Рак Вилiковний№ 5 весна 2014

Ігор Седаков:Останні досягненнявітчизняної онкології

Засмага та родимки::чи варто ризикувати здоров’ям

Світлана ТрифоноваДолаючи всі перепони

РАК – ВИЛІКОВНИЙ Своєчасне обстеження – запорука збереження здоров'я

За даними ВООЗ, рак грудей знаходиться на першому місці серед онкологічних захворювань жінок в Україні й у світі. Часто жінки звертаються по допомогу до лікаря на пізніх стадіях захворювання, що робить лікування проблематичним і зменшує шанси на одужання. Регулярне самообстеження і проходження профілактичних оглядів у мамолога допомагає виявити захворювання на ранній стадії і зберегти здоров'я. Комплексне обстеження органів репродуктивної системи жінок за допомогою мобільних жіночих консультацій застосовується в Європі вже давно. Із 2013 року, завдяки Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України», в нашій країні стало також доступним таке обстеження на першій пересувній жіночій консультації. Детально про це можна дізнатися на сайті Фонду: www.fdu.org.ua

Щомісяця проводьте

самообстеження грудних залоз

Щомісяця проводьте

самообстеження грудних залоз

Щорічно проводьте

мамографію

Будь-які ознаки патології

грудних залоз

Втягування шкіри або

соска

Зміну шкіри грудей

Безпричинне збільшення або зморщування

грудей

Ущільнення узоні пахви

Виділення із соска

Проводьте ультразвукове

обстеження грудних залоз

Крім мамографії, рекомендується

робити УЗДгрудних залоз не рідше 1 разу на

рік

ЯКЩО ВИ СТАРШІ 40 РОКІВ

Регулярно відвідуйте

лікаря-мамолога

ЯКЩО ВАМ ДО 40 РОКІВ ТЕРМІНОВО ЗВЕРНІТЬСЯ ДО ЛІКАРЯ, ЯКЩО ВИ ВИЯВИЛИ:!

Весна 2014 3

с лово

Дорогі читачі журналу «Рак виліковний», шановні жінки! Ви тримаєте в руках весняний номер, присвячений, як і всі попе-редні, важливим і життєствердним темам із профілактики й лікування онкологічних захворювань. Головна тема номера – правильний догляд за родимками й засмага. Це питання є особливо актуальним напередодні теплих днів, коли сонячне промін-ня дедалі більше впливатиме на нашу шкіру. Крім того, цей номер містить статті із практичними порадами, що допо-можуть у вирішенні певних жит-тєвих ситуацій. І, звичайно, раджу прочитати матеріал про головну героїню номера Світлану Трифоно-ву, чий життєвий подвиг і позиція не залишать байдужим нікого!Також хочу привітати жінок, чи-тачок журналу «Рак виліковний», з міжнародним жіночим святом 8 Березня! Саме з вами пов’язані вічні цінності, ви оточуєте близьких людей любов’ю та увагою, незважа-ючи на численні турботи, даруєте спокій і щастя. Тож від щирого серця бажаю всім вам весняного настрою, здоров’я, щастя і процві-тання. Нехай сильна стать надиха-ється і захоплюється вашою красою, ніжністю, чарівністю. Бажаю, щоб завжди поруч із вами були надійні, сильні та добрі чоловіки.

Ігор Седаков,головний лікар Донецького обласного

протипухлинного центру,головний позаштатний фахівець МОЗ України,

за спеціальністю «онкологія»,доктор медичних наук, професор кафедри онкологіїДонецького національного медичного університету

4 Весна 2014 Рак Вилiковний

Здорове х арчування

Смачно та корисно

Дашо, Ви експерт із питань здорового харчування. Яких його принципів дотри­муєтеся особисто?Д. М.: Я не займаюся здоровим хар-чуванням як таким. Вважаю, що все харчування має бути здоровим. А для цього в раціоні має бути повний спектр продуктів: молоко, овочі, фрукти, білки, жири, вуглеводи. Особисто я намагаюся максимально урізноманіт-нити раціон. Вважаю, що не можна вживати лише одні й ті самі продукти (наприклад, якщо приготувала для родини гречку, то протягом наступних двох тижнів її вже не готую). Крім того, бажано враховувати сезонність продук-тів і піддавати їх мінімальній термічній обробці. Якщо зварили картоплю, то не потрібно її ще й тушкувати, запікати чи підсмажувати. Звісно, у своїй телепрограмі я пропо-ную цікаві ідеї та складні рецепти, але вони для святкового меню. У зви-чайний день можна просто запекти

курча – з лимоном, часником. Нічого особливого, але красиво, смачно та корисно.

Яке харчування потрібне жінкам навес­ні, щоб добре почуватися і мати квітучий вигляд? Як уникнути авітамінозу та по­дбати про хороше самопочуття близьких, у тому числі дітей?Д. М.: Найжіночнішим вважається вітамін Е. Він міститься в багатьох продуктах, однак щоб відчути різницю в самопочутті і стані шкіри, потрібно приймати його ще й додатково у капсу-лах. Я виглядаю молодшою за свій вік: шкіра еластична, волосся, незважаючи на регулярне фарбування, здорове – усе це завдяки вітаміну Е. Але варто пам’ятати: все, що ми їмо, має накопи-чувальний ефект. Тому, щоб запобігти алергії, проблемам із печінкою, дуже важливо знати у всьому міру.Стосовно дітей зазначу, що їм необхід-ні всі вітаміни. Не можна давати коп-

чене, солоне, жирне, оброблені про-дукти, у тому числі й червону ікру. Ми повинні розуміти, що шкідлива навіть невелика порція смаженої картоплі (зокрема і домашньої). Бажано, щоб у раціоні були овочеві супи, де мало картоплі й багато різних овочів. Звісно, іноді можна давати і піцу, і суші. Батьки повинні особливо уважно слідкувати за харчуванням дітей, коли ті нездужають. У цей час лікарі не рекомендують готувати складні страви (передусім м’ясні), адже орга-нізм потребує енергії для перемоги над хворобою, а не для перетравлення важкої їжі. Ліпше дати овочі, фрукти, воду з лимоном. Це допомагає швидше одужати.

Яким, на Вашу думку, має бути лікарня­не харчування? Які страви варто пропо­нувати хворим, що перенесли операцію? Що можна порадити приносити роди­чам, аби було корисно та смачно?

На порозі весна. За зиму організм людини виснажується – можливі

прояви втоми, загострення хвороб, авітаміноз. Проте

саме весна несе натхнення, що допомагає з усім цим

упоратися. Як зміцнити імунну систему завдяки правильному

харчуванню читачам журналу «Рак виліковний» розповіла

телеведуча Даша Малахова.

Весна 2014 5

Здорове х арчування

Д. М.: Рекомендації щодо харчування хворого повинен давати лікар, адже все дуже індивідуально. Із власного досвіду (два кесаревих розтини, дві порожнинні операції) можу сказати, що значною проблемою є здуття, тому важливо виключити всі продук-ти, що його провокують. Ліпше з’їсти печене яблуко – воно дуже корисне, легко засвоюється й добре тамує голод. Не раджу варити бульйони (особливо з курячих ніжок, куплених у супермаркеті), готувати парові кот-лети, адже медики стверджують: що простіша їжа, то менша ймовірність небажаних побічних реакцій з боку організму. Можна запропонувати сир, йогурт. Але знову зауважу: по-ради щодо харчування хворого може давати тільки лікар.

Сьогодні чимало жінок заради краси зловживають сонячними ваннами, що збільшує ризик розвитку раку шкіри. Як ставитеся до цього Ви? Чи любите засмагати?Д. М.: Переконана, що будь-яка жін-ка, коли вона засмагла, стає красиві-шою. Проте особисто я не зловживаю сонячними процедурами (у солярії була не більше десяти разів). Навіщо? Адже є автозасмага, що дає такий само ефект без шкоди для здоров’я. Звісно, виїхати на відпочинок до річ-ки або на море всією родиною – це справжнє задоволення. Хоча якщо є діти, засмагати навряд чи вийде. У всякому разі, я про це тільки мрію (посміхається). Засмага не є моєю самоціллю під час пляжного відпо-чинку, тим паче, що це може призве-сти до проблем зі здоров’ям. Усім нам варто пам’ятати: забагато засмагати небезпечно!

Крім цієї онкологічної проблеми, у жінок є й інші – рак грудної залози, захворювання органів репродуктивної системи. Як жінки повинні дбати про своє здоров’я? Що Ви думаєте про про­дукти з антиканцерогенною дією?Д. М.: Піклуватися про своє здоров’я, одним зі складників якого є правиль-не харчування, необхідно завчасно. До продуктів з антиканцерогенним ефектом я ставлюся досить скептич-

но. Слухаючи щомісяця про резуль-тати нових досліджень, які щоразу свідчать про «магічні» якості різних продуктів (зеленого чаю, японських грибів тощо), дедалі більше схиляюся до думки, що це лише маркетин-

говий хід. Також варто пам’ятати: те, що добре підходить, наприклад, японцям, не дуже допомагає людям, які проживають в іншому регіоні. У нас теж є свої продукти, трави, які начебто знищують ракові клітини, однак, на жаль, практика засвідчує, що й вони не універсальні.Кожна людина, кожен організм має свої особливості, тому методи й засо-би лікування потрібно обирати теж індивідуально.Крім того, продукти-антиоксидан-ти мають побічні ефекти. Так, я дуже люблю каву, вона корисна, але викликає зневоднення (тому треба пити більше води). І так із будь-яким продуктом.

Що Ви побажаєте читачам журналу та їхнім родинам?Д. М.: Зичу всім бути здоровими, красивими, бажаними. Піклуйтеся про себе (жінки ж думають насампе-ред про близьких), нагадуйте собі, що потрібно поїсти, відпочити. І не вар-то думати, що відпочинок – це щось недосяжне. Щоб якісно відпочити, необов’язково їхати кудись далеко. Це може бути вихідний із чоловіком, з дітьми, сеанс масажу або звичайна прогулянка. Мені здається, що ракові клітини ростуть тоді, коли ми тяжко працюємо, з надривом, тому потріб-но зробити так, щоб у них не було жодного шансу.

6 Весна 2014 Рак Вилiковний

Інтерв’ю

Останні досягнення вітчизняної онкологіїГоловний онколог України Ігор Седаков розповів, чому навіть здоровій людині хоча б раз на рік потрібно обстежуватися, чим відрізняються закордонні клініки від українських, і яких нововведень у наших медиків можуть навчитися іноземці.

Ігорю Євгеновичу, які масштаби онко­захворюваності в Україні на сьогодні?І. Є.: Тенденція до збільшення захво-рюваності на рак неухильно зростає, і ця проблема актуальна в усьому світі. Щорічно в Україні реєструють 160 тис. нових випадків захворюван-ня на рак, 90 тис. осіб помирають від онкології; 1 млн 150 тис. пацієнтів пе-ребувають на диспансерному обліку, 650 тис. із них живуть після закінчен-ня лікування понад п’ять років.

Останні дані свідчать про якість надання спеціалізованої допомоги, про значний прогрес у лікуванні раку. Сьогодні можна стверджувати, що хвороба є виліковною. А за умови її виявлення на початкових стадіях показники лікування та подолання п’ятирічного бар’єра після встановлен-ня діагнозу є значно вищими. Напри-клад, у середньому п’ятирічний бар’єр після встановлення діагнозу в Україні

долають 46–50% хворих; якщо гово-рити про європейські країни, то ці по-казники сягають 90%. Саме виявлен-ня злоякісних утворень на початкових стадіях і є нашим загальнодержавним завданням.

Де в Україні можна отримати якісне лікування онкологічних захворювань?І. Є.: За останні роки завдяки зусил-лям держави та благодійників рівень оснащення спеціалізованих онкологіч-них закладів усіх регіонів нашої країни значно підвищився. Де б не захворів пацієнт, він з упевненістю може йти до місцевого онкодиспансеру й отримати сучасну хірургічну допомогу, проме-неву терапію, хіміотерапію. Іноді для проходження певного етапу лікування пацієнти з Києва чи Одеси їдуть у Рів-не, де відкрито найсучасніший Центр променевої терапії, а з Тернополя – в Донецький протипухлинний центр, де працює найбільше відділення брахіте-рапії (контактної променевої терапії). У важких випадках, коли треба за-ощадити час і ресурси, проводиться

дистанційний консиліум за участю колег зі Львова, Києва, Івано-Фран-ківська й інших міст із використанням телеонкологічної мережі. І не важливо, звідки пацієнт, з якого він регіону, яку має стадію захворювання, увага приді-ляється однакова для всіх.

Чи можна запобігти раку?І. Є.: Сьогодні працює кілька центрів ранньомолекулярної діагностики. Але сказати, що ми можемо на 100% застрахувати себе від раку, буде неправильно. Проте запобігти цій хворобі можливо. Сьогодні досить бурхливо розвиваються дослідження біології пухлини поряд із радіологіч-ними технологіями. Хоча Майкл Дебейкі, який оперував Бориса Єльцина, говорив: «Рак – це природний відхід організму з життя <…>, але не всі доживають до нього».Якщо говорити про статистику, ще 30 років тому ми фіксували рак здебільшого у літніх людей, але тоді були інші екологічні умови життя. Сьогодні рак молодшає, причини я вже назвав.

Нерідко заможні пацієнти вирушають лікувати рак за кордон. Якщо порівню­вати якість надання допомоги, інозем­ні клініки ліпші?І. Є.: Люди, які їдуть лікуватися за кордон, їдуть за комфортом. Рівень українських фахівців, які працюють в онкологічній службі, нічим не по-ступається рівню провідних клінік світу. У нас таке саме обладнання, що й за кордоном, але повторюся, там є комфорт, яким ми поки що не може-мо похвалитися. Просто за кордоном медицина – це бізнес. Наприклад, вартість курсу променевої терапії на лінійному прискорювачі (апарат, який дає змогу опромінювати злоякісну пухлину без пошкодження навко-

Важливо виявити рак на початковій стадії

Весна 2014 7

Інтерв’ю

лишніх здорових тканин хворого органу – авт.) становить 30 тис. євро з одного пацієнта. В Україні такий курс лікування для пацієнтів безкоштов-ний. Але зазначу, гроші в закордонних клініках не кладуть у кишеню: вони йдуть на нове обладнання, оновлення апаратури.

Отже, сам напрям дуже дорогий?І. Є.: Сьогодні онкологія вважається найбільш витратною в усій медицині. Як препарати, що використовуються для лікування, так і устаткування, коштують дуже дорого. Так, се-редня ціна комп’ютерного томогра-фа – 6 млн грн. Вартість лінійного приско рювача досягає 12–15 млн грн залеж но від комплектації. І якщо ще 10 років тому в Україні було всього два лінійні прискорювачі, то сьо-годні в нас 15 таких апаратів, і тут важливим є аспект допомоги ззовні. Вагомий внесок в онкологію всієї країни робить Фонд Ріната Ахметова «Розвиток України». Тільки за остан-ні п’ять років за його допомогою було відкрито 17 спеціалізованих відді-лень, у яких розміщено надсучасне діагностичне й лікувальне обладнан-ня. Наприклад, у грудні 2013 року завдяки Фонду в Донецьку розпочав роботу сучасний блок брахітерапії, це так звані контактні методи про-меневої терапії; такий самий блок було відкрито у Львові, де для лікарні придбали ще й 20-зрізовий комп’ю-терний томограф, на якому вже пройшли обстеження понад 11 тис. пацієнтів. Інвестиції тільки Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України» в боротьбу з онкологією за останні п’ять років становили 230 млн грн. Це колосальні гроші, які держава поки що не може собі дозволити. І на досягнутому співпраця з Фондом не призупиняється. Так, у Донецьку заплановано від-криття першого в Донбасі ПЕТ/КТ-центру для точної діагностики складних видів раку, також розпочато будівництво сучасного радіологічно-го корпусу на території Донецького обласного протипухлинного центру. Завдяки співпраці з Фондом будів-ництво такого самого радіологічного

центру при Національному інституті раку нині завершується в Києві. Що-річно там проходитимуть діагностику й лікування раку 10 тис. осіб.

Чи варто боятися йти до лікарні?І. Є.: Кожна людина хоча б раз на рік повинна відвідати лікарів усіх профі-лів, аби виключити розвиток пухли-ни на початкових стадіях. Для жінок обов’язковими є огляд лікаря-мамо-лога та мамографія, для пацієнток, старших за 50 років, – УЗД молочних залоз, огляд у гінеколога, рентгено-графія легенів і, звичайно ж, загаль-ноклінічні й біохімічні аналізи крові та сечі. Для чоловіків – обов’язкове обстеження передміхурової залози.

Чи багато в Україні власних розробок лікування раку?І. Є.: Тільки в Донецькому обласному протипухлинному центрі ми маємо у своєму розпорядженні понад 400 ви-находів і новаторств у лікуванні зло-якісних пухлин, методик дуже багато за кожним напрямом. Наприклад, внутрішньолімфатична хіміотерапія ніде у світі не вико-ристовується. Метод полягає в тому, що виділяються лімфатичні судини на стегні, встановлюється катетер – і хіміопрепарати вводяться не в кров, як описано у класичних схемах, а без-

посередньо в лімфатичне русло. Наш досвід – це понад 30 тис. пролікова-них пацієнтів, і, зазначу, цей метод більше ніхто у світі не практикує.Також ми напрацювали дуже бага-то методик лікування раку товстої кишки. І сьогодні хворий із пухлиною нижньої частини товстої кишки, який лікувався в американській або європейській клініці, повертається звідти з колостомою (це коли киш-ка після операції виводиться в бік, і людина використовує все життя калоприймач). Натомість у Донецьку 97–98% хворих на рак оперують зі збереженням функціональної особли-вості прямої кишки.

Що можете сказати на завершення нашої бесіди? Якими є прогнози?І. Є.: Боротьба з онкологічними захво-рюваннями – це проблема, яка стала серйозним викликом для багатьох кра-їн світу. Передовий досвід свідчить, що взяти поширення хвороби під конт-роль і забезпечити якісну діагностику й лікування людей цілком можливо. Україна має серйозний потенціал у лікуванні онкологічних захворювань завдяки науковим дослідженням, су-часному обладнанню, медикаментам, і, звичайно, лікарям, які щодня стоять на вахті боротьби з раком!

За матеріалами www.segodnya.ua

Професор І. Седаков в операційній

8 Весна 2014 Рак Вилiковний

ва ж ливо Знати

Засмага та родимки: чи варто ризикувати здоров’ям задля краси?У наш час значно збільшилася кількість захворювань шкіри, спричинених зловживанням солярієм і надмірною засмагою. Про те, як правильно поводитися, аби убезпечити себе від хвороби, напередодні перших сонячних весняних днів розповів Сергій Коровін, завідувач науково-дослідного відділення пухлин шкіри та м’яких тканин Національного інституту раку, доктор медичних наук, онкохірург вищої категорії.

Сергію Ігоровичу, якою є тенденція розвитку онкозахворювань шкіри? С. І.: Офіційна статистика захво-рювання на рак шкіри в Україні така: загальна кількість пацієнтів,

яким поставлено діагноз, – близь-ко 22–23 тис. осіб на рік. Захво-рюваність на рак шкіри становить 43 випадки на 100 тис. населення і має тен денцію до зростання. Як

не див но, переважно це хвороба заможної частини населення. Є навіть такий вислів: «Меланома – пухлина багатих людей».

Скажіть, засмага корисна чи шкід­лива для організму?С. І.: Засмага – це вироблення пігменту меланіну, що захищає шкіру. Він виробля ється не тільки на ультрафіолет: на рентгенівське опромінення, на радіоопромінен-ня шкіра реа гує так само. Тому у пацієнтів, які проходять променеву терапію, спостерігається гіперпі-гментація шкіри. Потрібно розу-міти: засмагаючи, ви потрапляєте в зону несприятливого впливу. Нині на Заході навіть проводиться кампанія проти засмаги, подіб-на антинікотиновій. Особисто я вважаю, що засмагати взагалі не потрібно, адже користь від цього незначна: ультрафіолет убиває мі-кроби, які знаходяться на шкірі – і шкідливі (наприклад, грибки, коки), і корисні для організму. Разом з тим у результаті впливу на шкіру ультрафіолету виробляється вітамін D. Півсторіччя тому він був у дефіциті у зв’язку з недостатнім харчуванням, що спричиняло рахіт у дітей, однак тепер цієї проблеми вже немає.

Що потрібно робити, аби мінімізува­ти ризики?С. І.: Важливо захищатися від ультрафіолету закритим одягом, капелюшками, а також використо-

Весна 2014 9

ва ж ливо Знати

вувати сонцезахисні креми, які потрібно наносити товстим шаром, до того ж робити це якнайчастіше. Не варто забувати і про сонцеза-хисні окуляри: очі також стражда-ють від дії ультрафіолету, це може спровокувати катаракту. В обідні години, коли сонце найактивні-ше, рекомендується знаходитися в тіні. Узагалі заборонено засмагати людям, шкіра яких гостро реагує на ультрафіолет – виникає алергічна кропивниця.

З якого віку можна засмагати дітям?С. І.: Діти можуть перебувати на сонці з дитинства, але спеціально засмагати їм не варто. Деякі мами говорять: «Ми їдемо на море оздо-ровитися». Дійсно, є підтверджені факти, коли дитина після курорт-ного сезону взимку рідше хворіє, але необхідно розуміти, що це результат впливу клімату, морської води і аж ніяк не ультрафіолету.

Чи всім сонце шкодить?С. І.: Що південніше територія, то більше людина пристосована до сонця: на смаглявих жителів півд-ня воно впливає менш негативно, а для африканців узагалі не містить загрози.

Чи однаково шкідливе сонячне про­міння в різних країнах (наприклад, у Криму й Туреччині)? Чи варто їхати засмагати на курорт узимку?С. І.: Повторюю: що південніше країна, то більш негативно впливає на людину сонце. Крім того, узим-ку організм реагує на курортний відпочинок у теплих країнах дещо гірше, ніж в інші пори року. Так, зараз у мене проходить курс ліку-вання молодий чоловік, який ще донедавна кожні три місяці їздив відпочивати в екзотичні краї-ни, а також додатково відвідував

соля рій. Як наслідок – у нього множин ний рак шкіри.

А солярій є менш шкідливим для здоров’я? Чи однакові механізми засмаги на сонці та в солярії?С. І.: Напевно, сонце більш шкід-ливе, адже в солярії використо-вується контрольоване випромі-нювання (певний рівень частот, часовий регламент), але загалом будь-яка засмага шкідлива. Звіс-но, жінки нехтують забороною, вважають засмагу привабливою, оскільки темна шкіра згладжує всі недоліки, робить фігуру візуально стрункішою. Однак потрібно розу-міти, що заради краси люди часто ризикують своїм здоров’ям.

Що потрібно робити, якщо на шкірі виявлена підозріла родимка? Як час­то необхідно проходити контрольні огляди? Коли варто звертатися до дерматолога або онколога?С. І.: Щоб зрозуміти, чи є привід для хвилювань, варто керуватися правилом АКОРД: А – асиметрія; К – край, його нерівності; О – змі-ни забарвлення; Р – розмір (понад 6 мм у діаметрі); Д – динаміка (поява будь-яких зовнішніх змін: зростання, кровоточивості, свер-біння тощо).

У складних випадках робиться «карта» (спеціальний апарат фіксує розміри й розташуван-ня всіх родимок), з часом – ще одна; за допомогою їх даних можна простежити наявні змі-ни. Саме на підставі цієї інфор-мації лікар приймає рішення про лікування.Якщо ви живете в сільській місце-вості, не варто лінуватися, необ-хідно відвідати районну лікар-ню, де вам розпишуть алгоритм подальших дій.

Як лікується рак шкіри? Чи всі су­часні методи лікування доступні в Україні?С. І.: В Україні використовують усі доступні методи лікування раку шкіри, найбільш ефективним і на-дійним з-поміж них є хірургіч-ний. Ефективність лікування раку шкіри залежить від того, про яку пухлину йдеться. Так, базально-клітинний рак виліковний за допомогою хірургічного методу майже у 100% випадків, а для більш складних утворень (таких як плоскоклітинний рак, мелано-ма) цей відсоток є дещо нижчим. Якщо пухлина виявлена на ранніх етапах, прогноз стосовно одужан-ня сприятливий.

Меланома – це родимка, яка з часом переродилася і стала смертельно небезпечною загро-зою людині

А – родимка Асиметрична К – має нерівні Краї О – змінює Окрас Р – збільшується в Розмірах Д – Динаміка змін кольору, збіль-шення розміру та зміни країв, а також кровоточивість і свербіж

АКОРД меланоми

А

КO

PД

10 Весна 2014 Рак Вилiковний

тема номера

Долаючи всі перепони

Світлано, в юності Ви втратили змогу ходити, розкажіть, як це сталося?С. Т.: У 14 років я захворіла. Трива-лий час лікарі не могли поставити діагноз – дорогоцінний час було втрачено. Потім виявили пухлину на хребті, що дуже швидко збільшу-валася в об’ємах. Було призначено операцію, після якої я вже не змогла ходити.

Як Вам вдалося не втратити надію? С. Т.: Я робила все, що від мене за-лежало, аби не впасти духом. Мене завжди підтримувала та у всьому допомагала моя родина. П’ять довгих років я інтенсивно займа-лася лікувальною фізкультурою, регулярно проходила курс масажу. Часто, перебуваючи в санаторії на лікуванні, весь час тренувалася на брусах, щоб зміцнити руки та хре-бет. Організм тримала в тонусі.

Світлана Трифонова – відома на весь світ паралімпійська спортсменка. Вона одна з тих, ким варто захоплюватися. Втративши можливість ходити, Світлана таки знайшла у собі сили не просто жити, а перемагати й реалізовуватися у всіх сферах життя: у професії як паралімпійська спортсменка, у сім’ї як любляча дружина та мама.

Чи ставили Ви собі за мету стати паралімпійською спортсменкою? С. Т.: Скоріше, ні. Просто інколи саме життя допомагає нам зро-бити правильний вибір. Коли я захворіла, в Україні розпочинався інвалідний рух: перші спартакіади, популяризація та заохочення тих, хто потрапив у скрутне становище через хворобу. Оскільки я активно займалася лікувальною гімнасти-кою, мені легко було розпочати професійні заняття спортом.

Якими були Ваші перші кроки у спорті?С. Т.: Першою була спартакіада, згодом відбувся Всесоюзний мара-фон. Це була грандіозна подія в мо-єму житті, адже за 21 день потрібно було подолати 1400 км. Спочатку я вагалася, думала, що в мене може не вийти. Однак рідні,

як завжди, мене підбадьорювали, заохочували, тому й погодилася випробувати свої сили. Я пройшла всесоюзний відбір у команду ма-рафонців: серед усіх претендентів обрали 7 хлопців і мене (сміється). Були тренування, тестування, а потім довгоочікуваний марафон. Люди були приголомшені, коли бачили або чули про марафон на візках на подолання близько півто-ри тисячі кілометрів. Уся країна 21 день слідкувала за на-шими щоденними маленькими перемогами. Цей супермарафон мав пропаган-дистський характер: усі змогли переконатися, що люди з інвалідні-стю багато на що здатні.Марафони, гонки, чемпіонати Єв-ропи, збори на мої перші Паралім-пійські ігри в Атланту в 1996 році – ось так, незважаючи на втрачену

Весна 2014 11

тема номера

досьє Трифонова Світлана – українська паралімпійська лижниця, заслу-жений майстер спорту України з лижних перегонів. Народилася в Кривому Розі. Вона срібна та бронзова призерка Паралімпійських ігор у Нагано (1998), Солт-Лейк-Сіті (2002), Турині (2006). 2000 року посіла 7 місце в пауерліфтингу (жим штанги лежачи) у Літній Па-ралімпіаді в Сіднеї (Австралія). Світлану Трифонову нагороджено орденом княгині Ольги та орденом «За заслуги» ІІ і ІІІ ступенів.Чоловік – автогонщик Павло Гонтовий, 8-разовий чемпіон України з автокросу. Мають двох спільних дітей – синів Микиту й Тимофія.

можливість ходити, я стала пара-лімпійською спортсменкою.

Світано, Ви завоювали олімпійські медалі на Олімпіаді в Нагано (1998), Солт­Лейк­Сіті (2004), Турині (2006). Яка з­поміж усіх олімпіад запам’ята­лася Вам понад усе і чим саме?С. Т.: Олімпіада в Солт-Лейк-Сіті. Для мене це найсвітліші спогади за всю мою кар’єру. Саме тоді я досягла найліпших результатів. Звичайно, були й дуже непрості олімпіади, маю на увазі Олімпіаду в Турині. Так склалося, що під час підготовки до змагань не зовсім вда-ло був складений графік підготовки, були помилки і в тренувальному процесі, тому я була не в найліпшій фізичній формі. А коли знаєш, що можеш більше, то морально почува-єшся дуже важко. До того ж у мене піднялася температура, був якийсь збій у роботі організму – я навіть не хотіла брати участь у змаганнях. Од-нак усе склалося чудово. Я була дуже щаслива, що в такому стані не про-сто гідно виступила, але й перемогла. Отже, усе було недаремно: і те, що маленьку дитину вдома залишила, і боротьба із фізичним болем. Я заво-ювала дві медалі – це моя нагорода за всі зусилля, докладені під час тієї Олімпіади.

Ми з Вами зустрічаємося напередо­дні Паралімпійських ігор у Сочі. Що Ви побажаєте нашим українським спортсменам? С. Т.: У команді є нові паралімпійці, але основний склад – це ті, з ким

тренувалася і я, коли займалася спортом. Уже минуло чотири роки, як я завершила спортивну кар’єру, однак так само щиро вболіваю за всю нашу команду паралімпійців. Бажаю їм лише перемог, сил та енергії, щоб усе працювало на результат.

Світлано, з якими труднощами сти­каються лижники­паралімпійці? С. Т.: Головна складність лижного спорту в тому, що ти постійно пере-буваєш в одному колективі, знахо-дишся досить довго у тренувально-му таборі в горах. А бути тривалий час далеко від рідних емоційно тяжко (це можна, напевно, порів-няти зі службою на підводному човні). Іноді навіть фізично сильні спортсмени залишають зимові види спорту через таке психологіч-не навантаження. Однак не варто зосереджуватися на проблемах, ліпше думати про результат. Адже коли займаєшся спортом і в тебе виходить (до того ж коли перемагаєш) – це просто ні з чим незрівнянне відчуття.

Світлано, Ви мама двох синів. Чимало жінок, які мають інвалід­

ність (особливо через проблеми з опорно­руховим апаратом), вважа­ють, що для них це недосяжна мрія. Скажіть, чи варто ризикувати?С. Т.: Мій старший син народився, коли мені було 36 років. Ми довго не могли знайти лікаря, адже на мою ситуацію дивилися переважно як на патологію: жінка на візку ви-рішила народжувати, до того ж без кесаревого розтину. А насправді все можливо, варто лише не боятися. Часто перебуваючи за кордоном, я пересвідчилася, що це нормаль-но, коли жінка, прикута до візка, народжує дитину. Вона ризикує не більше за будь-яку здорову жінку. Скажу, що не варто реагувати на побоювання, які висловлюють інші люди, навіть якщо це лікарі. У мене склалося все чудово: сина народила без кесаревого розти-ну, понад те, ми з чоловіком через деякий час замислилися і про другу дитину. І ось результат – два чудові вже дорослі хлопчики.

Світлано, розкажіть про Вашу сім’ю. Чим займається чоловік, які вподо­бання у дітей? С. Т.: Наш тато автогонщик, тому сини вже їздять на картингу, навіть беруть участь у змаганнях. Їм це дуже подобається. На вихідні всією родиною відвідуємо спортклуб, басейн.І старший Микита, і менший Ти-мофій – обидва активні. Мабуть, іншими діти спортсменів просто не можуть бути. Вони люблять змагатися. Микита ходить у чет-вертий клас. Він захоплюється малюванням, бісером, хоча й дуже непосидючий. Два роки відвідував танцювальний гурток, а цього року вирішив зайнятися футболом.Менший Тимофій тягнеться за старшим – також відвідує секцію з футболу. Вважає себе вже дорос-лим, адже восени піде до школи.

Крім спорту, в чому Ви ще себе реа­лізовуєте? С. Т.: Мені в житті дуже пощасти-ло. Адже на моєму рахунку шість паралімпіад. Це колосальний успіх Нагороди Світлани Трифонової

12 Весна 2014 Рак Вилiковний

тема номера

– так довго займатися улюбленою справою. Сьогодні я знайшла себе в зовсім новій для мене ролі: з мину-лого року я працюю ведучою теле-програми «Життя на рівних». Наша програма оптимістична, доводить, що навіть якщо людина потрапи-ла у скрутну ситуацію, не варто втрачати надії. Є моменти, коли потрібна допомога після травми, але загалом можна продовжувати досягати успіху в різних сферах життя: у бізнесі, кар’єрі, потрібно створювати родину, народжувати дітей. Насправді для людей з інва-лідністю обмежень майже не існує. Вважаю, що для нашого суспіль-ства ця програма дуже важлива, адже люди, які потрапили у скрут-ну ситуацію, можуть зрозуміти, що не варто замикатися в собі й закопувати в землю свої таланти. А інші, своєю чергою, вчаться сприймати на рівних людей з ін-валідністю – так руйнуються старі стереотипи у суспільстві.

Дійсно, існують різні стереотипи. І мабуть, найстрашніший той, що людині з інвалідністю вже нічого хо­рошого не варто очікувати від життя. Світлано, порадьте, будь ласка, як із цим боротися?С. Т.: Насамперед потрібно зруйну-вати психологічний бар’єр. Деякі жінки на візках навіть від-мовляються відвідувати магазини, вважаючи, що не зможуть туди потрапити через високі сходин-ки, незручним є і транспорт тощо.

Однак не потрібно боятися, варто лише захотіти. Як тільки є нагода, необхідно виходити в люди, спіл-куватися, за бажання відвідувати театр. Так, можливо, люди з вадами не такі, як інші, – то й що з того? Я знаю, про що говорю, адже свого часу протягом п’яти років моєю єдиною розрадою була прогулян-ка… на балкон. Я лише двічі на рік спускалася у двір. Однак від кожного з нас залежить, яким буде майбутнє, тому не варто боятися! Це стосується і особистого життя. Жінка завжди залишається прива-бливою, адже це її внутрішній стан душі. Особисто я зустрілася зі своїм чоловіком, коли мені було 34 роки. Ви знаєте, інвалідність – це не найстрашніше в житті. Я така сама людина, як і інші, лише замість ніг

маю колеса. Така позиція повинна бути у кожної людини, яка з тієї чи іншої причини має проблеми зі здоров’ям.

Які у Вас враження від обстеження в Мобільній жіночій консультації? Чи потрібні такі лабораторії жінкам з інвалідністю?С. Т.: Я була приємно вражена, що існують такі високопрофесійні лабораторії. Просто проходиш діа-гностику – і оперативно отримуєш результат. Не потрібно відвідувати кілька лікувальних закладів, що дуже зручно, особливо, коли люди-на прикута до візка. Вважаю, що більше буде таких прикладів меценатства, як у Фонда Ріната Ахметова «Розвиток Украї-ни», то здоровішим буде все наше суспільство.

Що Ви побажаєте читачам нашого журналу? С. Т.: Передусім – не замикайтеся в собі, спілкуйтеся якомога більше. Знайдіть себе у творчості, спорті, мистецтві, займайтеся самоосвітою – і незалежно від своїх фізичних можливостей ви будете цікавою освіченою людиною. Не ставте жодних обмежень, ламайте будь-які стереотипи й до-лайте перешкоди. Живіть на повну та на рівних!

Світлана з чоловіком Діти Світлани (Тимофій та Микита)

Момент перемоги

Весна 2014 13

КонсультацІя юриста

Порядок оформлення інвалідності

Порядок оформлення інвалідності в Україні регулюється такими основними нормативно-правовими актами, як закони України «Про основи соціальної захищеності ін-валідів в Україні», «Про реабілітацію інвалідів в Україні», Положення про медико-соціальну експертизу, затвер-джене постановою Кабінету Міністрів України від 3 груд-ня 2009 р. № 1317, Положення про порядок, умови та кри-терії встановлення інвалідності, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317, Інструкція про встановлення груп інвалідності, затвер-джена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 5 вересня 2011 р. № 561, Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 листопада 2001 р. № 455.Інвалідність як міра втрати здоров’я визначається у спо-сіб експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи МОЗ України. Медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісія-ми (далі – МСЕК).

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних дослі-джень тощо. Направлення на відповідні консультації, аналізи тощо забезпечує лікар. Після цього направлення хворого для огляду до МСЕК здійснюють лікуваль-но-консультативні комісії (далі – ЛКК) лікувально-про-філактичних закладів за місцем проживання або ліку-вання. Якщо особа, що звертається для оформлення інвалід-ності, за станом здоров’я не може з’явитися на засідання МСЕК, і це підтверджено висновком ЛКК, то огляд може бути проведено у неї вдома або у стаціонарі, де вона перебуває на лікуванні. А якщо така особа проживає у віддаленій, важкодоступній місцевості, то в окремих випадках МСЕК може прийняти рішення заочно на підставі наданих документів.МСЕК проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, яка звернулася для проведення медико-соціальної екс-пертизи, протягом п’яти робочих днів із дня надходжен-ня направлення ЛКК і приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності. За наявності підстав для заочного проведення медико-соціальної експертизи МСЕК проводить експертизу документів протягом трьох робочих днів із дня надходження направлення ЛКК.Датою встановлення інвалідності вважається день над-ходження до МСЕК зазначених документів. Інвалідність встановлюється до першого числа місяця, що настає за місяцем, на який призначено повторний огляд.МСЕК видає особі, яку визнано інвалідом, довідку й ін-дивідуальну програму реабілітації та надсилає у триден-ний строк виписку з акта огляду МСЕК відповідному органу пенсійного забезпечення чи соціального захисту населення для призначення пенсії за інвалідністю чи дер-жавної соціальної допомоги, що призначається замість пенсії. Видачу особі, яку визнано інвалідом, виписки з акта огляду МСЕК на руки заборонено.Рішення МСЕК може бути оскаржене в суді.Визнання дитини віком до 18 років інвалідом та оформ-лення медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років здійснюється ЛКК дитячого лікувально-про-філактичного закладу за місцем проживання дитини після особистого огляду її та за наявності виписки з медичної карти стаціонарного хворого або консультатив-ного висновку спеціаліста, виданих після стаціонарного або амбулаторного обстеження дитини в дитячій облас-ній, багатопрофільній міській лікарнях, спеціалізованих лікарнях, диспансерах, де діти перебувають на диспан-серному обліку та спеціалізованому лікуванні.

Максим Стрельчук, головний юрисконсульт

Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України»

14 Весна 2014 Рак Вилiковний

аКт уа льно

Обирай хустку – лишайся в трендіВесна – це час, коли все довкола відроджується та прокидається. Те саме відбувається і з представницями прекрасної половини людства: макіяж стає більш яскравим, одяг різнобарвним… Бажаючи стати більш привабливими, жінки шукають натхнення в модних журналах чи дизайнерських показах, аби створити вишуканий образ, у якому ідеально поєднуватимуться одяг, взуття й підібрані аксесуари.

У давні часи такий елемент одягу, як хустинка, був обов’яз-ковим атрибутом. Сьогодні ж це мод-ний аксесуар, який допоможе вам щоразу виглядати по-новому, особливо та стильно. Хустки можуть стати трендом 2014 року, що не дивно, адже ця

річ є універсальною. Її можна зав’язати на шиї, використати як пояс, зав’язати на голові; крім того, існує безліч способів зав’я-зування. Як не загуби-тися в різноманітності й зі смаком підібрати хустинку, розповіла український дизайнер Айна Гассе.

РеЗюМеАйна Гассе – відомий на весь світ український дизайнер, роботи якої захоплюють своєю витон ченістю, оригінальністю та самобутні-стю. Моделі Айни Гассе вирізняються ручною роботою та якісною дорогою тканиною. Кож-ний створений нею образ є індивідуальним і призначеним для жінки з характером. Дизайнер поширює в українській моді європейський стиль, елегантність і тендітну жіночність.

У поєднанні із сонцезахисними окулярами зав’язана кла-сичним способом хустка з леопардовим принтом додасть елегантності й вишуканості голлівудської зірки. Складіть хустинку в трикутник, кінці переплетіть навхрест, оберніть навколо шиї та зав’яжіть позаду.

Темна й довга шовкова хустина з оригінальним візерунком додасть певної святковості образу. Складіть довгу хустку навпіл по діагоналі, зробіть вузол над третім вільним кінцем. На завершення зав’яжіть бант і розправте його.

Весна 2014 15

аКт уа льно

Пурпурова хустинка освіжить обличчя та образ у цілому. Візьміть довгу хустину, складіть її нав-піл по діагоналі та накиньте на голову. Вільні кінці розведіть у сторони та скрутіть. Переплетіть між собою скру-чені кінці, правий закрутіть у «гульку» навколо лівого, лівий залиште вільним.

Якщо ви бажаєте виглядати стильно та елегантно, оби-райте шовкову шифонову чи атласну моделі хусток. Складіть хустку навпіл по діагоналі, оберніть голову та зав’яжіть вузол так, щоб він був під середнім кінцем хустки. Візьміть за два кінці вузла та зав’яжіть другий вузол над вільним кінцем.

Сьогодні набувають популяр-ності довгі хустки з буклями. Вони додають деякої екзо-тичності та містичності вашому образу. Візьміть довгу хустку з букля-ми, складіть по діагоналі, оберніть голову та зав’яжіть звичайний вузол (за бажанням можна змістити вузол ліворуч або праворуч), кінці переплетіть між собою, створюючи косу.

16 Весна 2014 Рак Вилiковний

аКт уа льно

Знайомий усім «селянський» спосіб можна видозмінити, використавши довгу хустину та зав’язавши вузол над середнім кінцем.

Один з найпростіших, але не менше привабливих способів покриття голо-ви, відомий ще за радянських часів, який називали «селянським». Складіть хустину навпіл по діагоналі, оберніть навколо голови та зав’яжіть вузол. Осо-бливістю цього образу стане зміщення вузла ліворуч або праворуч.

Вважають, що справжня жінка завжди має хустку, а мод-ниця – навіть не одну. Для створення цього образу знадо-бляться дві хустинки, які органічно поєднуються одна з одною. Першу зав’яжіть «селянським» способом, а другу складіть у формі прямокутника і зав’яжіть поверх першої хустини. Вільні кінці за бажанням можна сховати.

Хустки з бахромою не втрачають своєї актуальності, адже вони самодостатні й не потребують багато зусиль для ство-рення образу. Зав’яжіть у звичайний спосіб хустку, а її кінці закрутіть на потилиці у формі зачіски «гулька».

Весна 2014 17

Пора ди Психолога

«Пам’ятайте: життя продовжується!»«Онкологія, отримання інвалідності – це не кінець, а навпаки, початок нового етапу в житті», – саме такої думки дотримується Наталія Шевченко, завідувач кафедри практичної психології, викладач Запорізького національного університету, доктор психологічних наук, професор. Про нелегкий шлях від встановлення діагнозу до повер-нення на роботу, вже маючи інвалідність, Наталія знає не з чуток. Кілька років тому вона сама все це пережила і своїм власним прикладом доводить: життя триває!

Етап життя, коли людина отримує новий для себе ста-тус – «інвалід» – і має вчитися з ним жити, багато в чому пов’язаний для хворих на онкологію з величезним стра-хом, переживанням за своє майбутнє та майбутнє тих, хто поруч. У цей час людина через стрес може здаватися агресивною, нетерплячою, роздратованою. Тому саме в цей період дуже важливою є підтримка та чуйне ставлен-ня оточуючих. Багато хто боїться з’явитися на робочому місці вперше після хвороби, керуючись страхом перед

змінами у ставленні колег, керівництва. Раджу налаш-товуватися позитивно: більше посміхатися, в розмовах не зациклюватися на своєму хворобливому стані. Щодо збереження робочого місця, то будьте певні, що сьогодні в Україні, не зважаючи ні на що, є безліч роботодавців, готових створювати належні умови для своїх працівни-ків з особливими потребами. Не соромтеся заявляти про свої права, за потреби відстоюйте їх, але тільки в тому разі, якщо це не виснажуватиме вас, а навпаки, додава-тиме внутрішніх сил і впевненості в собі.Пам’ятайте: ви потрібні! Життя триває, і зараз ви, як і ра ніше, можете бути корисними для себе та оточую-чих. Повернення до колишнього життя здасться легшим і швидшим, якщо заручитися підтримкою близьких. Приділіть увагу своїм рідним, догляньте за дітлахами, онуками. Будьте певні, що вдома завжди є чимало ро-боти, виконувати яку можна за будь-якої групи інвалід-ності. Особисто я впевнена, що саме в цей час необхідно залишатися активними. Адже виконання інвалідом посильної для нього роботи й отримання позитивної зворотної реакції прискорює адаптування до нового життя. На зміну колишнім життєвим цінностям і пріо-ритетам обов’язково приходять нові.Бувають і інші випадки: інколи за власним бажанням (або й мимоволі) людина може опинитися сам на сам зі своєю бідою. Перше, що можна порадити в такій си-туації – довіритися лікарю, який часто під час прийому може для свого пацієнта бути ще й психологом. Нехай на розмову про те, що вас турбує не тільки у фізичному, а й в емоційному плані, ви витратите п’ять хвилин, та іноді це буває дуже корисно. Якщо є потреба, варто звер-нутися за консультацією до психолога. Цілковита довіра хорошому спеціалісту може бути значним позитивним чинником, що впливає на процес подолання хвороби. Крім того, усім, хто отримує інвалідність, видається рекомендована програма фізичної реабілітації – раджу приділити їй увагу. І, звичайно ж, спілкуйтеся із приєм-ними для вас людьми, друзями – це насправді діє!

Наталія Шевченко,завідувач кафедри практичної психології

Запорізького національного університету,доктор психологічних наук, професор

18 Весна 2014 Рак Вилiковний

КонтаКти ліКарів та онКоцентрів

ВОЛиНСьКий ОбЛАСНий ОНКОЛОгІЧНий ДиСПАНСеРм. Луцьк, вул. Тімірязєва, 1 головний лікар Андрусенко О. П. тел.: (03322) 60-769, факс: (0332) 76-74-68ДОНецьКий ОбЛАСНий ПРОТиПУхЛиННий цеНТРм. Донецьк, вул. Полоцька, 2а генеральний директор Бондар Г. В. тел.: (0622) 23-68-92, факс: (0622) 22-58-09головний лікар Седаков І. Є.тел.: (0622) 22-58-10, факс: (0622) 23-77-51ЗАКАРПАТСьКий ОбЛАСНий КЛІНІЧНий ОНКОЛОгІЧНий ДиСПАНСеР м. Ужгород, вул. Бродлаковича, 2 головний лікар Русин А. В. тел.: (0312) 61-70-36, факс: (0312) 61-56-13ІВАНО­ФРАНКІВСьКий ОбЛАСНий КЛІНІЧНий ОНКОЛОгІЧНий ДиСПАНСеР м. Івано­Франківськ, вул. Медична, 17 головний лікар Романчук В. Р. тел.: (0342) 77-54-78, факс: (0342) 50-22-69ЛьВІВСьКий ДеРжАВНий ОНКОЛОгІЧНий РегІОНАЛьНий ЛІКУВАЛьНО­ДІАгНОСТиЧНий цеНТРм. Львів, вул. Ярослава Гашека, 2а головний лікар Ковальчук І. В. тел.: (0322) 95-40-80, (0322) 95-40-85, факс: (0322) 95-40-85

НАцІОНАЛьНий ІНСТиТУТ РАКУ м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43 Директор Щепотін І. Б. тел.: (044) 259-01-86, факс: (044) 259-02-73РІВНеНСьКий ОбЛАСНий ОНКОЛОгІЧНий ДиСПАНСеР м. Рівне, вул. Олеся, 12 головний лікар Максим’як Г. І. тел.: (03622) 26-026ТеРНОПІЛьСьКий ОбЛАСНий КЛІНІЧНий ОНКОЛОгІЧНий ДиСПАНСеР м. Тернопіль, вул. Р. Купчинського, 8 головний лікар Бабанли Ш. Р. тел.: (0352) 26-86-80, факс: (0352) 26-82-73хМеЛьНицьКий ОбЛАСНий ОНКОЛОгІЧНий ДиСПАНСеР м. хмельницький, вул. Пілотська, 1 головний лікар Бриндиков Л. М. тел.: (0382) 65-40-74, факс: (0382) 65-61-37ЧеРНІВецьКий ОбЛАСНий КЛІНІЧНий ОНКОЛОгІЧНий ДиСПАНСеР м. Чернівці, вул. Червоноармійська, 242 головний лікар Гонца А. О. тел./факс: (0372) 54-76-50

НАМ ВАжЛиВА ВАшА ДУМКА! Які питання Ви хотіли б поставити фахівцям Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України»?____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Відправте цей аркуш нам на адресу: 04070, Україна, м. Київ, вул. Іллінська, 8.E-mail: info@fdu.org.ua

шАНУйМО ПАМ’ЯТь ЗАгибЛих НА МАйДАНІ

лІтерат ура

Усім потрібна збалансована дієта для збереження та зміцнення здоров’я. Однак, якщо ви хворі або втра-тили апетит, дотримуватися її буває складно. Спробуй-те застосувати деякі наші ідеї, щоб визначити, яка з них вам підходить.У цій брошурі ви знайдете поради для пацієнтів, які проходять курс променевої терапії та хіміотерапії щодо харчових добавок, загальних проблем харчування, ідей, як збагатити вашу дієту калоріями та протеїнами (білками) тощо.

Ось тільки деякі з важливих порад:- їжте малими порціями протягом дня;- уникайте занадто гарячої або холодної їжі та напоїв;- намагайтесь багато пити; - уникайте низькокалорійних продуктів.Зичимо вам здоров’я!

Якщо ви бажаєте отримати брошуру, телефонуйте: (044) 502-52-12.

Рак Вилiковний№ 5 (весна) 2014Замовник/Видавець: Благодійний фонд Ріната Ахметова «Розвиток України» 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8,тел.: (044) 502-52-14факс: (044) 502-52-15www.fdu.org.ua

Керівник програми «Рак виліковний»Вікторія Миколаюк Менеджер програми «Рак виліковний»Павло Лапін

Менеджер проекту з боку замовникаМарія Мєдвєдь Над номером працювали:Тетяна ХаухаВолодимир Середа

Редакція: ТОВ «Видавничi Iнiцiативи»Адреса редакції:01601, м. Київ, вул. Воровського, 33,тел./факс: (044) 390-58-70Відділ клієнтських видань CustomLAB

Віддруковано в ТОВ «Рема­Принт»Київ, вул. Чорновола, 2, тел.: (044) 486-80-04 Номер підписаний до друку12.03.2014Тираж: 6500 екз.Розповсюдження безкоштовне.Не для продажу.Передрук матеріалів безписьмового дозволу редакції заборонено.Думка автора може не збігатися з поглядами редакції. Відповідальність за достовірність інформації несуть автори.

ДОбРе хАРЧУВАННЯ ПІД ЧАС ЛІКУВАЛьНОгО КУРСУ

Завантажуйте та читайте: www.fdu.org.ua/health/cancer_is_curable

м. К

иївм. Ч

ерн

ігів

м. Л

уцьК

м. р

івн

е

м. Л

ьвів

м. у

жго

род

м. і

ва

но

-Фра

нК

івс

ьК

м. Ч

ерн

івц

і

м. Т

ерн

оп

іЛь м. Х

ме

ль

ни

ць

кийм. ж

иТо

ми

р

м. в

інн

иц

я

м. о

дес

а

м. м

иК

оЛ

аїв

м. К

іро

во

гра

д

м. д

ніп

роп

еТро

вс

ьК

м. З

ап

орі

жж

я

м. Х

ерс

он

м. с

імФ

еро

по

Ль

м. с

ева

сТо

по

Ль

м. Ч

ерК

ас

и

м. п

оЛ

Тав

ам. с

уми

м. Х

арК

ів

м. Л

уга

нс

ьК

м. д

он

ецьК

В р

амка

х пр

огра

ми

«Рак

вил

іков

ний»

за

2013

рік

ді

агно

стик

у та

лік

уван

ня

прой

шли

69

196

паці

єнті

в

Ми

пРа

цю

єМ

о д

ля

лю

дей

В у

сій

кРа

їні