EUPHORIA

Новий сезон - нове дихання. Візьмемо ці слова за настанову на осінь і не сміємо розкисати! Як бачите, тепер ми існуємо під новою назвою «EUPHORIA». Як каже Вікіпедія, «ейфорія — це відчуття надсильного душевного піднесення». Щось таке ми відчуваємо, коли створюємо цей журнал, щось таке відчуваєте ви,читаючи його(ну ми сподіваємося). Цей випуск не просто черговий, не просто другий, це спеціальний випуск, повністю присвячений музиці. В чому його особливість? Тут ви не знайдете сухого тексту, тут тільки емоції та переживання, тільки правда, тільки ваші історії. Всі статті, опубліковані в цьому журналі, ми отримали від наших друзів, які хотіли поділитися своїми історіями, що трапилися з ними за літо. Це відвідані концерти (Depeche Mode, Fall Out Boy, Rapa Roach) зйомки в кліпі («Do or die» 30 Seconds to Mars) і просто власні роздуми з приводу біографії деяких музикантів (Честер Беннінгтон). Ми вирішил зібрати саме такі статті з однієї простої причини - кожен з нас має мрії. І коли ми читаємо реальні історії людей, які здійснили свої, ми починаємо вірити у себе, у те, що теж можемо здійснити свої потаємні бажання. Цей номер створювався довгих два місяці і ми безмежно вдячні, що ви залишаєтеся з нами. Натхнення вам і віри у себе!)

EU

PHO

RIA

с. 4-5

с. 6-7

Dream out loud с. 12-15

Честер Беннінгтон - приклад сили

с. 16-17

Papa Roach у Києві с. 18

Життєві правила Брайана Молко

с. 19

Біль в ногах і зірваний голос. Так про себе можуть сказати близько 60 тисяч людей, згадуючи концерт Depeche Mode в Києві. Концерт, на який шанувальники гурту так довго чекали. Так 2,5 години пролетіли як одна щаслива мить, сповнена найщирішими емоціями і почуттями.29.06.2013. Київ запам’ятає цей день!З самого ранку в потягах, на вокзалі, в центрі міста – всюди зустрічалися шанувальники Depeche Mode. На концерт з’їжджалися не лише з України, багато людей приїхали з Росії. В черзі поруч зі мною стояли дві дівчини з Великобританії. На стадіон фанати почали приходити ще зранку. В плані організації сподобалось, що не було тисняви під час запуску, а також зручно було дістатися після концерту додому чи на вокзал, адже роботу метро продовжили на годину.

Для мене це був перший в житті концерт Depeche Mode. Вірю, що не останній. О 18:30 я вже була на Олімпійському. О 19:40 розпо-чався розігрів, на якому виступав енергійний Matthew Dear, який, судячи з запису на фейсбуці, був задоволений нами так само, як і ми ним! Після розігріву півгодини налаштування апаратури. Тим часом натовп побільшав. Хоча, збентежив той факт, що фан-зона не була повністю заповненою, хоча квитків в продажу вже не було.

І вже о 20:45 ми чуємо «Welcome To My World». На сцені Дейв, Мартін і Ендрю. Мені доводилося зі всіх сил отямлюватися від шоку після «Welcome To My World» і «Angel», перші дві пісні з останнього альбому, який всі ми вже встигли полюби-ти. Далі - «Walking in My Shoes». Все здавалося нереальним. Четвертою була «Precious», на яку я особливо чекала. І тут, як то кажуть, понеслась. Сет-лист був давно відомий, старі пісні чергувалися з новими, народ не міг встояти на місті, улюблені пісні співалися всім стадіоном, ліхтарики з секторів вигляда-ли вражаюче, атмосфера теплоти і щирості заполонила весь «Олімпійський».

«Should Be Higher» виявилася дуже емоційною завдяки Дейву і його «love». Доповнили цю пісню серця, які фанати в перших ря-дах підіймали саме на слові «love». Дуже зарядила енергією «A Question of Time». Потужний звук лунав не лише зі сцени, а й зі сторони стадіону. Не всі знали тексти пісень, але, здається, «Enjoy the Silence» звучала з вуст всіх, хто був присутній на концерті! Родзинкою свята для мене стала улюблена пісня «Personal Jesus». Дуже сподобалось її виконання: красивий повільний початок перейшов в драйвовий приспів, після якого втратилось будь-яке відчуття простору і часу. В такі моменти забувається про все на світі! Дейв – майстер заводити публіку своєю розкутістю та енергією. А от Мартіна можна назвати «майстром доведення публіки до сліз». Хто ще може співати так щиро і душевно? Під час «Home» неможливо було стримати емоції. На «Never Let Me Down Again» боліли не тільки ноги, але й руки. Але в той же час стало трохи сумно, звучить остання пісня, останні слова.

Не хотілося вірити в те, що завершилась ця неймовірна подія, на яку так довго чекали. Емоції не вщухали ще довго, після концерту люди сиділи в фан-зонах, в секторах, біля стадіону аби насолодитися цією атмосферою.

Depeche Mode зробили все можливе і неможливе для того, щоб їх любили і ними захоплювались. Для багатьох людей, в тому числі і для мене, цей концерт став здійсненням мрії. Україна любить Depeche Mode, Україна дякує Depeche Mode, Україна завжди чекає на Depeche Mode.

Ірина Балабанова

Чекати наших улюбленців довелось недовго. Depeche Mode дадуть в Україні додатковий концерт 26 лю-того 2014року в рамках туру «Delta Machine». Концерт відбудеться у київському Палаці Спорту. Поспішайте резервувати квитки

Київ, 26 лютого

Be careful making wishes in the dark 4/02/2013 Fall Out Boy оголосили про те, що повертаються з «безстрокової відпустки». OMFG! Моєму ща-стю не було меж! FOB – гурт мого дитинства, відчайдушні панки, яких я слухала без перестанку, знову на сцені! Перші два кліпи на сингли «My Songs Know What You Did In The Dark» і «The Phoenix» мене просто приголомшили. Мені дуже подобаються старі пісні, але новий альбом «Save Rock And Roll» стоїть вище за всіх. Хлопці помітно виросли. Коли на початку літа я дізналась, що гурт приїде у Москву з сольним кон-цертом, сумнів не було ніяких – я повинна бути там. Ранок 31 липня. Початок концерту о 20.30. Ми з подругами вирішили приїхати в Стадіум до 5 години. За 3,5 години до початку, біля будівлі вже була величезна черга. Те відчуття, коли стоїш в довжелезній черзі разом з такими ж нетерплячими, емоційно збудженими людьми, чекаєш, коли врешті побачиш тих, зара-ди кого приїхав. Очікування найжахливіше за все. Того вечора я цінувала кожну хвилину. Публіку стали запускати за 1,5 години до концерту. Ми зайшли достатньо швидко, без інцидентів. Від сцени нас відділяло десь метрів 10. Коли стоїш на свіжому повітрі, можеш спокійно зробити крок взад-вперед, тут - ні. У фан-зоні коїлося щось неймовірне. welcome to hell, дитинко. Слем. ДОВБАНИЙ СЛЕМ, ЩОБ ЙОГО. Це те, після чого у мене за-лишилася купа синяків та зобоїв. Спочат-ку ще були сили боротися і матюкати всіх, хто був причиною хаосу, але дуже скоро ці сили мене покинули. Це продовжувало-ся, напевно, хвилин 40, а може й годину. Атмосферу хоч якось розрядив розігрів – український гурт «Нервы». За час їх висту-пу нам вдалося ще трішки наблизитися до сцени. Тепер з іще більшим нетерпінням ми чекали наших улюбленців

Винесли барабани і синтезатор, розставили мікрофони, але FOB все ще не виходили. Минуло вже 50 хвилин, всюди було чутно обурені вигуки. У залі раптом погасили світло і направили на сцену прожек-тори. Задимлення. Вентц! Його я побачила першим. Джо! Ендю! І, о Господи..Стамп! FALL OUT BOY!!! Серце вибивало шалений ритм, очі горіли, ідіотська посмішка на обличчі! Хлопці привіталися. Зазвуча-ла перша пісня. Натовп ринувся до сцени. Хлопці були просто дивовижними! Від них йшла буквально божевільна енергетика! Ми були у захваті від них, а вони у захваті від нас. Це відчувалось. Вентц був «тамадою» вечора) У пере-рвах між піснями розказував якісь смішні історії, коротше кажучи, як міг розважав публіку. Піт сто-яв зліва від Патріка, але це не заважало йому гуля-ти по сцені. В ті моменти, коли він підходив до нас, неможливо було не посміхатися йому у відповідь. Йому шалено подобалась увага публіки. І він не приховував цього. Він відчував себе королем вечо-ра. І він був ним. Вони всі були.

Джо. Джо – це секс і драйв. Просто крейзі чувак! Ендрю. Хто скаже, що барабанщик – другорядна фігура в групі, особисто посаджу на кіл. Ендрю задавав ритм хлопцям і нашим серцям. На десерт - Патрік. Важко собі уявити, що я відчуваю, коли чую його голос. Я закохалася в цю людину ще у 2007, і до цих пір мене не відпускає відчуття, що з кожним днем я все більше й більше люблю цього музиканта. Бідне його горло. Він таке вит-воряв! Дотягував кожну ноту! Залажав один єдиний раз і зі щи-рим жалем посміхнувся. Нічого, Пат, ти всеодно найкращий! Сказати про те, що соліст нереально покращав – нічого не ска-зати. Тут все без слів зрозуміло. Протягом всього виступу я була безмежно щаслива. Я відчувала свою приналежність до чогось грандіозного, до чогось дуже хо-рошого. Я на концерті однієї з улюблених рок- гуртів. Хлопці буквально порвали Стадіум! Змусили всі 7 тисяч рухати дупа-ми в такт їх музиці! Голос Стампа, який проникає у свідомість і палаючі карі очі Вентца, афро Джозефа і вбивчий драйв Ендрю. 4 музиканта, 1 група, 7000 людей і одні емоції на всіх.

Марія Цвєткова

EUPHORIA

EUPHORIA

EUPHORIA

Після несамовитого Impact Fest – найдивовижнішого дня в моєму житті, я дала собі обіцянку, що зро-блю все від мене залежне, щоб відвідати якнайбільше концертів Марсів цього туру. Зацікавив мене Rock For People Festival, близько й недорого. Дуже чекала на цей концерт, але усвідомлювала, що є дуже мало шансів, що він буде кращим за Impact. Передусім, у Варшаві була оточена польським Ешелоном, могла розмовляти з людьми навколо себе, разом плакати і сміятися.До Чехії 2 липня 2013 року доїхала зі своїм братом більш ніж за 10 годин і перше, що ми зробили – купили диск, що давало нам можливість брати участь у підписанні LLF+D учасниками гурту. Наші кохані Марси звичайно що запізнилися (вони без запізнення не були б собою:p), але цього варто було почекати. Коли я потихеньку підходила до столу, за яким вони сиділи, зустрілася з посмішкою Шеннона. Нагло посміхався до мене від вуха до вуха. Ніколи цього не забуду, це була найкраща посмішка в моєму житті….:) Підхожу до столу, по черзі сидять: Джаред, Томо, Шеннон. Стою перед Джаредом, нервуюся, і запитую чи не міг би він підписатися на прапорі. «yes, sure!» - хвилю подивив-ся на мене -"nice tshirt!... I remember it". І моє серце перестало битися. Мимоволі, майже криком запитала: "YOU REMEMBER ME FROM WARSAW?!"- це здавало-ся таким неправдоподібним, що він мене пам’ятає. Він сказав: "yes" і взяв мене за руку. І більше нічого не мало значення. Не мали значення люди, які через мене мали трішки почекати, не мало значення, що , ймовірно, руки дуже спітніли, те, що стояла там з відкритим здивова-ним ротом. Найважливішим було те, що Джаред мене пам’ятає, що бачить моє щастя і здивування.

Dream out loud

Через хвилину забрав руку, вириваючи мене з мрій , і сказав, щоб я сіла біля столу. «ok, ok.»- все, що я змогла сказати з подиву. Повністю не звертаючи уваги на Papa Mofo i Shanimal, сіла у визначеному місті і до мене дійшло, що справа від мене сидять знайомі польські обличчя! Трішки з ними порозмовляла, але важко було говорити (навіть польською!). Загалом обраних було десь 15, 6 з яких – поляки. Через хвилину прийшла Емма і вручила нам картки, на яких був напис «THIRTY SECONDS TO MARS FILMING FORM»О БОЖЕ! Я не могла повірити своїм очам! Під ним було вказано, що ми дозволяємо обробку своїх персо-нальних даних і зображень. Внизу потрібно було вписати ім’я, прізвище, підпис , емейл, номер телефону і дату.

Вже мала почати заповнювати, але тут прийшов Джа-ред. Ми всі стали в півколо і він почав розповідати, чого нас тут зібрав. Зізнався, що наступне відео на «Do Or Die» буде як друга частина «Closer To The Edge», буде про нас , про команду і вибрав нас, бо йому подобається наш вигляд, наш одяг і маємо симпатичні обличчя. Вже мав іти і прощався, коли повільним темпом почав іти в мою сторону і знову взяв мене за руку. Ми обійнялися, але теж тільки однією рукою – не хотіла бути наглою. Через кілька секунд я вже не знала, що робити. Дивлячись на нього сказала "thank you" , а потім ще сильніше до нього притулилася і прошепотіла йому на вухо єдине, що могла в такому стані сказати: "you mean so much for me..." , на що Джа-ред відповів "I appreciate it". Думала, що обійми трива-ли цілу вічність, хотіла зупинити цей момент до кінця життя, але Джаред забрав руку і я зробила так само. . «Have fun tonight, okay?»- на що я зреагувала кивком голови.

Запис відео полягав у тому, що було двоє операторів, які ставили тобі запитання типу: що означають для тебе love, lust, faith, а що dreams. Що означають для тебе 30STM i Echelon, що означає Los Angeles. Також потрібно було сказати своє ім’я і громадянство, а під кінець i "I am the Echelon". Уявіть собі, що я пережи-ла. Ще хвилину назад я плакала, бо Джаред пам’ятає мене , потім ВІН мене обійняв, а зараз, переповнена емоціями, повинна говорити, що для мене означає бажання і ще й англійською!...В житті не була така зацікавлена. Коли прийшла моя черга зніматися, думала , що буду гірша за дівчат, що були переді мною, але все ж надіюся, що з моїх відповідей щось та й виберуть. Дуже допоміг мені Justyn – оператор, який кожного разу, коли я перепрошувала , бо щось не те сказала або розплакалася, він давав мені хвилинку привести думки в порядок і запевняв, що все прекрасно..:)

Навіть якщо не знайду себе в кліпі, не буду засмучуватися. Те, що я могла бути там – ось що найважливіше. Після зйомки прийшла Емма. Разом з польським Ешелоном ми попросили сфотографуватися з нею. Вона відмовила, сказавши, що ні з ким не фотографується, але може нас сфотографувати і виставити на свій Instagram. Коли це пишу, весь час посміхаюся. ..це було незабутньо. Зйомки закінчилися десь о 21 годині, а через годину мали грати Марси, так що мусила поспішити. На зйомках познайомилася з чешкою, разом купили води і пішли під намет, де мав бути концерт. Було дійсно дуже багато людей, але більшість вихо-дили, що допомогло мені добратися ближче до сцени і стати напроти Джареда. Давка була більшою ніж на Impact, але меншою ніж у Łódź в 2011, так що я змогла справитися з цим. На Birth i Conquistador думала, що барабанні перетинки не витримають такого. Той потужний бас якийсь неземний і дає набагато кращий ефект у замкнутому приміщенні. Сам концерт, як я і думала, був не кращий концерту у Варшаві. Біля мене було багато п’яних та курящих людей…Коли на End Of All Days Джаред поринув у пісню так,що аж закрив очі, за кілька сантиметрів від його голови пролетіла пляшка. ..Моє серце зупинилося і я дуже злякалася. Якби мені попався той ідіот…

Кілька разів Джаред дивився на мене і на прапор, і на сцену було запрошено одного хлопця. Відразу згадала , що це Konrad – хлопець з польського Ешелону. Коли Джаред запитав звідки він є, я голосно за-кричала: " POLAND!". Хлопець сказав, що з Польщі і половина публіки радісно закричали,а чехи почали гудіти і свистіти. Не розумію я такого, бо ми всі з Ешелону і не важливо звідки ти родом, який у тебе колір шкіри чи релігія. Коли дівчина з Білорусі вийшла на сцені у Варшаві – ми всі кричали «браво» і тішилися. Джаред нас розборонив і сказав: "hey! you can't boo too much- they have pierogies!":) Але гул не стихав, так що мусив взяти на сцену когось з Чехії. Це була проблема – знайти там чехів. Запитав двох людей звідки, але й ті виявилися поляками, аж нарешті знайшов когось з Чехії.

Перед «Up In The Air», коли Джаред вибирав людей на сцену, була дуже здивована, коли він вказав на мене і крикнув : "yes, you with the flag!". Серце забилося частіше, пробувала вийти, але застрягла у тре-тьому ряді, коли розпочалася пісня. Але насправді це неважливо. Стільки всього зі мною сталося в той день, стільки мрій збулося, що те, що я не змогла вийти на сцену не мало значення..:) Хочу вас щось попросити, брати і сестри з Українського Ешелону – НІКОЛИ не переставайте вірити у мрії. Я б ніколи й не подумала, що Джаред мене запам’ятає, обійме, і тим більше зніме у кліпі…Ніколи не переставайте мріяти – все можливо!)

Текст - Karolina Fabirkiewicz (польський Ешелон)Переклад - Мар’яна Телючик (український Ешелон) Особлива подяка Олександрі Стьоганцевій за надану інформацію

Колись давно я закохався в голос. У те, як людина передає емоції через пісні. Я нічого про нього не знав, окрім імені. Я знав лише, що з того моменту, коли я почув цей голос, я більше не буду один на один зі своїми проблемами. У моїй душі закарбувалося ім’я того, чия музика мені допоможе – Честер Беннінгтон.

Вже набагато пізніше я зрозумів, що ця людина пройшла через біль та страждання. Дізнавшись про все це, я думав, ну як, як людина може стільки витерпіти? Мене не покидало питання, чому стільки всього дісталося саме йому? І, лише через деякий час, я зрозумів, що це було випробування на міцність. Адже всі ми знаємо, що за все в цьому житті треба платити. Ось Честер і заплатив. Авансом. Колись Честер Беннінгтон, якого ми всі тепер знаємо, як успішну і талановиту людину, також був дитиною. У нього була велика сім’я і, напевно, він повинен був бути щасливим. Тільки ось життя вирішило брати з нього плату вже тоді. Хтось називає це чорною смугою,а я не можу знайти цьому назви, в голові одне лише слово – Пекло. Уявіть собі маленького хлопчика, який терпить насильство над собою від дорослої людини,ще й друга сім’ї. І продовжувалось це не раз і не два, а набагато більше. Тривало це кілька років.

Про це відомо дуже мало, воно й не дивно. Думаю, ніхто не захотів би розповідати деталі таких історій зі свого життя, та ще й пресі. Але на цьому історія не закінчилася, це був тільки початок. Далі було роз-лучення батьків.Не дивно, що це не пройшло безслідно для Честера. Не дивно, що це привело його до алкоголю і наркотиків. За словами самого Честера, курити наркотики він почав, коли йому було одинад-цять. Звичайно, з віком наркоти-ки ставали все сильнішими. Але у всьому цьому з’явися промінчик надії,який міг йому допомогти.

Так, музика врятувала багатьох з нас. Спочатку була група GreyDaze і тепер, слухаючи пісні того часу, стає страшно. Тому що відчуваєш все те, про що співається в піснях. Свого часу гурт був досить популярним у своєму місті. Вони записали два альбоми протягом семи років, а потім розпалися.

Честер Беннінгтон - приклад сили

А потім сталося те, що особисто я вважаю, стало його спасінням. Гурт Xero шукав собі вокаліста. Вони прислали Честеру демо, він за-писав і програв його по телефону. І підійшов. Переїзд у Лос-Анджелес і початок кар’єри в новій групі, яка пізніше перейменувалася в HybridTheory, а потім і у всім відомий Linkin Park. Початок нового шляху, на якому також були труднощі. З алкоголем, наркотиками, з нестачею грошей. З часом група стала попу-лярною, Честер вилікувався від своїх залежно-стей. Залишалась лише одна – і ім’я їй Музи-ка! Робота з Linkin Park, сольний проект Dead By Sunrise. А зараз і робота в якості вокаліста Stone Temple Pilots, групи, яку він завжди любив, яку називав своїми кумирами. У нього навіть є мережа тату-салонів «ClubTattoo», яку він відкрив зі своїм другом. Також у Честера є своя лінія одягу, під назвою «Ve’cel».

Минуло багато часу з тих пір, як Честер Беннінгтон був нікому не відомим маленьким хлопчиком, який переніс стільки страждань. Тепер ми знаємо його як до-рослу, талановиту й успішну особистість. Ми знаємо його як щасливого чоловіка і батька шістьох дітей. Ми знаємо його як людину, яка займається благодійністю. Трішки знаємо як актора. Але, передусім, ми знаємо його як талановитого музиканта, з гарним і сильним голосом. Як людину, яка своєю творчістю допомагає жити іншим людям, допомагає іти вперед, не дивля-чись на перепони, переборюючи біль й розчарування.

Колись давно я почув голос і закохався. Я нічого не знав про нього, лише ім’я. Але, через деякий час, я дізнався його історію. І тепер в моїй душі назавжди закарбувалися слова : «Честер Беннінгтон – приклад сили!» Дрейк Морган

Улітку, 9 липня, відбувся довгоочікуваний концерт Papa Roach у київському Зеленому Театрі. До цього випадку, мені не доводилося бувати там, тому очікувала, що фан-зона буде іншою. Зелений Театр - це перш за все клуб, це не місце для проведення концертів таких груп, як Papa Roach, тому вся друга фан-зона стояла за столами або на столах. Було мало місця. На розігріві виступили дві групи: Mad Game и Cry Excess, хлопці порадували піснями та драйвом. Вони дійсно створили той запал, якого не вистачало.

Papa Roach почали приблизно пів на десяту вечора. Заспівавши перших, здається 2 чи 3 пісні, Джекобі сказав, що не буде співати, поки не полагодять звук. Після цих слів, він кинув мікрофон і пішов з сцени. Усі були дуже здивовані. Звук лагодили приблизно хвилин 30. За цей час, ми, як справжні українці, вже встигли прокричати: «-Слава Україні! -Героям слава!».

Як виявилося після концерту, була проблема зі звуком гітар. Хлопці потім вибачалися в твіттері за тим часові складнощі зі звуком. Звісно,звук бажав залишатися кращим. Проте це не завадило отри-мати ті фантастичні відчуття,той драйв, той запал шаленої енергії!

Під час концерту Джекобі казав немало теплих слів про нас. Він казав, що ми круті і вони люблять нас! І, хоча,як мені здається, вони кажуть це на кожних концертах,це усе одно приємно. Гадаю,він говорив це від щирого серця, бо весь концерт натовп відспівав не гірше за нього. І це дійсно дуже приємно, що люди знали, на кого вони прийшли. Поки, жоден концерт не справив на мене такого враження, як концерт Papa Roach. Гадаю,хлопці повер-нуться у наступному році. Принаймні, я дуже на це сподіваюся.

На піснях “Before I die” та “Scars”, соліст гурту – Джекобі, поліз у на-товп. На “Scars”, він пішов у мою сторону. Мені пощастило відчути, що він дійсно живий! Я торкнулась його руки. Це дійсно неймовірні відчуття, і це просто неможливо передати словами.

Яна Скрибка

Життєві правила Брайана Молко

• Байдужість згубна. Якщо ти пробуджуєш в людях сильні емоції – це по-справжньому позитивно. Якщо люди зневажають тебе, це означає, що ти знайшов їхній голий нерв, ти втираєш їм сіль у рани. І ті люди, які це розуміють, стають вірними й відданими.

• Фішка в тому, що це – ваша мрія, і ви знаєте, що в один пре-красний момент все може зруй-нуватися, але ви повинні продо-вжувати рухатися вперед, інакше скоро ви вже просто не зможете терпіти самого себе. Якщо ви на-магатиметесь здійснити свою мрію, тоді, принаймні, ви можете сказати, що намагалися. Це ризик. Але щоб все зробити як потрібно і вкласти у мрію всю свою душу, ви повинні спалити позаду всі мости, і це лякає.

• Я ніколи не думав, що так багато людей захочуть послухати мене, намагаючись зрозуміти світ. Це те, що я роблю в ліриці-намагаюся зрозуміти самого себе і своє місце в цьому світі.

• У мене багато ворогів, але якщо я не буду говорити того, що думаю, я перестану себе поважати.

• Якщо ти заходиш до кімнати і при цьому думаєш : «Тут ко жен мене хоче», тоді насправді всі захочуть тебе. Все залежить від твоїх думок.

• Життя і речі навкруги не діляться на чорні і біле. Життя – це відтінки сірого.

• Якщо щось все-таки чіпляє – то це хороша пісня.

• Всі так прагнуть бути модними. Напевно, треба щоб в моду ввійшло буди не модним.

Редколегія: Камінська Яна, Телючик Мар’янаДизайн: Камінська ЯнаНад номером працювали: Ірина Балабанова, Марія Цвєткова, Дрейк Морган, Яна Скрибка, Телючик Мар’яна, Karolina FabirkiewiczНаша адреса: http://vk.com/euphoriaua

EUPHORIA спецвипуск (№2)