Засідання Школи молодого вчителя

Перші кроки до

майстерності

Мета : Допомогти молодому вчителеві у

визначенні технологій та форм проведення

сучасного уроку. Ознайомити з класифікацією,

структурою, методикою уроків

різного типу.

Не досить оволодіти премудрістю,

потрібно також уміти користуватися нею.

Цицерон

План проведення :

Сучасні підходи до типології та структури уроків.

Моделювання уроку з урахуванням загально педагогічних, психологічних, гігієнічних вимог та визначення технології його проведення.

Визначення типології та видів уроку.

У сучасній дидактиці існує кілька підходів до класифікації уроків: за дидактичною метою, за метою

організації пізнавальної діяльності, за основними етапами навчального процесу, за методами навчання, за способами

організації навчальної діяльності учнів У цій класифікації розрізняють:

уроки вивчення нового навчального матеріалу; уроки формування і вдосконалення умінь та навичок; уроки закріплення та застосування знань, умінь та навичок; уроки узагальнення та систематизації знань; уроки контролю і корекції знань, умінь та навичок; комбіновані уроки.

Уроки вивчення нового навчального матеріалу

Метою цього типу уроків є оволодіння учнями новим матеріалом та новими способами діяльності. Найбільш ефективно процес засвоєння нових понять, умінь і навичок здійснюється учнями під час активної діяльності, зумовленої застосуванням учителем різноманітних методів, засобів навчання та технологій.

Уроки формування і вдосконалення вмінь та навичок

На уроках цього типу вирішуються такі дидактичні завдання:

повторення і закріплення засвоєних раніше знань із застосуванням вже сформованих умінь та навичок;

формування нових умінь та навичок; контроль за вивченням нового

навчального матеріалу і вдосконаленням знань, умінь та навичок.

Уроки закріплення та застосування

знань, умінь і навичок

Передбачають наявність в учнів певної кількості попередньо засвоєних знань, умінь та навичок, які шляхом послідовного розв'язання навчальних завдань ведуть до досягнення дидактичної мети.

Уроки узагальнення та систематизації знань

Спрямовані на вирішення двох основних дидактичних завдань:

перевірку і встановлення рівня оволодіння учнями основами теоретичних знань і способами пізнавальної діяльності;

повторення, корекцію і більш глибоке осмислення навчального матеріалу.

Уроки контролю та корекції знань, умінь і навичок

Призначені для: контролю за рівнем засвоєння учнями

теоретичного матеріалу, сформованістю вмінь та навичок;

корекції засвоєних учнями знань, умінь та навичок.

Урок - основний елемент навчального

процесу, в системі особистісно орієнтованого навчання суттєво змінюється його функція, форма організації. У цьому випадку урок підпорядкований не повідомленню та перевірці рівня знань (хоча й так і уроки потрібні), а виявленню досвіду учнів за ставленням до змісту матеріалу, який викладає вчитель

Вимоги до сучасного уроку:Загальнопедагогічні :

• пріоритет особистості учня в організації освітньогопроцесу;

• врахування вікових та індивідуальних особливостейучнів;

• орієнтація на процес навчання;• орієнтація на особисті досягнення учнів;• тривимірне навчання;• створення емоційно-актуального фону уроку;• педагогічний такт і культура мовлення вчителя;• пізнавальна самостійність учнів;• чітке визначення освітніх, виховних і розвивальних

завдань уроку;• безперервний поступ до якісної освіти

Дидактичні :• раціональне використання кожної хвилини уроку;• раціональна єдність словесних, наукових і практичних

методів навчання;• використання активних методів навчання;• зв'язок з раніше вивченим матеріалом, досвідом,

набутим учнем;• формування вмінь учнів самостійно здобувати знання

і застосовувати їх на практиці;• індивідуалізація, диференціація та інтенсифікація

навчального процесу;• впровадження поряд з традиційними предметами

комплексних дисциплін;• використання сценарних варіантів уроків, які

забезпечуються різноманітними носіями інформації;• заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи

з навчальним матеріалом;• організоване закінчення уроку

Психологічні :

• врахування психологічних особливостей кожного учня;

• нормальний психологічний стан і стійкий настрійучителя й учнів;

• розумна вимогливість і доброзичливість вчителядо учнів;

• педагогічна етика і такт

Гігієнічні :

• температурний режим;• норми освітлення;• провітрюваність;• відповідність нормативам шкільних меблів;• чергування видів навчальної роботи і

різноманітність методів навчання

Основні вимоги до уроку: пріоритет особистості учня в організації освітнього

процесу; орієнтація на процес навчання; орієнтація на особистісні досягнення учнів; створення емоційно актуального фону уроку; чітке визначення освітніх, виховних і розвивальних

завдань уроку; раціональна єдність словесних, наукових і практичних

методів навчання; використання активних методів навчання; зв'язок з раніше вивченим матеріалом, досвідом, набутим

учнем; формування вмінь учнів самостійно здобувати знання і

застосовувати їх на практиці; заохочення прагнень учнів знаходити свій спосіб роботи з

навчальним матеріалом.

Метою особистісно орієнтованого уроку є створення умов для виявлення пізнавальної активності учнів.

Засобами досягнення вчителем цієї мети можуть бути: використання різноманітних форм та методів навчальної діяльності,

які дають змогу розкрити суб'єктний досвід учнів; створення атмосфери зацікавленості кожного учня в результатах

роботи всього класу; стимулювання учнів до висловлювань, використання різних способів

виконання завдань без побоювань помилитися, отримати хибну відповідь;

використання протягом уроку дидактичного матеріалу, який дає змогу учневі обрати найбільш значущі для нього вид та форму змісту навчального матеріалу;

оцінювання досягнень учня протягом усього процесу його діяльності, а не тільки за кінцевим результатом;

заохочення прагнень учня знаходити свій спосіб роботи, аналізувати протягом уроку роботи інших учнів, вибирати та освоювати найбільш раціональні з них;

створення на уроці педагогічних ситуацій спілкування, які б давали змогу кожному учневі виявляти ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створення умов для природного самовираження учня.

Мотивація Постановка мети Проектування Організація Реалізація Контроль Оцінювання

Технологія особистісно орієнтованого уроку, складається з таких етапів:

1. Етап мотивації навчальної діяльності : мотивація вчителем наступної діяльності, позитивна установка на роботу; орієнтація учнів щодо місця заняття, яке проводиться в цілісному навчальному курсі, розділі, темі (схеми, таблиці, опори, словесна установка тощо); опора на особистий досвід учнів з проблеми заняття.

Мотивація

Мета цього етапу – сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної

теми. Учень має бути налаштований на ефективний процес

пізнання, мати в ньому особистісно, власну зацікавленість, усвідомлювати, що і навіщо він зараз

робитиме. Мотивація чітко пов’язана з темою уроку, вона

психологічно готує учнів до сприйняття.Цей елемент уроку має займати не більше ніж

5 % часу заняття.

Прийоми мотивації навчальної діяльності учнів :

Створення проблемної ситуації - викликає в учнів здивування, інтерес до змісту знань та процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ та подій.

Коротка вступна бесіда вчителя, демонстрування наочності.

Нескладна інтерактивна технологія ("мозковий штурм", "мікрофон" тощо )

2.Етап постановки мети: визначення особистісно значущих завдань тієї

діяльності, яку передбачено здійснити протягом уроку (робота учня саме на цьому уроці як передумова для складання тематичного заліку, державної атестації, майбутнього життя);

визначення показників досягнення поставлених завдань (знання, уявлення, способи діяльності).

Методи й засоби реалізації першого та другого етапів: актуалізація, проблематизація, інтрига, ігрова ситуація, формування пізнавального інтересу тощо.

3. Етап проектування:

залучення учнів (у разі можливості) до планування діяльності, яка здійснюватиметься на уроці, через попередню роботу (випереджувальні завдання, повідомлення, реферати, підготовка наочності тощо);

складання плану наступної роботи; обговорення плану роботи, яку

передбачено виконати.

4. Етап організації виконання плану діяльності: подання варіативних способів навчальної

діяльності (письмового або усного; індивідуального або в групі; переказ опорних положень або розгорнута відповідь; в узагальненому вигляді або на конкретних прикладах тощо);

вибір учнями способів фіксації пояснення нового матеріалу (конспект, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки тощо);

вибір учнями (у разі можливості) завдань та способів їх виконання під час закріплення знань, формування вмінь та вироблення навичок;

варіативність домашнього завдання (диференціація за рівнями складності та способами виконання).

Методи і засоби психолого-педагогічної підтримки діяльності учнів:

заохочення; створення яскравих наочно-образних уявлень; навчально-пізнавальна гра; створення ситуації успіху; пізнавальний інтерес; створення проблемної ситуації; спонукання до пошуку альтернативних рішень; виконання творчих завдань; кооперація учнів; створення ситуації взаємодопомоги тощо.

5. Етап контрольно-оцінювальний:

залучення учнів до контролю за розвитком навчальної діяльності (форми взаємоконтролю у парі чи групі; самоконтроль);

участь учнів у виправленні допущених помилок, осмислювання їх причин (взаємо - та самоаналіз);

надання учням можливості самостійно або за допомогою вчителя чи інших учнів порівнювати отриманий ними результат з критеріями стандарту, закладеного у навчальній програмі;

використання механізмів позитивного ставлення до успіху школяра та оцінювання за дванадцятибальною системою навчальних досягнень учнів не тільки кінцевого результату, а й усього процесу навчання.

Завершальним етапом навчальної діяльності на уроці є усвідомлення ситуації досягнення

мети, переживання ситуації успіху,підкріплення позитивної мотивації щодо самої

діяльності.

Методичне забезпечення навчально - виховного процесу

Успішність професійного самовизначення молодого вчителя залежить від того , наскільки ефективно він самостійно здатен вирішувати різні педагогічні ситуації на уроці, тобто виявляти педагогічну майстерність під час проведення уроків різноманітних типів і видів.

! + Знання кожним вчителем типології уроків і тільки обґрунтований вибір типу уроку, який найкраще відповідає особливостям того чи іншого класу, теми, розділу.

!+ Нагадуємо, що мета визначає тип уроку, тип уроку - його складові, тобто структуру, а структура – розрахунок часу на різних етапах, що дозволяє забезпечити його оптимальний темп.

! - Шаблонна структура уроку (комбінований урок при однорідності його структурних одиниць : організаційний момент, перевірка домашнього завдання, пояснення нового матеріалу, його закріплення, домашнє завдання )

Уроки – лекції - присвячені переважно опрацюванню нового матеріалу у середніх та старших класах, коли визначається значний за обсягом теоретичний матеріал

(бувають вступні, настановчі та оглядові) Доцільно використовувати під час:

Вивчення нового матеріалу, мало пов’язаного з попереднім.

Вивчення складного для самостійної роботи учнів матеріалу.

Виконання певного виду завдань з однієї чи кількох тем, розділів.

Застосування вивченого матеріалу для розв’язання практичних завдань.

Подачі інформації великими блоками.У ході проведення лекції використовують такі етапи

уроку : Організація, постановка мети, мотивація навчальної

діяльності учнів, актуалізація знань, повідомлення знань учителем і засвоєння їх учнями, визначення домашнього завдання

Поради вчителю, який проводить урок-лекцію

Чітко визначати мету і завдання даної лекції, її місце у вивченні блоку інформації (вступна , настановча, оглядова).

Ретельно проаналізувати навчальний матеріал, розбити на фрагменти, які мають самостійне значення.

Об’єднати фрагменти в єдиний ланцюжок логічними зв’язками.

Підтримувати увагу та розумову активність школярів. Пам’ятати, що монотонність – ворог розуміння і

засвоєння. Пропонувати учням план лекції та перелік

проблемних запитань. Навчити учнів конспектувати лекції через введення

системи умовних позначень і скорочень термінів.

Уроки-семінари - проводяться з метою активізації самостійної роботи учнів з навчальною та додатковою літературою, спонукання їх до більш глибокого осмислення знань з теми, що вивчається.

На практиці застосовують такі види семінарів : Розгорнуті бесіди; Доповіді, реферати, творчі письмові завдання; Розв’язування вправ, задач; Диспут ; Конференція тощо.

У формі семінарів варто проводити уроки : Вивчення нового матеріалу, якщо він доступний для

самостійного опрацювання учнями. Після проведення вступних, настановчих, поточних

лекцій. Присвячені різним методам виконання вправ. Узагальнення і систематизації знань і вмінь з теми, що

вивчається.

Поради вчителю, який проводить урок-семінар :

Завчасно ( за 2-3 тижні) визначити учням тему, мету і завдання семінару, планувати його проведення, визначати основні питання і літературу для самостійної роботи з урахуванням індивідуальних можливостей дітей.

Проводити індивідуальні і групові консультації. Регламентувати час виступу кожного учня – 3-4 хвилини. Пропонувати учням пам’ятки “Як конспектувати

першоджерела”, “Як готуватися до виступу”, “Як готуватися до семінару”.

Урок-семінар починати вступним словом учителя, в якому нагадати про завдання семінару, порядок його проведення, надати рекомендації, на що слід звернути увагу і записати у робочі зошити.

Доповнювати повідомлення учнів, відповідати на їх запитання, давати оцінку виступам. Аналізувати зміст, форму виступів учнів, визначати недоліки і шляхи їх усунення.

Урок-бесіда – передбачає розмову вчителя з учнями за ретельно продуманою системою запитань, що поступово підводять учнів до засвоєння фактів , нових понять чи закономірностей.

На практиці використовують такі прийоми : Постановки питань (основних, додаткових,

навідних тощо). Обговорення відповідей і думок учнів. Коригування відповідей. Формування висновків тощо.

У ході проведення бесіди учні пригадують, систематизують, узагальнюють раніше вивчений матеріал, роблять самостійні аналітичні висновки та узагальнення, наводять приклади використання раніше вивченого закону, явища.

Поради вчителю, який проводить урок-бесіду :

Спонукати учнів, під керівництвом вчителя, до самостійного вирішення проблемних завдань, запитань, вивчаючи новий, раніше їм невідомий навчальний матеріал в ході евристичної та проблемно-пошукової бесіди.

Ставити перед учнями низку послідовних і взаємопов’язаних запитань, відповідаючи на які, вони мають висловлювати певні міркування, самостійно доводити їх справедливість.

Використовувати запитання та вправи проблемно-пошукового характеру не лише для засвоєння нового матеріалу, а й під час його закріплення.

Навчальні екскурсії – проводяться з окремих предметів та комплексні – зі споріднених. Готуючись до екскурсії, вчитель визначає її мету, об’єкт, методику ознайомлення , вивчення об’єкта, організацію пізнавальної діяльності учнів, засоби необхідні для виконання поставлених завдань.Застосовуються наступні форми ознайомлення учнів з

об’єтом : Спостереження. Складання діаграм, схем. Виконання малюнків. Збирання наочно-ілюстративного матеріалу тощо.

Після закінчення екскурсії учні готують звіти у формі доповідей , рефератів, схем, підсумкових матеріалів.

Поради вчителю, який проводить навчальну екскурсію :

Пропонувати учням додаткову літературу для більш глибокого ознайомлення з питаннями, що розглядаються в ході екскурсії.

Звертати особливу увагу на необхідність ретельного дотримання правил охорони праці, техніки безпеки у ході проведення екскурсії.

Оцінювати знання , здобуті кожним учнем в ході екскурсії, у разі проведення комплексної екскурсії оцінки виставляти з кожного спорідненого предмета.

Домашнє завдання – розглядається у дидактиці як складова частина процесу навчання. Його мета має бути підпорядкована меті уроку : підготовка учнів до засвоєння нового матеріалу, повторення , закріплення, поглиблення вивченого, практичне застосування набутих знань, вироблення відповідних умінь і навичок, розвиток індивідуальних талантів, здібностей учнів, самостійного мислення шляхом виконання домашніх завдань в обсязі, який не виходить за межі програмового матеріалу, але відповідає можливостям учнів.

Вчителю, пам'ятай, що непосильне завдання привчає дітей до недобросовісного ставлення

до своїх обов’язків.

Поради вчителю з підготовки учнів до виконання домашнього завдання :

Пам’ятати, що осмислення і самостійне виконання учнями домашнього завдання можливе лише після ґрунтовного засвоєння ними нової теми на уроці, тобто тоді коли учні осмислили основні питання нового матеріалу і засвоїли основні прийоми його застосування на практиці.

Вчити учнів раціональних прийомів практичної діяльності. Необхідно намагатися передбачати труднощі, що можуть

виникнути в роботі учнів, потрібно інструктувати учнів щодо алгоритму його виконання.

Діагностувати, прогнозувати і планувати домашнє навантаження учнів, дотримуватися нормативів максимального навантаження школярів.

Слід надавати учням можливість вибору завдання(диференційовані завдання або обов’язкове і додаткове завдання).

Не можна переносити автоматично для домашнього опрацювання матеріал, який учні не встигли виконати на уроці.

Хто хоче зрушити світ,той нехай почне із себе.

Сократ