Злинська загальноосвітня школа № 1 І-ІІІ ст..

Класний керівник: Шверненко

Світлана Юріївна

Злинка2016

Починається свято. Діти заводять за руку мам.Слово вчителя . Танець. https://www.youtube.com/watch?feature=player_embedded&v=Vh_tjZAfM0wНа сцену виходять ведучі.Саша (1-ий ведучий): Мені здаєшся ти такою:Мені назустріч з губ твоїх зліта ясна усмішка золота, немов з-за хмари

1

Дякую, мамо,

за н

іжність та

ласку.

СВЯТО ДО 8 БЕРЕЗНЯ ДЛЯ 5 КЛАСУ

промінь, і зігріває моє серце, яке нагадує мені маленьку землю й на якому буйно проростають колись посіяні й забуті зерна. Навстріч мені із твоїх губ зліта ясна усмішка золота, мов ластівка маленька із гнізда, притиснутого дахом, летить, простерши крила, у гонитві за комашнею, що неначе рій думок дрібненьких, крутиться на місці. Як Мона Ліза, ти здіймаєш без пощади на сміх всі наші слабості і вади.Здаєшся ти мені такою...Іра (2-ий ведучий): Мені здаєшся ти такою:в прозорості небесних барв, з очима мрії голубої, спинилась ти із немовлям і дивишся у світлому спокої на шлях, що тоне в млі. У тебе на обличчі - терпіння й щастя - на землі супутниці усіх жінок, що у стражданні ждуть тієї миті, коли дитя прокаже їй раптово, їй першій, перше своє слово. Як гордо їй! Моє життя, зернинка, яку вона, щаслива мати-жінка, для світу народила, світиться, мов промінь, новий народжуючи день. А той, хто може на долоні зважити пилинку, у пісках невидну, той відчуває всю планету; і мати тая: тримаючи дитину, всю землю держить на своїх руках. І тільки через те, ми матір називаємо святою. На Рафаелевій картині ти мені знайома:в руках - зернинка, мов земля, вагома.Здаєшся ти мені такою.Аня

Мама! Найдорожче слово в світі, Де б не був ти, що б ти не робив, Назавжди вона твій шлях освітить Ніжним серцем, відданим тобі.(Діти стоять в 2 колонни хлопчик навпроти дівчинки. Перший і третій

рядок вимовляють хлопці, 4-ий і 2-ий дівчата)1 параВ дні важкі і в дні, на щастя щедріНе забудь — вона завжди в тобі,Тож живи, як мама, щиро й чесно,І, як мама, світ оцей люби.2 параМамо, матінко — материнко!Припадаю до ваших ніг.Я — малесенька ваша частинка,Радість ваших натруджених днів.3 пара Світло ваших ночей безсонних, Свіжий подих п'янкої весни, Доброта ваша, мамо, бездонна Колисала дитячі сни.4 пара Ми зростали у вас біля серця,На долонях ваших мужніли.Ви для нас засвітили сонце,Щоб життям воно вашим горіло.5 параХай минають швидко темні ночі,

2

Візерунки літа простяглись,Та матусі очі спать не хочуть,Погляд вдалеч, як колись.6 параЦим очам я щиро помолюся,Їм я квіткою вночі здаюсь.І в безхмарне небо подивлюся —І ніяк, ніяк не надивлюсь.7 параТи для мене рідна і прекрасна,Як у ті дитячі милі дні.Твої очі світять непогасно, І від цього радісно мені.8 параМамо, мамо, моя прехороша!Як загляну в очі я твої —Затихає вмить страшна пороша,І піснями линуть солов’ї.

9 параМамо, мамо, ніжна моя нене,Усмішка твоя — як сонце те....Квіти квітнуть, листячко зелене —Яке щастя! Все навкруг цвіте!10 параМамо, мамо, рідна моя нене,Як дивлюсь на скроні я твої,Ніби сніг сріблиться і на менеПадає. І жовкнуть всі гаї...11 параМамо, мамо, що мені ще треба ?Хай живе у серці й не згасаКолискова пісня й просінь неба,І твоя нев'януча краса...

Саша: Материнство... Святе і прекрасне, оспіване поетами, увічнене художниками.Іра: У всіх народів, у всі віки Жінка-мати була охоронницею, добрим ангелом домашнього вогнища, її мудрість поважали у сім'ї, в її розрадах знаходило спокій зранене й зболене синівське серце. І сьогодні, на урочистому вечорі ми вдячним словом вшануємо жінок-матерів. Вітаємо усіх. Бажаємо добра й здійснення сонячних материнських мрій і надій. Радості вам без меж за успіхи дітей, синівського тепла і доброти!Разом:Зичим радості ясної два крила, аби Вам калина довго ще цвіла... Шана Вам і земний уклін, дорогі наші матері! (Низько вклоняються)Іра: Перші поняття про щастя, добро й ласку нерозривно пов'язані у нас з образом найдорожчої людини - матері. А мамина колискова звучить найніжнішою музикою і тоді, коли посрібляться наші скроні.

3

Саша: З колискової пісні починається світ людини до добротворчості й снаги... (Звучить фонограма — колискова у виконанні Ніни Матвієнко. На фоні музики звучать слова.)Іра: Коли співає мама навесні,Летять, мов гуси-лебеді, пісні.Від снів тоді пробуджуються травиІ проліски виходять на галяви,Коли співає мама навесні.Як мама синім літом заспіва,То жайворонки кличуть на жнива.Дзвенить тоді земля наша багата,Літають понад вікна ластів'ята,Як мама синім літом заспіва.Співай, моя мамо,Співай, моя рідна.Ти в мене на світі однаУ синьому літі мелодія срібна.Свята, як твоя сивина.Коли співає мама восени,Курличуть журавлі із далини.І котиться весілля нашим краємІ пахне за столами короваєм,Коли співає мама восени.Як мама заспіва серед зими,Втихає заметіль за ворітьми.Барвінок тоді проситься до хати,Щедрують попід вікнами дівчата,Як мама заспіва серед зими.Співай, моя мамо,Співай, моя рідна.Ти в мене на світі однаУ синьому літі мелодія срібна.Свята, як твоя сивина.Іра: Скільки ніжності в очах матері, скільки радості й тривоги за майбутнє малюка... Ореолом турботи і вічної таємниці оповите її чоло. Скільки тут. сьогодні мам, які з любов'ю пестять своїх дітей! Хай ця радість ніколи не затьмарюється бідою і лихоліттям. Нехай множиться наш славний рід! (Пісня Ані та Насті «В детстве, словно в нежных облаках») Саша: М.Горький писав: "Усе прекрасне в людині - від проміння сонця і від молока матері..." Ми звеличуємо святу і безкорисливу материнську любов, натруджені мамині руки, які гладили нас по голівці, пригортали у холод і голод, знімали жар з чола пораненого бійця, випікали духмяний хліб. О, святі материнські руки! В неоплатному боргу ми перед ними!Катя: Я помню руки матери моей, Роднее их нет ничего на свете.Я рук не знал нежнее и добрей,Чем жесткие, мозолистые эти.

4

Я помню руки матери моей,Что утирали слезы мне когда то.В пригоршнях приносили мне с полейВсе, чем весна в родном краю богата.Я помню руки матери моей,Суровой ласки редкие мгновенья.Я становился лучше и сильнейОт каждого ее прикосновенья.Я помню руки матери моей,Широкие шершавые ладони.Они что ковш. Приникни к ним и пей.И не сыскать источника бездонней.Я помню руки матери моей,И я хочу, чтоб повторяли дети:«Натруженные руки матерей,Святее вас нет ничего на свете».Дана: Вороним конемСхиливсь до мене вечірІ поклав до ніг сідло молодика.Я дивлюсь і чую, як мені на плечіЛагідно лягає мамина рука.Щастя у житті, коли кохана любить,Серце зогріва любов її палка.Та ніхто й ніколи так не приголубить,Як ласкава й вірна мамина рука.

Мамині руки – колиска моя, Хліб у долонях, що сонцем сія.Крила мої у годину розлуки -Мамині руки, мамині руки.

На своїм віку я бачив рук немало,Добре знаю теж у недруга яка,Та коли я падав, завжди піднімалаТрепетна і ніжна мамина рука.Як мої літа, розбіглися дороги,Скільки б їх не знав,Та є одна така –Та, що найдорожча,Та, що від порога,Де благословила мамина рука.Саша: Незвичайне, величне у нас сьогодні свято. Ми добре слово мовимо про материнську лагідність, доброту і вдячну синівську любов. Та чи завжди ми пам’ятаємо і по заслузі віддячуємо за все те, що робить для нас мама?СценкаСын: Я сейчас с мамой в день праздника буду стихами разговаривать.Входит мама с тяжёлыми сумками.Сын: Мне даже слов не подыскать,

5

Ну как ты можешь, мама,В кошёлках тяжести таскатьПо десять килограммов?Смотрю, опять пришла чуть светТы из универсама…Мама: Так что же делать? Дай совет?Сын: Сходи два раза, мама!Сценка «Мама прийде». (Сидить тато з газетою. Заходить син).

Син. Тату, допоможи розв'язати задачу. Тато. Прийде мама — допоможе.

(Син виходить. Потім з'являється знову). Син. Тату, там на кухні кран прорвало, вода тече. Тато. Прийде мама — відремонтує. Син. Тату, їсти хочу. Тато. Прийде мама — нагодує.

(Син виходить. Потім з'являється, знову. Батько потягує повітря носом і звертається до сина).

Тато. Що се паленим пахне? Син. Та це пиріг згорів у духовці. Тато. Та чого ж ти не виключив духовку, ти ж там був. Син. Так мама ж тобі наказувала. Тато. А чого ж зараз мовчиш? Треба ж тушити. Син. Та... Мама прийде — потушить.

Іра: Мати... Материнське серце здатне перейматися болем дитини на відстані, журитися долею своїх дітей усе життя. Якби могла, сонечко прихилила б...Саша: Слово «мама» росте з нами тихо, непомітно, як ростуть дерева, сходить сонце, розквітає квітка, як тихо світить веселка і гладить по голівці дитину рідна рука. І так тихо приходить на вуста – промінцем маминої усмішки і ласкавістю її очей, листочком вишні і світлинкою сонця, пелюсткою квітки і радістю веселки, теплою лагідністю і вечірньою молитвою.Іра:Із букви-крапельки та звуку-сльозинки народилося одного дня на світ святе слово «мама», мовлене вустами дитяти, нами, малими. Тільки не дано нам запам'ятати цю мить, як не згадати того дня, коли над нашою колискою вперше нахилилася мама. Саша:Ця мить і є вічність, бо мати живе завжди, вона живе в нас, житиме в наших дітях і онуках. Послухайте ж легенду про безмежну любов матерів до своїх дітей.Оля: Легенда про матірЖили колись люди у селищі тихім,Близ Чорного моря. Давно це було…Жили вони дружно, щасливо і мирно,Аж поки у селище лихо прийшло.Жили вони з того, що рибу ловили.

6

От якось у морі рибалки були, Аж грянула буря, нахлинули хвилі…Усіх потопили, човни залили…Нептун реготав, це чудовисько люте!Загинули в морі усі рибаки.У селищі плакали сироти-діти,Невтішні дружини, сини – юнаки.Настала пора братись хлопцям до діла.Взялись за роботу: зробили човни,Сплели собі сіті і вийшли у море –Тепер рибаками зробились сини.Нептун розізлився: «Не дам я вам риби!Усіх потоплю у безодні морській!»І знову на морі зчинилася буря.«Я знищу ваш рід непокірний людський!»Тоді матері вийшли разом до моря,Прекрасні і сильні красуні – жінки,Звернулись до вітру: «Неси нашу силуДо наших синів!» І зробились слабкі.А вітер відніс їхню силу до хлопцівІ встояли ті! А Нептун лютував!Вночі, коли хлопці втомившись заснули,Він сплутав їх ноги і руки зв’язав.Нептунові дочки, негарні як батько,Сказали про це матерям юнаків.«Якщо віддасте нам красу вашу, - кажуть, -То ми їх розв’яжем!» Зраділи жінки.Зів’яла краса та їх, змарніли обличчя,Та радість бриніла в серцях матерівА лютий Нептун дочок – зрадниць проклявшиІ вигнавши з дому, від гніву кипів…«Нічого – казав він – по-моєму буде!Я цих юнаків потоплю все одно!Вони заблукають у темряві ночі,Наткнуться на скелі й потраплять на дно!Зробилося темно, не видно нічого…І знову на берег прийшли матері.«Світіть яскравіше синам нашим, зорі!Освітлюйте шлях їм, немов ліхтарі!Хай вам допоможе очей наших світло!»І зорі додому синів привели!Заради синів все найкраще, що мали,Усе, що могли, матері віддали…Шануй свою матір, люби її міцно,І знай: свою силу, здоров’я, життя – Все краще, що має, від щирого серцяГотова віддати вона за дитя!Іра: Говоріть своїм ненькам ласкаві слова щоднини й щогодини, бо хто ж

7

боронить нас від усіх бід та й від самих себе? Недарма в народі кажуть: "Болить у дитини пальчик, у матері - серце..."Усі хлопці (під музику кожен розповідає по парі рядків декілька разів)Я мамy мою обидел,Тепеpь никогда-никогдаИз домy вместе не выйдем,Hе сходим с ней никyда.

Она в окно не помашет,И я ей не помашy,Она ничего не pасскажет,И я ей не pасскажy...

Возьмy я мешок за плечи,Я хлеба кyсок найдy,Hайдy я палкy покpепче,Уйдy я, yйдy в тайгy!

Я бyдy ходить по следy,Я бyдy искать pyдy

И чеpез бypнyю pекyСтpоить мосты пойдy!

И бyдy я главный начальник,И бyдy я с боpодой,И бyдy всегда печальныйИ молчаливый такой...

И вот бyдет вечеp зимний,И вот пpойдёт много лет,И вот в самолёт pеактивныйМама возьмёт билет.

И в день моего pожденьяТот самолёт пpилетит,И выйдет оттyда мама,И мама меня пpостит.

Син з мамою (Вова і Віка) :   Син: - Розкажіть мені, мамо, про вишніЇх було так багато в саду.Мати: - Були, сину, морози невтішніА вони кого хочеш зведуть.Син: - Розкажіть мені, мамо, про зоріЧи такі були ясні й колись.Мати: - А той, синку, хто виріс угорі,Не так часто на зорі дививсь.Син: - Розкажіть мені, мамо, про долюЧи людині підвладна вона?Мати: - Наша доля, мій синку, як мореТой пливе лиш, що має човна.Син: - Розкажіть мені, мамо, про рокиЧи спливають помітно вони?Мати: - Роки, сину, помітні, допокиМатерів пам'ятають сини...Іра:Прогорнімо стежки до джерел у старім спориші,Голубині листи розішлімо із доброю вістю,Не стидаймося грати на чистій сопілці душіМамину пісню. /М.Тимчак/.

Саша: Жінка-мати... Її нелегка доля з особливою ніжністю оспівана в народній творчості. Матері бережуть і передають нам у спадок безцінну скарбницю народної пісенностіТетяна Миколаївна (пісня)

8

ТРИ МАМЫ (сценка)В центре на сцене стол, три стула.На одном из стульев сидит кукла.Ведущий: Наши дети так упрямы!Это каждый знает сам.Говорят им часто мамы,Но они не слышат мам.Танюша под вечерС прогулки пришлаИ куклу спросила: Входит Таня, подходит к столу и присаживается на стул, куклу берет на руки. Таня:Как, дочка, дела?Опять ты залезла под стол, непоседа?Опять просидела весь день без обеда?С этими дочками просто беда,Скоро ты будешь, как спичка, худа.Иди-ка обедать, вертушка!Сегодня к обеду ватрушка!Ведущий:Танюшина мама с работы пришлаИ Таню спросила: Входит мама, садится на стул около Тани. Мама:Как, дочка, дела?Опять заигралась, наверно, в саду?Опять ухитрилась забыть про еду?Обедать кричала бабуся не раз,А ты отвечала: сейчас да сейчас.С этими дочками просто беда,Скоро ты будешь, как спичка, худа.Иди-ка, обедать, вертушка!Сегодня к обеду ватрушка!Ведущий:Тут бабушка — мамина мама — пришлаИ маму спросила: Входит бабушка с палочкой, подходит к столу и садится на третий стул. Бабушка:Как, дочка, дела?Наверно, в больнице за целые суткиОпять для еды не нашлось ни минутки,А вечером съела сухой бутерброд.Нельзя же весь день сидеть без обеда.Уж доктором стала, а все непоседа.С этими дочками просто беда.Скоро ты будешь, как спичка, худа.

9

Иди-ка обедать, вертушка!Сегодня к обеду ватрушка!Ведущий:Три мамы в столовой сидят,Три мамы на дочек глядят.Что с дочками сделать упрямыми? Все трое: Ох, как не просто быть мамами!

Саша. На нашому святі присутні мами наших мам, татусів. В народі кажуть, що саме бабусі найбільше уваги приділяють дітям. Бабця, бабусенька, бабуля, - та чи можна перелічити ті слова, які ми промовляємо, коли кличемо їх на допомогу.Іра. Бабуся! Це мамина або татова мама. Вона прожила вдвічі довше,ніж мама чи тато, бачила в житті вдвічі більше. І ти, мабуть, удвое дорожчий для неї, бо ти дитина її дитини.Юра. Дай, бабусю, поцілую Сивину твого волосся, Теплим диханням зігрію Снігом вибілені коси. Може, і на них розтане Лоскотливий іній срібний, Мов химерні візерунки На замерзлій з ночі шибці. Руки твої поцілую, Скільки випито з них сили... Жали вони і косили, Прали і тісто місили...Іра-Наші мами мають ще одну професію - господиня дому. Дім тримається на мамі. Вони доглядають за дітьми і чоловіком, готують, прибираються і дуже багато чого вміють робити.Саша -А ви знаєте, що протягом року мами вимивають 18 000 ножів, виделок і ложок, 13 000 тарілок, 8 000 чашок.Іра-загальна вага посуду, яку наші мами переносять з кухонної шафи до обіднього столу і назад, за рік досягає 5 тонн.Саша -В Протягом року наші мами проходять за покупками понад 2 000 км.Іра- Щоб ми без них робили?! Саме про це наша наступна сценка

СценкаВедущий. Мало кто знает, что Емеля был не только в древней Руси, в 21-ом веке тоже есть свой Емеля. Ровно 3 года 3 месяца и три дня лежал Емеля на диване и читал свою газету, пока однажды…

Дома.Мама: Всё, хватит тебе лежать на диване, пора настоящим мужским делом заняться. Забери наших детей из детского сада. У тебя есть всего лишь 3 попытки.(Папа хватается за голову и уходит)

В детском саде.Воспитатель: Ну что, забирайте ваших.

10

Папа: Да я даже не знаю, кто из них мои. Ведущий. И решил наш Емеля найти тех детей, которые больше всего на него похожи.Папа: (Выбирает) Вообще не очень похож. О, похож, супер похож. И этот похож. Всё, нашёл, вот мои, до свидания.

Дома.Папа: Вот, привёлМама: Это по-твоему наши дети?Папа: Да. Мама: И как их зовут?Папа: (обращается к детям) Тебя как зовут? (Вова) А тебя? (Вика). Вика и Вова.Мама: Вообще-то, Емеля, наших детей зовут Маша и Саша. Отведи этих и забери наших, но помни у тебя осталось всего 2 попытки.

В детском саде.Воспитатель: Ну что, не ваши?Папа: Нет, не мои, не подошли. Буду выбирать по одежде. (Выбирает) Это не покупал. О, вот покупал. Это моя! Это не покупал. О, покупал. Вот это мои, точно! До свидания!

Дома.Папа: Вот, привёл!Мама: И кто это?Папа: Это девочка, а это – девочка.Мама: Вообще-то, Емеля, у нас девочка и мальчик. Отведи этих и приведи наших, но помни у тебя осталось только 1 попытки.

В детском саде.Папа: И эти не подошли. Воспитатель (Вздыхает): Жаль.Папа: А что делать? Помогите, пожалуйста.Воспитатель: Дети, станьте в кружок. Папа: (Выбирает) Эники, беники ели вареники,Эники, беники съели вареники,Эники, беники, хоп!Вышел зелёный сироп…(Выбирает девочку) О, моя! … Эники, беники ели вареники,Эники, беники съели вареники,Эники, беники, хоп!Вышел зелёный сироп. (Снова выбирает девочку) И это моя. У меня же мальчик и девочка. О, придумал! Пошлите все домой, пошлите.

Дома.Папа: Вот, выбирай, на любой вкус.Мама: Ну и что здесь сложного? Вот Саша, а вот Маша. Это наши дети.Папа: Ура!!!Все: Что бы мы долали без наших мам!

Саша: "Берегти матір - значить піклуватися про чистоту джерела, з якого ти пив з першого свого подиху й питимеш до останньої миті свого життя; ти живеш людиною і дивишся в очі інших людей як людина лиш остільки,

11

оскільки ти назавжди залишаєшся сином своєї матері", - писав видатний педагог В.Сухомлинський.Владік.Де б не були ми, знов і зновНазад знайдем дорогу,Нас кличе матері любовДо отчого порогуСаша.Спасибі нашим матерямЗа все під небом миру,Вони життя дарують нам,А ми їм – вдячність щиру.Владік.Спасибі вам говорим зновЗа вашу ласку і любов.Зичить усім мамам сьогодні наш клас,Щоб добро і щастя не минули вас.Саша.Спасибі вам, мамо, за щедре тепло,За людяність вашу, безмежне добро,За руки робочі, безсоннії ночі,За те, що зростили, за хліб на столі.Спасибі вам, рідна, спасибі вам, ніжна,Низький вам уклін до землі!(Під музику діти дарують своїм батькам подарунки і листи)Саша Дорогі наші! Рідні! Ми часом буваємо нестриманими, неласкавими, можемо збрехати, нагрубити.Іра Ми не слухаємо порад і маємо на все свою думку. Ми багато беремо і так мало віддаємо! Саша За кожне грубе слово – ПРОБАЧТЕІра За кожну вашу сльозинку – ПРОБАЧТЕСаша За кожну хвилину, що ви недоспали – ПРОБАЧТЕІра За кожну квітку, що ми не подарували – ПРОБАЧТЕСаша За кожну морщинку на вашому милому, прекрасному обличчі - ПРОБАЧТЕТанець з мамами, діти запрошують мам.Аліна: В твоїх очах - моя надія, А ніжність, ніби два крила, Я все здолаю, все зумію, Щоб ти щасливою була. Візьму усі твої печалі І не пущу до тебе зла, Щоб ти в задумі не мовчала, Щоб ти щасливою була. Я засвічуся серед ночі Вікном одним серед села, Розвидню темінь, як захочеш... Щоб ти щасливою була.

12

Зберу нектар з найкращих квітів, Як та турботлива бджола, Щоб медом губи обігріти, Щоб ти щасливою була. З небес зорину вечорову Спущу до ніжного чола, Щоб ти мені всміхнулась знову, Щоб ти щасливою була.

Перегляд знятого заздалегідь відео-привітання. (https://www.youtube.com/watch?v=Czm5n2-rYoc )

13