АнонсиРугательства и

хромосомы

Пліткарство – смертний гріх

Заговори зі мною

стор.

3

стор.

4

Пастка власних слів

От слов своих. Мудрецы и победители

Гнилизна слів

Слово творче чи руйнівне?

Чи замислювалися ви коли-небудь zнад силою слова? У нашому світі існує чимало фізичних сил: тяжіння, електри-ки, магнетизму, тертя, і вони впливають на нас. Але крім фізичних сил існують і духовні сили, і однією з них є сила слова:

• Від слова залежить мир чи війна.• Словом вбивають і зціляють.• Словом несуть Євангельську звістку спасіння,

і словом закликають темні сили.І сила слова не тільки не поступається, але в

певному сенсі навіть перевершує фізичні сили. По-перше, тому, що під дією деяких фізичних сил ми знаходимося не завжди, а під силою сло-ва – постійно. Якщо ви в цьому сумніваєтеся, то проаналізуйте, про що ви найбільше роздумуєте протягом дня, незалежно від того, відпочиваєте ви чи працюєте. Будьте певні, що ваші думки будуть про те, що сказали вам або про те, що сказали ви. Крім того, де б ви не знаходилися, ви або го-ворите, або слухаєте.

По-друге, наприклад, силу тяжіння ми практич-но не зауважуємо протягом дня. Силу ж слова відчуваємо постійно: грубі слова в громадському транспорті, зауваження начальника, слова під-тримки наших домашніх або друзів та ін.

По-третє, фізичними силами людина навчилася керувати, створивши атомні станції чи запуска-ючи в політ космічні кораблі, а от силою слова,

тобто своєю мовою керувати вдається набагато важче.

По-четверте, слова, які ми говоримо, формують не тільки наш настрій, але й характер.

Виявляється, наші слова мають величезну силу як для нас самих, так і для оточуючих людей, а часом і для наступних поколінь. І тому слід дуже уважно ставитися до того, що ми говоримо.

При цьому необхідно пам'ятати, що усі вжи-вані нами слова можна розділити на дві групи: слова руйнівні і слова творчі. Іншими словами, що б ми не говорили, ми руйнуємо або твори-мо. Це стосується і того, що прийнято вважати дрібницями: сказати правду, майже правду або цілковиту брехню, прикрасити що-небудь або згустити фарби, засмутити когось ніби ненароком або підбадьорити.

Часто необдумано сказані нами слова зали-шають помітний слід у людей, завдаючи їм роз-чарування, біль чи радість, і крім того, саме ці похапцем сказані слова і створюють наш імідж, розкриваючи нашу істинну сутність, «бо від над-лишку серця говорять уста». За своїми словами ми будемо судимі і на Останньому Суді: «...за всяке пусте слово, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь в день суду: бо від слів своїх виправда-єшся, і від слів своїх осудишся» (Мф. 12:36-37).

Звичайне слово, як здається, просто звук, ча-сом вимовлений нами необдумано, визначить нашу вічну долю. Саме ця причина і спонукала нас звернутися до цієї теми на сторінках газети.

стор.

6

стор.

8

стор.

7

2014№ 7

«Я – світло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя». (Ісус Христос)

стор.

2

стор.

5

Бо від слів своїх виправдаєшсяБо від слів своїх виправдаєшся

і від слів своїх будеш засудженийі від слів своїх будеш засуджений

2 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Обращаться с языком кое-как – значит и мыслить кое-как (Лев ТоЛсТой).

Ругательства и хромосомыоснователь «Института z

квантовой генетики», РАН, биолог Пётр Петрович Го-ряев взялся за исследо-вания, которые позволили создать аппарат, пере-водящий человеческие слова в электромагнитные колебания, а затем про-слеживал, как эти колеба-ния влияют на молекулы наследственности – ДНК. с помощью этой совре-менной технологии стало возможным проверить, как отражаются на живом организме злые и добрые слова.

Исследователи взяли семена арабидопсиса, которые изучены также хорошо, как муха дрозо-фила. Результаты исследований ужаснули учёных. Обработка арабидопсиса словами прокля-тия была подобно излучению в 40 тысяч рентген. От такой удар-ной волны порвались цепочки ДНК и хромосомы, рассыпались гены. Большинство семян погиб-ло, а у выживших генетический аппарат стал вырабатывать противоестественные програм-мы, которые обрекли растения на тяжелые болезни.

Удивительно, что результа-ты эксперимента не зависели от громкости произнесённых слов. Исследователи кричали, говорили, шептали – в любом случае разрушительный эффект

был разрушительным. Его вы-звали не сила звука, а смысл сказанного – резко негативное отношение к растению. Выясни-лось, что некоторые слова могут оказаться страшнее мин: они «взрываются» в генетическом аппарате человека, искажая его наследственные программы, вы-зывая мутации, в конце концов, приводящие к вырождению. Во время отборной брани корё-жатся и рвутся хромосомы. Мат обладает качеством блокирова-ния созидательных процессов в организме человека.

Матерщина имеет отчетливо

выраженную функцию в славян-ском языке, она широко пред-ставлена в обрядах языческого происхождения и носит ритуаль-ный характер. Одновременно с этим, матерщина несёт отчётли-во выраженный антихристиан-ский смысл. В древнерусских ру-кописях мат рассматривается как черта бесовского поведения.

Матерщина у славян выполня-ла функции проклятия, связь с язычеством при этом несомнен-на. Например, одно из матерных слов на букву «е», которое имеет славянское происхождение, переводится как «проклинать».

Человек, произносящий его, тем самым проклинает себя и окружающих.

Слово, начинающееся на бук-ву «х», в древнерусском языке означало волхва, действия, кото-рого были связаны с умершими предками, и этим возгласом на языческих ритуалах вызывали умерших.

Ругательное обозначение женщины легкого поведения на букву «б» – это имя демона, с которым общались древние колдуны.

Остальные матерные слова – имена языческих богов, то есть бесов. И человек, который произ-носит эти слова, автоматически призывает этих бесов на себя, своих детей и свой род.

С матерными словами связано ещё одно интересное наблюде-ние. В тех странах, в националь-ных языках которых отсутствуют ругательства, указывающие на детородные органы, очень ред-кими бывают заболевания Дауна и ДЦП.

Беда ещё и в том, что очень часто мы невольно ощущаем на себе влияние нечаянно услы-шанной ругани. Вот почему Свя-щенное Писание настоятельно советует: «НИКАКОЕ гнилое слово да НЕ ИСХОДИТ из уст ваших, а только ДОБРОЕ, ДЛЯ НАЗИДАНИЯ В ВЕРЕ, дабы оно доставляло Благодать слушаю-щим» (Библия, Ефесянам, гл.4 ст.29).

Человек привыкший сквернословить находится zуже в зависимости от своей вредной привычки. Иисус Христос говорил об этом: «Всякий, делаю-щий грех, есть раб греха» (Евангелие от Иоанна 8:34).

Следует помнить, что привычка сквернословить, перерас-тает в зависимость. Для многих бросить ругаться не легче, чем бросить курить. Помимо того, что матерщина духовно вредит, она культурно обедняет, оскверняет человека, убивает

Казати все, «що спаде на думку» – найпопулярніша мова світу. Мільярди слів щоденно ранять нас.

Здатність промовляти – великий дар. Щоб людина не говори-ла надто багато зайвих слів Богові, Він дав їй десять пальців, щоб пам'ятала Його мудрої ради:

«Щоб перше слово було добре,Щоб друге слово було правдиве,Щоб третє слово було справедливе,Щоб четверте слово було щире,Щоб п'яте слово було відважне, Щоб шосте слово було делікатне,Щоб сьоме слово несло втіху,Щоб восьме слово було ласкавим,Щоб дев'яте слово було сповнене поваги,Щоб десяте слово було мудре.

А далі мовчи!»

3СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Не оборачивается тот, кто устремлен к звездам (Леонардо да Винчи)

серед слів є одне, яке zзаробило репутацію як най-жорстокіше слово у всьому словнику – навушник. У ньо-му відчувається шипіння змія, і дуже мало людей, які не здригнулися б при його звуці, а причину цього ми незабаром відкриємо.

Навіть при поверховому погляді стає зрозумілим, що мав на увазі Соломон, коли написав наступне: «Лукава людина сварки розсіває, а обмовник розділює друзів». (Прип. 16:28).

Ще в давніх Левітських законах містилося особливе положення проти пліток та лихослів'я: «Не будеш ходити пліткарем серед народу свого. Не будеш наставати на життя свого ближнього. Я Гос-подь!» (Левіт 19:16).

Чи в наші дні цей вислів має таке саме значення?

Ми часто дивимося на деякі гріхи, як на щось гідне пошани. Це такі витончені гріхи духу, як гордість, заздрість, ревнощі та ін. Оскільки вони не мають зовнішніх неприємних фізичних проявів, ми їх терпимо як особисті дива.

А до іншої категорії гріхів стави-мося з виправданим презирством, і навіть з огидою. Плотські утіхи: перелюбство, мужолозтво, крадіж-ка – розглядаються як неповажні і нетерпимі.

Звичайно, будь-який гріх є без-законням, та проте у Біблії пере-раховуються сім смертних гріхів, які ненавидить Господь. І серед цього неприємного списку зна-ходимо наступний образ: «свідок брехливий, що брехні роздмухує, і хто розсіває сварки між братів!» (Притчі 6:19). Це ще один спосіб описати обмовника. Задумайтеся над цим словом. У нього ніжний, приємний звук, але у нього най-гучніший і грубіший відгомін зі всіх слів у мові. Він також поруйнував безліч домів, безліч сердець, біль-ше, ніж яке-небудь інше слово. Подумайте також про дружбу, яка була похована під впливом цього явища.

Навушник говорить на всіх мовах, він перетинає межі, він прихожанин усіх церков. Він но-сій усіляких хибних чуток. Важко заперечувати факт, що в людині існує неприродна схильність го-ворити погане про інших людей. Можливо, ніхто не зможе пояснити цю ваду сповна, але ми знаємо, якщо вона нам притаманна, то тільки тому, що ми вдалися до неї колись.

Апостол Яків робить дивовижну заяву про те, що досконалою є та людина, котра, врешті-решт, може приборкати свого язика, тобто, орган мови. Ось послухайте: «Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний при-

Пліткарство – смертний гріх

Плітка

боркувати й усе тіло. От і коням вкладаємо уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо. Також кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорсто-кими, проте найменшим кермом скеровуються… Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і прибор-кана буде природою людською… та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної!» (Якова, 3:2-8).

Отже, Святе Писання зображує пліткаря як знаряддя сатани. Гос-подь так ненавидить цей гріх тому, що його часто скоюють під вигля-дом релігійної святості. Звичайно пліткар говорить так, ніби він за-хищає якусь порушену біблійну за-повідь, або навіть нібито захищає чиюсь честь, розголошуючи при цьому такі подробиці, від яких той, кого він захищає, мало не мліє.

Одна брехлива вигадка має більше сили, ніж ціла сотня до-брих справ. Образливий шепіт не помре, поки не спопелить без-невинну душу і не перетворить її на порох. Ви знаєте, хто перший породив систему перебільшення і лжетрактовки? Сатана. Ісус на-звав його батьком брехні тому, що він перший сказав брехню Адаму і Єві, нашим прабатькам. Але, зауважте, що це прозвучало тихо і хитро. Під виглядом простого за-питання: «Чи справді Бог наказав: «Не їжте з усякого дерева в раю?». Диявол знав, що Бог не заборонив їсти плоди з кожного дерева в раю. Це був нáтяк на одне заборонене дерево – пізнання добра і зла.

Незважаючи на те, що подібні

запитання у різних варіаціях дуже часто повторюються і сьогодні, і, можливо, через це не розгляда-ються як порочні, але Ісус назвав це брехнею. Перебільшувати, як сатана це робив, означає йти від істини, і жодна мова іносказання не зможе приховати те, що це в Божому розумінні є найогиднішим гріхом.

На той час, коли сатана з'явився перед Євою в Саду, він уже мав певний досвід у мистецтві прихо-вувати правду під розсудливими словами. Велика частина його протесту на небесах полягала в розповсюдженні брехливих припущень проти самого Бога. Плоди руйнівного лжесвідчення підтверджують його величезне зло! Одна третина ангелів підда-лася зрадницьким пропозиціям Люцифера.

Чи користуються сьогоднішні учні диявола так само напівправ-дою, плітками, щоб ослабити і знищити безневинних людей? Воістину, навушники все ще навко-ло нас, і їхні огидні дії зруйнували більше людських життів, аніж усі битви, що відбулися на землі.

Вони не завжди виглядають як вороги Бога. Оскільки у їхньому обмовництві міститься тільки нáтяк, вони завжди уникають від-повідальності за скоєне. Жодних фактів, зауважте, тільки розмова взагалі, щоб збудити уяву і при-мусити працювати млин. А потім хтось підхопить, додасть і пере-дасть, але вже в перебільшеній формі. При повторі, зміст історії стане ще більш жахливим, а легко ранима душа знівечена і гине.

Зважаючи на те, що слово має

величезну силу як до добра, так і до зла, Христос наголосив на тому, що кожна людина повинна давати звіт своїм словам. Він сказав: «Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!». Чи будемо ми щасливими з'явитися за свої слова на суді? А як щодо світських чуток у домі, недобрі слова про сім'ю чи друга, а як же гнівні випади? Кожний з нас може з соромом озирнутися на свої слова, яким би не слід було злітати з язика – слова, за які, можливо, віддали б і маєток, щоб їх знищити. Але шкоди завдано і повернути минуле не можливо, бо слово як пташка – полетіло і назад не вернеш.

Тому не зайвим є ще раз на-гадати, що потрібно обережно вживати слова, бо одного разу вони будуть свідками проти нас. Обмовники і наклепники стоять поряд з убивцями і богозневаж-никами. Натхнення полишає того, хто силу слова вживає на зле. Ображати інших – це порушення Закону Божого.

Кожен із нас свого часу мав справу з плітками. З одного боку колись ми вимовили слова, за якими дотепер жалкуємо, а з дру-гого – мабуть і самі були об’єктом злих обмов та образ.

Ви могли б сказати: «Але я не кажу неправди про мого сусіда, все, що я говорю про нього, це правда».

Але навіщо говорити, якщо не можеш сказати нічого доброго про нього?

Дійсно! А може краще помоли-тися за нього?

4 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Мова – це одежа для думки (с. Джонсон). Слово ранить швидше, ніж лікує (Гете).

Заговори зі мноюДревній філософ со- z

крат любив говорити при знайомстві з ким-небудь: «Заговори зі мною, щоб я міг побачити тебе». Не тільки вимовлене слово, але й наша інтонація – мо-жуть впливати до добра або до зла на тих, з ким ми спілкуємося. сіль робить їжу смачною. Так і наша мова повинна бути прива-бливою і шляхетною.

Сила слова – це талант, що дає Бог, і який необхідно куль-тивувати. Зі всіх дарунків, які ми одержуємо від Святого Духа, жоден не може бути більш бла-гословенним, аніж цей. Словами ми перемагаємо і переконуємо, віддаємо хвалу і молимося Бо-гові, розповідаємо іншим про любов Спасителя. Як важливо, щоб наша мова відповідала на-шим добрим бажанням, а тому потрібно говорити розважно. Апостол Павло, керований Свя-тим Духом, говорить: «Жодне погане слово хай не виходить з ваших уст, а тільки добре для на-станови, щоб воно дало користь тим, що слухають (Еф. 4:29).

Гнилі слова – це не тільки лайка, але також і будь-який прояв, що суперечить свя-тим принципам чистого вчення Христа. Це і нечисті нáтяки і таємне нашіптування зла. Якщо не стати проти цього відразу, то

наслідки будуть жалюгідними. У зв’язку з цим, апостол Павло, продовжуючи цю думку, дає по-раду: «І не засмучуйте Святого Божого Духа, яким ви запечатані на день викупу. Всяке роздра-тування, і гнів, і лють, і крик, і огуда хай віддаляться від вас разом з усякою злобою) (Еф. 4, 30 – 31).

Тут можна розглянути при-родний порядок у перерахуванні Павлом ганебних гріхів: незадо-волення незабаром переходить у запеклість та гнів, що, у свою чергу, веде до непристойної

сварки; а сварка завжди супро-воджується образами. Усе це виходить від сатанинської злості, що знаходить собі місце в серцях людей.

Ми ніколи не повинні забувати, що наші слова можуть впливати не тільки до добра, але й до зла. Втратити кому-небудь свою влас-ну душу – жахлива річ, але стати причиною загибелі іншої людини – ще більш жахливо. Якщо наші слова стали причиною спокуси й невір’я для інших – то що може бути більш жахливішим. Христос сказав: «Горе тій людині через

кого приходять спокуси» (Матв. 18,7).

Сумно, коли християнин ба-гато років ходить у церкву, але ніхто з його оточення не знає, що він – християнин. А яким було свідчення про перших християн? У книзі Дії апостолів читаємо що вперше в Антіохії учнів названо християнами (Дії 11:26). Їх стали так називати тому, що Христос був головною темою їхньої проповіді. Вони розповідали про Його життя, смерть і воскресіння, Його слу-жіння в Небесному святилищі, як Посередника за грішників і Його Друге пришестя.

Чому ж у деяких, котрі вва-жають себе християнами, мова є забрудненою? Христос дав чітке визначення такому стану: «Як ви можете добре говорити, будучи злими? Бо з повноти сер-ця промовляють уста. Не може гілка, щеплена до доброї лози, приносити погані ягоди» (Матв. 12). Якщо ми справжні Христия-ни, то наші слова та діла будуть свідчити про це.

Отже, виражаючи осудження або даючи пораду, не дозволяй-те собі різких та суворих слів. Такі слова ніколи не зможуть принести зцілення зраненій душі. За всіх обставин слово настанови повинно бути сказане в дусі любові. Тоді наші слова будуть приносити благодать тим, що слухають.

сьогодні ми не надаємо слову такого великого зна- zчення, як у давнину. Людина мало стурбована тим, як вона говорить. Для неї важливішим є просто те, що вона говорить. В основному намагаються передати якнайбільше інформації, а вже як вона передається – мало хто задумується. Наша мова стала одноманіт-ною, неемоційною, в ній багато вульгаризмів, а то й нецензурних слів і виразів.

Серед молоді зараз дуже популярною є своя особлива мова. Її називають молодіжним сленгом, або жаргоном. Здається, що такі слівця, як «врубатися», «прикинь», «відморожений», «блін», «при-кол» та інші, ніби спрямовані проти словесної пишноти і пустослів’я, а насправді, лише збіднюють мову.

Набір слів такого сленгу невеликий. Подібно до Елочки-людоїдки (із сатиричного роману Іллі Ільфа та Євгена Петрова «Дванадцять стільців»), лексикон якої складався всього з 30 слів.

Деякі вчені-філологи стверджують: якщо людина постійно корис-тується такою мовою, вона дурнішає, навіть голос її не розвиваєть-ся, а стає монотонним, втрачаючи своє звуко-ве різноманіття.

Отож, щоб людині висловити складний світ своєї душі, потрі-бен цілий світ слів, а не тісне коло сленгу. І тоді починаєш по-новому розуміти значення бі-блійних рядків: «Спо-чатку було Слово...»

саме у слові все бере свій початок

о том, как zречь и сло-ва влияют на общее состоя-ние человека и животных, м о ж н о н а -глядно про-следить из опыта, прове-денного япон-скими учены-ми, который заключался в следующем: в течение трех месяцев кры-сам во время приема пищи говорились р а з л и ч н ы е сло ва. Первую крысу хвалили и гладили по шер-стке, второй, давая пищу, – говорили грубые, же-стокие слова, а с третьей вообще не разговарива-ли. По прошествии указанного времени из первой крысы выросло большое, упитанное и миролюби-вое животное, вторая крыса отличалась злобным нравом и постоянным стремлением к нападению. Третья крыса, не дожив до конца эксперимента, умерла.

Сквернословие, в отличие от добрых пожеланий, может нанести смертельный удар не только душе, но и здоровью. Слово может не только творить, оно может и разрушать. На разных полюсах стоят слова созидательные и слова раз-рушительные, слова молитвы и слова брани. Первые лечат и совершенствуют сущность человека, вторые навлекают болезни и низводят нас до уровня существ, живущих только инстинктами.

5СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Мова та слова – як гілка та листя серця, а свідчать про те, сухі чи зелені вони (А. Перес).

Всем нам доводилось zслышать поучения, про-поведи или наставления, когда какой-либо человек, с научной степенью или даже без неё, но имеющий осо-бый статус или должность, говорил к нам объясняя некую «правду». И если по-слушать умного человека мы обычно согласны, то часто после фразы «нет, вы не правы», адресованной лично нам, мы, как правило, утрачиваем всякое желание слушать и вообще продол-жать общение. Исключение составляют лишь патало-гические спорщики, но это ведь не о нас, правда?

Но есть и другая сторона этого вопроса – в роли такого учителя можем выступать и мы. Не пропа-дает ли уже у наших слушателей желание общаться после наших речей? И, что более важно, каким

от слов своих. Мудрецы и победители

Часто ли вам говорили, что вы не правы?

мотивом мы руководствуемся, ког-да собираемся что-то рассказать, донести и научить?

Общепринятый мотив

Обычно, и с этим все согласятся, мы стараемся что-либо объяснить своему собеседнику, когда счита-ем, что он неправ или заблуждает-ся. Если я точно знаю (ведь точнее просто не может быть), что мой со-беседник неправ, а моё понимание однозначно верное, то конечно мне никак нельзя молчать. Вам знаком такой мотив? А вот ещё: если пе-ред вами человек, который многого не знает и поэтому пока просто не может иметь своего мнения, и вам представилась уникальная возможность сформировать его мировоззрение по какому-либо во-просу – то, конечно, будет просто глупо этим не воспользоваться и не продемонстрировать весь свой учительский потенциал. В конце концов надо же как-то передавать

будем обратиться к Библии – единственному бесспорному авторитетному источнику истины. На её страницах в избытке исто-рии, благословений и повеления. Исследуя её мы найдём много, очень много полезных рекомен-даций. Но то, что мы обязательно заметим и мимо чего никак нельзя пройти, так это то, что эта Книга называет главной добродетелью Любовь. Самый яркий писатель Нового Завета – апостол Павел, записал такие слова:

«Если имею [дар] пророче-ства, и знаю все тайны, и имею всякое познание и всю веру, так что [могу] и горы переставлять, а не имею любви, – то я ничто» (1Кор.13:2).

Святой апостол утверждает, что главным, а значит единствен-но верным мотивом, может быть (и должна быть) только любовь. Стоит прочесть всю тринадца-тую главу его первого послания к христианам Коринфа, чтобы ощутить мощь логики Павла – ничто не имеет ценности без любви! Это значит, что никакая «правда», более глубокие знания и даже ваша осведомлённость или опыт, не стоят ничего, если вы не руководствуетесь любовью к тому (или к тем), кому вы соби-раетесь что-либо преподать.

Искренняя заинтересованность в собеседнике, желание сделать его по настоящему счастливым, оградить от реальной опасности, помочь духовно окрепнуть и воз-

расти, успокоить его мятущееся сердце и дать надежду – вот, что такое любовь, а значит и выраже-ние настоящего мотива учителя. Любой другой мотив, даже при-ведший к кажущемуся успеху, на самом деле, будет только успе-хом вашего эгоизма (хотя это и очень трудно признать).

Мудрецы и победители

Иисус Христос, наш истинный Учитель, ходя по этой земле и уча народ, руководствовался именно мотивом Любви. Он сострадал не только ничего незнающим людям, но и гордым глубоко об-разованным учителям, понимая, что они всего лишь грешники, а значит тоже нуждающиеся в благодати и Его любви, и именно это покоряло самые надменные сердца. Если мы решим насле-довать убеждение Павла и опыт Христа – мы сможем занять самое достойное место среди действительно великих учите-лей. И пусть нашей аудиторией не всегда будут «толпы народа» и большие залы, а часто просто соседи или только наши дети, в глазах Бога и в перспективе Вечности, мы будем мудрецами и победителями:

«Нет мудрости, и нет разума, и нет совета вопреки Господу. Коня приготовляют на день бит-вы, но победа – от Господа» (Прит.21:30,31).

Д. Долгожитель

Один человек пришел к своему Наставнику и спросил:

– Знаешь ли ты, что сказал сегодня о тебе твой друг?

– Подожди, – остано-вил его Учитель, – про-сей сначала все, что ты собираешься сказать, через три сита.

– Три сита? – Прежде, чем что-

нибудь говорить, нужно трижды просеять это. Во-первых, просеять через сито правды. Ты уверен, что все, что ты хочешь сказать мне, есть правда?

– Да нет, я просто слышал…

– Очень хорошо. Зна-чит, ты не знаешь прав-да это или нет. Тогда

просеем это через вто-рое сито – сито доброты. Ты хочешь сказать о моем друге что-то хоро-шее?

– Нет, напротив… – Значит, – продолжал

Учитель, – ты собира-ешься сказать о нем что-то плохое, но при этом даже не уверен, что это правда. Попробуем тре-тье сито – сито пользы. Так ли уж необходимо услышать мне то, что ты хочешь рассказать?

– Нет, в этом нет ника-кой необходимости…

– Итак, заключил На-ставник, – в том, что ты хочешь сказать мне, нет ни правды, ни доброты, ни необходимости.

Зачем тогда говорить это?

опыт и знания?Всё это нам зна-

комо, и мы регуляр-но попадаем в такие ситуации. Мотив, который побуждает нас учить и о ко-тором мы говори-ли выше, вполне обычен и является общепринятым. Но, это… неверный мо-тив!

Верный мотив

В поисках верно-го мотива мы не-пременно должны

Словно травы, шелестят слова…

Как слова и травы в жизни схожи!Говорим: целебная трава –Есть слова целительные тоже.

Есть слова, исполненные яда,Есть простые, словно васильки,А порой с собою нету сладу,Если в речи всходят сорняки.

Словом можно душу покалечить,Словом можно рану исцелить,Бремя безысходности

облегчить,Веру и надежду воскресить.

Я смотрю на луг, в цветы одетый,

Как прекрасен сочных трав покров…

Научи нас, Бог, дарить букеты,Состоящие из добрых,

мудрых слов.Наталья ЩеглОВа

6 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Недобросовісні оратори прагнуть представити погане хорошим (Платон).Сперечатися вміють багато-хто, та мало хто вміє просто розмовляти (олкотт).

Пастка власних слівДуже різні слова ви- z

літають з наших уст. Є добрі серед них… А є й такі, що не мають ваги та сили, не цінуються, тому гинуть, вмирають… є такі, які шкодять, а є й такі, які здатні убити… Що таке «слово»? Форма нашої людської думки, поняття… сказав і поле-тіло… Чи щось більше? Чи впливає на нас, на інших людей наше влас-не слово? В якій мірі ми відповідальні за свої сло-ва? Чи мають наші слова якийсь зв'язок із нашою духовністю?

Яків пише:1:26 та 3:2. Чому так категорично? Звідки Яків бере таку впевненість, що коли людина не згрішить у слові, – то вона досконала? Як він може провести рівність і ска-зати: якщо людина не згрішить у слові, то вона досконала? Слово є словом, а особистість – особистістю… Невже справді є така пряма залежність між словами людини та її особою?! Ми думаємо, що слова слова-ми, думки думками, а діла лю-дини – ділами… Невже є такий прямий зв'язок між словами людини та її духовністю?! Чому ж Яків такий категоричний, коли твердить, що коли гріха немає у слові, то й немає гріха у житті? І взагалі, що має на увазі Яків, коли говорить «не помиляєть-ся у слові?» Що тут мається на увазі? Лайка, лихослів’я, наклепи, пустослів’я… Наші слова дуже точно відобража-ють нашу особу. «Бо чим серце наповнене, – те говорять уста» (Мт.12:34 та 35). Одне непра-вильне слово, і воно на 100% впливає на нашу особу, – щось всередині людини відбуваєть-ся. Коли людина промовляє неправильне слово, чи брех-ню, щось порушується… Коли ти промовляєш неправильне слово, це має прямий вплив на твою особу, на твою духовність, на твоє життя. Твоє життя змі-нюється в залежності від того, що ти говориш…

Як у цьому переконатися? Адже ми можемо бути з цим не згідні і казати, що слово це ще не дія, не вчинок, то яким чином можуть слова так сильно впливати на життя людини? Ми кажемо: «слово – то про-сто слово: сказав і полетіло…» Таке наше твердження свід-чить про те, що ми люди пере-стали нести відповідальність за слова. Наші слова втратили силу, вагу… Ми стали настільки скептичними і лукавими, що не віримо жодним людським словам і питаємо: «Що ж він насправді хотів тим сказати, який його справжній намір?» Тому й легковажимо слова і не бачимо небезпеки неточності

чи неправдивості наших слів… Ми використовуємо слова з по-двійним значенням, двозначні слова, у нас навіть поняття, які стоять за цими словами – двозначні… Часто як нам, так і іншим людям вигідно, щоб нас не спіймали на слові, навіть наші контракти, угоди і закони неточні і двозначні, – і це комусь приносить вигоду, зиск…

Класик колись сказав: «Як багато важить слово». Це було колись. А тепер?! Чи так само воно важить і сьогодні?! Так зі-псувалося людство, що чимало людей дотримуються такого принципу: якщо моя брехня служить добрій справі і має до-бру мету, то це вже благородна брехня, позитивна брехня, напевно Бог не трактує її як брехню, бо Він знає, що я маю добру мету…

Сьогодні наше людське сло-во втратило силу: як прості люди, так і високопоставлені не несуть відповідальності за свої слова… Багато чого може бракувати в нашому світі, лише не щедрих на обіцянку слів, похвал, пустопорожніх звину-вачень, брехні та паплюження. Сьогодні чимало таких, що багато і гарно говорять… і не лише політиків.

Соломон писав: «Не бракує гріха в многомовності…». Що ж Соломон мав на увазі, коли говорив про багатомовство, чи тільки про балакунів? Якщо ти багато говориш, тобі не омину-

ти гріха – рано чи пізно, але ти обов’язково згрішиш… За ви-разом Христа, все, що говорить людина, – або її оправдає, або ж її осудить. Кожне пусте слово (окрім звичайно ж побутових слів) – брехливе, лукаве, не-точне, хитре, підступне – воно людину осудить!

Є такий вираз – «спіймати на слові». То кого ж ми ловимо на слові – людину чи слово? Людину на її ж власному слові. Те, що вийшло з уст людини, спрямувалося проти людини. Чи людина може змінити сказа-не слово? Ні. А ми говоримо – це просто слово. Ні. Насправді ж слово людини стає для неї пасткою, у яку вона потрапляє. Власне слово людини, яке вона вимовила може людину осуди-ти. В буквальному і прямому значенні. Слово людини може виступати її суддею і осудити її, однозначно – зруйнувати її як особу.

У Посланні до Римлян 2:1 апостол Павло пише: «судячи інших, робиш те саме». Ось яким чином ловляться люди! – У своїх власних словах. Згрі-шити у слові – це наважитися докорити іншому в тому, в чому сам винний. Де ж наша прови-на? У чому нас можуть спіймати люди? Коли ти навчаєш когось, і навіть добре навчаєш, згідно з Біблією, але – сам порушуєш його. Тебе ловлять твої власні слова. Це означає, що від слів своїх ти осудишся. Отже, ти

згрішив у слові, – сказав те, чого сам не дотримуєшся… Це означає, що я не маю права го-ворити того, що сам порушую, – не маю морального права. Це слово може зруйнувати мене, хоча самі слова можуть бути правильними, від Господа. Чому слово навіть від Господа мене руйнує? Бо я сам своїм власним сказаним словом себе осуджую. Напевно це мав на увазі Ісус Христос, коли доко-ряв фарисеїв та книжників: «Ці люди устами шанують Мене, серце їхнє далеко від Мене…» (Мк.7:6) та «Усе, що вони ска-жуть – робіть і виконуйте, та за вчинками їхніми не робіть, бо говорять вони, – та не роблять» (Мт.23:3).

Як це діє на практиці? На-приклад, я домовився зустрі-тися з другом на певний час, а він запізнився на 30 хвилин. Каже, що по дорозі трапилась ДТП. Вона справді була, але тебе затримали на 10 хвилин, а не на 30! Людина виправда-лася, із ситуації вийшла, але ця часткова брехня вбиває у ній впевненість, людина себе розміняла, принизила, пере-хитрила, її почуття людської гідності зменшилось на отих 20 хвилин брехні. Біда в тому, що ця брехня буде надалі про-гресувати і чим закінчиться? Втратою авторитету! Хто ж тут винен? Власні слова!

Отже, коли ми говоримо сло-ва, то часто самі ж попадаємо у пастку своїх слів, які нас мо-жуть осудити. Ми невірні… Про Бога ж написано, що Він вірний і від Себе самого не може від-ректися. Титул Бога тримається на Його найвищому Авторитеті, а Авторитет – на Його Слові. Не залишається у Бога безсиль-ним жодне слово. «Навіки, о Господи, Слово Твоє в небесах пробуває» (Пс.118:89).

Ви можете сказати: «Хіба ж я не господар свого власного слова?». Проте з тієї миті, як ви сказали слово, воно має владу над вами. А тому бере-жіться потрапити у пастку своїх власних слів! Я є особистістю настільки, наскільки відповідаю за свої слова, наскільки їх при-тримуюся… Тому людина свою особистість будує чи руйнує за-лежно від своїх слів, які виголо-шує. Чим чистішим та святішим є проголошене людиною слово, тим більшу відповідальність вона несе за своє слово.

Дивімося на нашого Господа і Спасителя Христа – втілене Предвічне Слово, погляньмо на силу Його слова. Лк.4:22 «І всі стверджували і дивувались словам благодаті, що линули з уст Його». Отож, якщо хочемо уподібнюватися до Ісуса, хай би і наші вуста проголошували слова благодаті!

Богдан глухОВецький

7СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Всякое слово без дела ничтожно и пусто (Демосфен). Самый лучший проповедник — муравей, а он не произносит ни одного слова (Франклин).

слово – це звук, що живе zлише частку секунди і зникає в просторі. сказав слово, а тепер іди і спро-буй знайти його у звуковій хвилі.

Іноді буває, що й говорити, ніби нема про що, а лихослів’я так і сиплеться, мимоволі опога-нюючи слух. Але апостол Павло попереджає: «злоріки ... Царства Божого не вспадкують» (1 Кор. 6:10).

Слово – дар Божий, саме те, що уподібнює людину до Творця. Творчим словом Господь створив наш прекрасний Всесвіт – кос-мос, що по-грецькому означає «краса». Отже, виявляється, що Слово Творця викликало до життя Красу. А гнилим словом ми намагаємося образити цю красу, опоганити її. Біблія застерігає від цього гріха.

«Нехай жодне слово гниле не виходить з уст ваших, але тільки таке, що добре на потрібне збу-дування, щоб воно подало благо-дать тим, хто чує» (Ефес. 4:29) – вчить апостол. «А розпуста та нечисть усяка не повинні навіть іменуватися у вас» (Ефес. 5:3) – наполягає він. Але, на жаль, бачимо, що гнилі слова сьогодні для багатьох стали майже нор-мою. Лихослів'я вживається в сім'ях, і не тільки в спілкуванні між дорослими, – часто навіть

Гнилизна слів

дитячі уста забруднені гнилими словами.

Причиною лихослів'я вже ста-ють не лише роздратування та гнів, але й просто без приводу. І особливо сумно від того, що лихослів’я через свою пошире-ність багатьма не вважається за гріх. Тим часом, лайка – явний прояв злої сили в людині.

Не всі розуміють, яка біда для нас криється за скверною лайки. Містичні корені цього явища йдуть у далеку язичницьку давнину. Люди дохристиянської епохи, щоб захистити своє життя від злісних нападок демонічного світу, всту-

пали з ним у контакт. Цей контакт міг бути тільки двояким. Демону або догоджали, звеличуючи його і приносячи йому жертви, або лякали. Так ось, лякали демона саме скверною лайкою, демон-струючи свою злу мову.

Подібне можна спостерігати на початку бійки, коли супротивники, роблячи люту гримасу, кричать один одному про свою жорсто-кість, про свою готовність зро-бити той чи інший вчинок. Тобто демонструють більше злості, ніж є насправді. Для страху чи від страху. Так ось, у давнину, неза-лежно від того, закликали демона

чи лякали його, використовували ті самі лайливі слова.

Таким чином, так званий мат є мовою спілкування з демонічни-ми силами.

Єдина мета демонів – погуби-ти людину, заволодіти її душею. Оволодіти ж демон може тільки людиною-грішником. І якщо лю-дина лихословить, то цим вер-шить собі вирок і віддає себе в руки диявола. «Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений», – по-переджає Ісус Христос (Матвія 12:37).

Нашому народу Творець дав мову напрочуд милозвучну й виразну. І цю мову лихослови за-бруднюють жалюгідним набором мерзенних слів. Такі люди свідо-мо калічать у собі образ Божий – і це початок боговідступництва. Диявольські сили роблять усе, щоб люди вчилися самі себе по-ганити.

На перший погляд здається, що гріх лихослів’я не такий уже й важкий, як, наприклад, вбивство, блуд або грабіж. Але якщо Слово Боже говорить, щоб гниле слово не виходило з наших вуст, значить Бог не вважає це незначним.

Словом Бог створив усе. Слово – дарунок Божий. Воно має на-ближати до Бога, а не віддаляти від Нього.

Хай же слово наше буде до-брим, цілющим і вічним!

Ніхто не любить, коли zу його сторону лунають якісь неприємні слова, кожен очікує почути до-бре слово розуміння, по-хвали і любові. Але вод-ночас самі люди часто не зауважують того, що говорять іншим.

Звідки ж взялася нецен-зурна лайка? І взагалі, яким чином погані слова добралися до українців? Гортаючи веб-сторінки можна натрапити на декілька цікавих версій. За найпоширенішою з них, в давні часи наші предки не лаялися, а на Київську Русь нецензур-на лексика прийшла разом з монголо-татарською ордою. Хоча ця версія – повна нісе-нітниця, адже ті самі англійці чи іспанці теж неабиякі люби-телі полаятися, однак жодних монголо-татар до них не при-ходило. Також постає питання – звідки лайка з’явилась у са-мих монголо-татарів і чи була вони присутня у давніх народів в старовинних цивілізаціях - у Шумері, Вавилоні, давньому Єгипті чи Греції. На це питання не має однозначної відповіді, адже жодних писемних згадок із нецензурними словечками з тих часів немає. Але ж їх і не

могло б бути, як-не-як, - цен-зура!

Найцікавіша версія похо-дження нецензурної лексики та, що вони спершу були не поганими, «брудними» сло-вечками, а зовсім навпаки – священними мантрами, які символізували родючість. Ро-дючість тоді була пов’язана із різноманітними еротичними обрядами, бо наші предки-язичники вірили, що людська еротичність та сексуальність може вплинути на природну родючість.

Усі нецензурні слова поси-лаються на дітородні органи і для того, кому їх сказали, це означає втрату чоловічої сили та гідності, позбавлення чоло-вічої сили.

Ненормативна лексика за-вдає шкоди не лише тим, хто її вживає, але і тим, хто її чує. І тут також діє той же метод бумерангу: що будемо говори-ти, те буде до нас і тягнутися. Якщо постійно кликати дияво-ла, то до нас і чіплятиметься всяка нечисть, так само і з не-нормативною лексикою: чим більше таких слів у нашому житті, тим більше все недобре буде вкорінюватися у нашу долю.

Та і взагалі – все, що вимов-

скажи лайці «ні!»ляє людина – не випадковість. Це віддзеркалення того, що є в середині. «Чим серце наповне-не, те говорять уста» – написа-но у Євангеліє від Матвія.

Не забувайте також, що в Україні нецензурна лайка в громадських місцях карається статтею 173 Кодексу України про Адміністративні правопо-рушення.

КУпАП Стаття 173. Дрібне хуліганство, тобто нецензурна лайка в громадських місцях, образливе чіпляння до гро-мадян та інші подібні дії, що порушують громадський поря-

док і спокій громадян, - тягне за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподат-ковуваних мінімумів доходів громадян або громадські ро-боти на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

Пам’ятайте: «За всяке пус-те слово, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь у день суду» (Мф. 12:36).

Вікторія Михальчук

8 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Адреса друкарні:вул. Гагаріна, 42/1

м. Ужгород,Закарпатська обл.

ПРАТ «Видавництво «Закарпаття»тел.: 66-95-68

Тираж: 45000. Зам. № 251

слово творче чи руйнівне?

0 (800) 50 157 80 +380 66 707 000 5+380 93 50 157 80 +380 98 707 000 5 info@contact-hope.com contact-hope

Телеканал цілодобового супутникового мовлення «Надія» створений для тих,

хто бажає бачити більше, знати глибше, розвинути найкраще.

http://hope.ua/

Контактні (: e-mail: skype:

Пишіть на адресу:

м. Ужгород,вул. Джамбула, 23;

Індекс: 88000

Засновник і видавець:Черничко Іван Петрович

Адреса редакції:м. Ужгород, вул. Гагаріна, 36

моб. тел.: 095-195-41-91e-mail: chernip@i.ua

Газета видається на кошти від благодійних пожертвувань.

Розповсюджується безкоштовно

Редакційна колегія:Іван Черничко, Агнеса

Черничко, Людмила Кастран, Наталія Різак, Василь Чопик,

Віталій Мелесь.

Реєстраційне свідоцтво:ЗТ№ 507/00Р від 21.12.2009 р.

серед усіх людських zздібностей є одна, яку можна назвати винятко-вою, – це уміння виражати свої думки й відчуття за допомогою слова. саме слово є однією з перших ознак свідомого й розум-ного життя.

Дуже багато в нашому житті залежить від того, що саме і як вимовляється. Адже слово може зігріти теплом любові або обпекти холодом байдужості, зцілювати рани душі й тіла або ж, навпаки, – спричиняти біль та страждання.

Слово може також творити й руйнувати, потішати й засмучу-вати, може служити джерелом сили та натхнення, але воно здатне породжувати й слабкість та відчай.

І можна сказати без перебіль-шення, що саме слова багато в чому визначають життя та долю людини. Соломон, чиї ви-слови відзначалися особливою мудрістю та виразністю, заува-жив: «Смерть та життя у владі язика».

Те, що ми говоримо і як це ро-бимо, має серйозні наслідки не тільки для оточуючих нас людей, але й власної душі. Слід визнати, що наші вуста, на жаль, творять немало руйнівного.

Відомо, що слова, які спричи-няють нам проблеми й страждан-ня, часто зодягаються у форму брехні, критики, пліток, лестощів, глузувань, лихослів'я, лайки. Нам також відомо, що необдумані, гнівливі слова є причиною осо-бистих та сімейних трагедій, які затьмарюють наше щастя та радість.

Слова – це думки, вимовлені вголос, які треба фільтрувати та контролювати у своєму розумі. Господь визнав це питання на-стільки важливим, що, відкрива-ючи Свою волю через Закон, Він присвячує одну Заповідь саме нашій мові. Дев’ята Заповідь за-кликає: «Не свідкуй неправдиво на свого ближнього».

Будь-який обман чи спроба ошукати ближнього є порушен-ням цієї Заповіді. Бажання обма-нути породжує обман; сюди слід віднести будь-яке навмисне пере-більшення, натяк або наклеп.

Чому ж наші погані слова є гріхом перед Богом? Передусім

тому, що, вимовляючи їх і завдаю-чи болю ближньому, принижуючи лайливим словом, ми тим самим кидаємо докір не тільки на адресу людини, але й Бога, Який створив її. Лихословлячи ближнього, ми лихословимо його Творця, ли-хословимо Святе ім'я Господа, тобто говоримо богохульство.

Настанови апостола Петра торкаються не тільки культури поведінки, але й культури мов-лення. Читаємо у його Першому

посланні, 3 розділі: «Нарешті ж, будьте всі однодумні, співчутливі, братолюбні, милосердні, покір-ливі. Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, благо-словляйте!».

Тоді абсолютно інша атмос-фера запанувала б і в нашому домі, а, зрештою, і в житті. Дітям нашим прищепилося б добре та чуйне ставлення одне до одного, а конфліктні ситуації проходили б без тяжкого засмучення.

Так, апостол Павло в послан-ні до Ефесян 4:29 закликає: «Жодне погане слово хай не виходить з ваших уст, а тільки добре, щоб воно дало користь тим, що слухають».

Сьогодні, здається, ми стали дуже скупі на добрі слова. Та все ж таки радимо: не пошкодуй-те їх для тих, хто поруч з вами. Ви будете приємно вражені благотворною силою доброго слова!