Концепція рідної української школи у

творах Софії Русової.

Підготувала вч.математики Жвирківської ЗШ І-ІІІст

Зджанська Г.О.

« Школа - це "скарб найкращий кожного народу, се ключ золотий, що розмикає пута несвідомості, се

шлях до волі, до науки, до добробуту. У вселюдськім житті тільки той народ і бере перемогу, який має найкращу школу, який має найбільш альфабетів".

«Нова школа» (1914р)

• Карта педагогічних творів • Ідея національної школи• Основні завдання народної школи • Найважливіші засади нової національної школи й освіти Укураїни• Принципи педагогічної концепції• Математика досліджень вченої• Суть соціального виховання за С.Русовою• Цитати просвітительки актуальні і сьогодні • Висновки

Підготувала вч.математики Жвирківської ЗШ І-ІІІст.

Зджанська Г.О.

Дослідники вважають, що за обсягом і рівнем просвітянської роботи Софія Русова стоїть на одному щаблі з Оленою Пчілкою і Христиною Алчевською, а за силою і пристрасністю, з якими звучало її слово на захист української культури, духовності, рідної мови її можна зрівняти з Лесею Українкою.

Русова – провідниця кращих ідей фребелівської системи виховання та системи М.Монтессорі; прихильниця ідей вільного, а відтак, активного виховання в інтерпретації Овіда Декролі й Адольфа Фер'єра; засвоює ідеї Себастьяна Фора і Георга Керштенштайнера про систему громадянського виховання;ідеї вільного виховання, що базуютьсяна психологічному вивченні дитини, дитячого організму Вентуеля, Зінківського та ін.

У теоретичній спадщині С.Русової є велика кількість книг та журнальних статтей з педагогіки, історії освіти, порівняльної та соціальної педагогіки. У них систематизовано найкращі перлини світової педагогіки та знайшли місце глибокі роздуми і висновки про майбутню українську школу.

С.Русова – дочка двох народів (шведського та французького)-виросла серед третього, українського, що споконвіків вирізнявся етнічною терпимістю і національним братолюбством. Вона була найактивнішою учасницею просвітницького руxy в Україні, членом Київської громади, чернігівської та київської філій чи осередків відділень Просвіти, де спілкувалася з такими визначними діячами національно руху України, як П. Чубинський, М. Драгоманов, В. Грінченко, С. Черкасенко, Г. Шерстюк та ін.

о.ІКРУШ

Д

«Роль жінки в дошкільному вихованні»

«Дитячі малюнки»

«Казки Божени Нємцової»

«Весна і діти»

«Нова школа соціального виховання»

«Дидактика»

«Єдина діяльна школа» «Педаг-і основи нової

школи»

«Дещо зо сучасної

педагогіки» «Націоналізація школи»

•«Душ

а юнак

а та й

ого в

ихован

ня»

• «П

росвіт

а за 7

0 літ

існув

ання»

Мон

огра

фії,

реце

нзії,

під

ручн

ики,

вист

упи

на М

іжна

родн

их п

ед-х

конг

реса

х, з’

їздах

.

Лекційні курси

Ж.Руссо

Ф.Фребель

Й.Песталоцці

Г.Сковорода

Т.Шевченко

о.ІКРУШ Ідея Концепціїь Рідної Української Школи.

Глибока обізнаність з народними традиціями.

Джерела педагогічних творів

(Ідея гуманного ставлення, н-в місія фольклору).

(Ідея демократизму, природо відповідного, індивід.,трудового виховання).

Теоретичний доробок попередників- зарубіжних та вітчизняних освітніх діячів минулого.

Активна участь у відродженні національної системи шкільництва та

українізації освіти.Ідея відродження духовних цінностей укр.-ого народу.

Колись і тепер

Два міжнародні конгреси

Конгрес Освітніх Товариств

Сучасні течії в новій педагогіці

Соціальне виховання…

Знайомство з новітніми течіями західноєвропейської педагогіки О.Декролі, Г.Спенсера, В.Лая, М.Монтессорі, П.Наторпа. (Ідея психологізації та інтелек- туального,громадянського вих-я).

Молодь серед хаосу

Освіта на Україні в большевицьком

освітленню

Ідейні підвалини школи

Величезна педагогічна практика у д.садках, недільні школи, УНПА, Фребел-й.інститут,

Кам-Под держ.укр. університет.(Ідея піднесення ролі

школи та сімейного виховання)

Р Ф

С

Ш

П

•Дещ

о про д

ефек

тивн

их діте

й у школ

і

Карта педагогічних творів Софії Русової.

----

Публікації в журналах «Світло», «Вільна українська школа» та ін.

Програма з теорії виховання та навчання студентів

Програма організаційного

становлення і утвердження

різних форм

позашкільної освіти

Проект

єдиної школи

Переклад з англ.

статті америк.педагога

Г.Горна «Філософія

освіти»

Основна ідея і тема, що об’єднує більшу частину досліджень Русової - концепція національного

виховання.

" Школа існує для конкретного народу, який визнає її дорогою для себе, потрібною йому установою, коли він бачить у ній щось своє ,

рідне – чує свою мову, бачить свій орнамент, свої свята, чує свою пісню, бачить у школі свою працю. Все це мусить відбиватися у шкільному житті. Кожна школа, щоб бути близькою своєму народові, повинна бути пройнята його духом. ЇЇ учні мають виховуватися, вчитися на елементах національної творчості, повинні ознайомитись зі світоглядом нації, як він виявився в її народній творчості, звичаєвому праві, в давніх громадських звичаях та установах. Учні повинні добре знати природу рідного краю, історію та літературу рідного народу і завжди, через усе своє шкільне навчання свідомо ставитися до своїх національних обов’язків. Усяке усуспільнення дітей без їх національного виховання було б лише абстрактною метою…" .

ІДЕЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ШКОЛИ (ЗА РУСОВОЮ)

В програмі навчання перше місце належить програмам національним – мова, література, історія, географія свого народу, його давні закони, а також його психологічно – етичні риси.

Головна мета виховання– це вираження характеру шляхом розвитку волі, розуму, пам’яті. Треба привчати дитину обмірковувати свої і чужі вчинки, використовувати кожний випадок боротьби між злом і добром. Ні в якому разі не думати, що моральне виховання можна проводити якось окремо. Ним має бути пройняте все навчання, все життя.

Вчитель, що працюватиме в новій національній школі –це вчитель, який в педагогіці буде постійно шукати чогось мистецького, творчого, відмінного від усякої традиційності і формалізму, навчить дитину працювати, викликавши необхідні для цього зусилля.

Підвалинами націоналізації школи бувають завше два начала: – безпосередня націоналізація педагогічних засобів виховання і навчання, цебто – рідна мова викладу і зміна програми з тенденцією внести ті науки, які дають найбільше громадської національної свідомості і друга підвалина національної школи – це єднання з людом…"

Основні завдання народної школи :

- плекати фізично загартованих, із міцним здоров’ям, дужих тілом і духом синів і дочок України;

- плекати віру, надію, любов, готовність творити добро і красу- в собі і в довкіллі;

- виховувати у підростаючих поколінь український національний характер, - світогляд, історичну пам’ять і національну свідомість;

- формувати здатність до альтруїзму, гармонійного поєднання особистих, - індивідуальних і загальнонаціональних, державних потреб та інтересів

виховувати господарів рідної землі, її захисників від ворожої агресії,мовної і культурної експансії;

- готувати молодь до активної національної творчості,- участі в розвитку рідної культури, духовності;Сприяти оволодінню творчих умінь продовження

політичних,державних, економічних, мистецьких і військових традицій

українського народу.

на всіх ступенях школи повинно бути спільне

навчання хлопчиків і дівчаток; систематичне

шкільне навчання варто

розпочинати з 7-річного віку і

доводить до 14 літ, і тоді вже

робиться диференціація по

різних галузях промислово-професійної освіти. Ті учні, що мають хист до науки,

переходять до гімназій, де за 4 ржи класичного або

реального навчання, дитина готується або до вищої

загальної наукової або ж до вищої технічної школи

обов’язковими навчальними

предметами повинні бути: в І-ІІ

рр. навчання – рідна мова, арифметика, початки

природознавства, малювання,

співи, географія України

школа повинна бути

вільною від будь-яких

станових, національних,

релігійних обмежень, носити

світський характер;

визначається загальний

державний зміст освіти

обов’язків для всіх шкіл, але

з правом шкільних рад

внесення змін у зміст

предметів

V-VI навчання – художнє читання та історія

української і російської літератури, історія і

географія Росії, географія, коротка історія культури,

загальні відомості з фізики, хімії, ґрунтознавства і

ботаніки в застосуванні до сільського господарства, елементи законодавства, геометрія, Закон Божий в

усі роки, за бажанням батьків

ІІІ-ІV рр. – російська мова,

арифметика, географія Росії,

історія України, українська

література, малювання, співи,

рукоділля;

керівництво і організацію справами шкільної освіти

передати до рук органів місцевого самоврядування, до

складу яких входили б і вчителі

Найважливіші засади нової національної школи й освіти Укураїни

. Природовідпові

дність . Народність

Особистісно Орієнтований

підхід

Гуманізм

.Культуровідповідність

. Демократизація

Соціальна обумовленість

Загально-людські цінності

1 закон любові до дитини:

2 важливих запитання дослідження:

3 важливих психічні процеси

4 принципи і правила навчання

5ступенів "створення ... правильної методи вчення"

Математика досліджень С.Русової

Справжнім переворотом у методиці Русова назвала «психологічну теорію глобальності дитячого

мислення», що відповідає шляхові самонавчання дітей, оберігає від

перевтоми.

Розглядаючи педагогіку як теорію виховання всебічно

розвиненої особистості, вчена звернулась до пошуку

відповіді на два питання.

Із дослідів психології Софія Русова виводить

найважливіший для всіх часів і епох закон любові до

дитини:

1 закон любові до дитини:«…дитяча душа потребує ласки, симпатії. Любові і не загальної. А

персональної; кожна дитина потребує щоб хтось любив її більше за всіх; вона

не може нормально розвиватися без материнської любові і ласки…»

2 важливих запитання:

Що то є та дитина, задля якої ми мусимо утворити відповідну для її особливості атмосферу;

Як до неї ставитися, щоб виховання дало найкращі

наслідки.

3 психічні процеси на яких грунтується глобалізація:

Обсервація – спостереження самої дитини

асоціація спостереженого предмету з чимось знайомим або подібним

Процес «виявлення дітьми своїх вражень» через мову, малюнок, працю, гру, драматизацію.

5ступенів "створення ... правильної методи вчення", серед яких:

пробудження в учнів "інтересу й зусилля для осягнення мети...";

розробка плану "для цілого процесу" навчання, його реалізація;

порівняння досягнутих результатів із тим, що намічалося спочатку;

оцінка "методу", Критичне ставлення до його

"позитивних і негативних якостей".

У питаннях методів навчання педагог виходила із розуміння цього

поняття не тільки як засобу "для приладження індивідуального розуму до предметного матеріалу", але і як раціонального шляху до осягнення, розв'язання якоїсь проблеми, який

базується на психологічних основах, на результатах новітніх

експериментів.

У питаннях дидактичних принципів навчання С. Русова традиційно

вважала за необхідне йти від відомого учням до невідомого, від легкого до важкого, від простого до складного,

від конкретного до абстрактного. Водночас підкреслювала, що можна й

навпаки: нове наближати до вже відомого, а важке завдання поставити "на свіжу увагу"

4 принципи і правила навчання вона рекомендувала й такі:

від емпіричного до раціонального, від неозначеного до певного визначення.

Радила ніколи не поспішати, не переходити до іншого, "поки попереднє не злилося з душею й розумом учня";

не викликати "нової сили учня до діяльності, поки не використані й не піднесені до готовності сили меншого значіння";

не "багато за один раз вчити, мало вимагати, але з усього поданого й запринятого учнем виробляти таке уявлення, яке назавше затямлюється ним".

Суть соціального виховання в новій школі полягає у створенні наступних умов:

Товариська атмосфера в школі, довірливі відносини між вчителями та учнями

Учнівське самоврядування

Заміна класу нечисленними рухливими групами

Реформа методів навчання (перехід від пасивних до активних)

Заміна навчальних програм в середній школі

Держава, церква, клуби, кінотеатри та інші соціальні організації повинні мати соціальний вплив на виховання

Велику увагу мають надати колективна праця, спільні ігри та самонавчання дітей.

Деякі цитати із творів просвітительки «Щоб знати народ, треба вчити його великих поетів» («Колись і тепер») «Для виховання дитини, як і для її навчання , конче потрібно знати

дитину, розуміти її духовні нахили, її темперамент, фізичний склад організму» («Сучасні течії в новій педагогіці»)

«Вся висока праця цивілізації – це наслідок натхненних піонерів, геніальних діячів, якими їх зробила природа, оточення, соціальний осередок» (Значення соціальної психології для виховання»)

«Філософське розуміння життя дасть ясний напрямок нашій діяльності і вияснить значіння виховання для загального вселюдського поступу…» («Філософія освіти»)

«Найдорожчий скарб у кожного народу – його діти, його молодь, й що свідоміше робиться громадянство. То з більшою увагою воно ставиться до виховання дітей, до забезпечення їм кращих умов життя» («Нова школа соціального виховання»)

«Той не вчитель, що не пробуджує цікавості в учнів, і вони в класі нудяться, байдужі до його слів…» («Дидактика»)

Висновки: Над концепцією національного виховання С. Русова працювала багато років, це була основна ідея і тема, що поєднувала в собі більшість її досліджень;

просвітителька вважає народне як національне, і розглядає навчально-виховний процес як суто національний феномен, що має виходити з потреб та інтересів народу, базується на досягненнях культури, традиціях народу й

останніх світових досягнень науки; з творів вченої випливає: психологічна вимога для людини і нації одна,проста й органічна: щоб усе

виховання, навчання ґрунтувалося на пошані особи – як індивідуальної, так і особи національної.

Серед найголовніших "цінностей" навчання С.Русова визначила такі: засвоєння знань, в т.ч. соціальних; дисциплінування мислення; розвиток моральності, розуміння відповідальності; пристосування до оточення; почуття "щастя від вчення й од товариства"; почуття задоволення від гармонійного розвитку всіх сил і здібностей тощо.

…"Друзі, ми мусимо свідомо носити ім'я українців. Знати всі скарби, що заховані в українській землі. В цій праці нова школа мусить об єднати учнів і учителів. Потроху, цеглину за цеглиною, збудуємо ми таку школу, котра б справді вся була пройнята національним свідомим натхненням…Замість зненависті та страшного національного егоїзму треба виплекати в собі таку людяність, виробити такі дружні взаємні відносини одного народу до другого, при яких війна стала би неможливим пережитком і поступ міг би скрізь вільно ширитися в умовах забезпеченого всіма народами миру. При цьому заховуючи лояльність до власної народності, треба розвивати таке ррозуміння розуміння всесвіту і доброго до нього почуття, щоби не втратити при цьому жодної риси, потрібної для виховання доброго національного горожанства" – писала Софія Русова.

2015р