Весна, на старт!

На відміну від звичайної, ця «весна» не забарилася. Вже з першого квітня розпочалася серія виступів команд інститутів. Думаю, кожен вже визначився з фа-воритами, або хоча б запам’ятав яскраві моменти з «візитівок». Що ж, бажаємо успіхів учасникам, нехай переможуть найталановитіші. А ми пропонуємо читачам дізнатися про деталі цьогорічної підготовки зі слів капітанів команд. Адже саме вони зібрали першокурсників, на-дихнули бувалих учасників, ноча-ми писали відповіді на ці запи-тання, підготували все те, чим ми насолоджуємося сидячи на глядаць-ких місцях. Їх команди «вмикають» наш хороший настрій, змушують за-бути про безліч невиконаних завдань та об’єднуватися заради підтримки наших інститутів. Кожен з них, безумовно, заслуговує похвали; кожен має свої секре-ти (точніш секрети команди, які добросовісно береже); кожен виділяється власними методами в проведенні репетицій. І вони залюб-ки розказали про це все в інтерв’ю, тож читайте та визначайтеся з фаво-ритами.

...половина нашей команды - первый курс. Но это стоящий первый курс! Такие минуса попадаются раз на 10 лет, и я очень рада, что они в нашей команде! Примечание для минусов ИКИТ: видите, как ка-питан о вас отзывается? А ну бегом писать материал и ре-петировать!

Я хочу поблагодарить наш старший курс: Прозорова Оле-га, Дмитрия Черноуса и Алек-сея Малышко, за всё, что они сделали для нас.

Удивить можно только неожи-данными вещами, поэтому го-ворить их нельзя. Мы удивлять будем юмором. Это то, что у нас получается лучше всего.

Ми йдемо до однієї цілі — це створює найкращу атмосфе-ру.

Цього року будемо дивувати вокальними номерами, мо-нологами та асинхронними безідейними танцями.

Младшим обещаю, что закро-ют сессию и поездку в Жукин, ну а старшим, которые уже знают как все будет на самом деле и не ведутся, обещаю главные роли в первой части и по отдельному номеру во второй.

Люблю все институты, поэтому каждый достоин победы...По-верьте, репетиции перед студ-весной — это очень тяжело.

Вибране:

Аліна\ГМІ

Елена\ЮИ

Карина\ИМО

Станислав\ФАП

Максим\ІІДС

Богдан\ИАСУ

Цьогорічна студВЕСНА видалась не надто весняною, як ти розігріваєш команду? Хто\Що створює потрібну атмосферу на репетиціях?

Розігріваємось репетицією танцю на «візитку». Ми працюємо заради спільної мети, йдемо до однієї цілі — це створює атмосферу.

Танцуем лезгинку в начале репетиций.Кушаем драники и вареники.

Сначала пробежка вокруг стадиона для разогрева,потом квест по корпусам чтоб подписать служебку, ну и конечно же ре-петиции то в корпусе, то в общежитии, пока походишь туда-сюда становишься бодреньким, заведенным. Необходи-мую атмосферу создает Red Bull и баге-ты за 10грн,иногда за 12.50.

Студвесна не та. Это доказала погода, поэтому команда согревалась весёлым настроением и интенсивными репети-циями.

Незалежно від погоди, у нас весна роз-почалась ще після Нового року. Кож-на людина вносить свою атмосферу в команду,важко виділити когось одного.

Ничего страшного в такой погоде нет. Лишь одно, чтобы она не отбила желание у зрителя прийти на концерты. Команду разогревать достаточно изучением но-вого танца. Атмосфера — это команда, общение между собой и дружба. В прин-ципе для этого и существует понятие «ко-манда»

Коли ми думаємо про студентську весну ми не відчуваємо ні холоду, ні снігу, бо ми знаємо,що весна в душі, а особливо коли ти кожного дня викладаєшся на по-вну на репетиціях, то тобі здається,що навкруги +40.

Ира\ИЕМ

Кого вважаєш головним суперни-ком? Вже визначив(ла) їх слабкі місця?

По суті, всі ми суперники. Але займаємось однією справою. Чесно кажучи, часу не вистачає на те, щоб ду-мати про когось! А тим більше шукати слабкі місця.

Люблю все институты, поэтому каждый достоин победы... Поверьте репетиции перед студвесной, это очень тяжело.

Открою секрет: никогда таким не зани-мались! СВ — это лотерея и математика, чаще всего все происходит очень неожи-данно. Так что вместо того, чтоб разби-рать по косточкам и недостаткам чужие команды, делайте упор на качество в своей.

Соперниками нужно считать всех, все достойны победы, а на счёт слабых мест других команд — мы отправляли шпио-нов, но они не вернулись в наши ряды!

Выигрывать СтудВесну нужно не за счет слабых мест других команд, а за счет ка-чественного и интересного собственно-го концерта. А главным нашим соперни-ком, является, время!

Студвесна — це непередбачуваний фе-стиваль, і кожен інститут, включаючи ІІДС, має слабкі і сильні сторони. І спрог-нозувати першість якоїсь команди май-же неможливо, ну хіба що за ящик мо-розива.

Аліна\ГМІ

Елена\ЮИ

Карина\ИМО

Станислав\ФАП

Максим\ІІДС

Евгения\ИКИТ

Богдан\ИАСУ

Все соперники. Сейчас уже так сложи-лось, что нет определенного «Фаворита», все институты равны, каждый в чем-то силен. Я бы ставил на ИКИТ и ИАН. Ну и, естественно, на ИАСУ. А слабые места у всех одинаковые — нехватка времени.

Як мотивуєш членів команди? Чим збираєтесь дивувати цього року?

Щоб був хороший результат, потрібно добре потрудитись. Тим більше ми цим живемо.

Даю кушать после репетиций (шутка).

Младшим обещаю, что закроют сессию и поездкой в Жукин, ну а старшим,которые уже знают как все будет на самом деле и не ведутся, обещаю главные роли в первой части и по отдельному номеру во второй. Хотя, откровенно говоря, никого упрашивать не приходиться, все и так любят творчество и СВ.

Мотивация приходит сама, поскольку все с нетерпением ждут Студвесны и це-лый год горят этим!

Я нікого не мотивую,кожний розуміє чим він займається і яка відповідальність лежить на кожному. Всіх мотивує 8-ме квітня.

Мотивация одна — победа. Не нужно тра-тить свое ценное для всех время на про-сто хождение на репетиции и «ничего не деланье». Хочешь выиграть — трудись, работай над собой и над концертом. От-носись к этому, не только как к отдыху, но и как к работе.

Аліна\ГМІ

Елена\ЮИ

Карина\ИМО

Станислав\ФАП

Максим\ІІДС

Богдан\ИАСУ

Ира\ИЕМ

Як капітан команди, я повинна вчасно казати такі слова, які не лише надихали б, а і заставляти щось робити, коли вже немає ні в кого сил! Розуміючи те,що всі в команді дуже різні, і мають свої «тара-канчики в голові» я знаю деякі ключики, які відмикають і включають натхнення кожного.

Непомітні супергероїСтуденти яких курсів складають більшість твоєї команди? Чи прово-дились кастинги для прийому в ко-манду? Які були критерії відбору?

3,2,1 курси.Немає ніяких критеріїв. Приходять всі, хто має бажання брати участь в СВ. Всі, хто вже стояли на сцені, або дуже хочуть цього. Всі, хто талановиті і круті (в хоро-шому розумінні).

Больше 2 и 5 курс.Кастингов не было,у нас все талантли-вые (тьфу-тьфу)

1,2,3й курс,большинство конечно 1,2! Скорее не официальный, мы как ска-уты, кого-то приметили на дебюте, кто-то открылся на паростках, были и такие, что проявили себя спустя пару лет, будучи уже на выпускных курсах) а вообще,наверное,главный критерий —это удовольствие от процесса и вера в команду.

В этом году пришло много талантливых и способных студентов-первокурсников, и все пошли на весенний фестиваль, и бе-рут активное участие в его организации. А так в команде есть и второкурсники, и студенты 3,4, и 5го курсов.Кастингов, рамок или ограничений, при наборе команды практически нет. Мы помогаем людям раскрыться и стать лучше!

Аліна\ГМІ

Елена\ЮИ

Карина\ИМО

Станислав\ФАП

Максим\ІІДС

Евгения\ИКИТ

Все очень коротко: никаких кастингов! Мы рады каждому! Главное — чтоб не разлагали рабочую обстановку. Сейчас идет смена поколений, и полови-на нашей команды - первый курс.

Основний склад команди — студенти з 2-4 курс і «мінуса».Найважливішим і самим правильним критерієм відбору було бажання

Богдан\ИАСУ

В основном, это 1-2 курсы. Никаких кастингов никогда нет. Нет че-ловека без «таланта». Каждый умеет и может, для этого нужно желание. Крите-риев нет, есть те, кто выдержали школу от «Дебюта Первокурсника» и паростков, а есть те, кто не смогли осилить себя и свою силу воли. А те, кто проводят «от-бор» в команду и берут только лучших в конечном итоге останутся одни.

Непомітні супергерої- Дівчата, а ну вийдіть хтось до кухні!- А нащо? Щось трапилось? - Подивіться, як гарно я кран по-ремонтував!Отакий «підслуханий» в одному з гуртожитків діалог слюсаря і студенток викликав усмішку і одночасно змусив замислитись.

Суперможливості приховувати важко. Важко залишатись в тіні, але їм вдається це робити із дня у день вже багато років. Хто вони? Безперечно, супергерої. Супергерої серед нас. В кожному корпусі. Завжди поряд. Просто ми надто зайняті, що б це помічати, навіть, якщо це оче-видно. Роботу прибиральниць, слюсарів, двірників, працівників їдальні можна порівняти з маленькими гвинтиками од-ного великого механізму — якщо хтось перестане виконувати свою функцію, ми одразу відчуємо погіршення умов нашого життя. Тож чому зневажливе ставлення до обслуговуючого персоналу існує в більшості випадків, як показало опитування? Не рідкістю є нарікання студентів щодо недостаньо прибраних поверхів гуртожитку чи функціонування душових. Але ж відомо, що кожного ран-ку прибиральниці наводять блискучий порядок. Тож в чому проблема — в недо-статньому штаті обслуговуючого персо-налу чи в нашому невмінні цей порядок підтримувати? Знову ж таки, ми ніколи не

замислюємося, що для цих людей дуже важливим є розуміння їхнього вкладу в життя університету та гуртожитку. Адже, мабуть, не так часто їм дякують. Що там казати, навіть вітаються студенти не завжди! Багато з тих, хто працює заради на-шого комфорту, присвятили чимало років роботі в НАУ і це, не дивлячись на відношення багатьох до «непрестижної» професії. Адже зовсім неважко звертати увагу на тих, хто працює заради гідних умов нашого життя. Персонал університету — це не тільки викадачі, асистенти, секретарі. Не ра-хуючи нас самих, ті, хто складають університет, — це ще безліч людей, котрі роблять наше перебування на парах кращим. Хто, по-вашому, розносить свіжі бу-лочки по корпусах? А як вам така суперможливіть як випікання піци у восьмому корпусі, ви ж бо давно здога-дувались, що тут не обходиться без магії. А люди, котрі прибирають за нами хаос, що ми несемо за собою? Скільки разів кожен з нас розливав каву в коридорі? Сприймати хороше за належне — це наша реальність. Але якщо студенти хоч інколи дозволятимуть собі елементарне «дякую» та намагатимуться підтримувати порядок, це значно полегшить працю обслуговуючого персоналу. Допоможіть супергероям щодня «рятувати» наш університет.

Текст: Даша МигдаАнастасія ПивоварчукІлюстраціі: Donald Soffritti

ПОЛІТаємо?

Щороку, вже традиційно, напередодні Дня космонавтики, на початку квітня в НАУ проходить Міжнародна науково-практична конференція молодих учених і студентів «Політ. Сучасні проблеми нау-ки». Цьогоріч конференція проходить 3-4 квітня. Чому брати участь в наукових конференціях корисно?-Ти крутий вчений і маєш власні наукові роботи\статті;-В курсі усіх тонкощів у виступах перед поважними викладачами;-Після захисту роботи, не боїшся виступа-ти перед одногрупниками з рефератом;-Показуєш батькам ксерокс збірника тез з своїм прізвищем та серйозною темою дослідження і отримуєш цукерки;-При вступі на магістратуру, радієш висо-кому рейтингу, завдяки додатковим ба-лам за участь;-Отримуєш хорошу оцінку з профільного предмету — адже всі викладачі все зна-ють. :)

Етапи участі:1.Вибір наукового керівника.2.Вибір та узгодження теми.3.Реєстрація.4.Збір інформації та оформлення доповіді\тез\презентації.5.Консультації з керівником та підготовка до виступу.6.Прийшов час дивувати! Показуєш все що напрацював.7.Якщо хочеш — віддаєш статтю на друк в збірнику.8.Отримуєш заохочення від викладачів, зберігаєш матеріали для отриман-ня додаткових балів при вступі на «магістратуру». Подібні заходи дають хороший досвід ви-ступу перед аудиторією. Готуючись, сту-дент вчиться аналізувати, систематизу-вати, опрацьовувати матеріал з наукової точки зору.Цікаво було дізнатися про «Політ» з погляду студента й дізнатись як все сприймається «з середини».

інформацією, яку знайшли з перших посилань гугла, але ж тут інакше, треба вміти розказати так, щоб не було образ-ливо бачити сонну аудиторію у відповідь на свою доповідь, над якою ти довго пра-цював.

Чи береш участь цього року?

Цього року, через кілька інших конкурсів в рамках фестивалю архітектури, не встигла зареєструватися з профільною темою, але з філософії, завдяки нага-дуванню викладача, буду виступати з доповіддю.

Що порадиш тим , хто бере участь впер-ше?

Не надто перейматись через необхідність захисту своєї роботи - в усіх виходить, і в тебе вийде; частіше консультуватись з науковим керівником — він все знає і до всього підготує; вибирати тему цікаву перш за все собі — захоплює тебе, сподобається і всім іншим. Так було у мене, можливо, у різних інститутах різні правила і традиції. Єдине, що може не сподобатись — надто нудні виступи ваших колег, але від цього ніхто не застрахова-ний. Може, цього року вам пощастить і все буде жваво і цікаво. (На запитання відповідала К., студентка ІАП, 2 курс.)

Думаю, що такі конференції — це важли-ва частина студентського життя, тому теж наважилась взяти участь, сподіваюсь, що це буде хорошим досвідом і я приєднаюсь до тієї третини постійних учасників. Взагалі викладачі раді допомогти всім бажаючим працювати в напрямку науко-вого розвитку, тому їх підтримка відчутно впливає на активність роботи.Отож, чекаємо на «Політ» і на відмінні ре-зультати!

Чому вирішила брати участь?

Я ніколи до цього не брала участі у на-укових конференціях, але це здавалось дуже почесним заняттям; як я уявляла, там збираються найперспективніші та найерудованіші студенти, хотілось по-трапити в таку компанію; до того ж це хороший шанс звернути на себе увагу викладачів, показати, що можеш трохи більше ніж показуєш на парах. Вже потім я дізналась про користь таких виступів для вступу на магістратуру, але це не було основною причиною участі, скоріш інтерес до наукової діяльності (я ж була на першому курсі — тоді все цікаво, і хо-четься взяти участь де тільки можливо). Сподобалось?

З одного боку, я дійсно проявила себе і перед викладачами, і перед іншими доповідачами, що здебільшого були на кілька років старшими, отримала корис-ний досвід публічних виступів, оформ-лення та презентаціі власних думок. З іншого, побачивши ту «серйозну наукову конференцію» зсередини, я зрозуміла що все набагато простіше, ніж уявляється спочатку: майже не відчувається конкуренціі між учасниками, гості та «судді» зовсім не злі, запитують, не нама-гаючисть поставити тебе в незручне ста-новище, а просто з цікавості чи для того, щоб доповнити, все проходить у форматі бесіди, в одній з аудиторій кафедри, тоб-то атмосфера досить затишна; тому пере-стала ставитись до участі надто серйоз-но, що негативно впливає на якість моїх робіт. Чого навчила тебе участь у конференції?

Як я вже говорила, найкориснішим став досвід лаконічного висловлення своіх думок та навичок презентації пред-мету дослідження. Звичайно, всі висту-пають перед своїми групами з типовою Текст: Дарина Луганцева

до Студради ?

Я вступив до НАУ. Пишались тато, раділи мама.

- Подобається вчитись?- Подобається.- А група хороша?- Хороша.- А дівчата є?- Є.

Пройшло півроку і мамині питання змінились, ба навіть змусили задума-тись.

- А студентські вечори у вас є?- А студентські організації?- А якесь самоврядування?

Чому Я

І по суті воно то все є, але якось без мене.

— Чому?

Та навіщо воно мені. Прийшов на пари, своє відсидів, модулі склав, сесію закрив і розважаюсь собі поза стінами рідного вузу. Хіба ж одногруп-ники мені друзі? Це в школі ми здру-жились ще з малку і на все життя. А сюди я прийшов вже сформованою особистістю. Я ж вчитися прийшов, освіту здобувати. На біса мені прово-дити в університеті більше часу ніж потрібно?

— Ну як же вони тебе взнають, якщо ти їм не даєш такої можливості? Як стануть тобі друзями якщо не взна-ють?

Спитав, й справді є у нас студрада. А навіщо? Та і звуть туди якось чи надто активно чи взагалі не звуть. А нащо воно мені? Що мені друзів не вистачає, нових знайомих? Тур-бот, може, мало? Якось без мене існували — існуватимуть далі.

Отак провчився пару років. І таке враження ніби студентське життя не те що повз пройшло, але точно поза межами університету. Всі щось роз-казують про студвесну, про те, як на паростки ходили. Кудись одногрупни-ки після пар на збори бігають. Вони частина чогось, вони щось роблять. А мені що до того?

Текст: Анастасія ПивоварчукІлюстраціі: Tolga Tarhan

«Спробуй. Відмовитись завжди встиг-неш. Нас 40 на весь інститут. П’ять відділів: інформаційний, спортивний, соціальний, культурний, науковий. Що ми робимо? Ми робимо те, що на-зивають студентством: реалізовуємо амбіції, втілюємо ідеї, організовуємо дозвілля, загалом - розважаємо себе як можемо. Так, ми чудово існуємо без тебе, але і ти існуєш без нас. Чому?

Темна сторона НАУ

Ми були звичайними студентами, поки не почали шукати коротшу доро-гу до аудиторії, так як дуже поспішали на пару. Як і інші НАУвці, ми завжди дуже поспішаємо на пари і не любимо запізнюватись.

“Одного разу я спізнився на пару, це було жахливо, я досі не можу вибачи-ти собі” (Н., студент)

Але повернемось до теми. Спочатку прогулянка була не більш ніж жартом - ну, знаєте, як це буває — але потім ми знайшли дещо, що повністю змінило наше уявлення про навчання в НАУ, ми вже ніколи не будемо дивитися на студентське життя так, як раніше. Найжахливіше те, що туди може по-трапити кожен! Дія відбувалася в усім відомому чет-вертому корпусі.

Темна сторона НАУ Біля віддалених бічних стін є непримітні східці, що ведуть у підвал. Але “підвал” — звучить надто просто для того, що там справді знаходиться. Про це нелегко говорити… там керівництво університету довгі роки приховувало від нас численні кімнати тортур для ”поганих” студентів та “мотивуючі” для промивання мізків майбутнім активістам. Так так, а ви думали, що всі добровільно щороку витрачають купу вільного часу на “СтудВесну”, “Політ” та різні там професійні фестивалі? Невже всі насправді вірять у це? Там навіть є невеличка сцена, ймовірно, для перевірки якості «мо-тивування« майбутніх талановитих студентів, що виступають на концертах в ЦКМі.

Танцюй!-ТанцюєСпівай!-СпіваєЖартуй!

- Щось не дуже, давай на повторний курс.

(Зі слів привида замученого студента)Tож будьте обережними

BIG BROTHER NAU не спить!

Збираючи матеріал для цього репорта-жу, ми стали свідками надприродного явища! У нашому об’єктиві опинився привид замученого студента, який на-магався нас про щось попередити!

А що, якби..?

Якби в НАУ при вході в корпус да-вали шоколад, всі студенти були б не тільки щасливими, але й ситими, та більше рухались, адже, щоб набрати побільше шоколадок, ми б мандрува-ли із корпуса в корпус. Усі раділи б ще більше, якби при купівлі однієї піци у «вісімці» давали другу в подарунок, адже заради тако-го хочеться навчатися в НАУ. А якби в 3 корпусі запрацював ліфт... я думаю що з цією думкою зіткнулося багато студентів, коли піднімалися і бачили навіки завмерлий ліфт, та ще й сірий, покритий столітнім пилом, а ти йдеш поверх за поверхом і мрієш, що зараз він підніметься і забере тебе. Якби зараз усім тим студентам, хто не дивлячись на незвичай-ну ситуацію в Києві, приїжджає до рідного університету, стяючи в проб-ках, та перелізаючи через всі замети, а скоро, плаваючи через всі ріки на дорогах, давали додаткові бали, було б добре. А ще, якби в якості заохочення студентів до навчання, відмінникам дарували подарунок, наприклад, за-раз були б дуже корисними гумові чоботи, в яких, не зважаючи на всі калюжі, ми щодня ходили б на пари.

Текст: Ліза СпіцинаІлюстраціі: Relajaelcoco

Упродовж багатьох років, щоб не збожеволіти від безперервної наукової діяльності, студенти ви-гадували різноманітні ритуали, які потім передавалися з покоління в покоління, перетворюючись поступо-во на традиції. «Посвята в студенти», «випускний», «екватор» і багато інших студентських традицій живі й донині. Університ — гуртожиток – університет, «довгоочікувана» сесія, недоспані ночі, гулянки – так про-ходять студентські дні «мінусят» та «лижників». Але для брата-третьо-курсника не все так банально. Він має пережити традиційне студентсь-ке свято «ЕКВАТОР». Це дуже про-сто — жодних подарунків не треба, головне, щоб здоров’я вистачило.Як не дивно, але багато хто про цю давню традицію не чули, або поки не знають. Деяким відомо лише те, що коли кораблі підходять до земного екватора, моряки стрибають у воду, щоб запам’ятати цей момент. Сту-дентська братія вчиняє простіше — ніхто нікуди не стрибає й запливів

не влаштовує, а коли комусь треба підмокнути, то вперед до найближчо-го крана, щоб протверезіти. “Еква-тор” — значить середина, у студентів це середина “п’ятирічного строку”, який “відбувають” вони в стінах свого ВНЗ. Два з половиною роки відкатав — потерпи ще стільки ж. Під час “Екватора” корисно повесели-тися на традиційній пиятиці-гульні, де можна підбити підсумки минулих двох із половиною років, посумува-ти за тими, кого з нами немає через відрахування, одруження, перехід на заочний, попліткувати про шановних і «коханих» викладачів, посміятися з жахіть найпершої й останньої сесій, намагатися пригадати, що вчили й давно забули. «Екватор» — свято, яке дарує неймовірно шалені емоції, що за-лишаться в пам’яті назавжди. Воно обов’язково має святкуватися всім колективом, тому, ДРУЗІ, не жалійте грошей, часу та печінки….таке буває лише раз в житті!

Текст: Зоряна Нартова

Усім ЕКВАТОР!

http://vk.com/iapnauhttp://nau.edu.ua/

Фото: С. ШашкінаРетуш: А. Друзенко