал для нас жертвою за грех, что-бы мы в Нем сделались праведными пред Богом» (2 Кор. 5:21). Хорошо по-казал любовь Божью Апостол Иоанн: «Ибо так возлюбил Бог мир, что отдал Сына Своего Единородного, дабы всякий верующий в Него, не погиб, но имел жизнь вечную» (Иоан. 3:16). Бог пошел наилучшим путем для раз-решения конфликта между добром и злом. Его план спасения искоренит грех, и все зло, страдания и бедствие исчезнет во вселенной навсегда. Бу-дет создана новая земля, на которой будет правда, истина и счастье. Бог обещает каждому человеку: «И отрет Бог всякую слезу с очей их, и смерти не будет уже; ни плача, ни вопля, ни болезни уже не будет, ибо прежнее прошло. И сказал Сидящий на пре-столе: се, творю все новое. И говорит мне: напиши; ибо слова сии истинны и верны» (Откр. 21:4,5).

Богдан КУрыляК

Если бы

сатану сразу уничтожили,

тогда они служили бы Господу не из

любви, а из-за страха

Бог предложил

план спасения, ко-торый в конечном

итоге должен был на-веки искоренить зло

и грех во вселен-ной

8 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Пишіть на адресу:

м. Ужгород,вул. Джамбула, 23;

індекс: 88000

Засновник і видавець:Черничко Іван Петрович

Адреса редакції:м. Ужгород, вул. Гагаріна, 36

моб. тел.: 095-195-41-91e-mail: cernip@i.ua

Газета видається на кошти від благодійних пожертвувань.

Розповсюджується безкоштовно

редакційна колегія:Іван Черничко, Агнеса

Черничко, Юлія Сокирко, Людмила Кастран,

Наталія Різак, Василь Чопик, Віталій Мелесь.

Реєстраційне свідоцтво:ЗТ№ 507/00Р від 21.12.2009

Адреса друкарні:вул. Гагаріна, 42/1

м. Ужгород,Закарпатська обл.

ПРАТ «Видавництво «Закарпаття»тел.: 66-95-68

Тираж: 60 000. Зам. № 535

Замість протистояння – гармонія

кожної середи о 20.000 (800) 50 157 80 +380 66 707 000 5+380 93 50 157 80 +380 98 707 000 5

info@contact-hope.com contact-hope www.biblefact.info

Якщо подивитися на все zщо відбувається у нашому світі, близько чи далеко, здається що людство су-цільно погрузло в конфлік-тах і ніяк не може з них вилізти. Познайомившись з матеріалами викладени-ми в цій газеті, ви могли зауважити що в них відо-бражено намагання авторів відповісти на дуже непрості питання: в чому причини конфліктів і чи настане ко-лись злагода у Всесвіті?

Святе Письмо вже на перших своїх сторінках посвячує нас у таємницю ворожнечі з Богом, від-криваючи нам, що перша людина, хоч і була першим порушником серед людей, але не першим гріш-ником взагалі. Гріх зі світу ангелів проник у людське буття. Вождь падших ангелів-демонів є родо-начальником гріха. Гріх не вічний, він не сумісний зі славою Божою. Гріх є не лише якоюсь слабкістю, але навмисним вчинком людини, виною.

Коли людина не поважає авто-ритет Бога, а святі Божі десять заповідей, що є відображенням Його характеру та волі, поступа-ються місцем нашим недобрим звичкам, то ми маємо справу з гріхом. Ісус говорив деяким непо-кірним сучасникам: «Ваш батько диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді» (Іоан. 8:44).

Сатана проводир заколотників, спочатку був одним з найвищих ан-гелів. Причиною його бунту проти Бога була гордість (Ісая14:12-14). Саме з цієї причини падший ангел та його прихильники, котрих він звів, були вигнані з неба і тепер продовжують свої злочинні справи на землі. Кожна людина має право вибирати: кого слухатися і кому віддавати перевагу.

Кожна людина на землі поперед-жена про власну відповідальність за свій вибір. Христос вказував на два шляхи. Одним ідуть ті, хто об-рав своїм найвищим авторитетом Бога, іншим шляхом простують ті, котрі думають що вони нікому не служать, як тільки самим собі. Сатані такого вибору достатньо,

адже він знає, що це шлях за ним, шлях егоїзму, через який він втра-тив Небо.

Настане час коли всі постануть перед Божим судом. Скоро для всіх стане очевидним, що відплата за гріх – це не свобода та неза-лежність, а рабство, руйнування та смерть. Ті, хто відкинув милостивий Божий заклик, побачать, що вони втратили внаслідок свого спротиву. Вони з презирством поставились до вищої і вічної слави, але якою бажаною вона тепер здається їм! «О, страшне засліплення! Я про-міняв мир, щастя і честь на відчай, нещастя і ганьбу!». Тоді всі зрозу-міють, що Бог є справедливим, не допустивши таких до Неба.

Великий бунтівник завжди на-магався покласти відповідальність за повстання на Божественне правління. Для цього він напру-жував усі сили свого могутнього інтелекту. Працюючи обдумано, систематично і маючи дивовижний успіх, він спонукав безліч людей, приймати його точку зору щодо цієї віковічної боротьби. Протягом довгих тисячоліть цей великий ошуканець видавав обман за іс-тину. Але настане час, коли його заколоту буде покладено край, а його наміри будуть викриті.

Великий Божий план спасіння знову поверне людині землю, яка спочатку була дана їй у володін-ня, але якою чоловік поступився сатані, через що земля стільки часу перебувала під владою цього могутнього ворога. Все втрачене гріхом повертається. Виповнюєть-ся початковий намір Бога, який Він мав при створенні землі. «Успадку-ють праведні землю, і повік будуть жити на ній» (Пс. 36:29).

На цих мирних долинах, на берегах живих потоків діти Божі, які так довго були мандрівниками і подорожніми, нарешті знайдуть свою вітчизну. «Тоді вовк буде жити разом з ягням, і барс біля козеняти лежатиме... і мале дитя буде во-дити їх» (Ісая 11:6). Там не буде більше ні сліз, ні похоронних про-цесій, ні сумних ридань. «І не буде вже смерті, ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося» (Одкровення 21:4).

Там спасенні повною мірою піз-нають любов та співчуття, які Сам Бог заклав у душу людини. Чисте спілкування зі святими істотами, гармонійне життя в суспільстві блаженних ангелів і вірних Божих усіх віків, які відгукнулися на заклик Спасителя, відчувають повноту щастя. Там безсмертний розум з

невсипущим захопленням буде споглядати чудеса творчої сили.

Набуті знання не призведуть до розумової перевтоми або ви-снаження життєвих сил. Там буде можливість для здійснення гран-діозних задумів, досягнення най-вищих цілей, втілення найблаго-родніших прагнень; та все ж будуть нові вершини для сходження, нові чудеса, які будуть викликати подив і захоплення, нові об'єкти для піз-нання, котрі потребуватимуть сил розуму, душі і тіла.

«І кожне створіння, що на небі і на землі, і під землею, і на морі, і все, що в них, чув я, говорило: тому, Хто Сидить на престолі, і Агнцеві благословення, і честь, і слава, і могутність, на вічні віки» (Одкро-вення 5:13).

Велика боротьба закінчена. Грі-ха й грішників більше нема. Всесвіт чистий. Серед усього незліченного творіння б’ється єдиний пульс злагоди, гармонії та радості. У всі кінці безмежного простору течуть потоки життя, світла та щастя від Того, Хто створив усе це. Від най-меншого атома до найбільших га-лактик – усе живе й неживе у своїй незатьмареній красі та досконалій радості свідчить про те, що «Бог є любов!».