СЗШІ-ІІІ ступенів №2

смт. Муровані Курилівці

ФОРМУВАННЯ

МОВЛЕННЄВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ

НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Досвід роботи

вчителя початкових класів

СЗШ І-ІІІ ступенів №2

смт. Муровані Курилівці

Загороднюк Ольги Богданівни

2014 рік

2

Зміст

Вступ ……………………………………………………………….. 3

1. Види вправ з розвитку зв’язного мовлення …………………. 6

2. Типи текстів …………………………………………………… 7

3. Типи мовлення ………………………………………………… 15

4. Робота над переказами ………………………………………... 18

5. Робота над творами …………………………………………… 25

6. Перевірка та оцінювання усного та писемного мовлення…... 31

7. Аналіз дитячих творів ………………………………………… 33

8. Відкриті уроки ………………………………………………… 34

Висновки ………………………………………………………………46

Література…………………………………………………………….47

3

ВСТУП

"Учитель покликаний використовувати всі

можливості, щоб саме в роки дитинства донести до

свідомості й серця найтонші відтінки барв, пахощі

слова, щоб рідне слово стало духовним багатством

дитини."

В.О.Сухомлинський

Розвиток мовлення – найважливіша умова успішного навчання молодших

школярів. Однією з найважливіших і актуальнихпроблем сучасної методики

викладання української мови в початкових класах є проблема розвитку мовлення

молодших школярів.Зрозуміло, що під час вивчення рідної мови одним із

головних завдань є завдання формування і розвитку у дітей правильного,

виразного, чистого мовлення.

Мова – одне з див, за допомогою якого люди передають найтонші відтінки

думок і почуттів. Саме вона віддзеркалює душу народу, його історію. Збагнути

таємницю мови, прочитати історію слів, а звідси – предметів та явищ, може тільки

той, хто знає рідну мову. Берегти, плекати мову треба змалку, бо добре відомо, що

чим багатший словниковий запас людини, тим краще її мовленнєвий розвиток.

Людське "Я", внутрішній зміст особистості виникає і формується не само по собі,

а тільки в процесі спілкування з тими, хто оточує, де складаються певні

особистісні взаємовідносини. І від того, який характер відносин дитини з тими,

хто оточує, багато в чому залежить, які саме особистісні якості сформуються в

неї. Уже в перші тижні життя в дітей починає формуватися потреба у спілкуванні

з людьми – особлива потреба не біологічного, а соціального характеру.

Спілкування з дорослими розглядається як один із важливіших факторів розвитку

дитини в перші роки життя. Тому важливо, щоб із перших днів життя батьки

оточували дитину любов’ю і піклуванням, звертались до неї літературною мовою

4

і вчили її говорити правильно, прищеплюючилюбов до рідного слова, власним

мовленням засвідчуючи його велич і красу.

Мовлення – важливий засіб спілкування, обміну думками і почуттями між

людьми, передачі та засвоєння інформації. З перших днів шкільного життя у

дитини виникає потреба у спілкуванні – вміння говорити правильно, красиво,

логічно. Вміння говорити здавна привертало увагу людства. Про це яскраво

свідчить народна педагогіка, в якій питання мови й мовної підготовки людини

займає одне з центральних місць.Відомо, що основним і найважливішим

показником рівня культури людини, її мислення, інтелекту є мовлення.Отже,

мовлення – це своєрідна форма пізнання людиною предметів, явищ дійсності та

засіб спілкування людей між собою. Розвиток мовлення в дитини – це процес

оволодіння рідною мовою, умінням користуватися нею як засобом пізнання

навколишнього світу, засвоєння досвіду, набутого людством.

К.Д.Ушинський зазначав, що "мова – найважливіший, найбагатший і

найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, живущі і майбутні покоління народу в

одне велике, історичне живе ціле. Воно не тільки виявляє собою життєвість

народу, а є цим життям. Коли зникає народна мова,– народу нема більше!"

Мова формує людську духовність, відчуття краси слова й образу. Рідне

слово є знаряддям для кожної людини. В.О.Сухомлинський писав: "Тільки той

може осягнути своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто

збагнув відтінки й пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної

матері, як колискою, як добрим ім’ям своєї родини…"

Як зазначено в Державному стандарті початкової освіти, "мета і завдання

цього навчального предмета (української мови) у початковій школі полягає не

лише в опануванні грамоти (початкових умінь читати і писати), а й у

мовленнєвому розвитку молодших школярів – умінь висловлюватися в усіх

доступних для них формах, типах і стилях мовлення. Розвиток мовлення має

набути статусу провідного принципу навчання рідної мови в загальноосвітній

школі, зокрема в її початковій ланці." Як бачимо, молодші школярі за чотири роки

навчання у початковій школі повинні оволодіти усним і писемним мовленням на

5

такому рівні, який би дозволяв їм вільно і без перешкод спілкуватися з

однолітками та дорослими на будь – яку тему, доступну для їхнього віку та

розуміння.

Розвитокмовленнєвоїкомпетентності– провідний принцип навчання рідної

мови в початкових класах. Він охоплює всі сторони мовленнєвої діяльності учнів.

Програмою передбачається набуття учнями елементарних знань про мовлення:

усне і писемне, діалогічне і монологічне; про особливості висловлювань,

обумовлені їх комунікативними завданнями, ситуацією спілкування. Однак

найважливішим завданням є розвиток уміння здійснювати всі види мовленнєвої

діяльності (аудіювання, говоріння, читання, письмо), на що й наголошується в

програмі середньої загальноосвітньої школи. Робота над правильною вимовою,

чіткістю й виразністю усного мовлення, над збагаченням словника, правильним і

точним вживанням слова, над словосполученням і зв’язним висловлюванням, над

орфографічно грамотним письмом має стати основою кожного уроку.Важливим

фактором успішної реалізації компетентнісного підходу в навчанні української

мови є добір ефективних методів, прийомів навчання і форм організації

навчальної діяльності.

Ці напрями роботи з розвитку мовлення становлять основу для формування

у молодших школярів мовленнєвої компетентності.Дуже важливо, щоб

наймолодші школярі пізнавали світ у всій його багатогранності, відчували і

розуміли пряме і переносне значення слів, їх найтонші відтінки. А коли дитина

зрозуміє і відчує красу рідного слова, вона відчує любов до мови.На своїх уроках

вчу розуміти, відчувати і любити рідну мову. До цього здатні всі діти. Тому своє

завданнябачу в тому, щоб розвинути мову учнів, збагатити її, навчити любити і

пишатися нею.

З перших днів навчаннядитинив школія працююнад розвитком активного

словника учнів, бо це дуже знадобиться у майбутньому житті, допоможе їм

правильно та впевнено викладати свої думки, вільно спілкуватися з однолітками

та дорослими. Коли дитина не шукає слів для висловлювання своєї думки, вона

позбавлена багатьох комплексів, а тому завжди активна в розмові, оперуючи

6

потрібними словами і мовними зворотами. Такий результат досягається тоді, коли

дитина не тільки чує і бачить слово, а відчуває і розуміє його значення, знає, коли

і як це слово треба вжити.Мовленнєва компетентністьучня – цедуже важлива

умова його успішного навчання. Чим більше дитина читає, переказує, слухає, тим

краще розвивається її пам’ять, а, отже, тим легше їй засвоювати знання з усіх

навчальних дисциплін, які вивчаються в початкових класах. Забезпечити

мовленнєвий розвиток молодших школярів – це означає навчити їх грамотно

висловлюватись в усній і писемній формах мовлення, дотримуючись норм

української літературної мови. Щоб розвинути та удосконалити мовлення

школярів потрібна щоденна клопітливаробота над оволодінням основними

мовними нормами. У цій роботіодне з основних місць посідаєзбагачення

словникового запасу учнів. Засвоюючи нові слова, учні вчаться правильно їх

вимовляти, наголошувати, пояснювати значення, удосконалюючи звуковимову,

якає складовоючастиною мовленнєвого розвитку, мовної культури.Мовленнєвий

розвиток,якого досягли діти у початкових класах, забезпечує основу подальшого

навчання і виховання молоді.Особливу увагу приділяю розвитку усного і

писемного мовлення, постійно розширююжиттєвий досвід учнів:вчуїх

спостерігати, уявляти, творчо мислити й відчувати,оцінювати і узагальнювати, а

потім передавати словом усе побачене, почуте, пережите.

Читання – один з основних компонентів розвитку мовленнєвої діяльності

школярів, один із важливих засобів формування особистості.Тому так важливо

саме в початкових класах сформувати в учнів технічну сторону читання, уміння

працювати з різними видами текстів, забезпечити максимальний вплив твору на

школяра. Розвиток мовлення у молодшого школяра виявляється в тому, що в

нього виробляється навичка читання, тобто досить швидке і правильне пізнання

літер та їх поєднань, і перетворення побачених знаків у вимовлені звуки,

звукосполучення, тобто у слова. Для цієї роботивикористовуюнасамперед аналіз,

абстрагування й узагальнення; вона розвиває в дітей гнучкість мислення та мову.

Підчасчитання словниковий запас молодших школярів активно

поповнюється, а самі висловлювання стають більш повними, емоційними та

7

яскравими. Важливим є те, що дитячий словник збагачується не тільки кількісно,

а й якісно.Використані на урокахстатті для читання та художні ілюстрації

ознайомлюють дітей з новими словами в галузі науки, техніки і культури,

трудової діяльності людей, назвами рослин, тварин, предметів побуту.

Поповнюється лексика, пов’язана з різноманітною діяльністю самих дітей, як на

уроках, так і в позаурочний час.

Обов’язковим своїм завданням бачу– навчити дітей вчитися, а це

неможливо без уміння читати і працювати з книгою.Специфіка роботи на уроці

читання потребує від дітей багаторазового перечитування слів, речень, текстів, а

це швидко стомлює. Томунаповнюю кожен урокрідної

мовипозитивнимзарядом,красою, любов’ю і радістю, а особливо це стосується

уроків розвитку мовлення, на яких діти вчаться висловлювати свої почуття,

думки, творчо мислити. Намагаюсядавати учням можливість активно розвивати

свій словник,заглиблюватись у джерела народної творчості.Вчудітей бачити і

відчувати красу рідного краю можнана екскурсіях, які передують урокам

розвитку зв’язного мовлення; у картинах художників, у власних малюнках,

кольорових репродукціях та фотографіях.

Ці напрями роботи становлять основу для формування у молодших

школярів мовленнєвої компетентності. Дуже важливо, щоб наймолодші школярі

пізнавали світ у всій його багатогранності, відчували і розуміли пряме і переносне

значення слів, їх найтонші відтінки. А коли дитина зрозумієі відчує красу рідного

слова, вона відчує любов до мови. Розуміти, відчувати і любити рідну мову здатні

всі діти. Тому завдання вчителя полягає в тому, щоб розвинути мову учнів,

збагатити її, навчити любити, пишатися нею.

8

ВИДИ ВПРАВ З РОЗВИТКУ ЗВ'ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ

Вправи з розвитку зв'язного мовлення – перекази, твори і т.п. – є найвищим

ступенем у складній системі мовленнєвих вправ, оскільки об'єднують усі вміння –

і лексичні, і синтаксичні, і з логіки та композиції тексту, і графіко-орфографічні, і

вміння накопичувати матеріал.

Система мовленнєвих вправ, спрямована на формування умінь

накопичувати та готувати матеріал для розповіді чи твору, планувати свій твір чи

розповідь з точки зору композиції, структури, добирати мовний матеріал до

майбутнього твору чи розповіді, розкривати тему в усній чи письмовій формі,

удосконалювати написане та ін., є ефективною лише тоді, коли постійно

зосереджувати увагу учнів на мові та мовленні, на здоровому мовленнєвому

середовищі.

З досвіду роботи знаю, що мовленнєві вправи не дають помітного ефекту за

короткий термін. Тому проводжу з учнями тривалу та кропітку роботу з розвитку

зв’язного мовлення.

Учні початкових класів використовують зв'язне мовлення – вони

розповідають, виступають на дитячих ранках, святах, висловлюють свої

судження, ведуть щоденники спостережень, пишуть твори тощо. Найбільш

поширеними вправами з розвитку зв'язного мовлення є: розгорнуті відповіді на

запитання (в тому числі й бесіди), записи на основі спостережень, усний переказ

прочитаного (в його різноманітних варіантах), усні розповіді учнів за

пропонованою темою, за картиною, за даним початком (кінцівкою) і т.п.,

декламування художніх текстів, вивчених напам'ять, імпровізація за змістом

казок, письмові перекази текстів за зразком, інсценізація оповідань і казок,

словесне малювання, уявна екранізація прочитаних або власних оповідань,

письмові твори різноманітних типів, листи, ділові папери (оголошення,

адреса).Дані вправи дуже різні за формою, змістом, мовою, жанром, місцем

проведення, участю дітей у їх виконанні, та всі вони виконуються на уроках

9

української мови в початкових класах практичним способом, оскільки теоре-

тичний матеріал учням майже не подається.

За ступенем самостійності учнів використовую вправи з розвитку зв'язного

мовлення: робота, виконана за зразком; конструктивні вправи;творчі вправи.

Вправи, які пропоную учням виконати за зразком:написання переказів,

декламування вивченого напам'ять, ділові папери.

Учні виконують також конструктивні вправи, які пов'язані з перебудовою

тексту.

Всі інші види вправ, які пропоную учням є творчими, повністю

самостійними, особливо такі, як усні перекази, інсценізація, імпровізація,

літературно-художня творчість, словесне малювання, письмові твори, листи тощо.

ТИПИ ТЕКСТІВ

Програмні вимоги до знань і вмінь учнів із розвитку мовлення

передбачають вміння розрізняти основні типи текстів: розповідь, опис,

міркування.

У ході підготовки учнів до виконання мовленнєвих вправ зосереджую увагу

на особливостях кожного типу тексту.

У тексті-розповіді йдеться про послідовні події, пов'язані між собою.

Текст-розповідь близький до оповідання як літературно-художнього жанру.

У такому тексті бувають дійові особи, діалоги між ними. Основну увагуучнів

зосереджую на фактах та подіях, про які йдеться у тексті. Такі тексти містять

багато дієслів та іменників. У текстах-розповідях можуть бути елементи опису

природи, портрети. Загальне питання, на яке відповідає такий текст, – що

відбулося? (що відбувається?). От, наприклад знайомлю учнів із зразком такого

тексту:

Ведмеже сімейство

На осяяну сонцем лісову галявину вивела ведмедиця своїх маленьких вед-

межат. Туляться вони до матері. Лячно їм у величезному лісі: лише

10

недавновибралися з теплого барлога. Прислухаються ведмежата, як шумить вітер

у верховітті дерев, як пересвистується і співає невидиме птаство, а на висохлій

сосновій верхівці дятел вистукує барабанний дріб. Буде малеча звикати тепер до

рідного лісу, гратися й качатися на м'яких купинах, лазити по деревах.

(За І. Соколовим-Микитовим).

Пропонуючи учнямтекст-опис,звертаю увагу, що такі текстине мають

сюжету, відсутні в ньому також події та дійові особи. В них зображуються

картини природи, окремі предмети, явища, дії, процеси, вказуються їхні ознаки,

внутрішній зміст, складові частини, найбільш помітні деталі тощо. Опис може

бути художнім, діловим, науковим.

Для ділового опису характерні послідовність викладу, відповідність фак-

там, ознакам, об'єктивність. Мета його – дати точне уявлення про предмет чи

явище, повідомити перевірені фактичні дані. Діловий опис позбавлений

емоційності, образності, жвавості.

Художній опис – це образний опис. Він має вплив на уяву людини, на світ

її почуттів, образних асоціацій. До цього типу тексту можна поставити загальне

питання який? (яка?, яке?).

Науковий опис вимагає високої точності викладу думки. За способами її

викладу він наближається до ділового опису.

Мова текстів-описів багата на прикметники, образи-порівняння, епітети.

Роботу над текстами-описами розпочинаю зі спостереження над

загадками-описами. Адже в народних загадках предмет не називається, а даються

лише його характерні ознаки, за якими можна відгадати, про кого або про що

йдеться. На прикладі загадок легко й цікаво навчаю учнів влучності вибору

мовного матеріалу.

Для тексту-опису характерна (але не обов'язкова) наявність трьох частин:

у першій передається загальне враження від предмета чи явища, що описується,

іноді тут лише називається, вказується предмет опису; в другій частині подається

опис частин, деталей, окремих ознак; у третій – підбиваються підсумки, робиться

узагальнення, висновок.

11

Пропоную учням описувати все, що бачимо довкола себе, з чим

зустрічаємося у житті. Описом користуємося для того, щоб людина, до якої

звертаємося, впізнала те, про що (про кого) ми говоримо.

Під час підготовки до уроку на тему "Опис

тварини",дотримуюсьвідповідних рекомендацій.

Опис тварини має містити ті ж композиційні частини, що й будь-який

інший опис: 1) називається предмет опису (в даному випадку – тварина); 2) чітко

передаються ознаки та їх деталі; 3) робиться загальний висновок. Особливість

такого опису полягає в тому, що до нього входить розповідь про повадки тварин,

згадуються улюблені ігри, заняття, ставлення до людини і т.д., тому в описах у

таких випадках бувають елементи розповіді, характеристики, проте вони

відіграють допоміжну роль.

Мета уроку: шляхом аналізу відповідних текстів показати дітям особли-

вості опису тварин, вчити їх складати такі описи.

Орієнтовний хід уроку

Під час підготовки до даного уроку пропоную учням звернути увагу на

зовнішній вигляд будь-якої тварини, поспостерігати за її повадками, скласти

усний опис тварини. А також прочитати книгу Є. Чарушина "У нашому дворі" чи

будь-яку іншу, де вміщено опис цуценяти.

На початку уроку повторюємо з учнями структуру тексту, його будову, про

різницю між науковим і діловим описами. Далі проводжу бесіда, в ході якої учні

згадують описи тварин, з якими вони зустрічалися в художніх творах. Орієнтовні

запитання і завдання для бесіди:

1. Які оповідання про тварин ви читали? Як потрібно ставитися до тварин?

Як до тварин ставляться герої оповідань? Якими вам запам'ятались чотириногі

герої прочитаних творів? Спробуйте їх описати (усно).

2. Прочитайте уривки з оповідань, в яких описується зовнішній вигляд

собачки. Знайдіть слова та словосполучення, використані авторами, щоб передати

масть, розмір тварини. Як автор описує її очі, вуха, тулуб, хвіст і т. д.? Що

12

розповідається про повадки собачки? Як проявляється ставлення автора до

тварини?

3. Робота за ілюстрацією.

– Хто зображений на малюнку? Це доросла тварина чи цуценя? Якого

кольору у нього шерсть? А на кінчиках лапок? Які у цуценяти вушка, хвостик,

очі? Як ви гадаєте, чому на малюнку зображений м'ячик? Які почуття виникли у

вас, коли ви дивилися на зображене?

4. Колективне складання тексту-опису за малюнком і опорними словами.

– Прочитайте на дошці слова і вирази. Вони допоможуть вам описати

цуценя, зображене на малюнку: маленьке, пухнасте, веселе, ласкаве, Зоринка,

Світлячок, Радик, В'юнок, руденьке, картате, сіреньке, волохате, в краплинки,

білі пістрявки, лапки м'якенькі, барвисті шкарпетки, хвостик, мов пухнаста

кулька, веселі промінчики, карі очі, трикутні вушка, забавляється м'ячиком...

Ставлю запитання, відповідаючи на які, діти описують цуценя. Кілька учнів

роблять усні описи, аналізую, акцентуючи увагу на найбільш цікавих, логічних,

влучних описах із точки зору змістової, структурної характеристики та добору

мовних засобів.

5. Самостійний запис тексту-опису учнями на основі попередньої орфо-

графічної підготовки.

6. Прослуховування зразка тексту-опису та його аналіз.

Оленці подарували маленьке цуценя. Воно таке гарне, що очей не відірвати.

Кругленьке, вкрите руденькою, пухнастою шерстю. Спинка трішки

темніша, в білих плямах. Лапки м'якенькі, на їх кінцях – картаті цяточки.

Здалеку цуценя виглядає так, ніби взуте в барвисті шкарпетки. Вушка кумедні,

трикутної форми. На кінчиках вушок – білі пістрявки. Одне вушко завжди

звисає, а інше, як цвяшок, піднімається вгору. Хвостик у песика, мов розквітла

кульбабка. Ця пухнаста кулька на кінчику хвоста нагадує різнокольорові

промінчики, які зібрані в клубочок з багатьох шерстинок. Очі карі, завжди веселі.

Дзвінко розсипає він усім своє "гав-гав", коли грається своєю улюбленою

іграшкою – м'ячиком. За грайливість, рухливість ми дали йому кличку В'юнок.

13

Усі люблять маленького В'юнка, а Оленка– найбільше.

Із науковими описами дітей знайомлю на уроках природознавства і

продовжую цю роботу на уроках української мови. Такий підхід сприятиме

розвитку в учнів спостережливості, уваги до оточуючого світу. У процесі

формування навичок описувати предмети в дітей розвиватиметься уміння логічно

мислити, будувати своє висловлювання в певній композиційній формі,

збагачуватиметься творча уява.

Міркуванням називається такий зв'язний текст, у якому для доведення чи

заперечення чогось використовуються судження, наводяться приклади, робляться

зіставлення і висновки, що спонукають до нових міркувань.

Даний тип тексту – найскладніший для учнів. Розпочинаючи роботу над

даним типом тексту, наголошую на принципових відмінностях його від тексту-

розповіді та тексту-опису. Діти повинні зрозуміти, що змістом цих типів текстів є

оточуюча нас дійсність, а тексту-міркування – зв'язки між предметами чи

явищами, встановлені людиною.

Програмою початкових класів передбачено складання текстів з елементами

міркувань. Найпростіша схема тексту-міркування містить такі елементи:

твердження(частина, в якій виражена головна думка); доведення, тобто частина з

аргументами для доказу; висновок, у якому міститься оцінка, враження тощо.

Текст-міркування розпочинається з висловлювання головної думки. Ця

думка аргументується фактами і робляться певні висновки. При складанні тексту-

міркування на тему"Любіть і бережіть книгу"дотримуємось визначених елементів

міркувань.

Твердження: Книга приносить людині користь.

Доказ: Вона дає знання, допомагає проводити дозвілля, вчить жити,

розуміти минуле, оцінювати сьогодення, передбачати майбутнє.

Висновок: Книгу потрібно любити й берегти.

Як правило, робота над текстом-міркуванням складається з двох етапів –

підготовчого й основного. На першому етапі учні засвоюють правила та прийоми

складання міркувань, на другому – втілюють ці знання на практиці. Важливу роль

14

відіграють заохочення дітей до висловлення власних міркувань, використовуючи

розповідну лексику. Зокрема, це такі слова як: по-перше, по-друге, в загальному, в

цілому, отже, таким чином, нарешті, оскільки, через те що, тому що, спочатку,

потім, ось чому тощо.

Під час організації роботи над усним чи письмовим твором-міркуванням,

ретельно стежу за тим, щоб учні:

1) застосовували міркування, не вдаючись до інших типів;

2) підпорядковували головну думку темі висловлювання;

3) добирали переконливі докази;

4) робили обґрунтовані висновки;

5) будували тексти композиційно завершеними й логічно стрункими;

6) дбали про мовну виразність.

Досвід моєї роботи свідчить, що змістовну та мовно-композиційну особли-

вість тексту-міркування найкраще розкривати на основі зіставлення його з

іншими типами текстів. Пропоную учням зразок, який слід детально

проаналізувати, тобто знайти в тексті-міркуванні твердження, доказ, висновок.

Наприклад: "Деякі казки називаються чарівними, тому що в них розповідається

про незвичайні пригоди і подвиги героїв – сміливих, кмітливих і добрих людей.

Вони піднімаються вище хмар, потрапляють у підземне царство, дістають

живу і мертву воду. Їм допомагають килими-літаки, скатертини-самобранки,

тварини й рослини, що розмовляють. Ось чому герої чарівних казок завжди

перемагають."

До тексту-міркування можна поставити загальне питання "Чому?"

Із метою формування уявлень і закріплення знань про типи текстів

використовуютаблицю.

15

ТИПИ МОВЛЕННЯ

Назва

типів

текстів

Наякепитаннядається

відповідьутексті

Прощоговорить

сявтексті

Відношеннядо

часу

Побудова

(основніелементиви

словлювання)

Розпов

ідь

Щоробитьпредметчиосо

ба?

Провчинки,

події,

якірозгортаютьс

явчасі.

Послідовністьді

їчиподії.

Початокподії,

їїрозвиток,

кінецьподії.

Опис Якийпредметчиособа? Проознакиособи

чипредмета.

Сталіознаки. Загальневраження

(загальнаознака)

іокреміознаки

(деталі).

Мірку

вання

Чомупредмет (особа)

саметакий?

Чомувіндієтак,

анеінакше?

Пропричиниозна

ктадій.

Доминулого,

теперішньогоім

айбутнього.

Твердження (думка,

якупотрібнодовести),

доказ, висновок.

Поступово діти усвідомлюють, що в тексті-розповіді йдеться про дії та

події. Цей текст можна відрізнити від інших типів текстів за запитанням "Що

відбулося?" Текст-розповідь можна проілюструвати серією малюнків чи створити

до тексту слайди... А в тексті-описі описуються предмети, люди, тварини, природа

і т. п. Його можна розпізнати за запитанням "Який?" і представити лише однією

картинкою (малюнком). У тексті-міркуванні розкриваються причини явищ і

подій, простежується їх взаємний зв'язок. До цього тексту ставляться запитання

"чому?" , "навіщо?". Цей тип висловлювання не можна представити у вигляді

картинки (малюнка).

Працюючи над текстами різних типів, навчаю учнів:

а) складати план (спочатку колективно, а потім і самостійно);

б) добирати матеріал відповідно до стилю тексту (ділового чи художнього);

в) аналізувати й удосконалювати складений текст.

Використовую на уроках української мови пам'ятку"Вимоги до мовлення",

яка має такий вигляд:

Яким має бути мовлення Яких правил мовлення слід дотримуватись

16

Змістовним Продумайте тему і основну думку свого

висловлення. Не говоріть і не пишіть зайвого.

Послідовним Стежте за порядком викладу думок.

Багатим

Вживайте різноманітні слова і речення.

Намагайтеся не повторювати слова і речення.

Точним

Вживайте найбільш точні слова.

Виразним

Добирайте найвлучніші вислови, що передають

основну думку.

Доречним

Завжди враховуйте, з ким розмовляєте (усно чи

письмово) і за яких обставин.

Правильним

Правильно вимовляйте і пишіть слова, правильно

будуйте речення.

Важливою ланкою цього процесу є робота над засобами міжфразового

зв'язку. Найпоширенішими засобами зв'язку, що з'єднують частини складного

речення і служать для міжфразового зв'язку, є сполучники, частки, займенники,

деякі вставні слова, неповні речення тощо – з одного боку, а з іншого – власне

міжфразові засоби зв'язку: лексичні повтори, члени речення та частини складного

речення, окремі типи простого речення.

З метою закріплення і розширення в учнів поняття про текст, його струк-

туру, стилі, типи мовлення та засоби міжфразового зв'язку у тексті можна

використовувати на будь-якому уроці розвитку мовлення чи української мови

схему-опору "Текст".

17

Схема

Урізноманітнений підхід до роботи над текстом допомагає учням засвоїти

елементарний теоретичний мінімум про його структуру, засоби зв'язку, стилі,

типи мовлення. Використання цих знань сприяє успішнішому формуванню

усвідомлених умінь і навичок зв'язного мовлення учнів.

Розповідь Опис Міркування

Типи мовлення

Структура Засоби зв’язку

Текст

Стилі мовлення

Худ

ож

ній

Нау

ко

ви

й

Діл

ови

й

Ро

змо

вн

ий

Пуб

ліц

ист

ич

ни

й

18

РОБОТА НАД ПЕРЕКАЗАМИ

Одним з поширених видів вправ, що сприяють розвитку мовлення і мис-

лення учнів, є переказ. У 1-4 класах навчаю дітей мистецтву переказу. За

характером відтворення учнями сприйнятого матеріалу перекази бувають

детальні, стислі, вибіркові, творчі. Вони різняться між собою своїми навчально-

виховними завданнями, а також методикою проведення.

У детальному переказі учні передають усі моменти, які змогли запам'я-

тати, у викладі зберігаються специфічні вирази, конструкції, звороти, зміст

тексту. Такий переказ збагачує лексичний запас, зміцнює пам'ять, виробляє

навички послідовного викладу. Водночас детальні перекази привчають зде-

більшого до механічного відтворення тексту, позбавляють учнів можливості

творити, фантазувати, конструювати. Такий переказ результативний тоді, коли

художній текст вартий наслідування з мовного боку, коли учні ще не вміють

користуватися іншими видами переказів, коли потрібно навчити дітей

висловлюватися.

Робота над детальним переказом включає такі компоненти:

1. Читання тексту учнями (вчителем).

2. Бесіда за змістом прочитаного (прослуханого).

3. Лексико-семантична робота.

4. Повторне читання тексту; поділ його на частини.

5. Складання плану; переказ за планом.

6. Робота над словником, образотворчими засобами, над реченням.

7. Орфографічна підготовка до написання переказу.

8. Написання переказу.

9. Перевірка написаного.

Стислі перекази проводжу з метою навчання дітей коротко, лаконічно

передавати зміст значного за обсягом тексту. Це вимагає від учнів вміння глибоко

осмислювати зміст твору, визначати найважливіше, щоб відібрати з усього

19

матеріалу найголовніше, найсуттєвіше, випускаючи малозначущі факти, події,

другорядні епізоди.

Щоб навчити учнів самостійно й успішно виконувати цей вид вправ,

потрібна продумана і тривала попередня підготовка. З цією метою викорис-

товуюбесіду на основі прочитаного, смисловий аналіз тексту, визначення в ньому

головного й другорядного. Учням не відразу вдається відшукати в тексті головне,

випустити другорядне, сформулювати думку своїми словами, тому стислий

переказ вимагає тренування, вміння розуміти суть прочитаного чи побаченого.

Шлях до стислого переказу лежить через усвідомлення змісту твору.

Учні краще передають зміст прочитаного детально, із збереженням усіх

подробиць, йдуть шляхом легшого відтворення тексту, розповідають прочитане

детально, використовують готові слова, синтаксичні конструкції, опираючись

лише на пам'ять.

У стислому переказі мовленнєве завдання складніше, ніж у детальному.

Особливо складно передавати стисло високохудожні тексти. Художні описи

взагалі не варто переказувати стисло ні в усній, ні в письмовій формі. Не ре-

комендую використовувати тексти, що містять діалог. Навчаю стислому переказу

на пізнавальних текстах, де легко простежується дія.

Стислий переказ вчить відокремленню від частковостей, виділенню голов-

ного.

Навчання усіх форм роботи над текстом проводжу паралельно, однак

дотримуюсь вказаної послідовності: від детального переказу діти переходять до

стислого; він, у свою чергу, пов'язаний зі складанням плану, а стислий виклад

Повний текст,

детальний

переказ

Стислий

переказ План

Висловлення

думки всього

тексту

однієюфразою

20

думки всього тексту – це результат усіх видів аналітико - синтетичної роботи над

текстом.

Стислий переказ – необхідний етап розвитку мовлення. Однак захоплення

ним призводить до сухості мови, відучить дітей від художніх деталей. Щоб такого

не сталося, проводжу чітку межу між детальними і стислими переказами. Одним

із недоліків дитячих переказів є саме те, що школярі розповідають, пишуть, "як

вийде", не керуючись чіткою настановою на детальний чи стислий переказ.

Робота над стислим переказом передбачає таку послідовність дій:

1. Читання тексту учнями (мовчки і вголос).

2. Бесіда за змістом прочитаного (5-6 запитань).

3. Робота над мовними засобами: над словами, образотворчими засобами,

окремими реченнями.

4. Стисле, кількома реченнями, передавання змісту тексту.

5. Детальний переказ одного - двох фрагментів (для порівняння зі стислою

передачею цих же частин).

6. Складання плану.

7. Стислий переказ фрагментів за пунктами плану.

8. Самостійне складання тексту переказу і його запис.

9. Самоперевірка. Завершення роботи.

Стислий переказ наділений не лише перевагами: недоліком його є те, що

скорочення неминуче збіднює художній текст, позбавляє його емоційної сили.

Далеко не всі діти можуть написати емоційно - вразливо. Часто стислий переказ

перетворюється у констатацію фактів.

Пропонуючи учням написати стислий переказ, надаю їм можливість

проявити максимум самостійності у відборі головного і деталей.

Цей вид переказу може проводитися за науково-пізнавальними текстами.

Практикуювибірковий переказ.

Під час визначення суті вибіркового переказу виходжу з характеру роботи

учнів при створенні тексту на основі даного. Вибірковий переказ – це такий

усний чи письмовий переказ змісту вихідного варіанту, що базується на

21

попередньому доборі матеріалу на задану тему і створення на цій основі нового

висловлення. При цьому предметом відбору та відтворення у відповідності до

поставленого завдання можуть ставати як головні, так і другорядні тематичні

лінії, а зміст в залежності від мовленнєвої ситуації може бути переданий і

детально, і стисло.

Вибірковий переказ, як і інші види переказів, – засіб розвитку зв'язного

мовлення учнів та формування комунікативних умінь. Використовуючи вибір-

ковий переказ на уроках читання, української мови, розвитку мовлення,формую

та вдосконалюю в процесі роботи такі комунікативні уміння учнів:

1. Уміння добирати з тексту (текстів) матеріал на задану тему.

2. Уміння визначати основну думку майбутнього висловлення у випадку

його неспівпадання з основною думкою вихідного тексту.

3. Уміння систематизувати зібраний матеріал відповідно до основної думки

нового висловлення.

4. Уміння будувати висловлення іншого типу в порівнянні з типом вихід-

ного тексту.

5. Уміння у відповідності до поставленого комунікативного завдання ви-

користовувати мовленнєві засоби вихідного тексту, а також знаходити

"свої" слова і словосполучення для зв'язку відібраного матеріалу.

Це й визначає місце вибіркового переказу в системі навчання зв'язного

мовлення.

Пропедевтична (підготовча) робота над вибірковим переказом, як свідчить

мій досвід, розпочинається з формування програмових умінь. На уроках читання,

української мови, розвитку мовлення пропоную учням виконати різноманітні за

характером підготовчі вправи, що базуються на таких прийомах роботи:

1. Вибіркове читання. Від учня вимагаю знайти в тексті і прочитати

частину, яка пов'язана з певною темою, або відповідає зображеному на малюнку,

або ж ту, що найбільше сподобалася, і визначити її тему. Поступово завдання

ускладнюються, і учням для вибіркового читання пропоную тему, матеріал для

22

якої розкиданий по всьому тексту (текстах). Його потрібно вибрати, а потім

прочитати.

2. Вибіркове виписування. Маючи на увазі підготовку до вибіркового

переказу, використовую списування, в основі якого лежать тематичний відбір,

наприклад: виписати з тексту частину, в якій розповідається про те, що виписати з

тексту речення, в яких розкривається вказана тема; виписати речення, в якому

висловлена головна думка і т. п.

Вибіркове читання і вибіркове (тематичне) списування– це прийоми, які

зосереджують увагу учнів на тематичному відборі матеріалу і закладають основу

відповідного уміння, необхідного для виконання вибіркового переказу.

3. Відбір із тексту матеріалу на задану тему. Цей прийом роботи полягає в

тому, що кожне речення читається під кутом зору його відношення до даної теми.

Необхідний матеріал підкреслюється.

4. Визначення теми переказу на основі даного матеріалу. Це зворотній

прийом роботи у порівнянні з попереднім. Пропоную (у запису на дошці) вже

відібраний із знайомого тексту матеріал на одну із підтем. Завдання учнів –

визначити тему переказу.

5. Усний вибірковий переказ дозволяє проаналізувати з учнями переваги й

недоліки створених текстів, навчає об'єднувати, систематизувати матеріал,

зібраний у процесі роботи над текстом, використовувати свої мовленнєві засоби

під час створення нового висловлення.

Під час навчання учнів вибірковому переказу використовую пам'ятку "Як

працювати над вибірковим переказом":

1. Прочитайте текст.

2. Визначте його тему і головну думку.

3. Обміркуйте тему, запропоновану для вибіркового переказу.

4. Визначте головну думку переказу (вона може співпадати і не співпадати з

головною думкою тексту).

5. Продумайте тип тексту-переказу (опис, розповідь, міркування).

6. Складіть план переказу.

23

7. Продумайте використання авторських мовленнєвих засобів.

8. Доберіть слова для зв'язку частин переказу.

9. Напишіть переказ.

10. Перевірте переказ, чи все в ньому буде зрозумілим людині, яка прочитає

або почує його.

Усі види переказів (детальний, стислий, вибірковий) можуть включати

виконання додаткового творчого завдання. Найбільш поширені завдання, які

використовую є перекази зі зміною особи оповідача, від особи одного з пер-

сонажів, з творчими доповненнями, змінами тощо.

Відповідне місце посідають перекази з додатковим завданням, в яких

вихідний текст дещо змінюється, переопрацьовується або доповнюється

пов'язаним за змістом з вихідним, але самостійним текстом, що створює автор

переказу. В результаті зміст переказу не співпадає зі змістом вихідного тексту. До

таких переказів належать дві групи завдань:

1.Пропоную дати відповідь на запитання, висловити свою думку з приводу

викладеного в тексті. В цьому випадку у вихідний текст власне не вношу жодних

змін– автор створює свій текст, як правило, після переказу.

2. Пропоную дописати початок (зачин), кінцівку до вихідного тексту або

ввести в нього елементи опису, діалог, міркування з приводу запитання, що

розглядається в тексті тощо, або розповісти текст від іншої особи, іншого

літературного героя. У цьому випадку переказ за змістом відрізняється від

вихідного тексту.

З точки зору сприйняття вихідного тексту перекази розрізняються:

а) перекази прочитаного тексту, сприйнятого візуально;

б) перекази сприйнятого на слух тексту;

в) перекази тексту, сприйнятого і на слух, і візуально.

Ці види переказів враховують необхідність розвитку різних здібностей

учнів до сприйняття тексту, оскільки в житті ми зустрічаємось із необхідністю

відтворювати зміст і прочитаного, і почутого, і побаченого.

24

Використання різноманітних видів переказу носить навчальний характер,

що базується на засвоєнні та усвідомленні дітьми способів діяльності у створенні

тексту на основі вихідного. Основними етапами цієї роботи є:

1) уточнення (вчителем) мовленнєвого завдання;

2) вступне слово про автора і твір, звідки взято текст для переказу (якщо це

необхідно);

3) читання або прослуховування тексту вчителем;

4) визначення теми і основної думки вихідного тексту;

5) аналіз змісту тексту, його структури; складання плану; словникова ро-

бота; аналіз мовних особливостей тексту;

6) повторне читання або прослуховування тексту;

7) самостійний переказ (усний чи письмовий).

25

РОБОТА НАД ТВОРАМИ

Інший напрямок роботи з розвитку зв'язного мовлення – навчання учнів

висловлювати усно й письмово в зв'язному тексті свої думки і знання, які

ускладнюються і за змістом, і за формою.

Систематичність даного напрямку виступає однією з умов, оскільки шко-

лярі вчаться:

розуміти задану тему або знаходити свою власну, визначати її зміст та

об'єм, межі, дотримуватися теми на всіх етапах підготовки й оформлення

своєї розповіді, твору;

оцінно підходити до матеріалу, до теми в цілому, висловлювати своє

ставлення до зображуваного; передавати в тексті твору власну позицію;

накопичувати матеріал, спостерігати, виділяти з свого досвіду головне –

те, що відноситься до вибраної теми; осмислювати факти, описувати,

передавати свої знання, почуття, наміри;

розміщувати матеріал у необхідній послідовності, складати план і до-

тримувати його в конструюванні зв'язного тексту, а в разі необхідності

змінювати послідовність;

добирати найвлучніші лексичні засоби, будувати синтаксичні конструкції

і зв'язний текст;

орфографічно та каліграфічно правильно записувати текст, розставляючи

розділові знаки, дотримуватися абзаців, полів та інших вимог;

перевіряти свій твір, виявляти помилки у мовленні інших учнів, виправ-

ляти свої та чужі помилки, удосконалювати написане.

Твори, як усні (тобто розповіді), так і письмові, розрізняються за джерелом

матеріалу, ступенем самостійності, способом підготовки, типом і стилем.

За джерелом матеріалу виділяють твори на основі пережитого, побаченого,

почутого самими дітьми, тобто твори на матеріалі екскурсій, спостережень,

безпосереднього дитячого досвіду, на книжковому матеріалі, за картиною, діа-

26

фільмом, виставою, на основі творчої уяви – за сюжетним малюнком, за даним

початком, кінцівкою, імпровізацією казок тощо.

За ступенем самостійності, за способом підготовки розрізняють твори

колективні, які проводяться на загальну для всіх тему і вимагають більшою чи

меншою мірою загальнокласної підготовки, і твори індивідуальні (усні розповіді,

як правило, ближчі до другого варіанту).

За типами зв'язні тексти поділяються на розповіді, описи і міркування,

причому найчастіше зустрічаються тексти змішаного типу: розповідні з еле-

ментами опису і міркування.

За стилем твори діляться на емоційно-образні, близькі до художніх, і ділові,

близькі до наукових. Перші – це переважно розповіді про події і описи природи;

другі – записи за спостереженням, плани, пояснення тощо.

Твори класифікуються і за тематичними групами. Наприклад:

природа нашої Батьківщини – ліс, поле, річка, погода, рослини, тварини,

і т.д.;

праця людини, професії у місті та селі, знаряддя праці, житло, предмети

побуту;

школа, сім'я, друзі, інтереси людей;

засоби пересування, матеріали, сировина, одяг;

звичаї, культура, обряди, мистецтво, ігри.

Класифікація творів допомагає в моїй роботі глибоко і правильно зрозуміти

навчальні завдання кожної наступної роботи, визначити адекватні методичні

засоби.

Твори в класі проводжу як навчальні вправи.

У своїй діяльності, пов'язаній із проведенням твору, виділяютри етапи:

1) підготовку і організацію творів;

2) їх перевірку та оцінку;

3) аналіз перевірених робіт у класі.

1. Розпочинаючи підготовку, насамперед оголошую тему наступного твору і

ставлю перед учнями відповідне завдання. Наприклад, описати зимову природу.

27

Спочатку підкреслюю, що кожен учень писатиме на конкретну тему, обов'язково

висловлюючи враження та спостереження. Їх орієнтовна тематика може бути

така: "Краса зимового ранку", "Деревау полоні", "Зимове небо", "Сніг іде.. ",

"Зимові сутінки", "Підмоїм вікном", "Якоюя бачив (бачила) зиму вчора на

прогулянці", "Про що розповіли мені сліди в засніженому лісі", "Зима в нашому

парку (лісі, діброві)", "Ялинка (сосна, берізка) в зимовому лісі", "Біла тиша",

"Снігурі (дятли, синички ...) в зимовому лісі (у мене на балконі, у нашому саду)",

"Біля пташиної їдальні", " У новорічну ніч…", "Красуня - ялиночка прийшла до нас

на свято", "З'явилась бурулька", "Розмова сніжинок", "Танок завірюхи»іт.п. Це,

звичайно, орієнтовна тематика. Вона змінюється, доповнюється. Тому

організовую екскурсії, де учні спостерігають, безпосередньо сприймають живу

природу, що їх оточує, і спрямовує на пошуки текстів, що містять описи.

Потім починається актуалізація " словничка" учнів.

Уперше діти називають чи записують ті " слова", які згадають у зв'язку з

оголошеною темою. На наступних уроках ці " словнички" поповнюються за

рахунок слів, знайдених учнями у результаті спостережень і читання текстів.

Періодично учні діляться своїми враженнями, читають відшукані тексти,

розповідають про те, що привернуло їхню увагу, зокрема, підкреслюють образні

слова і вирази, вжиті авторами текстів, за допомогою яких вони описують небо,

землю, сніги, річки, дерева тощо. Ці тексти використовуються у

найрізноманітніших ситуаціях і з різною метою: під час опитування учнів,

закріплення матеріалу, аналізу з метою порівняльної характеристики мовних

засобів або засобів виразності. Розпочинається етап аналізу текстів, коли учні

визначають тему, основну думку, стиль і структуру тексту; знаходять мовні

засоби, які несуть велике смислове навантаження у розкритті задуму

письменника. З цією метою використовую будь-який текст із підручника для

читання або української мови, доступний для сприйняття.

На "шляху" до створення свого тексту-опису (за спостереженням)

використовую найрізноманітніші види робіт, а саме:

детальний переказ тексту описового характеру;

28

творчий диктант за картиною з метою збагачення тексту, що

диктується відповідними мовними засобами (прикметниками,

дієсловами, порівняннями, прислівниками і т.д.);

твір-опис зображеної на картині природи;

твір (усний) на основі музичних вражень ("Пори року" П.І.

Чайковського);

твір (усний чи письмовий) на основі телепередач, тематично пов'язаних

з описом природи взимку;

редагування (колективне) текстів-описів з типовими недоліками, наяв-

ність "спільних місць", "спільних слів" типу "Птахи відлетіли", "Дерева

у зимовому вбранні", "Хороше взимку!" тощо.

У роботі над розповіддю або твором можна йду від накопичення матеріалу

до теми або від визначеної теми через спостереження до матеріалу для твору.

Обидва способи важливі. З метою ефективного розвитку мовлення акцентую

увагу на правильності роботи над темою, її розумінні і розкритті. Цьому сприяє

накопичення матеріалу для творів.

Найбільш суттєвими джерелами для зв'язного мовлення є життєвий досвід

дитини, екскурсії, подорожі, прогулянки, організовані спостереження, громадська

діяльність учнів, їх суспільно-корисна праця, навчальний процес

(природознавство, трудове навчання, математика, українська мова, читання, обра-

зотворче мистецтво).

Накопичення матеріалу значною мірою визначається типом твору.

Найяскравішим прикладом служать твори за картиною, кіно - і відеофільмами і

т.п. Розгляд картини власне і є накопиченням матеріалу. Однак навіть матеріал,

почерпнутий із картини, так чи інакше пов'язується з життєвим досвідом людини,

а також із навчальним матеріалом.

У ході підготовки до твору діти роблять елементарні записи, виписують

уривки з віршів, збирають ілюстрований матеріал, вирізки з журналів тощо.

Незалежно від типу твору виділяю три етапи підготовки до нього:

29

накопичення матеріалу;

відбір і розташування матеріалу (обговорення, складання плану, визна-

чення головного);

словесне, мовленнєве оформлення, тобто складання самого тексту, його

запис, удосконалення, самоперевірка, перевірка вчителем.

Перший і другий етапи можуть вийти за рамки уроку. Так, накопичення

матеріалу для твору за матеріалами екскурсії, на основі спостережень здійснюю

задовго до письма. На уроці матеріал відновлюємо у пам'яті школярів,

систематизуємо та оформляємо.

На уроках, які передують твору, відбираємо для нього лексику, діти можуть

скласти фрагменти тексту. Іноді заздалегідь складаємо план.

Формування пунктів може бути у формі запитань, у формі розповідних і

називних речень. Наприклад, складений план твору за враженнями від прогулянки

до лісу може мати такий вигляд:

1. Наші приготування.

2. Лісові картинки.

3. Господарі лісу.

4. Наші ігри на галявині.

Можливий також варіант, у якому пункти плану мають вигляд двоскладних

чи односкладних розповідних речень. Це розгорнуті пункти:

1. Ми збираємося до лісу.

2. У лісі надзвичайно гарно.

3. Ліс повен життя.

4. Ми чудово відпочили і погралися.

План має не тільки службове, а й самостійне значення, тому іноді можна

доводити роботу над темою твору не до повного тексту, а лише до детального

плану. Текст розповіді в такому випадку не складаємо. Цей прийом допомагає

школярам зрозуміти значення плану: якщо складається детальний план, то повний

текст не обов'язковий.

30

Проте хочу зауважити, що давати дітям готовий план – значить обмежити

школярів у їх самостійності, творчості, створювати видимість благополуччя та

успіху і водночас виховувати в учнів недовіру до власних сил і бажання

опиратися на чужу думку.

Плануючи уроки з розвитку мовлення, завжди пам'ятаю їх основну мету:

підготувати учнів до самостійної роботи над зв'язним текстом. Методика виділяє

загальні риси уроків розвитку мовлення:

1. Повідомлення (або уточнення) теми і завдань майбутнього твору та об-

говорення їх з учнями.

2. Бесіда з метою упорядкування матеріалу (якщо він накопичений зазда-

легідь у ході спостережень, під час роботи за картиною).

3. Складання плану або його уточнення (якщо він був складений

попередньо).

4. Мовна підготовка тексту, запис необхідних слів, орфографічна перевірка,

складання окремих речень, частин тексту.

5. Написання твору учнями (в разі потреби надання допомоги окремим

дітям).

6. Самоперевірка, удосконалення тексту, виправлення виявлених недоліків і

помилок.

7. Читання одного-двох кращих творів (за умови наявності часу).

Робота над різними видами творів має своє особливості. Часто вживаними в

практиці початкової школи є твори на основі спостережень (описи), серед яких

розрізняють:

а) описи окремого предмету на основі безпосереднього спостереження

("Лялька", "Улюблена іграшка") або за минулими спостереженнями ("Калина

влітку і восени ": тут є додаткове ускладнююче завдання – елемент зіставлення);

б) описи трудового процесу, виконаного учнями: "Як зробити закладку для

книги ", "Як правильно посадити дерево ";

в) описи картин природи та інших складних предметів, явищ: "Умагазині

іграшок", "Упарку", "Снігопад" і т.п.

31

ПЕРЕВІРКА ТА ОЦІНЮВАННЯ

УСНОГО ТА ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ

Перевіркуусногомонологічногомовленнярекомендуєтьсяздійснювати в 2-4

класах у другомусеместрі. У 2 класіперевіряєтьсявміннябудуватиуснийпереказ, у

3-4 класах – уснийтвір.

Писемнемовленняперевіряється в 3-4 класах.

Письмовийпереказ проводиться в 3 класі у кінцінавчального року і в4 класі

– наприкінціпершого семестру, письмовийтвір – у кінці 4 класу.

Обсягитекстів для переказів: у 2 класі – 40-50 слів, у 3 класі – 50-70 слів, у 4

класі – 70-100 слів; обсягиучнівськихтворів: у 2 класі – близько 40 слів,у 3 класі –

близько 60 слів, у 4 класі – 60-80 слів.

За уснеі письмовевисловлювання (переказ, твір) доцільноставити одну

оцінку – за зміст.

Оцінюваннязмістумонологічногозв’язноговисловлюванняздійснюється за

такими вимогами (відповідно до наказу Міністерстваосвіти і науки від 21.08.2013

№ 1222 «Про

затвердженняорієнтовнихвимогоцінюваннянавчальнихдосягненьучнівізбазовихди

сциплін у системізагальноїсередньоїосвіти»):

Рівень

навчальних

досягнень

учня/учениці

Бали

Характеристика навчальнихдосягненьучня/учениці

Початковий

1 Учень/ученицябудуєокремі, не пов’язаніміж собою речення,

демонструючиобмеженийлексичний запас і припускаючисьмовних

(лексичних, граматичних) помилок

2 Учень/ученицябудуєабопереказуєокреміфрагментивисловлювання,

при цьомуйого (її) лексичний запас обмежений, наявнімовніпомилки

3 Учень/ученицябудуєвисловлювання, що не становить завершеного

тексту. Послідовністьвикладупотребуєвдосконалення, а лексика –

збагачення; трапляютьсямовніпомилки

Середній 4 Учень/ученицябудує текст, якийвідзначаєтьсяпевноюзв’язністю, але

збідненийзмістом; наявнівідхиленнявідавторського тексту (переказ)

абовід теми (твір); порушена послідовністьвикладу, відсутні зачин

абокінцівка, збіднена лексика, є мовніпомилки

32

5 Учень/ученицястворює текст, якийпевноюміроюрозкриває тему,

однакудосконаленняпотребуєпослідовністьвикладу, зачин чикінцівка,

добірслів, мовнеоформлення тексту

6 Учень/ученицябудуєдоситьпослідовний текст, розкриває тему,

хочінодіпорушуєспіввідношенняосновної і другорядноїінформації;

добірслівпотребуєвдосконалення; трапляютьсямовніпомилки

Достатній

7 Учень/ученицяправильно будує (переказує) текст,

розкриваєйогозагальнийзміст і головну думку; у текстінаявні зачин,

основначастина і кінцівка;протешколяр не висловлюєсвоєї думки з

приводу сказаного; текст бідний на виражальнізасобимови;

трапляютьсяневиправдані повтори тих самих слів;

маютьмісцемовніпомилки

8 Учень/ученицясамостійнобудуєдостатньоповнезв’язневисловлювання,

в ціломуґрунтовновисвітлює тему і головну думку;проте не

висловлюєсвогоставлення до того, про що говорить;

припускаєтьсяокремихмовленнєвих і мовнихпомилок

9 Учень/ученицясамостійностворюєпослідовний, логічно завершений

текст; вдалодобирає (у переказівикористовуєавторські)

виражальнізасобимови; робитьспробивисловити свою думку з

приводу сказаного, але не дужевдало;

припускаєтьсяпоодинокихлексичних неточностей, мовнихпомилок

Високий

10 Учень/ученицявправнобудує текст чипереказ тексту,

щохарактеризуєтьсялогічноюзавершеністю, відповідністютемі й меті,

багатствомлексичнихзасобів; утекстівисловлена думка про предмет

розмови, але допущено 1-2 мовнічимовленнєвіпомилки

11 Учень/ученицявправнобудуєпослідовний, повний текст чипереказ

тексту, враховуючикомунікативнезавдання; чітковисловлюєвласну

думку, аргументуєїї; робота відзначаєтьсябагатством словника,

точністюслововживання, граматичною і стилістичноюграмотністю

12 Учень/ученицястворюєповноцінне, яскраве, оригінальне за

думкоюзв’язневисловлювання (твірчипереказ тексту) з

певноюкомунікативною метою; повно і вичерпновисвітлює тему;

впевненовисловлює й аргументуєсвоєставлення до того, про щопише;

вдалопов’язує предмет розмови з власнимжиттєвимдосвідом; робота

відзначаєтьсябагатством лексики, граматичноюправильністю,

стилістичноюдовершеністю

33

АНАЛІЗ ДИТЯЧИХ ТВОРІВ

Суть етапу уроку аналізу дитячих творів полягає в тому, щоб підготувати

учнів до переопрацювання створеного тексту і до роботи над новим твором, тому

на таких уроках керуюся такими методичними порадами:

1. Аналіз змістово-мовленнєвого аспекту робіт, які перевірялись: розкриття

теми твору, наявність задуму, ступінь його реалізації та оригінальність (на фоні

інших), побудова та мова учнівських творів, знахідки) тощо.

2. Читання 1-2 найбільш вдалих творів (або їх частин).

3. Колективне редагування кількох уривків із творів.

4. Самостійне удосконалення учнями власних творів (якщо в цьому є по-

треба).

Існують різні способи заохочення дітей до роботи над творами:

1) оцінювання та обґрунтування оцінок;

2) читання кращих творів учнів у класі;

3) виставки кращих робіт учнів до свята, до батьківських зборів;

4) рекомендація окремих творів до шкільної газети;

5) записування кращих робіт у спеціальні власні альбоми чи у загальний

класний тощо.

34

ВІДКРИТІ УРОКИ

1 клас

Тема. Складання усного опису тварин (котика).

Мета. Навчити учнів складати текст-опис тваринки, зокрема котика; збагатити

словниковий запас учнів; сприяти підвищенню культури мовлення; роз-

вивати пам'ять, увагу, зв'язне мовлення дітей; виховувати любов до тварин,

естетичні смаки.

Обладнання: схеми тексту-опису, малюнки й фото із зображенням кішок,

інтерактивна дошка.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

ІІ. Активізація пізнавальної діяльності

1. Вступна бесіда.

– Діти, яких ви знаєте тварин?

– А у вас удома є тварини? Які?

– Відгадування загадки.

У нашої бабусі.

Сидить дід у кожусі.

Біля печі гріється

Без водиці миється. (Котик).

– Чому ви так думаєте?

– А ваш котик любить гратися?

– Дітки, а котики люблять спати?

2. Розповідь учителя.

– Колись люди біля колиски дитини завжди клали кота. Він муркотів і тим

приколисував дитину. Мама залишала котика біля колиски і промовляла:

– Котику сіренький,

Котику біленький,

35

Не ходи по хаті,

Небуди дитяти.

Бо якщо розбудиш,

Будеш колисати,

А як не розбудиш,

То підеш гуляти.

3. Вивчення віршика про котика.

– Люди склали про котиків багато пісень, віршів, загадок. Давайте вивчимо

з вами віршик.

Котик Мурчик –

Наш голубчик.

Лапки білі, вушка сірі.

Ходить Мурчик тихо,

Буде мишкам лихо.

– Дітки, можливо, хтось знає інший віршик про цю тваринку? Розкажіть.

III. Оголошення теми і мети уроку

– Сьогодні ми будемо вчитися складати текст-опис про котика.

IV. Робота з мовним матеріалом

1. Робота з ілюстраціями.

– Розгляньте фото на дошці.

– Кого ви бачите?

– А чому ви так лагідно називаєте – котик?

– А якби він був великий, то як ми тоді

назвемо його?

– Діти, давайте підберемо кличку нашому котикові. Які ви знаєте клички

тварин?

– То як називатиметься наш котик?

2. Усний опис котика.

– Яка шерсть у котика? (Руда, гладенька, м'яка, пухнаста).

– Які у котика вушка? (Руденькі, гостренькі, маленькі, чутливі).

36

– Які очки? (Веселі, зелені, насторожені).

– Які вуса у котика – довгі чи короткі?

– Погляньте на котикові лапки. Які вони (маленькі, м'якенькі, на них гострі

кігтики, лапки мають "подушечки").

– Який хвостик? (довгий, пухнастий, рухливий).

– Розкажіть, яка голівка у котика?

3. Відповіді на питання.

Діти, дайте відповідь на запитання, добираючи правильний варіант.

– Яка у котика шерсть? (Руда, м'якенька, пухнаста).

– Які у котика вушка? (Маленькі, гостренькі, чутливі).

– Які вуса у кота? (Довгі, короткі, густі).

– Які очки? (Зелені, насторожені).

– Які в котика лапки? (Міцні, маленькі, руді).

V. Фізкультхвилинка

VI. Робота над усним описом тварини

1. Приклад опису котика.

Мій котик називається Мурчик. Він мій друг і я його люблю. Мурчик дуже

гарний і усім подобається. У нього пухнаста руда шерсть, голівка кругла, ма-

ленька. На ній стирчать чутливі, гострі вушка. Котик не пропустить мишку –

обов'язково упіймає її. Він чує будь-який шум чи шелест.

У котика зелені насторожені очі. Своїми очима він по-товариськи дивиться

на мене. Коли мій котик спить, то любить муркотати у довгі вуса. А коли

прокидається, починає шукати їжу. Бігає по кімнаті, ступаючи на м'якенькі лапки-

подушечки. Після того, як Мурчик поїсть, він весело виляє пухнастим рухливим

хвостиком, ніби дякує за їжу.

2. Опис тварини учнями за опорними запитаннями.

– Яка шерсть у Мурчика?

– Яка у нього голівка?

– Розкажіть про Мурчикові вушка.

– Які очі у котика?

37

– Розкажіть, які у нього вуса?

– Які у котика лапки? Який хвостик?

3. Гра «Незакінчене речення». Робота в парах.

Перший учень придумує початок, другий – кінець речення.

4. Творча робота. Робота в парах.

– Діти, існує дуже багато казок, де головними героями виступають кішки.

Це "Котик і півник", "Пан Коцький" та ін.

– Давайте і ви складете опис свого котика та поділитеся враженнями з

товаришем по парті.

VII. Підсумок уроку

– Кого ми описували на уроці?

– Що вам найбільше запам'яталося, сподобалося?

2 клас

Тема. Урок розвиткузв'язного мовлення. Переказ тексту-опису за ілюстрацією і

планом.

Мета:навчити письмового переказу тексту за малюнком та поданим планом;

розвивати зв’язне мовлення учнів; уміння описувати предмети, бути

спостережливими; виховувати любов до живої природи, до вивчення рідної

мови.

Обладнання:загадки, малюнки із зображенням дятла, лисиці, їжака, півня,

ромашки, картки з питаннями для роботи в малих групах.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент

ІІ. Активізація пізнавальної діяльності

– Відгадайте загадки.

Всі в блакитнім піджаку,

В рожевій сорочці.

В нас зимою по садку

38

Гуляють, як гості. (Снігурі)

Цілий день працюю в гаї,

Діловито дзьобом б’ю.

Я не цвяхи забиваю,

Я комашок дістаю. (Дятел)

ІІІ. Перевірка домашнього завдання

– Прочитайте виразно текст вправи. Голосом передай захоплення.

– Серед пташок знайдіть снігурів. Розкажіть, що нового ви дізналися про

снігурів з додаткової літератури.

– Чому треба підгодовувати пташок узимку?

– У кого з вас є годівнички для птахів? Яких птахів ви бачили біля них?

– Чи можна біля годівничок побачити дятла?

ІV. Повідомлення теми і завдань уроку

Сьогодні ми поговоримо про лікаря лісу - дятла. Вживаючи в мові слова

ознаки складемо текст-опис птаха.

V. Закріплення та осмислення нових знань

1. Хвилинка каліграфії.

–Напишіть правильно й красиво рядок за зразком у підручнику (с. 122).

– Поділіть слово кігтики на склади для переносу.

– Визначте, на яке запитання відповідає це слово, якою частиною мови є.

– Змініть це слово, щоб воно означало один предмет.

2. Робота з текстом.

– Прочитайте текст вправи 266 (с. 121 підручника).

–Знайдіть у тексті опис дятла.

– Дайте відповіді на запитання.

– Запишіть відповіді на запитання. Підкресліть хвилястою лінією слова –

назви ознак.

• Фізкультхвилинка.

1. Складання усних текстів-описів за малюнком та питаннями.

Робота в малих групах.

39

1 група. Скласти опис півника за малюнком і питаннями

1. Хто зображений на малюнку?

2. З чого складається тіло півника?

3. Що носить на голові півник?

4. Які очі у нього?

5. Для чого півникові дзьоб?

6. Яка у нього борода, хвіст, крила?

7. Чим корисний півник?

2 група. Скласти опис лисичкиза малюнком і питаннями.

1. Кого зображено на малюнку?

2. Де живе лисиця?

3. Якого вона кольору?

4. Яка в неї шубка, хвіст?

5. Яка мордочка в лисички?

6. Що вона їсть?

3 група. Скласти опис їжака за малюнком і питаннями.

1. Який їжачок?

2. Чим вкрите його тіло?

3. Яка голівка?

4. Який ніс у їжачка?

5. Що нагадують його очі?

6. Які ніжки у нього?

7. Що любить їсти їжак?

4 група. Скласти опис ромашки за малюнком і питаннями.

1. Яка ромашка?

40

2. Яке у неї стебло?

3. Які листочки?

4. Яка середина у квітки?

5. Де росте ромашка?

6. Чим вона корисна?

4. Робота за підручником.

– Упевнитися в тому, що слова-ознаки допомагають більш точно описувати

предмети, допоможе вправа 267 (с. 122 підручника).

– Прочитайте загадку. Чи можете ви відгадати, про що тут сказано?

– А тепер прочитайте загадку, у якій вжито слова – ознаки предметів.

Спробуйте її відгадати.

– Які слова допомогли вам відгадати загадку. Запишіть ці слова, усно

поставивши до них запитання.

VІ. Підсумок уроку

Технологія «Мікрофон».

– Що нового навчились на уроці?

VІІ. Домашнє завдання

1. Виконати вправу 268 (с. 122 підручника).

2. Скласти опис улюбленої тваринки.

3 клас

Тема. Урок розвиткузв'язного мовлення.Опис підсніжника

Мета:вчити дітей описувати весняну квітку, спостерігати і бачити красу

навколишньої природи; розвивати зв’язне мовлення учнів, образність

мислення, пильність зору та уважність; збагачувати і уточнювати словник,

вчити відбирати найголовніше; грамотно, логічно і послідовно формувати

думки і поєднувати їх у зв’язному викладі; виховувати любов і бережливе

ставлення до природи.

41

Обладнання:аудіозаписи п’єси П. І. Чайковського «Підсніжник», казки

«Підсніжник і Краплинка», ілюстрації весняних квітів, малюнок під

сніжника, малюнки дітей.

ХІД УРОКУ

I. Організація класу до уроку

ІІ. Перевірка домашнього завдання (фронтально).

ІІІ. Актуалізація опорних знань

1. Читання вірша про мову.

Наша мова калинова,

І ласкава і медова,

І багата і не бідна,

От що мова нашарідна.

– Які слова допомогли зрозуміти якою є наша мова? (Слова

прикметники).

– Назвіть їх.

– Який звук в них найчастіше повторюється? (Звук в).

2. Відгадування загадки.

Тане сніжок,

Оживає лужок,

День прибуває,

Коли це буває? (Весною)

– Скільки букв у цьому слові? (6)

– Скільки звуків? (7)

– Який перший звук? в

– Якою буквою на письмі він позначається? «ве»

– Зараз ми повторимо написання малої букви «ве».

3. Каліграфічне письмо.

– З яких елементів складається буква «ве»? (З верхньої петлі і овала)

Показую на дошці як писати букву, склади і слова з нею.

в вв во ви ве вл весна

42

– Складіть речення із словом весна. (Найкраще речення записуємо на

дошці і в зошитах).

– В українській мові дуже багато речень про весну. Деякі з них я

пропоную вам у зоровому диктанті.

4. Зоровий диктант.

№

п/п

Речення Кількість

букв

Час

експозиції

1. Весна набирає сили. 16 6

2. Стоїть чудовий день. 17 6

3. Все в природі оживає. 17 6

4. Гріє ласкаве сонечко. 18 7

5. Течуть веселі струмки. 19 7

6. Весело співають пташки. 20 8

5. Завдання.

Наполегливі– підкреслити прикметники з іменниками у 2 і 5 реченнях.

Старанні – у 4 реченні.

6. Запитання до дітей:

– Які зміни в природі відбуваються на початку весни?

(Сонце вище піднімається над горизонтом.

Стало тепліше.

Небо ясне, блакитне.

Зрідка пливуть легенькі хмарки.

Прокидаються від зимового сну мурашки, мухи, метелики.

Повертаються з вирію птахи.

Цвітуть ранні весняні квіти.)

– Які весняні квіти ви знаєте?

(Підсніжники, проліски, сон-трава, мати-й-мачуха, дзвіночки, конвалії,

тюльпани, …)

43

Показую ілюстрації, де зображені ці квіти, демонструю малюнки дітей.

ІV. Оголошення теми і мети уроку

Красу весняних квітів можна передати не тільки в малюнках, а й словами.

Сьогодні на уроці ми навчимося описувати тендітну квіточку – підсніжник.

– Від якого слова пішла ця назва квітки? (Від слова сніг.)

– Які слова-родичі до цього слова ви знаєте? (Сніг, сніжок, сніжинка,

підсніжник.)

– Як ви гадаєте, чому першу весняну квіточку називають під сніжником?

(Тому, що вона виростає з-під снігу.)

– А зараз послухайте загадку і виберіть слова, які допоможуть вам

описати підсніжник.

Він маленький, він біленький.

Має ніженьку тоненьку.

З ним легенько вітер грає.

Все гойдає, колисає.

Сповіщає рідний край:

– Гей, весна прийшла! Стрічай!

V. Поповнення словника

– Діти, послухайте два речення і скажіть, яке з них вам сподобалося

більше, чому?

а) Діти, ви сьогодні такі гарні, як весняні квіточки.

б) Діти, ви сьогодні такі гарні.

(Відповіді дітей.)

– Щоб опис був красивим, нам потрібно поповнити свій словник гарними

словами.

1. Вірш В. Бичка «Вже повсюди йде весна». (Вірш може прочитати

підготовлений учень.)

У променях сонця ніжних

Край веселого струмка,

Білий росянийпідсніжник

44

Раптом блиснув з-під листка.

Отакий малий неначе,

Ледь прокинувся від сну,

Тихий – тихий, а одначе

Він привів до нас весну.

2. А зараз послухайте твір учня нашої школи і знову поповнимо наш

словничок.

Підсніжник

Білосніжна, ароматна квіточка народилася у лісі одного весняного дня.

Вона була найкращою від усіх квітів. Квітонька була сильною і сміливою.

Сміливою тому, що ніхто з квітів ще не з’явився, а ця чарівна квіточка виросла з

землі, прорізалася крізь сніжок. Вона лагідна і тендітна.

3. Розгляд підсніжника на малюнку.

4. Фізкультхвилинка (під музику).

– Заплющіть очі і уявіть собі квітку

підсніжника.

– Де і коли виріс підсніжник?

– Стебельце (яке?) … .

– Листочки (які?) … .

– Квітконіжка (яка?) … .

– Пелюстки (які?) … .

– Серединка (яка?) … .

– Чи подобається вам підсніжник?

5. Повторення всіх слів, записаних на

дошці про підсніжник і його складові частини.

VІ. Запобігання помилок

1. Зайві слова.

2. Повторення слів.

3. Пропуски частин.

45

4. Порушена послідовність.

– Діти, кожна частинка потрібна квіточці для життя, що і створює її

чарівну красу. А тому не можна забувати і пропускати будь-яку, навіть найменшу

частину, або ж перескакувати.

VІІ. Опис під сніжника

1. Один-два учні усно послідовно описують підсніжник.

2. Написання твору-опису учнями з додержанням таких умов:

– повно викласти зміст;

– додержуватися послідовності викладу;

– стежити за мовою.

VІІІ. Перевірка

Наполегливі – 1-2 учні зачитують свої твори.

Старанні – зачитую 1-2 твори сама.

Хто придумав загадки – зачитує їх.

ІХ. Підсумок уроку

Гра «Паличко зупинись».

Діти передають чарівну паличку один одному після того, як назвуть

прикметник, що характеризує підсніжник.

Маленький

біленький

росяний

тихий-тихий

чарівний

лагідний

тендітний

білосніжний

ароматний

ніжний

найкращий

сильний

сміливий

духмяний

Слухання казки «Підсніжник і Краплинка».

Х. Завдання додому

Наполегливі – підкреслити у творі прикметники, визначити рід.

Старанні – підкреслити прикметники, вжиті у творі.

46

ВИСНОВКИ

Провідним завданням початкового курсу української мови є мовленнєвий

розвиток молодших школярів — формування вмінь висловлюватися в усіх

доступних для них формах, типах і стилях мовлення.

Робота вчителя з учнями над забезпеченням умов для успішної мовленнєвої

діяльності повинна здійснюватися систематично на всіх уроках української мови.

Формуючи загальномовленнєві вміння і навички, доцільно працювати над

покращенням якості усного і писемного мовлення, вчити учнів порівнювати,

класифікувати, узагальнювати мовні явища через різного виду мовленнєву

діяльність.

Спілкування повинно будуватися з урахуванням наукових положень про

розвиток психіки, становлення особистості учня, його індивідуальних

особливостей в навчанні.

Від сформованості компетентностей у 6 – 10-річної дитини залежить її

подальша успішність у житті. Сформованість компетентностей, у свою чергу,

залежить від способу навчання у початковій школі, який визначає логіку

розвитку особистості в усіх наступних вікових періодах.

Підсумовуючи проблему формування мовленнєвої компетентності

молодших школярів, роблю висновок, що уміння сприймати, розуміти почуте або

прочитане, викладати його зміст, точно формулювати думку, висловлювати її в

усній чи писемній формі можуть бути сформовані лише на основі розвитку

мислення і мовлення, що є основою навчання мови, починаючи з 1-го класу. Хоча

час, у якому ми живемо, і називають комунікативно-інформативним — бо зросло

значення інформації в житті суспільства, а також розроблено нові технічні

можливості передачі інформації та її збереження, однак дитина, як ніколи,

потребує живого спілкування, тобто взаємодії з іншими людьми,

взаєморозуміння, зворотної реакції на свої думки, поведінку, погляди. Тому в

центрі уваги сучасної освіти стає розвиток мовлення, а саме комунікативна

компетентність учнів.

47

Врахування такого підходу має суттєво гуманізувати навчально-

виховний процес, наповнити його високими морально-духовними

переживаннями, утвердити принципи справедливості і поваги, максимально

розкрити потенційні можливості дитини, стимулювати її до особистісно

розвивальної творчості.

48

ЛІТЕРАТУРА

1. Державний стандарт початкової загальної освіти.

2. Навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням

українською мовою. 1-4 класи. – К.: «Освіта», 2012.

3. Інструктивно-методичні матеріали щодо контролю та оцінювання

навчальних досягнень учнів початкових класів // Початкове навчання та

виховання. – 2014. - № 7-8.

4. Скоблікова О. В. Розвиток комунікативного мовлення першокласників. – Х.:

Вид. група «Основа», 2011. – 159, 1 с.

5. Гончарова І. М., Полохова Л. М. Формування мовленнєво-комунікативних

компетентностей молодших школярів. Уроки розвитку зв’язного мовлення в

1 класі. – Х.: Вид. група «Основа», 2010. – 139 с.

6. Перлини досвіду. Збірник методичних знахідок учителів початкових класів /

Упор. Н. Гордіюк. – Тернопіль: Мандрівець, 2005. – 112 с.

7. Наумчук М. М., Будна Н. О. Розвиток зв’язного мовлення молодших

школярів. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2001. – 64 с.

8. Шейко Г. К. Інноваційні методи роботи в початковій школі. – Х.: Вид.

«Ранок», 2008. – 208 с.

9. Наконечна Л. Актуальні проблеми розвитку мовлення // Початкова освіта. –

2013. - № 16.

10. Кучинський М. Підготовча робота до уроків розвитку зв’язного мовлення //

Початкова школа. – 2004. - № 6.

11. Тофан Р. Формування мовленнєвої компетентності учнів на уроках

української мови // Початкова освіта. – 2012. - № 7.

12. Спецвипуск. Розвиваємо мовлення молодших школярів // Початкове

навчання та виховання. – 2010. - № 3.