The Ukrainian Cleveland, Issue 6, October 2007

THE UKRAINIAN CLEVELAND - НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКА ГАЗЕТА Випуск 6(6) | Жовтень 2007 р. www.ukrainiancleveland.com Виходить щомісяця

Центральна виборча комісія ого-лосила офіційні результати позачер-гових виборів народних депутатів 30 вересня 2007 року.За Партію регіонів віддали свої го-

лоси 34.37% виборців, БЮТ одержав 30.71%, блок “Наша Україна – Народ-на самооборона” – 14.15%, Компартія – 5.39%, блок Литвина – 3ю96% голо-сів.Офіційні результати виборів на

засіданні ЦВК оприлюднив голова комісії Володимир Шаповал, повідо-мляє УНІАН.Зокрема, за Партію регіонів прого-

лосували 8 013 895 виборців, за БЮТ

- 7 162 193, блок “НУ-НС” - 3 301 282, за Компартію - 1 257 291, за блок Литви-на - 924 538.Таким чином Партія регіонів у но-

воствореному парламенті отримує 175 мандатів, БЮТ – 156, “НУ-НС” – 72, КПУ – 27 і блок Литвина – 20.СПУ не подолала 3%-ий бар’єр,

отримавши 2.86% голосів виборців, і до парламенту не потрапляє.Не підтримали жодну з політичних

сил на виборах 2.73% виборців. Явка виборців становила 62.02%.Усього у дострокових виборах взя-

ли участь 20 політичних партій та блоків.

14 ЖОВТНЯ 2007Президент України Віктор Ющенко

привітав ветеранів УПА з 65-річчям від створення Української повстан-ської армії. «Військо, якому належало бути заснованим у цей день, стало не-переможною, нескореною і однією з найтрагічніших армій ХХ століття», – сказав Президент, виступаючи на урочистому вечорі з нагоди 65-річчя заснування УПА. – «Пам’ять про кож-ного героя і кожну жертву боротьби за визволення, свободу і незалежність України є святою і неподільною». Глава держави відзначив винятко-

ву важливість встановлення історич-ного значення ролі УПА для нашої країни. «Не оминаємо жодної важкої сторінки нашої історії і саме так від-новлюємо правду, за якою стоїть ве-ликий і соборний подвиг українського народу – народу, який переміг смерть і врешті утвердив свою державу», – сказав Віктор Ющенко. Президент наголосив, що воїни УПА стали на боротьбу проти двох головних воро-гів – нацизму та комуністичного те-рору. «Українська повстанська армія об’єднала людей різних національ-ностей і різних політичних поглядів. Цей факт є принципово важливим для розуміння визвольного характе-ру боротьби повстанців», – наголо-сив Президент. Україна, відзначив він, разом з іншими народами світу і сьогодні засуджує будь-які вияви то-

талітаризму та зневаги до людського та національного життя. Говорячи про важливість встанов-

лення історичної правди про діяль-ність УПА, Віктор Ющенко висловив впевненість, що вчені «дадуть ви-черпну і неупереджену оцінку» по-діям того часу. «Я закликаю належ-ні державні органи, громадськість, українських та закордонних вчених і дослідників продовжити роботу з ви-вчення і донесення до людей істини про діяльність УПА», – сказав він. У цьому контексті Президент відзна-чав важливість об’єднання суспіль-ства навколо цієї теми. «Відродження історичної правди означає для нас спільний рух вперед», – переконаний Віктор Ющенко.Говорячи про вшанування заги-

блих та репресованих, В.Ющенко наголосив: держава та суспільство у боргу перед цими людьми. «Україна не повинна і не може ділити ні своїх ветеранів, ні їхні долі, ні їхню любов до рідної землі. Я твердо вірю, що найвищим торжеством мудрості на-шої нації стане спільна і чиста пам’ять про минуле, виявлена у реальній тур-боті влади, порозумінні старшого по-коління та всього українського сус-пільства», – зазначив Глава держави. «Я рішуче і однозначно наполягаю на державному визнанні ветеранів українського підпілля і звертаюся до нового парламенту України і майбут-нього уряду прийняти це рішення», – наголосив Президент України. В ході урочистостей Президент

вручив державні нагороди. Відповід-ні укази зачитав Глава Секретаріату Президента Віктор Балога. Глава дер-жави також присвоїв звання Героя України (посмертно) головнокоман-дуючому УПА Роману Шухевичу – ви-соку нагороду за нього отримав син Юрій. На початку урочистостей присут-

ні вшанували хвилиною мовчання пам’ять людей, загиблих внаслідок трагедії у Дніпропетровську.

Фото З ВЕБ-САЙТУ Ю. ТИМОШЕНКО

Лідери блоку НУ - НС Юрій Луценко і В’ячеслав Кириленко та лідер блоку БЮТ Юлія Тимошенко (посередині) розмовляють з журналістами після зустрічі Президента України Віктора Ющенка з лідерами політичних сил, які подолали трьохвідсотковий бар’єр та пройшли у парламент після дострокових виборів 30 вересня.

16 ЖОВТНЯ – ДЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОГО ТРАУРУ

КИЇВ, 15 жовтня. /УКРІНФОРМ/. Президент України Віктор Ющенко своїм Указом оголосив 16 жовтня 2007 р. днем національного трауру у зв’язку з трагедією в Дніпропетровську, повідомляє УКРІНФОРМ з поси-ланням на сайт глави держави.

13 жовтня внаслідок вибуху побутового газу в житловому будинку Дні-пропетровська загинуло 15 людей. Десятки, у тому числі дітей, госпіталі-зовано. Знищено і пошкоджено житло.

“Ми зазнали важкої і непоправної втрати. Я прошу, щоб на лихо у Дні-пропетровську відгукнулася вся Україна”, – сказав Президент, звертаю-чись до співвітчизників, мешканців Дніпропетровська. Президент висловив глибоку скорботу та співчуття усім родинам за-

гиблих. Водночас він запевнив, що “держава зробить усе, щоб допомогти і захистити” потерпілих у цій біді. “Ваш біль – це біль усієї держави”, – на-голосив Віктор Ющенко.За словами Президента, з Державного бюджету виділено кошти – 94

мільйони гривень для компенсації житла постраждалим, а також 5 міль-йонів гривень для подолання наслідків аварії. Створено надзвичайну державну комісію.“Центральна і місцева влада зобов’язана надати всю необхідну медич-

ну і психологічну допомогу, забезпечити мешканців теплом, одягом, га-рячим харчуванням і питною водою”, – йдеться у зверненні Президента.

Він наголосив, що від моменту отримання інформації про аварію дав негайні доручення уряду, місцевій владі та рятувальним службам вжити

ПРЕЗИДЕНТ ПРИВІТАВ ВЕТЕРАНІВ УПА

Українські Новини, 15 жовтня. – Президент Віктор Ющенко присвоїв звання Героя України із присвоєнням ордена Держави (посмертно) головно-му командирові Української повстан-ської армії в 1942-1950 роках, генерал-хорунжому Роману Шухевичу.Про це сказано в указі Президента

№ 965/2007 від 12 жовтня.Шухевич нагороджений орде-

ном за значний особистий внесок у національно-визвольну боротьбу за свободу й незалежність України й з нагоди 100-річчя від дня народження й 65-ї річниці створення УПА.Також указом № 958/2007 від 10

жовтня Ющенко нагородив ряд вете-ранів УПА орденами.У тому числі, орденом князя Ярос-

лава Мудрого V ступеня Президент нагородив голову Богородчанської районної організації Братства УПА (Івано-Франківська область) Дмитра Верхоляка, голову Нововолинської міської організації братства ветера-нів ОУН-УПА Волинського краю іме-ні Клима Савура Сергія Каліщука, а також члена Львівського Крайово-го братства ветеранів національно-визвольної боротьби Василя Левко-вича.

ВИБОРИ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ: ЦВК ОГОЛОСИЛА ОСТАТОЧНИЙ РЕЗУЛЬТАТ

далі на стор. 2

ЮЩЕНКО ПРИСВОЇВ ЗВАННЯ ГЕРОЯ УКРАЇНИ ШУХЕВИЧУ

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД2 Випуск 6(6) | Жовтень 2007 р.

дій для порятунку людей і подолан-ня наслідків вибуху. Глава держави подякував ряту-

вальним загонам, які цілодобово працюють на місці аварії, де триває ліквідація завалів.Водночас Президент жорстко ви-

магає оперативного з’ясування усіх обставин трагедії.Від Генеральної прокуратури,

особисто Генерального прокурора України Глава держави вимагає за-безпечити всебічне розслідування кримінальних справ, порушених у зв’язку з вибухом, і негайно виявити причини аварії та встановити відпо-відальних за неї.Для відшкодування матеріаль-

них збитків держави і громадян на рахунок відкритого акціонерного товариства «Дніпрогаз» накладено арешт. Ряд вищих посадових осіб цього підприємства – головного ін-женера і його першого заступника - затримано за підозрою у службово-му недбальстві.Віктор Ющенко закликав спів-

вітчизників виявити співпережи-вання до лиха, якого зазнав Дні-пропетровськ, і у власний спосіб підтримати постраждалих, особли-во дітей. Як повідомляв УКРІНФОРМ, ви-

бух побутового газу в мікрорайоні Перемога м. Дніпропетровськ став-

ся 13 жовтня 2007 року о 10 годині 20 хвилин. За уточненими даними внаслідок вибуху в цілому було по-шкоджено 10 будинків. Із них по-вністю був зруйнований 3-й під̀ їзд 10 поверхового 4-під̀ їзного житло-вого будинку № 127 по вулиці Ман-дриківській, інші 3 під̀ їзди зазнали пошкодження. Далі ударною хвилею було пошко-

джено ще 7 приватних одноповерхо-вих і 2 багатоповерхових будинки. У результаті надзвичайної ситуації станом на 15 годину 15 жовтня за-гинуло 15 осіб (з них 2 дітей), госпі-талізовано 17 осіб (з них 3 дітей) до медичних закладів. У розшуку по заявам родичів знаходиться 8 осіб (з них 2 дітей).

УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА В АМЕРИЦІ

Посольство України в США по-відомило, що 17 жовтня козацька чайка «Спас» планувала вирушити в похід по місцях козацької слави на Середземному морі та європейсько-му узбережжі Атлантичного океану, після чого через Атлантичний океан мала відправитися до м. Чикаго. Однак стало відомо, що морський

похід козацької чайки «Спас» через Середземне море та Атлантичний океан за інформацією організаторів цього проекту переноситься на весну 2008 року. Про точну дату її виходу в Середземне море буде інформовано додатково.З порту приписки м. Миколаїв

чайка «Спас» мала вийти у напрям-ку протоки Босфор. Після прибуття до міста козацької слави Стамбу-ла, команда планує попрямувати на Мальту для покладання вінка до пам’ятника козакам, які захищали цей острів від сарацинської навали в середині XVII століття. Другим етапом подорожі стане

підкорення козацьким судном Ат-лантичного океану. За задумкою залоги (команди) козацької чайки

«Спас», подорож через Атлантику слугуватиме доказом майстерності козацьких суднобудівників. Судно збудоване групою ентузіастів за ко-зацькими кресленнями та макетами XVII століття. Залога чайки склада-ється з досвідчених моряків, які при-святили справі вивчення, створення та випробування у морі традиційно-го козацького судна до десяти років життя. За словами капітана чайки «Спас»

Мирона Гуменецького, «з точки зору стійкості судна так звана «корот-ка хвиля», характерна для Чорного моря, є не менш небезпечною, ніж атлантична «довга хвиля». Якщо ми ходимо по Чорному морю, нам нічого боятися Атлантики».

ЧАЙКА «СПАС» ПЛАНУЄ ПІДКОРИТИ АТЛАНТИКУ

Фото з сайту ukrinform.ua

Козацька чайка “Спас”.

КИЇВ, 8 жовтня. (УКРІНФОРМ). За даними Державного департаменту США, 5018 українців виграли в лоте-реї Green Card в 2007 році. Тобто вони зможуть легально працювати, навча-тися і жити в США, вільно в’їжджати і залишати країну, а також мають право згодом подати клопотання про отримання американського грома-дянства.

Ньюарк, Нью-Джерзі – Уже, Богу дякувати, святкуємо 16-ту річницю незалежної, демократичної, віль-ної України. Але стає моторошно, коли задумуєшся над дійсністю на-шої Батьківщини. Через недолугість і нездарність українських політиків і членів уряду, корупцію, некомпетент-ність і продажність верхівки в уряді, дехто з нас, у діаспорі, втратив довір’я і розчарувався дійсністю в Україні. Ті з нас, які бажають конкретно до-

помагати Україні, зосереджуються на допомозі дітям. Це і стипендійна ак-ція СУА, допомога сиротам великою кількісю комітетів, допомога хворим через фонд Чорнобиля, допомога АГРу шпиталикові у Львові, допомога неповносправним тощо. Допомога ді-тям України – це нормальне і природ-не явище в українській діаспорі. Подиву гідний приклад Меріенн

Ольсен, корінної американки, яка віддано і творчо працює щоб допо-могти сиротам в Україні. Ця добро-дійка має велике серце і щиру душу, яка відчуває потрібним допомагати людям. Нам пощастило, що вона ви-брала допомагати дітям-сиротам в Україні. Меріенн Ольсен створила «Нову надію для дітей» – американ-ську харитативну допомогову органі-зацію, яка є частиною Міжнародного Інституту Перехрестя Культури. Над цим проектом вона вже працює вісім років. Ця програма постачає необ-хідні предмети сиротинцям в Одесі та сиротинцям, у яких знаходяться діти Чорнобиля. «Нова надія для ді-тей» також посилає ліки через Орга-нізацію Об’єднаних Націй дітям, які знаходяться у шпиталях і які хво-ріють внаслідок опромінення після Чорнобильської аварії. Щороку Мері-енн проводить сніданок-полуденок, який відбудеться цього року в неділю, 4-ого листопада, від 8 години ранку до 1:30 пополудні, у домівці Лицарів Колумба за адресою: 199 River Road, New Milford, NJ. Лицарі Колумба приготують і по-

дадуть присутнім сніданок. Під час прийняття будуть показані прозірки про життя дітей-сиріт, відбудеться розиграш лотереї та концерт укра-їнських пісень у виконанні сестер

Наталії та Надії Павлишин. Усі пра-цівники цього сніданку-полуденку працюватимуть безоплатно. Меріенн Ольсен звертається до

української громади прилучитися до її проекту, прийшовши на сніданок, купивши квитки на лотерею, подару-вавши гроші, допомігши у проведенні заходу. Весь заробіток із імпрези при-значений на оплату пересилки зимо-вого одягу та різдвяних подарунків для дітей-сиріт. Прийдіть і допомо-жіть допомогти бідним дітям в Укра-їні! За інформацією слід дзвонити до Меріенн на число телефону (201) 262-7544. Пожертви присилайте до: “Hope for children” 740 Plympton St., New Milford, NJ 07646.

Божена ОЛЬШАНІВСЬКА, “Амери-канці за права людини в Україні”

АМЕРИКАНЦІ ДОПОМАГАЮТЬ СИРОТАМ В УКРАЇНІ

Сестри Павлишин з матір’ю.

Урядовець з Посольства України в США і д-р Марта Кокольська.

16 ЖОВТНЯ - ДЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОГО ТРАУРУ(зі стор. 1)

ПОНАД П’ЯТЬ ТИСЯЧ УКРАЇНЦІВ ВИГРАЛИ ГРОМАДЯНСТВО США В ЛОТЕРЕЇ

GREEN CARD

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД 3Випуск 6(6) | Жовтень 2007 р.

УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА В АМЕРИЦІ

Цей крилатий вислів безстрашних повстанців може слугувати лейтмо-тивом моїх незабутніх і хвилюючих зустрічей з відомими не лише в краї, а й за його межами героїчними поста-тями історіїнаціонально-визвольної боротьби українського народу Марі-єю Савчин та Юрком Шухевичем.Було це влітку 1999-го. Мій дав-

ній приятель Юрко Микольський, знавець і дослідник національно-визвольного руху в Галичині, автор кількох праць цієї тематики, запросив мене з дружиною до своєї оселі, що в селищі Славсько, відомому гірсько-

лижному й відпочинковому центрі Карпат, сповістивши, що буде цікаве товариство.І ось, сонячної серпневої днини ми

з дружиною на обійсті п. Микольсько-го, яке ототожнюють стрункостані ві-чнозелені смереки, а перед входом на високих щоглах легкий вітерець, розвіював національний та чорно-малиновий стяги.Поки милувалися колибою й обе-

регом із запашним сіном, дерев’яним возом, тином, з глечиками на ньому, до воріт підкотило авто, з якого ви-

Василь Романчук приїхав зі Львова до Америки три місяці тому. Він – член На-ціональнрї спілки журналістів України, понад тридцять років пропрацював у пресі. Головна тематика його творчості – національно-визвольна боротьба україн-ського народу, відродження національної культури, традицій тощо.В Америці вдруге. 2002 року в складі

групи журналістів Львова проходив ста-жування за програмою Міжнародного освітнього центру IRIS у штаті Айова. У львівському видавництві “Камула” під-готовлена до друку книга “Моє відкриття Америки”. Нині працює над книгою про четверту “хвилю” еміграції українців. До речі, дід п. Василя Кирило Масличан у 1910-му емігрував до Америки, де прожив лише п’ять років. Трагічно загинув на одній з копалень. Василь Романчук – автор декількох книг з краєзнавства, низки

туристичних путівників по Карпатах, кілька його статей надруко-вано в літописі “Діловий імідж України”.Увазі наших читачів пропонуємо розповідь Василя Романчука

про його незабутні зустрічі з відомими борцями за волю України, авторкою 28-го тому “Літопису Української Повстанської Армії”, ле-гендарною Марією Савчин (псевдо “Марічка”), яка мешкає в Амери-ці, та багатолітнім в’язнем совєтських концтаборів Юрком Шухеви-чем – сином Романа Шухевича.


Всеукраїнська Вчительська Кон-ференція Шкільної Ради відбулася на оселі СУМа в Еленвил, Н.Й., 5-7 жов-тня 2007 р.Наради директорів та педагогоч-

них дорадників відбулися в п’ятницю 5 жовтня ввечері. Присутні дирек-тори шкіл, педагогічні дорадники, вчителі із багатьох шкіл штатів Нью Йорк, Нью Джерзі, Пенсильвенії, Ва-шінґтону, Огайо, Меріленд, Мічіґен.Голова Шкільної Ради д-р Є. Фе-

доренко офіційним відкриттям роз-почав Всеамериканську вчительську конфернцію привітанням та всупним словом. Д-р Є. Федоренко доповів про стан шкільництва в школах Україноз-навства в Америці, які належать до Шкільної Ради.Д-р Володимир Боднар ( директор

школи з Огайо) прочитав цікаву до-повідь присвячену 75-літтю великого голоду на Україні 1932-33 років.Пізніше всі вчителі розділилися по

секціям за предметами:Історія — Ю. ГаєцькийГеографія — Н. Боднар, Р. БрухКультура — І. МірчукЛітература і мова — Є. Федоренко,

М. КіцюкХристиянська етика — Г. Мартин і

о. Р. Мірчук з парафії св. Івана Хрис-тителя в Випані, Н. Дж.По завершенні всіх доповідей від-

булися “Круглі столи”, де делеґати обговорювали різні “наболілі“ питан-

ня в школах, стан шкіл, підручників, вчителів, дисципліна в школі, кінцеві іспити. У неділю, після служби Божої, від-

булася спільна сесія ”Майбутність українських шкіл”.На закритті Голова Шкільної Ради

Др. Є. Федоренко підвів підсумки Кон-ференції і виділив основні завдання на майбутній навчальний рік.

Шкільна Рада УККА

ВСЕАМЕРИКАНСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ ВЧИТЕЛІВ ШКІЛ УКРАЇНОЗНАВСТВА США

Оселя СУМА, м. Еленвіл, штат Нью-Йорк5-7 жовтня 2007 р.

РЕЗОЛЮЦІЇ КОНФЕРЕНЦІЇВсеамериканська конференція вчителів шкіл українознавства (далі Кон-

ференція) Шкільної Ради при УККА, що відбулася 5-7 жовтня 2007 р. на оселі СУМА у м. Еленвіл, H. Й., всеціло підтримуючи Шкільну Раду в її ко-рисній праці для добра і розвитку шкіл українознавства та всієї української спільноти в Америці, ухвалила таке:

1. Конференція вітає проводи всіх українських церков в Україні і діяспорі та закликає їх підтримувати українську мову в своїх церквах і користувати-ся нею, а при тому підтримувати українське шкільництво.

2. Конференція заохочує українську спільноту в США більше звертати увагу на потреби українського шкільницва та всіляко підтримувати його, виходячи з розуміння, що без успішного всебічного навчання і виховання молоді як майбутніх активних членів і провідників української громади, громада не має майбутнього.

3. Конференція закликає членів української громади, що мають дітей шкільного віку, посилати їх до українських шкіл. Окремо заохочуємо всіх українських дипломатів та працівників дипломатичних установ України за кордоном посилати своїх дітей до шкіл українознавства, а не до чужих шкіл, бо це компрометує не тільки їх самих та уряд, який вони репрезентують, але й усіх українців.

4. Конференція висловлює сподівання, що демократичні сили України, користаючись спільною перемогою на дострокових виборах до Верховної Ради України, що відбулися 30 вересня 2007 р., докладуть усіх зусиль для формування дієвої демократичної коаліції у Верховній Раді для успішної праці на благо українського народу.

5. Конференція виступає за підтримання зусиль ветеранів ОУН-УПА до-могтися визнання ОУН-УПА воюючою стороною у Другій світовій війні і признання їхнього вкладу в боротьбу за відновлення Української держав-ності.

6. Конференція цілковито підтримує зусилля Української держави в до-сягненні міжнародного визнання Голодомору 1932-1933 рр. в Україні ґено-цидом українського народу з усіма моральними і правовими наслідками.

7. Конференція засуджує спроби п’ятої колони і проросійськи налаштова-них політичних сил в Україні домогтися введення російської мови як другої державної мови шляхом нагнітання вигадок про потребу захисту російської мови в Україні.

8. Конференція звертається з вимогою до Президента України Віктора Ющенка і до українського народу стати на сторожі національної історичної пам’яті і справедливості, протистояти політичній та інформаційній окупа-ції України та не допустити відкриття на українській землі пам’ятників гно-бительці українського народу російській цариці Катерині ІІ.Голова Резолюційної комісії – д-р Володимир Боднар, директор Школи

українознавства ім. Тараса Шевченка в м. Пармі (штат Огайо), головний ре-дактор газети «Український Клівленд».Член комісії – Микола Дупляк, педагогічний дорадник Шкільної Ради

УККА (Нью-Йорк).

Світлина Вололимира БОДНАРА

Учасники Всеамериканської конференції учителів шкіл українознавства на оселі СУМА в м. Еленвіл, Н.-Й. 5-7 жовтня 2007 року.

“БОРОЛИСЬ МИ НЕ ЗАДЛЯ СЛАВИ...”

УЧИТЕЛЬСЬКА КОНФЕРЕНЦІЯ НА ОСЕЛІ СУМА

Василь Романчук


УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНДЩОМІСЯЧНА УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКА ГАЗЕТА

Засновник і видавець: UKRSVIT LTDГоловний редактор: Володимир БоднарЕл. адреса: [email protected]

Веб: www.ukrainiancleveland.com

THE UKRAINIAN CLEVELANDMONTHLY UKRAINIAN-AMERICAN NEWSPAPER

Founder & Publisher: UKRSVIT LTDEditor-in-Chief: Volodymyr Bodnar

E-mail: [email protected]: www.ukrainiancleveland.com

Редакція не відповідає за зміст реклами і приватних оголошень. Рукописи не повертаються і не рецензуються. Погляди редакції можуть не збігатись із думками авторів статей. Дизайн рекламних матеріалів і статтей є власністю UKRSVIT LTD і не може відтворюватися без згоди

редакції. При використанні матеріалів посилання на «Український Клівленд» обов’язкове.

THE UKRAINIAN CLEVELAND, P. O. Box 627, Kent, OH 44240-0011Реклама: 330-554-6429 або [email protected]© THE UKRAINIAN CLEVELAND All Rights Reserved

КЛІВЛЕНДСЬКІ ВІСТІ

ВИСТАВКА-ПРОДАЖ ТВОРІВ ГНІЗДОВСЬКОГО

Клівленд, Огайо – Переяславська зрада сто-літтями кровоточить душу українця, і немає їй пут-тя. Бо віками запліднена кров’ю. Слізьми та потом Земля наша ніяк не натужиться народити трійню, ям’я яким – Любов-Єдність-Братерство. Відтак крі-паки, батраки, баняки... Інколи – шик, а потім – пшик. В 1919-му, 41-му, 91-му. І знову найми, ярмо, чужина, відчай.Помаранчеве зілля, врешті-решт, вилікувало ба-

гатовіковий недіг, і кожен, хто благословився Май-даном, позбавився ганьбливого ярлика «хохол». Стверджую, бо на власній шкурі відчув гарячий листопад 2004-го. Безмежно вдячний долі, що по-слала мене, заробітчанина, спостерігачем від Укра-їнського Конгресового Комітету Америки на вибори Президента України. Повік не забуду вікопомний клич народного депутата Василя Червонія «Всі на Київ!» Міліцейські кордони, бандючні, «їжаки», КРАЗи – ніщо не зупинило повінь народного гні-ву. У ніч на 22 листопада держава перетворилася з брудно-сірої в яскраво-помаранчеву. Дух Майдану убив душок рабства і підняв націю на олімп воле-любності, правди і гордого духу.Після Помаранчевого тріумфу нас заповажав

світ. Нам, заробітчанам, стало легше знайти робо-ту, піднятися на кілька центів у платні, відчути гід-ність. У багатьох будувалися плани про повернення додому і початок власнох справи. Але...Сьогодні воно на вустах кожного українця-

заробітчанина. Ці люди, яких, за словами самого Президента, біля семи мільйонів, за роки правлін-ня кучмівського паханату змушені були покинути свої домівки. У більшості маючи вищу освіт, ці люди десятиліттями, у розлуці з сім’ями, без усякого дер-

жавного забезпечення, аби вижити, працюють на двох, нерідко й трьох роботах. Цим вони не тільки рятують від злиднів свої сім’ї, а ще й рятують еко-номіку України, щорічно переправляючи туди біля 20-ти мільярдів доларів. Заробітчани хочуть по-вернутися додому, працювати на свою державу, ви-ховувати дітей гідними наших козацьких звичаїв. Але через безладдя в рідному краї. Особливо тепер, змушені й далі нести цей непосильний рабський хрест. Пане Президенте! На виборах ми віддали Вам

свої голоси. Віддамо їх і тепер, у годину скрути. Нас багато... Разом з сім’ями ледь не третина України. Ми повірили Вам і боролися за Вас, і вдома, і на чужині, як могли. Ми доручили Вам Державу, під-няли на вершину слави, а тепер спокутуємо встид за той безлад, який ганьбить наш Дім. Якби Ви ви-конали свою головну обіцянку – бандитам тюрми – певні, цього гармидеру не було б.Розлука з Батьківщиною приносить нам тяжкі

страждання. Наші сім’ї руйнуються, діти ростуть безбатченками з усіма наслідками. У цьому ми звинувачуємо як минулий злочинний режим Куч-ми, так і новітніх держиморд, які ганьблять народ України як і раніше. Тому вимагаємо покарати зло, дати правову оцінку тим політичним цьвіркунам, хто розкрадає нашу Державу, нищить мову Коб-заря, покриває катів Гонгадзе, Гарбає наші чор-ноземи в ім’я продовження роду Авраама, хто так «ретельно» розслідує резонансні злочини, аж до Вашого отруєння, гендлює енергоносіями. Шель-фами, державним майном, народними коштами і просто нашими долями.Ми боляче вражені тим, що сьогодні діється в

Одесі. Пане Президенте! По якому праву в нашій державі хазяюють московські зайди, звеличують катів України та творять беззаконня? Скільки ми будемо танцювати на граблях? Чому Ви, пане Пре-зиденте, дозволяєте азійським наїзникам та яни-чарам ганьбити головний Закон – Конституцію України, ганьбити нашу славетну минувшину? Хто дозволив у нашій рідній Україні панувати двогла-вому «козацтву»? Де закон про козацтво? Тут, на чужині, ми бережемо святі традиції і зви-

чаї вільного козацтва. Ми розвиваємо його велич і славу в усій діаспорі, і нові козачата горді своїм ве-личним родоводом. То як же нам, дорослим коза-кам, з огляду на одеське свавілля, дивитися у їхні чисті оченята?Тому, від імені козацьких осередків США та Ка-

нади, багатомільйонної армії українців-заробітчан, прошу гетьмана України: волею Закону негайно покласти край тому встиду, що творять чужинці на нашій святій землі. Козацтво діаспори вимагає: замовників і організаторів злочину на лаву підсуд-них, чужинцям – депортація, яничарам – публіч-ний сором. Закликаю, в переддень свята св. Покро-ви, розпочати всенародне генеральне прибирання нашої національної світлиці від катів-ідолів і вро-чисту відправу їх на довічний відпочинок – смітник історії.УВК США та Канади висловлює глибоку солідар-

ність Верховному Отаманові Українського козацтва Ігореві Вардинцю та братерське вітання його коза-цтву. Віримо в перемогу. Ми з Вами...Будьмо!!!

Полковник Петро ВАЩИК, Верховний отаман УВК діаспори

СЛОВО ДО ПРЕЗИДЕНТА: КАТИ УКРАЇНИ – GO HOME!

Клівленд, Огайо – В Українському музеї-архіві в червні успішно про-йшли виставка і продаж творів Яко-ва Гніздовського – дереворитів, пла-катів, карток і книжок. Ця виставка була відзначена як головна подія в липневому Tremont Arts Walk – місяч-ному турі галерей та ресторанів у від-новленому культурному центрі Клів-ленда, де українці оселилися більшб ніж століття тому. Яків Гніздовський теж був емігрантом. Народився він в Україні 1915 року і, як багато інших, приїхав до Америки після Другої сві-тової війни. Натхнений японськими дереворитами і різьбою Альбрехта

Дюрера, Гніздовський створив влас-ний стиль своїх робіт, який високо цінують колекціонери і музеї за їхню красу, чуттєвість і неймовірну май-стерність.Показ в УМА був першою вистав-

кою творів Гніздовського в Клівленді за останніх 25 років. Ми приймали гостей протягом тижняі продали по-над п’ятдесят принтів, а також ін-ших речей, пов’язаних з творчістю майстра. Орися Задойна, Наталія Кострик-Парканци і Влодко Ціське-вич разом з іншими працівниками музею вклали багато годин праці, до-помагаючи організувати цю виставку.

УМА завдячує також членам 12-го клівлендського відділу Союзу укра-їнок, які добровільно працювали на виставці протягом цілого тижня. Ви-словлюємо особливу подяку п. Любі Мудрій, яка організувала членів, щоб зустрічати гостей і здійснювати про-даж. Також ми щиро вдячні п. Стефа-нії Гніздовській за співпрацю та чис-ленні подарунки для УМА – плакати і дереворити, один з яких, “McGuffy Ash”, був розіграний у лотерею, ви-граш з якої пішов на користь музею. Щасливою переможницею лотереї

була п. Оля Хміляк.Прошу звернути увагу: п. Гніздов-

ська великодушно дозволила УМА продовжувати продаж творів через нашу крамницю. Відвідайте крам-ницю УМА на нашому вебсайті www.umacleveland.org, щоб довідатися про те. що є в продажі. Ми також можемо замовляти додаткові принти, залежно від можливості, з невеликої кількості робіт маестро, які ще залишаються в складі.

Український музей-архів у Клівленді

Світлина Ярослава Завадівського

Панство Стефан і Ірина Зенчаки оглядають виставку творів Якова Гніздовського в Українському музеї-архіві в Клівленді.

Світлина Володимира БОДНАРА

Відвідувачі заповнили виставкову залю.


КЛІВЛЕНДСЬКІ ВІСТІ

Парма, Огайо – У понеділок, 21 серпня, вчителі школи разом із новим директором, пані Mаргарет Kемберері, вітали учнів у новому шкільному році.Цей рік обіцяє принести багато ці-

кавих та корисних подій.Викладацький колектив з ентузіаз-

мом готовий продовжувати традиції минулих літ, підтримуючи високий рівень навчання, що значно переви-щує місцеві та загально-національні академічні показники.Цього року наші діти матимуть до-

даткові можливості для розвитку. За-вдяки щедрій доброчинності Креди-тової Кооперативи Самопоміч та пана Тараса Ковча, школа придбала нові комп’ютери для комп’ютерного кла-су та учбових кімнат. З’єднуючи нові технології з учбовим процесом, діти отримують знання, що відповідатим-уть найвищим вимогам сучасного сві-ту.Прагнення до постійного росту –

кредо нашої школи. У цей час триває перегляд учбового плану. Серед но-вих програм хочемо виділити курс

української мови, що базуватиметься на нових підручниках з України, та включатиме цікаві позакласні події.Ми ради вітати нового директо-

ра школи, пані Mаргарет Kемберері. Пані Стебельська Кемберері має зна-чний викладацький стаж, була від-значена багатьма нагородами i від-знаками та протягом останніх 6 років плідно працює у школі св. Йосафата. Завдяки визначному рівню учнів та

високій репутації школи наші випус-кники мають можливість продовжу-вати навчання у найкращих школах Кливленда та університетах країни, отримуючи стипендїї від цих шкіл та університетів.Якщо Ви хочете, щоби Ваша Ди-

тина отримала якісні знання та про-довжила навчання у престижних на-вчальних закладах, звертайтеся за телефоном 440-884-1812.Україномовні вчителі школи гото-

ві дати Вам вичерпну інформацію та відповісти на будь-які Ваші питання.Бажаємо Вам успіхів та натхнення.

Тарас МАХЛАЙ

ШКОЛА СВ.ЙОСАФАТА ПОЧАЛА НОВИЙ ШКІЛЬНИЙ РІК

Парма, Огайо – Цього року Українська Католицька Катедраль-на школи св. Йосафата відзначає свій ювілей. Школа була заснована 60 років тому, завдяки старанням о. Дмитра Греська як щоденна пара-фіяльна школа. Як кожна ріка розпо-чинається з джерела, так і створення школи розпочиналось з двох класів — підготовчого і першого в кількості всього 38 учнів. Та потім це цілюще джерело знань перетворилось у ве-лику ріку, що напоїла своїми зна-ннями і виростила вже кілька поко-лінь української громади Великого Клівленду. Створення школи мало на меті перш за все збереження і примноження багатств української культури, традицій, церковного об-ряду, виховання майбутнього поко-ління в християнському дусі.Добре дерево дає добрі плоди. Так

і школа св. Йосафата, маючи міцну ідейну основу та добрі ресурси, ви-ростила, виховала і випровадила на широку життєву дорогу своїх випус-кників, які добились значних успіхів

на професійному рівні і в соціально-му житті.Школа, що зростала, потребувала

більшого приміщення, і тоді зусил-лями громади був збудований бу-динок на Стейт Ровд, в якому школа розміщена дотепер. Те, що школа існує вже 60 років, свідчить про те, як щиро українська громада дбає про майбутнє покоління, як глибоко шанує спадок попередніх поколінь, стараннями яких було закладено фундамент української духовності в Америці взагалі й у Клівленді зо-крема.

“Святий Боже, cвятий кріпкий…” – лунають чисті дитячі голоси що-тижня в соборі св. Йосафата. Співа-ють діти, щиро зводячи оченята до образів, з вірою в Бога, з пошаною до батьків і всіх тих, хто не покладаю-чи рук вже багато років, краплина за краплиною, наповнює дитячі душі добрим, вічним і нетлінним. Школа св. Йосафата є першою з

ЖОВТЕНЬ П’ятниця-неділя, 6-8 — Всеа-

мериканська конференція вчителів шкіл українознавства, оселя СУМА, Еленвіл, Нью-Йорк. Неділя, 14 — Відзначення свята

Покрови, 65-ліття УПА і 100-ліття від дня народження Головного ко-мандирп УПА Романа Шухевича (Тараса Чупринки). Бенкет з мис-тецькою частиною в парафіяльній залі св. Покрови. Субота, 20 — Концерт “Бандура

– душа України” Капели бандурис-тів ім. Т. Шевченка.Субота, 27 — Зустріч за народ-

ним депутатом України Петром Ющенком і Патріархом Київським і Всієї Руси-України Філаретом в па-рафіяльній залі св. Покрови. Неділя, 28 — Святкування

55-тиліття парафії св. Тройці .

ЛИСТОПАДП’ятниця, 2 - неділя, 4 — Мис-

тецька виставка 12-го відділу СУА. П’ятниця, 2 — Зустріч з рек-

тором Острозької Академії проф. Ігорем Пасічником в Українському музеї-архіві. Субота, 3 — Матуральний Бал

Школи українознавства ім. Т. Шев-ченка. Субота, 10 — Святкування

60-ліття Школи св. Йосафата.Субота, 17 — Поминальна хода

і панахида в пам’ять жертв Голодо-мору 1932-1933 рр. в Україні .Субота, 24 – Всеукраїнська

хвилина мовчання на вшанування пам’яті жертв Голодомору-Ґеноциду українського народу.Субота, 24 — Рідношкільна

матуральна забава в парафіяльній залі св. Покрови.

Щонеділі, від 10:06 до 11:00 вечора, на хвилях FM90.3

WCPN Cleveland Public Radio слухайте

РАДІОХВИЛЮ УЗО «УКРАЇНА».

Ті, хто мешкає за межами Великого Клівленду, можуть слухати радіохвилю «Україна»

у зазначений час через всесвітню павутину (Інтернет) за такою адресою: www.publicbroadcast-

ing.net/wcpn/ppr/wcpn.asx. Редактор програми Петро Твардовський,

диктор — Оксана Рабосюк. Тел. 216-749-3025

УКРАЇНСЬКІ ЗЛУЧЕНІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОГАЙОUNITED UKRA INIAN ORGANIZATIONS OF OHIO

5907 State Road, Parma, OhioТел. (440) 888-4220 www.clevelanduzo.orgзапрошують членів української громади Великого Клівленду

в суботу , 17-го листопада 2007 р. НА ВІДЗНАЧЕННЯ

75-ТИХ РОКОВИН ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 рр. В УКРАЇНІ

ХІД ПАМ’ЯТІ І ПАНАХИДА В ПАМ’ЯТЬ ЗАГИБЛИХ

Збір представників від українських громадських організацій і парафій, а також всього українського громадянства,

біля катедри св. Йосафата в Пармі (5720 State Road, Parma, Ohio)о годині 12:30 дня

Соборна панахида біля Свято-Володимирського пам’ятника жертвам Голодомору (5913 State Road, Parma, Ohio)

Закликаємо українську громаду до чисельної участі.

Український музей-архів (УМА) у м. Клівленді радий вітати проф. Іго-ря Пасічника, ректора Національного університету “Острозька Академія” в гостях в УМА в п’ятницю. 2 листо-пада 2007 р. о 6:00 вечора. Острозь-ка Академія є одним з найстаріших університетів світу, заснованим 1576 року. Закрита совєтами, Академія відновилась після здобуття Україною незалежності до свого первісного статусу в якості осередку навчання, викладання і свободи висловлювань. УМА має приємність бути партнером Острозької Академії, виславши кіль-ка сотень пачок з книжками і пері-одичними виданнями до Академії, яка скористалася цими матеріалами для заснування Інституту діаспороз-навства. 2 листопада д-р Пасічник

зробить невелику презентацію про Острозьку Академію, відповість на запитання і матиме неформальні зу-стрічі з гостями прийому в його честь. (Запрошуємо гостей складати по-жертви на Академію. ) Серед запрошених гостей, які при-

лучаться до нас для цієї події, – член Конгресу пані Marcy Kaptur, Голова Конгресового Комітету по Україні і велика приятелька як УМА, так і Ост-розької Академії. Просимо зробити помітку в у своїх

календарях.Андрій ФЕДИНСЬКИЙ, директор

УМАВід “Українського Клівленду”:

Статтю про Острозьку академію чи-тайте на стор. 10.

ВІЗИТ РЕКТОРА ОСТРОЗЬКОЇ АКАДЕМІЇ

-----------------------------------------------------------------------------------------Для того, щоб дата проведення вашого заходу чи імпрези з’явилась у

громадському календарі «Українського Клівленду», потурбуйтесь завчас-но повідомити про це редакцію «УК» електронною поштою, телефоном або звичайною поштою.

ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ –ХВИЛИНОЮ МОВЧАННЯ

Президент України В. Ющенко 2 листопада 2007 року видав указ “Про від-значення у 2007 році Дня пам’яті жертв голодоморів”, у якому сказано: “Оголо-сити 24 листопада 2007 року о 16-ій годині на вшанування пам’яті жертв Ґе-ноциду Українського народу хвилину мовчання, зупинивши на цей час роботу в органах державної влади та місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях, рух громадського і приватного транспорту в населе-них пунктах з подаванням відповідних звукових сигналів”. Світовий Конґрес Українців підтримує ініціятиву Президента України та

закликає діаспору приєднатись до запланованої в Україні акції, незалежно від місця проживання, у той час, який би співпадав з 16-ою (4-ою пополудні) в Україні, а в штаті Огайо буде 9 година ранку. Цією хвилиною мовчання ми вшануємо пам’ять 7-10 мільйонів наших земляків, у тому числі й дітей, які в 1932-33-ому роках загинули страшною голодною смертю. Ми разом з нашими братами і сестрами на рідних землях, як одна велика родина, віддамо належну честь і шану мільйонам жертв – крові і плоті українського народу, нашим за-гиблим побратимам. Нехай же на устах кожного з нас у цю хвилину голосно чи мовчазно прозву-

чать слова: “Вічна їм пам’ять!”.

ГРОМАДСЬКИЙ КАЛЕНДАР

ЮВІЛЕЙ ШКОЛИ СВ. ЙОСАФАТА



КИЇВ ХОЧЕ ВИГОТОВИТИ Й ПЕРЕДАТИ РИМУ ПАМ’ЯТНИК

ШЕВЧЕНКУ Українські Новини, 7 вересня 2007

р. – Київська міська державна адміні-страція хоче виготовити й передати мерії Риму (Італія) пам’ятник поетові Тарасу Шевченку. Про це Українським Новинам пові-

домила прес-служба Київміськадмі-ністрації з посиланням на підсумки зустрічі мера Києва Леоніда Черно-вецького з послом Італії Фабіо Фабрі в четвер, 6 вересня. Сторони попередньо домовилися,

що мерія Риму здійснить відведення земельної ділянки під пам’ятник, під-готує на ній постамент, а виготовлен-ня й транспортування пам’ятника за-безпечить Київміськадміністрація. У свою чергу, міськадміністрація

зобов’язалася підшукати й виділити земельну ділянку для встановлен-ня в Києві пам’ятника поетові Данте Аліг’єрі.Як повідомляло агентство, рані-

ше Київ і Тбілісі (Грузія) обмінялися пам’ятниками Тарасові Шевченку й поету Шота Руставелі. Український поет і художник Шев-

ченко народився 9 березня 1814 року, помер 10 березня 1861 року.Італійський поет Данте Аліг’єрі

народився в 1265 році, помер в 1321 році.

НЬЮ-ЙОРК І ТОКІО РИЗИКУЮТЬ ПІТИ ПІД ВОДУ

4post.com.ua – Майже 70% найбіль-ших міст планети знаходяться під за-грозою затоплення через потепління клімату і підвищення рівня Світового океану. Про це йдеться в доповіді Ва-шингтонського дослідницького ін-ституту. Вчені зазначають, що з 33 міст,

населення яких перевищить до 2015 року 8 мільйонів людей, 21 – “надзви-чайно вразливі”. Серед них Нью-Йорк і Лос-Анджелес, Буенос-Айрес і Ріо-де-Жанейро, Токіо, Шанхай і Тянь-цзинь (Китай), Александрія і Каїр, Джакарта, Лагос (Нігерія), Бангкок, Карачі, Калькутта та Мумбаї (Індія), пише newsru. Крім цього, більше 10% населення

Землі, що проживає на низинних те-риторіях, ризикують постраждати від затоплень, викликаних підвищенням рівня океану. Найбільшою мірою це стосується Китаю, Індії, Бангладеш, В’єтнаму, Індонезії, Японії, Єгипту, США, Таїланду і Філіппін.

ЗА РІВНЕМ КОРУМПОВАНОСТІ РОСІЯ ПЕРЕВЕРШИЛА

УКРАЇНУМіжнародна організація Transpa-

rency International опублікувала свій щорічний рейтинг “Індекс сприйнят-тя корупції” (Corruption Perceptions Index), до якого увійшли 180 країн сві-ту. Україна посіла 118 місце (2.7 бала). Росія в рейтингу розділила 143 місце з Індонезією, Гамбією і Того. Вона обі-гнала Анголу, Гвінею-Бісау та Ніге-рію, поступившись Сирії. Перші три рядки рейтингу зайня-

ли Данія, Фінляндія і Нова Зеландія, а три останні – Ірак, М’янма і Сомалі.Рейтинг складається за даними

опитування бізнесменів і незалежних експертів. Оцінка корумпованості тієї чи іншої країни виставляється за шкалою від 0 до 10, де нуль є показ-ником абсолютної корумпованості, а 10 – її відсутності.Росія набрала 2.3 балу. Вище за

всіх серед республік колишнього СРСР вдалося піднятись у рейтингу Естонії, що посіла 28 місце з 6.5 бала-ми. Гірше, ніж у Росії, справи йдуть у Казахстані, Білорусії, Таджикистані, Азербайджані та Киргизстані – всі вони набрали по 2.1 балу.Минулого року РФ займала 121 міс-

це в рейтингу. Тоді вона розділила його з Руандою, Беніном, Гамбією, Га-

йаною, Гондурасом, Непалом, Філіп-пінами та Свазілендом.

Lenta.ru.

ПРЕЗИДЕНТ ІРАНУ ВІДМОВИВСЯ ВОЮВАТИ З США В інтерв’ю програми “60 хвилин”

телеканалу CBS президент Ірану Мах-муд Ахмадінежад заявив, що його країні не потрібна ядерна зброя. Іранський лідер перебуває у Нью-

Йорку на засіданні Генеральної асамблеї ООН. Інтерв’ю було пере-дано в ефір американським каналом увечері в неділю. У розмові з американським жур-

налістом Ахмадінежад, зокрема, ска-зав: “Ви повинні зрозуміти, що нам не потрібна атомна бомба. Нам це не потрібно. Яка нам необхідність у бом-бі?”. Крім того, за словами іранського

президента, помилково вважати, ніби Іран і США готуються до війни. “Хто це говорить? Чому нам воювати? У найближчому майбутньому війни не буде”, – додав він. Щодо ядерної програми Ірану, Ах-

мадінежад запевнив американських глядачів, що вона “дуже прозора”. “Ми знаходимося під спостереженням МАГАТЕ. Все відкрито. Нам нічого приховувати”, – повідомив президент, зазначивши, що іранці ведуть мирну діяльність, а часи бомб пройшли. Раніше в пресі неодноразово

з’являлися повідомлення про те, що Іран веде таємну розробку ядерної зброї, тоді як американське команду-вання розробляє план війни з іслам-ською республікою. У кінці серпня 2007 року Ахмаді-

нежад оголосив, що Тегеран повністю оволодів технологічним циклом з ви-робництва ядерного палива, але при цьому підкреслив, що іранці вибра-ли “мирний шлях” для своєї ядерної програми.

Кореспондент.net.

У ВАРШАВІ ВІДКРИЛИ УКРАЇНСЬКУ ШКОЛУ

У Варшавi почала роботу суботня українська школа, в яку прийшло по-над 60 дiтей українського походжен-ня, повідомляє прес-служба Посоль-ства України в Республiцi Польща. Як повідомляє proUA, у церемонії

відкриття школи взяли участь посол України в Польщі Олександр Моцик, представники дипломатичного кор-пусу, міської влади, українських гро-мадських органiзацiй, ЗМI, священи-ки греко-католицької i православної церков. Моцик передав для україн-ської школи у Варшавi українські кни-ги, які стануть основою бiблiотеки, а також телевізор, комплект для при-йому супутникового телебачення, ко-піювальний апарат, мультимедiйний центр.

4post

ВІДБУЛАСЯ ЗУСТРІЧІ ПРЕЗИДЕНТІВ УКРАЇНИ ТА

ФРАНЦІЇПресслужба Президента Україниб

5 жовтня. У Парижі відбулася офі-ційна церемонія зустрічі Президента України Віктора Ющенка з Президен-том Французької Республіки Ніколя Саркозі. Глава Французької держави привітав українського колегу на ган-ку Єлисейського палацу. На церемонії також був присутній

колишній Президент США Білл Клін-тон – він саме завершив свою зустріч з Н. Саркозі. Президент України від-значив, що радий бачити двох вели-ких друзів нашої держави, які багато зробили для демократії в Україні та світі. Після закінчення офіційної цере-

монії розпочалася зустріч Глав дер-жав у форматі «віч-на-віч». Віктор Ющенко та Ніколя Саркозі планують обговорити питання двостороннього українсько-французького співробіт-ництва, а також поглиблення полі-

тичного діалогу між країнами.

УКРАЇНА - ЗНОВУ ДРУГА НА “ЄВРОБАЧЕННІ”

Україна зайняла друге місце на танцювальному конкурсі “Євробачен-ня”. Переможцем стала Фінляндія, “бронзу” узяла Ірландія, повідомляє радіо “Свобода”. За наслідками голосування лідери

– Катя Куккула і Юссі Ваананен – на-брали 132 бали. Українці завершили змагання з 121 балом. Вони вели бо-ротьбу за перше місце до самого кін-ця і по ходу голосування навіть кілька разів випереджали фіннів. Ірландці Нікола Бірн і Мік Донеган заробили 95 балів. Всього змагалися 16 країн. Кожна

танцювальна пара повинна була про-демонструвати 2 бальних танці: у ла-тиноамериканському і вільному стилі з елементами національного колори-ту. Нагадаємо, Україну на нинішньо-

му конкурсі представляє танцюваль-на пара у складі Юлії Окропірідзе і Іллі Сидоренко, яку вибрали шляхом інтерактивного голосування гляда-чі “Першого Національного” під час фінального концерту національного відбору. У травні на пісенному кон-курсі “Євробачення” виконавець від України Верка Сердючка (сценічний образ Андрія Данилка) також зайняв 2-е місце.

Оглядач

ПЛАН ЗАХОДІВ ЩОДО РОЗВИТКУ ЗВ’ЯЗКІВ З

УКРАЇНЦЯМИ ЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ

КИЇВ, 15 жовтня. /УКРІНФОРМ/. Президент України Віктор Ющенко видав Указ “Про розвиток зв’язків з українцями, які проживають за меж-ами України, щодо збереження, за-хисту та популяризації культурних надбань українства у світовому ци-вілізаційному просторі”, повідомляє УКРІНФОРМ з посиланням на офі-ційний веб-сайт глави держави. Указ видано з метою забезпечен-

ня збереження культурних надбань українців, які в різні часи внаслідок різних обставин опинилися за меж-ами України, поширення інформації і знань про Україну, утвердження її позитивного іміджу у світі, сприяння консолідації української нації. Згідно з Указом, Кабінет Міністрів

України має розробити та затвердити у місячний термін план першочерго-вих заходів на 2007-2009 роки щодо розвитку зв’язків з українцями, які мешкають за межами України. Зокре-ма, передбачити опрацювання питан-ня щодо вдосконалення законодав-ства про збереження і використання культурних надбань українства, ви-вчення та систематизацію інформації про культурні цінності, що пов’язані з історією українського народу і знахо-дяться за межами України, створення відповідних електронних баз даних, організацію підготовки та видання наукових праць, проведення конфе-ренцій, виставок та ін. Крім того, уряд має розробити програми археогра-фічних досліджень, архівних пошуків з метою вивчення стану та перспектив збереження і використання культур-них цінностей, пов’язаних з історією українського народу, які знаходяться за межами України.

ВИСТАВКА ПРО ГОЛОДОМОР У МУЗЕЇ БЕРЛІНСЬКОГО МУРУ БЕРЛІН, 15 жовтня. (Ганна Снігур-

Грабовська – УКРІНФОРМ). Офіційне відкриття виставки “Знищені голо-дом. Невідомий геноцид українців”, підготовленої Міжнародним бла-годійним фондом “Україна 3000” у рамках програми “Уроки історії: Го-лодомор 1932-1933 рр.” за підтримки Інформаційно-культурної агенції Посольства України у Німеччині, від-булося в приміщенні Музею Берлін-

ського муру, повідомляє власний ко-респондент УКРІНФОРМУ в ФРН.Виставка є одним з численних за-

ходів, які проходять в Україні та за її межами у зв’язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932-1933 років. Експози-ція підготовлена з метою всебічного інформування представників світової спільноти про Голодомор в Україні для забезпечення визнання цієї тра-гедії актом геноциду на двосторон-ньому та міжнародному рівнях.На виставці представлено копії ар-

хівних документів та фотографії часів Голодомору, а також свідчення оче-видців трагедії. Для пересувної екс-позиції, яка вже побувала в брюссель-ському Європарламенті, використані матеріали з УЦНК “Музей Івана Гон-чара”, Центрального державного кіно-фотофоноархіва ім. Г.С.Пшеничного та Державного архіву Служби безпе-ки України.Виступаючи на відкритті вистав-

ки, Посол України у ФРН Ігор Дол-гов заявив: “Трагічність Голодомору 1930-х років в Україні полягає навіть не стільки в тому, що він мав місце в нашій історії, а те, що цей факт при-ховувся протягом довгих 70-ти років”. Від імені Президента України Віктора Ющенка посол подякував директорці Музею Берлінського муру Олексан-дрі Хільдебрандт за нагоду розмісти-ти українську експозицію в одному з найпопулярніших музеїв німецької столиці. Ігор Долгов висловив споді-вання, що виставку про Голодомор в Україні буде згодом розширено й від-крито для берлінців та гостей міста на постійній основі.Дослідники називають різні циф-

ри загиблих під час Голодомору 1932-1933 років: 5, 7, 9 та 10 мільйонів. Із урахуванням непрямих жертв, за приблизними підрахунками, Голо-домор забрав життя 14 млн українців. На сьогодні геноцидом українсько-го народу Голодомор 30-х років ми-нулого століття на офіційному рівні визнали США, Канада, Австралія, Іспанія, Естонія, Польща, Угорщина, Аргентина, Литва та Грузія.

УКРАЇНСЬКО-ІЗРАЇЛЬСЬКІ ПОЛІТИЧНІ КОНСУЛЬТАЦІЇКИЇВ, 15 жовтня. (УКРІНФОРМ). У

Міністерстві закордонних справ Дер-жави Ізраїль відбулись українсько-ізраїльські політичні консультації за участю заступників міністрів за-кордонних справ України та Ізраїлю Юрія Костенка та Пінкаса Авіві.У ході консультацій з питань дво-

сторонніх відносин підтверджено за-цікавленість сторін у подальшій ак-тивізації діалогу на державному рівні та обміні візитами на високому і най-вищому рівнях, повідомили УКРІН-ФОРМу з МЗС України.Було відзначено значний потенціал

і перспективи розвитку торговельно-економічного співробітництва, реа-лізації спільних інвестиційних про-ектів, зокрема в контексті підготовки до проведення в Україні чемпіонату з футболу “Євро-2012”.Відбувся обмін думками з актуаль-

них міжнародних питань, перспектив близькосхідного мирного врегулю-вання. Сторони обговорили розвиток ізраїльсько-палестинського діалогу, у тому числі, в рамках підготовки до близькосхідної мирної конференції в Анаполісі (США).Ізраїльська сторона відзначила

конструктивну роль України в про-цесі формування міжнародного кон-сенсусу щодо ключових питань ре-гіональної безпеки. Були обговорені можливі напрямки взаємодії України та Ізраїлю на міжнародній арені.Сторони підтвердили намір про-

довжувати практику політичних консультацій на регулярній основі та вести пошук нових форм співпраці в рамках двосторонніх та багатосто-ронніх ініціатив.

УКРАЇНА І СВІТ


ДОБРОЧИННІСТЬ

Давайте разом руки складемо до Христа. Нехай радіє небо і вся наша земля. Давайте разом нині скажімо до Христа, Що ми є всі родина Небесного Отця.Ясним сонечком розквітають привітні усмішки

на личках дітей-сиріт, а чисті оченята випроміню-ють ангельську любов. І як добре, що в цьому не-спокійному світі ці діти з особливими потребами почувають себе не покинутими, не забутими, а що-дня отримують тепло і ласку від добрих людських сердець.У мальовничому місті Бережани на Тернопіль-

щині є старовинний парк з рідкісними деревами, а неподалік – великі озера та квітучі алеї. У цьому парку є два ошатні будиночи, які були раніше у во-лодінні графа Потоцького. Кажуть, тут він любив відпочивати, а старожили назвали цей куточок Раєм. Ще й дотепер тут існує вулиця Раївська. А в колишньому палаці, який був збудований ще у XVІІІ столітті, з благословення владики УГКЦерк-ви Михайла Колтуна нині створено духовний сиро-тинець для неповносправних дітей та сиріток «Дім Світла Христового». Цей сиротинець заснувало в Бережанах монаше Згромадження Братів Мило-сердя. Сюди запросили на проживання дівчаток з особливими потребами. Кожну кімнату тут довело-ся реставрувати, скільки праці та коштів було вкла-дено. Однак, згодом, які щасливі були дівчатка, коли поселилися в затишний гарний будиночок. Тепер він став для них рідною домівкою. Тут діти живуть уже п’ять років, як одна велика й дружня родина, яку єднають любов, взаєморозуміння, по-вага й добрі люди, які також з любов’ю опікуються ними. Тут дівчатка вчаться вишивати, працюють у саду, доглядають за кроликами. Незважаючи на свою неповносправність, залишаються самі собою, свідчать людям про вартість життя. При сиротинці є церковця і кожного дня тут відправляється Служ-ба Божа, а діти приймають Святе Причастя. Це так зворушливо!Кожна дитина по своєму особлива. Наприклад,

Іринка, прикута до візочка, не може ходити, у неї хворі оченята, але дівчинка завжди відчуває, що біля неї чуйні опікуни. А ще вона всіх зачаровує ла-гідною усмішкою. Дівчинка, як ангелятко!Недавно я повернувся з Бельгії, де вчився в між-

народному інституті, щоб допомагати таким дітям. І тепер дуже щасливий, що разом з посвятою мого молодого життя Богові, можу присвятити свою працю для бідних дітей, що потребують. Також в Україну приїхали працювати брат Іван та брат Ве-рон з Бельгії.Жити в братній спільноті – це значить бути час-

тинкою чогось величного, відчувати підтримку у служінні, праці та відпочинку. Брати милосердя – це монаше зтромадження Папського права, яке заснував у Бельгії 200 років тому отець Тріст. Тепер згромадження поширилось у 25-ти країнах світу, на всіх континентах. В Україні воно наймолодше. Брати милосердя посвячують себе праці з неповно-справними, з дітьми-сиротами, з тими молодими людьми, від яких відвертається суспільсгво, гід-ність яких є приниженою. Брати працюють у шко-лах, лікарнях, інститутах, є відкритими до нових лотреб суспільства.А ось недавно ми отримали тут ще один вели-

кий двоповерховий будинок для нашої доброчин-ної праці. Сюди ми запрошуємо неповносправних хлопчиків, які радо до нас зголошуються. Вони особливо потребують постійного догляду та опіки. І ми дуже щасливі, що можемо їм допомогти. Два неповносправних брати Ігор та Богданчик уже від-чувають тут родинне тепло і затишок. Ми дуже лю-бимо їх. Ці хлопчики зовсім не можуть говорити, є розумово відсталими. Ми вчимо їх розпізнавати добро і зло, полегшуємо їм побут. Вони дуже потре-бують людського тепла й ласки. Їхнє життя з непо-вносправністю – також є даром Божим.Однак цей другий будинок потребує значного

ремонту, знаходиться в занедбаному стані. І ми не в силі самі все зробити. І як добре, що Господь благо-словить нам на допомогу добрих людей. які з хрис-тиянською любов’ю, чуйним серцем відчувають наші потреби. Радіємо, що можемо разом робити велику, добру справу для добра бідних дітей.Недавно з Америки до нас завітав настоятель

Української Католицької катедри святого Йосафа-та в Пармі, Огайо, отець-мітрат Михайло Ревтюк (Michael Rewtiuk). Mи радо вітали дорогого гостя, який тепер став нашим приятелем і Почесним чле-ном нашого сиротинця. Отець Михайло знайшов слово втіхи для кожної дитини. І якою приємною несподіванкою та великою радістю було для нас, коли о. Михайло дав поважну грошову допомогу для нашої праці з діточками. Ми були щиро вдячні

йому і дуже зворушені. Він побачив усі наші успіхи та недоліки, усім серцем перейнявся нашими про-блемами і турботами. Наш любий гісгь молився ра-зом з нами. Отець Михайло сказав,що присвячує цю доброчинність y пам’ять найдорожчої матері Анни, яка була родом з прикарпатського міста Коломиї і також дбала про дітей-сиріт. Наш почесний гість народився на чужині, але з дитинства батьки вихо-вували його в пошані до українських звичаїв і тра-дицій, у любові до рідного слова і неньки-України. Мама Анна і батько Стефан вклали в серце сина святі почуття – любов до Бога та до людей. Мате-ринська молитва благословила юного Михайла на богословські студіі. А його серце,завжди відкриге до людей прагнуло вічних істин – Божої правди.Йому так хотілося стати cвященником, щоб про-

повідувати Євангеліє для спасіння людських душ, потішати засмучених, нести Божу Любов у всі ку-точки життя. І його мрія здійснилася!Отець Михайло повністю віддав себе богопос-

вятному життю. Він не одружений, а кожен новий Божий день присвячує для добра людей, на слаау Божу. І не тільки в Америці, але й в далекій і та-кій рідній серцю Україні, до якої приїжджає вже восьмий рік. І щоразу він поспішає з допомогою. Вперше відвідав Україну 1988-го року. І відразу його чуйне серце пройнялося щирою турботою. Він поклонився рідній землі, яка дала життя його бать-кам. Священик побачив багато знищених церков, йому боліла душа за понівечені святині, і він поста-новив перед своїм сумлінням допомогти українцям у відбудові Божих храмів. Отець Михайло допоміг своїми великими коштами повністю відновити й відбудувати церкву в Яворові, яка була знищена і пристосована під склад. Він також своєю жертов-ністю збудував Божий храм у Золочеві Підгоро-дньому, подарував мармуровий престіл для церкви святої Анни отців Василіян у Києві. І ще так багато іншої цінної допомоги отець-мітрат Михайло Рев-тюк вклав у Відродження духовності, в ім’я розбу-дови соборної України. Тепер відроджені величні храми свідчать усьому свігові про Божу Любов, а люди складають вдячні молитви перед Господнім Престолом за щирого жертводавця.Зворушливі спогади в отця Михайла, коли вже

зі старенькою мамою разом відвідував рідну Укра-їну. У ті сокровенні хвилини, і мати, і син почували себе дуже щасливими, відчували тепло й красу рід-ної землі. Ось вони, поруч стоять у храмі і дякують Богові за цю дивовижну подаровану зустріч. Мати показує синові золотисто-квітучу Україну і вони ніжними серцями припадають до такої стражден-ної дорогої України, до святині найдорожчої. Мати своєю любов’ю благословить cинa нa рідній землі, а син-священик вділяє матері Гослоднє благословен-ня. Не можливо втримати сліз радості й щастя. Ця сокровенна мить назавжди залишиться в nам’яті о. Михайла.

– Бог і Україна в твоєму серці назавжди, – каже наш дорогий гість. – Ми завжди у світах молимося

за Боже блатословення для рідної України і віримо, що вона буде демократичною, правовою соціально-справедливою країною, про яку мріяли і за яку вмирали її сини і дочки. Ми віримо, що Україна не дасть скривдити жодного чесного громадянина, за-хистить його права і свободи, не пошле на поневі-ряння і муки, дасть розвій українській економіці, культурі, мові, духовності. Для цього повинна пра-цювати кожна людина.Радіють діти у нашому сиротинці, складають

ручки до молитви і дякують Богові за отця Михай-ла. Бо саме він здалека відчув наш біль, приїхав до-помогти, розрадити, засвідчити своєю добротою, що Бог любить нас і хоче, щоб наша праця з дітьми та молоддю розвивалась, щоб кожна дитина, незва-жаючи на свою неповносправність, почувала себе щасливою. Отець Михайло своєю великою жертов-ністю для України заслуговує на високу державну нагороду. І ми молимось та віримо, що всі його ста-рання будуть належно оцінені в Україні.

Нехай Гослодь благословить Вас, дорогий отче Михайле, на подальшу плідну працю на духовній ниві. Нехай Матінка Божа завжди опікується Вами! Наші вихованці дарують Вам привітні та вдячні усмішки. Нехай вони розквітнуть ясним сонечком у Вашому чуйному серці!В нашім серці є мелодія,В нашім серці є слова.В нашім серці є подяка,За дар Божого життя.Многа літа Вам бажаємо,Многа літа від душі.Хай Вам сонце усміхається, І будуть щасливі дні!Брат Михайло МИХАЙЛИНИН,Згромадження Братів Милосердя.м. Бережани, Тернопільська область.Наша адреса:Брат Михайло Михайлинин, вул. Раївська, 67, м.

Бережани, Тернопільська область, 47501, Україна.

БОГ І УКРАЇНА – В СЕРЦІ НАЗАВЖДИ

Отець Михайло Ревтюк серед дітей та вихователів у сиротинці в Бережанах.

Зустріч отця Михайла з братом Михайлом.


Ірина поклала слухавку і за-вмерла. Поринула в спогади — ось вона маленькою дівчинкою грається в пісочниці, а мама з татом поруч, вони як завжди сва-ряться.

— Скільки можна знущатися з мене? — вкотре говорила мама. — Ти згодний ревнувати мене навіть до стовпа! Я втомилася від виправдо-вувань. Невже ти думаєш, що мені з донькою вистачає часу на коханців? Та я й хвилини з нею вільної не маю!

— Що не говори, а ти шльондра! — вигукнув батько. — Подивись на себе в дзеркало, чоловіки ж не можуть повз тебе пройти, не обмірявши по-глядом з ніг до голови. І я повівся на твою красу, а тепер ненавиджу і себе, і тебе.Іринка тоді запитала у мами, що

таке “шльондра”, а та нічого не відпо-віла, лише обняла доньку і заплака-ла.Потім вона дізналася значення

слова “розлучення”. Вона з мамою пе-реїхала жити до бабусі, а тато прихо-див до неї спочатку кожні вихідні, по-тім раз у місяць, раз на рік. А пізніше забув, коли в Ірини день народження. З того часу, як батьки розлучила-

ся, у хаті настав мир і повне взаємо-розуміння. Мама витрачала усю свою любов і зарплату на Іринку, а та добре вчилася і була слухняною. Вони ста-ли справжніми подругами, і навіть перше Іринчине кохання пережили разом:

— Мамо, він сказав, що кохає мене! — вигукнула донька одразу з порога. Таких сяючих очей у своєї доньки ма-тір ще ніколи не бачила.Так, цей хлопець подобався матері,

але серце підказувало, що не пара він її Іринці. Намагаючись відігнати від себе передчуття, матір обняла доньку, як завжди це робила у хвилини горя й радості, і дала пораду:

— Це тільки перше твоє кохання, а їх ще попереду буде і буде... Зустрі-чайтеся, я вам не забороняю, та ша-нуйтеся.Ірина та Сашко бачилися мало не

щодня, завжди мали про що погово-рити, планували походи у кіно, театр, на виставки. Якось вони розговори-лися про сімейні стосунки й Ірина відверто розповіла Сашку про ту роз-

мову батьків із дитинства, яка закар-бувалася в її пам’яті.

— Чому ми, жінки, не вміємо три-мати язик за зубами? Чому, коли ко-мусь розповіси про свій біль, на душі стає легше? А коли тримаєш все всере-дині, воно виїдає тебе, як хробак упа-ле яблуко, — пізніше шкодувала вона про цю свою хвилинну слабкість. Він не забарився із своєю історією.

Розповів, що у хаті голова сім’ї — ма-тір. Вона вирішує що кому і коли ро-бити, і він з батьком звик підкорятися її волі.

— Інколи вона помиляється, та я завжди з нею погоджуюсь, бо люблю її сильніше за всіх на світі. Вона у мене мудра жінка, і ти їй повинна спо-добатись. А давай я завтра влаштую вам знайомство? — тут же придумав Сашко. — Ми ж з тобою вже два роки зустрічаємось і одружитись мріємо. Я думаю, настав час почаювати з май-бутньою свекрухою!Чаювали у тиші, яку майбутня

свекруха переривала короткими за-питаннями, на які отримувала такі ж короткі відповіді:

— Живу з мамою. Закінчила учи-лище. Працюю швачкою. Не палю. Не вживаю спиртних напоїв. Ця зустріч допомогла Ірині зро-

зуміти, яка прірва розділяє її і Саш-ка. Вона цілу ніч не спала, думала, а вранці дала собі слово будь-що здобу-ти вищу освіту.Дочекалася Сашка і випалила

йому своє бажання, навіть не приві-тавшись:

— Або одружуємось, або я їду в Київ поступати на юриста! Видно було, що Сашко зніяковів,

але не хотів показувати цього. — Добре, але мені треба поради-

тись з мамою, — відповів він, а такої відповіді вже не чекала Ірина.Свекруха безапеляційно відмови-

ла. Ірина вступила до ВНЗу й осели-лася в гуртожитку. Вперше приїхала додому через три місяці по тому. Мама зустріла її домашніми пи-

ріжками, завела відверту розмову зі схудлою від переживань донькою:

— Ти пробач мені, донечко, та я хо-тіла б, щоб цю новину ти почула від мене, а не від сусідів чи чужих людей.

— Кажи, мамо, швидше, що стало-ся? — занервувала донька.

“Може, з Сашком біда?” — промай-нуло у думках ще люблячої дівчини.

— Сашко минулих вихідних одру-жився на дівчині з нашого під’їзду. Ірина стала сама не своя, пульс

прискорився, щоки почервоніли. Вона вибігла з кухні у свою кімнату і почала ходити з кутка в куток, а по-тім схопила мобільний і набрала но-мер Сашка.

— Номер не обслуговується... — по-чула у відповідь.Не минуло й року, як хлопець при-

їхав до Ірини в гуртожиток і благав пробачити його. Падав на коліна, пе-реконував, що любить тільки її. Що одружився з маминої настанови, і вже розлучився із своєю дружиною. У серці дівчини ще не згасли ко-

лишні почуття, тому вона не одразу, але погодилася почати все з початку, і забути про Сашкове одруження, як про страшний сон. Вони провели разом дивовижний

тиждень, а потім коханому був час повертатися додому, відпустка закін-чилася. Удома його чекав сюрприз — мама дізналася про його походеньки в Києві і розлютилася не на жарт. Вона дізналась номер Іриного мобільного і зателефонувала:

— Я тебе ненавиджу, безбатченко, ти руйнуєш життя моєму синові! Ви ніколи не будете разом, тому що я цього не хочу! Твоя матір розлучила-ся з батьком, і ти повториш її долю, — кричала вона не своїм криком у слу-хавку. Ірина вимкнула мобільний і за-

вмерла. Поринула в спогади — ось вона маленькою дівчинкою грається в пісочниці, а мама з татом поруч...Сашко безшумно зайшов у кварти-

ру і чув усю мамину розмову. — Одного разу я вже послухав тебе,

і втратив своє кохання. Цього разу я не дозволю тобі цього зробити. Або прийми нас обох, або забудь про сина, — найскладніше йому далася остання фраза.

...Минуло два роки. Іринка з Саш-ком одружилися, теща із свекрухою танцювали на весіллі, аж гай шу-мів. Мир і злагода запанували в обох сім’ях, а про минуле домовились не згадувати...

Тетяна ЧИРВА“Рівненська газета”

ЖИТЕЙСЬКІ ІСТОРІЇ

Євразійський Союз Молоді взяв відповідальність за знищення дер-жавних символів України на горі Го-верла.Відповідна заява розміщена на

сайті Євразійського Союзу Молоді.«Силами окремого гірського під-

розділу ЄСМ на горі Говерла спиляний і спаплюжений символ окупації Укра-їни – Тризуб. Знищена гранітна до-шка української сектантської церк-ви. Розбитий гранітний пам’ятний знак, присвячений т. з. «Консти- туції України». Замість символу

українських колаборантів жовто-блакитного прапора над горою під-няли прапор Євразійського Союзу Молоді. Гора Говерла перейменована в пік Сталіна», - повідомляється в по-відомленні.На сайті розміщені фотографії й

відео, на яких вандали паплюжили державні символи України.

Фото з сайту “Портал сетевой войны”

ВАШИНГТОН, 1 жовтня. (Ната-лія Буквич – УКРІНФОРМ). На за-кордонній виборчій дільниці №92 при Посольстві Україні у Вашинг-тоні комісія завершила підрахунок голосів. Найбільше голосів отримав Блок «Наша Україна – Народна Са-мооборона», який підтримали 135 виборців, повідомляє власний ко-респондент УКРІНФОРМу у США. На момент закриття виборчої дільниці її відвідали 311 українських громадян, що перебувають на території Сполу-чених Штатів Америки. БЮТ набрав 119 голосів, Партія регіонів – 23.За попередніми даними, на вибор-

чій дільниці при Генеральному кон-сульстві України у Нью-Йорку свої

голоси віддали майже 1000 закор-донних українців. У Сан-Франциско голосували більше 270 виборців, в місті Кент (штат Вашингтон) – близько 100 українців.Найвищою була явка на виборчій

дільниці при Генеральному консуль-стві України в Чикаго. Там із зареє-строваних майже 7 тисяч громадян проголосували 2040 українців.Якщо взяти до уваги той факт, що

загальна кількість українських гро-мадян, внесених до списків на ви-борчих дільницях у США становить 43 тис. 670 осіб, то можна констату-вати досить невисоку явку. За остан-німи даними, вона не перевищила 8.5 відсотка.

ОДРУЖИВСЯ ЗА ПОРАДОЮ МАТЕРІ, А РОЗЛУЧИВСЯ ЗА ВЛАСНИМ БАЖАННЯМ

КОМЕНТУЄ ПСИХОЛОГ АЛЛА

ЯРЕМОВИЧБатьки бачать у своїх дітях про-

довження себе самих, і це природно. Вони завжди бажають щастя своїм синам і донькам, та кожен з них уяв-ляє їхнє щастя по-своєму. На жаль, мама чи тато дуже часто переносять на дітей свої нездійснені мрії і споді-вання. Часто, не досягнувши якоїсь мети у житті, вони щиросердно вва-жають, що це обов’язково зроблять їхні діти. У цьому вони помиляють-ся. Дитина народжується для того, щоб проживати свою власну долю, а не виправляти помилки своїх бать-ків. Примусити її виконувати на-кази дорослих досить легко. Наба-гато складніше навчити приймати самостійні, відповідальні рішення. Людина, яка весь час діє за чужим наказом, не зможе у подальшому житті протистояти натискам долі. Вона весь час коритиметься.Почуття Сашка та Ірини були на-

стільки сильними, що вони змогли відстояти своє право бути разом. Справжнє кохання варте того, щоб за нього боротися. Та скількох при-крощів можна було уникнути, аби мати одразу змінила своє уперед-жене ставлення до Ірини, прислу-хавшись до почуттів сина. Батьки, усвідомте, що ви інколи

буваєте не праві. Отримавши гіркі уроки життя, ви намагаєтеся вбе-регти від них дітей. Так, необхідно застерігати, радити, попереджувати про наслідки, але не варто диктува-ти свої умови. Зрозумійте, що свої-ми наказами ви можете зруйнувати життя близьких і дорогих вам лю-дей. Поставити тавро “безбатченка”, “невдахи”, легше від усього. Діти не завжди повторюють помилки своїх батьків. Іноді вони на них вчаться. Не міряйте усіх однією міркою. Дові-ряйте своїм дітям, вони мають пра-во самостійно обирати власну долю. Дозвольте їм це зробити і вони пи-шатимуться вами.

ЄВРАЗІЙСЬКИЙ СОЮЗ МОЛОДІ СПАПЛЮЖИВ ДЕРЖАВНІ СИМВОЛИ

УКРАЇНИ

НА ЗАКОРДОННІЙ ВИБОРЧІЙ ДІЛЬНИЦІ №92

У ВАШИНГТОНІ НАЙБІЛЬШЕ ГОЛОСІВ ОТРИМАВ БЛОК

«НАША УКРАЇНА – НАРОДНА САМООБОРОНА»


ПОГЛЯД

ЯК З’ЯВЛЯЮТЬСЯ ІНТЕЛЕКТУАЛИ? ЩО ТАКЕ БРЕНД ІНТЕЛЕКТУАЛА ТА

ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВАЛЮТА? Дуже часто так здається, що інте-

лектуали народжуються самі по собі, що інтелектуали це якась вища міра розумних, якої досягають індивіду-ально, дякуючи розвиткові вродже-них здібностей. Але що б там не говорили пси-

хологи та етологи, інтелектуали не з’являються природнім чином, і вони не є продуктом власного індивідуаль-ного розвитку всередині масової осві-ти.Звичайно на появу інтелектуала

впливають як вроджені розумові зді-бності, так і масова освіта — середня та вища. Але для того, щоб стати ін-телектуалом, достатньо середнього рівня розумових здібностей, інколи достатньо не тільки вищої, але і се-редньої освіти. Решта — набувається.Із часів появи масової освіти спосіб

продукування інтелектуалів не змі-нився нітрохи. За кожним інтелекту-алом стоїть інший інтелектуал, навіть якщо він цього не усвідомлює чи сві-домо заперечує. Інтелектуала породжує інший

інтелектуал в індивідуальному на-вчанні. Причому це навчання йде, як у старі добрі часи: Вчитель вчить Учня індивідуально. Їхня зустріч — ситуація взаємного вибору: Вчитель обирає Учня, Учень обирає Вчителя.В інтелектуальному навчанні пе-

редають не стільки знання, скільки — вміння мислити, етику стандартних ситуацій інтелектуальної діяльності, традиції поведінки у життєвих ситу-аціях поза інтелектуальною діяльніс-тю, середовище спілкування, соціаль-ні зв’язки.Отже інтелектуал з’являється

тоді, коли знаходить свого Вчителя і стає добрим Учнем. Як правило, це відбувається вже після закінчення масової освіти — як середньої, так і вищої. Отже знайшовши свого Вчите-ля та ставши добрим Учнем, простий розумний отримує шанс стати інте-лектуалом.Знову ж таки, зверніть увагу, що

мова не йде про вченого чи письмен-ника, філософа чи політика, інженера чи лікаря як способи діяльності. Мова йде саме про інтелектуалів у цих сфе-рах, які стали добрими Учнями своїх Вчителів.Таким чином інтелектуал — це

унікальний продукт соціуму, що при всій своїй схожості на решту про-дуктів масової освіти — як середньої, так і вищої — має зовсім інше похо-дження, інші затрати часу на свою підготовку, а відтак потенційно іншу якість і відповідно іншу ціну на ринку.Щоб бути інтелектуалом, вища осві-

та бажана, аспірантура не обов’язкова, вчений ступінь не важливий. Бренд інтелектуала — це його Вчитель і право називати себе його Учнем, яке Вчитель не заперечує.Визнання інтелектуальності — не

отримання диплому і не захист. Інте-лектуала визнають інші інтелектуали за якість його продуктів та етику по-ведінки у їх виробництві.

Саме ці обставини є підставою для влас-тивого інтелектуалам інтелектуального сно-бізму. І ці ж обставини вкупі з недові-рою решти суспільства до вузького за-мкненого в собі кола інтелектуалів є першою причиною зворотного став-лення суспільства до інтелектуалів — латентної інтелектофобії.Таким чином у світі розуму та чи-

стогану ми запропонуємо уявлення про інтелектуальну валюту (ін-телвалюту). Інтелвалюта це обмін цікавості-допитливості одного інте-лектуала на цікавість-допитливість іншого, це використання та оцінка цікавості-допитливості інтелектуалів з боку суспільного розуму, тобто в ра-ціональній практичній соціалізації.Інтелвалюта в інтелектуалізова-

ному суспільстві має вільне конвер-тування щодо грошей, влади, попу-лярності. У деінтелектуалізованому суспільстві вільне конвертування ін-телвалюти відсутнє, а сама інтелва-люта переходить у стан натурального обміну — як обмін винятково між са-мими інтелектуалами.

ЯКА РОЛЬ ІНТЕЛЕКТУАЛІВ У СУСПІЛЬНИХ ЗМІНАХ ТА ЯК ВОНИ ПЕРЕЖИВАЮТЬ РІЗНЕ СТАВЛЕННЯ СУСПІЛЬСТВА ДО

НИХ? Вище ми описали ідеальну ситуа-

цію появи інтелектуала. Але можли-вість такої появи пов’язана з соціалі-зацією інтелектуалів — тобто з тим, що на інтелектуалів у суспільстві має бути попит.А такий попит є не завжди.

ХХ століття знало три періоди інтелектуально-наукового злету: 30-40 роки — фашистська Німеччина, 60-70 роки — Радянський Союз, 80-90 роки — Сполучені Штати Америки. Саме в ці часи в цих країнах потреба в інтелектуалах була найбільшою і від-повідно соціалізація інтелектуалів найвищою.Для кожної з цих країн були ха-

рактерні періоди інтелектуалізації та деінтелектуалізації. Деінтелек-туалізація Німеччини в 50-60-ті була нищівною. Деінтелектуалізація США відбувається просто у нас на очах.Інтелектуалізація 60-70-х в СРСР

мала інерцію на 80-ті роки, але вже 90-ті були пов’язані з різкою деінте-лектуалізацією. Деінтелектуалізація поглибилася розпадом СРСР, тобто на неї наклався ще і цивілізаційний від-кат республік колишнього СРСР. Саме тому деінтелектуалізація стала такою нищівною і для нас.При цьому інтелектуали до цього

мають двоїсте відношення — з одно-го боку, вони саме ті, хто готував такі зміни, а отже мають підстави пиша-тися ними, а з іншого боку, вони саме ті, хто найбільше потерпає від їх на-слідків. Вони найбільше винуваті — і найбільше покарані. Це — друга причина, але вже не ла-

тентної, а відкритої інтелектофо-бії — інтелектуалів звинувачують у розпаді СРСР та наступній кризі.Інтелектуали, що залишилися, ви-

живали разом з усіма — торгували на місцевих базарах, працювали репе-титорами, пішли в бізнес або жили

в злиднях, продовжуючи займатися своєю колишньою професією. Частина інтелектуалів поїхали

з СРСР в США — тобто в ту країну, де вони наразі найбільше потрібні в 80-90-х минулого століття.Зверніть увагу, що не завжди деін-

телектуалізація породжує інтелекто-фобію. В якій-небудь деінтелектуа-лізованій африканській країні може бути дуже велика цінність інтелекту, і навпаки в досить інтелектуалізова-ній країні може бути розвинена інте-лектофобія. Інтелектофобія з’являється тоді,

коли в процесі деінтелектуалізації на більшість місць прийняття рі-шень в країні — в бізнесі, економіці та політиці — приходять малоосвічені, неінтелектуальні люди. Бажаючи зберегти ці місця, такі люди змушені перетворювати своїх більш інтелек-туальних конкурентів на ворогів.Давайте проаналізуємо деякі циф-

ри. За даними спец-випуску журналу “Кореспондент” “Топ-100” за 2007 рік, спираючись на власний аналіз, мож-на побачити, що серед ста найбільш впливових людей України інтелекту-алів — не більше 10%. Причому більшість із них впливо-

вими є значною мірою завдяки своїй посаді чи публічним можливостям, а не завдяки своєму інтелектуаль-ному авторитету. Про це свідчить те, що такі люди опиняються в рейтингу “ТОП-100” тільки після заняття по-сади, і випадають з нього після своєї відставки.Згідно зі статистичними даними

витрати на науку в Україні складають 0.3% в структурі державного бюдже-ту. Це при тому, що в Росії вони скла-дають 1.3%, а середньоєвропейський показник — 2-3%. Причому, зауважте, ми говоримо

не про абсолютні величини фінансу-вання науки, а про відносні, які не за-лежать від абсолютного розміру ВВП. Тому відносні показники фінансу-

вання науки мають бути співмірними для інтелектуалізованих країн. Для фінансування науки харак-

терна наступна обставина: якщо дер-жава вкладає в науку 2-3%, то бізнес інвестує ще більше, а якщо держава вкладає менше 2% — бізнес інвестує ще менше. Тобто держава тут є не стільки фі-

нансистом, скільки стрижнем ідеоло-гії, яка породжує чи блокує мотива-цію бізнесу до інтелектуалізації чи до інтелектофобії.За даними Washington ProFilе, ста-

ном на 2005 рік 45 тисяч вчених та технічних спеціалістів виїхали в США з України, а до США за цей же час з Росії — 63 тисячі. Давайте співвіднесемо коефіцієнти

деінтелектуалізації двох країн. Населення України на 2001 рік — 48

млн. чоловік, населення Росії на 2001 рік — 145 млн. чол. Отже з України на кожну 1 тис. людей виїжджали в США приблизно 0.9 вченого або технічного спеціаліста. А з Росії за це же час виїжджали

в США — 0.4 вченого або технічного

спеціаліста. Отже деінтелектуаліза-ція в Україні більш як вдвічі вища, ніж в Росії. Інші цифри статистики населення країн за інші роки не змі-нюють співвідношення суттєво. Звичайно це умовний коефіцієнт,

бо ми брали не загальну картину, а лише по відношенню до США. Але все рівно це промовиста обставина.

37% інтелектуалів головною при-чиною еміграції назвали “сімейні обставини”, 30% — “можливість на-вчання та підвищення кваліфікації”, і лише 21% головною причиною на-звали “роботу чи економічні можли-вості”. Такий розподіл яскраво демон-струє цінності інтелектуалів. Разом із тим через недопрацьова-

ність соціологічної анкети ми не мо-жемо знати, що стоїть за “сімейними обставинами”, бо нездатність інте-лектуала утримувати матеріально ді-тей чи навіть його алкоголізм через непотрібність його послуг та інте-лектуальну деградацію, перш за все, проявляються як сімейні обставини (руйнування сім’ї), але причини цьо-го зовсім несімейні.Сьогодні з’явилися вузли нової

структури раціональної соціалізації — бізнес-структури, яких в СРСР не було. Нелюбов бізнесменів до інте-лектуалів — це традиційна нелюбов радикального раціоналізму до всього непрактичного, несоціалізованого, ідеального і нібито далекого від ре-альності.Немалих успіхів у бізнесі досягли

і колишні інтелектуали. Інтелекту-алізм — це їхнє минуле. Їхнє запере-чення інтелектуалізму на користь біз-несу — свідомий вибір. Немає більш затятого інтелектофоба, ніж ко-лишній інтелектуал. Це третя при-чина інтелектофобії.Гасло: “якщо ти такий розумний,

то чого ти не багатий” — є головним лейтмотивом бізнесмена у розмові з інтелектуалом. Визнання бізнесмена-ми інших цінностей поза грішми, по-пулярністю та владою — це питання часу: можливо, одне, два чи три по-коління. Тільки найбільш просунуті з бізнесменів знаходять у собі духовні сили визнати цінність інтелектуаліз-му як щось взагалі-то потрібне, але не їм і не зараз.І нехай нас не обманюють спонсор-

ство та філантропія вітчизняних біз-несменів. Поки що у нас нема жодного прикладу спонсорства чи філантро-пії, яка би не була позначена безпосе-редньою практичною вигодою.У післярадянській дійсності

з’явилося таке явище як комерційна реклама за повної відсутності соці-альної реклами. Реклама товарів як перш за все реклама нових цінностей — цінностей споживання. У широко-му сенсі реклама повторює одне і те ж: споживай гроші, владу, популяр-ність. Головна цінність — індивіду-альний комфорт. Головна мета життя — прості задо-

волення. Головний ворог реклами — інтелектуал, оскільки його цінності інші — неспоживацькі, складні, а його інтелектуальна валюта не є вільно-конвертованою. Отже нічим не обме-жена монопольна реклама цінностей споживання це четверта причина інтелектофобії.Коли свій інтелект ми фактично

знищили, а комфорт потребує нових технологій, то ці нові технології ми змушені запозичувати. Запозичення — це вид інтелектуальної залежності, інтелектуального рабства.Ми купуємо, крадемо та дозволя-

ємо дарувати нам технології, розро-блені закордонними інтелектуалами, — в промисловості, економіці, полі-

ІНТЕЛЕКТУАЛИ ТА ІНТЕЛЕКТОФОБИ-2 АБО ЧИМ ГОМОФОБІЯ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД ІНТЕЛЕКТОФОБІЇ

Сергій ДАЦЮК, для “Української Правди” Продовження. Див. Інтелектуа-

ли та інтелектофоби (“Український Клівленд” 5(5), вересень 2007 р.)

“Будь-яке послаблення розу-мового життя в суспільстві не-минуче призводить до посилення матеріальних нахилів і огидно-егоїстичних інстинктів.”

Федір Тютчєв



ЗНАЙОМТЕСЬ

НОВИЙ КУРАТОР!Рада директорів УМА має при-

ємність повідомити, що Аніза Кравс прийняла нашу про-позицію стати ку-ратором нашого музею, по-чинаючи 1-ого лис-топада. Аніза є

клівленд-ським ста-

рожилом з довгою історією служіння потребам українсько-американській громаді. Вона закінчила Зейвієр Уні-верситет в Сінціннаті по спеціаль-ності мистецтвознавства. Протягом років вона організувала покази і ви-ставляла свої власні роботи також. Аніза вже знайома з УМА, бо вона

працювала тут як асистент по роз-робках та зберіганні в середині 90-их років. Це було перед тим, як вона почала працювати спеціалістом по зберіганню в Келвін Сміт Бібіліоте-ці у Case Western Reserve University. Тепер вона завершує свою працю на звання маґістра історії мистецтва в цьому університеті. Протягом інтерв’ю та бесіди з

членами Ради директорів Аніза про-явила велике розуміння української культури в поєднанні з подиву гід-ним рівнем практичності. Ми чекає-мо, щоб прийняти Анізу в наші ряди

і заохочуємо вас проявити підтрим-ку внеском до кураторського фонду.

ЛІТНІ ПОМІЧНИКИСтавши перед проблемою як від-

кривати двері музею після того, як куратор Данило Дмитриків повер-нувся до навчання, ми знайшли чу-дове коротко-термінове вирішення цієї проблеми, що обіцяє стати річ-ною традицією: Ми найняли на ро-боту молодих помічників — т. з. ін-тернів — що були на вакаціях. Відповідаючи на телефонні дзвін-

ки та зустрічаючи гостей, інтерни виконували також інші завдання, пов’язані з перенесенням колекції зі старого приміщення в нове: сор-тування газет, журналів, брошур та інших матеріалів, розміщення їх у відповідних папках, і т. ін. Вони та-кож допомогли встановити виставки у відновлених кімнатах нагорі. Інтерни, що працювали: Лариса

Копостинська, студентка другого року Лойола Університету в Чікаго, Богданна Комічак, студентка друго-го року Огайо Університету, Сергій Фірманчук, студент другого року Cuyahoga Community College і Окса-на Махлай, студентка першого року Огайо Стейт Університету. Студен-ти по черзі працювали в музеї, від-відуюючи в міжчасі табір бандури, Ювілейну Пластову Зустріч в Кана-ді, і т ін. Добровольці та гості музею дивувались досвідченості та працьо-витості студентів.

Український музей-архів у Клівленді

1 жовтня з Києва до м. Орландо (штат Флорида, США) прибула гру-па дітей і медиків з України. Діти й підлітки віком від 9 років, які мають різні ступені інвалідності, пройдуть курс обстеження й протезування у провідній лікарні штату.Даний проект, який передбачає

приїзд і лікування ще декількох груп дітей, став можливим завдяки зусил-лям і успішній співпраці передусім Фонду «Україна-3000», котрий про-водив відбір дітей за допомогою спе-ціалістів лікарні ОХМАТДИТ, аме-риканського конгресмена Лінкольна Дієз-Баларта та Посольства України в США. Почесний голова Фонду Ка-терина Ющенко провела дітей в ае-ропорту Борисполя, а на півдні США їх зустріли представники Посольства України, місцевих органів влади,

представники з офісу конгресмена.Протягом двотижневого відпо-

чинку в США діти відвідають також атракціони та аквапарки у Майамі, зустрінуться з місцевою українською громадою.Під час перебування групи у Майа-

мі планується також організувати зу-стріч та налагодити партнерство між Дніпропетровською обласною дитя-чою лікарнею та Університетською клінікою штату Флорида. 7-8 жовтня делегація України, а також Посол України Олег Шамшур, конгресмен Л.Дієз-Баларт візьмуть участь у бла-годійній акції, організованій Фондом «Діти Чорнобиля», з метою збору ко-штів на потреби лікування дітей, по-страждалих від аварії на ЧАЕС.

Посольство України в США

УКРАЇНСЬКІ ДІТИ ПРИБУЛИ НА ЛІКУВАННЯ У ФЛОРИДУ

“ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ”: МИНУЛЕ I СУЧАСНЕВ останньому числі ча-

сопису “Український Клів-ленд”, у зв’язку з приїздом пана Ректора проф. Ігоря Пасічника, ми обіцяли по-дати короткі інформації про цей унікальний український університет. Національний університет “Ост-

розька академія” – наступник першого вищого навчального за-кладу східнослов’янських народів – Острозької слов’яно-греко-латинської академії. Заснував академію у 1576 році князь Василь-Костянтин Ост-розький. Велику суму коштів на роз-будову академії надала його племін-ниця – княжна Гальшка Острозька. В основу діяльности Острозької ака-демії було покладено традиційне для середньовічної Европи, однак цілком незвичне для українського шкільництва вивчення семи вільних наук (граматики, риторики, діялек-тики, арифметики, геометрії, музики, астрономії), а також вищих наук: фі-лософії, богослов’я, медицини. Спу-деї Острозької академії опановували п’ять мов: слов’янську, польську, дав-ньоєврейську, грецьку, латинську. З Острозькою академією пов’язується ренесанс українського народу. В острозькому культурному осе-

редку разом з академією постало найпотужніше тогочасне українське видавництво – кирилична друкарня Івана Федорова (Федоровича). Тут по-бачили світ греко-слов’янський “Бук-вар” – перший український підручник (1578); Новий завіт (1580); “Книжка събраніє вєщєй нужнейших...” Тим-офія Михайловича – перший в істо-рії кириличної поліграфії покажчик стародрукованих текстів; “Хроноло-гія” (1581) Андрія Римші – перший в Україні друкований поетичний твір; шедевр давньоукраїнської по-ліграфії, перша повна слов’яномовна “Острозька Біблія” (1581); визначні полемічні праці – “Ключ царства не-бесного”, “Календар римський но-вий” (1587) Герасима Смотрицького, “Апокрисис” Христофора Філалета тощо. Учень Острозької академії Ме-летій Смотрицький написав першу слов’яномовну “Граматику” (1619), яку М. Ломоносов назвав “вратами уче-

ности”. Викладали в академії займа-

лися літератор Дем’ян Наливайко (брат Северина, керівника козацько-селянського повстання 1593-1596 рр.); грецький вчений, випускник Падуан-ської академії Кирило Лукаріс (певний час ректор академії, згодом Олексан-дрійський, а пізніше – Константино-польський патріярх); астроном, мате-матик, доктор медицини, випускник Краківського і Падуанського універ-ситетів Ян Лятош; грецький вчений і релігійний діяч Емануїл Мосхопу-ло; випускник Падуанської академії Никифор Парасхос-Кантакузен та інші. Першим ректором академії був Герасим Смотрицький – видатний освітній та культурний діяч, педагог, письменник-полеміст, поет. Серед випускників академії –

гетьман війська Запорізького Петро Конашевич-Сагайдачний, перший ректор київської братської школи Іов Борецький, лаврський архімандрит Єлисей Плетенецький, письменник Мелетій Смотрицький, автор знаме-нитої “Палінодії” Захарія Копистен-ський, відомий церковний і культур-ний діяч Ісакія Борискович та інші видатні діячі. Острозька академія припинила

своє існування у 1636 році. Однак ре-зультати її діяльности не зникли без-слідно. Сформований тут тип вищого навчального закладу був перенесений до Києва в Києво-Могилянську ака-демію, в якій викладали випускники Острозької Академії, звідки поши-рився до Молдавії та Москви. Хроніка відродження Острозької

академії в незалежній Україні почи-нається у 1994 році з указу Президен-та України. Завдяки наступним ука-зам Президента України розбудова Острозької академії набрала нового розвороту. У жовтні 2000 року Ост-розька академія отримала статус На-ціонального університету.

Один із мудреців сказав, що йти слід не тим шляхом, котрим ідуть усі, а тим, яким потрібно. Мабуть, Наці-ональному університету “Острозька академія” таки вдалося знайти свій шлях, бо за дев’ять років становлен-ня він може похвалитися значними здобутками: це і Міжнародний приз “За якість”, і Золота зірка “За заслуги

в управлінні”, й стрімкий злет протя-гом року з двадцять шостого на шосте місце у Всеукраїнському рейтингу ви-щих навчальних закладів „Софія Ки-ївська – 2002”. В Острозькій академії формується національна еліта Укра-їни, озброєна не тільки відмінними знаннями, а й високою духовністю і шляхетністю. Сьогодні Національний універси-

тет „Острозька академія” – це п’ять факультетів: гуманітарний (спеціяль-ності історія, культурологія, україн-ська мова та література, літературна творчість, релігієзнавство, країноз-навство, маґістеріум богослов’я), еко-номічний (спеціяльності фінанси; економічна кібернетика), правничий, факультет романо-германських мов (спеціяльність англійська мова та література) та факультет політико-інформаційного менеджменту (спе-ціяльності політологія, психологія, документознавство та інформаційна діяльність, державне управління (ма-ґістеріум)). В Академії розвиваються й наукові

дослідження. Зокрема, від 2002 р. діє Інститут досліджень української ді-яспори. Головною метою його діяль-ности є залучити інтелектуальний спадок діяспори в загальний інтелек-туальний фонд України. Інститут, що був відкритий декілька років тому, вже зібрав велику бібліотеку зару-біжної україніки. Книги до неї дару-вали як наукові, громадські, релігійні організації і установи, так і приватні особи. До Інституту передано й кілька цілісних книжкових колекцій – проф. Любомира Винара, проф. Якова Гур-ського, Українського Історичного То-вариства та ін. Директор Українського Музею-Архіву в Клівленді мґр. Андрій Фединський допомагає розбудовува-ти бібліотеку Інституту. Це дає змогу нашим студентам та науковцям пи-сати курсові, магістерські, кандидат-ські, докторські роботи по досліджен-ню української діяспори, допомагати у дослідженні діяспори науковцям інших університетів. Інститут став організатором кількох міжнародних наукових конференцій з тематики, пов’язаної з діяспорою, серед них – двох на тему: “Українська діяспора: проблеми дослідження”. У конферен-ціях взяли участь провідні дослідни-

ки феномену діяспори з України та інших країн – Англії, Канади, Італії, Естонії, Польщі, Словаччини, США та ін. Інститутом видано кілька збір-ників наукових досліджень, видають-ся збірники джерельних матеріялів, праці дослідників з діяспори, спога-ди та ін. книжкові видання У 2006 р. при Інституті відкрито катедру істо-рії української діяспори. Катедру очо-люює директор Інституту д-р Алла Атаманенко. Почесним керівником катедри є проф. Любомир Винар, пре-зидент УІТ і Асоціяції університет-ських професорів. Українські науков-ці з Америки, Канади й інших країн читали студентам Академії лекції, які викликали значне зацікавлення. Новітні технології навчання ґрун-

туються на міцній матеріяльній базі, створеній завдяки меценатам з України та з-за кордону. До послуг студентів сучасні комп’ютерні кла-си, що працюють у всесвітній мере-жі Інтернет, лінгафонні кабінети та регіональний ресурсний центр ви-вчення іноземних мов, спеціялізова-ні методичні кабінети, редакційно-видавничий відділ, багатотисячна бібліотека, спортивний комплекс. З метою забезпечення належного від-починку студентів створений і пра-цює культурно-мистецький центр. Він надає можливість кожному, хто цього прагне, пізнати себе у мистецтві, на-вчитися розуміти його, збагатитись інтелектуально та духовно і застосу-вати свої творчі здібності. У складі культурно-мистецького центру діє народний аматорський театральний колектив, народний аматорський хо-ровий колектив, ансамбль скрипалів, студентський театр естрадних мінія-тюр, хореографічний колектив, група художньо-прикладного мистецтва, літературна студія, дитяча мистецька студія. Концерти і вистави відбува-ються у студентському Будинку куль-тури. Національний університет “Ост-

розька Академія” сьогодні є одним з видатних українських університетів і правдивим вогнищем української на-уки і національної культури.

Едуард БАЛАШОВ,керівник відділу міжнародної

співпраці Національного університету “Острозька академія”


Вночі з 9 на 10 жовтня Україна втратила Анатолія Григоровича По-грібного.Він захворів півроку тому на рак,

але, як розповідають його колеги з Інституту журналістики Київсько-го національного університету імені Т. Г. Шевченка, він працював майже до останніх днів...Колега Погрібного, доцент кафе-

дри Історії журналістики Валентина Михайлюта розповідає, що востаннє він був на кафедрі у березні. Перед тим його якось не було два тижні на роботі, а коли він прийшов, то всі ки-нулися його обіймати, та він зупинив їх руками й сказав: “Дівчата, ви зна-єте, я захворів”.

– І ми побачили, – каже Валентина Петрівна, – що він справді слабкий. Раніше він ніколи не дозволяв собі хворіти, ніколи не брав лікарняних, завжди працював, завжди веселий приходив на кафедру й цікавився: “Що у нас новенького, що у нас хоро-

шого?” Він був оптимістом за характе-ром, за станом душі, життєрадісний, доброзичливий, Анатолій Погрібний до останнього

вірив, що він вибереться з цієї хворо-би, сказав кореспондентові УНІАН Володимир Яворівський, який його часто провідував. Погрібний весь час повторював: “Ось, коли я вилізу з оцього, то робитиму ось те, ось те й ось те...”У квітні Анатолієві Григоровичу

зробили операцію, але хвороба не від-пускала його. Він змарнів і страшенно схуд...У цей час вийшли його дві нові

книжки – останні в його творчості: публіцистичний твір “Захочеш і бу-деш” та літературознавчий – “Літера-турні явища із Яви”. “Захочеш і будеш” була п’ятою із серії публіцистики, у “Літературних явищах із Яви” зібрано статті різних років. Він дарував свої книжки тим, хто його відвідував, ка-зав, що «вони мають працювати».Анатолій Григорович вів на ра-

діо публіцистичну передачу «Якби ми вчились так як треба», де зачіпав найболючіші суспільні проблеми. Як згадує його аспірант Сергій Шебеліст, йому люди присилали листи мішка-ми. У своїх двох останніх книжках він цитує ці листи. «Ви, пане Погрібний, – йдеться в одному з них, – такий націоналіст, Ви дуже хитрий, бо Ви дуже розумний і користуєтеся цим, щоб промивати людям мозги…»Сергій Шебеліст каже, що на такі

листи він не ображався, а навпаки – полемізував з авторами, аргументо-вано доводив свою позицію.

– Анатолій Григорович дуже бо-ровся за українську мову, – каже Шебеліст. – Ніколи не забуду, як ко-лись на День соборності 22 січня був мітинг на Софіївській площі, він був присутній, але не виступав. Якісь люди приїхали зі Львова спеціально, аби почути Анатолія Погрібного, пі-дійшли до нього й кажуть: “Професо-ре Погрібний, чому Ви не виступали, коли Вас можна буде почути?” Але він того дня увечері виступав в Україн-ському домі, зірвав овації, було видно, як люди його шанують...Сергій Шебеліст захоплюється По-

грібним як викладачем:– У нього були дуже цікаві лекції,

він був людиною енциклопедичних знань, читав їх без папірчиків. Це не було сухо, він називав цікаві моменти з життя письменників «жвавинками». Наприклад, розказував про Яновсько-го, у якого був кіт дресирований, і знав команди «міліціонер або умри» – кіт падав або тікав. Пам’ятаю, як розпо-відав про Антоненка-Давидовича… Ще коли Погрібний був студентом, то хтось його попросив бути репе-

титором з англійської мови, а він не знав, що батько учня Антоненко-Давидович. Він був у нього дома, і той давав йому твір, який був тоді за-боронений. Анатолій Григорович чи-тав його з ліхтарем у гуртожитку під ковдрою, коли всі хлопці засинали. У нього й досі є ця книжка, навіть під-писана: “Милому Анатолию Погреб-ному от Антоненко-Давыдовича”...Його друг і колега, публіцист Ві-

талій Карпенко, професор кафедри Видавничої справи та редагування, називає Анатолія Григоровича «ціл-ковитим патріотом України»:

– Анатолій – це великий патріот України, він просто український – і зверху, і з середини, він по-українськи мислив, відстоював українські спра-ви, хоча мав через це прикрощі… І звичайно, це дуже добра й чуйна лю-дина. Його життя було пов’язане з бо-ротьбою за незалежність України.Віталій Опанасович каже, що зі

своїм другом спілкувався майже до останнього – до середини вересня, але без сліз це було неможливо роби-ти, йому вже тоді було надзвичайно важко говорити.

– Його голос уже був дуже слабкий, – каже Карпенко. – Моя дружина до мене підійшла, я включив гучномо-вець, щоб вона чула… Це були, так би мовити, прощальні слова...Віталій Карпенко переконаний, що

зі смертю його друга багато втратила українська література, багато втра-тила журналістика, багато втратила наша культура в цілому, і втратила Україна.Близький друг Анатолія Погрібно-

го Павло Мовчан, голова товариства «Просвіта», уже кілька днів після смерті Анатолія Григоровича не може стримувати сліз, так глибоко його вразила ця втрата:

– Є формула, яка каже, що немає незамінних людей – це неправда. Його ніхто не замінить. Ніхто! Це була настільки працьовита, всеохоп-на, небайдужа людина... Він надзви-чайно вболівав за спільну справу всієї України. Я не бачу, такої людини, яка б могла сказати: я – рівнозначний Анатолію Григоровичу. Утворилася велика прогалина в нашому суспіль-стві, і треба довго дошукуватися, чим її закрити.Павло Мовчан каже, що Анато-

лія Погрібного вистачало буквально на все. Він негайно реагував на все, що стосувалися української справи, мови, держави, освіти, політики.

– Смерть Анатолія – це кричуща несправедливість! – каже Мовчан. – Я взивав до Бога – чому це так, чому таку людину в нас відібрали, чому Господь Бог його забрав до себе, коли йому ще на Землі так багато потрібно

було зробити?Академік Микола Жулинський

знає Погрібного майже тридцять ро-ків і називає його унікальною постат-тю в історії України.

– Це унікальна постать в Україні передусім тому, що це прекрасний полеміст, пропагандист української мови й літератури, гарячий публіцист. Його авторські програми на радіо були присвячені історії та майбутньо-му української мови. З ним говорила вся Україна: одні заперечували, інші підтримували, та в нього були аргу-менти надзвичайно переконливі...Жулинський каже, що таких на-

тхненних працівників на ниві україн-ської культури й літератури небагато.

– Свого часу таким був Борис Грін-ченко, про якого Анатолій Погрібний багато писав і якого дуже любив. Я думаю, що він якоюсь мірою взяв приклад зі свого вчителя – Грінчен-ка, – каже Микола Жулинський.Анатолій Погрібний народився

3 січня 1942 року в селі Мочалище Бобровицького району на Чернігів-щині. У 1959 році закінчив Харків-ський хіміко-механічний технікум, у 1966-му – філологічний факультет Київського державного університе-ту імені Тараса Шевченка. З 1970-го – працював у Київському національ-ному університеті імені Шевченка на різних посадах.З 1992-го по 1994 рік був першим

заступником міністра освіти України, далі – на викладацькій і науковій ро-боті.Він був автором понад 1000 статей,

близько 20 монографій. Доктор філо-логічних наук, професор Київсько-го національного університету імені Т. Г. Шевченка та Українського віль-ного університету (ФРН, м. Мюнхен).Лауреат багатьох премій, зокрема

й Національної премії України імені Тараса Шевченка (2006). Відомий літературознавець, пись-

менник і публіцист, 37 років пропра-цював на різних посадах у Київському національному університеті імені Та-раса Шевченка.З 1981 року Анатолій Григорович

викладав журналістам історію літе-ратури. З 1983-го по 1992-ий завід-ував кафедрою Історії літератури та журналістики в КНУ імені Т. Г. Шев-ченка. До останніх днів працював на посаді професора кафедри Історії української журналістики Інституту журналістики цього університету.Анатолія Погрібного поховали 13

жовтня на Байковому кладовищі в Києві.

Оксана КлимончукУНІАН

приватних шкіл повністю акреди-тованих департаментом освіти в Огайо. Більшість викладачів мають звання вище бакалавра і володі-ють спеціальними сертифікатами вище вимог викладання в початко-вій школі. Деякі вчителі були удо-стоєні нагороди Who’s Who Among American Educators.Християнські наставлення і фор-

мування віри проходять через цілу програму навчання і спрямовані на те, щоб учні жили у відповідності з їхньою вірою, служачи іншим.Школа св. Йосафата стоїть в

одному ряду серед 2% найкра-щих шкіл Огайо за результатами стандартизованих тестів. Студен-ти проявляють блискучі знання у всіх галузях шкільної програми: як природничих, так і гуманітарних наук, і дістали численні Governor’s Awards for Excellence in Youth Science Opportunities. Така добра підготовка дає учням можливість успішно продовжувати навчання у вищих школах.Починаючи з підготовчого кла-

су, студенти вивчають українську мову. Хоча більшість дітей україн-ського походження, для багатьох з них це іноземна мова, але вони в такий спосіб дістають навики ви-вчення іншої мови. Мистецькі здібності учнів теж

давно зажили доброї слави в укра-їнській громаді. Чудові концерти і вистави вражають увагу глядачів високим рівнем виконання та за-служено нагороджуються оплеска-ми.Життя школи сповнене неви-

черпною енергією та оптимізмом, що допомагає крокувати вперед і підримувати негаснучу лампаду українського духовного життя. Все є потреба підтримки фінан-

сування школи. Сподіваємось, що знайдуться люди, які можуть під-тримати школу, яка вірою і правдою служить як українській громаді, так і американському суспільству вже 60 років підряд!

Марія ІВАНКІВ, учитель Школи св. Йосафата

You need to insure bothyour auto and your home,so why not save money inthe process? Call today fora free, no-obligation look atauto and home discountsfrom American Family.

Looking for a way to save?

American Family Mutual Insurance Company and its SubsidiariesAmerican Standard Insurance Company of Wisconsin Home Office – Madison, WI 53783

American Family Insurance CompanyAmerican Standard Insurance Company of Ohio Home Office – Columbus, OH 43240

www.amfam.com

© 2005 001726—4/05

Thomas J ChalasinskiInsurance Agency

7750 Town Center Drive Suite 350Broadview Hts, OH 44147

(440) 838-5383 Buswww.tomchalasinski.com

Доступний веб-гостінґ для

малого бізнесу

Пакет Silver Gold Platinum Серверний простір 200 Mb 500 Mb 800 Mb Пропускна здатність 3000 Mb 5000 Mb 10000 Mb E-mail/Webmail CGI PHP MySQL Розширення Frontpage Fantastico ImageMagick Багато інших рис Місячна оплата $4.95 $9.95 $13.95 Річна оплата* $54.45 $109.45 $143.45 *Один місяць безплатно

www.ukrsvit.com 330-554-6429 Розмовляємо українською

СМЕРТЬ АНАТОЛІЯ ПОГРІБНОГО – КРИЧУЩА ВТРАТА ДЛЯ УКРАЇНИ

60-ЛФТТЯ ШКОЛИ СВ. ЙОСИФАТА (ЗІ СТОР. 5)


– Я зустрічала таку інфор-◊ мацію, що нібито український та німецький переклади вва-жаються найкращими і нібито до такого визначення була до-лучена сама авторка, Джоан Ролінґ?

– Є в Інтернеті така інформація. Я не запитував у Джоан Ролінґ, наскіль-ки вона причетна до цього, але я ба-чив таку інформацію. Те, що вона обкладинку нашу ці-

нує, можливо, навіть найбільше за інші – то в нас є такі свідчення, і не тільки з Інтернету. До нас прийшов лист від Лондон-

ського офісу, 5 серпня – Джоан Ролінґ шостого мала давати інтерв’ю про свої майбутні книжки. Це знімали в її кабінеті і всі світові видання Гаррі Поттера показували на полицях ко-рінцями. Представники письменниці попросили в нас дозволу, щоб показа-ти у кадрі українську книжку “облич-чям”. Я навіть не зрозумів спочатку, що

вони мають на увазі. Я вислав їм ве-личезний файл, думав, що вони хо-чуть роздрукувати його. А виявилося, що в західному світі ставляться так до авторських прав - вони питали, чи можна взагалі показати обкладинку. Звичайно можна! Це для нас велика реклама. Сподіваюся, що і корінці наші зача-

рують читачів. Це таке ноу-хау – коли скласти сім корінців, то там цілий сю-жет читається. Це ще один сюрприз для українських читачів.

– Чим унікальна українська ◊ обкладинка. Адже “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” відстоювала право на своє власне оформлення?

- Звичайно. Треба зрозуміти, що окрім американської та британської обкладинки, у світі ще існує німець-ка обкладинка, іспанська, італійська, японська…

– Тобто всі мають право на ◊ свою обкладинку?

– Не всі... Більшості країн світу нав’язується американська обкладин-ка. Ми ледве від неї відкараскалися. І дуже щасливі з цього - а перекона-ли їх, власне, мистецтвом Владисла-ва Єрка (художник-ілюстратор) – їм дуже сподобалося. Писали: grate, beautiful! Вони були

дуже задоволені, і з наступними об-кладинками вже взагалі не виникало ніяких проблем.Мені здається, що українським чи-

тачам так само має бути приємно, що їхня обкладинка одна з найкращих у світі і одна з найоригінальніших.

– Днями з’явилося повідо-◊ млення, що український пере-клад Гаррі Поттера “знову” став першим у світі. Коли був перший рекорд?

– Ми фактично до сьогодні не зна-ємо, чи були ми в п’ятому томі перші.

Була інформація, що в один день з нами вийшла книжка у якійсь із кра-їн колишньої Югославії, невеличким накладом... Але досі не підтверджено, як все було. Щодо шостої книги – ми були од-

ними з найперших. Ми не дуже зма-галися, але знаємо, що німці, фран-цузи були, здається, 1 і 3 жовтня, а ми – 6. Тобто йшли буквально в один тиждень. Тепер же Лондонський офіс під-

твердив, що з сьомою книгою ми пер-ші у світі. Вони навіть здивувалися: “Ого! Ви так одірвалися, це справді перший у світі переклад”.Ми зробили найперший переклад

у світі. Наша обкладинка вважається чи не найкращою. У нас, вважаєть-ся, дуже добрий переклад. В Україні переважна більшість читачів віддає першість нашому перекладу. У нас буде найдешевша ціна. Вона буде де-шевша за російську на 10-15 гривень (звичайно, не виключено, що якісь “доброзичливці” в окремих регіонах можуть вдатися до 300% націнки). Отже, ми зробили все, що могли - сло-во за українським читачем.Ми все намагаємося робити якісно,

тому образливо, коли ти все зробив і дізнаєшся, що багато українців все одно віддають першість російській книжці. Просто вони бояться поринути

в українське читання, а я хотів би стверджувати, що це один з найкра-щих перекладів, як власне, мабуть, і найкраща книжка в серії про Гаррі Поттера. Тут Джоан Ролінґ дає багато відпо-

відей на багато питань, які повисали з усіх книжок. Тут є дуже несподіва-ні повороти, дитина має задуматись

про щось серйозне - про життя, про смерть. Я бачив, як відреагував на книжку,

коли дочитав останню сторінку, мій молодший син. Це було десь пів на дванадцяту ночі. Я зайшов до кімна-ти, він лежав у ліжку. Така блаженна усмішка, щастя – ну, просто найвище у житті. Але він дивився якось у себе, він мріяв про цю книжку. Я таким його ще ніколи не бачив. Він зранку прийшов до мене, ліг...

Я кажу, “а пам’ятаєш у Гаррі Поттері такий-то момент”, він відповідає – “я саме про це думаю”. Кілька днів він ходив під враженням, бо у цій книзі є дуже серйозні речі.Авторка настільки тонко все зроби-

ла! Зокрема, відкрию одну з таємниць: діти в книжці нікого не вбивають. Це, може, не помітно, але це прекрасно. Джоан Ролінґ ніби дає зрозуміти, що діти не можуть брати на себе такий гріх. Навіть через ворогів. Їх убиває хтось зі старших, чи якимось іншим чином це все стається... Думаю, що це найкраща книжка з

усієї серії. Видно, що Джоан Ролінґ за-думала її ще на самому початку… Бо, наприклад, у 5-й книжці, як на мене, авторка хотіла показати, що коли вона напише книжку на 1000 сторі-нок, то всі діти так само будуть кри-

чати “ура!” і читати – і так і сталося. Але для цього у ту книжку довелося підлити трохи водички, а тут – зовсім інше, без жодних провисань.

– Ви з нетерпінням чекали на ◊ сьому книжку?

– Це була перша книжка, яку я “підчитав” з кінця. Я зробив так упер-ше в житті, бо не люблю цього. Віктор Морозов (перекладач) - стійкіший, він не дивився закінчення, бо каже, що йому тоді не цікаво перекладати. Я ж таки подивився, бо як вида-

вець відчував на собі певну відпові-дальність. Я, звичайно, нічого не міг змінити з того, що авторка написала. Але знаєте, якби щось трапилось... з яким настроєм я буду працювати? А працював я, до речі, з непоганим на-строєм…

– Чи плануєте ви видавати ◊ подарункові зібрання?

– А я вам покажу наше подарунко-ве зібрання. У нас уже була упаковка на шість книжок, а зараз готується на сім. Думаю за два-три тижні вона вже з’явиться у книгарнях... Дивіться, як у зібранні складають-

ся корінці: з п’яти книг виходить, ніби Дамблдор через чашу, що зображена на корінці шостої книги, передає свою мудрість Гаррі, якого ми зобразили

на корінці сьомої. Я був дуже переля-каний, коли в шостій книзі Дамблдор загинув...

– То він не загинув?◊ – Ні-і-і, я не можу цих секретів від-

крити, але, скажемо так, “усе сталося якнайкраще для нашого корінця”.

– Скажіть, будь ласка, чи різ-◊ ниться ціна на придбання прав на переклад в залежності від країни, адже 150 тисяч накладу в Україні важко порівняти з на-кладами у США?

– Звичайно, усе залежить від про-дажу і відсотків роялті. Спочатку пла-титься аванс, а потім кілька разів на рік ідуть проплати згідно з продажа-ми. Що більший наклад, то більший відсоток.

– Чи думали ви про відкрит-◊ тя “чарівної” крамниці, де мож-на було б купити книги вашого видавництва?

– Ми мріємо не тільки про крамни-цю, ми мріємо про галерею, бо все, що ви бачите на стіні – це оригінали. (На стіні, зокрема, висять оригінали ілю-страцій до казки “Снігова королева”). За обкладинку “Снігової королеви” нам пропонують уже 28 тисяч. Ми мріємо про казкову галерею!

Щоб це було десь у центральному ра-йоні Києва, щоб там були представле-ні роботи сучасних дитячих ілюстра-торів – цього немає в жодному місті світу. Принаймні, я не знаю про таке. Кожна країна в культурному плані

намагається показати щось своє, ори-гінальне. У нас дуже хороша школа ілюстраторів. Це була б галерея, яка розповідала б про нашу націю щось особливе – дуже своєрідне і дуже та-лановите. Там, окрім книжок, можна було б

придбати, наприклад, принти улю-блених ілюстрацій. У нас є багато задумів, і це могло

б бути надзвичайно цікаво. Просто зараз в українській владі панує ша-риковщина, людям не до того. Їм би котів ловити, а про культуру вони не дбають, і це дуже печально. Залишається сподіватися, що при-

наймні діти цих політиків вже бу-дуть тямущіші – матимуть справжню вищу освіту і, можливо, будуть більш подібними до людей культурних, ци-вілізованих. Бо без культури, мисте-цтва людина не буває повноцінною.

– Тобто зараз практичних ◊ кроків щодо організації такої галереї немає? До речі, ви гово-рили про це з дружиною пре-зидента Катериною Ющенко, адже ви навіть співпрацювали.

– Ми говорили про це... Але ж вона не має прямої влади. Я не люблю бути набридливим. Звичайно, такі люди, як Катерина Ющенко, вони є рідкіс-ні у владі. Бо її розуміння культури є справжнє й глибоке... Думаю, було б неправильно звертатися до неї, щоб вона дала якесь приміщення. Це має місто цим займатися.

– Але ви розповідали про це ◊ пані Катерині?

– Це Ліна Костенко таку ідею пода-ла на нашій минулорічній виставці, де була й Катерина Михайлівна: “Я мрію, що у вас буде галерея, казкова, у центрі міста”. А коли сама Ліна Кос-тенко про таке каже, то іноді віриш, що з цього щось таки колись і вийде.

– Чи відправляли ви дітям ◊ Ющенка переклад Гаррі Потте-ра раніше за всіх?

– Це якась така ілюзія, що я набли-жений до родини Ющенків. Я, як гро-мадянин України, звичайно, поважаю свого президента і його родину, але є число - 25 вересня – початок продажу книги. Це навіть негарно було б.

ІВАН МАЛКОВИЧ: Я ЩЕ НІКОЛИ НЕ БАЧИВ СВОГО МОЛОДШОГО СИНА ТАКИМ, ЯК ПІСЛЯ ПРОЧИТАННЯ

ОСТАННЬОЇ КНИГИ ПРО ГАРРІ ПОТТЕРА

Іван Малкович – поет та засно-вник першого в Україні приватного дитячого видавництва “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”.

Завдяки його зусиллям та “ста-ханівській” роботі перекладача Ві-ктора Морозова, редактора Олекси Негребецького та художника Вла-дислава Єрка український переклад сьомої книги про Гаррі Поттера став першим у світі.Незмога продавців чекати і бажан-

ня читачів якомога скоріше отрима-ти останню книгу змусили Малкови-ча призначити офіційну презентацію “Гаррі Поттера та Смертельних ре-ліквій” на кілька днів раніше заплано-ваної дати – 25 вересня.У цей день стартував продаж

книг по всій Україні, а в “Українсько-му домі” вперше під час презентації книги Національний президентський симфонічний оркестр виконував му-зику до фільму про Гаррі Поттера.

Фото Дмитра Амідова



– Тобто ніхто крім ваших си-◊ нів не знає зміст останньої кни-ги про Гаррі?

– Я думаю, що ті люди, які працю-вали з книжкою: художник, перекла-дач, їхні родини – вони знають. Є ще й ті, хто прочитав книгу англійською мовою… Але український переклад вихо-

дить у продаж з 25 числа. Я думаю, що, мабуть, 27 або й 26 завзяті читачі вже все будуть знати.Книжка читається на одному по-

диху. Я заздрю усім читачам, бо сам читав книгу порціями. Поки перекла-даєш, то не можеш іти далі, поки не розв’яжеш якісь “заморочки”, що ви-никають на кожній сторінці. Я заздрю читачам, які будуть чи-

тати легко, на одному подиху. На них чекає стільки подій, стільки різних переживань! Думаю, вони не будуть розчаровані.До речі Джоан Ролінґ зробила

дуже гарну присвяту: “Присвята цієї книжки ділиться на семеро: Нейло-ві, Джесіці, Давидові, Кензі, Ді, Анні і тобі, якщо ти тримався з Гаррі аж до самого кінця”. Гарно! Тобто кожно-му читачеві є часточка присвяти цієї книжки.

– Ви дивилися хоч один фільм ◊ про Гаррі Поттера?

– Я дивився останній фільм. Я чекав більшого, він мене не вразив. Мене страшенно розчарували герої, які озвучували дітей. Було чути, що вони у житті не розмовляють укра-їнською мовою. Та й сам режисер, певно, не мав українського слуху, не розумів, що це настільки фальшиво і неприродно. Це дуже тонка справа – переклад.

Як чудово, наприклад, переклали “Сімпсонів”, як озвучують прекрасно. Чому не звернулися до людей, які вже мають досвід? Після фільму я був навіть зляка-

ний, що люди можуть подумати, що цей переклад має якийсь стосунок до української книжки.

– Вам сумно, що пригоди Гар-◊ рі Поттера скінчилися?

– Та ясно, що сумно. Я хотів би звернути увагу ваших читачів на те, що ми в цій книзі вперше вживаємо голограму. У ній видно напис “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”, а в глибині через збільшуване скло можна буде поба-чити малюнки з наших книжок. Так ми захищаємося від піратів,

які нам дошкуляють. Ці ділки могли б продавати м’ясо, труси, а так вони продають книжки. Хочуть заробити на тому, що будуть підробляти книж-ки, грубо порушуючи міжнародні за-кони. А наша влада, що найприкріше, не

може цих примітивних дядьків, чи не хоче, зловити на гарячому. На остан-ньому етапі знаходиться хтось, через кого зривається уся справа.

– Наклад у 150 тисяч примір-◊

ників – це найбільший початко-вий наклад?

– Так, найбільший - це ми вже роз-хоробрилися дуже. І переживаємо, чи український читач підтримає нас. До речі, попередній наклад із до-

друкуванням був приблизно таким. До того ж ми не знаємо скільки про-дали пірати. Але загальний наклад стрімко наближається до мільйона, а з піратськими примірниками – і більше. Хоча це не дуже великий на-клад... Взагалі в Україні більше книжок

повинно продаватися. У порівнянні з провідними країнами – десь у 5 разів. Думаю, з російськими примірниками в Україні продається десь 300 тисяч книжок кожного тому “Гаррі Потте-ра”.

– Я чула, що ви хотіли розпо-◊ чати спільний проект з Андрі-єм Шевченком?

– Це проект “Шевченко дарує Шев-ченка”. Я хочу відібрати найкращі ві-рші Тараса Григоровича Шевченка для дітей – їх буде небагато, але вони будуть вишукані і прекрасні. Книжка має бути з найдоскона-

лішими ілюстраціями. Хочу, щоб саме Шевченко дарував ці книжки. Це важкий проект, дуже коштовний. Але хочеться показати, що Шевченко – прекрасний і вічно сучасний поет. Це одна з таких моїх мрій, які я ще не втілив.

– Чи збираєтеся організову-◊ вати спільні проекти з іншими відомим діячами?

– Ми будемо записувати “100 ка-зок” – робити аудіо-книжку. Зокрема, згодився Віталій Кличко озвучувати одного з героїв. Тільки просив, щоб якийсь нормальний був персонаж. То я йому знайшов дуже гарного героя! Не буду розкривати таємницю.

Зрештою, для Віталія буде добре, що герой багато не говорить. Казка на-звана іменем цього героя, але прямої мови не так багато. Я думаю, що це дуже хороший про-

ект. І хотів би, щоб він обійшов усю країну. Я люблю однаковою мірою усіх читачів – і на сході, і на заході, і в центральній Україні – вони всі одна-ково дорогі. Я хотів би, щоб ця книж-ка у всіх викликала довіру. А довіру викликає тільки те, що ти зробив з любов’ю, зробив професійно.

– З Кличком, Шевченком ви ◊ товаришуєте?

– Ні, не товаришую, ми просто зна-йомі. Позаминулого року ми з Віта-лієм мали шматок спільної біографії – місяць займалися політикою з “По-рою”. Я був десятим номером, а він – першим. До речі, дуже шкодую за тим змарнованим часом.

– Є така інформація, що ◊ ваше прізвище було у загально-му списку “Нашої України” 2006 року, втім після з’їзду воно зни-кло.

– Я не був у списку “Нашої Укра-

їни”. Принаймні, я про це не знав. Я був тільки у “Порі”. Політика – це дуже нецікаво. Це не моє. Знав, що не моє, але узявся на хвилі Майдану. Не буду вдаватися в деталі.

– З ким із політиків ви знайо-◊ мі?

– Я не думаю, що я близько знайо-мий з кимсь з відомих людей. А з лі-тераторами ми всі виростали в одній колисці. Ми приятелюємо, дружимо: Віктор

Неборак, Оксана Забужко, Юрій Ан-друхович, Василь Герасим’юк, Богдан Бенюк – мій кум і сусід перший. А з багатьма відомими людьми (по-

літиками, іншими діячами) ми про-сто в гарних приятельських стосун-ках, але не так часто спілкуємося.Я просто не дуже люблю тусівки –

я не така людина, що любить десь ви-слизати на люди. Я люблю посидіти за книжкою, комп’ютером чи в сім’ї.Ви знаєте, у мене багато друзів у

владі. Але в житті … У мене держава ніколи не закуповувала книжок для бібліотек. Я ніколи не мав відваги попросити. Якщо б друзі мені це за-пропонували, я радо б погодився. Але набиватися з особистими прохання-ми не люблю – це, як правило, псує дружні стосунки.

– Про що ви мрієте?◊ – Господи, у мене такі примітив-

ні мрії. Я мрію добудувати будинок, мати нарешті свій кабінет, бо в мене як у видавництві, так і вдома – рука-вичка. Де живе купа людей, хто хоче -приїжджає, хто хоче – зупиняється. Я мрію ще писати вірші. Хотів би

ще зробити кілька книжок хороших. Щоб всі із найрідніших були більш-менш здорові. Мрію, щоб Україна стала українською, щоб діти любили читати. Як бачите – про таке мріє пів-України.

– Якою ви бачите ідеальну ◊ нашу країну?

– Я так уже бачу із сумом, що я, звичайно, не доживу до ідеальної України. Здається, що все печально. Я розумію, наскільки мало я роблю, наскільки та праця моя, як крапля у морі. Що тих книжок? Кілька мільйонів…

А навколо так багато пустопорожньо-го і бездушного... Так багато можно-владців, яким байдуже, що наша го-ловна річка називається Дніпро. Для них вона просто – вода, річка… Мені ці люди примітивні, вони по-

читують “ґламурні”, тобто міщанські, журнали, не читають книжок, дума-ють, що гроші все вирішують, дума-ють, що вони всемогутні. Уявіть російського політика, який

ганить російську мову, що вона пога-на – ми не можемо цього уявити. Ро-сійський уряд дає на рік близько 500 мільйонів доларів, щоб закуповували в бібліотеки книжки, на інші книжко-ві проекти.Наші ж виділили близько 4 міль-

йонів, та й то не дали. Підписали

угоди з видавництвами. Ми видруку-вали книжки і тримаємо на складах, платимо за них, бо їх не викуповують. Хіба це нормально?Втім, я на видавничому форумі у

Львові спілкувався із російськими письменниками. Я казав, що нам уже в печінках сидить ця політична “жа-бомишодраківка”. Всі щось обіцяють, нікому не віриш і взагалі соромно це слухати. А він казав: “Та ви радійте! У вас

є справжнє життя – у нас тихо, як на цвинтарі. Ми йдемо до тоталітаризму. У нас там кицьку чи песика путінсько-го призначать прем’єром і всі прого-лосують. Ви тіштеся тим, що у вас є”. Якщо хотіти знайти плюси, то за-

вжди їх можна знайти, але ми всі бачимо, що набагато більше мінусів. Навіщо референдум оголошувати про українську мову, якщо три чи чотири роки тому був перепис населення. В тому переписі був пункт – яку

мову ви вважаєте рідною? Близько 70% українців відповіли, що укра-їнська мова рідна – це ж документ! Коли так відповіли, то значить треба було зробити так, що б 70% журналів, газет видавалося українською мовою, щоб все це фінансувалося, щоб вони мали якісь податкові пільги. Щоб ми бодай не 500 мільйонів до-

ларів отримали – у нас десь на трети-ну менше населення. Але уявіть, щоб у нас170 мільйонів держава дала на закупівлю книжок у бібліотеки.Якби держава хотіла провести

українізацію, привабити діток до чи-тання книжок. Уявіть, якби оголоси-ли, що Гаррі Поттер виходить, а вже за 10 днів ви зможете прочитати цю книгу в усіх бібліотеках. Можливо, це єдина книга, на яку б

діти повелися, вони б дізналися де в їхньому селі, місті чи районі є бібліо-тека. Це так просто і легко робиться, за не дуже великі кошти. Це така чу-дова нагода привернути дітей до до-бровільного україномовного читання. Але хіба владі до цього? Коли якісь книжки і закуповують,

то це книжки чиновників, які ніхто в житті не купив би в магазині, не роз-горнув би, тим паче в бібліотеці. Але галочка стоїть, і хтось поклав собі гроші в кишеню. Як з таким ставленням можна го-

ворити про те, що українська мова буде розвиватися, що буде місто го-ворити українською мовою? Якщо ви нічого не робите для цього. Це ж такі елементарні кроки. Ви знаєте, що наша держава посі-

дає 27 місце у світі за платоспромож-ністю. Ми ж бачимо, які машини їз-дять, ми бачимо, що добробут людей зростає. Я бачу по книжках, наклади зростають, люди хочуть читати. У нас багаті перспективи, нам би

мудрих якихось керівників, то можна й гори зсунути і щасливих дітей виро-щувати.Ганна ГОШКО, “Українська Правда”

ІВАН МАЛКОВИЧ (ЗІ СТОР. 12)


ЗДОРОВ’Я І КРАСА

За своєю універсальністю й ефек-тивністю продукти бджільництва посідають одне з перших місць серед інших природних засобів. Маточне молочко, пилок, бджолині обніжки, забрус, бджолиний хліб, віск, пропо-ліс, бджолина отрута – це далеко не повний перелік ліків, які дає нам ця маленька комаха. Сьогодні вони мало використову-

ються у медичній практиці, їх витіс-нили фармацевтичні засоби. Проте, як відомо, синтетичні ліки не можуть зрівнятися з природними хоча б тому, що справляють відчутну негативну побічну дію на організм. Натуральні ж засоби діють м’якше, краще сприй-маються організмом і часто досяга-ють результату там, де чужорідні хі-мічні речовини не допомагають.А допоможе в цьому завідувач від-

ділу апітерапії, який має гарний до-свід у лікуванні апіпродуктами різ-них хвороб, Олексій ПАЩЕНКО. Почнемо екскурс з методу, який

має грізну назву апітоксинотерапія або бджоловжалювання. І хоча у цьо-му методі діюча речовина – отрута, для людини вона є цілющою за бага-тьох захворювань, а також помічним засобом для збереження молодості, досягнення довголіття.

БДЖОЛИНА ОТРУТА ПЕРЕВЕРШУЄ НАЙСУЧАСНІШІ

МЕДИЧНІ ПРЕПАРАТИБджолина отрута має складну хі-

мічну структуру. Зокрема вона міс-тить білкові компоненти й пектини, які справляють виражений лікуваль-ний ефект. Приміром один з білків – мелітин – справляє протизапальну й кроворозріджувальну дію, а МСД-пектид – болезаспокійливий ефект, а також дуже сильну протизапальну дію: у 100 разів вищу, ніж у гідрокор-тизону – медичного препарату, який застосовують для лікування тяжких запальних процесів. Ще один пектид – апамін – де-

монструє нейротропний ефект, який

впливає на розрив больового імпуль-су, блокуючи його. Крім того, в хіміч-ному складі бджолиної отрути є до-памін, гістамін, норадреналін – вони регулюють проходження імпульсу по нервових тканинах, стабілізують артеріальний тиск, а ще стимулюють роботу ферментів, які, розпушуючи сполучну тканину, сприяють поліп-шенню обмінних процесів у тканинах організму. Отрута завжди є стериль-ною, навіть у розведенні 1:50 000. Цим пояснюється її потужна анти-бактеріальна й антивірусна дії.

ОТРУТА, ЯКУ ЛЮБЛЯТЬ ВСІ ОРГАНИ Й СИСТЕМИ ЛЮДСЬКОГО ОРГАНІЗМУЗважаючи на всі вище перелічені

властивості бджолиної отрути, з її до-помогою можна лікувати дуже багато різноманітних захворювань. Переду-сім це захворювання нервової систе-ми: неврит, радикуліт, остеохондроз, ішемія головного мозку тощо. Адже в основі цих патологій, спричинених інфекційним ураженням чи травма-тичним ушкодженням, лежить за-пальний процес. Виражений болезаспокійливий

ефект бджолиної отрути та власти-вість проводити нервові імпульси, купірувати запалення, відновлювати тканини дають змогу досягнути пре-красного ефекту у відновленні моз-кового кровообігу, лікуванні невриту лицьового нерва, приглухуватості, лі-куванні наслідків енцефаліту, менін-гіту (запалення оболонки головного мозку), неврозу, дитячого церебраль-ного паралічу (вдається досягнути поліпшення координації рухів, мов-лення тощо). Так само високодієвою є апітоксинотерапія у лікуванні захво-рювань суглобів (обмінні й інфекцій-ні поліартрити, артрози, ревматизм, подагра тощо) – пригнічуються за-пальні процеси, знімається больовий синдром, спостерігається процес від-новлення тканин і функцій суглобів у цілому. Цікавих результатів отримано й у

лікуванні бронхіальної астми – вда-ється позбутися нападів ядухи, а відтак відмовитися від інгаляторів. Деякі хворі, коли відчувають диском-форт і бояться виникнення нападу ядухи, самі проводять сеанс апіток-синотерапії, виймають з кишені ко-робочку з бджілкою (яку носять при собі як швидку допомогу) і роблять бджоловжалювання на будь-яку ді-лянку тіла. Усі неприємні симптоми відразу минають. Надзвичайно по-

мічним є метод бджоловжалювання і в разі хронічної легеневої патології – досягається протизапальний ефект, поліпшується кровообіг. Крім того, бджолина отрута стимулює в організ-мі роботу його власної гормональної системи. Приміром, якщо зробити бджоловжалювання в біологічно ак-тивну точку в ділянці попереку, від-будеться пряма дія на надниркові за-лози. Вони реагують на подразнення викидом ферментів, які впливають на гіпофіз (ендокринну залозу). Вна-слідок цього в організмі починається процес викиду гормонів, які мають протизапальну, судинорозширюваль-ну дії. Таким чином запускаються ме-ханізми саморегуляції. Завдяки судинорозширювальній

дії бджолиної отрути вдається ста-білізувати кров̀ яний тиск і за гіпер-тонічної хвороби, поліпшити крово-обіг у головному мозку. Доведено, що бджолина отрута впливає і на нор-малізацію рівня холестерину в орга-нізмі. Відомо, що саме відкладання холестеринових бляшок на стінках судин спричинює виникнення різ-номанітних порушень у роботі сер-ця. Застосування бджолиної отрути допомагає досягнути позитивного ефекту навіть у боротьбі з хворобами, які погано піддаються лікуванню.Приміром, це стосується такого

грізного захворювання, як розсіяний склероз, який проявляється дисба-лансом усієї нервової системи. Вна-слідок цього в організмі порушується зв’язок між центром управління та органами й системами, у людини по-рушуються життєво важливі функції, втрачається координація рухів. У ме-дичній літературі описані випадки, коли на перші сеанси апітоксинотера-пії хворого приносили на носилках, а закінчуючи лікування, він вже пере-сувався самостійно. Ми також маємо досвід успішного лікування цієї хво-роби. Важливо, що вдається досягну-ти не тимчасового ефекту, а стійкого результату. Бджоловжалювання застосовують

у комплексному лікуванні (разом з пилком, прополісом тощо) сечоста-тевої системи. Приміром, вдається досягнути зменшення аденоми пе-редміхурової залози, зникнення за-пальних явищ у простаті. Так само успішно лікують і запальні хвороби статевих органів у жінок, а також гор-мональні дисбаланси клімактерично-го періоду. А ще – чоловічу й жіночу безплідність.

Останнім часом людство хвилює проблема довголіття. І не лише по-довження тривалості життя, а й збе-реження молодості душі і тіла. З до-помогою апітоксинотерапії вдається досягнути помітного омолоджу-вального ефекту – розгладжуються зморшки, поліпшується колір шкі-ри, відновлюється її еластичність та оксамитність. Особливо, якщо бджо-ловжалювання поєднати з медовими аплікаціями.Що стосується дитячих хвороб, то

дуже гарний ефект отримано у ліку-ванні енурезу.

Група пси-хологів з уні-верситетів США й Пів-денної Кореї дійшла ціка-вого висновку: американці європейського похо-дження в цілому більш щасліві, ніж азіати (як жителі Японії й Південної Кореї, так і жителі США). Однак си-туація змінюється у випадку появи якої-небудь особистої проблеми: єв-ропейці набагато важче пережива-ють невдачі й довше оправляються від них. Це дослідження провели фахівці

з Університету Вірджинії (Unіversіty of Vіrgіnіa, США), Університету Іллі-нойсу (Unіversіty of Іllіnoіs at Urbana-Champaіgn, США), Каліфорнійсько-го університету (Calіfornіa State Unіversіty, East Bay, США), Коледжу Нью-Джерсі (College of New Jersey, США) і Сеульского національного університету (Південна Корея). Автори дослідження стверджу-

ють, що бути особливо щасливою людиною – досить небезпечно. Чим більше удач у житті, тим гостріше сприймається невдача. Приміром, пасажир, що постійно літає в бізнес-класі літака, набагато важче, ніж пасажир економ-класу, переживає півгодинну затримку рейсу. Ці висновки були зроблені в ре-

зультаті спостережень за декількома сотнями студентів у Японії, Півден-ній Кореї й США. Протягом трьох тижнів піддослідні студенти вели докладні щоденники, у яких відзна-чали свій загальний рівень задово-лення життям, число й рівень впли-ву позитивних і негативних подій та ін. Як виявилося, для того, щоб піс-ля перенесеної невдачі повернутися до свого “нормального” рівня щастя, білому американцю потрібні дві по-зитивні події. Азіатам досить однієї удачі. Автори дослідження зробили

ще один, більш фундаментальний висновок. На їхню думку, вічного щастя бути не може, тому до нього прагнути немає сенсу. За низкою удач завжди йде невдача, яка здатна зруйнувати щастя щасливої люди-ни. У той же час, песимісти, що не

чекають особливих подарунків від долі, у цілому більш стійкі в пси-хологічному плані. Крім того, для того, щоб стати щасливими на ко-роткий час, їм досить скороминущої посмішки Фортуни. Так, знахідка дрібної монетки на вулиці здатна серйозно поліпшити їхній настрій на довгий час.

Освітній портал

ОТРУТА, ЯКОЇ ПОТРЕБУЄ ЛЮДСЬКИЙ ОРГАНІЗМ


НАУКОВЦІ ДОВЕЛИ: НЕМАЄ ВІЧНОГО ЩАСТЯ


ПАМ’ЯТАЄМО

У наш час багато говориться про боротьбу з Ісламом та з мусульман-ськими державами, які хочуть дик-тувати Заходові. Та в Україні подібні проблеми виникали ще в 15 ст., коли турки створили Оттоманську держа-ву, підкорили Крим та напускали та-тар на Україну брати невільників.Турецька держава потребувала не-

вільників, щоб вони працювали на їхніх господарствах та гребли на їхніх кораблях-ґалерах. Жінок продавали в гареми багатим туркам, а малих хлопців виховували на турецьку піхо-ту – яничарів. Тому татари нападали щорічно, палили села, убивали ста-рих і немовлят, а решту брали в полон – «ясир». Козаки воювали з татарами, а з часом почали організовувати мор-ські походи до Криму і Туреччини. Вони здобували турецькі міста, ви-зволяли бранців, нищили турків та вивозили здобич на Січ.Цю тактику відплатних акцій запо-

різькі козаки вдосконалили власни-ми силами під час гетманування Пе-тра Конашевича, який мав запорізьке прізвище Сагайдачний. Він зрозумів, що Оттоманська Імперія, яка страхала цілий світ своєю силою, не мала обо-рони від козацьких нападів з моря. Її сильні флоти плавали по Егейському та Середземному морях, охороняючи турецьку територію від іспанського та венеціанського флотів. На Чорно-му морі турки тримали малу ескадру, яка охороняла конвої кораблів, що во-зили припаси для їхніх ґарнізонів на північному побережжі: до Аккерма-ну, Очакова, Азова тощо. Перевести цілий флот на Чорне море означало б залишити Малу Азію й Грецію без-боронною.Сагайдачний мав свою бачення для

України. Він розумів, що ще не час по-чинати війну з Польщею, бо вона була дуже сильною. Краще зорганізувати козацьке військо в могутню силу і дати йому простір, щоб відзначитися в боротьбі з «ворогами християнства» – з «бусурменами». Це й була основна ціль запорізьких козаків – обороня-ти свою країну, мститися за татарські походи та бути «лицарями Війська Запорозького». Він тільки нагострив їхню вправність, зорганізував їх по частинах – піхота, кіннота, артиле-рія, флот, завів строгу дисципліну під час походів та дав дороговказ.Організація морських походів, бу-

дова козацьких човнів-чайок та біль-ших байдаків знані з описів чужин-ців (французький інженер Боплан). Козаки вміли керувати човнами по морю, вживаючи зірки, сонце, течії, колір води чи її солоність. Вони також уміли ховатися від сторожових кора-блів, пливли вночі, атакували міста з моря в темні ночі, пробивалися крізь ланцюги та заборола й зникали після знищення міста. Козаки нападали на Крим, Анатолію (теперішню Туреч-чину), Істамбул або його пригороддя, Болгарію чи замки в гирлах Дунаю, Дністра. Отже важко було туркам зна-

ти де є козаки. А деколи ще й донські козаки нападали з Азовського моря.Сагайдачний це знав і нападав то

на Варну (1608), Кафу, Козлів Синопу, Трапезунт, Самсун чи Скутарі, колись знищив й турецьку ескадру біля Оча-кова чи Кафи. Ці походи зробили з Сагайдачного героя, гетьмана непере-можної армії. Про його різні тактичні хитрощі писали в посланнях посли італійські, французькі, німецькі: ніби він вживав підводні човни, міни та «нечисту силу».Отже хто був Сагайдачний? Похо-

див він з Галичини, з села Кульчиць біля Самбора, зі старої шляхетськоє православної сім’ї. Народився біля 1575 року. Початкову освіту отри-мав вдома, а далі пішов навчатися до Острозької Академії. Там отримав добру науку, начитався грецьких та латинських авторів, спеціально про військове мистецтво й став домаш-нім учителем в домі Аксаків. Там і вперше познайомився з проблемами збереження української культури від полонізації. Але він бажав слави та лицарських подвигів й пішов на Січ.Там він скоро звернув на себе увагу

своїм хистом з стріляння з лука і за те його прозвали Сагайдачним. Може він брав участь у походах Самійла Кішки в 1600-1601 в Ливонію на допо-могу полякам. Може був на морі ра-ніше, але вже в 1608 році командував походом на Варну. Пізніше часто ке-рував нападами на турецькі міста. Та-кож за нього була встановлена церква на Січі, при ній навчали хлопців гра-моти й була вона оплачувана грішми з січової скарбниці.Також у цей час поодинокі козаки

або й цілі групи йшли на службу до австрійського імператора й воювали в Тридцятилітній війні. Сам Сагай-дачний взяв 20 000 козаків воювати в Московщині 1618 року. Це було так зване «Смутноє время», коли моска-лі билися, щоб визначитися, хто має бути в них царем. Сагайдачний пішов помагати польському королевичу Во-лодиславу здобути трон. Козаки ата-кували Москву, спалили частину й майже ії здобули, але москалі згоди-лися на переговори з поляками. Поки вони говорили, Сагайдачний розпус-тив козацькі полки грабувати й ни-щити Московщину. (Тому ні за цар-ської Росії, ні за СССР Сагайдачному не поставили памятника.)Крім того Сагайдачний почав ціка-

витися рухом відродження в Україні. Православні церковні діячі заснува-ли братство, Братську Школу, дру-карню й почали полемічну боротьбу з уніатами (греко-католиками) та по-ляками за збереження національної свідомості. Вони дуже хотіли, щоби козаки включилися в цю боротьбу. І гетьман зрозумів їх, записав запорож-ців до Благовіщенського Братства та подарував гроші на їхні потреби. Він також переконав патріарха Єрусали-му Паїсія, щоби той висвятив митро-полита Йова Борецького та шістьох єпископів для української православ-ної церкви 1620 року.Нарешті туркам урвався терпець і

султан Осман ІІ вислав турецьке вій-сько на поляків. Коронний гетьман Жолкевський просив козаків на до-помогу, але кошовий Бородавка не послав її. Тільки поодинокі реєстрові козаки брали участь. Бій під Цецорою був для поляків невдалий. Військо було розбите, Жолкевський убитий. 3 українців загинув батько Богдана Хмельницького, Михайло, а сам Бог-дан потрапив до полону (1620). Сагай-дачний переговорював у Варшаві й добився деякого полегшення від ко-роля Зиґмунта ІІІ.Сагайдачний вислав наказ Бо-

родавці привести все Військо Запо-різьке під Хотин, бо в Україну йшла велетенська турецька армія на чолі зі самим султаном. Поляками коман-дував литовський гетьман Ходкевич,

а козаками знову Петро Конашевич-Сагайдачний. Останніх було 42 000 й поляків було 35 000, зате турків по-над 200 000. Три тижні тривали бої, де козаки й поляки билися з турками. Більшість боїв були турецькі атаки на козаків та козацькі контрудари на турецький табір. Стративши багато війська, султан оголосив перемир’я й повернувся до Істамбулу, де його не-забаром вбили.Козаки дістали велику похвалу,

а Сагайдачний повернувся доКиєва лікуватися від ран які одержав у бою під Хотином. Він помер 1622 року відписавши своє майно на братства й школи в Києві, Львові й Луцьку. У його честь видано книжку «Вірші на жалостний погреб зацного рицера Петра Конашевича Сагайдачного, гетьмана Войска Его К. М. Запорозко-го», (Київ, 1622).Хотинська кампанія було світлим

прикладом українсько-польської співпраці проти небезпеки від ісла-му, який хотів завоювати Україну та Польщу. Одначе нерозумна політи-ка Польщі, яка знехтувала прохання козаків, обернула їх проти себе. За 26 років, після низки повстань, Бог-дан Хмельницький створив козацьку Гетьманщину, вигнавши поляків зі східної України.

3 гетьмануванням Сагайдачного зв’язана цікава історія – курення-люльки. Вона пов’язана з долею ан-глійського капітана Джона Смита, який заснував першу успішну коло-нію у Джеймставні, Вірджінія, у Пів-нічній Америці.Виявляється, що Смит воював про-

ти турків, як наємний вояк в австрій-ській армії на Балканах. Він потрапив до турецького полону і змушений був гребти на ґалері. Звідти його визво-лили запорожці та привезли на Січ, десь 1601 року. За кілька років Смит повернувся до Анґлії з двома запо-рожцями. Один з них – Лаврин Бо-гун, дядько Івана Богуна (?), який був медиком. Смиту доручили охорону поселенців у майбутній колонії. Коза-ки поїхали з ним і ділили всі пригоди між індіянцями. Богун побачив, що шамани лікують хворих, давши їм по-курити тютюну, змішаного з якимсь наркотичним зіллям. Інакше тубіль-ці курили самий тютюн.Отже 1609 року, коли Смит повер-

тався до Англії на лікування, козаки передали своєму гетьманові трохи тю-тюну та малу люльку. Коли англійські посли вручили її Сагайдачному не-відомо, але ми знаємо, що під час по-ходів Сагайдачний вже курив люльку. Про це ясно кажеться в пісні «Гей, на горі там женці жнуть». Що козаки ку-рили люльки, всі знаємо – одначе не знаємо, коли це вони почали робити. А до Європи тютюн привезли англій-ці в 17 столітті. І коли козаки побачи-ли свого гетьмана з люлькою, склали про це пісню.Гетьман Петро Конашевич Сагай-

дачний проходить світлою ниткою в історії України. Він вказав, що тільки при співпраці козаків з рештою насе-лення України можна буде визволити Україну з неволі. Тому він піклував-ся про школи, монастирі, братства й церкви та залишив їм свої гроші в за-повіті. Козаки допомогли відновити православну єрархію та брали участь в культурному житті.Сагайдачний зміг зорганізувати

козацьке військо в могутню силу, яку використав у походах на турків й та-тар і на Московщину. Він одержав велику перемогу над турецькою армі-єю під Хотином (1621). Уміло керував козацькими відділами та співпрацю-вав з королевичем Володиславом й литовським гетьманом Ходкевичом у боях проти турків. Ця перемога усу-нула небезпеку турецької окупації Східної Європи.

Юрій ГАЄЦЬКИЙ

Київ, 4 вересня 2007 року (RadioSvoboda.Ua) – 22 роки тому, в ніч з 3 на 4 вересня 1985 року, в концтаборі Кучино Пермської об-ласті помер Василь Стус. Сьогодні в Києві якихось заходів пам’яті по-ета не проводять – усе поглинув вир політичної боротьби. Проте і в цьому вирі варто згадати про жит-тя, творчість, смерть і безсмертя великого сина України.

«Не побиваюсь за минулим, побитим шашіллю зневір. Високі думи промайнули, А по Таймиру – водовир Стражденних літ... Нехай. Не

плачу».Василь Стус прожив 47 років. 13

з них – за ґратами та на засланні. Такий жертовний шлях був не-минучий за його безкомпромісної вдачі й гордої відмови не лише йти на угоду з ворогами, а й навіть вдаватися до будь-яких хитрощів чи дипломатії. Попри тортури й страждання, у протистоянні з вла-дою Стус почувався переможцем: на його боці була моральна право-та, і будь-які спроби змусити Стуса зійти зі свого шляху були заздале-гідь приречені. Це розуміла й вла-да. Перемогти цього супротивника вона не могла – могла лише зни-щити його.

СМЕРТЬ ПОЕТАСпівв’язень Стуса Василь Овсі-

єнко припускає, що поет загинув не своєю смертю. «Там нари підві-шуються. Увечері наглядач каже в’язневі, котрий сидить у карцері: «Дєржи нари!» Він мусить їх узя-ти, а наглядач із коридору виймає шворня, і вони опадають. А та-буретка ж-то прикована саме під цими нарами! І дуже можливо так: що наглядач несподівано вийняв цього шворня, нари упали (а вони важкі) і ото ті нари могли вдарити Стуса по голові, і цього було достат-ньо – знесиленому, знеможеному, щоб його вбити».Син Василя Стуса, Дмитро, під-

тверджує, що його батька поховали поспіхом, немовби намагаючись приховати сліди злочину. «Ма-буть, 6-го ввечері ми там були. У нас, – кажуть, – немає де зберіга-ти, тому ми поховали. Нас потім, ввечері, відвезли вже на могилу, і все, що врізалось мені дуже силь-но в пам’ять – це мама, яка проле-жала на цій землі, яка вже встигла підсохнути. Тобто, його очевидно, закопали не того дня, а майже від-разу».

ПОВЕРНЕННЯ ТРЬОХ ДОДОМУ

1989 року український «Мемо-ріал» разом з родичами загиблих політв’язнів добився від тоді ще


ГЕТЬМАН ПЕТРО КОНАШЕВИЧ-САГАЙДАЧНИЙ

22 РОКИ ТОМУ ЗАГИНУВ

ВАСИЛЬ СТУС


ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ ПРОЦЕС ЛІКУВАННЯ

БДЖОЛОВЖАЛЮВАННЯМ Апітоксинотерапія починається з

алергологічної проби, щоб переко-натися у відсутності алергії. Спершу підсаджується лише одна бджола на 1, 5 чи 10 секунд, це вирішить лікар, провівши опитування та діагносту-вання хворого. Після цього людина ще протягом півгодини перебуває під наглядом лікаря, який спостерігає за її місцевою та загальною реакцією на вжалювання. Лікар особливо відсте-жує ці моменти, бо, згідно з медични-ми даними, 2 людини з тисячі можуть мати значну алергійну реакцію. Курс лікування підбирається кожному ін-дивідуально, залежно від стану і хво-роби. Зазвичай застосовується така схема: починається з одного бджо-ловжалювання, щодня збільшується на одне чи два, доводиться до десяти (у деяких випадках до двадцяти) за один сеанс, кілька днів зберігаєть-ся ця доза, потім вона поступово (на одне чи два щоденно) зменшується. 10-20 бджоловжалювань одночасно – це нормальна робоча доза. Людина може витримати й більшу кількість

вжалювань, однак це може спричини-ти перевантаження імунної системи, нирок і замість позитивного ефекту спричинити негативні явища. Зазвичай бджоловжалювання

робляться в поперекову зону (вона вважається найбільш стабільною та найменш болючою), по меридіанах людського організму, щоб задіяти всю систему, а також на проблемну ділянку, де розміщені уражені органи та проявляється біль.Апітоксинотерапію застосовують і

дітям, і дорослим, і літнім людям. Що-правда для дітей бджоловжалювання проводиться за спеціальною методи-кою. Перша порція бджолиної отрути скидається на фільтрувальний папір, тоді вжалювання є менш болючим. Бо в першій порції багато мурашиної та фосфорної кислоти, яка й зумов-лює сильний больовий синдром.

ІСТОРИЧНІ ФАКТИ Хоча в давні часи не існувало хіміч-

них лабораторій, люди на практиці й досвіді дізнавалися про ефективність отрути Божої комахи. Зокрема, не можна не помітити, що пасічники, яких досить часто жалять бджоли, менше хворіють, у них вищий життє-вий тонус, вони сповнені сил, завжди

перебувають у доброму гуморі. Бджо-ловжалювання використовувалося для лікування хвороб з давніх-давен. Приміром, до нас дійшли історичні факти про те, що російський цар Іван Грозний та шведський король Карл Великий позбулися подагри (захво-рювання суглобів запального чи об-мінного характеру) завдяки бджолов-жалюванню. У наш час цим методом також користуються у всьому світі, зокрема, на американських атомних станціях з метою профілактики раді-оактивного опромінення. Бо бджоли-на отрута захищає людський організм від негативного впливу радіації. Цим не вичерпуються достоїнства й мож-ливості цієї речовини. Про них йти-меться трішки нижче. А зараз роз-берімося, що таке бджолина отрута і звідки вона береться.Кожній живій істоті природа дала

засоби для самозахисту (кігті, зуби тощо). У бджоли – це апарат, яким вона жалить. Він складається із жала,

протоки і двох невеликих залоз. Одна з них виробляє кислий секрет, інша – лужний. Під час вжалювання вони змішуються, утворюючи речовину, що називається бджолиною отрутою. За її допомогою бджілка бореться за своє гніздо з нападниками – шерш-нями, осами, мишами та усіма інши-ми, хто посягає на її домівку. Під час жаління холоднокровних істот, зо-крема різних комах, бджола не втра-чає своє жало. Але у разі зіткнення з теплокровними, до яких належить людина, воно застрягає в них і від-ривається від тільця бджоли разом із залозами. Це призводить до загибелі Божої комахи. Зате у справі лікуван-ня ця особливість приносить користь. Бо ще протягом кількох хвилин після потрапляння жала в тіло із залоз про-довжує виділятися секрет, діючи на організм людини.

Юлія МАРТИНЕНКО

радянської влади дозволу перевезти до Києва тлінні рештки українських політв’язнів Стуса, Литвина та Тихо-го. Перепоховання перетворилося на багатотисячну процесію, якої «пере-будовна» Україна ще не бачила. Від-тоді Стус став символом визвольної боротьби. Проте друг Василя Стуса, багато-

річний політв’язень – письменник і філософ Євген Сверстюк стверджує: вірші поета невіддільні від його біо-графії, але найважливіше в постаті Стуса – саме його творчість. «Серед поетів ХХ століття Стус, без всяко-го сумніву, займає особливе місце,

і дуже високе місце. Завдяки вічній загроженості він відчував себе між небом і землею. І він створив на цій висоті такі речі, яких інші поети ХХ віку не творили».І сьогодні твори Василя Стуса на-

гадують нам про існування в укра-їнській реальності не лише виру політичної боротьби, але й цієї, до-ступної небагатьом висоти духу.

«ступай майбутньому назустріч, і най хода твоя легка легкою буде. І не треба жалких жалінь і задарма. Тюрма не доросте до неба, ще землю їстиме тюрма».

Кирило БУЛКІН

БДЖОЛИНА ОТРУТА (ЗІ СТОР. 14)

ВАСИЛЬ СТУС (ЗІ СТОР. 16)


КУПОН НА ПЕРЕДПЛАТУ

ГАЗЕТИ «УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД»

Повне ім’я (англійською) ______________________Повне ім’я (українською)______________________Адреса (англійською)______________________City___________________State______Zip_________

Оберіть кількість випусків:[ ] 6 місячних випусків ($10.50) [ ] 12 місячних випусків ($19.50)Виповнений купон і бан-ківський чек або money-order виписаний на The Ukrainian Cleveland ви-слати на:The Ukrainian ClevelandP. O. Box 627Kent, OH 44240-0011

ДРІБНІ ОГОЛОШЕННЯ

КУПОН ОГОЛОШЕННЯВ “УКРАЇНСЬКОМУ КЛІВЛЕНДІ”

□ ШУКАЮ РОБОТУ □ ПРОПОНУЮ РОБОТУ□ ПРОПОНУЮ ПОСЛУГИ □ ПОТРЕБУЮ□ КУПЛЮ □ ПРОДАМ□ ВИНАЙМУ □ ЗДАМ У НАЙМ□ ШУКАЮ □ ПОЗНАЙОМЛЮСЬТекст оголошення (до 20-ти слів, писати розбірливо):

________________________________________________________________

________________________________________________________________

________________________________________________________________

________________________________________________________________

Контактний телефон: (_______)_______________________

Ім’я ______________________________________________ОПЛАТА:Оголошення $10.00□ Рамка і збільшені шрифти ($5.00) $_______□ Виділення кольором ($5.00) $_______ Загальна вартість $_______× ______ випуск(ів) Для розміщення оголошення у кількох місячних випусках газети, загальну вартість помножте на число випусків. Вкладено: $ ________ -----------------------------------------------------------------------------------------------------------Виповнений купон разом з чеком або грошовим переказом (money order), виписаним на The Ukrainian Cleveland, вислати на адресу:

Вартість короткого оголошення (до 20-ти слів) в розділі «Дрібних оголо-шень» газети «Український Клівленд» — 10 дол. за один випуск. Оголошен-ня з жирним шрифтом і рамкою — 15 дол. Оголошення з використанням кольору — додатково 5 дол.Дрібні оголошення можна подавати

електронною поштою на classifi eds@ukrаiniancleveland.com, бо звичайною поштою на адресу

The Ukrainian Cleveland, P.O. Box 627, Kent, OH 44240-0011, вклавши чек або грошовий переказ (money order) для оплати.Якщо висилаєте оголошення елек-

тронною поштою, переконайтесь, що ви повідомили місяць випуску газети, платіжні відомості і контактну інфор-мацію для зв’язку з вами. Крайній термін подання оголо-

шень — 25 число кожного місяця.Оголошення телефоном не при-

йматимуться.

ПРОПОНУЄМО РОБОТУ вчителя в суботній школі українознавства в м. Парма, Огайо. Освітній диплом і дозвіл на працевлаштування в США обов’язкові. Звертатись тел. 330-554-6429.

ЗДАМО У НАЙМ Перший поверх, 2 спальні, зручне розташування відносно freeway.

Рент – $550 в місяць.

Тел. 216-355-2711. Питати Ірину.

– Пане президенте! Ми з ◊

Вами проводимо інтерв’ю у

день відзначення 65-ліття УПА.

У зв’язку з цим напрошується

питання. Чому за 16 років неза-

лежности нашої держави влада

в Україні не спромоглася визна-

ти воїнів ОУН-УПА учасниками

Другої світової війни і борцями

за незалежність України і чи

буде колись таке визнання?.

– Я переконаний, що буде таке ви-

знання. Моє переконання ґрунтуєть-

ся на підставі указу президента до

65- річчя УПА і його виступу на від-

значенні цієї дати, а також присвоєн-

ня ним звання Героя України славної

пам’яти гнерал-хорунжому Роману

Шухевичу-Тарасу Чупринці і передав

це відзначення його синові Юркові.

У той же час “Наша Україна” прого-

лосила, що вона буде ставити справу

визнання учасників ОУН-УПА бор-

цями за волю України на сесії Вер-

ховної Ради. Беручи до уваги сьогод-

нішню розстановку сил у Верховній

Раді в складі БЮТ і “Нашої України-

Народної Самооборони”, які мають

228 патріотично наставлених депута-

тів, то вони можуть реалізувати свою

обіцянку і прийняти закон про визна-

ння бійців ОУН-УПА воюючою сторо-

ною у Другій світіовій війні, які боро-

лись за незалежність нашої держави.

Я згідний з тим, що не визнання

бійців ОУН-УПА учасниками ви-

звольної боротьби є сором нашій дер-

жаві, але я майже впевнений, що ця

справа вже пройде у Верховній Раді

цього скликання.

– А тепер нас, українців, най-◊

більше турбує сучасне невираз-

не політичне становище в Укра-

їні після виборів. Чи можете

передбачити якою буде тепер

в Україні парламентська коалі-

ція і влада?

– Тепер є різні намагання, щоби

створити якусь широку коаліцію,

зокрема між “Нашою Україною-

Народною Самообороною” і Партією

реґіонів, але я думаю, що це не може

зреалізуватися, бо воно дуже штуч-

не. Ґрунтуючись на домовленостях

БЮТ і НУНС коаліція буде створе-

на на основі цих двох бльоків і що

прем’єр-міністром буде лідер БЮТ Ю.

Тимошенко. Я би хотів, щоб до цієї ко-

аліції долучився і бльок Володимира

Литвина.

Але я думаю, що не потрібно в цьо-

му випадку В. Литвину давати пост

голови Верховної Ради, бо ним мав би

бути представник НУНС. А В. Литвин

міг би зайняти інші посади, зокрема,

віце-прем’єр-міністра в уряді Ю. Тим-

ошенко.

Я розумію, що тут є різні пристрас-

ті людські, але, задля загального до-

бра, ці всі пристрасті треба побороти

і треба робити те, що є в даному ви-

падку політично необхідним.

– Прошу Вас поділитися сво-◊

їми думками про найближчі

пляни СКУ з питань взаємин з

українською державою, яка по-

винна більше турбуватися про

своїх громадян за кордоном.

– Це пов’язано було в минулому з

різними урядами і треба зрозуміти,

що ця допомога, яка надходила два

роки тому через Міністерство закор-

донних справ невеликою сумою 7-8

мільйонів гривень, була скорочена

тому, що Кабінет Міністрів приймає

бюджет.

А він у той час був у руках В. Януко-

вича, а віце-прем’єр-міністром був М.

Азаров, який відав фінансами і є фак-

тично ворогом українського народу.

Віце-прем’єр-міністром з гуманітар-

них питань є ще один ворог україн-

ського народу Дмитро Табачник.

Тож цих осіб ми вже не побачимо в

новому уряді і тому я певен, що ця си-

туація значно зміниться. Я думаю, що

дуже важливим показником цього є

позитивне відношення до цього пре-

зидента В. Ющенка, бо він завжди на

наше прохання відкликався і не від-

мовляв у зустрічі з нами.

Також і Ю. Тимошенко з увагою

ставиться до проблем української ді-

яспори у світі. Свідченням цього є її

зустріч з українськими заробітча-

нами в Італії напередодні виборів до

Верховної Ради. Вона їм заявила, що

постійно цікавиться долею нашої тру-

дової еміґрації.

Отже, ми сподіваємось і віримо, що

нова коаліція і новий уряд будуть в

першу чергу думати про український

народ, про його краще життя на своїй

власній землі. Бо якщо краще будуть

жити українці в Україні, то менше бу-

дуть виїжджати за межі України. А

економічний добробут, що настане в

Україні, сприяє поверненню на Бать-

ківщину і багатьох представників

четвертої хвилі еміґрації.

– Які у Вас, пане президент, ◊

будуть побажання для україн-

ської громади Клівленду?

– У мене побажання для всіх укра-

їнців однакові, чи вони живуть в Клів-

ленді, чи в Астані в Казахстані, чи в

Новосибірську, чи де б я не перебував,

бо ми є частиною одної дуже великої

родини і дуже великого народу. Нас

є 20 мільйонів українців, які прожи-

вають сьогодні поза Україною. Нас є

приблизно 35-36 мільйонів етнічних

українців, які проживають на укра-

їнській території. І мої побажання є,

щоби кожен українець, де б він не про-

живав, чи в Клівленді, чи в Києві, щоб

думав про себе, про свою вузьку роди-

ну, сім’ю, щоб він також спілкувався і

турбувався долею своєї ширшої сім’ї,

долею всього українського народу,

і щоби ми в дійсності жили, як одна

нація, як одна широка родина, щоби

ми взаємно собі допомагали.

Це відноситься специфічно на аме-

риканському терені до наших попе-

редніх еміґраційних хвиль та їхніх

нащадків, щоби вони зрозуміли, що

великою і потужною для нас, немов

трансфузією крови, прийшла ця нова

четверта хвиля українців. Ми повинні

їх пригорнути, їм допомагати. Тому

фактично мої побажання є, щоб ми

українці навчилися взаємно собі до-

помагати як один брат, чи одна сестра

братові.

------

14 жовтня 2007 року президент Світового Конґресу Українців д-р Аскольд Лозинський виступав у м. Пармі, Огайо із доповіддю на від-значенні 65-ліття Української По-встанської Армії. Редактор клів-лендської радіохвилі Українських Злучених Організацій Огайо “Укра-їна” і газети “Вісті УЗО” п. Петро Твардовський провів з д-ром Лозин-ським інтерв’ю, яке ми пропонуємо читачам “Українського Клівленду”.

НАВЧІМОСЯ ВЗАЄМНО СОБІ ДОПОМАГАТИ


Вже за 20 років не менше 40% жи-телів планети відчуватимуть гостру потребу у воді, а між 2025 і 2035 рр. загальносвітовий обсяг споживання прісної води впритул наблизиться до можливостей доступних ресурсів.Власне, третя світова вже почала-

ся. Поки що інформаційна та еконо-мічна. Про це говорять науковці на семінарах, про можливість збройного конфлікту застерігає ООН, у місцях, де є прісна вода, намагаються вла-штуватися люди в державах третього світу.Хоч хтось каже, що третя світова

війна – це війна з тероризмом, або ж, що ця війна спалахне на Близькому Сході, особливо в світлі нестабільної ситуації в Палестині, Афганістані, Іраку і намірів США завдати неза-баром удару по Ірану. Тим не менше, реальна загроза поруч з нами, хоч і видається поки що нереальною.Міжнародні експерти вже давно

попереджали про можливість війни за доступ до невідновлювальних ви-черпних природних ресурсів: нафти, природного газу, урану і деяким ме-талам. Нафта стала причиною напа-ду США на Ірак, а таж нафта вкупі з газом можуть спровокувати наступну війну американців з іранцями.Проте останнім часом обговорю-

ється можливість війни за доступ до водних ресурсів. Європарламент, наприклад, визначає воду як «осно-вне право людини». Куди вже тепер рівності за сексуальною та статевою ознакою та всілякі демократичні пра-ва і свободи! Головне – вода. І це не сарказм.Річ у тім, що в останній доповіді

Програми розвитку ООН (ПР ООН) про розвиток людини за 2006 р. йдеться, що 39 країн світу одержують значну частину необхідної їм води з-за кордону. Серед залежних від чу-жих водних джерел і... Україна. Ми одержуємо 50% необхідної питної води із зовнішніх джерел.

УКРАЇНСЬКА ПРОБЛЕМАПроблема питної води – одна з

найважливіших екологічних про-блем України. Статистика така: в країні існує 290 джерел забруднення підземних вод, 69.1% проб з поверхне-вих водойм не відповідають нормам за жодним показником, третина на-селення використовує воду не з цен-трального водогону. При цьому вода в криницях поблизу великих населених пунктів не придатна до вживання.Найбільша біда, пов’язана зі ста-

ном поверхневих вод – неочищені скиди промислових підприємств. У середньому по Україні вони склада-ють 30-35% усіх скидів у водні об’єкти (все інше – це комунально-побутові та агропромислові стоки), у Микола-ївській області 100% неочищеними є скидуваних стоків, у Дніпропетров-ській – 65%, Донецькій – 55%. Тож населення вживає брудну воду, що є

причиною захворювань.Більш ніж 80% населення викорис-

товує для пиття і приготування їжі воду з відкритих водоймищ. Проте, за даними РНБО, 4/5 цих водойм вже непридатні для постачання питної води.Минулого року СЕС МОЗ України

дослідила 50 водойм країни і не зна-йшли жодної, яка б повністю відпові-дала нормативам. Зокрема, 18.9% ві-дібраних проб річкової води в місцях водозаборів централізованого водо-постачання і на пляжах не відповіда-ли санітарним нормам. Крім того, нам постійно говорять,

що слід пити воду з криниць та арте-зіанських свердловин. Вона, мовляв, набагато чистіша й безпечніша для здоров’я. Але це не так.Ґрунтові води в Україні забруднені

промисловими і сільськогосподар-ськими стоками. Спостереження за якістю артезіанської води на діючих водозаборах показують її погіршен-ня. Вміст у таких водах шкідливих речовин перевищує норму більш ніж у 10 разів. У 12% водопроводів виявле-ні порушення вимог санітарного за-конодавства щодо їхнього утримання й експлуатації. Найбільше їх у Дні-пропетровській – 13.2%, Донецькій – 13.9%, Івано-Франківській – 15.5%, Вінницькій – 16.5%, Харківській – 24.5%, Луганській – 24.9% і Полтав-ській – 35.5% областях.Є й проблема такого характеру. В

Україні дуже гостро стоїть питання про раціональне використання води. Загальний обсяг водоспоживання з урахуванням втрат в Україні досяг 30 куб. км на рік, що становить 60% усьо-го стоку її річок. Уже зараз відчува-ється нестача води в Донбаському та Криворізькому басейнах, в Приазов’ї, Криму.Щорічна нестача питної води на

цей час становить в Україні 0.4 куб. км прісної води. Більше половини українських міст мають значні труд-нощі з водопостачанням (причому їх кількість постійно зростає), близько 1300 сіл постійно постачаються при-візною питною водою.У цілому ж, за станом своїх водойм

з урахуванням технічного стану водо-очисних споруд серед 122 країн світу Україна посідає лише 96 місце. Наша держава займає лише 0,3% суходолу планети, в ній живе менше 1% жите-лів Землі, але вона обіймає 6-те місце у світі за своїм внеском в забруднення довкілля. Де взяти воду? В Росії! Це не полі-

тика, а констатація факту. Звісно ж, брати доведеться не задарма.

РОСІЯ МАТИМЕ ЗАМІНУ НАФТІЗа словами директора Інституту

водних проблем Російської академію наук Віктора Данілова-Данільяна, вже за 20 років не менше 40% жите-лів планети відчуватимуть гостру потребу у воді, а між 2025 і 2035 рр. загальносвітовий обсяг споживання прісної води впритул наблизиться до можливостей доступних ресурсів.Річ у тім, що недостача води для

людей частково пов’язана з тим, що водні ресурси розподілені нерівно-мірно: 700 млн. осіб. у 43 країнах ма-ють водні ресурси менше мінімальної потреби людини. До 2025 р. ця цифра складе 3 млрд., тому що потреба у воді буде зростати в Китаї, Індії, країнах Африки до півдня від Сахари.

538 млн. чол. у Північному Китаї вже сьогодні живуть в умовах неста-чі води. Чисельність населення зрос-тає, а доступ до питної води вже за-

раз ускладнений для багатьох людей. Мінімальна потреба води за добу для людини – 20 літрів (це не лише пит-тя, а й інші процедури), але 1,1 млрд. осіб можуть використовувати лише 5 літрів/добу. Щорічна витрата прісної води на

земній кулі за всіма видах водопос-тачання складає понад 3.5 тис. куб. км. При цьому 70% усього водоспожи-вання використовується в сільському господарстві. Багато води спожива-ють хімічна і целюлозно-паперова промисловість, чорна і кольорова ме-талургія. Розвиток енергетики також призводить до різкого збільшення по-треби у воді.Європа володіє достатніми водни-

ми ресурсами. Проте марнотратне споживання води та її забруднення є сьогодні серйозною проблемою. Одне лише щорічне споживання води для потреб гольфу в Іспанії не поступа-ється водоспоживанню невеликого міста з чисельністю населення 12 тис. жителів.Дефіцит води в усім світі може

стати причиною конфліктів і появи мільйонів утікачів із країн, що розви-ваються. От вам і передумова для ло-кальних і навіть світових воєн. Сутички через прісну воду вже

мали місце: за підрахунками вже знайомого нам академіка Данілова-Данільяна – 37 випадків за останні півстоліття. Щоправда, за цей же час було підписано більше 200 міждер-жавних угод про використання вод-них ресурсів.Разом із тим, 90% населення зем-

ної кулі живе в країнах, які діляться водою з сусідами. І ось у цьому плані Росія має величезну перевагу: вона багата на прісну воду і має друге місце після Бразилії за її природними запа-сами. На території РФ є 2.5 млн. річок, більш ніж 3 млн. озер, сумарні запаси води в яких оцінюються у 26 тис. куб. км. Чого вартий один лише Байкал - найбільша за місткістю прісна водо-йма світу!Сама ж Росія сьогодні використо-

вує для власних потреб не більш ніж 2% від наявних запасів води, і цілком може ділиться нею з найближчими сусідами. Після того, як в Росії, так само як і в світі, вичерпається нафта (років за 40), вода може стати осно-вним джерелом поповнення бюджету держави.І річ тут не лише в експорті влас-

не самої води. На даний момент це затратна процедура, правда, якщо настане водна криза, то все може змінитися. Але є ще так звана водо-ємна продукція. Це продукція, яка виробляється в галузях, що широко застосовують у своєму виробництві воду: електроенергетика, металургія, целюлозно-паперова промисловість, полімерна хімія, АПК.У недалекому майбутньому продав-

цями такої продукції виступатимуть лише держави, які мають надлишок прісної води: Бразилія, Росія, Канада, Австралія. Перебудова структури сві-тової економіки під загрозою дефіци-ту води, як стверджує Віктор Данілов-Данільян, поставить воду приблизно в таку роль на ринку, яку сьогодні має нафта.До речі, конфлікт, який нині на-

зріває в питанні приналежності Арк-тики чи то до Росії, чи до інших дер-жав (Канади, Данії, Великої Британії, США, Норвегії), слід було б розгляда-ти не лише в призмі запасів нафти і газу на крижаному континенті. Адже на скільки вистачить запасів нафто-

продуктів? Ну хай на років 10 макси-мум, а то й менше.При цьому ж, освоєння Арктики

для добування цих ресурсів закін-читься екологічною катастрофою для регіону: зникне арктична фауна, об-лаштування ж промислових об’єктів в регіоні призведе до ще швидшого танення льодовиків, і, відповідно, підняття рівня світового океану на 3-4 метри. І всі держави, які наголо-шують, що Арктика є продовженням їхнього континентального шельфу, не бачать куди більш реальне джерело прибутків від неї.Це – вода. 95% всіх запасів прісної

води зосереджено в льодовиках Арк-тики й Антарктики. Зараз вони та-нуть і прісна вода швидкими темпами просто розчиняється в океані. Якщо ж ужити заходів й зупинити процеси танення (тобто, виконувати в повній мірі Кіотський протокол), то на пріс-ній воді можна буде заробити куди більше, ніж на нафті. І найголовніше – користуватися нею можна буде до-вше. Але, на жаль, наявність такого значного природного ресурсу жодна з великих держав не бачить. Чи просто мовчить?..

МІСЦЕ МАЙБУТНЬОГО ФРОНТУ

Нині можна стверджувати, що загроза конфліктів через воду – не якась там страшилка чи довготрива-ла перспектива, а цілковита реаль-ність. Зокрема, найбільша загроза виникнення війн існує в регіонах, де кілька країн використовують водні запаси однієї ріки.Наприклад, якщо Ефіопія або Су-

дан у майбутньому збільшать спожи-вання води Нілу, у єгиптян виникне велика проблема. Туреччина ство-рює одну з найбільших у світі систем гребель, необхідних для одержання електричного струму і створення за-пасів води для зрошення полів. Тигр і Євфрат будуть загачені 22-мя гребля-ми. Така ситуація викликає невдово-лення Сирії й Іраку: обидві держави тепер побоюються, що Туреччина на-несе їм значний збиток.Схожа напруга у водному питанні є

між Єгиптом та Ефіопією, Китаєм, Ін-дією та Бангладеш, а також Анголою і Намібією. В Африці ситуація дуже критична. Водні ресурси на матери-ку обмежені, люди оселяються біля джерел прісної води (як, наприклад, в Єгипті, де 99% населення живе на 4% території біля Нілу), а площа пустелі Сахара з кожним роком зростає на 30 км.Ізраїль, Йорданія та Палестина у

великій мірі залежать від ріки Йор-дан. Зараз її основний стік контролю-ють ізраїльтяни, які обмежили па-лестинцям користування води з цієї річки. Цікаво, що міністр оборони Ве-ликої Британії Джон Рейд в інтерв’ю The Independent у лютому 2006 р., назвав воду однією з ключових скла-дових арабо-ізраїльського конфлікту. Глобальне потепління може призвес-ти до скорочення водних ресурсів Йордану і, відповідно, загострення конфлікту між державами.Недалеко звідси пішла й Україна.

Дунай є однією з десяти рік, що зна-ходяться під погрозою забруднен-ня. Відповідно до недавньої заяви Всесвітнього фонду захисту природи (WWF), подальше прокладання ка-налів у дельті цієї ріки представляє для неї серйозну загрозу і може стати причиною припинення постачання

ЧИ ВИПЛИВЕ УКРАЇНА В ТРЕТІЙ СВІТОВІЙ ВІЙНІ ЗА ВОДУ?



ДО МОВИ З РОЗУМОМ

Святослав КАРАВАНСЬКИЙ

НА ПЕРЕПРАВІ КОНЕЙ НЕ МІНЯЮТЬ

У попередніх бесідах ішлося про “Роксолану” Загребельного. То й що ж? На ній і обмежитись? Таж романіст ісписав паперу, майже як Л. Толстой! Для пильного читача там поживи й поживи!. Тому не варто випускати цього автора з ока. Перетрусімо ще й роман “Диво”, поділивши цей трус на дві бесіди: одну – за здоров’я, а другу – за упокій.

СТОРОПІЛИЙ чи ЗНЕТЯМЛЕНИЙ?

Кожен вимогливий /до себе/ пись-менник є заразом і мовотворець: до-бираючи з мовної скарбниці найкра-щі зразки, майстер пера несамохіть та й самохіть додає щось і від себе. Дехто робить це заради мистецтва мовот-ворчости, і тоді нова лексика відго-нить штучністю: штукою для штуки. Наш же автор творить лексику там, де є потреба якнайточніше висловити думку. Така лексика має нахил злити-ся з усенародньою мовою. Слово зне-тямитися – автору дуже з руки і він його часто вживає. Чому? Бо від цього слова легко творити похідні форми: знетямлений, знетямленість, знетямлюваний, “Вони стояли..., знетямлені гамором...“. Звучить – перша кляса, а кананізованим стилем треба було б сказати: ”...стояли..., сто-ропілі від гамору...”. Автор же тво-рить свою лексику і її тримається.

БУРКНУТИ У ВІДПОВІДЬ чи ВІДБУРКНУТИ?

Коли пишеться багато, то всяке скорочення – це полегшення і авто-рові і читачеві. “Спитайте ... поета ... – відбуркнув Отава.” Чи буде краще

“буркнув у відповідь”?

НАДАТИ ВИДИМОСТИ СПРАВЕДЛИВОСТИ чи УСПРАВЕДЛИВИТИ?

Лексику “світових” мов виробляли століття, і молодим та ще й упослі-джуваним “братами” мовам не так легко конкурувати з цими гігантами. Але П. Загребельний конкурує, ви-ходячи з можливостей рідного слова. Автор пише: “...щоб якось усправед-ливити свій вчинок...”. Форму успра-ведливити, не так легко відтворити іншими мовами. Так, по-російськи треба сказати придать видимость справедливости. І саме так вислов-ляться ті, хто йде за порадами укра-інскіх мово-знавців: “...щоб надати видимости справедливости сво-му вчинку...”. Чи знайде прихильни-ків такий стиль?

ПЛУТАЮЧИЙСЯ чи ПЛУТЛИВИЙ?

Брак дієприкметникових форм декого з “писателів” змушує до пози-чок. Але не Павла Архиповича. Коли чогось нема, то його треба надбати. І він дбає на те, чого нема: “...скінчили-ся... вже й плутливі звірині тропи...”. Дехто з сучасників напише “...скін-чилися... вже й плутаючіся звірині тропи...”. Гарно?

РОЗМАХУЮЧИЙ РУКАМИ чи РОЗМАХАНИЙ, ВЕРЕДУЮЧИЙ

чи РОЗВЕРЕДОВАНИЙ? Аналіз нашої лексики поміг авто-

ру творити оригінальні дієприкмет-никові форми. Неукраїномовні ж у побуті “українські мовознавці” куль-тивували форми розмахуючий, вередуючий тощо. А автор “Дива” шукає своїх моделей. Ми ж кажемо розплаканий, розбалуваний, і це заміна формам плачучий, пусту-ючий. Тому у автора розмаханий бородань, а не розмахуючий ру-ками бородань, Таке письмо – це ще й збільшення можливостей слово-творення. Від форми розмахуючий руками годі утворити іменника, а від розмаханий – будь ласка: “У варяга все приховувалося за розмаханістю в руках...” Замість капризуючий, автор вживає розкапризований. Мовознавцям треба б повчитися у За-гребельного.

ДУЖЕ ДО РЕЧІ чи АЖ ОН ЯК? Словечко аж у п. Загребельного не

сидить без діла. Це слівце – родзинка українського стилю. Пише автор: “...тітка ... знадобилася б аж он як...”. Дехто висловить це інакше: “...тітка... знадобилася б дуже до речі...”, тобто как нельзя кстати. Дехто, та не ав-тор “Дива”.

ПРИЗВИЧАЄНЕ ОКО чи ВИГОСТРЕНЕ?

Безпорадність наших словників не має меж. Споконвічнаа україн-ська лексика до словників не потра-пляє. Наприклад, російський вираз намётанный глаз, словники пере-кладають призвичаєне око. А це ж не переклад, а півпереклад. У “Диві” ж читаємо: “...студент мав виго-стрене око...” Хіба це не те саме, що намётанный глаз?

З НАЛЬОТУ чи З МАХУ? Пише романіст “...тоді він з маху

відкинув її [жіночу ступню]...”. У слов-

никах УССР пару з маху, вживану ще Котляревським, фіксує лише СУМ. А вираз же звучить краще від ідіоми з нальоту, пропагованої словниками.

ОДЕРЖУВАТИ ЗАДОВОЛЕННЯ чи МАТИ ПРИЄМНІСТЬ?

«Просто мав приємність від непорушного лежання...” – пише Загребельний про свого героя на березі моря. Коротко, зрозуміло, по-українськи. А якщо сказати: “Просто одержував задоволення...”?. По-кращає виклад?

ВЗЯТИ ХОЧ БИ “А”, ЧИ ТО “Б”, ЧИ ТО “В” чи ЩО ВЗЯТИ “А“, А

ЩО “Б”, А ЩО “В”? У своїй словотворчості П. Загре-

бельний запозичає і розвиває україн-ську живу мову, вдаючись до стислос-ти народнього оповідного стилю. Усі зразки цього стилю навести годі, але один приклад може бути дуже показо-вим під цим оглядом. Пише романіст: “...слов’яни замешкали наймальов-ничіші землі. Що взяти русичів, а що болгар, а що сербів...”. Таку кон-струкцію канонізований стиль пе-редасть так: “...слов’яни замешкали наймальовничіші землі. Взяти хоч би русичів, чи то болгар, чи то сер-бів...”. Авторові звороти творять дуже стислий і, сказати б, запашний укра-їнський стиль.

* * *Розлянуті приклади – лише десята

частина тих словесних перлів, що їх читач знайде у романі “Диво”. Наведу ще кілька мовних винаходів письмен-ника: надумка – ідея, напівдумка– неясна думка, підбання – вну-трішня поверхня бані, скорий на поміч – помагаючий, підпружна арка – підтримкова арка, знетерпе-ливлений – кому урвався терпець. Але і на сонці є плями. Псевдоукраїн-ське койне вторгається у цей мовний розмай і псує обідню. Про це наступ-ним разом.

Майдан-ІНФОРМ

ЗАГРЕБ, 8 жовтня. (Степан Ваш – УКРІНФОРМ). Презентація “Малого словника лемківської говірки україн-ської мови” відбулася в хорватському селі Липовляни, місці компактного проживання представників україн-ської національної меншини. Про це повідомили власному кореспон-дентові УКРІНФОРМу з Посольства України у Хорватії.

“Малий словник лемківської говір-ки української мови” створений за-вдяки копіткій праці голови Товари-ства української культури в Хорватії Алекси Павлушина над збиранням та опрацюванням мовного матеріалу з фонду лемківської говірки україн-

ської мови на території Хорватії. Ви-дання здійснено за фінансової під-тримки Ради з питань національних меншин Республіки Хорватія.У вечорі-презентації словника у

Липовлянах узяли участь представ-ники української громади, урядових структур, місцевих органів самовря-дування, духовенства, викладачі За-гребського університету та працівни-ки Посольства України у Республіці Хорватія. У виступах на презентації лінгвістами відзначено велике зна-чення цієї роботи як важливого під-грунтя збереження багатої та розмаї-тої української мовної спадщини.

Перший виступ групи, визнаної найкращим концертним колективом СНД, відбудеться в Афінах.Група Океан Ельзи вирушає в свій

перший світовий тур. Гастрольна по-дорож під назвою “Я їду додому” (I”m Going Home...) пройде восени цього

року й охопить США, Велико-британію, Італію, Португалію, Грецію, Іспанію, Канаду, Поль-щу та Німеччину.Стартують гастролі Океа-

ну Ельзи 24 вересня. Першою країною, яку відвідають Океа-ни стане Греція. Виступ групи, визнаної найкращим концерт-ним колективом СНД, відбу-деться в афінському театрі Лі-кавіттос.Музиканти представлять

публіці свій новий альбом Міра, який у перші години з початку прода-жу розійшовся тиражем більше ніж 170 000, отримавши статус платино-вого, а також хіти з попередніх золо-тих і платинових альбомів.

За матеріалами @music

ОКЕАН ЕЛЬЗИ ПІДЕ СВІТОМУ ХОРВАТІЇ ВІДБУЛАСЯ ПРЕЗЕНТАЦІЯ “МАЛОГО СЛОВНИКА ЛЕМКІВСЬКОЇ

ГОВІРКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ”


НОВИНКИ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛАТЕЛІЇ

24 жовтня видавництво “Мар-ка України” вводить в обіг ху-дожні поштові марки “Особли-вості народної архітектури. Українська хата” – два блоки (№ 64, № 65) по шість марок та ку-понів у кожному.Автор: Юрій Логвин. Захист: мі-

кротекст “Ю. Логвин”. На купонах в УФ променях світяться орнаментиТекстовий опис: На полях блоків

тексти двома мовами: українською – “Особливості народної архітектури”, “Українська хата” та англійською – “Ukrainian peasant house” На першому блоці зображено на-

родну архітектуру Полісся, Пол-тавщини (Хорольщини), Буковини, Бойківщини, Полтавщини та Дні-провського пониззя, на іншому –

Поділля, Київщини, Лемківщини, Гуцульщини, Волині та Слобожан-щини.Довідка: “Видавництво “Марка

України” УДППЗ “Укрпошта” – єдине

в Україні підприємство, яке повністю забезпечує потреби держави в по-штових марках, маркованих конвер-тах та картках. За часів незалежності випущено

в обіг понад 800 поштових марок. Окрім марок, щорічно мільйонними тиражами видаються художні марко-вані й немарковані конверти, картки і різна філателістична продукція.

Грошові перекази українських тру-дових мігрантів вивели Україну на шосте місце у світі за цим показни-ком.

8.4 млрд. дол. вони переслали на батьківщину в 2006 році, що стано-вить 8% ВВП і в 2 рази перевищує прямі інвестиції в українську еконо-міку з-за кордону (4.8 млрд. дол. у 2006 році), пише “Дело”. Згідно з доповіддю Міжнародного

фонду сільськогосподарського розви-тку (МФСР) – спеціалізованої устано-ви ООН, – за сумою грошових пере-казів українські мігранти на просторі СНД поступаються лише колегам з Росії (13.8 млрд. дол.). Українські “за-робітчани” обігнали також турків, які зайняті по усьому світу в будівельних проектах і перерахували в свою бать-ківщину менше 7.4 млрд. дол.

При цьому, як зазначає видання, МФСР брав до уваги лише офіцій-ні дані – банківські перерахування і перекази за допомогою спеціальних програм, таких як Western Union, Contact. Реальні ж обсяги коштів, які українські мігранти переказують в Україну, значно більші, відзначає ви-дання.За даними ж Національного банку

України, обсяги міграційного капі-талу, який надійшов в Україну через банківську систему, склали в 2006 році близько 3 млрд. дол. Ще близько 4 млрд. дол. надійшло через спеціалі-зовані системи грошових переказів.При цьому чиновники не запере-

чують, що реальні обсяги перерахо-ваних українськими гастарбайтера-ми коштів значно більші – близько 21 млрд. дол. “Це четверта частина ВВП

України, і значно більше сукупних об-сягів іноземного капіталу в країну”, – каже помічник заступника голови НБУ Андрій Гайдуцький. Абсолютна більшість коштів (за де-

якими оцінками – 54%) надсилається трудовими мігрантами через неофі-ційні джерела – кур’єрів, знайомих і близьких. Розходження в оцінках обсягів

надходження міграційного капіталу обумовлені, зокрема, непрозорістю схем перерахування коштів, а також обмеженнями валютного законодав-ства України, що забороняє громадя-нам відкривати рахунки за кордоном, говориться в статті. У середньому заробіток україн-

ського трудового мігранта складає 800 дол. на місяць (від 500 дол. на мі-сяць на сільгоспроботах у Польщі до

1.5 тис. дол. на будівельних роботах у Португалії). Кількість трудових мігрантів з

України на сьогодні оцінюється у близько 7 млн. осіб. При цьому офі-ційний дозвіл на роботу має не більш 500 тис. осіб. Близько 2 млн. українських мі-

грантів постійно проживають за кор-доном, відвідуючи Україну не більше 1 разу за 3-5 років, основна їхня маса зайнята в сезонних роботах від 4 до 10 місяців. Трудова міграція з України най-

більш зосереджена в Росії (Москва, Підмосков’я, Санкт-Петербург і на-фтогазовидобувні райони Тюмені) та країнах ЄС (Португалія, Італія, Іс-панія, Греція, Ірландія, Німеччина і т.д.).

Експрес

УКРАЇНСЬКІ ЗАРОБІТЧАНИ ЩОРОКУ “ІНВЕСТУЮТЬ” В УКРАЇНУ 21 МЛРД. ДОЛАРІВ?

Потяг Євростар установив новий рекорд на маршруті Париж-Лондон після відкриття нових швидкісних колій на британському боці Ла-Маншу.До кінцевої станції Сейнт Пенкрас

у Лондоні Євростар прибув за дві го-дини і три хвилини.Новий швидкісний маршрут, на

прокладення якого пішло більше 11 мільярдів доларів, буде відрито для користування широкого загалу вже в листопаді.Досі Британія не мала спеціаль-

них швидкісних колій для Євростару і потяги, що прибували з Європи до Лондона, повинні були сповільнюва-тися до швидкості місцевих поїздів.І ось він прибуває на десяту плат-

форму – перший потяг Євростар на станції Сейнт Пенкрас. Тринадцять років по тому, як за-

вершилося будівництво тунелю під Ла-Маншем, прокладено додаткові сто дев’ять кілометрів колій, аби Єв-ростар тепер міг прибувати в саме серце Лондона – старовинний вок-зал Сейнт Панкрас. Цю величезну споруду звели ще

в 19-му столітті. Платформи вокза-

лу розтяглися на понад шістдесят метрів. Одна з них відтепер буде до-мівкою для потягу, що сполучає бри-танську столицю з європейськими містами – Парижем і Брюсселем.

Даніель БРУМБЕР, Бі-Бі-Сі, Лондон

6 вересня повідомили про смерть всесвітньовідомого тенора Лучано Паваротті. 71-річний співак помер від раку підшлункової залози.Співак лише 10 днів перед тим був

виписаний з лікарні – і перебував удома, в місті Модена, під наглядом лікарів. Влітку в нього виникли проблеми

з диханням, коли він відпочивав на своїй адріатичній віллі. Минулого року в Нью-Йорку його

прооперували на рак підшлункової залози. Відтоді співак пережив 5 кур-

сів хімотерапії. Востаннє він співав на початку

2006-го, коли на церемонії відкрит-тя Зимової олімпіади в Турині він виконав свою знакову арію Пуччіні - Nessun Dorma. На початку вересня Міністр куль-

тури Італії Франческо Рутеллі ого-лосив, що Лучано Паваротті прису-джено спеціальну урядову нагороду

за заслуги – і додав, що співак при смерті. В Італії інтерес до долі тенора ве-

личезний: коли його виписували з лікарні минулого місяця, співака до-велося крадькома звідти вивозити на світанку, щоб унинкути натовпів па-парацці.

Бі-Бі-Сі, Українська Служба

УНІАН, 15 вересня. – Нашоукраїнець Юрій Стець (53 номер у вибор-чому списку Блоку) по-їхав відвідати дитячий будинок. “Щороку в цей день у мене є традиція приїжджати до дітей у різні заклади і просто від імені журналістів, друзів і родини робити подарун-ки”, – пояснив він. Цього року Юрій відвідав ди-тячий будинок “Родина” у місті Боярка Київської області, де виховуються близько 60 дітей різного віку із не-благополучних сімей. І ще на порозі директор дитячого будинку повідо-мила йому: “А в нас у гостях сьогодні голлівудська зірка...”Невдовзі стало зрозуміло, що

київські гості випадково розкрили інкогніто Стівена Сіґала, який пе-ребував в Україні, не даючи жодної прес-конференції. Стівен Сіґал приїхав до дітей з те-

левізором та іграшками. Всі подарун-ки дітлахам він дарував власноруч. А від Юрія Стеця цього дня діти

отримали солодощі та книжки ви-давництва “А-ба-ба-га-ла-ма-га”, яке очолює Іван Малкович. Також Юрій Стець привіз до дітей

клоунів, виставу від яких діти диви-лися разом з ним та Сіґалом.

“Кожна людина, яка вважає своє життя щасливим повинна поділи-тися своїм шматком щастя з іншою людиною, – сказав Юрій Стець, звер-таючись до дітей та вихователів. - Я вражений, що нашими українськими дітьми опікуються не тільки україн-ські політики і люди бізнесу, а приїж-джають і гості з інших країн. Я вра-жений, побачивши сьогодні в цьому дитячому будинку Стівена Сіґала. Мені дуже приємно, що відомий гол-лівудський актор займається благо-дійністю в Україні”. Юрій Стець пообіцяв, що ця іні-

ціатива журналістів 5-го каналу не перша і не остання. “Це не перший і не останній дитячий будинок, який ми відвідаємо”.

Фото з сайту “Разом”

ВІД ПАРИЖУ ДО ЛОНДОНУ ЗА ДВІ ГОДИНИ СТІВЕН СІҐАЛ ІНКОГНІТО ВІДВІДАВ ДИТЯЧИЙ БУДИНОК ПІД КИЄВОМ

ПОМЕР ЛУЧАНО ПАВАРОТТІ

Співакові рік тому зробили операцію на рак


УСМІШКИ

– Лікарю, благаю, приїжджайте не-гайно. У дружини приступ апендици-ту! – Не хвилюйтеся. Два роки тому я зробив Вашій дружині операцію. У людини не може з’явитися другий апендикс! – Звичайно, лікарю! Але у людини може з’явитися друга дружина.

– Коханий, мої подруги стверджують, що у мене ростуть вуса, скажи, це не-правда? – Звичайно, моя кицe.

Мокра, помита кішка вилизується і думає: – Я-то висохну, а ви як були козлами, так ними і залишитеся!!!

– Чому люди не літають? – Питання треба ставити коректніше: чому люди не літають вгору?

– Кохана, я б хотів, щоб ти поступила зі мною як з нашим собакою! – Що ти маєш на увазі? – Нічого особливого. Просто нагодуй мене і випусти погуляти.

Чоловік показує в автосервісі свою розбиту машину. Механік дивиться на неї і чеше потилицю. Чоловік: – Ну, така справа, дружина на повній швидкості врізалася в стовп. Механік (скептично): – І скільки разів?

Кулінарний рецепт “М’ясо по-англійськи”: Прийти в гості. Взяти м’ясо. Піти, не прощаючись.

Школа. Урок правил дорожнього руху. Учитель: – Чи можна переходити вулицю на червоне світло світлофора? Учень:– Можна. Тільки потрібно якомога вище підняти руки. – А руки для чого піднімати? – А щоб в морзі сорочку легше зніма-ти було.

– А ти про скільки речей можеш ду-мати одночасно? – Про десять!

– Та невже?! А якщо випив? – От якщо випив – то про дев’ять. – Це ж чому? – Ну раз вже випив, що ж тоді про це думати?

– Подивися, як він її любить, – гово-рить із зітханням дружина, киваючи на екран телевізора. – А знаєш, скільки йому за це пла-тять?

– Кажуть, ти в місцевому футбольно-му клубі граєш? – Так, граю. – І скільки у тебе м’ячів на рахунку? – Ну, близько двохсот... – Ого! Та ти, напевно, кращий бом-бардир! – Ні, найгірший голкіпер...

– Ви згідні з твердженням: “Не буває непривабливих жінок, буває мало го-рілки”? – Ви знаєте, у випадку з моєю дру-жиною це дуже тонка грань між тим, коли вона починає мені подобатися, та інтоксикацією...

Державні служби проти корупції – те саме, що рок проти наркотиків чи бджоли проти меду...

– До Книги рекордів Гіннесса потра-пили жителі міста Луцька – 38 осіб влізли в одну маршрутку. І це тільки на сидіння поряд із водієм.

– Хто такі буддисти? – Це люди, які на запитання "Горілку будеш?" завжди відповідають "Буду".

– Тату, а в чому сенс життя? – У житті все має сенс, окрім пошуку сенсу життя.

Сучасна медицина не лікує, а продо-вжує можливість вести неправильний спосіб життя...

Ніщо так не примушує покупця швидко залишити магазин, як фраза продавця “Чи можу я вам чимось до-помогти?”

– Ми в оголошенні чітко написали, що шукаємо людей з давнім, яке ся-гає у глиб віків, прізвищем. Що ж вас сюди привело, Сергію Михайловичу Інтернетенко?

Якщо ви відчуваєте тяжкість у шлун-ку, отже, – занадто багато жінок шу-кають шлях до вашого серця.

Мент зупиняє машину, а за кермом

виявляється його колишня вчитель-ка. Мент: – Здрастуйте, Ніно Петрівно. Діста-вайте ручку й папір і пишіть 100 ра-зів: “Я більше ніколи не порушувати-му правила дорожного руху!”

“Новий українець” на автозаправці читає інструкцію, як користуватися бензоколонкою: 1. “Дістаньте пістолет”. Дістає з кобури пістолет системи “Ма-каров”. 2. “Вставте пістолет у бак”. 3. “Натисніть пусковий гачок”...

– Ваш син кинув у мене каменюку!!! – Та ви що?!! І куди він вам влучив? – Слава Богу, він промахнувся!!! – Це не мій син!

– Офіціанте! У мене в супі плаває чийсь слуховий апарат! – Що-що, пробачте?

“Вчора чорна кішка перебігла дорогу бабці з порожніми відрами. Обидві померли на місці”.

Джентльмен – це та людина, яка на-зиває кішку кішкою, навіть якщо за-чепився за неї і впав...

– Привіт! Які плани? – Йдемо з синочком змія в небо за-пускати. – Аналогічно! Завтра тещу в аеропорт везу.

ОГОЛОШЕННЯ “Візьму на роботу юриста. Протягом випробувального терміну потрібно виконати складне завдання – згідно з законом звільнити попереднього”.

Влада обклала народ додатковими податками. У відповідь народ обклав владу до-датковими висловлюваннями...

– Привіт, Андрюхо! Де ти так засмаг? – На нудистському пляжі! – А чому білі кола навколо очей? – Та це від бінокля!

ЦЕ ЦІКАВО

12 ЗІ СТА УКРАЇНЦІВ КОРИСТУЮТЬСЯ ІНТЕРНЕТОМ

Українські урядові служби кажуть,

що кількість активних користувачів

Інтернетом становить близько 12%

населення.

Але звіт державного комітету з пи-

тань зв’язку також виявив величезну

нерівномірність поширення доступу

українців до Інтернету.

Величезна більшість активних ко-

ристувачів - 61% живуть у Києві.

27.6 відсотка користувачів припа-

дає на Одесу, Донецьк, Харків, Львів

та Крим. Решта України надає лише

11% від загалу активних користува-

чів.

Зростає й кількість вебсайтів – на

початок жовтня їх нараховувалося

понад сорок тисяч.

Держкомзв’язку також повідомляє,

що протягом цього року встановлено

понад 262 тисячі стаціонарних теле-

фонних номерів.

Українська служба Бі-Бі-Сі

GMAIL, ПРИСКОРЕННЯ ЗРОСТАННЯ:

6 ГІГАБАЙТ В 2008В найближчий час безкоштовний

дисковий простір, доступний корис-

тувачам Gmail, значно виросте. 23

жовтня користувачі отримають 4321

МБ, потім зростання сповільниться

до 4 січня 2008, коли воно досягне

6283 МБ. З 4 січня доступний простір

збільшуватиметься на 3.3 МБ що-

дня, що в 10 разів перевищує поточну

швидкість росту. Інша хороша нови-

на – поштові аккаунти Google Apps

отримають ті ж квоти, що і стандарт-

ні аккаунти Gmail, тоді як поштові

аккаунти Google Apps Premier Edition

матимуть в своєму розпорядженні 25

ГБ. Поки що звичайних облікових за-

писах Google Apps доступно 2 ГБ, а

для бізнес-версій – 10 ГБ.

Gmail не залишає політику пла-

ти за місце, але користувачі отрима-

ють приблизно на 50% об’єму більше

за тієї ж ціни: 10 ГБ за $20 в рік, 40

ГБ за $75 в рік, 150 ГБ за $250 в рік

і 400 ГБ за $500 в рік. Платний про-

стір можливо стане привабливішим,

коли Google додасть до Gmail більше

сервісів, таких як Google Docs, Jotspot

або Gdrive.

“У квітні 2005 ми почали збільшу-

вати простір Gmail в рамках програ-

ми “Нескінченність+1”. В той же час

ми розуміли, що ніколи не досягнемо

нескінченності, але обіцяли надавати

користувачам по можливості більше

місця”, – мовиться в офіційному блозі

Gmail.

В той же час, Yahoo і Microsoft та-

кож збільшили дисковий простір

(Yahoo навіть проголосив “нескінчен-

не” місце), що зробило Gmail популяр-

ним поштовим сервісом з найменшим

дисковим простором.

N-Admin Україна

УКРАЇНА В НІЧ НА 28 ЖОВТНЯ ПЕРЕХОДИТЬ НА ”ЗИМОВИЙ” ЧАС

Україна в ніч на останню неділю

жовтня переходить на “зимовий” час.

У ніч на 28 жовтня о 04:00 стріл-

ки годинника необхідно перевести на

одну годину назад.

Перехід на “зимовий” час в остан-

ню неділю жовтня здійснюється від-

повідно до постанови Кабінету Міні-

стрів України від 13 травня 1996 року.

До 1996 року «зимовий» час за-

проваджувався в останню неділю

вересня. Після цього уряд вирішив

синхронізувати переведення стрілок

з більшістю європейських країн.

Вперше ж «літній» і «зимовий» по-

рядок відліку часу був запровадже-

ний в Англії в 1908 році для економії

і раціональнішого розподілу елек-

троенергії впродовж доби. Зараз на

«літній» і «зимовий» час переходять

більш ніж у 110 країнах світу.

УНІАН


фальна ...”. 35. Шкільна площи-на для писання. 36. Шалик з ху-тра. 39. Засіб для чищення одягу. 40. Публій Овідій .... 41. Столиця Башкирії. 42. Річкова хутрова тварина. 44. Фізкультура. 46. Ра-дянський розвідник. 50. Плете-ний паркан. 53. Замісник боса. 55. Автор панорами “Оборона Севастополя”. 57. Куля. 60. Х/ф “Троя”, актор. 61. Японська аз-бука. 65. Споруда для зберіган-ня зерна. 66. Трибун. 68. Особа, уповноважена вести перемови-ни. 71. Грозовий газ. 72. Рисова горілка. 73. Мати зятя. 74. Вил торговельного договору. 75. Пу-блій Вергілій .... 77. Рух грошей. 81. Столиця Греції. 82. Початок змагань. 87. Великий промис-ловий птах. 90. Ритуал. 92. Ки-шеньковий годинник. 94. Муза ліричної поезії. 95. Непрофесіо-нал. 96. Лінія літер. 97. Дузовий

інструмент. 99. Місто на Мико-лаївщині. 101. Шведська поп-група. 102. Літера старої руської абетки. 103. Кисломолочний на-пій. 105. Рухома поверхня крила літака. 106. “Батько” в казахів. 108. Вступає до ВНЗу. 109. Фільм. С. Соловйова. 113. Бог, покрови-тель худоби. 118. В. Шекспір, “Король ...”. 119. Марка фотоапа-рата. 120. Український ді-джей. 121. Область у Греції. 122. Фініш у доміно. 124. Хiп-хоп. 126. Зем-ляний насип. 127. Вітамінний на-пій. 128. Математичне тверджен-ня. 129. Дрібна монета Лаосу. 132. Гексаедр. 133. Верхня палата парламенту. 134. Гуцульський чо-ловічий танець. 136. Велике хрис-тиянське свято. 137. Рятівниця світу. 140. ФК Киргизії. 141. Свя-щенна гора юдеїв. 142. Форвард збірної Франції. 143. Позитивний полюс джерела струму. 144. Пре-

стол. 146. Ірландські терористи. 148. Гроші албанців. 149. Яскра-вий папуга. 150. Широке жіноче пальто. 151. Український телека-нал.

ПО ГОРИЗОНТАЛІ 3. Театральна вистава. 8. Вітер зі снігом. 11. Вибухова речовина. 13. Вітамінна бомба. 14. Пасат, самум. 16. Хімічний елемент, не-метал. 18. Тринідад і .... 19. Захис-ний головний убір. 20. Збільшу-вальне скло. 21. Спецзагін СБУ. 22. “Високий блондин у чорному черевику”. 23. Товстий шнур. 26. Зайвий клопіт. 30. Корисна ре-човина з пасіки. 32. Сергій Салін. 36. Музичний інструмент. 37. Єв-рейська копійка. 38. Свіжа інфор-мація. 43. Дипломатичний ранг. 45. Земельна міра. 47. Фортеця в Середній Азії. 48. Міра маси алмазів. 49. Гра із завданнями. 51. Перелітний птах. 52. Авто з То-льятті. 54. Автор теорії еволюції. 56. “Танцюрист ...”. 58. Сторож городу. 59. Фірма спортивного одягу. 62. Хвалько. 63. Алкоголь-ний напій. 64. “Над Іспанією чисте ...”. 67. Повага. 69. Титул Джорджа Байрона. 70. Ранкова зірка. 74. Бог кохання в індуїзмі. 76. Один із лідерів Партії регіо-нів. 78. ВІА Білозора. 79. Плащ бедуїна. 80. Комедія. 83. Бард на Кавказі. 84. Німецький мікробі-олог. 85. Кондитерський виріб. 86. Одиниця освітленості. 87. Ав-тосвітильник. 88. ... Костенко. 89. Період часу. 91. Невільниця. 93. Кетрін ...-Джонс. 96. Стрім-ко опущена ділянка земної кори. 98. Безодня. 99. Дім. 100. Перша столиця Японії. 104. Французь-кий художник. 107. Верховна .... 110. Східний головний убір. 111. Прилад для вимірювання глибини. 112. “... о полку Ігоре-вім”. 114. Екваторіальне сузір’я. 115. Червона риба. 116. Камерон ..., актриса. 117. Хижий птах. 120. Польська донна. 123. Море-озеро. 125. МІністр оборони РФ. 126. Пісня Висоцького. 130. Пла-вучий знак. 131. Натуральний податок. 132. Робоча кімната. 133. Ісус Христос. 135. Вищий сорт фаянсу. 138. С. ...-Арте-мовський. 139. Найкраще філе. 140. Поза йога. 143. Боді-.... 145. Партнер Віцина. 147. Театр Ла ... в Мілані. 150. Рибальське судно. 152. Столиця Туреччини. 153. Кола, кеш’ю. 154. Осман-ський командувач військ. 155. Марка прального порошку. 156. Династія китайських імпера-торів. 157. Американська Зозуля. 158. Ланка футбольної команди. 159. Гнучкий вал автомобіля. ПО ВЕРТИКАЛІ 1. Помічник кобзаря. 2. Віраж. 4. Вища духовна особа. 5. Вели-кий ніж. 6. Один із “Ґринджолів”. 7. Хлорид натрію. 8. Корисна для організму речовина. 9. Приємне в корупції. 10. Мисляча людина. 12. Фахівець із синтезу. 15. Ні-мецький “Донбас”. 17. Прикла-дені зусилля. 24. Французький шансоньє. 25. Мова програмуван-ня. 27. Листяне дерево. 28. Же-ребець. 29. Монгольський ско-тар. 31. Місця у глядацькій залі. 33. Межа держави. 34. “Тріум-

Відповіді на кросворд, розміщений у числі 5(5) «Українського Клівленду» (вересень 2007 року).


РЕКЛАМУЙТЕ НА ШПАЛЬТАХ «УКРАЇНСЬКОГО КЛІВЛЕНДУ»

Тел. 330-554-6429 або ел. пошта

[email protected]

питною водою 20 млн. осіб. Крім того, не слід забувати, що прісна вода – це не лише джерело для пиття та при-готування їжі, а й необхідний ресурс у багатьох галузях промисловості та сільського господарства.Навесні цього року Європарламент

організував конференцію з питань світових водних ресурсів. Там узяли участь як депутати, так і вчені. Іта-лійський депутат Європарламенту Джулієтто Чієза заявив у своєму ви-ступі на конференції: «Ми не можемо погодитися, щоб вода, у майбутньому, була товаром, предметом торгівлі, а водопостачання перейшло у володін-ня приватного сектору».Правда, поки що це все на рівні

демагогії, а от конструктиву в плані раціонального водокористування і запобігання забруднень водойм мало. Саме ці фактори і призводять до вод-ного дефіциту.

Навряд чи сьогодні є держава, уряд якої вважає проблему прісної води пріоритетною і виділяє для її вирі-шення необхідні ресурси. Тож у вже згаданій доповіді ПР ООН справедли-во наголошувалось, що часто дефіцит води є наслідком невмілої держав-ної політики, відсутності належно-го управління водними ресурсами і марнотратного водокористування.До речі, світова історія неодноразо-

во показувала, що прісна вода часто ставала вирішальним фактором у ві-йнах. Наприклад, коли при штурмі фортеці ворог отруював криницю, чи під час нападу на місто перекривав доступ населення до питної води і тим самим примушував капітулюва-ти. Нелегко припустити, що буде че-рез років 10-20, коли, приміром, США вже відчуватимуть потребу не лише в нафті, а й у воді...

Василь КОЛОМІЄЦЬ4Post.com.ua

йшли гомподар і гості.У перші ж хвилини склалося вра-

ження, що знаємо ми цих людей давно-давно. Перед нами стояла струнка, з чудовими рисами обличчя, привітна й інтелегентна пані, в ак-центі якої ніхто б не запідозрив бага-толітньої емігрантки. Це була овіяна славою Марія Савчин, авторка двад-цять восьмого тому “Літопису УПА”, у якому майже 600 сторінок хвилю-ючих і відвертих спогадів, дружина командира УПА на північно-західних теренах полковника Василя Галаси (псевдо “Орлан”). На її долю випало важке випробування і в часі парти-занської боротьби, і, відтак, в емігра-ції.А поруч високого зросту Юрко Шу-

хевич, з його неповторною усмішкою, толерантний і статечний. Захопив своєю безпосередністю і тактовністю. За багатим Українським столом

була тривала і щира розмова. Пере-хоплювало дух, слухаючи розповіді людей, які все своє життя присвятили боротьбі за волю України. Підпіль-на діяльність “Марічки” почалася у Львові ще в юнацькі роки. Вже в чо-тирнадцять – вона в юнацтві ОУН. Палке серце і чиста душа не могли залишитися осторонь великих істо-ричних подій Другої світової війни, початок якої вселяв у душі українців великі надіїМайже десять літ підпільної бо-

ротьби і терниста доля не зламали цю тендітну, але сильну й вольову жінку, не породили в ній ненависті до всіх і вся. Її реальна оцінка сьогодення України, велика віра в завтрашній день викликають захоплення і шану.

“Моє життя, – каже Марія Савчин, – це життєвий шлях цілого покоління, яке свідомо пішло на службу рідному народові й, незважаючи на труднощі та небезпеку, несло цей хрест довги-ми роками. Виснажені, з підірваним здоров’ям митоді втратили все, окрім віри у справу, за яку боролися.”Людиною з легенди по праву на-

зивають Юрка Шухевича. Перше його ув’язнення – в п’ятнадцять. А відтак, одержував по десять літ у 1948 і 1958 роках. У серпні 1968 року був звіль-нений без права мешкати в Україні. У березні 1972 року знову арешт – 9 ро-ків ув’язнення і п’ять років заслання.Тортури і поневіряння відбилися

на його здоров’ї – Юрко втратив зір, але не припиняє боротьби за ідею українського націоналізму.Лише 1989 року Юрко Шухевич

повернувся до Львова і весь поринув у громадсько-політичне життя. Очо-лює “Націоналістичну ініціативу”,

видає журнал “Українська ідея і чин”.“Я був з Україною, є на Україні і

буду завжди, щоб з нею не сталося,” – такі слова написав на згадку Юрій Шухевич.Укланилися цього дня наші гості і

прахові сотень замучених енкаведис-тами борців з місцевої округи, що зна-йшли свій вічний спочинок у центрі селища Славська. До меморіалу, спо-рудженого тут десять літ тому, Марія Савчин та Юрко Шухевич поклали квіти.Друга моя зустріч з легендарною

“Марічкою” відбулася в липні 2005 року, приїхавши в Україну, пані Марія виявила бажання відвідати карпат-ське село Кам’янку, на околиці якої провела в криївці зиму і весну 1947 року разом з чоловіком. Ми з Юрком Микольським охоче погодилися орга-нізувати вельмишановній гості поїзд-ку а Карпати.Був чудовий липневий день. У по-

вітрі пахло медом, квітами і грибами. Наше авто звернуло з шоссе Київ-Ужгород вліво і дорога змійкою по-вела в гори. Карпатський пейзаж, знаменитий кам’янецький водоспад - чудо природи, зачарували “Марічку”.І ось ми в центрі села біля пам’ятного

знака загиблим за волю України. Це були місцеві молоді хлопці, відважні повстанці. З трепетом в душі вчиту-валась пані Марія в напис на граніті, віднайшла імена кількох повстан-ців, яких знала особисто. Хустинкою змахнула сльозу, зітхнула і гляну-ла в бік високої гори, укритої лісом. – Ось там була наша криївка, – трем-тячим голосом мовила “Марічка”, по-казуючи в бік гори.Одразу зібралися селяни, кільцем

оточивши героїню. розпитували по-

дробиці тих літ, запрошували до хати на вареники.Пані Марія безмежно раділа, що

на схилі літ побувала в дорогих серцю місцях, місцях своєї тривожної моло-дості.Не змогла не відвідати цього дня

пані Марія свого давнього приятеля Юрка Микольського в Славську, де на неї чекав сюрприз. Непомітно збіг час і ми знову на обійсті пана Юрка.Привітний господар запросив

вельмишановну гостю не до хати, а повів у бік пралісу, де під високими смереками він викопав і власноручно облаштував криївку, яких у Карпатах у той час було кілька сотень, де пере-ховувались і вели підпільну боротьбу українські партизани.

“Марічці” не вірилося, що вона в справжній криївці, де все таке зна-йоме: піч-”буржуйка”, друкарська ма-шинка, гасова лампа, радіостанція, а на стіні – велика мапа. Захоплення викликали фігури-копії Романа Шу-хевича та Василя Кука, з великою майстерністю виготовлені у Львів-ській академії мистецтв, та автентич-ні упівські речі зі справжніх криївок.Безмежно дякувала п. Марія госпо-

дареві за його подвижницьку працю у справі збереження історії визволь-ної боротьби українського народу, на прикладі якої повинна виховуватись нинішня молодь. Ну, а потім був святковий стіл, щирі

розмови, задушевна українська пісня. З найкращими почуттями ми поли-шали гостинну домівку пана Миколь-ського, прощалися з дорогою гостею з надією на нові зустрічі.

Василь РОМАНЧУК, Клівленд

БОРОЛИСЬ МИ НЕ ЗАДЛЯ СЛАВИ... (ЗІ СТОР. 3)

РЕКЛАМУЙТЕ НАШПАЛЬТАХ

РІЗДВЯНІ ТА НОВОРІЧНІ ВІТАННЯ на шпальтах

«УКРАЇНСЬКОГО КЛІВЛЕНДУ»Тел. 330-554-6429 або ел. пошта

[email protected]

Святлина Володимира БОДНАРА

Василь Романчук (праворуч) розмоляє з редактором радіохвилі “Україна” в Клівленді Петром Твардовським.

тиці. Ми навіть державні стратегії за-мовляємо закордонним спеціалістам — тобто робимо просто злочин перед народом та його нащадками. Так олі-гарх чи обслуговуючий його політик, які піклуються про перспективи сво-го бізнесу та своє політичне реноме за рахунок закордонних інтелектуалів, стають ворогами народу, бо знищу-ють своїх інтелектуалів.На тлі чужих технологій та чужих

найманих інтелектуалів, вітчизняні інтелектуали, які змушені боротися за елементарне виживання, які вже встигли інтелектуально деградувати, звичайно не є конкурентними. Так народжується замкнене коло

інтелектуальної деградації: чого дур-ний, бо бідний, а чого бідний, бо дур-ний. Приїжджі інтелектуали з нахаб-ством знущаються над вітчизняними інтелектуалами, переконуючи наших замовників, що якісний інтелектуаль-ний продукт можна замовити тільки за кордоном. Переконання наших бізнесменів-

замовників у тому, що вітчизняні інтелектуали не можуть запропо-нувати якісний інтелектуальний продукт — це п’ята причина інте-лектофобії.Зверніть увагу на таку обставину.

У публічній сфері важко знайти під-тримку расизму чи ксенофобії, бо вони мають здебільшого побутовий характер. У публічній сфері непри-стойно виказувати сексизм та гомо-фобію. Разом із тим, інтелектофобія може

виражатися публічно — як журна-лістами, так і політиками — у різних формах. І ніякого суспільного спро-тиву щодо цього ми не маємо. Отже ми спокійно показуємо де-

монстрації гомосексуалістів у ЗМІ і вважаємо непристойним демонстру-вати гомофобію. Але ми вважаємо пристойним публічну демонстрацію інтелектофобії.Зрештою, я давно вас всіх хотів

запитати, панове. Чому за те, що я говорю складно,

маю почуватися винуватим і ви-правдовуватися я, а не ті, хто цю складність не розуміє?Як так сталося, що профан, ду-

рень чи ідіот почуває себе правим у своєму невігластві, а я змушений виправдовуватися за те, що, бачте, вони мене не розуміють?Це сталося через те, що інтелекто-

фобія проникає в усі сфери суспіль-ного життя — політику, економіку, публічну комунікацію і т. д. Зрештою інтелектофобія оформ-

ляється вже як частина суспільної свідомості, вона стає традицією — це сьома причина інтелектофобії.Ми, панове, віднині живемо з вами в інтелектофобській країні...

Далі буде

ІНТЕЛЕКТУАЛИ І ІНТЕЛЕКТОФОБИ (ЗІ СТОР. 9)

СВІТОВА ВІЙНА ЗА ВОДУ (ЗІ СТОР. 19)

The Ukrainian Cleveland, Issue 6, October 2007

Documents

Transcript of The Ukrainian Cleveland, Issue 6, October 2007