ШКОЛА УСПІХУУроки проекту «Громадські платформи освітньої реформи в Україні»

2007-2009

Київ«Шкільний світ»

2011

УДК 37.014.3(477)ББК 74.03 Ш67

Випусковий редактор Н. Кудринецька

Формат 60Х84/8Наклад 2000

Фінансова підтримка проекту здійснювалась Програмою соціальних перетворень у Центральній та Східній Європі (Матра) Міністерства закордонних справ Нідерландів.

Касьянов Г. В. Школа успіху: Уроки проекту «Громадські платформи освітньої реформи в Україні» 2007-2009 / Георгій Касьянов та ін. – К. : Шк. світ, 2011. – 64 ст.

ISBN 978-966-451-506-8

Проект «Громадські платформи освітньої реформи в Україні» – один із найуспішні-ших освітніх проектів в Україні, який здійснювався Міжнародним фондом «Відродження» (Київ) спільно з Міжнародним центром розвитку шкільництва / APS International (Утрехт, Нідерланди) з метою започаткування в Україні відкритого демократичного обговорення освітянських проблем.

Про задум та втілення проекту, мету, партнерів, учасників, підсумки і отримані уроки і йтиметься у цій книзі.

ISBN 978-966-451-506-8 © Касьянов Г. В. та ін., 2011

© ТОВ Видавництво «Шкільний світ», дополіграфічна підготовка, 2011

Ш67

3

ЗМІСТ

1 ШКОЛА УСПІХУ

4 «ГрОМАдСьКІ ПЛАТФОрМи ОСВІТНІХ реФОрМ»: Ідея, Люди, ЗМІНиМета проекту ......................................................................................................................................4

Завдання ...........................................................................................................................................4

Управління проектом ..........................................................................................................................6

Проблеми ...........................................................................................................................................6

7 ШКОЛи дЛя УСПІХУ: СТВОрюєМО КрОК ЗА КрОКОМ

10 дІяЛьНІСТь У ПОЛТАВІ ТА ОдеСІЧому діалог? ....................................................................................................................................10

Шість критеріїв створення ефективного діалогу ................................................................................11

Стисла характеристика методиста ....................................................................................................11

Навчання ..........................................................................................................................................12

регіональні конференції ....................................................................................................................12

Національні конференції ...................................................................................................................13

Співпраця .........................................................................................................................................13

Міжнародна співпраця ......................................................................................................................13

13 ЩО ВІдБУВАЛОСя В ПОЛТАВІ? рОЗБУдОВА ПрОеКТНОЇ СФери ОСВІТи

Контекст проекту: характеристика Полтавської області ....................................................................14

які батьки учнів в області? ................................................................................................................14

які вчителі в області? .......................................................................................................................14

Upper: задум проекту та його ключові поняття ..................................................................................15

2007: У фокусі – навчальне книговидання .........................................................................................15

2008: Школа майбутнього: мрія, образ, проект… ...............................................................................16

2009: Від образу – до планів розвитку шкіл .......................................................................................18

Нова компетентність після навчального візиту в Нідерланди ............................................................18

Соціальне проектування в епоху культурних трансформацій ............................................................19

Фініш – участь полтавців у національній конференції – 2009 .............................................................20

Три «таємні» сектори Проекту – «Теорія», «Праксис» і «Поезис» .........................................................21

«Проектосфера» учасника громадських платформ ............................................................................21

Щира подяка ПОІППО нідерландським колегам ................................................................................22

результати діяльності Полтавської громадської платформи освітніх реформ .......................22

24 ЩО ВІдБУВАЛОСя В ОдеСІ? НАВЧАННя МиСТецТВУ ВедеННя дІАЛОГУ

«Перпетум мобіле» освітніх реформ ..................................................................................................24

Перспективне планування роботи закладів на основі моделей розвитку початкових шкіл Нідерландів .............................................................................................................27

31 УрОКи

32 реКОМеНдАцІЇ

4

«ГрОМАДСьКІ ПЛАТфОрМи ОСвІТнІХ рефОрМ»: ІДея, ЛюДи, ЗМІни

спілкування, де кожний учасник проекту отримував би можливість не лише висловитися, а й почути ін-шого і бути почутим.

Завдання реалізація цієї мети мала здійснюватися через ви-

конання декількох завдань:

створення майданчиків для дискусій;

підготовку організаторів дискусій у форматі діалогу через серію тренінгів на місцях (тренінг тренерів);

організацію польових досліджень – для зби-рання інформації та втягнення в діалог освітян, батьків, учнів та управлінців на рівні школи;

проведення тренінгу тренерів у Нідерландах;

забезпечення масштабної інформаційної під-тримки проекту;

розширення проекту за межі «пілотних» ре-гіонів.

Дійові особи та виконавціПроект створювався у співпраці з українськими та

зарубіжними партнерами. «епіцентрами» змін мали стати обласні інститути післядипломної педагогічної освіти. розрахунок був простий: інститути є уста-новами, через які щороку проходить щонайменше 4–5 тисяч учителів – саме тут є ідеальне місце для поширення нового досвіду та інновацій.

Після відвідин представниками Міжнародного фонду «Відродження» кількох обласних центрів «ви-малювалися» два перспективних базових регіони: Полтавська і Одеська області – з їх потужними об-ласними інститутами післядипломної педагогічної освіти. Ініціативність, енергія, відкритість до іннова-цій, виняткові організаційні здібності, бажання змін, «критична маса» активістів-освітян, зацікавленість місцевої влади – усе це знайшлося в Полтаві й Оде-сі, не кажучи про чудові особистісні риси тутеш-ніх лідерів – Сергія Клепка та Любові Задорожної. Важливими аргументами на користь співпраці саме з цими інститутами були наявність у них добрих ді-лових стосунків з обласними управліннями освіти та досвід співпраці з неурядовими організаціями.

Отже, головними дійовими особами в Україні вия-вилися Полтавський інститут післядипломної педаго-

З початку 2000-х в Україні не бракувало осві-тянських проектів та ініціатив, пов’язаних з про-блемами «макрорівня»: достатньо згадати громад-ське обговорення проекту закону про вищу освіту, участь освітян у підготовці нових стандартів базової середньої освіти та навчальних програм, розробку моделі незалежного зовнішнього оцінювання, об-говорення національної освітньої доктрини, запро-вадження дванадцятибальної системи та дванад-цятирічної середньої освіти, вступ до Болонського процесу тощо.

Усі ці проекти та ініціативи мали один суттєвий не-долік: вони значною мірою здійснювалися в алгорит-мі «реформ згори», коли якась центральна державна інституція пропонувала суспільству зміни і фактично «диктувала реформи», не надто цікавлячись думкою головних об’єктів змін – учителів, батьків, учнів, сту-дентів, викладачів. Проекти зазвичай здійснювалися в режимі монологу ініціаторів реформ, рівноправний діалог був або взагалі відсутній, або мав дуже фор-мальний характер, або не був конструктивним. У кра-щому випадку освітянська громадськість отримувала право голосу для проформи, у гіршому – пропону-валася бюрократична імітація «громадського впли-ву». якщо ж і виникав справжній діалог, він нерідко перетворювався на взаємні звинувачення. Освітяни картали «бюрократів» за консерватизм і формалізм, ті скаржилися на брак конструктивних пропозицій з боку освітян та батьків.

У результаті реформи в освіті скидалися на роз-мову глухих – говорили всі, але почути одне одного учасники розмови не могли.

Мета проектуГоловною метою проекту було створити модель

конструктивного безперервного діалогу між різ-ними учасниками освітнього процесу: учителями, батьками, учнями, експертами і владою. Йшлося про організацію громадських платформ для за-провадження такого діалогу – про створення май-данчиків, де всі згадані учасники процесу могли б періо дично зустрічатися, визначати проблеми, важ-ливі для всіх, і знаходити прийнятні для всіх спосо-би їх розв’язання; важливим завданням було нако-пичення базового «людського капіталу» – спільноти однодумців, озброєних спеціальними вміннями та навич ками, необхідними для організації професій-ного ефективного діалогу. Зрештою, йшлося і про те, щоб створити простір ефективної взаємодії та

5

гічної освіти (www.ipe.poltava.ua) та Одеський інсти-тут вдосконалення учителів (www.osvitaodessa.org).

Функцію координатора дій регіональних плат-форм, генератора ідей та донора виконував МФ «Від-родження».

Від самого початку, ще на стадії планування про-екту було досягнуто згоди, що однією з головних умов успішності проекту є потужна інформаційна під-тримка.

Саме тому важливим партнером проекту став Благодійний фонд «Перше Вересня» – організація, яка має представників майже в усіх областях Украї-ни і яка разом з видавництвом «Шкільний світ» ви-дає фахові газети загальним накладом понад 100 000 примірників. Матеріали проекту друкувалися у фахо-вих виданнях «Шкільного світу» – газетах «Шкільний світ», «директор школи», «Сучасна школа України», «Завуч», журналі «Школа», та в спеціальних бюлете-нях (загалом вийшло друком шість), кожний з яких присвячувався конкретній темі.

Головним зарубіжним партнером був центр вдо-сконалення шкільництва (APS) з м. Утрехта – орга-нізація з більш ніж півстолітньою історією реалізації інноваційних освітніх проектів і досвідом співпраці щонайменше з десятком країн (www.aps.nl). Пред-ставники APS відігравали ключову роль в організа-ції тренінгів та подальшій перекваліфікації фасилі-таторів.

Було започатковано Інтернет-ресурс проекту www.upper.org.ua, який мав виконувати не лише інформативну функцію, а й стати майданчиком для дискусій. Одразу ж зауважимо, що цю останню ідею реалізувати не вдалося – попри зусилля організато-рів проекту, сторінка «Форум» залишалася порож-ньою, бо з одного боку не вдалося знайти людей, які могли б присвятити значний час цій справі, а з друго-го, – не знайшлося достатньої кількості освітян, яким вистачало б часу та бажання спілкуватися в Інтерне-ті. Зрештою, в рамках проекту не бракувало і безпо-середнього спілкування.

Спосіб діїВ основу проекту було покладено принцип постій-

ного відкритого діалогу між усіма учасниками. Тут над-звичайно важливу роль відіграли закордонні партне-ри – в Нідерландах будь-яке рішення, яке стосується проблем громади, не ухвалюється без обговорення з громадою. це іноді ускладнює життя державним чи-новникам і «затягує» процес, однак згодом забезпечує ефективну співпрацю і швидку реалізацію завдань.

Під час консультацій представників МФ «Відро-дження», Благодійного фонду «Перше Вересня» та

APS з майбутніми колегами на місцях було запропо-новано таку схему дій:

1) визначення проблеми – самими освітянами під час тренінгів;

2) обговорення проблеми на тренінгах та роз-робка формату польових досліджень (які також здійснювалися в режимі діалогу та інтерактив-ного опитування);

3) польові дослідження з фокус-групами (учителі, керівництво шкіл, учні, батьки, представники влади);

4) регіональні конференції, де на основі резуль-татів польових досліджень визначалися реко-мендації щодо розв’язання проблеми, яка була предметом обговорення;

5) національна конференція, де відбувався обмін досвідом між платформами та ухвалювалися остаточні рекомендації для уряду.

Запропонована схема фактично не змінювалася впродовж усіх трьох років реалізації проекту. Під час тренінгів упродовж першого року було підготовлено групу українських тренерів – організаторів майбутніх діалогів (відбір учасників відбувався в обласних ін-ститутах), яких називали фасилітаторами (від англій-ського facilitate). Зазвичай це були люди з чималим досвідом педагогічної діяльності, здатні до інновацій та відкриті до змін (зокрема і до перегляду власних усталених уявлень). ці тренери, в свою чергу, орга-нізовували тренінги і опитування фокус-груп на міс-цях – проект з Полтави та Одеси перемістився в ра-йонні центри та сільські школи.

Саме фасилітатори мали стати «агентами змін» – йшлося не лише про визначення проблем освіти, ор-ганізацію діалогу стосовно вказаних проблем і визна-чення шляхів їх подолання, а й про те, щоб збудити громадську думку і спрямувати її в конструктивне рус-ло, перейти від скарг та констатації негараздів до по-зитивного способу мислення та дій.

Саме в такий спосіб було визначено три основних тематичних пріоритети проекту (щороку тема змі-нювалася): проблеми шкільного підручника, модель Школи майбутнього, план розвитку школи. Саме в рамках цих тем організовувалися тренінги і польові дослідження, десятки діалогів на місцях, шість регіо-нальних і три загальнонаціональних конференції.

«родзинкою» проекту була участь у ньому дітей – принаймні на перших двох етапах, коли предметом дискусій були підручники і модель Школи майбутньо-го, – залучення учнів до діалогу дорослих засвідчило колосальні можливості такого методу, хоча б як не-звично це виглядало на початку.

6

Управління проектомПовсякденне керівництво проектом здійснюва-

лося на місцевому рівні керівниками платформ – в Полтаві це був С. Ф. Клепко, заступник директора Полтавського інституту післядипломної педагогічної освіти, в Одесі – Л. К. Задорожна, заступник дирек-тора Одеського інституту вдосконалення учителів. Координацію дій між платформами та нідерландськи-ми партнерами від МФ «Відродження» здійснювали Г. В. Касьянов та О. І. Луцишина. Нідерландською частиною проекту опікувався роберт Міох, один з ди-ректорів центру вдосконалення шкільництва (APS).

Початково передбачалося, що моніторинг проекту та ухвалення стратегічних рішень здійснюватиметься Наглядовою радою проекту, до якої увійшли дирек-тори українських інститутів-учасників, представник Міністерства освіти і науки України П. Б. Полянський, голова Асоціації керівників шкіл України О. М. Онаць, голова Благодійного фонду «Перше Вересня» М. В. Мо сієнко та директор міжнародного відділен-ня APS Бодувайн ван Вельзен. Утім, досить швидко з’ясувалося, що Наглядова рада не може виконува-ти функцію стратегічного керівництва проектом: по-перше, стратегію було визначено від самого початку і вона здійснювалася неухильно, по-друге, рада фак-тично дублювала деякі функції Програмної ради освіт-ніх програм МФ «Відродження», яка зобов’язана ухва-лювати фінансові і програмні рішення за будь-якими проектами Фонду. По-третє, жодного разу не вдалося скликати Програмну раду у повному складі – через колосальну зайнятість її членів. Згодом, замість ди-ректорів одеського і полтавського інститутів, членами Наглядової ради стали С. Ф. Клепко і Л. К. Задорож-на – фактично основні виконавці мали «наглядати» самі за собою.

Отже, зміст діяльності Наглядової ради проекту змінився. Вона виконувала переважно консультативні і моніторингові функції – доволі вдало, «не тиснучи ав-торитетом» і вчасно звертаючи увагу на проблеми.

ПроблемиПроектів без проблем не буває. цей не був винят-

ком. Перші кроки виявилися найважчими: МФ «Від-родження» та APS звернулися до програми між-народного співробітництва МАТрА Міністерства закордонних справ Нідерландів з пропозицією про співфінансування. Процес узгодження, перегово-рів та затвердження тривав майже два роки: пред-ставники нідерландської сторони з’ясовували все до найдрібніших деталей. Така прискіпливість була ви-правдана: йшлося про державні кошти, а це – гроші платників податків, з ними в Нідерландах поводяться надзвичайно акуратно.

На наступному етапі необхідно було узгодити фінансові процедури між APS та МФ «Відроджен-ня»: в кожній країні і кожній організації свої правила фінансового та організаційного супроводу проектів. У Нідерландах вони значно простіші, в Україні зако-нодавство у цій сфері є одним з найнесприятливіших у світі, до того ж воно постійно змінюється.

Утім, згадані проблеми мали здебільшого техніч-ний характер. Коли проект розпочався, почали до-шкуляти не менш серйозні речі.

Передусім варто звернути увагу на те, що про-ект будувався на принципі діалогу. А діалог перед-бачає ведення розмови. Зі знаннями іноземних мов в Україні поки що проблематично – більшість учас-ників проекту з українського боку ними не володі-ли, потрібен був переклад, а це потребувало більше часу і значно вагоміших зусиль як з боку нідерланд-ських тренерів, так і з боку їхніх українських партне-рів. до того ж у перекладі досить часто втрачалися важливі нюанси. Слід віддати належне нідерланд-ським тренерам: вони не переходили до наступної теми, якщо не були переконані, що їх зрозуміли адекватно. Утім, цю проблему подолали на диво швидко – з одного боку, давався взнаки досвід ні-дерландських колег, з другого, – бажання вчитися та ентузіазм українських учасників, уже після пер-шого тренінгу вони «схоплювали» ідеї та пропозиції тренерів «на льоту».

Відчувався і комунікативний бар’єр. Більшість українських учасників звикли до директив згори, а відтак – звітності. Вони призвичаєні або слухати, або говорити, причім поперемінно. Нідерландські колеги запропонували кардинально інший спосіб спілкуван-ня – вони ставили запитання, допоки ті, кого ці за-питання стосувалися, не починали бачити проблему, що обговорюється, зовсім в іншому світлі. Вони не полишали поза увагою жодного учасника тренінгу чи конференції і знаходили можливість поговорити з кожним. Вони вражали, дратували, не давали «спа-ти», провокували на дію.

Настирливі запитання, намагання з’ясувати все до найменших дрібниць, втягування до розмови усіх при-сутніх – цей спосіб спілкування спочатку вражав, потім дратував, дехто з українських учасників починав не-рвувати, запитувати одне одного – «чого вони від нас хочуть?». Здивування і роздратування (укупі з зацікав-леністю), мабуть, стали найпотужнішими чинниками, які дозволили подолати дистанцію між українськими та нідерландськими колегами.

до того ж тренери уникали будь-якої повчальнос-ті – під час занять складалося враження, що вони не так навчають, як навчаються самі: їхня допитливість вражала, а демократичність, простота спілкування, щира зацікавленість і справжній професіоналізм під-куповували.

7

Зрештою, комунікативний бар’єр було подолано зусиллями самих українських учасників – спілкуван-ня ставало дедалі менш формальним, більш сфоку-сованим, діловим і продуктивним, іноді складалося враження, що перекладач уже не по трібен.

Остання проблема, яка виникла на початках про-екту і зникла зрештою десь посередині – інформа-ційний обмін між «платформами», координація дій. Спочатку спостерігалася тенденція до відособлен-ня дій «платформ» – в одеситів було своє бачення, у полтавчан – своє. У полтавчан більше відчувала-ся чітка, педантична організація, в одеситів – екс-промт. Звички до постійного обміну думками (в про-міжках між загальнонаціональними конференціями, де «платформи» зустрічалися) не було. Так і не за-працював форум на Інтернет-сайті проекту. Спілку-вання здійснювалося через координаторів проекту

в Києві, а не безпосередньо. Але вже по завершенні першого року проекту, після обговорення цієї про-блеми на засіданні Наглядової ради, а головне, піс-ля першого безпосереднього контакту і обміну до-свідом на загальнонаціональній конференції в Києві (26.11 2009) проблему було подолано. А на кінець третього року проекту і спільного двотижневого ві-зиту одеситів та полтавчан до Нідерландів склада-лося враження, що вони вже одне без одного не можуть...

Утім, варто їм самим про це розповісти.

Георгій Касьянов,

координатор проекту в Україні, доктор історичних наук

ШКОЛи ДЛя УСПІХУ:

СТвОрюЄМО КрОК ЗА КрОКОМ

Попервах розповімо, як наш проектний метод та план здійснення проектів викликав серед освітян та учнів непохитне бажання бути залученими та брати участь у процесі модернізації школи. Наприкінці ви-значимо п’ять засвоєних уроків.

Удосконалення школи потребує залучення бать-ків, учнів, викладачів та директорів.

Наш проект був спрямований на місцеві ініціативи. Ми розробили та запровадили модель регіональних заходів модернізації школи шляхом проведення діа-логів за участю всіх важливих учасників цього процесу: викладачів, директорів, батьків, учнів та представників місцевих управлінь освіти.

Проект передбачав створення раціональної, за-снованої на діалозі висхідної моделі для розпо-всюдження та впровадження освітньої реформи на місцевому рівні з метою встановлення сучасних стандартів аналізу та публічної дискусії з соціально важливих аспектів освітньої реформи.

Ми мали забезпечити постійну та активну участь викладачів, директорів, батьків, учнів у спілкуванні з представниками влади в галузі освіти та заохотити до впровадження підходу, заснованого на досвіді прозо-рого розповсюдження та застосування освітніх полі-тик. Саме тому до проекту були залучені засоби масо-вої інформації, які мали висвітлювати його результати по телебаченню, радіо, в Інтернеті та газетах.

якщо спроба модернізації є частиною національ-ної реформи, то взаємодія з органами влади є вирі-шальною для успіху і реформування, і стратегій вдо-сконалення. Таке припущення, на наш погляд, цілком раціональне, ось чому ми були переконані, що наш підхід посилить підзвітність освітньої системи перед громадськістю і у такий спосіб сприятиме створенню демократичного громадянського суспільства.

Основна діяльність Створення у двох регіонах (Полтавському

і Одеському) та в Києві програм-інструментаріїв для освітньої реформи, започаткованої на базі існуючих та діючих освітніх структур – педаго-гічних університетів.

Тренування учасників програм-інструментаріїв для освітньої реформи у розвитку інтерактив-них методик на користь модернізації школи.

Організація низки тематичних зібрань із питань реформування освіти та вдосконалення школи.

Організація навчального візиту до Нідерлан-дів для учасників місцевого рівня та тренерів, спрямованого на громадську участь та діалог з питання вдосконалення школи, реформи під-ручників, а також якостей державної політики.

8

шили число залучених регіонів. розпочинали ми в двох регіонах, а закінчили в дванадцяти. це означає, що у різних районах та на значній території люди ді-зналися про існування нашого проекту.

Отже, процесом модернізації школи зацікавилися фахівці в інших регіонах.

регіональні та національні конференції

результати оголошувались раз на рік на регіо-нальних конференціях, а підсумки було підбито та оприлюднено на національній конференції, де зустрі-лися поважні особи як національного, так і регіональ-ного рівнів.

Під час підсумкової конференції третього року про-екту побачили змістові та процесуальні результати: виявили існування ланцюжка з осіб, які розвивають школу та ведуть жвавий діалог про переваги існуван-ня програм регіонального реформування. цікаво, що ланцюжок цей мав здатність невпинно розширювати-ся. Учасники ділились результатами створення плану дій у школі протягом коротких презентацій та семіна-рів. Посол Нідерландів в Україні, як і заступник Міні-стра освіти та науки України, були присутні і виступали з презентацією.

Управління проектомдва керівники, один з Міжнародного фонду «Від-

родження» (Україна), інший з APS International (Ні-дерланди) організовували заходи проекту. Їхніми основними завданнями були: підготовка, здійснення, нагляд та моніторинг усіх погоджених заходів і пере-вірка оперативного плану двічі на рік.

наглядова раданаглядова рада – орган, створений нами, щоб

пов’язати хід проекту, звичайне життя та ситуацію у галузі освіти.

Головна функція ради – забезпечувати управління проектом зі зворотним зв’язком та консультуванням у рамках цілей, стратегій і процедур, використаних для його досягнення.

другорядна (але досить важлива) функція – роз-повсюджувати результати проекту та в разі необхід-ності надавати підтримку на стратегічному, регіо-нальному та національному рівнях.

Саме тому наглядова рада складалася з учасни-ків, які:

представляють свої регіони і на політичному, і на професійному рівнях;

Сприяння інституційній стабільності та розши-ренню мережі програм.

Підготовка позиційних нотаток щодо загаль-ної стратегії та рекомендацій щодо розвитку, змісту, розповсюдження ініціатив на тему ре-формування.

регулярний випуск інформаційних бюлетенів (в друкованому варіанті та в Інтернеті) на тему реформування освіти.

діяльність у рамках проекту було сфокусовано на-вколо найактуальніших питань, які викликають широкий громадський інтерес: упродовж трьох років діяльності проекту щороку заходи були присвячені певній темі.

Перший рік: навчання учнів та якість підручників.

Другий рік: Школа майбутнього, яка вона і що з цієї точки зору має бути покращено в існуючій практиці.

Третій рік: модернізація школи, впровадження навчальних змін у щоденну практику та вигода від ви-користання плану дій для підтримки зацікавленості, збереження активності та ентузіазму і стимулювання участі всіх залучених до освіти сторін.

Тренери та методистиТренери з України та Нідерландів раз на рік орга-

нізовували навчальні семінари для розвитку особис-тих якостей та підготовки методистів. Завдяки поєд-нанню досвіду як нідерландських, так і українських тренерів вдалося розробити набір методів для про-ведення діалогу. Ми провели семінари «Навчи тре-нера», щоб ті мали змогу організовувати заходи по-всюдно в залученому регіоні.

Ми просувались від тренувальних та навчальних умінь до застосування низки вмінь, зібраних у набір-інструментарій під час місцевих, регіональних та на-ціональних семінарів з освітньої програми-базису щодо найважливіших аспектів модернізації школи. це також стало можливим завдяки високому профе-сіоналізму колег, з якими ми співпрацювали.

Методисти організовували діалоги-семінари в ре-гіонах. Ми розробили стислу характеристику компе-тентного методиста та провели навчальні семінари для розвитку необхідних умінь задля ефективної мо-дерації та управління діалогом.

Ми створили проект, який допомагає розвивати здібності з першого дня, і ця стратегія довела влас-ну ефективність. Протягом першого року існування проекту ми створили умови, необхідні для виконан-ня поставлених цілей: поєднали робоче та навчальне середовища.

Завдяки цьому під час другого та третього ро-ків учасники мали змогу розширити кількість заходів у рамках проекту. Упродовж третього року ми збіль-

9

для цього стануть у пригоді відповіді на два запи-тання:

1. Якою має бути наша школа?

2. Який необхідно зробити наступний крок для розвитку або вдосконалення ситуації в регіоні?

Оберіть теми, найактуальніші для місцевих по-треб, та сформулюйте мету, завдання та заходи.

Теми можуть відрізнятися залежно від типу школи. З’ясуйте, що має значення в конкретній області. діа-лог є необхідним інструментом для цього. діалог сти-мулює мотивацію, а мотивація – невід’ємний фактор для досягнення результатів.

Третій

Залучення учнів до процесу модернізації школи є ключовим фактором у формуванні демократичного ставлення до суспільства.

для учнів, які беруть участь у діалогах, є корис-ною можливість висловитися під час прийняття рі-шень. Вони вчаться репрезентувати власну думку, оцінювати щоденну шкільну практику, обговорювати ідеї щодо ефективного, на їхній погляд, навчання.

Викладачі, директори, а також педагогічні інсти-тути дізнаються з учнівських виступів, що саме для їхніх вихованців є важливим для готовності до участі у житті суспільства. Залучення батьків теж відіграє важливу роль.

Четвертий

Молоді вчителі, приєднавшись до проекту, набу-вають професіоналізму в команді колег. Вони вияв-ляють посилений інтерес до організації демокра-тичного та заснованого на громадянській політиці

мають змогу сприяти роз-повсюдженню діалогу, створюючи нові регіо-нальні програми та навча-ючи тих, хто за них відпо-відатиме;

надають професійну під-тримку, маючи стаж прак-тичної діяльності в освіт-ній політиці в Ук раїні;

співпрацюють з програ-мами, що підтримуються МАТрА для ефективного використання їх резуль-татів;

представляють (один з групи) владу національ-ного рівня – Міністерство освіти та науки.

Члени ради приймали остаточні рішення щодо раціональності результатів проекту, а партнери зобов’язалися вживати заходів. Презентація програм мала стати частиною національних зборів Голів шкіль-ного самоврядування в Україні.

Було видано посібник для поширення результатів в інших регіонах.

Наразі педагогічні інститути діляться результатами проекту під час власних тренувальних семінарів.

регіональні органи влади запросили керівників проекту в Полтаві та Одесі продовжити їхню діяль-ність.

результати будуть перенесені на нові проек-ти з реформування освіти та модернізації школи.

Засвоєні урокиПерший

Основна частина плану здійснення проекту така: він має бути простим та невеликим, при чому рухати-ся варто поступово, крок за кроком.

Сприяти діалогу шляхом використання вже існу-ючих можливостей в рамках навчальних закладів із залученням нових методів. Протягом трирічного пе-ріоду ми мали змогу досліджувати, вивчати та випро-бовувати результати важливих складових для ефек-тивної модернізації школи.

Другий

Кожен регіон та школа мають власну динаміку та власні теми під час проведення заходів щодо модер-нізації. розпочинати треба з найпотрібнішої для них теми вдосконалення.

Українсько-нідерландські діалоги

10

місцевого розвитку. Відчувають, що здатні до іннова-цій та впровадження змін у школі.

П’ятий

Залучення місцевої влади сприяє стабільності розвитку. Наш проект був сфокусований на розбу-дові можливостей шкіл та поєднанні рівнів прийнят-тя рішень у системі освіти регіонів. Під час проекту директори шкіл відкрили для себе, що школи мають багато можливостей для покращення методик та підходів згідно з їхніми поглядами на навчання. діа-лог з регіональною владою про заходи та результати проекту створює атмосферу спільноти професіона-лів у сфері освіти, де кожен фахівець, дотримуючись власної позиції, сприяє модернізації. регіональна влада та управлінці зацікавлені в результатах ефек-тивної шкільної системи. Ми відчули, що заходи на-шого проекту викликають інтерес у представників регіональної влади: вони побували на всіх наших конференціях. На одній з них був присутній заступник Міністра освіти. Щорічні звітні конференції, у яких беруть участь усі зацікавлені сторони, є зручним для місцевої влади способом довідатися про розвиток проекту.

важливість діалогу на місцевому базовому рівні

Головна проблема, яка може завести процес ре-формування в глухий кут, – незалучення усіх зацікав-лених сторін та широкої громадськості. як правило, реформи ініціюються та формулюються на верхів-ці освітньої ієрархії. Більшість учасників та широка громадськість залишаються за межами обговорень: вони виступають у ролі предмета реформи, а не її учасника, тобто отримують кінцевий продукт – закон без жодних попередніх обговорень, і тому вимуше-ні сприймати заклики реформи як додатковий тягар або як «бюрократичні ігри».

В Україні така ситуація почала поступово зміню-ватися наприкінці 90-х років ХХ століття. Громадське обговорення проекту «Національна доктрина розви-тку освіти», організоване українською неурядовою організацією за ґрунтовної підтримки національних та міжнародних донорів (Програми розвитку Органі-зації Об’єднаних Націй, Видавничого дому «Шкільний світ», Благодійної організації «Перше вересня», Між-народного фонду «Відродження»), продемонстру-вало неабиякий ентузіазм усіх учасників та бажання взяти участь в аналізі проблеми та пошуку засобів розв’язання на місцевому базовому рівні. На жаль, ентузіазм, прагнення до співпраці через брак досвіду та навичок у сфері публічного обговорення державної політики були зведені нанівець.

Нещодавні спроби реформування в сфері освіти продемонстрували невідповідність між інформаційни-ми потребами педагогічної спільноти та способами їх донесення. Урядові освітні засоби масової інформа-ції представляють офіційні позиції та слугують джере-лом загальної та директивної інформації. Професійні ЗМІ концентрують увагу на галузево-предметних пи-таннях та змісті, на методах викладання, на особли-востях певних предметів. ЗМІ для широкого загалу звертають увагу на проблеми освіти лише час від часу, надаючи перевагу другорядним питанням, ска-жімо, «деморалізації», «підкупності». Наразі в Україні немає єдності між усіма ланками.

Мета проекту – налагодити стабільний ефектив-ний зв’язок між усіма зацікавленими сторонами та освітянською громадськістю для відкритого діалогу.

для того щоб національна реформа мала успіх, уря-дові потрібно залучитися підтримкою і громадськості, і професіоналів. доказом цьому слугує міжнародне до-слідження широкомасштабної освітньої реформи, яке здійснювалося ще у 80-ті роки минулого століття.

Роберт Міох,

Міжнародний центр вдосконалення шкільництва (Нідерланди)

ДІяЛьнІСТь У ПОЛТАвІ ТА ОДеСІ

Основним завданням нашої роботи в Одеському та Полтавському регіонах було впровадження діалогу як засобу залучення освітян до роздумів щодо стану освіти в Україні.

діалог заохочує людей висловлювати власні дум-ки, але він виходить за межі простого обміну думка-ми. діалог – це міркування разом, спільне вирішення проблем, спільний пошук рішень. Вдавшись до діало-

гу, ви допомагаєте одне одному: дві людини знають більше, ніж одна.

Чому діалог?

Проект «На рівні громади» запропонував основу-інструментарій для людей, які хочуть покращити стан освіти на місцевому рівні шляхом діалогу. Такий ме-

11

тод розширює світогляд, допомагає учасникам по-бачити можливості покращення середовища, в якому вони перебувають.

Основні види діяльності проекту «На рівні громади»:

створення у двох регіонах та в столиці програм-�інструментаріїв для освітньої реформи, запо-чаткованої на базі існуючих та діючих освітніх структур;

тренування учасників програм-інструментаріїв �для освітньої реформи у розвитку інтерактив-них методик на користь вдосконалення школи;

організація низки тематичних зібрань із питань �реформування освіти та вдосконалення школи;

розширення мережі програм;�

підготовка позиційних нотаток щодо загальної �стратегії та рекомендацій із розвитку, змісту, розповсюдження ініціатив на тему реформу-вання;

регулярний випуск інформаційних бюлетенів �(в друкованому варіанті та в Інтернеті) на тему реформування освіти.

Основний аспект освітньої реформи в Україні – це потреба в ефективних та інтерактивних механізмах розробки та її впровадженні. для успішного вирішен-ня цієї проблеми потрібно побудувати раціональну систему, в якій батьки, учні, вчителі та шкільне ке-рівництво на місцевому рівні могли б активно брати участь у діалогах та практичних діях з питань рефор-мування освіти та покращення шкільного навчання, ось чому до процесу було залучено Міністерство освіти та науки.

Необхідним виявився розвиток компетентності, знань та практичних умінь із питань, що стосують-ся реформування освіти, на всіх рівнях (особливо на регіональному та місцевому), щоб забезпечити висхідний принцип в рамках національної рефор-ми, яка за визначенням є низхідною, та гарантувати розбудову дієздатності шкіл. цей висхідний метод роботи, зокрема, був предметом дискусій, оскільки українська система ієрархічна, і до методистів, біль-шість із яких є викладачами педагогічних універси-тетів та директорами шкіл, ставилися такі вимоги: вони мали припинити проводити «уроки» і натомість стати «виключно методистами». це змусило нідер-ландських тренерів, як і українських методистів, вдатися до таких стандартів, яких вони вимагали від інших (робити те, про що самі говорили). Нам по-трібно було спільно розробити найприйнятнішу фор-му сесій-«діалогів»/діалогів-семінарів, зустрічей, які

можна було назвати діалогами, але які відповідають українським реаліям.

якщо ви розпочинаєте діалог, вам необхідна тема для обговорення. Ми вирішили використовувати за-гальні теми, які можуть підтримати всі. Найкраще використовувати «багаторівневі» та «розраховані на багато учасників». це означає, що тема повинна за-цікавити не лише одну групу (наприклад, вчителів), а й різних професіоналів (учителів, керівників, пра-цівників Міністерства, регіональних представників, високопосадовців, видавців) та інших людей (батьків, учнів). Ми обрали дві теми, які стали основою діало-гів: підручники та Школа майбутнього.

Чому самі ці дві теми? Тема підручників стосуєть-ся кожного учня в Україні, а тема Школи майбутньо-го – дуже актуальна.

Шість критеріїв створення ефективного діалогу

1. Не поспішайте. діалог – це форма обґрунтова-ного, глибинно-орієнтованого мислення.

2. Слухайте та ставте відкриті запитання. Постав-те себе на місце іншого. Подивіться на світ його очима.

3. Не потрібно жодного рішення. достатньо осяг-нення задумів та спонукання до розуміння ду-мок один одного.

4. думайте в однаковому напрямку з іншими («так, а також і…»), а не в протилежному («так, але…»).

5. Не зосереджуйтесь лише на рішенні. Подивіть-ся на глибинну причину, зміст, точки зору щодо проблеми або щодо рішення.

6. Створіть простір для нових ідей. думайте інак-ше, ніж ви це робите зазвичай.

Стисла характеристика методиста

У проекті «На рівні громади» ми виявили перелік умінь та навичок, якими повинен володіти методист:

як організувати діалог та спілкування

ставити (відкриті) запитання;�

підсумовувати;�

будувати зв’язки, бути посередником;�

бути готовим «протистояти» людям;�

контролювати власну точку зору, бути стри-�маним;

12 мати сценарії та методи проведення діалогів;�

створювати сприятливу атмосферу (мислити �проблемно);

виявляти гнучкість.�

Знання самого предмета:

державний навчальний план;�

освітня реформа;�

підручники;�

вдосконалення школи;�

державна політика (Школа майбутнього).�

Зміст проекту:

цілі проекту;�

завдання методиста;�

регіональні особливості;�

механізм впровадження освітньої політики.�

навчання

Навчальні семінари розпочалися в 2007 році в Оде-сі та Полтаві. Перший семінар було присвячено техніці проведення діалогу. Тема першого заняття – «Підруч-ники». Нідерландські тренери представляли методи, використовуючи техніку «роблю те, про що розпові-даю». це означає, що під час занять ми використову-вали багато різних методів, якими пізніше методисти могли послуговуватися під час організації власних сесій-діалогів/діалогів-семінарів. Більшість методів базуються на ідеї групового/колективного навчання (докладніше про цей метод написано в посібнику про-екту «Смак діалогу», 2007).

У 2007 році ми організували два навчальні семіна-ри в кожному регіоні. Між цими навчальними семіна-рами методисти проводили багато видів діяльності у рамках діалогів.

У 2008 році продовжили навчання. це було необ-хідно для підвищення якості навичок проведення діа-логу у методистів та їхньої підготовки до нової теми – Школа майбутнього. Під час другого етапу навчання ми також провели регіональну конференцію.

У 2009 році деякі з методистів відвідали Нідерлан-ди, зокрема побували у кількох школах, взяли участь у шкільних радах, зустрілися з представниками від батьків, державними службовцями, представниками об’єднань, видавцями методичної літератури з освіт-ньої тематики.

Використання методів можна резюмувати так:

Навчання в групах

Відкритий простір

Спільне створення

Підручники х х

Школа майбутнього х х

Шкільне планування х х

регіональні конференції

Після сесій-«діалогів»/діалогів-семінарів, які проводилися в Одеському та Полтавському регіо-нах, було організовано дві регіональні конферен-ції – одну в Полтаві, другу – в Одесі. Під час кон-ференцій ми ділилися результатами проведення діалогів у різних групах, а по завершенні розробили рекомендації для органів влади місцевого та націо-нального рівнів.

Обмін досвідом

13

національні конференції

Тричі протягом проекту ми організовували наці-ональні конференції. Обидва регіони обмінювалися досвідом, ініціювали діалоги з високопосадовцями. Перша конференція відбулась у звичайній обстанов-ці, тобто атмосфера щонайменше відповідала пра-вилам діалогу, організованого в рамках проекту. За таких умов люди зазвичай вдаються до звичних для них форм спілкування (лекції замість діалогів).

Співпраця

для того щоб люди і надалі спілкувались у рам-ках проекту (як під час, так і по його закінченні), було створено віртуальну мережу.

Віртуальна мережа може бути дуже корисною у проектах на кшталт нашого: відстані між селами та містами в межах одного регіону досить великі;

відстані між двома регіонами та між регіонами і Киє-вом ще більші.

Міжнародна співпраця

Міжнародна співпраця відіграє важливу роль. Учасники проекту багато чому навчалися один в од-ного. Зарубіжні колеги дізналися про незвичайний український спосіб мислення, а українські методисти вкотре переконалися, що діалог – це частина громад-ського життя.

Крім того, діалог між людьми з різних країн дає їм можливість краще пізнати культуру іншого народу.

для цього треба ставити запитання, які примусять тих, хто відповідає, переглянути власні погляди.

Альберт-Ян Крікке, Шпір Тендосхат,

Міжнародний центр вдосконалення

шкільництва (Нідерланди)

ЩО вІДБУвАЛОСя в ПОЛТАвІ?

рОЗБУДОвА ПрОеКТнОЇ Сфери ОСвІТи1

1 За допомогу в підготовці цієї статті висловлюю вдячність усій полтавській команді проекту «Громад-ські платформи освітніх реформ в Україні» та згаданим особам у тексті, проте основна вдячність насамперед Л. Іщенко, О. Стоцькій та Г. Сиротенку, оскільки пере-важно ними проведена робота зі збирання даних, іден-тифікації результатів та висунення ідей узагальнення діяльності цього проекту.

У Полтавській області у 2007–2009 рр. за фінан-сової підтримки програми МАТRА Міністерства за-кордонних справ Королівства Нідерланди та Між-народного Фонду «Відродження» реалізовано українсько-нідерландський проект «Громадські плат-форми освітніх реформ в Україні».

На запитання: «Що відбувалося при виконанні цього проекту?» можлива коротка відповідь: «розбу-

дова проектної сфери освіти області». Пояснити таку відповідь, згадавши найяскравіші події проекту і вра-ження від нього, ми й спробуємо.

діяльність співробітників ПОІППО спрямовано на різні предмети праці. Особливе значення у спектрі діяльності ПОІППО має розбудова проектної сфери з метою створення унікальних змін в освіті. Щоб від-бувалися бажані зміни, їх потрібно проектувати: укла-дати і здійснювати проекти, розгортаючи, по суті, тимчасові унікальні підприємства. «Тимчасові» озна-чає, що будь-який проект має початок і завершення, коли досягається його мета або виникає розуміння її недосяжності. «Унікальні» означає, що створювані продукти або послуги істотно відрізняються від ана-логічних продуктів і послуг. Щоб окреслити контекст Проекту «Громадські платформи освітніх реформ

14

в Україні» (далі – Проект) у Полтавській області, на-ведемо основні характеристики її системи загальної середньої освіти.

КОнТеКСТ ПрОеКТУ: ХАрАКТериСТиКА

ПОЛТАвСьКОЇ ОБЛАСТІ Полтавська область – адміністративно-тери то-

ріальна одиниця України, за деякими оцінками вважа-ється одним із трьох найпривабливіших регіонів для життя в Україні. На її території площею 28,8 тис. кв. км проживає 1,7 млн жителів. центр області, місто Пол-тава, знаменитий завдяки діяльності багатьох ді-ячів культури, тому його називають духовним серцем України. Неподалік Полтави знаходиться Поле Пол-тавської битви, твердження про яке як про «поле сла-ви російської зброї» є каменем спотикання в сучасній політиці. Поля Полтавщини є врожайними, а її надра наповнені нафтою та газом, проте область не стала «українським Кувейтом», бо система державного ме-неджменту в умовах ринкової економіки всі доходи від їх видобутку спрямовує в столичну казну.

Відстань від Полтавської області до Нідерлан-дів 1 165,3 миль (1 875 км) літаком можна подолати впродовж 3 годин. Але щоб наблизитися до Нідер-ландів за рейтингом благополуччя, населенню об-ласті потрібно подолати десятки щаблів конкуренто-здатності. Один із них – освіта.

В області (як і в Україні) триває перехід загально-освітніх навчальних закладів на 12-річний термін навчання з новими змістом і структурою. За но-вим змістом вже навчаються 76 % із 156 тисяч учнів у 813 загальноосвітніх навчальних закладах різних ти-пів та форм власності (2009). 615 шкіл області (75 %) розташовані в сільській місцевості. Майже у половині з них навчається менше ніж 100, а в 34 школах – мен-ше ніж 10 учнів. У сільській місцевості стрімко зрос-тає кількість школярів, які навчаються за індивіду-альною формою. У 2008 році таких дітей було менше ніж 1 тис., у 2009 – 1,5 тис. Фінансування освіти не-достатнє – витрати на 1 учня становили у 2009 році 6, 343 грн на рік (менше ніж – 600).

Мережа шкіл в області не забезпечує рівномір-ного доступу населення до навчальних закладів. 14 440 учнів і вчителів, які проживають у сільській міс-цевості, потребують підвезення шкільними автобуса-ми. Оскільки автобусів вистачає не всім, область по-требує 200 нових.

які батьки учнів в області? Без батьківської допомоги школа в сучасних умо-

вах не виживе. Та можливості такої допомоги обме-жені: у 2009 році середньомісячна заробітна плата по області становила 1 804 грн ( 150), у сільському

господарстві – ще менше на 500 грн; 67,8 % сімей на Полтавщині виховують 1 дитину, 27,3 % – 2 дитини, трьох і більше дітей мають лише 4,9 %. 325 сімей ви-ховують 5 і більше неповнолітніх дітей. Батьків учнів Полтавської області хвилює завеликий обсяг домаш-ніх завдань і надзвичайно складна програма навчан-ня у дванадцятирічній школі, можливість конкурсного відбору вчителів і класних керівників, розвиток мере-жі гуртків, проблеми щеплень і збереження здоров’я дітей, адже «дитина в школу приходить здорова, а за-кінчує її з «букетом хвороб».

Та в низці випадків батьки без належної уваги ставляться до задоволення потреб своїх дітей в осві-ті. Лише у 2008/09 н. р. психологічною корекційно-відновлювальною роботою охоплено майже 21 тис. учнів, більше ніж 12 тис. батьків.

Представники батьківських комітетів не завжди намагаються змінювати шкільне життя своїх дітей на краще. В області діють 22 громадські організації ґен-дерного та сімейного спрямування. Із них у 2008 році лише 8 організацій реалізовували проекти і програ-ми. Багато представників місцевої влади не здатні розв’язувати проблеми сільських шкіл і нерідко зали-шаються до них байдужими.

які вчителі в області? У закладах освіти області працюють 21 600 пе-

дагогічних працівників, 81 % із них мають повну вищу освіту. Про відповідність умов праці педаго-гів сучасним технологічним викликам свідчать такі дані: лише 4 % робочих місць учителів обладна-но комп’ютерами; 20 % учителів мають доступ до Internet. Комп’ютеризація навчальних закладів не-достатня. У 2009 р. при нормативі 1 комп’ютер на 5 учнів (1 : 5) у школах області був показник 1 : 8 (у міських школах – 1 : 15, у сільських – 1 : 6). до Internet під’єднано 277 навчальних закладів області, лише 67 із яких мають власні веб-сайти.

За результатами анкетування слухачів ПОІППО (грудень 2009), найактуальнішими питаннями педа-гогічної роботи є: організація навчально-виховного процесу у школі; пошук джерел фінансування школи (зокрема забезпечення вчителів методичною літе-ратурою, фаховими газетами, журналами коштом держави); проведення зовнішнього незалежного оці-нювання знань учнів; непоодинокі випадки дитячої бездоглядності, організація дозвілля школярів. дещо менше їх турбує робота з обдарованими учнями; впровадження здоров’язбережувальних технологій; профілактика шкідливих звичок, девіантної поведінки; використання інформаційно-комунікаційних техноло-гій. Найменше учителі переймаються питаннями «ре-лігія і школа» та співпрацею шкіл із громадськими ор-ганізаціями. Хоча діють поодинокі фахові об’єднання вчителів за інтересами або подібні до громадського

15

об’єднання «Трикутник» у Миргороді, що намагається запобігати емоційному виснаженню педагогів у по-всякденній практиці.

UPPER: ЗАДУМ ПрОеКТУ ТА ЙОГО КЛюЧОвІ ПОняТТя

Складнощі налагодження діалогу пояснюються не тільки тим, що центральні органи недостатньо ра-дяться з громадянами щодо перетворень в освіті, а й тим, що громада в Україні не досить виразно артику-лює свою точку зору на сучасне й майбутнє освітньої системи.

Тому з надією на поліпшення шкільництва Полтав-ським обласним інститутом післядипломної педаго-гічної освіти ім. М. В. Остроградського був підтрима-ний Проект «Громадські платформи освітніх реформ в Україні» (Up To Local Areas! Ukrainian Platforms for Education Reform in Local Areas). Мета Проекту по-лягала у створенні ефективної моделі взаємодії про-фесійної педагогічної спільноти, громадськості і вла-ди у розв’язанні освітніх проблем шляхом організації «громадських платформ». Необхідно було створити постійний форум освітян («платформи»), провести серію тренінгів для методистів, директорів, працівни-ків методичних служб, навчити їх організації діалогу, формуванню аналітичних навичок, вмінню узагаль-нювати думки учасників дискусій, здійснювати обмін інформацією та ідеями з вироблення конкретних дій. За абревіатуру англійської назви Проекту було взято багатозначне англійське слово upper – верхній; дале-кий; той, що лежить далі від входу; наземний; розта-шований вище від рівня землі; вищий; кращий.

У ПОІППО вже був досвід здійснення міжнародних освітніх проектів за сприяння Швеції, Норвегії, США, МФВ, але масштаб цього трьохрічного Проекту пере-вершував їх. Потрібно було знайти відповідь на пи-тання: «Що є реформами в освіті?». Проект змушував обговорювати і пізнавати поняття «діалог», «комуніка-ція», «мова», «спілкування», «порозуміння», «інтерпре-тація» в контексті різноманітних дисциплін і теорій, окреслювати їх синтаксис, семантику та прагматику. Проект об’єднав зусилля десятків шкіл і сотень осві-тян області, які зосередилися над послідовним ви-рішенням проблем «Підручники для школи», «Школа майбутнього», «Планування розвитку школи», засто-совуючи до них метод Проекту: «ідентифікація про-блеми – організація діалогу – вироблення рішення».

2007: У фОКУСІ – нАвЧАЛьне КниГОвиДАння

Шкільний підручник, як і енергія, є мірою того, що може відбутися внаслідок навчання за ним. Однак на нові українські підручники є багато нарікань учителів, учнів, батьків – починаючи з якості і закінчуючи хро-

нічним запізненням надходження підручників у школи на 2–3 місяці, а то й на півроку. Навіть за наявності коштів місцевих бюджетів школи не можуть поліпши-ти ситуацію щодо забезпечення підручниками (80 % від потреби), бо необхідних підручників немає у віль-ному продажу, а частина з них видана давно.

Із початку Проекту його учасники розуміли, що виправити ситуацію з підручниками на місцях не-можливо за існуючих умов, це прерогатива МОН, тому потрібно було відшукувати аргументи для пере-конання його функціонерів у необхідності змін у цьо-му сегменті освіти. 27–28 квітня 2007 року відбулися перший тренінг «Підготовка конвенцій та діалог з ор-ганами влади та громадськістю» і зустріч тренерів із Нідерландів р. Міоха, А.-я. Крікке та керівника Проек-ту Г. Касьянова з найактивнішими освітянами області, учасниками НдО «Асоціація лідерів освіти України», батьками, представниками учнівського самовряду-вання та мас-медіа.

Перший тренінг «Підготовка конвенцій та діалог з органами влади та громадськістю» показав, що для нас досвід нідерландських колег із ведення діалогу є надзвичайно цінним. Тренери згуртували учасників заходу за допомогою прийомів: визначення улюбле-них малюнків, використання питальників, схем, кар-тинок, електронних презентацій. Із перших тренінго-вих занять Проект став каталізатором активних дій, а за посібником «діалог в освіті: порозуміння, спів-праця, зміни» сотні освітян навчалися методів прове-дення конструктивного діалогу – створення сприят-ливого мікроклімату, постановки відкритих запитань, організації групової роботи.

У процесі проведення 11 тренінгів, регіональної конференції «Український шкільний підручник: пер-спективи діалогу громадськості і влади» (Полтава, 18–19 вересня 2007 р.), Національної конференції «діалог про підручник: час говорити, час діяти» (Київ, 4 листопада 2007 р.) виділилася група лідерів Пол-тавської громадської платформи: Іван Гончаренко, Ірина Семперович, яна Сухенко, Світлана Стадник, Лілія Халецька, які стали фасилітаторами і впродовж року зібрали рекомендації щодо якості підручників близько 150 учнів, педагогів, директорів шкіл, батьків, видавців, методистів.

Зрештою у 2007 році було знайдено кристал укра-їнського підручниковиробництва – органограму сис-теми забезпечення підручниками українських шко-лярів – та розроблено два варіанти змін навчального книговидання в Україні. Перший варіант пропонував удосконалення конкурсу підручників, а другий варі-ант був радикальною моделлю: передбачав ліквіда-цію системи грифу МОН, запровадження вільного ринку підручників, децентралізацію коштів бюджету України на видання підручників шляхом перерозпо-ділу їх серед шкіл країни. Напрацювання платформи

16

із розв’язання проблем навчального книговидання обумовили аналітичний звіт «Навчальне книговидан-ня в Україні. Системні проблеми та варіанти змін», у якому проаналізовано систему навчального книго-видання в Україні з усіма її проблемами і здобутка-ми та запропоновано розробити проект державної цільової програми «Український підручник» і провес-ти його громадське обговорення.

На жаль, МОН не дослухалося до цих рекомен-дацій. Не спробувало навіть зрозуміти, чому в учас-ників Проекту виникають такі пропозиції поліпшення підручниковиробництва в Україні, МОН не виправи-ло ситуацію забезпечення навчальною літературою, а в 2009-2010 н. р. постачання новими підручника-ми дев’ятикласників тривало до Нового року. Перші кроки Проекту засвідчили, що актуальною пробле-мою демократичного розвитку України є недостатня ефективність загальних легітимних принципів інфор-маційного обміну між громадськістю, засобами масо-вої комунікації, органами державної влади, органами місцевого самоврядування та нерозвиненість систе-ми комунікації та брак єдиної державної політики у цій сфері. Проект не міг вирішити цю проблему. Та слова Бодувайна Ван Вельзена / Boudewijn van Velzen, ди-ректора APS «діалог має тривати доти, доки не від-будуться зміни» надихали нас не зупинятися.

Тому проблему підручників було «знято» і розпоча-то діалог із менш очевидної проблеми шкільництва – конструювання Школи майбутнього. Паралельно до цієї проектної роботи у 2008-2009 рр. в області продовжували «вирощувати» кристал українсько-

го підручниковиробництва, впроваджуючи систему електронного обліку навчальної літератури «Шкіль-ний підручник» в Полтавській області. як аналітичний інструмент програма допомагає дослідити потребу в підручниках шкіл регіону і зробити перерозподіл підручників, враховуючи потреби споживачів. Все-українська конференція «Впровадження інноваційних технологій в організацію забезпечення навчальною літературою закладів освіти» (Полтава, 3–5.04.2009), проведена ПОІППО спільно з Інститутом інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України, вивчивши досвід Полтавської області у ство-ренні системи електронного обліку навчальної літе-ратури, запропонувала впровадити програму «Шкіль-ний підручник» у всіх школах України.

2008: Школа майбутнього: мрія, образ, проект…

У 2008 році Проект у Полтавській області було спрямовано на розв’язання проблеми модернізації сучасної української школи та наближення її до ідеалу Школи майбутнього. діяльність Проекту синергійно доповнювала державні програми підтримки освіти в області, зокрема програми «Пілотний проект «Школа майбутнього» на 2006 – 2012 роки».

десятки інноваційних навчальних закладів облас-ті працюють у режимі експериментально-пошукової діяльності з розроблення моделей «Школи майбут-нього». Вони становлять інноваційний пояс ПОІІПО, у якому, наприклад, Кременчуцький ліцей № 4 удо-

Проекти Школи майбутнього

17

сконалює систему управління інноваційним пошу-ком, Полтавська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №18 м. Полтави прагне бути громадсько-активною школою, поглиблюючи партнерство з батьками, а в Новоаврамівській гімназії Хорольського району впроваджується модель особистісного розвитку школяра.

Та від проголошення ідей до їх втілення на практи-ці існувала дистанція, яку не могли подолати освітяни області без відповіді на запитання: які параметри ха-рактеризують Школу майбутнього? яке регіональне бачення моделі Школи майбутнього? які процеси на-ближають сучасні українські школи до характеристик Школи майбутнього?

У квітні 2008 на черговому тренінгу директор Про-екту роб Міох зробив презентацію Школи майбутньо-го. Пояснивши, як емпатійно проводити діалог, роб запропонував обговорити питання: «яке життя пе-редбачається в 2028 р.? У місті (Київ, Одеса, Полта-ва)? У маленькому місті? У сільській місцевості?». Піс-ля цього порадив для учня початкової школи – 2028 спроектувати його розклад дня з 7.30 до 20.30. А далі обговорити такі питання стосовно учня – 2028: Що з ним траплятиметься? який досвід він здобуватиме? яких дорослих зустрічатиме? яких однокласників зу-стріне? Що він робитиме?

Після читання медоточивих описів Шкіл майбутньо-го, у яких переважно йшлося про «високі матерії» (ду-ховність, цінності, інтелект, ІКТ, інновації), прагматичні питання роба про Школу майбутнього вразили учас-ників Проекту. Виявляється, про Школу майбутнього можна і слід говорити поняттями повсякденності і що простіші ставляться питання, то складнішими у їх світлі постають проблеми організації сучасної школи.

Учасники Проекту багато сперечалися і зрозуміли, що на Школу майбутнього можна поглянути з різних точок зору – науковців, дослідників; учителів, мето-дистів, директорів, учнів, архітекторів.

Протягом 2008 року в області над розвитком ам-бітної ідеї побудови Школи майбутнього працювало понад 500 осіб – батьків, учителів, директорів шкіл – на таких заходах у межах Проекту:

11–12 квітня – тренінг із теми «Школа майбут-�нього»;

квітень-червень – серія локальних сесій, які �проводили полтавські фасилітатори з освітяна-ми області;

25–26 вересня – регіональна конференція з �теми «Школа майбутнього: мрія, образ, про-ект…», у якій взяли участь учителі, практичні психологи, директори шкіл, науковці, методис-ти та завідувачі відділів ПОІППО;

13–14 листопада – участь делегації Полтав-�ської області в Національній конференції у рам-ках Проекту (Київ).

Опорною моделлю для обговорення ідеї Школи майбутнього було обрано Обласний ліцей-інтернат для обдарованих дітей із сільської місцевості ім. А. С. Макаренка (с. Ковалівка). Напрацювання з цієї тематики представлено в робочих матеріалах регіональної конференції «Школа майбутнього….», у яких проаналізовані теоретичні і практичні аспекти організації науково-дослідницької роботи в регіоні, питання становлення та змісту нових технологій на-вчання і виховання, готовність педагогічних працівни-ків до впровадження інноваційних освітніх технологій з урахуванням сучасних пріоритетів освіти.

Випробуванням для учасників Проекту і праців-ників ПОІППО стало порівняння практик навчан-ня з різних предметів у школах сучасних і майбутніх 2030 року за такими параметрами: мета, технології, засоби навчання, вимоги до знань учнів, відповідність потребам учнів і суспільства, навчальне середовище.

Виявилося, що в майбутнє зазирати важко, а від-так важко оцінювати сучасний стан учителя, його майстерність.

Однак Проектом ініційовано аналітичні огляди та роботу з інтеграції позицій освітян щодо вирішення виявлених проблем. Григорій Сиротенко зазначив: «я став сміливіше братися за «свідомо важкі» спра-ви». Аспірантці Тамілі Гладкій «додалося інноваційності в поглядах». Наталія Мамон, директор спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10 м. Кремен-чука, «відчула емоційний підйом, бажання творчо пра-цювати, отримала надію на вирішення проблем освіти та її гідне місце в суспільстві». Алла Костогриз заявила, що відбулося «…розширення знань із тем, що розгля-далися в Проекті, ознайомлення з різними моделями освітніх установ, зі шкалою оцінювання роботи загаль-ноосвітнього навчального закладу, прочитано велику кількість літератури, а це ніколи не буває зайвим».

«Участь у Проекті, – говорить Віта Маркевич, – на-дихнула 11-й ліцей м. Кременчука взяти участь (і пе-ремогти!) у Всеукраїнському конкурсі зі створення навчального середовища «1 учень – 1 комп’ютер». директор цього ліцею, Наталія Бикова, завдяки Проекту «ініціювала у своїй школі проведення тренін-гу «Модель підготовки компетентного випускника за-гальноосвітнього навчального закладу». розроблена педагогами ліцею модель підготовки компетентного випускника визнана кращою на Всеукраїнському кон-курсі у 2008 році.

Учасники Проекту, мріючи про Школу майбутньо-го, сконструювали її багатогранний образ. Прове-дення брифінгів та активне висвітлення у пресі та на телебаченні розвитку Проекту сприяло ознайомлен-ню з ним широкого кола громадськості області.

18

Постало питання: як конкретній школі рухатися до моделі Школи майбутнього за встановленими пара-метрами? Тому завершальний рік Проекту був при-свячений навчанню розробки планів розвитку шкіл. Всеосяжне узагальнене уявлення про головні пріори-тети розвитку шкільної організації досягалося у різ-них іпостасях плану розвитку школи – (1) документі, (2) системі соціально-психологічних установок шкіль-ного колективу, (3) механізмі розвитку системи осві-ти. План як документ визначає найістотніші ділянки та напрямки роботи, на які школа має витрачати свої матеріальні та інтелектуальні ресурси, і покликаний інтегрувати дві інші свої іпостасі, щоб надати можли-вість педагогам вийти на більш високий рівень орга-нізації навчально-виховного процесу.

Проте хвилювали питання: наскільки реально у наш час створити діючий план розвитку школи? Чи можливий між владою і громадськістю продуктивний діалог, і в яких формах він може здійснюватися? На них мав відповісти наступний етап Проекту.

2009: від образу – до планів розвитку шкіл

На початку 2009 року для директорів шкіл Пол-тавської області фасилітатори Проекту провели два тренінги із методології планування розвитку школи. Метою першого (27–28 лютого) стала розробка ме-тодичних матеріалів зі створення програми розви-тку школи: учасниками було опрацьовано докумен-ти щодо стратегічного розвитку освіти, визначено характеристики ефективної школи, розглянуто різні моделі і принципи створення плану розвитку школи. На другому (27–28 березня) учасники Проекту озна-йомилися із процедурами оцінювання якості роботи школи, з’ясували такі питання, як якість освіти та її критерії та інструменти вимірювання, алгоритм про-ведення самооцінки якості роботи школи, обробка результатів оцінювання якості роботи школи та мето-ди колективної генерації ідей.

Завдяки Проекту Наталя Плахотнича, директор Карлівської ЗОШ І-ІІІ ст. № 4, зробила оцінку поперед-ньої діяльності і консолідувала зусилля учнів, педаго-гів, батьків на впровадження інноваційного плану роз-витку «школи здоров’я». Олександр родик, директор Нижньоланнівської ЗОШ І-ІІІ ст., розпочав із колегами створення сільського освітнього округу з профіль-ного навчання. Валентина Шандиба, директор Вар-варівської ЗОШ І-ІІІ ст. Карлівського р-ну, навчилася планувати роботу школи на перспективу, залучаючи колектив, бачити шляхи вдосконалення, невикорис-тані ресурси школи. Перші результати – чорнові на-риси планів розвитку шкіл – нас заспокоїли. Можна було переходити до ширшого впровадження методи-ки планування розвитку шкіл.

Оголосивши у травні на Полтавщині обласний конкурс на розробку кращого плану розвитку школи, команда Полтавської громадської платформи зібра-лася у подорож в Нідерланди.

нова компетентність після навчального візиту в нідерланди

Навчальний візит 10 полтавських освітян, най-активніших учасників Проекту, в Нідерланди у травні 2009 року допоміг запозичити нові ідеї для розвитку освіти в Україні. делегація побувала в центрі та на півночі Королівства Нідерланди (міста Утрехт, Гаага, Ассен, Леуварден, Гронінген, Амстердам, селища Hoogersmilde (провінція Drenthe) та Volendam), від-відала Міністерство освіти, культури і науки, центр для батьків «Адам», сільські й міські початкові шко-ли, професійно-технічний коледж, школу-ліцей, ви-давництво шкільних підручників і посібників Thieme Meulenhoff. Нідерланди справили враження на ман-дрівників, які порівняли цю країну зі «знаннєвим ре-актором», бо безліч центрів у Нідерландах – навчаль-них закладів, дослідницьких установ, університетів, видавництв, музеїв, громадських організацій, що за-ймаються підвищенням кваліфікації учителів і удоско-наленням шкільництва, комунікації між ними виклика-ють дОБре керовану ланцюгову реакцію породження нового знання і реалізацію енергії суспільства.

На базі центру вдосконалення шкільництва APS-International відбулися семінари, під час яких ні-дерландські колеги передавали досвід управління школами в умовах фінансової самостійності, пла-нування роботи на далеку стратегічну перспективу, співпраці школи з комунальною локальною владою. Марину Крилевець у нідерландських школах вра-зило незвичне, оригінальне навчальне середовище початкової школи, тому нею започатковано роботу спеціальної дослідницької групи учителів «Освітнє середовище нової початкової школи», щоб пошири-ти запозичені ідеї.

Повернувшись на Батьківщину, окремим учасни-кам подорожі довелося навчатися авторського пись-ма, щоб поділитися досвідом унікальної навчальної мандрівки Нідерландами у спецвипуску журналу «Постметодика»: «Оnderwijs – нідерландська освіта» (№ 5-6, 2009, www.ipe.poltava.ua) і донести до чита-чів здобуті знання про те, як:

сконструювати ефективний навчальний план;�

створити ефективний підручник;�

децентралізувати систему освіти в інтересах �дитини та суспільства;

розвивати школу без конфліктів;�

організувати навчання, підвищуючи мотивацію �дітей до саморозвитку;

19

через діалог підтримати й захистити директора �школи.

Соціальне проектування в епоху культурних трансформацій

Після повернення з Нідерландів упродовж липня–жовтня 2009 р. до діалогу з питань освітніх реформ і шкільного планування активістами Полтавської плат-форми було залучено освітян 4-х областей України (дніпропетровської, Сумської, Харківської, Черкась-кої) і, таким чином, втілено ідею розробників Проекту, яка полягала в тім, щоб із невеликого, апробованого у двох областях, поширити його на всю Україну. Про-ект здобув нових партнерів.

Та після поїздки нас очікувало й розчаруван-ня. У вересні 2009 року настав час підсумків оголо-шеного навесні конкурсу на кращий план розвитку школи. Із 778 шкіл Полтавщини лише 31 (або 3,3 % ) із 13 райо нів області взяли участь у конкурсі. це за-смутило. Здавалося, що ідеї соціального проектуван-ня, хоча б соціалістичного планування, характерного для минулого століття, ще живі у мисленні педагогів і укладання планів розвитку шкіл не становитиме для них труднощів, допоможе у практиках соціально-педагогічного програмування. Методи нетрадиційної розробки шкільних стратегій (сценування подій, іні-ціація соціальних процесів, стимуляція середовища, моніторинг, трансформація цілей тощо) виявилися для педагогів області заважкими.

На регіональній конференції у вересні 2009 р. пе-реможці конкурсу – керівники шкіл Полтавської об-ласті – представили плани розвитку своїх навчальних закладів, а учасники Проекту, які в травні відвідали Нідерланди з навчальним візитом, – досвід нідерланд-ських колег з управління школами в умовах автономії, планування роботи на стратегічну перспективу, спів-праці школи з локальною владою.

Представлені директорами шкіл Плани розвитку засвідчили велику роботу шкіл, учителів. Проте не було відповіді й аргументів, чи правильна ця робота.

По-перше, заплановані школами заходи розвитку не розглядалися ними в системі координат відомих педагогічних технологій, парадигм чи якихось інших моделей або схем. Наприклад, такою системою коор-динат можуть бути 22 найефективніші теорії, стратегії та інструменти для навчання й освіти, які з безлічі су-часних педагогічних напрямів відібрав Національний центр шкільного удосконалення (APS International). Варто навести їх назви англійською: Adaptive Learning; Brain-Compatible Learning; Coaching; Competence-Based Learning; Contemplative Learning; Cooperative Learning; Core Reflection; Development-Oriented Education; Effective Learning; Emotional Intelligence; Five Dimensions of Marzano; Language Learning; Learning 1

and Learning 2; Learning and Designing; Learning as a Group; Learning Style based Learning; Metacognition and Transfer; Multiple Intelligence; Natural Learning; Numeracy; Socratic Dialogue; Student Participation1. На жаль, не всі з «22 найефективніших теорій, стратегій та інструментів для навчання і освіти» мають адекват-ний переклад українською. Тут наводимо їх як при-клад, вітчизняні довідники подають більший перелік можливих систем навчання. Конкретна школа може обрати якусь одну із них або скомбінувати декілька у власну, оригінальну. Самоідентифікація школи в озна-чених координатах потрібна, аби вписатися у світовий, європейський чи український шкільний ландшафт і «не винаходити велосипеди».

По-друге, кожна така педагогічна система перед-бачає критерії, за якими розвивається школа відпо-відно до тих чи інших базисних положень. Напри-клад, конструктивною є програма «Активна школа», що освітню діяльність орієнтує на відповідність шес-ти критеріям: (1) Створення сприятливого навчаль-ного середовища; (2) розвиток сприятливого про-фесійного середовища; (3) Встановлення активного партнерства школи з державними та недержавними закладами у місцевій спільноті; (4) Організація шко-ли як безпечної установи; (5) Впровадження прозо-рого управління школою; (6) Установлення справед-ливого і ефективного оцінювання навчання. Автори планів розвитку шкіл не завжди аналізували роботу своїх навчальних закладів за такими критеріями, а тому в презентаціях проголошувалася неаргумен-тована обіцянка – «за три роки Ви побачите іннова-ційну школу…», і було не відомо, що конкретно поба-чать, які саме технології, навчальні стратегії будуть діяти тощо.

По-третє, у планах не проводився аналіз ком-петентнісних портретів учнів, випускників, учите-лів сьогодні і через три роки, не аналізувалися змі-ни бюджетів використання часу учителем та учнем. З’ясувалося, що річний бюджет часу українського вчителя офіційно не підрахований, хоча б так, як 1 659 робочих годин нідерландського вчителя почат-кової школи розподілено за видами роботи: 166 го-дин – поглиблення фахової підготовки, педагогіч-ної майстерності; 314 годин – підготовка до уроків; 249 годин – консультація шкільних заходів; 930 го-дин – аудиторне викладання2. Стосовно бюджету часу учня – то не знайдемо даних про середні витра-ти учнівського часу на дорогу в школу, масові шкільні заходи, перегляд телепередач, не пов’язаних із на-

1 Twenty Two Theories /Author APS International Ltd. – Utrecht, The Netherlands: APS International Ltd., 2005. – 96 p. // http://www.apsinternational.nl/international/knowledgecenter/22+theories.htm.2 Клепко С. Ф. Травелог про репрезентацію знань в освіті Нідерландів // Постметодика. – 2009. – № 5 – 6 (89 – 90). – С. 76 – 104.

20

вчанням, комп’ютерні ігри, читання позапрограмного матеріалу, на розв’язування задач із фізики і матема-тики, укладання рефератів, підготовку до олімпіад, перебування на уроках, додаткове навчання, заняття музикою, проведення історичних досліджень, напи-сання творів тощо.

Лише за наявності в школі цих даних (місце в сис-темі координат педагогічних технологій, модель ком-петентнісних портретів та бюджетів часу учителів, учнів та й батьків) можемо починати укладати ефек-тивні ПрШ, шукати заходи, кошти тощо.

Під час регіональної конференції з’ясувалися пи-тання, які необхідно було навчитися вирішувати:

як укладати План розвитку сільської школи, що �приречена на закриття?

Чи трапляються школи з проблемами, для ви-�рішення яких необхідний лише діалог, чи є про-блеми, які вимагають чогось іншого? Можливо, є марні діалоги у цей час? як ідентифікувати межі діалогу?

як перетворити школи на мислячі організації �або «організації, що навчаються»?

Чому рекомендації Проекту не прочитуються �шкільними колективами адекватно його меті?

як ідеї Плану розвитку школи технічно предста-�вити у відеофільмах і презентаціях, на плакатах і схемах?

Слова директора Проекту роба Міоха: «Поліп-шення шкільництва потребує цілеспрямованого, системного підходу» надихали нас на оптимістичний висновок – маємо необмежене поле діяльності. Про-ект змушував вчитися застосовувати до своєї роботи принципи SMART. І тим приємніше було почути упев-нені слова учасників Проекту: «я зрозуміла, як ство-рити в навчальному закладі інноваційний простір, ініціювала розробку концепції розвитку гімназії як «Школи рівних можливостей у виборі учнями освітніх маршрутів» (Ірина рогодченко, директор Карлівської гімназії); «Завдяки Проекту я ознайомилася з інно-ваційними проектами моделей новітніх навчальних закладів. Ми розробляємо, апробуємо інновацій-ні навчальні плани, створюємо ефективну систему профорієнтаційної роботи. Створили Проект «План розвитку школи: жити і навчатися в умовах транс-формації українського суспільства» (Наталія Мамон, директор спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 10 м. Кременчука). «Протягом трьох років Проект активізував роботу Кременчуцького лі-цею № 11. допоміг нам знайти своє місце у структу-рі освіти майбутнього, дав поштовх для визначення плану розвитку закладу» (Наталія Бикова, директор Кременчуцького ліцею № 11).

фІнІШ – УЧАСТь ПОЛТАвЦІв У нАЦІОнАЛьнІЙ КОнференЦІЇ – 2009

Поїздки в Київ на щорічні конференції у рамках Проекту завжди сприймалися учасниками Проек-ту – працівниками ПОІППО та освітянами облас-ті – як святкові події, оскільки такі регулярні масові колективні виїзди в столицю України були вперше в історії інституту. Ми довго готувалися до обгово-рення проблеми на загальнонаціональній конфе-ренції за Схемою організації Проекту: «Ідентифі-кація проблеми – тренінг експертів – опитування фокус-груп – експертиза проблеми – підготовка експертних висновків – обговорення проблеми на регіональних конференціях – підготовка рекомен-дацій для органів влади і управління освітою». Піс-ля цього замовляли автобус, весело і не без пригод діставалися Києва.

Заключний акорд трьохрічного Проекту – Націо нальна конференція «Планування розви-тку школи: діалог, менеджмент, педагогіка», яка відбулася 26 листопада 2009 р. в м. Києві, стала особливим викликом для полтавських учасників Проекту і областей-партнерів. до участі у конферен-ції запрошено представників регіональних громад-ських платформ Одеської та Полтавської областей, Києва та освітян восьми областей України, що при-єдналися до Проекту у 2009 році, посольства Коро-лівства Нідерланди в Україні, Міністерства освіти та науки, місцевих органів управління у сфері освіти. як перед такими поважними учасниками презенту-вати проблеми та перешкоди, що постають перед школами на шляху планування розвитку навчальних закладів?

Передусім було вирішено донести до них фіналь-не гасло Проекту, викристалізуване понад двома ти-сячами учасників Полтавської платформи впродовж 3-річної роботи Проекту: «Шлях до Школи майбут-нього – гарний план розвитку школи на базі якісного підручника». директори шкіл Наталя Тягай, Наталія Бикова, Олена Васильченко, Антоніна Каплун, Любов Михайлик, Ірина рогодченко, Валерій Шульга підго-тували презентації, постери, відеофільми про плани розвитку своїх колективів. Напередодні конференції на нараді ці матеріали ще раз переглянуто й обгово-рено. діалог виявив проблеми: не всі рекомендації і збірники матеріалів конференцій використано, тому ще раз зосередилися на перевірці шляху шкіл до Шко-ли майбутнього.

дослідження полтавськими освітянами курикуляр-ного процесу в Нідерландах породило низку рекомен-дацій Національної конференції–2009 з метою розвит-ку українського національного курикулуму, що були висловлені під час конференції, зокрема, про необхід-ність створення Національної ради з курикулуму для

21

вироблення узгодженої концептуальної і нормативної бази укладання змісту шкільної освіти, створення ін-тегрованої професійної та технічної установи, відпо-відальної за проектування, розроблення, пілотування, впровадження, перегляд та проведення експертизи курикулярної продукції.

Три «таємні» сектори Проекту – «Теорія», «Праксис» і «Поезис»

Таким є короткий огляд зробленого у Полтав-ській області в рамках Проекту зі створення громад-ських платформ – майданчиків для діалогу про Школу майбутнього, сучасні європейські інновації в освіті, енергозберігальні підручники, ефективний шкільний менеджмент, шляхи підвищення кваліфікації і компе-тентності учителів та методистів ПОІППО.

Будемо не справедливі до своєї роботи, якщо не зауважимо, що, окрім реалізації публічної технічної схеми Проекту «проблема – діалог – рішення», Про-ект відбувався також у трьох наскрізних і неявних для стороннього ока секторах – «Θεωρία» («Теорія»), «Πράξις» («Праксис»), «Ποίησις» («Поезис»).

«Теорія» Проекту робилася, окрім APS і МФВ, у центрі інновацій і на кафедрі філософії і економіки освіти ПОІППО: Григорій Сиротенко зі своїми спів-робітниками та Тетяна Бондар комплектували робочі матеріали для учасників конвенцій, проводили мета-аналіз проблем, що виносилися на обговорення. Пе-рекладачі Проекту Лариса Іщенко і Валентина цеха-новська опановували англійську освітню термінологію і зіставляли її з українською; долаючи суттєві мовні бар’єри, перекладали листи тренерів, програми кон-венцій і тренінгів, статті.

Після ейфорії учасників діалогів на тренінгах і кон-венціях наставав тяжкий «Праксис». Ідеї, висловлені в діалогах, здобуті враження, реакції на Проект учнів, батьків, учителів, влади потрібно було трансформува-ти мовою документів – рекомендацій, наказів, планів. І тут нерідко чекав ступор – безсумнівні і конструктивні пропозиції у світлі спокійного критичного розгляду ви-являлися міфами або стереотипами, популістськими рішеннями або й порожньою балаканиною. Очікування та результати заходів проекту не збігалися. діалог ви-являвся важкою працею, що потребувала підготовки людей до семінарів, тренінгів. Мистецтво організації діалогу мало бути доповнене мистецтвами письма і по-літики в освіті.

Не легшим був і «Поезис» Проекту, який забезпе-чувала Олена Стоцька, укладаючи звіти про численні події Проекту і фіксуючи та роз’яснюючи «слова, що надихають» тренерів і учасників, та й, зрештою, са-мостійно створюючи необхідні натхненні максими для висвітлення ідей Проекту в ЗМІ: «Нідерланди: без діалогу, як без вітру», «Шлях до Школи майбутньо-

го – гарний план розвитку школи на базі якісного під-ручника». У секторі «Поезису» створювали свої пре-зентації для тренінгів фасилітатори Проекту Григорій Сиротенко, Тетяна Водолазська, римма Гавриш, Ла-риса Іщенко, Олена Стоцька, Ольга Сутула, Марина Криливець, Лілія Нічуговська, Ірина Козак, представ-ляючи ідеї Проекту на малюнках і графіках слайдів і постерів, що допомагали у їх сприйнятті потенційни-ми споживачами продуктів Проекту – освітянською громадою області, представниками влади.

«Таємні» сектори Проекту – «Θεωρία», «Πράξις» і «Ποίησις», зрештою, формували Проектну сферу освіт-нього простору Полтавщини, а кожний учасник Про-екту ставав носієм українсько-нідерландської «про-ектосфери».

«Проектосфера» учасника громадських платформ

якось учасниця Проекту Марина Крилевець ска-зала: «Інститут – це одне, а Проект – інше», маю-чи на увазі натхнення й енергетичне поле, поро-джувані акціями Проекту. Проект посилив у його учасників мотиви співробітництва, самореалізації, самоствердження, пізнання, діловитості, кому-нікативності. Навколо кожного учасника Проекту з’явилася своєрідна аура, «проектосфера», у якій випромінювалися і весь Проект, і проект особис-тості самого учасника. Виникненню проектосфери сприяє те, що текстові артефакти (презентації, ре-комендації, плани, звіти), створені учасником Про-екту, набагато менше пручаються його впливу, ніж конкретні люди і обставини. Навіть якби учасник намагався позбутися проектосфери, цілковито від-мовитися від неї не зможе через існування механіз-му «перенесення аналогії».

ю. М. Лотман увів у світову науку поняття «се-міосфера» (1984) для позначення сукупності усьо-го мовленого, написаного й означеного, усіх мов і знаків (літературних, наукових і технічних, моди тощо), завдяки яким відбуваються всі форми ко-мунікації людей у просторі й часі. як неможлива свідомість без комунікації, так і мова без семіо-сфери не існує. Можна сказати, що діалог передує мові й породжує її. різні компоненти семіосфери пов’язані у взаємодії і не можуть працювати без опори один на одного, і ця взаємодія – не метафо-ра, а реальність.

Аналогічно постає «проектна сфера» – похідний простір усіх реалізованих Проектів організації і сукуп-ність «проектосфер» їх учасників. Лише у «проектній сфері» уможливлюється становлення рівного та вза-ємовідповідального інформаційного обміну між ор-ганами влади та громадськістю. для здійснення ре-форм необхідна масова проектна сфера, а для цього потрібна наявність великої кількості різних Проектів.

22

Один Проект – крихта в освітньому просторі. Ми ще не вміємо вимірювати проектосферу, але вже вміємо її відчути. Володимир джерипа, який не відзначав-ся активністю під час тренінгів, написав нам: «Вва-жав освіту однією з найконсервативніших систем суспільного буття. Але, поспілкувавшись з учасни-ками Проекту, зробив висновок, що є інтелектуали, які мають бажання і серйозні наміри щодо суттєвих змін освітнього простору для досягнення його нової якості. Яскравим прикладом цього є готовність спів-працювати, вивчати і вдосконалювати освіту і в нас в Україні, і в Нідерландах. Чомусь раніше те, що чув, як живуть і навчають «там», мене шокувало, завмира-ючи, я запитував: «А що, так можна?». Виявляється, що в деяких випадках не лише можна, а і краще, бо надає значні позитивні результати. Переконався, що не треба боятися нового, а шукати вдома і за кордо-ном успішні Проекти, щоб реформа освіти була не лише на паперах, а в бажанні учня іти в школу охоче і з радістю».

Щира подяка ПОІППО нідерландським колегам

Після Національної конференції у листопаді 2009 р. на зібранні працівників ПОІППО усім підроз-ділам інституту вручено подарунки від APS – веб-камери, цибулини тюльпанів і нарцисів, прапорці Ні-дерландів, «м’який глобус» – символ нідерландських шкіл дружелюбності.

За фінансування Проекту, його успішне адміні-стрування Національним центром шкільного удо-сконалення (APS) ректор ПОІППО Віталій Зелюк від імені педагогів області висловив подяку Мініс-терству освіти, науки і культури Королівства Нідер-ланди п. рональду Пластерку, Послу Королівства Нідерланди в Україні п. Пітеру яну Волтерсу, Міні-

стру закордонних справ Королівства Нідерланди п. Максиму Верхагену, директору APS International п. Бодувайну Ван Вельзену. Участь освітян області у цьому Проекті, відзначив ректор, сприяла оволо-дінню методикою організації ефективних діалогів щодо освітніх проблем між викладачами, батька-ми, місцевими органами влади. директор Проекту р. Міох / Rob Mioch, тренери А.-я. Крікке / А. Krikke і Шпір Тендосхат / Spier TenDoesschate навчили ук-раїнських учасників Проекту навичок діалогу, ме-тодів створення громадської платформи з метою впровадження освітніх реформ на місцевому рівні. Освітяни Полтавської області переконані, що зна-ння і досвід, здобуті під час роботи з нідерландськи-ми колегами, сприятимуть демократичним змінам в освіті України, а співпраця освітян обох країн буде плідною і в майбутньому.

Навесні, ми впевнені, на наших ділянках зійдуть нідерландські тюльпани і нарциси. Веб-камери до-поможуть побачити і почути виступи наших нідер-ландських друзів. «М’який глобус» «даруватиме» по-розуміння й злагоду школярам і учасникам Проекту. Згадуватимемо Проект за тисячами фото і зібраних в один файл усіх матеріалів Проекту, читатимемо книги, привезені тренерами APS. Переглядатимемо фільм про Утрехт. Та все ж чогось бракуватиме. Пла-нів розвитку шкіл, зібраних у план розвитку освіти об-ласті. Шкіл гуманної динаміки. Вітру діалогу.

Сергій Клепко,

регіональний координатор Проекту, проректор з наукової роботи

Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

ім. М. В. Остроградського

результати діяльності Полтавської громадської платформи освітніх реформ

1. Створена Полтавська громадська платформа освітніх реформ

Полтавська громадська платформа – це випробу-вана модель забезпечення вчителів, директорів шкіл, батьків, учнів та місцевих (регіональних) органів управ-ління у сфері освіти методиками, що надають змогу брати участь у змістовному діалозі з питань покращен-ня шкільних закладів у їхньому регіоні. це життєстійка та ефективна структура обміну результатами постійної

взаємодії на місцевому та регіональному рівнях, до якої входить мережа 6 локальних громадських плат-форм у Машівському, Карлівському, Полтавському, решетилівському районах Полтавщини та містах Кре-менчук і Комсомольськ, 30 шкіл, що удосконалюються за допомогою укладання планів розвитку, 40 шкіл, які прагнуть бути Школами майбутнього. Полтавська гро-мадська платформа спрямована на забезпечення зво-ротного зв’язку, який сприятиме поширенню та імпле-ментації національних освітніх реформ. Налагоджено

23

особистісні контакти з освітянами Одеської громад-ської платформи освітніх реформ та дніпропетров-ської, Сумської, Харківської і Черкаської областей.

2. Збільшено об’єм проектної сфери освіти області

Упродовж 2007–2009 років у Полтавській області в рамках українсько-нідерландського Проекту «Гро-мадські платформи освітніх реформ в Україні» прове-дено 127 заходів – семінарів, тренінгів, конференцій, у яких взяли участь 2 368 викладачів, батьків, учнів, представників влади Полтавської області; приблизна трудомісткість Проекту склала майже 10 000 людино-днів. Така «маса Проектної сфери» сприяла зокрема тому, що у 2009 р. в Полтавській області порівняно з іншими областями України було декілька суттєвих досягнень «найбільше»: найбільше навчальних за-кладів, пристосованих для осіб з обмеженими фізич-ними можливостями; найбільше залучалася допомо-га сільськогосподарських об’єднань, фермерських господарств для здешевлення вартості харчування учнів; найбільше працівників освіти поліпшили умови проживання завдяки заходам місцевих органів вико-навчої влади та самоврядування; найбільше рекон-струйовано аварійних шкільних приміщень (90 %); найбільше поліпшено роботу зі зверненнями грома-дян до органів управління освітою.

3. Створено золотий фонд Проекту – команду фасилітаторів та експертівВ області підготовлено групу із 120 експертів

і 35 фасилітаторів, які:

створили локальні громадські платформи �в 4 районах Полтавщини і двох містах;

виступили агентами змін у 4 областях: дніпро-�петровській, Сумській, Черкаській, Харківській і передали там свій досвід для подальшого роз-витку Проекту;

здобули відповідні аналітичні навички і здатні �проводити експертизу в освіті, організовувати діалог, дискусію між школою, батьками, грома-дою;

навчилися проводити конференції у форматі, �який передбачає вироблення ідей у малих гру-пах з дальшим взаємообміном думками з при-сутніми представниками влади.

4. Акумульовано ідейне поле Проекту у публікаціях і повідомленнях

ЗМІ Упродовж 2007 – 2009 років про діяльність Проекту

створено і поширено 25 інформацій у ЗМІ: 13 – в ефір-

них регіональних; 8 – у друкованих всеукраїнських; 4 – в електронних, які послідовно висвітлювали пробле-матику Проекту3. Опубліковано матеріалів (брошур, повідомлень, аналізів, рекомендацій, статей тощо) 29 найменувань, загалом 878 сторінок. Зокрема, ре-комендації «Сучасний підручник: перспективи роз-витку і шляхи удосконалення», «Школа майбутнього, школа для майбутнього: розвиток школи на місцевому рівні», методичні рекомендації зі стратегічного плану-вання розвитку сучасної школи та посібник з розвитку культури діалогу в освітніх установах, журнал «Постме-тодика» – усе це разом – дороговказ для освітян Пол-тавської області, як рухатися до Школи майбутнього.

5. Пожвавилася діяльність громадських організацій в області

Хоча механізм громадської участі у вирішенні питань місцевого значення загалом в Україні не по-кращено (це завдання законодавства), пожвави-лася діяльність громадських організацій в області. Так, Коаліція громадських організацій в інтересах дітей спільно з Управлінням у справах сім’ї молоді і спорту Полтавського міськвиконкому 20 листопада 2009 року провели «круглий стіл» на тему «Громада і влада: концептуальні підходи до плану спільних дій в інтересах дітей на 2010 рік». З метою ознайомлен-ня із сучасними формами співпраці освітян, батьків щодо поліпшення суспільної моралі серед учнівської молоді та кращим досвідом роботи навчальних закла-дів 1 жовтня 2009 року на базі Миргородської школи І-ІІІ ст. № 1 ім. Панаса Мирного відбувся обласний 3 Український шкільний підручник: перспективи діа-логу громадськості і влади // Постметодика. – 2007. – 5 (76).

Полтавці пропонують покращити шкільні підручники // Обласне комунальне інформаційне агентство «Новини Полтавщини» // http://www.regionnews.poltava.ua/index.php?go=News&in=view&id=4387

Стоцька О. Реформи надто важливі, щоб довіряти їх лише реформаторам // Управління освітою. – 2007. – № 12 (156), червень.

Литовченко Олена. Ярмарок ідей для «Школи майбут-нього» // Шкільний світ. – 2008. – № 34.

Стоцька Олена, Іщенко Лариса. Якою буде школа через 20 років? // Обласне комунальне інформаційне агентс-тво «Новини Полтавщини» // http://www.regionnews.poltava.ua/index.php?go=News&in=view&id=6508| 21.04.2008 13:37

Лукаш Оксана. «Школа майбутнього: мрія, образ, проект» // «Село полтавське». – 2008. – № 38 (862), 3 жовтня.

Матяшова Зінаїда. Школа майбутнього вже є. У Ковалів-ці // «Полтавський вісник». – 2008. – № 40 (1003).

Петро Ворона: ««Школа повинна бути націлена на дитину, а не на збереження робочого місця вчителя» // http://oblrada.pl.ua/index.php?newsid=3785

24

форум батьківської громадськості «Співпраця осві-тян, батьків, учнів щодо поліпшення суспільної моралі учнівської молоді».

Успіх Полтавської платформи – це приєднання до обговорення шляхів розвитку освіти представників місцевих органів влади: заступника голови обласної ради Петра Ворони, заступника начальника ГУОН Полтавської ОдА Анатолія Бардаченка, начальника відділу освіти Карлівської районної держадміністра-ції Людмили Слєпцової, голови Карлівської райради Петра Світлика. Представники місцевої влади, ко-трі взяли участь у Проекті, відзначають ефективність практики наближення громадськості і управління до школи. Влада рухається в руслі цієї практики, але ще не досить цілеспрямовано.

6. встановлено плани на майбутнєПОІППО і APS International / Algemeen Pedagogisch

Studiecentrum уклали Угоду про співпрацю, якою пе-

редбачено колегіальну співпрацю Сторін у вирішенні завдань та проблем післядипломної освіти вчителів, наукових та методологічних досліджень, обмін досві-дом у цій сфері. ПОІППО поширюватиме напрацюван-ня українсько-нідерландського Проекту «Громадські платформи освітніх реформ в Україні» під час прове-дення курсів, семінарів, конференцій, у повсякденній діяльності. ПОІППО на 2010 рік передбачає чимало заходів у цьому контексті. це узагальнення напрацю-вань Проекту, видання часопису «Постметодика», присвяченого темі «Планування розвитку школи», під-готовка методичного листа у відділи освіти з проблем планування розвитку школи, оформлення архіву доку-ментів і публікацій Проекту. У плани роботи курсів під-вищення кваліфікації буде внесено програми навчання директорів і учителів шкіл із проблем планування роз-витку школи, проведення для шкіл інноваційного поясу ПОІППО семінару «Філософія освіти Школи майбут-нього». Зрештою, заплановано розширити Проектну сферу ПОІППО до масштабів проектної сфери APS.

ЩО вІДБУвАЛОСя в ОДеСІ?

навчання мистецтву ведення діалогу

«Перпетум мобіле» освітніх реформПобудова ефективної моделі взаємодії професій-

ної педагогічної спільноти, громадськості і влади у розв’язанні освітніх проблем шляхом створення «громадських» платформ та продовження в Україні відкритого демократичного обговорення освітянсь-ких проблем є результатом українсько-нідерландсь-кого проекту «Громадські платформи освітніх реформ в Україні», який розпочався у 2007 році в Одеській і Полтавській областях.

У багатьох країнах європи діти, батьки, вчителі, директори шкіл є ключовними фігурами, активними учасниками реформування шкільної освіти. Тому в рамках реалізації проекту в Одеській області основ-ними учасниками відкритого діалогу були саме бать-ки, учні та громадськість.

«Одеська платформа» мала за мету:

створити діючу модель громадського діалогу;�

підвищити рівень усвідомлення проблем �(окреслити її і не скаржитися, а пропонувати, діяти);

підготувати кваліфікованих тренерів для веден-�ня діалогічних сесій;

розробити конкретні пропозиції щодо вирішен-�ня конкретних освітянських проблем;

видати публікації, навчальні посібники, створи-�ти портал.

Протягом трьох років роботи в проекті учасникам було надано значну кількість інформації з методики ведення діалогу та проведено заходи, спрямовані на створення «громадських платформ» для розв’язання освітніх проблем: підготовка педагогів для веден-ня конструктивного діалогу; моделювання системи створення та апробації сучасного підручника; моде-лювання Школи майбутнього з урахуванням умов ре-гіону; тренінги з ведення діалогу шляхом використан-ня активних методів.

На цьому етапі проекту учасники досліджували го-стру проблему якості українських підручників. Основ-ним інструментом під час проведення сесії було обрано діалог, який надав партнерам рівний шанс ви-словити свою точку зору, вислухати і, головне, почути співрозмовника.

Застосування спеціальних методів ведення діа-логів допомогло зібрати та обговорити значну кіль-кість інформації про розвиток освіти регіону. Під час

25

роботи було ідентифіковано проблеми в освіті, про-ведено тренінги експертів, опитування фокусних груп, підготовлено експертні висновки, організова-но регіональні конференції, за підсумками яких на-працьовано рекомендації для органів влади і управ-ління освітою.

Перший етап проекту в Одесі розпочався 25 квітня 2007 року, коли Шпір Тендосхат, тренер з Міжнарод-ного центру удосконалення шкільництва (APS Inter-national), разом з Георгієм Касьяновим, українським координатором проекту, доктором історичних наук, та Любов’ю Задорожною, регіональним координатором проекту, заступником директора Одеського обласного інституту удосконалення вчителів, провели перший дводенний тренінг на тему: «Підготовка конвенцій та діалог з органами влади і громадськістю».

Обізнаність міжнародних експертів викликала шанобливе ставлення. Постійна позитивна налаш-тованість на роботу, яку вони демонстрували, – це приклад для наслідування.

Перша зустріч із нідерландськими колегами виявилась досить цікавою. Пані Шпір запитала: «Чого ви чекаєте від нас?». Любов Кирилівна Задорожна детально розповіла про наші проблеми. Шпір терпляче вислухала і тактовно перепитала знову: «Чим можемо вам допомогти?». Пані Задорожна описала наші досягнення, а пані Шпір і далі вела наступ: «яка наша роль у проекті?» І тільки пройшовши шлях «фасилітаторства», провівши численні тренінги з колегами, ми зрозуміли, чого так терпляче пані Шпір очікувала від нас: усвідомлення шляху, який потрібно подолати. якщо ви бажаєте чогось досягнути, по-перше, самостійно визначте проблему, по-друге, продумайте шляхи вирішення – і йдіть крок за кроком. Дорогу здо-лає той, хто йде.

Атмосфера, в якій проводились тренінги, дозволяла учасникам проявити свою креативність. думки перетворювались на малюнки, лозунги, ба, навіть, вірші. Наприклад, під час сесії з’явилися такі сенкани:

Діалог –

відкритий, толерантний, щирий,

висловлюватись, почути, продуктивно діяти,

тому що є

взаєморозуміння

(м. Луцьк, Камінська Валентина)

Діалог –

конструктивний, необхідно

спілкуватися, спитати, дізнатись.

Відкритий діалог дозволяє порозумітись

ВАЖЛИВО!

Тому що тоді –

розуміння!

(м. Львів, Гарцула Олена)

Діалог –

Цікавий,

толерантний,

Чуємо, розуміємо, домовляємось,

Взаєморозуміння, взаємодопомога,

взаємовигода,

Креатив, успіх, тому що

є мета, ціль

(м. Івано-Франківськ, Томечук Людмила)

(На мелодію « Червона рута»)

Діяльність проекту активно висвітлювалась у ЗМІ

26

Ви признайтеся нам, де проект цей дістали

Ви не їли, мабуть, і ночей не доспали

Ви забули, мабуть, свою долю жіночу.

Нехай ректор за це дасть путівки вам в Сочі.

Цей тренінг гарний не забудем ніколи

І у серці сьогодні тільки він, повір,

Все, про що дізнались, повеземо в школи,

Не забудемо ніколи наших тренерів.

для продовження діалогу на місцевому рівні ко-жен з підготовлених експертів-фасилітаторів органі-зував та провів подальші діалоги з різними категорія-ми освітян, батьками і учнями. Найактивніші учасники діалогів продовжували роботу у педагогічних колек-тивах своїх закладів освіти.

Працюючи під керівництвом досвідчених фасилі-таторів в режимі ділового партнерства, учасники на-бували досвіду.

Вони зрозуміли, що завдяки вмінню вести діалог можна:

спілкуватися «на рівних», відкрито обмінювати-�ся думками;

позитивно сприймати суб’єктивні точки зору;�

передавати та використовувати досвід.�

Зустрічі з однодумцями, із зацікавленими людьми збагатили новими знаннями, додали позитивних від-чуттів, свіжих емоцій.

рекомендації, запропоновані на місцевому рівні, були обговорені на регіональній та національній кон-ференціях.

для обговорення на наступному етапі обрали тему «Школа майбутнього». для того, щоб розмова протікала у конструктивному руслі, необхідно було зрозуміти, які основні параметри роботи школи не-обхідно змінити, як створити оптимальні умови для творчого розвитку учнів, тобто відповісти на ключове запитання: «якою повинна бути школа ХХІ століття?». З грудня 2007 року учасники проекту нашої області вже розпочали обговорення. Були створені фокусні групи директорів шкіл та їхніх заступників, вчителів, бібліотекарів, учнів і батьків. У процесі розмови було окреслено коло питань, вирішення яких допоможе створити нову школу:

Зміна концепції освіти, її мети та завдань згід-�но з потребами суспільства на сучасному етапі розвитку країни.

Створення нової моделі випускника.�

розробка нових програм і навчальних планів.�

Зміцнення матеріальної бази середньої освіти.�

результати напрацювань допомогли з’ясувати, що існує необхідність створення школи як відкритої

соціально-педагогічної системи задля забезпечення якісної освіти, підготовки конкурентноздатного ви-пускника. Використання вправи «трикутник» сприяло визначенню потенційних зацікавлених учасників діа-логу: учнів, батьківської громади, владних структур, громадських організацій, представників бізнесових структур, органів управління освітою. розмова про-довжувалась на семінарі «Проектування новітніх мо-делей – шлях до Школи майбутнього» (презентація-захист моделей загальноосвітніх навчальних закладів нового типу), який відбувся 20 березня 2008 року у приміщенні Одеського обласного інституту удоскона-лення вчителів. Представники 5 навчальних закладів запропонували своє бачення моделей закладів осві-ти різного типу. Захаревська Н. С., старший викладач кафедри архітектури будівництва та споруд Одеської державної академії будівництва та архітектури, звер-нула увагу присутніх на зміну в архітектурі будівель на-вчальних закладів як необхідну складову в створенні Школи майбутнього. Учасники семінару з великою ці-кавістю розглянули дипломні роботи студентів з про-ектування будівель для дитячих навчальних закладів.

У рамках обговорення цієї теми 14–15 квітня 2008 року відбулася чергова сесія учасників проекту. до досвідчених фасилітаторів приєдналися нові чле-ни діалогу, серед яких переважну більшість складали завідуючі районними методичними кабінетами Оде-щини, директори шкіл і вчителі. З нідерландського боку тренерами були фахівці з Міжнародного центру розвитку шкільництва Шпір Тендосхат та Альберт-ян Крікке, які уважно стежили, як учасники сесії дотри-муються правил ведення діалогу.

Під час діалогу учасники торкалися споріднених тем:

Традиційний освітній трикутник «вчите-�лі + учні + батьки»: нові форми взаємодії та співпраці.

Орієнтири виховання обдарованої особистості �учня: погляд у майбутнє – до профільної освіти.

Випускник 2015: конфлікт запитів і можли-�востей.

Медіація – шлях до вирішення конфліктів. �

Використання персональних учнівських нетбу-�ків у навчально-виховному процесі: віртуальна чи реальна можливість?

роль міжкультурної освіти у підготовці конку-�рентноспроможного випускника школи.

Модель розвитку сучасної школи відповідно до �запитів суспільства.

У ході діалогів було детально проаналізовано по-зитивні та негативні аспекти стану освіти в сучас-них загальноосвітніх закладах, кожна з груп висло-

27

вила свої пропозиції щодо нових форм організації навчально-виховного процесу з використанням електронного середовища навчання, покращення матеріально-технічного та навчально-методичного забезпечення шкіл, змін у структурі та змісті загаль-ної середньої освіти, наповнення інваріантної та ва-ріативної складових навчальних планів, загальної та допрофесійної підготовки учнів в умовах профільної освіти, орієнтирів для формування моделі сучасно-го випускника, реформування системи зовнішнього тестування згідно з вимогами загальної середньої та вищої освіти, організації дієвої співпраці вчитель-ської, учнівської та батьківської громади. Під час проведення діалогів-тренінгів найефективніше за-стосовувались кооперативні методики та технології «відкритого простору», зокрема: метод «незакін-ченого речення», «мозковий штурм», SWOT-аналіз, обмін думками в парах та загальне обговорення, технології МеТА-плану, створення та захист міні-проектів у групах.

На квітневій сесії учасники уявили себе у 2028 році й із цього «близького далека» намагалися побачити життя випускників шкіл, їх звички, уподобання; пе-редбачити, яких саме спеціалістів потребуватиме суспільство; уявляли себе архітекторами, науковця-ми, які будуть створювати сучасні школи; правознав-цями, які розроблятимуть необхідні закони. У процесі дискусії обговорювалися різноманітні моделі школи майбутнього, для чого учасники малювали схеми та будували графіки.

Наприкінці сесії її учасники мали змогу ознайоми-тися з роботою одного з провідних ліцеїв міста – рі-шельєвського. Ліцеїсти розповіли про своє бачення Школи майбутнього, про демократичні стосунки між учителем і учнем, про предмети, які, на їхню думку, необхідно вивчати, і про нові форми навчання. Крім того, учасники сесії мали можливість відвідати сучас-ний навчально-виховний комплекс у місті Овідіополь, до складу якого входять дитячий садок і середня за-гальноосвітня школа. цей комплекс з огляду і на ар-хітектуру, і на навчально-матеріальну базу, можна назвати «закладом освіти майбутнього». Створення естетично оформленого середовища вкрай необхідне для формування відчуття краси, гармонії, що сприяє позитивному і конструктивному ставленню підроста-ючого покоління до життя. Зацікавленість керівників управління освітою в проведенні регіональні сесії та обговоренні освітніх проблем дає підстави говори-ти про сформованість стабільної громадської плат-форми. Усіх небайдужих і зацікавлених запросили до діалогу. досвід, отриманий під час сесій (зокрема зі складання планів роботи), було відразу застосовано в реальних умовах.

У результаті проведених сесій напрацьовано кон-кретні пропозиції за темами діалогів, ініціативними групами вчителів, батьків та учнів школи № 3 м. Бал-ти, започатковано щомісячний випуск шкільної газе-ти «Школа № 3 on-line», створено власний офіційний сайт школи, розроблено соціально-економічну мо-дель шкільного наукового товариства учнів «Академія проблемних досліджень «Науковий капітал»», підго-товлено проект «Школа + родина = новий навчально-інформаційний контент» для участі в конкурсі «Один учень – один комп’ютер», організованого Міністер-ством освіти і науки України спільно з компанією Intel. Крім того, керівники шкіл запропонували власне ба-чення моделей розвитку сільських малокомплектних та повних загальних середніх шкіл в умовах невели-ких міст та селищ, в яких велику роль відіграє орга-нізація дистанційного навчання та використання ІКТ з метою надання кожному учневі рівного доступу до якісної освіти.

для вивчення досвіду роботи інноваційних шкіл Ні-дерландів та діяльності Міжнародного центру розви-тку шкільного навчання APS та ознайомлення з там-тешньою системою освіти у період з 10 по 21 травня 2009 року цю країну відвідала делегація українських учителів Одеської і Полтавської областей, учасники україно-нідерландського проекту «Громадські плат-форми освітніх реформ в Україні». Безперечно, ця подорож не була екскурсійно-туристичною прогулян-кою. Ми напружено працювали: аналізували досвід нідерландських колег, з’ясовували, як організована робота їхніх навчальних закладів, управлінських та громадських організацій. Але час на спілкування в не-формальній обстановці все ж залишався, а наші гос-тинні господарі щиро пригощали нас смачненьким, захоплено демонстрували визначні пам’ятки архітек-тури. досвід, емоції, почуття переповнювали нас. А як можна виміряти їх?

Керівники проекту склали програму так, щоб вчи-телі мали можливість познайомитися не тільки з різ-ними типами шкіл, але й з культурою країни, її істо-рією, національними традиціями та звичаями, адже враження від побаченого і почутого під час подорожі перетворюється на унікальний професійний досвід, що з часом адаптується до власного бачення освітніх завдань у межах своєї області (у нашому випадку – Одеської).

Перспективне планування роботи закладів на основі моделей розвитку

початкових шкіл нідерландів

Практика ведення діалогу з вирішення нагаль-�них проблем у галузі освіти.

28

Зміна в оформленні навчального робочого про-�стору з орієнтацією на цікаву та близьку учням тематику.

Використання концепції миролюбивих шкіл та �медіації як засобу залагоджування конфліктів.

Застосування інтерактивних форм співпраці з �батьками.

Виконання учнями практичних екологічно-�архітектурних проектів.

Інтеграція ІКТ у навчальний процес та викорис-�тання мобільних учнівських нетбуків.

Широке застосування електронних інформа-�ційних баз.

Соціально-економічне спрямування освіти та �започаткування шкільних бізнес-проектів.

Ведення відкритого діалогу має стати стилем ді-яльності не тільки нової школи, в якій працюватимуть учителі, котрі швидко адаптуються до психофізичних особливостей учнів, уміють вирішувати освітні про-блеми суспільства та родини, мають високий рівень педагогічної свідомості та культури, але й провідним принципом співпраці освітніх, громадських та влад-них інституцій, тому що лише за таких умов можна за-безпечити перехід національної школи від старого до нового. ефективність реалізації таких нововведень значною мірою залежатиме не тільки від інновацій-ного потенціалу власне школи, а й від здатності і го-товності громади та адміністративно-управлінської вертикалі приймати, відкрито обговорювати та реа-лізувати їх. Можливо, тоді й ми зможемо з гордістю сказати: «це школа, побудована нами!»

Щоб успішно впровадити будь-яку зміну в освіт-ню систему, важливо об’єднати представників ідеї на місцях. Саме тому ініціатори і координатори українсько-нідерландського проекту «Громадські платформи освітньої реформи в Україні» в Одесі та Полтаві згуртували регіональні групи з кількох облас-них інститутів післядипломної педагогічної освіти для поширення прогресивних освітніх ідей. Мета тренін-гів, семінарів, конференцій, а їх проводили каскад-ним методом, – навчити освітян діалогу з громадою.

Спекотного липня до м. Одеси прибули пред-ставники чотирьох регіонів України, а саме Львів-ської, Волинської, Івано-Франківської та Луганської областей.

Одеські фасилітатори ретельно продумали про-граму тренінгу, бо відповідальність за якісну підготов-ку майбутніх колег за короткий термін потребувала копіткої організації проведення тренінгу.

Три дні тренінгу так захопили учасників, що вони встигли забути про своє бажання гаяти більшу части-ну часу на пляжі.

Збагатившись досвідом проведення діалогічних сесій, вже у своїх регіонах протягом вересня–жовтня організовували і проводили власні тренінги, створю-вали місцеві платформи.

Щоб переконатися в цьому, наприкінці жовтня до-свідчені одеські фасилітатори поїхали до своїх колег у регіони.

І ось уже на Волині, у Львові, Івано-Франківську та Луганську зібрались освітяни для обговорен-ня наболілих питань. Семінари проходили упро-довж двох-трьох днів, завдяки чому вдалося більше часу приділити практичним завданням. Семінари-тренінги «діалог в освіті: порозуміння, співпра-ця, зміни» присвячувались практичним навичкам, необхідним у щоденному громадському житті як керівника навчального закладу, так і рядового вчи-теля: вмінню слухати, розуміти і знаходити спільну мову; пояснити те, що вдалося зрозуміти, іншим; трансформувати слова у конкретні справи; форму-вати ефективну команду. до участі у семінарі були запрошені завідуючі методичними кабінетами, ди-ректори сільських шкіл, керівники шкіл нового типу, експериментальних навчальних та інтернатних за-

Система освіти нідерландів

29

кладів. це допомогло учасникам налагодити кон-структивний діалог, краще зрозуміти власні сильні та слабкі сторони.

Фасилітатори застосовували технології конструк-тивного діалогу, спонукали учасників до розмови, до вміння слухати, чути та шукати рішення разом. Не за-лишилися поза увагою техніки відкритих запитань, методу «Коктейль-вечірка», технології знайомства учасників, втручання під час бесіди, формування від-повідної поведінки, спрямованої на конструктив. Фа-силітатори прагнули вибудувати простір для нових ідей і налагодити зворотний зв’язок.

динамічними групами були напрацьовані та пре-зентовані пропозиції стосовно змін у типізації та моделюванні навчальних закладів, пріоритетів та основних чинників у формуванні планів їх розвитку. А саме: залучення громадськості до участі у визна-ченні шкільної політики та місії навчального закладу, спонукання влади до дієвих кроків із врахуванням специфіки регіонів.

Захоплених відгуків учасників семінарів лунало чимало. По завершенні всі погодилися, що такі тре-нінги дають реальний результат, мобілізують потенці-ал можливостей, розвивають творчу активність, вчать вирішувати проблеми крок за кроком. А загалом най-важливіший позитив, отриманий від семінару, – це прагнення усіх залучених до проекту учасників до самовдосконалення та покращення стану освітньої галузі як в цілому, так і в кожному окремо взятому на-вчальному закладі.

Загалом за три роки дії проекту в масштабах об-ласті важливими напрацюваннями можна вважати:

з проблеми підручникотворення та змісту освіти:

створення вчителями шкіл області 30 автор-�ських навчальних програм факультативних кур-сів, спецкурсів та курсів за вибором;

проведення досвідченими вчителями експер-�тизи підручників 12-річної школи з різних пред-метів;

розробку рекомендацій з вдосконалення сис-�теми підручникотворення, що включені до те-матичного бюлетеня проекту;

з проблеми створення Школи майбутнього:

створення школи нового типу НВК («Балтська �загальноосвітня школа І– ІІІ ступенів №3-коле-гіум»);

організацію експериментального майданчика �Всеукраїнського рівня «Формування правової культури учасників навчально-виховного про-цесу», діяльність якого спланована на 12 років на основі створення платформи «Школа – осе-редок соціального, культурного, економічного розвитку та громадської активності спільноти» в ЗОШ № 1 м. Іллічівська;

«М’який глобус» – символ дружелюбної школи

30

розробку моделей шкіл соціалізації особистості �та сприяння здоров’ю (НВК «Балтська загаль-ноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 2-гімназія»);

відкриття експериментальних центрів пси-�хологічного супроводу освітнього процесу у районах;

розробку моделі розвитку сільських малокомп-�лектних та повних загальних середніх шкіл в умовах невеликих міст та селищ;

розробку моделі шкільних НТУ міських шкіл;�

відкриття експериментального класу в НВК �№ 13 м. Одеси;

участь у міжнародних та всеукраїнських �культурно-освітніх проектах;

висвітлення проблем в районних ЗМІ, обласній �та національній педагогічній пресі;

налагодження зв’язків з міжнародними освіт-�німи інституціями та навчальними закладами і організаціями;

підвищення загального рівня інформаційної та �проектної культури учасників освітнього про-цесу.

Для підтримання та дієвого функціонування гро-мадської платформи проекту в області планується проведення таких заходів:

1. Продовження та поширення постійної роботи платформи ООІУВ:

запровадження на курсах підвищення кваліфі-�кації педагогів обов’язкового модуля з метою розповсюдження ідеї на теренах Одеської об-ласті;

розробка програми постійно діючого семінару �для працівників методичних кабінетів;

підтримання зв’язків та організація суміс-�них заходів з регіонами, які беруть участь у проекті;

надання допомоги регіонам-партнерам для �створення «громадських платформ» в освітньо-му середовищі.

2. Створення і надалі платформ задля обговорен-ня нових тем:

організація та супровід навчально-виховних �комплексів «дитячий садок-початкова школа» в умовах сучасної демографічної ситуації;

загальна та допрофесійна підготовка учнів в �умовах профільної освіти;

формування національної ідентичності в полі-�культурному середовищі;

3. На місцях:

робота на базі районних методичних кабінетів �постійно діючого семінару «діалог в освіті: про-блеми, перспективи, шляхи до порозуміння»;

організація робочої групи мобільного реагу-�вання у складі керівників шкіл та представників влади для проведення діалогів та вирішення нагальних проблем;

формування консультативної служби з питань �організації та ведення діалогу, відбору ефек-тивних форм інтеракції, надання інформаційної підтримки;

активізація участі вчителів шкіл в органах міс-�цевого самоврядування;

створення інформаційного банку проектів мо-�делей Школи майбутнього;

проведення PR-компанії;�

проведення круглих столів та громадських об-�говорень з освітніх проблем за участю преси та телебачення;

відкриття форумів на офіційних сайтах рай-�держадміністрації, відділу освіти, навчальних закладів міста та району;

започаткування тематичних освітніх рубрик у �районних газетах;

проведення навчальних семінарів та презента-�ційних заходів для залучення до дієвої участі в платформі невеликих сільських громад;

ініціативна участь закладів у національних та �міжнародних культурно-освітніх проектах.

Працюючи над проектом, ми багато чому навчи-лись. Ми відчули, як важливо усвідомлювати місію, яку підтримують зацікавлені люди; як корисно для всіх учасників проекту зустрічатися з вчителями, директорами, методистами, представниками міс-цевої влади для сумісної роботи над спільною про-блемою.

Покращення роботи шкіл, підвищення кваліфі-кації вчителів, розвитку шкільного менеджменту потребують більшість регіонів, але в кожному з них необхідно пристосовуватися до місцевих особли-востей. Щоб рухатись, треба робити кроки. Такі практичні кроки ми спостерігаємо в багатьох школах області та міста Одеса.

Насамкінець хочеться зауважити, що «запуск» платформи відбувся, але її треба підтримувати.

31

Ми сподіваємося, що найближчим часом до діалогу залучаться всі регіони України.

Прощаючись із нашими тренерами з Нідерландів, ми відчували неабияке хвилювання: не хотілося ві-рити, що спільна робота завершилася. Але щоб ми і далі могли бачити одне одного, нідерландці подару-вали нам камери для роботи в Skype. І звичайно – ци-булинки тюльпанів.

Щовесни ми згадуватимемо наших друзів. Квіти нагадуватимуть нам про поїздку до Країни тюльпанів.

«Нові тлумачення свого і чужого досвіду, пло-ди мислення завжди є проект та передбачення прийдешньої реальності».

А. А. Ухтомський

Саме цю «прийдешню реальність» ми й формува-ли під час нашого проекту.

Л. К. Задорожна, заступник директора з навчально- методичної роботи ООІУВ, канд. філософ. наук

Т. В. Юрченко, завідуюча науково-методичним центром іноземних мов ООІУВ

Л. Я. Русінова, методист науково-методичного

центру іноземних мов ООІУВ.

УрОКи

Чому навчилися учасники проекту: не просто гово-рити, а говорити конкретно і конструктивно, не лише слухати, а й чути, не тільки діяти, а співпрацювати.

За різними оцінками проект «Громадські платфор-ми освітніх реформ» визнано успішним. для більшос-ті його учасників – як українських, так і зарубіжних – він став школою успіху, школою позитивної дії.

які чинники і обставини успішності цього проекту варто згадати? Зрозуміло, що загального рецепту успіху немає і тут не йтиметься про поради на кшталт «як досягати успіху і навчитися впливати на людей» у стилі популярних брошурок.

Ми спробуємо лише підсумувати основні чинники, які, на наш погляд, сприяли успіхові проекту.

1. Чітке визначення проблеми. Тут надзвичайно важливим є максимально відкритий діалог з усіма зацікавленими особами та інституціями.

2. реалістична оцінка спроможностей розв’язати проблему.

3. Наявність здорового авантюризму. ця пора-да певною мірою суперечить попередній, але, зрозуміло, що без відчайдушності, готовності ризикнути, особистої відваги і громадянської сміливості зміни неможливі.

4. Наявність «агентів змін» – людей та інституцій, здатних до змін і зацікавлених у них не лише на центральному рівні, а й на місцях.

5. Здатність навчатися у будь-якому віці, з будь-яким професійним досвідом.

6. Готовність не скаржитися на проблему, не кон-статувати недоліки, а аналізувати їх та пропо-нувати конкретні дії та заходи.

7. Проект має бути «власністю» його учасників, а всі вони – не лише добре поінформованими про його мету, завдання та шляхи реалізації, а й брати активну участь у визначенні цих па-раметрів.

8. «Краще менше, але краще»: варто уникати ме-галоманії у визначенні мети і завдань.

9. Конкретність у визначенні завдань, наявність чітко визначених показників та параметрів того, чого прагнеш.

10. Наявність ресурсів і вміння ними розпоряджа-тися: йдеться не лише про фінансові «вливан-ня», а й про менеджерські здібності керівників та наявність «критичної маси» згаданих «аген-тів змін» та вміння організувати їх і спрямувати у потрібному напрямку.

11. Відвертість, відкритість учасників до нового, здатність сприймати і приймати це нове.

12. Поблажливість фортуни. У цьому проекті його учасникам справді пощастило: в потрібному місці, в потрібній кількості й у потрібний час зі-бралися однодумці. Таке трапляється нечасто і вимагає певних зусиль.

Список можна продовжувати, але зрозуміло, що й перерахованого достатньо, аби зрозуміти: вдалий проект – це передусім копітка праця, відданість спра-ві, талант головних виконавців і наявність ідеї, яка може захопити небайдужих творчих людей.

Усе це було в нашому проекті. Зичимо цього усім, хто прагне змін.

32

Бодувайн ван ВельзенЛюбов ЗадорожнаГеоргій КасьяновСергій КлепкоРоберт МіохАльберт-Ян КріккеШпір Тендосхат

А ТАКОЖ:

Полтавська платформа:

Зелюк Віталій Володимирович

Бондар Тетяна Олексіївна

Іщенко Лариса Миколаївна

Козак Ірина Олексіївна

Крилевець Марина Петрівна

Нічуговська Лілія Іванівна

Сиротенко Григорій Олексійович

Стоцька Олена Вікторівна

Сутула Ольга Владиславівна

Цехановська Валентина Олександрівна

Шульга Валерій Іванович

Одеська платформа:

Юрченко Тетяна Валеріївна

Букер Ірина Валентинівна

Лойтаренко Оксана Пеотрівна

Русінова Лариса Яківна

Олефіренко Лариса Василівна

Степуріна Людмила Антонівна

Добровольська Тамара Вікторівна

Лукіянчук Наталя Павлівна

Мога Галина Володимирівна

Оранчук Лідія Федорівна

Лапишина Марина іванівна

реКОМенДАЦІЇПроект завершився в 2009 році. Сподіваємося,

що він продовжуватиметься. Саме тому даємо кілька рекомендацій.

1. Намагайтеся продовжувати той порядок, який ви розробили до цього часу. це означає: про-довжуйте вести діалоги з різними цільовими групами. Ви матимете достатньо тем, придат-них для дискусій на майбутнє.

Окрім того, проведення регіональних конфе-ренцій та створення програм-інструментаріїв (включаючи Інтернет) також необхідно продо-вжувати. Сподіватимемося, що вони будуть пов’язані з інститутами післядипломної освіти для вчителів.

2. розширюйте проект, залучаючи інші регіони. це означає, що методисти, які працюють у проек ті, мають навчати нових, а ті, в свою чергу, – пові-домляти про результати проведених діалогів.

ці результати необхідно накопичувати на регіо-нальному рівні для продовження написання звітів та їх презентацій під час регіональних конферен-цій.

3. Поглиблюйте проект шляхом розробки ефек-тивніших технік діалогу, удосконалюйте уміння взаємодіяти серед більшого числа тренерів, покращуйте спілкування через Інтернет.

4. Продовжуйте організовувати щорічні конфе-ренції, під час яких представляйте результати регіональних діалогів, організовуйте діалоги з метою залучення високопосадовців до спілку-вання з питань освіти з представниками місце-вого та регіонального рівня.

Бодувайн ван Вельзен, Міжнародний центр вдосконалення

шкільництва (Нідерланди)