Змістgimnaziya.ivosvita.org/img/articles/file/D2016-02-13_13... · Web view2016/02/13 ·...

Про реалізацію І етапу

дослідно-експерементальної діяльної роботи в

Навчально-виховному комплексі

«Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1-

гімназія» смт Іваничі

з проблеми «Моделювання

конкурентоспроможної особистості школяра в

умовах інноваційного освітнього середовища»

1

Відділ освіти Іваничівської районної державної адміністрації

НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №1-гімназія» смт Іваничі

Волинський інститут післядипломної педагогічної освіти

Кафедра кафедри теорії та методики викладання шкільних

дисциплін

2

Моделювання конкурентоспроможної особистості школяра в умовах інноваційного освітнього середовища

Матеріали І етапу дослідно-експерементальної роботи

Смт Іваничі

У збірці опубліковано матеріали І етапу дослідно-

експериментальної діяльності з проблеми «Моделювання

конкурентоспроможної особистості школяра в умовах інноваційного

освітнього середовища»

Рецензенти:Ясінська Н.В., завідувач кафедри теорії та методики

викладання шкільних дисциплін ВІППО, кандидат педагогічних наук

Миць М.Я., доцент завідувач кафедри теорії та методики

викладання шкільних дисциплін ВІППО, кандидатісторичних наук

3

Упорядник: Маймура М.С., заступник директораНВК «ЗОШ І-ІІІ

ступенів №1-гімназія» смт Іваничі з навчально-виховної роботи

Рекомендовано до друку науково-методичною радою з дослідно-

експерементальної роботи з теми «Моделювання конкурентоспроможної

особистості школяра в умовах інноваційного освітнього середовища» (протокол

№ 1 від 03 вересня 2015р.)

ЗмістЗаявка на проведення дослідно-експериментальної роботи

«Моделювання конкурентоспроможної особистості школяра

в умовах інноваційного освітнього середовища» ….…………… 6

Програма І (діагностико-концептуального) етапу

дослідно-експериментальної роботи …………………………………… 11

ПРОГРАМА проведення дослідно-експериментальної роботи …… 13

Склад науково-методичної ради ……………………………………….. 17

ПОЛОЖЕННЯ про експериментальний загальноосвітній

навчальний заклад …………………………………………………… 20

Маймура М.С. Концепція розвитку НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів

4

№1-гімназія» смт.Іваничі на 2015 -2020 роки з теми «Моделювання


розвитку освітнього середовища»……………………………………… 29

Завадська Ж. Є. Модель випускника школи-гімназії ………………. 43

Павлюк О. Г.Робота вчителів початкових класів щодо формування

в школярів потреби саморозвитку та самовдосконалення…………… 48

Миць М.Я. Формування громадянської компетентності учнів як одне

з найважливіших завдань навчально-виховного процесу в школі …. 51

Новосад О.В. Виховання громадянської компетентності школярів,

як складовий чинник становлення інноваційної особистості ……… 55

Лойко Л.А. Трикутник партнерства: педагоги, батьки, діти ……… 60

Данилюк І.В. Метод проектів як засіб підвищення ефективності та

якості уроку інформатики …………………………………………… 63

Савицька О.Я. Дослідноексперементальна діяльність

школи-гімназії за матеріалами соціологічного дослідження………… 68

Глосарій …………………………………………………………………. 71

Заявка

на проведення дослідно-експериментальної роботи

«Моделювання конкурентоспроможної особистості школяра в

умовах інноваційного освітнього середовища»

Актуальність дослідження. Складні соціальні та економічні

перетворення, що відбуваються в сучасному суспільстві, справляють

істотний вплив на процеси соціалізації і разом з тим наочно демонструють

обмеженість традиційних, уніфікованих освітніх систем, що формують

стандартний, переважно технократичний тип особистості. Модернізація

вітчизняної освіти вимагає іншого, гуманістичного осмислення та

практичного використання внутрішнього потенціалу людини, що

5

опинилася в нових конкуруючих обставинах, зміненому соціально-

економічному середовищі.

Актуальність формування конкурентоспроможної особистості школяра

полягає в тому, що розвивається ринок праці і «ринок особистостей»,

пред'являючи до підростаючого покоління високі вимоги. У всіх сферах

діяльності все більшого значення набувають такі якості, як соціальна

відповідальність, адекватне сприйняття і мобільне реагування на нові

фактори, самостійність і оперативність у прийнятті рішення, готовність до

демократичного спілкування, соціально активної дії, включаючи захист

своїх прав, здатність швидко адаптуватися до нових умов та інші якості,

що визначають конкурентоспроможність особистості.

Конкурентоспроможність - соціально орієнтована система здібностей,

властивостей і якостей особистості, що характеризує її потенційні

можливості в досягненні успіху в навчанні, професійній та непрофесійній

життєдіяльності, що визначає адекватне індивідуальне поводження в

динамічно змінюваних умовах, забезпечує внутрішню впевненість у собі,

гармонію з собою і навколишнім світом. Для формування таких соціально

орієнтованих якостей особистості необхідні нові, інноваційні по своїй

сутності умови, які в традиційно функціонуючій системі шкільної освіти

створити не вдається. Сьогоднішнім школярам в недалекому майбутньому

належить прийняти на себе весь тягар проблем, які необхідно вирішувати в

сучасному українському суспільстві .

Актуальність проблеми, необхідність теоретичного та практичного

обґрунтування досвіду діяльності навчального закладу з проблеми і

зумовило вибір теми дослідно-експериментальної роботи: «Моделювання


освітнього середовища».

Об'єкт дослідження: навчально-виховний процес у школі - гімназії.

Предмет дослідження: моделювання конкурентоспроможної

особистості школяра в умовах інноваційного освітнього середовища.6

Мета експериментального дослідження: теоретичне обґрунтування

та експериментальна перевірка педагогічних умов створення інноваційного

освітнього середовища для моделювання конкурентоспроможної

особистості школяра.

Завдання дослідження:

1.Здійснити аналіз стану проблеми дослідження в педагогічній теорії та

практиці. .

2.Розробити модель конкурентоспроможної особистості школяра в

умовах інноваційного освітнього середовища.

3. Встановлювати і підтримувати зв'язки школи, сім'ї, позашкільних

закладів та культурних установ, налагодити співробітництво для реалізації

мети проекту.

4. Розробити відповідну програму роботи з педагогами.

5.Розробити методичні рекомендації щодо моделювання


освітнього середовища.

Теоретико-методологічна основа дослідження.

У дослідженні будуть використані основні положення Конституції

України, Законів України « Про освіту», «Про загальну середню освіту»,

«Про позашкільну освіту», Національної стратегії розвитку освіти в

Україні на період до 2021 року, Державні освітні стандарти.

Теоретичною основою дослідження стали наукові праці щодо: за умов

трансформації українського суспільства особливої значущості набувають

питання формування в молоді нових життєвих стратегій, компетентностей,

конкурентоспроможності, посилення гнучкості та мобільності поведінки.

Увага вчених спрямована на вивчення сутності та змісту

компетентнісного підходу, конкурентоспроможності, розроблення шляхів і

засобів формування і розвитку укомпетентностей в школярів ( В. Адольф,

7

Ю.Варданян, Б.Гершунський, С. Гончаренко, О.Савченко, О.Пометун,

Г.Сухобська, Л.Мітіна, Н.Остапчук тощо).

База дослідження: НВК« ЗОШ І - III ступенів №1 - гімназія» смт

Іваничі

Методи дослідження:

- аналіз наукової літератури та нормативних документів з проблеми

дослідження;

- педагогічне спостереження;

- емпіричні (бесіда, анкетування, опитування, тести,

самооцінка);

- прогностичні (моделювання, прогнозування);

- праксиметричний ( аналіз передового педагогічного досвіду);

- констатувальний, формувальний і контрольний види педагогічного

експерименту;

- статистичні (математична обробка кількісних даних).

Наукова новизна полягає в теоретичному обґрунтуванні моделювання



Теоретичне і практичне значення дослідження полягає в : -

теоретичному обґрунтуванні моделі конкурентоспроможної особистості

школяра та створення інноваційного освітнього середовища для її

формування;

- розробці методичних рекомендацій щодо моделювання

конкурентоспроможної особистості школяра, в умовах інноваційного


- можливості використання матеріалів дослідження педагогічною та

батьківською громадськістю.

Термін проведення експерименту: вересень 2014 р. - серпень 2019р.

Етапи дослідження :

8

I етап (вересень 2014 р. - серпень 2015р) - діагностико -

концептуальний.

II етап (вересень 2015 р. - серпень 2018р.)- формувальний

III етап (вересень 2018 р. - серпень 2019 р.) - узагальнювальний

Автор ініціативи: Шевчик Марія Семенівна.

Місце роботи: НВК« ЗОШ І - III ступенів №1 - гімназія» смт Іваничі

Посада: директор Кваліфікаційна категорія: вища.

Педагогічне звання: вчитель-методист, «Відмінник освіти»,

«Заслужений вчитель України»

Контактний телефон: 0673327442

Науковий керівник: Ясінська Наталія Василівна

Місце роботи: Волинський інститут післядипломної педагогічної

освіти. Посада: завідувач кафедри теорії та методики викладання

шкільних предметів Волинського ІППО.

Науковий ступінь: кандидат педагогічних

наук. Наукове звання: доцент

Науковий консультант: Миць Мар'яна Ярославівна

Посада: доцент.

Науковий ступінь: кандидат історичних наук

Місце роботи: Волинський інститут післядипломної педагогічної

освіти

Відповідальні виконавці: Світницька Наталія Михайлівна, заступник директора з науково - методичної роботи НВК « ЗОШ І - III ступенів №1 -гімназія» смт Іваничі.

Науково-методичне забезпечення. Експериментальна робота

здійснюється в рамках наукової теми кафедри теорії та методики

викладання шкільних предметів «Розвиток фахової компетентності

педагогів в контексті модернізації змісту освіти».

9

Фінансове забезпечення. Фінансування дослідно-експериментальної

діяльності здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого

бюджетів, спеціальних коштів, а також інших джерел, не заборонених

чинним законодавством.

Директор школи-гімназії М.Шевчик

ПРОГРАМА

І (діагностико-концептуального) етапу дослідно-експериментальної роботи

« Моделювання конкурентоспроможної особистості школяра в умовах

інноваційного освітнього середовища» на базі НВК « ЗОШ І – ІІІ ступенів №1 -

гімназія» смт Іваничі

Строки виконання: вересень 2014р.– серпень 2015р.

№з/п

Зміст роботи Терміни виконання

Очікувані результати

Відповідальні

1. Визначення та наукове обґрунтування теми, мети та завдань дослідно-експериментальної

Вересень 2014р.

Наукове обґрунтування, визначення проблем та основних

Шевчик М.С., Світницька Н.М.

10

роботи. напрямів дослідно-експериментальної роботи.

2.

Створення ініціативної групи з питань організації дослідно-експериментальної роботи.


План роботи ініціативної групи.


3.

Розробка документів дослідно-експериментальної роботи: заявки, програми, програми І етапу (діагностико-концептуального).

Вересень 2014 р.

Заявка, програма дослідно-експериментальної роботи, програма І етапу.

Шевчик М.С.,Світницька Н.М.,Ясінська Н.В.

4.

Вивчення нормативно-правового забезпечення дослідно-експериментальної роботи.


Перелік нормативних документів.

Шевчик М.С.,Світницька Н.М.,Ясінська Н.В.

5.

Проведення аналізу теоретичних положень досліджуваної теми в науковій та педагогічній теорії і практиці.

Вересень – жовтень 2014 р.

Каталог літератури з проблеми дослідно-експериментальної роботи.

Світницька Н.М.,Ясінська Н.В.

6.

Формування науково-методичної ради дослідно-експериментальної роботи.


Список членів науково-методичної ради дослідно-експериментальної роботи.


7. Розробка теоретико-концептуальних засад дослідно-експериментальної роботи щодо моделювання конкурентоспроможної особистості школяра.

Листопад – грудень 2014 р.

Визначення структурних елементів моделі інноваційного освітнього середовища загальноосвітнього навчального закладу щодо моделювання конкурентоспром

Світницька Н.М.Ясінська Н.В.

11

ожної особистості школяра.

8.

Проведення діагностики готовності учасників навчально-виховного процесу до роботи в експериментальному режимі.

Січень 2015 р.

За підсумками діагностики внесення змін до методичної роботи з вчителями.

Савицька О. Я., Пашко Л.В.

9.

Аналіз стану освітнього середовища школи щодо моделювання конкурентоспроможної особистості школяра..


SWOT-аналіз. Зведений аналіз результатів опитування учнів.

Савицька О. Я. Пашко Л.В.

10.

Проведення педагогічної ради за темою «Зміст діяльності педагогічного колективу щодо моделювання конкурентоспроможної особистості школяра.»

Лютий 2015 р.

Рішення педагогічної ради.

Шевчик М.С., Ясінська Н.В.

11.

Формування творчих груп за темою дослідно-експериментальної роботи.

Лютий 2015 р.

Плани роботи. Світницька Н.М.

12.

Розробка моделі конкурентоспроможної особистості школяра.

Лютий – березень 2015 р.

Модель компетентної особистості школяра.


13.

Підведення підсумків І етапу дослідно-експериментальної роботи.

Червень 2015 р.

Звіт. Світницька Н.М.,Ясінська Н.В.

14.

Розробка змісту та проекту програми формувального етапу експерименту.


Проект програми проведення формувального етапу експерименту.


12

ПРОГРАМА

проведення дослідно-експериментальної роботи

«Моделювання конкурентоспроможної особистості школяра в умовахінноваційного освітнього середовища»

на базі НВК « ЗОШ І – ІІІ ступенів №1 - гімназія» смт Іваничі

Строки виконання: вересень 2014 р. –серпень 2019 р.

№з/п Зміст роботи

Терміни виконання Очікувані результати

І. Діагностико-концептуальний етап (вересень 2014 р. – серпень 2015 р.)

1.

Визначення та наукове обґрунтування теми, мети та завдань дослідно-експериментальної роботи.


Наукове обґрунтування, визначення проблем та основних напрямів дослідно-експериментальної роботи.

2.

Створення ініціативної групи з питань організації дослідно-експериментальної роботи.


План роботи ініціативної групи.

3.

Розробка документів дослідно-експериментальної роботи: заявки, програми, програми І етапу (діагностико-концептуального).


Заявка, програма дослідно-експериментальної роботи, програма І етапу.

4.

Вивчення нормативно-правового забезпечення дослідно-експериментальної роботи.


Перелік нормативних документів.

5.

Проведення аналізу теоретичних положень досліджуваної теми в науковій та педагогічній теорії і практиці.


Каталог літератури з проблеми дослідно-експериментальної роботи.

6.Формування науково-методичної ради дослідно-експериментальної роботи.


Список членів науково-методичної ради дослідно-експериментальної роботи.

7. Розробка теоретико-концептуальних засад

Листопад – грудень

Визначення структурних елементів моделі

13

дослідно-експериментальної роботи щодо моделювання конкурентоспроможної особистості школяра.

2014 р. інноваційного освітнього середовища загальноосвітнього навчального закладу щодо конкурентоспроможної особистості школяра.

8.

Проведення діагностики готовності учасників навчально-виховного процесу до роботи в експериментальному режимі.


За підсумками діагностики внесення змін до методичної роботи з вчителями.

9.

Аналіз стану освітнього середовища школи щодо моделювання конкурентоспроможної особистості школяра.


SWOT-аналіз. Зведений аналіз результатів опитування учнів.

10.

Проведення педагогічної ради за темою «Зміст діяльності педагогічного колективу щодо моделювання конкурентоспроможної особистості школяра в умовах інноваційного розвитку освітнього середовища».

Лютий 2015 р.

Рішення педагогічної ради.

11.Формування творчих груп за темою дослідно-експериментальної роботи.

Лютий 2015 р.

Плани роботи.

12.Розробка моделі конкурентоспроможної особистості школяра.

Лютий – березень 2015 р.

Модель конкурентоспроможної особистості школяра.

13.Підведення підсумків І етапу дослідно-експериментальної роботи.


Звіт.

14.Розробка змісту та проекту програми формувального етапу експерименту.


Проект програми проведення формувального етапу експерименту.

ІІ. Формувальний етап (вересень 2015 р. – серпень2018 р.)15. Розробка плану проведення

формувального експерименту.

Вересень – жовтень 2015

Алгоритм проведення формувального експерименту.

16. Розробка критеріїв і Жовтень Критерії і показники для

14

показників для оцінювання результатів дослідно-експериментальної роботи.

2015 р. оцінювання результатів дослідно-експериментальної роботи.

17. Розробка системи підвищення кваліфікації педагогів щодо впровадження інноваційних технологій навчання.

Жовтень – листопад 2015 р.

Плани роботи методичних осередків.

18. Створення управлінського забезпечення інноваційної діяльності.


Програми та плани консультацій.

19. Впровадження інноваційних елементів в освітнє середовище навчального закладу.

Січень 2016 р. – червень 2018р.

Оновлене освітнє середовище школи для моделювання конкурентоспроможної особистості школяра.

20. Виявлення інноваційних освітніх умов для формування конкурентоспроможної особистості в сім’ї.

Травень – червень 2016 р.

Аналітичні матеріали.

21. Розробка психолого-педагогічних рекомендацій сім’ї щодо конкурентоспроможної особистості школяра в умовахінноваційного освітнього середовища


Модель психолого-педагогічної допомоги сім’ї у формуванні компетентної особистості школяра.

22. Проведення тренінгів і семінарів з питань конкурентоспроможності особистості школяра

2015 р.- 2016 р.

Програми та матеріали тренінгів, семінарів.

23. Моніторинг дослідження впливу інноваційних умов освітнього середовища на моделювання конкурентоспроможної особистості школяра.

Вересень 2015 – березень 2018 р.

Програма моніторингу. Аналіз результатів моніторингу. Висновки, рекомендації.

24. Діагностика розвитку компетентності особистості школяра.

Протягом 2015 – 2018 рр.

Діагностичні інструментарії (тести, опитування, анкети тощо).

25. Проведення семінарів- Вересень Програми та матеріали

15

тренінгів з метою корекції результатів експерименту.

2014 р. – лютий 2018р.

семінарів-тренінгів.

26. Внесення корективів в модель конкурентоспроможної особистості школяра загальноосвітнього навчального закладу.


Скоригована модель компетентності особистості школяра навчального закладу.

27. Підведення підсумків формувального етапу експериментального дослідження.


Звіт.

ІІІ. Узагальнювальний етап (вересень 2017 р. – серпень 2019 р.)

29. Розробка плану проведення узагальнюючого етапу.

Серпень 2017 р. План проведення узагальнюючого етапу.

30. Аналіз та узагальнення результатів експерименту.

Вересень 2017 р. Інформаційно-аналітичні,науково-методичні матеріали.

31. Опис технології формування компетентної особистості школяра в умовах інноваційного розвитку освітнього середовища.

Жовтень 2017 р. – квітень 2018 р.

Публікації.

32. Опис моделі компетентності особистості школяра.

Жовтень 2017 р. – квітень 2018 р.

Публікації.

33. Участь у роботі науково-практичної конференції з метою ознайомлення педагогічного співавторства з результатами дослідження.

Квітень – травень 2018 р.

Стаття до збірника матеріалів конференції.

34. Підведення підсумків дослідно-експериментальної роботи.

Червень 2018 р. Звіт.

16

Склад науково-методичної ради

дослідно-експерементальної роботи з теми

«Моделювання конкурентоспроможної особистості школяра в умовах

інноваційного освітнього середовища»

Шевчик Марія Семенівна, директор Навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1-гімназія» смт Іваничі, Заслужений вчитель України

Ясінська Наталія Васлівна, науковий керівник, завідувач кафедри теорії та методики викладання шкільних предметів ВІППО, кандидат педагогічних наук, доцента

Миць Мар’яна Ярославівна, консультант експерименту, доцента кафедри теорії та методики викладання шкільних предметів ВІППО, кандидата історичних наук;

Маймура Марія Степанівна, заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель історії

Лукашук Ірина Степанівна, заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель англійської мови;

Павлюк Оксана Геннадіївна, заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель початкових класів;

Завадська Жанна Євстахіївна, заступник директора з виховної роботи, вчитель української мови і літератури;

Черкас Тетяна Євгеніївна, завідувач кафедри суспільно-гуманітарних дисциплін, учитель української мови і літератури;

Гуліта Майя Олегівна,завідувач кафедри іноземних мов, учитель англійської мови;

Лойко Лариса Адамівна, голова ради школи-гімназії;Воробій Валентина Василівна, голова методичного об’єднання вчителів

початкових класів, вчитель початкових класів;Бонюк Аделіна Олександрівна, голова методичного об’єднання вчителів

художньо-естетичного циклу, вчитель музичного мистецтва і художньої культури;

Павлович Наталія Петрівна, завідувач кафедри природничо-математичних дисциплін, вчитель математики;

Савицька Оксана Ярославівна, практичний психолог;Пашко Леся Василівна, соціальний педагог.Саверіна А.В., вчитель початкових класів;Дубина Галина Іванівна, вчитель початкових класів;Новосад Олена Віталіївна, вчитель історії;Лойко Сергій Іванович, вчитель математики;

17

Пархомук Людмила Миколаївна, вчитель біології.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Н А К А З

23.11.2009 N 1054

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

16 грудня 2009 р. за N 1217/17233

Про внесення змін до Положення про експериментальний загальноосвітній

навчальний заклад Відповідно до пункту 2 статті 8 Закону України "Про загальну середню

освіту" ( 651-14 ) та з метою установлення порядку здійснення інноваційної, дослідно-експериментальної освітньої діяльності у

загальноосвітніх навчальних закладахН А К А З У Ю: 1. Унести зміни до Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 20.02.2002 N 114 ( z0428-02 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.05.2002 за N 428/6716, виклавши його в новій редакції, що додається. 2. Міністру освіти і науки Автономної Республіки Крим, начальникам управлінь освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій нову редакцію Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад довести до відома керівників загальноосвітніх навчальних закладів. 3. Адміністративно-господарському департаменту (Ханюк В.А.) зробити відмітку в справах архіву. 4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

Міністр І.О.Вакарчук

ПОГОДЖЕНО: Президент Академіії педагогічних наук України, академік НАН і АПН України В.Г.Кремень

18

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0428-02

http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/651-14

ЗАТВЕРДЖЕНО Наказ Міністерства освіти

і науки України 20.02.2002 N 114

( z0428-02 ) (у редакції наказу

Міністерства освіти і науки України

23.11.2009 N 1054)

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України

16 грудня 2009 р. за N 1217/17233

ПОЛОЖЕННЯ про експериментальний

загальноосвітній навчальний заклад

I. Загальні положення

19


1.1. Експериментальний загальноосвітній навчальний заклад здійснює свою діяльність відповідно до Законів України "Про освіту" ( 1060-12 ), "Про загальну середню освіту" ( 651-14 ), "Про інноваційну діяльність" ( 40-15 ), Положення про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 N 964 ( 964-2000-п ), постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 N 1298 ( 1298-2002-п ) "Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери", Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 07.11.2000 N 522 ( z0946-00 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.12.2000 за N 946/5167, цього Положення та статуту відповідного навчального закладу. 1.2. Експериментальним загальноосвітнім навчальним закладом є загальноосвітній навчальний заклад, у якому здійснюється дослідно-експериментальна робота з перевірки результативності та можливості застосування педагогічних та управлінських інновацій. 1.3. Загальноосвітньому навчальному закладу надається статус експериментального загальноосвітнього навчального закладу всеукраїнського або регіонального рівня.

1.4. Статус експериментального загальноосвітнього навчального закладу всеукраїнського рівня надається загальноосвітньому навчальному закладу, на базі якого здійснюється дослідно-експериментальна робота з перевірки результативності та можливості застосування у практичній діяльності: освітніх, дидактичних або виховних систем; державних стандартів загальної середньої освіти; інваріантної складової змісту загальної середньої освіти, інноваційних освітніх технологій. 1.5. Статус експериментального навчального загальноосвітнього закладу регіонального рівня надається загальноосвітньому навчальному закладу, на базі якого здійснюється дослідно-експериментальна робота з перевірки результативності та можливості застосування у практичній діяльності: варіативної складової змісту загальної середньої освіти; систем організації навчально-виховного процесу; інноваційних педагогічних та управлінських технологій. 1.6. Статус експериментального не змінює підпорядкування, тип, форму власності загальноосвітнього навчального закладу.

II. Порядок надання та зняття статусу експериментального загальноосвітнього навчального закладу

20


http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1298-2002-%D0%BF





2.1. Рішення про надання загальноосвітньому навчальному закладу статусу експериментального загальноосвітнього навчального закладу всеукраїнського (регіонального) рівня приймається одночасно з рішенням про проведення на його базі дослідно-експериментальної роботи відповідного рівня. 2.2. Для отримання статусу експериментального загальноосвітнього навчального закладу всеукраїнського (регіонального) рівня директор загальноосвітнього навчального закладу подає до відповідного органу управління освітою, інституту післядипломної педагогічної освіти заявку про проведення дослідно-експериментальної роботи на базі загальноосвітнього навчального закладу (далі - заявка) та програму дослідно-експериментальної роботи на базі загальноосвітнього навчального закладу (далі - програма), підписані автором педагогічної ініціативи (науковим керівником) дослідно-експериментальної роботи, директором загальноосвітнього навчального закладу та засвідчені печаткою відповідного загальноосвітнього навчального закладу. 2.3. Заявка охоплює: перелік основних ідей експерименту, об'єкт, предмет, мету, завдання, теоретико-методологічні основи, базу дослідження, методи дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідно-експериментальної роботи; визначення термінів та етапів проведення; інформацію про автора педагогічної ініціативи (наукового керівника) дослідно-експериментальної роботи (місце роботи, посада, кваліфікаційна категорія, педагогічне, вчене звання, науковий ступінь, контактний телефон); опис наявного і необхідного забезпечення дослідно-експериментальної роботи (організаційного, науково-методичного, кадрового, матеріально-технічного, фінансового). Програма містить заходи, спрямовані на реалізацію завдань дослідно-експериментальної роботи, які визначені у заявці. 2.4. Статус експериментального загальноосвітнього навчального закладу всеукраїнського рівня надається Міністерством освіти і науки України на підставі клопотання Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим, управлінь освіти і науки обласних державних адміністрацій, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, Президії Академії педагогічних наук України (далі - клопотання), заявки, програми дослідно-експериментальної роботи та висновків відповідної комісії Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України. 2.5. Статус експериментального навчального закладу регіонального рівня надається Міністерством освіти і науки Автономної Республіки Крим, управліннями освіти і науки обласних,

21

Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій на підставі заявки, програми та рішення колегії відповідного органу управління освітою. Експертні комісії з проведення дослідно-експериментальної роботи, які надають відповідні висновки, можуть створюватись обласними інститутами післядипломної педагогічної освіти як регіональними координаторами дослідно-експериментальної роботи. 2.6. Строк розгляду заявки про надання статусу експериментального загальноосвітнього навчального закладу всеукраїнського рівня становить два місяці з дня надходження матеріалів до відповідного органу управління освітою, про надання статусу експериментального загальноосвітнього навчального закладу регіонального рівня - один місяць з дня надходження матеріалів до відповідного органу управління освітою. 2.7. На підставі клопотання, заявки та програми відповідний орган управління освітою видає наказ про проведення дослідно-експериментальної роботи на базі загальноосвітнього навчального закладу та надання загальноосвітньому навчальному закладу статусу експериментального загальноосвітнього навчального закладу всеукраїнського (регіонального) рівня. 2.8. З метою отримання дозволу експериментальним навчальним закладом на застосування у навчально-виховному процесі експериментальних навчальних планів, програм з предметів інваріантної складової змісту загальної середньої освіти, підручників та навчальних посібників керівник (автор педагогічної ініціативи (науковий керівник), педагогічний працівник) цього закладу подають їх до відповідних комісій органів управління освітою. Експериментальні матеріали наукових установ Академії педагогічних наук України подаються до вчених рад цих установ. 2.9. Рішення про зняття статусу експериментального загальноосвітнього навчального закладу всеукраїнського рівня приймається Міністерством освіти і науки України; рішення про зняття статусу експериментального загальноосвітнього навчального закладу регіонального рівня приймається Міністерством освіти і науки Автономної Республіки Крим, управліннями освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у разі: завершення програми дослідно-експериментальної роботи, що проводилася на базі експериментального загальноосвітнього навчального закладу; невиконання програми дослідно-експериментальної роботи; якщо здійснення дослідно-експериментальної роботи негативно позначається на навчально-виховному процесі та його результатах.

22

2.10. Ініціювати зняття статусу експериментального із загальноосвітнього навчального закладу можуть: Міністерство освіти і науки України, Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; особи, які виконують і забезпечують проведення дослідно-експериментальної роботи; учасники навчально-виховного процесу в експериментальному загальноосвітньому навчальному закладі; представники громадських освітніх організацій. 2.11. У разі надходження відповідних обґрунтованих пропозицій щодо зняття статусу експериментального із загальноосвітнього навчального закладу Міністерство освіти і науки України, Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, що видали наказ про проведення дослідно-експериментальної роботи на базі загальноосвітнього навчального закладу та надання загальноосвітньому навчальному закладу статусу експериментального загальноосвітнього навчального закладу всеукраїнського (регіонального) рівня, у двомісячний строк здійснюють експертизу перебігу і результатів дослідно-експериментальної роботи в експериментальному загальноосвітньому навчальному закладі. 2.12. Експертиза перебігу і результатів дослідно-експериментальної роботи на всеукраїнському рівні здійснюється відповідною комісією Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України; на регіональному рівні - відповідним органом управління освітою. Порядок звітування про перебіг та результати дослідно-експериментальної роботи встановлюється органом управління освітою, що видав наказ про проведення дослідно-експериментальної роботи на базі загальноосвітнього навчального закладу та надання загальноосвітньому навчальному закладу статусу експериментального загальноосвітнього навчального закладу всеукраїнського (регіонального) рівня. 2.13. Висновки експертизи перебігу і результатів дослідно-експериментальної роботи (далі - висновки) на базі загальноосвітнього навчального закладу можуть бути оскаржені до Міністерства освіти і науки України у тримісячний строк. У цьому разі Міністерство освіти і науки України створює експертну комісію у новому складі, що здійснює повторну експертизу перебігу і результатів дослідно-експериментальної роботи. 2.14. Повторна експертиза перебігу і результатів

23

дослідно-експериментальної роботи здійснюється у тримісячний строк від дати надходження відповідної скарги. 2.15. Рішення про припинення дослідно-експериментальної роботи та зняття статусу експериментального загальноосвітнього навчального закладу приймається Міністерством освіти і науки України, Міністерством освіти і науки Автономної Республіки Крим, управліннями освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій на підставі висновків. 2.16. На підставі висновків Міністерство освіти і науки України, Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій протягом місяця видають наказ про припинення, завершення дослідно-експериментальної роботи, зняття статусу експериментального із загальноосвітнього навчального закладу. Цим наказом: обґрунтовується рішення про припинення, завершення дослідно-експериментальної роботи; знімається статус експериментального із загальноосвітнього навчального закладу; визначаються умови розповсюдження інновації, розробленої під час дослідно-експериментальної роботи в системі освіти.

III. Повноваження експериментального загальноосвітнього навчального закладу. Порядок здійснення

дослідно-експериментальної роботи 3.1. Дослідно-експериментальна робота на базі експериментальних загальноосвітніх навчальних закладів розпочинається після затвердження наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій заявки та програми з визначенням завдань на кожному етапі дослідження. 3.2. Згідно з наказом про проведення дослідно-експериментальної роботи на базі загальноосвітнього навчального закладу та надання загальноосвітньому навчальному закладу статусу експериментального загальноосвітнього навчального закладу всеукраїнського (регіонального) рівня Міністерство освіти і науки України, Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій надають експериментальному загальноосвітньому навчальному закладу, засновникам (власникам), яким цей заклад безпосередньо підпорядкований, право вносити передбачені програмою зміни до:

24

змісту освіти (працювати за експериментальним навчальним планом, застосовувати у навчально-виховному процесі експериментальні навчальні програми, підручники та посібники); режиму функціонування (введення нових форм організації навчання та виховання учнів); методів роботи педагогічних працівників; системи управління навчальним закладом; форм комплектування, підготовки та перепідготовки кадрів. 3.3. Після виконання програми відповідного етапу дослідно-експериментальної роботи адміністрація експериментального загальноосвітнього навчального закладу всеукраїнського рівня спільно з автором педагогічної ініціативи (науковим керівником) звітують про перебіг і отримані результати на засіданні відповідної комісії Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України; регіонального рівня - на засіданні вченої ради відповідного інституту післядипломної педагогічної освіти. Звіт про результати дослідно-експериментальної роботи подається у письмовій формі та включає опис виконання завдань у відповідні строки та підкріплюється розробленими під час дослідно-експериментальної роботи програмами, посібниками, методичними розробками, іншими практичними матеріалами, які розкривають сутність виконаної роботи. Одночасно подається програма наступного етапу дослідно-експериментальної роботи. У разі необхідності на розгляд комісії Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України (вченої ради відповідного інституту післядипломної педагогічної освіти) вносяться пропозиції щодо змін у програмі, розширення бази чи припинення дослідно-експериментальної роботи, які передаються Міністерству освіти і науки України (на всеукраїнському рівні), Міністерству освіти і науки Автономної Республіки Крим, управлінням освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій (на регіональному рівні). Звіт схвалюється відповідним наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, та затверджується програма дослідно-експериментальної роботи наступного етапу. 3.4. Після завершення виконання програми підводяться підсумки дослідно-експериментальної роботи. Результати оприлюднюються на всеукраїнських, регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах, сторінках педагогічної преси, міжнародних виставках.

25

IV. Управління експериментальним загальноосвітнім навчальним закладом

4.1. Загальне керівництво дослідно-експериментальною роботою в експериментальному загальноосвітньому навчальному закладі здійснюється відповідним органом управління освітою, що видав наказ про проведення дослідно-експериментальної роботи на базі загальноосвітнього навчального закладу та надання загальноосвітньому навчальному закладу статусу експериментального загальноосвітнього навчального закладу всеукраїнського (регіонального) рівня. 4.2. Науково-методичне керівництво в експериментальному загальноосвітньому навчальному закладі здійснюється Науково-методичною радою дослідно-експериментальної роботи (далі - Рада), склад якої затверджується керівником загальноосвітнього навчального закладу одночасно із заявкою на проведення дослідно-експериментальної роботи. До складу Ради входять автор педагогічної ініціативи (науковий керівник) дослідно-експериментальної роботи, наукові консультанти, представники органів управління освітою, педагогічні працівники, батьки або особи, які їх замінюють. Раду очолює автор педагогічної ініціативи (науковий керівник) дослідно-експериментальної роботи. Рада: забезпечує дотримання прав учасників дослідно-експериментальної роботи, збереження їх фізичного і морального здоров'я; забезпечує якість освіти та її відповідність вимогам базового компонента державного стандарту освіти; визначає порядок комплектування і склад учасників дослідно-експериментальної роботи (педагогічних працівників, учнів (вихованців), батьків або осіб, які їх замінюють); приймає рішення про внесення змін до організаційної структури і режиму функціонування експериментального загальноосвітнього навчального закладу; організовує підготовку педагогічних працівників до роботи за програмою; вносить пропозиції щодо ефективного використання коштів, виділених на проведення дослідно-експериментальної роботи; вносить пропозиції щодо матеріального стимулювання фахівців, які проводять дослідно-експериментальну роботу. Рада у своїй діяльності керується цим Положенням. 4.3. Поточне керівництво експериментальним загальноосвітнім навчальним закладом здійснює його директор згідно з повноваженнями

26

та обов'язками, встановленими Положенням про загальноосвітній навчальний заклад, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 N 964 ( 964-2000-п ), та статутом навчального закладу. 4.4. Директор експериментального загальноосвітнього навчального закладу, автор педагогічної ініціативи (науковий керівник) дослідно-експериментальної роботи за погодженням з учасниками навчально-виховного процесу: готують пропозиції до органу управління освітою, що видав наказ про проведення дослідно-експериментальної роботи на базі загальноосвітнього навчального закладу та надання загальноосвітньому навчальному закладу статусу експериментального загальноосвітнього навчального закладу всеукраїнського (регіонального) рівня, засновникам (власникам), яким загальноосвітній навчальний заклад безпосередньо підпорядкований, про внесення змін до змісту освіти, методів, форм організації навчання та виховання, його організаційної структури і режиму функціонування, системи управління, штатного розпису, форм комплектування, організації підготовки керівників і педагогічних працівників до роботи за програмою дослідно-експериментальної роботи, їх заохочення; планують, організовують дослідно-експериментальну роботу; забезпечують дотримання учасниками дослідно-експериментальної роботи умов здійснення інноваційної освітньої діяльності, визначених Положенням про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 07.11.2000 N 522 ( z0946-00 ), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.12.2000 за N 946/5167; звітують перед органом управління освітою, що видав наказ про проведення дослідно-експериментальної роботи на базі загальноосвітнього навчального закладу та надання загальноосвітньому навчальному закладу статусу експериментального загальноосвітнього навчального закладу всеукраїнського (регіонального) рівня, засновниками (власниками), яким експериментальний загальноосвітній навчальний заклад підпорядкований, про перебіг і результати дослідно-експериментальної роботи. Після схвалення звіту на засіданні відповідної комісії Науково-методичної ради з питань освіти Міністерства освіти і науки України, вченої ради відповідного інституту післядипломної педагогічної освіти на підставі отриманих документів приймається рішення та видається наказ відповідного органу управління освітою про продовження (завершення) дослідно-експериментальної роботи та затверджується програма наступного етапу.

27



4.5. Консультування та координація дослідно-експериментальної роботи на базі експериментального загальноосвітнього навчального закладу всеукраїнського рівня покладається на Інститут інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України; регіонального рівня - Кримський регіональний інститут післядипломної педагогічної освіти, обласні інститути післядипломної педагогічної освіти, Київський міський педагогічний університет ім. Б.Д.Грінченка, Севастопольський міський гуманітарний університет (за згодою). Науково-методичне супроводження дослідно-експериментальної роботи можуть здійснювати наукові установи Академії педагогічних наук України (за згодою).

V. Фінансування експериментального загальноосвітнього навчального закладу

5.1. Фінансування експериментального загальноосвітнього навчального закладу здійснюється його засновником (власником) або уповноваженим ним органом відповідно до встановленого законодавством порядку. 5.2. Фінансування дослідно-експериментальної роботи здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також інших джерел, не заборонених чинним законодавством.

Директор департаменту загальної середньої та дошкільної освіти О.В.Єресько

Концепція розвиткуНВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №1-гімназія» смт.Іваничі на 2015 -2020 рокиз теми «Моделювання конкурентоспроможної особистості школяра в

умовах інноваційного розвитку освітнього середовища»

Маймура Марія Степанівна, заступник директора з навчально-виховної роботи НВК «ЗОШ І-ІІІ

ступенів №1-гімназія» смт Іваничі

Учитель має свідомо йти в ногу із сучасністю, пройматися і Надихатися силами, що в ньому пробудилися.

А.ДістервегІ.Актуальність

28

Оновлення парадигми освіти, освітніх технологій, запровадження інформаційно-комунікативних технологій, інтеграція в європейський освітній простір є важливими чинниками, які впливають на діяльність навчального закладу. Останнім часом все важче вдається задовольняти запити різних замовників освіти (учнів, батьків, громадських організацій, окремих прошарків суспільства) і вимоги суспільства, запроваджувати інноваційні освітні концепції, нові технології управління, наукові підходи до навчання, виховання і розвитку учнівської молоді, виступати гарантом інтелектуального, фізичного, психічного, морального розвитку і саморозвитку особистості, зростає конкуренція між навчальними закладами з надання освітніх послуг. Обираючи для своїх дітей навчальний заклад, перш за все, батьки акцентують увагу як на якості освіти, так і на тому, хто вчить і як їх дітей та в яких умовах проходить навчально-виховний процес. Адже саме від цього залежить – чи буде сформована їх дитина, як конкурентоспроможна особистість, як особистість, яка здатна до саморозвитку та реалізації свого життєвого призначення через власний вибір.

Конкурентоспроможність – соціально орієнтована система здібностей,

властивостей і якостей особистості, що характеризує її потенційні можливості в досягненні успіху в навчанні, професійній та непрофесійній життєдіяльності, що визначає адекватне індивідуальне поводження в динамічно змінюваних умовах, забезпечує внутрішню впевненість у собі, гармонію з собою і навколишнім світом.

Щоб стати конкурентоспроможною особистістю учень повинен в ході навчально-виховного процесу та саморозвитку набути певних видів компетентностей, а саме: аутопсихологічну, соціальну, комунікативну, інформаційну, полікультурну, загальнокультурну, інтелектуальну. Однак, ці компетентності залежать від рівня освіченості, під якими слід розуміти якість особистості, що характеризується здатністю розв’язувати завдання пізнавального характеру, ціннісно-орієнтаційної, комунікативної і перетворюючої діяльності. Виділяють чотири рівні освіченості:

1) грамотність - здатність використовувати основні способи пізнавальної діяльності, якими є читання, письмо, рахунок;

2) функціональна грамотність - здатність розв’язувати елементарні життєві завдання в різних сферах на основі прикладних знань;

3) інформованість – засвоєння певного обсягу знань і здатність репродукувати їх;

4) КОМПЕТЕНТНІСТЬ – здатність розв’язувати завдання в різних сферах життєдіяльності на базі теоретичних знань.

А тому, зрозуміло, що конкуренція буде виникати між особистостями як із різними ступенями освіченості, так і однаковими. Результат такої конкуренції залежить від запиту ринкової економіки. Тому, не завжди знання базових дисциплін, а отже навчальні загально предметні компетеності в умовах конкуренції стають визначальними. Цінними у такому випадку є

29

компетентності необхідні для життєдіяльності або професійної діяльності. І у таких випадках, професійна компетентність стає визначальною при працевлаштуванні по закінченню навчання у школі, особливо в умовах дефіциту робочих професій.

Однак, не залежно від рівня освіченості відповідно до Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. № 1392, за результатами навчання в школі-гімназії випускник, для того, щоб стати конкурентоспроможним, повинен бути наділеним певними компетентностями: громадянська, загальнокультурна, комунікативна, здоров’язбережувальна, інформаційно-комунікативна, ключова, між предметна естетична, між предметна, предметна(галузева), предметно-мистецька, проектно-технологічна, соціальна.

Серед чинників, які впливають на вибір мети діяльності закладу, а саме - формування конкурентоспроможної особистості, слід враховувати і Європейську мотивацію, функціонування ринкової економіки тощо. Тому, враховуючи світові тенденції, однією з ознак конкурентоспроможної особистості має стати цивілізаційна компетентність, складовими елементами якої є ринкова культура, правова культура, демократична культура, культура діалогу, організаційна культура технологічна культура, екологічна культура, культура щоденного життя. Враховуючи нові вимоги, які ставить соціум до школи-гімназії, причому часто вони виникають спонтанно і потребують миттєвої реакції від навчального закладу, з метою досягнення поставленої мети - формування конкурентоспроможної особистості – необхідно забезпечити участь батьків та представників громадськості у навчально-виховному процесі та позаурочній роботі. Спільні зусилля повинні носити діяльнісний, компетентнісний та особисто-зорієнтований підходи і бути спрямуванні на надання освітніх послуг, які б стабільно задовольняли, з однієї сторони, - споживачів та користувачів цих послуг – з іншої сторони, на розвиток умінь і навичок учнів, застосування здобутих знань у практичних ситуаціях, пошук шляхів інтеграції до соціокультурного та природного середовища і носити діяльнісний, компетентнісний та особисто-зорієнтований підхіоди.

В умовах скорочення чисельності дітей шкільного віку між навчальними закладами виникає боротьба за учнів, що призводить до конкуренції між ЗНЗ. Результатом цього процесу стає заклад, у якому на думку батьків їх діти зможуть отримати якісніші знання. Однак, це не значить, що вони всі стануть конкурентоздатними.

Щоб особистість набула якостей, характерних для конкурентоспроможності, у школі-гімназії:

1) необхідно організувати навчально-виховний процес таким чином, щоб по перше, хотілося навчатися саме в цьому навчальному закладі із-за того, що тут цікаве шкільне життя і що про нього згадують з вдячністю ті, хто його закінчив;

30

2) забезпечити високу якість освітньої послуги у порівнянні з освітніми послугами, що їх надають інші навчальні заклади;

3) організувати надання освітніх послуг, цінних для життєдіяльності особистості та її професійної діяльності.

Проте, крім зусиль ЗНЗ, спрямованих на формування якостей особистості, характерних для конкурентоспроможності, необхідно, щоб було бажання і самого учня на самовдосконалення. Реально оцінивши свої можливості, учень повинен для себе визначитися з орієнтирами і прагнути їх зреалізувати. Умовно процес саморозвитку можна показати за допомогою схеми:

«Я – реальне» «Я – ідеальне» «Я - сформоване». Метою освітнього процесу повинне стати «Сім Я»: випускник, для якого є

характерним самовизначення, самопізнання, самооцінка, самопрограмування, самоосвіта, самовдосконалення, самореалізація як особистості.

Змістом освітньої діяльності у школі гімназії стане теж сім ключових моментів, реалізація яких сприяє досягненню поставленої мети – це формування конкурентоспроможної особистості.

ДС + Р З В Н +ММДЦ = КСО, де

1) Д С – це діяльність і спілкування, у якому вчитель і учень є рівноправними партнерами навчально-виховного процесу;

2) Р – рефлексія як один з найважливіжих компонентів сучасного навчально-педагогічного процесу, а також системний чинник неперервної освіти;

3) З – знання;4) В – вміння;5) Н – навики;6) М – майстерність;7) МДЦ – морально-духовні цінності;КСО – конкурентоспроможна особистість.Виходячи з вище зазначеного, місією школи є «Формування

конкурентоспроможного в європейському та світовому освітньому просторі покоління молоді».

Організація навчально-виховного процесу повинна бути спрямована на набуття особистістю певної суми знань і досвіду, що дозволяють їй бути конкурентоздатною, діяти адекватним чином у різних ситуаціях, робити висновки про щось, переконливо висловлювати власні думки, і носити компетентнісно-орієнтований характер.

Компетентнісно-орієнтована модель навчально-виховного процесу в НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №1-гімназія» смт.Іваничі:

Складники навчально-виховного процесу

31

Мета Формування конкурентоспроможного в європейському та світовому освітньому просторі покоління молоді

Завдання Формування інноваційного освітнього середовища

Зміст ВаріативністьПринципи Індивідуалізація і диференціація. Принцип

гуманізму, зв’язок навчального матеріалу з реальним життям, самооцінка свого навчання

Гасло Міркуй, потребуй, розвивайся, стверджуйся!

Методи навчання Проблемно-пошукові, дослідницькі,

Педагог Організатор навчання, консультант

Результат Відкриті стосунки, довіра, Конкурентоспроможний випускник

ІІ. Призначення, мета і завдання розвитку школи

Будуємо інноваційне освітнє середовище рівних можливостей для всіх; школу в якій навчаються поряд обдаровані діти в тій чи іншій галузі та звичайні; школу, яка буде намагатися дати можливості для розвитку кожній дитині та розвинути її так, щоб вона була успішною, конкурентноздатною в житті. Тобто щоб дитина, навчаючись в школі, змогла набути всі життєві компетенції в тому обсязі, в якому вони їй потрібні для її успішного становлення та конкуренції.

Кредо навчального закладу: «У нашій школі ти повинен стати людиною і громадянин з чистим серцем, ясним розумом, доброю душею і золотими руками».

Сьогоднішня соціальна ситуація диктує потребу у випускнику школи, який володіє засобами та ресурсами збереження та розвитку себе як особистості, який адекватно реагує на зміни в суспільстві. Замовлення суспільства до освіти полягає в потребі до творчої особистості, яка вміє самовдосконалюватися; здатна, реалізуючи себе, розв'язувати проблеми суспільства; яка вміє застосовувати знання та навички в оточуючому середовищі, яке постійно змінюється; може стати успішним в своїй обраній діяльності. Це передбачає побудову такого освітнього простору, в якому кожен учень може самовизначитися, знайти свою професію та себе в ній, прожити в школі ситуацію успіху в розв'язанні навчальних проблем.

32

Для досягнення нових цілей освіти школа обирає для себе стратегічну мету: «Від інноваційних технологій освіти через педагогічну майстерність до формування конкурентоспроможного випускника».

Продуктом школи є людина, особистість тому основні її завдання:- створення умов для розвитку і саморозвитку особистості на основі

оновлення змісту освіти шляхом застосування нових педагогічних підходів до навчання, впровадження інформаційних та комунікаційних технологій навчання й, таким чином, формування інноваційного освітнього простору; - задоволення освітніх запитів та потреб учнів; - засвоєння продуктивних знань, умінь;

- різнобічний розвиток учня на основі виявлення здібностей, задатків- формування конкурентоспроможного в європейському та світовому

освітньому просторі покоління молоді, що буде захищеним та мобільним на ринку праці, здатним робити особистісний духовно-світоглядний вибір, матиме необхідні знання, навички та компетентності для інтеграції в суспільство на різних рівнях, буде здатним до навчання впродовж життя.

- виховання для життя в цивілізованому громадянському суспільстві.Якщо ми говоримо про сучасних учнів та сучасних випускників, то й до

вчителя треба ставити вимоги, продиктовані часом. Саме вчитель — основна робоча ланка сфери освіти. Учитель повинен бути носієм культури, виявляти гуманну педагогічну позицію, бути і особистістю, і фахівцем, і майстром, і новатором, висококваліфікованим педагогогом, які постійно шукає найефективніші шляхи і засоби навчання, виховання й формування громадян, здатний сприяти духовному відродженню України.

Ішними словами, якщо ми хочемо сформувати конкурентоздатного випускника, то і сам вчитель повинен бути конкурентоздатним.

ІІІ. ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ШКОЛИ ПО ФОРМУВАННЮ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОГО ВЧИТЕЛЯ

Високий рівень майстерності вчителя визначає його конкурентоспроможність в інноваційному навчальному закладі. Тобто, такий вчитель повинен прогнозувати динаміку навчальних досягнень учнів, проводити майстер-класи,використовувати ІКТ, брати участь у професіональних конкурсах, підвищувати кваліфікацію не залежно від віку, втілювати педагогічне новаторство, яке вносить нові ідеї методики та прийому.Основними завданнями школи по формуванню такого вчителя слід назвати такі :

- підвищення рівня науково – теоретичної, методичної та психолого – педагогічної підготовки вчителів; - модернізація освітнього процесу через використання інформаційно – комунікаційних , особистісно зорієнтованих технологій;

- допомога вчителям у розвитку , удосконаленні та підвищенні професійно – педагогічної компетентності;

- активізація творчого потенціалу;- формування здатності до швидкої адаптації в мінливих умовах.

33

Конкурентоспроможний вчитель – це соціально-активний вчитель, він взаємодіє з батьками і дітьми, які є повноправними учасниками навчального процесу. З однієї сторони вчитель виконує соціальне замовлення батьків, з іншої – держави. Вчитель – це актор, режисер, менеджер, аналітик і психолог.

ТЕХНОЛОГІЇ ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОГО КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОГО ВЧИТЕЛЯ

Сучасний вчитель володіє надзвичайними потенціальними можливостями впливати на проблеми світогляду особистості, настроїв і моральності учнів.Основними технологіями формування сучасного конкурентоспроможного вчителя можна назвати такі :· технологія саморозвитку , самовдосконалення, самореалізації, підвищення професійно – фахового та індивідуально – особистісного рівня впродовж всієї педагогічної діяльності та всього життя ;· технологія методичної мобільності і оновленого способу мислення;· технологія системного застосування компетентнісних , особистісно зорієнтованих технологій у навчально – виховному процесі ;· технологія інноваційності та вміння адаптуватися у сучасному освітньому просторі;· технологія критичного мислення;· технологія формування системи цінностей з урахуванням особистих запитів , норм ситуації та естетичних уподобань для формування духовно – ціннісних орієнтацій учнів

Конкурентоспроможний фахівець – це особистість, яка є дослідником, творецем нових знань, проектувальником свого життя. А школа – той життєвий простір, де дитина реалізує свої потреби, інтереси, можливості.

ОСОБИСТІСНІ ЦІННОСТІ, ОСНОВНІ ВМІННЯ ТА ХАРАКТЕРОЛОГІЧНІ РИСИ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОГО

ВЧИТЕЛЯ

Формуванню конкурентоспроможності вчителя сприяють певні характерологічні риси: воля, прагматичність у діях, націленість на успіх, швидкість реакції, рішучість, прогностичні здібності, уміння приймати нестандартні рішення, а також сміливість, популярність у колективі. Володіння педагогічною культурою - ще одна риса конкурентоспроможного вчителя, яка визначає загальний інтерес колективу навчального закладу, де панує доброзичлива ділова атмосфера; вміння конструктивно працювати в команді, дипломатичність, здатність до компромісу, надійність, здорові взаємини між адміністрацією і педагогічними працівниками з дотриманням субординації. Ці якості спрямовані на розвиток у кожного члена колективу почуття співучасті у досягненні високих результатів, виховання командного духу, створення професійної команди, націленої на досягнення поставленої мети.

Конкурентоспроможному вчителю притаманні такі риси::

34

К – креативність;О - оптимальність;Н – нестандартність;К – конкурентоспроможність;У – уміння взяти на себе ініціативу;Р – реалізація задуманог;оЕ – ентузіазм;Н – новаторство;Т – творчість;О – об’єктивність;С – самореалізація;П – професіоналізм;Р - рух вперед;О – особистісний підхід до учнів;М – моніторингові дослідження;О – оптимізм;Ж – життєвий тонус;Н – новизна;І – інтелект, інновації, ініціативність;С – саморозвиток;Т – толерантність;Ь Конкурентоспроможнй вчитель - не просто дає міцні знання, але і вчить застосовувати ці знання на практиці. Він здатний до формування у вихованців належного рівня соціальної зрілості, життєтворчості,до створення умов для розкриття потенціалу самопізнання, саморегуляції, інтеграції до соціокультурного простору, здатного виконувати роль т’ютора – тієї людини, що забезпечує педагогічний супровід;- не тільки передає учням знання та вміння, це передусім той, у кого дитина, як у батька й матері , вчиться жити; забезпечує наступність навчання і виховання, бо саме наступність є ефективним засобом досягнення кінцевої мети виховання; піклується про здоров’я своїх вихованців, використовує в своїй роботі здоров’язберігаючі технології; створює комфортні умови під час навчального процесу, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність; забезпечує особистісно зорієнтований підхід у навчанні й вихованні та можливість розкриття здібностей кожної дитини; готує учнів до повноцінного життя у європейському просторі; здатний до щоденного самовдосконалення; здатний до розробки навчальних та соціально-значущих програм; дослідник і наставник; повинен займати активну громадську позицію, щоб бути справжнім прикладом для вихованців.

Такий вчитель зможе досягти поставлено мети – формування конкурентоздатного випускника. Тому необхідно забезпечити ефективність роботи методичних осередків навчального закладу, посилити їх вплив на ріст

35

творчого потенціалу кожного вчителя у школі, практикувати використання інноваційни методів підвищення професійної майстерності педагогічних кадрів. Керівник школи відповідно до нових вимог повинен організувати роботу навчального закладу таким чином, щоб школа співпрацювала з вищими навчальними закладами, з різними установами селища, району. Тому на базі мікрорайону школи необхідно створити інноваційне освітнє середовище, як нову форму виховання школярів.

ІV. КОНКУРЕНТНОЗДАТНИЙ ВИПУСКНИК

Випускник школи – це людина освічена, що самостійно здобуває знання. Конкурентноздатний випускник: Усвідомлює:• різноманітність життєвих цінностей (знання, свобода, співпраця, повага

до іншої особи); • особисту самоцінність. Вміє:• здійснювати вибір;• жити та працювати в колективі. Здатний:• планувати своє життя відповідно цілям;• приймати рішення. Має:• життєвий досвід діяльності в групі, під керівництвом, самостійно, в парі, з

книгою, з документами, з комп’ютером.Розглянемо основні напрями діяльності гімназії в підготовці компетентного

випускника. Випускника слід розглядати в контексті формування ключових

компетентностей як сукупності дій та вмінь. Його необхідно НАВЧИТИ:• вирішувати проблеми;• використовувати власний досвід;• самостійно займатися власною освітою.ШУКАТИ:• добувати інформацію;• уміти працювати з документами та класифікувати їх;• консультуватися в експертів;• працювати з різними базами даних.ДУМАТИ:• критично мислити; • мати власну позицію та формувати власну думку;• оцінювати соціальні звички, пов’язані зі здоров’ям, споживанням,

оточуючим середовищем;• уміти оцінювати твори літератури та мистецтва.

36

СПІВПРАЦЮВАТИ:• уміти працювати в групі;• приймати рішення;• уміти домовлятися;• улагоджувати суперечки та конфлікти.БРАТИСЯ ЗА ДІЛО ТА АДАПТУВАТИСЯ:• нести відповідальність;• уміти організовувати свою роботу;• уміти знаходити нові рішення;• доводити гнучкість реагування на зміни в житті;• бути стійким перед труднощами.Від сформованості цих умінь залежить, чи буде людина готовою до вимог

життя, чи досягне тих вершин, які спроможна досягти, чи сформується як особистість.

За умов такого підходу на остаточному етапі навчання випускник школи оволодіє головними рисами: буде здатен до самовизначення та творчої самореалізації. Він на всіх рівнях, суспільно й особистісно значущих, зможе реалізувати отримані знання, вміння, навички, бо випускник:

- на суспільно – правовому рівні: обов’язково знає й дотримується Конституції, законодавства України; має уявлення про політичну структуру держави та державної влади; свідомо користується своїми громадянськими правами й сумлінно виконує громадянські обов’язки;

- на сімейно-побутовому рівні: має уявлення про сутність дорослої людини й сутність сім’ї; вміє об’єктивно оцінювати себе, контролювати свою поведінку; достатньо володіє певними господарсько-економічними навичками, щоб жити в постійно змінюваних економічних умовах;

- на професійно-трудовому рівні: має уявлення про світ сучасних професій, виробничих технологій і ситуацію на ринку праці; володіє навиками професійно-трудової діяльності; уміє використовувати отримані теоретичні знання на практиці;

- на комунікативному рівні: об’єктивно сприймає оточуючих; вміє будувати стосунки з урахуванням особливостей інших людей, активно слухати; знаходить адекватний стиль і тон спілкування; виявляє толерантне ставлення до інших представників людської цивілізації;

- на культурно-естетичному рівні: має уявлення про культурно-дозвільні можливості оточуючого соціуму; знає раціональні засоби реалізації дозвілля, уміє його організувати; здатен цілеспрямовано обирати заняття, що відповідають особистісним інтересам;

- на морально-духовному рівні: критично оцінює явища й процеси навколишнього життя, поведінку свою і оточуючих; володіє засобами самоповаги, самоствердження, самоусвідомлення; володіє засобами захисту себе від несправедливості.

Шляхи формування компетентного випускника

37

Особливу увагу слід звернути на те, що вся робота по формуванню компетентного випускника повинна проводитися обдумано, ґрунтовно, з урахуванням вікових особливостей учнів. Адже це дуже велика відповідальність – впливати не тільки на знання, але й на долю дітей, їхнє майбутнє.

У зв’язку з цим необхідно: - надати реальну допомогу учням з розвитку особистісних якостей

необхідних для повноцінного життя;- привернути увагу учнівської молоді до змін у суспільній свідомості,

необхідності "уміти вчитися";- постійно пропагувати принципи гуманізації, демократизації, спільної

взаємодії;- розвивати вміння та навички самоосвітньої діяльності;- залучати учнів до проектної діяльності, складання життєвих програм та

планів, їх реалізації;- залучати батьків та широку громадськість до виховання свідомого,

успішного громадянина України. Характеризуючи конкурентоспроможного випускника доцільно

користуватися певними критеріями, а саме:1. Сформованість пізнавального потенціалу особистості випускника Показники:• навчання учнів;• розвинутість мислення (зокрема навички ана¬літичного мислення);• пізнавальна активність учнів (зокрема здібність до активної розумової діяльності).2. Сформованість морального потенціалу особистості випускника.Показники:• моральна спрямованість особистості;• сформованість ставлення учня до Батьківщи¬ни, суспільства, родини, школи, класного колективу, себе, природи, праці.3. Сформованість комунікативного потенціалу особистості

випускника.Показники:• комунікативність;• сформованість комунікативної культури учнів.4. Сформованість естетичного потенціалу особистості випускника.Показники:• сформованість естетичної культури (розвинутість почуття прекрасного

та інших естетичних почуттів);• художньо-творча активність на оптимальному для кожного учня рівні.5. Сформованість творчого потенціалу особистості випускника.Показники:• творче мислення учнів;• здібність до самовизначення й самореалізації;

38

• різнобічні інтереси.6. Сформованість фізичного потенціалу особистості випускника.Показники:• стан здоров'я випускних класів;• розвиток фізичних якостей.

Риси, які мають бути сформовані у випускниківпочаткової школи

Випускник початкових класів повинен:• на рівні, достатньому для продовження подальшої освіти, освоїти

загальноосвітні програми з предметів шкільного навчального плану (тобто опанувати читання, письмо, рахунок, елементи теоретичного мислення);

• опанувати навички навчальної діяльності, прості навички самоконтролю навчальних дій, культуру поведінки мови, основи особистої гігієни і здорового способу життя;

• аналізувати результати порівняння, об'єднувати предмети за загальною ознакою;

• уміти вирішувати творчі завдання на рівні комбінацій та імпровізацій, проявляючи оригінальність та уяву;

• вільно працювати з навчальними, художніми, науково-популярними текстами, доступними для сприйняття; визначати під час читання тему й головну думку тексту;

• володіти пошуком, перетворенням, упорядкуванням інформації; використовувати комп'ютер;• установлювати причини своїх помилок і труднощів, шляхи їх подолання;• уміти співпрацювати, домовлятися, оцінювати свій вклад і результат

своєї діяльності.

Риси, які мають бути сформовані у випускників основної школиВипускник середніх класів повинен:• на рівні вимог державних освітніх стандартів освоїти загальноосвітні

програми з усіх пред¬метів шкільного навчального плану;• на підвищеному рівні складності (або поглиблено) освоїти

загальноосвітні програми з основних предметів (можна вказати предмети);• опанувати систему розумових навичок (порівняння, узагальнення, аналіз,

синтез, класифікацію, визначення головного);• оволодіти основами комп'ютерної грамотності;• знати свої громадянські права та вміти їх реалізувати;• оцінювати свою діяльність з погляду моральності та етичних цінностей;• дотримуватися правил культури поведінки й спілкування;• вести здоровий спосіб життя;• бути готовим до форм і методів навчання, використовуваних у старших

класах.Риси, які мають бути сформовані у випускників старшої школиВипускник старших класів повинен:

39

• освоїти на рівні вимог державних освітніх стандартів загальноосвітні програми з усіх предметів шкільного навчального плану;

• на підвищеному рівні складності (або поглиблено) освоїти загальноосвітні програми з основних предметів;

• освоїти зміст вибраного профілю навчання на рівні, що забезпечуватиме вступ до закладу вищої професійної освіти й успішне навчання там;

• опанувати одну - дві іноземні мови на рівні поглибленого вивчення (базовому);

• опанувати основи комп'ютерної грамотності (програмування, навички технічного обслуговування);

• ознайомитися з основами менеджменту, підприємництва;• уміти швидко знайти своє місце в системі соціально-економічних

відносин;• оволодіти культурою інтелектуальної діяльності;• знати й поважати культуру України та інших народів;• знати свої громадянські права та вміти їх реалізувати;• уміти усвідомлено й відповідально здійснювати вибір своїх дій і

діяльності, контролювати та аналізувати їх;• володіти культурою життєвого самовизначення й самореалізації;

поважати свою й чужу гідність; поважати права, свободи інших людей; дотримуватися правил культури поведінки й спілкування;

• поважати свою працю та працю інших людей;• мати почуття соціальної відповідальності; вести здоровий спосіб життя; • володіти навичками міжособистісного й міжнаціонального спілкування; • володіти способами отримання інформації.

Загальні риси та якісні характеристики учняМоделі Загальні риси Якісні характеристики

Випускник початкових класів

Працелюбний, вольовий, уважний,

емоційний, інтелектуальний, дитина

з розвиненою мовою, мисленням, зоровою та слуховою пам’яттю, яка

вміє рефлексувати, слухати і чути, володіє

почуттям самоконтролю і самостійності

Упевненість у собі, відчуття повноцінності,

старанність, працелюбність, самостійність,

дисциплінованість, доброзичливість,

комунікабельність, мотивація досягнення

успіху, відповідальність, навчально-пізнавальні

інтересиВипускник основної

школиСпостережливий,

креативний, творчий, володіє почуттям

психологічної захищеності, має

Особистісне самовизначення потреби

в громадському вихованні,

самоствердження,

40

аналітичні здібності, абстрактне мислення, регульовану пам’ять,

здатний розмірковувати, має інтелектуальну

активність

соціальна дорослість, моральне усвідомлення, відповідальність за свої

вчинки, мотивація діяльності, пізнавальні

інтереси, потреба в самопізнанні, адекватна

самооцінкаВипускник старшої

школиІнтелектуальнозрілий,

самостійний у прийнятті рішень і виборі дій,

теоретично усвідомлює свою мету, володіє

своїми пізнавальними процесами, уміє рефлексувати,

аргументувати і доводити свої судження, має критичне мислення,

творчо активний, комунікабельний

Здатний усвідомити свою індивідуальність,

неповторність, соціально зрілий,

професійно-зорієнтований,

критично ставиться до себе і своїх вчинків, відчуває потребу у

пошуку сенсу життя, має соціальні та

моральні переконання, світогляд, морально зрілий і готовий до

самовизначення, здатний до

саморозвитку та реалізації свого

життєвого призначення через власний вибір

Вчителі, повинні допомогти дитині стати такою. Як казала Софія Русова: ”Ні, не омертвляти своїх учнів,— а будити їх до глибокого благородного життя. Вчить виробляти свою філософію життя”. І, головне, людина, створена сучасною школою, повинна бути самодостатньою і щасливою.

Конкурентність випускника – це його:К – креативність;О - організованість;Н – наполегливість;К – комунікабельність;У – уміння взяти на себе ініціативу;Р – раціоналізм у діях та вчинках;Е – ентузіазм;Н – неординарність;Т – творчість;О – об’єктивність;

41

С –самовизначення, самопізнання, самооцінка, самопрограмування, самоосвіта, П – працелюбність;Р - реалізації свого життєвого призначення через власний вибір;О – обдуманість при прийнятті рішень;М – моральні цінності;О – оптимізм;Ж – життєвий тонус;Н – неповторність;І – інтелект, ініціативність;С – самовдосконалення самореалізація як особистості;Т – толерантність;Ь

Виходячи із соціального замовлення, потреб учнів, батьків, стратегічною ціллю гімназії можна прогнозувати саме таку модель випускника гімназії. Тому зусилля школи-гімназії, як суб’єкту, що надає освітню послугу, споживачів освітніх послуг (батьків, громади, держави) повинні бути спрямованні на учнів, користувачів освітніх послуг. Лише завдяки спільним зусиллям усіх вдасться досягти поставленої мети.

Модель випускника школи-гімназії

Завадська Жанна Євстафіївна, заступник директора з виховної роботи

НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №1-гімназія» смт Іваничі,

Сучасні діти – це люди нового покоління, іншого інформаційного суспільства. Ми бачимо, що поступово ключові освітні компетенції перетворюються в засоби розвитку особистих якостей й особистих значень учнів.

Освіта виходить на новий рівень.Найбільш яскраво характер освітніх цілей сучасної школи виражається в

моделі її випускника, яка представляє «результат навчання й виховання учнів».Наша школа-гімназія орієнтується на формування високоосвітньої, ініціативної й суспільно активної особистості, яка спроможна само розвиватися, творчо реалізувати себе у різноманітних сферах сучасного суспільства, збагатіти процес реформування нашого суспільства, збільшити інтелектуальний потенціал країни, відновити духовну культуру.

Ідеальна модель випускника школи – це носій національних й загальнолюдських традицій, почуттів патріотизму, любові до батьківщини, високих моральних цінностей. Випускник – людина, для якої цінностями є доброта, істина, почуття обов’язку до свого коріння.

42

Випускник школи – це освітня, інтелектуально розвинена людина, їй притаманна широка ерудиція, висока якість знань й розуміння життя, її хід, її потреби, він в любий момент може проявити себе, дійсним, виразним, чуйним до чужого лиха. Це толерантна людина.

Випускник школи -- це соціально зріла, активна й демократична особистість, вільна в виборі, відповідальна за свої дії, їй притаманно почуття честі та гідності, це законопослушний громадянин, патріот своєї Батьківщини, який поважає й цінує свої традиції, звичаї, культуру. Він має бути достатньою мірою підготовлений до майбутнього подружнього життя, знає обв’язки батька й матері.

Завдання, які постають перед освітніми закладами, концентруються навколо проблеми життєвої компетентності молодої людини.

Побудова школи життєвої компетентності як соціально-педагогічної системи має забезпечити досягнення таких освітніх результатів, які б відповідали як меті розвитку особистості, так і сучасним вимогам суспільства, кращим світовим стандартам. Саме тому педколектив працює над створенням педагогічної системи, спрямованої на підготовку компетентного випускника.

Школа -гімназія має таку структуру:Початкова школа - 1 – 4 класи; базова школа - 5 – 7 класи; 8 – 9 допрофільні класи; 5-9 гімназійні класи; старша школа -10 – 11 профільні класи.

У школі розроблена і впроваджена система психологічного супроводу профільної адаптації учнів у навчальному процесі. На кожному етапі навчання відбувається психодіагностика:- психологічне тестування учнів 1-х класів - виявлення в учнів 5-х класів адаптації до вивчення другої іноземної мови;-тестування учнів допрофільних 8-9 класів з метою виявлення розвитку загальних та спеціальних здібностей;-тестування учнів профільної школи (10-11 клас) з метою визначення професійних переваг особистості старшокласників.

Одне з найважливіших завдань сучасної школи – не тільки сформувати у дитини високий рівень знань, а й певні особистісні якості, вміння й навички, які допоможуть їй бути успішною в достатньо складному і суперечливому світі. А отже, постають і нові вимоги до сучасного випускника школи. Ми, учителі, хочемо бачити нашого випускника успішною людиною, свідомим

громадянином України, який знайшов своє місце у житті і робить все для того щоб зробити життя краще. НВК— це сучасний заклад освіти, який задовольняє пізнавальні інтереси дитини плекає творчу особистість, створює умови для повноцінного інтелектуального, творчого, морального, фізичного розвитку дитини. Яким повинен бути випускник початкової школи? Компетентний випускник початкової школи — це учень, який має високий рівень мотивації, характеризується високою навчальною і соціальною активністю, готовністю до самостійної розумової діяльності.

43

Простір життя учнів 4 класу має на меті, по-перше, забезпечити безперервний розвиток молодшого школяра, по-друге, сформувати у дітей здатність до самонавчання, по-третє, створити умови для усвідомлення учнями можливості у нових умовах (5 класу) використовувати життєвий досвід, здобутий у початковій школі, зокрема, у 4 класі. З метою підготовки компетентного випускника початкової школи класоводи впродовж 4 років проводять різноманітні бесіди, заходи виховного характеру. Провідною діяльністю молодших школярів є навчання. У молодшому шкільному віці закладається фундамент моральної поведінки дитини, починає формуватися громадянська спрямованість особистості, активно відбувається засвоєння моральних норм і правил поведінки. Характер у молодших школярів лише починає вибудовуватись, тому відзначається суперечливістю і нестійкістю. Класоводи 4-х класів розвивають у своїх вихованців шанобливе ставлення до себе і оточуючих людей; виховує повагу, людяність, доброту, щирість у стосунках. З метою з'ясування уявлень школярів про значення позитивних і негативних рис у житті людини, дати можливість відчути силу добра був проведений з четвертокласниками тренінг «Добрі справи прикрашають людину». Під час роботи в парах, учні серед записаних слів обирали ті, що вказують на хороші якості людини. Вправа «Галявина Доброти» дала можливість учасникам відчути себе добрими, щасливими, розвивати уяву, адже діти наповнювали галявину Доброти рисами, якими повинна бути наділена людина, щоб про неї говорили лише добре. Учні побудували «Будинок добрих справ», посадили дерево Добра, засвітили «Сонце Доброти». Доброта – це те, до чого ми останнім часом звертаємось усе частіше, тому що наше суспільство вже втомилося від грубощів, несправедливості, розбещеності, черствості людських душ, жорстокості. Для того щоб діти стали народом, треба, щоб ланцюг духовності народу не переривався. Кожне покоління має виховуватися в народному дусі, на ідеях та засобах народознавства. В. Сухомлинський вважав, що джерелом, яке живить могутнє почуття любові до Батьківщини, є любов до матері, батька, рідного куточка землі, захоплення величчю своєї держави, її героїчним минулим. Саме цього вчать своїх вихованців

класоводи. У школі-гімназії оформлено стенд «Щасливо починай своє життя», спираючись на мудрі думки великого педагога В. Сухомлинського.

44

Бібліотекарем школи-гімназії проводяться бібліотечні уроки за казками В.О. Сухомлинського. Учні 1-3 класів мають портфоліо учня, у якому розміщено фотографії дитини, коротку розповідь про її захоплення, досягнення, друзів, грамоти, дипломи за перемоги у конкурсах, змаганнях. Усі класоводи ведуть «Книги добрих справ», у яких розповідають про добрі вчинки учнів. Свої розповіді учні доповнюють фотографіями, малюнками. Неабияку роль у вихованні молодших школярів відіграють і естетично оформлені класні куточки та класні кімнати.Отже, дирекцією, класоводами та батьками учнів робиться усе можливе, аби підготувати компетентного випускника початкової школи. В основній школі поширюється орієнтація на розвиток пошукової активності, самостійного розв'язання навчального та життєвого завдання, здійснення логічних операцій. Тому важливий засіб наближення навчання до вимог школи ІІ ступеня – розвиток здатності до пошукової активності. У період навчання в базовій школі має завершитись формування функціональної грамотності учнів. Отже, головною метою базової школи є формування грамотності підлітків щодо здійснення життєтворчих процесів. Учителі та класні керівники 5-9 класів у роботі використовують групові та індивідуальні форми навчальної та виховної діяльності. Відбувається перехід від навчальних до виховних, та від виховних до самовиховних форм роботи. Сучасна молодь має свої погляди на доброту, щирість, толерантність. У кожного є своя думка з цього приводу. У наш час толерантність розуміють, як повагу і визнання рівності, відмову від насильства, визнання права інших на власну думку та погляди. З метою розвитку цілеспрямованості, наполегливості та орієнтації школярів на свідомий вибір майбутньої професії класні керівники 9-х класів, педагог-організатор, психолог школи провели відкриті виховні години з учнями, тренінги. Учні висловлювали свої думки про толерантність, створювали спільний плакат «Долонька толерантності» та «Букет толерантності», в який зібрали риси толерантної людини. У цьому ж класі була проведена бесіда «Сучасний випускник: яким я його бачу?» .

Основним завданням профільного навчання в школі є підвищення якості загальної середньої освіти, формування сукупності компетенцій особистості, потрібних для здійснення свідомого вибору професій.

45

Перехід на профільне навчання є важливим кроком на шляху створення системи профорієнтації в нашій школі, адже вибір сьогоднішнього випускника є важливим фактором, який враховуємо при плануванні профільного, а потім і професійного навчання. Сучасна молодь має задовільну підготовленість до свідомого вільного вибору професії. Така підготовленість призводить до того, що молодь вибирає професії. Наскільки вони будуть адаптованими до соціального середовища, здатними оперативно приймати правильне рішення в нестандартних ситуаціях, умітимуть аналізувати й контролювати власну діяльність залежить від учителя. А учителі нашої школи прагнуть, аби наші учні досягли успіху у різних сферах діяльності: навчальній, науково-дослідницькій, морально-етичній, громадській. Ми прагнемо дати молодій людині ключі до успіху, допомогти особистості виявити та реалізувати закладені природою здібності з найбільшою користю для себе та суспільства. Учні школи-гімназії є постійними призерами ІІІ обласного етапу Всеукраїнських предметних олімпіад з базових дисциплін. Команда школярів 9-11 класів щорічно займають призові місця в обласних турнірах і конкурсах. Успіхи та досягнення учнів, їхні перемоги відзначаються на щорічному шкільному святі „Обличчя школи”, на районних заходах, присвячених вшануванню переможців предметних олімпіад. Випускники 11-х класів стабільно продовжують навчання у вищих навчальних закладах, у переважній більшості - на бюджетній основі. Готуючи компетентного випускника школи-гімназії, педагоги враховують те, що випускник повинен бути готовий до життя в 4-х сферах: економічній, екологічній, етично-правовій, науковій. Випускник має володіти культурою людських взаємин, мови, мати широкий кругозір, бути готовим до самореалізації. У світі професій, як і в країні, відбуваються суттєві зміни. І саме життя висуває перед дорослими важливу вимогу: допомогти підліткам зорієнтуватися у бурхливому морі професій. Таким чином, ведення профорієнтаційної роботи, зокрема класними керівниками, залишається актуальним. З одинадцятикласниками проводився тренінг «Людина виходить у світ дорослих: проблеми, мрії, сподівання», під час якого учні виконували такі вправи: «Ваші ціннісні орієнтири», «Яким має бути сучасний випускник», «Море очікувань». Учні захищали проект «Сенс мого життя» та будували «Будинок своєї мрії». Учні нашої школи-гімназії беруть участь у позакласній профорієнтаційній роботі, так

46

команда КВК нашої школи-гімназії стала переможцем районного професійного турніру «Знайди себе у світі професій» і брала участь в обласному конкурсі. Отож, проаналізувавши результати анкетувань, тестувань, різноманітних вправ, ми зробили висновок, яким має бути випускник з погляду учнів старших класів.

Уся багатогранність завдань, які покликана вирішувати школа, зводиться до досягнення єдиної мети — формування покоління, духовно, інтелектуально, фізично підготовленого до самостійної життєдіяльності в соціумі. Продуктивність цієї роботи може бути оцінена лише за деякий час, коли вже зроблено певні життєві кроки. Тому орієнтиром шкільної діяльності і може бути модель життєвокомпетентного випускника школи.

Модель випускника — це позначення рівня руху учня у рамках основних напрямків діяльності школи. Головним критерієм оцінки діяльності школи є те, чого досягають її випускники. А досягнення у наших колишніх випускників є неабиякі.

Головна вимога суспільства до випускника — здійснити свій життєвий вибір. Самовизначення випускника школи є закономірним результатом розвитку особистості, її становлення, пов'язаним з формуванням соціальної позиції молодої людини щодо світу, суспільства, людей, до самої себе.

Кожній людині притаманна індивідуальність, яка характеризується особливостями, відмінними від інших людей. Індивідуальність людини проявляється в рисах характеру, інтелекті, здібностях, таланті. Наше завдання вчителів, підібрати такі форми і зміст уроків, позакласних заходів, щоб школяр спроектував сказане вчителем на власне життя і у

майбутньому став таким випускником, яким би могли гордитися і батьки, і школа.

Робота вчителів початкових класів щодо формування в школярів потреби

саморозвитку та самовдосконалення

Павлюк Оксана Геннадіївна, заступник директора з навчально-виховної роботи

НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №1-гімназія» смт Іваничі

Сьогодні школа повинна навчити учня вчитися, планувати свою працю, вчитися самостійно, самому шукати щляхи власного розвитку.

47

Йдеться не про те, щоб напхати школярів новими даними про новітні відкриття і забезпечити науковий підхід до змісту освіти, а, насамперед, про розвиток самостійного навчання, здатності до самоорганізації і плануванняЧасу, відповідальності, комунікабельності, уміння працювати в команді – якості, які майже не розвинені у наших дітей.

Важливо навчити, як отримані знання використовувати. Тому на перший план виходять набуття навичок, освоєння певних особистісних технік, розвиток здатності діяти, використовувати всі наявні ресурси. Учень не повинен «погоглинати» готові знання – він їх має виробити сам і зрозуміти, чого йому не вистачає, щоб домогтися успіху. Набуває значення пошук рішення – не саме рішення, а шлях, який веде до нього.

Але для цього він повинен працювати самостійно. З перших днів дитини у школі треба вірити у її розум, можливості, в її право здобувати знання з радістю. Розвиток психологічних чинників навчальної успішності, внутрішні функціональні зміни в структурі пізнавальної сфери учня, динаміка інформаційної ваги психічних функцій навчальної успішності молодших школярів залежить від ефективності розвитку їх пізнавальних інтересів. Стійкий пізнавальний інтерес – ознака готовності дитини до навчання в школі. Він є основою всієї навчально-виховної роботи з дітьми в період їх підготовки до школи. Знання сприяють виникненню, розширенню і поглибленню, зацікавленню до дійсності. Важливо збуджувати пізнавальну активність учня, що виявляється у запитаннях, діях.

Одним із засобів розвитку пізнавальної активності учнів є розширення форм самостійної роботи. Залежно від того, якою мірою учень бере участь у пошуку інформації, її обробці, а після цього використовує на уроці, у нього і формується зацікавленість до навчання. З одного боку, під час навчального процесу школярі здобувають нові знання, які розширюють їхній світогляд, а з другого боку – у процесі активної пізнавальної діяльності розвиваються навчальні можливості учня, завдяки яким він може самостійно і творчо не лише використовувати запас знань й шукати нові, задовольняючи свої потреби в пізнанні.

Важливою складовою роботи вчителя є формування самоосвітньої компетенції молодших школярів. Адже відомо, що учні, які прекрасно відтворюють навчальний матеріал, не завжди здатні виявляти творчість, оригінальність, самостійність у судженнях та оцінках. Ці якості можуть бути сформовані тільки за умови залучення дітей до систематичної навчально-пошукової самоосвітньої діяльності. Для реалізації цього завдання вчитель намагається зацікавити, залучити учнів до саморозвитку і самовдосконалення за допомогою методів «Я шукаю», «Я – дослідник», «Я – відкривач». Така робота проводиться у трьох напрямках:

1) пошук та впровадження у практику прийнятих форм самоосвіти учнів;

2) озброєння учнів набором навчальних прийомів, необхідних для самостійної роботи;

48

3) стимулювання та заохочення саморозвитку та самовдосконалення школяра.

Найвищі можливі освітні результати виникають тільки тоді, коли будь-які впливи вчителів, вихователів, усієї школи збігаються з особистими зусиллями школяра в освоєнні навчальної діяльності, з його активністю в саморозвитку. Один із можливих шляхів сприяння цьому – залучення самих учнів до самоконтролю. На уроках математики можна використовувати такі види роботи, як взаємоперевірка. У даному випадку важлива не так контрольна функція взаємоперевірки, як спонукання школярів до активності, розвиток і вміння співпрацювати, контролювати свої дії, оцінювати досягнутий у діяльності результат.

Дуже важливим є і стимулювання пізнавальної діяльності. Варто для вдосконалення обчислювальних навичок учнів добирати цікавий, пов’язаний із життям матеріал, що спрямований на саморозвиток і самовдосконалення дітей. Саме дидактичні сюжетні ігри у віршах, ребуси, задачі-жарти, усі нестандартні завдання передбачають оригінальне розв’язання, вибір раціональних способів дослідження, а також потребують від кожного школяра вищого ступеня активності, гнучкості мислення.

Можливості істотних змін у школі пов’язують з ідеями розвивального навчання. Завдання розвивального навчання – навчити дітей самостійно міркувати, накопичувати свої знання й уміння, тобто навчити маленького школяра вчитися. Сого часу було розроблено методи, спеціально спрямовані на підсилення розвивального впливу навчання. Серед них – проблемно-пошукові. Ці методи передбачають створення вчителем проблемних ситуацій, ситуативне їх обмірковування учнями і на цій основі самостійне просування у засвоєнні нових знань.

Сьогодні у теорії та практиці навчання мови в початкових класах особливо гостро стоять проблеми розвитку зв’язного мовлення, творчих здібностей школярів. Для вирішення цієї проблеми вчителям початкових класів варто використовувати словники, як форму роботи – кооперативне навчання, що відкриває для учнів можливості співпраці зі своїми однолітками, дає змогу реалізувати природне прагнення людини до спілкування, сприяє досягненню учнями вищих результатів засвоєння знань і розвитку вмінь.

Однією з інноваційних технологій, що допомагає учневі не тільки засвоїти певний обсяг знань, а й сприяє розвитку його особистісних якостей, є технологія формування та розвитку критичного мислення. Використання на уроках читання проблемних завдань сприяє виникненню дискусій, що спонукає дітей до роздумів.

Впровадження в навчальний процес таких засобів активізації, як системи пізнавальних і творчих завдань, різних прийомів співробітництва і навчального діалогу, групової та індивідуальної роботи сприяє зміцненню інтересів дітей, розвитку читацьких навичок молодших школярів.

Щоб зацікавити першокласників на роках грамоти вчителям необхідно захоплююче і цікаво вводити їх до світу звуків і літер. Процес навчання

49

грамотності повинен бути своєрідним інсценізуванням, де діють казкові герої (живі звуки). Ц розвине у школярів інтерес до книги, любов до читання.

Уоки позакласного читання формують уміння дітей самостійно і продуктивно працювати з дитячою книгою, різними джерелами друкованої продукції для знаходження потрібної інформації. На таких уроках доцільно використовувати технологію навчання у грі, зокрема – рольові ігри. Учні самі обирають свою рольу грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій. Це допомагає учням виробляти власне ставлення до тієї чи іншої ситуації. Така діяльність сприяє швидкому входження дитини в текст, який вона читатиме самостійно.

З перших днів дитини у школі треба вірити в розум дитини, її можливості, в її право здобувати знання з радістю. Якщо навчання здійснюється ефективно, слід очікувати підвищення самооцінки учнями, збільшення досягнень, навичок кооперації, зростання активності, потреби в самовдосконаленні та саморозвитку.

Важливою педагогічною умовою формування потреби школяра в самовдосконаленні і саморозвитку є створення зацікавленості та доброзичливої співпраці на уроці, активне залучення до парної та групової роботи. З першого класу дитину необхідно привчати формулювати свої думки, оцінні судження, переконання, незалежно від інших. Для розвитку позитивної самооцінки дитини молодшого шкільного віку надзвичайно важливим є відчуття, що вона в результаті самостійного пошу дійшла висновку, який сприймається як правильний іншими членами колективу. Вчителі повинні зробити навчання не простим, а зрозумілим. Важки наук немає. Є лише важке викладання. Дитинімає бути зрозумілою мета , завдання і тоді вона зможе з інтересом виконувати багато нецікавої, але потрібної роботи. Найцікавішим є те, що максимально розвиває самостійність дитини, збуджує її думку. Викладання повинно бути захоплюючим – таким є один із принципів методики сучасного уроку. Кожне заняття повинно мати пізнавальний характер і водночас захоплювати як своїм змістом, так і способом викладання.

За роки навчання в школі у дітей виробляється звичка, а це недостатньо забезпечується розвиток пізнавальної діяльності учнів. Матеріал підручника не може постійно стимулювати самостійну діяльність учнів та осмислення певних явищ, оскільки не асоціюється з реальними життєвими враженнями. До уроків потрібно добирати завдання, які б стимулювали пізнавальну активність учнів. При цьому давати дітям можливості вільно висловлювати свої припущення, а потім – аналізувати і вибирати правильні відповіді.

Сучасні діти приходять до школи з бажанням діяти, причому діяти успішно. Їм подобається на уроці не просто слухати, а ставити запитання, обговорювати проблеми, приймати рішення, придумувати, організовувати. Якщо вчитель постійно організовує на уроках таку діяльність, то навчання буде успішним, а здобутті знання - якіснішими.

Така організація педагогічної діяльності вимагає від учителя опанування нових методів роботи, упровадження нових педагогічних технологій,

50

необхідності самому вчителю вчитися, творити, розвиватися та самовдосконалюватися.

Формування громадянської компетентності учнів

як одне з найважливіших завдань

навчально-виховного процесу в школі.

Миць Мяна Ярославівна, канд.іст.н., доц. кафедри теорії та методики викладання шкільних предметів, консультант експеременту

Постановка проблеми. Демократична громадянська освіта є важливою складовою становлення громадянського суспільства в Україні, що передбачає істотну трансформацію світоглядних орієнтацій та самосвідомості людей. Громадянська освіта є важливою складовою навчально—виховного процесу в загальноосвітній школі. Це складний і багатоаспектний процес, що вимагає системного залучення політичних, наукових та практичних освітніх і виховних зусиль.

Мета дослідження полягає у розкритті проблеми громадянської компетентності учнів як однієї з найважливіших завдань сучасного виховання людини-громадянина, для якої демократичне громадянське суспільство стане осередком реалізації її творчих можливостей, задоволення особистих та соціальних інтересів.

Виклад основного матеріалу. Нормативною базою громадянської освіти в Україні, що сформована протягом останніх років є певна сукупність правових актів різної юридичної сили, що врегульовують суспільні відносини в галузі освіти.

Закони України «Про Освіту» (1991 р.) і «Про загальну середню освіту» (1999 р.) містять загальні положення щодо ролі освіти у вихованні громадянина, окреслюють засади та принципи освіти, що безпосередньо відповідають завданню розвитку демократичної громадянськості підростаючого покоління. [5] У Законі «Про загальну середню освіту» вперше згадується поняття громадянської свідомості як засади загальної середньої освіти. Цей закон також формулює завдання загальної середньої освіти, серед яких на першому місті стоїть завдання виховання громадянина України.

Деякі з визначених цим документом завдань безпосередньо розкривають зміст громадянської освіти: «виховання в учнів (вихованців) поваги до Конституції України, державних символів України, прав і свобод людини і громадянина, почуття власної гідності, відповідальності перед законом за свої дії, свідомого ставлення до обов'язків людини і громадянина; реалізація права учнів (вихованців) на вільне формування політичних і світоглядних переконань; виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і

51

звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей Українського народу та інших народів і націй. [6]

Громадянське виховання разом з патріотичним розглядається як складова національного виховання.

Освіта спрямовує людину на формування нових життєвих компетентностей, стратегій, посилення гнучкості та мобільності соціальної поведінки. [3]

Одним із найактуальніших завдань сучасної освіти і виховання в Україні є створення умов для формування людини-громадянина, для якої демократичне громадянське суспільство є осередком для розкриття її творчих можливостей, задоволення особистих та суспільних інтересів. Це може забезпечити система громадянської освіти, що має на меті підготовку молоді до активної участі в житті демократичного суспільства і формування її громадянської компетентності. [3]

Під компетентністю людини розуміють спеціальним шляхом структурований (організований) набір знань, умінь, навичок і ставлень, що дають їй змогу ефективно здійснювати діяльність або виконувати певні функції, забезпечуючи розв’язання проблем і досягнення певних стандартів у галузі професії або виду діяльності. Такі набори знань, умінь, навичок і ставлень набуваються як протягом життя, так і у процесі навчання. Сформована компетентність дозволяє людині визначити, розпізнати і ефективно, успішно розв’язати, незалежно від ситуації, проблему, що є характерною для певної сфери чи виду діяльності. [9]

Під громадянською компетентністю розуміємо сукупність знань і досвіду у громадянсько-суспільній діяльності. Формування громадянської компетентності у сучасному змісті шкільної освіти має на меті сприяти як формуванню системи демократичної громадянської освіти в Україні завдяки поширенню європейського досвіду, наближати Україну до європейського освітнього, соціально-політичного, економічного і правового простору, слугувати набуттю нею європейської культурної ідентичності. [9]

Виховати в учня громадянську компетентність означає сформувати в нього комплекс особистісних якостей і рис характеру, що є основою специфічного способу мислення та спонукальною силою повсякденних дій, вчинків, поведінки. Це патріотична самосвідомість, громадянська відповідальність і мужність, готовність трудитися для розвитку держави, захищати її, підносити міжнародний авторитет. Це повага до батьків, свого родоводу, традицій та історії рідного народу, усвідомлення своєї незалежності як його представника, спадкоємця й наступника. Це дисциплінованість, працьовитість, завзятість, творчість, почуття дбайливого господаря своєї землі, піклування про її природу, екологію. Ці та інші якості й риси формуються в процесі засвоєння учнями духовних надбань рідного народу, цілеспрямованого національного виховання як системи ідей, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної політики українського народу, спрямованих на організацію життєдіяльності підростаючих поколінь, виховання їх в дусі природно-історичного розвитку матеріальної і

52

духовної культури нації. Громадянська компетентність є інтегративною характеристикою

особистості, яка включає й певний рівень психологічної готовності до активного здійснення суспільного життя – громадянськості. [8]

Громадянська компетентність на думку вчених-дослідників відноситься до ключових. Ключова компетентність є об’єктивною категорією, що фіксує певний рівень розвитку в особистості суспільно визнаного комплексу знань, умінь, навичок, ставлень, орієнтацій. Відтак і громадянську компетентність учня ми будемо розуміти як сукупність освітніх елементів, що складається з сукупності знань, умінь, навичок, переживань, емоційно-ціннісних орієнтацій, переконань особистості, які допомагають людині усвідомити своє місце в суспільстві, обов'язок і відповідальність перед співвітчизниками, батьківщиною і державою. [8]

Громадянська компетенція як здатність людини реалізовувати на практиці свою компетентність ангажує здатності взяти на себе відповідальність, спільно виробляти рішення й брати участь у його реалізації, толерантність до різних етнокультур і релігій, гармонійне поєднання особистих інтересів з потребами окремої корпорації й суспільства, участь у функціонуванні демократичних інститутів, потреб в актуалізації й реалізації свого особистісного потенціалу, здатності до саморозвитку. [4]

Таким чином, громадянська компетентність і громадянська компетенція є базовими складовими компетентнісного підходу в сучасній вітчизняній освіті. А формування громадянської компетентності учня можливе лише за наявності у педагога ключової компетентності – уміння виховувати переконання. Громадянська освіта має на меті підготовку молоді до активної участі у житті демократичного суспільства і розвитку демократичної культури. Громадяни мають вчитися бути вільними, незалежними та творчими, критично мислити, знати свої права і обов'язки, уміти працювати в колективі, вести діалог та переговори. [4] Саме тому виходячи з вище сказаного ми повинні виконати, на наш погляд, такі актуальні завдання в експериментальному навчальному закладі:

1. Здійснити аналіз стану проблеми формування громадянської компетентності учнів у педагогічній теорії та практиці.

2. Визначити сутність та структуру поняття «громадянська компетентність» в умовах євроінтеграції України.

3. Обгрунтувати форми, методи та педагогічні умови формування громадянської компетентності в умовах євроінтеграційних процесів українського суспільства та держави.

4. Розробити навчально-методичне забезпечення інноваційного розвитку навчального закладу в напрямі формування громадянської компетентності.

5. Теоретично обгрунтувати й експериментально перевірити ефективність технології формування громадянської компетентності учнів.

Література53

1. Бібік Н.М. Компетентнісний підхід: рефлексивний аналіз застосування / Бібік Н.М. // Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи. – К.: К.І.С., 2004. – С. 47 – 53.2. Вербицька П. Вчителі історії та суспільних дисциплін у добу змін / Вербицька П. //Доба –2005. – №2(14). – с.6 – 11 .3. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти (Постанова кабінету міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1392) – Інформаційний збірник та коментарі міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. – К. «Педагогічна преса», лютий 2012 - № 4-54. Дух Л.І. Інформаційно-комунікаційні технології у викладанні громадянської освіти / Дух Л.І. // Робочі матеріали проекту «Громадянська Освіта-Україна», - 2007.5. Закон України «Про освіту» (прийнятий Верховною Радою 3.05.91 р., зі змінами 23.12.2010 № 2856-VI) – www.rada.gov.ua6. Закон України «Про загальну середню освіту» (зі змінами № 3701-VI від 06.09.2011 р.) - www.rada.gov.ua7. Національна доктрина розвитку освіти в Україні (Указ Президента України № 347/2002 від 17.04.02 року) - www.osvita.ua8. Овчарук О. Компетентності як ключ до оновлення змісту освіти / Овчарук О. // Стратегія реформування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики. – К.: К.І.С., 2003. – 296 с.9. Пометун О.І. Формування громадянської компетентності: погляд з позиції сучасної педагогічної науки / Пометун О.І. // Вісник програм шкільних обмінів . – 2005. – № 23. – С. 18

Виховання громадянської компетентності школярів, як складовий чинник становлення інноваційної особистості

Новосад Олена Віталіївна Новосад, вчитель історії, вчитель методист НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №1-гімназія» смт Іваничі

В дитинстві відкриваєш материк,котрий назветься потім Батьківщина

Ліна Костенко

Реалії життя в сучасному українському суспільстві поставили перед школою найважливішу задачу – формування громадянських якостей у нового покоління українців на основі сучасних знань та умінь, які допомагають особистості вирішувати проблеми, що виникають, адаптуватися до соціально-економічних та політичних умов, що змінюються, представляти та захищати свої інтереси, поважаючи права та інтереси інших людей, грамотно виконувати свої соціальні ролі та функції, успішно будувати

54

свої взаємини з оточуючим світом й знаходити способи самореалізації у різних сферах і на різних етапах життєвого шляху.

В Україні проходить процес трансформації тоталітарного суспільства в громадянське з відповідним переосмисленням моральних цінностей, що і стимулює посилення уваги до проблеми громадянського виховання підростаючого покоління. Громадянське суспільство і діюча демократія потребують активних і залучених громадян, яким притаманна громадянська свідомість, почуття обов’язку, патріотизм, справедливість. Виховання громадянськості є однією з умов становлення людей, що спроможні відновити суспільство і дух нації та розвинути ідею державності, спрямовану на людину.

«Вихованець стає громадянином тільки тоді, коли живе долею Вітчизни. Ми домагаємося, – писав В. О. Сухомлинський, щоб у дитини і підлітка боліло серце за те, що відбувається навколо неї і поряд з нею, щоб вона з дитинства пережила, відчула громадянські радощі, громадянські прикрощі” , “щоб кожен вихованець... відчув особисту причетність до долі народу, пройшов урок громадського піклування про інтереси народу, перехворів, перестраждав за те, що особисто його ніби не стосується”.

Основні риси громадянського обличчя особистості закладаються в дитинстві, підлітковому й перш за все – в юнацькому віці на основі досвіду, що набувається не тільки в родині, соціальному середовищі, але й у школі, головною метою якої є виховання гармонійної і всебічно розвиненої особистості, громадянина України, здатного до активної діяльності і праці в сучасному суспільстві на користь собі і своїй державі.

Тому одним із найважливіших завдань навчально-виховного процесу, загальноосвітньої школи є формування громадянської компетентності учнів, яке передбачене компетентнісним підходом в освіті.

На думку О. Пометун, компетентність – це складна інтегрована характеристика особистості, під якою розуміють набір знань, умінь, навичок, ставлень, що дають змогу ефективно провадити діяльність або виконувати певні функції, забезпечуючи розв’язання проблем і досягнення певних стандартів у галузі професії або виді діяльності. Компетентності, на думку експертів РЄ, передбачають спроможність особистості відповідати на індивідуальні та соціальні виклики, формувати комплекс ставлень, цінностей, знань і навичок .

Складовими громадянської компетентності людини, які мають формуватись у школі є:

- громадянські знання, на основі яких формуються уявлення про форми і способи життя і реалізації потреб і інтересів особистості в політичному, правовому, економічному, соціальному та культурному просторі демократичної держави взагалі, та української зокрема;

- громадянські вміння та досвід участі в соціально-політичному житті суспільства і практичного застосування знань;

- громадянські чесноти – норми, установки, цінності й якості, притаманні громадянинові демократичного суспільства.

55

Діяльність учнів повинна бути організована таким чином, щоб задовольнити їхні потреби не лише пізнавальні, а й потреби саморозвитку особистості, зокрема, таких потреб:

у самоствердженні ( самоосвіта, самовиховання, самовизначення, свобода вибору);

у самовираженні (спілкування, творчість, пошук, вияв здібностей та сил);

захисті (самовизначення, профорієнтація, саморегуляція, колективна діяльність); само актуалізації ( досягнення особистісних та соціальних цілей, підготовка до

адаптації у соціумі, соціальні потреби).Мова йде про особистість, яка буде творити державність у нових історичних

умовах. У державній Концепції громадянського виховання сказано, що визначальною рисою такої особистості має бути громадянськість. Громадянськість – це готовність людини реалізувати свої права та обов’язки, поважати права і свободи інших громадян, розуміти відповідальність перед суспільством і державою за свої вчинки. Громадянська компетентність - здатність, спроможність людини активно, відповідально й ефективно реалізовувати громадянські права і обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства. Якщо взяти за основу висновок О. Пометун про те, що складовими структури громадянської компетентності школяра є три компоненти: ціннісний (ставлення, ціннісні орієнтації, переживання і т. п.), діяльнісний (уміння і навички) і процесуальний або особистісно-творчий (стосується сфери самореалізації), то кожен з цих компонентів може бути представлений як інтегрована якість особистості. З дидактичного (навчального) погляду громадянська компетентність може бути представлена як перелік напрямів її набуття учнями, які мають бути забезпечені у навчально-виховному процесі школи. Кожен з компонентів структури компетентності співвідноситься з певними напрямами її набуття. Формування громадянської компетентності учня можливе лише за наявності у самого педагога ключової, за словами С.В. Кульневича, компетентності – уміння виховувати переконання.

Важливе місце у формуванні активної громадянської позиції підлітка посідає виховання у нього почуття патріотизму, що сприяє становленню і утвердженню правової, демократичної держави. На думку К. Чорної, ефективним засобом емоційного впливу на виховання у школярів патріотичних почуттів можуть стати уроки громадянськості, які мають активізувати учнів до громадянської діяльності, оволодіння вмінням відстоювати свої права, вибору їхньої громадянської позиції, бо від цього залежатиме як їхня доля, так і майбутнє країни.

Не менш важливе значення у формуванні активної громадянської позиції підлітка має культура міжнаціональних та міжнародних відносин, яка виявляється у повазі до інших народів, їхніх прав, інтересів, цінностей; толерантному ставленні до інших культур і традицій; гуманізації міжнаціональних та міжнародних стосунків; мирному співіснуванні; співпраці у глобальному масштабі на засадах моральних ідеалів; виробленню негативного ставлення до будь-яких форм насильства.

Виховуючи громадянина, формуючи його громадянську позицію, варто пам’ятати про рівень його політичної та правової культури. Адже політична

56

грамотність, правова культура загалом стимулюють громадянську активність, роблять кожного громадянина не пасивним спостерігачем подій, які відбуваються в країні і світі, але й їхнім активним учасником. Головну роль у цьому процесі відіграє система освіти, головною метою якої є виховання як самоповаги, так і поваги до законодавства, до державної мови, до іншої особистості, формування громадянської відповідальності, забезпечення знань про політичні системи та владу на всіх рівнях суспільного життя, усвідомлення прав та обов’язків не тільки власних, а й іншої людини.

Однак на практиці в Україні дуже часто політичні права і свободи громадян мають лише декларативний характер: обов’язкові для одних, не- чинні для інших. Це зумовлює «своєрідне» ставлення до громадянських обов’язків. Демократичні права і свободи набувають характеру штучно створених, наявних на папері, або доступні тільки для обмеженої кількості громадян (наприклад, «люди при владі»). Така роздвоєність не тільки шкодить вихованню підлітків, але й зводить нанівець усі зусилля інституцій системи освіти у напрямку громадянського виховання особистості. На сучасному етапі постає необхідність виховувати таких громадян, які б не лише добровільно дотримувались чинних законів, а й були спроможні конституційними методами боротися за нові, ефективніші закони.

Вищою цінністю в структурі громадянської позиції є вільна особистістьз розвиненим почуттям відповідальності, яке тісно пов’язане з почуттямгромадянського обов’язку. Якщо обов’язок громадянина полягає в тому, щоб усвідомити державні, національні вимоги, трансформувати власні завдання та здійснювати їх, то якою мірою ці завдання виконуються – питання громадянської відповідальності. Саме тому в процесі формування громадянської позиції необхідно виховувати у підлітків не тільки почуття обов’язку, але й почуття відповідальності.

Формування виваженої громадянської позиції охоплює утвердження в стосунках між людьми гуманних почуттів (доброти, великодушності справедливості, щирості, сумлінності, взаємоповаги тощо). Важливого значення в гуманізації взаємин набуває толерантність як одна із громадянських якостей особистості. Педагогіка толерантності має навчати підлітків вмінню аналізувати ситуацію, розвивати здатність до критичногосамоаналізу, виховувати терпляче ставлення до інших думок та позицій. Саме гуманізація взаємин виводить громадянина з кола егоїстичних інтересів, залучаючи його до широкої спільної діяльності та виявляючи миротворче демократичне ставлення до співгромадян.

В процесі становлення громадянської позиції необхідно звертати увагу на засвоєння школярами культури свого народу в усіх її виявах: традиційно-побутових, фольклорних, професійних, на емоційному та раціональному рівнях.

Залучення до народного виховного досвіду, ознайомлення з традиціями родинного життя, трудового виховання, звичаями, обрядами, народними духовними цінностями сприяють вихованню у молоді патріотизму, демократизму та гуманізму, закладених в основі народної педагогіки, пошани до духовних надбань свого й інших народів, розвитку творчого мислення.

57

Ефективнiсть формування громадянської компетентностi залежить і від вибраних педагогом технологiй, форм та методiв. Прiоритетну роль у своїй педагогiчнiй дiяльностi необхідно вiдводити активним методам i формам, що ґрунтуються на демократичному стилi, сприяють формуванню критичного мислення, iнiцiативи, творчостi, розвивають умiння мiркувати, аналiзувати, ставити запитання, шукати власнi вiдповiдi, робити висновки, брати участь у громадському життi.

Найбiльш ефективними для формування громадянсякої компетентностi є колективнi творчi справи; використання проектних, iнтерактивних, iнформацiйно- комунiкативних технологiй.

Прiоритетними у цій роботi педагога вважаються: • методи формування свiдомостi особистостi (бесiди, розповiдi, пояснення,

диспути, дискусiї, екскурсiї, читання науково-популярної, художньої лiтератури, метод прикладу, робота з батьками);

• методи організації дiяльностi й формування досвiду суспiльної поведiнки (громадська думка, громадське доручення, створення виховних ситуацiй, безпосередня участь у громадському життi);

• методи стимулювання поведiнки й дiяльностi (метод проблемних ситуацiй, змагання, моральнi й матерiальнi заохочення).

Гуманістичний характер виховання передбачає побудову його змісту й форм на основі глибокого розуміння вчителем природи учнів, їх індивідуальних рис і можливостей, поваги до особистості учня, турботі про її гармонійний розвиток, встановлення взаємин співробітництва у навчально-виховному процесі. Такий підхід передбачає ставлення до нашого учня як до неповторної особистості, суб’єкта вільного розвитку, визнання його прав, виходячи із сукупності знань про людину. Ідеалом виховання і навчання є гармонійно розвинена, високоосвічена, соціально активна й національно свідома людина, що наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатна до саморозвитку і самовдосконалення, глибоко усвідомлює, що від її дій залежить як і власне життя, так і доля близьких людей, народу і держави. Пріоритетним напрямком виховання дітей та молоді в національній системі освіти є патріотичне виховання. Актуальність патріотичного та духовного виховання юного покоління зумовлюється процесом сворення в Україні громадянського суспільства, становлення єдиної нації. Формування громадянської компетентності в процесі навчання і виховання дійсно буде ефективним лише тоді, коли виховна і навчальна діяльність будуть гармонійним результатом.Одним із найглибших почуттів, змістом якого є любов до Вітчизни, відданість своєму народові, гордість за надбання національної культури, є патріотизм. За сучасних умов національно-патріотичне виховання дітей та учнівської молоді набуло особливої гостроти й актуальності. Виховання патріотизму – важлива складова виховної роботи НВК “ЗОШ І-ІІІ ступенів №1-гімназія» смт Іваничі.

58

У процесі вивчення рідної мови, літератури, історії та інших навчальних предметів, проведення позаурочних заходів в учнів формуються патріотичні погляди й переконання. З метою охоплення всіх учасників навчально-виховного процесу національно-патріотичним вихованням, виробленню у дітей національних та загальнолюдських цінностей, особистісних якостей, що притаманні громадянину України, у школі-гімназії оформлено зал символіки, класні куточки «Символи нашого народу», куточок патріотичного виховання «Україна – більше за життя!». Учні школи-гімназії беруть активну участь у відзначенні знаменних дат, різноманітних конкурсах та виставках декоративно-ужиткового мистецтва. Проводяться виховні години, бесіди, дискусії, бібліотечні уроки на патріотичні теми, уроки мужності. Традиційними стали інсценування творів українських письменників, українські вечорниці, відзначення релігійних свят. Школярі беруть активну участь у пошуковій експедиції «Мій край – моя історія жива», конкурсах дитячих малюнків, рефератів, творів патріотичного спрямування. Старшокласники є учасниками збору молодих козаків в урочищі Прощаниця і займають призові місця.Щорічно проводяться конкурси «Нумо, хлопці!», день ЦО. Важливою складовою патріотичного виховання старшокласників є військово-патріотичне виховання, яке орієнтоване на формування в юній особистості готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу в Збройних силах України. Як засвідчують останні події, які відбуваються в Україні, життя і становище нації залежить від громадянської свідомості, патріотизму кожного з нас. Патріотичне виховання молоді сьогодні є одним з найголовніших пріоритетів гуманітарної політики в Україні. Саме тому у цьому навчальному році у НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №1-гімназія» смт Іваничі особлива увага приділяється національно-патріотичному вихованню школярів. Педагогічний та учнівський колективи провели благодійний ярмарок «Допоможи солдату», а за виручені кошти придбали необхідні речі для воїнів-односельчан, які перебувають у зоні АТО. Школярі взяли участь в акції «Лист солдату», зустрілися з воїнами АТО. Цікавим та незабутнім був виховний захід «Україна велика повстала зі сну», на якому всі присутні вшанували пам'ять героїв Небесної сотні та тих, хто загинув на Сході держави. Виховання у молодого покоління почуття патріотизму, відданості справі зміцнення державності, активної громадянської позиції сьогодні визнані проблемами загальнодержавного масштабу. Мета патріотичного виховання – організувати процес становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано розбудовувати незалежну державу, знати свої права та обов'язки, сприяти єднанню українського народу. Основою сучасного виховного процесу у школі-гімназії має стати формування переконаності учнів, що сила українців у їх єдності.

59

Формувати гуманіста, патріота, гармонійно розвинену особистість – мета кожного педагога. Лише справжній митець своєї справи здатний виховати Людину з великої літери.

Трикутник партнерства: педагоги, батьки, діти

Лойко Лариса Адамівна, голова ради школи-гімназії

Сім´я та школа – це берег та море. На березі дитина робить свої перші кроки, отримує перші уроки життя,а потім перед нею відкриваються море знань, а курс у цьому морі прокладає школа.

Л.А. Кассиль

Ніщо на світі не цінується так високо, як рідне оточення. Родина, сім’я - основа формування людської особистості, бо робить життя кожного щасливим, повноцінним, плідним. Недарма в народі кажуть: «Без сім’ї немає щастя на землі». Тому кожна сім’я повинна жити повноцінним життям, цінувати кожного члена сім’ї .

Сім’я – це основний виховний осередок. Школа – це місце, де людина навчається, як жити в суспільстві. Але саме родина вводить дитину в світ соціальних відносин, формує ставлення до оточуючих, певні моральні цінності. Для повноцінного життя дуже важливо, щоб духовні потреби між членами родини були близькими. Втрата духовності рівнозначна втраті людяності. Вирішальну роль у сімейному вихованні має авторитет і особистий приклад батьків. Інтереси і звички батьків, їхня поведінка і взаємостосунки безпосередньо впливають і на дитину. Приклад батьків – це головний наочний зразок для дітей. Адже тільки особистість може впливати на особистість. Тільки характером можна сформувати характер. Хороші якості дитини будуть міцнішими, якщо діти бачать їх у батьках.

Кожні батько і мати передусім повинні ставити перед собою чітку мету виховання власних дітей, знати, як вони хочуть виховувати свою дитину, бо жодну справу не зробиш добре, коли не знаєш, чого хочеш досягти. При цьому слід пам’ятати, що дитина – це не лише батьківська втіха, а й майбутній громадянин. І якщо виховати погану людину, горе від цього буде не тільки батькам, а й усій країні.

Родинне виховання є природною і постійно діючою ланкою виховання. У сім'ї закладається основа особистості: її світогляд, національна самобутність, моральність та інші важливі якості і властивості. Тому без докорінного поліпшення родинного виховання не можна домогтися значних змін у суспільному вихованні підростаючих поколінь.Відносини між школою і сім’єю з питань виховання повинні бути

60

партнерськими. Сьогодні батьки можуть брати участь у вирішенні тих питань, які традиційно вирішувала адміністрація школи, - вибору предметів для навчання, визначення обсягів їх вивчення, складання навчальних планів, зміни термінів і тривалості навчальних семестрів і канікул, вибору профілю школи, виробленню внутрішкільних статутів, розробці системи заходів по забезпеченню дисципліни, відпочинку, харчування, медичного обслуговування школярів, системи заохочень і покарань тощо.

Розвиток особистості дитини через формування у неї потреб у досягненні успіху нерозривно пов´язано з тим, наскільки єдині у співпраці з дитиною сім´я та школа. Організатором такої співпраці стає педагог. Партнерство сім´ї та школи повинно працювати в інтересах дитини, розподіляючи відповідальність за його освіту та розвиток.У ранній шкільний період батьки та сімейна атмосфера є найважливішим фактором развитку дитини.Деякі батьки потребують спеціальної підготовки та підтримки педагога у їх прагненні допомогти дитині. У свою чергу, вчитель повинен усвідомити, що його робота в класі не принесе належних результатів без активної участі батьків.

Доброзичлива атмосфера в класі й батьківському колективі - це потужний стимул для творчої роботи вчителя, який так само гостро відчуває потребу у визнанні своїх досягнень. Думаю, буде важливо додати такі умови, як рівноправність і постійний розвиток цієї спільної взаємодії. І тоді наш наелектризований соціальний ланцюжок з епіцентром в особі дитини шляхом раціонального розміщення сил перешикується в коло, де всі учасники зможуть реалізувати свої амбіції й творчий потенціал і навчання у школі буде для дитини радісним і безпечним.

Результатом виховної роботи родинно-сімейного напрямку нашої школи-гімназії є створення дієвої системи взаємодії суб’єктів "великої родини".Атмосфера взаємодопомоги та співробітництва панує в нашому освітньому закладі.Так, лише співпраця з родинами учнів включає:організацію та проведення всеобучу батьків, що охоплює: тестування, діагностику тестування, надання шкільними психологами індивідуальних практичних порад батькам учнів;

інтенсифікацію індивідуальної навчальної діяльності - поради вчителів;корекційна робота з батьками і дітьми із неблагополучних сімей; систематичне проведення тематичних засідань ради школи, батьківського

комітету, класних та загальношкільних зборів;проведення Дня відкритих дверей та місячника родинного виховання.День відкритих дверей - проводиться, з метою привернути увагу батьків

до роботи всієї школи, до питань виховання, запросити батьків до діалогу щодо навчання та виховання їх дітей. В цей день батьки ближче знайомляться з організацією аврально-виховного процесу в школі, відвідують уроки , виховні заходи в класах своїх дітей, спілкуються з вчителями-предметниками, психологом школи. Крім цього, для батьків готується концерт з виступами шкільного активу, проводиться зустріч в класах, організуються виставки кращих малюнків, учнівських виробів та ін..

61

Встановленню контактів також сприяє спілкування батьків і класного керівника у процесі виконання батьками громадських доручень. Батьки проводять художні майстер класи, сприяють у проведенні екскурсій, в організації зустрічей з цікавими людьми; допомагаютьу створенні класної бібліотеки; беруть участь у розвитку і зміцненні матеріальної бази школи, у вирішенні господарських завдань тощо.

При проведенні місячника сімейного виховання класні керівники проводять виховні години, бесіди, родинні свята, які мають велике значення у зближенні педагогів батьків і дітей.

У теперішній такий важкий для України час об’єднує родину і школу бажання допомогти воїнам , що захищають нас у зоні АТО. Так зусиллями батьків,учнів та педагогів нашої гімназії було проведено благодійний ярмарок, де ми зібрали майже вісім тисяч гривень. Вже у лютому місяці школярами і їх батьками зібрано більше тонни макулатури виручені гроші підуть на допомогу солдатам, акція ще триває. Ми , як і всі в Україні, малюємо малюнки, робимо поробки, плетемо маскувальні сітки, збираємо теплі речі та продукти. Робимо це разом батьки,діти ,вчителі. І саме вираження одностайності, патріотизму, цілеспрямованості,спільна життєво необхідна робота найбільше виховує підростаюче покоління.

Батьки, діти, вчителі. Це основа основ життя кожної людини. Хай будуть відносини між нами не тільки партнерськими, а й сповненими повагою, любов’ю і доброзичливістю.

Метод проектів як засіб підвищення ефективності та якості уроку

інформатики

Данилюк І.В., вчитель-методист

НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.№1-гімназія» смт Іваничі

Анотація: розглядаються різні способи застосування проектного методу на уроках інформатики, корисні уміння і навички, які з’являються у школярів внаслідок його використання, класифікація проектів.

Ключові слова: технологія застосування, учбовий проект, самостійна робота, урок інформатики, класифікація, ефективність, метод.

Шкільний курс інформатики орієнтований на забезпечення обов'язкового загальноосвітнього мінімуму підготовки школярів. Він направлений на опанування методами і засобами інформаційних технологій для розв’язування задач, формування навиків свідомого і раціонального використання комп'ютера в своїй учбовій, а потім професійній діяльності. Зміст базового курсу поєднує в собі наступні аспекти загальноосвітньої значущості:

світоглядний аспект, пов'язаний в основному з формуванням уявлень про роль інформації в управлінні, специфіці систем, які здійснюють

62

самокерування, спільних закономірностях інформаційних процесів в різноманітних системах;

алгоритмічний (програміст) аспект, пов'язаний з розвитком мислення школярів;

«призначений» для користувача аспект, пов'язаний з формуванням комп'ютерної грамотності, підготовкою школярів до практичної діяльності в умовах широкого використання інформаційних технологій.

Постановка проблеми. При навчанні інформатиці виникає цілий ряд проблем:

недостатність і нерівномірність спільної підготовки учнів; низький рівень мотивації навчання (не лише в області інформатики, але

і у всіх інших дисциплінах); динамічність розвитку змісту курсу інформатики. Вчителеві необхідно вибрати один або декілька методів і форм навчання, що

дозволяють максимально вирішити ці проблеми. І ось тут на допомогу може прийти використання методу проектів.

Проектна діяльність учня не може вийти за межі знань, що є у нього, і перед початком роботи він повинен ці знання отримати. Проектний метод активізує пізнавальні здібності, розкриває творчі можливості, враховує інтереси учня. Алекожен урок не може бути вільним, враховувати тільки інтереси конкретної особи школяра, оскільки це позбавляє процес навчання систематичності і знижує рівень навчання. «Умістити» метод проектів в класно-урочну систему є важким завданням для викладача.

У зв'язку з цим варто піти по шляху розумного поєднання традиційної і особисто-орієнтованої систем навчання шляхом включення елементів проектної діяльності в звичайний урок. Ця форма роботи забезпечує облік індивідуальних особливостей учнів, відкриває великі можливості для виникнення групової, пізнавальної діяльності. При цьому в значній мірі зростає індивідуальна допомога кожному учневі, що потребує її, як з боку вчителя, так і своїх товаришів.

Звідки узяти необхідний для цього час? Джерел два – це інтенсифікація учбового процесу і проведення у формі проектів повторення або узагальнення вивченого матеріалу. Проекти при цьому можуть бути невеликі (на один урок) і триваліші, часто розраховані на розширення освітньої діяльності у вигляді самоосвіти в рамках самостійної роботи вдома або в школі.

Використовувати метод пропонується по наступній системі. Спочатку даються базові теоретичні знання, які націлені на загальне розуміння. Потім переходимо до практичних занять, зміст яких відповідає підсумковій системі знань, умінь і навичок школярів по базовому курсу інформатика. Після цього переходимо до виконання проектів, які призначені втілювати отримані знання у нетрадиційних ситуаціях, і які, бажано, мають практичне значення.

63

Основні вимоги до використання методу проектів: наявність значущої в дослідницькому, творчому плані проблеми

(завдання), що вимагає інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її вирішення;

практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів;

самостійна (індивідуальна, парна, групова) діяльність учнів; структуризація змістовної частини проекту (з вказівкою поетапних

результатів).

Головним завданням сучасної школи є навчити школяра самостійно вчитися, отримувати інформацію, обробляти її, аналізувати результати обробки. Причиною цього є потік інформації, що все більш збільшується, який отримує людина щохвилини. Використанням традиційної системи навчання, коли вчитель дає суму знань, учень отримує, закріплює на практичних заняттях, вчитель потім контролює якість засвоєння, це завдання не може бути досягнуте.

В процесі вивчення тієї або іншої теми перед учнем потрібно ставити проблему, вирішуючи яку, він вимушений шукати інформацію, способи вирішення проблеми, аналізувати отримані результати, коректувати свою дослідницьку діяльність (методика поставлених завдань). Ця методика робить учбовий процес ефективнішим, оскільки той, хто навчається краще засвоює отримані знання і може вибрати оптимальний набір інформації, необхідний йому в житті.

Організувати вирішення завдань можна через учбово-проектну діяльність. Під учбовим проектом розуміється організаційна форма роботи, яка орієнтована на вивчення закінченого учбового розділу і складає частину стандартного учбового курсу або декількох курсів.

У школі його можна розглядувати як метод, який направлений на розвиток навиків співпраці і ділового спілкування в колективі, передбачає поєднання індивідуальної самостійної роботи з груповими заняттями, обговорення дискусійних питань, наявність дослідницької методики, створення учнями кінцевого продукту (результату) їх власної творчої діяльності.

Використання проектного методу навчання можливе не лише у вигляді великих комплексних проектів, але і при освоєнні окремих елементів комп'ютерних технологій. Залежно від об'єму проекту розрізняється і його оцінка: порівняння робіт учасників проекту, ступінь індивідуальності можна здійснити усередині групи, класу, якщо проект невеликий, зачіпає невелику тему. Можна захист проекту здійснити при вивченні теми проекту на уроці по відповідному предмету.

Нижче запропонований список таких умінь і навичок, що формуються в процесі проектної діяльності, який, може бути доповнений і розширений. 1. Рефлексія: уміння осмислити завдання, для вирішення якого недостатньо знань;

64

уміння відповідати на питання: чому саме потрібно навчитися для вирішення поставленого завдання? 2. Пошукові (дослідницькі) уміння:

уміння самостійно генерувати ідеї, розробляти способи дії, отримуючи знання з різних галузей; уміння самостійно знайти інформацію, яка відсутня в інформаційному полі; • уміння отримувати потрібну інформацію у експерта (вчителя, консультанта, фахівця); уміння знаходити декілька варіантів вирішення проблеми; уміння висувати гіпотези; уміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки.

3. Вміння оцінювати свою чи чиюсь діяльність. 4. Уміння і навички роботи в групі: уміння колективного планування; уміння взаємодіяти з партнерами; взаємодопомога в групі у вирішенні спільних завдань; навики ділового партнерського спілкування; уміння знаходити і виправляти помилки в роботі інших учасників групи.

5. Менеджерські уміння і навички: уміння проектувати процес (продукт, виріб); уміння планувати діяльність, час, ресурси; уміння ухвалювати рішення і прогнозувати їх наслідки; навички аналізу власної діяльності (її ходу і проміжних результатів).

6. Комунікативні уміння: уміння ініціювати учбову взаємодію з дорослими (вступати в діалог, задавати питання і т.д.); уміння брати участь в дискусії; уміння відстоювати свою точку зору; уміння знаходити компроміс; навик інтерв'ювання, усного опитування і т. д.

7. Презентаційні уміння і навички: навички монологічного мовлення; уміння упевнено тримати себе під час виступу; артистичні уміння; уміння використовувати різні засоби наочності при виступі; уміння відповідати на незаплановані питання.

Переваги проектного методу навчання:

65

o навички роботи в команді;o навички спілкування;o міжпредметні навички; o розвиток індивідуальних навичок учасників проекту; o робота з власною свідомістю.

Проектна діяльність в окремо узятій школі (гімназії, ліцеї, училищі, коледжі) може здійснюватися по наступних основних напрямах:

спільні проекти (олімпіади, конкурси); проектна діяльність у виховній роботі (походи, поїздки, екскурсії,

позакласні заходи); проектна діяльність в учбовому процесі (проект як вид завдання, проект як

перевідний іспит); міжнародні проекти (спільна творчість школярів різних країн).

Проекти можуть бути міжпредметними і вимагати залучення знань з різних дисциплін освіти. На основі аналізу досвіду проведення проектів і можна побудувати їх типологію. По домінуючій в проекті діяльності:

дослідницькі; інформаційні; творчі; ігрові; практичні; ознайомлювальні.

По галузевих сферах: монопроекти (в рамках однієї дисципліни); міжпредметні.

По характеру координації: з відкритою, явною координацією; з прихованою координацією (це стосується, в основному,

телекомунікаційних проектів).

По характеру контактів: внутрішні або регіональні (в межах однієї країни); міжнародні (учасники є представниками різних країн).

По кількості учасників: особові (між двома партнерами, що знаходяться в різних школах,

регіонах, країнах); парні (між парами учасників); групові (між групами учасників); шкільні (усередині однієї школи);

66

регіональні; національні; міжнародні.

За тривалістю виконання проекту: короткострокові (декілька уроків); середній тривалості (від тижня до місяця); довгострокові (від місяця до декількох місяців).

Висновок

Таким чином, головним результатом проектної діяльності школярів, є інтерес до вивчення інформатики, розвиток пізнавальної активності учнів; виховання потреби постійно поповнювати свої знання, розвиток умінь, що дозволяють в безмежній навколишній інформації знаходити ту необхідну, яку можна використовувати в подальшому повсякденному житті. Використання методу проектів на уроках інформатики дозволяє вирішити значну частину проблем, що стоять перед викладачем, допомагаючи школярам усвідомити фундаментальність курсу, що вивчається. В ході виконання проектів учні активні, вони проявляють творчість. Працюючи над проектом, кожен має можливість проявити власну фантазію, активність і самостійність. Проект міняє обов'язки учня і вчителя. Перший активно бере участь у виборі, організації і конструюванні змісту навчання і конкретного уроку; другий – виступає в ролі консультанта, помічника, учасника ігор і занять.

Ідея цього підходу є дуже привабливою, тому що навчання орієнтоване на особистість. Попередній досвід, рівень інтелектуального, етичного і фізичного розвитку дитини, особливості його психіки (пам'яті, сприйняття, мислення), дозволяють кожному учневі працювати в своєму індивідуальному режимі, що у свою чергу дозволяє не перевантажуватись в навчанні.

Метод проектів дозволяє вирішити проблему мотивації, створити позитивний настрій учнів, навчити їх не просто запам'ятовувати і відтворювати знання, які дає їм школа, а уміти застосовувати їх на практиці для вирішення проблем, що стосуються життя. У процесі вирішенні цих проблем зростає і розвивається особистість.

Література

1. Бабій К.Н., Бахтарова А.М., Литвиненко І.Б. Нетрадиційний урок за проектною технологією // Управління школою. – 2007. – № 1. – С. 22.

67

2. Башинська Т. Проектувальна діяльність – основа взаємодії вчителя та учня // Дайджест педагогічних ідей та технологій Школа – парк. – 2003. - № 3. – C. 49.

3. Бєлявцева Т. Застосування методу проектів при формуванні пізнавальної активності учнів // Відкритий урок. – 2004. - № 5. – С. 24 – 25.

4. Браташ Н. Метод проектів у програмі сприяння науковій творчості учнів // Завуч. – 2004. - № 34. – С. 2 – 5.

5. Васильченко С.В Повторення й узагальнення навчального матеріалу в проектній діяльності учнів // Комп’ютер у школі та сім’ї. – 2006. - № 1. – C. 28.

6. Взаємодія учня і вчителя у площині проектної діяльності ( Матеріали роботи творчої групи педагогів Волинської області) // Школа. – 2006. - № 5. – С. 33.

7. Волковська Т. Проектування як метод особистісно орієнтованого навчання // Початкова освіта. – 2006. – № 40. – С. 9.

8. Вчимося проектувати. Спецвипуск // Завуч.-2006.-№ 19. 9. Волгіна Л. Організація телекомунікаційної проектної діяльності //

Відкритий урок. – 2004. - № 7 – 8. – С. 39-43. 10. Гладченко Р.Л. Створення навчальних проектів мовою Delphi

//Комп’ютер у школі та сім’ї: - 2005. - № 7. – C. 25.11. Гусєва О. Проект як чинник творення життєтворчості //Директор школи,

ліцею, гімназії. – 2005. № 5-6. – C. 69.12. Дягло Н. Роль проектної діяльності в розвитку мислення // Комп`ютер у

школі та сім`ї. – 2008. - № 1. – С. 6.

Дослідноексперементальна діяльність школи-гімназії за матеріалами соціологічного дослідження.

Савицька О.Я., практичний психолог НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів №1-гімназія» смтІваничі

Школа – це життєвий простір дитини, де вона готується до професійного самовизначення, тому її місія – підтримати дитину і виробити в неї життєздатність, озброїти механізмами і технологіями розробки життєвих стратегій і проектів, сформувати освітні та життєві компетентності, які забезпечать їй конкурентоздатність на ринку праці. З метою виявлення рівня впливу освітнього середовища на формування життєвих компетентностей учнів, на формування моделі конкурентоспроможного випускника, створення мотивації шкільного колективу до ефективної взаємодії, до формування позитивного психологічного клімату в навчальному закладі проведено соціологічне опитування серед педагогів і учнів ( опитано 50 вчителів школи-гімназії та 50 учнів 10, 11 класів). Кожен з опитаних педагогів описали своє бачення моделі конкурентоспроможної особистості : «суспільно-активна особистість, здатна до самоосвіти та саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати

68

різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для розв`язання проблем», «випускник, здатний утримуватись на ринку праці, якому притаманні переваги та здібності в порівнянні з йому подібними в боротьбі за досягнення мети», «особистість з почуттям відповідальності, яка здатна критично мислити та готова до конкуренції на ринку праці», «людина, яка може самостійно і творчо не лише використовувати запас знань, а й шукати нове, задовольняючи потребу в пізнанні» та ін.. Сприятимуть формуванню конкурентоздатного випускника, на думку педагогів, такі три найголовніші завдання в роботі школи-гімназії (див додаток 1):

- сприяння розвиткові особистості школяра – 40%;- научіння вмінню вчитися – 36%;- підготовка учнів до конкуренції на ринку праці – 24%;- підготовка учнів до дорослого життя – 24%.

Учні завдання школи-гімназії бачать трохи в іншому ракурсі:- підготовка учнів до дорослого життя – 74%;- підготовка учнів до складання ЗНО – 36%;- формування самостійність учнів – 26%.

Хоча головні завдання школи-гімназії в уявленні педагогів і учнів не зовсім збігаються, але для одних і других вони є значущими. Так, для педагогів « підготовка учнів до складання ЗНО» складає 22% серед завдань навчального закладу, а от «формування самостійності учнів» набрало тільки 6%. Для учнів «сприяння розвиткові особистості школяра» становить 10%, «навчання вмінню вчитися» - 16%, «підготовка до конкуренції на ринку праці» - набрала 12%. Великою мірою результативність у роботі залежить від того, чи в одному напрямку рухаються учасники, чи реалізують ті самі завдання. Велике значення має і кваліфікація педагогів, їх розуміння, до якої мети ідуть. Для того, щоб вдосконалювати методи роботи, підбирати найефективніші форми і прийоми формування конкурентоспроможного випускника, створювати позитивне психологічне середовище на уроках педагоги стараються отримати зворотню інформацію від своїх учнів про те, як вони оцінюють ці уроки. Для цього використовують індивідуальні бесіди, проводять анкетування, в процесі спілкування з учнями, їх батьками. Це дає можливість зрозуміти чого хочуть учні, врахувати іх вікові і індивідуальні особливості. Педагоги прийшли до висновку, що на уроках потрібно більше працювати над стимулюванням мислення учнів, виробленням в учнів уміння вчитися, формуванням здатності до самоосвіти, вдосконаленням навичок самостійної роботи, умінням приймати швидкі, але правильні рішення. Для формування конкурентоспроможного випускника вчителі використовують інноваційні технології, інтерактивні методи та прийоми навчання на уроках. Широко застосовуються кооперативні форми роботи, колективно-групове навчання, форми ситуативного моделювання, опрацювання дискусійних питань, проектні технології (див. додаток 2). Особливо ефективно використовуються такі методи: акваріум, карусель, мікрофон, мозковий

69

штурм,драматизація, дискусії, конференції. Завдяки таким формам, методам і прийомам навчання учні вчаться критично мислити, розв`язувати складні проблеми на підставі аналізу обставин і відповідної інформації, приймати продумані рішення, брати участь у дискусіях, спілкуватися з іншими людьми. Таке навчання спонукає до моделювання життєвих ситуацій, розв`язку творчих завдань, до індивідуальної активності, до спільного вирішення проблем. Учителі в загальному не відчувають великих труднощів у роботі, але найбільше заважає успішній роботі невміння правильно організувати свій час і працю – 50%, 18% педагогів зазначили, що мають певні труднощі в проведенні виховних заходів, 18% педагогів незадоволені своїми вміннями в роботі з комп`ютером ( див. додаток 3). Хоча педагоги на «високому рівні» вміють знаходити, відбирати інформацію, набирати та форматувати текст (80%,90%), то організувати роботу учнів у рамках мережних комунікаційних проектів 50% педагогів відзначили, що вміють на «низькому рівні», 30% відчувають труднощі у встановленні прикладних програм на демонстраційний комп`ютер, користуванні проекційною технікою (див. додаток 4). Педагоги приходять до висновку, що для формування конкурентоспроможного учня на уроках потрібно більше працювати над: «навчанням дітей вмінню вчитися», «вихованням інтересу до навчання», «умінням самостійно знаходити інформацію», «формуванням національної самосвідомості», «формуванням самостійності учнів», «розвитком і реалізацією творчих здібностей учня», «умінням спілкуватися в групі» і ін.. Таким чином, розпочата дослідно-експериментальна робота з проблеми «Моделювання конкурентоспроможної особистості школяра в умовах інноваційного освітнього середовища» дозволила узагальнити бачення учасниками навчального процесу моделі конкурентоздатного випускника, накреслити завдання для роботи з формування життєвих компетентностей учнів, які допоможуть їм стати успішними в дорослому житті.

Додаток 1

Три найважливіші завдання в роботі школи-гімназії з формування конкурентоздатного випускника

70

Додаток 2

Які форми, методи, прийоми Ви використовуєте для формування конкурентоспроможного учня?

Додаток 3Що викликає у Вас найбільші труднощі в роботі?

71

Додаток 4Чи володієте Ви вміннями?..

Глосарій

72

Інтенсивні інновації - інновації, які передбачають розвиток педагогічної системи завдяки внутрішнім резервам.

Інтерактивне навчання - спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність.

Інноваційна діяльність — вид діяльності, пов'язаний із трансформацією наукових досліджень і розробок, інших науково-технологічних досягнень у новий чи покращений продукт, введений на ринок, в новий чи покращений технологічний процес, що використовується у практичній діяльності, чи новий підхід до соціальних послуг.

Інноваційна діяльність (від англ. innovation — нововведення) — діяльність, спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів і послуг.

Інноваційна діяльність — діяльність, спрямована на комерціалізацію накопичених знань, технологій і обладнання. Результатом інноваційної діяльності є новий або додатковий продукт або продукт з новими якостями. Відповідно до Закону «Про інвестиційну діяльність» Інноваційна діяльність − одна з форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво і соціальну сферу

Інноваційне освітнє середовище – це організований простір соціально-культурних, предметно-дизайнерських, навчально-виховних, комунікативно-партнерських і демократично колегіальних умов, у яких реалізується інноваційна функція школи.

Науково-дослідна робота (НДР) — робота пошукового, теоретичного та експериментального характеру, що виконується з метою визначення технічної можливості створення нової техніки і технологій.

Науково-дослідна, експериментальна робота –це найбільш складний вид діяльності школи, результатом якого є створення і розробка теоретичних засад, нових технологій, нового продукту педагогічної діяльності.

Конкуренція (лат. concurrere — зіштовхуватися) означає суперництво між окремими суб'єктами ринкового господарства за найбільш вигідні умови виробництва і реалізації (купівлі та продажу) товарів.

Конкурентоспроможність – соціально орієнтована система здібностей, властивостей і якостей особистості, що характеризує її потенційні можливості в досягненні успіху в навчанні, професійній та непрофесійній життєдіяльності, що визначає адекватне індивідуальне поводження в динамічно змінюваних умовах, забезпечує внутрішню впевненість у собі, гармонію з собою і навколишнім світом.

Випускник – людина, яка закінчила навчальний закладОсобистісний підхід - підхід, який на цілісному, системному уявленні про

особистість з певною структурою психічних якостей особи; розробка та використання особистісно орієнтованого комплексу методів вивчення,

73

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B3%D0%BB%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA

стимуляції, розвитку та реалізації творчого потенціалу людини; опора на цілісне уявлення про життєвий шлях особистості, охоплення найбільш важливих, довготривалих, ключових періодів її становлення з урахуванням „ліній розвитку”, процесу накопичення, збагачення і трансформації притаманних особистості якостей та їх втілення у процесі та продуктах діяльності та поведінки; забезпечення такого визначення індивідуально – та соціально-психологічних особливостей людини, яке б давало змогу прогнозувати, попереджати, виявляти і розв’язувати гострі особистісні проблеми людини і завдяки цьому запобігати втратам її творчого потенціалу, надавати їй адекватну допомогу у компенсації відхилень від норми, у становленні здорового способу життя, у здійсненні творчого розвитку та плідної діяльності й поведінки; представлення та реалізація особистісного підходу у цілях, змісті й методах навчально-виховної роботи.

Креат́ивність — (лат. creatio — створення) — творча, новаторська діяльність; новітній термін, яким окреслюються «творчі здібності індивіда, що характеризуються здатністю до продукування принципово нових ідей і що входять в структуру обдарованості в якості незалежного фактора.

Крити́чне ми́слення — (дав.-гр. κριτική τέχνη — «мистецтво аналізувати, судження») — це наукове мислення, суть якого полягає в ухваленні ретельно обміркованих та незалежних рішень. Головним чином йому притаманні такі властивості, як усвідомленість та самовдосконалення.

Технологія - сукупність знань, відомостей про послідовність окремих виробничих операцій у процесі виробництва чого-небудь.

Педагог - дослідник - найвищий рівень педагогічної майстерності, коли діяльність вчителя має характер науково-педагогічного дослідження

Дослідження (педагогічне) - процес і результат наукового дослідження якогось класу педагогічних явищ і процесів; хід вирішення педагогічної проблеми із застосуванням наукових методів і досягнень науки, що включає етапи постановки завдання й аналізу умов для її вирішення, формулювання гіпотези, планування й організації експерименту, проведення експерименту, аналізу й узагальнення отриманих результатів, формулювання нових фактів і закономірностей, упровадження отриманих результатів; наукова праця педагога-дослідника.

Експериментальний загальноосвітній навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад, у якому здійснюється дослідно-експериментальна робота з перевірки результативності та можливості застосування педагогічних та управлінських інновацій.

Експериментальна педагогічна діяльність як частина інноваційної освітньої діяльності - це процес цілепокладання, планування, організації, мотивації, забезпечення та контролю. Результатом цієї діяльності є якісні зміни у роботі навчальних закладів та освіти в цілому.

74

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B8%D1%81%D0%BB%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D0%B0%D1%83%D0%BA%D0%B0

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%83%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D1%8F

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B7

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D0%B0

Інноваційна компетентність педагога - система мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних рис педагога, що забезпечує ефективність використання нових педагогічних технологій у роботі з дітьми.

Інноваційна педагогічна діяльність - заснована на осмисленні практичного педагогічного досвіду цілеспрямована педагогічна діяльність, зорієнтована на зміну та розвиток навчально-виховного процесу з метою досягнення вищих результатів, одержання нового знання, формування якісно іншої педагогічної практики.

Інноваційна педагогічна технологія - цілеспрямоване, систематичне й послідовне впровадження у практику оригінальних новаторських способів, прийомів педагогічних дій і засобів, які охоплюють цілісний навчально-виховний процес від визначення його мети до очікуваних результатів.

Інноваційні ідеї - це ідеї, що засновані на новому знанні про процеси людського Розвитку і пропонують не використовувані раніше теоретичні підходи до вирішення педагогічних проблем, а конкретні практичні технології отримання високих результатів.

Готовність до інноваційної педагогічної діяльності - особливий особистісний стан, який передбачає наявність у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних цілей, здатності до творчості і рефлексії.

Дослідно-експериментальна робота - поєднання пошуку найбільш ефективної педагогічної системи через дослідну роботу, розробку програми експерименту та її реалізацію, включаючи і процес удосконалення масової педагогічної практики на основі отриманих результатів експерименту.Компетентність (лат. competens - відповідний, здібний) - коло повноважень будь-якої посадової особи чи органу; володіння знаннями, досвідом у певній галузі. Професійна компетентність педагога - це особистісні можливості учителя, які дозволяють йому самостійно й ефективно реалізовувати цілі педагогічного процесу. . Педагогічна компетентність учителя - це єдність його теоретичної і практичної готовності до здійснення педагогічної діяльності.

Компетентністний підхід в освіті – це підхід в організації освітнього процесу, для якого пріоритетною метою освітнього процесу є формування ключових компетентностей.

Компетентністний підхід означає для педагогів поступову переорієнтацію домінуючої освітньої парадигми з переважаючої трансляції та засвоєння знань, умінь і навичок на створення умов для оволодіння комплексом компетенцій, що сприяють формуванню особистості, вміння адаптуватися в умовах соціально-політичного, ринково-економічного, інформаційно-комунікаційного простору.

Ключові компетентності – це універсальні компетенції (коло питань, здібності, уміння), що можуть застосовуватись в різних життєвих ситуаціях, і необхідні для успішної реалізації людиною всіх основних життєвих ролей:

75

громадянина, члена родини, члена суспільства, захисника Вітчизни, робітника тощо.

Професійна компетентність педагога - особистісні можливості викладача, які дають йому можливість самостійно й ефективно реалізовувати цілі педагогічного процесу

Педагогічні вміння - це сукупність послідовно розгорнутих дій, що ґрунтуються на теоретичних знаннях.

Професіоналізм педагога - це сукупність психофізіологічних, психічних та особистісних змін, які відбуваються в людині у процесі опанування знаннями і під час довготривалої діяльності, та забезпечують якісно новий, вищий рівень вирішення складних професійних завдань. Це уміння викладача мислити і діяти професійно, що охоплює набір професійних властивостей та якостей особистості педагога, які відповідають вимогам викладацької професії; володіння необхідними засобами, що для забезпечення не тільки педагогічний вплив на вихованця, але і взаємодії, співробітництва та співтворчості з ним.

Педагогічні здібності - це психічні особливості викладача, необхідні йому для успішного оволодіння педагогічною діяльністю. Головною здібністю, що об'єднує всі інші, є толерантність, чутливість до людини, до особистості, яка формується. З нею тісно пов'язані динамізм особистості (здатність активно впливати на інших); емоційна стабільність (володіння собою, самоконтроль, саморегуляція); оптимістичне прогнозування (передбачення розвитку особистості з орієнтацією на позитивне в ній); креативність (здатність до творчості, генерування нових ідей, уникнення традиційних схем, оперативного розв'язання проблемних ситуацій); впливовість (здатність вплинути на психічний і моральний світ учнів у певному напрямі), перцептивні здібності (професійна проникливість, пильність, інтуїція, здатність сприймати і розуміти іншу людину, її психологічний стан за зовнішніми ознаками; зближуватися зі студентами, викликати довіру, любов і повагу, глибоко проникати у їхній внутрішній світ, конструювати, проектувати його).

76

Змістgimnaziya.ivosvita.org/img/articles/file/D2016-02-13_13... · Web view2016/02/13 ·...

Documents

Transcript of Змістgimnaziya.ivosvita.org/img/articles/file/D2016-02-13_13... · Web view2016/02/13 ·...