THE UKRAINIAN CLEVELAND – НЕЗАЛЕЖНА УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКА ГАЗЕТА Випуск 1(9) | Січень 2008 р. www.ukrainiancleveland.com Виходить щомісяця

15 СIЧНЯ 2008 р.

Його Високоповажності пану Яапу де Хооп Схефферу Генеральному секретарю НАТО м. Брюссель

Вельмишановний пане Генераль-ний секретар,

З часу відновлення незалежності у 1991 році Україна пройшла тривалий шлях зближення з НАТО: від плід-ного співробітництва в рамках Про-грами «Партнерство заради миру» та спеціальних стосунків у форматі Хар-тії про особливе партнерство до ефек-тивної взаємодії в рамках Плану дій Україна–НАТО та Інтенсифікованого діалогу з питань членства та відповід-

них реформ.Політика євроатлантичної інте-

грації визначена національним за-конодавством, не спрямована проти третіх держав і має на меті майбутнє членство України в Організації Пів-нічноатлантичного договору, про що порадимося з українським народом.Повністю поділяючи європейські

демократичні цінності, держава усві-домлює себе частиною євроатлантич-ного безпекового простору і готова разом з НАТО та партнерами Альянсу за рівних умов протидіяти спільним загрозам безпеці. Саме тому Україна поглиблюватиме і розширюватиме цей напрям співпраці з Альянсом, забезпечуючи подальшу участь у миротворчих та антитерористичних операціях, що здійснюються під егі-

дою НАТО.Україна є надійним партнером

Альянсу і у своїй зовнішній політиці, підтримуючи в тих чи інших форма-тах, зокрема в рамках ООН та ОБСЄ, або шляхом приєднання до позиції ЄС, сучасні підходи щодо вирішення нагальних проблем європейської і сві-тової безпеки.Україна активно взаємодіє з

державами-членами НАТО в рамках нових механізмів співпраці з дотри-мання і виконання базових договорів з проблематики міжнародної безпе-ки. Наша держава, зокрема, приєдна-лася до «Ініціативи з безпеки у галу-зі нерозповсюдження», «Глобальної ініціативи боротьби з ядерним теро-ризмом», Групи восьми «Глобальне партнерство проти нерозповсюджен-

ня зброї масового знищення та відпо-відних матеріалів».Україна є визнаним регіональним

лідером і виступає за зміцнення ре-гіональної безпеки, зокрема в рамках ОЧЕС, ГУАМ, Центральноєвропей-ської ініціативи – за тісної співпраці з НАТО та Європейським Союзом.Глибинні й незворотні демокра-

тичні перетворення стали сьогодні об’єктивними передумовами вирі-шення принципово важливих питань для повного досягнення всіх критері-їв, необхідних для членства в Органі-зації Північноатлантичного договору.Поглиблення широкомасштабних

реформ у політичній, економічній, оборонній, безпековій, правовій та ін-ших сферах, що має на меті зміцнен-ня демократичних інституцій, добро-буту та безпеки українського народу, є нашим головним пріоритетом.Важливим напрямом діяльності за-

лишається планомірна та цілеспрямо-вана інформаційно-роз’яснювальна робота з широкого кола питань спів-робітництва України з НАТО. Про-грама Уряду передбачає на це суттєве збільшення бюджетних асигнувань.Сподіваємося, що досягнутий

Україною прогрес у рамках Інтенси-фікованого діалогу з питань членства та відповідних реформ найближчим часом буде визнаний Альянсом. Нині Україна зацікавлена у приєднанні до Плану дій щодо членства в НАТО.Розраховуємо на те, що рівень го-

товності нашої держави до нових зобов’язань стане основою для пози-тивної відповіді під час наступного саміту Україна – НАТО у Бухаресті у квітні 2008 року.

Президент України В. ЮЩЕНКО

Голова Верховної Ради України А. ЯЦЕНЮК

Прем’єр-міністр України Ю. ТИМОШЕНКО

УКРАЇНА ПРИЄДНУЄТЬСЯ ДО ПЛАНУ ДІЙ ЩОДО ЧЛЕНСТВА В НАТО

З нагоди Дня Соборності Прези-дент України Віктор Ющенко поклав квіти до пам’ятників видатним укра-їнцям – Тарасові Шевченку та Ми-хайлові Грушевському. У церемонії покладання квітів

взяли участь Голова Верховної Ради України Арсеній Яценюк, Глава Се-кретаріату Президента України Ві-ктор Балога, Секретар РНБО Раїса Богатирьова, Віце-прем’єр-міністр України Іван Васюник, Голова Київ-ської ОДА Віра Улянченко, міністр за-кордонних справ Володимир Огриз-ко, міністр оборони Юрій Єхануров, міністр культури і туризму Василь Вовкун, міністр охорони здоров’я Василь Князевич, міністр у справах сім’ї, молоді та спорту Юрій Павлен-ко, голова депутатської фракції «НУ-НС» В’ячеслав Кириленко, урядовці, народні депутати, представники міс-цевої виконавчої влади та громадські діячі. Прес-служба Президента України

Фото Пресслужби Президента України

Глава держави з нагоди Дня Соборності України поклав квіти до пам’ятників Тарасові Шевченку та Михайлові Грушевському.

ВІДЗНАЧЕННЯ ДНЯ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД2 Випуск 1(9) | Січень 2008 р.

УКРАЇНЦІ В АМЕРИЦІ

ДЕТРОЙТ, Мічиган. – Після майже дванадцяти літ перебування при кер-мі, наприкінці концертового сезону 2007-2008 р. Олег Махлай уступить зі свого посту мистецького керівни-ка і дириґента світової слави Україн-ської капели бандуристів ім. Тараса Шевченка. Маестро Махлай вже є директором Капели від 1996 р. Під його провідництвом Капела відбула концертове турне по Західній Європі, історичний ряд концертів та імпрез в Україні під час святкування 10-ліття незалежності, і недавно закінчила концертове турне для відзначення творчості Григорія Китастого. При-свячено увагу молодечим та освітним програмам Капели. Олег Махлай є активним членом

Капели від 1987 р. Перед обранням мистецьким керівником, він був за-

ступником дириґента Капели. Завдя-ки йому Капела ожила, збагатившись талановитами бандуристами й співа-ками з цілої Північної Америки.Маестро Махлай планує трохи від-

почити зі своєю родиною і можливо розглянути інші музичні можливості. Він заявив: “Це не було легко виріши-ти закрити цей розділ мого мистець-кого життя і відійти від групи таких відданих і чарівних осіб. Більшість людей недооцінюють об’єму осіб, які творять Капелу, осіб, яким лежить на серці традиція кобзарства, які розу-міють важливість діяльності Капели по цілому світі, і які готові досліджу-вати нові музичні поняття.” Він додав: “Після майже 20 років інтенсивної посвяти цій леґендарній мистецькій одиниці, настав час відійти, щоби на-братися нових сил, зосередитися на моїй родині, і передати керівництво моєму наступникові. Так як я казав членам ансамблю, після закінчення моєї теперішньої каденції я стану най-більшим уболівальником Капели!”Під час своєї каденції на посту ди-

риґента, Олег Махлай співпрацював понад вісім років з Анатолієм Мур-гою, президентом Капелі. Разом вони випустили п’ять різних музичних записів, організували тури, концер-ти та особливі імпрези по Північній Америці, Європі та Україні. Олег Мах-лай сказав: “Один з ключів до успіху Капели – це було існування сильно-

го адміністративного керівництва. Рідко коли можна знайти таке добре фахове відношення між мистецтвом і підприємством. Співпрацюючи ра-зом, Анатолій і я зуміли створити чудову команду, яка складається з на-шого всього членства. Це збільшило число наших слухачів і можливість поширювати знання про бандуру між українцями і також між неукраїнця-ми. У мене немає жодних сумнівів, що

Капела далі процвітатиме, наближа-ючись до століття свого існування в 2018 р.”Президент Капели, Анатолій Мур-

га, сказав: “Треба зазначити, що ма-естро Махлай сподівається колись повернутися до Капелі і що його уступлення – це було особисте рі-шення, а не організаційне.” Створено Комітет пошуку нового дириґента. Анатолій Мурга додав: “Нашим на-міром є мати нового дириґента на місці, який працював би з членами Капели не пізніше першого вересня 2008-го року. Комітет пошуку знайде кандидатів, проведе з ними інтерв’ю і подасть свої рекомендації членам Капели для остаточного схвалення.” Згідно зі статутом Капели бандурис-тів, активні члени мусять голосува-ти на дириґента. Президент Капели заявив: “Рік 2008 є дуже важливим для української громади, якраз, коли вона розпочинає відзначення 75-літ-тя Голодомору. Нас запрошено взя-ти участь у цих імпрезах у додатку до інших проектів, запланованих на 2008-ий і 2009-ий роки. Нашим най-важливішим завданням є відшукан-ня нового дириґента, щоби ми могли продовжувати нашу амбасадорську діяльність.”За дальшими інформаціями про-

симо відвідати веб-сторінку www.bandura.org.

Чи купували ви собі банк чи фа-брику, кидаючи кубик і рухаючись по розфарбованому ігровому полі? Якщо ні, то обов’язково спробуйте – адже мова йде не про якусь там кар-тярську партію, а про всім відому гру “Монополія”.А незабаром купити собі в цій грі

можна буде не лише певні об’єкти не-рухомості, але й цілі міста.Справа в тому, що зовсім скоро

з’явиться нова версія гри – “Моно-полія: світове видання”. На 20 карт-ках гри будуть нанесені назви міст з усього світу, які оберуть інтернет-користувачі зі списку 68 запропоно-ваних.У цьому списку є і Київ. Станом

на вечір 4 лютого, столиця України посідала 11 місце. При цьому динамі-ка руху нашого міста вражає: ще 25

січня Київ був у списку лише 32. Але вже за чотири дні він піднявся у рей-тингу на 22 місце, а тепер наздоганяє десятку лідерів.Крім вже згаданих 20 міст зі спис-

ку, за які можна проголосувати, є ще інший список міст. Його можуть фор-мувати самі інтернет-користувачі до-даючи те місто, яке вони забажають. А ті два міста, які виявляться найпо-пулярнішими, будуть додані до 20 міст-лідерів зі списку.Львів, який доданий до другого

списку, наразі займає шосте місце.Крім того, вартість міста у грі буде

залежати від його позиції в рейтин-гу: чим вище місце посіло місто, тим воно дорожче. Наразі Київ вже обі-гнав по дороговизні Токіо, Пекін, Афіни і Цюріх, але все ще коштує менше, аніж Париж, Монреаль, Лон-

дон, Сідней, Гонконг, Нью-Йорк, Рим, Кейптаун і Ванкувер.Голосування триватиме до 28 лю-

того 2008 року.Процедура голосування не ви-

магає багато часу та зусиль. Після реєстрації із наданням електронної адреси, користувач має змогу обрати не більше десяти міст зі списку, які, на його думку, гідні увійти у нове ви-дання гри “Монополія”.Згідно правил голосування, ко-

ристувач може голосувати один раз на день з однієї електронної адреси. Таким чином, користувач, що має 4 електронні адреси може проголосу-вати 4 рази на день. Кожне подальше голосування не вимагає реєстрації, а лише введення зареєстрованої елек-тронної адреси та пароля.Гра “Монополія: World Edition”

буде вироблятись на 37 мовах (включ-но з українською) і продаватиметься у понад 100 країнах.

“Українська Правда”

НЬЮ-ЙОРК, 9 січня 2008 р. – Крайовий Комітет для відзначення 75-ої річ-ниці українського Ґеноциду 1932-1933рр. продовжує збірку фондів на побудову пам’ятника жертвам Голодомору у Вашинґтоні шляхом продажу пропам’ятних браслетів. Пропам’ятні браслети, зроблені спеціально для вшанування пам’яті 10-ти мільйонів невинних жертв українського Ґеноциду 1932-1933 років, ма-ють напис “Voices for Victims □ Ukraine’s Genocide 32-33” білим по чорному і коштують $4 за штуку (плюс пересилка).Браслети можна замовити у Крайовій канцелярії УККА, сконтактувавшись

за числом телефону (212) 228-6840 або електронною поштою на адресу ucca@ucca.org. Осіб, які хочуть придбати 50 або більше браслетів, просимо зателе-фонувати до Крайової канцелярії, щоб зорганізувати пересилку. Усі доходи з продажу призначені на фінансування пам’ятника жертвам Голодомору у Ва-шинґтоні та інших імпрез, зорганізованих Крайовим Комітетом, включно з проведенням міжнародної конференції з питань Голодомору у Вашинґтоні, створення інтернетової сторінки, присвяченої історії та наслідкам Голодомо-ру, та проширення інформацій про правдиву історію Голодомору в Конґресі.

Крайовий Комітет для відзначення 75-ої річниці Українського Ґеноциду 1932-1933pр.

203 Second Avenue * New York, NY 10003(212) 228-6840 (тел) * (212) 254-4721 (факс)

ТРИВАЄ ЗБІРКА ФОНДІВ НА ПРОЕКТИ ВІДЗНАЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОГО ГОЛОДОМОРУ

УКРАЇНСЬКА КАПЕЛА БАНДУРИСТІВ ІМ. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ШУКАТИМЕ НОВОГО ДИРИҐЕНТА В 2008 Р.

Фото зі сайту UBC.com

Олег Махлай – мистецький керівник і диригент Української капели бандурис-тів ім. Т. Шевченка з 1996 року.

КОМУ НАЛЕЖАТИМЕ МОНОПОЛІЯ НА КИЇВ

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД 3Випуск 1(9) | Січень 2008 р.

КЛІВЛЕНДСЬКІ ВІСТІ

ГІНКЛІ, Огайо. – 5 січня 2008 року, якраз напередодні святкуван-ня Різдва, запаковано, інспектовано, запечатано і відіслано для нужден-них в Україні черговий контейнер з гуманітарною допомогою. Віруючі району Клівленду зібралися на обі-йсті д-ра Ярослава Мігайчука, щоб завантажити у вантажівку довжи-ною 40 футів 300 пачок з одягом і 9 зубних операційних комплектів (сто-матологічні крісла і шафки). Кон-тейнер попрямує до шпиталю в м. Олександрія Рівненської області. Це вже 37-й контейнер, приготований українсько-американською громадою Клівленду за останніх 17 років. У цій доброчинній акції активно задіяні члени Свято-Володимирської пара-фії, котрі збирають і пакують речі для нужденних в Україні.

1991 року, ще перед тим, як Україна проголосила свою незалежність, кіль-ка осіб з району Клівленду створили діяльну групу для допомоги Україні в різних гуманітарних і медичних ас-пектах. Очолювана двома дантиста-ми, д-ром Ярославом Мігайчуком, па-рафіянином Собору св. Володимира, і д-ром Ігорем Куликом, ця невелика група, що називалась “Фонд допомоги Україні” (Fund to Aid Ukraine) розпо-чала допомогу медичним закладам в Україні. Першим заходом членів Фонду стала їхня участь у стоматоло-гічних семінарах, де вони ділились своїм досвідом із зубними лікаря-ми і студентами-дантистами. До на-ступного року медичне устаткування (включаючи сім стоматологічних опе-раційних комплектів) вартістю понад

600 000 дол. і 800 000 одиниць поліо-вакцини вартістю 9 млн. дол. було ви-слано в Україну.Відтоді майже щороку було приго-

товано і вислано принаймі один ван-таж. Протягом 17 років зусиль, всього 37 контейнерів (кожний контейнер розміром в автовантажний причеп) було послано до різних місць призна-чення. Поза великими містами, таки-ми як Київ і Львів, отримали вантажі з медичним постачанням і одягом й інші центри такі як Харків, Дніпропе-тровська, Луганськ, Чернігів, Херсон, Житомир, Кіровоград, Суми і Полта-ва. Завдяки співпраці зі соціальними службами України й іншими закла-дами, ці вантажі були розподілені до невеликих містечок і районних цен-трів, куди гуманітарна допомога і ме-дичне постачання доходять не часто. Упродовж цього відтинку часу будо здійснено 19 відряджень осіб з нашої громади для нагляду, інспекції, роз-поділу вантажу або складання устат-кування.Нещодавно частина вантажу була

призначена для сиротинців, що пе-ребувають під опікою нашої Церкви. Підтримка українсько-американської громади в Клівленді і особливо фі-нансова і організаційна допомога

Свято-Володимирської парафії були вирішальними в розширенні цієї програми гуманітарної допомоги. Ця програма отримує допомогу від Державного департаменту США, що забезпечує безплатне пересилання в Україну за умови дотримання певних вимог як в Америці, так і в Україні.Координатори Програми вислов-

люють вдячність усім, хто був щедрим у пожертвах одягу (який залишали у ящику біля Свято-Володимирського культурного осередку). Також велика подяка Walgreens і родині Постонів за пожертву 200 пачок для пакування.Свято-Володимирська парафія й

далі здійснюватиме і підтримуватиме цей надзвичайно успішний проект. За додатковою інформацією звер-

татись до о. диякона д-ра Ігоря Мах-лая на число телефону 440-582-1051 або електронну адресу imahlay@yahoo.com.

Д-р Ярослав МІГАЙЧУКФонд допомоги України

Ірина МАХЛАЙФонд допомоги сиротинцям при Свято-Володимирській парафії

УКРАЇНЦІ США ВЗЯЛИ УЧАСТЬ У ВИШИВАННІ РУШНИКА НАЦІОНАЛЬНОЇ ЄДНОСТІ

ВАШИНГТОН, 28 січня. (Наталія Буквич – УКРІНФОРМ). «Рушник наці-ональної єдності», який вишивали понад 1100 людей в усіх регіонах України, зустріла українська громада США. Вишите полотно експонували в приміщен-ні Українського музею в Нью-Йорку, де всі охочі могли долучитися до виши-вання, повідомляє власний кореспондент Укрінформу в США.Як відзначив у вітанні учасникам проекту посол України в США Олег Шам-

шур, споконвіків вишитий рушник передавався від батьків до дітей як сімейна реліквія і благословення прийдешнім поколінням, він став “візитною карт-кою України в світі і символом гостинності і працьовитості українського на-роду”. Полотно для рушника, виткане вручну близько 55 років тому, знайдене в Хмельницькій області. Вишивати величезне полотнище розпочали 7 червня в Запоріжжі на острові Хортиця – колисці українського козацтва. Як розповіла в інтерв’ю власкору Укрінформу у Вашингтоні майстриня Та-

мара Степаненко, на рушнику представлено минуле української землі – три-пільську культуру, Київську Русь, козацьке бароко. Сьогодення України втілює традиційний образ дерева життя, на якому 27 неповторних квіток, що символі-зують адміністративно-територіальний устрій держави. У США в роботі над вишивкою взяли участь і українські дипломати – по-

стійний представник України при ООН Юрій Сергеєв, генеральний консул України в Нью-Йорку Микола Кириченко і радник-посланник посольства України у Вашингтоні Олександр Олександрович. Організатори акції вважають, що рушник разом із прапором, гербом і гім-

ном України має стати національною святинею українського народу.

ЩЕ ОДИН КОНТЕЙНЕР З ГУМАНІТАРНОЮ ДОПОМОГОЮ ВИСЛАНО ДО УКРАЇНИ

Фото Володимира БОДНАРА | Український Клівленд

Члени української громади Клівленду, що допомагали вантажити 37-й контейнер з гуманітарною допомогою і медичним постачанням для нужденних в Україні

Фото Володимира БОДНАРА | “Український Клівленд”

Завершується завантаження контейнера з гуманітарною допомогою для містечка Олександрія Рівненської області..

м. Коломия Лицареві України, сотенному Мирославу Симчичу

від Українського вільного козацтва діаспори

Дорогий Батьку!Українську вільне козацтво діаспори усіх континентів планети Земля

шле Вам, славний Лицарю Матері-України, щире вітання з нагоди Вашо-го 85-ліття, та зичить Вам козацького здоров̀ я, карпатського довголіття та щедрих Господніх Благословінь на многії літа. Ваш чин масового по-рятунку українців від сибірського раю та розгром московської опрични-ни увійде в історію країни як еталон священної любові сина-патріота до Матері-України і стане прикладом самопожертви для пробудженої молоді та поколінь прийдешніх в утвердженні високорозвинутої соборної євро-пейської держави.За лицарську звитягу перед Україною Виконавчий комітет Українсько-

го вільного козацтва діаспори присвоює сотенному Мирославу СИМЧИ-ЧУ почесне козацьке звання ПОЛКОВНИК та нагороджує Орденом “КО-ЗАЦЬКА СЛАВА”.

Верховний Отаман УВК Діаспори полковник Петро ВащикНаказ №22 від 5 січння 2008 р. м. Клівленд, Огайо, США.

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД4 Випуск 1(9) | Січень 2008 р.

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНДЩОМІСЯЧНА УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКА ГАЗЕТА

Засновник і видавець: UKRSVIT LTDГоловний редактор: Володимир БоднарЕл. адреса: editor@ukrainiancleveland.com

Веб: www.ukrainiancleveland.com

THE UKRAINIAN CLEVELANDMONTHLY UKRAINIAN-AMERICAN NEWSPAPER

Founder & Publisher: UKRSVIT LTDEditor-in-Chief: Volodymyr Bodnar

E-mail: editor@ukrainiancleveland.comWeb: www.ukrainiancleveland.com

Редакція не відповідає за зміст реклами і приватних оголошень. Рукописи не повертаються і не рецензуються. Погляди редакції можуть не збігатись із думками авторів статей. Дизайн рекламних матеріалів і статтей є власністю UKRSVIT LTD і не може відтворюватися без

згоди редакції. При використанні матеріалів посилання на «Український Клівленд» обов’язкове.

THE UKRAINIAN CLEVELAND, P. O. Box 627, Kent, OH 44240-0011Реклама: 330-554-6429 або ads@ukrainiancleveland.com© THE UKRAINIAN CLEVELAND All Rights Reserved

КЛІВЛЕНДСЬКІ ВІСТІ

ПАРМА, Огайо. – 25 січня 2008 року лідери українсько-американської громади Огайо зустрілися з Джорджем Войновичем, Сенатором від Огайо. Серед учасників зустрічі – голова Україн-ських злучених організацій Огайо Василь Ліщинецький, заступник голови УЗО Ліда Базарко, директор Українського музею-архіву в Клівленді Андрій Фединський, Почесний консул України в м. Клів-ленді Андрій Футей. Під час зустрічі обговорено низку питань, що стосуються українсько-американської громади, включаючи заявку України на приєднання до Плану дій для членства в НАТО, і по-точну політичну ситуацію в Україні. Сенатор Войнович висловив бажання можливого візиту до України на початку цієї весни.

Андрій ФУТЕЙ

Цього року на Святий вечір моя родина виріши-ла зібратись і разом відсвяткувати Різдво Христове. Але через те, що моя родина дуже велика, ми ні-коли не вміщаємось в жодну хату, тому домовились орендувати для свята бенкетну залу. Нас було 85 осіб і це були тільки найближчі родичі з маминого боку.Зал був святково прибраний. Ялинка. Герої Різд-

вяного вертепу.Ми зібрались о шостій годині вечора. Кожна сім’я

приготувала якусь страву і щось солодке. Коли всі сіли за столи, дід Юрій сказав привітальне слово

і слово подяки за те, що ми всі змогли зібратися разом. Він був дуже зворушений, бо це був також і його ювілей. Ми подарували йому альбом з фото-графіями сімей його десяти дітей.Після цього ми сіли до святкового столу. Чого

там тільки не було?! Усі страви були дуже смачні, приготовані по-українськи. Пізніше ми зробили невеликий концерт. Я й мої двоюрідні сестри зігра-ли колядки на скрипках і флейті. Це була приємна несподіванка для всіх. Наш дід був дуже зворуше-ний. Я вперше бачила, як він плакав, але це були сльози радості.

І нарешті трапилося те, чого з нетерпінням че-кали всі діти. Мій дядько, одягнувши одяг свято-го Миколая, роздавав подарунки з цукерками. Усі діти раділи і чекали, коли назвуть їхні імена, щоб узяти свого подарунка.Свято вдалося на славу. Я думаю, що цьогоріч-

ний Різдвяний вечір запам’ятається нам усім на-довго. Це прекрасно, коли вся родина збирається разом.

Евеліна ПЕТРОВЕЦЬ11-ий клас Школи українознавства ім. Т. Шевченка, м. Парма, Огайо

Різдвяне свято у дружній родині Петровців

Зліва направо: Ліда Базарко, Андрій Фединський, Василь Ліщинецький, Сенатор Джордж Войнович, Андрій Футей і Тарас Шмагала.

ЛІДЕРИ УКРАЇНСЬКО-АМЕРИКАНСЬКОЇ ГРОМАДИ ОГАЙО ПРОВЕЛИ ЗУСТРІЧ ІЗ

СЕНАТОРОМ ВОЙНОВИЧЕМ

СВЯТИЙ ВЕЧІР У МОЇЙ РОДИНІ

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД 5Випуск 1(9) | Січень 2008 р.

КЛІВЛЕНДСЬКІ ВІСТІ

Восьмого січня 2008 року випо-внилося сто років від дня народжен-ня відомому в діяспорі та Україні гро-мадському діячеві і науковцеві д-ру Степанові Волянику – уродженцю Брідщини, що на Львівщині. Середню освіту закінчив у Станіславові (нині Івано-Франківськ), а вищу правничу освіту здобув у Ягайлонському універ-ситеті в Кракові. Правничу практику відбував на Львівщині у Мединичах в адвокатському бюрі д-ра Івана Мар-тинюка, після чого розпочав свою власну адвокатську практику в Бро-дах. З 1939 року почалася перша со-вєтська окупація Галичини, під час якої незалежна адвокатська професія стала зайвою. Тоді С. Воляник пере-кваліфікувався на педагога та разом з дружиною Емілією вчителювали у селі Шниреві поблизу Бродів.

У період Другої світової війни С. Воляник змушений був покинути рід-ний край і вже на еміґрації широко розгорнув громадсько-патріотичну діяльність, демонструючи неабиякі організаторські та журналістські зді-бності. У переселенчих таборах Бай-рота, Ландсгута (Німеччина), пра-цюючи правним дорадником, очолив Обласне представництво української еміґрації, Централю спортового то-вариства, був також співзасновником та членом управи Спілки української молоді в Мюнхені.У вересні 1951 року С. Воляник пе-

реїхав до США. Спочатку оселився в Балтиморі, штат Мериленд, а через рік обрав постійним місцем прожи-вання Клівленд, Огайо, де відразу включився у багатогранне життя української громади. У 1958-1959 ро-ках у Вестерн Резерв університеті в Клівленді студіював бібліотекознав-ство та інформатику і здобув ступінь маґістра бібліотечних наук. З 1959

року працював бібліотекарем та ви-кладачем російської мови в Болдвін Воллес коледжі у передмісті Клівлен-ду аж до виходу на пенсію 1977 року. Він заснував Товариство українських бібліотекарів Америки і був його голо-вою до того часу, аж поки осідок цен-тралі ТУБА не переїхав до Чикаґо.Упродовж 1960-1990 років працю-

вав учителем і директором Школи українознавства товариства “Рідна школа”, брав активну участь у фор-муванні та праці Української вчи-тельської громади та кількакратно її очолював. Багато років був членом управи Шкільної Ради УККА, її пе-дагогічним дорадником та головою Товариського суду. З часу заснуван-ня в Клівленді осередку Наукового товариства ім. Т. Шевченка, активно включився в його діяльність, був дов-голітнім секретарем осередку, а по-тім і заступником голови. Два роки поспіль обирався головою осередку Українського історичного товариства в Пармі, Огайо. Був одним з ініція-торів Фонду катедр українознавства в Гарвардському університеті та про-тягом ряду років його очолював. У 1960-1970 роках С. Воляник кількара-зово був членом Дирекції кредитівки “Самопоміч” і членом її Контрольної комісії. Багато праці вклав у діяль-ність Українського музею-архіву, чле-ном управи якого він був. Упродовж усієї своєї громадської діяльності в Клівленді був і залишається актив-ним членом Організації оборони чо-тирьох свобід України (ООЧСУ). На протязі 1966-1969 років С. Воляник обирався головою Українських злуче-них організацій Великого Клівленду і до сьогодні є головою Контрольної комісії УЗО, а в 1989 році був визна-ний управою УЗО Українцем Року за наукову, суспільно-громадську й пе-дагогічну діяльність. Протягом 1975-1985 років С. Воля-

ник підготовляв докторську працю і отримав ступінь д-ра філософії в Українському вільному університеті в Мюнхені. В 1989 році видав книжку “Берестейський договір”, а в 2003 році вийшла збірка його статей під назвою “З Україною в серці на чужині”. Вели-ка його заслуга у створенні стипендій-ного фонду Воляників-Швабінських при фундації Українського вільного університету. За цю діяльність у 2006 році С. Волянику було присвоєно сту-пінь почесного доктора УВУ. У день 100-літнього ювілею д-ра Степана Во-ляника управа Українських злучених організацій Огайо нагородила його Грамотою Признання за довголіт-ню громадську і наукову діяльність та участь у праці в керівних органах УЗО.

Петро ТВАРДОВСЬКИЙ

ХУДОЖНЯ УКРАЇНСЬКА ТА СВІТОВА ЛІТЕРАТУРАУладзімер Арлов, “Реквієм для 1. бензопилки”.Іван Багряний, Вибрані твори 2. (“Розстріляне відродження”).Юрій Грицина, “Ілюзія Багат-3. ства”.Володимир Даниленко, “Сон із 4. дзьоба стрижа”.Лариса Денисенко, “Танці в мас-5. ках”.Володимир Діброва, “Довкола 6. столу: п’єси”.Анатолій Дністровий, “ МІсто 7. уповільненої дії”.Сергій Жадан, “Капітал”.8. Оксана Забужко, “Польові дослі-9. дження з українського сексу”.Люїс Керол, “Аліса в Задзеркал-10. лі”, “Аліса в Країні чудес”.Маріанна Кіяновська, “Звичай-11. на мова” (“Зона Овідія”).Ірена Коваль, “Маринований 12. аристократ”, “Лев і левиця”.Джеймс Фенімор Купер, “Остан-13. ній з могікан”.Марія Кривенко, “Ностальгія”.14. Дж. Л. Ровлінґ, “Гаррі Поттер і 15. Орден фенікса”.“Пісні Нового світу: вірші поетів 16. США і Канади”.Джонатан Свіфт, “Мандри Гул-17. лівера”.Василь Слапчук, “Дикі квіти”.18. Василь Слапчук, “Осінь за що-19. кою”.Галина Тарасюк, “Жіночі рома-20. ни”.Лія Шева, “Протоколи рибного 21. дня”.

НЕХУДОЖНЯ ЛІТЕРАТУРАВіктор Близнець, “Повість 1. врем’яних літ”. Переказ. (“Укра-їнська класика”).Петро Боярчук, “Дорогами 2. болю”.Роман Волчук, “ Спомини з по-3. воєнної Австрії та Німеччини”. Роман Волчук, “Спомини з пе-4. редвоєнного Львова та воєнного Відня”.Степан Воляник, “З Україною в 5. серці на чужині”.“Енциклопедія для хлопців”6. Роман Коваль, “Коли кулі співа-7. ли”.Юрій Лавріненко, “Розстріляне 8. Відродження”.С. В. Маркова, “Голодомор 9. 1932-1933 років на Поділлі”.Надія Мориквас, “Рід”.10. Надія Мудра, “Українська жінка 11. у визвольній боротьбі 1940-1950 рр.”.О. Нестайко, “Великі міфи імпе-12. рії”.Олена Світко, “Рецепти здоров’я 13. для кожної родини”.С. В. Тарасау, “Найчарівніші ку-14. точки України”.В. О. Шевчук, “Просвічений во-15. лодар: Іван Мазепа як будівни-чий Козацької держави і як літе-ратурний герой”.

Ви можете замовляти матері-али он-лайн через бібліотечний каталог (www.cpl.org) або зате-лефонувавши Foreign Literature Department на число 216-623-2895 (запитати Russian Language Librarian).

СІЧЕНЬ Неділя, 6 — Свят-Вечір на

“Верховині”. Понеділок, 7 — Різдво Христо-

ве за Юліанським календарем. Субота, 12 — Річна Маланка

Братства Собору св. Володимира. Неділя, 13 — Пластова свічка

в одностроях у залі парафії св. По-крови.

Вівторок, 22 — День Соборнос-ті України

Субота, 26 — Reverse Raffl e – “Каштан” в парафіяльній залі св. Андрія.

Неділя, 27 — “Ялинка” церкви свв. Петра і Павла.

Неділя, 27 — Прослуховуван-ня нових співачок для жіночого вокального ансамблю “Зоря” в Астродомі св. Йосафата.

Неділя, 27 — Річні збори Свято-Володимирської парафії.

Четвер, 31 — Українська клів-лендська “щаслива година” в “The South Side”.

ЛЮТИЙ Неділя, 3 — Super Bowl Party

і збірка коштів Українсько-американського спортивного клубу

“Львів” на оселі СУМА. Неділя, 10 — Перша зустріч для

“Тремонтської ходи – Чорнобилю” в 2008 році в Українському музеї-архіві. Понеділок, 18 — Збори управи

Українських злучених організацій (УЗО) Огайо.

Cубота-неділя, 23-24 — Родин-на лещетарська прогулянка Пласту до Peek’n Peak у Findley Lake, штат Нью-Йорк.Четвер, 28 — Українська клів-

лендська “щаслива година” в “The Harbor Inn”.

БЕРЕЗЕНЬ Неділя, 2 — Виступ Школи

українського танцю “Каштан” на 19-му щорічному міжнародному фольклорному фестивалі в Allen Theater. Неділя, 9 — Весняний базар

старшого відділу УПЛ в Парафіяль-ній залі св. Володимира. Неділя, 16 — Загально-

громадське Шевченківське свято УЗО в Парафіяльній залі св. Воло-димира. Неділя, 23 — Воскресіння Хрис-

тове.

Щонеділі, від 10:06 до 11:00 вечора, на хвилях FM90.3

WCPN Cleveland Public Radio слухайте

РАДІОХВИЛЮ УЗО «УКРАЇНА».

Ті, хто мешкає за межами Великого Клівленду, можуть слухати радіохвилю «Україна»

у зазначений час через всесвітню павутину (Інтернет) за такою адресою: www.publicbroadcast-

ing.net/wcpn/ppr/wcpn.asx. Редактор програми Петро Твардовський,

диктор — Оксана Рабосюк. Тел. 216-749-3025

-----------------------------------------------------------------------------------------Для того, щоб дата проведення вашого заходу чи імпрези з’явилась у

громадському календарі «Українського Клівленду», потурбуйтесь завчас-но повідомити про це редакцію «УК» електронною поштою, телефоном або звичайною поштою.

ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ

ГРОМАДСЬКИЙ КАЛЕНДАР

Фото Володимира БОДНАРА | Український Клівленд

Степан Воляник під час церемонії отримання звання Почесного доктора Українського вільного університету в Мюнхені. Парма, березень 2006 р.

СТОЛІТНІЙ ЮВІЛЕЙ ЖИТТЯ Д-РА СТЕПАНА ВОЛЯНИКА

КНИГИ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ У ВІДДІЛІ ІНОЗЕМНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

КЛІВЛЕНДСЬКОЇ ГРОМАДСЬКОЇ БІБЛІОТЕКИ (2007 РІК)

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД6 Випуск 1(9) | Січень 2008 р.

WESTERN UNION ЗНИЗИЛА ТАРИФИ НА ПЕРЕКАЗИ З УКРАЇНИ ДО КРАЇН СНД

КИЇВ. (УКРІНФОРМ). Компанія Western Union знизила тарифи на від-правку грошових переказів у доларах США з України до країни СНД — Ві-рменії, Азербайджану, Білорусі, Гру-зії, Казахстану, Киргизстану, Молдо-ви, Росії, Таджикистану, Узбекистану. Про це повідомив директор представ-ництва компанії в Україні, Грузії та Вірменії Михайло Бабіренко.Тарифи “в середньому знизилися

на 30%, а найбільше зниження від-булося в тарифах на відправку не-великих сум — до 60%”. Наприклад, переказ у розмірі 100 доларів США з Києва до Москви тепер коштуватиме для клієнта 6 доларів.

Western Union має близько 12 тисяч відділень в Україні.

МИХАЇЛ СААКАШВІЛІ — НОВИЙ ПРЕЗИДЕНТ ГРУЗІЇ Бі-Бі-Сі, Українська служба. 7 січ-

ня. – Прибічники опозиції протесту-вали проти результатів виборівУ Грузії Центральна виборча комі-

сія заявила, що нинішнього прези-дента Міхаїла Саакашвілі цілком імо-вірно переобрано на другий термін президентства.За даними ЦВК, після підрахунку

всіх бюлетенів, за винятком незна-чної кількості бюлетенів із закордон-них дільниць, пан Саакашвілі здобув майже 53% голосів. Це майже удвічі більше, ніж його

найближчий суперник Леван Ґачечі-ладзе, який, однак, відкинув резуль-тат виборів і тисячі його прихильни-ків влаштували акцію протесту. Міхаіл Саакашвілі назвав вибори

найбільш вільними в історії Грузії. Він сказав, що Грузія довела, що

спроможна провести вільні, демокра-тичні, прозорі й справді чесні вибо-ри.

«Це були найвільніші вибори в іс-торії Грузії, найбільш конкурентні вибори в історії Грузії, і я побачив, що наша країна успішно склала іспит на проведення вільних, демократичних виборів у відповідності до міжнарод-них стандартів. На мою думку, ми по-винні всі радіти, тому що це справді перемога для всіх.» Міхаїл Саакашвілі сподівається,

що вибори відновлять довіру до нього, як до демократичного керівника, яка похитнулася після його наказу розі-гнати силою антиурядові протести. Настрій його уряду вже дещо по-

ліпшився, коли своє слово сказали західні спостерігачі. Вони дійшли ви-сновку, що вибори в цілому відбулися демократично, хоча були зафіксовані серйозні проблеми. Однак, грузинська опозиція напо-

лягає, що вибори були сфальсифіко-вані, і вимагає другого раунду голо-сування.

ОГРИЗКО ПОПЕРЕДИВ ЧЕРНОМИРДІНА

КИЇВ, 10 січня. – Міністерство за-кордонних справ України зазначає, що тональність останніх заяв Росії стосовно історії України, мовної по-літики та ситуації із забезпеченням прав національних меншин може за-шкодити динамічному розвиткові українсько-російських відносин.Про це повідомили у прес-службі

Міністерства закордонних справ України.За інформацією прес-служби, сьо-

годні до МЗС України було запрошено Надзвичайного і Повноважного По-сла Російської Федерації Віктора Чер-номирдіна для зустрічі з міністром закордонних справ Володимиром Огризком.У ході зустрічі сторони обговори-

ли актуальні питання українсько-

російських відносин і графік дво-сторонніх контактів на найближчий періодКрім того, увагу Посла Росій-ської Федерації було привернуто до того, що тональність останніх заяв російської сторони стосовно історії України, мовної політики та ситуації із забезпеченням прав національних меншин може зашкодити динамічно-му розвиткові українсько-російських відносин.

УНІАН

У ПОЛЬЩІ ВІТАЮТЬ ЗВЕРНЕННЯ ПЕРШИХ ОСІБ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ ПРО ПРИЄДНАННЯ УКРАЇНИ ДО ПЛАНУ ДІЙ ЩОДО ЧЛЕНСТВА

В НАТОВАРШАВА, 17 січня. (Віктор Авдєєв

– УКРІНФОРМ). Президент Республі-ки Польща Лєх Качинський привітав спільне звернення Президента Укра-їнської держави, Прем’єр-міністра та Голови Верховної Ради до Генсека НАТО Яапа де Хооп Схеффера про приєднання України до Плану дій щодо членства в Альянсі, повідомляє власний кореспондент УКРІНФОРМу.У заяві, розповсюдженій Канце-

лярією глави польської держави, на-голошується: “Від початку свого пе-ребування на посту президента Лєх Качинський підтримував прагнення України щодо інтеграції до євроат-лантичних структур. На думку Пре-зидента Республіки Польща, Україна є частиною західної цивілізації і ра-зом з іншими повинна брати участь в її політичній, економічній, військовій співпраці, а також інтеграції”.

СЛОВАЧЧИНА ПІДТРИМУЄ НАМІР УКРАЇНИ

ПРИЄДНАТИСЯ ДО ПЛАНУ ДІЙ ЩОДО ЧЛЕНСТВА В НАТО — МЗС СЛОВАЦЬКОЇ

РЕСПУБЛІКИБРАТИСЛАВА, 17 січня. (Степан

Ваш – УКРІНФОРМ). Міністерство закордонних справ Словаччини під-тримує намір України приєднатися до Плану дій щодо членства (ПДЧ) як очевидне бажання керівництва Укра-їнської держави у подальшому посту-пові в розбудові зв’язків із НАТО. Про це повідомив у Братиславі речник МЗС Словаччини Ян Шкода, передає власний кореспондент УКРІНФОРМу.

У повідомленні нагадується, що такий намір виявило керівництво України у листі, в якому водночас за-значається, що рішення про можливе членство країни в НАТО визначати-меться її народом.Словаччина підтримувала й під-

тримує зусилля України в реалізації її європейської та євроатлантичної перспективи. Проявом цього є й ни-нішня допомога Посольства Словаць-кої Республіки у Києві як контактного посольства НАТО, йдеться у повідо-мленні МЗС Словаччини.

УКРАЇНКИ СТАЛИ ПЕРЕМОЖЦЯМИ

AUSTRALIAN OPENУкраїнки Олена і Катерина Бонда-

ренко стали переможцями Відкри-того чемпіонату Австралії з тенісу. У п’ятницю вранці дует сестер у трьох сетах здолав білорусько-ізраїльську пару Вікторія Азаренка/ Шахар Піїр, “посіяну” під 12-м номером — 2:6, 6:1, 6:4. Ця перемога стала першим успіхом

українського тенісу на турнірах Ве-ликого шолому. За перемогу у фіналі парного розряду Australian open укра-їнська пара отримала 400 тис. дол.У 1/32 фіналу сестри Бондаренко

обіграли пару Коен-Алоро/Раззано 7:6, 6:3, у 1/16 фіналу — Пенг/Сун 4:6, 6:4, 7:6. У 1/8 фіналу українки мали зустрітися з сильною парою Хантухо-ва/Девенпорт, проте суперниці відмо-

вилися від матчу, пропустивши сестер у чвертьфінал. У 1/4 фіналу наші ді-вчата без особливих зусиль пройшли дует Блек/Хубер 6:3, 6:2, а в півфіналі також досить легко розібралися з па-рою Медіна/ Руано-Паскуаль – 6:2, 6:4.До цього Олена Бондаренко один

раз виграла парний турнір WTA, крім того у сестер на двох 9 перемог на пар-них турнірах ITF.

Інформаційна служба RBK-Україна

УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКА РАКЕТА “ЗЕНІТ-3SL”

СТАРТУВАЛА З МОРСЬКОЇ ПЛАТФОРМИ У ТИХОМУ

ОКЕАНІКИЇВ, 15 січня. (УКРІНФОРМ). –

Українсько-російська ракета “Зеніт-3SL” стартувала сьогодні о 13:49 з платформи у Тихому океані із супут-ником зв’язку “Турая-3” (Thuraya-3). Супутник планувалося вивести на

орбіту у листопаді 2007 р., але через несприятливу погоду старт кілька ра-зів відкладали, а потім перенесли. Космічний апарат Thuraya-3 ва-

жить 5.173 тонни. Він побудований компанією Boeing для найбільшого у світі оператора супутникового зв’язку Thuraya Satellite Telecommunications із ОАЕ.У проекті “Морський старт” бе-

руть участь українські науково-виробничі об’єднання “Південне” і ВО “Південмаш”, компанія Boeing (США), ракетно-космічна корпорація “Енергія” (Росія), норвезька компанія Kvaerner ASA. Старт РН “Зеніт-3SL” із супутником

“Турайя-3” став першим після аварії, що трапилася на початку минулого року.

ПРЕЗИДЕНТ ПІДПИСАВ ПРОТОКОЛ ПРО ВСТУП

УКРАЇНИ ДО СОТ ЖЕНЕВА, 5 лютого 2008 р. – Пре-

зидент України Віктор Ющенко та Генеральний директор Світової орга-нізації торгівлі Паскаль Ламі підпи-сали Протокол про вступ України до СОТ.Церемонія підписання Протоколу

відбулася сьогодні в Женеві.«Це великий історичний день для

України, української нації, і я хо-тів би привітати з цим, перш за все, український народ», – сказав Віктор Ющенко після церемонії підписан-ня. Президент України наголосив, що для вступу України до СОТ доклали значних зусиль різні сторони. Він, зокрема подякував Генеральному директорові СОТ Паскалю Ламі, усім країнам-учасницям СОТ, робочій групі з питань розгляду заявки Укра-їни, українській делегації. В. Ющенко підкреслив, що протягом особливо останніх двох років була зроблена «неймовірна титанічна робота» для вступу України до СОТ. «Всім дякую за підтримку, досягнуті компроміси і велике порозуміння», – сказав він.У свою чергу, Генеральний дирек-

тор СОТ П. Ламі, вітаючи Україну з сьогоднішньою подією, наголосив, що сьогодні був підписаний «великий документ, який є результатом важкої роботи». «Робота була зроблена до-бре», – підкреслив він. «Ви потрібні нам, потрібні ваші знання та досвід», – також відзначив Генеральний ди-ректор СОТ.

РОЗПОЧАЛАСЯ ЗАМІНА IP-АДРЕС УСЬОГО ІНТЕРНЕТУ Майдан-ІНФОРМ – Організа-

ція ICANN (Internet Corporation for Assigned Names and Numbers), яка здійснює нагляд за використанням інтернет-протоколів, 4 лютого поча-ла додавати до шістьох з тринадцяти кореневих DNS-серверів записи, що містять адреси у форматі протоколу

IPv6. Це означає, що кожному новому доменному імені відповідає адреса в новому, сучаснішому форматі. Таким чином, після кількох років підготов-ки, розпочався перехід з нинішнього протоколу IPv4 на сучасніший IPv6. Це змінить всю адресацію інтернет-простору.Зокрема, якщо раніше на інтернет-

адресу припадали чотири байти або 32 біти (наприклад, доменові maidanua.org відповідають чотири байти: 64.237.99.118), то протокол IPv6 виділяє на адресу 128 бітів. Це відповідає 340 трильйонам трильйо-нів трильйонів адрес (3.4x10 у 38 сту-пені) або по 5x1028 адрес на кожного з людей, які нині живуть на Землі.Перший стандарт адресації, IMP,

почав використовуватися 1969 року і передбачав наявність у мережі лише 32 вузлів. 1974 року документ RFC 675 запровадив адресний простір, що складається з 16 мережевих адрес і 256 вузлів (гост-адрес).

1981 року був прийнятий стандарт IPv4, який використовується донині. Він допускає створення більш ніж чотирьох мільярдів адрес. Весь це адресний простір уже заповнений на 86 відсотків. За нинішніх темпів роз-витку мережі адреси закінчаться до 2017 року.

УНІАН, лента.ру

КИЇВ ПЕРЕДАВ ЛИСТА НАТО ЩОДО ПРОГРАМИ ПДЧ

Верховна Рада не змогла працю-вати через протест опозиції проти рішення офіційного Києва прохати НАТО про початок програми підго-товки до можливого вступу України в альянс.Депутати Партії регіонів і кому-

ністи блокували трибуну і стверджу-вали, що голова Верховної Ради Ар-сеній Яценюк не мав права ставити свій підпис під листом, надісланим до Брюсселя. Сам пан Яценюк наголосив, що

своїм підписом підтвердив позицію щодо курсу на євроатлантичну інте-грацію, схваленим українським пар-ламентом попередніх скликань.

“Немає підстави жодної юридич-ної говорити про те, що той, чи інший лист неправильно підписаний. Спо-чатку понаприймали законів, попід-писували конституційною більшістю, визначили курс на євроінтеграцію, голова Верховної Ради підтвердив що ці закони є, голова Верховної Ради на-поліг на тому, щоби був політичний консенсус записати необхідність про-ведення референдуму, а зараз почи-наються певного роду спекуляції. Але раз така політична позиція, будемо переходити до консенсусу протягом наступного тижня. Немає бажання працювати..., я розчарований, відвер-то кажучи цим, глибоко вражений і сподіваюся, що до наступної п’ятниці прийдемо до розуму і будемо розгля-дати законопроекти,” — заявив Арсе-ній Яценюк, закриваючи засідання парламенту. Офіційні представники у Києві на-

голошують, що так звана програма ПДЧ не означає автоматичного всту-пу в НАТО.Президент Ющенко та прем’єр-

міністр Тимошенко раніше заявляли, що остаточно питання щодо членства в альянсі мало б вирішуватися шля-хом референдуму. Міністр закордонних справ Во-

лодимир Огризко повідомив, що пе-редав листа керівництва України у штаб-квартиру НАТО у Брюсселі. У листі президент, прем’єр-міністр

та голова Верховної Ради України ви-словлюють сподівання, що Україна може розпочати План приєднання до членства у НАТО вже у квітні цього року.

УКРАЇНА І СВІТ

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД 7Випуск 1(9) | Січень 2008 р.

— Володимире Станіславови-◊ чу, ви напевно вже відчули, що в Україні посада міністра і справ-ді політична. Наскільки склад-но кар’єрному дипломатові стати політиком? Ви вже від-чули себе ним чи продовжуєте носити костюм дипломата?

— Гадаю, я цього костюма ніколи не зніму. Я все життя працював у ди-пломатії і сподіваюся цю роботу про-довжувати й надалі. Тому не вважаю, що мені потрібно змінювати костюм. Адже саме те, що я є кар’єрним дипло-матом, а тепер обіймаю й політичну посаду, може дати найбільший ре-зультат. Мені здається, тепер у мене є всі можливості не тільки дивитися на речі професійно, а й краще розуміти їхню політичну складову. Гадаю, що якихось особливих змін у моїй пози-ції чи висловлюваннях не буде.

— У вас немає побоювань, що ◊ тепер внутрішня політика за-йматиме у вашій роботі заба-гато часу і відбиратиме його в політики зовнішньої?

— Ну, я все ж таки міністр закор-донних справ. Тому 95% моїх зусиль ітиме на те, щоб виконувати завдан-ня, які перед зовнішньою політикою ставить президент. Очевидно, що тут істотних змін не відбудеться. Але як член уряду я, безумовно, намагати-мусь максимально часто відвідувати засідання Кабінету міністрів і таким чином брати участь в обговоренні та вирішенні тих або інших внутріш-ньополітичних питань. І очевидно, що відривати зовнішню політику від внутрішньої було б нелогічно, оскіль-ки одна є наслідком іншої. І коли одна з них занадто відривається від іншої, виникають проблеми. А збалансова-ність і чітке уявлення про те, що ми можемо зробити на зовнішній арені виходячи з реалій життя всередині країни, — це якраз плюс.

— Але ж саме наші внутріш-◊ ньополітичні реалії й заважа-ють проводити ефективну зовнішню політику, рухатися до давно поставлених стра-тегічних цілей. Дуже багато експертів відзначають, що за останній рік українська зовніш-ня політика стала невиразною (а дехто навіть говорить про її відсутність), і ситуація навряд чи поліпшиться до президент-ських виборів.

— Я з такою оцінкою не можу по-годитися. Насамперед тому, що на-віть у дуже складних умовах, у яких зовнішня політика проводилася 2007 року, було досягнуто дуже серйозних і конкретних результатів. Візьмімо хоча б початок переговорів із Євро-пейським Союзом про нову посилену угоду. Проведено кілька дуже сер-

йозних і ефективних раундів. Уже на цьому етапі зафіксовано речі, які для нас принципово важливі, якщо говорити про європейську перспекти-ву. На поточний рік (у кожному разі, до вересня) ми плануємо зробити все можливе, аби політична частина цього документа була готова. У новій посиленій угоді ми, безумовно, на-магатимемося зафіксувати позиції, що визначать формулу політичної асоціації й економічної інтеграції з ЄС. Тож уже тільки один цей приклад свідчить, що минулий рік ми не втра-тили, навпаки — зробили серйозний крок у реалізації наших євроінтегра-ційних цілей.Або інший приклад — робота над

угодою про спрощення візового ре-жиму з Євросоюзом. Ми отримали дуже непоганий результат, справді орієнтований на людей. Ми сьогод-ні даємо їм можливість відчути, що вони не відрізані від Європи, що у них з’явилося значно більше шансів спо-кійно і вільно подорожувати. На цей рік ми запланували собі й неодмін-но порушимо питання перед ЄС про початок переговорів про скасування візового режиму взагалі. Хай це се-редньострокова мета, але ми будемо до неї наполегливо прагнути. І таких прикладів безліч.Тож розмови про те, що зовнішня

політика кудись зникла, не відпові-дають реаліям. Звісно, нам було тяж-ко. У нас забрали іміджеву програму, програму роботи з українською діа-спорою, не давали можливості розви-вати свою інфраструктуру за кордо-ном — це ускладнювало нашу роботу. Але казати, що ми зробили крок на-зад, було б несправедливо.

— Ви щойно повернулися із зу-◊ стрічі з президентом. Чи було поставлено перед вашим відом-ством якісь нові цілі та завдан-ня? Яким був основний месидж глави держави?

— Хочу підкреслити, що президент і уряд у зовнішньополітичній сфері діють в унісон. І я вважаю, що це над-звичайно важливий елемент нашої нової політичної ситуації. Бо і прези-дент, і уряд бачать нашу перспекти-ву однаково. Це перспектива набли-ження до Європи, набуття членства в НАТО, розвитку нормальних добро-сусідських відносин із Росією, США, Польщею, нашими партнерами та сусідами, розвиток України як регі-онального лідера, здатного зіграти дуже важливу роль у питаннях за-безпечення енергоносіями, викорис-тання транзитного потенціалу нашої держави та ряд інших тем, принци-пово важливих для нас. Сьогодні я саме доповідав Віктору Ющенку про конкретні кроки, які ми пропонуємо зробити протягом нинішнього року,

аби ці ключові напрями, визначені президентом, були реалізовані яко-мога ефективніше. Доповідь прези-дент схвалив, він розставив додаткові акценти, і тепер цей документ для нас стане, як модно нині казати, дорож-ньою картою на 2008 рік. Сьогодні ми чітко знаємо, що ми робимо в контек-сті забезпечення нашої національної безпеки, в енерготранзитній сфері, просуванні європейської ідентич-ності України, в україно-російських, україно-американських, україно-польських відносинах, у розвитку ролі ГУАМ, просуванні іміджу Укра-їни за кордоном, захисті інтересів за-кордонних українців. Тобто для кож-ного з цих ключових напрямів є чітка програма дій. І я дуже хотів би, щоб робота нашого міністерства була по-будована на такій дуже простій сис-темі: визначення напряму роботи, розробка під нього конкретного пла-ну дій, його реалізація і контроль ви-конання. Це запорука ефективності в нашій роботі. Безумовно, мається на увазі, що всі структури держуправ-ління координуватимуть свої зовніш-ньополітичні дії, і в цьому сенсі роль указу президента про координуючу роль МЗС набуває ще більшого зна-чення.

— А цей документ, що його ви ◊ демонстрували президентові, стане частиною програми уря-ду, яку саме сьогодні обговорю-вали на засіданні Кабміну?

— Цей документ трохи ширший. У програмі уряду визначено відповідні пріоритети, а тут десять найважливі-ших напрямів прописані докладніше й опукліше.

— Чи готовий уже лист на ◊ ім’я генсека НАТО про бажання України приєднатися до Пла-ну дій щодо членства? Чи є у вас інформація про готовність прем’єрки підписати цей лист? За нашим даними, донедавна вона такого бажання не вияв-ляла.

— Хочу вам повідомити: у програмі уряду зафіксовано, що буде прийня-то документи, які дозволять Україні приєднатися до Плану дій щодо член-ства в НАТО. Зараз ведеться відповід-на підготовча робота. Узгоджуються останні деталі. Я переконаний, що найближчим часом зусилля всіх учас-ників увінчаються успіхом. Таким чи-ном, ще раз буде засвідчено єдність дій усіх гілок влади в реалізації зо-внішньополітичного курсу України.

— Як вам працюється з новим ◊ віце-прем’єром Григорієм Неми-рею?

— У нас цілком нормальні стосун-ки. Я вже був у нього в гостях. Він у нас, правда, ще не був, але, гадаю, ми введемо практику проведення таких фахових обговорень. У нас абсолютно збігаються погляди, яким чином вес-ти євроінтеграційну роботу. Григорій Михайлович чудово усвідомлює, що це на 90% робота домашня, внутріш-ня, й що наша євроінтеграція нині робиться тут, в Україні. У Брюсселі ж — тільки верхівка айсберга, там ми презентуємо все, чого змогли досягти в країні. Адже одна річ — деклара-ції, а інша — чим вони підкріплені. І доти, доки в нас не буде змоги чітко й ясно сказати, що ми привели у від-повідність з європейськими нормами всі наші сфери, не слід говорити про можливість для української делегації просунутися в переговорах. Тому ми чітко бачимо, де проходить розмеж-ування цієї роботи. МЗС перебуває під президентом, котрий керує реалі-зацією зовнішньополітичного курсу, ми цей курс забезпечуємо. Євроінте-граційна робота, безумовно, частина цього курсу, яка має свою специфіку,

пов’язану з тим, що нам нині треба серйозно переосмислити, як ця ро-бота здійснюватиметься в масштабах усієї нашої країни. Ми плануємо істот-но підсилити наше представництво в Брюсселі за рахунок фахівців галузе-вих міністерств. Щоб між фахівцями тривав безпосередній діалог. А в Киє-ві має працювати механізм контролю, узгодження позицій, чіткого просу-вання за кожним напрямом. Таких напрямів у нас 31! Уявляєте, скільки нам потрібно виконати домашньої роботи, аби сказати європейським колегам: ми просунулися по цих на-прямах настільки, що вже можемо по-рушувати питання про подачу заявки на членство. Роботи, чесно кажучи, непочатий край. І будь-яку допомогу, потрібну від МЗС, безумовно, буде на-дано. Отут немає жодної конкуренції, а є прагнення якомога ефективніше використовувати нові можливості, що з’явилися зі створенням нового інсти-туту — віце-прем’єра з питань євроін-теграції.

— Чи будете ви співпрацю-◊ вати з міністром закордонних справ так званого опозиційно-го, або тіньового, уряду?

— Цей уряд, звичайно, ноу-хау для нашої політики й суспільства загалом, і поки що якогось досвіду в цьому пла-ні в нас немає. Але з Костянтином Іва-новичем Грищенком ми, безумовно, будемо співпрацювати. Я знаю його як дуже досвідченого дипломата, котрий чітко й ясно розуміє наші національ-ні пріоритети. Ми з ним знайомі вже не один десяток років. Нещодавно, до речі, разом із ним і Анатолієм Макси-мовичем Зленком ми покладали квіти до меморіальної дошки Олександра Шульгіна в День дипломата. Отже, в нас хороші контакти, ми вже кілька разів дзвонили одне одному. Гадаю, найближчими днями відбудеться й зустріч. Ви знаєте, коментар Грищен-ка з приводу нашої реакції на деякі недавні заяви, що пролунали з однієї сусідньої країни, не викликали в мене жодних заперечень, вони були зваже-ними й об’єктивними. Коли в нього з якогось питання буде інша позиція, то він, безумовно, має право її висло-вити, точно так само, як і я — позицію чинного уряду. Ми формуємо демо-кратичне суспільство, й один із його елементів — мати чинного й тіньо-вого міністра. Така практика існує в багатьох європейських країнах. Отож жодного дискомфорту, в усякому разі для мене, така новація не створює.

— Вашим попередником ко-◊ лишні міністри закордонних справ були введені до складу ко-легії МЗС. Ви залишите у силі це рішення?

— Звісно. Всі колишні міністри за-лишаються членами колегії.

— А вони приходять на засі-◊ дання чи ж їхня участь номі-нальна?

— Буває по-різному. Хтось частіше приходить, хтось рідше. Та головне, двері завжди відкриті. І в нас немає таких тем, що являли б собою якусь супертаємницю. Є окремі питання, які не є привселюдними, але ми за-вжди раді бачити на колегії не тіль-ки колишніх міністрів, запрошували також і вчених, експертів, проводили мозкові штурми.

— Ви не раз казали, що Украї-◊ на впритул наблизилася до по-треби розпочати з Росією пере-говори про майбутнє виведення ЧФ РФ з української території. Чи є в нинішнього українського уряду політична воля розпоча-ти ці переговори?

— Безумовно, політична воля є.

ПОГЛЯД

ВОЛОДИМИР ОГРИЗКО: «У ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНІЙ СФЕРІ ПРЕЗИДЕНТ І УРЯД ДІЮТЬ В УНІСОН»

Тетяна СИЛІНА, “Дзеркало тижня”

Зустріч із міністром закор-донних справ України Володи-миром Огризком стала першою в запланованій серії інтерв’ю «ДТ» із членами нового укра-їнського уряду. Наш вибір упав на В. Огризка з двох причин. Хоча номінально він і дебютант у Кабінеті міністрів, на відміну від деяких колег з уряду, пан Огризко — не новачок ні у своїй справі, ні у своєму міністерстві, тому йому не потрібен час, щоб входити у курс справ, і з перших днів роботи у кріслі міністра він може компетентно відповісти на всі поставлені запитання. Крім того, Володимир Станіс-лавович завжди був відкритий для преси і знаходив можливос-

ті для спілкування навіть у най-більш напружений час. Мину-лої середи ми зустрілися з ним наприкінці робочого дня — піс-ля засідання Кабміну та зустрі-чі з президентом.

далі на стор. 17

Фото: Василя АРТЮШЕНКА

Володимир Огризко

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД8 Випуск 1(9) | Січень 2008 р.

ЛІТЕРАТУРНА СТОРІНКА

У газеті «Волинь-нова» про-читала статтю «Яка дружина краща — «домашня» чи працю-юча?» Відповісти на це питання зовсім не трудно. Якщо подруж-жя живе в любові, то він їй, а вона йому буде робити приємні сюрпризи протягом всього жит-тя. І не має значення — ходить вона на роботу чи вдома сидить. Він не буде помічати домашньо-го халатика, якщо його зустрі-чатимуть радісні очі дружини і добрі її слова, а вона буде з любов’ю варити страви, які лю-бить їсти її чоловік.

...Мій коханий Вася народився в місті Запоріжжі. Я — волинянка. Ста-лось так, що чотири роки ми жили на Дніпропетровщині. Коли я була вагітна першою дитиною, Вася якось питає мене: «Може, тобі щось хочеть-ся особливе з’їсти?» Кажу йому: «Хо-

четься... Тільки в нас такої їжі нема». А мені хотілось кислого і чогось м’ясного. А то були часи Хрущова — тоді і хліб пекли кукурудзяний, та й той не завжди був на столі.На другий день нема мого чоловіка

довго з роботи. Вже всі хвилюються. Аж приїжджає опівночі. Кличе мене в нашу кімнатку і виймає з портфе-ля два кільця ковбаси і три лимони. Сів біля мене і каже: «Їж». Я йому: «Якось ніяково самій їсти» (мій чоло-вік був найстарший в сім’ї, мав він ще братика Вітю, який ходив в молодші класи, жила з нами і його сестра з трьома дітьми дошкільного віку). А Вася і каже: «Це не ти хочеш чогось смачненького з’їсти, а наша малень-ка дитиночка, і її треба нагодувати». Я з’їла кільце ковбаси і півтора лимо-на. На другий день доїла півлимона, а решту ми поділили між дітками. А сам чоловік нічогісінько не з’їв, а

тільки дивився і казав, що йому при-ємно, бо догодив мені. Я питала, де він взяв такий дефіцит. Виявилось, хтось підказав йому, що для великих начальників є все (і хліб пшеничний, і до хліба) у спеціальній їдальні, куди простих грішних не пускали. Але він когось вмовив і купили. Для того, щоб привезти лакоминки, велосипе-дом їздив десятки кілометрів.Я народила і виховала чотирьох

дітей. Непросто було, але тоді, коли я не могла приділити уваги синам і дочкам, чоловік з ними сидів. Любив грати в шашки, шахи, вчив складати слова з кубиків. Ми завжди випису-вали «Малятко» для дітей. А на стіні висіла карта світу — отож, всі столиці держав діти вже знали ще до школи.До речі, як тільки ми поженились,

то Вася мене питав, що я робила, чим захоплювалась, як жила вдома. Я й розповіла йому, що працювала, лю-

била на танці піти, була учасницею художньої самодіяльності. І що ж ви думаєте? Пішов мій чоловік у Буди-нок культури і попросив, щоб мене за-просили у художню самодіяльність. І я ходила співати, поки в мене друга дитина народилась. Я співала в теле-студії в Дніпропетровську, а всі сиді-ли вдома і дивилися наш виступ. Це Вася зробив для того, щоб мені було легше звикати до сімейного життя. І так було довгі роки. Чоловік ніколи не сказав мені поганого слова, як і я йому. Колись приїхав до нас свекор і питає, як ти, мовляв, виховала дітей, що вони так гарно поводяться? А я й кажу йому: «А ніяк. Вони дивилися, як батько з матір’ю себе поводять, — так і самі стараються робити».Ловлю себе на думці, що мені весь

час хочеться говорити про свого Васю (він вже сім літ, як пішов у Вічність), про те, що любов не минає — вона є, або її нема...Волинянка (для газети “ Волинь”)

Про душу теперішнє покоління майже не думає як про живу сутність. Нема на такі дурниці часу. Може, тому не думає, що її ніхто не бачив, як не бачив образ Бога, не бачив образ Смерті. І хоч усі ми чуємо, відчуваємо, що вона є носієм нашого тіла, або, як кажуть святі старці, наших шкіряних одеж, та кожен чомусь розуміє інак-ше, простіше: то «я», а не душа моя. З пам’яті мого далекого дитинства,

як з високої засніженої гори сходить морозний різдвяний день. Ми, діти, п’яніли від солодкості найяснішо-го у житті свята Різдва Христового. На кілька днів ставали маленькими мандрівниками, пригортали до гаря-чих сердець своїх Ясну Зорю доброї новини, яку носили від хати до хати. На підвіконнях чи не кожної господи горіла свічка і мерзла на полумиску свята вечеря — це для душ померлих рідних. Наші серденька вростали у це висо-

ке, повне тайн, свято, у цю святу віру так глибоко, що, здавалось, ніщо не могло б вирвати їх звідти. Певно, ми були тоді святими дітьми. З тої святої смуги дитинності ясніють сьогодні у душу мою дві високі тоненькі постаті молодих жінок: моєї мами і сусідки Параски. Параска переступила по-ріг нашої хати, напустивши за собою цілі отари білого скрипучого морозу, присіла на лавицю і з якимось поди-вуванням розказувала:

— ...Йой, Катери, якби сама на свої очі не виділа, не повірила би нікому. Ану подивиси, які морози тріскают — пташки ніде не увидиш. А це як від-везли неню на цвинтар, у хаті тотій, де вона лежала, засвітили на ніч свіч-ку, насіяли, як належить, на голий стіл муки кукурудзяної і поставили на той посів горні води — аби душечка неньчина прийшла напитися. Свічка горіла, аби виділа, куда іти. Рано при-ходимо, а у хаті пташка, голубка біла, літає, сліди на посіяній муці лишила — таки видко пила воду. І відки вона взялася при зачинених вікнах і две-рях?..

— Йой, Параско, та то відай душеч-ка ненина таки приходила — даласи знати, що вона є, що вона не умирає, а лиш тіло наше умирає. Правду таки казав Христос...

— Та то, Катери, ненька моя була праведниця, таку добру совість мала, усіх любила, усіх прощєла, усім по-магала. А що терпелива була — то світ такої жінки не знав...

— Видко, Параско, Бог позволив душечці за її праведність прийти і по-казатися рідні.

— Та, певно, Катери, що душа наша — птаха чи що?.. — не то питала у моєї мами, не то стверджувала Параска.

Минали літа, і згодом про такі святі речі, як душа, совість, сумління, тер-пеливість, Бог, гріх, коляда, безсмер-тя душі все менше і менше говорили. Все рідше і рідше горіли у різдвяну ніч свічі і мерзла свята вечеря у глиняних полумисках на підвіконниках наших хат — і душі рідних уже не прилітали до родини, і після смерті їх ніхто нія-ких пташок не бачив, муку на стіл не висівав і воду свячену не клав — кла-ли на гріб стакан з горілкою. Помалу ясна, сонячна віра у безсмертя душі висихала у багатьох серцях. І якщо десь хтось і говорив, і згадував про щось таке, що не можна очима поба-чити і пальцями доторкнутись — та-кий ставав смішним казкарем. Більшість таки жила бездумно,

легко; все частіше і частіше, тримаю-чи гранчастий стакан у руці, сміяла-ся: пий, душе, і веселися — раз живеш на землі. А якщо раз — вирубувалися ліси Карпат, засмічувалися береги рік і самі ріки, міліло сумління у людей, згасала совість, закони неба замінили брехнею і грошима, за які все прода-вали і купували. То була катівня духу народного. Зрештою, в усі часи Бог залишав за людиною вільний вибір — дивитися на світ власними очима. І навіть у тій темряві світло істини зблискувало у серцях тих, хто прагнув до неї, до правди, до неба, до Христа. Та є на землі край, що Гуцульщи-

ною зветься, не вивчений до кінця. Він ніколи не віддавав свій Дух чу-жинцям. Цей шматок Карпатських гір тримає у своїй серцевині чимало тайн, і одна з них — це тайна про Душу, яку ніхто не бачив, але яку гуцули чують у собі і бережуть. Поцінування душі у собі, у рідних тут тримається на ве-ликій вірі, а не на наукових тверджен-нях. Тому у святкування святого вечо-ра і Великодня — народження Христа і Воскресіння Його з гробу — гуцу-ли вплітають найяскравішу квітку пам’яті про душі померлих. Бо якщо твоя душа у дочасному житті пам’ятає про ту, яка уже на правді, — то є Божа, світла душа, а не Каїнова. Душа — це, кажуть, сумління. Це

щось таке, що плаче у грудях, сумує, передчуває недобре, або радіє, весе-литься, коли у світлі Божому купа-ється. Чим довше людина живе, тим душа у ній стає тихішою, сумирні-шою. Бо тіло вже не таке вогнисте, не таке шалене, то і дає душі трохи спо-кою перед відлітом. Це щось таке у на-ших грудях, як сонце — коли ми пе-ребуваємо у миттєвостях піднесення, щастя, радості. Або таке, як могильна яма, або найтемніша і найдовша ніч у Пилипівку — коли терпимо. Віра у безсмертя душі тут, на Гу-

цульщині, унікальна і глибока. Пев-

но, мало який народ використовує стільки засобів для її спасіння: поку-ти, пожертви, молитви на дому, у колі родини, коляди за померлих, Служби Божі, сповідь, піст... Та піст, молитва і свічка супроводжують гуцульські ро-дини крізь усе життя через поколін-ня. Цими важелями духовними вони виправляють долю, рятують себе від бід і нещасть, убезпечують праведне і спокійне у Бозі життя дочасне і у ві-чності. У горах знають, що люди поділені

на авелів і каїнів. Каїнові душі поси-лаються у випробування авелевим. іде вічна боротьба на землі між до-бром і злом. І душі-світляки вимуше-ні запасатися могутнім терпінням, аби і в собі, і навколо себе побороти темну силу. Гуцули вірять, що живим, які проходять важкі випробування на землі, допомагають душі померлих, за яких вони моляться, во спасіння їх у вічності — дають поминальні обіди, замовляють парастаси, пам’ятають, люблять... А любов — найпотужніша сила. І вогні свічок, лампадок, які го-рять у різдвяну та великодню ніч на могилах цвинтарів Гуцульщини, — це знаки, це факели любові живих до тих, хто вже перейшов Долину Сліз і хто незримо спостерігає за нашим життям праведними очима з небес. То є велика, потужна Різдвяна Містерія, переплетена колядою, віншуванням, веселістю і торжеством безсмертя! Ніяка земна сила не здатна зруйну-вати Дух народу. Бо душа не вмирає, вона безсмертна, як Божий Дух. Вона, душа, навіть не хоче це знати, бо що то знання? Марево. І чим більше ми знаємо, тим більше переконуємось, що нічого не знаємо. Вона, вічна, чує світ, відчуває своє безсмертя. Летіти у небо легше, як ходити по хаті... Серце зберегло пам’ять про одну

душу, хрещену на Гафію. Якось переступила поріг її хати, а

вона сидить за столом, підперла свою 90-річну голівоньку маленькими ку-лачками і дрімає.

— Вуйно Гафійо, слава Ісусу Хрис-ту.

— ... . — Вуйно Гафійо, ви спите? — Ні, — відкрила з-під біленької

хусточки блакитні очі, — я летіла на небо... А ти мене повернула назад до хати.

— Та ви у хаті, вуйночко, є. — Та у хаті, — забрала з-під підбо-

ріддя сухенькі ручки Гафія, схрести-ла їх на грудях і якось дивно на вікні погляд зупинила: ади дєдя у вікні мене чекає. «Чекайте, дєдю, чекайте — іду...» — А ти сідай, небого, на лавку, не стій на порозі. Але уважно сідай,

аби ангелів моїх не присіла. Ану по-суньтеся трохи, — змахнула худень-кою білою ручкою в повітрі над лави-цею і вказала місце, де я мала сісти... Така дивна Гафіїна розмова мене

сильно налякала — раптовий холод, звідки він тільки узявся, обернувся під серцем, як змія. Я подумала, що Гафія буде, певно, помирати... І що одна у цій хаті буду робити: я боюся смерті до смерті. Затремтіли руки, але, зібравши усі сили у собі, сіла біля Гафії на лавку і мовчу — щось забрало мені мову.

— Та я була би, небого, не вернула-ся до хати, бо летіти до неба легше, як ходити по ній... А ти чия така при-йшла?.. Я тебе не знаю.

— Вуйночко Гафійо, та як не знаєте, як я ваша сусіда, ви ще мені колись півоній давали — пригадуєте? Кали-на я.

— А, Калина... Та де не знаю — знаю тебе, дитинко. Добре що ти прийшла. Бо я схочу зараз знову полетіти у небо, до Бога, бо ади ангели на мене чекають і дєдя у вікно си дивит. А я оце летю в небо тай міркую: хто то за мене на землі буде молитися? Бо діти і внуки молитися не знають, Бога не знають. А ангели тай дєдя здогада-лися на мої думки, так якби я з ними говорила, тай кажуть: «Не повертай, Гафійо, голови до землі, до хати, ди-вися в небо — видиш, яке небо фай-не». Йой, а то така краса... «А моли-тися за твою душу, — каже ангел мій, — буде черешня, яку посадила під вікном, пташки на ню будуть прилі-тати і співати за тебе пісні-молитви; яблуні, вишні — усе, що ти любила». Я не сказала ангелам і дєдеви, а лиш подумала: та добре би то-то було — я любила сад, кожну деревинку, кожну квіточку обціловувала, бо вони дава-ли мені здоров’я до життя. Вони мене також любили. Але, думаю, залиши-ла їх на самих себе, діти хату спро-

далі на стор. 20

ДУША

ЛЮБОВ НЕ МИНАЄ: ВОНА Є, АБО ЇЇ НЕМАЄ

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД 9Випуск 1(9) | Січень 2008 р.

Андрій ОКАРА, журналіст, політо-лог, письменник (Москва)

Вітер віяв зі степу вже третій день, і Надія Михайлівна Лелека, або просто Лелечиха, як її усі звали в селі, ніяк не могла вмерти. Вже і рушники у дорогу зібрала, і

сорочку — білим по білому вишиту, що в ній колись дуже давно дівува-ла — дурила хлопцям голови, а тоді зберігала все життя. І покривало собі купила — такого, здається, ні в кого у селі немає — з великим хрестом, ян-голами та виведеним “Живий в помо-щі Вишнього, під кровом Бога Небес-ного водвориться”, а знизу — череп з кістками! Вже й батюшка з сусіднього села,

отець Геврасій, приїздив — вона йому сповідалась, а той усі гріхи їй відпус-тив та ще й обіцявся з дяком та двома жіночками з церковного хору на по-хороні поспівати. Він молодий ще, а борода така длинюща, що й не во всіх старих виросте! Вже й з сусідами простилась. Від-

дала їм свою перину пухову та по-душки, книжки роздарувала, та чи стануть вони їх читати? Один тільки том Шевченкових віршів і лишила — нехай же не забудуть із собою поклас-ти. І щоби квіточку синеньку потім на хрест почепили! А смерть все ніяк не приходила по

неї, лише вітер віяв у відкрите вікно — завіював до хати запах молодого степу, завіював білий цвіт з яблунь, груш, вишень та ще хтозна звідки. І здавалося, по всій землі немає нічого, крім цього вітру! Народився він, ви-дно, посеред степового безкраю і віє скрізь, що й нікуди не дітися од нього — здуває з дерев дівочу красу навесні, зрива осінні листочки, бентежить мо-лоді серця та старечі спомини, і наче щось промовляє до неї, Лелечихи!.. І такий же міцний та дужий цей вітер, що от розворушив позавчора дах на сараї — всю солому на землю поски-дав. Ну та їй вже той сарай тепер ні до чого — хай воно горить, хай іде все по-жаром!.. Спочатку вона боялася вмирати, бо

ховать було ні за що, та сусідка її, Галя (нехай Бог легку смерть їй колись, ще нескоро, пошле, а діточкам та онукам з правнуками — щастя та щоб ніко-ли отак не мучились) обіцяла на свої гроші поховати. Вона ж після того Галі свою стареньку хатину одписала — нехай буде добрим людям. Однако-во з собою не візьмеш, а рідних, щоби було кому лишити, немає. Вона гарна, Галя… Якби не війна —

якби не повіяв колись зі степу отакий самий вітер, як оце й тепер, якби не забрав із собою Сашка, Лелечиного сина, була б їй невісткою. Вони собі побратися думали, та куди там! Пішов Сашко за вітром — разом з німцями, — так і канув назавжди. А тоді й вона за сина… Ну та годі, годі вже, навіщо ці споминання? Лише серце собі жу-рити!.. А проте, як глянути, перша Га-лина донька, Катерина, що одразу ж по війні прибула, у молоді роки дуже на Сашка здавалась схожою — неначе синові очі крізь дівчину світились! Чи може то Лелечиха тільки хотіла, щоби воно їй так було?.. Колись вона мріяла вмерти восе-

ни, коли в селі скінчаться жнива — зі степу повіє теплий вітер і з дерев по-летить жовте листя. Тоді й вона тихо так собі відійде — ляже у свій тісний човник і попливе разом із вітром по степу, аж поки не загуркотить над головою і не посиплеться зверху зо-лотий пісок… І всі односельці забу-дуть про свої турботи і прийдуть до неї прощатись, а на другий день, як за старих часів бувало, усім селом буди-ти підуть. А колись ще раніше, то вже зовсім давно, ховали не на цвинтарі, а прямо в своїй же оселі — десь у садку

під яблунями. От гарно тоді жилося! Ти вмер, а твої діти кожного дня до тебе ходять, ще й квіточки в головах посіють!.. Та минулої осені смерть обдурила

Лелечиху — довелося старій зиму-вати. І ще спасибі тій смерті, що не прибрала її взимку, бо де ж тоді лю-дей знайдеш, щоби згодились мерзлу землю лопатами довбати? Взагалі, за нею й плакати ніхто не стане, бо за такими старими навіть родичі не пла-чуть. Скільки їй років, точно не знав ніхто, навіть вона сама — знали, що давно за дев’яносто, а от чи сто буде, чи вже є — Бог вість… Одного разу до неї якийсь кореспондент приїздив — поклацав фотоапаратом і написав тоді в газеті, що вона над усіма довго-жителями довгожителька, що по всій області, а може й по всій Україні нема старіших од неї!.. Лелечиха жила на самій околи-

ці села, і степ починався одразу ж за хатою — двері дивилися в садок, а ві-кна — прямо на обрій. Раніше вона вчителювала в сільській школі, та як давно те було — в останніх її учнів вже онуки понароджувались! А в неї тепер замість школи — садок, та такий ве-ликий і квітчастий, що там і жайво-ронки навесні співають, і виноград росте — з нього листя навіть взимку не облітає! Отак тиждень тому пішла вона під

свої райські кущі — пішла та впала, мов її підкосило. Добре, що сусіди по-бачили та в хату занесли. З тих пір вона більше й не підіймалась. Сусі-ди, добрі люди, їй тепер їсти носять, а вона майже й не їсть — наче крила поскладала. Хіба ж гадала, що на ста-рості літ на ласкавий хліб піде? Вона собі думала, що все, чому

було треба, сповнилось в її житті, і що жити далі їй стало нікуди. Хай вже скоріше!.. Бо як літо почнеться, то до осені хіба можна помирати? І гріх то немалий (це ж і жнива доведеться зупинити!), та і хто ж за її садком до-глядатиме? Хай скоріше розцвітають в степу маки, і вона тоді засне наза-вжди!.. А три дні тому бачила дивний сон

— такий, що й самій згадати — со-ром великий, не те що переказувати комусь. Бачила, як у дзеркалі, саму себе — що вона, вже зовсім стара та жахлива, дитину носить! І живіт у неї круглий як гарбуз, і всміхається собі так гидко, немовби та смерть! І вона після того собі думала, що

от-от повіє степовий вітер і для неї по-чнеться нове життя, — вона народить дитинку, а тоді встане на ноги і винесе її у сад, і покладе під яблуні, і зверху буде завіювати яблуневий цвіт, і від того цвіту обличчячко в дитяті буде білим-білим, наче місяць на літньому небі!.. Свят, свят, свят! Спаси Господи!

Що то з нею таке діється — до голови хтозна-що лізе! Хіба отаке можна собі думати? В її-то роки!..

* * *Раптом щось тричі постукало у ві-

кно. То, мабуть, вітер дверима грюкає… Все, кінець — то Вона прийшла і

буде зараз по хаті танцювати! Ой, ні — то янгол небесний до неї

злетів — то маленька Надійка, сусід-ки Галі правнука, до неї прибігла! Ах ти, янголятко!.. Сама русява, а оченя-та сині-сині, як волошки в степу за се-лом, як колись у її Сашка!.. Поки вона ще дитина — живе у селі, а на той рік батьки Надійку до Києва заберуть — оддадуть в англійську школу. Хто ж тоді її, Лелечиху, провідає?..

— Баба Надя, тут якийсь-то дідусь в село на чолному автобусі плиїхав — все ходить по вулиці, до людей плис-тає, розпитує щось і плаче! Такий ве-ликий, а плаче так, як я плачу, коли мама цибулю ріже. І пло тебе у стали-

ків питав — де, каже, похована, як до могилки плойти? А по-уклаїнському так чисто говолить, що наші так не вміють! Еге ж, чорний автобус — то вже точ-

но по неї! Отак воно й буває — ждеш чогось, ждеш, а коли воно прийде, то зненацька так розгубишся — слова мовити не можеш, ніби й не по тебе прийшли!..

* * *— Мамо! Мамо, це Ви? Я своїм очам

не вірю — хіба таке може бути! Хіба на світі стільки живуть?.. Я вже й слово це давно позабув: мамо, мамо! Як чу-дово, що Ви живі, що мене дочекали-ся!.. Я вже сам старий, як той собака, а Ви оце й поки живете!.. Мамо, ну як воно Вам тут?

— Це ти, Сашко? — Я, мамо. А хто ж це ще може

бути! — Сашко, синочок коханий! Наси-

лу я до тебе потрапила! І як же я до-жидала тої смерті, щоб тебе скоріше побачити! А чи сам ти тут давно?

— Та де? — Ну це ж мабуть рай, чи що? Хіба

пекло? — Мамо, та що то Ви собі таке по-

думали? Та живий я, живий! — Живий? Так хіба і я ще не вмер-

ла? — Ні, мамо, не вмерли! І як же то

треба Бога хвалити за те, що життя Вам зберіг!

— Та і я собі думаю, як це смерть до мене так тихо підкралася — з якого боку, що я й не помітила? Еге ж, так виходить, я ще жива!..

— Ну не плачте, мамо, не плачте! Бачите — ось він я! Я ж повернувся, чого тепер плакати? Не плачте, бо я й сам зараз розплачусь як дитина!..

— Синочок мій любий!.. Дай хоч мені виплакатися, не перебивай!

— Ой, мамо… — Ану, тепер розказуй, як ти оце

живеш? Тільки давай скоріше, бо я не можу довго ждати!

— Та я в Англії живу, мамо, в Англії. Як у війну пішов з нашого села — де тільки доля не мотала — і в Польщі, і в Німеччині, та навіть у Римі, в Італії, довелось пожити — будь воно нелад-не, отаке життя! А тоді вже в Англію занесло — так ото й досі там.

— То у тебе, мабуть, і жінка в тій Англії є?

— Аякже, є й жінка, є й два сини, і онуки теж. Жінка сама англійка, але діти по-нашому добряче так розмов-ляють. І церква в нас там є, що служба лише українською відправляється.

— Ой, як би я хотіла подивитися на ваших дітей та на внуків! Я ж то собі думала, що прожила так — пустоцві-том, а виходить ні — і після мене хтось залишиться! Чого ж ти їх з собою не привіз?

— Та коли б усе так просто… Ну та нічого, мамо, наступного разу при-везу обов’язково! Усі разом приїдемо — от тоді побачите, які в Вас онуки з правнуками гарні та розумні пови-ростали! Я їм багато про Вас розпові-дав — ось побачите, мамо, як вони Вас любитимуть!..

* * *Лелечиха прожила ще п’ять днів,

але більше вже так і не піднялась. Наприкінці останнього, п’ятого дня, коли сонце хилилося до обрію і біля неї сидів Сашко й розповідав їй про Англію та про Рим, та про різне таке цікаве, вона побачила, як чорні струн-кі тополі за вікном край дороги, що їх ще за Сталіна садили, усі враз побілі-ли. І лише сонце запало за обрій, як раптом, де не взявся, налетів вітер і міцним поривом розкрив навстіж ві-кно і захлеснув усю хату своїми хви-лями. І по виразу блаженства на мате-риному обличчі Сашко зрозумів, що то вже все, і що по неї прийшли добрі ангели…

* * *Лелечиху поховали на сільському

цвинтарі, за яким одразу ж почина-

ється степ. Як те не дивно, на похорон зійшлося мало не все село. Навіть колишні учні Надії Михайлівни, які давно забули про неї, враз згадали і споминали між собою, що була вона доброю та привітною, чи не єдина се-ред усіх вчителів, і що її усі любили, навіть директор школи. І що то дуже рідко буває, коли бездітні вчителі такі ласкаві до чужих дітей. Був і батюшка, отець Геврасій, був і дяк, і півчі, і гарно так виспівували “Нині одпущаєши”, що деякі жінки навіть просльозили-ся. І всім же хотілось на справжнього англійського мільйонера (так по селу говорили), Сенді Стерка, подивитись. Грошей у нього за тутешніми мірка-ми справді знайшлось чимало, тому й поминки зібрали в будинку культури, що був у селі найбільшим, і там кож-ному знайшлось де сісти. Наступного дня рано-вранці пан

Олекса (як він наказав усім себе ве-личати), сусідка Галя та її правнука, маленька Надійка, пішли на кладо-вище будити Лелечиху, але та не про-кинулась.

— Уставай, мамо, ми тобі сніданок принесли!..

— Ні, не чує… Постояли біля могилки, — Галя

розплакалася. — Бабушка, ти чого плачеш? Баба

Надя залаз далеко-далеко полетіла — їй тепер так гарно там! Вона ще до нас плилетить, плавда?

— Правда, правда, моя дитинко… — Вона буде прилітати до тебе ко-

жен вечір і розповідати тобі казки, — світлим поглядом зміряв дівчинку пан Олекса. Вони ще трохи постояли, а тоді по-

вернули степом на село. * * *— І як же вона страждала, сердега,

як страждала! Як тільки живою додо-му повернулася! Хай тепер Господь за усі її муки до себе забере та дасть їй вічне блаженство, — причитала Галя дорогою.

— Про що це ти? Звідки мама по-верталася?

— Як про що — про Михайлівну, звичайно. Вона тобі хіба нічого не розказала?

— Та ні, нічого такого не казала, здається. Вона все більше мене слуха-ла. Може щось і хотіла, та не встигла?

— Чи побоялася синочка журити, — в Галиних словах почувся прихова-ний докір.

— Та за що ж вона страждала? Роз-кажи, не муч мене!

— А за що тоді люди страждали? Піди тепер поспитай! За те, що в оку-пації була, за те, що син з німцями утік — за те й страждала! Як Красна армія прийшла, так і почали її скрізь тягати — все про тебе допитувались. А тоді повезли з села хтозна куди — через сім років лише й вернулася! На Північ — аж кудись за Кострому, чи що.

— Бабушка, а де вона ця Костлома? — запитала маленька Надійка.

— Ой, дитино, то дуже далеко — то в Росії.

— А за день туди можна доїхати? — Ні, Надійко, не можна, ні за день,

ні за два… То треба спочатку до Мо-скви їхати, а тоді ще й ще. Там холод-но і непривітно. Ти не думай, ми туди не поїдемо!

— А куди ми поїдемо? — Ми в Київ поїдемо, дітко, в Київ. Вона обернулась до пана Олекси: — І, бувало, розказує: отак весь день

вони працюють як катюги (ліс там ва-лили, чи що?) — ледве до бараку допо-взають. Ну хіба в такому пеклі довго протягнеш? А одного разу, каже, ви-ходжу вранці на двір — і наче світ для мене інший — чистий та прекрасний, і небо наче якесь прозоре, і вітер дує не так, а ніжно і ласкаво, та і я сама не така — ніби од усіх гріхів своїх очис-тилась, і душа в мене легка-легка, як пташка!.. Оце тільки раз їй таке і було

ВІТЕР ЗІ СТЕПУ

далі на стор. 11

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД10 Випуск 1(9) | Січень 2008 р.

ШКІЛЬНІ ВІСТІ

З офіційного повідомлення Світо-вого Конґресу Українців:У листі від 18 грудня 2007 р. до

пані Юлії Тимошенко Президент Світового Конґресу Українців приві-тав її з обранням на посаду Прем’єр-міністра України. У відповідь на адресу СКУ 31 січня ц.р. надійшов лист від Прем’єр–міністра України, Ю. Тимошенко такого змісту:

„Щиро дякую Вам і у Вашій осо-бі всім українцям, які живуть і пра-цюють за кордоном, за привітання з нагоди обрання мене на посаду Прем’єр-міністра України. Ваші до-брі слова на мою адресу – це ефек-тивний стимул і велика підтримка для мене.Користуючись нагодою, хочу по-

відомити Вам, що нова урядова ко-манда, яку я маю честь очолювати, рішуче налаштована на продовжен-ня курсу соціально-економічних ре-

форм, прискорення європейської та євроатлантичної інтеграції, консолі-дації суспільства, забезпечення спо-кою і динамічного розвитку України для процвітання та покращення до-бробуту нашого народу. Хочу запев-нити Вас, що Уряд України перед-бачає надавати підтримку шляхом реалізації відповідних бюджетних програм закордонним українським громадам.Особливо вдячна за запрошення

взяти участь у роботі ІХ Конгресу Світового українства 20-22 серпня 2008 р. у м. Києві. Маю надію, що зможу взяти активну участь у роботі з підготовки та проведення Конгре-су. Вірю, що Конгрес і наші зустрічі на ньому сприятимуть прискорено-му приєднанню України до європей-ської сім’ї народів”.

Світовий Конґрес Українців1 лютого, 2008 р.

Бі-Бі-Сі, Київ – Українські мит-ці та вчені пропонують відновити обов’язкове викладання українознав-ства у школах. Також вони радять мі-ністерству освіти і науки відкоригува-ти навчальний процес, приділивши більше уваги гуманітарним наукам та мистецтву. На думку народної артистки Украї-

ни Галини Яблонської, така дисциплі-на, як українознавство, дозволить мо-лоді цілісно вивчати історію та звичаї українського народу. Про це йдеться у зверненні, ухваленому за результата-ми науково-практичної конференції “Вплив мистецтва на процес форму-вання світогляду молоді”. Науковці та діячі культури, які бра-

ли в ній участь, вважають, що нині в системі загально-середньої освіти іс-нує дисбаланс у викладанні точних і гуманітарних дисциплін. Тому вони вважають за обов’язок спільно з мі-ністерством освіти і науки відновити повноцінне етичне та естетичне вихо-вання. В тому числі - обов’язкове ви-кладання українознавства у школах. Окрім цього, митці радять чинов-

никам сприяти створенню шкільних та студентських театрів, студій ху-дожнього слова, де головним буде ви-вчення вітчизняних надбань в літера-турі та драматургії. Вони кажуть, що це допоможе протистояти нищенню української культури.

Роман ЛЕБЕДЬ

УРЯД УКРАЇНИ ДОПОМАГАТИМЕ ЗАКОРДОННИМ ГРОМАДАМ УКРАЇНЦІВ

Фото Володимира БОДНАРА | “Український Клівленд”

Освячення крижаного Йорданського хреста перед Собором св. Володимира.

ПАРМА, Огайо. – Місяць січень у Школі українознавства ім. Тараса Шевченка при Українському право-славному соборі св. Володимира за-вжди насичений подіями. Уже стало традицією для учнів

школи колядувати під час Різдвяних свят. Ось і цього року група учнів під керівництвом голови батьківського комітету Школи ім. Т. Шевченка д-ра Тараса Махлая старанно приготува-лася, провівши попередньо декілька проб. У суботу, 12 січня, після Рідвяної

перерви, перед тим, як вирушити в гості до місцевих українських бізне-сів і організацій, юні колядники ви-ступили перед молодшими учнями Школи ім. Т. Шевченка. Юні глядачі із захопленням слухали виконання колядок, які д-р Махлай супроводжу-вав грою на бандурі. А потім були візити колядни-

ків до корпорації “Огайо Експорт”, українських федеральних кредиті-вок “Самопомочі” й “Основи”, крам-ниць “State Meets”, “Карпати”, “Lviv International Foods”, “International Food and Deli”, “Вісник”, і до похорон-ного дому Колодія-Лазути. Усюди дітей-колядників тепло зустрічали, чи то власники закладів, чи їхні клі-єнти, що перебували там на той час. Дітей пригощали солодощами і скла-дали щедрі пожертви на Школу укра-їнознавства. Загалом того дня було зі-брано понад 700 дол. пожертв. Щиро дякуємо всім організаціям, бізнесам, так само як і окремим особам, за їхню щедру жертовність. Повний перелік жертводавців школи можна перегля-нути на шкільному вебсайті за такою адресою: www.shevchenkoschool.org.Наступного дня, у неділю 13 січня,

колядники Школи ще раз показали свою майстерність, виступивши з ко-лядками перед парафіянами Собору св. Володимира у перерві між двома

Божими Службами. А за тиждень всі учні школи взя-

ли участь у церемонії освячення води й крижаного Йорданського хреста, спеціально зведеного перед Свято-Володимирським собором з нагоди свята Водохреща. Обряд освячення здійснювали священники Собору о. Іван Наконечний, о. Іван Міронко, о. Михайло Страпко, о. диякон Ігор Махлай, в присутності чисельних па-рафіян й учнів школи.Останньої суботи січня, 26 чис-

ла відбулося освящення шкіль-ного будинку, як і всього Свято-Володимирського культурного

осередку. Учителі Закону Божого, настоятель Собору св. Володимира о. Іван Наконечний. настоятель церкви св. Трійці о. Богдан Згоба та о. Роман Глотов у супроводі учнів та учителів, які співали колядок, обійшли всі при-міщення школи й осередку та окро-пили їх свяченою водою. Того ж дня, після занять діти мали

змогу почастувати піцою і перегляну-ти на великому проекційному екрані

американський мультиплікаційний фільм “Тримай хвилю” (Surf’s Up, 2007), дубльований українською мо-вою. Такий перегляд проводиться не вперше і вже полюбився нашим учням. У лютому запланований пере-гляд ще одного такого фільму. Попереду – нові події.

Володимир БОДНАР, директор Школи українознавства

ім. Т. Шевченка

Фото Володимира БОДНАРА | “Український Клівленд”

Колядники Школи ім. Т. Шевченка в гостях у магазину “International Food and Deli”.

Фото Володимира БОДНАРА | “Український Клівленд”

Освячення будинку Школи українознавства ім. Тараса Шевченка.

МИТЦІ ПРОПОНУЮТЬ ОБОВ’ЯЗКОВИЙ УРОК УКРАЇНОЗНАВСТВА

НОВИНИ ШКОЛИ УКРАЇНОЗНАВСТВА ІМ. Т. ШЕВЧЕНКА

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД 11Випуск 1(9) | Січень 2008 р.

ІСТОРІЯ

КИЇВ, 28 грудня. – Унікальна пам’ятка Мазепинської доби – живо-писні медальйони – після реставрації знову прикрашають мідні позолочені двері київського Софійського собору. Сьогодні було здійснено їх монтаж – головний художник-реставратор Національного заповідника “Софія Київська” Анатолій Остапчук та рес-тавратор медальйонів – науковий співробітник Центру реставрації та експертизи Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника Ганна Марченко в при-сутності журналістів вмонтували їх

на свої первісні місця. Тож відтепер відвідувачі можуть

помилуватися шістьма живописни-ми іконами із проявленими на них святими ликами архангелів Михаїла, Рафаїла, Єгудіїла, Гавриїла, Уриїла, Варахаїла, майстерно виконаних на металевій основі. Самі надзвичайно гарні ворота, які,

як усякі головні двері храму, ще нази-вають красними, після півторарічної реставрації було змонтовано в люто-му цього року. Це унікальна пам’ятка доби Гетьманщини, доби Івана Мазе-пи, який був великим меценатом і дав

чимало коштів на розбудову право-славної України. “Зокрема, він дав 50 тисяч золотих на реставрацію, ремонт і відбудову Софії Київської. І найімо-вірніше саме за його кошти було ство-рено унікальні барокові врата собору, які датуються кінцем ХVІІ – початком ХVІІІ ст.”, – зазначила завідувач від-ділу науково-історичних досліджень заповідника, доктор історичних наук Надія Нікітенко. Саме вона визначала євангелістів на іконах-медальйонах – за їхніми атрибутами.Подібних пам’яток, за її словами,

збереглося дуже небагато, оскільки

все, що пов’язано з іменем Мазепи, тривалий час намагалися стерти з пам’яті нащадків.

Валентина ПАЩЕНКО,УКРІНФОРМ

Фото ТСН

Софія Київська дочекалась своїх обновок

Майдан-ІНФОРМ – СБУ розсекре-тила документи, які вказують на не-причетність ОУН до акції проти євре-їв у Львові у липні 1941 року.Як передає кореспондент УНІАН,

сьогодні у Києві на чергових громад-ських історичних слухання представ-ник Галузевого державного архіву СБУ (ГДА СБУ), кандидат історичних наук Олександр Іщук продемонстру-вав нещодавно розсекречені унікаль-ні документи, які дають об’єктивне підґрунтя для руйнування міфів щодо причетності ОУН до насильницьких акцій проти цивільного населення Львова у липні 1941 року.Зокрема, О. Іщук зауважив, що в

СБУ зберігся архівний документ під назвою «До книги фактів». Він охо-

плює події з 22 червня по вересень 1941 року. За словами науковця, до-кумент дивом зберігся у підбірці архівних матеріалів ОУН, які були вилучені співробітниками органів держбезпеки УРСР у вбитих і зааре-штованих підпільників. Що цікаво, сказав О. Іщук, цей документ був вшитий співробітниками держбез-пеки всередину справи, напевно, для того, щоб його важче було відшукати. В описі справи він називався лише як «документ на украинском языке», щоб не привертати до себе увагу.Як зазначив О. Іщук, у докумен-

ті вказано наступне: 4-7 липня 1941 року представники відділів гестапо, які прибули до Львова у великій кіль-кості, звернулися до українських кіл,

«щоб українці урядили триденний по-гром жидів». «Керівні чинники ОУН, довідавшись про це, подали до відома членам, що це є німецька провокація, щоб скомпрометувати українців по-громами», йдеться у документі.А тому, зауважив історик, другий

Великий збір ОУН висловився рішу-че проти будь яких «жидівських по-громів», засуджуючи такі тенденції, як намагання окупантів відвернути увагу народних мас від корінних про-блем визвольної боротьби.

«Таким чином, документи ГДА СБУ підтверджують те, що учасники ОУН намагалися уникнути участи в акціях проти єврейського населення у Львові, і ніяких офіційних розпоря-джень щодо його винищення чи про-

ведення погромів не було»,– наголо-сив О. Іщук.При цьому він зауважив, що у жод-

ній із кримінальних справ щодо чле-нів ОУН-УПА, які зберігаються в СБУ, немає будь-яких згадок про знищення мирного населення, хоча радянські слідчі органи повинні були б у першу чергу з’ясувати саме такі злочини під-судних.Завдяки розсекреченню вказа-

них документів відтепер дослідники можуть вивчати документи, які під-тверджують, що керівництво ОУН відмовилося брати участь в акціях проти євреїв у липні 1941 року у Льво-ві, йшлося у ході слухань.

Джерело: УНІАН.

СБУ РОЗСЕКРЕТИЛА ДОКУМЕНТИ, ЯКІ РОЗВІНЧУЮТЬ МІФ ПРО ОУН

— більше ніколи не повторювалося. — Боже мій, якби я тільки знав!

Я вже більше як тридцять років на-магався до вашого цього Совітського Союзу приїхати — до вас до всіх — до мами, до тебе!

— Ну що ж, нарешті приїхав. Через півстоліття…

— Галю, та куди я тільки не писав! І до нас, і на твоє ім’я, і в сільраду. Ні — ніякого привіту! Або мої листи гу-бились десь по дорозі, або Совіти за-бирали — Бог їх тепер розбере!.. От я й подумав — скоро самому на той світ збиратись — дай хоч раз на рідні міс-ця глянути! Та й приїхати тепер до вас не те що за Совітів — тепер просто. Ніхто допитуватись не стане — а чим ти, добрий чоловік, у війну займався — у кого стріляв?

— І було тобі з тими німцями плу-татись!

— А що, комуністи кращі? Що вони тут з вами робили! Та може я й до по-ліції пішов, щоб німці дівку не займа-ли, ти не думала про це? Може, я за-ради тебе пішов!

— Сашко, не треба! — Галя відвер-нулася. Якийсь час вони йшли мовчки. — А моя Катерина — ну старша до-

чка, що в Києві живе, то твоя дити-на…

— Моя? Як моя? Невже? Хіба таке може бути? — він схвильовано зупи-нився і подивився у повнії сліз Галині очі. — Чому ж ти раніше не сказала?

— Та де ж ти ото був, щоб тобі ка-зати!

— Галю, це правда? Моя дочка?.. Ви йдіть без мене — я дожену… Йдіть, до-бре?Галя, понуривши очі, взяла ді-

вчинку за руку, і вони мовчки попря-мували до села.

Пан Олекса зупинився на пагорбі і глибоко дихнув цього свіжого вес-няного вітру, що віяв на нього з усіх чотирьох боків, що заповнював запа-хом весни всю його душу і розпирав груди, і раптом подумав, що скільки б не носило його по землі, скільки б не мотало у житейському вирі, скіль-ки б метушня та марні сподівання не одвертали від чогось такого, найголо-внішого, а от тепер — ніби вселився в нього той вітер, і він, як вдруге на-роджений мамою, стоїть тут, посеред цього, зеленого наче море Ромоданів-ського степу, і готовий охопити весь земний обшир і всю складність Божо-го задуму!.. Закинув голову назад — і десь там,

серед неба, у височіні, вітер погнав тоненьку білу хмарку, наче мамину душку. І він думав, що все тепер на світі так, як і було завжди, як і пови-нно бути — і до нього, і після нього, і

після всіх інших. І що немає кінця і краю землі на-

шій, і що будеш йти день, ніч і ще день, і скрізь по цьому степу зустрічатимеш високих щирих людей з довгими скіф-ськими лицями, із засмаглими серед неосяжного простору поглядами, що народились, виросли і все життя проживають на цім степовім вітрі. А як хто засинає — вітер приходить по нього й переносить у вирій — в щас-ливий край всеблаженствуючих душ, де нема ані ночі, ані зими, ані печа-лі — там вічно сяє золотава зірниця, там росте старезний дуб — ще од тих часів, що Господь Бог створив і небо і землю, там йдуть медові дощі та шум-лять густі, аж до піднебесся трави, і лише свіжий степовий вітер, наче Дух Святий, витає і тут і там, і наповнює Небесною Ласкою увесь всеосяжний світ.

1992—1998

Петро Андрусів (1906-1981)

До століття мистцяПетро Андрусів, один з най-

талановитіших художників, займає в культурі української діаспори в США особливе міс-це. Його картина «Хрещення України-Рyсі» стала офіційним символом святкування найваж-ливішої події за останнє тися-чоліття – хрещення України 988 року в Києві Великим князем Во-лодимиром Великим. Взагалі творчість П. Андрусіва ви-

являє нам велич Київської Русі та кня-жих часів. Його картина «Французькі посли» та «Сватання Анни Ярославни французькими послами в 1040 році» – великі, з багатими кольорами, – по-казують, як князь Ярослав володарю-вав у Києві. «Річковий порт на Дніпрі” ілюструє багатства України, показує різних закордонних купців, їхній то-вар та торги. З інших тем – це «З’їзд князів», правдоподібно в Любечі, де вони обговорювали різні пробле-ми. Також «Святослав Завойовник», «Лови на ведмедя», «Скоморохи»

(тобто музиканти на княжомy дворі), «Ки-рило Кожем’яка», де показано, як ілюстра-ція до казки, бій із ве-ликим змієм. Окремо є картина «Похід кня-зя Ігоря Святославича на половців», де зо-бражено легендарний похід зі «Слова о пол-ку Ігорева», славного епосу з 12 ст. Ці твори, а їх багато, показують нам велич, добробут та розмах життя за княжої України — цей час пробували забра-ти в українців москалі чи росіяни, як за царської Росії, за СССР, так і за су-часної Росії!Андрусів – також графік, який ілю-

стрував книжки про княжі часи. Тут і «Двобій князя Мстислава з Редедею», «Євшан-зілля», «Подолянка», «Пово-рот з бою», де князі-переможці гордо ведуть своє військо. Ці iлюстрації в книжках для молоді Р. Завадовича, О. Олеся, В. Барагури, Л. Храпливої та iнших дають матеріал до пізнан-

ня цих княжих часів, а картини «Велес» і «Фае-тон» – показують повір’я предків.Також цікавила Ан-

друсіва козацька доба і він залишив нам бага-то цікавих картин. «Бій під Конотопом» показує розгром московської ар-мії гетьманом Іваном Виговським 1659 року, «Гетьман Богдан Хмель-ницький» вітає козаків з перемогою, «Зустріч гетьмана Івана Мазепи з кошовим Костем Гор-дієнком», який прийшов

на поміч із запорожцями 1709 року, «На дворі гетьмана Розумовського» з 1750-их років. Серед інших визначних творів мистця – «Різдво в Україні в 17 ст.», де показано, як бурсаки йдуть з вертепом, «Козацькі старшини на ко-нях», «Атака козаків», «Лови з соко-лом», «Войнаровський» (про небіжа гетьмана Мазепи) та інші.Усі ці історичні картини з княжої

та козацької України дають нам мож-ливість глибоко вникнути в правдиву

історію України. Вони не втрачають своєї вартості ані тепер, ані не втра-тять її в майбутньому, бо вони показу-ють велич, славу та розквіт України. Вони дуже потрібні в педагогічній ро-боті з молоддю. Мало мистців займа-лися баталістичними та великомасш-табними історичними картинами з історії України — а Андрусів присвя-тив їм більшу частину свого життя.Сам Петро Андрусів пережив бага-

то. Народився він 2 липня 1906 року в селянській родині в ceлі Кам’янобрід на Львівщині в Галичині. Під час ева-куації в Першій світовій війні, 1915 р., загубився — ним піклувалися кубан-ські козаки – завезли до Москви, тоді до Рязані. Звідти його взяли зі собою поляки-полонені й привезли до Вар-шави. У Варшаві в 1818 р. Петро вла-штувався до бурси, якою опікувалися американці. Їхній допомоговий Ко-мітет був під проводом Герберта Гу-вера, який пізніше став президентом США (1928-1932). 1927 року Андрусів поступив до Варшавської Академії миcтецтв, вигравши конкурс для зді-бних студентів. А з 1929 року йому допомагає митрополит Андрей Шеп-

далі на стор. 20

ВІТЕР ЗІ СТЕПУ (ЗІ СТОР. 9)

ЖИВОПИСНІ МЕДАЛЬЙОНИ ІЗ ЗОБРАЖЕННЯМИ АРХАНГЕЛІВ ЗНОВУ ПРИКРАШАЮТЬ ПОЗОЛОЧЕНІ ДВЕРІ СОФІЙСЬКОГО СОБОРУ

Петро Андрусів

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД12 Випуск 1(9) | Січень 2008 р.

ЗДОРОВ’Я І КРАСА

Тривалість життя чоловіків в Україні на 12 років менша, ніж у жінок. При цьому україн-ські жінки все більше п`ють, а чоловіки все менше живуть. Про це повідомила на прес-

конференції представник Держав-ного комітету статистики України Інна Самченко. Тому, на її переко-нання, чоловіків необхідно залу-чати до здорового способу життя.Водночас вона зауважила, що жін-ки потребують підтримки в еконо-мічній сфері. За словами пані Інни, середньомісячна зарплата у жінок у галузях економіки на 30% мен-ша, ніж у чоловіків. Вона зазначи-ла, що 80% державних службовців – жінки, тоді як на керівних поса-дах першої-третьої категорій держ-службовців лише 14% жінок. Крім того, за її словами, серед науковців майже однакова кількість чоловіків і жінок, але серед кандидатів наук жінок лише 40%, а серед докторів наук – лише 19%. У свою чергу, директор Інститу-

ту демографії та соціальних дослі-джень НАН України Елла Лібанова повідомила, що згідно із досліджен-ням, в останні роки зростає розрив у показниках смертності чолові-ків, які проживають в сільській та міській місцевостях. За її словами, у сільській місцевості «особливо загрозлива ситуація», і чоловіки там живуть «приблизно на 2 роки менше, ніж у містах». За словами пані Елли, в Україні спостерігаєть-ся тенденція до втрати генофонду нації через АЛКОГОЛІЗМ.

Директор Інституту демографії та соціальних досліджень НАНУ прогнозує, що різниця у рівні смертності між чоловіками та жін-ками «дещо зменшиться», і це від-будеться за рахунок скорочення

ЦЕ ЦІКАВО

ПРИ НАЙПЕРШИХ ОЗНАКАХ ЗАСТУДИ – ДАВАЙТЕ ЇЙ ВІДСІЧ Коли відчуваєте, що ломить тіло,

болить голова, захлюпав ніс, з’явився кашель, піднялась температура, “не піднімайте лапки вгору”, а вступай-те у справжній рукопашний бій з недугою. Насамперед варто випити півсклянки води, у якій розмішати 5 крапель йоду. Потім, якщо промокли ноги, натріть їх горілкою і надіньте сухі шкарпетки. Випийте 2-3 чашки гарячого чаю із сумішшю імбиру та меду. Якщо імбиру немає, то заваріть що-небудь потогінне, наприклад, липовий цвіт, бузину, малину. Потім добре закутайтеся і постарайтеся за-снути.

ЗАМЕРЗЛІ НОГИ РОЗІГРІЙТЕ МАСАЖЕМ

Відігнати застуду можна й енер-

гійним масажем стоп. Сядьте у позу лотоса, підтягнувши до себе стопу, і енергійно розітріть її, використо-вуючи різні прийоми: подушечками пальців, краєм долоні, кісточками кисті, зібраної в кулак. Чергуючи по-гладжування і розтирання, добре промасажуйте підошву, а потім верх-ню частину стопи, щоб вона почерво-ніла і зігрілась.Те ж саме зробіть і з другою ступ-

нею.

ІМУННУ СИСТЕМУ ПІДТРИМАЙТЕ КУРЯЧИМ БУЛЬЙОНОМ І… ПЕРЦЕМВірусної інфекції не можна позбу-

тися миттєво, проте можливо при-скорити процес одужання. Головне завдання під час застуди – допомогти імунній системі справитися з хворо-бою, для чого потрібно дати організ-му більше відпочинку. А відомий аме-риканський натуропат Ендрю Вейл радить при перших ознаках застуди з’їсти два зубчики часнику. Допоможе й ехінацея, але якщо ви згадаєте про неї в перший момент захворювання. Крім того, бажано багато пити, що

допомагає вимивати віруси з організ-му і покращує функціонування лей-коцитів. Найкраще вживати теплий

розведений фруктовий сік, відвари або настої лікарських трав і курячий бульйон. Найпершим засобом при за-студі завжди був гарячий чай з лимо-ном і медом. Гарячий чай при цьому розріджує виділення, а в лимоні та меді, та й у самому чаї містяться ще й антиоксиданти і протизапальні речовини. Для посилення цілющих властивостей гарячого чаю можна замість лимона додати в нього черво-ний перець, що зменшує біль у горлі і має протизапальну дію. Натомість не вживайте молока і молочних про-дуктів. Молоко – продукт, що дає ор-ганізму найбільшу кількість слизу. Щодо лікарських протизастудних

препаратів, яких зараз в аптеках без-ліч, тут найкраще порадитись з ліка-рем, а не з сусідом чи товаришем.

Леся ПИСАНКА“Високий Замок”

Матері споконвіку застерігають дівчаток-підлітків, що голити ноги безглуздо – волосся відростає швид-ше і стає тільки густішим. Однак це переконання не більше ніж міф. При-наймні, так стверджують американ-ські учені: за їх словами, “підвищена волохатість” в цьому випадку – лише оптична ілюзія. Науковці з Медичної школи Уні-

верситету Індіани, проаналізувавши безліч наукових досліджень, спросту-вали це і ще шість поширених переко-нань, які не підтверджуються факта-ми, їх друкує Daili Telegraph. Вони виявили: всупереч думці

більшості людей, волосся після го-ління не відростає швидше і не набу-ває темнішого відтінку. Ілюзія густої шевелюри створюється, оскільки від-ростаюче волосся має тупі кінчики. А волосся котре довго не голили, має конічні кінчики і вони трохи тонші. Епіляція воском діє на волосся інак-ше, ніж гоління: відростаюче волосся рідшає в порівнянні з колишнім ста-ном, оскільки при епіляції вся воло-сина видирається з коренем. Результати дослідження, проведе-

ного цією групою учених, опублікова-ні в грудневому номері British Medical Journal. Вони також примушують за-сумніватися в поширеному уявленні про те, що людині слід випивати вісім стаканів простої води на день. Тим ча-сом цю рекомендацію широкий загал почув ще в 1945 році. Як показали до-слідження, люди отримують достат-ньо рідини, коли п’ють соки і молоко, а також чай або каву. Крім того, дані про хворих підкреслюють, що дуже багато води пити шкідливо. Дослідники прийшли до висно-

вку, що в основі стійкого, але непра-вильного уявлення про те, ніби після смерті людини її волосся і нігті не перестають рости, теж лежить оптич-на ілюзія: розгадка в тому, що після смерті шкіра зіщулюється. “Обезвод-нення тіла після смерті і висихання, або ексикація, можуть спричинити за собою ущільнення шкіри в облас-ті волосся або нігтів”, – зазначається

в статті. Антрополог-патологоанатом Уїльям Меплз додає: “Це сильний, не-самовитий художній образ, але він є чистою вигадкою. Нічого подібного не відбувається”. Помилковим виявилося і застаріле

переконання, ніби читання при пога-ному освітленні псує зір. Як виявили офтальмологи, хоча тьмяне освітлен-ня може викликати тимчасову на-пругу очей, його довготривалі ефекти маловірогідні. Ще одна поширена думка, котра

кочувала по науково-популярній лі-тературі з 1907 року, – а саме, заява, що людина використовує свій мозок тільки на 10% – спростована на основі спостережень за пацієнтами з трав-мами мозку. Як виявилось, пошкодження будь-

якого відділу мозку спричиняє дов-готривалу дію на розумові здібності людини, функціонування його веге-

тативної нервової системи і поведінку, а томографія відкрила, що жоден від-діл мозку не є абсолютно недіючим. Дослідники також стверджують,

що докопались до істини в питанні використання мобільних телефонів в лікарнях. Як виявилось, мобільники менш небезпечні, ніж вважалось. Існувало занепокоєння, що елек-

тромагнітне випромінювання теле-фонів порушує роботу медичного устаткування, але “ретельні випро-бування” в Європі дозволили зробити висновок, що таке дія мінімальна. І нарешті, було оскаржено уявлен-

ня про те, що м’ясо індички викликає сонливість. М’ясо індички дійсно міс-тить речовина під назвою тріптофан, від якого, як відомо вченим, хилить в сон, але в свинині і сирі процентна частка тріптофана набагато вища.

За матеріалами: InoPressa

ВИКРИТО 7 МІФІВ ОФІЦІЙНОЇ МЕДИЦИНИ

ЖИТТЯ ЧОЛОВІКІВ КОРОТШЕ ЖІНОЧОГО

НА 12 РОКІВ

ПОРАДИ ДО СЕЗОНУ

далі на стор. 13

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД 13Випуск 1(9) | Січень 2008 р.

гендерних відмінностей у способі життя. Кількість жінок, які палять та п’ють, зростає і майже зрівню-ється з кількістю таких чоловіків.За словами радника програмних

питань Фонду народонаселення ООН по Україні Олега Вороненка, цей фонд у 2006-2010 роках реалі-зує програму допомоги Україні. За-гальна кількість коштів, залучених на виконання цієї програми, стано-вить близько 8 мільйонів доларів.

За інформацією УНІАН

ЖИТТЯ ЧОЛОВІКІВ КОРОТШЕ (ЗІ СТОР. 12) НАУКОВЦІ ВИРАХУВАЛИ НАЙНЕЩАС-ЛИВІШИЙ ВІК ЛЮДИНИ

У середньому віці людина не-змінно схильна до депресії. Такого висновку дійшли британські вчені з Університета Уорвіка та їхній аме-риканських колег з коледжу Дарт-мута. За підсумками масштабних ста-

тистичних досліджень з’ясувалося, що попри те, що в старості людина наближається до смерті, а в юності доволі безпорадна, найбільша при-гніченість накриває людину саме після сорока років.Учені вважають, що криза насту-

пає незалежно від добробуту, статі, сімейного стану, або соціального статусу. Для британців пік депресії припадає на 44 роки. У США найне-щаснішими почувають себе жінки у віці 40 і чоловіки у віці 50.Фахівці висунули декілька гіпо-

тез цього явища. За однією з них, в юності люди витрачають енергію на те, щоб чогось досягти, і в 30-40 ро-ків вони переживають, що в них не вийшло, а до старості, проминувши важкі часи, вчаться сприймати себе такими, які вони є.Друга теорія базується на твер-

дженні, що ті, хто відчуває себе щасливішими, живуть довше. Тоб-то нещасливі, просто раніше вми-рають.Третя версія полягає в тому, що у

віці сорока років людина бачить, як починають вмирати родичі й друзі, і йому потрібний час, щоб прийня-ти це в своє життя і на повну силу жити далі, передає Взгляд.

“Газета по-українськи”

Українські тенісистки – сестри Альона і Катерина Бондаренко вийшли до фіналу парних зма-гань на Австралійському теніс-ному турнірі. Харків’янки перемогли у півфіна-

лі посіяну під десятим номером пару іспанок Анабель Медіну Ґарріґуес та Вірджінію Руано Паскваль. У першому у своїй кар’єрі фіна-

лі турніру серії Grand Slam Бонда-ренки змагатимуться з білорусько-ізраїльською парою Азарєнка/Піір.

Бі-Бі-Сі, Українська служба

Доступний веб-гостінґ для

малого бізнесу

Пакет Silver Gold Platinum Серверний простір 200 Mb 500 Mb 800 Mb Пропускна здатність 3000 Mb 5000 Mb 10000 Mb E-mail/Webmail CGI PHP MySQL Розширення Frontpage Fantastico ImageMagick Багато інших рис Місячна оплата $4.95 $9.95 $13.95 Річна оплата* $54.45 $109.45 $143.45 *Один місяць безплатно

www.ukrsvit.com 330-554-6429 Розмовляємо українською

УКРАЇНСЬКІ ТЕНІСИСТКИ ВИЙШЛИ У ФІНАЛ

Олена Бондаренко серед 50-ти кращих тенісисток світу

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД14 Випуск 1(9) | Січень 2008 р.

ПОСОЛЬСТВО УКРАЇНИ В США ІНФОРМУЄ

У місті Коломия Івано-Франківcької об-ласті за життя встанов-лено пам’ятник сотни-кові УПА Мирославові Симчичу, який 5 січня відсвяткував свій 85-й день народження.Як передає кореспон-

дент УНІАН, гранітний, заввишки майже 3 ме-три пам’ятник відкрито на проспекті В’ячеслава Чорновола рівно опів-дні в присутності більше 100 осіб, у тому числі й самого М. Симчича, його двох синів і п’ятьох внуків.

На пам’ятнику, виго-товленому скульптором Романом Захарчуком, написано з одного боку: «Мирославу Симчичу», а з другого – «Борцям за не-залежність України».Як заявив під час уро-

чистого мітингу лідер Всеукраїнської моло-діжної громадської ор-ганізації «Студентське братство» Олег Яценко, легендарний сотник УПА

М. Симчич разом зі своєю сотнею УПА розгромив у 1945-му цілу ка-ральну дивізію НКВД, відому злочи-

нами проти людяності, винищенням цивільного населення та депортацією в Сибір кримськотатарського народу і народів Кавказу.За словами О. Яценка, саме М. Сим-

чичу сотні тисяч українців завдячу-ють тим, що було зірвано сталінський план їхньої депортації до Сибіру, адже «розвідці Симчича вдалося перехо-пити і взяти під контроль радіограми військ НКВД в Карпатах, заманити в гори і без жодних втрат для повстан-ців знищити основні сили дивізії на чолі з генералом Дергачовим, якому Сталін доручав проведення депорта-цій мирного населення та цілих на-родів».

Лідер «Студентського братства» закликав Президента України Ві-ктора Ющенка присвоїти звання Героя України політв’язневі Мирос-лавові Симчичу, який 32 повоєнних роки провів за тюремними гратами (М. Симчича тричі ув’язнювали, вос-таннє він вийшов на волю під час горбачовської «перебудови»), а ім’я Симчича увічнити в назвах вулиць та площ українських міст, що вже було зроблено у його рідному селі – Бере-зові.Ініціатором та меценатом встанов-

лення пам’ятника став Герой України, депутат Івано-Франківської облради Василь Ткачук. (УНІАН)

У КОЛОМИЇ ЗА ЖИТТЯ ВСТАНОВИЛИ ПАМ’ЯТНИК СОТНИКУ УПА

КУПОН НА ПЕРЕДПЛАТУ

ГАЗЕТИ «УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД»

Повне ім’я (англійською) ______________________Повне ім’я (українською)______________________Адреса (англійською)______________________City___________________State______Zip_________Телефон ______________Оберіть кількість випусків:[ ] 6 місячних випусків ($10.50) [ ] 12 місячних випусків ($19.50)Виповнений купон і бан-ківський чек або money-order виписаний на The Ukrainian Cleveland ви-слати на:The Ukrainian ClevelandP. O. Box 627Kent, OH 44240-0011

ДРІБНІ ОГОЛОШЕННЯ

КУПОН ОГОЛОШЕННЯВ “УКРАЇНСЬКОМУ КЛІВЛЕНДІ”

□ ШУКАЮ РОБОТУ □ ПРОПОНУЮ РОБОТУ□ ПРОПОНУЮ ПОСЛУГИ □ ПОТРЕБУЮ□ КУПЛЮ □ ПРОДАМ□ ВИНАЙМУ □ ЗДАМ У НАЙМ□ ШУКАЮ □ ПОЗНАЙОМЛЮСЬТекст оголошення (до 20-ти слів, писати розбірливо):

________________________________________________________________

________________________________________________________________

________________________________________________________________

________________________________________________________________

Контактний телефон: (_______)_______________________

Ім’я ______________________________________________ОПЛАТА:Оголошення $10.00□ Рамка і збільшені шрифти ($5.00) $_______□ Виділення кольором ($5.00) $_______ Загальна вартість $_______× ______ випуск(ів) Для розміщення оголошення у кількох місячних випусках газети, загальну вартість помножте на число випусків. Вкладено: $ _______ -----------------------------------------------------------------------------------------------------------Виповнений купон разом з чеком або грошовим переказом (money order), виписаним на The Ukrainian Cleveland, вислати на адресу:

Вартість короткого оголошення (до

20-ти слів) в розділі «Дрібних оголо-

шень» газети «Український Клівленд»

— 10 дол. за один випуск. Оголошен-

ня з жирним шрифтом і рамкою — 15

дол. Оголошення з використанням

кольору — додатково 5 дол.

Дрібні оголошення можна подавати

електронною поштою на classifi eds@ukrаiniancleveland.com, бо звичайною

поштою на адресу

The Ukrainian Cleveland, P.O. Box

627, Kent, OH 44240-0011, вклавши

чек або грошовий переказ (money

order) для оплати.

Якщо висилаєте оголошення елек-

тронною поштою, переконайтесь, що

ви повідомили місяць випуску газети,

платіжні відомості і контактну інфор-

мацію для зв’язку з вами.

Крайній термін подання оголо-

шень — 25 число кожного місяця.

Оголошення телефоном не при-

йматимуться.

ПРОПОНУЄМО РОБОТУ вчителя в суботній школі українознавства в м. Парма, Огайо. Освітній диплом і дозвіл на працевлаштування в США обов’язкові. Звертатись тел. 330-554-6429.

Заможні міщани із Гримайлова на Тернопільщині Павло і Ксеня Пулюї — мали 36 га поля та 100 вуликів — мріяли, щоб їхній син Іван став свя-

щеником. Шість років він майже що-дня долав 10-кілометрову дорогу до гімназії в Тернополі. А потім пішки вирушив із рідного містечка до Від-

ня, щоб вступити до університету. У кишені мав рекомендацію від місце-вого пароха і 35 золотих від батьків. 1500 км дороги через Львів, Краків і Прагу подолав за місяць. Та, закін-чивши з відзнакою богословський факультет Віденського університе-ту, Іван Пулюй не захотів приймати сан, бо захопився фізикою. На їжу й одяг заробляв уроками. Після довгих умовлянь батьки в листі зреклися сина. Більше вони не бачилися.Він 20 років досліджував невиди-

мі Х-промені, відомі нині як рентге-нівські. Із його експериментами був добре знайомий Вільгельм Рентген. У Страсбурзі вони обидва працюва-ли в одній лабораторії. Свою першу трубку Пулюй сконструював на 14 років раніше за Рентгена. Саме Пу-люй пояснив природу виникнення Х-променів. Йому належить і перший знімок повного людського скелета.Та 12 листопада 1901 року Но-

белівську премію за винайдення Х-променів було присуджено Рент-гену. ”Він (Іван Пулюй. — ”ГПУ”) прочитав звістку про Рентгенове відкриття, лежачи ще в ліжку, — зга-дував його син. — Підірвавшись із нього і схопившись руками за голову, він раз у раз скрикував: ”Моя лямпа!

Моя лямпа!”. На лист Івана Пулюя, де він запитував колегу, чи користував-ся той подарованими йому ”лампами Пулюя”, Рентген не відповів. Згідно із заповітом, усі записи Рентгена, що стосувалися відкриття Х-променів, після його смерті було знищено.

ХТО СТОЇТЬ ЗА ВАМИ, РУСИНАМИ, — ЯКА КУЛЬТУРА,

ЯКІ АКЦІЇ?”Не можу Вас нічим утішити: що

сталося — не змінити, — писав Пулю-єві Альберт Ейнштейн, з яким багато років приятелював. — Хай залиша-ється при Вас сатисфакція, що й Ви вклали свою частку в епохальне від-криття. Хіба цього мало? А коли на тверезий розум, то все має логіку. Хто стоїть за Вами, русинами (так тоді називали українців. — ”ГПУ”), — яка культура, які акції? Прикро Вам це слухати, та куди дінешся від своєї долі? А за Рентгеном — уся Європа”.Іван Пулюй збудував першу в

Австро-Угорській імперії електро-станцію, керував запровадженням трамвайного сполучення у Празі, удосконалив телефон. 1902 року він став першим деканом першого в Єв-ропі електротехнічного факультету.

далі на стор. 20

Іван і Катерина Пулюї з дітьми, 1897 рік. Із 15 дітей вижило лише шестеро. ”Осо-бливо запам’яталися вечірні прогулянки з батьком, під час яких він розповідав нам безліч цікавих історій”, — згадував син Олександр. Пані Катерина часом гнівала-ся, що чоловік забагато курить.

ІВАНА ПУЛЮЯ ЗА ЗАХОПЛЕННЯ ФІЗИКОЮ ЗРЕКЛИСЯ БАТЬКИВін відкрив Х-промені раніше за Рентгена

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД 15Випуск 1(9) | Січень 2008 р.

Першому радянському фільму жа-хів “Вій”, знятому за містичною пові-стю Миколи Гоголя, виповнюється 40 років. Ця екранізація вважалася однією з найстрашніших картин єв-ропейського кіно шістдесятих. При цьому у фільмі режисера Костянтина Ершова пролилася всього лише одна крапля крові – коли панна, лякаючи бурсака, пустила криваву сльозу. Роль панни виконала актриса Ната-

лія Варлей. “Вій” втрутився в її долю і поза знімальним майданчиком. Згід-но акторським марновірствам, катего-рично не можна зображати на екрані або на сцені смерть свого персонажа. Варлей, яка по сюжету повинна була

лежати в труні, після зйомок серйозно і надовго захворіла. Нещастя, фаталь-ним чином пов’язані з “Вієм”, переслі-дували її ще дуже довго, і лише після того, як вона покаялася і пройшла обряд хрещення в церкві, містика за-кінчилася.Не для однієї Варлей цей фільм

став живим втіленням прикмет. Піс-ля прем’єри картини в 1967 році один за іншим почали помирати її творці: оператор, режисер-постановник, два актори, зокрема виконавець ролі Вія.У 2006 році в карпатському селі

Горохолино-Лісс Івано-Франківської області повністю згоріла дерев’яна церква, де в 60-і роки знімався фільм.

Храм Пресвятої Богородиці, згорів дотла за лічені години, не дивлячись на зусилля п’яти пожежних команд, викликаних з райцентру Богородча-ни на підмогу селянам.У гогольовському “Вії”, втіленому

на екрані кінорежисером Олексан-дром Птушко, козак Дорош розпові-дав філософові Хомі історію, як від-ьма зжила зі світлу писаря Микиту: “І коли прийшли раз на стайню, то за-мість нього лежала тільки купа золи та порожнє відро: згорів зовсім”. Ось і тоді місцеві жителі вирішили, що “не-вгомонна нечисть знов розгулялася українським селом”Відзначимо, що в останні роки було

знято два фільми за мотивами пові-сті Миколи Гоголя. Так в 2006 році вийшла картина “Відьма” з Валерієм Ніколаєвим в головних ролях. Режи-сер картини Олег Фесенко переніс дію

стрічки у наш час, в невелике євро-пейське містечко. Головний герой – журналіст Айван отримує від шефа завдання відправитися досліджувати природу загадкових явищ, що відбу-ваються у віддаленому містечку.Крім того, на 2009 рік намічений

вихід в прокат стрічки “Вій”. У філь-мі жахів режисера Олега Степченко події відбуваються на початку XVIII століття. Картограф Джонатан Грін здійснює подорож з Європи на схід. Пройшовши через Трансільванію і подолавши Карпатські гори, він по-трапляє в загублене серед лісів село. Народ, що живе тут, захистив себе від решти світу глибоким ровом, нама-гаючись уберегтися від чудовиська, що живе в топях боліт, повідомляє NEWSru.com.

“Газета по-українськи”

У новому фільмі з серії про Джейм-са Бонда партнеркою британського актора Деніела Крейґа, який вдруге зіграє роль аґента 007, буде україн-ська акторка і колишня модель Ольга Куриленко.

Про це повідомили представники кіностудії Коламбія Пікчерз.

28-річна Куриленко стане остан-ньою з цілої низки акторок, які зня-лися в ролі так званих “дівчат Бонда”, від Урсули Андресс і Кім Бесінджер - до Галле Беррі і Еви Ґрін. Новий – 22-ий – фільм із серії про

Бонда вийде на екрани в листопаді, але назви він наразі не має.

Очікується, що у новому фільмі сю-жет розвиватиметься з кінця попере-днього фільму Казіно рояль. Джеймс Бонд переживатиме зраду

агента Веспера і за словами продюсе-рів стрічки Мішеля Вілсона та Барба-ри Броколі, героїня на ім’я Камілла «допомагатиме Бонду прийти до тями після зради агента».

Бі-Бі-Сі, Українська служба

УКРАЇНКА КУРИЛЕНКО ГРАТИМЕ НОВУ ПОДРУГУ БОНДА

Ольга Куриленко

You need to insure bothyour auto and your home,so why not save money inthe process? Call today fora free, no-obligation look atauto and home discountsfrom American Family.

Looking for a way to save?

American Family Mutual Insurance Company and its SubsidiariesAmerican Standard Insurance Company of Wisconsin Home Office – Madison, WI 53783

American Family Insurance CompanyAmerican Standard Insurance Company of Ohio Home Office – Columbus, OH 43240

www.amfam.com

© 2005 001726—4/05

Thomas J ChalasinskiInsurance Agency

7750 Town Center Drive Suite 350Broadview Hts, OH 44147

(440) 838-5383 Buswww.tomchalasinski.com

ПЕРШОМУ РАДЯНСЬКОМУ ФІЛЬМУ ЖАХІВ “ВІЙ”

ВИПОВНЮЄТЬСЯ 40 РОКІВ

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД16 Випуск 1(9) | Січень 2008 р.

ДО МОВИ З РОЗУМОМ

Наголоси у словах багато важать у живій мові. Наприклад, насИпа-ти і насипАти. На письмі, де не по-значено наголосів ці два слова годі розрізнити. А вони значать не одне й те саме. Засвоюючи мову з тексту, читач не може засвоїти правильного наголошення. Найкраще засвоювати правильний наголос з живої мови, з радіо або ТБ, чи на виставі в театрі. У цій царині політика зближення мов наробила чимало шкоди. Мовознав-ство під зорями Кремля спотворило український наголос у низці слів. Ці спотворення не сприяють розвитку мови, а навпаки збивають з пантели-ку мовців. Псують наголос у мові та-кож і поети, які заради рими міняють наголос. І то не якісь початківці, а й метри. Пише М. Рильський:

“Як же так убого ви живЕтеЧом так занепали ви, скажіть,Щоб у дні космічної ракЕтиСолов’я не в силі зрозуміть?” Якби метри вдавались до редак-

торів, і редактором був би автор цих рядків, то наведена строфа звучала б так: Як же живетЕ ви так дрімуче, Чом так занепали ви, скажіть,Щоб у дні ракет до-зір-ідучихСолов’я не в силі зрозуміть? Наш наголос у словах несетЕ, бе-

ретЕ, живетЕ, даєтеЕ на останньо-му складі. Інакше – це київське кой-не.

ГАРАЗДИ ЧИ ГАРАЗДИ?Слова гаразди і негаразди часті

гості сьогодні у ЗМІ. Але на радіо й те-лебаченні вони, очевидно, часом або й завжди звучить неправильно, бо у словниках нема одностайности щодо наголосу в цих словах. Якщо Б. Грін-ченко та СУМ АН УССР наголошують його на И: гараздИ, то РУС АН УССР наголошує на А: гарАзди. І словники незалежної України повторюють цей нонсенс. Так РУС, виданий ”Абрисом”, пише “бажати усяких гарАздів”. Чис-те тобі койне, а не українська мова. Почну з приказки: “Нема бідИ, щоб не вийшли гараздИ, і нема гараздУ, щоб не вийшов на бідУ”. Ця приказка свідчить, що й слово гарАзд у непря-мих відмінках треба наголошувати на закінченні: у гараздІ, гараздОмтощо. І на це є доказ. Словник Желе-

хівського: “оставайтеся в гараздІ”.

РУКОПИСНИЙ ЧИ РУКОПИСНИЙ,

ПРАВОПИСНИЙ ЧИ ПРАВОПИСНИЙ?

У “Букварі южноруському”, укла-деному Т. Шевченком, рукою Шев-ченка у слові рукОписна, посталено наголос на О. І це відповідає нашій традиції наголошення: коли від три-і-більше-складових іменників з жіно-чим наголосом (на другому складі від кінця) ми творимо прикметники, то наголошеним у прикметниках лиша-ється той самий звук, хоч тепер цей наголос – дактилічний:

Ямпіль – Ямпільський,колОдязь – колОдязний,дурИсвіт – дурИсвітський,коштОрис – коштОрисний,ненАвисть – ненАвисний,літОпис – літОписний (А. Крим-

ський),отже рукОпис – рукОписний,

правОпис – правОписний. Так ці слова наголошувано, поки

до них не взялися “академіки”. Хоч правильний наголос у слові рукО-писний зберігся в РУСах АН УССР до 1962 р. Але Академія УССР поклала край такому відхиленню від братніх мов. А незалежні від мовної логіки су-часні фахівці не можуть, та й правду казавши, не хочуть щось із цим роби-ти.

ТІСНЯВА ЧИ ТІСНЯВА, ТРІСКОТНЯВА ЧИ ТРІСКОТНЯВА?

Українським словесним формам великою мірою властивий дактиліч-

ний наголос – на третьому складі від кінця: кОлесо, пОдруга, зАчіпка, пОдушка, рЕшето, рІшення, се-рЕдина. Саме такий наголос фігурує й у словах плІснява, тупОтнява, тИскнява, (Грінченко) шамОтня-ва, пИскнява, (Грінченко) гуркОт-нява.Ці приклади відбивають акценто-

логічну модель, за якою наголошува-но слова такої структури. Та, на жаль, логіка не часто гостює у тих, хто за-писав у совєтських, а потім і в “неза-лежних” словниках форми тіснЯва, тріскотнЯва, пискотнЯва, стре-котнЯва. Чи ж може мовець, який стало говорить тупОтнява, гуркОт-нява, шамОтнява, говорити раптом тріскотнЯва, пискотнЯва? Або після плІснява і тИскнява – гово-рити тіснЯва? Десь-таки, моделі, схвалені нашим

мовним центром, не так легко ламати відповідно до примх не дуже підкутих фахівців. Але словники видруковано, розтиражовано і ними керуються вчи-телі та творці мовних конкурсів. Наш поет-мученик бажав-мріяв: “Орися ж ти, моя ниво, долом і горою...”. Ореть-ся академіками. А що виростає?

ОПІКУВАТИСЯ ЧИ ОПІКУВАТИСЯ?

Сучасні словники, як і в УССР, на-голошують це слово на А: опікувА-тися. Цей неправильний наголос має довгу історію. М. Комар у своєму “Сло-варі російсько-українському” (1893 р.) наводить слово опікувАти і зазна-чає, що запозичив його із словника Желехівського. Однак у Желехівсько-го слово це наголошено інакше: опІ-кувати. Помилку Комаря повторю-ють усі пізніші словники вже й у слові опікувАтися, яке мовці вимовляють лише опІкуватися. Що саме так тре-ба наголошувати це слово свідчать похідні форми опІкуваний та опІ-кування, наголошені на І. Якби на-голос у слові опікувати був на А, то похідні форми були б опікувАння й опікувАний.

* * *Тему цю годі вичерпати на одній

сторінці. Хибних наголосів у словни-ках – не буду гатити гать, – але є й пере-є: дорОбок, тріпАти, нестИ, плестИ (треба нЕстИ, плЕстИ). До-ведеться до цієї теми вертатися чи й не раз.

*) Зберігаємо правопис автораМайдан-Інформ

РОСІЯ ПРОТЕСТУЄ ПРОТИ УКРАЇНСЬКОГО

ДУБЛЯЖУДепартамент інформації і преси

МЗС Росії виступив із критикою в зв’язку з рішенням Конституційно-го Суду України про дублювання українською мовою фільмів інозем-ного виробництва.

“Це (рішення КС) виявилося чер-говим підтвердженням небажання української влади повністю і сум-лінно виконувати свої міжнародні зобов’язання”, – йдеться у комента-рі ДІП МЗС РФ.Дії, що проводяться в області

кінематографії, підкреслюється у ньому, “не відповідають Європей-ській хартії регіональних мов або мов меншин, що передбачає заохо-чення владою поширення кінопро-дукції мовами меншин”.

“Турбує і загальна ситуація з ви-конанням Україною Європейської хартії регіональних мов або мов меншин”, – цитує слова департа-менту “Інтерфакс-Україна”.

“Наприклад, ухвалені відповідно до Хартії рішення обласної і міської влади низки регіонів України про надання російській мові статусу ре-гіональної визнані такими, що не відповідають Конституції країни, й опротестовані прокуратурою”, – додає ДІП. Департамент “змушений кон-

статувати, що Україна знову нама-гається проігнорувати міжнародні зобов’язання держав “утримувати-ся від дій, що позбавили би договір його об’єкту і мети, якщо вона (дер-жава) підписала договір”.Як відомо, рішенням КС, що було

оприлюднено 24 грудня 2007 року, визначено, що іноземні фільми не підлягають поширенню і демон-страції в Україні, якщо вони не дубльовані, або не озвучені або не супроводжуються субтитрами дер-жавною мовою.Крім того, центральний орган

виконавчої влади в сфері кінемато-графії не може надавати суб’єктам кінематографії право на поширен-ня і демонстрацію таких фільмів, а також видавати відповідне держав-не посвідчення.

“Українська правда”

КИЇВ. - У січні 2008 року Ви-давництво “Марка України” ви-пустило в обіг серію з 12 марок “Знаки Зодіаку” і зчіпку “ХХIХ Олімпійські ігри. Пекін-2008”. Автор робіт “Знаки зодіаку” –

Євгенія Гапчинська. Дизайн ма-рок Наталі Андрійченко. Кожна марка розміром 28x40 мм має номінальну вартість 1 гривня. Марки надруковані на аркушах з 12 примірників. В УФ променях на марках світяться зображен-ня зодіакальних сузір’їв. Наклад кожної марки – 200 000.Зчіпка ХХIХ Олімпійські ігри.

Пекін-2008” (автор Володимир Таран) містить чотири марки різ-ного номіналу із зображенням

чотирьох видів спорту: стрільби з лука, фехтування, велосипедного спорту і веслування академічно-го. Марки надруковані у вигляді двох квартблоків на марковому аркуші. На полях маркового арку-ша тексти: “Національний Олім-пійський комітет України”, “XXIX Олімпійські ігри. Пекін-2008”. Тираж зчіпок 230 000 прим.На поштамті Києва відбуло-

ся спецпогашення марок спеці-альним поштовим штемпелями “Знаки зодіаку. Перший день. Київ-1” (18 січня) і “ “XXIX Олім-пійські ігри. Пекін-2008. Перший день. Київ-1” (26 січня).

За повідомленням видавни-цтва “Марка України”

НОВИНИ ФІЛАТЕЛІЇ

Святослав Караванський

НАГОЛОС – ДУША МОВИ

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД 17Випуск 1(9) | Січень 2008 р.

Вона нікуди не зникла. Ми вели пе-реговори й за попереднього уряду, в якого волі було значно менше, але переговори, проте, велися. Вони ви-йшли на рівень, коли ми вже чітко знаємо позиції сторін: ми заявили про свої наміри й дістали інформацію про наміри російської сторони.

— Я знаю, що ви направляли ◊ росіянам ноту з пропозицією розпочати обговорення май-бутнього виведення Чорномор-ського флоту. То що ж вони від-повіли?

— Вони відповіли нотою, в якій ви-словилися в тому сенсі, що поки пе-редчасно говорити про такі речі. Але я думаю, після наступного раунду (24 січня саме має відбутися чергове засі-дання відповідної підкомісії) ми змо-жемо перейти до деяких практичних кроків для того, щоб цей процес при-скорити.

— Як показує досвід Грузії й ◊ Придністров’я, цей процес може бути дуже тривалим. Чи існу-ють у вас уже якісь розрахунки й графіки розв’язання цього не-легкого завдання?

— Безумовно, вивести таку військо-ву силу як флот — справа не півроку й навіть не року. Усе має бути добре підготовлено. І ми б хотіли, щоб це виведення було проведене цивілізо-вано. Щоб після нього не залишилися казарми й будівлі, непридатні для по-дальшого використання. Ми хотіли б, щоб усе було зроблено розумно, про-думано, щоб після виведення фло-ту в нас були нормальні умови для використання нашого майна. Адже нині російська сторона користується, нагадаю, українським майном. Ми не хотіли б, щоб після виведення якісь території виявилися забрудненими, не хотіли б, щоб залишалися якісь проблеми, пов’язані з питаннями про власність тих чи інших об’єктів, що з’явилися після того, як були підпи-сані угоди, не хотіли б, щоб було зни-щене майно, належне нашій державі. Тому ми, безумовно, будемо наполя-гати на тому, щоб розпочати перего-вори про підготовку до поступового виведення російського військового контингенту. Наші фахівці роблять відповідні розрахунки, вони свідчать про те, що певний запас часу в нас ще є, але він дуже невеликий.

— А ви на сто відсотків упев-◊ нені в тому, що виведення росій-ського флоту справді потрібне? Адже деякі експерти у сфері безпеки вважають, що з ураху-ванням посилення в Криму так званого татарського чинника й потенційної загрози для ці-лісності України російська при-сутність для нас може бути корисною.

— Ці експерти якось дуже низько оцінюють можливості Української держави гарантувати власну безпеку. І я хотів би їх запевнити: в нашої кра-їни, її уряду й президента є достатньо

засобів для того, щоб ці теми навіть не обговорювалися.

— Скільки ще часу україн-◊ ська сторона має намір продо-вжувати безрезультатні пе-реговори стосовно делімітації Керченської протоки, що давно зайшли в глухий кут, виходу з якого так і не видно?

— Вихід усе ж таки, гадаю, є…— Односторонній?◊ — ...він — у міжнародному праві.

Воно дає нам усі можливості визнача-ти те, що нам належить. Звісно, нам хотілося б знайти спільне рішення. У цьому контексті я хотів би підкресли-ти, що у справі делімітації Азовського моря експерти просунулися досить непогано. Найближчими днями ми почнемо роботу демаркаційної комі-сії. 31 грудня російська сторона на-решті відповіла нам і повідомила, що її частину комісії створено. Це дає нам можливість зустрітися й розпо-чати практичну роботу з демаркації. А якби всього кілька років тому хтось зробив таку заяву, подумали б, що він трохи збожеволів. Сьогодні це вже ре-альність.Тому я не говорив би про глухий

кут і був би більш оптимістичним. Безперечно, ми проведемо деліміта-цію в Азовському морі, там залишив-ся тільки центральний відтинок. Хоча принципово, по суті, методологію ви-значено. Тепер провадиться технічна робота з вирахування проходження цієї конкретної лінії. І якщо ми до-мовилися використовувати загально-визнаний принцип проведення лінії кордону відповідно до основ міжна-родного морського права в Азовсько-му морі, то що нам заважає викорис-товувати ті ж таки принципи при розмежуванні Керченської протоки?

— Небажання російської сто-◊ рони.

— Ви знаєте, спочатку не було ба-жання говорити й по Азову. Минув час, бажання з’явилося.

— Але скільки часу Україна ◊ має намір очікувати появи цьо-го бажання? Ми всі знаємо, яка жахлива катастрофа сталася минулої осені в Керченській про-тоці, і відсутність відповідної угоди про делімітацію тільки ускладнила стан справ.

— Гадаю, що довго чекати ми не будемо. Ви маєте цілковиту рацію, наша держава зазнала серйозних еко-номічних збитків внаслідок осінньої трагедії. Тому як держава, що піклу-ється про свої національні інтереси, ми змушені цей процес прискорити. Знову-таки, у нас зовсім небагато часу, аби вийти на якісь рішення.

— До речі, у парламенті ж ◊ уже розглядали відповідний за-конопроект.

— Так, у першому читанні ухвале-но законопроект про розмежування територіального моря України. Якщо ми відчуємо, що процес штучно галь-мується і створюються безпідставні перешкоди для ведення переговорів,

то можна буде повернутися, у тому числі, й до такого варіанта вирішення питання.Що ж стосується конкретних про-

блем, які виникли в результаті ката-строфи в Керченській протоці, то тут повинні також сказати своє слово самі господарюючі суб’єкти, котрі зазнали втрат. Існує абсолютно зрозуміла схе-ма вирішення питань — це звернення до суду. Це визнана міжнародна прак-тика.

— В Україні чомусь дуже мало ◊ говорять про проблему Косово, одностороннє проголошення незалежності якого — питання близького майбутнього. Якою буде реакція на нього офіцій-ного Києва? Чи розглядаєте ви можливі сценарії розвитку по-дій як на Балканах, так і на те-ренах СНД, а також пов’язані з ними виклики для національної безпеки України?

— Звісно, у нас існують такі розроб-ки, проекти реакції, однак на даному етапі було б передчасно їх оприлюд-нювати. Це над звичайно делікатне питання, і ви знаєте, наскільки го-строю є реакція тих чи інших учас-ників цього процесу на саму ідею незалежності Косово. Ми ж завжди виступали за те, аби рішення прийма-лося в рамках Ради Безпеки ООН.

— Вище ви згадували про про-◊ грами розвитку іміджу Украї-ни, допомоги закордонним укра-їнцям і розвитку дипустанов за кордоном, які в МЗС відібрав по-передній уряд. Нинішнього року ці програми повернули вашому відомству?

— Так. У нас знову з’явилася мож-ливість купувати власність за кордо-ном, відкривати інформаційні центри тощо. Візьмімо, наприклад, роботу із закордонними українцями. Хоч би де ми побували, українська діаспо-ра завжди чітко ставить запитання: коли вони зможуть дивитися україн-ське телебачення, читати українські книжки, передплачувати українські газети, отримувати народні костюми, музичні інструменти, підручники тощо? Сьогодні, повернувши відпо-відну програму, ми на ці запитання маємо дуже просту відповідь: протя-гом нинішнього року. Ми визначимо, звісно, пріоритетні країни — там, де велика діаспора, сильні центри укра-їнських громадських організацій. Саме вчора, у перший робочий день нового року, ми з колегами обговорю-вали, що буквально протягом десяти днів чітко випишемо, як плануємо використовувати виділені кошти для задоволення потреб української гро-мади. Дуже сподіваємося, що вони зможуть отримувати сигнал через супутник у різних точках земної кулі, і буде можливість покривати цілі країни або регіони, де мешкає наша діаспора, аби люди могли дивитися українське телебачення. Ми поста-раємося забезпечити їх антенами та іншою необхідною технікою для при-

йому українських телеканалів.Що стосується іміджевої програми,

то тут у нас дуже чітко визначені два основні напрями: європейська і єв-роатлантична інтеграція. Тут роботи непочатий край. Оскільки стереоти-пи щодо НАТО залишаються досить сильними, наше завдання — допо-могти людям розібратися в тому, що собою являє Північноатлантичний альянс, аби потім вони могли при-ймати усвідомлене рішення.

— Насамкінець не можу не ◊ запитати: чи слід очікувати чергової реорганізації МЗС? Як здійснюватиметься ротація? Чи підвищаться зарплати ди-пломатів?

— Мені здається, що протягом останніх двох-двох із половиною ро-ків у нас сформувалася така структура міністерства, яка найбільш адекватно реагує на завдання, що ставляться пе-ред нами. Чесно кажучи, я не планую жодних революційних перетворень. Можливі деякі зміни в рамках тих чи інших підрозділів, напрямів їхньої діяльності, пріоритетів роботи, але не зміна самої структури управління.Персональні ж зміни у нас, як ви

знаєте, постійні. Ми перейшли на систему щорічної ротації, коли вліт-ку замінюються приблизно до 250 працівників дипслужби і технічних робітників. Це дає нам можливість системно підійти до цього питання і заздалегідь (приблизно за півроку) починати реальну підготовку наших колег, які лаштуються на роботу за кордон. Найближча мета — збільши-ти цей період підготовки до семи-восьми місяців, аби вона була макси-мально ефективною, щоб спеціаліст, приїхавши на нове місце роботи, не мав проблем із адаптацією, а відра-зу був готовий до ефективної праці. Наша наступна мета — перейти на дворічне планування ротації. Щоб воно було справді перспективним і ми могли ще далі зазирнути за горизонт. Ми зараз упроваджуємо нову систему перекваліфікації та перепідготовки керівних кадрів. Створено дуже ціка-ву програму, що охоплює, окрім влас-не професійних дипломатичних на-прямів, ще й питання управлінської підготовки, психології, яким у нас раніше мало приділялося уваги. Ми відчули необхідність додати це, щоб людина, яка претендує на якісь ке-рівні посади, була готова працювати з колективом, розумілася на психології людей. За цей рік ми плануємо вийти на остаточне узгодження механізму перспективної ротації і підготовки й перепідготовки кадрів усіх рівнів.Що стосується зарплат, то торік їх

підвищили працівникам українських закордонних диппредставництв, а ті, хто працює в Україні, поки що пере-буватимуть у загальних рамках під-вищення зарплат для всіх держслуж-бовців. Але я сподіваюся, що в цьому питанні ми знайдемо підтримку з боку і президента, і прем’єрки.

«Дзеркало тижня».

Журнал Forbes вибрав 20 міст, в яких на один квадратний кілометр землі проживає більше всього наро-ду.

1. Мумбаї, Індія. Загальна пло-ща: 484 кв. км. Кількість жителів на один кв. км.: 29650 осіб. Населення: 14 млн. 350 тис. осіб.

2. Калькутта, Індія. Загальна пло-ща: 531 кв. км. Кількість жителів на один кв. км.: 23900 осіб. Населення: 12,7 млн. осіб.

3. Карачі, Пакистан. Загальна пло-ща: 518 кв. км. Кількість жителів на один кв. км.: 18900 осіб. Населення: 9.8 млн. осіб.

4. Лагос, Нігерія. Загальна площа: 738 кв. км. Кількість жителів на один кв. км.: 18150 осіб. Населення: 13.4 млн. осіб.

5. Шеньчжень, Китай. Загальна

площа: 466 кв. км. Кількість жителів на один кв. км.: 17150 осіб. Населен-ня: 8 млн. осіб.

6. Сеул, Південна Корея. Загальна площа: 1049 кв. км. Кількість жите-лів на один кв. км.: 16700 осіб. Насе-лення: 17.5 млн. осіб.

7. Тайбей, Тайвань. Загальна пло-ща: 376 кв. км. Кількість жителів на один кв. км.: 15200 осіб. Населення: 5.7 млн. осіб.

8. Ченнаї, Індія. Загальна площа: 414 кв. км. Кількість жителів на один кв. км.: 14350 осіб. Населення: 6 млн. осіб.

9. Богота, Колумбія. Загальна пло-ща: 518 кв. км. Кількість жителів на один кв. км.: 13500 осіб. Населення: 7 млн. осіб.

10. Шанхай, Китай. Загальна пло-ща: 746 кв. км. Кількість жителів на

один кв. км.: 13400 осіб. Населення: 10 млн осіб.

11. Ліма, Перу. Загальна площа: 596 кв. км. Кількість жителів на один кв. км.: 11750 осіб. Населення: 7 млн осіб.

12. Пекін, Китай. Загальна площа: 748 кв. км. Кількість жителів на один кв. км.: 11150 осіб. Населення: 8,6 млн осіб.

13. Діли, Індія. Загальна площа: 1295 кв. км. Кількість жителів на один кв. км.: 11050 осіб. Населення: 14.3 млн. осіб.

14. Кіншаса, Конго. Загальна пло-ща: 469 кв. км. Кількість жителів на один кв. км.: 10650 осіб. Населення: 5 млн. осіб.

15. Вабила, Філіппіни. Загальна площа: 1399 кв. км. Кількість жите-лів на один кв. км.: 10550 осіб. Насе-

лення: 14.7 млн. осіб.16. Тегеран, Іран. Загальна пло-

ща: 686 кв. км. Кількість жителів на один кв. км.: 10550 осіб. Населення: 7.2 млн. осіб.

17. Джакарта, Індонезія. Загальна площа: 1360 кв. км. Кількість жите-лів на один кв. км.: 10500 осіб. Насе-лення: 14.2 млн. осіб.

18. Тянчжін, Китай. Загальна пло-ща: 453 кв. км. Кількість жителів на один кв. км.: 10500 осіб. Населення: 4.8 млн. осіб.

19. Бангалор, Індія. Загальна пло-ща: 534 кв. км. Кількість жителів на один кв. км.: 10100 осіб. Населення: 5.4 млн. осіб.

20. Хошімін, В’єтнам. Загальна площа: 518 кв. км. Кількість жителів на один кв. км.: 9450 осіб. Населення: 4.9 млн. осіб.

Newsland

FORBES НАЗВАВ САМІ ГУСТОНАСЕЛЕНІ МІСТА СВІТУ

ВОЛОДИМИР ОГРИЗКО (ЗІ СТОР. 7)

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД18 Випуск 1(9) | Січень 2008 р.

Кореспондент ставить запитання мисливцеві-аматору:– І давно ви полюєте на слонів?– Ні, недавно. Я приїхав сюди полю-вати за метеликами, але втратив оку-ляри.

Дивлячись, як мама приміряє нову шубу з натурального хутра, Василько помітив: — Мамо, а ти розумієш, що ця шуба — результат жахливих страждань бід-ної, нещасної тварини? Мама суворо подивилася на синочка і відповіла: — Як ти можеш так говорити про рід-ного батька?

– Як у вас із апетитом? – Погано – то є, то немає. – А коли немає? – Коли добряче попоїм...

У магазині подружжя вибирає туфлі. — Подивись, — каже дружина, — які симпатичні лаковані “човники”! — Ти поглянь краще на ціну, — відпо-відає чоловік. — За такі гроші катер можна купити!

— Знаєш що, — каже дружина, — да-вай щоразу, як тільки посваримось, будемо відкладати в скарбничку до-лар. — Ще чого! Я що, мільйонер?

Зустрілись дві подруги: — Як ти схудла! — вигукнула одна — Чоловік мені зраджує, я так страж-даю, так страждаю! — Так розлучись з ним. — Не можу. Мені ще потрібно скинути три кілограми.

Рибалка хвалиться перед приятеля-ми: – Минулої неділі впіймав щуку – от як моя рука! – Кинь заливати! Таких волохатих щук не буває!

Дружина чоловіку: — Милий, сьогодні в обідню перерву я забігла до тебе на роботу і взяла в кишені твого піджака 300 доларів. — Нічого страшного, я вже два тижні як там не працюю...

Акторка заявляє директорові: — Оскільки я прихильниця реалізму, то прошу, щоб у другому акті мені не-одмінно подавали не якусь там воду, а справжнє шампанське.

— Будь ласка,— мило директор,— але оскільки ви прихильниця реалізму, то чи не доведеться вам у четвертому акті випити справжню отруту?

У ювелірному магазині. — Скільки коштує це кольє? — Сто тисяч. — Кошмар! А ось те кільце? — Два кошмари, пані.

— Купуйте квіти! Юначе, купіть буке-тик для жінки! — Я не жонатий! — Тоді купіть для вашої дівчини! — У мене нема дівчини. — Тоді купіть на честь того, що у вас таке безтурботне життя!

Чоловік заходить до квіткового мага-зину і просить: — Підберіть мені, будь ласка, 105 тро-янд для моєї дружини. — Господи, і що ж ви такого натвори-ли?! — з жахом вигукує продавщиця.

Чоловік у кріслі читає журнал, дру-жина прибирає в кімнаті. — Любий, підніми на хвилинку ноги, я підмету підлогу. — Без моєї допомоги ти навіть підлогу не можеш підмести, — бурчить чоло-вік.

Влаштувався чоловік на роботу в мі-ліцію. Місяць служить, другий, усе нібито нормально, аж на початку тре-тього місяця його терміново викликає до себе начальник. — Іваненко, ти чому це зарплату вже два місяці отримувати не приходиш? — А у вас що, ще і зарплату платять? — Ну, звичайно!

— А я думав, дали пістолет — і крути-ся, як хочеш!

Дзвінок у виборчу комісію:— Я хотів би стати президентом.— Ви що, ідіот?— А це – обов’язкова умова?..

У трамваї сидить подружжя, а на-впроти незнайомий. Він зітхає: — Ох-хо-хо! Чоловік, що сидів з дружиною, і собі зітхнув: — Ех-хе-хе-хе!.. Дружина сердито штовхає його: — Скільки я тобі вже казала, не роз-мовляй з чужими про політику!

Син пише листа додому: “Мамо! Ку-піть свиню, назвіть Сержант Галуш-кін. Повернуся з армії — заріжу!”

У психлікарні пацієнти дивляться програму теленовин. Один із них піс-ля кожного сюжету ляскає себе по ко-лінах і радісно вигукує: — Добре, що я в психушці! — Цього час виписувати, — каже один лікар іншому, — явно видужав...

Коли жінка говорить чоловікові, що їй холодно, він вважає, що повинен її обняти, а вона — що повинен купити їй шубу.

Між депутатами: — Ви чому не були на вчорашньому засіданні? — Учора я вирішив виспатися вдома.

— Одружуєшся зі мною з любові чи зі здорового глузду? — Ти збожеволіла! Про який здоро-

вий глузд може йти мова?

Одного разу депутат Д. Н. Шельменко за звичкою одночасно зі своєю кноп-кою натиснув сусідню. Яке же було розчарування народного обранця, коли ліфт застряв між поверхами...

Їде “новий українець” по Києву. Рап-том дзвонить мобільний. “Новий українець” підносить трубку до вуха – а там його начальник охорони: — Шефе, будьте обережні! Мене по-відомили, що у вашому районі якийсь козел по зустрічній смузі їде! — Якби-то якийсь! Тут їх сотні!

У Європі заборонили польоти росій-ських літаків через великий шум. — Добре! — сказало керівництво “Ае-рофлоту”. — Ми не продаватимемо в літаках горілку — стане тихіше...

— Чим відрізняється оптиміст від пе-симіста? — Песиміст — це людина, яка вважає, що уряд її знову роздягнув, а опти-міст — що знову взув.

— Що означає Єдиний економічний простір? — запитує гуцул гуцула. — А це значить, що ти без візи можеш потрапити до Сибіру.

— Чим відрізняється програміст від політика? — Програмістові платять гроші за програми, котрі працюють.

Якщо до темного минулого додати світле майбутнє і поділити навпіл, то вийде сіре сьогодення.

Оголошення. Зникла папуга, що роз-мовляє. Хочу категорично заявити, що я не розділяю її політичних по-глядів.

— Що відрізняє патріота від ідіота?— Патріот любить Батьківщину, а іді-от — її уряд.

До опозиційного виборчого Блоку ”Не так” приєдналися жіночі партії ”Не тут”, ”Не зараз”, “Не тим!”, ”Не туди”, ”У мене голова болить”, “А світло наві-що?!” та “Краще давай спати!”

У ресторані чоловік раптом запитує: — Ніхто не загубив пачки грошей, перев’язаної стрічкою? Один відвідувач одразу підбіг з кри-ком: — Так-так, я загубив!!! — Ось ваша стрічка.

ГУМОР

10 ВІДКРИТТІВ 2007 РОКУ, ЯКІ ВРЯТУЮТЬ ЗЕМЛЮ

Наукові відкриття 2007 року мо-жуть врятувати Землю. В американ-ському онлайн-журналі Wired опу-бліковані десять майже геніальних винаходів, які були створені в 2007 році вченими всього світу, щоб запо-бігти перегріванню планети.Отже, список наукових відкриттів

2007 року, які були створені для по-рятунку планети:

1. Сільське господарство на висоті Професор Колумбійського універ-

ситету Діксон Деспом’єр створив про-

тотип екологічного хмарочоса для парникових культур, який функціо-нуватиме 365 днів у році. Це потрібне рішення, оскільки в найближчі 40 ро-ків населення планети збільшиться до 9,2 млрд. чоловік і виникне необ-хідність у подвоєнні обсягів виробни-цтва продуктів харчування.

2. Екологічно чисті корови Як відомо, худоба щорічно викидає

в повітря 80 млн. тонн метану. Тому британські науковці вирішили до-давати в корм худоби часник, який впливає на бактерії, що виробляють метан, і сприяє поліпшенню травлен-ня. Але при цьому м’ясо може мати смак, який не сподобається спожива-чам.

3. Щітки для вугілля Професор Клаус Лакнер із Колум-

бійського університету розробив щіт-ку заввишки майже в 100 метрів, щоб абсорбувати таку ж кількість двооки-су вуглецю, який викидають в атмос-феру 15 тисяч автомобілів.

4. Контрольовані урагани На думку фізика з Єврейського

університету Даніеля Розенфельда, уприскуючи пил в основу урагану,

можна поліпшити картинку, що отри-мується із супутників, і контролюва-ти його просування та потужність.

5. Кораблі-фабрики хмар Американський фізик Джон Лат-

хем спільно з колегами запропонував для запобігання підвищення темпе-ратури на планеті, причиною якого є збільшення вдвічі кількості двоокису вуглецю в атмосфері, використовува-ти флоти дистанційно керованих ко-раблів, які можуть відбивати сонячні промені, створюючи хмари пари за допомогою океанської води.

6. Ефективні дерева Американські науковці запропо-

нували змінити генетичну структуру дерев, щоб примусити їх рости швид-ше і скоротити кількість хімічної спо-луки, яка ускладнює їх перетворення на біологічне паливо. Таким чином, вони абсорбуватимуть більше дво-окису вуглецю в корінні, а частина дерев, що залишилася, може бути ви-користана як біологічне паливо.

7. Родючі океани При внесенні до морської води та-

ких елементів, як сечовина або залі-зо, збільшується родючість океанів і

здатність до відтворення планктону, щоб він був у змозі поглинати великі обсяги двоокису вуглецю. Проте існує небезпека, що зі збільшенням обсягів звільненого вуглецю підвищувати-меться кислотність води.

8. Штучні виверженняЛауреат Нобелівської премії Пауль

Крутцен запропонував понизити тем-пературу Землі блокуванням соняч-них променів. Для цього він запропо-нував розпилювати в атмосфері сірку за допомогою ракет, літаків і навіть штучних вулканів.

9. Космічні дзеркала Астроном з університету Арізони

Роджер Енджел має намір охолоди-ти планету за допомогою сонячного щита, запущеного на орбіту. Щит пло-щею 1.5 млн. квадратних метрів ство-рений із 16 тисяч мільярдів дзеркал.

10. Статус-кво Геніальні проекти, описані вище,

можуть викликати небезпечні на-слідки в тому випадку, якщо щось піде не так. Проте не менш руйнівни-ми можуть бути наслідки повної без-діяльності.

За матеріалами InoPressa

ЦЕ ЦІКАВО

УСМІШКИ

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД 19Випуск 1(9) | Січень 2008 р.

лонки ядра комети. 38. Росій-ський літак. 39. Шлях. 41. Спі-вець. 43. Індійська холодна зброя. 44. Український лицар. 46. Духовний наставник. 47. Бід-дійський чернець. 49. ... Шевчен-ко. 50. Французькі партизани. 52. Співзвуччя слів. 54. Виріб кондитера. 55. Галас. 57. Поле. 59. Закінчення шахової пар-тії. 60. Поточний курс валют. 65. Зрошувальний канал в Азії. 66. Марення. 70. Жолоб. 72. Вті-лення творів у кіно. 73. Підземна істота. 74. Ювелірна міра ваги. 75. Високий чоловічий голос. 77. Євангеліст. 79. Текстиль. 80. Слово, подібне за значенням. 81. Негативний електрод. 86. До-каз непричетності. 90. Еліпс. 91. Перша страва. 92. Ранкова волога. 93. Індійський мандрів-ний фокусник. 95. Слухняність. 98. Заборона. 99. Давня столиця Японії. 100. Страва з м’яса та ово-чів. 101. Пробудження. 103. Час-тинка молекули. 105. Столиця Латвії. 111. Обсяг. 112. Глибокий

штучний сон. 113. Загострена жердина. 114. Вічева площа у Стародавній Греції. 115. Від-стань між черевиками. 116. Еле-мент такелажу. 120. Близький родич. 121. Велика хижа ящір-ка. 122. Вода у повітрі. 124. Се-лище в Азії. 127. Церковне вино. 128. Облавок. 130. Бобова росли-на. 132. Декоративна лікарська рослина. 133. Грецька адміні-стративна одиниця. 134. Велике нагромадження льоду. 136. Ве-ликий пагорб. 138. Домашній птах. 140. Напій вурдалаків. 145. Трясовина. 146. Молочна тва-рина. 148. Закид. 149. Капшук. 151. Агресія. 152. Смуга хутра на одязі біля шиї. 153. Опіумна квітка. 154. Арабський монарх. 156. Червона квітка. 158. Замкне-на крива, всі точки якої однаково віддалені від центра. 159. Буди-нок в Альпах. 161. Невільник. 162. Осадна порода. 165. Ключ-ка. 167. Кафе. 168. Одиниця по-глинутої дози випромінювання.

ПО ГОРИЗОНТАЛІ 3. Ріка в Україні. 6. Острів у Середземному морі. 12. Краса. 14. Місто у Франції. 15. Доплив. 17. Ознака. 19. 100 м2. 20. На-стінний світильник. 21. Бог гро-му. 22. Тимчасова популярність. 23. Гараж для літаків. 26. Орган зору. 28. Лагуна. 30. Книга зі збірки. 31. Штат США. 32. Неве-лике судно. 34. Дружба, злагода. 35. Замкнена крива. 36. Прибу-ток. 37. Відкрите домашнє вог-нище. 40. Споруда для ремонту вагонів. 42. Дім за містом. 45. Ве-селий актор. 46. М’яч у воротях. 48. Розділ фізики. 51. Гуртовий спів. 53. Чаклун. 54. Шахова фігура. 55. Місто в Афганіста-ні. 56. Родова громада. 58. Пора року. 60. Неслава, ганьба. 61. Не-жить. 62. Омар. 63. Звуковий ряд. 64. Різниця потенціалів. 66. Хво-робливе захоплення. 67. Викона-вець вироків. 68. Уста. 69. Сосно-вий ліс. 71. Титул англійського баронета. 73. Острів в Егейському морі. 76. Столиця Італії. 78. Мис-ливець за мишами. 80. Японська горілка. 82. Підпухлість. 83. Мар-ка літака. 84. Жорстокий пра-витель. 85. Місто-порт Франції. 87. Військовий блок. 88. Прозора фарба. 89. ...-стоп. 92. Обертова частина машини. 93. Місто Еді-па. 94. Грошезамінник. 96. Улю-блений птах мисливців. 97. Схо-ди. 100. ...-де-Жанейро. 102. Біла квітка. 104. Спеціальне закрите приміщення. 106. Фотоспалах. 107. Основа. 108. Зал для стріль-би. 109. Африканська антилопа. 110. Обласний центр в Україні. 113. Зашийок. 116. Давньорим-ський одяг. 117. Заглиблення в землі. 118. Кривий .... 119. Баль-ний танець. 121. Діоніс. 123. На-ціоналістична організація в Ір-ландії. 125. Ціна на товар без доставки. 126. Гараж для суден. 129. Пахуча речовина. 131. Дуже міцний грубий мотузок із волок-на або дроту. 135. Крупа х крох-малю. 137. Азійська рисова го-рілка. 139. Пасовисько. 141. Гра на кшталт бінго. 142. Бог Ста-родавнього Єгипту з головою сокола. 143. Військовий вигук. 144. Западина. 145. Хімічний елемент, заспокійливий засіб. 146. Майданчик для гри в теніс. 147. Житло лисиці. 150. Йоко .... 152. Склад. 155. Шкіра дерева. 157. Насип. 158. Той, хто косить траву, збіжжя. 160. Олень з Ал-таю. 163. Приятелька. 164. Без-лад. 166. Змія. 169. Верхівка. 170. Сільський дім. 171. Гай. 172. Палестинський бог. 173. За-гадка. 174. Пошкодження ткани-ни тіла. 175. Лікар. 176. Напад на ферзя.

ПО ВЕРТИКАЛІ 1. Індонезійський острів. 2. Ме-талевий головний убір. 4. Дво-рянський титул в Іспанії. 5. На-род в Азії. 6. Кошик з бересту. 7. Механічна істота. 8. Визволь-на армія в Україні. 9. Гучномо-вець. 10. Двигун. 11. Брат вівці. 13. Довгохвостий папуга. 16. Ко-рабельний кухар. 18. Антилопа азійських пустель. 22. Велика водойма. 24. Місто в Палестині. 25. Притока Дніпра. 27. Шифр. 29. Плетений паркан. 31. Неза-лежна перевірка. 33. Каркас ві-кна. 35. Сировина для коксової олії. 37. Газова туманність обо-

Відповіді на кросворд, розміщений у числі 7(7) «Українського Клівленду» (листопад 2007 року).

Редакція “Українського Клівлен-ду” просить вибачення за помилку, допущену при друці ключів для роз-гадки кросворду в грудневому числі газети (№8(8)). Подаємо правильний варіант кросворду.

УКРАЇНСЬКИЙ КЛІВЛЕНД20 Випуск 1(9) | Січень 2008 р.

дают, а хтось стару черешню зрубає, сад вирубає... Головонька моя бідна: і черешні, і яблуні плачуть за мною, і я плачу за ними — уже навіть вижу, що їх пилить якийсь страшний чужий чоловік — і не буде тепер за мене кому молитися. А це ти прийшла й вернула мене з дороги, дитинко. То, певно, ан-гели мої сказали ангелам твоїм, аби ти увійшла до хати, аби тобі наказала, що мають робити внуки з мойов че-решнев, вишнями та садом... Тут я вдруге змерзла: слухаючи

Гафію, подумала, що й справді якась незрима, але владна сила примусила мене все кинути і піти до цеї вуйни. Я ніколи без потреби ні до кого не йду. А тут з такою легкістю, без мети, з таким світлим трепетом бігла — і ось така дивна, журна зустріч. Тоді у чуда з ангелами я мало вірила і, певно, не повірила б, якби це не сталося зі мною в Гафіїній хаті. Гафія таки скоро по тому дневи по-

летіла з ангелами і з давно покійним дєдем у небо. Хата залишилася по-рожня, самотня і сумна. Тільки на-весні, коли висока крислата черешня під вікном убиралася в рясний білий цвіт, а згодом укривалася, як покри-валом, червоними гронами сокови-тих плодів, прилітали до неї зозулі і солов’ї. Тоді я всім казала: ці Божі птахи моляться на черешні за вуйну Гафію. На мене дивилися, як на хво-ру. Точнісінько так, як я у той далекий літній день на вуйну Гафію, коли вона відсувала з лавки ангелів, звільняючи мені місце, аби сіла. Тепер уже мовчу. Мовчу, бо діти не послухали бабу, як та їх перед відлітом у небо просила — хату таки продали. Нові газди зруба-ли крислату черешню, вирубали сад — і відкрили вікна сонцю, а для гос-подарки — город. Не прилітають сюди більше зозулі і

солов’ї, не співають хвалу Богу і не мо-ляться більше за Гафіїну душу. Тіль-ки ключі журавлів час від часу круж-

ляють у дивному сумному вальсі над колишнім Гафіїним обійстям. А може, то не журавлі, а ангели у журавлиних біленьких сорочечках курличуть хва-лу тій душі, яка колись тут жила, ра-діла, сміялася, страждала, плакала і любила все живе під небесами.

...Минали літа. І якось у різдвяну ніч прийшла до мене в сон тоненька, як вербовий прутик, вуйна Гафія. Яс-ний блакитний погляд її очей дивився мені в саме дно душі. Душа душу чує без слів: я поклала на полумисок де-

щиці, пушечки кожної з 12 страв свя-тої вечері, засвітила свічку і винесла на підвіконник у білу заметіль дивної тайни, у морозяну різдвяну коляду – для душечки вуйни Гафії.

...Так воно, видно, і є: близькі, най-рідніші, найлюбіші тобі — це люди по духу, а не по крові і не по плоті. Та їх майже на землі нема. А якщо є, то одиниці. І чому це так?..

Калина ВАТАМАНЮК, “Галичина”

Цісар Франц-Йосиф іменував Пулюя Радником Двору й нагородив Ли-царським Хрестом. Пулюй першим дослідив неонове світло, налагодив промислове виробництво люмінес-центних ламп власної конструкції.Якось його учениця Катерина

Стозітська, з дозволу батьків, по-жертвувала своїм довгим аж до колін волоссям на експерименти із роз-жарювальними нитками для ”ламп Пулюя”. Згодом 39-річний вчений запропонував їй руку та серце. Вона була молодшою на 18 років.Замолоду Іван Пулюй мріяв пра-

цювати у Київському університеті. Але царська поліція вважала його ”неблагонадьожним”. Ще в гімназії Пулюй заснував гурток із вивчення української історії та літератури. У студентські роки брав участь у ство-

ренні патріотичної організації ”Ві-денська Січ”, переклав українською мовою шкільний підручник із геоме-трії, уклав і видав ”Молитовник”.Він помер через дев’ять днів після

проголошення Української Народної Республіки — 31 січня 1918 року.

ПУЛЮЙ ПЕРЕКЛАДАВ БІБЛІЮ УКРАЇНСЬКОЮ

Іван Пулюй знав 15 мов, зокрема давньогрецьку та гебрейську. Саме таку людину із теологічною освітою й знанням мов шукав письменник Пантелеймон Куліш для перекладу Біблії українською. Їхній переклад Нового Завіту було закінчено 1871 року. Остаточну редакцію Іван Пу-люй завершив через вісім років, а ще за два роки книга побачила світ. Уже готовий переклад Старого Завіту 1885 року знищила пожежа на Кулі-шевому хуторі Мотронівка. Куліш до

кінця життя працював над його по-новленням. Роботу закінчили Іван Пулюй та Іван Нечуй-Левицький. Повний їхній переклад Старого і Но-вого Завіту вийшов друком 1903 року у Відні і витримав сім перевидань.Довідка: 1845, 2 лютого — Іван Пулюй на-

родився в містечку Гримайлів, тепер Гусятинського району на Тернопіль-щині;

1856–1864 — ходить до Тернопіль-ської класичної гімназії;

1864–1873 — навчається на те-ологічному, згодом на фізико-математичній кафедрі філософського факультету Віденського університе-ту;

1869 — починає співпрацю з Пан-телеймоном Кулішем над перекла-дом Біблії;

1875 — вивчає електротехніку в Страсбурзькому університеті; захи-

щає із відзнакою дисертацію і здобу-ває ступінь доктора за спеціальністю ”фізика”; починає експерименти із Х-променями;

1884 — одружується з Катериною Йосифою Марією Стозітською;

1884–1916 — завідувач кафедри фізики, декан електротехнічного фа-культету, ректор Німецької політех-ніки у Празі;

1918, 31 січня — помер, похований у Празі.Донька Ольга стала піаністкою,

Марія — вчителькою, сини Олек-сандр і Юрій — інженерами, Павло — лікарем. Старша донька Наталя була дружиною композитора Васи-ля Барвінського і за сталінської доби відбула 10 років заслання в Потьмі Мордовської АРСР.

Олеся ЧУПРИНА, “Газета по-українськи”

тицький закінчити студії. Існує серія листів від Ан-друсіва до митрополита.У цей час у Варшаві студіювало багато україн-

ських мистців, як П. Мегик, П. Холодний, Я. Гніз-довський, В. Баляс, Н. Хосевич, В. Монастирський та інші. Андрусів брав участь у виставках, які дава-ла українська група у Варшаві та у Львові. Він за-кінчив свої академічні студії та педагогічні курси та почав викладати у Вищій архітектурній школі у Варшаві. 1937 року їздив до Парижу, мав вистав-ку, де продав багато своїх творів. Тоді одружився з концертовою співачкою Наталею Семіон з Коломиї (1939 р.).Друга світова війна застала їх у Варшаві, де ні-

мецькі бомби знищили його квартиру та мистець-кий доробок. Німці вивезли його 1944 року до Майтц Кассел, а 1949 року він із жінкою переїхав до СІIIА. Оселився у Філадельфії, а від 1955 працював в міському бюрі архітектури аж до 1972. Тоді переїхав до містечка Рівергерд, над морем на Лонґ-Айленді. Там збудував ательє й малював картини.Андрусів творив проекти іконописних картин,

мозаїк, вітражів для церков. 1954 року створив іко-постас з 25 ікон для Марійського Конгресу в Філа-дельфії. Також він ілюстрував книжки для молоді, журнал «Веселка», і малював великоформатні кар-тини з історії України та мітології – здебільшого з княжої та козацької доби — доби героїзму, лицар-ства та легенди.Коли надходив час святкувати Тисячоліття хре-

щення України, єпископ Йосип Шмондюк зі Стем-форду замовив у Aндрусіва велику картину (6 x 12 футів) 1976 року. Цей образ у жовтні 1981 року владики Української католицької церкви на зїзді у Вінніпезі проголосили офіційною картиною Укра-їнського Тисячоліття. Коли митрополит Шмондюк помер, цю картину купив у мистця його наступ-ник митрополит Степан Сулик та примістив на стіні біля входу до митрополичої канцелярії у Фі-ладельфії, де вона перебуває і сьогодні. Цікаво, чи це є найкраще приміщення для офіційної картини «Хрещення України-Русі»? Адже вона могла б пере-бувати в одному з музеїв, де її могли б оглядати ти-сячі американських та українських глядачів.Картина скомбінована на кількох рівнях. Уго-

рі – це хмари, де людей благословить апостол св. Aндрій Первозваний, середина – це акт хрещення-киян князем Володимиром з духовенством в 988 р., а внизу – у воді представники української діаспори, включно з малярем. Задум очевидний – хрещення Володимира не було тіліьки для киян у 988 році, а простягається на всіх українців, включно з амери-

канськими українцями!Спадщина П. Андрусіва в більшості розкуплена

та зберігається в різних приватних домах та закла-дах. Родичі й приятелі мистця заснували в рідному селі Кам’янобрід музей , поставили йому пам’ятник там та створили стипендійні фонди для студентів мистецтва при Науковому товаристві ім. Т. Шевчен-ка та Союзі українок Америки. Завідує тим п. Осип Ціхало. Також видано в 1980 році монографію: “Пе-тро Андрусів, маляр і графік” С. Гординським, а в 1987 том 57 «Бібліотеки. Українознавства» в НТШ «Мистецтво – найміцніша зброя», статті , промови та огляди п. Андрусіва.Однак турбує доля картини «Хрещення України-

Русі». Чи не краще її передати до музею чи у Стем-форді, чи в Нью-Йорку, чи до Великої семінарії у Вашинґтоні, де багато людей могли б бачити її та Київську Русь у розквіті й славі. Українська грома-да шанує своїх діячів культури та їхні твори. Час дати картині П. Андрусіва краще приміщення.

Юрій ГАЄЦЬКИЙ

РЕКЛАМУЙТЕ НА ШПАЛЬТАХ РЕКЛАМУЙТЕ НА ШПАЛЬТАХ «УКРАЇНСЬКОГО КЛІВЛЕНДУ»«УКРАЇНСЬКОГО КЛІВЛЕНДУ»

Тел. 330-554-6429 Тел. 330-554-6429 або ел. пошта або ел. пошта

ads@ukrainiancleveland.comads@ukrainiancleveland.com

ІВАН ПУЛЮЙ (ЗІ СТОР. 14)

ПЕТРО АНДРУСІВ (ЗІ СТОР. 11)

ДУША (ЗІ СТОР. 8)

Петро Андрусів, «Зустріч гетьмана Івана Мазепи з кошовим Костем Гордієнком». Олія, 1968 р.

Петро Андрусів, “Гетьман Іван Виговський у бою під під Конотопом”, 1934 рік