“ Якщо вчитель поєднає в собі любов до справи і до учнів, він - досконалий вчитель”

Л. Толстой

Гладченко Н. М.КЗО “СЗШ №11” ДМР

2013 р.

Вставка рисунка

АВТОБІОГРАФІЯ Я, Гладченко Ніла Михайлівна, народилась 3 травня 1983 року у Дніпропетровській

області, м. Підгороднє.

1 вересня 1989 року я пішла до 1 класу середньої загальноосвітньої школи №129 м.

Дніпропетровська, яку закінчила у 1998 році.

У 1992 році вступила до дитячої музичної школи №3, клас гітари, яку закінчила у 1997

році.

У 1998 році вступила до педагогічного училища Дніпропетровського національного

університету, яке закінчила у 2002 році, отримав кваліфікацію “Вчитель початкових класів,

організатор роботи з дитячими колективами”.

У 2002 році стартувала моя трудова діяльність у середній загальноосвітній школі №20 м.

Дніпропетровська, на посаді вчителя молодших класів.

У 2007 році отримала ІІ кваліфікаційну категорію.

У 2003 р. за результатами співбесіди всупила на ІІ курс Мелітопольського державного

університету, на факультет “Педагогіка і методика середньої освіти. Українська мова і

література” і отримала кваліфікацію “Вчитель української мови і літератури та зарубіжної

літератури”.

З 1 вересня 2012 р. і до сьогодення працюю вчителем початкових класів у КЗО “Середня

загальноосвітня школа №11” Дніпропетровської міської ради.

Одружена. Виховую сина Ельдара 2009 року народження.

У вільний від роботи час займаюсь своєю улюбленою справою - вишивкою хрестиком та

бісером.

РІДНІ ПРОСТОРИ

Вишиваю. Вишиваю душу

В хрестики на білім полотні.

Я собі зізнатись чесно мушу,

Що від цього радісно мені.

Радість щедро закладу в узори,

Що виходять із – під рук моїх.

Ласку, доброту й любові море

Заплету поміж узорів тих.

Ці роботи залишу дитині.Пройде час, а потім і

життя.Може, колись серце їй

зігрієМамине стареньке

вишиття.

МОЯ ДУХОВНІСТЬ

Сплетіння кольорів, сплетіння дум.

До нитки – нитка, як до долі – доля.

Любов і радість, і журба, і сум,

Одвічні прагнення і до свободи воля.

Питаю я в них про життєву суть

І голову схиляю у поклоні

Й благословляють у далеку путь

Рукою мами вишиті ікони.

ДУЖЕ ЧАСТО МЕНЕ ЗАПИТУЮТЬ:- “ЧОМУ ТИ ОБРАЛА ПРОФЕСІЮ ВЧИТЕЛЯ?”

- “ЧИ НЕ ШКОДУЄШ ПРО СВІЙ ВИБІР?”НА ЦІ ЗАПИТАННЯ, Я ДАЮ ТАКУ ВІДПОВІДЬ:

Дитяча мрія….Іграшки, як справжні учні,

Яким доносила я всі свої знання…Роки минали. Змінювалися мрії,

Але одна - завітна втілилась в життя -Я стала в ч и т е л е м!

І зараз розумію, що це покликання.І ось тепер, своїх маленьких учнів,

Я вчу читати, писати, рахувати,А головне - в життя путівку здобувати.

Коли зі сторони я чую запитання:- « Де стільки сил, терпіння, розуміння?

Які є скарги на обраницю мою-педагогічну долю? »У відповідь завжди я говорю:

-« Ласкава посмішка, прозорі, чисті душі малюків -Ось звідки я черпаю сили, розуміння та терпіння,

Й не скаржусь на обраницю свою».

Гладченко Н. М.2014 р.

МОЯ ГОРДІСТЬ - ЦЕ МОЯ…

Сім’яМОЯ СІМ’Я –

ЖАДАНИЙ СКАРБ,ТОЙ НАЙЦІННІШИЙ

ДІАМАНТІ НАЙПРЕКРАСНІШИЙ

СМАРАГД,ЯКИЙ ВІД ЗЛОГО

ЗБЕРЕЖУ,І ДО ДОБРА Я

ПІДНЕСУ.

МОЯ ГОРДІСТЬ - ЦЕ МОЯ ДИТИНА

А у мого сина очі сині – сині,А у нього брівки – дві тоненькі стрічки,Чубчик – наче жмутик лісового сіна,Яблучка рум’яні – його теплі щічки.

МОЯ ГОРДІСТЬ - МОЇ УЧНІ

Хто до дітей іде щоденно

Й несе любов і доброту

Та мислить творчо і натхненно,

Той знає істину просту –

Одну на всіх, одну – єдину,

Що лише творчий індивід,

У світі цім ростить Людину

Й веде за руку в дивний світ.

КЛЯНУСЬ!НЕ ШКОДУЮЧИ ЧАСУ І СИЛ, ВЕСТИ УЧНІВ ПО НЕЛЕГКОМУ, АЛЕ ЦІКАВОМУ ШЛЯХУ ЗНАНЬ.

КЛЯНУСЬ!ЗРОБИТИ ВСЕ, ЩО У МОЇХ СИЛАХ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ЦЕЙ ШЛЯХ БУВ СПОВНЕНИЙ ДИВОВИЖНИХ ВІДКРИТТІВ І РАДІСНИХ ПЕРЕМОГ.

КЛЯНУСЬ! ВІДРАЗУ ПРИХОДИТИ НА ДОПОМОГУ КОЖНОМУ, ХТО ЇЇ БУДЕ ПОТРЕБУВАТИ.

КЛЯНУСЬ! ЩО ЖОДНИЙ ДЕНЬ, ЯКИЙ ПРОВЕДУТЬ ДІТИ У ШКОЛІ, НЕ ПРОЙДЕ МАРНО.