17

Жанна ДЗЕЙКО*

ЮРИДИЧНІ КОНСТРУКЦІЇ ЯК ЗАСОБИ

ЗАКОНОДАВЧОЇ ТЕХНІКИ: ПОНЯТТЯ, ЗНАЧЕННЯ

ТА ВИМОГИ ДО ЇХ СТВОРЕННЯ

Проблеми юридичних конструкцій у сучасній вітчизняній та закордонній юридичній науці не перебувають поза увагою науковців — як представників галузевих юридичних наук, так і теоретиків та істориків права. Про це свідчать праці сучасних вітчизняних вчених — П. Андрушка, О. Копиленка, Г. Мурашина, В. Навроцького, 3. Тростюк, М. Хавронюка, а також закордонних науковців — С. Алексеева, В. Баранова, Д. Бунгерса, X. Квінке, А. Черданцева та ін. Вагомий внесок у розроблення проблем юридичних конструкцій внесли представники саме галузевих юридичних наук, які досліджують конкретні моделі врегульованих правом суспільних відносин або їхніх окремих елементів. Однак на загальнотеоретичному рівні юридичні конструкції як багатоаспектне явище ще й досі не мають усталеного розуміння їх поняття і зна-чення. Також не всі інші важливі аспекти юридичних конструкцій достатньо повно висвітлено в літературі, зокрема проблеми юридичних конструкцій як засобів законодавчої техніки. Необхідність подальшого наукового усвідомлення поняття та значення юридичних

конструкцій зумовлюють зміна підходів до природи прав і свобод людини і громадяни-на, призначення державної влади, інтеграція України до європейського співтовариства, зміни у правовій системі нашої держави тощо. Актуальність дослідження поняття і значення юридичних конструкцій як засобів

законодавчої техніки зумовлена необхідністю вирішення таких наукових і практич-них завдань, як: по-перше, розширити і поглибити наукові уявлення із зазначених проблем законодавчої техніки; по-друге, вдосконалити практику законотворчості завдяки ефективному застосуванню юридичних конструкцій; по-третє, вдоскона-лити правозастосовну практику. Метою дослідження є виявлення і розкриття поняття, значення та вимог до ство-

рення юридичних конструкцій як засобів законодавчої техніки. Сучасні підходи до розуміння юридичних конструкцій ґрунтуються на наукових

доробках, які сформувались у європейській, зокрема дореволюційній вітчизняній юридичній літературі в XIX — на початку XX ст. Згідно із найбільш поширеним підходом, що його розробив німецький правознавець Р. Ієрінг, мета юридичних конструкцій визначалась як формування юридичного матеріалу за «правилами мистецтва». Закони формулювання юридичних конструкцій називалися такі: «закон прикриття позитивного матеріалу» (способу його формування), «закон несу- перечності чи систематичної єдності» (вимога гармонії як між окремими юридич-

* Кандидат юридичних наук, доцент, докторант юридичного факультету Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

18 УКРАЇНСЬКЕ ПРАВО 1’2007

ними конструкціями, так і між їх частинами), «закон юридичної краси» (простота, наочність, прозорість, природність конструкції)1. Сучасний стан наукового та практичного опрацювання проблем юридичних

конструкцій має перехідний характер, який виявляється, насамперед, у переусвідомленні місця і призначення наявних у правовій системі юридичних конструкцій та виробленні нових, спрямованих на створення системи якісних законів. Юридичні конструкції, як багатоаспектне явище, не можуть бути охоплені

одним, універсальним визначенням їх поняття. Багато дослідників (В. Баранов, Т. Доценко, Ю. Мареєв, А. Черданцев та ін.), за винятком певних нюансів, під юридичною конструкцією звичайно розуміють ідеальну модель, яка відображає структурну побудову врегульованих правом суспільних відносин чи їх елементів та є методом пізнання права та відносин, що врегульовані ним2. При цьому біль-шість авторів цілком слушно схиляються до висновку, що юридичні конструкції є складним багатоаспектним суспільним явищем. Так, А. Черданцев розглядає юридичні конструкції як метод пізнання права, засіб побудови нормативного ма-теріалу, тобто засіб юридичної техніки, та засіб тлумачення норм права3. Основні аргументи на користь цієї позиції зводяться до того, що створення юридичних конструкцій відбувається в результаті використання моделювання як методу на-укового пізнання, а в процесі нормотворчості юридичні конструкції виступають засобом побудови нормативного матеріалу, інтерпретаційна ж функція є харак-терною для юридичних конструкцій, як і для будь-яких інших моделей. Крім зазначеного підходу, досить часто дослідники у визначенні поняття юри-

дичних конструкцій акцентують лише на одному чи кількох аспектах зазначених правових явищ, відволікаючись від інших вельми важливих сторін, без яких їх ха-рактеристика є неповною. Так, А. Рарог та Ю. Грачова юридичні конструкції роз-глядають як «схеми, моделі, типові зразки, що використовуються законодавцем для формулювання правових норм»4, тобто зводять можливість їх застосування лише у законодавчій сфері. А. Ушаков зосереджує увагу на розумінні юридичної конструкції як «логічної дедукції»5, що виявляє сенс цієї правової категорії, однак недостатньо повно розкриває інші її аспекти. О. Красавчиков розуміє юридичну конструкцію як засіб побудови нормативного матеріалу лише в межах правового інституту чи його окремої частини, які застосовуються в усіх галузях права6. У цілому, різні підходи до розуміння юридичної конструкції розкривають її як

багатоаспектне явище. Неправильно було б як невиправдано звужувати, так і роз-ширювати зміст поняття юридичної конструкції. Вирішення зазначеної пробле-

1 Юридическая техника (Из Игеринга) // Юридические записки. — Т. 4. Изд. Редкиным П. и Яневичем- Яневским К. — С.-Петербург: В Типографіи Департамента Уделов, 1860. — С. 117—148.

2 Див., напр.: Черданцев А. Ф. Юридические конструкции, их роль в науке и практике // Известия вы сших учебных заведений: Правоведение. — 1972. — № 3. — С. 12-19.

3 Черданцев А. Ф. Зазнач, праця. — С. 17. 4 Рарог А. И., Грачева Ю. В. Законодательная техника как средство ограничения судейского усмотрения

// Государство и право. — 2002. — № 11. — С. 94. 5 Ушаков А. А. Очерки советской законодательной стилистики. — Пермь, 1967. — С. 73. 6 Ученые труды. — Т. 6. — Серия «Гражданское право». Красавчиков О. А. Советская наука гражданс

кого права (понятие, предмет, состав и система). — Свердловск: Свердловский юридический институт, 1961.-С. 127.

Ж. Дзейко. Юридичні конструкції як засоби законодавчої техніки: поняття, значення та вимоги до їх створення 19

ми значною мірою залежить від підходів до праворозуміння, поняття юридичної техніки, законодавчої техніки та інших правових явищ. Звідси можна констатувати відсутність єдності серед науковців у визначенні змісту, складників, функцій, сфер застосування та інших характеристик юридичних конструкцій. Враховуючи мету цього дослідження, зазначені характеристики розкриваються в аспекті виявлення та розкриття поняття, значення та вимог до створення юридичних конструкцій саме як засобів законодавчої техніки. Значення юридичних конструкцій як засобів законодавчої техніки зумовлюються місцем і

роллю юридичних конструкцій в цілому у правовій системі держави та у механізмі пра-вового регулювання. У правознавстві роздуми щодо зазначеної проблеми є досить фрагментарними та

не характеризуються єдністю. Так, за одним із наукових підходів, юридичні конс-трукції вводяться до механізму правового регулювання. Як зазначає Ю. Талан, «їх роль полягає в обслуговуванні нормативної основи» механізму правового регулю-вання та вони є «засобами юридичної техніки»7. Але трактування вказаної проблеми щодо ролі юридичної конструкції, передовсім як засобу організації та спрямування розумового процесу інтерпретатора, уявляється недостатнім. Тим часом у юридичній літературі визнається, що юридична конструкція «не є

елементом механізму правового регулювання»8 і зазначене аргументується наявністю відмінних рис між фактичним складом та юридичною конструкцією. С. Алексеев, який обґрунтував ідею механізму правового регулювання, зазначає, що в розгляді права, «а надто його конструктивних, техніко-юридичних рис, правильніше говорити про правову систему»9, виходячи з розуміння останньої як єдності позитивного права, правової ідеології та судової (юридичної) практики. На наш погляд, наведені вище доводи на підтримку того чи того підходу звучать ар-

гументовано, проте, враховуючи багатоаспектність юридичних конструкцій, можна за-значити, що юридичні конструкції знаходять свій вияв у будь-якій правовій доктрині; норми права являють собою певну систему, яка фактично є конструкцією; також норми права закріплюються в законах та інших джерелах права за допомоги юридичних кон-струкцій як засобів юридичної (зокрема законодавчої) техніки; неможливо реалізувати, зокрема застосувати норми права, не використавши певних юридичних конструкцій. Враховуючи наявність взаємозв'язаних статичного та динамічного аспектів правової системи, а також те, що «правова система, що розглядається з точки зору функціонуван-ня, охоплюється поняттям "механізм правового регулювання"»10, можна виснувати про те, що юридичні конструкції мають різні аспекти вияву як у правовій системі держави, так і в механізмі правового регулювання, зокрема як засоби законодавчої техніки. Юридичні конструкції як засоби законодавчої техніки, тобто як допустимі правом

явища, що використовуються законодавцем у створенні й систематизації законів, за

7 Талан Ю. М. Юридические конструкции в советском законодательстве // Развитие социальной де ятельности Советского государства и право: Межвузовский сборник научных трудов. — Свердловск: Свердловский Ур.ГУ, 1980. - С. 19.

8 Исаков В. Б. Фактический состав в механизме правового регулирования. — Саратов: Издательство Саратовского университета, 1980. — С. 30. 9Алексеев С. С. Право и правовая система // Правоведение. — 1980. — № 1. — С. 32—33. 10 Оніщенко Н. М. Правова система: проблеми теорії: Монографія. — К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. — 2002. — С. 37.

20 УКРАЇНСЬКЕ ПРАВО 1’2007

допомоги яких забезпечується досягнення певної соціальної мети, характеризуються багатоманітністю свого вияву. За їх допомоги забезпечується досягнення цілей права та інших соціальних результатів, зокрема завдяки їх ефективній дії як елементів правової системи держави та механізму правового регулювання. Видається, що в пошуках відповіді на питання про місце юридичних конструкцій

як засобів законодавчої техніки у правовій системі держави, а саме її статичному аспекті, акцент доцільно робити на їх ролі як моделей, які відображають основні властивості суспільних відносин чи їх елементів у загальнообов'язкових правилах поведінки, що є відображенням рівня загального стану соціального середовища. При дослідженні місця юридичних конструкцій у динамічному аспекті правової сис-

теми та в механізмі правового регулювання увагу доцільно приділити саме функціональ-ним характеристикам юридичних конструкцій. Так, юридичні конструкції виступають засобами закріплення моделей, схем, зразків поведінки у законах, кодексах, основах законодавства тощо. Крім того, юридичні конструкції як засоби законодавчої техніки спрямовані на досягнення певного практичного результату в процесі реалізації норм права. Тож можна зазначити, що юридичні конструкції, використовувані законодавцем у законодавчій діяльності та інтерпретатором для офіційного (нормативного та казу-ального) тлумачення, є подібними. При цьому юридичні конструкції, що їх використав законодавець у створенні законів, не лише спрямовують та організують з'ясування суб'єктом правозастосувальної діяльності різних аспектів відображених у законах сус-пільних відносин, але й сприяють правильному встановленню фактичних обставин справи та їх юридичній кваліфікації. У цілому роль і місце юридичних конструкцій як засобів законодавчої техніки у

правовій системі держави та механізмі правового регулювання виявляється через їхні функції. Основними функціями юридичних конструкцій як засобів законодавчої техніки є: 1) моделювання (відображення певних, істотних аспектів дійсності та їхньої складної структурної побудови в законах, які створюються); 2) нормативна (засіб закріплення норм права в законах); 3) модифікації системи законодавства (в результаті створення но-вих юридичних конструкцій законодавство набуває нових властивостей); 4) інтегративна (сприяють логічному і змістовному об'єднанню елементів правової системи держави та механізму правового регулювання); 5) практична (сприяють правильній реалізації, зо-крема застосуванню норм права, моделюванню правомірної поведінки осіб, тощо); 6) інтерпретаційна (у процесі тлумачення норм права з'ясовуються та роз'яснюються різні аспекти закріплених у законах юридичних конструкцій) та ін. Отже, юридичні конструкції як засоби законодавчої техніки діють як елементи

правової системи держави та механізму правового регулювання і виявляють себе під час не лише створення, а й усього життя законів. Сутність юридичних конструкцій як засобів законодавчої техніки, що виявляється

в їхніх функціях, зумовлена сутністю законодавчої техніки в цілому. Як і законодавча техніка, юридичні конструкції — один із елементів правової системи та механізму правового регулювання — обумовлені сутністю права й законодавства певної де-ржави, правосвідомістю та іншими чинниками. Якість закону великою мірою залежить від вибору тих чи тих конкретних юридичних

конструкцій для його створення та мети їх використання, змісту і соціального призна-

Ж. Дзейко. Юридичні конструкції як засоби законодавчої техніки: поняття, значення та вимоги до їх створення 21

чення. Так, в юридичній конструкції, яка закріплена у ст. 434 Кримінального кодексу України і забороняє «погане поводження з військовополоненими», ознаки об'єктивної сторони злочину визначено нечітко (зокрема, потребує певного уточнення ознак зло-чинних наслідків, у ній нечітко сформульовано диспозицію правової норми), що може призвести до порушення прав і свобод людини і громадянина. Як правильно зазначає М. Хавронюк, цю статтю взагалі слід вилучити з Кримінального кодексу, оскільки «саме по собі недбале виконання будь-яких обов'язків, без настання суспільно небезпечних наслідків і без загрози їх настання, відповідно до ст. 11 КК, не може бути визнано злочином»11. Навряд чи вдалими будуть закони, в яких неузгоджено суперечливі політичні, економічні та інші інтереси і використано відповідні юридичні конструкції; в яких їх складові є неповними (не створено механізму реалізації, неповно визначено об'єктивну сторону правопорушення тощо), суперечать одна одній (в одній статті закріплено міру можливої поведінки суб'єкта, а в іншій — винятки із загального правила практично унеможливлюють їх реалізацію чи відсутні механізми захисту цього права), не є достатнім ступінь абстрагування (внаслідок неналежного здійснення якого створюється модель, в якій є суперечності між загальним та одиничним тощо). Тому важливого значення набуває більш ґрунтовне закріплення на законодавчому рівні правил і засобів створення й систематизації законів в Україні, як це зроблено, зокрема, в законі Республіки Білорусь «Про нормативні правові акти Республіки Білорусь» від 10 січня 2000 p., постанові Ради Міністрів Республіки Польща від 5 листопада 1991 р. під назвою «Принципи законодавчої техніки». Отож, сутність юридичних конструкцій як засобів законодавчої техніки полягає в тому,

що в їх створенні й застосуванні потрібно враховувати сутнісний зміст права й законодавства, законодавчої техніки, рівень розвитку правової системи. Втім, не можна ставити юридичні конструкції попереду прав і свобод людини і громадянина, тому що засоби юридичної, у тому числі законодавчої, техніки повинні слугувати лише закріпленню, забезпеченню та реалізації цих прав і свобод. Функції юридичних конструкцій як засобів законодавчої техніки виявляють їхні риси.

Основними ознаками юридичних конструкцій як засобів законодавчої є такі: 1) вони являють собою моделі, які є формою відтворення реальності; 2) юридичні конструкції створюються в результаті здійснення логічних операцій

абстрагування і типізації; 3) юридичні конструкції в тому чи тому ступені точності (однак не повністю) від

повідають об'єктам реальної дійсності, які вони відображають; 4) вони визначають основні властивості певних суспільних відносин чи їх елемен

тів, зокрема відображають їх структуру; 5) об'єкти, що їх вони відображають (суспільні відносини чи їх елементи), перебу

вають у сфері правового регулювання та мають властивість підлягати формалізації (у тому числі за допомоги мовних засобів);

6) застосовуються компетентними державними чи іншими уповноваженими на те суб'єктами (зазвичай органом законодавчої влади);

7) це — засіб побудови нормативного матеріалу; 11 Хавронюк М. І. Довідник з Особливої частини Кримінального кодексу України. — К.: Істина, 2004. — С.

484.

22 УКРАЇНСЬКЕ ПРАВО 1’2007

8) вони використовуються для створення законів та їх систематизації; 9) елементи юридичних конструкцій характеризуються внутрішньою єдністю і взаємо

дією, що обумовлене їх єдиним змістовним і функціональним призначенням; 10) юридичні конструкції надають законам і втіленим у них нормам права нової якос

ті. Однак специфіка юридичних конструкцій як засобів законодавчої техніки виявляється

в тім, що вони не виступають як метод пізнання права та суспільних відносин, які вре-гульовані ним, що зумовлюється змістом і призначенням законодавчої техніки. Однією з основних характеристик юридичних конструкцій є їхній зміст. Що ж до видів

законодавчої діяльності, у яких застосовуються юридичні конструкції, то виходячи з розуміння законодавчої техніки як обумовленої станом правової системи певної держави системи засобів і правил створення законів та їх систематизації у формі кодифікації, консолідації та зводу законів з метою забезпечення їх якості та втілення в життя, доходи-мо висновку, що юридичні конструкції як засоби законодавчої техніки застосовуються у створенні законів та їх систематизації у зазначених вище формах. У визначенні однієї з ознак юридичної конструкції як форми відображення реальної

дійсності постає питання про ступінь відображення суспільних відносин. У правознав-стві вчені, досліджуючи проблему зв'язку норм права і правовідносин, зазначають, що «за межами загального, типового, втіленого в цій моделі, завжди лишаються неповторні, індивідуальні риси, які властиві конкретному правовідношенню», що сприяє виконанню їхніх функцій12. Поза сумнівом, юридичні конструкції повинні лише певною мірою відповідати об'єктам реальної дійсності, відображуваних ними. Це зумовлюється тим, що норми законів створюються на тривалий період і законодавець повинен врегульовувати суспільні відносини, враховуючи прогнози розвитку та зміни в різних сферах суспільного життя — економічній, політичній, соціальній та ін. з метою уникнення частих змін у чинному законодавстві. Адже «девальвація правових норм душить економіку та звужує можливості розвитку громадянина»13. У правознавстві домінує концепція про визнання за юридичними конструкціями зна-

чення гносеологічної категорії, яка обґрунтовується тим, що юридична конструкція є юридичною моделлю, котра виступає «засобом і формою пізнання»14, відсутністю чіткої межі між нормативною (закріпленою в нормах права) і теоретичною (яка застосовується правовою наукою) конструкціями15. Втім, видається, що юридичні конструкції саме як засоби законодавчої техніки не виступають гносеологічною категорією, на відміну від юридичних конструкцій, що використовуються наукою як метод пізнання права. Це пояснюється тим, що хоча законодавча техніка ґрунтується на досягненнях юридичної науки та інших суспільних наук, вона не здійснює функції пізнання. Тому її складники, якими є правила й засоби створення законів та їх систематизації, не є гносеологічними

12 Козюбра Н. И. Социалистическое право и общественное сознание. — К.: Наукова думка, 1979. — С. 139.

13 Справочник по нормотворческой технике / Пер. с нем. — 2-е изд. — М.: Издательство БЕК, 2002. — С. 2-4.

14 Баранов В. М., Мареев Ю. Л. Юридические конструкции: сценарий компьютерного урока // Проблемы юридической техники: Сборник статей / Под ред. проф. В. М. Баранова. — Нижний Новгород, 2000. - C. 729.

15 Черданцев А. Ф. Зазнач. праця. — С. 16.

Ж. Дзейко. Юридичні конструкції як засоби законодавчої техніки: поняття, значення та вимоги до їх створення 23

категоріями. І все ж межа між зазначеними видами юридичних конструкцій є тонкою, а тому актуальним для створення якісних законів є наукове опрацювання різних проблем законодавчої техніки та втілення їх у практику законодавчої діяльності, зокрема тих, які стосуються юридичних конструкцій. У юридичній літературі переважає думка, згідно з якою юридичні конструкції є моделлю

врегульованих правом суспільних відносин16. Н. Тарасов акцентує на тому, що «юридичні норми є не що інше, як нормативний текстуальний вираз юридичних конструкцій»17. Тим часом як вітчизняні, так і закордонні вчені визнають, що «загальні принципи права» — «відправні начала права, які можуть фіксуватися, а можуть і не фіксуватися в текстах нормативно-правових актів»18. Також, як слушно зазначає Робер К. Бержерон, «не слід забувати, що ясний вислів не є обов'язково повним висловленням усіх аспектів при-кладення закону та його виконання»19. Враховуючи ці твердження, а також можливість реалізації правових норм не лише через правовідносини, а й поза конкретними право-відносинами, можна дійти такого висновку щодо змісту юридичних конструкцій як за-собів законодавчої техніки: юридичні конструкції можуть не лише закріплюватися за-конодавцем у нормах права (безпосередньо в законах чи втілюватися в їхньому змісті), а й формуватись із загальних принципів права. Так, загальнодозвільний тип правового регулювання поведінки фізичних осіб, сутність якого полягає в тому, що «дозволено все, що не заборонено законом», опосередковано створює юридичні конструкції у формі за-гального дозволу та визначення меж поведінки суб'єктів через установлення конкретних заборон. Тобто, юридичні конструкції можуть бути безпосередньо закріплені у нормах законів, втілюватись у їх змісті та в загальних принципах права. І все ж юридичні конструкції як засоби законодавчої техніки не повинні стосуватися

змістовної частини правових норм, тому що вони є відносно самостійними правовими явищами. Так, законодавець, використовуючи практично однакові юридичні конструкції, може створити різні за змістом і соціальним призначенням норми закону. Яскравими прикладами можуть слугувати норми статей 53 і 99 Кримінального кодексу України, які закріплюють юридичну конструкцію штрафу як грошового стягнення, однак їхній зміст і соціальне призначення суттєво різняться: має місце диференціація міри відповідальності щодо повнолітніх і неповнолітніх. Аналіз змісту юридичних конструкцій як засобів законодавчої техніки не є можливим

без розкриття їхньої структури. Юридичні конструкції як системи є згрупованням впорядкованих і взаємозв'язаних елементів, які створюють певну цілісність. Немає єдності серед науковців у визначенні складників юридичної конструкції: до її елементів відносять типові схеми прав, обов'язків і відповідальності20; суб'єкт і об'єкт, зміст і умови встановлення та припинення юридичних відносин21; комплекси правових засобів, які

16 Черданцев А. Ф. Зазнач. праця. — С. 12. 17 Тарасов Я. Н. Юридические конструкции в праве и научном исследовании (методологические про-

блемы) // Российский юридический журнал. — 2000. — № 3. — С. 26—27. 18 Козюбра М.І. Тенденції розвитку джерел права України в контексті європейських правоінтеграційних

процесів // Національний університет «Києво-Могилянська академія». Наукові записки: Юридичні на уки. - Т. 26. - 2004. - С 7.

19 Bergeron R. С. Lettres aux r dacteurs ukrainens, 1999. — P. 12. 20 Алексеев С. С. Право: азбука — теория — философия: Опыт комплексного исследования. — М.:

Статут, 1999. - С. 108. 21 Коркунов Н. М. Лекции по общей теории права. — Изд. 8. — С.-Петербург: Издание Юридического

Книжного Магазина Н. К. Мартынова, 1909. — С. 353.

24 УКРАЇНСЬКЕ ПРАВО 1’2007

створюють типізовані моделі22; системи пізнавальних образів23. Слід зазначити, що, по- перше, наявність тих чи тих елементів юридичних конструкцій залежить від сфери їх застосування — чи це засіб пізнання права, засіб законодавчої техніки або засіб інтер-претації. По-друге, складові юридичних конструкцій залежать від об'єктів, відображу-ваних ними. По-третє, структура юридичних конструкцій залежить від їх змістовної та функціональної спрямованості. Структурні відносини не є єдиною характеристикою структури юридичних конструк-

цій. До неї також входить функціональне об'єднання складників юридичних конструк-цій, яке виявляється в тому, що вони виконують у складі юридичних конструкцій одна-кове призначення, а відносно незалежні елементи юридичних конструкцій перебувають у внутрішньому зв'язку між собою. Структура юридичних конструкцій як засобів законодавчої техніки характеризується

системними властивостями. Внутрішній зв'язок між елементами юридичних конструк-цій як засобів законодавчої техніки, що створюють певну цілісну систему, характеризу-ється відносною стійкістю й самостійністю, виявляється у впорядкуванні її складників та їхніх єдності й повноті, певним змістовним і функціональним спрямуванням. Так, на слушну думку Р. Циппеліуса, «існує певний взаємний вплив між окремим смисловим взаємозв'язком і більш загальними смисловими конструкціями»24. Видається, за своєю структурою юридична конструкція як засіб законодавчої техніки,

за допомоги якого відбувається закріплення в законах суспільних відносин чи їхніх частин (або формування у формі загальних принципів права), які перебувають у сфері правового регулювання, залежить передусім від об'єктів, які юридичні конструкції відо-бражають. Так, якщо законодавець має на меті створити юридичну конструкцію певного складу злочину, то її складовими будуть елементи складу злочину, якщо юридичної особи — то суттєві елементи цього правового явища. Наявність тих чи тих складових юри-дичних конструкцій залежить також від мети, яку поставив перед собою законодавець. Адже різні складники будуть мати місце в юридичних конструкціях, які ґрунтуються на загальнодозвільному (засновується на загальному дозволі) та спеціально-дозвільному (засновується на загальній забороні) типах правового регулювання. У цілому, юридичні конструкції, за певними винятками, повинні визначати: суб'єкт і об'єкт, зміст (права та обов'язки суб'єктів), умови встановлення, зміни та припинення правових відносин, від-повідальність за порушення норм права, механізм реалізації закону. Для закріплення правил поведінки в законах законодавець, крім юридичних конструк-

цій, використовує багато інших засобів законодавчої техніки та її правила, які перебува-ють у взаємозв'язку між собою. Адже для закріплення моделі поведінки в законі потрібно використовувати юридичні терміни, мовні засоби, цифрові вирази, правила викладу норм права в статтях законів і т. ін. Визначальна роль належить застосуванню логічної дедукції — адже юридична конструкція є юридичною абстракцією найбільш високого рівня. Як слушно зазначає Р. Циппеліус, до елементів «конструкції словесної вихідної

22 Доценко Т. А. Сущность юридических конструкций // Проблемы юридической техники: Сборник статей / Под ред. проф. В. М. Баранова. — Нижний Новгород, 2000. — С. 321.

23 Баранов В. М., Мареев Ю. Л. Зазнач. праця. — С. 730. 24 Циппеліус Р. Юридична методологія. — К.: Видавництво «Реферат», 2004. — С. 80.

Ж. Дзейко. Юридичні конструкції як засоби законодавчої техніки: поняття, значення та вимоги до їх створення 25

бази» належать: «синтаксичний взаємозв'язок» і «створена за допомогою засобів логіки конструкція "повної" норми права»25. Вимоги до створення юридичних конструкцій як засобів законодавчої техніки: 1) Юридичні конструкції мусять відповідати загальному стану соціального середови-

ща, в якому вони діють. 2) Юридичні конструкції мають враховувати сутнісний зміст права та законодавс-

тва, рівень розвитку правової системи і, насамперед, бути засобом забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Так, заслуговує на схвалення застосування за- конодавцем юридичної конструкції в ст. 4.4.1 Закону України «Про порядок пога- шення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідно до якої в разі конфлікту інтересів платника податку та кон- трольних органів рішення в межах апеляційного узгодження приймається на користь платника податків.

3) Юридичні конструкції повинні бути визначеними, тобто чітко й недвозначно відображати найбільш суттєві ознаки того чи того явища суспільного життя, яке пе- ребуває у правовій сфері. Так, невірним є розуміння права інтелектуальної власності, відображене в Господарському кодексі: фактично тут закріплено право промислової власності як один із інститутів права інтелектуальної власності. Суттєвою хибою деяких законів України є невідповідність їхніх найменувань та назв їхніх структурних частин змістові закріплених в них норм права, що часто спричиняється внесенням змін до законів — тому в разі внесення змін до змісту законів слід одночасно переглядати їх найменування та назви структурних частин.

4) Юридичні конструкції мусять відображати ті чи ті суспільні відносини чи їх елементи логічно послідовно (яскравим прикладом є поділ кодексів на загальну та особливу частини).

5) Юридичні конструкції мають перебувати у певному змістовному та функціо-нальному зв'язку не лише з існуючими, а й із передбачуваними конструкціями. Це не означає, що посилання до актів, які ще не створені, є позитивним. Крім того, навряд чи похвальним є посилання до приписів, у тексті яких вже містяться посилання до інших норм (як у багатьох статтях Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та в деяких інших актах). Орієнтиром у створенні нових юридичних конструкцій повинні бути як існуючі моделі врегульованих правом суспільних відносин, так і принципи права, закріплені в Конституції України, і ті принципи, які випливають із її змісту.

6) У створенні законів слід узгоджувати юридичні конструкції, використовувані у вну- трішньодержавному та міжнародному праві. Тому важливе значення має «модельний правовий акт» — «документ рекомендаційного характеру, в якому містяться типові нор ми, що дають нормативний орієнтир для законодавців»26.

25 Циппеліус Р. Зазнач. праця. — С.70. 26 Копиленко О., Мурашин Г. Міжнародний досвід правового моделювання і його значення для

гармонізації законодавства України в аспекті її євроінтеграції // Законотворчість. Проблеми гармоні- зації законодавства України з міжнародним та європейським правом (збірник науково-практичних матеріалів). — Вип.4.-К.,2005.-С.5-9.

26 УКРАЇНСЬКЕ ПРАВО 1’2007

7) Вони не повинні містити колізій. А от частини 2, 3,7, 11,12 ст. 51 Кримінального ко- дексу України суперечать ч. 1 ст. 50 цього ж кодексу, в якій визначено, що покарання по лягає «в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого», а не в їх позбав-ленні. Положення зазначених частин ст. 51 Кримінального кодексу суперечать також ст. 1 цього кодексу, відповідно до якої останній «має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина». Також існують суперечності між норма- ми про господарські товариства, які є в Цивільному кодексі та Господарському кодексі, Законі України «Про господарські товариства». Наявність суперечностей є характерною також і для окремих видів зобов'язань, що врегульовані в зазначених кодексах. Також постає питання про акції закритих акціонерних товариств. Суперечності мають місце у вирішенні питання про можливість визначення ціни в іноземній валюті (в Цивільному кодексі це дозволяється, в Господарському — ні) і т. д.

8) Юридичні конструкції не повинні містити прогалин у регулюванні суспільних від- носин. Так, у законодавстві не врегульовано чітко й повно статус одиноких матерів. Спірним є питання про можливість передання майна у подвійну суборенду. Існують певні прогалини щодо врегулювання надання невикористаної працівником відпустки. Проблеми створює і відсутність закріплення на законодавчому рівні обов'язкової екс- пертизи документів, які надаються нотаріусові сторонами для засвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна. Водночас, як слушно зазначає Робер К. Бержерон, визначаючи точність як характерну рису якісного закону, «треба протистояти спокусі дати всі можливі добутки всіх можливих множень»27.

9) Юридичні конструкції не повинні містити недоцільних відтворень (дублювання) правових приписів (як ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України, яка відтворює ч. 1 ст. 62 Конституції України; ч. 1 ст. 1 Земельного кодексу України — ч. 1 ст. 14 Конститу- ції України), а бути засобом конкретизації правових норм, передбачених Конституцією України. Хоча подібні відтворення відіграють певну системоутворюючу роль у законо- давстві, вони можуть спричинити нехтування суб'єктами значення конституції як дже- рела права.

10) Юридичні конструкції мають бути лаконічними, а водночас — повними (навряд- чи доцільним є перелік певних видів військового майна у ст. 410 Кримінального кодек- су України, адже прийнято Закон України «Про правовий режим військового майна у Збройних Силах України», де визначається перелік військового майна). Одним із засобів законодавчої техніки, досить широко використаним у Кримінальному кодексі, є слово сполучення «ті самі дії, якщо вони ...», що сприяє лаконічному викладу норм права. Од- нак є випадки не досить вдалого їх застосування: наприклад, у ч. З ст. 188 Кримінального кодексу.

11) У юридичних конструкціях мусять бути збалансовані дозволи, заборони та зобов'язання. Межі між дозволом, обов'язком і забороною певної поведінки у сфері пра- ва є досить прозорими, що може призвести до нечіткого їх викладення законодавцем і зловживань суб'єктами застосування норм права (ст. 430 Кримінального кодексу Укра- їни передбачено жорстку відповідальність за добровільну здачу в полон, а мотиви цього діяння закріплено у статті за допомоги оцінних термінів — через боягузтво або легкоду-

27 Bergeron R. С. Зазнач. праця. — С. 12.

Ж. Дзейко. Юридичні конструкції як засоби законодавчої техніки: поняття, значення та вимоги до їх створення 27

хість). Тому мають бути дотримані принципи пропорційності та заборони надмірного в разі необхідності створити юридичні конструкції.

12) Юридичні конструкції повинні бути оптимально конкретизованими. Будь-яка кон- струкція норм законодавства у бік звуження прав і свобод людини і громадянина є підста- вою для визнання цих актів недійсними в частині чи повністю. Так, до 2005 р. було заборонено продаж земельних ділянок, отриманих у приватну власність, крім передання їх у спадщину та укладення договорів міни. Але згодом договір міни було заборонено укладати в Земельному кодексі, чим порушено норми ч. З ст. 22 Конституції України. Також не можна допускати випадків свавільної «конкретизації» норм законів підзакон- ною нормотворчістю, коли права і свободи людини, закріплені в законах, практично можуть бути зведені до мінімуму. Так, ч. З ст. 313 Цивільного кодексу передбачає право фізичної особи, яка досягла шістнадцяти років, на вільний самостійний виїзд за межі України, однак норми підзаконних актів вимагають нотаріально завіреної згоди батьків. Тому норми, які встановлюють права і свободи людини і громадянина, можуть конкре- тизуватися лише в напрямку їх розширення. Щодо обов'язків людини і громадянина, то в законах слід давати чітке їх формулювання і не розширювати їх обсяг і зміст у під- законних нормативно-правових актах. Важливу роль повинне відіграти розпорядження Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо неухильного виконання законодавства з питань державної реєстрації нормативно-правових актів» № 371-р, в якому передбача- ється скасування нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію, та відкликання листів, що встановлюють правові норми.

13) Юридична конструкція має визначати: суб'єкт і об'єкт, зміст (права та обов'язки суб'єктів) та умови встановлення, зміни й припинення правових відносин, відпові- дальність за порушення правил поведінки, механізм реалізації закону.

14) Що ж до механізму реалізації закону, то у створенні юридичних конструкцій ба- жано дотримуватися таких правил: матеріальні й процедурні норми слід закріплювати у правових актах того самого виду; їх прийняття мусить відбуватися одночасно, «у пакеті»; процедурні норми не повинні стосуватися змісту матеріальних норм або суперечити їм.

15) Юридичні конструкції мають бути простими, себто доступними і прийнятними для суб'єктів права, а наслідки їх реалізації — прозорими. Види юридичних конструкцій як засобів законодавчої техніки: 1) За сферою дії: загальні, галузеві та міжгалузеві; 2) За галузями права: у конституційному, цивільному та інших галузях; 3) За поділом системи права: приватного і публічного права; 4) За призначенням галузей права у правовому регулюванні: матеріальні та процесу-

альні; 5) За взаємодією: статичні й динамічні; 6) За функціональним спрямуванням: регулятивні та охоронні; 7) За часом дії: постійні й тимчасові; 8) За способом закріплення: безпосередньо закріплені у нормах права, виведені зі змісту

законів і загальних принципів права; 9) За ступенем повноти: повні та часткові;

28 УКРАЇНСЬКЕ ПРАВО 1’2007

10) За видами об'єктів, які вони відображають: правопорушення, юридичної особи, фізичної особи та ін.

* * *

Отже, розглянувши поняття, значення та вимоги до створення юридичних конструк-цій як засобів законодавчої техніки, можемо виснувати таке. Юридичні конструкції як засоби законодавчої техніки — це моделі, які є формою відо-

браження основних властивостей суспільних відносин, що перебувають у сфері право-вого регулювання, складові яких створюють певну цілісну систему, характеризуються відносною стійкістю й самостійністю, зумовленою їхнім змістовним і функціональним спрямуванням, і застосовуються для створення законів та їх систематизації у формі ко-дифікації, консолідації та зводу законів. Основні ознаки юридичних конструкцій як засобів законодавчої техніки: 1) вони явля-

ють собою моделі, що є формою відтворення реальності; 2) юридичні конструкції в тому чи тому ступені точності (однак не повністю) відповідають об'єктам реальної дійсності, які вони відображають; 3) створюються в результаті здійснення логічних операцій абстра-гування й типізації та ін.; 4) об'єкти, які вони відображають, перебувають у сфері право-вого регулювання і мають властивість підлягати формалізації; 5) це — засіб побудови нор-мативного матеріалу; 6) використовуються у створенні законів та їх систематизації у формі кодифікації, консолідації та зводу законів; 7) вони визначають основні властивості певних суспільних відносин чи їхніх елементів, зокрема відображають їхню структуру; 8) елементи юридичних конструкцій характеризуються внутрішньою єдністю та взаємодією, що обу-мовлене їх єдиним змістовним і функціональним призначенням; 9) юридичні конструкції надають законам і втіленим у них нормам права нової якості. Основними функціями юридичних конструкцій як засобів законодавчої техніки є:

1) моделювання; 2) нормативна; 3) модифікації системи законодавства; 4) інтегра-тивна; 5) практична; 6) інтерпретаційна. Тобто, юридичні конструкції як засоби за-конодавчої техніки виявляють себе не лише при створенні, а й впродовж усього життя законів. Утім, юридичні конструкції як засоби законодавчої техніки не виконують пізнавальної функції. Структура юридичних конструкцій як засобів законодавчої техніки характеризується

системними властивостями. Внутрішній зв'язок між елементами юридичних конструк-цій як засобів законодавчої техніки, що створюють певну цілісну систему, характеризу-ється відносною стійкістю й самостійністю, виявляється в упорядкуванні її складових та їх єдності й повноті, певним змістовним і функціональним спрямуванням. За структурою юридична конструкція як засіб законодавчої техніки залежить, пере-

довсім, від об'єктів, що їх юридичні конструкції відображають. Наявність тих чи тих складових юридичних конструкцій залежить також від мети, яку поставив перед со-бою законодавець. Юридичні конструкції, за певними винятками, повинні визнача-ти: суб'єкт і об'єкт, зміст (права та обов'язки суб'єктів), умови встановлення, зміни та припинення правових відносин, відповідальність за порушення норм права, механізм реалізації закону.

Ж. Дзейко. Юридичні конструкції як засоби законодавчої техніки: поняття, значення та вимоги до їх створення 29

Існують певні вимоги до створення юридичних конструкцій як засобів законодавчої техніки, які певною мірою сприяють створенню якісних законів як за формою, так і за змістом. Подальші дослідження юридичних конструкцій як засобів законодавчої техніки по-

лягають у глибокому вивченні загальних закономірностей їх виникнення та розвитку, видів та ін.

SUMMARY The article analyses concepts, values and requirements for the creation of juridical con-

structions as legislative techniques. The author focuses on the research into the most important characteristics of the juridical constructions such as their content, structure, essence and functions.