Із днем народження У НОМЕРІ тебе, моя...

№16 (137) 23 серпня 2017 рокуГАЗЕТА ДЛЯ ТИХ , ХТО ПРАЦЮЄ НА ЗЕМЛІ www.ridneselo.com

Аферисти забирають паї

в селян

СТОР. 5

Як у селі на варінні мила зробити

прибутковий бізнес

СТОР. 6Саморобний

прес для яблук і винограду

СТОР. 10Святкові та

буденні страви з м’яса птиці та свинини

СТОР. 12

У НОМЕРІ:

У серпні вдруге садять картоплю і розводять качок

СТОР. 8-9

Ціна – 26,31 грн на 3 міс. (без урахування вартості приймання передплати)

УВАГА! В акції беруть участь квитанції про передплату на газету «РІДНЕ СЕЛО УКРАЇНА» терміном

лише від 3 місяців.Квитанції про передплату на 1-2 місяці участі

в акції не беруть.

Щоб отримати подарунок, необхідно надіслати копію передплатної квитанції (абонемента з відбитком календарного штемпеля) на адресу редакції:

ТОВ «Рідне село Україна», а/с 166, м.Київ, 01001.

На передплатній квитанції мають бути вказані прізвище, ім’я, по батькові передплатника,

адреса та контактний телефон.На звороті конверта напиши НАСІННЯ

Передплачуй газету «РІДНЕ СЕЛО УКРАЇНА» терміном від 3 місяців і гарантовано отримай 2 пакети насіння (овочі + квіти)

Українській Незалежності – 26 років. Для людини – це початок розквіту. Обіцяний розквіт на-шої країни розтягнувся на роки. І, як бачимо, ще й досі не настав.

Але впродовж цього часу ми всі суттєво змінилися. Стали ак-тивнішими та відповідальніши-ми за власну долю і долю своєї країни.

І нехай не кожен українець го-товий першим іти на барикади, але вже достатньо тих, які на-дихають інших власним прикла-дом. Це підтвердили події остан-ніх 15 років – Майдан, Революція Гідності та події на Донбасі.

Саме прості українці – добро-вольці, волонтери – зупинили ворога. Ми вже інші. Ми вже не будемо мовчки опускати плечі, заплющувати очі й розвішувати вуха. Натомість спільним зусил-лям переможемо і в протисто-янні з агресором, і у внутрішній війні з корупцією, кумівством, круговою порукою і окозамилю-ванням.

Саме в цьому відчуття свобо-ди, віри і торжества правди. Не-хай це поки що єдиний здобуток української Незалежності, але це немало. Навіть якщо нам для цього знадобилося 26 років. Змі-ни, які відбулися у нашому сус-пільстві, того варті.

Вірмо, що Україна стане успішною, багатою, самодос-татньою і по-справжньому Не-залежною. Бо ми, укранці, на-справді цього прагнемо у своїх серцях.

Зі святом вас, друзі! Із Днем Незалежності!

Із днем народження тебе, моя Україно!

Із днем народження тебе, моя Україно!

Індекс передплати – 89782

ФОТО

ВОЛОДИМИРА

КОЗЮКА

За два місяці безвізового режиму з ЄС зросла кількість українців, які їдуть на роботу до країн Західної Європи. Зо-крема, Польща дозволила укра-їнцям працювати у своїй країні без робочої візи протягом трьох місяців, але за наявності біоме-тричного паспорта.

– Скориставшись цією ситу-ацією, багато хто почав їхати транзитом через Польщу на ро-боту в інші країни. Припускаю, що через це Польща скасує до-звіл на тримісячну роботу без візи, щоб не перетворювати країну на перевалочний пункт, – каже Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської асоціації компаній із міжна-родного працевлаштування.

– Окрім того, не варто нехтувати тим, що робоча віза дійсна лише в тій країні, для якої її відкрито. Нещодавно 85 українців із поль-ськими робочими візами їхали на роботу в Чехію. Їх там затри-мала поліція і депортувала.

Фахівець радить оформля-ти робочу візу й для того, щоб захистити свої права. Прига-дує ситуацію, коли робітникам м’ясокомбінату в Нижній Сіле-зії в Польщі два місяці не пла-тили зарплатню. Завдяки тому, що українці там працювали офіційно, вони зателефонували до нашого консульства в Поль-щі і їм одразу виплатили забор-говане.

Продовження на ст. 3

Восени в Польщі зросте попит на українських робітників

2 №16 (137) 23 серпня 2017 рокуАГРОНОВИНИ

Аграрії збирають антирейдерський форум

6 вересня в Броварах під Ки-євом відбудеться антирейдер-ський форум. На ньому розгля-нуть приклади рейдерських атак на аграріїв улітку цього року.

Власники підприємств де-тально повідомлять про всі ета-пи рейдерської атаки. Юристи і силовики – про вжиті заходи. На реальних прикладах аграріям розкажуть про методи поперед-ження рейдерства. Також як за-хистити активи та що робити, коли рейдери вже на полі. Окре-мо порушать тему податкового свавілля в агросекторі.

Україна експортує ікру до Франції та Китаю

На Київщині за польськими технологіями вирощують русь-кого осетра та солять його ікру. Після вилову й відбору ікри рибу випускають у Дніпро. Ікру русько-го осетра замовляють підприємці з Франції, Китаю та Марокко. Щоб отримати ікру, треба доглядати за осетром роками. Паралельно розводять білугу. Щоб отримати її делікатесну ікру на продаж, по-трібно 18 років.

Оксана ТУПАЛЬСЬКА

Урожай яблук найнижчий за останні 6 років

Цьогоріч валовий збір яблук в Україні зменшився на 10 відсо-тків. Зараз він становить 1 млн тонн. Цей показник найнижчий за останні 6 років.

Така тенденція властива не тільки для України. Так, у цьому році Польща планує зібрати 2,8 млн тонн яблук. Це менше на 35 відсотків від минулорічних по-казників. Країни ЄС зберуть 9,3 млн тонн. А це найнижчий показ-ник для них за останні 10 років.

Садівники очікують, що в квіт-ні 2018 року українське яблуко коштуватиме мінімум на 18 від-сотків дорожче, ніж попереднього сезону. Попри це, обсяг експорту залишиться на тому ж рівні.

Зросте ціна на кавуни У середині серпня кавуни по-

дорожчали на 18 відсотків по-рівняно з початком місяця. Гос-подарства продають продукцію не дешевше ніж 1,6-2,6 грн за кілограм. Хоча ще тиждень тому за ціною 2,3 грн за кілограм ка-вуни збути не могли. Ціни підви-щуються через нестачу кавунів. Урожай скоротився через спеку. Також є попит експортерів.

Перевірять чистоту свинарників

Асоціація «Свинарі України» розробляє настанови гігієни для свинокомплексів. Щоб документ не був відірваний від реальності, провели перший аудит ферм на Хмельниччині. Звертають ува-гу на умови утримання свиней, транспортування тварин до місця забою та передзабійного утри-мання. А також безпосередньо забою свиней і розбирання м’яса.

Другий етап перевірки на практиці відбудеться у вересні цього року.

Оксана КОВАЛЬЧУК

Щороку в Україні вирощу-ють і збирають 70 тисяч тонн рису. Ще 80 тисяч тонн купу-ють за кордоном. Відтепер аграрії Херсонщини планують збільшити виробництво рису в 2,5 раза.

– Цьогоріч плануємо зібра-ти майже 45 тис. тонн рису. Усього 3 роки тому збирали 34,3 тис. тонн. Усе більше гос-подарств починають вирощу-вати рис на краплинному зро-шуванні. Це більш екологічний спосіб виробництва, ніж у чеках, – розказує Олександр Паливода, директор депар-таменту агропромислового розвитку Херсонської облас-ної адміністрації. – Зараз у нас є всі можливості нарости-ти такі об’єми, щоб не тільки нагодувати Україну власним рисом. А й вийти з ним на сві-товий рівень. Тим більше, що є попит, технології, вода. А ще

виробництво рису створить додаткові робочі місця.

Вирощування рису пер-спективне для агровиробни-ків. Зараз ніша незаповнена. І

найближчі 5-8 років перенаси-чення культурою не очікується. У серпні Інститут рису НААН України навіть провів День поля в селі Антонівка Скадовського

району, де вирощують рис. Нау-ковці розказали про інновацій-ні підходи вирощування рису. Головним завданням інституту є пошук найбільш ефективних і рентабельних способів вирощу-вання цієї культури.

– Ми повинні наростити ви-робництво рису хоча б у два з половиною раза. Щоб Україна не витрачала майже 30 млн. доларів щорічно на купівлю рису за кордоном, – сказав Во-лодимир Топчій, директор Департаменту землеробства Міністерства аграрної полі-тики та продовольства.

Після втрати Криму осно-вним виробником рису в Україні стала Херсонська об-ласть. Місцеві аграрії сподіва-ються, що рис стане таким же брендом регіону, як кавуни, цибуля і томати.


Херсонщина стала лідером України з вирощування рису Культура буде перспективною найближчих 10 років

Рис збирають спеціальним гусеничним комбайном

AM

AC

OIN

T.C

OM

Агротуризмом заробляють майже дві тисячі садиб

Найбільше бажаючих поди-хати сільським повітрям при-їздять у Карпатський регіон. Водночас чималим попитом користується оренда хат на Вінниччині, Полтавщині, у Черкаській і Кіровоградській областях. Подорожувальників із міст селять у сільські хати, роблять екскурсії на сировар-ні, конюшні, до хлівів і на го-роди. Зараз в Україні офіційно надають послуги сільського туризму більше як 1600 садиб. Щороку кількість туристичних садиб зростає на сотню.

– Це надто мало. Напри-клад, у Румунії, Німеччині, щоб туристи їхали охочіше, розвивають дві моделі тако-го роду послуг. Проживання в сільській хаті на лоні природи й окремо можна купити тур до сироварень, підприємств із

виробництва вина, на контак-тні ферми, де люди можуть не лише подивитися, як сільські жителі ведуть господарство, а й спробувати їхні продукти – молоко, сир, напої, свіжі рибу та м’ясо, – розповідає Олек-сандр Лієв, голова правлін-ня Асоціації індустрії гос-тинності України.

Під час подорожей україн-ськими селами туристи замов-ляють у місцевих господинь борщ, сало, вареники, а також оригінальні сири – бринзу, вурду та будзу, які роблять карпатські майстри з козиного та овечого молока. Тури в село знаходять як правило в інтер-неті або через туристичних агентів, які спеціалізуються на вивченні сільських послуг.


Через обшуки на спиртозаводах може подорожчати горілка

У 15 областях податкова міліція проводить обшуки на спиртових заводах. Причина перевірки – численні факти вилучення працівниками по-даткової міліції з незаконно-го обігу горілки з етикетками та під марками відомих укра-їнських виробників. До обшу-ків залучили понад 300 пра-цівників податкової міліції.

– Обшуки проводемо з метою перевірки наявної ін-формації про невраховане виготовлення продукції на легальних заводах, – пояснює Сергій Білан, перший заступ-

ник голови Державної фіс-кальної служби.

Попередній рейд спир-товими заводами силови-ки проводили в липні цього року. Тоді арештували майже 900 тисяч літрів спиртовміс-ної речовини на 180 млн грн.

Водночас виробники горіл-ки попереджають про можли-ве подорожчання цін на про-дукцію. Адже під час простою об’єми виготовлення окови-тої падають.

Більше на сайті AgroPolit.com

Ловля форелі в Карпатах одна з улюблених розваг туристів

RE

LA

X.C

OM

.UA

11 серпня на Львівщині стартувала державна програма фінансової підтримки аграрі-їв. Передбачається підтримати їх шляхом здешевлення кре-дитів.

– Узяти участь у програмі можуть юридичні особи не-залежно від організаційно-правової форми та форми власності та фізичні особи-підприємці за укладеними кредитними договорами, – зазначають у Д епартаменті агропромислового розвитку Львівської ОДА.

Компенсуватимуть част-ку кредиту за такими умо-вами. Позичальники, що ма-ють чистий дохід до 10 млн гривень, отримають відшко-дування в розмірі облікової ставки Національного банку.

Таку саму компенсацію нада-дуть і позичальникам, що ви-рощують і розводять ВРХ. Усі інші отримають 50 відсотків від облікової ставки Націо-нального банку. Але не вище розмірів, передбачених кре-дитними договорами.

Рішення про участь у про-грамі агропромислового під-приємства приймає конкурс-на комісія. Вона почала діяти 11 серпня. Щоб потрапити до програми, потрібно надати перелік документів. Список вказаний на сайтах обласних держадміністрацій. Подаєть-ся пакет документації в Де-партамент агропромислового розвитку Львівської обласної державної адміністрації.


Аграрії Львівщини зможуть брати дешевші кредити

3№16 (137) 23 серпня 2017 року

Продовження. Початок на ст. 1

Українці працюватимуть замість польських пенсіонерів

– За статистикою, кожне чет-верте підприємство в Польщі потерпає від нестачі працівни-ків. Найбільше в сільському гос-подарстві. Тому, приміром, зби-рачам суниці польські фермери готові платити до 700 євро на місяць, а агрономам – до 1000 євро, – розповідає Василь Вос-кобойник.

Окрім візи, для тих, хто пре-тендує на хорошу роботу й за-хист своїх прав за кордоном, Василь Воскобойник радить ви-вчити іноземну мову.

– 93 відсотки українців пра-цюють руками, бо не знають іноземних мов, – каже Василь Воскобойник. – Запишіться на курси хоча б за півроку до за-планованого від’їзду. Інакше вдасться влаштуватися лише на робітничі професії: маляр, пекар, водій, збирач фруктів. Навіть якщо маєте дві вищих

освіти і фах економіста чи юриста.

Саме робітничі професії най-частіше пропонують фірми-посередники. Невдовзі вони можуть активізувати пошуки робітників для підприємств Польщі. Адже восени в Польщі почне діяти нова пенсійна ре-форма. Майже 200 тис. поляків підуть на пенсію раніше. На їхні робочі місця будуть потрібні люди. Тому знання мови й робо-ча віза відкриють нові можли-вості для українських трудових мігрантів.

Роботу повинен шукати посередник

Оксана Ющук із Малої Олек-сандрівки на Київщині два роки працювала в Італії офіціанткою. Перших шість місяців – неофі-ційно. За це власник ресторану пообіцяв заплатити більше.

– Повірила йому, бо так само працювала в Україні. Платили чесно й вчасно, а італієць мене ошукав. Прийшов час розраху-ватися, а він сказав, що вперше мене бачить, – розповідає жінка.

Оксана Ющук мала робочу візу, але неприємності не тра-пилося б, якби фірма-посеред-ник не тільки оформила візу, а й підшукала їй вакансію ще в Україні. Згодом жінка знайшла чесного роботодавця.

– Якщо фірма пропонує лише оформлення візи й не підбирає вакансію, погоджува-тися на її послуги не варто. Са-мому шукати роботу за кордо-ном буде важко, – попереджає Василь Воскобойник. – Окрім того, не всім фірмам варто довіряти. У червні жертвами шахраїв стали 300 українців. Столична фірма обіцяла зна-йти роботу в Норвегії, Німеч-чині, Чехії та інших країнах. За це просила заплатити від 500 до 1000 євро. Люди віддали гроші, а шахраї зникли.

Невдовзі подібне сталося в Херсоні. Постраждали 400 осіб, яким пообіцяли роботу у Фін-ляндії. За статистикою Василя Воскобойника, кожен п’ятий український заробітчанин стає жертвою шахраїв.

Наталія ФЕДОРОВА

– Хліб завжди потрібний і в пошані. Вирощувати вручну його ніхто не буде. Не сіяти-муть його зі жмені й не роз-пушуватимуть землю сапкою. Усе роблять із допомогою тех-ніки, тому агроінженери по-трібні не тільки в Україні, а й в усьому світі, – каже Михай-ло Стефанишин, заві дувач агротехнічним відділенням

Чернятинського коледжу Ві-нницького національного аграрного університету, де готують молодших спеціаліс-тів. – До 31 серпня в нас ще три-ває набір на заочну форму на-вчання. Найбільшим попитом користується спеціальність аг-роінженер. На неї подають до-кументи найбільше студентів. Навчання в нас безкоштовне.

У коледжі готують спе-ціалістів за чотирма спеці-альностями: агроінженерія, агрономія, бджільництво та бухгалтерський облік. На ста-ціонарну форму навчання на-бір закінчений у липні, на за-очну ще можна встигнути. На денній формі після 9 класі на-вчання триває 4 роки. Заочна форма можлива лише після 11

класів і навчання триває на рік менше.

– Трактори та комбайни так само, як і легкові машини, вдо-сконалюються з кожним роком. Щоб отримати високий резуль-тат, потрібні кваліфіковані пра-цівники. Зараз механізатори на такій техніці працюють із ком-фортом і заробляють гарно. Тому ця спеціальність і користується попитом, – продовжує Михайло Стефанишин.

Агроінженер організовує ефективне використання тех-ніки та обладнання на підпри-ємстві. Впроваджує нові техно-логії для автоматизації робочих процесів, монтує, налагоджує та обслуговує спеціалізоване об-ладнання, а також навчає робіт-ників його використовувати.

– Наших випускників запро-шують закордонні фірми. Зви-чайно, не відразу керівниками чи бригадирами. Спочатку тре-ба сісти за штурвал трактора, – каже Михайло Стефанишин. – Також багато університетів із задоволенням беруть наших ви-пускників на подальше навчан-ня, бо вони вже знають теорію, пройшли практику та зробили дипломний проект.

Випускники коледжу отри-мують кваліфікацію техніка-ме-ханіка. Після університету ста-ють інженерами-механіками, інженерами-конструкторами, інженерами з автоматизації та механізації виробничих проце-сів, інженерами з випробування

устаткування чи приватними консультантами.

– Після закінчення коледжу можна й не продовжувати на-вчання в університеті, а йти відразу працювати. За три роки від нас виходить готовий спеці-аліст. Він може бути бригадиром тракторної бригади, завідувачем майстерні чи гаражу, майстром-наладчиком, – уточнює Михайло Стефанишин.

Технічні навички молодому спеціалісту можуть знадобити-ся не тільки в аграрній сфері, а й всюди, де є автотехніка, продаж сільськогосподарської техніки, машинобудівні заводи. Агроінже-нери також працюють дилерами іноземних представництв в Укра-їні.

Карина ХОМЕНКО

Восени в Польщі зросте попит на українських робітниківАгрономам платять тисячу євро на місяць, а збирачам ягід – 700

У сільському господарстві й торгівлі технікою буде запит на агроінженерівНа безкоштовне заочне навчання професії приймають до вересня

Послуги оплачуються лише через банк. Назва фірми та отримувач грошей мають бути однакові. Та сама назва пишеться в договорі.

msp.gov.ua

12

34

5

Обирайте фірму з працевлаштування на сайті Мінсоцполітики.

Запишіть вказаний на сайті номер ліцензії та адресу.

Вказана в ліцензії та фактична адреса компанії мають збігатися.

Підписуйте «Договір на надання послуг щодо пошуку роботодавця» лише в офісі.

БАНК

П’ять правил захисту від шахраїв

Контакти: вул. Графа Львова, 28, с. Чернятин, Жмеринський р-н, Вінницька обл. , пошт. інд.23124,тел.: 04332-2-27-40, [email protected]

Агрономія (термін навчання 2 роки 10 місяців)

Агроінженерія (термін навчання 2 роки 10 місяців)

Облік і оподаткування (термін навчання 1 рік 10 місяців)

Бджільництво (термін навчання – 2 роки 6 місяців).

Прийом документів триває до 31 серпня.

СПЕЦІАЛЬНОСТІ

ліце

нзія

АЕ1

8648

3 від

30.1

1.20

12

РЕКЛАМА

Під час навчання студенти проходять практику на полях коледжу

РОБОТА І ПРОФЕСІЯ

CH

ER

NY

AT

IN

-C

OL

LE

GE

.OR

G

4 №16 (137) 23 серпня 2017 рокуГРОМАДА

У селі Травневе, що на Тер-нопільщині, живе не більше 200 осіб. Але на початку літа там відкрили першу мистець-ку резиденцію в області, на-звану на честь героя Небесної Сотні Назара Войтовича. А днями створили логотип села та репрезентували карту-на-вігацію з цікавими місцями та господарськими дворами, де охочі можуть придбати сільськогосподарську про-дукцію.

Засновник проекту – гро-мадська організація «Конгрес активістів культури». Реалізу-ють його за підтримки ГО «Ро-дина Героїв Небесної Сотні» та місцеве СТОВ «Поділля».

Зокрема, Василь Щурко – директор «Поділля», безоплат-но надав двоповерхову будів-лю під резиденцію.

– Головна мета проекту – це привернути увагу до проблем невеликих сіл, які залишають-ся осторонь культурного жит-тя та мистецького розвитку, – пояснює Людмила Ничай, куратор проектів конгресу.

Під час першої програми мистецьких резиденцій пра-цювали 6 митців із Тернополя,

Києва, Бахмута і навіть Те-хасу. Роботи американського скульптора Ліланд Беті тепер прикрашають околиці Трав-невого. У резиденції відкрили бібліотеку-коворкінг, кіно-клуб, недільні майстер-класи з живопису.

– Моя 9-річна донечка Юлі-ана в захваті від майстер-кла-сів із малювання. Ще жодного не пропустила, – розповідає Марія Шпитула, мешканка Травневого. – У селі для молоді такого дуже бракує.

Мистецька резиденція це ще й платформа для талано-витої молоді. Юні митці ма-тимуть змогу за конкурсом отримати умови для реалізації своїх творчих проектів, тобто майстерні та проживання в мистецькому центрі. Працю-вати з куратором, презентува-ти свої роботи в українських і закордонних галереях.

– Відкриття резиденції дуже згуртувало громаду, – розказує Василь Івахов, сіль-ський голова. – На майстер-класи та інші культурні оказії до нас приїжджають не лише із сусідніх сіл, а й жителі міст Збаража, Тернополя. Село

наче отримало друге дихання. Найближчим часом у Трав-

невому розпочнеться брен-дування будинків місцевих мешканців, створення до-роговказу, вивісок для інф-раструктурних установ. Над створенням бренду працював дизайнер Тарас Доненко. Та-кож залучили місцеві раду та

бізнес, активних громадян. У раніше занедбаному будин-ку резиденції тепер відкриті простори для лекцій, майстер-класів, роботи над мистецьки-ми проектами. Задумали обла-штувати керамічну та офортну майстерні.

Мар’яна ОЛІЙНИК

Село створило власний бренд і навігаційну карту

Мистецька резиденція стала місцем творчості для талановитої молоді

Якушинецька громада Ві-нницької області спільними зусиллями відновила ставок Манах. Цю водойму люди ви-копали власноруч майже сто-ліття тому. Та ставу загрожува-ло зникнення. Останні 49 років водойму орендували.

– Орендар зробив велику шкоду, спустив ставок. Той пе-ресох, зникла вода в криницях по всій околиці, – розказує Ва-лерій Щербань, місцевий жи-тель.

У пересохлий став селяни зносили сміття. Щоб не возити його далеко від дому. Там були і пляшки, і вінки з кладовища. Водойма захаращувалася й за-ростала бур’яном. Тоді сільська громада взялася за рятування свого ставка.

– Спочатку повернули Ма-нах у власність громади. Із допомогою депутатів Якуши-нецької сільради скасували незаконне рішення щодо ви-воду ставу за межі села й здачу його в оренду, – згадує Валерій Щербань. – Потім ініціативна група зібрала гроші. Люди да-вали, хто скільки міг – по 200-500 грн, тисячу, дві.

За приблизним підрахун-ками, відновлення ставу обі-йшлося майже в 45 тис. грн. Та багато роботи люди виконува-ли самі.

– Якщо офіційно порахува-ти, то роботи зробили більш ніж на мільйон. Причому без копійки бюджетних коштів, –

уточнює Валерій Щербань. За зібрані громадою гроші

винайняли бульдозер. Техні-кою очищали русло водозабо-ру.

Воно настільки заросло міцним корінням, що 25-тон-ний механізм не витримав, у

нього зігнувся шків, довелося ремонтувати на авіаремонтно-му заводі, – пригадує Валерій Щербань. – Провели два десят-ки суботників і вивезли сотні мішків непотребу, вигребли тисячі кубів землі.

Працювали люди недарем-

но. Навесні джерела ожили. У став прибувала вода. Манах наповнився водою на глибину 3 метри. Це дозволило на по-чатку літа запустити у водойму мальків риби . Разом зі ставом ожили й криниці на обійстях селян. Зараз у них знову є вода. За допомогою сільської вла-ди селяни планують розчис-тити берег ставу. Облаштують пляж, щоб зручно було купа-тися й рибалити. Свій ставок бережуть, навіть організували охорону водойми. За поряд-ком доглядають Вадим Синиця і Сергій Кравченко. Чоловіки воювали на сході в батальйоні «Айдар».

– Вода – це кров землі, осно-вний ресурс життя. Річки, як вени, несуть її у Вишню, Пів-денний Буг, – розмірковує Сер-гій Кравченко. – Коли бачу, як нищать і загортають ставки, щоб щось побудувати на тому місці, душа болить.

Отриманим досвідом від-новлення ставу громада готова поділитися з іншими. Хочуть організувати сусідню громаду. Аби та зайнялася своїм заму-леним ставком. Зробила там водопій для худоби. Це буде зручно, бо неподалік пасови-ще. Згодом активна громада хоче взяти участь у грантовій екологічній програмі й продо-вжити розчистку занедбаних ставків.


Жителі Якушинців зібрали гроші й відновили свій ставок Навчають інші громади й хочуть виграти екологічний грант

Порядок на розчищеному ставі охороняють місцеві ветерани АТО

VIC

HE

.VN

.UA

Селяни купили сміттєвоз

Селяни Шаргородського ра-йону, що на Вінниччині, купи-ли сміттєвоз. 800 тисяч гривень на машину надав обласний фонд охорони навколишнього природного середовища. Ще 80 тисяч – сільська рада. Тепер засміченість села і прилеглих територій має зменшитися. Се-ляни також планують збирати і сортувати сміття. Для цього по всій території села встановили 50 сміттєвих баків. Таких про-ектів чистоти на Вінниччині заплановано ще одинадцять. Їх профінансують з обласного бюджету. Ініціативи стосують-ся сміттєвих полігонів, очис-них споруд, каналізації. Так, у липні в Тульчині відкрили но-вий сміттєзбиральний полігон. Інвестором став швейцарсько-український проект DESPRO.

Житомирщиною їздять мобільні правові пункти

У п’ятьох громадах Жито-мирщини відкрили юридичні пункти. Вони мають проти-діяти аграрному рейдерству. Шахраї користуються право-вою безграмотністю населення. Злочинними діями відбирають у селян землю і врожаї. Аби зу-пинити це, Мін’юст ініціював створення антирейдерських штабів. Правознавці виїздити-муть у села за графіком. Фахів-ці допоможуть селянам розі-братися в питаннях земельного законодавства.

Голова облаштувала сквер у центрі села

Сільський голова села Сан-гурівка на Черкащині Ірина Бодяненко разом із односель-цями створила в центрі села міні-парк. Раніше на його місці кілька десятків років була пуст-ка. Її використовували як базар-ну площу. Люди там продавали товари. Сільський голова пере-несла стихійний ринок в інше місце, замість базару облашту-вала сквер.

– Коли я озвучила свою пропо-зицію громаді, усі підтримали. Бо площа в центрі села була неохай-ною, – згадує Ірина Бодяненко. – А от місця, де люди могли б від-почити, не було взагалі.

Селяни поставили за мету створити парк за невеликі ко-шти. Наводили лад у центрі села спільними зусиллями. Фі-нансували проект і з сільського бюджету. Допомогла з коштами й область. Не залишилися осто-ронь і підприємці села, давали гроші. Працювало над скве-ром усе село. Люди приносили з дому квіти, саджанці дерев. Ірина Бодяненко багато декора-тивних рослин узяла з власного обійстя. Та до планування залу-чили й професіонала. Облашто-вувати сквер допомагав ланд-шафтний дизайнер.

Зараз парк – улюблене місце відпочинку селян. Тут є альтан-ки, арки, сакури. Батьки приво-дять дітей. Для них встановили гойдалки, атракціони. Своїм прикладом Сангурівка довела, що створити сквер європейсько-го зразка в селі – це реально.


FA

CE

BO

OK

.CO

M/P

G/N

AZ

AR

.VO

IT

OV

IC

H.A

RT.R

ES

ID

EN

CE

5№16 (137) 23 серпня 2017 року СИТУАЦІЯ

На запитання читачів відповідає

Станіслав Куценко, начальник Головного

територіального управління юстиції

в м. Києві

ÊÎÍÑÓËÜÒÀÖ²ß

Перед початком навчаль-ного року від батьків вима-гають здати по 300 гривень на школу. Чи це законно?

Жоден керівник навчально-го закладу не має права вима-гати від батьків коштів на ре-монт або інші потреби школи. Навчальні заклади фінансує бюджет, призначений на осві-ту. Спонсорські кошти, у тому числі й батьків, можуть бути, але виключно на добровільних засадах. Виставляти батькам на зборах конкретні суми не законно. Якщо в школі вимага-ють так звані добровільні вне-ски, батькам слід об’єднатися, звернутися до місцевої влади. Якщо не подіє – до прокура-тури міста з відповідною за-явою, де вказати всі обставини справи. Якщо батьки дають по-жертви з доброї волі, то пови-нні контролювати, на що йдуть їхні гроші. Для цього необхід-но передавати їх шкільному бухгалтеру або переказувати на особистий рахунок навчаль-ного закладу та просити нада-ти звіти про витрати.

Щоосені дітей змушують прибирати шкільний сад і клумби, старшокласників залучають до ремонту. Чи це правомірно?

Керівництво школи не має права примушувати учнів брати участь у ремонтних ро-ботах – фарбувати стіни чи прибирати подвір’я. Це можна робити виключно на добро-вільних засадах. Примусові відпрацювання учнів забо-ронені як до, так і під час на-вчального процесу у вигляді чергувань. У статті 52 Закону України «Про освіту» зазна-чено: «Відволікання учнів за рахунок навчального часу на роботу і здійснення заходів, не пов’язаних із процесом навчання, забороняється». Школа несе відповідальність за заподіяння, шкоди учне-ві – його здоров`ю, майну під час перебування дитини в на-вчальному закладі. Щоб від-правити учнів замітати шкіль-не подвір’я або мити підлогу в класі, педагоги зобов’язані за-питати згоду в них, а також у їхніх батьків. Оскільки йдеть-ся про неповнолітніх. Тому, щоб запросити учнів до чергу-вань, у школах мають спочатку продумати систему мотивації. Як, наприклад, заохочення на дошці пошани, доповідь учителя про важливість кра-си подвір’я біля школи тощо. Якщо вчитель змушує учня до чергувань, учень і батьки мо-жуть написати скаргу дирек-тору школи. Якщо це не подіє – пишіть скаргу до управлін-ня освіти. Якщо батьки не за-доволені вжитими заходами, можуть звернутися до поліції, прокуратури чи суду.

Зв’язок з юристом тел. 044-279-81-48

із 9.00 до 18.00 по буднях

За 26 років незалежнос-ті ділки придумали чимало схем, щоб відбирати майно селян. Є випадки, коли вели-кі або середні агрохолдинги беруть паї в громадян і неза-конно перереєстровують їх на себе або інших осіб. Один із прикладів – село Романів-ка Ананіївського району на Одещині. Там представники ТОВ «Хлібороб Півдня» зро-били фіктивні документи про співпрацю без згоди власни-ків паїв.

– Ми з 2010 року підписа-ли на 20 років угоди з іншим товариством ТОВ «АІСТ-1». Отримували від нього випла-ти та зерно за паї. Цих нових власників не бачили в очі, жодної згоди на співпрацю не давали, – розповідає Володи-мир Гамарц.

Подвійні договори на ко-ристування землями пред-ставники ТОВ «Хлібороб Пів-дня» підписали і на «мертвих душ» – родичів селян, які по-мерли останніми роками . Про

це люди дізналися, коли пере-оформлювали спадщину.

Не віддавайте оригінали документів

Щоб захистити людей, в яких відбирають землю через таємне переоформлення паїв, у серпні в Херсонській і Микола-

ївській областях почав працю-вати оперативний штаб. Він ре-агуватиме на незаконні спроби захоплення земель. Оманливі записи в реєстрах виправля-тимуть, а рейдерів притягнуть до кримінальної відповідаль-ності.

– Ділкам загрожує до 10-ти ро-ків тюрми з конфіскацією майна. Селянам достатньо звернутися до Державного реєстратора та повідомити про порушення їх-ніх прав, – пояснює Станіслав Куценко, начальник Головно-го територіального управлін-ня юстиції в м. Києві.

Довірливі селяни віддають оригінали своїх договорів у фермерське господарство чи агрохолдинг. Маючи ще копії паспортів, вигляд підпису в розпорядженні, рейдери неза-конно переоформлюють землю на себе.

– Договір, свідоцтво про пра-во власності, земельний акт, інші документи, які стосуються землі, завжди мають бути на ру-ках у власника. Він сам має під-

писувати договори, отримувати гроші, передавати пай в оренду, – радить юрист.

Паї можна повернути без суду

В Україні діє антирейдер-ський закон і більше півтисячі Бюро правової допомоги в усіх регіонах. У них юристи допо-магають написати скаргу, вка-зати відомості про майно, на яке наклав руку рейдер.

– Навіть у невеликих райцен-трах на базі бібліотеки або шко-ли можна знайти пункти право-вої допомоги від Міністерства юстиції України, на постійно діючій основі. Правова допомо-га надається безкоштовно, – за-певняє Станіслав Куценко.

Якщо справа затяглася й по-трібно, щоб її розглянув суд, то соціально незахищеним вер-ствам населення, пенсіонерам надають безкоштовного адво-ката від держави.


Маючи документи селян на паї, аферисти оформляють землю на себе Правову допомогу потерпілим юристи надають безкоштовно

Лише на Волині за рік шкід-ник знищив сім тисяч гектарів соснових лісів. На Рівненщині 16 тисяч. Короїд швидко на-ступає й на сусідні ліси Біло-русі. Там уже знищено 50 тисяч хвойних насаджень. Білоруські лісівники навіть нещодавно приїжджали на Рівненщину, щоб поділитися своїм досвідом боротьби з короїдом.

Головним методом боротьби з короїдом у нас є проста сані-тарна рубка.

– Торік ми вирубали мільйон кубів хворої деревини, а цього року – вже два мільйони, – роз-повідає Микола Юревич, на-чальник управління лісового господарства Міністерства лісового господарства Біло-русі. – До цього наше міністер-ство підходить жорстко. Якщо не дотримана оперативність у виявленні й усуненні вогнищ розповсюдження короїдів – ви-нних караємо. Дехто може й посади позбутися.

Микола Юревич зауважив, що важливу роль у знищенні короїда відіграє сама органі-зація цієї роботи та її норма-тивна база. Білоруські лісники разом з ученими розробили план роботи, в якому основне завдання лісовода – це підтри-мання належного санітарно-го стану лісів. Відтак вирубки хворих дерев дозволили. Якщо в Білорусі діють на виперед-ження проблеми, то в Україні ситуація складніша. Торік на

вимогу громадськості та еколо-гів запровадили нові санітарні правила, аби запобігти зловжи-ванням серед лісгоспів.

– Держлісагентство та Мі-ністерство екології були ініці-аторами розробки і зміни сані-тарних правил у частині того, щоб громадськість мала біль-ше контролю над проведен-ням вирубок, – каже Володи-мир Бондар, заступник голови Держлісагентства України. – Зараз ця процедура гальмує ефективне вирішення пробле-ми боротьби з короїдами. Тоб-то ми бачимо, що дерево вже приречене, а пустити його в рубку не можемо, бо забороня-

ють правила. Через те ми втра-чаємо темпи.

З огляду на критичну ситу-ацію, у Кабміні буде ініційова-не питання про максимальне спрощення процедури санітар-них правил. Попередньо воно має пройти громадське обгово-рення. Однак поки фахівці від-повідних служб і громадськість займаються обговоренням проблеми, короїд теж не спить.

– Можна сказати, що маємо справу з біологічною поже-жею, – пояснює наступ короїда Василь Бородавка, старший науковий співробітник По-ліського філіалу Українсько-го науково-дослідного інсти-

туту лісового господарства. – Ніхто навіть не очікував, що стовбурові шкідники так швид-ко і енергійно нападатимуть на ослаблені кліматичними ано-маліями дерева й завдавати-муть такої величезної шкоди.

Сосни спочатку борються зі шкідником. Виділяють смолу і заливають нею вражені коро-їдом місця. Однак за місяць-півтора дерево всихає. Верхів-ковий короїд перелітає на інші сосни, а його місце займають шестизубі короїди та хворобот-ворні гриби. Деревина синіє і її можна пустити лише на дрова.

Любов ПОЛЯНСЬКА

Нашестя короїдів знищило понад триста тисяч гектарів українських сосен Восени прогнозують збільшення збитків удвічі

Дерево пропадає за півтора місяця

Найнебезпечніший верхівко-вий короїд. Летальна доза для дорослої сосни від 10 до 12 сімей шкідника. Це 120 жуків. У кожній сім’ї короїдів як мі-німум 10 самок, і кожна може відкласти до 200 яєць. Із них виводяться личинки, які жив-ляться деревиною під корою. Знищивши верхівку, короїди спускаються нижче і знову розмножуються. На одному дереві може налічуватися від 5 до 15 тисяч комах. Від їх-нього нашестя доросла сосна всихає за місяць-півтора.

Побите короїдом дерево сосни

Василь Лапій, директор ТОВ «АІСТ-1»

ФОТО

НАДАНЕ

ОКСАНОЮ

ТУПАЛЬСЬКОЮ

ФОТО

НАДАНЕ

ЛЮБОВ

’Ю П

ОЛЯНСЬКОЮ

6 №16 (137) 23 серпня 2017 рокуСВОЯ СПРАВА

Лілія Барвецька робить буке-ти із фруктів, овочів, ягід, ков-баси, м’яса й сухої риби.

– Займалася оформленням весіль квітами. Усе чекала, що якась смілива пара замовить їстівний декор. Збирала ескізи, вигадувала, але перший овоче-вий букет зробила для мами на день народження. Це й стало початком мого бізнесу, – прига-дує Лілія Барвецька.

Працювала вдома, робила бу-кети на замовлення. Продавала через соцмережі. Із замовників брала аванс на закупку продук-тів. Зараз вкладає свої кошти. Справи так пішли, що менш ніж за рік винайняла офіс. Наймає працівника, має базу постійних клієнтів. Лілія Барвецька всього навчалася самостійно. У поміч був інтернет, статті, курси. Сама вчить підлеглих компонувати букети. Каже, що головне – мати естетичний смак. Усе інше при-йде з досвідом.

– Продукти купуємо в супер-маркетах, на санкціонованих ринках. Для нас важливо, щоб

вони були якісні. Адже їдять їх і діти, і вагітні жінки. Якщо дода-ємо новий продукт, обов’язково спочатку пробуємо його самі. Я от не їм сала, тому його нема в моїх букетах, – розказує флористка.

Є навіть букети-рецепти. Це набір продуктів, з яких одер-жувач потім може приготува-ти якусь страву. Скажімо борщ, рагу, грецький салат чи пасту. Живі квіти в букети не додає.

Натомість доповнює компози-ції кулінарними травами, пря-нощами.

– Дуже часто замовники про-сять поставити в букет пляшку. Мені це здається не естетич-

ним. Переступати через себе не хочу. Тому пропоную безко-штовно запакувати пляшку й подарувати як доповнення до букета, – каже майстриня.

Вартість букетів – це ціна продуктів і стільки ж за роботу. Доставку покупець оплачує до-датково. Найдорожчі з екзотич-ними привозними фруктами. Замовляють, щоб здивувати. Дорого коштують м’ясні деліка-теси. Продукти потрібно наріза-ти, закрутити. Це займає багато часу. Найчастіше таке замовля-ють чоловікам. Жінкам – букети з зефіру. Для тих, хто хоче по-дешевше, майстерня пропонує економ-варіанти букетів.

Завжди йдемо клієнтові на-зустріч. Обговорюємо всі поба-жання, пропонуємо альтерна-тиву.

Букети роблять до всіх ка-лендарних свят. До Дня Неза-лежності створили композиції із сухих трав і квітів. Додають калину.


Ксенія Дідченко із села Роз-ношенське на Кіровоградщині варить мило на замовлення од-носельців. Із прибутку щоміся-ця 3 тисячі гривень вкладає на закупівлю сировини, упаковки. Ще залишається на утриман-ня будинку та прожиття. Кожен місяць Ксенія виробляє 15-30 кг мила і майже все продається.

– Навіть якщо рахувати, що чистий прибуток з одного бру-сочка мила лише 5 грн, то 10 кг вже принесуть 600 грн, – роз-повідає Ксенія Дідченко. – Вартість 100 грамів продукту – 35-55 грн, є зовсім маленькі брусочки вагою 9-10 грамів. За-мовлення від 1 кг – це вже опт. Роблю знижку на 20 відсотків.

Справу почала після розлучення з чоловіком

Майстриня робить дігтярне, господарське, дитяче, сірчане, оливкове, ментолове, анти-целюлітне мило. Чим більший асортимент, тим більше покуп-ців. Є навіть молочне на козино-му молоці та хвойно-гарбузове.

– Почала вирощувати на го-роді нагідки, овес, амарант, пе-трушку, ромашку. Усе це мильні компоненти. Окрім цього, рос-туть квіти, якими я прикрашаю подарункові коробочки з ми-лом, і лікарські трави, з яких роблю настої. Їх теж додаю в мило. Для асортименту посади-ла люфу – рослинну мочалку для мила, – продовжує жінка.

Бізнес на милі почала після розлучення з чоловіком. Пере-їхала в село, і лікар діагностував алергію на побутову хімію з ма-газину.

– Він порадив користуватися простим господарським милом. Тоді й наважилася самостійно зробити мило. Спочатку з го-тової основи, але результат не сподобався. Тоді спробувала «з нуля». Усе відразу вийшло до-бре, навіть із різнокольоровими шарами. Те перше мило збері-гаю досі як реліквію. Йому вже більше семи років, – пригадує майстриня.

Першими покупцями були знайомі й сусіди

Коли в кімнаті набралося більше 10 кг мила, постало пи-тання про його продаж. Перші брусочки продавала майже за собівартістю – за 10-12 грн. Ба-гато виробів жінка просто дару-вала знайомим. Їм подобалося, і вони почали замовляли. По-ступово по селу пішла чутка, що столична пані виробляє диво-вижне мило.

– Зараз їжджу на виставки до Кропивницького. Почала та-кож робити ароматичні свічки й саше, – розповідає про збут Ксе-нія Дідченко. – Розробляю влас-ний сайт. Там рецепти мила, фотографії.

Продає поки що в Україні. Багато беруть люди із Запо-різької, Одеської, Кіровоград-

ської та Миколаївської об-ластей. Двічі на рік приїздить клієнт із Пітера, завжди бере кілька кілограмів. Були замов-лення й з-за кордону, поки що обмірковує цей варіант про-

дажу. Планує відкрити власну крамничку, де можна прода-вати товар і проводити май-стер-класи, тренінги. Поки що навчає варити мило дітей од-носельців.

Початківцям радить експериментувати

– Миловаріння – це творчий процес, – запевняє майстри-ня. – Спочатку боїшся відійти від рецепту навіть на грам, а з досвідом починаєш експери-ментувати, – каже Ксенія Дід-ченко.

В асортименті майстрині як просте нарізне, так і фігурне мило у вигляді метеликів, кі-шок, автівок тощо. На свята користується попитом мило у вигляді квітів або новорічних атрибутів.

Миловарам-початківцям , які прагнуть одразу заробляти на цій справі, раджу купувати мильну основу та додавати на свій смак різні компоненти, – відкриває таємниці підпри-ємець. – Так, на 100 г осно-ви потрібно 1-2 чайні ложки олії для догляду за шкірою. Це може бути ші (каріте), оливко-ва, з виноградних кісточок.

У цю суміш також додають-ся ефірні олії та барвники. Через 30 хвилин мило готове. Воно гарно виглядає та пах-не, але жодної впевненості у складі такого продукту немає. А ось повністю домашнє мило дозволяє регулювати склад на свій розсуд. Тому його добре розкуповують.


На десяти кілограмах мила заробляють шістсот гривеньЛікарські рослини для сировини і декору упаковки вирощують на городі

Киянка зробила бізнес на букетах із ковбаси і таранькиУ святкових композиціях до Дня Незалежності поєднали трави і калину

Ксенія Дідченко з власним милом на виставці в Кропивницькому

Деякі їстівні екібани вживають одразу, а з інших потрібно готувати страви

FA

CE

BO

OK

.CO

M/L

IY

KA

LIY

KA

FA

CE

BO

OK

.CO

M/L

IY

KA

LIY

KA

ФОТО

НАДАНО

КСЕНІЄЮ

ДІДЧЕНКО

7№16 (137) 23 серпня 2017 року КВІТНИК

На початку осені почи-нають розквітати жоржини. Олександр Лісовець із міста Кам’янське Дніпропетровської області вирощує ці квіти вже майже 30 років. На своїй ділян-ці зібрав 70 сортів цих квітів.

Починати краще з простих сортів

– Це справа моїх батьків. Коли вийшли на пенсію, стали виро-щувати квіти. Починали з айстр, були й тюльпани, гладіолуси, тро-янди. Але зупинилися на жор-жинах. Засаджували ними весь город, – згадує Олександр Лісо-вець.

Чоловік уже на пенсії. А кві-тами почав займатися ще з молодості. Допомагав батькам-квітникарям. Син Олександра Лісовця не захотів продовжува-ти сімейне квітникарство. Обрав для себе ковальство. Тому досвід родини Олександр Лісовець пе-редає всім охочим. Консультує, як вирощувати й доглядати за жоржинами.

– Зараз багато різновидів жор-жин. Та починати варто з тих, що менш примхливі. Це такий кла-сичний сорт, як Вулкан, – радить квітникар. – А вже як зрозумієте квітку, то можна братися й до більш вибагливих. Це може бути Екзотика, Ред Кінг, Ванкувер.

У кактусових жоржин гострі пелюстки

Завдяки різноманітністю сортів, моди на якийсь певний

сорт серед жоржин немає. Ко-жен може вибрати за власним смаком і вподобанням.

Сам Олександр Лісовець лю-бить жоржину Хапет Ковергіл. Цей сорт найбільше йому до душі. Стійкий до хвороб, має багато квіток на кущі, двоко-льорове забарвлення.

– Немахрові жоржини – це прості квіти. Комірцеві – це коли є квітка і два кола корот-ких пелюсток біля серцевини. У декоративних – махрове, широке суцвіття, двоколірне забарвлення квітки. Кулясті або помпонні жоржини ма-ють повне суцвіття, а круглі пелюстки згорнуті в трубочку. Кактусові жоржини – це ті, в яких пелюстки довгі й на кін-цях загострені, – пояснює квіт-никар.

На сонці вигорає забарвлення квітки

Для клумб беруть низько-рослі, а для парканів чи під вікна – високорослі сорти жор-жин. Також підбирають ґрунт. Жоржини не люблять піщану землю. Чорнозем або глинис-тий – теж не кращий варіант. Квітка полюбляє пухкий ґрунт, що пропускає повітря. Не мож-на допускати утворення кірки на поверхні землі. Аби такого не сталося, можна замульчува-ти ґрунт тирсою, викласти шар 6-9 см. Не заливати – це шко-дить корінню.

– Як саджаєте навесні, не за-будьте відразу забити в землю

й підпору для підв’язування куща, – нагадує Олександр Лі-совець. – Так кореневище не пошкодите. Бо як вбиватимете влітку, проштрикнете бульби. Рослина може пропасти.

Жоржини не люблять тінь і пекуче сонце. Від нього квіти вигорають і втрачають яскра-вість забарвлення. Краще по-садити там, де сонце світити-ме лише півдня. А потім квітк а буде в затінку.

– Не садіть жоржину на од-ному й тому ж місці довгий

час. Є шкідники, які їдять буль-би квітки. Вони залишаються в ґрунті й чекають весни, коли їм знову висадять здобич, – попереджає квітникар. Чим довше вирощуєте жоржини на одному місці, тим більше по-терпатиме квітник.

Щоб отримати пишний, красивий букет, радить зрі-зувати додаткові бутони. На кожній рослині залишати 1-2 квітки.


Наприкінці літа серед одно-річних айстр з’являються по-жовклі квіти. Рослина в’яне, всихає. Таких квіток стає все більше. Увесь квітник рудіє. Таке буває через грибок ґрунту. Хворі квіти викопують разом із землею і спалюють, а клумби обприскують водним розчином фунгіцидного препарату. Якщо ушкоджених рослин багато, об-робляють здорові айстри про-тигрибковим препаратом для профілактики.

Щоб запобігти хворобі, ай-стри не саджають на одне й те ж саме місце два роки поспіль. А також не сіють там, де росли майорці. Бо в землі залиша-ється збудник захворювання. Добре ще з початку осені по-чати готувати місце під по-садку айстр. Усе, що там рос-ло – бур’яни, гілки, суха трава, листя, потрібно спалити прямо на майбутній клумбі. Загине не тільки грибок, а й шкідники рослини.

Багаторічні айстри вражає борошниста роса – білий наліт на листі. Нижні листки опада-ють. Кущ може стати голим до середини. Причина хвороби – густа посадка квітів. Зайві стебла затримують вологу всередині куща, заважають циркуляції по-вітря. Із борошнистою росою на айстрах борються препаратами на основі міді.


– Хосту цінують не стільки за квіти, скільки за самі лист-ки. Чим більше їй років, тим вона стає розлогішою і ши-карнішою на вигляд, – каже Мирослав Гуменюк із села Конюшівка Липовецького ра-йону на Вінниччині. – У хости бувають темно-зелені або са-латові листки, з візерунком або плямами. Цвіте вона дрібними квітами наступного року після посадки.

Садівник вже зібрав 20 сор-тів хости. На одному місці квіт-ка може рости десятиліття. Із кожним роком стає все кращою і дорожчою. Розсаджують її або для продажу, або щоб поділи-тися зі знайомими, жертвую-чи її красою. Тоді треба бути готовими, що на відновлення колишнього вигляду кущу по-трібно кілька років, аби зно-ву розрісся. У серпні розса-джує хосту в контейнери або на грядку. Робити це можна з 3-4-річними кущами.

– Зараз обов’язково зали-шаю з розсадженої рослини хоча б один саджанець удома.

Бувало, гарний сорт одразу весь продавали, і тільки руками сплеснули. Не було навіть чого на розвід залишити. Із того часу завжди залишаю собі за-пас, – каже Мирослав Гуменюк.

Саджанці легко відділяють-ся один від одного. Для росли-ни краще вибрати тінисте міс-це. На сонці вона підгорає. Це кущ у першу чергу для тінис-

того саду. Він не любить багато вологи.

– Хосту потрібно піджив-лювати органічними або міне-ральними добривами. Їх мож-на купувати в магазинах або зробити власні – компост або попіл із мангала. Заощадите гроші, а результат буде такий же.

Рослина добре переносить

зиму. Вкривати її не потрібно. Витримує будь-які морози.

– Її відразу висаджують у відкритий ґрунт на постій-не місце. У мене в розсаднику хоста росте в контейнерах. Так зручно пересилати й вона не травмується в дорозі й при пе-ресадці, – запевняє Мирослав Гуменюк.


Пенсіонер має майже сімдесят сортів жоржинНаприкінці серпня – на початку вересня зрізують зелені бутони

Хапет Ковергіл – улюблений сорт жоржин Олександра Лісовця

Кілька видів хости об’єднують для створення мальовничої клумби

CV

ET

OV

OD

.DN

EP

RO

.NE

T

Хосту підживлюють попелом із мангалу

Восени закладають клумбу для айстр

здійснюється по всій Україні. Перевізником, якого вибере

замовник.

Доставка рослин із розплідника

Мирослава Гуменюка

Діють гуртові знижки.

www.miroslav.vn.ua

Мускусна мальва цвіте двічі на рік

Те, що мальва українська квітка – це міф. Насправді рос-лина походить з Азії. Відомо 60 видів різноманітних мальв. Се-ред них не тільки декоративні, а й лікарські й навіть їстівні. Є сорти, якими годують худобу. В Україні найпопулярніші високі мальви з повними квітами. Але є ще й карликові, чи як їх ще на-зивають, мускусні мальви. Кущі мускусних мальв заввишки до метра, тоді як звичайні витягу-ються до двох метрів. Ще одна ознака мускусних мальв – це те, що вони цвітуть двічі на рік, а не один раз, як звичайні. Перше цвітіння припадає на червень, а друге – на кінець серпня – на початок вересня.

Квіти мускусної мальви не- великі. Завбільшки з 5-копійко-ву монету, але вони обліплюють гілку від самого низу доверху. Мускусні мальви ростуть куща-ми, тому їх ще називають кущо-вими.

Щоб розвести будь-які маль-ви, їх потрібно посіяти напри-кінці літа. За два тижні насіння проросте. До холодів сформу-ються кущі. На зиму їх краще вкрити хвоєю. Навесні відкри-ти, і влітку вони дадуть пишний цвіт. Найкраще сіяти в закутку саду. Мальва живе три роки й вироджується, але квіти не про-падуть, бо проростатиме насін-ня, яке опадатиме з відцвілих мальв.

Мирослава МИГИДЮК

РЕКЛАМА

10

1D

IZ

AIN

.RU

8 №16 (137) 23 серпня 2017 рокуГОРОДНИЦТВО

Грядки роблять у вигляді пірамід

Грядки-піраміди бу-дуються за принципом дитячої пісочниці. Бу-вають триступінчасті й п’ятиступінчасті. Із дощок збивають квадратну пісоч-ницю розміром 180 на 180 сантиметрів. Висота борти-ка повинна бути не менше 20 сантиметрів. Так кон-струкція буде стійкішою. Крім того, у такій грядці зберігатиметься більше во-логи.

Перший рівень заси-пають землею. По центру встановлюють ще одну пі-сочницю, але меншу. Її роз-мір 120 на 120 сантиметрів. Третій рівень має розміри 60 на 60 см. Усі заповнють землею, удобрюють і виса-джують рослини. Розміри пісочниць можуть бути й ін-шими. Головне, щоб можна було з легкістю дотягнутися до середини верхнього яру-су.

Світлана Коробська із села Потутори Бережансько-го району на Тернопільщині цього року висадила в гряд-ці-піраміді садову суницю.

– Вдалося заощадити місце на городі. До суниці легко добиратися, її просто обробляти, а потім і зри-вати. Ягода любить багато світла, а в таких пірамідах їй дістається набагато біль-ше сонячних променів, ніж на грядці. За допомогою пі-раміди заощаджується про-стір, оскільки не треба за-лишати місце для доріжок, – розповідає господиня.

Випробувавши грядки-піраміди, Світлана Короб-ська ще зробила такі ж і для зелені, овочів. У таких гряд-ках гарно виглядають квіти. Особливо ампельні. Звиса-ють, як підвісні сади.


Сорти рожевих томатів у ко-лекції родини Лазарєвих уже більше 20 років. Спочатку це були сорти Корніївський, Чудо землі, Зинуля, Рожева бурулька, Мали-новий Ожаровський. Основна їхня перевага – солодкий смак, аромат, ринковий попит. Сорти стали такими популярними, що за ними на ринках стояла черга.

– Наше завдання – підтриму-вати насінництво старих улю-блених сортів і доповнювати ко-лекцію гідними новинками. За ці роки вивели і перевірили тільки рожевоплідних понад 200 сортів, – розповідає Олена Лазарєва.

Зараз на піку популярнос-ті рожеві серцеподібні сорти з різних груп стиглості, з різною висотою стебел і маси плода. Фермери також вважають за кра-ще вирощувати рожевоплідній томати через вищі попит і ціну продукції. Але, якщо фермери в

основному вирощують зарубіжні гібриди, так як вони мають ви-соку продуктивність, товарність і транспортабельність, то овочів-ники-любителі віддають пере-вагу аматорським сортам. Вони м’ясисті, майже без насіння. Їх ще називають «томати для душі».

– До нас потрапили велико-плідні рожеві сорти від болгар-ського селекціонера. Це Маг, Гігант Болгарії, Тріумф, Султан, Рожевий Бест, Компанія, Симон. Плоди в них від 500 г, рівні, пласкі або серцеподібні, смак солодкий, насичений. Придатні для виро-щування у відкритому і закри-тому ґрунті, – продовжує Олена Лазарєва.

Протягом останніх двох років завоювали популярність роже-ві селекційні шедеври Україн-ська Олена, Велика ведмедиця, Гордість, Італійський рожевий, Король Кінг, Кіготь ведмедя і ба-

гато інших. Підприємство «На-сіння від Лазарєвих» за останні роки безкоштовно розіслало тисячі пакетів насіння рожевих томатів.

– У нашій колекції рожеві сор-ти зі штамбовою формою куща – для торгівлі розсадою. Є рожеві молдавські гібриди з підвищеною врожайністю і транспортабель-ністю. А також унікальні рожеві черрі, які можна в’ялити, суши-ти, – розповідає Олена Лазарєва. – З новинок вразив суперскорос-тиглістю рожевий томат гібрид Ліга F1, який у відкритому ґрунті почав дозрівати одночасно з те-пличними ранніми гібридами – Примадонна, Джулія, Єлиза-вета, Крив’янський. Ліга F1 має компактний кущ. Його не треба підв’язувати, пасинкувати. Плід рожевий, щільний, масою до 100 грамів, із відмінним смаком. Тому саме гібрид Ліга F1 був обра-

ний для безкоштовної розсилки насіння.

На підприємстві «Насіння від Лазарєвих» насіння всіх сортів можна придбати з вересня. Тіль-ки у вересні та жовтні надавати-муться великі знижки на попу-лярні сорти.

Щоб отримати безкоштовно насіння томата Ліга F1 і засолю-вального огірка Спрут F1, а також оновленого каталога, надішліть чистий конверт із маркою і зво-ротною адресою на адресу:

а / с 44, м Київ, 03083, Лаза-рєва Олена Миколаївна.

Вивели рожеві томати черрі

Помідори сорту Ліга F1 можна не підв’язувати

Василь Поліщук із села Барвін-ки Малинського району на Жито-мирщині садить картоплю двічі на рік. Навесні й наприкінці літа.

– Ми так звикли з тих часів, коли жили в Криму. У Малин пе-реїхали вже більше 20 років, але спочатку боялися проводити тут такі процедури. Для тутешнього клімату посадка картоплі на осінь була справжнім експериментом, – розповідає Василь Поліщук. – Але клімат змінився, осені стали теплими, то ми посадили карто-плю другий раз і тут. У жінки в листопаді день народження. Якраз буде молода картопля до столу.

Не сапає і не кропить від жуків

Господар садить картоплю в середині липня, коли зібрав уро-жай часнику. На його місці про-водив перший експеримент із по-вторною посадкою бульби.

– У липні для картоплі найкра-ща пора. Тоді день уже починає скорочуватися й картопля гарно сходить. Виходить так, що осно-вна маса бульб розвиватиметься у вересні. Тоді температура по-троху знижується і закладається краща насіннєва картопля. Так не зведеться потрібний сорт.

– Із них наступного року ви-ростає в 3-5 разів більший урожай, ніж від бульб весняного висаджу-вання. Вони краще зберігаються і мають більше цукру, – пояснює чоловік.

Василь Поліщук насадження не сапає й не підгортає. Навіть ту, яку садить весною. Використовує ме-тодику нагортання землі. Як тіль-ки картопля сходить і на поверхні з’явилися 3-4 листочки, нагортає зверху ґрунт. Рядки картоплі ста-ють схожими на валки.

– Перед тим дрібний бур’ян зрізую сапою і засипаю землею. Земля добре утримує вологу та

захищає навіть від жуків. Тому картоплю ядами не обробляємо, – ділиться Василь Поліщук.

Садить картоплю без лопати

Протягом весни й літа на-гортає на картоплю валки землі три-чотири рази. Не тільки коли картопля сходить, а й коли вирос-тають великі кущі. Щоб було звід-ки брати землю, при посадці за-лишає міжряддя 80 сантиметрів.

– Завдяки тому, що міжряддя широке, нагортати ґрунт можна не вручну сапою, а мотоблоком. Чіпляю насадку з дисковим під-гортачем. Вона виглядає як вісь, на яку закріплені диски. Останні також розбивають великі грудки землі на дрібні й підгрібають уже розпушений ґрунт до стебел кар-топлі, – каже Василь Поліщук.

За рахунок того, що постійно розпушується земля, до коріння рослини надходить кисень. Кущ

ширше розростається і формуєть-ся більше зав’язі картоплі. Відпо-відно й врожай більший. Цей ме-тод нагортання допоміг Василю Поліщуку отримати гарний вро-жай картоплі навіть у посушливе літо. Про врожай починає дбати ще з весни. Перед посадкою кар-топлі розкидає гній і проходить мотофрезою. Таким чином удо-брює землю й розпушує її після зими. Поки рілля свіжа й пухка, робить рядки сошкою. У них роз-кидає насіннєву картоплю на від-стані приблизно 40 сантиметрів одна від одної. І кожну вдавлює ногою на глибину 10-12 сантиме-трів. Таким чином при посадці не треба копати лопатою й нагинати спину. Засаджену площу розрів-нюють граблями.

У жовтні вродить молода бульба

– Урожай залежить не тіль-ки від методу посадки, сорту,

а й від того, як підготувати на-сіннєву картоплю. Дехто садить одразу з погреба, але треба про-рощувати. Тоді видно ту, яка не вродить. У неї тонкі паростки, схожі на нитки. Таку відразу відкидаємо, на городі не буде хворих бульб, – розказує Василь Поліщук.

Дослідив, що насіннєва кар-топля з другої літньої посадки здоровіша, ніж із весняної.

– Картопля другої посадки менше хворіє, бо комахи, які переносять віруси, вже неак-тивні. Про грибки, фітофтору чи попелицю я вже й забув, – каже господар.

Для другої посадки на їжу краще обрати ранні сорти, щоб встигли дозріти. Якщо це 40-денка, то можна посадити ще й наприкінці серпня. Уро-жай молодої картоплі буде в жовтні.


Наприкінці літа на місці зимового часнику вдруге садять картоплюЛітня картопля дає краще насіння й зберігає сорт

ФОТО

НАДАНЕ

ВАСИЛЕМ

ПОЛІЩУКОМ

AG

RO

NO

VA

TO

R.U

A

Валентина Поліщук з онукою Веронікою нагортають валки ґрунту на картоплю другого врожаю

9№16 (137) 23 серпня 2017 року ТВАРИННИЦТВО

– Уже третій рік підряд три-маю пекінських качок. На них і м’яса багато наростає, і яйця гарно несуть. Дають більше 100 штук на рік. Окрім того, вони не бояться холоду, швидко ростуть і неперебірливі в їжі, – розповідає Світлана Усик із селища Велика Писарівка Сум-ської області.

За два місяці пекінська кач-ка виростає до двох кілогра-мів. Таких уже можна різати. Доросла качка важить три кі-лограми, качур чотири. Якщо купити їх у серпні-вересні, то до кінця осені вони встигнуть вирости. Головне – правильно годувати.

– У них дуже швидкий обмін речовин. Вони постійно хочуть їсти. Якщо йду на цілий день на роботу, то заготовляю кіль-ка порцій їжі й прошу сусідку, щоб виставляла їм через кож-них 3-4 години, – продовжує господиня. – Доросла качка п’є більше літра води в день. Тому вона в них стоїть завжди.

В їжі пекінські качки неви-

багливі. Їдять ряску, порізану траву, кропиву, конюшину, бадилля, сухі корми, варену картоплю й потерті буряки. Маленьких каченят годують вареним яйцем із зеленню і м’яким сиром. Із 10-го дня поступово переводять на сухі корми, комбікорм і висівки.

– Коли вони несуть яйця, люблять усамітнюватися й ро-бити кубло подалі від усіх. Було

не раз, що слідкувала за кач-кою, щоб знайти, де вона ви-сиджує каченят. У перші роки я не переймалася проблемою висиджування, купувала мо-лодняк на базарі. Коли поба-чила, що качки добре сидять, більше не купляю. Підсипаю сама. Так виходить дешевше, – ділиться Світлана Усик.

Якщо тримати дорослу по-роду рік, то з весни до осені, поки тримається тепло, качка дасть 2-3 виводки каченят.

– Пекінські качки дуже де-лікатні до підстилки. Вона за-вжди має бути сухою. Інакше розводиться грибок і птиця хворітиме. Найкраще щодня підсипати їм хоч трохи свіжої соломи, – радить жінка.

Найбільше любить, коли у виводку селезні, бо вони не кричать і на подвір’ї тихіше. Крякають тільки качки. Бу-вають сірі, коричневі й білі. Останні зустрічаються найчас-тіше.


Годуємо птицю ряскою з річ-ки, чи безпечний такий корм?

Ряскою годують качок, курей, рідше свиней. Інколи її сушать на зиму. Найбільше у водоймах ряски в серпні-вересні. Вона встеляє поверхню води суціль-ною ковдрою. Рослина містить до 25 відсотків білка. Це ви-сокий показник для годівлі. Окрім того, у масу потрапляють молюски, ракоподібні, рідше дрібна риба, що теж підвищує поживність. Але в промисловій годівлі ряску не використову-ють. Тому наукових досліджень про безпеку її вживання немає. На власному досвіді впевнив-ся, що вона непогана кормова культура для птиці. Але варто вибирати чисті від хімії водо-йми. Уникати потрапляння до ряски намулу або ґрунту з берега. Інакше можна перене-сти збудників паразитарних та інфекційних захворювань. На-приклад, лептоспіроз. Це біль-ше стосується свиней. Є хворо-би й птиці, які можна занести з ряскою, але їх не більше ніж мо-жуть принести на своїх крилах дикі голуби, горобці або сороки. Тому ряску можна використову-вати як корм для птиці.

Собака в нас на ланцюзі, у нього почали кровоточити кінчики вух. Над ними круж-ляють мухи. Що за хвороба, чи можна її вилікувати?

Таке враження вушних рако-вин з’являється після того, як тва-рину атакують кровосисні мухи – осінні жигалки. Саме в серпні та вересні цих комах виплоджуєть-ся найбільше. Вони не дають спо-кою всій худобі й навіть людям. Тіло собак захищено шерстю, але під час линьки найвразливіші місця – ніс, кінчики вух – оголю-ються. Мухи мають можливість їх вразити, що призводить до запа-лення та кровоточивості.

Захистити дворових собак від осінньої жигалки можна іхтіо-ловою маззю. Щоденно мастять нею кінчики вух собаки. Осіння жигалка активна тільки на світ-лі. У темні укриття вона майже не залітає. Тому можна затінити буду.

Зв’язок із ветеринаром телефоном 067-699-42-87

На запитання читачів відповідає

ветеринарний лікар Василь Усатенко

ÊÎÍÑÓËÜÒÀÖ²ß

Родина Ваховичів із села Со-фіївська Борщагівка на Київ-щині тримає нутрій десять ро-ків. Щоосені тварин злучають. Потомство отримають у січні-лютому. Зимові цуценята хво-ріють рідше за тих, що народи-лися влітку, навесні чи восени.

– Самиця має завагітніти на початку осені. Тоді її ор-ганізм міцний, насичений ві-тамінами, – говорить Олена Вахович, господиня. – Та й цуценята за зиму отримують гарний імунітет. У морози менше інфекцій, нема комах, які переносять хвороби. Тре-ба тільки слідкувати, щоб не відморозили хвости. Від цього вони гинуть. Годувати зимо-вий молодняк легко: навесні вже їстиме першу зелень на рівні з дорослими.

За раз приводить до 17 нутренят

Трьох-чотирьох самиць та одного самця саджають в одну велику клітку. Це так зване сі-мейне розведення. Щоб цуце-нята були здорові, їхні батьки мають бути з різних виводків. Вагітність нутрій триває трохи більше чотирьох місяців. У цей час самиці нутрії вимагають особливого раціону.

– Даємо буряки, концентра-ти, макуху, риб’яче та трав’яне борошно. Доливаю в їжу риб’ячий жир, вітамін А. Сіль у них має бути постійно, – про-довжує Олена Вахович. – Щоб цуценята не народилися слі-

пими, вагітним нутріям даємо дріжджі і сіль.

У другій половині вагітнос-ті ембріони починають інтен-сивно рости. Самицям дають на чверть більше їжі. Але не перегодовують, бо пологи мо-жуть бути важкими й загине третина дитинчат. Нутрія за один окіт приводить до 17 цу-ценят.

Новонароджені відразу бачать і плавають

Виводок від дорослих нутрій не відсаджують. Новонародже-ні цуценята легко переносять групове утримання. Матері за-любки доглядають і своїх, і чу-жих дитинчат. Цуценята жит-тєздатні з першої миті.

– Вони народжуються й одра-зу бачать, не сліпі, як наприклад,

кошенята. І чують також. Узяти кроленят, то ті наче лисуваті, а ці в шерсті, – описує щойно на-роджених нутрій господиня. – Їм не треба лежати в кубельці. Вони відразу не тільки бігають, а й на-віть плавають. Два дні смокчуть матір, а вже на третій починають пробувати гризти те, що кладе-мо дорослим нутріям.

В окрему клітку молодняк пересаджують у віці 40-50 днів. А в листопаді-грудні його вже можна забивати на хутро.

Тварин купають, розчісують і важать

Шкурки з нутрій виходять якісні наприкінці осені й на початку зими, бо це час, коли в тварин закінчилася линька. Узимку нутрії взагалі не линя-ють. В іншу пору потроху втра-чають шерсть щодня.

– Перед забоєм завжди пе-ревіряю якість хутра. Для цього розділяю волосинки на пробір, якщо шкіру ледь помітно – ху-тро хороше. Можна бити. Якщо тіло тварини видно добре, то вона в періоді линьки, повипа-дав підпушок, ворс рідкуватий. Таких не забиваємо, – пояснює Олена Вахович.

Також не забивають на хутро брудних тварин. Спочатку їх тре-ба помити, розчесати й зачекати, доки обсохнуть. Також нутрій зважують. Звірків до 4,5 кг заби-вати не варто, буде мало м’яса. Краще потримати до весни.


Злучені у вересні нутрії мають міцне потомствоВагітним самицям дають дріжджі, сіль і трав’яне борошно

Кролі охолоджуються вухами

Зінаїда Олійник із с. Сте-пашки Гайсинського району на Вінниччині кілька остан-ніх років вирощує кролів. Жінці 89 років, але це така худоба, що й літні люди зду-жають їх доглядати.

– Корову, поросят немає сил тримати, а кролики не так важ-ко, – розповідає господиня. – Мала 18 штук. Забила на м’ясо, залишилося дві королиці.

У спекотні дні напуває кролів чистою водою. Воду в них не залишає, бо після того, як нап’ються, зубами тягають коробку й усе розли-вають. У клітках – ідеальний порядок. На окремих купках – трава, буряк, зерно. Кролі в баби Зіни завжди добре до-глянуті, тому не хворіють.

Під час 40-градусної спе-ки кролики ч асто дихають. Але вони не пітніють, як інші тварини й люди. Для охоло-дження тіла їм служать вуха.

Оксана ГАЙСИН

Пекінські качки виростуть за осінь

Доросла качка важить 3 кілограмиІндивідуальна установка

для доїння кіз «Білка-1 МІНІ»

096-506-89-80093-624-15-30

Компанія Agro Trade Україна

РЕКЛАМА

Нутренята спокійні. Навіть онука Ваховичів із ними бавиться

ФОТО

НАТАЛІЇ Ф

ЕДОРОВОЇ

AG

RO

NO

VA

TO

R.U

A

10 №16 (137) 23 серпня 2017 рокуТЕХНІКА

Винороб із Дніпропетровщи-ни Ігор Заїка сам зробив прес для винограду.

– Змайстрував прес ще десять років тому. Тоді тільки почав займатися виноробством. Був дуже врожайний рік, виноград псувався. От і задумав пустити на сік, – розказує Ігор Заїка.

Основними частинами кон-струкції є рама, гвинт, кошик. Кошик змайстрував із паркет-них дощок. Купив необробле-ні в магазині. Довжина планок 320 мм, ширина 50 мм, тов-щина 15 мм. За обручі слугува-ли два будівельні кутники за-вдовжки 1 метр. Саморізами з нержавіючої сталі прикріпив дерев’яні планки до кутника.

– Робити це слід так, аби між планками залишався проміжок 10-12 мм. Це дозволить сокові вільно витікати під час витис-кання. З’єднати конструкцію в коло. Для цього краї кутника загнув і скріпив болтами, – по-яснює Ігор Заїка.

За діаметром кошика слід вирізати вкладку. За рахунок цього й відбуватиметься процес здавлювання. Вкладку зробив дерев’яну. Посилив її, прибив-ши зверху додаткову прямокут-ну дощечку.

Раму пресу винороб склав зі стального кутника 25 мм. По-різав болгаркою на відрізки

потрібної довжини. Каркас ви-готовлено з двох частин, прямо-кутної форми. Посередині між

ними приєднана підставка для кошика. Зверху вузький прямо-кутник, до якого кріпиться коло

гвинта. Скріпив між собою бол-тами М6.

– Якщо приварити всі деталі одна до одної, вийде краще. При з’єднанні болтами в конструкції присутній люфт. Та в мене та-кої можливості не було, – згадує Ігор Заїка.

Гвинт діаметром 30 мм, кро-ком 3 мм. Із гайкою й диском. Диск гвинта має отвори для кріплення. Його приєднують до рами пресу.

– Гвинт замовив у знайомого слюсаря. Його можна й купити чи зняти з якоїсь старої тех-ніки. Як почав користуватися

пресом, то зрозумів, що гвинта можна взяти й поменше. Тако-го, як встановив я, вистачить і на 100-літровий кошик, – ді-литься спостереженнями вино-градар.

У дні посудини господар про-свердлив дірку й вставив трубку. Конструкцію збирає так. На під-ставку кладе пластикову миску. У неї ставить кошик. Засипає ягоди. Прикладає їх вкладкою. В отвір гайки вставляє поршень гвинта. Починає закручува-ти. Краще робити це повільно, плавно. Буде менше бризок.

Ягоди винограду в кошик можна закладати по-різному. Або цілі грона, або обривати ви-ноград. Якщо працюєте в при-міщенні, краще зробити фільтр. Так сік не бризкатиме . Фільтром послужить мішок із-під цукру, без поліетиленової підкладки, – радить господар.

Щоразу після використання прес миє, а кошик чистить щіт-кою. На зиму прес можна розі-брати. Так простіше зберігати. Гвинт змащує. Тоді його легше буде прокручувати наступного року.

– Таким пресом сік для вина чавити найкраще, – говорити Ігор Заїка. – Є техніка, що по-дрібнює ягоду лезами. Та тоді в сік надходить багато пектинів. Смак вина псується.

Господарі потроху почина-ють збирати картоплю з поля. Для цього використовують на-вісне обладнання до мотоблоків чи мототракторів. А саме карто-плекопалку. Щоб не помилити-ся у виборі, звертають увагу на те, яка площа поля, тип ґрунту та модель мотоблоку чи мото-трактора.

Дельфін Цю картоплекопалку ще на-

зивають стрілчатою або віяло-подібною, лапою. Вона нагадує лопату з привареними пру-тами. Принцип роботи такої картоплекопалки наступний. Гострим кінцем вона підриває ґрунт посередині рядка. Карто-пля потрапляє на прути. Зем-ля висипається між прутами, а картопля залишається на їхній поверхні.

Це найпростіша модель. Її легко встановити на мотоблок. Швидко копає. Підходить для ділянок, зарослих бур’яном. До того ж вона найдешевша з усіх картоплекопалок. Але має й свої недоліки. У віялоподібної

картоплекопалки вузька шири-на захвату, до 20 сантиметрів. Є втрати урожаю – до 15 відсотків. Може пошкоджувати бульби. Також великі витрати пального при обробці більш як 50 соток. Великі площі важко обробляти фізично. Модель картоплеко-палки «дельфін» підходить для легких ґрунтів. При роботі на чорноземах вона буде застря-гати.

Транспортерна Найдосконаліший тип карто-

плекопалки – це стрічкова або конвеєрна. Конструкція прила-ду складається з ножа та тран-спортерної стрічки. Картопля рухається стрічкою. Так вона очищається від землі.

Транспортерна картоплеко-палка практично не пошкоджує бульби. Тому підійде тим гос-подарям, хто вирощує карто-плю для продажу. Придатна для великих площ. Добре працює в будь-якому ґрунті. Основний її недолік – це ціна. Транспор-терна картоплекопалка найдо-рожча.

Вібраційна

Через специфіку роботи цю техніку назвали копалка-трясуч-ка. Вона складається з лемеха і вібраційного стола. Лемех зрізує шар ґрунту разом із картоплею. Вона потрапляє на решітку. І за-вдяки вібрації очищується від ґрунту й висипається на землю.

Заглиблення такої картоплеко-палки 20 сантиметрів. У легкому грунті може сягати й 25. Ширина захвату 40 сантиметрів. За раху-нок цього вона швидко збирає врожай. Ефективність становить 98 відсотків. Практично немає втрат урожаю. Добре очищує кар-топлю від землі. Використовують вібраційну картоплекопалку на великих площах. На малих ді-лянках копати нею недоцільно. Вібраційна картоплекопалка дорожча за «дельфін». Також у неї високі вимоги до чистоти ді-лянки. Перед копанням картоплі бур’ян потрібно вирвати чи ско-сити. Ще один недолік – вібрація може передаватися на мотоблок. Це погіршує управління технікою.

Підготувала Оксана КОВАЛЬЧУК

Прес для винограду роблять із гвинта й паркетних дощокМішок від цукру запобігає розбризкуванню соку

Ігор Заїка чавить ягоди в себе на кухні

Витискач у дії

ZA

IK

A.I

N.U

A

ZA

IK

A.I

N.U

A

ВАТ «Гомсельмаш» випро-бовує нову модель зерноз-бирального комбайна «Па-лессе GS4118К». Це перший у світі комбайн, який працює на стисненому природному газу. За словами представни-ка компанії, комбайн «Палес-се GS4118К» не має аналогів. Комбайн на газу призначений для прямого та роздільного збирання зернових колосо-

вих, круп’яних культур і на-сінників трав. Також комбайн має спеціальне обладнання для прибирання зернової час-тини кукурудзи, соняшнику, зернобобових і ріпаку на рів-нинних полях і з нахилом до 8 градусів.

Більше про сучасну сільгосптехніку та ринкові ціни на сайті Traktorist.ua

У Білорусі зробили комбайн на газу

GO

MS

EL

MA

SH

.BY

Картоплекопалку для мотоблоку вибирають під особливості ґрунту Легка техніка погано працює на чорноземі

11№16 (137) 23 серпня 2017 року РИБАЛЬСТВО

серпень1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30

хижі

мирнім

Сприятливі для риболовлі дні у вересні згідно з фазами Місяця

гарне клювання середнє погане не клює

На Печенізькому водосхо-вищі в Харківській області, три дні тривав другий тур Чемпіо-нату України з лову хижої риби спінінгом із берега. У команд-ному заліку однією з кращих стала команда «Рибацький рай» з Одеси. Ця команда представ-ляє Україну на міжнародних змаганнях рибалок. Зокрема, її капітан виступав на Чемпіонаті світу з ловлі форелі в Польщі.

– В Україні вилов цієї риби за-боронений. Та й водиться вона лише в кількох західних областях. Тому я ще вдома готувався, а на змаганні думав, аналізував, при-стосовувався до водойми. Хоча й не посів призового місця, отри-мав величезний досвід, змага-ючись із сильними супротивни-ками, – розповідає Ігор Павлов, капітан одеської спортивної команди «Рибацький рай».

Радить любителям брати участь у змаганнях зі спортивної риболовлі. Поряд із майстрами риболов-любитель набирається досвіду, який не отримати й за рік самостійної практики.

– Навчитеся розуміти рибу – завжди будете з уловом. Бо знатимете, яку техніку лову застосовувати. Як поводиться риба в певних умовах, у певній водоймі, – запевняє спортсмен. – Особливо це стосується на-пряму ловлі хижої риби спінін-гом із берега. Наприклад, ловля з човна, ловля коропа потребу-ють більших затрат на техніку та наживку. А спінінгом із бе-рега ловити може навіть почат-ківець із базовим комплектом снастей.

У риболовний спорт чоловік

потрапив після участі в люби-тельському змаганні. Це було дев’ять років тому. Спробувати свої сили запропонував друг.

– Перший професійний ви-ступ був на першості області, – згадує рибалка. – Спробував риболовний спорт, і мені сподо-балося. Зрозумів, що для мене цікавіше змагатися не з рибою, а із сильними майстрами-рибо-ловами.

Спеціалізація Ігоря Павло-ва – хижаки. А саме ловля хи-жої риби спінінгом із берега. Він називає себе та своїх колег «мисливцями за мисливцями». Любить виходити на щуку. Улю-

блене місце риболовлі річка Південний Буг. Там тренуєть-ся перед змаганнями та вудить рибу для задоволення.

– Хижаків ловлю цілий рік. Зараз спекотні дні, а в спеку на цю рибу краще виходити в сутінках. Є рибалки, які влітку переходять на ловлю мирної риби. Вона краще клює в теплій воді. А коли температура води у водоймі знижується, знову пе-реходять на хижаків, – ділиться досвідом Ігор Павлов.

Нині спортсмен ловить тех-нікою твічінг, на воблер мінноу. Подобається цей вид риболовлі своєю складністю та різнома-

нітністю. А починав із простої вудки ще в дитинстві.

– У дитинстві все літо про-водив на Дніпропетровщині. Там і навчився риболовлі. Вудив мирну рибу так, як навчали дід і дядько. На хижаків перейшов, коли вже навчався в універси-теті. Самостійно вчився чогось нового, читав літературу, – при-гадує чоловік.

Останні 7 років риболовля для нього – і хобі, і професія. Ігор Павлов працює експертом-кон-сультантом у мережі рибальських магазинів. Займається розроб-кою та поліпшенням снастей для українських рибалок.

Зазвичай упійману рибу везуть додому у воді з водо-йми. У теплу пору вона про-грівається, і в ній мало кисню. Тому багато риби засинає. Щоб довезти улов живим, у воду додають перекис водню. При-близно пів чайної ложки на 10 літрів води. Якщо риба плаває зверху, ловить повітря ротом, концентрацію можна збільши-ти вдвічі. Це максимальна кон-центрація. Якщо влити більше, то риба може загинути. У воді з перекисом риба залишається живою до 5 годин. За цей час

можна подолати більш як 100 км дороги.

Простіше довезти додому вже патраний улов. Рибу чистять біля водойми. Видаляють нутрощі, луску. У хижака та невеликої риби відрізають голову. У крупної – видаляють зябра. Почищену не миють, а протирають ганчіркою. Тушки натирають сіллю. У місця, де були зябра, також насипають сіль. Після посолу на рибі має бути видно крупинки солі. Вони не по-винні повністю розчинитися від вологи. Нехижу і хижу рибу пере-возять окремо. Хижаки швидше

протухають. І якщо це станеться, то не зіпсується весь улов. Посо-лена риба залишається свіжою в спеку 5-6 годин. Удома рибу ми-ють і вимочують у воді годину. Страви з неї не солять.

Також патрану й присолену рибу перекладають кропивою, щоб тушки не торкалися одна одної. Траву можна напхати і в живіт риби. Кропиву заміняє лист горіха, дуба. Улов також вбері-гає хрін – як листя, так і стружка кореня. Листя застосовують так само, як кропиву, а стружку з ко-реня перемішують із сухою гір-

чицею. Улов зберігається до 10-12 годин після чищення.

Карасі довозять додому на вологому мохові. Устеляють ним дно кошика для риби й опуска-ють у воду. На вологий мох ви-кладають карасів. Зверху також вкривають вологим мохом. Риба зберігається кілька годин.

Коли рибалять кілька днів підряд, улов складають в ямі. Її встеляють кропивою або тра-вою. Рибу в ямі перекладають рослинами. Але потрібно стежи-ти, бо на сховок можуть напасти мурахи.

Щоб бути з уловом, треба навчитися розуміти рибуЛюбителям корисно виходити на змагання зі спортивної риболовлі

Здобич привозять живою в кропиві й перекису водню

Ігор Павлов (у центрі) разом зі своєю командою переміг в одному з минулорічних всеукраїнських змагань

ФОТО

НАДАНО

ІГОРЕМ

ПАВЛОВИМ

Сканер показує, куди закинути вудку

Рибальський сканер до-сліджує водойму в радіусі 50 метрів. Показує, де є риба та на якій глибині вона залягає. Навіть температуру води, про-гноз погоди, час заходу і сходу сонця. А також фази Місяця. Пристрій важить 100 гра-мів. Нагадує невеликий м’яч. Його опускають у воду або прив’язують до вудки. Працює за температури води від – 20 і до + 40 градусів. Сканер без-провідний. Може працювати впродовж 4 годин.

Усю інформацію виводить на смартфон. Коштує прилад 4000 гривень.

Підводна камера фотографує момент кльову

Рибалка може обладнати вудку водонепроникною ві-деокамерою й спостерігати за рибою в режимі реального часу. А також зробити фото риби, яка проковтнула гачок. Пристрій складається з двох частин – камери, яку прикрі-плюють до гачка, і екрана, на який передається картинка з камери. Його кріплять до ву-дилища. Кут огляду камери 120 градусів. Дальність огляду від 1 до 5 метрів. Максимальна глибина занурення 15 метрів. Картинка кольорова. У темній воді вмикається підсвічуван-ня. Працює пристрій 7 годин поспіль. Вартість приладу 3000-3500 тисячі гривень.

Іграшковий кораблик сканує дно

Кораблик плаває по по-верхні водойми, вивчає тем-пературу води, рух косяків риб на дні. Може розкидати приманку для риби. Вміщує в себе 4 кг приманки. Потужні гребні гвинти забезпечують гарний спротив хвилям. Ке-рують пристроєм за допо-могою пульту. Відпливає від місця запуску на 300 метрів. Корпус обладнаний ехоло-том, що сканує до 30 метрів глибини. А тому прилад ви-значає глибину водойми, ре-льєф дна, місця скупчення риб. Показує велику і малу рибу. Коштує від 17 000 до 35 000 гривень.

Трекер запам’ятає місце лову

Оснастивши свою вудку трекером, рибалка матиме детальну статистику лову. Пристрій запам’ятовує місце риболовлі, погоду, кількість закидань вудки, активність клювання риби, число зло-влених риб. Натиснувши кнопку на трекері, рибалка зазначає місце лову на кар-ті . Якщо захоче повернутися сюди пізніше, пристрій пока-же цю точку. Так позначають усі рибні місця.

Прилад має вагу 20 грамів, розміри – 7,5х1,3х1,4 см. Вста-новлюється на вудилище. Дані передає на телефон. Працює 24 години на одному заряді батареї.

Підготувала Оксана КОВАЛЬЧУК

12 №16 (137) 23 серпня 2017 рокуСМАЧНОГО

Мешканка селища Нові Сан-жари на Полтавщині Наталія Мар’янченко ніколи не купує ма-газинні сирки в шоколаді. Готує їх сама. Спочатку робить із кози-ного молока сир, а з нього – смач-ний десерт.

– Перемішую міксером сир, цукрову пудру та ванілін. Усе за смаком, – розповідає Наталія Мар’янченко.

Обмащує розтопленим шо-коладом силіконові форми. Це зручно робити силіконовим пензликом. Форми відразу ста-вить на півгодини в морозилку, щоб застиг шоколад. Згодом на-мащує ще один шар шоколаду. Тоді смачніше. Наповнює форми сирковою масою й знову ставить у морозилку. Як застигне, покри-ває верх сиру шоколадом.

Дві-три години й готові. З’їдаються швидше, ніж я готую, – сміється господиня.

Щоб сирки зовсім не відріз-

нялися від магазинних, радить начинити їх джемом. Тоді напо-внює сиром форму до половини. Бере 20-міліметровий шприц без голки. Накладає в нього джем і витискає вздовж сиру. Коли джем застигне, докладає сир. Таким

чином начинка опиняється в середині сирка. Також у сирки можна додати подрібнені горіхи та сухофрукти: курагу, родзинки, чорнослив, фініки тощо.


Тернополянка Марія Попович знає кілька десятків рецептів із м’яса. Найкращі публікує на кулінарних форумах. Для неї в стравах головне, щоб вони були смачними і швидко готувалися.

– Якщо у мене немає часу довго возитися на кухні, запікаю смачне куряче філе, – розповідає Марія Попович. – Домашні за-вжди нахвалюють і з величезним задоволенням ласують. Головне в цій страві грамотно поєднати спеції.

Рис замочуютьі смажать

Миє чотири курячих філе. Змішує майонез з гірчицею і гірчичними зернами, витискає чотири зубці часнику, солить, перчить, додає прованські трави. Отриманим маринадом змащує філе й ставить запікати в духо-вку за температури 200 градусів. За півгодини страва готова.

На свята та врочисті події в господині є власний фірмовий рецепт – індичка, фарширована рисом і овочами. Марія Попо-вич вигадала рецепт сама. У сім’ї страва прижилася й стала осо-бливою. Перед тим як готувати індичку, господиня замочує на ніч рис.

– Рис має бути у воді не мен-ше шести годин, – зауважує жін-ка.– Тоді він буде м’яким і роз-сипчастим.

Індичку миє і просушує. Ма-йонез змішує зі спеціями, на-тирає ними індичку і залишає на годину маринуватися. Одну велику цибулину ріже кубика-ми, моркву – півкільцями, потім кладе на сковорідку і тушкує до

напівготовності. Додає поріза-ний кільцями часник і ще туш-кує 30 секунд. Шумівкою витягає овочі, щоб олія залишилася в сковорідці. Пізніше туди кладе рис, який перед тим ретельно промиває.

– Рис потрібно смажити не більше 5 хвилин на середньому вогні, – пояснює Марія Попович. – Він повинен трішки змінити колір, стати напівпрозорим.

Смажений рис перемішує з овочами. Нарізає дрібними ку-биками картоплю, додає до неї дрібку базиліку і перемішує. Ви-кладає на дно гусятниці. Індич-ку фарширує овочево-рисовою начинкою, кладе на картоплю і накриває кришкою. Ставить у духовку.

– Трапляється, що ніжки ін-дички можуть сильно обгорати,

тоді обмотую фольгою, – ділить-ся секретом. – Готова індичка буде м’якою і з проколів зубо-чисткою тектиме прозора, а не кривава юшка. Так перевіряю на готовність будь-яке м’ясо.

Над печенею розрізують рукав

Свинину Марія Попович запі-кає теж з овочами, але в рукаві. Чистить і ріже соломкою морк-ву. Оббирає невелику головку часнику. Гострим ножем робить глибокі надрізи і нашпиговує кілограмовий шмат м’яса морк-вою і часником. Далі готує соус. Дрібку базиліку, майорану, час-никової солі, карі, зерен гірчиці, чорного меленого перцю зали-ває соняшниковою олією. Нати-рає м’ясо маринадом і залишає

настоятися годину. Перед самим запіканням знову натирає мари-надом і кладе в рукав.

– Запікаю в духовці за 200 гра-дусів годину, – розказує Марія Попович. – Пізніше рукав зверху розрізаю. Закручую, щоб м’ясо було відкритим. Кладу ще в духо-вку для того, аби зарум’янилося.

Жінка також готує м’ясо в тісті. Каже, що цього її навчи-ла кума Зоряна. Загортає в тісто курку, кролика, свинину. Будь-яке виходить смачно.

М’ясо натирає сумішшю спе-цій для м’яса. Поки воно мари-нується, з води та борошна за-мішує тісто, додавши в нього пів чайної ложки солі. Тісто розка-чує, усередину кладе м’ясо і за-щипує. Запікає близько години.


Фаршировану рисом і овочами індичку подають до святКуряче філе запікають у гірчиці й прованських травах

Фрекадельки поєднує з грибами– Коли хочу урізноманітнити щоденне меню, готую фрика-дельки з грибною підливою, – ділиться Марія Попович.У 300 грам свинячого фаршу вбиває яйце, солить, перчить, додає сушені трави і формує фрикадельки. Одну цибулину подрібнює й підсмажує на олії. Триста грамів обчищених і по-дрібнених глив додає до цибулі. Готує до напівготовності. Напри-кінці вливає склянку сметани. Можна менше, залежить від того, скільки хочеться рідини. Як тільки суміш закипить, вкидає в неї фрикадельки. Накриває кришкою, тушкує до готовності.

Кавун можна поквасити й замаринувати

Пастила Найсмачніша пастила ви-

ходить із перезрілих кавунів. У таких середина вже в’яла та волокниста. Кавун порі-зати шматками й вибрати кісточки. Перебити м’якоть у блендері й відтиснути сік. Якщо маса вийшла не дуже солодка, додати цукор чи мед за смаком. На змащене олі-єю деко викласти суміш за-втовшки до півсантиметра. Сушити пастилу протягом 4 годин за мінімальної темпе-ратури в духовці. Також мож-на робити це в сушарці для фруктів. Готову пастилу пе-ресипати цукровою пудрою та скрутити рулетом. Кавуно-вою пастилою прикрашають десерти, бо вона насичено-рожева.

МаринуванняНа один великий кавун

потрібно листя смородини та вишні, чорний перець го-рошком і 1 літр маринаду. Готують його з двох столових ложок цукру та по одній сто-ловій ложці солі й оцту. Кавун порізати великими шматка-ми. У трилітрову банку по-класти по жменьці смороди-нового та вишневого листя, сім горошин перцю. Доверху викласти кавун. Залити окро-пом й накрити кришкою. За-лишити на 20 хвилин. Потім воду злити, додати в неї сіль, цукор, оцет. Довести до ки-піння. Цим маринадом зали-ти кавуни й закрутити.

Компот На 3 кілограми м’якоті

кавуна потрібно 15 склянок води та 750 грамів цукру. Кавун порізати маленьки-ми скибками, а в емальова-ній каструлі зварити сироп із води й цукру. Коли цукор розчиниться, покласти в ка-струлю кавун. Довести до ки-піння й варити на помірному вогні 5 хвилин. Компот роз-ливають у стерилізовані бан-ки й закручують.

КвашенняДля квашення в діжці від-

бирають невеликі кавуни. Миють і проколюють зубо-чисткою 10-15 разів. Склада-ють у діжку й заливають со-лоною водою. Розсіл роблять із розрахунку 600-800 грамів солі на 10 літрів води. Краще брати не йодовану сіль, роз-сіл із неї має неприємний присмак. Залиті кавуни на-кривають чистим рушником. Зверху кладуть кришку й гніт. Накривачка не повинна плавати. Залишити на дві доби за кімнатної темпера-тури. Потім діжку з кавунами переносять до погреба. Ка-вуни будуть готові через три тижні. Важливо, щоб на діжку не падало світло.


Домашні сирки в шоколаді якісні та з авторським оформленням

Сирки в шоколаді роблять у силіконовій формі

ФОТО

НАДАНЕ

НАТАЛІЄЮ

МАР

’ЯНЧЕНКО

Салат зі свіжим перцем

Дві-три перчини солодко-го перцю нарізати кубика-ми чи соломкою. Найкраще брати червоний перець. Тоді салат буде яскравим. Відва-рене куряче філе накраяти крупними шматками. Щоб було смачніше відварювати в підсоленій воді разом із лавровим листом, цибулею та горошками чорного й дух-мяного перцю, гвоздикою тощо. До салату додати кон-сервовану кукурудзу й пучок дрібно посіченої руколи. За-правити майонезом. Також можна додавати зелень кро-пу, а майонез замінити не-жирним кефіром, сметаною чи йогуртом без добавок.

Цей салат можна зробити гострим, якщо додати трохи гострого перцю. Його краще розтерти в блендері й зміша-ти і з заправкою.


Запечену свинину прикрашають зеленню

CO

OK

OR

AM

A.N

ET

13№16 (137) 23 серпня 2017 року СПОВ ІДЬ

Тримаючи кохану за руку, Василь щось стурбовано розпо-відав про роботу, нового шефа, підвищення тарифів на газ. Ве-роніка зачаровано слухала його солодкий спів. Минуло вже два роки, але вона все ніяк не могла звикнути, що заміжня й щасли-ва. Їм із Василем за 50, а любов, як замолоду. Побачення, по-цілунки потай від сусідів і таке бажане «кохаю тебе».

Вона дозволила кохати себе

Василь у прямому сенсі но-сив її на руках. Залюбки мив їй волосся, купував вишукану білизну та готував на сніданок оладки з варенням. Вона дозво-ляла йому кохати себе й люби-ла тихі, спокійні ранки, коли не треба нікуди бігти. Можна про-сто валятися на ліжку разом. Коли прожито вже півжиття, час коштує набагато дорожче. Його цінуєш. Бережеш. Як Василь бе-ріг Вероніку.

Він кохав її 40 років, відколи вперше побачив парубком. Ве-роніка жила в його юнацьких снах. Він милувався нею здаля, коли вона прийшла працювати в сусідній відділ. Згодом вона стала успішним діловим керів-ником. Струнка та приваблива,

вона ніколи не знала промахів із чоловіками. Вероніка корис-тувалася цим сповна. Їздила на курорти, забивала шафу реча-ми з модних показів. Куди там йому, скромному бухгалтеру Василю, четвертому сину про-стого роботяги, зацікавити таку жінку!

Стосунки прискорила шафа

Час минав. Вероніка виско-чила заміж. Потім удруге. Дітей не мала. З першим чоловіком постійно сварилися, то розхо-дилися, то знову були разом. А другий одразу сказав: хатня курка йому не потрібна. Дове-лося жити павою. І все нібито добре, але щастя не приходило.

Василь свою половинку так і не зустрів. Хоч літа вже настука-ли 50. Та раптом усе змінилося в одну мить.

– Васю, допоможи перенести меблі після ремонту, – поклика-ли з фінансового відділу.

Пішов, узявся за шафку і за-вмер. Перед ним стояла Вероні-ка. Оторопів, бо не бачив свою німфу вже років десять. Хіба що в снах. Адже вона вже давно не працювала в цьому закладі й зараз завітала в гості до по-други. Уперше в житті красуня

звернула на нього увагу. А він уперше в житті не проковтнув язика. Доволі спокійно вимо-вив:

– Вероніко, а давайте разом!– Що, шафу понесемо? –

усміхнулася одними очима. Вона вже не була такою

зверхньою, як у молодості. Чо-ловіки на неї й досі задивляли-ся, але норову життя вже від-тяло. Замість галасу та блиску хотілося тихої гавані. І щоб не було самоти в серці. Після зради чоловіка на ньому назавжди за-лишився рубець.

Відмовила сину мільйонера

Вероніка дивувалася, звідки цей незнайомець із бухгалтерії знає її ім’я. Не знала, чому пого-дилася піти з ним на каву. А зго-дом і на веломандрівку до лісу. Їй подобалися Василеві розпо-віді про птахів, його авторський чай із чорницею. Навіть із сином мільйонера, який за нею колись упадав, вона не почувалася такою королевою. І хто б знав, що любов прийде на шостому десятку! На-віть діти й онуки тепер у неї є. Піс-ля загибелі старшого брата Василь став батьком для трьох його дітей. Ті виросли, створили власні сім’ї. Та не забувають привозити онуків до дідуся Васі та бабусі Ніки.

– Ти просто лежи, а я милува-тимуся, – укотре шепотіла Веро-ніка вже сплячому Василеві.

Легенько торкалася його скронь губами. Він це любив і усміхався у вуса. Які ж вони ста-ромодні, ці вуса. Промайнуло у Вероніки. Ні, вони прекрасні – подумала, а вголос сказала:

– Де ж ти був так довго? Та ні-чого, дякую, що дочекався.

Обняла чоловіка й заплющила очі. Щасливий неквапливий ра-нок тривав.


У луганському аеропорту було простішеВдають, що патріоти, а через одного ховаються від призову

Микола вже півгодини йшов під дощем до села. Час від часу його обганяли автомобілі, в яких на задньому склі було ви-дно патріотичні атрибути. Але ніхто із цих патріотів чомусь не хотів зупинитися й підвезти Миколу. Сумні думки, як тенета, огортали Миколину душу.

– А якби я не йшов під зливою, а лежав на дорозі й помирав. Сті-кав би кров’ю, але вони все одно не зупинилися б, – бубонів поси-нілими від холоду губами.

У Луганському аеропорту йому було простіше, точніше й надійніше. Він чітко знав, хто підставить плече, а хто підсуне свиню. Чого гріха таїти, були і серед своїх мародери. Коли ба-чив таких, то вдавав, що нічого не помічає. Просто було гидко. На мирній території складніше. Усі вдають, що патріоти, а через одного ховаються від призову. Без вагань пішов би туди ще раз, але після поранення все частіше дають про себе знати болячки.

Дощ не вщухав. На Миколі вже хоч викручуй усе. Піднімав руку, але ніхто не зупиняється. Ні з прапорами, ні без.

– Як їдуть на базар по сало, не один раз бачив, одягають виши-ванки, – продовжував бубоніти сам до себе.

Чомусь згадався тесть. Той якось дорікнув, що він там із по-братимами під кулями ходив. А

повернулися, то як ходили піш-ки, так і тепер ходять. Нічого тоді не відповів. Промовчав.

Коли дощ перестав, до хати залишалося метрів двісті. Див-но, але й сумні думки перестали сновигати в Миколиній голові. В іншому кінці села, над лісом, визирнула різнобарвна весел-ка. Високо в блакитному небі

всміхалося сонце. У калюжах цвірінькали горобці, а в кінці городу в некошеній траві стояв лелека. Коли підійшов до хвірт-ки, весело заскавчав Мухтар. На ґанок вийшла донька.

– Із тебе, тату, хоч викручуй, і ніхто не підвіз? – В її інтона-ції відчув і радість, і співчуття. – Насипати їсти?

– Ні, доню. Повечеряємо ра-зом, коли мама приїде з робо-ти, а я переодягнуся, накопаю черв’яків і сходжу порибалю. Після дощу буде кльов, наловлю карасів і насмажимо. Ти ж знаєш, які чудові смажені карасі зі сме-таною, – відповів і аж облизався.

– Як скажеж, тільки не затри-муйся допізна. Ми хочемо з ма-

мою щось тобі сказати. Лелека в нас на городі ходить неспроста.

Останніх доньчиних слів Ми-кола не чув. Швидко переодяг-нувся, накопав черв’яків, узяв вудки і вже не йшов, а майже біг вулицею. Ставок блищав, як дзеркало. Вечірнє сонце мерех-котіло на воді всіма кольорами веселки. Миколі було на серці так приємно, що хотілося співа-ти. Знав точно, що після такого дощу клюватиме. І сумні думки не полізуть у голову.

А вдома в кінці городу, аж доки не зайшло сонце, щось шу-кав лелека. І то неспроста.

Олександр ПОНОМАРЕНКО

Закоханий чоловік сорок років чекав на взаємність колегиПередпенсійний службовий роман: любов прийшла на шостому десятку

Хочемо з мамою щось тобі сказати, бо лелека в нас на городі ходить неспроста

I.E

PO

CH

TIM

ES

.CO

MС

HIT

AL

NY

A.R

U

На побачення пара їздила у ліс

14 №16 (137) 23 серпня 2017 рокуЗДОРОВ’Я І КРАСА

– Відколи збудував будинок для апітерапії, усе літо сплю тут, це заспокоює, заряджає позитивною енергією та ство-рює хороший настрій. Окрім того, я помітив, що на вуликах сон набагато кращий, та й за-синаєш практично миттєво, – розповідає Ігор Костець-кий із села Великі Гаї, що на Тернопільщині. – Дружина теж захотіла спробувати, тепер із середини травня і до кінця ве-ресня спимо лише тут. Нерідко до нас приходять друзі та зна-йомі, просять полежати на ву-лику.

Хворим на астму корисна пасіка

Ігор Костецький у минулому вчитель фізики та математики. Роботу залишив після того, як у нього стався інфаркт. Аби під-тримувати здоров’я, зайняв-ся бджолярством. Так у нього з’явився вулик-лежанка, а піз-ніше й два будиночки для апі-терапії. Почав робити настоян-ки з бджолопродуктів. Будинок апітерапії зробив за два місяці.

– Креслення знайшов в інтер-неті, показав швагру, і він взяв-ся до роботи, – згадує пасічник. – Використовував дошки лише із сосни і липи. Усередині вони такі як були, знадвору покрив оліфою, щоб не гнили.

На пасіці солодкувато-п’янкий аромат від продуктів бджільництва. Вони є при-родними антибіотиками. Тому корисно навіть просто побути там.

Особливо тим, хто має астму та інші хвороби дихання.

– Біополе бджоли й людини дуже схожі, – зауважує бджо-ляр. – А температура у вулику близька до людської – 36 гра-дусів. У радіусі двох метрів по-вітря набагато чистіше, ніж те, яким ми дихаємо.

Сон на вуликах нормалізує тиск

В одному вулику до п’яти тисяч бджіл. Своїми криль-цями та тільцями вони ство-рюють певну вібрацію та ще й іонізують повітря. Потім ці іони потрапляють у людський організм і позитивно на нього впливають. Стабілізується ар-теріальний тиск, поліпшується робота серцево-судинної сис-теми, психоемоційний стан, імунітет і працездатність.

– Для ефекту треба пролежа-ти на вуликах як мінімум дві-п’ять годин, а найкраще – цілу ніч. Якщо вкусить бджола, то це теж ліки, – усміхається Ігор Кос-тецький. – Бджолиний укус – це як універсальний шприц, у яко-му все є. Двадцять амінокислот, білки, вуглеводи, ферменти, ен-зими, гормони. Дози маленькі, але дуже високої біологічної ак-тивності. За винятком алергіків.

Лежаки з бджолами ставлять у готелях

Позитивний вплив бджіл має наукове обґрунтування. Приміром, у США та країнах Європи безконтактну апітера-пію додають до комплексного лікування багатьох хронічних недуг. Будиночки з вуликами можна побачити навіть у фе-шенебельних готелях, оздо-ровчих комплексах.

– Але є й протипоказання до апітерапії. Не можна її за-стосовувати людям з алергією на медопродукти, вираженим атеросклерозом, підвищеною температурою тіла, гострими інфекційними захворюван-нями, з великим каменями в жовчному міхурі та нирках. Хіба під наглядом лікаря, – за-стерігає Ігор Костецький.


Лимон поверне красу рукам після городніх робіт

Нині господині збирають урожай із городу. Вибирають овочі, полють бур’ян, кон-сервують на зиму. Від усі-єї цієї роботи часто грубіє, темніє шкіра рук. Зарадити цьому допоможе лимон.

Лимон розрізають навпіл. Беруть половинку і натира-ють нею шкіру рук. Особли-во ретельно слід обробляти місця біля нігтів. Просто занурюєте пальці в м’якоть лимона. Кислота лимонного соку злущує відмерлі кліти-ни. Пом’якшує шкіру. Це ро-бить руки гладкими, ніжни-ми. Окрім того, лимонний сік відбілює шкіру та нігті, додає блиску. Після проце-дури помийте руки теплою водою. І нанесіть крем.

Лимонний сік допоможе й при ламких, тонких ніг-тях. Для їхнього зміцнення роблять ванночку. На склян-ку теплої води додати три ложки соку лимона, чайну ложку солі, три краплі йоду. Занурюють пальці в розчин на 10 хвилин. Повторюють процедуру раз на тиждень. Якщо нігті дуже розшарову-ються, застосовують олійну ванночку. 2-3 столові лож-ки олії змішати з чайною ложкою лимонного соку. Суміш підігріти на водя-ній бані. Так буде кращий ефект. Опускаєте пальці й тримаєте 15 хвилин. Руки після процедури не миють. Краще протерти паперовою серветкою.

Улітку часто сохне та грубіє шкіра на п’ятах. Ли-мон допоможе справитися і з цією проблемою. Фрукт вибирають великий. Розрі-зають навпіл. Із нього ви-чавлюють сік. Роблять це руками чи ложкою. Має за-лишитися чашечка з шкірки і прожилки, які розділяли на дольки. У цю чашечку ста-вите п’яти. Зверху вдягає-те шкарпетки. Ходити вам буде незручно. Тому краще сісти чи лягти. Залишити лимон на 30 хвилин. Після такої процедури шкіра на п’ятах стане ніжною. Від-мерлий шар видаляєте пем-зою. Ноги слід вимити во-дою, на п’яти нанести крем. Повторювати цю процедуру слід 2-3 рази на місяць. Тоді ви забудете про тріщини на п’ятах.

А ще за допомогою ли-мона можна освіжити шкіру обличчя. Займає процедура пару хвилин. Та допомагає позбутися жирного блиску, чорних цяток, висипань, пігментних плям. Ще сік лимона діє як кислотний пілінг. Тонізує шкіру. По-кращує колір обличчя. Роз-гладжує зморшки. Робить шкіру свіжою. Лимон роз-різають навпіл. На м’якоть висипають пів чайної ложки цукру. І виливають таку саму кількість свіжого меду. Обе-режно масаж ують обличчя.


Випадіння волосся спиняють кропива та горіхи

На початку осені інтенсивні-ше, ніж завжди, випадає волосся. Пов’язано це з тим, що після спе-ки волосяні цибулини слабнуть. Їх варто підтримати.

Перш за все більше їсти про-дуктів, які містять селен. Цей мі-кроелемент є в пивних дріжджах, печерицях, часнику, чорному хлібі. А ось зайві вуглеводи – усе солодке, заважають засвоєнню се-лену. Корисна для волосся й мідь. Вона є в горіхах, яєчних жовтках, печінці, морепродуктах, картоплі, кропі.

Нормальною, за підрахунками трихологів, вважається втрата до сотні волосин на добу. Якщо випа-дає більше, можна протирати го-лову кропив’яним лосьйоном. Сві-жу кропиву заварюють окропом і кип’ятять протягом півгодини. Охолоджують, додають 2 столові ложки оцту. Протирати шкіру го-лови кілька разів на тиждень.

Відвар із коріння лопуха теж допомагає при випадінні волосся. Коріння залити водою та томити в духовці, поки не стане м’яким. Відвар втирати в шкіру голови щодня.


Натуропат Олена Світко по-над 30 років вивчає, як на лю-дину впливає здорова їжа, апі-терапія, п’явками та травами. У серпні збирає нагідки, звіробій, чорнобривці, пелюстки соняш-ника.

– Соняшник цілющий для печінки. Його пелюстки допо-магають навіть при гепатитах. Не обов’язково з них робити на-стоянки. Достатньо посушити і додавати до салатів, супу. Або заливати окропом разом із квіт-ками липи та гречки, – радить Олена Світко.

Наприкінці серпня також збирають звіробій. Це анти-депресант. Його можна залити оливковою або кукурудзяною олією і поставити на сонце на-стоюватися на два тижні.

– Зараз така спека, 30-35 гра-дусів, що рослина на сонці фер-ментується і перебродить в олії – це дуже корисно. Суміш наби-рається сонячної сили. Коли сон-це не активне, можна на півго-дини поставити на водяну баню,

– рекомендує фітотерапевт. Масаж із такою олією сприяє

розсмоктуванню гриж хребта. Якщо додати в салати чи інші готові страви, відступить де-пресія. Допомагає при виразці шлунка.

Олена Світко також радить зробити олію з нагідок. Вона ко-рисна для щитоподібної залози . Допоміжна при запаленнях, бо багата вітамінами А та Е. Квіти нагідки залити соняшниковою олією й витримати 30-40 хви-лин на паровій бані. Процідити й пити по 1 столовій ложці тричі на день.

– Зараз йде пора чорнобрив-ців. Вони допоміжні при цирозі печінки, оздоровлюють нервову систему, шлунково-кишковий тракт і зір, – продовжує Оле-на Світко. – Можна пити чай зі свіжих чорнобривців. 5 квіток залити склянкою окропу. На-стояти 5-7 хвилин, процідити й додати ложку меду. Пити не-великими ковтками протягом дня.

Висушений цвіт чорнобрив-ців радить дрібно змолоти або потовкти в ступі. Додавати по столовій ложці до готових страв. Зберігати перемелені квіти, а та-кож будь-які інші висушені тра-ви найкраще в закритих скляних банках. Вони не вивітрюються. Фітотерапевт нагадує, що трави сушать у тіні й краще не на газе-тах. Щоб на рослини не перехо-дила друкарська фарба.

Травниця збирає й морозить чорниці, малину. Ягоди годжі вирощує сама.

– Вони дають довголіття й бадьорість. Зміцнюють імуні-тет, знімають дратівливість і млявість. У них багато заліза, що допомагає підвищити рівень гемоглобіну, – запевняє фітоте-рапевт.


Квітами чорнобривців оздоровлюють печінку і нервиСушити трави на газеті не можна

Ігор Костецький улітку спить на вуликуАпітерапія покращує роботу серця й зміцнює імунітет

Подружжя показує свій двоспальний будинок на вуликах

Детальніше телефоном 050-938-16-27.Адреса: м. Київ,

вул. Івана Кудрі, 38-Б

ФОТО

МАР

’ЯНИ

ОЛІЙНИК

15№16 (137) 23 серпня 2017 року ОГОЛОШЕННЯ

ПРОДАМ• Саджанці смородини Ювілейна Копаня. 097-626-43-19. Людми-ла.• Саджанці деревоподібної ма-лини Кріпиш. 099-003-88-62.• Іриси, ромашку білу королів-ську, суницю садову, г оджі. 098-000-98-49, 066-087-01-58.• Кущі троянд. Нові сорти. Ціна 45 грн. 068-627-89-86.• Монастирську мазь за старо-винним рецептом від фурунку-

лів, геморою, варикозного роз-ширення вен, артритів, опіків, ран. Сухий корінь женьшеню. 067-722-63-62.• Півбудинку в Житомирській обл. У селі є дитсадок, школа, Бу-динок культури. Ціна договірна. 068-042-65-02.• Кімнату в комунальній кварти-рі в Києві. 050-220-74-36.

КУПЛЮ • Зааненську козу. 050-251-09-10.

ÎÃÎËÎØÅÍÍß

ÓÑÌ²ÕÍ²ÒÜÑß

ÏÎÇÍÀÉÎÌËÞÑß

ВАРТІСТЬ РОЗМІЩЕННЯ ОГОЛОШЕНЬ Куплю та продам, до 8 слів — 40 гривень.Привітання, до 20 слів — 100 гривень. До 20 слів + фото — 175 гривень.Познайомлюся – 1 слово – 5 гривень.Некролог, до 20 слів — 75 гривень.Довідки та подання оголошень тел. 068-303-12-49.

• Проста жінка 63/170/70 із сіль-ської місцевості. Для створення сім’ї познайомиться з порядним чоловіком без шкідливих звичок. 068-261-82-28.• Чоловік, 53/182/80. Познайом-

люся із жінкою до 40 років, без шкідливих звичок, незалежною, такою, що бажає жити в селі. 095-806-74-48, 096-821-52-23• Чоловік, 68/168/58, розлучений. Мрію познайомитися для ство-

рення сім’ї із жінкою, згодною на переїзд. Подробиці в особис-тому листуванні. Вул. Пирогова, 1, смт Брацлав, Немирівський р-н, Вінницька обл., 22870 Олександр Макарович Кудрик

Â²ÒÀªÌÎ

Перше побачення з люди-ною, з якою ви познайомилися через шлюбне оголошення, має проходити в максимально ком-фортних умовах. Тому не варто одягати на таку зустріч речі, у яких вам не надто зручно. Але потрібно підібрати одяг, який відрізняється від буденного й водночас не надто святковий.

Чоловіку сподобається еротична сукня

Страшні муки переживає жінка, яка вперше за рік вдяг-нула високі підбори і прийшла в них на побачення. Сама зустріч – це вже стрес. Бо вперше ба-чить людину, з якою перепису-валася, говорила телефоном.

– Весь час думає, що сказа-ти, як поводитися, а тут ще й ці підбори, – описує стан жінки на першому побаченні Філіп Ліс-ковський, психолог.

Високі підбори варто зали-шити до наступного побачення. Звичайно, не йдіть на таку важ-ливу зустріч у кедах чи старих розтоптаних капцях, але взуйте такі туфлі, в яких ви вже вдало сходили на якусь вечірку і не на-томили ноги. Не виключено, що кавалер може запропонувати пішу прогулянку.

– Якщо взутися краще легко, то плаття має бути таким, щоб ви почувалися найпривабливі-шою жінкою у вашому регіоні. Хай воно буде і святковим, і тро-хи еротичним, – радить Філіп Лісковський.

Водночас фахівець радить пам’ятати принципи жіночої моди. Якщо міні, то декольте не глибоке. І навпаки – відкриває-те груди, закриває те коліна.

– Ваше завдання викликати такий ефект, щоб чоловік захо-тів зустрітися з вами ще раз, а не відразу піти до ліжка. Якщо перша зустріч справить гарне враження, еротика наздожене на наступних побаченнях, – за-певняє психолог.

Жінку можуть злякати костюм і біла сорочка

Приходити на побачення в білій сорочці та в костюмі-трій-ці можна. Але за умови, якщо ви добре знаєте смаки жінки, яку запросили на зустріч. Оскільки це перше побачення, то нехай костюм краще зачекає.

– Зважайте, що в жінки може не бути вечірньої чи коктейль-ної сукні. Вона може її спалити праскою, коли збирається на побачення, а ще одної в шафі нема. До того ж жінки, які йдуть на відповідальну для них зу-

стріч, почуваються не надто впевнено навіть у найкращому одязі. Тому не ризикуйте відля-кати майбутню подругу костю-мом і сорочкою із запонками, – радить чоловікам експерт.

Сучасні дами не відверта-ються від чоловіків, якщо вони ходять в акуратних джинсах чи картатих сорочках. Не беріть із собою великих сумок. Об’ємні барсетки та портфелі створю-ють офіційну атмосферу. Зму-шують думати про бізнес, а не романтичне побачення.

– На що варто звернути ува-гу в будь-якому випадку, то це чистота взуття. Прихопіть із со-бою щось, чим ви, у разі потре-би, зможете протерти черевики перед побаченням, – продовжує настанови психолог. – Майте із собою чисту й випрасувану но-сову хустинку. Жінки таке помі-чають і цінують, якщо вам дове-деться скористатися.

Не бійтеся зустрічі з родичами та колегами

Під час побачення розмов-ляйте про справи й на теми, які мають для вас значення. По-говоріть про хобі, погляди на життя, улюблені справи. Можете приправити розповідь історією, яка розкриває ваш характер і позитивні якості. Її можна заго-тувати заздалегідь.

– Знаю ситуацію, коли одна дівчина, яка мала гарний го-лос, вирішила на першому побаченні заспівати гарну народну пісню. Виявилося, що кавалер так само любить співати та навіть грає на бая-ні. Після цього їхні стосунки продовжилися, а перші співи ввійшли в романтичну істо-рію кохання. Будьте собою та будуйте своє щастя з легкістю, – розказує психолог.

Оплачувати спільну вечерю першого побачення, за прави-лами, має чоловік. Може витра-тити стільки завгодно. Не існує поняття надто дорогої або над-то дешевої їжі. Бо зустріч пере-довсім призначена для спілку-вання.

– Буває, що в тому затиш-ному місці, куди ви прийшли на перше побачення, зустріне-те когось зі своїх знайомих, – припускає Філіп Лісковський. – Не робіть вигляд, що не зна-йомі. Привітайтеся й відреко-мендуйте свого приятеля чи приятельку.


Познайомилися за оголошенням й одружилися після співу дуетомНа перше побачення приготуйте позитивну історію зі свого життя

9 вересня святкує свій 51-й день народження Раїса Романчук із села Суховоля Володимирецького району Рівненської області. Прийміть ці щирі вітання від сина Олега, невістки Каті та онука Дениска.

Лагідна, рідненька, добра і проста,Наша дорогенька, наша золота!Спасибі, матусю, що життя дарували,Спасибі, матусю, що ви нас навчали.Спасибі, рідненька, за вічну турботу,За щире бажання добра нам усім.Хай серце ще довго у грудях палає,А руки, мов крила, внучат пригортають.Здоров’я міцного зичимо щиро,Ласки від Бога, від дітей – тепла,На многії щасливії літа.

Побачення при вогні додасть романтики

Якщо перша зустріч справить гарне враження, еротика наздожене на наступних побаченнях

– Куме, як ви думаєте, оголошення в газетах дають якийсь результат?– Ще б пак! Ми в понеділок дали оголошення в газету, що шукаємо сторожа, а у вівторок нас уже пограбували!

* * *– Тітонько Галю, а ваш маленький Дмитрик їсть газету!– Та хай їсть, вона ж вчорашня.

* * *– Минулого тижня в газеті було надруковано моє оголошення про те, що я шукаю супутницю життя. І ось вже цілий мішок листів отримав!– І що в них?– Здебільшого одна і та ж пропозиція: «Бери мою!»

* * *– Як ти обираєш, яку газету купити? – Дивлюся, в якій газеті прогноз погоди сприятливіший.

* * *Дружина читає газету й обурюється:– Тут написано, що на Сході обмінюють жінку на коня. Ти б ніколи не зробив цього, любий?– Звичайно, ні! От якби на машину…

* * *У колгоспі встановлено рекордні надої молока. Приїжджають туди кореспонденти з місцевої газети і запитують у директора:– Як у вас це виходить?На що директор відповідає:– Корови – вони ж як люди: ласкаве слово люблять! Ось

заходжу я вранці в хлів і питаю: «Нумо, дорогенькі, що ви нам сьогодні дасте – молочка або яловичини?»

* * *Зустрічаються два куми – Свербигузенько і Черезплетеньходько. Один дістає газету й каже: –Дивися, куме, яке дивне прізвище.– Яке, яке?– Гу-у-усєв!

* * *Лежить горобець під батоном і очманіло цвірінькає. Підлітає ворона:– Ти чого кричиш? – Щастя привалило!

– Руки моєї доньки просили відразу двоє: інженер і журна-ліст.– І кому посміхнулося щастя ? – Інженеру. Вона вийшла заміж за журналіста.

* * *А пам’ятаєте, раніше в гілочці бузку шукали суцвіття з п’ятьма пелюстками – на щастя.– Та якою тільки нісенітницею не займалися, поки комп’ютерів не придумали.

* * *Є люди, яким навіть сигарети немає на що купити – тому що всі гроші вкладені в акції, зо-лото, діаманти.

* * *Грошей багато не буває. Їх або мало, або немає.

* * *Природний відбір – це вилучення грошей у чоловіка після зарплати.

NA

1M

IE

JSC

U.P

L

ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА «РІДНЕ СЕЛО УКРАЇНА»

16

Передплатний індекс 89782 Виходить 2 рази на місяць (2-га та 4-та середи)Засновник: ТОВ «Газета «Рідне село» Директор: Лариса СпицяДизайн та верстка: Вадим Петровський

З питань розміщення реклами, оголошень, передплати звертатися за тел.: 068-303-12-49 e-mail: [email protected]Надруковано у друкарні ТОВ «Мега-Поліграф».04073, м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14.

Наклад №16 (137) — 12000 примірників

Свідоцтво: Серія КВ №20895-10695ПР, видане Державною реєстраційною службою України 29.07.2014. Редакція листується з читачами тільки на сторін-ках газети. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. Рукописи не рецензуються і не поверта-ються. За зміст рекламних матеріалів та приват-них оголошень на сторінках газети відповідаль-ність несе рекламодавець.

Адреса для листування: ТОВ «Газета «Рідне село», а/с 166, м. Київ, 01001 (вказуйте свій телефон). Тел. редакції: 067-549-59-40, 066-204-94-73.e-mail: [email protected] www.facebook.com/uaridneselo

№15 (136) 9 серпня 2017 рокуНАОСТАНОК

ÊÐÎÑÂÎÐÄПО ГОРИЗОНТАЛІ: 5. Атрибут і символ гетьман-

ської влади. 6. Наказний гетьман Лівобережної України, який на-магався відійти з-під влади Пе-тра І. 9. Довга мотузка з петлею на кінці для ловлі коней. 11. Гене-ральний писар гетьмана Мазепи, який написав першу Конституцію України. 12. Найвище військове звання в Запорізькому Війську. 15. Привілейований піхотинець регулярної турецької армії (XIV-XVIII ст.). 18. Передмістя Хмель-ницького. 19. Місто в Львівській області. 20. Обладнана територія для військових навчань. 21. Ост-рови в Білому морі, де знайшли свою мученицьку смерть тисячі українців. 24. Тактичне військове з’єднання. 26. Місто, яке з грудня 1918 року до червня 1934 року було столицею України. 27. Скіф-ський меч. 31. Місто, у якому в 1654 році був укладений договір на довічне об’єднання України з Росією. 33. Військове звання в

сучасній армії. 34. Запорізький воїн. 35. Турецька крива шабля. 36. Вожак опришків.

ПО ВЕРТИКАЛІ:1. Місто в Криму. 2. Балка, що

підтримує стелю в українській хаті. 3. Теплиця. 4. Металева дуж-ка із зазубреним або гладеньким коліщам, що кріпилося до задни-ка чобота кавалериста. 7. Одві-чна грошова одиниця України. 8. Село на Хмельниччині, біля якого у вересні 1648 року ко-зацьке військо під командуван-ням Б.Хмельницького одержало блискучу перемогу над поляка-ми. 10. Межа, що розподіляє те-риторію держав. 13. Рід військ, які відігравали головну роль на Запоріжжі. 14. Організатор в 1594 році повстання на Волині про-ти польської шляхти і магнатів. 16. Місто на Івано-Франківщині. 17. Друге ім’я Богдана Хмель-ницького. 22. Вітряний млин. 23. Самохідне дерев’яне судно неве-

ликих розмірів для перевезень у порту. 25. Ділянка поля, на якій вирощують кавуни, дині. 28. Бу-лава козацького полковника. 29. Пристрій для приєднання елек-троламп до електромережі. 30. Сотник надвірного війська маг-натів Потоцьких в Умані, один із побратимів Максима Залізняка, організатора селянського по-встання проти польського по-неволення. 32. Герой визвольної боротьби українського народу проти шляхетської Польщі, спо-движник Б. Хмельницького.

ФОТО

НАДАНО

ОКСАНОЮ

ПЕКУН

Оксана Пекун, естрадна спі-вачка та телеведуча програми «Фольк-music» на Першому на-ціональному, завела вдома кота для доньки Ліди.

– Ліда багато років просила якусь тваринку. Їй було самотньо залишатися, коли ми з чоловіком їздимо по роботі. Нас часто по тижню вдома немає, а так буде щось живе, – каже Оксана Пекун.

Ховала від чоловіка котаСпустилися з дочкою біля

дому в підземний перехід і взяли кошеня в жінки, яка роздавала виводок своєї кицьки. Поселили його в коробку з-під взуття. На-звали Музою.

– Так назвали, щоб була вдома муза. Вона нас щодня надихає на гарний настрій, – розповідає те-леведуча.

Кілька днів тварина жила в кімнаті Ліди без відома чоловіка. Він готувався до зйомок, контр-олював монтування сцени і при-ходив додому стомлений пізно.

– Чоловік був проти будь-яких тварин. Казав, що в квартирі їм не місце. Смітитимуть і рватимуть меблі, – пригадує Оксана Пекун. – Щоб Володя прийняв нового жи-теля, приготувала йому смачну вечерю. Сховала Музу за спиною й пішла знайомити. Придумала цілу промову, але не встигла її закінчити, бо вона занявчала. Чо-ловік кілька днів ображався, поки якось після зйомок не сів у кріс-ло зморений. Муза заскочила до нього на коліна. Із того часу вони подружилися. Вона його щове-чора чекає з роботи, щоб лягти йому на живіт і помурчати.

Ліду кішка сприймає як по-дружку, а Оксану з її чоловіком Володимиром слухається безза-перечно. Живе в сім’ї вже п’ять років. Недавно донька вийшла заміж і забрала Музу із собою.

У дитинстві пасла череду

У дитинстві в Оксани Пекун жили хом’ячки. Її мати, санітар-ний лікар, завжди була проти кі-шок і собак у домі. Казала, що це

негігієнічно. Дозволила завести тільки хом’ячків.

– Хом’ячки довго не живуть. А щоразу коли здихали, це була трагедія. Наче друга втрачаєш, – пригадує Оксана Пекун.

Нещодавно в редакції програ-ми жив хом’як Поля. Його посе-лили в акваріумі. З ним усі грали-ся. Це був своєрідний талісман на удачу. Згодом один із режисерів купив папуг. Їх випускали, щоб літали по редакції.

– Це було весело, поки вони не

поклювали зерно з поробок, кар-тин, ляльок-мотанок, які дарува-ли нам гості програми, – сміється телезірка. – Коли їздимо по селах знімати сюжети, то доводить-ся доїти і кіз, і корів. Головне, не підходити до них ззаду, бо тва-рина може вдарити. Уперше їх побачила ще дитиною, тому для мене кінь і корова не є якоюсь дивиною. Коли їздила до бабусі в Білорусь, то навіть і корів пасла. Бувало всяке. Наше перше від-рядження було до Полтавської

області. Ми записували програму біля кози. Звали її Розочка. Її гос-подиня взялася мене вчити до-їти козу. Посадила на низенький стільчик. Виглядало смішно, як я сиділа біля кози в гламурній коф-тинці, з намистом і мікрофоном і доїла.

У квартирі розводить орхідеї

Програму «Фольк-music» Оксана Пекун веде вже 9 років. Разом із знімальною групою співачка подорожує Україною в пошуках автентичних мелодій та народних пісень. У її програ-мі постають як професійні, так і аматорські колективи. Програма «Фольк-music», разом із ведучою була номінована на найкращу музичну програму України На-ціональної премії України «Теле-тріумф». Оксані, в знак подяки за роботу, часто роблять подарунки. Якось Оксанин знайомий по-дарував їй цуценя на ім’я Рекс. Зараз йому вже 5 років. Собака живе з Оксаниною матір’ю в за-міському будинку. Жінка каже, що йому там добре, бо на волі та є де побігати. Із чим у телеведучої не складається, то це з вазонами.

– Винятком є орхідеї. Їх тре-ба рідше поливати. Інші потре-бують багато догляду, а я часто в роз’їздах і рідко буваю вдома. Коли бачу, що квітка повісила го-лову, то підійду й поллю, – зізна-ється Оксана Пекун. – Як тільки приношу вазони в редакцію або мамі віддаю, то активно почина-ють рости.


Телеведуча Оксана Пекун вміє доїти коровуСобаку Рекса поселила в заміському будинку, а кицьку Музу дочка забрала у свою родину

Телевізійна зірка родом із Тернополя, зараз живе в Києві

ПО ГОРИЗОНТАЛІ: 5. Булава. 6. Мазепа. 9. Аркан. 11. Орлик. 12. Полковник. 15. Яничар. 18. Раково. 19. Золочів. 20. Полігон. 21. Соловки. 24. Дивізія. 26. Харків. 27. Акінак. 31. Переяслав. 33. Майор. 34. Козак. 35. Ятаган. 36. Довбуш.

ВЕРТИКАЛЬНО: 1. Судак. 2. Сволок. 3. Парник. 4. Шпора. 7. Гривня. 8. Пилява. 10. Кордон. 13. Кавалерія. 14. Наливайко. 16. Коломия. 17. Зіновій. 22. Вітряк. 23. Баркас. 25. Баштан. 28. Пернач. 29. Патрон. 30. Гонта. 32. Богун.

ВІДПОВІДІ:

1 2 3

5 6

9

7

4

8

10

12

13

15 16

19

20 21

22

23 24 25

26 27

28 29

30

33 34

35 36

31 32

17 18

14

11

СклавВолодимир

КЛЕПАЦЬКИЙ

Із днем народження У НОМЕРІ тебе, моя...

Documents

Transcript of Із днем народження У НОМЕРІ тебе, моя...