Моя родина

Чому дідусь такий добрий сьогодні? Поліз Андрійко на шовковицю: привабили чорні ягоди. А тут дощ пішов. Пересидів Андрійко дощ. Хотів злазити з шовковиці, аж дивиться — сидить під деревом дідусь Петро. “Що ж його робити? - думає хлопчик. - Злазити з шовковиці — струсиш на дідуся всю воду з листя, змокне під дощем, захворіє”. Сидить Андрійко, притулившись до

гілки, боїться поворухнутись. Жде, поки дідусь до хати піде. А дідусь не йде. Вже сутеніти стало, коли підвівся дідусь, питає: - Чому це ти сидиш на дереві, онучку? - Боюся струсити на вас краплі, дідусю... - Злазь, Андрійку... Дідусь відійшов, Андрійко зліз із шовковиці. Старенький пригорнув і поцілував онука. “Чому це дідусь такий добрий сьогодні?” - з подивом подумав хлопчик.

Материнська любов (притча) Одного разу одну багатодітну матір запитали, кого із синів вона найбільше любить. І вона , посміхаючись відповіла: - Послухайте материнське серце. Мій улюблений син, якому я віддаю душу і серце, той,

● хто захворів — поки не одужає● хто в дорозі — поки не повернеться додому.

● хто втомився — поки не відпочине.

● хто голодний — поки не насититься.

● хто голий — поки не одягнеться.

● хто вчиться — поки не вивчиться.

● хто плаче — поки не перестане.

Що таке сім’я?Розкажу вам, друзі, я,

Що таке моя сім’я.

Разом дружно проживаємо

І пісні про це співаємо.

Все майструє, все ладнає,

Бо для всього хист він має.

Дід і бабця - у пошані,

Вони праці ветерани

Всіх онуків міцно люблятьЛюба матінка моя -

Як пишаюсь нею я!

В неї руки золотії,

Серцем кожного зігріє.

Тато сильний і завзятий — Він господар в нашій хаті.

І як пташенят голублять.

Є у мене ще й брати -

Кращих в світі не знайти.

Ось і вийшло всіх 7 “я”.

Знайте, це моя сім’я!

Дивний вогонь (легенда) Одного разу Бог вирішив подивитися, як живуть люди на землі. Спустився на землю і побачив юних хлопця і дівчину, котрі гуляли , тримаючись за руки. З їхніх поглядів було видно, що вони щасливі. Через кілька років Бог відшукав тих хлопця і дівчину. Вони стали подружжям, мали свій дім. Дружина тримала на руках немовля, чоловік порався по господарству. У їхніх трохи стомлених очах світився дивний і глибокий вогонь. А їхні погляди

свідчили про те, що вони — щасливі. Минуло багато років. І ось знову Бог відшукав на землі знайому сім’ю, побачив затишний будинок, красиве подвір’я, на ньому гралося багато маленьких діток, за ними доглядали їхні батьки. Це були діти й онуки тієї сімейної пари — зрозумів Господь. На веранді сиділи сивочолі бабуся та дідусь. Важко впізнати в них тих молодих хлопця і дівчину, яких Бог уперше побачив багато років тому. Бабуся і дідусь ніжно тулилися одне до одного. Немало труднощів випало на їхню долю, немало перешкод подолала їхня сім’я, але в очах і далі світився дивний і глибокий вогонь, а погляд свідчив про те, що подружжя було щасливе...

Сімейні традиції Справжня сімейна традиція — це щось особливе, притаманне лише певній родині. Ходити щотижня всією сім’єю до церкви — це прекрасно, але щоразу вертатися додому манівцями, щоб довше побути разом і вдосталь наговоритися — це вже сімейна традиція. Святкувати Новий рік — це дотримання звичаїв людства, але готувати до цього свята якусь особливу страву чи опівночі йти всією сім’єю гуляти — це вже сімейна традиція. Дехто із сумом говорить, що у їхніх сім’ях відсутні подібні звичаї. Але це не так! Прості щоденні зворушливі знаки уваги багато важать для зміцнення родини.

Поцілунок у щоку перед відходом та по поверненні, прощальний змах рукою у вікні, прогулянка перед сном, вечірня казка, сімейні читання, спільні прибирання чи суботня зустріч з друзями — все це створює саме той сімейний затишок, якого всі так прагнуть і до якого мріють повернутися після розлуки.