ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1. СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК МАЛОЇАКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ ЯК ОСВІТНЬО-ВИХОВНОЇСИСТЕМИ ПОШУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОГО СПРЯМУВАННЯ..................4

РОЗДІЛ 2. ЕТАПИ НАПИСАННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇРОБОТИ.....................................................................................................................7

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ,ОФОРМЛЕННЯ І ПРЕДСТАВЛЕННЯ УЧНІВСЬКИХ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ.....................................................................................12

3.1. Загальні вимоги....................................................................................123.2. Структура роботи.................................................................................123.3. Вимоги до змісту роботи.....................................................................133.4. Правила оформлення роботи...............................................................15

РОЗДІЛ 4. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАПИСАННЯНАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ (відділення філософії тасуспільствознавства, історико-географічне)...........................................................19

РОЗДІЛ 5. НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ З

БАЗОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ.........................................................................................40

РОЗДІЛ 6. ЗАХИСТ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ...........................41

ЗАКЛЮЧЕННЯ..........................................................................................................44

ДОДАТКИ..................................................................................................................45

2ВСТУП

У сучасній освіті України домінує ідея формування людини-дослідника, здатної до творчого мислення, самостійного пошуку шляхів вирішення актуальних проблем. В основних положеннях Національної доктрини розвитку освіти в Україні головним є розкриття інтелектуального потенціалу нації, що формується в системі безперервної освіти. Пріоритетним напрямом діяльності закладів освіти є створення цілісної скоординованої системи з виявлення, розвитку, підтримки і стимулювання талановитої молоді.

Однією з форм роботи з творчо обдарованою молоддю є Мала академія наук України, де виховано багато талановитих учених, державних діячів, творчих особистостей різних фахів. Результатом плідного навчання учня у Малій академії наук є написання під керівництвом ученого або вчителя-предметника науково-дослідницької роботи, з якою діти виступають на наукових конференція, колоквіумах (шкільних, районних, обласних), захищають під час конкурсу-захисту.

Педагогічний процес у Малій академії наук мас свої особливості, які відрізняють його від звичайних уроків у школі. І, перш за все, це те, що плани й програми наукових гуртків, клубів, секцій, на відміну від стабільних навчальних програм, охоплюють такі галузі знань і практичної діяльності, які виходять за межі уроку, враховуючи індивідуальні інтереси та творчий потенціал (можливості) конкретних дітей.

Науково-дослідницькі проекти, до яких залучаються старшокласники, -надійний шлях пізнання кожним юним дослідником своїх творчих можливостей, а часто - й професійного самовизначення.

В даній збірці представлені матеріали, практичні та теоретичні рекомендації щодо написання науково-дослідницьких робіт у системі Малій академії наук України: правила написання, компонування, оформлення роботи, рекомендації щодо роботи в архівах, управлінні статистики тощо. Приведені приклади орієнтовних тем за секціями, контрольних робіт, методичні рекомендації щодо захисту власного наукового дослідження.

3Методичні рекомендації розраховані на організаторів науково-

дослідницької роботи з учнями: вчителів, керівників гуртків, методистів, керівників наукових товариств і т.д.

Сподіваємося, що дані матеріали допоможуть Вам у проведенні наукових досліджень та в оформленні їх у роботи на конкурс Малої академії наук.

РОЗДІЛ 1.СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ ЯК ОСВІТНЬО-ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ ПОШУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОГО

СПРЯМУВАННЯ

Мала академія наук України (далі МАН) - загальнодержавний науково-громадський проект, спрямований на пошук, підтримку, сприяння творчому розвитку обдарованих, здібних до наукової діяльності учнів, школярів, студентів. Організаційно-правової форми не має. Діяльність здійснюється на основі наказів органів управління освітою, положень МОН України та рішень Президії Малої академії наук, які через центральний заклад направляються до регіональних підрозділів - територіальних відділень. Територіальні відділення діють як окремі юридичні особи або як структурні підрозділи інших позашкільних, вищих навчальних закладів, установ системи Національна академія наук України, Міністерство освіти і науки України, Академія педагогічних наук України. Загальну координацію діяльності і організаційно-методичне керівництво проектом здійснює позашкільний навчальний заклад Мала академія учнівської молоді відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 31.12.2004 № 990 „Про вдосконалення діяльності Малої академії наук України".

Мала академія наук України створювалась і розвивалась під керівництвом Міністерства освіти і науки України за участю Національної академії наук України та її науково-дослідницьких інститутів, вищих навчальних закладів усіх регіонів України. У 1939 році відповідно до звернення Академії наук СРСР про посилення шефства над дитячими науковими організаціями Академія наук УРСР прийняла постанову про шефство над Київським Палацом піонерів і жовтенят з питань роботи з талановитими дітьми і учнівською молоддю -

4членами наукових гуртків. Програмою спільної роботи передбачалось читання вченими науково-популярних лекцій, участь їх у роботі гуртків, проведення консультацій, написання творчих рефератів тощо.

У 50-60 роках відокремлені наукові гуртки і секції, які створювалися при окремих школах, позашкільних закладах, вищих навчальних закладах, стали об'єднуватися у міські, обласні і республіканські наукові товариства учнів. Метою їх діяльності стало сприяння розвитку пізнавальної активності і творчих здібностей школярів у процесі поглибленого вивчення ними однієї з галузей науки, техніки і культури.

В числі перших масових науково-технічних об'єднань стала Кримська Мала академія наук, створення якої відноситься до 1963 року. Першим кроком цього об'єднання було створення 5 відділень: суспільних наук, літератури і мистецтва, фізико-математичних наук, хімії, біології. У великих і маленьких містечках Криму почали діяти філіали Малої академії наук. Досвід цього об'єднання було покладено в основу розвитку протягом 60-70-80 років руху Малих академій наук, що створювалися в різних регіонах України.

У 1983 році було прийнято постанову Ради Міністрів "Про подальший розвиток дитячої технічної творчості в республіці" і на її виконання спільну постанову Ради Міністрів "Про спільні заходи щодо створення і розвитку МалихАкадемій наук школярів при наукових центрах Академії наук Української РСР".Цією постановою було затверджено Типове положення про Малу академію наукшколярів, створено координаційно-методичну раду, затверджено її склад,відзначено цілеспрямовану роботу Київської міської, Львівської, Кримської,Одеської Малих академій наук школярів.Зазначені документи сприяли розвитку територіальних відділень Малих академій наук в Україні: Донецької - з 1985 року, Дніпропетровської - з 1985, Житомирської - з 1986, Рівненської - з 1985, Харківської - з 1985, Мелітопольської - з 1986. Всього до 1986 року було створено 11 Малих академій наук школярів з їх філіями. Базовими цих об'єднань учнів стали Палаци піонерів, обласні станції юних натуралістів, юних туристів, юних техніків.

До 2004 року територіальні відділення МАН були створені у 24 областях, АР Крим, містах Києві та Севастополі. Вони включали в себе десятки районних

5територіальних відділень і наукових товариств учнів. У 2004 році постала необхідність у створенні єдиного координаційного центру. За ініціативою Президії МАН та за підтримки Міністерства освіти і науки України був створений державний позашкільний навчальний заклад Мала академія наук учнівської молоді, який на сьогодні координує діяльність територіальних відділень, проводять всеукраїнські масові заходи, здійснює виплату президентських стипендій кращим учням МАН, переможцям Всеукраїнських конкурсів наукових робіт та олімпіад.

На сьогодні, Мала академія наук України об'єднує 27 територіальних відділень обласного рівня, які керують роботою близько 1000 районних територіальних відділень та наукових товариств учнів. Основною базою відбору талановитих дітей є система закладів позашкільної освіти (близько 1400 закладів різних напрямків), у яких в позаурочний час навчається понад 1 500 000 учнів (20% школярів). З них, а також з учнів загальноосвітніх шкіл, у яких діють учнівські наукові товариства, щорічно відбираються кращі діти, які виявляють здібності до наукової, експериментальної, дослідницької роботи.

Основною ланкою територіальних (обласних) відділень МАН є наукові товариства учнів, які організовують свою діяльність у формі регулярної роботи наукових гуртків, секцій, клубів, факультативів, навчальних лабораторій, індивідуальної роботи учнів під керівництвом науковців, наукових конференцій, колоквіумів, конкурсів-захистів науково-дослідницьких робіт тощо. Головна мета МАН - дати дитині можливість розвинути свій інтелект у самостійній творчій діяльності, з урахуванням індивідуальних особливостей і нахилів.

Учні-члени МАН поділяються на слухачів, кандидатів і дійсних членів. Слухачі: учні 8-11 класів шкіл, учні ПТУ, що виявляють цікавість до наукової діяльності, бажають одержати додаткові знання в окремих галузях науки і беруть участь у роботі секції чи гуртка.

Кандидати у члени МАН: учні гуртків, секцій, що виявляють здібності при поглибленому вивченні наукових дисциплін поза шкільною програмою; схильні до проведення наукових досліджень, технічної творчості; виступають на конференціях, виставках; є призерами олімпіад. Кандидат затверджується

6президією територіального відділення МАН за пропозицією наукових товариств, секцій, гуртків.

Дійсні члени МАН: кандидати, що мають самостійні наукові праці і навчаються в наукових гуртках і секціях не менше 2-х років.

Всеукраїнський конкурс-захист науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України проводиться з метою духовного, творчого, інтелектуального розвитку дітей України, виховання їх в дусі патріотизму та демократичних цінностей, створення умов для формування інтелектуального потенціалу нації. Основними завданнями конкурсу є виявлення та підтримка обдарованих дітей, залучення інтелектуально та творчо обдарованої учнівської молоді до науково-дослідницької та експериментальної роботи.

В Харківській області ІІ етап конкурсу проводиться за 56 секціями 10 наукових відділень. На базі Харківської обласної станції юних туристів працюють два відділення:

> історико-географічне (секції історії України, історичного краєзнавства, археології, етнології, географії та ландшафтознавства, геології);> філософії та суспільствознавства (секції філософії, релігієзнавства та історії релігії, соціології, правознавства).

Секції історико-географічного відділення працюють з 1995 року. У 2003 році була відкрита секція філософії, а в 2004 - секція соціології, які до 2011 року були єдиними в Україні. Останньою почала працювати секція релігієзнавства та історії релігії (2010 рік) відділення філософії та суспільствознавства.

Дані відділення є одними з найбільш чисельних. Щороку у роботі зазначених секцій на обласному етапі беруть участь близько 350 учнів міста та області.

Харківська обласна станція юних туристів активно співпрацює з науковцями Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, які консультують учнів з приводу написання науково-дослідницьких робіт, особливостей проведення дослідження тощо. Найкращі науковці історичного, геолого-географічного, філософського, соціологічного, юридичного факультетів університету є членами журі.

7Конкурс-захист проводиться на основі Положення про Всеукраїнські

учнівські олімпіади з базових дисциплін, турніри, конкурси-захисти науково-дослідницьких робіт та конкурси фахової майстерності, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 18.08.98 № 305, Положення про проведення І, ІІ, ІІІ етапів Всеукраїнських учнівських щорічних олімпіад з базових дисциплін, І, ІІ етапів конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України, І етапу турнірів у Харківській області, затвердженого наказом Головного управління освіти і науки від 27.09.10 № 513. Конкурс-захист складається з трьох етапів:

> написання науково-дослідницьких робіт;> оцінювання навчальних досягнень учасників з базових дисциплін; >- захист науково-дослідницьких робіт.

Далі зупинимося детальніше на кожному з них.РОЗДІЛ 2.

ЕТАПИ НАПИСАННЯ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ

Наукова робота, підготовлена в системі МАН України - це творча наукова робота учня, яка виконується самостійно і базується на знаннях, уміннях і навичках, здобутих під час шкільного та позашкільного вивчення певної галузі науки.

Науково-дослідницька робота допомагає учневі систематизувати отримані теоретичні знання з вивченої дисципліни, перевірити якість цих знань; оволодіти первинними навичками проведення сучасних досліджень. Уже на цій першій творчій спробі можна навчити учня самостійно осмислювати проблему, творчо, критично її досліджувати; вміння збирати, аналізувати і систематизувати літературні джерела; здатність застосовувати отримані знання при вирішенні практичних завдань; формулювати висновки, пропозиції та рекомендації з предмета дослідження. Все це в майбутньому допоможе учневі в навчанні у вищих навчальних закладах.

Науково-дослідницька робота підпорядковується загальним правилам написання науково-дослідницьких робіт.

Раціонально організовувати роботу над дослідженням, правильно розподілити свій час, спланувати його глибоко та своєчасно розробити обрану тему допоможе алгоритм написання науково-дослідницької роботи. Він дисциплінує учня, лімітує термін, відведений на вибір теми, підбір та аналіз літератури з теми дослідження, написання і оформлення роботи.

Процес написання науково-дослідницької роботи включає в себе кілька етапів:• підготовчий;• етап роботи над текстом;• заключний етап.

Також в більшості географічних, геологічних, археологічних, етнографічних досліджень, які носять практичну направленість додається етап польових досліджень.

Підготовчий етап.На етапі підготовки до написання наукового дослідження перед учнем постає

низка завдань:- вибір теми дослідження;- робота над планом наукової роботи;- укладання бібліографії з теми дослідження;- опрацювання літературних джерел за темою дослідження. Прокоментуємо ці завдання більш докладно.Вибір теми дослідження - це один із найважливіших етапів у підготовці учня до

наукової роботи. Правильно обрати тему - це значить наполовину забезпечити успішне її виконання. Ученими Харківського національного університету ім. В. Н. Каразіна було розроблено орієнтовні теми для написання науково-дослідницьких робіт (додаток В). Можна обирати певну тему з них. З переліку тем, запропонованих керівником, учень обирає ту, яка найповніше відповідає його інтересам та схильностям. Перевага надається темі, при розробці якої учень може виявити максимум особистої творчості та ініціативи. Разом з керівником необхідно визначити межі розкриття теми, наявність літератури та статистичної інформації для дослідження.

При з'ясуванні об'єкта, предмета та мети дослідження необхідно зважати на те, що між ними і темою роботи є логічні зв'язки. Об'єкт - це процес або явище, що викликає (породжує) проблемну ситуацію та обирається для вивчення. Визначаючи об'єкт, необхідно знайти відповідь на запитання: що розглядається?

Предмет це те, що знаходиться у межах об'єкта і набуває в ньому пояснення. Тобто предмет вказує, який саме аспект об'єкта розглядається, які нові його властивості, відношення, функції. Таким чином, об'єкт і предмет дослідження співвідносяться між собою як загальне і часткове. В об'єкті виділяється та його частина, яка становить предмет дослідження. В одному об'єкті, залежно від поставленої мети, можна виділити декілька предметів дослідження

Саме йому - предмету - приділяє основну увагу науковець, саме предмет визначає тему роботи, її назву. Отже, предмет - це теоретичне відтворення дійсності, тих суттєвих зв'язків та відношень, які підлягають безпосередньому вивченню в даній роботі.

Мета роботи - головний напрям вирішення поставленої проблеми, тобто узагальнена назва того, що плануємо досягти в процесі роботи. Це конструктивний принцип, який організує та об'єднує весь текст. Мета зумовлює і відбір матеріалу, і аспекти його дослідження, і принципи типологізації, і характер розташування. Вона

повинна узгоджуватися з назвою роботи, між метою і кінцевим результатом дослідження має бути тісний зв'язок: поставленої мети необхідно обов'язково досягти.

Як правило, для формулювання мети обирається мовна конструкція з інфінітивом (розкрити, встановити, виявити, дослідити, пояснити, описати, розробити, проаналізувати, обґрунтувати, узагальнити, систематизувати, вивчити та под.), іменником у знахідному відмінку, що називає об'єкт дії (специфіку, закономірність, проблему, явище, функції, модель, факти, елементи, сутність, типологію, систему тощо), та іменником (-ами) у родовому відмінку, що конкретизує об'єкт (населення, туризму, і т. ін.), наприклад: Мета роботи -проаналізувати особливості розселення населення по території України; Мета роботи - описати та скласти краєзнавчо-геологічний маршрут по Великих Кам'янських відслоненнях.

Мета роботи конкретизується у завданнях дослідження (як правило, 4-5), які слід вирішити для досягнення цієї мети. Щоб завдання були сформульовані правильно, необхідно глибоко вивчити стан відповідної проблеми в науці, з'ясувати відоме (що зроблено до мого дослідження?), дискусійне (що є спірним?) і те, що потребує подальшого дослідження (що маю зробити я?). Завдання не повинні бути глобальними, такими, що претендують стати темами окремих дипломних (магістерських) робіт. Вони можуть включати такі складові:• вирішення певних теоретичних питань, які входять до загальної проблеми дослідження (наприклад, виявлення сутності понять, явищ, процесів, подальше вдосконалення їх вивчення, розробка ознак, рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів та умов застосування тощо);

• всебічне (за необхідності - експериментальне) вивчення практики вирішення даної проблеми, її типового стану, недоліків і труднощів, їх причин, особливостей, передового досвіду;• обґрунтування необхідної системи заходів щодо вирішення даної проблеми;

• експериментальна перевірка запропонованої системи заходів;• розробка методичних рекомендацій та пропозицій щодо використання результатів дослідження у практиці роботи.

Формулювати завдання слід якомога точніше, конкретніше, оскільки інформація про їх вирішення складатиме зміст розділів роботи. Це важливо ще й тому, що заголовки розділів та підрозділів народжуються саме з формулювань відповідних завдань.

Складання плану наукового дослідження - наступний етап роботи учня. Правильна та логічна структура науково-дослідницької роботи - це запорука успіху розкриття теми. Укладаючи план, слід пам'ятати, що це перелік найважливіших питань, які потрібно буде висвітлити у ході пошукової діяльності. Тому чим докладнішим буде план, тим легше визначити основні напрямки роботи. До плану доречно в логічній послідовності внести все, що можна заздалегідь передбачити у розв'язанні досліджуваної проблеми.

Так, наприклад, план дослідження може мати такий умовний вигляд:ВступРозділ І. Теоретичні основи досліджуваної проблеми1.1.......................1.2.......................

1.3.......................Висновки до розділу І.Розділ ІІ. .............................(Формулювання цього розділу має відображати тему та предмет дослідження,

методи вирішення поставленої проблеми)2.1.....................2.2.....................2.3.......................Висновки до розділу ІІ. ВисновкиСписок використаної літератури ДодаткиВиконання завдань дослідження неможливе без ознайомлення з основними

літературними джерелами з теми науково-дослідницької роботи. З метою їх виявлення необхідно використовувати різні джерела пошуку: каталоги і картотеки кафедр та бібліотеки вищого навчального закладу, а також провідних наукових бібліотек міста, бібліотечні посібники, прикнижні та пристатейні списки літератури, виноски та посилання в підручниках, монографіях словниках та ін.

Широкий спектр різноманітних новин ми отримуємо щоденно із засобів масової інформації — газет, радіо, телебачення. Нові надзвичайно широкі можливості доступу до різноманітної інформації з'явилися у зв'язку з розвитком комп'ютерної телекомунікаційної мережі Інтернет.

Під час джерелознавчих пошуків необхідно з'ясувати стан вивченості обраної теми сучасною наукою, щоб не повторювати в роботі загальновідомих істин, конкретніше, точніше визначити напрями та основні розділи свого дослідження.

Опрацювання літературних джерел за темою дослідження. Вивчаючи обрану літературу, недостатньо покладатися на пам'ять. Доцільно вести чіткі і лаконічні записи опрацьованих джерел так, щоб можна було без особливих труднощів зрозуміти їх суть і через деякий час. Бібліографічні виписки джерел краще робити на каталожних картках, щоб скласти з них робочу картотеку, яка, на відміну від записів в зошиті, зручна тим, що її завжди можна поповнювати новими матеріалами, контролювати повноту добору літератури з кожного розділу роботи, знаходити необхідні записи. Картки можна групувати в будь-якому порядку залежно від мети або періоду роботи над дослідженням.

Можна згрупувати картки в картотеці за основними питаннями, що розкривають зміст науково-дослідницької роботи. Тоді на каталожних роздільниках олівцем пишуть назви основних структурних частин роботи: Вступ, Розділ, Висновки та ін. Картотека наповнена картками відповідно до теми розділів і підрозділів допоможе своєчасно звернути увагу на недостатню кількість матеріалу з того чи іншого питання, а також у складанні списку літератури та розміщенню посилань на неї в тексті.

РОЗДІЛ 3.ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ, ОФОРМЛЕННЯ І ПРЕДСТАВЛЕННЯ

УЧНІВСЬКИХ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ

3. 1. Загальні вимоги

На конкурс подаються роботи проблемного (пошукового) характеру, які відповідають віковим інтересам та пізнавальним можливостям учнів, свідчать про обізнаність учасника конкурсу щодо сучасного стану галузі дослідження, опанування ним методики експерименту.

Тематика науково-дослідницьких робіт має відповідати напрямам секцій наукових відділень МАН.

Кожна робота має ґрунтуватись на певній науковій та експериментальній базі, містити власні дані дослідів, спостережень, пошукової роботи; їх обробки, аналізу та узагальнення; посилання на відповідні наукові джерела та відображати власну позицію дослідника.

У роботі мають бути чітко відображені наступні аспекти: визначення мети, об'єкта та предмета дослідження, завдання, методика дослідження, відмінність та перевага запропонованих підходів та результатів. Зміст та результати досліджень викладаються стисло, логічно, грамотно та аргументовано, без загальних слів, міркувань, бездоказових тверджень, тавтології.

Назва роботи має бути стислою і відповідати суті наукової проблеми (завдання), що вирішується.

На наукову роботу обов'язково подаються відгуки наукових керівників та рецензії відповідних фахівців (досвідчених педагогів, науковців, спеціалістів із певної галузі).

До розгляду не приймаються роботи, тема і зміст яких не відповідають профілю секції; роботи, що були представлені у попередні роки і не мають суттєвого доопрацювання; роботи, які є плагіатом; компілятивні роботи без самостійного дослідження, опрацювання джерел та власних висновків з обраної тематики.

Автори цих робіт після етапу заочного оцінювання науково-дослідницьких робіт отримують відповідну рецензію і до участі в наступних етапах конкурсу не допускаються.

Також до розгляду не приймаються роботи без відредагованих та оформлених відповідно до даних вимог тез. Перед тезами зазначається: назва роботи; ініціали та прізвище автора; клас; назва навчального закладу; базового позашкільного закладу; ініціали та прізвище наукового керівника.

Тези роботи подаються у друкованому вигляді та обов'язково на електронних носіях - CD, DVD, текст обсягом 2 сторінки формату А-4, набраному в текстовому редакторі Word шрифтом Times New Roman розміром 14 р. з полуторним міжрядковим інтервалом. Всі береги (поля) - 20 мм.

3. 2. Структура роботиРобота має бути побудована за певною структурою. Основними її елементами в

порядку розташування є: титульний аркуш, тези, зміст, перелік умовних позначень (за необхідності), вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел, додатки (за необхідності).

3. 3. Вимоги до змісту роботи Титульний аркуш.

Титульний аркуш є першою сторінкою роботи, що заповнюється за зразком (додаток А). Тези.

У тезах (текст обсягом до 2 сторінок) подається стисла характеристика змісту науково-дослідницької роботи з визначенням основної мети, актуальності та завдань наукового дослідження. Також у них зазначаються висновки та отримані результати проведеної роботи.

У заголовку тез наводяться такі дані: назва роботи; прізвище, ім'я, по батькові автора; назва територіального відділення МАН; назва базового позашкільного навчального закладу; навчальний заклад; клас; населений пункт; прізвище, ім'я, по батькові, посада (за наявності науковий ступень, вчене звання) наукового керівника.

Зміст.Зміст подається на початку роботи. Він містить найменування та номери

початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел тощо.

Зміст фактично має бути планом науково-дослідницької роботи і відображати суть поставленої проблеми, структуру та логіку дослідження.

Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (за необхідності).Якщо в роботі використано специфічну термінологію, а також маловідомі

скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх перелік подається у вигляді окремого списку, який розміщується перед вступом.

Перелік має розташовуватись двома стовпчиками. Ліворуч в абетковому порядку наводяться умовні позначення, символи, одиниці скорочення або терміни, праворуч — їх детальна розшифровка.

Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складається, а їх розшифрування наводиться у тексті при першому згадуванні.

Вступ.У вступі коротко обґрунтовується актуальність та доцільність обраної теми,

підкреслюється сутність проблеми; формулюється мета роботи і зміст поставлених завдань, об'єкт і предмет дослідження, подається перелік використаних методів дослідження; дається характеристика роботи (теоретична, прикладна); вказуються нові наукові положення, запропоновані учасником конкурсу особисто, відмінність одержаних результатів від відомих раніше та ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, набуло подальшого розвитку); повідомляється про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, для прикладних робіт — прикладну цінність отриманих результатів.

У випадку використання у роботі ідей або розробок, що належать співавторам, слід відмітити цей факт і зазначити конкретний особистий внесок учасника. Також вказуються відомості про публікацію роботи та апробацію її результатів (за наявності).

Обсяг вступу — 2-3 сторінки.Основна частина.Основна частина науково-дослідницької роботи складається з розділів, підрозділів,

пунктів, підпунктів.Кожний розділ починається з нової сторінки. Основному тексту розділу може

передувати коротка передмова з описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюються висновки зі

стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає можливість звільнити основні висновки від другорядних подробиць.

В основній частині роботи наводиться характеристика джерел для написання роботи та короткий огляд літератури з даної тематики (не повинен перевищувати 20% обсягу основної частини), окреслюються основні етапи наукової думки за визначеною проблемою, вказуються питання, які залишилися невирішеними; обґрунтовується вибір напряму досліджень, наводиться методика і техніка дослідження; подаються відомості про обсяг дослідження; викладаються, аналізуються та узагальнюються отримані результати, дається їх оцінка.

Зміст основної частини має точно відповідати темі роботи та повністю її розкривати.

Висновки.Висновки мають містити стислий виклад результатів розв'язку наукової проблеми

та поставлених завдань, зроблених у процесі аналізу обраного матеріалу оцінок та узагальнень. Необхідно підкреслити їх самостійність, новизну, теоретичне і (або) прикладне значення, наголосити на кількісних та якісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів та навести рекомендації щодо їх використання.

Список використаних джерел.Список використаних джерел — елемент бібліографічного апарату, який містить

бібліографічні описи використаних джерел.Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку

появи посилань у тексті (найбільш зручний у користуванні та рекомендований під час написання роботи), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Відомості про джерела складаються відповідно до вимог, зазначених у стандартах: ДСТУ ГОСТ 7.1 - 84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582 - 97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ДСТУ 3008 - 95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».

Наприклад,- книга трьох авторів оформлюється так: Дудюк Д. Л., Максимов В. М.,

Оріховський Р. Я. Електричні вимірювання: Навч. посіб. - Л.: Афіша, 2003. - 260 с.

- збірник: Цеков Ю. І. Підтекст художнього твору і світовідчування письменника // Проблеми сучасного літературознавства. - Одеса, 1998. -С. 149-180.

- стаття із журналу: Дзюба І. М. Україна перед сфінксом майбутнього // Науковий світ. - 2004. - № 2. - С. 2-6.

Електронні джерела оформлюються відповідно до загальних правил опису літературних джерел, при цьому в квадратних дужках після назви зазначається: [Електронний ресурс]. В кінці - Режим доступу: http :// www . psyh . kiev . ua .

Наприклад: Королько Л. М. «Голодомор 1932-1933 на Сватівщині». -[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http :// svatovo . ws / famine / index . html .

Посилання на сайти, портали, Інтернет-ресурси розміщуються окремо в кінці списку використаних джерел без нумерації під заголовком: «ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ». Наприклад: http :// www . botany . kiev . ua .

Додатки.У додатках містяться допоміжні або додаткові матеріали, необхідні для повноти

сприйняття роботи, кращого розуміння отриманих результатів: проміжні математичні доведення, формули і розрахунки, додаткові таблиці, графіки, рисунки, ілюстрації тощо.

3.4. Правила оформлення роботи Загальні вимоги.Науково-дослідницька робота друкується шрифтом Times New Roman текстового

редактору Word (або Open Office) розміру 14 на одному боці аркуша білого паперу формату А4 з інтервалом 1,5 (до 30 рядків на сторінці).

Поля: ліве, верхнє і нижнє — не менше 20 мм, праве — не менше 10 мм.Обсяг науково-дослідницької роботи складає 15-20 (для гуманітарних напрямів 20-

25) друкованих сторінок. До загального обсягу науково-дослідницької роботи не входять: тези, додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Текст роботи має бути написаний грамотно, без орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок.

Науково-дослідницькі роботи виконуються державною мовою (у секції російської мови дозволяється оформлення російською); до роботи з іноземної мови додається анотація іноземною мовою.

Кожна структурна частина науково-дослідницької роботи починається з нової сторінки. Заголовки структурних частин друкуються великими літерами симетрично до набору: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ». Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Заголовки пунктів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам.

Правила нумерації в роботі.Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул

подається арабськими цифрами без знака №.Всі сторінки роботи, враховуючи титульну сторінку, тези і додатки, підлягають

суцільній нумерації, номер на титульній сторінці не ставиться, а на наступних сторінках проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Нумеруються тільки розділи основної частини. Зміст, вступ, висновки не нумеруються, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «РОЗДІЛ 6. ВИСНОВКИ».

Номер розділу ставиться після слова «РОЗДІЛ», після номера крапка не ставиться. Заголовок розділу друкується з нового рядка.

Підрозділи нумеруються у межах кожного розділу за правилом: (номер розділу).(номер підрозділу). В кінці номера підрозділу має стояти крапка, наприклад: «2.4.». Заголовок підрозділу наводиться у тому ж рядку.

Пункти нумеруються у межах кожного підрозділу таким чином: (номер розділу).(номер підрозділу).(номер пункту), наприклад: «2.3.4.». Заголовок пункту наводиться у тому ж рядку, але пункт може й не мати заголовка.

У кінці назв розділів, підрозділів, пунктів крапка не ставиться.Формули нумеруються в межах розділу. Наприклад, «формула (2.3)» означає

«формула 3 розділу 2» (наявність підрозділів на нумерацію не впливає). Формули, на які немає посилань, можна не нумерувати. Номер необхідно брати в круглі дужки і розміщувати на правому полі сторінки на рівні нижнього рядка формули, якої він стосується.

Рисунки нумеруються в межах розділу арабськими цифрами (аналогічно до формул та підрозділів) і позначаються словом «Рис.», наприклад «Рис. 1.2».

Таблиці нумеруються послідовно в межах розділу. У правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщується напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 2.3».

Додатки оформлюються як безпосереднє продовження роботи на наступних сторінках. Вони розміщуються в порядку посилань у тексті роботи. Кожен із додатків має розміщуватись на окремій сторінці. Додаток має мати заголовок, який друкується угорі симетрично відносно тексту. Додатки нумеруються великими українськими літерами і позначаються словом «Додаток», наприклад: «Додаток Б».

Правила цитування та посилання на використані джерела.Під час написання науково-дослідницької роботи учень має посилатися на наукові

джерела, матеріали, ідеї, висновки, результати, які використовуються в роботі. Це дає можливість перевірити наведені відомості. Посилатися слід на останні видання публікацій.

Якщо в роботі використовуються відомості з матеріалів з великою кількістю сторінок, тоді слід точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела.

Посилання в тексті роботи на джерела зазначається порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у працях [1-7]...».

Якщо в тексті науково-дослідницької роботи необхідно зробити посилання на конкретні відомості, цитата наводиться в лапках, а посилання беруться у квадратні дужки із зазначенням порядкового номера джерела в списку використаних джерел та відповідної сторінки. Наприклад: «... набуття наукового знання передбачає оперування фактами, які характеризують певне явище, розробку наукової гіпотези (теорії), яка пояснює те чи інше явище і постановку експерименту для доведення висунутої теорії [8, с. 37]».

Згідно з науковим етикетом текст цитати необхідно точно відтворювати і наводити повністю, щоб не спотворити думки автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. В тексті роботи допускається непряме цитування автора (переказ, виклад думок автора своїми словами), при цьому слід точно викладати думки автора і давати відповідні посилання на джерело.

Посилання на ілюстрації в тексті роботи вказуються порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2».

Посилання на формули вказуються порядковим номером формули в дужках, наприклад «... у формулі (2.1)».

На всі таблиці роботи мають бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...у табл. 1.2».У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3». Правила оформлення формул.

Формули в тексті роботи розташовуються відразу після посилання на них. Вони відокремлюються від тексту інтервалами в один рядок зверху і знизу та розташовуються посередині сторінки. Формули, якщо вони громіздкі й складні, розташовуються на окремих рядках, це стосується і нумерованих формул. Декілька однотипних невеликих формул подаються в одному рядку через кому, а іноді невеликі нескладні формули розташовуються безпосередньо в тексті.

Переноси у формулі допускаються лише на знаках рівності, плюс, мінус, множення і ділення з повторенням знака у наступному рядку.

Символи і коефіцієнти, що наводяться у формулі, описуються безпосередньо під нею в тій послідовності, в якій згадуються у формулі. Значення кожного символу або числового коефіцієнта подається з нового рядка. Перший рядок починається словом «де» без двокрапки.

Номер формули розміщується на правому боці сторінки на рівні нижнього рядка.Правила оформлення ілюстрацій і таблиць.Ілюстративний матеріал у роботі використовується з метою більш наочного

представлення результатів досліджень та їх обґрунтування. Найчастіше в науково-дослідницьких роботах використовуються такі види ілюстративних матеріалів: креслення, рисунки, таблиці, діаграми, графіки, схеми, фотографії.

Всі ілюстрації зазначаються у тексті роботи.Назва ілюстрації розміщується відразу після її номеру, внизу.Цифровий матеріал роботи оформлюється у вигляді таблиць. Слово «Таблиця»

починається з великої літери, прописується курсивом і розміщується у верхньому правому куті сторінки, а її назва - посередині, симетрично до тексту і наводиться жирним шрифтом.

Приклад побудови таблиціТаблиця 1.1

Назва таблиці

Головка

Рядки

Боковик Графи (колонки)

Заголовки граф мають починатися з великих літер, підзаголовки — з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків має бути не менше 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблиця розміщується (після першого згадування про неї) в тексті так, щоб її можна було читати без обертання переплетеного блока рукопису або з обертанням за стрілкою годинника.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. У разі перенесення таблиці на інший аркуш слово «Таблиця», її номер і назва не повторюються, далі над іншими частинами праворуч пишуться слова «Продовж. табл.» і вказується тільки номер таблиці, наприклад: «Продовж. табл. 1.2».

Заочне оцінювання науково-дослідницьких робіт проводиться членами журі за такими критеріями:

РОЗДІЛ 4.МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАПИСАННЯ НАУКОВО-

ДОСЛІДНИЦЬКИХ РОБІТ (ВІДІЛЕННЯ ФІЛОСОФІЇ ТА СУСПІЛЬСТВОЗНАВСТВА, ІСТОРИКО-ГЕОГРАФІЧНЕ)

В даному розділі подані методичні рекомендації членів журі щодо написання науково-дослідницьких робіт з історії, археології, етнології, географії та геології, правознавства, соціології, релігієзнавства та історії релігії.

4.1. Особливості написання науково-дослідницької роботи з правознавстваГришина Наталія Вікторівна,

кандидат юридичних наук, доцент Харківського національного університету

імені В. Н. КаразінаНауково-дослідницька робота - це самостійна творча робота з елементами

наукового дослідження, яке відповідає науковим принципам, має певну структуру, містить результати власного пошуку, власні висновки.

Як і будь-яка наукове дослідження, робота, що пропонується для конкурсу МАН, секція «Правознавство», повинна містити такі критерії, як:

- актуальність;- складність, науковість, повнота розкриття теми;- аргументованість висновків;

№Критерії оцінюванняКількість балів1.Актуальність, теоретичне і (або) практичне значення роботи42.Наукова новизна одержаних результатів43.Системність і повнота у

розкритті теми44.Дослідницький характер роботи; доцільність та коректність використаних методів

дослідження55.Аргументованість висновків, їх відповідність отриманим результатам36.Стиль, грамотність,

логічність викладу; відповідність вимогам до змісту та оформлення наукових робіт2Всього22

Максимальна кількість балів - 22.

- елементи творчості;- стиль, грамотність.Перше, з чого починається робота над дослідженням - це вибір теми, що має

велике значення, адже вдалий вибір теми забезпечує успішне завершення наукового дослідження. Під темою наукової роботи розуміють те головне, про що в ній йдеться. При виборі теми краще обирати задачу більш звуженого направлення, для того щоб як найглибше її опрацювати. Якщо автор претендує на захист своєї роботи у секції «Правознавство», то і тема, і предмет дослідження повинен знаходитися в даній сфері науки. Тема роботи може бути обрана самостійно учнем, або запропонована науковим керівником.

Актуальність теми дослідження виражається в тому, що в цей час дане питання є суспільно-важливим та неоднозначним і тому потребує вирішення. В юридичній науці такі невирішені питання існують у кожній галузі окремо (адміністративному, цивільному, господарському та ін. праву), про що можна довідатися з періодичних видань, консультацій з науковцями, переглядом наукової юридичної літератури.

Науково-дослідницька робота повинна бути виконана на достатньо високому науковому рівні (з додержанням критеріїв наукового стилю викладення інформації). Якщо під час розкриття теми використовується велика кількість юридичних термінів, то пропонується відкрити їх зміст (дати визначення) для підтвердження того, що учень розуміє про що йдеться та засвідчує його обізнаність у конкретній проблематиці.

Наукова робота повинна містити посилання на тих авторів, науковців, які займалися даною проблемою, що, в свою чергу пов'язано з актуальністю та новизною теми дослідження. Зміст роботи повинен відповідати обраній темі наукового дослідження, не відхилятися від предмету дослідження.

В кінці кожного розділу повинні бути стислі, аргументовані висновки, а також робота повинна закінчуватися висновком, в якому відображаються результати виконаного дослідження. Отриманий результат - є науковим та практичним вирішенням проблеми, задачі, який формулюється як висновок. Висновок - є послідовним, логічним викладенням отриманих результатів, який пов'язаний із задачами , що сформульовані у вступі роботи.

Робота повинна бути написана юридично грамотно, дотримуючись всіх критеріїв написання наукової роботи.

4.2. Особливості написання науково-дослідницької роботи з філософії та релігієзнавства

Карпенко Іван Васильович,доктор філософських наук, професор Харківського

національного університетуімені В. Н. Каразіна

Для написання науково-дослідницької роботи найперше необхідно чітко сформулювати тему, оскільки правильно вибрана тема та об'єкт філософського чи релігієзнавчого дослідження в значній мірі забезпечує успішне її виконання. Тема роботи повинна бути по можливості короткою (як правило не більше 10 слів), стисло та достатньо повно відображати основний зміст роботи та її ідею. Саме назва роботи вперше акцентує увагу читача на обраній проблематиці філософського чи

релігієзнавчого дослідження, а тому бажано, щоб тема роботи не лише в концентрованому вигляді відображала основну суть тексту, а і містила інформацію щодо авторського бачення певної філософської чи релігієзнавчої проблеми, відтворювала особистий підхід до розв'язання вічних питань людського буття. В назві роботи повинно бути виражено в гранично стислій формі те, що потім в тексті розкривається з потрібним рівнем докладності, при цьому бажано не використовувати ускладнену термінологію (вона повинна бути цілком зрозумілою і інтелектуально посильною передусім для автора роботи) та уникати назв, в яких не відображена суть проблеми.

Розкриття теми науково-дослідницької роботи обов'язково повинно бути пов'язано з історією розгляду (чи розвитку) досліджуваної проблеми, з виходом на сучасне її формулювання та значення для розвитку певних проблем сьогодення. Важливо, щоб автор не лише зумів розкрити теоретичні аспекти обраної філософської чи релігієзнавчої проблеми, а і показав практичне значення роботи, зазначив можливі сфери застосування її результатів (в навчальному процесі, в подальших дослідженнях, в розробці рекомендацій для різних інституцій тощо).

Дотримуючись формальних вимог щодо написання науково-дослідницької роботи (структура роботи, цитування та посилання на використані джерела, оформлення списку літератури, додатків тощо), необхідно серйозну увагу приділити мові та стилю викладення основних філософських та релігієзнавчих ідей, які репрезентують суть обраної теми дослідження. Незважаючи на те, що предметом дослідження можуть бути різножанрові духовні феномени, мова викладу матеріалу має бути науковою, тобто такою, яка вимагає точності вираження, максимально строгої логічності, заперечує будь-які «домислення». Зазвичай науково-дослідна робота отримує монологічне викладення, що дозволяє оцінити загальну культуру та певні фахові знання її автора. Мова і стиль науково-дослідницької роботи з філософської чи релігієзнавчої проблематики має формуватися в процесі діалогу, сутність якого інтерпретація різних точок зору та викладення власної з метою обґрунтування основних положень дослідження.

Для наукового тексту, який висвітлює певну філософську чи релігієзнавчу проблему, характерними є завершеність, цілісність і зв'язність. Саме тому в тексті роботи бажано використовувати вирази чи слова, які вказують на:

• послідовність думки (спочатку, насамперед, потім, по-перше, по-друге, отже);

• заперечення (проте, тимчасом, як, але, у той час, як, а втім, аж ніяк);• причинно-наслідкові відношення (таким чином, тому, завдяки цьому, відповідно до цього, внаслідок цього, крім того, до того ж);• перехід від однієї думки до іншої (раніше ніж перейти до розглянемо, зупинимося на . . . , розглянувши . . . , перейдемо до . . . , необхідно зупинитися на . , необхідно розглянути . ) ;• результат, висновок (отже, значить, як висновок, на закінчення зазначимо, все сказане дає змогу зробити висновок, підсумовуючи, слід сказати).

Об'єктивність викладу матеріалу - основна стилістична риса філософських та релігієзнавчих текстів. З огляду на це в ході написання науково-дослідницької роботи доцільно використовувати слова чи словосполучення, що вказують на ступінь достовірності інформації. Завдяки таким засобам ту чи іншу думку, той чи інший факт можна подати як:

• достовірний (дійсно, насправді, зрозуміло);• припустимий (треба гадати, як видно);• можливий (можливо, ймовірно).Для філософських та релігієзнавчих текстів обов'язковою вимогою викладу матеріалу

є також вказівка на джерело повідомлення, автора висловленої думки чи якогось виразу. У тексті науково-дослідницької роботи цю умову можна реалізувати за допомогою спеціальних вставних слів та словосполучень (за повідомленням . , за відомостями . , на д у м к у . , за даними . , на нашу думку ...). Необхідно також мати на увазі, що діловий і конкретний характер викладення опрацьованого матеріалу майже повністю виключає емоційно забарвлені слова та вигуки.

Якостями, які визначають культуру філософської чи релігієзнавчої мови є точність, ясність і стислість. Порушення цих вимог призводить до багатослів'я або мовної надмірності, що найчастіше виявляється у вживанні зайвих слів. До мовної надмірності слід віднести й уживання без потреби чужомовних слів, які дублюють українські й тим самим невиправдано ускладнюють вислів. Інший різновид багатослів'я - тавтологія, тобто повторення одного і того ж іншими словами, і цього потрібно уникати в ході написання науково-дослідницької роботи.

Ясність та точність викладення філософських чи релігієзнавчих ідей досягається використанням певного фахового понятійного апарату. Особливо актуальною ця вимога постає в умовах плюралістичності філософської та релігієзнавчої думки, наявності різних філософських чи релігієзнавчих дискурсів, шкіл, напрямів, в умовах «світоглядної різноголосиці». Тому написання науково-дослідницької роботи з філософської чи релігієзнавчої проблематики потребує чіткого визначення основних понять, що вживаються в роботі, урахування історичності їхнього змісту, можливостей співставлення понять, які використовуються різними мислителями тощо.

Науково-дослідницька робота з філософської чи релігієзнавчої проблематики має продемонструвати як репродуктивні, так і творчі здібності автора. Репродуктивні здібності автора повинні зреалізуватися в послідовному викладенні конкретної філософської чи релігієзнавчої проблематики, в умінні відбирати та аналізувати необхідні філософські та релігієзнавчі джерела, узагальнювати опрацьовані матеріали та застосовувати сучасну методику досліджень при вирішенні визначеної проблеми. Текст науково-дослідницької роботи з філософської чи релігієзнавчої проблематики має свідчити про те, що автор спроможний виділити ключеві поняття, проблеми, питання, навколо яких будується розкриття теми.

Творчі здібності автора мають втілитись передусім в обранні свого порядку аналізу тих чи інших концепцій, що забезпечує внутрішній логічний зв'язок у такому вигляді, який автор вважає найкращим та найбільш переконливим для розкриття свого творчого задуму. Аналіз різних точок зору з тієї чи іншої проблеми має бути доповнений власними думками, які підкріплюються достатніми аргументами.

Зміст науково-дослідницької роботи з філософської чи релігієзнавчої проблематики повинен точно відповідати заявленій темі та повністю її розкривати, при цьому викладення матеріалу має підпорядковуватися провідній ідеї чи ідеям, які чітко визначив автор.

4.3. Особливості написання науково-дослідницької роботи з соціології, соціальної роботи та політології

Ніколаєвський Валерій Миколайович,доктор філософських наук, професор Харківського

національного університетуімені В. Н. Каразіна Гужва Ольга Олексіївна, старший викладач

Харківського національного університетуімені В. Н. Каразіна

Вибір теми роботи:Вибір теми наукового учнівського дослідження/роботи є одним з відповідальних

етапів. Тема, яку Ви обираєте для наукового дослідження, має бути чітко сформульована, та бути пов'язана з актуальними соціальними проблемами. Під актуальністю мається на увазі необхідність її висвітлення в сучасних умовах.

Як свідчить досвід, вибір теми наукового дослідження досить важливий та відповідальний етап у науковій діяльності. Адже успіх наукового дослідження значною мірою залежить від того, наскільки правильно, виважено обрано тему.

Досить часто при формулюванні теми допускаються типові помилки, а саме: тему сформульовано досить абстрактно, широко, отже, не зрозуміло, що є в фокусі роботи, неможливо розкрити заявлену проблематику в рамках учнівської роботи.

Наприклад: «Вплив соціальних мереж «Вконтакте» та «Одноклассники» на людину». Не зрозуміло, на яку саме цільову групу сфокусовано дослідження? На молодь, підлітків, ту чи іншу професійну групу тощо?

Досить часто, якщо обрана тема є міждисциплінарною, автор зосереджує свою увагу на правових, психологічних, політологічних аспектах а не на соціологічному підході. Доречним, на наш погляд, було б використовувати соціологічний підхід, порівнюючи його з іншими (напр., правовим, психологічним, політологічним, філософським, культурологічним, економічним тощо)

Для того, щоб це зробити, дослідник (учень), має добре орієнтуватися в таких поняттях, як об'єкт, предмет, проблема, ціль дослідження.

Об'єкт дослідження - це процес або явище, в межах якого виникають проблеми (чи проблема) для вивчення.

Предмет дослідження - це та частина об'єкту, що безпосередньо піддається дослідженню і визначає тему дослідження. Предмет дослідження є поняттям більш вузьким у порівнянні з об'єктом.

Наведемо три приклади.1. Припустимо, що темою роботи (дослідження) є «Становлення громадянської культури учнівської молоді (регіональний аспект)», тоді об'єкт дослідження - громадянська культура учнівської молоді Харківської області, а предмет дослідження - чинники становлення громадянської культури учнівської молоді Харківської області;2. У разі, якщо темою роботи (дослідження) є «Соціальна адаптація випускників шкіл (ліцеїв, коледжів, професійно-технічних училищ тощо) до ринку праці в Україні», об'єкт дослідження - випускники шкіл тощо (або соціальна адаптація випускників шкіл), предмет дослідження - особливості соціальної адаптації випускників шкіл до ринку праці в Україні.

1. Тема роботи - «Управління комунікаціями в системі надання соціальних послуг в сучасній Україні», об'єкт дослідження - комунікації в системі надання соціальних послуг,предмет дослідження - управління комунікаціями в системі надання соціальних послуг.

Робота над структурою:По-перше: необхідно написати 2-3 сторінки тез де зафіксувати все, що стосується

теми, котру Ви обрали, а також ключові слова, що стосуються темиВашої роботи, назви розділів та підрозділів. Доцільно, на наш погляд, також занотувати деякі ключові ідеї, коментарі, питання, що виникають.

По-друге, необхідно виокремити блоки (підрозділи) в кожному розділі роботи, де зафіксувати логіку та структуру викладення матеріалу, у вигляді тез (коротко) обґрунтувати, чому Ви звертаєтесь саме до цих теорій чи категорій. Такого роду робота допоможе структурувати подальші дії, упорядкувати ідеї, чітко сформулювати питання, та зрозуміти, якого роду інформації не вистачає.

Цей метод слід використовувати і в подальшому на всіх етапах написання роботи.Дійсно, на цьому етапі досить складно сформулювати остаточні назви розділів та

підрозділів, але це є необхідною умовою, щоб просуватися далі. Досить дієвою є наступна техніка: напишіть на окремому аркуші все, що, на Вашу думку, стосується певного розділу, це можуть бути категорії, терміни, теорії, парадигми тощо, на яких розділ буде базуватись в тому порядку, в якому Ви вважаєте вони повинні з'являтися в тексті. Такого роду нотатки є схемою Вашого розділу. Далі спробуйте пояснити, чому Ви використовуєте саме ці категорії чи теорії, чому саме в такій послідовності. Це допоможе Вам знайти логіку викладення матеріалу, визначити зайві або навпаки відсутні ключові категорії.

Організація вашої роботи:Якщо Ви збираєтесь працювати над створенням своєї роботи за комп'ютером, то

вам доцільно зробити наступне.По перше, необхідно створити окремі папки для кожного розділу. Під час

написання наукової роботи Ви працюватимете з літературою, котра, на Вашу думку, може бути дотичною (релевантною) до того чи іншого розділу. Радимо зберігати її в певній папці, адже, коли Ви працюватимете над остаточнім варіантом тексту, досить легко буде акумулювати наявні файлі.

Не зберігайте ваші файли лише на одному із носіїв, зробіть декілька копій!Розклад, графік виконання наукової роботиБажано, аби Ви разом з науковим керівником розробили розклад, коли повинен

бути закінчений кожен етап Вашої роботи та робота в цілому.Це жодним чином не суперечить тому, що Ви можете розробити власний

проміжний розклад, в якому зазначите контрольні дати, що допоможе Вам організувати свою діяльність.

Стиль роботиПисати наукові тексти досить складно і цьому теж необхідно вчитися. Тому

потрібно ставитися до написання наукової роботи одночасно й як до тренінгу з написання наукових тестів.

Текст має бути зрозумілим, граматично правильним та лаконічним, відповідати вимогам, котрі пред'являються до наукових текстів.

Розповсюдженою помилкою є відсутність редагування автором тексту після використання електронного перекладу, що суттєво ускладнює розуміння змісту, та псує загальне враження від роботи.

Робота з літературою:Після того, як Ви визначились з темою, важливим етапом є знайомство з

літературою. Важливо розуміти, що, перш за все, йдеться про фундаментальні фахові джерела (напр. якщо виконується робота з фаху «соціологія», то це праці з соціології). Але, також й про інші джерела (монографії, збірники наукових праць, статистичні довідники, журнали, статті тощо) з теми. Зверніть увагу, що таке знайомство здійснюється, зазвичай, ретроспективно, тобто від останніх (найновіших) за часом джерел до більш ранніх. Працюючи з теоретичними джерелами, необхідно пам'ятати, що в кожному з них, особливо в частині формулювання загальних висновків, присутній момент суб'єктивного. А це означає, що читати треба праці різних авторів,.співставляючи різні точки зору, концепції, погляди.

> Посилання:Найбільш типовою помилкою є неправильне оформлення літератури, особливо

відсутність будь-яких посилань у тексті роботи, неспівпадіння джерел, наведених у списку літератури до роботи та посилань на першоджерела у тексті, а також неправильне оформлення посилань на Інтернет-джерела.Посилання на Інтернет-джерела повинні оформлятися наступним чином:Наприклад: Статистика соціальних мереж в Україні. Кінець2009.[Електронний ресурс]. Режим доступу:Ііпр :/А ¥Л¥Л¥. slideshare . net / electionmallua /20 10-3648012 > Використовування даних соціологічних (політологічних тощо) досліджень:Якщо Ви використовуєте у роботі дані будь-яких досліджень, необхідно вказувати джерело, звідки Ви берете цю інформацію, а також наводити наступні дані про таке дослідження: коли, де та ким проведене, тема (якщо вказана), кількість опитаних, тип вибіркової сукупності. Програма соціологічного дослідження

Якщо Ви плануєте провести власне емпіричне соціологічне (політологічне) дослідження, в структурі роботи повинен бути відповідний розділ (глава), присвячений програмі чи елементам програми дослідження.

Програма дослідження - це науковий документ, що містить методологічні та процедурні основи дослідження визначеного Вами об'єкту.

Структура програми охоплює детальне, чітке формулювання мети, завдань (2-3), обґрунтування проблеми, визначення об'єкту і предмету дослідження, формулювання гіпотез, обґрунтування методів дослідження та вибіркової сукупності.

Відправним пунктом будь-якого дослідження є проблемна ситуація.Трапляється, що під час виконання автором дослідження є бажання дослідити

низку інших проблем. На наш погляд, вивчення кількох проблем в межах учнівської наукової роботи недоцільно. У такому випадку, ускладнюється інструментарій дослідження, який стає занадто громіздким і логічно нечітким, що знижує якість отриманої інформації.

Варто відрізняти проблеми соціальні і проблеми наукові. Соціальні проблеми — це соціальні, життєві суперечності, що вимагають організації цілеспрямованих дій для їх усунення. Наукові проблеми стосуються знання та незнання. Наукові проблеми

відображають суперечності між знанням потреб суспільства і його організацією в певних практичних і теоретичних діях, з одного боку, і незнанням шляхів і засобів реалізації дій — з іншого.

Якщо у Вашій науковій роботі відсутній розділ (підрозділ, параграф) з програмою дослідження, то Ваше дослідження нагадуватиме несистемний пошук, пошук методом спроб і помилок.

Важливо чітко, конкретно сформулювати мету дослідження, на яке основне питання передбачається одержати відповідь і наскільки детальним має бути, стосовно до обраного чи передбачуваного об'єкту.

Мета соціологічного (політологічного) дослідження визначає переважаючу орієнтацію (теоретичну або прикладну), від якої залежить вся логіка його реалізації, здійснення. Теоретичне дослідження спрямовується на одержання нових знань про структуру, функції, закономірності розвитку, а також розробку, складання нових методик дослідження і на обґрунтування його процедур. Прикладні соціологічні дослідження спрямовуються на вирішення, реалізацію практичних завдань соціальної проблеми, побудову, складання передбачень про можливий розвиток процесу, розробку програм, рекомендацій удосконалення об'єкту.

Вимоги до побудови соціологічної анкетиАнкета - це документ, у якому міститься впорядкований перелік питань, що дають

змогу отримати нову інформацію.Анкета починається зі вступної частини — звернення до респондента. У

зверненні визначається мета дослідження, спосіб заповнення анкети. Далі розміщується основна частина анкети з запитаннями та «паспортичка», тобто частина анкети з запитаннями про демографічні відомості (стать, вік, освіта, місце проживання та інші відомості, якщо вони є важливими для дослідження) про опитуваних.

Запитання слід формулювати максимально конкретно та точно, не допускати неясності й неоднозначності.

>- Усі запитання поділяють на два основні типи: відкриті та закриті.> Відкриті запитання - це ті, щодо яких дослідник не пропонує

респондентові переліку підготовлених відповідей, а залишає місце для відповідей у довільній формі. Однак досвід свідчить, що на відкриті запитання відповідає не більше третини респондентів. Окрім цього, слід мати на увазі, що такі запитання складно обробляти.

> Закриті запитання — це ті, в яких після тексту запитання пропонується перелік відповідей. Досить часто при формуванні переліку відповідей трапляються логічні помилки - порушення принципу відповідності запитання та відповідей. Це відбувається тоді, коли варіанти відповідей не відповідають ключовому слову запитання і є варіантами відповідей на інше запитання.

>- До анкети також включають запитання-фільтри. Завдання таких запитань - відсіяти тих респондентів, яких не стосується наступне запитання.

>- Запитання, які стосуються соціально-демографічних характеристик респондента, зазвичай, завершують анкету.

>- Зазвичай, опитування проводяться анонімно.Існує багато інших правил побудови анкети, формулювання запитань, а також

процедури опитування, про які слід дізнаватися з спеціальної (навчальної) літератури.

4.4. Особливості написання науково-дослідницької роботи з історіїНаумов Сергій Олександрович,

доктор історичних наук, професор Харківського національного університету

імені В. Н. КаразінаПри виборі теми роботи слід орієнтуватися передусім на її наукову актуальність.

Це означає, в першу чергу, що проблема, яка виноситься в заголовок роботи, має стосуватися важливого (непересічного, неординарного, цікавого, показового) явища (події, персоналії тощо) в історії. По-друге, має значення історіографічна актуальність, а саме недостатня вивченість обраної проблеми в історичній науці, наявність у ній «білих плям», суперечливих чи неадекватних оцінок та ін. По-третє, варто враховувати нинішній стан історичних досліджень в Україні, який характеризується, зокрема, посиленою розробкою нових наукових напрямків (соціальна історія, нова культурна історія, мікроісторія, історія повсякдення, усна історія та ін.). Але це не означає, що недоцільно займатися проблемами, що лежать у площині традиційних напрямків (політична історія, економічна історія, історія культури тощо).

Слід брати до уваги і суспільну актуальність, тобто інтерес громадськості до певних питань вітчизняної історії, можливий зв'язок обраної теми з проблемами сучасності та ін. Нарешті, при виборі теми необхідно враховувати дослідницький ресурс автора, реальну можливість її ґрунтовної розробки. Тому, перш ніж визначитися з темою, треба провести попереднє ознайомлення з науковою літературою, яка її стосується, з'ясувати можливість використання історичних джерел.

Формулювання теми має бути достатньо лаконічним і в той же час вичерпним, щоб було зрозуміло, що вивчається: яке історичне явище (об'єкт дослідження) і які його властивості (предмет дослідження), в яких хронологічних і територіальних рамках. Воно має чітко відображати досліджувану проблему. Теми, які визначені надто широко, неконкретно, безпроблемно, просто охоплюють певний період («Українська Держава П.Скоропадського») чи територію («Історія села...»), не можуть вважатися науковими. Бажано, щоб це формулювання містило якусь «родзинку», несло в собі певну інтригу, відразу б захоплювало потенційного читача. Але неприпустимо досягати цього за рахунок точності в виразах, науковості, яка є визначальним критерієм кожного компонента роботи. Можна погодитися з твердженням, яке вже стало афористичним, про те, що правильна постановка проблеми - це половина успіху.

Пошук і опрацювання джерел та літератури здійснюються поступово і постійно протягом тривалого періоду. Треба прагнути, щоб залучені джерела були різноманітними (документи, статистика, описи, мемуари, періодика тощо) і, таким чином, відображали досліджуване явище у різний спосіб і з різних сторін, а також були достатніми для його повноцінного, всебічного вивчення. Наукова література, яка включає в себе як загальні (по періоду чи по більш широкій тематиці), так і спеціальні (безпосередньо по даній темі) праці, в ідеалі повинна повною мірою представляти основні етапи наукової розробки проблеми. Слід звернути увагу на необхідність використання різних форматів наукової продукції (монографій, статей у фахових збірниках і журналах), по можливості не лише вітчизняної, а й закордонної, а також особливо ретельного опрацювання сучасних (ХХІ ст.) видань.

Вступ є першою структурною частиною тексту роботи, проте братися за нього слід після написання розділів. Обов'язковою умовою є дотримання структури вступу, послідовного і якісного виконання всіх його елементів. Тут мають бути охарактеризовані актуальність, об'єкт і предмет, територіальні та хронологічні межі дослідження, його історіографічна та джерельна база, мета і завдання.

Об'єкт дослідження - це історичне явище (процес, подія, персоналія тощо), в межах якого виникають проблеми (чи проблема) для вивчення.

Предмет дослідження - це та частина об'єкту чи його властивість, що безпосередньо піддається вивченню. Предмет дослідження є поняттям більш вузьким у порівнянні з об'єктом.

Наприклад, у темі «Повсякденне життя козацької старшини у другій половині ХУІІ ст.» об'єкт вивчення - козацька старшина, а предмет - її повсякденність, у темі «Міграції сільського населення Харківщини в повоєнний період» об'єктом дослідження є сільське населення, а предметом - міграційні процеси, тобто територіальні переміщення сільського населення. В разі потреби доцільно не лише назвати, а й стисло охарактеризувати (розкрити) об'єкт і/чи предмет дослідження.

Територіальні та хронологічні межі дослідження мають бути не лише чітко окреслені, а й, у разі потреби, роз'яснені та обґрунтовані.

Історіографічний огляд покликаний виявити ступінь наукової розробки проблеми. Для цього треба виділити основні етапи її дослідження, які можуть співпадати з загальноприйнятими періодами розвитку вітчизняної історіографії, але можуть і відрізнятися від них, в залежності від конкретної ситуації в кожному окремому випадку. Кожен етап має бути охарактеризований, для чого необхідно: а) назвати основні праці, що стосуються теми і дати їм стислу оцінку (в тому числі з точки зору того, що вони дають для вивчення даної теми); б) вказати, що саме (а бажано б - і як, на основі яких джерел, підходів) було зроблено в межах етапу щодо вивчення теми. Наприкінці формулюється загальний висновок щодо стану наукової розробки теми: що вивчено, а що ще потребує дослідження. Праці в тексті лише згадуються, з обов'язковими посиланнями, в яких має міститися бібліографічне описання цих праць.

Джерела характеризуються в інший спосіб: визначаються їх основні групи і дається оцінка кожній із них з точки зору того, чим і наскільки вони корисні для вивчення даної теми. Після цього має бути зроблений висновок про репрезентативність, достовірність і достатність джерельної бази.

Мета і завдання дослідження співвідносяться як ціле і частини, тобто завдання мають розкривати, конкретизувати і уточнювати мету.

Звичайна кількість розділів у роботі - два-три, рідше, в разі потреби, чотири. Назви розділів повинні бути логічно пов'язані з темою роботи, повністю її розкривати. Вимоги щодо їх формулювань загалом такі ж, як і щодо теми роботи.

Виклад тексту розділів має бути логічним і послідовним. Щоб досягти цього, необхідно ретельно продумати матеріал розділу, скласти для себе його докладний план. Слід прагнути розкрити в тексті всі основні складові питання, винесеного в назву розділу, чітко формулювати дослідницькі проблеми, показувати логіку їх розв'язання, аргументувати авторські висновки з допомогою джерел чи відсилки на авторитетні дослідження. На всі запозичені концептуальні чи фактичні положення (крім загальновідомих) обов'язково треба робити посилання. Ненормально, коли цілі сторінки

учнівських робіт не містять таких посилань. Оформлені вони мають бути відповідно до сучасних вимог.

Власні оцінки, твердження чи припущення доцільно у якийсь спосіб виділяти (наприклад, з допомогою слів «на думку автора», «з нашої точки зору» тощо). Такі твердження можуть стосуватися як фактичного (оцінка фактичних відомостей, залучених з джерел чи інших досліджень) матеріалу, так і історіографічного (оцінка концепцій, узагальнень, висновків інших дослідників, історіографічна полеміка).

Лише за наявності авторських висновків і узагальнень може бути зроблений висновок про самостійність і оригінальність роботи; крім того, вони є одним із ключових елементів наукової новизни (звичайно, в разі належного формулювання й обґрунтування). Іншими складовими наукової новизни можуть бути: оригінальна постановка проблеми, новий напрямок дослідження, не використовуваний раніше при вивченні даної теми дослідницький інструментарій (методи, прийоми тощо), нові джерела (відносно - ті, які раніше не залучалися для вивчення даної теми, чи абсолютно - якщо вони не опубліковані, ніким не використовувалися і, таким чином, вперше вводяться до наукового обігу) та ін. Необхідною передумовою наукового характеру роботи і важливою складовою праці з джерелами і літературою є їх критика, тобто оцінка достовірності, істинності чи ймовірності наведених у них відомостей.

Наприкінці кожного розділу треба робити невеликі висновки, які б у загальних рисах відображали його зміст і результати авторського дослідження. Наводити аргументацію, додаткову чи тим більше вже застосовану раніше, у висновках недоречно.

Висновки в розділах не повинні дублюватися загальними висновками (які є окремим структурним елементом роботи). Слід намагатися, щоб останні відображали, з одного боку, більш високий рівень узагальнення й осмислення матеріалів дослідження, досягти якого можливо лише після вивчення проблеми в цілому, а з іншого - основний зміст роботи, головні ідеї, авторські здобутки. Фактичному матеріалу, цифрам, цитатам та іншим засобам аргументації тут так само немає місця.

Весь текст має бути написаний логічно і грамотно, ретельно вичитаний і перевірений автором.

Список джерел та літератури формується у алфавітному порядку: спочатку джерела, потім, через пропущений рядок, література (наукові праці). Якщо є праці, написані іноземними мовами (латиницею), вони подаються після кириличних назв. Список повинен бути оформлений у відповідності з сучасними вимогами.

Додатки можуть бути вміщені як до, так і після списку літератури. Кожен додаток повинен мати посилання (звідки взятий чи, якщо створений автором, то на основі чого). Не варто прагнути зібрати якомога більшу кількість додатків. Головне, щоб вони були корисними, виконували певну функцію, допомагали розкрити тему. Неодмінна умова - робота з додатками в тексті (аналіз, коментарі, посилання тощо).

4.5. Особливості написання науково-дослідницької роботи з археологіїБуйнов Юрій Володимирович,

кандидат історичних наук, доцент Харківського національного університету

імені В. Н. Каразіна

Археологія - це наука, яка вивчає і реконструює минуле за матеріальними залишками життєдіяльності людей. Коло джерел, якими оперує археологія, дуже велике і розмаїте, воно охоплює все, створено людиною, все, що слугувало їй за життя, а почасти й по смерті: рештки виробничої, побутової і духовної діяльності. Умовно їх можна поділити на дві групи: 1) стаціонарні (або не мобільні) об'єкти -залишки поселень, могильників, святилищ та всіляких споруд на них (оселі, храми, курганні насипи, мегаліти) і 2) мобільні - будь-які речі, виявлені під час розкопок поселень і могильників або випадково знайдені на місцях розташування стародавніх пам'яток: знаряддя, посуд, зброя, прикраси, статуетки та ін. Однак археологи, з метою досягнення мети свого дослідження залучають пошукові методи багатьох інших наук - фізики, хімії, геології, географії, біології, антропології, математики... Вже давно виникла особлива галузь досліджень -експериментальна археологія. Нарешті, ця наука має безпосереднє відношення до історико-краєзнавчих студій.

З урахуванням цих зауважень звертаємо увагу учнів, які приймають участь у конкурсі-захисті науково-дослідницьких робіт учнів Малої академії наук України та їх наукових керівників на наступні моменти.

1. Вибір теми наукового дослідження. У сучасній археології існує кілька напрямків, спрямованих на вирішення завдань реконструкції минулого: культурологічний, етногенетичний, соціологічний (суспільство-значний), палеоекологічний, палеоекономічний, технологічний (історія давнього виробництва) та інші. Всі вони мають залучення методів досліджень інших гуманітарних та природних наук. Умисне їх використання значно підвищує аргументацію висновків і, відповідно, якість цієї науково-дослідницької роботи. Наприклад, при типології окремих керамічних комплексів обраної для дослідження археологічної пам'ятки, можна залучити різні автоматизовані методи багатомірного статистичного аналізу (кластер ний, факторний). Вони спроможні вирішити питання і у рішенні багатьох інших історико-археологічних проблем.

Окремо зауважимо на те, що непотрібно обирати теми для дослідження світового значення: «Походження єгипетських пірамід та техніка їх спорудження», «Загадка Стоунхенджа» тощо. Обирайте місцеві пам'ятки Харківської області та сусідніх регіонів для їх конкретних і всебічних досліджень.

2. Джерельна база та її використання . У музеях України, Харкова і Харківської області, накопичена величезна кількість артефактів, яка супроводжується відповідною науковою документацією (описи знахідок, польові креслення, фотознімки, наукові звіти дослідників). Саме вони повинні скласти джерельну базу ваших наукових пошуків, а фахівці цих установ (музеїв та вищих навчальних закладів) нададуть відповідну консультацію.

Найбільш актуальними і добре забезпеченими джерелами були і залишаються такі теми з доісторичного і праісторичного минулого Слобідського краю: пам'ятки стародавнього кам'яного віку Ізюмщини; культура ямково-гребінцевої кераміки у басейні Сіверського Дінця; крем'яна індустрія доби неоліту та енеоліту; пам'ятки давньоямної культури на Харківщині; кургани та поселення катакомбної, зрубної культур доби бронзи у басейні Сіверського Дінця; характерні риси бондарихінської культури та проблема її походження; господарство, суспільний устрій, побут, матеріальна, духовна культура та етнічний склад місцевих племен скіфського періоду;

культура стародавніх греків Північного Причорномор'я; питання з археології ранніх слов'ян часів Київської Русі, Хазарського каганату, пізніх кочівників (ХІ-ХІУ ст.) та козацької доби (XVI-XVIII ст.).

3. Ілюстративні додатки та презентація доповіді . Усі науково-дослідні роботи з археології обов'язково повинні мати ілюстративні додатки, які доповнюють і пояснюють аргументи та висновки авторів. Якість доповіді під час захисту науково-дослідницької роботи на різному рівні (районному, обласному, республіканському) значно збільшується при використанні різних сучасних приладів наочної демонстрації.

4.6. Особливості написання науково-дослідницької роботи з етнологіїСушко Валентина Анатоліївна,

кандидат історичних наук, викладач Харківського державної академії дизайну і мистецтв Уже в середині ХІХ ст. у системі історичних наук виділилася наука

етнографія (від грецького «етнос» - народ та «графо» - пишу, описую). Спочатку наука виокремилася як описова наука, об'єктом вивчення якої є певний народ світу, предметом вивчення - особливості етнічної культури цього народу, а методами - так звані польові

методи збору інформації (спостереження, опитування, інтерв'ювання). Згодом - від початку ХХ ст. - зі збільшенням кількості та якості накопиченого емпіричного матеріалу

етнографія з суто описової перетворилася на аналітичну науку - етнологію.Однак піднесення етнографічної науки на якісно новий рівень не заперечило

використання нею традиційних методів отримання інформації - спостереження та опитування етнофорів (носіїв етнічних відомостей).

Саме ці методи та завдяки ним отримані дані і є ознакою «етнографічності», дослідницького характеру роботи. За відсутності власних польових матеріалів учнівська робота може бути в кращому випадку - вдалим рефератом.

Збирати польовий матеріал можна за наявними запитальниками, які складені науковцями ХІХ - початку ХХ ст., сучасними українськими вченими -співробітниками провідних наукових закладів України чи світу: Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т.Рильського Національної Академії Наук України (м. Київ), Інституту народознавства НАН України (м. Львів), Інституту керамології - відділення Інституту народознавства (смт Опішне Зіньківського району Полтавської області) та інших. Можливо і скласти власний запитальник, де можна врахувати і місцеві реалії (особливості мови, історичної долі краю чи населеного пункту, етнографічні особливості, притаманні конкретному населеному пункту). При підготовці власного запитальника слід вибудовувати його за перебігом подій (напр., готуючи запитальник стосовно весільної обрядовості вибудовувати порядок запитань за сценарним ходом весільних подій: сватання, готування короваю та весільного столу, скликання на весілля, весілля, по весільна обрядовість). Таким чином, уже збирання власного польового матеріалу мусить базуватися на доброму опануванні етнографічним здобутком попередників - науковців та аматорів.

Саме стану наукової розробки обраної проблеми має бути присвячений перший розділ учнівської пошукової роботи. Адже як наука етнографія існує вже майже 200 років, а українські науковці-етнологи неодноразово були першовідкривачами наукових проблем та цілих напрямків. Наукова література має стати точкою відліку, від яких слід розпочинати свої наукові пошуки юним етнографам.

Огляд літератури слід робити за ХРОНОЛОГІЧНИМ принципом, тобто за часом, коли були створені наукові студії, а не тоді коли вони були опубліковані, хай навіть і вперше. Так, роботу К.Чепи, присвячену українській демонології слід подавати у XVIII ст., коли вона була написана автором, а не у ХІХ, коли вона з'явилася. Адже будь-який твір несе відбиток автора та часу, коли був створений - і тому до часу створення і має бути застосований.

Опитуючи старожилів населеного пункту чи їхніх нащадків, учень пошуковець завжди повинен зафіксувати: точну дату зустрічі (день, місяць, рік), хто проводив зустріч (керівник, науковець, власні прізвище, ім'я та по батькові), з ким була зустріч - прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, місце народження та проживання, освітній рівень.

Зібраний власний польовий матеріал слід під час сеансу (зустрічі-спілкування) з інформантом (носієм інформації) фіксувати на диктофон (або на записуючий пристрій мобільного телефона), про що необхідно попередити інформанта і отримати від нього згоду на це та на подальше використання отриманої інформації. Надалі слід сеанс розшифрувати, тобто зроблений запис застенографувати на папері у будь-якому зручному варіанті - від руки, на друкарській машинці чи на комп'ютері. Розшифровки сеансів чи уривки з них стануть тим фактажем, на який, так само, як і на наукову літературу та джерела, автор пошукової роботи спиратиметься, доводячи певні положення своєї роботи.

Повні розшифровки сеансів - при всій їх важливості та цінності - НЕ СЛІД вміщувати у текст роботи, цитата не може перевищувати 1 абзацу. Якщо ж для доведення свого положення необхідно навести детальніше частину сеансу, тоді уривок вміщують у Додатках, а в тексті роботи - лише посилання на наведений у додатках уривок.

Важливим власним польовим матеріалом є речовий та фотоматеріал. Речовий матеріал, без якого важко собі уявити роботу, присвячену будь-якому аспекту матеріальної культури, слід за фотографувати і подати в додатках роботи ці фотографії. Так само, обговоривши це із власником або представником музею, слід робити тоді, коли предмети належать особі чи музею (шкільному чи державної форми власності).

Учнівська пошукова робота має бути добре структурована: після першого розділу, присвяченого огляду стану вивченості обраної теми у етнологічній науці, решта розділів (2, максимум - 3) мають бути відведені автором на виклад проаналізованого автором матеріалу. Це мають бути як дані з наукової літератури, так і авторські польові дані. Ці дані можуть як доповнювати одне одного, так і порівнюватись. Варіант подачі залежить від завдання та застосованих методів.

Кожен підрозділ та окремий розділ має завершуватись висновком. Уся робота закінчується окремою структурною одиницею - «Висновки». Це не можуть бути просто скопійовані на комп'ютері кінцівки усіх розділів. Це має бути коротко викладений результат усієї роботи, де коротко автор має зазначити і важливість проведеної роботи, і стан розробленості питання у науці (не більше 1 великого абзацу), і основні свої положення, до яких він дійшов, ознайомившися з науковою літературою, опублікованими джерелами та зібравши особисто власний польовий матеріал.

Закінчується текст списком літератури, де спочатку вміщується перелік законів чи відомості з архівів, опубліковані статистичні дані, а вже потім за алфавітом вміщується

вся наукова література, яка була використана при підготовці роботи, а не лише та, яка цитувалася.

Потім подається список інформантів, який можна подавати за алфавітом, за часом проведення сеансів або за віком інформантів. Безумовно, на цей список необхідно посилатися, так само, як і на список літератури та джерел. Однак, якщо на наукову літературу ми посилаємося у квадратних дужках з наведенням номеру у переліку та сторінки, то на список інформантів варто посилатися у круглих дужках, зазначаючи номер, напр.: (1). У таких же дужках ми посилаємося і на додатки, зазначаючи це: (Додаток А.1).

У додатках слід подати і складений автором-учнем запитальник, фотографії та інші матеріали, які необхідно детально підписати: назва, звідкіля взята (Харківський історичний музей, Національний музей українського гончарства в Опішному тощо). Якщо ілюстрація взята з книги, то цю книгу слід включити до списку та послатися на неї за звичайним порядком [№ у списку, № сторінки]. Для матеріалів, зібраних автором, вказується матеріал, техніка, розміри. Кількість додатків необмежена, але їхнє використання має бути доцільним з точки зору викладу матеріалу в роботі.

Учнівська пошукова робота є першим кроком до науки, і від самого початку слід робити ці кроки правильно як за суттю, так і за формою.

4.7. Особливості написання науково-дослідницької роботи з географії та геології

Жемеров Олександр Олегович,кандидат географічних наук, професор Харківського

національного університетуімені В. Н. Каразіна

Географія - це ціла система наук про географічну оболонку Землі, її структуру та динаміку, взаємодію і розповсюдження в просторі її окремих компонентів. В сучасній географії виділяють природничо-географічну та суспільно-географічну науки, які тісно пов'язані між собою спільними завданнями всебічного дослідження природно-територіальних та виробничо-територіальних комплексів. Основна мета географічних досліджень - наукове обґрунтування шляхів раціональної територіальної організації суспільства і природокористування, створення основ стратегії екологічно безпечного розвитку суспільства.

Геологічні науки - комплекс наук про земну кору і більш глибокі сфери Землі. Вивчають склад, будову, походження, розвиток Землі і геосфер, що її складають, у першу чергу земну кору, процеси, що відбуваються в ній, закономірності утворення і розміщення родовищ корисних копалин.

Вибір теми дослідження - це один із найважливіших етапів у підготовці учня до наукової роботи. при написанні науково-дослідницької роботи з географії або геології найкраще обирати тему на місцевому матеріалі (аналіз демографічної ситуації свого району або області; опис режиму місцевої річки, цікавих відслонень; вивчення екологічних проблем свого регіону; аналіз туристичного потенціалу об'єкту, території тощо), тому що глобальні теми можуть бути занадто громіздкими та складними. Наприклад, в минулі роки журі дуже позитивно сприйняли тему Спренне Сергія «Малі міста: проблеми та перспективи (на прикладі Харківської області)», Скриля Андрія

«Краєзнавча екскурсія до геологічної пам'ятки природи - Смирнівського родовища вапняків». Високо оцінюються роботи, в яких присутні власні дослідження та спостереження автора. Наприклад, робота Шуліки Бориса «Комплексні мікрокліматичні та фенологічні спостереження з метою прогнозування продуктивності бджільництва та урожайності плодово-ягідних культур Харківського регіону (за даними 1997-2007 рр.)» стала кращою на ІІІ етапі в м. Києві.

Виконання завдань дослідження неможливе без ознайомлення з основними літературними джерелами з теми науково-дослідницької роботи. З метою їх виявлення необхідно використовувати різні джерела пошуку. Як приклад, можна назвати «Географічну енциклопедію України», що вийшла у 3-ох томах у 1980-1990-их pp., «Топонімічний словник», довідники адміністративно-територіального устрою, щорічники «Господарство України» та «Населення України» і т. д. Останніми роками в Україні перевидається багатотомна «Енциклопедія Українознавства», підготовлена вченими української діаспори в 1955-1984 рр. Вона містить надзвичайно багато даних з фізичної, економічної, історичної географії та географії населення України.

Літературні джерела з географії та геології можна знайти в наукових бібліотеках ім. В. Г. Короленка, ХНУ ім В. Н. Каразіна (7 поверх, Головний корпус), у кабінетах кафедр геолого-географічного факультету ХНУ ім В. Н. Каразіна, на Харківській обласній станції юних туристів. Допоможуть в укладанні списку літератури за темою дослідження і публікації у фахових періодичних виданнях («Географія та основи економіки в школі», «Економіка», «Географія. Краєзнавство. Туризм.», «Український географічний журнал», «Історія української географії», «Вісники» та «Наукові записки» тих університетів, в яких існують географічні факультети (Київ, Львів, Харків, Одеса, Чернівці, Тернопіль) та ін.).

Звичайно, для того щоб проводити експедиційні (польові) дослідження необхідно оволодіти методикою та методами географічних досліджень.

Метод - у широкому значенні - спосіб пізнання явищ природи і громадського життя з метою побудови й обґрунтування системи знань.

Метод - у вузькому змісті - регулятивна норма чи правило, визначений шлях, спосіб, прийом рішень задачі теоретичного, практичного, пізнавального, управлінського, життєвого характеру.

Основним способом збору кількісної та якісної інформації, фактичного матеріалу про території були й залишаються експедиції. Експедиції у вигляді тривалих і небезпечних подорожей та мандрівок, здійснених «за покликом серця» окремими дослідниками, відомі здавна (наприклад, подорожі давньогрецького вченого Геродота до країн Середземномор'я і Причорномор'я в античні часи чи італійця Марко Поло в Китай у XIII ст., піша мандрівка киянина Василя Григоровича-Барського країнами Балканського півострова і Близького Сходу у XVIII ст., що тривала понад 20 років) та ін. Відомий географ А. М. Краснов вважав самостійні польові дослідження необхідною складовою вищої географічної освіти: "Мені здається, що для того, аби виробити із себе справжнього географа, потрібно якомога більше читати та якомога більше бачити типових місцевостей".

Сучасні експедиційні географічні дослідження, які проводяться в Україні, — це польові дослідження, що здійснюються під час пішохідних чи автомобільних маршрутів і поєднуються з аеровізуальними та стаціонарними дослідженнями. Розрізняють галузеві

дослідження (геоморфологічні, ґрунтознавчі, гідрологічні, геоботанічні та ін.) і комплексні (ландшафтознавчі, фізико-географічні, загальногеографічні). В ході експедиційних досліджень необхідний матеріал збирається на певній площі або вздовж маршруту.

Стаціонарні географічні дослідження являють собою комплекс науково-дослідних робіт, які проводяться на базі регулярної діяльності спеціально обладнаних установ — географічних стаціонарів. На географічних стаціонарах здійснюються тривалі багаторічні спостереження за станом і змінами окремих природних процесів і явищ на різних територіях. Розрізняють гірські, рівнинні, поліські, степові стаціонари, які спеціалізуються на вивченні метеорологічних явищ, водного поверхневого стоку, змиву і руйнування ґрунтів, рельєфоутворюючих процесів, снігових лавин, карсту і т. д.

Збір необхідної географічної інформації можна проводити й під час туристичних подорожей та екскурсій, спрямованих на «дику природу» чи в «цивілізовані міські осередки». Такі подорожі дають хороший шанс досліднику поєднати активний відпочинок зі своїм науковим збагаченням.

Цікаву й різноманітну інформацію географ може отримати, відвідуючи музеї. Музейні експозиції містять матеріали, що є результатом копіткої науково-дослідної діяльності багатьох учених різних поколінь. Необхідні для географічних досліджень дані можна почерпнути в геологічних, природничих, історичних, етнографічних, краєзнавчих музеях, а також на науково-технічних і господарських виставках.

Майже жодна робота з географії не може бути написана без використання та обробки статистичних даних. Найновіші статистичні дані, які є в Україні за всіма показниками її внутрішньо- та зовнішньоекономічної діяльності, демографічної ситуації, екологічної ситуації можна знайти на офіційному сайті Державного комітету статистики України (www . ukrstat . gov . ua ). Більш розгорнуту інформацію по Харківській області можна знайти на офіційному сайті Головного управління статистики в Харківській області (www . uprstat . kharkov . ukrtel . net , тел.: +38057 706-26-16, факс: +38057 706-25-88). Якщо потрібної для дослідження інформації на сайті не має, то можна спробувати звернутися до Управління і отримати її на платній основі. Для цього потрібно надіслати лист-запит (поштою або факсом), складений у довільній формі. У запиті треба чітко зазначити запитувану інформацію, визначити її деталізацію (за видами діяльності, районами, організаційно-правовими формами господарювання тощо), період, за який потрібно надати дані (або на яку дату), а також обов'язково вказати: прізвище, адресу, контактний телефон особи-замовника. Для проведення розрахунків управлінням готується відповідний пакет документів (договір, акт виконаних робіт, рахунок-фактура). Оплата вартості послуг з підготовки та надання інформації здійснюється за безготівковим розрахунком, або готівкою через банк. Вартість конкретної запитуваної інформації залежить від витрат часу для її підготовки. Для написання робіт з географії надзвичайно цінними можуть бути дані сільських, міських рад, місцевих музеїв.

Важливими носіями інформації і джерелами знань про різні території виступають географічні карти, які є зменшеними зображеннями земної поверхні на площині. Вони показують розміщення, властивості і зв'язки різних природних і суспільних об'єктів та явищ, дають кількісну та якісну інформацію про них. Карти складаються за результатами польових знімань, за іншими картографічними джерелами, аеро- і космічними зйомками, статистичними і літературними даними.

Науково-дослідницька робота не є географічною, якщо в ній не має жодної карти, на якій було б показано розміщення (поширення) об'єктів, процесів або явищ, що досліджуються. Карти України можна знайти у електронному атласі для 8 класу, випущеному НВП «Картографія». Деякі карти Харківської області можна взяти з «Екологічного атласу Харківської області», який в електронному вигляді є на сайті Харківської обласної державної адміністрації. Якщо ж потрібної карти не має, або потрібно побудувати тематичну карту за проведеним дослідженням, це можна зробити завдяки ГІС-технологіям.

Геоінформаційне картографування надає можливість оперативного укладання, редагування та виводу до користувача тематичних карт. Подальша робота передбачає доповнення існуючої бази даних показниками за останні роки, що дозволить прослідкувати динаміку та тенденції здійснення природоохоронних заходів. Зважаючи на досвід створення електронних атласів і карт у світі і Україні, доцільно застосувати геоінформаційні технології, що дозволяють прискорити процес попередньої обробки, укладання, редагування, коректури карт, та їх підготовки до видання і видання.

Для створення серії карт обрано технології від фірми MapInfo Corporation, США - відому у світі систему настільного картографування MapInfo Professional.

Готуючись до викладення тексту науково-дослідницької роботи, доцільно ще раз уважно прочитати її назву, що містить проблему, яка повинна бути розкрита. Проаналізований та систематизований матеріал викладається відповідно до змісту у вигляді окремих розділів і підрозділів. Кожний розділ висвітлює самостійне питання, а підрозділ - окрему частину цього питання.

Тема має бути розкрита без пропуску логічних ланок, тому починаючи працювати над розділом, треба відмітити його головну ідею, а також тези кожного підрозділу. Тези необхідно підтверджувати фактами, думками різних авторів, результатами анкетування та експерименту, польових досліджень, аналізом конкретного практичного досвіду. Треба уникати безсистемного викладення фактів без достатнього їх осмислення та узагальнення. Думки мають бути пов'язані між собою логічно, увесь текст має бути підпорядкований одній головній ідеї. Один висновок не повинен суперечити іншому, а підкріплювати його. Якщо висновки не будуть пов'язані між собою, текст втратить свою єдність.

Будь-яка науково-дослідницька робота з географії або геології повинна мати чітко визначену структуру:

• вступ;• огляд літератури;• основна частина;• висновки;• список використаної літератури;• додатки.

Вступ доцільно писати після того, як написана основна частина роботи. У вступі обґрунтовується актуальність теми, що визначається, її практична значущість; визначається об'єкт, предмет, мета і задачі дослідження; розглядаються методи, за допомогою яких воно проводилося; розкривається структура роботи, її основний зміст. Якщо учень вирішив не торкатися деяких аспектів теми, він повинен зазначити про це у вступі.

Обов'язковою частиною роботи є огляд літератури (виділяється окремим розділом) з теми дослідження, в який включають найбільш цінні, актуальні роботи (10-15 джерел). Огляд має бути систематизованим аналізом теоретичної, методичної та практичної новизни, значущості, переваг та недоліків розглядуваних робіт, які доцільно згрупувати таким чином: роботи, що висвітлюють історію розвитку проблеми, теоретичні роботи, які повністю присвячені темі, потім ті, що розкривають тему частково. В огляді не слід наводити повний бібліографічний опис публікацій, що аналізуються, достатньо назвати назву та автора, а поруч у квадратних дужках поставити порядковий номер бібліографічного запису цієї роботи у списку літератури. Закінчити огляд треба коротким висновком про ступінь висвітленості в літературі основних аспектів теми.

Основна частина роботи складається з розділів, підрозділів (пунктів, підпунктів), абзаців. Тут розглядаються та вирішуються накреслені завдання дослідження, описується його методика, аналізуються одержані результати, формулюються методичні рекомендації.

Основна частина може поділятися на теоретичну і практичну. Теоретична, як правило, містить критичний огляд наукової літератури з обраної теми, аналіз існуючих поглядів на предмет дослідження, визначення невирішених аспектів проблеми, обґрунтування свого власного підходу до матеріалу, тобто висвітлення теоретичних засад дослідження

Теоретичну частину можна назвати: „Розвиток ідеї...", „Теоретичні засади...", „Наукові основи...", „Розвиток уявлень про..." „Становлення та розвиток..." тощо. Наприклад, якщо темою роботи є «Туристичний потенціал Харківщини», то першим розділом основної частини повинен бути «Теоретичні засади галузі туризму», а вже далі можна описувати природні та економіко-культурні умови Харківщини, цікаві туристичні об'єкти тощо.

У практичній частині, як правило, обґрунтовують вибір напрямку дослідження, наводять методи вирішення завдань, розробляють загальну методику проведення дослідження. Ту детально аналізується обраний матеріал, проводиться його класифікація, виявлення суттєвих ознак, узагальнення отриманих результатів, описуються експерименти.

Основна частина роботи містить, як правило, один-два розділи і декілька підрозділів Зміст розділів має відповідати темі роботи і повністю її розкривати. Виклад матеріалу в структурних частинах роботи підпорядковується меті дослідження. Кожний розділ закінчується висновками, що містять стислий виклад наукових і практичних результатів, отриманих у цьому розділі. Окремо виділяти і називати їх не обов'язково - можна просто завершити розділ кількома реченнями узагальнюючого характеру.

Учні за можливості мають дати оцінку повноти вирішення поставлених завдань, оцінку достовірності отриманих результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних робіт, обґрунтування потреби подальших досліджень, а також вказати на негативні результати, які обумовлюють необхідність припинення подальших досліджень.

Основна частина ілюструється картами, схемами, діаграмами, фотографіями та іншими ілюстраціями, а також таблицями, які пов'язані з текстом.

Робота закінчується висновками. Вони є формою синтезу накопиченої у "Вступі" та основній частині наукової інформації. Це послідовний, логічно стрункий виклад одержаних результатів у їх співвідношенні з метою та конкретними завданнями, зафіксованими у "Вступі". Саме тут міститься так зване "вивідне" знання, яке є новим порівняно з базовим, вихідним. Це розширений, обґрунтований перелік усього того, що є предметом захисту. Нове знання не слід підміняти механічним поєднанням висновків, які було зроблено наприкінці розділів - воно є більш узагальненим, вільним від другорядних подробиць

У перших пунктах висновків коротко оцінюють стан питання, далі -послідовно - розкривають методи вирішення поставленої в роботі проблеми, її практичний аналіз, порівняння з відомими варіантами розв'язання. Далі наголошують на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, викладають рекомендації щодо їх використання. Завершуючи цю частину роботи, бажано вказати шляхи подальшого дослідження проблеми, ті її аспекти, що залишились недослідженими або малодослідженими.

Висновки можуть будуватись як: послідовність пронумерованих тез; набір невеликих абзаців; суцільний текст, де інформація подається описово. У висновках, як правило, не використовуються цитати з чужих робіт, а також не наводяться ілюструючі приклади. Доречними тут будуть узагальнюючі таблиці, схеми, графіки, діаграми тощо.

Список використаних джерел (Список літератури. Список використаної літератури, Бібліографія, Література) має включати лише ті роботи, які фактично були використані: на них було зроблено посилання або вони згадувались у тексті. Не бажано включати в загальний список: вузівські підручники, методичні посібники (окрім робіт суто методичного характеру), а також енциклопедії, словники, художні твори, довідники, газети, нефахові журнали (їх можна подавати окремими списками, наприклад: Довідкова література, Словники і довідники, Джерела мовного матеріалу та ін.). До основного списку входять:

• офіційні документи, які публікуються від імені державних або громадських організацій, установ і відомств і свідчать про актуальність досліджуваної теми;

• основні праці провідних спеціалістів у даній галузі;• праці авторів, що відбивають усі точки зору на вирішення проблеми;• публікації автора роботи з теми дослідження;• основні праці наукового керівника.Додатки. Допоміжні матеріали, необхідні для повноти сприйняття основного

тексту роботи, виносяться у додатки. В них можуть розміщатись описи громіздких методик; таблиці, що підсумовують і систематизують експериментальні дані; малюнки, статистичні розрахунки; хронологічні таблиці, алгоритми; протоколи і акти випробувань, впровадження, розрахунки економічного ефекту та ін.

РОЗДІЛ 5.НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ З БАЗОВОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Другим етапом конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАИ є виконання контрольних робіт з базових дисциплін. Перелік секцій та відповідних їм базових дисциплін подано в таблиці:

Назва відділення Секція Базова дисциплінаІ. Історико-географічне

1. Історія України Історія України2. Археологія Історія України3. Історичне краєзнавство Історія України4. Етнологія Історія України5. Географія та ландшафтознавство Географія6. Геологія Географія

ІІ. Філософії та суспільствознавства

1. Філософія Історія України2. Соціологія Історія України3. Правознавство Історія України4. Релігієзнавство та історія релігії Історія України

Приклади контрольних робіт минулих років наведені у додатку Г. Оцінювання навчальних досягнень з базових дисциплінВідповідно до сучасних тенденцій в освіті також здійснено позитивні зміни у

порядку оцінювання навчальних досягнень з базових дисциплін учасників ІІІ етапу конкурсу.

Контрольні роботи складаються з 9 завдань за трьома рівнями складності: 1 рівень - 3 завдання; 2 рівень - 3 завдання; 3 рівень - 3 завдання.

Перевірка рівня знань з базових дисциплін проводиться за трьома рівнями складності: 1 та 2 рівні - тестуванням, 3 рівень - виконання контрольних завдань. Тривалість контрольної роботи 3 години.

Оцінювання навчальних досягнень з базової дисципліни здійснюється за наступними критеріями:

РОЗДІЛ 6.ЗАХИСТ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ

Захист наукового дослідження - завершальний етап конкурсу наукових робіт учнів в системі МАИ України. Це процедура прилюдного оголошення основних результатів підготовлених досліджень. Усі учасники конкурсу, а також усі присутні можуть виступати як опоненти.

Захист проходить таким чином:- конкурсанти виступають з доповідями за темою дослідження;- відповідають на поставлені запитання;- уважно слухають виступи інших учнів, беруть активну участь у дискусії. Для оголошення результатів наукової роботи кожному учаснику конкурсу-

№Рівні завданьКількість балів1Завдання І рівня62Завдання ІІ рівня123Завдання ІІІ рівня21Всього39

Максимальна кількість балів - 39.

захисту надається 7 хвилин. За цей час необхідно вказати на актуальність дослідження, проаналізувати сучасний стан питання, особливу увагу приділити тим результатам дослідження, які були запропоновані особисто учнем, порівняти їх з уже відомими.

Готуючись до виступів, у школярів зазвичай виникає низка запитань:- як сформулювати ту чи іншу думку, щоб зробити її більш ясною;- яким чином розподілити матеріал доповіді;- як використати наявні факти й аргументи.Тому доцільно підготувати рекомендації доповідачам, які мають сприяти

формуванню культури виступів учнів. Иаведемо один із варіантів порад для виступаючих:

1. Доповідь має бути короткою та чіткою.2. Завдання доповідача переконати слухачів, довести свої головні тези.3. Для вирішення поставленої мети добре подумайте над таким:- якою бачиться вам структура вашого виступу;- які думки та почуття хочете ви викликати у слухачів;

- які прийоми (риторичні запитання, зіставлення фактів, інтонаційні засоби) залучення уваги слухачів ви використаєте у своїй промові;

- стежте за правильністю мовлення під час виступу, звертайте увагу на плеоназми (мовленнєва надмірність), тавтологію (повторення спільнокореневих слів), невиправдане використання вставних зворотів та речень, слів-паразитів, мовленнєвих штампів.

Готуючи доповідь, слід також мати на увазі, що за 7 хвилин, що надається під час захисту, в нормальному темпі можна проголосити 3 - 4 сторінки друкованого тексту (через 1,5 інтервали). Тому варто попіклуватися, щоб вкластися у відведений час.

Одна з важливих проблем роботи над доповіддю - композиційне оформлення майбутньої промови. Вона може містити такі елементи:

- вступ;- з'ясування предмета дослідження;- викладання матеріалу;- підтвердження його конкретними прикладами, фактами;- висновки.Доцільно звернути увагу, що для того, щоб головна думка була сприйнята

правильно і чітко, необхідна своєрідна «підготовка», «входження» слухачів в темудослідження, постановка проблеми. Цьому слугує початок доповіді. Його мета -настроїти слухачів на сприйняття доповіді, оволодіти увагою аудиторії. Томурозпочинати свій виступ доцільно з звернення до всіх слухачів, яке може бутипредставлено у такій формі: «Поважні члени журі, шановні учні, учителі, усіприсутні! Дозвольте запропонувати вашій увазі основні результати науковогодослідження на тему: «.............».

Презентуючи основні результати проведеного дослідження в основній частині виступу, доцільно продумати, у який спосіб можна аргументувати висловлені тези, проілюструвати окремі положення (схеми, таблиці, малюнки, плакати, слайди, відеоматеріали, комп'ютерні програми тощо). Слід звернути увагу, що завдання

висновків закріпити проголошену думку, зв'язати початок і кінець виступу, підсумувати висловлене. Наприкінці виступу доречним буде подякувати усім присутнім за увагу.

Даючи відповіді на задані після виступу запитання, важливо пам'ятати, що вони мають бути конкретними, лаконічними і разом з тим вичерпними. Слід звернути увагу, що за активну кваліфіковану участь у дискусії (доречні і грамотно сформульовані запитання, володіння науковою термінологією) учасники конкурсу-захисту отримують додаткові бали.

Під час захисту особливого значення набуває темп мовлення і інтонація виступаючого. З цією метою варто у тексті доповіді виділити ключові слова, які підпадають під логічний наголос, розставити необхідні паузи. Доцільним буде вдома прохронометрувати тривалість виступу, потренуватись декілька разів, щоб забезпечити вільне володіння матеріалом під час захисту. Під час виступу: не хвилюватися, дивитися в очі колегам і журі. Говорити коротко і впевнено. Пам'ятати, що більше семи речень людська пам'ять не опрацьовує, тому кожна думка має вміститися в цей об'єм. Не боятися збитися - текст виступу має лежати перед очима й учневі пробачать заглядання туди. Звернути увагу на фрази, що членують виступ і активізують увагу: „як показало дослідження", „коротко повторимо хід думки", „підіб'ємо підсумки" тощо.

Якщо від журі надійшло прохання закінчувати доповідь, це буває коли вичерпано ліміт часу. Не потрібно губитися, впадати в паніку, треба сказати: „Отже, зробимо короткі висновки" і в учня є як мінімум півтори хвилини, коли його слухають. За цей час він повинен встигнути довести до кінця останню думку (30 секунд = 2 речення) і зробити висновки (1 хвилина = 5 речень).

Запитання журі. Їх мета - з'ясувати, чи насправді учень писав роботу сам. Запитання можна умовно поділити на три групи: до тексту, методології і списку літератури.

Запитання до тексту найчастіше прості, типу: „що ви маєте на увазі, вживаючи термін...?" Якщо в роботі багато термінів, то можуть запитати про деякі з них. Більше того, можуть спитати про доречність вживання термінології. Полюбляють поцікавитися знанням імен та доробків учених, на яких посилається учень (особливо коли їх багато і вони гучні).

До методології. Це питання типу „якими методами літературознавчого аналізу ви користувалися під час написання роботи?".

Запитання до списку літератури. Не секрет, що більшість списків містять чимало книжок, яких ні учень, ні вчитель в очі не бачили. І запитання „наугад": „а про що йдеться в цьому дослідженні?" згубило чимало здібних юних науковців. Будьте уважними - не пишіть у списку зайвого, добре вичитуйте. Особлива увага приділяється правильному оформленню, не полініться його вичитати.

Для запитань, відповідь на які невідома, є набір стандартних відповідей: „Цей аспект проблеми не входить до об'єкту дослідження", „На жаль, час виступу не дав можливості розкрити це питання, але воно описане в роботі", „На жаль, регламентований обсяг роботи не дав можливості розкрити всі сторони цієї багатогранної проблеми" тощо.

Особливу увагу слід звернути на етикет виступу - від зовнішнього вигляду до формул ввічливості. Нагадаємо: «Вельмишановні члени журі, шановні керівники

команд, любі колеги! Вашій увазі пропонується дослідження на тему....»; «Дякую за запитання....», «Дякую за увагу...» тощо.

Критерії оцінювання захисту науково-дослідницьких робіт.Захист науково-дослідницьких робіт проходить у секціях. На захисті мають право

бути присутніми інші члени секції як опоненти. Питання про присутність на захисті керівників команд вирішується оргкомітетом в залежності від конкретних умов.

Для захисту надається на 7 хвилин. Захист науково-дослідницьких робіт оцінюється за такими критеріями:

№ Критерії оцінювання Кількість балів

1 Аргументованість вибору теми дослідження та її розкриття, вільне володіння матеріалом 9

2 Ступінь самостійності автора у виконанні роботи; особистий внесок автора в роботу 9

3 Чіткість, логічність, послідовність, лаконічність викладення матеріалу 7

4 Компетентність учасника, вичерпність відповідей 75 Етикет та культура спілкування учасника 46 Активна кваліфікована участь у веденні дискусії 3

Всього 39Максимальна кількість балів - 39.Таким чином, максимальна сумарна оцінка за участь у всіх розділах програми конкурсу становить 100 балів:№ Розділи програми конкурсу Кількість балів1. Заочне оцінювання науково-дослідницької роботи 222. Оцінювання навчальних досягнень з базової дисципліни 393. Захист науково-дослідницької роботи 39

Всього 100ЗАКЛЮЧЕНИЯ

Учасники ІІ та ІІІ етапів Всеукраїнського конкурсу-захисту Малої академії наук - це яскраві особистості, у яких навчання і виховання в наукових секціях сформувало потреби до інтелектуального збагачення, викликало бажання до пошуку нового, недослідженого. Як правило, всі вони продовжують навчання у вищих навчальних закладах, аспірантурі, де здобуті під час учнівських наукових досліджень навички використовують у практичній діяльності.

Слід пам'ятати, що лише сумлінна та самостійна праця над дослідженням та дотримання основних вимог написання роботи, її оформлення, дасть змогу долучитися до Малої академії наук, що неодмінно стане запорукою успіху на конкурсі-захисті.

Автори сподіваються, що дані методичні рекомендації допоможуть юним дослідникам під керівництвом педагогів-наставників здійснити перші кроки до науки.

Додаток А

Зразок оформлення титульного аркуша:

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСНОЇ

ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ХАРКІВСЬКЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ ВІДДІЛЕННЯ

МАЛОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ

НАУКОВЕ ВІДДІЛЕННЯ_______________________

СЕКЦІЯ______________________

(тема)

Виконав_________________________________(Прізвище, ім'я, по батькові автора)учень___класу_________________________________

(повна назва навчального закладу)Науковий керівник___________________________(Прізвище, ім'я, по батькові, вчений ступінь, посада, місце роботи; для вчителів - категорія, звання)

2011 р.

41

Додаток АЗатвердженоНачальник районного (міського) управління (відділу) освіти; директор ліцею при вищому навчальному закладі

"______"__________________2011 р.

ЗАЯВКАна участь у ІІ етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту

науково-дослідницьких робіт учнів-членів МАН України у 2010-2011 навчальному році

Секція____________________________________________________________Базова дисципліна__________________________________________________Тема роботи_______________________________________________________

Прізвище__________________________________________________________Ім'я_______________________________________________________________По батькові________________________________________________________Рік народження____________________________________________________Участь в обласних, Всеукраїнських етапах олімпіад, конкурсів-захистів (рік, предмет, тема роботи, місце)

Позашкільний навчальний заклад

Навчальний заклад

Район____________________________________________Клас______________________________________________Науковий керівник (ПІБ повністю, категорія, звання)

Необхідність у технічних засобах:

Домашня адреса

Контактний телефон, e-mail

42

Додаток АДодаток В

Список рекомендованих орієнтовних тем науково-дослідницьких робіт (розроблені фахівцями ХНУ ім. В. Н. Каразіна)

Секція історичного краєзнавства.1. Історія села, містечка Харківської області.2. Танкобудівництво.3. Авіація.4. Створення колонії А. С. Макаренка.5. Академік В. І. Вернадський.6. Ректора Харківського національного університету.7. Українізація на Харківщині у 20-ті роки.8. Театр „Березіль" Леся Курбаса.9. Життя та творчість М. І. Костомарова.10. Діяльність „Просвіти" на Харківщині у ХХ ст.11. Голодомор на Харківщині у 1932-33 рр.

12. Ю. В. Кондратюк - видатний український винахідник, творець теорії космічних польотів.

13. Академік Г. Ф. Проскура - піонер української гідроаеродинаміки.14. Академік М. П. Барабашов та його школа астрофізиків.15. Історія вулиць та площ Харкова та населених пунктів області.

16. Історія старовинних садиб та паркових комплексів Харківщини (Шарівка, Наталіївка, Старий Мерчик тощо).

Секція історії України.1. Військове мистецтво запорізьких козаків.2. Військова справа в слобідських козацьких полках (друга половина XVII - перша

половина ХУЛІ ст.)3. Формування Української Державності в ході визвольної війни 1647-1654 рр.4. Історичні діячі Слобідської України XVII- ХУЛІ ст. (по окремим персоналіям).5. Етапи заселення Слобідської України.6. Духовна культура Слобожанщині.7. Розвиток освіти Слобідської України.8. Ярмаркова торгівля на Слобожанщині.9. Повсякденне життя та побут населення Харкова ХУШ - ХІХ ст.10. Геральдика міст Слобожанщини.11. Топоніміка слобожанських сіл та міст.12. Символіка слобожанських полків.

Секція археології1. Археологічні пам'ятки м. Харкова.2. Археологічні пам'ятки району.3. Кам'яна індустрія доби неоліту та бронзи.

43

Додаток А4. Гідронімія Слобідської України та її хронологія.5. Городища скіфської доби.6. Городища Київської Русі та Хазарського каганату.7. Поховальні пам'ятки та їх значення для етносоціальних досліджень.8. Зброя давніх часів (неоліт, енеоліт, бронзовий вік, скіфська доба, середньовіччя).

9. Питання стародавньої економіки (землеробство, скотарство, металургія, гончарство, домашнє виробництво та ін).

10. Палеоекологія Слобожанщини.11. Старожитності Харківщини козацької доби.12. Нумізматичні джерела до історії Слобожанщини.

Секція етнології1. Вплив церковних багатств на громадську свідомість та побут українців.

2. Феномен українського козацтва і його значення для формування етнічних ідеалів українців.3. Ремісничі цехи: їхній устрій, права та вільності, культурологічне значення (ремісничі цехи Харкова).

4. Звичаєве право українців (росіян, євреїв, циган, тощо).5. Народна медицина українців.6. Лікарські рослини та їх застосування у народній медицині українців.7. Засоби пересування українців.8. Народна агрономія українців.9. Землеробська обрядовість українців.10. Виробнича магія та обрядовість євреїв (татар, ін.).

11. Сімейний та громадський побут українців (росіян, білорусів, німців, татар, греків, гагаузів, молдаван та ін.) в Україні (на Слобожанщині, Поділлі, в Криму тощо).

12. Сімейна обрядовість українців (росіян, білорусів, циган, євреїв, німців, татар, поляків та

ін.)13. Родильна обрядовість (або будь-якої меншини України).14. Культурологічне значення весільної обрядовості.

15. Порівняльний аналіз шлюбних обрядів на Слобожанщині та Гуцульщині (Поліссі і Буковині, Луганщині і Східній Галичині, або 2-х народів, що мешкають на одній території).

16. Традиційний український театр.17. Пасічництво на Слобожанщині.18. Г. Ф. Квітка-Основ'яненко як етнограф.19. Етнографічна діяльність М. Ф. Сумцова.20. Етнографічні студії Ф. Вовка.21. Етнографізм поезії Я. Щоголіва.22. Історія етнографічного вивчення Слобожанщини ХУШ-ХХ ст.23. Знаряддя прядіння та ткацтва в колекції ... музею.24. Етнографічна колекція ... музею: історія виникнення та розвитку.

44

Додаток А25. Художні тканини в колекції... музею.26. Історія етнографічного музейництва в Україні (на Слобожанщині).27. Усна народна творчість як відображення українського традиційного світогляду.28. Ліричні пісні Слобожанщини ( Золочивщини, Краснокутщини тощо).29. Образ птаха в українському фольклорі.30. Кіт в українській усній народній творчості.31. Анекдот як вид слобожанського фольклору.32. Герої епосу як уособлення етнічного ідеалу.33. Дитячий фольклор нашого краю.34. Обрядовість нашого села.35. Гончарство Слобожанщини.

Секція географії та ландшафтознавства1. Стратегія соціально-економічного розвитку України, Харківської області; географічні наслідки сучасних економічних перетворень.2. Рекреаційно-туристський потенціал України. Харківської області. Перспективи розвитку різних форм туризму.3. Зарубіжні інвестиції та їх вплив на географію сучасного промислового виробництва та в цілому господарства.4. Сфера обслуговування (соціальна інфраструктура) України, Харківської області. Особливості розміщення об'єктів соціальної інфраструктури.

5. Антропогенні ландшафти України, Харківської області.1. Сучасні геоморфологічні процеси на території України, Харківської області.6. Природоохоронні об'єкти Харківської області (комплексна географічна характеристика).7. Краєзнавчий компонент сучасної географічної освіти.8. Туристські походи та екскурсії як джерело поглиблення географічних знань.9. Розвиток картографії у Харківському університеті.10. Картографічне забезпечення роботи шкільного краєзнавчого гуртка.11. Складання еколого-природничих карт.12. Історико-краєзнавче картографування Слобожанщини.13. Особливості водного режиму річок України та їх вивчення.14. Гідрологічний режим малих річок області.

15. Використання водних ресурсів у господарстві та охорона їх вод від забруднення та виснаження.

16. Вплив господарчих засобів на річковий стік.17. Характеристика хімічного складу поверхневих вод та оцінка їх забруднення.18. Топоніміка річок України.19. Меліоративна географія, історія, стан, перспективи.20. Зміна природного середовища під впливом людини.21. Сучасна міграція населення Харківщини.

22. Географія промисловості України, Харківської області, району (або географія конкретної галузі промисловості)

45

Додаток А23. Методи польових досліджень в туристських походах.24. Рекреаційна оцінка досліджуваних територій (на прикладі Харківської області).25. Природні передумови розвитку туризму і відпочинку в Україні.26. Туристський потенціал Харківської області, району27. Транспортний комплекс України.28. Місце України в системі міжнародних економічних зв'язків.29. АПК України (Харківської області, району) та його структура.30. Стан і перспективи розвитку конкретного підприємства Харкова.31. Географія ґрунтів Харківської області та їх використання.32. Природно-ресурсний потенціал Харківської області, району та його оцінка.33. Охорона природи певного адміністративного району Харківської області.34. Національні природні парки Харківської області.

35. Об'єкти (природні, культурно-історичні) Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (по регіонах, по країнах).

36. Природні (або культурно-історичні) чудеса України.

Секція геології1. Вивчення кар'єрів будівельних матеріалів.2. Вивчення нафтових та газових родовищ Харківщини, свого району.

3. Вивчення гірських порід, які використовуються у будівництві і облицюванні будівель, пам'ятників.

4. Вивчення небезпечних геологічних процесів в умовах техногенезу.5. Вивчення геологічних пам'яток Харківщини.6. Вивчення мінеральних багатств області, району, свого населеного пункту.

7. Режимні спостереження за зміною рівня підземних вод в колодязях і вивчення гідрогеологічного режиму підземних вод.

8. Гідрологічний режим малих річок.9. Вивчення водних ресурсів і їх використання в області, районі, населеному пункті.1. Вивчення джерел забруднення поверхневих і підземних вод, заходи по ліквідації

наслідків забруднення водних об'єктів.2. Вивчення сучасних геоморфологічних процесів на території області, району,

населеного пункту.3. Складання експозиції „Корисна копалина - переробка - продукція ".10. Збір і вивчення шкільної колекції мінералів, гірських порід і палеонтологічних решток.11. Вивчення відображення геологічних особливостей місцевості в топоніміці.12. Вивчення скам'янілостей свого району, їх використання для вивчення віку гірських

порід і палеогеографії.13. Зсуви Харківської області (свого району).14. Геологічні пам'ятки околиць м. Вовчанська.15. Прояви гіпсів в Ізюмському районі.16. Природні пігменти Харківщини.

20. Мінеральні води Харківської області, району.

46

Додаток А

Секція правознавства.1. Світові інтеграційні процеси і державний суверенітет.2. Держава та політичні партії.3. Демократія і самоврядування.4. Соціальна держава: шляхи розбудови в Україні (проблеми і перспективи).5. Право, економіка, політика (їх взаємовплив і взаємодія).6. Право і корпоративні норми (їх взаємовплив і взаємодія).7. Фактори формування і розвитку системи законодавства в Україні.8. Прецеденти Європейського Суду з прав людини.9. Акти Конституційного суду України в системі національного законодавства.10. Законність як багатоаспектне суспільно-правове явище.11. Права, свободи і обов'язки людини та громадянина в демократичній державі.12. Нормативно-правові акти в Україні.13. Поняття держави.14. Демократія як внутрішня форма держави.15. Правові відносини.16. Правомірна поведінка, правопорушення, юридична відповідальність.17. Законність і правопорядок.18. Правотворчість.19. Механізм держави та державного апарату.20. Екоправо.

Секція соціології1. Як я розумію нерівність?

2. Умови соціальної мобільності та їх стан в сучасній Україні.3. Особистість: соціологічне та несоціологічне трактування.4. Людина та комп'ютерні іграшки: погляд соціології.

5. Телевізор у житті підлітка: соціологічний аналіз.6. Українська мова в Харкові в фокусі соціології.7. Улюблений герой мультфільму: погляд на проблему з точки культури.8. Чи легко бути молодим?9. Кіно та сучасне суспільство: соціологічний ракурс.10. Релігійні ідеї: „опіум для народу", основа „картини світу" суспільства"?11. Суспільство: наукове вивчення і/або моральна оцінка?12. Що таке „успіх"?

зору соціологічної

чи „самоосвячення

47

Додаток А1. Роль культурних факторів у розвитку економіки.13. Економіка як соціальний інститут.14. Мотивація господарської діяльності.15. Способи концентрації в економіці багатства та влади.16. Ідеології та економічна діяльність.17. Відносини між бізнесом та політикою.18. Соціологічний портрет підприємця.19. Групи та ролі в економіці.20. Підприємництво як форма економічної поведінки.

22. Избирательные технологии в парламентских выборах: украинский опыт23. Выборы как способ формирования демократической политической культуры в Украине

24. Избирательные системы: концепции модели25. Современный терроризм как форма политической борьбы26. Политическая культура Украины27. Политическая реклама в электоральном процессе28. Гендер в современном политическом пространстве29. Становление гражданского общества в Украине30. Политические коммуникации Украины в контексте избирательных компаний31. Политические партии Украины: анализ места и стратегии в политическом поле.32. Манипуляционные технологии в политическом процессе.33. Украинские СМИ: проблемы свободы слова.

34. Особенности политической коммуникации в Украине: основные закономерности и характеристики.

35. Имидж в предвыборной политической коммуникации.36. Процесс формирование политической элиты в современной Украине.37. Роль СМИ в избирательных кампаниях38. РЯ технологии в парламентской избирательной кампании Украине39. Роль политических коммуникаций в современном обществе40. Политическое лидерство: механизмы формирования.41. Факторы формирования имиджа политического лидера42. Понятия и типы политической культуры.43. Политические конфликты: технологии контроля и урегулирования.44. Трансформации политического режима и перспективы демократизации45. Изучение факторов и форм политического участия граждан46. Политические партии и интересы социальных групп

Секція філософії1. Філософія і система культури.2. Філософія і наука.3. Філософія і політика.4. Філософія і влада.

48

Додаток А5. Історичні типи світогляду.6. Конфуцій і конфуціанство.7. Проблеми людини в філософії Сократа.8. Платонівська „Ідеальна держава" і сучасність.9. Філософський зміст патристики.10. Гуманізм Відродження і сьогодення.11. Філософська парадигма нового часу: становлення та розвиток.12. Філософія Гегеля; система і метод.13. Проблеми людини і філософії Л. Фейєрбаха.14. Вчення Карла Маркса про людину і суспільство.1. Проблеми людини та її свободи в філософії екзистенціалізму.2. Проблеми раціонального та ірраціонального в філософії ХХ ст.3. Структуралізм та гуманітарне пізнання.4. Г. Сковорода та Слобожанщина.5. Особливості української ментальності.6. Філософські шукання та мислення доби Київської Русі.7. Філософія відродження в Україні.8. Філософія в Києво-Могилянській академії.9. Харківський університет як центр філософської культури на Слобожанщині.10. Проблема „людина-нація" в українській філософії.11. Сучасний стан філософської думки в Україні.12. Буття і небуття.13. Проблематичність людського буття.14. Діалектика основних форм буття.15. Наукова картина світу.16. Структура свідомості, її основні рівні.17. Біологічне і соціальне в людині.18. Філософські версії місця людини у Всесвіті.19. Індивід, індивідуальність, особистість.20. Проблема смислу життя.21. Філософія культури.22. Елітарна та масова культура.23. Традиційна та сучасна культура.24. Криза світової цивілізації на межі ХІХ-ХХ ст.25. Проблеми прогресу суспільного розвитку.26. Наука як різновид духовної діяльності.27. Проблема авторства в філософії.28. Наука, філософія та здоровий глузд.29. Істина в науці та істина в філософії.30. Істина і Правда.31. Пізнання та розуміння.32. Проблеми критерію істини.33. Раціональне та ірраціональне в пізнанні.

49

Додаток А34. Наука як соціальний інститут.35. Сучасна НТР та її наслідки.36. Глобальні проблеми сучасності.37. Екологія, мораль, політика.38. Астрологія: міф чи наука.39. Національна самосвідомість і світогляд.40. Людина як найвища цінність.41. Легітимність влади як соціальна проблема.42. Правова держава і її форми.43. Політична культура.44. Культура особистості.45. Проблеми відродження та розвитку української культури.46. Прогностика та футурологія.47. Сенс вивчення філософії.48. Філософія та майбутнє.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ (відділення філософії та

суспільствознавства) 11 класI рівень

Максимальна оцінка за одне завдання — 2 бали1. Визначте хто з українських громадських діячів почав видавати за український журнал:а) Т. Шевченко;б)Ю. Бачинський;в) М. Драгоманов;г) Г. Полетика.

2. Виберіть події, що стосуються періоду непу:а) створення СРСР, смерть В.Леніна, запровадження продрозкладки;б) українізація, існування ВАПЛІТЕ, масові репресії;в) створення СРСР, українізація, покращення економічної ситуації;г) початок громадянської війни, проголошення радянської влади в Україні, трудовімобілізації.

3. Викресліть «зайве» прізвище в ланцюжках:

1. а) А.Мельник; б) Г.Жуков; в) С.Бандера; г) Є. Коновалець.2. а) В.Стус; б) Л.Костенко; в) А.Горська; г) М. Рильський

II рівеньМаксимальна оцінка за одне завдання — 4 бали

1. Співвіднесіть прізвища історичних діячів і посади, які вони обіймали:___________

кордоном перший

50

Додаток Аа) К.Левицький; 1) голова Генерального секретаріатуб) В.Винниченко; Центральної Ради;в) Д.Вітовський; 2) наказний отаман Українськоїг) М.Омелянович-Павленк°; національної Ради;

3) голова Державного секретаріату ЗУНР;4) командувач УГА;5) Голова РНК УСРР.

2. Розташуйте події в хронологічній послідовності:

A) суд над членами Української робітничо-селянської спілки; Б) створення раднаргоспів;B) звільнення Харкова від фашистів; Г) створення УПА; Д) початок Другої світової війни; Е) ХХ з'їзд КПРС;Є) усунення В.Щербицького з посади керівника КПУ; Ж) початок проведення «реформ О.М.Косигіна».3. Відзначте (підкресліть) спільні риси у процесах, що відбувалися в УСРР під час радянської модернізації та в західноукраїнських землях під час їх радянізації:

A) панування сталінського режиму; Б) діяльність УПА;B) голодомор;Г) проведення насильницької колективізації; Д) проведення індустріалізації;Е) всі українські землі знаходились у складі однієї держави;Є) терор проти незадоволених.

ІІІ рівеньМаксимальна оцінка за одне завдання — 7 балів

1. Прочитайте документ, виконайте завдання:«Досвід революції несхитно переконав нас у тому, що ніяка політична партія і ніяка

політична державна влада неспроможна вирішити завдання нашого часу, не в силах привести до повстання і організації зруйнованого народного господарства, не в силах здійснити прагнення і задовольнити потреби трудових мас...

Ми заявляємо тому, що народний повстанський рух, що нині розгортається на Україні, є початком великої третьої революції, спрямованої на повне розкріпачення трудящих мас від будь-якого гніту влади і капіталу, як приватного так і державного.

51

Додаток АМи заявляємо, що наша повстанська .. . армія є лише бойовим ядром народного руху

на Україні.. .»Дайте відповіді на запитання:Процеси якого періоду української історії відображає цей документ? (1 бал). Ідеологія якого руху в Україні відображено в даному документі? (1 бал). Хто керував цим рухом? (1 бал). Що мається на увазі під «третьою революцією», які буди перші дві на думку авторів документу? (2 бали). Чи можливо, на Вашу думку, «розкріпачення трудящих мас від будь-якого гніту влади і капіталу»? (2 бали).2. Порівняйте процеси післявоєнної відбудови в Західній Україні і інших областях УРСР після Другої світової війни.Критерії оцінювання: Визначення і якість критеріїв для порівняння - 2; логічність, повнота викладення матеріалу - 3; знання і використання історичних фактів - 2;3. Складіть коротку статтю для історичного словника за темою «Дисидентський рух в Україні в 1960-х - 1970-х рр.»Критерії оцінювання: відповідність форми відповіді поставленому завданню - 1; логічність, повнота відповіді - 3; знання історичних фактів - 3.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА З ІСТОРІЇ УКРАЇНИ (Історико-географічне

відділення) 11 клас I рівеньМаксимум балів за одне завдання - 2

1. Викресліть зайве поняття. Вибір обгрунтуйте: "хвильовізм", "волобуєвщина", "шумськізм", "вейсманізм"

2. Найбільший в світі завод з виробництва ракетно-космічної техніки було споруджено в 1960-х рр. в:а) Донецькуб) Дніпропетровськув) Харковіг) Києві

3. Доберіть твори до авторів:а) "Людина і зброя" -б)"Маруся Чурай" -в) "Аероград" -г) "Народний Малахій" -

О.Довженко, Л.Костенко, М.Куліш, О.ГончарII рівень

Максимум балів за одне завдання - 4

1. За наведеним нижче описом визначте ім'я та прізвище діяча:

52

Додаток Аа) Бесарабський і одеський розбійник, згодом легендарний червоний командир -

геройГромадянської війни, вбитий за нез'ясованих обставин у 1925 р.

б) Відомий український "колючий більшовик", друг Леніна, борець з українськимнаціоналізмом і не менш активний прихильник політики українізації на межі 1920-х -1930-х рр.

в) Один із провідних діячів ОУН (б), керував проголошенням Української держави 30червня 1941 р., в 1941-1944 рр. ув'язнений у Заксенхаузені, згодом політемігрант

г) Радянський воєначальник, українець за походженням, у 1940-1941 рр. - нарком оборони

СРСР, брав участь у радянсько-фінській війні та багатьох операціях першого етапу Великої Вітчизняної війни

2. 8-10 березня 1946 р. у Львові провели церковний Собор, що прийняв наступну постанову: "Собор греко-католицького духовенства, скликаний ініціативною групою по возз'єднанню греко-католицькоїцеркви з православною, вирішив ліквідувати Берестейську унію 1596р., відірватися від Риму і возз'єднатися з нашою православною церквою".

Які причини та передумови такого рішення собору? Якими були наслідки цього рішення для громадського та культурного життя в Україні?3. Розташуйте за хронологічним порядком:а) арешт останнього командира УПА Василя Кука, б) розпуск Поліської Січі, в) засідка бійців УПА-Південь на генерала армії М. Ватутіна, г) створення УГВР, д)виселення радянськими органами безпеки кримських татар з Криму, е)проголошення створення 14-ї гренадерської дивізіїї СС "Галичина"

III рівеньМаксимум балів за одне

завдання - 7

1. Уважно прочитайте уривок з листівки, датованої осінню 1942 р.:"Українці! За короткий час німецького панування розвіялися всі надії. Тепер кожен українець повинен зрозуміти, що нам залишається тільки один шлях до людського вільного державного життя: шлях організованої революційної боротьби широких мас за незалежність України. Настає наш час. Світ поринув у величезну битву. Наш найголовніший ворог, російський імперіалізм, втрачає всю свою кров... Німеччина знесилена... З ходом війни наші шанси зростають. Ми не сміємо прогавити вигідний момент. Наш успіх залежить від нашої иіцнної єдності і нашої сили у спільній боротьбі."

Прибічники якої політичної сили є авторами листівки (1б)? Про який "вигідний момент" іде мова (1б)? Про які сприятливі для України обставини говориться(2 б.)? Чи вдалося використати ці обставини в повній мірі, і якщо ні, то чому (3 б.)?

53

Додаток А2. Напишіть есе на тему "Оборона Києва в 1941 р." за схемою: хронологічні рамки, причини, сили сторін, відомі дійові особи, основні бойові дії, результати, значення в історії війни.

3. Охарактеризуйте сталінську індустріалізацію 1930-х рр. за схемою: а)плани (1б),б)джерела(1б), в)темпи(1б), в)засоби(2б), г) результати (2б).

КОНТРОЛЬНА РОБОТА З ГЕОГРАФІЇ 11 клас

I рівень

1. Держава, територія якої цілком знаходиться у Західній півкулі:а) Кенія; б) Португалія; в) Велика Британія.

2. Держава, де Новий рік починається раніше, ніж у двох інших названих країнах:а) Філіппіни; б) Україна; в) Мексика.

3. Оберіть правильне твердження про членство країн у міжнародних організаціях:

а) Індія - член АСЕАН;б) Лівія - член ОПЕК;в) Норвегія - член ЄС.

II рівень1. Установіть відповідність між названим у тесті містом (1-Мадрид, 2-Ріо-де-

Жанейро,3-Москва, 4-Сянган, 5-Токіо, 6-Вашингтон, 7-Торонто, 8-Париж) та його фотографією (А-И). Відповідь дати у вигляді: 1-Б, 2-Г і т.д. _____________________________________________

А Б В Г—^^^^^^^ ^ : " "

Д Е Ж И

2. Держави, береги яких омиваються водами Каспійського моря:а) Азербайджан; б) Ірак; в) Туркменістан; г) Грузія;д) Афганістан; е) Казахстан; ж) Іран; и)

Туреччина.3. Знайдіть відповідність між адміністративною областю України (1 .Луганська;

2.Львівська; 3.Чернівецька; 4.Донецька) та вершиною-горою, яка там розташована:а) г. Камула, 471 м; б) г. Бельмак-Могила, 324 м;в) г. Берда, 515 м; г) г. Могила-Мечетна, 367 м;

Відповідь подайте у вигляді: 1-а, 2-б і т.д.

ІІІ рівень

54

Додаток А1. Що вивчають такі науки: «геологія», «геоморфологія», «метеорологія»,

«фізична географія», «демографія», «економічна географія», «екологія»?

2. Охарактеризуйте сучасний стан і перспективи розвитку сільського господарства світу. Що таке «зелена революція» у сільському господарстві?

3. Опишіть походження островів у Світовому океані. Наведіть приклади. Складіть таблицю для семи островів світу, на яких розташовані столиці держав. Колонки таблиці: №, назва острова, назва столиці, назва держави, якій належить острів.

БІБЛІОГРАФІЯ З ЕТНОЛОГІЇ1. Артемівка: Зб. архівних документів і матеріалів / Гол. ред. Б.К.Мигаль; Упор. Л.М.Момот, Т.В.Чернявська; Худож.-оформлювач Б.В.Чертков. - Харків: Каравела, 1999.- 112 с.-("Краю мій, Слобожанщино").2. Богодухів: Зб. архівних документів і матеріалів / Головний ред. А.І.Епштейн; Упоряд.: Л.М.Момот, В.Г.Панкратьева, В.В.Швець; Худож.-оформлювач Б.В.Чертков.- Харків: Фоліо, 1995.- 128 с.- (Старовинні міста Харківщини).3. Вовчанськ: Зб. архівних документів і матеріалів / Головний ред. А.І.Епштейн; Упоряд.: Л.М.Момот та ін.; Худож.-оформлювач Б.В.Чертков.- Харків: Фоліо, 1994.- 124 с.-(Старовинні міста Харківщини).4. Дергачі: Зб. архівних документів і матеріалів / Головний ред. В.К.Мигаль; Упоряд.: Г.Т.Бекетова та ін.; Худож.-оформлювач Б.В.Чертков.- Харків: Фоліо, 1998.- 198 с.- (Краю мій, Слобожанщино!).5. Змиев: Сборник архивных документов и материалов / Ред. А.И.Эпштейн; Сост.: В.В.Резникова (отв. сост.), В.Г.Панкратьева, В.В.Швец; Художник Б.В.Чертков.- Харков, 1992.- 40 с.- (Старинные города Харьковщины).6. Золочів: Зб. архівних документів і матеріалів / Головний ред. А.І.Епштейн; Упоряд.: Л.М.Момот та ін.; Худож.-оформлювач Б.В.Чертков.- Харків: Фоліо, 1995.- 104 с.-(Старовинні міста Харківщини).7. Ізюм: Зб. архівних документів / Головний ред. А.І.Епштейн; Упоряд.: Л.М.Момот та ін.; Худож.-оформлювач Б.В.Чертков.- Харків: Фоліо, 1994.- 104 с.- (Старовинні міста Харківщини).8. Краснокутськ: Зб. архівних документів і матеріалів / Головний ред. А.І.Епштейн; Упоряд.: Л.О.Михасенко, В.Г.Панкратьева, В.В.Швець; Худож.-оформлювач Б.В.Чертков.- Харків: Фоліо, 1994.- 96 с.- (Старовинні міста Харківщини).9. Куп'янськ: Зб. архівних документів і матеріалів / Головний ред. А.І.Епштейн; Упоряд.: Л.М.Момот та ін.; Худож.-оформлювач Б.В.Чертков.- Харків: Фоліо, 1994.- 96 с.-(Старовинні міста Харківщини).10. Мерефа. Зб. архівних документів і матеріалів. Ч. 1 / Головний ред. Б.К.Мигаль; Упоряд.: Л.О.Михасенко та ін.; Худож.-оформлювач Б.В.Чертков.- Харків: Фоліо, 1995.- 100 с.-(Краю мій, Слобожанщино!).

55

Додаток А11. Мерефа. Зб. архівних документів і матеріалів. Ч. 2 / Головний ред. Б.К.Мигаль; Упоряд.: Л.М.Момот, В.Г.Панкратьева, Т.В.Чернявська; Худож.-оформлювач Б.В.Чертков.- Харків: Фоліо, 1996.- 152 с.- (Краю мій, Слобожанщино!).12. Харківський район: Зб. архівних документів і матеріалів. / Головний ред. Б.К.Мигаль; Упоряд.: Л.О.Михасенко та ін.; Худож.-оформлювач Б.В.Чертков.- Харків: Фоліо, 1994.- 92 с.- (Краю мій, Слобожанщино!).13. Харківський район: Зб. архівних документів і матеріалів: Ч. 2. / Головний ред. Б.К.Мигаль; Упоряд.: Л.О.Михасенко та ін.; Худож.-оформлювач Б.В.Чертков.- Харків: Фоліо, 1995.142 с.- (Краю мій, Слобожанщино!).14. Харківський район: Зб. архівних документів і матеріалів. Ч. 3. / Головний ред. Б.К.Мигаль; Упоряд.: Л.М.Момот, В.Г.Панкратьева, Т.В.Чернявська; Худож.-оформлювач Б.В.Чертков. -Харків: Фоліо, 1996. - 188 с. - (Краю мій, Слобожанщино!).15. Чугуїв: Зб. архівних документів і матеріалів / Упоряд.: Л.М.Момот, В.Г.Панкратьева, В.В.Швець.- Харків: СП "Фоліо", 1993.- 68 с.- (Старовинні міста Харківщини).

16. Державний архів Харківської області.- Р-2.17. Описи Харківського намісництва кінця XVIII ст.: Описово-статистичні джерела / АН УРСР. Археограф. Комісія та ін. Упоряд. В.О.Пірко, О.І.Гуржій; Редкол. П.С.Сохань (відп. ред.) та ін.- К.: Наук. думка, 1991.- 220, /3/ с., [24] л. іл.: іл.1. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи, 1897: XLVII. Харьковская губерния / Под ред. Н.А.Тройницкого.- СПб., Издание Центрального статистического комитета Министерства Внутренних Дел, 1904.- 300 с.

2. Аничков Е.В. Язычество и Древняя Русь.- СПб.: 1914.- 397 с.18. Артюх Л.Ф. Народне харчування українців та росіян північно-східних районів України.- К.: Наукова думка, 1982.- 112 с.19. Артюшенко М.М. Історія Боромлі. З найдавніших часів до наших днів.- Тростянець, 1999.672 с.20. Астахова О.В., Крупа Т.М., Сушко В.А. Свята та побут Слобожанщини: Альбом / О.В.Астахова, Т.М.Крупа, В.А.Сушко.- Харків: Колорит, 2004.- 125 с.: іл.- (Серія "Українська колекція").

21. Афанасьев А. Поэтические воззрения славян на природу.- Т.1-3.- М., 1865-1869.22. Багалій Д.І. Історія Слобідської України / Передмова, коментар В. В. Кравченка.- Харків: Основа, 1991.- 256 с.: іл.23. Багалій Д.І. Очерки из истории колонизации степной окраины Московского государства.-М.: Изд. Императорского общества истории и древностей Российских при Московском Университете, 1887.- 614 с.24. Багалей Д.И., Миллер Д.П. История города Харкова за 250 лет его существования (16551905): Историческая монография: В 2 т.- Репринт. изд.- Харьков: Б. и., 1993.- Т. 1.: XVII -XVIII века.- 568, [6] с., ил. Т. 2: XIX - начало XX века.- 978, [8] с., ил.25. Балади про родинно-побутові стосунки. АН УРСР Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. Упорядники: О. І. Дей та ін.- К.: Наук. думка, 1988.- 528 с.

56

Додаток А26. Байбурин А.К. Жилище в обрядах и представлениях восточных славян.- Л.: Наука, Ленинградское отделение, 1983.- 192 с.27. Байбурин А.К. Календарь и трудовая деятельность человека.- Л.: Общество "Знание" РСФСР, 1989.- 32 с.28. Байбурин А.К. Некоторые вопросы изучения объективированных форм культуры (К проблеме этнографического факта) // Памятники культуры народов Европы и европейской части СССР. Сб. МАЭ.- Л.: Наука, 1982.- Т. XXXVIII.- С. 6-15.29. Байбурин А.К. Ритуал в традиционной культуре: структурно-семантический анализ восточнославянской обрядности.- СПб, Наука, 1993.- 240 с.30. Байбурин А.К., Топорков А.Л. У истоков этикета: Этнографические очерки. - Л.: Наука, Ленинград. отд-ние, 1990.- 168 с.: ил.31. Бердута М.З., Солошенко О.М. Особливості обрядів та звичаїв Слобожанщини (XVIII - XIX ст.) // Сборник научных трудов Харьковского института социального прогресса.- Х.: ХИСП, 2001.- Вып. 6.- С. 92-99.32. Бернштам Т.А. Новые перспективы в познании и изучении традиционной народной культуры: (теория и практика этнографических исследований). - К.: Республіканська ассоціація українознавців, 1993.-184 с.33. Білецька В. Українські сорочки, їх типи, еволюція й орнаментація // Матеріали до етнології й антропології / Етнографічна комісія Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. Т. XXI-XXII - Частина 1. Збірник праць, присвячений пам'яті В.Гнатюка. [Впорядкував Ф.Колесса].- Львів: З друкарні Наукового Товариства імені Шевченка, 1929.- С. 43-109.34. Бойківщина: Історико-етнографічне дослідження / АН УРСР, Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т.Рильського, Львівське відділення. [Відп. ред. Ю.Л.Гошко].-К.: Наукова думка, 1983.- 304 с.35. Борисенко В.К. Традиції і життєдіяльність етносу: на матеріалах святково-обрядової культури українців.- К.: Унісерв, 2000.- 191 с.36. Боряк О. Ткацтво в обрядах та віруваннях українців (середина ХІХ - початок ХХ ст.).- К.: б. вид., 1997.- 196 с.1. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: космогонічні українські народні погляди та вірування. - К.: Довіра, 1992.- 416 с.2. Велецкая Н.Н. Языческая символика славянских архаических ритуалов. - М.: Наука, 1978. -240 с.3. Верхній Салтів: ГЕНІЙ МІСЦЯ. Похоронна обрядовість. (А.Бражник, Н.Бражник, С.Бражник, Т.Громова. - Харків: Видавництво "Гімназія Модем", 2005. - 14 с.; іл.

4. Весільні пісні / Упоряд., авт. вст. ст. та приміт. М.М.Шубравська; Відп. ред.I. П.Березовський.- К.: Дніпро, 1988.- 476 с.: іл.43. Виклади давньослов'янських легенд, або міфологія. Укладена Я.Ф.Головацьким.- К.: Довіра, 1991.- 96 с.44. Віхрова Т.В. Український рушник в колекції Луганського обласного краєзнавчого музею.-Луганськ, Світлиця, 1998.- 24 с.

57

Додаток А45. Вовк Х.К. Студії з української етнографії та антропології.- К.: Мистецтво, 1995.- 336 с.: іл.46. Войтович В. Українська міфологія: [Довідник] / В.М.Войтович.- К.: Либідь, 2002.- 664 с.47. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис.- К.: Оберіг, 1993.- 592 с.

48. Восточнославянский этнографический сборник / Труды Института этнорафии им. Миклухо-Маклая, новая серия. Т. XXXI.- М., Изд-во АН СССР, 1956.- 808 с.49. Гаврилюк Н.К. Картографирование явлений духовной культуры (По материалам родильной обрядности украинцев).- К.: Наукова думка, 1981.- 280 с.50. Геннеп, А. ван. Обряды перехода. Систематическое изучение обрядов / Пер. с франц.- М.: Изд. Фирма "Восточная литература" РАН, 1999.- 198 с.51. Гнатюк В. Знадоби до української демонології. - Т. ІІ. - Вип. І. // Етнографічний збірник.-Львів, 1912.- Т. ХХХІІІ.- ХЬП. - 237 с.52. Гнатюк В. Похоронні звичаї й обряди // Етнографічний збірник.- Львів, 1912.- Т. ХХХІ-ХХХІІ. - С.131-424.53. Гнатюк В.М. Українська народна словесність: (В справі записів українського етнографічного матеріалу). - Відень: Накладом Союза Визволення України, 1916.- 48 с.54. Горленко В.Ф. Становление украинской этнографии конца XVIII - первой половины XIX ст.- К.: Наукова думка, 1988.- 214 с.55. Гримич М. Традиційний світогляд та етнопсихологічні константи українців (когнітивна антропологія).- К., б. м., б. р.- 380 с.56. Гринченко Б.Д. Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседней с ней губерниях. - Вып. I—III. — Чернигов: Типография губернского земства.- Вып. I.- 1985; Вып.II. - 1897; Вып. III.- 1899.- 761 с.57. Громов Г.Г. Методика этнографических экспедициий. - М., Издательство Московского университета, 1966.- 120 с.

58. Давидюк В.Ф. Українська міфологічна легенда.- Львів: Світ, 1992.- 176 с.59. Данилюк А.Г. Українська хата.- К.: Наук. думка, 1991.- 112 с.

60. Дитинство і народна культура Слобожанщини: Матеріали фольклорно-етнографічних експедицій 1992-2000 років / Харківський обласний центр народної творчості.- Х.: Регіон-інформ, 2000.- 152 с.61. Дмитренко Микола: Українська фольлористика: історія, теорія, практика. - К.: Ред. часопису "Народознавство", 2001.- 576 с.

62. Етнографія України / За ред. С. А. Макарчука.- Львів: Світ, 1994.- 520 с.63. Жизнь и творчество крестьян Харьковской губернии. Старобельский уезд. Очерки по этнографии края / Под ред. В. В. Иванова. Т. I.- Харьков: Изд. губ. стат. комитета, 1898.1012 с.64. Запорожці: До історії козацької культури / Упорядк. тексту, передм. І. Кравченка. Упорядк. іл. м-лу Ю. Іванченка.- К.: Мистецтво, 1993.- 400 с.: іл.

58

Додаток А65. Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография. Пер. с нем. К.Д.Цивиной. Примеч. Т.А.Бернштам, Т.В.Станюкович и К.В.Чистова. Послесл. К.В.Чистова.- М.: Наука. Главная редакция восточной литературы, 1991.- 511 с.: ил.

57. Иванов В.В. Современная деревня в Харьковской губернии // Харьковский сборник: Литературно-научное приложение к "Харьковскому календарю" на 1893 год. Вып. 7-й. / Издание Харьковского губернского статистического комитета [Под ред. члена-секретаря комитета В.В.Иванова].- Х.: Типография губернского правления, 1893.- С. 1-28.

58. Иванов П. Вовкулаки (Материалы для характеристики мировоззрения крестьян-малоруссов) // Юбилейный сборник в честь В. Ф. Миллера.- М., 1900.

59. Иванов П.В. Дни недели (К малорусской этнографии).- Х., 1905.66. Иванов П.В. Знахарство, шептание и заговоры в Старобельском и Купянском уездах

Харьковской губ. // Киев. старина.- 1885.- № 12.67. Иванов П.В. Из области малорусских народных легенд // Этногр. обозрение.- 1892.- № 2-3.68. Иванов П.В. Жизнь и поверья крестьян Купянского уезда Харьковской губернии //

Сборник Харьковского историко-филологического общества.- Харьков, б. изд., 1907.- С. 74-109.

69. Иванов П.В. Народные обычаи, поверья, приметы, пословицы и загадки, относящиеся к малорусской хате // Харьковский сборник.- Харьков, 1889.- Вып. 3.- С. 35-66.

70. Иванов П.В. Народные представления и верования, относящиеся к внешнему миру (Материалы для характеристики миросозерцания крестьянского населения Купянского уезда) // Харьковский сборник. Литературно-научное приложение к "Харьковскому календарю" на 1888 год.- Х.: Издание Харьковского Губернского статистического комитета, 1888.- Вып. 2.- С. 81-99.

71. Иванов П.В. Народные рассказы о домовых, леших, водяных и русалках // Сборник Харьковского историко-филологического общества. - 1893. - Т. 5. - Вып. 1.

72. Иванов П.В. Народные рассказы о кладах // Харьковский сборник. - 1890. - Вып. IV.73. Иванов П.В. Очерк воззрений крестьянского населения Купянского уезда на душу и

на загробную жизнь // Сборник Харьковского историко-филологического общества. - 1909. -Том 18. Издан в честь проф. Н.Ф.Сумцова. - С. 244-255.

74. Іларіон, митр. Дохристиянські вірування українського народу: Іст. реліг. моногр.- К.: АТ "Обереги", 1991.- 424 с.

75. Історія міст і сіл Української РСР у двадцяти шести томах. Харківська область.- К.: Головна редакція Радянської енциклопедії АН УРСР, 1967.- 1002 с.

76. Калинова сопілка. Антологія української народної творчості. Казки, легенди, перекази, оповідання. / Упоряд., передм., статті та прим. О.Ю.Брициної, Г.В.Довженок, С.В.Мишанича.- К.: Веселка, 1989.- 616 с.: іл.

77. Костомаров М.І. Слов'янська міфологія / Упоряд., приміт. І.П.Бетко, А.М.Полотай; вступна ст. М.Т.Яценка.- К.: Либідь, 1994.- 384 с.

78. Котляревский А.А. Сочинения А.А.Котляревского.- СПб., тип. Академии Наук, 1895.- Т. 4.- СЬ, 701, 27 с.

79. Куліш П. Записки о Южной Руси в двух томах.- К.: Дніпро, 1994.- 719 с.

59

Додаток А80. Курочкін О. Українські новорічні обряди "коза" і "Маланка". - Опішне: Українське

народознавство, 1995. - 392 с.: іл.81. Леви-Строс К. Структурная антропология.- М.: Наука, 1983.- 536 с.82. Луганщина: Етнокультурний вимір.- Луганськ: Альма матер, 2001.- 360 с.83. Манжура И.И. Сказки, пословицы и т. п., записанные в Екатеринославской и

Харьковской губерниях // Сборник Харьвоского истоико-филологического общества.- 1890.- Т.2.- Вып.2.

87. Маслова Г.С. Народная одежда в восточнославянских традиционных обычаях и обрядах XIX - нач. XX в.- М.: Наука, 1984.- 216 с.

88. Матейко К. І. Український народний одяг.- К.: Наук. думка, 1977.- 224 с.89. Материалы для изучения обычного права в Харьковской губ. Гл. I. О праве

наследования у крестьян Харьковского уезда // Харьковский сборник: Литературно-научное приложение к "Харьковскому календарю" на 1893 год. Вып. 7-й. / Издание Харьковского губернского статистического комитета [Под ред. члена-секретаря комитета В.В.Иванова].- Х.: Типография губернского правления, 1893.- С. 395-412.

87. Матеріали до українсько-руської етнології. Т. VII - 1904. Гуцульщина. Написав проф. В.Шухевич. Ч.4.- Львів, Накладом Наукового Товариства ім. Т.Г.Шевченка, 1904.

88. Милорадович В.П. Українська відьма: Нариси з української демонології / Упоряд., пер., передм. О.М.Таланчук; [Приміт. В.П.Милорадовича та О.М.Таланчук]; Худож. оформл. І.А.Вишинського.- К.: Веселка, 1993.- 72 с., іл.

89. Муравський шлях-97: Матеріали комплексної фольклорно-етнографічної експедиції / Упор. Красиков М., Олійник Н., Осадча В., Семенова М.- Харків: ХДІК, 1998.- 360 с.

90. Найден О.С. Українська народна іграшка: Історія. Семантика. Образна своєрідність. Функціональні особливості.- К.: АртЕК, 1999.- 256 с.: іл.

91. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу (Ескіз української міфології).- К.: АТ "Обереги", 1992.- 88 с.

92. Нидерле Л.Славянские древности.- М.: Иностранная литература, 1956.- 450 с.90. Носова Г.А.Язычество в православии.- М.: Наука, 1975.- 152 с.91. Оковита К.О. Великобурлуччина (сторінки історії)/ МСУ.- Харків, 2000 р.- 528 с.92. Орел Л. Українська родина: родинний і громадський побут.- К., 2000..93. Павленко В.М., Таглін С.О. Етнопсихологія: Навч. посібник.- К.: Сфера, 1999.- 408 с.

100. Пыпин А.Н. История русской этнографии: В 4-х т. Т. III. Этнография малорусская.-СПб: Тип. М.М.Стасюлевича, 1891.- I-VIII, 425 с.

101. Пісні родинного життя. Збірник. / Упоряд., авт. вступ. ст. та приміт. Г.В.Довженок; Відп. ред. І.П.Березовський.- К.: Дніпро, 1988.- 359 с.

102. Пісні Слобідської України. Фонографічна збірка: Пісні Харківщини. В.1. / Збирацька робота, розшифровка нотних текстів та упорядкування Л.Новикової.- Харків: Майдан, 1996.- 188 с.

103. Попович М.В. Мировоззрение древних славян. - К.: Наукова думка, 1985.- 168 с.104. Потебня А.А. Символ и миф в народной культуре / [Сост., подгот. текстов, ст. и

коммент. А.Л.Топоркова].- М.: Лабиринт, 2000.- 479 с.

60

Додаток А105. Пошивайло О.М. Гончарство Лівобережної України ХІХ - початку ХХ століть і

відображення в ньому основних духовних настанов української народної свідомості.- Київ, Молодь, 1991.- 282 с.

106. Пропп В.Я. Исторические корни волшебной сказки.- СПб., Издательство СПб.ГУ, 1996.364 с.: ил.

107. Пропп В.Я. Проблемы комизма и смеха: [Специфика комического, проблема психологии смеха и восприятия комического].- 2-е изд.- СПб., Алетейя, 1997.- 288 с., ил.

108. Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси.- М.: Наука, 1987.109. Рыбаков Б.А. Язычество древних славян.- М.: Наука, 1981.110. Самойлович В. П. Українське народне житло.- К.: Будівельник, 1972.111. Скрипник Г.А. Етнографічні музеї України. Становлення і розвиток / АН УРСР.

Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М.Т.Рильського.- К.: Наук. думка.- 1989.304 с.: іл.

112. Скуратівський В.Т. Місяцелік: Український народний календар. - К.: Мистецтво, 1992.208 с.

113. Слюсарський А.Г. Слобідська Україна: історичний нарис. - Харків, 1954. - 164 с.114. Сосенко, Ксенофонт. Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва і

Щедрого Вечера / Репринтне видання.- К.: СІНТО, 1994.- 360 с.115. Стельмащук Г.Г. Традиційні головні убори українців / АН України. Інститут

народознавства.- К.: Наук. думка, 1993.- 240 с.116. Сумцов Н.Ф. Этнографический очерк Харьковской губернии.- Харьков, 1918.- 24 с.117. Сумцов Н.Ф. Культурные переживания // Этнографическое обозрение.- 1889.- № 1,

2, 4, 5-6, 7, 8, 9, 10, 11, 12; 1890.- № 1, 2, 4, 5, 6, 7, 10.118. Сумцов Н.Ф. Очерки народного быта (из этнографических экскурсий 1901 г. по

Ахтырскому уезду) // Сборник Харьковского историко-филологического общества. Т.13. "Труды Харьковского предварительного комитета по устройству XII археологического съезда" / Под ред. проф. Е.К.Редина. Т. II, ч. 1-я и 11-я.- Харьков, Типо-Литография "Печатное дело", 1902.- С. 1-57.

100. Сумцов Н.Ф. Писанки.- К., 1891.119. Сумцов Н.Ф. Символика славянских обрядов / Избранные труды.- М., Вост. литература,

1996.- 294 с.121. Сумцов М.Ф. Слобожане. Історико-етнографічна розвідка / Підготовка тексту й

мовна редакція Леоніда Ушкалова; слово до читача, примітки та післямова Володимира Фрадкіна.-Х.: Акта, 2002.- 282 с.

122. Традиційна народна культура Дворічанського району Харківської області / Упор. М. Семенова.- Харків: Регіон-інформ, 2001.- 160 с.

123. Українська минувшина: Ілюстр. етн. довідник / А.П.Пономарьов, Л.Ф.Артюх, Т.В.Косміна та ін.- К.:Либідь, 1993.- 256 с.; іл.

124. Украинцы.- М.: Наука, 2000.- 535 с., ил.

61

Додаток А125. Українці: Історико-етнографічна монографія у двох книгах. Книга 1.- Опішне:

Українське народознавство, 1999.- 528 с., іл.126. Українці: Історико-етнографічна монографія у двох книгах. Книга 2.- Опішне:

Українське народознавство, 1999.- 544 с., іл.127. Українці: народні вірування, повір'я, демонологія / Упор., прим. та біогр. нариси

А.П.Пономарьова, Т.В.Косміної, О.О.Боряк. Вст.ст. А.П.Пономарьова.- 2-ге вид.- К.: Либідь, 1991.- 640 с.: іл.

128. Филарет (Гумилевский Д.Г.). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. Т. I.- Х.: Издательский дом "Райдер", 2004.- 328 с.

129. Фрэзер Дж.Дж. Золотая ветвь: Исследование магии и религии / Дж.Дж.Фрэзер; Пер с. англ. М.К.Рыклина.- М.: ООО "Издательство АСТ": ЗАО НПП "Ермак", 2003.- 781, [3] с.-(Ршіоворпу).

130. Храплива-Щур Л. Українські народні звичаї в сучасному побуті.- Львів: Фенікс, 1990.35 с.

131. Чижикова Л.Н. Русско-украинское пограничье: история и судьбы традиционно-бытовой культуры.- М.: Наука, 1988.- 256 с.

132. Чубинский П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край. Материалы и исследования.- СПб, 1872. Т. I. В. I.

133. Шевченко Є. Народна деревообробка в Україні: Словник народної термінології / Наук. редактор М.Кодак.- К.: Артанія, 1997.- 312 с.: іл.

62