1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

“КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ.

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА”

Методичні поради та завдання

(відповідно до вимог ECTS)

для студентів II курсу

денної форми навчання

Харків

2010

2

Індивідуальна робота з навчальної дисципліни “Кримінальне

право України. Загальна частина”: Методичні поради та завдання

(відповідно до вимог ECTS) для студентів

II курсу денної форми навчання / Уклад.: М.І. Панов, С.В. Гі-зімчук,

Ю.А. Пономаренко та ін. – Х.: Нац. юрид. акад. України, 2010. – 48 с.

У к л а д а ч і : М.І. Панов,

С.В. Гізімчук,

Ю.А. Пономаренко,

М.В. Анчукова, А.О. Байда

Рекомендовано до видання редакційно-видавничою радою

академії (протокол № 4 від 25.06.2010 р.)

© Національна юридична академія України, 2010

3

1. ЗАГАЛЬНІ МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ

Індивідуальна робота студентів з навчальної дисципліни

“Кримінальне право України. Загальна частина” є важливою

складовою їх самостійної роботи із засвоєння базових інститу-

тів, категорій і понять законодавства про кримінальну відпові-дальність. Формуванню навичок самостійної роботи із криміна-льним законодавством України, науковою літературою, матері-алами судової практики, іншими бібліографічними джерелами

сприяє активізація наукової зацікавленості до виконання інди-

відуально-визначеного завдання.

Індивідуальна робота є видом позааудиторної самостій-

ної творчої роботи студента навчального та навчально-дослід-

ницького характеру. Вона має за мету самостійне вивчення про-

грамного матеріалу навчального курсу, поглиблення, узагаль-

нення, систематизацію, закріплення та практичне застосування

студентом знань з навчальної дисципліни “Кримінальне право

України. Загальна частина”. Не менш важливим завданням є розвиток навичок самостійного дослідження тих чи інших про-

блем кримінального права на підставі аналізу рекомендованих

наукових джерел (монографій, наукових статей, науково-прак-

тичних коментарів та ін.) та матеріалів судової практики, фор-

мування почуття відповідальності за результат самостійного

виконання обраного індивідуального завдання.

За змістом індивідуальне завдання – це відносно завер-

шена теоретична або практична робота в межах навчальної про-

грами курсу “Кримінальне право України. Загальна частина”,

яка виконується на основі знань, умінь і навичок, одержаних

студентами у процесі лекційних, практичних та семінарських

занять, і завжди присвячена конкретному питанню (завданню) з певної теми навчального курсу.

Різноманітність завдань, як за видами, так і за темати-

кою, дозволяє обрати те з них, що найбільше відповідає науко-

вим, навчальним інтересам студентів та забезпечує реалізацію

їх початкових індивідуальних знань і можливостей. Для вико-

нання індивідуального завдання студентові пропонується са-

4

мостійно обрати один із видів індивідуальної роботи і лише од-

не із конкретних завдань за темою цієї роботи. Відповідно до

“Положення про організацію навчального процесу в кредитно-

модульній системі підготовки фахівців” індивідуальна робота студентів з навчальної дисципліни “Кримінальне право Украї-ни. Загальна частина” виконується у формі: а) анотування ви-

вченої додаткової літератури та інших джерел; б) есе за вузько-

спеціальною проблематикою з навчального курсу “Кримінальне право України. Загальна частина”; дослідження вузькоспеціа-льної проблематики з розділу “Кримінальне право України і кримінальне право іноземних держав. Загальна частина”, яка передбачає застосування методу порівняльного правознавства; аналітичної роботи за напрямом “Застосування кримінального

законодавства України. Загальна частина”.

В и б і р , п о р я д о к п о д а н н я т а о ц і н ю -

в а н н я і н д и в і д у а л ь н о ї р о б о т и . Вид і тему ін-

дивідуальної роботи студент обирає самостійно і узгоджує з кафедрою на початку навчального року чи семестру. Організа-цію, контроль та оцінювання якості виконання індивідуальної роботи студентів здійснює науковий керівник, якого закріплює кафедра за академічною групою.

Виконана індивідуальна робота подається на кафедру не пізніше двох тижнів до початку екзаменаційної сесії у письмовій

паперовій формі (у необхідних випадках, за вказівкою наукового

керівника – в електронній формі). Можливий захист індивідуа-льної роботи у виді усного звіту студента про виконану роботу

перед академічною групою та її керівником (до 5 хв).

Навчальна діяльність студентів, які виконують курсові роботи з кримінального права та активно займаються в науко-

вому гуртку кафедри, за результатами захисту курсових робіт та науково-дослідної роботи може зараховуватися як виконана індивідуальна робота.

Максимальний бал за індивідуальну роботу – 20.

Студент може отримати додаткові бали за кожну участь

у Всеукраїнських олімпіадах і перемогу у внутрішньовузівсь-

5

ких, Всеукраїнських чи міжнародних конференціях, за публіка-цію матеріалів власного дослідження та інші види робіт, які прирівнюються до вищезазначених видів індивідуальної роботи

студентів. Додаткові бали (їх кількість встановлює викладач

відповідної дисципліни) можуть бути враховані викладачем

відповідної дисципліни й додані до загальної кількості балів

студента. Крім того, вони можуть бути враховані при призна-

ченні іменних та фондових стипендій, заохочень, рекомендацій

для вступу до аспірантури тощо (у такому разі ці бали обліко-

вуються в журналі академічної групи і можуть входити до під-

сумкового бала). Оцінка за індивідуальну роботу є обов’язковим компо-

нентом екзаменаційної оцінки і враховується при виведенні підсумкової оцінки з навчального курсу.

Розподіл балів, присвоюваних студентам

з навчальної дисципліни “Кримінальне право України.

Загальна частина”

Індивідуальна робота має бути охайно оформлена, на-писана розбірливим почерком або надрукована через 1,5 між-

рядковий інтервал, 14 кеглем, шрифтом Times New Roman. На-

Модуль 1

(поточне тестування)

ЗМ 1 ЗМ 2 ЗМ 3 ЗМ 4 ЗМ 5 ЗМ 6

Модуль

2 (індивіду

-

альна робота

)

Підсумковий іспи

т

Сум

а балів

5 5 5 5 5 5 20 50 100

6

писання кожного наступного розділу слід розпочинати з нової сторінки. Індивідуальна робота, що не відповідає вимогам ка-федри, не буде прийматися на перевірку. В окремих випадках,

які визначаються науковим керівником (викладачем), до друко-

ваного варіанта також додається його електронна версія. Текст має бути викладений грамотно, логічно-послідовно з додержан-

ням вимог, що ставляться до наукової роботи:

1. При написанні індивідуальної роботи студент пови-

нен здійснювати посилання на всі використані джерела. У спи-

ску джерел мають бути вказані лише ті з них, що дійсно вико-

ристовувались. Джерела повинні бути розташовані в алфавітній

послідовності та оформлені згідно з вимогами бібліографічного

опису.

2. Посилання на використану літературу та інші джерела здійснюється за одним із двох варіантів: 1) посилання в тексті роботи у квадратних дужках (наприклад [5, с. 67]), де перша цифра означає порядковий номер джерела за алфавітом у зага-льному списку, наведеному в кінці роботи, а друга – сторінку, з якої запозичене посилання; 2) внизу сторінки відповідним но-

мером вказується джерело, на яке є посилання в тексті роботи,

та необхідна його сторінка. 3. Використання в індивідуальній роботі неадаптованого

машинного перекладу іншомовного тексту (наприклад, системи

Рrоmрt) не допускається.

Індивідуальна робота, виконана не самостійно, з орфо-

графічними чи змістовими помилками, в якій не розкрито обра-ної теми, не використано нормативний матеріал та судова прак-

тика, відсутні посилання на літературні джерела чи яка містить інші грубі помилки, одержує 0 балів і не зараховується до зага-льної кількості балів з індивідуальної роботи.

7

2. ВИДИ ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ

ТА МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ЇХ ВИКОНАННЯ

2.1. Анотування вивченої додаткової літератури

та інших джерел навчального курсу “Кримінальне право України. Загальна частина”

Анотація вивченої додаткової літератури та інших дже-рел є самостійним видом індивідуальної роботи студентів, який

потребує відповідного ґрунтовного вивчення й аналізу запро-

понованої додаткової (крім передбаченої навчальною програ-мою) літератури та інших джерел. Метою цього виду індивіду-

альної роботи є розвиток навичок самостійного вивчення й ана-лізу наукових робіт, уміння виокремлювати головний і друго-

рядний матеріал за темою, що досліджується, узагальнювати

різні точки зору з приводу спірних питань теорії і практики

кримінального права, користуватися бібліографічними покаж-

чиками, самостійно знаходити й добирати необхідну наукову

літературу, матеріали судової практики з тих чи інших проблем

навчального курсу.

Анотація має містити стислий аналіз змісту монографій

(чи їх розділів), науково-практичних коментарів, окремих нау-

кових статей (або їх циклів), опублікованих матеріалів судової практики, інших джерел з викладенням їхніх найбільш суттєвих

положень та оцінок щодо теоретичного й практичного значення проблеми (питання), розглянутої в анотованому джерелі, су-

джень і критичних зауважень, що відбивають погляди автора, а також власну думку студента

При виконанні індивідуальної роботи цього виду особ-

ливу увагу слід звернути на дискусійні положення, викладені в

анотованій роботі, й у стислому вигляді передати сутність цієї дискусії, наукові позиції її учасників та аргументи сторін. При

цьому велике практичне значення має співставлення студентом

позицій учасників дискусії щодо відповідної проблеми з чин-

ним кримінальним законодавством, судовою практикою, в тому

числі й з позицією Пленуму Верховного Суду України, викла-деною у відповідних його постановах, а також з практикою

8

Верховного Суду України, узагальненою в рішеннях з конкрет-них справ.

Зважаючи на те, що професійна діяльність юриста по-

требує тлумачення норм кримінального права, володіння нави-

чками застосування цих норм законодавства щодо фактів реа-льно вчинених злочинів, які були предметом розслідування й

розгляду в судах кримінальних справ, необхідно звернути увагу

на належне обґрунтування прийнятих правових рішень відпо-

відними суб’єктами правозастосовної діяльності (слідчого, про-

курора, суду).

Тема роботи й конкретне завдання, як і структура та зміст анотації, визначаються студентом самостійно, а за необ-

хідності – з урахуванням порад наукового керівника. Обсяг анотації – 7-10 сторінок. Виконана робота подається на папері у

друкованому вигляді, а за необхідності – і на електронному

носії. Предметом оцінювання індивідуального завдання є ви-

конана студентом письмова робота. За рішенням керівника ін-

дивідуальної роботи її основні результати можуть бути обгово-

рені в межах академічної групи.

Вибираючи джерело анотації, студент має звернутися до

переліку рекомендованої додаткової літератури, яка вказується

в додатках підручника “Кримінальне право України. Загальна частина”, а також у бібліографії з кримінального права (див.:

Кримінальне право України: Бібліографія. 1991-2005 / Уклад.:

М.В. Галабала, В.О. Навроцький, С.В. Хилюк. – К.: Алерта, КНТ, Центр учбової літератури, 2008. – 536 с.), що містить назви робіт за відповідною тематикою, опублікованих у науко-

вих юридичних виданнях України за період з 1991 до 2005 рр.

За потреби за порадами і довідками можна звернутися до кон-

сультанта – викладача кафедри, а також до консультанта – біб-

ліографа читального залу № 1 (центральний корпус Академії, вул. Пушкінська, 77).

9

2.2. Есе за вузькоспеціальною проблематикою

навчального курсу “Кримінальне право України.

Загальна частина”

Есе – науковий, критичний чи інший нарис, для якого

характерні лаконічність та індивідуалізоване викладення пев-

них проблем, оригінальність суджень і вишуканість форми. Есе як вид самостійної роботи передбачає висвітлення актуальної теми за вузькоспеціальною проблематикою курсу “ Криміналь-

не право України. Загальна частина” в рамках наданого вище визначення. Обсяг такої письмової роботи – 7-10 сторінок, на-дається на папері, а за потреби – і на електронному носії.

Тема есе обирається згідно із завданням за однією з тем

навчального курсу, визначених нижче (див. с. 10-24). Ці завдання присвячені окремим аспектам тієї чи іншої проблеми криміналь-

ного права, що викликає науковий інтерес. Мета такої роботи

полягає в: 1) доскональному вивченні всіх питань відповідного

завдання; 2) поглибленому дослідженні вузькоспеціальної про-

блеми вказаної теми; 3) пошуці й підборі необхідної для напи-

сання есе літератури, ґрунтовному її вивченні та конспектуванні необхідних положень, суджень, які відбивають позицію автора.

Обравши тему завдання, студенту слід всебічно вивчити

за підручником, а також матеріалами лекцій та чинним КК

України, по-перше, загальні положення теми кримінального

права, до якої відноситься досліджуване завдання; по-друге, ґрунтовно проаналізувати тему завдання, що є предметом до-

слідження. Вирішення цих завдань повинно супроводжуватися ознайомленням студентів із основною, а також додатковою лі-тературою, яка рекомендується за кожною із тем у підручнику

“Кримінальне право України. Загальна частина”. Крім того, для досконалого вивчення теми завдання студенту необхідно само-

стійно (у разі потреби – за допомогою викладачів-консуль-

тантів) відібрати й проаналізувати відповідну додаткову літера-туру: наукові статті, монографічні роботи, які вказані за кожною темою у бібліографії з кримінального права (див.:

Кримінальне право України: Бібліографія. 1991-2005 / Уклад.:

М.В. Галабала, В.О. Навроцький, С.В. Хилюк. – К.: Алерта, КНТ,

10

Центр учбової літератури, 2008. – 536 с.), а якщо це потрібно, ви-

користати матеріали опублікованої судової практики з криміна-льних справ (див. методичні поради до 2.4.). У необхідних випа-дках за порадами і довідками щодо отримання інформації сто-

совно додаткової літератури, опублікованої в тематичних науко-

вих журналах, слід звернутися до викладача–консультанта ка-федри або до консультанта–бібліографа читального залу № 1.

Виконуючи завдання за вузькоспеціальною темою, у

вступі слід стисло викласти основні положення головної зага-льної теми, а потім перейти до ґрунтовного викладення основ-

ної частини. Викладення тексту есе повинно бути чітким, коро-

тким за обсягом і в той же час повним, достатнім для висвіт-лення найважливіших аспектів теми завдання. При цьому слід

посилатися на наукові джерела, а також матеріали судової практики, опублікованої у відповідних виданнях, які є в наяв-

ності у бібліотеці академії. Посилання на джерела повинні ви-

конуватися згідно із загальними методичними рекомендаціями,

що містяться в цих методичних порадах.

Теми до завдання 2.2.

Т е м а 1. Поняття і система кримінального права.

Наука кримінального права

1.1. Поняття кримінального права. 1.2. Предмет кримінального права як галузі права. 1.3. Метод правового регулювання кримінального права. 1.4. Відмінність кримінального права від суміжних га-

лузей права. 1.5. Кримінальний кодекс України як джерело кримі-

нального права. Загальна характеристика КК України.

1.6. Завдання кримінального права. 1.7. Функції кримінального права. 1.8. Принципи кримінального права. 1.9. Система кримінального права. 1.10. Наука кримінального права та її співвідношення з

кримінальним правом.

11

1.11. Предмет, методи і завдання науки кримінального

права.

Т е м а 2. Кримінальна відповідальність та її підстава

2.1. Поняття та ознаки кримінальної відповідальності. 2.2. Відмінність кримінальної відповідальності від ін-

ших видів юридичної відповідальності. 2.3. Момент виникнення та припинення кримінальної

відповідальності. 2.4. Обґрунтування кримінальної відповідальності вихо-

дячи з категорій свободи волі і детермінованості поведінки людини.

2.5. Підстава кримінальної відповідальності. 2.6. Вчинення суспільно-небезпечного діяння як фак-

тична умова (обставина) кримінальної відповідальності. 2.7. Склад злочину як юридична (нормативна) умова

(обставина) кримінальної відповідальності.

Т е м а 3. Закон про кримінальну відповідальність

3.1. Поняття закону про кримінальну відповідальність,

його функції, специфічні риси та значення.

3.2. Структура (будова) КК України.

3.3. Загальна й Особлива частини КК України, їх єд-

ність та взаємозв’язок.

3.4. Диспозиція і санкція статей Особливої частини КК

України: поняття та види.

3.5. Види диспозицій: описова, бланкетна і змішана (комбінована).

3.6. Види санкцій: відносно-визначена та альтернативна.

Т е м а 4. Чинність закону про кримінальну відпо-

відальність у часі та просторі

4.1. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі.

4.2. Визначення часу вчинення злочину.

4.3. Зворотна дія закону про кримінальну відповідаль-

ність у часі.

12

4.4. Застосування закону про кримінальну відповіда-льність, відміненого новим законом. Умови, підстави і вичерпні межі такого застосування.

4.5. Дія закону про кримінальну відповідальність у

просторі. Принципи дії закону у просторі. 4.6. Територіальний принцип дії закону про криміна-

льну відповідальність у просторі. 4.7. Поняття місця вчинення злочину і реалізація те-

риторіального принципу дії закону про кримінальну відповіда-льність у просторі.

4.8. Питання кримінальної відповідальності іноземців та осіб без громадянства, що вчинили злочини на території України.

4.9. Принцип громадянства і його співвідношення з принципом територіальності дії закону про кримінальну відпо-

відальність у просторі. 4.10. Умови кримінальної відповідальності іноземців та

осіб без громадянства, які вчинили злочини за межами України.

4.11. Умови кримінальної відповідальності громадян

України, що вчинили злочин за межами України.

4.12. Універсальний принцип дії закону про криміналь-

ну відповідальність у просторі. 4.13. Реальний принцип дії закону про кримінальну від-

повідальність у просторі. 4.14. Принципи дії закону про кримінальну відповіда-

льність у просторі і питання екстрадиції. 4.15. Видача (екстрадиція) особи, яка обвинувачується

у вчиненні злочину за межами України.

4.16. Видача (екстрадиція) особи, яка засуджена за вчи-

нення злочину за межами України.

Т е м а 5. Поняття злочину

5.1. Поняття та ознаки злочину (загальна характеристика). 5.2. Діяння як головний елемент (ознака) злочину.

Ознаки діяння.

5.3. Суспільна небезпечність як матеріальна ознака злочину.

5.4. Частина 2 ст. 11 КК України та її значення для трак-

тування суспільної небезпечності як матеріальної ознаки злочину.

13

5.5. Протиправність діяння як формальна ознака злочину.

5.6. Протиправність і аналогія закону про кримінальну

відповідальність.

5.7. Співвідношення суспільної небезпечності і проти-

правності діяння.

5.8. Винність як ознака злочину.

5.9. Караність як ознака злочину.

5.10. Відмежування злочину від інших правопорушень.

5.11. Класифікація злочинів за їх тяжкістю.

5.12. Категорії злочинів.

5.13. Значення класифікації злочинів за їх тяжкістю для кримінальної відповідальності та покарання.

Т е м а 6. Склад злочину

6.1. Поняття складу злочину.

6.2. Загальне поняття складу злочину і його співвід-

ношення з конкретними складами злочинів.

6.3. Функції складу злочину.

6.4. Співвідношення поняття злочину і складу злочину.

6.5. Елементи складу злочину.

6.6. Ознаки складу злочину.

6.7. Обов’язкові та факультативні ознаки загального

поняття складу злочину.

6.8. Співвідношення понять “елемент складу злочину”

і поняття “склад злочину”.

6.9. Види складів злочинів.

6.10. Конкретний склад злочину і кваліфікація злочину.

6.11. Поняття кваліфікації злочину та її значення.

Т е м а 7. Об’єкт злочину

7.1. Поняття об’єкта злочину та його значення.

7.2. Класифікація (види) об’єктів складу злочину.

7.3. Родовий об’єкт злочину.

7.4. Безпосередній об’єкт злочину та його види.

7.5. Поняття предмета злочину та його місце в струк-

турі складу злочину.

14

7.6. Ознаки предмета злочину. 7.7. Відмінність предмета злочину від об’єкта злочину.

Т е м а 8. Об’єктивна сторона злочину

8.1. Поняття об’єктивної сторони злочину та її значення.

8.2. Обов’язкові та факультативні ознаки об’єктивної сторони складу злочину.

8.3. Поняття та ознаки діяння, його форми та види. 8.4. Поняття та ознаки дії як ознаки об’єктивної сто-

рони злочину. 8.5. Поняття та ознаки бездіяльності. Умови криміна-

льної відповідальності за злочинну бездіяльність. 8.6. Значення нездоланної сили, фізичного і психічно-

го примусу для вирішення питання про кримінальну відповіда-льність за суспільно небезпечне діяння.

8.7. Суспільно небезпечні наслідки як ознака об’єктивної сторони складу злочину: поняття, види та значення.

8.8. Злочини з матеріальним та формальним складами, значення такого поділу.

8.9. Причинний зв’язок у кримінальному праві та його значення.

8.10. Особливості вирішення в кримінальному праві питання про причинний зв’язок між діянням і суспільно небез-печними наслідками.

8.11. Види причинного зв’язку . 8.12. Особливості причинного зв’язку при злочинній

бездіяльності. 8.13. Спосіб учинення злочину. 8.14. Засоби вчинення злочину. 8.15. Місце, обстановка і час учинення злочину. 8.16. Значення факультативних ознак об’єктивної сто-

рони злочину для встановлення підстави кримінальної відпові-дальності. Т е м а 9. Суб’єкт злочину

9.1. Поняття суб’єкта злочину в кримінальному праві. 9.2. Види суб’єктів злочину.

15

9.3. Ознаки загального суб’єкта злочину.

9.4. Фізична особа як обов’язкова ознака суб’єкта. 9.5. Осудність як обов’язкова ознака суб’єкта злочину.

Поняття осудності та її критерії. 9.6. Поняття неосудності за кримінальним правом.

Критерії неосудності: медичний (біологічний) та юридичний

(психологічний).

9.7. Медичний критерій неосудності та його значення.

9.8. Юридичні критерії неосудності та їх значення.

9.9. Співвідношення юридичного та медичного крите-ріїв неосудності. Наслідки визнання особи неосудною.

9.10. Обмежена осудність, її значення.

9.11. Кримінальна відповідальність за злочини, вчинені в стані сп’яніння, та її обґрунтування.

9.12. Вік, з якого може наставати кримінальна відпові-дальність. Загальний і знижений вік кримінальної відповідаль-

ності. Критерії встановлення в законі зниженого віку криміна-льної відповідальності.

9.13. Спеціальний суб’єкт злочину та його ознаки.

9.14. Класифікація спеціальних суб’єктів злочину.

Т е м а 10. Суб’єктивна сторона злочину

10.1. Поняття суб’єктивної сторони злочину та її значення. 10.2. Ознаки суб’єктивної сторони складу злочину:

обов’язкові та факультативні. 10.3. Вина. Поняття вини та її значення.

10.4. Форми вини у кримінальному праві, їх значення для кваліфікації злочину і призначення покарання.

10.5. Умисел і його види, інтелектуальні та вольові ознаки.

10.6. Поняття прямого і непрямого умислу.

10.7. Відмінність прямого умислу від непрямого.

10.8. Інші види умислу, їх характеристика і значення.

10.9. Необережність і її види, кримінально-правове значення. 10.10. Злочинна самовпевненість, її інтелектуальні та

вольові ознаки.

10.11. Відмежування злочинної самовпевненості від

непрямого умислу.

16

10.12. Злочинна недбалість: її об’єктивний і суб’єктивний критерії.

10.13. Випадок (казус), його відмежування від злочин-

ної недбалості. 10.14. Змішана (подвійна, складна) форма вини та її

значення для кваліфікації злочину.

10.15. Мотив як факультативна ознака суб’єктивної сто-

рони складу злочину та його значення в кримінальному праві. 10.16. Мета як факультативна ознака суб’єктивної сто-

рони складу злочину та її значення в кримінальному праві. 10.17. Поняття та види помилок у кримінальному праві,

їх вплив на кримінальну відповідальність, на визначення форми

вини та вирішення питання про кримінальну відповідальність.

Т е м а 11. Стадії вчинення злочину

11.1. Поняття й види стадій вчинення злочину за КК

України.

11.2. Закінчений і незакінчений злочин. Закінчений

злочин, його поняття та значення. Момент закінчення злочинів

з матеріальним та формальним складом.

11.3. Незакінчений злочин, його види.

11.4. Готування до злочину, його об’єктивні та суб’єк-

тивні ознаки. Види готування до злочину.

11.5. Відмежування готування до злочину від вияв-

лення наміру.

11.6. Замах на злочин. Його поняття, об’єктивні та суб’єктивні ознаки. Види замаху на злочин.

11.7. Відмежування замаху на злочин від готування до

злочину.

11.8. Кримінальна відповідальність за незакінчений

злочин, її підстава. Кваліфікація готування та замаху на злочин.

11.9. Добровільна відмова при незакінченому злочині, її поняття та ознаки.

11.10. Стадії вчинення злочину, на яких можлива доб-

ровільна відмова. 11.11. Правові наслідки добровільної відмови від дове-

дення злочину до кінця.

17

11.12. Дійове каяття, його відмінність від добровільної відмови.

Т е м а 12. Співучасть у злочині

12.1. Поняття співучасті. Її значення. 12.2. Об’єктивні та суб’єктивні ознаки співучасті

(загальна характеристика). 12.3. Спільність дій співучасників. Кількісні та якіс-

ні характеристики спільності як об’єктивної ознаки співучасті у злочині.

12.4. Суб’єктивні ознаки співучасті у злочині. Спі-льність умислу співучасників. Особливості змісту інтелектуа-льного та вольового моментів умислу співучасників.

12.5. Питання про можливість одностороннього суб’єктивного зв’язку між співучасниками.

12.6. Види співучасників. Загальна характеристика. 12.7. Виконавець (співвиконавець) як вид співучас-

ника злочину. 12.8. Організатор злочину. Види організаторів злочину. 12.9. Підбурювач до злочину, способи підбурюван-

ня. Відмежування підбурювача від організатора злочину. 12.10. Пособник злочину та його види. Відмежування

інтелектуального пособництва від підбурювання до злочину. 12.11. Форми співучасті за КК України. 12.12. Питання про форми співучасті у злочині в нау-

ці кримінального права України. 12.13. Кримінальна відповідальність співучасників.

Підстави та межі кримінальної відповідальності співучасників. 12.14. Кваліфікація дій співучасників. 12.15. Особливості відповідальності організаторів та

учасників організованої групи чи злочинної організації. 12.16. Спеціальні питання відповідальності співучасників: 12.16.1. Поняття посередньої винності (посереднього

виконання). 12.16.2. Особливості співучасті у злочині зі спеціаль-

ним суб’єктом. Відповідальність за провокацію злочину. 12.16.3. Ексцес виконавця. Види ексцесу виконавця.

Кваліфікація дій співучасників при ексцесі. 12.16.4. Невдале підбурювання та пособництво.

18

12.16.5. Добровільна відмова співучасників. Загальна характеристика.

12.16.6. Добровільна відмова виконавця і питання кри-

мінальної відповідальності інших співучасників.

12.16.7. Добровільна відмова організатора, підбурювача та пособника і питання кримінальної відповідальності виконавця.

12.17. Причетність до злочину, її поняття та види.

12.18. Відмежування причетності від співучасті. Від-

повідальність за причетність до злочину.

Т е м а 13. Повторність, сукупність та рецидив злочинів

13.1. Соціальна та юридична характеристика повто-

рності, сукупності, рецидиву злочинів.

13.2. Поняття та види одиничного злочину.

13.3. Повторність злочинів, її ознаки та значення.

Види повторності. 13.4. Сукупність злочинів, її ознаки. Види сукупнос-

ті злочинів.

13.5. Відмежування ідеальної сукупності від одини-

чного злочину. Відмежування сукупності злочинів від повтор-

ності злочинів і конкуренції норм.

13.6. Кваліфікація злочинів при сукупності. 13.7. Рецидив злочинів. Його ознаки та значення.

Види рецидиву.

13.8. Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву злочину.

Т е м а 14. Обставини, що виключають злочинність діяння

14.1. Поняття, ознаки та види обставин, що виклю-

чають злочинність діяння (загальна характеристика). 14.2. Необхідна оборона як конституційне право гро-

мадян на захист від протиправних посягань. 14.3. Поняття необхідної оборони і умови її право-

мірності, що відносяться до акту посягання і до акту захисту.

14.4. Ознаки посягання, за наявності яких захист від

посягання є правомірним.

19

14.5. Ознаки захисту, за наявності яких необхідна оборона є правомірною.

14.6. Своєчасність захисту: кримінально-правова оцінка заподіяння шкоди у разі “передчасної оборони” та “спіз-нілої оборони”.

14.7. Об’єкти, які особа вправі захищати у разі необ-

хідної оборони. Співрозмірність захисту. Мета дій у разі захисту.

14.8. Кримінально-правова оцінка використання тех-

нічних та інших пристосувань, що вживаються для захисту від

посягання.

14.9. Вплив сильного душевного хвилювання, викли-

каного суспільно небезпечним посяганням, на кримінально-

правову оцінку дій того, хто захищається.

14.10. Перевищення меж (ексцес) необхідної оборони:

поняття, ознаки, види та відповідальність.

14.11. Уявна оборона: поняття та ознаки.

14.12. Поняття, ознаки та мета затримання особи, що

вчинила злочин.

14.13. Межі заподіяння шкоди при затриманні злочин-

ця та їх перевищення.

14.14. Кримінальна відповідальність за перевищення меж, необхідних для затримання злочинця.

14.15. Крайня необхідність: поняття, ознаки та підстави.

14.16. Ознаки правомірності заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності.

14.17. Вплив сильного душевного хвилювання, викли-

каного небезпекою при крайній необхідності, на кримінально-

правову оцінку дій того, хто заподіяв шкоду.

14.18. Перевищення меж (ексцес) крайньої необхіднос-ті: поняття та ознаки.

14.19. Фізичний або психічний примус. 14.20. Виконання наказу або розпорядження як обста-

вина, що виключає злочинність діяння.

14.21. Кримінальна відповідальність за перевищення меж при виконанні законного наказу (розпорядження).

14.22. Конституція та КК України про відсутність обов’язку виконувати явно злочинні накази та розпорядження.

20

14.23. Поняття явно злочинного наказу (розпорядження). 14.24. Кримінально-правові наслідки для особи, яка

відмовилася виконати явно злочинний наказ (розпорядження). 14.25. Кримінальна відповідальність за віддання і ви-

конання явно злочинного розпорядження чи наказу.

14.26. Діяння, пов’язане з ризиком. Підстава вчинення

діяння, пов’язаного з ризиком. Умови виправданого ризику.

14.27. Обставини, що виключають виправданість ризику.

14.28. Ознаки вчинення ризикованого діяння. Мета та-кого діяння. Межі заподіяння шкоди.

14.29. Кримінальна відповідальність за перевищення меж

заподіяння шкоди при вчиненні діяння, пов’язаного з ризиком.

14.30. Виконання спеціального завдання з попере-

дження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи

чи злочинної організації. Його поняття й ознаки.

14.31. Підстави заподіяння шкоди правоохоронюваним

інтересам особою, яка виконує спеціальне завдання.

14.32. Характеристика вимушеності заподіяння шкоди.

Межі заподіяння шкоди при виконанні спеціального завдання.

14.33. Перевищення меж заподіяння шкоди: поняття та види.

14.34. Особливості призначення покарання особі, яка перевищила межі заподіяння шкоди при виконанні спеціально-

го завдання.

Т е м а 15. Звільнення від кримінальної відповідальності

15.1. Поняття звільнення від кримінальної відповідальності. 15.2. Відмежування звільнення від кримінальної відпові-

дальності від виключення кримінальної відповідальності. 15.3. Імперативне (обов’язкове) та дискреційне (не-

обов’язкове) звільнення особи від кримінальної відповідальності. 15.4. Безумовне та умовне звільнення від криміналь-

ної відповідальності. 15.5. Загальні та спеціальні види звільнення від кри-

мінальної відповідальності.

21

15.6. Відмінності підстав звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям і примиренням

винного з потерпілим. 15.7. Співвідношення дійового каяття і спеціальних

підстав звільнення від кримінальної відповідальності, передба-чених статтями Особливої частини КК України.

15.8. Примирення винного з потерпілим і проблема медіації в кримінальному праві.

15.9. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки.

15.10. Поняття й види зміни обстановки як підстави звільнення від кримінальної відповідальності.

15.11. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

Т е м а 16. Поняття і мета покарання

16.1. Поняття покарання. 16.2. Мета покарання. 16.3. Співвідношення понять “покарання” і “криміна-

льна відповідальність”. 16.4. Відмінність покарання від адміністративного

стягнення. Т е м а 17. Система і види покарань

17.1. Поняття і ознаки системи покарань. 17.2. Класифікація видів покарань. 17.3. Співвідношення видів покарань за ступенем їх

суворості. 17.4. Чи можуть деякі основні покарання стати додат-

ковими, а додаткові – основними? 17.5. Щодо необхідності розширення системи покарань. 17.6. Чи можна повернути до системи покарань смер-

тну кару? 17.7. Поняття і види майнових покарань. 17.8. Поняття і види покарань, пов’язаних із трудовим

впливом на засудженого. 17.9. Поняття і види покарань, пов’язаних із позбав-

ленням волі.

22

17.10. Поняття і види покарань, не пов’язаних із позба-вленням волі.

17.11. Види конфіскації майна. 17.12. Відмінність позбавлення волі і арешту. 17.13. Відмінність обмеження волі і позбавлення волі. 17.14. Співвідношення громадських робіт і виправних

робіт. 17.15. Особливості застосування позбавлення права

обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю як ос-новного і додаткового покарання.

17.16. До питання про узгодженість переліків осіб, до яких не застосовуються окремі види покарань.

Т е м а 18. Призначення покарання

18.1. Поняття і види принципів призначення покарання. 18.2. Загальні засади призначення покарання. 18.3. Співвідношення принципів, загальних засад та

спеціальних правил призначення покарання. 18.4. Поняття “індивідуалізація покарання” та його зміст. 18.5. Положення Загальної частини КК України, що

підлягають врахуванню при призначенні покарання (п. 2 ч. 1 ст. 65 КК України).

18.6. Ступінь тяжкості вчиненого злочину та особа винного як обставини, що підлягають врахуванню при призна-ченні покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України).

18.7. Спільне і відмінне у переліках обставин, що

пом’якшують і обтяжують покарання.

18.8. Межі призначення покарання за незакінчений

злочин і за злочин, вчинений у співучасті. 18.9. Підстави і види призначення більш м’якого по-

карання, ніж передбачено законом.

18.10. Відмінність підстав пом’якшення покарання, пе-редбачених статтями 69 і 69

1 КК України.

18.11. Відмінність правил визначення остаточного осно-

вного покарання при сукупності злочинів і сукупності вироків.

18.12. Особливості призначення додаткових покарань при сукупності злочинів і сукупності вироків.

23

Т е м а 19. Звільнення від покарання і його відбування

19.1. Поняття і види звільнення від покарання і його

відбування.

19.2. Відмінність звільнення від покарання і звільнен-

ня від кримінальної відповідальності. 19.3. Передумови та підстави звільнення від призна-

чення покарання.

19.4. Звільнення від відбування з випробуванням та його значення в досягненні цілей покарання.

19.5. Звільнення від відбування покарання з випробу-

ванням як вітчизняний аналог пробації. 19.6. Особливості звільнення від відбування покаран-

ня з випробуванням вагітних жінок та жінок, що мають дітей.

19.7. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності його виконання.

19.8. Передумови, підстави та кримінально-правові нас-лідки умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

19.9. Передумови, підстави та кримінально-правові наслідки заміни невідбутої частини покарання більш м’яким.

19.10. Відмінність умовно-дострокового звільнення від

відбування покарання та заміни невідбутої частини покарання більш м’яким.

19.11. Загальні та спеціальні види звільнення від відбу-

вання покарання за хворобою.

19.12. Спільне та відмінне амністії й помилування.

Т е м а 20. Судимість

20.1. Поняття і значення судимості. 20.2. Співвідношення понять “судимість”, “криміна-

льна відповідальність” і “покарання”.

20.3. Загальні та спеціальні правообмеження судимості. 20.4. Поняття і ознаки погашення судимості. 20.5. Особливості й підстави зняття судимості. 20.6. Проблема скасування інституту судимості. 20.7. Щодо проблеми скасування погашення і зняття

судимості (довічності судимості).

24

Т е м а 21. Особливості кримінальної відповідальності і покарання неповнолітніх

21.1. Особливості звільнення неповнолітніх від кри-

мінальної відповідальності. 21.2. Примусові заходи виховного характеру та їх

відмінність від покарання. 21.3. Особливості покарань, що підлягають застосу-

ванню до неповнолітніх.

21.4. Щодо проблеми запровадження спеціальних по-

карань для неповнолітніх.

21.5. Розміри покарань, що підлягають застосуванню

до неповнолітніх.

21.6. Спеціальні правила призначення покарань непо-

внолітнім.

21.7. Особливості звільнення неповнолітніх від покарання. 21.8. Особливості зняття і погашення судимості за

злочин, вчинений у неповнолітньому віці. 21.9. Щодо питання про подальшу диференціацію

кримінальної відповідальності за злочини, вчинені у неповнолі-тньому віці.

25

2.3. Порівняльне правознавство вузькоспеціальної проблематики з Загальної частини кримінального права

України і кримінального права іноземних держав

Дослідження, основане на методі порівняльного право-

знавства, як форма індивідуальної роботи студента з навчальної дисципліни “Кримінальне право України. Загальна частина”

передбачає вивчення проблем Загальної частини кримінального

права України у порівнянні з кримінальним правом різних пра-вових систем іноземних держав шляхом зіставлення тотожних

правових інститутів та норм і їх змісту.

Порівняльне правознавство дає можливість: оцінити

стан національної правової системи у порівнянні зі світовими

тенденціями в розвитку права; на основі порівняльного аналізу

обрати кращі зразки з правового досвіду для удосконалення як

національних правових систем, так і міжнародного законодав-

ства; надати нову інтерпретацію положень чинного законодав-

ства, оперативно адаптувати їх до нових явищ, що виникають у

сучасному суспільстві. Обрана індивідуальна робота може здійснюватися в на-

ступних напрямах: а) дослідження структури кримінальних ко-

дексів іноземних держав та порівняння її зі структурою КК Укра-їни (визначення джерел сучасного кримінального законодавства іноземних держав, місце серед них конституцій цих держав та кримінального законодавства, в тому числі законодавства країн –

членів ЄС; б) вивчення окремих питань, які стосуються, напри-

клад, особливостей покарання певних категорій осіб або кримі-нальної відповідальності за певні злочинні діяння у порівнянні із вирішенням цих питань у КК України; в) порівняльного аналізу

певних положень іноземного кримінального права, мета якого

виявити єдність та розбіжність тих чи інших інститутів, норм,

категорій і понять; г) дослідження кримінального законодавства іноземних держав, присвяченого питанням, що не відображені в

КК України; д) порівняльно-історичного аналізу кримінального

законодавства іноземних держав; е) у будь-якому іншому, пов’я-

заному з порівняльним дослідженням кримінального законодав-

ства України та іноземних країн.

26

Індивідуальна робота може бути виконана в одному із наведених різновидів або являти собою їх поєднання.

Структура індивідуальної роботи повинна включати:

титульний лист, план, вступ, основний текст, що складається з розділів, поділених на підрозділи (або лише з розділів), та висновків, списку використаних джерел.

У вступі слід обґрунтувати актуальність теми, розкрити

її теоретичне та практичне значення, вказати, які основні пи-

тання будуть висвітлюватися в роботі. В основному тексті не-обхідно розкрити питання, зазначені в плані. Для виконання ці-єї роботи перш за все треба ретельно вивчити обраний криміна-льно-правовий інститут або окрему норму за кримінальним за-конодавством України, а потім розглянути відповідні інститути

чи норми, кримінальне законодавство відповідних держав. При

цьому слід звернути особливу увагу на подібність або розбіж-

ності досліджуваних кримінально-правових інститутів чи норм

за КК України і кримінальним законодавством іноземних дер-

жав. У разі наявності розбіжностей треба проаналізувати питан-

ня впливу цих розбіжностей щодо кримінальної відповідальності і застосування покарань. Слід звернути увагу й на те, які є прога-лини в порівняльному аспекті тих чи інших інститутів чи норм у

вітчизняному кримінальному законодавстві і законодавстві іно-

земних держав. Вступ не повинний бути великим за розміром (1-

2 сторінки), це своєрідне окреслення проблем, які будуть розгля-

датися в роботі. Слід пам’ятати, що проблеми, зазначені у вступі, мають знайти своє обов’язкове відображення в основному тексті й висновках. Не варто вказувати на проблеми, які Ви не збирає-теся розглядати.

В основному тексті роботи необхідно розкрити питання,

зазначені в плані. Оскільки індивідуальна робота розрахована на вивчення

питань загальної частини кримінального права України, кримі-нально-правове дослідження має будуватися наступним чином.

Перш за все, треба ретельно вивчити обраний криміна-льно-правовий інститут або окрему норму КК України за під-

ручником та лекціями, науково-практичними коментарями до

КК України.

27

Далі слід звернутися до кримінального права та законо-

давства іноземних країн і уважно вивчити відповідні положення

їхніх чинних кримінальних кодексів (збірників законів з кримі-нальної відповідальності)∗

. Для кращого засвоєння матеріалу

корисним може бути ознайомлення з науковими статтями, мо-

нографіями, опублікованою судовою практикою. У деяких ви-

падках доцільно звернутися до довідкової літератури (юридич-

них словників, енциклопедій тощо)∗∗

.

Ознайомившись із зарубіжною науковою літературою,

положеннями відповідних КК, необхідно вказати на подібність або розбіжності досліджуваних кримінально-правових інститу-

тів за КК України і кримінальним законодавством іноземних

держав. Проте така вказівка не повинна зводитися лише до ме-ханічного порівняння їх певних положень. У кожному випадку

слід пояснити, яким чином ці розбіжності впливають на питан-

ня кримінальної відповідальності і покарання особи і чи не створює відсутність певних положень прогалин у кримінально-

му законодавстві України та іноземних держав труднощів у

правозастосовній практиці. Слід звертати особливу увагу як на кримінально-правові інститути, що не знайшли своєї реалізації в КК України, так і на відсутність відповідних аналогів вітчиз-няних кримінально-правових інститутів у кримінальному зако-

нодавстві іноземних держав. Вивчаючи певний кримінально-

правовий інститут або окрему норму за КК іноземних держав,

слід обов’язково вказувати на її належність до тієї чи іншої правової системи (правової сім’ї).

У висновках необхідно зробити підсумки за темою ро-боти в цілому. Тут вказуються основні теоретичні здобутки, які отримав студент у процесі роботи над індивідуальною роботою.

∗

З відповідними джерелами кримінального законодавства інозе-мних країн (кримінальними кодексами) в електронному або друкова-ному вигляді можна ознайомитися в науковій бібліотеці Національної юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого (центральний кор-

пус НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, м. Харків, вул. Пушкінська, 77. ∗∗

Необхідну інформацію можна також знайти в мережі Інтернет на сайтах наукових бібліотек, правозахисних організацій, урядових

порталах тощо.

28

Приблизний обсяг індивідуальної роботи – 7-10 сторі-нок друкованого тексту з одного боку аркуша формату А4.

Наведений нижче список тем є лише орієнтовним. Сту-дент за погодженням із викладачем може обрати й будь-яку ін-шу тему для порівняльного аналізу.

Теми до завдання 2.3.

1. Судовий прецедент як джерело кримінального права Англії та США. Ефективність застосування та доцільність упровадження в кримінальне право України.

2. Визначення підстав кримінальної відповідальності у кримінальному праві України та Німеччини. Порівняльно-правовий аналіз.

3. Реалізація принципу презумпції невинуватості в кримінальному праві та законодавстві іноземних держав. Необ-хідність обвинуваченого в окремих випадках доводити свою невинуватість у вчиненні суспільно небезпечного діяння.

4. Злочини, для яких винність не є обов’язковою озна-кою за кримінальним законодавством Англії. Поняття так зва-ної “суворої” або “абсолютної” кримінальної відповідальності за КК іноземних країн.

5. Поняття та ознаки злочину за кримінальним правом та чинним кримінальним законодавством провідних держав сві-ту та КК України.

6. Поняття та ознаки суб’єкта злочину за КК іноземних держав. Питання щодо визнання суб’єктом злочину юридичних осіб у кримінальному законодавстві США, Франції, Німеччини та Японії. Доцільність упровадження відповідних змін до КК України.

7. Поняття неосудності та її критерії за КК України та іноземних держав: порівняльно-правовий аналіз.

8. Вік, з якого може наставати кримінальна відповіда-льність за КК України та деяких іноземних країн. Питання що-до необхідності зниження віку кримінальної відповідальності.

9. Форми й види вини за кримінальним правом та кримі-нальним законодавством США, Англії, Франції та Німеччини.

10. Поняття і види стадій учинення злочину за КК іно-земних країн.

29

11. Готування до злочину згідно з кримінальним правом Англії і України. Питання щодо кримінальної караності вияв-лення умислу.

12. Поняття замаху на злочин за кримінальним правом іноземних країн: порівняльно-правовий аналіз з положеннями чинного КК України.

13. Поняття та ознаки співучасті за кримінальним пра-вом і законодавством провідних країн світу (США, Англії, Ні-меччини, Франції).

14. Співучасть у необережних злочинах за криміналь-ним правом Англії.

15. Види співучасників за КК іноземних країн: порівня-льно-правовий аналіз з КК України.

16. Особливості кримінальної відповідальності співучас-ників за кримінальним правом України та провідних країн світу. Відповідальність співучасників у випадку ексцесу виконавця.

17. Обставини, що виключають злочинність діяння за кримінальним правом і законодавством зарубіжних країн. Порі-вняльно-правовий аналіз з КК України.

18. Необхідна оборона як обставина, що виключає зло-чинність діяння за КК іноземних держав.

19. Перевищення меж необхідної оборони за КК Украї-ни та іноземних держав.

20. Крайня необхідність за КК іноземних країн: поняття, підстава та ознаки правомірності. Межі заподіяння шкоди у стані крайньої необхідності. Перевищення меж крайньої необхідності.

21. Юридична помилка як підстава звільнення від кри-мінальної відповідальності за КК іноземних держав.

22. Помилка у кримінально-правовій забороні. 23. Поняття покарання, його ознаки та мета за КК іно-

земних країн: порівняльно-правовий аналіз за КК України. 24. Загальна характеристика системи і видів покарань за

КК іноземних держав та КК України. 25. Смертна кара як вища міра покарання за КК іноземних

держав. Доцільність введення цього виду покарання до КК України. 26. Особливості кримінальної відповідальності та пока-

рання неповнолітніх за КК іноземних держав.

30

2.4. Аналіз опублікованої судової практики за

напрямом “Застосування кримінального законодавст-

ва України. Загальна частина”

Вивчення опублікованої судової практики з криміналь-

них справ методом аналізу є одним із видів індивідуальної ро-

боти студентів, яка спрямована на ґрунтовне вивчення чинного

кримінального законодавства і практики його застосування, а також оволодіння навичками аналізу, узагальнення визначення

її стану і тенденцій.

Відомо, що здійснення кримінального судочинства зав-

жди пов’язано з розглядом конкретних кримінальних справ що-

до вчинених злочинів та прийняттям відповідних процесуаль-

них рішень, які потребують як правильного тлумачення закону

про кримінальну відповідальність, так і точного та обґрунтова-

ного його застосування. За багаторічний період практичної дія-

льності суди різних рівнів накопичили величезний позитивний

досвід щодо цього. Матеріали судової практики опубліковані в

різних джерелах і їх використання як у науковій, педагогічній,

так і в суто практичній діяльності юриста є не тільки корисним,

а й у деяких випадках конче необхідним для правильного розу-

міння та застосування чинного кримінального законодавства. Вивчаючи судову практику, важливо простежити, як з

плином часу й накопиченням знань, поглибленням наукових до-

сліджень і збагаченням практичного досвіду змінювалися підходи

до рішення низки питань кваліфікації злочинів, призначення пока-рання, звільнення від його відбування, застосування інших норм

та інститутів кримінального права України як загальної, так і особ-

ливої частин.

Незважаючи на те, що в національному законодавстві і правовій системі України судовий прецедент не є джерелом

права, рішення судів являють собою значну цінність як для на-уковців, так і для практичних працівників. Безумовно корисни-

ми вони є і для студентів вищих юридичних навчальних закла-дів, які вивчають кримінальне право України. Особливе зна-

31

чення для правильного застосування закону про кримінальну

відповідальність мають роз’яснення Пленуму Верховного Суду

України, який згідно з законодавством про судоустрій вивчає і узагальнює практику застосування законодавства при розгляді кримінальних справ, аналізує судову статистику і дає роз’яснення судам з питань застосування законодавства, що ви-

никають при розгляді конкретних судових справ. Пленум Вер-

ховного Суду України у своїх роз’ясненнях розкриває дійсний

зміст кримінально-правових норм з метою забезпечення їх пра-вильного й однакового розуміння.

Поряд із роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду

України важливе значення мають також судові рішення з окре-мих кримінальних справ, які друкуються в офіційних виданнях.

Як правило, це ухвали судової колегії у кримінальних справах

Верховного Суду України, ухвали, постанови та вироки судів

інших інстанцій. Як зразок правильного застосування норм кри-

мінального права, вони одержують загальновизнаність і тому по-

зитивно впливають на здійснення правосуддя з кримінальних

справ, додержання конституційного принципу законності в кри-

мінальному судочинстві. Аналіз опублікованої судової практики як вид індивіду-

альної роботи виконується студентом протягом навчального

року (семестру) та надається на папері (а за потреби і на елект-ронному носії). Зміст такої роботи полягає в аналізі судового

рішення з конкретної справи за відповідним завданням науко-

вого керівника згідно з навчальною програмою курсу “Кримі-нальне право України. Загальна частина”.

Тема зазначеної роботи обирається студентом самостій-

но, проте з урахуванням порад наукового керівника. Для вико-

нання теми індивідуальної науково-дослідної роботи (далі –

ІНДР) треба звернутися до запропонованих джерел опублікова-ної судової практики і обрати одне із опублікованих судових

рішень чи роз’яснень щодо застосування кримінального зако-

нодавства, які містяться у відповідних постановах Пленуму

Верховного Суду України. При виконанні ІНДР необхідно

32

перш за все глибоко вивчити розглядувану проблему, звернув-

шись до відповідних норм КК України, рекомендованої обов’язкової (підручників, науково-практичних коментарів КК

України) та додаткової літератури за темою дослідження. Ана-лізуючи конкретний казус (злочин), що був предметом судового

розгляду, треба вирішити питання про обґрунтованість та за-конність застосування відповідних норм КК України, навести

необхідні аргументи правильності (чи, навпаки, помилковості) їх

застосування, надати необхідні додаткові (крім тих, що містяться в опублікованих матеріалах судової практики) аргументи.

Предметом аналізу можуть бути й окремі роз’яснення

щодо застосування кримінального законодавства у відповідних

постановах Пленуму Верховного Суду (наприклад, постанові Пленуму “Про судову практику у справах про необхідну оборо-

ну”). У таких випадках для аргументації і підтвердження тієї чи

іншої позиції Верховного Суду України слід навести факти й

обставини конкретної справи, яка була розглянута судом і по

ній відбулося судове рішення.

Предметом дослідження можуть бути й декілька судо-

вих рішень з однієї і тієї ж категорії справ з формулюванням за-гальних висновків по тому чи іншому питанню застосування закону про кримінальну відповідальність.

Обсяг роботи – від 7 до 10 сторінок формату А4 руко-

писного тексту.

Слід зазначити, що студент має право використовувати

й інші джерела, які були відшукані ним самостійно або за реко-

мендацією викладачів кафедри. З приводу питань, що виника-ють під час написання роботи, студент може звернутися за до-

помогою до наукового консультанта – викладача кафедри чи до

консультанта-бібліографа.

33

3. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ ТА НОРМАТИВНО - ПРАВОВИХ ДОКУМЕНТІВ

3.1. СПИСОК ОСНОВНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ДОКУМЕНТІВ

ДО ВСІХ ВИДІВ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ

Конституція України: Зі змінами, внесеними ЗУ № 2222-IV від 08.12.2004 р. // Відом. Верхов. Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 44.

Кримінальний кодекс України: Зі змін. і допов. станом на 08.12.2009 р. // Там же. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.

Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч. / За ред. В.В. Сташиса, В.Я. Тація. – 3-тє вид., переробл. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 496 с.

Кримінальне право України: Загальна частина: Підруч. / Кол. авт.: Ю.В. Александров, В.І. Антипов, О.О. Дудоров та ін. – 4-те вид., переробл. та допов.; За ред. М.І. Мельника, В.А. Кли-менка. – К.: Атіка, 2008. – 376 с.

Уголовное право Украины. Общая и Особенная части: Учебник / Отв. ред. Е.Л. Стрельцов. – X.: Одиссей, 2007. – 720 с.

Кримінальний кодекс України: Наук.-практ. коментар / За ред. В.В.Сташиса, В.Я.Тація. – 4-те вид., допов. – X.: Одис-сей, 2008. – 1208 с.

Науково-практичний коментар до Кримінального кодек-су України: У 2 т. / За заг. ред. П.П. Андрушка, В.Г. Гончаренка, Є.В. Фесенка. – 3-тє вид., переробл. та допов. – К.: Алерта, КНТ, Центр учбової літератури. – 2009. – Т.1. – 964 с. – Т. 2. – 624 с.

Постановления Пленума Верховного Суда Украины по уголовным делам (2001-2006): Сб. / Сост. и пер. В.И. Тютюгин. – X.: Одиссей, 2007. – 300 с.

Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1972 - 2009). – Х.: Вид. СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2009. – 784 с.

Практика судів України з кримінальних справ (2001-2005) – К. – Х.: Юрінком Інтер, 2005. – 464 с.

Практика судів України з кримінальних справ (2006 - 2007) / Уклад.: В.В. Сташис, В.І. Тютюгін; За заг. ред. В.В. Ста-шиса. – К. : Юрінком Інтер, 2008. – 880 с.

Кримінальний кодекс України. Практика судів України з кримінальних справ (2007-2008) / Уклад.: В.В. Сташис, В.І. Тютю-гін; За заг. ред. В.В. Сташиса. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 384 с.

34

3.2. СПИСОК ДОДАТКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ ДОКУМЕНТІВ

ДО ОКРЕМИХ ВИДІВ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ

3.2.1. До індивідуальної роботи 2.3. “Порівняльне право-

знавство вузькоспеціальної проблематики з Загальної частини кри-

мінального права України і кримінального права іноземних держав.

Закон об уголовном праве Израиля / Пер. с иврита М. Дорфман; Науч. ред. Н.И. Мацнев. – СПб.: Юрид. центр

Пресс, 2005. – 412 с. Уголовное законодательство зарубежных стран (Англии,

США, Франции, Германии, Японии): Сб. законодат. материалов /

Под ред. И.Д. Козочкина. – М.: Зерцало, 1999. – 352 с. Уголовное законодательство Норвегии / Науч. ред. и

вступ. ст. Ю.В. Голика; Пер. с норвеж. А.В. Жмени. – СПб.:

Юрид. центр Пресс, 2003. – 375 с. Уголовный кодекс Латвийской Республики / Науч. ред.

и вступ. статья А.И. Лукашова и З.А. Саркисовой; Пер. с ла-тыш. А.И. Лукашова. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2001. – 313 с.

Уголовный кодекс Литовской Республики / Науч. ред.

В. Павилонис; Пер. с лит. В.П. Казанскене. – СПб.: Юрид.

центр Пресс, 2003. – 470 с. Уголовный кодекс Республики Болгария / Науч. ред.

А.И. Лукашов; Пер. с болгар. Д.В. Милушева, А.И. Лукашова. –

СПб.: Юрид. центр Пресс, 2001. – 298 с. Уголовный кодекс Австралии 1995 г. / Науч. ред. и пре-

дисл. И.Д.Козочкина, Е.Н.Трикоз; Пер. с англ. Е.Н. Трикоз. –

СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – 388 с. Уголовный кодекс Австрии / Пер. с нем. – М.: Зерцало-М,

2001. –144 с. Уголовный кодекс Бельгии / Науч. ред. и предисл.

Н.И. Мацнева; Пер. с фр. Г. И. Маяковского. – СПб.: Юрид.

центр Пресс, 2004. – 561 с. Уголовный кодекс Голландии / Науч. ред. Б.В. Волжен-

кин; Пер. с англ. И.В. Мироновой. – 2-е изд. – СПб.: Юрид.

центр Пресс, 2001. – 510 с. Уголовный кодекс Дании / Науч. ред. и предисл.

35

С.С. Беляева; Пер. с дат. и англ. С.С. Беляева, А.Н. Рычевой. –

СПб.: Юрид. центр Пресс, 2001. – 230 с. Уголовный кодекс Индии / Под ред. и с предисл.

Б.С. Никифорова; Пер. с англ. А.С. Михлина. – М.: Изд-во

иностр. лит., 1958. – 240 с. Уголовный кодекс Испании / Под ред. и с предисл.

Н.Ф. Кузнецовой, Ф.М. Решетникова. – М.: Зерцало, 1998. – 218 с. Уголовный кодекс Республики Польша / Науч. ред.

А.И. Лукашов, Н.Ф. Кузнецова; Пер. с пол. Д.А. Брилович. –

СПб.: Юрид. центр Пресс, 2001. – 234 с. Уголовный кодекс Республики Сан-Марино / Науч. ред.

С.В. Максимова; Пер. с итал. В.Г. Максимова. – СПб.: Юрид.

центр Пресс, 2002. –253 с. Уголовный кодекс Франции / Науч. ред. Л. В. Головко,

Н.Е. Крылова; Пер. с фр. Н. Е. Крыловой. – СПб.: Юрид. центр

Пресс, 2002. – 650 с. Уголовный кодекс ФРГ / Пер. с нем. – М.: Зерцало, 2000. –

208 с. Уголовный кодекс Швейцарии / Науч. ред., предисл. и

пер. с нем. А.В. Серебренниковой. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – 230 с.

Уголовный кодекс Швеции / Науч. ред. Н.Ф. Кузнецова, С.С. Беляев; Пер. С.С. Беляева. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2001. – 320 с.

Уголовный кодекс штата Техас / Науч. ред. И.Д. Козоч-

кин; Пер. с англ. Д.Г. Осипова, И.Д. Козочкина. – СПб.: Юрид.

центр Пресс, 2006. – 576 с. Уголовный кодекс Республики Эстония / Науч. ред. и

пер. с эст. В.В. Запевалова. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2001. –

262 с. Уголовный кодекс Японии / Науч. ред. и предисл. А.И.

Коробеева. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2002. – 226 с.

36

3.2.2. До окремих питань індивідуальної роботи 2.3.

Ахметшин Х.М., Ахметшин Н.Х., Петухов А.А. Современ-

ное уголовное законодательство КНР. – М.: Муравей, 2000. – 432 с. Батиргареєва В.С. Інститут рецидиву злочинів за кримі-

нальним законодавством України і зарубіжних країн // Вісн.

Луган. держ. ун-ту внутр. справ. – 2007. – Спец. вип.: Проблеми

застосування кримінального законодавства України. – Лу-

ганськ: Луган. держ. ун-т внутр. справ. – 2007. – С. 10-13.

Бичківський О.П. Юридичні підстави видачі злочинців

у США // Вісн. Запоріз. нац. ун-ту. – Юрид. науки. – 2006. –

№ 1. – С. 162-172.

Вереша Р.В. Мапз геа за кримінальним правом Англії // Право України. – 2006. – № 5. – С. 167-170.

Вереша Р.В. Вина та її форми за кримінальним правом

Франції // Там же. – 2005. – № 12. – С. 138-141.

Вереша Р.В. Суб’єкт злочинного діяння за криміналь-

ним законодавством зарубіжних держав // Там же. – 2006. –

№ 9. – С. 137-143.

Вереша Р.В. Вина у кримінальному законодавстві зару-

біжних держав // Адвокат. – 2007. – № 3. – С. 12-13.

Вереша Р.В. Суб’єкт злочинного діяння за криміналь-

ним законодавством зарубіжних держав // Кримінальне право

України. – 2006. – № 3. – С. 40-49.

Волженкин Б.В. Сравнительный анализ положений об

уголовном законе по уголовному законодательству государств –

участников в СНГ // Вестн. Моск. ун-та. – Сер. 11: Право. – 2003. –

№ 5. – С. 60-69.

Гайова О. Закон – основне джерело континентального

права // Проблеми державотворення і захисту прав людини в

Україні: Матеріали XIV регіон. наук.-практ. конф. (6 лют. 2008 р., м. Львів). – Л.: Львів. нац. ун-т, 2008. – С. 6-8.

Герасименко В.П. Проблема визначення поняття “пока-рання” в кримінальному законодавстві зарубіжних країн // Пробл.

законності. – Вип. 77. – X.: Нац. юрид. акад. України, 2006. –

С. 110-123.

37

Голеніщев К.Ю. Міжнародний досвід криміналізації не-донесення про злочин // Вісн. Луган. держ. ун-ту внутр. справ. –

2007. – Спец. вип.: Проблеми застосування кримінального за-конодавства України. – Луганськ: Луган. держ. ун-т внутр.

справ, 2007. – С. 42-46.

Готтфредсон Майкл, Герші Тревіс. Загальна теорія зло-

чину. – Х.: Акта, 2000. – 323 с. Гусар Л. Порівняльна характеристика кримінального

права зарубіжних країн. Необхідна оборона // Вісн. прокурату-

ри. – 2008. – № 2. – С. 119-125.

Гюльалиева Р., Захидов Б. Проблеми совершенствова-

ния уголовного законодательства Азербайджана (теоретические аспекты). – Баку: Ганун, 2006. – 304 с.

Джоробекова А. Уголовная ответственность несовер-

шеннолетних по законодательству Кыргызской Республики //

Уголовное право. – 2004. – № 4. – С. 20-22.

Доронин Г.Г. Состав деяния в германском уголовном

праве (обзор) // Государство и право. – 2001. – № 2. – С. 195-200.

Дудченко В.В. Іудейське право: до проблеми виникнен-

ня, обґрунтування та взаємодії із сучасним ізраїльським правом //

Держава і право. – Юрид. і політ. науки. – Вип. 32. – К.: Ін-т держави і права НАН України, 2006. – С. 519-527.

Душейко Н.Г. Виникнення та розвиток інституту кла-сифікації протиправних діянь у кримінальному законодавстві Російської імперії (друга половина XVII - XIX ст.) // Вісн. Запо-

різ. юрид. ін-ту. – 2002. – № 3 (24). – С. 237-243.

Жалинский А.Э. Современное немецкое уголовное пра-во. – М.: Проспект, 2006. – 560 с.

Желваков 3. Принципы уголовного законодательства Российской Федерации // Уголовное право. – 2006. – № 5. –

С. 37-41.

Житнигор Б.С. Анализ некоторых аспектов уголовно-

правового регулирования в государстве Израиль через призму

политических интересов Украины // Актуальні проблеми полі-тики. – Вип. 17. – О.: Юрид. л-ра, 2003. – С. 219-229.

Житнигор Б.С. Сравнительный анализ родственных

38

уголовно-правовых систем России, Украины и уголовного

законодательства государства Израиль. – Кн. 1. – Тирасполь: ТФ МАУП-МАРКИС, 2003. – 292 с.

Житнигор Б.С. Сравнительный анализ родственных

уголовно-правовых систем России, Украины и уголовного за-конодательства государства Израиль. – Кн. 2. – Тирасполь: ТФ

МАУП-МАРКИС, 2003. – 364 с. Житный А. Деятельное раскаяние. Сравнительный ана-

лиз законодательства Беларуси, России и Украины // Россий-

ская юстиция. – 2002. – № 10. – С. 55-56.

3айцев О.В. Обмежена осудність у кримінальному зако-

нодавстві зарубіжних країн // Кримінальне право України: Тео-

рія і практика. – 2007. – № 1. – С. 41-53.

Иншаков С., Шулепова Л. Дополнительное уголовное законодательство ФРГ // Уголовное право. – 2005. – № 3. –

С. 35-37.

Іванцов В., Горностай А. Замах на злочин за Криміналь-

ним кодексом України та кримінальними кодексами зарубіжних

країн. Порівняльний аналіз // Вісн. прокуратури. – 2007. – № 8. –

С. 36-40.

Казначеева Д.В. История развития института условно-

досрочного освобождения от отбывания наказания // Право і безпека. – 2004. – № 3/2 (№ 2). – С. 63-65.

Кибальник А. Преступное деяние в доктрине уголовно-

го права и в судебной практике Англии // Уголовное право. –

2006. – № 2. – С. 36-40.

Кибальник А. Преступление в уголовном праве США //

Там же. – 2007. – № 4. – С. 37-41.

Кигас В.Н. О соответствии ювенального уголовного за-конодательства духу времени // Борьба с преступностью за ру-

бежом. – 2004. – № 9. – С. 18-34. Реф. ст. // Kriminalistik. – 2002. –

№ 7, 8. – С. 418-426.

Кирись Б. Обмеження по військовій службі як вид пока-рання за кримінальним законодавством зарубіжних держав //

Вісн. Львів. ун-ту. – Сер. юрид. – Вип. 40. – Л.: Львів. держ. ун-т, 2004. – С. 325-333.

Кісілюк Е.М. Кримінальне законодавство в період укра-

39

їнського державотворення (1917-1921 рр.). – К.: Б. в., 2003. – 20 с. Ковітіді О.Ф. Обов’язки, що покладаються на особу,

умовно звільнену від покарання чи його відбування: досвід

деяких країн Європейського Союзу // Вісн. Верхов. Суду Укра-їни. – 2005. – № 9. – С. 44-47.

Козочкин И.Д. Уголовное право США: успехи и проб-

леми реформирования. – СПб.: Юрид. центр Пресс, 2007. – 478 с. Коняев А.В. Воспитательные и иные меры уголовно-

правового характера как категория в уголовном законодательс-тве России и некоторых европейских государств // Изменения УК РФ 1996 г.: состояние, тенденции и проблемы применения: Материалы междунар. науч.-практ. семинара (1 июля 2005 г., г. Барнаул). – Барнаул: Изд-во Алт. гос. ун-та, 2005. – С. 208-212.

Коротков М.О. Поняття злочину та складу кримінально-

го діяння за кримінальним правом Федеративної Республіки

Німеччина // Вісн. Одес. держ. ун-ту. – Вип. 2. Гуманітарні нау-

ки: історія, філософія, психологія, право. – О.: Одес. юрид. ін-т НУВС, 1999. – С. 10-112.

Кочкина М.В. Административное и уголовное законо-

дательство в условиях становлення и эволюции Советского го-

сударства (октябрь 1917-1929 гг.). – Саратов: Б. и., 2008. – 34 с. Крапивина О.Н. Приобретение или сбыт имущества, за-

ведомо добытого преступным путем: сравнительно-правовое, уголовно-правовое, уголовно-политическое и криминологичес-кое исследование. – М.: Б. и., 2008. – 29 с.

Красницький І. Поняття і значення обставин, що ви-

ключають злочинність діяння у кримінальному праві України і Франції: порівняльний аналіз // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали IX регіон. наук.-

практ. конф. (13-14 лют. 2003 р., м. Львів). – Л.: Львів. держ.

ун-т, 2003. – С.420-422.

Крастиньш У.Я. Коллективннй субъект в уголовном

праве // Уголовное право в XXI веке: Материалы Междунар.

науч. конф. (31 мая – 1 июня 2001 г., г. Москва). – М.: ЛексЭст, 2002. – С. 44-47.

Кропліс А. Покарання та його ознаки за кримінальним

законодавством України та зарубіжних країн // Актуальні проб-

40

леми кримінального права України: Тези доп. та наук. пові-домл. студент. наук. конф. – X.: Нац. юрид. акад. України,

2007. – С. 75-78.

Кузнецова Н.Ф. Сравнительный анализ института пре-ступления по уголовным кодексам стран СНГ и Балтии // Вестн.

Моск. ун-та. – Сер. 11: Право. – 2003. – № 3. – С. 19-35.

Лейленд Пітер. Кримінальне право: злочин, покарання,

судочинство (англ. підхід). – К., 1996.

Лісова Н. Крайня необхідність у кримінальному праві за-рубіжних країн // Вісн. прокуратури. – 2006. –№ 11. – С. 104-113.

Лосев В.В. Субъект воинского преступления по уголо-

вному законодательству Республики Беларусь. – Минск: Б. и.,

2003. – 21 с.

Максимович Р.Л. Визначення поняття службової особи

в зарубіжному кримінальному законодавстві // Державотворен-

ня та правотворення в Україні: проблеми та перспективи: Ма-теріали Першої звіт. наук. конф. (2 берез. 2007 р., м. Львів). –

Л.: Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2007.– С. 204-209.

Миронов С.И. Необходимая оборона по уголовному

праву Англии и США: особенности регулирования // Государс-тво и право. – 2002. – № 6. – С. 61-67.

Михайлов В. Ситуації правомірної шкоди (обставини,

що викликають злочинність діяння) за кримінальним законо-

давством держав СНД // Вісн. Акад. прав. наук України. –

2007. – № 4(51). – С. 241-248.

Молдабаев С.С. Субъект преступления в обычном праве казахов // Известия Высш. учеб. заведений: Правоведение. –

2001. – № 5. – С. 179-188.

Пудовочкин Ю. Сравнительно-правовые аспекты дейст-вия уголовного законодательства России и стран СНГ по кругу

лиц // Уголовное право. – 2004. – № 2. – С. 54-56.

Рабінович П. Поняття злочину і покарання в інтерпре-тації Страсбурзького суду // Юрид. вісн. України. – 2007. –

7- 13 квіт. – (№ 14). – С. 12.

Савченко А. В. Кримінальне законодавство України та федеральне кримінальне законодавство Сполучених Штатів

Америки: комплексне порівняльно-правове дослідження: Мо-

41

ногр. – К.: КНТ, 2007. – 596 с. Савченко А. Кримінальна відповідальність і покарання

неповнолітніх у США // Міліція України: Часоп. М-ва внутр.

справ України. – 2006. – № 9. – С. 24-25.

Савченко А. Особливості структури кримінального за-конодавства України та США (на рівні федерації): порівняль-

ний аналіз // Право України. – 2006. – № 3. – С. 90-93.

Савченко А. Попередня злочинна діяльність і співучасть

за кримінальним законодавством України та США (на рівні фе-дерації): порівняльний аналіз // Підприємництво, госп-во і пра-

во. – 2005. – № 11. – С. 149-154.

Савченко А.В. Основні напрями адаптації кримінального

законодавства України до європейських і світових стандартів //

Наук. вісн. Нац. акад. внутр. справ України. – 2004. – № 1. – К.:

НАВСУ, 2004. – С.40-45.

Сахарук Т.В. Відповідальність юридичної особи у кри-

мінальному законодавстві іноземних держав // Конституція –

основа державно-правового будівництва і соціального розвитку

України: Тези наук. доп. та повідомл. учасників наук. конф. мо-

лодих учених (м. Харків, 30 черв. 2001 р.). – X.: Нац. юрид.

акад. України, 2001. – С. 175-177.

Сахарук Т.В. Загальні засади призначення покарання за законодавством України та США: порівняльний аналіз на прикладі відмивання грошових коштів // Право і безпека. –

2003. – 2/2 (№ 2). – С. 131-135.

Сахарук Т.В. Проблемні питання призначення покаран-

ня неповнолітнім за кримінальним правом України та Канади:

порівняльний аналіз // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. – Вип. 31. –

X.: НУВС, 2005.– С. 14-19.

Сердюк П. Форми вини, види умислу та необережності у кримінальному праві Польщі: проблеми тлумачення // Під-

приємництво, госп-во і право. – 2007. – № 10. – С. 132-136.

Жалинский А.Э. Современное немецкое уголовное пра-во. – М.: Проспект, 2006. – 560 с.

Соколов А., Предеина И. Ювенальное уголовное судо-

производство Германии // Российская юстиция. – 2004. – № 3. –

С. 66-68.

42

Сотников С. Амнистия в современном российском пра-ве // Уголовное право. – 2004. – № 2. – С. 64-66.

Стрельцов Е.Л. Современное уголовное законодательс-тво в странах переходного периода: перспективи совершенст-вования // Кримінальний кодекс України 2001 р.: проблеми за-стосування і перспективи удосконалення: Матеріали міжнар.

наук.-практ. конф. (13-15 квіт. 2007 р. – Ч. 1., м. Львів) – Л.:

Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2007. – С. 107-111.

Фріс П.Л., Медицький І.Б. Юридична особа як суб’єкт злочину за законодавством країн Європи та Америки // Наук.

вісн. Львів. держ. ун-ту внутр. справ. – Сер. юрид. – Вип. 3. –

Л.: Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2007. – С. 338-344.

Хавронюк М.І. Види кримінальних покарань. Досвід єв-

ропейських держав // Прокуратура. Людина. Держава. – 2005. –

№ 3. – С. 95-102.

Хавронюк М.І. Випробовування українського криміналь-ного законодавства на “європейськість” // Віче. – 2005. – № 3. –

С. 56-62.

Хавронюк М.І. Поняття злочинного діяння за законо-

давством європейських країн // Підприємництво, госп-во і пра-во. – 2004. – № 9. – С. 112-117.

Хавронюк М.І. Правила кваліфікації злочинних діянь: досвід Молдови, Іспанії // Там же. – 2005. – № 5. – С. 133-134.

Хавронюк М.І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи. – К.: Юрисконсульт, 2006. – 1048 с.

Хомич В.М. Наказание в виде обязательных работ в

Уголовном кодексе Республики Беларусь // Проблеми пенітен-

ціарної теорії і практики: Щоріч. бюл. – Вип. 10. – К: КЮІ КНУВС, 2005. – С. 119-129.

Храмов С.М. Необходимая оборона и причинение вреда при задержании лица, совершившего преступление, в уголов-

ном законодательстве различных стран // Наук. вісн. Юрид.

акад. М-ва внутр. справ. 2003 р. – № 2(11). – Д.: Б. в., 2003. –

С. 227-233.

Чугаев А. Условное осуждение в российском уголовном

законодательстве // Уголовное право. – 2005. – № 2. – С. 65-67.

43

Шкредова Е. Рецидив злочинів за кримінальним законо-

давством Росії і України: стан і перспективи розвитку // Прав-

ничий часоп. Дон. ун-ту. – 2006. – № 1(15). – Донецьк: Б. в.,

2006. – С. 32-37.

Шкредова Э.Г. Неоднократность (повторность) и сово-

купность преступлений как формы множественности по уголо-

вному законодательству стран СНГ // Государство и право. –

2006. – Полнотекст. док. (№ 8). – С. 90-97.

Ющик О.І. Інститут виправданого ризику в криміналь-

ному праві зарубіжних країн // Наук. вісн. Чернівец. ун-ту. –

Вип. 172. – Правознавство. – Чернівці: Рута, 2003. – С. 113-117.

Ясир Мусбах Саади. Соучастие в преступлении по уго-

ловному праву Иордании // Прав. держава. – 2001. – № 3. –

С. 178-181.

Ясир Мусбах Саади. Уголовная ответственность за по-

дстрекательство по уголовному законодательству Иордании //

Там же. – 2002. – № 5. – С. 156-160.

3.2.3. До індивідуальної роботи 2.4. Аналіз опублікованої

судової практики за напрямом “Застосування кримінального

законодавства України. Загальна частина”

а) д ж е р е л а о п у б л і к о в а н о ї с у д о в о ї

п р а к т и к и

Рішення Верховного Суду України: Щоріч. 1997. – К.,

1997. – 200 с. Рішення Верховного Суду України: Щоріч. 1998. – К.,

1998. – 160 с. Рішення Верховного Суду України: Щоріч. 1999. – К.,

1999. – 168 с. Рішення Верховного Суду України: Щоріч. 2000. – К.,

2000. –160 с. Рішення Верховного Суду України: Щоріч. 2001. – К.,

2001. – 184 с. Рішення Верховного Суду України: Щоріч. 2002. – К.,

2002. – 176 с.

44

Рішення Верховного Суду України: Щоріч. 2003. – К.,

2003. – 176 с. Рішення Верховного Суду України. – К., 2004. – Вип. 1

(8). – 128 с. Рішення Верховного Суду України. – К., 2005. – Вип. 1

(9). – 128 с. Рішення Верховного Суду України. – К., 2005. – Вип. 2

(10). – 128 с. Рішення Верховного Суду України. – К., 2007. – Вип. 1

(14). – 128 с. Рішення Верховного Суду України. – К., 2007. – Вип. 2

(15). – 128 с.

Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримі-нальних справах (1973-2004): Офіц. вид. / За заг. ред. В.Т. Ма-ляренка. – К., 2004. – 336 с.

Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримі-нальних справах / За заг. ред. В.Т. Маляренка // Бюл. законо-

давства і юрид. практики України. – К.: Юрінком Інтер, 2004. –

№ 12. – 360 с. Постановления Пленума Верховного Суда Украины по

уголовным делам (2001-2006): Сб. / Сост. и пер. В.И. Тютюгин. –

X.: Одиссей, 2007. – 300 с. Практика судів України з кримінальних справ (2001-

2005) / За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.В. Сташиса; Уклад.:

В.В. Сташис, В.І. Тютюгін. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 464 с. Практика судів України з кримінальних справ (2006-

2007) / За заг. ред. В.В. Сташиса; Уклад.: В.В. Сташис, В.І. Тю-

тюгін. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 880 с. Судебный прецедент (неофицальньй): Судебная прак-

тика Харьковского региона по уголовным делам. – X.: Ксилон,

1999. – 272 с. Практика судів України у кримінальних справах (1993 -

1995) // Бюл. законодавства і юрид. практики України. – К.:

Юрінком, 1996. – № 3. – 330 с. Судебная практика. Убийства, изнасилования и другие

преступления против личности: Сб. судеб. решений по уголов.

45

делам. – К.: Знання, 1993. – 240 с. Практика судів України в кримінальних справах // Бюл.

законодавства і юрид. практики України. – К.: Юрінком, 1993. –

№ 4. – 351 с. Судебные приговоры: Практика Верховного Суда Укра-

ины. – К.: Юринком, 1995. – 224 с. Судова практика Верховного Суду України у криміна-

льних справах: Офіц. вид. / Відп. ред. П.П. Пилипчук. – К.: Ін

Юре, 2006. – 392 с. Судова практика Верховного Суду України у криміна-

льних справах: Офіц. вид. / Відп. ред. П.П. Пилипчук. – К.: Ін

Юре, 2007. – 696 с. Кримінальне судочинство в Україні: Судова практика.

Злочини проти життя особи (вбивства): Офіц. вид. / Відп. ред.

П.П. Пилипчук. – К.: Ін Юре, 2007. – 960 с. Судова практика у кримінальних справах // Криміналь-

не судочинство. – 2006. – Вип. 1-2. – 238 с. Судова практика у кримінальних справах // Там же. –

2007. – Вип. 1(3). – 108 с. Судова практика у кримінальних справах // Там же. –

2007. – Вип. 2(4). – 112 с. Судова практика у кримінальних справах // Там же. –

2007. – Вип. 3(5). – 148 с. Судова практика у кримінальних справах // Там же. –

2007. – Вип. 4(6). – 160 с. Судово-практичний коментар до Кримінального кодек-

су України / Упоряд. і авт. передмови М.І. Хавронюк. – К.:

Юрисконсульт, 2006. – 550 с. Сучасне кримінальне право України: нормативно-правові

документи та судово-слідча практика: Хрестоматія / Упоряд.

В.А. Савченко та ін.; За заг. ред. В.В. Кузнєцова. – К.: Вид.

ПАЛИВОДА А. В., 2005. – 496 с.

б ) ж у р н а л и

Вісник Верховного Суду України

46

Бюлетень законодавства і юридичної практики України

Бюлетень Міністерства юстиції України

Вісник Академії прокуратури України

Судова практика Підприємництво, господарство і право

Право Європейського суду з прав людини

Адвокат Судочинство і судоустрій в Україні Юридична Україна Юридичний журнал

в ) г а з е т и

Адвокатура Закон і бізнес Юридичний вісник України

Юридична практика

г ) І н т е р н е т - р е с у р с и

Єдиний державний реєстр судових рішень: www.court.gov.ua

Верховний Суд України: www.scourt.gov.ua

47

З М І С Т

1 . Загальні методичні поради………………………. 3 2 . Види індивідуальних завдань та методичні

поради до їх виконання………………………….. 7 2.1. Анотування вивченої додаткової літератури

та інших джерел навчального курсу “Кримі- нальне право України. Загальна частина”… 7

2.2. Есе за вузькоспеціальною проблематикою з навчального курсу “Кримінальне право України. Загальна частина”……………… 9

2.3. Порівняльне правознавство вузькоспеціа-льної проблематики з Загальної частини кримінального права України і криміна-льного права іноземних держав………….. 25

2.4. Аналіз опублікованої судової практики за напрямом “Застосування кримінального за-конодавства України. Загальна частина”….. 30

3. Список літератури та нормативно - правових документів………………………………………… 33

3.1. Список основної літератури та норматив-но-правових документів до всіх видів ін-дивідуальної роботи……………………… 33

3.2. Список додаткової літератури та нормати-вно-правових документів до окремих ви-дів індивідуальної роботи………………… 34

3.2.1. До індивідуальної роботи 2.3. Порів-няльне правознавство вузькоспеціальної проблематики з Загальної частини кримі-нального права України і кримінального права іноземних держав..……….…………. 34

3.2.2. До окремих питань індивідуальної роботи 2.3………………………………….. 36

3.2.3. До індивідуальної роботи 2.4. Аналіз опублікованої судової практики за напря-мом “Застосування кримінального зако-нодавства України. Загальна частина”…... 43