Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освітиУправління освіти Шосткинської міської ради

Шосткинський міський методичний кабінет

З досвіду роботи вчителя української мови та літератури вищої категорії Шосткинського навчально-виховного комплексу: спеціалізована школа І-ІІ ступенів-ліцей Поправко Наталії Миколаївни

Шостка – 2015

2

Матеріали схвалено радою методичного кабінету управління освіти Шосткинської

міської ради (Протокол № 1 від 29.05.2014)

Узагальнено досвід: Чухно З. І., методистом методичного кабінету управління

освіти Шосткинської міської ради

Рецензенти: Білясник М. Д., керівник міської методичної комісії вчителів

української мови та літератури, учитель-методист;

Ларюк Е. Ф., завідуюча міським методичним кабінетом управління

освіти Шосткинської міської ради.

Використання проектних технологій на уроках української літератури як

засобу формування та актуалізації життєвого досвіду учнів: Матеріал з досвіду

роботи Поправко Н. М., учителя української мови та літератури Шосткинського

навчально-виховного комплексу: спеціалізована школа І-ІІ ступенів-ліцей

Шосткинської міської ради Сумської області. – Шостка: Шосткинський міський

методичний кабінет, 2014. – 140 с.

3

ЗМІСТ

1.

Анкета...................................................................................................................................5

2. Характеристика................................................................................................................6

3. Анотація на досвід...........................................................................................................8

4. Опис досвіду..................................................................................................................11

5. Висновки........................................................................................................................21

6. Рекомендації...................................................................................................................23

7. Бібліографічний список використаних джерел..........................................................24

Додаток 1 Соціометрична матриця............................................................................25

Додаток 2 Тема. Життєвий і творчий шлях Тараса Шевченка..............................26

Додаток 3 Тема. Тема жіночої долі у творчості Т. Шевченка. Символічно-

узагальнений образ жінки-матері в поемі «Марія»..................................................33

Додаток 4 Тема. Андрій Малишко. Відомий український поет і його пісні, що

стали народними. «Пісня про рушник».....................................................................44

Додаток 5 Тема. Т. Г. Шевченко. «Заповіт» – твір , що єднає минуле, теперішнє і

майбутнє.......................................................................................................................58

Додаток 6 Тема. Література рідного краю . Олексій Столбін. Повість

«Терористка»...............................................................................................................70

Додаток 7 Тема. Література рідного краю . Особливе право на віки.....................82

Додаток 8 Технологія проведення веб-квесту..........................................................93

Додаток 9 Веб-квест за темою «Володимир Самійленко. Коротко про митця.

Гумор і сатира поета. «На печі». «Не вмре поезія».................................................95

Додаток 10 Фотоматеріали результатів діяльності груп.........................................98

Додаток 11 Картка оцінювання роботи учня в групі..............................................99

Додаток 12 Тривалий проект літературно-музичної композиції «струни

творчості лесі українки»...........................................................................................100

Додаток 13 Тривалий проект літературної композиції «голос тараса»...............112

Додаток 14 Тривалий проект літературно-музичної композиції «за мирне небо

спасибі вам, ветерани!».............................................................................................122

4

Додаток 15 Довготривалий проект із випуску поетичної збірочки «Не я пишу, а

слово мною пише»...........................................................................................................131

Додаток 16 Довготривалий проект із випуску спеціального номера шкільної газети

«ліцеїст», присвяченої 200-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка........................134

Додаток 17 Таблиця результативності виступу учнів на Всеукраїнських учнівських

олімпіадах та Міжнародних конкурсах (2011 – 2015 р.р.)..........................................137

Додаток 18 Результати участі учнів у Всеукраїнській українознавчій грі «Соняшник»……………………………………………………………….…………..138

Додаток 19 Фотоматеріали.............................................................................................140

5

АНКЕТА

адресата досвіду роботи1. Прізвище, ім’я, по батькові Поправко Наталія

Миколаївна

2. Дата народження 11 травня 1963 року

3. Повна домашня адреса з поштовим індексом,

телефон 41100 м. Шостка, вул. Н екрасова , б. 20 - А,

кв. 11 т. (05449) 7-81-99

4. Який навчальний заклад закінчив(ла), у якому році,

спеціальність згідно з дипломом Сумський державний педагогічний інститут ім. А.

С. Макаренка, 1984 рік, українська мова та література

5. Адреса досвіду (повна назва, адреса, телефон) Шосткинський навчально-

виховний комплекс: спеціалізована школа І-ІІ ступенів-ліцей, вул. К. Маркса, 33,

м. Шостка Сумської області, 41100, тел. (05449) 7-25-89

6. Стаж роботи: загальний 29 років

у тому числі педагогічний 29 років

7. Кваліфікаційна категорія: спеціаліст вищої категорії

8. Звання – учитель-методист

9. Державні нагороди, відзнаки (рік нагородження) Почесна Грамота Міністерства

освіти і науки України (1998 р., 2008 р.) , знак «Відмінник освіти України»

(1998 р.), Грамоти управління освіти і науки облдержадміністрації (2004 р.,

2006 р., 2008 р., 2009 р., 2011 р., 2012 р., 2013 р.), подяки управління освіти і

науки Сумської обласної державної адміністрації (2008 р., 2011 р., 2012 р.),

ювілейна медаль до двохсотріччя з дня народження Т. Г. Шевченка «За вірність

заповітам Кобзаря» (2014р.)

10. Тема досвіду «Використання проектних технологій на уроках української

літератури як засобу формування та актуалізації життєвого досвіду учнів»

28.05.2014 р. Підпис_________

6

ХАРАКТЕРИСТИКА

Поправко Наталії Миколаївни,

учителя української мови та літератури

вищої кваліфікаційної категорії,

учителя – методиста,

1963 року народження,

освіта вища.

Поправко Наталія Миколаївна має вищу кваліфікаційну категорію, звання

вчитель-методист. Закінчила Сумський державний педагогічний інститут, 29 років

викладає українську мову та літературу. Педагог має високий рівень теоретичної

підготовки, досконало володіє методикою викладання предмету. Успішно

впроваджує проектну технологію на уроках та у позаурочній діяльності для

формування та розвитку особистості учнів, активно співпрацює з науковцями по

психолого-педагогічному супроводу процесу навчання та виховання. Методи її

роботи дають змогу школярам за короткий проміжок часу з легкістю засвоїти

великий обсяг матеріалу.

Для забезпечення якісного впровадження проектної технології вчителем

створена система дидактичних матеріалів з проектного навчання, які дозволяють

ефективно здійснювати творчий розвиток кожного учня. Наталія Миколаївна

розвиває творчі здібності учнів, для чого використовує індивідуальні та

факультативні заняття, спецкурси. Так учителем розроблена програма

факультативного курсу «Лінгвістичний розбір» (Інформаційний збірник №18, 2006

р., с. 44), яка рекомендована Міністерством освіти і науки України для профільних

класів.

З питання впровадження проектів має власну методичну розробку

«Формування ціннісних пріоритетів у навчально-пізнавальній діяльності засобами

проектного навчання», яка пройшла апробацію та схвалена науково-методичною

радою, занесена до картотеки міського методичного кабінету.

7

Бере активну участь у поширенні передового педагогічного досвіду, виступає

на педрадах, конференціях, семінарах, засіданнях міських методичних комісій,

проводить відкриті уроки та позакласні заходи.

З метою пропаганди досвіду брала участь у ІV міжнародній науково-

практичній конференції «Обдаровані діти - інтелектуальний потенціал держави» у

м. Алушта 21-25 вересня 2011 року. Досвід використання проектів учитель

демонструвала на Всеукраїнському науково - практичному семінарі «Психолого-

педагогічне проектування особистісного та соціального розвитку учня», який

відбувся 27 лютого - 2 березня 2012 року в м. Яремче. Досвідом використання

проектів у позакласній діяльності вчитель разом зі своїми вихованцями ділилася на

VІІ та VІІІ форумах учнівської молоді «На шляху до європейського дому» в м.

Комсомольськ Полтавської області у 2013 році.

Наталія Миколаївна має високий рівень загальної культури, досконало

володіє державною мовою, працює у класах з українською мовою навчання, у

роботі проявляє ініціативу, творчість, постійно спонукає учнів до ділового,

дружнього та творчого співробітництва. Серед учнів та батьків користується

повагою.

Характеристику складено для представлення досвіду Поправко Н. М. для

занесення до обласного банку передового педагогічного досвіду

Директор Шосткинського навчально-виховногокомплексу: спеціалізована школа І-ІІ ступенів-ліцей С.М. Ткаченко

8

АНОТАЦІЯ НА ДОСВІД

Тема: «Використання проектних технологій на уроках української літератури як

засобу формування та актуалізації життєвого досвіду учнів»

Автор: Поправко Наталія Миколаївна, учитель української мови та літератури

вищої категорії, учитель-методист Шосткинського навчально-виховного коплексу:

спеціалізована школа І-ІІ ступенів-ліцей

Адреса досвіду: Шосткинський навчально-виховний комплекс: спеціалізована

школа І-ІІ ступенів-ліцей, 41100, вул. К.Маркса, 33, м. Шостка Сумської області

Роки вивчення та оформлення досвіду: 2012 – 2013 роки

Актуальність досвіду: метод проектів є одним із провідних засобів перетворення

школи навчання на школу життя, оволодіння учнями навичками планування власної

діяльності, навичками вибору способів та шляхів їх здійснення, формування та

актуалізації життєвого досвіду учнів. Особливо актуальним є застосування методу

проектів сьогодні, коли сучасна освіта переорієнтовується на профільне навчання.

Вид досвіду раціоналізаторський, побудований на основі вже відомих фактів, але

висвітлюється на більш раціональній методичній основі, адаптованих до

особливостей методики викладання української літератури.

Провідна педагогічна ідея досвіду полягає у відмові від традиційного навчання

учнів знанням та умінням , натомість системним використанням на уроках

української літератури методу проектування як засобу формування та актуалізації

життєвого досвіду учнів.

Технологія досвіду Учитель застосовує проектні технології на уроках української

літератури з урахуванням результатів діагностики, яка проводиться в рамках

запровадження в навчальному закладі «Психолого-педагогічного проектування

соціального розвитку особистості учня» (автор кандидат педагогічних наук

В.О.Киричук). (Додаток 1) Комплексна програма дає можливість Поправко Н.М.

9

виявити взаємостосунки між учнями, психологічний клімат у колективі та

потенційні можливості кожного учня.

З урахуванням усіх цих критеріїв учні об’єднуються в групи і в

подальшому, реалізуючи разом усі етапи проекту, набувають умінь, як-от:

планувати свою роботу, попередньо прораховуючи можливі результати;

використовувати багато джерел інформації; самостійно збираюти й накопичуюти

матеріал; аналізуюти, співставляюти факти, аргументувати свою думку;

приймати рішення; установлювати соціальні контакти (розподіляти обов`язки,

взаємодіяти один з одним); створювати «кінцевий продукт» – матеріальний носій

проектної діяльності; представляти створене перед аудиторією.

Така спільна проектна діяльність учнів сприяє становленню, формує

соціалізовану особистість, що є надзвичайно актуальним.

Проектна технологія дає можливість педагогові застосовувати розмаїття

інтерактивних вправ: «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Обмін побажаннями»,

«Коло різних думок», «Ланцюг асоціацій».

Уроки Поправко Н.М. відповідають сучасним вимогам: вони

комунікативно спрямовані, структурно цілісні, передбачають взаємодію всіх

видів мовленнєвої діяльності, вирізняються високим темпом, логічною

послідовністю всіх етапів, використання технологій та методик, спрямованих на

інтенсивне навчання, у той же час вони пробуджують і розвивають у дитині

талант, дають можливість дітям осмислено застосовувати свої знання, реалізує їх

соціальні потреби, формує мотивацію до навчання.

Теоретичні надбання досвіду мають досить чітку й результативну практичну

реалізацію. Учитель забезпечує високу результативність своєї роботи. Рівень

навчальних досягнень за результатами моніторингових досліджень з української

літератури в 2013 – 2014 навчальному році становить: початковий рівень – 0%;

середній рівень – 8%; достатній рівень – 56 %; високий рівень – 36%.

Учні Поправко Н.М. є переможцями міського та обласного етапів

Всеукраїнських олімпіад, Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. П.

Яцика, Міжнародного мовно-літературного конкурсу ім. Тараса Шевченка ,

10

Всеукраїнського конкурсу - захисту науково-дослідницьких робіт Малої академії

наук; переможцями регіонального рівня українознавчої гри «Соняшник».

Наталія Миколаївна має ряд напрацювань: публікації літературно-музичної

композиції «За мирне небо спасибі вам, ветерани» в журналах «Класному

керівнику» (№ 4. 2010р.) та «Виховна робота» (№ 4. 2011р.). З питання

впровадження проектів має власну методичну розробку «Формування ціннісних

пріоритетів у навчально-пізнавальній діяльності засобами проектного навчання»,

яка пройшла апробацію та схвалена науково-методичною радою, занесена до

картотеки міського методичного кабінету.

Чухно З.І., методист Шосткинського методичного кабінету

11

Завдання школи – навчити жити,

наша школа – школа життя.

Ми повинні виховувати людину,

здатну створити своє власне життя,

здатну до самовизначення.

Павло Блонський

ОПИС ДОСВІДУУ Національній стратегії розвитку ХХІ століття зазначається, що стратегічним

напрямом освіти в демократичній Україні є забезпечення умов для розвитку,

самоствердження і самореалізації особистості впродовж життя. На початку XXI

століття закономірно постає питання про нову школу, яка створила б умови для

повноцінного фізичного, психічного, соціального та духовного розвитку дитини і

плекала людину, здатну будувати демократичну державу. Сучасна школа повинна

допомогти учням відчувати себе впевненими на ринку праці, уміти адаптуватися до

соціальних змін і криз у суспільстві, бути психологічно стійкими, розвивати

здатність до самоорганізації. Це вимагає пошуку нових форм організації навчально –

виховного процесу.

Актуальність

Навчально-виховний процес у сучасній загальноосвітній школі спрямований

здебільшого на формування інтелекту як такого, що становить визначену суму знань.

Це не сприяє саморозвитку особистості, особистісному становленню індивіда.

Навчально-виховний процес здійснюється без конкретного адресата, не

враховуються зміни, що відбуваються в розвитку сучасного школяра. Сьогодні всім

відомий є факт, що наш учень є більш освіченим, ніж його американський одноліток,

але практично не готовий до життя в мінливому світі.

Зараз система освіти разом із суспільством переживає зміну системи цінностей

і стилю життя всіх соціальних груп. Проте освітній процес, на відміну від

виробничого, неможливо зупинити. А тому школа, навіть в умовах кризи, працює, не

12

зупиняючи пошуку нових форм організації навчальної діяльності, освітніх моделей

тощо.

І ось такою новою ефективною формою організації навчальної діяльності

може стати проектна технологія, яка сьогодні вважається однією із перспективних

видів навчання, тому що вона створює умови для творчої самореалізації учнів,

підвищує мотивацію для отримання знань, сприяє розвитку їхніх інтелектуальних

здібностей. Учні набувають досвіду вирішення реальних проблем з огляду на

майбутнє самостійне життя, які проектують у навчанні.

Проектна технологія є однією з інноваційних педагогічних технологій, що

відповідає вимогам Національної стратегії розвитку освіти України щодо переходу

до нового типу гуманістично-інноваційної освіти. Системне застосування цієї

технології в школі стимулює інтерес учнів до нових знань, спрямована на розвиток

дитини через вирішення проблем і використання цих знань у конкретній практичній

діяльності. Особливо актуальним є застосування методу проектів сьогодні, коли

сучасна освіта переорієнтовується на профільне навчання.

Проектна технологія – це спосіб досягнення дидактичної мети за допомогою

детальної розробки проблеми, яка має завершитись практичним результатом.

Головна її ідея полягає в тому, що учень або група учнів із захопленням виконує

роботу, яку обирає самостійно; її діяльність може не обмежуватися тільки

навчальним предметом; її діяльність має практичне застосування та практичний

результат. Застосування проектної технології допомагає вирішити проблему

мотивації, створити позитивний настрій для вивчення української мови та

літератури та умови для розкриття потенційних можливостей кожного учня.

Проектна технологія дає можливість педагогові, застосувавши розмаїття

інтерактивних вправ, змінити роль авторитарного транслятора інформації на

координатора навчального процесу. Крім того, учні здобувають знання, порівнюючи,

зіставляючи, даючи оцінку вчинкам, стосункам людей, суспільним і культурним

явищам і процесам, спостерігають і роблять власні висновки, таким чином

формуючи та актуалізуючи свій життєвий досвід.Адже нинішньому суспільству

13

потрібна вільна, мисляча, соціалізована особистість. А отже, застосування

проектних технологій в навчальному процесі сьогодні є актуальним.

Науково-педагогічне обгрунтування

Теоретичною базою досвіду є: ідеї побудови навчання на активній основі через

доцільну діяльність учня у співвідношенні з його особистим інтересом саме в цих

знаннях (Джон Дьюї); система роботи над проектом як цільового акту діяльності (В.

Х. Кілпатрик); обґрунтування проектної діяльності як навчального процесу

(А. Флітнер); ідеї активного запровадження проектних методів у практику

викладання (С. Шацький).

О. Макаренко вперше у вітчизняній педагогіці вивчав актуальність цієї

проблеми і дійшов висновку про проектування особистості як суб’єкта педагогічної

праці. Таку думку не раз висловлював В.Сухомлинський, багатогранну педагогічну

спадщину якого проймає ідея проектування людини. Історія застосування методу

проектів у навчальній діяльності школярів детально проаналізована

С.У.Гончаренком, О.Я.Савченко, О.О.Фунтіковою.

Нині, коли в української школи виникла необхідність у якісно нових

характеристиках освітніх систем (поліфункціональність, цінніснодоцільність,

варіативність тощо), метод проектів користується попитом і популярністю.

Новизна педагогічного досвіду полягає у відмові від традиційного навчання

учнів знанням та умінням, натомість системним використанням на уроках

української літератури методу проектування як можливості проявити учням свою

індивідуальність, розкрити творчий потенціал, попробувати свої сили, проявити

знання, часто при цьому використовуючи міжпредметні зв`язки, показати публічно

отриманий результат і як наслідок – інтегрувати свої знання в уміння.

Для ефективного застосування методу проектів Поправко Н. М. втілює

системні й послідовні етапи реалізації учнями проекту:

Початковий етап:

- виділення провідних тем, які будуть винесені на проектування;

- вибір типів проектів для реалізації навчальних завдань;

14

- постановка задуму, мотивації, визначення запланованих результатів,

вияснення вихідних даних.

Практично-виконавчий етап:

- спостереження , непряме керування діяльністю учнів під час опрацювання

ними інформації;

- консультування, коригування групового процесу;

- контроль за якістю оформлення проекту.

Заключний етап:

- експертна оцінка проекту;

- представлення продукту.

Перша сходинка до успіху, вважає вчитель, – це вдало об’єднані учні в

невеликі групи (4 – 6 осіб), куди входять школярі з різними потенційними

можливостями. У нагоді стає методика психолого-педагогічного проектування

під керівництвом кандидата психологічних наук В. О. Киричука, яка

впроваджується в навчальному закладі. Комплексна програма дає можливість

Наталії Миколаївні виявити взаємостосунки між учнями, психологічний клімат

у колективі та потенційні можливості кожного учня. Учитель переконаний, що

вдало підібрані групи, де лідер (командир) є мозковим центром і через якого

вчитель здійснює пасивне керівництво проектною діяльністю, будуть ефективно

працювати тоді, коли чітко знатимуть етапи створення проекту. То ж усі учні

педагога (у межах необхідного) вивчають проектну технологію і швидко

відгукуються, а то й самі ініціюють проведення таких уроків.

Перед організацією початкового етапу Наталією Миколаївною проводиться

попередня робота. Учитель визначає конкретні виховні та навчальні завдання

проекту, планує свої початкові дії, необхідні для того, щоб отримати оптимальний

результат проектної діяльності. Головне на цьому етапі – зацікавити учнів майбутнім

проектом. Для цього вчитель доносить своїм вихованцям переваги цього виду

діяльності, найцікавіші моменти проектної роботи та результати, які можна

отримати від реалізації проекту. У своїй роботі вчитель дотримується не тільки

15

позиції керівника, але й особистим прикладом заохочує дітей до роботи, бо вважає ,

що лише в співдружності «учитель – учень» можна досягти бажаного результату.

На попередньому етапі вчитель представляє для обговорення тему проекту,

його мету. Разом із учнем обирають коло питань, які можуть його зацікавити під

час виконання проекту, визначають основні умови його виконання (термін

закінчення проекту, вид кінцевого продукту, вимоги до кінцевого результату).

Виникає бесіда, яку можна назвати «стартовою». Іде обговорення:

- Що краще зробити?

- Для кого?

Керівник проекту (учитель) не диктує, не нав’язує свою думку, а розмірковує

разом із учнем.

Також на цьому етапі ставляться тематичні запитання, на які планується

відповісти протягом роботи над проектом.

На початковому етапі (організаційному) Поправко Н. М. не тільки формулює

тему й кінцеву мету проекту, а й готує реалізацію проекту:

- визначає часові межі;

- продумує, які матеріали й джерела зможе використати учень;

- обговорює способи збору й вид інформації;

- обирає оптимальну форму презентації результатів;

- складає й обговорює зразок плану роботи.

На виконавчому етапі, коли здійснюється позакласна діяльність зі збирання

інформації (читання текстів, робота з довідниками, з інтернет-ресурсами), а на

уроках учень навчається аналізувати зібрану інформацію, робити висновки,

пропозиції, учитель коригує, спостерігає, радить, контролює за якістю оформлення

результатів проектів.

На підсумковому етапі вчитель разом з учнями обговорює результати

проектної діяльності, оцінює роботи учнів та аналізує одержані результати.

Вивчивши й апробувавши технологію проектного навчання, Поправко Н. М.

визначила для використання у своїй педагогічній діяльності найбільш ефективні

типи проектів, які б можна було раціонально використати , викладаючи української

16

літературу за академічним та стандартним рівнями. Найбільш прийнятними як для

неї, вважає вчитель, є інформаційні, дослідницькі та творчі проекти. Зазначені

проекти наочно демонструють можливості здійснення особистісного й діяльнісного

підходу до навчання учасників навчально-виховного процесу.

Досить широко Наталія Миколаївна використовує інформаційні проекти, що

передбачають:

- збір цікавих фактів із життя письменника, які допомагають учням краще

зрозуміти його як особистість, осягнути ідейно-естетичний ідеал письменника,

життєву позицію;

- пошук відомостей про літературні твори.

Ці проекти інтегрованого характеру. Так, наприклад, під час проведення уроку

за методом проектів на тему «Життєвий і творчий шлях Тараса Шевченка» група

учнів отримала завдання підготувати інформацію про роль Т. Г.Шевченка в

становленні українського образотворчого мистецтва – і це дало змогу учням, попри

основну тему уроку, розширити свій кругозір з іншого виду мистецтва. Формою ж

вираження проекту став альбом «Тарас Шевченко – портретист». (Додаток 2).

Вивчаючи «Пісню про рушник» Андрія Малишка, учні ознайомили однокласників із

розмаїттям українських рушників та їх призначенням (група «етнографів»; форма

вираження проекту – буклет «Рушнички ви мої, рушнички…»). (Додаток 4)

Дослідницькі проекти Поправко Н.М. застосовує при вирішенні проблем,

наявних у літературному творі, при характеристиці образів персонажів, при ідейно-

художньому аналізі поетичних творів, при дослідженні інших літературних питань.

Дослідницькі проекти дають змогу активізувати та розвивати розумові й мовленнєві

здібності учнів, їхнє мислення, пам'ять, привчають до уважності, спостережливості,

відповідальності.

Ефективно, вважає вчитель, можна застосовувати дослідницькі проекти тоді,

коли з метою більш глибокого вивчення теми необхідно в межах одного уроку

опрацювати великий обсяг матеріалу. Тож основне питання вивчають усі учні, а

додатковий матеріал опрацьовують самостійно вже в групах. Саме такий

раціональний підхід до організації уроку дає змогу Наталії Миколаївні активізувати

17

діяльність учнів у позаурочний час, мотивувати їх до роботи на уроці й спонукати до

подальшої дослідницької роботи, а отже, формувати й актуалізувати життєвий

досвід учнів. Як приклад, урок на тему «Т. Г. Шевченко. «Заповіт» - твір, що єднає

минуле, теперішнє і майбутнє». (Додаток 5)

Особливо успішно метод проектів Поправко Н. М. застосовує під час

проведення уроків із літератури рідного краю. Учитель вважає таку форму найбільш

прийнятною, бо вона в межах одного уроку дає змогу охопити цілий ряд питань,

наприклад: життя і творчість письменника-земляка; дослідження основних проблем,

порушених у творі, та багатства літературної мови письменника; характеристика

літературних персонажів тощо. Прикладом такого уроку є урок рідного краю на

тему «Олексій Столбін. Повість «Терористка». (Додаток 6)

Уроки літератури рідного краю – це ті години, на яких Наталія Миколаївна

долучає учнів до духовних джерел отчого краю, які ніколи не повинні замулюватися

в душах наших вихованців, а битися життєдайним джерелом і наснажувати їх усе

життя. Тож одним із найвагоміших завдань учителя на уроці літератури рідного краю

є формування творчої особистості, мислячої людини, яка розумітиме й відчуватиме

силу й красу художнього слова, його роль у житті людини, відповідальність за долю

батьківщини. Тож плануючи на початку навчального року уроки з літератури рідного

краю, учитель підбирає такий матеріал для вивчення, який би схвилював душі

вихованців і сприяв би формуванню та актуалізації їх життєвого досвіду.

Пізнавальним і таким, що виховує, є урок за книгою нарисів письменника-земляка

І.П.Корнющенка «Назавжди лишитись молодими». (Додаток 7)

Нині Наталія Миколаївна разом зі своїми учнями долучається ще до одного

методу проектного навчання – веб-квестів, організовуючи проектну роботу з учнями

під своїм керівництвом в Інтернеті. (Додаток 8) Проведення проектної роботи за

допомогою мережевих ресурсів має низку певних переваг, зокрема, для учнів, які

вперше використовують Інтернет для підготовки домашнього завдання, технологія

веб-квестів – відносно легкий спосіб навчитися користуватися Всесвітньою

павутиною в освітніх цілях. Учителем та її вихованцями опрацьована технологія

проведення веб-квестів й успішно зараз апробовується. (Додаток 9)

18

Упроваджуючи в навчальний процес проектні технології, Поправко Н.М.

намагається інтегрувати фронтальні, індивідуальні та кооперативні форми

організації навчальної діяльності, які допомагають створити комфортні умови

навчання, за яких кожен учень відчує свою успішність , інтелектуальну

спроможність. Інтерактивні вправи: «Мікрофон», «Мозковий штурм», «Обмін

побажаннями», «Коло різних думок», «Ланцюг асоціацій» - сприяють розвитку

вміння слухати інших, допомагають розвивати мислення, увагу та пам'ять.

Особливий інтерес і фантазію виявляють учні Поправко Н.М. при оформленні

результатів діяльності кожної групи – творчих міні-проектів, які часто

демонструються у фойє закладу, на батьківських зборах (як результат роботи їхніх

дітей), на шкільних наукових конференціях і обов’язково в подальшій роботі учнів

та вчителів. Форми проектів, до яких найчастіше звертаються учні Наталії

Миколаївни: мультимедійні презентації, реферати, фотогазети, довідки, альбоми,

буклети, збірочки творів, інформаційні довідки тощо. (Додаток 10) Підготовка

творчих міні-проектів також сприяє формуванню та актуалізації життєвого досвіду

учнів.

З метою об`єктивного оцінювання роботи учня на різних етапах реалізації

проекту та отримання підсумкової оцінки на уроці учителем розроблена «Картка

оцінювання роботи учня в групі», яка включає критерії оцінювання, самооцінку

учня, оцінку членів групи та підсумкову оцінку вчителя. (Додаток 11). Така картка

оцінювання традиційно використовується на уроках-проектах, тому учні з нею гарно

ознайомлені й на останньому етапі уроку швидко заповнюють її.

Поправко Н. М. у своїй педагогічній діяльності активно звертається не тільки

до коротких за тривалістю проектів (уроків), а й до тривалих та довготривалих. До

таких можна віднести проекти літературно-музичних композицій (Додатки 12, 13,

14), випуск збірок літературної творчості учнів (Додаток 15), спецвипуски шкільної

газети «Ліцеїст» до ювілеїв письменників та пам`ятних дат. (Додаток 16) Усі такі

креативні проекти розвивають активність та самостійність учнів, їх творчі та

акторські вміння, соціальні компетентності.

19

У результаті застосування проектно-дослідницької технології Поправко Н.М.

не лише передає учням силу тих чи інших знань, а й навички здобути ці знання

самостійно та вміння самостійно застосовувати їх для розв’язання нових

пізнавальних і практичних завдань; сприяє у здобутті учнями комунікативних

навичок, тобто здатності працювати у різноманітних групах, виконуючи всілякі

соціальні ролі (лідера, виконавця, посередника тощо); прищеплює учням уміння

користуватися дослідницькими прийомами: збирати необхідну інформацію, уміти

аналізувати її з різних точок зору, висувати різні гіпотези, уміти робити висновки.

Теоретичні надбання досвіду мають досить чітку й результативну практичну

реалізацію. Учитель забезпечує високу результативність своєї роботи. Рівень

навчальних досягнень за результатами моніторингових досліджень з української

літератури в 2013 – 2014 навчальному році становить: початковий рівень – 0%;

середній рівень – 8%; достатній рівень – 56 %; високий рівень – 36%.

Учні Поправко Н. М. є переможцями міського та обласного етапів

Всеукраїнських олімпіад, Міжнародного конкурсу знавців української мови ім.

П.Яцика, Міжнародного мовно-літературного конкурсу ім. Тараса Шевченка,

Всеукраїнського конкурсу - захисту науково-дослідницьких робіт Малої академії

наук; регіонального рівня українознавчої гри «Соняшник» (Додатки 17, 18)

Наталія Миколаївна має ряд напрацювань: нею розроблена програма

факультативного курсу «Лінгвістичний розбір», яка рекомендована Міністерством

освіти і науки України для профільних класів (Інформаційний збірник №18, 2006р.,

ст. 44); має публікації літературно-музичної композиції «За мирне небо спасибі вам,

ветерани» в журналах «Класному керівнику» (№ 4. 2010 р.) та «Виховна робота»

(№4. 2011р.). Із питань упровадження проектів має власну методичну розробку

«Формування ціннісних пріоритетів у навчально-пізнавальній діяльності засобами

проектного навчання», яка пройшла апробацію та схвалена науково-методичною

радою, занесена до картотеки міського методичного кабінету.

Поправко Н. М. бере активну участь у поширенні передового педагогічного

досвіду, виступає на педрадах, конференціях, семінарах, засіданнях міських

методичних комісій, проводить відкриті уроки та позакласні заходи.

20

З метою пропаганди досвіду брала участь у ІV міжнародній науково-практичній

конференції «Обдаровані діти – інтелектуальний потенціал держави» у

м. Алушта 21-25 вересня 2011 року. Досвід використання проектів учитель

демонструвала на Всеукраїнському науково - практичному семінарі «Психолого-

педагогічне проектування особистісного та соціального розвитку учня»», який

відбувся 27 лютого - 02 березня 2012 року в м. Яремче. Досвідом використання

проекттних технологій у позакласній діяльності вчитель разом зі своїми

вихованцями ділилася на VІІ та VІІІ форумах учнівської молоді «На шляху до

європейського дому» в м. Комсомольськ Полтавської області в 2013 році.

21

ВИСНОВКИТаким чином, досвід роботи Поправко Н. М. з використання проектних

технологій на уроках української літератури як засобу формування та актуалізації

життєвого досвіду учнів спрямований на формування в учнів позитивного ставлення

до навчання, покликаний забезпечити високу загальну активність учнівського

колективу, допомагає формувати компетенктну, всебічно розвинену особистість,

здатну до навчання, самоосвіти, саморозвитку та самореалізації, розвиває творче

мислення, уміння розмірковувати, спілкуватися, спостерігати, розв`язувати

проблеми.

Навчальний проект для Поправко Н. М. – це можливість навчати учнів робити

щось цікаве самостійно, у групі або самому, максимально використовуючи свої

можливості; це діяльність, що дозволяє учням проявити себе, спробувати свої сили,

докласти свої знання, принести користь і показати публічно досягнутий результат;

це діяльність, спрямована на вирішення цікавої проблеми, сформульованої самими

учнями у вигляді мети й завдання, коли результат цієї діяльності – знайдений спосіб

розв'язання проблеми – носить практичний характер, має важливе прикладне

значення і, що дуже важливо, цікавий і значущий для самих відкривачів.

Завдяки впровадженню інтерактивних методів навчання у своїй роботі вчитель

побачила перші результати:

- високий рівень позитивного ставлення дітей до школи;

- висока навчальна активність учнів;

- зацікавленість в кінцевому результаті праці;

- бажання брати участь у конкурсах з різних предметів.

Досвід роботи вчителя свідчить про те, що досягти успіху можна лише

зацікавивши учня на уроці, коли, розвиваючи свої здібності, він задовольняє

пізнавальні потреби. І такого успіху вчитель досягає, демонструючи високий рівень

підготовки своїх вихованців під час виступу на міських та обласних етапах

Всеукраїнських олімпіад, Міжнародного конкурсу знавців української мови ім. П.

Яцика, Міжнародного мовно-літературного конкурсу ім. Тараса Шевченка ,

22

Всеукраїнського конкурсу - захисту науково-дослідницьких робіт Малої академії

наук, українознавчої гри «Соняшник». (Додатки 17, 18)

Результати педагогічної діяльності вчителя української мови та літератури

Поправко Н. М. щодо використання проектних технологій на уроках української

літератури як засобу формування та актуалізації життєвого досвіду, створена нею

система роботи з учнями, запропоновані ефективні прийоми і методи роботи мають

практичне значення, що підтверджується високою результативністю участі учителя й

учнів в різноманітних україномовних конкурсах.

Теоретичний матеріал досліджень чергується зі значною кількістю практичних

завдань. Матеріал, запропонований у додатках, може бути використавний вчителями

як на уроках, так і в позаурочній діяльності.

Досвід Поправко Н. М. щодо використання проектних технологій на уроках

української літератури як засобу формування та актуалізації життєвого досвіду

демонструє безумовну перспективність та високу навчальну й розвиваючу

ефективність.

23

РЕКОМЕНДАЦІЇДаний педагогічний досвід можна використовувати на уроках української

літератури в гімназіях, ліцеях, загальноосвітніх закладах з метою формування

основних груп компетентностей, включаючи формування та актуалізацію в учнів

життєвого досвіду.

Перспективою подальшої роботи Поправко Н.М. вважаємо

- подальшу розробку та апробацію різних за метою та характером уроків-

проектів;

- подальше впровадження інноваційних проектних технологій у навчанні,

зокрема веб-квестів;

- подальше вдосконалення системи оцінювання діяльності учнів на різних

етапах реалізації проекту;

- подальше застосування даного досвіду в позаурочній діяльності учнів.

Представлена технологія потребує доробки. Але досвід її застосування на

уроках української літератури демонструє безумовну перспективність та

високу навчальну ефективність.

24

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Губенко О. Учень – активний співтворець уроку: проектні технології.

Навчальний посібник // Українська мова та література. – 2008. - № 2. – С. 6-10.

2. Єрмаков І. Проектний підхід у школі життєвої компетентності // Підручник

для директора. – 2005. – № 9-10. – С. 39.

3. Загуменнов Ю., Шелкович Л., Шварц Г. Особистісно-зорієнтовані технології в

освіті // Підручник для директора. – 2005. – № 9-10. – С. 17-19.

4. Ісаєва Г. Метод проектів – ефективна технологія навчання // Підручник для

директора. – 2005. – № 9-10. – С. 4-5.

5. Кобрин В. Практичні поради щодо проектного методу навчання // Українська

мова та література. – 2006. – № 46. – С. 9-10.

6. Ковганич Г., Кубинська Н. Метод проектів у формуванні життєвої

компетентності особистості // Завуч. – 2005. – № 19. – С. 21-26.

7. Кондратова Л. Організація проектної діяльності учнів в позаурочний час //

Виховна робота в школі. – 2007. – № 1. – С. 6-8.

8. Крутоус В. Можливості методу проектів // Завуч. – 2003. – №29. – С. 8.

9. Кубракова Н. Проектування самоосвітніх компетентностей // Підручник для

директора – 2005. – № 9-10. – С. 17-19.

10. Подранецька Н. Проектна технологія на уроках української мови та

літератури // Українська мова та література. – 2006. – № 7. – С. 32-33.

11. Сисоєва С. Особистісно зорієнтованя технології: метод проектів // Підручник

для директора. – 2005. – № 9-10. – С. 27-29.

12. Стефанович Т.В. Веб-квест на уроках української словесності // Вивчаємо

українську мову та літературу. – 2013. – № 14 . – С. 2-4.

25

Додаток 1

СОЦІОМЕТРИЧНА МАТРИЦЯ

(за В.О.Киричуком)

26

Додаток 2

Тема. Життєвий і творчий шлях Тараса ШевченкаМета: ґрунтовно ознайомити учнів із життєвим та творчим шляхом

Т.Г.Шевченка, зацікавити їх творчістю Кобзаря; виховувати

національні почуття; формувати навички роботи з науковою

літературою та навички ведення аргументованого діалогу в групах.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу за методом проектів.

Методи і прийоми: бесіда, методи «Обмін побажаннями», «Мікрофон», робота в

малих групах, захист проектів.

Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка в обрамленні вишитого рушника, тематична

виставка книжок (збірка «Кобзар», книжки-дослідження творчості

Тараса Шевченка), роздавальний матеріал (завдання для груп, цілі

та план уроку, картки самооцінювання)

Випереджувальні завдання: учні за власним вибором об`єднаються в п`ять груп

(«історики», «бібліографи», «літературознавці», «мистецтво-

знавці», «краєзнавці»). Кожна група готує власний проект –

історична довідка періоду життя Т.Г.Шевченка, бібліографічний

довідник, літературний покажчик творів Т.Г.Шевченка, альбом

«Т.Г.Шевченко – художник», літературна карта «Т.Г.Шевченко на

Сумщині».

Епіграф: Воскресну нині! Ради їх,

Людей закованих моїх,

Убогих, ницих... Возвеличу,

Малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло їх

Поставлю слово.

Т.Г.Шевченко

27

План уроку

І. З`ясування емоційної готовності учнів до уроку. Метод «Обмін побажаннями»

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

1. Бесіда за планом.

2. Оголошення теми, епіграфа уроку.

ІІІ. Цілевизначення та планування діяльності

IV. Опрацювання навчального матеріалу

Захист проектів

V. Підсумки уроку

Метод «Мікрофон»

VI. Оцінювання

Заповнення карток само- та

взаємооцінки.

VII. Домашнє завдання

Хід уроку

І. З`ясування емоційної готовності учнів до уроку

Метод «Обмін побажаннями». Кожна група придумує сусідній побажання на урок

(Слова, вірші – можна власні, можна цитувати чужі).

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Вступне слово вчителя. Бесіда за планом

1. Ознайомлення з життям та творчістю Т. Г. Шевченка в попередніх класах.

2. Україна – це Шевченко. Шевченко – це Україна.

3. Тарас Шевченко й сьогодення.

4. Оголошення теми, епіграфа уроку.

ІІІ. Цілевизначення та планування діяльності

1. Учні в групах із запропонованої теми переліку вибирають цілі, що

стосуються цього уроку, доповнюють їх власними.

2. Учні вивчають план уроку, за бажанням уносять у нього корективи.

IV. Опрацювання навчального матеріалу

28

Проект групи «істориків»

1. Тематичні питання:

- зміцнення літератури з життям суспільства, підвищення її ролі у

визвольному русі;

- активізація громадсько-політичного й культурного життя в Україні;

- романтична течія в українській літературі.

2. Форма вираження проекту: історична довідка

Учитель. Отже, І пол. XIX ст. характеризувалася пожвавленням літературного

життя на Україні. Але, попри інші фактори, гальмувало цей розвиток і кріпацтво,

яке поки що було не скасоване.

Ось у такій кріпацькій родині народився й майбутній Великий поет Т. Г. Шевченко.

Слово «бібліографам»

Проект групи «бібліографів»

1. Тематичні питання: дитинство Т. Г. Шевченка;

- роки поневірянь у Вільно та Петербурзі;

- жадана воля. Студент Академії мистецтв;

- подорожі на Україну. Діяльність у Кирило-Мефодіївському товаристві;

- період заслання;

- останні роки життя.

2. Форма вираження проекту: бібліографічний довідник життєвого

шляху Т. Г. Шевченка

Учитель. І. Я. Франко писав: «Він був сином мужика і став володарем в царстві

Духа». Воістину так. І про це свідчить творча діяльність Великого Кобзаря.

Лейтмотивом усіх його творів є загальновідомі рядки (учитель звертається до

епіграфа уроку):

ВозвеличуМалих отих рабів німих!Я на сторожі коло їхПоставлю слово.До слова запрошуються «літературознавці».

29

Проект групи «літературознавців»

1. Тематичні питання (включають короткий огляд періодів творчості Т. Г.

Шевченка):

- рання творчість (1837-1843);

- поетична творчість періоду „трьох літ”

(1843-1847);

- „Невольнича поезія” (1847-1857);

творчість періоду заслання та останніх років

1857-1861).

2. Форма вираження проекту: літературний покажчик творів

Т.Г.Шевченка

Учитель. Тарас Шевченко став основоположником не тільки нової української

літератури, а й започаткував нову еру в українському образотворчому мистецтві.

Про це нам повідає група «мистецтвознавців».

Проект групи «мистецтвознавців»

1. Тематичні питання:

- дитячі «університети» Тараса;

- петербурзький період життя;

- студент Академії мистецтв;

- у солдатській неволі. (участь Шевченка в Аральській експедиції,

гнітючі роки в Новопетрівському укріпленні);

- художні роботи останніх років життя.

2. Форма вираження проекту: альбом «Т.Шевченко – портретист»

Учитель. Життя й діяльність Т. Г. Шевченка тісно пов`язані з нашим краєм -

Сумщиною. Ми пишаємося тим, що під час трьох відвідин України Шевченко бував

на Сумщині. Тема «Шевченко й Сумщина» цікавить багатьох дослідників, зокрема й

наших краєзнавців.

30

Проект групи «краєзнавців»

1. Тематичні питання:

- Шевченко на Роменщині;

- Шевченко на Лебединщині;

- Шевченко- художник на Сумщині.

2. Форма вираження проекту: літературна карта «Тарас Шевченко на

Сумщині»

Учитель. Усі проекти будуть об‘єднані в посібник для вчителів та учнів під назвою

«Ім‘я, освячене любов‘ю», який стане в нагоді при вивченні життя та творчості

Великого Кобзаря.

ІV. Застосування вивченого

«Експрес-тест». Учні вибирають один варіант відповіді з кількох запропонованих.

1. «Він був сином мужика , і став володарем у царстві духа. Він був кріпаком, і став

вчителем у царстві людської культури. Він був самоуком, і вказав нові, світлі і

вільні шляхи професорам і книжним ученим…» - так писав про Т.Шевченка:

а) І. Я. Франко;б) М. М. Коцюбинський;в) М. Т. Рильський.

2. Хто є основоположником нової української літератури?

а) І. П. Котляревський;б) Г. С. Сковорода;в) Т. Г. Шевченко.

3. В якому селі народився геній українського народу Т. Г. Шевченко?

а) Кирилівці;б) Моринцях;в) Шевченкове.

4. В якому році викуплено Т. Г. Шевченка з кріпацтва?

а) 1830р.;б) 1838р.;в) 1841р.

5. Хто з названих видатних людей Росії допоміг Т. Г. Шевченку викупитися з

кріпацтва?

31

а) М. Добролюбов, М. Чернишевський;б) М. Некрасов, М. Добролюбов;в) К. Брюллов, В. Жуковський.

6. В якому році видруковано першу поетичну збірку Т. Г. Шевченка?

а) 1838р.;б) 1840р.;в) 1841р.

7. Скільки творів увійшло до першого видання «Кобзаря»?

а) 21;б) 8;в) 13.

8. Кому присвятив Т. Г. Шевченко поему «Катерина»?

а) В. Жуковському;б) М. Щепкіну;в) І. Сошенку.

9. Вказати автобіографічну повість Т. Г. Шевченка:

а) «Наймичка»;б) «Капітанша»;в) « Художник».

10. У програмі братство було записано :

« І не буде ні царя, ні пана, ні кріпака». Членом братства був і Т. Г. Шевченко.

Назва братства:

а) «Руська трійця»;б) « Земля і воля»;в) Кирило-Мефодіївського.

11. Як назвав Т. Г. Шевченко цикл віршів, написаних під час ув’язнення в

Петропавлівській фортеці?

а) «Три літа»;б) «В казематі»;в) «Невольнича поезія».

32

12. Музику до 83 творів Т. Г. Шевченка написав український композитор:

а) К. Стеценко;б) М. Лисенко;в) Л. Ревуцький

V. Підсумок уроку. Рефлексія

Метод «Мікрофон». Учні висвітлюють наступні питання:

- Чи досягли цілі уроку?

- Чи сподобався урок?

- Чи дізналися щось нового з життя та творчості Т. Г. Шевченка?

- Чи задоволені своєю роботою в групі, роботою групи взагалі?

- Що не вдалося?

- Чи правильно вчитель організував свою роботу?

VІ. Оцінювання.

Заповнення карток само - та взаємооцінка. (Додаток 10)

Кожен учень виставляє оцінку собі та кожному членові своєї групи. Секретарі

фіксують протягом уроку відповіді учнів. На основі цих записів учитель виставляє

оцінки за урок.

VІІ. Домашнє завдання.

1. Опрацювати ранній період творчості Шевченка.

2. Дати розгорнуту письмову відповідь на питання: «Особливості ранньої творчості

Т. Г. Шевченка».

3. Підготувати ідейно-художній аналіз віршів «Думи мої, думи мої...» (вивчити

напам‘ять), «До Основ‘яненнка»; «Думка» («Нащо мені чорні брови...»)

33

Додаток 3

Тема. Тема жіночої долі у творчості Т. Шевченка. Символічно-узагальнений образ жінки-матері в поемі «Марія»Мета: дослідити особливості тематики жіночої долі у творчості Кобзаря; розкрити

ідейно-художній зміст поеми «Марія»; охарактеризувати символічно-узагальнений

образ Марії та простежити його місце серед інших жіночих образів; виділити

біблеїзми в поемі, визначивши їхню стильову функцію;

виховувати шанобливе ставлення до жінки-матері як уособлення краси на землі;

почуття доброти, милосердя, совісті;

розвивати аналітико-синтетичне мислення і мовленнєву культуру учнів.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу за методом проектів.

Методи і прийоми: бесіда, метод «Обмін побажаннями», прийом «Незакінчене

речення» , робота в малих групах, захист проектів.

Обладнання: мультимедійна дошка, портрет Т. Г. Шевченка, збірка поета

«Кобзар», Біблія, ікона Божої Матері в обрамленні українського рушника,

роздавальний матеріал (завдання для груп, картки само оцінювання).

Вузлик на пам'ять: Триптих. Апофеоз.

Проблемні питання:

1. Які духовні цінності несуть у собі образи Марії, Йосипа та Христа?

2. Поема «Марія» - це поетичний переказ чи творча інтерпретація, яка

переслідує певну мету?

Епіграф уроку: І перед нею помолюся, мов перед

образом святим тієї матері святої…

Т. Шевченко

34

Випереджувальні групові завдання

1. Тарас Шевченко і Біблія. Джерела сюжету поеми «Марія».

(І група; форма вираження проекту – кросворд “Т. Г. Шевченко та Біблія»)

2. Образи Марії, Йосипа та Христа як носії духовних цінностей.

(ІІ група; форма вираження проекту – збірка коротких віршованих форм «Образи

поеми Т. Г. Шевченка «Марія»)

3. Художня палітра поеми «Марія».

(ІІІ група; форма вираження проекту – словничок біблеїзмів)

4. Марія в системі жіночих образів Т.Г.Шевченка. (ІV група;

форма вираження проекту – діаграма Венна з порівнянням образів Катерини

(поема «Катерина»), Анни (поема «Наймичка»), Марії (поема «Марія»)

Хід уроку

І. З`ясування емоційної готовності учнів до уроку

Прийом «Обмін побажаннями». Кожна група висловлює побажання іншій у формі

короткого спічу.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми й мети уроку.

ІІІ. Сприйняття навчального матеріалу

Слово вчителя

Шановні учні! Ми розпочинаємо урок, на якому вкотре долучимося до

невмирущого слова Кобзаря. "Поезія - це завжди неповторність, якийсь безсмертний

дотик до душі...", - писала наша сучасниця Ліна Костенко. Тож попросимо дозволу у

великого пророка Тараса Шевченка доторкнутися до його душі й напитися води із

криниць духовності Тараса…

На попередніх уроках наша з вами увага була прикута до творів Великого

Кобзаря, у яких Тарас сплів запашний різнокольоровий вінок матері, дівчині-

наймичці, покритці, удові – усім тим, хто злився в поезії Кобзаря у величний,

багатостраждальний образ України-матері. Що не квіточка – то жіноча недоля, яка

згустком крові запеклася в серці поета.

35

Тож пропоную, дорогі учні, сплести символічний вінок із дорогих серцю поета

жіночих образів й обрамити цим українським символом (вінком) портрет

Т.Г.Шевченка. А для цього кожна група отримає квіточку, у серцевині якої вказана

назва твору Т. Г. Шевченка.

Увага! Пригадайте героїню цього твору. Упишіть її ім`я в серцевинку,

зазначивши ключову тезу щодо страдницької долі цієї героїні.

(Учні працюють у групах 1 – 1.5 хв.; потім по черзі виходять до дошки,

квіткою обрамлюють портрет Т. Г. Шевченка, зачитують ключову фразу)

Учитель: Справді, який барвистий вінок ми сплели! Але ж він недоплетений. Як

бачимо, не вистачає ще однієї квіточки. Ось вона. Але ж серцевинка в неї пуста, і ми

не маємо права вплітати її у вінок. Тож давайте відкриємо пазл і дізнаємося, квітки з

якого ж твору не вистачає у барвистому вінку жіночих образів? Але щоб відкрити

пазл необхідно розв’язати вікторину « Пізнай за цитатою героїню твору».

(Учитель зачитує цитату. Учні називають ім`я героїні та назву твору)

У нашім раї на земліНічого кращого немає,Як тая мати молодаяЗ своїм дитяточком малим. (Мати молодая, « У нашім раї на землі»)

Така її доля… О боже мій милий!За що ж ти караєш її, молоду?За те, що так щиро вона полюбила Козацькії очі? Прости сироту. Кого ж їй любити?Ні батька, ні неньки… (Дівчина-красуня «Причинна»)

Не журиться… — Вмиється сльозою, Возьме відра, опівночі Піде за водою, Щоб вороги не бачили» (Катерина, «Катерина»)

Я сирота з Вільшаної, Сирота… Батька ляхи замучили, А мене … боюся. Боюсь згадать, моя сиза…

36

Узяли з собою» (Оксана, «Гайдамаки»)

Пішла полем, ридаючи,В тумані ховалась Та крізь сльози тихесенькоПро вдову співала»(Ганна «Наймичка»)

Нащо мені чорні брови,Нащо карі очі,Нащо літа молодії,Веселі дівочі.Літа мої молодії Марно пропадають, Очі плачуть, чорні бровиОд вітру линяють(Дівчина-сирота, «Думка» («Нащо мені чорні брови»)

«МолодицяРада та весела,Ніби з паном повінчалась,Закупила села. І у хаті, і на дворі,І коло скотини,Увечері і вдосвіта,А коло дитиниТак і пада, ніби мати»(Ганна «Наймичка»)

Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає … . А може, жде козаченька, Щоб залоскотати» (Дівчина-красуня «Причинна»)

«І усміхнулася небога, Проснулася — нема нічого… На сина глянула, взяла Його тихенько сповила Та, щоб дожать до ланового, Ще копу дожина пішла»

37

(Селянка-кріпачка «Сон» («На панщині пшеницю жала…»)

«А мене, не знаю за що, Убити — не вбили, Тільки мої довгі коси Остригли, накрили Острижену ганчіркою, Та ще й реготались» (Дівча-байстря, «Лілея»)

«Пішла селом, Плаче… На голові хустиночка, На руках дитина … Назад подивилась, Покивала головою Та й заголосила» (Катерина)

Безталанная! Де діласьКраса твоя тая,Що всі люде дивувались?Пропала, немає!Все забрала дитиночкаІ вигнала з хати,І вийшла ти за царину,З хреста ніби знята.Мати молодая(Мати молодая, «У нашім раї на землі»)

(пазли почергово відкриються і на екрані з`явиться Святий лик Божої Матері із

дитиною та напис «Поема Т. Г. Шевченка «Марія»)

Учитель (звертається до епіграфа уроку) :

І перед нею помолюся, мов передобразом святим тієї матері святої… Спраглими вустами промовляв ці слова Т.Г.Шевченко і молився кожному жіночому

образу, створеному ним у цілому ланцюжку творів. А в одному із них, а саме в поемі

«Марія», така молитва звучить уже на початку твору

(учитель читає напам`ять):

38

Все упованіє моє На тебе, мій пресвітлий раю, На милосердіє твоє, Все упованіє моє На тебе, мати, возлагаю. Святая сило всіх святих, Пренепорочная, благая! Молюся, плачу і ридаю: Воззри, пречистая, на їх, Отих окрадених, сліпих Невольників. Подай їм силу Твойого мученика сина, Щоб хрест-кайдани донесли До самого, самого краю. Достойнопітая! благаю! Царице неба і землі! Вонми їх стону і пошли Благий конець, о всеблагая!

 Укотре перечитуєш цю молитву, а перед очима – Святий лик Божої Матері із

сином на руках і її мученицький шлях, яким пройшла Марія зі своїм сином Ісусом, і

за що отримала похвалу на всі віки.

(Презентація чудотворних ікон та образів Пресвятої Богородиці на фоні пісні

«Аве Марія» Франца Шуберта у виконанні Робертіно Лоретті)

Учитель: Ось до цих світлих образів Божої Матері, створеної іконописцями у

різні часи, Тарас Шевченко додав свій образ – образ Марії з однойменної поеми. Так

як поема «Марія» стала вершинним твором у зображенні жіночої теми, апофеозом

материнства, то мені хотілося більше уваги приділити цьому твору, а саме провести

урок із застосуванням проектної технології. Тож сьогодні кожна група представить

результати своєї роботи і її кінцевий продукт – творчий проект. І саме таким

шляхом ми розв’яжемо основні проблемні питання нашого сьогоднішнього уроку, а

саме :

1. Які духовні цінності несуть у собі образи Марії, Йосипа та Христа?

2. Поема «Марія» - це поетичний переказ чи творча інтерпретація, яка

переслідує певну мету?

Отже, представляю теми проектів, над якими працювали групи учнів

39

(На мультимедійній дошці слайд «Теми проектів»)

Проект І групи «Тарас Шевченко і Біблія. Джерела сюжету поеми

«Марія»

Тематичні питання:

- віра в Бога – неодмінна складова життя Т. Г. Шевченка;

- церковні книги – перші книги в житті Тараса;

- біблійні мотиви й сюжети у творах Кобзаря;

- переспіви біблійних текстів – цикл «Давидові псалми»;

- ставлення Т. Г. Шевченка до атеїстів;

- джерела сюжету поеми «Марія».

Форма вираження проекту – кросворд “Т. Г. Шевченко та Біблія»

І блок тестів

(проводять учні І групи з метою повторення прослуханого матеріалу)

1. Яку святу книгу вперше прочитав Т.Г.Шевченко?

а) Апостол;

б) Євангеліє;

в) Псалтир.

2. Назвати перший твір поета, епіграфом до якого взято слова апостола

Петра?

а) «Тризна»;

б) «Марія»;

в) «Ісаія. Глава 35».

3. Якою соціально-філософською поемою Т.Г.Шевченко завершує

наскрізну тему своєї творчості – тему про страдницьке життя жінки-матері?

а) «Неофіти»;

б) «Марія»;

в) «Наймичка».

40

Проект ІІ групи «Образи Марії, Йосипа та Христа як носії духовних цінностей»

Тематичні питання:

- Марія – заступниця і надія стражденного світу, навчителька й

натхненниця Христа;

- Йосип – ідеальний образ чоловіка, найвиразніше виявлення в ньому рис

українського національного характеру;

- роль образу Ісуса в розкритті теми материнства;

- втілення в образах загальнолюдських чеснот.

Форма вираження проекту – збірка коротких віршованих форм «Образи

поеми Т. Г. Шевченка «Марія»

ІІ блок тестів

(проводять учні ІІ групи з метою повторення прослуханого матеріалу)

1. Що відрізняє образ Марії (поема «Марія») від Богородиці Марії із

новозавітного переказу?

а) після загибелі сина покінчує життя самогубством;

б) після загибелі сина продовжує його справу;

в) після загибелі сина живе, осміяна людьми .

2. Йосип після «ошуканства» Марії

а) вигнав її з дому;

б) залишив у себе наймитувати;

в) врятував Марію і Сина від ганебної смерті.

3. Хто для Ісуса став учителем і вихователем?

а) Йосип;

б) мати Марія;

в) батько Апостол?

Проект ІІІ групи «Художня палітра поеми «Марія»

Тематичні питання:

- використання старослов’янізмів поруч із живою народною мовою;

- поєднання побутово-етнографічного плану опису з сакрально-агоністичним;

- залучення біблійної символіки в структуру твору;

41

- використання української фольклорної символіки;

- контрастність деталей твору;

- ліричні мікрожанри в тексті поеми.

Форма вираження проекту – словничок біблеїзмів.

ІІІ блок тестів

(проводять учні ІІІ групи з метою повторення прослуханого матеріалу)

1. Біблеїзми, епітети, уособлення – це частина:

а) сприйняття автором тогочасних подій на Україні;

б) провідної ідеї поеми «Марія»;

в) художньої палітри поеми «Марія».

2. Осанна – це:

а) молитовний вигук;

б) шанобливе звернення до вчителя;

в) простий вовняний плащ.

3. Слово «святий» Т.Г.Шевченко ужив у поемі «Марія»:

а) 34 рази;

б) 36 разів;

в) 30 разів.

Проект ІV групи «Марія в системі жіночих образів Т.Г.Шевченка»

Тематичні питання:

- жіночі долі у творчості Т. Г. Шевченка – символ долі всіх українок;

- еволюція жіночого образу;

- трагічний образ Катерини (поема «Катерина»);

- величний образ наймички Ганни (поема «Наймичка»);

- героїчний образ Марії (поема «Марія»);

- І. Франко про жіночі образи о поезії Т. Г. Шевченка.

Форма вираження проекту – діаграма Венна з порівнянням образів Катерини

(поема «Катерина»), Анни (поема «Наймичка»), Марії (поема «Марія»)

42

ІV блок тестів

(проводять учні ІV групи з метою повторення прослуханого матеріалу)

1. Цілісний триптих у творчості Т.Г.Шевченка становлять поеми:

а) «Марія», «Наймичка», «Гайдамаки»;

б) «Катерина», «Наймичка», «Марія»;

в) «Марія», «Катерина», «Гайдамаки»;

2. На найвищому щаблі краси материнської любові стоїть образ:

а) Катерини (поема «Катерина»);

б) Ганни (поема «Наймичка»);

в) Марії (поема «Марія»).

3. Кому із великих належать слова: «Шевченкову поему «Марія» треба зачислити до

найкращих, найглибше задуманих та гармонійно викінчених поем Шевченка»?

а) Івану Франку;

б) М. Рильському;

в) Лесі Українці.

Учитель: Аж ось тепер, шановні учні, ми можемо вплести в наш різнобарвний вінок

останню символічну квітку «Марія». Тож яку ключову фразу ми впишемо в

серцевину квітки? ( Учні підбирають фразу, уплітають квітку у вінок)

ІV. Підсумок уроку. Рефлексія

Звернення учителя до проблемних питань уроку. Пропозиція на проблему, які

духовні цінності несуть у собі образи Марії, Йосипа та Христа, виконати

інтерактивну вправу, а саме: скласти діаманту. Групи отримують диференційоване

завдання:

І група – діаманта на тему «Образ Марії»;

ІІ група – діаманта на тему «Образ Йосипа»;

ІІІ група – діаманта на тему «Образ Христа»;

ІV група – діаманта на тему « Образ України»;

Прийом «Незакінчене речення». Учитель пропонує учням закінчити речення « Урок

запам’ятався мені тим, що…»

V. Оцінювання

43

Заповнення карток самооцінювання, на основі яких учитель виставляє оцінки за

урок.

VІ. Домашнє завдання

Написати лист улюбленій героїні з творів Т. Г. Шевченка

44

Додаток 4

Тема. Андрій Малишко. Відомий український поет і його пісні, що стали народними. «Пісня про рушник» Мета: ознайомити учнів з основними віхами життя й творчості Андрія Малишка,

зокрема із його пісенною творчістю;

виховувати любов і пошану до матері, людей праці, рідного краю, вірність

найпрекраснішому почуттю – коханню;

розвивати в учнів естетичний смак, уміння виразно і вдумливо читати поезії; уміння

визначати й коментувати основні мотиви, роль художніх засобів, символічність

образів; формувати морально-естетичні цінності школярів.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу за методом проектів.

Методи і прийоми: бесіда, методи «Обмін побажаннями», «Мікрофон», робота в

малих групах, захист проектів.

Обладнання: портрет А. Малишка, видання творів поета різних років, світлини,

українські рушники, записи пісень в електронному варіанті.

Епіграфи: Я серце й душу в пісню переллю

А. Малишко

Є щасливо обдаровані натури і щасливо обдаровані народи.

Я бачив такий народ-музикант – це українці.

П. Чайковський

Випереджувальні групові завдання:

- «бібліографи» вивчають життєвий та творчий шлях А. Малишка;

(форма вираження проекту – презентація)

- «музикознавці» досліджують пісенну творчість А.Малишка та тісну

співпрацю зі співаками та композиторами;

(форма вираження проекту – альманах « Я серце й душу в пісню переллю»)

- «етнографи» готують інформацію про розмаїття українських рушників та їх

призначення;

(форма вираження проекту – буклет «Рушнички ви мої, рушнички...)

45

- «літературознавці» аналізують ідейно-художній зміст вірша «Рідна мати

моя»;

(форма вираження проекту – буклет «Гімн материнству»)

- «артисти» готують виразне читання вірша ( по можливості, виконують

пісню).

Хід уроку

І. З`ясування емоційної готовності учнів до уроку

Прийом «Обмін побажаннями». Кожна група висловлює побажання іншій у

формі короткого спічу.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми й мети уроку.

ІІІ. Сприйняття навчального матеріалу

Вступне слово вчителя

Наш сьогоднішній урок – особливий. Це урок-концерт, урок-свято однієї пісні,

свято зустрічі з пісенною творчістю поета-лірика А.С. Малишка, який прожив своє

життя під девізом: «Я серце й душу в пісню

переллю».

Прекрасну людину, поета-пісняра, дала нам

наша земля. Бо ж недаремно кажуть, що кожна гілка

дерева в Україні має свого поета і кожна стеблинка

трави на цих квітучих рівнинах відлунюється

піснею. У своїх віршах піснях весь Андрій

Малишко, його дитинство, отчий дім, уся Україна з

прекрасними людьми, про яких на всіх життєвих

дорогах згадував поет-пісняр. А які вони були ті

життєві дороги, якими з часу босоногого дитинства

й до посріблених скронів ходив Андрій Малишко.

46

Орієнтовний виступ «Бібліографів» ( у формі усного журналу)

Учень. Знайомство з творчістю А. С. Малишка ми хочемо провести у формі

усного журналу, кожна сторіночка якого відкриється під гаслом віршованих слів А.

Малишка.

Увага! Вікторина! Слова яких віршів-пісень ми використали для гасел?

Сторінка І. Чому, сказати, й сам не знаю,Живе у серці стільки літОта стежина в нашім країОдним одна біля воріт

Учень. Андрій Самійлович Малишко народився 14 листопада 1912 р. в

Обухові Київської області в багатодітній сім'ї сільського шевця. З самого дитинства

майбутній поет виніс незрадливу любов до рідної землі та матері, до рідної пісні та

слова, промовленого «в колисці із лози, щоб вічним окаянним боржником його

нести, страждати і любити...» Жилося родині Самійла Малишка важко: землі було

дві десятини, а сім'я чималенька (одинадцять дітей), тож доводилося господареві і

шевцювати, і на заробітки в Таврію ходити. Малий Андрій пособляв чим міг – то

ходив заможнішим по господарству помагати, то грав на весіллях на гармонії, бо

мав талант до музики. Потяг до творчості в Малишка прокинувся дуже рано і мав

своєрідний характер. Мати поета, Ївга, чудово співала (їй поет згодом присвятить

вірш «Материнська»). Андрій Самійлович в «Автобіографії» (1959 р.) згадував, що

її пісні врізалися в пам'ять на все життя.

Сторінка ІІ. Навчався блакитних промовЗ плескоту хвилі й людських розмов.З хліба узяв запахущий сікЗемлі, дощів і залізного плуга...

Учень. У 1927 р., закінчивши Обухівську семирічку, Малишко вступає до

Київської медичної профшколи, однак уже тоді у юнаковій душі жив потяг до

прекрасного, до пісні, до поезії. Дізнавшись про додатковий набір в Інститут

народної освіти, майбутній поет вирішив здати екзамени. На диво, здав їх успішно,

після чого його зарахували на літературний факультет, де Андрій потрапив під опіку

47

Максима Рильського, який викладав та вів літературну студію. У 1930 р. юнак

надрукував перші вірші в журналах «Молодий більшовик» та «Глобус». Закінчивши

у 1932 р. Київський Інститут народної освіти, викладає літературу в Овручі, на

Житомирщині. З 1934 р. по 1935р. служить у армії, а потім працює у Харкові, як

журналіст.

Сторінка ІІІ. І все те по крапельці, як на меду,В свою українську мову кладу

Учень. 1935 р. з'являється колективна збірка трьох авторів — «Дружба».

Протягом 1935 р. – 1940 p. поет видав збірки: «Батьківщина» (1936 р.), «Лірика», «З

книги життя» (1938 р.), «Народження синів» (1939 р.), «Листи червоноармійця

Опанаса Байди», «Березень», «Зоревідні», «Жайворонки» (1940 р.). У цей же період

написав поеми «Трипілля», «Ярина», «Кармалюк», «Дума про козака Данила».

Тематика довоєнних творів різноманітна: праця хліборобів, події революції та

громадянської війни, чудові пейзажні поезії, де картини природи гармонують з

ліричним настроєм, з розквітом першого кохання («Зимове», «Пейзаж», «Дощ упав

на край широкий»). Героями творів Малишка є «хлібороби й сівачі», прості робочі

люди. Оживає в його творах й історична пам'ять народу. Постають із рядків циклу

«Запорожці» славетні прадіди наші, які кров'ю своєю боронили рідний край від

ворогів.

Сторінка ІV. Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі,Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла...

Учень. Упродовж 1941 р. – 1944 p. поет служив військовим кореспондентом у

газетах «Красная Армия», «За Радянську Україну», «За честь Батьківщини», де

виступав і, як поет, і, як публіцист. За цей час А. Малишко видав такі збірки поезій:

«До бою вставайте!» (1941 р.), «Україно моя!» (1942 р.), «Понад пожари» (1942 р.),

«Слово о полку» (1943 р.), «Битва» (1943 р.), «Полонянка» (1944 р.) Героїко-

трагічний пафос циклу з п'яти віршів «Україно моя!», написаного 1941 p., передавав

щирий особистий біль за рідну землю, віру в її визволення. «Україно моя! – одне з

48

найяскравіших поетичних явищ років війни, пристрасна, пекуча й ніжна пісня

любові до Вітчизни. З 1944 р. по 1947 р. Малишко працює відповідальним

редактором журналу «Дніпро».

Сторінка V. Та де б не ходив я в далекій дорозі,В чужім чи у ріднім краю,Я згадую вогник у тихій тривозіІ рідну хатину свою

Учень. Новий етап у творчості поета починається із середини 50-х pоків. У

збірці «Що записано мною» (1956 р.) містяться тексти відомих пісень: «Знову

цвітуть каштани», «Пісня про Київ», «Як на дальнім небосхилі»; у збірці «Серце

моєї матері» (1959 р.) - «Пісня про рушник", «Ми підем, де трави похилі"

( справжній ліричний гімн молодості, коханню); у збірці «Полудень віку» (1960 р.)

"Вчителька"... У їх озвученні поету допомагали такі музичні корифеї, як брати

Майбороди (тільки з композитором Платоном Майбородою було створено понад 30

пісень: «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі...», «Ти, моя вірна любов»,

«Стежина», «Вчителько моя», «Пісня про рушник», «Гаї шумлять біля потоку»,

«Журавлі», «Білі каштани», «Колискова», «Пролягла доріженька»), Л. Ревуцький, П.

Козицький, М. Вериківський, А. Штогаренко, С. Козак, О. Білаш.

Сторінка VІ. Поети вмирають, як птиці, - В польоті, у небі мрій…Тому, мабуть, сниться і снитьсяЖайвором в небі Андрій

М. Нагнибіда

Учень. Останнім твором поета, написаним у лікарні за вісім днів до його смерті,

була славнозвісна «Стежина» («Чому, сказати, й сам не знаю...»), у якій він

роздумує над людським життям...

17 лютого 1970 р. Андрій Малишко помер.

За своє життя поет видав близько 40-ка збірок. Малишко полишив нам не тільки

пісенну й поетичну спадщину, він також є автором значної кількості

публіцистичних та літературно-критичних творів. Написав тексти пісень до фільмів:

49

«Макар Нечай» (1940 р.), «Богдан Хмельницький» (1941 р.), «Роки молодії» (1942

р.), «Щедре літо» (1950 р.), «Долина синіх скель» (1956 р.), «Лілея», «Таврія» (1959

р.), «Чорноморочка» (1960 р.), «Абітурієнтка» (1973 р.). А також сценарії до

кінокартин: «Навіки з російським народом»(1954 р.), «Квітуча Україна» (1961 р.),

«Ми з України» (1962 р.)

Відповідь питання вікторини

Сторінка І. Пісня «Стежина»

Сторінка ІІ. Пісня «Знаю від листя немало слів»

Сторінка ІІІ. Пісня «Знаю від листя немало слів»

Сторінка ІV. Вірш «Україно моя»

Сторінка V. Пісня «Вогник»

Форма вираження проекту: презентація

Учитель. Уміючи добре співати, маючи чудовий голос, здібності музиканта й навіть

композитора, Андрій Малишко відкрив свою душу для народної пісні. Поет писав,

що його напували з дитинства піснями, але головнішим було те, що його душа

постійно й жадібно прагнула того нектару. І сьогодні той нектар ми відчуваємо всі,

спраглими вустами всотуючи ті проникливі пісні.

Орієнтовний виступ групи «Музикознавців»

Учень. Упродовж усього життя А. Малишко натхненно працював як пісняр.

Музику до його поетичних творів писали такі відомі композитори, як П. Козицький,

М. Вериківський, Д. Майборода, Г. Майборода, А. Штогаренко, С, Козак, О. Білаш.,

Ю. Мейтус, Л. Ревуцький, Ф. Надененко. Чимало творів ще за його життя стали

народними піснями: «Ми підем, де трави похилі», «Рідна мати моя», «Білі каштани»,

«Стежина», «Пісня про рушник» та інші. Улюбленою у народі стала пісня «Цвітуть

осінні, тихі небеса»,(музика О.Білаша). 

Пісенність - одна з найголовніших прикмет усієї поезії А. Малишка. Його

поетичне мислення завжди було взаємозв'язане з елементами народно-пісенної

50

поетики. Це й забезпечило активну співпрацю композиторів з поетом та широку

популярність пісень на тексти А. Малишка. 

Учень. Кращим твором пісенної спадщини поета с пісня «Ранки солов'їні».

Ліричний герой пісні згадує ніжне кохання, яке впродовж життя тривожить душу і

не забувається. Закохані розійшлися в житті, але в серці живе надія на зустріч.

Надзвичайно мелодійним у пісні є приспів.

Побудований па паралелізмі, він викликає чимало

асоціацій. Київ із квітучими каштанами й неспокійною

дніпровською хвилею - це сама молодість.

(Звучить аудіозапис пісні «Ранки солов'їні»)

Душу і серце ліричного героя пісні «Ми підем,

де трави похилі» тривожать карі очі коханої, яку він зустрів в «краю

придніпровськім». До коханої ліричний герой звертається найніжнішимн словами,

порівнює її із «золотою веселкою», яку обов'язково називає моя.

Учень. Буквально за 8 днів до смерті А. Малишко написав свою лебедину

пісню «Чому, сказати, й сам не знаю...», - яка живе в народі під назвою «Стежина».

Музику до неї створив П. Майборода. Образ стежини, виведений у вірші А.

Малишка, наштовхує читача на роздуми про свою власну життєву дорогу. Як

пройшов її? Чи не доводилося ходити манівцями, зійшовши із власної стежини, що

починається "біля воріт" рідного дому? Людське життя - ланцюг подій, що заставляє

рухатися, йти вперед. Тому стежині «нема кінця», як «й повороту теж нема».

( Звучить аудіозапис пісні «Ранки солов'їні»)

У пісенній спадщині А. Малишка є кілька «Колискових», а також поетичні

обробки народних пісень. Він написав лібрето до опери «Молода гвардія». У своїй

книзі «Думки про поезію» він писав: «Для пісні в нас всюди почесне місце, бо вона

посестра життя, порадник, і вірний друг, і суворий суддя. Людина хоче з нею

журитися і радуватися, мислити і працювати».

Форма вираження проекту: альманах « Я серце й душу в пісню переллю»

Учитель. Найкращою з-поміж Малишкових пісень, а може, й

найпопулярнішою, у повному розумінні слова народною піснею, якій судилося довгі

51

роки життя, є «Пісня про рушник». Чому ж саме рушник став образом-символом

цього вірша? Звернемося до історії рушника.

Орієнтовний виступ групи «Етнографів»

Учень. Рушник... Як багато промовляє це слово! Погляньте на розмаїття фарб,

яке оселилось у нашому класі. Мабуть, кожному із вас якийсь рушник подобається

найбільше. Сьогодні на уроці ми бачимо лише невелику частину тих рукотворів, що

зберігаються у ваших родинах, але якби всі рушники ми принесли сюди, то, мабуть,

вони зайняли б усі стіни в школі.

Виступ учнів супроводжується показом презентації та демонстрацією

українських рушників

Учень. Читає вірш «Рушник»

Рушникове обличчя веселе Обпліта коровай на столі, Закликає гостей до оселі, Випромінює щедрість землі.Рушничок на столі —давній звичай,Ним шлюбують дітей матері, Він додому із далечі кличе, Де в калині живуть солов'ї.Він простелений тим, в кого серцеНе черствіє й дарує тепло. Хай цей символ сусідиться вічно, В нашій хаті на мир, на добро.

Учень. Вишитий рушник в Україні посідає особливе місце. Рушники – це

символ України, відбиття культурної пам'яті народу, в їх узорах збереглися прадавні

магічні знаки, образи «дерева життя», символіка червоного кольору. З літописів

відомо, що під час весняних заклинальних обрядів дерева обвішувались «убрусами».

Вишиті на них орнаментальні символи відповідали заклинальній символіці

родючості. Рушник у давнину відігравав важливу роль, на ньому вишивалися

священні язичницькі зображення. Це були «язичницькі іконостаси», сповнені

глибокої архаїки.

52

Учень. Упродовж віків рушникам надавалося важливе образно-имволічне

значення. Рушник у свідомості українського народу наділявся широким спектром

знакових властивостей і саме тому він являє собою значне пересічне явище духовної

культури, будучи етнічним культурним символом України.

Рушники є неодмінними атрибутами народного побуту, весільної обрядовості,

вони застосовуються як традиційна окраса житла. Важливі події в житті народу

ніколи не обходилися без рушників. Мабуть, у

всьому

декоративному мистецтві немає іншої такої

речі, яка концентрувала б у собі стільки

різноманітних символічних значень. У вишивці

рушників знайшли відображення орнаменти,

пов'язані з образами добра, краси,

захисту від усього злого на землі. Орнаменти вишивки рушників – це народна

пам'ять про життєдайні сили землі та сонця.

Не випадково Леся Українка, вперше відвідавши в Каневі могилу Великого

Кобзаря – Тарас Тараса Шевченка, поклала йому на могилу власноруч вишитий

рушник.

Учень. Рушник супроводжував селянина протягом усього життя – і в радості, і

в горі. Він завжди був символом гостинності – на ньому підносили дорогим гостям

хліб-сіль. Хліб завжди мав глибоку образну символіку. Коли в Євангелії від Івана

читаємо: «Я – хліб життя. Хто приходить до мене – не голодуватиме; хто в мене

вірує – не матиме спраги ніколи» (Євангелія від Івана, 6:34), то маємо складне

символічне значення й самої речі і слова,що її означає. Очевидно, символіка хліба як

Бог потребувала шанобливого ставлення до нього й вимагала, щоб він ніколи не

лежав на «голому», не покритому рушником столі. Саме тому рушником вкривають

паски, несучи їх святити до церкви на Великдень.

Учень. Рушник виконував і важливу образно-символічну, літургійну роль у

християнській обрядовості. Адже важлива роль рушника в ритуалі обмивання ніг,

обличчя, рук під час літургії. В апостольських настановах сказано, що диякони

53

повинні служити при таїнстві євхаристії, маючи рушники, хусточки для витирання

вуст тих, хто причащається. Орар (церковне вбрання) диякона нагадує віруючим і

про той «лентіон», яким Ісус Христос витирав ноги своїм учням після обмивання.

Плат Вероніки і є власне тим священним убрусом, на якому зберігся образ Спаса

Нерукотворного. Символіка рушника генетично пов'язана і з омофором, адже за

давніми легендами сама Божа Матір власноруч зробила омофор святому Лазару,

якого Спаситель воскресив з мертвих.

Рушник був найдорожчим подарунком матері в дорогу синові як пам'ять про

дім, побажання щасливого майбутнього в новому житті.

Учень. Часи змінилися, не всі ми прикрашаємо хати рушниками, а жаль.

Проте рушник використовується в обрядах і сьогодні. То чому б не мати для

урочистої хвилини такого, який був би дорогим та рідним

Шануйте, друзі, рушники,Квітчайте ними свою хату-То обереги від біди.Шануйте, ті, що дала мати,Готуйте дітям з чистої роси.Щоб легко їм в житті здолатиПохмурі та скрутні часи.Шануйте, друзі, рушники

Форма вираження проекту: буклет «Рушнички ви мої, рушнички…»

Учитель. Шановні учні! З-поміж ваших однокласників напередодні

сьогоднішнього уроку-свята я виокремила групу учнів, які багато готувалися, щоб

зараз виконати для вас славнозвісну «Пісню про рушник». Вслухайтеся в її мелодію,

вдумайтеся в її слова – і ви зазирнете в багатющу душу поета-пісняра Андрія

Малишка, а через його душу – у душу всього українського народу.

Учениця (із групи артистів). Шановні друзі! Я сьогодні із задоволенням разом

із моїми однокласниками заспіваю для вас одну із моїх улюблених народних пісень.

Саме народних, бо «Пісня про рушник» давно вже пішла в народ і була прийнята

ним. Пригадую, мені ще бабуся в ранньому дитинстві співала її, потім матуся

підхопила з її вуст цю народну перлину. Аж ось надійшла моя черга. Тож слухайте й

насолоджуйтеся чарівною музикою та проникливими словами.

54

Звучить «Пісня про рушник» А. Малишка у виконанні групи «Артистів»

Учитель. Звернення до учнів із запитаннями ( метод «Мікрофон»)

- Які почуття охоплювали вас, коли ви співали цю пісню? (до

учнів-артистів)

- А які почуття охоплювали Вас, коли ви слухали цю пісню? (до

учнів-слухачів)

- Які образи постали перед вами? Що взято з усної народної

творчості?

- Чи взяли ви б цю пісню в дорогу?

Отже, як видно з ваших відповідей, ця пісня вас зацікавила й ви охоче

поглибите свої знання про неї, прослухавши інформацію групи «Літературознавців».

Орієнтовний виступ групи «Літературознавців»

Учень. Гімном материнства називають

величну поезію А. Малишка «Пісня про рушник».

Ця поезія – це сповідь-спогад ліричного героя,

пройнята материнським теплом і синівською

вдячністю.

У поезії мати дарує синові рушник, вишиваний як символ життєвої дороги, на

якому «росяниста доріжка, і зелені луги, й солов’їні гаї». Цей рушник пов’язаний із

життєвою долею ліричного героя і з образом найближчої і найсвятішої для кожної

людини – образом матері.

Рідна мати моя, ти ночей не доспалаІ водила мене у поля край села,І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,І рушник вишиваний на щастя дала…

Учень. У творі образ матері – це символ чистоти й любові, це образ матері-

берегині, яка дала нам життя, мудро формувала наші почуття, творила людину.

Ліричний герой поезії з великою теплотою згадує рідну матір, її безсонні ночі над

колискою сина, її намагання прилучити дитину до всього прекрасного, людяного, її

сокровенне бажання бачити дитину щасливою. У його матері «незрадлива ласкава

55

усмішка», бо вона уміє прощати і наставляти, жаліти. У матері – «засмучені очі», бо

вона відриває від свого серця дитину й посилає її у великий світ, «в дорогу далеку».

А на цій дорозі будуть і радість, і смуток, і печаль:

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов…

А. Малишко змушує кожного згадати своє дитинство, прощання з батьківською

хатою, материнську тривогу за долю своєї дитини.

Учень. Форма вірша з її рефренами і повторами, наближає його до пісні. А

символічний образ рушника розповідає читачеві про все: сонячне дитинство,

розлуку з рідним краєм, нове життя, вірну любов. Ця пісня була написана до

кінофільму «Літа молодії» (1959). А композитор Платон Майборода написав музику

до неї, у якій оспівуються й возвеличуються прекрасні, джерельно чисті почуття до

найріднішої людини – Матері. Пісня невелика за розміром, і слів про матір сказано

зовсім небагато, але образ її – такий виразний, зігрітий синівським почуттям.

Ліричний образ матері створює поет за допомогою епітетів. Усмішка у матері –

незрадлива, ласкава. Її очі – засмучені, хороші, блакитні. Любов материнська –

вірна. 

Тема матер – наскрізна в поезії А. Малишка. Усе найдорожче, найрідніше,

найсвятіше у нього пов’язане з образом матері, яка навчила його добра, краси,

любові до людей. «Пісня про рушник» - це данина подяки й любові народного поета

священній пам’яті Матері.

Учень. А якою ж була рідна ненька Андрія Малишка – Ївга Остапівна?

Ось спогади самого А. Малишка:«Як живу, бачу я свою матір Ївгу Остапівну

Бази лиху – сині, задумливі і повні живого народного розуму очі. Вечорами, сидячи

біля куделі, вона співала тихенько і протяжно, і ці пісні врізалися мені в пам'ять на

все життя. Знала вона їх багато і співала з великим почуттям. Були серед них сумні,

веселі і жартівливі. І було в тих піснях стільки живого і близького серцю, такі

картини народжували живі народні образи, що й сьогодні я пам’ятаю кожне слово.

Той незабутній вогник отчого дому, де вперше почув я думи Великого

Кобзаря, материнська пісня, ласкава і сувора, - дали мені душевний гарт і радість на

56

все життя. Поет писав про матір у кожній своїй чяетвертій поезії. Одна з них

звучить так:

Бувало мати, Ївга Базилиха – До неї й досі спогадом лечу, - В зимовий вечір заспіває стихаІ доведе малого до плачу.Сама розкриє душу материнську,І щиру пісню переллє сама,І перемріє, погойда колиску,І до вервечок руку підійма.

Форма вираження проекту: буклет «Гімн материнству»

V. Підсумок уроку. Рефлексія

Інтерактивна вправа «Коло вільних думок»

- Чи сподобався урок?

- Чи досягнув урок мети?

- Чому ж пісню народ любовно

називає «Рідна мати моя»?

- З якою ж метою А.Малишко у

своєму творі використав рушник?

- То що ж ви візьмете з собою в далеку дорогу?

V. Оцінювання

Заповнення карток само - та взаємооцінка

(Додаток 10)

Кожен учень виставляє оцінку собі та кожному членові своєї групи.

Секретарі фіксують протягом уроку відповіді учнів. На основі цих записів учитель

виставляє оцінки за урок.

VІ. Домашнє завдання

Вивчити напам`ять «Пісню про рушник А.Малишка». Скласти сенкан

«Матуся». Письмово з`ясувати смисл віршованих рядків поета М. Нагнибіди,

присвячених А. Малишку.

Поети – це скарби народні – Не лірики, ні! Сурмачі!

57

І линуть в майбутнє сьогодніПісень його дивні ключі.

( Вірш «Пам`яті побратима»)

58

Додаток 5

Тема. Т. Г. Шевченко. «Заповіт» – твір , що єднає минуле, теперішнє і майбутнєМета: ознайомити учнів із твором Т.Шевченка «Заповіт», зробити ідейно-художній

аналіз даної поезії; визначити, які факти з життя поета покладені в основу

вірша; прослідкувати, як у творі розкривається полум`яна любов автора до

України, віра у революційне повалення самодержавства;

розвивати в учнів навички виразного читання, культуру зв`язного мовлення,

уміння логічно мислити, грамотно висловлювати власні думки, почуття,

спостереження;

виховувати почуття поваги, пошани, любові до рідного краю, його народу;

прищеплювати стійкість, мужність, наполегливість.

Тип уроку: урок сприймання і засвоєння нових знань.

Форма уроку: інформаційний урок-проект.

Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка; фотоматеріали: пам’ятник поету на Чернечій

горі, вид на Дніпро з Чернечої гори, сходи, які ведуть до могили Кобзаря.

Епіграф уроку:

Живий у правді віковій,

В піснях і слові «Заповіту»,

Живий у пам`яті людській.

Живий!

А.Німенко

Випереджувальні завдання:

- індивідуальна робота – вивчити вірш Т.Г.Шевченка «Заповіт» напам`ять;

- групова проектна діяльність:

«Історики» готують питання про історію написання твору «Заповіт»;

«Літературознавці» досліджують ідейно-художній зміст поезії;

«Пошуковці» досліджують широке міжнародне визнання шевченківського

«Заповіту»;

59

«Актори» складають партитуру вірша «Заповіт»; виразно декламують твір.

ХІД УРОКУ

І. З`ясування емоційної готовності учнів до уроку

Прийом «Світлофор»

ІІ. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Слово вчителя

(декламування поезії В. Сосюри «На могилі Шевченка»)

Над широким Дніпром у промінні блакитьІ висока і тиха могила.В тій могилі співець незабутній лежить,Що народу віддав свої сили,Що народу віддав своє серце й пісні,Свої мрії про зорі досвітні...Навколо лани вдалині, вдалиніРозлетілись, як птиці блакитні...На могилу приносять розкішні вінкиЗ пишних квітів садів УкраїниКароокі дівчата, стрункі юнаки -І всміхаються гори й долини...Спи спокійно, поет! Образ огненний твійНе зітерти ні бурі, ні часу.У великій сім'ї, славній, вольній, новій,Ми тебе не забули, Тарасе!

Учитель. Так, ми, нинішні українці, не забули Тараса, не забули його

заповітів, а більше того, беремо за приклад його життя та творчість і повертаємося

знову й знову до його поезій, щоб у них знайти відповіді на багато болючих питань,

які й нині хвилюють усіх українців. Отже, на сьогоднішньому уроці , шановні учні,

ми з вами також будемо давати відповіді на багато хвилюючих питань, розглядаючи

вірш Тараса Шевченка «Заповіт».

60

«Заповіт» Тараса Шевченка – найвідоміший, мабуть, поетичний твір

української літератури. Це – унікальний вірш, адже українська й світова культура не

знала досі такої глибокої, емоційної поезії, у якій письменник висловив би всі свої

болі та мрії і дав би настанови нащадкам. «Заповіт» пройнятий надзвичайною

любов’ю до України, чарівним патріотичним пафосом. У «Заповіті» Шевченко

звертається до свого народу: він закликає до дій. На перший погляд, цей заклик

здається просто частиною поетичного твору, але він не залишає байдужим жодного

читача:

Учень напам`ять читає вірш «Заповіт».

Учитель. Про передумови написання цього безсмертного твору повідає нам група

«істориків».

1. Орієнтовний виступ «істориків»

Учень. Свій знаменитий «Заповіт» Тарас Шевченко написав 25 грудня 1845 р.

в м.Переяславі під час важкої хвороби.

У грудні 1845 р. Шевченко гостював на Переяславщині у поміщика-

декабриста С. Н. Самойлова. Тут він, застудившись, захворів. 24 грудня стан його

різко погіршав – запалення легенів. Самойлови, побоюючись ще гіршого,

відправляють поета в Переяслав до Козачковського. Тяжко було в дорозі, нелегше і

по прибутті, хоч лікар-приятель зробив усе можливе. Прийшла невесела думка, що

це, може, останні години його життя. Так не хотілося умирати, бо ж тільки почав по-

справжньому жити. Але до всього треба бути готовому. Якщо, отже, смерть, бо

треба сказати людям останнє слово. Нелюдськими зусиллями перемагаючи хворобу,

якось підвівся й ослаблими руками запалив свічку. На папір лягли перші такі

страшні для молодої людини слова:

Як умру, то поховайте

Мене…

Учень. Отакі події наштовхнули Шевченка до написання «Заповіту». Але

поштовх ще не є причиною. Якби тільки хвороба поета була причиною, то ми мали

61

б суто особистий, так би мовити, приватний, а не громадянський заповіт. Насправді

ж вірш був викликаний суспільно-політичними умовами життя країни в 30–40-х

роках ХІХ століття, сповнени глибокого революційного змісту.

Учень. Поет викриває соціальне зло, про яке спочатку наслухався, а потім

побачив на власні очі в 1843–1845 рр. Відвідавши знедолену свою Вітчизну,

проїхавши сотні сіл Полтавщини і Київщини, він чув відгомін спалахів селянських

повстань по Україні. Побувавши і в панських палацах, і в мужицьких хатинках, він

побачив, що пани влаштували собі рай, а селянам – пекло. Він побачив усе,

вислухав усіх і зробив висновок:

…вставайте, кайдани порвіте.

Уперше поезія була надрукована під назвою «Думка» в збірнику «Новые

стихотворения Пушкина и Шевченка» (Лейпциг, 1859). В автографі вона не має

заголовка. Загальновідома назва «Заповіт» з`явилася як редакційна у виданні

«Кобзаря» 1867.

Форма вираження проекту: інформаційна довідка.

Учитель. Ідейно-художній аналіз вірша дасть нам змогу проникнути в душу поета,

пройнятися його переживаннями за долю України; переконатися в майстерності Т.

Шевченка як поета.

1. Орієнтовний виступ «літературознавців»

Учень. Тлумачення слова «заповіт»: а) офіційний документ, який містить

розпорядження певної особи щодо її майна на випадок смерті // Передсмертна воля;

б) настанова, наказ, дані послідовникам або нащадкам // Те, що увійшло в традицію,

встановилося з давніх часів; в) суворе правило поведінки, неухильний обов’язок

(заповідь).

Тож розглянемо, чи справді знаменитий твір Т. Шевченка відповідає

лексичному тлумаченню цього слова.

Учень. Темою вірша «Заповіт» є заклик до українського народу звільнитися

від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси

простого люду; ідея – це віра поета у світле майбутнє України, прагнення змінити

соціальний устрій гноблених можна тільки революційним шляхом.

62

«Заповіт» – це розвиток-переживання ліричного героя про долю народу. У

розгортанні сюжету можна виділити три частини, пов’язані між собою за

допомогою інтонацій. Перші слова «Заповіту» вражають своєю граничною

простотою, навіть буденністю. Тут нема і сліду «декларативності». Поет від імені

ліричного «Я» висловлює свою останню волю. Неначе батько зібрав синів перед

смертю і лагідно, спокійно, без жалю і зітхань, як колись загадував їм чергову

роботу, нині просить з ледь помітною журбою поховати його, як годиться. Але в

цій простоті – глибина думки і образу. Кількома звичайними словами намальована

ціла картина. Разом із собою поет силою поетичного слова підняв своїх читачів на

таку височінь, звідки вони оглядають Україну від краю до краю, відчувають себе

господарями цієї краси, цієї величі і усвідомлюють співгромадянську

відповідальність за долю рідної Вітчизни.

Символічними є пейзажні деталі: ревучий Дніпро, широкий степ, широкополі

лани, бо вони свідки «козацької слави». Бути похованим «на могилі» це – означає

знайти останній притулок на козацькому кургані і розділити участь оборонців

рідного краю. Тому початок поезії свідчить про невіддільність постаті поета від

України.

Учень. У двох наступних парах строф поет уже думає не про себе, не про

свою смерт, а думає і турбується за долю рідного народу, його майбутнє.

Відчувається хвилювання автора: рядки тут більш енергійні, поривчасті, з

недомовленостями. Якщо станеться так, що Дніпро «понесе з України у синєє море

кров ворожу…», тобто коли будуть знищені усі кати його народу, а трудящі стануть

вільними і щасливими, він готовий полинути з вдячності до бога і молитися йому, а

значить, і вірити в нього.

Пов’язавши перші дві строфи з третьою словом «поховайте», Шевченко

звертається до рідного народу з наказом-порадою революційного повалення

існуючого ладу:

…вставайте,Кайдани порвітеІ вражою злою кров’юВолюокропіте.

63

Рядки ці – вибух пристрасті поета, його найзаповітніше бажання, здійсненню

котрого він віддав усі сили і помисли. Це програма його життя, за виконання якої

він мужньо боровся. Вмираючи (як він думав) і не встигнувши побачити свій народ

вільним, він хоче, щоб хоч після смерті здійснилась його мрія. Поет-трибун прямо

говорить народові, що порвати кайдани неволі (символ соціального і національного

гніту) можна тільки шляхом збройної боротьби, в котрій проллється кров. Але це

буде справедлива війна: епітети «вража зла кров» вказують прямо, що йдеться про

тиранів-царів, панів-кріпосників та інших гнобителів трудящих. Інакше пани ніколи

не віддадуть своє влади.

Учень. Закінчується «Заповіт» дуже оригінально. В останній строфі особисті

й громадянські мотиви зливаються в один. Після емоційного спалаху-заклику

відчувається спад напруження і перехід до інтимного світу поета, його мрій.

Непохитно вірячи, що народ збудує нове суспільство – «велику сім’ю, вольну,

нову».

У от у цьому прекрасному суспільстві, за яке боровся і страждав поет, нехай

не забудуть його. Хай інколи мати-Вітчизна згадує «незлим тихим словом» свого

вірного сина. Це друге його особисте прохання. І дуже скромне. В одному з

варіантів було «тихим добрим словом», але поет замінив «добрим» на «незлим».

За жанром «Заповіт» -громадянська лірика, вірш-заповіт. Засвоєю формою

«Заповіт» – монолог ліричного героя. Він складається з шести строф, котрі

об’єднані попарно й тому утворюють ніби три ступеня, три градації, кожна з яких

має свою окрему провідну думку, свій ритм і свою інтонацію. У той час всі вони

об’єднані в одну гармонійну цілість.

Експозиція:

Як умру, то поховайте…

На Вкраїні милій…

Зав’язка:

Як понесе з України

Кров ворожу.

64

Кульмінація:

…Вставайте,

Кайдани порвіте.

Розв’язка:

І мене…

Не забудьте пом’янути

Незлим тихим словом.

Учень. Поезія написана 14-складовим віршем (6+8).

Під час аналізу ми віднайшли такі художні засоби:

а) яскраві епітети: «серед степу широкого», «на Вкраїні милій», «лани

широкополі» передають любов ліричного героя до рідного краю;

б) метафори: «кайдани порвіте», «кров'ю волю окропіте» (образно малюють

картину народної розплати);

в) епітети «вража, зла кров» вказують, що йдеться про гнобителів;

г) тавтологію «реве ревучий» використано, аби надати образу сильного

звучання.

Форма вираження проекту: проілюстрована інформаційна довідка

Учитель: «Заповіт» вийшов далеко за межі України, про що дослідили

«пошуковці».

ІІІ. Орієнтовний виступ «пошуковців»

Учень. «Заповіт перекладено більше як на 50 мов народів світу. Тому і

виникло таке народне прислів’я: «Шевченків «Заповіт» облетів увесь світ».

«Заповіт» уже давно дістав міжнародне визнання. Коли у 1929 році хорова капела

«Думка» виступала у Парижі, їй довелося на прохання французів виконати

«Заповіт» кілька разів.

Учень. Як літературний твір «Заповіт» вийшов за межі України завдяки

перекладам, і перекладали його найчастіше з усіх творів Шевченка.

65

Найперше він був перекладений на російську мову ще в 1862 р., далі на польську,

сербохорватську, болгарську, чеську, словацьку, білоруську, німецьку, французьку,

англійську. На інші мови світу «Заповіт» був перекладений уже в нашому столітті.

Серед перекладачів «Заповіту» є немало всесвітньо відомих імен: Е. Войнич, Й.

Бехер, І. Франко (на німецьку), А. Єнзен, О. Дюран.

Учень. Більш ніж знаменно, що на слова і мотив «Заповіту» написано понад

півсотні музикальних творів: кантати С. Людкевича і Б. Лятошинського, хори М.

Лисенка, В. Заремби, Г. Гладкого, М. Вербицького, О. Кошиця, П. Демуцького, Г.

Давидовського, І. Омельченка, С. Людкевича, Л. Левицького, В. Барвінського, К.

Стеценка, Я. Степового, Л. Ревуцького, О. Александрова; симфонічну поему

«Заповіт» написав Г.Глієр.

Учень. Мелодія «Заповіту», що її знає кожен на Україні і багато хто за її

межами, належить полтавському вчителеві Гордію Павловичу Гладкому. У чому ж

секрет її популярності? Глибина змісту, щирість суму, велич і суворість гніву,

надзвичайна емоційність, а головне — повна відповідність музики ідеї поезії.

Звучить мелодія «Заповіту»

Форма вираження проекту: інформаційна довідка

ІV. Орієнтовний виступ «Акторів»

Учні на слайді демонструють, коментуючи, партитуру вірша «Заповіт».

Вірш з паузами та

логічнити наголосами

Темп Інтонація

Як умру, II то поховайте IIМене на могилі, ІІІСеред степуширокого, ІІІНа Вкраїні милій, ІІІЩоб лани широкополі, ІІІІ Дніпро, ІІ і кручі ІІБуло видно, ІІ було чути,

Уповільнений

Середній

Сумна розповіднаІз замилуванням,замріянням

Суворо

66

ІІІЯк реве ревучий. ІІІЯк понесе з України ІІУ синєє море ІІКров ворожу...ІІІотойді я ІІІ лани, ІІ і гори – ІІІ Все покину І і полину ІІДо самого Бога ІІМолитися... ІІІ А до того ІІЯ не знаю Бога. ІІІПоховайте та вставайте, ІІІКайдани порвіте ІІІ вражою злою кров’ю ІІВолю окропіте. ІІІІ мене в сем’ї великій,В сем’ї вольній, ІІІ новій, Не забудьте пом’янути ІІНезлим тихим словом. ІІІ

Пришвидшений

Середній

З полегшенням

Грізно

ПіднесеноПіднесено, радісно, сумовито

Виразне декламування вірша «Заповіт» ( із дотриманням пауз, логічних

наголосів, темпу та інтонації)

«Актори» пропонують своїм однакласникам продекламувати вірш,

дотримуючись партитури.

Форма вираження проекту: презентація партитури вірша

VІ. Закріплення вивченого матеріалу

1. Виконання тестових завдань

1. Т. Шевченко заповідає, щоб його поховали на Вкраїні:

а) неподалік від вишневого садка;

б) серед степу широкого;

в) в мальовничому місті.

2. Вкраїну поет називає:

а) милою;

б) коханою;

в) рідною.

67

3. Яка річка згадується в поезії?

а) Дунай;

б) Ока;

в) Дніпро.

4. «Заповіт»це – це заклик-звернення Т. Шевченка до народу:

а) постійно читати твори;

б) повстати проти самодержавства;

в) цінувати красу української природи.

5. Доповніть рядок: «І вражою злою кров’ю… окропіте»:

а) долю;

б) волю;

в) серце.

6. За яких умов поет «полине до самого бога»? Якщо:

а) проллється кров ворожа;

б) буде на це згода народу;

в) він відчує власну слабкість.

7. «Заповіт» Т. Шевченка написав 25 грудня 1845 р.:

а) на Аралі;

б) в Переяславі;

в) у Києві.

8. Німецькою мовою «Заповіт» Т. Шевченка здійснив переклад:

а) П. Грабовський;

б) І. Франко;

в) Леся Українка.

9. Мелодія до «Заповіту» Т. Шевченка належить:

а) М. Лисенку;

б) Б. Лятошинському;

в) Г. Гладкому.

68

10. «Заповіт» Кобзаря перекладено більше як на… мов народів світу:

а) п’ятдесят;

б) шістдесят;

в) сорок.

11. Т. Шевченко під час подорожі по знедоленій Вкраїні чув відгомін спалахів

селянських повстань, проїхавши сотні сіл:

а) Полтавщини і Київщини;

б) Сумщини і Чернігівщини;

в) Харківщини і Львівщини.

12. За жанровою спрямованістю «Заповіт» Т. Шевченка — це лірика:

а) філософська;

б) політична;

в) громадянська.

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал. 

VІІ. Підсумок уроку. Рефлексія

«Заповіт» Тараса Шевченка – це програмний твір поета, неповторний

поетичний заповіт у світовій поезії, з яким він звернувся до сучасних йому і всіх

наступних поколінь народу. Тому він став у центрі його творчості, і «гідно увінчує

той стан духовного зростання Шевченка, який дістав у літературі назву періоду

«трьох літ»… є неначе епілогом до поезії 1843–1845 років». До 1845 року історія

української і всеслов’янської поезії не знає такого недвозначного заклику до

боротьби проти царизму. Він вів за собою народ до вершини матеріального і

культурного життя. Слід, залишений «Заповітом» Шевченка в духовному житті

нашого народу, не має аналогій. 

VІІІ. Оголошення результатів навчальної діяльності учнів

Заповнення карток само - та взаємооцінка

(Додаток 10) 

69

ІХ. Домашнє завдання

Скласти «доміно» до життєвого шляху А. Чайковського, знати зміст І, ІІ частин

твору «За сестрою».

70

Додаток 6

Тема. Література рідного краю . Олексій Столбін. Повість «Терористка»Мета: ознайомити учнів із життям та творчістю письменника-земляка Олексія

Столбіна та з основними мотивами його повісті «Терористка», заохотити учнів до

читання творів талановитого майстра слова;

на прикладі життя та творчості письменника та героїв його творів виховувати в

учнів любов до рідного краю, до свого роду, до всього того, що нас оточує, сприяти

екологічному вихованню учнів;

розвивати комунікативну активність, пізнавальний інтерес до творчості

письменників рідного краю – Сумщини, спонукати до вивчення їх літературної

спадщини .

Тип уроку: вивчення нового матеріалу за методом проектів.

Методи і прийоми: бесіда, методи «Обмін побажаннями», «Мікрофон», робота в

малих групах, захист проектів.

Обладнання: портрет О. Столбіна, літературна карта Сумщини, виставка

альманахів літературної студії «Слобожанщина» та прозових творів

О. Столбіна., художні ілюстрації до повісті.

Епіграфи:

Бережи своє рідне, бережи, щоб не винародовитися, щоб не забути народу, з

якого ти вийшов. Бережіть свою віру, звичаї, свою мову, і тим збережете

національну істоту свою.

І. Огієнко

Твої краєвиди, моя Батьківщино,

Натхнення давали поетам завжди.

Письменників вабила ненька Сумщина.

Де ще таку землю на Світі знайти?

В. Швачко

Випереджувальні групові завдання:

- «бібліографи» вивчають життєвий та творчий шлях О. Столбіна;

(форма вираження проекту – презентація)

71

- «аналітики» узагальнюють образ головного героя повісті «Терористка» -

Гриця Кислиці;

- (форма вираження проекту – літературний твір «Гриць Кислиця – мій

сучасник»)

- «екологи» досліджують проблеми екології, порушені в повісті;

(форма вираження проекту – пам`ятка «Проблеми екології і ми» )

- «фольклористи» досліджують мовну палітру повісті «Терористка», зокрема

вживання фразеологізмів.

(форма вираження проекту – словничок фразеологізмів «Народ скаже як

зав`яже» )

- «художники» готують ілюстрації до повісті .

(форма вираження проекту – альбом ілюстрацій до повісті)

Хід уроку

І. З`ясування емоційної готовності учнів до уроку

Прийом «Обмін побажаннями». Кожна група висловлює побажання іншій у формі

короткого спічу.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми й мети уроку.

ІІІ. Сприйняття навчального матеріалу

Вступне слово вчителя.

Сумщина... Овіяна легендами і славою земля... Край золотобережного Псла і

блакитноокої Сули, бентежного Сейму й кришталевої Ворскли, зачарованої Десни й

задумливої Есмані. Край шумливих лісів, родючих нив, зелених луків... Але не

тільки цими природними дарами перш за все пишається наш край. Люди – ось, хто

приносить славу землі Сумщини. У якому б куточку області не побували б ви, скрізь

побачите дорогі серцю місця, пов’язані з іменами відомих політичних та

громадських діячів, письменників і художників, композиторів і артистів...

Тож героєм нашого сьогоднішнього уроку буде Олексій Столбін – письменник

Сумщини, громадський діяч, патріот рідного краю.

72

Життєвий шлях Олексія Столбіна тернистий і показовий: від сільського

вчителя до члена Спілки письменників України та голови Сумської організації

національної спілки письменників України. І сьогодні ім`я О. Століна червоним

кетягом калини пломенить на карті Сумщини.

Тож надамо слово групі «бібліографів» для детальнішого ознайомлення з

життям та творчістю Олексія Столбіна.

І. Орієнтовний виступ групи «бібліографів» (як нумерувати виступи груп)

(Виступ супроводжується демонстрацією презентації)

Учень. Патріархом української дитячої прози вважається Олексій Столбін –

уродженець с. Тьоткіне Глушковського на Курщині в родині робітників. Коли

Олексію пішов п’ятий рік сім’я переїжджає до Конотопа, а згодом – до села Грузьке

Конотопського району. Саме в Грузькому пішов хлопець до школи, саме тут владно

покликало до себе Слово (першу замітку опублікував у райгазеті). Науку хлопець

продовжує в столиці, так як у Грузькому не було середньої школи, а вчитись далі

так хотілось.

Минуть роки й десятиліття, і відомий український дитячий письменник

Олексій Петрович Столбін не раз подумки повертатиметься до тих київських

вечорів, до того столу й рукопису свого першого роману. У своїх книгах

створюватиме образи підлітків – гордовитих, з власною гідністю, зі здоровим

самолюбством. Але до професійного письменника ще мав пройти не одні важкі

життєві перегони: війну, навчання на факультеті журналістики Київського

університету, пізніше в Глухівському учительському та Сумському педагогічному

інститутах, багаторічну роботу на педагогічній ниві.

Учень. Від першої книги О.Столбіна «Школа і життя» (1961 рік) до останньої

книги «Бабине літо» (2010 рік) пролягла дорога майже в півстоліття. Ця дорога була

присвячена освіті, дітям, та творчості. На цьому шляху написано 24 книги для

малечі. У них – проблеми сучасної школи, формування дитячої особистості. Через

кожен його твір червоною ниткою проходить тема захисту рідної природи, любов до

всього живого. Так повість «Берендеї» веде читача у хвилюючий світ юних героїв,

73

який зокрема, вишуковує, вибруньковує по галявах і чагарниках Гайворонського

лісу, в якому знаходять своє помешкання школярі Дубинської школи .

Одним з етапних творів письменника стала повість «Кар’єра». Вона, як ніякий

до цього інший твір, побудована на гострому зіткненні характерів педагогічних і

суто людських принципів. Гостросюжетність побудована,

основним чином, на «конкуренції» двох головних героїв. У книзі безліч інших

персонажів, що надовго запам’ятовуються читачеві; автор послуговується для їх

окресленості жвавою народною мовою, щедро орнаментованою народними

прислів’ями та приказками ( їх Олексій Петрович знає безліч); в арсеналі

письменника і легкий гумор, що при потребі переходить у вбивчу іронію чи сарказм.

Не менш серйозні проблеми – в повісті «Залишаюсь собою». На місце

минулого директора Тернівської школи, за словами завідуючого облвно – «обласна

знаменитість» приходить молодий вчитель, який бачить , що не все так гладко, як

здається. Отож – знову привід для конфлікту, знову боротьба чесності, порядності

проти окозамилювання та лицемірства.

Учень. Ми торкнулися лише кількох аспектів у кількох книгах Олексія

Столбіна. Зважаючи на весь його написаний до сьогодні доробок, варто відзначити

те: українська дитяча література 60-80-х років минулого століття надзвичайно

багата на різноманітні теми і проблеми – від психологічно - надривного зламу

світогляду підлітка у Григора Тютюнника до природничих, а потім і фантастичних

творів Всеволода Нестайка. У цій багатогранності О.Столбін зайняв свою

неповторну нішу, а саме: його твори впродовж більше трьох десятиліть невтомно

фіксували стан розвитку української школи. Реформи – виправдані і недолугі,

усілякі ідеологічні віяння, переміни: рік за роком. Усе те відбито професіоналом

високої проби – як письменником, так і педагогом. Його книги, безперечно, років

через 50 – 100 стануть прекрасним матеріалом дослідникам шкільної справи, тим

паче, що не втратять художньої вартості, донесуть живий, гарячий подих школи

часів О.Столбіна до наступних поколінь.

Учень. Унікальність Столбіна-письменника полягає і в ось такому. 1985 року

було створено Сумську обласну організацію Спілки письменників. Столбін очолив

74

її, на його кандидатурі, зважаючи на високий творчий авторитет і людську

порядність Олексія Петровича, зійшлися і в Києві , і в Сумах. Понад 17 років – і

яких років!

О. Столбін разом із колегами по перу започаткував видавництво літературного

альманаху «Слобожанщина». У передмові до першого номеру альманаху сказано: «

Поява альманаху «Слобожанщина» – приємна несподіванка. Адже літераторам

Сумщини не таланило на подібні колективні збірники. Так у повоєнний час

побачило світ лише два таких видання під назвою «Світанок»: перше з них – у

Сумах 1958 року, а друге – у Харківському видавництві 1962 року. І ось – через

тридцять років – з’являється новий альманах літераторів нашого краю, маючи на

меті гідно продовжувати справу своїх попередників у пожвавленні культурного

поступу Сумської області». Альманах вийшов тиражем у 5 тисяч примірників й

одразу ж розійшовся. Його охоче купували вчителі, студенти, учні, усі, кого

цікавить літературний процес в області.

Розмінявши вже дев’ятий десяток, лауреат премій премій імені М.Трублаїні,

лауреат обласної премії імені М.Хвильового лишається в строю. Як щоденний

творець нових сторінок майбутніх книг, як громадянин, як наставник молоді,

Олексій Столбін, кажучи словами одного з героїв, лишається собою, лишається

вірним своїй неспокійній любові.

Форма вираження проекту: презентація «Олексій Столбін – патріарх

української дитячої літератури»

Учитель. Безкраї лани та лісів прохолода.Озера і ріки та неба блакить.Це рідні місця, це моя нагорода.Я згадую вас, пам’ятаю що мить.

Не одне покоління підлітків виховувалося на прикладі головного героя повісті

О.Столбіна із такою інтригуючою назвою – «Терористка». Тож я пропоную

розглянути зміст цієї повісті, аналізуючи образ головного героя.

75

ІІ. Орієнтовний виступ групи «аналітиків»

Учень. «Терористка» – це повість про зворушливу, повну несподіваних

пригод, дружбу сільського підлітка Гриця Кислиці з гонористою лошицею

Домахою; як ця любов поступово переростає в обопільну любов – прекрасне

почуття, яке облагороджує як людину, так і тварину.

Центральним персонажем повісті є підліток Гриць Кислиця, і всі події, які

зображені в повісті, пов’язані саме з життям головного героя. Тож я пропоную

охарактеризувати образ Гриця за таким планом:

1. с. Криничне – «мала» батьківщина Гриця Кислиці.

2. Багатство внутрішнього світу підлітка:

а) любов до навколишньої природи;

б) прагнення до активного повноцінного життя;

в) потреба бути корисним односельчанам;

г) уміння цінувати дружбу.

3. Світ захоплень Гриця Кислиці:

а) талант до малювання;

б) захоплення риболовлею;

в) давня симпатія до Маринки Ступак.

4. Дружба Гриця з лошицею Домахою:

а) зворушлива зустріч з гонористою лошицею;

б) намагання хлопця подружитися з Домахою;

в) обопільна любов хлопця й лошиці;

г) неймовірний вчинок Гриця з метою врятування життя Домасі.

5. Гриць Кислиця – позитивний герой, справжній юнак, із якого можна

приклад.

(Учні групи «аналітиків» почергово аналізують образ Гриця Кислиці)

Форма вираження проекту: літературний твір «Гриць Кислиця – мій

сучасник»

Учитель. Шановні учні! Ми проводимо сьогоднішній урок напередодні

знаменного свята – Міжнародного дня Землі, який у всьому світі відзначається 22

76

квітня. Мета цього свята – сприяти вихованню екологічної свідомості кожної

людини.

Відтак виникає питання: з кого і з чого бере початок справжня екологічна

свідомість? Звісно, з молоді, адже вона є поколінням майбутнього, людьми, яким ще

далі жити на цій планеті. А звідки ця свідомість береться? Із душі. Можна багато

говорити про глобальні проблеми людства та всесвітні катаклізми, а починати щось

робити слід з себе. Якщо кожен змінить себе, то зміниться і поведінка всього

суспільства. Що може зробити кожна людина для екології планети? Так само,

почати з власної екології, бо ми є складовою всесвітньої екології.

Французький письменник Антуан де Сент-Екзюпері писав: «Усі ми пасажири

одного корабля, що називається Земля». Тому священний обов’язок усіх нас полягає

у постійній турботі про благо нашого спільного дому, про його майбутнє. Обережно,

чутливо, з любов'ю ставитися слід не лише до людини, а й до природи. Ставлення до

природи є ознакою моральності й мірилом рівня культури людини.

Пам’ятайте, природа завжди потребує вашої допомоги.

Тож повість «Терористка» є надзвичайно сучасною і в плані порушених у ній

екологічних проблем. Можливо, так гучно герої повісті й не називали ці проблеми,

але кожен із них свідомо долучався до великої справи – лікування Землі.

ІІІ. Орієнтовний виступ групи «екологів»

Учень. Земля – наш отчий дім, а природа – це наша рідна матінка. Для героїв

повісті «Терористка» ці слова не просто гасло, а усвідомлення негайних дій з тим,

щоб запобігти руйнації природи. О.Столбіна хвилюють питання збереження

навколишнього середовища, тож він і хоче достукатися до сердець читачів, щоб

унеможливити катастрофу цивілізації.

Наша група на основі змісту повісті «Терористка» підготувала декілька міні-

проектів, які ми й представляємо вашій увазі.

І. Міні-проект «Річка Вільшанка»

Учень. с. Криничне, у якому живуть та працюють герої повісті «Терористка»,

розташоване на березі колись широкої та повноводої річки «Вільшанка». Колись у

ній водилося багато риби, яка була здобиччю не тільки для людей, але й для птахів,

77

а сьогодні... « А що ви думаєте? Гриць сам читав у газеті про руйнування якогось

озонового шару, що захищає землю від спопеляючих сонячних променів. Внаслідок

бездумної господарської діяльності людей. Зникне той шар – і хана всьому живому.

А тут ще класний зі своїм запитанням, що відтоді цвяхом стирчать у голові: «Так які

твої плани на літо?» які плани, коли вже пахне кінцем світу. Пересихають струмки,

зникають джерела, горить торф на оболоні, від нестачі кисню у Вільшанці гине

риба, раки вилазять на берег і стають легкою здобиччю ворон, сорок та граків.

Апокаліпсис».

Учень. Довгожителі пам’ятають, як у Вільшанці була чиста джерельна вода,

якою особливо в спеку смакував криничанин, асьогодні... «Перший рейс Гриць

вирішив зробити на Гусинці.Так зветься дальня заплава, де разом з косарями

потерпав від спраги Микола Петрович. Бо вже давно ніхто не п’є з озер, саг,

стариць, а тим паче - із вільшанки, яка вбирає в себе всі стічні води Бобрика,

Рогізного, Миропілля...

Учень. Колись повновода Вільшанка лякала Гриця в спекотну пору тим, що

вона зовсім висохне. «Уже світало, коли Гриць нарешті заснув. Важким, якимось

тривожним сном... Вільшанка, куди він прийшов порибалити, а там... води вже

немає, один мул, в якому вовтузяться і квакають з кашкет завбільшки лупаті жаби.

Маринка, що вмирає від спраги в якійсь пустелі чи опаленому сонцем степу, а він

ніяк не запряже Домахи.».

Учень. Тож підведемо підсумки: О.Столбіна дуже непокоїть стан водоймищ,

про що він через вуста своїх героїв хоче докликатися до нас. Річки, озера – це

блакитні очі нашої планети. Зникнуть вони – зникне вся земна цивілізація.

ІІ. Міні-проект «Святе джерело»

Учень. Скільки їх по землі – замулених джерел, які колись наснажували , а то

й лікували від хвороб людей. Одне з таких джерел було повернуте до життя Грицем

та його друзями. «Старі люди розказують, що колись, до революції, на Чернечій горі

був чоловічий монастир, а під горою стояла деревяна капличка, біля якої прямо з

гори цівкою било джерело... Трохи пізніше і джерело засипали різним непотребом

та гноївкою, аби воно не приваблювало звідусіль забобонних прочан, хворих та

78

калік... Правда згодом джерельце все ж таки пробилось на світ божий... І знову до

нього потяглися люди... Гриць, наприклад, з допомогою цієї води позбувся

ластовиння... Трохи нижче джерельця – криничка, до якої жебонить ледь помітний у

траві струмочок...».

Учень. Тож і вирішили криничани розчистити це джерело, полагодити

криницю. «... Ось чому Микола Петрович, не одержавши підтримки ні в сільраді, ні

в колгоспі... сам вирішив розчистити і впорядкувати святе джерело. Це потім до

нього приєднався Гриць зі своїми асистентами...»

Учень. Отож кожен повинен розпочинати із себе – і природа віддячить нам за

це сторицею.

Форма вираження проекту: пам`ятка «Проблеми екології і ми»

Учитель. Художній світ Олексія Столбіна багатий і різноманітний. У ньому

наявне потужне гравітаційне поле поетичного мислення автора, яке заряджає читача

енергією діяння. У світі прозаїка палахкотить вогонь любові до людей, до всього

живого, що нас оточує. Осягаєш той світ – і мимоволі захоплюєшся незвичайним

талантом письменника бачити явища навколишньої дійсності в широких

взаємозв’язках, вслухатися в нескінченне багатоголосся життя, підносити все

читачеві у філігранно оброблених кристалах образів. Неминуче відчуваєш добре і

щире серце автора, його громадянськість, його безмежну любов до підростаючого

покоління, до людини – трудівника, до друзів наших менших, до навколишніх барв

природи.

Тож осягнімо мистецький світ Олексія Столбіна.

V І. Орієнтовний виступ групи «фольклористів»

Учень. Надзвичайно багата мовна палітра творів О.Столбіна, зокрема його

повісті «Терористка». Відчувається, що письменник виробив свій власний стиль,

вільно володіє словом, добирає майстерні порівняння («Несемо втрати, як на

передовій.», «Домаха вся напружилась, як струна», «...гойдатись, як на ресорах») ,

яскраві метафори («Вільшанка набухла, вийшла з берегів...», «...приємна млість

розливається в усьому тілі...», «Усміхнене сонце... піднімається вище...»). Але не ці

79

художні засоби перш за все визначають стиль Олексія Столбіна у вищеназваній

повісті – і мова автора, і мова персонажів рясніє фразеологічними висловами.

Учень. Мову героїв повісті «Терористка» – дітей і дорослих, які мешкали в

селі Криничне, – О. Столбін також наділяє гумористичним ефектом, уклавши в їхні

вуста фразеологізми, як-от:

- «А незручно, каже Льонька, тільки штани через голову надягати.»

- «Козу вдруге на лід не загнивати»

- « Якщо вже помирати, то на волі»

- «Нічого. До весілля заживе. Аби кістки були цілі.»

- «Не кажи гоп, поки не перескочиш »

- «Попали пальцем в небо»

- «Не було клопоту, так чорт надав»

- «Всі жданики поїли»

- «Корова язиком злизала»

- «Дай дурню товкач, він і вікна побє»

- «Є ложка, та в мисці катма»

- «Риба й зайці доведуть до старців»

Учень. Авторська характеристика героїв теж рясніє фразеологізмами, що дає

можливість О.Столбіну деталізувати характеристику персонажів повісті: і вчителя

Миколи Петровича, і батька та матері головного героя Гриця Кислиці, і діда Арсена,

і голови колгоспу Куделя, і новоспеченого бізнесмена Івана Мандрики:

- «...Гриць спав, як мовиться, без задніх ніг» (с.24)

- «Он дід Арсен, не будь у тім’я битий, заряджав бочку прямо з колонки»

(с..31)

- «Войовничі атеїсти пробували і дуб спиляти, та він виявився їм, як кажуть не

по зубах.» (с.97)

- «На що інтелігентний Олег Іванович лише безпорадно розвів руками. Це,

мовляв, не від них залежить. Є ложка, та в мисці катма.» (с.44)

80

- «Найкраще влаштувався його двоюрідний дядько по матері Іван Мандрика.

Цей , не будь у тім’я битий, узяв в оренду громадській туалет на автовокзалі»

(с..44)

- «Адже справжні рибалки, як і поети, не робляться, а родяться» (с.55)

- «Але смугастий розбійник (в’юнкий черв’як - автор) на цей делікатес нуль

уваги, пуд зневаги...» (с.56)

Учень. Фразеологізми дають можливість Олексію Столбіну підкреслити

народний характер зображених ним персонажів. Так головний герой Гриць Кислиця

під час розмов зі старшими чи однолітками та роздумів над тією чи іншою

ситуацією, у яку він волею-неволею потрапив, доречно вплітає фразеологізми з

усного народного мовлення:

- «Попиток – не збиток...Щоб не плентатись з нею аж на Зозулин хутір до баби

Мокрини, яка буцімто в таких випадках допомагає. Не за так, звичайно, але ...

Тут уже не до жиру, аби живу.» (с..41)

- «Отакої! – з досадою подумав Гриць. – А коли рибалити буду? Не мала баба

клопоту...» (с.42)

- « Якщо вже помирати, то на волі» (с.73)

- « - Хіба можна спати, коли золото падає з неба» (с.81)

- «Ох, оці ще матері! Для них хоч переливай з пустого в порожнє, аби не гуляв.»

(с.82.)

- «Гриць приречено зітхнув і огледів себе. Зате Домаха з Каштаном тепер, як у

Бога за пазухою» (с.98)

- «У разі чого можемо всі загриміти туди, де козам роги правлять» (с.101)

Отже, використані прозаїком у повісті фразеологізми є випробуваним засобом

посиленої експресії, роблять мову Олексія Столбіна живою, образною, з властивим

авторові гумором.

Форма вираження проекту : словничок фразеологізмів

«Народ скаже як зав`яже»

Учитель: Повість «Терористка» - надзвичайно колоритний твір. Олексій

Столбін не пошкодував своєї творчої уяви, щоб засобом слова відтворити ті

81

природні ландшафти, на які багатий наш рідний край – Сумщина. Вражає, як тонко

автор зобразив зв'язок героїв повісті з природою, і як цей зв'язок характеризує

кожного із центральних персонажів твору. Група учнів нашого класу теж відчула

цей зв'язок і вихопила окремі картини природи з повісті, проілюструвавши їх, не

забуваючи й про героїв твору.

V. Орієнтовний виступ групи «художників»

Учні групи «художників» почергово виступають перед учнями, демонструючи

свої художні твори.

Форма вираження проекту : альбом ілюстрацій до повісті

ІV. Підсумок уроку. Рефлексія

За методом «Мікрофон» учні висвітлюють такі питання:

- Чи сподобався урок?

- Чи досягнув урок мети?

- Чи можна його назвати уроком відкриттів?

- Що ж ви відкрили для себе?

- Проект якої групи учнів найбільше сподобався?

- Чи допоможе сьогоднішній урок у вирішенні вами окремих життєвих

проблем?

V. Оцінювання

Заповнення карток само - та взаємооцінка

(Додаток 10)

Кожен учень виставляє оцінку собі та кожному членові своєї групи.

Секретарі фіксують протягом уроку відповіді учнів. На основі цих записів учитель

виставляє оцінки за урок.

VІ. Домашнє завдання

Опрацювати (прочитати) нариси українського журналіста Івана Корнющенка

«Назавжди лишились молодими»

82

Додаток 7

Тема. Література рідного краю . Особливе право на віки

( за книгою нарисів І.П.Корнющенка «Назавжди лишитись молодим»).Мета: познайомити учнів із книгою відомого краєзнавця, журналіста Івана

Корнющенка «Назавжди залишитись молодими» Розкрити велич талановитих

поетів-воїнів Сумщини, які героїчно боролися проти гітлерівських загарбників у

роки Великої Вітчизняної війни; сприяти осягненню учнями глибинної сутності

спадщини митців свого краю, сприйняття й поціновування їхнього художнього

набутку;

на прикладі життя й боріння поетів-воїнів виховувати в учнів риси справжньої

людини-патріота, людини-борця;

формувати в учнів громадянську відданість та національну самосвідомість,

розвивати пізнавальний інтерес до літератури рідного краю, творчу уяву,

комунікативну активність, уміння працювати в групі.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу за методом проектів.

Методи і прийоми: бесіда, методи «Обмін побажаннями», «Мікрофон», робота в

малих групах, захист проектів.

Обладнання. Виставка книг та зібраного матеріалу про поетів-воїнів Сумщини;

портрети поетів-воїнів; аудіозапис пісні «Степом» (слова Миколи Негоди, музика

Анатолія Пашкевича). 

Епіграф. Твоя високість, мужність,кров твоя – планету і людинузахистили, щоб хліб родиві світлий день буяв.

Л.Забашта

Справді їм належиться за рангомОсобливе право на віки:Першими в бою одержать рану,Землю пригорнувши до щоки.

Б. Олійник

83

Випереджувальні групові завдання

Учні, розбившись на групи, отримали завдання опрацювати нариси Івана

Корнющенка ( з книги «Назавжди лишились молодими») та підготувати розповідь

про одного із них, а саме:

- І група – « Пилипове серце б`ється» (розповідь про Пилипа Рудя).

- ІІ група – «Не відступлю, піду вперед» (розповідь про Миколу Шутя).

- ІІІ група – « Кров героя» (розповідь про Івана Чумаченка).

- ІV група – « Крок у безсмертя» (розповідь про Леоніда Левицького).

- V група – « На лінію вогню з братами я піду» (розповідь про Федора

Швіндіна).

- VІ група – « Відповідаю перед людьми» (розповідь про Петра Лідова).

- Форма вираження проектів: буклети

Хід уроку

І. З`ясування емоційної готовності учнів до уроку

Прийом «Обмін побажаннями». Кожна група висловлює побажання іншій у

формі короткого спічу.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми й мети уроку.

ІІІ. Сприйняття навчального матеріалу

1. Вступне слово вчителя

На мармуровій дошці, встановленій у Київському будинку літераторів,

викарбувані імена, посмертно прийнятих у члени Спілки письменників. Їх сорок, які

полягли за свободу і незалежність нашої Батьківщини. Серед цього переліку

знаходимо й імена Пилипа Рудя, Миколи Шутя, Володимира Аврущенка, Івана

Чумаченка – поетів-воїнів Сумщини. У грізні дні Великої Вітчизняної війни,

жорстоких боях і походах обірвалося їх життя. Вони назавжди залишились

молодими в нашій пам′яті, у поезії, на фотографіях.

(Звучить пісня «Степом» на слова Миколи Негоди, музику Анатолія Пашкевича). 

84

Учитель. Так, від того часу минуло майже 75 років. Але наша людська

пам'ять ще надовго збереже ті пекельні події, коли під ногами палала земля та

плавився метал. І ось цим подіям ми присвячуємо сьогодні наш урок памяті –

священої пам’яті про тих, хто білокрилими журавлями відлетів у буремні роки.

Зранені, але горді, лягли в землю, щоб зрости буйною зеленню трав і квітів, зринути

зірками в мирному небі рідної землі.

Усім, хто прийшов на землю після переможних залпів 1945-го, і тим, до кого

на день народження докотилося ехо салюту через багато літ, і тим, хто тільки

сьогодні пробує своє крило й перо, треба пам′ятати уже легендарних людей, які під

кулями і багнетом сказали прощальне слово: ми відстояли ваше небо – летіть!

Імена цих людей, відважних воїнів-письменників, усе рідніші і ближчі з

кожним літом. Герої ніколи не зникають за пругом пам′яті, доки ми лишаємося

людьми, доки живі почуття вдячності. Усе частіше ми оглядаємося назад і щоразу з

більшою шаною повертаємося до тих людей, що стали для нас уже суворою, але

прекрасною легендою. Вони владно манять наші серця, безмовно наказуючи: «Вивір

себе в собі. Ти зумів би вистояти на битому склі і не сомкнутися у вірі? Ти зумів би

бачити перемогу через літа, коли кат виколов тобі очі? Ти зумів би вигукнути

«Смерть фашистам» назустріч кулі? Ти зумів би?..». Під владним знаком пам′яті ми

повертаємося і завжди будемо повертатися на їхні голоси.

І сьогоднішній крок – це одне із таких повернень. «Особливе право на віки» -

так ми визначили тему уроку. Поети-воїни заслужили цих високих слів, сказаних

Л.Забаштою. (Учитель читає епіграф. Учні записують тему, епіграф уроку).

Виступ з інформацією І групи

« Пилипове серце б`ється» (розповідь про Пилипа Рудя)

Учень. Я тримаю у руці книжку Івана Корнющенка «Назавжди лишились

молодими». Книжку, у якій мистяться нариси про хоробрих і мужніх людей –

талановитих поетів, життя яких пов′язане з рідною Сумщиною.

Невеличка довідка про Івана Корнющенка. Журналіст. Член Спілки

журналістів України. Працював у редакціях районних газет, редагував конотопську

міськрайонку. Краєзнавець. Автор декількох книг та численних публікацій у

85

часописах. Член обласного літературного об′єднання. Сьогодні живе й активно

працює в м. Конотоп.

Учень. Сім героїчних імен постає перед нами із книжки. Сім героїчних і

трагічних доль, сім прекрасних доріг, обірваних ворогом у суворий час, але

спрямованих у переможний травень 1945-го, в наші дні і в дні майбутні.

Згадаймо й закарбуймо в пам′яті ці героїчні імена.

- Пилип Рудь – поет, політрук роит Ковпаківського з′єднання.

- Володимир Аврущенко – поет, старший політрук.

- Микола Шуть – поет, комісар підпільної групи.

- Іван Чумаченко – поет, заступник політрука батареї.

- Леонід Левицький – поет, кореспондент.

- Федір Швіндін – поет, підпільник.

- Петро Лідов – журналіст, кореспондент газети «Правда».

Цей список можна продовжити…

Їхнє слово стало в бойовий стрій нашої літератури, а життя і боротьба, глибока

любов до Вітчизни осяватимуть путь новим поколінням.

Учень. Перше слово про нашого поета-земляка Пилипа Рудя.

У 1929 р. працював у Конотопі, в газеті «Селянські вісті», пізніше – редактор

багатотиражки Буринського цукрозаводу, кореспондент республіканської газети

«Советская Украина» Чернігівської області.

Війна застала Пилипа Рудя в Чернігові. На той час він був уже відомим не

лише журналістом, а й поетом, членом літературної групи «Трактор».Незважаючи

на неодноразові прохання, комісія військкомату через хворобу серця не дозволила

йому їхати на фронт.

І Рудь поїхав до Києва. Там після довгих мандрів по інстанціях врешті

задовольнили його прохання: послали кореспондентом на Південно-західний фронт.

Навіть не заїхавши додому, П. Рудь вирушив на передову. Тоді ж у, липні 1941-го ,

телеграфував у Чернігів: «Домігся! Їду бити ворога мечем і пером».

Учень. Воєнні дороги Київщини, Чернігівщини, Сумщини, Полтавщини… А

потім оточення, прорив, рідні краї, окуповані фашистами… І ось найгірше – арешт,

86

перебування в Конотопському концтаборі, а потім удала втеча з пазурів ворога.

Четверо в’язнів один за одним, користуючись сплетенею Рудем із зібраних ганчірок

та власного одягу мотузкою, вилізли із в’язниці й спустилися на землю. Вони довго

блукали лісами, інтуїтивно орієнтуючись на великі масиви, коли нарешті одного

літнього дня натрапили на партизанський дозор…

З 1942 року перебував у з′єднанні Ковпака. Був редактором газети, написав

«Партизанську пісню».

Ворожа куля обірвала його молоде життя. Таким молодим він назавжди й

залишився для вдячних нащадків. І ніби віщуючи свою ранню смерть, Пилип Рудь

написав вірш «Я молодий…».

Учень декламує вірш П. Рудя «Я молодий…»

Я молодий, мов цвіт бузку весною,Я молодий, немов багряна рань.О скільки сили буйно-молодої,О скільки в праці юних поривань!

В роботі дні зайчатами стрибають,Нестримно линуть в безвість-далечінь,А в грудях кров – бурунним водограєм…Я чую: дзвонить крок нових машин.

Так вибирай же ритми, юне серце,О юна пісне, розцвітай вогнем!Кохаю я індустріальний час цей,Бо ми щодня бурхливо так ростем.

Я молодий, мов цвіт бузку весною,Я молодий, немов багряна рань.О скільки сили буйно-молодої!О скільки в праці юних поривань!

Виступ з інформацією ІІ групи

«Не відступлю, піду вперед» (розповідь про Миколу Шутя)

Учень. Микола Шуть до війни працював у редакції газети в Павлограді.

Евакуюватись не вдалось. Тому він на початку серпня 1942-го ввійшов до складу

87

підпільної молодіжної групи, що діяла в Павлограді. Микола був призначений

комісаром підпільної групи. Розповсюджували листівки, відозви. Але за доносом

зрадника було схоплено фашистами багато підпільників. Серед них і М.Шуть.

Учень. Під час наступного допиту кати примусили Миколу ходити босими

ногами по битому склу. Та й це не зламало волю хлопця. і лише вночі в’язні чули, як

він крізь сон важко стогнав. А коли просинався, його обступали тяжкі думи,

згадувалося минуле, мріялося про перемогу. навіть у такому тяжкому становищя він

складав вірші, намагався запам’ятати їх, щоб, коли, можливо, вдасться вирватися на

волю, переписати на папір.

Учень. І справді, він вирвався на волю: його разом із іншими полоненими

визволили радянські війська. Але до Великої Перемоги Микола Шуть все ж не

дожив: сліди славного борця загубилися в Барвінковій в’язниці, загубилася стежка,

що так і не привела до рідної домівки, до матері, яка до скону віку все виглядала

сина – удень і вночі, улітку і взимку. .

Учень декламує вірш М. Шутя «Щастя»

На грядці спогадів мізернихВ старій теплиці вічних мрій,Не проростають щастя зерна,Зате росте нудьги пирій.До лежнів обрій не підійде,Для них незмінний видно круг.Лише вперед! І мить не стійтеБо щастя зветься – вічний рух!Мерці й нікчеми роблять тишу,Та нам в них вчитися хіба?Наш лозунг: «Битись, поки пишу!»,Бо щастя зветься – боротьба!Бо щастя зветься ще дерзання,І смерть в бою за рідний край,І душ нестримне розквітання,І віри зрячої безкрай.Хто спробує свій рух спинитиПорине весь в тупій жалі,Творити: йти, боротись, жити –Найвище щастя на землі.

88

Виступ з інформацією ІІІ групи

« Кров героя» (розповідь про Івана Чумаченка).

Учень. Іван Чумаченко – учитель, воїн, поет. В 1938 р. закінчив Сумський

педінститут, працював вчителем біології. Захоплювався поезією. Війна застала Івана

в лавах радянської армії , неподалік від Бресту. У день початку війни 393-ій окремий

зенітно-артилерійський дивізіон був далеко в лісі на тактичних начаннях. Буквально

в першу добу ворожі війська відрізали його від Бреста.

Пізнього вечора повернулися розвідники. Вони доповіли: дивізіон у міцному

кільі. Вийти з нього майже неможливо.

Учень. усе ж вирішили будь-що пробиватися до Бреста, на допомогу своїм,

щоб здійснити перехід непомітно для ворога, розділилися на кілька невеликих

підрозділів. Один із них очолив Чумаченко. Під час виходу з оточення натрапили на

засідку, з якої вже вийти живим Іван не зміг. Лише двадцять три виповнилося йому

тоді. Він залишив молоду дружину Марію, півторарічного сина… А скільки ще міг

добра зробити людям!

Учень декламує вірш І.Чумаченка «Кров героя»

В осінній день в карпатському садуПід срібний плескіт синього озерцяОд ран важких, глибоких, прямо в серце.Упав він під березку молоду.В ту ж мить помер, але мені здаєтьсяЗавжди, коли тим садом я іду,Що він жеве, і серце його б′єтьсяУ трав і квітів вічного роду…Дано героям двічі жить на світі:В змаганнях вперше, вдруге – в славі квітів,Де він упав, горять червоні рожі! –То кров його щасливих днів тепло,Що творить соки живні та погожі,Із вольної землі в квітки переплило.

89

Виступ з інформацією ІV групи

« Крок у безсмертя» (розповідь про Леоніда Левицького)

Учень. Леонід Левицький родом із Житомира. Коли Леонід був

десятикласником Плужнянської середньої школи, йому довірили керівництво

літературним гуртком . Колишній класний керівник Н.А. Боголюбчик згадувала, що

всі гуртки в школі вели вчителі, а літературним керував учень десятого класу Леонід

Левицький.

Леонід, можливо, й сам не підозрював, що він талановитий поет. а це, напевно,

так, бо його першого серед студентської творчої молоді помітив Максим Рильський,

коли хлопець учився в Київсьому університеті.

Учень. Того жорстокого червневого світанку 1941-го перші фашистські бомби

впали за кількасот метрів від гуртожитку. Четвертокурсники поспіхом склали

останній екзамен, зібралися до актового залу університету на комсомольські збори.

Більшість із них виявила бажання йти добровольцями на фронт. Був серед них і

Леонід Левицький. На фронті був кореспондентом газети «За комунізм», воював на

Малій землі, потім доля привела в Київ – зруйноване місто. Тяжке поранення – 42

осколки вийняли. Не витримав. Помер...

Учень декламує вірш Л. Левицького «На шляху»

На шляху – розбиті вражі танки,Позавчора тут війна пройшлаПоруч з почорнілим полустанкомНе впізнав я рідного села.Занесло снігами попелище,Щоб прикрити горе до весниНад руїнами лиш вітер свище,Обгорілі тужать ясени.Ні душі навколо не видати,Вражий труп на згарищі горить,Не встигали, видно, утікати, -Настигала їх розплати мить.Кров за кров, за біль, за крик дитячий,Серця гнів і помста у боях, -Ось яку тебе сьогодні бачу,Україно, меснице моя!

90

Виступ з інформацією V групи

« На лінію вогню з братами я піду» (розповідь про Федора Швіндіна).

Учень. Федір Швіндін народився в 1913 році в м. Джанкої. Став інвалідом –

паралізувало ногу. Переїздить у Роменський район. Працював у Липовій Долині на

комсомольській роботі. Потім - в київській газеті «Молодь України». Під час війни

працював на підпільній роботі. Був розстріляний, але врятували. Потрапив у

концтабір (№55137). Загинув у березні 1944 р. Ми не знайдемо його могили і не

покладемо квіти любові. Та вірші його продовжують жити. Вони промовляють до

нас голосом його серця.

Учень декламує вірші Федора Швіндіна

* * *

Вечірня зоре золота,Зійди над долею моєюІ покотися над землею –Озолоти мої літа!

У серці пісню воскреси,Окриль її, зроби дзвінкоюІ над землею пронеси,Щоб палко кликала до бою,

Щоб стала зброєю мені,Моїм мечем…Щоб сонцем стала,Щоб ворогів іспопелялаНа серця чистому вогні.

***Я звідав все: і горя глибочизну,І радість, і кохання ніжний плин,Але завжди лиш матері-Вітчизні,Моля любов, її я вірний син.

Люблю Вітчизну ясно краю,Як матір добрую мою.Про неї я пісні співаю,Лиш їй свій голос віддаю.

! Форма вираження всіх групових проектів: буклети

91

ІV. Заключне слово вчителя

Федір Швіндін писав:

Як гряне бій і прогримлять гармати,На лінію вогню з братами я піду.Не відступлю, вітчизно моя, мати,Лиш смертю скошений, можливо, упаду.

Тільки з любові до рідної землі народжується ось таке почуття патріотизму.

Любити рідну землю – означає не лише оспівувати її красу, а й дбати про її розквіт,

бачити й усувати те, що заважає на шляху поступу, вміти захистити її в трудний час

словом і ділом. Сподіваюсь, що сьогодні наша розмова не залишила вас байдужими,

вона близька і дорога нам. Це наша історія, а майбутнє починається з минулого. І як

добре, що краєзнавець Іван Корнющенко доніс до нас цю історію.

А закінчити розмову я хочу словами Миколи Шутя:

Перед батьківським краємЗа майбуття вогні,За сонце вдалині,Згоримо, відпалам.

ІV. Підсумок уроку. Рефлексія

За методом «Мікрофон» учні висвітлюють такі питання:

- Що нового ви відкрили для себе, торкнувшись душею і серцем нарисів

нашого талановитого земляка?

- Яке уявлення у вас склалося про письменника, журналіста І.

Корнющенка?

- Які риси характеру повинен мати справжній герой?

- Які риси характеру будете виховувати в собі?

- Кому, на вашу думку, адресована книга І.Корнющенка «Назавжди

лишились молодими»?

- Чи допоможе сьогоднішній урок у подальшому формувати вас як

людину?

92

Учитель пропонує за темою уроку скласти сенкан

Зразки сенканів:

1. Письменник.

2. Талановитий, щирий.

3. Творить, навчає, допомагає.

4. Він хвилюється про майбутнє.

5. Земляк.

-------------------------------------------------------------

1. Воїн.

2. Молодий, мужній, безстрашний.

3. Бореться, захищає, помирає.

4. Подарував нам щасливе життя.

5. Герой.

V. Оцінювання

Заповнення карток само - та взаємооцінка

(Додаток 10)

VІ. Домашнє завдання

Написати літературний твір (жанр за вибором) на тему

«У житті є пам'ять, що ніколи не вмирає»

93

Додаток 8

ТЕХНОЛОГІЯ ПРОВЕДЕННЯ ВЕБ-КВЕСТУ

Одним із способів цільового використання глобальної мережі на уроках

словесності є веб-квест, яких можна віднести як до методу проблемного навчання,

так і до методу проектного навчання одночасно.

Веб-квест (від англійського webquest) буквально – "пошук в Інтернеті”. Зараз,

коли поняття “Інтернет” і “навчання” вже не настільки далеке одне від одного, як

здавалося зовсім недавно, це поняття вважають новим кроком в освітніх

технологіях. А як же ми можемо використати цю технологію під час організації

проектної та дослідницької діяльності школярів.

У класичному варіанті веб-квест – це не що інше, як спосіб організації

проектної діяльності учнів. Як і будь-якому проекті, тут можлива як індивідуальна,

так і спільна роботу учнів над якимось завданням; він може бути розтягнутий на

весь навчальний рік або обмежений спареним уроком.

Проведення проектної роботи за допомогою мережевих ресурсів має низку

певних переваг, а для вчителів, які вперше використовують Інтернет на уроці,

технологія веб-квестів – відносно легкий спосіб навчитися користуватися

Всесвітньою павутиною в освітніх цілях.

Ось переваги цієї технології: веб-квести допомагають учителеві виробити

зразок того, як проводити проектну роботу; моделі web-квестів використовує

величезну кількість учителів у різних країнах, тож у мережі можна знайти багато

цікавих розробок. Почати можна з вибору готового продукту і використовувати його

без змін (або дещо змінивши). В Інтернеті є шаблони, які можуть бути вельми

корисні вчителям, що бажають створювати свої власні веб-квести, різні завдання, які

відповідають запропонованій технології, маса методичних порад для створення веб-

квесту, а також список пошукових систем та інструкцій щодо їх використання.

Проте існує й чимало труднощів, адже для виконання проекту учні повинні мати

94

доступ до Мережі. До того ж технологія веб-квесту вимагає від дітей і дорослих

певного рівня комп’ютерної грамотності.

Як залучити до веб-квесту учнів? Це завжди залежить від уміння вчителя у

ході пояснення або повторення «відкрити» нові проблеми у вивченому вже

матеріалі, зацікавити дітей, буквально «запалити»… і запропонувати роботу над

проблемою у вигляді веб-квесту. Буде він створений чи ні, залежить від

зацікавленості дітей. Що є корисного у веб-квесті для учнів?

- Підвищення мотивації до самонавчання та самоорганізації;

- Реалізація креативного потенціалу;

- Вміння знаходити кілька способів розв’язання проблемної ситуації,

визначити найбльш раціональний варіант, обґрунтувати свій вибір;

- Робота в команді (планування, розподіл функцій, взаємодопомога,

взаємоконтроль)

- Розвиток незатребваних у навчальтному процесі особистісних якостей

(наприклад, поетичні, музичні, художні здібності);

- Підвищення самооцінки;

- Формування нових компетенцій (учні оформляють результати своїх робіт у

вигляді веб-сторінок чи сайти, слайд-шоу, буклетів, анімацій, постерів чи

фоторепортажів (локально або в Інтернеті);

- Здобувають навички публічних виступів (обов’язковий захист проектів з

виступами авторів, з питаннями, дискусіями).

95

Додаток 9

Веб-квест за темою «Володимир Самійленко. Коротко про митця. Гумор і сатира поета. «На печі». «Не вмре поезія»

Методичні завдання: ознайомити школярів з життям і творчістю видатного

гумориста (найцікавішими відомостями про митця); повторити відомості з теорії

літератури (гумор, сатира, антитеза, іронія); проаналізувати ідейно-художній зміст

поезії «На печі», «Не вмре поезія»;

розвивати навички сприйняття інформації на слух; виразного читання

ліричних творів, їх аналізу; уміння описувати гумористичні ситуації, висловлювати

власні міркування про способи вияву патріотичних почуттів; формувати кругозір,

світогляд школярів;

виховувати усвідомлення цінності дотепного, а часом і в`їдливого слова в

житті людини, почуття пошани, поваги до творчості В. Самійленка, зневажливе

ставлення до лицемірства, пристосуванства людини.

Результат: створення веб-сторінки, презентації «Володимир Самійленко –

письменник-гуморист, перекладач, дослідник мови».

Ресурси: персональні комп`ютери із доступом у мережу Інтернет.

Основне завдання: учні об`єднуються в пять груп («біографи»,

«літературознавці», «аналітики №1», «аналітики №2», «дослідники») , проходять

веб-квест, виконуючи завдання.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПРОХОДЖЕННЯ ВЕБ-КВЕСТУ

Шановні восьмикласники!

Я рада вас вітати на цій сторінці!

Запрошую Вас до проведення веб-квесту з української літератури за темою

«Володимир Самійленко. Гумор і сатира поета як поштовх до роздумів про

справжній патріотизм, чесність, самовідданість, порядність та лицемірство».

96

Шановні учні! Отримайте випереджувальні завдання до веб-квесту за

вищевказаною темою та за допомогою підручника, а також інтернет- ресурсів

підготуйте відповідні завдання.

Завдання для всіх учнів: скласти хронологічну таблицю життя та творчості В.

Самійленка; прочитати гумористичні вірші «На печі», «Не вмре поезія…»

І група

«Бібліографи»

Керівники: Фесенко Марина, Бобнєва Валерія

Завдання:

1. Використовуючи інтернет-ресурси, знайти матеріал про життя та творчість

В.Самійленка.

2. Виділити основне в житті та літературній діяльності поета.

Результат роботи: підготувати презентацію на тему «Володимир Самійленко –

письменник-гуморист, перекладач, дослідник мови»

ІІ група

«Літературознавці»

Керівники: Дорошенко Ілля, Небилиця Кристина

Завдання:

1. Опрацювати за підручником статтю «Гумор і сатира» (стор. 368 – 370). Для

повного розуміння матеріалу звернутися до інтернет-ресурсів.

Результат роботи: підготувати памятку «Гумор та сатира – два способи

зображення смішного в житті»

ІІІ група

«Аналітики №1»

Керівники: Єрмак Діана, Кабиш Артем.

Завдання:

1. Зробити ідейно - художній аналіз гумористичного вірша В.Самійленка «На

печі», вказавши тему, основну думку, основні проблеми, художні засоби,

віршований розмір.

Результат роботи: оформлення матеріалу у вигляду документу Gooqle.

97

ІV група

«Аналітики №2»

Керівники: Жир Інна, Дмитренко Дарина

Завдання:

1. Зробити ідейно - художній аналіз гумористичного вірша В.Самійленка «Не

вмре поезія...», вказавши тему, основну думку, основні проблеми, художні

засоби, віршований розмір.

Результат роботи: оформлення матеріалу у вигляду документу Gooqle

V група

«Дослідники»

Керівники: Бородін Володимир, Шулежко Михайло.

Завдання:

1. Дослідити засоби творення гумору та сатири у творі В. Самійленка «На

печі...».

2. Дослідити синтаксичні фігури у творі В.Самійленка « Не вмре поезія...»

Результат роботи: оформлення матеріалу у вигляду документу Gooqle

Шановні учні!

Результати вашої роботи розмістіть на даному блозі.

htt://natali11051963.blogspot.com/

98

Додаток 10

ФОТОМАТЕРІАЛИ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ ГРУП (МІНІ-ПРОЕКТИ)

99

Додаток 11

Картка оцінювання роботи учня в групіДата_____________________

Прізвище, ім’я________________________________

Критерії оцінювання Самооцінка Оцінка членів групи Оцінка вчителя

Я, співпрацюючи з іншими

дотримувався (лася) правил

спілкування

Я ретельно працював (ла)

над завдання

Я залучав (ла) до

співпраці інших

100

Додаток 12

ТРИВАЛИЙ ПРОЕКТ ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНОЇ КОМПОЗИЦІЇ «СТРУНИ ТВОРЧОСТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ»

До митців, що пережили свій час і їхні твори збагатили скарбницю духовної

культури, належить Леся Українка. Її творчість стала однією з вершин художньої

свідомості українського народу в його історичному поступі й водночас видатним

явищем світової літератури, адже криє в собі невичерпні джерела високих людських

ідеалів добра й справедливості, сповнена гуманізму, свободи й братерства народів.

Ім'я поетеси овіяне особливою всенародною любов'ю. Сама постать Лесі Українки

як людська особистість має колосальну притягальну силу, якусь магічну

привабливість. Це була людина виняткової мужності й принциповості, духовної

краси й мистецького обдарування. Великий поет України й жінка з трагічною

долею, вона ввійшла в свідомість поколінь як символ незламності і боротьби. До

когорти сильних духом її прилучив здійснений нею життєвий і творчий подвиг.

Тож саме зі стін школи учні повинні винести такий образ Лесі Українки. І в

цьому допоможе довготривалий проект – літературно-музична композиція «Струни

творчості Лесі Українки».

Розділ І

1. Актуальність проекту

Життя Лесі Українки — це жертовне служіння рідному слову і своєму

народові, а отже, воно є прикладом для наслідування. Формувати патріотичні

почуття в молоді є надзвичайно актуальним, і тому славна біографія поетеси може

стати зразком для сьогоднішніх учнів.

2. Термін реалізації проекту

25 січня 2014 – 25 лютого 2014

3. Мета проекту

101

Підготувати й провести літературно-музичну композицію « Струни творчості Лесі

Українки»; ознайомити учнів із безсмертним життям Лесі Українки, її захопленням

музикою; допомогти школярам скласти цілісне уявлення про письменницю як

людину, митця, громадянина; на прикладі життя та творчості Лесі Українки

виховувати в учнів патріотичні почуття, любов до музики та художнього слова.

4. Учасники проекту та їх кількість

22 учні 10-их класів Шосткинського навчально-виховного-комплексу:

спеціалізована школа І-ІІ ступенів-ліцей Шосткинської міської ради.

5. Механізм та етапи реалізації проекту

Проект буде реалізований через поетапне залучення учнів до участі у підготовці та

проведенні літературно-музичної композиції «Струни творчості Лесі Українки»:

№ етапу Зміст завдання Термін реалізації

завдання

4. Організація учнів та ознайомлення їх із

довготривалим проектом

25 – 28 січня 2014 р.

5. Обрання координаційної ради реалізації

проекту та постановка перед ними

завдань, за які вони відповідають.

29 – 30 січня 2014р.

6. Ознайомлення зі сценарієм літературно-

музичної композиції «Струни творчості

Лесі Українки»

31 січня 2014 р.

7. Розподіл літературного матеріалу між

учасниками проекту

02 – 03 лютого 2014р.

8. Самостійна робота учнів над реалізацією

завдань проекту

04 – 11 січня 2014р.

9. Проведення 1-ої репетиції літературно- 12 лютого 2014 р.

102

музичної композиції

10. Проведення 2-ої репетиції літературно-

музичної композиції

16 лютого 2014р.

11. Генеральна репетиція літературно-

музичної композиції «Струни творчості

Лесі Українки»

22 лютого 2014р.

12. Представлення проекту – літературно-

музичної композиції «Струни творчості

Лесі Українки»

25 лютого 2014р.

6. Обов`язки та відповідальність учасників реалізації проекту

Координатор проекту: Поправко Н.М. – учитель української мови та літератури.

Помічник координатора проекту: Войтехович Л.Г. – педагог-організатор

(відповідає за художньо-постановочну частину свята).

Координаційна рада (учні 10-их класів):

- Єрмак Діана (відповідає за проведення репетицій);

- Мароко Юрій (відповідає за музичне оформлення свята);

- Мороз Микита (відповідає за оформлення сцени);

- Фесенко Марина (відповідає за виставку творів Лесі Українки);

- Тютюнніченко Ольга (відповідає за концертні костюми ).

7. Очікувані результати

Зацікавити учнів сторінками життя та творчості Лесі Українки; допомогти

школярам скласти цілісне уявлення про письменницю як людину, митця,

громадянина; на прикладі життя та творчості Лесі Українки сприяти виховуванню

в учнів патріотичних почуттів, любові до музики та художнього слова.

103

Розділ ІІ

СЦЕНАРІЙ ЛІТЕРАТУРНО – МУЗИЧНОЇ КОМПОЗИЦІЇ

«СТРУНИ ТВОРЧОСТІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ»

Мета: ознайомити учнів із безсмертним життям Лесі Українки, її захопленням

музикою; допомогти їм скласти цілісне уявлення про письменницю як людину,

митця, громадянина; поглибити знання учнів про життя та творчість поетеси; на

прикладі життя та творчості Лесі Українки виховувати в учнів патріотичні почуття,

любов до музики та художнього слова.

Обладнання: портрет Лесі Українки, виставка творів поетеси, вінок із польових

квітів, фортепіано, сопілка, аудіозаписи.

Епіграфи.

Ти себе Українкою звала,І чи краще знайти ім’яТій, що радістю в муках сіяла,Як Вітчизна велика твоя!

Якби мені достати струн живих. Якби той хист мені, щоб грать на них, Потужну пісню, я б на струнах грала, Нехай би скарби всі свої зібрала, Ті скарби, що лежать в душі на дні... Леся Українка

Слово вчителя

Ми сьогодні з вами поведемо мову

Про чудову жінку, всім людям відому.

Оце перед вами у квітах барвінку,

Наша поетеса – Леся Українка.

143 роки тому на вкраїнському небосхилі спалахнула нова яскрава зірка з доти

нікому не відомим найменням. Спалахнула крізь зловісне хмаровиння хвороб,

незгод, крізь тенета самодержавних указів, які забороняли українськумову. Тож,

певно, всі вгадали ім’я цієї зірки. Це – Леся Українка.

104

У чому ж секрет її таланту? Де брала Леся, така хвороблива й тендітна, сили

та натхнення? Із цілющого невичерпного джерела

народних легенд, казок, повір’їв. ЇЇ надихала любов до

рідного українського народу, до природи, до рідного краю.

Леся булла мужньою протягом усього життя. Цієї муж-

ності вчилася вона у Тараса Григоровича Шевченка. А ви,

дорогі учні, повинні вчитися мужності в неї – у великої

доньки Прометея.

(Під спокійну, загадкову до святково прибраного залу входять учні в

національному одязі.)

Учень. Дитинство! Незабутня пора, коли світ уперше розкриває нам свої

таємниці, коли все захоплює – від метелика, що гойдається на стеблині жита в полі,

до сріблястого велетня-літака, яким ти замилувався на аеродромі. Саме дитячі

враження найглибше закарбовуються у свідомості. Тому так важливо, щоб

дитинство було сповнене красою, загріте ласкавим словом, збагачене піснею,

музикою, власною творчістю.

Учень. Сьогодні ми поговоримо про нерозривний зв'язок життя і творчості

Лесі Українки з музикою. Рано в життя Лесі Українки увійшла пісня – її

незрадливий друг на життєвих дорогах, невичерпне і завжди нове джерело

натхнення.

Учень. Сидить маленька Леся, держить віночок з волошок і співає

тихесеньким голосом. А навкруги – чарівний літній український вечір, на краю лісу

тихо згасає вогнище.

Звучитьукраїнська народна пісня “Женчичок-бренчичок” (виконує група

учениць під супровід бандур)

Учень. Чарівна природа рідної Волині, поезія народного побуту заполонили

дитячу уяву, зачаровували. Чутлива і вразлива вдачею, Леся з дитинства вміла

мужньо переносити власні фізичні страждання – страшна недуга мучила її все

життя. Не любила, коли говорили про її хворобу, а коли все ж запитували: «Чи

болить нога?» – відповідала: «А я не слухаю. Хіба її переслухаєш?»

105

Учень. Леся старалася забувати про хворобу, «не слухати» її, зате вона

прислухалась до голову свого палкого серця. А воно, переповнене любов’ю до

ніжно-тужливої волинської природи, зачароване піснями, легендами, все

настирливіше підказувало: необхідно розповісти про рідну Волинь якнайширшому

колу людей, прославити пісні цього краю, зберегти їх для нащадків.

Учень. Протягом усього життя зберігала поетеса в пам’яті безліч пісень.

Яскравим свідченням цього є збірка «Народні мелодії. З голосу Лесі Українки

записав і упорядкував Климент Квітка». Зі сторінок збірки постають картини

Лесиного дитинства та юності.

…Уявимо лісову галявину в Колодяжному.

Гра “Вовк”.

Діти стають у коло, узявшись за руки, хтось із них – у крузі, намагається

прорватись, налягаючи грудьми дітьми на руки. Його питаються: Який ключ? Він

відказує: Залізний!Як розчепить чиїсь руки, то виривається з круга і втікає, а всі за

ним женуться і співають:

Ой дзвони дзвонять,Хорти вовка гонятьПо болотах, очеретах,Де люди не ходять.

Хто зловить, той сам «стає вовком» у крузі, і тоді знов грають спочатку.

Гаївка «Подоляночка».

Діти стають у коло, побравшись за руки, і ведуть хоровод. Одна дівчинка в

середині, в крузі, виконує рухи відповідно до слів.

Учень. А ще Леся Українка продовжила розпочату Миколою Лисенком

велику справу збереження для нащадків українських народних дум. На запрошення

до співпраці відгукнувся ще молодий тоді, аде вже відомий вчений-фольклорист

Філарет Колесса.

Учень. Письменниці судилося побачити результат своєї чудової ініціативи: у

1910 році вийшов з друку l- й том підготовленого Ф. Колессою видання «Мелодії

українських дум».

106

Звучить дума «Буря на Чорному морі» (виконує

група учениць)

Учень. Одержавши цінну книгу, Леся Українка з

радістю писала вченому: «Тепер уже справді можна сказати:

«Наша пісня, наша дума не вмре, не загине!» IIтом

«Мелодій…» вийшов уже після смерті поетеси, у вересні

1913 року.

Учень. У важкі хвилини життя Леся Українка шукала

розряди в музиці. Сповнена тривожних думок, передчуттів, писала поетеса рядки

вірша.

Мій давній друже! Мушу я з тобоюРозстатися надовго… Жаль мені!З тобою звикла я ділитися журбою,Вповідувать думки веселі і сумні. («До мого фортепіано»).

Учень. Вона готувалася до поїздки в далекий Відень на операцію: хвороба не

відступала, не допомагали морські купання в сонячному Криму, біль у нозі ставав

нестерпним. Сідаючи за улюблений інструмент, вона ділилася з ним своєю журбою,

згадувала дитячі роки:

То ж при тобі, мій друже давній, вірний,Пройшло життя дитячеє моє.Як сяду при тобі я в час вечірній,Багато спогадів тоді встає.

Учень. Мати ще в ранньому дитинстві помітила вроджену музикальність

дівчини – п’ятирічній Лесі купують фортепіано. Вона починає вчитися грати на

ньому й виявляє неабиякі музичні здібності.

Учень. Через багато років, прощаючись перед від’їздом до Відня з улюбленим

інструментом, Леся розкаже, як глибоко страждало її дитяче серце.

Картина постає: зiбравсь гурточок,Провадить речi, i спiва, й гука,На клавiшахтвоïх швидкий, гучний таночокЧиясь весела виграва рука.Та хто се плаче там, в другiйхатинi?Чиє ридання стримане, тяжке?...

107

Несила тугу критьтакiймалiйдитинi,Здавило серце почуття гiрке.Чого я плакала тодi, чого ридала?Тодi ж кругом так весело було...Ох, певне, лихо серцем почувала,Що на мене, мов хмара грiзна, йшло!

Учень. Першою вчителькою Лесі стає її тітка Олександра Косач-

Шимановська, тьотя Саша, яка в 1880 році приїхала до Луцька. Леся любила уроки

музики, навчаня давалося їй легко, звукові образи збуджували уяву, змушували

замислитись.

Гра на фортепіано викликає в душі Лесі цілу гаму почуттів. Часто в розмові

вона вживала музичні вирази, терміни, порівняння, які, здавалось їй, краще можуть

передати те, що вона відчувала.

Учень. Сестра Ольга згадує, що Леся часто ходила до Луцького

кафедрального собору, щоб послухати гру на органі.

Звучить орган (аудіозапис).

Учень. Зиму 1882-1883 рр. Олена Пчілка провела зі старшими дітьми

Михайлом і Лесею в Києві – тут вони навчались: Михась у гімназії, а Леся, через

хворобу,це – удома, під керівництвом приватних учителів.

Тієї зими вона відновила музичні заняття. Її вчителькою стала професійна

піаністка Ольга Олександрівна О’Конор, перша дружина Миколи Лисенка.

Учень. Навчання тривало недовго – тільки одну зиму, але завдяки

майстерності педагога і яскравим здібностям учениці було досягнуто значних

успіхів. Леся могла вільно читати з аркуша доволі складні твори класичного

репертуару, акомпанувати співу, грі на скрипці,

виконувати в колі близьких друзів окремі сонати

Бетховена, ноктюрни і вальси Шопена, п’єси

Шумана, Шуберта, а з українського репертуару –

твори Лисенка, Завадьского, фортепіанні

транскрипції народних пісень тощо.

108

Учень. Леся дуже любила слухати гру на фортепіано М.В. Лисенка, який був

прекрасним піаністом.

Звучить аудіозапис«Виклику» - арії Левка з опери М.Лисенка «Майська

ніч» (на слова М. Старицького)

Учень. Відень – чудове старовинне місто із своєрідною архітектурою.

Великий інтерес викликало в Лесі багате музичне життя австрійської столиці. У

Відні жили й творили геніальні композиторі Йозеф Гайдн, Вольфганг-Амадей

Моцарт, Людвіг ван Бетховен. Як відомо, ці композитори створили «віденський

класицизм» - стильову епоху в історії музичного мистецтва. Тут були написані й

поставлені безсмертні опери Моцарта «Весілля Фігаро», «Дон Жуан», «Чарівна

Флейта».

Звучить запис музики Моцарта (концерт №23 для фортепіано).

(Учні розповідають під звуки музики)

Учень. Не дивно, що місто з такими музичними традиціями особливо

цікавило молоду поетесу. З усіх тамтешніх театрів найчастіше відвідувала оперу,

використовувала кожну нагоду, щоб відвідати концерт, ознайомитися з новими

творами композиторів. Леся Українка мала нагоду слухати органні твори великих

композиторів – поліфоністів Йоганна-Себастьяна Баха та Георга-Фрідріха Генделя.

Учень. До найулюбленіших поетів Лесі Українки належав Генріх Гайне.

Відомо, що поетеса була ініціатором, учасником і організатором літературно-

музичного вечора, який відбувся у Києве 23 березні 1900 року і був присвячений

100-річчю від дня народження цього великого німецького поета.

Учень. Хто з композиторів був найулюбленішим, духовно найближчим

поетесі? Чиї твори вона виконувала найчастіше? Відповіді знаходимо в листах,

біографічних матеріалах, спогадах сучасників.19-річна поетеса грала знамениту

«Поетичну» сонату Людовіга ван Бетховина, захоплювалася «Місячною сонатою»,

зазнавала впливу його музики.

Звучить «Місячної сонати»(аудіозапис).

109

Учень. Великий композитор, який мужньо перемагав стражданням, музикою

«викрешував вогонь з людських сердець» і проникав звуками в найпотаємніші

глибини душі, був духовно близьким поетесі.

Леся Українка теж не скорилась жорстокій долі й гордо проголосила:

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,Серед лиха співати пісні,Без надії таки сподіватись,Жити хочу! Геть, думи сумні!Учень. Відрадою, насолодою було для неї виконання творів Шопена – його

вальсів, ноктюрнів. Фрідерік Шопен – пристрасний співець своєї Вітчизни - був

духовно близьким Лесі Українці. Обох митців споріднює передусім глибока

народність їхньої творчості.

Звучить вальс Шопена №10 (аудіозапис).

Учень. Музика Шопена – глибока й ніжна, поетична й мужня, сповнена

меланхолічної задуми й драматичних спалахів, часто допомагала поетесі знайти

душевну рівновагу, повертала спокій і радість життя. Можливо, і шопенівські твори

звучали серед тих, які грала Леся Українка своєму смертельно хворому другові –

Сергію Мержинському.

Леся Українка не включала до своїх поетичних збірок віршів – свідків її

душевних страждань. Вона завжди вважала, що найперший обов’язок поета – бути

громадянином, мужнім борцем за правду і справедливість. Особисте вона звикла

підпорядковувати загальній справі й не бажала виносити «на суд» широкого читача

інтимних сторінок своєї лірики.

Учень. Проте страждання великих поетів, вилиті в неповторно прекрасні

поетичні форми, здатні й через століття хвилювати людські серця. Згадаймо

безсмертні рядки Данте, присвячені Беатріче, сонети Петрарки, Шекспіра, лірику

Пушкіна, Лермонтова, Словацького, Гайне, «Зів’яле листя» Франка.

Леся Українка теж уписала хвилюючі сторінки у книгу шедеврів світової інтимної

лірики. Тому мі вдячні дослідникам творчості поетеси, які донесли до нас ці рядки:

110

Уста говорять: «він навіки згинув!»А серце каже: «ні, він не покинув!»Ти чуєш, як бринить струна якась тремтяча?Тремтить-бринить, немов сльоза гаряча,Тут в глибині і б’ється враз зі мною:«Я тут, я завжди тут, я все з тобою!»

Учень. Багатогранний музичний світ Лесі Українки не міг не вплинути на її

поетичну творчість, про яку можна сказати словами російського критика й

теоретика літератури В.Г. Бєлінського: «Що це – поезія, живопис, музика? Чи одне, і

друге, і третє, що злились разом. І картина говорить звуками, звуки утворюють

картину, а слова виблискують барвами, звиваються образами, звучать гармонією і

виражають осмислену мову?»

Учень. Поетичний задум «Лісової пісні» так глибоко пов'язаний з музичними

образами, що Леся Українка, вперше у цьому творі, впроваджує в лію живе звучання

народних мелодій. Вона сама добирає 16 волинських пісень, включає іх як нотний

додаток до п’єси і пояснює, як саме і в які моменти розгортання дії вони повинні

звучати.

Звучить уривок з «Лісової пісні» на фоні мелодії на сопілці (№1-5)

(аудіозапис).

Учень. Музичні сторінки творчості Лесі Українки свідчать про широку

обізнаність письменниці з різноманітними жанрами музичного мистецтва, глибоке

розуміння стильових особливостей як народної, так і професійної музики.

У своїх «Мелодіях» вона писала:

Хотіла б я піснею стати

У сюю хвилину ясну.

Щоб вільно по світі літати,

Щоб вітер розносив луну.

Учень. Ця мрія здійснилася. Могутньою, стоголосою піснею лунає поетичне

слово Лесі Українки по всьому світу – воно втілюється у звуки музичних творів,

натхнення її співучою музою, її безсмертним генієм.

111

Як я умру, на світі запалає

Покинутий вогонь моїх пісень,

І стримуваний пломінь засіяє,

Вночі запалений, горітиме удень.

Учитель. Шановні учні! Ніхто так потужно не сказав про Лесю Українку, Як Іван

Франко, і саме цими словами я хочу закінчити наше літературне свято: «Від часу

Шевченківського «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого

сильного, гарячого та поетичного слова, як із уст сеї слабосилої, хорої

дівчини. ...Леся Українка не силкується на Шевченків пафос, не пережовує його

термінології; у неї є свій пафос, своєвласне слово...

«У самої наболіло на душі чимало, у самої поетичне слово доспіло і сиплеться,

мов золота пшениця...»

112

Додаток 13

ТРИВАЛИЙ ПРОЕКТ ЛІТЕРАТУРНОЇ КОМПОЗИЦІЇ «ГОЛОС ТАРАСА»

Тарас Григорович Шевченко – неперевершений світоч української культури,

геніальний поет, художник, мислитель. Це візитна картка українського народу. Він є

основоположником нової української літератури й родоначальником її революційно-

демократичного напряму. Саме в його творчості повно розвинулися ті начала, які

стали провідними для передових українських письменників другої половини ХІХ –

початку ХХ століть. Тарас Шевченко перший в українській літературі виступив як

істинно народний поет, твори якого з усією повнотою відбили почуття й думки

трудящих мас, їх віковічні визвольні прагнення.

Розкрити учням нові грані постаті Великого Кобзаря допоможе реалізація

довготривалого проекту – літературної композиції «Голос Тараса»

Розділ І

1. Актуальність проекту

В історії кожного народу серед її великих творців є люди, імена яких оповиті

невмирущою любов`ю і славою. В історії українського народу таким є Тарас

Шевченко, чия безсмертна спадщина – одна з найбільших вершин людського духу..

Тарас Шевченко для України – не просто народний поет і геніальний митець. Він –

національний пророк, апостол правди, заступник знедолених, провидець. Тож

сьогодні найкращим дарунком Великому Кобзарю є осмислення глибини та

пізнання його істини і врешті-решт усвідомлення нами усіма, що він – духовний

батько української нації, і тільки виконання його заповітів зможе забезпечити наше

духовне відродження задля розквіту суверенної держави України.

2. Термін реалізації проекту

10 лютого 2015 – 07 березня 2015

3. Мета проекту

113

Поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Тараса Шевченка,

сприяти виробленню у школярів навичок виразного читання. Розвивати образне й

логічне мислення, пам′ять, увагу, допитливість учнів. Виховувати почуття

співпереживання, шанобливого ставлення до надбань, культури, любов і повагу до

творчості Кобзаря.

4. Учасники проекту та їх кількість

12 учнів 9-их класів та 6 учнів 5-их класів Шосткинського навчально-

виховного-комплексу: спеціалізована школа І-ІІ ступенів-ліцей Шосткинської

міської ради.

5. Механізм та етапи реалізації проекту

Проект буде реалізований через поетапне залучення учнів до участі в підготовці та

проведенні літературної композиції «Голос Тараса»:

№ етапу Зміст завдання Термін реалізації завдання

1. Організація учнів та ознайомлення їх із довготривалим проектом; постановка мети реалізації проекту.

10 – 11 лютого 2015 р.

2. Обрання координаційної ради реалізації проекту та постановка перед ними завдань, за виконання яких вони відповідають.

12 – 13 лютого 2015 р.

3. Ознайомлення учнів зі сценарієм літературної композиції «Голос Тараса»; обговорення сценарію.

14 лютого 2015 р.

4. Розподіл літературного матеріалу між учасниками проекту. 15 – 17 лютого 2015 р.

5. Самостійна робота учнів над реалізацією завдань проекту; індивідуальні консультації з учасниками проекту.

18 – 21 лютого 2015 р.

6. Проведення 1-ої репетиції літературно-музичної композиції. 24 лютого 2015 р.

7. Проведення 2-ої репетиції літературно-музичної композиції. 28 лютого 2015 р.

8. Генеральна репетиція літературно-музичної 03 березня 2015 р.

114

композиції «Голос Тараса»

9. Представлення проекту – літературно-музичної композиції «Струни творчості Лесі Українки»

07 лютого 2014 р.

6. Обов`язки та відповідальність учасників реалізації проекту

Координатор проекту: Поправко Н.М. – учитель української мови та літератури.

Помічник координатора проекту: Войтехович Л.Г. – педагог-організатор

(відповідає за художньо-постановочну частину свята).

Координаційна рада (учні 9-их класів):

- Небелиця Юлія (відповідає за інформаційну роботу серед учасників проекту);

- Коробейник Марина (відповідає за проведення репетицій);

- Дорошенко Ілля (відповідає за музичне оформлення свята);

- Мангалієв Олександр (відповідає за оформлення сцени);

- Таранова Анастасія (відповідає за виставку творів Лесі Українки);

- Посашева Дарина (відповідає за концертні костюми ).

7. Очікувані результати

Посприяти формуванню осмислених систематичних знань про життєвий і

творчий шлях Т. Г. Шевченка, усесвітній резонанс його творчості, допомогти

усвідомити світове значення його творчої діяльності; подальший розвиток

естетичних почуттів, творчих здібностей учнів; виховання поваги до художнього

слова – слова-образу.

Розділ ІІ

СЦЕНАРІЙ ЛІТЕРАТУРНОЇ КОМПОЗИЦІЇ «ГОЛОС ТАРАСА»

Мета: Поглибити знання учнів про життєвий і творчий шлях Тараса Шевченка,

сприяти виробленню у школярів навичок виразного читання. Розвивати

образне й логічне мислення, пам′ять, увагу, допитливість учнів. Виховувати

115

почуття співпереживання, шанобливого ставлення до надбань, культури,

любов і повагу до творчості Кобзаря.

Обладнання: портрет поета, ілюстрації-світлини до його біографії, репродукції

картин Т.Шевченка, «Кобзар», аудіо записи.

Випереджувальне завдання: вивчення віршів Тараса Шевченка; рольова гра

(Тарасик, Оксанка).

Епіграф:

Кобзарем його ми звемо, Так від роду і до роду,Кожний вірш свій і поемуВін присвячував народу.

М.Т.Рильський

Учитель. Сьогодні – річниця з дня народження великого українського поета

Тараса Григоровича Шевченка. На стіні ви бачите портрет великого Кобзаря. Він

немов дивиться на нас, завжди уважно, лагідно і замислено. (Звучить запис пісні на

слова Т.Г.Шевченка «Думи мої…».)

От уже два століття незгасним вогнем усеперемагаючого патріотизму

палахкотить могутня й ніжна Шевченкова поезія. І палке слово великого Кобзаря

надихає нас, українців, на жертовну працю в ім′я рідної України.

Ведучий. Колись на такій же землі й не за безкраїми морями, не за

дрімучими лісами, не за кам′яними горами, був веселий, багатий, край. І жили там

рабами в тяжкій чужій роботі люди. І називали той край – Україна.

Ведуча. І ось у такому краю, в Україні, у селі Моринці Київської губернії ,

у хаті кріпака Григорія Шевченка народилася дитина. Для пана – нова кріпацька

душа, а для України – великий поет, Кобзар, батько українського народу, цілої нації.

Учень

Благословен той день і час,Коли прослалась килимамиЗемля, яку сходив ТарасМалими босими ногами.Земля, яку скропив ТарасДрібними росами-сльозами. (М. Рильський.)

116

Учитель. Тарас Шевченко, великий Кобзар – так називали й називають його

люди. Геніальний син українського народу, Т.Г.Шевченко протягом усього життя

мріяв про освіту для простих людей.

Ведучий.

У селі Моринцях,У сільській хатиніУродився він на славуЦілій Україні.

З-під низької стріхиСоколом піднявся,Як промовив, його голосГромом розлягався.

Ведуча. У тяжких злиднях минало

дитинство Тараса.

Мені аж страшно, як згадаюОту хатину край села,

- писав пізніше поет. Коли йому було дев`ять років, померла мама, знесилена

тяжкою працею на панщині. Згодом, через два роки, помер батько.

Інсценізація уривка за твором Спиридона Черкасенка «Як Тарас ходив до

залізних стовпів».

(Виходять дійові особи: Тарас і Оксанка).

Оксанка. А де ж той рай?.. Чи ти не знаєш?

Тарас (піднімає голівку до неба):

Чому ти так собі гадаєш?Про теє знає все село,Що рай на небі…

(Зітхнувши):

Там, де… мати…Я чув, коли ховали їх,То люди почали казати,Що підуть в небо до святих,Бо мук зазнали за життя…

(По паузі):

Немає мами… Потім тато…

117

Лихую мачуху… Пуття… Відтоді… мєм…небагато…

(Щепоче крізь сльози):

Чи бачить мама… чи й не зна?..Любила дуже нас вона…Невже мамунцю, ти не бачиш,Що мачуха… нас…лає й б′є…

(Тихо плаче.)

Оксанка (крізь сльози):

Тарасику, ти той… ти плачеш?

(Хоче відняти його руку від очей.)

Відкрий же личенько своє…Не плач, Тарасику, не треба!

(Своїм фартухом витирає йому сльози, потім однією рукою обіймає, а другою

гладить по голівці й цілує.)

Казали ненечка мені,Що бачить мама все це з неба – І те, що ходиш ти в рядні,Як та старча чуже під тином,Що кривдить мачуха й Степан,І побивається за сином,І бог пошле тобі талан…Побачиш, любий… Витри сльози,А то іще побачить хтось…Ти не завжди на їх погрози…Стривай, скажу на вухо щось, - Журитись зразу перестанеш.На мене веселіше глянеш…

(Нахиляється йому до вуха):Як виростеш, поберемосьІ будемо вже вкупі житиІ день, і два і… цілий рік…

Тарас. Не день, не рік, а цілий вік.

Оксанка.

І разом будемо ходитиДо тих залізних до стовпів,Де ляже сонце на спочин…

118

Тарас (захоплюється):

А я збудую гарну хату,А в ній великую кімнату…Садок вишневий розведу…

Тебе ж я одягну, як паву,І в краснім тім раї-садуМи заживем тоді на славу…

Оксанка (прихилившись до

нього голівкою):

Посію гарні я квітки…Та посаджу ще і тополю…

Тарас

І ми не будем кріпаки:Ми викупим себе на волю!..

Оксанка (мрійно):

Неначе сниться…Красні сни:Тополя…хата…вишні, квіти

Тарас

І ми – самі собі пани, - Як схочемо, так будем жити…

(Замовкають у мрійній задумі.)

Ведучий. Після смерті батька тарас пішов до

вчителя-дяка. Дуже йому вчитися хотілося. Та дяк

більше знущався з нього, ніж учив. Тарасик рубав

дрова, носив воду школярам, а пізніше сьав ходити

читати Псалтир над покійниками. Утік від дяка. Так було і в другого. А третій дяк-

маляр сказав: «Нічого з тебе не вийде. Ні швець, ні кравець, ні на дуді грець».

Через деякий час він пішов знову, в інше село, ще до одного вчителя, і той

погодився взяти його в учні. Треба було тільки дозвіл від пана мати. А коли

Шевченко звернувся до управителя панських маєтків, той, замість дозволу, послав

його на панську кухню кухарчуком.

1-й учень. Йому тринадцятий минав, Він пас ягнята за селом.

119

І серце чистим він пізнавНароду Біль, що був рабом.

2-й учень. Пішов по селах в Божу путьІ бачив правду в кожний час.Й народу свого сльози у грудьЗбирав, як перли, наш Тарас.

3-й учень.

Ішов полями по межі:На панщині народ терпів І сіяв ниви все чужі, Та не для себе, для панів.

4-й учень.

Як виріс лиш, то кобзу вінДо своїх рук пророчих взяв.І в звуках духа свого струнВін плач народу передав.

5-й учень.

І сльози-перли він зберіг,І кинув їх в бурхливий деньНа чорний, рідний переліг,І став співцем нових пісень.

Ведуча. Тарас, якому було 14-15 років, узяв від своїх учителів-дяків і попів

усе, що вони могли дати, – елементарну писемність. У цей же час закладаються

основи світогляду юнака.

Ведучий. Змалку полюбив Тарас природу рідного краю і як художник, і як

поет. Картини української природи він відобразив у своїх творах.

Учитель. І виріс серед українського народу геніальний поет Т.Г.Шевченко.

він описував тяжке життя людей, змушених працювати на панів, нещасливу долю

своєї матері, сестер, братів. Йому самому жилося дуже важко, але писав він і про

свої мрії, тримав у пам′яті світлі спогади про рідну Україну. Вірні Тараса Шевченка

– немов живі картинки у словах.

(Учні читають вірші Тараса Шевченка.)

120

Ведучий. Восени 1860 року Шевченко захворів. Стан здоров′я його

погіршився. 10 березня 1861 року не стало великого художника, геніального

Кобзаря.

Ведуча. Поховали його, як він і заповідав, у Каневі на високій горі, яка

відтоді називається Тарасовою. Ми всі бережемо пам′ять про видатного поета. Йому

споруджені пам′ятники, його ім′ям названі вулиці, парки, театри. Його вірші знають

дорослі й діти.

6-й учень.Другого такогоМіж нами немає,Що від краю та й до краюСвіт про нього знає.

7-й учень.

Другого такогоНема і не буде,Щоб так його величалиПовік віків люди.

8-й учень.

Над Дніпром могилаЗ вітром говорила:«Не забудьте, кого то яДля вас схоронила»

9-й учень.

Поклонися, Дніпре, предвічний, дужий,Тій святій могилі з-між розлогих нив.Хай озветься хвиля, задзвенить, затужить,Він тебе. Славуто, міцно так любив.

10-й учень.

Поклонися, степе, сивий ти козаче,З-за могил високих, кучерявих трав – Він же тую славу, що її ти бачив,Як ніхто ніколи, славно оспівав…

11-й учень.

Поклонися, земле, низько поклонисяПам′яті Тараса, славного співця.До могили серцем пригорнися,Де ж бо більше скарби, як могила ця?

121

Учитель.

Поклоніться низько, українські діти,Тій горі, що гордо над Дніпром стоїть.І Тараса-батька віщі заповітиУ життя з собою в серце понесіть!

Усі.

Тобі клянемось щиро,Всі українські діти.Ми сповнимо, Кобзарю,Всі твої заповіти.

Учитель. Юні друзі, дорожіть Шевченком! Любіть Україну, як любив її

поет. Бережіть її, як берегли її ваші діди і прадіди! Читайте його твори – і ваша мова

буде гарною, чарівною, барвистою, бо українська мова – одна з найкращих мов

світу. Учітеся, шануйте батьків, живіть дружно, за заповітами Шевченка. І це

сьогодні головне ваше завдання. Нехай на вашому шляху завжди будуть поруч

Шевченкова пристрасть, Шевченкова мужність і його невмируще слово.

122

Додаток 14

ТРИВАЛИЙ ПРОЕКТ ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНОЇ КОМПОЗИЦІЇ «ЗА МИРНЕ НЕБО СПАСИБІ ВАМ, ВЕТЕРАНИ!»

Людина створена природоюдля миру, а не для війни, народжена для радості,а не для горя…

Франсуа Рабле

Розділ І

1. Обгрунтування актуальності проекту

Мир - стан спокою і гармонії, форма співіснування цивілізації, до якої прагне

кожна свідома людина. На жаль, з кожним роком ми стаємо свідками того, що мир

у світі стає дедалі крихкішим. Тому завдання сьогодні школи в урочній та

позаурочній діяльності, з одного боку, доносити до учнів цінність мирного життя, з

іншого ж боку, прищепити повагу до тих, хто завоював і завойовує цей мир.

2. Термін реалізації проекту

01 квітня 2015 – 08 травня 2015

3. Мета проекту

Розширити знання учнів про важливість миру на землі; виховувати гуманізм,

патріотизм, любов до свого народу та повагу до ветеранів Великої Вітчизняної

війни.

4. Учасники проекту та їх кількість

14 учнів 9-их класів та 4 учні 5-их класів Шосткинського навчально-виховного-

комплексу: спеціалізована школа І-ІІ ступенів-ліцей Шосткинської міської ради.

5. Механізм та етапи реалізації проекту

Проект буде реалізований через поетапне залучення учнів до участі в підготовці та

проведенні літературно-музичної композиції «За мирне небо спасибі вам,

ветерани!»:

123

№ етапу Зміст завдання Термін реалізації

завдання

1.Організація учнів та ознайомлення їх із довготривалим проектом; постановка мети реалізації проекту.

01 квітня 2015 р.

2.Обрання координаційної ради реалізації проекту та постановка перед ними завдань, за виконання яких вони відповідають.

02 квітня 2015 р.

3.Ознайомлення учнів з літературним матеріалом, який ляже в основу сценарію літературно-музичної композиції; обговорення матеріалу.

06 квітня 2015 р.

4.Зв'язок із Шосткинською міською організацією ветеранів з метою запрошення ветеранів Великої Вітчизняної війни на запланований захід.

07 – 08 квітня 2015 р.

5.Запрошення ветеранів Великої Вітчизняної війни на святковий захід. 10 – 11 квітня 2015 р.

6.Розподіл літературного матеріалу між учасниками проекту. 13 квітня 2015 р.

7.Самостійна робота учнів над реалізацією завдань проекту; індивідуальні консультації з учасниками проекту.

14 – 17 квітня 2015 р.

8.Проведення 1-ої репетиції літературно-музичної композиції. 20 квітня 2015 р.

124

9.Проведення 2-ої репетиції літературно-музичної композиції. 27 квітня 2015 р.

10.Генеральна репетиція літературно-музичної композиції ««За мирне небо спасибі вам, ветерани!»

03 березня 2015 р.

11.Представлення проекту – літературно-музичної композиції «Струни творчості Лесі Українки»

06 березня 2015 р.

6. Обов`язки та відповідальність учасників реалізації проекту

Координатор проекту: Поправко Н.М. – учитель української мови та

літератури.

Координаційна рада (учні 9-их класів):

- Жир Інна (відповідає за інформаційну роботу серед учасників проекту);

- Дмитренко Дарина (відповідає за зв'язок Шосткинською міською

організацією ветеранів);

- Захарова Олександра (відповідає за запрошення ветеранів Великої

Вітчизняної війни);

- Коробейник Марина (відповідає за проведення репетицій);

- Дорошенко Ілля (відповідає за музичне оформлення свята);

- Мангалієв Олександр (відповідає за оформлення сцени);

- Таранова Анастасія (відповідає за виготовлення поробок для ветеранів);

- Посашева Дарина (відповідає за концертні костюми ).

7. Очікувані результати

Ушанувати ветеранів Великої Вітчизняної війни, які пройшли славний

бойовий шлях та принесли мир на нашу багатостраждальну землю; виховати

поважне ставлення молоді до ветеранів; розширити знання учнів про важливість

миру на землі.

125

Розділ ІІ

СЦЕНАРІЙ ЛІТЕРАТУРНО - МУЗИЧНОЇ КОМПОЗИЦІЇ «ЗА МИРНЕ НЕБО СПАСИБІ ВАМ, ВЕТЕРАНИ !»

Оформлення: на задній стіні сцени напис: «За мир – спасибі вам» ; голуб миру в

обрамленні різнокольорових повітряних кульок)

Учень 1. ХХІ століття... Рік – 2014... 9 травня... День, як і вчора, позавчора,

рік, два...Так само лагідно зранку світить сонечко, а спокійна весняна блакить

неба ніжно обіймає землю. Розкішні тюльпани, квіти весни, привітно вітаються з

кожним, тихо промовляючи: ,, Добридень, добридень...,,.

Учень 2. І, здається, так було завжди:

весною на галявинах з`являлися

блакитноокі проліски , а перелітні птахи

починали вити на рідній землі гнізда,

щоб у них невдовзі почувся писк зовсім

малесеньких пташенят...

Учень 3. А влітку міста, села й усе

навколо наповнювалося такою кількістю сонячного світла , що кожний відчував

його життєдайні промені.

Учень 1. А ось восени, тільки восени клен одягав багряно-жовте вбрання, а

вічнозелена ялинка заздрила цій красі й усе чекала зими, щоб одній

покрасуватися серед посмутнілих безлистих дерев.

Учень 2. Здається, так було завжди на нашій землі: спокійно, мирно, надійно...

Учень 3. Але зовсім інші весни, літа, осені, зими пам’ятають ветерани – ті, хто в

буремні 40-ві став захищати кожний сантиметр землі від чуми ХХ століття –

фашизму, захищати заради миру на землі, заради всіх нас нині живущих.

(Звучить пісня «Вставай, страна огромная...»)

126

На фоні пісні слова:

Учень 1. В житті є пам'ять, що ніколи не вмирає, Із забуття нетлінне повертає...

Є людський біль, і честь, і слава – Їх забувать не маєм права.

Учень 2. Не маєм права на байдужість і на скупість, Не маєм права на сучасний нігілізм. Усім прийдешнім передати мусим І наш, і старших поколінь прометеїзм.

Учень 3. Так, її величність – ПАМ'ЯТЬ... Вона ніколи не вмирає, вона –

лакмусовий папірець, який вивіряє нас на людяність, гуманність, благородство.

А отже, шановні ветерани, пам'ять про ваш вікопомний подвиг у роки Великої

Вітчизняної війни завжди буде в серцях юних, у серцях прийдешніх поколінь.

Учень 1. Тож , дорогі наші гості – ветерани 2-ої Світової, ми, учні, надзвичайно

раді ось цій нагоді зустрітися з вами , з вами – миротворцями, з вами –

солдатами, які й сьогодні залишаються в строю.

Учень 2. Тож за добрим українським звичаєм прийміть від нас, юних, хліб-сіль

як символ роду й нашого народу, як символ миру й зодчества.

(Під мелодію пісні «,Не стареют душой ветераны» учні в українському вбранні

вручають хліб-сіль ветеранам)

Учень 3. ( під час вручення короваю)

Твоя високість, мужність, кров твоя планету і людину захистили, щоб хліб родив

і світлий день буяв.ДІАЛОГ УЧНІВ СТАРШИХ КЛАСІВ ІЗ МОЛОДШИМИ

Старшокласник: Маринко! А чи ти знаєш слова, які люди завжди вимовляють із

радістю?

Маринка: Так. Це слова: МАТУСЯ, СОНЦЕ, КВІТИ, ДРУЗІ!

Старшокласник: Правильно. А от , на жаль, є слова, які навіюють сум і

наповнюють вологою очі. Ти їх знаєш?

Маринка: Звісно, знаю. Це страшні слова – смерть, війна, фашизм.

127

Старшокласник: А що потрібно, щоб ти їх забула назавжди й ніколи не

промовляла ?

Маринка: Потрібен мир на всій землі!

Старшокласник: Маринко, яка ж ти розумниця!

Старшокласниця: Іванко! Чи ти згодний з Маринкою?

Іванко:Звичайно, згодний.

Старшокласниця: А тобі навіщо потрібен мир?

Іванко: А мені потрібен мир, щоб навчатися в школі, щоб завжди бачити маму,

тата, сестричку, бабусю й дідуся; щоб здійснилася моя найзаповітніша мрія ( А яка –

секрет! Нікому не скажу!). Це ж я тільки Маринці вчора зізнався, що хочу, як і тато,

стати машиністом довгих потягів і їздити по всій Україні, а більш нікому не скажу.

А ще мені потрібен мир , щоб їсти морозиво. (сором’язливо) Ой! Як я його люблю!

Старшокласниця: Який же ти молодець, Іванку! А особливо за те, що вмієш

зберігати таємницю. А можливо, ти її розповіси нашим гостям? Подивися – стільки

їх у залі зібралося, таких суворих і серйозних, але таких рідних і дорогих.

Старшокласник: Дорогі Маринко та Іванко! Сьогодні в нас у гостях ветерани

страшної війни – Великої Вітчизняної. Зовсім юними вони пішли на фронт. Під

шаленими кулями гартувався їх характер, під нічними зорями, у

перервах між боями, визрівали їх мрії. І першою, я впевнений у цьому, була

найбажаніша мрія повернутися з Перемогою додому й принести на рідну землю

мир.

Старшокласниця: І вони перемогли – й повернулися переможцями, і принесли

жаданий мир. На обвуглених від полум’я дорогах Великої Вітчизняної вони довели ,

що мають святе право бути вільними людьми, право мати Батьківщину, кохану,

кохання, право зустрічати світанки й вранішню зорю, право мати МИР, який ось уже

65 років вони оберігають на нашій славній українській землі.

Старшокласник: І за це право, дане нам вами, дорогі ветерани, велике спасибі й

низький уклін від ваших онуків, правнуків, які не бачили, як палала земля, як

плавився від вогню метал, як людина ставала залізною задля священної помсти, як

на терезах зрівнялися життя і смерть... На щастя, молодше за вас покоління й зовсім

128

юні не бачили всього цього, і тому сьогоднішньому світлому дню вони завдячують

тільки Вам, ветерани, співаючи:

Хай завжди буде сонце! Хай завжди буде мама! Хай завжди буду Я!

( Пісня «Солнечний круг»)

Учень 1. Райдужні кульки й квіти нашим гостям напередодні світлої дати – Дня

Перемоги

( Учні дарують квіти й кульки ветеранам під мелодію пісні « Не стареют душой

ветераны»)

Учень 2. Дорогі наші, любі ветерани! У ті буремні сорокові роки вам було стільки,

скільки нам сьогодні. Ви були такими ж красивими, усміхненими, завзятими...

Учень 3. Але, дивлячись на ваші ордени та медалі, мені здається, що все-таки ви

були більш сміливішими, більш загартованішими, більш відчайдушнішими, ніж ми.

Бо ви були діти свого часу, вас дійсно гартувало життя. І ви зробили все для того,

щоб передати нам старших поколінь прометеїзм, ви посіяли праведне зерно й

паростки добра дало воно.

Учень 1. Ось які ці паростки! Зустрічайте! Вам про вашу молодість, обвуглену

дорогами війни нагадають юні артисти.

( Звучить пісня «Смуглянка» у виконанні учнів)

Учень 2. Вам пощастило: ви повернулися з пекла, повернулися для того, щоб стояти

на варті миру й оберігати спокійний наш сон. Але, шановні ветерани, ви ніколи не

забудете тих, хто назавжди залишився на безіменних висотах молодим і безвусим,

хто так і не відчув щемливого смаку Перемоги.

( Звучить пісня «На безимянной висоте» у виконанні учнів)

Учень 3. Свічка поминальна... Сьогодні ми запалимо її в пам'ять про тих, чиї імена

назавжди залишилися викарбуваними на гранітних плитах меморіалів, хто так і не

зустрів весну 45-го року... Хвилина мовчання – це наш глибокий біль за цвітом

української нації та цвітом братніх народів.

129

( Запалюють свічку, хронометр відліковує хвилину)

Учень 1. Шановні ветерани! Сьогоднішня наша зустріч знаменна: ми зібралися

разом напередодні великого свята – Дня Перемоги. Славна наша Україна героїчним

минулим, славна трудовими традиціями й визначними іменами. Але й нам,

підростаючому поколінню, є про що розповісти вам сьогодні.

Учень 2. УВАГА! Про виконану роботу упродовж минулого навчального року вам

звітує волонтерський загін 9 – Б класу.

( На сцену виходять волонтери 9 – Б класу)

Волонтер 1. Ми – волонтери 9-Б класу - свою роботу скеровуємо ( усі разом)

ЗАРАДИ МИРУ НА ЗЕМЛІ!

Волонтер 2. Діяльність волонтерського загону в минулому навчальному році

проводилася в двох напрямках:

1-ий. Ніхто не забутий – ніщо не забуто.

2-ий. Рідний край ми не забудемо – Його вивчати завжди будемо.

( Волонтери звітують ветеранам про виконану роботу за кожним напрямком)

Волонтер 3. А для того щоб наші подальші плани здійснилися, нам потрібний МИР,

який ви, дорогі ветерани, для нас завоювали на обвуглених дорогах війни. Тож

прийміть від нас символічний голуб миру як данину за ваш вікопомний,

безсмертний подвиг.

(Волонтери дарують ветеранам голуби)

Учень 1. Увага ! До вас , юні, звертається ветеран Великої Вітчизняної війни...

( Виступ ветерана)

Учень 2. Відлітають роки , мов журавлині ключі, у вічність... Ось уже й 65 мирна

весна. Але літа ніколи не зітруть із пам`яті нині юних ваш земний подвиг в ім`я

людства, в ім.`я мого покоління, в імя майбутнього нашої держави.

І сьогодні, дорогі ветерани! Іменем сина, що батька не знає, Іменем батька, що сина не має, Іменем жінки, що овдовіла, Іменем матері, що посивіла, Іменем пам`яті з роду до роду,

130

Іменем чесним, священним народу, Перед вами ми голову низько схиляєм, Клятві священній навік присягаєм. Ми не дозволим той жах повторити , Хочемо в мирі, у щасті ми жити.

Учень 1. Тож живіть ще довго,довго, шановні ветерани! Радуйте нас, передавайте

неоціненний досвід, мудрість. І знайте: ви для нас – узірець!

Учень 2. Здоров`я вам міцного, завзяття невичерпного, сім`ї щасливої , життя

заможного, років незліченних і вічного миру над головою для нас і для вас.

( Пісня «Аист на крише». С.Ротару)

131

Додаток 15

ДОВГОТРИВАЛИЙ ПРОЕКТ ІЗ ВИПУСКУ ПОЕТИЧНОЇ ЗБІРОЧКИ «НЕ Я ПИШУ, А СЛОВО МНОЮ ПИШЕ»

Розділ І

1. Обгрунтування актуальності проекту

Проблема розвитку творчих здібностей учнів дуже важлива в наш час, адже

майбутнє Українизалежить від того, кого виховаємо й навчимо в школі. Сучасне

життя потребує молодих людей з багатим інтелектом і великим творчим

потенціалом. Творчість притаманна кожному учню. Дуже важливо в потрібний час

підмітити злет, схвалити й підтримати учня, допомогти висловити віршованими

рядками ті почуття і враження, які переповнюють його душу. Перші проби учнів,

можливо, стануть трампліном в успішне творче майбуття, а можливо, згадкою про

щасливе дитинство, школу, уроки. Але назавжди в душі учнів залишиться та творча

іскорка, яка запалала від його перших віршів.

2. Термін реалізації проекту

вересень 2013 – квітень 2014

3. Мета проекту

Розвивати творчий, інтелектуальний потенціал, естетичний смак учнів;

засобами слова формувати внутрішній світ дитини; розширювати літературні обрії

учнів; учити дітей відчувати художнє слово, захоплюватися його красою, шанувати

рідну мову, освоювати її словникове багатство; допомагати кожному знайти себе у

творчості.

Учасники проекту та їх кількість

14 учнів 7 – В класу Шосткинського навчально-виховного-комплексу:

спеціалізована школа І-ІІ ступенів-ліцей Шосткинської міської ради.

4. Механізм та етапи реалізації проекту

132

Проект буде реалізований через поетапне залучення учнів до написання міні-

проектів – власних віршів :

№ етапу Зміст завдання Термін реалізації

завдання

1. Оголошення початку дії проекту. І декада вересня 2013 р.

2. Діагностування дитячих здібностей. ІІ декада вересня 2013 р.

3. Теорія літератури: прозове та поетичне

мовлення. Види стоп. Художні засоби

мови: метафора, епітет, порівняння.

Жовтень 2013 р.

4. Корекційно-настановча індивідуальна

робота.

Жовтень – листопад

2013 р.

5. Розвивально-творчий етап. Грудень 2013 р.

6. Практикум: читання учнівських творів,

обговорення.

Січень 2014 р.

7. Зустріч із місцевим поетом – Еллою

Римською.

Лютий 2014 р.

8. Відбір творів для збірочки позій «Не я

пишу, а слово мною пише».

Березень 2014 р.

9. Видання збірочки учнівської творчості. Квітень 2014 р.

5. Обов`язки та відповідальність учасників реалізації проекту

Координатор проекту: Поправко Н.М. – учитель української мови та

літератури.

133

Координаційна рада (учні 7 – В класу ):

- Марченко Катерина (відповідає за інформаційну роботу серед учасників

проекту);

- Мороз Микита (відповідає за упорядкування збірочки віршів);

- Фролов Єгор (відповідає за випусв поетичної збірочки).

6. Очікувані результати

Участь у проекті сприятиме розвитку соціальних компетентностей,

духовному збагаченню, активному становленню й самореалізації особистості в

сучасному світі; розвиток комунікативних якостей; активізація суспільно-ціннисних

орієнтирів через естетично-літературні критерії; видання збірки учнівської

творчості.

134

Додаток 16

ДОВГОТРИВАЛИЙ ПРОЕКТ ІЗ ВИПУСКУ СПЕЦІАЛЬНОГО НОМЕРА ШКІЛЬНОЇ ГАЗЕТИ «ЛІЦЕЇСТ», ПРИСВЯЧЕНОЇ 200-РІЧЧЮ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ Т. Г. ШЕВЧЕНКА

Розділ І

1. Обгрунтування актуальності проекту

Школа – наш спільний дім, а кожен учень – повноправний у ній господар.

Щодня в навчальному закладі відбуваються події, варті уваги. Проінформувати про

них покликана газета «Ліцеїст», під час роботи над якою учні набувають

практичних навичок висловлюватися, сприймати й обробляти отриману

інформацію. Тож довготривалий проект із випуску спеціального номера шкільної

газети «Ліцеїст», який присвячений 200-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка,

покликаний закцентувати увагу учнів на цій знаменній даті.

2. Термін реалізації проекту

31 січня 2014 – 03 березня 2014

3. Мета проекту

Проінформувати учнів про ювілейну дату з дня народження Т. Г. Шевченка;

викликати в школярів інтерес до творчості Великого Кобзаря; ознайомити учнів з

творчістю юних обдарувань школи.

4. Учасники проекту та їх кількість

12 учнів 10-их класів Шосткинського навчально-виховного-комплексу:

спеціалізована школа І-ІІ ступенів-ліцей Шосткинської міської ради.

5. Механізм та етапи реалізації проекту

Проект буде реалізований через поетапне залучення учнів до участі в

підготовці та випуску спеціального номера шкільної газети «Ліцеїст» :

135

№ етапу Зміст завдання Термін реалізації

завдання

1. Організація учнів та ознайомлення їх із довготривалим проектом; постановка мети реалізації проекту.

31 січня 2014 р.

2. Відбір членів редколегії та постановка перед ними завдань, за виконання яких вони відповідають.

02 – 03 лютого 2014 р.

3. Розподіл обов’язків серед членів редакційної колегії.

04 лютого 2014 р.

4. Проведення навчальних занять із теорії журналістики.

10 – 11 лютого 2014 р.

5. Збір й обробка матеріалів для газети. 12 – 21 лютого 2014 р.

6. Випуск спеціального номера газети «Ліцеїст»

24 – 28 лютого 2014 р.

7. Розповсюдження спеціального номера газети «Ліцеїст» серед учнів школи

03 – 05 березня

6. Обов`язки та відповідальність учасників реалізації проекту

Координатор проекту: Поправко Н.М. – учитель української мови та літератури.

Координаційна рада (учні 10-их класів):

- Борисенко Даніїл (відповідає за інформаційну роботу серед учасників проекту);

- Радченко Артур (відповідає за збір матеріалу для газети );

- Коржавіна Ольга (відповідає за обробку матеріалів для газети) ;

- Коробейник Марина (відповідає за проведення репетицій);

- Мороз Микита (відповідає за випуск газети);

136

- Басанець Євген (відповідає за розповсюдження газети серед учнів школи).

-

7. Очікувані результати

Випустити спеціальний номер газети «Ліцеїст», ознайомивши учнів із матеріалами про великого сина українського народу –

Т. Г. Шевченка.

137

Додаток 17

Таблиця результативності виступу учнів на Всеукраїнських учнівських олімпіадах та Міжнародних конкурсах (2011 – 2015 р.р.)

Конкурс ІІ етап ІІІ етап

Всеукраїнська учнівськаолімпіада

13 3

Міжнародний конкурс знавців української мови ім. П. Яцика 8 2

Міжнародний мовно-літературний конкурс ім. Т. Шевченка 5 1

Всеукраїнський конкурс - захист науково-дослідницьких робіт Малої академії наук.

4(обласний) -

ЗНО – 2012Один учень

склав на 200 балів

138

Додаток 18Результати участі учнів у Всеукраїнській

українознавчій грі «Соняшник»

У «СОНЯШНИК» люблю я грати,Свою Украйну пізнавати.Як сонях повертається до сонця,Так гра нас привертає до знань віконця.

139

У «Соняшнику» участь брали – перемоги гідні здобували

Навчальний рік

Усього брало участь

учнів у грі

Нагороджено дипломомІ ступеня

регіонального рівня

Нагороджено дипломомІІ ступеня

регіонального рівня

Нагороджено дипломомІІІ ступеня

регіонального рівня

Нагородженодипломом

переможця на шкільному

рівні

2 013 – 2014

55 3 6 9 _

2014 – 2015

64 - 5

8 6

140

Додаток 19

Фотоматеріали

Публікації матеріалів

Нагороди

141

ЕЛЕКТРОННА ВЕРСІЯ ПОДАНИХ МАТЕРІАЛІВ

142