№ 8 (038)26 марта2012 года

Покажут ли в Чернигове заПрещенное кино?

Фильм о российско-грузинской войне «Август. Восьмого» был объявлен к показу в чернигов-ском кинотеатре имени Щорса с 23 марта.К сожалению, черниговцам так и не удалось по-смотреть нашумевшую драму. Министерство культуры долго не могло принять окончательное решение относительно проката в Украине карти-

ны, и выдать прокатную лицензию. Такая проблема появилась в министер-стве после обращения представителей грузинской диаспоры и ВО Свобода. По их мнению, российский фильм разжигает межнациональную вражду.После долгих переговоров разрешение на прокат все-таки было получено и фильм опять внесли в репертуар кинотеатра им. Щорса, но….Представители Черниговской областной организации ВО «Свобода» напра-вили открытое письмо представителям законодательной и исполнительной власти области с требованием снять с публичного показа фильм «Август. Восьмого». В итоге, как говорят в народе: «Пока кина не буде!»

цензура

уже второе ограбление ювелирного

В Чернигова снова произошло ограбление юве-лирного магазина. На этот раз по проспекту Мира, возле кафе «Мамамия». Буквально месяц назад подобное ограбление произошло по улице Доценко, когда неизвестные около 10.00 зашли в магазин и, угрожая продав-цам, потребовали отдать ювелирные украшения.

Получив требуемое, преступники скрылись в неизвестном направлении на припаркованном возле магазина автомобиле. Преступление до сих пор не раскрыто.И вот новый инцидент: 23 марта двое злоумышленников без масок (на одном из них были солнцезащитные очки), угрожая предметом, похожим на пи-столет, забрали все драгоценности из ювелирного магазина в самом центре города. Все это длилось буквально несколько минут, после чего злоумыш-ленники скрылись.Милиция обращается к гражданам, если вы стали случайным свидетелем и видели двух молодых людей около 11.00 возле кафе «Мамамия!» (один был в солнцезащитных очках, а другой держал в руках клетчатую сумку), позво-нить по тел.102. Конфиденциальность гарантируется.

Криминал

будет ли Платным вход в церковь?

«По большим праздникам во всех церквях начнут брать деньги за вход» - об этом сообщил Про-тоиерей Всеволод Чаплин, Председатель Сино-дального отдела по взаимодействию Церкви и общества Московского Патриархата.Для каждого города определяется своя стои-мость права помолиться в церкви. Все зависит от решения настоятелей.

За комментариями по поводу этой ситуации мы обратились в Черниговский патриархат, ведь в преддверии Великого православного праздника многих прихожан волнует этот непростой вопрос. «Такого не может быть! – отве-тили нам, - подобных вопросов никто не поднимал и могу вас заверить, что в Чернигове вход в церковь, как и раньше, будет бесплатным! И хотя деньги епархии нужны для поддержания храмов в надлежащем состоянии (в нашем городе 5 храмов еще домонгольского периода), но это должны быть добро-вольные пожертвования прихожан, а не принудительные платежи».

Религия

з телевізійних екра-нів нам постійно на-

гадують: україна очікує на Євро! Представники чернігівської міської влади неодноразово за-являли, що потік вбо-лівальників і туристів не омине наш обласний центр (адже Чернігів – північні ворота країни), що означає додаткові прибутки і в бюджет, і в гаманці місцевих під-приємців.

Хоча у такої думки є опоненти: мовляв, наше місто закордонних го-стей не дуже-то цікавить. Не беремося прогнозувати, чи збіль-шиться потік туристів до Чернігова у зв’язку з про-веденням змагань, але поговоримо, як зустріне місто тих, хто все ж таки завітає до нас у гості.

зацікавлюємо потенційних туристів

На думку керівника управління стратегічного розвитку Чернігівської міської ради Бориса Атрощенка, проведення Євро-2012 має велике значення для розвитку Чернігова як туристичного центру. Так, столичні туристичні оператори включають Чернігів у туристичні маршрути для учасників і гостей чемпіонату. Деякі з них розмістили інформацію на своїх сайтах, дехто видав путівники, куди увійшли пам’ятки Чернігова та області. Крім того, відбувся обмін постерами з містами-партнерами в Україні та по-братимами за кордоном. Так, на вули-цях Львова можна побачити рекламу «Чернігів – історія починається тут».

Сайт Туристично-інформаційного центру Чернігова (ТІЦу) http://chernihivtourist.com.ua містить інформацію п’ятьма мовами. «Ми проаналізували звернення за минулий рік і з’ясували, що це були представ-ники 83 країн. Кількість звернень до ТІЦу у порівнянні з 2010 роком зросла на третину, - повідомив нашим чита-чам Борис Атрощенко. - Це важливо, адже перш ніж кудись їхати, люди шу-кають інформацію щодо харчування, розміщення, а також про цікаві події».

До речі, вже готовий другий ка-лендар подій Чернігова (щоправда, на момент цієї розмови на сайті його ще не було), незабаром він буде надрукований. Одна з цьогорічних родзинок - масштабний фестиваль Romantik, який має привернути увагу громадськості до Чернігова. Про цей захід ми вже докладно розповідали. Співробітники ТІЦу продовжують роботу з видання нових матеріалів (буклетів, брошур) як мінімум двома мовами. Це будуть різнопланові ви-дання як із загальною краєзнавчою інформацією про Чернігів, так і з довідковою інформацією про готелі, заклади харчування, музеї, галереї

та театри. Життя підказує, що таких буклетів у Чернігові бракує. На часі – видання презентаційного альбому чи книги про Чернігів. Останній раз така книга побачила світ понад 20 років тому. Це серйозна і масштабна праця, тому вочевидь, до Євро не встигнемо.

люди і вказівники заговорили англійською

Наступний напрямок робо-ти – мовна підготовка персоналу ресторанів і кафе, а також готелів, аби вони могли хоча б відповідати на запи-тання. За словами Бориса Атрощенка, готельєри та ресторатори Чернігова й самі чудово розуміють, що це вимога часу, отож їхні працівники вже начеб-то оволоділи базовою англійською. Крім того, зроблений переклад назви страв у меню, деякі ресторани пропо-нують наші традиційні страви та напої – поліські та чернігівські.

Минулого року у ЗМІ повідомлялося також про набір волонтерів, які в разі потреби змо-жуть допомогти туристам – нададуть інформацію про історичні пам’ятки, установи, закади харчування, а в разі потреби – й першу медичну допомо-гу. Ці люди працюють не за гроші, а заради розширення кола спілкування, самореалізації, мовної практики. У Чернігові охочих набралося близь-ко 200 чоловіків і жінок, в основ-ному це студенти. Хоча є бажаючі з кола пенсіонерів, які мають вільний час і раніше працювали в сфері ту-ризму. Втім, волонтери мають бути спеціально підготовлені.

- Від волонтерів вимагається знання інфраструктури нашого міста та базове володіння іноземною мо-вою (англійською чи німецькою). Їм потрібно мати аптечку, засіб зв’язку та спеціальну екіпіровку, аби вони вирізнялися з-поміж інших, - пояснив начальник управління стратегічного розвитку. - Людей ми вже відібрали, заняття починаємо з наступного тиж-ня. Головне, що люди хочуть, їм цікаво. Апробацію волонтерів плануємо про-вести в травні на фестивалі Romantik, а після «Євро» залучатимемо їх до проведення міських заходів. Такі люди нам дуже потрібні.

Позитивний момент, який варто відзначити, – у Чернігові стало більше

гідів-екскурсоводів. Якщо два роки тому мова йшла про 20 фахівців, які мали відповідні сертифікати та мог-ли проводити екскурсії Черніговом, то зараз їх понад 60. Варто згада-ти і про двомовні (українською та англійською) вказівники, що вказують напрямок до основних туристичних об’єктів. Вони з’явилися на вулицях Чернігова наприкінці минулого року. Певна частина – «за рахунок господа-рюючих об’єктів».

в центрі міста з’явиться WiFi

Цікаво, що туристів у Чернігів (і не лише з нагоди Євро-2012) міська влада планує залучити також за допо-могою новітніх технологій. Мова – про бездротовий інтернет у центральній частині міста – на Валу, на Алеї Героїв. На думку Бориса Атрощенка, це дуже потрібний проект, особливо для молоді, яка повинна мати можливість скористатися інтернетом не лише в кафе, а й в основних туристичних зонах. Щоправда, цей проект поки що на стадії перемовин, задля його реалізації потрібно залучити кошти спонсорів.

Ще одна хороша ідея - організація фан-зон для вболівальників, які не поїдуть на стадіони, але «вболіватимуть» разом з друзями. Зокрема, планується, що одна з та-ких фан-зон з великими екранами розміститься у Літньому театрі, однак ще треба вирішити всі серйозні питан-ня щодо інфраструктури, безпеки лю-дей. Це буде всеукраїнський проект.

Ще одна спільна з бізнесом ініціатива – «Зелений театр на Алеї Героїв». У Чернігові є люди, які праг-нуть влаштовувати концерти, танці, конкурси в центрі міста, щоб люди могли насолоджуватися музикою, піснею, святом. «Життя повинно бути барвистим! – переконаний мій співрозмовник. – Чернігову потрібні події – фестивалі, свята, унікальні акції, треба розвивати подієвий ту-ризм. Ми вивчаємо досвід Кам’янця-Подільского в цьому плані. За кілька років місто змогло стати центром подієвого туризму. На першому етапі влада дійсно змогла інвестувати кош-ти в підтримку таких заходів, а потім активно підключився приватний капітал».

Вікторія КудіНа

Чернігів готується до Євро

Телефон редакции: (0462) 91-55-56Телефон рекламного отдела: +38 (0462) 97-44-47

+38 (093) 59-30-277 E-mail: gazeta@gf.com.ua№8 (038) 26 марта 2012 Жизнь города. Реклама

насолодившись чу-довою кавою, я по-

кинув затишне кафе неподалік від централь-ної площі міста й вий-шов на вулицю прак-тично одночасно з п і д ’ ї з д ж а ю ч о ю «київською» маршрут-кою.

«Спринтер» пригальмував на узбіччі, звільняючи пасажирів з не-довгого ув’язнення автомобільного переїзду. Молода пара виділилася із числа інших пасажирів, що ви-ходили, не стільки оригінальністю й стильністю одягу, скільки дещо розгубленим поглядом, що блукав околишніми будинками та перехожи-ми. Про них одразу можна було сказа-ти, що в місті вони може і не вперше, але все одно погано орієнтуються. Відчувши себе майже рятівником всесвіту, я поспішив запропонува-ти молодятам свою допомогу. Після нетривалої бесіди із приємними співрозмовниками, ноги спрямували мене запланованим шляхом, але той маленький хробачок, який народився від розмови, вже малював заголовну літеру майбутньої статті…

Нещодавно читав про корейсь-ких залізничників, які передавали нашим нові швидкісні потяги. Їх придбала наша велика країна, готу-ючись до EURO-2012. Дуже вразив

українців незвичний дизайн нових локомотивів – перш ніж перейти до кабіни, майбутнім керманичам потягів продемонстрували… туалет. Та сама кімнатка, що декілька разів на день обов’язково кличе всіх нас до себе в гості, те саме приміщення, що цікавило і моїх нових друзів, які прибули на Чернігівську землю. По-глядаючи на недешевий одяг та сум-ку, я стояв і ніяковів від питання, бо запропонувати гостям перейти площу і звернутись зі звичайною потребою до підвальчика, що знаходиться по-ряд з кінотеатром ім. Щорса, це все одно, що вступити до рядів нацистів, які орудували газовими камерами. При цьому інших варіантів я просто не бачив і повернувся з приїжджими до кафе. Як же можна не любити своїх городян та гостей міста, щоб так зну-щатись з них! Скільки вже сказано про це і скільки ще буде сказано, але ми знов і знов повертаємось до теми туризму - і знову ступаємо на ті ж граблі. Не було ще в місті керманичів, депутатів, що не казали про тури-стичну галузь і про те, як розвивати славетний Чернігів. При цьому всі кажуть про одне і теж саме – пиша-ються тим, що зробили своїми чуй-ними руками наші пращури. І це все ми пропонуємо приїжджим і меш-канцям, але самі не зробили НІЧОГО. Ми не можемо не тільки створити щось нове, чим можна було б пиша-тись, але й не створюємо умови для того, щоб показати велич стародав-нього Чернігова іншим. Я вирішив

наступного дня повернутись до того місця, з якого все почалось, і побути в «шкурі» чернігівського туриста. По-чав я все з Інтернету. На віртуальних сторінках, як для пересічного українця, інформація виглядає досить пристойно. Відомості можна читати декількома мовами, а «Гугл» без тру-да знаходить їх у достатній кількості. Ось серед іншої інформації я читаю і про великий фестиваль «Романтік», що готує міська влада в рамках за-лучення туристів напередодні EURO- 2012. Вивчаю офіційний сайт фести-валю, щоби побачити для себе щось цікаве. Там, де за ідеєю повинна бути інформація про фестиваль, в розділі «Календар подій» я бачу … порожній лист - що ж, нічого дивного, як для головного ідеолога майбутнього дійства, і я переключаю свої плани на звичне для кожного туриста дійство - поселення. Знімаю телефонну слу-хавку і починаю дзвонити по готе-лях в пошуках пристойного номеру для проживання на одну-дві доби. Чемні адміністратори на іншому кінці зв’язку розповідають про можливу мою дислокацію на цю ніч. Не так багато, як я очікував, виявляється, в Чернігові постійно перебуває досить багато людей, що завітали до міста в бізнесових та інших ділових спра-вах. І знову моє обличчя вітає своєю присутністю гидка посмішка, адже я тільки що на екрані свого «ноуту» читав, що на вище згадуваний фе-стиваль міська влада очікує, цитую, «100 000 - 150 000 глядачів, гостей

з усіх міст України та різних країн». Чи то порахували всіх птахів та ко-мах, чи кого вони очікують бачити в якості глядачів, коли туристів селити нікуди, а городяни всі з квітами бу-дуть поспішати на останній дзвоник до школи. І все ж таки, забронював-ши собі номер у найкращому готелі, я пішов вулицями задля задоволення своїх туристичних потреб. «Скажіть, це саме місто Чернігівського пива? - звертався я до перехожих, - А де я можу скуштувати «Чернігівського», де фірмовий ресторан?» Таким не-хитрим питанням я ставив у незруч-ний стан всіх зустрічних перехожих. «Як нема, та я про ваше місто тільки і знаю, що гарне пиво». Так, я зго-ден з усіма відповідями, що я почув – у кожному кафе я можу покушту-вати «Чернігівського», але не мати фірмового міського «Чернігівського»

закладу, це просто злочин для міста, що, скоріш, на жаль, але все ж таки асоціюється в багатьох українців саме з нашим пивом. От і залишилось мені, скориставшись, до речі, копієчною, як за туристичними мірками, по-слугою екскурсоводу Чернігівського історичного музею, спостерігати споруди, що ліпили своїми руками наші діди. А що ми? Я от десь чув, що наглядачі нашої історичної спад-щини придумали встановити навко-ло Валу величезний паркан. І стало так соромно перед нащадками: що ми їм залишимо? Паркан навколо дідівських пам’яток, як на кладовищі? Та місто, що колись було столицею наймогутнішого князівства на Русі, а зараз «столиця «Чернігівського», яко-го якщо вип’єш, то навіть і сходити нікуди.

алекс ОРлОВ

Чернігів туристичний?

Телефон редакции: (0462) 91-55-56Телефон рекламного отдела: +38 (0462) 97-44-47+38 (093) 59-30-277 E-mail: gazeta@gf.com.ua

№8 (038) 26 марта 2012Позиція

Як боротися з ко-рупцією? Чому рей-

тинг Партії регіонів стрімко падає? Чи змо-же захистити свій на-род наша армія? Чи проживе україна без російського газу? Чого варто чекати після об-рання нового росій-ського президента? ці та багато інших тем ці-кавили журналістів під час зустрічі з народним депутатом україни, лідером партії «грома-дянська позиція» ана-толієм гриценком. втім, нашим читачам колиш-ній міністр оборони україни розповів ще й про особисте, приміром, про річницю весілля з дружиною – редакто-ром «дзеркала тижня» юлією мостовою.

«боротьба з корупцією починається з першого крісла»

Втім, початок спілкування з пред-ставниками ЗМІ був серйозним і на лірику зовсім не налаштовував.

- Що нині турбує людей і чого як вогню боїться влада? Прозорості! – почав розмову пан Гриценко. - Бачу, що місцева влада у Чернігові так само, як і центральна, боїться прозорості. Кілька прикладів: декларація мера – громада хоче її побачити, але даремно; машина мера – її начебто подарували афганці, ті самі, кому треба поправля-ти здоров’я; комунальні тарифи – як нараховуються, за якою методикою, як витрачаються - незрозуміло. Пи-тання по Ялівщини – ми розуміємо історичне та рекреаційне значення цього місця для громади Чернігова. Можливо, влада і має намір впоряд-кувати цю територію, але чому ці до-кументи отримали гриф «ДСК» (для службового користування)? Чому депутату – представнику інтересів громади - на письмове звернення їх не дають? Значить, планується щось лихе. Вочевидь, хтось намагається хапнути шматок цих земель. Хочу ще раз попередити мера і звертаюся до нього як депутат Верховної Ради: маю допуск для роботи не тільки з документами «ДСК», а й таємними, цілком таємними. Нехай спробує не дати! І нехай потім не говорить, що це політична помста, коли доведеть-ся давати свідчення в прокуратурі за приховування інформації. Ця непрозорість йде з гори до низу. З корупцією боротися легко, якщо боротьба починається з першого крісла. А якщо не починається, то там і завершується. Ми маємо всі об’єднати зусилля – громада, депу-татський корпус - та його частина, яка

гідно працює, журналісти, громадські організації - й тримати владу за горло всюди – в Чернігові, Києві, у малень-кому селі!

реформи в україні – це обман

- Як ви прокоментуєте соціальні ініціативи уряду та Президента?

- Моя думка: абсолютно не гідно такий багатій країні, як Україна, жити в злиднях, і тому зарплати та пенсії мають бути гідними. Але вони мають базуватися на економічному стані розвитку нашої країни, і соціальна політика повинна бути чесною, не кон’юктурною. Соціальний пакет Януковича – це обман. Докази? Будь ласка! У грудні приймається бюджет. Азаров зі сльозами доповідає, що об-рахована кожна копійка, більше на соціальні виплати дати не можемо. За два з половиною місяці на засіданні уряду добрий дядько роздає цукерки: іпотека - до 10 тисячам громадян, по тисячі гривень – до 6 мільйонам гро-мадян, підвищення пенсій. При цьому цифрами жонглюють як завгодно. Спочатку називали 8 млрд., потім 16, потім 25. Звідки ж оці цукерки взяли-ся? Що трапилося за два з половиню місяці? Економічний бум? Мільйони робочих місць? Прийшли десятки мільярдів зарубіжних інвестицій? Ні, ні й ні! Що ж трапилося? Вибо-ри. Тож це черговий обман. Звідки ж візьмуться ці 25 мільярдів? Це части-на того «доходу», який влада хотіла вкрасти. Вони крадуть значно більше, але цю частину вирішили під тиском низького рейтингу і виборів, що на-ближаються, віддати людям. А потім у наступному бюджеті доберуть все це з лихвою.

- На зустрічах з представниками громадськості ви заявляєте, що ре-форми в країні не відбулися. На чому ґрунтуються такі твердження?

- Півроку тому Азаров і Тігіпко доповідали: ми здійснили пенсійну ре-форму, ура! Пройшло півроку, і в по-жежному поряду треба латати дірки. Це означає, що реформи не було, а якщо була, то непродумана, безглуз-да. В пакеті соціальних ініціатив гово-риться про те, що будуть внесені зміни до Податкового кодексу. Це свідчення того, що ніякої податкової реформи не відбулося. Адже на документі ще не висохла фарба, а до нього вже по-чали вносити зміни. За рік - 500 змін. Яка ж це стабільність для бізнесу?

Відрапортували, що бюджетна реформа відбулася, прийнятий Бюд-жетний кодекс. На кінець грудня об-рахували все до копійки, а в середині березня виявляється, що десь з’явилися необраховані 25 мільярдів. Значить, і бюджетна реформа – блеф.

«країною правлять «бомжі»

- Напевно, у зв’язку з цим рейтинг влади стрімко падає. Однак і опозиції люди не довіряють. Чому?

- Одна з причин – люди не бачать в опозиції альтернативу. У політичної сили, яку я очолюю, принципово інша позиція до того, що відбувається в країні, і щодо того, як виправити

ситуацію. Так, ми повинні піднімати зарплати і пенсії, але не під вибори, а системно й постійно, щоб насе-лення могло купувати товари влас-ного виробництва, перейти в режим «економічного егоїзму», закрити кор-дони, аби через них не йшли дешеві китайські товари, які вбивають наші робочі місця. Можна відмовитися від кредитів. Треба вивести зарпла-ти з тіні, зняти страшенне оподатку-вання фонду зарплати. Тоді не буде конвертів, тоді буде гідна пенсія. Я хочу повторити заяву, яку зробив у Донецьку. Після президентських виборів, після зміни влади Партія регіонів повинна і буде розпущена. Це треба зробити обов’язково як щеплення для того, щоби будь-яка політична партія, яка приходить до влади, не дозволяла собі розгор-нути країну на 180 градусів у питан-нях зовнішньої політики, зростити кримінал з правоохоронними органа-ми, нищити місцеве самоврядування, в ручному режимі розпоряджатись всіма національними багатствами. Тоді всі політичні партії, які прийдуть на вибори, будуть знати – такого ро-бити з європейською країною не має права ніхто!

- Сьогоднішню розмову ви по-чали з нагадування про необхідність прозорості влади…

- Прозорість потрібна не тільки владі, а й опозиції, яка стане наступ-ною владою. Ми прийняли рішення: ще до реєстрації наших кандидатів ми оприлюднимо інформацію про них - автобіографію, декларацію про доходи, документи про освіти. Щоб до нас потім не було запитань. Якщо хтось знайде неправдиву інформацію, то така людина не буде зареєстрована кандидатом. Я вам це обіцяю. І більше додам – в автобіографії кожен напи-ше «громадянин України, громадян-ства іншої країни не маю». І поставить підпис. Щоб не було в парламенті, а потім в уряді тих, кого я називаю бом-жами, тобто людей без певного місця проживання. Зараз у нас країною правлять «бомжі», в яких підготовлені «запасні аеродроми» в Австрії, Іспанії, Ізраїлі. Тут вони лише тимчасово пра-цюють і при цьому розпоряджаються державними ресурсами. Нехай стан-дарти прозорості демонструються ще до того, як людина сяде у владне крісло.

«країна може обійтися без російського газу»

- Як у людини військової й до того ж екс-міністра оборони хочемо запи-тати: чи потрібна україні така армія, якою вона є зараз?

- Така, яка нині, – точно не потрібна! Тому що армія фактично зруйнована. В такому стані вона не спроможна виконувати навіть за-вдання мирного часу, вже не кажучи про готовність до локалізації якогось серйозного воєнного конфлікту. Відповідальність за це лежить на головнокомандуючому, прізвище якого – не Гриценко, і на Кабінеті Міністрів, який має забезпечити армію матеріальними і фінансовими ресурсами, щоб вона забезпечувала обороноздатність. Я можу сказати тільки одне: два роки правління Яну-ковича – унікальний період, такого в новітній історії України не було, не було при жодному президенті - ніхто не знає, для чого потрібна армія та як її розвивати. Це не емоція, це факт. Ні головнокомандуючий, ні голова уря-ду не підписали жодного документу, який би визначав напрямки та пер-спективи розвитку армії.

- Що, на вашу думку, зміниться у взаєминах україна - Росія після об-рання президентом РФ Путіна?

- Росія не зміниться по суті, вона буде зорієнтована на відбудову Ра-дянського Союзу, відновлення сво-го впливу в світі, але вже в новому вигляді – як Євразійський Союз. Путін про це заявив. Я думаю, щодо України політика буде жорстка, жорсткіша. Путін лише очікує, коли закінчаться наші ресурси, і ми прийдемо за гро-шима. Але це не його проблема, а наша, якщо ми обираємо таку вла-ду та дозволяємо їй далі керувати країною. Політика буде жорсткою, прагматичною, часом агресивною, вона й зараз така. Без війни іде війна – в сфері політики, дипломатії, торгівлі, інформації. Суттєвих змін на краще очікувати не варто. Це не ката-строфа, але це ми самі дозволяємо на себе тиснути. Є маленькі держави, які об’єднуються навколо стратегічних цілей і успішно їх відстоюють.

- але ж стільки розмов нині ве-деться на тему російського газу…

- Російський газ нам не потрібен! І газ, і нафта, і гідроенергетика, і вугілля на 400 років, і найбільші атомні станції в Європі – це у нас є. Україна має серйозний потенціал в енергозбереженні, тож ми взагалі можемо забути про російський газ. Країні він не потрібен, але потрібен олігархам, бо це завжди був їхній бізнес. Найбільше газу спо-живають металургійна та хімічна промисловість, але це приватний бізнес. Чому це президент повинен їздити та домовлятися про ціну на газ для бізнесменів? Вони й самі можуть його купити на ринку, що й роблять. Чому ця сфера у нас не розвивається, чому країна постійно на колінах? Тому

що хтось має в цій сфері величезний фінансовий інтерес.

«наше кохання виросло з дружби»

- Питання до вас не як до політика, а як до батька. Як з мінімальними втратами з обох сторін пережити підлітковий вік?

- У мене четверо дітей – 33, 30, 14 і 7 років. Тому я розумію, що це непро-стий період. Гормони, емоції часом за-шкалюють, це пошук себе, це елемен-ти виклику, бажання домогтися свого. Мені здається, це в першу чергу тест для батьків. Тому що ми самі через це пройшли – і максималізм, і нігілізм, і протест. Мабуть, порада така: з 10 спроб підлітка настояти на своєму можна поступитися десь у 6-7 випад-ках, а в принципових речах дотриму-ватися своєї лінії. У вихованні дітей я сповідую принцип: «роби як я», а не «роби, як я сказав». Коли на якомусь етапі у сина зник інтерес до уроків, я знайшов свої старі зошити і дав йому переглянути. Він замислився. Варто показати дитині, що всі підлітки через те все проходять. Це лише змінює ха-рактер. Якщо ми розуміємо, що щастя – в дітях у тому числі, треба запастися терпінням. Чесно кажучи, у мене са-мого це не завжди виходить.

- Ваша діяльність забирає чи-мало часу і сил. Що вам допомагає відновитися?

- Напевно, кохання. У мене є дру-жина, яку я люблю. До речі, у нас річниця весілля – 9 років. Завтра вте-чемо з Києва на два дні, вимкнемо мобільні, і нехай всі на цей час про нас забудуть. Недалеко від Києва є база відпочинку, де ми на весілля орен-дували невеличкий будиночок, тож тепер постійно туди тікаємо. Напевно, це відчуття справи, відчуття спільних цінностей. Ми з Юлією зійшлися вже в зрілому віці, і спочатку пройшли крізь дружбу, а потім це почуття перерос-ло в кохання. У нас немає моментів з’ясування стосунків, хто головний, сварок через дрібниці. Ми багато читаємо, аби для дітей був гарний приклад, аби окрім комп’ютера вони цікавилися й книгою.

- Ще, можливо, спорт?- Свого часу я займався спор-

том, зараз ні. Але бути в тонусі мені допомагає те, що кожного ранку я виливаю на себе відро холодної води. Аби не просто встати, а й прокинути-ся. Це теща мене призвичаїла, а тепер без цього не можу, одразу включа-ються всі захисні функції організму, і зиму вже багато років переношу без грипу й простуд. Чого й вашим читачам бажаю! А ще – мудрості та оптимізму!

Вікторія КудіНа

анатолій гриценкопро політику, армію, виховання і… кохання

Телефон редакции: (0462) 91-55-56Телефон рекламного отдела: +38 (0462) 97-44-47

+38 (093) 59-30-277 E-mail: gazeta@gf.com.ua№8 (038) 26 марта 2012 Конкурсная работа «Мысли вслух»

оПросЕсть ли у вас цель в жизни, и если не секрет, то какая?

организатор мероприятий:- Конечно же, есть цель

в жизни! У любого здра-вомыслящего человека должна быть цель. Иначе ради чего жить тогда? Хочу открыть своё заведение. Мини-клуб. Душевный, с европейскими тенденция-ми. Также хочу маме купить частный дом с огородиком.

Павел Вечерский

инженер компью-терных систем:

- Цель, конечно, есть! Строить и расширять свою семью. И, конечно же, за-ботиться о том, чтоб улуч-шить благополучие всей семьи.

дима Горин

бухгалтер:- Я вот с целью как-то

не определилась. В этом-то и проблема! Ну, конечно же, я хочу всего того, чего желает нормальный чело-век: благополучие семьи, здоровья родным и финан-совой надежности.

Инна Фомичёва

студентка:- Да, есть! Хочу уехать

из Украины, жить за грани-цей и удачно выйти замуж.

Мария Ефимова

бухгалтер:- Да! Моя цель - это пре-

жде всего создание семьи. На втором месте - успешная карьера, любимая работа, где я буду не просто работать, а заниматься своим любимым делом.

Приходько Татьяна

Прочитав статью людми-лы богун «интеллект.

украина. до востребования» в №6 от 5 марта 2012 г., я за-думался: почему в современ-ном украинском обществе та-кое отношение к использо- ванию интеллекта?

Почему на нашей земле, так богатой по-лезными ископаемыми, лесами, водными ре-сурсами, плодородной почвой и одаренными людьми, находится страна, занимающая одно из последних мест в Европе по уровню жизни?

И тут же, как ответ на этот вопрос, в созна-нии всплыли образы героев фильма Георгия Данелия «Кин-дза-дза». Если не вдаваться в подробности сюжетной линии, смысл его та-ков: на планете Плюк существует, по сути, пост-индустриальное общество. С одной стороны, жители планеты умеют за несколько секунд перемещаться в межпланетном пространстве, а с другой – у них наблюдается явная деваль-вация ценностей и нравственных ориентиров. Так, вождение смычка по скрипке и извлечение «звука» для жителей этой планеты понимается как высокое искусство, а цель жизни – это при-обретение желтых или малиновых штанов (как атрибута высшей касты) любым способом. То есть у данного общества наблюдается низкий порог целей. Что такое «достаточный» порог целей и почему любому обществу важно его установить?

Недавно российская легкоатлетка, двукрат-ная чемпионка Олимпийских игр по прыжкам с шестом Елена Исинбаева установила новый мировой рекорд, на один сантиметр превзойдя свой же, зафиксированный в 2009 году. Она преодолела высоту в 5 метров 01 сантиметр, эта высота была ее целью. А если бы ее цель была «прыгнуть высоко»? Или просто «прыг-нуть»? Цели бы она достигла, но чемпионкой бы не стала! То есть в зависимости от «высо-ты» целей и получается «высота» результата!

Современная Украина – это общество с за-ниженными (или подмененными, что, впрочем, одно и то же!) целями, то есть ценностями. И никто посторонний их нам не менял, мы это сделали сами! Вернее – согласились принять ложные цели.

Так, ухаживание за женщиной и форми-рование мужественности в себе через лич-ностные отношения мы меняем на «пикап» (тактика соблазнения женщин в погоне за ко-личеством «побед»).

Отношения в семье мы заимствуем у звезд шоу-бизнеса, нравственные ориентиры кото-рых весьма сомнительны.

линию поведения во время досуга мы при-нимаем с рекламных роликов про пиво и чипсы.

Вместо формирования гражданского общества и свободомыслия мы занимаемся политикан-ством и поддерживаем его под зданиями СИЗО с портретами «божков», которые своими дей-ствиями тоже способствовали девальвации целей.

То есть мы цели-то имеем, но занизили их до уровня «приобретения желтых штанов»! А для их достижения интеллект не нужен. По-этому зачатки оного мы и растрачиваем на

разного рода шоу и политические баталии. Мы не ставим себе за цель интеллектуализацию общества. Этого нет ни в программе ни одной из партий, ни в стратегии ни одного из СМИ, не видно этого и в поведении большинства публичных людей и гражданских активистов. А мы НЕ ТРЕБУЕМ этого от них, как многие – и от себя! Так стоит ли удивляться, что ин-теллект нашего этноса не востребован в гра-ницах его «государственного» образования? Я убежден, что способность общества мыслить и делать выводы способна отвести государство от деструктивных процессов, в том числе и общемировых, способна привести к социаль-но-экономическому прорыву. Программы всех политических партий в нашей страны можно условно разделить на две части: одни ратуют за придачу русскому языку статуса государ-ственного, другие – против. В остальном они отличаются только порядком слов. А если к этому вопросу подойти без эмоций, а с точки зрения реализации стратегии интеллектуали-зации общества? На примере Индии. В этой стране английскому языку придан статус го-сударственного, наряду с хинди. Не правда ли, мало родственные языки? Эта страна в послед-нее время совершила резкий скачок в эконо-мическом развитии. Ее жители понимают, что английский язык является одним из языков мировой науки. На нем пишутся научные ра-боты, доклады или осуществляются переводы таких работ с других языков. Это была одна из причин, по которой сами индийцы отказались от идеи лишения «колониального» английско-го статуса государственного. И правительство их услышало! Подобных «научных» языков в мире признано четыре: английский, немецкий, французский и… русский. Кстати, Индия и Украина входят в тройку мировых экспортеров программного обеспечения. Только мы вошли в это число главным образом потому, что наш программный продукт востребован в русско-язычном мире, а индийский – в англоязычном.

Так стоит ли здравомыслящим людям устраи-вать по этому поводу дискуссии?

К сожалению, и наши СМИ также взяли на вооружение ложную цель: «Спрос порождает предложение». В отношении производства продуктов питания – эта цель, может быть, и оправданна. Но в отношении информации – она вредна и разрушительна для общества! Помните фильм «Человек с бульвара Капуци-нов»? От того, какая нравственная основа была заложена в демонстрируемых для ковбоев фильмах, такую линию поведения они и при-нимали. Соответственно делали суждения на одни и те же события под разным углом зре-ния. А для того, чтобы впитать в себя то, что мы видим на экранах телевизора или на стра-ницах газет, интеллект не нужен. Зато рейтинг, а соответственно и доходы, телевизионных программ или изданий растет обратно пропор-ционально интеллектуальной составляющей сюжета.

Так почему же главная цель политикума при поддержке масс-медиа – не увеличение интеллектуального потенциала нации, а вовле-чение Украины в общемировые блоки и струк-туры? Подмена ценностей? Или исполнение чужих целей?

На планете Плюк из фильма Георгия Да-нелия у местных жителей был ограниченный словарный запас родного языка. В нем было менее десяти слов. А при виде обладателя цветных штанов рядовой гражданин был обя-зан присесть и, разводя руки в сторону, произ-нести восклицание: «Ку!» Но променять такое общество на жизнь на Земле они не пожелали. Мотив отказа один из героев фильма объяснил так: «Когда у общества нет цветовой диффе-ренциации штанов – нет цели…»

Да, можно жить, веря в свою значимость, и с такими целями. Только тогда придется часто делать наклоны в разные части света со слова-ми: «Ку-у-у!»…

Константин БалЮК

кин-дза-дза по-украински…