А.І. Богосвятська,кандидат філологічних наук,

доцент кафедри гуманітарної освітиЛьвівського обласного інституту

післядипломної педагогічної освіти,член-кореспондент НАНО

Опубліковано:

Зарубіжна література в школах України. – 2016. – № 6.

ПЕДАГОГІЧНИЙ ІНСТРУМЕНТАРІЙ УЧИТЕЛЯЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Поняття педагогічного інструментарію.Будь-якому митцю потрібен інструмент для втілення задуму. Інструмент

художника – пензлі, будівельника – молоток, боксера – «коронний» удар, атлета – блискавичний рух, за допомогою якого він домагається чергової яскравої перемоги.

Сучасна освіта страждає перекосом у бік інформаційних технологій. Це дуже хороші інструменти, але вони не єдині. Не дивно, що метою найбільш ефективних і затребуваних освітніх тренінгів наших днів є озброїти вчителя універсальними педагогічними інструментами.

Інструмент (від лат. instrumentum – «знаряддя») – предмет, пристрій, механізм, машина або алгоритм, що використовуються для впливу на об'єкт: його зміни або вимірювання з метою досягнення корисного ефекту. В основі конструкції і правил використання інструменту лежить знання законів світу. Складний інструмент містить в собі ідею декількох елементарних.

Термін «інструмент» використовується також для позначення засобу, способу, який застосовується для досягнення чого-небудь.

У випадку з педагогікою використовується поняття «інструментарій». Педагогічний інструментарій – це сукупність способів діяльності,

професійних умінь і прийомів навчання, якими володіє педагог, і які він використовує в процесі навчання.

Ще «батько дидактики» Я.А. Коменський писав: «Можна і потрібно кожного вчителя навчити користуватися педагогічним інструментарієм, тільки тоді його робота буде високо результативною, а місце вчителя найкращим місцем під сонцем» [2, с. 212].

Робочий інструментарій учителя – це не механічний набір методів і прийомів, а цілеспрямований їх вибір для вирішення конкретних освітніх, розвивальних, виховних цілей, специфічних завдань.

Я.А. Коменський бажав, щоб «метод людської освіти став механічним, тобто розпорядчим все настільки виразно, щоб усе, чого навчатимуть ... не

1

могло не мати успіху, як це буває в добре зроблених годиннику, возі, кораблі, млині і у будь-якій іншій зробленій для руху машині» [2, с. 616]. Прагнучи знайти спільний порядок навчання, при якому воно здійснювалося б за єдиними законами людської природи, великий педагог прийшов до висновку, що «…мудрість нам дає саме небесне сонце. Ранньою весною воно не відразу поширюється на молоді і ніжні рослини і не відразу сушить і пече їх своїм теплом, але поступово, непомітно зігріваючи їх, змушує рости і зміцнюватися і, нарешті, виливає всю свою силу на рослини, що вже виросли і готові дати зрілі насіння і плоди. Подібне ж мистецтво проявляє садівник, звертаючись м'якше і більш дбайливо з молодими, ніжними рослинами, не пускаючи в хід пив, ножів, серпів, так як вони (рослини) ще не в змозі винести рани. І музикант не б'є кулаком або палицею по струнах або не вдаряє інструмент об стіну, якщо струни ліри або арфи дають дисонанси. А терпляче налаштовує їх, застосовуючи все своє мистецтво доти, поки не призведе струн до гармонії. Так само повинні ми застосовуватися до властивостей розуму, приводячи уми до гармонії і любові до наук» [2, с. 351].

Оволодіння педагогічними інструментами – одне з головних професійних завдань кожного вчителя. Знайомлячись з описом того чи іншого способу діяльності, вчитель кожен раз «приміряє» його на себе. Одне і те ж завдання можна вирішити, використовуючи різні інструменти, підбирати для вирішення завдання найбільш оптимальний. Зрозуміло, не всі інструменти будуть використані в повсякденній роботі. Але, озброївшись навіть декількома з них і «відшліфувавши їх до блиску», учитель може досягти чудових результатів: розмалювати внутрішній світ учня, вписати знання з конкретної навчальної теми в цілісну картину світу дитини.

Отже, який інструментарій учителя зарубіжної літератури?

Особистість учителя – інструмент творення і любові.Будь-який хороший професійний інструмент (чи то ножиці, фортепіано,

або комп’ютер високого класу) надзвичайно чуйний до «викликів» з боку свого господаря. У гуманістичному розумінні саме орієнтація на людину покликана визначати спрямованість кожного професійного кроку вчителя. Інтерес до особистості вчителя є міцним засобом формування професійного іміджу учителя, інструментом педагогічного впливу на учнів та їх батьків.

Кожні 5-6 років йде кардинальна зміна інформації, а значить і затребуваних інтелектуальних знань. Дуже багато інформації, яку ми викладаємо нині в школі, може виявитися для учня незатребуваною і неактуальною вже при вступі до вищого навчального закладу. На Сході вважається, що після навчання інформація забувається, а залишається культура її передачі. Отже, розповідаючи навчальну інформацію, учитель являє перед учнями, перш за все, самого себе. Який би імідж педагог не намагався показати світу, цей образ повинен бути, перш за все, відображенням його внутрішньої суті.

2

На уроці важливо не тільки те, що вчитель каже, а й те, як він це говорить, як він особисто ставиться до того, про що він говорить. Чи вірить він сам в те, про що говорить, чи цікаво йому. Якщо тільки навчальна інформація є метою навчального процесу, то виходить, що вчитель не потрібен. Можна навчити дітей тільки читати, і нехай вони далі самі читають, набираються фактів, які непрожиті і не привласнені досвідом. Знеособлені дистанційні форми навчання дуже активно входять в наше життя і вже дозволяють на досить високому рівні розвивати інтелект учня. Але чого ж позбавляється при цьому дитина? Зворотного зв’язку: можливості висловити свою реакцію на інформацію і отримати, в свою чергу, у відповідь підтримку.

Навчальна інформація, яка дається поза поведінковою ситуацією вчителя, не навчить учня вчинків. Коли ми говоримо про компетенції, ми говоримо саме про цю поведінкову складову. Своєю поведінкою, своїм ставленням, своїми емоціями і почуттями вчитель дає учневі досвід діяльності та самореалізації. Саме це визначає школу життя дитини, а не інформація, яка задається навчальними програмами. Словесник через художні твори формує відповідальність у дітей за їх вчинки, моральну позицію вибору. Крім того, він вчить учнів розмірковувати про наслідки свого вибору, включає проектну функцію мозку, закладаючи тим самим основу для розвитку елітарних якостей особистості.

Як закладає вчитель зарубіжної літератури фундамент якості особистості, викладаючи свою навчальну дисципліну, розповідаючи про культурні епохи, напрями, літературні дати, життя письменників? Для сприйняття учня важливішим виявляється те, з яким почуттям, з яким бажанням це робить учитель, і що при цьому у нього на душі. Чи щиро він захоплений тим, про що розповідає, у якому настрої, що його хвилює? Якими актуальними є слова німецького педагога Адольфа Дістервега про те, що «найважливішим явищем в школі, найкращим навчальним предметом, живим прикладом для учня є сам учитель».

Діти відчувають стан свого вчителя, резонують не з його словами, а з тією якістю почуття і духу, які він несе в собі. Кожне слово і дія вчителя – це елемент візерунка душі дитини, який формується в процесі його життя. Учень повинен мати перед очима життєвий приклад єднання думок, слів і справ – своїх батьків, свого вчителя, вихователя. І це повинно бути тією єдиною моральною основою, на яку потім накладається навчальна інформація, яка покликана сприяти інтелектуальному розвитку особистості.

Образ учителя, таким чином, – це особистісно-соціальна модель формування цілісності свідомості учня. Поведінка, спосіб життя наставника, в свою чергу, створюють моральні категорії для учня. Адже людина поводиться так, як вона мислить. Думку в голові не видно, та вона проявляється через поведінку. Отже, тільки спостерігаючи приклад поведінки однієї людини, наприклад вчителя, інша людина – учень – вчиться мислити моральними категоріями.

3

Нині суспільством затребуваний Учитель, здатний виховувати людей-творців, людей Світу сьогодення і майбутнього. Він бере відповідальність за свої удачі і помилки на себе, вірить собі, сподівається на себе, мало вимагає – багато працює. Його життя – це інструмент творення і любові. І там, де така особистість є, завжди буде добре всім. Це образ будівельника-творця майбутнього. Якщо немає такого вчителя, хто буде будувати майбутнє? У 2006-2007 рр. в Казахстані навіть введений у якості найвищої відзнаки вчителя особливий нагрудний знак «Творець», яким нагороджуються видатні вчителі-творці.

Чи може вчитель-споживач чи вчитель-руйнівник сформувати учня-творця, якщо врахувати, що найкращий і найбільш дієвий метод виховання – це особистий приклад? Тільки особистість вчителя, який не просто володіє сучасними освітніми методиками, але формує в собі творця, забезпечить успіх педагогічної діяльності, зміну педагогічного мислення: від репродуктивного – на продуктивне, від виконавського – до творчого, від трансляції знань – до діалогу.

Модель спілкування, яка передбачає саморозвиток системи «учитель – учень»: від Творця, що живе в мені, – до Творця, що живе в тобі. Від серця учителя до серця дитини тягнуться лінії життя, знань, умінь і любові. І те, яким буде небо, яким буде сонце, яким буде образ життя учня, – залежить від того, яким він бачить свого вчителя. Гармонійна людина, гармонійний учитель – саме він несе в світ учня гармонію і порядок.

Культура мови і техніка мовлення як основні професійні інструменти філолога.

Якість словесних дій людей, чия професія пов’язана насамперед зі словом, залежить від того, кому і як служить слово. У суспільній свідомості існує співвіднесення образу навчального предмета й індивідуально-особистісного стилю професійної діяльності вчителя. У цьому плані, очевидно, що вчитель зарубіжної літератури покликаний ретельно працювати над культурою мови, технікою мовлення, умінням виразного читання, манерою поводження з книгою. Від якості слова словесника залежить ставлення учнів до нього.

Ми спостерігаємо нині дивовижну бідність слова, пустоту, відсутність об’єму слова, яке вживають теле- і радіожурналісти в більшості випадків. Таке слово погано слухається і сприймається, а його вплив чисто поверхневий.

Словесник – охоронець мови, живого слова. Як професіонал, він діє не просто в рамках певної освітньої системи, закладу. Він являє соборні зв’язки роду, народу, нації, людства.

Слово – живий інструмент, за допомогою якого можна відчути внутрішній світ людини, проникнути в нього. Слово, що передається дітям, впливає на їх долю. Творячи слово, ми творимо їх долю, а з ними – і долю світу. Ми відпускаємо слово в історичні подорожі, відправляємо його нашим нащадкам. У якості ілюстрації цих високих висновків хочеться пригадати

4

біографію українського майстра-перекладача Миколи Лукаша. Хлопчик не розмовляв до п’яти років. Батьки змирилися з тим, що син, можливо, народився німим. Та з Миколкою з ранку до ночі говорив рідний дядько, багато йому читав, вигадував різні історії, всюди брав з собою, розповідав хлопцеві про світ, про людину. Ми знаємо, що М.Лукаш врешті-решт заговорить і стане геніальним перекладачем з 18 мов.

Робота над словом вимагає перш за все духовного формування особистості, що говорить і пише, але також передбачає знання історії свого народу, творів літератури, уважне ставлення до мови цих творів. Свіжість, тобто поетичність, яскравість, виразність слова, є постійною турботою серйозного професіонала.

Духовність живе культурою і мовою. Екологія (тобто чистота) мови, слова набирає величезної ваги в обсязі екологічних проблем сучасності. Лінгвіст Л.І. Скворцов пропонує ідею створити спеціально «Червону книгу людської душі» і внести в неї, зокрема, такі слова і поняття, як совість, доброта, дух, сердечність, натхненність, благородство, прямодушність, благоговіння, благодіяння тощо [4, с. 37].

«Магія слова», його дія заснована на цілому комплексі явищ: історично накопичена енергія мови, що позначається в сенсі і звучанні слова, в самій його будові, в образі, укладеному в ньому, в духовній наповненості того, хто говорить і пише.

Дуже цікавий приклад наводить академік П.П. Гаряєв про експеримент з насінням ячменю і пшениці. Вчені за допомогою спеціального приладу записували тексти і потім їх включали у кімнаті з рослинами. І тексти, які містили добру інформацію, які виголошувалися з почуттям (не має значення, якою мовою це було вимовлено), оздоровили 30% опромінених радіацією насінь, і ті дали сходи. І ще один приклад: коли хворіє одна з рослин, деякі садівники починають з нею розмовляти. І відбувається диво: рослина зцілюється. Уявляєте, який потужний вплив слова, в якому є добрий, позитивний намір! Учитель, використовуючи мовлення як інструмент, розуміє, що відповідальний за кожне слово, за кожен вчинок, за кожну свою дію.

Структура ДНК людини, тварин, рослин і структура людської мови ідентичні. Спробуйте ось зараз відчути, що всередині вас є це внутрішнє вроджене знання, що ви можете на одній мові говорити з усіма системами світу, і вони, повірте, почують вас.

Є ще один важливий закон слова, інструмент для розуміння: негативна інформація руйнує людину. На уроках можна використовувати тільки 5% негативної інформації. Тоді психіка учня не страждає, він як система не руйнується. Якщо ж ви використовуєте трохи більше негативної інформації – 6,5-10% – психіка дитини починає страждати, хворіти, дратуватися.

В.О. Сухомлинський з жаром серця попереджав учителя: «Будьте обережним, щоб слово не стало батогом, який, торкаючись до ніжного тіла, обпалює, залишаючи на все життя грубі рубці. Слово оберігає душу підлітка тільки тоді, коли воно правдиве і йде від самого серця вихователя, коли воно

5

позбавлене фальші, упередженості, бажання «розпалити», «перебрати». Слово педагога повинно перш за все заспокоювати» [5, с. 509].

Спокійний, упевнений голос дорослого має цілющі властивості, оздоровче впливає на учнів, тож особливо важливою в професійній майстерності словесника є мовна техніка. Молодий фахівець повинен підвищувати свою мовну культуру, відпрацьовувати дикцію, здобувати навички лекторської мистецтва, читати художню літературу.

Наука про виразність мовних засобів є інтегративною і включає елементи інших галузей знань: теорії літератури, психології, педагогіки, анатомії і фізіології, фізики (зокрема, акустика) та ін.

До основних характеристик голосу як професійного інструменту словесника належать:

1. Звучність (залежить від упевненості доповідача в собі), політ (хвилювання вчителя викликає прискорене поверхневе дихання, при якому гарний політ слова неможливий).

2. Темп. Оптимальна швидкість мовлення становить 120-150 слів за хвилину. Як показує досвід, чим важливіший зміст розмови, тим повільніший її хід. Інтервали і паузи завжди необхідні за умови правильного застосування. Вони покращують дихання, дають можливість зібратися з думками, підібрати потрібні слова, необхідні для виділення головної кульмінаційної думки.

3. Висота, за допомогою якої можна:- передати почуття;- виділити головне;- продемонструвати ставлення до учнів, до змісту того, про що говориш;- підкреслити контрастність предмету розмови.Недоліки інтонування:а) мовлення на одній незмінній висоті звуку (для усунення цього недоліку

в промові варто користуватися діапазоном октави: сім тонів);б) занадто високий тон. Причинами такого звучання є запальна манера

говорити, недостатність дихання, сором'язливість (для усунення цього недоліку слід щодня читати вголос, бажано описи пейзажів. Читати, розслабивши м'язи гортані, поки природний низький тон не стане звичним і зручним);

в) занадто низький тон. Причинами такого звучання є відсутність енергії, бажання говорити, іноді збентеження;

г) повторні інтонаційні обороти, у зв'язку з чим мовлення стає невиразним і нецікавим.

4. Тембр. Характерне вроджене забарвлення голосу. Як і інші компоненти техніки мовлення, тембр істотно залежить від психологічного стану вчителя. По-різному звучить голос стомленої, пригніченої, сором’язливої або розгніваної людини. Гарний тембр – це відкрите, насичене, чітке звучання голосу з чистими вібраціями голосових зв'язок.

Тембр забезпечує не тільки відповідне забарвлення голосу, але і надає можливість висловити людині дуже широку палітру власних почуттів. Відомий

6

проповідник XVIII в. Джордж Уайтфільд мав настільки багатий відтінками голос, що міг, вимовивши тільки одне слово, викликати у слухачів сльози.

5. Дикція. Манера вимови окремих звуків, складів, слів і висловів та ступінь виразності звучання мовлення. Для словесника, основним професійним інструментом якого є мова, важливо знати, що для забезпечення гарної дикції слід систематично виконувати загальну гімнастику артикуляції (вправи для губ, язика, нижньої щелепи), артикуляцію голосних, приголосних, складних для вимови, скоромовки.

Говорити правильно ще не означає досягати ефективного вербального впливу на співрозмовника. Необхідно, щоб мова була виразною, образною, емоційною. Лексична культура мови визначається її багатством, об’ємом словникового запасу.

Нехай у вашому серці зазвучать живі слова і живі образи. Ви зможете передати їх іншим, і тоді вони зазвучать в серці дітей. У зміцненні такого зв’язку – сенс професійної діяльності словесника.

Художній твір – інструмент «насаджування мудрості».Образ учителя літератури невіддільно пов’язаний з образом книги в руці,

адже рука словесника не може бути порожньою. Педагог-гуманіст Ш.О. Амонашвілі наголошує на важливості книги в руках учителя: «Адже книги – це інструмент насаджування мудрості, а справді хороший, тобто в усіх відношеннях абсолютно правильний, інструмент в руці майстра не дає можливості помилитися» [1, с. 415].

Суть проблеми сьогодення полягає у тому, як привернути увагу учнів до книги та викликати бажання читати. Який педагог-зарубіжник не мріє про те, щоб діти йшли за поріг школи читачами, щоб вони хотіли читати? Підліток часто відмовляється читати, бо в його очах людина з книжкою належить до цінностей не його світу, а «дорослого», «минулого» і взагалі «чужого».

Книга має смак і запах, колір обкладинки, її можна відчути на дотик. Приємно читати улюблену книгу, з насолодою вдихаючи і обережно закутуючись в її неповторний аромат. Романтичні натури можуть заявити, що запах книги несе в собі дотик рук кожного користувача, його емоції і переживання, дух покоління і настрій автора.

Спитайте в учнів: Чи звертаєте ви увагу на запах книги? Чи подобається вам цей запах? Які відчуття викликає у вас запах старої книги, нового видання?

Нехай ваші діти спробують продовжити фразу: «Я беру в руки книгу і відчуваю…» (м’який, приємний на дотик глянець, яким покрита обкладинка; неповторне торкання пальцями до шорсткого паперу, трохи пожовклого по кутах…) Усі ці дотикові враження призводять учня в свій затишний світ – світ почуттів, надій і спогадів.

А от що говорили про дотик до книги відомі люди – філософи, вчені, письменники: «Перегортаючи сторінки, ми здійснюємо відкриття за відкриттям» (Ж. Дюамель); «Людина з хорошою книгою в руках ніколи не

7

може бути самотньою» (К. Гольдоні); «Гарна та книга, яку, відкриваєш з передчуттям, а закриваєш збагачений» (Л. Олкотт).

Читання художньої літератури відрізняється від читання наукових, навчальних, публіцистичних, офіційних видань. Це творча діяльність читача, в якій провідну роль відіграють уява і почуття. Саме художню літературу «читають», про пізнавальну говорять: «робота з текстом».

У всьому світі читання розглядається як інструмент інтелектуального розвитку, набуття мудрості поколінь, посередника у спілкуванні, засіб для вирішення життєвих проблем. Читання світової класичної літератури не тільки занурює учня в атмосферу високої культури, але і має широкий спектр позитивних функцій: і пізнавальних, і інформаційних, і моральних, і духовних. До того ж читання має цілющу функцію – воно корисне для душі. Діти, читаючи твори, співпереживають героям, бажаючи їм наслідувати, сприймають вічні моральні цінності. Тому особлива увага на уроці надається вічним філософським проблемам. На такому уроці всередині учня відбувається надзвичайно напружена робота думки і душі.

Нехай учні пригадають книгу свого дитинства і своє особисте відчуття, яке пов’язане з тією книгою – і вид, і колір, і запах, і щось іще, що було пов’язано з книгою і її читанням. Ймовірно, теплоту і турботу мами або бабусі, перше здивування перед словом, думкою. Це книга дитинства, над якою ваш учень завмирав в очікуванні дива, принесе його пам’яті багато втішних моментів – його буквально накриє хвиля спогадів, фізично і психологічно знайомих і бажаних. Слово-ключ «книга вашого дитинства» звертається до особистісного досвіду кожного читача в класі.

Розвиток інтересу до читання формується за допомогою проблемно сформульованих питань до уроку зарубіжної літератури: «Чим привабив мене твір...?», «Рядок, над яким варто задуматися», «Поміркуємо над цитатами», «Рядки, які неможливо читати без сліз», «Над цими рядками я сміявся від душі», «Задумайтесь над цитатами з книги», «Це здалося мені цікавим», «Мої маленькі відкриття», «Кому раджу прочитати твір», «Нехай прочитають цю книгу ті...»

Є кілька шляхів взаємодії з учня з книгою. Це може бути вектор: від книги – до учня. Або напрям: від учня – до книги. Ми обираємо найбільш гуманний, живий, особистісно зорієнтований шлях: від учня – через книгу – до учня.

Технологічна карта уроку – інноваційний методичний інструмент.Структура сучасного заняття вимагає присутності цілого набору

різноманітних дій і операцій, об’єднаних змістом і доцільною діяльністю. Зміст навчальної теми – тільки привід для зустрічі вчителя та учнів. Відбір змісту уроку повинен відбуватися за принципом геолога: класти в рюкзак не все, що можна забрати, а тільки те, без чого не можна обійтися.

Технологічна карта уроку – спосіб графічно-символічного проектування уроку і в той же час план співпраці вчителя та учнів. Це новий вид методичної

8

продукції, що забезпечує ефективне і якісне викладання навчальних дисциплін у школі і можливість досягнення запланованих результатів освоєння освітньої програми.

Технологічна карта уроку – своєрідна план-схема, яскрава, з малюнками, графічними зображеннями, словами, кросвордами, піктограмами, загадками. Її призначення – зацікавити учнів, пробудити в них мотив до пізнання, адже учні повинні знати, що вони будуть вивчати.

Сутність педагогічної діяльності із застосуванням технологічної карти полягає у використанні інноваційної технології роботи з інформацією, описі завдань для учня з освоєння теми, оформленні передбачуваних освітніх результатів. Технологічну карту відрізняють: інтерактивність, структурованість, алгоритмічність, технологічність і узагальненість інформації.

Розуміючи, що названий інструмент є продуктом абсолютної творчості вчителя, все ж означимо важливі складові технологічної карти уроку, яка містить три тісно пов’язані між собою етапи представлення навчальної інформації:

А. Сприйняття: відбувається через включення сенсорних каналів (зір, слух, нюх, дотик, смак), відчуття, почуття, враження, вплив, підхід, експериментування, роздуми, мріяння, фантазування тощо.

У цій частині технологічної карти, яка буде представлена учням, міститься запис теми уроку. Якщо це урок зарубіжної літератури, зрозуміло, що формулювання теми повинно підносити звичайні земні знання до духовних джерел, натякати на красу і загадковість світу та людини. Тема може відображати зміст одного уроку чи серії уроків (наприклад, «Світло Слова», «Дарунки душі», «Шукай радість», «Аромат епохи Відродження»).

У цьому секторі нашої карти уроку також розміщуємо епіграф (або лейтмотив) уроку, де наголошується на тій якості, яку учні будуть цілеспрямовано розвивати в собі у процесі аналізу художнього твору. Наприклад: «Якщо ви думаєте, що світ змінити неможливо, то ви лише один з тих, хто його не змінює» (Жак Фреско).

Для того, щоб мотивувати учнів на пізнання, у цьому пункті вчитель зазначає декілька видів діяльності, які сприяють емоційному сприйняттю теми,

9

А.Сприйнятт

я

Б.Обробка та збереження

В. Передача

її глибинному проживанню. Наприклад: «Мої подарунки», «Пізнаємо істину», «Будуємо світогляд», «Шукаємо сенс життя», «Рецепт від самотності», «Зустріч з героєм», «Бачу, чую, відчуваю», «Ефект присутності», «Зоряне дихання» та ін.

Під час уроку технологічна карта буде доповнюватись відповідями учнів, а також символом уроку – знаком, в якому «схоплено» суть навчальної теми (як варіант: образ маяка, троянди, перлини, зірки, гори, драбини тощо).

Б. Обробка та збереження інформації: відбувається через пошук, дослідження, вирішення проблеми, аналіз, структурування, розуміння, опанування навичками, запам’ятовування, повторення.

Варіанти зазначених видів діяльності: проблемне питання, риторичне питання, обмін особистим досвідом, дискусії, «Зіткнення протилежностей», «Гармонійна цілісність образів», «Смак почуттів», «Кошик ідей», «Чарівна скриня», «Скульптура героя», «Звуковий пейзаж», «Кольорогама героя», «Завдання з закритими очима», «Вільний вибір» та ін.

В. Передача інформації. Отримання знань завжди має приводити до їх передачі – через застосування, гнучкий підхід, апробація, впевненість, доступ, дія, рефлексія.

Варіанти зазначених видів діяльності: пантоміми, сценки, «Який я? – Який герой?», «Картина сьогоднішнього дня», «Осяяння душі», «Скульптура почуттів», «Кардмейкінг у подарунок», «Я: дізнався, замислився, був вражений», «Чим збагатив нас урок» та ін.

Щоб створити технологічну карту уроку, вчителю необхідно побути наодинці з собою, уявити простір класної кімнати, привести в гармонійний стан свої думки, свої почуття, і дати можливість живим образам досліджуваної теми «увійти» на урок, зручно розміститися на площині аркушу (плакату, слайду). В залежності від вікових особливостей учнів, кількість зазначених навчальних елементів на карті може варіюватися від 5 до 12. Правильно структурована і представлена інформація уроку, навіть високої складності, сприймається дітьми легко, граючись.

Підручник зарубіжної літератури – інструмент пізнання.У сучасному світі завданням науки та освіти є просте, економічне

представлення інформації. Важлива роль у цьому належить підручникам. Сучасний підручник повинен репрезентувати певну освітню концепцію

та вирізнятися системним підходом до вивчення предмета, тобто органічно поєднувати цілі, зміст і структуру навчального матеріалу, методи і засоби навчання, навчальну діяльність школяра. Його спрямованість – на формування предметних і ключових компетенцій учнів.

Підручник з літератури є багатофункціональним. Він може використовуватись учителем як наочний посібник, хрестоматія, служити для створення роздаткового матеріалу, використовуватись для групової роботи, містити елементи самовчителя. Бажано, щоб під час викладення теоретичного матеріалу у процес пізнання дитини були залучені всі канали чуттєвого

10

сприйняття (зір, звук, нюх, смак, дотик), що відповідає не тільки принципу природовідповідності, а й особистісно зорієнтованому підходу в навчанні.

Сучасний підручник літератури, на думку А.М. Фасолі, покликаний:1. Допомогти учневі зрозуміти себе, світ, своє місце у світі.2. Навчити учня діяти: керувати навчальною діяльністю, читацьким і

особистісним розвитком.3. Допомогти вчителеві вибудувати процес навчання літератури в

парадигмі особистісно зорієнтованого, компетентнісного і діяльнісного підходів [6].

Особистісно зорієнтований підхід:- спрямування уваги учня на усвідомлення себе як особистості, потреби в

самотворенні;- наявність запитань і завдань для створення ситуації успіху, вибору,

затребуваності особистісних якостей; для роботи із суб’єктним досвідом, задіяння обох півкуль головного мозку, провідних каналів інформації; формування ціннісних ставлень.

Компетентнісний підхід:- спрямування уваги учня на усвідомленні себе як читача, важливості

умінь керувати читацьким саморозвитком;- випереджувальне цілевизначення, наявність читацького маршруту,

запитань і завдань для рефлексії навчальних досягнень, критеріїв оцінювання результативності їх;

- наявність різнорівневих завдань, у т.ч. й компетентнісно зорієнтованих: для формування діалогічних умінь роботи з текстом; для формування ключових компетентностей: інформаційно-комунікаційної, комунікативної, загальнокультурної, самоорганізації; звернення до різноманітних джерел інформації, проектних технологій.

Діяльнісний підхід:- настанова на самостійну роботу з текстом;- дотримання принципу первинності учнівської продукції;- наявність завдань для самостійної і парної (групової) роботи;- наявність завдань на формування умінь працювати з інформацією;- звернення до інтерактивних прийомів, методів, видів робіт [6].

ІКТ – потужний сучасний інструмент в руках учителя.На сьогоднішній день існує дуже багато прикладів, коли спосіб

представлення інформації привертає куди набагато більше уваги, ніж сама інформація. Адже знання знецінені нині, вони легкодоступні. Тому для сучасних дітей – «людей екрана» – важливіший спосіб подання інформації.

З розвитком комп’ютерних та інформаційних технологій інструментарій педагога значно розширився. Складно уявити сучасний урок зарубіжної літератури без фрагмента слайд-презентації, інтерактивного тесту, фрагмента відеофільму за твором, що вивчається, ілюстративного матеріалу. І в цьому

11

перевага, користь комп’ютерних технологій. Використання ІКТ багато в чому полегшують підготовку до уроку. Заняття стають цікавішими, захоплюючими.

Технічне оснащення звичайного шкільного кабінету включає в себе, як правило, широку палітру ІКТ: персональний комп’ютер, екран, інтерактивну дошку, електронні освітні ресурси, програмне забезпечення, шкільна мережа Wi-Fi тощо. Усі ці цифрові пристрої відкривають перед педагогом нові можливості (аудіоефекти, відеоряд), яких у нього не було раніше, дозволяють ще більшою мірою використовувати принцип наочності в процесі навчання.

Сучасний мультимедійний урок – це не тільки і не стільки красива презентація і велика кількість ефектів. А що ж іще? В сучасній освіті дуже важливими і актуальними стають питання про способи, прийоми, технології організації освітньої діяльності, засновані на інтерактивних методах. Інтерактивний навчальний комплекс значною мірою збільшує рівень взаємодії між учителем і учнем, дає словеснику нові можливості контролю засвоєння знань і забезпечувати миттєвий зворотний зв’язок з учнями.

Уроки літератури – розмова особлива. Вони повинні бути яскравими, емоційними, із залученням великої ілюстрованого матеріалу, з використанням аудіо- та відео- супроводів, які дозволяють учням побачити світ очима художників, почути акторське прочитання віршів, прози і класичну музику. Використання інтерактивних пазлів на уроках літературного читання дозволяє учням згадати і закріпити вивчені твори в ігровій формі. Мультимедійні можливості можна використовувати також при підготовці до переказу твору за ілюстраціями. Ставлячи перед учнями проблему як необхідність, ІКТ бере участь у процесі пізнання в ролі організатора спільного пошуку.

Мультимедійні інструменти пропонують вчителю палітру цікавих форм роботи при вивченні художніх творів.

Буклет (від фр. bouclette – «кільце, пряжечка») – кольорове друковане видання, сфальцьоване (складене) паралельними згинами в декілька сторінок так, що текст може читатися без розрізання, розкриваючись, як ширма. Суть буклету: при мінімальній площі вмістити максимум інформації просвітницького або рекламного характеру. Зміст буклету: терміни, інформація про художні епохи, напрями і стилі, біографія письменника, історія створення твору тощо. Створити буклет можна за допомогою сучасних графічних програм Microsoft Publisher, Adobe Photoshop, Corel Draw. Бажано вказати свій навчальний заклад, рік створення буклету, прізвища тих, хто виконав роботу, а також інформаційні ресурси.

Буктрейлер (з англ. book – «книга», trailer – «тягнути») – короткий ролик-анотація, що ілюструє найяскравіші моменти літературного твору; поєднує в собі рекламу, кіно, літературу, музику, візуальне мистецтво, а також електронні та Інтернет-технології. Існують різновиди буктрейлерів:

1) Оповідний буктрейлер – презентує основу сюжету твору, відповідає на три основні питання: де? (місце дії), хто? (герої твору і відносини між ними), у чому проблема? (головний конфлікт твору, натяк на наслідки ключової події).

12

2) Атмосферний буктрейлер – передає основний настрій, атмосферу книги та емоції.

3) Концептуальний буктрейлер – транслює ключові ідеї і загальну смислову спрямованість твору.

Веб-квест (від англ. webquest, що буквально означає «Інтернет-мандрівка») – вид проекту, який дає учням можливість ефективно використовувати інформацію, знайдену в мережі Інтернет. Це, як правило, сайт в Інтернеті, присвячений певній літературній темі, що складається з кількох, пов’язаних єдиною сюжетною лінією розділів, насичених посиланнями на інші ресурси Інтернет.

Відеоскрайбінг (від англ. scrap – «вирізка») – технологія створення анімаційних відеороликів, в яких мальоване зображення створюється прямо на очах глядача.

Віртуальна екскурсія (від англ. virtual – схожий, подібний) – це 3-х мірна сцена, розміщена в мережі Інтернет, яка дозволяє отримати уявлення про будь-який реальний об’єкт. Створювана модель дозволяє здійснювати переміщення по віртуальному об’єкту (наприклад, музею письменника), його обертання, повну свободу пересувань. Не виходячи з класу, учні можуть відвідати будь-яку літературну подію, місце.

Колаж (від фр. papier collé – «наклеєний папір») – створення цілого зображення на певну тему шляхом додавання на будь-яку основу предметів, фрагментів інших зображень і матеріалів, що відрізняються від основи за кольором і фактурою. Створення літературних колажів в таких програмах як Picasa 3 і Adobe Photoshop дозволяють розвинути уяву і естетичний смак, а також розвинути творчі здібності учнів.

Мотиватор (від слова «мотив» – спонукання до дії) – спеціальна картинка або фотографія у блакитний рамці, під якою розміщується влучний коментар-висловлювання (наприклад, «Світ змінюється після кожної прочитаної книги»). Мотиватори мають філософський підхід і смислове навантаження, пропагують оптимістичний образ думки, надихають на роботу над собою, змушують позитивно замислитися.

Плейкаст (англ. playcast) – різновид листівки нового часу; оригінальна мультимедійна композиція на певну тему, що складається з гармонійно пов’язаних між собою фону-картинки, тексту і музичного файлу.

Портфоліо героя (з італ. portfolio – «папка з документами») – спосіб представлення літературного героя. Зміст портфоліо включає в себе наступні розділи:

1. Ім’я, прізвище героя.2. Сім'я, отримане виховання, історія життя. Рід занять.3. Портрет. Зовнішній вигляд героя, як він даний автором і в сприйнятті

інших персонажів.4. Опис предметів побуту, житла, одягу, умов життя як засіб

самовираження героя.5. Спосіб життя, заняття та захоплення героя.

13

6. Риси характеру. Еволюція героя в процесі розвитку сюжету.7. Герой як породження своєї епохи і виразник певного світогляду.На сторінки електронного портфоліо рекомендується вставляти картинки,

фотографії, відеоролики тощо.Слайд-презентація – спосіб демонстрації інформації перед аудиторією;

набір кольорових картинок-слайдів на певну тему, що зберігається в файлі спеціального формату. Лідером серед систем для створення презентацій є програма PowerPoint. У складі слайда можуть бути присутніми наступні об’єкти: заголовок і підзаголовок, графічні зображення (малюнки), таблиці, діаграми, текст, звук, відео, фон, колонтитул, різні зовнішні об’єкти.

Стрічка часу, створена за допомогою веб-додатку «WhenInTime», може стати як результат проектної діяльності або супровідним джерелом у світ біографії письменника, або опису історичних подій в літературних творах. Веб-додаток дозволяє переходити за гіперпосиланнями, а учням-користувачам створювати, переглядати, вивчати, ділитися і зробити свій внесок в інтерактивні цифрові дати на тему за власним вибором.

Читацький блог – веб-сайт, основний зміст якого складають регулярно оновлювані записи, зображення або мультимедіа. Читацький блог в ідеалі стає комунікативним середовищем мережевого спілкування – системою, що саморозвивається. Це актуальне запрошення учня до діалогу про книгу, про життя, про себе. Процес функціонування читацького сайту потребує постійної роботи педагогів зі створення читацьких установок. Предметом обговорення на блозі мають стати книги (насамперед, ті, що не входять до шкільної програми) про головне – про кохання, свободу, людські почуття і відносини; а також твори, що представляють собою значні явища в сьогоднішній культурі, щоб виникло бажання висловитися, посперечатися, поділитися своїми враженнями.

Урок літератури може стати незабутнім з використанням сучасних засобів ІКТ, а те, наскільки він буде ефективним, залежить від учителя.

Інноваційна технологія навчання – методичний інструментарій педагога.

Прихильники гуманістичного виховання вважають, що технологічна побудова навчального процесу не може повністю розкрити всю насиченість, якою багате людське життя, що проходить в стінах школи, класу. Вони вважають таку освіту «сухою», що не дає можливість кожній дитині розвиватися відповідно до її потреб та інтересів. Потреба дитини в навчанні полягає в її прагненні отримати знання про предмет, за допомогою експериментування з ним. У цій перебудові вловлюється творчий момент, в якому вчитель систематично створює в класі умови, що вимагають від учнів отримання знань про предмет шляхом експериментування. Діти стикаються з завданнями, які вимагають від них здійснення навчальної діяльності.

Технологічність як здатність виробляти заплановані зміни, багато в чому обумовлена цілісністю усвідомлення себе як особливого педагогічного інструменту. Інструменту, здатного не тільки виробляти позитивні зміни, але і

14

ставати по відношенню до інших людей знаряддям величезної руйнівної сили. Таким чином, перед педагогом постає завдання грамотного пред’явлення і використання цього інструменту.

Багато вчителів і учні виявилися неготовими до освоєння нових освітніх технологій перш за все тому, що недостатньо оснащені засобами досягнення поставлених освітніх цілей. Літератури, присвяченої окремим освітнім технологіям, здавалося б, не бракує. Але найчастіше сама педагогічна «кухня» залишається за кадром. Розробники освітніх технологій рідко діляться «секретами», недостатньо докладно описують той чи інший технологічний алгоритм.

Сучасний урок – це сучасна технологія. Пригадаємо основні педагогічні технології, які використовує словесник, не розкриваючи поки їх змісту, адже пояснити сутність кожної технології – завдання циклу науково-методичних розвідок:

- особистісно зорієнтована технологія;- проектно-діяльнісна технологія;- інформаційно-комунікативні технології;- технологія уроку-майстерні;- біоадекватна (ноосферна) технологія;- ейдотехніка;- технологія проблемного навчання;- технологія розвитку критичного мислення;- компетентнісне викладання;- технологія зустрічних зусиль;- технологія створення ситуації успіху;- здоров’язбережні та здоров’ятворчі технології;- технологія «освітній веб-квест»;- технологія дебатів;- та ін.Сутність педагогічної технології виявляється через систему необхідних і

достатніх елементів, що пов'язані між собою і мають внутрішню логіку.Педагогічні технології можна розглядати як засіб не тільки практичного,

але й творчого досягнення поставленої мети. У цьому випадку технологія відповідає поняттям «техніка» та «творчість». Творче у діяльності забезпечує і новизну результату, і «самозбереження», технічне ж відповідає за об’єктивний та ефективний спосіб такого розвитку та досягнення певного результату. «Творче» містить смисли: «мистецтво» та «майстерність». «Технічне» може застосовуватися як «сила впливу», як «манера», як «контроль» (ситуації, вчинків, станів), виконує функцію «провідника» людської волі у процесі діяльності. Співвідношення «творчого» та «технічного» на уроці зарубіжної літератури характеризується перевагою першого над останнім.

Педагогічна технологія науково обґрунтовує професійний вибір впливу вчителя на дитину в її взаємодії зі світом, формує у неї відношення до цього світу.

15

Педагогічні методи і прийоми як «інструменти дотику до дитячої душі».

Термін «метод» має грецьку основу і означає шлях, спосіб просування до істини, до очікуваного результату. Цей результат – душа дитини. У педагогічному значенні метод може бути визначений як спосіб взаємопов’язаної діяльності вчителя й учнів, інструмент дотику до дитячої душі. Метод визначається в ході уроку і тісно пов’язаний з його процесуальною стороною. Кожен з методів реалізується в системі прийомів, які пов'язані з конкретною дією.

Виділяють наступні групи методів:Інформаційні методи навчання: лекція, бесіда, розповідь, бригадне

навчання, демонстрація, консультування, іспит, «Запитання-відповідь».Операційні методи навчання: алгоритм, «Роби як я», «Заверши фразу»,

«Аукціон знань», «Самокритика».Пошукові методи навчання: аналіз конкретних ситуацій, сократівська

бесіда, «Група шуму», «Діловий кошик», обговорення впівголоса, «Думай і слухай», «Кола Венна», «Вільне письмо», «Карта пам’яті», метод конкретизації, «Словесний портрет».

Методи самостійного учіння: слухання, читання, аналіз науково-методичної літератури, робота з підручником, метод проектів.

Методи і прийоми актуалізації суб’єктного досвіду учнів: «Смислове баження», «Моє особисте місце», «Робота з випадком», «Асоціативний пейзаж», «Асоціативний портрет», «Гірлянди асоціацій» та ін.

Методи і прийоми, у поєднанні зі створенням ситуацій вибору і успіху, довіри і підтримки:

- створюють настрій уроку, оптимізують його зміст, допомагають керувати тривожністю на уроці, звільнити внутрішнє «Я» учня;

- сприяють усвідомленню важливості отриманих знань на сьогоднішній момент і в майбутньому;

- допомагають виробити усвідомлене ставлення до результату своєї діяльності, йдучи до нього від внутрішнього спонукання, а не від зовнішнього впливу;

- сприяють процесу самопізнання і самодіагностики в ході аналізу літературного твору;

- допомагають осмисленню своєї життєдіяльності (рефлексія);- сприяють самовираженню, самоствердженню, саморегуляції

особистості;- розвивають емоційну сферу учнів, їх емпатичні здібності, уяву, а також

духовні та моральні якості;- підсилюють мотивацію навчання, розвивають інтерес до предмету;- при виході на творчу діяльність учень має можливість проявити свої

інтереси, здібності, позитивні сторони.

16

У молодого вчителя на озброєнні не більше два-три десятка прийомів. Будь-кий педагог-початківець вміє провести індивідуальне опитування біля дошки, а от організувати роботу дітей в групах або переказ художнього твору – для багатьох вже проблема. Тим часом у досвідченого вчителя за роки праці відповідних прийомів накопичується до двохсот методів, прийомів, видів роботи. Освоюючи по 10-15 прийомів на рік, молодий педагог витрачає не менше 10 років на те, щоб придбати необхідний для уроку інструментарій.

Закони психіки людини – базовий інструмент педагога. Час, в який ми живемо, має одну дивну особливість: як ніколи раніше в

історії людство, величезна кількість людей хочуть розібратися в собі, зробити своє життя безконфліктним, спокійним, радісним. Ми вивчаємо себе, свою психіку, свої спонукання і емоції.

Багато інструментів психологічного наукового дослідження складають основу рішення педагогічних дослідницьких завдань (психометрія, парне порівняння, рейтинг, психологічний тест, формуючий експеримент тощо).

Що таке психіка? За якими законами розвивається психіка людини? Як може керувати розвитком особистості вчитель? Що для цього потрібно знати? У науці вважається, що психіка – це те, що охоплює весь комплекс суб’єктивно пережитих процесів і станів: сприйняття, пам’ять, мислення, наміри, сни тощо.

Психіка характеризується такими якостями, як цілісність / нецілісність, активність / безактивність, розвиток / деградація, саморегуляція / її відсутність, комунікативність / або її відсутність, адаптація та ін. Психіка пов’язана з соматичними (тілесними) процесами.

Так, психіка – це сама людина! Абсолютно дивовижно ми зараз дізнаємося, що, виявляється, психіка – це наша система, вона цілісна і працює за своїми певними законами. І, звичайно ж, вчителі повинні розуміти ці речі, оскільки вони вчать дітей.

Зараз подивимося, як використовується конкретний механізм, який існує в системі головного мозку. Називається він динамічний «пейсмейкерний» механізм, який відповідає за електрохімічну активність перемикання мозкових хвиль, тобто чергування елементарних станів активності – відпочинку. Це своєрідний перемикач. І учні, і вчитель дуже часто напружені, перевантажені, перебувають у стані активності і дуже часто страждають через це. Психологія розповідає про 5 видів мозкових хвиль:

Бета-ритми (бадьорість, активність, напруга, 20-30 Гц). Це ритми, які, на жаль, домінують в нашому житті. У бета-стані можливий стрес. Тому дуже важливо знати ці ритми і чергувати їх протягом уроку, під час спілкування з дітьми.

Альфа-ритми (спокій, розслаблення, мріяння, 8-12 Гц). Це ритми, які зберігають вашу нервову систему. Ми їх можемо відчути, коли зробимо щось важливе, а потім сядемо відпочити, і нам дуже добре. Наприклад, якщо ви поїдете в країну, де є море, курорт, можна помітити, що там люди поводяться більш спокійно, розслаблено, машини їздять повільно, ніхто нікуди не

17

поспішає. Відчуття, що все місто перебуває в інших ритмах – альфа-ритмах. Коли людина знаходиться в альфа-стані, вона краще засвоює інформацію.

Бажано будувати урок таким чином, щоб чергувати активні види діяльності з видами розслаблення, відпочинку. Тоді інформація засвоюється з радістю. І вчитель, вихователь як режисер розумової діяльності, повинен правильно зрежисирувати, поставити, створити таку ситуацію, щоб кожна дитина, яка перебуває на уроці, увійшла в стан альфа-ритмів.

Тета-ритми (глибоке розслаблення, 5-8 Гц) – це теж дуже приємні ритми, більш глибинне, глибоке розслаблення, яке занурює нас у світ мрій. Саме в цьому стані людину відвідують відкриття, осяяння, адже відбувається балансування всіх систем головного мозку, нервової системи – так званий ефект когеренціі. Це відчуття внутрішнього сяйва. Найголовніші, найбільш відповідальні рішення в життя потрібно приймати, переходячи саме в ці стани.

Дельта-ритми (глибокий сон, 0,5-4 Гц). Ці ритми найпростіші для розуміння – ритми, коли ми спимо.

І існують ще одні дивовижні ритми – це гамма-ритми (ритм надсвідомості, геніальності, вище 40 Гц). Про них стали говорити не так давно. Багато вчених, видатні артисти, політики, бізнесмени, які створюють щось геніальне, незвичайне, вміють входити в цей стан. На жаль, в цьому стані неможливо перебувати довго. Але в психиці кожної людини схований її особистісний геній, який потрібно обов’язково відкрити. Допомагає в цьому знання законів психіки.

Психологія дозволяє зрозуміти шлях інформації в системі «мозок». Інформація, виявляється, теж має свої закони, вона теж проходить за своїми певними законами. Наше тіло складається з мільярда клітин, і саме клітини отримують спочатку інформацію і передають її з такої великої кількості в серце, в сердечний простір. Є наукові дослідження, які говорять про те, що з самого початку, первинно інформацію отримує серце, на частки секунди раніше, ніж наш мозок. Потім ця інформація надходить в праву півкулю, і тільки потім йде в обробку дискурсивно-логічної, лівої півкулі. Коли ми включаємо в роботу тіло, коли ми послухалися голосу нашого тіла, то ми прислухаємося до голосу нашого «детектора істини» – до голосу нашого серця, і правильно розуміємо цю інформацію.

«Не нашкодь!» – основне правило психології дитинства. Не нашкодь психіці дитини, не нашкодь її здоров’ю. Кожна людина, кожна дитина живе всередині зі своїми символами, зі своїми образами, в генетиці у неї закладено все своє. І тому, аналізуючи художній твір, ми не нав’язуємо учню свою інформацію, а йдемо до дитини від її символів, від її образів, від її внутрішнього світу. І це дуже важливо, тому що саме в цьому полягає принцип потенційної інтелектуальної безпеки, коли жодна чужорідна інформація не зможе нашкодити дитині. Це стосується не тільки дітей, а й нас, дорослих.

Коли ви відчуєте, як багато в нас дивовижних інструментів, інструментів самоналаштування власної психіки, це дійсно надасть вам крила. І як важливо, щоб цими інструментами володів учитель, щоб він був психологом і знав, як

18

налаштувати струни душі, як створити на уроці атмосферу комфорту, пізнавального пошуку, атмосферу здоров’я, радості і щастя. Адже дитині потрібно пройти цей шлях – шлях, щоб бути здоровою, творчою, щоб напрацювати свої ідеали, мати найвищу систему принципів, знайти духовність, відкрити своє призначення, свою місію, найголовніше – дістатися до своєї геніальності, нарешті, стати просто щасливою людиною. На допомогу до нас приходять інструменти законів психіки людини.

***Мати під рукою тільки педагогічний інструментарій вкрай мало.

Необхідні достатні навички в їх використанні, певні знання про матеріал, що піддається аналізу, про те, в який момент відкласти один інструмент і взятися за інший (і в якій послідовності це зробити) для того, щоб домогтися найкращого результату.

На думку В.О. Сухомлинського: «Наш найважливіший педагогічний інструмент – вміння глибоко поважати людську особистість у своєму вихованцеві. Ми цим інструментом покликані творити дуже ніжну, тонку річ: бажання бути хорошим, стати сьогодні кращим, ніж учора. Це бажання не виникає саме по собі, його можна тільки виховати» [4, с. 284].

Учитель-новатор В.Ф. Шаталов також вважав, що ключові методичні інструменти педагога – це спів-участь, усвідомлення внутрішнього світу дитини, її хвилювань, сумнівів, слабких сторін.

Як майстер, кожен виріб якого стає шедевром, учитель, використовуючи педагогічний інструментарій, постійно відшліфовує набуті навички, прагне до максимальної продуктивності кожного професійного інструменту.

Література:1. Амонашвили Ш.А. Как живёте, дети? – М.: Просвещение, 1991. – 175 с.2. Коменский Я.А. Избранные педагогические сочинения. – М.:

Просвещение, 1955. – 651 с.3. Пихтіна Н.П. Основи педагогічної техніки //

http://studbooks.net/54523/pedagogika/osnovy_pedagogicheskoy_tehniki4. Скворцов Л.И. Экология слова. – М.: Просвещение, 2008. – 208 с.5. Сухомлинський В.О. Народження громадянина // Сухомлинський В.О.

Вибрані твори: в 5 т. / редкол.: О. Г. Дзеверін (голова) та ін. – К.: Рад. шк., 1976. – Т. 3. – 1977. – С. 283-582.

6. Фасоля А.М. Експертиза рукопису підручника з української літератури: сутність, особливості, алгоритм підготовки // http://ua.lokando.com

19