Liberalisation of Service Market within a Free Trade Area

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НА ТЕМУ:

ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ РИНКУ ПОСЛУГ В РАМКАХ ЗОНИ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ В ДОГОВІРНІЙ ПРАКТИЦІ ЄС

Проект виконується UPMF уконсорціумі з PAI, FIIAPP, Louis Berger SAS, KLC та HRTA

Проект фінансується Європейським Союзом

Українсько-Європейський дорадчий центр з питань законодавства - Етап V

вул. Антоновича 102-104 03150, Київ, Україна

тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19

ел.пошта: [email protected]://www.ueplac.kiev.ua

2

The Project is implemented by UPMF, PAI, FIIAPP, Louis Berger SAS, KLC and HRTA consortium

Ukrainian-European Policy and Legal Advice Centre – Phase V EuropeAid/127777/C/SER/UA

The Project is funded by the European Union

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ НА ТЕМУ:

ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ РИНКУ ПОСЛУГ В РАМКАХ ЗОНИ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ В ДОГОВІРНІЙ ПРАКТИЦІ ЄС

«Ця публікація була здійснена за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації ніяким чином не може відображати погляди Європейського Союзу».

«This publication has been produced with the assistance of the European Union.

The content of this publication can in no way be taken to reflect the views of the European Union».

Київ, січень 2011 р.


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


3

ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ 1. СПІВВІДНОШЕННЯ ПОЛОЖЕНЬ ГАТС ТА УГОД ПРО ЗВТ СТОСОВНО ТОРГІВЛІ ПОСЛУГАМИ 6

РОЗДІЛ 2. ОГЛЯД ДОГОВІРНОЇ ПРАКТИКИ ЄС В ЧАСТИНІ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ РИНКІВ ПОСЛУГ З ТРЕТІМИ КРАЇНАМИ В РАМКАХ ЗВТ 9

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ПОЛОЖЕНЬ УГОД ПРО ЗВТ ЩОДО ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ РИНКІВ ПОСЛУГ 14

3.1. Загальні положення про торгівлю послугами 14 3.1.1. Транскордонна поставка послуг та заснування (комерційна присутність) 14 3.1.2. Доступ на ринок 16 3.1.3. Національний режим 19 3.1.4. Режим найбільшого сприяння 21 3.1.5. Внутрішнє регулювання 24 3.1.6. Визнання 26 3.1.7. Тимчасова присутність фізичних осіб в комерційних цілях 28 3.1.8. Інші положення – інституційні питання 30

3.2. Фінансові послуги 31

3.3. Інформаційні послуги 38

3.4. Відповідальність постачальників посередницьких послуг 40

3.5. Транспортні послуги 42

ВИСНОВКИ 44


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


4

ВСТУП

Розглядаючи питання торгівлі послугами, багато експертів говорять про сучасну тенденцію сервісифікації економік і, як наслідок, – торгівлі.1 Для прикладу достатньо зазначити, що послуги складають 77 відсотків ВВП та ринку праці Європейського Союзу, водночас залишаючись наріжним каменем зовнішньої торгівлі та конкурентоспроможності ЄС.2 Основна причина тенденції набуття послугами вагомішого значення, очевидно, пов’язана із припущенням, що завдяки послугам створюється дедалі більше робочих місць і що у порівнянні із торгівлею товарами вони інноваційно-спрямовані та гнучкі в плані аутсорсингу.

Як наслідок, лібералізація торгівлі послугами поступово прогресує і в ході цього спостерігається потенціал до її подальшого поглиблення.Зважаючи на вищезазначене, метою даного дослідження є підготовка огляду та аналізу ступеню лібералізації ринків послуг ЄС та третіх країн, а також існуючих особливих положень угод про ЗВТ, що відмінні від Генеральної угоди про торгівлю послугами (ГАТС). Загальна договірна практика слугує відправною точкою для підсумовування підписаних між ЄС та його торговельними партнерами угод про ЗВТ: попередніх, нещодавніх, та тих, переговори щодо яких тривають. При цьому детально розглядаються окремі положення таких угод, що виходять за межі правил Світової організації торгівлі (СОТ). З метою отримання повної картини лібералізації ринку послуг предмет даного дослідження розглядається з врахуванням його політичного, економічного та правового аспектів.

Структура цієї роботи охоплює три взаємопов’язані розділи.

У першому розділі розглядається логіка лібералізації ринку послуг у світлі договірної практики ЄС. Зокрема, мова йде про зміщення політики зовнішньої торгівлі ЄС протягом досліджуваного періоду – від більш консервативного з точки зору рівня лібералізації в бік більш амбітних за сферою охоплення та ступенем лібералізації. А оскільки ЄС є членом СОТ та юридично пов'язаним положеннями ГАТС щодо лібералізації, в першому розділі також описується співвідношення між положеннями ГАТС та угод про ЗВТ, а також дійсний або потенційний вплив угод про ЗВТ на багатосторонні торговельні відносини.

В другому розділі подається огляд та аналіз обраних угод про ЗВТ із узагальненням усіх подібних норм та детальним викладом особливих домовленостей договірних сторін. На меті ставиться визначення того як з плином часу розвиваються різні положення зазначених угод. Уцілях цього дослідження договірну практику ЄС було розділено на загальні положення щодо послуг та секторальні питання, представлені окремими підрозділами, а саме в такій послідовності:

• загальні положення про торгівлю послугами – сфера застосування, транскордонна поставка послуг та заснування, доступ на ринок, режим найбільшого сприяння,національний режим, внутрішнє регулювання, взаємне визнання, тимчасова присутність фізичних осіб у комерційних цілях та інституційні питання;

• фінансові послуги;

• інформаційні послуги;

• відповідальність постачальників посередницьких послуг; та

1 Див., наприклад: trade.ec.europa.eu/doclib/html/146553.htm 2 Більш детально див. http://aprodev.eu/files/Trade/EU%20FTA%20Manual%20fta4_services.pdf


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


5

• транспортні послуги.Договірні положення також порівнюються із відповідними положеннями ГАТС, що подані урамочках як довідковий матеріал. Метою такого порівняння є з’ясування питання чи положення угод про ЗВТ дійсно відображають і до якої міри відображають зміщення торгівельної політики з домінування багатосторонньої системи в бік більш сміливих угод про ЗВТ.

І, насамкінець, зважаючи на різноманітність положень угод про ЗВТ про послуги, проведений врамках цього дослідження аналіз дозволяє зробити відповідні висновки, узагальнені в ньому, -стосовно сфери застосування та ступеню лібералізації ринку послуг, її бенефіціарів та зіткнення інтересів у міжнародній торгівлі, що також виступало мотивуючим чинником для договірних сторін. Як можна помітити, з плином часу з’являються більш амбітні тексти з точки зору лібералізації, однак серед нещодавніх є лише одна угода про ЗВТ між ЄС та Південною Кореєю,що була підписана після зміщення напрямку торгівельної політики у 2006 році. Отже, ще рано робити висновки про це як тенденцію у договірній практиці ЄС і так само рано стверджувати про будь-яке дійсне чи можливе зміщення стратегії ЄС щодо створення зон вільної торгівлі в бік багатосторонніх переговорів з питань торгівлі.


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


6

РОЗДІЛ 1. СПІВВІДНОШЕННЯ ПОЛОЖЕНЬ ГАТС ТА УГОД ПРО ЗВТ СТОСОВНО ТОРГІВЛІ ПОСЛУГАМИ

В цьому розділі розглядається взаємозв'язок між положеннями ГАТС та угод про ЗВТ. Зокрема,спочатку досліджується вплив переговорів в рамках СОТ/ГАТС на переговори з питань створення зон вільної торгівлі. При цьому розглядається зміщення торгівельної політики в бік більш сміливих угод про ЗВТ. По-друге, висуваються припущення стосовно характеру дійсного чи потенційного впливу угод про ЗВТ на ГАТС та багатосторонню систему торгівлі в цілому.

З точки зору політичної стратегії ЄС залишається відданим багатосторонньому інструментарію,що пропонує шляхи подолання бар’єрів у торгівлі послідовно та збалансовано.3 Щоб справити позитивний вплив [на багатосторонню систему торгівлі], угоди про ЗВТ мають бути всеохоплюючими за сферою застосування, охоплювати істотну кількість галузей та перевершувати існуючі в рамках СОТ домовленості. Таким чином, проголошений ЄС пріоритет полягає у забезпеченні того, що нові угоди про ЗВТ слугуватимуть містком, а не перешкодою упроцесі багатосторонньої лібералізації.

Разом з цим, поява нових угод про ЗВТ та їх зміст, схоже, є відповіддю на відсутність істотного прогресу в багатосторонніх переговорах.

Співвідношення положень ГАТС та угод про ЗВТ

Як доводить договірна практика, ГАТС слугує основою для угод про ЗВТ, переговори щодо яких веде Європейський Союз. З точки зору змістовного наповнення ГАТС встановлює загальну систему у сфері торгівлі послугами, що застосовується до всіх членів СОТ включно із ЄС.

ГАТС містить основні умови та дефініції, що потім були використані договірними сторонами угоди вже при підготовці угод про вільну торгівлю. Тобто, за аналогією з ГАТС, в угодах про ЗВТ використовуються, окрім іншого, чотири способи поставки послуг, закріплено аналогічні визначення режиму найбільшого сприяння (РНС) та національного режиму (НР), і т.п. Подібним чином, наприклад, мінімальна платформа інвестування для угод про ЗВТ повторює основні положення ГАТС щодо РНС, НР та доступу на ринок. Це проект документу, який має юридичний характер і при цьому є внутрішнім документом Генерального директорату з торгівлі, що встановлює мінімальні стандарти, від яких мають відштовхуватися переговори стосовно відповідних договірних положень.4

В ході аналізу остаточних варіантів угод про ЗВТ, які розглядаються в цій роботі, можна помітити, що в деяких випадках угоди просто наслідують закріплені в ГАТС зобов’язання. Вінших випадках угоди про ЗВТ виявляються більш сміливими з точки зору сфери охоплення ідосягають вищого рівня лібералізації. Такий підхід здебільшого відображає нижчеописане зміщення у зовнішній торговельній політиці, трохи рідше – ступінь лібералізації, якого готовий досягти торговельний партнер (як, наприклад, у випадку із угодою про вільну торгівлю між ЄС та Алжиром).

Зміщення у практиці підписання ЗВТ – від більш консервативних в плані наміченого ступеню лібералізації в бік більш амбітних за сферою застосування та лібералізацією – пов’язують із прогресом (або його відсутністю) у переговорах в рамках СОТ. Така думка була чітко закріплена

3 Глобальна Європа: конкуруючи у світі/Повідомлення Європейської Комісії від 4 жовтня 2006 р.4 http://www.iisd.org/pdf/2006/itn_ecom.pdf


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


7

у документі «Глобальна Європа» 2006 року5, в якому говориться наступне:

«Що стосується угод про ЗВТ (як двосторонніх, так і регіональних), то завдяки належному підходу вони можуть ґрунтуватися на правилах СОТ та регулювати ще неохоплені дисциплінами СОТ питання або перевершувати їх незалежно від умов, погоджених на багатосторонньому рівні. Нові угоди про ЗВТ мають бути більш всеохоплюючими та амбітними за сферою застосування і мати на меті найвищий можливий рівень лібералізації, втому числі далекосяжну лібералізацію у сфері послуг та інвестицій. У тих випадках, коли торгівельні партнери підписали угоди про ЗВТ з іншими країнами-конкурентами ЄС, то ЄС вимагатиме щонайменше повного паритету».

Дане повідомлення ознаменувало відступ у зовнішній торгівельній політиці від майже ексклюзивної зосередженості на багатосторонньому прийнятті рішень, що було нормою останніх років.6 Починаючи з 1999 р. до нещодавнього зміщення політичного напрямку ЄС де-факто запровадив мораторій на нові переговори щодо вільної торгівлі. Такий підхід був неформальним, хоча і ґрунтувався на консенсусі держав-членів та Комісії під час підготовки до події, що пізніше отримала назву Тисячолітній раунд СОТ. Такою залишалася політика Союзу незважаючи на труднощі із розгорненням нового раунду.

Після міністерської конференції СОТ у м. Канкун, на якій ЄС вправно вивів три пункти «Сінгапурських питань» (інвестиції, конкуренція та прозорість державних закупівель) із Порядку денного раунду «Доха-розвиток», ЄС продовжував надавати перевагу багатостороннім переговорам. І лише коли перспектива амбітного всеохоплюючого раунду стала менш ймовірною, зріс тиск підписання угод про ЗВТ з країнами Азії. Під час Головування Проді вКомісії Генеральний директорат з торгівлі Єврокомісії дотримувався мораторію, так як нові двосторонні переговори могли послабити позицію ЄС у заохоченні нею проведення всеохоплюючого багатостороннього раунду.

Першою причиною зміщення політики зовнішньої торгівлі можна назвати труднощі убагатосторонніх переговорах в рамках Дохійського раунду СОТ та нездатність ЄС досягти всеосяжного порядку денного СОТ. Інша причина може бути пов’язана з торгівельною практикою США, адже Штати широко використовували ЗВТ як спосіб лібералізації торгівлі та як альтернативу багатосторонній лібералізації. Третя причина може критися в економічному рості країн Азії, що супроводжувалося підписанням низки угод про вільну торгівлю.

Вплив підписаних ЄС угод про ЗВТ на переговори ГАТС/СОТ

Зваживши всі фактори, ще рано робити висновки про вплив зміщення договірної політики ЄС щодо ЗВТ на переговори в рамках СОТ. Основною причиною цього є те, що нині існує лише одна угода про ЗВТ, нещодавно підписана між ЄС та Південною Кореєю, що може відображати зазначену тенденцію. І, хоча на разі ведуться переговори щодо інших угод про ЗВТ на подібних умовах, сторони переговорів ще не досягли згоди.

Проте з впевненістю можна стверджувати, що зміщення договірної політики ЄС в бік більш амбітних угод про ЗВТ поки що не вплинуло на його вірність багатосторонньому формату. ЄС чітко проголошує свою прихильність багатосторонності в угодах про вільну торгівлю, які він підписує чи щодо яких веде переговори. Крім того, ще не було заявлено про будь-яке зміщення упереговорній стратегії ЄС на рівні СОТ.

Однак залишається важливим той фактор, що коли партнер ЄС у переговорах не є учасником багатостороннього режиму торгівлі, то вплив угод про ЗВТ може бути більш очевидним. Як у

5 Глобальна Європа: конкуруючи у світі/Повідомлення Європейської Комісії від 4 жовтня 2006 р.6 С.Вулкок: ‘Політика Європейського Союзу щодо угод про вільну торгівлю’, робочий документ ECIPE, 3/2007


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


8

випадку угоди з Алжиром, який ще не входить до СОТ, її положення містять поняття та принципи, які використовуються в ГАТС. Такі зобов’язання можуть полегшити шлях Алжиру до членства в ЄС та мати загальний позитивний вплив на багатосторонні відносини.

З проекцією на майбутнє можна стверджувати, що вже закладено умови для потенційно позитивного ефекту нових угод про ЗВТ на багатосторонню систему торгівлі. А так як угоди про ЗВТ є всеохоплюючими з чітко виписаними умовами і, в той же час, закріплюють більш амбітну лібералізацію та виходять за межі положень ГАТС, вони можуть потенційно слугувати містком, ане каменем спотикання на шляху багатосторонньої лібералізації.


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


9

РОЗДІЛ 2. ОГЛЯД ДОГОВІРНОЇ ПРАКТИКИ ЄС В ЧАСТИНІ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ РИНКІВ ПОСЛУГ З ТРЕТІМИ КРАЇНАМИ В РАМКАХ ЗВТ

Метою другого розділу є розгляд договірної практики ЄС в частині лібералізації ринків послуг.Завданням цього розділу також є висвітлення, з наведенням практичних прикладів, відступу узовнішній торговельній політиці від майже ексклюзивної зосередженості на багатосторонньому прийнятті рішень на користь більш амбітних угод про ЗВТ.

В цілях обговорення ступеню досягнення вищезазначеної лібералізації необхідним видається порівняння відповідних положень угод про ЗВТ та положень ГАТС.

Тобто якщо положення угод про ЗВТ не більш ніж повторюють чи підтверджують відповідні положення ГАТС, то угоди про вільну торгівлю вважаються такими, що не досягли вищого рівня лібералізації у порівнянні із багатосторонніми правилами, а це вважається доказом того, що впроцесі лібералізації сторони здебільшого покладалися на багатосторонню систему торгівлі.

Якщо приклади доводитимуть, що положення угод про ЗВТ є більш чіткими, детальнішими ізакріплюють значнішу лібералізацію торгівлі послугами між переговорними сторонами ніж відповідні положення ГАТС, то такі приклади вказують на зміщення в бік сміливіших угод.

Варто зазначити, що існують приклади того, що за змістовним наповненням угоди про ЗВТ просто не досягають ступеню лібералізації за ГАТС. Такими є випадки коли торгівельний партнер ЄС чи партнер у переговорах не входять до СОТ. У цьому зв’язку важливо прослідкувати до якої міри положення угод підтверджують зобов’язання за ГАТС з метою підготовки і полегшення шляху її партнера у переговорах щодо вступу в СОТ.

Огляд угод між ЄС та третіми країнами про вільну торгівлю викриває загальну тенденцію лібералізації торгівлі послугами, описану у нижченаведеній таблиці.

Угоди між ЄС та країнами Середземноморського регіону

ДОГОВІРНІ СТОРОНИ

ТИП УГОДИ КЛЮЧОВІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ТА ПОЛОЖЕННЯ

Алжир, Єгипет, Ізраїль,Йорданія, Ліваном,Марокко, Палестина,Туніс (із Сирією переговори розпочато у2008 р.)

двосторонні угоди про асоціацію

� обмежений характер лібералізації з огляду на те, що деякі договірні сторони не єчленами СОТ, тому кроки у напрямку лібералізації торгівлі послугами незначні іобережніші у порівнянні з тими партнерами по ЗВТ, які є членами СОТ;

� країни-члени СОТ повторюють встановлені в рамках ГАТС зобов’язання, разом із вимогою перегляду сфери застосування та темпів лібералізації торгівлі;

� з деякими країнами, які не є членами СОТ,підписуються зобов’язання згідно з ГАТС, зіншими лібералізація торгівлі не згадується;

� переважно охоплюючи торгівлю товарами,вони доповнюються низкою додаткових переговорів з лібералізації торгівлі


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


10

послугами та інвестицій, а також створюють двосторонні механізми вирішення спорів з питань торгівлі

В цілях даного дослідження проаналізовано чотири угоди про вільну торгівлю. Проекти угод про ЗВТ в окремих випадках також використовуються як приклади.

Угода про вільну торгівлю між ЄС та АлжиромУгода про вільну торгівлю між ЄС та Алжиром є однією з угод, укладених із країнами Середземноморського регіону і при цьому однією із ранніх дійсних угод цього типу. Вони єугодами про асоціацію, які регулюють переважно торгівлю товарами, доповнені низкою додаткових переговорів щодо лібералізації торгівлі послугами та інвестицій, а також запровадження механізмів вирішення спорів з питань торгівлі.

Зазначені угоди становлять інтерес з огляду на те, що більшість з перелічених вище країн ще не увійшли до СОТ, а ведуть переговори щодо членства. Тому очевидно, що кроки сторін унапрямку лібералізації торгівлі послугами незначні і обережніші у порівнянні з тими партнерами по ЗВТ, які є членами СОТ. Розглядаючи угоди про ЗВТ із країнами, які перебувають в процесі вступу до СОТ, цікаво прослідкувати як далеко вони можуть просунутися у процесі лібералізації і чи це полегшить/зміцнить їхню позицію у переговорах стосовно вступу.

Угода про вільну торгівлю, підписана між ЄС та Алжиром у 2002 році, вступила в силу у 2009 р.Слід зауважити, що Алжир не є членом СОТ і уряд цієї країни має статус спостерігача ворганізації.

Угода є унікальною у порівнянні з іншими розглянутими угодами зважаючи на те, що в даному випадку партнер ЄС за договором не входить до СОТ. Адже саме з цієї причини в деяких випадках угоди про ЗВТ закріплюють менший ступінь лібералізації ніж ГАТС.

Важко знайти приклад, де б угода про ЗВТ встановлювала вищий ступінь лібералізації торгівлі послугами порівняно з режимом ГАТС.Більшість договірних положень про послуги використовують поняття та принципи, які містяться в ГАТС. Така практика видається корисною для багатосторонніх відносин, адже може полегшувати шлях країни зі статусом спостерігача до набуття її членства в СОТ.

Глобальна угода між ЄС та Мексикою

Угода про економічне партнерство, політичну координацію та співробітництво між Європейським Співтовариством та його державами-членами з одного боку, та Мексиканськими Сполученими Штатами з іншого (далі - угода ЄС – Мексика)7, була підписана 8 грудня 1997 р. та вступила в силу 1 жовтня 2000 р.

Стосовно торгівлі послугами ст. 6 остаточного акту угоди встановлює, що необхідні домовленості для реалізації лібералізації торгівлі послугами будуть досягнуті у формі рішення Спільної ради ЄС – Мексика, яка складається із членів Ради Європейського Союзу, Європейської Комісії та уряду Мексики. Таким чином, 27 лютого 2001 р. Спільною радою було прийнято рішення 2/2001, яке містить чотири розділи про торгівлю послугами та імплементує статті 6, 9, 12(2)(b) та 50 Угоди про економічне партнерство, політичну координацію та співробітництво (2001/153/EC) і набуло чинності з 1 березня 2001 року (далі – рішення). 8

Вищезазначена угода здебільшого підтверджує існуючі зобов’язання та підхід за ГАТС, хоча

7 Офіційний вісник OJ L276/45, 28/10/2000 8 OJ L70/7, 12/3/2001


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


11

залишаються два питання, щодо яких угода ЄС – Мексика робить крок вперед з точки зору лібералізації.

По-перше, в ній закріплюється спеціальне положення стосовно РНС: не лише у частині загальних положень, а й у сфері фінансових послуг; та, по-друге, вона запроваджує двоетапний підхід до лібералізації торгівлі послугами, що наділяє угоду динамікою.

Тоді як в іншому загальні положення та секторальний підхід у сфері фінансових послуг,інформаційних та транспортних послуг просто повторюють досягнення та позиції системи СОТ.

Угода про асоціацію між ЄС та Чилі

Угода про створення асоціації між Європейським Співтовариством та його державами-членами зодного боку, та Чилі з іншого, була підписана у 2002 році та набула чинності у 2003 р.

Частина III цієї угоди містить загальні положення про торгівлю послугами та заснування.Переважна більшість положень щодо послуг угоди ЄС – Чилі віддзеркалюють існуючі зобов’язання за ГАТС.

Окремі положення йдуть далі у процесі лібералізації, здебільшого з інституційної точки зору завдяки створенню Комітету асоціації та Ради асоціації для регулярного перегляду зобов’язань та розробки пропозицій з подальшої лібералізації. Положення стосовно руху фізичних осіб та їх динамічний характер також видаються досить сміливими в плані лібералізації.

Розділ про фінансові послуги наслідує відповідні положення ГАТС.

Угода про ЗВТ між ЄС та Південною Кореєю

Угоду про вільну торгівлю між ЄС та Республікою Корея було парафовано у жовтні 2009 р. уБрюсселі та підписано у жовтні 2010 року.

Це перша із угод про ЗВТ «нового покоління», про які йдеться у повідомленні Глобальна Європа і яку посадові особи ЄС з торгівлі широко визнають відправною точкою для майбутніх угод,особливо завдячуючи безпрецедентному рівню лібералізації у сфері послуг.9

Нова структура, запроваджена угодою про ЗВТ між ЄС та Південною Кореєю, складає підґрунтя для переговорів щодо майбутніх угод про вільну торгівлю, що підтверджується на прикладі проекту угоди між ЄС та Канадою.

Режим найбільшого сприяння у питаннях транскордонної торгівлі та заснування в значній мірі відштовхується від консервативного положення РНС про мінімальну платформу.10

Положення про визнання та внутрішнє регулювання стають більш конкретними в цілях ефективної імплементації зобов’язань за ГАТС, що виражені більш загальними формулюваннями.

Положення стосовно фінансових послуг, комп’ютерних послуг та транспорту переважно наслідують зобов’язання за ГАТС.

Угоди про ЗВТ між ЄС та іншими країнами, переговори щодо яких тривають

Угоди про ЗВТ із Канадою, Індією та країнами АСЕАН поки що є предметом переговорів, а тому у цій роботі розглядаються їх загальнодоступні проекти.

9 Робота в процесі написання і не може офіційно цитуватися: Габріель Сайлз Брюгге (Gabriel Siles Brügge) «Порядок денний Глобальної Європи щодо послуг та інвестицій: повернення політики до предмету розгляду торгівельної політики ЄС», 2010 р.10 Див. вище посилання 1.


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


12

ДОГОВІРНІ СТОРОНИ

ТИП УГОДИ КЛЮЧОВІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ ТА ПОЛОЖЕННЯ

ЄС – Канада (CETA) угода про вільну торгівлю

� проект цієї угоди загальнодоступний11 і знього можна взяти приклади та зробити висновки з врахуванням можливих змін до оприлюднення підписаного проекту;

� текст містить багато положень подібних зугодою ЄС – Південна Корея, що підтверджує тенденцію переходу ЄС до більш наступальної стратегії підписання ЗВТ з точки зору лібералізації у сфері послуг у порівнянні з минулою практикою;до погодження остаточного проекту ще зарано робити більш конкретні висновки.

ЄС – Індія угода про вільну торгівлю

� проект угоди публічно не доступний, тому аналіз проводиться на основі коментарів та статей;

� на початку переговорів вважалося, що ЄС прагнутиме повної лібералізації в частині доступу на ринок та НР для 3-го способу поставки багатьох видів послуг, відміни згоди Відділу заохочення іноземних інвестицій та уможливлення діяльності дочірніх підприємств зі стовідсотковою участю у фінансовій сфері. Також очікувалося, що Індія матиме наступальні інтереси у частині лібералізації 1-го та 4-го способів поставки ГАТС.12

� Експансивна лібералізація у сфері послуг та інвестицій: розповсюдження лібералізації на всі публічні послуги (що надаються при виконанні функцій державної влади).

� Наполягаючи на такій лібералізації, ЄС не виключає комерційних секторів (лише такі чутливі як аудіовізуальний).

� Проект також містить положення щодо відкриття банківського сектору. Індія, як зазначалося, прагнула лібералізації свого фінансового ринку в обмін на більшу лібералізацію ринку ЄС для банків Індії.13 Очікується, що такі наміри набудуть форми зобов’язань щодо доступу на ринок, тобто сміливіших кроків, ніж нинішній розклад зобов’язань за ГАТС, який погодила Індія.

� Крім того, очікується прийняття положень про дерегуляцію сфери фінансових послуг.

11 Проект консолідованої версії CETA від 13.01.2010 12 http://www.europarl.europa.eu/sides/getDoc.do?type=COMPARL&mode=XML&language=EN&reference=PE409.788 13 Документ SOMO, вересень 2009 р., 'Переосмислюючи лібералізацію банківських послуг в рамках угоди про вільну торгівлю


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


13

ЄС – АСЕАН та ЄС – Сінгапур

угода про вільну торгівлю

Щодо європейських постачальників послуг та щодо власне послуг наступні питання мають бути закріплені в тексті угод, щоб полегшити доступ на ринок країн АСЕАН:14 � використання негативного списку до переговорів щодо послуг та інвестицій;

� скасування шапок звичайної акції уСінгапурі;

� зняття усіх вимог щодо громадянства та резидентства для членів виконавчих комітетів представництв, дочірніх та спільних підприємств;

� переговори щодо угод про взаємне визнання дипломів і наукових ступенів у сфері професійних послуг, починаючи зархітектурних, спрямовані на підписання юридично обов’язкових домовленостей;

� переговори щодо значного доступу на ринок державних закупівель Сінгапуру на усіх рівнях.

між ЄС та Індією'14 http://www.esf.be/new/esf-eu-trade-policy/bilateral-negotiations/eu-asean-singapore/


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


14

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ПОЛОЖЕНЬ УГОД ПРО ЗВТ ЩОДО ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ РИНКІВ ПОСЛУГ

Перша частина цього розділу має теоретичний характер, тоді як в другій частині розглядаються практичні аспекти існуючої договірної практики.

Отже, в цій частині викладені основні положення угод про вільну торгівлю та їх порівняння із відповідними положеннями ГАТС. При цьому ставиться питання: до якої міри положення угод про ЗВТ перевершують відповідні положення ГАТС, цим самим демонструючи зміщення зовнішньоторговельної політики від повної зосередженості на багатосторонньому прийнятті рішень на користь більш амбітних і всеосяжних угод про ЗВТ.

В цілому більшість нижченаведених положень повторюють відповідні зобов’язання за ГАТС ілише невелика частина з них перевершують Генеральну угоду у сфері лібералізації торгівлі послугами. Основною причиною цього є те, що з моменту офіційного визнання зміщення у2006 р. існує тільки одна погоджена і підписана угода про вільну торгівлю – між ЄС та Південною Кореєю. Таким чином, з практичного погляду поки що зарано стверджувати про таку тенденцію та робити висновки по суті, зважаючи на нові приклади із договірної практики ЄС усфері послуг.

3.1. Загальні положення про торгівлю послугами

Дана частина описує загальні положення стосовно послуг, зокрема: транскордонну поставку послуг та заснування, доступ на ринок, режим найбільшого сприяння, національний режим,внутрішнє регулювання, взаємне визнання, тимчасову присутність фізичних осіб у комерційних цілях, а також інституційні питання. В розрізі кожного із аспектів на початку їх аналізу наводяться відповідні положення ГАТС для порівняння.

3.1.1. Транскордонна поставка послуг та заснування (комерційна присутність)

Питання транскордонної поставки послуг та заснування (комерційної присутності) відображені ГАТС у частині, що регулює способи (модуси) поставки послуг. Транскордонна поставка послуг відповідає способам 1 та 2, а заснування – способу 3. Найбільш важливі положення в ГАТС, такі як режим найбільшого сприяння, національний режим та доступ на ринок автоматично застосовуються як до транскордонної поставки послуг, так і до заснування.

Способи (модуси) поставки послуг згідно з ГАТС

ГАТС закріплює такі чотири способи поставки послуг:• з території однієї країни-члена на територію будь-якої іншої країни-члена

(транскордонна торгівля, 1-й спосіб); • на території однієї країни-члена споживачеві послуг будь-якої іншої країни-члена

(споживання за кордоном, 2-й спосіб); • постачальником послуг однієї країни-члена шляхом комерційної присутності на території

будь-якої іншої країни-члена (комерційна присутність, 3-й спосіб); • постачальником послуг однієї країни-члена шляхом присутності фізичних осіб країни-

члена на території будь-якої іншої країни-члена (переміщення фізичних осіб, 4-й спосіб).

У практиці укладання угод про вільну торгівлю між ЄС та третіми країнами переважно унаслідується структура ГАТС. Угоди про ЗВТ, як правило, починаються з положень про чотири способи поставки за аналогією з ГАТС і продовжуються положеннями, які автоматично застосовуються до всіх чотирьох способів поставки. Подібним чином також закріплюються правила транскордонної торгівлі та заснування.


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


15

Наприклад, в угоді ЄС – Мексика встановлено, що сфера застосування усіх положень про послуги охоплює усі чотири способи поставки послуг за аналогією з ГАТС (стаття 2). Таким чином, всі положення угоди застосовуються до транскордонної поставки послуг (1-й та 2-йспособи поставки) і заснування (3-й спосіб). Згідно з угодою ЄС – Мексика, при здійсненні транскордонної поставки і при заснуванні діють положення про доступ на ринок, національний режим та режим найбільшого сприяння.

Як прописано у статті 95 угоди ЄС – Чилі, положення про послуги застосовуються до чотирьох способів поставки послуг, тобто включно із транскордонною торгівлею (1-й та 2-й способи) та заснуванням (3-й спосіб). Подібно до цього, всі положення угоди є релевантними як для транскордонної поставки послуг (1-й та 2-й способи), так і для заснування (3-й спосіб). Уторгівлі послугами між ЄС та Чилі діють правила доступу на ринок та національний режим.

Звідси слідує висновок, що обидві вищенаведені угоди про вільну торгівлю текстуально наслідують структуру ГАТС. Разом з цим, можна прослідкувати окремі особливості, відмінні від правил СОТ.

Першою особливістю, як в угоді про ЗВТ ЄС – Алжир, є розмежування комерційної присутності і транскордонної торгівлі, із присвяченням їм окремих положень про РНС і НР по відношенню до комерційної присутності та РНС – для транскордонної торгівлі.

Зокрема, стосовно транскордонної поставки послуг європейськими постачальниками на територію Алжиру останній зобов’язався надати європейцям режим не менш сприятливий аніж той, який він надає для компаній будь-якої іншої країни (стаття 31). Цим самим в угоду вплітається взятий із ГАТС принцип РНС по відношенню до транскордонної поставки (1-й та 2-й способи).

Що стосується заснування, то Алжир також зобов’язався запровадити для європейських компаній режим не менш сприятливий аніж той, який він надає для компаній будь-якої іншої країни (стаття 32). Дочірні підприємства та філії європейських компаній, засновані на його території згідно із національним законодавством, у свої діяльності користуються режимом, не менш сприятливим аніж той, який Алжир надає таким же своїм компаніям або філіям, чи дочірнім підприємствам Алжиру або філіям компанії будь-якої третьої країни. Цим самим вугоду вводяться взяті з ГАТС принципи РНС та НР по відношенню до заснування (3-й спосіб).

Отже, сторони очевидно не зверталися до структури ГАТС як дороговказу для своїх зобов’язань,так як одна із договірних сторін поки що не входить до СОТ. Це дозволило застосувати диференційований підхід, толеруючи різний ступінь лібералізації торгівлі послугами для транскордонної поставки послуг та для заснування.

З точки зору ступеню лібералізації, зокрема факту ненадання національного режиму у частині транскордонної поставки послуг стає зрозуміло, що торгівля послугами між ЄС та Алжиром єбільш обмеженою ніж двосторонні торгівельні відносини, що регулюються іншими розглянутими в даній роботі угодами про ЗВТ, в яких норми про національний режим та доступ на ринок застосовуються до транскордонної поставки послуг.

Іншу особливість можна знайти в угоді про вільну торгівлю між ЄС та Південною Кореєю,структура якої відрізняється від попередніх угод. Адже угода ЄС – Південна Корея містить окремий розділ про транскордонну торгівлю та окремий – про заснування. Структура цієї угоди відрізняється також і тим, що загальні положення про послуги інших угод застосовуються до всіх чотирьох способів поставки, як і ГАТС, тоді як угода з Кореєю закріплює розділ про транскордонну торгівлю із специфічними положеннями щодо доступу на ринок, національного режиму та РНС. Спеціально розроблені положення з цих питань також розміщені у розділі


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


16

стосовно заснування.

В угоді про ЗВТ ЄС – Південна Корея, як і в розглянутій нижче угоді ЄС – Канада, переговори щодо якої нині ведуться, міститься окремий розділ про транскордонну поставку послуг (тотожну способам 1 та 2), а також один розділ про заснування (тотожну способу 3). Зобов’язання стосовно 4-го способу поставки також закладено в тексті угоди. Слід лише з’ясувати чи це може завадити чітким результатам в рамках 4-го способу поставки, що виявилося чутливим для ЄС питанням.15 Слід зазначити, що структура проекту угоди ЄС – Канада нагадує структуру,використану ЄС та Південною Кореєю.

Положення угоди між ЄС та Південною Кореєю щодо РНС, доступу на ринок, національного режиму та наскільки вони перевершують зобов’язання за ГАТС розглядаються нижче в окремих розділах, присвячених цим конкретним питанням.

В якості загального зауваження слід все-таки зазначити, що відповідні положення розписані досить детально і це допускає гнучкість та диференційований підхід до ступеню лібералізації різних способів поставки. І в цьому розумінні нова структура, у порівнянні із попередньою (яка наслідує модель ГАТС), сприяє погодженню в ході переговорів вищого ступеню лібералізації щодо певного положення конкретного способу поставки.

3.1.2. Доступ на ринокВ контексті торгівлі послугами перешкоди доступу на ринок можуть бути виражені у формі обмеження кількості постачальників послуг; загальної вартості операцій з послугами або активів; загальної кількості операцій з послугами або загального обсягу продукції послуг;загальної кількості постачальників послуг; конкретних типів юридичних осіб або спільних підприємств (СП); та обмеження на участь іноземного капіталу.

Доступ на ринок згідно з ГАТС

ГАТС не вимагає загальної та автоматичної заборони бар’єрів доступу на ринок. Члени СОТ можуть на власний розсуд обирати конкретні сектори і заносити їх до своїх розкладів зобов’язань, дозволяючи доступ на ринок. Зобов’язання можуть доповнювати обмеження та умови, спрямовані на збереження за стороною права вдаватися до заходів, що несумісні зпринципом повного доступу на ринок.

Стаття XVI ГАТС про доступ на ринок закріплює, що:кожна держава-член повинна надати послугам та постачальникам послуг будь-якого іншого члена режим, що не менш сприятливий аніж той, який надається згідно з правилами,обмеженнями і умовами, узгодженими і зазначеними в її розкладі. У секторах, у яких взято зобов'язання про доступ на ринок, заходи, які держава-член не повинна зберігати чи вживати або в рамках регіону або на всій території, якщо інше не обумовлено в її розкладі,визначаються як:

• обмеження кількості постачальників послуг або у формі кількісних квот, монополій,виключних постачальників послуг, або вимоги підтвердження економічної необхідності;

• обмеження загальної вартості операцій з послугами або активів у формі кількісних квот чи вимог підтвердження економічної необхідності;

• обмеження загальної кількості операцій з послугами або загального обсягу продукції послуг, вираженого у показниках, що встановлюють цифрові одиниці у формі квот чи вимоги підтвердження економічної необхідності;

15 Підхід ЄС до угод про вільну торгівлю, Oxfan/ActionAid/Christian Aid, лютий 2008 р.


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


17

• обмеження загальної кількості фізичних осіб, які можуть бути зайняті у певному секторі послуг, або кількості фізичних осіб, яких постачальник послуг може найняти іякі необхідні і мають безпосереднє відношення до поставки певної послуги у формі кількісних квот чи вимоги підтвердження економічної необхідності;

• заходи, які обмежують або вимагають конкретних типів юридичних осіб або спільних підприємств, через які постачальник послуги може надавати послугу;

• обмеження на участь іноземного капіталу у формі обмеження максимального відсотка іноземного володіння акціями або загальної вартості індивідуальних чи сукупних іноземних інвестицій.

В цілому договірна практика ЗВТ дублює закладені в ГАТС умови торгівлі якщо партнер ЄС єчленом СОТ, при цьому часто можна помітити прагнення до вищого ступеня лібералізації (наприклад, угоди про ЗВТ ЄС – Мексика, ЄС – Чилі). Якщо ж ні, то договірні сторони менш охоче готові відкрити свої ринки (для прикладу: угода між ЄС та Алжиром не передбачає доступу на ринок). Водночас, можна помітити певні особливості (як у випадку із угодою між ЄС та Південною Кореєю), що полягають у диференціації договірними сторонами доступу на ринок для транскордонної поставки і для заснування окремо.Угода ЄС – Мексика передбачає положення про доступ на ринок, на основі якого для тих секторів та способів поставки, які будуть лібералізовані, сторони не підтримуватимуть і не прийматимуть будь-яких обмежень кількості постачальників послуг; обмежень загальної вартості операцій з послугами або активів; обмежень загальної кількості операцій з послугами або загального обсягу продукції послуг; обмежень загальної кількості фізичних осіб, які можуть бути зайняті у певному секторі послуг, або кількості фізичних осіб, яких постачальник послуг може найняти і які є необхідними для поставки певної послуги; обмежень на участь іноземного капіталу у формі обмеження максимального відсотка іноземного володіння акціями або загальної вартості індивідуальних чи сукупних іноземних інвестицій; та заходів, які вимагають конкретних типів юридичних осіб або спільних підприємств, через які постачальник послуги іншої договірної сторони може надавати послугу (стаття 4). Угода ЄС – Чилі також містить положення про доступ на ринок, згідно з яким кожна сторона надає послугам та постачальникам послуг іншої сторони режим, не менш сприятливий аніж той,який надається згідно з правилами, обмеженнями і умовами, узгодженими і зазначеними врозкладі зобов’язань щодо послуг (додаток VII до угоди). У секторах, у яких взято зобов'язання про доступ на ринок, сторони зобов’язалися не вживати і не зберігати обмеження кількості постачальників послуг; обмеження загальної вартості операцій з послугами або активів;обмеження загальної кількості операцій з послугами або загального обсягу продукції послуг;обмеження загальної кількості фізичних осіб, які можуть бути зайняті у певному секторі послуг,або яких постачальник послуг може найняти і які необхідні і мають безпосереднє відношення до поставки певної послуги; заходів, які вимагають конкретних типів юридичних осіб або спільних підприємств, через які постачальник послуги іншої договірної сторони може надавати послугу;та обмеження на участь іноземного капіталу (стаття 97).

Положення про доступ на ринок в угодах ЄС – Мексика та ЄС – Чилі, очевидно, наслідують зобов’язання за ГАТС і до цієї міри вони не принесли вищого ступеню лібералізації ніж ГАТС.

Однією із особливостей розглянутих в цій роботі угод про ЗВТ є те, що угода ЄС – Алжир не передбачає жодних положень стосовно доступу на ринок. Тобто з цього питання угода не досягає рівня лібералізації за ГАТС. Такий підхід може пояснюватися тим, що Алжир поки що не входить до СОТ, а тому не досяг рівня відкритості ринків дійсних членів.


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


18

Іншу особливість можна знайти в угоді про ЗВТ ЄС – Чилі, в якій закріплено положення про перегляд частини щодо зобов’язань із доступу на ринок. Зокрема, сторони зобов’язалися переглянути зазначену частину через три роки після вступу в силу підписаної угоди з метою подальшого поглиблення лібералізації та скорочення чи скасування існуючих обмежень (стаття 100). У цьому зв’язку на Комітет асоціації покладено аналіз стану справ та надання відповідних пропозицій Раді асоціації.

В широкому розумінні такий підхід є активним кроком до подальшої лібералізації та поглибленої інтеграції у сфері послуг. Цим самим і угода, і лібералізація торгівлі послугами набувають динамічного характеру. На користь даного твердження можна навести два фактори.По-перше, існування інституцій для перегляду та розробки пропозицій з подальшої лібералізації, тобто Комітету асоціації та Ради асоціації. По-друге, двоетапний поступовий підхід до лібералізації та інтеграції: з початку набрання чинності угоди і згодом – передбачено трьохрічний період для перегляду та розробки пропозицій щодо скасування існуючих обмежень.

Додаткову специфіку можна прослідкувати в угоді ЄС – Південна Корея, яка містить окреме положення про доступ на ринок для транскордонної поставки послуг і окреме – для заснування.Стосовно доступу на ринок шляхом транскордонної поставки послуг угода ЄС – Південна Корея передбачає, що сторони надають послугам та постачальникам послуг іншої сторони режим не менш сприятливий аніж той, який надається згідно з правилами, обмеженнями і умовами,узгодженими і зазначеними в розкладі конкретних зобов’язань (стаття 7.5). У секторах, у яких взято зобов'язання про доступ на ринок, сторони зобов’язалися не вживати і не зберігати обмеження кількості постачальників послуг; обмеження загальної вартості операцій з послугами або активів; та обмеження загальної кількості операцій з послугами або загального обсягу продукції послуг, вираженого у показниках встановлених цифрових одиниць у формі квот чи вимоги підтвердження економічної необхідності.Тоді як щодо заснування в угоді ЄС – Південна Корея закріплено, що кожна сторона надає заснованим юридичним особам та інвесторам іншої сторони режим не менш сприятливий аніж той, який надається згідно з правилами, обмеженнями і умовами, узгодженими і зазначеними врозкладі конкретних зобов’язань (стаття 7.11). У секторах, у яких взято зобов'язання про доступ на ринок, сторони зобов’язалися не вживати і не зберігати обмеження кількості засновуваних юридичних осіб; обмеження загальної вартості операцій з послугами або активів; обмеження загальної кількості операцій або загального обсягу продукції; обмеження на участь іноземного капіталу у формі обмеження максимального відсотка іноземного володіння акціями або загальної вартості індивідуальних чи сукупних іноземних інвестицій; а також заходи, які обмежують або вимагають конкретних типів юридичних осіб або спільних підприємств, через які інвестор іншої договірної сторони може здійснювати економічну діяльність; та обмеження загальної кількості фізичних осіб, окрім керівного складу, які можуть бути зайняті у певному секторі послуг або яких інвестор може найняти.

Таким чином, положення угоди про ЗВТ ЄС – Південна Корея щодо доступу на ринок віддзеркалюють зобов’язання за ГАТС, а тому не ведуть до лібералізації вищого порядку ніж ГАТС. Однак можна помітити, що дані положення сформульовані у дуже специфічний та індивідуальний спосіб, із відображенням особливостей транскордонної поставки послуг упорівнянні з питаннями заснування.

Аналогічного підходу дотримуються і розробники проекту угоди між ЄС та Канадою, хоча це ще неофіційний варіант і в будь-який час може бути змінений. Факт існування окремих положень про доступ на ринок – цілеспрямовано розроблених для транскордонної поставки послуг та заснування – закладає основу для специфічних положень, які у майбутніх переговорах та угодах про вільну торгівлю можуть передбачати значнішу лібералізацію торгівлі послугами ніж ГАТС.


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


19

3.1.3. Національний режимПринцип національного режиму, очевидно, задуманий і спрямований на те, щоб стимулювати торгівлю та інвестиції між торговельними партнерами. Даний принцип гарантує недискримінаційне відношення. Закладаючи його в угоді, сторони беруть на себе зобов’язання не ставити постачальників послуг у порівняно невигідне становище на користь своїх постачальників. При цьому слід зазначити, що бенефіціарами національного режиму вважаються і подібні послуги, і постачальники послуг. Тоді як заходами, до яких застосовуються даний принцип, є «всі заходи, які торкаються поставки послуг», що означає «будь-який захід держави-члена у формі закону, постанови, правила, процедури, рішення, адміністративної дії або у будь-якій іншій формі».

Національний режим (НР) за ГАТС

Взяті щодо НР зобов’язання означають, що держави-члени СОТ не повинні вдаватися до дискримінації по відношенню до іноземних постачальників послуг (стаття XVII ГАТС). Тобто ставлення до останніх має бути таким же, як і до своїх постачальників і мають створюватися рівні умови конкуренції.У сфері торгівлі послугами зобов’язанню про НР не притаманна автоматична дія стосовно всіх видів послуг. Держави-члени СОТ можуть визначати певні сектори і перелічити їх у своїх розкладах зобов’язань, в яких вони закріплюють НР для чотирьох способів поставки.Зобов’язання можуть супроводжуватися обмеженнями для того, щоб залишити за собою право вживати несумісні з національним режимом заходи. У секторах, які входять до національного розкладу, і за виконання умов та кваліфікаційних вимог, обумовлених у ньому,кожна держава-член повинна надати послугам і постачальникам послуг будь-якого іншого члена щодо всіх заходів, які стосуються поставки послуг, режим не менш сприятливий аніж той, який він надає таким же своїм послугам або постачальникам послуг.Стаття ГАТС про національний режим також передбачає, що держави-члени СОТ повинні надати послугам і постачальникам послуг будь-якого іншого члена формально ідентичний режим або формально відмінний режим порівняно з тим, який він надає своїм таким же послугам або постачальникам послуг. Формально ідентичний або формально відмінний режим вважається менш сприятливим, якщо він змінює умови конкуренції на користь послуг або постачальників послуг цього члена порівняно з такими ж послугами або постачальниками послуг будь-якого іншого члена.

З огляду на неможливість розрізнення заходів на кордоні та внутрішніх заходів, особливо увипадку комерційної присутності як форми торгівлі послугами, ГАТС не перетворює національний режим у принцип загальної дії, а передбачає його застосування у разі взяття конкретного зобов’язання, закріпленого у національному розкладі як частини угоди. Таким чином, залишається простір для «поступового розширення сфери застосування розкладів завдяки наступним раундам торговельних переговорів з метою досягнення вищих рівнів лібералізації».16 Очевидно, що НР використовується як відправна точка у договірній практиці.

16 Основоположні принципи СОТ: національний режим, режим найбільшого сприяння та прозорість, WT/WGTCP/W/114, 14 квітня 1999 р., абзац 15.


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


20

В угоді про вільну торгівлю ЄС – Мексика, статті 6 рішення, та в угоді ЄС – Чилі, статті 98, закріплено положення про національний режим. Обидві статті передбачають, що кожна договірна сторона надасть послугам і постачальникам послуг іншої сторони щодо всіх заходів,які стосуються поставки послуг режим не менш сприятливий аніж той, який вона надає таким же своїм послугам або постачальникам послуг. Сторона договору може виконувати дані вимоги шляхом надання послугам і постачальникам послуг іншої сторони формально ідентичний або формально відмінний режим порівняно з тим, який вона надає своїм постачальникам послуг.Формально ідентичний або формально відмінний режим вважатиметься менш сприятливим,якщо він змінюватиме умови конкуренції на користь послуг або постачальників послуг цієї сторони порівняно з такими ж послугами або постачальниками послуг іншої сторони.

Як можна помітити, у частині сфери застосування НР вимоги щодо рівних умов конкуренції та бенефіціарів цього принципу формулювання про НР просто повторює відповідні положення ГАТС. Отже, у світлі зазначених положень рівень лібералізації не перевершує встановленого вГАТС.

Специфічні положення про НР можна знайти у низці проаналізованих нижче угод про ЗВТ,зокрема: угоди ЄС – Алжир, ЄС – Чилі та ЄС – Південна Корея.

По-перше, угода ЄС – Алжир передбачає національний режим тільки у разі заснування. Тобто Алжир надає дочірнім підприємствам та філіям європейських компаній, заснованим на його території відповідно до національного законодавства, у здійсненні ними ділових операцій режим не менш сприятливий аніж той, який він надає своїм власним компаніям чи філіям, або дочірнім підприємствам Алжиру чи філіям компанії будь-якої третьої країни (стаття 32).

Даним положенням угода ЄС – Алжир запроваджує принципи РНС та національний режим вчастині заснування (3-й спосіб за ГАТС). З точки зору лібералізації торгівлі послугами її текст відображає зобов’язання за ГАТС, що вважається позитивним фактором у полегшенні поступу Алжиру на шляху до вступу в СОТ.

Іншу особливість можна знайти у положенні угоди ЄС – Чилі про перегляд розділу щодо зобов’язань про НР, згідно з яким сторони зобов’язалися переглянути розділ про зобов’язання усфері послуг через три роки після набуття чинності угодою з метою подальшого поглиблення лібералізації та скорочення або скасування існуючих обмежень (стаття 100). Аналіз торговельної практики та подання відповідних пропозицій Раді асоціації покладено на Комітет асоціації.

Знову ж таки, з погляду національного режиму дане положення є рішучим кроком до подальшої лібералізації та глибшої інтеграції у сфері торгівлі послугами. Перш за все, в ньому передбачаються інституції для перегляду та надання пропозицій з подальшої лібералізації, тобто Комітет асоціації і Рада асоціації. А по-друге, закріплюється поступовий двоетапний підхід до лібералізації та інтеграції: спочатку з набуттям чинності угодою і згодом – на основі трьохрічного періоду для перегляду та надання пропозицій зі скорочення або скасування існуючих обмежень у торгівлі.

За аналогією з вищеописаним підходом, інша особливість закладена в угоді про ЗВТ ЄС – Південна Корея, що містить окреме положення про національний режим для транскордонної поставки послуг і окреме – для заснування.Зокрема, у частині транскордонної поставки послуг, стаття 7.6 угоди ЄС – Південна Корея передбачає, що в секторах, у яких взято зобов'язання про доступ на ринок, сторони надають послугам і постачальникам послуг іншої сторони режим не менш сприятливий аніж той, який вона надає таким же своїм послугам або постачальникам послуг. Даний принцип застосовується щодо заходів, що вимагають від постачальника послуг іншої договірної сторони бути заснованим чи резидентом на території цієї сторони в якості умови здійснення


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


21

транскордонної поставки послуг. Сторона договору може виконати дану вимогу шляхом надання послугам і постачальникам послуг іншої сторони формально ідентичного або формально відмінного режиму порівняно з тим, який вона надає своїм постачальникам послуг. При цьому формально ідентичний або формально відмінний режим вважається менш сприятливим, якщо він змінює умови конкуренції на користь послуг або постачальників послуг цієї сторони порівняно з такими ж послугами або постачальниками послуг іншої сторони. Конкретні зобов’язання, взяті на основі цієї статті, не передбачають можливості вимагати у будь-якої сторони компенсації за будь-який спричинений конкуренцією збиток, який є наслідком іноземного характеру відповідних послуг або постачальників послуг.В секторах, у яких взято зобов'язання щодо заснування, кожна сторона надає заснованим юридичним особам та інвесторам іншої сторони режим не менш сприятливий аніж той, який вона надає таким же своїм юридичним особам та інвесторам (стаття 7.12). Дана вимога може бути виконана шляхом надання формально ідентичного або формально відмінного режиму, що вважаються менш сприятливими, якщо вони змінюють умови конкуренції на користь вітчизняних юридичних осіб та інвесторів.

У підсумку вищезазначені положення не більш ніж просто наслідують зобов’язання за ГАТС, не перевершуючи їх. Однак оскільки вони застосовуються до вищенаведених положень про доступ на ринок, вони сформульовані у специфічний та індивідуальний спосіб, із відображенням особливостей транскордонної поставки послуг у порівнянні з питаннями заснування, а також передбачаючи перегляд відповідних зобов’язань (наприклад, угода ЄС – Чилі).

Ідентичну модель використано і в проекті угоди ЄС – Канада. І якщо у майбутніх угодах про вільну торгівлю буде застосовуватися диференціація між положеннями про транскордонну поставку і положеннями про заснування, створюватиметься належне підґрунтя для переговорів та індивідуально розроблених положень, що може призвести до більшої лібералізації торгівлі послугами порівняно з ГАТС.

3.1.4. Режим найбільшого сприянняЗалишаючись осердям стабільності і передбачуваності режиму багатосторонньої торгівлі,принцип найбільш сприятливої нації задуманий з метою гарантування недискримінаційного ставлення до торговельних партнерів. Його економічне обґрунтування полягає у «наданні можливості кожній країні-учасниці задовольняти потреби свого імпорту з найбільш ефективних джерел постачання (цим самим максимізуючи сферу дії принципу порівняльної переваги)».17

17 Основоположні принципи СОТ: національний режим, режим найбільшого сприяння та прозорість, WT/WGTCP/W/114, 14 квітня 1999 р., абзац 40.


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


22

Режим найбільшого сприяння (MFN) за ГАТС

Усі члени СОТ зобов’язані дотримуватися принципу РНС, згідно з яким надані одній країні найвигідніші умови повинні бути автоматично поширені на усіх членів СОТ. На практиці це означає недискримінаційне ставлення по відношенню до різних торговельних партнерів щодо будь-якого заходу, що впливає на торгівлю послугами.

Разом з цим, держави-члени можуть домовитися про перелік винятків, що підлягають перегляду. Вони можуть включати угоди про економічну інтеграцію, права авіа перевезення та пов’язані послуги, а також застережні заходи з врегулювання фінансових послуг.18 Правило РНС за ГАТС (стаття II ГАТС) передбачає, що кожна держава-член повинна негайно та безумовно надати для послуг і постачальників послуг будь-якої іншої держави-члена режим не менш сприятливий аніж той, який вона надає для таких же послуг або постачальників послуг будь-якої іншої країни.При цьому не менш сприятливий режим відноситься до умов конкуренції.19

Як демонструє договірна практика, на відміну від національного режиму, принцип РНС має загальне застосування.

В угоді про ЗВТ ЄС – Алжир принцип РНС можна розпізнати у різних положеннях. Серед інших взаємних зобов’язань, ЄС зобов’язуються надати режим РНС згідно з ГАТС для послуг та постачальників послуг з Алжиру (стаття 30). Зокрема, стосовно транскордонної поставки послуг європейськими постачальниками на території Алжиру, останній зобов’язується надати їм режим не менш сприятливий аніж той, що надається підприємствам будь-якої іншої країни (стаття 31). А для заснування європейських підприємств Алжир зобов’язується надати режим не менш сприятливий аніж той, що надається підприємствам будь-якої іншої країни (стаття 32).

Незважаючи на те, що положення угоди ЄС – Алжир про РНС лише підтверджує аналогічний принцип ГАТС, факт його закріплення вважається позитивним кроком з лібералізації торгівлі послугами. Зважаючи на те, що Алжир ще не входить до СОТ, включення до даної угоди положень ГАТС сприяє безперешкодному приєднанню Алжиру до багатосторонніх переговорів та зобов’язань.

Аналізуючи пов’язані з РНС особливі положення у низці угод, можна дедалі легше прослідкувати вищий ступінь лібералізації саме на двосторонньому рівні. Одну із особливостей можна знайти в угоді ЄС – Мексика, стаття 5 рішення до якої передбачає для послуг іпостачальників послуг іншої сторони режим не менш сприятливий аніж той, який дана сторона надає для таких же послуг або постачальників послуг будь-якої іншої країни. Крім того, стаття 5 містить посилання на інші угоди, які укладені між однією із сторін і третьою країною і про які сповіщено на підставі статті V ГАТС. В ній також передбачено, що з приєднанням до такої угоди сторона повинна надати належну можливість іншій стороні вести переговори щодо встановлених угодою переваг.

Принцип РНС, закріплений у статті 5 рішення, є по суті тотожним принципу ГАТС до тієї міри,до якої він передбачає для постачальників послуг іншої сторони режим не менш сприятливий аніж той, який сторона надає для таких же послуг або постачальників послуг будь-якої іншої країни.

Однак таке спеціальне положення є кроком вперед у процесі лібералізації торгівлі послугами

18 Додатки до ГАТС щодо авіатранспортних послуг та фінансових послуг 19 Звіт Апеляційного органу щодо Європейських Співтовариств – режим імпорту, продаж та дистрибуція бананів WT/DS27/AB/R


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


23

порівняно з ГАТС в плані режиму, наданого на підставі інших угод, що підписані однією із сторін з третьою країною (і про які сповіщено на підставі статті V ГАТС) та зобов’язання надати належну можливість іншій стороні вести переговори щодо встановлених угодою переваг.

Дана угода була погоджена і підписана перед виявленням зміщення зовнішньоторговельної політики у Глобальній Європі 2006 р., а тому її не можна вважати прикладом загальної тенденції на користь сміливіших угод про ЗВТ, визнаної в офіційних колах. Однак вона може слугувати гарним прикладом положення про запровадження вищого ступеня лібералізації торгівлі послугами порівняно з тим, що узгоджений на багатосторонньому рівні.

Інша особливість проявляється в угоді ЄС – Південна Корея. В ній принцип РНС припускає значнішу лібералізацію торгівлі ніж у ГАТС, адже переваги угоди в рамках регіональної інтеграції автоматично поширюються на іншу договірну сторону, якщо тільки вони не пов’язані із значно вищим ніж за цією угодою рівнем зобов’язань.

Зокрема, стосовно транскордонної поставки послуг угода про ЗВТ закріплює зобов’язання кожної сторони надавати режим не менш сприятливий аніж той, який сторона надає для таких же послуг або постачальників послуг будь-якої іншої країни в контексті угоди про економічну інтеграцію, підписаної після вступу в силу цієї угоди (стаття 7.8).

Тоді як інше положення йде ще далі: на режим, який виникає на підставі угоди про регіональну економічну інтеграцію і наданий будь-якою із сторін послугам або постачальникам послуг третьої країни, не поширюється зобов’язання частини 1, якщо тільки такий режим надається врамках секторальних або горизонтальних зобов’язань, щодо яких угода про регіональну економічну інтеграцію передбачає істотно вищий рівень зобов’язань порівняно з іншими зобов’язаннями з цього питання.

Сформульований подібним чином принцип РНС по відношенню до заснування полягає унаданні кожною договірною стороною юридичним особам та інвесторам іншої сторони режим не менш сприятливий аніж той, який вона надає таким же своїм юридичним особам та інвесторам будь-якої третьої країни у контексті угоди з регіональної економічної інтеграції після вступу в силу цієї угоди (стаття 7.14). Виняток можливий тільки для угоди з регіональної економічної інтеграції в рамках секторальних або горизонтальних зобов’язань, щодо яких така угода встановлює істотно вищий рівень зобов’язань порівняно з іншими зобов’язаннями вконтексті цієї угоди.

Таким чином, в цій частині принцип РНС припускає вищий ступінь лібералізації у сфері послуг ніж ГАТС, оскільки сторони отримують автоматичні переваги не тільки з угод про економічну інтеграцію, укладених з третьою стороною, а й також з угод про регіональну інтеграцію. А така можливість, зазвичай, виключається на підставі статті V ГАТС і автоматично застосовується до іншої сторони, так як відповідні переваги не пов’язані із істотно вищим рівнем зобов’язань порівняно з уже погодженими між сторонами.

Це приклад того, що сторони – ЄС та Південна Корея – домовилися перевершити свої зобов’язання за ГАТС в плані лібералізації торгівлі послугами, а також свідчення зміщення договірної практики в бік угод про ЗВТ більш наступального характеру.

Більш того, проект угоди ЄС – Канада (CETA) містить додаткові особливості у частині підходу до РНС. Але слід мати на увазі, що нижченаведені висновки ґрунтуються на проекті угоди, що може бути змінений.

В даній угоді положення про РНС передбачає, що кожна сторона повинна надати для послуг іпостачальників послуг іншої сторони режим не менш сприятливий аніж той, який дана сторона надає для таких же послуг або постачальників послуг великої промислово розвиненої країни-


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


24

торговельного партнера в контексті угоди про економічну інтеграцію. В ній також визначено термін «велика промислово розвинена країна».

Звідси слідує, що таке положення про РНС створює вищий рівень лібералізації, завдяки чому переваги будь-якої угоди, що укладається із великою промислово розвиненою країною-партнером, автоматично поширюватимуться на інших договірних сторін. Втім, у порівнянні зРНС між ЄС та Південною Кореєю дане положення про РНС видається більш обмеженим, адже його сфера застосування зводиться до угод, що підписані з великими торговельними партнерами.

Якщо дане положення залишиться в кінцевому варіанті, то воно стане іншим прикладом погодження сторонами значнішого рівня лібералізації аніж за їхніми багатосторонніми зобов’язаннями.

Отже, можна зробити висновок, що вищенаведені положення наслідують існуючі зобов’язання за ГАТС, а тому не передбачають додаткової лібералізації торгівлі послугами порівняно збагатосторонніми правилами.

А закріплене в угоді ЄС – Південна Корея положення про його зміну після консультацій між сторонами з метою приведення даної угоди у відповідність із результатами переговорів (згідно із ч.4 ст. VI ГАТС) або із результатами будь-яких подібних переговорів в іншому багатосторонньому форматі, є проявом відданості саме багатостороннім відносинам та виробленню рішень.

3.1.5. Внутрішнє регулювання

Основною метою розгляду питання внутрішнього регулювання на багатосторонньому рівні єзабезпечення того, щоб таке регулювання не перетворилося у невиправдані бар’єри в торгівлі.Задля цієї мети держави-члени зобов’язуються забезпечувати або зберігати відповідні правові засоби, а також можуть запровадити в своє правове поле наступні принципи СОТ20:необхідності; прозорості; еквівалентності; прийняття міжнародних стандартів; неупередженого застосування; пропорційності; регулярного перегляду; та пов’язаних з міжнародними стандартами об’єктивних критеріїв.

Внутрішнє регулювання за ГАТС Члени СОТ повинні мати внутрішні механізми (судові, арбітражні або адміністративні органи чи процедури), за допомогою яких постачальники послуг можуть отримувати правову допомогу. Усі члени повинні мати практичні правові засоби, які забезпечать на запитпостачальника послуг, інтереси якого порушені, негайний розгляд адміністративних рішень,що впливають на торгівлю послугами і, якщо це обґрунтовано, застосування відповідних заходів.Заходи, які стосуються ліцензування, технічних стандартів та кваліфікаційних вимог іпроцедур повинні бути об'єктивними і прозорими, не бути невиправдано обтяжливими,повинні ґрунтуватися на об'єктивних і прозорих критеріях та самим не бути обмеженням на поставку послуги.В цілях статті VI ГАТС про внутрішнє регулювання закріплено, що у секторах, де прийняті конкретні зобов'язання, кожний член повинен забезпечити, щоб усі заходи загального застосування, що впливають на торгівлю послугами, здійснювалися розумно, об'єктивно інеупереджено.

20 Робоча група з питань внутрішнього регулювання


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


25

Слід також нагадати, що ГАТС «стосується заходів держав-членів, що впливають на торгівлю послугами», що означає «заходи, прийняті (i) центральними, регіональними або місцевими урядами або органами влади; (ii) недержавними органами при виконанні функцій,делегованих центральними, регіональними або місцевими урядами або органами влади»(стаття I:3). Там, де необхідно мати дозвіл на поставку послуг, щодо яких прийнято конкретне зобов'язання, компетентні органи влади держави-члена повинні інформувати заявника про рішення, прийняте щодо заявки. На запит заявника компетентні органи влади члена повинні надати без зайвої затримки інформацію про стан розгляду заявки.У секторах, в яких держава-член СОТ взяла на себе конкретні зобов'язання, держава-член неповинна застосовувати вимоги щодо ліцензування та кваліфікації і технічні стандарти, що зводять нанівець або шкодять конкретним зобов'язанням у спосіб, який не відповідає визначеним критеріям та якого не можна було очікувати з боку держави-члена, коли були прийняті конкретні зобов'язання в цих секторах. При визначенні того, чи відповідають дії держави-члена зазначеним зобов'язанням, враховуватимуться міжнародні стандарти відповідних міжнародних організацій, які застосовує ця держава-член.У секторах, в яких прийняті конкретні зобов'язання щодо професійних послуг, кожна держава-член повинна забезпечити відповідні процедури для перевірки компетентності фахівців будь-якої іншої держави-члена.

Таким чином, з практичної точки зору уряди держав-членів не зобов’язані отримувати від СОТ погодження свого внутрішнього регулювання, але від них може вимагатися аргументувати певний регуляторний акт у випадку спору з іншим урядом.21

Практика укладання угод про вільну торгівлю містить низку «регуляторних винятків», зазвичай наслідуючи положення ГАТС про недискримінацію, що відображається як у загальних положеннях договорів, так і за сферами послуг.

Наприклад, угода ЄС – Мексика повторює положення ГАТС про недискримінацію: договірні сторони повинні регулювати поставку послуг на своїй території на основі недискримінаційних умов для послуг та постачальників послуг іншої сторони (стаття 8). В угоді ЄС – Чилі містяться положення, подібні до норм ГАТС про внутрішнє регулювання та визнання. У секторах, в яких договірні сторони взяли на себе зобов'язання, вони повинні забезпечити, що будь-який захід стосовно вимог та процедур ліцензування і сертифікації постачальників послуг іншої сторони не становлять невиправданих бар’єрів у торгівлі (стаття 102). Зокрема, сторони повинні забезпечити, що будь-який такий захід ґрунтується на об’єктивних та прозорих критеріях таких як, inter alia, компетентність і здатність надавати послугу; не був обмежує торгівлю більше, ніж необхідно для досягнення законних цілей торговельної політики; та не становив приховане обмеження у торгівлі послугами. Зрештою,сторони домовилися про періодичні консультації з метою визначення «доцільності скасування будь-яких існуючих вимог щодо громадянства чи резидентства для ліцензування чи сертифікації постачальників послуг обох сторін». Більш того, в угоді ЄС – Південна Корея можна знайти розділ про нормативно-правову базу (розділ E), що містить положення про внутрішнє регулювання: коли для поставки послуг або заснування, щодо яких взято конкретне зобов’язання, потрібен дозвіл, компетентні органи

21 Див. www.wto.org


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


26

повинні поінформувати заявника про рішення стосовно його заяви або надати інформацію стосовно стану розгляду заяви (стаття 7.23). також кожна сторона повинна забезпечити діяльність судових, арбітражних або адміністративних органів чи об’єктивних та неупереджених процедур, які надають відповідні правові засоби.

В цілях уникнення ситуації, коли заходи щодо кваліфікаційних вимог та процедур, технічних стандартів та ліцензійних вимог не становлять невиправданих перешкод у торгівлі послугами,такі заходи повинні ґрунтуватися на об’єктивних та прозорих вимогах, таких як компетентність іздатність надавати послугу; у випадку ліцензійних процедур – самі по собі не становити обмеження у поставці послуг. Як передбачено далі, дане положення підлягає змінам після проведення консультацій між сторонами, щоб привести дану угоду у відповідність зрезультатами переговорів, на підставі ч. 4 статті VI ГАТС, або результатами будь-яких подібних переговорів, що проводяться у багатосторонньому форматі і в яких беруть участь обидві сторони.

3.1.6. Визнання

Положення ГАТС щодо визнання

Стаття VII ГАТС передбачає деталі визнання членами СОТ освіти чи набутого досвіду,відповідних вимог, ліцензій чи сертифікатів, що видаються у певній країні. Таке визнання кваліфікації, яке може бути досягнуте шляхом гармонізації або в інший спосіб, може базуватися на угоді чи домовленості з країною, про яку йде мова, або може бути отримано автономно.

Член, який є учасником угоди або такої домовленості, повинен надати адекватну можливість іншим зацікавленим Членам вести переговори про їх приєднання до такої угоди чи домовленості або вести переговори про укладення аналогічних угод. Там, де Член надає відповідні визнання кваліфікації автономно, він повинен надати таку ж можливість будь-якому іншому Члену, щоб показати, що отримані знання, досвід, ліцензії або сертифікати чи виконані вимоги на території такого іншого Члена повинні бути визнані.Член не повинен надавати визнання таким чином, щоб воно стало засобом дискримінації між країнами у застосуванні його стандартів чи критеріїв дозволу, ліцензування чи сертифікації постачальників послуг або прихованим обмеженням у торгівлі послугами.Там, де можливо, визнання кваліфікації, ліцензій тощо повинно базуватися на багатосторонньо погоджених критеріях. У відповідних випадках Члени повинні працювати разом з відповідними міждержавними та недержавними організаціями у питаннях розробки та прийняття загальних міжнародних стандартів і критеріїв визнання і загальних міжнародних стандартів практики відповідної торгівлі послугами та професійної практики.

У документі «Глобальна Європа» Європейський Союз звертає особливу увагу на співпрацю щодо регуляторних питань як на сильний інструмент гармонізації. У своїй практиці ЄС, як правило, створює контактні пункти для експортерів послуг та передбачає більш загальні положення щодо співпраці в угодах про партнерство. На даний момент останні не були деталізовані.

Такі особливості можуть бути корисними для країн, що розвиваються, у випадку сприяння ними подоланню бар’єрів на шляху експорту товарів. Наприклад, взаємне визнання професійних кваліфікацій (спосіб 4). Співпраця може набувати форми як підтримки розвитку, так і допомоги у розв’язанні проблем, таких як доступ до технологій чи протидія антиконкурентним практикам,що стоять на заваді користуванню доступом до основних мереж резервування в туристичному


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


27

секторі для фірм у країнах, що розвиваються. Тим не менше, співпраця може також накладати зобов’язання на країни, що розвиваються, обмежувати застосування ними дозволів та виступати в ролі «м’яких» засобів досягнення змін у законодавстві цих країн, вигідних для європейських фірм.22

Угоди про вільну торгівлю рідко містять більш ніж одне положення щодо сподівання на взаємне визнання, однак економічні вигоди можуть виявитися досить значними у сферах із ринком, що розвивається. Визнання кваліфікацій постачальників є особливо проблематичним у секторі послуг. Окремими з проаналізованих угод передбачено ряд положень щодо взаємного визнання на підставі зобов’язань ГАТС.

Для прикладу, угодою ЄС – Мексика передбачено взаємне визнання в контексті подальшої та глибшої лібералізації сектору послуг на пізнішому етапі. Зокрема, вона передбачає, що протягом трьох років після набуття чинності рішенням 2/2001 Спільна Рада повинна підготувати проведення переговорів щодо взаємного визнання вимог, ліцензій та сертифікації постачальників послуг у відповідності з положеннями статті VII ГАТС (стаття 9 рішення). Цим положенням в угоду запроваджено динамічну складову шляхом передбачення поетапного процесу лібералізації, а також відповідної інституційної системи для сприяння цьому процесу.

В основі положень про взаємне визнання Угоди ЄС – Чилі лежать принципи ГАТС щодо внутрішнього регулювання та визнання. Угода йде далі за ГАТС, оскільки передбачає створення інституції (Комітету з асоціації), відповідальної за перегляд та внесення пропозицій щодо подальшої лібералізації. Сторони повинні забезпечити розгляд своїми компетентними органами заявки щодо ліцензії чи сертифікації, поданої в належний термін постачальником послуг Сторони. Коли заявка заповнена, вони приймають по ній рішення та інформують про нього заявника; у випадку якщо заявка оформлена неналежним чином, заявника повинно бути невідкладно поінформовано про стан її розгляду та надано додаткову інформацію згідно вимог внутрішнього законодавства Сторони.

З метою надання постачальникам послуг можливості задовольняти критерії усіх сторін щодо надання дозволів, ліцензування, акредитації, функціонування та сертифікації постачальників послуг, а зокрема професійних послуг, відповідні органи надають рекомендації щодо взаємного визнання. Комітет з асоціації приймає рішення щодо відповідності зазначених рекомендацій таким положенням. У відповідних випадках матимуть місце переговори компетентних органів щодо укладення угоди про взаємне визнання вимог, кваліфікацій, ліцензій та іншого регулювання правил. Відповідні органи розробляють процедури тимчасового ліцензування постачальників професійних послуг іншої Сторони. Комітет з асоціації періодично, принаймні раз у три роки, переглядає імплементацію цієї статті Угоди.23

Більше того, Угода про вільну торгівлю між ЄС та Південною Кореєю характеризується вимогою до фізичних осіб щодо володіння необхідними кваліфікаціями та/або професійним досвідом на території поставки послуг для певного сектору діяльності. Відповідні представницькі професійні органи спільно готуватимуть та надаватимуть рекомендації Комітету у справах торгівлі щодо взаємного визнання дозволів, ліцензування, функціонування та сертифікації постачальників послуг та інвесторів у секторах послуг та професійних послуг, зокрема щодо тимчасового ліцензування. Комітет у справах торгівлі приймає відповідне рішення. Сторони зобов’язуються провести переговори щодо угоди про взаємне визнання вимог, кваліфікацій,ліцензій та врегулювання інших правил. Будь-яка така угода повинна відповідати положенням Угоди СОТ та, зокрема, положенням статті VII ГАТС.24

22 http://aprodev.eu/files/Trade/EU%20FTA%20Manual%20fta4_services.pdf 23 Стаття 103, Угода про асоціацію між Чилі та ЄС 24 Стаття 7.21, Угода про вільну торгівлю між Південною Кореєю та ЄС


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


28

З проведеного аналізу можна зробити висновок, що вищезазначені положення підтверджують передбачені у ГАТС зобов’язання щодо взаємного визнання. Цікавою є прописана інституційна система для перегляду статей та формування політики взаємного визнання; Спільна Рада в Угоді ЄС – Мексика, Комітет з асоціації в Угоді про вільну торгівлю між ЄС та Чилі, також Комітет усправах торгівлі в Угоді про вільну торгівлю між ЄС та Південною Кореєю є позитивними факторами на шляху до майбутньої лібералізації. Тим не менше, враховуючи факт відсутності будь-яких визначених строків чи зобов’язань щодо укладення окремих угод, неправильно вважати, що існуючі положення передбачають глибшу подальшу лібералізацію порівняно зі статтями ГАТС, а отже не свідчать про рух торговельної політики в напрямку більш амбіційних угод про вільну торгівлю.

3.1.7. Тимчасова присутність фізичних осіб в комерційних цілях

Переміщення фізичних осіб належить до одного з чотирьох способів міжнародної поставки послуг (відомий як «спосіб 4»).

Способи надання послуг, передбачені ГАТС ГАТС передбачає чотири способи поставки послуг:

• з території однієї сторони на територію іншої сторони (торгівля через кордони, спосіб 1);

• на території однієї сторони споживачеві послуг іншої сторони (споживання закордоном,спосіб 2);

• постачальником послуг однієї сторони шляхом комерційної присутності на території будь-якої іншої сторони (комерційна присутність, спосіб 3);

• постачальником послуг однієї сторони шляхом присутності фізичних осіб на території іншої сторони (переміщення фізичних осіб, спосіб 4). Додаток ГАТС щодо переміщення фізичних осіб, які надають послуги згідно з цією Угодою,містить два важливих обмеження стосовно способу 4. В частині другій Додатку зазначено,що ГАТС не застосовується до «заходів, що торкаються фізичних осіб, які прагнуть отримати доступ на ринок робочої сили Члена, і не застосовується до заходів, що торкаються громадянства, постійного місця проживання або найму на постійну роботу». Таким чином, ГАТС обмежується тимчасовим працевлаштуванням, термін «тимчасовий»невизначено, а у державах-членах існують різні підходи до цього поняття.Частиною 4 Додатку передбачено, що ГАТС «не повинен перешкоджати країні-Члену вживати заходи з метою регулювання в'їзду фізичних осіб на свою територію або їх тимчасового перебування на своїй території, в тому числі ті заходи, які необхідні для захисту цілісності його кордонів і забезпечення упорядкованого переміщення фізичних осіб через його кордон за умови, що такі заходи не застосовуються таким чином, щоб звести нанівець або зашкодити вигодам, які отримує будь-який Член згідно з умовами конкретного зобов'язання». Дискримінаційні візові вимоги самі по собі не вважаються такими, що зводять нанівець чи шкодять таким вигодам.25

25 Додаток ГАТС щодо переміщення фізичних осіб, які надають послуги згідно з цією Угодою.1. Цей Додаток застосовується до заходів щодо поставки послуг, що торкаються фізичних осіб, які є постачальниками послуг Члена, та фізичних осіб Члена, які працюють за наймом у постачальника послуг Члена.2. Угода не застосовується до заходів, що торкаються фізичних осіб, які прагнуть отримати доступ на ринок робочої сили Члена,і не застосовується до заходів, що торкаються громадянства, постійного місця проживання або найму на постійну роботу.3. Відповідно до Частини III та IV Угоди Члени можуть шляхом переговорів досягти конкретних зобов'язань, що застосовуються


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


29

Зобов’язання членів СОТ 26

Більшість зобов’язань членів згідно способу 4 було взято на горизонтальній основі, тобто вони застосовуються однаково в усіх секторах, включених до графіку члена. Загалом ступінь доступу за обов’язковим способом 4 є досить незначним. В більшості випадків, члени додали визначення «необов’язковий» (тобто відсутність обов’язкових для доступу умов), а потім розширили його, надавши доступ окремим категоріям осіб та відчутні переваги особам,пов’язаним із комерційною присутністю (наприклад, щодо відряджених в межах компанії) та висококваліфікованим фахівцям (менеджерам, керівникам та спеціалістам).

Право на трудову мобільність не передбачає автоматичного права на здійснення певної професійної діяльності, оскільки в даному випадку застосовуються національні регуляторні акти щодо ліцензування та визнання кваліфікацій і кандидати повинні відповідати усім відповідним критеріям та умовам.

В даній сфері лише кілька угод про вільну торгівлю містять положення, які йдуть далі за положення ГАТС в частині способу 4 та передбачають застосування національного режиму йдоступу до ринку для постачальників послуг чи особливий режим доступу на ринок для окремих груп. Зокрема, на відміну від ГАТС, Угода між ЄС та Мексикою детально регулює «роботу, умови праці та діяльність фізичних осіб» (стаття 27 (винятки)). Доступ обмежується громадянами сторін (стаття 3 (f)). Інші проаналізовані угоди повністю відповідають ГАТС.Таким чином, відповідне положення Угоди між ЄС та Алжиром відповідає способу,передбаченому ГАТС та містить ряд визначень та правил щодо тимчасової присутності фізичних осіб.27

Угода про вільну торгівлю між ЄС та Чилі передбачає, що протягом двох років після вступу всилу Угоди сторони здійснюють перегляд правил та умов, які застосовуються до переміщення фізичних осіб (спосіб 4) з огляду на досягнення подальшої лібералізації. (стаття 101). Відмінною рисою даної угоди вважається передбачення окремого строку, протягом якого ЄС та Чилі повинні досягти додаткової лібералізації щодо переміщення фізичних осіб (спосіб 4), сфери, яку більшість розвинутих країн навмисне ігнорують у частині лібералізації.28 Окрім зазначеного,сторони розглянуть розширення чинного визначення фізичних осіб відповідно до статті 96 (g).

Окрім сказаного варто зазначити, що Угода про вільну торгівлю між ЄС та Південною Кореєю містить окремий розділ щодо тимчасової присутності фізичних осіб в комерційних цілях (Частина D). Дані положення застосовуються до заходів сторін по відношенню до в’їзду та тимчасового перебування на їх територіях керівного персоналу, випускників-стажерів, продавців бізнес-послуг, постачальників послуг за контрактом та незалежних фахівців (стаття 7.17). Угода також передбачає визначення, умови та часові рамки переміщення керівного персоналу та

до переміщення всіх категорій фізичних осіб, які надають послуги згідно з Угодою. Фізичним особам, на яких розповсюджуються конкретні зобов'язання, повинно бути дозволено надавати послуги відповідно до умов такого зобов'язання.4. Угода не повинна перешкоджати країні-Члену вживати заходи з метою регулювання в'їзду фізичних осіб на свою територію або їх тимчасового перебування на своїй території, в тому числі ті заходи, які необхідні для захисту цілісності його кордонів ізабезпечення упорядкованого переміщення фізичних осіб через його кордон за умови, що такі заходи не застосовуються таким чином, щоб звести нанівець або зашкодити вигодам, які отримує будь-який Член згідно з умовами конкретного зобов'язання.26 http://www.wto.org/english/tratop_e/serv_e/mouvement_persons_e/mouvement_persons_e.htm 27 Стаття 33 передбачає, що компанія ЄС чи алжирська компанія, створена на території Алжиру чи Співтовариства відповідно,отримує право тимчасового найму на основі чинного законодавства приймаючої держави для здійснення діяльності найманих працівників, які є громадянами держав-членів ЄС та Алжиру відповідно, за умови, що такі працівники є ключовим персоналом,визначеним у ч.2 та, що їх наймають виключно такі компанії, дочірні компанії чи філії. Дозволи на проживання та роботу таких найманих працівників охоплюють виключно термін такого працевлаштування.28 Ульріх, Порівнюючи угоди ЄС про ЗВТ/Ullrich, H. Comparing EU free trade agreements : Services. (ECDPM InBrief 6C).

Maastricht : ECDPM


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


30

випускників-стажерів (стаття 7.18), продавців бізнес-послуг (стаття 7.19), постачальників послуг за контрактом та незалежних фахівців (стаття 7.20).

Насамкінець слід зазначити, що положення проаналізованих угод в частині переміщення фізичних осіб підтверджують чинні зобов’язання за ГАТС, оскільки в переважній більшості не передбачають вищого рівня лібералізації, ніж ГАТС. Таким чином, дані положення не відображають політичну спрямованість в бік більш амбіційних угод про вільну торгівлю.

3.1.8. Інші положення – інституційні питання

Розглянуті вище угоди мають різний ступінь глибини та сфери застосування. Серед видимих тенденцій варто виділити те, що здебільшого країни, що розвиваються, із менш розвинутими інституціями та/або менш ліберальною торгівлею та економічною політикою приймають на себе менше детальних зобов’язань щодо сприяння торгівлі, тоді як країни з більш розвинутими інституціями з питань торгівлі є порівняно більш розвинутими та/або залучені в суттєву торгівлю, проводять внутрішні економічні реформи та взяли на себе глибші зобов’язання.

Окремі угоди про вільну торгівлю містять положення щодо створення інституцій,відповідальних за поетапну чи майбутню лібералізацію торгівлі у сфері послуг. Такі особливості додають динаміки в процес лібералізації торгівлі в сфері послуг, оскільки окремі кроки злібералізації відбуваються на різних етапах та вже після підписання угоди. А такі інституційні елементи уможливлюють потенційно вищий рівень лібералізації послуг порівняно з тим, що передбачається текстом угоди.

В якості першого прикладу варто згадати положення щодо лібералізації торгівлі, що міститься вугоді між ЄС та Мексикою. Дане положення розпочинається із загальної декларації щодо зобов’язань стосовно лібералізації послуг. Ним передбачено, що сторони погоджуються лібералізувати між собою торгівлю у сфері послуг у відповідності зі статтею V ГАТС (стаття 7 рішення).

На першому етапі запроваджується зобов’язання щодо збереження статус-кво (standstill). Зокрема, сторони погоджуються не запроваджувати нових чи більш дискримінаційних заходів по відношенню до постачальників іншої сторони. Другий етап є етапом подальшої і глибшої лібералізації. Протягом трьох років з моменту вступу в силу рішення 2/2001 Спільна Рада повинна ухвалити рішення щодо усунення дискримінації, яке міститиме перелік зобов’язань, що створять такий рівень лібералізації, який сторони погоджуються гарантувати одна одній по завершенню десятирічного перехідного періоду; крім цього готується календар заходів злібералізації для кожної сторони з метою досягнення погодженого рівня лібералізації наприкінці десятирічного перехідного періоду.

У випадку відкладення Спільною Радою прийняття вищезазначеного рішення таке рішення повинне бути ухвалене не пізніше, ніж через рік після завершення переговорів, передбачених статтею XIX ГАТС, чи у розумний строк до завершення десятирічного перехідного періоду. Дане положення вносить динамічний елемент в угоду, передбачивши двох етапний процес лібералізації та запровадивши відповідну інституційну систему для сприяння цьому процесу.

Наступним доречним прикладом є стаття 100 угоди між ЄС та Чилі щодо перегляду глави про зобов’язання стосовно доступу на ринок та внутрішнього регулювання. Сторони домовилися переглянути главу щодо зобов’язань у сфері послуг через три роки після вступу в силу даної Угоди з огляду на подальше поглиблення лібералізації, зменшення та скасування обмежень, що залишилися. Більше того, Комітет з асоціації здійснюватиме перевірку діяльності та подаватиме відповідні пропозиції Раді з Асоціації. Таким чином, дане положення є рішучим кроком унапрямку майбутньої лібералізації та глибшої інтеграції у сфері послуг. По-перше, передбачено


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


31

інституційну основу для перегляду на підготовки пропозицій щодо подальшої лібералізації – Комітет з асоціації та Раду з асоціації. По-друге, запроваджено двохетапний підхід до лібералізації та інтеграції, спочатку зі вступом в силу угоду, а пізніше, через три роки, зпереглядом та пропозиціями щодо скасування існуючих обмежень.

На завершення варто також розглянути приклад інституційних домовленостей, передбачених угодою між ЄС та Південною Кореєю, якою створено Комітет у справах торгівлі послугами,заснування та електронної комерції (стаття 7.3). Серед повноважень комітету передбачено питання імплементації положень глави про послуги, розгляд відповідних питань та виконання функції форуму для обміну інформацією щодо необхідних заходів. Такі інституційні заходи надають угоді динамічного характеру, оскільки передбачають можливість розгляду спірних правил та питань.

Із наведених прикладів випливає, що у тих випадках, коли угода про вільну торгівлю передбачає створення окремої інституції у справах лібералізації ринків послуг, створюється потенціал для тривалої лібералізації після підписання угоди про вільну торгівлю. Такий динамічний елемент сприяє лібералізації торгівлі послугами.

Однак варто зазначити, що положення щодо вищезазначених інституцій містилися й у більш ранніх угодах про вільну торгівлю, а тому не становлять політичного зрушення в напрямку більш амбіційних угод про вільну торгівлю.

3.2. Фінансові послуги

Цей розділ буде присвячено розгляду положень щодо фінансових послуг. Спершу буде розглянуто положення ГАТС щодо фінансових послуг. Причиною відмінної структури цієї частини є те, що в окремих випадках в угодах про вільну торгівлю наявне лише одне положення щодо фінансових послуг, яке відповідає більш ніж одному тематичному положенню, тоді як інші положення угод про вільну торгівлю щодо фінансових послуг можна знайти лише в одній такій угоді. Крім цього, з проведеного нижче аналізу стане очевидно, що положення угод про вільну торгівлю підтверджують існуючі зобов’язання ГАТС. Таким чином, на даний момент конвенційна практика ЄС не привнесла вищого рівня лібералізації у сферу торгівлі фінансовими послугами.


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


32

Фінансові послуги за ГАТС

Деталі щодо положень СОТ стосовно фінансових послуг включено до Додатку до ГАТС щодо фінансових послуг та у Домовленість щодо зобов’язань з фінансових послуг

ДОДАТОК ЩОДО ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ29

Сфера застосування

Положення ГАТС щодо фінансових послуг охоплюють наступні види діяльності:

• Страхові послуги та ті, що пов'язані зі страхуванням 30;

• Банківські та інші фінансові послуги (за винятком страхування)31.

Внутрішнє регулювання

Додаток щодо фінансових послуг передбачає право сторін, незважаючи на інші положення,застосовувати застережні (розсудливі) заходи, зокрема спрямовані на захист інвесторів,вкладників, власників полісів та осіб, яким виявляється довіра постачальниками фінансових послуг, або для забезпечення цілісності і стабільності фінансової системи. Однак, подальше досягнення домовленості щодо фінансових послуг дозволить учасникам, які приймають таке рішення, обирати інший спосіб взяття на себе зобов’язань щодо фінансових послуг.32

Визнання Член СОТ може визнавати застережні заходи будь-якої іншої країни при визначенні того, які заходи, що відносяться до фінансових послуг, слід вживати (на основі угоди, домовленості чи на власний розсуд самостійно). Член, який є стороною такої угоди або домовленості, про які йдеться вище, повинен надати адекватну можливість іншим зацікавленим Членам вести переговори про їх приєднання до таких угод чи домовленостей, або вести переговори щодо аналогічних з діючим, за ідентичнихумов. Там, де Член надає визнання самостійно, він повинен надати адекватну можливість будь-якому іншому Члену продемонструвати, що такі обставини існують.

29 http://www.wto.org/english/tratop_e/serv_e/10-anfin_e.htm 30 Страхові послуги та ті, що пов'язані зі страхуванням: пряме страхування (в тому числі спільне страхування) життя; не пов'язане із страхуванням життя; перестрахування і передача частини операцій; страхове посередництво, таке як брокерське та агентське; допоміжні послуги щодо страхування, такі як консультаційні, актуарні, оцінка ризику та послуги щодо врегулювання претензій.31 Банківські та інші фінансові послуги (за винятком страхування): прийом від населення депозитів та інших грошових коштів,що належать до сплати; видача позик всіх видів, у тому числі споживчих позик, позик під заставу, факторинг та фінансування комерційних операцій; фінансовий лізинг; усі види послуг щодо платежів та грошових переказів, у тому числі кредитування,платіжні та дебетові картки, дорожні чеки та банківські векселі; гарантії та зобов'язання; торгівля за власний рахунок чи за рахунок клієнтів, або на валютній біржі чи на позабіржовому ринку, або іншим наступним чином: інструментами грошового ринку (в тому числі чеки, перевідні векселі, депозитні сертифікати); іноземною валютою; вторинними документами, в тому числі, але не виключно, ф'ючерсами та опціонами; цінними паперами, що мають відношення до валютних курсів та відсоткових ставок, в тому числі такі як своп, угоди про строкові курси; цінними паперами, що вільно продаються і купуються; іншими обіговими цінними паперами та фінансовими активами, в тому числі злитками (дорогоцінних металів); участь в емісіях усіх видів цінних паперів, в тому числі гарантування та розміщення у ролі агента (державного або приватного), та надання послуг, що відносяться до таких емісій; брокерські операції на грошовому ринку; управління активами, такими як готівка або цінні папери,всі види управління колективними інвестиціями, управління пенсійним фондом, опікунство, депозитарні та трастові послуги;ліквідаційні та клірингові послуги щодо фінансових активів, у тому числі цінні папери, вторинні документи та інші обігові цінні папери; забезпечення і передача постачальникам інших фінансових послуг фінансової інформації та програмного забезпечення для обробки фінансових даних та іншого відповідного програмного забезпечення; консультативні, посередницькі та інші допоміжні фінансові послуги з усіх видів діяльності.32 http://www.wto.org/english/docs_e/legal_e/ursum_e.htm#mAgreement


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


33

ДОМОВЛЕНІСТЬ ЩОДО ЗОБОВ’ЯЗАНЬ У СФЕРІ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

Транскордонна торгівля

Члени СОТ дозволяють нерезидентам-постачальникам фінансових послуг здійснювати поставки таких фінансових послуг, як правило через посередника або в якості посередника таза строків й умов, які відповідають внутрішньому регулюванню. Кожен член СОТ повинен надавати своїм резидентам дозвіл на купівлю на території іншого Члена вищезазначених фінансових послуг.

Комерційна присутність

Члени СОТ надають постачальникам фінансових послуг будь-якого Члена право заснування та розвитку в межах його території, зокрема шляхом придбання існуючих підприємств,комерційної присутності. Член може передбачати строки, умови та процедури отримання дозволів на заснування та розвиток комерційної присутності за умови, що вони не суперечать вищенаведеним зобов’язанням та відповідають вимогам ГАТС.

Нові фінансові послуги

Члени СОТ повинні надавати дозволи постачальникам фінансових послуг з інших Членів,заснованих на їх території, щодо пропозицій будь-яких нових фінансових послуг на їх території.

Передача та обробка інформації

Члени СОТ повинні дозволити передачу та обробку фінансової інформації, зокрема передачу даних, необхідних для звичайного ведення бізнесу постачальником фінансових послуг. Однак Члени все ще можуть захищати персональні дані, особисту недоторканність та конфіденційність особистих записів та рахунків.

Домовленість також містить розділ щодо тимчасового в’їзду персоналу та недискримінації.Оскільки таких положень щодо фінансових послуг немає в жодній з проаналізованих в даній роботі угод, наводимо лише основні посилання на такі положення, а не їх огляд.

Внутрішнє регулювання

Згідно зі строками та умовами, що відповідають внутрішньому регулюванню, кожен член повинен надавати постачальникам фінансових послуг будь-якого іншого Члена, заснованим на його території, доступ до систем платежів та клірингу, якими керують державні установи,а також до офіційних можливостей фінансування та рефінансування, які наявні при звичайному веденні бізнесу. Дане положення не має на меті надання доступу до позикових програм Члена.

У випадку вимоги Члена щодо членства, участі чи доступу до будь-якого саморегулюючого органу, фондової чи ф’ючерсної біржі чи ринку, клірингового органу, чи будь-якої іншої організації чи об’єднання для здійснення постачальниками фінансових послуг з будь-якого іншого члена поставок фінансових послуг на засадах, рівних тим, що передбачені для постачальників фінансових послуг Члена, чи у випадку застосування Членом прямо чи опосередковано таких заходів, привілеїв чи переваг у поставці фінансових послуг, Члени повинні гарантувати, що дані заходи відповідають внутрішньому регулюванню щодо

33 http://www.worldtradelaw.net/uragreements/finservicesunderstanding.pdf


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


34

постачальників фінансових послуг будь-якого іншого Члена, що проживає на території Члена.33

Положення угод ЄС про вільну торгівлю щодо фінансових послуг здебільшого обмежені у сфері застосування порівняно з режимом ГАТС таким чином, що у них не досягнуто відповідного рівня лібералізації ринку послуг як за правилами, прийнятими на багатосторонньому рівні.

Сфера застосування більшості угод в частині секторів та видів діяльності відповідає тій, що передбачена ГАТС. Однак при аналізі Угоди між ЄС та Південною Кореєю сферу застосування можна вважати ширшою щодо транскордонних послуг, оскільки чинна угода охоплює всі фінансові послуги, а не обмежується лише зазначеними в ГАТС. Угода між Мексикою та ЄС теж відзначається високим рівнем лібералізації фінансових послуг, у зв’язку з чим чотири найбільших банків Мексики зараз знаходяться у власності іноземних фінансових корпорацій.

В той же час, Угода між ЄС та Алжиром містить лише положення щодо загальної широкої співпраці у сфері фінансових послуг. Положення щодо фінансових послуг (стаття 57) закріплює зобов’язання сторін щодо ширшої співпраці з метою вдосконалення та розвитку фінансових послуг. Співпрацю буде зосереджено на обміні інформацією стосовно фінансового регулювання,практик та навчальних схем, зокрема з метою створення малих та середніх підприємств; а також підтримки реформування банківської та фінансової систем Алжиру, зокрема розвитку фондового ринку.

Ринковий доступ для фінансових послуг

Окремі положення угод про вільну торгівлю щодо фінансових послуг буде порівняно із загальними положеннями ГАТС, оскільки спеціальний режим ГАТС щодо фінансових послуг не мітить статті щодо доступу на ринок.

У зв’язку з цим особливої уваги заслуговує Угода між ЄС та Чилі, яка містить статтю щодо ринкового доступу у сфері фінансових послуг, подібну до відповідного положення ГАТС. Так,стаття 118 передбачає, що кожна сторона зобов’язана забезпечувати фінансовим послугам та діяльності постачальників фінансових послуг іншої Сторони регулювання не менш сприятливе,ніж те, що передбачено за інших строків, обмежень та умов, погоджених та визначених увідповідному графіку. Стосовно зобов’язань щодо ринкового доступу Сторони не запроваджуватимуть чи зберігатимуть жодних із наступних заходів: обмеження щодо кількості постачальників фінансових послуг у вигляді кількісних квот, монополій, виключних постачальників послуг чи вимоги щодо економічних потреб; обмеження щодо загальної вартості транзакцій чи активів фінансової послуги; обмеження щодо загальної кількості операцій зфінансових послуг чи щодо загального обсягу кількості результатів роботи; обмеження щодо загального числа фізичних осіб, які можуть бути найняті в окремому секторі фінансових послуг чи яких постачальник фінансових послуг може найняти і які необхідні та прямо пов’язані зпоставкою певної фінансової послуги; обмежувальні заходи чи такі, що вимагають створення особливих видів юридичних осіб чи спільних видів діяльності для надання фінансових послуг постачальником фінансових послуг іншої Сторони; а також обмеження на участь іноземного капіталу, зокрема обмеження щодо володіння максимальною часткою акцій чи щодо загального обсягу індивідуальних чи сукупних іноземних інвестицій.

Угода між ЄС та Мексикою містить положення щодо заснування постачальників фінансових послуг, подібне до положень ГАТС щодо ринкового доступу та положень щодо комерційної присутності Домовленості ГАТС щодо зобов’язань у сфері фінансових послуг, відповідно до якого не повинно бути перешкод для заснування діяльності постачальників фінансових послуг (стаття 12 рішення). Тим не менше, такі постачальники можуть бути зобов’язані належним


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


35

чином легалізуватися відповідно до положень законодавства їх країни чи відповідно до строків та умов заснування.

Сторони не повинні запроваджувати нові заходи щодо заснування та діяльності, які є більш дискримінаційними порівняно з тими, які застосовуються на момент вступу в силу даного рішення. Сторони не повинні зберігати чи запроваджувати обмеження щодо кількості постачальників фінансових послуг, обмеження щодо загальної вартості транзакцій чи активів фінансової послуги, обмеження щодо загальної кількості операцій з фінансових послуг чи щодо загального обсягу кількості результатів роботи; обмеження щодо загального числа фізичних осіб, які можуть бути найняті в окремому секторі фінансових послуг чи яких постачальник фінансових послуг може найняти і які необхідні та прямо пов’язані з поставкою певної фінансової послуги; а також обмеження на участь іноземного капіталу, зокрема обмеження щодо володіння максимальною часткою акцій чи щодо загального обсягу індивідуальних чи сукупних іноземних інвестицій.

В результаті проведеного аналізу стає зрозуміло, що вищенаведені положення щодо ринкового доступу та заснування підтверджують чинні зобов’язання за ГАТС. Таким чином, вони не передбачають глибшої лібералізації сфери надання послуг, а тому не становлять політичного зрушення в напрямку більш амбітних угод про вільну торгівлю.

Внутрішнє регулювання фінансових послуг

Положення угод про вільну торгівлю щодо внутрішнього регулювання відповідають положенням щодо внутрішнього регулювання, передбаченим у Домовленості ГАТС щодо зобов’язань у сфері фінансових послуг.

Так, Угода про вільну торгівлю між ЄС та Мексикою містить положення щодо внутрішнього регулювання фінансових послуг, відповідно до якого кожна Сторона повинна гарантувати постачальникам фінансових послуг іншої Сторони регулювання не менш сприятливе, ніж те, що стосується власних постачальників фінансових послуг в частині заснування, придбання,розширення, управління, діяльності, операцій та продажу чи іншого здійснення комерційних операцій постачальниками фінансових послуг на її території (стаття 14 рішення). У випадках,коли Сторона допускає застосування положення про транскордонну торгівлю фінансовою послугою, вона повинна гарантувати постачальникам іншої Сторони регулювання, не менш сприятливе, аніж те, яке передбачено для її власних постачальників по відношенню до такої послуги.

Подібним чином Угодою про вільну торгівлю між ЄС та Чилі передбачено, що у всіх сферах, де сторони взяли на себе зобов’язання, кожна Сторона повинна гарантувати фінансовим послугам та постачальникам фінансових послуг іншої Сторони в частині усіх заходів, які впливають на поставку послуг, регулювання, не менш сприятливе, аніж те, яке передбачено нею для власних фінансових послуг та постачальників фінансових послуг (стаття 119). Кожна сторона може досягнути виконання такого зобов’язання шляхом гарантування фінансовим послугам та постачальникам фінансових послуг іншої сторони або формального ідентичного регулювання,або формально відмінного регулювання, яке відповідає регулюванню, передбаченому для власних фінансових послуг та постачальників фінансових послуг. Формально ідентичне чи формально відмінне регулювання вважається менш сприятливим, якщо воно змінює умови на користь національних фінансових послуг чи постачальників фінансових послуг.

Таким чином, з огляду на вищезазначене, можна дійти висновку, що відповідні положення угод про вільну торгівлю не передбачають глибшої лібералізації торгівлі послугами, а тому не становлять політичного зрушення в напрямку більш амбітних угод про вільну торгівлю.


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


36

Застережні заходи у сфері фінансових послуг

Положення угод про вільну торгівлю відповідають положенням додатку до ГАТС щодо фінансових послуг стосовно внутрішнього регулювання та визнання.

Зокрема, Угода про вільну торгівлю між ЄС та Мексикою передбачає, що Сторони завжди можуть запроваджувати та зберігати необхідні заходи з міркувань перестороги, спрямовані на захист інвесторів, вкладників, учасників фінансового ринку, заявників, чи осіб, на яких покладено виконання зобов’язань постачальника фінансових послуг, а також підтримка безпеки,стабільності, цілісності чи фінансової відповідальності постачальників фінансових послуг; або зметою забезпечення цілісності та стабільності фінансової системи Сторони (стаття 19 рішення). Такі заходи не повинні бути більш обтяжливими, ніж це необхідно для досягнення їх цілей та не повинні дискримінувати постачальників фінансових послуг іншої Сторони.

Більше того, стаття 125 Угоди між ЄС та Чилі подібним чином передбачає, що сторони повинні запровадити чи зберегти заходи, спрямовані на захист інвесторів, вкладників, учасників фінансового ринку, заявників, чи осіб, на яких покладено виконання зобов’язань постачальника фінансових послуг; а також підтримка безпеки, стабільності, цілісності чи фінансової відповідальності постачальників фінансових послуг; або з метою забезпечення цілісності та стабільності фінансової системи Сторони.

Сторона може визнати застережні заходи іншої Сторони шляхом визначення того, яким чином повинні застосовуватись заходи Сторони стосовно фінансових послуг. Таке визнання може бути досягнуто шляхом гармонізації, угоди чи домовленості. Після погодження такої угоди чи домовленості Сторона надає адекватну можливість іншій Стороні провести переговори щодо приєднання до таких угод чи домовленостей, чи провести переговори щодо тотожних положень,за умови передбачення еквівалентного регулювання, нагляду та імплементації такого регулювання, а також в необхідних випадках, процедур обміну інформацією між Сторонами угоди чи домовленості. Якщо Сторона надає визнання автономно, вона повинна надати іншій Стороні адекватну можливість продемонструвати існування таких обставин. Сторони можуть запровадити чи зберегти заходи з міркувань перестороги з метою захисту інвесторів, вкладників,учасників фінансового ринку, заявників, чи осіб, на яких покладено виконання зобов’язань постачальника фінансових послуг; а також з метою забезпечення цілісності та стабільності фінансової системи Сторони (стаття 7.38). Такі заходи не повинні бути більш обтяжливими, ніж необхідно та не повинні застосовуватися в якості засобів для відхиляння Стороною від виконання зобов’язань. Сторони можуть вимагати проведення реєстрації постачальників транскордонних фінансових послуг іншої сторони, а також фінансових послуг.

Сторони також можуть визнавати застережні заходи одна одної (стаття 7.46). Таке визнання, яке може бути досягнуте шляхом гармонізації, може базуватися на угоді чи домовленості, або може бути надане автономно. Сторона, яка є стороною такої угоди чи домовленості із третьою стороною, повинна надати адекватну можливість іншій Стороні вести переговори про їх приєднання до таких угод чи домовленостей, або вести переговори щодо аналогічних з ними, за умов, що будуть застосовуватись еквівалентні правила, контроль, запровадження таких правил, і,якщо можливо, процедури, що стосуються обміну інформацією між учасниками угоди чи домовленості. Там, де Член надає визнання автономно, він повинен надати адекватну можливість будь-якому іншому Члену продемонструвати, що такі обставини існують.

Отже, у світлі вищезазначеного можна дійти висновку, що відповідні положення угод про вільну торгівлю щодо застережних заходів не передбачають глибшої лібералізації торгівлі послугами порівняно з положеннями, передбаченими на рівні СОТ, а тому не становлять політичного


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


37

зрушення в напрямку більш амбітних угод про вільну торгівлю.

Обробка даних щодо фінансових послуг

Положення угод про вільну торгівлю щодо обробки даних наслідують положення частини щодо обміну та обробки інформації, що міститься в Домовленості ГАТС щодо зобов’язань у сфері фінансових послуг.

Відповідно до вищенаведеного положення Угоди між ЄС та Мексикою щодо обробки даних передбачено, що Сторони дозволяють постачальникам іншої Сторони передавати інформацію велектронній чи іншій формі, в та поза її територією з метою обробки даних при звичайному веденні бізнесу (стаття 22 рішення). В частині передачі персональних даних кожна Сторона зобов’язана запровадити адекватні гарантії для захисту приватного життя та основоположних прав та свобод людини (відповідно до статті 41 Угоди).

Подібним чином Угода між ЄС та Чилі містить положення щодо обробки даних в секторі фінансових послуг, в якому дублюються принципи положень щодо передачі та обробки інформації, закріплені у ГАТС. Кожна Сторона дозволяє постачальникам фінансових послуг іншої Сторони передавати інформацію в електронній чи іншій формі, в межах та поза її територією з метою обробки даних при звичайному веденні бізнесу таким постачальником фінансових послуг (стаття 122). Якщо така інформація містить особисті дані, така передача повинна відповідати внутрішньому законодавству щодо захисту осіб Сторони, з території якої передається така інформація.

Угода між ЄС та Південною Кореєю також містить положення щодо обробки інформації, яке підтверджує положення ГАТС щодо передачі та обробки інформації. Протягом двох років після вступу в силу кожна Сторона повинна дозволити постачальникам фінансових послуг іншої Сторони передавати інформацію в електронній чи іншій формі, в та поза її територією з метою обробки даних при звичайному веденні бізнесу таким постачальником фінансових послуг (стаття 7.43). Сторони повинні запровадити адекватні гарантії для захисту приватного життя,зокрема щодо передачі особистих даних.

Таким чином, відповідні положення угод не передбачають глибшої лібералізації сфери надання послуг порівняно з положеннями, передбаченими на рівні СОТ, а тому не становлять політичного зрушення на користь більш сміливих угод про вільну торгівлю.

Інші положення щодо фінансових послуг

Режим найбільшого сприяння

В світлі розгляду питання щодо режиму найбільшого сприяння слід звернути увагу на розділ Угоди між ЄС та Мексикою щодо фінансових послуг, яка містить відповідне положення, яке по суті повторює формулювання загального розділу щодо послуг, на основі якого кожна Сторона повинна надавати постачальникам фінансових послуг іншої Сторони не менш сприятливий режим, аніж той, який надається відповідним постачальникам фінансових послуг не сторони.Якщо Сторона приєднується до угоди з третьою стороною (повідомлена за статтею V ГАТС та виключена з даної угоди), вона повинна надати адекватну можливість іншій Стороні вести переговори щодо передбачених переваг.

Таким чином, положення Угоди між ЄС та Мексикою щодо режиму найбільшого сприяння усфері фінансових послуг становить крок вперед на шляху до лібералізації послуг порівняно звідповідними положеннями ГАТС завдяки закріпленню обов’язку Сторін надавати адекватну можливість іншій Стороні вести переговори щодо переваг, наданих відповідно до угоди з


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


38

регіональної інтеграції з третьою стороною. Оскільки дану угоду про вільну торгівлю було погоджено та укладено ще до зміни політичного курсу, передбаченого у документі «Глобальна Європа» у 2006 році, її не слід пов’язувати з останнім.

Консультації

В цій частині особливої уваги заслуговує Угода між ЄС та Мексикою, яка містить додаткове положення, що гарантує відкритість та прозорість порівняно з положеннями ГАТС. Сторони можуть вимагати консультацій та обговорювати результати зі Спеціальним комітетом зфінансових послуг на його щорічному засіданні. Сторони також можуть отримувати інформацію від відповідних фінансових установ.

Платіжні та клірингові системи

Положення щодо платіжних та клірингових систем зазвичай відповідають положенням ГАТС щодо внутрішнього регулювання у сфері фінансових послуг.

Для прикладу, Угода про вільну торгівлю між ЄС та Південною Кореєю містить окреме положення щодо платіжних та клірингових систем, відповідно до якого та на основі строків та умов, які відповідають внутрішнім правилам, Сторони гарантують постачальникам фінансових послуг іншої Сторони, які засновані на їх території, доступ до платіжних та клірингових систем,а також до офіційних можливостей фінансування та рефінансування (стаття 7.41).

В якості висновку варто зазначити, що дане положення не виступає кроком в напрямку лібералізації фінансових послуг, а тому не становить політичного зрушення в напрямку більш амбіційних угод про вільну торгівлю.

3.3. Інформаційні послуги

Комп’ютерні послуги за ГАТС СОТ закріпила положення щодо комп’ютерних послуг, до яких входять консультаційні послуги,пов’язані із встановленням комп’ютерного обладнання, програмним забезпеченням, обробкою даних та базами даних34. Комп’ютерні та пов’язані з ними послуги внесено до порядку денного переговорів щодо нових послуг, які розпочалися в 2000 році.

На сьогодні ГАТС не містить окремого додатку чи положень щодо інформаційних чи комп’ютерних послуг. У зв’язку з цим в ході даного аналізу неможливо здійснити порівняння відповідних положень угод про вільну торгівлю із режимом ГАТС.

З огляду на розвиток телекомунікаційних послуг та зростаюче значення обміну інформацією всучасному світі дедалі більше уваги приділяється даному виду послуг в останніх угодах. Для прикладу варто звернути увагу на угоди між Мексикою та ЄС і між ЄС та Чилі, які містять більш змістовні та детальні положення щодо лібералізації сфери телекомунікацій, ширші за вимоги ГАТС та положення попередніх угод. Таким чином, в частині послуг з телекомунікацій Угода між ЄС та Чилі пішла значно далі за ранні угоди про вільну торгівлю ЄС та відображає положення Довідкового документу ГАТС 1996 року щодо телекомунікацій, який передував Четвертому протоколу до ГАТС, який набув чинності у 1998 році35.

34 http://www.wto.org/english/tratop_e/serv_e/computer_e/computer_e.htm 35 У статті 110 зазначено, що регуляторні органи у справах телекомунікацій повинні бути незалежними від постачальника базових послуг з телекомунікацій, а також недискримінаційними. У випадках необхідного ліцензування сторони погоджуються


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


39

У відповідному положенні Угоди про вільну торгівлю між ЄС та Алжиром йдеться як про інформаційне суспільство, так і про телекомунікації (стаття 60). Відповідно до цього загального положення співпраця в даній сфері має бути зосереджена на веденні діалогу щодо питань, які мають відношення до різноманітних аспектів інформаційного суспільства; обміну інформацією та надання будь-якої технічної підтримки, передбаченої правилами та вимогами стандартизації,перевірки відповідності та сертифікації інформаційних технологій; поширення передової передових інформаційних та телекомунікаційних технологій, зокрема супутникову технологію, атакож інформаційні послуги та технології; сприяння та виконання спільних проектів з метою здійснення досліджень, технічного розвитку чи промислового застосування інформаційних технологій та інформаційного суспільства; що дає державним органам Алжиру можливість брати участь в пілотних проектах та європейських програмах за окремими домовленостями увідповідних секторах.

З огляду на вищезазначене, варто звернути увагу на те, що дискусії ГАТС в даній сфері охоплюють ширшу сферу застосування щодо комп’ютерних послуг. Стаття 60 Угоди між ЄС та Алжиром містить положення щодо загальної співпраці та технічної підтримки здебільшого усфері телекомунікацій та не містить окремих положень, які наразі обговорюються на багатосторонньому рівні, щодо комп’ютерних послуг, консультаційних послуг, пов’язаних зі встановленням комп’ютерного обладнання, програмним забезпеченням, обробкою даних та базами даних. Загальний характер положень угод про вільну торгівлю свідчить про те, такі угоди несуттєво сприяють лібералізації даної сфери.

При розгляді особливостей регулювання угодами про вільну торгівлю сфери надання комп’ютерних послуг варто відзначити наступне.

Слід звернути увагу на окремі положення щодо комп’ютерних послуг, передбачені Угодою між ЄС та Південною Кореєю (підрозділ B (стаття 7.25). В даному випадку застосовуються усі загальні положення щодо послуг. Сфера дії даного підрозділу охоплює комп’ютерні та пов’язані з ними послуги, зокрема консультування, вироблення стратегії, аналіз, планування,специфікацію, дизайн, розвиток, встановлення, імплементацію, інтегрування, тестування,налаштування, модернізація, підтримка, технічна допомога та управління комп’ютерів чи комп’ютерних систем; комп’ютерні програм в поєднанні з такою діяльність як консультування,вироблення стратегії, аналіз, планування, специфікацію, дизайн, розвиток, встановлення,імплементацію, інтегрування, тестування, налаштування, модернізація, підтримка, технічна допомога, управління в чи для використання комп’ютерних програм; обробка даних, зберігання даних, послуги з підтримки даних чи баз даних; послуги з підтримки та ремонту офісної техніки та обладнання, зокрема комп’ютерів чи послуги з навчання для персоналу клієнтів, пов’язані зкомп’ютерними програмами, комп’ютерами чи комп’ютерними системами, які ніде не класифіковані. Сторони визнають, що існує важлива відмінність між підтримуючими послугами,такими як веб-хостінг чи хостінг програм та змістове наповнення чи базові послуги, які постачаються в електронному вигляді, такі як банківська, а також, що у таких випадках змістове наповнення чи базова послуга не охоплююся Центральною класифікацією продукції.

забезпечувати публічний доступ до строків, умов та очікуваної дати прийняття рішення (стаття 111.1). Відповідно у випадку відмови у видачі ліцензії за зверненням заявника йому повинні бути повідомлені причини відмови (стаття 111.2). «повинні бути збережені відповідні заходи», спрямовані на попередження антиконкурентної поведінки серед великих провайдерів послуг зтелекомунікацій, зокрема щодо антиконкуретного перехресного субсидіювання (стаття 112.2). Публічні постачальники мереж транспортних телекомунікацій чи послуг повинні пропонувати зв'язок з іншими постачальниками, який не є дискримінаційним,зокрема щодо оплати, умов та якості (стаття 113.2). Процедури зв’язку та угоди повинні бути доступні громадськості (стаття 113.4). Угода про асоціацію гарантує право кожної Сторони визначати універсальні зобов’язання з постачання послуг за умови,що такі положення будуть «прозорими, об’єктивними та недискримінаційними», а також «нейтральними по відношенню до конкуренції та не більш обтяжливими, ніж необхідно» (стаття 115.2).


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


40

Таким чином, в частині комп’ютерних послуг обсяг проаналізованих положень угод про вільну торгівлю відповідає сьогоденним дискусіям та переговорам в рамках СОТ. Варто зазначити, що стаття 23 проекту всеохоплюючої угоди ЄС – Канада (СЕТА) за своїм змістом схожа на відповідне положення щодо комп’ютерних послуг Угоди між ЄС та Південною Кореєю. Отже,рано говорити про додатковий крок щодо передбачення особливих умов для додаткової лібералізації в даній сфері. Проаналізовані положення не відображають політичного зрушення внапрямку більш амбітних угод про вільну торгівлю.

3.4. Відповідальність постачальників посередницьких послуг

Відповідальність постачальників посередницьких послуг (далі «ППП») не знайшла свого відображення в угодах ЄС про вільну торгівлю з Алжиром, Мексикою та Чилі. Однак в Угоді зПівденною Кореєю (а також у проекті Угоди з Канадою) містяться положення щодо обмеження відповідальності ППП в розділі щодо інтелектуальної власності.

Зокрема підрозділ С щодо відповідальності постачальників он-лайн послуг, статті 10.62 – 10.66 розділу про інтелектуальну власність Угоди про вільну торгівлю між ЄС та Південною Кореєю містять положення щодо відповідальності ППП. Дані статті визначають умови звільнення від відповідальності он-лайн/ППП у окремих видах діяльності, зокрема при суто передачі, роботі зкешем та хостінгу.

Сторони визнають (стаття 10.62), що посередницькі послуги можуть бути використані третіми сторонами у цілях незаконної діяльності. З метою забезпечення вільного руху інформаційних послуг та, водночас, захисту прав інтелектуальної власності у цифровому середовищі кожна Сторона запровадить заходи, спрямовані на те, щоб ППП жодним чином не мали відношення до інформації, яку вони передають.

Стосовно власне самої передачі (стаття 10.63) Сторони гарантують, що провайдер послуг не нестиме відповідальності за передану інформацію, за умови, що провайдер не ініціює таку передачу; не обиратиме отримувача передачі; та не обиратиме чи не змінює інформацію, що передається.

Щодо кешування (стаття 10.64) Сторони гарантують, що провайдер послуг не нестиме відповідальності за автоматичне, проміжне чи тимчасове зберігання інформації, здійснене звиключною метою підвищення ефективності подальшої передачі інформації до інших отримувачів послуги на їх вимогу, за умови, що провайдер не змінює інформацію; дотримується умов доступу до інформації, дотримується правил поновлення інформації, визначених урозповсюджений та визнаний у промисловості спосіб; не втручається у законне використання технології, визначеної у розповсюджений та визнаний у промисловості спосіб, з метою отримання даних щодо використання інформації; та негайно вживає заходів для усунення чи припинення доступу до інформації, яку він зберігав, після отримання надійних даних щодо того факту, що інформацію на первісному джерелі передачі було усунуто з мережі, чи доступ до неї було припинено, чи що судовий чи адміністративний орган прийняв рішення про таке усунення чи припинення.

У випадку хостінгу Сторони гарантують, що провайдер послуг не нестиме відповідальності за зберігання інформації на вимогу отримувача послуги, за умови, що провайдер не має надійних даних щодо незаконної діяльності чи інформації, і у випадку звернень про відшкодування збитків, непоінформований про факти чи обставини, з яких випливає очевидність незаконної діяльності чи інформації; або після отримання таких даних вживає негайних заходів для усунення чи припинення доступу до такої інформації. Дане положення не застосовується увипадку, коли дії отримувача підпорядковані провайдеру чи контрольовані ним.

Сторони зобов’язуються не застосовувати загального зобов’язання по відношенню до


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


41

провайдерів при наданні вищезазначених послуг щодо моніторингу інформації, яку вони передають чи зберігають, а також загального зобов’язання щодо активного пошуку фактів чи обставин, які вказують на незаконну діяльність. Сторони можуть передбачати зобов’язання для провайдерів інформаційних послуг для громадськості негайно повідомляти компетентні органи про заявлені випадки незаконної діяльності чи про інформацію, надану отримувачами їх послуг,чи повідомляти компетентним органам на їх вимогу інформацію, яка дозволить ідентифікувати отримувачів послуги, з якими укладено договори про зберігання інформації.

Слід також зазначити, що проект СЕТА містить ідентичні положення у статтях 29.1- 29.5 розділу про інтелектуальну власність.

Ці статті повторюють положення статей 12-15 розділу 4 «Відповідальність посередників зпостачання послуг» Директиви 2000/31/EC, яка передбачає базову правову основу електронної комерції на внутрішньому ринку36. По суті даний документ є першим правовим інструментом,який містить положення щодо відповідальності посередників з постачання послуг на рівні ЄС.Схоже, що вони є майже повним дублюванням acquis ЄС37 та мають на меті сприяти розвитку електронної комерції між ЄС та Південною Кореєю.

Аналіз застосування даної директиви державами-членами шляхом національних актів та тлумачення різними національними судами є частиною аналізу відповідальності Інтернет-посередників, в якому описано основні тенденції у ЄС та представлено низку рекомендацій38.

Основною причиною, що лежить в основі обмеження відповідальності провайдерів Інтернет-послуг на рівні ЄС було заохочення функціонування внутрішнього ринку, сприяння розвитку транскордонних послуг та усунення спотворення конкуренції шляхом гармонізації національних положень стосовно відповідальності провайдерів Інтернет-послуг, які працюють як посередники (Директива 2000/31/ EC).

Вплив положень щодо обмеження відповідальності було оцінено як позитивний та такий, що сприяє транскордонній торгівлі в межах ринку ЄС39. Бажання подальшого розвитку електронної комерції із близькими торговельними партнерами, які не є членами ЄС може бути причиною того, що положення внутрішнього законодавства ЄС було відображено у тексті Угоди про вільну торгівлю. Варто також зазначити, що такі положення було також включено до Угоди про вільну торгівлю зі США, що є ще одною причиною передбачення ЄС схожих положень у своїй конвенційній практиці.

На завершення варто зазначити, що положення щодо обмеження відповідальності ППП сприяють розвитку електронної комерції і тому їх можна вважати показником більш амбіційної конвенційної практики.

36 http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX:32000L0031:EN:HTML Варто зазначити, що на даний момент Директива 2000/31 переглядається на рівні ЄС. Проводяться консультації, зокрема щодо глави про відповідальність посередників з постачання послуг. (http://ec.europa.eu/internal_market/consultations/2010/e-commerce_en.htm) Результати консультацій будуть використані при підготовці повідомлення Комісії щодо електронної комерції,прийняття якого очікується в першій половині 2011 року.37 http://www.euroispa.org/files/joint_industry_statement_on_eu_South Korea_fta.pdf 38 http://ec.europa.eu/internal_market/e-commerce/docs/study/liability/final_report_en.pdf. 39 Див. сторінки 16-19 Аналізу економічного впливу директиви про електронну комерцію, http://ec.europa.eu/internal_market/e-commerce/docs/study/ecd/%20final%20report_070907.pdf


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


42

3.5. Транспортні послуги

Транспортні послуги за ГАТС

Авіатранспорт: ГАТС містить окремі положення щодо авіатранспортних послуг40. Однак додаток виключає зі сфери дії угоди переважну частину авіатранспортних послуг, права перевезення та послуги, безпосередньо пов’язані з реалізацією прав перевезень.

Морський транспорт: сферу морського транспорту було також включено до переговорів щодо нових послуг, які розпочались у 2000 році41. На даний момент розглядаються два окремих багатосторонніх запити щодо використання так званого «модельного морського розкладу», зокрема щодо:

• скасування резервування вантажу, обмежень щодо участі іноземного капіталу та щодо права заснування комерційної присутності для міжнародного вантажного транспорту та морських допоміжних послуг;

• додаткові зобов’язання щодо доступу/використання портових послуг та комбінованих транспортних послуг;

• скасування пільг режиму найбільшого сприяння.

На даний момент переговори ще не дійшли до завершення. Таким чином, для цілей даного аналізу неможливо провести порівняння між відповідними положеннями угод про вільну торгівлю із режимом ГАТС.

Слід відзначити, що у представлених в даній роботі угодах про вільну торгівлю відсутні окремі розділи щодо транспорту. Ці угоди зазвичай містять статтю щодо міжнародного морського транспорту, яку буде проаналізовано нижче.

В Угоді між ЄС та Алжиром співпраця у сфері транспорту обмежується більше питаннями інфраструктури, аніж положеннями про послуги (стаття 59). Положення щодо транспорту передбачає загальне зобов’язання співпраці щодо підтримки реструктуризації та модернізації транспорту із наголосом на модернізації та управлінні дорогами, інфраструктурою залізниць,портів та аеропортів, вдосконаленні технічного обладнання, багатоцільового транспорту,технічної підтримки та навчання. Стаття 34 Угоди передбачає окремі правила щодо міжнародних послуг морського транспорту. Положення Угоди про вільну торгівлю між ЄС та Алжиром єбільш обмежувальними, аніж положення ГАТС, оскільки співпрацю зосереджено більше на питаннях інфраструктури, а не поставки послуг. Більш того, видається, що жоден вид авіатранспорту не входить до сфери дії угоди.

В Угоді про вільну торгівлю між ЄС та Мексикою загальні положення щодо послуг поширюються також і на транспортний сектор, за винятком авіапослуг, зокрема внутрішніх та міжнародних послуг з авіаперевезення та пов’язаних з ними послуг із підтримки авіа послуг та послуг системи комп’ютерного резервування; а також послуг морського каботажу. Щодо решти транспортних послуг стаття 24 Угоди передбачає співпрацю між Сторонами у транспортному секторі, спрямовану на підтримку реструктуризації та модернізації транспортних системи та дотримання стандартів діяльності. Пріоритет надано обміну інформацією, програмам

40 http://www.wto.org/english/tratop_e/serv_e/transport_e/transport_air_e.htm 41 http://www.wto.org/english/tratop_e/serv_e/transport_e/transport_maritime_e.htm


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


43

економічного, правового та технічного навчання для економічних операторів та вищих державних службовців, обміну інформацією в рамках Глобальної навігаційної супутникової системи та технічній підтримці.

Стосовно лібералізації міжнародного морського транспорту стаття 10 Угоди передбачає окремі правила щодо обов’язку забезпечення необмеженого доступу до ринків на основі недискримінації, внутрішнього регулювання по відношенню до доступу до інфраструктури та свободи заснування.

Положення щодо транспорту Угоди про вільну торгівлю між ЄС та Чилі є традиційним та передбачає загальне зобов’язання зі співпраці (стаття 23). Так, передбачено загальне зобов’язання щодо співпраці з метою реструктуризації та модернізації транспортних систем Чилі, зокрема щодо обміну інформацією про політики Сторін, навчальних програм та проектів зі співпраці, спрямованих на передачу європейської технології у Глобальній навігаційній супутниковій системі та міських громадських транспортних центрів. Зазначимо, що Угода містить окрему главу щодо міжнародного морського транспорту (статті 106-108), в якій передбачено положення щодо доступу на ринок, внутрішнього регулювання та недискримінації у сфері заснування.

І, насамкінець, Угода про вільну торгівлю між ЄС та Південною Кореєю також передбачає виключення внутрішніх та міжнародних авіатранспортних послуг зі сфери дії Угоди.

Підрозділ F статті 7.47 містить окремі положення щодо міжнародного морського транспорту,зокрема щодо зобов’язань по забезпеченню необмеженого доступу до ринків на основі недискримінації, національного регулювання, не запровадження адміністративних бар’єрів,свободи заснування, недискримінації при здійсненні відповідних видів діяльності.

З огляду на вищенаведене можна дійти висновку, що положення угод про вільну торгівлю здебільшого передбачають широку співпрацю та не відображають політичного рішення щодо вищого рівня лібералізації. В цьому сенсі вони не відрізняються від режиму регулювання транспортного сектору на рівні СОТ. Регулювання питань міжнародного морського транспорту відповідає тенденціям чинних переговорів в рамках СОТ. Тим не менше, жодна із проаналізованих угод не посилила лібералізацію у сфері транспортних послу, а тому договірні положення не можна вважати прикладом більш амбітних угод про вільну торгівлю.


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


44

ВИСНОВКИ

Якщо розглядати міжнародну торгівлю з точки зору світової економіки, то найбільш помітні її риси – дедалі тісніша взаємозалежність, транскордонні зв’язки, та незворотне відкриття ринків – знаходять своє відображення у договірній практиці країн.

Еволюцію процесу лібералізації торгівлі, яка відбувалася поступово і наразі ще демонструє потенціал подальшого поступу, можна легко прослідкувати на основі торговельних угод між ЄС та третіми країнами, особливо на прикладі угод про вільну торгівлю.

Разом з цим, варто відзначити прагнення торговельних партнерів зафіксувати на папері всю складність умов торгівлі, що раніше складали мовчазну та звичаєву практику, а також рішучість сторін закріпити чіткі рамки погодженої лібералізації.

Різноманітні положення угод про ЗВТ, що досліджені в цій роботі, наслідують існуючі зобов’язання СОТ, виявляючись при цьому різними або за глибиною або за сферою лібералізації торгівлі послугами.

Більшість проаналізованих положень просто переймають логіку ГАТС, а тому багато прикладів більш сміливих положень з лібералізації торгівлі послугами навести не можна. Все ж, в низці двосторонніх угод закріплено майбутній перегляд зобов’язань, ілюстрацією чого слугують угоди з країнами Середземномор’я.

Водночас, поданий аналіз вказує на тенденцію узгодження щоразу вищого ступеню лібералізації з кожною наступною угодою про ЗВТ у порівнянні з попередніми. Найбільш амбіційні умови торгівлі з точки зору лібералізації можна знайти в угоді між ЄС та Південною Кореєю. В розрізі конкретних питань найбільш далекосяжні зобов’язання можна знайти в загальних положеннях стосовно доступу на ринок, режиму найбільшого сприяння, національного режиму та ін.

Тоді як аналіз обраних секторів послуг вказує на те, що угоди про ЗВТ переважно наслідують положення ГАТС про фінансові послуги, транспортні та комп’ютерні послуги. Однак деякі угоди, такі як ЄС – Мексика та ЄС – Чилі, містять більш ґрунтовні та деталізовані положення,що перевершують вимоги ГАТС, inter alia, в частині лібералізації фінансових та телекомунікаційних послуг.

Як слідує із договірної практики ЄС та положень «Глобальної Європи», Союз очевидно вимагає від своїх партнерів значних поступок з лібералізації, принаймні, в наступних розглянутих сферах: інформаційні та фінансові послуги. В той же час, ЄС прагне виключити ключові чутливі сфери з процесу глибокої лібералізації в рамках ЗВТ, зокрема аудіовізуальні та авіатранспортні послуги. У цьому зв’язку особливу увагу слід приділити сфері фінансових послуг, зважаючи на її важливу роль в економічному розвитку будь-якої країни. На практиці багато партнерів уторгівлі все ще зберігають в силі обмеження на участь іноземців у фінансовій сфері з огляду на її чутливість в економічному смислі.

Ступінь лібералізації торгівлі послугами за глибиною та сферою охоплення можна пояснити політичним вибором сторони певної угоди. До певної міри він залежить від особливості торговельного партнера. Наприклад, якщо торговельний партнер є членом СОТ, то укладені зним угоди більш сильні в плані лібералізації порівняно із тими, що не належать до клубу СОТ.Окрім зобов’язань країни на міжнародній арені варто також розглянути інші виміри їх логіки.Вони можуть включати суто економічні міркування, такі як наявність порівняльної переваги (наприклад, ЄС відчуває свою конкурентоспроможність у наданні фінансових послуг) та/або


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


45

прагненні нарощувати ефективність бізнесу завдяки його розширенню.

Наприклад, Європейський Союз як будь-який гравець світового чи регіонального масштабу,прагнучи розширювати свій фінансовий ринок і привертати більше споживачів до своїх банківських послуг, намагається проникнути на закордонні ринки, вимагаючи від своїх торговельних партнерів відкриття відповідних ринків, що наразі помітно у переговорах з Індією.З іншого боку, завдяки просунутій лібералізації в частині 4-го способу поставки ЄС сам може отримати вигоду, наприклад, від залучення професійних IT фахівців з Індії. Таким чином,торговельні інструменти ЄС можуть виявитися наступальними, зважаючи на його стратегії доступу на ринки та до сировинних матеріалів, а також на такі прийоми ведення переговорів як негативні списки та наступальний підхід до присутності фізичних осіб в якості постачальників послуг.

Одночасно із вирішенням інтересів, що пов’язані з імпортом та експортом, Союз очевидно також зважає на свої геополітичні інтереси. Домовившись про умови торгівлі з країнами Середземномор’я і зосередившись на своїх партнерах по Східному Партнерству, в тому числі Україні, ЄС також прогресивно просувається до створення зон вільної торгівлі з Канадою ікраїнами АСЕАН; та посиленого діалогу з торгівлі з Китаєм та іншими країнами, що розвиваються. А це доводить, що нові проблеми, такі як глобалізоване постачання ресурсів та виробництво, захист інтелектуальної власності та інновації, розвиток трансатлантичних торговельних відносин також в центрі уваги Брюсселю.

У світлі вищезазначеного можна прослідкувати один із найдавніших торговельних конфліктів, асаме: зіткнення інтересів експансіоністів та протекціоністів.

Отже, залишається ще одне зіткнення інтересів, яке варто підкреслити в контексті цієї роботи – між багатосторонніми та двосторонніми торговельними інтересами. А так як обидва рівні впливають один на одного, то більш доцільно буде говорити про взаємодію між ГАТС та відповідними положеннями угод про ЗВТ у частині торгівлі послугами.

Дивлячись з перспективи багатосторонньої системи, можна помітити, що цей торговельний майданчик слугує фундаментом для регіональних та двосторонніх зобов’язань по суті і,водночас, слугує інтересам експансіоністів в економічному значенні. Сприяючи політиці експансіонізму, правила СОТ також допускають протекціонізм пильно контролюючи його. Увідношенні розробки правил торгівлі послугами ГАТС встановлює загальну основу, яка застосовується до всіх членів СОТ, в тому числі до ЄС. Втім, з плином часу можна спостерігати зміщення торговельної політики в бік двостороннього вироблення правил з міркувань,розглянутих у першому розділі цієї роботи.

Що не менш важливо зазначити, дане зміщення спричинило певний вплив на договірну практику ЄС. По-перше, її результатом стало запровадження нових елементів в угоди про ЗВТ,не тільки в смислі структури, але й амбіцій, що вже продемонстровано в угоді між ЄС та Південною Кореєю.42 Зважаючи на підписання лише однієї угоди після відзначеного у«Глобальній Європі» зміщення від переважної зосередженості на багатосторонньому виробленні правил на користь більш амбітних ЗВТ, ще рано давати практичні приклади, які бпідтверджували дану тенденцію.

Глибше вивчаючи вже двосторонній вимір торгівлі, також важливо висвітлити дійсний та потенційний вплив угод ЄС про ЗВТ на ГАТС та переговори в рамках СОТ.

42 Втім, Південна Корея також погодила амбітні угоди про ЗВТ з іншими торговельними партнерами (наприклад, Південна Корея – США).


тел.: +38044 581 55 83 тел./факс: +38044 581 58 19


46

Зваживши вищезазначене, слід бути обережним у висновках щодо дійсного впливу (ефектів)зміщення договірної практики на переговори в рамках СОТ. На сьогоднішній день цю тенденцію відображає лише одна угода про ЗВТ, нещодавно підписана між ЄС та Південною Кореєю. І хоча ведуться переговори по іншим угодам на подібних умовах, договірні сторони ще не досягли остаточної згоди. Таким чином, головною незаперечною тенденцією є те, що зміщення договірної практики на користь більш амбітних ЗВТ не справило впливу на прихильність багатосторонньому формату з боку ЄС, що підтверджується Союзом в явній формі під час переговорів або підписання угод про вільну торгівлю. Крім того, на рівні СОТ поки що не було озвучено жодного зміщення у переговорній стратегії ЄС.

На противагу цьому, потенційний вплив (ефекти) угод ЄС про вільну торгівлю на ГАТС та переговори в рамках СОТ можна легше прослідкувати. Наприклад, коли партнер ЄС по переговорах не входить до багатосторонньої системи торгівлі, то потенційний ефект підписаних ним угод може бути більш очевидним (як у випадку угоди з Алжиром, який ще не є членом СОТ). З огляду на те, що остання перейняла поняття та принципи ГАТС, вона може полегшити шлях Алжиру до членства в СОТ і мати загальний позитивний вплив на багатосторонні торговельні відносини взагалі.

В цілому, у світлі міжнародної торгівлі послугами, вищеописані багатосторонній та двосторонній виміри доповнюють один одного, сприяючи більш передбачуваним, прозорим та сталим умовам для бізнесу.

Liberalisation of Service Market within a Free Trade Area

Documents

Transcript of Liberalisation of Service Market within a Free Trade Area