Грушевський Михайло

Сергійович 29.09.1866 – 24.11.1934

М.С.Грушевський -

український історик,

громадський та політичний

діяч. Народився 17 вересня

1866 року у м. Холмі (Польща).

Виростав на Кавказі,

навчався у Тифліській

гімназії, Київському

університеті (історико–

філологічний факультет).

Портрет Президента Української

Народної Республіки

М. Грушевського із зображенням

біля портрету герба та печатки

УНР. Ксерокопія. Без дати.

ЦДАВО України, ф. 5227, оп. 1,

спр. 2, арк. 1.

Грушевський разом з Іваном Франко заснував і видав

«Літературно – науковий вісник», був одним з організаторів

Української видавничої спілки (1899). В 1904 році він відкрив

приватну вчительську семінарію у м. Коломия.

Після революції 1905-1907 років М. Грушевський у Києві

створив Українське наукове товариство (УНТ), увійшов до

складу Товариства українських поступовців. З березня 1917

року по квітень 1918 року - голова Української Центральної

Ради. Під керівництвом М. Грушевського урядом УНР

приймалися важливі рішення про державні атрибути, а також

здійснювався конституційний процес. Він особисто брав

участь у розробці Конституції УНР, яка була прийнята 29

квітня 1918 року.

Після державного перевороту М. Грушевському довелося

перейти на нелегальне становище. Ліквідація УЦР поклала

край державній діяльності М. Грушевського. У підпіллі він

здебільшого займався науковою працею, брав участь в

обговоренні питання про заснування Української академії

наук. З 1929 року - дійсний член АН СРСР.

З осені цього ж року почався погром історичних установ,

створених М. Грушевським. У листопаді - грудні 1929 року

сесія Ради ВУАН почала ліквідувати комісії, якими він керував.

Михайло Грушевський став першим керівником першої в

історії незалежної Української держави, яка підписала

ІV універсал про незалежність України.

Родина Грушевських. У центрі

– Михайло.

м. Владикавказ, 1886 рік.

ЦДКФФА України

ім. Г. С. Пшеничного,

од. обл. 0-184086

Диплом про закінчення

М.С. Грушевським

історико-філологічного

факультету Київського

університету.

25 вересня 1890 року.

ЦДІАК - Ф. 707, оп. 287,

спр. 1299 а, арк. 34.

Копія.

Лист діячів української

культури м. Лубни

Полтавської губернії

М. С. Грушевському з

привітанням з нагоди

відкриття кафедри історії

України у Львівському

університеті та призначення

його професором цієї

кафедри.

12 червня 1894 року.

ЦДІАК - Ф. 1235, оп. 1,

спр. 29, арк. 64 і зв.

Лист діячів української

культури м. Лубни

Полтавської губернії

М. С. Грушевському з

привітанням з нагоди

відкриття кафедри історії

України у Львівському

університеті та призначення

його професором цієї

кафедри. Продовження.

12 червня 1894 року.

ЦДІАК - Ф. 1235, оп. 1,

спр. 29, арк. 64 і зв.

Марія та Михайло Грушевські

у рік одруження.

1896 рік.

ЦДКФФА України

ім. Г. С. Пшеничного,

од. обл. 0-184085.

Дружина українського

історика М. С. Грушевського

Марія-Іванна з дочкою

Катериною. 1900-і роки.

ЦДКФФА України

ім. Г. С. Пшеничного,

од. обл. 0-184084.

Проголошення Першого Універсалу Української Центральної Ради до

народу України після молебню на Софійській площі. Читає

М. Ковалевський, ліворуч – голова Української Центральної Ради Михайло

Грушевський. Київ, 25 (12) червня 1917 рік.

ЦДКФФА України ім. Г. С. Пшеничного, од. обл. 2-31003.

Мітинг на

Софійській площі

у

м. Києві. Виступ

голови УЦР

М.Грушевського.

Кадр із

кінодокумента.

Грудень 1917 рік.

ЦДКФФА України

імені

Г.С.Пшеничного,

од. обл.0-185141.

Повідомлення про

повернення

М. Грушевського з

еміграції в Україну.

«Наш Світ», ч. І,

1 квітня

1924 року,Варшава.

ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 1,

спр. 73, арк. 7 зв.

Фотографія М. С. Грушевського за робочим столом у квартирі на

вулиці Паньківській, 9. Приблизно 1930 рік.

ЦДІАК - Ф. 1235, оп. 1, спр. 923, арк. 4.

Некролог на смерть

М. Грушевського.

«Українська справа»,

ч. 10, 30 листопада

1934 рік.,Прага.

ЦДАЗУ, ф. 15, оп. 2,

спр. 72, арк. 21.

Безліч людей тоді і зараз називають

Михайла Грушевського першим

“президентом” України.

Михайло Сергійович Грушевський

помер у Кисловодську 24 листопада

1934 року. Похований на Байковому

кладовищі у Києві.

У виставці використано матеріали:

- Центрального державного архіву вищих органів влади та

управління України (ЦДАВО);

- Центрального державного архіву зарубіжної україніки (ЦДАЗУ);

- Центральний державний історичний архів України(ЦДІАК);

- Центральний державний кінофотофоноархів України

імені Г.С. Пшеничного (ЦДКФФА);

- матеріали з мережі Інтернет.