Вас вітає Сатанів

Екскурсія пам’ятними місцями Сатанова

У 1652 році, у ході Національно-визвольної війни проти польського панування, після битви під Батогом у Сатанові спалахнуло визвольне повстання. У 1653 році армія Богдана Хмельницького зайняла місто. Після загибелі сина Богдана Хмельницького Тимоша, козацьке військо залишає Сатанів. Польський коронний гетьман М. Калиновський з військами ввійшов в Сатанів у 1653 році, всіх жителів засудив до страти за участь у повстанні. Та, подумавши, змінив покарання: стратити кожного десятого жителя. На пам’ять про врятування Сатанова від повстанців і про жертви, які завдали повстанці полякам у місті, Калиновський наказав збудувати пам’ятник – чотириметрову колону із скульптурою скорботного Ісуса. Цей пам’ятник став першим в Україні пам’ятником жертвам війни.

Сатанівський замок побудували у XV столітті власники Сатанова Одровонжі.

Наприкінці XVI століття фортецю розширили. Фортеця займала площу близько 1,5 га. Вежі, які з’єднувалися мурами, досягали висоти 11метрів. Мури були подвійні і паралельні, тобто внутрішні і зовнішні. Внутрішні стояли на валу, тому що були вищі за зовнішні. Між ними проходили широкі рови. В мурах поряд з бійницями для стрільців були гарматні отвори і проходили для того, щоб можна було зустрічати ворога перед фортецею. У фортеці було багато підземних приміщень і ходів, споруджених з каменю.

Дендропарк «Сатанівська перлина» був заснований на території, яка раніше не використовувалася. Перші дерево-чагарникові насадження були посаджені в 1977 році. З тих пір проводилися систематичні насадження хвойних та листяних порід, сформованих на сьогоднішній день ряд фітоландшафтних зон. Основною метою формування дендропарку «Сатанівська перлина» є утворення цінної системи ендемічних та екзотичних видів, що будуть сприяти реалізації основних функцій: рекреаційної, виховної і пізнавальної. Площа парку 28 га. Територія знаходиться на лівому крутому березі p.Збруч.

Лівий берег Збруча, що біля смт. Сатанів, унікальний тим, що тут є джерела цілющих вод. Призбручанська мінеральна за лікувальними властивостями вода близька до Трускавецької «Нафтусі» і мало чим поступається пред своєю родичкою з Прикарпаття. Є тут три джерела – Віра, Надія і Наталія, вони відносяться до гідрокарбонатного класу. Б’є з них вода, яка характеризується як гідрокарбонатно-магнієво-кальцієво-натрієва, без кольору, запаху, прісна на смак, слабо лужна, містить вуглекислий газ, йод, гіпотонічна. Її використовують при лікуванні шлункових хвороб, вона прискорює окисно-відновлювальні процеси,прополіскує весь організм.

На території, де до революції знаходився Сатанівський костел, зі сходу зберігається унікальний камінь-постамент 1555року. На постаменті, де стояла статуя Матері Божої, викарбуваний напис латинською мовою «Culpae non pietatis opus» ( Пам’ятник злочину, але не безчестя). Одна із легенд стверджує, що місцевий поміщик звабив дівчину знатного роду, але не захотів на ній одружитися. Дівчина поскаржилася польським урядовцям. Звабнику було наказано виплатити дівчині великий посаг та поставити постамент-колону.

У храмі Воскресіння Христового зберігаються святині Воскресенської церкви, збудованої у 1604 році та зруйнованої у 1935році. В церкві зберігається чудотворний образ Св. Марії Магдалини, з яким пов’язана цікава історія. На зламі XIX та XX століть Поділля постійно страждало від епідемій холери. Сатанів не був винятком. Під час однієї з епідемій ця ікона урятувала все селище. В розпал епідемії було влаштовано велику хресну ходу. Ікону Св. Марії Магдалини понесли вулицями Сатанова і по периметру селища. Важкий образ святої несли одразу чотири вдови, донесли до середини мосту, відслужили службу. Одразу після цього епідемія припинилася. Сам же образ після повернення до храму оновився, а Марія Магдалина «Дихала як жива».

У 1532 р. було збудовано одну з найрідкісніших єврейських архітектурних культових споруд в усій Східній Європі – Сатанівську синагогу. Це був період найінтенсивнішої єврейської колонізації Поділля. Часті татарські, турецькі набіги вплинули на її подвійне призначення як культової, так і як захисної споруди одночасно, тому і має вона вигляд невеликого замку. Підлога всередині набагато нижча від рівня землі. На даху синагоги стояли гармати, підземелля під нею використовували як пороховий склад. 1754 року було проведено її генеральну реконструкцію, було зроблено новий «арон-кодеш». У даний час активно йде реконструкція синагоги.

16 серпня 2011 р. в біля мурів середньовічної брами міста відкрито пам'ятний знак "В пам'ять усіх захисників Сатанова". Знак встановлено на честь представників трьох найбільших громад, які жили разом і пліч-о-пліч боронили рідне місто. Відповідно, написи на камені зроблено українською, польською мовами та на івриті.

Міська брама - одна з найдавніших споруд у селищі, яка входила до загальної системи охоронних стін міста, з'єднаних з фортецею. Побудована в ХV ст, вона за багато віків пережила напади багатьох завойовників і не раз була зруйнована. Сьогодні на її руїнах напис, який свідчить, що востаннє її відновив на початку XVIII ст. власник Сатанова Адам-Микола Сенявський. Проїзд, через який колись в'їжджали в місто, замурований давно, залишились лише дверцята - останні свідки тогочасної історії.

Єврейське кладовище у Сатанові за давністю поховань займає друге місце у світі, після чеського. Умовно воно поділяється на дві частини – старе, яке нараховує 500 поховань ХVІ-початку ХІХ ст. та нове, яке нараховує 300 поховань кінця ХІХ-початку ХХ ст..Традиційно єврейське кладовище розміщували за річкою, що символізує відділення живого від мертвого. Шестикутна зірка (Щит Давида), яка на сьогодні є найвідомішим символом єврейства, на цвинтарях майже не зустрічається, а у Сатанові – є.

Монастирський ансамбль складається з Троїцької церкви, триярусної надбрамної дзвіниці, келій, в’їзної брами та огорожі. За свою тисячолітню історію монастир належав різним конфесіям: православним, уніатським, потім знову православним. Був, у різні періоди, чоловічим та жіночим..В 1929 рмонастир закрили більшовики. Відновив свою роботу монастир у 1942 р., у 1962 році його знову закрили. Відродження Св’ято-Троїцькької церкви на території монастиря почалося 1989 року.

У 1968 році почалось дослідження Сатанівської мінеральної води типу «Нафтуся». Воду на аналіз в Одесський інститут курортології та фізіотерапії направила Марина (Ніна) Андріївна Нестерова. Перші досліди Нестерова провела самотужки, а аптечних умовах.У 1976 році запрацювали перші санаторії: санаторій-профілакторій «Берізка» та санаторій «Збруч», у1989 році – санаторій «Товтри».1968 – початок дослідження лікувальних властивостей мінеральної води.

Приблизно 200 років тому оселився у Сатаніському лісі, на скелі Відлюдник. Спав на кам’яному ліжку з кам’яною подушкою. Живився лісовими плодами, корінням. Знався на травах. Лікував поранених і хворих, використовуючи при цьому цілющі властивості джерел поблизу Збруча. Місцеві жителі сьогодні дбають про святе місце, облаштували у печері капличку, де на Зелені свята відправляється велика служба Господня.

Між селами Спасівка та Іванківці розташована ціла курганнна група – один великий курган — VII століття до н.е., та до двадцяти маленьких. Донині збереглися лише два. Ці два скіфських кургани розкопали «чорні» археологи та пограбували. Центральна частина великого кургану досліджена археологами. Саме тут знаходилася поховальна камера, склеп. Хоч пам’ятка пограбована, трапляються деякі знахідки – бронзові й залізні наконечники, глиняний та кістяний посуд, прикраси. Кам’яний вал – це те, що вирізняє кургани Сатанівської групи від інших. Це була не просто серйозна споруда, а святиня, до якої навколишні племена приходили поклонятися, це не просто могила, а храм, у якому відбувалися релігійні церемонії, проводилися свята.

Дякуємо за увагу