МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ РАДІОЕЛЕКТРОНІКИ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до самостійної роботи з дисципліни ,,ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА” (,,ЦИВІЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ”)

Харків 2007

1

ЗМІСТ

Загальні положення ………………………………………………...1 Цивільна оборона України – основа безпеки в надзвичайних

ситуаціях …………………………………………………………………...2 Надзвичайні ситуації та ліквідація їх наслідків ………………..3 Прилади радіаційної, хімічної розвідки, контролю

радіоактивного забруднення й опромінення та хімічного зараженняпродуктів і води …………………………………………………………...

4 Оцінка обстановки в надзвичайних ситуаціях …………….…...5 Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій .…...Додаток А……………………………………………………………Додаток Б……………………………………………………………Додаток В……………………………………………………………Додаток Г……………………………………………………….…....Додаток Д……………………………………………………….……Додаток Е……………………………………………………….……Перелік рекомендованої літератури.………………………….……

2

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Величезних людських втрат, збитків економіці і навколишньому середовищу завдають стихійні лиха, аварії і катастрофи у мирний час. На території України розміщена велика кількість потенційно-небезпечних об’єктів. До них відносяться підприємства радіоелектронної, машинобудівної, нафтової, газової та хімічної промисловостей, підприємства, які застосовують і виготовляють радіоактивні, сильнодіючі ядучі, пожежо- і вибухонебезпечні речовини.

У сучасному світі накопичені величезні арсенали озброєнь, до яких відноситься зброя масового ураження (ядерна, хімічна, бактеріологічна) і звичайні озброєння.

Як показує вітчизняний і зарубіжний досвід, уміння розробляти необхідні заходи щодо попередження надзвичайних ситуацій (НС), умілі дії щодо їх локалізації і ліквідації наслідків разом з іншими діями по захисту населення є надійною запорукою безпеки. Цим пояснюється актуальність вивчення цивільної оборони як навчальної дисципліни.

На кожне заняття студенти повинні приходити підготовленими і уміти відповідати на контрольні питання відповідно до заданого матеріалу. Кожний студент повинен мати свій робочий конспект. Під час занять і самостійної роботи студентами вивчається теоретичний матеріал і виконуються контрольні завдання розрахунково-аналітичного характеру. Тематика та кількість завдань визначається викладачем.

Усі заняття студентам необхідно відпрацювати, а контрольні завдання виконати, що є необхідною умовою допуску до здачі заліку.

3

1 ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА УКРАЇНИ – ОСНОВА БЕЗПЕКИ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

1.1 Основні положення міжнародного права з питань захисту людей

Під час війни людина повинна дотримуватися певних норм гуманності навіть стосовно ворога. Ці норми викладені головним чином у чотирьох Женевських Конвенціях від 12.08.49 р. і Додаткових протоколах до них від 8.06.77 р. Вони є законодавчими актами, тобто мають силу закону, і мають виконуватися всіма країнами, що їх підписали.

Перша Конвенція - “Про поліпшення долі поранених та хворих у діючих арміях”. Друга - “Про поліпшення долі поранених, хворих та осіб зі складу збройних сил на морі, які потерпіли корабельну аварію”. Третя - “Про поводження з військовополоненими”. Четверта - “Про захист цивільного населення під час війни”.

Перша й друга Женевські Конвенції забезпечують захист поранених, хворих й осіб, які потерпіли корабельну аварію. Забороняється зазіхати на їхнє життя, заподіювати їм яку-небудь шкоду. Їх повинні підбирати, гуманно до них ставитись, надавати їм своєчасну й необхідну медичну допомогу. Жодне тіло померлого не може бути віддане землі, морю або спалено без належного впізнання й констатації смерті.

Цивільним особам дозволяється підбирати поранених і доглядати за ними. При цьому неприпустимі їхні покарання й переслідування. Особливий статус перша й друга Конвенції надають медичному й духовному персоналу, що повинен доглядати за хворими й пораненими, у тому числі в полоні.

Третя Женевська Конвенція визначає статус комбатантів (військовослужбовців армій, що борються) і військовополонених. Вона вимагає з усіма військовополоненими обходитися однаково. Виключення може бути викликано станом здоров'я й кваліфікацією. Військовополонені на допиті зобов'язані назвати своє ім'я, прізвище, вік, військове звання й особистий номер. Не можна змушувати їх давати яку-небудь іншу інформацію.

Утримуюча держава має забезпечити їх їжею, обмундируванням, житлом і необхідною медичною допомогою.

Військовополонені можуть направлятися на виконання робіт (у тому числі за винагороду), але в умовах не гірших, ніж для своїх громадян. Їх не можна залучати до участі в бойових діях або змушувати виконувати роботу, що загрожує здоров'ю, життю або принижує гідність людини. Військовополонені мають право через Міжнародний Червоний Хрест у найкоротші строки повідомити рідних і близьких про свою долю.

Військовополонені, визнані важкохворими, підлягають негайній депортації. Після закінчення воєнних дій всі військовополонені повинні бути негайно звільнені.

Четверта Конвенція особливу увагу приділяє цивільним особам, що знаходяться під владою ворога:

цивільні особи в країні ворога;

4

населення на окупованій території.Обидві категорії осіб мають право на повагу честі, гідності, сімейних

прав, релігійних переконань, обрядів і т. п. До них також повинні ставитись гуманно, не допускаючи насильства.

Не можна змушувати працювати осіб молодше 18 років. Також не можна залучати населення до участі в бойових діях.

Сторона, що окупує, зобов'язана піклуватися про дітей, стежити за постачанням населенню продуктів харчування, одягу, роботою служб гігієни і т.д.

Цивільні особи в стані ворога мають право покинути територію, якщо це не заважає їхній безпеці. Відношення до них має бути таким же, як і до інших іноземців.

У Додаткових протоколах також містяться вимоги різного характеру щодо захисту цивільних осіб й об'єктів. В них забороняється:

здійснювати ворожі акції проти історичних пам'ятників, творів мистецтва і т.д.;

нападати на об'єкти, необхідні для життєдіяльності цивільного населення;

використовувати голод як метод ведення війни; використовувати такі методи ведення війни, які шкодять здоров'ю

населення, природному середовищу й об'єктам підвищеної небезпеки (дамбам, атомним електростанціям і т.п.);

нападати на невійськові об'єкти; нападати на цивільне населення (у тому числі з метою репресій); нападати на незахищені місцевості й демілітаризовані зони. При цьому

одна зі сторін може оголосити незахищеною місцевістю той або інший населений пункт, що перебуває в зоні можливого зіткнення. Демілітаризовані зони оголошуються після угоди між конфліктуючими сторонами в усній або письмовій формі безпосередньо або через посередників (країн або гуманітарних організацій).

Стаття 63 передбачає діяльність цивільної оборони (ЦО) на окупованих територіях:

цивільні організації ЦО одержують від влади (сторони, що окупує) сприяння. Їх не можна використовувати для виконання невластивих завдань та інших дій, що шкодять цивільному населенню;

сторона, що окупує, може роззброїти персонал ЦО з метою безпеки.Окремо в Додаткових протоколах (ст.76 й 77) розглядаються права жінок

і дітей, про забезпечення їхнього захисту від насильства, схилення до проституції і т.д.

На вагітних жінок, жінок з малолітніми (залежними від них) дітьми, а також на осіб до 15 років не поширюється страта.

У випадку евакуації дітей потрібна письмова згода батьків. Під час евакуації має тривати безперервне навчання дітей з урахуванням релігійного й морального виховання. При евакуації дітей в іншу країну на кожну дитину заводиться анкета із вказівкою прізвища, імені, статі, місця й дати народження,

5

даних батьків, стану здоров'я і т.д. Ця анкета направляється в Центральне довідкове агентство Міжнародного Червоного Хреста.

На окупованій території в районах бойових дій персонал цивільної оборони розрізняється за допомогою спеціального розпізнавального знака ЦО й посвідчення, що підтверджує її статус. Таким знаком є рівносторонній блакитний трикутник на жовтогарячому тлі.

Для розпізнавання особливо небезпечних споруджень конфліктуючі сторони повинні (мають право) позначати їх спеціальним міжнародним знаком у вигляді трьох кіл жовтогарячого кольору однакового розміру, розташованих на одній осі.

Крім того, у Додаткових протоколах дається визначення ЦО, сфера її використання та завдання:

оповіщення; евакуація; надання сховищ та їх обладнання; проведення заходів щодо світломаскування; рятувальні роботи; медичне обслуговування, включаючи первинну допомогу, а також

релігійну допомогу; боротьба з пожежами; виявлення й визначення небезпечних районів; знезаражування й інші подібні міри захисту; термінове надання житла й постачання; термінова допомога у встановленні і підтриманні порядку в районах

лиха; термінове поновлення необхідних комунальних служб; термінове поховання трупів; допомога в збереженні об'єктів, суттєво необхідних для виживання; додаткова діяльність, що є необхідною для здійснення будь-якого з

вищенаведених завдань, а також планування й організація їх виконання і т.д.

1.2 Законодавство про цивільний захист населення України

Масштабність можливих катастроф та їхній вплив на соціально-економічний розвиток суспільства потребують провідної ролі держави в захисті населення, об'єктів економіки й територій в умовах ризику НС. Для здійснення такої складної функції в державі існує законодавство про цивільний захист населення (ЦЗН). Його правовою основою є Конституція України. До законодавства відносяться закони: “Про цивільну оборону України”, “Про правові засади цивільного захисту”, “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру”, “Про правовий режим надзвичайного стану”, “ Про правовий режим воєнного стану”, “Про аварійно-рятувальні служби”, “Про пожежну безпеку”, “Про об`єкти підвищеної небезпеки”, “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”, “Про правовий режим території, що зазнала

6

радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, міжнародні договори України, ратифіковані Верховною Радою України, а також нормативно-правові акти, необхідні для їх виконання.

ЦЗН України організований і функціонує за територіальним і виробничим принципами. Територіальний принцип означає побудову ЦЗН в масштабах держави відповідно до адміністративно-територіального поділу України. Виробничий – організацію і функціонування ЦЗН у всіх сферах зайнятості населення (від міністерств і інших центральних органів до об'єктів господарювання).

Відповідно до законодавства громадяни України мають право на захист свого життя й здоров'я від наслідків аварій, пожеж, стихійних лих та на вимогу від Уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрацій підприємств, установ й організацій незалежно від форм власності й господарювання гарантій по забезпеченню його реалізації. Держава як гарант цього права здійснює захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного й військового характеру.

ЦЗН України є системою організаційних, інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних і інших заходів, здійснюваних центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підлеглими їм силами і засобами, підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності, добровільними рятувальними формуваннями з метою запобігання і ліквідації НС.

Попередження соціально-політичних, міжнародних конфліктів, масового безладдя і дій з їх ліквідації до компетенції органів управління і сил ЦЗН не відносяться. Виключення складає виявлення і знешкодження застарілих озброєнь і боєприпасів.

Структура ЦЗН наведена на рис. 1.1. Пунктирною лінією визначений зв'язок лише з державними підприємствами. СЗР – сили, засоби, ресурси.

Систему ЦЗН складають:

органи державної виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесені функції, пов'язані з безпекою й захистом населення, попередженням НС, реагуванням і діями в НС;

органи повсякденного керування процесами захисту населення в складі центральних і місцевих органів державної виконавчої влади й адміністрацій підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності й господарювання;

сили й засоби, призначені для виконання завдань ЦЗН; фонди фінансових, медичних і матеріально-технічних ресурсів, які

передбачені на випадок НС; системи зв'язку, оповіщення й інформаційного забезпечення.

7

Рисунок 1.1 – Структурна схема ЦЗН України

8

СЗР

СЗР

СЗР

СЗР

Кабінет Міністрів України

Прем'єр-міністр

Міністерство(Відомство)

Управління з питань НС і ЦЗН.

Спеціальні підрозділи

Міністерство з НС

Управління з питань НС і ЦЗН держави

Зональне управління з питань НС і ЦЗН №1

Зональне управління з питань НС і ЦЗН міста,

району

Зональне управління з питань НС і ЦЗН області

Обласна державна адміністрація

Голова

Виконавчий комітет міської (районної)

Ради народних депутатів

Штаб ЦЗН або відповідальний (більше 25 осіб)

Об’єкт економіки

Керівник

1.3 Сили й засоби цивільного захисту

Силами ЦЗН є її воєнізовані, спеціалізовані й невоєнізовані формування.Воєнізовані формування підпорядковуються керівнику спеціально

уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до повноважень якого віднесений ЦЗН (на даний час МНС). До її складу входить спеціальна оперативно-рятувальна служба та інші формування. Вони створюються для виконання завдань по захисту населення від НС в мирний час та особливий період. Комплектування воєнізованих формувань здійснюється на підставі Закону України “Про загальний військовий обов'язок і військову службу”, а також за контрактом.

До спеціалізованих формувань відносяться аварійно-рятувальні, аварійно-відновлювальні та інші формування. Вони створюються для виконання специфічних робіт, пов'язаних з радіаційною й хімічною небезпекою, значними руйнуваннями внаслідок землетрусу, аварійними ситуаціями на нафтогазовидобувних промислах та ін. За рівнем такі формування ділять на: центральні, територіальні і об'єктові. За відомчою належністю розрізняють формування загального призначення і формування міністерств і відомств. Територіальні і об'єктові призначені відповідно для НС нижчого рівня.

Спеціалізовані формування і аварійні служби міністерств і відомств створені з урахуванням специфіки галузей народного господарства (гірсько-рятувальні, газо-рятувальні, водолазно-рятувальні формування; відновнувальні потяги залізниці; аварійно-технічний центр Державного департаменту з питань атомної енергетики; аварійно - відновлювальні бригади по обслуговуванню автомобільних доріг, електроенергетики, електрозв'язку, трубопровідного транспорту, комунального і водного господарства, служби охорони громадського порядку, формування і служби протипожежної охорони, служби медицини катастроф і т.д.). Дія спеціалізованих формувань підкоряється Уставу, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Їхнє комплектування здійснюється за контрактом із числа фахівців, що мають досвід роботи в НС.

До невоєнізованих формувань ЦЗН зараховуються працездатні громадяни України, за винятком жінок з дітьми до 8 років, жінок із середньою та вищою медичною освітою з дітьми до 3 років й осіб з мобілізаційним розпорядженням. Тобто невоєнізоване формування – це група працівників і службовців об'єкта, об'єднаних в окремий підрозділ й оснащених спеціальною технікою й устаткуванням, без звільнення їх від основної роботи й призначених для ведення рятувальних та інших невідкладних робіт (РІНР) під час виникнення НС.

За призначенням невоєнізовані формування можуть бути: загального призначення. Створюються в адміністративно-

територіальних одиницях, на об'єктах господарської діяльності й призначаються для пошуку й порятунку потерпілих у районах лиха, надання їм лікарської медичної допомоги, проведення невідкладних робіт, що сприяють порятунку людей, захисту їхнього життя й здоров'я;

9

забезпечення. Створюються в адміністративно-територіальних одиницях, на об’єктах господарської діяльності і призначені для вирішення спеціальних завдань (ведення розвідки, забезпечення зв'язком і т.д.);

По підпорядкованості невоєнізовані формування можуть бути територіальними та об'єктовими.

Крім зазначених сил для вирішення завдань ЦЗН можуть залучатися міністерства й інші органи державної виконавчої влади. Їхній перелік, обсяг покладених завдань і порядок дій у НС визначається Кабінетом Міністрів України.

1.4 Мета і завдання цивільного захисту

Мета ЦЗН: реалізація державної політики по забезпеченню безпеки і захисту

населення і територій, матеріальних і культурних цінностей і навколишнього середовища від негативних наслідків НС в мирний час і особливий період;

подолання наслідків НС, у тому числі НС на території іноземних держав відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України.

Основними завданнями є: збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайні

ситуації; прогнозування та оцінка соціально-економічних наслідків

надзвичайних ситуацій; здійснення нагляду і контролю у сфері цивільного захисту; розроблення і виконання законодавчих та інших нормативно-правових

актів, дотримання норм і стандартів у сфері цивільного захисту; розроблення і здійснення запобіжних заходів у сфері цивільного

захисту; створення, збереження і раціональне використання матеріальних

ресурсів, необхідних для запобігання надзвичайним ситуаціям; розроблення та виконання науково-технічних програм, спрямованих на

запобігання надзвичайним ситуаціям; оперативне оповіщення населення про виникнення або загрозу

виникнення надзвичайної ситуації, своєчасне достовірне інформування про обстановку, яка складається, та заходи, що вживаються для запобігання надзвичайним ситуаціям та подолання їх наслідків;

організація захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, надання невідкладної психологічної, медичної та іншої допомоги потерпілим;

проведення невідкладних робіт із ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та організація життєзабезпечення постраждалого населення;

забезпечення постійної готовності сил і засобів цивільного захисту до запобігання надзвичайним ситуаціям та ліквідації їх наслідків;

10

надання з використанням засобів цивільного захисту оперативної допомоги населенню в разі виникнення несприятливих побутових або нестандартних ситуацій;

навчання населення способам захисту в разі виникнення надзвичайних, несприятливих побутових або нестандартних ситуацій та організація тренувань;

міжнародне співробітництво у сфері захисту.

1.5 Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природного характеру (ЄДСНС)

Ця система створена у 1998 році з метою своєчасного та найскорішого проведення роботи, яка повязана із запобіганням і реагуванням на НС. Вона входить до ЦЗН України як підсистема і виконує частину її функцій.

ЄДСНС - це центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи влади, державні підприємства, установи і організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення робіт із запобігання НС техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат.

ЄДСНС складається з постійно діючих функціональних та територіальних підсистем і має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевий та обєктовий.

Режими функціонування ЄДСНС: повсякденної діяльності. При нормальній виробничо-промисловій,

радіаційній, хімічній, біологічній обстановці проводяться планові засідання. Виконується планова робота (навчання і т. п.);

підвищеної готовності. Вводиться при погіршенні обстановки. В цьому режимі підвищується готовність для реагування на можливі НС;

діяльності у надзвичайній ситуації. Вводиться при виникненні НС або його реальній загрозі. В цьому режимі сили та засоби вирушають в зону НС, де виконують роботу з її ліквідації;

діяльності у надзвичайному стані. Цей режим запроваджується у порядку, визначеному Конституцією України та Законом України “Про надзвичайний стан.”

Для фінансування витрат, зв'язаних з ліквідацією НС усіх рівнів, за рахунок державного та місцевих бюджетів, а також бюджетів підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання відповідно до актів законодавства, створюються резерви фінансових і матеріальних ресурсів. Розмір цих резервів складає 1% обсягу відповідного бюджету. Якщо для локалізації або ліквідації НС необхідні матеріали та фінансові ресурси, що перевищують власні можливості, то місцевий орган управління (комісія) звертається за допомогою до регіонального.

1.6 Організація ЦЗН на обєктах господарської діяльності

11

Обєкти господарської діяльності – це підприємства (державні і приватні), установи і організації, навчальні заклади та ін. Відповідно до законодавства на всіх цих обєктах створюється ЦЗН. Їх керівництво незалежно від форм власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами індивідуального і колективного захисту, організовує здійснення евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків НС та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші заходи з ЦЗН і несе пов’язані з цим матеріальні та фінансові витрати. Відповідальність за організацію та стан ЦЗН обєкта, за постійну готовність її сил і засобів до проведення рятувальних та інших невідкладних робіт несе начальник ЦЗН обєкта – керівник підприємства, установи або організації.

Начальник ЦЗН обєкта підпорядковується відповідним посадовим особам міністерства (відомства), у підпорядкуванні якого знаходиться обєкт, а також начальнику ЦЗН міста (району), на території якого розташований обєкт. Розмежування їх повноважень визначається Законом “Про місцеве самоврядування”. На допомогу начальнику ЦЗН обєкта призначається заступник або декілька заступників. Як правило, призначаються заступники з: інженерно-технічної частини, евакуації та матеріально-технічного постачання.

Заступник начальника ЦЗН з інженерно-технічної частини – головний інженер обєкта – керує розробленням плану переведення підприємства на особливий режим роботи, здійснює заходи щодо підвищення стійкості роботи підприємства в умовах НС, керує аварійно-технічною, протипожежною службою та службою сховищ і укриттів. Він же здійснює технічне керівництво рятувальними та невідкладними аварійно-відновлюваними роботами в районі лиха, аварії, у вогнищі ураження.

Заступник начальника ЦЗН з евакуаційних заходів керує розробленням плану евакуації на кожну можливу НС, організовує підготовку місць для розміщення евакуйованих, керує службою охорони громадського порядку і організовує перевезення (перехід) робітників та службовців в райони розселення і до місця праці (до обєкта).

Заступник начальника ЦЗН з матеріально-технічного постачання - заступник або помічник директора з постачання. Він забезпечує накопичення та забезпечення спеціального майна, техніки, інструментів, засобів захисту і транспорту. На нього покладається матеріально-технічне забезпечення: будівництва (пристосування) укриттів, евакозаходів, проведення РІНР та інші заходи. До складу керівництва входять також керівники громадських організацій.

При начальникові ЦЗН обєкта в залежності від кількості працюючих та значення підприємства створюється штаб, який координує роботу служб. В загальному випадку на обєкті створюються такі служби:

оповіщення і звязку; радіаційного та хімічного захисту; охорони громадського порядку; енергопостачання та світломаскування;

12

сховищ і укриттів; матеріально-технічного постачання; медична; протипожежна; аварійно-технічна; транспортна та інші.На них покладаються виконання спеціальних заходів і забезпечення дій

формувань при проведенні РІНР. На невеликих обєктах господарської діяльності штаб і служби ЦЗН не створюються, але їх функції при проведенні необхідних заходів виконують структурні органи управління цих обєктів.

Радіаційні, хімічні, вибухонебезпечні та інші небезпечні підприємства додатково створюють локальні системи виявлення загрози виникнення НС та оповіщення персоналу і населення, що мешкає в зонах можливого ураження. Вони також запроваджують необхідні інженерно-технічні заходи, що зменшують ступінь ризику виникнення НС.

Згідно з Законом “Про цивільну оборону України” власники потенційно небезпечних обєктів відповідають за захист населення, що мешкає в зонах можливого ураження від аварій. Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства України з питань ЦЗН, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

1.7 Контрольні запитання та завдання

1. Сформулюйте основні положення міжнародного права щодо військовослужбовців діючих армій і збройних сил на морі.

2. Сформулюйте основні положення міжнародного права щодо військовополонених.

3. Сформулюйте основні положення міжнародного права щодо цивільного населення під час війни.

4. Які існують розпізнавальні знаки для персоналу ЦЗН й особливо небезпечних споруд, які використовуються конфліктуючими сторонами в районах бойових дій?

5. Дайте визначення ЦЗН України відповідно до законодавства.6. Зобразіть схематично структуру ЦЗН України.7. Охарактеризуйте коротко сили ЦЗН України.8. Сформулюйте завдання ЦЗН України відповідно до закону.9. Опишіть режими роботи єдиної державної системи попередження й

реагування на НС техногенного й природного характеру (ЄДСНС).10. Які служби створюються на об'єктах господарської діяльності для

вирішення завдань ЦЗН?11. Які посади перебувають у підпорядкуванні начальника ЦЗН об'єкта

господарської діяльності? Сформулюйте їхні основні службові обов'язки.

13

2 НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ ТА ЛІКВІДАЦІЯ ЇХ НАСЛІДКІВ

2.1 Основні терміни і визначення

Надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя й діяльності людей на об'єкті або території, заподіяне аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною подією, що привело (може привести) до загибелі людей або значних матеріальних втрат.

Стихійне лихо - явище природи, що викликає катастрофічні обставини й характеризується раптовим порушенням нормального життя й діяльності населення, загибеллю людей, руйнуваннями й ушкодженнями будівель і споруд, знищенням матеріальних цінностей.

Небезпечне природне явище – подія природного походження або результат діяльності природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабами поширення й тривалістю можуть уражувати людей, об'єкти економіки та довкілля.

Аварія – небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті або території погрозу для життя й здоров'я людей і приводить до руйнувань будинків, споруд, устаткування і транспортних засобів, порушенню виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа – велика за масштабами аварія або інша подія, що призводить до тяжких, трагічних наслідків.

Вогнище ураження – територія, у межах якої є ураження людей, сільськогосподарських тварин, а також руйнування й ушкодження матеріальних цінностей. Характеризується:

видом застосованого засобу (ядерного, хімічного, бактеріологічного); кількістю уражених людей, тварин і рослин, зруйнованих й

ушкоджених матеріальних цінностей; розмірами і площею.Зона зараження - територія, заражена радіоактивними, хімічними або

біологічними речовинами. Характеризується: видом засобу, що заражає (радіоактивний, хімічний, біологічний); формою, розмірами й площею; розташуванням стосовно об'єктів економіки й населених пунктів; тривалістю дії й ступенем небезпеки.

2.2 Науково-технічний прогрес і його вплив на життєдіяльність населення

Бурхливий науково-технічний прогрес, особливо в XXI-му столітті, сприяє не тільки зростанню виробництва, підвищенню матеріального добробуту й інтелектуального потенціалу суспільства, але також значно підвищує можливість аварій техногенних систем. Одночасно із цим економічні, духовні, релігійні, етнічні й інші протиріччя за цей період призвели до величезної кількості війн і конфліктів з використанням зброї.

14

Загальні втрати в період Першої світової війни склали понад 10 млн. чоловік, а під час Другої світової війни – понад 55 млн. загиблих. Територія України була залучена в театри воєнних дій обох світових війн. Після Другої світової війни населення одного лише м. Харкова було вчетверо менше довоєнної чисельності й становило приблизно 190 тис. чоловік.

В обох світових війнах 20-го століття була застосована зброя масового ураження (в Першій світовій війні - отруйні речовини, в Другій – ядерна зброя під час бомбардування японських міст Хіросіми й Нагасакі). Сучасні озброєння, накопичені завдяки науково-технічному прогресу, можуть призвести до більших втрат і збитків.

Збільшення кількості й розширення масштабів НС техногенного й природного характеру, що приводять до значних матеріальних і людських втрат, роблять украй актуальною проблему забезпечення безпеки в природно-техногенній й екологічній сфері. Так, за останні 30 років у природних катаклізмах загинуло більше 4 млн. чоловік, а кількість потерпілих перевищило 3 млрд. чоловік. Прямі економічні збитки перевищили 400 млрд. доларів США.

Під час аварії на Чорнобильській АЕС загинула 31 людина, більше 200 занедужало променевою хворобою 3-го та 4-го ступеня. У зоні радіоактивного зараження опинилися сотні квадратних кілометрів. На думку закордонних фахівців, характер зараження місцевості еквівалентний випадінню радіоактивних речовин від 90 атомних бомб, скинутих на Хіросіму.

Розвиток цивілізації веде до збільшення чисельності населення. Її динаміка підкоряється експонентному закону. На початку 19 ст. вона становила 1 млрд. чол., в 1986 р. – 5 млрд., а наприкінці 1999 р. – 6 млрд. чол.

Одночасно з демографічним вибухом відбувається процес урбанізації населення. Виникають мегаполіси, які призводять до знищення природного середовища. За даними ООН у містах мешкає 80% населення земної кулі.

Ріст чисельності населення є причиною збільшення видобутку корисних копалин, росту промисловості й сільського господарства. Так, в 2000 р. у порівнянні з 1960 р. споживання електроенергії зросло приблизно в 4 рази. Приблизно в 10 разів збільшився світовий парк автомобілів. Світове промислове виробництво подвоюється кожні 12–15 років.

Відомо, що біосфера може прогодувати за рахунок відновлюваних ресурсів приблизно 1 млрд. чол. Завдяки науково-технічному прогресу люди навчилися використовувати невідновлювані ресурси планети, кількість яких обмежена. Завдяки їхньому зменшенню попит і ціна на них зростають. Все це призводить до загострення взаємин між людиною і природою, у результаті чого збільшується ймовірність аварій і катастроф різного характеру.

Незважаючи на негативні сторони науково-технічного прогресу, що розглянуті вище, вихід зі стану, що склався, можливий завдяки використанню його позитивних сторін. Його необхідно спрямувати на: створення ресурсозберігаючих і маловідходних технологій; підвищення надійності техногенних систем; освоєння альтернативних екологічно чистих джерел

15

енергії; точне прогнозування метеорологічних, сейсмічних, гідрологічних природних процесів і т.п.

2.3 Основні потенційні небезпеки в Україні з точки зору виникнення НС

На території України можливе виникнення широкого спектра небезпечних процесів і явищ техногенного та природного походження.

Найбільша кількість НС, особливо з загибеллю людей, припадає на транспорт. Тільки в 1999 р. сталося 34,29 тис. дорожньо-транспортних подій, у яких загинуло 5269 осіб, травмовано 37,27 тис. осіб.

У даний час в Україні функціонують чотири АЕС (Південноукраїнська, Запорізька, Рівненська і Хмельницька). Також небезпека надходить від Воронезької та Курської АЕС. На території України розташовано 6000 різних установ і організацій, діяльність яких може викликати радіоактивні відходи (АЕС, уранодобувна і переробна промисловість, зона відчуження Чорнобильської АЕС та ін.).

На території країни функціонує 1610 об’єктів господарювання, на яких зберігається чи використовується понад 283 тис. тонн сильнодіючих ядучих речовин (СДЯР), у тому числі 9,8 тис. тонн хлору, 178,4 тис. тонн аміаку. З них I ступеня хімічної небезпеки – 76 об’єктів; II – 60; III – 1134 об’єкти. Усього в зонах можливого хімічного зараження від цих об’єктів проживає понад 20 млн. чоловік (38,5 % населення країни). До них належать підприємства хімічної, нафтохімічної і нафтопереробної промисловості, підприємства з потужними холодильними установками (молокозаводи, м'ясокомбінати і т. д.), які використовують аміак як холодоносій.

Довжина магістральних газопроводів на території України становить 3,9 тис. км. Їх роботу забезпечують 31 компресорна станція перекачування нафти і 69 газових перекачувальних станцій. Довжина продуктопроводів становить 3,3 тис. км. Майже весь перерахований вище технічний комплекс уже вичерпав свій ресурс, що робить його об’єктом підвищеної безпеки.

Досить критичне становище в країні склалося в комунальному господарстві. Четверта частина водопровідних очисних споруд і систем фактично відпрацювали свій термін. У кожної п’ятої насосної станції закінчився термін експлуатації. У системах каналізації відпрацювали термін експлуатації 26 % систем і 17 % насосних станцій. Нині у водоймища скидається без попереднього очищення 250 м3/доб стічних вод.

За останні 10 років дуже часто відбувалися пожежі та вибухи у вугільній промисловості, які супроводжувалися численними людськими втратами і матеріальними збитками.

Гідродинамічними аваріями, які можливі в Україні, є прориви гребель, дамб, шлюзів з утворенням хвиль прориву та катастрофічних затоплень (паводку); аварійні спрацювання водосховищ ГЕС у зв’язку із загрозою прориву гідроспоруди. Катастрофічні затоплення можливі в результаті руйнування гребель, дамб, водопропускних споруд на 12 гідровузлах та 16

16

водосховищах річок Дніпро, Дністер, Південний Буг, Сіверський Донець. Їх загальна площа може досягти 8294 км2, до якої потраплять 536 населених пунктів та 470 промислових об’єктів.

Потенційно сейсмічно небезпечними зонами на території України вважаються Закарпатська, Кримсько-Чорноморська, Південно-Азовська. Південне узбережжя Криму відноситься до надзвичайно сейсмонебезпечного регіону. За останні два сторіччя тут зареєстровано близько 200 землетрусів від 4 до 7 балів за шкалою Ріхтера. В Південно-Азовській сейсмоактивній зоні в 1987 р. було зафіксовано кілька землетрусів інтенсивністю 5–6 балів.

На території України понад 30 міст, сіл та сільських населених пунктів у Криму, Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Львівській областях, які знаходяться на шляху селевих потоків. Всього в Карпатах виявлено понад 290 селевих водозаборів.

Зсуви і гірські обвали найбільш характерні для західних областей України, а також узбережжя Чорного та Азовського морів. Площі зсувонебезпечних процесів за останні 30 років зросли в 5 разів. Відповідно до міжнародної статистики до 80 % зсувів у даний час пов’язано з діяльністю людини.

Найбільше поширення осідання земної поверхні має в районах розташування карстових порід і насамперед на території Волинської (594 км2), Рівненської (214 км2) , Хмельницької (4235 км2) областей.

На значній території України (Карпати, Крим) річки мають виражений паводковий режим стоку. В середньому за рік тут буває 6–7 повеней. Вони формуються у будь-який сезон року і часто мають катастрофічні наслідки (призводять до масових руйнувань і загибелі людей). Найімовірнішими зонами можливих повеней на території України є:

в північних регіонах – басейн річок Прип’ять, Десна; в західних регіонах – басейн верхнього Дністра, річок Тиса, Прут,

Західний Буг; у східних регіонах – басейни річок Сіверський Донець, Псел, Ворскла; у південному та південно-західному регіонах – басейн нижнього

Дунаю, річки Південний Буг. За останні сорок років катастрофічні повені в Карпатах і Криму

спостерігались 12 разів.Серед стихійних явищ на Україні найпоширенішими є зливи, які

найчастіше спостерігаються в Карпатах і горах Криму.У степовій зоні щорічно буває сильна спека з температурою вище 30ºС,

що призводить до посух, а внаслідок їх – до природних пожеж.Майже щорічно на більшій частині території України бувають вітри із

швидкістю більше 25 м/сек. Найчастіше – в Карпатах, горах Криму та на Донбасі, але шквалонебезпечна ситуація може виникнути на всій території України. За останні 20 років зареєстровано 34 випадки смерчів. Найхарактерніші вони для степової зони та центрального Полісся (Запорізька, Херсонська області та Крим).

17

Сильні снігопади найчастіше спостерігаються в Карпатах, а також у лісостеповій та степовій зонах. В основному на території України кількість снігових опадів складає 20–30 см, іноді 40–70см. На території Карпат в окремих випадках – більше 100 см.

У зимовій період спостерігаються сильні морози, що сягають -30ºС та нижче.

Небезпечна ситуація на території країни пов’язана з ожеледями. Особливо часто вони з’являються на території Донецької області, у Приазов’ї та Криму. Товщина обмерзань сягає 35 мм та більше.

Сильні тумани спостерігаються, в основному, у холодну половину року. Найчастіше вони виникають у гірських районах Криму і Карпат.

Серед інфекційних захворювань людей найпоширеніші на всій території України дифтерія, кашлюк, правець, поліоеміліт, кір, епідемічний паротит, гострі кишкові інфекційні хвороби. Також можливі особливо небезпечні інфекційні хвороби: туляремія, лептоспіроз, сибірка. Існують епідеміологічні свідчення про туберкульоз, СНІД, натуральну віспу, висипний тиф, грип та ін.

До основних захворювань тварин відносяться: сибірка, ящур, туляремія, чума.

До захворювань рослин відносять: іржу хлібних злаків, пірокуларіоз рису, фітофтороз та ін. Великої шкоди сільському господарству завдає також масове поширення шкідників (сарани, колорадського жука, сибірського шовкопряда та ін.).

Особливе місце займають проблеми екологічних наслідків антропогенної діяльності.

В останній час в світі посилилася погроза виникнення НС у зв’язку з тероризмом. Врахування всіх цих небезпек допоможе запобігати НС та зменшувати їх наслідки.

2.4 Класифікація НС в Україні

Для чіткої організації ЦЗН як державної системи постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.98р. затверджене “Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій”. Класифікація НС необхідна для оперативного вживання заходів з їх локалізації, навчання персоналу, фінансування, розподілу функцій й обов'язків, контролю і т.д.

НС в Україні класифікуються за такими ознаками: за характером походження; за масштабами поширення. Відповідно до характеру походження є такі види НС: техногенного характеру. Це транспортні аварії (катастрофи), пожежі,

неспровоковані вибухи або їхня погроза, аварії з викидом (погрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове руйнування споруджень і будов, аварії на інженерних мережах і спорудженнях життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях і дамбах;

природного характеру. Це небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні явища, деградація ґрунтів або надр, природні пожежі, зміна стану

18

повітряного басейну, інфекційні захворювання людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами або шкідниками, зміна стану водних ресурсів і біосфери;

соціально-політичного характеру пов'язані із протиправними діями терористичної й антиконституційної направленості; здійснення або реальна погроза терористичного акту (збройний напад, захоплення й утримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку й телекомунікацій, напад або замах на екіпаж повітряного або морського судна), крадіжка (спроба крадіжки) або знищення суден, установлення вибухових пристроїв у громадських місцях, пропажа (крадіжка) зброї, виявлення застарілих боєприпасів;

військового характеру пов'язані з наслідком застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок руйнування атомних і гідроелектростанцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин і відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих ядучих речовин (СДЯР), токсичних відходів, транспортних й інженерних комунікацій.

Відповідно до масштабу поширення розрізняють чотири рівні НС (додаток А):

загальнодержавного рівня. Це НС, що виникає на території двох і більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва й Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також тоді, коли для її ліквідації необхідні матеріали й технічні ресурси в обсязі, що перевищують можливість окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва й Севастополя);

регіонального рівня. Це НС, що виникає на території двох і більше адміністративних районів (міст обласного значення), Автономної Республіки Крим, Київської області й міста Севастополя або загрожує міжобласному поширенню в межах України, а також у випадку, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищує можливості одного району;

місцевого рівня. Це НС, що виходять за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенню самої ситуації або її вторинних наслідків на навколишнє середовище, сусідні населені пункти, інженерні спорудження, а також у випадку, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсязі, що перевищує можливості потенційно небезпечного об'єкта. До місцевого рівня також відносяться НС, що виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери й інших, що не входять у затверджені переліки потенційно-небезпечних об'єктів;

об'єктового рівня. Це НС, що відбувається на території об'єкта або на самому об'єкті й наслідки якої не виходять за його межі (санітарно-захисну зону);

У додатку Б наведені загальні ознаки й кількісні характеристики НС за масштабом поширення, що дозволяють правильно їх оцінювати.

Ознаки мають коди, відповідно до яких спеціалізуються формування (сили) ЦЗН.

19

2.5 Первинні причини виникнення НС у мирний час

Глибоке розуміння причин НС необхідне для їх запобігання. Із цією метою після локалізації НС і ліквідації наслідків звичайно проводиться розслідування. При цьому виявляється причинно-наслідковий зв'язок, в основі якого є первинні причини (рис. 2.1).

Рисунок 2.1 – Первинні причини НС в мирний час

До економічних причин відносяться : недосконалість технічних засобів і технологічних процесів; зміна довкілля внаслідок природокористування (забруднення,

вичерпність ресурсів); бідність (зношування техніки, недостача коштів на модернізацію,

профілактику й т.д.).До соціальних причин відносяться: ріст народонаселення; урбанізація; непідготовленість населення; відсутність інформації про обстановку у НС; відсутність нормативно-правової бази; недбалість та некомпетентність посадових осіб, перевищення

повноважень і т.д.; корупція, тероризм і т.д.За результатами розслідування приймаються відповідні міри, у тому числі

винні особи притягаються до юридичної відповідальності.

2.6 Основні уражуючі чинники НС

20

ПЕРВИННІ ПРИЧИНИ НС У МИРНИЙ ЧАС

АНТРОПОГЕННІ ПРИРОДНІ

ЕКОНОМІЧНІ СОЦІАЛЬНІ

Для організації й проведення ефективних заходів щодо локалізації НС і ліквідації їхніх наслідків необхідні знання про їх уражуючу силу. Розглянемо їх у вигляді основних уражуючих чинників:

1. Повітряна ударна хвиля – це різка зміна повітряного тиску (Па). Розрізняють фази стиску й розрядження (рис. 2.2)

t ...t – фаза стиску; t ...t – фаза розрядження

Рисунок 2.2 – Атмосферний тиск під час повітряної ударної хвилі

Основна руйнівна дія доводиться на фронт (передню межу імпульсу) і фазу стиску. Поблизу епіцентру вибуху швидкість поширення в декілька разів перевищує швидкість звуку. В епіцентрі ядерного звуку тиск досягає мільярдів атмосфер. Зі збільшенням відстані від епіцентру швидкість поширення й тиск слабшають, переходячи у звичайну акустичну хвилю зі швидкістю поширення 340 м/с.

Повітряна ударна хвиля виникає також при вибухах фугасних зарядів, вибухових речовин, вибухонебезпечних рідин або газів, через що можуть виникати інші уражуючі фактори (осколки, уламки, вогонь та ін.);

2. Світлове випромінювання. Виникає при ядерному вибуху. Є причиною загоряння горючих матеріалів й опіків у людини. Тривалість світіння залежить від потужності вибуху й може становити від одиниць до десятків секунд. Характеризується величиною потоку енергії (Дж/м );

3. Електромагнітний імпульс (ЕМІ). Виникає під час ядерного вибуху. Під впливом радіації в повітрі виникають потужні іонізаційні струми, що є причиною електромагнітних полів. Останні наводять на металевих предметах (провідниках) ЕДС, здатну пробивати ізоляційні матеріали та напівпровідники, через що радіоелектронна та електротехнічна апаратура виходить із ладу. В епіцентрі ядерного вибуху потужністю 1 Мт вертикальна складова електричного поля ЕМІ перевищує 15 КВ/м. На відстані 3км від епіцентру вона становить 6 КВ/м. Діапазон частот ЕМІ складає 100 МГц., але в основному його енергія розподілена в інтервалі 10–15 КГц. Тривалість імпульсу залежить від потужності вибуху й досягає десятих часток секунди (рис. 2.3.).

21

Рисунок 2.3 – ЕМІ під час ядерного вибуху

4. Проникаюча радіація. Вона є гамма-випромінюванням й потоком нейтронів, що надходить у навколишнє середовище із зони протікання ланцюгової реакції (ядерного вибуху, аварійного реактора). Крім гамма-випромінювання виділяються альфа- і бета-частинки, що мають малу довжину вільного пробігу, внаслідок чого їхнім впливом на людей, техніку й матеріали зневажають (у повітрі альфа-частинки проходять відстань у межах метра, бета-частинки проходять не більше десяти метрів). Під час ядерного вибуху тривалість дії проникаючої радіації не перевищує 15 с. Вона є причиною променевої хвороби людей і тварин.

Основні параметри, що характеризують іонізуючі випромінювання:- доза випромінювання (D);- потужність дози випромінювання (N). Доза є енергією радіоактивного випромінювання. Розрізняють

експозиційну, поглинуту і еквівалентну дози.Експозиційною називають дозу випромінювання, яка характеризує

іонізаційний ефект рентгенівського і гамма- випромінювання у повітрі [Кл/кг; Р]. Поглинута доза – кількість енергії різних видів іонізуючих

випромінювань, поглинутих одиницею маси речовини [Дж/кг; рад; Гр]. Рад є скороченням слів „радіаційно-абсорбційна доза”. Якщо доза випромінювання у повітрі дорівнює 1 Р, поглинута доза буде 0,88 рад (1Р = 0,88 рад).

Еквівалентна доза [бер; Зв] характеризує вплив різних видів іонізуючих випромінювань на живий організм. Вона викликана необхідністю єдиної оцінки впливу, оскільки при різних видах випромінювання з однаковими поглинутими дозами біологічний ефект відрізнятиметься.

Бер є скороченням слів „біологічний еквівалент рада”. Еквівалентну дозу можна розрахувати так:

, (2.1)де – безрозмірний коефіцієнт, який характеризує вид випромінювання (для альфа-частинок =20; для бета-частинок (електронів), для гамма- випромінювання =1; для швидких нейтронів в залежності від рівня енергії складає 10...20). Бером називають таку кількість енергії, яка поглинена 1 г біологічної тканини, при якій спостерігається той же біологічний ефект, що і

22

при поглиненій дозі випромінювання 1 рад рентгенівського або гамма-випромінюваня. Отже, еквівалентна доза є показником стану здоров'я людини в умовах підвищеної радіації. Потужність дози характеризує інтенсивність іонізуючих випромінювань у навколишньому середовищі, тобто є характеристикою середовища [Р/год; Гр/с].

5. Радіоактивне зараження місцевості. Виникає в результаті випадання радіоактивних речовин із хмари ядерного вибуху або в результаті аварії радіаційно небезпечного об'єкта. Можливо також розпилення радіоактивних речовин з використанням звичайної вибухівки у випадку терористичного акту (“брудний” ядерний вибух).

Основними джерелами радіоактивності є: наведена активність у результаті впливу потоку нейронів на деякі

хімічні елементи ґрунту (натрій, кремній й ін.). Під час вибуху ці елементи поглинають енергію, а після нього випромінюють її у навколишнє середовище. Наведена активність спадає через декілька годин:

продукти розпаду радіоактивних речовин (існує 200 радіоактивних ізотопів 36 хімічних елементів);

деяка частина ядерного пального, що не бере участь у ланцюговій реакції й виділяється у вигляді дрібних частинок у навколишнє середовище. В останніх двох випадках має місце радіоактивний розпад. Основну небезпеку для людей при радіоактивному зараженні несуть гамма- і бета- випромінювання.

Радіоактивне зараження має ряд особливостей, які відрізняють його від попереднього фактора: як правило, більша площа ураження (сотні й тисячі квадратних кілометрів); більша тривалість дії (роки й, можливо, сторіччя); складніший характер поширення на місцевості, що залежить від її рельєфу, погодних умов та ін. Заражена територія умовно ділиться на зони (М; А; Б; В; Г), межі яких характеризуються: рівнем радіації через годину після випадання радіоактивних речовин (N1); загальною експозиційною дозою (D), отриманою за час із моменту випадання до повного розпаду радіоактивних речовин, періодом напіврозпаду (T05) або постійною розпаду (), а також напрямком й швидкістю вітру. При постійному напрямку й швидкості вітру на рівнинній місцевості ці зони мають форму правильних еліпсів (рис. 2.4).

23

Рисунок 2.4 – Зони радіоактивного зараження місцевості

Із часом рівень радіації на зараженій місцевості зменшується, що пояснюється законами радіоактивного розпаду. У найпростішому вигляді це описується основним законом радіоактивного розпаду (рис. 2.5).

, (2.1)де P і P0 – рівні радіації в кінцевий t і початковий (t=0) моменти часу,

відповідно; – постійна розпаду, характерна для даної радіоактивної речовини (=

).

Доза випромінювання, отримана за час від t1 до t2 дорівнює

. (2.2)

Чисельно вона дорівнює площі виділеної фігури D (рис. 2.5).

Рисунок 2.5 – Залежність рівня радіації від часу призараженні місцевості відомим ізотопом

У загальному випадку, коли рівень радіації є функція часу, дозу випромінювання за час від t1 до t2 можна розрахувати:

24

, (2.3)

де Pср – середній рівень радіації;∆t – інтервал часу від t1 до t2.

6. Токсична дія. Виникає при наявності сильнодіючих ядучих (СДЯР) і отруйних (ОР) хімічних речовин. СДЯР можуть виникати при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах. ОР виникають при застосуванні противником хімічної зброї в ході війни. До СДЯР відносяться токсичні продукти згоряння і дим при пожежах. Вони є причиною захворювання й загибелі людей, тварин і рослин. Характеризуються концентрацією речовини в середовищі й токсичною дозою (токсодозою), що отримала людина.

Токсодозою називається кількісна міра речовини, що потрапила в організм людини. Нормування токсодоз здійснено за двома ознаками: за величиною та за шляхом проникнення в організм людини. За величиною розрізняють:

середню граничну, що викликає лише початкові симптоми отруєння у 50% уражених;

середню вивідну, що призводить до втрати працездатності в 50% уражених;

середню смертельну, що призводить до загибелі 50% уражених; абсолютну смертельну, що приводить до загибелі 100% уражених;За шляхом проникнення хімічної речовини в організм розрізняють

токсодози через: органи дихання (ОД); кишково-шлунковий тракт (КШТ); шкірні покриви й слизуваті оболонки (ШП); кровотік (рани).Токсодоза через ОД розраховується за формулою Габера:

(г▪хв/м3), (2.4)

де C(t) – концентрація речовини в повітрі як функція часу t;Cср – середня концентрація речовини в повітрі. Для розрахунку токсичної

дози через КШТ або кровотік кількість речовини, що потрапила в організм, ділять на масу тіла людини. Токсодозу через ШП вимірюють величиною площі ураженої ділянки шкіри.

Значення токсодоз важливі для того, щоб поставити первинний діагноз потерпілим й оцінити обстановку в НС.

7. Чинники пожежі. До первинних чинників відносяться:

25

полум'я і іскри. Температура полум'я може досягати 1200–1400 С, що сприяє спалаху або руйнуванню багатьох матеріалів;

підвищена температура навколишнього середовища. Підвищення температури середовища до 60С в умовах пожежі є загрозою для життя;

токсичні продути горіння і термічного розкладання. До джерел таких продуктів відноситься органіка, переважно синтетичні матеріали. Наприклад, при горінні пінополіуретану і капрону утворюється ціаністий водень (синильна кислота), лінолеуму – сірководень і сірчистий газ, деревини і паперу – окис вуглецю. В закритих приміщеннях людина може вдихнути смертельну токсичну дозу цих речовин за лічені хвилини;

дим. Викликає інтенсивне роздратування органів дихання і слизистих оболонок (сильний кашель і сльозотеча). Перешкоджає евакуації і проведенню рятувальних операцій через погіршення видимості;

знижена концентрація кисню. Небезпечним для життя є вміст кисню в повітрі менше 14% (норма 21%). При цьому унаслідок кисневого голодування у людини втрачається координація рухів, з'являється слабкість, запаморочення, втрачається свідомість.

До вторинних чинників пожежі відносяться: осколки, частини апаратів, агрегатів, установок, конструкцій, що

руйнуються; радіоактивні і токсичні речовини і матеріали, що виділилися із

зруйнованих апаратів і установок; електричний струм, що виник в результаті надходження високої

напруги на струмопровідні частини конструкцій апаратів, агрегатів; небезпечні чинники вибуху за ГОСТ12.1.010 -91 ССБТ.

«Взрывоопасность. Общие требования», що відбувся унаслідок пожежі (див п. 11);

вогнегасні речовини.8. Наявність організмів-шкідників (патогенних мікроорганізмів,

комах, гризунів й ін.). Завдяки патогенним мікроорганізмам інфекційні хвороби можуть набувати великого поширення і масового характеру, викликаючи епідемії (швидке і широке розповсюдження інфекційних хвороб серед людей), епізоотії (поширення хвороб серед тварин), епіфітотії (захворювання серед рослин). Епідемії можуть викликатися збудниками холери, чуми, сибірської виразки, туляремії, ботулізму, висипного тифу, черевного тифу, плямистої лихоманки, СНІДу, пташиного грипу, поліомієліту та ін.).

9. Хвиля прориву гідротехнічних споруд. Виникає при аваріях на гідродинамічних об'єктах. Характеризується швидкістю руху (м/с), глибиною (м), надлишковим тиском (Па), температурою води та часом існування хвилі (год.);

10. Сейсмічна хвиля. Може викликатися промисловими джерелами (забиванням паль при будівництві, підривними роботами та ін.), а також природними сейсмічними процесами (землетрусами). Штучна хвиля характеризується швидкістю розповсюдження (м/с), максимальним

26

(амплітудним) значенням віброшвидкості ґрунту (м/с). Інтенсивність природних землетрусів характеризується балами сили й магнітуди за шкалами Ріхтера та MSK-64. Зазначені характеристики залежать від потужності джерела й відстані від нього.

11. Осколки (осколкові поля), які виникають при вибухах. Характеризуються щільністю (кількість/м2), кінетичною енергією (Дж), радіусом (м) і швидкістю (м/с) розлітання;

12. Будівельні конструкції, що руйнуються. Руйнування відбувається унаслідок утрати несівної здатності під впливом високих температур, ударних, повітряних, сейсмічних чи водяних хвиль;

13. Психоемоційний вплив. Може виникнути, коли вплив уражуючих чинників НС перевищує межу психофізіологічних можливостей людини. Здатний призвести через психічну напруженість та стрес до травм і загибелі людей.

2.7 Джерела ядерної небезпеки

До джерел ядерної небезпеки відносяться: АЕС; підприємства з виготовлення і переробки ядерного палива; підприємства з поховання радіоактивних відходів; науково-дослідні організації, які працюють з ядерними реакторами; ядерні енергетичні установки на пересувних об`єктах; зона відчуження Чорнобильської АЕС; ядерна зброя країн НАТО, Росії та ін.

Ядерною зброєю називається сукупність ядерних боєприпасів, засобів їхньої доставки і управління. В залежності від типу заряду зброя поділяється на атомну, термоядерну (водневу), нейтронну і комбіновану. При вибуху атомного боєзаряду відбувається ланцюгова реакція розподілу ядер урану, плутонію й інших трансуранових ізотопів, а при вибуху термоядерного – реакція синтезу легких ядер ізотопів водню (дейтерію, тритію, літію). Такі боєзаряди встановлюють на ракетах, авіаційних бомбах, торпедах, фугасах та артилерійських снарядах. У залежності від призначення і потужності ядерна зброя поділяється на тактичну (нейтронну), оперативно-тактичну і стратегічну. Потужність вибуху боєзаряду вимірюється масою тротилового енергетичного еквівалента. В стратегічному боєзаряді вона складає від декількох сотень тонн до декількох десятків мегатонн. Потужність нейтронного боєзаряду може бути набагато меншою.

Уражуюча дія ядерного вибуху визначається: повітряною ударною хвилею; світловим випромінюванням; електромагнітним імпульсом; проникаючою радіацією; радіоактивним зараженням місцевості.Розподіл енергії між уражуючими факторами ядерного вибуху залежить

від виду вибуху й умов, у яких він відбувається. При вибуху стратегічного заряду в атмосфері приблизно 50 % енергії вибуху розходиться на утворення

27

ударної хвилі, 30–40 % – на світлове випромінювання, до 5 % – на проникаючу радіацію й електромагнітний імпульс і до 15 % – на радіоактивне зараження.

Для нейтронного вибуху характерні ті ж уражуючі фактори, однак розподіл енергії вибуху інший:

8–10 % – на утворення ударної хвилі; 5–8 % – на світлове випромінювання; до 85 % – на проникаючу радіацію (переважно на нейтронне- й гамма-

випромінювання).Як видно з наведених характеристик, нейтронний вибух має значно

меншу руйнуючу й пожежостворюючу здатність. Однак через вищу проникаючу радіацію має більше радіаційне ураження людей і тварин. Завдяки цьому нейтронна зброя може використовуватися супротивником переважно в тактичних військових завданнях. Сама ж Україна ядерної зброї не має.

2.8 Джерела хімічної небезпеки

Джерелами хімічної небезпеки є: підприємства, які використовують, виготовляють або зберігають СДЯР, вибухо- і вогненебезпечні матеріали, транспортні засоби (авто- та залізничні цистерни, річкові та морські танкери), ОР, які знаходяться на озброєнні інших країн.

Сучасні ОР умовно поділяються: за характером уражуючої дії – нервово-паралітичні, загальноотруйні, задушливі, шкірно-неривні, дратівні і психогенні; за температурою кипіння й летючістю – стійкі й нестійкі.

1. ОР нервово-паралітичної дії. До них відносяться: зарин, зоман, Ві-Ікс. Діючи в краплинно-рідкому й аерозольному (пари, туман) стані, потрапляючи в організм, пригнічують ферменти, що регулюють передачу нервових імпульсів у системах дихального центру, кровообігу, серцевої діяльності та ін. При малих токсичних дозах відбувається звуження зіниць ока (міоз), слиновиділення, біль за грудиною, утруднене дихання, рясне потовиділення, спазми в шлунку, неконтрольоване відділення сечі, іноді блювота, судороги й параліч подиху.

2. ОР загальноотруйної дії – швидкодіючі летучі речовини (синильна кислота, хлорциан, окис вуглецю, миш’яковий і фосфористий водень). Уражують кров і нервову систему. При важкому отруєнні відчувається стиснення в грудях, почуття сильного страху, важкий подих, судороги, параліч подиху.

3. ОР задушливої дії. Основні представники: фосген і дифосген (рідини). Проявляються через 4–6 годин у вигляді сильного кашлю й спазмів у бронхах.

4. ОР шкірно-наривної дії (іприт, азотистий іприт). Діють у краплиннорідкому, аерозольному й пароподібному стані. При влученні на шкіру ураження виявляється через 4–8 годин. У легких випадках спостерігається почервоніння шкіри з наступним набряком і сверблячкою. У важких випадках утворюються міхурці, які через 2–3 дні лопаються й утворюються виразки. При відсутності інфекції гояться через 10–20 днів.

28

5. ОР дратівної дії (хлорацетофен, адамсіт, Сі-Ес, Сі-Ер та ін.). Викликають хімічні опіки на слизуватих оболонках очей і верхніх дихальних шляхах.

6. ОР психогенної дії (ЛСД (діетиламід лезергінової кислоти) і Бі-Зет). Викликають тимчасові психози за рахунок порушення хімічної регуляції в центральній нервовій системі. При попаданні в організм ці гази здатні викликати також розлад руху, зору, слуху, галюцинації. Поведінка ураженого аналогічна поведінці хворого шизофренією. Газ Бі-Зет залежно від токсодози здатний присипляти людей і тварин.

Стійкі ОР (основні представники: Ві-Ікс, зоман, іприт) зберігають свою уражуючу дію від декількох годин до декількох днів і навіть тижнів після застосування.

Нестійкі ОР (фосген, синильна кислота, хлорциан) діють від декількох хвилин до двох годин.

ОР мають характерні ознаки застосування. У хімічних боєприпасах вони перебувають у рідкому або твердому вигляді. У момент бойового застосування ОР розпорошуються у вигляді крапель, пари (газів) або аерозолів (туманів і димів). При розриві снарядів, бомб, мін або ракет, начинених ОР, лунає удар, утворюється біла хмара. У випадку розсіювання за допомогою літака з'являється характерна смуга. На поверхні землі, будівель, одягу, рослин ОР осідають у вигляді маслянистих крапель, плям і патьоків. На поверхні води спостерігається масляниста райдужна плівка, а в снігові – поглиблення. Зелена трава жовтіє (буріє) і гине. При вдиханні зараженого повітря людина відчуває характерні запах і присмак.

2.9 Бактеріологічні засоби ураження людей

Особливостями бактеріологічних засобів є: здатність викликати масові захворювання людей і тварин; здатність швидко передаватися від хворого до здорового; велика тривалість дії (спори сибірської виразки зберігають свої

властивості кілька десятків років); здатність розповсюджуватися за допомогою комах та гризунів; наявність прихованого інкубаційного періоду (час від моменту

зараження до прояву захворювання); здатність проникати в приміщення через негерметичні ущільнення

(віконні й дверні щілини й т.п.); труднощі виявлення в зовнішньому середовищі, що вимагають

проведення спеціальних лабораторних досліджень.Найнебезпечнішими захворюваннями є: чума – гостре інфекційне захворювання людей і тварин. Звичайно

захворювання починається із загальної слабості, ознобу, головного болю, підвищення температури. Свідомість затьмарюється. Особливо небезпечна легенева форма захворювання. Ознаки захворювання легеневою формою: важкий загальний стан, біль у грудях й болісний кашель із мокротинням. Без

29

лікування швидко наступає втрата свідомості й смерть. Такі хворі дуже небезпечні для оточуючих людей;

холера – гостре інфекційне захворювання. Ознаки захворювання: понос, блювота, судороги. Людина швидко худне, температура тіла знижується до +35ºС;

сибірська виразка – гостре інфекційне захворювання людей і тварин. Може протікати в трьох формах: шкірної, легеневої й кишкової. При шкірній формі уражуються найчастіше відкриті ділянки шкіри. З'являється свербляча пляма, що перетворюється в пухирець із мутною або кров'яною рідиною. Пухирець незабаром лопається, утворюючи виразку, покриту чорним струпом. Навколо неї – сильний набряк. При успішному лікуванні через 4–5 днів починає сходити;

ботулізм – важке захворювання, викликане токсином бактерії ботулізму. Уражує центральну нервову систему й нервовий апарат серця. Ознаки: загальна слабість, розлад зору (туман перед очами, двоїння), розвиваються паралітичні явища язика, гортані, м'язів обличчя. Без лікування – смертність у 80% випадків;

туляремія – гостре інфекційне захворювання. Проникає в організм всіма шляхами. Ознаки: сильний головний біль, біль в м'язах, раптове підвищення температури. Легенева форма протікає по типу запалення легенів, кишкова характеризується сильними болями в животі й нудотою, тифозна – відсутністю місцевих проявів.

Сільськогосподарські рослини можуть уражуватися збудниками стеблової іржі (злакові культури), фітофторози (картопля, томати) й інших захворювань.

2.10 Нові види зброї

Негативною стороною науково-технічного прогресу є поява нових видів зброї (променевої, радіочастотної, радіологічної і геофізичної), які можуть використовуватися у військових або терористичних цілях.

Променева зброя заснована на використанні гостроспрямованих променів електромагнітної енергії або концентрованого пучка елементарних часток, розігнаних до великих швидкостей. До цього виду відноситься лазерна зброя.

Радіочастотна зброя заснована на електромагнітних випромінюваннях надвисоких (НВЧ) або наднизьких (ННЧ) частот, які уражують життєво важливі органи і системи людини.

Як радіологічну зброю використовуються бойові радіоактивні речовини (БРР), а також відходи ядерних реакторів.

В останній час у світі з’явилася загроза так званого “брудного” ядерного вибуху під час терористичного акту, при якому радіоактивне зараження місцевості може відбутися завдяки розпиленню радіоактивних речовин за допомогою звичайної вибухівки.

30

Геофізичною зброєю є використання стихійних сил природи шляхом їх штучного ініціювання (гірські обвали, зсуви, лавини, селеві потоки, руйнування озонового шару і т.д.).

2.11 Ліквідація наслідків НС

Ліквідація наслідків НС є комплексом заходів, які включають рятувальні та інші невідкладні роботи (РІНР). Вони здійснюються у разі виникнення НС техногенного та природного характеру і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров’я людей, а також на локалізацію НС.

Виконання РІНР є однією з основних завдань ЦЗН. До рятувальних робіт відносяться:

розвідка вогнищ ураження і маршрутів виступу формувань на ділянки (об’єкти робіт);

пошук потерпілих, розкриття зруйнованих, пошкоджених і завалених сховищ та будинків й інших споруд;

надання необхідної лікарської допомоги ураженим і евакуація їх на лікарняну базу;

локалізація і гасіння пожеж на ділянках проведення робіт і шляхах виходу до них;

подача повітря в завалені захисні споруди з пошкодженою фільтровентиляційною системою;

евакуація населення з небезпечних місць і зон зараження та затоплення в безпечні райони;

санітарна обробка людей і знезаражування одягу, дезактивація і дегазація техніки, транспорту і засобів захисту, знезаражування територій і споруд, продовольства, харчової сировини, води і фуражу.

До інших невідкладних відносять роботи, які проводяться для створення умов успішних і безпечних рятувальних робіт, забезпечення життєдіяльності міст та запобігання подальших руйнувань і втрат населення в результаті впливу вторинних факторів ураження. Це:

локалізація аварій, які загрожують життю людей; відновлення діяльності найважливіших об’єктів господарювання,

функціонування інженерних і транспортних мереж, споруд міського господарства;

прокладання шляхів для проходження колон; влаштування проїздів в завалах; відновлення пошкоджених мостів і переправ; санітарне очищення вогнищ ураження та медична розвідка для надання

необхідної медичної допомоги; організація комендантської служби і охорони громадського порядку; збирання матеріальних цінностей; забезпечення населення харчуванням і предметами першої

необхідності.

31

2.12 Контрольні запитання та завдання

1. Дайте визначення таким поняттям: НС, стихійне лихо, небезпечне природне явище, аварія, катастрофа, вогнище ураження, зона зараження.

2. У чому виявляється негативний і позитивний вплив науково-технічного прогресу на життєдіяльність населення?

3. Як необхідно використовувати досягнення науково-технічного прогресу для поліпшення життєдіяльності населення?

4. Перелічіть основні потенційні небезпеки як причини можливих НС в Україні.

5. Наведіть класифікацію НС за характером походження. 6. Наведіть класифікацію НС за масштабами поширення.7. Наведіть основні первинні причини НС мирного часу.8. Дайте визначення та охарактеризуйте такі уражуючі чинники:а) повітряна ударна хвиля;б) світлове випромінювання;в) електромагнітний імпульс;г) проникаюча радіація;ґ) радіоактивне зараження місцевості;д) наявність патогенних мікроорганізмів й інших організмів-шкідників;е) токсична дія;є) сейсмічна хвиля.9. Що називається ядерною зброєю? Чи є вона в Україні? 10. Перелічіть уражуючі фактори ядерного вибуху. У чому полягає

різниця між уражуючою дією стратегічної й тактичної (нейтронної) ядерної зброї?

11. Які уражуючі фактори можуть виникати при: а) аварії на АЕС;б) аварії на хімічно небезпечних об'єктах;в) аварії на підприємстві по зберіганню й переробці нафтопродуктів;г) знешкодженні застарілих боєприпасів;ґ) пожежі у комунально-побутовій сфері.12. Наведіть класифікацію отруйних речовин. Назвіть основні ОР й

ознаки отруєння людини.13. Назвіть основні ознаки застосування противником отруйних речовин

у ході війни.14. Перелічіть характеристики вогнища ураження й зони зараження.15. Перелічіть основні особливості застосування бактеріологічної зброї.16. Перелічіть основні збудники захворювань, які використовуються в

бактеріологічній зброї, й ознаки уражень людей.17. Перелічіть нові види зброї. В чому полягає їх уражуюча дія ?18. Перелічіть основні дії формувань ЦЗН при ліквідації наслідків НС.

2.14 Контрольне завдання

32

1. Наведіть приклад НС на території України. 2. Проаналізуйте НС залежно від характеру походження й масштабів

поширення.3. Назвіть й охарактеризуйте уражуючі чинники.4. Охарактеризуйте вогнище ураження й зону зараження (якщо мали

місце).5. Опишіть необхідні дії формувань ЦЗН при ліквідації наслідків НС. 6. Установіть причинно-наслідковий зв'язок між первинними причинами

й наслідками даної НС.

33

3 ПРИЛАДИ РАДІАЦІЙНОЇ, ХІМІЧНОЇ РОЗВІДКИ, КОНТРОЛЮ РАДІОАКТИВНОГО ЗАБРУДНЕННЯ Й ОПРОМІНЕННЯ ТА

ХІМІЧНОГО ЗАРАЖЕННЯ ПРОДУКТІВ І ВОДИ

3.1 Методи виявлення й виміру іонізуючих випромінювань

Принцип виявлення й виміру іонізуючих (радіоактивних) випромінювань (альфа- і бета- частинок, нейтронів і гамма-променів) заснований на їх здатності іонізувати речовину. Іонізація, у свою чергу, призводить до зміни фізико-хімічних властивостей речовин, які можна виявити й виміряти. До них відносяться: зміна електропровідності речовин (газів, рідин і твердих матеріалів); зміна люмінесценції (світіння) деяких речовин; засвічування фоточутливих матеріалів, зміна кольорів, прозорості деяких розчинів; зміна кількості теплоти тіла, що поглинає енергію радіоактивних випромінювань, та ін. На цих явищах засновані такі методи: фотографічний, сцинтиляційний, хімічний, калориметричний, іонізаційний та біологічний.

Фотографічний метод заснований на почорнінні фотоемульсії. Під впливом іонізуючих випромінювань молекули бромистого срібла, що входять до її складу, розпадаються на срібло і бром. При цьому утворюються дрібні кристалики срібла і брому, що викликають почорніння фотоплівки при її проявленні. Щільність почорніння пропорційна поглиненій енергії випромінювання.

Сцинтиляційний метод заснований на вимірі інтенсивності світлових спалахів люмінесцентних речовин (сірчистого цинку, йодистого натрію, фосфору та ін.). Кількість спалахів пропорційна потужності дози випромінювання.

Хімічний метод заснований на тому, що деякі хімічні речовини під впливом іонізуючих випромінювань змінюють свою структуру, яку можна оцінити за допомогою кольорових індикаторів. Поглинуту дозу випромінювання оцінюють за кольором.

В основі калориметричного методу лежить вимір кількості теплоти, яка виділяється в детекторі поглинання радіоактивних випромінювань. Метод використовується для визначення потужності дози випромінювань у ядерних реакторах і прискорювачах, де її значення перевищує кілька десятків рентгенів за годину.

Іонізаційний метод заснований на виникненні іонізаційного струму в газі. Для виміру застосовують іонізаційні камери або лічильники, що служать датчиками. Лічильник є циліндричним конденсатором, заповненим інертним газом. На рис.3.1 і рис.3.2 зображені спрощені електричні функціональні схеми вимірників потужності дози випромінювання.

34

Рисунок 3.1 – Електрична функціональна Рисунок 3.2 – Електрична схема вимірника потужності дози функціональна схема вимірника випромінювання із стрілковим потужності дози випромінювання приладом із цифровим табло

Під впливом радіації іонізується газ усередині лічильника. Під дією неоднорідного електричного поля циліндричного конденсатора носії заряду прискорюються, утворюючи лавиноподібний пробій, що приводить до імпульсу електричного струму. Отже, газорозрядні лічильники одночасно виконують роль датчика й підсилювача й тим самим дозволяють домогтися високої точності виміру. Величина струму або кількість імпульсів за одиницю часу пропорційна потужності дози випромінювання:

I = f (N). (3.1)

Нижче зображені електричні принципові схеми найпростіших вимірників дози (дозиметрів) з використанням електроскопа (рис.3.3) та вольтметра (рис. 3.4).

Рисунок 3.3 – Електрична принципова Рисунок 3.4 – Електрична схема дозиметра з використанням принципова схема дозиметра електроскопа з використанням вольтметра

Під дією радіації виникає іонізаційний струм, що веде до розрядження конденсатора. Зміна електричного заряду конденсатора або напруги на ньому

35

пропорційна поглинутій дозі випромінювання:

. (3.2)

Біологічний метод заснований на властивості випромінювань впливати та біологічні об`єкти. Дозу або її потужність оцінюють за рівнем летальності тварин, ступенем лейкопенії, кількістю хромосомних оберацій, зміною забарвлення і гіперемії шкіри, випадання волосся, появою в сечі дезоксицитидину. Цей метод не дуже точний і менш чутливий, ніж інші. Але він дозволяє оцінити дозу або її потужність в НС, що вже сталися, коли вимірювання іншими методами не проводилися.

3.2 Прилади радіаційної розвідки й дозиметричного контролю

За призначенням прилади радіаційної розвідки й дозиметричного контролю діляться на індикатори, дозиметри й вимірники потужності дози.

Індикатори - найпростіші прилади радіаційної розвідки. З їхньою допомогою виявляються випромінювання, грубо оцінюються потужності дози, а також характер їхньої зміни (збільшення або зменшення). До цієї групи відносяться: ДП-63, ДП-64, а з побутових – ЦИМ-01, ЦИМ-03 та інші.

Дозиметри – призначені для визначення сумарної дози опромінення, що одержує особовий склад формувань. До них відносяться: ДК-02, ДП-22У, ДП-24, ИД-1, ИД-11, ИД-02 та інші.

Вимірники потужності дози (рентгенметри, радіометри) призначені для: вимірювання рівня радіації на місцевості; вимірювання ступеня зараження шкірних покривів людей, тварин,

одягу, техніки, устаткування й інших об'єктів за гамма-випромінюваням; виявлення наведеної активності; виявлення бета-випромінювання; виявлення зараження брезентових тентів, стін й інших перегородок.

До цих приладів відносяться: ДП-5А(Б;В), ИДД-1, ИМД-1С, ДП-100, ККТ-2, СРП 68-01, ПМР-1, РУП-1, ГБР-3, «Кактус» та інші, а з побутових – «Прип'ять», «Белла», «Сосна» та ін.

Рівень радіації на місцевості є потужністю дози гамма-випромінювання, вимірювану на висоті 0,7–1 м від поверхні землі.

Для виміру ступеня зараження об'єктів (предметів) за гамма-випромінюваням вимірюють потужність в безпосередній близькості від поверхні об'єкта (на відстані 1,5–2 см), а також гамма-фон (на відстані 15–20 м). Далі від першого значення віднімають друге. Результат характеризує ступінь радіоактивного зараження об'єкта.

Для виявлення наведеної активності техніки (транспортних засобів), на яку вплинуло нейтронне випромінювання, роблять два виміри потужності дози гамма-випромінювання - зовні й усередині неї. Якщо результати виміру близькі між собою, це означає, що техніка має наведену активність.

36

Для виявлення бета-випромінювання за допомогою приладу ДП-5А(Б;В) необхідно виміряти потужність дози випромінювання двічі: перший раз у положенні вимірювального зонда «Б» (проходять бета- і гамма-промені), другий раз у положенні зонда «Г» (проходять тільки гамма-промені). Якщо показання приладу відрізняються, це свідчить про наявність бета-випромінювання.

Для виявлення сторони зараження перегородок роблять два виміри в положенні зонда «Б». Поверхня заражена з тієї сторони, з якої показання приладу помітно вищі.

3.3 Методи виявлення й виміру СДЯР й ОР у навколишньому середовищі

Існують лабораторні й експресні методи виявлення й виміру речовин у навколишньому середовищі. При експресних методах аналіз виконується безпосередньо на місцевості. Там же одержують результат. При лабораторних аналізах контрольні проби повітря, води й зараженого ґрунту доставляють у лабораторію.

При лабораторному аналізі застосовують оптичні, фотокольорометричниий, кондуктометричниий, кулонометричниий і хроматографічний методи.

Оптичні методи засновані на зміні спектра й зсуві інтерференційної картини світла, що проходить через газ.

Фотокольорометричниий метод заснований на використанні розчинів, індикаторних стрічок або трубок з порошком, що змінюють свій колір при взаємодії з певними газовими компонентами.

В основу кондуктометричного методу покладено поглинання аналізованого компонента газової суміші відповідним розчином і вимір його електропровідності.

Кулонометричниий метод заснований на протіканні електрохімічної реакції між аналізованим газом й електролітом. У результаті цієї реакції на електродах з'являється електрорушійна сила, пропорційна концентрації газу.

При хромотографічному методі поділ газової суміші на складові компоненти відбувається під час руху її через колонку, яка заповнена адсорбентом. У зв'язку з різними фізичними властивостями газових компонентів суміші вони просуваються з різною швидкістю й адсорбуються на різній глибині стовпчика. За допомогою хроматографічного методу можна проводити якісний і кількісний аналіз різних домішок повітря із чутливістю до 10-9 …10-12 %.

При експресному визначенні токсичних речовин використовується в основному лінійно-калориметричний метод. У цьому випадку при проходженні повітря через індикаторні трубки, заповнені спеціальним порошком- поглиначем, відбувається зміна його кольору. Довжина кольорового шару пропорційна концентрації досліджуваної речовини.

37

3.4 Прилади хімічної розвідки й спостереження

Основними приладами є військовий прилад хімічної розвідки (ВПХР) і аналогічний йому напівавтоматичний прилад хімічної розвідки (НПХР), призначені для виявлення й визначення ступеня зараження отруйними й сильно діючими отруйними речовинами повітря, місцевості, техніки й т.д. Принцип виявлення й визначення ОР даними приладами заснований на лінійно-кольорометричному методі. Залежно від того, який був узятий індикатор та як він змінив колір, визначають тип ОР та його приблизну концентрацію у повітрі. У відмінності від ВПХР прилад ПХР має електричний насос і можливість одночасного аналізу всіх індикаторів.

Для ретельніших досліджень хімічного зараження в польових умовах використовується прилад ПХЛ-54 (польова хімічна лабораторія). Крім перелічених приладів на стаціонарних постах можуть використовуватися автоматичні газоаналізатори ГСП-1 та ГСП-11. Вони призначаються для безперервного визначення наявності у повітрі ОР і радіоактивного випромінювання. Прилад прокачує повітря через стрічку, що змочена реактивом, який у разі наявності відповідної хімічної речовини змінює колір. Це фіксує фотоелемент, завдяки чому подається світловий та звуковий сигнали.

Для вимірювання концентрації метану або вуглекислого газу в повітрі виробничих та побутових приміщень використовують інтерферометр ШІ-11 та ін.

3.5 Контрольні запитання та завдання

1. Перелічіть існуючі типи приладів радіаційної розвідки й дозиметричного контролю. Які функції вони виконують?

2. На яких методах засновані виявлення й вимір іонізуючих випромінювань?

3. Сформулюйте призначення, принцип дії та комплектність приладу ДП-5А (Б;В).

4. Сформулюйте призначення, принцип дії та комплектність приладу ДП-24.

5. Перелічіть існуючі типи приладів хімічної розвідки. Які функції вони виконують?

6. На яких методах засновані виявлення й вимір СДЯР й ОР у навколишньому середовищі?

7. Сформулюйте призначення, принцип дії та комплектність приладу ВПХР.

38

4 ОЦІНКА ОБСТАНОВКИ В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Зона дії уражуючих чинників НС як військового, так і мирного часу в сучасних умовах може досягати сотні й тисячі кілометрів. У ній може опинитися велика кількість людей (мільйони), будинків, споруд, сільгоспугідь і т. п. Характер ураження суттєво впливає на режим проживання й роботи людей, на проведення аварійно-рятувальних робіт. Під оцінкою обстановки розуміють визначення масштабу і характеру зараження місцевості (радіоактивними, хімічними або біологічними речовинами), пожеж і руйнувань, кількості і характеру постраждалих, а також визначення умов дії формувань ЦЗН і виробничої діяльності в умовах НС. Оцінка обстановки виконується за результатами прогнозування наслідків НС й за даними розвідки. Прогнозування розділяється на довгострокове і оперативне. Довгострокове прогнозування здійснюється заздалегідь для визначення можливих наслідків НС, коли відомі лише загальні (найвірогідніші) вихідні дані (кількість і тип радіоактивних або хімічних речовин, що зберігаються на потенційно небезпечному об'єкті, його тип, координати, характерні метеоумови і т. д.). Оперативне прогнозування здійснюється під час виникнення аварії, коли крім загальних відомі ще й конкретні вихідні дані (рівень радіації, концентрація речовин у повітрі, метеоумови і т. д.), які отримані за даними розвідки. Для прогнозування існують такі методики:

1. Прогнозування радіаційної обстановки при аваріях на АЕС.2. Прогнозування радіаційної обстановки при використанні противником

сучасної ядерної зброї.3. Прогнозування хімічної обстановки.4. Прогнозування пожежної обстановки.5. Прогнозування інженерної обстановки.

4.1 Променева хвороба людини

Радіаційне опромінення людини може привести до променевої хвороби, від якої вона може захворіти й загинути. Це пояснюється складністю фізикохімічних і біологічних процесів в організмі (розрив молекулярних зв`язків, змінення хімічної структури з`єднань, радіоліз води, виникнення шкідливих сполук і т. д.).

Розрізняють дві форми променевої хвороби – гостру (виникає при опроміненні великими дозами за короткий час) і хронічну (виникає при систематичному перевищенні гранично допустимої дози). В додатку Е наведені еквівалентні дози опромінення від природних та техногенних джерел.

Опромінення може бути однократним і багатократним. Однократним вважається опромінення, отримане за перші чотири доби. Опромінення, отримане за час, що перевищує чотири доби, вважається багатократним. Та ж

39

сама доза, отримана при однократному опроміненні небезпечніша, ніж при багатократному, тому що за тривалий час здоровий організм здатний виробляти нові клітини замість загиблих.

Зміни здоров`я можуть викликатися соматичними ефектами (проявляються у людини, що отримала опромінення) і спадкоємними (проявляються у нащадків).

При однократному опроміненні організму людини залежно від отриманої дози розрізняють чотири ступені гострої променевої хвороби.

Променева хвороба 1-го (легкого) ступеня виникає при загальній експозиційній дозі опромінення 100…200Р. Прихований період може тривати 2–3 тижні, після чого з'являється нездужання, загальна слабість, почуття важкості в голові, стиснення в грудях, підвищення пітливості, періодичне підвищення температури. У крові зменшується вміст лейкоцитів.

Променева хвороба 2-го (середнього) ступеня виникає при загальній експозиційній дозі опромінення 200…400Р. Прихований період триває близько 1 тижня. Проявляється у вигляді важкого нездужання, розладу нервової системи, головних болях, запамороченнях, часто буває блювота й понос, підвищується температура, кількість лейкоцитів (особливо лімфоцитів) зменшується в 2 рази. Лікування триває 1,5–2 місяці. Смертність – до 20% випадків.

Променева хвороба 3-го (важкого) ступеня виникає при загальній експозиційній дозі опромінення 400…600Р. Прихований період – до декількох годин. Відзначають ті ж ознаки, тільки у важчій формі. Крім того, можлива втрата свідомості, крововиливи на слизуваті оболонки і як наслідок – запальні процеси. Без лікування в 20…70% випадків наступає смерть від інфекційних ускладнень або кровотеч.

Променева хвороба 4-го (украй важкого) ступеня виникає при дозі більше 600 Р, що без лікування звичайно закінчується смертю впродовж 2-х тижнів.

Розрізняють: перехідну форму (600...1000 Р); кишкову (1000...8000 Р); церебральну (більше 8000 Р).

4.2 Припустимі дози опромінення

Якщо людина знаходиться в умовах підвищеної радіації, необхідно дотримувати таких правил захисту:

виключення необґрунтованого опромінення; максимально можливе зниження опромінення; неприпустимість перевищення припустимої дози; добровільність; свобода інформації; плата за ризик.Існують припустимі дози для воєнного та мирного часу.

40

У воєнний час: при однократному опроміненні (до 4 діб) – 50 Р; при багатократному опроміненні (за 30 діб) – 100Р; при багатократному опроміненні (за 3 місяці) – 200Р; при багатократному опроміненні (за 1 рік) – 300Р.У мирний час: для населення в нормальних умовах на 1 рік – 0,5 бер; для персоналу в нормальних умовах на 1 рік – 5 бер; для населення аварійне опромінення на 1 рік – 10 бер; для персоналу аварійне опромінення на 1 рік – 25 бер.

4.3 Прогнозування радіаційної обстановки при аварії на АЕС

Виконуючи прогноз вірогідної радіаційної обстановки, можна вирішувати кілька завдань:

визначення зон радіаційного забруднення та нанесення їх на карту (схему);

визначення часу початку випадання радіаційних опадів на території об’єкта;

визначення доз опромінення, що отримала людина на зараженій території;

визначення часу початку роботи людей на зараженій території; визначення тривалості перебування людей на зараженій території; визначення можливих санітарних втрат при радіаційній аварії.Вихідними даними для проведення такого прогнозу є: тип і потужність ядерного реактора (РВПК – 1000, ВВЕР – 1000); кількість аварійних ядерних реакторів – n; вихід активності (частка викинутих радіоактивних речовин) – h (%); місця знаходження аварійного реактора і об'єкта; астрономічний час аварії – Тав; метеоумови (швидкість і напрям вітру, стан хмарності); коефіцієнт послаблення потужності дози випромінювання – Кпосл.Порядок розрахунків при оцінці радіаційної обстановки наведений нижче.1. Визначення зон радіоактивного зараження:- визначення категорії стійкості атмосфери за табл. В.1;- визначення швидкості переносу хмари за табл. В.2;- визначення розмірів прогнозованих зон забруднення і нанесення їх в

масштабі на карту у вигляді правильних еліпсів за табл. В.3–В.7 (рис. 4.1);- визначення зони забруднення, в якій опинився об’єкт.2. Визначення часу початку формування сліду радіоактивного

забруднення після аварії (часу початку випадіння радіоактивних опадів на території об’єкта) за табл. В.8.

3. Визначення дози опромінення, яку отримають робітники і службовці об’єкта (особовий склад формувань), за табл. В.9–В.13.

41

Дозу опромінення, яку отримають робітники і службовці об’єкта, визначають за формулою:

(4.1)

де – доза при відкритому розташуванні; – коефіцієнт послаблення радіації (при знаходженні формувань на

відкритій місцевості =1); – коефіцієнт, що враховує відхилення місця розташування об`єкта від

середини зони. Якщо об'єкт знаходиться між серединою зони і її внутрішньою межею, розраховується за формулою:

, (4.2)

де – відстань між серединою зони і об`єктом на осі "АЕС – об`єкт", км (рис. 4.1); – відстань між серединою зони і її межами на осі "АЕС – об`єкт", км.

Рисунок 4.1 – Розташування об`єкта в зоні зараження

Якщо об'єкт знаходиться між серединою зони і її зовнішньою межею, розраховується за формулою:

. (4.3)

4. Визначення тривалості роботи робітників в умовах радіаційного зараження за таблицями В.9–В.13, знаючи час початку опромінення та задану дозу.

5. Визначення початку роботи формувань за таблицями В.9–В13, знаючи дозу опромінення та необхідну тривалість роботи.

42

В додатку Г наведений приклад вирішення цієї задачі.

4.4 Прогнозування хімічної обстановки при аваріях з викидом СДЯР

Прогнозування хімічної обстановки включає вирішення таких завдань: визначення напрямку осі сліду хмари викиду хімічних речовин, що

виникло внаслідок аварії, за певними метеоумовами; визначення глибини зони зараження; визначення площі зони зараження і нанесення на план місцевості; визначення часу підходу зараженого повітря до об’єкта; визначення тривалості уражуючої дії СДЯР; визначення можливих втрат людей.Первинна хмара – хмара СДЯР, яка утворюється в результаті миттєвого

(1–3 хв.) переходу в атмосферу частини вмісту ємності зі СДЯР при її руйнуванні.

Вторинна хмара – хмара СДЯР, яка утворюється в результаті випаровування розлитої речовини з поверхні.

Еквівалентна кількість СДЯР – це така кількість хлору, масштаби зараження якої (при інверсії) еквівалентні масштабам зараження кількістю СДЯР, що перейшло в первинну (вторинну) хмару.

Загальними вихідними даними для довгострокового прогнозування є: вид СДЯР та його загальна кількість; середня щільність населення для даної місцевості (кількість людей); тип розливу СДЯР; метеоумови; відстань від джерела зараження до заданого об’єкта.Порядок розрахунків при оцінці хімічної обстановки здійснюється так:1. Визначення глибини зони зараження СДЯР:- еквівалентна кількість речовини у первинній хмарі, т,

(4.4)де – коефіцієнт, який залежить від умов зберігання СДЯР (табл. В.14,

для стиснутих газів =1); – коефіцієнт, що дорівнює відношенню граничної токсичної токсодози

хлору до граничної токсодози іншої СДЯР (табл. В.14); – коефіцієнт, який враховує категорію стійкості атмосфери (для

інверсії – 1, для ізотермії – 0,23; для конвекції – 0,008); – коефіцієнт, який враховує вплив температури повітря (табл. В.14,

для стиснутих газів =1); – кількість викинутої (розлитої) при аварії СДЯР, т;

- еквівалентна кількість речовини у вторинній хмарі, т,(4.5)

де – коефіцієнт, який залежить від фізико-хімічних властивостей СДЯР (табл. В.14);

43

– коефіцієнт, який враховує швидкість повітря (табл. В.15); – коефіцієнт, який залежить від часу N, що пройшов після початку

аварії

(4.6)

або(4.7)

де Т – тривалість випарювання.

(4.8) де – товщина шару розливу СДЯР, м (при вільному розливі =0,05 м);

– щільність СДЯР, т/м (табл. В.14);- глибина зони зараження первинною і вторинною хмарами СДЯР

в залежності від еквівалентної кількості речовин і швидкості повітря визначається за табл. В.16;

- повна глибина зони зараження, (4.9)

де – найбільший, км; – найменший з розмірів , км;

- гранично можлива глибина переносу повітряних мас(4.10)

де – швидкість переносу переднього фронту зараженої хмари (табл.В.17);

- остаточна глибина зараження є найменшим з двох значень .2. Визначення площі зони зараження і нанесення на план місцевості:- площа зони можливого зараження

, (4.11)де – площа зони зараження СДЯР, ;

– кутовий розмір зони можливого зараження, в залежності від швидкості повітря, град. (табл. В.18);

- площа зони найімовірнішого зараження(4.12)

де – коефіцієнт, що залежить від категорії стійкості атмосфери (при інверсії – 0,081, при ізотермії – 0,133; при конвекції – 0,295).

- нанесення зони зараження на план місцевості виконується у вигляді сектора, обмеженого кутом і радіусом .

3. Визначення часу підходу зараженого повітря до об’єкта, (4.13)

де – час підходу хмари, год; – відстань від джерела зараження до заданого об’єкта, км.

4. Визначення тривалості уражуючої дії СДЯР.Тривалість уражуючої дії в атмосфері дорівнює тривалості випаровування

. (4.14)5. Визначення можливих втрат людей.

44

У грубому наближенні можливі втрати людей можна визначити за статистичними даними, наведеними у табл. В.19 в залежності від забезпеченості протигазами.

В додатку Д наведений приклад вирішення цієї задачі.

4.5 Радіаційна й хімічна розвідка. Дозиметричний контроль. Документація

Радіаційна й хімічна розвідка проводиться з метою виявлення й визначення ступеня зараження отруйними, сильнодіючими отруйними й радіоактивними речовинами повітря місцевості, споруд, устаткування, транспорту, засобів індивідуального захисту, одягу, продуктів харчування, води, фуражу й інших об'єктів за допомогою відповідних приладів, а також шляхом узяття проб і наступного аналізу в спеціальних лабораторіях.

Основні завдання радіаційної розвідки: установлення моменту початку випадання радіоактивних речовин на

місцевості й своєчасне попередження про це сил ЦЗН й населення; визначення напрямку руху радіоактивної хмари, меж зон

радіоактивного зараження й рівнів радіації на місцевості; визначення радіоактивного зараження й рівнів радіації на маршрутах

руху підрозділів і формувань ЦЗН до вогнища ураження; виявлення в зонах радіоактивного зараження маршрутів і ділянок з

найменшими рівнями радіації; визначення рівнів радіації на об'єктах ведення рятувальних робіт; здійснення контролю за зміною ступеня зараження місцевості, повітря

й води.Основні завдання хімічної розвідки: своєчасне визначення типу (групи) ОР й їхньої концентрації; оповіщення про хімічну небезпеку; установлення й позначення меж району (ділянки) зараження й пошук

шляхів їхнього обходу; визначення місць можливого застою зараженого повітря й напрямку

його руху.Розвідку здійснюють розвідувальні ланки, що складаються з 3–5 чоловік.

Їхнє пересування по зараженій місцевості здійснюється за допомогою спеціальних транспортних засобів (літаків, вертольотів, автомобілів, бронетехніки). При неможливості їхнього використання в місцях, недоступних для проїзду, розвідка здійснюється пішки. Крім необхідних приладів і транспортних засобів особовий склад розвідувальних ланок забезпечується засобами індивідуального захисту (ЗІЗ) і засобами зв'язку.

За результатами розвідки складається повідомлення, у якому вказується час, маршрут і ступінь зараження характерних місць. На самій місцевості розвідниками залишаються відомості про її зараженість за допомогою спеціально заготовлених табличок. Можливо також нанесення написів із

45

вказівкою ступеня зараженості й часу проведення розвідки на стінах будинків і в інших місцях.

На підставі даних розвідки оцінюється обстановка. При впливі радіації на людину необхідно виконувати дозиметричний контроль для виміру й обліку доз опромінення. Це необхідно для захисту людини, а саме для здійснення радіаційного захисту й первинної діагностики. Для визначення дози використовують дозиметри. Розрізняють груповий й індивідуальний дозиметричний контроль. Груповий контроль здійснюється в тому випадку, коли група людей перебуває в однакових умовах. При цьому на групу видається один дозиметр. Індивідуальний контроль здійснюється в тому випадку, коли людина перебуває в умовах, що відрізняються від умов інших людей. У цьому випадку дозиметр видається індивідуально, наприклад, особистому складу розвідувальних ланок, ліквідаторам наслідків аварій і т.д.

За результатами проведеної розвідки та дозиметричного контролю складається документація:

відомість видачі дозиметрів й обліку показань; журнал контролю опромінення; картка обліку доз опромінення; журнал відбору й здачі проб (лише в службах і штабах ЦЗН); повідомлення про проведену розвідку, працездатність і зараженість

людей, техніки й ін.

4.6 Контрольні запитання та завдання

1. Опишіть ступені й ознаки променевої хвороби людини.2. Які існують норми доз опромінення? Чим пояснюється розходження

між ними?3. На яких явищах заснований прогноз радіаційної обстановки при

аваріях на АЕС та ядерних вибухах?4. Як оцінюється обстановка в НС? З якою метою вона виконується?5. Які вихідні дані необхідні для прогнозування радіаційної обстановки

при аваріях на АЕС?6. Які існують види прогнозування обстановки в НС?

4.7 Контрольні завданняКонтрольні завдання виконуються за методиками, наведеними у п. 4.3

і п. 4.4. Вихідні дані визначаються викладачем.

46

5 ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ І ТЕРИТОРІЙ ВІД НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ

5.1 Концепція захисту населення і територій від НС техногенного та природного характеру. Основні способи захисту населення в НС

Забезпечення захисту населення й територій у випадку погрози й виникнення НС є важливим державним завданням. Воно розглядається як невід'ємна частина державної політики і національної безпеки, як одна з найважливіших функцій центральних органів виконавчої влади, місцевих держадміністрацій, виконавчих органів на місцях та адміністрацій підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності та господарювання.

Небезпека життєво важливим інтересам громадян в умовах НС техногенного, природного і воєнного характеру поділяється на зовнішню і внутрішню. Зовнішня небезпека безпосередньо пов`язана з безпекою життєдіяльності населення і держави в умовах розв`язання сучасної війни або локальних конфліктів, виникненням глобальних техногенних, екологічних катастроф за межами України. Внутрішня небезпека пов`язана з НС техногенного і природного характеру чи спровокована терористичними діями.

Необхідний рівень національної безпеки не можна досягти без використання сучасних способів захисту населення та дотримання таких принципів:

пріоритетності завдань, спрямованих на врятування життя та збереження здоров`я людей і довкілля;

безумовного надання переваги раціональній та превентивній безпеці; вільного доступу населення до інформації, необхідної для захисту

населення і територій від НС техногенного та природного характеру; особистої відповідальності і піклування громадян про власну безпеку,

неухильного дотримання ними правил поведінки та дій у НС техногенного та природного характеру;

відповідальності у межах своїх повноважень посадових осіб за дотримання вимог законодавства;

обов`язковості завчасної реалізації заходів, спрямованих на запобігання виникненню НС техногенного та природного характеру та мінімізацію їх негативних психосоціальних наслідків;

урахування економічних, природних та інших особливостей територій і ступеня реальної небезпеки виникнення НС техногенного та природного характеру;

максимально можливого, ефективного і комплексного використання сил і засобів, які призначені для запобігання НС техногенного та природного характеру і реагування на них.

Відповідно до законодавства основними способами захисту населення є: оповіщення та інформування; спостереження і контроль; укриття в захисних спорудах;

47

евакуація; інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний,

радіаційний і хімічний захист; засоби індивідуального захисту (ЗІЗ); самодопомога та взаємодопомога в НС.

5.2 Захисні споруди

Захисні споруди відносяться до колективних засобів захисту населення. Це споруди, спеціально призначені для захисту населення від наслідків аварій (катастроф), стихійних лих, а також від уражуючих чинників зброї масового ураження (ЗМУ) і звичайних озброєнь, при яких виникають вторинні чинники ураження. Класифікація захисних споруд наведена на рис. 5.1.

Рисунок 5.1 – Захисні споруди

За місткістю споруди діляться на: споруди малої (150...600 чол.), середньої (600...2000 чол.) і великої місткості (більше 2000 чол.).

За призначенням захисні споруди бувають для: захисту населення, органів керування, медичних установ і для зберігання матеріальних цінностей.

За місцем розташування бувають: вбудовані, окремо розташовані, метрополітени й гірничі виробки.

За термінами будівництва бувають: побудовані завчасно й швидко збудовані.

За захисними властивостями вони діляться на сховища, протирадіаційні укриття (ПРУ) і найпростіші укриття.

Сховища забезпечують самий надійний захист від уражуючих чинників й є самими дорогими. За захисними властивостями сховища діляться на чотири класи.

ПРУ в основному забезпечують захист від радіаційного зараження, світлового випромінювання, а також зменшують дію ударної хвилі й проникаючої радіації. Крім того, вони захищають від капельнорідких ОР і частково від хімічних і біологічних аерозолів.

Найпростіші укриття захищають частково від ударної хвилі, радіоактивних і світлових випромінювань.

У загальному випадку захисні споруди характеризуються:

48

ЗАХИСНІ СПОРУДИ

за місткістю

запризначенням

за місце -

розташуванням

затермінами

будівництва

за захисними

властивостями

ступенем захисту від надлишкового тиску. Сховища мають витримувати надлишковий тиск від 1кг/см2 (4 клас) до 5кг/см2 (1 клас);

коефіцієнтом захисту (послаблення) від радіоактивного випромінювання (показує в скільки разів рівень радіації в захисній споруді менше, ніж зовні:

, (5.1)

де n – кількість шарів;h – товщина окремого захисного шару, см;dпол – товщина половинного послаблення (довідкова величина), см;У сховищах коефіцієнт захисту може бути від 1000 (4 клас) до 5000 (1-й

клас). Існує й ряд інших вимог до захисних споруд: до герметичності; до запасів продовольства й води (відповідно до норм на одну людину й

кількості людей); до повітрообміну; до наявності допоміжних приміщень й аварійного виходу; до опалення; до комунікацій.Укриттю в захисних спорудах підлягає все населення за місцем його

перебування (на роботі, навчанні й у місцях постійного проживання).

5.3 Евакуація населення

Евакуація – це організований вихід і вивіз населення із реальних і ймовірних вогнищ ураження в безпечні райони. Евакуація робітників, службовців й їхніх родин здійснюється за виробничим принципом, а населення, не пов'язаного з виробництвом – за територіальним принципом (через домоуправління й ЖЕКи).

Організація евакуації планується заздалегідь евакокомісіями, що входять до складу ЦЗН. У разі загрози НС передбачається створення проміжних і прийомних евакопунктів. Всі люди, що підлягають евакуації, повинні мати при собі документи, запас продуктів на 2–3 дні, білизну, одяг, постіль загальною вагою до 50 кг.

Залежно від обстановки, що склалася під час НС, може проводитися загальна або часткова евакуація населення тимчасового або постійного характеру.

Загальна евакуація населення проводиться при небезпечному радіоактивному зараженні з чотиригодинним часом руху хвилі, загрозі або виникненні збройного конфлікту.

Часткову евакуацію у воєнний час необхідно провести до початку використання агресором засобів ураження. У мирний час її слід провести у випадку загрози або виникнення стихійного лиха, аварії або катастрофи.

49

Одним з видів захисту може бути застосоване розосередження робітників та службовців. На відміну від евакуації розосередження - це організований вихід з міст і розміщення в заміській зоні робітників та службовців об'єктів народного господарства, що продовжують роботу в містах при НС, коли одна зміна працює на об'єктах народного господарства, а інша відпочиває в заміській зоні. Райони розосередження необхідно вибирати на такій відстані від міста, щоб витрати часу на дорогу туди й назад становили не більше 5 годин. Евакуація може проводитися всіма видами транспорту й пішки.

5.4 Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ)

ЗІЗ призначені для захисту людей від радіоактивних, отруйних хімічних і бактеріальних речовин. Класифікація ЗІЗ наведена на рис. 5.2.

Рисунок 5.2 – Класифікація ЗІЗ

Протигази за своєю захисною дією діляться на фільтруючі, ізолюючі й шлангові. У фільтруючих протигазах повітря з навколишнього середовища надходить у фільтр для очищення, а потім - у легені людини. Існують:

загальновійськові (РШ-4; ПМГ; ПБФ); цивільні (ГП-5; ГП-5М; ГП-7; ГП-79; ГП-7У); дитячі: ДП-6 (для старшого віку); ПДФ-Д (1,5...7 років); ПДФ-Ш (7...17

років); ПДФ-7 (1,5...14 років); (ГП-5; ГП-5М; ГП-7; ГП-79; ГП-7У); камери захисні дитячі: КЗД-4, КЗД (до 1,5 року); додаткові патрони ДПГ-1 і ДПГ-3. Застосовуються для захисту від ОР і

СДЯР; промислові (для захисту від СДЯР).

ЗІЗ

Засоби захисту органів дихання

Засоби захисту шкіри

Протигази

Респіратори

Найпростіші засоби

Комплекти й засоби спеціальної обробки і

знезаражування

Робочий та повсякденний

одяг

Медичні засоби

Спеціальні засоби

50

Промислові протигази можуть використовуватися з різними коробками (фільтрами), розрахованими на відповідні СДЯР. Залежно від типу СДЯР на коробці нанесене маркування (А; Б; Г; Е; КД; З; М; БКФ).

Ізолюючі протигази бувають двох типів: на стисненому повітрі (КІП-7; КІП-8; РКК-1 й ін.) і з використанням регенеративних патронів (ІП-4; ІП-5; ІП-46). У регенеративних патронах відбувається поглинання вуглекислого газу й виділення кисню відповідно до реакцій

(5.2)

Ізолюючі протигази на основі стислого кисню засновані на роздільній подачі кисню з балона і поглинання вуглекислого газу в патроні з хімічним поглиначем Ca(OH)2:

.(5.3)

Час захисної дії ізолюючих протигазів залежить від інтенсивності роботи людини і складає 30–60 хв.

Шлангові протигази підключаються до повітряного компресора й використовуються на відстані до 40 м від нього.

Шолом - маски протигазів мають різні розміри.Визначення необхідного розміру шолом - маски в загальному випадку

здійснюється на підставі обмірюваних розмірів голови (висоти обличчя, вертикального й горизонтального обхватів).

Респіратор є фільтруючою напівмаскою. У системі ЦО найпоширеніший респіратор Р-2. Крім нього існують промислові респіратори типів РПГ і РУ.

До найпростіших засобів відносяться ватно-марлеві пов'язки (ВМП) і протипилові полотняні маски (ПТМ-1), які можуть виготовлятися промисловістю й самостійно громадянами.

До комплектів і пристроїв спецобробки й знезаражування відносяться: ІПП-8 – індивідуальний протихімічний пакет; ІДК-1 – індивідуальний дегазуючий пакет; ДК-4 – дегазуючий пакет; ІДП-С – індивідуальний дегазуючий пакет сіликагелевий.До медичних засобів відносяться: АІ-2 – індивідуальна аптечка; ППІ – пакет перев'язувальний індивідуальний.Спеціальні засоби складаються з: Л-1 – легкого захисного костюма; ЗЗК – загальновійськового захисного комплекту; ЗФО – захисно-фільтруючого одягу.

51

5.5 Первинна медична допомога

Надзвичайні ситуації здатні призводити до масового ураження людей. Для зменшення ступеня ураження необхідні невідкладні заходи щодо надання медичної допомоги потерпілим, які здійснюються медичною службою ЦЗН.

Розрізняють три види медичної допомоги: первинна медична, первинна лікарська і спеціалізована медична допомоги.

Первинна медична допомога (рис. 5.3) здійснюється з метою підтримки життєдіяльності організму постраждалого, боротьби з ускладненнями й підготовки його до евакуації з вогнища ураження. Надається в перші 30 хв. після ураження масовими невоєнізованими медичними формуваннями (санітарними постами й дружинами, таборами санітарних дружин), а також громадянами в порядку взаємодопомоги. Начальником такого формування на підприємстві є його головний медичний працівник.

Рисунок 5.3 – Алгоритм надання первинної медичної допомоги

До первинної медичної допомоги відносять: штучне дихання; непрямий масаж серця;

52

тимчасову зупинку кровотечі; накладення первинних пов'язок на рани й опіки; допомога при переломах кісток, вивихах, розтягненнях,

переохолодженнях, обмороженнях, укусах і харчових отруєннях; протишокові міри.Необхідно пам'ятати, що потерпілий завжди вимагає морально-

психічної підтримки оточуючих. Людина, яка надає допомогу, повинна бути рішучою, акуратною і послідовною у своїх діях. При ранах і переломах кісток які-небудь різкі рухи постраждалого (переміщення, повороти) різко підсилюють біль, що може погіршити його стан, викликати кровотечу, зупинку серця й дихання.

Первинна лікарська допомога має проводитися з метою профілактики й боротьби з ускладненнями уражень, підтримки життєво важливих функцій на вищому (професійному рівні) і підготовки до евакуації в стаціонарні лікувальні заклади для надання спеціалізованої допомоги. Надається в перші 8 годин після ураження.

Спеціалізована медична допомога надається в стаціонарних лікарнях і госпіталях у перші 2 доби й триває до закінчення лікування.

Далі розглянуті основні травми й стани потерпілого, що вимагають надання первинної медичної допомоги.

5.5.1 Клінічна смерть може наступити при втопленні, ураженні електрострумом або блискавкою й знаходженні в загазованому приміщенні. Людина у такому стані може перебувати не більше 5 хв., після чого наступає біологічна смерть. Допомога:

припинити уражуючу дію (дістати потерпілого з води, винести із загазованого середовища, відключити електрострум). При цьому людина, яка надає допомогу, повинна піклуватися про власну безпеку. При втопленні – звільнити дихальні шляхи потерпілого від води;

здійснити штучне дихання. Виконується через хусточку з рота в рот або з рота в ніс. Частота має дорівнювати частоті нормального подиху;

здійснити непрямий масаж серця. Виконується різким натисканням долонями рук на грудну клітину в області серця з амплітудою 3–4 см і частотою 60–80 натискань за хвилину.

Якщо допомогу надає одна людина, то п. п. 2 й 3 необхідно чергувати (2–3 вдихи, 5–8 натискань) до відновлення серцевої діяльності й дихання. Якщо вони не відновлюються, необхідно продовжувати ці дії до прибуття лікаря (констатувати біологічну смерть може тільки лікар).

5.5.2 Втрата свідомості може наступити при ударі голови, болю, нервово-емоційному збудженні, страху, недостачі кисню й втраті крові. При цьому потерпілий зовні схожий на сплячу людину. У нього підвищений пульс і знижений артеріальний тиск.

53

Допомога: покласти потерпілого на спину так, щоб голова була нижче рівня ніг на

15–20 см для збільшення кровотоку. При цьому голову необхідно злегка повернути убік для відведення можливих блювотних мас;

звільнити шию й груди від одягу, приклавши до них змочений в холодній воді рушник, збризкати обличчя водою;

забезпечити доступ свіжого повітря; дати понюхати нашатирний спирт і злегка поплескати по щоках.

5.5.3 Травматичний шок може наступити при великих ушкодженнях і є різким занепадом сил і пригніченням усіх життєвих функцій організму: частий і слабкий пульс, поверхневе дихання, блідість і піт на обличчі, байдужність до всього навколишнього, збереження свідомості. Допомога:

усунути (послабити) біль. При переломах кісток накласти шину (іммобілізувати). Застосувати болезаспокійливі засоби (шприц-тюбик індивідуальної аптечки АІ-2, промедол, баралгін, аналгін, цитрамон та ін.);

зігріти потерпілого за допомогою ковдри й грілок, дати випити гарячий чай (якщо не ушкоджена черевна порожнина).

Варто знати, що алкоголь має незначну знеболюючу дію, однак сильно знижує дію анестезії (знеболювання).

5.5.4 Струс мозку може наступити при ударі голови. Ознаки: головний біль, запаморочення, блідість, шум у вухах, слабість, блювота й втрата свідомості. Допомога:

покласти потерпілого й забезпечити йому повний спокій, незважаючи на можливе поліпшення самопочуття;

до голови прикласти холод, а до ніг – теплу грілку.Для запобігання ускладнень після прибуття лікаря докладно повідомити

йому про всі ознаки, що спостерігалися.

5.5.5 Забите місце може виникнути при ударі, стиску або розтяганні тканин. Це – ушкодження м'яких тканин із внутрішнім крововиливом при збереженні цілісності шкіри.

Якщо травмовано кінцівку: покласти постраждалого так, щоб травмоване місце було вище рівня

серця (зменшує крововилив); прикласти холод (знижує чутливість нервових клітин, звужує судини й

зменшує крововилив); виконати протишокові міри.

5.5.6 Рани бувають вогнепальними, колотими, рубаними, рваними, укушеними. Відомі різні кровотечі, які у свою чергу можуть викликати ряд ускладнень (рис. 5.4).

54

Рисунок 5.4 – Різновиди кровотеч і їх ускладнень

Артеріальна кровотеча відрізняється від венозної яскравішим кольором і пульсуючим струменем. Існують такі способи зупинки артеріальних кровотеч:

пальцеве притиснення артерії (скроневої, підключичної, сонної, плечової, стегнової, великогомілкової) до кісток. Використовується на короткий час, необхідний для підготовки джгута або тугої пов'язки. Виконується 2–3 пальцями або кулаком;

за рахунок посиленого згинання кінцівок у суглобах з фіксацією ременем, мотузкою або бинтом;

накладення джгута при травмі кінцівки. Джгут накладають вище рани на 1–1,5 години. Обов’язково вкладається записка із вказівкою часу накладення. Якщо за цей час потерпілому не надана хірургічна (лікарська) допомога, слід послабити джгут і відновити кровопостачання кінцівки на 30 хв. Після цього знову його затягти й указати в записці час. При відсутності спеціального джгута можна використати мотузку, ремінь і т.д.

Після зупинки кровотечі ретельно вимитими руками рану необхідно обробити розчином зеленки, йоду (обробляють краї рани) або перекисом водню. Потім накласти тугу пов'язку, що давить, зі стерильного бинта й вати. Після цього послабити й по можливості зняти джгут.

Для зупинки венозної кровотечі кінцівки можна накласти джгут нижче рани, однак, як правило, необхідності в ньому немає. Обробка рани й накладення тугої пов'язки, що давить, аналогічні (див. вище).

55

5.5.7 Переломи бувають відкриті й закриті (зі зсувом і без зсуву). Необхідна допомога:

розрізати одяг для огляду; при відкритих переломах зупинити кров (див. вище); зверху накласти шину (можна використати дошку, картон і т.д.).Випрямляти зламані кістки не можна! Шина має охоплювати обидва

суглоби й суміжні з ними кістки; забинтувати, переконавшись у повній фіксації; якщо немає шин, поламану руку прибинтувати до тулуба, а ногу – до

здорової ноги.

5.5.8 Вивихи. Допомога при вивихах: накласти компрес; забезпечити нерухомість і повний спокій. Не можна вправляти вивих

самостійно.

5.5.9 Обмороження можливі 4-х ступенів:Від блідості до відмирання тканин і кісток. Допомога: евакуювати потерпілого до теплого приміщення. Звільнити обморожені

частини тіла від мокрого одягу й зігріти; якщо обморожені пальці рук або ніг, опустити їх у теплу (але не гарячу)

воду на 20–30 хв. Після відтавання може з'явитися сильний біль; обережно розтерти ушкоджені місця чистою рукою або тканиною до

появи нормального кольору шкіри. Не можна розтирати обморожену частину снігом, терти й масажувати пухирці або розрізати їх, змазувати жиром або мазями;

при обмороженні пальців ніг потрібно присідати та легко бігати для відновлення кровообігу;

накласти асептичну (суху стерильну) пов'язку.

5.5.10 Опіки бувають трьох видів: термічні, хімічні й радіаційні. Їх у свою чергу ділять на чотири ступені: 1 ступінь (почервоніння й хворобливість шкіри), 2 ступінь (є пухирці), 3 ступінь (омертвіння всіх шарів шкіри), 4 ступінь (крім шкіри уражені глибше лежачі тканини – сухожилля, м'язи, кістки). Опіки 1/3 поверхні тіла небезпечні для життя.

При термічних опіках для надання первинної медичної допомоги: згасити одяг, що палає (облити потерпілого водою, накинути на нього

ковдру, піджак, тканину й т.д.); при необхідності розрізати одяг у місці опіку. Частини шкіри, що

пристали до одягу, не здирати, а обрізати навколо й залишати на місці. Зрізати й зривати пухирі не можна!

шкіру навколо опіку обробити спиртом (одеколоном або горілкою). Змазувати поверхню опіку жиром або мазями не можна! При опіках першого ступеню на місце опіку покласти марлеву серветку, змочену спиртом;

накласти асептичну пов'язку;

56

дати багато випити води; при опіках 2...4 ступенів потерпілого направити в лікувальний заклад

для надання лікарської допомоги.При хімічних опіках обпалену частину тіла якнайскоріше промити

чистою холодною водою. Далі послідовність дій при хімічних і радіаційних опіках аналогічна.

5.5.11 Харчові отруєння викликають нудоту, блювоту, слабість і підвищення температури і є загрозою для життя й здоров'я.

Для надання первинної медичної допомоги необхідно: промити шлунок. Пити чисту (по можливості кип'ячену) воду з

доданням перманганату калію (блідий розчин) до викликання блювотного рефлексу). Процедуру проробити кілька разів;

дати випити молоко або розчинений у воді сирий яєчний білок; укласти потерпілого й забезпечити спокій. До голови прикласти

компрес. Давати пити багато води.

5.6 Спеціальна обробка місцевості, споруд, технічних засобів і санітарна обробка людей

Як відзначалося раніше (тема 2), одним з найважливіших заходів щодо ліквідації наслідків НС є спеціальна обробка місцевості, споруд і технічних засобів, що включає дезактивацію, дегазацію, дезінфекцію, демеркуризацію і т.д.

Дезактивація – видалення радіоактивних речовин із забруднених поверхонь. У залежності від виду і характеру поверхні застосовують механічні чи фізико-хімічні способи дезактивації, ефективність якої (Кд) оцінюється відношенням ступеня зараження до обробки до ступеня зараження після неї.

Механічні способи дезактивації застосовують для різних ґрунтів і включають змітання (Кд=15), зрізання ґрунту (Кд=25), оранку (Кд=7), засипання (покриття, Кд=20). Для бетону та дерева використовують спосіб вакуумування і зіскоблювання (Кд=5-10).

Найефективнішими і часто використовуваними фізико-хімічними способами є: водоструминний – для стін будинків, резервуарів (Кд=17-67); паровий - для жаростійких поверхонь (Кд 40). Іржаві і пофарбовані поверхні можна обробляти гідроабразивним способом (вода з абразивом (карбідом йоду і піском), Кд=200). Устаткування складної конфігурації дезактивується шляхом розтирання щітками миючих засобів, розчинів кислот і лугів з наступним змиванням (Кд=50). Для запобігання і профілактики радіоактивного зараження поверхонь використовують спосіб попереднього нанесення полімерної плівки поверхнево-активної речовини і комплексоутворювача (наприклад, полівініловий спирт із добавкою лугу). Плівка твердіє через 2–3 год. (Кд до 200).

Одним з найефективніших і нетрудомістких способів дезактивації є обробка поверхні водяним розчином поверхневої активної речовини (ПАР).

57

Дегазація – процес видалення нейтралізації СДЯР, ОР, з території об'єктів економіки, технічних засобів. Для нейтралізації небезпечних хімічних речовин, що знаходяться в газоподібному стані (хлораміак, сірководень, фосген) установлюються водяні завіси на шляху руху хмари. Видалення СДЯР і ОР може виконуватися механічним способом (зрізанням, засипанням ґрунту) і хімічним способом (обробкою поверхні розчином ПАР). Нейтралізація СДЯР і ОР здійснюється хімічним способом (10%-ний водяний розчин NaOH нейтралізує оксиди азоту, сірчистий ангідрид, хлор, фосген; 10%-ний розчин гіпохлориду кальцію – синильну кислоту, іприт, гідразини; аміак нейтралізується водою, лугом; фосген – 25%-ним розчином аміачної води).

Для нейтралізації СДЯР і ОР на одязі, спорядженні використовуються фізико-хімічні способи (кип'ятіння й обробка паром).

Дезінфекція – процес знищення і видалення збудників інфекційних хвороб людини і тварин у зовнішньому середовищі.

Демеркуризація – видалення ртуті і її з'єднань фізико-хімічними чи механічними способами.

5.7 Дії населення в НС

Актуальність проблеми забезпечення природно-техногенної безпеки населення зумовлена тенденціями зростання втрат людей, що викликано невпинним ростом ризику НС. Готовність населення до НС, його вмілі й ефективні дії дозволять звести можливі втрати і збитки до мінімуму.

5.7.1 Дії населення при радіоактивному зараженніЗа сигналом сповіщення “Увага всім! Радіаційна небезпека” і мовної

інформації про аварію на радіаційно небезпечному об'єкті населення і персонал повинні:

використовувати ЗІЗ (протигаз, респіратор, ватно-марлеву пов'язку); заховатися у будинку (за відсутності протирадіаційного укриття),

загерметизувати вікна, двері, вентиляційні отвори, заховати продукти і запас питної води;

провести йодизацію родини (6 таблеток радіозахисного препарату №1 із гнізда 4 індивідуальної аптечки АІ-2 чи 4–5 крапель йоду на склянку води для дорослого і 1–2 краплі на 100 мл води для дитини);

приміщення залишати тільки за командою влади при евакуації (відселенні). При цьому необхідно використовувати засоби захисту органів дихання і шкіри;

знаходячись на відкритій місцевості, вчасно залишити зону зараження, рухаючись перпендикулярно напрямку вітру;

після виходу з зони зараження зняти одяг і провести санітарну обробку.

5.7.2 Дії населення при хімічному зараженніЗа сигналом сповіщення “Увага всім! Хімічна небезпека” і мовної

інформації про хімічну аварію населення і персонал повинні:

58

використовувати ЗІЗ (від хлору – протигази ГП-5,7 чи ватно-марлеві пов'язки, змочені 2%-ним розчином питної соди; від аміаку – протигази ГП-5,7 із ДПГ-3, патрон захисний універсальний (ПЗУ), промислові протигази чи ватно-марлеві пов'язки, змочені 2%-ним розчином лимонної кислоти);

використовувати споруди у режимі фільтровентиляції (для захисту від аміаку – у режимі повної ізоляції);

застосувати антидоти і засоби обробки шкіри. У разі загрози або безпосереднього отруєння фосфорорганічними речовинами прийняти одну таблетку із гнізда 2 індивідуальної аптечки АІ-2;

при перебуванні в приміщенні загерметизувати його, виключити газ, нагрівальні прилади, надягти ЗІЗ і слухати інформацію штабу ЦЗН про НС;

знаходячись на відкритій місцевості, вчасно залишити зону зараження, рухаючи перпендикулярно напрямку вітру;

після виходу з зони зараження зняти одяг і провести санітарну обробку.При розливі ртуті усередині приміщення необхідно: зібрати краплі ртуті механічним способом; обробити підлогу за допомогою щіток, змочених у водяному розчині

20%-го хлорного заліза, 2%-го марганцевокислого калію, подкисленного соляною кислотою (5 см3 на 1л розчину) чи 4%-ним розчином дихлораміну Б. Тривалість контакту розчину з поверхнею – 1 доба, витрата - 0,5 л/м3;

обробити поверхні предметів і підлогу гарячим мильно-содовим розчином (400 г мила, 500 г соди на 10 л води);

озонувати приміщення; вентилювати приміщення гарячим повітрям.

5.7.3 Дія населення при пожежах і вибухахНа початку пожежі варто спробувати її згасити, використовуючи засоби

пожежогасіння. Систему енергопостачання, електроустаткування й електричні прилади перед гасінням необхідно знеструмити.

Якщо згасити пожежу не вдалося, необхідно негайно залишити будинок. Не рекомендується користуватися ліфтом. Для евакуації необхідно використовувати основні і запасні вихідні сходи. Якщо сходові проходи задимлені, варто закрити двері, вийти на балкон і евакуюватися пожежними сходами. Небезпечно входити в зону задимлення при видимості менше 10 м.

При ушкодженні будинку вибухом входити в нього з підвищеною обережністю, переконавшись у відсутності значних ушкоджень перекриттів. Після виносу людей із зони руйнувань і пожеж необхідно негайно надати їм первинну медичну допомогу (реанімацію, спокій, тепло).

5.7.4 Дії населення під час землетрусівЗаходи і захист від наслідків землетрусів розділяються на попередні і дії

безпосередньо під час землетрусу.Попередні міри включають: сейсмостійке будівництво; підготовку служб порятунку і ліквідації наслідків;

59

нейтралізацію джерел підвищеної небезпеки; навчання населення правилам поведінки під час землетрусу; наявність у кожному будинку запасів продуктів, води на 3–5 діб,

аптечок першої медичної допомоги; закріплення в будинку столів, шаф, устаткування до підлоги (стін).З початком землетрусу люди, що знаходяться в будинках, повинні

терміново виключити світло, газ і воду, залишити приміщення і вийти на відкрите місце. При неможливості залишити будинок стати в дверний проріз капітальної внутрішньої стіни. Залишаючи приміщення, не можна користатися ліфтом. Далі необхідно включитися в роботу з порятунку потерпілих.

5.7.5 Дії населення під час повенейНайефективнішим способом захисту від повеней є евакуація. Перед

евакуацією для збереження будинку варто відключити воду, газ, електрику, перенести на верхні поверхи (горища) цінні речі, закрити вікна перших поверхів дошками і фанерою, узяти запас продуктів, медикаменти, документи й вирушити за зазначеним маршрутом.

При раптовій повені необхідно негайно залишити будинок і зайняти найближче безпечне підвищене місце, вивісивши сигнальне біле чи кольорове полотнище. Після спаду води при поверненні додому необхідно дотримувати мір безпеки: не доторкуватися до електропроводки; не використовувати продукти, що потрапили у воду. При вході в приміщення його необхідно провітрити. Забороняється вмикати газ й електрику.

5.7.6 Дії населення при біологічному зараженніУ разі загрози або безпосереднього виявлення бактеріологічного

зараження необхідно прийняти 5 таблеток протибактеріального препарату №1 із гнізда 5 індивідуальної аптечки АІ-2. При появі перших ознак інфекційного захворювання необхідно ізолювати хворого і викликати лікаря. Для запобігання й обмеження поширення інфекційних захворювань у зоні біологічного зараження проводять обсервацію і карантин.

Для інфекційних захворювань, що не відносяться до групи особливо небезпечних, застосовують обсервацію. Обсервація – це здійснення посиленого медичного спостереження; заборона ввозу і вивозу людей, майна з зони зараження; проведення екстреної профілактики антибіотиками; проведення часткових ізоляційно-обмежувальних і протиепідемічних заходів. Тривалість обсервації визначається тривалістю інкубаційного періоду і закінчується після дезінфекції і санітарної обробки.

Карантин – це повна ізоляція вогнища зараження (аж до застосування збройної охорони), організація постійного медичного спостереження і спеціального постачання населення. Карантинний режим вводять при виникненні особливо небезпечних інфекційних захворювань (чуми, холери, сибірської виразки, тифу, віспи і т. д.). Тривалість карантину визначається тими ж факторами, що й обсервація.

60

Для запобігання масових інфекційних захворювань населення повинне виконувати правила особистої гігієни, проводити обробку приміщень і предметів користування дезінфікуючими розчинами. Всі продукти необхідно зберігати в закритій тарі. Перед вживанням необхідно піддавати їх термічній обробці.

5.8 Контрольні запитання та завдання

1. Перелічіть основні способи захисту населення.2. Наведіть класифікацію захисних споруд і загальні вимоги до них.3. Що таке коефіцієнт послаблення радіації?4. Дайте визначення евакуації й розосередження.5. Наведіть класифікацію й призначення засобів індивідуального захисту

населення.6. Наведіть класифікацію засобів індивідуального захисту.7. Опишіть призначення, комплектність і принцип дії протигазів ГП-5,

ГП-7, ПДФ-7, ИП-4, КЗД.8. Перелічіть в потрібній послідовності види медичної допомоги

населенню при проведенні рятувальних і невідкладно-відбудовних робіт.9. Опишіть різновиди кровотеч і можливі ускладнення.10. Перелічіть ознаки й необхідні дії з надання первинної медичної

допомоги при:а) втраті свідомості;б) больовому шоці;в) струсі мозку;г) артеріальній кровотечі;ґ) венозній кровотечі;д) термічних і хімічних опіках;е) забитих місцях;є) обмороженнях;ж) настанні клінічної смерті;з) настанні клінічної смерті у випадках поразки електричним струмом;и) харчових отруєннях;і) переломах кісток.11. У чому полягає спеціальна обробка місцевості, споруд, технічних

засобів і санітарна обробка людей?12. Опишіть дії населення при:а) радіоактивному зараженні;б) хімічному зараженні;в) пожежах і вибухах;г) землетрусах;ґ) повені;д) біологічному зараженні.

61

62

Додаток А

Таблиця А.1 – Загальні ознаки віднесення надзвичайних ситуацій до відповідного рівня за критерієм розміру заподіяних чи очікуваних економічних збитків

Постраждалий напрям, галузь Критерії Одиниці

виміру

Порогове значення для рівня надзвичайної ситуаціїОб’єк-тового Місцевого Регіонального Загального

1 2 3 4 5 6 7

Сільське господарство

1.А. Вилучення території з сільськогосподарського обороту

Гектар До 50 Від 50До 500

Від 500до 50 тис Від 50 тис.

Б. Зменшення загальної чисельності тварин або птиці (риби)

% загальної чисельності стада

До 10 Від 10 до 20 Від 20 до 40 Від 40

Загибель посівів сільськогосподарських культур

Відсоток загальної площі посіву

До 10 Від 10 до 20 Від 20 до 40 Від 40

2. Економічний збиток % бюджету -

До 1% річного місцевого бюджету

До 1% річного бюджету АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя

Понад 1% річного бюджету АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя

Лісове господарство

1. Вилучення ділянок з лісогосподарського обороту(однієї чи кількох)

Гектар До 50 Від 50 до 200 Від 200 до 5 тис. Понад 5 тис.

2. Заподіяні (очікувані) збитки

% загальної вартості господарської деревини

- До 20 Від 20 до 30 Понад 30

Продовження таблиці А.11 2 3 4 5 6 7

Рекреаційні, заповідні території. Об’єкти особливого природно-охоронного значення

1.А. Зазначення об’єкта

-

Об’єкт місце-вого значення

Об’єкт місцевого чи обласного значення

Об’єкт обласного чи міжобласного значення

Об’єкт загальнодержавного чи міжнародного значення

Б. Площа пошкодження

% загальної площі

Об’єкт місце-вого значення

Об’єкт місцевого чи обласного значення

Від 20 до 30 Понад 30

В. Депопуляція рослинного світу

% депопуляції

Об’єкт місце-вого значення

Об’єкт місцевого чи обласного значення

Від 20 до 40 Понад 40

2. Економічні збитки % бюджету

-

До 1% річного місцевого бюджету

До 1% річного місцевого бюджету АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя

Понад 1% річного місцевого бюджету АР Крим, областей, міст Києва та Севастополя

Продовження таблиці А.11 2 3 4 5 6 7Матеріальні об’єкти – об’єкти інфраструк-тури, промисловості, транспорту, житлово-комунального господарства

1. Питома вага зруйнованих основних фондів

% загального обсягу основних фондів об’єктів, що пов’язані з НС

До 10 Від 10 до 15 Від 15 до 25 Понад 25

2. Економічні збитки

% бюджету -До 1% річного місцевого бюджету

До 1% річного місцевого бюджету АР Крим, областей, м.Києва

Понад 1% річного місцевого бюджету АР Крим, областей, м.Києва та м.Севастополя

Водоймища

1.А. Значення поверхневого чи підземного водного об’єкта

% забруднення об’єму чи площі водної поверхні

Об’єкт місце-вого значення

Об’єкт місцевого чи обласного значення

Об’єкт обласного чи міжобласного значення

Об’єкт загально-державного чи міжнародного значення

Б. Обсяг забруднення

До 5 Від 5 до 10 Від 10 до 15 Понад 15

2. Економічні збитки

-До 1% річного місцевого бюджету

До 1% річного місцевого бюджету АР Крим, областей, м.Києва

Понад 1% річного місцевого бюджету АР Крим, областей, м.Києва та м.Севастополя

Продовження таблиці А.11 2 3 4 5 6 7

Населення (персонал підприємств та установ, мешканці житлових будинків, пасажири транспорт-них засобів)

1.А. Кількість постраждалих (постійно чи тимчасово непрацездатних)

Осіб

До 20Від 20 до 50

Від 50 до 300 Понад 300

Б. Кількість людей, які загинули (крім випадків аварій на автошляхах)

1 Від 1 до 2 Від 3 до 5 Понад 5

В. Істотне погіршення умов проживання на тривалий час

До 100Від 100 до 300

Від 300 до 3000 Понад 3000

2. Розмір компенсаційних відшкодувань

% бюджету -

До 1% річного місцевого бюджету

До 1% річного місцевого бюджету АР Крим, областей, м.Києва

Понад 1% річного місцевого бюджету АР Крим, областей, м.Києва та м.Севастополя

Додаток Б

Приклад виконання контрольного завдання (тема №2)

1 Умова завдання1 Наведіть приклад НС.2 Проаналізуйте його в залежності від характеру походження і

масштабів поширення.3 Назвіть й охарактеризуйте уражуючі фактори.4 Охарактеризуйте вогнище ураження і зону зараження (якщо мали

місце).5 Опишіть необхідні дії формувань ЦЗН при ліквідації наслідків НС.6 Установіть причинно-наслідковий зв'язок між первинними

причинами й наслідками даної НС.

2 Виконання завдання 2.1 У ливарному цеху машинобудівного підприємства міста № 10.03.07 р.

у 11-00 відбулася пожежа, якою був частково зруйнований будинок цеху, знищена частина технологічного устаткування і матеріалів. На території, що прилягає до будинку, постраждали зелені насадження.

За допомогою пожежної сигналізації було оголошено пожежну тривогу в цеху, а пожежна частина підприємства надіслала повідомлення в районну пожежну частину МНС. За сигналом пожежної тривоги до вогнища загоряння прибула пожежна група даного підприємства, і за допомогою наявних технічних засобів приступила до гасіння пожежі. Тим часом адміністрація разом з формуваннями ЦЗН підприємства евакуювала робітників та службовців, завдяки чому удалося уникнути жертв.

Локалізувати виниклу пожежу силами і засобами даного підприємства не удалося.

Виникла загроза її поширення за межі підприємства на інші об'єкти господарської діяльності, житлові будинки і навколишнє середовище.

Для гасіння пожежі на підприємство прибула мобільна група районної пожежної частини МНС, що разом з пожежною частиною підприємства загасила пожежу і НС не вийшла за межі підприємства.

Комісія, що проводила розслідування даної НС, прийшла до висновків: - джерелом загоряння став ізоляційний матеріал електроустаткування ливарного верстата, що експлуатувався з порушеннями правил. Також не проводився останній плановий контроль з ізоляції, що входить в посадовий обов'язок майстра ділянки цеху й інженера відділу охорони праці;

- фактична тривалість експлуатації верстата набагато перевищила паспортну;

- зношеність технологічного устаткування підприємства в цілому складає 85%;

- економічні збитки склали 0,2% зведеного місцевого річного бюджету;

- питома вага зруйнованих основних фондів підприємства склала 11%; - виявлено й інші порушення правил експлуатації технологічного

устаткування, що входять в службовий обов'язок зазначених посадових осіб. 2.2 За характером походження НС є техногенною, тому що відбулася на

промисловому підприємстві і пов'язана з ненавмисним руйнуванням приміщення цеху і знищенням технологічного устаткування.

За масштабами поширення вона відноситься до місцевого рівня, тому що:

економічні збитки не перевищили 1% зведеного місцевого річного бюджету;

питома вага зруйнованих основних фондів підприємства лежить у межах (10 – 15)%;

виникла погроза поширення пожежі за межі підприємства на інші об'єкти господарської діяльності, житлові будинки і навколишнє середовище;

для ліквідації НС виявилося недостатньо сил і засобів даного підприємства, у результаті чого виникла необхідність участі в гасінні пожежі районної пожежної частини.

2.3 Уражуючими чинниками стали вогонь і висока температура.2.4 До вогнища ураження входить зруйнована частина будинку зі

знищеним устаткуванням і матеріалами, а також прилягаюча територія зі знищеними зеленими насадженнями.

2.5 Дії формувань ЦЗН підприємства при ліквідації наслідків пожежі складалися з:

евакуації робітників та службовців з вогнища ураження; відключенні будинку від комунікацій; забезпеченні готовності до проведення рятувальних і невідкладно-

відновних робіт; переклику всіх робітників та службовців підприємства з метою

виявлення постраждалих і що загубилися; огородженні території вогнища ураження з метою проведення

розслідування і попередження нещасних випадків; зборі матеріальних цінностей.2.6 Первинними причинами пожежі стали: недостача засобів на профілактику, модернізацію і заміну зношеного

ливарного верстата; недбалість посадових осіб (майстра ділянки й інженера відділу

охорони праці), до службових обов'язків яких входить контроль технічного стану верстата.

Додаток В

Таблиця В.1 – Категорія стійкості атмосфери

Швидкість (V10) вітру на висоті 10 м, м/сек.

Час доби

День НічСтан хмарності

Відсутня Середня Суцільна Відсутня СуцільнаV10<2 Конвекція Конвекція Конвекція Конвекція Конвекція

2 V10<3 Конвекція Конвекція Ізотермія Інверсія Інверсія

3 V1О<5 Конвекція Ізотермія Ізотермія Ізотермія Інверсія

5 V10<6 Ізотермія Ізотермія Ізотермія Ізотермія Ізотермія

V10 6 Ізотермія Ізотермія Ізотермія Ізотермія Ізотермія

Таблиця В.2 – Швидкість (м/сек.) переносу переднього фронту хмари зараженого повітря в залежності від швидкості вітру

Категорія стійкості атмосфери

Швидкість вітру на висоті 10 м, м/сек.

<2 2 3 4 5 >6

Конвек. 2 2 5 — — —

Ізотерм. — — 5 5 5 10

Інвер. — 5 10 10 — —

Таблиця В.3 – Розміри прогнозованих зон зараження місцевості при аварії на АЕС (конвекція, швидкість переносу хмари 2 м/сек.)

Вихід активності

h,%

Індекс зони

Тип реактораРВПК-1000 ВВЕР-1000

Довжина, км

Ширина, км

Площа, км2

Довжина, км

Ширина, км

Площа, км2

3 М 62,5 12.1 595 82,5 16,2 10503 А 14.1 2,75 30,4 13.0 2,22 22,73 Б — — — — — —3 В — — — — — —3 Г — — — — — —10 М 140 29,9 3290 185 40,2 585010 А 28,0 5,97 131 39,4 6,81 21110 Б 6,88 0,85 4.52 — — —10 В — — — — — —10 Г — — — — — —30 М 249 61,8 12100 338 82,9 2200030 А 62,6 12,1 595 82,8 15,4 .1000Зо Б 13,9 2,71 29,6 17,1 2,53 34,0Зо В 6,96 0,87 4,48 — — —зо Г — — — — — —50 М 324 8І.8 20800 438 111 38440050 А 88,3 18,1 1260 123 24,6 238050 Б 18,3 3.64 52,3 20,4 3,73 59,850 В 9,21 1,57 11,4 8,87 1,07 7,4550 Г — — — — —

Таблиця В.4 – Розміри прогнозованих зон зараження місцевості при аварії на АЕС (ізотермія, швидкість переносу хмари 5 м/сек.)

Вихід активності

h, %

Індекс зони

Тип реактора

РВПК-1000 ВВЕР-1000Довжина,

кмШирина,

кмПлоща,

км2Довжина,

кмШирина,

кмПлоща,

км2

3 М 145 8,42 959 74,5 3,70 216

3 А 34,1 1,74 42,6 9,9 0,29 2,27

10 М 270 18,2 3860 155 8,76 1070

10 А 75 3,92 231 29,5 1,16 26,8

10 Б 17,4 0,69 9,40 — — —10 В 5,8 0,11 0,52 — — —

30 М 418 31,5 10300 284 18,4 4110

30 А 145 8,42 959 74,5 3,51 205

30 Б 33,7 1,73 45,8 9,9 0,28 2,21

30 В 17,6 0,69 9,63 — — —

50 М 583 42,8 19600 379 25,3 7530

50 А 191 11,7 1760 100 5,24 411

50 Б 47,1 2,4 88,8 16,6 0,62 8,15

50 В 23,7 1,1 20,5 — — —

50 Г 9,41 0,27 2,05 — — —

Таблиця В.5 – Розміри прогнозованих зон зараження місцевості при аварії на АЕС (ізотермія, швидкість переносу хмари 10 м/сек.)

Вихід активності

h, %

Індекс зони

Тип реактора

РВПК-1000 ВВЕР-1000

Довжина, км

Ширина, км

Площа, км2

Довжина, км

Ширина, км

Площа, км2

3 М 135 5,99 635 53 1,87 78

3 А 26 1,04 21 5,22 0,07 0,31

10 М 272 14 3080 110 5,33 460

10 А 60 2,45 115 19 0,58 8,75

10 Б 11 0,32 3,02 — — —30 М 482 28 10700 274 2980

30 А 135 5,99 635 53 1.87 78

30 Б 25 1,02 20 5,05 0,07 0,29

30 В 12 0,33 3,14 — — —

50 М 619 37 18300 369 19 5690

50 А 184 8,71 1260 79 3,22 201

50 Б 36 1,51 42 10 0,27 2,18

50 В 17 0,59 8,38 — — —

Таблиця В.6 – Розміри прогнозованих зон зараження місцевості при аварії на АЕС (інверсія, швидкість переносу хмари 5 м/сек.)

Вихід активності

h,%

Індекс зони

Тип реактораРВПК-1000 ВВЕР-1000

Довжина, км

Ширина, км

Площа, км2

Довжина, км

Ширина, км

Площа, км2

3 М 126 3,63 359 17 0,61 8,24

10 М 241 7,86 1490 76 2,58 154

10 А 52 1,72 71 — — —

30 М 430 14 4760 172 5,08 686

30 А 126 3,63 359 17 0,61 8,25

50 М 561 18 8280 204 6,91 1110

50 А 168 4,88 644 47 1,52 56

50 Б 15 0,41 4,95 — — —

Таблиця В.7 – Розміри прогнозованих зон зараження місцевості при аварії на АЕС (інверсія, швидкість переносу хмари 10 м/сек.)

Вихід активності

h, %

Індекс зони

Тип реактораРВПК-1000 ВВЕР-1000

Довжина, км

Ширина, км

Площа, км2

Довжина, км

Ширина, км

Площа, км2

3 М 115 3,04 275 — — —10 М 239 6,81 1280 73 2,1 11810 А 42 1,18 38 — — —30 М 441 12 4470 162 4,4 55830 А 115 3,04 275 — — —50 М 579 17 7960 224 6,3 141050 А 156 4,24 519 33 0,95 25

Таблиця В.8 – Час початку формування сліду після аварії, год.Відстань

відАЕС до об`єкта,

км

Категорія стійкості атмосфери

Конвекція Ізотермія Інверсія

Середня швидкість переносу хмари, м/сек.

2 5 10 5 10

5 0,5 0,3 0,1 0,3 0,110 1,0 0,5 0,3 0,5 0,320 2,0 1,0 0,5 1,0 0,530 3,0 1,5 0,8 1,5 0,340 4,0 2 1 2 150 6,0 2,5 1,2 2,5 1,360 6,5 3 1,5 3 1,570 7,5 4 2 4 280 8,0 4 2 4 290 8,5 4,5 2,2 4,5 2,5100 9,5 5 2,5 5 3150 14 7,5 3,5 8 4200 19 10 5 10 5250 23 12 6 13 6,5300 28 15 6,5 16 8350 32 17 9 18 9400 37 19 10 21 11450 41 22 11 23 12500 46 24 12 28 13600 53 29 15 31 16700 61 34 17 36 18800 72 38 20 41 20900 82 43 22 46 231000 89 48 24 50 26

Таблиця В.9 – Доза випромінювання, отримана особовим складом формувань за умов відкритого розташування всередині зони забруднення М, рад.

Час початку

опромінен-ня після

аварії

Тривалість перебування в зоні забрудненнягодини доби місяці

1 2 3 5 6 7 9 12 15 18 1 1,5 2 3 5 10 15 1 2 6 12

1 0,04 0,07 01 0,16 0,19 0,21 0,26 0,33 0,38 0,45 0,55 0,74 0,9 1,18 1,64 2,51 3,19 4,7 6,78 11,5 15,82 0,03 0,06 0,09 0,15 0,17 0,2 0,24 0,31 0,37 0,42 0,53 0,71 0,87 1,15 1,61 2,48 3,15 4,67 6,74 11,6 15,83 0,03 0,06 0,08 0,14 0,16 0,19 0,23 0,29 0,35 0,41 0,51 0,69 0,85 1,13 1,58 2,45 3,12 4,63 6,71 11,4 15,75 0,02 0,05 0,08 0,12 0,13 0,17 0,21 0,27 0,33 0,38 0,48 0,65 0,81 0,08 1,54 2,4 3,07 4,58 6,65 11,4 15,7

години 6 0,02 0,05 0,07 0,12 0,14 0,16 0,2 0,26 0,32 0,37 0,47 0,64 0,79 1,07 1,52 2,38 3,05 4,55 6,62 11,4 15,67 0,02 0,04 0,07 0,11 0,13 0,16 0,2 0,25 0,31 0,36 0,45 0,63 0,78 1,05 1,5 2,36 3,03 4,53 6,6 11,3 15,69 0,02 0,04 0,06 0,11 0,13 0,15 0,18 0,24 0,29 0,34 0,43 0,6 0,75 1,02 1,47 2,32 2,99 4,49 6,55 11,3 15,6

12 0,02 0,04 0,06 0,11 0,12 0,13 0,17 0,22 0,27 0,32 0,41 0,57 0,72 0,9 1,42 2,27 2,93 4,43 6,49 11,2 15,515 0,01 0,03 0,05 0,09 0,11 0,13 0,16 0,21 0,26 0,3 0,39 0,55 0,69 0,95 1,39 2,23 2,89 4,38 6,44 11,2 15,418 0,01 0,03 0,05 0,08 0,1 0,12 0,15 0,2 0,25 0,29 0,37 0,53 0,67 0,92 1,35 2,19 2,84 4,33 6,39 11,1 15,41 0,01 0,03 0,04 0,08 0,08 0,11 0,13 0,16 0,33 0,27 0,35 0,49 0,63 0,87 1,29 2,11 2,76 4,24 6,29 11 15,32 0,01 0,02 0,03 0,06 0,07 0,06 0,13 0,14 0,18 0,21 0,28 0,4 0,52 0,74 1,13 1,02 2,53 3,9 6 10,7 14,93 0,01 0,02 0,03 0,05 0,06 0,07 0,12 0,12 0,15 0,18 0,24 0,35 0,46 0,66 1,02 1,75 2,36 3,77 5,77 10,4 14,7

доби 5 - 0,01 0,02 0,04 0,05 0,06 0,07 0,1 0,12 0,15 0,19 0,29 0,38 0,55 0,87 1,55 2,11 3,47 5,42 10,3 14,310 - 0,01 0,01 0,03 0,03 0,04 0,05 0,07 0,09 0,11 0,14 0,21 0,26 0,42 0,67 1,24 1,74 2,87 4,82 9,34 13,515 - 0,01 0,01 0,03 0,03 0,03 0,04 0,06 0,07 0,09 0,12 0,17 0,23 0,35 0,52 1 1,51 2,05 4,4 8,81 12,91 - - 0,01 0,01 0,02 0,02 0,03 0,04 0,05 0,06 0,08 0,12 0,16 0,24 0,4 0,78 1,13 2,67 3,6 7,71 11,62 - - - 0,01 0,01 0,01 0,02 0,02 0,03 0,04 0,05 0,08 0,11 0,17 0,28 0,55 0,81 1,53 2,17 6,4 10,1

місяці 3 - - - - - - 0,01 0,01 0,01 0,02 0,02 0,04 0,05 0,08 0,14 0,23 0,43 0,64 1,61 4.18 7,19

12 - - - - - - - - 0,01 0,01 0,01 0,02 0,03 0,05 0,09 0,18 0,27 0,54 1,06 2,91 5,29

Таблиця В.10 – Доза випромінювання, отримана особовим складом формувань за умов відкритого розташування всередині зони забруднення А, рад

Час початку

опромінен-ня після

аварії

Час після аварії, на який перераховуються потужності дози випромінюваннягодини доби місяці

1 2 3 5 6 7 9 12 15 18 1 1,5 2 3 5 10 15 1 2 6 12

12 3 56

години 7

9 12 15 18

0,4 0,76 1,08 1,66 1,93 2,18 2,66 3,32 3,94 4,51 5,56 7,41 9,03 11,8 16,4 25,1 32,19 47 67,8 115 1580,35 0,67 0,97 1,52 1,77 2,02 2,48 3,13 3,72 4,28 5,32 7,14 8,75 11,5 16,1 24,8 31,5 46,7 67,4 115 1580,32 0,62 0,9 1,42 1,66 1,9 2,35 2,97 3,56 4,11 5,13 6,93 8,52 11,3 15,8 24,5 31,2 46,3 67,4 114 1570,28 0,54 0,8 1,08 1,51 1,73 2,15 2,75 3,31 3,84 4,82 6,59 8,15 10,8 15,4 24 30,7 45,8 66,2 114 1560,26 0,52 0,76 1,02 1,45 1,66 2,07 2,66 3,21 3,73 4,77 6,44 7,99 10,7 15,2 23,8 30,5 45,5 66,2 114 1560,25 0,49 0,73 1,08 1,39 1,6 2 2,58 3,12 3,63 4,59 6,31 7,85 10,5 15 23,6 30,3 45,3 66 113 1560,23 0,46 0,68 1,1 1,31 1,51 1,89 2,44 2,96 3,46 4,15 5,79 7,21 9,88 14,2 22,7 29,3 44,9 61,5 113 1560,21 0,42 0,62 1,02 1,21 1,39 1,76 2,28 2,77 3,25 3,96 5,54 6,99 9,58 12,9 22,3 28,9 44,3 64,9 112 1560,18 0,39 0,58 0,95 1,13 1,31 1,65 2,15 2,62 3,08 3,78 5,33 6,77 9,27 13,5 21,9 28,4 43,8 64,4 112 1540,18 0,36 0,54 0,89 1,07 1,23 1,56 2,04 2,5 2,94 4,39 6,08 7,59 8,8 14,2 22,7 29,3 43,3 63,9 111 154

123

доби 51015

0,16 0,33 0,49 0,81 0,97 1,12 1,43 1,87 2,3 2,71 3,51 4,98 6,34 8,79 12,9 21,1 27,6 42,4 62,9 110 1530,12 0,25 0,3 0,61 0 75 0 87 1,11 1,47 1,82 2,16 2,83 4,09 5,8 7,47 11,3 19 25,3 39,8 60 107 1490,1 0,21 0,32 0,53 0,64 0,74 0,95 1,26 1,56 1,66 2,44 3,57 4,63 6,63 10,2 17,5 23,6 37,5 57,7 104 1470,08 0,17 0,25 0,43 0,51 0,6 0,76 1 1,26 1,51 1,99 2,93 3,84 5,57 8,74 15,5 21,1 34,7 54,2 100 1430,06 0,12 0,18 0,34 0,37 0,43 0,55 0,74 0,92 1,1 1,46 2,17 2,87 4,21 6,76. 12,4 17,4 29,7 48,2 93,4 1350,05 0,1 0,15 0,25 0,3 0,35 0,45 0,6 0,75 0,9 1,2 1,79 2,37 3,51 5,68 10,6 15,1 26,5 44 88,1 129

12

місяці 312

0,03 0,07 0,1 0,17 0,21 0,24 0,31 0,42 0,53 0,63 0,84 1,26 1,67 2,44 4,08 7,86 11,3 20,7 36 77,1 1160,02 0,04 0,07 0,12 0,14 0,16 0,21 0,28 0,36 0,43 0,57 0,86 1,14 1,7 2,82 5,52 8,1 15,3 27,7 64 1010,01 0,02 0,03 0,06 0,07 0,08 0,11 0,14 0,18 0,22 0,29 0,44 0,59 0,88 1,46 2,81 4,33 6,46 16,1 48,4 71,9

- 0,01 0,02 0,03 0,04 0,05 0,06 0,09 0,11 0,13 0,18 0,27 0,37 0,55 0,92 1,84 2,76 5,45 10,6 29,1 52,9

Таблиця В.11 – Доза випромінювання, отримана особовим складом формувань за умов відкритого розташування всередині зони забруднення Б, рад

Час початку

опромінен-ня після

аварії

Тривалість перебування в зоні забрудненнягодини доби місяці

1 2 3 5 6 7 9 12 15 18 1 1,5 2 3 5 10 15 1 2 6 12

12356

години 79

121518

2,23 4,17 5,93 9,11 10,5 11,79 14,6 18,2 21,5 24,7 30,4 40,6 49,4 64,9 90,1 137 174 257 371 633 8681,94 3,7 5,34 8,34 9,47 11 13,6 17,1 20,4 23,4 29,1 39,1 48 63,2 88,4 136 172 255 369 631 8661,76 3,4 4,94 7,79 9,13 10,4 12,8 16,3 19,5 22,5 28,1 37,8 46,7 62 87 134 171 254 367 629 8641,53 3 4,39 7,02 8,27 9,48 11,8 15 18,1 21 26,4 36,1 44,6 59,6 84,4 131 168 251 364 626 8601,46 2,85 4,19 6,73 7,93 9,11 11,3 14,5 17,5 20,4 25,7 35,3 43,8 58,7 83,4 130 167 249 363 624 8591,39 2,73 4,02 6,48 7,65 8,8 11 14,1 17 19,9 25,1 34,5 43 57,8 82,4 129 166 248 361 623 8581,29 2,53 3,74 6,06 7,17 8,27 10,3 13,3 16,2 18,9 24 33,3 41,6 56,2 80,6 127 163 246 359 671 8551,17 2,31 3,43 5,59 6,63 7,65 9,64 12,4 15,2 17,8 22,7 31,7 40 54 78 124 160 242 355 617 8511,08 2,15 3,19 5,22 6,2 7,17 9,06 11,7 14,3 16,9 21,6 30,3 38,7 52,3 76,1 177 158 240 357 614 8481,02 2,02 3 4,92 5,86 6,78 8,58 11,1 13,7 16,1 20,7 29,2 37 51 74,2 119 155 237 350 611 845

123

доби 51015

0,92 1,82 2,72 4,47 5,33 6,17 7,84 10,2 12,6 14,8 19,2 27,3 34,7 48 71,6 116 151 232 345 605 8390,7 1,4 2,69 3,46 4,13 4,8 6,13 8,08 9,9 11,8 15,5 22,4 28,9 40,9 62 104 138 218 328 588 8210,59 1,18 1,7 2,93 3,51 4,08 5,22 6,91 8,57 10,2 13,4 19,5 25,3 36,3 55,7 96,3 179 206 316 574 8010,47 0,94 1,41 2,35 2,82 3,82 4,21 5,58 6,94 8,28 11 16 21 30,5 47,8 85 116 190 797 552 7830,34 0,68 1,02 1,1 2,04 2,38 3,06 4,06 5,07 6,06 8,04 11,9 15,7 23,2 37,6 68,2 95,5 103 764 512 7400,28 0,55 0,83 1,39 1,67 1,95 2,5 3,33 4 16 4,98 6,61 9,84 13 19 31 58,9 875 145 741 482 708

12

місяці 312

0,19 0,38 0,58. 0,93 1,16 1,35 1,74 2,32 2,9 3,48 4,63 6,9 9,18 13,6 22,3 43 675 113 197 422 6400,13 0,26 0,39 0,65 0,79 0,92 1,18 1,57 1,97 2,36 3,15 4,7 6,27 9,36 15,4 30,2 44,4 84 157 350 5550,06 0,13 0,72 0,35 0,4 0,47 0,64 0,81 1,01 1,21 1,62 2,41 3,23 4,84 8 16 737 46,3 88,5 229 3940,04 0,08 0,12 0,21 0,25 0,29 0,38 0,51 0,63 0,76 1,02 1,53 2 3,05 5,08 10,1 15,1 30 58,2 159 289

Таблиця В.12 – Доза випромінювання, отримана особовим складом формувань за умов відкритого розташування всередині зони забруднення В, рад

Час початку

опромінен-ня після

аварії

Тривалість перебування в зоні забрудненнягодини доби місяці

1 2 3 5 6 7 9 12 15 18 1 1,5 2 3 5 10 15 1 2 6 12

123

години 5679

121518

7,05 13,2 18,7 28,6 33,4 37,8 46,1 57,6 68,2 78,1 96,3 128 156 205 285 436 553 815 1174 2004 2748,14 11,7 16,9 26,3 30,8 35 43 54,2 64,5 74,2 92,1 123 151 200 279 430 547 808 1168 1997 2735,58 10,7 15,9 24,6 28,8 32,8 40,7 51,6 61,7 71,2 88,8 120 147 195 274 425 541 803 1162 1991 2734,86 9,48 13,9 22,2 26,1 29,9 37,3 47,6 57,3 66,5 83,6 114 141 188 267 416 532 793 1152 1981 2724,61 9,03 13,2 21,2 25,1 28,8 3?,9 46,1 55,6 64,5 81,5 111 138 185 263 4?2 528 789 1148 1976 2714,41 8,64 12,7 20,5 24,2. 27,8 3?,8 44,7 54 62,9 79,5 109 136 182 260 4?9 525 785 1143 1971 27134,08 8,02 11,8 19,1 22,7 26,1 3?,8 42,3 51,3 59,9 76,1 105 131 187 254 402 518 778 1136 1963 27043,71 7,33 10,6 17,6 20,9 24,2 30,4 39,5 48,3 56,3 72 100 125 171 247 394 508 776 1125 1952 26923,44 6,81 10,1 16,5 19,6 22,6 28,6 37,2 45,3 53,4 68,5 96 121 165 240 386 500 759 1115 1942 26833,23 6,4 9,51 15,5 18,5 21,4 27,1 35,3 43,3 50,9 65,5 92,4 116 160 234 379 493 750 1107 1932 2673

12

доби 35

1015

2,81 5,78 8,6 14,1 16,6 19,5 24,7 32,4 39,8 47 60,8 86,3 109 152 224 367 479 735 1091 1915 26552,22 4,43 6,62 10,9 13 15,2 19,3 25,5 31,6 37,5 49 70,9 91,4 129 195 330 439 689 1040 1855 25981,88 3,43 5 9,28 11,1 12,9 15,5 21,8 27,1 32,5 42,4 61,8 80,3 114 176 304 409 654 1000 1815 25521,5 2,98 4,48 7,45 8,92 10,3 13,3 17 21,9 26,5 34,5 50,8 66,6 96,5 151 268 369 601 939 1745 24781,08 2,16 3,24 5,39 5,47 7,54 9,67 12,8 16 19,1 25,4 37,7 49,7 73 117 216 302 515 835 1613 2342088 1,77 2,05 4,41 5,29 6,17 7,92 10,5 13,1 15,7 20,9 31,1 41,1 60,8 98,5 184 262 459 762 1526 2241

12

місяці 312

0,61 1,23 1,84 3,07 3,68 4,29 5,52 7,35 9,18 11 14,6 21,8 29 43,1 70,7 138 197 369 625 1335 2025041 0,83 1,24 2,08 2,49 2,91 3,74 4,99 6,23 7,47 9,91 14,9 19,8 29,6 48,9 95,6 140 365 481 1109 17560,21 043 0,64 1,07 1,29 1,5 1,92 2,56 3,21 3,85 5,13 7,68 10,2 15,3 25,4 50,4 75 146 280 725 12460,13 0,26 0,4 0,64 0,81 0,94 1,29 1,01 2,01 2,42 3,22 4,68 645 9,67 16 32 47,8 94 184 504 914

Таблиця В.13 – Доза випромінювання, отримана особовим складом формувань за умов відкритого розташування всередині зони забруднення Г, рад

Час початку

опромінен-ня після

аварії

Тривалість перебування в зоні забруднення

години доби місяці

1 2 3 5 6 7 9 12 15 18 1 1,5 2 3 5 10. 15 1 2 6 12

1235

години 67 9

12 15 18

23,1 43,3 61,7 94,7 109 124 151 189 229 256 316 422 514 674 937 1433 1817 2679 3861 6586 942420,1 48,5 55,5 96,7 101 115 141 178 212 244 302 406 498 857 918 1413 1797 2658 3835 6563 900118,3 36,5 51,3 81 94,9 108 133 189 202 234 292 396 485 643 893 1367 1780 2740 3820 6544 898116 31,1 45,6 73 85,9 98,5 122 156 188 218 274 375 464 620 877 1368 1758 2608 3787 6510 8947

15,1 29,6 43,6 69,9 82,5 94,7 118 151 182 212 267 367 455 610 866 1350 1737 2594 3773 6495 893114,5 28,4 41,8 67,3 75,5 91,4 114 146 177 206 261 359 447 600 856 1344 1725 2581 3759 6480 891613,4 26,3 39 53 74,6 85,9 ,107 109 168 197 250 346 432 584 847 1323 1702 2557 3733 6453 886912,2 24 35,7 58,1 68,9 79,5 100 129 158 185 236 329 413 562 812 1294 1672 2524 3698 6416 885111,3 22,6 33,2 54,2 84,5 74,5 99,1 122 149 175 225 315 397 544 791 1269 1645 2494 3667 6383 881710,6 21 31,2 51,2. 60,9 70,5 89,2 114 142 167 215 303 384 522 772 1240 1620 2467 3638 6851 8785

12

доби 35

10 15

9,57 19 28,2 46,4 55,3 64,1 81,4 106 130 154 199 283 361 500 738 1206 1576 2418 3585 ??95 87277 14,5 21,7 35,9 42,9 49,9 63,7 84 102 123 161 233 300 425 944 1086 1443 2265 3417 6112 8537

6,13 12,3 18,4 30,5 36,5 42,4 54,8 81,8 89,1 106 139 203 263 377 581 1001 1346 2150 3288 5907 83874,93 9,85 14,7 24,4 29,9 34,1 43,7 58 72,1 86,1 113 167 218 317 497 882 1206 1977 3083 5737 61443,56 7,11 10,6 17,4 21,2 24,7 31,8 42,2 52,6 63 83,5 123 163 240 385 708 992 1694 2744 5321 76992,91 5,81 8,72 14,5 17,4 20,2 26 34,6 43,2 51,7 68,7 102 135 200 323 607 862 1510 2506 5017 7365

12

місяці 312

2,02 4,04 6,06 10,1 12,1 14,1 18,1 24,1 30,1 36,1 48,1 71,8 96,4 144 232 447 647 1182 2054 4389 66561,36 2,73 4,1 6,84 8,12 9,57 12,3 16,4 20,4 24,5 32,7 48,9 65,1 97,3 160 314 461 871 1581 3646 57630,71 1,4 2,12 3,51 4,22 4,93 6,34 8,43 10,5 12,5 16,8 25,2 33,6 50,3 84 165 246 484 920 2384 40970,43 0,87 1,32 2,21 2,66 3,09 3,96 5,3 6,63 7,85 10,6 15,9 21,9 31,7 53 105 157 310 505 1657 3003

Таблиця В.14 – Характеристика СДЯР і допоміжні коефіцієнти для визначення глибин зон зараження

Но-мер

Найменування СДЯР

Щільність СДЯР, т/м3

Темпера-тура

кипіння t, °С

Гранична токсо-доза,

мг хв/лЗначення допоміжних коефіцієнтів

газ рід. К1 К2 КЗК7

-40°С -20°С 0°С +20°С +40°С1 Аміак

(зберігання під тиском)

0,0008

0,081 -33,42 15 0,18 0,025 0,04 0/0,9 0,3/1 0,6/1 1/1 1,4/1

2 Окисли азоту - 1,490 21,0 1,5 0 0,040 0,4 0 0 0,4 1 13 Сірчистий

ангідрид0,002

91,462 -10,1 1,8 0,11 0,049 0,333 0/0,2 0/0,5 0,2/1 1/1 1,7/1

4 Окис етилену 0,882 10,7 2,2ХХ 0,05 0,041 0,27 0/0,1 0/0,3 0/0,07 1/1 3,2/15 Сірководень 0,001

50,964 -60,35 10,1 0,27 0,042 0,036 0,3/1 0,5/1 0,8/1 1/1 1,2/1

6 Соляна кислота (концентрована)

- 1,198 - 2 0 0,021 0,30 0 0,1 0,3 1 1,6

7 Формальдегід - 0,815 -19,0 0,6х 0,19 0,034 1,0 0/0,4 0/1 0,3/1 1/1 1,5/18 Фосген 0,003

51,432 8,2 0,6 0,05 0,061 1,0 0/0,1 0,03 0/0,7 1/1 2,7/1

9 Фтор 0,0017

1,512 -188,2 0,02х 0,95 0,038 3,0 0,7/1 0,8/1 0,9/1 1/1 1,1/110 Хлор 0,003

21,558 -34,1 0,6 0,18 0,052 1,0 0/0,9 0,3/1 0,6/1 1/1 1,4/1

11 Хлорпікрин - 1,658 112,3 0,02 0 0,002 30,0 0,03 0,1 0,3 1 2,9

Примітки:1. Щільність газоподібних СДЯР у стовпці 3 наведена для атмосферного тиску: при тиску в ємності,

відмінному від атмосферного, щільності газоподібних СДЯР визначаються шляхом множення даних графи 3 на значення тиску.

2. У стовпцях 10–14 в чисельнику значення К7 для первинної хмари, в знаменнику — для вторинної хмари.

Таблиця В.15 – Значення коефіцієнта К4 в залежності від швидкості вітру

Швидкість вітру, м/с 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

К4 1 1,33 1,67 2,0 2,34 2,67 3,0 3,34 3,67 4,0 - - - - 5,68

Таблиця В.16 – Розрахункові таблиці глибини зон можливого зараження СДЯР, км

Швидкість вітру, м/с

Еквівалент кількості СДЯР, т

0,01 0,05 0,1 0,5 1 3 5 10 20 30 50 70 100 300 500 1000

1 0,38 0,85 1,25 3,16 4,75 9,18 12,53 19,20 29,56 38,13 52,67 65,23 81,91 166 231 3632 0,26 0,59 0,84 1,92 2,84 5,35 7,20 10,83 16,44 21,02 28,73 35,35 44,09 87,79 121 1893 0,22 0,48 0,68 1,53 2,17 3,99 5,34 7,96 11,94 15,18 20,59 25,21 31,30 61,47 64,50 1304 0,19 0,42 0,59 1,33 1,88 3,28 4,36 6,46 9,62 12,18 16,43 20,05 24,80 48,18 65,92 1015 0,17 0,38 0,53 1,19 1,68 2,91 3,75 5,53 8,19 10,33 13,88 16,89 20,82 40,11 54,67 83,606 0,15 0,34 0,48 1,09 1,53 2,66 3,43 4,86 7,20 9,06 12,14 14,79 18,13 34,67 47,09 71,707 0,14 0,32 0,45 1,00 1,42 2,46 3,17 4,49 6,48 8,14 10,87 13,17 16,17 30,73 41,63 63,168 0,13 0,30 0,42 0,94 1,33 2,30 2,97 4,20 5,92 7,42 9,90 11,98 14,68 27,75 37,99 56,709 0,12 0,28 0,40 0,88 1,25 2,17 2,80 3,96 5,60 6,86 9,12 11,03 13,50 25,39 34,24 57,6010 0,12 0,26 0,38 0,84 1,19 2,06 2,66 3,76 5,31 6,50 8,50 10,23 12,54 23,49 31,61 47,5311 0 11 0,25 0,36 0,80 1,13 1,96 2,53 3,58 5,06 6,20 8,01 961 11,74 21,91 29,44 44,1512 0,11 0,24 0,34 0,76 1,08 1,88 2,42 3,93 4,85 5,94 7,67 9,07 11,06 20,58 27,61 41,3013 0 10 0,23 0,33 0,74 1,04 1,80 2,37 3,29 4,66 5,70 7,37 8 72 10,48 19,45 20,04 38,9014 0 10 0,22 0,32 .0,71 1,00 1,74 2,24 3,17 4,49 5,50 7,10 8 40 10,04 18,46 24,68 36,8115 0 10 0,22 0,31 0,69 0,97 1,68 2,17 3,07 4,34 5,31 6,86 8 11 9,70 17,60 23,50 34,98

Примітка: При швидкості вітру > 15 м/с розміри зон зараження приймати як при швидкості вітру 15 м/с.При швидкості вітру < 1 м/с розміри зон зараження приймати як при швидкості вітру 1 м/с.

Таблиця В.17 – Швидкість перенесення фронту зараженої хмари в залежності від швидкості вітру

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15

Швидкість перенесен-ня, км/год

Інверсія5 10 16 21 -  -  -  - -  -  -  -  -  -  - 

Ізотермія6 12 18 24 29 35 41 47 53 39 65 71 76 82 88

Конвекція7 14 21 28  - -  -  -  -  -  -  -  -  -  - 

Таблиця В.18 – Кутові розміри зони можливого зараження в залежності від швидкості повітря, град.

V, м/с <0,5 0,6 ÷ 1 1,1 ÷ 2 >2

360 180 90 45

Таблиця В.19 – Можливі втрати робітників, службовців та населення від СДЯР,%

Умови перебування

людей

Без проти-газів

Забезпеченість протигазами, %

20 30 40 50 60 70 80 90 100

Відкрито 90-100 75 65 58 50 40 35 25 18 10

У найпростіших

укриттях50 40 35 30 27 22 18 14 9 4

Примітка: Структура втрат людей у вогнищі ураження:- легкого ступеня — 25%;- середнього і важкого — 40%;- зі смертельними наслідками — 35%.

Додаток Г

Приклад прогнозування і оцінки радіаційноїобстановки при аварії на АЕС (тема №4)

1 Вихідні дані: тип і потужність ядерного реактора – РВПК-1000; кількість аварійних реакторів n=1; вихід активності h=50%; відстань від аварійного реактора до об’єкта Rк=24 км; астрономічний час аварії реактора Тав=10-00; припустима доза опромінення для виконання разової роботи на

відкритій місцевості Dприп=4 рад. коефіцієнт послаблення радіації на відкритій місцевості Кпосл=1; швидкість вітру на висоті 10м V10= 4м/сек; напрям вітру – в напрямку об’єкта; хмарність – середня.Необхідно визначити час початку опромінення об’єкта та умови

проведення аварійно-рятувальних робіт тривалістю 1 год.

2 Вирішення1 Визначення зон радіоактивного зараження: за табл. В.1 визначаємо категорію стійкості атмосфери, що

відповідає погодним умовам та часу доби – ізотермія; за табл. В.2 визначаємо середню швидкість переносу переднього

фронту радіоактивної хмари: Vсер=5м/сек; за табл. В.4 визначаємо розміри прогнозованих зон забруднення

місцевості і наносимо їх у масштабі на карту (схему); визначаємо, що об’єкт знаходиться в зоні Б біля її внутрішньої

межі.2 Визначення часу початку формування сліду радіоактивного

забруднення (часу початку випадіння радіоактивних опадів на території об’єкта):

за табл. В.8 Тnoч=1,2 год. Отже, об 11–12 год. об’єкт опиниться в зоні радіоактивного зараження.

3 Визначення дози опромінення, яку отримає кожна людина аварійно-рятувального формування. По-перше, за табл. В.11 визначаємо дозу, яку отримає людина всередині зони. Якщо, наприклад, формування вийдуть на відкриту місцевість із захисної споруди через 5 год. після аварії і працюватимуть там протягом 1 год., поглинута доза складатиме 1,53 рад. По-друге, визначаємо дозу опромінення з врахуванням ( ):

Dопр = = 4,9 рад (бер).

Отримане значення перевищує припустиме. Тому час виходу на відкриту місцевість необхідно збільшити (на 10,5 год (20-30)), щоб виконувалося рівняння:

Dопр = 4 рад (бер).

Для безпеки складу формування необхідно забезпечити його засобами індивідуального захисту та індивідуальними дозиметрами. При випаданні опадів необхідно скоротити час роботи формування, визначаючи дозу опромінення за показаннями дозиметрів.

Додаток Д

Приклад прогнозування хімічної обстановки при аварії з викидом СДЯР (тема № 4)

1 Загальні вихідні дані: вид СДЯР та його загальна кількість: рідкий хлор, який перебував під

тиском, 40 т; кількість робітників об’єкта, що потрапляють до зони зараження – 300 чол.; метеоумови (швидкість вітру 5 м/с, температура повітря 00 С, ізотермія,

напрям вітру – в напрямку об’єкта); розлив СДЯР на поверхню вільний; відстань від джерела СДЯР до об’єкта 5 км.Необхідно визначити: глибину можливого зараження за станом на 4 год. після аварії; площу зони зараження за станом на 4 год. після аварії; час підходу хмари зараженого повітря до об’єкта; час уражуючої дії хлору; можливі втрати і структури втрат робітників при 100%-й забезпеченості

протигазами (робітники знаходяться у найпростіших укриттях).2. Вирішення2.1 Визначення глибини зони зараженняа) Еквівалентна кількість хлору по первинній хмарі (табл. В.14)

Qе1= 0,18·1·0,23·0,6·40 =1т;

б) тривалість випаровування (табл. В.14, В.15):

Т = 0,05· ·2,34·1= 0,65 год 1, тому = 1;

в) еквівалентна кількість хлору по вторинній хмарі:

Qе2 = (1- 0,18)·0,052·1·2,34·0,23·1·1· = 11,5 т;

г) глибини зони зараження (табл. В.16):

R1= 1,7км; R2 = 6 км;

ґ) повна глибина зони зараження:

R = 6+0,85 = 6,85 7 км;

д) гранично можлива глибина перенесення повітряних мас:

Rгр= 5·4·3,6 = 72 км;

е) остаточна глибина зони зараження:

Rос = 7 км;

є) визначення площі зони можливого зараження (табл. В.18)

Sм = 8,72·10-3·7·7х45 = 19,2 км2.

2.2 Площа зони найімовірнішого зараження:

S = 0,133·7·7·4 0,2 = 8,6 км2.

2.3 Визначення часу підходу зараженого повітря до об’єкта (табл. В.17):

t = = 0,17 год.

2.4 Визначення тривалості уражуючої дії хлору в атмосфері:

Tатм = 0,65 год.

2.5 Визначення можливих втрат людейЗагальні можливі втрати людей – 30 чол., з них:- легкого ступеня – до 8 чол.;- середнього і важкого – до 12 чол.;- зі смертельними наслідками – до 11 чол.

Додаток Е

Таблиця Е.1 – Еквівалентні дози опромінення від природних та техногенних джерел

Джерело випромінюванняЕфективна еквівалентна

доза (опромінення всього тіла)

Кольоровий телевізор на відстані 2 м (перегляд телепрограм протягом трьох годин)

3 – 6 мкбер

Радіоактивні викиди в районі розташування АЕС (один рік опромінення)

0,2 – 0,5 мбер

Літак, швидкість якого не перевищує швидкості звуку (одна година польоту)

0,4 – 0,7 мбер

Літак, швидкість якого перевищує швидкість звуку (одна година польоту на висоті 18–20 км)

1 – 3 мбер

Орбітальний космічний корабель (політ протягом доби без спалахів на Сонці)

18 – 35 мбер

Прийом родонової ванни 1 – 100 мбер

Флюорографія 10 – 50 мбер

Рентгенографія грудної клітини 10 – 100 мбер

Рентгенографія в стоматології 3 – 300 мбер

Рентгеноскопія грудної клітини 200 – 400 мбер

Рентгенівська томографія 50 – 10000 мбер

Рентгенодіагностика при раковому захворюванні легенів

до 5000 мбер

ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон “Про цивільну оборону України”.

2. Закон України “Про правові засади цивільного захисту”.

3. Депутат О.П., Коваленко І. В., Мужик І.С. Цивільна оборона. – Львів: Афіша, 2000. – 336 с.

4. Шоботов В.М. Цивільна оборона. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 437 с.

5. Атаманюк В.Г., Ширшнев Л.Г., Акимов Н.И. Гражданская оборона. – М.: Высш. шк., 1986. – 207 с.

6. Стеблюк М.І. Цивільна оборона. – К.: Знання, 2004. – 490 с.