Галапагоські острови 1

Галапагоські островиКоординати: 0°21′27″ пд. ш. 90°28′12″ зх. д.0.3575° пд. ш. 90.47° зх. д. [1] [2]

Галапагоські островиісп. Islas GalápagosGalápagos Islandsa

Світова спадщина ЮНЕСКО

Острів БартоломеКраїна Еквадор

Тип Природний

Критерії ⅶ, ⅷ, ⅸ, ⅹ

Ідентифікатор 1 [3]

Регіонb Латинська Америка і Вест-Індія

Історія реєстрації

Зареєстроване: 19782-га сесія

Продовження 2001

a Назва, як офіційно зазначено у списку [4]

b Як офіційно зареєстровано ЮНЕСКО [5]

Ортографічна проекція архіпелагу

Галапаго́ські острови́ (ісп. Islas Galápagos) —архіпелаг у Тихому океані, розташований за 965кілометрів на захід від узбережжя Еквадору;складаються з 13 основних вулканічних островів, 6невеликих острівців і 107 скель та намивнихтериторій.

Вважають, що перший острів сформувався 5—10мільйонів років тому в результаті тектонічноїактивності. Наймолодші острови — Ісабела іФернандіна — до цих пір на стадії формування,останнє вулканічне виверження на цих островахспостерігалося в 2005 році.

Адміністративно Галапагоські острови належатьЕквадору. Населення архіпелагу становить близько30 тисяч мешканців (2006). Площа архіпелагу —7882 км2, з яких біля 96,7% (7618 км2) входить до

Галапагоські острови 2

складу Національного парку Галапагос. 3,3% або 263 км2 — населена територія, що включає як міські, так ісільськогосподарські райони. Острів Бальтра, хоча також має природоохоронні райони, служить базоюВійськово-морського флоту та авіації Еквадору, на ньому також розташовано основний аеропорт архіпелагу.Архіпелаг відомий своїми флорою і фауною. Велика кількість місцевих видів архіпелагу — ендеміки.Унікальна природа островів привертає багато туристів, що робить туризм основною економічною галуззю.Також дуже популярний дайвінг. Вулкан Вульф на острові Ісабела — найвища точка Галапагоських островів(1707 м над рівнем моря).Крім того, острови відомі тим, що саме тут Чарльз Дарвін проводив свої дослідження, які зокреманаштовхнули його на створення еволюційної теорії походження видів.

Етимологія назвиУ різні часи архіпелаг був відомий під багатьма назвами, наприклад, «Зачаровані острови» (англ. EnchantedIslands) через швидкі океанічні течії, що ускладнювали навігацію. Перша сира навігаційна схема островів булазроблена піратом Амброузом Коулі (англ. Ambrose Cowley) в 1684 році. На ній він назвав острови на честьсвоїх знайомих піратів або англійських дворян покровителів піратів. Після анексії архіпелагу Еквадором вінспершу став Еквадорськими островами. Свою сучасну назву архіпелаг отримав завдяки великим морськимчерепахам, що мешкали тут, спочатку латиною як «Insulae de los Galopegos» — «острови черепах», а потім ііспанською мовою як «Islas Galápagos». Саме під цією назвою острови відомі в більшості країн світу, в томучислі й в Україні. Проте, інші назви все ще використовуються, зокрема сучасна офіційна еквадорська назваархіпелагу — «Архіпелаг Колумба» — «Archipiélago de Colón».

Історія

Мапа Галапагоських островів Філіпа Вандемалена, 1827 рік

Галапагоські острови були відкриті екіпажемкорабля єпископа Панами домініканця Томаса деБерланга під час його мандрівки до Віце-королівстваПеру з метою розв'язання суперечки між ФрансискоПісарро та його лейтенантами. Судно, на якому пливєпископ, відхилилося від курсу через сильний вітер ідосягло островів 10 березня 1535 року. Втім, задослідженнями середини 20-го століття, іспанці небули першими відвідувачами островів — знайденічерепки та інші залишки людської діяльності наостровах вказують на відвідування островівпівденноамериканськими індіанцями ще доприбуття іспанців[6] [7] .

Острови були вперше нанесені на карти в 1570-тихроках Абрагамом Ортеліусом[8] і ГерардусомМеркатором[9] під назвою Insulae de Los Galopegos(Острови Черепах)[10] . Протягом наступних двох зполовиною століть острови залишалисяненаселеними і часто ставали притулкоманглійських піратів, які готували напади на іспанські кораблі.

Александер Селькірк, чиї пригоди на островах Хуан Фернандес надихнули Даніеля Дефо на написання роману «Робінзон Крузо», відвідав Галапагоські острови в 1709 році, коли його підібрав з островів Хуан Фернандес пірат Вудс Роджерс. Роджерс зупинявся на островах для ремонту свого судна після нападу на місто

Галапагоські острови 3

Ґуаякіль[11] .Перша наукова місія до Галапагоських островів прибула в 1790 під керівництвом Алессандро Маласпіна,сицилійського капітана, чию експедицію фінансував король Іспанії. Проте, записи експедиції не збереглися.У 1793 році Джеймс Колнетт зробив опис флори і фауни Галапагоських островів і зауважив, що островиможуть використовуватися як база для полювання на китів у Тихому океані. Він також склав перші точнінавігаційні карти островів.Китобої, що почали висаджуватися тут, вбивали і захоплювали тисячі черепах, полюючи на них заради їх жиру.Великих сухопутних також брали на кораблі заради свіжого м'яса, оскільки ці тварини могли жити протягомкількох місяців без води та їжі. Полювання на черепах призвело до значного зменшення популяції тазнищення деяких видів. Разом з китобоями на острови прибули мисливці на котиків, які теж майже знищилипопуляцію цих тварин.Еквадор анексував Галапагоські острови 12 лютого 1832 року і назвав їх Еквадорським архіпелагом. Ця назвавикористовувалася поруч з кількома іншими назвами, зрідка й досі використовується для посилання наархіпелаг. Перший губернатор Галапагосу, генерал Хосе де Віяміл, перевіз сюди групу каторжників, щобзаселити острів Флореана, а в жовтні 1832 року до них приєдналися деякі ремісники та фермери.Під час другої подорожі «Бігля» дослідницький корабель під керівництвом капітана Роберта Фіцроя прибув наострови 15 вересня 1835 року з метою розвідати підходи до гаваней. Капітан та інші члени експедиції, зокремайого компаньйон, молодий натураліст Чарльз Дарвін, провели наукові дослідження геології і біології начотирьох з тринадцяти основних островів, після чого 20 жовтня продовжили кругосвітню подорож. Дарвінвідмітив, що зяблики різних островів відрізняються між собою, а губернатор тюремної колонії на островіЧарльз розповів йому, що черепахи також різнилися від острова до острова. У кінці подорожі Дарвін прийшовдо висновку, що ці факти, можливо «підривають стабільність видів»[12] . Коли після повернення до Англії вінпроаналізував зразки птахів, стало зрозуміло, що багато зовнішньо різних видів птахів були лише різновидамизябликів, що на різних островах виглядали зовсім по різному. Ці факти стали важливими віхами в розробціДарвіном його теорії природного відбору як пояснення еволюції, яку він опублікував у своїй відомій роботі«Походження видів»[13] .Наприкінці 19-го століття Хосе Валдісан і Мануель Хуліан Кобос провели нову спробу колонізації островів,організували збирання знайденого на островах лишаю виду (Roccella portentosa), що використовувався дляотримання фарбника. Після вбивства Валдісана одним з його працівників, Кобос привіз з континенту новугрупу з більш ніж сотні працівників до острова Сан-Крістобаль і спробував розпочати вирощування цукровоїтростини. Він дуже жорстко поводився зі своїми робітниками, тож повторив долю Валдісана і був убитий в1904 році. Починаючи з 1897 року Антоніо Гіл заснував нову плантацію на острові Ісабела.В 1989 році тут працювала Галапагоська експедиція Хопкінса-Стенфорда, надіслана Зоологічним факультетомСтенфордського університету, а починаючи з вересня 1904 року — експедиція Каліфорнійської академії наукпід керівництвом Ролло Бека, що залишалася на островах протягом цілого року, збираючи науковий матеріал згеології, ентомології, орнітології, ботаніки, зоології і герпентології. Інша експедиція цієї Академії підкерівництвом Темплетона Крокера відвідала острови у 1932 році з метою збору рослин, комах, риб, птахів,тварин та їх скелетів і скам'янілостей.Протягом другої світової війни Еквадор уповноважив США встановити військово-морську базу на островіБальтра і радарні станції на інших стратегічних точках. У 1946 році на острові Ісабела була організованаколонія для злочинців, але вона була розформована в 1959 році.У 1953 році на островах побував Тур Хейердал у пошуках спадщини інків. Приблизно з цього часуприродоохоронні заходи на островах стали ефективнішими. У 1978 році острови були внесені до спискуСвітової спадщини ЮНЕСКО, а в 1985 році — до списку біосферних заповідників міжнародного значення.

Галапагоські острови 4

Населення

Адміністративний поділ

Пуерто-Айора — найбільше поселення архіпелагу

Адміністративно на Галапагоських островахрозташована еквадорська провінція Галапагос. Їїстолиця — Пуерто-Бакерісо-Морено. Провінціяподілена на 3 кантони:

1. Ісабела (адміністративний центр —Пуерто-Віяміл)

2. Сан-Крістобаль (адміністративний центр —Пуерто-Бакерісо-Морено)

3. Санта-Крус (адміністративний центр —Пуерто-Айора)

Зараз населені п'ять островів архіпелагу: Бальтра,Флореана, Ісабела, Сан-Крістобаль і Санта-Крус. Накожному з цих островів лише частина територіївідведена для людської діяльності, зазвичай території в центральній частині островів та окремі ділянки наузбережжі, необхідні для пристаней.

ДемографіяГалапагоські острови — одне з небагатьох місць на Землі без корінного населення. Найбільша етнічна група наостровах — еквадорські метиси — суміш нащадків іспанських колоністів із південноамериканськимиіндіанцями, переважно ці поселенці прибули на Галапагоські острови у другій половині 20-го століття зконтинентальної частини Еквадору.У 1959 році, одразу після заснування Національного парку Галапагос, постійне населення острова становиловід 1 000 до 2 000 мешканців. У 1972 році був проведений перепис населення, за ним на той час на архіпелазічислилося вже 3 488 жителів. До 1980-х років населення значно зросло, досягнувши 15 000, а в 2006 році заприблизними підрахунками на островах налічувалося біля 30 000 мешканців.

Охорона архіпелагу

Галапагоська черепаха

Хоча перші закони, спрямовані на охорону природиостровів, були ухвалені ще в 1934 році, а в 1936 роцідоповнені, до кінця 1950-х років не було вжитоніяких дій для спостереження за місцевою флорою іфауною. Лише у 1955 році Міжнародний союзохорони природи відправив ознайомлювальну місіюдля обстеження архіпелагу. Через 2 роки, у1957 році, ЮНЕСКО, за сприяння уряду Еквадору,організувало іншу експедицію для вивчення ситуаціїзі збереження природи на архіпелазі і виборуділянки для спорудження дослідницької станції.

Галапагоські острови 5

Морська ігуана

У 1959 році, коли відзначався сторічний ювілейпершої публікації «Походження видів» ЧарльзаДарвіна, уряд Еквадору оголосив про створенняНаціонального парку на островах. Загальна площаНаціонального парку Галапагос склала 97,5% всійтериторії суші архіпелагу. У той же рік бувзаснований міжнародний Фонд Чарльза Дарвіна зштаб-квартирою в Брюсселі (зараз у Пуерто-Айора).Первинні цілі Фонду полягали в забезпеченнізбереження унікальної екосистеми Галапагоськихостровів і просуванні наукових досліджень,необхідних для охорони природи. Робота зізбереження почалася з спорудження в 1964 роціДослідницької станції Чарльза Дарвіна на островіСанта-Крус. У перші роки працівниками станції були проведені роботи з виведення з архіпелагуінтродукованих, тобто нерідних, видів тварин і рослин; а також із захисту корінних видів. У даний час учені наостровах в основному займаються чистим дослідженням фауни і флори, маючи на меті охорону природи.

У 1986 році навколишня акваторія загальною площею 70 000 км² була оголошена «морськоюприродоохоронною зоною», другою за розміром після Австралійського Великого Бар'єрного рифа. З 1990 рокуархіпелаг став притулком для китів. У 1978 році ЮНЕСКО оголосив острови територією Світової спадщини, ав 1985 році — біосферним заповідником міжнародного значення.

Тварини, що перебувають під охороною• Галапагоська сухопутна ігуана (Conolophus subcristatus)• Морська ігуана (Amblyrhynchus cristatus)• Галапагоська гігантська черепаха (Geochelone nigra)• Синенога олуша (Sula nebouxii)• Зелена черепаха (Chelonia mydas)• Нелітаючий баклан (Phalacrocorax harrisi)• Великий фрегат (Fregata minor) і прекрасний фрегат (Fregata magnificens)• Голотурія (Holothuroidea)• 13 видів птахів родини в'юркових (Fringillidae), відомі як «зяблики Дарвіна»• В'юрок деревинний (Camarhynchus pallidus)• Галапагоський пінгвін (Spheniscus mendiculus)• Галапагоський альбатрос (Phoebastria irrorata)• Галапагоський канюк (Buteo galapagoensis)• Каліфорнійський морський лев (Zalophus californianus)

Галапагоські острови 6

Екологічні загрози

Танкер Джесіка, викинутий на берег у січні 2001 року

Головну загрозу для архіпелагу становляютьінтродуковані (випадково або навмисно завезені)види рослин і тварин, такі як здичавілі кози, кішкиабо велика рогата худоба. Завдяки швидкомурозмножуванню, ці види спустошують місцеіснування корінних мешканців. Зважаючи на малукількість природних хижаків на островах, місцевівиди беззахисні перед ввезеними видами і частостають їх жертвами.

Найбільш шкідливими для архіпелагу рослинами єгуаява (Psidium guajava), авокадо (Perseaamericana), хінне дерево (Cinchona pubescens),охрома пірамідальна (Ochroma pyramidale), ожина (Rubus glaucus), різні цитрусові (апельсин, грейпфрут,лимон), дурман запашний (Datura arborea), рицина звичайна (Ricinus communis) і слонова трава (Pennisetumpurpureum). Ці рослини широко розповсюдилися і витіснили деякі рідні види у вологих зонах островівСан-Крістобаль, Флореана, Ісабела і Санта-Крус.

Багато видів було ввезено на острів піратами. Відомий мандрівник Тур Хейердал вказав на документи, якісвідчать про те, що віце-король Перу, знаючи, що пірати харчуються на островах дикими козами (ними жпривезеними і випущеними на волю), наказав випустити там на волю собак для знищення цих кіз. Післяневдалої колонізації острова Флореана адміралом Хосе де Віямілом (José de Villamil), він наказав розпуститикіз, ослів, корів та інших домашніх тварин з ферм острова і на інших островах для майбутньої колонізації.На даний час архіпелаг до цих пір населяють багато чужорідних тварин, такі як кози, свині, собаки, пацюки,миші, кішки, вівці, коні, осли, корови, домашні птахи, мурахи, таргани і деякі паразитичні комахи. Собаки ікішки нападають на диких птахів і руйнують їх гнізда, ловлять ігуан, молодих сухопутних і морських черепах.Свині завдають ще більшої шкоди, руйнуючи гнізда черепах й ігуан, а також знищуючи природну рослинністьу пошуках комах і коріння. Можливо, свині стали причиною зникнення ігуан на острові Сантьяґо, які за часівДарвіна там ще водилися. Чорні щури (Rattus rattus) нападають на молодих галапагоських черепах, коли тізалишають гніздо, і в результаті на острові Пінсон черепахи припинили розмножуватися на більш ніж 50 років;зараз там можна зустріти тільки дорослих особин. Також, з появою чорного щура пропав місцевийщур-ендемік. Корови та віслюки поїдають всю доступну рослинність в окрузі і тим віднімають і так малукількість поживи у місцевих видів. У 1959 році рибаки завезли на острів Пінта одного козла та двох кіз; у 1973році, за оцінкою служби Національного парку, поголів'я кіз на острові становило понад 30 тисяч. У 1967 роцікози були завезені на острів Марчена, а в 1971 році на острів Рабіда. Швидке зростання популяції свійськихптахів на нежилих островах викликало занепокоєння вчених щодо можливості передачі хвороб свійськихптахів диким і виникнення ендемії.Під найбільшою загрозою знаходиться Морський резерв Галапагос, однією з найбільших проблем акваторіїГалапагоських островів є незаконний вилов риби. Особливу стурбованість викликає полювання на місцевихакул (таких як риби-молоти, на яких полюють заради їх плавників) і несезонний збір урожаю морських огірків.Також загрозу становить бурхливий розвиток індустрії туризму і приріст місцевого населення, викликанийвисокою народжуваністю та нелегальною імміграцією. Аварія на нафтовому танкері «Джесіка» у січні 2001року, внаслідок якої з'явилася велика нафтова пляма, викликала спалах суспільної уваги у світі до проблемархіпелагу.У 2007 році ЮНЕСКО помістило Галапагоські острови до списку Світової спадщини в небезпеці[14] .

Галапагоські острови 7

Географія

Мапа архіпелагу з назвами островів

Діаграма клімату Галапагоських островів

Галапагоські острови розташовані на екваторі, від1°40′ північної широти до 1°36′ південної широти, івід 89°16′ до 92°01′ західної довготи. На островахпрактично відсутні джерела прісної води. Архіпелагвідомий своїми флорою і фауною. Велика кількістьмешканців архіпелагу — ендеміки.

Не зважаючи на широту, через холодну течію, кліматна Галапагосах набагато прохолодніший за іншітериторії на екваторі. Температура води інодізнижується до 20°C, а середньорічна — 23—24°С.

Бальтра

Бальтра (ісп. Baltra) або Сеймур-Сур (SeymourSur). У роки другої світової війни на острові булапобудована військово-повітряна база США дляпатрулювання Тихого океану в пошуках ворожихпідводних човнів та прикриття Панамського каналу.Після закінчення війни все майно бази булопередане уряду Еквадору. Зараз там знаходитьсяофіційна військова база Еквадору.

До 1986 року на Бальтрі знаходився єдиний наархіпелазі аеропорт, що пов'язував острови зматериком. Зараз побудовані ще два аеропорти наостровах Сан-Крістобаль та Ісабела, але більшістьрейсів досі робиться з цього острова. У 1930-ті рокивчені в межах експерименту переселили 70 місцевихігуан на сусідній острів Сеймур-Норте. Результатопинився несподіваним — під час війни ігуани, щозалишилися на острові, вимерли. У 1980-ті рокиігуан з острова Сеймур-Норте перевели вдарвінівський центр з метою відновленню популяції,а потім у 1990-ті роки знову виселили на Бальтрі.

Бартоломе

Бартоломе (ісп. Bartolomé). Острів був названий на честь лейтенанта Девіда Бартоломео (англ. DavidBartholomew) британських військово-морських сил. Цей маленький нежилий острів на схід від островаСантьяґо є одним з найвідвідуваніших туристами островів в архіпелазі. На цьому острові в 2003 році бувзнятий художній фільм «Хазяїн морів: на краю землі» (англ. Master and commander: the far side of the world).

Галапагоські острови 8

Синенога олуша

Галапагоська сухопутна ігуана

Каліфорнійський морський лев (Zalophus californianus) наГалапагоських островах

Острів Бартоломе є згаслим вулканом і має рядяскраво забарвлених вулканічних формацій,включаючи конусоподібний горб з туфу, відомого як«Pinnacle Rock». Цей частково еродований пагорбутворився тоді, коли лава досягла водної поверхні.Контакт з морською водою викликав так званефреатичне виверження або виверженнябандайсанського типу. Підірвані розплавленіфрагменти разом утворили спаяний туф. На островіживуть галапагоські пінгвіни, морські леви,гніздяться морські черепахи. Біля острова живутьбілопері рифові акули (Triaenodon obesus).

Вульф

Вульф (ісп. Wolf) або Венманн (Wenman). Цейострів названий на честь німецького геолога ТеодораВульфа. Площа острова становило всього 1,3 км²,максимальна висота 253 м над рівнем моря. Тутживуть морські котики, фрегати, маскові ічервононогі олуші, морські ігуани, акули, кити,дельфіни і галапагоські мартини (Creagrus furcatus).Найвідомішим мешканцем острова є гостродзьобийземляний в'юрок (Geospiza difficilis septentrionalis),що харчується кров'ю олуш і живе тільки на цьомуострові.

Дарвін

Дарвін (ісп. Darwin) або Кулпеппер (англ.Culpepper). Цей острів названий на честь ЧарльзаДарвіна. Його площа 1,1 км², максимальна висота168 м. Острів дуже невеликий та практично не маєназемної фауни, його фауна складається з морськихптахів та інших морських тварин. Тут можназустріти морських котиків, морських левів,морських ігуан, фрегатів, галапагоських мартинів,червононогих і насканських олуш (Sula granti). Біляострова багато китів, морських черепах, дельфінів,різноманітних акул.

Геновеса

Геновеса (ісп. Genovesa) або Тауер (англ. Tower).Сучасну іспанську назву острів отримав відіталійського міста Генуї, батьківщини Христофора

Галапагоські острови 9

Колумба. Його площа становить 14 км2, максимальна висота 76 м. Острів сформувався із залишків великогократера, зануреного у воду. Його також називають «пташиним островом» зважаючи на велику кількість різнихптахів. У затоці Дарвіна можна побачити фрегатів і галапагоських мартинів — єдиних видів птахів наархіпелазі, що ведуть нічний спосіб життя. На острові також живуть червононогі олуші, крачки (Anous),галапагоські димчасті мартини (Larus fuliginosus), фаетони, голуби, качуркові (Hydrobatinae) і «зябликиДарвіна». На острові є оглядовий майданчик «Сходинка принца Філіпа», а також ліс Lignum vitae.

ЕспаньйолаЕспаньйола (ісп. Española) або Гуд (англ. Hood). Сучасну іспанську назву острів отримав на честь Іспанії(буквально — «іспанка»). Площа острова становить 60 км2, максимальна висота 206 м над рівнем моря. Цегеологічно найстаріший острів архіпелагу, його вік оцінюється в понад 3,5 млн. років. Це такожнайпівденніший острів. Віддаленість острова від решти групи сприяє великій кількості ендемічних видів наострові та їх пристосованості до його природних ресурсів. Морські ігуани на Еспаньйолі з'являються тільки підчас шлюбного сезону.Тут мешкає галапагоський (махаючий) альбатрос (Phoebastria irrorata) — рідкісний вид птахів. Круті скеліострова чудово підходять для зльоту цих великих птахів, які харчуються у берегів Еквадору і Перу. НаЕспаньйолі є два майданчики для відвідувачів. Затока Гарднер має гарний пляж та місце для купання іпідводного плавання. У районі Пунта-Суарес можна спостерігати дику природу з великою різноманітністюмісцевої фауни.

ІсабелаІсабела (ісп. Isabela) або Альбемарле (Albemarle). Острів названий на честь королеви Ізабели, щофінансувала подорожі Христофора Колумба. Це найкрупніший острів архіпелагу, його площа становить4640 км². Найвищою точкою вважається вулкан Вульф, 1707 м заввишки над рівнем моря. Острів має формуморського коника та об'єднує в собі 6 різних вулканів, що разом утворили один суцільний масив суші. Наострові водяться галапагоські пінгвіни, галапагоські баклани (Phalacrocorax harrisi), морські ігуани, олуші,пелікани і краби Grapsus grapsus. На схилах вулканів Ісабели можна побачити ігуан, сухопутних черепах, атакож зябликів, галапагоських канюків (Buteo galapagoensis), галапагоського голуба і цікаву низовиннурослинність. На південно-східному краю острова розташоване третє за чисельністю населення селищеархіпелагу — Пуерто-Віяміл.

МарченаМарчена (ісп. Marchena) або Бінлое (Bindloe). Острів названий на честь монаха Антоніо Марчени (FrayAntonio Marchena). Площа острова 130 км², максимальна висота 343 м над рівнем моря. На острові водятьсягалапагоські канюки (Buteo galapagoensis) і морські леви. Також острів є основним місцем проживаннялавових ящірок (Tropidurus delanonis).

ПінтаПінта (ісп. Pinta) або Абінґдон (англ. Abingdon). Острів названий на честь однієї з каравел ХристофораКолумба. Площа острова 60 км², максимальна висота 777 м над рівнем моря. На острові водяться галапагоськімартини, морські ігуани, галапагоські канюки і морські леви. Також острів є батьківщиною найрідкіснішогопідвиду галапагоської черепахи — Geochelone nigra abingdoni, єдиним представником якого в даний час єстарезний самець на ім'я Самотній Джордж, що живе на території дарвінівського центру. Оскільки надії знайтище одного представника цього підвиду нема, підвид вважається вимираючим.

Галапагоські острови 10

ПінсонПінсон (ісп. Pinzón) або Дункан (англ. Duncan). Острів названий на честь братів Пінсон, капітанів каравел«Пінта» і «Нінья», що брали участь у подорожі Колумба. Площа острова 18 км², максимальна висота 458 м надрівнем моря. Тут водяться морські леви, галапагоські канюки, гігантські черепахи та морські ігуани, біляострова часто бачать дельфінів.

Пласа-СурПласа-Сур (ісп. Plaza Sur). Названий на честь колишнього президента Еквадору Леонідаса Пласа. Площаострова всього 0,13 км², найвища точка знаходиться на висоті 23 м над рівнем моря. Флора острова включаєкактуси опунція (Opuntia) і сезувіум (Sesuvium), які утворюють червонуватий килим поверх формації застиглоїлави. Тут живуть ігуани і велика кількість різноманітних птахів, яких можна спостерігати на скелях напівденному краю острова.

РабідаРабіда (ісп. Rábida) або Джервіс (англ. Jervis). Названий на честь монастиря, де Христофор Колумб залишивсвого сина перед подорожжю до берегів Америки. Площа острова 4,9 км², максимальна висота 367 м надрівнем моря. Велика кількість заліза у складі лави надає острову червонуватого відтінку. У невеликій лагуні зсолоною водою біля берега мешкає білощокий шилохвіст (Poecilonetta bahamensis). У ній також гніздятьсябурі пелікани і олуші. До недавнього часу там же жили фламінго, але через нестачу їжі їх перевезли на іншіострови. На острові водяться дев'ять видів зябликів.

Сан-КрістобальСан-Крістобаль (ісп. San Cristóbal) або Чатем (англ. Chatham). Острів отримав свою назву на честь святогомученика Христофора (Крістобаля). Площа острова 558 км², найвища точка 730 м над рівнем моря. На островіі біля нього живуть фрегати, морські леви, велетенські черепахи, синеноногі і червононогі олуші, Фаетони(Phaethontidae), морські ігуани, дельфіни, галапагоські мартини. Серед рослин можна зустріти видигалапагоської каландринії (Calandrinia galapagos), лекокарпус дарвіновський (Lecocarpus darwinii), Lignumvitae і Malus germicana. На високій частині острова знаходиться найбільше прісне озеро архіпелагу — ЛагунаЕль-Джунко. На південному краю острова знаходиться столиця провінції Галапагос — містечкоПуерто-Бакерісо-Морено.

Санта-КрусСанта-Крус (ісп. Santa Cruz) або Індефатіґебль (англ. Indefatigable). Це найнаселеніший острів архіпелагу.Його площа становить 986 км², найвища точка 864 метри. Назва острова іспанською означає «Святий Хрест».На острові розташований найбільший населений пункт архіпелагу місто Пуерто-Айора. Тут також містятьсяГоловне управління Національного парку і Дослідницька станція Чарльза Дарвіна. На станції є центррозведення черепах для подальшого випускання їх на волю. На вершинах острова росте багата рослинність ірозташовані знамениті лавові тунелі. На острові також існує велика популяція черепах. У бухті «Чорначерепаха», оточеній манграми, часто зустрічаються морські черепахи, скати і невеликі акули. На острові єлагуна з фламінго, що має назву «Серро-Драгон».

Галапагоські острови 11

Санта-ФеСанта-Фе (ісп. Santa Fe) або Баррінґтон (англ. Barrington). Названий на честь іспанського міста, дослівноозначає «свята віра». Площа острова 24 км², найвища точка 259 м над рівнем моря. На острові знаходитьсянайбільший на архіпелазі ліс з кактусів Opuntia. Вивітрені скелі служать хорошим місцем для гніздів'ягалапагоських мартинів, фаетонів, буревісників. На острові також можна побачити лавових ящірок.

СантьяґоСантьяґо (ісп. Santiago), Сан-Сальвадор (San Salvador) або Джеймс (англ. James). Як найпоширенішаіспанська назва острова, так і англійська, походять від імені Святого Якова. Площа острова 585 км²,максимальна висота 907 м над рівнем моря. Тут водяться морські ігуани, морські котики, морські леви,сухопутні і морські черепахи, фламінго, дельфіни і акули. Свині і кози, завезені раніше на острів, викоренені.У затоці Сулліван можна спостерігати недавні (близько 100 років тому) потоки лави.

Сеймур-НортеСеймур-Норте (ісп. Seymour Norte). Названий на честь англійського аристократа лорда Г'ю Сеймура (LordHugh Seymour). Площа острова 1,9 км², висота до 28 м над рівнем моря. На острові велика популяціясиненогих олуш і галапагоських мартинів. Також тут знаходиться одна з найбільших колоній фрегатів.

ФернандінаФернандіна (ісп. Fernandina) або Нарборо (англ. Narborough). Острів названий на честь іспанського короляФердинанда, що фінансував подорож Христофора Колумба. Площа острова 642 км², найвища точка1494 метри над рівнем моря. Це наймолодший і найзахідніший острів архіпелагу. 13 травня 2005 року наострові почалося нове виверження вулкану, попіл і хмара з пари води піднялося на висоту до 7 км, а лавапотекла у бік моря. На невеликій ділянці суші, названій Пунта-Еспіноса, водяться сотні морських ігуан. Наострові також водяться галапагоські баклани, галапагоські пінгвіни, пелікани і морські леви. На островізастиглі лавові потоки сусідять з мангровими зарощями.

ФлореанаФлореана (ісп. Floreana), Санта-Марія (Santa María) або Чарльз (англ. Charles). Острів отримав свою назвуна честь першого президента Еквадору Хуана Хосе Флореса, за часів правління якого Галапагоські островипотрапили під юрисдикцію Еквадору. Острів також називають Санта-Марія на честь однієї з каравелХристофора Колумба. Площа острова 173 км², найвища точка — 640 м над рівнем моря. Цей острів бувзаселений одним з перших і у нього досить багата історія. З грудня по травень на острові гніздяться фламінго ізелені морські черепахи. Тут також гніздиться гавайський тайфунник (Pterodroma phaeopygia) — морськийптах, що велику частину свого життя проводить далеко від берегу. Біля затоки Пост-Офіс у 18 столітті китобоїтримали дубову бочку, яку використовували як поштову скриньку, звідки пошта відправлялася кораблями доЄвропи або США; силами відвідувачів ця традиція підтримується і зараз. У районі «Корони Диявола»знаходиться підводний вулканічний конус і коралові формації.

Галапагоські острови 12

Джерела[1] http:/ / toolserver. org/ ~geohack/ geohack. php?language=uk&

pagename=%D0%93%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BF%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96_%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8&params=-0. 35750001_N_-90. 47000001_E_type:isle_region:EC

[2] http:/ / maps. google. com/ maps?ll=-0. 35750001,-90. 47000001& q=-0. 35750001,-90. 47000001& spn=0. 03,0. 03& t=k& hl=uk[3] http:/ / whc. unesco. org/ en/ list/ 1[4] http:/ / whc. unesco. org/ en/ list[5] http:/ / whc. unesco. org/ en/ list/ ?search=& search_by_country=& type=& media=& region=& order=region[6] Thor Heyerdahl, Arne Skjolsvold Archaeological Evidence of Pre-Spanish Visits to the Galapagos Islands: English and Spanish Texts

(Institute for Comparative Research in Human Culture) ({{{format}}}), 1990 ({{{language}}}). — С. {{{pages}}}, A ScandinavianUniversity Press Publication. ISBN 978-8200028796.

[7] John L. Sorenson. Scientific Evidence for Pre-Columbian Transoceanic Voyages to and from the Americas (http:/ / maxwellinstitute. byu.edu/ display. php?table=transcripts& id=155). Maxwell Institute, Provo, Utah.

[8] Abraham Ortelius Americae Sive Novi Orbis, Nova Descriptio ({{{format}}}), 1570 ({{{language}}}). — С. {{{pages}}}.[9] Gerard Mercator Nova et aucta orbis terrae descriptio ed usum navigantium emendate accomodata ({{{format}}}), 1569 ({{{language}}}).

— С. {{{pages}}}.[10] Maps and Charts of the Galápagos Islands (http:/ / www. galapagos. to/ MAPS. HTM#Ortelius). На сайті www.galapagos.to (http:/ / www.

galapagos. to/ ).[11] Selkirk, Alexander (http:/ / search. eb. com/ eb/ article-9066691). Britannica Online Encyclopedia.[12] Keynes, Richard ed. 2000. Charles Darwin's zoology notes & specimen lists from H.M.S. Beagle. Cambridge: Cambridge University Press.

June – August 1836 (http:/ / darwin-online. org. uk/ content/ frameset?itemID=F1840& viewtype=text& pageseq=23)[13] Niles Eldredge (2006). VQR - Confessions of a Darwinist (http:/ / www. vqronline. org/ articles/ 2006/ spring/

eldredge-confessions-darwinist/ ) 32–53. The Virginia Quarterly Review.[14] World Heritage in Danger List (http:/ / whc. unesco. org/ en/ danger/ ). UNESCO World Heritage.

Посилання• Parque National Galápagos (http:/ / www. galapagospark. org/ png/ index. php) — офіційна сторінка

Національного парку Галапагос• Galápagos Islands - History (http:/ / www. experiencefestival. com/ a/ Galpagos_Islands_-_History/ id/

1414233) — На сайті The Global Oneness Commitment (http:/ / www. experiencefestival. com)• Дайв-сафарі, рибалка і відпочинок на Галапагосі (http:/ / www. ecuadortur. com/ galapagos. php)• Геологія Галапогоських островів (http:/ / www. geo. cornell. edu/ geology/ GalapagosWWW/

GalapagosGeology. html)

Література• Bodo Müller und Matthias Stolt: Galápagos Die verwunschenen Inseln (2003) (BLV) ISBN 3-86108-909-2• Thor Heyerdahl and Arne Skjolsvold, Archaeological Evidence of Pre-Spanish Visits to the Galápagos Islands,

Memoirs 12, Society for American Archaeology, 1956• Quammen, David, (1996). The Song of the Dodo. Touchstone, New York• Constant, Pierre: The Galápagos Islands: A Natural History Guide (2004) W.W. Norton & Company, Inc. ISBN

962—217-742-5

Article Sources and Contributors 13

Article Sources and ContributorsГалапагоські острови  Source: http://uk.wikipedia.org/w/index.php?oldid=5233347  Contributors: Ahonc, Albedo, Andrijko Z., Andriyko UA, Deineka, Demetriol, Friend, Ilya, Ilyaroz,Kamelot, Krystofer, Oleksii0, Oys, Raider, Roman Z, Tigga, Tomahiv, Yakiv Gluck, Ynesyn, Yozh, Білецький В.С., ВВП, 2 anonymous edits

Image Sources, Licenses and ContributorsФайл:Galapagos.jpg  Source: http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Файл:Galapagos.jpg  License: Creative Commons Attribution-Sharealike 3.0  Contributors: User:MichaelЗображення:Flag of Ecuador.svg  Source: http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Файл:Flag_of_Ecuador.svg  License: Public Domain  Contributors: President of the Republic of Ecuador,Zscout370Файл:Orthographic projection centred over the Galapagos.png  Source: http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Файл:Orthographic_projection_centred_over_the_Galapagos.png  License:Public Domain  Contributors: Geo Swan, KJG2007, Telim tor, 3 anonymous editsФайл:Galapagos_Vandermaelen.jpg  Source: http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Файл:Galapagos_Vandermaelen.jpg  License: Public Domain  Contributors: Mr.Rosewater, Oleksii0Файл:View of Santa Cruz, Galapagos.jpg  Source: http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Файл:View_of_Santa_Cruz,_Galapagos.jpg  License: Creative Commons Attribution-Sharealike3.0  Contributors: User:IlyarozФайл:TortugaGalapago.jpg  Source: http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Файл:TortugaGalapago.jpg  License: unknown  Contributors: Oleksii0Файл:IguanaMarina.jpg  Source: http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Файл:IguanaMarina.jpg  License: unknown  Contributors: Oleksii0Файл:Tanker Jessica aground in Galapagos.jpg  Source: http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Файл:Tanker_Jessica_aground_in_Galapagos.jpg  License: Public Domain  Contributors:USCGФайл:Galapagos Island Names uk.svg  Source: http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Файл:Galapagos_Island_Names_uk.svg  License: Public Domain  Contributors: User:Indolences,User:Oleksii0Файл:Climate-San-Cristobal.png  Source: http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Файл:Climate-San-Cristobal.png  License: GNU Free Documentation License  Contributors:Користувач:Oleksii0Файл:PiqueroPAzul.jpg  Source: http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Файл:PiqueroPAzul.jpg  License: unknown  Contributors: Oleksii0Файл:Galapagos_iguana.jpg  Source: http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Файл:Galapagos_iguana.jpg  License: unknown  Contributors: Oleksii0Файл:Galapagos_sea_lion.jpg  Source: http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Файл:Galapagos_sea_lion.jpg  License: unknown  Contributors: Oleksii0

ЛіцензіяCreative Commons Attribution-Share Alike 3.0 Unportedhttp:/ / creativecommons. org/ licenses/ by-sa/ 3. 0/