Annotation

Джеймі було шість, коли вінзустрів пастора Чарльза. Вони багаточасу проводили разом. Але післяжахливої загибелі родини Чарльзпрокляв небо й покинув містечко.

Через кілька років пасторурятував життя Джеймі. Прийшовшидо тями, хлопець відчуває, щовтратив щось важливе. Чому йомусняться мертві син і дружинапастора?

Стівен Кінг

I. «П’ятий персонаж». ГораЧереп. Тихе озероII. Три роки. Голос Конрада.ДивоIII. Нещасливий випадок.Історія моєї матері.Кошмарна проповідь.ПрощанняIV. Дві гітари. «Хромовітроянди». Блискавка наВершині небаV. Плинність часу. Портретиблискавкою. МоянаркозалежністьVI. Електрична терапія.Нічна прогулянка. Доволірозлючений окі. Квиток на«Гірський експрес»

VII. Повернення додому.Ранчо «Вовча паща».Господь зцілює, мовблискавка. Глухий уДетройті. ПризматикаVIII. Шоу в наметіIX. Читаючи некрологи вліжку. Знову Кеті Морз.«Застібки»X. Весільні дзвони. Якзварити жабу. Святоповернення додому. «Раджутобі це прочитати»XI. Козяча гора. Вона чекає.Погані новини з МіссуріXII. Заборонені книги. Моявідпустка в штаті Мен.Сумна історія Мері Фей.

Буря наближаєтьсяXIII. Відродження Мері ФейXIV. Залишкові явищаПримітка автора

notes12345678910111213

141516171819202122232425262728293031

323334353637383940414243444546474849

505152535455565758596061626364656667

686970717273747576777879808182838485

8687888990919293949596979899100101102103

104105106107108109110111112113114115116117118119120121

122123124125126127128129130131132133134135136137138139

140141142143144145146147148149150151152153154155156157

158159160161162163164165166167168169170171172173174175

176177178179180181182183

Стівен Кінг «Відродження»

Обережно! Ненормативна лексика!

Це художній твір. Будь-яківідсилання до історичних подій,реально існуючих особистостей абомісць використовуються в художніхцілях. Усі назви й імена персонажів євитвором авторської уяви, а будь-якасхожість із реальними подіями,місцями або персоналіями,сучасними та історичними, є цілкомвипадковою.

Ця книга для декого зтих людей, які змурувалимій дім:

Мері Шеллі,Брема Стокера,Г. Ф. Лавкрафта,Кларка Ештона

Сміта,Дональда Вандрі,Фріца Лейбера,Оґеста Дерлета,Ширлі Джексон,Роберта Блоха,Пітера Страуба.

А також для АРТУРАМЕЙЧЕНА, чийкоротенький роман«Великий бог Пан» не дававмені спокою все життя.

Не мертве те, щоможе вічно спати, А помільярдах літ і смертьздолати.

Г. Ф. Лавкрафт

I. «П’ятийперсонаж». ГораЧереп. Тихе озеро

Щонайменше в одному нашежиття справді схоже на кіно.Головний акторський склад — цеваші родичі та друзі. Серед акторівдругого плану — сусіди, колеги йвипадкові знайомі. Також єепізодичні ролі: касирочка зпрегарною усмішкою в супермаркеті,приязний бармен у місцевому шинку,хлопці, з якими ти займаєшся вспортзалі три дні на тиждень. А щетисячі інших — людей, які течуть

потоком крізь кожне життя, неначевода крізь сито, стрічаються вам раз— і більше ніколи. Підліток, щогортає комікси у книгарні «Барнз &Ноубл», той, повз котрого вамдовелося протискатися (бурмочучи«перепрошую»), щоб дістатися дожурналів. Жінка на сусідній смузі насвітлофорі, котра скористаласямоментом, щоб підфарбувати губи.Мама, що витирає морозиво зобличчя свого карапузика вресторанчику на узбіччі, де визупинилися перекусити. Торговець,який продав вам пакетик арахісу набейсбольному матчі.

Та іноді в житті з’являєтьсялюдина, що не вписується в жодну з

цих категорій. Це джокер, якийвистрибує з колоди через довільніпроміжки часу протягом багатьохроків, і частенько — у кризовімоменти. У кінематографі такихназивають «п’ятимиперсонажами»[1], або ж ініціаторамизмін. Коли він вигулькує у фільмі, визнаєте, що він там, бо його тудивписав сценарист. Але хто пишесценарії наших життів? Доля чивипадковість? Я хочу вірити, щоостаннє. Я хочу цього всім серцем ідушею. Коли я думаю про ЧарльзаДжейкобза — свого «п’ятогоперсонажа», свого ініціатора змін,свою відплату, — мені нестерпнонавіть уявляти, що його присутність у

моєму житті була бодай на дещицюпов’язана з долею. Бо це б означало,що всім цим жахливим подіям —цим страхіттям — судилосястатися. А якщо це так, то не існуєніякого світла, і наша віра в нього —тупа ілюзія. Якщо це так, ми живемов пітьмі, мов тварини в норі чимурахи в глибинах мурашника.

І ми тут не самі.

* * * * *

На мій шостий день народженняКлер подарувала мені військо, іоднієї суботи в жовтні 1962-го яготувався до великої битви.

Я з великої родини (було насчетверо хлопчиків і одна дівчинка) і,як найменшенький, завжди дістававбагацько подарунків. Найкращідарувала Клер. Не знаю чому: тому,що вона була найстарша, чи тому, щобула єдиною дівчинкою, чи те й теводночас. Але з усіх кльових штук,які я отримав од неї за всі роки, тевійсько було, безумовно, найкращим.Воно складалося з двох сотеньзелених пластмасових солдатиків,деякі були з гвинтівками, деякі — завтоматами, ще до десятка кріпилисятрубкоподібні штукенції, які вонаназивала мінометами. А ще там буловісім вантажівок і дванадцятьджипів. Та найкрутішою з усього

цього добра виявилася коробка, вякій воно продавалося: картоннаскриня, розфарбована в камуфляжнихзелено-коричневих відтінках, зтрафаретним написом «ВЛАСНІСТЬАРМІЇ США» спереду. А знизу Клервласноруч дописала трафаретом:ДЖЕЙМІ МОРТОН, КОМАНДИР.

Тобто я.— Я побачила рекламу ззаду на

Терріній книжці коміксів, —пояснила вона, коли я закінчиввищати з радощів. — Вирізати її вінмені не дозволив, бо скупердяга…

— Саме так, — відповів Террі.Йому було вісім. — Я скупердягастарший брат. — Він розгорнув два

пальці вилкою і заткнув собі ниминіздрі.

— Ану годі, — приструнчиланас мати. — У дні народженняжодних суперечок між братами, будьласка й дякую. Террі, витягни пальціз носа.

— Ну от, — продовжилаКлер, — я скопіювала купон івідправила за вказаною адресою.Боялася, що вчасно не дійде, аледійшов. Я рада, що тобіподобається. — І вона поцілуваламене у скроню. Вона завжди менетуди цілувала. Стільки років минуло,а я досі ніби відчуваю ті ніжніпоцілунки.

— Мені дуже подобається! — Япритиснув скриню до грудей. —Мені буде подобатись цілу вічність!

Було це після сніданку, на якийподали млинці з чорницями і збеконом, мої улюблені. Нам усім надні народження готували нашіулюблені страви, а після сніданкударували подарунки, там, у кухні здров’яною плитою та довгим столомі нашим одоробалом (як ми їїназивали) — пральною машиною,яка вічно ламалася.

— Ціла вічність для Джеймі —це, типу, п’ять днів, — підштрикнувКон. Йому було десять, він бувхуденький (хоча згодом роздобрів) і

вже тоді мав нахил до точних наук.— Молодець, Конраде, — сказав

наш тато. Він був одягнений у робоче— чистий комбінезон ізвигаптуваним золотими ниткамиіменем (РИЧАРД) на лівій нагруднійкишені та написом на правій кишені«РІДКЕ ПАЛИВО МОРТОНА». — Явражений.

— Дякую, татусю.— Твій гострий язичок здобув

тобі приз — допомогти матеріприбрати після сніданку.

— Сьогодні черга Енді!— Була черга Енді, — виправив

тато, поливаючи сиропом останній

млинець. — Бери рушника, ГострийЯзичок. І старайся нічого нерозтрощити.

— Ти його розпестиш, —пробурчав Кон, але рушника взяв.

Конні не так уже й помилявсящодо того, як я розумію вічність. Ужечерез п’ять днів гра «Операція»[2]

припадала пилом у мене під ліжком(однаково там бракувало деякихчастин тіла, Енді купив її надоброчинному розпродажі вмісцевому клубі «Юріка Ґранж» зачетвертак). Туди ж відправилисяпазли — подарунок від Террі. А Конподарував мені «В’юМайстер»[3], і тізатрималися трохи довше, але

зрештою теж загриміли в шафу ібільше їх ніхто не бачив.

Від мами й тата я дістав одяг, бомій день народження припадає накінець серпня і того року я мав піти вперший клас. Нові штани й сорочкивикликали в мене приблизно такийсамий захват, як і налагоджувальнийекран телевізора, але я постаравсяенергійно подякувати. Думаю, вонилегко мене розкусили —шестирічним важко даєтьсяфальшивий ентузіазм у голосі… хоча,з сумом мушу констатувати, щобільшість із нас досить швидкозасвоюють цю навичку. Хай там як,одяг випрали в одоробалі, повісилина мотузку сушитися на бічному

подвір’ї і зрештою сховали вшухлядах мого комода, де (хоч наврядчи є потреба це додавати) він і лежав,забутий усіма, поки не наставвересень, а отже, й час його вдягати.Пам’ятаю, був там светр, доволісимпатичний — коричневий зжовтими смугами. Коли я йогонадягав, то уявляв себе супергероєм:«Я Людина-Оса: стережіться могожала, лиходії!»

* * * * *

Але щодо скрині з армієювсередині Кон помилився. Цимигавриками я грався день у день,

зазвичай на краю передньогоподвір’я, де пролягала смуга ґрунтуміж нашим моріжком та Методист-роуд, яка в ті дні ще була ґрунтовою.За винятком траси 9 і двосмуговоїдороги, яка вела до Козячої гори, дерозташовувався курорт для багачів,усі дороги в Гарлоу в ті часи булиґрунтовими. Пригадую, як моя мамане раз плакалася через ту пилюку, щопросочувалася до кімнат у сухі літнідні.

У пообідню пору зі мною всолдатиків частенько бавилися двоємоїх нерозлучних друзяк — БілліПекет і Ел Ноулз, — але того дня,коли в моєму житті вперше з’явивсяЧарльз Джейкобз, я був сам-один. Не

пам’ятаю вже, де ділися Біллі та Ел,але пригадую, що радів, бо задлярізноманіття міг погратися насамоті. По-перше, не треба булоділити армію на три дивізії. А по-друге (що ще важливіше), недоводилося сперечатися про те, чиятепер черга перемагати. Насправдіздавалося несправедливим те, щомені доводиться іноді програвати, бото були мої солдатики і моя скриня.

Коли я однієї спекотної літньоїднини невдовзі після дня народженнявисловив цю думку своїй матусі, вонавзяла мене за плечі й подивилася вочі — явна ознака того, що зараз менівкотре дадуть урок життя.

— Джеймі, половина всіхнеприємностей у світі від оцихскиглінь «моє, моє». Коли ти граєшсяз друзями, солдатики належать усімвам.

— Навіть якщо ми воюємо, яквороги?

— Навіть «якщо». Коли Біллі зЕлом ідуть додому вечеряти, а тиховаєш солдатиків назад у коробку…

— Це скриня!— Так, у скриню. Коли ти їх

сховаєш, вони знову стануть твоїми.Люди можуть по-різному псуватиодне одному життя (ти, коливиростеш, сам побачиш), але я

думаю, що корінь усієї поганоїповедінки — це звичайнісінькийегоїзм. Синку, пообіцяй мені, щоніколи не будеш егоїстом.

Я пообіцяв, але мені так само неподобалося, коли Біллі та Елвигравали.

* * * * *

Того дня в жовтні 1962-го, колидоля всього світу теліпалася наволосині над клаптиком землі,званим Кубою, я воював і за тих, і затих, а це означало, що мені судилосяперемогти так чи інакше. НаМетодист-роуд раніше того дня

побував міський грейдер(«Перекладають каміння з місця намісце», — завше бурчав тато) і скрізьлежала насипана земля. Я нагріб собідостатньо, щоб спочатку насипатигорбочок, потім великий пагорб, апотім дуже великий пагорб, якийсягав мені мало не до колін. Я хотівбув назвати його Козячою горою, алеце здалося неоригінальним(зрештою, до справжньої Козячоїгори було лише дванадцять мильходу) і нудним. Поміркувавшихвильку, я вирішив назвати тойпагорб горою Череп. Навітьспробував був проткнути в ньомупальцями дві заглибини, щобнагадувало очні впадини, але земля

була суха і заглибини посипалисявсередину.

— Ну що ж, — сказав ясолдатикам, покиданим абияк ускриню. — Життя жорстоке, неможна мати все одночасно. — То буводин з улюблених висловів мого тата,а він уже точно мав причини таквважати — з п’ятьма дітьми на шиї.— Це в нас будуть уявні печери.

Я поставив половину солдатівсвоєї армії на вершину гори Череп,де вони здавалися грізноюкомандою. Особливо меніподобалися там, на горі,мінометники. То були фріци.Американське військо я розставив на

краю моріжка. Їм дісталися всіджипи й вантажівки, бо то буде круто— іти в атаку крутим схилом гори.Деякі перевернуться, я був цьогопевен, та принаймні декількадістануться вершини. І переїдутьмінометників, які крикомблагатимуть пощади. А даремно.

— На смерть! — проголосив я,ставлячи кількох останніх героїчнихамериканців. — Гітсмере, тинаступний!

Я посував їх уперед, ряд зарядом, супроводжуючи звукамистрільби з автомата, як у коміксах,коли на поле бою лягла тінь. Я підвівпогляд і побачив, що наді мною

височіє якийсь чоловік. Він затулявсобою полудневе сонце, цей силует,оповитий золотистим світлом, —людина-затемнення.

Навколо відбувалась метушня. Унашому домі щосуботи після обідутак завжди відбувалося. Енді й Конна довгастому задньому подвір’ї підкрики й сміх грали в «три летить,шість котиться»[4] із групкою своїхдрузів. Клер сиділа нагорі, у своїйкімнаті, із кількома своїмиподругами, крутила платівки насвоєму програвачі марки «ІмперіалПаті-Тайм»: «Локомоушн»[5],«Хлопчик-солдат»[6], «ПаркПелісейдс»[7]. Із гаража розлягався

стукіт молотка: тато з Террівовтузилися зі старим «фордом»тисяча дев’ятсот п’ятдесят першогороку, якого наш тато називав РакетаДоріг. А якось я почув, як він називаєйого шматком гівна. Цей вислів язберіг у пам’яті як дорогоцінний ідосі ним користаюся. Коли вамхочеться покращити собі настрій,назвіть щось шматком гівна.Найчастіше допомагає.

Словом, був гармидер, але тієїмиті все навколо наче зупинилося. Язнаю, що це така ілюзія, спричиненазбоєм пам’яті (не кажучи вже провалізу з темними спогадами), але тойспогад вельми тривкий. Зненацькастихли крики дітей на задньому

подвір’ї, платівки перестали гратинагорі, у гаражі змовк гуркітмолотка. Жоден птах не цвірінькнув.

А тоді чоловік нахилився іпризахідне сонце сяйнуло йому черезплече, на мить засліплюючи мене. Япідняв руку, щоб затулити очі.

— Вибач, вибач, — сказавчоловік і пересунувся так, щоб я мігдивитися на нього, а не на сліпучесонце. На ньому був чорний піджак«для церкви» і чорна сорочка зколораткою, сині джинси й потертім’які шкіряні туфлі. Складалосявраження, що він хотів бути двомарізними людьми водночас. Ушестирічному віці я ділив усіх

дорослих на три категорії: юнідорослі, дорослі й старі люди. Цейпарубок був із юних дорослих. Вінсперся долонями на коліна, щоброздивитися обидва ворожі війська.

— Хто ви? — спитав я.— Чарльз Джейкобз. — Ім’я

видалося невиразно знайомим. Вінпростягнув мені руку. Я миттю їїпотиснув, бо навіть у шість років буввихованим хлопчиком. Про цеподбали мама з татом.

— А чому на вас цей комір ізпрорізом?

— Бо я священик. Відтепер,коли ти приходитимеш щонеділі до

церкви, там буду я. А якщо прийдешна збори юних методистів, там тежбуду я.

— Нашим священиком бувмістер Латур, — сказав я. — Але вінпомер.

— Я знаю. Мені шкода.— Та нічого страшного, бо мама

сказала, що він не мучився, а пішовпрямісінько на небеса. Але в ньогоне було такого комірця.

— Це тому, що Білл Латур бувсвящеником без духовного сану. Вінпрацював ніби як доброволець.Тримав церкву відчиненою, коли небуло кому це робити. З його боку це

було дуже люб’язно.— Думаю, мій тато про вас знає.

Він у церкві служить дияконом,одним із них. Його допускаютьзбирати пожертви. Але по черзі зіншими дияконами.

— Ділитися — це добре, — і зцими словами Джейкобз опустивсяна коліна поруч зі мною.

— Ви хочете помолитися? — Цядумка викликала в мене легкутривогу. Молитви були для церкви тазборів методистської молоді, які моїбрати й сестри називали четверговоювечірньою школою. Коли містерДжейкобз організував їх знову, длямене то був перший рік, ніби для

першачка в звичайній школі. — Якщохочете поговорити з татом, то він угаражі з Террі. Вони вставляють новезапалювання в Ракету Доріг. Ну,тобто тато вставляє. Террі йомуінструменти подає і дивиться. Йомувісім. А мені шість. Мама, здається,на задньому ґанку, дивиться, якграють у «три летить, шістькотиться».

— А коли я був малий, цю груназивали «коти-битка». — І вінвсміхнувся. Усмішка вийшла чудова.Він мені одразу сподобався.

— Справді?— Угу. Бо треба було стукнути

м’ячем об битку, коли ти його

впіймаєш. Як тебе звати, синку?— Джеймі Мортон. Мені шість

років.— Ти вже це казав.— Здається, у нас на подвір’ї ще

ніхто не молився.— Я теж не буду. Я просто хотів

роздивитися ближче твої війська. Детут росіяни і де — американці?

— Ну, оці, на землі, американці,так, але на горі Череп — фріци.Американцям треба зайняти гору.

— Бо вона в них на дорозі, —здогадався Джейкобз. — За гороюЧереп пролягає шлях до Німеччини.

— Точно! І там головний фріц!Гітсмер!

— Творець стількохлиходійств, — промовив він.

— Га?— Не зважай. Ти не проти, якщо

я називатиму поганих простонімцями? «Фріци» — це якосьнедобре.

— Звісно, не проти, фріци — цеж німці, а німці — фріци. Мій татовоював на тій війні. Але тільки рік.Ремонтував вантажівки в Техасі. А вивоювали, містере Джейкобз?

— Ні, я був занадто молодий. Ідля Кореї теж. Генерале Мортон, то

як ви збираєтеся брати цю гору?— Іти в атаку! — заволав я. —

Стріляти з автоматів! Паф! Та-да-да-да! — А тоді стишив голос: — Тра-та-та-та!

— Фронтальний наступ нависочину здається діломризикованим, генерале. На вашомумісці я б розділив військо… десьотак… — Він посунув половинуамериканців вліво, а половину —вправо. — Таким чином ти їхзатиснеш, бачиш? — Він звів разомвеликий і вказівний пальці. —Підбирайся до цілі з обох боків.

— Можливо, — кивнув я. Меніподобалась ідея лобової атаки —

кривавої м’ясорубки, але задуммістера Джейкобза теж припав додуші. Він був підступний. Апідступність могла добрячепотішити. — Я хотів зробити печери,але земля надто суха.

— Та я бачу. — Він тицьнувпальцем у гору Череп і дивився, якосипається земля, погребаючи підсобою дірку. Потім підвівся йобтрусив коліна джинсів. — А я маюмаленького синочка, через рік-двавін, мабуть, уже зможе бавитисятвоїми солдатиками.

— Він може гратися вже тепер,якщо схоче. — Я старався не бутиегоїстом. — А де він?

— Ще в Бостоні, зі своєюмамою. У нас багато речей, їх требаспакувати. Я думаю, вони приїдуть усереду. Щонайпізніше у четвер. АлеМоррі ще замалий для солдатиків.Він лише підніматиме їх із землі йрозкидатиме.

— А скільки йому?— Два.— Він, мабуть, ще в штанці

пісяється! — І я засміявся. Певно, тобуло нечемно з мого боку, але япросто не зміг стриматися. Малеча,що пісяється в штанці, така кумедна.

— Пісяється, поки що, — зусмішкою відповів Джейкобз, — але

я впевнений, що з часом перестане.Кажеш, твій тато в гаражі?

— Ага. — Тепер я згадав, дераніше чув ім’я та прізвище цьогочоловіка — мама й тато за вечереюрозмовляли про нового священика,який мав приїхати з Бостона. «Тахіба він не занадто молодий?» —спитала тоді мама. «Так, і цепозначиться на його заробітнійплатні», — відповів їй тато йрозплився в усмішці. Здається, вонище щось про нього говорили, але явже не слухав. Мою увагу привернувЕнді, котрий по-свинськомувимастився картоплею-пюре. Вінзавжди так робив.

— Спробуй цей поздовжнійманевр, — сказав Джейкобз,збираючись уже йти.

— Га?— Затиснути. — Він знову звів

великий і вказівний пальці.— А. Точно. Супер.Я спробував. Спрацювало доволі

непогано. Уся німчура загинула. Алебитва була не така вже видовищна, якна мій погляд, тому я все-такивипробував лобову атаку. Джипи йвантажівки падали з крутого схилугори Череп, плюс фріци валилисяззаду з передсмертними крикамивідчаю: «Йяаааа!»

Поки лютувала битва, мама, татой містер Джейкобз сиділи напередньому ґанку, пили чай з льодомі обговорювали справи навколоцерковні, бо мій тато був дияконом, амама — у складі комітету жіночоїдопомоги. Була не начальницею, аледругою після начальниці. Бачили б виті химерні капелюшки, які вонавдягала. Було їх у неї, мабуть, іздюжину. Щасливі днинки.

Мама покликала моїх братів ісестру разом із їхніми друзямипознайомитися з новим священиком.Я теж хотів був підійти, але містерДжейкобз махнув мені рукою, щоб яне йшов, і сказав мамі, що ми вжепознайомилися.

— Бийтеся далі, генерале!І я бився далі. Кон, Енді та їхні

друзі знову пішли на заднє подвір’я іповернулися до гри в м’яч. Клер та їїподруги повернулися нагору, до своїхтанців (хоча мама сказала їй зробитимузику тихіше, будь ласка й дякую).Містер та місіс Мортон іпреподобний Джейкобз щерозмовляли, і то досить довго.Пригадую, мене часто дивувало те, якбагато патякають дорослі. Це дужевтомлювало.

Я перестав за нимиспостерігати, бо знову в кількарізних способів провадив битву загору Череп. У найприємнішому

сценарії (з включенням елементузатискання від містера Джейкобза)одна частина американської арміїутримувала німців затиснутими зфронту, а решта зайшла з тилу івдарила звідти. «Жчо дце таке?» —закричав один із них перед тим, якотримати кулю в лоба.

Але це почало набридати, і я вжеподумував, чи не піти в дім і нез’їсти шмат торта (якщо друзі Коната Енді щось мені лишили), коли намоє поле бою й на мене самого зновувпала тінь. Я підвів погляд і побачивмістера Джейкобза. У руках вінтримав склянку води.

— Я попросив це у твоєї матері.

Можна я тобі щось покажу?— Так.Він знову опустився на коліна і

вилив воду на гору Череп.— Це грозова злива! — закричав

я і став імітувати звуки грому.— Угу, якщо тобі так хочеться. З

блискавками. А тепер дивися. — Вінвиставив уперед два пальці, начероги диявола, і встромив їх у мокруземлю. Цього разу заглибинилишилися. — Вуаля! Печери. —Узявши двох солдатиків-німців, вінвставив їх усередину. — Їх важко будезвідти вибити, генерале, однак япевен, що американці впораються з

цим завданням.— Ого! Дякую!— Знов почне осипатися —

долий ще води.— Доллю.— І не забудь віднести склянку

на кухню, коли завершиш бій. Нехочу дістати прочуханку від твоєїматері у свій перший день у Гарлоу.

Я пообіцяв і простягнув руку.— Поставте її там, містере

Джейкобз.Він розсміявся, поставив

склянку на землю й пішов поМетодист-роуд до пасторського

будинку, де він із сім’єю житименаступні три роки, поки його незвільнять. Я провів його поглядом ізнову повернувся до гори Череп.

Не встиг я по-справжньомувзятися до діла, як на поле боюнаповзла ще одна тінь. Цього разу тобув тато. Він опустився на однеколіно, обережно, щоб не потрощитиамериканських солдатиків.

— Ну, Джеймі, що ти думаєшпро нашого нового священика?

— Мені він подобається.— Мені теж. І твоїй мамі. Він

дуже молодий для цієї роботи, і якщодобре впорається, то ми будемо його

першою общиною, але я думаю, щовсе в нього буде добре. Особливо ізЗММ[8]. Молодь працюватиме змолоддю.

— Дивися, татку, він показавмені, як робити печери. Треба простонамочити землю, щоб майже грязюкабула.

— Я бачу. — Він скуйовдив меніволосся. — Перед вечерею підидобре вмийся. — І підняв склянку. —Забрати це?

— Так, будь ласка й дякую.Тато взяв склянку і пішов назад у

будинок. А я повернувся до гориЧереп, та побачив, що земля знову

висохла й печери провалилися.Солдатики всередині були похованіживцем. Але я не мав нічого проти.Зрештою, то були погані солдати.

* * * * *

Нині нас шалено турбуютьпитання, дотичні до сексу, і жоденбатько чи мати при здоровому глуздіне відпустить шестирічну дитину зновим знайомим — чоловіком, якийживе сам (хай навіть це всього накілька днів). Але саме так і без тінісумніву вчинила моя мати.

Преподобний Джейкобз (мамасказала, що я повинен називати його

так, а не містером) підійшов донашого будинку на пагорбіМетодистів десь за чверть третя іпостукав у двері-сітку. Я сидів напідлозі й розмальовував, а мамадивилася шоу «Приз зателефоном»[9]. Вона відправила своєім’я та прізвище на WCSH[10] іплекала надію виграти Ґран-прі тоготижня — пилосос «Електролюкс».Про те, що шансів у неї мало, воназнала, проте казала, що надія живепекельно довго. То був жарт.

— Можете позичити мені нагодинку свого наймолодшенького? —спитав преподобний Джейкобз. — Умене в гаражі є одна річ, яка йомусподобається.

— А що це? — вже підводячись,спитав я.

— Сюрприз. Потім мамірозкажеш.

— Мам?— Іди, Джеймі, — дозволила

вона. — Але спершу перевдягнися,скинь шкільний одяг. А поки вінповернеться, хочете склянку чаю зльодом, преподобний Джейкобзе?

— Хочу, — кивнув той. — Алецікаво, чи не могли б ви звати менеЧарлі?

Поміркувавши над цим, мамавідповіла:

— Ні. Але Чарльзом, напевно,можу.

Я натягнув джинси й футболку,спустився вниз, але слухати дорослібалачки не став, вийшов надвірчекати шкільного автобуса. Кон,Террі та я відвідували початковушколу на трасі 9 (недалеко, чвертьмилі пішки від нашого дому), щорозміщалася в одній кімнаті, Ендіходив в Об’єднану середню школу, аКлер — до школи Ґейтс-Фолз, девона вчилася в першому зі старшихкласів. («Головне, щоб ти не була, якпершокласниця», — сказала їй мама.То теж був жарт.) З автобуса вонисходили на перетині траси 9 таМетодист-роуд, біля підніжжя

пагорба Методистів.Я побачив, як брат і сестра

виходять з автобуса. І поки вонипленталися вгору пагорбом(гризучись, як завше, я це чув, покистояв в очікуванні біля поштовоїскриньки), з будинку вийшовпреподобний Джейкобз.

— Готовий? — спитав він і взявмене за руку. Це здалося цілковитоприродним.

— Так, — сказав я.На півдорозі донизу пагорбом

ми стріли Енді та Клер. Енді спитав,куди я йду.

— Додому до преподобного

Джейкобза, — відповів я. — Вінпокаже мені сюрприз.

— Не затримуйся там, —сказала Клер. — Сьогодні твоя черганакривати на стіл. — Вона потайглянула на Джейкобза і швидковідвела погляд, наче їй несила булона нього дивитися. Ще до кінця рокумоя старша сестричка до нестямизакохається в нього, утім, як і всі їїподружки.

— Я скоро його поверну, —пообіцяв Джейкобз.

Тримаючись за руки, миспустилися на трасу 9, яка вела доПортленда, якщо звернути ліворуч, тадо Ґейтс-Фолза, Касл-Рока й

Льюїстона, якщо праворуч. Мизупинилися й подивились, чи немана дорозі машин (хоча це булосмішно, бо трасою 9 вони їздили хібащо влітку), а потім пішли повзсінокоси й поля кукурудзи, стеблаякої, тепер висохлі, перестукували налегенькому осінньому вітерці.Десять хвилин ходи привели нас допасторського дому — охайного білогобудиночка з чорними віконницями.За ним виднілася Першаметодистська церква Гарлоу, і це тежбуло смішно, бо інших методистськихцерков у Гарлоу не було.

Єдиним іншим молитовнимдомом у Гарлоу була церквашілоїтів[11]. Тато вважав їх диваками,

десь посередині між помірно йтяжко причмеленими. Вони нероз’їжджали в запряжених кіньмидвоколках абощо, але всі їхнічоловіки й хлопці, коли виходилинадвір, натягали чорні капелюхи.Жінки й дівчата ходили в сукнях дощиколоток і білих очіпках. Татоказав, шілоїти стверджували, нібизнають, коли настане кінець світу. Цебуло записано в якійсь особливійкнижці. Мама вважала, що в Америцікожен має право вірити, у щозаманеться, аби нікому не шкодив…але й татових слів не спростовувала.Наша церква була більша зашілоїтську, але дуже проста. А ще наній не було шпиля. Правда, колись

був, у давніші часи, 1920-ті чи десьтак, але налетів ураган і зніс його.

Ми з преподобним Джейкобзомпройшли ґрунтовою під’їзноюдоріжкою. Я з цікавістю подививсяна його синій «Плімут Бельведер»,дуже круту машину.

— Механічна коробка чиавтомат? — спитав я.

Він здивовано глянув на мене, тапотім розплився в усмішці.

— Автомат. Це подарунок навесілля від тестя й тещі.

— А теща — це така поганалюдина, про яку в анекдотахрозповідають?

— Моя — так, — розсміявсявін. — Ти любиш машини?

— Ми всі їх любимо, — відповівя, маючи на увазі всіх у своїйродині… хоча про маму й Клер трохиперебільшив, напевно. Жінки наче недо кінця розуміли засадничукрутизну машин. — Коли татопоремонтує Ракету Доріг, товипробує її на Спідвеї[12] у Касл-Року.

— Серйозно?— Ну, не він сам. Мама сказала,

що йому не можна, бо це дуженебезпечно. Хтось інший. Може,Двейн Робішод. У них із мамою ітатом крамничка «Брауніз». Торік вінганяв на Спідвеї, але в нього двигун

загорівся. Тато каже, він собіпідшукує нову машину.

— А Робішоди ходять до церкви?— Е-е…— Я вважатиму, що це відповідь

«ні». Заходь у гараж, Джеймі.Усередині лежали густі тіні й

пахло цвіллю. Я трохи побоювавсятих тіней і того смороду, алеДжейкобза вони наче не турбували.Він завів мене глибше у морок, потімзупинився і на щось показавпальцем. І побачене змусило менеохнути.

Джейкобз лише злегкавсміхнувся — так, як це роблять

люди, коли чимось пишаються.— Ласкаво просимо на Погідне

озеро, Джеймі.— Ого!— Я зібрав його, поки чекаю

приїзду Петсі й Моррі. У мене багатохатньої роботи, та я вже чимало йзробив, наприклад, полагодив помпув криниці, але поки Петс не приїде змеблями, у мене зв’язані руки. Твоямама, друзяко, і жінки з комітетужіночої допомоги навелинеймовірний лад у домі. МістерЛатур їздив на роботу з островаОрра[13], і в цьому будинку ще допочатку Другої світової ніхто не жив.Я їй подякував, але я не проти, якщо

ти подякуєш іще раз.— Авжеж, ще б пак, — кивнув я,

але, здається, так і не переказав цієїдругої подяки, бо практично не чув,що він мені сказав. Усю мою увагупритягував до себе стіл, який забиравмайже половину гаражного простору.На ньому розкинувся зелений макетландшафту, поряд із яким гора Черепмусила б згоріти від сорому. Відтоді ябачив чимало таких макетів(здебільшого у вітринах іграшковихмагазинів), але по них завжди бігалихитромудрі електричні поїзди. Настолі, який влаштував преподобнийДжейкобз, не було поїздів, та й то буввласне не стіл — просто листифанери на кількох поставлених поряд

козлах для пиляння дров. А на фанерірозлягалася сільська місцевість умініатюрі, близько дванадцяти футівзавдовжки і п’яти завширшки[14].Через увесь обшир по діагоналімарширували високовольтні опоризаввишки вісімнадцять дюймів[15], анайбільше місця займало озеро зісправжньою водою, що навіть унапівмороці зблискувало яскраво-синім.

— Доведеться скоро йогорозібрати, — сказав священик, — боінакше не зможу завести машину вгараж. Петсі це не сподобається.

Він нахилився, сперся долонямина коліна й став пильно вдивлятися в

положисті пагорби, ниткоподібнівисоковольтні лінії, велике озеро.Біля води паслися пластмасові вівцій корови (з масштабу вони суттєвовибивалися, але я цього не помітив,та навіть якби й помітив, не зважавби). Ще там стояло багато вуличнихліхтарів, хоч мене це трохи здивувало,бо ні містечка, ні доріг, які вонимогли б освітлювати, неспостерігалося.

— Думаю, ти міг би розгорнутитут зі своїми солдатиками великубитву, правда?

— Ага, — сказав я. І подумав,що міг би розгорнути тут цілу війну.

Джейкобз кивнув.

— Але цього не буде, бо наПогідному озері всі з усіма ладнаютьі битися не дозволено. Тим-то воносхоже на рай. Щойно я розпочнузаняття в групі молоді, перенесуозеро в підвал церкви. Може, ти йтвої брати мені допоможете. Думаю,дітлахам воно сподобається.

— Авжеж, сподобається! —сказав я і додав щось таке, що чув відсвого батька: — А то, коти в манто!

Розсміявшись, він поплескавмене по плечу.

— А тепер хочеш побачитисправжнє диво?

— Мабуть, — завагався я, бо

впевнений не був. Прозвучало це так,наче диво може бути страшним.Зненацька я збагнув, що ми вдвох устарому гаражі, де немає машини, взапорошеній дірі, де тхнуло так, начевона багато років простоялазачинена. Двері в зовнішній світ буливідчинені, але здавалося, що до нихціла миля. Мені подобавсяпреподобний Джейкобз, однакраптом я пошкодував, що не лишивсявдома: розмальовував би собі напідлозі й чекав, чи не виграє мама«Електролюкс», щоб врешті-рештздобути перевагу в нескінченнійбитві з літньою пилюкою.

А тоді преподобний Джейкобзповолі провів рукою над Погідним

озером, і я геть забув про свійнеспокій. З-під саморобного столаполинуло тихе дзижчання, схоже назвук, з яким розігрівався наштелевізор «Філко», і всі маленьківуличні ліхтарі ввімкнулися. Вонисвітилися яскраво-білим світлом,занадто яскравим, щоб на ньогодивитися, і заливали магічниммісячним сяйвом зелені пагорби йсиню воду. Навіть пластмасовікорови й вівці здавалися більшреалістичними, може, тому що тепервони відкидали тіні.

— Ого, як ви це зробили?Священик розплився в усмішці.— Непоганий фокус, скажи? «І

сказав Бог: Хай станеться світло. Істалося світло. І побачив Бог світло,що добре воно». Та тільки я не Бог,тому змушений покладатися наелектрику. Дивовижна штука,Джеймі. Такий подарунок відГоспода, що він змушує нас відчуватибожественну велич щоразу, коликлацаємо вимикачем, хіба не так?

— Напевно, — погодився я. —Мій дідо Амос пам’ятає часи, колине було електричних лампочок.

— Багато людей пам’ятають.Але невдовзі всіх цих людей нестане… а тоді ніхто особливо незамислюватиметься над тим, яке цедиво — електрика. І яка загадка. Ми

здогадуємося, як вона працює, алезнати, як щось працює, і знати, що цетаке насправді, — дуже різні речі.

— Як ви ввімкнули світло? —поцікавився я.

Він показав рукою на полицюпозаду стола.

— Бачиш оту маленьку червонулампочку?

— Угу.— Це фотоелемент. Їх можна

купити, але цей я сам зробив. Вінвідкидає невидимий промінь. Коли яйого торкаюся, вуличні ліхтарідовкола Погідного озера загоряються.Якщо я зроблю це ще раз… отак… —

Він провів рукою понад ландшафтом,і вуличні ліхтарі потьмяніли, вичахлидо кволих цяток світла й остаточнозгасли. — Бачиш?

— Клас, — видихнув я.— Спробуй тепер ти.Я підняв руку. Спершу нічого не

відбувалося, та коли я ставнавшпиньки, мої пальці торкнулисяпроменя й порушили його цілісність.З-під стола знову полинуло дзичання,і знову ввімкнулися ліхтарі.

— Вийшло!— А то, коти в манто, — сказав

він і скуйовдив мені волосся.— А що це дзижчить? Наче наш

телевізор.— Зазирни під стіл. Я ввімкну

світло, щоб тобі краще було видно. —Він клацнув вимикачем на стіні, йзагорілися дві вкритих пилюкоюлампочки. Зі смородом цвілі (а донього домішувався ще якийсь запах— гарячий і масткий) вони нічоговдіяти не змогли, зате трохирозігнали морок.

Я нахилився (а в моєму віцінизько опускатися не було потреби) ізазирнув під стіл. Побачив там дві читри якісь штуки, схожі на коробки,прикріплені знизу до фанери. Самевід них і йшло те дзижчання, імаслянистий запах теж.

— Акумулятори, — пояснивпреподобний. — Їх я теж зробив сам.Електрика — моє хобі. І технічніновинки. — Він заусміхався, мовмалий хлопчак. — Люблю їх. Моюжінку вони до сказу доводять.

— А в мене хобі — воювати зфріцами, — сказав я. А тоді,згадавши його слова про те, що цетрохи недобре, додав: — Тобто знімцями.

— Хобі потрібне кожному. А щекожному потрібне одне-два дива,просто щоб переконатися, що життя— це щось більше, ніж довга маруднадорога, якою ти плентаєшся відколиски до могили. Хочеш побачити

друге диво, Джеймі?— Так!У кутку стояв ще один стіл,

завалений інструментами, шматкамидроту, трьома-чотирмарозчленованими транзисторнимирадіоприймачами, схожими на ті, якібули у Клер та Енді, а такожзвичайними батарейками йакумуляторами з крамниці. Ще тамстояв маленький дерев’яний ящик.Узявши його, Джейкобз опустився наколіно, щоб ми з ним були на одномурівні, і витяг зсередини фігурку,загорнуту в білу мантію.

— Ти знаєш, хто це?

Я знав, бо фігура була схожа намій люмінесцентний нічник.

— Ісус. Ісус із пакунком наспині.

— Це не просто пакунок, цеакумуляторний блок. Поглянь. — Вінпідняв кришку блока на шарнірі, небільшому за голку для шитва.Усередині я побачив щось подібне докількох блискучих монеток зкрихітними цятками припою. — Ці ятеж сам зробив, бо в крамниці чогосьтакого маленького й потужного некупиш. Мабуть, я міг би їхзапатентувати і, може, колись так ізроблю, але… — Він похитавголовою. — Не зважай.

Він знову закрив кришку блоку йпереніс Ісуса до ландшафтуПогідного озера.

— Сподіваюсь, ти помітив, якасиня в озері вода, — сказав він.

— Ага! Я такого синього озераще не бачив!

Він кивнув.— Само по собі диво, можна

сказати… поки уважніше непридивишся.

— Як це?— Насправді то просто фарба.

Іноді, Джеймі, я над цимрозмірковую. Коли не спиться. Надтим, що від дещиці фарби мілка вода

здається глибокою.Така дурниця здалася мені не

вартою того, щоб її обдумувати, алевголос я цього не сказав. Раптомсвященик наче виструнчився іпоставив Ісуса біля озера.

— Я планую використовувати цена зборах молоді, це буде так званенавчальне знаряддя. Але ти побачишусе першим, гаразд?

— Гаразд.— Ось що сказано в

чотирнадцятому розділі Євангеліявід Матвія. Джеймі, ти ж будешвиконувати настанови зі СловаБожого?

— Авжеж. Мабуть, так. — Менізнову стало трохи тривожно.

— Я знаю, що будеш. Бо те, щоми засвоюємо дітьми, залишається впам’яті якнайдовше. Добре, слухайуважно. «І зараз звелів Ісусучням… — тобто наказав їм, — дочовна сідати, і переплисти на той бікраніше Його, аж поки народ Вінвідпустить. Відпустивши ж народ,Він на гору пішов помолитися насамоті…» — А ти молишся, Джеймі?

— Так, щовечора.— Молодчинка. Добре,

продовжимо. «…і як вечір настав, бувтам Сам. А човен вже був на серединіморя, і кидали хвилі його, бо вітер

зірвавсь супротивний. А о четвертійсторожі нічній Ісус підійшов до них,ідучи по морю. Як побачили ж учні,що йде Він по морю, тонастрашилися та й казали: Мара! Івід страху вони закричали… А Ісусдо них зараз озвався й сказав:Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь!»Оце й кінець історії, хай Господьблагословить Своє святеє Слово.Хороша вона, правда?

— Мабуть, так. А «озвався» —це означає «заговорив»? Так?

— Так. Ти хотів би побачити, якІсус іде Погідним озером?

— Ага! Ще б пак!

Він щось покрутив під білоюмантією Ісуса, і фігурка зарухалася.Досягнувши Погідного озера, вона невтопилася, а продовжила спокійнековзання по водяній гладіні. Іншогоберега вона дісталася за двадцятьсекунд чи десь так. Там був пагорб, івона пробувала на нього вибратися,але я бачив, що от-от перекинеться.Та не встигла, бо її схопивпреподобний Джейкобз. Зновузасунувши руку Ісусу під мантію, вінйого вимкнув.

— Він це зробив! — вигукнувя. — Ходив по воді!

— Ну… — Священик усміхався,але не веселою усмішкою. Один

кутик рота в нього був опущенийдонизу. — І так, і ні.

— Що ви маєте на увазі?— Бачиш те місце, де він ступив

на воду?— Ага…— Простягни туди руку. І

подивись, що там знайдеш. Алеобережно, не торкайся лінійелектропередач, бо по них біжитьсправжній струм. Не сильний, алеякщо ти їх зачепиш, тебе стукне.Особливо якщо рука буде мокра.

Я простягнув руку, однаксторожко. Навряд чи він міг зігратизі мною злий жарт, як це часом

любили робити Террі й Кон, але я буву чужому гаражі з чужим чоловіком ідостеменно нічого не знав. Водаздавалася глибокою, але то булаілюзія, створена синьою фарбою настінках контейнера та відблискамисвітла на поверхні. Мій палецьзанурився лише по першу кісточку.

— Ти не в тому місціторкаєшся, — зауважив преподобнийДжейкобз. — Посунь руку трохивправо. Ти знаєш, де право, а де ліво?

Я знав. Мене мама навчила.Права — це та рука, якою ти пишеш.Звісно, для Клер і Кона це правилоне діяло, бо вони були, як казав мійбатько, ліворукими гравцями.

Я посунув руку й намацав щосьу воді. То був метал, з канавкою вньому.

— Думаю, я знайшов, — сказавя преподобному Джейкобзу.

— Я теж так думаю. Титоркаєшся рейки, якоюпересувається Ісус.

— Це фокус! — вигукнув я.Фокусників я бачив у «Шоу ЕдаСаллівана»[16], а в Кона була коробказ фокусами, яку він одержав на деньнародження, хоча вже все розгубив,окрім летючих кульок і зникаючогояйця.

— Саме так.

— Як те, що Ісус ішов по воді дотого човна!

— Іноді, — сказав він, — якразцього я й побоююся.

У нього був такий сумний івідсторонений вигляд, що мені зновуна мить стало трохи лячно. А щешкода його. Бо я зовсім не розумів,чому він сумує, коли в нього в гаражіє такий чудовий уявний світ, якПогідне озеро.

— Це дуже хороший фокус. — Ія погладив його по руці.

Він повернувся з тієї далечіні,куди був одійшов, і широко менівсміхнувся.

— Твоя правда, — сказав він. —Мабуть, я просто скучив задружиною і синочком. Думаю, саметому я тебе й позичив, Джеймі. Алечас повернути тебе мамі.

Коли ми дійшли до траси 9, вінзнову взяв мене за руку, хоча ні з того,ні з іншого боку машин видно небуло, й ми йшли так усю дорогу доМетодист-роуд. Але я не мав нічогопроти. Мені подобалося триматийого за руку. Я знав, що вінтурбується про мене.

* * * * *

Місіс Джейкобз та Моріс

приїхали за кілька днів по тому.Хлопчик був ще малим брикунцем упідгузках, зате жінка була гарна. Усуботу, за день до того, якпреподобний Джейкобз уперше ставза кафедру нашої церкви, ми з Террій Коном допомогли йому перенестиПогідне озеро в церковний підвал, дещочетверга вечорами мала збиратисяметодистська молодь. Без води надтовпадали у вічі мілкість озера йрівчачок колії, що через ньогопроходив.

Преподобний Джейкобз узяв ізТеррі й Кона обіцянку мовчати — бо,як пояснив він, йому не хотілосязіпсувати враження малечі (щозмусило мене почуватися дорослим, і

я тішився цим відчуттям). Вонипогодилися, і навряд чи хтось із нихпробовкався, але в церковномупідвалі світло було значнояскравішим, ніж у гаражіпасторського будинку, і якщо статиблизько до макета ландшафту йуважно в нього вдивлятися, тоставало помітно, що Погідне озеро— це лише широка калюжа. Іжолобок колії теж видно. До Різдвавже знали всі.

— Один великий пшик, —сказав мені одного четверговогопообіддя Біллі Пекет. Вони з братомРонні ненавиділи четвергову вечірнюшколу, але мати примушувала їхвідвідувати заняття. — Якщо він ще

раз це покаже й розкаже ту байкупро ходіння по воді, мене знудить.

Після цього мені захотілося йогопобити, але він був більшим за мене.І моїм другом. А до всього ще й маврацію.

II. Три роки. ГолосКонрада. Диво

Преподобного Джейкобзазвільнили за проповідь, яку вінпрочитав з кафедри 21 листопада1965 року. Це легко було знайти вІнтернеті, бо я мав віху, на яку мігспиратися: субота перед Днемподяки. Тиждень по тому він зник ізнашого життя — і поїхав сам. Петсіта Моріса (якого дітлахи із ЗММпрозвали Хвостиком Моррі) на тойчас уже теж не було. Так само, як і«Плімута Бельведера» з коробкою-автоматом.

Моя пам’ять про три роки міжтим днем, коли я вперше побачивПогідне озеро, і днем Кошмарноїпроповіді напрочуд прозора, хоча дотого, як починати пригадувати, я бвам сказав, що пам’ятаю мало.Зрештою, сказав би я, хто з нас бодайтрохи детально пам’ятає своє життяміж шістьма і дев’ятьма роками? Алеписання — дивовижна й жахлива річ.Воно відкриває глибокі колодязіпам’яті, що доти стояли накриті.

Я відчуваю, що міг би відкластивбік історію, яку вирішив написати,та натомість заповнити книжку (ічималеньку за обсягом) спогадамипро ті роки й той світ, що так разючевідрізнявся від того, в якому я нині

живу. Пам’ятаю свою матір, як вонастояла біля дошки для прасування вкомбінації, неймовірно прекрасна впроменях ранкового сонця. Пам’ятаюсвій купальний костюм з відвислимзадом негарного сіро-зеленогокольору, і як ми з братами плавали возері Гарріз-Понд. Ми казали одинодному, що слиз на дні — цекоров’ячі кізяки, але то був простонамул (мабуть, просто намул).Пригадую сонні полудні в крихітнійпочатковій школі Вест-Гарлоу — як ясидів на зимових пальтах у куткуорфографії та намагався навчитинещасного тупого Дікі Озґудаправильно писати слово «жираф».Навіть пам’ятаю, як він сказав: «Н-н-

нащо м-м-мені його писати, як я н-н-ніколи його не б-б-бачив?»

Пам’ятаю павутиння ґрунтовихдоріг, що мережили наше місто, і якми грали в «кульки» на шкільномуподвір’ї під час морозних квітневихканікул, і як стугонів вітер у соснах,коли я лежав у ліжечку, помолившисьі чекаючи, коли прийде сон.Пам’ятаю, як батько виходив ізгаража з гайковим ключем у руці та вкепці «РІДКЕ ПАЛИВО МОРТОНА»,насунутій низько на лоба, а зкісточок пальців крізь мастилосочилася кров. Пригадую, дивився, якКен Маккензі[17] представляємультики про моряка Папая в шоу«Потужні 90», а потім змушений був

відмовитися від перегляду телевізорапісля обіду, коли приходили Клер таїї подружки, бо вони хотіли дивитися«Американський подіум», щоб знати,у що вбираються дівчата. Пам’ятаюзаходи сонця, червоні, як кров накісточках пальців у мого батька, —вони ще й тепер змушують менездригатися.

Я пригадую тисячу інших речей,переважно хороших, проте я сів закомп’ютер не для того, щоб надітирожеві окуляри й розливати віскностальгії. Вибіркова пам’ять —один із головних гріхів старих людей,а в мене нема на це часу. Не всі тіречі були хорошими. Ми жили в селі,а в ті часи сільське життя було

важким. Та воно й тепер важке, як ясобі думаю.

Мій друг Ел Ноулз втрапиврукою в картоплесортувалку свогобатька і позбувся трьох пальців, першніж містер Ноулз встиг вимкнути тугроміздку небезпечну штукенцію. Ябув там того дня і пам’ятаю, якконвеєри забарвилися в червоний.Пам’ятаю, як кричав Ел.

Мій батько (разом із Террі, своїмвідданим, хоч і безпораднимслужкою) запустив-таки Ракету Доріг— Господи, як оглушливо й розкішновона загримотіла, коли він розігнавдвигун! — і передав її ДвейнуРобішоду, свіжопофарбовану, з

номером 19, нанесеним на дверцята,для перегонів Спідвей у Касл-Року. Упершому ж раунді першого заїзду тойпридурок перевернувся на ній ірозтрощив ущент. На самому жДвейні не лишилося й подряпини.«Видко, педаль газу заїла», —пояснив він, либлячись своєюідіотською усмішкою. Тільки в ньоговийшло «підаль», а мій батько сказав,що єдиний підаль там за кермомсидів.

— Це навчить тебе не довірятинічого цінного Робішодам, —зауважила мама, і батько так глибокозапхав руки в кишені, що показаласягумка трусів (либонь, хотів, щоб вонине втекли й не пішли кудись у

неналежне місце).Ленні Макінтош, син листоноші,

втратив око, коли нахиливсяподивитися, чому «бомба звишнями»[18], яку він поклав упопатраний ананас, не вибухнула.

Мій брат Конрад втратив голос.Тож ні — не всі ті речі були

хорошими.

* * * * *

У першу неділю, колипреподобний Джейкобз піднявся накафедру, у церкві зібралося більшелюдей, ніж за всі ті роки, що там

проповідував товстий сивийдобродушний містер Латур, читаючисвої доброзичливі, протемалозрозумілі проповіді й пускаючирясну сльозу в День матері, який вінназивав Неділею матері (усі ці деталімені люб’язно надала моя матибагато років по тому, бо сам ямістера Латура не пам’ятав узагалі).Замість двадцятьох парафіян тамзібралося чи не в чотири рази більшелюду, і я пам’ятаю, як розлягалисяїхні голоси під час Уславлення Бога:«Славте Господа, Котрий є джереломвсілякого благословіння, славте Його,ви, земні створіння». У мене відцього мороз поза шкірою пробіг.Місіс Джейкобз доволі вправно грала

на органі. Її біляве волосся,перехоплене на потилиці простоючорною стрічкою, переливалосябагатьма кольорами у світлі, щопросочувалося крізь наш єдинийвітраж.

Ми поверталися додому enfamille[19], наші вихідні недільнічеревики здіймали хмаринки куряви,і я опинився позаду батьків, томупочув, як мама висловлює своєсхвалення. А ще полегшення.

— Він же такий молодий, ядумала, він нам прочитає лекцію прогромадянські права чи опір призову вармію, чи ще щось таке, — сказалавона. — А натомість він нам провів

дуже хороший урок на тему Біблії. Ядумаю, люди прийдуть ще. А ти?

— Ненадовго, — відповів їйбатько.

— От уже, великий нафтовийбарон. Великий цинік. — І мамаграйливо стукнула його по руці.

Як виявилося, вони обоє малирацію. Відвідуваність у нашій церквіне скотилася до рівня часів містераЛатура (тобто не більше десяткапарафіян узимку, що тулилися вкупку одне до одного, аби зігрітися вопалюваній дровами церкві, дегуляли протяги), але поволізнизилася до шістдесяти, потім доп’ятдесяти й нарешті до рівня сорока

з гаком, на якому й зависла, немовстрілка барометра в мінливий літнійдень. Причину цього природноговідтоку парафіян ніхто не шукав упроповідях містера Джейкобза, котрізавжди були зрозумілими,приємними і заснованими на Біблії(ніколи нічого тривожного проатомні бомби чи марші свободи).Люди просто собі віддалилися.

— Бог тепер для людей не такийважливий, — пожалілась якось моямама після особливо сумноїкількості парафіян на проповіді. —Настане день, коли вони пошкодуютьпро це.

* * * * *

За ці три роки наші збориметодистської молоді теж зазналипомірного відродження. У добуЛатура нас у четвергові вечоризбиралося заледве більше віддесятка, до того ж четверо малипрізвище Мортон: Клер, Енді, Кон іТеррі. У добу Латура мене вважалище замалим, щоб ходити на ці збори,за це Енді часом давав мені щигля полобі й називав везучим каченям.Якось раз я запитав у Террі, що в нихтам відбувалося, і він знудженознизав плечима.

— Ми співали пісні, читали

Біблію і обіцяли, що ніколи непитимемо отруйні алкогольні напої йне смалитимемо цигарки. Потім вінсказав нам любити наших матерів, іщо катлики потрапляють у пекло,тому що обожнюють ідолів, а євреїлюблять гроші. А ще казав, щоб миуявляли, що нас слухає Ісус, колинаші друзі розказують непристойніанекдоти.

Однак за нового режимувідвідуваність зросла до трьохдюжин дітей віком від шести досімнадцяти, а це, своєю чергою,породило потребу купити більшескладаних стільців для церковногопідвалу. І річ була не в механічномуІсусі преподобного Джейкобза, що

брьохав через Погідне озеро, —захват від нього швидко вивітрився,навіть у мене. Сумніваюся, що доцього якось спричинилися йкартинки Святої землі, які вінпорозвішував на стінах.

Здебільшого все трималося найого молодості й ентузіазмі. Він нелише читав проповіді, а йвлаштовував ігри та рухливі вправи,бо, як він не раз наголошував, Ісуспереважно проповідував простонеба, а це означало, що християнство— це щось більше, ніж церква.Читання Біблії залишалися, але ми церобили, граючи в «музичністільці»[20], і доволі часто хтосьпадав на підлогу, шукаючи

Повторення Закону, 14, вірш 9, чиТимофію, 2:12. Це було досить-такикумедно. Потім був майданчик длягри в бейсбол, який допомогли йомуоблаштувати на задньому подвір’їКон та Енді. Одного четверга хлопціграли в бейсбол, а дівчатапідбадьорювали, іншого четвергадівчата грали в софтбол[21], а хлопці(в надії, що деякі дівчатка забудуть,що не їхня черга, і прийдуть успідничках) підтримували їх.

Захоплення преподобногоДжейкобза електрикою частопринагоджувалося у його «розмовах змолоддю» четверговими вечорами.Пригадую, якось після обіду вінподзвонив до нас додому і попросив

Енді в четвер увечері вдягти светр.Коли ми всі зібралися, він викликавмого брата на середину кімнати йсказав, що хоче продемонструватитягар гріха.

— Хоч я й певен, що грішник зтебе, Ендрю, невеликий, — додаввін.

Мій брат нервово всміхнувся йнічого не сказав.

— Діти, це не для того, щоб васналякати, — вів даліпреподобний. — Є священики, яківірять у такі речі, але я не один ізних. Це так, щоб ви знали. — (Як язгодом дізнався, таке люди кажутьзазвичай перед тим, як налякати тебе

до всирачки.)Він надув декілька повітряних

кульок і попросив нас уявити, щокожна з них важить двадцятьфунтів[22]. Піднісши першу догори,він сказав:

— Оця в нас — брехня. — Віненергійно потер її кілька разів обсорочку, а тоді притулив до светраЕнді, й вона прилипла, начеприклеєна.

— Оця — крадіжка. — Ще однукульку він притулив Енді до светра.

— Ось гнів.Я вже точно не пригадаю, але

здається, він приліпив у цілому сім

кульок до плетеного вручну светраЕнді з оленячої вовни, по одній накожен смертний гріх.

— У сумі це нам дає понад стофунтів гріха, — підсумувавсвященик. — Важка ноша! Але хтознімає гріхи зі світу?

— Ісус! — слухняно промовилими хором.

— Правильно. Коли ви проситеу Нього прощення, відбувається отщо.

Він витяг шпильку і одну заодною полускав ті кульки, разом ізтією, що відклеїлася від светра, тожїї довелося прикріплювати знову. Я

думаю, ми всі відчули, що та частинауроку з лусканням кульок буланабагато цікавішою за святенницькучастину зі статичною електрикою.

Найприголомшливішоюдемонстрацією електрики в дії буводин із його власних винаходів, якийвін назвав Драбиною Джейкобза[23].У металевій коробці завбільшки зіскриню жила моя іграшкова армія.Звідти стирчали два дроти, схожі навуха телевізійного зайця. Коли вінувімкнув її в мережу (цей винахідпрацював від розетки, а не набатарейках) і клацнув перемикачемзбоку, по дротах побігли довжелезнііскри, такі яскраві, що на них болячебуло дивитися. На верхівці вони

сягали піку й зникали. КолиДжейкобз притрусив той пристрійзверху якимось порошком, рухомііскри стали різнокольоровими.Дівчатка заохкали від захвату.

Це щось означало з релігійногопогляду — принаймні на думкуЧарльза Джейкобза, — проте хаймені грець, якщо я пам’ятаю, що тобуло. Може, щось про Святу Трійцю?Коли перед очима вже не булоДрабини Джейкобза з її кольоровимиіскрами й струмом, що сичав, начерозлючений дикий кіт, такі екзотичніідеї мали тенденцію згасати, наческороминуща лихоманка.

Та все ж одну з його міні-лекцій

я запам’ятав дуже виразно. Він сидівна стільці, розвернутому такимчином, щоб він міг дивитися на наспонад спинкою. Його дружина сиділана банкетці перед фортепіано,скромно згорнувши руки на колінах ізлегка похиливши голову. Може, вонамолилася. А може, просто нудилася.Я знаю, що багатьом його слухачамтаки було не дуже цікаво — на тойчас більша частина методистськоїмолоді Гарлоу вже втомилася віделектрики та супутніх їй чудес.

— Діти, наука нас вчить, щоелектрика — це рух зарядженихатомних частинок, які називаютьелектронами. Коли електрони течуть,вони створюють струм, і що швидше

течуть електрони, то більша напруга.Це наука, і наука — це чудово, алевона також обмежена. Завжди настаємомент, коли знання закінчуються.Що таке ці електрони, якщо бутиточними? Заряджені атоми, кажутьучені. Добре, з цим усе в порядку, алещо таке атоми?

Він подався вперед над спинкоюстільця, не зводячи з нас пильногопогляду блакитних очей (вони саміздавалися зарядженими електрикою).

— Ніхто насправді не знає! Іотут якраз до справи долучаєтьсярелігія. Електрика — це одні здверей Бога до безмежності.

— От би він притяг лектричний

стілець і підсмажив кілька білихмишей, — пирхнув Біллі Пекетодного вечора після молитви. — Оцебуло б індересно.

Попри часті (і що далі, тонудніші) лекції про святу електрику,більшість із нас нетерпляче очікувалауроків у четверговій вечірній школі.Коли преподобний Джейкобз несідав на свого хобі-коника, топровадив жваві, а часом і веселірозмови з уроками за мотивамиСвятого Письма. Він говорив про тіпроблеми, з якими всі ми стикаємосяв реальному житті — від хуліганів доспокуси списати відповіді з чужоїконтрольної, до якої ми неготувалися. Нам дуже подобалися

ігри, дуже подобалася більшістьуроків, і співи теж, бо місісДжейкобз добре грала на піаніно йніколи не затягувала гімнів.

І знала вона не тільки гімни.Одного вечора, який ми не забудемоніколи, вона зіграла трійко пісень«Бітлз», і ми всі заспівали «Від менетобі», «Вона тебе любить» і «Я хочутримати тебе за руку». Моя матистверджувала, що Петсі Джейкобзграла на фортепіано в сімдесят разівкраще, ніж містер Латур, і колимолода священикова дружинапопросила трохи грошей зцерковного фонду, щоб викликатинастроювача фортепіано зПортленда, диякони схвалили цей

запит одностайно.— Але, мабуть, краще не грайте

більше пісень «Бітлз», — сказав їймістер Келтон. — Діти можутьпочути ці дурниці по радіо. Нам бихотілося, щоб ви виконувалибільше… е-е… християнськихмелодій.

Скромно опустивши додолу очі,місіс Джейкобз пробурмотіла щосьна знак згоди.

* * * * *

І було ще дещо: Чарльз і ПетсіДжейкобзи були сексуально

привабливі. Я вже згадував про те, щоКлер та її подружки дуріли за ним. Аневдовзі більшість хлопцівпозакохувалися в неї, бо ПетсіДжейкобз була вродлива. Мала білявеволосся, кремову шкіру, повні губи. Їїзлегка опуклі очі були зеленими, іКонні стверджував, що вона відьма,бо щоразу, коли вона переводила нанього погляд тих зелених очей, йогоколіна перетворювалися на воду. Зтакою зовнішністю про неї були бчесали язиками, якби вонафарбувалася сильніше, ніж мазкомгубної помади для виду. Але вдвадцять три роки нічого більшоговона й не потребувала. Молодістьбула її косметикою.

Щонеділі вона вбиралася вбездоганно пристойні сукні доколіна чи середини гомілки, хоч товже й були роки, коли краї жіночихсуконь пішли вгору. На четверговізаняття ЗММ вона вдягалабездоганно пристойні штани йблузки (за словами моєї матері,фірми «Шіп-н-Шор»[24]). Але мамусій бабусі з общини все одно пильно донеї придивлялися, бо фігура, якупідкреслював той бездоганнопристойний одяг, була така, що друзімоїх братів підкочували очі або жтрясли рукою, ото так, як ви, колиторкнетеся пальника плити, якухтось забув вимкнути. Вона грала всофтбол на дівчачих вечорах, і якось

я підслухав, як мій брат Енді (якомутоді, здається, мало виповнитисячотирнадцять) казав, що дивитись, яквона бігає до баз, само по собі булорелігійним досвідом.

Грати на фортепіано і братиучасть в інших видах діяльності ЗММвона могла щочетверга, бо свогомалого приводила з собою. Дитинабула слухняна, безпроблемна. Моррівсі любили. Наскільки я пригадую,він подобався навіть Біллі Пекету,тому майбутньому юному атеїсту.Моррі майже ніколи не плакав.Навіть коли падав і зчісував собіколіна, то найгірше, до чого він бувсхильний у таких випадках, — тихосхлипувати, та й то лише поки хтось

зі старших дівчат не поставить йогона ноги й не пригорне до себе. Колими йшли надвір пограти, він усюдиходив слідом за хлопцями, а коли неміг їх наздогнати, то ходив задівчатами, які гляділи його ще й підчас читання Біблії чи гойдали наруках у Годину співів. Так іпрізвисько вчепилося — ХвостикМоррі.

Особливо його любила Клер. І єв мене один чіткий спомин (котрий,я точно знаю, складається з багатьохнашарованих згадок) про те, як вонисидять у кутку з іграшками — Морріна своєму крихітному стільчику, аКлер навколішки біля нього,допомагає щось розмальовувати чи

будувати змію з доміно. «Коли явийду заміж, то хочу чотирьох такихсамих, як він», — якось сказала Клермамі. На той момент їй, мабуть, малоневдовзі виповнитися сімнадцять івона була готова до випуску із ЗММ.

— Ну нехай щастить, —відповіла їй мама. — Сподіваюся всеж, що твої будуть гарнішими, ніжМоррі, Клерчик-Еклерчик.

З її боку було трохи недобре такказати, але не те щоб і неправда.Попри те, що Чарльз Джейкобз бувсимпатичним чоловіком, а ПетсіДжейкобз — відверто вродливоюмолодою жінкою, Хвостик Моррівдався простеньким, як картопляне

пюре. Він мав бездоганно круглеличко, яке нагадувало мені ЧарліБрауна[25]. Волосся в нього булоякогось непевного відтінку чорного. Іхоч у батька очі були блакитні, а вматері — заворожливо зелені, Моррідісталися оченята простецькогокарого відтінку. А проте всі дівчаткайого любили, так, неначе він був тієюдитиною, з якої мав початися відліктих, що їх вони народять за наступнідесять років, а хлопці ставилися донього як до найменшого братика. Вінбув нашим талісманом. Він бувХвостиком Моррі.

Якось у лютому, у четверувечері, ми з братами й сестроюповерталися з пасторського дому.

Щоки в нас пашіли від катання насанчатах за церквою (уздовж доріжкипреподобний Джейкобз порозвішувавелектричні лампочки), і ми щодухугорланили пісню «Я ГенріхВосьмий». Пригадую, що Енді й Конперебували в особливо піднесеномунастрої, бо привезли наші сани йпосадили Моррі на подушку спереду,де він безстрашно сидів, нагадуючинаяду на носі судна.

— Я так бачу, вам ці заняття додуші? — спитав тоді батько. Здається,в його голосі промайнула тінь подиву.

— Ага! — випалив я. — Мисьогодні тисячу уривків з Бібліїпрочитали, а потім на санчатах

каталися! А місіс Джейкобз, вонатеж каталася, тільки падала весь час!

Я розсміявся, і він розсміявсяразом зі мною.

— Це чудово, Джеймі, але чивчитеся ви там чогось?

— Воля людини повинна бутипродовженням волі Господа, —папугою повторив я урок тоговечора. — А ще, коли з’єднати плюс імінус акумулятора дротом, токоротке замикання буде.

— Це правда, — кивнув тато. —Саме тому треба бути дужеобережним, коли запускаєш машинувід іншого акумулятора. Але я не бачу

в цьому жодного християнськогоуроку.

— Це було про те, що робитищось неправильно, коли думаєш, щоце допоможе щось виправити, неможна.

— А. — Він узяв останнє числожурналу «Машина і водій», наобкладинці якого пишався крутий«Ягуар XK-E». — Ну, ти ж знаєш, яккажуть, Джеймі: дорога в пекловимощена добрими намірами. — Ана мить замислившись, додав: — Іосвітлена електричнимилампочками.

Та й засміявся, і я засміявсяразом із ним, хоч і не зрозумів жарту.

Якщо то був жарт.

* * * * *

Енді й Кон дружили з братамиФерґюсонами, Нормом і Гелом.Таких, як вони, ми називали «звеликої землі», або ж людьмиздалеку. Ферґюсони жили в Бостоні,тож дружба зазвичай обмежуваласялітніми канікулами. Їхня родинаволоділа котеджем на озері Лукаут,на відстані приблизно милі віднашого дому, і дві пари братівзустрічалися на церковних зборах,тепер уже Літньої біблійної школи.

У Ферґюсонів був сімейний

абонемент на курорті «Козяча гора»,і Кон та Енді часом їздили з ними наміні-фургоні Ферґюсонів, щобпоплавати й пообідати в «клубі».Басейн там, розказували вони, був утисячу разів кращий, ніж наше озеро,Гарріз-Понд. Ні я, ні Террі надто цимне переймалися — місцева ковбанянас цілком влаштовувала. Зате Клерзеленіла від заздрощів. Вона жадалапобачити, як «живуть кращі люди».

— Доцю, вони живутьточнісінько, як ми, — запевнила їймама. — Той, хто сказав, що багатіїінакші, помилявся.

Клер, котра саме пропускалабілизну через допотопний прес

нашої пралки, скривила невдоволенугримасу.

— Я в цьому сумніваюся, —сказала вона.

— Енді каже, дівчата, якікупаються в басейні, вдягнені вбікіні, — докинув я.

Мама зневажливо пирхнула.— Із таким самим успіхом вони

могли б плавати в ліфчиках ітрусиках.

— А я б хотіла мати бікіні, —зауважила Клер. Думаю, то була одназ провокацій, на якихспеціалізуються сімнадцятирічнідівчата.

Мама спрямувала на неївказівний палець з короткообрізаним нігтем. З пальця крапаламильна піна.

— Панночко, це якраз те,завдяки чому дівчата вагітніють.

Цю подачу Клер дотепновідбила.

— Тоді не пускай туди Енді йКона. Вони можуть зробити якихосьдівчат вагітними.

— Рот на замок. — Мамаскосила погляд у мій бік. — Умаленьких глечиків великі вушка.

Наче я не знав, що значитьзробити дівчину вагітною. Секс.

Хлопці лягають на дівчат ісоваються, аж поки не приходитьвідчуття. А коли це стається,загадкове щось, що називаютьсім’ям, витікає з хлопцевогокраника. Воно тоне в животі удівчини, і через дев’ять місяцівнастає пора підгузків і дитячоговізочка.

Мої батьки не забороняли Конута Енді їздити влітку на курорт двічі-тричі на тиждень, незважаючи на те,що сестра гавкала, як цепний пес. Аколи Ферґюсони приїхали налютневі канікули в 1965-му ізапросили моїх братів покататися зними на лижах, батьки безнайменшого сумніву відправили їх на

Козячу гору. Пошрамовані старі лижімоїх братів їхали, прив’язані добагажника на даху міні-фургонапоряд з новісінькими блискучимилижами Ферґюсонів.

Коли вони повернулися, мипобачили на горлі в Кона яскраво-червону смугу.

— Ти з’їхав зі стежки і врізавсяв гілляку? — спитав батько,прийшовши додому вечеряти йпомітивши слід.

Кон, котрий дуже добре катавсяна лижах, не приховував обурення.

— Та ну, тату, ні! Ми з Нормомвлаштували перегони. Ішли плечем

до плеча, летіли на чортзна-якійшвидкості…

Мама скерувала на ньоговиделку.

— Вибач, ма. На хтозна-якійшвидкості. Норм наскочив на каміньі ледве втримав рівновагу. Вінвиставив убік руку, отак… — Конпоказав, мало не перекинувши своюсклянку з молоком. — …і йогопалиця вдарила мене по шиї. Боліло,як… ну, дуже боліло, але вже краще.

Та тільки краще не було.Наступного дня слід потьмянів досинця й нагадував намисто, але голосу брата став хрипким. До вечора вінвже заледве міг говорити трохи

гучніш, ніж пошепки. А через два дніцілковито втратив голос.

* * * * *

Надмірне розтягнення шиї, щопризвело до розтягнення гортанногонерва. Таким був діагноз доктораРено. Він сказав, що вже бачив такераніше і що за тиждень-два голос доКонрада повернеться. І вже до кінцяберезня Конні буде цілком здоровий.Нема про що непокоїтися, сказав він,і то була правда. Принаймні щодонього — у нього самого з голосом усебуло в повному порядку. Чого нескажеш про мого брата. У квітні Кон

так само писав записки й показувавжестами, що йому потрібно. Віннаполіг на тому, щоб ходити дошколи, навіть попри те, що іншіхлопці почали з нього глузувати,особливо відтоді, як він розв’язавпроблему своєї участі на уроках(принаймні до певної міри), пишучи«ТАК» на одній долоні та «НІ» наіншій. Він завів стосик карток зіншими повідомленнями,написаними друкованими літерами.Особливо його однокласниківвеселив напис «МОЖНА ВТУАЛЕТ?»

Кон сприймав це все начебто згумором, бо знав, що в інакшому разійого сильніше дражнитимуть, але

якось уночі я зайшов у кімнату, якувін ділив з Террі, й побачив, що вінлежить на своєму ліжку й беззвучноплаче. Підійшовши до нього, спитав,що сталося. Дурне запитання, бо язнав на нього відповідь, але в такійситуації ти мусиш щось сказати, і яміг сказати, бо то не мені врізали погорлу Лижною Палицею Долі.

— Іди звідси! — самими губамипромовив він. Його щоки й лоб,поцятковані прищами, які щойнопочали вискакувати, палахкотіливогнем. Очі запухли. — Іди геть, ідигеть! — А тоді, шокуючи мене: —Пішов звідси, гад малий!

Тієї весни в маминому волоссі

з’явилася перша сивина. Якось післяобіду, коли батько зайшов у дім,більш змучений на вигляд, ніжзазвичай, мама сказала йому, щовони мусять показати Конаспеціалісту в Портленді.

— Ми й так достатньочекали, — сказала вона. — Старийдурень Джордж Рено може казативсе, що йому заманеться, але я знаю,що сталося, і ти теж. Той безголовиймажор пошкодив моєму синуголосові зв’язки.

Батько важко опустився за стіл.Вони не помітили на веранді мене. Янескінченно довго зашнуровувавкеди.

— Лоро, ми не можемо собі цедозволити.

— А купити «Гайрам ойл» уҐейтс-Фолзі ти собі дозволитизміг, — промовила вонанеприємним, мало не єхиднимтоном, якого я ніколи від неї не чув.

Батько сидів і дивився, однак нена неї, а на стіл, хоча на ньому нічогоне було, крім церати в червоно-білуклітинку.

— Саме через це й не можемодозволити. Ми катаємося по дужетонкій кризі. Ти знаєш, яка булацього року зима.

Ми всі знали. Зима була теплою.

Коли прибуток твоєї сім’ї залежитьвід продажу мазуту для кітлярень, типостійно поглядаєш на термометрміж Днем подяки та Великоднем,сподіваючись, що червона лініятриматиметься низенько.

Мама стояла біля раковини,зануривши руки в хмару мильноїпіни. Десь у пінних глибинах гримівпосуд, так, наче вона хотіла йогопотрощити, а не помити.

— Ти просто мусив його купити,правда? — Тим самим тоном. Вінмені дуже не подобався. Здавалося,що вона батька підштрикує. —Великий нафтовий барон!

— Ту угоду ми уклали ще до

нещастя з Коном, — не підводячиочей, відповів тато. Руки зновуховалися глибоко в кишенях. — Туугоду ми укладали в серпні. Миразом сиділи й читали «Альманахстарого фермера». Там було написано«Довга й холодна зима, найхолоднішаз кінця Другої світової війни», і мивирішили, що це буде правильнийкрок. Ти ще підрахувала все насвоєму калькуляторі.

Посуд під мильною піноюзагримотів гучніше.

— Візьми позику!— Я міг би, але, Лоро…

послухай. — Нарешті він підняв очі.— Мені, може, доведеться це

зробити, аби сяк-так перебути літо.— Він твій син!— Я знаю, чорт забирай! —

проревів тато. Мені стало страшно, амамі — ще більше, бо тепер посудпід хмарою піни не просто загримів.Він із тріском побився. І коли мамапідняла руки, з однієї текла кров.

Вона піднесла цю руку батьковідо обличчя (наче мій безмовний брат,що показував ТАК чи НІ в класі) ісказала:

— Подивися, до чого ти менедо… — Раптом вона помітила мене.Я сидів на купі дров і вдивлявся вкухню. — Щезни! Іди надвір

пограйся!— Лоро, не треба зганяти злість

на Дже…— Іди геть! — закричала вона.

Так само закричав би на мене Кон,якби в нього був голос кричати. —Бог ненавидить підглядачів!

І вона розплакалася. Я вибіг удвері, з моїх очей теж котилисясльози. Я помчав унизМетодистським пагорбом і перебігтрасу 9, не дивлячись ні праворуч, ніліворуч. Думки про те, щоб піти допасторського дому, в мене не було: ябув надто засмучений і не мігзметикувати, що можна попроситипоради в священика. Якби Петсі

Джейкобз не нагодилася тієї миті напередньому подвір’ї (вона самеперевіряла, чи не зійшли квіти, якіпосадила восени), я міг бігти, ажпоки не впав би. Але вона буланадворі й покликала мене на ім’я.Глибоко в душі мені хотілося простобігти далі, але (здається, я вже цеказав) я був хлопчиком вихованим,навіть коли засмучувався. Тому язупинився.

Вона підійшла до місця, де ястояв, похиливши голову й хапаючиротом повітря.

— Джеймі, що таке?Я нічого не відповів. Тоді вона

взяла мене рукою за підборіддя й

підняла мою голову. Я побачив, що натраві біля парадного ґанку сидить воточенні іграшкових машинок Моррі.Він круглими від подиву оченятамидивився на мене.

— Джеймі? Розкажи мені, щосталося.

Так само, як бути чемними, насучили ще й «не виносити сміття зхати» — мовчати про те, щовідбувається в нашій сім’ї. То бувянківський звичай. Але її добротазнезброювала й мене як прорвало: ястав розказувати про Конове нещастя(глибини якого, я переконаний, докінця не розуміли ні мама, ні тато,хай і були вони по-справжньому

стривожені), про мамин страх, щойого голосові зв’язки порвалися і він,певно, більше ніколи не зможеговорити, про те, як вона наполягалана тому, щоб його подививсяфахівець, а тато — на тому, що вонине можуть собі цього дозволити. Анайбільше — про ті крики. Про голоснезнайомки, яким кричала моя мати,я Петсі нічого не сказав, та тількитому, що не знав, як про церозповісти.

Коли потік нарешті вичах, вонасказала:

— Ходімо за будинок, у сарай.Тобі треба поговорити з Чарлі.

* * * * *

Тепер, коли «бельведер» зайнявналежне місце в гаражі пасторськогобудинку, сарай перетворився намайстерню Джейкобза. Коли Петсізавела мене всередину, він самевовтузився з телевізором, у якому небуло екрана.

— Коли я зберу цю штукуназад, — сказав він, обіймаючи менеза плечі й витягаючи з задньоїкишені штанів хустинку, — то зможуловити канали, які показують уМаямі, Чикаго та Лос-Анджелесі.Витри очі, Джеймі. І про носик незабудь, він теж потребує уваги.

Поки я витирав очі й сякався, невідводив зачудованого погляду відбезокого телевізора.

— А він правда ловитимеканали з Чикаго й Лос-Анджелеса?

— Та нє, я пожартував. Простонамагаюся вставити туди підсилювачсигналу, щоб ми змогли дивитисящось, крім восьмого каналу.

— А у нас ще ловить шостий ітринадцятий, — повідомив я. —Тільки на шостому трохи «сніг» іде.

— У вас є антена на даху. Асім’я Джейкобзів задовільняється«кролячими вухами».

— А чому ви таку не купите? Їх

продають у «Вестерн-Авто» в Касл-Року.

Він криво всміхнувся.— Чудова думка! Стану перед

дияконами на квартальних зборах іскажу, що хочу витратити трохигрошенят, які зібрала паства, наантену до телевізора, щоб Моррідивився «Потужні 90», а ми з жінкоющовівторка — «Станцію“Спіднична”»[26]. Пусте, Джеймі, незважай. Розказуй, чого такрозхвилювався.

Я озирнувся на місіс Джейкобз,в надії, що вона позбавить менеобов’язку розказувати вдруге, алевона по-тихому десь ділася.

Священик узяв мене за плечі й повівдо козел для розпилювання дров.Мені вистачило зросту, щоб на нихсісти.

— Це через Кона?Авжеж, він здогадався. Тієї

весни прохання повернути Конуголос було частиною завершальноїмолитви на кожному зібранні молодіщочетверга, так само, як і молитви заінших членів ЗММ, які переживалинелегкі часи (найпоширенішимлихом були поламані кістки, алеБоббі Андервуд зазнав опіків, а КерріДауті мусила пережити голінняголови й поливання її оцтом, бо їїмати перелякалася не на жарт, коли

побачила, що волосся в дівчинкикишить вошами). Але так само, як ійого дружина, преподобнийДжейкобз поняття зеленого не мав,як мучиться бідолашний Кон і якмуки поширюються на всю нашусім’ю, наче якась особливо паскуднаінфекція.

— Минулого літа тато купив«Гайрам ойл». — Я знову зарюмсав.Терпіти цього не міг, рюмсання буломалечим фокусом, але нічим собізарадити теж не міг. — Він сказав,що ціна надто хороша, щоб відхилититаку пропозицію, але потім зимабула тепла і мазут упав у ціні доп’ятнадцяти центів за галон, а тепервони не можуть собі дозволити

лікаря, і якби ви її чули, вона кричалазовсім не як мама, а іноді він засовуєруки глибоко в кишені, бо… — Алеянківська стриманість нарешті взялагору, і я закінчив: — Бо я не знаючому.

Він знову витяг носовичка і,поки я ним користався, узяв зі столаз інструментами металеву скриньку.Із неї навсібіч, наче по-дурномупідстрижене волосся, стирчалидроти.

— Дивись, це підсилювач, —сказав він. — Винахід твогопокірного слуги. Коли я йогопід’єднаю, то випущу дріт у вікно ізачеплю за карниз. А тоді

прикріплю… оте. — Він показавпальцем у куток, де стояли надіті надержак граблі, але їхні іржавіметалеві зуби стриміли догори. —Модифікована антена Джейкобза.

— А працюватиме? —засумнівавсь я.

— Не знаю. Думаю,працюватиме. Але навіть якщо так, явважаю, що дні телевізійних антенмайже вичерпані. Ще десять років —і телевізійні сигналипередаватимуться через телефоннілінії, а каналів буде набагато більше,ніж три. Уже на початку дев’яностихсигнали випромінюватимутьсупутники. Я знаю, це здається

науковою фантастикою, але такатехнологія вже існує.

У нього був замріяний вигляд, і яподумав: «Він про Кона геть забув».Тепер я знаю, що це було не так. Вінпросто давав мені час повернутисамовладання, а собі (можливо) часподумати.

— Попервах люди будутьвражені, а потім почнуть сприйматияк належне. Казатимуть: «О так, унас є телевізор у телефоні» чи «У насє телебачення з супутника Землі»,але вони помилятимуться. Усе це —дар електрики, яка нині така звична ітака всюдисуща, що ми звикли незвертати на неї уваги. Люди люблять

казати: «Те-то й те — слон увітальні», маючи на увазі, що річзавелика, щоб на неї не зважати, аленавіть слона можна перестатипомічати, якщо він пробуде у вітальнідосить довго.

— Тільки не тоді, коли требаприбирати какашки, — зауважив я.

Це спричинило в пастора вибухсміху, і я засміявся разом із ним, хочаочі досі були запухлі від сліз.

Він підійшов до вікна й виглянувнадвір. Склав руки на попереку ідосить довгий час мовчав. Потімповернувся до мене і сказав:

— Я хочу, щоб ти сьогодні привів

Кона до мене додому. Приведеш?— Авжеж, — відповів я без

надто великого ентузіазму. Я думав,що в нього в запасі були молитви, іхоч зашкодити вони, на моєпереконання, точно не могли, але проКона вже багато молилися, а користіз того не було жодної.

* * * * *

Батьки не мали нічого протитого, щоб ми пішли до пасторадодому (мені довелося проситикожного з них окремо, бо того вечоравони одне з одним не розмовляли).Довго переконувати довелося якраз

Кона, може, тому, що я сам був ненадто переконаний. Та я не здався —бо пообіцяв преподобному. Длядопомоги я залучив Клер. Її віра умолитви була набагато більшою, ніжмоя. Та й такий-сякий свій впливвона теж мала. Я думаю, через те, щобула єдиною дівчинкою. З чотирьохбратів Мортонів лише Енді(найближчий до неї за віком) мігопиратися їй, коли вона робилачарівливі оченята і щось просила.

Коли ми втрьох переходилитрасу 9 (а наші тіні, довгі у сяйвіповного місяця, крокували за намипо землі), Кон, якому того року ледвевиповнилося тринадцять,темноволосий, худорлявий,

вдягнений у простий картатийпіджак, що перейшов йому в спадоквід Енді, підняв блокнот, з яким нерозлучався тепер ніколи. Він у русіписав друкованими літерами, томувони вийшли дуже кривими. «ЦЕТУПО».

— Може, й так, — кивнулаКлер, — але нам дадуть печива. Умісіс Джейкобз воно завжди є.

А ще в місіс Джейкобз завждибув Моррі, тоді йому було п’ять. Ужеготовий до ліжечка в піжамі, вінпідбіг прямісінько до Кона йстрибнув йому на руки.

— Ще не говориш? — спитавйого Моррі.

Кон похитав головою.— Мій тато тебе вилікує, —

сказав малий. — Він весь вечірпрацював. — Потім він простягнувруки до моєї сестри. — Візьми менена руки, Клер, візьми на руки,Клерчик-Еклерчик, і я тебепоцілую! — І вона, сміючись,забрала хлопчика в Кона.

Преподобного Джейкобза, устарих полинялих джинсах та светрі,ми знайшли в сараї. У кутку стоявелектричний обігрівач, розжареніелементи світили вишнево-червоним, але в майстерні булохолодно. Я подумав, що він, напевно,надто зайнятий втіленням своїх

розмаїтих задумів, щоб зайнятисяутепленням майстерні до зими.Тимчасово безокий телевізорнакривала накидка з газонокосарки.

Джейкобз підобійняв Клер іклюнув її в щоку, потім потиснувруку Кону, а той підняв блокнот.«МАБУТЬ, ЗНОВУ МОЛИТВИ» —було написано на новому аркуші.

Мені це здалося трохинечемним, і Клер вважала так само— я побачив, як насупилося її чоло.Але Джейкобз лише всміхнувся.

— До цього ми, може, теждійдемо, але спочатку я хочуспробувати дещо інше. — Вінрозвернувся до мене. — Джеймі,

кому помагає Бог?— Тому, хто кажуть «Боже,

поможи», та й самі не лежать, —відповів я.

— Граматика кульгає, але вцілому правильно.

Він пішов до робочого стола йповернувся з річчю, яка нагадувалаабо товстий пояс із сукна, абонайтоншу у світі електричну ковдру.Дріт, що звисав з неї, тягнувся домаленької білої пластмасовоїкоробочки з повзунковимперемикачем угорі. Джейкобз стоявіз цим поясом у руках і серйознодивився на Кона.

— Це проект, з яким я поравсявесь останній рік — то повертався донього, то закидав. Я називаю йогоелектричним стимулятором нервів.

— Один із ваших винаходів, —здогадався я.

— Не зовсім. Ідеявикористовувати електрику, щобзменшувати біль і стимулюватим’язи, виникла вже дуже-дуже давно.За шістдесят років до народженняХриста римський лікар, якого звалиСкрибоніус Ларґус, зробив відкриття,що біль у ступні й нозі можнаполегшити, якщо хворий наступитьна електричного вугра і притиснейого до підлоги.

— Та ви це вигадали! —сміючись, звинуватила його Клер.Але Кон не сміявся — він зачарованодивився на тканинний пояс.

— Зовсім ні, — відказавДжейкобз, — але я використав дляживлення малі батарейки — а це вжемій винахід. Електричного вугра вцентральному Мені надибативажкувато, а ще важче зав’язати йогона шиї у хлопця. Саме це я йзбираюся зробити з цим саморобнимЕСН. Бо доктор Рено, Коне, цілкомможе мати рацію і твої голосовізв’язки не порвалися. Може, їхпросто потрібно запустити. Я маюбажання провести експеримент, алеостаточне рішення — за тобою. То

що скажеш?Кон кивнув. І в його очах

зажевріло те, чого я там не бачив ужедавно. Надія.

— А чому ви ніколи нам його непоказували на ЗММ? — У голосіКлер звучали мало не обвинувальнінотки.

Джейкобз глянув на неїздивовано і трохи стривоженоводночас.

— Напевно, не міг придумати,як це пов’язати з християнством, щобвийшов урок. Поки Джеймі неприйшов до мене сьогодні, я думаввипробувати це на Елі Ноулзі. Його

таке лихо спіткало…Ми всі закивали. Хлопцю

відтяло пальці картоплесортувалкою.— Він досі відчуває пальці, яких

уже нема, і каже, що вони болять. Аще він тепер майже не можеворушити рукою, бо нервиушкоджені. Я ж кажу, я багато роківзнав, що електрика може допомагатив таких випадках. А тепер, схоже, щомоїм піддослідним кроликом будешти, Коне.

— Отже, те, що ця штукавиявилася під рукою, — простощасливий випадок? — не вгавалаКлер. Я не розумів, чому це важливо,але чомусь було. Для неї принаймні.

Джейкобз докірливо глянув нанеї.

— Слова «збіг» і «щасливийвипадок» вживають люди, якимбракує віри, щоб описати волюГоспода, Клер.

На це Клер почервоніла івтупилася у свої кросівки. А Кон тимчасом шкрябав у блокноті. Потімпідняв. «БУДЕ БОЛЯЧЕ?»

— Не думаю, — відповівДжейкобз. — Струм тут дужеслабкий. Взагалі мізерний. Явипробував на своїй руці — якманжету для вимірюваннякров’яного тиску — і відчув лишепоколювання, як тоді, коли відлежиш

собі руку чи ногу, а потім тілооживає. Якщо тобі буде боляче,підніми руку, і я одразу ж вирубаюструм. Тепер надіну на тебе цю річ.Вона прилягатиме щільно, але нетиснутиме. Ти зможеш нормальнодихати. Застібки тут із нейлону. Натаких штуках метал використовуватине можна.

Він огорнув пояс навколо шиїКона. Це було схоже на товстийзимовий шарф. Очі в Кона буликруглими й наляканими, та колиДжейкобз спитав, чи він готовий, тойкивнув. Я відчув, як пальці Клерзімкнулися на моїх. Холодні пальці.Я подумав, що Джейкобз прочитаємолитву, проситиме успіху в справі. І,

мабуть, по-своєму він це зробив.Нахилився, щоб подивитися Конупросто в очі, й сказав:

— Очікуй дива.Кон кивнув. Потім важко

ковтнув слину, і я побачив, якздіймається й опускається тканина,що вкривала його горло.

— Добре. Поїхали.Коли преподобний Джейкобз

ковзнув перемикачем на коробцікерування, я почув слабке дзижчання.Конова голова здригнулася. Сіпнувсяспочатку один кутик рота, потімдругий. Пальці швидко затріпотіли, алікті смикнулися.

— Боляче? — спитав Джейкобз.Його вказівний палець завис надперемикачем, готовий будь-якої митівимкнути прилад. — Якщо боляче,витягни вперед руки.

Кон похитав головою. А тодітаким голосом, наче в нього в ротібуло повно гравію, промовив:

— Не… боляче. Тепло.Ми з Клер обмінялися

ошалілими поглядами, й між намипробігла думка, потужна, немовпередана телепатично: «Мені непочулося?» Вона до болю сильностиснула мою руку, але я не звернувна це уваги. Коли ми озирнулися наДжейкобза, він усміхався.

— Не намагайся говорити. Покищо не треба. Я залишу поясувімкненим на дві хвилини за моїмгодинником. Якщо не стане боляче. Утакому разі витягни вперед руки, і ямиттю вимкну.

Рук Кон не простягав, хоча йогопальці все рухалися вгору і вниз,неначе він грав на невидимомуфортепіано. Верхня губа кілька разівмимовільним рухом оголила зуби, аочі тріпотіли від спазмів. Один разтим самим рипучим гравієвимголосом він сказав:

— Я… можу… говорити знову!— Цить! — суворо обірвав його

Джейкобз. Його вказівний палець

тримався над перемикачем, готовийвирубати струм, а очі стежили засекундною стрілкою наручногогодинника. Здавалося, що спливлаціла вічність, та врешті-решт вінштовхнув перемикач і тихедзижчання стихло. Джейкобзвідчепив застібки й зняв пояс черезголову мого брата. Кон моментальновхопився руками за горло. Шкіра наньому трохи почервоніла, але я недумаю, що від струму. Просто поясстискав.

— А тепер, Коне, я хочу, щоб тисказав: «На городі — тіні, а на вікнах— іній». Але якщо горло почнеболіти, одразу припини.

— На городі — тіні, —промовив Кон своїм дивним рипучимголосом. — А на вікнах — іній. —Тоді: — Мені треба сплюнути.

— Горло болить?— Ні, тільки сплюнути треба.Клер відчинила двері сараю, Кон

вихилився надвір, прочистив горло (ів ньому щось неприємнозаскреготало, наче метал іржавихзавіс) і відхаркнув клубок,завбільшки з круглу дверну ручку, якмені здалося. Кон повернувся до нас,масажуючи горло.

— На городі — тіні. — Голос унього був не такий, як колись, але

слова вже звучали чіткіше й більшенагадували людську мову. На очійому навернулися сльози й потекливниз по щоках. — А на вікнах —іній.

— Поки що достатньо, —вирішив Джейкобз. — Тепер мипідемо в дім і ти вип’єш склянкуводи. Велику. Ти повинен питибагато води. Сьогодні й завтра. Покитвій голос знову не зазвучитьнормально. Зробиш це?

— Так.— Коли повернешся додому,

можеш привітатися з мамою й татом.А потім я хочу, щоб ти пішов у своюкімнату, став на коліна і подякував

Господу за те, що повернув тобіголос. Зробиш це?

Кон несамовито закивавголовою. Він тепер плакав щесильніше, і не тільки він. Ми з Клертеж розревлися. Тільки впреподобного Джейкобза очі булисухі. Я думаю, він був надтозчудований, щоб плакати.

Єдиною, хто не здивувався, булаПетсі. Коли ми зайшли в будинок,вона стиснула Кону руку й буденнимтоном сказала:

— Молодець, хороший хлопчик.Моррі обійняв мого брата, і Кон

теж стиснув його в обіймах, та таких

міцних, що в малого очі полізли налоба. Петсі набрала з кухонногокрана води, й Кон випив її однимдухом. А коли подякував їй, голос унього звучав майже як колись.

— Прошу дуже, Коне. Ну все,Моррі вже давно пора в ліжечко, авам, діти, час іти додому. — І, ведучиМоррі за руку до сходів, але необертаючись, вона додала: — Ядумаю, твої батьки будуть дужещасливі.

«Щасливі» — не те слово.

* * * * *

Вони сиділи у вітальні,дивилися «Віргінця»[27] й досі нерозмовляли. Навіть у стані радісногозбудження я відчув холод між ними.Енді й Террі гупали нагорі,з’ясовували якісь свої стосунки —словом, усе було, як завжди. Мамапослала на коліна арафатку і самесхилилася над кошиком, щоброзмотати нитку з клубка вовни,коли Кон сказав:

— Привіт, ма. Привіт, тату.Тато з роззявленим ротом

вирячився на нього. Мама застигла,одну руку тримаючи в кошику, а віншій стискаючи спиці. Дужеповільно вона підвела погляд.

— Що?..— Привіт, — повторив Кон.Вона пронизливо закричала і

злетіла з крісла, перекинула кошик ізплетінням і вхопила Кона так, якхапала нас у дитинстві, коли хтось ізнас нашкодив і вона хотіла датипрочуханки. Але того вечорапрочуханки не було. Вона згреблаКона в обійми й розплакалась. Япочув, як із другого поверху тупочутьна всіх парах Террі й Енді, щобпобачити, що сталось.

— Скажи ще щось! — крізьсльози попросила вона. — Скажи щещось, щоб я не думала, що мені ценаснилося!

— Йому не можна… — почалаКлер, але Кон її перебив. Бо тепервін міг це зробити.

— Мам, я люблю тебе, — сказаввін. — І тебе люблю, тату.

Тато взяв Кона за плечі й дужеуважно подивився на його горло. Алетам не було на що дивитися —червоний слід уже побляк.

— Слава Богу, — сказав він. —Синку, слава Богу.

Ми з Клер перезирнулися, ізнову думка між нами промайнулабеззвучно: преподобний Джейкобзтеж заслуговував на невеличкуподяку.

Для початку ми пояснили, щоКону потрібно дуже ощадливокористуватися голосом, а колирозповіли про воду, Енді пішов накухню й повернувся з татовоюсмішною величезною чашкою длякави (на ній було зображеноканадський прапор і написано:«ЦІЛИЙ АНГЛІЙСЬКИЙ ГАЛОН[28]

КОФЕЇНУ»), повною води. Поки Конпив, ми з Клер по черзіпереповідали, що сталося. Брат лишераз втрутився, щоб описатипоколювання, яке відчув, коли поясувімкнули. Щоразу, коли вінперебивав, Клер вичитувала його зате, що він говорить.

— Не віриться. — Мама

повторила це кілька разів. Здавалося,вона не може відвести очей від Кона.Кілька разів вона хапала його йміцно стискала в обіймах, начебоялася, що в нього от-от виростутькрила, він перетвориться на янгола івідлетить геть.

— Якби церква не сплачуваларахунків преподобного Джейкобза замазут, — сказав тато, коли історіядобігла кінця, — йому більше ніколине довелося б платити бодай за одингалон.

— Ми щось придумаємо, —неуважно промовила мама. — Атепер відсвяткуймо. Террі, неси зморозилки морозиво, яке ми

приберігали на день народженняКлер. Горлу Кона воно піде накористь. Ви з Енді розкладіть його попорціях. Ми з’їмо все, тому мискиберіть великі. Клер, ти ж не проти,правда?

Сестра похитала головою.— Сьогодні більше свято, ніж

день народження.— Мені треба в туалет, — сказав

Кон. — Стільки води випив. А потімя повинен помолитися. Преподобнийтак сказав. А ви всі, поки я церобитиму, не втручайтесь.

Він піднявся нагору. Енді йТеррі пішли на кухню розкладати по

мисках неаполітанське морозиво (якеми називали «ван-шок-полун»[29]…дивно, що все це спливає у пам’яті).Мама й тато важко опустилися вкрісла і невидющими поглядамивтупилися в екран телевізора. Япобачив, як мама навпомацкипростягла руку, а тато взяв її, недивлячись, неначе знав, що вона там.Це сповнило мене щастям іполегшенням.

Я відчув, як хтось і собі торсаємене за руку. Клер. Вона повела менена кухню, де Енді й Террі гризлисячерез відносний розмір порцій, атоді вивела на веранду. Її очі, коливона подивилася на мене, буливеликими й горіли.

— Ти його бачив? — спиталавона. Ні, не спитала — вимогливозажадала відповіді.

— Кого?— Преподобного Джейкобза,

дурнику? Ти його бачив, коли яспитала, чому він ніколи нам непоказував того електричного поясана ЗММ?

— Ну… так…— Він сказав, що вже рік над

ним працює, але якби то була правда,він би вже давно його нам показав.Він хвалиться всім, що робить!

Я згадав, який здивований виразбув у преподобного, неначе Клер

підловила його на брехні (я вже нераз і не два фіксував такий самийвираз на своїй фізії, коли менеловили на побрехеньках), але…

— Хочеш сказати, він збрехав?Клер енергійно закивала.— Так! Збрехав! А його жінка?

Вона про це знала! Знаєш, що ядумаю? Я думаю, він зробив йогоодразу ж після того, як ти до ньогоприходив. Може, задум уже був —напевно, у нього тисячі ідей длявинаходу електричних виробів,лускаються й розкриваються в голові,як попкорн. Але з цим винаходом віндо сьогоднішнього дня нічого робитине починав.

— Нічого собі, Клер. Я недумаю…

Раптом вона щосили йнетерпляче смикнула мене за руку,яку досі тримала, так, наче я застрягу багнюці й мене терміново слід булозвідти витягти.

— Ти бачив їхній кухонний стіл?Там досі було накрито для одного,але тарілка була пуста і в склянцінічого! Він пропустив вечерю, щобмати змогу працювати. Працювати,як демон у пеклі, судячи з того,якими були його руки. Вони буличервонющі, а на пальцях я бачилакілька мозолів.

— Він зробив усе це заради

Кона?— Сумніваюся, — сказала Клер,

ні на мить не відводячи погляду відмоїх очей.

— Клер! Джеймі! — погукаламама. — Ідіть їсти морозиво!

Клер навіть не глянула в біккухні.

— З усіх дітей у ЗММ типерший, з ким він познайомився, ієдиний, кого він найбільше любить.Він зробив це заради тебе, Джеймі.Заради тебе.

І вона пішла в кухню,залишивши мене, приголомшеного,стояти біля дровітні. Якби Клер

залишилася трохи надовше і я мавзмогу оговтатися від свогоздивування, я б з нею поділивсявласними відчуттями: преподобнийДжейкобз був так само ошелешений,як і ми всі.

Він не сподівався, що поясдопоможе.

III. Нещасливийвипадок. Історія моєїматері. Кошмарнапроповідь.Прощання

Одного теплого й безхмарногодня посеред тижня в жовтні 1965року Патриція Джейкобз всадовилаХвостика Моррі на переднє сидіння«Плімута Бельведер», подарованого їїбатьками на весілля, і вирушила докрамниці «Червоне і біле» у Ґейтс-Фолз — «на закупи подалася», яксказали б тогочасні янкі.

За три милі звідти фермер, якогозвали Джордж Бартон (вічнийхолостяк, до якого в містечкупричепилося прізвисько ОдинакДжордж), виїхав зі своєї під’їзноїдоріжки. Ззаду до кузова його пікапа«Форд Ф-100» була причепленакартоплекопачка. Він збиравсявідвезти її на своє південне поле, щоза милю звідти по трасі 9. Зкартоплекопачкою-причепом десятьмиль на годину були найбільшоюшвидкістю, яка йому світила, тожїхав він ґрунтовим узбіччям, щобмашини, що прямували на південь,могли безперешкодно собіпроїжджати. Одинак Джордж завждичуйно ставився до інших. Був

хорошим фермером. Добрим сусідом,членом опікунського шкільногокомітету і дияконом у нашій церкві.А ще він був, як він сам мало не згордістю повідомляв людям,«пепілептиком». Проте, швидкододавав він, доктор Рено приписавйому пігулки, що стримували напади«майже всі до одного». Може, й так,але того дня з ним стався напад закермом вантажівки.

«Мабуть, йому взагалі не слідбуло водити машину, крім як, може, вполі, — скаже потім доктор Рено, —але хіба можна просити людину, якапрацює в такій сфері, відмовитисявід водійських прав? І дружини чидорослих дітей, яких можна

посадити за кермо, в нього нема.Заберіть у нього права — і йогоферму можна сміливо виставляти напродаж і збувати тому, хто найбільшедасть».

Невдовзі після того як Петсі йМоррі рушили в бік «Червоного ібілого» по Сироїз-гіл, з її вузьким іпідступним поворотом, де за рокирозбилося чимало машин, виїхаламісіс Адель Паркер. Вона повзлаповолі й встигла вчасно зупинитися,заледве щоб не збити жінку, яка,хитаючись і петляючи, йшла посередині шосе. Однією рукою жінкапритискала до грудей безформнийпакунок, з якого скрапувала кров.Одна рука — от і все, чим могла

скористатися Петсі Джейкобз, боіншу їй відірвало по лікоть. Щокамистікала кров. Шматок скальпа звисавна плече, скривавлені локонироздмухував легкий осінній вітер.Праве око випало на щоку. Усю їїкрасу було зірвано вмить. Нетривкавона, ця краса.

— Врятуйте моє дитя! —закричала Петсі, коли місіс Паркерзупинила свій «студебекер» івискочила з салону. За спиною вскривавленої жінки з кровоточивимпакунком на руках було видноперевернутий, охоплений полум’ям«бельведер». На нього напираврозтрощений бампер вантажівкиОдинака Джорджа. Сам Джордж

лежав на кермі. За його пікапомтрасу 9 блокувала перевернутакартоплекопачка.

— Врятуйте моє дитя! — Петсіпростягла вперед пакунок, і колиАдель Паркер побачила, що то —маленький хлопчик, у якого замістьобличчя було криваве місиво, — воназаплющила очі й закричала. А колизнову підняла повіки, то Петсі стоялана колінах, наче хотіла помолитися.

З-за повороту на Сироїз-гілвиїхав ще один пікап і мало неврізався в зад «студебекера» місісПаркер. То був Фернальд Девіт,котрий того дня пообіцяв Джорджудопомогти копати картоплю. Він

вискочив із кабіни, підбіг до місісПаркер і подивився на жінку, щостояла навколішки на дорозі. Глянув іпомчав до місця аварії.

— Куди ви? — заволала місісПаркер. — Допоможіть їй!Допоможіть цій жінці!

Фернальд, котрому в життідовелося воювати разом із«морськими котиками» в Тихомуокеані й не раз бачити страхітливівидовища, не зупинився, протекрикнув їй через плече:

— Вона й малий мертві. АДжордж ще, може, живий.

І він не помилився. Петсі

померла задовго до того, як із Касл-Рока приїхала «швидка», а ОдинакДжордж Бартон ще після того жив довісімдесяти з гаком років. І більшеніколи не сідав за кермо автомобіля.

Ви скажете: «Джеймі Мортон,звідки ти можеш усе це знати, тобі жбуло лише дев’ять років?»

Але я справді знаю.

* * * * *

1976 року, коли моя мати булаще порівняно молодою жінкою, у неїдіагностували рак яєчників. Я тодівчився в Університеті Мену, проте

взяв на другий семестр другого курсуакадемвідпустку, щоб бути поряд ізнею. І хоча діти Мортони вже не булидітьми (Кона занесло аж за обрій наГаваї, він там досліджував пульсари вобсерваторії на вулкані Мауна-Кеа),ми всі приїхали додому, щоб бути змамою і підтримати тата, котрий бувзанадто вбитий горем, щоб щосьробити, — він просто блукав по домучи ходив на довгі прогулянки в ліс.

Свої останні дні мама хотілапровести вдома, вона дуже чіткоозвучила своє бажання, тож ми почерзі годували її, давали ліки йпросто сиділи біля ліжка. На той часвід неї лишилося трохи більше, ніжскелет, і від болю їй давали морфін.

Морфін — дивна штука. У нього євластивість руйнувати бар’єри (туславнозвісну стриманість янкі), якіінакше були б нездоланними. Одноголютневого пообіддя, за тиждень до їїсмерті, настала моя черга сидітиколо неї. То був день снігопаду йкусючого холоду. Північний вітерструшував будинок і завивав піддахом. Але всередині було тепло.Навіть жарко. Не забувайте, що мійбатько займався продажем мазуту дляопалення, і після того страшногороку в середині шістдесятих, колийому довелося подивитисябанкрутству в лице, він став непросто успішним, а навіть помірнобагатим.

— Теренсе, зніми з менековдри, — попросила мама. — Чомуїх так багато? Я вся горю.

— Мам, це Джеймі. Террі зтатом у гаражі. — Я відгорнув одну-єдину ковдру, відкриваючи нічнусорочку страхітливо веселенькогорожевого кольору, у якій замість тіла,здавалося, була порожнеча. Її волосся(на той час, коли атакував рак, воновже повністю посивіло) стало такимтонким, що його вже майже не було,губи опали, оголюючи зуби, що сталинеприродно великими, навітьякимись кінськими. Тільки очілишилися такими ж, як раніше. Вонибули все ще молоді, сповненіболісної допитливості: «Що зі мною

відбувається?»— Джеймі, Джеймі, я так і

сказала. Можна мені таблетку?Сьогодні болить нестерпно. Мені такпогано ще ніколи не було.

— Мам, за п’ятнадцятьхвилин. — До наступного прийманняліків залишалося дві години, але я нерозумів — яка вже різниця. Клерсказала, що треба дати їх усі, чимшокувала Енді. Він єдиний із наслишався вірним нашому доволісуворому релігійному вихованню.

— Хочеш, щоб вона в пеклопотрапила? — спитав він.

— Вона не потрапить у пекло —

це ж ми дамо їй таблетки, —відказала Клер (цілком логічно, якмені здалося). — Вона незнатиме. — А тоді сказала те, відчого в мене стислося серце, бо то буводин з улюблених висловів нашоїматері: — Вона не знає, чи вонапішки, чи на коні. Більше не знає.

— Не здумай таке зробити, —застеріг її Енді.

— Так, — зітхнула Клер.Невдовзі їй мало виповнитисятридцять, і вона здавалася щевродливішою, ніж завжди. Бо нарештізакохалася? Якщо так, яка гіркаіронія. — Мені сміливості невистачить. Вистачає лише на те, щоб

дозволяти їй страждати.— Коли вона буде в раю, від її

страждань залишиться тількитінь, — проказав Енді таким тоном,наче це ставило крапку в справі. Длянього, напевно, так і було.

* * * * *

Вітер завивав, старі шибки водинарному вікні спальніторохкотіли, і моя мати сказала:

— Я така худа, така худа тепер. Ябула гарненькою нареченою, всі такказали, але тепер Лора Макензі такахуда. — Її нижня щелепа опустилася

в клоунській гримасі туги й болю.Попереду в мене було ще три

години в кімнаті з нею, потім менемав змінити Террі. Якусь часткуцього часу вона могла проспати, алетієї миті вона не спала, і явідчайдушно шукав способувідвернути її увагу від того, що її тілопожирає само себе. Я міг бивхопитися за будь-що. Простовипадково цим будь-чим виявивсяЧарльз Джейкобз. Я спитав, чи знаєвона, куди він подався після того, якпокинув Гарлоу.

— О, то був жахливий час, —відповіла вона. — Такий кошмарстався з його жінкою і синочком.

— Так. Я знаю.Моя вмируща мати глянула на

мене з наркотичним презирством.— Ти не знаєш. Ти не розумієш.

То було жахливо, бо ніхто не буввинен. І авжеж, не Джордж Бартон. Зним просто стався напад.

Після цього вона розповіла меніте, що я вже переказав вам. Вона чулаце з вуст Адель Паркер, а та сказала,що передсмертний вигляд тієї жінкипереслідуватиме її довіку.

— А чого я ніколи не зможузабути, — сказала мама, — то цетого, як він кричав у Пібоді. Недумала, що чоловік може так

кричати.

* * * * *

Дорін Девіт, Фернальдовадружина, подзвонила моїй матері йповідомила новину. І в неї булавагома причина зателефонувати ЛоріМортон першій.

— Тобі доведеться йомусказати, — попросила вона.

Нічого, крім жаху, у такійперспективі мама не вбачала.

— Ой, ні! Я не зможу!— Тобі доведеться, — терпляче

повторила Дорін. — Такі новинителефоном не повідомляють, а вийого найближчі сусіди, крім тоїстарої карги Майри Гаррінгтон.

Морфін стер без сліду всюмамину стриманість, і вонарозказувала далі:

— Я зібрала в кулак усю своюхоробрість, але вже від дверейдовелося вертатися. Скрутило живіт,я побігла в нужник і висралася.

Вона спустилася нашим схилом,перейшла трасу 9 і рушила допасторського будинку. Я зрозумів, щото була найдовша дорога в усьому їїжитті, хоч вона цього й не сказала.Мама постукала в двері, але спочатку

він не відчиняв, хоча з-за дверей воначула, що всередині грає радіо.

— Та й чого б то він мій стукітпочув? — спитала вона у стелі, хоча ясидів коло неї. — Мої кісточки ледь-ледь торкнулися дерева.

Вона постукала вдруге, цьогоразу сильніше. Він відчинив двері йподивився на неї крізь сітку. У руцівін тримав велику книгу, і черезстільки років мама згадала її назву:«Протони та нейтрони: Таємний світелектрики».

— Здрастуйте, Лоро, — сказаввін. — Що з вами? Ви така бліда.Заходьте, заходьте.

Вона зайшла. Він спитав, щосталося.

— Була жахлива аварія, —сказала вона.

Він стривожився ще більше.— Дік чи хтось із дітей? Моя

присутність потрібна? Лоро, сідайте,ви наче от-от зомлієте.

— Із моїми все гаразд, —сказала вона. — Це… Чарльзе, цеПетсі. І Моррі.

Він обережно поклав товстукнигу на столик у коридорі. Мабуть,саме тієї миті вона й прочиталаназву, і не дивно, що запам’ятала її: втакі моменти людина все бачить і все

запам’ятовує. Я знаю це з власногодосвіду. Краще б я не знав.

— Вони травмувалися?Сильно? — Не встигла вонавідповісти, як: — Вони в лікарніСвятого Стефана? Напевно. Вонанайближча. Можна взяти ваш міні-фургон?

Лікарня Святого Стефана була вКасл-Року, але, звісно, їх відвезли нетуди.

— Чарльзе, ви маєтеприготуватися, це буде жахливийудар.

Він узяв її за плечі… делікатно,сказала вона, не стискав, та коли

нахилився, щоб подивитися їй вобличчя, його очі палали.

— Травми? Лоро, вони сильнотравмовані?

Моя мати розплакалася.— Чарльзе, вони загинули. Мої

співчуття.Він відпустив її, руки безсило

впали вдовж боків.— Неправда, — мовив він

голосом людини, що констатуєпростий факт.

— Мені треба було приїхатисюди на машині, — сказала моямати. — Треба було взяти фургон. Яне подумала. Просто пішла.

— Неправда, — повторив він.Відвернувся від неї й притуливсялобом до стіни. — Ні. — Вінвгатився лобом об стіну, так сильно,що задрижала картинка, яка висіланеподалік, на ній був Ісус із ягням наруках. — Ні. — Він знову вдаривсялобом, і картинка злетіла з гачка.

Мама взяла його за руку. Рукабула млява й висіла батогом.

— Чарльзе, не треба цьогоробити. — І, неначе він був недорослим чоловіком, а одним із їїдітей: — Не треба, зайчику.

— Ні. — Знову удар лобом. —Ні! — Ще раз. — Ні!

Тепер уже мати обхопила йогообома руками й відтягла від стіни.

— Досить! Заразісінькоперестаньте!

Він подивився на неї,очманілий. На лобі розпливаласяяскраво-червона пляма.

(«У нього був такий вигляд… —розповідала вона мені, лежачи насмертному одрі. — Дивитися нанього було нестерпно, але я мусила.Таке треба припиняти одразу ж, якпочалося».)

— Ходімо зі мною до насдодому, — наказала вона йому. — Ядам вам ковтнути Дікового віскі, бо

вам треба щось випити, а тут, я точнознаю, нічого такого нема…

Він засміявся. Страшнимсміхом.

— …а потім я відвезу вас уҐейтс-Фолз. Вони в Пібоді.

— У Пібоді?Мама почекала, поки він

усвідомить почуте. Він не гірше занеї знав, що означає «у Пібоді». Натой час преподобний Джейкобзвідспівав десятки покійників.

— Петсі не може бутимертвою, — промовив він терплячимнапутливим тоном. — Сьогоднісереда. А середа — це день принца

Спагеті. Так Моррі каже.— Ходіть зі мною, Чарльзе. —

Вона взяла його за руку й потягла додверей і далі — на розкішне осіннєсонце. Того ранку він прокинувсяпоряд зі своєю дружиною та ївсніданок за столом навпроти сина.Вони говорили про те й про се, як цезазвичай роблять люди. Ми ніколи незнаємо наперед. Будь-який день можестати для нас останнім, і ми ніколине знаємо про це наперед.

Коли вони дійшли до траси 9 —тихої, омитої сонцем і без жодноїмашини (втім, практично як завше),він по-собачому задер голову назвуки сирен, що лунали з боку

Сироїз-гіл. На обрії курився димок.Джейкобз глянув на мою матір.

— Моррі теж? Це точно?— Ходімо, Чарлі. — («Тоді я

вперше і востаннє так йогоназвала», — сказала вона мені.) —Ходімо, ми стоїмо посеред дороги.

* * * * *

Вони поїхали в Ґейтс-Фолз нанашому старому фургоні «форд»через Касл-Рок. Це щонайменше надвадцять миль подовжувало дорогу,проте на той час перший шок у моєїматері вже минув і вона могла

міркувати ясно. У неї не було нінайменшого бажання проминатимісце аварії, навіть якби для цьогодовелося об’їжджати в чорта нарогах.

Бюро ритуальних послуг Пібодірозташовувалося на Ґранд-стрит. Напід’їзній доріжці вже стояв сірийкатафалк «кадилак», а біля бордюрубуло припарковано кілька машин.Серед них і «б’юїк» Реджі Келтона,завбільшки з човен. А ще, напревелике полегшення моєї матері,вантажний автофургон із написом«РІДКЕ ПАЛИВО МОРТОНА».

Коли з парадних дверей вийшлитато й містер Келтон, мама саме вела

преподобного Джейкобза (на той часслухняного, ніби дитина) доріжкою.Він дивився вгору, сказала мама,немовби оцінював, скільки щежовкнути листю, поки воно нарештінабуде оптимального забарвлення.

Тато обійняв Джейкобза, протетой не відповів тим самим. Простостояв на місці, не підіймаючи рук,дивлячись угору на листя.

— Чарлі, я дуже співчуваю вам увашій втраті, — пробуркотівКелтон. — Ми всі співчуваємо.

Вони повели його всередину, денестерпно солодко пахло квітами. Іздинаміків над головою линулаорганна музика, тиха, мов шепіт, і

чомусь жахлива. Майра Геррінгтон(для всіх у Західному Гарлоу — Мі-Мо) вже була там, можливо, тому, щопідслуховувала через спаренийномер, коли Дорін дзвонила моїйматері. Підслуховувати було її хобі.Вона хвилею здійняла свою тушу здивана у фойє й притислапреподобного Джейкобза донеосяжних грудей.

— Ваша дорогесенька миладружинонька і маленькийсиночок! — заголосила вона високимнявкучим голосом. Мама з татомобмінялися поглядами, й обоєскривилися. — Вони вже на небесах!Це єдина втіха! Врятовані кров’юАгнця Божого! Їх уже заколисують у

вічних обіймах! — По щоках Мі-Мо,прокладаючи собі шлях крізь товстийшар рожевої пудри, текли сльози.

Преподобний Джейкобздозволив себе обіймати і втішати. Тачерез хвилину-дві («Я вже почаладумати, що вона не вгамується, покине задушить його своїмивелетенськими цицьками», —сказала мені мама), він їївідштовхнув. Не грубо, проте твердо.Потім повернувся до мого батька тамістера Келтона й сказав:

— Я хочу їх побачити.— Ні, Чарлі, ще рано, —

відповів йому містер Келтон. —Треба трохи почекати. Нехай спершу

містер Пібоді зробить так, щоб наних можна було диви…

Джейкобз перетнув залупрощань, де дожидалася останньоїпояви на публіці якась старенькапані в труні червоного дерева, іпішов далі по коридору в глиббудинку. Він знав, куди йде. Хто ж, якне він.

Тато й містер Келтон поспішилислідом за ним. Моя мама сіла,навпроти неї вмостилася Мі-Мо. Їїочі під хмарою сивого волосся горіливогнем. Вона вже була стара на тойчас, їй перевалило за вісімдесят, іколи до неї в гості не навідувавсяхтось із численних онуків чи

правнуків, лише трагедії та скандализмушували Мі-Мо почуватися живою.

— Як він це сприйняв? —театральним шепотом поцікавиласяМі-Мо. — Ти ставала з ним разомнавколішки?

— Майро, не тепер, —попросила моя мати. — Я змучена.Хочу заплющити очі й хвилинуперепочити.

Але відпочити їй так і невдалося, бо з глибини поховальноїконтори, звідти, де готували тіла допоховання, почувся крик.

(«Він був такий, як оцей вітерсьогодні, Джеймі, — сказала вона. —

Тільки стократ гірший. — Нарештівона відвела погляд від стелі. Алекраще б вона цього не робила, бо засвітлом її очей я побачив пітьмусмерті. — Спочатку слів не було,тільки те моторошне голосіння. Явже думаю, що ліпше б воно так ілишалося. Але ні».)

— Де його обличчя? —прокричав він. — Де обличчя могосиночка?

* * * * *

Хто мав правити службу напохороні? Це питання (як і те, хтостриже перукаря) не давало мені

спокою. Згодом мені про всерозповіли, але на власні очі япохорону не бачив — моя мативирішила, що туди підуть лише тато,Клер, Кон і вона. Решту дітей цеможе травмувати (авжеж, на цюдумку її наштовхнули ті крики зпокійницької у Пібоді), тож Ендізалишили за старшого, наглядати замною й Террі. Не скажу, щоб ясильно зрадів, бо Енді міг бутикозлуватим, особливо коли поряд небуло батьків. Як на запричащеногохристиянина, він занадто любивробити «кропиву» і давати щиглів поголові — таких сильних, що передочима потім зірочки крутилися.

У день подвійного похорону

Петсі й Моррі не було ні «кропиви»,ні щиглів. Енді сказав: якщо наші неповернуться до вечері, він розігрієнам «Франко-Американ»[30]. А дотими повинні позатикати роти й сидітидивитися телевізор. Сам він піднявсянагору й цілий день не спускався.Мій брат міг бути буркотливим ілюбив командувати, але ХвостикМоррі йому подобався так само, як івсім нам, і, авжеж, він був закоханийу Петсі (теж так само, як і всі ми…окрім Кона, котрий не любив дівчат ітак ніколи й не полюбив). Може, вінпішов нагору, щоб помолитися(увійди до своєї комірчини й зачинисвої двері, як радить святий Матвій),а може, просто хотів сісти, подумати

й зрозуміти, який же в цьому всьомусенс. Ці дві смерті не відібрали внього віри — аж до самої своєїсмерті він лишався твердолобимхристиянськимфундаменталістом, — але похитнулиїї, напевно, добряче. Я через ці двісмерті теж не перестав вірити в Бога.Це сталося після Кошмарноїпроповіді.

Надгробну промову по Петсі йМоррі виголосив у нашій церквіпреподобний Девід Томас із«конго»[31] Ґейтс-Фолз. І ніхто непідіймав брів, бо, як казав мій тато:«Між конгрегаціоналістами таметодистами нема ні на шелягрізниці».

Що насправді спричинилопідіймання брів, то це інший вибірДжейкобза — відправити церемоніюна цвинтарі «Вілоу-Ґроув» вінпопросив Стівена Ґівенза. Ґівенз бувпастором (преподобним він себе неназивав) церкви шілоїтів, у якій у тічаси парафіяни непохитнодотримувалися поглядів ФренкаВестона Сендфорда, продавцяАпокаліпсису, котрий заохочувавбатьків бити дітей різками за дрібніпровини («Ви мусите бутинаставниками Христовими», —радив він їм) і наполягав натридцятишестигодинних постах…навіть для немовлят.

Після смерті Сендфорда церква

шілоїтів зазнала великих змін (і нинітрохи відрізняється від іншихпротестантських церковних груп),але 1965 року про них ще ходилидавні чутки. Олії до вогню доливавдивний одяг членів церкви, а такожїхнє офіційне переконання, щокінець світу настане от-от,наступного тижня щонайпізніше.Однак виявилося, що наш ЧарльзДжейкобз та їхній Стівен Ґівензроками спілкувалися за кавою вКасл-Року й були друзями. ПісляКошмарної проповіді в нашомумістечку знайшлися люди, які казали,що преподобний Джейкобз«заразився вірусом шілоїтства».Може, й так, але з того, що

розповідали мама й тато (а ще Кон іКлер, чиїм свідченням я довірявбільше), Ґівенз на тій короткійцеремонії на цвинтарі бувспокійним, казав утішні слова івзагалі поводився належно.

— Про кінець світу ні разу несказав, — розповідала Клер. Япригадую, якою гарною вона булатого вечора в темно-синій сукні(найближчій за відтінком до чорної зтого, що в неї було) і панчохах, як удорослої. А ще я пам’ятаю, що завечерею вона майже нічого не їла,просто ганяла їжу по тарілці, поки тане перетворилася на собачу кашу.

— Які уривки зі Святого Письма

читав Ґівенз? — спитав Енді.— Перше до коринтян, —

сказала мама. — Про те, як ми всебачимо ніби у дзеркалі, так?

— Хороший вибір, —глибокодумно промовив мій брат.

— А як він тримався? — спитавя. — Преподобний Джейкобз?

— Він був… тихий, — відповіламама зі стривоженим виглядом. —Напевно, мовчки молився.

— Ні, неправда. — Клервідштовхнула від себе тарілку. — Вінбув дико шокований. Просто сидів наскладаному стільці в голові могили, аколи містер Ґівенз запропонував

йому вкинути першу жменю землі, апотім разом із ним прочитатимолитву, він не почув, просто сидівсобі далі, затиснувши руки міжколінами й звісивши голову. — Ісестра розплакалася. — Це все начеякийсь сон, кошмарний сон.

— Але він усе-таки встав івкинув землю, — сказав тато,обіймаючи її за плечі. — Трохизгодом, але встав. По жмені на кожнутруну. Правда ж, Клерчик-Еклерчик?

— Ага, — плачучи ще сильніше,відповіла вона. — Після того як тойшілоїт узяв його за руки й практичнозмусив встати.

Кон мовчав, і раптом до мене

дійшло, що його нема за столом. Япобачив його знадвору, на задньомудворі, біля в’яза, на якому висіланаша шина-гойдалка. Він притуливсялобом до кори, обіймаючи рукамидерево, і його плечі здригалися.

Утім, на відміну від Клер, своювечерю він з’їв. Це я добре пам’ятаю.З’їв усе, що лежало на тарілці, івпевненим та чітким голосомпопросив добавки.

* * * * *

Наступні три неділі службу в насправили священики з інших церков,однак пастора Ґівенза серед них не

було. Попри весь його спокій, утішніслова й належну поведінку на Вілоу-Ґроув, я підозрюю, що його незапрошували. Янкі, окрім того, щостримані від природи і внаслідоквиховання, мають схильність плекатисвої зручні упередження щодо релігіїта раси. Через три роки я почув, якодин з моїх учителів у старшій шко볥ейтс-Фолза казав іншому тономрозгніваним і здивованим водночас:«Навіщо комусь знадобилосястріляти в того преподобного Кінга?[32] Господи Боже, він же бувхорошим ніґером!»

Після тієї катастрофи ЗММскасували. Думаю, ми всі зраділи —навіть Енді, відомий також як

«Імператор вивчення Біблії». Ми таксамо не були готові зустрітися зпреподобним Джейкобзом лицем долиця, як і він з нами. Дивитися наіграшковий куточок, де Клер та іншідівчатка гралися з Моррі (та одна зодною), було б нестерпно. А хто бграв на фортепіано в Годину співів?Припускаю, що хтось із жителівміста міг би, але не в тому стані бувЧарльз Джейкобз, щоб його питати,та й це вже було б зовсім не те — безбілявого волосся Петсі Джейкобз,яким вона змахувала в такт бадьоримгімнам, таким як «Ми йдемо маршемна Сіон». Її біляве волосся теперлежало під землею, трухнуло наатласній подушці в пітьмі.

Одного сірого пополудня влистопаді, коли ми з Террі малювалина шибках роги достатку й індичок(фарбою з балончиків черезтрафарет), телефон теленькнуводним довгим і одним короткимдзвінком: внутрішньоміськийвиклик. Мама відповіла, короткопоговорила, потім поклала слухавку івсміхнулася до нас із Террі.

— Це був преподобнийДжейкобз. Найближчої неділі вінзбирається вийти за кафедру йвідправити службу до Дня подяки.Правда ж, це буде чудово?

* * * * *

Багато років по тому — я вжевчився у старших класах, а Клерприїхала додому на канікули зУМассу[33] — я спитав у сестри, чомуйого ніхто не зупинив. Ми були назадньому подвір’ї, розгойдувалистару шину-гойдалку. Питати, кого ямаю на увазі, їй не довелося. Танедільна проповідь у нас усіх лишилашрами в душах.

— Мабуть, тому, що здавалося,ніби він говорить щось таке розумне.Таке нормальне. А коли людизбагнули, що він каже насправді, буловже запізно.

Можливо, однак я пригадую, якРеджі Келтон та Рой Істербрук

перебивали його ближче до кінця, тай сам зрозумів, що щось не так ще дотого, як почав, бо читання уривка зіСвятого Письма він не завершивзвичним «Хай Господь благословитьСвоє святеє Слово». Він ніколи незабував це сказати, навіть того дня,коли я з ним познайомився, коли вінпоказав мені маленькогоЕлектричного Ісуса, який крокувавчерез Погідне озеро.

У день Кошмарної проповіді вінвибрав для читання уривок зтринадцятого розділу Першогопослання до коринтян, той самийабзац, який зачитував пастор Ґівензнад двома могилами (маленькою івеликою) на цвинтарі Вілоу-Ґроув:

«Бо ми знаємо частинно, іпророкуємо частинно; коли ждосконале настане, тоді зупинитьсяте, що частинне. Коли я дитиною був,то я говорив, як дитина, як дитина ядумав, розумів, як дитина. Коли жмужем я став, то відкинув дитяче.Отож, тепер бачимо ми ніби удзеркалі, у загадці, але потімобличчям в обличчя; тепер розуміючастинно, а потім пізнаю, як іпізнаний я».

Він згорнув велику Біблію накафедрі — не рвучко, але ми всіпочули глухий стукіт. Методистськацерква Західного Гарлоу тієї неділібула заповнена вщерть, на лавах небуло жодного вільного місця, проте

тут панувала мертва тиша, навіть некашляв ніхто. Пам’ятаю, як я мовчкимолився, щоб він гідно прочитав тупроповідь, щоб не розплакався.

На передній лаві сиділа МайраГаррінгтон (Мі-Мо), і хоч спиноювона була повернута до мене, я уявлявїї очі, заплилі салом, жовтуваті йблискучі від нездоровоїдопитливості. Моя сім’я займалатретю лаву, то було наше звичнемісце. Мамине обличчя булоспокійним, проте руками в білихрукавичках вона так стискала великуБіблію в м’якій обкладинці, щозігнула її літерою U. Клер обкусалавсю губну помаду. Тиша, що відділялаостанні прочитані слова зі Святого

Письма від початку того, що з тогодня й надалі в Гарлоу називалитільки Кошмарною проповіддю, немогла тривати довше п’яти,щонайбільше десяти секунд, протемені здавалося, що вона тягнетьсянескінченно. Його голова схилиласянад величезною кафедральноюБіблією з яскравою золотоюоблямівкою. Коли він нарешті підвівпогляд і ми побачили спокійнестримане лице, то рядами парафіянпрошелестіло тихе полегшенезітхання.

— Мені довелося пережитиважкі й тривожні часи, — почаввін. — Казати вам це нема потреби,община в нас тісна, всі одне одного

знаємо. Ви простягали мені рукудопомоги, хто як міг, і за це я завждибуду вам вдячний. Особливо хочуподякувати Лорі Мортон, котраповідомила мені звістку про моювтрату, так делікатно і тактурботливо.

Він кивнув мамі. Вона відповілакивком і рукою в білій рукавичцізмахнула сльозу.

— Більшу частину часу, якийминув між днем моєї втрати та цимнедільним ранком, я провів уроздумах і читанні. Хотів би я додати«та в молитві», проте, хоч я раз у разі ставав на коліна, присутності Богане відчував, тож мусив

задовольнитися роздумами йчитанням.

Тиша серед парафіян. Усіпогляди звернені до нього.

— Я ходив у бібліотеку Ґейтс-Фолза, хотів знайти «Нью-Йорктаймз», але в них був лише «Вікліентерпрайз», тож менеперенаправили в Касл-Рок, де«Таймз» є на мікроплівках.«Шукайте і знайдете», сказав святийМатвій і мав цілковиту рацію.

Ці слова слухачі зустріликількома тихими смішками, але дужешвидко вони стихли.

— Я їздив у бібліотеку день у

день, прокручував мікроплівки, покиголова починала боліти, і тепер хочуподілитися з вами деякими своїмивідкриттями.

З кишені чорного костюмногопіджака він витяг декількакаталожних карток.

— У червні минулого року крізьмістечко Мей у штаті Оклахомапромчали три маленькі торнадо.Постраждало лише нерухоме майно,ніхто не загинув. Містяни зібралися вбаптистській церкві, щоб заспіватихвалебні гімни й прочитати молитвиподяки. Поки вони це робили, наМей налетів четвертий торнадо —монстр, Ф-п’ять[34], — і стер ту

церкву з лиця землі. Загинула сорокодна людина. Ще тридцятеро дісталиважкі поранення, деякі діти втратилиноги й руки.

Джейкобз перемістив ту карткупід низ і подивився на наступну.

— А цей випадок дехто з васможе пам’ятати. У серпні минулогороку чоловік із двома синамипопливли на середину озераВінніпесокі на човні з веслами. Зними був пес. Пес упав за борт, іобидва хлопці стрибнули у воду, щобйого врятувати. Коли батько побачив,що його діти от-от потопляться, вінплигнув у воду сам, внаслідок чогочовен перевернувся. Усі троє

загинули. Пес виплив на берег. —Джейкобз підняв очі, й на мить йогообличчя освітила справжня усмішка— наче сонце прозирнуло крізьхмари холодної січневої днини. — Янамагався довідатися, що сталося зсобакою: яке рішення прийнялажінка, що втратила чоловіка йсинів, — залишити пса в себе чиприспати. Але інформація відсутня.

Я крадькома глянув на братів ісестру. У Террі й Кона був простоспантеличений вигляд, зате Ендіпобілів од жаху, гніву чи того й тогоразом. Руки він стискав у кулаки наколінах. Клер тихо плакала.

Наступна картка.

— Жовтень минулого року.Узбережжям біля Вілмінгтона, штатПівнічна Кароліна, пролетів ураган івбив сімнадцятьох. Шестеро з нихбули діти в церковному осередкуденного догляду. Сьомого, чоловіка,оголосили безвісти зниклим. Йоготіло знайшли через тиждень, надереві.

Наступна.— А ця історія — про сім’ю

місіонерів, які були на служінні вколишньому бельгійському Конго,тепер це, здається, Заїр. Вонидопомагали біднякам харчами,ліками й словом Божим. Було їхп’ятеро. Їх убили. У статті цього не

було, лише новина, яку личитьнадрукувати в «Нью-Йорк таймз»,розумієте, але прослизнув натяк нате, що вбивці мали канібальськісхильності.

У залі здійнялося несхвальнебурмотіння (центром якого був РеджіКелтон). Почувши його, Джейкобзпідняв одну руку — начеблагословляючи.

— Мабуть, у подальші подробицізалазити не слід, хоча я міг би.Пожежі, повені, землетруси,повстання, вбивства… Світздригається від них. Проте, коли ячитаю ці історії, мені стає трохилегше, бо вони зайвий раз доводять,

що я не самотній у своїхстражданнях. Однак це слабенькавтіха, бо такі смерті — як і загибельмоєї дружини та сина, — здаютьсянадто жорстокими і свавільними.Нам сказано, що Христос пішов нанебо в Своєму тілі, але занадто частонам, нещасним смертним тут, наЗемлі, лишаються бридкі куписпотвореного м’яса і те запитання,яке незмінно відлунює у головах:чому? чому? чому?

Я все життя читав СвятеПисьмо. Спочатку на колінах уматері, потім на зборахметодистської молоді, потім набогословському факультеті. І я можусказати вам, друзі мої, що ніде в

Біблії це питання прямо нерозглянуто. Найближче, на що можнаспертися, — отой уривок із«Коринтян», де святий Павло по сутікаже: «Нема сенсу запитувати,браття, бо ви все одно не зрозумієте».Коли Йов запитав у Самого Господа,то дістав ще грубішу відповідь: «Чибув ти поряд, коли Я створювавсвіт?» Що мовою наших молодшихпарафіян можна перекласти:«Відвали, чувак».

Цього разу ніхто не засміявся.Він уважно нас роздивлявся.

Легка усмішка торкнула кутики йоговуст, а світло, що пробивалося крізьвітраж, проклало синьо-червоні

ромби на лівій щоці.— Релігія має бути нашою

втіхою в скрутні часи. Господь —наш жезл і наш посох, стверджуєВеликий псалом. Він буде поряд іпроведе нас, коли неминуче підемотією стежкою через Долину смертноїтіні. Інший псалом запевняє, щоГосподь — наш прихисток і нашасила, хоча люди, які загинули в тійцеркві в Оклахомі, могли б із цимпосперечатися… якби в нихлишилися роти, щоб нимисперечатися. А батько та його двасини, які втопилися, бо хотіливрятувати улюбленця сім’ї — чиспитали вони в Бога, щовідбувається? У чому річ? І чи Він

відповів: «Я вам, хлопці, через кількахвилин скажу», — коли водазаливала їм легені, а смертьзатьмарювала голови?

Скажімо відверто, що мав наувазі святий Павло, коли говорив проте дзеркало з загадкою. Він мав наувазі, що ми повинні приймати всена віру. Якщо наша віра сильна, то мипотрапимо в рай і все зрозуміємо,коли вже будемо там. Неначе життя— це анекдот, а рай — те місце, денам нарешті пояснять космічнийкульмінаційний момент.

У залі тепер лунали притишеніжіночі схлипування й виразнішийчоловічий буркіт незгоди. Але на ту

мить ніхто не вийшов із церкви й непідвівся, щоб сказати преподобномуДжейкобзу, щоб замовк, бо він надтодалеко зайшов у своєму блюзнірстві.Люди ще не оговталися від шоку.

— Коли я втомивсядосліджувати на позір химерні йчасто-густо страхітливо мученицькісмерті невинних, я придививсяуважніше до різних гілокхристиянства. Друзі, це жах! Ви собіне уявляєте, скільки їх! Ціла Вежадоктрин! Католики, єпископали,методисти, баптисти — якрадикальні, так і нерадикальні, —церква Англії, англікани, лютерани,пресвітеріани, унітарії, свідки Єгови,адвентисти сьомого дня, квакери,

шейкери, греко-католики,православні східного обряду, шілоїти— про них не можна забувати — і щепівсотні інших.

Тут, у Гарлоу, у нас усіх спаренітелефонні лінії, і мені здається, щонайбільша з цих ліній — релігія. Витільки подумайте, які завантажені,напевно, лінії, що з’єднують нас ізнебесами, у неділю вранці! Кожнацерква з тих, які проповідуютьучення Христа, вважає, що в неїокрема лінія з Всевишнім. А це ж яще не згадував мусульман, і євреїв, ітеософів, і буддистів, і тих, хтомолиться на саму Америку так саморевно, як вісім чи дванадцятькошмарних років німці молилися на

Гітлера.Після цього люди почали

вставати й виходити. Спочатку дехтоз задніх рядів, з опущеними головамиі зсутуленими плечами (неначе їхвідшмагали), а за ними ще і ще. Тапреподобний Джейкобз, здавалося,цього не помічав.

— Деякі з цих численних течій іконфесій мирні, та найбільші з них,найуспішніші з них, було змурованона крові, кістках і криках тих, хтомав нахабство не схиляти головиперед їхнім уявленням про Бога.Римляни віддавали християн нарозтерзання левам, християнирозчленовували тих, кого вважали

єретиками, чаклунами чи відьмами,Гітлер мільйонами приносив євреїв ужертву фальшивому богу расовоїчистоти. Мільйони людей спалили,застрелили, повісили, замучили,отруїли, стратили на електричномустільці й віддали на шматуваннясобакам… і все це в ім’я Бога.

Моя мати доволі гучносхлипувала, але я на неї не озирався.Не міг. Я закляк на місці. Від жаху,звісно ж. Мені було лише дев’ять.Але заразом у душі я відчув паросткиякоїсь дикої радості, відчуття, щонарешті хтось розказує мені щиру,неприкрашену правду. Якась частинамого єства сподівалася, що вінзупиниться. Та ще більша частина

нестримно жадала, щоб вінпродовжував, і моє бажанняздійснилося.

— Христос учив нас підставлятиіншу щоку й любити ворогів наших.Ми про людське око цього наче йдотримуємося, проте більшість ізнас, діставши удар, намагаєтьсявідплатити вдвічі сильніше. Христосвигнав міняйл із храму, але ми всізнаємо, що ці майстри швидкогонабивання кишень ніколи не вмілидовго триматися подалі. Якщо виколи-небудь сідали пограти у жвавугру — церковне бінго, чи чули, якпроповідник по радіо випрошуєгроші, тоді ви точно знаєте, про що я.Ісая напророчив, що колись ми

перекуємо мечі на рала, та насправдів наші нинішні темні віки їхперекували на атомні бомби таінтерконтинентальні балістичніракети.

Реджі Келтон підвівся. Обличчяв нього було буряковим, а в могобрата Енді — блідим.

— Преподобний, вам кращесісти. Ви сам не свій.

Та преподобний Джейкобз несів.

— І що ми дістаємо за своювіру? За ті століття, впродовж якихми віддаємо тій чи тій церкві своїдари, людські й матеріальні?

Запевнення, що наприкінці всьогоцього нас чекає рай, а коли ми тудипотрапимо, нам пояснять, у чомусіль цього анекдоту, і ми скажемо:«А-а! Тепер зрозуміло!» Оце і євелика дяка. З наймолодших роківнам усі вуха продзижчали: рай, рай,рай! Ми побачимо наших втраченихдітей, наші любі матері приймуть насу свої обійми! Це пряник. А батіг,яким нас постійно шмагають, цепекло, пекло, пекло! Царство вічнихмук і катувань. Ми кажемо діткам,маленьким, як мій синочок, якого явтратив, що їм загрожує небезпекавічно горіти на пекельному вогні,якщо вкрадуть копійчану цукерку чизбрешуть про те, де вони намочили

нові черевички.Нема жодних доказів того, що ці

пункти загробного життя існують,жодного наукового підґрунтя — лишеголе переконання, помножене нанашу сильну потребу вірити в те, щовсе це має сенс. Та коли я стояв уприміщенні в Пібоді й дивився напошматовані рештки мого хлопчика,котрий набагато більше хотівпотрапити в Діснейленд, ніж у рай, умене сталося прозріння. Релігія —теологічний аналог страхової схемишвидкого збагачення, де ви справноплатите рік у рік, а потім, коли вамзнадобляться ті пільги, за які виплатили з таким, даруйте закаламбур, мало не релігійним

фанатизмом, виявляється, що фірми,яка брала у вас гроші, фактично неіснує.

У залі церкви, яка стрімкопорожніла, підвівся з лави РойІстербрук — вічно неголенийздоровило, який жив у іржавомумаленькому трейлерному парку насхідному боці міста, поблизу межіФріпорта. Зазвичай він приходивлише на Різдво, та того дня надумавзробити виняток.

— Подобний, — прогриміввін. — Я чув, шо у вас у бардачкумашини лежить пузир сивухи. А МетПібоді казав, шо, коли він схилявсядо вашої жінки, шоб її полатати, од

неї тхнуло, наче з генделика. Оцеваша причина. Оце так ви всерозумієте. Ніяк не змиритеся з тим,шо це воля Божа? Нехай. Але незбивайте з пантелику людей. —Сказавши це, Істербрук розвернувсяй почвалав геть.

Джейкобз застиг, мов укопаний.Він стояв, міцно стискаючи кафедру,очі палали на блідому обличчі, а губизібгалися в таку тонку смужку, щорот зник.

Тоді піднявся мій тато.— Чарльзе, вам треба зійти

вниз.Преподобний Джейкобз

струснув головою, наче хотів їїпрочистити.

— Так, — сказав він. — Вашаправда, Діку. Все одно, хоч би що яказав, це ні на що не вплине.

Але він помилявся. На одногомаленького хлопчика вплинуло.

Джейкобз ступив крок назад,роззирнувся навколо такимпоглядом, наче більше не розумів, девін, а потім знову ступив уперед, хочана ту мить уже не було кому йогослухати, крім моєї сім’ї, церковнихдияконів та Мі-Мо, котра досі звибалушеними очима сиділа впершому ряду.

— Ще тільки одне. Ми прийшлинезрозуміло звідки й незрозумілокуди підемо. Може, там щось і є, алея готовий закластися, що це не тойБог, яким Його бачить будь-якацерква. Погляньте на цю мішанинусуперечливих вірувань, і ви самізрозумієте. Вони перекреслюютьодне одного, й нічого не лишається.Якщо вам потрібна істина, сила,більша за вас самих, подивіться наблискавку — мільярд вольтів укожному спалаху, сто тисяч амперівструму і температура п’ятдесят тисячградусів за Фаренгейтом. У цьому євища сила, я вам гарантую. Але тут, уцій будівлі? Ні. Вірте, у що хочете,але я скажу вам так: за загадковим

дзеркалом святого Павла немаєнічого, крім брехні.

Він спустився з кафедри йвийшов у бічні двері. А сім’яМортонів сиділа в оглушливій тиші,яку, напевно, люди чують післявибуху бомби.

* * * * *

Коли ми повернулися додому,мама пішла у велику спальню вглибині будинку, сказала, щоб ми їїне турбували, й зачинилася. До кінцядня вона залишалася там. Клерприготувала вечерю, і ми з’їли їїмайже мовчки. Енді почав був

цитувати уривок із Письма, якийцілковито спростовував сказанепреподобним, але тато наказав йомустулити писок. Енді подивився на те,як глибоко в кишені тато засунувруки, та вирішив за кращепромовчати.

Після вечері тато пішов у гараж,де вовтузився з Ракетою Доріг-ІІ.Террі (його вірний помічник, майжеправа рука) вперше не подався заним, тому це зробив я… хоч і післядеяких роздумів.

— Татку? А можна щосьспитати?

Він лежав під Ракетою наповзогаторі[35], тримаючи в руці

ліхтар, обтягнутий сіткою. Назовністирчали тільки його ноги в штанахзахисного кольору.

— Мабуть, так, Джеймі. Абитільки не про цю кляту ранкову месу.Якщо ти про неї хочеш спитати,краще теж тримай свій писок назамку. Я сьогодні не налаштованийпро це говорити. Завтра будедостатньо часу. Нам доведетьсявідправити петицію про йогозвільнення в Асоціаціюметодистських церков Нової Англії, авони вже будуть змушені передати їїєпископу Метьюзу в Бостоні. Цеповний жах, блядь, і якщо ти скажешсвоїй матері, що я при тобі вимовлявце слово, вона мене відлупцює, як

рудоголового сироту в приймах.Я не знав, чи моє запитання

стосується Кошмарної проповіді,знав тільки, що мушу його поставити.

— Містер Істербрук правдусказав? Вона пила?

Миготливе світло під машиноюзупинилося на місці. Тато викотивсяз-під днища, щоб подивитися намене. Я боявся, що він розгнівається,але вигляд у нього був не сердитий.Радше невдоволений.

— Люди про це гомоніли, атепер ще швидше поголос піде, ботой тупоголовий Істербрук узяв ібовкнув уголос, але послухай мене,

Джеймі. Це не має значення. УДжорджа Бартона був нападепілепсії, і він опинився не на томубоці дороги, а вона виїхала з-засліпого повороту — і нате вам. Немає значення, твереза вона була чипід мухою і надто самовпевнено веламашину. Тієї аварії не зміг биуникнути сам Маріо Андретті[36].Преподобний в одному мав рацію:люди завжди хочуть знайти причинудля всього поганого, що стається вжитті. А вона не завжди є.

Він підняв руку, вільну відліхтаря, і показав на меневимащеним у мастилі пальцем.

— А все решта з того, що він

казав, — то просто маячня вбитоїгорем людини. Щоб ти мені про цене забував.

* * * * *

Середа перед Днем подяки буласкороченим днем у нашомушкільному окрузі, проте я пообіцявмісіс Моран, що залишуся післяуроків помити дошку тавпорядкувати нашу невеличкубібліотеку пошарпаних книжок. Колия сказав про це мамі, вона тількирукою неуважно махнула йпопросила, щоб я до вечері бувудома. Вона саме ставила індичку в

духовку, але я знав, що то не наша:замалою вона була для сімох.

Як виявилося, Кеті Палмер(котра косила під вчительчину хатнюулюбленицю, якщо таке взагалі моглобути) також залишилася, щобдопомогти, і ми всю роботупереробили за півгодини. Я думавпіти до Ела чи до Біллі додому,погратися у війнушки чи ще в щось,але я знав, що вони захочутьпоговорити про Кошмарну проповідьі про те, як місіс Джейкобз убиласебе й Моррі, бо напилась, як свиня(ця чутка згодом набуладостовірності абсолютного факту), ая цього обговорювати не хотів, томупоплентався додому. Днина стояла не

за сезоном тепла, у нашому доміповідчиняли вікна, і я почув, яксперечаються мати й сестра.

— Чому я не можу піти? —спитала Клер. — Я хочу, щоб вінзнав, що принаймні дехто в цьомудурному містечку досі на його боці!

— Бо ми з вашим батькомвважаємо, що ви, діти, повиннітриматися від нього подалі, —відказала мати. Вони були на кухні, ія затримався біля вікна.

— Мамо, я вже не дитина! Менісімнадцять років!

— Вибач, але в сімнадцять тивсе ще дитина, а те, що молода

дівчина ходить до нього в гості,матиме дуже поганий вигляд. Простоповір мені на слово.

— Але ж для тебе ценормально? Ти знаєш, що тебепобачить Мі-Мо і за двадцять хвилинроздзвонить про це по всій спаренійлінії! Якщо ти йдеш, дозволь меніпіти з тобою!

— Я сказала «ні», і цеостаточно.

— Він повернув Кону голос! —бушувала Клер. — Як ти можеш бутитакою лихою?

Запала довга мовчанка, післяякої мама сказала:

— Саме тому я й збираюсь йогонавідати. Не для того, щоб віднестийому якусь їжу на завтра, а щоб датийому знати, що ми вдячні, попри всіті жахливі слова, які він казав.

— Ти знаєш, чому він їх казав!Він щойно втратив дружину й сина, унього все в голові перемішалося!Напівбожевільний був!

— Я справді це знаю. — Мамазаговорила тихіше, і мені доводилосянапружувати слух, бо Клерплакала. — Та все одно люди булишоковані, й цього вже не зміниш. Віндалеко зайшов. Аж занадто далеко.Наступного тижня він їде звідси, і цена краще. Коли знаєш, що тебе

збираються звільнити, краще пітисамому. Це дозволяє зберегти трохисамоповаги.

— А звільнити збираютьсядиякони, як я собі думаю, — мало непрезирливо пирхнула Клер. — І одинз них — тато.

— У твого батька немає вибору.Коли ти перестанеш бути дитиною,то, може, зрозумієш це і зглянешся. УДіка серце від цього розривається нашматки.

— Тоді йди, — сказала Клер. —Побачиш, чи шматки індичої грудкий солодка картопля компенсуютьйому те, як із ним поводяться. Явпевнена, він навіть їсти не стане.

— Клер… Клерчик-Еклерчик…— Не називай мене так! —

закричала сестра, і я почув, як вонапобігла, гупаючи, до сходів. Яподумав, що вона трохи поплаче йпобурмоситься у себе в кімнаті, апотім забуде, як кілька років тому,коли мама сказала їй, що п’ятнадцятьроків — це замало, щоб їхатидивитися кіно просто неба з ДонніКантвелом.

Я вирішив швиденько вшитисяна заднє подвір’я, поки мама невийшла зі тим окремо приготованимобідом. Я сів на шину-гойдалку, незовсім ховаючись, але й не зовсімсвітячись на виду. Через десять

хвилин я почув, як зачинилися вхіднідвері. Я підкрався до рогу будинку йпобачив, що мама йде по дорозі, а вруках у неї — накрита фольгою таця.Фольга переливалася відблискамипід сонцем. Я пішов у дім і піднявсясходами. Постукав у двері до сестри,прикрашені великим плакатом зБобом Діланом.

— Клер?— Іди геть! — заволала вона. —

Я не хочу з тобою говорити! —Платівка грала далі: «Ярдбйордз»[37]

на повну гучність.Мама повернулася приблизно за

годину — занадто тривалим був тойвізит як на те, щоб віднести

частування. І хоча ми з Террі на тойчас уже були у вітальні, дивилисятелевізор і воювали за найкращемісце на нашій старій канапі —посерединці, там, де пружини невгризаються в зад, — вона нас наче йне помітила. Кон був нагорі, грав нагітарі, яку йому подарували на деньнародження. І співав.

* * * * *

У неділю після Дня подяки донас повернувся Девід Томас із«конго» Ґейтс-Фолза. У церкві зновубуло повно людей, може, тому, щовони хотіли подивитися, чи не

прийде, бува, преподобний Джейкобзі чи не спробує сказати ще щосьжахливе. Він не прийшов. Якби цесталося, я певен, його б заткнули щедо початку забігу. Може, навітьвинесли б із церкви. Релігія для янкі— це річ серйозна.

Наступного дня, у понеділок, япівмилі від школи не пройшов, апробіг. У мене з’явилась одна ідея,тому я хотів опинитися вдома ще дотого, як приїде шкільний автобус.Коли він прийшов, я вхопив Кона заруку й потягнув його на заднєподвір’я.

— Яка муха тебе за дупувкусила? — здивувався він.

— Ти повинен піти зі мною допасторського будинку, — сказав я. —Преподобний Джейкобз скоро поїде,може, навіть завтра, а нам перед цимтреба з ним побачитись. Треба йомусказати, що ми його досі любимо.

Кон відсахнувся від мене йзмахнув рукою зі своєї футболки знаписом «Ліга плюща» щосьневидиме, наче боявся, що я залишивна ній воші.

— Ти здурів чи що? Я туди непіду. Він сказав, що Бога немає.

— А ще він наелектризував твоєгорло і врятував тобі голос.

Кон збентежено знизав плечима.

— Голос би й так повернувся.Доктор Рено сказав.

— Він казав, що голосповернеться за тиждень-два. Це булов лютому. У квітні ти ще не говорив.Через два місяці.

— То й що? Трохи надовшезатяглося, і все.

Я не вірив своїм вухам.— Ти що, боягуз?— Ще раз таке скажи, так тобі

вріжу, що на землю ляжеш.— Чому ти не хочеш йому хоча б

подякувати?Він дивився на мене, міцно

стиснувши губи. Щоки палали.— Нам не можна з ним

бачитися. Мама й тато так сказали.Він псих, а може, ще й п’яниця, якйого жінка.

Мені відібрало мову. Очіналилися сльозами. Не від болю; тобули сльози люті.

— А ще, — сказав Кон, — менітреба наповнити ящик дровами, покитато не повернувся, бо перепаде нагоріхи. Тому, Джеймі, ти кращемовчи про це.

І він пішов, залишивши менестояти там. Мій брат, який ставодним із найвидатніших астрономів

світу (2011 року він відкрив четвертутак звану планету зониЗолотоволоски, де може бути життя)залишив мене стояти там. І більшеніколи не згадував про ЧарльзаДжейкобза.

* * * * *

Наступного дня, у вівторок, язнову припустив трасою 9, щойнозакінчились уроки. Але додому непішов.

На під’їзній доріжціпасторського будинку стояла новамашина. Ну, не зовсім нова, якщобути точним — то був «Форд

Ферлейн» 1958 року випуску, зіржавим порогом і тріснутим скломіз боку пасажира. Багажник булопіднято, і, зазирнувши в нього, япобачив дві валізи й громіздкийелектронний прилад — осцилоскоп,можливості якого преподобнийДжейкобз якось демонстрував нам наЗММ. Сам Джейкобз був у сараї-майстерні. Я чув, як він там гримитьречами.

Поки я стояв біля його нової-старої машини й згадував«бельведер», від якого лишиласьобгоріла руїна, виникло бажаннякинутися навтьоки й бігти неозираючись додому. Цікаво, яким бибуло моє життя, якби я це зробив.

Цікаво, чи писав би я ці рядки. Алехто може це знати, правда? СвятийПавло аж занадто мав рацію щодотого темного дзеркала. Ми всі дні внього вдивляємося й не бачимонічого, крім власного відображення.

Замість бігти, я набрався духу йпішов у сарай. Джейкобз складавелектронне обладнання впомаранчевий дерев’яний ящик,перекладаючи його великимиаркушами пожмаканого коричневогопаперу, і спочатку не помітив мене.Одягнений він був у джинси й простубілу футболку. Колоратки вже небуло. Зазвичай діти нечастопомічають зміни, які відбуваються здорослими, але навіть тоді, у дев’ять

років, я побачив, що він схуд. Вінстояв у колі сонячного світла, а колипочув, що я зайшов, підвів погляд. Найого обличчі прорізалися новізморшки, та коли він, побачившимене, всміхнувся, вони розгладилися.Та усмішка була така сумна, що моєсерце прохромила стріла співчуття.

Не думаючи, я просто підбіг донього. Він розкрив обійми й піднявмене в повітря, щоб поцілувати вщоку.

— Джеймі! — вигукнув він. —Ти Альфа й Омега!

— Га?— Об’явлення, розділ перший,

вірш восьмий. «Я Альфа й Омега,говорить Господь, Бог, Той, Хто є, іХто був, і Хто має прийти,Вседержитель!» Ти перша дитина,яку я зустрів, коли приїхав у Гарлоу, іти останній. Я дуже, дуже радий, щоти прийшов.

Я розплакався. Не хотів, аленічого не міг з собою вдіяти.

— Преподобний Джейкобз,пробачте. Пробачте за все. Там, уцеркві, ви правильно казали. Ценесправедливо.

Він поцілував мене в другу щокуй поставив на землю.

— Навряд чи я це сказав

стількома словами, але суть ти,безперечно, вловив. Хоча не требасприймати всерйоз усе, що я тодіказав. Я сам не тямив, що говорю.Твоя мама це зрозуміла. Вона такмені й сказала, коли принесла своєчудове частування до Дня подяки. Іпобажала всього найліпшого.

Коли я це почув, мені трохивідлягло від серця.

— А ще вона дала мені добрупораду. Їхати подалі від Гарлоу, штатМен, і почати все спочатку. Вонасказала, що десь в іншому місці я,може, віднайду свою віру. У цьому ясильно сумніваюся, проте щодовід’їзду вона мала рацію.

— Я більше ніколи вас непобачу.

— Джеймі, ніколи такого некажи. У цьому нашому світі стежкиперетинаються постійно, інколи — внайдивніших місцинах. — Вийнявшиіз задньої кишені хустинку, він витерз моїх щік сльози. — Хай що тамбуде, я тебе пам’ятатиму. Ісподіваюсь, що ти теж час від часубудеш про мене думати.

— Буду. — А тоді, згадавши: —А то, коти в манто!

Він знову підійшов до свогоробочого стола (печальнопорожнього тепер) і спакував останніпредмети: пару великих квадратних

акумуляторів, що їх називав «сухимибатареями». Потім накрив ящиккришкою і заходився наглухозав’язувати його двома відрізкамитовстої мотузки.

— Конні теж хотів прийти,подякувати вам, але в нього… е-е…сьогодні футбол. Чи щось таке.

— Та пусте. Я взагалісумніваюся, що я чимось допоміг.

Я був шокований.— Та ви що, ви ж повернули

йому голос! Своїм пристроємповернули!

— О так. Мій пристрій. — Вінзав’язав другу мотузку й смикнув,

щоб перевірити, чи щільно прилягає.Рукави футболки були закасані доплеча, і я побачив, які в ньогокрутезні м’язи. Раніше я їх непомічав. — Електричний стимуляторнервів.

— Преподобний Джейкобз, вамтреба його продати! Купу грошейзаробите!

Він сперся ліктем на ящик,підпер рукою підборіддя й задумливоподивився на мене.

— Ти думаєш?— Так!— Я дуже в цьому сумніваюся. І

сумніваюся, що мій ЕСН взагалі

якось посприяв одужанню твогобрата. Розумієш, я склепав його тогож дня, коли ви прийшли. — Вінрозсміявся. — І підключив до дужемаленького моторчика японськоговиробництва, який висмикнув зіграшки Моррі, робота Роско.

— Правда?— Правда. Сама ідея цінна, у

цьому я впевнений, але такіпрототипи, зібрані на коліні, безжодних експериментальнихперевірок, працюють вкрай рідко.Хоча я думав, що шанс у мене є, боніколи не сумнівався в діагнозідоктора Рено. То було розтягненнянерва, не більше.

— Але…Він підняв ящик. М’язи на руках

випнулися, на них чітко проступиливени.

— Ходімо, синку. Пройдися зімною.

Я пішов за ним до машини. Вінпоставив ящик біля заднього крила,оглянув вміст багажника і сказав, щодоведеться переставити валізи назаднє сидіння.

— Джеймі, можеш узятималеньку? Вона не важка. Коли їдешдалеко, краще багато з собою небрати.

— А куди ви поїдете?

— Гадки не маю. Але думаю,зрозумію, коли туди приїду. Якщо цябляшанка не зламається. Вонастільки пального спалює, що можевесь Техас без нафти залишити.

Ми перемістили валізи на заднєсидіння «форда». Застогнавши відзусилля, преподобний Джейкобззапхнув великий ящик у багажник.Затріснув кришку і сперся на машину,вивчаючи мене поглядом.

— Джеймі, у тебе чудова сім’я ічудові батьки, які по-справжньомуприділяють вам увагу. Якби япопросив їх описати вас, дітей, товони б сказали, що Клер — по-материнськи турботлива, Енді

любить покомандувати…— О, це вже точно.Він широко всміхнувся.— Такий у кожній сім’ї є,

малий. Вони б сказали, що Террі —як машина, а ти мрійник. А якимсловом вони могли б описати Кона?

— Заучка. Або фолк-співак,відколи в нього гітара з’явилася.

— Може, й так, але меніздається, що це не перші слова, які бспали їм на думку. Помічав, які вКона нігті?

Я розсміявся.— Він їх гризе, як дурний!

Якось тато запропонував йому бакс,щоб він на тиждень перестав церобити, але він не зміг!

— Джеймі, Кон у вас —нервовий. От що б сказали твоїбатьки, якби їх попросили бути докінця чесними. До сорока років вінможе нажити собі виразки,схильність до цього є. Коли віндістав удар по шиї тією лижноюпалицею і втратив голос, то ставнепокоїтися, що здатність говоритидо нього більше ніколи неповернеться. А що голос усе неповертався, то Кон переконав себе,що так і буде.

— Доктор Рено сказав…

— Рено — хороший лікар.Сумлінний. Він миттю примчавсюди, коли в Моррі був кір, а потімзнову, коли в Петсі була… ну, жіночапроблема. Обох вилікував, як профі.Але в нього немає тієї ауривпевненості, як у найкращихтерапевтів. Цього вміння сказати: «Тану, це дрібниця, ви скоро одужаєте».

— Він справді це сказав!— Так, але Конрад не був

переконаний, бо Рено говоритьнепереконливо. Він уміє лікуватитіло, але як щодо душі? З цим у ньогоне дуже. А душа — це запорукаполовини процесу одужання. Аможе, й більше половини. Кон

подумав: «Він бреше, щоб япризвичаївся до того, що я німий.Пізніше він скаже мені правду».Джеймі, твій брат так влаштований.Він живе нервовими закінченнями. Аколи люди так роблять, їхні душіможуть повстати проти них самих.

— Він не схотів сьогодні зімною йти, — сказав я. — Я про цезбрехав.

— Та невже? — Вигляд уДжейкобза був не надто здивований.

— Ага. Я його просив, але вінбоявся.

— Ніколи на нього за це несердься. Люди, що постійно всього

бояться, живуть у своєму дужеособливому пеклі. Ти можеш сказати,що вони самі собі його влаштовують— так, як Кон сфабрикував собінімоту, — але вони нічого не можутьіз цим вдіяти. Вони так влаштовані.Вони заслуговують на співчуття імилосердя.

Він обернувся на пасторськийбудинок, який уже мав самотній тапокинутий вигляд, і зітхнув. А потімподивився на мене.

— Може, ЕСН якось і подіяв… умене є всі підстави вважати, щотеорія, на яку він спирається, дієва…але я справді в цьому сумніваюся.Джеймі, мені здається, я обдурив

твого брата. Переконав, пробач закаламбур. Це трюк, якого навчають убогословській школі, хоча там ценазивають «підігріванням віри».Мені це завжди добре вдавалося, хочі відчував при цьому сором,змішаний із задоволенням. Я сказавтвоєму брату, щоб чекав на диво, апотім увімкнув струм і запустивсвого уславленого дзизкунчика.Щойно я побачив, як у твого братасмикнулися губи й блимнули очі, язрозумів, що все вдасться.

— Це надзвичайно! — сказав я.— Так, справді. А ще доволі

підло.— Га?

— Не зважай. Головне, щоб тийому про це ніколи не розказував.Голосу він, мабуть, більше ніколи невтратить, але все може бути. — Вінглянув на годинник. — Знаєш що? Яб охоче потеревенив з тобою ще, алетреба їхати, бо хочу до ночі дістатисяПортсмута. А тобі краще йти додому.І там тримати в таємниці ще одне —те, що ти мене сьогодні навідував.Хай це залишиться між нами, добре?

— Так.— Правда ж, ти не йшов повз

будинок Мі-Мо?Я підкотив очі, наче хотів

спитати, чи справді він мене вважаєтаким дурним, і Джейкобз знову

розсміявся. Мене тішило те, що яможу його розсмішити, попри все, щосталося.

— Я зрізав кут через полеМарстеллара.

— Молодчина.Я не хотів іти й не хотів, щоб він

їхав.— А можна спитати ще одне?— Можна, але тільки швидко.— Коли ви читали свою… — Я

не хотів вимовляти слово«проповідь», воно чомусь здавалосянебезпечним. — Коли ви говорили вцеркві, то сказали, що в блискавцітипу п’ятдесят тисяч градусів. Це

правда?Обличчя в нього засяяло — як

бувало лише тоді, коли хтосьпорушував тему електрики. Йогохобі-коник, як сказала б Клер. Татоназвав би це одержимістю.

— Цілковита правда! Блискавка— найпотужніша сила природи,окрім хіба що землетрусів і цунамі.Потужніша за торнадо й набагатомогутніша за урагани. Ти коли-небудьбачив, як розряд вдаряє в землю?

Я похитав головою.— Лише в небі.— Це прекрасно. Прекрасно і

дуже страшно. — Він підвів голову,

наче побачив блискавку, але того днянебо було ясно-блакитним, тількиневеличкі білі пухкі пір’їнки поволіпливли собі на південний захід. —Якщо захочеш побачити цезблизька… Ти ж знаєш Лонґмедоу,так?

Авжеж, я знав. На півдорозі доКозячої гори розташовувавсядержавний громадський парк.Називався він Лонґмедоу. Звідтиможна було побачити неозорі східніобшири, що тяглися на багато мильдо горизонту. Ясної прозорої днинизвідти було видно Пустелю штатуМен у Фріпорті. А інколи навітьАтлантичний океан за нею.Щосерпня ЗММ виїжджали на літній

пікнік у Лонґмедоу.— Якщо поїхати на північ

дорогою від Лонґмедоу, то приїдешдо будки охорони курорту «Козячагора»…

— …куди не пускають, якщо тине член клубу чи не відвідувачкурорту.

— Саме так. Класова система вдії. Але перед самою будкою єгравійна дорога, яка розгалужуєтьсявліво. Нею може проїхати будь-хто,бо то все державна земля. Приблизночерез три милі вона закінчуєтьсяоглядовим пунктом, якийназивається Вершина неба. Я вас,дітей, туди не возив, бо там

небезпечно — то просто гранітнийсхил, який закінчується урвищем, двітисячі футів до дна. Огорожі тамнема, лише табличка, яка застерігаєлюдей, щоб не підходили до краю. НаВершині неба стоїть залізна щогла,двадцять футів завдовжки. Її увігналиглибоко в скелю. Поняття не маю, хтоїї там поставив і навіщо, але вонатам вже дуже, дуже давно. Вонаповинна бути вся іржава, а натомістьчистенька. Знаєш чому?

Я похитав головою.— Бо в неї постійно б’є

блискавка. Вершина неба —особливе місце. Воно притягуєблискавку, а та залізна щогла — в

самісінькому його центрі.Він замріяно дивився в бік

Козячої гори. Звісно, за висотою вонане могла дорівнятися до Скелястихгір (чи навіть до Білих гір Нью-Гемпширу), але для положистихпагорбів західного Мену то булависочина.

— Там грім гучніший, Джеймі, йхмари ближчі. Видиво тих грозовиххмар, що мчать по небу, змушуєлюдину відчути себе зовсім малою, аколи когось обсіли турботи… чисумніви… почуватися малим — нетак вже й погано. Ти знаєш, коли маєз’явитися блискавка, бо в повітрівитає задуха. Витає якесь… не

знаю… неспалене горіння. Волоссястає сторч, і щось тисне в грудях.Шкіра наче тремтить, ти цевідчуваєш. Ти чекаєш, а колинадходить грім, він не гримить. Вінтріскає, мов та гілляка під вагоюкриги, тільки стократ гучніше. Потімтиша… і раптом клац у повітрі, начехтось повернув старезний вимикач.Розкочується грім, і приходитьблискавка. Тобі доводитьсяпримружуватися, інакше розрядзасліпить тебе і ти не побачиш, як тазалізна щогла з чорної стаєфіолетово-білою, а потім червоною,наче розжарена підкова в печі.

— Ого, — сказав я.

Джейкобз кліпнув очима йповернувся до реальності. Та копнувногою покришку своєї нової-староїмашини.

— Вибач, синку. Іноді менезаносить.

— Це так класно.— О, це набагато класніше, ніж

класно. Коли підростеш, з’їзди туди,подивися сам. Тільки будьобережний коло тої щогли.Блискавки понарозколювали тамчимало уламків породи, і якщо типосковзнешся, то можеш поїхативниз і вхопитися не буде за що. Нувсе, Джеймі, мені справді пора їхати.

— Я не хочу, щоб ви їхали. —Мене знову душили сльози, але я недозволив їм политися.

— Мені дуже приємно це чути, язворушений, але ти ж знаєш, якприказка мовить: якби бажання буликіньми, злидарі їздили б верхи. —Він розкрив обійми. — Ану, обнімище раз.

Я обійняв його міцно-міцно йглибоко вдихнув, намагаючисьзакарбувати в пам’яті запах йогомила й тоніку для волосся(«Віталісу», такого самого, якимкористувався мій тато, а теперкористується Енді).

— Ти був моїм улюбленцем, —

промовив він мені на вухо. —Мабуть, це ще один секрет, який тобіне варто нікому розказувати.

Я лише кивнув. Не було потребийому казати, що Клер уже й так знає.

— У підвалі будинку я дещо длятебе залишив, — сказав він. — Якщовоно тобі треба. Ключ під килимком.

Він поставив мене на ноги,поцілував у лоб і відчинив дверцятаводія.

— Маашина так собі,друзяаако, — зізнався він з акцентомянкі, чим змусив мене всміхнутисяпопри весь біль, який я відчував. —Але нічо, якось та й доїду.

— Я люблю вас, — сказав я.— Я теж тебе люблю. Але не

здумай мені більше плакати, Джеймі.Моє серце вже й так розбите, більшея не витримаю.

Поки він не поїхав, я не плакав.Я стояв на під’їзній доріжці ідивився йому вслід. Дивився вслід,поки його машина не зникла з полязору. Потім пішов додому. У ті часина нашому задньому подвір’ї булаколонка з ручною помпою, томуперед тим, як заходити в дім, явмився крижаною водою. Не хотів,щоб мама помітила сліди сліз наобличчі й спитала, чому я плакав.

* * * * *

Вишарувати пасторськийбудинок, щоб прибрати всі слідиперебування в ньому безталанноїродини Джейкобзів і підготувати доприїзду нового священика, будезавданням комітету жіночоїдопомоги, сказав тато. Але безпоспіху. Колеса єпархіальногоуправління церков Нової Англіїрозкручувалися дуже повільно, і намби дуже пощастило, якби намприслали нового священика донаступного літа.

— Хай поки так побуде, —порадив тато, і комітет радо з цього

скористався. Узятися за мітли, щіткий пилососи їм довелося вже аж післяРіздва (проповідь мирянина тогороку читав Енді, мої батьки мало відгордості не луснули). А дотипасторський будинок стоявпорожній, і деякі діти в моїй школіпочали казати, що там живутьпривиди.

Але дехто туди все-такинавідався. Я. Однієї суботи післяобіду я знову зрізав шлях черезкукурудзяне поле ДоррансаМарстеллара, щоб уникнутивсевидющого ока Мі-Мо Гаррінгтон,і підійшов до пасторського будинку.Узяв під килимком ключ і зайшовусередину. Було страшно. Я лише

зневажливо пирхав, коли чув про те,що тут водяться привиди, але вжевсередині якось легко уявлялося, щоось я обернуся, а в мене за спиноюстоять Петсі й Хвостик Моррі,тримаються за руки й круглимиочима дивляться на мене, а на їхніхтілах гниє плоть.

«Не будь дурнем, — наказав ясобі. — Вони або пішли в якесь іншемісце, або в чорну порожнечу, як іказав преподобний Джейкобз. Томуперестань боятися. Перестань бутималеньким дурним боягузиком».

Але перестати бути дурнимбоягузиком я не міг так само, як неміг зупинити біль у шлунку після

того, що переїв хот-догів у суботуввечері. Проте я не втік. Я хотівподивитися, що він для менезалишив. Мені потрібно булоподивитися. Тому я підійшов додверей, на яких досі висів плакат(Ісус тримається за руки з пароюдітлахів, схожих на Діка та Джейн змоєї старої читанки дляпершокласників; на табличцінаписано: «ПРИЙДІТЬ ДО МЕНЕ,МАЛІ ДІТИ»).

Я увімкнув світло, спустивсявниз і побачив складані стільці,стосами притулені до стіни,фортепіано з опущеною кришкою,ігровий куточок із маленькимстоликом, на якому вже не було

доміно, книжок для розфарбовуванняі кольорових олівців. Але Погіднеозеро нікуди не поділося, так само,як і маленька дерев’яна коробочка зЕлектричним Ісусом усередині. Осьщо він для мене залишив, і я бувстрашенно розчарований. Та все одновідкрив коробку й витягЕлектричного Ісуса. Поставив йогона краю озера, там, де, як я знав,починалася колія, і хотів булонамацати під його мантією вмикач.Аж раптом мене затопила хвилянайбільшої люті, яку я відчував за всесвоє дитинство і юність. Вонавдарила так несподівано, як одна зтих блискавок, які преподобнийДжейкобз споглядав на Вершині

неба. Я махнув рукою і вдаривЕлектричного Ісуса. Той відлетів аждо дальньої стіни.

— Тебе не існує! — заволав я. —Тебе не існує! Це просто фокуси йвигадки! Будь ти проклятий, Ісусе!Будь ти проклятий, Ісусе! Будь типроклятий, проклятий, проклятий,Ісусе!

Я побіг угору сходами, а з очейтак рясно лилися сльози, що я нічогоперед собою не бачив.

* * * * *

Іншого священика, як згодом

виявилося, нам так і не прислали.Порожнечу намагалися заповнитидеякі місцеві падре, алевідвідуваність упала майже до нуля, іна той час, коли я вчився востанньому класі старшої школи,нашу церкву зачинили й наглухозабили віконниці. Але для мене це немало значення. Віру я втратив. Гадкине маю, що сталося з Погіднимозером та Електричним Ісусом.Наступного разу, коли я спустився впідвал ЗММ у пасторському будинку(а це сталося багато років по тому),він був цілковито порожній.Порожній, як рай.

IV. Дві гітари.«Хромові троянди».Блискавка наВершині неба

Коли ми озираємося назад, уминуле, то бачимо, що наше життяскладається в певний візерунок.Кожна подія починає здаватисялогічною, неначе щось — чи Хтось— накреслює для нас план усіхнаших кроків (вдалих і невдалих).Узяти, приміром, матюкливогопенсіонера, котрий, сам того небажаючи, наперед визначив мені

заняття, що стало моєю роботою надвадцять п’ять років. Як ценазивається: доля чи щасливийвипадок? Я не знаю. Та й звідки менізнати? Мене навіть там не було, колиГектор Цирульник пішов шукатисвою сілвертонівську гітару. Колисьдавно я міг би сказати, що миобираємо стежки наосліп: сталосяте, потім се, потім п’яте і десяте. Татепер я знаю краще.

Існують сили.

* * * * *

1963-го, до того як «Бітлз»здійснили прорив на сцені, Америку

охопила нетривала, проте сильналихоманка — захоплення народною,чи то пак фолк-музикою.Телепередача, яка з’явилася в слушнугодину, щоб нажитися на томушаленстві, називалася «Як його там».У ній виступали білошкіріінтерпретатори чорношкірогодосвіду, такі як «Тріо Чеда Мітчела»та «Нові менестрелі Крайсті».(Причому білих комуняк, таких як ПітСіґер і Джоан Баез, на виступи незапрошували.) Мій брат Конні бувнайліпшим друзякою Ронні, старшогобрата Біллі Пекета, тож вонидивилися «Як його», як вони їїназивали, суботніми вечорами вдомау Пекетів.

У той час із Пекетами жив дідРонні й Біллі. Він був знаний підпрізвиськом Гектор Цирульник, бо тобула його професія, якою вінзаробляв майже п’ятдесят років, хочауявити його в цій ролі й було важко— перукарі, як і бармени, маютьвирізнятися приємною балакучістю,а Гектор Цирульник украй рідко щоськазав. Він просто сидів у вітальні,перекидав повні ковпачки бурбонусобі в каву і курив «типарили»[38].Їхнім запахом просмердівся весьбудинок. Коли Гектор таки розтуляврота, його слова були густопересипані лайкою.

Проте «Як його там» він любив ізавжди дивився разом із Коном і

Ронні. Одного вечора, після того якодин білий хлопець заспівав щосьпро те, що його крихітка покинулайого і йому так сумно, ГекторЦирульник презирливо пирхнув ісказав:

— Чорт, хлопці, це ніякий неблюз.

— Діду, ви про що? — спитавРонні.

— Блюз — це зла музика. А тойхлопець наче тільки-но надзюрив уштанці й боїться, шо мамканасварить.

Почувши це, хлопці дружнорозсміялися — частково від

задоволення, частково від подиву, щов Гекторі помер музичний критик.

— Ану ждіть, — сказав він іповільно піднявся сходами,хапаючись за поруччя вузлуватоюрукою й підтягуючись. Його не булотак довго, що хлопці вже майже пронього забули. Але зрештою Гекторспустився сходами, несучи за грифпокоцану гітару «Сілвертон». Їїкорпус був потертий і перев’язанийшматком обстріпаного солом’яногоджгута. Кілки настроювання булипокривлені. Дід сів, крекнувши іперднувши, та підтягнув гітару собіна кістляві коліна.

— Вимкніть це гівно, — наказав

він.Ронні послухався (все одно

щотижневий фолк уже майжепідійшов до кінця).

— Діду, я й не знав, що тиграєш, — сказав він.

— Сто років не грав, — відповівГектор. — Відклав її, коли артритстав гризти. Не знаю, чи зможу цюсучку знов настроїти.

— Тату, мова, — гукнула місісПекет із кухні.

Гектор Цирульник не звернув нанеї жодної уваги. Втім, як і завжди,крім випадків, коли хотів, щоб вонапередала йому картоплю-м’ячку. Він

повільно настроїв гітару, бурмочучисобі під носа матюки, а потім узявакорд, що трохи змахував на музику.

— Ми чули, що вонарозладнана, — пізніше розказувавмені Кон, — та все одно це булокруто.

— Ого! — вигукнув Ронні. —Діду, а який це акорд?

— Е. Уся ця херня починається зЕ. Але ждіть, ви ше нічо не чули.Зара’ побачим, чи я ще пам’ятаю, якграти на цій курвоматері.

Із кухні:— Тату, мова.Цього разу він приділив не

більше уваги, ніж попереднього,просто бринькав на старій гітарі,водячи по струнах покрученим,жовтим від нікотину нігтем, якмедіатором. Спочатку він гравповільно і все бурчав попід носомнесхвальні слівця, та потім увійшов урівний рваний ритм, чим змусивхлопців з подивом перезирнутися.Його пальці ковзали вгору і внизгрифом, спершу незграбно, та потім,коли по нервах поволі потекли давнірефлекси пам’яті, справа пішла трохибільш гладко: від B до А та G, а потімназад до E. Цю послідовність япрогравав потім сотні тисяч разів,хоча 1963-го я не зміг би відрізнитиакорд Е від спинної хорди.

Високим плаксивим голосом, щотак відрізнявся від того, яким вінговорив (коли взагалі говорив), дідРонні заспівав:

— «Щось у тобі, маленька,такого є… тривожиш-турбуєш, таткоспокою не знає…»

Із кухні, витираючи рукирушником, вийшла місіс Пекет.Вигляд у неї був такий, наче вонапобачила екзотичну птаху —африканського страуса чи ему,приміром, — що з пишним виглядомпоходжав по трасі 9. Біллі й маленькаРонда Пекет, якій на той час не моглобути більше від п’яти рочків,спустилися з другого поверху до

середини сходів, перехилилися черезпоруччя й круглими від подивуочиськами втупилися в старигана.

— Та мелодія, — згодомрозказував мені Кон. — На «Як йоготам» такого точно ніколи не грали.

Гектор Цирульник теперпристукував ногою в такт і вдоволеношкірився. Кон сказав, що ніколираніше не бачив, щоб старийусміхався, і то було трохи лячно, начевін враз перекинувся на якогосьспівочого вампіра.

— «Мене мамка не пускаєгуляти до ранку… боїться, що якасьжінка… жінка… — Це слово вінпротягнув. — Жіііінка щось мені

зробить до світанку».— Давай, діду! — гукнув Ронні,

розсміявся і заплескав у долоні.Гектор перейшов на другий

куплет, про те, як бубновий валетсказав виновій дамі, що вона можеспускатися й починати повзти, тараптом порвалася струна: ТРЕННЬ.

— От пизда смердюча, —прокоментував він, і на цьомуімпровізований концерт ГектораЦирульника скінчився. Місіс Пекетвирвала з його рук гітару (порванаструна просвистіла небезпечноблизько до її ока) і сказала йому, хайіде надвір і сидить на ґанку, якщохоче й далі так розмовляти.

Гектор Цирульник не пішов наґанок, просто повернувся до своєїзвичної мовчанки. І більше ніколихлопці не чули, щоб він співав і грав.Він помер наступного літа, і ЧарльзДжейкобз (1964 року, у рік «Бітлз»,він ще був у силі) відправив службуна його похороні.

* * * * *

Наступного дня після тієїскороченої версії «Мене мамка непускає» Артура «Біґ Боя» Крудапа[39]

Ронні Пекет знайшов гітару в діжцідля помиїв на задньому дворі, куди їївикинула розлючена матуся. Ронні

відніс її в школу, де місіс Колхаун,учителька англійської, котра такожвела уроки музики в середніх класах,показала йому, як натягти новуструну і як наладнати її, співаючисобі під носа перші три ноти«Тепс»[40]. А ще вона дала Ронніпримірник журналу «Співай!»,присвяченого фолк-музиці, де булислова й акорди для пісень, таких як«Барб’рі Аллен»[41].

Протягом наступних двох років(з короткою перервою, коли ЛижнаПалиця Долі зробила Кона німим)Ронні з Коном розучували пісню запіснею з народного репертуару,передаючи стару гітару з рук у руки йвивчаючи ті самі основні акорди, що

їх Свинцеве Пузо[42], поза всілякимсумнівом, награвав, поки сидів утюрмі. Жоден із них ні хріна не вмівграти, але в Кона був непоганийголос (хоч і занадто м’який тасолодкий, щоб звучати переконливо втих блюзових мелодіях, які він таклюбив), і кілька разів вони виступалина публіці як «Кон і Рон». (Щобдомовитися, чиє ім’я стоятимепершим, кидали монетку.)

Зрештою Кон розжився власноюгітарою — акустичною, фірми«Ґібсон», вишневого кольору. Вонабула збіса кращою, ніж старезний«Сілвертон» Гектора Цирульника, іна ній вони грали, коли співали щосьтаке, як «Сьомий син» і «Цукровий

край» у «Юріка Ґранжі» на «Вечоріталантів». Наші мама й татонахвалювали їх, і батьки Ронні теж,але з гітарами, у принципі, так само,як з комп’ютерами: сміття на вході— сміття на виході.

Я мало уваги звертав на спробиКона і Рона зажити слави місцевогофолк-дуету, тож і не помітив, колиінтерес мого брата до ґібсонівськоїгітари потроху зійшов на пси. Післятого як преподобний Джейкобзпоїхав на своїй новій-старій машиніз Гарлоу, у моєму житті наче діраутворилася. Я втратив і Бога, і свогоєдиного дорослого друга, і ще довгийчас по тому мені було сумно і трохистрашно. Мама старалася мене

підбадьорити, і Клер теж. Навіть тато— і той пробував. Я намагався зновустати щасливим, і зрештою мені цевдалося, та коли на зміну 1965прийшов 1966, а потім і 1967, янавіть не помітив, що згориперестали литися погано зігранімелодії, такі як «Не думай двічі».

На той час Кон захопивсянайпопулярнішим шкільним видомспорту (і це в нього виходило збісакраще, ніж грати на гітарі), а що ж домене… до нашого містечка переїхалановенька, Астрід Содерберг. У неїбуло шовковисте біляве волосся,волошково-блакитні очі й маленькігорбочки під светром, які з часомобіцяли перетворитися на справжні

груди. Впродовж перших років, якіми провчилися в школі разом, вонанавряд чи хоч раз про мене подумала— звісно, коли їй не треба булосписати домашнє. Зате я думав пронеї постійно. Мені здавалося, якбивона дозволила торкнутися своговолосся, у мене б серце стало.Одного дня я стягнув із полицідовідкових матеріалів словникВебстера, відніс його собі на парту йнавпроти визначення слова«поцілунок» ретельно вивівдрукованими літерами «АСТРІД».Серце важко гупало в грудях, пошкірі бігли мурашки. «Громовиця»— хороше слово для таких захоплень,бо я був мов громом уражений.

Узяти Конову гітару ніколи неспадало мені на думку. Колипотрібна була музика, я вмикав радіо.Але талант — дивна штука. Він маєзвичку тихо, але твердо нагадуватипро себе, коли настає для цьогослушний час. Як і певні наркотики,що спричинюють звикання,маскуються під друга, і так триваєдовго, поки ти нарешті не збагнеш,що це тиран. Я про це дізнався навласній шкурі того року, коли менівиповнилося тринадцять.

Спочатку одне, потім друге, апотім п’яте й десяте.

* * * * *

Мій музичний хист аж ніяк неможна було назвати величезним. Тавсе одно він був більшим, ніж уКона… чи в будь-кого з нашоїродини, якщо вже на те пішло. Проте, що він є, я довідався однієї нудноїзатягнутої хмарами суботи восени1969-го. Уся наша сім’я (навіть Клер,яка приїхала на тиждень з коледжу)подалася в Ґейтс-Фолз на матч замериканського футболу. Кон учивсяв останньому класі й бувтейлбеком[43] у команді «АлігаториҐейтс-Фолз». Я залишився вдома, боживіт болів. Звісно, не так сильно, якя зобразив — просто я не те щобдуже фанатів від американськогофутболу, та й надворі наче на дощ

збиралося.Я трохи подивився телевізор, але

на двох каналах показували тойсамий футбол, а на третьому —гольф (ще гірше). Колишню кімнатуКлер віддали Конні, але в комірчинідосі були складені стосами її книжкив м’яких обкладинках, і я вирішивпочитати Аґату Кристі. Клер казала,вони легко читаються, а ще це весело— вести розслідування разом з місМарпл чи Еркюлем Пуаро. Я зайшову кімнату й побачив у кутку Конового«Ґібсона», а поряд — купу старихжурналів «Співай!» Я подивився нагітару, притулену до стіни й давнозабуту, та подумав: «Цікаво, чи зможуя на ній зіграти «Черрі, Черрі»[44]?»

Ту мить я запам’ятав так самочітко, як свій перший поцілунок, боця думка була мов екзотичнийнезнайомець, цілковито не пов’язаназ усім, що крутилося в мене в голові,коли я зайшов у Конову кімнату. Яможу заприсягтися в цьому на стосіБіблій. То була навіть не думка. Тобув наче голос.

Узявши в руки гітару, я сів наКонове ліжко. Спочатку я струн нечіпав, просто трохи поміркував проту пісню. Я знав, що на братовійакустичній гітарі вона звучатимедобре, бо «Черрі, Черрі» побудованонавколо акустичного рифу (звісно,тоді я ще цього слова не знав). Япрокрутив її в голові й на

превеликий свій подив збагнув, щоне лише чую акорди, а й бачу, як вонизмінюються. Я знав про них усе, крімтого, де вони ховаються на грифі.

Я навмання схопив якесь число«Співай!» і пошукав блюз, будь-якийблюз. Знайшов один, під назвою«Зроблю твої гроші зеленими»[45],побачив, як узяти Е («Уся ця херняпочинається з Е», — сказав Кону йРонні Гектор Цирульник), і зігравйого на гітарі. Звук бувпритлумлений, але правильний.«Ґібсон», як по-справжньомухороший інструмент, не розладнавсяз часом, хоч і стояв давно забутий. Янатиснув сильніше трьома пальцямилівої руки. Було боляче, та я не

зважав. Бо Е був правильним. Е бувбожественним. Він досконалонакладався на звук у моїй голові.

Кону знадобилося півроку, щобвивчити «Дім сонця, що сходить»[46],та й то він ні разу не зміг перейти відD до F без затримки, колипереставляв пальці. Я ж вивчивтрьохакордний риф «Черрі, Черрі»(від Е до А, D і назад до А) за десятьхвилин, потім зрозумів, що на тихсамих трьох акордах можу зіграти«Ґлорію» від «Шедоуз ов зе Найт»[47]

та «Луї, Луї» «Кінгсменів»[48]. Я грав,поки кінчики пальців не завили відболю і я не міг розігнути ліву руку. Аколи нарешті зупинився, то не тому,

що хотів, а тому, що мусив. І не мігдочекатися, коли почну знову. Меніне було діла до «Нових менестрелівКристі» чи «Яна та Сильвії» та іншихнародноспівних засранців, але«Черрі, Черрі» я міг грати весь день,вона пробуджувала в мені якісьпочуття.

Я думав: якби навчитися гарнограти, то Астрід Содерберг могла бпобачити в мені не тільки джерелодля списування домашнього. А втім,навіть це було другорядним, тому щогра на гітарі заповнювала в меніпорожнечу. То була якась річ у собі,емоційна істина. Граючи, я начезнову ставав справжньою людиною.

* * * * *

Через три тижні, зновусуботнього дня, Кон прийшов додомуз футболу раніше, бо не лишивсяпісля гри на традиційний пікнік,який влаштовували фанати. Я сидівна горішньому майданчику сходів ібренькав «Дикунку». Я думав, вінсказиться і вирве в мене гітару, може,навіть звинуватить мене ублюзнірстві за те, що граютриакордовий ідіотизм «Троґів»[49]

на інструменті, призначеному длятаких витончених пісень протесту, як«Відповідь носить вітер».

Але того дня на Коновому

рахунку було три тачдауни, вінпоставив шкільний рекорд ізнабраних ярдів у пробіжці з м’ячем і«Алігатори» прямували в плейофкласу С. Тож він лише сказав:

— По-моєму, це найтупіша пісняз тих, які колись крутили по радіо.

— Ні, — заперечив я. —Найтупіша — «Птах перелітний»[50].Її можу теж заграти, якщо хочешпослухати.

— Блін, Господи, ні. — Він міглихословити, бо мама була в садку,тато й Террі в гаражі доводили допуття Ракету Доріг-ІІІ, а нашповедений на релігії братик на тойчас уже не жив удома. Як і Клер,

Енді навчався в Університеті штатуМен (де, як він стверджував, булоповно «нікчемних хіпі»).

— Коне, але ти не проти, якщо ябуду на ній грати?

— Валяй, — сказав він,проходячи повз мене на сходах. Нащоці в нього пишався яскравийсинець, і від нього пахло важкимфутбольним потом. — Але гляди незламай, бо за свої ремонтуватибудеш.

— Не зламаю.Гітара залишалася цілою, але

чимало струн я таки порвав. Рок-н-рол безжальніший до них, ніж фолк.

* * * * *

1970-го я перейшов у старшушколу, яка стояла на іншому березірічки Андроскоґін у Ґейтс-Фолзі.Кон, котрий вже навчався востанньому класі й був по-справжньому Великим Цабе завдякисвоїй майстерності в спорті йвисоким оцінкам, що подарувалийому місце на дошці пошани, незвертав на мене жодної уваги. І цебуло добре. Це було чудово. На жаль,так само поводилась і АстрідСодерберґ. Вона сиділа через ряд замною в класній кімнаті й зовсімпоряд на «Англійській для старшихкласів». Волосся вона збирала у

хвостик, а спіднички вдягалащонайменше на два дюйми вищеколіна. Щоразу, коли вонасхрещувала ноги, я вмирав. Моязакоханість зашкалювала, але якось явипадково підслухав її розмову зподружками, коли вони сиділи налавках спортзалу під час обіду, тожзнав, що дивилися вони тільки нахлопців із випускних класів. А я бувще одним прохідним персонажем уграндіозному епічному романіїхнього новоспеченого життястаршокласниць.

Але й на мене дехто такизвернув увагу. Довготелесий ідовговолосий випускник, схожий наодного з тих нікчемних хіпі, про яких

розводився Енді. Він підійшов домене одного дня, коли я собі їв своїбутерброди в спортзалі, за дві лавкивід Астрід та її команди хихотух.

— Ти Джеймі Мортон? —спитав він.

Я сторожко з цим погодився. Наньому були мішкуваті джинси златками на колінах, а під очимачорніли кола, наче він перебивавсядвома-трьома годинами нічного сну.Або часто дрочив.

— Ходімо в музкімнату, —сказав він.

— Навіщо?— Бо я так сказав, малий.

Я пішов за ним, прокладаючишлях крізь учнівську юрбу, щосміялася, кричала, штовхалася ігрюкала дверцятами шафок. Ясподівався, що мене не поб’ють. Яміг легко уявити, як мене за якусьдрібницю дубасить десятикласник(цькувати дев’ятикласниківдесятикласникам було в принципізаборонено, але на це всі чхатихотіли), але не випускник.Випускники взагалі рідко помічали,що дев’ятикласники існують, мійбрат був тому найкращимпідтвердженням.

Музкімната була порожня. Вжелегше. Якщо цей пацан і збиравсянам’яти мені боки, то принаймні

йому в цьому не допомагатиме ватагадрузяк. Та замість почати заміс, вінпростягнув мені руку. Я її взяв.Пальці на дотик були кволі, холодні йлипкі.

— Норм Ірвін.— Дуже приємно. — Правда це

чи ні, я не знав.— Малий, я чув, ти на гітарі

лабаєш.— Хто тобі таке сказав?— Твій братуха, Містер

Футбол. — Норм Ірвін відчинившафку, в якій стояли гітари в чохлах.Витяг одну, клацнув защіпками йдістав розкішну матово-чорну

електричну «Ямаху». — СА 30, —коротко прокоментував він. — Двароки тому купив. Все літо з батеюхати фарбували. Врубай підсилювач.Ні, не той здоровецький, «Булноуз»прямо перед тобою.

Я підійшов до міні-підсилювача,пошукав кнопку чи вимикач і нічогоне побачив.

— Ззаду, малий.— А. — Знайшовши тумблер, я

ним клацнув. Засяяло червоне світло,підсилювач тихо загудів. Те гудіннямені сподобалось одразу. То був звукпотужності.

Норм пошукав у шафці для гітар

кабель і вставив у розетку. Йогопальці пройшлися по струнах, і змаленького підсилювача почувся звукБРОНК, атональний, немузичний іабсолютно прекрасний. Нормпростягнув мені гітару.

— Що? — Мене це стривожило іводночас кинуло в захват.

— Твій брателло каже, ти граєшритм. То зіграй якийсь ритм.

Я взяв гітару, і з маленькогопідсилювача «Буллноуз» біля моїх нігзнову долинув звук БРОНК. Ця гітарабула набагато важча за братовуакустичну.

— Я ніколи не грав на

електричній, — зізнався я.— Різниці нема.— А що мені зіграти?— Може, «Зелену річку».

Зумієш? — З кишеньки длягодинника в джинсах він витягмедіатор і простягнув мені.

Мені вдалося його взяти, невпустивши.

— Ключ тут — Е? — Міг би й непитати. Уся ця херня починається з Е.

— Сам вирішуй, малий.Я перекинув через голову ремінь

і прилаштував його на плечі. «Яммі»висіла низько (Норман Ірвін був

набагато вищим за мене), але ясильно хвилювався й навіть не думавпро те, щоб відрегулювати довжинуременя. Я взяв акорд Е й ажпідскочив від того, як гучно вінпрозвучав у закритому просторімузкімнати. Норм широковсміхнувся, і ця усмішка (що оголилайого зуби, які в майбутньому мусилизавдати йому чимало клопотів, якбивін не почав за ними доглядати)поліпшила моє самопочуття.

— Малий, двері зачинені.Врубай звук і лабай.

Гучність звуку стояла на 5. Япідняв до 7, і УАНННГ, що прозвучаввнаслідок цього, був приємно

гучним.— Я ні хріна не вмію співати, —

знову зізнався я.— Співати тобі не треба. Співаю

я. Ти просто грай ритм.У «Зеленій річці» був базовий

рок-н-рольний ритм, не зовсімтакий, як у «Черрі, Черрі», алесхожий. Я знову вжарив Е,паралельно прокручуючи в головіпершу фразу пісні й розуміючи, щограю правильно. Норман почавспівати. Його голос майже губився натлі звуку гітари, але я чув достатньо,щоб зрозуміти — горлянка в ньоготака, як треба.

— «Забери мене туди, де течехолодна вода, так…»

Я перейшов на А, і він замовк.— Хай лишається Е? — спитав

я. — Вибач, вибач.Перші три рядки всі йшли під Е,

та коли я знову перейшов на А, зяким здебільшого має справу рок, всеодно було не так.

— Де? — спитав я в Нормана.Він просто дивися на мене,

запхавши руки в задні кишені. Япрокрутив пісню подумки, потімзнову почав. А коли дійшов дочетвертого рядка, то перейшов на С, іцього разу все було як слід. Мені

довелося почати спочатку, але теперце було завиграшки. Все, що нампотрібно було, — барабани, бас… і,звичайно, соло-гітара. Джон Фоґертіз «Кріденс»[51] давав такого жару натому соло, що мені й у найшаленішихснах приснитися не могло.

— Давай сокиру, — сказавНорман.

Я простягнув йому гітару,жалкуючи, що треба віддавати.

— Дякую, що дав на нійпограти. — І я пішов до дверей.

— Мортоне, стій. — Набагатокраще не стало, та принаймні менепідвищили від «малого» до

«Мортона». — Прослуховування щене скінчилося.

Прослуховування?З шафки він витяг менший

чохол, відкрив його і діставподряпану Кей, напівакустичну (900-Джі, якщо ви ведете рахунок).

— Врубай її у великийпідсилювач, тільки прикрути дочотирьох. Цей «Кей» нехріново такфонить.

Я зробив так, як мені сказали.«Кей» підходив моїй комплекціїкраще, ніж «Яммі», мені не требабуло нахилятися вперед, щоб наньому грати. Медіатор був вплетений

між струн, і я його витяг.— Готовий?Я кивнув.— Раз… два… раз-два-три і…Я був весь на нервах, поки

силкувався відтворити простуритмічну послідовність «Зеленоїрічки». Та якби я знав, як круто граєНорман, то взагалі б не починав — яби просто втік звідти. Він класнозіграв вступ Фоґерті [52], з тимисамим фішками, що в тому старомусинглі «Фантазія». І мене підхопилохвилею.

— Гучніш! — закричав він намене. — Врубай, пофіг, хай фонить!

Я підняв гучність великогопідсилювача до вісімки і зновувімкнувся. На тлі обох гітар іпідсилювача, що фонив, як свистокполіцейського, Нормів голосзагубився. Але це не мало значення.Я тримався хвилі й дозволив йомумене вести. То було наче ковзатискляною хвилею, що котилабезперестанку дві з половиноюхвилини.

Та от вона скінчилася, і знову згуркотом впала тиша. Мої вухадзвеніли. Норм втупився поглядом устелю, розмірковуючи, потім кивнув.

— Не фонтан, але й не кошмар.Трохи практики — і ти будеш кращий

за Нюхла.— Хто такий Нюхло? — спитав

я. У вухах дзвеніло.— Чувак, який переїжджає в

Ассачусетс. Спробуймо «Голки-булавки». Ну, «Шукачів», знаєш?

— Е?— Ні, ця з D починається, але не

з прямого D. Треба в обхід. — Вінпродемонстрував, як я маю зігративисокий Е мізинцем, і я миттюпідхопив. Звучало не зовсім як наплатівці, але близько до того. Колими дограли, з мене градом лився піт.

— ОК, — сказав він, знімаючи зплеча гітару. — Ходімо на перекур.

Тре’ подиміти.Місце для куріння було в нас

позаду будівлі профтехучилища. Саметам зависали стукачі й хіпі, здівчатками, які вбиралися в обтисліспіднички, сережки-дармовиси йнакладали на обличчя забагатокосметики. Біля дальнього краюметалевої майстерні присілинавпочіпки двоє хлопців. Я їх бачив ушколі, як і Нормана, але знати незнав. В одного було піcково-світлеволосся й купа прищів. Інший мав наголові химерну руду шевелюру, якастирчала в дев’ять різних боків. Вонибули схожі на невдах, але мені булобайдуже. Норман теж скидався наневдаху, але він найкрутіше грав на

гітарі з усіх, кого я чув не наплатівках.

— Ну як він? — поцікавивсяпісковий блондин. Потім виявилося,що його звуть Кенні Лафлін.

— Кращий за Нюхла, — відповівНорман.

— Це ні хріна не говорить, —вишкірився в усмішці скажено-рудий.

— Ага, але хтось нам по-любомутреба, бо не зможем грати в «Ґранжі»в суботу ввечері. — Він витяг пачку«Кулз» і нахилив у мій бік. — Куриш?

— Ні, — сказав я. І додав,відчуваючи, що це абсурдно, але не в

змозі себе зупинити: — Вибач.Норман не звернув на це уваги й

підкурив від «Зіппо», на боці якогобула вигравіювана змія і напис «НЕНАСТУПАЙ НА МЕНЕ».

— Це Кенні Лафлін. Бас-гітарист. Рудоголовий — Пол Бушард.Барабани. А цей шкет — брат КонніМортона.

— Джеймі, — сказав я. Менівідчайдушно хотілося сподобатисяцим хлопцям, щоб вони менеприйняли, але я не хотів зав’язуватистосунки з ними, якими б вони небули надалі, у ролі меншенькогобратика Містера Футбола. — ЯДжеймі. — Я простягнув руку.

Рукостискання в них були такісамі мляві, як і в Норма. З того дня,як Норман Ірвін прослухав мене вмузкімнаті СШҐФ, я поручкався зсотнями музикантів, і майже вкожного, з ким я працював, був такийсамий потиск — нагадував дохлурибу. Неначе рокери вважали, що всюсилу треба берегти для роботи.

— То що скажеш? — спитавНорм. — Хочеш бути в банді?

Чи я хотів? Та якби він сказавмені, що пройти ініціацію я зможу,лише з’ївши свої шнурки, я б негайновитяг їх з вічок і почав жувати.

— Авжеж. Але я не зможу гратитам, де продають випивку. Мені лише

чотирнадцять.Хлопці здивовано

перезирнулися. І розсміялись.— Подумаємо про те, як зіграти

в «Холлі» й «Двадцять чотири», колирепу відлабаємо, — сказав Норман,випускаючи дим крізь ніздрі. —Поки що ми лише граємо на танцяхдля підлітків. Таких, як ті, які в«Юріка Ґранжі». Ти ж звідти, так? ЗГарлоу?

— Ґав-Лов, — гигикнув КенніЛафлін. — Так ми його називаємо.Типу «У Ґав-Лов уже переколупаливсі кізяки й ловлять ґав».

— Слу, ти ж хочеш грати,

правда? — спитав Норм. Він піднявхолошу штанів, щоб забичкуватинедопалок об свій черевик«Бітлз»[53]. Твій братан каже, тилабаєш на його «Ґібсоні», у якомунема звукознімача, але ти можешбрати «Кей».

— А кафедра музики не будепроти?

— Кафедра музики не будезнати. Приходь у «Ґранж» у четверпісля обіду. Я принесу «Кей». Титільки не зламай цю тупу фонилку.Ми все поставимо і проведеморепетицію. Візьми з собою блокнот,записувати акорди.

Задзеленчав дзвінок. Дітлахи

загасили цигарки й потяглися назаддо школи. Одна дівчина, проминаючинас, поцілувала Нормана в щоку йпопестила по сідницях провисліджинси. А він її наче й не помітив, імені здалося, що це неймовірнохитрий хід. Він ще більше виріс умоїх очах.

Жоден із моїх новоспеченихтоваришів по гурту не виказавжодних ознак того, що їм не начхатина дзвінок, тому я рушив до школи вгордій самотності. Та потім згадавпро дещо й обернувся.

— А як називається гурт?— Раніше ми називали себе

«Стрільцями», — відповів Норм, —

але люди казали, що це, типу, занадтопо-воєнному. Тому тепер ми«Хромові троянди». Це Кенніпридумав, коли ми були обдовбані йдивилися садову виставку в мого батівдома. Скажи, круть?

За чверть століття після того яграв із «Джі-Тонзами», з «Робін іДжейз», «Хей-Джейзами» (у всіхсолістом був козирний гітарист наім’я Джей Педерсон). Я грав з«Гарячими», «Задубілими»,«Гробарями», «Останнім дзвінком» і«Рокерами з Андерсонвіля». У добурозквіту панк-року я грав з«Помадою Петсі Клайн»,«Немовлятами з пробірки»,«Плацентою» і «Світом, повним

цегли». Я навіть грав із рокабільнимгуртом «Дазз, Дазз, дзвони в лабаз».Але такої вдалої, на мою думку,назви, як «Хромові троянди», більшене було ні в кого.

* * * * *

— Ну, не знаю, — сказала мама.Вираз обличчя в неї був нерозлючений, а просто такий, начевона от-от зляже з головнимболем. — Джеймі, тобі лишечотирнадцять. Конрад каже, тіхлопці значно старші. — Ми сиділиза обіднім столом, який тепер, колиКлер і Енді поїхали, здавався

набагато більшим. — Вони курять?— Ні, — відповів я.Мама обернулася до Кона.— Курять?Кон, котрий саме передавав

Террі кукурудзяний крем-суп, і окомне змигнув.

— Нєа.Мені хотілося його обійняти. За

багато років у нас були своїнепорозуміння, як і в усіх братів, алев екстремальних ситуаціях братимають схильність стояти один заодного горою.

— Мам, це ж не в барах чи ще

десь, — сказав я… інтуїтивновідчуваючи, що це саме в барах ібуде, і напевно, задовго до того, якнаймолодшому учаснику «Хромовихтроянд» стукне двадцять один. —Лише у «Ґранжі». У нас репетиція вцей четвер.

— Тобі тих репетицій багатотреба, — єхидно посміхнувся Террі.— Передайте ще одну відбивну.

— Теренсе, а де твоє «будьласка»? — неуважно спитала мама.

— Будь ласка, передайте щеодну відбивну.

Тато передав таріль. Він досінічого не сказав. Добрий чи поганий

знак?— Як ти поїдеш на репетицію? І

взагалі, як ти будеш добуватися наці… на ці виступи?

— У Норма мікроавтобус«фольксваген». Ну, це його татамікроавтобус, але він дозволивНорму вибити на борті назву гурту!

— Цьому Норму не може бутибільше вісімнадцяти, — сказаламама. Їсти вона перестала. — Звідкимені знати, чи добре він водить?

— Мам, я їм потрібен! Їхнійритм-гітарист переїхав уМассачусетс. Без ритм-гітариставони не зможуть виступати в суботу

ввечері! — Зненацька мою головукометою осяяла думка: на ті танціможе прийти Астрід Содерберг. —Це важливо! Це велике діло!

— Мені це не подобається. —Вона потерла пальцями скроні.

Нарешті озвався тато.— Лоро, нехай. Я розумію, що

ти хвилюєшся, але це те, що йомудобре вдається.

Вона зітхнула.— Ну тоді, мабуть, нехай.— Спасибі, мам! Спасибі, тату!Мама взяла виделку і знову

поклала її на стіл.

— Пообіцяй, що ти некуритимеш цигарок і марихуани. І непитимеш теж.

— Обіцяю. — І тієї обіцянки ядотримувався два роки.

Чи десь так.

* * * * *

Найбільше в тому нашомупершому виступі в «Юріка Ґранж№ 7» мені запам’ятався сморід моговласного поту, коли ми вчотирьохвибралися на сцену. Щодо поту, то зчотирнадцятилітніми підліткаминіхто не позмагається. Перед своїм

ініціаційним виступом я двадцятьхвилин приймав душ (поки нескінчилася гаряча вода), та колинахилився підняти свою позиченугітару, то відчув, як від мене тхнестрахом. Зненацька «Кей» ставважити щонайменше двісті фунтів,коли я перекидав його ремінь черезплече. Причини боятися в мене буливагомі. Навіть якщо брати до увагипритаманну рок-н-ролу простоту,завдання, яке поставив переді мноюНорм Ірвін — вивчити міжпообіддям четверга і вечором суботитридцять пісень, — було нереальним.Я так йому й сказав.

Він тільки плечима знизав і давмені найкориснішу пораду з тих, які

я дістав за всю свою кар’єрумузиканта: у будь-яких незрозумілихситуаціях лягай спати.

— Крім того, — він оголив удиявольській посмішці гнилуватізуби, — я вжарю так голосно, щовони все одно не чутимуть, що ти тамробиш.

Щоб привернути увагу публіки,Пол прокотив короткий риф на своїхбарабанах і закінчив ударом потарілках. Глядачі відповіли йомукороткими бризками оплесківочікування. Усі ті очі (мільйони очей,як здавалося мені) звернулися домаленької сцени, на якій підпрожекторами скупчилися ми.

Пригадую, я почувався повнимбовдуром у жилеті зі стразами (тіжилети були пережитками короткогоперіоду, коли «Хромові троянди» щебули «Стрільцями») і думав, чи невиблюю зараз ненароком. Цездавалося не надто реальним, бо ялише пообідав, а вечерю в себезапхнути не зміг, але відчуття булоякесь таке. Та потім я подумав: «Невиблюю. Зомлію. От що я зроблю.Зомлію».

І я справді міг знепритомніти,але Норм не дав мені часу.

— Ми «Хромові троянди», ясно?Ану, народ, вставайте і танцюйте. —А тоді до нас: — Раз… два… три…

поїхали.Пол Бушард видав тамтамний

барабанний дріб, що відкриває«Тримайся, Слупі»[54], і ми почали.Норм співав соло (втім, так булозавжди, крім тих кількох пісень, дейого підміняв Кенні). Ми з Поломбули бек-вокалістами. Попервах яжахливо соромився, але це відчуттяминулося, коли я почув, якзмінюється мій голос черезмікрофон — яким дорослим стає.Згодом я дізнався, що на бек-вокалістів усе одно ніхто не звертаєособливої уваги… хоча якби вонизникли, слухачам би їх бракувало.

Я бачив, як парочки йдуть на

танцмайданчик і починаютьтанцювати. Вони для цього йприйшли, однак у глибині душі я невірив, що вони танцюватимуть —тільки не під ту музику, яку частковоі я грав. Та коли вже стало зрозуміло,що нас не обсвистають і непроженуть зі сцени, я відчувнаростання ейфорії, близької доекстазу. Відтоді я прийняв такукількість наркотиків, що могла б ілінкор потопити, але навітьнайкращі з них не збурювали такогосамого за силою відчуття, як тойперший приплив. Ми грали. Вонитанцювали.

Ми відіграли з сьомої до десятоїтридцять, з двадцятихвилинною

перервою близько дев’ятої, колиНорм і Кенні поклали своїінструменти на підлогу, вимкнулипідсилювачі й вискочили надвірпокурити. Для мене ті годиниспливли, немов уві сні, тому я нездивувався, коли під час одного зповільних танців (здається, ми грали«Хто зупинить дощ»), повз наспровальсували мої мама й тато.

Мамина голова лежала в тата наплечі. Її очі були заплющені, а нагубах грала замріяна усмішка. Татотримав очі розплющеними, і коливони проминали естраду, він меніпідморгнув. Соромитися їхньоїприсутності не було потреби — натанці в старшій школі й на дискотеки

поліцейської спортивної ліги, яківлаштовували на ролердромі вЛьюїстоні, пускали тільки дітей, алеколи ми грали в «Юріка Ґранжі» чи вҐейт-Фолзі на запрошення орденуЛосів і Амветів[55], то туди завшеприходило чимало дорослих. Єдинебуло паскудно в першому виступі —деякі друзі Астрід прийшли на танці,а її самої не було.

Мої батьки пішли рано, і Нормвідвіз мене додому в старомумікроавтобусі. Ми всі були підкайфом від успіху: сміялися йпригадували концерт у всіхподробицях, — тож коли Нормпростягнув мені купюру десятьдоларів, до мене не дійшло, що це.

— Твоя частка, — поясниввін. — Нам платять по п’ятдесят завиступ. Двадцятка мені, бо машинамоя і я соліст, а вам по десятці.

Я взяв гроші, досі почуваючись,немов хлопчик уві сні, і до болюнатрудженою лівою рукою посунувбічні дверцята вбік.

— Репетиція в четвер, — сказавНорм. — Цього разу музкімнатапісля уроків. Але додому я тебепідкинути не зможу. Батько хоче, щобя допоміг йому пофарбувати будиноку Касл-Року.

Я сказав, що це не проблема.Якщо Кон не зможе відвезти мене, язловлю машину. Більшість людей, які

їздили трасою 9 між Ґейтс-Фолз іГарлоу, знали мене й підкинули бдодому.

— Тобі треба попрацювати над«Кароокою». Ти відставав.

Я сказав, що попрацюю.— А ще, Джеймі…Я подивився на Норма.— Загалом ти впорався добре.— Краще, ніж Нюхло, — сказав

Пол.— Набагато краще, ніж те

гальмо, — додав Кенні.Це майже компенсувало

відсутність на танцях Астрід.

Батько вже пішов спати, алемама сиділа на кухні з чашкою чаю.Вона перевдяглася у фланелевусорочку, але макіяжу ще не зняла, і яподумав, що вона дуже симпатична.А коли всміхнулась, я побачив, що вочах у неї стоять сльози.

— Мам? Що з тобою?— Нічого, — відповіла вона. —

Я просто радію за тебе, Джеймі. Ітрохи боюся.

— Не треба. — І я її обійняв.— Ти не почнеш курити з тими

хлопцями? Пообіцяй мені.— Мам, я вже обіцяв.— Пообіцяй ще раз.

Я пообіцяв. Давати обіцянки,коли тобі чотирнадцять, простішенавіть, ніж пітніти.

Нагорі Кон лежав у ліжку йчитав наукову літературу. Мені буловажко повірити в те, що хтось можетаке читати задля власної втіхи(особливо крутий футболіст), алеКонні читав. Поклавши книжку, вінсказав:

— Ти непогано відіграв.— А ти звідкіля знаєш?Він усміхнувся.— Я підглядав. Одну хвилинку.

Ти грав ту кретинячу пісеньку.«Дикунку». Мені навіть питати

не треба було.

* * * * *

Увечері наступної п’ятниці мивідіграли в Амветів, а в суботу — натанцях у старшій школі. Тут Нормпоміняв слова з «Я свого серцябільше не мучу» на «Я свого перцябільше не дрочу». Вчителі-наглядачіне помітили, вони на слова ніколиуваги не звертали, зате помітилидіти, і були в захваті. Достатньовеликий спортзал у Ґейтс сам по собібув підсилювачем, і звучання нашоїмузики, особливо по-справжньомугучних пісень, як «Хороша любов»,

приголомшувало. Перефразовуючигурт «Слейд», ми, пацани, пошумілишо треба. На перерві Кенні з Нормомі Полом пішли на місце для куріння,і я подався за ними.

Там уже тусувалися кількадівчат, і одна з них була Гетті Ґрір, та,яка попестила Нормів зад того дня,коли мене прослуховували. Вонаоповила його руками за шию іпритислася всім тілом. Він увіпхавруки в задні кишені її джинсів, щобпідтягти поближче до себе. Ястарався не витріщатися.

Десь іззаду донісся несміливийголос.

— Джеймі?

Я обернувся. Астрід. На ній булапряма біла спідничка і синя блузка-безрукавка. Розпущене волосся, якевона раніше збирала у строгийшкільний хвостик, тепер вільнообрамляло її обличчя.

— Привіт, — сказав я. Аоскільки цього було якось наченедостатньо: — Привіт, Астрід. Ятебе не бачив у залі.

— Я пізно прийшла, бо довелосячекати Бонні та її тата, вони менепідвозили. Ви так класно граєте.

— Дякую.Норм і Гетті затято цілувалися.

Норм це робив шумно, і звук трохи

нагадував мамин «Електролюкс».Неподалік лизалася ще одна, тихішапарочка, однак Астрід наче й непомічала. Її сяючі очі не відривалисявід мого обличчя. У вухах у неї булисережки-жабки. Сині жабки, підколір її блузки. У такі моментипомічаєш усе.

Вона тим часом нібито чекала,коли я щось скажу, тож я підсиливсвою попередню ремарку:

— Дуже дякую.— Ти будеш курити?— Я? — Раптом подумалося, що

вона шпигує за дорученням моєїмами. — Я не курю.

— То, може, проведеш мене дозали?

Я провів її до зали. Між місцемдля куріння та запасним виходомспортзали було чотириста ярдів. Яшкодував, що не чотири милі.

— Ти прийшла з кимось? —спитав я.

— Лише з Бонні й Карлою, —відповіла вона. — Не з хлопцем.Мама й тато не дозволяють меніходити з хлопцями, поки не будеп’ятнадцять.

І немов бажаючи показати мені,що вона думає про цю дурнузаборону, взяла мене за руку. Коли ми

підійшли до чорного ходу, вонаподивилася на мене знизу вгору. Ямало не поцілував її тоді, але ненаважився.

Хлопці бувають гальмонутими.

* * * * *

Коли після танців мизавантажували барабанну установкуПола в мікроавтобус, Норм заговоривзі мною суворим, мало небатьківським тоном.

— Після перерви ти тупо лажав.Що з тобою було?

— Не знаю. Вибач. Наступного

разу буде краще.— Сподіваюся. Добре граємо —

кличуть виступати. Погано граємо —не кличуть. — Він погладив бортмікроавтобуса. — Петсі наповітряних бульбашках не їздить, і ятеж.

— То через ту дівчину, — сказавКенні. — Гарненька блондиночка вбілій спідничці.

Норм просяяв. Поклав руки меніна плечі й, так само, як і з голосом,по-батьківському злегка менеструсонув.

— Пацан, поцілуй її взасос.Якнайшвидше. Ти гратимеш краще.

І дав мені п’ятнадцять доларів.

* * * * *

У новорічний вечір ми грали у«Ґранжі». Йшов сніг. Астрід була взалі, вдягнена у парку з каптуром,облямованим хутром. Я завів її підпожежні сходи й поцілував. Її губи зпомадою на смак були як полуниця.Коли я відсторонився, вонаподивилася на мене своїми великимиочима.

— Я думала, ти ніколи цього незробиш. — І захихотіла.

— Ну як, нічого?

— З першого разу не зрозуміла,давай ще раз.

Ми стояли й цілувалися підпожежними сходами, поки Норм непостукав мене по плечу.

— Дітки, закругляйтеся. Поратрохи пограти.

Астрід цмокнула мене в щоку.— Зіграй «Дикунку». Я від неї

фанатію. — І вона побігла до чорногоходу, ковзаючись на снігу у взутті длятанців.

Ми з Нормом пішли за нею.— Що, яйця зсудомило? —

спитав він.

— Га?— Забудь. Її пісню зіграємо

першою. Що робити, ти в курсі,правда?

Я був у курсі, бо наш гурт гравбагато пісень на замовлення. І я бувщасливий це зробити, бо тепер уженабагато впевненіше тримав передсобою «Кея», увімкненого велектромережу й готового до драйву.

Ми піднялися на сцену. Пол, якзавжди, дав барабанний програш,сигналізуючи, що гурт повернувся йготовий ушкварити. Регулюючигітарний ремінь, який не потребуваврегулювання, Норм кивнув мені. Япідійшов до центрального мікрофона

і проревів у нього:— Ця пісня на прохання Астрід,

а ще тому… дикунко, здається, ятебе ЛЮБЛЮ! — І хоча зазвичай тобула робота Норма (йогопрерогатива, як лідера гурту), я почаввідлік: — Раз, два, три, поїхали! —Друзі Астрід на танцмайданчикутицяли її кулаками в бік і верещали.Її щоки пашіли. Вона послала меніповітряний поцілунок.

Астрід Содерберг послала меніповітряний поцілунок.

* * * * *

Отже, у хлопців із «Хромовихтроянд» були дівчата. А може,фанатки. Чи дівчата-фанатки. Колиграєш у рок-гурті, зрозуміти, де цямежа, досить важко. У Норма булаГетті. У Пола — Сюзан Фурньє. УКенні — Керол Пламмер. А в мене —Астрід.

Коли ми їздили на своїконцерти, Гетті, Сюзан і Керол інодівтискалися в мікроавтобус разом ізнами. Астрід це робити забороняли.Та коли Сюзан могла взяти в батьківмашину, Астрід дозволялося їздити здівчатами.

Іноді вони виходили намайданчик і танцювали одна з

одною, але здебільшого стояли своєютісною маленькою компанією іпросто дивилися. Усі перерви ми зАстрід цілувалися, і з часом я ставвідчувати у її віддиху запах цигарок.Але я не заперечував. Коли вона цезрозуміла (у дівчат є свої способи),то почала курити, коли я був поряд, ікілька разів видихнула хмарку димумені до рота, коли ми цілувалися. Цевикликало в мене такий стояк, щоним можна було довбати бетон.

Через тиждень після того, якАстрід виповнилося п’ятнадцять, їйдозволили поїхати з нами вмікроавтобусі до Льюїстона, надискотеку ПСЛ[56]. Усю дорогудодому ми цілувалися, а коли я

запустив руку їй під пальто, щобохопити долонею груди (тепер ужезначно опукліші за горбочок), вона невідштовхнула мене, як це булозазвичай.

— Приємно, — прошепотілавона мені на вухо. — Я знаю, що неможна, але це так приємно.

— Може, тому й приємно, —сказав я. Іноді хлопці бувають негальмонутими.

Минув ще місяць, перш ніж вонадозволила мені ковзнути рукою їй уліфчик, і ще два, перш ніж менепустили дослідити, що в неї підспідничкою, та, коли я нарешті тудидістався, вона визнала, що це теж

приємно. Але більше нічого робитине дозволяла.

— Я знаю, що з першого ж разузавагітнію, — прошепотіла вона меніна вухо, коли ми паркувалися й обоєвже були дуже збуджені.

— Я можу щось купити в аптеці.Можна поїхати в Льюїстон, мене тамніхто не знає.

— Керол каже, що іноді ціштуки рвуться. Одного разу, коливона була з Кенні, це сталося, і вонамісяць трусилася від страху. Каже,думала, місячне ніколи не почнеться.Але ми можемо зробити щось інше.Вона мені розказала.

Щось інше теж було доволінепоганим.

* * * * *

Права я отримав, коли менівиповнилося шістнадцять, єдиний з-поміж братів (і сестри), кому зпершого разу вдалося скластипрактику. Частково я завдячував цимдержавній школі водіння, алездебільшого — Сісеро Ірвіну. Нормжив із матір’ю, м’якосердоюфарбованою блондинкою, якаволоділа будинком у Ґейтс-Фолз, алевихідні переважно проводив із татом,котрий жив у зачуханому

трейлерному парку за межею містаГарлоу в Моттоні.

Коли в нас були виступисуботніми вечорами, наша банда(разом з подружками) частозбиралася в трейлері Сісеро в суботувдень і їла піцу. Там скручували тарозкурювали косяки, і після цілогороку відмов я нарешті здався таспробував. Спершу було важковтримати дим, але (багато моїхчитачів самі знають) з часом стаєлегше. У ті дні я ніколи не куривбагато наркоти, рівно стільки, щоброзслабитися перед концертом. Колив голові лишалося трохи кайфу, я гравкраще, і ми завжди багато сміялися втому старому трейлері.

Коли я сказав Сісеро, щонаступного тижня складаю на права,він спитав, де мені призначено — вКасл-Року чи «в городі», тобто врайоні Льюїстона-Обурна. Явідповів, що в Л-О, і він з розуміннямкивнув.

— Це значить, що тобі дадутьДжої Кеферті. Він двадцять роківіспити приймає. Я колись пив із ниму касл-рокському «Пухкому тигрі», ятам тоді констеблем був. Ну, ще дотого, як Рок розрісся й обзавівсясвоїм поліцейським відділком.

Мені важко було уявити СісероІрвіна, посивілого, з червонимиочима, худого, як тріска, майже

завжди вдягненого в старі штаникольору хакі та майки, управоохоронній сфері, але людиміняються — іноді підіймаютьсявгору сходами, та часом бува й таке,що спускаються вниз. А тим, хтоспускається, часто помагаютьрізноманітні речовини, такі, як та,яку він так полюбляв скручувати йпускати по колу з друзяками свогопідлітка-сина.

— Старий Джої рідко комувидає права отак з першого разу, —сказав Сісеро. — Він такого нелюбить, як правило.

Про це я вже знав. Клер, Енді йКон безславно провалилися у Джої

Кеферті. Террі випав хтось інший(може, офіцер Кеферті того днязахворів), та хоча він прекрасноводив із першого ж разу, коли сів закермо, в день іспиту Террі бувсуцільним клубком нервів іпримудрився в’їхати задом упожежний гідрант, коли показувавпаралельне паркування.

— Три речі, якщо хочешскласти, — сказав Сісеро,простягаючи косяк, який щойноскрутив, Полу Бушарду. — Перше —не кури цього лайна, поки нескладеш практику.

— Добре. — Насправді менепопустило. Я ловив кайф від травки,

проте з кожною затяжкою пригадувавобіцянку, яку дав матері й теперпорушував… хоча я заспокоював себетим, що не курю сигарет і не п’ю, аце означало, що я відбив майже всіподачі.

— Друге — зви його «сер».«Спасибі, сер», коли сядеш у тачку, і«спасибі, сер», коли з неї вийдеш.Він таке любить. Січеш?

— Січу.— Третє і найважливіше,

обстрижі свої блядські патли. ДжоїКеферті ненавидить хіпі.

Мені це дуже не сподобалось.Відколи я приєднався до гурту,

вимахав на три дюйми, та щостосувалося волосся, тут я гальмував.Знадобився цілий рік, щоб воновідросло до плечей. А ще ми багатосварилися з батьками через теволосся — вони мені казали, що ясхожий на шаромижника. Вирок Ендібув ще тупіший: «Джеймі, якщо тихочеш бути схожим на дівчисько,чому зразу сукню не надінеш?» Блін,нема нічого кращого зааргументовану християнськудискусію, правда?

— Ой ні, якщо я відріжуволосся, то буду схожий на задрота!

— Ти вже схожий на задрота, —сказав Кенні, і всі розреготалися.

Навіть Астрід (хоч потім вонапоклала руку мені на стегно, щобзагладити гостроту).

— Ага, — кивнув СісероІрвін, — ти будеш схожий на задротаз водійськими правами. Полі, тазапалиш ти вже нарешті той косяк читак і сидітимеш, милуватимешсяним?

* * * * *

Я відмовився від косяка. Яназивав офіцера Кеферті «сером». Япідстригся під Містера Бізнесмена,від чого сильно занепав духом, а моямама навпаки — ним піднеслася. Під

час паралельного паркування язачепив бампер машини, що стоялапозаду, але офіцер Кеферті такивидав мені права.

— Синку, я тобі довіряю, —сказав він.

— Дякую, сер. Я вас не підведу.

* * * * *

Коли мені виповнилосясімнадцять, у нашому будинку, якийтепер стояв на асфальтованій дорозі(прогрес ішов семимильнимикроками), влаштували свято. Астрід,звісно, запросили теж, і вона

подарувала мені светр, який сплеласама. Я миттю його натягнув, хоча тобув серпень і погода стояла спекотна.

Мама подарувала мені циклісторичних романів КеннетаРобертса в палітурці (які я справдіпрочитав). Енді презентував Біблію вшкіряній палітурці (яку я теж читав,здебільшого як навмисне йому), змоїм іменем у золотому тисненні. Нафорзаці був припис з Об’явлення,розділу третього: «Ось Я стою піддверима та стукаю: коли хто почуєМій голос і двері відчинить, Я донього ввійду». Натяк на те, що язбився зі шляху, був наче й не зовсімнедоречним.

Від Клер (якій тепер булодвадцять п’ять і вона вчителювала унью-гемпширській школі) я діставстильний спортивний піджак. Конзавжди був трохи скупердяєм, томуподарував мені шість комплектівгітарних струн. Ну нічого, принаймнівсередині в них лежали доларовімонетки.

Мама принесла іменинний торт,і всі заспівали традиційну пісню.Якби з нами був Норм, він бизадмухав усі свічки силою свого рок-н-рольного голосу. Але його не було,тож їх загасив подмухом я. Колимама роздавала тарілки, до менедійшло, що я нічого не отримав відтата й Террі. Навіть квітчастої

краватки.Після торта й морозива (ван-

шок-полун, звісно) я помітив, якТеррі перезирнувся з татом. Татоглянув на маму, і вона нервово йомувсміхнулася — ледь-ледь. Лишетепер, озираючись назад, яусвідомлюю, як часто я бачив намаминих губах ту нервову усмішку,поки підростали і йшли у великийсвіт її діти.

— Джеймі, ходімо з нами докомори, — підводячись, сказавтато. — Ми з Теренсом приготувалидля тебе маленький подарунок.

«Маленьким подарунком»виявився «Форд Ґелексі» 1966 року,

вимитий, відполірований і білий,мов місячне сяйво на снігу.

— О Боже, — тремтячимголосом промовив я, і всірозсміялися.

— Корпус був хорошим, а от наддвигуном довелося попотіти, —повідомив Террі. — Ми з татомзаново відрегулювали клапани,поміняли свічки, вставили новийакумулятор… коротше, все, щоможна.

— Нова гума, — додав тато йпоказав на шини. — Прості, затенові, не відновлені. То як, синку,подобається?

Я обійняв його. Обійняв їх обох.— Ти тільки пообіцяй нам з

мамою, що ніколи не сідатимеш закермо після того, як вип’єш. Не робитак, щоб одного дня ми подивилисяодне одному в очі й сказали, що цеми подарували тобі машину, в якій тискалічився чи скалічив когосьіншого.

— Обіцяю.Астрід (разом із котрою я

докурюватиму останній дюйм косякаперед тим, як відвезти її додому усвоїй новій машині) стиснула моюруку.

— Я простежу за тим, щоб він

виконував.Після того як я двічі зганяв до

Гарріз-Понду й назад (щоб усіхрозвезти), історія повторилася. Явідчув, як хтось торсає мене за руку.То була Клер. Вона відвела мене наверанду, як і того дня, колипреподобний Джейкобз повернувКонні голос за допомогою свогоелектричного стимулятора нервів.

— Мама хоче, щоб ти дав їй щеодну обіцянку. Але їй незручно протаке просити. Тому я запропонувалазробити це замість неї.

Я чекав.— Астрід — хороша дівчинка, —

сказала Клер. — Вона курить, явідчуваю це у її віддиху, але це неробить її поганою. А ще в неїхороший смак. Доведено тим, щовона три роки зустрічається з тобою.

Я все ще чекав.— І вона розумна дівчинка.

Попереду в неї навчання в коледжі.Тому обіцянка, Джеймі, буде така:гляди не зроби їй дитину на задньомусидінні тієї машини. Можеш цепобіцяти?

Я мало не всміхнувся. Якби моїгуби розійшлися в усмішці, вона булаб наполовину здивована, наполовинуболісна. Упродовж останніх двохроків у нас із Астрід було кодове

слівце: перерва. Це означало взаємнумастурбацію. Я кілька разів післяпершого разу заїкався пропрезервативи, ба більше — я навітьнаважився купити пачку з трьома«Троянами» всередині (один тримаву гаманці, а інші два заникав заплінтусом у себе в кімнаті), але вонатвердила, що перший презерватив,яким ми спробуємо скористатися,або порветься, або протече. Тож… миробили перерву.

— Сердишся на мене? —спитала Клер.

— Ні, — відповів я. — На тебене можна сердитися, Клерчик-Еклерчик. — І я справді ніколи не

лютував на сестру. Уся моя лютьчекала на те чудовисько, за яке вонавийшла заміж, і після того ніколи невщухала.

Я пригорнув її до себе йпообіцяв, що не зроблю Астріддитини. І цієї обіцянки дотримався,хоча ми підійшли доволі близько доцього перед тим днем у хижці наВершині неба.

* * * * *

У ті роки мені часом снивсяЧарльз Джейкобз. У снах я бачив, яквін штрикає пальцями в моюбуцімто-гору й робить у ній

заглибини для печер, або як читаєКошмарну проповідь, а довколаголови в нього палахкотить, начеелектрична діадема, синє полум’я.Але загалом він вислизнув з моєїсвідомості, і так тривало до одногодня в червні 1974-го. Мені буловісімнадцять. Астрід теж.

Школа скінчилася. Концерти у«Хромових троянд» були розписаніаж до кінця літа (декілька з них маливідбутися в барах, і мої батькинеохоче, проте підписали дозвіл намої виступи там). Удень я мавпрацювати на фермерських угіддях уМарстеллара, так само, як і за рік дотого. У «Рідкого палива Мортона»справи йшли добре, й батьки могли

собі дозволити платити за моєнавчання в Університеті штату Мен,проте від мене очікували, що ядокладу свою частку. Перед тим якзаступити на роботу, я мав вільнийтиждень, тож ми з Астрід багато часупроводили разом: то в неї вдома, то вмене. Часто пообідь ми їздили намоєму «ґелексі» різними путівцями.Ми знаходили місце, щоб поставитимашину, і… робили перерву.

Того дня ми зупинилися взакинутому гравійному кар’єрі натрасі 9 і розкурили на двох косяк не-дуже-доброї місцевої трави. Уповітрі стояла задуха, на заході вжезбиралися грозові хмари. Бурчав грім,і напевно, десь спалахували

блискавки. Мені їх не було видно, алев гучномовці радіоприймача напанелі приладів потріскуваластатична електрика, миттєвозаглушивши «Куримо в кімнаті дляхлопчиків», пісню, яку «Троянди»грали того року на кожному своємувиступі.

Саме тоді в мою свідомість, мовгість, якого вже давно не було,повернувся преподобний Джейкобз. Ія завів двигун.

— Гаси траву, — сказав я. —Поїдемо покатаємось.

— Куди?— В одне місце, про яке мені

розказали давно-давно. Якщо воноще є.

Астрід сховала залишки косяка вкоробку з-під «сакретсів»[57] іпоклала під сидіння. Я проїхавтрасою 9 з милю чи дві, потімзвернув на захід по дорозі, що вела доКозячої гори. Тут дерева з обох боківпідступали близько до шляху, іостанні промені тьмяного сонця тогодня розчинилися в грозових хмарах.

— Якщо ти думаєш про тойклуб, то нас не пустять, — сказалаАстрід. — Мої предки відмовилисьвід членства. Сказали, требазаощаджувати, якщо я хочу вчитися вколеджі в Бостоні. — Вона зморщила

носика.— Не про клуб.Ми проминули Лонґмедоу, де

щороку смажила сосиски молодь ізЗММ. Люди, що поз’їжджалися напікнік, нервово зиркали на небо,збирали ковдри, холодильнички іквапливо йшли до машин. Грімгуркотав тепер гучніше, вантажнівагони котили по небу, і десь наіншому боці Вершини неба япобачив, як вжарила блискавка. Явідчув, як у грудях наростаєхвилювання. «Це прекрасно, —сказав того останнього дня ЧарльзДжейкобз. — Прекрасно і дужестрашно».

Ми проїхали повз знак, на якомубуло написано «ПРОПУСКНИЙПУНКТ КОЗЯЧА ГОРА 1 МИЛЯ.ПРИГОТУЙТЕ ПЕРЕПУСТКУ».

— Джеймі…— Тут має бути поворот, який

веде на Вершину неба, — сказав я. —Може, його вже й нема, але…

Поворот ще існував, і та бічнадорога досі була посипана гравієм.Але я повернув трохи зашвидко й зад«Ґелексі» вихнуло в один бік, потім вінший.

— Сподіваюся, ти знаєш, щоробиш. — Астрід, здавалося, зовсімне було страшно від того, що ми

їдемо прямісінько назустріч літнійгрозі. Її голос звучав зацікавлено ітрохи схвильовано.

— Я теж на це сподіваюся.Дорога пішла в гору. Час від часу

задні колеса «ґелексі» ковзали награвії, але зчеплення з поверхнеюбуло більш-менш хорошим. Через двіз половиною милі після поворотудерева розступилися і ми побачилиВершину неба. Астрід охнула івипросталася на сидінні. Я вдарив погальмах і під хрускіт гравію зупинивсвою машину.

Праворуч від нас стояла старахижка під проваленим і порослиммохом дахом та з побитими шибками.

По її сірих боках, з яких давно вжезлізла фарба, танцювали графіті,ледь видимі від старості в бур’янах.Попереду над нами випинавсявеличезний гранітний виступ. А найого вершині, як і розказував меніДжейкобз пів мого життя тому, дохмар стриміла залізна щогла, а хмаривже були чорні й висіли так низько,що здавалося, їх можна торкнутися.Ліворуч, у той бік, куди дивиласьАстрід, до океану тяглися пагорби,поля й сіро-зелені милі лісів. Надними ще й досі сяяло сонце, і світпід ним світився.

— О Господи, а тут завжди такбуло? І ти ніколи мене сюди непривозив?

— Я й себе сюди не привозив.Наш колишній священик…

Договорити я не встиг. З небавжарила яскриста блискавка. Астрідзаверещала й накрила голову руками.На одну мить — дивну, страшну,дивовижну — мені здалося, щоповітря зникло, а замість нього сталанаелектризована олія. Я відчув, якволосся на всьому тілі, навітьтоненьке в носі та вухах, стає сторч.Потім пролунав клац, неначе клацнувпальцями невидимий велетень.Сяйнула друга блискавка і вдарила взалізну щоглу, охопивши її тим самимясно-блакитним вогнем, якийтанцював довкола голови ЧарльзаДжейкобза в моїх снах. Довелося

заплющити очі, щоб не осліпнути.Коли я знову їх розплющив, то щогласвітилася вишнево-червоним вогнем.«Наче розжарена підкова в печі», —сказав він тоді, і то був дуже точнийопис. Оглушливо вдарив грім.

— Хочеш, поїдемо звідси? —прокричав я. Мусив кричати, щобпочути самого себе, бо у вухахдзвеніло.

— Ні! — крикнула вона увідповідь. — Туди! — І показала нарозвалену халупину.

Я хотів їй сказати, що в машинінам буде безпечніше (у пам’ятіспливло якесь давнє висловлюванняпро те, що гумові шини заземляють і

можуть захистити від блискавки), алехатина на Вершині неба пережилатисячі гроз і досі стояла. Ми побіглидо неї, тримаючись за руки, ідорогою я зрозумів, що для цьогобула вагома причина. Залізна щоглапритягувала блискавки. Принаймнідоти притягувала.

Коли ми вже були білявідчинених дверей, посипав град.Шматки криги завбільшки з галькутріскотіли по граніту.

— Ай, ай, ай! — заволалаАстрід… зі сміхом. Вона прожогомкинулася всередину. Я — за нею, анавздогін нам спалахнула наступнаблискавка і вдарила артилерія на

якомусь апокаліптичному полі бою.Тільки цього разу їй передував хрясь,а не клац.

Астрід ухопила мене за плече.— Глянь!Я проґавив другий напад

блискавки на залізну щоглу, але чіткопобачив, що сталося далі. Кулі вогнюсвятого Ельма пострибали йпокотилися схилом, встеленимгострими уламками породи. Було їхщось із півдюжини. Один за однимвони гасли й щезали.

Астрід обійняла мене, однакцього виявилося мало. Вона сплеларуки на моїй шиї і видряпалася на

мене, обіймаючи мене ногами.— Фантастика! — закричала

вона.На зміну граду линув дощ —

цілий потоп. Вершина неба зникла задощовою завісою, але залізну щоглунам було видно, бо в неї періодичновлучала блискавка. Вона розгораласясинім чи фіолетовим вогнем, потімжаріла червоним, потім гасла, талише для того, щоб після наступногоудару все пішло по колу.

Така злива зазвичай довго нетриває. Коли дощ уже помалу вщухав,ми побачили, що гранітний схил підзалізною щоглою перетворився нарічку. Грім усе ще бахкав, та тільки

його лють вляглася й тепер вінпросто сердито буркотів. Скрізьшуміли струмки, неначе сама земляшепотіла навколо нас. На сході,понад Брансвіком, Фріпортом іДжерусалемз-Лотом, досі світилосонце, і там ми побачили не одну чидві веселки, а півдесятка,переплетених між собою, моволімпійські кільця.

Астрід розвернула мене лицемдо себе.

— Я маю тобі дещо сказати, —тихо промовила вона.

— Що? — Зненацька мноюопанувала певність, що от зараз воназруйнує цю божественну мить,

сказавши, що нам треба розійтися.— Минулого місяця мама водила

мене до лікаря. Вона сказала, що нехоче знати, чи в нас із тобою всесерйозно, що це не її справа, але їйтреба бути впевненою, що я про себедбаю. Це її слова. «Скажи лікарютільки те, що в тебе довгі йнерегулярні місячні, тому тобі цепотрібно. Коли він побачить, що ясама тебе привела, цього будедосить».

До мене доходило, як до жирафа,тому вона стукнула мене кулаком угруди.

— Протизаплідне, дурнику.«Оврал». Тепер можна, бо відтоді, як

я почала їх пити, в мене були місячні.Я все чекала, коли настане час, іякщо не тепер, то вже ніколи.

Ті очі горіли й дивилися намене. Та потім вона опустила погляді закусила губу.

— Але тільки… тільки незахоплюйся, добре? Думай про мене ібудь ніжним. Бо мені страшно. Керолказала, їй першого разу булострашенно боляче.

Ми роздягли одне одного(нарешті повністю), а над головами внас розтулялися хмари, крізь нихпроглядало сонце, а шепіт струмківдощу почав стихати. Руки й ноги внеї вже засмагли. Решта ж тіла

лишалася молочно-білою. Її лобковеволосся було золотистим, радшепідкреслюючи її стать, ніжзавуальовуючи її. У кутку, де дах щебув цілим, лежав старий матрац —ми не перші скористалися хижкоюдля того, для чого її було використанотого дня.

Вона скерувала мене своєюрукою, потім змусила зупинитися. Яспитав, чи можна. Вона сказала, щоможна, але вона хоче зробити всесама.

— Милий, просто не рухайся.Не рухайся.

Я не рухався. Хоча це булопекельно важко, але заразом і

прекрасно. Вона підняла стегна. Яковзнув трохи глибше. Вона зновупіднялася, і я увійшов ще глибше.Пам’ятаю, я дивився на матрац ібачив його старий потертийвізерунок, розмазану грязюку іодного-єдиного мураху, що діловитокудись повз. Потім вона зновупідняла стегна. Я увійшов повністю, івона охнула.

— О Боже!— Боляче? Астрід, тобі…— Ні, це чудово! Я думаю…

тепер ти можеш це робити.І я зробив. Ми зробили.

* * * * *

То було наше літо кохання. Микохалися в кількох місцях — одногоразу в Нормовій спальні у трейлеріСісеро, поламали йому ліжко ймусили ремонтувати. Але переважнокористалися з кабіни на Вершинінеба. То було наше місце, і минаписали свої імена на одній стіни,серед півсотні інших. Але іншоїгрози не було. Того літа — ні.

Восени я поїхав в Університетштату Мен, а Астрід — в УніверситетСафолка в Бостоні. Я припускав, щонаше розставання буде тимчасовим— ми бачитимемося на канікулах, а

колись у майбутньому, після того, якотримаємо дипломи, одружимося. Таодна з кількох фундаментальнихвідмінностей між статями, про які ядізнався відтоді, полягає от у чому:чоловіки роблять припущення, ажінки рідко відповідають тим самим.

У той грозовий день, коли миповерталися на машині додому,Астрід сказала:

— Я рада, що ти був у менепершим.

Я сказав, що я теж радий, навітьне замислившись над тим, що стоїтьза цими словами.

Бурхливої сцени розставання не

було. Ми просто віддалилися одне відодного, і якщо в цього поступовогоохолодження був архітектор, то нимвиступила Делія Содерберг,симпатична тиха матуся Астрід. Воназавжди була незмінно ввічлива зімною, проте водночас дивилася намене так, як власник крамничкививчає підозрілу купюру в двадцятьдоларів. «Може, все й у порядку, —думає крамар, — але щось у ній такеє… неправильне». Якби Астрідзавагітніла, мої припущення щодонашого майбутнього могли бвиявитися слушними. І слухайте, мимогли б бути дуже щасливими: троєдітей, гараж на дві машини, басейнна задньому подвір’ї, все таке. Але я

сумніваюся. Думаю, постійніконцерти (і дівки, які повсякчаструться біля рок-гуртів) зрештоюрозлучили б нас. Озираючись назад,я не можу не думати про те, щопідозри Делії Содерберг буливиправданими. Я справді бувпідробною двадцяткою. Доволінепоганою — у більшості крамницьмене б охоче прийняли. Та тільки нев її крамниці.

Із «Хромовими трояндами» митеж розбіглися по-тихому. У свійперший вікенд удома, коли я приїхавз навчання в Ороно, я відіграв збандою в Амветах увечері уп’ятницю, а в суботу — в «Скутерз-пабі» в Північному Конвеї. Ми грали

так само добре, як і завжди, і теперза виступ загрібали по сто п’ятдесят.Пригадую, я виконав соло «Потрусисвоїм добром»[58] і непогано зігравна губній гармоніці.

Та коли я приїхав додому наДень подяки, то дізнався, що Нормнайняв нового ритм-гітариста ізмінив назву гурту на «ЛицаріНорма».

— Чувак, вибач, — знизав вінплечима. — Нам сиплютьсяпропозиції, а я не можу працювати зтріо. Барабани, бас, дві гітари — оцерок-н-рол.

— Та все нормально, —заспокоїв його я. — Я розумію. — І я

справді розумів, бо він мав рацію. Ну,майже. Барабани, бас, дві гітари йусе таке починається в ключі Е.

— Ми завтра ввечері граємо в«Сердитому поні» у Вінтропі. Якщохочеш, приєднуйся. Будеш гостьовимартистом чи що.

— Ні, я пас. — Я чув їхньогонового ритм-гітариста. На рікмолодший за мене, він уже гравкраще: «куряче дряпання»[59]

виконував, як скажений виродок. Дотого ж це означало, що вечір суботи яможу провести з Астрід. Так я ізробив. Підозрюю, що тоді вона вжезустрічалася з іншими хлопцями —занадто вродливою була, щоб сидіти

вдома. Але вона про це мовчала. Ідарувала мені свою любов. То бувхороший День подяки. Я не сумувавза «Хромовими трояндами» (чи топак «Лицарями Нормана» —принаймні до назви мені б ніколи недовелося звикати, і це вже само пособі було добре). Зовсім.

Ну. Ви ж розумієте.Майже зовсім.

* * * * *

Одного дня, незадовго доріздвяних канікул, я забіг у «Ведмежупечеру» в Меморіальному корпусі

УШМ на бургер і колу. А коли вжевиходив, то зупинився біля дошкиоголошень. Серед купи сміття —повідомлень про підручники напродаж, машини на продаж і пошукмашини, якою підвезуть туди читуди, — я знайшов таке:

ХОРОША НОВИНА!«Камберленди» зновуразом! ПОГАНА НОВИНА!У нас нема ритм-гітариста!Ми ГАЛАСЛИВИЙ ІГОРДИЙ КАВЕР-ГУРТ!Якщо ти граєш «Бітлз»,«Стоунз», «Бедфінґера»,«Маккойз», «Берберіанз»,«Стенделз», «Бйордз»

тощо, тощо, приходь укімнату 421, Камберленд-хол, і принось свою сокиру.А якщо любиш «Емерсон,Лейк & Палмер» чи «Кров,Піт & Сльози», краще,бл*дь, не приходь.

На той час у мене вже бувяскраво-червоний «Ґібсон ЕсДжі»,тож того дня після занять я потягйого з собою в Камберленд-хол і тамздибав Джея Педерсона. Черезвимогу дотримуватися тиші внавчальні години ми грали в стилі«тенісна ракетка» в його кімнаті. Апізніше ввечері врубали гітари вгуртожитській зоні відпочинку. Ми

півгодини шкварили рок, і меневзяли в гурт. Він грав набагато кращеза мене, однак я до такого звик.Зрештою, свою рок-н-рольну кар’єруя розпочав із Нормом Ірвіном.

— Я подумую над тим, щобзмінити назву гурту на «Гарячих», —сказав Джей. — Як тобі?

— Та можеш хоч «Засранцями зпекла» назвати, головне, щоб у менебув час учитися на тижні й ти по-чесному розподіляв бабки.

— Хороша назва, десь така сама,як «Даґ і гарячі яйця», але з нею насна шкільні танці не зватимутьточно. — Він простягнув мені руку, явзяв її, і ми по-рокерському

поручкалися, наче дохлу рибубрали. — Вітаємо на борту, Джеймі.Репетиція в суботу ввечері. Приходьчи будь, як усі.

У мені багато всього булонамішано, але «такий, як усі» в ціймішанині не було. Я прийшов. На двадесятки років, десяток гуртів і сотніміст. Я прийшов. Ритм-гітарист собіроботу завше знайде, навіть коли вінтакий обдовбаний, що ледь-ледь наногах тримається. У принципі, всезводиться до двох речей: ти мусишприходити на виступ і бути здатнимграти Е з баре.

Мої проблеми почалися, коли яперестав приходити.

V. Плинність часу.Портретиблискавкою. Моянаркозалежність

Коли я закінчив Університетштату Мен (з середнім балом 2,9, щезовсім трохи — і був би потрапив допочесного списку декана), мені булодвадцять два. Коли я вдруге зустрівЧарльза Джейкобза, мені булотридцять шість. Він видававсямолодшим за свій вік, може, тому, щовостаннє, коли я його бачив, він бувхудим і виснаженим від горя. 1992-го

я на вигляд був набагато старшим засвій.

Я завжди обожнював кіно. У 80-ті я передивився цілий оберемокфільмів, переважно сам-один. Часомя куняв (наприклад, на«Смертельному потязі» — там точнозаснути від нудьги можна було), тапереважно додивлявся до кінця,байдуже, як сильно я накачувавсянаркотою, плив на хвилях шуму,кольору й неймовірно прекрасних таскупо вдягнених жінок. Книжки —це добре, і я читаю, скільки треба, ателевізор можна дивитися, колизастрягнеш у номері мотелю в зливу,але для Джеймі Мортона не булонічого кращого за фільм там, на

великому екрані. Лише я, попкорн ісупервелика «кола». Плюс, звісно,мій героїн. Я брав у кафетерії зайвусоломинку, розгризав навпіл івтягував порошок із тильного бокудолоні. На голку я не сідав до 1990-гочи 91-го, але зрештою я таки на неїсів. Так роблять більшість із нас.Можете мені повірити.

Що мені найбільше подобаєтьсяу фільмах, то це те, як непомітноплине час. Ви можете почати шляхразом із якимось нудним підлітком— без друзів, без грошей, галімібатьки — і ось раптом вінперетворюється на Бреда Піта в цвітівіку. І єдине, що відділяє задрота відбога, — титр на весь екран, який

повідомляє «МИНУЛО 14 РОКІВ».— Недобре бажати, щоб час

швидше минув, — читала нам лекціюмама, коли ми були дітьми —зазвичай коли ми нудили, що хочемолітніх канікул у лютому, або жчекали, коли вже настане тойГеловін. Може, вона й мала рацію, тая все одно не можу позбутися думки,що такі часові стрибки стали б упригоді людям, які живуть поганимжиттям, а моє життя між приходомдо влади адміністрації Рейґана 1980-го і ярмарком штату Оклахома в Талсі1992-го було реально поганим. Уньому траплялися провали, і жоднихтитрів на весь екран. Мені довелосяпрожити кожен день із тих років, а

коли я не міг забалдіти, деякі дні,здавалося, розтягувалися до сотеньгодин.

Кадри, де різкість поступовонаростає, були отакі: «Камберленди»стали «Гарячими», а «Гарячі» стали«Джі-Тоунзами». Нашим останнімвиступом у ролі університетськогогурту став грандіозний і шикарнийвипускний бал 78-го у спортзаліМеморіального корпусу. Ми відігрализ восьмої вечора до другої ночі.Невдовзі по тому Джей Педерсоннайняв відому в тамтешніх колахвокалістку, яка так грала насаксофоні (тенорі та альті), що вам іне снилось. Її звали Робін Сторз. Длянас вона виявилась ідеальним

варіантом, і вже у серпні «Джі-Тоунз» перетворилися на «Робін іДжейз»[60]. Ми стали одним знайдрайвовіших гуртів у штаті Мен.Ми бралися за всі виступи, які моглипотягти, й життя було прекрасним.

І тут екран потроху тьмяніє ісцена змінюється.

* * * * *

Через чотирнадцять роківДжеймі Мортон прокинувся в Талсі.Не в хорошому готелі, навіть не втакому собі мережевому мотельчику.То був справжній блощичник, іназивався він «Ярмарковий заїзд».

Зупинятися в таких — саме так КелліВан Дорн уявляв собі економію. Булаодинадцята година ранку, і ліжковиявилося мокрим. Мене це нездивувало. Коли ти спишдев’ятнадцять годин, не бездопомоги Мадам Гери, намочитиліжко — це майже неминуче. Ядумаю, ви зробили б це, навіть якбипомерли в тому наркотичномузаціпенінні, хоча, якщо в усьомушукати плюси, то в такому разі вамби не довелося прокидатися в мокрихвід сечі трусах.

Я пройшовся ходою зомбі дотуалету, хлюпаючи носом івідчуваючи, як сльозяться очі, тадорогою стягуючи з себе труси.

Найперше, що я зробив, — зупинивсяколо свого набору для гоління… алене для того, щоб пошкребти щетину.Моє приладдя було ще там, як іприліплений скотчем бутерброднийпакет із парою грамів. Не те щоб ядумав, що хтось міг би вдертися домене в номер і поцупити таку куцуничку, але перестраховка — друганатура всіх нариків.

Перевіривши це, я повернувся доунітаза й позбавив себе сечі, яканазбиралася з моменту моєї нічноїнесподіванки. Стоячи там, я збагнув,що повз мою увагу пройшло щосьдосить важливе. На той час я грав водному кросовер-гурті, якийвиконував кантрі, й напередодні ми

мали виступати на розігріві у «Соєр-Брауна»[61], на великій сценіОклахомського ярмарку штату вТалсі. Ніштякове замовлення,особливо для таких не-зовсім-готових до Нешвіла[62] гуртів, як«Біла блискавка».

— Перевірка звуку о п’ятій, —сказав мені Келлі Ван Дорн. — Ти жприйдеш, правда?

— Звісно, — кивнув я. — Нехвилюйся за мене.

Упс.Виходячи з ванни, я помітив

згорнуту цидулку, що стирчала з-піддверей. Що в ній було написано, я

здогадувався, та про всяк випадокпідняв і прочитав. Написали короткой неприємно.

Я подзвонив накафедру музики в місцевійстаршій школі. На щастя,знайшов малого, який умієлабати на ритм і слайд-гітарі, і ми витягли цейвиступ. Він був щасливийзагребти твої 600 баксів.Коли ти це прочитаєш, мивже будемо на шляху доВайлдвуд-Ґрін. Навіть недумай за нами їхати. Ятебе звільняю. Мені дикоприкро це робити, але що

вдієш — дістало.Келлі

P.S. Ти, Джеймі,мабуть, і уваги на це незвернеш, але кращезав’язуй, бо за рікзагримиш у тюрму. Цеякщо пощастить. А якщоні — у могилу.

Я спробував запхати папірецьсобі в задню кишеню, але він плавноприземлився на лисуватий зеленийкилим — я забув, що на мені немаодягу. Я підняв записку, викинув усмітник і визирнув у вікно. Парковкана внутрішньому дворі була зовсім

порожня, за винятком старого«форда» і роздовбаногофермерського пікапа. «Експлорер», уякому їздив гурт, і фургон зінструментами, за кермом якогозавжди сидів наш звукач, зникли.Келлі не жартував. Ці шизики-різнограї мене покинули. Хоча це,мабуть, і на краще. Я іноді думав: щеодна пісня про бухло та зради — і явтрачу рештки розуму, які в мене щелишилися.

Я вирішив, що пріоритетом умоєму списку справ буде подовжитипроживання в номері. Я не мав нінайменшого бажання провести щеодну ніч у Талсі, особливо зярмарком штату, що бушував трохи

далі по вулиці, але мені потрібен бувчас, щоб обдумати свій наступнийкар’єрний хід. А ще треба булозатаритися, а якщо ви не можетезнайти продавця наркоти на ярмаркуштату, то ви навіть не пробуєте.

Я жбурнув мокрі труси в куток(«чайові для покоївки», подумавєхидно) і розстебнув змійку на сумціз речами. Усередині нічого не було,крім брудного одягу (я збиравсязнайти пральню напередодні, але цетеж якось вислизнуло з моєї уваги),та принаймні то був сухий бруднийодяг. Я вдягнувся і поплентався черезподвір’я з потрісканим асфальтом уконтору мотелю. Моя зомбі-ходапотроху набирала обертів і

переростала в зомбі-човгання. Коли яковтав слину, боліло горло — щеодин маленький штрих до загальнихвеселощів.

Дама-адміністратор виявиласясільською дівчиною років п’ятдесятиз грубими рисами обличчя. Своєпоточне життя вона вела підвулканом рудої гриви з начосом. Наекрані її маленького телевізораведучий ток-шоу без угаву базікав ізНіколь Кідман. Над телевізоромвисіла картинка в рамці — Ісус даруєхлопчику й дівчинці цуценя. Мене цену нітрохи не здивувало. У глибокомузадуп’ї мають звичку плутати Христаі Санту.

— Ваш гурт уже виїхав, —повідомила вона мені, знайшовшимоє прізвище у реєстраційномужурналі. Її місцевий акцент звучав,як погано настроєне банджо. —Кілька годин тому. Сказали, щопоїдуть аж у Північну Ках’ліну.

— Я в курсі, — відповів я. — Миз ними розбіглися.

Вона підняла одну брову.— Не зійшлися в творчих

поглядах, — пояснив я.Брова піднялася ще вище.— Я залишуся ще на одну ніч.— Угу, добре. Готівка чи

кредитна картка?

У мене було щось із двістідоларів готівкою, але більшу частинуцього капіталу було призначено длякупівлі дози, на яку я розраховував наярмарку, тому я простягнув жінцісвою «БанкАмерикарту». Вонанабрала номер і чекала, затиснувшислухавку між вухом і м’ясистимплечем, а тим часом на екраніпоказували рекламу паперовихрушників, які могли всотати розлитурідину об’ємом з озеро Мічиган. Ядивився разом із нею. Потімповернулося ток-шоу, до НікольКідман приєднався Том Селлек, апроста сільська дівчина все щечекала. Здавалося, її це не парить.Зате парило мене. Почалася

сверблячка, і заболіла ушкодженанога. І лише коли почалася другареклама, сільська дівчинапожвавилася. Вона розвернулася вповоротному кріслі, виглянула увікно на палюче небо Оклахоми йкоротко переговорила. Потімповісила слухавку і віддала менікредитку.

— Відмовили. І я вже починаюсумніватися, чи брати готівку. Якщо,звісно, вона у вас є.

Це було жорстоко. Але я всеодно подарував їй свою найосяйнішуусмішку.

— З карткою все в порядку.Помилилися просто. Таке постійно

стається.— Тоді ви зможете застосувати

її в якомусь іншому мотелі. —(Застосувати! Яке слово длясільської дівчини!) — Там далі є щечотири, але вони не фонтан.

«Не те, що твій придорожний“Ріц-Карлтон”», — подумав я, алевголос сказав:

— Перевірте ще раз картку.— Любчику, — сказала вона. —

Я з твого вигляду бачу, що не треба.Я чхнув, повернувши голову, щоб

зловити бризки рукавом футболки«Гурт Чарлі Деніелза»[63]. І це булонічого, бо футболку не прали

останнім часом. Досить давнімчасом.

— І що б це могло значити?— Це значить, що я пішла від

свого першого чоловіка, коли він іобоє його братів підсіли на крек. Неображайся, але я знаю, на щодивлюся. За минулу ніч заплатили —кредиткою гурту, але тепер ти, як токажуть, виступаєш із сольноюпрограмою, час виїзду — першагодина.

— На дверях написано «третя».Вона тицьнула обламаним

нігтем у табличку ліворуч відкалендаря з цуцикодайним Ісусом:

«ПІД ЧАС ЯРМАРКУ ШТАТУ, З 25ВЕРЕСНЯ ДО 4 ЖОВТНЯ, ЧАСВИІЗДУ — 1 ГОДИНА ДНЯ».

— «Виїзду» написанонеправильно, — сказав я. —Застосуйте виправлення.

Вона зиркнула на табличку йперевела погляд на мене.

— Ну так, але там, де написано«перша дня», нічо’ виправляти нетре’. — Вона глянула на годинник. —У тебе півтори години. Не змушуймене викликати поліцію, серденько.Коли тут ярмарок, копів на ньогозлітається більше, ніж мух на свіжесобаче лайно, тому вони приїдуть вмомент.

— Це повна херня, — сказав їйя.

Той час я пам’ятаю доситьрозмито, але її відповідь врізалася впам’ять так, неначе вонапрошепотіла її мені на вухо двіхвилини тому.

— Угу, любчику, це реальність.І повернулася до телевізора, де

танцював степ якийсь ідіот.

* * * * *

Я не збирався йти шукати собідозу вдень, навіть на ярмарку штату,тому залишався в «Ярмарковому

заїзді» рівно до першої тридцять(просто щоб подратувати сільськудівчину). Потім узяв в одну рукусумку, в іншу — чохол з гітарою іпішов собі пішки. На станції«Тексако», там, де ПівнічнеДетройтське авеню повертає наПівденне, зробив зупинку. На той часмоя хода переросла в кульгання зкреном на правий борт, а стегно зкожним ударом серця відлунювалоболем. У чоловічому туалетінабодяжив собі дозняк і вколовполовину того добра через ямку білялівої ключиці. Накотила м’якість.Біль у горлі й нозі відступив.

Моя здорова ліва нога сталамоєю хворою лівою ногою одного

сонячного літнього дня 1984-го. Яїхав на «кавасакі», а старий козел,який гнав по сусідній смузі, сидів закермом «шевроле» завбільшки зкатер для прогулянок. Він виїхав намою смугу, залишаючи мені дваваріанти на вибір: або ґрунтовеузбіччя, або лобове зіткнення. Явибрав очевидне і нормальнопрослизнув повз дебіла. Помилкоюбуло спробувати вернутися на дорогуна швидкості сорок. Моя порада вам,новачкам-байкерам: повертати награвії, коли їдеш зі швидкістю сорокмиль за годину, — це жахлива ідея. Ярозкурочив байк і зламав ногу вп’яти місцях. А ще розтрощив собістегно. І невдовзі по тому відкрив

для себе Радість морфію.

* * * * *

Коли нога вже боліла менше, асверблячка й смикання вляглися, явідчув у собі трохи більше сили й мігкрокувати з автозаправної станціїжвавіше. На підході до автовокзалу«Ґрейхаунду» я вже запитував себе,нащо взагалі так довго валандався зКеллі Ван Дорном і його кантрі-жменькою невдах. Я не був заточенийпід те, щоб грати сльозливі балади (уключі С, Господи Боже). Я буврокером, а не гівнозмішувачем.

Я купив квиток на автобус, який

вирушав опівдні наступного дня доЧикаго, що давало мені правозалишити сумку і «Ґібсон ЕсДжі»(єдиний мій цінний пожиток) укамері схову. Квиток потягнув надвадцять дев’ять доларів. Сидячи втуалетній кабінці, я порахував те, щолишилося. Вийшло сто п’ятдесятдев’ять баксів — десь приблизностільки, на скільки я й розраховував.Майбутнє засяяло новими барвами.Затарю товару на ярмарку, знайдумісце для пересипу (може, втамтешньому притулку для бомжів,може, надворі), а завтра поїду навеликій сірій собаці в Шайтаун[64].Там, як і в більшості великих міст,була така собі біржа праці для

музикантів — виконавці сиділи надупах, травили анекдоти,розказували плітки й шукализамовників. Для декого (приміром,акордеоністів) це було нелегко, алегурти завжди потребували грамотнихритм-гітаристів, а я був на дещицюбільш ніж грамотним. 1992-го я вженавіть міг трохи грати на соло, якщов цьому виникала потреба. І якщо яне був занадто вмазаний. Головнебуло — дістатися Чикаго й вписатисядо когось, перш ніж Келлі Ван Дорнпустить поголос, що на мене неможна покластися, а той вилупокцілком міг.

До темряви лишалося вбитимінімум шість годин, тому я

набодяжив собі решту ширки івідправив її туди, де вона зробила бнайбільше добра. Подбавши про це, якупив із розкладки вестерн упаперовій обкладинці, сів на лавці,розгорнув книжку десь на середині йзабалдів. А коли прокинувся відпотоку власного чхання, була вжесьома вечора й настав час дляколишнього ритм-гітариста «Білоїблискавки» пошукати собі хорошоготовару.

* * * * *

Коли я потрапив на ярмарок,сонце стало пронизливо-

помаранчевою смугою на заході. Яхотів заощадити більшу частинугрошей на наркоту, але все-такирозв’язав калитку й витратився натаксі, щоб доїхати, бо почувався вжегеть кепсько. І то були не звичніпосмикування й болі, що накочували,коли дія наркотику слабшала. Зновуболіло горло. У вухах стояло високесердите дзижчання, і я відчував жар.Я сказав собі, що це останнє —нормально, бо вечір був спекотний,як сучка. Що ж до решти, я був певен,що шість-сім годин сну — і я зновбуду як огірок. Я міг відіспатися вавтобусі. Хотів стати на ноги, першніж знову записатися в лави арміїрок-н-ролу.

Я проминув головний вхід наярмарок, бо лише ідіот шукатимепродавця героїну на виставціремісників чи скотарів. Трохи далібув вхід у парк розваг «Белз». Теперцього відростка ярмарку штату вТалсі вже не існує, але у вересні1992-го «Белз» гудів, як доменна піч.Крутилися-вертілися обидві«американські гірки» (дерев’яна«Зінґо» і більш сучасна «Дикакішка»), а за кожним крутимповоротом і карколомним спускомлунали радісні верески. Біля водянихгірок, «Гімалаїв» і темногоатракціону «Фантасмагорія»шикувалися довгі черги.

На них я навіть не глянув і

неквапом пройшовся головноюалеєю повз ятки з їжею, з якихпливли запахи смаженого тіста йсосисок — зазвичай такі привабливі,проте тієї миті мені від них трохискрутило шлунок. Поблизуатракціону «Лови, поки не виграєш»крутився тип відповідноїзовнішності, і я вже хотів був донього підійти, але вже поблизузловив нариківську вібрацію. Йогофутболка (КОКАЇН! СНІДАНОКЧЕМПІОНІВ!) була якась трохизанадто показова. Я не зупинився йпішов повз тир, дерев’яну будку зпірамідою молочних пляшок, скібол[65], «Колесо фортуни». Мені ставалодедалі хріновіше, шкіра горіла

вогнем, а дзижчання у вухахнаростало. Горло боліло так, що якривився від кожного ковтанняслини.

Попереду виднілося ретельнорозбите поле для міні-гольфу. Наньому було повно підлітків, якіхихотіли, і мені здалося, що япотрапив на Ґраунд-Зеро[66]. Там, де єтінейджери, які хочуть веселопровести вечір, поблизу завждитиняються дилери, що радо їмдопоможуть довести веселощі домаксимуму. І, о так, я побачив кількохчуваків, у яких був якраз той вигляд.За їхніми верткими поглядами йнемитим волоссям впізнаєте їх.

Центральна алея закінчуваласяТ-подібною розвилкою за полем дляміні-гольфу. Одна віднога вела назадна ярмарок, а інша — до треку дляперегонів. Я не мав ні найменшогобажання йти ні туди, ні туди, але домоїх вух доносилося електричнепотріскування праворуч, за нимлунали оплески, сміх і вигуки подиву.Підходячи ближче до розвилки, я вжеміг бачити, що за кожним тріскомспалахував яскраво-синій вогонь,який нагадував мені блискавку.Блискавку на Вершині неба, якщобути достеменно точним. Я про неїне згадував багато років. Яким би небув той балаган, юрбу він зібравчималу. Я вирішив, що бариги, які

зависали біля поля для гольфу, щекілька хвилин почекають. Такі, яквони, ніколи не йдуть геть, поки всінеонові вивіски не згаснуть, а я хотівпобачити, хто створює блискавкитого жаркого й безхмарного вечора вОклахомі.

Голос крізь гучномовецьзакричав:

— А тепер, коли ви побачили, нащо здатен мій Творець блискавок —єдиний у світі, запевняю вас, — япокажу вам, як можна зробитидивовижний портрет, і це буде вамкоштувати лише одного портретаАлександра Гамільтона[67] з вашоїсумочки або ж гаманця. Одна-єдина

неймовірна демонстрація перед тим,як я відкрию свою електростудію ізапропоную вам єдиний у життішанс побачити унікальнуфотографічну репрезентацію! Алемені потрібен доброволець, щоб випересвідчилися в тому, що самематимете за найкращу в житті нагодувитратити десять доларів!Доброволець? Хто бажає? Запевняювас, це абсолютно безпечно! Небійтеся, люди, я чув, що сунери[68]

славляться з усіх нижніх сорокавосьми[69] своєю хоробрістю!

Перед зведеною сценоюзібралася чималенька юрба, людейп’ятдесят-шістдесят. Набрезентовому заднику (шість футів

завширшки та щонайменше двадцятьфутів заввишки) була фотографія,майже така сама велика, як ізображення на кіноекрані. Вродливамолода жінка стояла на підлозібальної зали (принаймні такздавалося). Підібране чорне волоссяздіймалося над головою каскадомхитромудрих локонів і переплетень,на створення яких, напевно, пішлигодини копіткої праці. Її вечірнясукня без бретельок мала глибокийвиріз, і над ним звабливо випиналисяпівкулі грудей. У вухах у неї булидіамантові сережки, а на губах —криваво-червона помада.

На гігантську дівчину в бальнійзалі дивився старомодний

фотоапарат, такий, як удев’ятнадцятому сторіччі, на тринозій з чорною попоною, яку фотографнакидав собі на голову. З того, як вінбув розташований, ви сказали б, щосфотографувати дівчину у бальнійсукні він зможе лише нижче колін.Поряд на стовпі стояв на таці порохдля спалаху. Фотоапаратпритримував однією розслабленоюрукою гофмейстер у чорномукостюмі та циліндрі, і я одразу жйого впізнав.

Усе це я пам’ятаю чітко, однакспогади про те, що сталося далі,хисткі — я спокійно це визнаю. Ябув наркошею зі стажем, який за двароки до тих подій пересів на голку:

спочатку просто під шкіру заганяв,але далі все частіше цілився у вену. Япогано харчувався, і вага моя буланабагато меншою за норму. До всьогоцього додайте те, що в мене піднявсяжар. То був грип, і він розганявсядуже стрімко. Прокинувшись тогоранку, я подумав, що в мене звичайнегероїнове чхання, щонайгірше —застуда, однак на той час, коли япобачив Чарльза Джейкобза білястаромодного фотика на тринозіперед брезентовим задником, де надголовою в гігантської дівчини йшовнапис «ПОРТРЕТИБЛИСКАВКОЮ», я почувався, немовуві сні. Мене зовсім не здивувало, щоя бачу свого колишнього священика,

тільки тепер його скроні торкнуласивина, а обабіч рота проляглизморшки (тонкі). Мене не здивувалоб навіть, якби до нього на сценупіднялася моя покійна мати й сестрав костюмах кролика «Плейбоя».

У відповідь на закликДжейкобза підняли руки кількачоловіків, але він тільки розсміявся іпоказав на вродливицю, що маячилав нього за плечем.

— Хлопці, я не сумніваюся, щови хоробрі, як диявол у суботуввечері, але жодному з вас неличитиме сукня без бретельок.

Його слова зустрілидобродушним сміхом.

— Потрібна кралечка, — сказавчоловік, який показував мені Погіднеозеро, коли я ще пішки під стілходив. — Гарненька дівчина!Гарненька оклахомська дівчинка! Щоскажете, народ? Годиться?

Люди заплескали в долоні, щобпоказати, що їм дуже навіть годиться.А Джейкобз, котрий уже напевновибрав свою мішень, показавбездротовим мікрофоном на когось унатовпі близько сцени.

— Як щодо вас, міс? Про такукралечку, як ви, кожен мріє!

Я стояв позаду, але юрба,здавалося, розступилася передімною, так, неначе я володів якоюсь

магічною силою, від якої сахалися.Мабуть, я просто проклав собі шляхуперед ліктями, але я такого непам’ятаю, і якщо хтось штовхав менеліктями у відповідь, цього я теж непригадую. Я немовби плив уперед.Усі кольори стали яскравішими,катеринка на каруселі поряд іверески на «Зінґо» — гучнішими.Дзижчання у вухах переросло вмелодійний дзвін: G7, я думаю. Япросувався в ароматній хмаріпарфумів, лосьйону після гоління талаку для волосся з крамниці зізнижками.

Сунерівська кралечкапротестувала, та її друзі відмовок неприймали. Вони штовхали її вперед, і

вона поволі пішла сходами ліворучвід сцени. Засмаглі стегназблискували під пацьорками довколакраю коротенької джинсовоїспіднички. Над спідницею булазелена блузка з високим горлом, але зкокетливим відкритим трикутничкомна грудях. Волосся в кралечки булодовге й біляве. Кілька чоловіківзасвистіли.

— Кожна гарна дівчина міститьу собі власний позитивний заряд! —оголосив Джейкобз натовпу ірвучким рухом зняв із себе циліндр.Я побачив, як стискається рука, щоцей циліндр тримала. На однумаленьку мить я зазнав тих самихвідчуттів, які не навідували мене з

того самого дня на Вершині неба:сироти на руках, волосся дибки напотилиці, повітря в легенях занадтоважке. А тоді таця біля фотоапаратавибухнула чимось, що точно не булопорохом для спалаху, і брезентовийзадник освітився сліпучо-синімсвітлом. Обличчя дівчини у вечірнійсукні стерлося. І поки розвіювалосязасліплення, на її місці я побачив (чито мені здалося, що я побачив)сільську дівку п’ятдесяти з гакомроків, яка дев’ять годин томувикинула мене з «Ярмарковогозаїзду». А потім повернулася дівчинав сукні з блискітками та глибокимвирізом.

Натовп охнув, і я охнув разом з

ним… але не те щоб дуже здивувався.Преподобний Джейкобз показувавсвої давні фокуси, от і все. Також яне здивувався, коли він обійнявдівчину за плечі, розвернув їїобличчям до нас, і на мить я подумав,що то Астрід Содерберг, зновушістнадцятирічна і стурбована тим,що може завагітніти. Астрід, котраіноді видихала дим від своїх«Вірджінія слімз» мені в рот, післячого член у мене вставав і не падавще сто років.

Та потім вона знову сталасунерівською кралечкою, яка щойноприїхала з ферми й хотіла весь вечіррозважатися.

Асистент Джейкобза, хлопчина зприщами й поганою зачіскою,вискочив з-за лаштунків зі звичайнимдерев’яним стільцем. Він поставивйого перед фотоапаратом і розігравкомічну сценку з витрушуваннямпилюки зі старомодного лапсердакаДжейкобза.

— Сідай, люба, — сказавДжейкобз, ведучи дівчину достільця. — Обіцяю тобі незабутнівраження.

Він повів бровами, і йогомолодий асистент показавневеличкий електричний спазм.Глядачі заґелґотіли. Очі Джейкобзазупинилися на мені, бо я вже був у

першому ряду, проминули мене,потім повернулися. Після секунднихроздумів його погляд помандрувавдалі.

— А боляче не буде? — спиталадівуля, і я побачив, що зовсім вона несхожа Астрід. Звісно, ні. Їй набагатоменше років, ніж тепер було б моїйпершій дівчині… і хай де вонаопинилася, її прізвище тепер вжеточно було не Содерберг.

— Анітрохи, — запевнив їїДжейкобз. — І, на відміну від усіхінших дам, які наважаться вийти насцену, для вас я портрет зроблю…

Він відвів од неї погляд івтупився в юрбу, цього разу

подивившись просто на мене.— …абсолютно безкоштовно.Джейкобз всадовив її на стілець,

ні на мить не замовкаючи, протейого рухи стали трохи невпевненими,неначе він втратив нитку розмови.Поки асистент зав’язував дівчині очішовковою пов’язкою, Джейкобз усезиркав на мене. Та якщо він і бувнеуважний, юрба глядачів цього непомітила: мініатюрну красунечку (зпов’язкою на очах і ніяк інакше)збиралися сфотографувати біля нігвелетенської вродливиці, і все цебуло дуже захопливо. Як і те, щожива дівчина показувала оголеніноги, а та, що була ззаду, — глибокий

виріз.— Кому треба… — почала

красунечка, і Джейкобз притьмомпідніс мікрофон до її губ, щоб вонамогла адресувати своє запитання донатовпу. — …моя фотографія зпов’язкою на очах?

— Так у тебе ж, люба, тіки очізав’язані, все інше видко! — гукнувхтось, і юрба добродушнорозсміялася. Дівчина на стільціміцно стиснула коліна, але тежвсміхнулася. Старою-доброюусмішкою я-хороша-дівчинка.

— Дорогенька, я думаю, виздивуєтеся. — І Джейкобзрозвернувся обличчям до глядачів. —

Електрика! Ми звикли приймати її якналежне, а однак це найбільшеприродне диво світу! Великапіраміда в Гізі — мурашникпорівняно з ним! Це фундаментнашої сучасної цивілізації! Дехтостверджує, що розуміє електрику,пані та панове, однак ніхто нерозуміє таємної електрики, тієїсили, що зшиває сам Всесвіт в однегармонійне ціле. Спитаєте, чи ярозумію її? Ні. Не до кінця. Та все жя знаю її можливості знищувати,зцілювати й витворювати магічнукрасу. Як вас звати, міс?

— Кеті Морз.— Кеті, одне давнє прислів’я

мовить, що краса — в очах того, хтодивиться. Ви, я і всі присутні тутсьогодні станете свідкамиправдивості цього вислову, а колипідете звідси, то понесете з собоюпортрет, який показуватиметеонукам. Портрет, який вони будутьпоказувати своїм онукам! І якщо ті ненароджені ще нащадки не будуть узахваті від нього, то мене звуть неДен Джейкобз.

«А тебе так і не звуть», —подумав я.

Я хитався вперед і назад, неначепід катеринку й музику, яку чув увухах. Намагався припинити ізрозумів, що не можу. У ногах

оселилось якесь дивне відчуття,неначе з них дюйм за дюймомвитягали кістки.

«Ти Чарльз, а не Ден. Думаєш, яне впізнаю того, хто повернув моємубратові голос?»

— А тепер, пані та панове,раджу вам затулити очі!

Асистент театрально прикривсвої. Джейкобз круто розвернувся,підняв чорну тканину ззадуфотоапарата й пірнув під неї.

— Кеті, заплющте очі! — гукнуввін. — Навіть під пов’язкоюелектричний імпульс такої силиможе осліпити! Я рахую до трьох!

Один… і… два… і… три!Знову я відчув те дивне

ущільнення повітря. І не лише я.Юрба посунулася назад на крок чидва. Далі пролунало гучне клац,неначе хтось у мене над правимвухом клацнув пальцями. І світзатопило вибухом синього світла.

— Аааа! — заволав натовп. Аколи люди знову могли бачити йроздивилися, що сталося з задником:— АААААААА!

Вечірня сукня лишилася тоюсамою — у блискітках, сріблястою, зглибоким вирізом декольте. Манливаопуклість грудей була та сама, імайстерна зачіска теж. Але груди

стали меншими, а волосся з чорногоперетворилося на біляве. Обличчятеж зазнало змін. Тепер на підлозібальної зали стояла Кеті Морз. Якліпнув очима, і гарненькамініатюрна сунерівська кралечказникла. На її місці знову з’явиласьАстрід, така, якою вона була ушістнадцять років, кохання моїх дніві зрештою втамована-таки хіть моїхночей.

Юрба тихо видихнула свійподив, і мені майнула одна думка,шалена й переконлива водночас: ціглядачі теж бачили людей зі сторіноксвого минулого, тих, що або зникли,або змінилися з плинністю часу.

Потім то знову стала простоКеті Морз, але це вже само з себеприголомшувало: Кеті Морз, яказдіймалася на двадцять футів,одягнена в дорожезну вечірню сукню,якої в реальному житті ніколи нематиме. Діамантові сережки таксамо висіли у вухах, і хоч помада нагубах дівчини на стільці буласолодкаво-рожевою, у гігантськоїКеті за її спиною губи були кричущо-червоними.

І жодного сліду пов’язки на очах.«Упізнаю преподобного

Джейкобза, — подумав я. — Але вінопанував нові фокуси, ефектніші заЕлектричного Ісуса на Погідному

озері чи полотняний пояс зіграшковим моторчиком усередині».

Джейкобз виринув з-під чорноїряднини, накинув її на фотоапарат івитяг ззаду якусь пластину. Показавїї натовпу, і всі знову охнули:«АААААААА!» Джейкобз уклонивсяі повернувся обличчям до Кеті,вигляд у якої був надзвичайнозбентежений. Простягнувши їйпластину, він сказав:

— Кеті, знімайте пов’язку. Теперуже можна.

Вона стягнула з очей шматтканини й побачила зображення напластинці: дівчисько з Оклахоми, щоякимось дивом перетворилося на

дорогу французьку куртизанку. Їїрука злетіла до губ, але Джейкобзвстиг піднести мікрофон і всі почулиїї «О Боже».

— Озирніться! — скомандувавДжейкобз.

Вона встала зі стільця,розвернулася, подивилась ісахнулась, побачивши себе: двадцятьфутів заввишки, виряджену ввисококласну блискучу шмату.Джейкобз обійняв дівчину за талію,щоб вона не впала. Його рука змікрофоном, у якій ховався ще йякийсь пульт керування, зновустислась, і цього разу натовп непросто охнув. Подекуди пролунали

крики.Велетенська Кеті Морз повільно,

як модель на подіумі, розвернулася йпоказала спину в сукні, з вирізомнабагато глибшим, аніж спереду.Вона подивилася через плече… іпідморгнула.

Джейкобз не забув про мікрофон(було помітно, що він уже давно вцьому ділі), і юрма почула наступнийвигук справжньої Кеті так само чітко,як і перед цим:

— Ой, бля, Господи!Люди розсміялися. Схвально

загукали. А помітивши, як дівчиназашарілася і на щоках у неї розквітли

червоні плями, загукали ще гучніш. Агігантська Кеті над головами уДжейкобза й дівчини змінювалася наочах. Біляве волосся сталодимчастим. Риси обличчя стерлися,хоча червона помада залишаласяяскравою, мов усмішка Чеширськогокота в «Алісі».

І знову на задник повернуласяпопередня дівчина. Відбиток КетіМорз стерся без сліду.

— Зате ця картинка ніколи непоблякне, — знову піднімаючидогори старомодну пластину,запевнив Джейкобз. — Мій помічникнадрукує її, оправить у рамку, і визможете забрати її вже сьогодні, коли

будете йти додому.— Мужик, ти дивись там! —

крикнув хтось із передніх рядів. —Вона зара’ зомліє!

Але Кеті не зомліла. Лише трохипохитнулася на рівних ногах.

Зате зомлів я.

* * * * *

Розплющивши очі, я побачив, щолежу в двоспальному ліжку, вкритийковдрою до підборіддя. Подививсяправоруч і побачив стіну, обшитуфальшивими дерев’яними панелями.Глянув ліворуч — там була

симпатична кухонна зона:холодильник, раковина,мікрохвильовка. За нею виднівсядиван, обідній куточок із чотирмастільцями, навіть м’яке крісло у зонівітальні перед вбудованимтелевізором. Я не міг повернути шиюпід достатнім кутом, щоб побачитикабіну водія, але як мандрівниймузикант, що проїхав у подібнихкоробках десятки тисяч миль(щоправда, мало які з них були зтакими наворотами), я все однозрозумів, де я: у великому житловомуавтофургоні, напевно, в «баундері».Чийсь дім далеко від дому.

Мені було жарко, я весь горів.Рот був сухим, як дорожня пилюка. А

ще мене охопила дика ломка. Яскинув ковдру і миттю затремтів. Намене впала тінь. То був Джейкобз, і вруках він тримав прекрасну річ:помаранчевий сік у високій склянці,з якої стирчала гнута соломинка.Кращим за це міг бути хіба щоповний шприц, але все по черзі. Япростягнув руку до склянки.

Джейкобз спершу натягнув намене ковдру, потім став на колінобіля ліжка.

— Поволі, Джеймі. Боюся, щоти в нас дуже хворий американець.

Я став пити. Відчуття від соку вгорлі було пречудовим. Я спробувавузяти склянку й осушити її, але він

не дозволив.— Я сказав: поволі.Я опустив руку, і він дав мені

ковтнути ще раз. Живильна рідинапотекла у шлунок, але після третьогоковтка в животі все стислося й менезнову затрясло. То був не грип.

— Мені треба ширнутися, —сказав я. Не те щоб мені саме в такийспосіб хотілося б поновитизнайомство зі своїм колишнімсвящеником і першим дорослимдругом, але наркоман, у якого ломка,не має сорому. До того ж він і самміг мати у своїй шафі скелет-два.Інакше чого б він жив під іменем ДенДжейкобз, а не Чарльз?

— Так, — кивнув він. — Я бачивсліди. І збираюся підтримати тебе,принаймні поки ти не подужаєш туболячку, яка засіла в твоємуорганізмі. Інакше ти виблюєш усе, щоя даватиму тобі їсти, а ми не можемоцього допустити, правда ж? У тебе йтак вигляд, наче тобі не вистачаєп’ятдесят фунтів[70] вагищонайменше.

З кишені він витяг коричневийфлакончик на один грам. До ковпачкакріпилася маленька ложка. Япотягнувся рукою. Він похитавголовою і відвів руку з флакончикомдалі від мене.

— Угода та сама. Я за кермом.

Він відкрутив ковпачок, набрав укрихітну ложечку сірувато-білогопорошку і підніс мені до ніздрів. Явдихнув правою. Джейкобз ще раззанурив ложечку в флакон, і я давраду лівій ніздрі. То було не те, чого япотребував (недостатня кількістьтого, що я потребував, якщо бутиточним), однак лихоманка потрохувляглася і зникло відчуття, що тойприємний холодний помаранчевийсік вихором вилетить із мене назад.

— Тепер можеш подрімати, —сказав Джейкобз. — Чи побалдіти,якщо ти так це називаєш. А я тимчасом зроблю тобі курячого супу.Консервованого, «Кембелза», а нетакого, як колись варила твоя мати,

але це все, що в мене є.— Не знаю, чи зможу його

втримати, — сказав я. Але зрештоютаки втримав. Допивши кружку, якувін мені простягнув, попросив щедозу. Він виділив мені дві мізерніпонюшки.

— Звідки у вас це? — спитав я,коли він вкладав пляшечку допередньої кишені своїх джинсів.

Він усміхнувся. Усмішка вразосвітила його обличчя і зновузробила двадцятип’ятилітнім, іздружиною, яку він кохав, імаленьким синочком, якогообожнював.

— Джеймі, — сказав він. — Явже давно працюю в парках розваг іярмарковому бізнесі. Якби я не мігзнайти наркотики, то був би абосліпим, або ідіотом.

— Мені треба ще. Мені требаширнутися.

— Ні. Ширнутися — це те, чоготи хочеш, а не потребуєш, і від менети цього не дістанеш. Я нітрохи незацікавлений у тому, щоб допомагатитобі зловити кайф. Просто не хочу,щоб тебе схопили корчі й ти помер умоєму фургоні. А тепер спи. Ужемайже північ. Якщо завтра тобі станекраще, ми поговоримо про різне, утому числі про те, як відчепити

мавпу, яка їздить у тебе на плечах.Якщо ж не покращає, я відвезу тебеабо в лікарню Святого Франциска,або в медичний центр УШО[71].

— Успіху вам, коли будетенамовляти їх мене взяти. Я майжебанкрут, і мій медичний план —аптечний «Тайленол».

— Як казала Скарлет О’Хара,подумаємо про це завтра, бо завтрабуде новий день.

— Дурня, — пробурчав я.— Як скажеш.— Дайте ще трохи. — Маленькі

понюшки, яких він мені вділив, далимені десь приблизно ж стільки

користі, скільки сигарета «Мальборолайт» хлопцю, який усе життя однуза одною смалив «Честерфілд кінгс».Але навіть короткі понюшки буликращі за нічого.

Джейкобз завагався, та потімдав ще дві порції. Ще мізерніші запопередні.

— Даю героїн людині, у якоїсильний грип. — Він невеселовсміхнувся. — Я, мабуть, збожеволів.

Я зазирнув під ковдру й побачив,що він роздягнув мене до трусів.

— А де мій одяг?— У шафі. На жаль, я його

піддав сегрегації, він лежить окремо.

Бо трохи з душком.— Мій гаманець у передній

кишені джинсів. Там квитанція наотримання сумки й гітари. Одяг —це фігня. Головне — гітара.

— На автобусному вокзалі чизалізничному?

— Автобусному. — Нехай тезілля було лише порошком, виданиму медичних дозах, але одне з двох:або то була дуже якісна хрінь, абовона особливо жорстко подіяла намій виснажений організм. У животіприємно грів суп, повіки обважнілий здавалися мішками з піском.

— Спи, Джеймі. — Він злегка

стиснув моє плече. — Якщо ти хочешподужати цю заразу, мусиш спати.

Я відкинувся на подушку.Набагато м’якшу за ту, на якій я спаву номері «Ярмаркового заїзду».

— Чому ви звете себе Деном?— Бо це моє ім’я. Чарльз Деніел

Джейкобз. Усе, спи.Я збирався заснути, проте ще

одне запитання не давало спокою.Дорослі, звісно, змінюються зовні,але, якщо їх не вразить якась тяжкахвороба чи не скалічить аварія, їхзазвичай можна впізнати. А отдітей…

— Ви мене впізнали. Я бачив.

Як?— Бо у твоєму обличчі живе

твоя мати, Джеймі. Я сподіваюсь,Лора в доброму здоров’ї.

— Вона померла. І вона, і Клер.Не знаю, як він це сприйняв. Я

заплющив очі й через десять секундвідключився.

* * * * *

Прокинувшись, я відчув, що жартрохи спав, але трясця повернулася— і була сильна. Джейкобз поклавмені на лоба аптечну смужку-градусник, потримав її там із

хвилину й кивнув.— Може, й житимеш, —

констатував він і дав мені ще двімацюпусінькі понюшки з коричневоїпляшечки. — Встати і з’їсти яєчнюзможеш?

— Спочатку туалет.Він показав, і я, тримаючись за

меблі, поплентався в маленькукабінку. Мені треба було лишепомочитися, але я був надто кволий,щоб стояти, тому сів і зробив це по-дівчачому. Коли я вийшов, Джейкобзперемішував на пательні яйця йнасвистував пісеньку. У шлункузабурчало. Я спробував пригадати,коли востаннє їв щось поживніше за

консервований суп. У пам’ятіспливла м’ясна нарізка за сценоюдва дні тому перед концертом. Якщопісля того я щось і їв, я цього непам’ятав.

— Ковтай повільно, — сказаввін, ставлячи тарілку на обіднійстолик. — Ти ж не хочеш бекнути всеназад, правда?

Я повільно з’їв усю яєчнюдочиста. Він сидів навпроти мене,пив каву. Коли я попросив і собікави, він дав мені півчашки, щедроздобривши вершками.

— Фокус із фоткою, — сказавя. — Як ви це зробили?

— Фокус? Ображаєш.Зображення на заднику вкритефосфоресцентною речовиною.Фотоапарат — це ще й електричнийгенератор…

— Це я зрозумів.— Той спалах дуже потужний і

дуже… особливий. Він проектуєзображення суб’єкта на дівчину увечірній сукні. Довго ефект нетримається — надто велика площа. Аот фотографії, які я продаю, живутьнабагато довше.

— Аж настільки, щоб вонамогла онукам показати? Правда чищо?

— Ну, — сказав він. — Ні.— А скільки?— Два роки. Плюс-мінус.— А на той час ви вже будете

далеко.— Авжеж. А ті знімки, які

справді мають значення… — Вінпостукав себе по скроні. — Вони тут.У нас усіх. Ти не згоден?

— Але… ПреподобнийДжейкобзе…

І враз на одну мить у його рисахпроступила людина, яка читалаКошмарну проповідь, у ті давні часи,коли ЛБДж[72] був президентом.

— Будь ласка, не називай менетак. Простого старого «Ден»вистачить. Бо це те, ким я є тепер.Ден, Людина — Портретблискавкою. Або Чарлі, якщо тобі такзручніше.

— Але вона розвернулася.Дівчина на полотні, вонарозвернулася на сто вісімдесятградусів.

— Звичайний трюк проекціїрухомих картинок. — Але, кажучице, він відвів погляд. Потім зновуподивився на мене. — Джеймі, тихочеш, щоб тобі стало краще?

— Мені вже краще. Мабуть, цязараза з тих, які минають за добу.

— Це не зараза, що минає задобу, це грип, і якщо ти спробуєшпіти звідси на автовокзал, то допівдня він накриє тебе знову зповною силою. А залишишся тут —тоді так, думаю, за кілька днів тобіполіпшає. Але я мав на увазі не грип.

— Я в порядку, — сказав я,однак тепер настала моя чергавідводити погляд. Що змусило моїочі знову рівнятися на середину, тоце маленький коричневийфлакончик. Він тримав його за ложкуй погойдував на тоненькомусрібному ланцюжку, немов амулетгіпнотизера. Я потягнувся рукою. Вінвідставив флакончик убік.

— І давно ти вживаєш?— Героїн? Десь із три роки. —

Шість насправді. — Я на мотоцикліпотрапив в аварію. Розтрощив кбісовій матері собі стегно й ногу.Мені давали морфій…

— Авжеж.— …а потім перевели на кодеїн.

То було паскудно, тому я почавдоганятися сиропом від кашлю.Терпінгідрат. Чули про нього?

— Смієшся? У ярмаркових колахйого називають казенним джином.

— Нога зрослася, але не так, якслід. А потім… я грав у гурті, якийназивався «Рокери з Андерсонвіля», а

може, вони вже тоді поміняли назвуна «Гігантів з Джорджії»… одинчувак дав на пробу «Тасіонекс»[73]. Уплані знеболювання то був великийкрок у правильному напрямку.Слухайте, ви правда хочете про все цечути?

— Цілком і повністю.Я знизав плечима, так, наче це

не мало для мене особливогозначення, проте насправді вилитидушу було полегшенням. До того дняв «баундері» Джейкобза я ніколицього не робив. У гуртах, де я грав,усі тільки пересмикували плечима йвідводили погляди. Головне було, щобти не прогулював роботу й пам’ятав

акорди до «Опівнічної години» — аце, повірте мені, не ядерна фізика.

— Це теж сироп від кашлю.Сильніший за терпінгідрат, алетільки якщо знаєш, як добути з ньоготе, що треба. Для цього до шийкифлакона прив’язуєш мотузку ікрутиш ним, як скажений.Відцентрова сила розділяє сироп натри шари. Те, що треба, —гідрокодон, — посередині. Щоб йоговисмоктати, береш соломинку.

— Чарівно.«Та не дуже», — подумав я.— Але біль ніяк не вщухав, і

через якийсь час я знову підсів на

морфій. А тоді відкрив для себе, щогероїн діє так само, а коштує вдвічідешевше. — Я всміхнувся. — Існуєщось типу фондового ринку наркоти.Коли геть усі перейшли на крек,герич різко впав у ціні.

— Як на мене, твоя нога впорядку, — м’яко зауважив він. — Наній великий шрам, і м’язів тобі,видно, трохи вирізали, але не дужебагато. Якийсь лікар добряче надтобою попрацював.

— Ходити я можу, так. Але виспробуйте вистояти на нозі, в якійповно металевих затискачів і гвинтів,три години за вечір, під гарячимипрожекторами та з дев’ятифунтовою

гітарою на плечі. Можете скількизавгодно читати лекції, ви менепідібрали, коли я впав, і, мабуть, яперед вами в боргу, але не розказуйтемені про біль. Ніхто про нього незнає, поки не відчує на власнійшкурі.

Джейкобз кивнув.— Мені довелося зазнати…

втрат… тому я можу тебе зрозуміти.Але є одна річ, про яку ти, я певен, ісам знаєш, глибоко в душі. Насправдіболить твій мозок, а звинувачує вцьому ногу. Мозок — він такий,лукавий.

Він поклав пляшечку назад укишеню (я провів її поглядом з

глибоким розчаруванням) інахилився вперед, дивлячись меніпросто в очі.

— Але я вважаю, що можу тебевилікувати за допомогою електрики.Гарантій жодних, і лікування можене усунути твого ментального потягуназавжди, але я вірю у свою здатністьдати тобі те, що футболістиназивають «простір для бігу».

— Напевно, вилікуєте мене так,як колись Конні. Коли хлопецьшмагнув його лижною палицею.

На обличчі Джейкобза з’явивсяздивований вираз, і він розміявся.

— Ти пам’ятаєш.

— Звісно! Хіба я міг забути? —А ще я пам’ятав, як Кон відмовивсяйти зі мною до Джейкобза післяКошмарної проповіді. То було незовсім так, як Петро зрікся Ісуса, аледесь приблизно те саме.

— У найліпшому разі сумнівнезцілення, Джеймі. Більше схоже булона ефект плацебо. А тобі я пропонуюсправжнє зцілення, таке, щозакоротить болючий процес відмовивід наркотика. Принаймні я в цевірю.

— Ну звісно, це ваша робота,таке казати.

— Ти судиш мене за моєюярмарковою личиною. Але, Джеймі,

це тільки машкара, не більше. Коли язнімаю свій костюм і не заробляю нажиття, то стараюся казати правду. Посуті, я, й коли працюю, здебільшогокажу правду. Та фотографія справдівражатиме друзів міс Кеті Морз.

— Ага, — кивнув я. — Років зодва. Плюс-мінус.

— Перестань ухилятися йвідповідай на моє запитання. Тихочеш вилікуватися?

І тут на згадку мені спавпостскриптум записки, яку КелліВан Дорн просунув мені під двері.«Загримиш у тюрму за рік, якщо незав’яжеш, — написав він. — Та й то внайкращому випадку, як пощастить».

— Три роки тому я бувзіскочив. — Типу правда, хоча я тодібув на «марихуановій заміснійтерапії»[74]. — Зробив усе заправилами, пережив і трясцю, іпотіння, і дристачку. Нога боліла таксильно, що я й шкандибати не міг.Там якийсь нерв пошкоджено.

— Думаю, я й цьому можузарадити.

— Хто ви такий, якийсьчудотворець? Ви хочете, щоб у це яповірив?

Доти Джейкобз сидів накилимку біля ліжка. Однак підвівся.

— Поки що досить. Тобі треба

спати. До одужання ще далекадорога.

— Тоді дайте мені щосьпомічне.

Він без зайвих суперечок давмені «ліки», і вони допомогли. Татільки цього було замало. До 1992-гореальна поміч приходила у виглядіголки. Інших варіантів не було. Надцим лайном не можна махнутичарівною паличкою і просто змуситийого зникнути.

Принаймні я так вважав.

* * * * *

Я провів у його «баундері»найкращу частину тижня: жив насупі, сендвічах і назальному прийомідоз героїну, яких вистачало хіба щона те, аби тримати на припонінайгірші напади трясці. Він принісмою гітару й сумку. У ній я тримавзапас своїх винтових причандалів,але коли пошукав (то було на другийвечір, коли він обробляв юрбу внаметі «Портретів блискавкою»), тонабору там не було. Я благав йогоповернути, а ще дати героїну, щоб яміг зварити й ширнутися.

— Ні, — сказав Джейкобз. —Якщо ти хочеш у вену…

— Я лише під шкіру, і все!

Він змірив мене поглядом, якийпромовляв «Та ну».

— Якщо ти хочеш це зробити, томуситимеш сам знайти необхіднеприладдя. Не відчуватимеш себе всилах зробити це сьогодні ввечері, тозавтра зможеш, а в такому місці, япевен, знайдеш усе завиграшки. Татільки сюди більше не повертайся.

— А коли я отримаю те такзване чудодійне лікування?

— Коли зміцнієш достатньо,щоб витримати невеличкі електричніімпульси в лобну частку.

У мене все похололо всередині.Я звісив ноги з його ліжка (сам він

спав на висувній канапі) йспостерігав, як він знімає з себеконцертний одяг, дбайливо вішаєйого в шафу і натомість одягаєпросту білу піжаму, схожу на ту, що їїміг би вдягти в одиночній палатіпацієнт психіатричної лікарні, дерозгортається дія фільму жаху. Часомя замислювався, а чи, бува, не місцейому в психушці — і не тому, що вінпровадив ярмаркове шоу див. Іноді(особливо коли він заводив своюпісню про цілющі властивостіелектрики) у нього в очах з’являвсяне зовсім нормальний вираз. Десьприблизно такий самий вигляд вінмав, коли завдяки проповіді позбавивсебе роботи в Гарлоу.

— Чарлі… — Так я його теперназивав. — Ти маєш на увазі шоковутерапію?

Він стримано глянув на мене,застібаючи верхній ґудзик на своїйлікарняній піжамі.

— І так, і ні. Не в традиційномурозумінні — це вже точно, бо я немаю наміру лікувати тебетрадиційною електрикою. Моябалаканина здається чимосьнеймовірним, бо це те, чого хочеклієнт. Люди приходять сюди не впошуках реальності, Джеймі, вониприходять по фантастику. Але таємнаелектрика справді існує, і способи їїзастосування розмаїті. Просто я ще

не відкрив їх усі, а серед них і той,що цікавить мене найбільше.

— Розкажеш?— Ні. Я провів кілька

виснажливих шоу, тепер требапоспати. Сподіваюся, завтра вранціти ще будеш тут. Та якщо ні — це твійвибір.

— Колись давно ти сказав би,що насправді вибору нема, є тількиБожа воля.

— То була інша людина.Молодий хлопець із наївнимивіруваннями. Побажаєш мені доброїночі?

Я побажав, а потім ліг у ліжко,

від якого він відмовився заради того,щоб у ньому міг спати я. Священикомвін бути перестав, та численні рисидоброго самарянина в ньомузбереглися. Я не був голим, як тойчоловік, на якого напали розбійникина шляху в Єрихон, але героїн тежчимало всього в мене вкрав. Віннагодував мене, дав притулок іпідтримав рівно такою кількістюпорошку, щоб у мене не поїхалайобана стріха. Та тепер посталопитання, чи хочу я дати йому змогугеть-чисто зупинити мої мозковіхвилі. Чи прикінчити мене на місці,закачавши мегавольти «особливоїелектрики» мені в голову.

П’ять разів (а може, й десять чи

дюжину) я думав, що зараз встану йпоповзу головною алеєю, поки незнайду людину, яка продасть мені те,чого я потребував. Жага насадкоюдриля вгризалася мені в голову,вгрузала все глибше і глибше.Назально прийняті дози Г її невтамовували. Я потребував великогоудару прямісінько в центральнунервову систему. Одного разу я вжевиставив ноги з ліжка й потягнувсядо сорочки, рішучо налаштованийзробити це, та й по всьому, та потімзнову ліг на спину, здригаючись,пітніючи й смикаючись.

Згодом я почав западати в сон. Івідпустив себе, думаючи: «Завтра.Піду завтра». Але я залишився. І на

п’ятий ранок (здається, на п’ятий)Джейкобз ковзнув за кермо свого«баундера», завів двигун і сказав:

— Покатаймося.Особливого вибору в мене не

було, хіба що відчинити дверцята йвистрибнути на ходу, бо ми вжепоїхали.

VI. Електричнатерапія. Нічнапрогулянка. Доволірозлючений окі.Квиток на «Гірськийекспрес»

Електрична майстерняДжейкобза розташовувалася взахідній частині Талси. Не знаю,якою є та частина міста нині, проте1992-го то була жалюгідна промзона,де одні підприємства вже загнулися,а інші потроху конали. Він заїхав на

паркувальний майданчик мало незлидарського на виглядторговельного центру на Олімпія-авеню і припаркувався передгаражем під вивіскою «АвтосервісВілсона».

— Він уже давно стоявпорожній, так пояснив меніріелтор. — Джейкобз був вбраний уполинялі сині джинси й синій гольф.Волосся в нього було чисто вимите йзачесане, а очі спалахували відрадості. Сам його вигляд змушувавмене нервуватися. — Довелосьукласти оренду на рік, але все одноце було непристойно дешево. Заходь.

— Тобі б прибрати вивіску й

повісити свою, — зауважив я. І склавпальці, що тепер лише злегкадрижали, навпроти вивіскирамкою. — «Портрети блискавкою.Власник: Ч. Д. Джейкобз». Було бнепогано.

— Я так довго в Талсі непробуду, — відповів він. — Та йпортрети — це лише допоміжнийзасіб, щоб я міг заробляти собі нахліб, поки ставлю експерименти. Зчасів свого пасторування я довгийшлях подолав, та попереду щедовший. Ти й гадки не маєш. Заходь,Джеймі. Заходь.

Відімкнувши двері, вінпропустив мене в контору без жодних

меблів, хоча на брудному лінолеумітам, де колись стояли ніжки стола,було видно чисті квадрати. На стінівисів пожовклий календар ізпокрученими сторінками, щопоказував квітень 1989-го.

Дах у гаража був із рифленогометалу, і я думав, що вересневе сонцетак його нагріло, що всередині маєбути пічка. Але натомість відчувчудесну прохолоду. Десь шепотіликондиціонери. Коли він клацнуввимикачами на щитку (нещодавно внього втручалися, судячи з дротів, якістирчали з дірок, де раніше булипластини), засяяла дюжина яскравихламп. Якби не темний від мастилабетон і не прямокутні западини там,

де колись були два ліфти, можна булоб подумати, що то операційна.

— Мабуть, за кондиціонери втакому місці доводиться відвалюватикупу бабла, — сказав я. — Особливоколи стільки ламп горить.

— Це дешевше, ніж бруд.Кондиціонери я спроектував сам.Вони тягнуть дуже мало енергії, абільшу її частину я генерую сам. Мігби й усю генерувати, але не хочу, щобсюди набігли представникиелектромереж Талси й почалирознюхувати, чи я, бува, не крадуелектрику. Що ж до тих лампочок…можеш узятися за одну з них рукою іне обпечешся. Навіть шкіра не

нагріється.Наші кроки відлунювали в

усьому порожньому просторі. Як іголоси. Здавалося, що за наминазирці ходять примари. «Це простохибне враження таке, бо я весь нанервах», — сказав я собі.

— Слухай, Чарлі, ти ж небавишся тут із чимосьрадіоактивним, правда?

Скорчивши гримасу, він похитавголовою.

— Ядерною енергією яцікавився б останньою чергою. Цеенергія для дурнів. Глухий кут.

— То як ти виробляєш струм?

— Електрика породжуєелектрику, коли знаєш, що робиш.Поки що цього вистачить. Джеймі,підійди-но сюди.

Біля дальньої стіни приміщеннястояло три чи чотири довгі столи,заставлені різними електричнимибайдами. Я впізнав осцилоскоп,спектрометр, а ще кілька штукенцій,схожих на маршалівськіпідсилювачі[75], але то могли бутиякісь акумулятори. Була там панелькерування, неабияк розкурочена навигляд, і кілька поставлених одна наодну консолей із темнимиелементами регулювання. Усюди,куди не кинь оком, зміїлися товстіелектричні дроти. Деякі зникали в

замкнених металевих контейнерах,які могли бути скринями дляінструментів фірми «Крафтсман»,інші просто петляли назад дотемного обладнання.

«Може, це все фантазія, —подумав я. — Обладнання, якеоживає тільки в його уяві». Одначе«Портрети блискавкою» були невдаваними. Я гадки не мав, як він їхробив, — його пояснення було внайкращому випадку розмитим, алевін їх таки робив. І ті яскравілампочки, хоч я стояв під однією зних, здавалося, не випромінювалиніякого тепла.

— Тут якось небагато, — сказав

я. — Я думав, буде більше всього.— Сигнальні вогні! Хромовані

рубильники на панелях керування,мов у науковій фантастиці!Телеекрани, як у «Зоряному шляху»!Може, навіть кабіна телепортації чиголограма Ноєвого ковчега вдифузійній камері! — І він веселорозсміявся.

— Нічого такого, — відмахнувсяя (хоча він поцілив якраз у головкугвіздка). — Просто на вигляд якось…негусто.

— Так і є. Наразі я зробив рівностільки, скільки можу. Дещо зобладнання я продав. Інші прилади,більш провокаційні, розібрав і

поклав на зберігання. Я добрепопрацював у Талсі, особливовраховуючи те, як мало в меневільного часу насправді. Зводитикінці з кінцями — надокучливасправа. Та ти й сам, думаю, це знаєш.

Ще б я не знав.— Але так. Я трохи просунувся

на шляху до своєї найголовнішоїмети. А тепер мені требапоміркувати, а коли ти збираєш попівдесятка натовпів за вечір, то якосьне до думання.

— А яка в тебе найголовнішамета?

І цього разу він пропустив моє

запитання повз вуха.— Джеймі, підійди сюди. Хочеш

трохи підзарядитися перед тим, якпочнемо?

Я не був певен, що хочупочинати, але підзарядитися хотів щей як. Уже не вперше спало на думкувхопити коричневу пляшечку й датидрапака. Та тільки він, швидше завсе, мене зловить і відбере. Я бувмолодший і вже майже переборовгрип, але Джейкобз був у кращійформі. Зокрема, його стегно й ногуне розтрощило в мотоциклетнійаварії.

Він узяв дерев’яний стілець,заляпаний фарбою, і поставив перед

одним із чорних ящиків, щонагадували маршалівськіпідсилювачі.

— Сідай сюди.Але я не сів. Не одразу. На

одному столі стояла фотографія врамці, яка спиралася ззаду намаленький клинець. Джейкобзпомітив, що я до неї тягнуся, і зробивжест рукою, наче хотів менеспинити. Але не став.

Почута по радіо пісня можемиттєво повернути вас у минуле. Цевідбувається шалено швидко (хоч,може, й милосердно скороминуще):перший поцілунок, веселощі здрузями чи нещасливий відрізок

життя. Я тепер не можу чути «Ідисвоїм власним шляхом» від «ФлітвудМак»[76] без того, щоб згадатиостанні болісні тижні моєї матері.Тієї весни, здавалося, що її ставлятьна радіо щоразу, коли я його вмикав.Фотографія може справити тойсамий ефект. Я глянув на цю, й меніодразу стало знову вісім. Моя сестрадопомагала Моррі розкладати домінов ігровому куточку, а Петсі Джейкобзграла «Збираючи в снопи»[77] йпогойдувалася на банкетці, а їїгладеньке біляве волосся хиталося втакт.

То був портрет у фотосалоні.Петсі у сукні з рюшами, довгій, дощиколотки (такі вийшли з моди

багато років тому, а проте їй воналичила). На колінах у неї сидівмалий, у коротеньких штанцях ісветрі-безрукавці. Чубчик, який я такдобре пам’ятаю, стирчав на маківці.

— Ми називали його ХвостикомМоррі, — сказав я, легенькопроводячи пальцями по склу.

— Справді?Я не підвів погляду. Той

непевний голос змусив мене боятисятого, що я можу побачити в його очах.

— Ага. А ще всі ми, хлопці, булизакохані у твою дружину. Клер теж. Ядумаю, вона мріяла стати місісДжейкобз, коли виросте, і більше

ніким.На згадку про сестру мої очі теж

налилися слізьми. Я міг би вамсказати, що це сталося, бо я був дужехворий і під ломкою, і це була биправда. Однак не вся.

Я тернув по обличчю рукою іпоставив фотографію на місце. Аколи підвів очі, Джейкобз копирсавсяу стабілізаторі напруги, в якому начей не треба було копирсатися.

— Ти так ніколи й не одруживсявдруге?

— Ні, — відповів він. — Навітьділо не доходило до цього. Петсі йМоррі були всім, чого я хотів. Чого

потребував. Не минає ані дня, щоб япро них не згадав, ані місяця, щобмені не снилося, що вони живі-здорові. Мені сниться, що сном булата аварія. Та потім я прокидаюся.Джеймі, а скажи мені… Твоя мати йсестра. Ти коли-небудь замислювавсянад тим, де вони тепер? І чи є вонивзагалі?

— Ні. — Ті клапті віри, які вмене ще лишалися після Кошмарноїпроповіді, остаточно висохли йрозсипалися в школі та університеті.

— А. Зрозуміло. — Він облишивстабілізатор і ввімкнув штукенцію,схожу на маршалівський підсилювач.(Гурти, у яких я грав, нечасто могли

собі дозволити такий.) Той загудів,але не так, як «Маршал». Цей звукбув тихішим і майже мелодійним. —Що ж, перейдімо до справи.

Я подивився на стілець, але нанього не сів.

— Ти спочатку хотів дати менітрохи нюхнути.

— Так, хотів. — Він витягкоричневий флакончик, хвильку надним поміркував, а тоді простягнувмені. — Оскільки ми сподіваємося,що це буде твоя остання доза, чому бтобі самому не пригоститися?

Двічі йому просити не довелося.Я вигріб дві понюшки з горою і був

би подвоїв кількість прийнятого,якби Джейкобз не вирвав флакончикамені з рук. Та навіть попри це, уголові моїй відчинилося вікно натропічний пляж. Повіяв ніжнийвітерець, і зненацька стало начхатина те, що буде з моїми мозковимихвилями. Я сів на стілець.

Відчинивши одну з настіннихшафок, Джейкобз витяг покоцані йперемотані скотчем навушники,подушечки яких були накриті хрест-навхрест металевою сіткою.Встромив їх у підсилювачеподібнийприлад і простягнув мені.

— Якщо я почую «В райськомусаду»[78], то вшиюся звідси, тільки

п’яти зблиснуть.Він лише всміхнувся й нічого не

сказав.Я надів навушники. Сітка

холодила вуха.— Ти вже на комусь це

випробовував? — спитав я. — Болячебуде?

— Не буде, — відповівДжейкобз, проігнорувавши першезапитання взагалі. А тоді, неначезаперечуючи власні слова, дав менікапу, таку, як іноді використовуютьбейсболісти. І всміхнувся, колипобачив мій вираз обличчя.

— Просто перестраховуюся.

Встав у рот.Я вставив.Із кишені він витяг білу

пластмасову коробочку завбільшки зкнопку дзвінка.

— Я думаю, ти… — Але віннатиснув кнопку на коробочці й далія не почув.

* * * * *

Не було ні потьмарення, нівідчуття, що минає час, ні якогосьрозриву. Просто клац, дуже гучний,неначе Джейкобз клацнув пальцямимені біля вуха, хоча він стояв на

віддалі щонайменше п’яти футів.Однак зненацька виявилося, що вінсхиляється наді мною, а не стоїтьбіля ящика, що не був підсилювачемфірми «Маршал». Маленької білоїкоробочки ніде не було видно, а міймозок став якимсь не таким. Вінзастопорився.

— Щось, — сказав я. — Щось,щось, щось. Сталося. Сталося. Щосьсталося. Щось сталося, сталося,щось сталося. Сталося. Щось.

— Припини. Ти в порядку. —Але певності в його голосі не було. Уголосі звучав страх.

Навушники зникли. Я спробувавпідвестися, та натомість моя рука

злетіла в повітря, немов удругокласника, який знає правильнувідповідь і аж пищить, так хоче їїсказати.

— Щось, щось, щось. Сталося,сталося, сталося. Щось сталося.

Він дав мені ляпас. Сильно. Ясіпнувся назад і впав би, якби стілецьне стояв упритул до металевого бокуйого майстерні.

Я опустив руку, переставповторювати й просто подивився нанього.

— Як тебе звати?«Я скажу, що мене звати Щось

Сталося, — подумав я. — Ім’я —

Щось, прізвище — Сталося».Але не сказав.— Джеймі Мортон.— Друге ім’я?— Едвард.— Мене як звати?— Чарльз Джейкобз. Чарльз

Деніел Джейкобз.Він витяг пляшечку з героїном і

дав мені в руки. Я подивився на неї йвіддав назад.

— Поки що не хочу. Ти тільки-номене заправив.

— Невже? — Він показав мені

свій наручний годинник. Миприїхали в розпал ранку. А була вжечверть по другій дня.

— Це неможливо.Він зацікавлено глянув на мене.— Чого це?— Бо час не минув. Хоча…

мабуть, минув. Так?— Так. Ми довго розмовляли.— І про що говорили?— Про твого батька. Про братів.

Про смерть матері. Та Клер.— А що я казав про Клер?— Що вона вийшла заміж за

садиста і три роки про це мовчала, босоромилася. Зрештою вонавідкрилася твоєму брату Енді та…

— Його звали Пол Овертон. Бувучителем англійської в крутійпідготовчій школі в Нью-Гемпширі.Енді поїхав туди, дочекався настоянці, а коли Овертон вийшов,Енді відгепав його до напівсмерті.Ми всі любили Клер — абсолютновсі, я думаю, що навіть Пол Овертонпо-своєму любив, — але вона й Ендібули найстарші, а тому особливоблизькі. Я так тобі розказував?

— Майже слово в слово. Ендісказав: «Ще раз її торкнешся — ятебе прикінчу».

— Розкажи, що я ще казав.— Що Клер поїхала від нього,

отримала охоронний ордер суду йподала на розлучення. Вонапереїхала в Норт-Конвей і тамвлаштувалася на роботу вчителькою.Через півроку після того, як їхрозлучили, Овертон поїхав туди йзастрелив її в класній кімнаті післяуроків, коли вона перевіряла зошити.А потім застрелився сам.

Так. Клер мертва. На її похоронізалишки нашої колись великої,галасливої й зазвичай щасливої сім’їзібралися востаннє. Сонячний день ужовтні. Коли все скінчилось, я поїхаву Флориду, просто тому, що ніколи

там не був. За місяць я вже грав ускладі «Помади Петсі Клайн» уДжексонвілі. Ціни на бензин буливисокі, клімат — найчастіше теплий,і я обміняв машину на «кавасакі».Невдале було рішення, як потімвиявилося.

У кутку приміщення стоявмаленький холодильник. Джейкобзвідчинив його й приніс мені пляшкупомаранчевого соку. Я вижлуктив їїза п’ять довгих ковтків.

— Ану гляньмо, чи зможеш тивстати.

Я підвівся зі стільця йпохитнувся. Ухопивши під лікоть,Джейкобз мене підтримав.

— Поки що добре. Теперпройдися по кімнаті.

Спочатку мене хитало, мовп’яницю, та до стільця я повернувсявже нормальною ходою. СтійкийЕдді[79].

— Добре, — схвалив він. — Анісліду кульгання. Усе, вертаймося наярмарок. Тобі треба відпочити.

— Але щось таки сталося. Що?— Незначна реструктуризація

твоїх мозкових хвиль, так я собігадаю.

— Ти гадаєш.— Так.

— Але точно не знаєш?Він міркував над цим,

здавалося, дуже довгий час, хочанасправді могло промайнути кількасекунд; щось наближено схоже нареальне відчуття часу повернулося домене тільки через тиждень. Тазрештою він сказав:

— Я знайшов декілька важливихкниг, які дуже важко відшукати, ітепер маю попереду довгий шлях усвоїх дослідженнях. Іноді це означаєзважуватися на маленькі ризики. Алетільки прийнятні. З тобою ж усегаразд, правда?

Я подумав, що казати про це щезарано, але змовчав. Зрештою, все

вже зроблено.— Ходімо, Джеймі. У мене

попереду довгий робочий вечір,самому треба перепочити.

Коли ми підійшли до його«баундера», я спробував простягнутируку до дверей, та знову здійняв їїрівно вгору. Лікоть став штивним;було таке враження, ніби суглобзненацька перетворився на залізний.Я страшенно перелякався на мить, боподумав, що рука більше ніколи неопуститься, що я до кінця життяходитиму з піднятою рукою:«Вчителько, вчителько, викличтемене!» Та потім відпустило. Яопустив руку, відчинив дверцята і

зайшов усередину.— Це минеться, — сказав він.— Звідки ти знаєш? Ти навіть

сам не до кінця розумієш, що зробив.— Бо я бачив таке раніше.

* * * * *

Коли він припаркувався у своємузвичному місці на території ярмарку,то знову показав мені пляшечку згероїном.

— Можеш ужити, якщо хочеш.Але я не хотів. Я почувався

людиною, яка дивиться на банановий

спліт[80], перед тим натоптавшисьвечерею з дев’яти страв на Деньподяки. Ти знаєш, що ця повна цукрусмакота чудова і знаєш, що за певнихобставин ти б жадібно її зжер, алетільки не після об’їдайлівки. Післяоб’їдайлівки банановий спліт — цене об’єкт пожадання, а простооб’єкт.

— Може, пізніше, — сказав я.Але «пізніше» так і не настало. Нині,коли чоловік на порозі старості,пише про ті давні дні руками, за яківже взявся артрит, я знаю, що воно ненастане ніколи. Він зцілив мене,однак то було небезпечне зцілення, івін про це знав — коли хтосьговорить про прийнятні ризики, то

завжди постає питання: «Прийнятнідля кого?» Чарлі Джейкобз бувдобрим самарянином. Але також вінбув напівбожевільним ученим, і тогодня в покинутій автомайстерні я бувйого останнім піддосліднимкроликом. Він міг мене вбити тоді, ічасом (дуже часто насправді) яшкодую, що не вбив.

* * * * *

До вечора того дня я проспав. Аколи прокинувся, відчув себеколишнім Джеймі Мортоном. Головабула ясна, тіло сповнене завзяття. Язвісив ноги з його ліжка й дивився,

як він одягає свій концертнийкостюм.

— Скажи мені дещо, — мовив я.— Якщо це про нашу маленьку

пригоду в західній частині Талси, я бволів її не обговорювати. Простопочекаймо трохи, а там буде видно,залишишся ти таким, як тепер, чизнову відчуєш потяг до наркотиків…Клята краватка, ніколи не можу їїправильно зав’язати, а Бріско взагалібезрукий.

Бріско був його асистентом,хлопцем, який виробляв міни передпублікою і відвертав її увагу, коли цебуло потрібно.

— Стій спокійно, — сказав я. —Ти тільки розтріпуєш її. Дай я.

Я став у нього за спиною,простягнув руки над плечами йзатягнув краватку. Тепер, коли рукине трусилися, це було легко. Як і мояхода відтоді, як минулося заціпеніннямозку, вони були Стійкими Едді.

— Де ти цього навчився?— Після аварії, коли я вже міг

стояти й грати протягом кількохгодин, не падаючи, працював у гурті,який називав себе «Гробарями». —Гурт був, м’яко кажучи, такий собі.Як, зрештою, і будь-який гурт, де ябув найкращим гітаристом. — Мивбиралися у сюртуки, капелюхи-

циліндри і краватки-стрічки.Барабанщик і бас-гітаристпогризлися через дівку, гуртрозпався, зате я з цього всьоговийшов з новим умінням.

— Ну… дякую. А про що тихотів спитати?

— Про це шоу, «Портретиблискавкою». Ти фотографуєш лишежінок. По-моєму, ти через ценедоотримуєш половину доходу.

Він широко всміхнувсяхлоп’ячою усмішкою, тією, з якоюпровадив ігри в підвалі пасторськогобудинку.

— Коли я винайшов портретну

камеру, яка, думаю, ти й сам знаєш,насправді є гібридом генератора зпроектором, я пробував знімати ічоловіків, і жінок, було діло. То бувмаленький приморський парк розвагу Північній Кароліні, «Джойленд»називався. Його вже закрили, але тамдуже гарно, Джеймі. Працювати тамбуло суцільною радістю. Коли я дававвистави на центральній алеї —Джойленд-авеню, так воназвалася, — поряд із «Дзеркальнимособняком “Містеріо”» стоялаГалерея розбійників. Там головнимиатракціонами були картонні фігурина повен зріст, з вирізаними коламизамість облич. Був там пірат, гангстеріз автоматом, хуліганка Джейн з

пістолетом-кулеметом Томпсона,Джокер і Жінка-Кішка з коміксів проБетмена. Люди просовували обличчяв прорізи, й мандрівні парковіфотографи — голлівудські кралечки,як їх називали, — клацали їх на своїкамери.

— Це й наштовхнуло тебе надумку?

— Так. У ті часи я стилізувавсебе під Містера Електрико. То буладанина Рею Бредбері[81], але наврядчи хтось із лохів про це знав. І хочатоді я вже винайшов свій проектор імав його сиру версію, мені ніколи неспадало на думку застосувати його вшоу. Переважно я використовував

трансформатор Тесли, який називавДрабиною Джейкобза. МаленькуДрабину Джейкобза я показував вам,дітям, коли ще був вашимсвящеником, Джеймі. За допомогоюхімікатів робив так, щоб іскри, якізлітають, міняли колір. Пригадуєш?

Я пам’ятав.— Галерея розбійників змусила

мене задуматись над можливостями,прихованими в моєму проекторі, ітак я винайшов «Портретиблискавкою». Ще одна дурня, сказавби ти… а однак вона допомогла меніпросунутися в дослідженнях, і досіпомагає. Поки я давав вистави у«Джойленді», то використовував на

заднику не лише фотографіюпрекрасної дівчини в бальній сукні, аще й чоловіка в дорогій чорнійкраватці. Декілька чоловіківодгукувалися на мої заклики, протеїх було напрочуд мало. Напевно, їхнідрузяки-селюки реготали з них, колибачили такими, бездоганновбраними. А от жінки ніколи несміються, бо жінки люблятьбездоганно вбиратися. Бездоганніше,ніж бездоганно, якщо це взагаліможливо. А коли вони бачать це навласні очі, то шикуються в чергу.

— Давно ти виступаєш?Примруживши одне око, він став

рахувати. І раптом обидва ока широко

розплющилися від подиву.— Та вже майже п’ятнадцять

років.Я, всміхаючись, похитав

головою.— Зі священика став

балаганним артистом.Щойно ці слова вирвалися на

волю, я збагнув, що бовкнув щосьнехороше, але думка про те, що мійколишній священик збирає натовпироззяв, досі не вкладалася в мене вголові. Проте він не образився.Просто схвальним поглядомобдарував свою бездоганно зав’язанукраватку і підморгнув мені.

— А різниці нема жодної, —сказав він. — Обидві справи так чиінак зводяться до того, щобпереконувати лохів. А теперперепрошую дуже, маю піти продатитрохи блискавок.

Героїн він залишив намаленькому столику посеред«баундера». Я вряд-годи на ньогопозирав, а одного разу навіть узяв дорук. Але потреби вмазатися не було.Правду кажучи, я не розумів, нащовзагалі викинув шолудивому псу підхвіст такий кавалок свого життя. Усята люта жага здавалася теперякимось сном. Стало цікаво, чикожна людина відчуває те саме, колиминається її нав’язливий потяг до

чогось. Я не знав.І досі не знаю.

* * * * *

Бріско пішов шукати собі ліпшоїдолі, як це часто роблять сезонніпрацівники — ґазуні, тож коли яспитав у Джейкобза, чи не візьме вінмене на роботу, той одразу жпогодився. Нічого особливо важкого вній не було, та все ж позбавляло йогонеобхідності шукати якогосьтамтешнього мугиря, щоб тягавкамеру на сцену й зі сцени, подававциліндра й вдавав, що його вбиваєструмом. Він навіть підкинув ідейку,

щоб я під час показів брав на своєму«Ґібсоні» кілька акордів.

— Щось тривожне, —інструктував він. — Щоб змусилолохів побоюватися, що дівчина можепідсмажитися.

То було раз плюнути. Перехідміж А мінор та Е (основоположнимиакордами «Дому сонця, що сходить» і«Аварією на шахті в Спрінґгілі»)завжди наводить на думку пронеминучий абзац. Я кайфував відцього, хоча й думав, що гучнийповільний барабанний дріб дуже бнавіть не завадив.

— Не надто прив’язуйся до цієїроботи, — попередив мене Чарлі

Джейкобз. — Я збираюся їхатизвідси. Коли ярмарок закриється,відвідуваність у «Белзі» змиється вунітаз.

— Їхати куди?— Ще не знаю, але я звик

мандрувати на самоті. — Вінпоплескав мене по плечу. — Це щобти розумів.

Але я вже зрозумів. Після смертідружини й сина Чарлі Джейкобз бувартистом-одинаком. Тільки так і неінакше.

Він і далі відвідував своюмайстерню, але затримувався тамчимраз менше й менше. Привозив із

собою деяке обладнання і складав умаленький трейлер, який чіплявззаду до «баундера», коли вирушав умандри. Та підсилювачі, що не булипідсилювачами, так і не з’явилися.Як і два з чотирьох довгих металевихконтейнерів. Я здогадувався, що там,де він опиниться, йому хочетьсяпочати з чистого аркуша. Так, неначевін вже звідав цю дорогу й хотівспробувати іншу.

Що робити із власним життям(тепер вільним від наркотиків, та йшкутильгання теж), я не мав нінайменшої гадки. Знав тільки, щопоневірятися з Королем високоїнапруги точно не входить у моїплани. Я був йому вдячний, та позаяк

більше не міг виразно пригадати всіжахи героїнової залежності(напевно, так само й жінка неспроможна згадати біль пологів), моявдячність була не такою великою, якви могли б подумати. А ще я йогобоявся. Так само, як і його таємноїелектрики. Він говорив про неїкучерявими словами — таємницяВсесвіту, шлях до абсолютногознання, — але уявлення про неї мавне більше, ніж якийсь карапузик пропістолет, який знайшов у татка вшафі.

І якщо вже говорити про шафи…я заглядав у його речі, ясно вам? Ізнайшов там альбом, повнийфотографій Петсі, Моррі та їх утрьох,

разом. Сторінки вже були добрячезасмальцьовані, і оправапошарпалася. Не треба бути СемомСпейдом[82], щоб зрозуміти, що вінчасто роздивлявся ті знімки. Але яніколи не бачив їх у нього в руках.Альбом був таємницею.

Як і його електрика.

* * * * *

Рано-вранці третього жовтня,невдовзі по тому, як ярмарок штату вТалсі згорнули до наступного року, язазнав ще одного наслідку втручанняДжейкобза в мій мозок. Джейкобзплатив мені за послуги (набагато

більше насправді, ніж ті послугивартували), і я орендував собіпотижнево кімнату за чотириквартали від ярмаркового майдану.Цілком очевидно було, що він хотівбути сам, хай би там як я йомуподобався (якщо подобався), і явідчував, що слід уже повернутийому його ліжко.

Я ліг після півночі, десь загодину після того, як ми закінчилиостаннє шоу того вечора, і одразу жзаснув. Я тепер майже завжди одразупровалювався в сон. Наркотик більшене труїв організм, і я міцно спав. Татільки того ранку прокинувся на двігодини раніше, на поросломубур’янами подвір’ї будинку, у якому

здавали в оренду мебльовані кімнати.Над головою висіло морозне кружаломісяця. А під ним стояв ДжейміМортон, голий, крім однієїшкарпетки та ще шматка гумовогошланга, яким був перев’язанийбіцепс. Я зеленого поняття не мав,звідки він у мене, але над нимнабрякли судини, і кожна з нихідеально годилася для того, щобширнутися. Рука під ним була біла,холодна й міцно спала.

— Щось сталося, — промовив явголос. В одній руці в мене булавиделка (теж бозна-звідки тамузялася), і я штрикав нею в розпухлунад шлангом руку, знову і знову.Краплини крові сочилися з десятка

маленьких дірочок. — Щось.Сталося. Щось сталося. О Матір,щось сталося. Щось, щось.

Я наказав собі зупинитись, алезміг не одразу. Я був не зовсімнекерований — просто мною керувавне я. Згадався Електричний Ісус, щокотив поверхнею Погідного озера поприхованій рейці. Ото і я таким був.

— Щось.Удар виделкою.— Щось сталося.Удар-удар.— Щось…Я висолопив язика і прикусив

його. Знову пролунав той клац, неколо вух, а десь глибоко в надрахголови. І нагальна потреба говоритий колоти зникла, отак просто.Виделка випала з руки. Я розв’язавсаморобний джгут, і в шкірувстромилися дрібні голки, коли назаду судини ринула кров.

Я подивився на місяць, хапаючидрижаки від холоду й не знаючи, хто(чи що) мною керує. Тому що мноютаки хтось керував. Коли яповернувся в кімнату (радий, щоніхто мене не бачив з моїмхазяйством, яке теліпалося на вітрі),то побачив, що десь наступив на битескло і досить-таки сильно порізавногу. Це мало б мене розбудити, та не

розбудило. Чому? Бо я не спав. Я бувцього певен. Щось витіснило мене змого тіла й перебрало на себекерування, їдучи в мені, наче вмашині.

Я промив ногу й ліг у ліжко.Джейкобзу я про той випадок ніколине розказував — та й яка з цьогокористь? Він би зауважив, що нога,розітнута під час невеличкоїопівнічної прогулянки, — невеликаціна за чудесне зцілення відгероїнової залежності, і мав бирацію. Та все ж…

Щось сталося.

* * * * *

Останній день ярмарку штату вТалсі припав того року на десятежовтня. У «баундер» Джейкобза яприйшов десь о пів на шосту вечора.До вистави залишалося чимало часу,і я встигав ще наладнати собі гітару ізав’язати йому краватку — це стало внас традицією. Поки я був зайнятий,у двері постукали. Чарлі,невдоволено насупившись, пішоввідчиняти. Того вечора йому требабуло відтарабанити шість вистав,включаючи фінальну опівночі, і вінне хотів, щоб його турбувализавчасно.

Він відчинив двері, говорячи:— Якщо це може почекати,

зайдіть, будь ласка, пі…І тут фермер у комбінезоні й

бейсболці «Кейс» (сильнорозлючений окі[83], якщо окі взагалібували розлюченими) затопив йомукулаком у губи. Джейкобз заточивсяназад, не втримав рівновагу іповалився на підлогу, ледвеуникнувши лобового зіткнення зобіднім столиком, від якого мігзнепритомніти.

Наш відвідувач заваливусередину, нахилився і вхопивДжейкобза за петельки. Віку він бувприблизно того самого, що йколишній священик, але набагатокремезніший. І охоплений люттю. Це

може бути проблемою, подумав я.Звісно, проблема вже була, та яміркував про такий тип проблем,який призводить до тривалогоперебування в лікарні.

— Це через тебе її загребли вполіцію! — заволав він. — Будь типроклятий! Вона замаралася, всежиття не відмиється, воно за неюволочитиметься, як та бляшанка,прив’язана до собачого хвоста! Якбляшанка, прив’язана до собачогохвоста!

Не роздумуючи, я взяв ізкухонної мийки порожній баняк ібемкнув ним фермера по голові. Ударбув не сильний, проте окі відпустив

Джейкобза й здивовано вирячився намене. По борознах на щоках обабічйого чималого шнобеля потеклисльози.

Чарлі миттю відкотився вбік,сперся на руки й скочив на рівні. Зйого нижньої губи, розсіченої в двохмісцях, сочилася кров.

— Чому б тобі не причепитисядо когось такого самого зарозмірами, як ти?

Не надто логічно вийшло, ярозумію, та коли опиняєшся вситуації такого протистояння, то назгадку спадає шкільне подвір’я.

— Її судить будуть! — загорлав

він на мене зі своїм оклахомськимакцентом, що нагадував розладнанебанджо. — Ото через отого засранця!Отого засранця з тими хвокусами,полопотів оно, як окаянний краб!

Він сказав «окаянний». В натурі.Я поставив баняк на плиту й

показав йому свої порожні руки. Тазаговорив найбільш заспокійливимтоном, на який тільки бувспроможний.

— Не знаю, про кого виговорите, і впевнений, що… — Ямало не сказав «Чарльз». — …Впевнений, що Ден теж не знає.

— Моя доня! Моя доня Кеті!

Кеті Морз! Він сказав їй, шо тазнимка задурно — бо вона ходила насцену. Але воно не задурно! Тазнимка їй коштувала ого скіки!Всеньке окаянне життьо їй поламала,от шо та знимка зробила!

Я обережно обійняв його заплечі. Думав, він мені зацідить, алейого лють випарувалася, і тепер вінздавався сумним і спантеличеним.

— Ходімо, вийдемо, —запропонував я. — Знайдемо десь узатінку лавку, і ви мені всерозкажете.

— Ти хто?Я хотів було сказати «асистент

містера Джейкобза», але цепрозвучало б як доволі слабенькийчай. На допомогу прийшли рокироботи музикантом.

— Його агент.— Так? А компенсацію мені

дасте? Бо мені тре’. Адвокатам стікоплати, шо мене це вб’єнаполовину. — Він тицьнув пальцему Джейкобза. — Це все ти! Ти,окаянний, винен!

— Я… я не розумію… — Чарлістер з підборіддя кров: її набігло націлу долоню. — Запевняю вас,містере Морз, я не розумію, про щови говорите.

Я вже довів Морза до дверей і нехотів втрачати здобутої переваги.

— Обговорімо це на свіжомуповітрі.

Він дозволив себе вивести. Накраю стоянки для працівників булакафешка — іржаві столики підпошарпаними парасольками. Я купивйому велику «колу» і вклав до рук.Верхній дюйм напою він розляпав настолик, а потім вижлуктивпівстаканчика великими ковтками.Поставив на стіл і притиснув долонюдо лоба.

— Ніяк не навчусь таке холоднепити не зразу, — пожалівся він. — Уголову наче гвіздок стромляється,

скажіть?— Так, — кивнув я, а сам згадав,

як стояв голий у скупому місячномусяйві, штрикаючи себе зубцямивиделки в руку, залиту кров’ю. Щосьсталося. Зі мною і, схоже, з КетіМорз теж.

— Розкажіть мені, у чомупроблема.

— Та знимка, яку він їй дав —от у чому клята проблема. Вона їїскрізь із собою тягала. Друзі почализ неї глумитися, а їй було наплювати.Вона людям казала: «Оце я таканасправді». Якось увечері я пробувавз неї цю дурню витрусити, а мати недала, сказала, перебіситься. І наче й

перебісилась. Лишила знимку в себев кімнаті, не знаю, на два дні чи три.У перукарське училище ходила безнеї. Ми вже думали, всьо, минулося.

Але ні. Сьомого жовтня, за тридні до того, дівчина зайшла вювелірну крамницю «Джей Девід» уБроукен-Ерроу, містечку напівденному сході від Талси. З собоюнесла торбу для закупів. Обидвапродавці впізнали її, бо з вечорасвого зоряного виступу на виставі уДжейкобза вона побувала в їхнійкрамниці двічі. Один з них спитав,що її цікавить. Не кажучи ні слова,Кеті швидким кроком пройшла повзнього й підійшла до вітрини, дележали найдорожчі цяцьки. Зі своєї

торби вона витягла молоток ірозтрощила ним скло вітрини. Незважаючи на виття сигналізації тадва порізи, досить глибокі, щоб наних гарантовано наклали шви («Ілишаться шрами», — бідкавсябатько), засунула руки всередину йвитягла пару сережок з діамантами.

— Це моє, — сказала вона. —До сукні.

* * * * *

Не встиг Морз закінчити своюрозповідь, як показалися двоєширокоплечих парубків із написомОХОРОНА, видрукуваним ззаду на

футболках.— Якісь проблеми? — спитав

один.— Ні, — відповів я. І не збрехав.

З кінцем розповіді лють із фермеравивітрилась остаточно, і це булодобре. Але він увесь наче зіщулився, іце було не надто добре. — МістерМорз уже йде.

Стискаючи залишки «коли», вінпідвівся. На кісточках пальців унього підсихала кров ЧарліДжейкобза. Він глянув на неї так,наче не розумів, звідки вона тамузялася.

— Не тре’ на нього лягавих

спускати, це не поможе, правда? —спитав він. — Все ‘дно скажуть, шовін просто знимку зробив. Та ше йзабезплатно, чорт забирай.

— Ходімо, сер, — сказав один зохоронців. — Якщо хочете відвідатиярмарок, я з задоволенням поставлювам штамп на руку.

— Нє, дякую, — відповівфермер. — Моя сім’я вже мала тогоярмарку досить. Я їду додому. — Вінпішов, та потім повернувся. —Містере, а він уже таке робив? Ужекогось намахував так, як намахавмою Кеті?

«Щось сталося, — подумав я. —Щось, щось, щось».

— Ні, — відказав я. — Нікого.— Та ви би все ‘дно не сказали.

Ви ж у нього агент.Він похилив голову і, не

озираючись, поплентався геть.

* * * * *

У «баундері» Джейкобз ужепоміняв забризкану кров’ю сорочку іпритуляв до розбитої губи, щострімко розпухала, рушник із льодом.Він вислухав історію Морза, яку яйому переповів. А тоді сказав:

— Зав’яжи мені ще раз краватку,будь ласка. Ми вже спізнюємось.

— Стоп, — сказав я. — Стоп,стоп, стоп. Ти повинен її вилікувати.Так, як мене вилікував. Ізнавушниками.

Він обдарував мене поглядом,що небезпечно близько межував ізпрезирством.

— Думаєш, дорогісінькийтатуньо підпустить мене до неїближче, ніж на милю? Крім того, те,що з нею сталося… її нав’язливийстан… потроху зійде нанівець самсобою. З нею все буде добре. І будь-який адвокат, що не дурно хліб їсть,зуміє переконати суддю, що вона буласама не своя. Вона відбудетьсялегеньким ударом по руках.

— Для тебе це вже не вперше,правда?

Він знизав плечима, досідивлячись у мій бік, але не зовсіммені у вічі.

— Час від часу траплялисяпобічні ефекти, це правда. Однакнічого аж такого видовищного, як цяневдала спроба пограбування у місМорз.

— Ти на людях навчаєшся? Усітвої клієнти насправді — піддосліднікролики. Просто вони про це нездогадуються. І я теж бувпіддослідним.

— Тобі тепер краще чи ні?

— Так. — Звісно, за виняткомранкових пробіжок ізсамобичуванням виделкою, які часвід часу зі мною стаються.

— Тоді, будь ласка, зав’язуй менікраватку.

Я вже хотів був відмовитися. Ябув злий на нього — на додачу довсього, він крадькома вийшов ізтрейлера через задній хід і викликавохорону. Але я був перед ним у боргу.Він врятував мені життя, і це булодобре. Я тепер жив без наркотиків, іце було навіть ще краще.

Тому я зав’язав йому краватку.Ми дали виставу. Шість вистав, якщобути точним. Юрба ааааахнула, коли

в небо злетіли феєрверки на честьзакриття ярмарку, та й близько не такгучно, як тоді, коли Ден, Людина —Портрет блискавкою демонструвавсвою магію. І коли кожна дівчиназамріяно роздивлялася себе назаднику, під акомпанемент могопереходу з А мінор на Е, я подумкипитав себе, котра з них відкриє, щовтратила маленьку часточку свогорозуму.

* * * * *

Під дверима стирчав конверт.Знову дежавю, сказали б йоги. Татільки цього разу я не обмочив ліжка,

моя хірургічно поремонтована ногане боліла, я не падав з ніг від грипу іне танцював джайв від потребиширнутися. Я нахилився, піднявконверт і розірвав його.

Мій «п’ятий персонаж», мушувіддати йому належне, сльозливихпрощань не любив. У конверті лежавще один конверт із залізничнимквитком на «Амтрек»[84] і аркушемдля нотаток, приклеєним до нього.На ньому були написані ім’я,прізвище й адреса в місті Недерланд,штат Колорадо. Під цим Джейкобзнашкрябав три речення. «Цей чоловікдасть тобі роботу, якщо захочеш.Він мій боржник. Дякую, щозав’язував краватку. ЧДДж».

Я відкрив амтреківськийконверт і знайшов усередині квиток водин бік на «Гірський експрес» ізТалси до Денвера. Я довго йогороздивлявся й міркував, що робити.Здати його й отримати готівку. Чискористатися ним і зробити своєюпершою зупинкою музичну біржу вДенвері. От тільки щоб гратидрайвовий рок, як раніше, требазнову набивати руку. Мої пальцістали м’якими, боєм гралосяважкувато. А ще стояло питаннянаркоти. Коли ти в дорозі, вонаскрізь. Через два з гаком роки всямагія з «Портретів блискавкою»вивітрюється — так сказавДжейкобз. Звідки мені було знати, чи

не станеться те саме зі зціленням відзалежності? Звідки мені було знати,якщо він і сам не знав?

Того дня після обіду я взяв таксій поїхав до авторемонтної майстерні,яку він орендував у західній частиніТалси. Вона стояла покинута йпорожня, самі голі стіни. На темнійвід мастила підлозі не було навітьшматочка дроту.

«Зі мною тут щось сталося», —подумав я. Питання було в тому, чинадів би я ті модифікованінавушники знову, якби мені випалатака можливість. Я вирішив, що надівби, і якимось чином (я сам достотуне розумів, як саме) це допомогло

мені прийняти рішення щодо квитка.Я ним скористався, і коли приїхав уДенвер, то сів на автобус доНедерленда, що стояв високо назахідному схилі Скелястих гір. Там ястрів Г’ю Єйтса й почав життявтретє.

VII. Поверненнядодому. Ранчо«Вовча паща».Господь зцілює, мовблискавка. Глухий уДетройті.Призматика

Мій батько помер 2003-го,переживши дружину та двох ізп’ятьох дітей. Клер Мортон-Овертонще й тридцяти не було, коли чоловік,з яким вона розлучилася, забрав у неї

життя. Моя мати й найстарший братобоє померли у віці п’ятдесятиодного року.

Запитання: Де твоє, смерте,жало?

Відповідь: Та, курва, скрізь.Я приїхав додому в Гарлоу на

поминальну службу по татові.Більшість доріг (не лише наша траса9) тепер були асфальтовані. Там, деми колись купалися, теперрозгорнули житлове будівництво, а запівмилі від церкви шілоїтів відкрилиміні-супермаркет «Біґ епл». Та все-таки містечко багато в чомузалишилося таким, як було. Нашацерква досі стояла через дорогу від

будинку Майри Гаррінгтон (хочасама Мі-Мо вже вирушила тієювеликою спільною абонентськоюлінією на небеса), і шина-гойдалкадосі звисала з дерева на нашомузадньому дворі. Думаю, на нійкаталися діти Террі, хоча вони всівже, мабуть, повиростали з такихречей. Мотузка була обтріпана йпотемніла від віку.

«Може, поміняю», — подумавя… але навіщо? Для кого? Авжеж, недля своїх дітей, бо в мене їх не було,та й цей дім більше не був моїм.

На доріжці перед будинкомстояло лише одне авто —пошарпаний «форд» 1951 року

випуску. Він був схожий на першуРакету Доріг, але, звісно, це булонеможливо — Двейн Робішодрозтрощив Ракету Доріг-І на Спідвеїв Касл-Року, у першому ж заїздієдиних перегонів, які там проводили.Однак на багажнику була наліпка«Акумулятори делко» і номер 19 наборту фарбою, червоною, наче кров.Прилетіла ворона і вмостилася накапоті. Я пригадав, як тато вчив нас,дітей, виставляти на ворон пальціпроти лихого ока («Вони нешкідливі,але перестрахуватися незавадить», — казав він), і подумав:«Мені це не подобається. Щось тутне так».

Чому не приїхав Кон, я

зрозуміти міг, Гаваї, зрештою, значнодалі, ніж Колорадо. Але де Террі?Він та його дружина Аннабель досітут жили. А подружжя Бові? АКлакі? Пекети? Девіти? Як щодокоманди працівників «Рідкого паливаМортона»? Тато вже був у літах,звісно, але всіх жителів містапережити не міг ну ніяк.

Я припаркувався, вийшов ізмашини і побачив, що це вже не той«Форд Фокус», на якому я виїхав зістоянки «Гертц»[85] у Портленді. Тобув «Форд Ґелексі» 1966 року, щойого батько й брат подарували меніна сімнадцятий день народження. Напасажирському сидінні лежав стосроманів Кеннета Робертса в

палітурці, які презентувала тодімати: «Олівер Візвел», «Арундел» тарешта.

«Це сон, — здогадався я. — Той,який я вже бачив раніше».

Та від цього усвідомлення неполегшало. Навпаки — стало щестрашніше.

Ворона злетіла на дах будинку, вякому я виріс. Інша спустилася нагілку з шиною-гойдалкою, ту, з якоїстерлася кора, і тепер вона стирчала,мов гола кістка.

У будинок я заходити не хотів,бо знав, що мене там чекає. Та,попри це, ноги самі понесли мене

вперед. Я став підніматися сходами. Іхоч вісім років тому (а може, й усідесять) Террі надсилав мені фотоперебудованого ґанку, та сама старадошка, друга згори, так само, як іколись, невдоволено рипнула, коли яна неї наступив.

Вони чекали на мене в їдальні.Не вся сім’я. Лише мертві. Моя мати,трохи краща за мумію, така, якоюбула, коли лежала й помирала тогопронизливо холодного лютого. Мійбатько — блідий і висохлий, десьтакий, яким був на різдвянійфотографії-картці, яку Террі надіславмені незадовго до його останньогоінфаркту. Енді був опасистим (мійхудорлявий братик до досягнення

середнього віку встиг обростим’ясцем), але рум’янець гіпертонікатепер змінився восковою блідістюмогили. Найгіршою була Клер. Їїсхибнутому екс-чоловікові невистачило просто вбити її. Вона маланахабство покинути його, тожзадовольнити його могло тількиповне знищення. Він вистрілив їй вобличчя тричі, дві останні кулівипустив, коли вона вже лежаламертва на підлозі класної кімнати, апотім всадив кулю в мозок собі.

— Енді? — спитав я. — Що зтобою сталося?

— Простата, — відповів він. —Даремно я не послухався тебе,

братику.На столі стояв іменинний торт,

порослий цвіллю. На моїх очахглазур піднялася, луснула, ізсередини вилізла чорна мурахазавбільшки з перечницю. Вона важкопоповзла по руці мого мертвогобрата, на його плече і далі — наобличчя. Моя мати повернула голову.Я почув, як зарипіли сухі жили, начеожила іржава пружина, що тримаєстарі двері кухні.

— Із днем народження, Джеймі,— сказала вона. Скрипучим,безвиразним голосом.

— Із днем народження, синку. —Тато.

— Із днем народження,малий. — Енді.

А тоді Клер повернулася, щобподивитися на мене, хоча для цього внеї лишалася хіба що єдина оголенаочниця. «Мовчи, — подумки ставблагати я. — Якщо ти заговориш, язбожеволію».

Але вона таки заговорила, іслова йшли з діри, забитої уламкамизубів.

— Не зроби їй дитину назадньому сидінні тої машини.

А моя мати кивала, наче опудалочеревомовця, а зі старезного тортаповзли й повзли велетенські мурахи.

Я хотів затулити очі, але рукираптом обважніли. Вони млявовисіли з боків. За спиною в менезнову рипнула буркотливо дошкаґанку. Не раз, а двічі. Двоєновоприбулих, і я знав, хто то.

— Ні, — попрохав я. — Більшене треба. Будь ласка, більше не треба.

Та потім рука Петсі Джейкобзопустилася на моє плече, а ХвостикМоррі оповив руками мою ногу трохивище коліна.

— Щось сталося, — промовилаПетсі мені на вухо. Волоссялоскотало щоку, і я знав, що вонозвисає з її скальпа, зірваного з головипід час аварії.

— Щось сталося, — погодивсяМоррі й міцніше стиснув мою ногу.

А тоді всі вони заспівали. Намелодію «Із днем народження»,проте слова були іншими.

— Щось сталося… З ТОБОЮ!Щось сталося… З ТОБОЮ! Щосьсталось, любий Джеймі, щосьсталося З ТОБОЮ!

І тоді я закричав.

* * * * *

Уперше цей сон мені наснився,коли я їхав у поїзді, що віз мене вДенвер. Хоча (на щастя для людей,

які їхали разом зі мною у вагоні) моїкрики вирвалися в реальний світтривалим гортанним хрипом глибоков горлі. За наступні двадцять років ябачив той сон разів, мабуть, двадцятьп’ять. І завжди прокидався з тієюсамою панічною думкою: «Щосьсталося».

Тоді Енді ще був живий-здоровий. Я почав надзвонюватийому й просити перевірити простату.Спочатку він тільки посміявся змене, потім дратувався, нагадуючимені, що наш батько досі здоровий,мов коняка, і, судячи з його вигляду,так буде ще двадцять років.

— Може, й так, — сказав я

йому. — Але мама померла від раку, іпомерла молодою. Так само, як їїмама.

— Раптом ти не помітив: ні втої, ні в тої простати не було.

— Не думаю, що богамспадковості є до цього якесь діло.Вони просто відправляють йоговеличність Рак туди, де йому будезелена дорога. Господи Боже, та чоготи так впираєшся? Ну подумаєш,запхають тобі палець у дупу, черездесять секунд виймуть, і якщо ти невідчуєш, як тобі на плечі ляглиобидві руки лікаря, то причинхвилюватися за цноту свого задньогопроходу в тебе не буде.

— Я перевірюся, коли мені будеп’ятдесят. Це рекомендація для всіх.Я вчиню саме так, і край. Джеймі, ярадий, що ти зав’язав. Радий, що титримаєшся на роботі, все-таки вмузичному бізнесі вона може зійтиза дорослу. Але це не дає тобі праваконтролювати моє життя. Цимопікується Господь.

«У п’ятдесят буде вже пізно, —подумав я. — Коли тобі стукнеп’ятдесят, він уже розвинеться».

Я любив свого брата (хоч, намою скромну думку, він виріс доволідіставучим проповідником), томупішов на обхідний маневр —звернувся до Франсін, його дружини.

Їй я міг сказати те, з чого Енді тількипоглузував би: «У мене поганепередчуття, і до того ж сильне. Будьласка, Франсі, будь ласка, зроби так,щоб він пішов до лікаря».

Енді погодився на компроміс(«Аби тільки ви обоє позатикалися»)і пройшов скрінінг на ПСА[86]

невдовзі після свого сорок сьомогодня народження та все бурчав, щотому клятому аналізу довіряти неможна. Може, й так, але сперечатисяз результатом було важко навітьтакому ходячому цитатнику Біблії зйого панічним страхом передлікарями, як мій брат. Твердадесятка, як у фільмі з Бо Дерек[87].Далі була поїздка до уролога в

Льюїстон, потім операція. Через трироки йому сказали, що рак відступив.А за рік по тому, у віці п’ятдесятиодного року, коли Енді поливавморіжок, його розбив інсульт і вінопинився в обіймах Ісуса ще до того,як «швидка» встигла відвезти його влікарню. Це сталося на півночі штатуНью-Йорк, там же його й поховали.Поминальної служби в Гарлоу небуло. Але мене це порадувало. Надточасто я їздив додому в своїх снах, якіще довго супроводжували мене післялікування від наркозалежності уДжейкобза. У цьому я не сумнівався.

* * * * *

Знову я прокинувся від того снуодного ясного понеділка в червні2008-го. І десять хвилин ще лежав уліжку, приходячи до тями. Диханняврешті-решт уповільнилося, і япозбувся нав’язливої думки про те,що коли розтулю рота, то непрозвучить нічого, крім «Щосьсталося», знову і знову. Я нагадавсобі, що я чистий і тверезий, і це —найважливіше в моєму життідосягнення, яке змінило це життя накраще. Цей сон тепер снився не такчасто, і минуло вже щонайменшечотири роки відтоді, як я прокинувсяй побачив, що штрикаю себе в руку(востаннє — лопаткою, якою ненаробив собі жодного лиха). «Як

маленький шрам після операції, негірше й не краще», — переконувавсебе я, і зазвичай вдавалося про цетак думати. І тільки одразу після снуя відчував, що за ним щось темніє,щось лиховісне. І жіночої статі.Цього я вже тоді був певен.

Поки я приймав душ і вдягався,сон потроху розсіювався і стававтуманним. А невдовзі мав і зовсімстертися. Про це я вже знав з досвіду.

У мене було помешкання надругому поверсі будинку на Боулдер-Кеньйон-драйв у Недерленді. 2008-гороку я вже міг дозволити собібудинок, але це означало кредит, а яйого брати не хотів. Самому мені й у

квартирі жилося добре. Ліжко булодвоспальне, таке саме, як уДжейкобза в домі на колесах, іпротягом останніх років принцес,охочих його зі мною розділити, небракувало. З часом їх поменшало, апроміжки між їхніми візитами сталидовшими, але, гадаю, це й не дивно.Скоро мені мало виповнитисяп’ятдесят два, а це вік (плюс-мінускілька років), коли починаєтьсянеминуча трансформація ніжнихЛотаріо[88] в кошлатих старих цапів.

Крім того, я любив дивитися, якгладшає мій накопичувальнийрахунок. Скнарою я не був у жодномуразі, та гроші не були для менепорожнім звуком. Мене ніколи не

полишав спогад про те, як япрокинувся в «Ярмарковому заїзді»,хворий і без гроша за душею. Таксамо, як і вираз обличчя рудоголовоїсільської дівчини, з яким вонапростягнула мені назад моюпорожню кредитну картку.«Перевірте ще раз», — сказав я їй. Авона мені: «Любчику. Я з твоговигляду бачу, що не треба».

«Ага. Бачила б ти мене тепер,кицюню», — подумав я, їдучи насвоєму «форанері»[89] на захід поКарібу-роуд. З вечора нашої з ЧарліДжейкобзом зустрічі в Талсі я набравсорок фунтів, але зі зростом шістьфутів один дюйм сто дев’яносто[90]

було саме те, що треба. Ну нехай

черевце в мене вже було не зовсімпласким, а рівень холестеринувостаннє виявився якимсьпідозрілим, але в ті часи я взагалімав вигляд в’язня Дахау, якомупощастило лишитися живим. УКарнеґі-Холі я грати не збирався,виступати на великих сценах з «І-Стрит бендом»[91] теж, але я досіграв (і багато) та мав роботу, якулюбив і виконував добре. Колилюдина вимагає більшого, частоказав я собі, то ця людина ризикуєрозсердити богів. Тому краще неризикуй, Джеймі. А якщо тобі випадепочути, як Пеґі Лі[92] співає ту сумнукласику Лібера й Столера[93] —«Невже це все, що є?» — краще

перемкни хвилю й пошукай якусьстару добру музику для гоцанки.

* * * * *

Проїхавши чотири милі поКарібу-роуд, у тому місці, де вонакруто йшла в гори, я повернув білязнаку «РАНЧО ВОВЧА ПАЩА, 2МИЛІ». На пристрої у воротах ввівсвій код і припаркувався награвійному майданчику під знаком«ПРАЦІВНИКИ ТА ВИКОНАВЦІ».Заповненою я ту стоянку бачив лишеодин-єдиний раз — коли Ріанназаписувала на «Вовчій пащі» міні-альбом. І того дня машинами була

заставлена вся під’їзна дорога аж досамих воріт. У крихітки серйознийсупровід.

Пеґан Старшайн (справжнє ім’ята прізвище — Гіларі Кац) малапогодувати коней ще дві години тому,але я все одно пішов між стійлами,проходом посеред двох рядів,роздаючи шматочки яблук і моркву.Майже всі коні були великі йпрекрасні — подумки я називав їхлімузинами-«кадилаками» начотирьох ногах. А одначе мійулюбленець більше нагадувавпом’ятий «шевроле». Бартлбі, сірий уяблуках без жодного родоводу, жив у«Вовчій пащі» вже тоді, коли я тудиприїхав, без нічого, з самою лише

гітарою, дорожньою сумкою і сильнорозшарпаними нервами, і вже тодівін був немолодий. Більшість йогозубів пішли шляхом синьої замшевоїтуфлі багато років тому, але свійкавалок яблука він жував тимикількома, що лишилися. Його щелепиліниво ходили з боку в бік. Поглядніжних темних очей був прикутий домого обличчя.

— Ти хороший чувак, Бартлбі. —Я погладив його по морді. — Люблюхороших чуваків.

Він кивнув, наче хотів сказати,що знає.

Пеґан Старшайн (для друзів —Пеґ) годувала з фартуха курей.

Помахати вона не могла, тожпривіталася зі мною гучним хрипким«хеллоо» і першими двома рядками«Пори товченої картоплі»[94]. Япідхопив наступні два: «Це такмодно, це так кльово» тощо, тощо.Пеґан колись була бек-вокалісткою, ів пору розквіту її голос звучав, як водної з сестер Пойнтер[95]. А ще вонадиміла, як паротяг, і вже в сорок їїголос більше нагадував Джо Кокера уВудстоку.

Перша студія стояла зачинена йтемна. Я ввімкнув світло й подививсяна дошці список записів. Було їхчотири: один о десятій, другий — одругій, один — о шостій і ще один —о дев’ятій і затягнеться, либонь,

далеко за північ. У другій студії всемало бути так само забито.Недерланд — крихітне містечко(менш ніж п’ятнадцять тисячпостійних жителів), щопримостилося на західному схилі, деповітря розріджене. Але йоговажливість у світі музики гетьнепропорційна його розміру.Наклейки на бамперах«НЕДЕРЛАНД! ДЕ НЕШВІЛЛОВИТЬ КАЙФ!» не так уже йперебільшують. Джо Волш записувавсвій перший альбом у «Вовчійпащі-1», коли ранчо керував батькоГ’ю Єйтса, а Джон Денвер записувавостанній у «Вовчій пащі-2». ЯкосьГ’ю показав мені нарізку кадрів —

Денвер розповідає своєму гурту проекспериментальний літак, який вінщойно купив, якийсь Лонг-Ізі[96].Слухати це було моторошно.

У місті було дев’ять барів, де вбудь-який вечір тижня можна булопослухати живу музику, і три студіїзвукозапису, крім нашої. Втім, студія«Ранчо “Вовча паща”» була серед нихнайбільшою і найкращою. Того дня,коли я несміливо ступив на порігкабінету Г’ю й повідомив йому, щомене прислав Чарльз Джейкобз, настінах у нього висіло щонайменше зодва десятки фотографій: Едді ВанГален, Лінерд Скінерд, Аксель Роуз(у пору його розквіту) та U2. Танайбільше він пишався однією (крім

того, на ній єдиній він був присутнійсам) — «Степлз Сінґерз».

— Мевіс Степлз — богиня, —сказав він мені. — Найкращаспівачка в Америці. Інші навітьпоряд не лежали.

За свої харчодобувні роки надорозі я записав частку дешевихсинґлів і поганих інді-альбомів, алесам ніколи й не чув про великийлейбл, поки на записі в НілаДаймонда не довелося замінятиритм-гітариста, якого зваливмононуклеоз. Того дня в мене бувнатуральний переляк (я був певен, щоперехилюся й блювону на своюЕсДжі), але відтоді я грав на багатьох

записах, переважно когось заміняв,але іноді й запрошували. Гроші за цеплатили не те щоб дуже великі, але йне малі. На вихідних я грав у гурті,зв’язаному контрактом із місцевимбаром. Називався він «Комсток-Лоуд» і був відомий тим, що нишкомпідпрацьовує на стороні, в Денвері.Також я давав уроки музикигітаристам-початківцям — учнямстаршої школи в рамках літньоїпрограми, яку започаткував Г’юпісля смерті свого батька. Називаласявона «Рок-атоми».

— Я не вмію, — запротестувавя, коли Г’ю запропонував додати цедо списку моїх обов’язків. — Невмію читати музику!

— Ти хотів сказати «не вміючитати ноти», — виправив меневін. — Табулатури ти читаєшнормально, а це все, що треба тимдітям. На щастя для нас і для них, цевсе, що більшості з них треба. Тут, угорах, хлопчику мій, ти Сеґовії[97] незнайдеш.

Щодо цього він мав рацію. Іколи вивітрилися мої побоювання, яотримував задоволення від тихуроків. По-перше, вони навіювалиспогади про «Хромові троянди». Апо-друге… мабуть, мені має бутисоромно таке казати, але втіха, яку явідчував, працюючи з тінейджерамиз «Рок-атомів», десь приблизнодорівнювала тому задоволенню, яке я

діставав, коли згодовував Бартлбійого кавалок вранішнього яблука йпестив по носі. Ці дітлахи простохотіли грати рок, і більшість із нихвідкривали для себе, що вони на цездатні… тобто коли опановували Е збаре.

Друга студія теж була темна,однак Мукі Макдоналд залишивувімкненим мікшерний пульт. Я всеповимикав і записав собі в нотатникпоговорити з Мукі. Він був хорошимзвукачем, але сорок років курінняконоплі зробили його забудькуватим.Мій «Ґібсон ЕсДжі» стояв,притулений до стіни, як і рештаінструментів, бо пізніше того дня язбирався грати на записі демки

тамтешнього рокабільного гурту«Ґотта Вонна». Я сів на табурет іхвилин із десять пограв у стилі«тенісна ракетка», щось таке як«Кросівки на підборах» і «Мояпривабливість у дії», суто задлярозминки. Тепер я грав краще, ніж уті свої роки в дорозі, набагато краще,та все одно другим Клептоном статиб не зміг.

Задзвонив телефон (хоча встудіях він насправді не дзеленчав, апросто загорявся синім довколакраїв). Я поклав гітару і відповів.

— Друга студія, КертісМейфілд[98] слухає.

— Як там загробне життя,

Кертісе? — спитав Г’ю Єйтс.— Темно. Але є один плюс — я

вже не паралітик.— Радий це чути. Приходь сюди,

у великий дім. Я маю тобі дещопоказати.

— Ой, слухай, у нас тут черезпівгодини хтось пишеться. Я думаю,та довгонога ціпа в стилі кантрі.

— Мукі все зробить.— Ні, не зробить. Його досі

нема. А ще він лишив увімкненимпульт у другій. Знов.

Г’ю зітхнув.— Я з ним поговорю. Приходь.

— Добре, Г’ю. Але з Мукстеромпоговорю я. Це ж моя робота, так?

Він розсміявся.— Я іноді думаю: що сталося з

тим прісним занудою, який-не-скаже-гівно-хай-воно-і-в-роті-буде, — сказав він. — Приходь. Цевинесе тобі мозок.

* * * * *

Великим домом називалосяранчо, яке розкинулося на чималійділянці землі. Перед ним,припаркований на крузі, стояввінтажний «континенталь» Г’ю.

Чувак фанатів од усього, що жерлонайкращий бензин, але цезахоплення він цілком міг собідозволити. «Вовча паща» ледь-ледьтрималася на плаву, але існувалисімейні статки — старший Єйтсчимало вклав у надійні акції, а Г’ю(двічі розлучений, в обох випадкахшлюбні угоди й жодних дітей) бувостаннім паростком сімейногодерева Єйтсів. Він тримав коней,курей, овець і кілька свиней, але тобуло щось трохи більше за хобі. Тесаме можна було сказати про йогоавтомобілі й колекцію пікапів звеликими двигунами. Що йогосправді цікавило, і дуже серйозно, тоце музика. Він стверджував, що

колись і сам грав, хоча я ні разу небачив, щоб він брав у руки трубу чигітару.

— Музика важлива, — якосьсказав він мені. — Популярне чтивозабувається, телесеріали йдуть унебуття, і б’юся об заклад, ти незгадаєш, що бачив у кіно два рокитому. Але музика залишається, навітьпопса. Особливо попса. Можешпрезирливо кривитися на «Краплідощу падають на мою голову», якщохочеш, але мине п’ятдесят років, алюди так само слухатимуть це дурнегівенце.

* * * * *

Запам’ятати той день, коли я зним познайомився, було доситьлегко, бо «Вовча паща» була такоюсамо, як тоді, включно з темно-синім, як опівнічна пора, «конні» змаленькими задніми бічнимишибками, припаркованим переддомом. Лише я змінився. Того днявосени 1992-го Г’ю зустрів мене напорозі, потиснув руку й провів досебе в кабінет. А там гепнувся вкрісло з високою спинкою передписьмовим столом, який здававсятаким неозорим, що міг вмістити насобі «Пайпер-Каб»[99]. Я нервувався,поки йшов за ним. А коли побачив,що на мене зі стін униз дивляться усіті відомі обличчя, то з рота зникли й

ті мізерні рештки слини, що там щезалишалися.

Він зміряв мене поглядом(відвідувач був одягнений у бруднуфутболку AC/DC та ще бруднішіджинси) і сказав:

— Мені дзвонив ЧарліДжейкобз. Я вже багато років у боргуперед Препом. Борг такий великий,що я б у житті не розплатився, алевін каже, що ти його покриваєш.

Я стояв перед столом і мовчав,наче мені язик відсох. Я знав, що такепрослуховування для участі в гурті,але то було щось геть інше.

— Він каже, ти сидів на наркоті

колись.— Так. — Сенсу заперечувати не

було.— Каже, то був Великий Гера.— Так.— Але тепер ти чистий?— Так.Я думав, він спитає, чи давно,

але він не спитав.— Та сядь ти, заради Бога.

Хочеш «коли»? Чи пива? Лимонаду?Може, чаю з льодом?

Я сів, але розслабитися йпритулитися до спинки стільця неміг.

— Чай із льодом було б добре.Г’ю натиснув на кнопку

інтеркому на столі.— Джорджіє? Кицю, принеси

нам дві склянки чаю з льодом. — Атоді до мене: — Джеймі, цесправжнє ранчо, але та худоба, доякої мені є діло, приходить сюди зінструментами.

Я спробував усміхнутися, алебуло таке відчуття, що я схожий надебіла, тому я це облишив.

А він наче й не помітив.— Рок-гурти, кантрі-гурти,

солісти. Вони наш хліб із маслом.Але ми також записуємо рекламні

ролики для радіостанцій Денвера ідвадцять-тридцять аудіокнижокщорічно. Коли Майкл Даґлас у«Вовчій пащі» записував Фолкнера,Джорджія замалим собі в трусики ненадзюрила. Він на публіці весь такийначе свій хлопець, але ха, знав би ти,який це перфекціоніст у студії.

Я не міг придумати, що на цевідповісти, тому вирішив за кращепомовчати й мріяти, щоб швидшепринесли чай із льодом. У роті булапустеля.

Г’ю нахилився вперед.— Знаєш, чого будь-яке робоче

ранчо потребує понад усе?

Я похитав головою, але не встигвін пролити світло, як увійшлакрасива молода темношкіра жінка здвома високими й по вінця забитимильодом склянками чаю на срібнійтаці. У кожній склянці лежалагілочка м’яти. Я вичавив у свій чайдві скибки лимону, але миски зцукром не торкався. У свої героїновіліта я жер той цукор, мовненормальний, але з того дня внавушниках в авторемонтніймайстерні будь-які солодощі тепервикликали відразу. Коли поїздвід’їхав од Талси, я купив у вагоні-ресторані батончик «Херші». Ізрозумів, що не можу його їсти. Відсамого запаху хотілося ригати.

— Дякую, Джорджіє, — сказавЄйтс.

— Прошу дуже. Не забувайтепро години відвідин. Вонипочинаються о другій, Лес васчекатиме.

— Я запам’ятаю. — Вонавийшла, нечутно причинивши засобою двері, й він обернувся домене. — Кожне робоче ранчопотребує бригадира. Усім, щопов’язано з худобою ісільськогосподарськими угіддями,тут, у «Вовчій пащі», керує РупертГол. Він здоровий, як бик. А от міймузичний бригадир оклигує в міськійлікарні Боулдера. Лес Келовей.

Думаю, це ім’я тобі ні про що неговорить.

Я похитав головою.— А як щодо «Екселент Борд

Бразерз»?Це щось нагадувало.— Інструментальний гурт, так?

Серф-рок, типу як «Дік Дейл і йогоДел-Тони».

— Так, це вони. Трохи дивнобуло бачити, що вони вихідці зКолорадо, бо воно від обох океаніводнаково далеке. У них був один хіт,який увійшов у топ-сорок — «АлунаАна Кайя». Спотвореною гавайськоюце означає «Займімося сексом».

— Так, я пам’ятаю. — Ще я б непам’ятав — моя сестра слухала йогощось із мільярд разів. — Там усюпісню якась дівчина сміється.

Єйтс вишкірив зуби.— Той сміх був їхнім ключем до

королівства одного хіта. А я — тимтатусем, який втулив його у запис.Просто стукнуло в голову. То було щетоді, коли головним тут був мійбатько. А дівчинка, яка сміється, ледьдупця не трісне, теж у нас робить.Гіларі Катц, хоча тепер вона величаєсебе Пеґан Старшайн. Вона вже невживає, але того дня була такаобдовбана кислотою, що не моглаперестати сміятися. Я записав її

прямо там, у будці. Вона й непідозрювала. Це зробило записхітовим, і їй виділили її частку —сім штук.

Я кивнув. В анналах року повнощасливих випадків, схожих на цей.

— А «Екселент Борд Бразерс»з’їздили в одне турне, а потім їхспіткало два розпади. Знаєш які?

Звісно, я знав, та ще й з власногодосвіду.

— Розорилися й розвалилися.— Угу. Лес повернувся додому й

пішов працювати на мене. Продюсерз нього ліпший, ніж музикант. Осьуже п’ятнадцять років як він мій

головний батіг на полі музики. Колиподзвонив Чарлі Джейкобз, я собівирішив, що поставлю тебе впідмайстри до Леса, зароблятимеш,поки вчишся, підпрацьовуватимешсобі на стороні грою на гітарі, ну,звична херня, коротше. Я від цієї ідеїне відмовився, але твоя криванавчання повинна круто йти вгору,синку, бо в Леса минулого тижня бувінфаркт. Він одужає, так менісказали, але йому тре’ сильносхуднути й випити купу пігулок, і вінуже поговорює, що за рік чи десь такхоче на пенсію. А значить, у мене щеповно часу, щоб побачити, впораєшсяти чи ні.

Я відчув щось близьке до паніки.

— Містере Єйтс…— Г’ю.— Г’ю. Я нічого не знаю про

студії звукозапису. Єдині студії, де ябував, це ті, в яких група, в котрій яграв, платила погодинно.

— А рахунки сплачували батькипровідного гітариста. Або дружинабарабанщика, вісім годин на деньпрацюючи офіціанткою й ледветримаючись на ногах, щоб побільшечайових набрати.

Десь приблизно так усе й було.Поки дружина не розумнішала й невиставляла його за двері.

Г’ю, переплівши пальці,

нахилився вперед.— Або ти вчитимешся, або ні.

Преп каже, що вчитимешся. Меніцього цілком достатньо. Має бути. Яйого боржник. Поки що твоєзавдання — стежити за освітленнямстудій, пильнувати ГЗ — ти ж знаєш,що це таке, правда?

— Години запису.— Угу. І замикати на ніч. У мене

є хлопець, який покаже тобі, що дочого, поки не вернеться Лес. МукіМакдоналд його звати. Якщозвертатимеш однакову увагу як на те,що Мукі робить неправильно, так і нате, що в чому він хибить, то багатонавчишся. Не дозволяй йому вести

журнал, хоч би там що. І ще одне.Хочеш курити коноплю — діло твоє.Головне, щоб ти вчасно приходив нароботу і не підпалив траву на ранчо.Але якщо я почую, що ти знов сів нарожевого коня…

Я змусив себе подивитися йомув очі.

— Я більше ніколи до цього неповернуся.

— Хоробра заява. Надто часто яїї чув, а в кількох випадках — відлюдей, які вже мертві. Але часом цевиявляється правдою. Сподіваюся, утвоєму випадку так і буде. Але щобдо кінця прояснити: раз уживаєш — ійдеш звідси, байдуже, який там у

мене борг. Це ясно?Мені було ясно. Кришталево.

* * * * *

2008-го Джорджія Донлінзалишалася такою ж вродливицею, які 1992-го, хіба що набрала кількафунтів, у темному волоссі з’явилосякілька сріблястих пасом, і тепер вонакористувалася біфокальнимиокулярами.

— Ти часом не знаєш, чого вінвесь ранок такий заведений? —спитала вона в мене.

— Без поняття.

— Спочатку матюкався, потімтрохи посміявся, потім знов ставматюкатися. Сказав, що він, курва,так і знав, сказав «Той сучий син»,потім щось жбурнув, мені такздалося. Мені лише треба знати, чине планує він когось звільнити. Якщотак, я беру відгул. Терпіти не можуконфронтацій.

— Сказала та, що минулої зимижбурнула каструлею в постачальникам’яса.

— Там було інше. Той нахабнийсучий син хотів попестити мій зад.

— У нахаби хороший смак, —відзначив я, а коли вона лютозиркнула на мене: — Просто кажу.

— Ха. Останні кілька хвилинтам дуже тихо. Сподіваюся, він недовів себе до серцевого нападу.

— Може, просто щось побачивпо ящику. Чи в газеті прочитав?

— Телевізор він вимкнув черезчверть години після того, як язайшла, а щодо «Камери» й «Пост»,то він перестав їх читати два місяцітому. Каже, що все бере в Інтернеті.Я йому кажу: «Г’ю, в тому Інтернетіпишуть жовтодзьобі хлопці, які щенавіть не голяться, і шмаркачки, якіще зовсім недавно стали вдягатиліфчики. Йому не можна довіряти».Та він думає, що я стара тітка йнічого не тямлю. Уголос він цього не

каже, але я по очах бачу. Наче в мененема доньки, яка вчиться накомп’ютерних курсах в УніверситетіКолорадо. Сама Брі мені й сказала невірити тому блоґерському лайну. Алевсе, йди. Та якщо він там сидитьмертвий у кріслі від закупоркиверхніх дихальних шляхів, не кличмене робити йому штучне дихання.

І вона відійшла, висока, зкоролівською поставою та легкоюплавною ходою, яка нітрохи незмінилася відтоді, як шістнадцятьроків тому молода жінка занесла вкабінет Г’ю тацю з чаєм.

Я постукав у двері. Г’ю не вмер— він зсутулився за своїм надміру

великим столом і тер скроні, начемав напад мігрені. На столі передним стояв відкритий ноутбук.

— Ти збираєшся когосьзвільнити? — поцікавився я.

Він підвів погляд.— Га?— Джорджія каже, якщо ти

хочеш когось вигнати, вона беревідгул.

— Я нікого не виганятиму. Цедурниці.

— Вона каже, ти щось жбурнув.— Дурня собача. — Він трохи

помовчав. — Ну, так, я копнув ногою

кошик для сміття, коли побачив цюхерню про святі обручки.

— Розкажи й мені про святіобручки. Тоді я теж ритуально копнукошик і піду працювати. На менішістнадцять мільярдів справ сьогоднівисить, в тому числі розучити двімелодії для запису «Ґотта Вонна».Триочковий кошиком — це саме те,що треба, щоб я завівся.

Г’ю знову потер скроні.— Я думав, що це може статися,

я знав, що в ньому це є, але не чекавнічого… аж такого грандіозного. Алети ж знаєш, як кажуть — іди до кінцяабо чеши додому.

— Ні хера не розумію, про що тибалакаєш.

— Зараз зрозумієш, Джеймі.Зараз ти зрозумієш.

Я припаркував свій зад у куткуйого стола.

— Я вранці, поки качаю прес ікручу педалі велотренажера, завждидивлюсь новини о шостій. Восновному тому, що дивитися націпу, яка веде прогноз погоди, маєсвої аеробні переваги. А сьогоднівранці я побачив рекламу чогось,окрім магічних кремів від зморщок ізолотих колекцій старих фільмів«Тайм Ворнер». Я не повірив своїмочам. Не міг, бля, очам повірити. Але

в той самий час міг. — Вінрозсміявся, але не сміхом «це-кумедно», а сміхом «це-бля-неймовірно». — Тому я вирубавзомбоящик і поліз в Інтернет.

Я хотів обійти його стіл, щобподивитись, але він підняв руку, щобмене зупинити.

— Спочатку я мушу спитати, чипідеш ти, Джеймі, зі мною начоловіче побачення. Побачитилюдину, яка нарешті, після кількохроків фальстартів, реалізувала своєпризначення.

— Авжеж. Мабуть. Якщо це,звісно, не концерт Джастіна Бібера.Я для Біба вже застарий.

— О, це набагато краще, ніж Біб.Подивись. Тільки гляди, щоб тобіочей не випекло.

Я обійшов кут стола і втретєздибав свого «п’ятого персонажа».Перше, що я помітив, —витрішкуватий погляд гіпнотизера.Його руки були розставлені з обохбоків від обличчя, і на обохпідмізинних пальцях виднілисятовсті золоті смужки.

То був постер на веб-сайті підзаголовком «ПАСТОР Ч. ДЕННІДЖЕЙКОБЗ: ТУР ЗЦІЛЕННЯ ЙВІДРОДЖЕННЯ-2008».

ТРАДИЦІЙНЕ

НАМЕТОВЕСЛУЖІННЯ!

13—15 ЧЕРВНЯЯРМАРОК ОКРУГУ

НОРРІС20 миль на схід від

Денвера

ЗА УЧАСТЮКОЛИШНЬОГО«СПІВАКА СОУЛУ» ЕЛАСТЕМПЕРА

* * * * *

А ТАКОЖ

«ВІЛЬШАНКИҐОСПЕЛУ» ТА ДЕВІНАРОБІНСОН

* * * * *

***ТА***

* * * * *

ЄВАНГЕЛІСТ Ч.ДЕННІ ДЖЕЙКОБЗ

* * * * *

ЯК У ПЕРЕДАЧІ«ГОДИНА ЦІЛЮЩОЇСИЛИ ЄВАНГЕЛІЯ ЗДЕННІ ДЖЕЙКОБЗОМ»

* * * * *

ОНОВІТЬ ДУШУОСВІЖІТЬ ВІРУ

ЧЕРЕЗ ЗЦІЛЕННЯВІДЧУЙТЕ ТРЕПЕТ

ВІД ІСТОРІЇ СВЯТИХОБРУЧОК

ТАК РОЗПОВІДАТИВМІЄ ЛИШЕ ПАСТОРДЕННІ!

* * * * *

«Приведи сюдивбогих, і калік, і сліпих, ікривих; та й силуйприйти, щоб наповнивсядім мій» (Луки 14:21 і 23)

* * * * *

СТАНЬТЕ СВІДКОМСИЛИ ГОСПОДА,

І ВОНА ЗМІНИТЬВАШЕ ЖИТТЯ!

* * * * *

П’ЯТНИЦЯ 13-те:19:00

СУБОТА 14-те: 14:00та 19:00

НЕДІЛЯ 15-те: 14:00та 19:00

* * * * *

ГОСПОДЬ ГОВОРИТЬТИХИМ ЛАГІДНИМГОЛОСОМ (1 ЦАРІВ 19:12)

ГОСПОДЬ ЗЦІЛЮЄ,

МОВ БЛИСКАВКА(МАТВІЯ 24:27)

* * * * *

ПРИХОДЬТЕКОЖЕН!

ПРИХОДЬТЕ ВСІ!

ОНОВІТЕСЯ!

Унизу було фото хлопця, якийвикидає милиці, а паства стоїть ідивиться на це з радісним трепетом.Підпис під фотографієюпроголошував: «Роберт Райверд,зцілений від М’ЯЗОВОЇ ДИСТРОФІЇ

30.05.07, Сент-Луїс, штат Міссурі».Я був приголомшений. Думаю,

щось таке відчуває людина, колипобачить давнього друга, котрогооголосили мертвим чи заарештувализа скоєння тяжкого злочину. Та все жякась частка мого єства (ота змінена,зцілена частка) не відчула подиву. Тамоя частка з того самого дня цьогочекала.

Г’ю розсміявся.— Блін, у тебе така пика, наче

тобі пташка в рот влетіла і ти їїпроковтнув, — сказав він. А тодівисловив уголос єдину чітку думку,яка крутилася на ту мить у моїйголові: — Схоже, Преп узявся за старі

фокуси.— Так. — Я тицьнув пальцем у

посилання на Євангеліє відМатвія. — Але цей рядок не прозцілення.

Г’ю підійняв брови.— Не знав, що ти спец у Біблії.— Ти багато чого не знаєш. Бо

ми про нього ніколи не говорили.Але я Чарлі Джейкобза знав щезадовго до Талси. Коли я був малим,він служив священиком у нашійцеркві. То була його першапасторська робота. Здогадуюся, що йостання. Дотепер.

Усмішка зникла.

— Та не жени! Скільки йомутоді було, вісімнадцять?

— Думаю, десь двадцять один.А мені — шість чи сім.

— Він і тоді зцілював людей?— Зовсім ні. — Звісно, окрім

мого брата Кона. — У ті часи він бувпереконаним методистом — ну, напричасті замість вина давав питивиноградний сік «Велч» і все таке.Усі його любили. — Принаймні доКошмарної проповіді. — Вінзвільнився після того, як вавтомобільній аварії загинули йогодружина й син.

— Преп був одружений? У нього

був малий?— Так.Г’ю замислився.— То він реально має право

носити принаймні одну з тихобручок. Якщо то обручки. В чому ясумніваюся. Поглянь на це.

Він перейшов до смуги вгорішній частині сторінки, навівкурсор на пункт «СВІДЧЕННЯЧУДЕС» і клацнув мишкою. Наекрані з’явився ряд відеороликів зYouTube. Була їх щонайменшедюжина.

— Г’ю, якщо ти хочеш пітиподивитися на Чарлі Джейкобза, я

радо впаду тобі на хвіст, але в менеправда сьогодні нема часу, щоб йогообговорювати.

Він придивився до менеуважніше.

— Ні, ти схожий не на людину,яка проковтнула пташку. Ти схожийна людину, якій добряче врізали піддих. Глянь оцей один ролик, і я тебевідпущу.

На середині сторінки булообличчя хлопчика з постера. КолиГ’ю клацнув його, я побачив, щоролик — короткий, трохи довший захвилину, — набрав понад сто тисячпереглядів. Не зовсім вірусне відео,але майже.

Коли картинка почала рухатися,хтось тицьнув в обличчя РобертуРайверду мікрофон з написом«KSDK». Невидима жінка сказала:

— Боббі, розкажи нам, яквідбувалося це так зване зцілення.

— Ну, мем, — заговорив Боббі,— коли він узяв мене за голову, явідчув з боків святі обручки, отут. —Він показав на свої скроні. — Япочув, наче щось клацнуло, начегілочка переломилася. Може, язнепритомнів на секунду-дві. А тодіце… я не знаю… тепло… пішловгору по моїх ногах… і… — Хлопчикзахлюпав носом. — І я зміг встати наних! Я пішов! Я зцілився! Хай Бог

благословить пастора Денні!Г’ю відкинувся на спинку

крісла.— Я не всі свідчення подивився,

але ті, які бачив, в принципі майжеоднакові. Це тобі нічого не нагадує?

— Можливо, — обережно сказавя. — А тобі?

Ми ніколи не говорили пропослугу, яку Преп зробив Г’ю —достатньо велику, щоб шеф ранчо«Вовча паща» узяв на роботугероїнового наркомана, який щойнозав’язав, на підставі одноготелефонного дзвінка.

— У тебе нема часу. Що ти

робиш в обід?— Замовлю піццу. Коли піде

кантрі-ціпа, буде хлопець зЛонґмонта… написано, що він«баритон, інтерпретатор популярнихпісень»…

Якусь хвильку Г’ю сидів збайдужим виглядом, та потім ляснувсебе долонею по лобі.

— Господи, це ДжорджДеймон?

— Ага, так його звати.— Ісусе. Я думав, той засранець

уже вмер. Стільки років минуло. Цеще до тебе було. Перший запис, якийвін у нас зробив, називався «Деймон

виконує Ґершвіна». Компакт-дисківтоді ще було катма, хоча про вісімдоріжок уже, може, й знали. Кожнапісня, я серйозно, кожна блядськапісня звучала так, наче Кейт Смітвиконує «Боже, благословиАмерику». Хай ним Мукі займеться.Вони знайомі. Якщо Мукстерналажає, ти все виправиш, колизміксуєш.

— Точно?— Так. Якщо ми підемо на це

сране святе шоу Препа, я спершу хочупочути, що ти про нього знаєш.Мабуть, ще багато років тому тре’було про це поговорити.

Я трохи поміркував.

— Добре… але, якщо хочешотримувати, треба давати. Повний ічесний обмін інформацією.

Г’ю сплів пальці на череві підсорочкою в стилі «вестерн» (череві,яке важко було назвати непомітним) іпогойдався трохи вперед-назад укріслі.

— Нічого ганебного в цьому длямене нема, якщо ти про це думаєш.Це просто занадто… неймовірно.

— Я повірю, — сказав я.— Може, й так. Поки ти не

пішов, розкажи, що написано в томувірші від Матвія і звідки ти про цезнаєш.

— Я вже точно не згадаю,стільки років минуло, але щось типу:«Як блискавка спалахує зі сходу назахід, вкриваючи небо, таким буде йпришестя Ісусове». Це не прозцілення, а про апокаліпсис. Апам’ятаю я цей вірш тому, що він буву преподобного Джейкобза одним зулюблених.

Я глянув на годинник. Довгоногакантрі-виконавиця — Менді Як-її-там — була хронічно ранньоюпташкою. Вона вже, напевно, сиділана сходах перед першою студією,поставивши коло себе гітару, але я неміг піти, не з’ясувавши одногомоменту.

— А що ти мав на увазі, колисказав: «Сумніваюся, що тообручки»?

— То він до тебе не обручкиприкладав? Коли усував твоюпроблемку з наркотою?

Я згадав покинутуавтомайстерню.

— Нє-а. Навушники.— Коли це було? У дев’яносто

другому?— Так.— Моя здибанка з Препом була

вісімдесят третього. Видно, відтодівін оновив свій стиль роботи. А дообручок повернувся, бо вони

здаються більш підходящими длярелігії, ніж навушники. Але явпевнений, що він пішов уперед усвоїй роботі, відколи лікував мене…і тебе теж. У цьому весь Преп,скажи? Завжди прагне до наступногорівня.

— Ти називаєш його Препом.Коли ви познайомилися, вінпроповідував?

— І так, і ні. Усе складно. Ану,вимітайся звідси, тебе дівчина чекає.Може, на ній буде міні-спідничка. Цезмусить тебе трохи забути проПастора Денні.

Дівчина справді була в міні, і тіноги, безперечно, були

видовищними. Проте я на них незвертав уваги, і розказати вам, прощо вона того дня співала, не зможу,якщо не зазирну в журнал. Мої думкикрутилися навколо Чарльза ДеніелаДжейкобза, на прізвисько Преп. Атепер відомого під іменем ПасторДенні.

* * * * *

Мукі Макдоналд витримавпрочуханку щодо пульту тихо, зопущеною головою, киваючи, йнаприкінці пообіцяв, що вінвиправиться. І виправився.Ненадовго. А через тиждень чи два я

зайшов і побачив, що в першій,другій чи в обох студіях зновуввімкнені пульти. Думаю, саджатилюдей у тюрму за куріння трави —це повна дурня, але не маю жоднихсумнівів, що тривале її щоденневживання — то рецепт на НПНХ.Тобто не-пам’ятаю-ні-хріна.

Почувши, що буде записуватиДжорджа Деймона, Мукі просяяв.

— Я його завжди обожнював! —вигукнув Мукстер. — Усе, що вінспівав, звучало, наче…

— Кеті Сміт співає «Боже,благослови Америку». Я знаю. Гарнотобі розважитися.

* * * * *

За великим домом, у вільховійдіброві, була невеличка симпатичназона для пікніків. Там саме обідалиДжорджія й кілька дівчат з офісу.Г’ю повів мене до столика подалі відїхнього і витяг зі своєї вкладистоїчоловічої сумки пару загорнутих упапір сендвічів і дві бляшанки«Доктора Пеппера».

— Один курячий салат і один зтунцем, усе з «Табіз»[100]. Вибирай.

Я вибрав тунця. Якийсь час миїли мовчки, сидячи в тіні великих гір.А потім Г’ю сказав:

— А знаєш, я теж колись гравритм. І трохи краще за тебе.

— Багато хто грає краще.— Наприкінці своєї кар’єри я

був у банді з Мічиґану, називалася«Джонсон Кетс».

— Із сімдесятих? Пацани вармійських футболках, звучали як«Іґлз»?

— Прорвалися ми на початкувісімдесятих, але так, то ми були.Чотири хітові сингли, усі з першогоальбому. Сказати тобі, що зробилотой альбом помітним? Назва іобкладинка. І те, і те придумав я. Вінназивався «Твій дядько Джек грає

монстрячі хіти», а на обкладинці бувмій рідний дядько, Джек Єйтс, сидіву себе у вітальні й бренькав нагавайській гітарі. А всередині багатоважкого року і крутого фузу[101]. Недивно, що він не дістав премію«Ґреммі» за найкращий альбом. Тобула епоха «Тото»[102]. Блядська«Африка», ну яке ж то було гівно.

Він спохмурнів і замислився.— Значить, грав я в «Кетс», два

роки вже, а це мій рекордперебування в гурті. Відіграв першідва концерти туру і мусивзвільнитися.

— Чому? — «Мабуть, черезнаркоту. Тоді так було завжди», —

подумав я. Але він мене здивував.— Я оглух.

* * * * *

Турне «Джонсон Кетс» почалосяв Блумінгтоні («Цирк номер один»),потім був Театр конгресу в Оук-Парку. Тісні зали, тамтешні лабухина розігріві. А далі був Детройт, зякого мала початися жара: тридцятьміст, «Джонсон Кетс» маливідкривати виступи Боба Сеґера і«Сілвер Булет Бенд». Рок на арені,реально круто. Те, про що лишемріяти можна.

Дзвін у вухах Г’ю почув уБлумінґтоні. Спочатку махнув рукоюй подумав, що то просто ціна, якуплатиш, коли продаєш душу за рок-н-рол. (У кого з музикантів, які себеповажають, не бувало шуму у вухах?Подивіться на Піта Таунсенда. ЕрікаКлептона. Ніла Янґа.) А тоді, в Оук-Парку, почалося запаморочення йнудота. На середині концерту Г’юпоточився, впав зі сцени, і йогознудило у відро з піском.

— Як зараз пам’ятаю табличкуна стовпчику над ним, — сказаввін. — «ЛИШЕ ДЛЯ МАЛИХПОЖЕЖ».

Концерт він все-таки дограв

(якось), потім зібрав інструмент іпішов за лаштунки.

— Що з тобою таке? — спитавФелікс Ґренбі. Він був головнимгітаристом і вокалістом, а отже, длябільшої частини публіки, принаймні,для тої частини, яка заводилася, вінуособлював «Джонсон Кетс». — Тип’яний?

— Шлунковий грип, — відповівГ’ю. — Мені вже краще.

Йому й правда так здалося. Колипідсилювачі вимкнули, дзеленьчанняу вухах наче трохи вщухло. Однакнаступного ранку повернувся, і, крімпекельного дзвону, він майже нічогоне чув.

Увесь масштаб лиха, щонасувалося, розуміли двоє членів«Джонсон Кетс» — Фелікс Ґренбі тасам Г’ю. Лише якихось три днівідділяло їх від «Срібного купола»Понтіаку[103]. Приміщення,розраховане на дев’яносто тисяч. Ащо головним виконавцем там мавбути улюбленець Детройта БобСеґер, то зала обіцяла бути майжеповною. «Джонсон Кетс» опинилисяна гребені слави, а в рок-н-ролі такішанси нечасто випадали вдруге. ТожФелікс Ґренбі вчинив з Г’ю так само,як Келлі Ван Дорн із «Білоїблискавки» — зі мною.

— Я на нього зла не держу, —запевнив Г’ю. — Якби ми

помінялися ролями, я б, може, тесаме зробив. Він найняв тимчасовузаміну в детройтській «СтудіїЛамур», і той хлопець вийшов з нимина сцену того вечора в «Куполі».

Звільняв його Ґренбі особисто:не говорив, а писав нотатки йпіднімав їх угору, щоб Г’ю читав. Віннагадав, що інші музиканти в «ДжК»походили з сімей середнього класу, ародина Г’ю була реально багатою.Він може полетіти в Колорадо взручному сидінні біля носа літака йзвернутися по консультацію донайкращих лікарів. На останньомуаркуші Ґренбі великими літераминаписав: «СКОРО ДО НАСВЕРНЕШСЯ, САМ НЕ ПОМІТИШ

ЯК».— Аякже, — сказав Г’ю, коли

ми сиділи в затінку і їли сендвічі з«Табіз».

— Ти досі сумуєш за ними? —спитав я.

— Ні. — Довга пауза. — Так.

* * * * *

У Колорадо він не повернувся.— А якби й вертався, то вже

точно не літаком. Здогадувався, щона висоті понад двадцять тисяч футівмоя голова може вибухнути. Крім

того, додому я не хотів. Хотів лишезализати рани, вони все щекривавили. А Детройт так самопідходив для зализування, як і будь-яке інше місце. Принаймні я себе вцьому переконав.

Симптоми не щезли:запаморочення, нудота (від помірноїдо сильної), і завжди те пекельнедзеленчання, іноді тихе, а іноді такегучне, що він думав — ще трохи, йголова розколеться навпіл. Зрідка всіці симптоми відступали, як хвиляприбою, і тоді він спав, десять чинавіть дванадцять годин поспіль.

Жив він у зачуханому готелі наҐранд-авеню, хоча міг дозволити собі

щось краще. Два тижні відкладавпохід до лікаря, тому що боявсяпочути про злоякісну неоперабельнупухлину мозку. А коли нарештіпримусив себе зайти в клініку наІнкстер-роуд, де приймали беззапису, медик-індус, якому на виглядбуло років сімнадцять, послухав,покивав, узяв кілька аналізів іпорадив Г’ю лягти в лікарню, щобздати більше аналізів, а ще отриматиекспериментальні ліки від нудоти,які він сам призначити не може,дуже шкода.

Замість піти в лікарню, Г’юпочав ходити на довгі й безцільнісафарі (коли запамороченнядозволяло) туди й назад уздовж

уславленого відрізка детройтськоїдороги, знаної як Восьма миля[104].Одного дня він проминув вітрину,захаращену радіоприймачами,гітарами, патефонами, касетнимимагнітофонами, підсилювачами йтелевізорами за вкритим пилюкоюсклом. На табличці було написано,що це «Нова й уживана електронікаДжейкобза»… хоча, на погляд Г’юЄйтса, там усе було розбите вкакашку й нічого нового не було.

— Я тобі точно не скажу, чому ятоді зайшов. Може, якась ностальгіяза тими аудіоцукерочками вилізла.Або то був напад самобичування. Аможе, я просто думав, що тампрацює кондиціонер і можна буде

трохи прохолонути — знав би ти, як япомилявся. Або ж усе вирішилатабличка біля дверей.

— А що на ній було написано?Г’ю подивився на мене і

всміхнувся.— «Ви можете довіритися

Препу».

* * * * *

Він виявився єдинимвідвідувачем. Полиці були заставленірізними пристроями, набагатоекзотичнішими, ніж зразки у вітрині.Деякі з них він впізнав:

вимірювальні прилади, осцилоскопи,вольтметри та стабілізатори напруги,стабілізатори амплітуди,вирівнювачі, інвертувальніпідсилювачі потужності. По підлозізміїлися електричні проводи, скрізьбули натягнуті дроти.

Власник зайшов у двері,облямовані різдвяною гірляндоюмиготливих лампочок. («Може,задзеленчав дзвоник, коли я увійшов,але я точно його не чув», — сказавГ’ю.) Мій давній «п’ятий персонаж»був одягнений у вилинялі джинси йпросту білу сорочку, застебнуту навсі ґудзики аж до комірця. Його губизаворушилися, було видно, що вінкаже «Здрастуйте» і щось на зразок

«Чим можу допомогти». Г’ю махнувйому рукою, похитав головою і пішовуздовж полиць. Вибрав«Стратокастер» і провів рукою пострунах, перевіряючи, чи нерозладнаний.

Джейкобз роздивлявся йогозацікавлено, але без видимоїтривоги, хоча рок-патли Г’ю теперзвисали на плечі жирними пасмами,та й одяг був брудний. Десь черезп’ять хвилин, коли він вже почаввтрачати інтерес і подумувавповертатися в блощичник, де тепервішав капелюха, налетілозапаморочення. Він заточився,виставив уперед руку й збив напідлогу розібрану стереосистему. Він

майже опанував себе, але останнімчасом мало їв і світ навколо ставсірим. А перед тим як ударитися обзапорошену дерев’яну підлогукрамниці, Г’ю почорнів. Один в одинмоя історія. Тільки місце булоіншим.

До тями він прийшов у кабінетіДжейкобза. На лобі лежала холоднаганчірка. Г’ю попросив вибачення йсказав, що заплатить за все, щорозбив. А Джейкобз відсахнувся йзаблимав очима від подиву.Останніми тижнями Г’ю частоспостерігав таку реакцію.

— Вибачте, якщо я надто гучноговорю, — сказав він. — Я не чую

себе. Глухий.Із верхньої шухляди свого

захаращеного стола (я легко міг йогособі уявити, засипаний обрізкамидроту й батарейками) Джейкобзвитяг блокнот. Швидко щосьнашкрябав і підняв блокнот угору:«Недавно? Я бачив вас із гітарою».

— Недавно, — погодивсяГ’ю. — У мене якась хворобаМеньєра. Я музикант. — Аподумавши, він розсміявся…беззвучно для власних вух, хочаДжейкобз відповів усміхом. — Бувмузикант.

Джейкобз перевернув аркуш унотатнику, швидко накидав текст і

підняв догори: «Якщо це Меньєра, яможу стати вам у пригоді».

— І став, як я бачу, — сказав я.Обідня перерва скінчилася;

дівчата вже пішли всередину. У менебули справи (багато справ), але я немав жодного наміру йти, поки непочую історію Г’ю до кінця.

— Ми досить довго сиділи унього в кабінеті. Розмова йдеповільно, коли один зіспіврозмовників мусить записуватисвої репліки. Я спитав, як він думаємені допомогти. Він написав, щовіднедавна експериментує зчерезшкірною електричноюстимуляцією нервів, скорочено —

ЧЕСН. Сказав, що думкавикористовувати електрику, щобстимулювати ушкоджені нерви,походить з глибини віків, що цейметод винайшов якийсь давнійримлянин…

Десь у надрах моєї пам’ятівідчинилися припорошені пилюкоюдвері.

— Давній римлянин на ім’яСкрибоніус. Він відкрив, що количоловік із хворою ногою ступає наелектричного вугра, біль іноді стихає.І оце його «віднедавна», Г’ю, повнатуфта. Твій Преп грався з ЧЕСНомще до того, як його було офіційновинайдено.

Він дивився на мене, підійнявшиброви.

— Розказуй далі, — попросив я.— Добре, але до цього ми ще

повернемся, гаразд?Я кивнув.— Ти ділишся своїм, я — своїм.

Така в нас угода. Але натякну тобі: умоїй історії теж є закляття ззомлінням.

— Що ж… я розповів йому, щохвороба Меньєра — це загадка.Лікарі не знали, чи вона пов’язана знервами, чи то вірус спричинявхронічне накопичення рідини всередньому вусі, чи це щось

бактеріальне, чи, може, генетичне.«Усі хвороби за своєю природоюелектричні», — написав він. Явідповів йому, що це маячня. Вінлише всміхнувся, перегорнувсторінку і писав щось довший час.Потім подав блокнот мені. Я вжедослівно не процитую, забагато часуминуло, але перше речення врізалосяв пам’ять: «Електрика — це основавсього життя».

Так, то був Джейкобз. Ці словасвідчили краще, ніж відбиток пальця.

— Решта була приблизно таким:«Візьмімо, наприклад, ваше серце.Воно працює на мікровольтах. Цейструм забезпечується калієм,

електролітом. Ваше тілоперетворює калій на іони —електрично заряджені частинки — івикористовує їх, щоб регулювати нелише серце, а й мозок, і ВСЕ ІНШЕ».Ці останні слова було написановеликими літерами. Він обвів їхколом. Коли я повернув йомунотатник, він щось у ньомунамалював, дуже швидко, потімпоказав на мої очі, вуха, груди, живіті ноги. Та продемонстрував малюнок.То був спалах блискавки.

Ну, звісно.— Г’ю, давай ближче до діла.— Отже…

* * * * *

Г’ю сказав, що йому требаподумати. Чого він не сказав (але це,безперечно, крутилося в нього вголові), що він узагалі не знаєДжейкобза. Він міг бути однією з тихбожевільних пташок, що лопочутькрилами в кожному великому місті.

Джейкобз написав, що вінрозуміє вагання Г’ю, та й самвідчуває нерішучість. «Я дужеризикую, навіть коли просто роблютаку пропозицію. Зрештою, я знаювас не краще, ніж ви — мене».

— А це небезпечно? — спитавГ’ю голосом, який вже втрачав

інтонацію та модуляції, стававтаким, як у робота.

Преп знизав плечима і написав:«Я вас не дуритиму: у тому, щобпускати струм напряму через вуха, єпевний ризик. Але НАПРУГА БУДЕНИЗЬКА! Думаю, найгірший побічнийефект може виражатися в тому, щови обмочите штани».

— Це божевілля, — сказавГ’ю. — Ми ненормальні вже тому,що це обговорюємо.

Преп знову знизав плечима, алебільше нічого не написав. Простоподивився.

Г’ю сидів у кабінеті, стискаючи

в руці ганчірку (досі вологу, але вжетеплу), і всерйоз міркував надпропозицією Джейкобза, і більшачастина його свідомості вважала цесерйозне обмірковування цілкомнормальним, хоч вони щойнопознайомилися. Г’ю був музикантом,якого викинули з гурту, бо він оглух. Згурту, який він сам допоміг заснуватиі який тепер вибрався на гребіньзагальнонаціональної слави. Іншівиконавці та принаймні одинкомпозитор (Бетховен) жили зглухотою, але втратою слухунегаразди Г’ю не обмежувалися.Були ще запаморочення, тремтіння,періодична втрата зору. Були нудота,блювота, діарея, пульс зашкалював. А

найгіршим видавався майженеспинний дзвін у вухах. Він завждидумав, що глухота означала тишу. Авиявилося, що це неправда,принаймні у його випадку. У надрахголови Г’ю постійно завивалаохоронна сигналізація.

Був ще один момент. Істина, якоївін доти не визнавав, але час від часувона прозирала, наче краєм окабачена. Він залишався в Детройті, бозбирався з духом. На Восьмій милібуло багато ломбардів, і всі вонипродавали стволи. Чи було те, щопропонував цей тип, гірше, ніж дулопістолета тридцять восьмого калібру,придбаного в перекупника йнаціленого між зубів, прямо на

піднебіння?Своїм надто гучним голосом

робота він промовив:— Та хер із ним. Валяйте.

* * * * *

Розповідаючи решту історії, Г’юне зводив погляду з гір, а права рукапогладжувала праве вухо. Думаю, вінце робив несвідомо.

— Він вивісив у вітринітабличку «ЗАЧИНЕНО», замкнувдвері й опустив ролети. Потімвсадовив мене на кухонну табуреткубіля касового апарата й поставив на

прилавок сталевий ящик завбільшкизі скриню. Усередині лежало дваметалеві кільця, загорнуті в металевусітку (принаймні на це було схоже).Вони були десь такі завбільшки, якоті великі кільця-дармовиси, якіносить Джорджія, коли вдягаєтьсяпо-модньому. Ти ж знаєш, про що я?

— Звісно.— Внизу на кожному стирчала

гумова штукенція, з якої виходив дріт.Дроти вели до пульта керування, небільшого за дверний дзвінок. Вінвідкрив пульт знизу й показавбатарейку — одну-єдину,мізинчикову. Мене зразу попустило.«Від такого шкоди навряд чи багато

буде», — подумав я. Але одразу жстало незатишно, коли він натягнувгумові рукавиці — ну такі, як жінкинадівають, коли миють посуд. Іпідняв кільця щипцями.

— Я думаю, мізинчиковібатарейки Чарлі не такі, як ті, що тикупуєш у магазині, — сказав я. —Вони набагато потужніші. Хіба вінніколи не розказував тобі про таємнуелектрику?

— О Господи, безліч разів. Тобув його хобі-коник. Але то вже булопізніше, та й я в цьому ні бе ні ме нікукуріку. Я навіть не певен, що вінсам тямить. У нього такий вираз вочах з’являється…

— Сторопілий, — підказав я. —Сторопілий, стурбований і радісно-схвильований, усе це одночасно.

— Ага, типу того. Він приклавкільця мені до вух, щипцями, щоб тирозумів, а тоді попросив мененатиснути кнопку на пульті, бо внього руки зайняті. Я вже мало невідмовився, а тоді згадав пістолети увітринах ломбардів, і таки натиснув.

— А далі — провал у пам’яті. —Це було не запитання, бо я точнознав. Але Г’ю мене здивував.

— Провали в пам’яті були, так, іте, що я називаю призматикою, алевсе це прийшло пізніше. Тієї ж митів моїй голові пролунало могутнє

клацання. Ноги різко випросталися, аруки злетіли вгору над головою, начев учня, який вмирає, так хоче сказативчителю, що знає правильнувідповідь.

Це навіювало спогади.— А ще в роті був присмак. Наче

я монетки смоктав. Я спитав уДжейкобза, чи можна мені ковтокводи, і реально почув, як питаю. Ірозплакався. Плакав я довго. А вінмене обіймав. — Зрештою Г’ювідірвав погляд від гір і подивився намене. — Після цього, Джеймі, я бувладен зробити для нього все. Усе, щозавгодно.

— Знайомо.

— Коли я знову себе опанував,він повів мене назад у крамницю йнадів на мене пару навушників«Koss». Увімкнув їх у FM-радіоприймач і став поступовоприкручувати музику, питаючи, чи ячую. Я все чув, аж поки він неприкрутив звук майже до нуля, та йтоді я міг поклястися, що чую. Він нелише повернув мені слух — вінзробив його ще гострішим, ніж тоді,коли мені було чотирнадцять і я гравсвій перший джем-сешн[105].

* * * * *

Г’ю спитав, чим він може

віддячити Джейкобзу. Преп,зачуханий парубок, якому незавадилося б постригтися йпомитися, замислився над цим.

— Ось що я вам скажу, —зрештою промовив він. — Бізнес умене йде так собі, сюди як хтось ізабрідає, то тільки непевні особи. Язбираюся перевезти все це добро насклад у Норт-Сайді, а потімподумаю, що робити далі. Ви могли бмені допомогти.

— Я можу зробити ще краще. —Г’ю досі насолоджувався звукомвласного голосу. — Я сам винаймускладське приміщення і знайдувантажників, щоб усе перевезли. По

мені не скажеш, що я можу цедозволити, але це так. Правда.

Ця ідея, здавалося, налякалаДжейкобза.

— Категорично ні! Товар, який явиставив на продаж, — це восновному сміття. Але моєобладнання дуже цінне, і більша йогочастина, яка стоїть там, у підсобці, умоїй лабораторії, ще й крихка. Вашоїдопомоги буде більш ніж достатньо.Хоча спершу вам треба трохивідпочити. І від’їстися. Набратикілька фунтів. У вас був дуже важкийперіод у житті. Містере Єйтс, чи небажали б ви стати моїм асистентом?

— Якщо ви цього хочете, —

відповів Г’ю. — Містере Джейкобз,мені досі не віриться, що виговорите, а я вас чую.

— За тиждень висприйматимете це як належне, —відмахнувся він. — З чудесамизавжди так. Нема сенсу цезаперечувати, така вже людськанатура. Та оскільки вже ми вдвохстали свідками дива в цьомузабутому всіма куточку Мотор-Сіті, яне можу дозволити вам і далі зватимене містером Джейкобзом. Хай длявас я буду Препом.

— Це скорочено від«преподобний»?

— Точно. — І він широко

всміхнувся. — Преподобний ЧарльзД. Джейкобз, нині — головнийпрелат у Першій церкві електрики.Обіцяю занадто вас ненавантажувати. Поспішати немакуди. Будемо робити все поволі.

* * * * *

— Не сумніваюся, що так і було,— сказав я.

— І що б це могло означати?— Він не хотів, щоб ти наймав

йому вантажників, і гроші твої йомуне були потрібні. Йому потрібен бувтвій час. Я думаю, він тебе вивчав.

Чекав, чи не проявляться якісьзалишкові явища. А ти що думав?

— Тоді? Нічогісінько. Я їхав навеличезній хмарі радості. Якби Преппопросив мене пограбувати Першийбанк Детройта, я б, може, йспробував це зробити. Але так, якщоподумати, то, мабуть, твоя правда.Роботи там було небагато, бо коли япридивився уважніше, побачив, щовін майже не мав що продавати. Упідсобці було значно більше всякихштук, але з нормальною командою з«Ю-Хола» ми могли б перевезти всіті шняги з Восьмої милі за два дні.Але він розтягнув це на тиждень. —Г’ю трохи подумав. — Ну, так, згода.Він за мною спостерігав.

— Вивчав. Чекав залишковихявищ. — Я зиркнув на годинник. Зачверть години мені треба булоз’явитися в студії, і якби я ще трохизатримався у пікніковій зоні, то мігспізнитися.

— Пройдися зі мною до першоїстудії. Розкажи, якими були ті явища.

Ми пішли, і дорогою Г’юрозповів про потьмарення, які з нимставалися після того, як Джейкобзвилікував його електрикою відглухоти. Нетривалі, проте часті заперші день-два, і відчуттянепритомності в нього при цьому невиникало. Він просто приходив дотями в іншому місці й бачив, що

минуло п’ять хвилин. Чи десять. Удвох випадках це сталося, коли вониз Джейкобзом вантажили обладнанняй уживаний товар для продажу встарий автофургон для доставляннясантехніки, який Джейкобз у когосьпозичив (може, ще в когось зізцілених чудесним шляхом, але чи цесправді було так, Г’ю ніколи недізнався — Преп щодо цього волівтримати рот на замку).

— Я спитав, що сталося за цівідрізки часу, а він відповів: нічого,що ми просто переносили речі йрозмовляли, усе по-нормальному.

— І ти йому повірив?— Тоді так. А тепер уже не

знаю.Якось увечері, розповідав Г’ю (а

було це через п’ять чи шість днівпісля терапії), він сидів у єдиномукріслі в номері свого блощичника,читав книжку і зненацька побачив,що стоїть у кутку та дивиться настіну.

— Ти щось при цьому казав? —спитав я, а сам подумав: «Щосьсталося. Щось, щось, щось».

— Ні. Але…— Що «але»?Цей спогад змусив його

недовірливо похитати головою.— Я зняв штани і знову взув

кросівки. Так і стояв у боксерськихтрусах і «Рібоках». Шиза, правда?

— Muy loco[106], — погодивсяя. — І довго в тебе виникали ці міні-потьмарення?

— На другому тижні їх буловсього декілька. На третьому — вжежодного. Але було дещо інше, і цетривало довше. Щось із очима. Ці…події. Ця призматика. Я не знаю, якінакше їх називати. Протягомнаступних п’яти років таке зі мноюставалося, може, з десяток разів. Авідтоді вже не було нічого.

Ми дійшли до студії. Там насчекав Мукі в кепці «Бронкос»[107] ізсіточкою, повернутою козирком на

потилицю, що надавало йому виглядунайстарішого у світі скейтбордиста.

— Банда вже всередині.Розігріваються. — Він перейшов нашепіт. — Мужики, бля, вони реальножахливі.

— Скажи їм, що почнемопізніше, — сказав я. — Дамо їмдодатковий час наприкінці, щобкомпенсувати.

Мукі перевів погляд з Г’ю намене й назад на Г’ю — вимірювавемоційну температуру.

— Слухайте, правда ж, нікого незвільнять?

— Ні, якщо ти знов не лишив

пульт увімкненим, — відказавГ’ю. — А тепер марш усередину, дайдорослим договорити.

Мукі відсалютував і пішов устудію.

Г’ю повернувся до менеобличчям.

— Призматика була набагатодивнішою, ніж провали. Я навіть незнаю, як тобі це описати. Правильнокажуть, це треба самому відчути.

— Спробуй.— Я завжди наперед знав, коли

це станеться. Весь день займавсясвоїми справами, ну як завжди, апотім начебто загострювався зір.

— Так само, як слух післялікування?

Г’ю похитав головою.— Ні, то було насправді. Вуха в

мене досі чують краще, ніж доПрепового лікування. Точно знаю, щоперевірка слуху могла б цепідтвердити, хоча мені ліньки було їїробити. Ні, із зором було наче…знаєш, як епілептики передчуваютьнаближення нападу за поколюванняму п’ястях чи якимось фантомнимзапахом?

— Передвісники.— Точно. Те загострення зору,

яке я відчував, було передвісником. А

потім приходив… колір.— Колір.— Світ наповнювався

червоними, синіми й зеленимиореолами довкола речей. Кольорипереміщувалися туди й назад. То булотак, наче я дивився крізь призму, алетаку, яка збільшувала речі йодночасно подрібнювала їх нашматки. — Він потер долонею лоба,виражаючи цим жестом своюбезпорадність. — Краще я описатине зумію. І перші тридцять-сороксекунд, поки це відбувалося, булотаке враження, наче я можупрозирнути крізь світ, а за ним єінший світ. Більш реальний.

Г’ю серйозно подивився намене.

— Оце й була призматика. Досьогодні я про неї ні з ким неговорив. Вона мене до смерті лякає.

— Що, навіть Препу нерозказував?

— Розказав би, та коли цесталося вперше, він уже поїхав. Непрощаючись, просто лишив записку,в якій написав, що йому підвернуласявигідна нагода для бізнесу вДжопліні. То було десь через піврокупісля чудесного зцілення, і я вжеповернувся сюди, у Недерленд.Призматика… вона була по-своємуневимовно прекрасною, але я

сподіваюся, що вона ніколи більшене повернеться. Бо якщо той, інший,світ справді існує, я не хочу йогобачити. А якщо він у мене в голові, тохай він там і лишається.

Вийшов Мукі.— Джеймі, вони рвуться в бій.

Хочеш, я пущу їм звук? Пересрати всея точно не зможу, бо порівняно зцими чуваками навіть «Мертвімолочники»[108] звучать як «Бітлз».

Таке цілком могло бути, алевони заплатили за свій записготівкою.

— Ні, я зараз прийду. Скажи їм,ще дві хвилини.

Він зник.— Що ж, — сказав Г’ю. — Я з

тобою поділився, а ти — ні. А я хочупочути.

— У мене сьогодні о дев’ятійвечора буде вільна година. Я прийду увеликий дім і все тобі розкажу.Багато часу це не забере. Моя історіяв цілому така сама, як і твоя:лікування, зцілення, залишковіявища, що потроху згасали, а згодом ізовсім згасли. — Не зовсім правда,але мені пора було йти на запис.

— А призматики не було?— Нє-а. Було інше. Синдром

Туретта[109], але без матюків. — Я

вирішив сни про свою мертву родинузалишити при собі, принаймні надеякий час. Може, то були мої власнімоменти прозирання в інший світГ’ю.

— Ми повинні йогопобачити. — Г’ю взяв мене заруку. — Ми справді повинні.

— Я думаю, твоя правда.— Але без великої вечері на

честь зустрічі, добре? Я навіть нехочу з ним розмовляти. Лишеспостерігати.

— Гаразд. — Я подивився найого руку. — Тільки відпусти мене,поки синця нема. Мені треба

записувати музику.Він відпустив. Я зайшов у

студію, туди, де якийсь місцевийпанк-гурт грав пісню про шкірянийжакет і булавку, яку «Ремоунз»[110] усімдесяті виконували набагатокраще. А коли озирнувся через плече,Г’ю досі стояв на місці й дивився нагори.

«Світ поза світом», — подумавя, а потім викинув це з голови(спробував принаймні) й пішовпрацювати.

* * * * *

Я стійко тримався й не купувавсобі власного ноутбука ще протягомроку, але в першій і другій студіяхбуло повно робочих станцій (до 2008-го ми майже все записували впрограмах на «Маках»), тож колидесь о п’ятій видалася перерва, япогуглив Ч. Денні Джейкобза ізнайшов тисячі посилань. Я багатовсього пропустив, відколи «Ч. Денні»вперше з’явився на національнійсцені десять років тому. Але воно йне дивно. Телевізора я майже недивлюся, моя цікавість допопулярної культури обмежуєтьсямузикою, а дні, коли я ходив доцеркви, давно в минулому. Не дивно,що я не помітив проповідника, якого

сторінка у Вікіпедії величала«Оралом Робертсом[111] двадцятьпершого століття».

Ніякої мегацеркви в нього небуло, але його передачу «Годинацілющої сили Євангелія»транслювали від узбережжя доузбережжя на кабельних каналах, деціна ефірного часу була низькою, авіддача у вигляді «підношеньлюбові», навпаки, — явно високою.Передачі знімали на йогоТрадиційних наметових служіннях, зякими він колесив по країні(тримаючись подалі від Східногоузбережжя, де люди менш схильніприймати щось на віру). Нафотографіях, знятих за минулі роки,

я бачив, як Джейкобз поступовостарішав і сивішав, але що незмінилося, то це вираз його очей: вінлишався так само фанатичним іякимось наче пораненим.

* * * * *

Десь за тиждень до того, як ми зГ’ю здійснили подорож, щобпобачити Джейкобза в йогоприродному середовищі, я подзвонивДжорджії Донлін і попросив у неїномер її дочки, тієї, що вивчалакомп’ютери в УніверситетіКолорадо. Дочку звали Бріанна.

У нас із Брі відбулася

надзвичайно пізнавальна розмова.

VIII. Шоу в наметі До Ярмарку округу Норріс від

Недерленда було сімдесят миль, аотже, ми з Г’ю мали багато часу набалачки, але майже не говорили,поки не досягли східного Денвера.Просто сиділи й дивилися накраєвиди за вікном. Якщо не зважатина вічну лінію смогу над Арвадою, тобув ідеальний день кінця літа.

Раптом Г’ю клацнув вимикачемрадіо, яке грало один за одним старіхіти на хвилі KXKL, і спитав:

— А в твого брата Конрада щетримались якісь ефекти після того,як Преп вилікував його ларингіт чи

що то таке було?

— Ні, але це й не дивно.Джейкобз сказав, що лікування булонесправжнім, ефектом плацебо, і язавжди думав, що він не збрехав.Може, й ні. Не забувай, що то булийого молоді роки, коли його уявленняпро великий проект не виходили даліотримання кращого сигналу для ТБ.Розуму Кона просто потрібен бувдозвіл на одужання.

— Переконання — сильнаштука, — погодився Г’ю. — І віратеж. Подивись на всі ті гурти йсолістів, які шикуються до нас учергу, щоб записати сіді, хоча їх ужедавно ніхто не купує. Ти не шукав

інформацію про Ч. ДенніДжейкобза?

— Ще й як шукав. Мені помагаєдочка Джорджії.

— Я й сам трохи порився в неті.І скажу тобі, що більшість йогозцілень такі ж, як і у випадку твогобрата. Люди з психосоматичнимихворобами, які вирішили, щозцілилися, коли Пастор Денніторкнувся їх своїми магічнимиобручками Бога.

Це могло бути правдою, але,поспостерігавши, як Джейкобзпрацює на ярмарку в Талсі, япересвідчився, що він відкрив длясебе справжній секрет того, як

збирати натовпи: лохам дошкварчання на пательні треба даватище й бодай шматочок відбивної.Жінки, які заявляли, що їх більше немучать мігрені, й чоловіки, щовигукували: «Ішіас відступив!» — це,звісно, добре, але не надтовидовищно. Іншими словами, це вамне Портрети блискавкою.

Йому було присвяченощонайменше дві дюжинивикривальних веб-сайтів, один із нихназивався «Ч. ДЕННІ ДЖЕЙКОБЗ:ШАХРАЙ ВІД БОГА». На ці сайтиписали сотні людей, якістверджували, що «ракові пухлини»,котрі видаляв Пастор Денні, булисвинячою печінкою чи цапиними

нутрощами. Попри те, що приноситина служіння Ч. Денні фотоапаратибуло заборонено і «помічники»конфіскували плівку, якщо помічали,що хтось знімає, купа фотографій всеодно просочилася назовні. Багато зних наче й справді доповнювалиофіційні відео, що висіли на веб-сайті Ч. Денні. Однак на іншихлискуча маса в руках у ПастораДенні реально була схожа на цапинінутрощі. Я здогадувався, що пухлинисправді фейкові — та частина шоузанадто відгонила карні-від-карні[112], щоб бути справжньою.Проте це не означало, що всі діїДжейкобза були фальшивкою. Тієїмиті у «Лінкольні Континенталі»

завбільшки з яхту сиділо двоєчоловіків, які могли це засвідчити.

— У тебе був лунатизм імимовільні рухи, — сказав Г’ю. —На сайті «Веб-доктор» їх називаютьміоклонією. Минущою, у твоємувипадку. А ще потреба штрикати себевсякими штуками, наче десь глибоковсередині ти все ще хотів колотися.

— Усе так.— У мене були провали в

пам’яті, коли я говорив і рухався.Наче потьмарення від бухла, тількибез бухла.

— І призматика, — докинув я.— Угу. Є ще та дівчина з Талси,

про яку ти розказував. Та, якасережки поцупила. Найзухваліше усвіті пограбування.

— Вона думала, що вониналежать їй, бо вони були нафотографії, яку він їй зробив. Зубдаю, вона ходила по бутиках у Талсі йшукала ще й сукню.

— А вона пам’ятає, як розбилавітрину?

Я похитав головою. На той час,коли Кеті Морз постала перед судом,я вже був далеко від Талси, однакБріанна Донлін знайшла короткузамітку про неї в Інтернеті. Морззаявила, що вона нічого не пам’ятає,і суддя їй повірив. Він призначив

психологічну експертизу й відпустивїї на поруки до батьків. Після цьоговона зникла з поля зору.

Г’ю на якийсь час притих. Мидивились, як під колесами зникаєполотно дороги. Тепер, коли горилишилися позаду, вона бігла рівно, якстрічка, й слалася до обрію.

— Джеймі, для чого це все? —нарешті озвався Г’ю. — Гроші?Кілька років він розважає публіку, апотім думає: «Та, це все дріб’язок,чому б мені не відкрити свою церквудля зцілень і не вполювати трохиреально великих грошенят?»

— Можливо, але в мене ніколине було відчуття, що Чарлі

Джейкобза цікавлять великі гроші.Та й у Бога він більше не вірить, хібащо стався поворот на тристашістдесят градусів відтоді, як він зіскандалом покинув служіння вмоєму містечку. А коли я був у Талсі,то якихось релігійних почуттів заним не помітив. Він любив дружинуй сина. Той альбом із фотографіями,який я знайшов у нього в трейлері,був такий замусолений, що мало нерозвалювався вже. І я точно знаю, щодля нього вкрай важливі йогоексперименти. Коли йдеться пройого таємну електрику, він начемістер Тоуд із його машиною[113].

— Я не в’їжджаю.

— Одержимий. Якщо навздогад,я б сказав, що гроші йому потрібні,аби його різноманітні експериментине стояли на місці. Більше грошей,ніж він міг заробити, показуючивистави на ярмарку.

— Отож, зцілення — некінцевий пункт? Це не його мета?

Напевно я сказати не міг, та намою думку, зцілення метою не було.Бізнес на служінні, поза сумнівом,був цинічним злим жартом,спрямованим проти релігії, якої вінзрікся, а не тільки методом збитигрошенят через «підношеннялюбові». Але мене Джейкобз зціливне заради грошей. То була стара-

добра християнська поміч відчоловіка, який спромігся відринутисаму марку, але не дваосновоположні принципи Ісусовогослужіння: милосердя і співчуття.

— Я не знаю, на що віннацілився, — сказав я.

— Але думаєш, у нього є кінцевамета?

— Так, думаю, є.— Ця таємна електрика. Хотів

би я знати, чи він взагалі тямить, щовоно таке.

А я хотів би знати, чи йому неначхати на свій рівень обізнаності. Ідумка про це сповнювала мене

страхом.

* * * * *

Ярмарок округу Норріспроводили в другій половинівересня; кілька років тому я був наньому з однією дамою, тож знав, щовін великий. Але ми з Г’ю приїхали вчервні, і територія ярмарку булапорожня, за винятком одного-єдиного велетенського брезентовогонамету. Місце розташування буловідповідне: у розпал ярмарку то бувкрай центральної алеї, де стоялинайсумнівніші атракціони —шахрайські будки для азартних ігор і

шоу з цицьками. Величезніавтостоянки були заповненімашинами й пікапами, здебільшогостарими й покоцаними. Наклейки набамперах проголошували: «ІСУСПОМЕР ЗА МЕНЕ, Я ЖИВУ ДЛЯНЬОГО». Верхівку намету вінчаввелетенський електричний хрест(напевно, прикручений гвинтами доцентрального стовпа і подібний дошлагбаума — в червоно-біло-синюсмужку). Зсередини долинали звукиелектронної музики євангельськогогурту і ритмічні оплески публіки.Люди струмочками стікалися внамет. Більшість із них уже посивіла,проте й молодших теж було чимало.

— А в них там наче весело, —

зауважив Г’ю.— Ага. Мандрівне шоу спасіння

від Брата Любові[114].З рівнин віяв прохолодний вітер,

тож надворі температура булаприємна — шістдесят п’ятьградусів[115], але всередині наметумусило бути на двадцять градусівгарячіше. Я бачив там фермерів укомбінезонах та літніх жіночок зрозпашілими радісними обличчями.Бачив чоловіків у костюмах і жінок устильних сукнях, неначе вониприїхали одразу після роботи зі своїхофісів у Денвері. Був там іконтингент мексиканців — хлопців зранчо в джинсах і робочих сорочках.

У декого під закасаними рукавамипроглядали татуювання, схожі натюремні. Я навіть побачив кількачорнильних сльозин[116]. Простопопереду була бригада візочників.Гурт із шести музикантів непоганоімпровізував. А перед нимиекстатично переступали з ноги наногу в пишних бордових хоровихмантіях шість тілистих дівчат: ДевінаРобінсон і «Вільшанки ґоспелу». Їхнібілі зуби сяяли на тлі коричневоїшкіри облич, а руками вонисплескували над головами.

Сама Девіна протанцювалавперед із бездротовим мікрофоном уруці, видала мелодійний крик, щонагадував Арету в часи її розквіту, і

завела пісню.

Я живу з Ісусом в серці,Я живу, я живу,А потім на небеса я піду,Хоч сьогодні можу йти,Бо він змив мої гріхи,Я живу з Ісусом в серці, яживу!

Вона жестами закликала вірянпідспівувати, й ті охоче послухалися.Ми з Г’ю зайняли місця позаду всіх,бо на ту мить у наметі,розрахованому десь на тисячу людей,лишилися тільки стоячі місця. Г’юнахилився до мене й прокричав на

вухо:— Заціни співачку! Крута!Я кивнув і став плескати в

долоні разом з усіма. У пісні булоп’ять куплетів і повно «я живу», таколи Девіна закінчила співати, по їїщоках рясно стікав піт і навітьвізочники завелися. Завершила вонаще одним завиванням у стилі АретиФранклін, високо здійнявшимікрофон. Органіст і провіднийгітарист відчайдушно підтримувалитой фінальний акорд.

А коли вони зрештоюзупинились, вона прокричала:

— Я хочу почути ваше «алілуя»,

прекрасні люди!Усі заволали «алілуя».— А тепер я хочу почути його

так, наче ви знаєте, що таке любовГоспода!

Вони заволали так, наче знали,що таке любов Господа.

Задоволена почутим, вонаспитала, чи готові вони зустрітися зЕлом Стемпером. Вони дали їйзнати, що більш ніж готові.

Гурт заграв щось повільне йвитончене. Глядачі займали місця врядах складаних стільців. На сценустрімкою ходою вийшов лисийтемношкірий чоловік, із розкішною

легкістю несучи свої триста з гакомфунтів[117].

Г’ю нахилився ближче. Тепервін міг говорити тихіше.

— У сімдесяті він грав у «Во-Лайтс». Худий був, як скіпка, а наголові таке афро[118] мав, що в ньомуможна було кавовий столик сховати.Бляха, я думав, що він уже помер.Стільки коксу нюхав, що повиненбув.

І одразу ж Стемпер цепідтвердив.

— Я багато грішив, — зізнавсявін публіці. — А тепер, хвалаГосподу, я просто багато їм.

Люди розміялися. Вінрозсміявся з ними, потім вразпосерйознішав.

— Я був врятований милістюІсуса і зцілений від залежностіПастором Денні. Дехто з вас можепам’ятати ті мирські пісні, які яспівав у гурті «Во-Лайтс», а ще дехто— цих людей дуже мало — можепам’ятати ті, які я співав, коли пішовна вільні хліби. Нині я співаю зовсімінших пісень, пісень на всі ті Богомдані мелодії, від яких я колисьвідмовився…

— Слава Ісусу! — закричавхтось із глядачів.

— Так, правильно, брате,

славімо Його ім’я, і саме це язбираюся зробити.

Він завів «Хай горять нижнівогні», гімн, який я пам’ятав здитинства, таким глибоким і чистимголосом, що в мене аж в горлізадерло. А вже під кінець більшістьвірян співали разом із ним, і очі вних блищали.

Ел виконав ще дві пісні (мелодіяі фоновий ритм у другій підозрілонагадували «Давай не розходитись»Ела Ґріна), а потім знову представив«Вільшанок ґоспелу». Вонизаспівали; він співав разом із ними;вони здійняли радісний гамір,адресований Господу, й підбурили те

зібрання до шалу — «о-Господи,прийдіть-до-Ісуса». Коли натовппідвівся, до посиніння ляскаючи вдолоні, світло в наметі згасло,лишилася тільки яскрава біла плямана сцені, і в неї ступив Ч. ДенніДжейкобз. Так, то був мій Чарлі таПреп Г’ю. Проте відтоді, як я бачивйого востаннє, він змінився.

Довге й безформне чорнепальто, схоже на те, в якому ДжонніКеш[119] виходив на сцену, частковоприховувало його теперішню худину,але виснажене обличчя все одновиказувало правду. Була ще й іншаправда. Я думаю, більшість людей,які зазнали в житті великих втрат —величезних трагедій, — опиняються

на перехресті. Може, не одразу, нетієї ж миті, але згодом, колипервісний шок відступає. Здобувшитакий досвід, вони аборозростаються, або зіщулюються.Якщо це звучить по-ньюейджерському (а напевно, таквоно і є), я не прошу вибачення. Язнаю, що кажу.

Чарльз Джейкобз зіщулився. Ротперетворився на бліду смужку. Синіочі горіли, та вони заплутались упавутинні зморщок і тепер здавалисяменшими. Та наче затіненими.Життєрадісний молодий чоловік,який помагав мені робити печери вгорі Череп, коли мені було шість,який так добросердо мене вислухав,

коли я розповів йому про те, що Констав німим… той чоловік теперскидався на старосвітськогодиректора школи в Новій Англії,котрий от-от всипле різокноровливому учневі.

Та потім він усміхнувся, і в менез’явився проблиск надії на те, щодесь там, під машкарою балаганногоєвангельського крикуна, ще й досіживе юнак, який так по-дружньомудо мене ставився. Та усмішкаосвітила все його обличчя. Юрбазаплескала в долоні. Частково відполегшення, як я собі думаю. Вінздійняв руки, потім опустивдолонями донизу.

— Сідайте, брати й сестри.Сідайте, хлопці й дівчата. Відчуймонашу єдність і християнськебратерство.

Рядами пробіг гучний шелест —люди посідали. У наметі стало тихо.Усі погляди було звернено доДжейкобза.

— Я приніс вам добру новину,яку ви вже чули раніше: Господь васлюбить. Так, кожного з вас. І тих, хтоживе праведним життям, і тих, хтопо горло занурився в гріх. Він таклюбить вас, що віддав Свого єдиногоСина — Євангеліє від Івана, три,шістнадцять. У вечір Свого розп’яттяЙого Син молився, щоб вас уберегли

від лихого — від Івана сімнадцять,п’ятнадцять. Коли Господь виправляєнас, коли Він дає нам тягарі йнедуги, Він робить це з любові —Дії, сімнадцять, одинадцять. І чи жне може Він забрати ті тягарі йнедуги, у тому самому дусі любові?

— Так, слава Господу! —екзальтовано закричали в рядувізочників.

— Ось я стою перед вами,блукач по обличчю Америки йпосудина Божої любові. Чи прийметеви мене так, як я приймаю вас?

Вони закричали, що приймуть.Моїм обличчям стікав піт, так само,як обличчям Г’ю та інших людей

обабіч нас. Однак лице Джейкобзалишалося сухим і сяючим, попри те,що повітря у світлі прожектора, вякому він стояв, мусило бути щегарячішим. Додайте до цього щечорне пальто.

— Колись я був одружений, мавмаленького синочка. Але сталосяжахливе лихо і вони втопилися.

Мені наче холодною водою влице хлюпнули. Він збрехав, безжодної на те причини, принаймні намій погляд.

Аудиторія забурмотіла, мало незастогнала. Багато жінокрозплакалися, кілька чоловіків теж.

— Тоді я відвернув своє лице відГоспода і прокляв Його у своємусерці. Я блукав на пустині. О, то бувНью-Йорк, і Чикаго, і Талса, іДжоплін, і Даллас, і Тихуана. То бувПортленд у Мені й Портленд вОрегоні. Але все було те саме, все —пустинь. Я віддалився од Бога, алевід спогадів про дружину й синочкавіддалитися не міг. Я зрікся вченняІсусового, та не зрікся цього.

Він підніс догори ліву руку йпоказав золоту смужку, надто широкуй товсту, щоб бути звичайноюобручкою.

— Мене зваблювали жінки —авжеж, я ж бо чоловік, а Потіфарова

жінка[120] завжди серед нас. Але ялишився вірним.

— Слава Господу! — завищалаякась пані. Мабуть, та, яка вважала,що впізнає Потіфарову жінку одразуж, як побачить ту хтиву гріховодницюу вбранні поважної матрони.

— А тоді, одного дня, після того,як я відкинув спокусу, що буланапрочуд сильною… напрочудзвабливою… мені було явлення Бога,таке ж, як Павлу на шляху доДамаска.

— Слово Боже! — закричавякийсь чоловік і здійняв руки донебес (до-верхівки-намету,принаймні).

— Господь сказав, що я маюроботу, і що моя робота полягатиме втому, щоб знімати тягарі й недуги зінших. Він явився мені уві сні йнаказав надіти ще одну обручку, ту,що знаменуватиме мій шлюб ізвченням Господнім через Його святеСлово та вчення Його сина, ІсусаХриста. Я саме був у Феніксі,працював у безбожному мандрівномуцирку, і Господь сказав мені йти впустелю без харчів і води, бути якстарозавітний паломник на лиціземлі. Він сказав, що в пустинізнайду я обручку свого другого йостаннього шлюбу. Сказав, якщо ялишуся вірним цьому шлюбові, топринесу велике добро і возз’єднаюся

зі своєю дружиною та синочком ураю, а наш істинний шлюб буде зновуосвячено перед Його святимпрестолом та в Його святому світлі.

Знову залунали крики та вигуки.Якась жінка в охайному діловомукостюмі, панчохах кольору засмаги йстильних туфлях на низьких підборахвпала на землю в проході й почаласвідчити мовою, яка на першийпогляд складалася суто з голосівок.Чоловік (чи коханець), що прийшов ізнею, став навколішки поряд і підклавїй під голову свої руки, наче подушку.Він ніжно всміхався й заохочував їїбелькотіти далі.

— Він не вірить жодному своєму

слову, — вражено промовив я. —Кожне слово — брехня. Вони мусятьце розуміти.

Але вони не розуміли, а Г’юмене не чув. Він нерухомимпоглядом дивився на сцену. У наметівирувала радість, а над неюпідносився голос Джейкобза,пробиваючись крізь осанни милістюелектрики (і бездротовогомікрофона).

— Увесь день я йшов. Знайшовїжу, яку хтось викинув у смітник намайданчику для відпочинку, іпідживився нею. Біля дороги побачивпівпляшки «Ко’коли» і випив її. Атоді Господь наказав мені зійти з

дороги, і хоча вже темніло, а в тійпустелі складали голови кращі замене слідопити, я послухався.

«Аж у передмістя забрів,напевно, — подумав я. — А може, вНорт-Скотсдейл, де багатії живуть».

— Ніч була темна й захмарена,жодної зірки не видно. Але одразупісля опівночі хмари розступилися, йпромінь місячного сяйва спустивсяна купу каменів. Я підійшов до неї йзнизу побачив… оце.

Він підняв праву руку. Напідмізинному пальці зблискував щеодин товстий золотий обідець.Публіка вибухнула аплодисментами йкриками «алілуя». Я все намагався

зрозуміти, у чому сенс цього всього,але не виходило. У наметі зібралисялюди, які щодня використовуваликомп’ютери, щоб зв’язуватися здрузями й здобувати порцію новин,люди, що сприймали погоднісупутники й трансплантацію легеньяк належне, люди, що надіялисяпрожити на тридцять-сорок роківдовше, ніж їхні прадіди. І ось вонивелися на історію, супроти якоїСанта й Зубна фея видавалисясуворим реалізмом. Він годував їхлайном, і вони були в захваті відцього. У мене виникло тривожневідчуття, що він і сам відчував кайф,а то було ще гірше. То був не тойчоловік, якого я знав у Гарлоу, і не

той, що прихистив мене в Талсі. Хочая згадав, як він повівся з розгубленимі згорьованим фермером, батькомКеті Морз, і мусив зізнатися собі, щовже тоді той чоловік був на шляху доцього.

«Не знаю, чи він ненавидить цихлюдей, — подумав я. — Алезневажає він їх на сто відсотків».

А може, й ні. Може, йому простобуло по цимбалах. Начхати на все,крім того, що опиниться в кошикудля пожертв наприкінці шоу.

А тим часом він провадив своїсвідчення. Гурт заграв на тлі йоговиступу, ще більше розігріваючиюрбу. «Вільшанки ґоспелу»

погойдувалися й плескали в долоні, апубліка приєдналася до них.

Джейкобз розказував про першінепевні зцілення за допомогоюобручок двох шлюбів — мирського йсвященного. Про те, як усвідомив, щоГосподь хоче, щоб він доносивзвістку любові й зцілення доширшого загалу. Про своїнеодноразові заяви (навколішки, вагонії), що він не гідний. ВідповідьБога про те, що Він би нізащо необдарував його обручками, якби цебуло так. Джейкобз подав усе це втакому вигляді, наче вони з Богомвели довгі розмови на ці теми вякійсь небесній кімнаті для курців —пахкаючи люльками й

роздивляючись лагідно спадистісхили райських пагорбів.

Мені дуже не подобався йоготеперішній вигляд — те вузькеобличчя директора школи й синійвогонь очей. І чорне пальто було тежгидким. Атракціоністи називали такіпальта хохмопіджачками. Принаймніце я засвоїв, коли працювавпомічником Джейкобза в шоу«Портрети блискавкою» в паркурозваг «Белз».

— Помоліться зі мною, —попросив Джейкобз і впав на коліна,на мить скривившись від болю.Ревматизм? Артрит? «Пасторе Денні,зціліть себе», — подумав я.

Публіка знову гучно зашурхотілаодягом й екзальтовано замурмотіла,стаючи на коліна. Ті з нас, хто стояву задній частині намету, вчинили таксамо. У мені щось противилосяцьому — навіть для такоговідступника від методистської віри,як я, вся ця бодяга смерділашоубізнесовим блюзнірством. Алечого мені тієї миті хотілосянайменше, то це привернути йогоувагу, як тоді, в Талсі.

«Він врятував тобі життя, —подумав я. — Краще не забувай проце».

Правда. І всі подальші роки булихорошими роками. Я заплющив очі,

не для молитви, а від розгубленості.Я шкодував, що приїхав, аленасправді вибору в мене не було. Ужене вперше мені стало жаль, що япопросив тоді Джорджію Донлінзв’язати мене з дочкою, підкутою вкомп’ютерах.

Але запізно.Пастор Денні молився за всіх

присутніх. Він молився за хворих, якіне можуть вийти з дому, але хотіли ббути тут, з нами. Молився зачоловіків і жінок доброї волі. ЗаСполучені Штати Америки й за те,щоб Господь обдарував її очільниківСвоєю мудрістю. Потім він перейшовближче до діла й помолився за те,

щоб Господь явив Свою цілющу силучерез його руки й святі обручки,згідно з волею Його.

А гурт усе грав.— Чи є серед вас ті, хто

потребує зцілення? — спитав він, іззусиллям і гримасою спинаючись наноги. Ел Стемпер хотів було вийтивперед, щоб допомогти йому, алеДжейкобз махнув колишньомуспіваку соулу, щоб лишався на місці.— Чи є серед вас люди з важкимитягарями, які вони радо скинули б, танедугами, від яких воліли бзвільнитися?

Зібрання погодилося — ігучно, — що це саме так. Візочники

та хроніки в перших двох рядахдивилися пильно й захоплено. Таксамо, як і ті, що були в задніх рядах:багато людей були на виглядзмученими і смертельно хворими.Були там і бинти, і каліцтва, і кисневімаски, і всохлі кінцівки, і скоби. Булий такі, що безпорадно посмикувалисяй погойдувалися, поки їхнійушкоджений мозок танцювавосатанілу джиґу в черепі.

Девіна й «Вільшанки ґоспелу»заспівали «Ісус каже — прийди»,м’яко, наче весняний вітерець віяв ізпустелі. Наче за помахом чарівноїпалички, звідкілясь вигулькнулипомічники в напрасованих джинсах,білих сорочках і зелених жилетах.

Дехто вже шикував посеред проходу вчергу тих, хто сподівався на зцілення.Інші зелені жилети (багато інших)курсували в натовпі з плетенимикошиками для пожертв, такимивеликими, що більше нагадуваликофри. Я чув дзеленчання монет, алевоно було нечастим, спорадичним,більшість людей у наметі кидалискладену «зелень» — на неїатракціоністи кажуть «вкид». Жінці,яка говорила чужими мовами,допоміг підвестися й сісти наскладаний стілець її хлопець (чичоловік). Волосся в неї розпатлалосяй звисало пасмами на розчервонілищоки, вид був екзальтований, апіджак костюма — вимащений

брудом.Я й сам почувався так, наче мене

виваляли в багнюці, але ми самепідійшли до того, що я хотівпобачити. З кишені я витяг нотатникі кулькову ручку. У ньому вже булокілька записів: декілька з моїхвласних пошуків, та більша частиназ’явилася там завдяки БріанніДонлін.

— Що ти робиш? — тихо спитавГ’ю.

Я похитав головою. Зціленнямало от-от розпочатися, а япередивився достатньо відео на сайтіПастора Денні, щоб знати, як усевідбувається. «По-дідівськи», —

зауважила Брі, коли сама подивиласякілька роликів.

Уперед викотила жінка наінвалідному візку. Джейкобз спитав,як її звати, і підніс мікрофон до їїгуб. Тремтячим голосом вонаоголосила, що її звуть Ровена Мінтур,вона шкільна вчителька, що приїхаласюди аж із Де-Мойна[121]. У неї бувжахливий артрит, і вона більше немогла ходити.

Я записав її ім’я та прізвище унотатник під Мейбел Джерґенз, якубуло зцілено від травми хребтамісяць тому в Альбукерке.

Джейкобз вкинув мікрофон узовнішню кишеню свого

хохмопіджачка і взяв її голову в своїдолоні, притискаючи обручки до їїскронь, а її обличчя — до своїхгрудей. Заплющив очі. Його губиворушилися, промовляючи німумолитву… а може, слова дитячоїпісеньки «Отак ми водимо танокнавколо шовковиці», хто його знає.Раптом жінка сіпнулася. Її рукизлетіли по боках і залопотіли, начебілі пташки. Вона подивилася простов лице Джейкобзу широкорозплющеними очима — чи то відбезмежного подиву, чи то від того, щоїї струмом стукнуло.

Потім вона підвелася.Натовп заревів «алілуя». Поки

жінка вхопила Джейкобза в обійми йвкривала його щоки поцілунками,декілька чоловіків підкинули вгорукапелюхи — таке я хіба що в кінобачив, але не в реальному житті.Джейкобз узяв її за плечі й розвернувобличчям до людей (усі вони ажпалали з нетерпіння, і я винятком небув), а потім відпрацьованим рухомярмаркового артиста витяг із кишенімікрофон.

— Іди до свого чоловіка,Ровено! — прогримів Джейкобз умікрофон. — Іди до нього і з кожнимкроком прославляй Ісуса!Прославляй Господа з кожнимкроком! Прославляй Його святеєім’я!

Вона непевною ходою подибаладо чоловіка, виставивши руки всторони для рівноваги. По щокахтекли сльози, вона схлипувала.Помічник у зеленому жилеті штовхавїї візок позаду ближче до неї, навипадок, якщо відмовлять ноги… алевони не відмовили.

Усе це тривало годину. Музикане спинялася ні на мить, так само, які помічники з глибокими кошикамидля пожертв. Зцілив Джейкобз невсіх, але, скажу я вам, його командазбирачів витрусила з цих лохів усе аждо їхніх банківських карток з,безсумнівно, перебраним лімітом.Багато хто з бригади візочників незміг встати після доторку святих

обручок, але з півдесятка змогло. Япозаписував усі імена, викреслюючипотім тих, хто після зціленнязалишався таким же калікою, як і до.

Була там жінка з катарактою, якаоголосила, що може бачити, і підяскравим світлом здавалося, щомолочна імла щезла з її очей. Укогось розпрямилася покручена рука.Дитина з вадою серця, яка весь часголосила, перестала плакати, наче їйповернули вимикач. Чоловік, щопідійшов на канадських милицях, зпохиленою головою, зірвав з себешийний корсет і викинув милиці.Жінка із задавненим ХОЗЛ[122]

опустила кисневу маску. Сказала, щоможе дихати вільно й не відчуває

важкості в грудях.Багато випадків зцілення годі

було об’єктивно оцінити. Невиключаю, що деякі булипідсадними. Наприклад, чоловік ізвиразками, котрий стверджував, що внього вперше за три роки не болитьшлунок. Чи жінка з діабетом (однуногу в неї було ампутовано нижчеколіна) — сказала, що знову відчуваєруки й пальці на нозі, які лишилася.Кілька хронічних страждальців відмігрені засвідчили, що їхній більзник, слава Богу, більше не мучить.

Я позаписував про всяк випадокі їхні імена (а також назви міст іштатів, звідки вони приїхали). Брі

Донлін працювала вправно, проект їїзацікавив, тож я хотів дати їй якомогабільше інформації для обробляння.

Того вечора Джейкобз видаливлише одну пухлину, і я навіть неподумав записувати ім’я тогопарубка, бо помітив, як передзастосуванням магічних обручокрука Джейкобза пірнула в кишенюхохмопіджачка. Те, що він показавзахопленій юрбі, з якої залуналиохкання, підозріло нагадувало телячупечінку з супермаркета. Він віддав їїодному з зелених жилетів, а тойвкинув у банку і притьмом поніс гетьз очей.

Нарешті Джейкобз оголосив, що

цілющу силу доторку для одноговечора виснажено. Щодо цього незнаю, але він реально буввиснажений. Смертельно змучений,якщо казати правду. Обличчялишалося сухим, але сорочка спередуприлипла до грудей. Коли він ступивкрок назад від вірянина, котрий ніякне хотів іти, бо не дістав свого шансу(поза сумнівом, багато хто з нихпоїде за пастором до місця йогонаступного наметового служіння), тоспотикнувся. Його підхопив ЕлСтемпер, і цього разу Джейкобзприйняв поміч.

— Помолімося, — сказавДжейкобз. Він ніяк не мігвіддихатися, і я мимоволі став

переживати, що він знепритомніє чив нього спиниться серце. —Віддаймо свою дяку Господові таксамо, як віддаємо Йому свої тягарі. Апісля того, брати й сестри, Ел, Девінай «Вільшанки ґоспелу» проведутьнас піснею.

Він більше не намагався статина коліна, однак це зробили присутнів наметі, включно з тими, хто,мабуть, і не сподівався, що зможе цеще раз зробити в земному житті.Рядами пройшовся повітряний шепітодягу і майже заглушив блювотніпозиви в мене за спиною. Яобернувся й встиг побачити зі спиникартату сорочку Г’ю, що зникла впроході намету.

* * * * *

Вийшовши надвір, я побачив, щовін стоїть під ліхтарем зап’ятнадцять футів від намету,зігнувшись навпіл, і спирається наколіна. Вечір став помітнопрохолоднішим, і калюжа в нього підногами злегка парувала. Поки яйшов, його тіло струсонув спазм ікалюжа побільшала. Я торкнувсяйого руки, він сіпнувся іспотикнувся, мало не впавши увласне блювотиння, що зробило бнашу поїздку додому вельмипахучою.

Панічний погляд, з яким він

повернувся до мене, нагадувавтварину, яка втрапила у лісовупожежу. Та потім він заспокоївся івипростався, видобуваючи з задньоїкишені старомодну ковбойськубандану. Витер нею рота. Рукапомітно тремтіла. Обличчя буломертвотно-бліде. Частково цюблідість можна було приписатибезжальному світлу ліхтаря, але невсю.

— Вибач, Джеймі. Ти мененалякав.

— Я помітив.— Мабуть, я перегрівся. Ходімо

звідси. Що скажеш? Змиємося перші.

Він рушив до «лінкольна». Яторкнувся його ліктя. Вінвідмахнувся. Ні, не так. Відсахнувся.

— А якщо на правду, що це було?Відповів він не одразу, спочатку

просто крокував до дальнього краюстоянки, де було припарковано йогодетройтський прогулянковий катер.Я йшов поряд із ним. Уже білямашини він поклав руки назапітнілий від роси капот, неначешукаючи заспокоєння.

— Призматика. Уперше задовгий, довгий час. Я відчув їїнаближення, коли він зцілював тогоостаннього, хлопця, який сказав, щопісля аварії його паралізувало нижче

пояса. Коли він встав із візка, всераптом набуло різкості. Така ясністьнастала. Розумієш?

Я не розумів, але про всяквипадок кивнув. У нас за спинамивіряни радісно плескали в долоні йна весь голос горлали «Як я люблюсвого Ісуса».

— А тоді… коли Преп почавмолитися… кольори. — Г’юподивився на мене. Рот у ньоготремтів, а сам він, здавалося,постарів років на двадцять. — Вонибули яскраві, як ніколи. Через них усеначе розбилося на друзки.

Він простягнув руки й ухопивмене за сорочку, та так сильно, що

відлетіло два ґудзики. То була хваткапотопельника. Очі в нього булишироко розплющені, у них застигжах.

— Потім… потім усі ці друзкизнову зійшлися докупи, але кольориніде не ділися. Вони танцювали йвигиналися, мов полярне сяйвозимової ночі. А ті люди… то вжебули не люди.

— А що? Що то було, Г’ю?— Мурахи, — прошепотів

він. — Велетенські мурахи, такі,мабуть, лише в тропічних лісахживуть. Коричневі, і чорні, і червоні.Вони витріщалися на ньогомертвими очиськами, а та їхня

отрута, мурашина кислота,скрапувала з їхніх ротів. — Вінпротягло й уривчасто вдихнувповітря. — Ще раз таке побачу —накладу на себе руки.

— Але ж це минулося, правда?— Так. Минулося. Дякувати

Богу.Він витяг з кишені ключі та

впустив їх на землю. Я їх підняв.— Назад поведу я.— Добре. Веди. — Він рушив до

пасажирського сидіння, та потімглянув на мене. — Ти теж, Джеймі. Яобернувся на тебе й побачив, щостою коло гігантської мурахи. Ти

повернувся… подивився на мене…— Ні, Г’ю. Я ледве помітив, як

ти вийшов.Та він наче й не чув.— Ти повернувся… ти

подивився на мене… і, здається,спробував усміхнутися. Навколо тебеграли кольори, але твої очі булимертві, як і в них усіх. А рот бувповен отрути.

* * * * *

Він замовк і не промовив більшені слова, аж поки ми не під’їхали довеликих дерев’яних воріт перед

«Вовчою пащею». Вони булизачинені, і я саме збирався вийти змашини, щоб відчинити.

— Джеймі.Я обернувся на нього. Його щоки

вже наче порожевіли, але зовсімтрохи.

— Більше ніколи не згадуй примені його імені. Ніколи. Згадаєш — ібільше тут не працюватимеш. Цезрозуміло?

Мені було зрозуміло. Але це неозначало, що я так просто всеоблишу.

IX. Читаючинекрологи в ліжку.Знову Кеті Морз.«Застібки»

Одного недільного ранку напочатку серпня 2009-го ми зБріанною Донлін переглядали вліжку некрологи. Завдяки тимфокусам-покусам, які знають лишеістинні фанати комп’ютерів, Брізібрала повідомлення про смерті здюжини великих американськихгазет і впорядкувала їх за алфавітом.

Ми вже не вперше робили це за

таких приємних обставин, але обоєрозуміли, що наближаємося доостаннього разу. У вересні вона малапоїхати в Нью-Йорк, проходитиспівбесіди на посади у сферіінформаційних технологій на такихфірмах, де на початковому рівніплатили шестизначні суми й більше(у діловому щоденнику в неї вже булозаписано олівцем дати чотирьохтаких інтерв’ю), а в мене були власніплани. Але час, який ми провелиразом, був для мене корисний убагатьох розуміннях, і я не мавпричин не повірити їй, коли вонасказала, що їй теж було добре.

Я не перший серед чоловіків, хтотішився розвагами з жінкою,

наполовину молодшою за себе, іякщо ви скажете, що старий дурень— це вдвічі гірше, ніж простодурень, а старий цап — удвічі гірше,ніж просто цап, я з вами несперечатимусь. Але іноді добре матитакі зв’язки, принаймні ненадовго.Ми не прив’язувались одне до одногоі не плекали жодних ілюзій, що цезатягнеться. Просто так сталося, іперший крок здійснила Бріанна.Минуло три місяці після наметовогослужіння в окрузі Норріс і чотири —відколи ми почали своюкомп’ютерну розвідку. Довго менепереконувати не довелося, особливоколи одного вечора вона вислизнула зблузки й спідниці.

— Ти точно цього хочеш? —спитав я.

— Абсолютно. — Вона сяйнулабілозубою усмішкою. — Скоро я підуу великий широкий світ, і краще вжедо кінця розібратися зі своїмипочуттями до татка.

— Твій татко теж був білим екс-гітаристом?

Це її розсмішило.— Джеймі, вночі всі коти сірі.

То ми займемося цим чи ні?Ми зайнялися, і це було шалено.

Я збрешу, якщо скажу, що їїмолодість мене не збуджувала (їйбуло двадцять чотири), і також

збрешу, сказавши, що завжди мігвитримувати її темпи. Розтягнувшисьбіля неї тієї першої ночі, доволівиснажений після другого раунду, яспитав, що б на це сказала Джорджія.

— Від мене вона не дізнається.А від тебе?

— Нє-а. Але Недерленд —маленьке містечко.

— Це правда, у маленькихмістечках шила в мішку не сховаєш.Ну, якщо вона зі мною про цезаговорить, я нагадаю їй, що колисьвона у Г’ю Єйтса не лишебухгалтерію вела.

— Що, серйозно?

Брі захихотіла.— Ви, білі хлопці, такі

дурненькі буваєте.

* * * * *

Тож тепер, поставивши з її бокуліжка каву, а з мого — чай, миспиралися на подушки, а між намистояв її ноутбук. Літнє сонце(вранішнє, завжди найкраще)креслило прямокутник на підлозі.Брі була вдягнена в мою футболку йбільш нічого. Її коротке волоссяпухнатилося навколо головишапочкою.

— Ти вже й без мене добревпораєшся, — сказала вона. — Типрикидаєшся комп’ютернобезграмотним, мабуть, для того, щобтримати мене там, де вночі можназручно тицьнути ліктем. Алекористуватися пошуковиком — це неядерна фізика. Та й матеріалу ти вженабрав достатньо, хіба ні?

По суті, так і було. Ми почали зтрьох імен, які взяли на сторінці«Свідчення чудес» веб-сайту Ч.Денні Джейкобза. Очолював списокРоберт Райверд, хлопчик, зціленийвід м’язової дистрофії в Сент-Луїсі.До цих трьох Брі додала ще тих, уяких я був впевнений, із наметовогослужіння в окрузі Норріс.

Наприклад, Ровену Мінтур, чиєраптове одужання важко булозаперечити. Якщо та хитка хода дочоловіка зі сльозами на очах булагрою, то вона заслуговувала на«Оскар».

Брі відстежила «Тур зцілення йвідродження» під проводом пастораДенні Джейкобза від Колорадо доКаліфорнії. Загалом десять зупинок.Разом ми дивилися нові відео зYouTube, викладені на сторінку«Свідчення чудес», — з ентузіазмомморських біологів, які вивчаютьнещодавно відкритий новий вид риб.Ми сперечалися щодо правдивостікожного (спочатку в моїй вітальні,потім у цьому самому ліжку) і

зрештою поділили їх на чотирикатегорії: повна туфта, ймовірнатуфта, нема певності таважко неповірити.

У цьому процесі поступововималювався головний список. Тогосонячного серпневого ранку вспальні моєї квартири на другомуповерсі в ньому було п’ятнадцятьпрізвищ. Людей, у чиєму зціленні мина дев’яносто вісім відсотків булипереконані, виокремлених ізпереліку, де фігурувало майже сімсотп’ятдесят можливих кандидатів. Уцьому списку був Роберт Райверд,була Мейбел Джерґенз із Альбукерке,а також Ровена Мінтур і Бен Гікс,чоловік, який у наметі на ярмарку

округу Норріс зірвав з себе шийнийкорсет і викинув милиці.

Гікс був цікавим випадком. І він,і його дружина підтвердилисправжність зцілення у статті, якунадрукували в газеті «Денвер пост»закілька тижнів після того, якмандрівне шоу Джейкобза поїхалодалі. Він викладав історію вмуніципальному коледжі Денвера,мав бездоганну репутацію. Сам себеназивав релігійним скептиком іописував свій похід на служіння вокрузі Норріс як «останню надію».Його дружина це підтвердила. «Миприголомшені й сповненівдячності», — сказала вона. І додала,що вони тепер знову ходять до

церкви.Райверд, Джерґенз, Мінтур, Гікс

та всі інші в нашому головномусписку зазнали доторку «святихобручок» Джейкобза в період міжтравнем 2007-го і груднем 2008-го,коли «Тур зцілення й відродження»завершився в Сан-Дієґо.

Брі з ентузіазмом узяласяз’ясовувати, як їм усім жилося далі,але вже в жовтні 2008-го її запалдещо охолов. Саме тоді вона знайшларозповідь про Роберта Райверда(коротеньку замітку, не більше) у«Віклі-телеґрам» округу Монро. Тамбуло написано, що «хлопчика-диво»поклали в дитячу лікарню Сент-

Луїса «з причин, не пов’язаних зколишньою м’язовою дистрофією».

Брі трохи порозпитувала, черезкомп’ютер і телефоном. БатькиРайверда відмовилися з неюговорити, але медсестра з дитячоговідділення, коли Брі сказала, що хочевикрити Ч. Денні Джейкобза, якшахрая, зрештою здалася. Насправдіми не зовсім цього хотіли, але цеподіяло. Діставши від Брізапевнення, що її ім’я не будезгадано в жодній статті чи книжці,сестричка повідомила, що БоббіРайверда поклали в лікарню з«постійним головним болем», яквона це назвала, і провели ряданалізів, щоб виключити пухлину

мозку. І виключили. Зрештоюхлопчика перевели в «Ґедз-Рідж»,Оуквіл, штат Міссурі.

— Що це за лікарня? — спиталаБрі.

— Психушка, — відповіламедсестра. А поки Бріперетравлювала інформацію, додала:— Майже всі, хто потрапляє в«Ґедз», ніколи звідти не виходять.

Спроби Брі розвідати більше в«Ґедз-Ріджі» наштовхнулися накам’яну стіну. А оскільки я вирішив,що Райверд — наш нульовийпацієнт[123], то полетів у Сент-Луїс,узяв напрокат машину й поїхав на нійв Оуквіл. Кілька днів по обіді

просидівши в барі, найближчому долікарні, я надибав санітара, якийрозговорився за невеличкувинагороду в шістдесят доларів.Роберт Райверд ходив нормально,сказав санітар, але далі кутка своєїпалати не заходив. А в кутку простостояв, мов дитина, яку покарали запогану поведінку, поки хтось невідводив його назад у ліжко чи донайближчого стільця. У хороші днівін їв сам. У погані, які тепервидавалися набагато частіше, йогогодували через трубку. Його станвизначили як напівкататонічний.Кретин, за словами санітара.

— А голова в нього досіболить? — спитав я в нього.

Санітар знизав кремезнимиплечима.

— Хто його зна?А й справді. Хто.

* * * * *

Наскільки ми розуміли,дев’ятеро людей із нашого головногосписку були живі-здорові. Включно зРовеною Мінтур, яка знову почалавчителювати, і Беном Гіксом, з якимя сам поговорив у листопаді 2008-го,за п’ять місяців після його зцілення.Я не все йому розказав (приміром, ніразу не згадав про електрику,

звичайну чи особливий її різновид),але виклав достатньо, щоб між намивстановилася довіра: про залежністьвід героїну, вилікувану Джейкобзомна початку дев’яностих, після чогопішли тривожні залишкові явища, якіпотроху зменшувалися й зрештоюзникли. Що мене найбільше цікавило— чи не було в нього чогось схожого:потьмарень, спалахів, ходіння уві сні,чи, може, переходів на дивну мову, якпри синдромі Туретта.

Зовсім ні, запевнив він. З нимусе було просто чудово.

— Не знаю, чи то Бог зціливмене його руками, чи ні, — сказавмені Гікс, коли ми пили каву в нього

в офісі. — Дружина точно знає, то йнехай, а мені байдуже. Головне, щомені вже не боляче і я проходжу подві милі за день. Сподіваюся, ще двамісяці — й мені дозволять грати втеніс, якщо це буде парна гра, де менідоведеться лише по кілька кроківпробігати. Ось що для мене важливо.Якщо він зробив для вас те, що викажете, тоді ви мене розумієте.

Я розумів. Просто знав трохибільше.

Що Роберт Райверднасолоджувався своїм зціленням упсихіатричній клініці, цмулячиглюкозу через крапельницю, а не«кока-колу» з друзями.

Що Патриція Фармінгдейл,зцілена від периферичної невропатіїв Шаєні, штат Вайомінг, насипаласобі в очі солі, намагаючисьпозбавити себе зору. Вона непам’ятала, як це робила. Не кажучивже про те чому.

Що Стефан Дрю з Солт-Лейк-Сіті став ходити пішки на далекідистанції, після того, як його зцілилибуцімто від пухлини мозку. Ці пішіпрогулянки (а часом то булимарафони на п’ятнадцять миль) вінздійснював не в потьмареному стані.Просто, за його словами, на ньогонаходила ця потреба, і він мусив іти.

Що Вероніка Фрімонт з

Анагайма потерпала від того, щосама називала «перериванням зору».Один такий випадок призвів дозіткнення на малій швидкості зіншою машиною. Аналіз на алкогольі наркотики був негативним, але вонавсе одно відмовилася від водійськихправ — боялася, що це повториться.

Що в Еміля Кляйна з Сан-Дієґона зміну чудесному зціленню відтравми шиї прийшло періодичнеімпульсивне бажання виходити наподвір’я та їсти землю.

І був Блейк Ґілмор із Лас-Веґаса,який стверджував, що Ч. ДенніДжейкобз наприкінці літа 2008-гороку вилікував його від лімфоми. За

місяць він втратив роботу круп’є застолом для блекджеку, бо ставполивати клієнтів казино лайкою —казав щось на зразок «Бери карту,бери ж ту блядську карту, сранесцикло». Коли він почав кричатищось подібне трьом своїм дітям,дружина вигнала його з дому. Вінпереїхав у безіменний мотель напівночі від Фешн-Шоу-драйв. Черездва тижні його знайшли мертвим напідлозі в туалеті з пляшкою«Крейзіклею»[124] в руці. Ним вінзаклеїв собі ніздрі й запечатав рот.Його некролог був не єдиний,асоційований із Джейкобзом, щойого Брі знайшла за допомогою свогопошуковика, але тільки він був

залізно з ним пов’язаний, ми цевідчували.

Звісно, то було до Кеті Морз.

* * * * *

Мене знову хилило на сон,попри вливання чорного чаю насніданок. Провину за це я покладавна функцію автопрокручування наекрані ноутбука Брі. Вона корисна,казав я, але й гіпнотична, зараза.

— Сонечко, дозволю собінеправильно процитувати ЕлаДжолсона[125], це ти ще нічо небачив, — відповіла Брі. —

Наступного року «Епл» випуститьпланшетний комп’ютер ізреволюційною… — Не встигла воназакінчити, як пролунало «біп» іавтопрокручування зупинилося. Бріподивилася на екран, де висвітивсяпідкреслений червонимзаголовок. — Ого. Це прізвище ти давмені ще тоді, коли ми починали.

— Що? — Маючи на увазі «хто».Тоді в мене було лише кілька імен іпрізвищ, і одне з них належаломоєму братові Кону. Джейкобзстверджував, що йому допомігефект плацебо, але…

— Не жени, дай клацну лінк.Я нахилився поближче, щоб

глянути. І перше, що відчув, —полегшення. Не Кон. Звісно, ні. Тапотім на мене накотив темний жах.

Некролог із талсівської газети«Ворлд» було присвячено Кетрін ЕннМорз, тридцятивосьмирічній.Раптова смерть, повідомлявнекролог. А ще: «Невтішні батькиКеті просять, щоб замість квітівусі, хто хоче вшанувати її пам’ять,надсилали пожертви в Організаціюдопомоги запобігання самогубствам.Такі пожертви не підлягаютьобкладанню податком».

— Брі, — сказав я. — Повернисядо минулого тижня і…

— Я знаю, що робити, не

підганяй мене. — А тоді, глянувшивдруге на моє обличчя: — Що зтобою?

— Нічого, — відповів я,сумніваючись у тому, що це правда.Бо перед очима стояла картинка: осьКеті Морз багато років тому йде насцену «Портретів блискавкою»,вродлива сунерівська лялечка ізвкритими засмагою ніжками підджинсовою спідничкою з бахромою.«Кожна гарна дівчина містить у собівласний позитивний заряд!» —сказав тоді Джейкобз. Та тільки десьна середині шляху заряд Кеті ставнегативним. Жодної згадки прочоловіка, хоча в такої привабливоїдівчини мало бути вдосталь

залицяльників. Жодної згадки продітей.

«Може, вона любила дівчат», —подумав я. Але це було притягнуто завуха.

— Ну ось, котику. — Бріповернула ноутбук так, щоб менілегше було читати. — Та сама газета.

ЖІНКА СТРИБНУЛА ЗМЕМОРІАЛЬНОГО МОСТУСАЙРУСА ЕЙВЕРІ Й РОЗБИЛАСЯНА СМЕРТЬ, — проголошувавзаголовок статті. Передсмертноїзаписки Кеті Морз не лишила, іневтішні батьки губилися в здогадах.

«Не знаю, може, її хтось

штовхнув», — сказала місіс Морз…але, якщо вірити статті, навмисневбивство виключалося, хоча якимчином — про це не було ні слова.

«Містере, а він вже такеробив? — спитав мене містер Морзтоді, 1992-го. Після того як вдаривмого давнього приятеля та «п’ятогоперсонажа» кулаком в лице й розсікйому губу. — Уже когось намахувавтак, як намахав мою Кеті?»

«Так, сер, — міркував ятепер. — Так, сер, думаю,намахував».

— Джеймі, ти точно незнаєш. — Брі торкнулася могоплеча. — Шістнадцять років — це

дуже багато. Там могло бути щосьзовсім інше. Може, вона дізналася,що в неї невиліковний рак чи щеякась смертельна хвороба.Смертельна й болюча.

— То через нього, — сказав я. —Я це точно знаю, та й ти, думаю, ужезнаєш теж. Більшість його зціленихнормально собі живуть, але деякійдуть від нього з бомбоюсповільненої дії в голові. Як КетіМорз. І бомба вибухнула. А скількище їх може злетіти в повітря занаступні десять-двадцять років?

Я думав про те, що можувиявитися одним із них, і Брі це,безперечно, розуміла. Про Г’ю вона

не знала, бо то була не моя історія і яне міг її розказати. Після того вечорав наметі призматика до нього більшене поверталася (та й ту, напевно,спричинив стрес), але рано чи пізноце могло статися знову, і хоча ми проце не говорили, я певен, він розумівце не гірше за мене.

Бомби сповільненої дії.— Отже, тепер ти його

розшукаєш.— Ще б пак. — Некролог на

смерть Кетрін Енн Морз ставостаннім доказом, який мені бувпотрібен, тим, завдяки якомусформувалось остаточне рішення.

— І переконаєш йогозупинитися.

— Якщо зможу.— А як він не схоче?— Тоді не знаю.— Якщо хочеш, я поїду з тобою.Але сама Брі цього не хотіла. Це

читалося в неї на обличчі. Тезавзяття, з яким вона виконувала цюроботу, пояснювалося захватоммолодої розумної жінки переддослідженнями в їх чистому вигляді.А ще перчинки додавали нашілюбовні ігри. Проте дослідженнявже перестало бути чистим іпобачила вона достатньо, щоб сильно

злякатися.— Ти до нього й на гарматний

постріл не підійдеш, — сказав я. —Але він ось уже вісім місяців як невиступає, а його щотижневе телешоупускають у повторах. Мені треба,щоб ти знайшла, де він тепер вішаєсвого капелюха.

— Це я можу. — Вонавідставила ноутбук убік і засунуларуку під ковдру. — Але спочатку хочузробити щось інше, якщо ти внастрої.

Я був у настрої.

* * * * *

Незадовго до Дня праці ми з БріДонлін обмінялися прощаннями втому самому ліжку. Вони були дужетілесними, задовольнили нас обох,але також містили в собі смуток.Радше для мене, ніж для неї, як я собідумаю. У неї попереду було життягарненької, нічим не зв’язаноїкар’єристочки в Нью-Йорку, а меніменш ніж за два роки маловиповнитися страшні п’ятдесятп’ять. Я підозрював, що більшежвавих молодих жінок у мене небуде, і щодо цього, як потімвиявилося, мав цілковиту рацію.

Брі вислизнула з ліжка,довгонога й прекрасна у своїйголизні.

— Я знайшла те, що ти шукав, —сказала вона й щось пошукала у своїйсумочці на туалетному столику. —Це було важче, ніж я думала, бо тепервін живе під іменем і прізвищемДеніел Чарльз.

— Це мій хлопчик. Не зовсімвигадане ім’я, але майже.

— А по-моєму, це більше зарадиперестороги. Так зірки реєструютьсяв готелі під фальшивим іменем — чивидозміненим своїм, — щобобдурити мисливців на автографи.Коли він винаймав своє теперішнєпомешкання, то назвався ДеніеломЧарльзом, і це законно, головне, щобу нього був банківський рахунок і з

нього приймали чеки. Але інодічоловіку просто необхіднокористуватися своїм справжнімпрізвищем, якщо він не хочепорушувати закон.

— Яке «іноді» ти маєш на увазі вцьому випадку?

— Торік у Покіпсі, штат Нью-Йорк, він купив автомобіль… нічогоособливого, простенький «ФордТаурус» ванільного кольору… ізареєстрував його під справжнімпрізвищем. — Вона залізла назад уліжко й простягнула мені клаптикпаперу. — Ось тобі, красунчику.

На ньому було написано «ДеніелЧарльз (він же Чарльз Джейкобз, він

же Ч. Денні Джейкобз), «Застібки»,Летчмор, штат Нью-Йорк, 12561».

— А що таке «Застібки»[126], якдля тих, хто в танку?

— Так називається будинок,який він орендує. А точніше, маєток.Маєток з брамою, щоб ти знав.Летчмор лежить трохи північніше одНью-Пальтца, у них однаковийпоштовий індекс. Це в горах Катскіл,де Ріп ван Вінкль[127] грав у боулінг ізгномами. Але тільки… мм, які в тебетеплі й приємні руки… та граназивалася «кеглі».

Вона притулилася ближче, і явимушений був сказати те, щочоловіки мого віку кажуть щораз

частіше: вдячний за пропозицію, алене відчуваю себе в змозі неюскористатися. Озираючись теперназад, я шкодую, що не постаравсятоді трохи сильніше. Останній разбув би приємним.

— Нічого, котику. Простообніми.

Я пригорнув її до себе. Здається,ми задрімали, бо коли я зновуприйшов до тями, сонце переповзло зліжка на підлогу. Брі скочила на ногий стала вдягатися.

— Треба бігти. Тисяча справсьогодні. — Вона застебнула ліфчик іподивилася на мене в дзеркалі. —Коли ти плануєш до нього поїхати?

— До жовтня точно ні. Г’юпопросив одного хлопця з Міннесотимене підмінити, але раніше жовтнявін приїхати не зможе.

— Залишайся зі мною на зв’язку.Електронкою і телефоном. Якщо я небуду знати, як ти там, щодня, топочну хвилюватися. Можу навітьпоїхати, щоб пересвідчитися, що зтобою там все в порядку.

— Не треба, — сказав я.— А ти дзвони мені й пиши,

білий хлопчику, тоді не поїду.Уже вдягнута, Брі підійшла й

сіла на край ліжка.— Може, тобі взагалі не треба

їхати. Ти про це не думав? Жодноготуру в нього не заплановано, на сайтівже давно ніякої активності, ітелепрограм нових нема, крутятьлише повтори. Днями натрапила напост в одному блозі, під заголовком«Куди дівся Пастор Денні». Тамобговорення на багато сторінок.

— І до чого ти хилиш?Брі взяла мене за руку,

переплела пальці з моїми.— Ми точно знаємо… ну, не те

щоб точно, але знаємо… що комусьвін допоміг, а комусь і нашкодив.Окей, це вже в минулому, змінитинічого не можна. Але якщо вінперестав зцілювати, то більше нікому

не зашкодить. А в такому разі навіщоз ним конфліктувати?

— Якщо він перестав зцілювати,то це тому, що збив достатньогрошенят, щоб іти далі.

— До чого?— Не знаю, але, судячи з його

динаміки за останні роки, це можебути небезпечно. Брі… послухай. —Я сів у ліжку і взяв її за другу руку. —Навіть якщо не зважати на все інше,хтось повинен змусити йоговідповісти за те, що він зробив.

Вона піднесла мої руки до своїхгуб і поцілувала спершу одну, потімдругу.

— Але чи обов’язково, щоб цей«хтось» був ти, котику? Зрештою,твій випадок був у нього одним зуспішних.

— Я думаю, саме тому. А ще внас із Чарлі… спільна історія. І дужедавня до того ж.

* * * * *

У міжнародний аеропортДенвера я її не проводжав (то булозавдання її матері), але вонаподзвонила мені, коли долетіла, — урадісно-збуджено-нервовому стані.Дивлячись уперед, а не назад. І я буврадий за неї. Коли за двадцять

хвилин по тому мій телефон зновузадзвонив, я подумав, що це зновувона. Але ні. Дзвонила її мати.Джорджія спитала, чи можемо мипоговорити. Може, за обідом.

«Ой», — подумав я.Ми пообідали «У Макґі» —

приємна розмова під хорошу їжу,переважно про музичний бізнес.Коли ми сказали «ні» десерту й«так» — каві, Джорджія сперласячималими грудьми на стіл іперейшла до діла.

— То що, Джеймі? Між вамивже все скінчено?

— Я… е-е… Джорджіє…

— Господи, та не требамимрити й затинатися. Ти прекраснознаєш, про що я. І я тебе не вб’ю.Якби хотіла, то зробила б це щеторік, коли вона вперше стрибнула дотебе в ліжко. — Побачивши мійвираз, Джорджія всміхнулася. — Нє,вона мені не казала, а я не питала.Мені це не потрібно. Я її читаю, якрозгорнуту книжку. Б’юся об заклад,вона тобі сказала, що я чимось такимсамим займалася колись давненько зГ’ю. Так?

Я провів складеними пальцямипо губах, наче змійку застібав. Їїусмішка переросла в сміх.

— О, це добре. Мені це

подобається. І ти мені подобаєшся,Джеймі. Мало не з першого погляду ятебе вподобала, ще коли ти бувхудющий, як скіпка, і змагався з тимлайном, яке запустив собі в тіло. Тибув схожий на Біллі Айдола[128],тільки вишмаруваного у водостічнійканаві. І проти любощів змішаноїраси я нічого не маю. Як і протирізниці у віці. Знаєш, що меніподарував мій батько, коли я доросладо того, щоб отримати водійськіправа?

Я похитав головою.— «Плімут» тисяча дев’ятсот

шістдесятого року, з половиноюрешітки, лисою гумою, іржавими

порогами й двигуном, який жерперероблене мастило квартами. Вінназивав його польовимбомбардувальником. Казав, що коженновоспечений водій повиненпочинати зі старої руїни і тількипотім вже переходити на вищийрівень, до автомобіля, котрийреально зможе здобути наліпкупройденого техогляду. Ти розумієш,про що я?

Я прекрасно все розумів. Брі небула черницею — до того, як з’явивсяя, вона вже зазнала на своєму вікусексуальних пригод. Але зі мною внеї були перші тривалі стосунки. Та вНью-Йорку вона мала перейти навищий рівень — до чоловіка якщо не

своєї раси, то вже точно трохиближчого до неї за віком.

— Я просто хотіла, щоб цепрозвучало, перш ніж перейду дотого, про що справді хотілапоговорити. — Джорджія ще далінахилилася вперед, і цунамі її грудейзагрожувало от-от перекинути чашкуз кавою і склянку з водою. — Вонане дуже хотіла мені розказувати проте дослідження, яке проводила длятебе, але я знаю, що воно її налякало.А коли я спробувала спитати про це вГ’ю, він страшенно розлютився інакричав на мене.

«Мурахи, — подумав я. — Длянього всі ті люди в наметі

перетворилися на мурах».— Це про того проповідника.

Усе, що мені відомо.Я мовчав.— Що, язика проковтнув?— Можна й так сказати.Джорджія кивнула й сіла рівно.— Що ж, добре. Чудово. Але

надалі я попрошу тебе не вплутуватив це Бріанну. Домовились? Хоча бтому, що я — зверни увагу — несказала «Міг би й не пхати свогостаречого прутня моїй дочці міжніг».

— Вона в це не втручатиметься.

Ми домовились.Джорджія по-діловому кивнула.

Потім:— Г’ю каже, ти береш відпустку.— Так.— До проповідника поїдеш?Я мовчав. Що було рівнозначно

відповіді «так», і вона це розуміла.— Будь обережний. — Вона

простягнула руку через стіл іпереплела пальці з моїми, так само,як мала звичку робити її дочка. — Незнаю, в що ви там із Брі вгрузли, алеїї це жахливо засмутило.

* * * * *

І от одного дня на початкужовтня мій літак приземлився ваеропорту Стюарта в Ньюбурзі.Дерева вже потроху вбиралися в різнібарви, тож дорога до містечкаЛетчмор дуже тішила око. Прибув ятуди, коли день хилився до вечора,тому зареєструвався в місцевомумотелі 6. Там не було навітькомутованого доступу до Інтернетучерез модем, не кажучи вже проWiFi, тому мій комп’ютер не мігз’єднатися зі світом за межаминомера. Але, щоб знайти «Застібки»,WiFi був не потрібен. Брі вжезробила це за мене. Маєток стояв на

відстані чотирьох миль на схід відцентру Летчмора, на трасі 27. Колисьті землі й особняк на них належалиродині багатих аристократів Вандер-Цанденів. Очевидно, на зламідев’ятнадцятого й двадцятого столітьбагатство вичерпалося, бо «Застібки»продали й зробили там дорогийсанаторій для тлустих паній іпитущих панів. Він проіснувавмайже до початку двадцять першогостоліття. А відтоді його пропонувалина продаж чи в оренду.

Я думав, що заснути буде важко,але відключився майже одразу —поки планував, що скажу Джейкобзу,коли його побачу. Якщо побачу. Аколи прокинувся рано-вранці

наступного ясного осіннього дня, товирішив, що найкраще будеімпровізувати на місці. Якщо непрокладатиму рейок, щоб по нихїхати, розмірковував я (може, йхибно), то й скинути мене з них буденеможливо.

О дев’ятій я сів у авто, взятенапрокат, проїхав чотири милі йнічого не знайшов. Ще через милючи десь так зупинився коло ятки зсезонною сільськогосподарськоюпродукцією. Картопля, як на моє окосільського парубка, була гетьмиршава, зате гарбузи вродилинівроку. Головували в ятці двоєпідлітків. Судячи з їхньої схожості,то були брат і сестра. Судячи з

виразів облич, нудно їм було до сказу.Я спитав, як проїхати до «Застібок».

— Ви проминули, — сказаладівчина. З них двох вона була старша.

— Я вже це зрозумів. Не знаю,як я так примудрився. Думав, менідобре пояснили дорогу, а самбудинок наче досить великий.

— Там колись був знак, —відповів хлопець. — Але той дядько,який орендує будинок, його прибрав.Тато каже, що він, мабуть, цураєтьсялюдей. А мама каже, що він, мабуть,чванько.

— Віллі, замовкни. Містере, викупувати щось будете? Тато каже,

нам не можна згортатися на ніч, покине продамо товару на тридцятьдоларів.

— Я куплю гарбуз. Але тількиякщо ви детально розкажете мені, якдоїхати.

Дівчина театрально зітхнула.— Один гарбуз. Бакс п’ятдесят.

Дуже багато.— А якщо це буде один гарбуз за

п’ять доларів?Віллі та його сестра обмінялися

поглядами, і дівчина всміхнулася.— Годиться.

* * * * *

Коли я повертався тим самимшляхом, яким приїхав, мійкоштовний гарбуз світив, нібиоранжевий супутник Землі, назадньому сидінні. Дівчина сказала,щоб я шукав великий камінь ізнаписом, зробленим фарбою збалончика, «МЕТАЛІКА РУЛИТЬ».Помітивши його, я скинув швидкістьдо десяти миль на годину. Через двідесяті милі після великої каменюкия під’їхав до повороту, який бувпроґавив раніше. Дорога булаасфальтована, але в’їзд весь зарісбур’янами й був завалений опалимосіннім листям. Мені це нагадувало

якесь маскування. Коли я спитавдітлахів із фермерської ятки, чизнають вони, чим займається новийпожилець, вони тільки плечимазнизали.

— Тато каже, він, мабуть, набіржі свої гроші заробив, — сказаладівчина. — У нього їх має бути цілакупа, щоб у такому будинку жити. Макаже, там п’ятдесят кімнат, неменше.

— А нащо вам до нього? — Цехлопчик поцікавився.

Сестра тицьнула його ліктем.— Віллі, це нечемно.— Якщо це той, про кого я

думаю, то він мій давнійзнайомий, — сказав я. — А завдякивам, друзі, я приїду до нього не зпорожніми руками. — Я зважив уруці гарбуз.

— З нього багато пирогів вийде,точно, — запевнив хлопчик.

«Чи зловісний світильник, —подумав я, звертаючи у провулок, щовів до «Застібок». Гілки шкряботілипо боках машини. — Тільки замістьсвічки в ньому буде яскраваелектрична лампочка. Прямо позаочима».

Дорога (а за перехрестям з шосепочиналася саме дорога, широка йдобре заасфальтована) підіймалася

вгору низкою зигзагоподібнихповоротів. Двічі довелося зупинятимашину — дорогу підстрибомпереходили олені. На машину вонидивилися без остраху. Я подумав, щов тих лісах, певно, вже дуже-дужедавно ніхто не полював.

Через чотири милі я під’їхав дозачиненої кованої брами, обабіч якоїстояли таблички: «ПРИВАТНАВЛАСНІСТЬ» ліворуч та «НЕЗАХОДИТИ» праворуч. На стовпі збрукового каменю була коробкапереговорного пристрою, а над неювисіла відеокамера, перехилена підтаким кутом, щоб дивитися на тих,хто викликає. Я натиснув на кнопку.Серце калатало, я пітнів.

— Алло? Там хтось є?Спочатку тиша. Нарешті:— Що ви хотіли?Якість звучання була набагато

кращою, ніж у більшостіпереговорних систем, — можнанавіть сказати, пречудовою. Але,враховуючи зацікавлення Джейкобза,нічого дивного в цьому не було.Голос належав не йому, але бувякимсь знайомим.

— Я приїхав до ДеніелаЧарльза.

— Містер Чарльз не приймаєвідвідувачів без попередньогозапису, — поінформував мене

«інтерком».Я обміркував це і знову натиснув

кнопку «ГОВОРІТЬ».— А Ден Джейкобз? Під цим

іменем він жив у Талсі, колипоказував вистави у ярмарковомубалагані, який називався «Портретиблискавкою».

— Гадки не маю, про що виговорите, і містер Чарльз,безперечно, теж, — відповів голос ізкоробки.

У голові наче перемикачклацнув — до мене дійшло, комуналежить той розкотистий тенор.

— Містере Стемпер, скажіть

йому, що приїхав Джеймі Мортон. Інагадайте, що перше своє чудо вінсотворив у моїй присутності.

Запала довга, довга мовчанка. Яподумав, що розмову можутьзакінчити і я залишусь там стояти,мов бовдур якийсь. Хіба що менізахочеться врізатися у ворота насвоєму взятому напрокат автоеконом-класу, та в цьому двобої (ябув переконаний) ворота вийдутьпереможцем.

Коли я вже зібравсярозвертатися і йти, Ел Стемперспитав:

— Яке то було чудо?

— Мій брат Конрад втративголос. А преподобний Джейкобз йогоповернув.

— Подивіться в об’єктивкамери.

Я подивився. Через кількасекунд у переговорному пристроїожив інший голос.

— Заїжджай, Джеймі, — сказавЧарльз Джейкобз. — Неймовірнорадий тебе бачити.

Захурчав електричний мотор, іворота відчинилися вздовжневидимої колії. «Точнісінько як Ісусішов поверхнею Погідного озера», —подумав я, сідаючи в машину, щоб

їхати далі. Десь ярдів за п’ятдесятпопереду дорога вкотре робилакрутий поворот, і якраз перед тим, якповернути, я помітив, як зачиняєтьсябрама. У моїй уяві виник образ —вигнання жителів Едему, бо не теяблуко з’їли, — але я не здивувався.Зрештою, я виріс на Біблії.

* * * * *

«Застібки» виявилисявеличезною будівлею, що починаласвоє життя у вікторіанському стилі,проте з часом розрослася у мішанинуархітектурних експериментів. У нійбуло чотири поверхи, безліч

фронтонів та кругла всуціль склянаприбудова до західного крила, з якоїрозлягався краєвид на улоговини йставки долини річки Гудзон. Крізьцей осяяний різнобарв’ям ландшафтбігла темна нитка траси 27.Центральна споруда була дощана, збілим оздобленням і кількомаприпасованими до неї флігелями.Мені стало цікаво, у котрій з нихміститься лабораторія Джейкобза.Поза спорудами земля ще крутішезабирала вгору й починалися ліси.

Припаркований під портиком,де швейцари колись розвантажувалимодні тачки приїжджих курортниківі алконавтів, стояв скромний «ФордТаурус», що його Джейкобз

зареєстрував на своє справжнє ім’я.Я поставив свою машину за ним іпіднявся сходами, довгими, якфутбольне поле. Потягнувся додзвінка, та натиснути не встиг —двері відчинилися. На порозі стоявЕл Стемпер, у штанях-кльош, що булимодні в сімдесяті, та кислотногокольору майці. Відтоді, як я бачивйого в проповідницькому наметі, вінначе ще більше роздобрів і зарозмірами нагадував тепер фургондля перевезення меблів.

— Вітаю, містере Стемпер.Джеймі Мортон. Я великий фанатваших ранніх робіт. — Я простягнувруку.

Він її не потиснув.— Не знаю, чого ви хочете, але

містера Джейкобза ніхто не повинентурбувати. У нього багато роботи, івін погано почувається.

— Ви маєте на увазі ПастораДенні? — спитав я. (Ну… радшепідколов.)

— Проходьте в кухню. — Голосбув теплий і розкотистий, як ухрещеного батька соулу[129], алеобличчя промовляло: «Таким, як ти,місце тільки в кухні».

Та я був і не проти, кухнясправді підходила для таких, як я, тане встиг він провести мене туди, як

інший голос, добре мені знайомий,вигукнув:

— Джеймі Мортон! А ти йсправді з’являєшся внайсприятливіший час!

Він спустився у вестибюль,трохи накульгуючи й хилячись направий борт. Його волосся, тепермайже повністю сиве, потрохувідступало від скронь, оголяючи дугилискучого черепа. Блакитні очі,однак, дивилися пронизливо, як іраніше. Губи розійшлися в усмішці,яка (принаймні на моє око)видавалася мало не хижацькою. Вінпройшов повз Стемпера з такимвиглядом, наче здорованя й не було

зовсім, простягаючи до мене правуруку. Того дня на ній не було жодноїобручки, хоча на лівій однавиднілася: проста золота смужка,тонка і вкрита подряпинами. Я бувпевен, що її пара покоїлася підземлею на цвинтарі в Гарлоу, напальці, що тепер був кісткою, небільше.

Я потис йому руку.— Далеко ми заїхали від Талси,

правда ж, Чарлі?Він закивав, енергійно трясучи

мою руку, наче політик, якийсподівався здобути голос виборця.

— Далеко, дуже далеко. Скільки

тобі років, Джеймі?— П’ятдесят три.— А твої рідні? Вони здорові?— Я з ними нечасто бачуся, але

Террі досі живе в Гарлоу, перебрав насебе мазутний бізнес. У нього троєдітей, двоє хлопчиків і дівчинка. Ужеповиростали. А Кон досівитріщається на зірки на Гаваях. Ендіне стало кілька років тому. Інсульт.

— Дуже прикро це чути. Але тимаєш пречудовий вигляд. У розквітісил.

— Ти теж. — То була нахабнабрехня. На думку спало три порижиття Великого американського

самця: молодість, зрілість і класний,бляха, вигляд. — Тобі вже, певно…скільки? Сімдесят?

— Майже. — Він усе ще торсавмою руку. Хватка була міцна, але підшкірою вчувалося легкетремтіння. — А як там Г’ю Єйтс? Тидосі на нього працюєш?

— Так. І він у повному порядку.Чує, як шпилька падає в сусіднійкімнаті.

— Прекрасно. Прекрасно. —Нарешті він відпустив мою руку. —Еле, нам із Джеймі є про щопоговорити. Ти не міг би принестинам лимонаду? Ми будемо вбібліотеці.

— Ти ж не будешперевтомлюватися, нє? — Стемперроздивлявся мене з недовірою йнеприязню. «Він ревнує, — подумавя. — Відколи скінчився останній тур,він неподільно володів увагоюДжейкобза, і його тільки такевлаштовує». — Тобі потрібні силидля роботи.

— Я не втомлюся. Зустріч іздавнім другом — найкращийенергетик. Джеймі, ходімо зі мною.

Він повів мене центральнимкоридором, повз їдальню,довжелезну, як пулманівський вагон,ліворуч, та одну-дві-три вітальніправоруч, і середня з них була

оздоблена люстрою, більше схожоюна залишки реквізиту від зйомок«Титаніка» Джеймса Кемерона. Мипройшли через ротонду, девідполіроване дерево поступалосяполірованому мармуру і наші крокирозлягалися відлунням. День бувтеплий, але в домі панувала затишнапрохолода. Я чув шовковистий шепіткондиціонерів, і стало цікаво,скільки коштує охолоджувати такийбудинок у серпні, коли температуруповітря не назвеш ледь теплою. Та,згадавши майстерню в Талсі, яподумав, що, певно, дуже мало.

Бібліотека виявилася круглоюкімнатою на дальньому кінцібудинку. На вигнутих полицях стояли

тисячі книжок, але я не уявляв, якхтось взагалі може тут читати —через краєвид. Уся західна стіна буласкляною, і погляд милуваливелетенські обшири долини Гудзону,довершені кобальтовою річкою, щовиблискувала вдалині.

— Зцілення — вигіднасправа. — Мені знову згадаласяКозяча гора, той гральний майданчикза зачиненою брамою, яка захищалабагатіїв од таких селюків, як сім’яМортонів. Деякі краєвиди можнакупити лише за гроші.

— В усіх розуміннях, — кивнувДжейкобз. — Нема потребизапитувати, чи ти досі вільний від

наркотиків. Це видно з твого кольоруобличчя. І очей. — Нагадавши такимчином про те, що я перед ним уборгу, він запросив мене сісти.

Тепер, зустрівшись із ним віч-на-віч, я не знав, як і з чогорозпочати. Та й не хотів цього робитив очікуванні помічника, ЕлаСтемпера, який тепер засумісництвом працював ще йдворецьким та мав от-от принестилимонад. Але виявилося, що це непроблема. Не встиг я вигадати якусьбезглузду тему для балачки, щобзгаяти час, як зайшов колишнійспівак «Во-Лайтс», ще сердитішийна вигляд, ніж зазвичай. Тацю вінпоставив на столик із вишневого

дерева між нами.— Дякую, Еле, — сказав йому

Джейкобз.— Прошу. — Звертаючись до

боса й не дивлячись на мене.— Кльові штанці, — зауважив

я. — Нагадують ті часи, коли «Бі-Джис» зав’язали зтрансцендентальною туфтою йперейшли до диско. До них ще требаякісь вінтажні черевики наплатформі.

Він нагородив мене поглядом, уякому було мало душевності[130] (чихристиянської любові, якщо вже нате), і вийшов. Не буде

перебільшенням, якщо я скажу, щоСтемпер погупотів геть[131].

Джейкобз надпив зі склянкилимонаду. За шматочками м’якотілимона, що плавали вгорі, я зробивдедуктивний висновок, що зробилийого вручну. А з того, як задріботіликубики льоду, коли він ставивсклянку на тацю, виник дедуктивнийвисновок, що я не помилився — рукив нього дрижать. Того дня Шерлокпорівняно зі мною нервово курив укутку.

— Джеймі, це було нечемно. —Але в голосі Джейкобза луналивеселі нотки. — Особливо як нагостя, і до того ж непроханого. Лорі

було б за тебе соромно.Апелювання до моєї матері

(навмисне, я цього певен) япропустив повз вуха.

— Хоч я й непроханий, але,здається, ти зрадів, коли менепобачив.

— Авжеж. Чого то я не зрадівби? Скуштуй лимонаду. У теберозпашілий вигляд. І, схоже, тобінезручно.

Так і було, та принаймні ябільше не боявся. Гнів — ось що явідчував насправді. Я опинився уздоровецькому будинку, оточеномуздоровецьким клаптем землі, на

якому, безсумнівно, десь бувздоровецький басейн і поле длягольфу (хоч воно, мабуть, і надтозаросло тепер травою, щоб на ньомуможна було грати, та все одно то булачастина маєтку). Розкішна хатинкадля експериментів ЧарльзаДжейкобза з електрикою на схилі літ.А десь далеко Роберт Райверд стояв укутку, і на ньому, напевно, бувпідгузок, бо що його найменшетурбувало нині, то це відвідинитуалету. Вероніка Фрімонт їздила нароботу автобусом, тому що ненаважувалася більше сідати за кермо,а Еміль Кляйн досі, мабуть,перекушував сирою землею. А щебула Кеті Морз, мініатюрна

сунерівська кралечка, яка теперлежала в домовині.

«Помалу, білий хлопчику, —почув я в голові пораду Брі. —Тихіше їдеш — далі будеш».

Я скуштував лимонаду йпоставив склянку на тацю. Ляпати надорогий вишневий лак на столику нехотілося, та клята штукенція, певно,була антикварною. Так, гаразд, може,мені й було досі трохи страшно, тапринаймні не в моїй склянцібрязкали кубики льоду. А Джейкобзтим часом поклав праву ногу на ліву,і я помітив, що йому довелосяпомагати собі руками.

— Артрит?

— Так, але не сильний.— Дивно, що ти не вилікував

його святими обручками. Чи цекваліфікується як завдання тілеснихушкоджень самому собі?

Він не відповів — лише дививсяна видовищний пейзаж за вікном.Кущуваті свинцево-сірі брови (однасуцільна брова, якщо бути точним)зрослися на переніссі над синімиочима, що палали лютим вогнем.

— Або ти боїшся залишковихефектів. Так і є?

Він здійняв руку жестом «стоп».— Годі інсинуацій. Зі мною,

Джеймі, вони тобі не потрібні.

Занадто наші долі переплетені дляцього.

— Я в долю вірю не більше, ніжти — в Бога.

Він повернувся обличчям домене й знову посміхнувся — тієюпосмішкою, в якій були самі зуби йжодної теплоти.

— Повторюю: годі. Ти можешсказати мені, навіщо приїхав, а ярозкажу, чому радий тебе бачити.

Іншого виходу, ніж говоритипрямо, у мене не було.

— Я приїхав сказати, щоб типерестав зцілювати людей.

Він відсьорбнув ще лимонаду.

— І чого б то я переставав,Джеймі, коли це стільком людямподарувало стільки добра?

«Ти знаєш, навіщо я приїхав, —подумав я. А від наступної думкистало ще не затишніше. — Ти менечекав».

Я відігнав її од себе.— Декому з них не так уже й

добре. — Наш головний списоклежав у мене в задній кишені, алепотреби витягати його не було. Усіпрізвища й залишкові ефекти я знавнапам’ять. Почав я з Г’ю та йогоінтерлюдій призматики і розповів, яквін пережив ще один напад наслужінні в окрузі Норріс.

Джейкобз байдуже знизавплечима.

— То від стресу. Після того внього були ще напади?

— Якщо й були, мені він про нихне розказував.

— Думаю, розказав би, бо ти бувпоряд, коли стався останній. Япереконаний, що з Г’ю все гаразд. Ати, Джеймі? Якісь залишкові ефектище є?

— Нічні кошмари.Джейкобз постарався пирхнути

ввічливо.— Час від часу вони всім

сняться, і мені теж. Але

потьмарення, від яких ти страждав,минулися, правда ж? Більше жодногонеконтрольованого мовлення,міоклонічних рухів і штриканняшкіри?

— Так.— Ну от. Бачиш? Це не гірше,

ніж біль у руці після щеплення.— Залишкові ефекти, від яких

постраждали деякі твоїпослідовники, трохи гірші за мої.Наприклад, Роберт Райверд.Пам’ятаєш його?

— Ім’я й прізвище віддаленознайомі, але я дуже багатьох людейзцілив.

— З Міссурі. М’язова дистрофія.Відео з ним висить на твоєму сайті.

— А, так, тепер згадав. Йогобатьки зробили дуже щедрепідношення любові.

— Його МД зникла, та разом ізнею випарувався й розум. Він у такійлікарні, що їх іноді називаютьовочевими грядками.

— Мені вельми прикро цечути. — І з цими словами Джейкобззнову повернувся до краєвиду —природи середини штату Нью-Йорк,що палахкотіла назустріч зимі.

Я пройшовся по інших зцілених,хоча стало очевидним, що більша

частка інформації, яку я розказував,була йому відома. По-справжньомуздивував я його лише наприкінці,коли розповів про Кеті Морз.

— Господи, — мовив він. —Дівчина, у якої сердитий батько.

— Я думаю, цього разу сердитийбатько міг би зробити з тобою щосьгірше, ніж просто затопити кулаком улице. Звісно, якби він тебе знайшов.

— Можливо. Але, Джеймі, ти небачиш усієї картини. — Джейкобзнахилився вперед, стиснувши долоніміж кістлявими коліньми йдивлячись мені просто в очі. — Язцілив дуже багато нещасних душ.Деякі, ті, що мали психосоматичні

захворювання, насправді зцілилисебе самі, думаю, ти це знаєш. Алеіншим повернула здоров’я силатаємної електрики. Хоча цю заслугу,звісно, приписують Богові.

Він зблиснув зубами вкороткому безрадісному спазміусмішки.

— Дозволь поставити тебе вгіпотетичну ситуацію. Уявімо, що янейрохірург і ти приходиш до мене зізлоякісною пухлиною мозку,операбельною, але дуже складною.Операція вкрай ризикована. Уяви, щоя кажу тобі: «Ваші шанси вмерти наопераційному столі… ммм…скажімо, двадцять п’ять відсотків».

Чи не пішов би ти на це, знаючи, щоальтернатива — це стражданнявпродовж певного часу, за яким чигаєвірна смерть? Звісно, пішов би. Тиблагав би мене зробити цю операцію.

Я промовчав, бо логіка булабеззаперечною.

— Скажи мені, як ти думаєш,скількох людей я насправді зцілив задопомогою електричного втручання?

— Не знаю. Ми з помічницеювиписали тільки тих, щодо кого буливпевнені. Список досить короткий.

Він кивнув.— Хороша методика

дослідження.

— Радий, що ти схвалюєш.— У мене є свій список. Так от

він набагато довший. Бо, розумієш, яточно знаю, коли це стається. Колидопомагає. Ніколи не виникаєжодних сумнівів. І, судячи з моїхвласних подальших спостережень,лише деякі люди потерпають відзалишкових ефектів. Три відсотки.Ну, може, п’ять. Порівняно зприкладом пухлини мозку, який янавів, це, я б сказав, прекраснийрезультат.

Мене зачепила фраза «подальшіспостереженя». У мене була тількиБріанна. У нього ж — сотні, навітьтисячі послідовників, які б радо

кинулися спостерігати за зціленими.Для цього достатньо було лиш одногойого слова.

— Ти знав про кожен випадок,який я щойно навів, окрім Кеті Морз,так?

Джейкобз не відповів. Лишеспоглядав мене. На його обличчі невідбилося жодного сумніву — лишетверда, мов камінь, упевненість.

— Звісно, знав. Бо ти ведешоблік. Для тебе вони лишелабораторні щури. А кого турбує,коли кілька щуриків захворіє? Чипомре?

— Це дуже несправедливо.

— Я так не вважаю. Типрикриваєшся релігією, бо якби типоказував свої фокуси в лабораторії,яка в тебе точно є тут, у «Застібках»,ФБР заарештувало б тебе заексперименти над людьми… і завбивство деяких із них. — Янахилився вперед, не відриваючипогляду від його очей. — Газетиназвали б тебе Йозефом Менґеле[132].

— Хіба нейрохірурга називаютьЙозефом Менґеле тільки тому, що вінвтрачає деяких своїх пацієнтів?

— Вони приходять до тебе не зпухлинами мозку.

— Деякі приходять, і багато хтоз них тепер живі й насолоджуються

життям замість лежати в холоднійземлі. Чи показував я іноді фальшивіпухлини, коли працював у турі? Так, ія цим не пишаюся. Але це булонеобхідно. Бо не можна показати те,що просто зникло. — На мить вінзамислився. — Це правда, щобільшість людей, які приходили намої служіння, мучилися не відсмертельних хвороб. Але по-своємутілесна неміч, що не веде до смерті,ще гірша. Із нею люди проживаютьдовге життя, та воно сповнене болю.А в деяких випадках — агонії. А тисидиш тут і засуджуєш. — Джейкобзсумно похитав головою, але в очах унього смутку не було. Вони горіли відлюті.

— У Кеті Морз нічого не боліло,і добровільно вона не зголошувалася.Ти витяг її з натовпу, бо вона буласексі. Візуальна цукерочка дляпримани лохів.

Як і Брі, Джейкобз вказав меніна те, що Морз могла накласти насебе руки з якихось інших причин.Шістнадцять років — тривалий час.Багато всього могло статися.

— Ти знаєш, що це не так, —сказав йому я.

Він трохи відпив зі склянки йпоставив її на тацю рукою, що вжедуже помітно тремтіла.

— Ця розмова безглузда.

— Бо ти не зупинишся?— Бо я вже зупинився. Ч. Денні

Джейкобз більше не ставитименаметів для служінь. Зараз вІнтернеті точаться різні дискусії йгуляють здогади про цього типа, алелюди швидко втрачають цікавість.Досить скоро про нього перестанутьдумати взагалі.

Якщо це було правдою, то яприїхав ломитися в двері й побачив,що вони не замкнені. Та замістьзаспокоїти, ця думка тількипосилила мою тривогу.

— За півроку чи, може, за рік навеб-сайті з’явиться оголошення, щоПастор Денні пішов на пенсію за

станом здоров’я. А потім зникне йсам сайт.

— Чому? Бо твої дослідизавершено? — Та я не вірив, щодосліди Чарлі Джейкобза взагалімогли колись завершитися.

Він знову повернувся обличчямдо вікна, щоб споглядати ландшафт.А зрештою зняв ногу з ноги іпідвівся, важко спираючись набильця крісла для підтримки.

— Джеймі, ходімо вийдемонадвір. Хочу тобі дещо показати.

* * * * *

Ел Стемпер (гора жиру вдискотечних штанях 70-х років) сидівза кухонним столом і сортував пошту.Перед ним на тарілці спливаввершковим маслом і сиропом стоссмажених вафель. Поряд стоявкартонний пакет з-під алкоголю. Трипластмасові кошики з емблемоюпоштової служби США на підлозібули вщерть набиті листами йпакунками. На моїх очах Стемперрозірвав манільський конверт[133] івитрусив звідти лист, написанийкарлючками, фото хлопчика на візкуі десять доларів. Десятку вкинув укоробку з-під джину й пробіг очималиста, чвакаючи вафлею. Поряд ізним Джейкобз видавався ще худішим.

Цього разу я згадав не про Адама таЄву, а про Джека Шпрота і йогодружину[134].

— Може, намет і згорнутий, —відзначив я. — Та приноси любовідосі надходять.

Стемпер зміряв мене поглядом,сповненим злісної байдужості (якщотаке взагалі можливо), і повернувсядо відкривання та сортування. Некажучи вже про вафлі.

— Ми читаємо кожен лист, —відповів Джейкобз. — Правда ж,Еле?

— Так.— І відповідаєте на кожен? —

спитав я.— Повинні, — відказав

Стемпер. — Ну, я так думаю. І моглиб, якби в мене був помічник. Однієїлюдини вистачило б, і комп’ютеразамість того, який Пастор Денніперевіз у майстерню.

— Еле, ми про це говорили.Щойно ми почнемо листуватися зпрохачами…

— То ніколи не закінчимо. Язнаю. Просто дивуюся, що сталося зБожою працею.

— Нею займаєшся ти. — Виразобличчя у Джейкобза був м’який, алев очах танцювали веселі вогники. Так

людина дивиться на собаку, щовиконує трюк.

Стемпер не відповів, просторозпечатав наступний конверт. Уньому не було фотографії, лише листі п’ятірка.

— Ходімо, Джеймі, — покликавДжейкобз. — Хай працює.

* * * * *

Із під’їзної доріжки прибудовиздавалися чепурними й стараннопофарбованими. Та, підійшовшипоближче, я побачив, що дошкиподекуди вже потріскалися, а фарбу

не завадило б освіжити. Бермудськутраву, по якій ми ступали (позасумнівом, вона обійшлася вкругленьку суму, коли озелененняммаєтку займалися востаннє), требавже було підстригти. Якщонайближчим часом цього не зробити,газон, що розкинувся на два акри,загрожував перетворитися на луку.

Джейкобз спинився.— Як думаєш, у якій будівлі моя

лабораторія?Я показав на дощану комору.

Вона була найбільша, майже такасама за розмірами, як орендованаавтомайстерня в Талсі.

Він усміхнувся.— Ти знав, що штат людей, які

були залучені до Мангетенськогопроекту[135], до першоговипробування атомної бомби в Білихпісках стабільно зменшувався?

Я похитав головою.— На той час, коли бомба

вибухнула, декілька модульнихгуртожитків, зведених дляпрацівників, були порожні. Є однемаловідоме правило науковихдосліджень: коли кінцева мета вжеблизько, потреби в забезпеченніпроекту мають тенденціюзвужуватися.

Він повів мене до скромної навигляд повітки для реманенту, витягзв’язку ключів і відімкнув двері. Ядумав, усередині буде жарко, однактам нас зустріла така сама прохолода,що й у великому будинку. Уздовжлівої стіни тягнувся робочий стіл, наякому не було нічого, крім кількохзаписників і комп’ютера«Макінтош», який показував заставку— табун коней біг нескінченнимгалопом. Перед «Маком» стоялокрісло, ергономічне й дороге навигляд.

На правій стіні сараю висілиполиці, на яких стосами булоскладено коробки, схожі напосріблені сигаретні блоки… от

тільки сигаретні блоки не гули, якпідсилювачі в режимі очікування. Напідлозі стояла ще одна коробка,пофарбована в зелений колір,завбільшки з готельний міні-холодильник. На ній був ТВ-монітор.Джейкобз тихо сплеснув у долоні, йекран ожив — засвітився, й на ньомуз’явилася низка стовпчиків(червоний, синій і зелений), щопідіймалися й падали так, наче хтосьдихав. Та з огляду на розважальнуцінність, я сумнівався, що це можезамінити «Старшого брата»[136].

— Тут ти працюєш?— Так.— А де обладнання?

Інструменти?Джейкобз показав на «Мак»,

потім на монітор.— Оце й оце. Але

найголовніше… — Він тицьнуввказівним пальцем у скроню, начесамогубство імітував. — …отут. Тистоїш у найпрогресивнішійлабораторії для дослідженьелектроніки у світі. На тлі того, що явинайшов у цьому приміщенні,відкриття Едісона з Менло-Паркублякнуть і здаються незначними. Цете, що може змінити світ.

Та чи будуть ці зміни на краще,подумав я. Мені не подобавсязамріяний самовдоволений вираз

обличчя, з яким він роздивлявсямайже порожній сарай. Та все ж я неміг списати його твердження намаячню. У сріблястих картонках ізеленій коробці завбільшки зхолодильник відчувалась якасьприспана сила. Перебувати в томусараї було ніби стояти біляелектростанції, яка працювала наповну потужність, так близько, щовідчуваєш, як паразитні вольтипрострелюють металеві коронки вроті.

— Тепер я генерую електрику задопомогою геотермальнихзасобів. — Він погладив зеленукоробку. — Це геосинхроннийгенератор. Під ним — труба

свердловини, не більша за ту, якумогли б використовувати на сільськіймолочній фермі середнього розміру.Та все ж на половині потужності цейгенер давав би досить перегрітоїпари, щоб забезпечитиелектроенергією не лише «Застібки»,а й усю долину Гудзону. На повнійпотужності він би закип’ятив увесьводоносний горизонт, як чайник. Таце зруйнувало б мої плани. — ІДжейкобз щиро розсміявся.

— Неможливо, — похитавголовою я. Та з іншого боку, так самонеможливим видавалося зцілюватимозок від пухлин і поламані хребтисвятими обручками.

— Запевняю тебе, Джеймі, цецілком реально. Якби я зібрав трохибільший генератор, із деталей, якіможна легко замовити поштою, томіг би освітити все Східнеузбережжя. — Він промовив цеспокійно, не хизуючись, простоконстатуючи факт. — Не роблю яцього лише тому, що виробництвоелектроенергії мене не цікавить.Нехай світ задушиться у власнихвідходах. Як на мене, то кращого вінне заслуговує. А для моїх потреб, нажаль, геотермальна електроенергія— це глухий кут. Її не досить. — Вінзадумливо подивився на коней, щогалопували на екрані йогокомп’ютера. — Від цього місця я

сподівався більшого, особливо влітку,коли… Але не зважай.

— І жоден із цих приладів непрацює на електриці в їїзагальноприйнятому значенні?

Він нагородив мене поглядом, уякому сміх поєднувався зпрезирством.

— Звісно, ні.— Вони працюють на таємній

електриці.— Так. Саме так я її називаю.— На такій електриці, якої ще

ніхто не відкрив з часів Скрибоніуса.Поки не з’явився ти. Священик, якийколись збирав іграшки на батарейках,

бо це було його хобі.— О, про неї знають. Чи знали.

У трактаті «De Vermis Mysteriis»[137],написаному наприкінціп’ятнадцятого століття, про неїзгадує Людвіґ Прін. І називає їїpotestas magnum universum — сила,що заряджає Всесвіт. Усі ті роки, якіминули після того, як я полишивГарлоу, я присвятив potestasuniversum — її пошуку, спробам їїприборкати. Це стало справою всьогомого життя.

Мені хотілося вірити в те, що вінверзе маячню, однак цьомусуперечили зцілення та дивнітривимірні портрети, які він на моїх

очах творив у Талсі. Але, може, це немало значення. Може, значення малолише те, чи каже він правду, щосховав Ч. Денні Джейкобза в шафу йпосипав нафталіном. Якщо вінпокінчив із чудесними зціленнями,то свою місію я міг вважативиконаною. Чи не так?

Джейкобз заговорив тономлектора.

— Щоб зрозуміти, як я зумів такдалеко зайти й самотужки відкрититак багато, ти повинен збагнути, щонаука в багатьох аспектах така самапримхлива, як і мода. Вибух«Трініті» в Білих пісках ставсятисяча дев’ятсот сорок п’ятого року.

Росіяни підірвали свою першу А-бомбу в Семипалатинську, чотирироки по тому. Вперше шляхом поділуядра електрику згенерували в Арко,штат Айдахо, тисяча дев’ятсотп’ятдесят першого року. Відтодіминуло півстоліття, й електрикастала бридкою подружкою нареченої.Вродлива наречена, над якою всіохкають, — це атомна енергія. Скороподіл ядра опустять до бридкоїподружки, а красивою нареченоюстане термоядерний синтез. Потікгрантів і субсидій на дослідженнятеорії електрики вичах. А щоважливіше, вичахла цікавість.Електрику тепер вважають реліктомминувшини, попри те, що кожне

сучасне джерело енергії необхідноконвертувати в ампери й вольти!

Менше лекції в голосі, більшеобурення.

— Попри її величезніможливості вбивати та зцілювати,попри те, як вона змінила життякожної людини на планеті, і поприте, що її досі не осягнули до кінця, нанаукові дослідження в цій царинідивляться з добродушнимпрезирством! Нейтрони — ось щосексуально! А електрика нудна, вонасхожа на запорошену комору, звідкизабрали всі цінні речі й лишилитільки безвартісне сміття. Алекомора не порожня. У глибині є

незнайдені двері, які ведуть у покої,куди зазирало дуже мало людей,покої, повні предметів неземноїкраси. І низка цих покоївнескінченна.

— Чарлі, я слухаю тебе іпочинаю нервуватися. — Я хотів, щобце прозвучало невимушено, алевийшло вкрай серйозно.

Проте Джейкобз не звернув намої слова жодної уваги, тількишкутильгав туди й назад міжробочим столом та полицями, щоразуторкаючись зеленої коробки, коли їїпроминав, неначе хотівпересвідчитися, що вона досі намісці.

— Так, у ті покої навідувалися йінші люди. Не я перший. Там бувавСкрибоніус. І Прін. Але більшістьтримали своє відкриття при собі, якот я. Бо ця сила надзвичайна. Інасправді незбагненна. Атомнаенергія? Пхе! Безглуздий жарт! —Він торкнувся зеленої коробки. —Порівняно з тим, що міститься тут, заумови його приєднання до потужногоджерела, атомна енергія можевидатися нікчемною, як дитячапукавка.

Я пошкодував, що не взяв зсобою лимонад, бо в горлі стало сухо.Довелося прокашлятися, щоб матизмогу заговорити.

— Чарлі, припустімо, що твоїслова — правда. Ти розумієш, із чиммаєш справу? Як це працює?

— Слушне запитання. Дозвольпоставити зустрічне. А ти розумієш,що відбувається, коли клацаєшвимикачем на стіні? Можеш назватипослідовність подій, яка закінчуєтьсятим, що світло розганяє тіні в темнійкімнаті?

— Ні.— А хоч знаєш, що робить це

клацання: замикає ланцюг чирозмикає його?

— Гадки не маю.— Одначе це ніколи не заважало

тобі натискати на клавішу, правда ж?Чи вмикати в мережу електричнугітару, коли треба було пограти?

— Це правда, але я ніколи невставляв вилку в підсилювач,достатньо потужний, щоб освітитивсе Східне узбережжя.

Джейкобз подивився на мене зтакою темною підозрою, що вонамежувала з параноєю.

— Якщо ти щось маєш на увазі,то, на жаль, я не вловлюю.

Я зрозумів, що він має рацію, іце в усьому тому було найстрашніше.

— Не зважай. — Я взяв його заплечі, щоб він зупинився, й чекав,

поки він подивиться на мене. Татільки коли погляд його широкорозплющених очей зафіксувався намоєму обличчі, мені здалося, щодивиться він не на мене, а крізьмене.

— Чарлі… якщо ти покінчив зізціленням людей і якщо не хочешліквідувати енергетичну кризу, точого ти насправді хочеш?

Відповів Джейкобз не одразу.Здавалося, він у якомусь трансі. Тапотім скинув мої руки з плечей ізаходився знову крокувати туди-сюди,начепивши машкарууніверситетського лектора.

— Передавальні пристрої, ті, що

їх я застосовую на людях, зазналибагатьох удосконалень. Коли язцілював Г’ю Єйтса від глухоти, товикористав великі кільця, вкритізолотом і паладієм. Тепер вонивидаються сміховинно застарілими,як відеокасети в добу скачування зІнтернету. Навушники, які я надівавтобі, були меншими й потужнішими.На той час, коли з’явився ти зі своєюгероїновою залежністю, я замінивпаладій на осмій. Осмій не такийдорогий — перевага для людини зобмеженим бюджетом, як у менетоді, — а навушники довели своюдієвість, але, погодься, на служінні внаметі вони б навряд чи видавалисядоречними. Хіба в Ісуса були

навушники?— Мабуть, ні. Але навряд чи він,

холостяк, і обручки носив.Джейкобз пустив це повз вуха.

Він крокував туди й назад, начев’язень у камері. Чи параноїк, з тих,що вештаються по кожному великомумісту й неодмінно хочуть поговоритиз тобою про ЦРУ, і міжнародну змовуєвреїв, і таємниці розенкрейцерів.

— Тому я повернувся до кілець івигадав історію, яка зробила б їх…стравними… для моєї пастви.

— Інакше кажучи, наживку.Це повернуло його до

реальності. Він широко всміхнувся, і

на мить виявилося, що я стою порядіз преподобним Джейкобзом, якогопам’ятав з дитинства.

— Так, гаразд, наживку. На тойчас я вже використовував сплаврутенію та золота, тому кільця булина порядок меншими. І щепотужнішими. Може, підемо звідси,Джеймі? У тебе такий вигляд, начетобі трохи незатишно.

— Так і є. Нехай я й не розумію,як працює ця твоя енергія, але я їївідчуваю. Таке враження, що в кровібульбашки пухиряться.

Джейкобз розсміявся.— Так! Можна сказати, що

атмосфера тут наелектризована! Ха!Мені дуже подобається, але я вжезвик. Ходімо надвір, на свіжеповітря.

* * * * *

Зовнішній світ ще ніколи нездавався сповненим таких солодкихпахощів, як тоді, коли ми,прогулюючись, верталися до будинку.

— Чарлі, у мене ще однезапитання. Якщо ти не заперечуєш.

Джейкобз зітхнув, але безневдоволення. Тепер, за межами тоготісного приміщення, яке навіювало

клаустрофобію, він знову видававсяпсихічно здоровим.

— Якщо зможу, залюбкивідповім.

— Ти кажеш лохам, що твоядружина й син втопилися. Навіщо тиобманюєш? Не розумію, що це тобідає.

Зупинившись, він похиливголову. А коли знову її підвів, сталовидно, що безтурботна нормальністьпішла кудись гуляти (якщо вонавзагалі була). Його обличчя виражалолють, таку глибочезну й чорну, що ямимоволі відступив на крок назад.Бриз розкуйовдив його тонке волоссянад укритим зморшками лобом.

Джейкобз відкинув його назад іпритис долоні до скронь, наче йогомучив нестерпний головний біль.Втім, коли він заговорив, голосзвучав рівно й тихо. Якби не тойвираз обличчя, я міг би помилковоприйняти його тон за розважливий.

— Вони не заслуговують направду. Ти звеш їх лохами, і як же цеправильно, якби ж ти знав. Вонивідкинули той розум, який у нихбув… а багато з них досить-такирозумні… й увірували у величезнушахрайську страхову контору підназвою «Релігія». Вона обіцяє їмвічну радість у наступному житті,якщо в цьому вони житимуть згідно зправилами, і багато хто намагається,

але навіть цього не достатньо. Колиприходить біль, вони хочуть чудес.Для них я тільки шаман, якийприкладає до них магічні обручкизамість погримотіти кістками надїхніми головами, не більше.

— Невже ніхто з них недокопався до правди? — Наші з Брірозвідки переконали мене, що водному Фокс Малдер мав рацію.Істина десь там, і в наш час, колимайже всі живуть у склянихбудинках, її може знайти будь-хто —за допомогою комп’ютера йІнтернету.

— Ти не чув, що я сказав? Вонине заслуговують на правду, і це

нормально, бо вони не хочуть їїзнати. — Він усміхнувся, показавшизуби — міцно зціплені два рядизубів. — І тлумачення Пісні ПісеньСоломонових їм теж ні до чого.Зцілитися — от і все, чого вонихочуть.

* * * * *

Коли ми проходили через кухню,Стемпер на нас навіть не глянув. Двакошики з поштою спорожніли, й вінтрудився над третім. Картонка з-підджину вже була десь наполовинуповна. У ній опинилося й декількачеків, але переважно вміст складали

пожмакані купюри. Я згадав, щоДжейкобз казав про шамана. УСьєрра-Леоне його клієнтишикувалися б перед вхіднимидверима, тримаючи кошики зовочами й фруктами та курей зіщойно скрученими в’язами. Одне йте саме, справді. Усе це лише нажива.Здирництво. Хапанина.

У бібліотеці Джейкобз ізпомітною гримасою болю всівся йдопив свій лимонад.

— Тепер день до вечора будусцяти, — пожалівся він. — Такепрокляття старих людей. А зрадів я,побачивши тебе, Джеймі, тому щохочу тебе найняти.

— Що зробити?— Ти чув. Ел скоро звільниться.

Не знаю, чи він про це здогадується,зате я точно знаю. Моя наукова працяйому здається зайвою. Він розуміє,що це основа для зцілення, протевважає її паскудством.

«А що, як це правда?» —крутилося в мене на язиці.

— Ти можеш виконувати йогороботу — розпечатувати щоденнукореспонденцію, вносити в каталогпрізвища прохачів та їхні скарги,відкладати підношення любові, разна тиждень їздити в Летчмор іпереводити чеки в готівку.Розмовлятимеш із тими, хто

дзвонитиме у ворота… їх уже суттєвопоменшало, та все одно з десяток натиждень набереться… і відправлятиїх геть.

Повернувшись, Джейкобзподивився мені в очі.

— А ще ти можеш зробити те,від чого Ел відмовляється, —допомогти мені пройти останнікроки на шляху до мети. Вона вжезовсім близько, але я немічний.Асистент був би для мене безціннимнадбанням, а ми з тобою так добрепрацювали колись разом. Не знаю,скільки тобі платить Г’ю, але я дамудвічі… ні, втричі більше. Щоскажеш?

Спершу я не міг і словапромовити. Такий приголомшенийбув.

— Джеймі? Я жду.Я підняв склянку з лимонадом, і

цього разу підталі рештки кубиківльоду таки дзенькнули один об один.Випив і поставив назад.

— Ти говориш про свою мету.Розкажи про неї.

Джейкобз замислився. Чизробив вигляд.

— Ще зарано. Переходь до менепрацювати, познайомся з силою ікрасою таємної електрики трохиближче. Може, тоді.

Я встав і простягнув руку.— Радий був знову тебе

побачити. — Ще одні слова, якінічого не означають, трохи мастила,щоб колеса оберталися, проте цябрехня була набагато більшою, ніжсказати йому, що він має прекраснийвигляд. — Шануйся. І будьобережний.

Джейкобз підвівся, однак рукимоєї не взяв.

— Я розчарований у тобі. І,мушу зізнатися, досить сердитий.Довгий же ти шлях подолав, щобвишпетити старого, який колисьврятував тобі життя.

— Чарлі, а що буде, коли ця твоятаємна електрика вийде з-підконтролю?

— Не вийде.— Напевно, люди, які керували

на Чорнобилі, теж так думали.— Це вже ні в які ворота не лізе.

Я впустив тебе у свій дім, борозраховував на вдячність ірозуміння. А тепер бачу, щопомилявся в обох випадках. Ел тебепроведе. Мені треба лягти. Я дужевтомився.

— Чарлі, я справді відчуваювдячність. Я ціную те, що ти длямене зробив. Але…

— Але. — Його обличчя булосірим і кам’яним. — Завжди це«але».

— Навіть якби не було цієїтаємної електрики, я не можупрацювати на чоловіка, якиймститься скаліченим людям, бо не всилах помститися Богу за те, що вбивйого дружину й сина.

Його обличчя з сірого сталобілим.

— Та як ти смієш? Як ти смієш?— Нехай декого з них ти й

зцілюєш. Але ти класти хотів на всіх.Я йду. Не треба містеру Стемперумене проводжати.

І я пішов до вхідних дверей.Саме перетинав ротонду, клацаючипідборами по мармуру, коли вінзаговорив мені вслід. Голос лункорозлігся у всьому відкритомупросторі.

— Джеймі, ми ще недоговорили. Повір моєму слову. Цеще далеко не кінець.

* * * * *

Стемпер не був мені потрібен ідля того, щоб відчинити ворота.Вони автоматично від’їхали вбік,коли наблизилася моя машина. Біляпочатку під’їзної дороги я зупинився,

побачив, що на мобільному є сигнал,і зателефонував Брі. Вона відповіла зпершого ж дзвінка і спитала, чи зімною все добре, не встиг я й ротарозтулити. Запевнивши її, що всегаразд, я розповів, що Джейкобзпропонував мені роботу.

— Серйозно?— Так. Я йому відмовив.— Блін, ну звісно, відмовив!— Але це не найважливіше. Він

сказав, що покінчив звідроджувальними турами і більшене буде зцілювати. І з бурчливоїповедінки містера Ела Стемпера,колишнього «Во-Лайта», а нині —

особистого помічника Чарлі, язрозумів, що йому можна вірити.

— То все скінчено?— Як казав Одинокий рейнджер

своєму вірному другові-індіанцю:«Тонто, свою роботу тут мивиконали». Тепер головне, щоб вінсвоєю таємною електрикою весь світу повітря не висадив.

— Подзвони мені, колидоберешся в Колорадо.

— Добре, мишко. Як там Нью-Йорк?

— Супер! — Ентузіазм у їїголосі змусив мене почуватисязначно старішим за п’ятдесят три

роки.Ми трохи побалакали про її нове

життя у великому місті, потім я завівмашину й повернув на шосе, яке велоназад до аеропорту. А проїхавшикілька миль, глянув у дзеркало йпобачив на задньому сидінніпомаранчевий супутник.

Я забув подарувати Чарлі гарбуз.

X. Весільні дзвони.Як зварити жабу.Свято поверненнядодому. «Раджу тобіце прочитати»

Упродовж наступних двох роківя багато разів розмовляв з Брі, алепобачив її знову тільки 19 червня2011, у церкві на Лонг-Айленді, коливона стала Бріанною Донлін-Г’юз.Дуже часто в цих телефоннихрозмовах ми зачіпали тему ЧарліДжейкобза та його тривожнихзцілень (знайшлося ще з півдюжини

людей, які потерпали від імовірнихзалишкових явищ), але минав час, імало-помалу наші балачки сталибільше зосереджуватися навколо їїроботи й Джорджа Г’юза, з якимвона познайомилася на вечірці таневдовзі стала разом жити. Він буввисокооплачуваний корпоративнийадвокат, афроамериканець, і йомунещодавно виповнилося тридцять. Яне сумнівався, що мати Брізадоволена в усіх аспектах… чинастільки, як може бути задоволенаодинока мати єдиної дитини.

А тим часом сайт Пастора Деннізакрили й потік балачок про нього вІнтернеті звузився до тонесенькогострумка. Люди висловлювали

припущення, що він або помер, аболежить десь у приватній лікарні підвигаданим ім’ям і страждає відАльцгеймера. До кінця 2010-го янакопав лише два факти достовірнихіз розвідданих, обидва цікаві, однакнічого красномовного. Ел Стемпервипустив CD з ґоспелом під назвою«Спасибі Тобі, Ісусе» (середзапрошених виконавців була йспівачка — ідол Г’ю Єйтса, МевісСтеплз), а «Застібки» знову здавали воренду «відповідним особам чиорганізаціям».

Чарльз Деніел Джейкобз зник ізрадара.

* * * * *

Для вінчання Г’ю замовивчартерний «Гольфстрім» і запакуваву нього всіх із ранчо «Вовча паща».Мукі Макдональд чарівно представивна весіллі шістдесяті: прийшов усорочці з пейслі[138] з пишнимирукавами, штанах-дудочках,замшевих черевиках «бітлз» іпсиходелічному шарфі. Матинареченої мала приголомшливийвигляд у вінтажній сукні від Енн Лоу,яку їй вислали на замовлення, і колинаречені обмінювалися обітницями,зросила корсаж рясними слізьми.Наречений наче зійшов зі сторінок

роману Нори Робертс: високий,темношкірий і гарний. Ми з ним по-дружньому перекинулися кількомасловами на бенкеті, ще до того, яквечірка неминуче перейшла відрозмов напідпитку до п’янихгоцалок. Я не відчув, щоб Брірозповідала йому, що то я бувчортопхайкою з іржавими порогами,на якій вона вчилася водити, хоча несумнівався, що рано чи пізнорозкаже — вельми ймовірно, у ліжкупісля особливо класного сексу. Менеце цілком влаштовувало, бо колинастане момент неминучогочоловічого підкочування очей підлоба, мене там не буде.

Гурт із Недерленда повернувся в

Колорадо «Американськимиавіалініями», бо користування«Гольфстрімом» стало подарункомвід Г’ю молодятам, на якому вонимали полетіти на Гаваї, у затишнийкуточок для медових місяців. Коливін повідомив про це, проголошуючитост, Брі завищала, мов дев’ятирічна,підскочила й кинулася йому на шию.Я певен, що тієї миті її думки булидуже далеко від Чарльза Джейкобза(а втім, так і мало бути). Але я ні насекунду про нього не забував — вінпостійно маячив десь на задвіркахсвідомості.

Уже ближче до ночі я побачив,як Мукі щось шепоче на вухо лідеругурту, дуже пристойного блюз-

рокового ансамблю з сильнимсолістом і хорошим запасом стариххітів. Лідер кивнув і звернувся домене з питанням, чи не хочу япограти з ними на гітарі, одну-двіпісні. Спокуса була велика, однак моїдобрі янголи взяли гору, і я чемновідмовився від пропозиції. Нехайбути застарим для рок-н-ролу йнеможливо, але роки йдуть, навичкигубляться і зростають шансипошитися в дурні на очах у публіки.

Пенсіонером я себе не вважав,проте перед живою аудиторією неграв більше року і брав участь лише втрьох-чотирьох записах, але то буликатастрофічно невідкладні випадки.Та й то — на жодному з них я не

проявив себе добре. Коли вжепрослуховували один, я помітивгримасу барабанщика, наче він щоськисле надкусив. Побачив, що я нанього дивлюсь, і сказав, що бассфальшивив. Але ми обидва добрезнали, що це не так. Якщо длячоловіка за п’ятдесят дурість —бавитися в ліжку з жінкою, яка йомув доньки годиться, то не меншадурість для нього грати на«Страті»[139] програш до «Брудноїводи»[140]. Та все ж я дивився, як ціхлопці шкварять на сцені, з якимосьболем у душі й чималоюностальгією.

Хтось узяв мене за руку, і,обернувшись, я побачив Джорджію

Донлін.— Джеймі, ти дуже сумуєш за

цим усім?— Не так сумую, як поважаю.

Саме тому я зараз тут. Ці хлопцімолодці.

— А ти вже ні?Я мимоволі згадав той день,

коли зайшов у кімнату до брата Конай почув, як до мене пошепкипромовляє його акустичний«Ґібсон». Каже, що я можу зіграти«Черрі, Черрі».

— Джеймі? — Вона клацнула вмене перед очима пальцями. —Вернися.

— Для того щоб розважитись, ягоджуся, — відповів їй я. — Але тідні, коли я стояв із гітарою передпублікою, вже в минулому.

Як згодом виявилося, япомилявся.

* * * * *

2012-го мені виповнилосяп’ятдесят шість. Г’ю та його дівчина,з якою він зустрічався вже доситьдавно, витягли мене вечеряти вресторан. Дорогою додому я згадаводну байку (ви, напевно, її чули) —про те, як зварити жабу. Кладеш жабув холодну воду й починаєш потроху

підігрівати. Якщо робити цепоступово, жаба не виплигне, бовона занадто дурна. Не знаю, правдачи ні, але, як на мене, це прекраснаметафора старіння.

Підлітком я дивився на тих,кому було за п’ятдесят, із жалем ітривогою: вони надто повільноходили, надто повільно говорили,дивилися ТБ замість ходити наконцерти та в кіно, їхнє уявлення прокруту вечірку зводилося до того, щобпоїсти м’ясного рагу з сусідами івкластися спати після вечірніх новиноб одинадцятій. Проте, як і більшістьп’ятдесяти-, шістдесяти-йсімдесятирічних з гаком людей, якіперебувають у порівняно доброму

здоров’ї, я вже не надавав цьомутакого значення, коли настала моячерга. Тому що мозок не старіє, хочйого уявлення про світ можутьзачерствіти і з’являється схильністьбазікати про те, як було у старі добрічаси. (Принаймні цього я бувпозбавлений, бо більша частина моїхтак званих добрих часів минула підзнаменами повної й абсолютноїнаркотичної залежності.) Думаю, убагатьох людей оманлива маячняжиття після п’ятдесяти відступає.Дні біжать швидше, більше всеболить, і твоя хода вповільнюється.Але є й компенсація. Зі спокоємприходить вдячність і (у моємувипадку) рішуча налаштованість весь

той час, що мені ще відміряний, бути,наскільки це можливо, татком-добродійником. Це означалорозливати суп раз на тиждень упритулку для безхатченків у Боулдеріта працювати на трьох-чотирьохполітичних кандидатів, якісповідували радикальну ідею, що неслід заливати асфальтом весьКолорадо.

Я все ще час від часу зустрічавсяз жінками. Усе ще грав у теніс двічіна тиждень і проїжджав навелосипеді щонайменше шість мильна день, завдяки чому мій живітзалишався пласким, а ендорфінирегулярно припливали. Звісно, коли яголився, то помічав, що навколо рота

й очей з’явилося кілька додатковихзморщок, але в цілому меніздавалося, що вигляд у мене такийсамий, як і завжди. Мила ілюзіяпохилих літ. І лише поїздка в Гарлоувлітку 2013-го розкрила мені очі: япросто ще одна жаба в казані.Хороша новина полягала в тому, щонаразі температуру підняли тільки досередньої. А погана — найближчимчасом цей процес ніхто зупиняти незбирається. Три істинні пори життялюдини: молодість, зрілість і чого цея, курва, так скоро постарів?

* * * * *

19 червня 2013 року, день у деньчерез два роки після того, як Брівийшла заміж за Джорджа Г’юза ічерез рік після народження їхньогопервістка, я приїхав додому після не-зовсім-зоряного запису на студії йвитяг із поштової скриньки конверт,прикрашений веселими надувнимикульками. Зворотна адреса булазнайома: П/с № 2, Методист-роуд,Гарлоу, штат Мен. Я розпечатав його,і в руках опинилася листівка зфотографією сім’ї мого брата Террі зпідписом: ДВОЄ КРАЩЕ, НІЖОДИН! ПРИЇЖДЖАЙТЕ НА НАШЕСВЯТО!

Розгорнув я її не одразу, спершуроздивився сивину у волоссі Террі,

відвисле пузце Аннабель і трьохмолодих дорослих їхніх дітей.Маленька дівчинка, яка колись бігалапід бризками поливалки газонів увідвислих трусиках із смурфиками,перетворилась на симпатичну молодужінку, що тримала на руках немовля— мою двоюрідну онуку, Кару-Лін.Один мій небіж, худорлявий,скидався на Кона. Кремезний бувсхожий на нашого батька… і трохи намене, бідолаха.

Я розгорнув запрошення.

ВІДСВЯТКУЙТЕ ЗНАМИ ДВІ ГРАНДІОЗНІПОДІЇ 31 СЕРПНЯ 2013!

35-та РІЧНИЦЯВЕСІЛЛЯ ТЕРЕНСА ЙАННАБЕЛЬ!

1-й ДЕНЬНАРОДЖЕННЯ КАРИ-ЛІН!

* * * * *

ЧАС: З 12-ї ДНЯ ДО?

МІСЦЕ: СПОЧАТКУНАШ ДІМ, ПОТІМ«ЮРІКА ҐРАНЖ»

ЇЖА: ВДОСТАЛЬ!

МУЗИКА: «ЗІРКИ

КАСЛ-РОКУ»

СВОЇ НАПОЇ: НЕЗДУМАЙТЕ! ПИВО ТАВИНО ТЕКТИМУТЬРІКОЮ!

Нижче була приписка від могобрата. Хоч до шістдесятого днянародження йому лишалося кількамісяців, Террі досі базграв, як куркалапою, за що вчителька якосьвідправила його додому ззауваженням: «Теренс МУСИТЬпокращити свій почерк!» —причепленим скріпкою до карткиуспішності.

Здоров, Джеймі! Будь

ласка, приїжджай на нашесвято. Добре? Відмазок неприймаємо, у тебе двамісяці попереду, якось ужеорганізуєшся. Якщо вжеКонні прилетить із Гаваїв,то ти з Колора й поготівможеш приїхати! Ми затобою скучили,молодшенький!

Я вкинув запрошення уплетений кошик на задньому боцідверей кухні. Називався він «Колись-кошиком», бо в ньому лежало повнокореспонденції, на яку я десь унадрах душі сподівався коли-небудьвідповісти… а насправді це означало

«ніколи», та ви, мабуть, і самі знаєте.Я сказав собі, що не маю бажанняповертатися в Гарлоу. Може, це йбуло правдою, та потяг до сім’ї відцього нікуди не зник. Спрінґстін мавтрохи рації, коли писав свій рядокпро те, що нема приємнішоговідчуття, ніж кров на крові.

У мене була прибиральниця, якузвали Дарлін і яка раз на тижденьприходила пропилососити, витертипорох і поміняти постіль (мені досісоромно, що я делегував їй цеповноваження, бо колись давно меневчили, що треба робити цевласноруч). То була похмура старашкапа, і я взяв собі за правиловшиватися з дому, коли вона

приплентається. В один із її днів яповернувся додому й побачив, щовона витягла запрошення з «Колись-кошика» і поклала розгорнутим накухонному столі. Нічого подібноговона раніше не робила, і я сприйнявце як знак. Того ж вечора я сів закомп’ютер, зітхнув і відправив Терріімейл із трьох слів: «Я буду,чекайте».

* * * * *

То був чудесний вікенд на Деньпраці. Мені він збіса сподобався, і яповірити не міг, що замалим невідмовився… або взагалі нічого не

сказав, тим самим обірвавшиназавше свої і без того крихкі зв’язкиз родиною.

У Новій Англії панувала спека, іприземлитися м’яко в аеропортуПортленда у п’ятницю вдень унеспокійному повітрі не вдалося.Поїздка на північ до округу Каслзабрала багато часу, та не черездорожній рух. Я просто мусивроздивитися всі змалечку знайомімісця — ферми, кам’яні стіни,крамничку «Брауні», нині зачинену йтемну, — і ввібрати в себе їхнюдивовижність. Таке відчуття було, щомоє дитинство досі там, ледь видимепід шматком пластмаси, що з плиномчасу вкрився подряпинами, став

брудним і напівпрозорим.Було пів на сьому вечора, коли я

нарешті дістався до родинного дому,який тепер збільшився мало ненаполовину завдяки новій прибудові.На під’їзній доріжці стояла червона«мазда», що наче промовляла: «Меневзяли напрокат в аеропорту» (як імій «Форд Екліпс»), — а на газонібуло припарковано пікап фірми«Рідке паливо Мортона». Йогоприкрасили купою гірлянд ізгофрованого паперу й заквітчали так,що він більше нагадував якуськарнавальну платформу. На передніколеса спиралася табличка:«РАХУНОК ТАКИЙ: ТЕРРІ ЙАННАБЕЛЬ — 35, КАРА-ЛІН — 1!

УСІ У ВИГРАШІ! ВИ ЗНАЙШЛИВЕЧІРКУ! ЗАХОДЬТЕ!» Яприпаркував машину, зійшов сходамивгору, підняв руку, щоб постукати,потім подумав: «Якого біса, я тутвиріс», — і зайшов просто так.

І враз накотило відчуття, ніби яперескочив у часі назад до тих років,коли міг назвати свій вік одинарнимчислом. Моя сім’я зібралася застолом у їдальні, точнісінько так, яку шістдесяті. Усі базікали одночасно,сміялися, сперечалися, передавалисвинячі відбивні, картоплю-м’ячку ітаріль, укритий вологим рушником:качани кукурудзи, ще теплі, так, як їїподавала мама.

Спершу я не впізнав огрядногосивого чоловіка на тому краю стола,що стояв у вітальні, а темноволосийкрасунчик-качок, який сидів поряд зним, і поготів був не знайомим. Тапотім типовий почесний професорпомітив мене й підвівся. Йогообличчя просяяло, і я зрозумів, що томій брат Кон.

— ДЖЕЙМІ! — заволав він ірвонув з-за столу, мало не скинувшизі стільця Аннабель. Згріб мене уведмежі обійми і вкрив обличчяпоцілунками. Я розсміявся іпоплескав його по спині. А тампоряд опинився Террі, ухопив вобійми нас обох, і троє братівстанцювали незграбний mitzvah

tantz[141], від якого вгиналася підлога.Я помітив, що Кон плаче, і відчув, щомене теж пробиває на сльозу.

— Ну все, хлопці, годі! —вигукнув Террі, сам усе щепідстрибуючи на місці. — А то впідвал провалимося!

Ми ще трохи пострибали. Умене було таке відчуття, що мипросто мусимо це робити. І це булонормально. Це було добре.

* * * * *

Кон відрекомендував качка, десьроків на двадцять за нього

молодшого, як свого «доброго друга зфакультету ботаніки Гавайськогоуніверситету». Поки ми з хлопцемтисли один одному руки, я встигподумати, чи завдали вони собіклопоту замовити в касл-рокськомуготелі два окремі номери. У наші дній час, напевно, ні. Я не можу згадатитой день, коли я вперше зрозумів, щоКон голубий. Мабуть, тоді, коли вінвчився в магістратурі, а я грав «Край1000 танців» із «Камберлендами» вУніверситеті штату Мен. А нашібатьки, я певен, дізналися ще раніше.Просто не робили з цього проблеми,а тому й ніхто з нас, дітей, не робив.Діти набагато більше засвоюють ізмовчазних прикладів, ніж із

висловлених правил. Принаймні такмені здається.

Лише раз я чув, як тато натякаєна сексуальну орієнтацію свогодругого сина, — наприкінцівісімдесятих. Мабуть, це справило намене велике враження, бо то булироки наркотичної чорноти і ядзвонив додому якомога рідше. Яхотів, щоб тато знав, що я ще живий,але завжди боявся, що він почує вмоєму голосі мою смерть, яканаближалася і з якою я вжепрактично змирився.

— Я щоночі молюся за Конні, —признався він мені під час тогодзвінка. — Клятий СНІД. Таке

враження, що йому навмиснедозволяють поширюватися.

Цієї хвороби Кон уник і мавнапрочуд здоровий вигляд, але ніякне міг приховати те, що він старіє,особливо коли сидів поряд зі своїмдругом із факультету ботаніки.Пам’ять повернула мене в минуле, доспогаду про те, як Кон і Ронні Пекетсиділи пліч-о-пліч на канапі увітальні, співали «Дім сонця, щосходить» й намагалися робити цезлагоджено… вправа на марністьзусиль, якщо такі взагалі бувають.

Мабуть, щось із цьогокрасномовно відбилося в мене наобличчі, бо Кон, витираючи очі,

розплився в усмішці.— Сто років минуло, відколи ми

скублися через те, чия тепер чергамамину білизну з линви знімати, га?

— Сто років, — погодився я ізнову подумав про жабу, занадто тупу,щоб збагнути: вода в її ставку наплиті стає дедалі теплішою.

До нас підійшла Дон, донькаТеррі й Аннабель, з Карою-Лін наруках. Оченята в малої були тогокольору, який мама називала«мортон-блакить».

— Привіт, дядечку Джеймі. Цеваша двоюрідна онука. Завтра їйвиповниться один рочок, і в неї росте

новий зуб — теж непоганий привіддля свята.

— Вона дуже гарна. Можна япотримаю?

Дон соромливо всміхнуласянезнайомцеві, якого востаннє бачила,ще коли мала брекети.

— Спробуйте, але на руках унезнайомих людей вона дуже сильноплаче.

Я взяв дитину, готовийповернути її матері одразу ж, тільки-но пролунає вереск. А він непролунав. Кара-Лін пороздивляласямене, простягнула ручку і торкнуласяноса. І засміялася. Під радісні вигуки

вся моя сім’я заплескала в долоні.Маленька, здивувавшись,роззирнулася навколо, потімперевела погляд на мене. Я мігпоклястися, що в неї очі моєї матері.

І знову розсміялася.

* * * * *

На справжньому святінаступного дня був той самий складакторів, тільки другоряднихперсонажів побільшало. Декого явпізнав одразу, інші здавалисявіддалено знайомими. Були там, як язрозумів, і діти тих людей, що колисьдавно працювали на мого батька, а

тепер — на Террі, чия імперіярозрослася: разом із сімейнимпаливним бізнесом він тепер володівмережею цілодобових міні-маркетів«Швидкі закупи в Мортона», якаохоплювала всю Нову Англію. Яквиявилося, поганий почерк — успіхуне завада.

Над чотирма грилями чаклувалакоманда кейтерингу з Касл-Року,видаючи гамбургери й хот-догиразом із запаморочливимасортиментом салатів та десертів.Пиво лилося з металевих діжок, авино — з дерев’яних. Поки япоглинав заряджену бекономкалорійну бомбу на задньому дворі,один із торгових агентів Террі,

п’яний, веселий і балакучий,повідомив мені, що Террі такожволодіє аквапарком «Сплеш-Сіті» уФрайбургу та треком «Літлтон» уНью-Гемпширі.

— Той трек не дає ані цента, —сказав агент, — але ти ж знаєш Террі,він завжди був фанатом перегонів.

Я згадав, як вони з батькомпрацювали в гаражі над різнимиреінкарнаціями Ракети Доріг, обидвав замащених футболках ікомбінезонах із провислими задами,і зненацька до мене дійшло, що мійдомашній братик, сільський мишак,виявляється, заможний. Чи навітьбагатий.

Щоразу, коли Дон проходиладесь поряд із Карою-Лін, дівчинкапростягала до мене рученята.Скінчилося все тим, що я більшучастину того пообіддя носив її наруках, і врешті-решт вона міцнозаснула в мене на плечі. Побачившице, її тато звільнив мене від тягаря.

— Дивовижно, — промовив він,кладучи її на ковдру в затінкунайбільшого на задньому подвір’їдерева. — Вона ще ніколи ні до коготак не горнулася.

— Мені це лестить. — І япоцілував малу в щічку, розчервонілувід того, що різалися зубки.

Було багато розмов про старі

часи й дні, що давно минули, такихбалачок, що надзвичайно цікаві длятих, хто там був, і приголомшливонудні для тих, кого не було. Ятримався подалі від пива й вина,тому, коли вечірка перемістилася начотири милі далі по дорозі, в «ЮрікуҐранж», мене призначили одним зводіїв і я відчайдушно силкувавсярозібратися з коробкою передач умонстрі — пікапі «кінг-кеб», щоналежав паливній компанії. Ятридцять років не водив машину змеханічною коробкою, і моїзахмелілі пасажири (було їх, мабуть,із дюжину, якщо рахувати сімох укузові) вибухали сміхом щоразу, колия відпускав зчеплення й пікап різко

підкидало. Дивно, що ніхто з них невивалився ззаду.

Команда кейтерингу прибулараніше за нас, і вздовжтанцмайданчика, який я добрепам’ятав, уже порозставляли столи зїжею. Я стояв і дивився на обширполірованого дерева, поки Кон нестиснув мого плеча.

— Що, молодшенький, спогадинакотили?

Я згадав, як уперше вийшов нату сцену, переляканий на смерть ісмердючий від поту, що хвилямижару здіймався з-під пахв. І якпізніше, коли ми грали «Хтозупинить дощ», повз нас

провальсували мама й тато.— Ти навіть не уявляєш, —

відповів я.— Здається, уявляю. — І він

мене обійняв. А потім зновпрошепотів на вухо: — Здається,уявляю.

* * * * *

У будинку та на подвір’ї наденну трапезу зібралося щось ізсімдесят людей. А вже о сьомій у«Юріка Ґранжі № 7» їх стало вдвічібільше, і клубу дуже бракуваломагічного кондиціонування від Чарлі

Джейкобза, на підмогу до апатичнихвентиляторів під стелею. Я взяв собідесерт, фірмову страву міста Гарлоу— лаймове желе з шматочкамиконсервованих фруктів усередині, —і пішов надвір. Обійшов ріг будівлі,потроху під’їдаючи желепластмасовою ложечкою, і побачивпожежну драбину, під якою впершецілувався з Астрід Содерберг.Згадалось, як хутро на каптурі паркиоблямовувало досконалий овал їїобличчя. Згадався смак полуничноїпомади.

«Ну як, нічого?» — спитав тодія. А вона відповіла: «З першого разуне зрозуміла, давай ще раз».

— Привіт, малий, — пролуналов мене за спиною, і я підскочив. —Хочеш, полабаємо на сцені?

Я не одразу його впізнав.Довготелесий патлатий підліток,який найняв мене грати на ритм-гітарі у «Хромових трояндах», бувтепер лисий на маківці, сивий збоків, і мав чимале пузце, щонависало над міцно стягнутимиременем штанами. Я вирячився нанього, аж перехилилася папероватарілочка з желе в руці.

— Норм? Норм Ірвін?Він усміхнувся, та так широко,

що в глибині рота спалахнули золотізуби. Я впустив желе й обійняв його.

А він зі сміхом обійняв мене увідповідь. Ми обмінялисякомпліментами щодо зовнішньоговигляду. Сказали один одному, що стороків не бачилися. І, звісно,побазікали про давні часи. Нормрозказав, що Гетті Ґрір завагітнілавід нього, і він одружився. Шлюбпрожив лише кілька років, та, колиминув період післярозлучноїуїдливості, вони домовилися забутипро старе й бути друзями. Їхнійдочці, Деніз, було вже під сорок, вонаволоділа перукарнею у Вестбруку.

— Вільна й нічим не зв’язана,усі банківські кредити виплачені. Віддругої жінки в мене двоє хлопців, алеміж нами кажучи, Діні — моя

улюблениця. А Гетті від другогочоловіка народила. — Він нахиливсядо мене ближче, жорстокопосміхаючись. — То сяде, то вийде.Малий не вартий і пороху, щоб його впекло відправити.

— А як там Кенні й Пол?Кенні Лафлін, наш бас-гітарист,

теж побрався зі своєю дівчинкою,фанаткою «Хромових троянд». І вонидосі одружені.

— У нього страхова агенція вЛьюїстоні. Непогано заробляє. Алевін сьогодні тут. Ти його не бачив?

— Ні. — Може, й бачив, та невпізнав. А він не впізнав мене.

— А Пол Бушард… — Нормпохитав головою. — Займавсяверхолазінням у Державному парку«Акадія» і впав. Прожив два дні, та йпомер. У тисяча дев’ятсотдев’яностому це було. Та воно,мабуть, і на краще. Тато сказав, щовін був би паралізований від шиї доніг, якби вижив. Квад[142], як токажуть.

На мить я уявив собі життянашого старого барабанщика. Як вінлежить у ліжку, під’єднаний домашини, яка допомагає йому дихати,й дивиться по телевізору ПастораДенні. Але я відігнав од себе цейобраз.

— А про Астрід щось знаєш? Девона тепер?

— Десь на сході. Кастін?Рокленд? — Норм похитавголовою. — Не пригадую. Знаю, щопокинула університет, щоб вийтизаміж, її предки були страшенно лютіна неї. Та, мабуть, ще лютіші стали,коли вона розлучилася. Здається, унеї свій ресторан, забігайлівка, деомарів подають, але точно не скажу.Ви колись були закохані по вуха,правда?

— Так, — сказав я. — Це точно.Він кивнув.— Юнацьке кохання. Ніщо на

землі з ним не зрівняється. Алепобачити її тепер я б не сильно хотів,бо тоді наша Сода-Бургер малашикарний вигляд. Бомбезний.Правда?

— Так, — відповів я, згадуючинапіврозвалену халупу біля Вершининеба. І залізну щоглу. Як вонарозпікалася до червоного жару, колив неї лупила блискавка. — Так,правда.

Ми хвильку помовчали, а потімвін поплескав мене по плечу.

— Ну то як, ти дозрів? Полабаєшіз нами? Краще погоджуйся, бо безтебе гурт буде відстійний.

— То ти в гурті? У «Зірках Касл-Року»? Кенні теж?

— Звісно. Ми тепер не частограємо, не так, як колись, алевідмовитися ну ніяк не могли.

— Це тебе мій брат Террінамовив?

— Може, він і думав, що типриєднаєшся на одну-дві пісні, алені. Він просто хотів олдовий гурт, ами з Кенні єдині, хто досі живий,досі стирчить у цій сраці світу і досіграє. Наш ритм — тесляр із Лізбон-Фолз. Минулого тижня в середу вінупав з даху й поламав собі обидвіноги.

— Ой, — сказав я.— Його «ой» мені на руку, —

відмахнувся Норм Ірвін. — Мизбиралися грати втрьох, цього бвистачило, ти ж знаєш. Троє зчотирьох «Хромових троянд» — нетак уже й паскудно, враховуючи, щовостаннє ми виступали на міськійдискотеці ПСЛ десь тридцять п’ятьроків тому. Тому давай, не тре’морозитись. Тур возз’єднання і всетаке.

— Норм, я без гітари приїхав.— У мене в пікапі цілих три.

Вибереш, яка на тебе дивиться.Запам’ятай одне: починаємо з«Тримайся, Слупі».

* * * * *

На сцену ми вийшли заохочуваніпідігрітими випивкою оплесками.Кенні Лафлін був так само худий, як іколись, але тепер його обличчяприкрашали кілька не надтопривабливих бородавок. Він підвівпогляд від ременя свого «Фендера П-Басу», який саме припасовував, іпривітався зі мною, стукнувшиськулаками. Я не нервувався, як тоді,коли вперше стояв на цій сцені згітарою в руках, однак було такевраження, наче все це — особливояскравий сон.

Норм однією рукою поправив

мікрофон, точнісінько так, як він цезавше робив, і звернувся до публіки,що чекала, коли вже можна будевикинути кілька старих рок-н-рольних колінець.

— Народ, на ударній установцінаписано «Зірки Касл-Року», алесьогодні в нас особливий гість ізритм-гітарою, тому на наступнікілька годин ми знову станемо«Хромовими трояндами». Джеймі,починай.

Я згадав, як цілувався з Астрідпід пожежною драбиною. Згадавіржавий мікроавтобус Норма, згадавйого батька, Сісеро, як той сидів навбитому дивані у своєму старому

трейлері, скручував косяки зпапіросного паперу марки «Зигзаг» ірадив мені обрізати ці блядськіпатли, якщо хочу мати права зпершого разу. Я пригадав, як миграли на танцях для підлітків на«Роллодромі» в Обурні і як непереставали грати, коли вибухалинеминучі бійки між пацанами зішколи Едварда Літла та старшоїшколи Лізбона, зі старшої школиЛьюїстона та Сейнт-Дома. Мипросто збільшували гучність. Язгадав, яким було життя до того, як язбагнув, що я жаба в баняку.

— Раз, два, три, поїхали! —закричав я.

Ми ушкварили рок.З Е.Уся ця херня починається з Е.

* * * * *

У сімдесяті нам дозволяли гратидо першої ночі, і ми грали. Але товже були не сімдесяті: доодинадцятої ми геть виснажилися йіз нас градом лився піт. Проте нічогострашного в тому не було, бо Террірозпорядився, щоб діжки з пивом тавином позатикали чопами о десятій,і без вогненної води натовп швидкопорідішав. Ті, хто лишився, посідали

на місця, годні слухати, та надтовиснажені, щоб танцювати.

— А ти, малий, збіса кращеграєш, ніж колись, — похвалив менеНорм, коли ми вже збиралиінструменти.

— Ти теж. — Така сама брехня,як «маєш прекрасний вигляд». Учотирнадцять я б нізащо не повірив,якби мені сказали, що настане день,коли я гратиму рок краще, ніж НормІрвін. Але цей день настав. Вінусміхнувся мені: мовляв, я знаю, якіречі краще лишити невисловленими.До нас підійшов Кенні, й троєвиконавців із «Хромових троянд», якіще залишалися в живих, збилися в

купу й обійнялися (у старших класахми самих себе зафукали б, як«гомиків»).

До нас приєднався Террі, а зним підійшов і Террі-молодший —його старший син. Вигляд у могобрата був змучений, але йнадзвичайно щасливий водночас.

— Слухай, Кон зі своїм другомповіз кількох у дупель п’яних доКасл-Року. А ти зможеш відвезтикількох таких самих у «кінг-кебі» доГарлоу, якщо я позичу тобі Террі-молодшого на місце другого пілота?

Я сказав, що радо це зроблю.Остаточно попрощавшись із Нормомта Кенні (під акомпанемент тих

дивних, більше схожих на дохлу рибурукостискань, притаманнихмузикантам), я згріб докупи свійвантаж п’яничок і відчалив. Якийсьчас небіж давав мені вказівки, яких яне потребував, навіть у темряві, таколи я вивантажив останні дві чи трипарочки на Стекпоул-роуд, вінзамовк. Я зиркнув убік і побачив, щохлопець міцно спить, притулившисьдо пасажирського скла. Розбудив яйого лише тоді, коли ми приїхалидодому, на Методист-роуд. Террі-молодший поцілував мене в щоку(чим невимовно зворушив свогодядька, хоча навряд чи про цездогадувався) і спотикаючись побріву дім, де, напевно, проспить до обіду

неділі, як це властиво підліткам.Мені стало цікаво, чи спальню йомуоблаштували в моїй колишнійкімнаті, однак я вирішив, що,найпевніше, це не так. Йому маливиділити кімнату в новій прибудові.Час змінює все, та воно, мабуть, ідобре.

Ключі від «кінг-кеба» я залишивна вішаку в передпокої та вжепрямував до своєї взятої напрокатмашини, коли раптом помітив світлов коморі. Підійшовши до неї, язазирнув усередину, і виявилося, щотам Террі. Він вже скинув із себесвяткові лахи й натягнув комбінезон.У світлі голих лампочок вилискувала,мов синій коштовний камінь, його

найновіша цяцька — «шевроле SS».Він полірував її воском.

Коли я зайшов, він підвів погляд.— Щось не спиться.

Перегульбанив. Трохи пополірую цюкрихітку й поповзу в ліжко.

Я провів рукою по капоту.— Дуже гарний.— Уже так. Але бачив би ти, у

якому стані я забирав його з аукціонув Портсмуті. Більшість покупціввирішили, що це брухт, а я подумав,що зможу повернути його до життя.

— Відродити його, — сказав я.Звертаючись не зовсім до Террі.

Він подивився на менезамислено і знизав плечима.

— Можна, мабуть, і так сказати.От зберу ще нову трансмісію — ібуде майже як новенький. Скажи, несильно схоже на нашу старенькуРакету Доріг?

Я розсміявся.— Пам’ятаєш, як перша зарила

носом на Спідвеї?Террі підкотив очі.— На першому ж колі. Той

Двейн Робішод, уїбан. Права свої,мабуть, у «Сірзі й Роубаку»[143]

купив.

— Він досі тут живе?— Нє, десять років уже нема.

Щонайменше десять. Рак мозку.Коли його виявили, у бідаки не буложодних шансів.

«Уявімо, що я нейрохірург, —сказав мені Джейкобз того дня в“Застібках”. — Уяви, що я кажу:“Ваші шанси вмерти наопераційному столі двадцять п’ятьвідсотків”. Чи не пішов би ти на це?»

— Тяжко.Він кивнув.— А пам’ятаєш, як ми казали,

коли були дітьми? «Що таке“тяжко”? Це життя. А що таке

“життя”? Журнал такий. А скількивін коштує? П’ятнадцять центів. А вмене тільки десять. Тяжко. А що таке“тяжко”? Це життя». І так далі й даліпо колу.

— Я пам’ятаю. Тоді ми думали,що це жарт. — Я хвилю повагався. —Террі, а ти часто згадуєш Клер?

Він викинув полірувальнуганчірку у відро й пішов до раковинипомити руки. Колись там був лишеодин кран — для холодної води.Тепер їх два. Він відкрутив обидва,взяв шматок «Лави»[144] й ставнамилювати руки. Аж до ліктів, саметак, як тато вчив.

— Щодня, чорт забирай. Про

Енді я теж думаю, але не так часто.Його смерть, як то кажуть, булаприродною, хоча він міг прожититрохи довше, якби не обожнював таквиделку й ніж. А те, що сталося зКлер… це просто, бляха,неправильно, так не мало бути.Розумієш?

— Так.Террі сперся на капот «SS»,

дивлячись у порожнечу.— Пам’ятаєш, якою вона була

красунечкою? — Він повільнопохитав головою. — Той виродок, тойзвір, украв у неї роки, які ще булипопереду, а потім вибрав собітиповий для боягуза спосіб

утекти. — Він провів рукою пообличчю. — Не треба говорити проКлер. Мене ці розмови нервують.

Мене вони теж нервували. Клер,старша за мене рівно настільки, щобу моїх очах бути запасною копієюмами. Клер, наша прекраснасестричка, яка в житті нікого нескривдила.

Ми перетнули палісадник,слухаючи спів цвіркунів у високійтраві. Наприкінці серпня й напочатку вересня вони завждицвіркочуть найгучніше, мовбизнають, що літо закінчується.

Біля сходів Террі зупинився, і япомітив, що очі в нього досі на

мокрому місці. То був хороший длянього день, але заразом і важкий танервовий. Дарма я закінчив йогозгадкою про Клер.

— Братику, ночуй у нас. Диванрозсувається.

— Ні. Я пообіцяв Конні, щозавтра поснідаю з ним і йогонапарником.

— З напарником, — підкотив очівін. — Аякже.

— Ну-ну, Теренсе. Не вдавай, щонадворі двадцяте століття. Тепервони, якби схотіли, могли бодружитися в дюжині штатів. Із цимвключно.

— Ай, хай собі женяться, я непроти, аби тільки не на моїх родичах.Байдуже, що там думає Конні — цейхлопець йому не напарник. Язахребетників упізнаю одразу.Господи, та він наполовинумолодший за Кона.

Це нагадало мені про Бріанну,менш ніж наполовину молодшу замене.

Обійнявши Террі, я поцілувавйого в щоку.

— Побачимося завтра. Приїду наобід, а тоді попиляю в аеропорт.

— Давай. Джеймі. Ти сьогодніграв просто відпадно.

Подякувавши йому, я пішов домашини. І вже відчиняв дверцята,коли Террі гукнув мене на ім’я. Яозирнувся.

— А пам’ятаєш останню неділюпреподобного Джейкобза на кафедрі?Коли він читав ту свою Кошмарнупроповідь, як ми її називали?

— Так, — кивнув я. — Дужедобре пам’ятаю.

— Ми такі шоковані були тоді йсписали все на його горе черезсмерть дружини й сина. Але знаєшщо? Коли я думаю про Клер, меніхочеться знайти його й потиснутируку. — Руки Террі, м’язисті, як і внашого батька, були згорнуті на

грудях, обтягнутих комбінезоном. —Бо тепер я думаю, що він мав великумужність, коли таке казав. Тепер ядумаю, що кожне слово булоправдою.

* * * * *

Нехай Террі й забагатів, алезвички заощаджувати не втратив,тому на обід у неділю ми доїдали те,що лишилося після вечірки. Більшучастину обіду я тримав на колінахКару-Лін і годував її шматочками їжі.Коли вже пора було їхати, я передав їїДон, але крихітка простягнула домене рученята.

— Ні, зайчику. — Я поцілував їїв неймовірно гладенький лобик. — Явже їду.

Вона знала лише з дюжину слів(і одним із них тепер було моє ім’я),та я читав, що розуміють вонинабагато більше, тож вона збагнула,що я їй кажу. Маленьке личкозморщилося, вона знову простягнуларучки, і сльози наповнили тіблакитні очі, такого самого відтінку,що й у моєї матері та померлоїсестри.

— Тікай швидше, — сказавКон, — бо муситимеш її вдочерити.

І я пішов. Назад до взятоїнапрокат машини, назад до

аеропорту Портленда, назад доміжнародного аеропорту Денвера,назад у Недерленд. Та перед очимавсе стояли ті пухкенькі простягнутірученята і ті наповнені слізьми очівідтінку мортон-блакиті. Їй був лишеодин рік, та вона хотіла, щоб ялишився надовше. Думаю, саме такти й розумієш, що ти вдома, і не маєзначення, як далеко ти від нього чияк довго пробув у якомусь іншомумісці.

Дім — це там, де хочуть, щоб тилишився надовше.

* * * * *

Протягом березня 2014-го, післятого як більшість лялечок, щоприїжджали знайомитися злижниками, покинули Вейл, Аспен,Стімбот-Спрінгс і нашу гору Елдора,надійшла новина про те, щонасувається потужна хуртовина. Нашпобратим відомого Полярного вихорувже насипав на Ґрілі[145] чотирифути.

Більшу частину того дня япростирчав у «Вовчій пащі»,допомагаючи Г’ю та Мукіубезпечити студії та великий будиноквід завірюхи. Залишався, поки непочав зриватися вітер і зі свинцевогонеба посипали перші сніжинки.Потім надвір вийшла Джорджія: у

дублянці, пухнастих навушниках ібейсболці «Вовча паща». Вона була внастрої виписати всім чортів.

— Відправ цих хлопцівдодому, — сказала вона Г’ю. —Якщо, звісно, не хочеш, щоб вонизастрягли десь на узбіччі й сиділитам до червня.

— Як загін Доннера[146], —прокоментував я. — Але я нізащо нез’їм Мукі. Він занадто кістлявий.

— Ну все, тікайте звідси, —махнув рукою Г’ю. — Тількиперевірте двері студій перед тим, якпоїдете.

Ми послухались і про всяк

випадок перевірили ще й стайню. Янавіть знайшов час роздати кавалкияблук, хоча Бартлбі, мій улюбленець,помер ще три роки тому. На той час,коли я висадив Мукі біля йогомебльованих кімнат, сніг уже сипавсильний, а швидкість вітру сягалатридцяти миль чи навіть більше. Уцентрі Недерленда не було ні душі,тільки хиталися світлофори й білядверей завчасно зачинених крамницьуже намітало кучугури.

— Швидко їдь додому! —перекрикуючи вітер, заволав до менеМукі. Він пов’язав бандану так, щобприкрити ніс та рот, і це робило йогосхожим на пристаркуватогорозбійника.

Я так і зробив. Усю дорогу намою машину, мов розлюченийхуліганисько, кидався вітер. Щесильніше він торсав мене, коли япрокладав собі шлях по доріжці,піднявши комір до обличчя, чистовиголеного й цілковито непідготовленого до зими, якою вонастає в Колорадо, коли вирішуєпосерйознішати. Уже всерединібудинку довелося обома рукамитягнути на себе вхідні двері увестибюль.

Я перевірив поштову скриньку йпобачив один-єдиний лист. Витягйого, і одного погляду вистачило, щобзрозуміти, від кого він. ПочеркДжейкобза став нетвердим і

павутиноподібним, але його щеможна було впізнати. Єдиноюнесподіванкою стала зворотнаадреса: «До запитання, м. Моттон,штат Мен». Не зовсім моє ріднемістечко, але поряд. Занадто близько,щоб можна було не хвилюватися, намою думку.

Я постукав конвертом по долоній мало не піддався першому імпульсу— подерти його на клапті, відчинитидвері й викинути надвір, щоб летіли,підхоплені вітром. Я досі уявляюсобі, як я це роблю (щодня, а іноді йщогодини), й думаю, що змінилося б,якби я так і вчинив. Та натомість яйого перевернув. Зі зворотного бокутією самою непевною рукою було

виведено: «Раджу тобі цепрочитати».

Особливого бажання я невідчував, та все одно розірвавконверт. І витяг єдиний аркушпаперу, в який був загорнутийменший конверт. На передньому боціцього меншого конверта був напис:«Прочитай мого листа, перш ніжрозпечатувати цей». Тож я прочитав.

Прочитав, Господи, помилуй.

4 березня 2014 р.Дорогий Джеймі,Я роздобув обидві твої

електронні адреси, ділову йособисту (ти ж знаєш, у

мене свої методи), але явже стара людина, зізвичками старої людини,тому вважаю, що важливеділове спілкування слідвести за допомогою листіві, за можливості, писанихвід руки. Як бачиш, «відруки» все ще для менеможливо, хоча не знаю, чинадовго. Восени 2012-го вмене був мікроінсульт, і щеодин, серйозніший,минулого літа. Сподіваюся,ти пробачиш мені заогидний стан мого почерку.

Маю ще одну причинузвертатися до тебе

листом. Видалятиелектронні повідомленняаж надто легко. Знищитиж листа, над яким хтосьтрудився з пером ічорнилом, трохи тяжче. Янапишу на зворотному боціконверта рядок, щобзбільшити свої шанси нате, що ти прочитаєш.Якщо відповіді не буде, ямуситиму вислати емісара,але це дуже небажано, бочас спливає.

Емісар. Мені не сподобалось, якце прозвучало.

Коли ми бачилисявостаннє, я просив тебестати моїм асистентом.Ти відмовився. Я прошу щераз — і цього разу точнознаю, що ти погодишся. Тимусиш погодитися, бо мояробота сягнулазавершального етапу. Усе,що лишилося, — провестиостанній дослід. Я певен,що він буде успішним, алеперейти до ньогосамотужки не наважуся.Мені потрібна допомога і,що не менш важливо,потрібен свідок. Повірмені, коли я кажу, що твоя

ставка в цьомуексперименті така самавелика, як і моя власна.

Ти думаєш, щовідмовишся, але я доситьдобре тебе знаю, мійдавній друже, тожвважаю, що, прочитавшивкладений лист, ти змінишдумку.

З найкращимипобажаннями, Чарльз Д.Джейкобз

Надворі нетямився вітер, сипавснігом, наче дрібним піском, у склянішибки дверей. Невдовзі дорога до

Боулдера стане непроїжджою (якщовже не стала). Я тримав маленькийконверт і думав: «Щось сталося». Нехотів знати, що саме, але відчуттябуло таке, що повертати назад пізно.Я сів на сходи, що вели до могопомешкання, й під супровід сердитихударів вітру, від яких здригавсябудинок, розпечатав другий конверт.Почерк був так само нетвердим, як і вДжейкобза, та сповзав до низусторінки, але я впізнав його вмить.Авжеж, упізнав — бо колисьотримував любовні листи (часом —доволі відверті), писані цією рукою.У шлунку замлоїло, і на мить язлякався, що от-от знепритомнію. Япохилив голову, рукою, що не

тримала листа, прикрив очі йстиснув скроні. Коли слабкістьминула, я відчув себе дуженещасним.

І прочитав листа.

25 лютого 2014 р.Шановний пасторе

Джейкобз,Ви моя остання надія.Здається, я

збожеволіла — такеписати, але це правда. Язвертаюся до Вас, бо мояподруга Дженні Ноултоннаполегливо радить цезробити. Вона має ліцензію

медсестри й каже, щоніколи не вірила в чудеснізцілення (хоча в Богавірить). А кілька роківтому побувала на Вашомусеансі зцілення уПровіденсі, штат Род-Айленд, і там Вивилікували її від артриту,такого сильного, що вонане могла вже стискати йрозтискати руки та«сиділа» на оксиконтині.«Я переконувала себе, щойду лише послухати, якспіває Ел Стемпер, бо вмене були всі його старіплатівки, коли він виступав

із «Во-Лайтс», — сказалавона мені. — Але десьглибоко в душі я, напевно,знала, навіщо прийшла, боколи він спитав, чи є люди,які хочуть зцілитися, ястала в чергу». Вона каже,що, коли Ви торкнулися їїскронь кільцями, то нетільки біль у кистях рук ісамих руках зник, але разоміз ним пропала й потребаприймати оксі. У це менівірилося ще важче, ніж уте, що артрит можнавилікувати, бо в нас тут,де я живу, багато людейвживають ці ліки, і я знаю,

що «зістрибнути» дужеважко.

Пасторе Джейкобз, умене рак легень. Під часпроменевої терапії випаловсе волосся, а від хімії явесь час блювала(втратила 60 фунтів[147]),та після всіх цих пекельнихмук рак нікуди не дівся. Атепер лікар хоче, щоб ялягла на операцію —видалити одну легеню, алемоя подруга Дженнівсадовила мене й сказала:«Дорогенька, зараз типочуєш сувору правду. Коливони таке роблять, це

значить, що вже запізно, івони це знають, але всеодно роблять, бо більшенічого не лишається».

Я перегорнув сторінку. У головіважко гупало. Уперше за багато роківя пошкодував, що я не під кайфом.Під кайфом я зміг би дивитися напідпис, який чекав мене внизу, невідчуваючи бажання закричати.

Дженні каже, воначитала про Ваші зцілення вІнтернеті й дізналася, що,крім неї, вилікувалося щечимало людей. Я знаю, щоВи більше не їздите

країною. Може, Ви напенсії, а може, хворієте чинавіть померли (хоча ямолюся, щоб це було нетак, як заради Вашогодобра, так і заради мого).Та навіть якщо Ви вдоброму здоров’ї, то,можливо, не читаєте вжепошту. Тому я знаю — цете саме, що покласти листу пляшку й кинути за борт,але щось (не лише Дженні)підштовхує менеспробувати. Зрештою,іноді якусь із цих пляшоквиносить на берег і хтосьчитає того листа.

Від операції явідмовилася. Ви справдімоя остання надія. Я знаю,що вона примарна і,мабуть, дурна, однак уБіблії написано: «З віроювсе можливе». Чекатимувідповіді… якщо вона буде.У будь-якому разі хай ВасГосподь благословляє йбереже.

З надією,Астрід СодербергМорґан-Пітч-роуд, 17О-в Маунт-Дезерт,

штат Мен 04550

(207) 555-6454

Астрід. Господи Боже.Знову Астрід, тепер, по стількох

роках. Я заплющив очі й побачив, яквона стоїть під пожежною драбиною,а її молоде й прекрасне личкооблямоване хутром парки.

Розплющивши очі, я прочитавнотатку, яку Джейкобз зробив під їїадресою.

Я бачив її карту йостанні знімки. Ти можешмені вірити — як я вжесказав у супровідномулисті, у мене свої методи.Радіація й хіміотерапія

зменшили пухлину в лівійлегені, але не знищили її, ана правій легені вжез’явилися нові плями. Їїстан важкий, але я можуїї врятувати. Щодо цьоготеж можеш мені вірити.Але такий рак — начепожежа в сухихчагарниках. Він дужешвидко поширюється. У неїмало часу, ти повиненвирішувати негайно.

«Якщо його так мало, чортзабирай, — подумав я, — то чого жти не подзвонив чи не прислав своюугоду з дияволом «Експрес-

мейлом»[148]?»Але я знав відповідь. Він хотів,

щоб часу було обмаль, бо йогоцікавила не Астрід. Астрід булапішаком. А моє місце, на відміну віднеї, було в задньому ряду. Я гадки немав, чому так, але знав, що так воно іє.

Поки я читав останні рядки,лист тремтів у мене в руці.

Якщо ти погодишсямені асистувати, поки язакінчуватиму свою працювлітку цього року, твоядавня подруга (і, ймовірно,кохана) врятується, рак

буде вигнано з її тіла.Якщо ж відмовишся, я дамїй померти. Авжеж, тобіце здається жорстокістю,ти вважаєш менечудовиськом, але якби тизнав, яке колосальнезначення має моя праця, тодумав би зовсім інакше.Так, навіть ти! Мої номери(стаціонарний і мобільний)нижче. Я пишу ці рядки, апоряд лежить номер місСодерберг. Якщо типодзвониш мені (звісно, зпозитивною відповіддю), язателефоную їй.

Вибір за тобою,

Джеймі.

Дві хвилини я сидів на сходах,глибоко дихаючи й бажаючи, щобсерце не гупало так шалено. Усезгадував, як її стегна тулилися домоїх, як пульсував мій член, твердий,мов прут арматури, як її рука пестиламені потилицю, коли вонавдмухувала сигаретний дим мені врот.

Врешті я підвівся й пішовсходами до своєї квартири, кволотримаючи в руці два листи. Сходи небули ні довгими, ні крутими, і я був ухорошій формі завдяки поїздкам навелосипеді, та все одно, покидістався горішнього майданчика,

двічі довелося спинятися йпереводити дух, а рука тряслася таксильно, що я мусив притримувати їїіншою, поки вставив ключ ушпарину.

День був темний, і в квартирігромадилися тіні, проте я непереймався тим, щоб увімкнутисвітло. Те, що я мав зробити, кращебуло робити швидко. Я зняв із ременятелефон, важко опустився на канапуй набрав мобільний Джейкобза.Пролунав один гудок.

— Здрастуй, Джеймі, — сказавДжейкобз.

— Ти виродок. Сраний виродок.

— Я теж радий тебе чути. Тояким буде твоє рішення?

Що він про нас знав? Чи явзагалі йому щось про це розказував?А Астрід? Якщо ні, скількиінформації він розкопав? Я не знав,та й не мало це значення. З його тонуя зрозумів, що питає він лише длягодиться.

Я сказав, що приїдуякнайшвидше.

— Звісно, тільки якщо ти хочешприїхати. Я прийму тебе звеличезною радістю. Хоча насправдідо липня ти мені не потрібен. Тому,якщо ти волієш її не бачити… тобтотакою, яка вона зараз є…

— Я сяду в літак одразу ж, яквипогодиться. Якщо можеш зробитиоте своє… вилікувати її… зцілити…то давай. Але поки я її не побачу, невідпускай її, хай лишається там, деви будете. Хай там що.

— Не довіряєш мені? —Прозвучало це так, ніби вінстрашенно засмутився, але я в це ненадто повірив. Джейкобз бувмайстром гри на публіку.

— А чого б то я довіряв, Чарлі?Я бачив, як ти працюєш.

Він зітхнув. Надворі казивсявітер: струсонув будинком, промчав ізавив попід дахом.

— Де саме в Моттоні тебешукати? — спитав я… але, як іДжейкобз, лише для годиться. Життя— це колесо, і воно завждиповертається туди, звідки почавсяйого оберт.

XI. Козяча гора. Воначекає. Погані новиниз Міссурі

Отож минуло трохи більше ніжпівроку після нетривалоїреінкарнації «Хромових троянд», імій реактивний літак зновуприземлився на аеродроміПортленда, і я знову вирушивмашиною на північ, у бік округуКасл. Та цього разу не в Гарлоу. Недоїжджаючи п’яти миль до рідногоміста, я звернув з траси 9 на Ґоут-Маунтін-роуд, дорогу, що вела доКозячої гори. Днина видалася тепла,

проте кілька днів тому штат Меннакрило смугою весняних завірюх ітепер звідусіль линули мелодіївідлиги та струмків. Ялини та соснитак само, як і раніше, громадилисяближче до дороги, їхні гілкиобважніли під шапками снігу, алесаму дорогу прочистили й вонаволого виблискувала під полуденнимсонцем.

Я зупинився на кілька хвилинбіля Лонґмедоу — місця всіх тихпікніків ЗММ мого дитинства, ідовше постояв коло бічної дороги,що вела на Вершину неба. Часу на те,щоб навідатися в напіврозваленухижку, де ми з Астрід втратили цноту,не було, та навіть якби й був —

з’їздити туди я б однаково не зміг. Награвій поклали асфальт, і по ційдорозі теж пройшовся снігоочисник,та в’їзд перегороджували міцнідерев’яні ворота на клямці з висячимзамком завбільшки з орківськийкулак. Для тих, кому це нічого непояснювало, була ще велика табличказ написом: «В’ЇЗД СУВОРОЗАБОРОНЕНО. ПОРУШНИКІВ БУДЕПРИТЯГНЕНО ДОВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗГІДНО ЗЧИННИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ».

Ще через милю я під’їхав добрами «Козячої гори». Шлях буввідкритий, однак поряд стоявохоронець у легкій куртці, натягнутійна коричневу уніформу. І

розстебнутій. Може, тому, що теплобуло надворі, або ж для того, щобдати всім, хто зупинявся поряд,нагоду добре роздивитися пістолет укобурі, що теліпався в нього на поясі.Чималий на вигляд.

Я опустив вікно, та не встигохоронець спитати моє ім’я, як дверівартівні відчинилися й звідтивийшов Чарлі Джейкобз. Пухка паркане приховувала того, як мало віднього лишилося. Востаннє, коли мизустрічалися, він був худий. Та теперначе всох. Мій давній «п’ятийперсонаж» кульгав сильніше, ніжколись, і усмішка в нього, хоч якйому хотілося зробити її приязною ітеплою, виходила більше схожою на

вищир, бо ледь-ледь підіймаласялише ліва половина обличчя.«Інсульт», — подумав я.

— Джеймі, радий тебебачити! — Він простягнув руку, і я їїпотиснув… хоч і не без вагання. —Але я тебе до завтра не чекав.

— У Колорадо аеропорти післясніговіїв відкривають швидко.

— Авжеж, авжеж. Можна япроїдуся з тобою? — Джейкобзкивнув на охоронця. — Сем привізмене сюди в гольф-мобілі, а увартівні є обігрівач, але для менезастудитися нині — раз плюнути.Навіть такого погожого весняногодня, як цей. Джеймі, ти пам’ятаєш,

як ми колись називали веснянівіхоли?

— Добривом бідняків. Сідай умашину.

Він прошкутильгав допасажирського сидіння. Семспробував підтримати його за лікоть,та Джейкобз нетерпляче відмахнувся.Нехай обличчя вже не слухалосяхазяїна і кульгава хода більшенагадувала просування підстрибом,та все одно рухався він досить жваво.«Людина з місією», — подумалосямені.

Крекчучи від полегшення,Джейкобз заліз у машину, увімкнувпічку й потер вузлуваті руки перед

вентиляційними отворами з бокупасажира, наче біля відкритоговогню грівся.

— Сподіваюся, ти незаперечуєш.

— Та будь ласка.— Це нагадує тобі під’їзд до

«Застібок»? — не перестаючипотирати руки, спитав він. Звук бувнеприємний, наче шурхотілипапером. — Мені — так.

— Ну… якщо без цього. — Япоказав ліворуч, де колись булагірськолижна траса середнього рівня,що звалася Димною стежкою. ЧиДимним поворотом. Якось так. Один

трос обірвався, і кілька підйомниківтепер були напівпоховані підзаметом, який, найпевніше, мавпролежати ще тижнів зо п’ять, якщоне збережеться тепла погода.

— Безлад, — погодився він. —Однак лагодити сенсу нема. Колизійде сніг, я викличу людей, щобпознімали всі підйомники. Ті дні,коли я катався на лижах, давно йбезповоротно позаду, чи не так?Джеймі, ти хоч бував тут удитинстві?

Я бував — разів зо п’ять падавна хвіст Кону, Террі та їхнімдрузякам з великої землі. Алебажання вести світські бесіди більше

не мав.— Вона тут?— Так, приїхала десь опівдні. Її

привезла подруга, Дженні Ноултон.Вони сподівалися дістатися сюди щевчора, однак у них там, на північномусході, буря була набагато гірша. І,випереджаючи твоє запитання,скажу: ні, я її ще не лікував. Нещаснажінка вимучена. Завтра для цьогобуде предостатньо часу, як і для того,щоб ви побачилися. Хоча ти можеш ісьогодні її побачити, якщо схочеш, —коли вона їстиме ті крихти вечері, якізможе в себе заштовхнути. Уресторані є камери спостереження.

Я хотів був висловити йому все,

що думаю з цього приводу, але вінпідняв руку.

— Спокійно, друже. Не я їхставив. Коли я купив цей курорт,вони вже були. Думаю, керівництвоза їх допомогою перевіряло, чивідповідає робота обслуги вимогамзакладу. — Його однобока посмішкавийшла ще глузливішою, ніжзазвичай. Чи, може, то мені тількитак здавалося. Але в цьому ясумнівався.

— Ти зловтішаєшся? — спитавя. — Затягнув мене сюди ізловтішаєшся?

— Та ні, звісно. — Він сівупівоберта до вікна, щоб споглядати

підталі кучугури, які котили повз насз обох боків. Потім знову повернувсядо мене. — Ну. Можливо. Зовсімтрішки. Коли ми розмовлялиминулого разу, ти був увесь такийгордий і зарозумілий. Такийбундючний.

Тієї миті я не почувався гордимі, авжеж, нітрохи не бундючним. Япочувався загнаним у пастку. В якій,зрештою, опинився через дівчину,якої не бачив понад сорок років. Ту,яка пачку за пачкою купувала собісмертний вирок у найближчому міні-маркеті. Чи в касл-рокській аптеці,де сигарети продавали на касі,просто біля входу. А кому потрібнібули ліки, той мусив тупати далі, аж

углиб. Одна з іроній життя. Я уявивсобі, як висаджую Джейкобза біляготелю та просто їду геть. Було в ційідеї щось зловісно-привабливе.

— Це правда, що ти дав би їйпомерти?

— Так. — Він досі грів рукиперед пічкою. А я подумки малювавсобі картину, як хапаю його за руки іламаю ті вузлуваті пальці, мов хлібніпалички.

— Чому? Чому я, чорт забирай,такий важливий для тебе?

— Бо ти — моє призначення.Напевно, я зрозумів це одразу ж, яктебе вперше побачив, коли ти на

подвір’ї стояв навколішки й бабравсяв грязюці. — Він промовлявтерплячим тоном істинноговіруючого. Чи божевільного. А може,насправді між ними нема різниці. —А коли ти з’явився в Талсі,переконався остаточно.

— Чим ти займаєшся, Чарлі?Для чого я тобі потрібен цьоголіта? — Я вже не вперше запитувавйого про це, та були й іншізапитання, які я поставити ненаважувався. «Наскільки ценебезпечно? Ти хоч знаєш? Чи тобіначхати?»

Джейкобз неначе замисливсянад тим, казати мені чи ні… але про

що він насправді думав, для менебуло загадкою. Та потім попередупоказався готель «Козяча гора» — щебільший, ніж «Застібки», однакпотворний і весь у модерних кутах:такий собі калічний Френк ЛлойдРайт[149]. Може, багатіям, щоприїжджали порозважатися вшістдесяті, він і видавався сучасним,ба навіть футуристичним. Проте ниніто вже був кубістський динозавр зіскляними очиськами.

— А! — вигукнув Джейкобз. —Ось ми й приїхали. Ти, мабуть,схочеш освіжитися й трохи поспати.Сам я точно хочу перепочити. Менідуже приємно, що ти приїхав,Джеймі, але я швидко втомлююсь. Ти

житимеш у люксі Сноу[150] натретьому поверсі. Руді тебе проведе.

* * * * *

Руді Келлі виявився людиною-горою у вилинялих джинсах, вільнійсірій блузі й білих туфлях медбратана каучуковій підошві. За йоговласними словами, медбратом він ібув. А також особистим асистентоммістера Джейкобза. Судячи з йогогабаритів, я подумав, що він міг бутище й особистим охоронцемДжейкобза. Потиск його рукинітрохи не нагадував дохлу рибумузикантів.

Малим я бував у вестибюлі тогоготелю, якось раз навіть обідав тут ізКоном та сім’єю одного з Коновихдрузяк (і весь час трусився, що не тувиделку візьму чи щось розляпаю насорочку), але на горішні поверхи непідіймався ще ніколи. Ліфт брязкав ігримотів. Такі старезні кабіни вроманах жаху завжди застрягаютьміж поверхами, тож я вирішив, щокраще, поки буду тут,користуватимусь сходами.

Будівля добре обігрівалася (я несумнівався, що за допомогою таємноїелектрики Чарлі Джейкобза), іподекуди її навіть підремонтували,але якось хаотично. Усі лампочкигоріли, й не рипіли дошки підлоги, та

однаково в повітрі вчувався той духзанедбаності, який важко непомітити. Люкс Сноу був у кінцікоридору, і краєвид із простороївітальні розгортався майже так самогарний, як і з Вершини неба, але нашпалерах подекуди попроступалиплями від води, а з вестибюлязамість свіжої фарби й мастики дляпідлоги тут ледь-ледь пахло цвіллю.

— Містер Джейкобз запрошуєвас повечеряти у нього вапартаментах о шостій. — Голос уРуді був тихий і шанобливий, протена вигляд він був схожий назасудженого в кіно про тюрму — нетой, хто планує втечу, а гевал звідсіку для смертників, той, що

мочить усіх охоронців, коли тінамагаються перешкодитивтікачам. — Вас це влаштує?

— Так, цілком, — кивнув я, аколи він пішов, замкнув двері.

* * * * *

Я прийняв душ (гарячої водибуло вдосталь, і потекла вона одразу)та перевбрався у свіже. Маючи усвоєму розпорядженні вільний час,який треба було прогаяти, я влігся наукривало двоспального ліжка.Минулої ночі спалося погано, а влітаках я взагалі не сплю, томупокуняти трохи було б — те, що

треба. Але заснути я так і не зміг. Уседумав про Астрід — про те, якоювона була і якою, напевно, стала.Астрід, що перебувала в цій самійбудівлі разом зі мною, на триповерхи нижче.

Коли за дві хвилини шоста Рудіделікатно постукав у двері, я вже бувна ногах, одягнений. На моюпропозицію скористатися сходамивін сяйнув усмішкою, якапромовляла, що слабаків вінрозкушує вмить.

— Сер, цей ліфт абсолютнобезпечний. Містер Джейкобз самстежив за виконанням деякихремонтних робіт, і цей старий пенал

був чи не першим у списку контролю.Я не протестував. Подумав

тільки про те, що мій старий «п’ятийперсонаж» більше не бувпреподобним, чи препом, чипастором. Наприкінці життя йогознову називали старим-добримсловом «містер», а тиск йомувимірював тип, схожий на ВінаДізеля з провислою підтяжкоюобличчя.

Апартаменти Джейкобзарозташовувалися на першому поверсів західному крилі. Він перевдягнувсяу темний костюм і білу сорочку зрозстебнутим коміром. Побачившимене, підвівся, всміхаючись своєю

однобічною усмішкою.— Дякую, Руді. Передаси Нормі,

що ми будемо готові їсти за чвертьгодини?

Кивнувши, Руді вийшов. АДжейкобз повернувся до мене. Вінще всміхався і знову потирав руки зтим неприємним паперовим звуком.За вікном спускався кудись у темрявугірськолижний схил, на якому небуло ні ліхтарів, щоб йогоосвітлювали, ні лижників, щобзалишали борозни у весняному снігу.Шосе в нікуди.

— На жаль, буде лише суп ісалат. Від м’яса я відмовився двароки тому. Воно спричиняє жирові

відкладення в мозку.— Суп і салат — це чудово.— Ще буде хліб, фірмовий

Нормин, на заквасці. Дуже добрий.— Аж слинка тече. Чарлі, я б

хотів побачити Астрід.— Норма накриє вечерю для неї

та її подруги Дженні Ноултонприблизно о сьомій. Коли вонипоїдять, міс Ноултон дасть Астрідліки від болю й допоможе їй звечірнім туалетом. Я казав місНоултон, що ці завдання може взятина себе Руді, але вона й чути не хоче.На жаль, схоже на те, що ДженніНоултон більше не довіряє мені.

Я згадав лист Астрід.— Попри те, що ти вилікував її

від артриту?— Ох, та тоді я був Пастором

Денні. А тепер, коли я зрікся всіх цихрелігійних пасток… і сказав їм проце, бо відчував, що зобов’язаний…міс Ноултон дивиться на мене зпідозрою. Отака, Джеймі, цінаправди. Вона робить людейпідозріливими.

— У Дженні Ноултон буваютьзалишкові явища?

— Жодних. Їй лише незручно, боне може більше спиратися на всю туахінею про чудеса. Та якщо вже ти

згадав про залишкові ефекти, ходімов мій кабінет. Я хочу тобі дещопоказати. Ще маємо трохи часу довечірньої трапези.

Кабінет для Джейкобзаоблаштували в алькові біля вітальніапартаментів. Комп’ютер працював,на величезному екрані все так самобігли учвал коні. Чарлі сів,скривившись від неприємнихвідчуттів, і натиснув на клавішу. Конізникли, і розгорнувся простий синійробочий стіл, на якому було всьогодві теки. З позначками «А» і «Б.

Джейкобз клацнув «А»,розгорнувши список прізвищ таадрес, відсортованих в алфавітному

порядку. Натиснув на кнопку, ісписок став прокручуватися зпомірною швидкістю.

— Знаєш, хто це такі?— Думаю, зцілені.— Підтверджені випадки

зцілення, усі шляхом діїелектричного струму на мозок… хочаце не той струм, що його міг бивпізнати будь-який електрик. Уцілому понад три тисячі сто людей.Повіриш мені на слово?

— Так.Він розвернувся, щоб

подивитися на мене, хоча цей рухпомітно завдав йому болю.

— Ти серйозно?— Так.Із задоволеним виглядом

Джейкобз згорнув теку «А» йрозгорнув «Б». Знову прізвища йадреси, тільки цього разупрокручувалися вони доситьповільно й моє око вихопило кільказнайомих імен: Стефан Дрю —маніакальний потяг ходити на довгіпрогулянки, Еміль Кляйн —поїдання землі, ПатриціяФармінгдейл — натрусила собі в очісолі. Цей список був значнокоротший за перший. Перед кінцем япобачив, як на екрані пропливло ім’ята прізвище «Роберт Райверд».

— Це ті, хто після лікуваннязазнав серйозних залишкових явищ.Загалом їх вісімдесят сім. Здається,минулого разу, коли ми зустрічались,я тобі казав, що це менш за тривідсотки від загального числа.Колись у теці «Б» було понад стосімдесят імен, але в багатьохпроблеми зникли. Говорячи мовоюмедицини, все вирішилосясамоплином. Як у твоєму випадку. Яперестав вести своїх зцілених вісіммісяців тому, але якби продовжив, тоцей список став би коротшим — яцього певен. Тіло людини володієнадзвичайною здатністювідновлюватися після травм. А якщоналежним чином застосувати цей

новий тип електрики до кориголовного мозку і дерева нервів, тоцю здатність можна зробитифактично необмеженою.

— Кого ти намагаєшсяпереконати? Мене чи себе?

Він з огидою пирхнув — пфф.— Що я намагаюся зробити, то

це заспокоїти твій збурений розум.Мені потрібен асистент, якийпрацюватиме охоче, а не абияк.

— Я приїхав. І зроблю те, щообіцяв… якщо ти зумієш зцілитиАстрід. Нехай цього буде досить.

У двері тихо постукали.— Заходьте, — мовив Джейкобз.

У двері зайшла дебела пухкажінка, схожа на добру бабусю здитячої казки, тільки з очима-намистинами хріна-охоронця зунівермагу. Вона поставила тацю настіл у вітальні й стала поряд,манірно згорнувши руки на простійчорній сукні. Джейкобз знову згримасою підвівся, але похитнувся.Першим моїм учинком у ролі йогоасистента (на цьому новому етапінашого життя, принаймні) булопідхопити його за лікоть іпідтримати. Подякувавши, він вивівмене з кабінету.

— Нормо, познайомся, цеДжеймі Мортон. Він пробуде з намище принаймні до завтрашнього

снідання, а потім влітку повернетьсяна довше.

— Приємно. — Вона простягларуку.

Я її потис.— Ти гадки не маєш, яку

перемогу знаменує собою цей потискруки для Норми, — повідомив меніДжейкобз. — З дитинства вонавідчувала глибоку відразу до того,щоб торкатися людей. Чи не так,дорогенька? Ти помітиш, що це нефізична проблема, а психологічна.Втім, вона зцілилася. По-моєму, цецікаво, а ти як думаєш?

Я сказав Нормі, що радий із нею

познайомитися, й на мить довше, ніжце було потрібно, потримав її руку.Побачив, як наростає в жінцінеспокій, і відпустив. Зцілена, та,схоже, не до кінця. Теж цікаве явище.

— Містере Джейкобз, місНоултон каже, що сьогодні приведевашу пацієнтку вечеряти трохираніше.

— Добре, Нормо. Дякую.Вона вийшла. Ми поїли. Вечеря

справді була легкою, та все однокаменями лягла мені в шлунок.Відчуття було таке, немов усі моїнерви повилазили назовні йшкварчали на шкірі. Джейкобз ївповільно, ніби хотів подражнити

мене, але зрештою таки відставивубік порожню тарілку з-під супу.Потім ворухнув рукою, наче хотівузяти ще одну скибку хліба, алеглянув на наручний годинник інатомість відсунувся на стільці відстола.

— Ходімо зі мною, — покликаввін. — Час тобі побачити давнюподругу.

* * * * *

На дверях із протилежного бокукоридору був напис «ЛИШЕ ДЛЯПРАЦІВНИКІВ КУРОРТУ».Джейкобз провів мене через великий

зовнішній кабінет, заставленийголими письмовими столами йпорожніми полицями. Двері довнутрішнього кабінету булозамкнено.

— Окрім компанії, яказабезпечує цілодобову охорону воріт,із працівників я маю лише Руді таНорму. Я довіряю їм обом, але небачу потреби зайвий раз спокушати.А спокуса підглянути за тим, хто проце не підозрює, дуже велика,погоджуєшся?

Я не відповів. Та й навряд чизміг. Рот усередині був сухий, мовстарий килим. Моніторів загаломбуло дванадцять, по чотири в три

ряди. Джейкобз натиснув кнопкуживлення монітора «КАМЕРАРЕСТОРАНУ 3».

— По-моєму, це та, яка нампотрібна. — Життєрадісно. Щосьсереднє між Пастором Денні таведучим ігрового шоу.

Здавалося, минула ціла вічність,перш ніж на екран випливла чорно-біла картинка. Ресторан був великий,щонайменше на п’ятдесят столиків,але зайнятим виявився лише один.Там сиділи дві жінки, але спочатку ябачив тільки Дженні Ноултон, бодругу затуляла собою Норма,подаючи тарілки з супом. Дженнібула симпатична, темноволоса, на

вигляд близько п’ятдесяти п’ятироків. Я бачив, як беззвучноворушаться її губи, промовляючи«дякую». Норма кивнула,випросталася, відступила на крок відстола, і я побачив, що лишилося віддівчини, яку я колись любив.

Якби це був любовний роман, яб написав щось таке: «Із плиномроків це обличчя зазнало неминучихзмін, невблаганна хворобаспустошила його, однак воно досіберегло сліди колишньої вроди». Та,на жаль, якщо я зараз збрешу, то все,що я розповідав дотепер, втратитьсвою цінність.

Астрід була старезною каргою в

інвалідному візку. Її обличчянагадувало блідий мішок плоті, зякого в тарілку з їжею, до якої вонане мала жодної охоти, апатичнодивилися темні очі. Компаньйонканаділа їй на голову велику плетенушапку, схожу на шотландський берет,але та сповзла на бік і оголила лисийчереп, порослий білим пушком.

Кістлявою рукою, у якій булисамі сухожилля, вона взяла зі столаложку, та так і поклала, не ївши.Темноволоса жінка щось докірливоїй сказала. Мертвотно-бліда істотакивнула. Після цього берет впав з їїголови, та Астрід наче й не помітилацього. Вмочивши ложку в суп, вонаповільно піднесла її до рота. Більша

частина вантажу вилилася дорогою.Вона сьорбнула те, що лишилося,склавши губи бантиком — ценагадало мені покійного Бартлбі,коли він брав шматочок яблука з моєїдолоні.

У мене підігнулися коліна. Якбине стілець перед рядами моніторів, язвалився б просто на підлогу.Джейкобз стояв поряд зі мною,зчепивши вузлуваті руки за спиною, іпогойдувався вперед і назад ізлегкою посмішкою на губах.

І оскільки це правдива повість, ане любовний роман, то я мушудодати, що відчув, як у душу заповзаєполегкість. Мені не доведеться

виконувати свою частину нашоїдиявольської угоди, бо ніщо у світі неповерне ту жінку на візку до життя.Рак — це пітбуль серед усіх хвороб, івін тримав її міцно у своїх щелепах,гриз і шарпав зубами. Він незупиниться, доки не порве її наклапті.

— Вимкни, — прошепотів я.Джейкобз нахилився до мене.— Що, вибач? Слух у мене вже

не такий хороший, як ра…— Чарлі, ти прекрасно мене чув.

Вимкни.Він вимкнув монітор.

* * * * *

Ми цілувалися під пожежноюдрабиною «Юріки Ґранж № 7», а знеба, кружляючи, падали сніжинки.Астрід випустила сигаретний диммені в рот, а кінчик її язика ковзавтуди й назад, спочатку вздовж моєїверхньої губи, потім проникусередину, легенько пестячи ясна.Моя рука м’яла її груди, хочанасправді намацати щось підтовстою паркою було важко.

«Цілуй мене вічно, — подумавя. — Цілуй мене вічно, щоб я немусив дивитися на те, що зробили знами роки і якою ти стала».

Та жоден цілунок не триваєвічно. Вона відхилилась, і я побачиву хутрі каптура мертвотно-блідеобличчя, порожні очі, провислий рот.Язик, що побував усередині могорота, був чорний і лущився. Яцілувався з трупом.

А може, й ні. Бо ті губирозійшлися в посмішці.

— Щось сталося, — сказалаАстрід. — Чи не так, Джеймі? Щосьсталося, і невдовзі Мати прибудесюди.

* * * * *

Я різко прокинувся від власногозойку. У ліжко я лягав у трусах, протезараз голим стояв у кутку. Я стискав управій руці ручку з тумбочки іштрикав нею собі у ліве передпліччя,де виднілося маленьке сузір’я синіхцяток, яке швидко збільшувалося.Ручку я кинув на підлогу і заточивсяназад.

«Стрес, — подумав я. — Самевід стресу до Г’ю повернуласяпризматика, там, на служінні вокрузі Норріс. І сьогодні був стрес.Крім того, ти ж не солі собі в очінасипав. І не прийшов до тяминадворі, жеручи землю».

Була чверть на п’яту ранку, та

кошмарна ранкова пора, коли зновузасинати вже пізно, а прокидатися йспівати ще рано. З меншої своєїсумки я витяг книжку, сів біля вікнай розгорнув її. Мої очі вбирали словатак само, як рот увечері вбиравНормин суп і салат: не розбираючисмаку. Врешті-решт я облишивнамагання щось зрозуміти й простосидів, вдивляючись у темряву,чекаючи світання.

А воно не квапилося.

* * * * *

Поснідав я в номері уДжейкобза… якщо одну грінку й

півчашки чаю можна назватисніданком. Чарлі ж навпаки — ум’явфруктовий салат, яєчню і чималукупку картоплі по-селянському. І яктільки це все в ньому, такому худому,вміщалося — загадка. На столі білядверей стояла скринька з червоногодерева. У ній, сказав мені він,лежали його інструменти длязцілення.

— Обручками я більше некористуюся. Потреба в них відпала,бо моя сценічна кар’єразавершилася.

— І коли ти почнеш? Я хочу, щобусе це якнайшвидше закінчилося і яміг поїхати звідси.

— Уже зовсім скоро. Твоя давняподруга днями дрімає, зате вночі їйне спиться. Минула ніч була для неїособливо важкою, бо я сказав місНоултон, щоб не давала їй опівночіліки від болю — вони пригнічуютьмозкові хвилі. Ми проведемо сеанс усхідній залі. Це моє улюблене місцео цій порі дня. Якби ми з тобою незнали, що Бог — це прибутковий ісамооплатний проект світовихцерков, то вранішнього світла було б,напевно, досить, щоб знову змуситинас у нього повірити.

Джейкобз нахилився вперед іуважно подивився на мене.

— Знаєш, тобі зовсім не

обов’язково бути при цьому. Я бачив,як ти засмутився вчора. Улітку менізнадобиться твоя допомога, протесьогодні вранці мені можутьасистувати або Руді, або міс Ноултон.Повертайся завтра. Підскоч у Гарлоу.Погостюй у брата з його сім’єю. Ядумаю, якщо ти так вчиниш, то післяповернення перед тобою постанезовсім інша Астрід Содерберг.

Саме цього я й боявся, бо післясвого від’їзду з Гарлоу ЧарліДжейкобз зробив кар’єру нашахрайстві. У ролі Пастора Денні віндемонстрував свинячі печінки йзаявляв, що це видобуті з тілпухлини. Ці біографічні відомості неналежали до тих, які породжують

довіру. Чи міг я бути цілковитовпевненим, що зморена жінка вінвалідному візку справді АстрідСодерберг?

Серце підказувало мені, що цеправда, та мозок радив серцю бутиобачним і ні в що не вірити. ДженніНоултон могла бути йогоспівучасницею (підсадкою, як кажутьбалаганники-карні). Наступніпівгодини мали стати для менетяжким випробуванням, та мені й надумку не спадало дезертирувати йдавати Джейкобзу шанс влаштуватифіктивне зцілення. Авжеж, щоб такепровернути, йому потрібна буласправжня Астрід, однак прибутковіроки в цілительському бізнесі давали

йому таку можливість, особливоякщо моя подруга давно минулих літна схилі життя зазнала фінансовихтруднощів.

Безперечно, такий сценарій бувмалоймовірним. Але все зводилосядо відповідальності, яку явідчував, — простежити за тим, щобсправу було доведено до неминучогогіркого кінця.

— Я залишуся.— Як хочеш. — Джейкобз

усміхнувся, і хоч уражений бік йогорота відмовлявся діяти злагоджено, уцій усмішці вже не було нічогоглузливого. — Приємно буде знову зтобою попрацювати. Як у старі добрі

часи в Талсі.У двері тихо постукали. Руді.— Містере Джейкобз, жінки вже

у східній залі. Міс Ноултон каже, щовони готові, вас чекають. Просила,щоб швидше, бо міс Содерберг дуженекомфортно почувається.

* * * * *

Я йшов по коридору пліч-о-плічіз Джейкобзом і ніс під пахвоюскриньку з червоного дерева. Так мидійшли до східного крила. Там моявитримка тимчасово мене полишила,і я вперед пропустив Чарлі, а сам

став у дверях.Та він цього не помітив. Усю

свою увагу — і неперевершенучарівливість — він скерував нажінок.

— Астрід і Дженні! — вигукнуввін. — Дві мої улюблені дами!

Дженні Ноултон лише длягодиться потиснула простягнуту їйруку — та цього короткого часу менівистачило, щоб помітити, що пальців неї рівні, артрит їх наче ніколи й неторкався. Астрід навіть неспробувала підняти руку. Воназгорбилася у візку й несміливодивилася на Джейкобза знизу вгору.Нижню половину її обличчя

прикривала киснева маска, на возикупоряд стояв балон.

Дженні промовила щось доДжейкобза, надто тихо, щоб я міг їїпочути, а Чарлі енергійно закивав.

— Так, не можна гаяти час.Джеймі, можеш… — Він озирнувся і,побачивши, що я ще не зайшов,нетерпляче махнув мені рукою.

До середини кімнати, залитоїяскравим ранішнім світлом, було небільше дванадцяти кроків, але меніця відстань здавалася нескінченнодовгою. Я неначе йшов під водою.

Астрід глянула на мененезацікавлено, як людина, що всі свої

сили витрачає на те, щоб терпітибіль. Схоже, вона не впізнала мене,просто знову опустила погляд собі наколіна, і на мить мені одлягло відсерця. Та потім вона рвучко піднялаголову. Нижня щелепа під прозороюмаскою відвисла. Астрід затулилаобличчя руками, збивши з себе маску.Лише почасти тому, що не повіриласвоїм очам. Її просто охопив жах відтого, що я побачив її в такому стані.

Вона могла б і довше затулятисядолонями, та забракло сил і рукивпали їй на коліна. Вона плакала.Сльози омили їй очі й повернули їммолодість. Якщо перед тим я й мавсумніви щодо того, хто переді мною,то тепер вони розвіялися остаточно.

Так, то була Астрід. Досі та молодадівчина, яку я любив, тільки тепервона жила в немічному хворому тілістарої жінки.

— Джеймі? — Голос бувхрипкий і пронизливий, наче в галки.

Я опустився на одне коліно, мовпалкий закоханий, що хочеосвідчитись.

— Так, люба. Це я. — Я взявАстрід за руку, перевернув її йпоцілував у долоню. Шкіра булахолодна.

— Краще тобі піти. Не хочу, щобти… — Вона зі свистом вдихнулаповітря. — …бачив мене такою. Не

хочу, щоб мене взагалі хтось такоюбачив.

— Нічого страшного. — «БоЧарлі тебе вилікує», — хотів додатия, але не зміг. Тому що допомогтиАстрід було вже неможливо.

Джейкобз відвів Дженні вбік іпро щось говорив із нею, даючи нампобути наодинці. Усе пекло буття зЧарлі полягало в тому, що іноді вінбував чуйним.

— Цигарки, — мовила вона тимсиплим голосом галки. — Якийдурний спосіб убити себе. А я жзнала, тим-то воно й ще дурніше. Усізнають. Сказати тобі щось смішне? Ядосі хочу курити. — Вона

розсміялася й одразу ж вибухнулатривалим кашлем, що завдав їйболю. — Контрабандою провезла трипачки. А Дженні знайшла й одібрала.Наче тепер є якась різниця.

— Не хвилюйся, — сказав я.— Я кидала. На сім місяців

кидала. Якби дитинка вижила, я бпокинула назавше. Щось… — Вонадовго і з присвистом втягнулаповітря. — Щось нас заманює. Я таквважаю.

— Я дуже радий тебе бачити.— Джеймі, ти прекрасний

брехун. Який у нього на тебекомпромат?

Я нічого не відповів.— Що ж, не зважай. — Її рука

помандрувала до моєї потилиці, таксамо, як давно, коли ми цілувалися, іна одну страшелезну мить меніздалося, що вона спробує менепоцілувати тим своїм ротомумирущої. — Ти зберіг своє волосся.Таке приємне й густе. А я своєвтратила. Хімія.

— Воно відросте.— Ні, не відросте. Це… — Вона

роззирнулася навколо. — Сподіваннядля дурнів. А я дурепа.

Джейкобз підвів до них Дженні.— Час перейти до діла. — А

тоді до Астрід: — Не бійтеся,дорогенька, це недовго, і боляче небуде. Я розраховую, що визнепритомнієте, але більшість людейцього навіть не помічають.

— Я вже дуже чекаю, колизнепритомнію назавжди. — І Астрідкволо всміхнулася.

— Ну-ну, не треба так.Цілковитих гарантій я ніколи не даю,але вірю, що невдовзі випочуватиметеся набагато ліпше.Почнімо. Джеймі, відчиняйскриньку.

Я виконав наказ. Усередині узаглибинах, встелених оксамитом,лежали короткі й товсті сталеві

штирі з чорними пластмасовимиковпачками, а ще білий пульткерування з повзунковимперемикачем угорі. Точнісінько яктой, що його застосовував Джейкобз,коли ми з Клер привели до ньогоКона. У голові вихором промчаладумка, що з чотирьох присутніх укімнаті людей троє — ідіоти, ачетвертий — псих.

Джейкобз витяг стрижні з гнізд ізвів разом чорні пластмасовікінчики.

— Джеймі, візьми пульт ітрішечки посунь перемикач. Зовсімзлегка. Ти почуєш клацання.

Коли я це зробив, він розвів

кінчики. І одразу ж спалахнулаяскрава синя іскра та пролунавкороткий, проте потужний звук«мммм». Ішов він не від стрижнів, а здальнього боку кімнати, наче тамстояв якийсь химерний електричнийчеревомовець.

— Відмінно, — прокоментувавДжейкобз. — Можемо починати.Дженні, ви повинні покласти руки наплечі Астрід. Її охопить судома, а намже не треба, щоб вона билася вконвульсіях на підлозі, правда?

— А де ваші святі обручки? —спитала Дженні. Судячи з її виглядуй голосу, недовіра в ній наростала зкожною секундою.

— Ці стрижні кращі за обручки.Вони набагато потужніші. Набагатосвятіші, якщо вам так більшеподобається. Руки на плечі, будьласка.

— Не здумайте вбити їїструмом!

— Джен, цього я боюсьнайменше, — пронизливимгалчиним голосом прокаркалаАстрід.

— Цього не буде, —лекторським тоном промовивДжейкобз. — Неможливо. У ЕКШ-терапії — лікуванні електрошоком,якщо говорити мовою пересічнихлюдей, — лікарі застосовують до ста

п’ятдесяти вольтів, тим самимпровокуючи епілептичний напад.Але це… — Він постукав стриженьоб стрижень. — Навіть на повнійпотужності стрілка амперметра відних би заледве смикнулася. Туенергію, яку я маю намірвикористати, — енергію, присутню вцій кімнаті, ту, що оточує насзвідусіль, — не можна вимірятизвичайними інструментами. Вона щефактично не пізнана.

От найменше тієї миті я хотівпочути слова «не пізнана».

— Будь ласка, зробіть це, —попрохала Астрід. — Я дужевтомилася, а груди зсередини

вигризає щур. Щур, якому підпалилишерсть.

Джейкобз подивився на Дженні.Та вагалася.

— Тоді, на служінні, все було нетак. Зовсім не так.

— Можливо, — погодивсяДжейкобз. — Але відродженнястанеться. Побачите. Покладіть рукиїй на плечі, Дженні. Будьте готовінатиснути сильно. Ви не зробите їйболяче.

Дженні послухалася.Після цього Джейкобз звернув

увагу на мене.— Коли я прикладу кінчики

стрижнів до скронь Астрід, посувайперемикач. Поки вінпросуватиметься вперед, рахуйклацання. Відчуєш четверте —зупиняйся й чекай подальшихвказівок. Готовий? Поїхали.

Він притулив кінчики штирів доїї скронь, де пульсували тонюсінькісині прожилки. Стриманим тихимголосом Астрід промовила:

— Джеймі, я така рада зновутебе бачити. — І заплющила очі.

— Вона може підскочити, томубудьте готові навалитися на неї, —попередив Джейкобз, звертаючись доДженні. А тоді: — Джеймі, давай.

Я став посувати повзунок.Клац… і клац… і клац… і клац.

* * * * *

Нічого не відбувалося.«Усе це стареча маячня, —

подумав я. — Нехай там які чудесавін показував у минулому, більше вінна них не зда…»

— Ще на два клацання вперед,коли твоя ласка. — Голос Джейкобзазвучав сухо і впевнено.

Я виконав. Усе ще нічого. Підвагою рук Дженні на плечах Астрідще сильніше згорбилася на візку.

Боляче було слухати, як свистить їїдихання.

— Ще на одне, — сказавДжейкобз.

— Чарлі, я вже майже до кінцядій…

— Ти мене чув? Ще на одне!Я натиснув на перемикач. Він

клацнув ще раз, і цього разу гук наіншому боці кімнати був набагатолункішим: не «мммм», а«МММОУУУ». Жодного спалахусвітла я не побачив (чи принаймні незапам’ятав), та на мить мене щосьзасліпило. Неначе десь унизу, унадрах мого мозку, вибухнула

глибинна бомба. Здається, ДженніНоултон закричала. Крізь запонутуману я побачив, як смикнулася увізку Астрід. Той спазм був такийпотужний, що мало не збив з нігДженні (досить-таки міцну жінку):вона заточилася назад і дивом невпала. Понівечені хворобою ногиАстрід вистрелили вперед,розслабилися й знову вистрілили.Завила охоронна сигналізація.

У кімнату влетів Руді, йому нап’яти наступала Норма.

— Я ж казав тобі вимкнути цюпроклятущу заразу перед тим, як мипочнемо! — закричав на РудіДжейкобз.

Астрід підкинула руки вгору,однією мало не поціливши в обличчяДженні, коли та, отямившись, зновунатисла руками їй на плечі.

— Пробачте, містереДжейкобз…

— Піди ВИМКНИ, кретине!Чарлі вихопив у мене пульт

керування й штовхнув перемикач уположення «вимк». У горлі в Астрідщось клекотіло, наче поклики доблювання.

— Пасторе Денні, воназадихається! — закричала Дженні.

— Не кажіть дурниць! —відрізав Джейкобз. Його щоки

почервоніли, очі горіли. Він немовбина двадцять років помолодшав. —Нормо! Подзвони на охорону! Скажи,що сигналізація спрацювала хибно!

— А може, мені…— Іди! Іди! Геть, чорти б тебе

забрали!Норма вийшла.Астрід розплющила очі, та

тільки очей там не було — самівипнуті білки. Її тілом зновупройшлася міоклонічна судома, івона ковзнула вперед, безвільносмикаючи ногами. Її руки молотилиповітря, мов потопаючий воду. Асигналізація все завивала й завивала.

Я встиг підхопити Астрід за стегна йзаштовхнути назад у візок, поки вонане опинилася на підлозі. На її штанахміж ніг розпливлася темна пляма, і вніс мені вдарив міцний запах сечі.Подивившись на її обличчя, япобачив, як з кутика рота в неї течепіна. Вона спадала по підборіддю накомір блузки, і там теж тканинапотемніла.

Сигналізація змовкла.— І на тому спасибі. —

Джейкобз нахилився вперед, сперсядолонями на коліна й з цікавістю,проте без жодного занепокоєнняспостерігав за корчами Астрід.

— Потрібен лікар! — заволала

Дженні. — Я її не втримаю!— Дурниці, — відмахнувся

Джейкобз. На його обличчі граланапівусмішка — єдина, на яку він бувспроможний. — А ви думали, легкобуде? Це вам рак, а не абищо. Дайтеїй хвилину, все з нею буде…

— У стіні — двері, — зненацькапромовила Астрід.

Пронизливість щезла з її голосу.Очі викотилися назад в очниці… алене одночасно, а одне за одним. Аколи знов опинилися на місці, топодивилися на Джейкобза.

— Їх не видно. Вони маленькі йзаросли плющем. Плющ сухий. Вона

чекає на тому боці, понад розбитиммістом. Понад паперовим небом.

Кров насправді не можепохолонути, але моя тієї митіпохолола. «Щось сталося, — подумавя. — Щось сталося, і невдовзі Матиприбуде сюди».

— Хто? — взявши її за руку,спитав Джейкобз. Напівусміх зник зйого лиця. — Хто чекає?

— Так. — Вона пильно дивиласяйому в очі. — Вона.

— Хто? Астрід, хто?Спочатку вона мовчала. Та потім

її губи розтулилися в страшномувищирі й показали зуби, всі до

одного.— Не та, що тобі потрібна.Джейкобз ляснув її по щоці. Від

удару голова Астрід сіпнулася вбік іполетіла слина. Я від подиву ажскрикнув і вхопив його за зап’ясток,бо він уже здійняв руку, щоб зробитице вдруге. Зупинив я його не беззусиль, бо він був сильнішим, ніжмав бути. Таку силу людині даєістерика. Чи ледве стримувана лють.

— Не треба її бити! —закричала Дженні. Вона відпустилаплечі Астрід і вибігла з-за візка, щобзатулити її собою. — Божевільний,не смійте її б…

— Стій, — мовила Астрід. —Дженні, годі.

Дженні озирнулася на голос, і їїочі полізли на лоба від побаченого:бліді щоки Астрід заливав ледьпомітний рожевий рум’янець.

— Чому ти на нього кричиш?Невже щось сталося?

«Так, — подумав я. — Щосьсталося. Ще й як сталося».

Астрід повернулася доДжейкобза.

— Коли ви думаєте починати?Краще покваптеся, бо біль такий…такий…

Ми витріщилися на неї, усі

втрьох. Ні, тепер уже вп’ятьох. Руді йНорма потайки прокралися крізьдвері у східну залу й тежвитріщалися.

— Стоп, — промовилаАстрід. — Одну кляту секунду.

Вона торкнулася грудей.Накрила долонями те, що лишилосявід опуклостей. Натиснула рукою наживіт.

— Ви вже все зробили? Я знаю,що зробили, тому що болю більшенема! — Астрід вдихнула повітря йвидихнула з недовірливимсмішком. — І я можу дихати!Дженні, я знову дихаю!

Дженні Ноултон сталанавколішки, охопила голову руками йстала читати «Отче наш», та такзастрекотала, наче її голос булозаписано на платівку — 45 обертів нашвидкості 78. До неї долучивсядругий голос: Нормин. Вона тежуклякла.

Джейкобз глянув на менеспантеличеним поглядом, який легкобуло розшифрувати: «Бачиш,Джеймі? Усю роботу виконую я, а всяслава дістається великомуБоженьці».

Астрід спробувала підвестися звізка, проте ноги не тримали. Япідхопив її, перш ніж вона впала

долілиць, і пригорнув до себе.— Ще рано, дорогенька, —

застеріг я її. — Ти надто слабка.І поки я допомагав їй знову

вмоститися у візку, Астрід дивиласяна мене круглими від подиву очима.Киснева маска, сплутана й забута,висіла тепер ліворуч у неї на шиї.

— Джеймі? Це ти? Звідки ти тутузявся?

Я глянув на Джейкобза.— Втрата короткотривалої

пам’яті після лікування — звичнаріч, — пояснив він. — Астрід, можешмені сказати, хто в нас заразпрезидент?

Запитання, здавалося,спантеличило її, проте відповілавона без затримки.

— Обама. А віце-президент —Байден. Мені правда ліпше? Так будеще довго?

— Ліпше й надовго, але поки щопро це не думай. Скажи мені…

— Джеймі? Це справді ти? Утебе таке сиве волосся!

— Так, — сказав я. — Що недень, то сивіше. Слухай Чарлі.

— Я шаленіла за тобою. Грав тидобре, а от танцювати не вмів, хібащо під кайфом. Після випускного мипішли вечеряти в «Старленд» і ти

замовив… — Вона змовкла йоблизала губи. — Джеймі?

— Я тут.— Я можу дихати. Я знову можу

дихати, насправді. — І воназаплакала.

Джейкобз, немов гіпнотизер насцені, поклацав у неї перед очимапальцями.

— Астрід, зосередься. Хто тебесюди привіз?

— Дж-Дженні.— Чим ти вчора вечеряла?— Слупом. Слупом і салатом.І знову Джейкобз клацнув

пальцями перед її очима, бо вона«попливла». Це змусило її кліпнутий відсахнутися. Мені здалося, щом’язи під її шкірою стаютьміцнішими й напинаються буквальнона очах.

— Супом. Супом і салатом.— Дуже добре. Що за двері в

стіні?— Двері? Я не…— Ти сказала, вони заросли

плющем. Сказала, що на тому боці —зруйноване місто.

— Я… такого не пам’ятаю.— Ти сказала, вона чекає.

Сказала… — Спантеличений вираз її

обличчя змусив Джейкобзазітхнути. — Не зважай, люба. Тобітреба відпочити.

— Напевно, — погодиласьАстрід. — Але чого мені насправдіхочеться, то це танцювати.Танцювати від радощів.

— З часом потанцюєш. — Вінпогладив її руку. Робив це зусмішкою, але я здогадувався, що вінглибоко розчарований їїнеспроможністю згадати ті двері й темісто. Зате я не був розчарований. Яне хотів знати, що вона бачила, колитаємна електрика Чарлі вихоромпромчала найглибшими закапелкамиїї мозку. Не хотів знати, що

причаїлося за потаємними дверима,про які вона казала. Однак боявся,що знаю.

Мати.Понад паперовим небом.

* * * * *

Астрід проспала весь ранок ібільшу частину дня. А колипрокинулася, то заявила, що дикоголодна. Це неабияк потішилоДжейкобза, і він наказав Нор쳥олдстоун подати «нашій пацієнтці»сендвіч зі смаженим сиром імаленький шматочок торта, тільки

зішкребти з нього глазур. На йогодумку, глазур була зайвою для їїзмарнілого шлунка. На очах у мене,Джейкобза та Дженні вона ум’ялавесь сендвіч, заїла його половиноютортика і лише тоді поклала виделкуна стіл.

— Хочу доїсти, — сказалавона. — Але вже не лізе.

— Почекай трохи, — порадилаїй Дженні. Вона розстелила наколінах серветку і тепер вишукувалана ній невидимі порошинки. НаАстрід вона поглядала лишекрадькома, а на Джейкобза взагалі немогла дивитися. Звернутися до ньогобуло її ідеєю, і я не мав жодних

сумнівів, що вона радіє раптовимзмінам на краще, які сталися з їїподругою. Але було очевидно: те, щосталося в східній залі, вразило її доглибини душі.

— Я хочу додому, — сказалаАстрід.

— Ой, сонечко. Я не знаю…— Я добре почуваюся. Справді

добре. — Астрід винувато глянула наДжейкобза. — Не подумайте, що яневдячна — я до кінця життяблагословлятиму вас у молитвах. Алемені вже хочеться опинитися вдома.Хіба що ви вважаєте…

— Ні, ні, — похитав головою

Джейкобз. Я підозрював, що тепер,коли роботу виконано, йому нетерпілося якнайшвидше їїспекатися. — Не знаю кращих ліків,ніж виспатися в рідному ліжечку.Якщо виїдете якнайшвидше, то знастанням темряви вже будете вдома.

Дженні більше не протестувала,просто й далі скубла свою серветку.Та перед тим, як вона похилилаголову, я помітив, що на її обличчіпромайнула полегкість. Їй хотілосявтекти звідси не менше, ніж Астрід,хоча, напевно, трохи з інших причин.

Рожевість щік була лишечастиною разючих змін, яківідбулися з Астрід. Вона сиділа у

візку, випроставши спину; ясні очісяяли жвавістю.

— Містере Джейкобз, не знаю,чи зможу я колись вам віддячити, ірозплатитися з вами, авжеж, теж ніякне зможу, проте якщо є щось таке, щовам від мене потрібно і що я зможудати, ви тільки скажіть.

— Власне, є в мене декількапрохань. — Він став загинативузлуваті пальці правої руки. — Їж.Спи. Багато тренуйся, щоб відновитисили. Зможеш усе це робити?

— Так. Я робитиму. І більшеніколи не торкнуся жодної цигарки.

Помахом руки Джейкобз це

спростував.— Тобі й не хотітиметься.

Правда ж, Джеймі?— Напевно, ні, — підтвердив я.— Міс Ноултон?Дженні смикнулася, наче він її

за зад ущипнув.— Астрід мусить найняти собі

фізіотерапевта, або ви найміть від їїімені. Що швидше вона вибереться зтого клятого візка, то краще. Яправду кажу? Я на газі готую[151], якми говорили колись?

— Так, пасторе Денні.Джейкобз насупився, проте не

виправив її.— Ви, прекрасні дами, можете

зробити для мене ще одне. Неназивайте мого імені у зв’язку з цимзціленнями. Найближчими місяцямимене чекає шалена купа роботи, інайменше мені зараз потрібно, щобсюди стікалися орди хворих у надіїзцілитися. Ви мене зрозуміли?

— Так, — сказала Астрід.Дженні кивнула, не підводячи

погляду.— Астрід, коли ти підеш до

свого лікаря і в нього неодміннополізуть на лоба від подиву очі, тискажеш йому лише те, що молилася

про ремісію і твої молитви булопочуто. Його власна віра — чи їївідсутність — в ефективністьмолитви не має значення. Так чи так,він змушений буде повірити в доказина знімках МРТ. Не кажучи вже протвоє щасливе усміхнене личко.Щасливе і здорове усміхнене личко.

— Так, добре. Як хочете.— Я відвезу тебе назад у

номер, — запропонувала Дженні. —Якщо ми поїдемо, мені треба зібратиречі. — Підтекст: «Швидше звідсизабратися». Щодо цього вони з ЧарліДжейкобзом були одностайні —готували на газі.

— Добре. — Астрід

сором’язливо глянула на мене. —Джеймі, принесеш мені склянку«коли»? Хочу з тобою поговорити.

— Авжеж.Джейкобз провів поглядом

Дженні, поки та котила Астрід черезпорожній ресторан до дальніхдверей. А коли двері за нимизачинилися, повернувся до мене.

— То як? У нас угода?— Так.— І ти не втечеш НП?НП. Мовою балаганників «на

південь», тобто зібрати манатки інакивати п’ятами.

— Ні, Чарлі. Я не втечу НП.— Тоді добре. — Він подивився

на двері, у яких зникли дві жінки. —Тепер, коли я покинув «командуІсуса», міс Ноултон не дуже менелюбить.

— Боїться вона тебе, от що.Він байдуже знизав плечима. Як

і його усмішка, те знизування булооднобічним.

— Десять років тому я б незумів зцілити нашу міс Содерберг.Може, навіть п’ять. Але тепер усерозвивається семимильнимикроками. Уже цього літа…

— Уже цього літа що?

— Хто знає? — загадковопромовив він. — Хто знає?

«Ти знаєш, — подумав я. — Ти,Чарлі».

* * * * *

— Джеймі, дивись, — сказалаАстрід, коли я прийшов до неї знапоєм.

Вона встала з візка й ступилатри непевні кроки до крісла, щостояло біля вікна її спальні. Взяласяза бильце для рівноваги, колирозверталася, а тоді, зітхнувши відполегкості та втіхи, упала в те крісло.

— Нічого особливого, ярозумію…

— Смієшся? Це дивовижно. — Япростягнув їй напхану по вінцяльодом склянку «кока-коли». Навітьскибочку лайма на неї начепив — нащастя. — І з кожним днем тиходитимеш усе краще.

У кімнаті, крім нас, нікого небуло. Дженні, перепросивши,сказала, що вона ще не всі речізібрала, й вийшла. Хоча мені здалося,що всі валізи вже спаковано. ПальтоАстрід лежало на ліжку.

— Думаю, перед тобою я втакому самому боргу, як і передмістером Джейкобзом.

— Неправда.— Не бреши, Джеймі, у тебе

виросте довгий ніс і бджолипокусають коліна. Певно, він досіпачками отримує листи з благаннямипро зцілення. Навряд чи мого листавін витяг випадково. Читати їх булотвоїм обов’язком?

— Нє-а, цим займався ЕлСтемпер, давній улюбленець твоєїподруги. Зі мною Чарлі зв’язавсяпізніше.

— І ти приїхав. Стільки роківминуло, а ти приїхав. Чому?

— Тому що мусив. Краще япояснити не зумію. Хіба, може,

скажу, що колись давно ти дужебагато для мене значила.

— А ти йому нічого не обіцяв?Не було жодного… як це… баш набаш?

— Жодного. — Відповів, і окомне змигнувши. За свої наркоманськіроки я вивчився на майстерногобрехуна, а сумна правда полягає втому, що такі навички залишаються зтобою надовго.

— Підійди сюди. Стань коломене.

Я підійшов. Без найменшоговагання чи сорому Астрід поклаларуку спереду на мої джинси.

— Ти орудував нимобережно, — сказала вона. — Багатохлопців не стали б цим перейматись.Досвіду ти не мав, але вмів бутидобрим. Ти теж дуже багато для менезначив. — Вона опустила руку йуважно подивилася на мене очима,що вже не були тьмяними йпоглинутими власним болем. Тепервони світилися життям. Але йтривогою теж. — Ти таки йому щосьпообіцяв. Я знаю. Не питатиму, щосаме, але якщо ти колись менелюбив, стережися його. Я завдячуюйому життям, і мені дуже соромнотаке казати, але я думаю, віннебезпечний. Та ти й сам таквважаєш.

Отже, не такий вже з мене ймайстерний брехун, як я гадав. Аможе, тепер, коли Астрід зцілилася,вона просто більше бачила.

— Астрід, тобі нема про щохвилюватися.

— Цікаво… Джеймі, ти не мігби мене поцілувати? Поки ми самі?Я знаю, на мене страшно дивитись,але…

Я опустився на одне коліно(знову почуваючись палкимзалицяльником з дамського роману) іпоцілував її. Так, її вигляд не надтотішив око, але порівняно з тим, щобуло вранці, вона видаваласякрасунею. Та й врешті — то була

лише шкіра до шкіри, той поцілунок.Жодних жарин у попелі. Принаймнідля мене. А проте ми були тіснопов’язані. І вузлом нашим ставДжейкобз.

Вона погладила мене попотилиці.

— Все одно, таке прекрасневолосся, хай воно й сто разів посивіє.Життя лишає нам так мало, але цьоговоно в тебе не відняло. Прощавай,Джеймі. І спасибі тобі.

* * * * *

Вийшовши з номера, я ненадовго

зупинився побалакати з Дженні.Понад усе я хотів знати, чи вона живедесь неподалік, щоб спостерігати заполіпшенням її здоров’я.

Жінка всміхнулася.— Ми з Астрід сестри за

розлученням, ще відколи я переїхалав Рокленд і почала працювати втамтешній лікарні. Десять роківтому це було. Коли вона захворіла, япереїхала до неї.

Я дав їй номер свого мобільногоі номер у «Вовчій пащі».

— У неї можуть виникнутизалишкові явища.

Дженні кивнула.

— Пастор Денні менепросвітив. Тобто містер Джейкобз.Важкувато мені звикнути так йогоназивати. Так от, він сказав, що вонаможе ходити уві сні, поки її мозковіхвилі не прийдуть у норму. Каже, відчотирьох до шести місяців. Я бачилатаке в людей, які зловживали«ембієном» і «лунестою»[152].

— Так, це найімовірніше. —Хоча було ще поїдання землі. Маніяходіння, синдром Туретта,клептоманія та призматика Г’юЄйтса. Наскільки мені було відомо,«ембієн» до такого не доводив. —Але, якщо буде щось інше…дзвоніть.

— Наскільки сильно вистурбовані? — спитала вона. —Скажіть мені, чого чекати.

— Я точно не знаю, та й,імовірно, з нею все буде гаразд. —Зрештою, більшість зцілених жили йгоря не знали, принаймні якщовірити Джейкобзу. І хоч як мало яйому довіряв, та доводилося на церозраховувати, бо більше нічого нелишалося. Діло було зроблено.

Дженні піднялася навшпиньки йцмокнула мене в щоку.

— Їй стало краще. Господьзмилувався над нею, Джеймі, хай тамщо думає містер Джейкобз тепер,коли він відпав від церкви. Без цієї

милості — без нього — ще шістьтижнів, і вона була б мертва.

* * * * *

Пандусом для інвалідів Астрідз’їхала у візку, та в «субару» Дженнізалізла самотужки. Джейкобззачинив за нею дверцята. Крізьвідчинене вікно вона взяла його рукуу свої долоні й ще раз подякувала.

— Радий був допомогти, —відповів Чарлі. — Пам’ятай тільки,що ти мені обіцяла. — Він вивільнивруку, щоб прикласти вказівнийпалець їй до губ. — Нікому —анічичирк.

Я нахилився і поцілував Астрід учоло.

— Їж, — сказав я їй. —Відпочивай. Роби вправи. Інасолоджуйся життям.

— Вас зрозуміла, капітане. —Вона подивилася повз мене на те, якДжейкобз поволі підіймаєтьсясходами ґанку, потім зустрілася зімною поглядом і повторила те, щоказала раніше. — Будь обережний.

— Не турбуйся.— Не можу. — Погляд,

сповнений занепокоєння, простомені у вічі. Вона вже потроху старіла,як і я, однак тепер, коли хворобу

вигнали з її тіла, я бачив у ній тудівчину, яка колись стояла передсценою разом із Гетті, Керол іСюзанною та трусила дупцею в такт,коли «Хромові троянди» співали«Постукай по дереву»[153] чи «Вмежах міста Натбуш»[154]. Ту дівчину,яку я цілував під пожежноюдрабиною. — Я буду турбуватися.

Я приєднався до ЧарліДжейкобза на ґанку, і разом мидивились, як охайний маленький«аутбек» котить дорогою до воріт.Того дня панувала приємна відлига, іподекуди сніг зійшов, оголившитраву, що вже й зазеленіла. «Добривобідняків, — подумав я. — Так мийого називали».

— Ці жінки триматимуть ротина замку? — спитав у менеДжейкобз.

— Так. — Може, й не довіку, тапринаймні доти, доки він незавершить свою роботу, якщо до їїкінця було вже так близько, як вінстверджував. — Вони пообіцяли.

— А ти, Джеймі? Ти виконаєшобіцянку?

— Так.Моє слово, схоже, його

потішило.— Переночуєш сьогодні в нас?

Нумо, погоджуйся.

Я похитав головою.— Я забронював номер у

«Посольському». У мене літак рано-вранці.

І мені вже не терпитьсявтекти подалі від цього місця, таксамо, як не терпілося забратися з«Застібок».

Уголос я цього не промовив, алевін знав, я в цьому не сумніваюся.

— Гаразд. Тоді будь готовийприїхати, коли я подзвоню.

— Чарлі, чого тобі ще треба?Письмової заяви? Я ж сказав, щоприїду, і я приїду.

— Добре. Ми все життя

відскакували один від одного, начебільярдні кулі, але скоро цьомунастане кінець. До кінця липня,щонайпізніше до середини серпня,ми визначимо наші стосункиостаточно.

І щодо цього він не помилявся.Не помилявся, хай поможе йому Бог.

Звісно, за умови, що Він існує.

* * * * *

Навіть із пересадкою вЦинциннаті я в Денвер повернувсянаступного дня ще до першої години.Що стосується подорожей у часі, то з

перельотом на захід у реактивномулітаку не зрівняється ніщо.Розбудивши свій телефон, я побачивна автовідповідачі два повідомлення.Перше було від Дженні. Вонарозповідала, що напередодні, передтим, як лягла спати, замкнула дверіспальні Астрід, але за всю нічрадіонянька ні разу ані чичиркнула, іколи вона прокинулася о пів насьому, Астрід усе ще була увідключці.

«Вставши, вона з’їла некрутозварене яйце й два тости. А яка вонана вигляд… я мушу постійнонагадувати собі, що це не обманзору».

То було хороше повідомлення.Погана новина чекала мене в записівід Бріанни Донлін — тепер ужеБріанни Донлін-Г’юз. Воназалишила його за кілька хвилин дотого, як літак авіакомпанії«Юнайтед», у якому я летів,приземлився в аеропорту.

«Джеймі, Роберт Райверд помер.Подробиць я не знаю». Але вжеввечері того дня вона їх роздобула.

Медсестра сказала Брі, щобільшість людей, які потрапляли в«Ґедз-Рідж», ніколи звідтіля невиходили, і щодо хлопця, котрогоПастор Денні зцілив від м’язовоїдистрофії, це, безперечно, виявилося

правдою. Його знайшли в палаті:теліпався в імпровізованомузашморгу, скрученому з париджинсів. По собі він лишив записку:«Я не можу перестати бачитипроклятих. Шеренга такадовжелезна, що їй наче нема кінця».

XII. Забороненікниги. Моявідпустка в штатіМен. Сумна історіяМері Фей. Бурянаближається

Приблизно за шість тижнів ядістав од своєї давньої напарниці зрозслідувань електронного листа.

Кому: Джеймі

Від: Брі

Тема: До твого відома

Коли ти з’їздив доДжейкобза на північ штатуНью-Йорк, то писав потімв імейлі, що він згадувавпро одну книжку, «DeVermis Mysteriis». Ця назвазасіла в мене в голові —може, тому, що в старшихкласах я трохи вивчалалатину і знаю, що по-нашому це перекладаєтьсяяк «Таємниці хробака».Видно, вгрузати в усе-що-пов’язано-з-Джейкобзом —звичка, якої важкопозбутися. Бо я провеларозвідку. Чоловікові про це

не казала, до речі, бо вінвірить, що я вже облишилавсе-що-пов’язано-з-Джейкобзом.

Словом, це досить-таки важка фігня. Якзаявляє католицька церква,«De Vermis Mysteriis» —одна з шістьох так званихзаборонених книг. Разомвони називаютьсяґримуарами. Інші п’ятьтакі: «Книга Аполонія» (тобув лікар, що жив у часиХриста), «КнигаАльбертуса Маґнуса»(закляття, талісмани,розмови з покійниками),

«Лемеґетон», «SalomonisClaricule» (припускають,що її написав цар Соломон)і «Ґримуар Пікатрікс». Цюостанню, разом із «DeVermis Mysteriis», нібитобуло покладено Ґ. П.Лавкрафтом в основувигаданого ґримуара«Некрономікон».

Усі ці забороненікниги можна почитати,вони існують удрукованому вигляді, КРІМ«De Vermis Mysteriis».Згідно з Вікіпедією, таємніемісари католицькоїцеркви (тут посилання на

Дена Брауна) на зламі 20-гостоліття спалили всіпримірники «De VermisMysteriis», лишилося хібащо шість-сім. (До речі,Папине воїнство тепервідмовляється визнавати,що така книга взагаліколись існувала.) Іншіщезли з поля зору.Припускають, що їх абознищили, або вониопинилися в приватнихколекціях.

Джеймі, всі тізаборонені книги так чиінакше пов’язані з СИЛОЮта тим, як нею заволодіти,

поєднуючи алхімію (яку минині звемо «наукою»),математику і деякі паскудніокультні ритуали. Усе це,напевно, дурня собача, алемені стало трохимоторошно — тирозказував, що Джейкобзприсвятив життя вивченнюелектричних феноменів, іякщо зважати на йогоуспіхи у зціленні, топрипускаю, що він міговолодіти силою, яка самасобою доволі крута. Ізгадалося мені одне давнєприслів’я: «Ухопив тигра захвіст, то тепер міцно

тримай». Ось тобі щепожива для роздумів.

По-перше. Досередини сімнадцятогостоліття католиків, якихзловили на тому, що вонививчали potestas magnumuniversum (ту силу, щозаряджає Всесвіт),відлучали від церкви.

По-друге. Якстверджує Вікіпедія (хоча,мушу зазначити, безпосилань напершоджерела), тойдвовірш, який мипам’ятаємо з вигаданого

Лавкрафтом«Некрономікона», авторпоцупив з примірника «DeVermis», до якого мавдоступ (але, ясна річ,володіти цією книгоюЛавкрафт не міг, надтобідний він був, щобпридбати такий раритет).Ось цей двовірш: «Немертве те, що може вічноспати, / А по мільярдах літі смерть здолати». Мені відцього так страшно стало,що потім кошмари снилися.Я не жартую.

Іноді ти називавЧарльза Деніела

Джейкобза своїм давнім«п’ятим персонажем».Джеймі, я дуже сподіваюся,що ти більше ніколи з нимне побачишся. Колисьдавно я могла б з усьогоцього посміятися, алеколись давно я й чудеснізцілення на релігійнихсеансах вважала повноютуфтою.

Подзвони мені як-небудь. Дай знати, що все-що-пов’язано-з-Джейкобзом для тебелишилося в минулому.

З любов’ю, як завжди,

Брі

Цього листа я надрукував напринтері й перечитав двічі. Потімпогуглив «De Vermis Mysteriis» ізнайшов усе, про що розказуваламені Брі у своєму імейлі, і ще одне,про що вона не згадувала. У блозі,присвяченому антикварним книгам,під заголовком «Темні фоліантичаріфф & заклять», хтось назвавзаборонений ґримуар Людвіґа Пріна«найнебезпечнішою книгою всіхчасів».

* * * * *

Спустившись надвір, япройшовся кварталом і купив пачкусигарет — вперше з часів навчання вуніверситеті та мого нетривалогозагравання з тютюном. У будинкукурити заборонено, тож я сів насходи ґанку й запалив сигарету.Перша затяжка вийшла з кашлем,одразу попливла голова, і я подумав:«Ці штуки могли вбити Астрід, якбине втрутився Чарлі».

Так. Чарлі та його чудеснізцілення. Чарлі, котрий тримав тиграза хвіст і не бажав відпускати.

«Щось сталося, — сказала меніАстрід уві сні, з посмішкою, в якій небуло ні сліду колишньої

привабливості. — Щось сталося, іневдовзі Мати прибуде сюди».

А згодом, коли Джейкобзпрострелив їй голову своєю таємноюелектрикою: «У стіні — двері. Вонизаросли плющем. Плющ сухий. Воначекає». А коли Джейкобз спитав, прокого Астрід говорить: «Не та, щотобі потрібна».

«Я можу й порушитиобіцянку, — міркував я, викидаючинедопалок. — Не вперше буде».

Правда. Однак не цього разу. Нецю обіцянку.

Я пішов усередину. Зім’явши находу пачку сигарет, викинув їх у

смітник біля поштових скриньок.Нагорі я набрав номер мобільногоБрі, приготувався записатиповідомлення, проте вона відповіла.Я подякував їй за листа і запевнив,що не маю більше жодного намірузустрічатися з ЧарльзомДжейкобзом. Збрехати мені вдалосябез тіні сорому чи сумніву. ЧоловікБрі мав рацію — їй слід булооблишити все-що-пов’язано-з-Джейкобзом. А коли настане часповертатися в Мен і виконуватиобіцяне, я з тієї ж причини збрешуГ’ю Єйтсу.

Колись давно двоє підлітківпокохали одне одного, та так сильно,як це властиво лише підліткам. Через

кілька років вони кохалися внапіврозваленій хижі під гуркітгрому й спалахи блискавок — усе вдусі Вікторії Голт[155]. Минув час, іЧарльз Джейкобз порятував їх обохвід розплати життям за згубнізвички. Я був у подвійному боргуперед ним. Певен, що ви церозумієте, і міг би нічого більше неказати, однак це б означалопогрішити проти значно більшоїправди: мені не давала спокоюцікавість. Бачить Бог, мені хотілосяподивитись, як він підніме кришкускриньки Пандори й зазирневсередину.

* * * * *

— Тобто це в тебе не такийкалічний спосіб повідомити, що тийдеш на пенсію? — Г’ю намагавсяперевести все на жарт, але в очах унього я бачив непідробну тривогу.

— Та ну, ні. Просто хочу увідпустку на пару місяців. А може, йусього на шість тижнів, якщо нудностане. Треба трохи поспілкуватися зрідними в Мені, поки ще є такаможливість. Я не молодшаю.

Я не мав ні найменшого намірунаближатися до своєї рідні в Мені.Вони й без того перебували занадтоблизько до Козячої гори.

— Ти ще малий, — понуромовив Г’ю. — От настане осінь, і явідзначу рік втрати всіх тромбонів,які крокували на чолі великогопараду. Досить уже й того, що Мукізлиняв. Ще ти підеш назавжди, ідоведеться мені цю шарагузакривати.

І він тяжко зітхнув.— Треба було мені заводити

дітей. Було б кому передати справи,коли піду на пенсію. Але хіба такебуває? Дуже рідко. Частіше, коли тиїм кажеш: «Сподіваюся, ви візьметена себе віжки сімейного бізнесу», —вони тобі відповідають: «Соррі, тату,ми з тим укурком, якого ти

ненавидів, коли ми тусувалися разому старших класах, їдемо вКаліфорнію і будемо там клепатидошки для серфінгу з вбудованимвай-фаєм».

— А тепер, коли тивиговорився…

— Так, так, авжеж, вертайся досвого коріння. Пограйся з маленькоюнебогою в ладки-ладусі, поможибрату відновити старезнийавтомобіль. Ти ж знаєш, як у нас тутвлітку.

Авжеж, я знав: бізнес ішовпрепаскудно. Улітку навіть унайгівняніших гуртів була повназайнятість, а коли вони грають живу

музику в барах і на чотирьохдюжинах літніх фестів у Колорадо таЮті, то їм нема коли купувати собічас на студіях звукозапису.

— Джордж Деймон точнобуде, — запевнив я. — Він влаштувавсобі гучне повернення з пенсії.

— Ага, — кивнув Г’ю. —Єдиний чувак на все Колорадо, уякого «Я бачитиму тебе»[156] звучитьяк «Боже, благослови Америку».

— А може, навіть у цілому світі.Г’ю, призматика до тебе більше неверталася?

Він глянув на мене здивовано.— Ні. Чого це тобі раптом

стукнуло?Я знизав плечима.— Я в порядку. Встаю по кілька

разів за ніч, щоб націдити з півчашкисцяк, але, думаю, у моєму віці цезвичайна річ. А хоча… сказати тобіщось дивне? Тільки для мене цешвидше щось лячне.

Я не був певен, що хочу цепочути, але вирішив, що повинен. Бувпочаток червня. Джейкобз іще недзвонив, але подзвонить. Я точнознав, що подзвонить.

— Мені часто сниться один ітой самий сон. У ньому я не тут, у«Вовчій пащі», а в Арваді[157], у

будинку, де я виріс. Хтось стукає вдвері. Тільки це не просто стукіт —це гупання. Я не хочу відчиняти, бознаю, що за дверима моя мати і вонамертва. Повна дурня, бо тоді в Арвадівона була жива й здорова, мовкобила, але я звідкілясь це знаю. Яйду коридором, не з власної волі,ноги самі мене несуть — ну знаєш,як воно буває у снах. А вона вжепросто валить у двері, такі звуки,наче гатить у них обома кулаками, і язгадую те страшне оповідання, якеми читали на уроках англійської встарших класах. Здається, вононазивалося «Серпнева спека»[158].

«Ні, не «Серпнева спека», —подумав я. — «Мавпяча лапа»[159]. Це

в ньому гамселять у двері».— Я тягнуся до ручки і

прокидаюся, весь у поту. І що ти проце думаєш? Підсвідоме намагаєтьсяпідготувати мене до великоїфінальної сцени?

— Може, й так, — погодився я.Але подумки я вже не брав участі врозмові. Я думав про інші двері. Ті,що заросли мертвим плющем.

* * * * *

Джейкобз подзвонив першоголипня. Я сидів в одній зі студій,оновлював програмне забезпечення

«ЕплПро». Почувши його голос, яопустився на стілець перед пультом іподивився у вікно в звуконепроникнукімнату для репетицій, у якій булопорожньо, стояла тільки розібранабарабанна установка.

— Скоро настане час, коли типовинен будеш виконати своюобіцянку. — Голос у Чарлі звучав так,ніби в роті була каша. Так говорятьп’яні, хоча я ніколи не бачив, щоб вінпив щось міцніше за чорну каву.

— Гаразд. — Мій власний голосбув досить-таки спокійним. А чомуні? Я ж чекав цього дзвінка. — Колимені приїжджати?

— Завтра. Щонайпізніше

післязавтра. Підозрюю, що ти несхочеш жити зі мною в курортномуготелі, принаймні попервах…

— Правильно підозрюєш.— …але до твого помешкання

має бути година їзди, не більше. Ядзвоню — ти приїжджаєш.

Це навіяло мені спогад про іншестрашне оповідання — «О, тількисвисни, і я прийду до тебе,юначе»[160].

— Добре, — сказав я. — Але,Чарлі…

— Так?— Ти матимеш два місяці мого

часу, не більше. До Дня праці мибудемо квити, хай там що.

Знову пауза. Але я чув йогодихання. Воно було важким інагадувало про те, як дихала Астрід вінвалідному візку.

— Це… мене влаштовує. —Ввафтовує.

— З тобою все гаразд?— Боюся, знову інсульт. —

Іншульт. — Мова в мене вже не такачітка, як колись, але запевняю, розумкришталево чистий.

«Пасторе Денні, зціли самсебе», — вже не вперше подумав я.

— Чарлі, хочу повідомити тобі

одну новину. Роберт Райверд помер.Хлопчик із Міссурі, пам’ятаєш?Повісився.

— Прикро це чути. — У голосіне прозвучало ані нотки жалю, імарнувати час на деталі цьогосамогубства він не став. — Колиприїдеш, подзвони мені, дай знати,де оселився. І пам’ятай: не більшегодини їзди.

— Добре. — І я поклав слухавку.Кілька хвилин я сидів у студії, де

панувала неприродна тиша, і дививсяна обгортки альбомів у рамках настінах. Потім набрав номер ДженніНоултон у Рокленді. Вона відповілапісля першого ж гудка.

— Як там наша дівчинка? —спитав я.

— Чудово. Набирає вагу іпроходить по одній милі на день.Помолодшала на двадцять років.

— А залишкових ефектів немає?— Нічого. Ні корчів, ні

лунатизму, ні амнезії. Вона мало щопам’ятає про час, який ми провели в«Козячій горі», але, по-моєму, це накраще, правда ж?

— А ти, Дженні? З тобою всегаразд?

— Так, я в порядку, але мушубігти — у лікарні дуже багатороботи. Слава Богу, в мене скоро

відпустка.— Ти ж не поїдеш кудись і не

залишиш Астрід саму, правда? Бо ядумаю, що це було б не дуже до…

— Ні, ні, звісно, ні! — Щосьпрозвучало в її голосі. Щосьнервове. — Джеймі, мені вже пишутьна пейджер. Треба йти.

Я сидів перед темниммікшерним пультом. Дивився наобгортки альбомів — сучаснихкомпакт-дисків насправді, маленькихштукенцій завбільшки з поштовумарку. І згадував, що було невдовзі потому, як я дістав у подарунок на деньнародження свою першу машину, той«Форд Ґелексі» 1966 року. Ми їхали

на ній із Нормом Ірвіном. Він уседіймав мене пропозицією втопитипедаль у підлогу на томудвомильному відрізку траси 27, якийми називали Лінійкою Гарлоу.«Перевіримо, на що вона здатна», —казав він. На швидкості вісімдесятпередній край машини задеренчав,але я не хотів, щоб мене вважалислабаком (у вісімнадцять нездаватися слабаком вкрай важливо),тому педаль газу витискав до упору.На вісімдесяти п’яти деренчаннязгладилося. На дев’яноста «ґелексі»вже летів із небезпечною, сновидноюлегкістю, бо зменшилося зчепленняшин з дорогою. І тут я зрозумів, щоце межа мого контролю над

машиною. Обережно, не торкаючисьгальма (з батькових розповідей язнав, що на великій швидкості цеможе призвести до катастрофи), явідпустив педаль газу, і «ґелексі»став уповільнювати хід.

Як шкода, що я не міг зробитицього тепер.

* * * * *

Готель «Посольський» поблизуаеропорту для реактивних літаківвидався мені нормальним, коли яночував там після дивовижногозцілення Астрід. Тож я оселився вньому знову. Була в мене думка

перекантуватися в «Касл-рокськомузаїзді», але там я ризикувавнатрапити на когось із давніхзнайомців — Норма Ірвіна,наприклад. Якби це сталося, томоєму братові Террі неодміннодонесли б. А він схотів бидовідатися, чому я в Мені й чому незупинився у нього. То булизапитання, на які я не хотіввідповідати.

Минав час. Четвертого липня я іще кілька тисяч людей дивилисясалют із Портлендського променаду, івсі ми охкали й ахкали, коли надголовами вибухали півонії,хризантеми й діадеми, а потімвіддзеркалювалися в затоці Каско,

погойдуючись на хвилях.Наступними днями я відвідавзоопарк у Йорку, Приморський музейтрамвая в Кеннебанкпорті та маяк намисі Пемаквід-Пойнт. Пройшовся зекскурсією Портлендським музеємобразотворчого мистецтва, де буловиставлено три покоління Ваєтів[161],і сходив на денну виставу «ІсторіяБадді Голлі» в оґунквітському театрі«Плейхаус» — провідний співак бувнормальний, але, звісно, не ҐеріБ’юзі[162]. Натоптався «лопстерами»так, що вже дивитися на них не міг.Ходив на довгі прогулянкикам’янистим берегом. Двічі натиждень відвідував книгарню«Книжки на мільйон» у

торговельному центрі «Мен-Мол» ікупував книжки в паперовихобкладинках, які потім читав у себе вномері, поки не починав ловитиокунів. Із мобільним я не розстававсяні на мить, чекав, коли зателефонуєДжейкобз. А він усе не дзвонив.Кілька разів я хотів набрати його сам,та потім сказав собі, що я, певно,збожеволів, якщо навіть думаю протаке. Нащо копати ногою сплячогособаку?

Погода була картинно-досконалою: низька вологість,небеса відтінку невинної блакиті,температура близько сімдесятиградусів[163] — і так день у день.Іноді лило, як з відра, та переважно

вночі. Якось увечері я почув, щоведучий прогнозу погоди на ТБ ДжоК’юпо називає це «чуйним дощем».Він додав, що такого прекрасноголіта, як нині, не бачив за всітридцять п’ять років своєї роботи.

У Міннеаполісі відбувся матч«Усіх зірок», регулярнийбейсбольний сезон відновився, і знаближенням серпня в менізажевріла надія, що я повернуся вКолорадо, так і не побачившись ізЧарлі. Подумалося, що в нього мігстатися четвертий інсульт, цього разуз летальним кінцем, тому я позираводним оком на сторінку некрологів угазеті «Портленд прес геральд». Незовсім надіючись, а проте…

«Та ну, бля, — подумав я. —Насправді я надіявся».

Під час місцевих новин 25липня Джо К’юпо з жалем повідомивмені та решті телеглядачів з півдняштату Мен, що все хороше колисьзакінчується і вже у вихідні на НовуАнглію посуне смуга гарячогоповітря, у якій тепер шкваритьсяСередній Захід. Весь останнійтиждень липня стовпчик термометрапоказуватиме близько дев’яностап’яти градусів[164], та й серпеньобіцяє бути не кращим, принаймні напочатку. «Шановні глядачі, перевіртесвої кондиціонери, — порадивК’юпо. — Цю пору літа недармаохрестили собачою спекою».

Того вечора мені подзвонивДжейкобз.

— Неділя, — сказав він. —Чекаю тебе не пізніше дев’ятоїранку.

Я пообіцяв, що буду.

* * * * *

Щодо спеки Джо К’юпо маврацію. Вона прийшла у другійполовині суботи. Коли я сідав ворендований автомобіль о пів навосьму ранку неділі, дихати вже небуло чим. Дороги були порожні, тождо «Козячої гори» я домчав досить-

таки швидко. Підіймаючись нагорудо головних воріт, помітив, що бічнадорога, яка вела до Вершини неба,знову відкрита, важкі дерев’яніворота хтось відчинив.

Мене чекав охоронець Сем,одначе вже без уніформи. Одягненийу джинси, він сидів на опущеномувідкидному борті пікапа «такома» іїв бейґл[165]. Коли я під’їхав, вінакуратно поклав їжу на серветку йнеквапом підійшов до моєї машини.

— Вітаю, містере Мортон.Раненько ви сьогодні.

— Машин немає, — відповів я.— Ага, коли літо, найлегше

їздити в цей час. Масюки[166]

юрмиськами посунуть на пляжіпізніше. — Він подивився в небо, якез блакитного вже перемінилося намаревно-біле. — Нехай жаряться йзаробляють собі рак шкіри. А ядодому подамся, дивитимусь ігри«Сокс» і холонутиму підкондиціонером.

— Що, зміна скорозакінчується?

— Тут більше ні в кого немаєзмін. Заре дзвякну містеруДжейкобзу, скажу, що ви приїхали, івсе. Роботі кінець.

— Що ж, тоді гарного кінцяліта. — Я простягнув йому руку.

Сем її потис.— А не знаєте, що він задумав?

Я не розпатякаю, у мене ж контракт.— Сам знаю не більше, ніж ви.Він підморгнув мені, наче хотів

сказати: ми обидва чудово знаємо,що ти брешеш, — і махнув рукою,щоб я проїжджав.

Перш ніж дорога зробилаперший поворот, я встиг побачити вдзеркало заднього виду, як він бересвій бейґл, хряскає заднім бортом«такоми» й сідає за кермо.

І все. Роботі кінець.Якби ж я міг сказати те саме.

* * * * *

Джейкобз поволі й обережноспустився з ґанку мені назустріч.Лівою рукою він спирався на ціпок.Рот у нього перекосило ще сильніше,ніж колись. На парковці я побачиводну-єдину машину. І одразу ж їївпізнав: маленький охайний «СубаруАутбек» із наліпкою на задньомуборті: «ВРЯТУЄШ ОДНЕ ЖИТТЯ —І ТИ ГЕРОЙ. ВРЯТУЄШ ТИСЯЧУ —І ТИ МЕДСЕСТРА». У мене всеопустилося всередині.

— Джеймі! Який я радий тебебачити! — «Бачити» вийшло як«башити». Він простягнув мені руку,

в якій не було ціпка. Йому це далосяз помітним зусиллям, однак я всеодно її не потиснув.

— Якщо Астрід тут, вона муситьпоїхати, негайно, — різко промовивя. — І не думай, що я блефую, бодоведу тобі, що це не так.

— Джеймі, спокійно. Астрід засто тридцять миль звідси, потрохуодужує у своєму затишному гніздечкуна півночі Рокленда. Однак її подругаДженні люб’язно погодиласядопомагати мені, поки я завершуюсвою працю.

— Я чомусь сумніваюся, що цемає щось спільне з люб’язністю.Виправ мене, якщо я помиляюся.

— Ходімо всередину. Тут таказадуха. Пізніше поставиш своюмашину на паркувальний майданчик.

Навіть спираючись на ціпок,Джейкобз дуже повільно долав сходиґанку, а коли похитнувся, менідовелося його підхопити йпідтримати. Рука, за яку я його взяв,була на дотик не набагато товща закістку. Коли ми зійшли на горішніймайданчик, він засапався і дужеважко дихав.

— Мені треба перепочити, —видихнув він і впав у шейкерівськекрісло-гойдалку[167], одне з тих, щобули розставлені вздовж ґанку.

Я сів на поруччя й уважно на

нього подивився.— А де Руді? Я думав, він твій

медбрат.Джейкобз подарував мені свою

дивну усмішку, ще кособокішу, ніжраніше.

— Невдовзі після сеансу, який япровів із міс Содерберг у східнійзалі, Руді й Норма обоє подали заявина звільнення. Джеймі, знайти ниніхорошого помічника практичнонеможливо. За винятком присутньоготут, звісно.

— Тому ти найняв Ноултон.— Так. І, повір мені, не схибив.

Вона більше забула про догляд за

хворими, ніж Руді Келлі коли-небудьвзагалі знав. Дай мені, будь ласка,руку.

Я допоміг йому зіп’ястися наноги, й ми зайшли всередину, уприємну прохолоду.

— На кухні є сік і випічка досніданку. Бери все, що на тебедивиться, і приходь до мене в головнувітальню.

На випічку я не повабився, алемаленьку склянку апельсиновогосоку з карафки у велетенськомухолодильнику собі налив. А колиставив її назад, то побіжно оцінивзапаси й зрозумів, що їх вистачитьднів на десять. На два тижні, якщо

споживати ощадливо. Саме стількими повинні були тут прожити, чипотім я або Дженні Ноултонздійснимо набіг на крамницю вЯрмуті, найближчому містечку зсупермаркетом?

Охоронець своє відпрацював.Медбрата Джейкобз замінив намедсестру (хоча це мене й нездивувало, зважаючи на його дедаліпаскудніший стан здоров’я), а новоїекономки не брав, і це, серед іншого,означало, що Дженні мусила готуватиїжу та, мабуть, міняти йому постіль.У готелі нас було троє. Принаймнітак я тоді подумав.

Та виявилося, що четверо.

* * * * *

Північна стіна головної вітальнібула з суцільного скла й відкривалавид на Лонґмедоу та Вершину неба.Тамтешньої халупини я не бачив,проте видно було залізну щоглу, щопрохромлювала заволочене маревомнебо. Я дивився на неї, і в головіскладалися шматочки пазла… алеповільно. Навіть тоді я ще не бачивусієї картини, а останній шматок, зяким вона б стала кришталевоюясною, тримав у себе Джейкобз. Япросто мусив усе зрозуміти, могли бдорікнути мені ви, усі ж деталі булина місці. Проте я гітарист, а недетектив, і що стосується здатності

робити дедуктивні висновки, то яніколи не був найспритнішимгончаком на псячих перегонах.

— То де Дженні? — поцікавивсяя. Джейкобз зайняв диван, а явмостився навпроти нього увольтерівському кріслі, якеспробувало проковтнути менецілком.

— Зайнята.— Чим?— Поки що це не твоє діло, хоча

невдовзі стане твоїм. — Джейкобзнахилився вперед, поклавши обидвіруки на головку ціпка, дуже схожийна якогось хижого птаха. Такого, що

вже зовсім скоро від старості незможе літати. — У тебе є запитання.Джеймі, я розумію це краще, ніж тидумаєш. Розумію, що привела тебесюди насамперед твоя допитливість.З часом ти матимеш відповіді, але,мабуть, не сьогодні.

— А коли?— Важко сказати, проте скоро.

А поки що ти готуватимеш нам їсти йприходитимеш, коли я дзвонитиму вдзвінок.

Він показав мені білу коробочку— доволі схожу на ту, яку явикористав того дня в східній залі,хіба що замість перемикача на нійбула кнопка, та ще рельєфна торгова

марка: «Нотіфлекс». Джейкобзнатиснув на кнопку, і з усіх великихкімнат на першому поверсі луноюполинув передзвін.

— Ходити в туалет менідопомагати не треба, з цим я ще самсобі сяк-так даю раду. Але, на жаль,ти повинен будеш стояти біля мене,коли прийматиму душ. На випадок,якщо посковзнуся. Двічі на деньвтиратимеш мені в спину, стегна йсідниці рецептурний гель. О, а щеприноситимеш мені їжу в номер, боїстиму я здебільшого там. Не тому,що ледачий чи хочу перетворити тебена особистого дворецького, а тому,що я швидко втомлююсь і мушуберегти сили. Мені лишилося

зробити одну справу. Велику справу,життєво важливу справу, і колинастане слушний час, я хочу бутидостатньо сильним, щоб цездійснити.

— Чарлі, я охоче готуватиму іподаватиму їжу, але що стосуєтьсядогляду за тобою, то хіба не ДженніНоултон повинна цим займа…

— Я ж сказав, вона зайнята,тому ти маєш робити це замістьнеї… чому ти так на мене дивишся?

— Згадав той день, коли з тобоюпознайомився. Мені було лише шістьроків, але спомин дуже чіткий. Язліпив гору з насипаної землі…

— Справді. Я теж дуже виразноце пам’ятаю.

— …і грався солдатиками. Намене впала тінь. Я подивився вгору йпобачив тебе. Так от, я думаю про те,що твоя тінь нависає наді мною всежиття. Що мені слід було б зробити,то це негайно звідси поїхати івибратися з-під цієї тіні.

— Але ти цього не зробиш.— Ні. Не зроблю. Але дещо тобі

скажу. Також я пам’ятаю, яким титоді був… як ти спокійно ставнавколішки поряд зі мною ідолучився до гри. Пам’ятаю твоюусмішку. А тепер, коли тивсміхаєшся, я бачу лише глузливий

вищир. А коли говориш, чую лишенакази: зроби те, зроби се, а навіщо,я тобі потім скажу. Чарлі, що з тобоюсталося?

Він з натугою підвівся з дивана,а коли я хотів допомогти, лишенетерпляче відмахнувся.

— Якщо ти питаєш про таке,значить, той розумний хлопчик вирісдурним дядьком. Принаймні коли явтратив дружину й сина, то не підсівна наркотики.

— Ти мав свою таємнуелектрику. То й був твій наркотик.

— Дякую за ціннеспостереження, однак ця розмова

беззмістовна, тому пропоную їїзавершити. На другому поверсі єкілька підготовлених номерів.Вибери собі щось на свій смак. Наобід я хочу сендвіч з яєчним салатом,склянку знежиреного молока івівсяне печиво з родзинками.Кажуть, грубий харч корисний длямоїх кишок.

— Чарлі…— Годі, — відрізав він і

пошкутильгав до ліфта. — Скоро типро все дізнаєшся. А доти тримайсвої буржуазні судження при собі.Обід о дванадцятій. Принеси його влюкс Купера[168].

Він залишив мене стояти там,

надто ошелешеного, аби промовитихоч слово.

* * * * *

Минуло три дні.Надворі немилосердно

шкварило, а на обрії незміннохвилювало марево вологості. Тавсередині курортного готелюпанувала приємна прохолода. Яготував їсти, і Джейкобз харчувався усебе в апартаментах, хоч надвечірдругого дня мого перебування іспустився вниз, щоб скласти менікомпанію за вечерею. Коли яприносив йому їжу, то чув, як

голосно горлає телевізор, а цеозначало, що слух у нього тежпідупав. Здавалося, він обожнюєканал погоди. Бо щоразу, коли ястукав у двері, він вимикав його ітільки потім казав «заходьте».

У ті дні я пройшов вступнийпрактичний курс догляду за хворими.Джейкобз ще міг сам роздягтися йпустити воду вранці в душі, анамилювався й змивав з себе піну,сидячи на душовому стільчику дляінвалідів. Я сидів на його ліжку йчекав, поки він мене покличе. А тодівже вимикав воду, допомагав йомувилізти й витирав рушником. Якщопорівнювати з тими часами, коли вінбув методистським священиком або

ж згодом — штукарем на ярмарках,то від його тіла лишилися тількимізерні рештки. Стегна стирчали,мов кістки обскубаної індички наДень подяки, кожне ребро відкидалотінь, сідниці були трохи більшими задва печивка. А завдяки інсульту всетіло Джейкобза перекошувало направий бік, коли я допомагав йомулягти на ліжко.

Я натирав його гелем«Вольтарен» від болю в м’язах ісуглобах, потім приносив пігулки упластмасовій коробці зі стількомавідсіками, що вона нагадувалаклавіші піаніно. На той час, коли вінїх усі заковтував, «Вольтарен»починав діяти, і Чарлі міг сам

одягтися — за винятком шкарпеткина правій нозі. Її я мусив натягатийому сам, але завжди чекав, коли віннадіне труси. Бо зустрічатися віч-на-віч з його старечим хазяйством немав ні найменшого бажання.

— Ну все, — казав він, колишкарпетка вже облягала його кістлявугомілку. — Далі я сам. Дякую,Джеймі.

Він завжди дякував, і телевізорзавжди вмикався, тільки-но за мноюзачинялися двері.

Дні тяглися нескінченно довго.Воду з курортного басейну спустили,а гуляти територією було надтожарко. Зате там був спортивний клуб,

і коли я не читав (якщо тамтешнєгівняне зібрання чтива можна булоназвати бібліотекою — Ерл Стен볥арднер, Луїc Лямур і стара підбірка«Дайджесту читача» зі скороченимиверсіями книжок), то тренувався — уприємній кондиціонованійсамотності. Я намотував милі набіговій доріжці, крутив педалівелотренажера, підіймався сходами«СтерМайстра»[169], тягав залізо.

У моєму номері телевізор ловивтільки Восьмий канал з містечкамінеральних джерел Поленд, і якістьсигналу була паршивою — дивитисяту розпливчасту картинку я не міг. Тасама дурня була з панеллю на всюстіну в західній кімнаті для

відпочинку. На мій здогад, десьстояла супутникова «тарілка», протедо неї був під’єднаний лише ЧарліДжейкобз. Я хотів було спитати, чине поділиться він зі мною, алепередумав. Він міг погодитися, априймати від нього більше, ніж я вжеприйняв, у мене не було жодногонаміру. На всіх подарунках Чарлістояли цінники.

Попри фізичне навантаження,спалося мені хріново. Повернувсядавній кошмар, якого я не бачив ужебагато років: померлі родичі сидятьнавколо стола в їдальні родинногобудинку, і цвілий іменинний торт, щонароджує велетенських комах.

* * * * *

30 липня я прокинувся десь поп’ятій ранку, бо на нижньому поверсіпричулися якісь звуки. Якийсь час ядослухався, та потім вирішив, що цешлейф сновидіння, знову ліг ізаплющив очі. І вже провалювався усон, коли той звук почувся знову:приглушений стукіт, начепереставляли кухонне начиння.

Я встав із ліжка, натягнувджинси й квапливо зійшов униз. Накухні було порожньо, але краєм ока явстиг помітити крізь вікно, як хтосьспускається сходами заднього ґанку, зтого боку, де розвантажували товари.

Коли я вийшов надвір, ДженніНоултон саме прослизала за кермогольф-мобіля з трафаретнимнаписом «КУРОРТ “КОЗЯЧАГОРА”» на борту. На сидінні порядстояла миска з чотирма яйцями.

— Дженні! Стій!Від несподіванки вона аж

підскочила, проте, побачивши, що тоя, всміхнулася. Мені б хотілосяпоставити їй найвищий бал застарання, та усмішка вийшла ненадто переконливою. З того дня, як ябачив Дженні востаннє, вона ніби надесять років постаріла, а темні колапід очима свідчили, що не лише вмене тут були проблеми зі сном. І

волосся фарбувати перестала, тожнад лискучим чорним проглядалощонайменше два дюйми сивини.

— Я тебе розбудила? Пробач,але ти сам у цьому винен. У сушарціповно каструль і сковорідок, а я їїліктем зачепила. Хіба твоя мати невчила тебе користуватисяпосудомийною машиною?

Я міг би відповісти заперечно,бо «посудомийки» в нас не булозроду-віку. Насправді мати вчиламене, що простіше залишитивеликий посуд висохнути на повітрі,якщо його небагато. Але не пронаведення ладу на кухні я хотівпоговорити.

— Що ти тут робиш?— По яйця приходила.— Ти розумієш, про що я.Дженні відвела погляд.— Я не можу сказати. Дала

обіцянку. Точніше, контрактпідписала. — І вона невеселорозсміялася. — Навряд чи він щосьозначатиме в суді, проте я все однозбираюся виконувати його умови. Язаборгувала. Так само, як і ти. Крімтого, ще трохи, і ти сам про вседізнаєшся.

— Я хочу знати зараз.— Джеймі, мені треба їхати. Він

не хоче, щоб ми розмовляли. Якщо

дізнається, то знавісніє. Я лишехотіла кілька яєць. Бо ще однієїмиски «Чіріо»[170] чи «Хрумкихпластівців» я не витримаю.

— Ти могла з’їздити у «Фуд-сіті» в Ярмут і затаритися там купоюяєць. Якщо, звісно, у твоєї машинине здох акумулятор.

— Мені не можна виїжджатизвідси, поки все не скінчиться. Таксамо, як і тобі. Більше ні про що непитай. Я мушу виконати обіцянку.

— За Астрід.— Ну… він платить мені грубі

гроші за незначний догляд, цьоговистачить, щоб спокійно вийти на

пенсію. Але так, насамперед заАстрід.

— А хто піклується про неї,поки ти тут? Я дуже сподіваюся, що знею хтось є. Не знаю, що тобінаговорив Чарлі, але іноді після йогозцілень проявляються залишковіявища, а вони можуть бути…

— Про неї добре дбають, за цеможеш не хвилюватися. У нас… успільноті є добрі друзі.

Цього разу усмішка в неї вийшлавпевненішою, природнішою, і менераптом осяяло.

— Ви коханки? Ви з Астрід?— Партнерки. Невдовзі по тому,

як у Мені легалізували одностатевішлюби, ми призначили дату весілля.Потім вона захворіла. Це все, що яможу тобі розказати. Мені пора. Неможу відлучатися надовго. Не бійся,там ще багато яєць лишилося.

— Чому тобі не можна надовговідлучатися?

Уникаючи мого погляду, Дженніпохитала головою.

— Мені пора.— Коли ми розмовляли по

телефону, ти вже була тут?— Ні… але знала, що буду.Я провів поглядом її гольф-

мобіль, поки він обережно котив

униз схилом, лишаючи в діамантовійросі відбитки коліс. Однак тікоштовні камінці краплинок малиневдовзі щезнути — день щойнорозпочався, але такою спекою, що наруках і лобі в мене повиступалибісерини поту. Дженні зникла задеревами. Я знав: якщо пройти туди,то надибаю стежку. А якщо підустежкою, то вона приведе мене дохижки. Тієї, де я в іншому життілежав грудьми до грудей і стегном достегна з Астрід Содерберг.

* * * * *

Щойно по десятій (я саме читав

«Загадковий випадок у Стайлзі»[171],один з улюблених романів моєїсестри), нижнім поверхом розлігсялункий передзвін виклику відДжейкобза. Я піднявся в люксКупера, дуже сподіваючись непобачити його на підлозі зпереламаним стегном. Але даремно янепокоївся. Чарлі був одягнений,спирався на ціпок і дивився у вікно.А коли обернувся до мене, його очісяяли.

— Я думаю, сьогодні може бутинаш день, — оголосив він. — Будьготовий.

Але день був не наш. Коли яприніс йому вечерю (ячмінний суп і

сендвіч із сиром), телевізор мовчав, аввійти мені не дозволили. З-задверей Джейкобз тоном вередливоїдитини прокричав, щоб я йшов геть.

— Чарлі, тобі треба поїсти.— Що мені насправді треба, то

це тиша і спокій! Відчепися!Близько десятої я піднявся знову

— хотів просто послухати колодверей, чи не базікає в ньоготелевізор. Якби почув, то спитав би,чи не хоче він хоч грінку з’їсти передсном. Телевізор був вимкнений,проте Джейкобз не спав — вінговорив тим занадто гучним голосом,яким завше балакають по телефонулюди, що глухнуть.

— Вона не піде, поки я не будуготовий! Подбай про це! Це те, за щоя тобі плачу, тому виконуй!

Негаразди — і спершу меніздалося, що з Дженні. Вона вже булана межі того, щоб сказати «З менедосить», і намилилася кудись їхати.Найімовірніше — назад, напівнічний схід, до їхньої спільної зАстрід домівки. Та потім спало надумку, що розмовляв він саме зДженні. А тоді що це означало?Єдине, до чого я додумався, — те, вякому значенні часто вживаютьдієслово «йти» стосовно людей вікуДжейкобза.

Я пішов, не постукавши.

Те, чого він чекав, — чогочекали ми всі, — сталося наступногодня.

* * * * *

Він викликав мене дзвінком опершій, невдовзі по тому, як я принісйому обід. Двері в люкс буловідчинено, і, підходячи, я почув, якчерговий погодний спец розводитьсяпро те, яка тепла Мексиканськазатока і що це віщує на прийдешнійсезон урагани. Та потім голос цьогокадра перебило тривале пронизливедзижчання. Зайшовши, я побачивунизу на екрані червону смугу.

Прочитати не встиг, бо вона зникла,одначе штормове попередження ярозпізнаю одразу.

Несприятлива погода під часзатяжної спекоти означала грозу,гроза означала блискавку, а для менеблискавка означала Вершину неба.Для Джейкобза теж, на це я готовийбув закладатися.

І знову він був повністювбраний.

— Сьогодні, Джеймі, фальшивоїтривоги не буде. Грозові осередкивже на півночі штату Нью-Йорк, алепросуваються на схід і набираютьсили.

Знову задзижчало, і цього разу япрочитав дрібні літери:«ШТОРМОВЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ВОКРУГАХ ЙОРК, КАМБЕРЛЕНД,АНДРОСКОҐІН, ОКСФОРД І КАСЛДО 2 ГОДИНИ ДНЯ 1 СЕРПНЯ.ІМОВІРНІСТЬ СИЛЬНИХ ГРОЗ90 %. ТАКІ ГРОЗИСУПРОВОДЖУЮТЬСЯ ЗЛИВАМИ,ШКВАЛЬНИМ ВІТРОМ, ГРАДОМЗАВБІЛЬШКИ З М’ЯЧІ ДЛЯГОЛЬФУ. БАЖАНО УТРИМАТИСЯВІД ПЕРЕБУВАННЯ НАДВОРІ».

«Та ти що, Шерлоку», —саркастично подумав я.

— Такі осередки нерозвіюються і не змінюють свого

курсу, — пояснив Чарлі. Він говоривз абсолютним спокоєм, що його даєабо божевілля, або цілковитавпевненість. — Це неможливо. Вонадовго не протримається, та й я надтостарий і немічний, щоб починатиспочатку з кимось іншим. Підженидо вантажної платформи кухнігольф-мобіль і будь готовий їхатиодразу ж, як я скажу.

— На Вершину неба, — уточнивя.

Джейкобз посміхнувся своєюкривобокою посмішкою.

— Іди. А мені треба стежити зацими грозами. В Олбені вонивидають понад сотню ударів

блискавки на годину. Хіба недивовижа?

Таким словом я б це точно неназвав. Я не міг пригадати зі слівЧарлі, скільки вольтів в однійблискавці, знав тільки, що багато.

Що їх мільйони.

* * * * *

Дзвінок Чарлі пролунав майжеодразу по п’ятій вечора. Я піднявсяна його поверх, глибоко в душісподіваючись побачити йогорозчарованим і сердитим. Утім, іншачастка моєї душі відчувала таку саму

непереборну допитливість, що йраніше. І саме цю часткусьогоднішній день мусиввдовольнити, бо на заході швидкотемніло і я вже чув невиразнийгуркіт грому, ще віддалений, протещохвилини він ставав ближчим. Донас крокувало небесне військо.

Джейкобза так само хилило направий борт, але він мало не лускавсявід радості і завдяки цьому здававсяна десять років молодшим. Наприставному столику стояла йогоскринька з червоного дерева.Телевізор він вимкнув на користьлептопа.

— Джеймі, ти тільки поглянь!

Яка краса!На екрані відображувалася

проекція вечірньої погоди відНУОА[172]. На ньому оранжево-червоний конус стискавсяпрямісінько над округом Касл.Часова шкала показувала, щонесприятливі погодні умови,найімовірніше, чекають нас міжсьомою та восьмою вечора. Я глянувна наручний годинник. Була чвертьна шосту.

— Правда ж? Правда, цепрекрасно?

— Як скажеш, Чарлі.— Сідай. Але спершу, коли твоя

ласка, налий мені склянку води. Ямушу дещо пояснити. Думаю, пораназріла. Хоча скоро нам треба будеїхати. О, дуже скоро. Мовоюбалаганників, треба буде їхати НП. —І він захихотів.

З холодильника в барі я приніспляшку води й налив її у кришталевусклянку фірми «Вотерфорд» (длягостей люксу Купера — усе тількикласу люкс). Джейкобз відсьорбнув івід утіхи аж губами поцмакав, хочабез цього шкірястого плямкання я мігби й обійтися. Забурчав грім. Чарліподивився на південь, з усмішкоюлюдини, що очікує прибуття давньогодруга. І знову звернув увагу на мене.

— Як ти знаєш, у ролі ПастораДенні я заробив чимало грошенят.Але замість тринькати на приватнілітаки, собачі буди з підігрівом ізолоту сантехніку, я їх витратив надві речі. Перше — це таємність.Горластих ісусоязичників мені дляодного життя вистачить. Друге —приватні детективні агенції, а самедванадцять, найкращі з найкращих,розташовані в дванадцяти великихмістах Америки. Я дав їм завданнярозшукати людей із певнимизахворюваннями й стежити за ними.З порівняно рідкіснимизахворюваннями. Загалом вісімтаких.

— Хворих людей? Не твоїх

зцілених? Бо ти мені казав прозцілених.

— О, репрезентативне числозцілених вони теж вели, бо не лишети, Джеймі, цікавився залишковимиявищами. Але то не було їхнімосновним завданням. Розпочавшидесять років тому, вони відшукалидекілька сотень таких безталаннихмучеників і регулярно надсилалимені оновлену інформацію. Їхнідосьє вів Ел Стемпер, аж поки незвільнився. Відтоді я роблю це сам.Багато цих нещасливців ужепомерли, їх замінили інші. Як тобівідомо, людина народжується дляхвороб і страждань.

Я не відповів — за мене цезробив грім. Небо на заходіпотемніло від лихих намірів.

— Поки тривав поступ у моїхдослідженнях…

— Чарлі, а книга «De VermisMysteriis» була частиною твоїхдосліджень?

Моє запитання його начеприголомшило, та потім вінрозслабився.

— Молодець. «De Vermis» непросто був частиною моїхдосліджень, він був їх основою. Тизнаєш, Прін збожеволів. Свої дні вінскінчив у німецькому замку,

вивчаючи химерну математику іхарчуючись жуками. Відростив собідовжелезні нігті, якось уночі роздерсобі ними горло і, малюючи кров’юрівняння на підлозі своєї кімнати,помер у тридцять сім років.

— Справді?Джейкобз знизав одним плечем і

посміхнувся одним кутом рота.— Хто може знати напевно?

Якщо ця легенда правдива, то вонаможе слугувати пересторогою. Алеісторії таких містиків писали люди,зацікавлені в тому, щоб ніхто більшене наслідував їхнього прикладу.Люди від релігії переважно єконтролерами Небесної страхової

компанії. Але поки що облишмо це.Про Пріна поговоримо іншим разом.

«Сумніваюся», — подумав я.— Поки тривав поступ у моїх

дослідженнях, детективи розпочалипроцес відсіювання. Сотні стислисядо дюжин. На початку цього рокудюжини стали десятком. У червнідесяток зменшився до трьох. —Джейкобз нахилився вперед. — Яшукав того, кого завжди вважав своїмпацієнтом Омега.

— Останнім, кого ти зцілиш.Здавалося, це його розвеселило.— Можна й так сказати. Так,

чому б ні? І це підводить нас до

сумної історії Мері Фей, яку я самевстигну розповісти, перш ніж мипоїдемо в мою майстерню. — Йогохрипкий сміх нагадав мені голосАстрід до того, як він її зцілив. —Майстерню Омега, так, напевно. Оттільки це ще й добре обладнаналікарняна палата.

— У якій порядкує медсестраДженні.

— Так, Джеймі, вона простознахідка! Руді Келлі на її місцірозгубився б… чи побіг дзявкаючипо дорозі, як щеня, якому у вухо осавлетіла.

— Розкажи мені цю історію. Яхочу знати, у що вляпався.

Джейкобз відхилився на спинкукрісла.

— Колись давно, у сімдесяті,чоловік, якого звали Френклін Фейодружився з жінкою, яку звалиДженіс Шеллі. Вони разомнавчалися, були студентами-магістрами факультету англійськоїмови та літератури Колумбійськогоуніверситету. І викладати теж почалиразом. Френклін був поетом, йоговірші друкували. Я читав їх, доволінепогані. Якби йому було відпущенобільше часу, міг би долучитися досонму великих. Його дружина писаладисертацію про Джеймса Джойса тавикладала англійську й ірландськулітературу. 1980-го в них народилася

дочка.— Мері.— Так. 1983-го їм запропонував

посади викладачів Американськийколедж у Дубліні, за дворічноюпрограмою обміну. Стежиш за ходомподій?

— Так.— Улітку 1985-го, коли ти грав

на гітарі, а я показував на ярмаркахсвої дешеві «Портрети блискавкою»,подружжя Фей вирішило перед тим,як повернутися в Штати, подивитисяІрландію. Вони взяли напрокат дімна колесах — те, що наші британськіта ірландські кузени називають

причепом, — і вирушили. Одного днязупинилися пообідати в пабі вграфстві Оффалі. А незабаром потому, як звідти виїхали,зіштовхнулися лоб у лоб зпродуктовою вантажівкою. Містер імісіс Фей загинули на місці. Дитина,що їхала позаду них і булапристебнута, вижила, проте зазналаважких травм.

То було майже точневідтворення аварії, що вбиладружину та сина Джейкобза. Тоді яподумав, що він, напевно, це знав.Але тепер я вже менш у цьомувпевнений. Просто іноді лінії нашихдоль проходять занадто близько.

— Розумієш, вони їхали позустрічній смузі. Я підозрюю, щоФренклін випив на один келих пивачи вина більше, ніж треба було, забув,що він в Ірландії, і за давньоюзвичкою поїхав праворуч. Те саместалося з якимсь американськимактором, хоча я забув, як його звали.

Я пам’ятав, проте казати йомуне хотів.

— У лікарні маленькій МеріФей зробили безліч переливанькрові. Розумієш, до чого я веду? — Аколи я у відповідь похитав головою,сказав: — Кров була заражена,Джеймі. Інфекційним пріоном, якийспричиняє хворобу Кройцфельдта-

Якоба, ширше відому під назвою«коров’ячий сказ».

Знову грім. Уже не бурмотіння, агуркіт.

— Мері виховали тітка й дядько.Вона добре вчилася в школі, сталасекретарем у суді, повернулася вколедж, щоб здобути ступінь юриста,покинула навчання через двасеместри й зрештою поновилася напосаді секретаря. Було це 2007-го.Хвороба, яку вона носила в собі,спала, і так тривало до минулоголіта. А тоді в неї почалися симптоми,що зазвичай асоціюються зуживанням наркотиків, нервовимзривом чи тим і тим водночас. Вона

пішла з роботи. Грошей було катма, ідо жовтня 2013-го в неї проявилисяфізичні симптоми: міоклонія[173],атаксія[174], судоми. Пріон повністюпрокинувся і наполегливо працював,проїдаючи дірки в її мозку. Зрештоюспинномозкова пункція та МРТвиявили паразита.

— Господи, — тільки й мовив я.Перед моїм внутрішнім зоромпрокручувалася картинка, яку я бачивколись давно в новинах (певно, уякомусь мотелі під час мандрів):корова в брудному стійлі, ногироз’їжджаються в грязюці, головазадерта, очі крутяться, по-дурномумукає, силкуючись відшукати своїноги.

— Господь не зможе допомогтиМері Фей, — сказав він.

— Зате ти зможеш.Відповіддю мені став погляд,

який я не зумів розшифрувати.Відтак Чарлі повернув голову івивчав небо, що стрімко темніло.

— Допоможи мені підвестися.Не маю жодного наміру проґавитисвоє побачення з блискавкою. Цемить, якої я чекав усе своє життя. —Джейкобз показав на скриньку зчервоного дерева на приставномустолику. — І захопи цю річ. Менізнадобиться те, що лежить усередині.

— Чарівні стрижні замість

чарівних обручок.Але він похитав головою.— У цьому випадку — ні.

* * * * *

Ми сіли в ліфт. У вестибюльДжейкобз вийшов самотужки, а вжетам впав у крісло біля холодногокаміна.

— Піди в комору, що наприкінцікоридору в східному крилі. У ній тизнайдеш пристрій, користуватисьяким я уникав.

Ним виявився старомодний

інвалідний візок із плетенимсидінням та залізними колесами, щорипіли, як чортзна-що. Я докотивйого до вестибюля і допомігДжейкобзу всістися. Той простягнувруки до скриньки червоного дерева, ія її передав — не без лихихпередчуттів. А Джейкобз пригорнувїї до грудей, мов немовля, і поки я візйого через ресторан на порожнюкухню, поновив свою оповідьзапитанням.

— Як думаєш, чому Мері Фейперестала навчатися на правничомуфакультеті?

— Бо захворіла.Він несхвально похитав

головою.— Невже ти не слухав? Тоді

пріон ще дрімав.— Зрозуміла, що їй не

подобається? Оцінки погані ставили?— А от і не вгадав. — Він

розвернувся до мене і, немов старийрозпусник, поморгав бровами. —Мері Фей — героїня модерної доби,мати-одиначка. Дитині, хлопчику наім’я Віктор, тепер сім років. Яніколи його не бачив, Мері цього нехотіла, проте, коли ми обговорювалийого майбутнє, показувала багатофотографій. Він нагадав мені могорідного синочка.

Ми вже були біля дверей, щовели на вантажну платформу, але я їхне штовхнув.

— У малого те саме, що в неї?— Ні. Принаймні поки що.— А буде?— Сказати напевно неможливо,

але результат аналізу на пріон К-Я внього негативний. Поки що. — Ізнову прогримів грім. Потрохуздіймався вітер — забарабанив удвері та з тихим стогоном проніссяпопід дахом. — Ходімо, Джеймі. Намне можна зволікати.

* * * * *

Сходи вантажної платформибули занадто крутими, щоб він міг їхподолати зі своїм ціпком, тому я знісйого на руках. Те кволе тільце булошокуюче легким. УсадовившиДжейкобза на пасажирське сидіннягольф-мобіля, я сів за кермо. Покими котили по гравію в бік газонногообширу за готелем, що положистоспускався вниз, знову гримнув грім.На заході від нас загрозливо темніликупчасті фіолетово-чорні хмари. Умене на очах з їхніх розпухлихживотів у трьох різних місцяхзблиснули виделки блискавки.Імовірність того, що буря нас омине,розтанула. І, налетівши, вона мусиладобряче потрусити наш світ.

— Багато років тому ярозповідав тобі про залізну щоглу наВершині неба, яка притягуєблискавку. Набагато сильніше, ніжзвичайний громовідвід. Пам’ятаєш?

— Так.— Ти коли-небудь їздив туди,

щоб побачити на власні очі?— Ні, — збрехав я без

найменших вагань. Те, що сталося наВершині неба влітку 1974 року, булолише між мною та Астрід. Напевно, яміг би розповісти Брі, якби вонапоцікавилась, яким був мій першийраз, але тільки не Чарлі Джейкобзу.Йому — нізащо.

— У «De Vermis Mysteriis» Прінрозказує про «велетенськумашинерію, що рухає млинВсесвіту», і про річку сили, з якоїчерпає та машинерія. Він називає турічку…

— Potestas magnum universum.Він вирячився на мене. Кущасті

брови злетіли аж до лінії, де колисьпочиналося волосся.

— А я в тобі помилявся. Тизовсім не дурний.

Налетів вітер. Поверхнею трави,яку тижнями ніхто не підстригав,промчали брижі. Щокою я відчув, щотой потік повітря досі теплий. Коли

стане холодним, лине дощ.— Це блискавка, правда ж? —

спитав я. — Вона — potestas magnumuniversum.

— Ні, Джеймі. — Тон, із якимвін це промовив, був заледве нем’яким. — Попри всю величинунапруги, блискавка — лишеструмочок сили, один із багатьох, щоживлять те джерело, яке я називаютаємною електрикою. Однак цятаємна електрика, хоч яка вонаграндіозна, є лише притокою. Вонавпадає в значно більшу ріку,сповнену сили, яку людині не даноосягнути. Оце — potestas magnumuniversum, про яку писав Прін, і саме

до неї я сподіваюся під’єднатисясьогодні. Блискавка… і це… — Вінздійняв скриньку в кістлявихруках. — …лише засоби на шляху домети.

Ми заїхали в діброву,просуваючись стежкою, якоюподалася Дженні, роздобувши яйця.Над нами хилиталося віття. Листя,яке невдовзі пошматує вітер,перешіптувалося у збудженійрозмові. Я різко зняв ногу з педаліакселератора, і гольф-мобіль миттюспинився, як це зазвичай стається зпристроями, що їздять наелектричних двигунах.

— Чарлі, якщо ти плануєш

під’єднуватися до таємниць Всесвіту,то на мене краще не розраховуй. Тізцілення страшнючі. А тепер тиговориш про… я не знаю… наче продвері якісь.

«Маленькі, — прозвучало вдумках. — Зарослі сухим плющем».

— Спокійно, — відказав він. —Так, існують двері. Про них говоритьПрін, і, по-моєму, Астрід їхзгадувала. Але я не хочу їх відчиняти.Хочу лише зазирнути в замковушпарину.

— На Бога, навіщо?Він зиркнув на мене з якимось

ледве приховуваним презирством.

— То ти все-таки дурень? Як бити назвав двері, наглухо зачинені відлюдства?

— Навіщо ці загадки? Простоскажи.

Джейкобз зітхнув так, наче я бувбезнадійний.

— Джеймі, заводь і їдь.— А якщо не поїду?— Тоді я піду, а коли ноги вже не

триматимуть — поповзу.Він, звісно, блефував. Піти далі

без мене він би не зміг. Але тоді яцього не знав, тому рушив.

* * * * *

Хижки, де я кохався з Астрід,більше не було. Там, де вона колисьстояла, перехняблена, вгинаючисьпід власною вагою, помальованаграфіті, пишався тепер чепурнийкотеджик, білий із зеленою оздобою.Перед ним розкинувся квадратнийклапоть газону, на якому буяли пишнілітні квіти, котрих до кінця дня вжене стане, бо їх вирве з корінням буря.На сході від котеджу асфальтованадорога поступалася гравію, який япам’ятав ще зі наших з Астрідпоїздок на Вершину неба.Закінчувалася стежка під тимнавислим гранітним куполом, де

стриміла в чорне небо залізна щогла.

Дженні, у блузці з квітковимвізерунком і білих нейлоновихмедсестринських штанях, стояла наверанді, схрестивши руки підгрудьми й охопивши долонями лікті,так, наче їй було зимно. На шиїпетлею висів стетоскоп. Я зупинивсяколо сходів і обійшов машинкуспереду до пасажирського сидіння, зякого силкувався злізти Джейкобз.Дженні зійшла вниз, щоб допомогтимені поставити його на ноги.

— Слава Богу, ви приїхали! — Їйдовелося перекрикувати вітер, щорозгулявся не на жарт і вжепримушував вклонятися собі сосни

та ялини. — Я вже думала, вас небуде! — Прогримів грім, а колислідом за ним спалахнула блискавка,Дженні зіщулилася.

— Всередину! — заволав я донеї. — Негайно! — Вітер ставпрохолодним, і моя спітніла шкіра негірше за термометр відчувала зміни вповітрі. До бурі лишалися ліченіхвилини.

Узявши Джейкобза попід руки,ми підняли його нагору сходами.Вітер здіймав і розвіював вихорцямитонкі залишки волосся в нього начерепі. В одній руці Чарлі досітримав ціпок, а іншою притискав догрудей скриньку з червоного дерева.

Я почув якийсь перестук, подививсяна Вершину неба й побачив, щовитрощені з граніту ударамиблискавок під час попередніх грозуламки, гнані вітром, котятьсясхилом униз і летять через крайурвиська.

Коли ми опинилися всередині,Дженні не стало сил зачинити двері.Навалившись усім тілом, їхпристукнув я, проте довелосянеабияк напружити м’язи. Завиваннявітру трохи стихло. Старі кісткикотеджу невдоволено рипіли, але самвін видавався досить міцним. Ярозраховував на те, що нас не знесевітром, а щогла повинна була ловитивсі розряди блискавки, які

вдарятимуть близько до нас.Принаймні я дуже цього сподівався.

— На кухні є півпляшки віскі. —Говорив Джейкобз захекано, проте вцілому був спокійний. — Якщо ви,міс Ноултон, ще з нею нерозправилися.

Дженні похитала головою.Обличчя в неї було бліде, широкорозплющені очі блищали — не відсліз, а від жаху. Із кожним ударомгрому вона аж підскакувала.

— Принеси мені ковтнути, —попросив мене Джейкобз. — На одинпалець буде цілком достатньо. І собіта міс Ноултон налий. Піднімемотост за успіх наших старань.

— Я не хочу пити, і тостівпіднімати не хочу, — відмовиласяДженні. — Хочу тільки, щоб усе цешвидше закінчилося. Дурна я була,що влізла в цю авантюру.

— Іди, Джеймі, — наполігДжейкобз. — Принеси на трьох. Іхутчіш. Tempus fugit[175].

Пляшка стояла на стільниці біляраковини. Я поставив поряд трисклянки для соку й хлюпнув потрохув кожну. Пив я вкрай рідко, боячись,що бухло приведе назад до наркоти,але цієї миті потребував цього.

Коли я повернувся у вітальню,Дженні вже там не було. Блискавкаосявала все за вікнами синім

світлом, лампи й люстра блимнули,та потім знову загорілися рівно іяскраво.

— Вона пішла подивитись, яктам наша пацієнтка, — пояснивДжейкобз. — Її порцію вип’ю я.Звісно, якщо ти не хочеш.

— Чарлі, ти відіслав мене накухню, щоб мати змогу поговорити знею?

— Дурниці, — усміхнувся віннеушкодженою половиною обличчя.Інша половина лишалася серйозноюта сторожкою. «Ти знаєш, що ябрешу, — наче промовляла таполовина. — Але вже запізно,вороття нема. Чи не так?»

Я простягнув йому одну склянку,а ту, яка призначалася Дженні,поставив на столик біля канапи, деелегантним віялом було розкладеножурнали. Подумалося, що, можливо,на цьому самому місці, де теперстояв столик, я вперше колисьувійшов у тіло Астрід. «Милий, нерухайся, — попросила тоді вона. Апотім: — Це чудово».

Джейкобз підніс свою склянкудогори.

— За те…Я одним духом вихилив свою, не

давши йому договорити.Він докірливо подивився на

мене, та потім проковтнув і своюпорцію — окрім однієї краплини, щоскотилася з застиглого кутика рота.

— Ти вважаєш мене мерзотою?Мені дуже шкода. Ти навіть гадки немаєш, як шкода.

— Не мерзотою. Ти менелякаєш. Мене лякають усі, хтонеобачно грається з силами, якіперебувають поза межами їхньогорозуміння.

Джейкобз підняв склянку, яку яналив для Дженні. Підніс дообличчя, і крізь скло в збільшеномувигляді прозирнула застиглаполовина.

— Я міг би посперечатися, аленавіщо гаяти час? Гроза вже майженад нами, і коли небо зновувиясниться, наші з тобою взаєминизакінчаться. Але принаймні будьмужиком і зізнайся, що тобі цікаво.Саме це насамперед тебе сюди йпривело — ти хочеш знати. Так само,як і я. Як і колись Прін. Єдина, хтотут проти своєї волі, — сердешнаДженні. Вона виплачує свій борглюбові. А це надає їй шляхетності,якою ми з тобою похизуватися неможемо.

У нього за спиною відчинилисядвері. Мої ніздрі вловили запахкімнати хворого — сеча, лосьйон длятіла, засіб для дезінфекції. Дженні

прибила за собою двері, побачила вруці у Джейкобза склянку і рвучкимрухом висмикнула її. Заковтнулавіскі, а потім скривилася так, що нашиї напнулися сухожилля.

Джейкобз нахилився вперед,спершись на ціпок, і уважноподивився на неї.

— Чи можу я припустити, що…— Так. — Гримнув грім. Дженні

тихо скрикнула і впустила порожнюсклянку для соку. Та вдарилась обкилим і відкотилася.

— Повертайся до неї, — наказавДжейкобз. — А ми з Джеймі дужескоро до тебе приєднаємось.

Дженні без слів пішла в кімнатухворої. Джейкобз подивився мені вочі.

— Слухай дуже уважно. Коли мизайдемо, ліворуч ти побачиш бюро. Угорішній шухляді лежить револьвер.Його дістав для мене охоронець Сем.Я не думаю, що тобі доведеться знього стріляти, але в разі чого,Джеймі… не вагайся, стріляй.

— Господи, навіщо мені…— Ми говорили про певні двері.

Це двері, що ведуть у смерть, і раночи пізно кожен із нас робитьсямалим, від нас не лишається нічого,крім розуму й духу, і в такомузменшеному вигляді ми проходимо в

ті двері, полишаючи свої тіла, мовпорожні рукавички. Іноді смертьбуває природною, милосердною,кладе край людським стражданням.Втім, аж занадто часто вона налітає вподобі найманого вбивці, що лютуєвід зайвої жорстокості й не відчуваєні краплини співчуття. Моя дружинаі син, яких забрали в тій дурній,безглуздій аварії, — ось тобідосконалий приклад. Ще один —твоя сестра. І це лише троє змільйонів. Більшу частину свогожиття я лаявся з тими, хто намагавсяпояснити ту дурість і безглуздість,лопочучи щось про віру й розказуючидитячі байки про рай. Така маячняніколи мене не втішала, і я певен, що

тебе теж. А проте… існує щось інше.«Так, — подумав я під

акомпанемент грому, який хряснувтак, що задрижали шибки. — Щосьіснує десь там, за дверима, і щосьнеодмінно станеться. Якщо я цьогоне зупиню».

— Під час своїх експериментів япривідкривав завісу над цимневідомим, помічав його потаємніпрояви. Я бачив його обриси вкожному зціленому, якого поставилана ноги таємна електрика. Навіть тізалишкові явища, котрі помітив іти, — його частина. Це позосталіфрагменти якоїсь невідомої формиіснування, що лежить за межею

нашого життя. Усі люди час від часусушать собі голови питанням, чи єщось там, за стіною життя. Ісьогодні, Джеймі, ми побачимо це навласні очі. Я хочу знати, що сталося змоєю дружиною і сином. Хочу знати,що приберіг для нас Всесвіт на тойчас, коли це життя закінчиться, і ятвердо вирішив це з’ясувати.

— Ми не повинні це бачити. —Від шоку в мене майже пропав голос,і я не був певен, що крізь завиваннявітру Джейкобз почув. Але він такипочув.

— То що, ти скажеш мені, що незгадуєш свою сестру Клер щодня?Що не задумуєшся над тим, чи існує

вона ще, десь там?Я промовчав, але він кивнув,

наче почув усе, що хотів.— Авжеж, і згадуєш, і думаєш.

Невдовзі ми дістанемо відповіді. Їхдасть нам Мері Фей.

— Як вона це зробить? — Губи вмене заніміли, та не від алкоголю. —Як, коли ти її зцілиш?

Джейкобз глянув на менепоглядом, у якому читалосязапитання: невже ти й справді такийнетямущий?

— Я не можу її зцілити. Ті вісімхвороб, про які я згадував, я вибравтому, що жодна з них не підлягає

лікуванню за допомогою таємноїелектрики.

Вітер надворі вже кричавкриком, і в західний бік будинкувдарили перші безладні краплинидощу, так сильно, наче хтось сипонувкамінням.

— Коли ми їхали сюди, місНоултон вимкнула апарат вентиляціїлегенів. Мері Фей померла майжечверть години тому. Її кров ужехолоне. Комп’ютер під кришкою їїчерепа, пошкоджений хворобою, якувона носила в собі змалечку, та всеодно дивовижний, згас навіки.

— Ти збираєшся… ти справдізбираєшся… — Закінчити я не зміг.

Стояв як батогом угрітий.— Так. Щоб дійти до цієї віхи,

знадобилися роки досліджень таекспериментів, але так.Використовуючи блискавку як дорогудо таємної електрики, а таємнуелектрику — як магістраль доpotestas magnum universum, я плануюповернути Мері Фей до певноїформи життя. Я хочу з’ясуватиправду про те, що чекає на тому боцідверей, які ведуть у царство смерті. Ідовідаюсь я про це з вуст людини,яка там побувала.

— Ти божевільний. — Яповернувся до дверей. — Явідмовляюся брати в цьому участь.

— Якщо ти справді надумавпіти, зупинити тебе я не зможу. Хочавиходити надвір у таку грозу — вкрайнерозсудливо. А чи залишишся ти,якщо я скажу, що можу продовжити йбез тебе, та тоді життя міс Ноултонопиниться під загрозою так само, які моє власне? Яка іронія для неї —загинути так скоро після зціленняАстрід.

Я обернувся. Моя рука вжележала на ручці дверей, а з того бокув них гупав дощ. Блискавка на кількамиттєвостей накреслила на килимісиній квадрат.

— Ти справді можеш дізнатися,що сталося з Клер. — Голос у нього

звучав тихо, був м’яким і шовковим.Голос Пастора Денні в моментинайбільшого красномовства.

Вкрадливе нашіптуваннядиявола.

— Ти, може, навіть дістанешзмогу поговорити з нею… почути, яквона каже, що любить тебе. Правдаж, це було б прекрасно? Звісно, заумови, що вона ще існує як окремасвідома сутність… та й невже жтобі не хочеться знати?

Знов спалахнула блискавка, і вскриньці червоного дерева, крізьдірочку в защіпці, на митьпрозирнуло ядуче зеленкувато-пурпурове світло. Блимнуло й

пропало.— Якщо тобі від цього

полегшає, скажу, що міс Фей даласвою згоду на цей експеримент. Усідокументи в зразковому порядку,включно з нотаріально завіреноюзаявою, яка дозволяє мені на власнийрозсуд припинити так званінадзвичайні заходи. А в обмін нанетривале й цілковито шанобливевикористання її решток, син Меріодержить щедру суму грошей увигляді трастового фонду, завдякиякому буде забезпечений аж додосягнення дорослого віку й далі.Джеймі, ніхто в цій історії не станежертвою.

«Це ти так кажеш, — подумавя. — Це ти так кажеш».

Прогарчав грім. І цього разу,перед самим ударом блискавки, япочув невиразне клацання. Джейкобзтеж.

— Назріла пора. Заходь зі мноюв кімнату або йди геть.

— Я зайду. І молитимуся, щобнічого не сталося. Бо це неексперимент, Чарлі. Це диявольськечортзна-що.

— Думай що хочеш і молисяскільки влізе. Може, тобі пощаститьбільше, ніж мені за все моє життя…у чому я сильно сумніваюся.

Він відчинив двері, і я зайшов заним у кімнату, де померла Мері Фей.

XIII. ВідродженняМері Фей

У смертній кімнаті Мері Фейбуло велике вікно, що виходило насхід, але гроза накрила нас майже зголовою, і за склом я бачив лишеньтьмяну сріблясту запону дощу. Хоч настолі й горіла лампа, у кімнатікублилися тіні. Лівим плечем язачепив бюро, про яке казавДжейкобз, однак про револьвер уверхній шухляді навіть не згадав. Усюмою увагу було прикуто донепорушної фігури, що лежала налікарняному ліжку. Я міг добре їїроздивитися, бо всі монітори було

вимкнено, а штатив для крапельницьДженні відкотила в куток.

Вона була прекрасна. Смертьстерла всі сліди, вирізьбленіхворобою, що пожирала її мозок, і тезвернуте до стелі обличчя —алебастрова шкіра в обрамленнірозкішної маси темно-каштановоговолосся, — було досконалим, немовкамея. Очі заплющені. Густі віїмайже торкалися щік. Губи злегкарозтулилися. Простирадло накривалоїї аж по плечі. На ньому, надопуклістю грудей, лежала одна їїстиснута рука. На згадку мені спалирядки поезії, щось із уроківанглійської в дванадцятому класі, ймелодійно задзеленчали в голові:

«Тонкий твій лик, волосся пишнечорне… До статуї подібна…»[176]

Біля не потрібного вже апараташтучної вентиляції легенів стоялаДженні Ноултон і заламувала руки.

Спалахнула блискавка. У їїнетривкому світінні я побачивзалізну щоглу на Вершині неба,щоглу, яка стояла там вже бозна-скільки років і зухвало кидалавиклик кожній грозі, щоб та несоромилась і шаленіла на повну міць.

Джейкобз простягнув меніскриньку.

— Джеймі, допомагай. Требапоквапитись. Візьми й відкрий.

Решту я зроблю сам.— Не треба, — озвалася зі свого

кутка Дженні. — Заради ГосподиБога, дайте їй спочивати з миром.

Крізь барабанний дріб дощу йзавивання вітру Джейкобз міг і нерозчути її слів. А я розчув, однаквирішив пустити їх повз вуха. Отак,знаєте, ми й накликаємо на себевласне прокляття — не слухаючисьголосу, що благає нас зупинитися.Зупинитися, поки ще є для цього час.

Я відкрив скриньку. Всерединіне було ні стрижнів, ні пультакерування. Їхнє місце займаламеталева смужка-пов’язка на голову,тоненька, немов перетинка на

бальній туфлі якоїсь юнки. Джейкобзобережно — навіть поштиво —підняв її та поволі вийняв. Япобачив, як пов’язка розтягується. Іколи сяйнув новий удар блискавки(цього разу йому передувало теслабке клацання), я побачив, якуздовж смуги мертвого металузатанцювало зелене світіння, від чоговона одразу наче перекинулася нащось інше. Може, на змію.

— Міс Ноултон, підніміть їйголову, — попросив Джейкобз.

Дженні так сильно затряслаголовою, що волосся підлетілодогори.

Він зітхнув.

— Джеймі. Тоді ти.Рухаючись немов уві сні, я

підійшов до ліжка. Думав проПатрицію Фармінгдейл, яка засипаласобі очі сіллю. Про Еміля Кляйна, щоїв землю. Про Г’ю Єйтса, на чиїхочах віряни в наметі Пастора Денніперекинулися на велетенських мурах.«За кожне зцілення требарозплачуватися», — подумав я.

Знову клац, а слідом за ним —сяйво блискавки. Проревів грім,струсонув будинком. Лампа натумбочці біля ліжка згасла. На якусьмить кімната занурилася внапівтемряву, а потім грімко оживгенератор.

— Швидко! — Голос Джейкобзабув сповнений болю. На обох йогодолонях проступили опіки. Алепов’язки він не впустив. То був йогоостанній провідник, канал доpotestas magnum universum, і я тодіподумав (та й досі так вважаю), щонавіть смерть від електричногоструму не змусила б його ту річкинути. — Швидко, поки блискавкане влучила в щоглу!

Я підняв голову Мері Фей.Каштанове волосся темним потокомпотекло з тієї досконалої (тадосконало непорушної) голови йзібралося на подушці. Чарлі вжестояв поряд зі мною. Він нахилився іхрипко, схвильовано дихав. Його

віддих тхнув старістю й неміччю.Мені подумалося, що ще кількамісяців — і він би особисто дослідивте, що чекало на іншому боці дверей.Але, звісно ж, йому не цього булотреба. В осерді кожної усталеноїрелігії лежить священна таємниця,що живить віру та стимулюєвідданість, яка межує з мучеництвом.Чи хотів він взнати, що лежить задверима смерті? Так. Та чого йомухотілося ще дужче (я всім серцемсвоїм у це вірю), то це порушити тутаємницю. Витягти її на світло йпіднести догори з вереском: «Осьвоно! Ось заради чого були всі вашіхрестові походи та вбивства в ім’яГоспода Бога! Ось воно! І як вам це

подобається?»— Волосся… підніми їй

волосся. — Джейкобз осудливоповернувся до жінки, що зіщулиласявід страху в кутку. — А щоб тобі, я жказав обрізати!

Дженні не відповіла.Я підняв волосся Мері Фей.

М’яке й важке, наче відріз шовку. І язрозумів, чому Дженні його необстригла. Просто не наважилася.

Джейкобз опустив тонку смужкуметалу на лоб померлої так, щобвона щільно облягла скроні.

— Отак, — мовив він івипростався.

Я обережно поклав головумертвої назад на подушку, і колидивився на ті темні вії, що ледьторкалися щік, виникла втішнадумка: нічого не вийде. Зцілювати —це одне, а повернути до життя жінку,яка померла чверть… ні, вже майжепівгодини тому, — геть інше. То булощось неможливе. І навіть якщорозряд блискавки, вжарившимільйонами вольтів, якось і подіє —наприклад, пальці в мертвоїсмикнуться чи голова повернеться,це означатиме не більше, ніж,наприклад, посмикування лапи вдохлої жаби, коли її б’ють струмом згальванічного елемента. ЧогоДжейкобз сподівався досягти? Навіть

якби за життя мозок у неї бувцілковито здоровим, то тепер він ужерозкладався в черепі. Смерть мозкуостаточна й безповоротна, навітьмені це було відомо.

Я ступив крок назад.— Чарлі, що тепер?— Чекаємо. Недовго лишилося.

* * * * *

Коли лампа на тумбочці згаславдруге, то за тридцять секунд уже неожила, і я більше не чув гуркотугенератора крізь шум вітру.Оповивши голову Мері Фей

металевою стрічкою, Джейкобз,здавалося, втратив до мертвоїцікавість. Він стояв, зчепивши рукиза спиною, мов капітан судна намостику, і невідривним поглядомдивився у вікно. Крізь рясний дощ невидно було навіть тіні від залізноїщогли, не те що її самої, але ми малиїї побачити, коли влучить блискавка.Якщо влучить. Поки що жодна тудине вдарила. То, може, подумав я, Богвсе-таки існує і Він не на боціЧарльза Джейкобза.

— А де пульт керування? —спитав я. — Де зв’язок з тієющоглою?

Він глянув на мене, як на

кретина.— Контролювати енергію, що

стоїть за блискавкою, неможливо.Вона навіть титановий пульт спалитьна попіл. Що ж до зв’язку… це ти,Джеймі. Невже ти й досі нездогадався, навіщо ти тут? Думаєш, ятебе покликав, щоб ти мені їстиготував?!

Щойно ці слова прозвучали, всестало на свої місця і я не мігзрозуміти, чому не додумався доцього раніше. Чому так довго доцього йшов. Увесь цей час таємнаелектрика була зі мною, як і з усіматими людьми, яких зцілив ПасторДенні. Часом вона спала, як та

хвороба, що довго ховалася в мозкуМері Фей. Часом прокидалася ізмушувала тебе жерти землю, чисипати сіль собі в очі, чи вішатися навласних штанях. Щоб одімкнути тімаленькі дверцята, потрібно було дваключі. Одним із них була Мері Фей.

Іншим — я.— Чарлі, ти повинен це

припинити.— Припинити? Ти збожеволів?«Ні, — подумав я. — Збожеволів

у нас ти. А я прийшов до тями».І сподівався, що не запізно.— На тому боці щось чигає.

Астрід назвала її Матір’ю. Я думаю,

ти навряд чи хочеш із нею зустрітися,а сам я точно знаю, що не хочу.

Я нахилився, щоб зірватиметалевий обруч, який оповив головуМері Фей. І тут Джейкобз ведмежоюхваткою вчепився в мене і відтягнувод ліжка. Руки в нього були худющі, ямав би легко від ньоговідкараскатися, але де там.Принаймні спочатку мені це невдалося. Одержимість наділила йогонелюдською силою.

Поки ми борюкалися в тійнапівтемній кімнаті, якою блукалипримари тіней, вітер зненацькавлігся, і дощ став ущухати. У вікно язнову бачив щоглу й струмочки, що

стікали по зморшках опуклогогранітного лоба, званого Вершиноюнеба.

«Слава Богу, — з полегкістюподумав я. — Гроза закінчується».

Я перестав із ним боротись саметоді, коли вже майже відбився, і такзгубив свій шанс покласти краймерзотному кошмару ще до того, яквін почався. Гроза не скінчилася,вона просто набирала в легеніповітря перед головним нападом.Знову налетів вітер, тепер уже зураганною швидкістю, і за якусьчастку секунди до того, як вдарилаблискавиця, я встиг відчути те саме,що й того дня, коли вперше приїхав

сюди з Астрід: волосся на всьому тілістало сторч, а повітря в кімнатіненаче загусло й перетворилося наолію. І цього разу не клац, а ХРЯСЬ,прогриміло, мов постріл змалокаліберної зброї. Дженнізаверещала від жаху.

З-поза хмар вистрілила нерівнообламана гілляка вогню й поцілила взалізну щоглу на Вершині неба,запаливши її синім вогнем. І миттю вмоїй голові озвався верескомвеличезний хор голосів, і я збагнув,що то кричать усі ті люди, якихЧарльз Джейкобз зцілив за все своєжиття, а ще ті, чиї знімки він робивкамерою на виставах «Портретиблискавкою». І не лише ті, хто

потерпав од залишкових явищ, — усівони, тисячі людей. Якби тойпронизливий вереск тривав ще хоч бидесять секунд, я збожеволів би намісці. Та коли згас електричнийвогонь, що вкрив усю щоглу, йзалишилося тільки тьмяне вишнево-червоне світіння, наче витягли звогнища залізний прут длятаврування, затихли й ті болісніголоси.

Небом прокотився грім, і зновою силою ринув дощ, а йомувторував стукіт граду.

— Господи! — вереснулаДженні. — Господи, ви подивіться!

Обруч на голові в Мері Фей

світився — яскравим пульсуючимсвітлом. Я бачив його не тількиочима. Воно сяяло й у надрах могомозку, бо я був зв’язковим. Я бувпровідником. Світіння вже тьмяніло,коли в щоглу знову жахнулаблискавка. Хор заволав. Смужкастала тепер не зеленою, а ясно-білою, надто сліпучою, щоб на неїдивитися. Я заплющив очі й затуливруками вуха. У темряві плавав тількивідбиток обруча на сітківці, кольорунебесної блакиті.

Крики в голові стихли. Ярозплющив очі й побачив, як поволігасне сяйво обруча. Широкорозплющеними, зачарованими очимаДжейкобз втупився у труп Мері Фей.

Із застиглого кутика його ротаскрапувала слина.

Град люто сипонув на прощанняі вщух. Дощ слабшав. Я помітив, яквиделка блискавки встромилася вдерева десь далі від Вершини неба,однак гроза вже пішла на схід.

Дженні кулею вискочила зкімнати, лишивши дверівідчиненими. Я почув, як вона нащось налетіла, коли перебігалавітальню, а потім із розмахухряснули об стіну вхідні двері — ті,які я насилу був зачинив. Дженнівтекла.

Та Джейкобз не звернув на цеуваги. Він схилився над мертвою

жінкою, що лежала з заплющенимиочима. Вугільно-чорні вії, як іраніше, ледь торкалися щік. Обручстав лише смужкою мертвого металуй більше не світив у напівтемрявікімнати. Якщо він і обпік їй лоба, тослід був під смужкою. Але ясумнівався, бо не відчув запахусмаленої плоті.

— Прокидайся, — наказавДжейкобз. Відповіді не було, і вінповторив криком. — Прокидайся! —Узяв її за руку і струсонув, спочаткуобережно, потім сильніше. —Прокинься! Прокинься, щоб тобі,прокинься!

Її голова теліпалася з боку в бік,

наче не погоджуючись.— ПРОКИДАЙСЯ, СУКО,

ПРОКИДАЙСЯ!Якби Джейкобз не спинився, то

стягнув би її з ліжка на підлогу, а вжетакої наруги я стерпіти не міг. Явхопив його за праве плече івідтягнув од ліжка. Ми обидвапоточилися назад, наче якийсьнедоладний танець виконували, іврізалися в бюро.

Із перекошеним від люті йрозчарування очима він розвернувсядо мене.

— Пусти мене! Пусти! Яврятував тобі твоє жалюгідне

нікчемне життя і вимагаю, щоб ти…І тоді щось сталося.

* * * * *

З ліжка долинуло тихебурмотіння. Я послабив хватку, якоютримав Джейкобза. Труп лежав таксамо, як і раніше, тільки тепер, післятієї трясці, яку влаштував йомуЧарлі, з розкинутими в обидва бокируками.

«То вітер», — подумав я. І якбимені трохи часу, неодмінно б себе вцьому переконав. Проте я навітьпочати не встиг: це повторилося.

Жінка на ліжку слабо забурмотіла.— Вона повертається. — Очі в

Чарлі були величезні, вони вилазилиз орбіт, наче в жаби, яку душить лихадитина. — Відроджується. Оживає.

— Ні, — мовив я.Навіть якщо він і почув, то

пустив повз вуха. Усю його увагу булоприкуто до жінки в ліжку, до блідогоовалу її обличчя, зануреного в тіні,що заполонили кімнату. Він хиткоюходою, тягнучи ногу, рушив до неї,достоту капітан Ахав на палубі«Пеквода»[177]. Язик вивалювався зрота на той бік, який не заморозилохворобою. Дихав Джейкобз дужеважко.

— Мері, — промовив він. —Мері Фей.

Бурмотіння почулося знову, тихей глухе. Очі в неї лишалисязаплющеними, але поза шкірою вмене пробіг мороз, коли я збагнув,що бачу, як вони ворушаться підповіками, наче, мертва, вона бачитьсни.

— Ти мене чуєш? — Його голос,із нотками якоїсь аж хтивоїнетерплячки. — Якщо чуєш, дайзнак.

Бурмотіння не припинялося.Джейкобз поклав долоню на її лівугрудь і озирнувся на мене.Неймовірно, але він посміхався. У

сутінках він дуже нагадував головусмерті.

— Серце не б’ється, —констатував він. — А проте вонаживе. Живе!

«Ні, — подумав я. — Воначекає. Але її чеканню от-от настанекінець».

Джейкобз повернувся до неїзнову, і його напівзастигле обличчяопинилося за кілька дюймів од їїмертвого лиця. Ромео зі своєюДжульєттою.

— Мері! Мері Фей! Вернися донас! Вернися й розкажи, де типобувала.

Про те, що сталося далі, меніважко навіть думати, не те щописати, але я мушу, хоча б для того,аби це слугувало пересторогою навипадок, якщо той, хто надумаєповторити цей проклятущийексперимент, раптом прочитає цірядки й через них відмовиться одсвоїх задумів.

Вона розплющила очі.Мері Фей розплющила очі, але

то вже були не очі людини.Блискавиця розтрощила замок надверях, які ніхто не мав прававідчиняти, і через них пройшлаМати.

* * * * *

Спочатку ті очі були сині. Ясно-сині. І порожні. У них зяяла граничнапорожнеча. Вони прозирнули скрізьпожадливе обличчя Джейкобза настелю, і крізь стелю, і крізь хмарненебо вгорі. Та потім повернулися.Зафіксували його, і в погляді посталоякесь розуміння — якесьусвідомлення. Вона знову видала тойнерозбірливий звук зі стуленимротом, але щоб вдихнула бодайдещицю повітря, я не бачив. Та йнавіщо? Вона була мертва… жилитільки ті нелюдські витрішкуваті очі.

— Мері Фей, де ти була? —

Голос у нього тремтів. Слина й далікапала з ушкодженого кутика рота,розпливаючись мокрими плямами напростирадлі. — Де ти була, що титам бачила? Що відбувається післясмерті? Що там, на іншому боці?Кажи!

Її голова запульсувала, так,немов мертвий мозок усередині ставзавеликим і прагнув вибратися зісвого вмістища. Очі потемніли: долавандового, потім до фіолетового ізрештою — до барви індиго. Губирозтулилися в посмішці, а вона всеширшала і ширшала, тож невдовзі ябачив усі зуби покійниці. Одна їїрука по-павучому поповзла поватяному укривалу і вхопила

Джейкобза за зап’ясток. Відчувши тіхолодні пальці на своїй шкірі, вінзойкнув і замахав вільною рукою,щоб відновити рівновагу. Я схопивйого за руку, і так ми, троє,поєдналися — двоє живих і однамертва. Її голова пульсувала наподушці. Росла. Розпухала. Вона вжене була вродливою. Та й людиноювже не була.

Кімната не розпливлася передочима, вона ще була на місці, однак явже бачив, що це ілюзія. Ілюзією бувкотедж, і Вершина світу, і курорт.Увесь світ живих був ілюзією. Те, щоя дотепер вважав реальністю,виявилося маскувальною сіткою,тонкою і м’якою, наче стара

нейлонова панчоха.А за нею крився істинний світ.До чорного неба, дірчастого від

волаючих зірок, стриміли базальтовіблоки. Напевно, ті блоки були всім,що лишилося від колись неозорого, атепер вщент зруйнованого міста,обриси якого вирізьблювалися на тліпустельного ландшафту. Пустельного,так, — але не порожнього. Бо поньому брела широчезна і на першийпогляд нескінченна колона голихлюдей. Понуривши голови, вониспотикалися й насилу переставлялиноги. І розтягнувся цей кошмарнийпарад аж ген-ген до найдальшоговиднокраю. А поганяли людьми

мурахоподібні створіння:здебільшого чорні, але траплялисясеред них і темно-червоні, барвивенозної крові. Коли хтось із людейпадав, мурахоподоби стрімкопідскакували до них, кусали й буцалиголовами, поки людина знову непідводилася. Я бачив юнаків і старихжінок. Бачив підлітків з немовлятамина руках. Бачив дітей, що допомагалиодне одному йти. І на кожномуобличчі захолов один і той самийвираз — невимовного жаху.

Вони крокували під волаючимизірками, вони падали, їх карали йдіймали, змушуючи вставати,укусами, від яких лишалися чорні,проте безкровні дірки на руках,

ногах, животах. Безкровні, бо ті людибули мертві. Дурнуватий міражземного життя розвіявся, і замістьраю, що його обіцяли проповідникивсіх віросповідань, після смерті їхчекало мертве місто з кам’янихблоків-циклопів під небом, щоздавалося шматком маскувальноїсітки. А волаючі зірки насправдізірками не були. То були діри, ікрики, що долинали крізь них, буливиттям істинної potestas magnumuniversum. Вище неба жилисутності. Живі, всемогутні йцілковито безумні.

«Залишкові явища — позосталіфрагменти якоїсь невідомої формиіснування, що лежить за межею

нашого життя», — казав Чарлі. І теіснування лежало в площині цієїсірої місцини, призматичного світу,що позбавив би розуму будь-якогочоловіка чи жінку, якби вони бодайкраєм ока в нього зазирнули.Мурахоподоби слугували тимвеликим сутностям так само, як голімертві на марші слугувалимурахоподобам.

А може, те місто й не буломістом, а якимось мурашником, девсіх небіжчиків Землі спершупоневолювали, а тоді пожирали. Аколи це нарешті відбувалося, чивмирали вони навіки? Мабуть, ні. Іхоч як мені не хотілося пригадуватидвовірш, який Брі цитувала у своєму

імейлі, але я був безпорадний: «Немертве те, що може вічно спати, Апо мільярдах літ і смерть здолати».

Десь у цій орді марширувалиПетсі Джейкобз із Хвостиком Моррі.Десь там була Клер, яказаслуговувала на те, щоб потрапити врай, а натомість дістала оце:безплідний світ під порожнистимизірками, цвинтарне королівство, девартові-мурахоподоби часом повзли,а часом ішли випроставшись, а їхніпики огидливо нагадували людськіобличчя. Це страхіття й буложиттям після смерті, й чигало вононе лише на тих із нас, хто був лихим,а на всіх без винятку.

Мій розум помутився. То булополегшення, і я мало його невідпустив у вільне плавання. Лишеодна думка допомогла врятуватиздоровий глузд, і я досі за неїчіпляюся: про те, що той кошмарнийландшафт був міражем.

— Ні! — заволав я.Мертві на марші розвернулися

на звук мого голосу. І мурахоподобитеж, скрегочучи жвалами, світячигидомирними очима (гидомирними,проте розумними). А небо вгоріпочало розриватися з титанічнимзвуком пороття. У розпірку вилізлавелетенська чорна нога, порослажмутами шорсткого волосся. Її

вінчала здоровенна лапа, замістькігтів на якій були людські обличчя.Та, кому вона належала, хотіла лишодного: змусити голос запереченнязмовкнути.

То була Мати.— Ні! — закричав я знову. — Ні,

ні, ні, ні!Це видіння оприявнив наш

зв’язок із відродженою небіжчицею— навіть крізь товщу свого жаху я церозумів. Рука Джейкобза, мовкайдани, вчепилася в мою. Якби тобула права, здорова рука, я б нізащоне виплутався. Та він тримав менеослаблою лівою. Я напруживсящосили, бо те соромітне ножище

потяглося до мене і прагнуловхопити лапою з фізій, щобезперестанку верещали, щобсмикнути до себе та затягти вгору, унепізнаваний Усесвіт жаху, якийчигав за тим чорним паперовимнебом. А тепер, крізь розпірку внебесному склепінні, я міг бачитискажене світло й барви, непризначені для ока смертних. Тібарви були живі. Я буквальновідчував, як вони наповзають намене.

Останнім титанічним зусиллямя шарпонув руку і звільнився відхватки Чарлі, не втримавшись наногах і впавши спиною додолу.Порожня рівнина, величезне

зруйноване місто, лапа, щопідбиралася до мене, — усе щезло. Язнову був у спальні котеджу, лежавплазом на підлозі. Мій давній«п’ятий персонаж» стояв коло ліжка.Мері Фей (або ж та темна істота, якуприкликала в її тіло та мертвиймозок таємна електрика Джейкобза)міцно тримала його за руку. Її головаперетворилася на пульсуючу медузу знедбало нашкрябаним на нійлюдським обличчям. Її очі буличорні, без найменшого блиску. Їїпосмішка… ви б сказали, щопосмішка до вух — це лише вислівтакий, насправді на таке ніхто нездатен, проте покійниця, щоперестала бути покійною, саме так і

посміхалася. Нижня половина їїобличчя провалилася й сталапульсуючою чорною ямою.

Джейкобз вибалушеними очимавитріщався на неї. Його блідо-жовтеобличчя нагадувало тепер шматоксиру.

— Патриція? Петсі? Де ти? ДеМоррі?

Проява заговорила — вперше івостаннє.

— Пішла служити Великим, уНулль. Ні смерті, ні світла, ніспочинку.

— Ні. — Груди Джейкобзараптом завмерли, і він викрикнув: —

Ні!Він сіпнувся, щоб вирватися. Та

вона, чи то пак воно міцно йоготримало.

Із рота небіжчиці виповзлачорна нога з гнучкою лапою на кінці.Лапа була жива, лапа була обличчям.І я його впізнав. То був ХвостикМоррі, і він пронизливо кричав. Ногаз лиховісним шелестом пролізлакрізь губи мертвої. У своїх нічнихкошмарах я й понині чую цей звук.Вона тягнулася, розтягувалася,торкалася простирадла і шкряботілапо ньому, наче обдерті пальці,лишаючи по собі припалені сліди,над якими одразу ж курився

тоненький димок. Чорні очі прояви,що вселилася в труп Мері Фей,вилазили з орбіт і розширювалися.Ось уже вони з’єдналися,переваливши через перенісся, йстали суцільною здоровецькоюсферою, що витріщалася зпорожньою жадібністю.

Чарлі раптом закинув головуназад, і з його горла полилися дивнізвуки, наче він його полоскав. Вінледь-ледь підвівся навшпиньки,мовби хотів спромогтись на однеостаннє, надзвичайне зусилля, ізвільнитися від пальців почвари, яканамагалася прорватися з тогобожевільного нижнього світу, що(тепер я це точно знаю) так близько

сусідить із нашим. Та от він укляк наколіна й упав уперед, притулившисьлобом до ліжка. Збоку здавалося, щовін молиться.

Відпустивши його, проявазвернула свою невимовно мерзотнуувагу на мене. Вона відкинулапростирадло й силкувалася встати, ачорна комашина лапа так і сунула зрозверстої пащі. До обличчя Моррідолучилася Петсі. Їхні лиця злилисяв одне й кривилися в корчах.

Я підвівся, втискаючись спиноюв стіну й відштовхуючись од підлогиногами. Розпухле пульсуюче обличчяМері Фей тим часом темніло, неначевона душилася від почвари, яка

сиділа всередині. Те єдине чорне окоз гладенькою поверхнею дивилосянезмигно, і в ньому, як я собі уявляв,відбивалося циклопічне місто танескінченна валка мертвих, що йшлимаршем до обрію.

Як я смикнув до себе верхнюшухляду бюро, не пригадую, знаюлише, що револьвер вмить опинивсяу мене в руці. Мабуть, якби то бувавтоматичний пістолет назапобіжнику, я б так і стояв, тиснучина нерухомий гачок, і чекав, покипроява встане, переповзе кімнату івхопить мене. Та лапа затягла б менечерез провалля рота в той інший світ,де я постав би перед невимовножахливою карою тільки за те, що

наважився промовити одне слово. Ні.Але то був не автоматичний

пістолет. То був револьвер. Явистрілив п’ять разів, і чотири кулівлучили в потвору, що намагаласявстати зі смертного ложа Мері Фей.Я маю підстави стверджувати, щознаю точно, скільки пострілів язробив. Я чув грім револьвера, бачиву напівмороці спалахи полум’я здула, відчував, як зброя підстрибує вмене в руці, однак заразом усе цевідбувалося ніби з кимось іншим.Потвора незграбно махнула руками йупала горілиць. На сплавленихвоєдино обличчях кричали роти, щозлилися в один. Пам’ятаю, я подумав:«Джеймі, Матір кулями не вб’єш. Ні,

тільки не її».Але воно більше не рухалося.

Стидовисько, що виповзло було зрота, обім’якло на подушці. Обличчясина й дружини Джейкобза вжетанули. Я затулив очі руками йзакричав, і кричав довго. Кричав, ажпоки не захрип. А коли опустив руки,то лапи вже не було. І Матері теж.

«Якщо вона взагалі була», — такі чую я вашу репліку, і ні в чому васне звинувачую. Я б і сам у це неповірив, якби мене там не було. Але ябув. І вони були — покійники. І вонатеж.

Однак тепер на ліжку лежаласама Мері Фей, жінка, чий

посмертний спокій порушиличотири кулі, випущені в тіло. Їїволосся віялом розкинулося наподушці, нижня щелепа відвисла. Ябачив дві дірки від куль у нічнійсорочці та ще дві нижче, в ковдрі, щотепер зібгалася на її стегнах. А щебачив припалені сліди, що лишала пособі та страшна лапа, хоч від неїсамої не лишилося й сліду.

Джейкобз дуже повільно сповзавна лівий бік. Я простягнув до ньогоруки, але рухався повільно й немовуві сні. Підхопити його мені невдалося. Він боком, із зігнутимиколіньми, гупнувся на підлогу. Очі внього були широко розплющені,проте вже оскліли. А на обличчі

застигла маска непередаваного жаху.«Чарлі, у тебе вигляд людини,

яку дуже сильно жахнулоелектричним струмом», — подумавя. І розсміявся. О, як же я сміявся.Довелося схилитися й спертисядолонями на коліна, щоб не впасти.Він вийшов майже безшумним, тойсміх (криком я зірвав собі голос), алей непідробним водночас. Бо то булосправді смішно. Ви ж розумієте, чине так? Сильний удар електричнимструмом! Шокуючий розвиток подій!Кумедія!

Та весь той час, поки сміявся (доконвульсій, до нудоти), я не відводивпогляду від Мері Фей, побоюючись,

що з її рота може знову вилізтипоросла жмутами шерсті лапа йпородить ті крикливі обличчя.

Зрештою я хитаючись вийшов ізкімнати смерті й перетнув вітальню.На килимі лежало кілька поламанихгілок, закинутих вітром у двері, що їхДженні Ноултон лишилавідчиненими. Вони кістковохруснули під ногами, і я закричав бизнову, якби не втомився так сильно.О, я смертельно втомився.

Купчасті грозові хмари гналовітром на схід, і дорогою вони то тут,то там штрикали землю виделкамиблискавок. Невдовзі вулиці Брансвікай Фріпорта мало затопити потоками

води, а град тимчасово забив бизливовідвідники, проте між тимитемними хмарами та місцем, де ястояв, на всю широчінь округуАндроскоґін розкинула свої яскравібарви веселка. Чи ж не було на небівеселок того дня, коли миприїжджали сюди з Астрід?

«Бог дав Ною веселковийзнак», — співали ми колись начетвергових зборах методистськоїмолоді, а Петсі Джейкобзпогойдувалася на банкетці, і хвостику неї на потилиці хилитався з боку вбік. Веселка мала бути добримзнаком, вона означала, що грозаминула, але, дивлячись на цю, явідчув новий приплив жаху й огиди,

бо вона нагадала мені про Г’юЄйтса. Г’ю та його призматику. Г’ю,котрий теж бачив мурахоподобиськ.

В очах потемніло. Я зрозумів,що ще трохи — і зомлію. І це булодобре. Може, коли я прийду до тями,розум витіснить із пам’яті жахливіспогади. Так було б навіть краще.Навіть божевілля здавалосякращим… тільки божевілля безМатері.

А найліпшою була смерть. Проце знав Роберт Райверд, і Кеті Морзтеж. Отоді я й згадав про револьвер.Авжеж, у ньому збереглася куля длямене. Але виходу зі становища це необіцяло. Може, я вважав би інакше,

якби не чув, що Мати сказалаДжейкобзу: «Ні смерті, ні світла, ніспочинку».

Лише Великі, сказала вона.У Нуллі.Коліна в мене підігнулися, я

сповз по одвірку вниз і знепритомнівна порозі.

XIV. Залишковіявища

Усе це сталося три роки тому.Тепер я живу в Каїлуа, неподалік відсвого брата Конрада. Це мальовничеприбережне містечко на Великомуострові[178]. Помешкання моє — наОнеава-стрит, у районі, не такомувже й близькому до пляжу і щедальшому від модних кварталів. Алеквартира простора і (як на Гаваїпринаймні) дешева. А ще вонаблизько до Куулеї-роуд, і це важливийчинник. На Куулеї-роуд розташованоПсихіатричний центр Брендона Л.Мартіна, де провадить приватну

практику мій психіатр.

Едвард Брейзвейт каже, що йомусорок один, але, як на мене, маєвигляд на тридцять. Я відкрив длясебе, що, коли тобі шістдесят один (асаме стільки мені виповниться цьогосерпня), кожен чоловік і кожна жінкавіком від двадцяти п’яти до сорокап’яти здаються тридцятирічними.Досить-таки важко сприйматилюдину всерйоз, коли в неї такийвигляд, ніби вона щойно виборсаласяз «жахливих двадцяти»[179] (меніпринаймні важко), але з Брейзвейтомя докладаю для цього всіх зусиль, бовін зробив мені багато добра… хоча,мушу зізнатися, антидепресантизробили більше. Я знаю, що багатьом

вони не подобаються. Людистверджують, що ці пігулкипритупляють думки й почуття. І яможу засвідчити, що так і є.

Дякувати Богу, так воно і є.З Едом нас звів Кон, що

проміняв гітару на спорт, а спорт —на астрономію… хоч у волейболі віндосі звір, та й на тенісному корті щенівроку.

Я розповів доктору Брейзвейтувсе, що ви прочитали на цихсторінках. Нічого не приховуючи.Звісно, він мені не надто повірив —а хто при своєму розумі повіривби? — але яке ж це полегшення,виговоритися! А дещо в цій історії

змусило його замислитися, бо цеможна перевірити. Пастор Денні,наприклад. Навіть тепер пошук цьогоімені в «Гуглі» видасть майжемільйон результатів. Самі спробуйте,якщо мені не вірите. Були йогозцілення істинними чи ні,залишається темою для суперечок,але те саме можна сказати й проІвана-Павла ІІ, який нібито зціливфранцузьку черницю від хворобиПаркінсона ще за життя, а жінку зКоста-Рики від аневризми — черезшість років після своєї смерті.(Нічогенький такий фокус!) Те, щосталося з багатьма зціленими Чарлі,що вони заподіяли собі та іншим, —теж радше доконаний факт, ніж

вигадки. Ед Брейзвейт вважає, що явплів ці факти у свою оповідь, щобдодати їй правдоподібності. Так вінмені, власне, і сказав наприкінціминулого року, коли процитувавЮнґа: «Найцікавіші співрозмовникисвіту — у психіатричних лікарнях».

Але я не в психіатричнійлікарні. Коли сеанс у Центрі Мартіназакінчується, я вільно повертаюсь усвоє тихе, залите сонцемпомешкання. І за це я вдячний. А щевдячний за те, що досі живий.Багатьом зціленим Пастором Денніпощастило менше. У проміжку міжлітом 2014-го та осінню 2015-го вонинакладали на себе руки десятками (ато й сотнями — напевне сказати

важко). Я ніяк не можу позбутися тієїуявної картини: як вони приходять дотями в тому іншому світі й бачать, щойдуть голі під волаючими зірками, аїх поганяють лячні солдати-мурахи. Ія дуже радий, що я не серед них. Ядумаю, що вдячність за життя,байдуже, з якої причини, свідчитьпро те, що людина спромогласявтримати в собі ядро здоровогоглузду. А те, що частка моєїнормальності пішла за водою —ампутована, ніби рука чи нога, післятого, що я бачив у кімнаті покійноїМері Фей, — це факт, із яким япривчився жити.

І упродовж п’ятдесяти хвилинщовівторка і щочетверга, між другою

та другою п’ятдесят, я говорю.І говорю багато.

* * * * *

Наступного після грози ранку япрокинувся на канапі у вестибюлікурортного готелю. Боліло обличчя,сечовий міхур загрожував от-отлуснути, але я не мав ні найменшогобажання спорожняти його в туалетінавпроти ресторану. Там булидзеркала, а я навіть випадково ікраєм ока не хотів побачити своєвідображення.

Я вийшов помочитися надвір і

побачив один із курортних гольф-мобілів, що врізався був у східціґанку та так тепер і стояв. На сидінній примітивній панелі приладіввиднілася кров. Опустивши погляд насвою сорочку, я теж побачив кров.Витер набряклого носа, і до пальцяприлип пластівець буряковогокольору. Отож, я їхав на гольф-мобілі, врізався в східці й розквасивсобі носа, хоча нічого такогопригадати не міг.

Сказати, що мені не хотілосяповертатися в котедж поблизуВершини неба, означало нічого несказати. Одначе я мусив. Найлегшебуло сісти в гольф-мобіль. Їхати наньому стежиною через ліс виявилося

непросто, і за кожним разом, коли ямусив спинятися й відкидати здороги поламане гілляччя,просуватися далі ставало все тяжче.Немилосердно болів ніс, а в головібухкало від напруження.

Двері досі були відчинені. Яприпаркувався, виліз із машинки, таспершу не міг і кроку ступити, тількистояв і тер свого сердешного носа,поки з нього знову не почаласочитися кров. День був сонячний,чудовий, усю спеку й вологістьзабрала з собою буря, але кімната затими відчиненими дверима, мовпечера, потопала в тінях.

«Нема чого боятися, — сказав я

собі. — Нічого не станеться. Усескінчено».

А що, як ні? Ану ж як щось досівідбувалося?

Що, як вона досі чекала на мене,жадаючи дотягтися тією своєюлапою з обличчями замість кігтів?

Я примусив себе зійти сходами,крок за кроком, по одній сходинці. Аколи в лісі за моєю спиною хрипкопрокаркав ворон, я мимоволізіщулився, скрикнув і затулив рукамиголову. Не дременув я звідти лишетому, що розумів: якщо не побачу, щотам, то смертна кімната Мері Фейстане кошмаром, якийпереслідуватиме мене до кінця

життя.Пульсуючого чудовиська з одним

оком там не було. Джейкобзовапацієнтка Омега лежала там само, дея бачив її востаннє. У нічній сорочцітемніли дві дірки від кулі, та ще дві— у ковдрі, що вкривала стегна. Ротбув роззявлений. Та попри те, що віджахливої чорної лапи не лишилося йсліду, я навіть не намагавсяпереконувати себе, що все це меніпривиділося. Бо ж точно знав, що цене так.

Металева стрічка, тьмяна йтемна тепер, досі оповивала її лоб.

А от положення Джейкобзазмінилося. Він уже не лежав на боці

з підібганими коліньми біля ліжка, асидів, прихилившись спиною добюро на іншому боці кімнати.Спершу я подумав, що він тоді померне одразу. Від переляку з ним ставсяще один інсульт, але до смертіпризвів не одразу. Він прийшов дотями, спромігся проповзти до бюро,а вже там помер.

Це могло бути правдою — якбине револьвер у нього в руці.

Довго я витріщався на тойревольвер. Морщив лоба, намагавсяпригадати. Та так тоді й не зміг, апропозицію Еда Брейзвейтазагіпнотизувати мене й відновитизаблоковані спогади відхилив.

Почасти тому, що боюся того, щогіпноз може витягти з темнихзакапелків мого розуму. Танасамперед тому, що знаю, як цемогло статися.

Я відвернувся од тіла Чарлі(маска жаху навіки закарбувалася внього на обличчі), щоб глянути наМері Фей. Із револьвера я вистреливп’ять разів, цього я був певен, але в їїтіло втрапили тільки чотири кулі.Одна полетіла невідь-куди, що й недивно, якщо зважати на мій тодішнійстан. Однак, підвівши погляд настіну, я побачив там дві дірки відкуль.

Невже я поїхав назад у готель, а

тоді повернувся сюди напередодніввечері? Такої можливості я невідкидав, але сумнівався, що мігнаважитися на таке, хай навіть устані потьмарення. Ні, все це япровернув перед тим, як поїхав. Атоді вже повернувся, розбив гольф-мобіль, насилу зіп’явся сходами йзаснув у вестибюлі.

Чарлі не тягнув своє тіло черезусю кімнату. За нього це зробив я. Явсадовив його так, щоб він спиравсяспиною на бюро, вклав йому в правуруку револьвер і вистрілив у стіну.Поліція, що мала рано чи пізнопобачити всю ту химерну сцену,могла й не перевірити руку Чарлі напредмет залишків пороху. Але якби

перевірила, то знайшла б їх.Я хотів накрити обличчя Мері

Фей, але краще було залишити всебез змін. А понад усе мені хотілосявтекти з тієї присмеркової кімнати.Та проте я ще ненадовго затримався.Опустився навколішки біля свогодавнього «п’ятого персонажа» йторкнувся його тонкого зап’ястка.

— Чарлі, слід було тобіспинитися, — промовив я. — Типовинен був спинитися вже давно.

Та чи міг він це зробити?Найпростіше було б сказати «так», боце дозволило б мені перекласти винуна нього. Та тільки сам я був не меншвинний, бо теж не зупинився.

Цікавість — жахлива річ. Протелюдська.

Така людська.

* * * * *

— Мене там взагалі не було, —розповідав я доктору Брейзвейту. —Так я вирішив. І лише одна людина усвіті могла засвідчити, що я там був.

— Медсестра, — кивнув Ед. —Дженні Ноултон.

— Я подумав, що в неї не будеіншого вибору, крім як виручитимене. Ми мусили допомогти однеодному, а отже, сказати, що ми

поїхали з «Козячої гори» разом, колиДжейкобз став несамовитонаполягати на тому, щоб вонавимкнула життєзабезпечення МеріФей. Я був упевнений, що Дженні наце пристане, хоча б заради того, аби ямовчав про її участь у цій історії.Номера її мобільного я не мав, алезнав, що у Джейкобза він муситьбути. Його телефонна книжка лежалав люксі Купера, а в ній знайшовся іномер Дженні. Я подзвонив іпотрапив на автовідповідач.Попросив її передзвонити мені.Номер Астрід теж був у його книжці,тож наступною я набрав її.

— І там теж був автовідповідач.

— Так. — Я затулив обличчядолонями. Дні, коли Астрідвідповідала на дзвінки, уминулому. — Саме так.

* * * * *

А сталося от що. Дженні поїхалана гольф-мобілі до готелю; Дженнісіла у свій «субару»; Дженні беззупинок мчала до острова Маунт-Дезерт. Єдине, чого вона хотіла, —опинитися в затишку рідної домівки.А отже, біля Астрід. І Астрід їїчекала. Їхні тіла знайшли в будинкуодразу біля вхідних дверей. Напевно,Астрід встромила різницького ножа в

горло своїй партнерці, коли тазайшла. А потім ним же перерізаласобі на зап’ястях вени. Перетяла їххрест-навхрест, хоч цю техніку й нерекомендують… однак лезо дісталодо кісток. Я уявляю, як вони лежалитам, у калюжах підсохлої крові, іспочатку в сумочці Дженні задзвонивтелефон, а потім у Астрід — настільниці в кухні під тримачем дляножів. Я не хочу цього уявляти, алезарадити собі нічим не можу.

* * * * *

Не всі зцілені Джейкобзомпонакладали на себе руки, але

упродовж наступних двох роківбагато хто з них таки це зробив. Невсі вони позабирали з собою тих,кого любили, але понад п’ятдесяттаких було. Про це я знаю зі свогорозслідування, у деталі якоговтаємничив і Еда Брейзвейта. Йомубільше до вподоби списувати це навипадковість. Але виходить не дужедобре, хоча він охоче піддає сумнівутой висновок, який я зробив із цьогопараду божевілля, суїциду та вбивств.Мати вимагає жертв.

У Патриції Фармінґдейл, жінки,що засипала собі очі сіллю, зірвідновився рівно настільки, щоб вонасеред ночі прокралася в спальню досвого літнього батька й задушила

його в ліжку подушкою, а потімпрострелила собі голову зчоловікового «рюгера». Еміль Кляйн,пожирач землі, застрелив дружину йсина, потім пішов у гараж, поливсебе бензином з газонокосарки ізапалив сірника. Еліс Адамс, зціленавід раку на наметовому служінні вКлівленді, зайшла в міні-маркет ізAR-16, гвинтівкою свого хлопця, івипустила чергу, вбивши трьохвипадкових людей. А коли обоймавже була порожня, жінка витягла зкишені короткоствольний револьвертридцять восьмого калібру івистрелила собі в піднебіння.Марґарет Тремейн, одна зі зціленихПастором Денні в Сан-Дієґо

(хвороба Крона), скинула свого сина-немовля з балкона й викинуласяслідом за ним. Свідки кажуть, падалавона без жодного звуку.

А ще був Ел Стемпер. Напевно,ви про нього чули. Заголовки статей утаблоїдах, що продаються на касі всупермаркетах, волали так голосно,що ви просто не могли цьогопропустити. Він запросив обох своїхекс-дружин на вечерю, але одна з них(здається, друга) потрапила в затор і,на щастя для себе, приїхала пізніше.Коли вона зайшла у відчинені дверібудинку Стемпера у Вестчестері, топобачила дружину-номер-один,прив’язану до стільця перед столом уїдальні й з проломленим черепом.

Сам колишній фронтмен гурту «Во-Лайтс» вигулькнув із кухні,вимахуючи бейсбольною биткою, доякої прилипли залишки крові йволосся. Дружина-номер-два зкриками вибігла з будинку, а Стемперприпустив за нею. На серединівулиці з житловими будинками вінгепнувся на тротуар і віддав кінці відсерцевого нападу. От це не дивина,як на такого важковаговика.

Я, напевно, розшукав не всіхпостраждалих, яких накрила хвилясліпого насильства, що, схоже, ужестала невід’ємною частиноюбуденного життя Америки, бо вонижили в різних куточках країни. Іншихмогла знайти Брі, але вона не стала б

мені допомагати, навіть якби досібула незаміжня й жила в Колорадо.Брі-Донлін Г’юз нині не хоче мати зімною нічого спільного, і я їїповністю розумію.

Торік незадовго до Різдва Г’юзателефонував матері Брі й попросивприїхати в офіс у великому домі.Сказав, що має для неї сюрприз. І,авжеж, він його мав. Він задушивсвою колишню коханку шнуром відлампи, відніс її тіло в гараж івсадовив на пасажирське сидіннявінтажного «Лінкольна-Континенталь». Потім сів за кермо,запустив двигун, знайшов на радіоякийсь рок і надихався вихлопнимигазами.

Брі знає, що я їй обіцявтриматися подалі від Джейкобза… аще Брі знає, що я збрехав.

* * * * *

— Припустімо, що все цеправда, — сказав Ед Брейзвейт підчас одного з наших нещодавніхсеансів.

— Як це сміливо з вашого боку.Він усміхнувся, однак

продовжив:— Із цього не обов’язково

виходить, що ваше видінняпекельного потойбіччя — істинне. Я

знаю, що воно досі переслідує вас,Джеймі, однак згадайте про всіхлюдей, включно з Іваном Богословомз острова Патмос, автора Об’явлення,якому були видіння раю та пекла.Старі чоловіки… старі жінки…навіть малі діти стверджують, щозаглядали за ту завісу. Наприклад,«Рай існує» створено на основіпосмертного видіння хлопчика, якиймало не загинув у чотири роки…

— Колтона Берпо. Я читав цюкнижку. Він там розказує проконячку, на якій може їздити тількиІсус.

— Смійтеся, скільки хочете, —знизав плечима Брейзвейт. — Бачить

Господь, з цієї розповіді сміятисялегко… але Берпо також зустрів тамсвою ненароджену сестричку, якумама скинула і про яку він нічого незнав. Це достовірна інформація. Як івсі ті вбивства-суїциди.

— Багато вбивств-суїцидів, аКолтон зустрів тільки одну сестру.Різниця квантитативна. Курсівстатистики я не слухав, але про цезнаю.

— Я радо висловлюприпущення, що хлопчикове видіннязагробного життя було несправжнім,бо це підтримує мою тезу про те, щоі ваше видіння: сіре місто,мурахоподібні створіння, небо з

чорного паперу, — аналогічнимчином було несправжнім. Ви жрозумієте, до чого я веду, правда?

— Так. І я з превеликою радістюна це повівся б.

Звісно, повівся б. Як і будь-хто.Бо кожен чоловік і кожна жінкаколись помре, і думка про перехід дотого місця, яке я бачив, не простозатьмарювала моє життя — з неюжиття здавалося порожнім таневажливим. Ні, не лише моє життя— життя кожного. Тому я чіпляюсяза одну думку. Це моя мантра, теперше, що я кажу собі, прокинувшисьвранці, і те, з чим засинаю вночі.

Мати збрехала.

Мати збрехала.Мати збрехала.І часом мені майже вдається в це

повірити… але є причини, чомувдається не до кінця.

Є знаки.

* * * * *

Перед тим як повернутися вНедерленд (де на мене чекала звісткапро те, що Г’ю скоїв самогубство,перед тим замордувавши матір Брі), яз’їздив до родинного дому в Гарлоу.На те були дві причини. ТілоДжейкобза колись мали знайти, а

відтак до мене могли звернутися зполіції з запитанням, де саме в штатіМен я перебував і з якою метою. Цездавалося важливим (хоча, зрештою,ніхто зі мною так і не зв’язався), алебуло щось іще важливіше: меніпотрібен був затишок рідного дому талюди, які мене любили.

Але не судилося.Правда ж, ви пам’ятаєте Кару-

Лін? Мою двоюрідну онуку? Ту, яку яколисав на руках у День праці 2013-го, аж поки вона не заснула міцно вмене на плечі? Ту, яка простягала домене рученята, щоразу, коли япідходив ближче? Коли я зайшов убудинок, у якому виріс, Кара-Лін

сиділа між матір’ю та батьком настаромодному стільці з високоюспинкою, на якому, може, колисьсидів я сам. Та побачивши мене,дівчинка щодуху закричала і сталакидатися з боку в бік, та такнесамовито, що мало не впала напідлогу (і була б упала, якби тато її непідхопив). Вона сховала личко внього на грудях, та кричати неперестала. Замовкла тільки тоді,коли її дід Террі вивів мене на ґанок.

— Що це, в біса, з неюзчинилося? — напівжартомапоцікавився він. — Минулого разу,коли ти нас навідував, вона в тебе зрук не злазила.

— Не знаю, — відповів я. Хоча,звісно, знав. Я сподівався побути зними день-два, насмоктатисянормальності, так, як вампірицмулять кров, але цьому не судилосястатися. Не знаю достеменно, щоКара-Лін у мені відчула, протебачити страшний переляк на їїкрихітному личку я не хотів більшеніколи.

Я сказав Террі, що просто заїхавпривітатися, навіть на вечерюзостатися не зможу, бо треба спішитив Портленд на літак. Я був уПортленді, на «чорновому» записігурту, про який мені розповів НормІрвін. Він вважав, що в них єпотенціал стати відомими на всю

країну.— І що, таки є? — спитав Террі.— Нє. Явна туфта. — Я

професійним поглядом глянув нанаручний годинник.

— Та не спіши ти на той літак.На інший сядеш. Заходь, братику,повечеряєш із сім’єю. Кара-Лінзаспокоїться.

Я так не думав.Я збрехав Террі, що в мене у

«Вовчій пащі» записи, на яких япросто зобов’язаний бути. Сказав, щонаступного разу — неодмінно. Аколи він розкрив мені братні обійми,обійняв його у відповідь міцно-

преміцно, розуміючи, що, ймовірно,більше ніколи його не побачу. Тоді яще гадки не мав про всі вбивства тасамогубства, але знав, що ношу в собіщось отруйне і це «щось»супроводжуватиме мене до кінцяжиття. А менш за все на світі меніхотілося заразити людей, яких ялюбив.

Дорогою назад до взятоїнапрокат машини я спинився і глянувна ґрунтову смугу, що з’єднувалагазон перед будинком із Методист-роуд. Саму дорогу вже сто років якзаасфальтували, та той шматок землібув достоту таким самим, як і тоді,коли я грався там солдатиками, що їхподарувала мені на шостий день

народження сестра. Я бавився зними, стоячи навколішки на землі,одного дня восени 1962-го, коли надімною нависла тінь.

І та тінь досі висить.

* * * * *

— А самі ви кого-небудь убили?Це запитання Ед Брейзвейт

ставив мені декілька разів. Здається,у літературі цей прийом називають«повтором для підсилення думки». Язавжди всміхаюся і відповідаюзаперечно. Так, я випустив чотирикулі в тіло сердешної Мері Фей, але

на той час вона була вже мертва, аЧарльз Джейкобз помер відостаннього інсульту. Це моглостатись як не того дня, то іншого, і,мабуть, ще до кінця року.

— І суїциду ви теж явно нескоїли, — веде далі Ед, і собівсміхаючись. — Звісно, якщо ви меніне ввижаєтеся.

— Не ввижаюся.— А потяг до нього відчуваєте?— Ні.— Навіть на рівні теоретичної

можливості? Наприклад, о тій глухійнічній порі, коли не можете заснути?

— Ні.

Моє нинішнє життя навітьблизько не можна назвати щасливим,однак антидепресанти зробили своєділо — я відчуваю під ногами ґрунт.Самогубства в моїх планах нема. Ізнаючи, що може настати післясмерті, я хочу прожити якнайдовше.Є ще одна річ. Я вважаю (слушно цечи ні), що мушу багато спокутувати.Тому досі намагаюся бути татком-добродійником. Я готую длябездомних у їдальні притулку«Харбор-хаус» на Аупупу-стрит. Двадні на тиждень працюю волонтерому «Ґудвілі»[180] на Кеолу-драйв, щопоряд із пекарнею «Гавайськаказарка». А мертвий — ти нічого неспокутуєш.

— Скажіть мені, Джеймі. Чомуви — той особливий лемінг, що невідчуває непереборної потребистрибнути з кручі? Чому у васімунітет?

Я лише всміхаюся і плечимазнизую. Я міг би йому сказати, та вінне повірить. Мері Фей була дверимаМатері в наш світ. Але я був ключем.Пострілами в труп я жодноговбивства не скоїв (та я й нестверджую, що безсмертнестворіння, таке як Мати, взагаліможна вбити). Та коли я натиснув нагачок, то замкнув двері. Я промовив«ні» не лише на словах. Якби я сказавлікареві, що через оте моє «ні» якасьпотойбічна істота, одна з тих

Великих, приберегла мене собінаостанок, для фінальногоапокаліптичного акту помсти, толікар міг би замислитись надпримусовою госпіталізацією. Ацього я не хочу, бо в мене є іншийобов’язок, набагато важливіший задопомогу в «Харбор-хаусі» чисортування одягу в «Ґудвілі».

* * * * *

Після кожного сеансу з Едом явиписую його секретарці чек. Можусобі це дозволити, бо мандрівнийрок-гітарист, що волею долі ставінженером звукозапису, — тепер

багата людина. Яка іронія, чи не так?Г’ю Єйтс помер бездітним і залишивпо собі чималий статок (який самколись одержав від батька, діда іпрадіда). Декому дісталися маленькіподарунки (наприклад, готівка в дарМалкольму «Мукі» Макдональду таГіларі Катц, вона ж ПеґанСтаршайн), проте левову часткумайна Г’ю заповів розподілити міжмною та Джорджією Донлін.

Враховуючи те, що Джорджіязагинула від рук самого Г’ю, цейрозподіл міг на двадцять роківнаперед забезпечити адвокатівсудовою тяганиною та смаковитоюплатнею. Та оскільки здіймати бучуне було кому (я однозначно не

збирався цього робити), то й гризніне було. Адвокати Г’ю зв’язалися зБрі й повідомили їй, що вона цілкомможе претендувати на здобич,оскільки померла спадкоємиця булаїї матір’ю.

Та тільки Брі не схотілапретендувати. Адвокат, що займавсямоєю часткою, розказав: Брі заявилаїм, що гроші Г’ю «опоганені». Нехайбуде й так. Я докорами сумліннящодо своєї частки не страждав.Почасти тому, що у зціленні Г’южодної ролі не відіграв, тапередовсім — бо вважав себе й безтого опоганеним, а краще бутиопоганеним і багатим, ніж злидарем.Гадки не маю, що сталося з тими

кількома мільйонами, які маливідійти Джорджії, а з’ясовувати немаю бажання. Забагато знати людинішкідливо. Тепер мені це точновідомо.

* * * * *

Коли мій сеанс двічі-на-тижденьзакінчується і я сплачую рахунок, товиходжу із приймальні ЕдаБрейзвейта. Уздовж широкогокоридору з килимовим покриттямтягнуться інші офіси. Повернувшиправоруч, я можу вийти у вестибюль,а з нього — на Куулеї-роуд. Але я неповертаю праворуч. Я повертаю

ліворуч. Бачте, Еда я знайшов сутовипадково. До психіатричного центруБрендона Л. Мартіна мене привелаінша справа.

Я йду коридором, перетинаюдоглянутий сад із чудовимиароматами — зелене серце цієївеликої установи. Тут пацієнтигріються на гавайському сонці.Багато хто з них повністю вбраний,інші — в піжамах чи нічнушках, надекількох (новоприбулих, як я собідумаю) — лікарняні сорочки зповорозками на спині. Деякібалакають: з іншими пацієнтами чи зневидимими супутниками. Іншіпросто сидять, дивляться на дерева йквіти порожніми очима, по самі

брови накачані ліками. Двох-трьохсупроводжує хтось із персоналу, щобне нашкодили собі чи іншим. Коли япроминаю їх, санітари зазвичайвітаються зі мною і називають наім’я. Вони вже добре мене знають.

На іншому боці цього атріумупросто неба — Косґроув-хол, один ізтрьох стаціонарів центру Мартіна.Інші два призначено для тих, хто тутненадовго, насамперед для людей,які зловживають речовинами.Звичайний термін перебування в цихстаціонарах — двадцять вісім днів.Але Коґроув — для людей ізхворобами, які виліковують затриваліший час. Якщо взагалівиліковують.

Як і в головній будівлі, коридору Косґроуві широкий та встеленийкилимом. Як і в головній будівлі,повітря тут досконало прохолодне.Але на стінах нема картин, угучномовцях — легенької музички,бо тут декотрим пацієнтамвчуваються голоси, що бурмочутьнепристойності чи дають лиховіснівказівки. У коридорі головної будівлідеякі двері відчинені. А тут — усінаглухо. Ось уже майже два роки уКосґроув-холі живе мій брат Конрад.Адміністратори центру Мартіна йпсихіатр, що ним опікується, хочутьперевести його в медичний заклад,більш пристосований для тривалогоперебування (у розмовах згадували

про Алоха-вілідж на острові Мауї),але поки що я цьому опираюся. Тут, уКаїлуа, я можу відвідувати його післяприйомів у Еда, а завдяки щедростіГ’ю тутешній догляд за ним мені погрошах.

Хоча, мушу визнати, прогулянкакоридором Косґроув-холу для менезавжди перетворюється на тяжкевипробування.

Я стараюся йти, опустивши очідодолу, на свої ноги. І мені цевдається, бо я знаю, що від дверейатріуму до маленької палати Кона —рівно сто сорок два кроки. Не завждивсе проходить гладко, іноді я чуюголос, що шепоче моє ім’я. Але

найчастіше я успішно долаю цейвідрізок.

Ви ж пам’ятаєте Коновогопартнера? Жеребця з факультетуботаніки Гавайського університету?Я не називав його імені тоді й незбираюся цього робити тепер, хочаміг би, якби він хоч раз навідавКонні. Та він не навідує. Якби ви внього спитали чому, я певен, він бивідказав: «Навіщо, Бога ради, менівідвідувати в лікарні того, хтонамагався мене вбити?»

А я можу назвати дві причини.По-перше, Кон був не при

повному розумі… якщо взагалі прирозумі. Вдаривши жеребця по голові

лампою, мій брат побіг у ванну,замкнувся там і проковтнув жменю«валіуму» — маленьку жменьку. Аколи Ботанік прийшов до тями (зіскривавленою головою; знадобилосякілька швів, а так у цілому нічогострашного), то набрав 911. Приїхалаполіція і вибила двері. Кон лежавнепритомний у ванні. І хропів.Фельдшери оглянули його та навітьне потурбувалися промити шлунок.

Кон не надто великих зусильдоклав, щоб прикінчити Ботаніка йсебе самого. Це і є друга причина.Проте, звісно, він був одним ізперших серед тих, кого зціливДжейкобз. Мабуть, найпершим. Тогодня, коли Чарлі їхав із Гарлоу, він

заявив мені, що Кон, найпевніше,зцілив сам себе. А решта булазвичайнісіньким професійнимфокусом. «Це трюк, якого навчають убогословській школі, — сказав вінтоді. — Мені це завжди добревдавалося».

Та тільки він збрехав. Тезцілення було так само реальним, як іКонів теперішній напівкататонічнийстан. Тепер я це точно знаю. А кругпальця Чарлі обвів якраз мене, і нераз. Він постійно ошукував мене:знову, і знову, і знову. Та все ж —мені гріх жалітися, правда? Поки яне розбурхав Матір, у КонрадаМортона було попереду чималодобрих років споглядання зірок. І

надія, що він повернеться донормального життя, ще жевріє.Зрештою, він грає в теніс (хоч і нерозмовляє взагалі), та й у волейболізвір, як я вже казав. Лікар каже, внього покращилися реакції назовнішні подразники (не знаю, щовоно таке і з чим його їдять), амедсестри й санітарі, які заходять донього в палату, вже не так частобачать, як він стоїть у кутку йнесильно б’ється головою об стіну.Ед Брейзвейт каже, що з часом Конможе повернутися до життя, що вінможе відродитися. Я хочу вірити, щотак і буде. Люди кажуть, що, поки єжиття, є й надія, і проти цього я незаперечую. Але також вірю і в

зворотне.Є надія, а отже, я живу.Двічі на тиждень, після розмов з

Едом, я сідаю у вітальні Коновихлікарняних «апартаментів» ірозмовляю ще трохи. Дещо з того, щоя йому розказую, — правда.Наприклад, про колотнечу в«Харбор-хаусі», таку, що довелосяполіцію викликати, про особливовелику партію клумаків з майже-новим одягом у «Ґудвілі», про те, як янарешті змусив себе сісти йдодивитися всі п’ять сезонів«Жучків[181]». А дещо — вигадка. Якта жінка, з якою я буцімтозустрічаюся, офіціантка в

«Гавайській казарці», а також довгірозмови з Террі по «скайпу». Моївідвідини — це радше монологи, а нерозмови, тож у них без художньоговимислу не обійтися. Мого реальногожиття просто не вистачить, бо цимиднями воно так скупо умебльоване,наче номер у мотелі.

Завершую я завжди словами проте, що він надміру худий, требабільше їсти, а ще — що я йоголюблю.

— Коне, а ти мене любиш? —запитую я.

Досі він мені не відповідав, алечасом його губи торкає легкаусмішка. А це вже сяка-така

відповідь. Ви зі мною згодні?

* * * * *

Коли настає четверта і збігає часмоїх відвідин, я зворотним курсомвирушаю назад до атріуму, де вжевидовжуються тіні — від пальм,авокадо й великого покруча-баньяна[182] в центрі всьоготутешнього рослинного світу.

Я рахую кроки й мигцемпозираю на двері, що попереду, алетак, щоб не відривати погляду відкилима. Якщо не чую того голосу, щошепоче моє ім’я.

Часом, коли це стається, у меневиходить не звертати на нього уваги.

Часом не виходить.Часом я нічого не можу з собою

вдіяти та підводжу погляд. І бачу, щолікарняна стіна, пофарбована взаспокійливий пастельно-жовтийколір, раптом зникла, а замість неїз’явилися сірі кругляки,зцементовані стародавнім розчином іпорослі плющем. Плющ мертвий,його парості кістлявими рукамичіпляються за каміння. Маленькідвері у стіні сховані від сторонньогоока (щодо цього Астрід непомилялася), проте вони є. Голосдолинає з-за них, просочується крізь

старезну іржаву замкову шпарину.Я рішучо крокую вперед. Інакше

— ніяк. На тому боці дверей чигаютьжахіття, що їх годі осягнути розумом.Там не просто земля смерті — тамземля за межею смерті, де повнобожевільних кольорів, скаженоїгеометрії і бездонних прірв, деВеликі животіють своїминескінченними життями чужаків іплетуть свої нескінченні лихі думки.

За тими дверима — Нулль.Я йду далі й пригадую двовірш з

останнього електронного листа Брі:«Не мертве те, що може вічноспати,/ А по мільярдах літ і смертьздолати».

«Джеймі, — шепоче голосстарої жінки крізь шпарину в дверях,що їх тільки я можу бачити. —Прийди. Прийди й прийми життявічне».

«Ні, — відповідаю я їй, таксамо, як і колись, у своєму видінні.— Ні».

Що ж… поки що все гаразд. Алерано чи пізно щось неодмінностанеться. Щось завжди стається. Івже тоді…

Я прийду до Матері.6 квітня — 27 грудня 2013 р.

Примітка автора ЧАК ВЕРІЛ — мій агент. Він

продав цю книжку та надавав менітурботу і підтримку.

НЕН ҐРЕМ редагувала цюкнижку гострим оком і ще гострішимсинім олівцем.

РАС ДОР, мій невтомнийдослідник, здобував меніінформацію, коли вона булапотрібна. І якщо я в чомусь налажав,то лише тому, що до кінця незрозумів. У таких випадкахвинуватьте мене, а не його.

СЮЗЕН МОЛДОУ приймала всі

мої дзвінки, навіть коли я бувдіставучим козлом, і заохочуваламене просуватися вперед.

МАРША ДіФІЛІППО та ДЖУЛІЮҐЛІ опікуються моїми справами,дотичними до реального світу, щоб яміг жити у світі уяви.

ТАБІТА КІНГ, моя дружина інайкращий критик, вказувала наслабкі місця й спонукала виправлятиїх. Що я й робив, наскільки міг.Люблю її, сил нема.

Дякую вам усім, а особливуподяку хочу висловити «РОК БОТОМРІМЕЙНДЕРЗ»[183], які навчилимене, що бути застарим для рок-н-ролу неможливо, і з 1992-го давали

мені відриватися на «Опівнічнійгодині». Починаючи з Е. Уся ця херняпочинається з Е.

Банґор, штат Мен

notes

Примітки

1 Чотири головні персонажі в

драматургії старого зразка — Герой,Героїня, Повірниця і Лиходій. (Тут ідалі прим. перекл.)

2 Настільна гра для дітей від 6

років, що імітує операційну зі столомі пацієнтом на ньому.

3 Марка стереоскопічних

окулярів.

4 Давня дитяча гра у м’яч. Гравці

перекидають м’яч. Зловлений уповітрі, він вартує двох очок,відправлений по землі — одногоочка. Гравці намагають-ся обдуритиодне одного щодо того, який кидокм’яча буде наступним, у повітрі чипо землі. Грають до певного рахунку.

5 Поп-пісня 1962 р.

американських композиторів-піснярів Джеррі Ґоффіна і КеролКінг. Протягом трьох десятиліть булаприсутня в хіт-параді «Американськап’ятірка».

6 Сингл 1962 р., що здобув

шалений успіх і потрапив до«Гарячої сотні» хіт-параду«Білборд».

7 Пісня американського співака

Фредді Кеннона про парк розваг.

8 Збори методистської молоді —

організація дозвілля для молодихпротестантів, що належать дометодистської церкви.

9 Телешоу, у якому ведучий

довільно вибирає номер телефонуглядача з чаші й дзвонить йому.

10 Телеканал групи NBC, що

транслює сигнал на південь штатуМен і північ Нью-Гемпширу.

11 Найпевніше, назва церкви

походить від старозавітного містаШіло, у якому в добу Суддів, у другійполовині ІІ тисячоліття до н. е.перебувала Скинія Завіту. Згадки пронього є в Книзі Суддів та Книзі ІсусаНавина.

12 Перегони на короткі дистанції.

13 Острів у бухті Каско і затоці

Мен.

14 3,6 м і 1,5 м відповідно.

15 Приблизно 0,5 м.

16 Розважальне телешоу, яке

показували на каналі CBS з 1948 до1971 р.

17 Канадський спортсмен,

бейсболіст.

18 Розсипний феєрверк червоного

кольору.

19 Сім’єю (фр.).

20 Дитяча гра, у якій стільців на

один менше, ніж гравців.

21 Спортивна гра з м’ячем, аналог

бейсболу, але менш травматична.

22 9 кг.

23 Гра слів: Jacob’s Ladder —

драбина Джейкобза і драбина Якова.

24 «Ship ‘n Shore» — компанія,

заснована 1916 року, почалавиготовляти жіночі блузки 1920-го,свою назву дістала 1954 року.

25 Один із чотирьох головних

героїв коміксів «Горішки», щовиходили протя-гом тривалого часу (з1947 до 2000 р.) у будні й у неділю.

26 Серіал у жанрі «ситком»,

демонструвався з 1963 до 1970 р.

27 Вестерн 1946 р.

28 4,54 л

29 Морозиво, розділене на три

секції — ванільну, шоколадну йполуничну.

30 Торгова марка продуктів і

напівфабрикатів компанії«Кемпбелз-суп».

31 Церква конгрегаціоналістів, що

належить до протестантськиххристиян-ських церков.

32 Ідеться про вбивство Мартіна

Лютера Кінга снайпером 4 квітня1968 р.

33 Університет Массачусетсу.

34 За шкалою Фудзіти, введеною

1971 р. професором ТеодоромФудзітою для класифікації торнадо.Складається з 13 категорій: від F0 доF12.

35 Crawligator — пластмасовий

скейтборд, призначений для того,щоб маленька дитина могла їздитипо підлозі, лігши на живіт.

36 Американський автогонщик

італійського походження, чемпіонсвіту з авто-перегонів у класі«Формула-1».

37 «The Yardbirds» — англійський

рок-гурт, що випустив низку хітів у1960-ті рр.

38 Сорт сигар, коротких, тонких і з

м’яким смаком.

39 Крудап Артур (1905–1974) —

американський чорношкірийблюзовий спі-вак, гітарист і авторпісень.

40 Taps — мелодія, яку виконують

на духових інструментах під часпохоронів (особливо військових), нацеремоніях підняття прапора тазборах бойскаутів.

41 Одна з варіацій назви

популярної народної пісні «БарбараАллен», традиційної балади, якупривезли в Сполучені Штатиіммігранти з Англії та Шотландії.

42 Ледбеттер Хадді Вільям (також

відомий як «Лід Беллі, СвинцевеПузо») (1888–1949) — фолковий іблюзовий музикант, що вирізнявсясильними вокальними здібностями,віртуозно грав надванадцятиструнній гітарі та створивпісенник стандартів для музики вжанрі фолк. Двічі сидів у в’язниці: завбивство родича і замах на вбивство.

43 Гравець, що замикає напад в

американському футболі.

44 Пісня американського співака

Ніла Даймонда, 1966 р. сталавеликим хітом.

45 Блюзова пісня, записана 1928 р.

американським блюзменом ФерріЛьюїсом.

46 Американська народна пісня.

47 Американський рок-гурт із

передмістя Чикаґо, сформований1960 р.; у тво-рчості поєднувавбританський блюз із мотивамирідного міста.

48 Гурт гаражного року, що

сформувався у 1960-ті, найбільшевідомий своїм синглом «Луї, Луї»(1963).

49 «The Troggs» — британський

рок-гурт, утворений 1964 р. підназвою «The Troglodytes»(«Троглодити»), грав так званийпечерний рок.

50 Пісня американської серф-групи

«Трешмен» («The Trashmen»),випущена 1963 р.

51 Ідеться про «Кріденс Клірвотер

Рівайвел» (скорочено «Кріденс» чи«ККР»), американський рок-гурт, щобув популярним наприкінці 1960-х —на початку 1970-х рр.

52 Фоґерті, Джон —

американський музикант,композитор і гітарист, соліст іголовний гітарист гурту «КріденсКлірвотер Рівайвел».

53 Назва походить від шкіряних

напівчобіт Джорджа Гаррісона, якіназивали-ся «черевиками Челсі»,проте їх перейменували на черевики«Бітлз». Це взуття 1964 року сталосинонімом поняття «бітломанія».

54 Пісня 1964 р., записана Весом

Фарелом і Бертом Расселом.

55 Орден Лосів — організація і

соціальний клуб, створені 1868 р.Одне з про-відних братств у США,що нібито нараховує близькомільйона членів. Ам-вет(Американські ветерани) —волонтерська організація, щоопікується ветеранами Другоїсвітової війни.

56 Поліцейська спортивна ліга

57 «Сакретс» — льодяники від

кашлю.

58 Пісня 1961 р., виконана

Елмором Джеймсом, яку вважаютьстандартом блюзу.

59 Техніка, уперше застосована

фанк-гітаристом Джиммі Ноленом,яка полягає в тому, щоб заглушуватиструни й заповнювати цим звукомпаузи в партії гітари.

60 Гра слів, назву можна

перекласти як «Вільшанка і сойки».

61 Американський кантрі-гурт,

заснований 1981 р.

62 Із містом Нешвіл (штат

Теннессі) пов’язують перетворення в1950-х рр. музики кантрі набагатомільйонну музичну індустрію.

63 Американський співак,

музикант і композитор (нар. 1936 р.),який зробив великий внесок урозвиток музики в стилі кантрі йсазерн-рок.

64 Назва автобусної компанії

«Ґрейхаунд» перекладається як«сірий гончий пес». Шайтаун(Шитаун) — жартівливо-саркастичнаназва Чикаго.

65 Міні-боулінг.

66 Назва ділянки землі, яка стала

епіцентром вибуху чи іншої великоїкатаст-рофи — наприклад, у Нью-Йорку, на якій до 11 вересня 2001 р.стояв Всес-вітній торговий центр.

67 Перший міністр фінансів США,

чий портрет присутній надесятидоларовій банкноті.

68 Жартівлива назва жителів штату

Оклахома.

69 48 штатів США, за винятком

Аляски й Гаваїв.

70 22 кг.

71 Університет штату Оклахома.

72 Ліндон Бейнз Джонсон, 36-й

президент США.

73 Аналог вікодину, сильнодійного

знеболювального від кашлю.

74 Аналогія з метадоновою

замісною терапією, але дляалкозалежних.

75 Гітарні підсилювачі, винайдені

британським конструкторомДжимом Мар-шалом.

76 Британсько-американський гурт,

сформований 1967 р. в Лондоні.

77 Популярна в США (переважно

серед християн-протестантів)євангельська пісня.

78 Пісня американського рок-гурту

«Iron Butterfly» 1968 р.

79 Крістофер Віддоуз, відомий під

сценічним ім’ям Стійкий Едді, —австра-лійський актор-комік, хворийна ДЦП. На початку кар’єривикористовував свою інвалідність якоснову комедійних виступів, тазгодом розширив коло тем длягумору.

80 Десерт — розрізаний навпіл

банан, наповнений морозивом,збитими верш-ками, горіхами ташоколадною стружкою.

81 Письменницьку долю Рея

Бредбері визначила зустріч ізфокусником манд-рівного циркуМістером Електрико, коли Бредберібуло 12 років. Фокусник наказавйому «Жити вічно!»

82 Приватний детектив, головний

герой роману Дешіла Геммета«Мальтійсь-кий сокіл».

83 Житель штату Оклахома.

84 Державна залізнична компанія

США, що спеціалізується напасажирських перевезеннях.

85 Компанія, що спеціалізується на

прокаті автомобілів.

86 Простат-специфічний антиген

— пухлиновий онкомаркер,визначення яко-го здійснюють усироватці крові, для діагностики іспостереження за пере-бігом ракупростати.

87 «10» — романтична комедія

1979 р. за участю американськоїактриси Бо Дерек.

88 Герой-коханець у комп’ютерній

грі «The Sims-2».

89 Позашляховик «Тойота

Форанер» (4Runner).

90 40 фунтів — 18 кг, 6 футів 1

дюйм — 185 см, 190 фунтів — 86 кг.

91 E Street Band — гурт, заснований

1974 р. відомим музикантом БрюсомСпрінгстіном для власного супроводув турах по США.

92 Американська джазова співачка,

автор пісень і актриса.

93 Дует Джеррі Лібера і Майка

Столера був одним із найвідоміших іуспішних в історії популярної музики1950—1960-х рр.

94 Пісня співачки Ді Ді Шарп з

однойменного дебютного альбому.

95 Американський поп-та R&B-

гурт, утворений на початку 1970-х рр.

96 Американський співак Джон

Денвер загинув в авіакатастрофі наприватно-му літаку.

97 Андрес Сеґовія — іспанський

гітарист-віртуоз.

98 Кертіс Мейфілд (1942–1999) —

американський виконавець музики встилі соул, фанк, R&B. Одна знайбільш помітних фігур у жанрісоул. Продюсер звукозапису.

99 Маленький легкий літак,

сконструйований 1937–1947 рр. Ставодним із найпопулярніших інайвідоміших легких літаків усіхчасів.

100 Мережа ресторанів швидкого

харчування.

101 Гітарний ефект, що базується на

нелінійному спотворенні звукугітари транзисторними тацифровими пристроями.

102 Американський рок-гурт,

сформований 1977 р.

103 Понтіак Сільвердоум — стадіон

у Детройті.

104 Дорога, що формує межу між

переважно афроамериканськимДетройтом та більшістю «білих»північних передмість міста.

105 Імпровізація на задану тему.

106 Велика шиза.(ісп.)

107 Професійна команда з

американського футболу, щобазується в Денвері.

108 «Дед Мілкмен» («Мертві

молочники») — американськийсатиричний панк-рок-гурт,сформований 1983 р.

109 Синдром Туретта — спадковий

нейропсихічний розлад, якийрозпочина-ється у дитинстві йхарактеризується численнимитиками — фізичними і голосовими.Напади часто супроводжуютьсявигукуванням лайливих слів.

110 «Ramones» — американський

рок-гурт, утворений 1973 р. у Нью-Йорку, одним із перших почав гратипанк-рок.

111 Ґранвілл «Орал» Робертс —

християнський проповідник, один ізпіонерів «телевізійногоєвангелізму».

112 Спадкові балаганники,

робітники мандрівних цирків таярмарків (карнава-льники, карні), якіпередають досвід із покоління впокоління.

113 Очевидно, мається на увазі

фільм 1949 р. «Пригоди Ікабоуда імістера Тоуда».

114 Іронічне обігрування назви шоу

Брюса Прічарда на прізвисько «БратЛю-бов» (Brother Love), коментатораматчів з реслінгу, котрий 1988 р.дебюту-вав у образі проповідника.Відомий фразою «Я люблю вас», якупромовляв із сильним південнимакцентом, наголошуючи на кожномуслові.

115 18 °C.

116 У Північній Америці: тюремне

татуювання вбивці. Одна сльозаозначає одне вбивство.

117 Понад 136 кг.

118 Назва пишної зачіски

афроамериканців.

119 Американський співак, ключова

фігура в музиці кантрі, вважаєтьсяодним із найвпливовіших співаківХХ ст.

120 Дружина єгиптянина, у якого був

рабом Йосип, що намагалася звабитиправедника (Буття, 39).

121 Місто в штаті Айова, звідки до

Норріса понад 1000 км.

122 Хронічне обструктивне

захворювання легень.

123 У медицині — хворий, з якого

починається епідемія.

124 Аналог «Суперклею».

125 Американський співак, автор

популярних на початку ХХ століттяшоу з псевдооперною манерою співу,жестикуляцією та свистом, якепочинав фразою: «Ви ще навітьнічого не чули».

126 Гра слів: назва маєтку (The

Latches), яку можна перекласти як«клямки» або ж «застібки», походитьвід назви містечка Летчмор(Latchmore).

127 «Ріп ван Вінкль» — новела

американського письменникаВашингтона Ірвінга 1819 р.

128 Англійський рок-музикант.

129 Титул американського співака в

жанрі соул Джеймса Брауна.

130 Гра слів. Назва жанру «соул»

перекладається як «душа».

131 Гра слів. Прізвище «Стемпер» з

англійської можна перекласти як«той, що гупає».

132 Німецький лікар, що проводив

медичні досліди на в’язняхконцтабору Освенцим під час Другоїсвітової війни.

133 Великий конверт формату А4 з

цупкого жовтого паперу, якийназивають манільським, бовиготовлявся з листя бананів і абаки— рослини родом з Філіппін.

134 Персонажі англійського

дитячого віршика.

135 Кодова назва програми розробки

ядерної зброї, здійснення якоїпочалося 1942 р.

136 Реаліті-шоу «Старший брат»

(назва походить із роману ДжорджаОрвелла «1984», від слів «Старшийбрат стежить за тобою») булостворено за зраз-ком голландськогошоу з такою самою назвою і сталоміжнародним форма-том, аналогомякого є «За склом». Група людейживе у спеціально зведе-номубудинку під постійним наглядомтелекамер.

137 Таємниці хробака.(лат.)

138 Друга назва орнаменту

«турецькі огірки» на тканині.

139 «Стратокастер» — марка

електричної гітари.

140 Пісня гурту «Зе Стенделз» («The

Standalls») 1966 р.

141 Букв. «танець міцва»,

ритуальний танець хасидів, якийвони виконують перед нареченоюпершої весільної ночі, після свята.

142 Скорочено від «квадриплегія» —

параліч чотирьох кінцівок.

143 «Сірз, Роубак і компанія» —

офіційна назва мережі універсальнихмагази-нів.

144 Засіб для очищення рук від

особливо сильних забруднень. Навідміну від звичайного мила для рук,містить подрібнену пемзу — пористувулканічну породу, від чого йпоходить назва засобу.

145 Місто на півночі штату

Колорадо.

146 Узимку 1846–1847 рр. під час

переселення американських піонерівна Захід частина групи переселенцівпід проводом Доннера (44 особи)померла від голоду в горах Сьєрра-Невади.

147 27 кг.

148 Служба кур’єрської доставки.

149 Американський архітектор,

дизайнер інтер’єрів і письменниккінця ХІХ — першої половини ХХ ст.

150 Імовірно, номер названо на

честь Олімпії Джин Сноу,американського політика, членаРеспубліканської партії, що буласенатором від штату Мен з 1995 до2013 р. і могла зупинятися в цьомуготелі.

151 Фраза походить із тих часів,

коли газові плити прийшли на змінудров’яним (близько 1915 р.).Приблизно 1939 р. її взяли наозброєння гол-лівудські радіокоміки,а далі, з 1941 р. використовували дляреклами газо-вих плит газовікомпанії. У переносному розумінніозначає «все правильно, все добре,нема суперечностей».

152 Рецептурні ліки від безсоння та

деяких мозкових розладів.

153 Пісня 1966 р., написана Едді

Флойдом та Стівом Купером. Увиконанні Едді Флойда стала хітом ітиждень трималася на першому місців хіт-параді найкращих пісень ужанрі соул.

154 Напівавтобіографічна пісня в

жанрі фанк і соул, написана йвиконана Тіною Тернер 1973 р., уякій співачка пригадує своє життя вмістечку Натбуш, штат Теннессі.

155 Один із псевдонімів британської

письменниці Елінор Гіберт, під якимавторка писала любовно-пригодницькі та готичні романи.

156 Популярна пісня 1938 р. на

музику Семмі Фейна і слова ІрвінаКейгела.

157 Місто в штаті Колорадо.

158 Оповідання 1910 р.

британського автора Вільяма ФраєраГарві, найбільш відомого заоповіданнями в жанрі детективу тахорору.

159 Оповідання, вперше

опубліковане в Англії 1902 р., якеналежить перу англійськогописьменника Вільяма ВаймаркаДжейкобза.

160 Оповідання про привидів

англійського автора Монтеґю РоудсаДжеймса.

161 Ньюел Конверс Ваєт (1882–

1945) — американський художник,ілюстра-тор, засновник династіїВаєтів, до якої належали його синЕндрю та онук Джеймі.

162 Актор, виконавець головної ролі

у фільмі «Історія Бадді Голлі» 1978 р.

163 Близько 21 °C.

164 35 °C.

165 Випічка у формі бублика з

начинкою.

166 Глузливе прізвисько, яке

населення півночі штату Мен далонаселенню півдня, оскількибільшість із них — переселенці зМассачусетсу.

167 Виразний стиль меблів,

розроблений общиною шейкерів,протестантської релігійної секти,якому притаманні принципипростоти, зручності в корис-туванній прямих ліній.

168 Можливо, номер назвали на

честь американського рок-музикантаЕліса Купера, сценічного «короляжаху» та майстра епатажу, який мігзупинятися в цьому готелі.

169 Тренажер, що імітує підйом

сходами.

170 Марка пластівців до сніданку.

171 Перший роман Агати Крісті.

172 Національне управління з

досліджень океанів та атмосфери.

173 Судомне посмикування м’язів.

174 Розлад координації рухів.

175 Час летить (лат.).

176 Рядки з вірша Едґара По «До

Єлени» (1831 р.).

177 Персонаж роману Германа

Мелвіла «Мобі Дік».

178 Інша назва штату Гаваї.

179 Іронічна аналогія з «жахливими

двома роками», як називають кризудворі-чного віку, коли в дитини частостаються напади злості та істерики.

180 Американська неприбуткова

організація, що забезпечуєнавчанням, праце-влаштуванням таіншими суспільними можливостямилюдей, які мають ін-валідність.

181 The Wire — американський

серіал (поліцейська драма), знятий умісті Балтимор, штат Меріленд.

182 Бенгальський фікус, дерево

родини Шовковицеві родом ізБангладеш, Індії та Шрі-Ланки.Вирізняється повітряним коріннямна великих горизонталь-них гілках

183 «The Rock Bottom Remainders» —

гурт, що з’явився 1992 р. У йогоскладі грають переважнописьменники, які на один тижденьна рік стають рок-зірками.