Економічна казка про

рибалку

Виконав учень 10-Б класу Жолобчук Остап

Жили були дід та баба. Жили вони недалеко від міста, поблизу

річки. До одного моменту все в них добре було, а саме, поки на

дідовому городі ґрунт не виснажився. А для них це була ой яка біда

велика, бо ферму наш дідусь тримав, а бабуся все вирощене

продавала – ось такий був сімейний бізнес.

Не вродило… дід та баба впали у відчай. І рівно сім днів вони

сумували та не знали, що й робить. .

Так ось на восьмий день бабуся

дідусю сказала:

- Діду, ти ж рибалити любиш?

- Люблю, - мовив той.

- Ну тоді йди рибу ловить, а я й

продавати буду.

- Гаразд, спробуймо.

Та не все так просто – вудила немає – немає змоги рибу

ловити. Але була в нашого дідуся заначка. Дістав він її

та й мовив сам собі : «Куплю вудку, все потрачу.

Ризикну, Бог з ним!» Та на наступний день пішов на

річку рибалити.

Ловить, ловить, а діла немає. І так п’ять днів.. Ловить

піввідра – дріб’язок заробляють. Прийшов дідусь на

шостий день зневірившись та й каже : «Ловлю три відра

сьогодні або кидаю все!» Ловить він, сидить, ледь не

плаче, як тут ой як клює!

Тягне-тягне і тут дивиться, а це рибка золота! Виймає гачок з

неї, а тут кричить вона : «Обережно! Ти і так мені губу

проколов, диви не порви!» А наш дідусь у шоці. Минуло

хвилин з десять і рибка каже : «Довго ще сидіти будемо?

Мені не подобається просто так сидіти, некомфортно якось!»

І тут починає рибка у річку проситися.

Відійшов дідусь від шоку та зрозумів, що щастя він зловив!

Наш дідусь не дурень, за свободу рибки нагороду просить. А

рибка ж не проста, а золота та й мовить : «Дідусю, пусти мене

у річку, додому, до діток своїх. У винагороду дам шанс для

розвитку бізнесу твого, три речі зроблю:

Ґрунт родючим стане, родючішим ніж був;

Покажу місце, де купу риби щодня ловитимеш;

Та й дізнаєшся де золото в лісі заховане»

Дідуня подумав та й відпустив рибку.

Минув час… І дідуня наш уже успішний мужчина –

ферму свою має, рибалок наймає, бабуня красунею

стала – дідусю приємно; хату нову збудували ой яку

велику! І машину кожен має, і на морі засмагають. Все

відтоді в сім’ї дідуся та бабусі було добре, а бізнес

просто клас!

Коротше, щасливими стали!

Сидить якось наш дідусь біля річки та й

гукає рибку, подякувати хоче. От

припливла вона, та й дякує дідусь і шепче

на вушко : «На знак вдячності поїхали до

океану, побачиш «велику воду». Та й

поїхали вони засмагати близь океану,

купатися у ньому і морозивом ласувати.. І

все це таємно від нашої бабусі.

Ось і казочці кінець. Хто читав

уважно, той і молодець!