Моніторинг місць несвободи в Україні: стан реалізації...

УПОВНОВАЖЕНИЙ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИЗ ПРАВ ЛЮДИНИ

Київ – 2014

стан реалізації національного превентивногомеханізму

доповідь за

2013 рік

МОНІТОРИНГ МІСЦЬНЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ:

УДК 342.7 (477) (042.3)ББК 67.9 (4УКР) 400.7М 76

М 76 Моніторинг місць несвободи в Україні: стан реалізації національного превентивного механізму: звіт за 2013 рік / Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. – К., 2013. – с. 200

ISBN 966-7855-00-7

За повного або часткового відтворення матеріалів даної публікаціїпосилання на видання обов’язкове

ISBN 966-7855-00-7Публікація звіту здійснена

за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”

Погляди, відображені у цьому звіті, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Міжнародного фонду «Відродження».

© Секретаріат УповноваженогоВерховної Ради України

з прав людини, 2014 р.

ЗМІСТ

ВСТУП ..........................................................................................................................5

РОЗДІЛ 1. Особливості запровадження національного превентивного механізму в Україні. ...................................................71.1. Загальна інформація про національний превентивний механізм в Україні. .......................................................71.1.1. Міжнародні зобов’язання України щодо виконання Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання. ...........................................................................................71.1.2. Особливості запровадження національного превентивного механізму в Україні у форматі «Омбудсман +». ...........................81.1.3. Роль недержавних організацій у реалізації НПМ. .......................................................151.2. Основні показники діяльності національного превентивного механізму в Україні у 2013 році. .........................................................21

РОЗДІЛ 2. Результати моніторингу місць несвободи в розрізі міністерств та відомств України ..........................................292.1. Результати моніторингу установ Міністерства внутрішніх справ України...........................................................................292.2. Результати моніторингу установ Державної пенітенціарної служби України. ...................................................................612.3. Результати моніторингу установ Державної прикордонної служби України. ....................................................................1012.4. Результати моніторингу установ Державної міграційної служби України ...........................................................................1082.5. Результати моніторингу установ Міністерства оборони України ............................................................................................1122.6. Результати моніторингу установ Державної судової адміністрації України. ......................................................................1172.7. Результати моніторингу установ Міністерства освіти і науки України ..................................................................................1222.8. Результати моніторингу установ Міністерства соціальної політики України .....................................................................1392.9. Результати моніторингу установ Міністерства охорони здоров’я України .........................................................................154

РОЗДІЛ 3. Рекомендації щодо покращення стану забезпечення прав людини за результатами моніторингу у 2013 році. .........................................1673.1. Верховній Раді України. ...........................................................................................................1673.2. Кабінету Міністрів України: ...................................................................................................1703.3. Міністерству внутрішніх України. .......................................................................................171

3

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ

3.4. Державній пенітенціарній службі України. ....................................................................1763.5. Державній прикордонній службі України. .....................................................................1773.6. Державній міграційній службі України. ...........................................................................1783.7. Міністерству оборони України. ...........................................................................................1783.8. Державній судовій адміністрації. .......................................................................................1803.9. Міністерству освіти і науки України. .................................................................................1803.10. Міністерству соціальної політики України. ....................................................................1823.11. Міністерству охорони здоров’я України. ........................................................................183

ДОДАТОК 1 .................................................................................................................185

ДОДАТОК 2 .................................................................................................................194

4

ВСТУП

Як свідчать результати перших років реалізації національного превентивного ме-ханізму в Україні, запровадження НПМ саме у форматі «Омбудсман +» є абсолют-но виправданим. Адже саме ця модель дозволяє представникам громадськості не лише отримати доступ до закритих установ, але й приймати активну участь у вико-ріненні існуючих практик неналежного поводження із особами, що перебувають під повним контролем держави, та здійсненні захисту прав та свобод людини у місцях несвободи.

Зазначена доповідь увібрала в себе результати понад 260 моніторингових візитів до місць несвободи, що здійснювалися працівниками Департаменту з питань реалі-зації національного превентивного механізму разом із активістами громадянського суспільства у 2013 році.

Це вже друга спеціальна доповідь про стан реалізації національного превентивного механізму в Україні, особливість якої полягає в тому, що окрім опису типових пору-шень прав та свобод людини у місцях несвободи наводиться й аналіз стану вико-нання рекомендацій Уповноваженого з прав людини, наданих протягом 2012-2013 років відповідним державним органам.

Крім того, у рамках реалізації національного превентивного механізму спільно з Харківським інститутом соціальних досліджень та Асоціацією незалежних моніто-рів було підготовлено та представлено дві спеціальні доповіді Уповноваженого, які стосуються специфічних аспектів дотримання прав людини в місцях несвобо-ди. Так, за підтримки Європейської комісії та Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) підготовлено Спеціальну доповідь Уповноваженого щодо дотримання прав дитини в закладах соціальної реабілітації, а також за підтримки Міжнарод-ного фонду «Відродження» – Спеціальну доповідь Уповноваженого щодо стану забезпечення права на медичну допомогу у слідчих ізоляторах Державної пені-тенціарної служби України.

Підводячи підсумки перших двох років реалізації національного превентивного механізму в Україні, можна із впевненістю стверджувати, що попри свій незначний «вік», НПМ вже впевнено тримається на ногах. За цей час вдалося вже досягти низки вагомих результатів, серед яких:

– вдосконалення законодавства в напрямку підвищення гарантій захи-сту прав та свобод осіб від неналежного поводження (внесено зміни до Кримінально-виконавчого кодексу України, майже третина з яких була розроблена саме за результатами моніторингових візитів; розроблено

ВСТУП

5


законопроект щодо забезпечення права недієздатної особи на скаргу та доступ до суду);

– вдосконалення відомчої нормативно-правової бази в сфері забезпечення прав та свобод людини (на виконання подання Уповноваженого було розроблено проект наказу МОЗ України «Про затвердження Інструкції про порядок застосування фізичного обмеження та ізоляції при надан-ні психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади, та Протоколу застосування фізичного обмеження та ізоляції при наданні психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади»);

– реорганізація та ліквідація установ, умови перебування в яких не від-повідають мінімальним стандартам належного поводження (закрито понад 30 спеціальних установ МВС, ліквідовано чотири школи та одне училище соціальної реабілітації та ін.);

– покращення матеріально-побутових умов перебування тощо.

Враховуючи надзвичайно велику кількість місць несвободи в Україні (понад 6000) та, відповідно, необхідність збільшення рівня охоплення моніторинговими візитами зазначених установ, нами було прийнято рішення про більш активне залучення до моніторингових візитів регіональних представників Уповноваже-ного. Завдяки плідній співпраці з Асоціацією українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів та підтримці Програми роз-витку ООН в Україні нам вдалося значно розширити мережу регіональних пред-ставників, й вже цього року вони отримали право здійснювати самостійні візити до місць несвободи разом із місцевими громадськими моніторами, які пройшли відповідне навчання та отримали доручення Уповноваженого.

На завершення хочу щиро подякувати всім громадським активістам, працівни-кам Департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму, членам Експертної ради з питань НПМ, міжнародним організаціям (Програмі розвитку ООН в Україні, Офісу Ради Європи в Україні, Координатору проектів ОБСЄ в Україні, Міжнародному фонду “Відродження”, Представництву Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) за їх вагомий внесок у розбудову національного превен-тивного механізму в Україні та підвищення стандартів захисту осіб, що перебу-вають у місцях несвободи, від неналежного поводження.

6

РОЗДІЛ 1

21 липня 2006 р. Верховна Рада України ратифікувала Факультативний протокол до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (Закон України № 22-V від 21 липня 2006 р.). Відповідно до положень Факультативного протоколу держава-у-часниця має створити, призначити чи підтримувати на національному рівні один або кілька органів для відвідувань для цілей недопущення катувань та ін-ших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводжен-ня та покарання (національні превентив-ні механізми – НПМ).

Факультативний протокол не містить по-ложень щодо формату й організаційної структури національних превентивних механізмів, а лише зазначає, що держа-ва має гарантувати функціональну неза-лежність НПМ та незалежність їхнього персоналу, надавати необхідні ресурси для функціонування НПМ, при їх ство-ренні враховувати принципи, що стосу-ються статусу національних закладів із захисту та заохочення прав людини.

Відповідно до частини 1 ст. 4 Факультатив-ного протоколу кожна держава-учасниця

дозволяє національним превентивним механізмам відвідування будь-якого міс-ця, що знаходиться під її юрисдикцією та контролем, де утримуються чи мо-жуть утримуватися особи, позбавлені волі, за розпорядженням державного органу чи за його вказівкою, або з його відома чи мовчазної згоди. Ці відвідуван-ня здійснюються з метою посилення, за не-обхідності, захисту таких осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводжен-ня та покарання.

Як зазначається в частині 2 ст. 4 Факуль-тативного протоколу, «для цілей цього Протоколу позбавлення волі означає будь-яку форму утримання під вар-тою чи тюремного ув’язнення або поміщення особи в державне чи при-ватне місце утримання під вартою, яке ця особа не має права залишити за власним бажанням, за наказом будь-якого судового, адміністратив-ного чи іншого органу».

Для ефективного виконання своїх функцій національним превентивним механізмам надаються такі повно-важення (стаття 19 Факультативного протоколу):

7

РОЗДІЛ 1Особливості запровадження національного превентивного механізму в Україні

1.1. Загальна інформація про національний превентивний механізм в Україні.

1.1.1. Міжнародні зобов’язання України щодо виконання Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.


a) регулярно розглядати питання про поводження з позбавленими волі осо-бами в місцях утримання під вартою, визначених у статті 4, з метою посилен-ня, за необхідності, їхнього захисту від катувань та інших жорстоких, нелюд-ських або таких, що принижують гід-ність, видів поводження та покарання;

b) надавати рекомендації відповідним органам для цілей поліпшення по-водження з позбавленими волі осо-бами та умов їхнього утримання і не допускати катування та інші жорсто-кі, нелюдські або такі, що принижу-ють гідність, види поводження та по-карання з урахуванням відповідних норм Організації Об’єднаних Націй;

c) надавати пропозиції та зауваження, що стосуються чинного законодав-ства або законопроектів.

Держави – учасниці Факультативно-го протоколу зобов’язуються надавати НПМ (стаття 20): a) доступ до будь-якої інформації про чи-

сельність позбавлених волі осіб у міс-цях утримання під вартою, визначених у статті 4, а також про кількість таких місць та їхнє місцезнаходження;

b) доступ до будь-якої інформації, що стосується поводження з цими осо-бами, а також умов їх утримання під вартою;

c) доступ до будь-яких місць утримання під вартою, їхніх споруд та об’єктів;

d) можливість проводити приватні бесіди з позбавленими волі осо-бами без свідків, особисто, або, за необхідності, через перекладача, а також з будь-якою іншою особою, яка, на думку національного пре-вентивного механізму, може надати відповідну інформацію;

e) право безперешкодно вибирати місця, які вони бажають відвідати, та осіб, з якими вони бажають по-спілкуватись;

f ) право встановлювати контакти з Підкомітетом з недопущення, над-силати йому інформацію та зустрі-чатися з ним.

Жодний орган чи посадова особа не може призначати, застосовувати, дозволяти або допускати будь-яку санкцію стосовно будь-якої особи чи організації за повідомлення націо-нальному превентивному механізму будь-якої інформації, правдивої чи хибної, та жодна така особа чи орга-нізація не можуть бути яким-небудь іншим чином обмежені (частина пер-ша статті 21).

Конфіденційна інформація, зібрана наці-ональним превентивним механізмом, не підлягає розголошенню. Дані особисто-го характеру публікуються лише за пря-мо вираженою згодою відповідної особи (частина друга статті 21).

2 жовтня 2012 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради Украї-ни з прав людини» щодо національного превентивного механізму», яким функції національного превентивного механізму

були покладені на Уповноваженого Вер-ховної Ради України з прав людини.

Відповідно до п.8 ст. 13 Закону «Про Уповноваженого Верховної Ради Укра-їни з прав людини» без попереднього повідомлення про час і мету відвідувань

8

1.1.2. Особливості запровадження національного превентивного механізму в Україні у форматі «Омбудсман +».

РОЗДІЛ 1

та без обмеження їх кількості НПМ має право відвідувати такі місця:• місця, в яких особи примусово три-

маються за судовим рішенням або рішенням адміністративного ор-гану відповідно до закону, в тому числі ізолятори тимчасового три-мання, кімнати для затриманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ, пункти тимчасового перебування інозем-ців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, кімнати для перебування тимчасо-во затриманих військовослужбов-ців, слідчі ізолятори, арештні доми, кримінально-виконавчі установи, приймальники-розподільники для дітей, загальноосвітні школи та професійні училища соціальної ре-абілітації, центри медико-соціаль-ної реабілітації дітей, спеціальні ви-ховні установи, військові частини, гауптвахти, дисциплінарні баталь-йони, спеціальні приймальники для тримання осіб, підданих адміністра-тивному арешту, міські, районні управління та відділи, лінійні управління, відділи, відділення, пункти органів внутрішніх справ, спеціалізовані автомобілі (у тому числі спеціалізовані автомобілі з конвоєм), приміщення (кімнати) для тримання підсудних (засудже-них) у судах, заклади примусового лікування;

– психіатричні заклади;– пункти тимчасового розміщення бі-

женців;– приміщення для транзитних пасажи-

рів у пунктах пропуску через держав-ний кордон;

– будинки дитини, дитячі будинки-ін-тернати, притулки для дітей, дитя-чі будинки, загальноосвітні шко-ли-інтернати для дітей-сиріт і дітей,

позбавлених батьківського піклуван-ня, центри соціальної реабілітації ді-тей-інвалідів, центри соціально-пси-хологічної реабілітації дітей;

– психоневрологічні інтернати;– геріатричні пансіонати, будинки-ін-

тернати для громадян похилого віку та інвалідів;

– пансіонати для ветеранів війни і праці;

– соціально-реабілітаційні центри.

До інших повноважень національного превентивного механізму, які визначе-ні у ст. 191 Закону “Про Уповноважено-го Верховної Ради України з прав лю-дини”, варто віднести такі права:До інших повноважень національного превентивного механізму, які визначені у ст. 191 Закону “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”, варто віднести такі права:1) здійснювати регулярні відвідування

місць, зазначених у пункті 8 статті 13 цього Закону, без попереднього пові-домлення про час і мету відвідувань та без обмеження їх кількості;

2) проводити опитування осіб, які пере-бувають у місцях, зазначених у пункті 8 статті 13 цього Закону, з метою отри-мання інформації стосовно поводжен-ня з цими особами і умов їх тримання, а також опитування інших осіб, які мо-жуть надати таку інформацію;

3) вносити органам державної влади, державним органам, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, у тому числі зазначеним у пункті 8 статті 13 цьо-го Закону, пропозиції щодо попере-дження катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижу-ють гідність, видів поводження та по-карання;

4) залучати на договірних засадах (на платній або безоплатній основі) до

9


регулярних відвідувань місць, зазна-чених у пункті 8 статті 13 цього Зако-ну, представників громадських орга-нізацій, експертів, учених та фахівців, у тому числі іноземних;

5) реалізовувати інші повноваження, передбачені цим Законом.

У 2012 році після тривалого громадсько-го обговорення за участю провідних на-ціональних та міжнародних експертів було прийнято рішення щодо запрова-дження в Україні національного превен-тивного механізму у форматі «Омбуд-сман +», який передбачає здійснення моніторингових візитів до місць несво-боди працівниками Секретаріату Упов-новаженого з прав людини та активістів громадянського суспільства (рис.1).

Як можна побачити зі схеми, до ос-новних елементів моделі “Омбудсмен +” належать:• центральний офіс Омбудсмана (Ом-

будсман, Департамент з питань реа-лізації НПМ);

• регіональні представники Омбуд-смана;

• Експертна рада з питань реалізації національного превентивного ме-ханізму;

• неурядові правозахисні органі-зації, відібрані Омбудсменом для здійснення окремих функцій НПМ;

• монітори (індивіди, які беруть без-посередню участь у моніторинго-вих візитах від громадськості).

Три останні елементи (Експертна рада, неурядові організації та монітори) й утворюють так званий “+” як невід’єм-ну складову моделі національного превентивного механізму, запрова-дження якої в Україні було розпочато у 2012 році.

Центральний офіс Омбудсмана

Омбудсман – здійснює загальне керів-ництво та координацію всією системою національного превентивного меха-нізму, моніторингові візити до місць

10

Рисунок 1НПМ за моделлю “Омбудсман +” в Україні

Держоргани на локальному рівні

Регіональні представники

Експертна рада з НПМ

Держоргани на національному рівні

Центральний офіс Омбудсмана

Неурядові організації

МоніторМонітор Монітор

РОЗДІЛ 1

несвободи, вносить акти реагування до органів державної влади з метою усунення виявлених в ході моніторингу порушень прав людини. Крім того, Ом-будсман надає доручення конкретним особам (моніторам) на право здійс-нення моніторингових візитів до місць несвободи. Таке доручення надається терміном до одного року з можливістю продовження терміну його дії.

Департамент НПМ – окремий струк-турний підрозділом Секретаріату Упов-новаженого Верховної Ради України з прав людини, який реалізує свої функ-ції на підставі Факультативного прото-колу до Конвенції проти катувань та ін-ших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів пово-дження і покарання, Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” та Положення про Департамент.

Однією з головних функцій Департамен-ту є здійснення планових і позапла-нових відвідувань місць несвободи з метою недопущення неналежного поводження.

Планові візити здійснюються відповідно до затвердженого річного Плану роботи Департаменту, тоді як позапланові візи-ти переважно пов’язані з необхідністю перевірки інформації про системні по-рушення прав людини в діяльності тієї чи іншої установи, зокрема повідомлень щодо застосування катувань та жорсто-кого поводження.

Протягом 2013 року до організаційної структури Департаменту були внесені зміни (рис. 2). Зокрема, зі складу Депар-таменту було виведено відділ моніто-рингу підрозділів, що здійснюють опера-тивно-розшукову діяльність, дізнання

та слідство. Це відділ був реформова-ний у Відділ спеціальних проваджень та підпорядкований безпосередньо Упов-новаженому з прав людини. Крім того, у структурі Департаменту з’явився новий підрозділ – Відділ експертного за-безпечення з медичних питань, до складу якого увійшли фахівці з медичною осві-тою та великим практичним досвідом.

Отже, наразі до складу Департаменту входять два управління та шість відді-лів (загальна штатна чисельність пер-соналу – 33 працівники). Кожен відділ працює незалежно від інших відповід-но до власного плану роботи, закрі-плений за конкретними міністерствами та відомствами й, відповідно, здійснює моніторинг чітко визначеного кола місць несвободи. Виключенням є лише медичний відділ, який надає експерт-ну допомогу з медичних питань іншим відділам, як під час здійснення моніто-рингових візитів, так й під час аналізу та узагальнення зібраної інформації.

Така організація роботи Департаменту дає змогу значно підвищити загальну ефективність моніторингу місць несво-боди: по-перше, моніторинг здійсню-ється одночасно п’ятьма підрозділами, по-друге, кожен із них має у своєму складі експертів, які досконало знають особливості функціонування того чи ін-шого місця несвободи. Адже, наприклад, важко порівняти специфіку функціону-вання слідчого ізолятора та будинку ди-тини або ж психоневрологічного інтер-нату та пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.

Враховуючи різноманітність типів місць несвободи та їх принципові відмінності один від одного, організаційну структу-ру Департаменту НПМ було побудовано за принципом спеціалізації (рис. 1.2).

11

МОНІТОРИНГ МІСЦЬ НЕСВОБОДИ В УКРАЇНІ12

Рис

унок

2О

рган

ізац

ійна

стр

укту

ра Д

епар

там

енту

з п

итан

ь ре

аліз

ації

наці

онал

ьног

о пр

евен

тивн

ого

мех

аніз

му

Пре

дста

вник

Упо

внов

ажен

ого

– ке

рівн

ик Д

епар

там

енту

Упра

влін

ня з

пит

ань

попе

редж

ення

не

нале

жно

го п

овод

жен

ня

в ді

яльн

ості

Дер

жав

ної

пені

тенц

іарн

ої с

луж

би, М

ініс

терс

тва

обор

они,

Дер

жав

ної п

рико

рдон

ної

служ

би, Д

ерж

авно

ї міг

раці

йної

сл

ужби

та

Дер

жав

ної с

удов

ої

адм

ініс

трац

ії

Упра

влін

ня з

пит

ань

попе

редж

ення

не

нале

жно

го п

овод

жен

ня

в ді

яльн

ості

уст

анов

осв

іти,

ох

орон

и зд

оров

’я т

а со

ціал

ьног

о за

безп

ечен

ня Ві

дділ

м

оніт

орин

гу

уст

анов

для

ос

іб п

охил

ого

віку

та

люде

й з о

собл

ивим

и по

тре

бам

и

Відд

іл

мон

ітор

ингу

ус

тан

ов д

ля

діт

ей

Відд

іл е

кспе

ртно

-ан

аліт

ично

го

вивч

ення

м

едич

них

пит

ань

Відд

іл

мон

ітор

ингу

пе

ніт

енці

арни

х ус

тан

ов

Відд

іл м

оніт

о-ри

нгу

уст

анов

М

ініс

тер

ства

об

орон

и, Д

ер-

жав

ної п

рико

р-до

нної

слу

жби

, Д

ерж

авно

ї мі-

грац

ійно

ї слу

жби

т

а Д

ерж

авно

ї су

дово

ї адм

іні-

стра

ції

Відд

іл

мон

ітор

ингу

Ді

яльн

ост

і М

ініс

тер

ства

вн

утрі

шні

х сп

рав,

Слу

жби

бе

зпек

и т

а по

дат

ково

ї м

іліц

ії

Регіональні представники Омбудсмана

Протягом 2013 року функціонувало 10 регіональних представництв Уповно-важеного з прав людини, з яких 3 – штат-ні працівники Секретаріату Уповноваже-ного й 7 – представники Уповноважено-го на громадських засадах (регіональні координатори по зв’язках Уповноваже-ного з громадськістю). Регіональні пред-ставники у 2013 році не залучалися до проведення самостійних візитів до місць несвободи в рамках реалізації НПМ. Ними здійснювалися виїзди до закритих установ різного профілю з метою пере-вірки конкретної інформації щодо мож-ливих порушень прав та свобод людини.

Разом з тим, враховуючи надзвичайно велику кількість місць несвободи й, від-повідно, необхідність збільшення регу-лярності та кількості моніторингових візитів, Уповноваженим було прийнято рішення щодо залучення у 2014 році ре-гіональних представників до здійснення самостійних візитів до місць несвобо-ди разом із громадськими моніторами. При цьому моніторинг буде здійснюва-тися з використанням єдиної методоло-гії НПМ, а звіти за результатами кожного візиту будуть направлятися до Департа-менту з питань реалізації національного превентивного механізму для опрацю-вання та подальшого реагування.

Експертна рада з питань реалізації НПМ

До складу Експертної ради увійшли представники національних неуря-дових організацій, які мають значний досвід в сфері моніторингу дотримання прав людини в місцях несвободи, зокре-ма експерти Асоціації незалежних моні-торів місць несвободи (АНМ), Асоціації

українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів (АУМДПЛ), Молодіжної альтер-нативи (М’АРТ), Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ), Харків-ського інституту соціальних досліджень (ХІСД), Харківської правозахисної групи (ХПГ) та Центру інформації про права людини (ЦІПЛ).

В якості спостерігачів до складу Екс-пертної ради були запрошені експерти низки міжнародних та міждержавних організацій, що займаються моніто-рингом стану дотримання прав люди-ни, зокрема Програми розвитку ООН в Україні, Верховного Комісару ООН з прав людини, Верховного Комісару ООН з питань біженців, Ради Європи, Делегації Євросоюзу в Україні, Офісу Координатора проектів ОБСЄ в Україні, Міжнародної організації з міграції та Міжнародного фонду «Відродження».

Відповідно до Положення «Про Екс-пертну раду з питань реалізації наці-онального превентивного механізму при Представникові Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з питань реалізації національного пре-вентивного механізму», затвердженого наказом Уповноваженого від 10.01.2013 № 2/02-13 основними напрямками ді-яльності Ради є:• систематизація та аналіз фактів не-

належного поводження у діяльності органів державної влади, а особли-во тих, які мають у своєму підпоряд-куванні місця несвободи;

• підготовка рекомендацій до змісту щорічних та спеціальних доповідей Уповноваженого про стан попере-дження неналежного поводження;

• сприяння реалізації громадських ініціатив щодо запобігання неналеж-ному поводженню;

РОЗДІЛ 113


• участь у здійсненні експертизи за-конопроектів та підзаконних нор-мативно-правових актів, що стосу-ються попередження неналежного поводження;

• аналіз заходів та документів, які готуються органами влади та без-посередньо або опосередковано стосуються питань, пов’язаних із попередженням неналежного по-водження;

• організація та проведення дослі-джень проблеми неналежного по-водження;

• підготовка пропозицій щодо удо-сконалення діяльності органів дер-жавної влади та органів місцевого самоврядування;

• аналіз та систематизація міжнарод-ного досвіду у сфері попередження неналежного поводження;

• сприяння формуванню правової культури та правової інформова-ності населення;

• сприяння поглибленню співпраці Уповноваженого та Представника Уповноваженого з громадськими організаціями, а також засобами масової інформації, забезпечення належної координації співпраці Департаменту з питань реалізації НПМ із інститутами громадянсько-го суспільства, залученими до про-цесу реалізації НПМ;

• участь у організації комунікації Уповноваженого та Представни-ка Уповноваженого з Підкомітетом з недопущення катувань та інших жорстоких, нелюдських або та-ких, що принижують гідність, видів поводження та покарання Комітету ООН проти катувань.

Монітори (особи, які беруть безпосе-редню участь у моніторингових візи-тах від громадськості)

Як монітори місць несвободи залучають-ся особи, які висловили бажання брати участь у моніторингових візитах й про-йшли відповідний відбір.

Попередній відбір та навчання. Цей етап здійснюється відібраною неуря-довою організацією (НУО) на підставі договору з Омбудсманом. Кандидати, які успішно пройшли навчання, реко-мендуються Експертній раді для попе-реднього затвердження.

Розгляд кандидатур Експертною ра-дою. Резюме кандидатів, які успішно пройшли навчання, розглядаються Екс-пертною радою. За необхідності з по-тенційними кандидатами можливе про-ведення співбесіди. За результатами розгляду Експертна рада рекомендує Омбудсменові кандидатури моніторів від громадськості для остаточного за-твердження.

Затвердження кандидатур Омбудсме-ном. Омбудсмен приймає остаточне рі-шення щодо затвердження кандидатур, поданих Експертною радою, та, у разі позитивного рішення, надає персо-нальні доручення на право здійснення моніторингових візитів до місць несво-боди терміном на один рік з можливіс-тю продовження терміну його дії. Під час здійснення моніторингового візиту монітор наділяється всіма правами, пе-редбаченими Законом “Про Уповнова-женого Верховної Ради України з прав людини” в частині, що стосується ді-яльності національного превентивного механізму. Монітор зобов’язаний до-тримуватися етичних принципів, роз-роблених та затверджених Експертною радою. У разі їх порушення Експертна рада може рекомендувати Уповнова-женому з прав людини достроково припинити дію доручення.

14

РОЗДІЛ 1

Протягом 2013 року базове навчання пройшли понад 150 моніторів.

Департамент з питань реалізації наці-онального превентивного механізму з самого початку свого створення актив-но почав взаємодіяти з громадськими організаціями по всій Україні.

Як вже зазначалося вище, найбільш ефективним форматом взаємодії стала Експертна рада, до складу якої увійшли провідні експерти неурядових правоза-хисних організацій, а також представники міжнародних організацій в якості спосте-рігачів. Протягом 2013 року відбулося три засідання Експертної ради, на яких, поміж інших, приймалися рішення щодо:• затвердження плану реалізації НПМ

у 2013 році;• визначення критеріїв відбору та нав-

чання моніторів місць несвободи;• затвердження кандидатур моніто-

рів, які були відібрані та пройшли базове навчання з питань діяльно-сті НПМ;

• розробки та затвердження Етичного кодексу монітора, алгоритмів моні-торингових візитів до установ різ-них типів;

• планування та здійснення моніто-рингових візитів тощо.

Серед основних напрямків взаємодії з громадськими організаціями протягом минулого року можна виділити наступні:1. Участь у спільних візитах до місць

несвободи;2. Участь у навчально-інформаційних

заходах (тренінгах, семінарах, кон-ференціях);

3. Розробка публікацій, методичних посібників і матеріалів;

4. Сприяння у підготовці спеціаль-них доповідей Уповноваженого

Верховної Ради України з прав лю-дини за результатами моніторингу окремих сфер діяльності закритих установ;

5. Ознайомлення з роботою НПМ в ін-ших країнах.

Участь у навчально-інформаційних заходах

Протягом 2013 року Департамент НПМ активно сприяв організації та проведен-ню різноманітних навчально-інформа-ційних заходів, запропонованих громад-ськими організаціями в Україні. Детальна інформація про проведені заходи наведе-на у Додатку 2, розміщеному наприкінці доповіді. В той же час, узагальнюючи цю інформацію можна зазначити, що протя-гом минулого року було проведено:• 12 тренінгів;• 11 семінарів та робочих зустрічей;• 5 прес-конференцій.

Окрему інформаційну роботу протя-гом 2013 року проводила ГО «Центр інформації про права людини», яка за підтримки Міжнародного фонду «Від-родження» та у співпраці із Офісом Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, Експертною Радою при Представнику Уповноваженого з прав людини з питань реалізації НПМ, Асо-ціацією незалежних моніторів місць несвободи, Харківським інститутом со-ціальних досліджень, Асоціацією УМД-ПЛ, ЮНІСЕФ та іншими організаціями надавала систематичну інформаційну підтримку становленню НПМ в рамках проекту «Запровадження національно-го превентивного механізму в Україні: інформаційний компонент».

Зокрема, було проведено роботу у таких напрямках:

15

1.1.3. Роль недержавних організацій у реалізації НПМ.


1. Запуск нового сайту НПМ та робота з соцмережами.

Одним із ключових завдань Центру ін-формації про права людини є інформа-ційно-просвітницька кампанія в суспіль-стві щодо національного превентивного механізму.

Для того, аби цей механізм був зрозу-мілий потенційним моніторам та іншим зацікавленим особам, а інформація про його реалізацію – доступною, важливи-ми є такі елементи, як спеціалізований сайт та інша тематична інформація в со-ціальних мережах.

Сайт Національного превентивного ме-ханізму www.npm.org.ua був створений ще у 2012 році. Однак вже протягом першого року функціонування сайту ста-ло зрозуміло, що він потребує суттєвого вдосконалення – програмного та зміс-товного. Тому, хоч це і не було заплано-вано в рамках проекту, протягом першої фази реалізації проекту його виконавці запропонували механізм, яким чином покращити наповнюваність та відвіду-ваність ресурсу. Оскільки платформа, на якій працював попередній сайт, була дуже базовою і не давала можливостей для розвитку сайту, було вирішено пе-резапустити сайт на новій платформі із паралельним перенесенням туди попе-реднього контенту і доповнення його новою інформацією.

До початку 2014 року робота із запуску, тестування і наповнення інформацією сайту була завершена. Сайт наповнено структурованою інформацією, яка ві-зуально легка для сприйняття. Він став інтерактивним – із формами зворотного зв’язку, можливостями ставити запитан-ня і отримувати відповіді. Додано блоки мультимедійного контенту (фото, відео)

та інтерактивна карта місць несвободи в Україні, структурована інформація про НПМ, місця несвободи, розділ із публі-каціями у ЗМІ, історіями моніторів тощо.

Зважаючи на зростаючу популярність соціальних мереж та поширеність со-ціального запиту на інформацію звідти, було створено профілі НПМ в основних соціальних мережах: на Facebook – https://www.facebook.com/NPMUkraine та у Twitter – https://twitter.com/NPM_Ukraine.

Ці профілі вже стали осередками для ме-режевої мобілізації моніторської спіль-ноти та інших зацікавлених користува-чів, адже дозволяють оперативно слід-кувати за новинами НПМ. Разом з тим, існує значний потенціал для розвитку та нарощування аудиторії цих сторінок у 2014 році.

2. Підготовка власних журналістських матеріалів для ЗМІ

Завданням Центру інформації про права людини є також підготовка та публіка-ція власних журналістських матеріалів та сприяння у публікації партнерських статей, темою яких є стан дотриман-ня прав людини у місцях несвободи та діяльність національного превентив-ного механізму (репортажі, аналітичні статті, інтерв’ю, фоторепортажі тощо). Протягом 2013 року було опубліковано 12 матеріалів у провідних українських ЗМІ (Українська правда, Дзеркало тижня, Фокус, Лівий берег та ін.).

ГО «Центр інформації про права люди-ни» планує поглиблювати співпрацю з цими та іншими виданнями, зокрема, щодо публікації в них матеріалів жур-налістів ЦІПЛ, учасників Журналістської мережі з прав людини, а також колонок

16

РОЗДІЛ 1

правозахисників і моніторів, залучених до роботи НПМ.

3. Створення відеоматеріалів про міс-ця несвободи для youtube та соціаль-них мереж

Враховуючи потужність комунікаційно-го каналу соціальних мереж та нових медіа, про НПМ важливо розповідати також через створення аудіовізуального контенту. З цією метою у 2013 році Цен-тром інформації про права людини було створено два тематичні відеоролики. Перший ролик розповідає про мотива-цію численних моніторів брати участь у візитах, другий – про дітей у місцях не-свободи.

Участь у розробці публікацій, мето-дичних посібників і матеріалів

1. Практичний посібник «Мінімальні стандарти належного поводження: аналіз національного та міжнародно-го досвіду», підготовлений провідними національними експертами за участю Віце-Президента Європейського коміте-ту з питань запобігання катувань та за підтримки Офісу Координатора проектів ОБСЄ в Україні.

У посібнику наведено основні стандарти належного поводження із затриманими та заарештованими особами, які містять-ся у нормативних документах Ради Єв-ропи та в практиці Європейського суду з прав людини. Робота орієнтована, у пер-шу чергу, на фахівців системи виконання покарань, правоохоронних органів, гро-мадських активістів, а також викладачів та студентів профільних навчальних та наукових закладів.

2. Практичний посібник «Націо-нальний превентивний механізм в

Україні», виданий ГО «Харківський ін-ститут соціальних досліджень» за під-тримки МФ «Відродження».

Даний посібник присвячений роботі на-ціонального превентивного механізму з попередження катувань та жорстокого поводження в Україні, який почав пра-цювати у 2012 році. В ньому приділено увагу структурі, механізмам, принципам дії та іншим питанням, без яких функці-онування НПМ в Україні неможливе. По-сібник корисний для моніторів місць не-свободи, працівників місць несвободи, юристів, громадських активістів та всіх, кого цікавлять проблеми попередження жорстокого поводження в місцях несво-боди в Україні.

3. Друге видання посібника «Місця не-свободи в Україні», видане ГО «Харків-ський інститут соціальних досліджень» за підтримки Координатора проектів ОБСЄ в Україні.

В цьому посібнику зроблено повторну інвентаризацію місць несвободи в Украї-ні за результатами роботи громадськості і Департаменту НПМ за 2 роки. Увазі чи-тачів пропонується огляд всіх місць не-свободи України, наведених залежно від підпорядкування центральним органам виконавчої влади; прописаний порядок прибуття та вибуття з цих місць; окрес-лені основні умови перебування та пра-вовий статус осіб, які там утримуються. Публікація є корисною правозахисни-кам, представникам державних органів, науковцям та всім, кого цікавить діяль-ність НПМ в Україні.

4. Посібник «Мінімальні стандарти належного поводження з дітьми в місцях несвободи», виданий ГО «Хар-ківський інститут соціальних дослі-джень» за підтримки Фонду сприяння

17


демократії Посольства США в Україні та у співпраці з ЮНІСЕФ.

Викладені стандарти можуть бути ви-користані як у діяльності національ-ного превентивного механізму, так і в рамках будь-яких інших моніторингів. Вони є найзагальнішими критеріями, які можна використовувати в ході моні-торингових візитів до місць несвободи, де утримуються діти. Список мінімаль-них стандартів належного поводження з дітьми в місцях несвободи допоможе моніторингу таких місць стати більш професійним, а керівництву таких за-кладів — отримати уявлення про той мінімум умов, до якого необхідно праг-нути, працюючи з дітьми. Даний посіб-ник є корисним моніторам місць несво-боди, працівникам місць несвободи, во-лонтерам та усім, кому небайдужа доля дітей в таких закладах.

5. Публікація «Катування та жорсто-ке поводження з дітьми в Україні», видана ГО «Харківська правозахисна група» за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні та у співпраці з ЮНІСЕФ.

В основі публікації результати комп-лексного аналізу та вивчення ситуації щодо поширення катувань та жорсто-кого поводження з дітьми в контексті кримінальної юстиції щодо неповно-літніх в Україні, а також експертна оцінка нормативно-правової бази та її відповідності міжнародним нормам і стандартам, які стосуються захисту прав дітей у системі правоохоронних органів і органів кримінальної юстиції щодо неповнолітніх.

Сприяння у підготовці спеціальних доповідей Уповноваженого Верхов-ної Ради України з прав людини за

результатами моніторингу окремих сфер діяльності закритих установ

У 2013 представниками громадськос-ті разом із Департаментом НПМ були обрані пріоритетні теми моніторингу – права дітей у закладах соціальної реа-білітації і стан медичного забезпечення у слідчих ізоляторах, напрацювання за якими дало можливість створити 2 спе-ціальні доповіді Уповноваженого з прав людини.

1. Спеціальна доповідь «Права дитини в закладах соціальної реабілітації в Україні».

У рамках моніторингу закладів соціаль-ної реабілітації МОН представниками Департаменту НПМ разом із експерта-ми Харківського інституту соціальних досліджень здійснювалося поглиблене вивчення стану забезпечення прав та свобод вихованців шкіл та училищ со-ціальної реабілітації. Відповідно до спе-ціально розробленого інструментарію було опитано 27 вихованців закладів соціальної реабілітації та 7 представ-ників персоналу відповідних закладів. Крім того, для оцінки умов, у яких жи-вуть і навчаються діти, у ході візиту до закладу соціальної реабілітації проводи-лися обхід і ознайомлення з усіма клю-човими блоками закладу (житлові й на-вчальні кімнати, медичний блок, туалети й душові, продуктовий склад, їдальня, спортивна зала, спортивний майданчик, кімнати дозвілля й психологічного роз-вантаження). Дослідження стало можли-вим завдяки підтримці Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні та співпраці з ЮНІСЕФ.

2. Спеціальна доповідь «Стан забез-печення права на медичну допомо-гу у слідчих ізоляторах Державної

18

РОЗДІЛ 1

пенітенціарної служби України». В ос-нову доповіді покладено дослідження, яке базувалося на моніторинговій діяль-ності Департаменту з питань реалізації НПМ, а також даних Харківського інсти-туту соціальних досліджень, експерти якого не один рік поспіль займаються дослідженням дотримання прав людини у різних місцях несвободи.

Доповідь містить ґрунтовний аналіз ста-ну надання медичної допомоги арешто-ваним, які утримуються у СІЗО, і в тому числі аналіз проблем медичних оглядів у СІЗО, наявності медичних спеціалістів, якості діагностичного та іншого облад-нання, заходів запобігання інфекційним хворобам усередині закладу, реалізації права на охорону здоров’я вразливих ка-тегорій ув’язнених – хворих на туберку-льоз, ВІЛ/СНІД, гепатит, наркозалежних, психічно хворих, жінок, неповнолітніх, людей з особливими потребами. Окрім цього, у доповіді є посилання на міжна-родні документи, які встановлюють ос-новні вимоги до організації медичного забезпечення у місцях несвободи.

Результати візитів у слідчі ізолятори та-кож дали можливість адаптувати запро-понований програмою «Open Society Justice Initiative» (Ініціатива відкритого суспільства з питань юстиції) інструмен-тарій моніторингу надання медичних послуг у зазначених місцях несвободи. Наразі його інтегровано у діяльність національного превентивного механіз-му в Україні.

Дослідження стало можливим завдяки підтримці програми «Громадське здо-ров’я» МФ «Відродження».

Ознайомлення з роботою НПМ в інших країнахЗа минулий рік відбулися 2 ознайомчі

поїздки представників громадського сектору та Департаменту НПМ в Іспанію і Данію з метою ознайомлення з роботою національних превентивних механізмів цих країн.

9-11 вересня 2013 року на запрошен-ня Керівника Кабінету Омбудсмана – Ке-рівника НПМ Королівства Іспанія пані Кармен Комас-Мата Міри делегація укра-їнського національного превентивного механізму, яка складалася із представни-ків громадськості (Координатор Проектів ОБСЄ в Україні, Харківський інститут со-ціальних досліджень, Асоціація УМДПЛ) на чолі із керівником Департаменту з пи-тань реалізації НПМ Юрієм Бєлоусовим, відвідала Мадрид із ознайомчим візитом. Візит було здійснено за підтримки Коор-динатора Проектів ОБСЄ в Україні.

В ході зустрічі із працівниками НПМ Іс-панії, який працює за моделлю «омбуд-сман», члени делегації детально вивчи-ли технології роботи іспанського НПМ, способи взаємодії з органами влади, у підпорядкуванні яких знаходяться місця несвободи, а також систему таких місць несвободи в країні. Було відмічено, що НПМ Іспанії і НПМ в Україні мають декіль-ка схожих механізмів роботи. Так, для вирішення стратегічних питань функціо-нування НПМ, Defensor del Pueblo (Ом-будсман) створив Консультативну раду, до якої увійшли 20 представників гро-мадянського суспільства, професійних організацій та міжнародних організацій. Структура та функції такої Ради майже ідентичні створеній при Представникові Уповноваженого Експертній раді НПМ. Відділ НПМ Іспанії налічує 4 фахівців та 2 адміністративних помічників. Така мала кількість працівників пояснює відносно невелику кількість візитів до місць не-свободи: з 2009 року по 2013 рік здійс-нено трохи менше 400 візитів.

19


Цікавою також виявилася можливість залучення незалежних експертів до вивчення стану справ у місцях несво-боди на оплачуваній основі. Висновки таких експертів є вузькоспеціалізова-ними (психіатрія, архітектура тощо) та не включаються до тексту самого звіту, а надаються у якості додатку, який де-монструє ті або інші проблеми з фахо-вої точки зору. На відміну від України, іспанські колеги не знають достеменно, скільки місць несвободи у їх країні, бо не робили їх інвентаризацію.

Також в ході поїздки відбувся стандарт-ний для іспанського НПМ візит до місця несвободи за участі українських моніто-рів – Комісарії Шамартін (поліцейське управління). В Управлінні працює більше 200 поліцейських, в наявності 11 працю-ючих камер для тримання затриманих. Не вдаючись у особливості іспанської кримінальної юстиції, можна констатува-ти багато спільного: зменшення термінів перебування у затриманні, поліпшення умов тримання осіб, яких поміщують до камер, забезпечення затриманих різни-ми сервісами: перекладачами, адвока-тами тощо. Важливо відмітити високий рівень співпраці Офісу Іспанського Ом-будсмена із керівництвом поліції: пов-не сприяння роботі НПМ з боку поліції кореспондується із вкрай шанобливим ставленням до роботи поліції з боку співробітників НПМ Іспанії.

Під час підведення підсумків за ре-зультатами візиту було досягнуто до-мовленостей щодо подальшого обміну досвідом у сфері моніторингу місць несвободи, покращення умов перебу-вання та взаємодії із іншими органами державної влади.

З 24 по 28 вересня 2013 року відбув-ся ознайомчий візит представників

Департаменту з питань реалізації НПМ Уповноваженого Верховної Ради Украї-ни з прав людини та представників Екс-пертної ради з питань НПМ до Данії.

Під час візиту українська делегація провела зустрічі з представниками Данського Омбудсмана, Данського ін-ституту з прав людини, правозахисної організації «Гідність», Пенітенціарного Департаменту тюрем і пробації, Орга-нізації реабілітації жертв катувань та представниками організації Міжнарод-на Амністія.

В ході зустрічей було вивчено дан-ську модель реалізації національ-ного превентивного механізму «Ом-будсман +», шляхи співробітництва з неурядовими організаціями, систему проведення моніторингових візитів, які значною мірою відрізняються від української моделі. З Данським Омбуд-сманом співпрацюють дві організації – «Гідність» (неурядова) та «Данський інститут з прав людини» (урядова), які визначені Парламентом країни. Слід зазначити, що раніше в структурі Секретаріату Омбудсмана існувало два окремі напрями: перший – перевірка стану дотримання національного зако-нодавства, другий (НПМ) – перевірка відповідності міжнародним стандартам. Наразі ці два підрозділи об’єднані й ви-користовують методологію НПМ.

В рамках візиту до Данії представники української делегації здійснили візит до установи відбування покарань у мі-сті Юдеруп, під час якого було вивче-но умови та порядок відбування кри-мінальних покарань і тримання осіб під вартою. Особлива відмінність умов тримання від українських – це те, що перебування в таких установах макси-мально наближене до перебування на

20

РОЗДІЛ 1

волі (можливість користуватися інтер-нетом, спілкуватися з рідними, на тери-торії установи – дитячий майданчик та інше), а особи, які утримуються само-стійно готують їжу за виділені держа-вою кошти.

Зацікавленість української делегації ви-кликав й той факт, що всі рішення щодо

люстрації кореспонденції або прослу-ховування телефонних розмов приймає поліція, яка й дає відповідне доручення пенітенціарній службі щодо встанов-лення обмежень до певної особи. За відсутності такого доручення листуван-ня та спілкування засуджених та взятих під варту осіб здійснюється у звичайно-му порядку.

Загальна кількість установ в Україні, які за формальними ознаками мо-жуть бути віднесені до місць несво-боди, становить близько 6 тис. Такі місця у 2013 р. перебували у віданні 11 міністерств та відомств, а саме: Дер-жавної міграційної служби, Держав-ної пенітенціарної служби, Державної

прикордонної служби, Державної су-дової адміністрації, Міністерства дохо-дів та зборів, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони, Міністер-ства освіти і науки, молоді та спорту, Міністерства охорони здоров’я, Мініс-терства соціальної політики, Служби безпеки (табл. 1).

21

1.2. Основні показники діяльності національного превентивного механізму в Україні у 2013 році.

№ Підпорядкованість Тип установи

Всього Кількість візитів

2012 2013 20122013

Разомвсього з них

повт.

1Державна міграційна служба України

Пункти тимчасового перебування іноземців та осіб без громадян, які незаконно перебувають в Україні.

2 2 1 1

2

Міністерство доходів і зборів України(до19.03.2013 – Державна податкова служба України)

Територіальні органи Міністерства доходів і зборів України (Державної податкової служби України)

160 56

3Державна прикордонна служба України

Пункти тимчасового тримання 10 11 2 4 1 6

Спеціальні приміщення для затриманих у адміністративному порядку

75 60 1 4 1 5

4Державна пенітенціарна служба України

Виправні колонії (максимального рівня безпеки)

9 9 2 4 6

Виправні колонії (середнього рівня безпеки)

76 76 11 13 24

Таблиця 1Типологія та загальна кількість місць несвободи в Україні




2012 2013 20122013


повт.

4Державна пенітенціарна служба України

Виправні колонії (мінімального рівня безпеки)

27 27 5 3 8

Виправні центри 23 24 1 1 2Виховні колонії 8 7 1 1СІЗО (УВП) 33 33 11 17 2 28Спеціалізовані лікувальні заклади 6 6

5 Державна судова адміністрація України

Камери для підсудних у судах 489 692 22 22

6Міністерство внутрішніх справ України

Автозаки 922 674 2 9 11Спеціальні вагони (вагонзаки) 29 29

Спеціальні палати в медичних закладах. 587 587

Ізолятори тимчасового тримання 462 437 26 30 4 56

Міські, районні, лінійні органи внутрішніх справ 1062 1056 45 53 7 98

Приймальники-розподільники для дітей 18 13 1 2 3

Спеціальні приймальники для адмінарештованих 27 26 8 2 10

7Міністерство соціальної політики України

Дитячі будинки-інтернати 55 55 10 11 1 21Притулки для дітей 58 42 1 1Психоневрологічні інтернати 152 152 8 20 2 28

Стаціонарні відділення територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг)

348 355 2 6 8

Центри соціально-психологічної реабілітації дітей

58 86 1 1

Будинки-інтернати та пансіонати 117 117 4 6 10

8Міністерство охорони здоров’я України

Будинки дитини 46 45 4 3 7Психіатричні (психоневрологічні) лікарні та центри судово-психіатричної експертизи

98 86 11 17 28

9 Міністерство освіти і науки України

Загальноосвітні школи-інтернати, в т.ч. і для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

72 33 1 3 4

Загальноосвітні школи соціальної реабілітації 6 6 2 2 4

РОЗДІЛ 123



2012 2013 20122013


повт.

Міністерство освіти і науки України

Профучилища соціальної реабілітації

3 2 2 2

Санаторні загальноосвітні школи-інтернати

66 71 1 7 8

Спеціальні загальноосвітні школи-інтернати

359 334 3 12 2 15

Дитячі будинки 104 94 1 1

10 Міністерство оборони України

Дисциплінарні батальйони

1 1 1 2 2 3

Гауптвахти 4 2 1 2 2 3Кімнати для тимчасово затриманих

18 32 2 2

Клініки психіатрії 4 4 1 1Спецпалати 14 8 1 1Військові частини 337 386 1 1

11 Служба безпеки України

Територіальні органи СБУ 27 27 Спеціально відведені місця для тимчасового тримання (ізолятори тимчасового тримання) Служби безпеки України

1 1 1 1

Всього 5973 5784 169 262 24 431

Як можна побачити, відбулися певні зміни в структурі та кількості місць несвободи. Так, наприклад, наразі у Міністерстві соці-альної політики відбувається реорганіза-ція притулків для дітей у центри соціаль-но-психологічної реабілітації дітей; в Мі-ністерстві освіти та науки вдвічі зменшено кількість загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених бать-ківського піклування, зменшується кіль-кість й дитячих будинків; вдвічі зменшена кількість гауптвахт Міністерства оборони; на третину скорочена кількість спеціаль-них автомобілів для транспортування за-триманих, взятих під варту та засуджених осіб (автозаки) та закрито близько трид-цяти ізоляторів тимчасового тримання Мі-ністерства внутрішніх справ тощо.

Разом з тим, в ході моніторингу були вста-новлені й нові типи установ, які за фор-мальними ознаками можуть бути відне-сені до місць несвободи. До таких місць

можна віднести, зокрема, приміщення у міжнародних аеропортах для осіб, недо-пущених на територію України у зв’язку із порушенням законодавства про охоро-ну державного кордону; відділення для примусового лікування від туберкульозу у протитуберкульозних закладах та відді-лення системи охорони здоров’я. Серед інших й ці місця стануть об’єктом моніто-рингу НПМ у 2014 році.

Протягом 2013 року моніторинговими візитами було охоплено 262 установи, з яких 24 були відвідані повторно. На рисун-ку 3 та у таблиці 2 представлений аналіз кількості візитів в розрізі відомств та регі-онів України.

За результатами кожного візиту керів-ництву відповідного міністерства чи ві-домства направлялися детальні звіти із зазначенням виявлених недоліків, а також рекомендації щодо їх усунення.


Назва області ДМсУ1 ДПСУ2 ДПтСУ3 ДСАУ4 МВС5 Мінсоц політики6 МОЗ7 МОН8 МОУ9 Всього

м. Київ 4 3 15 5 1 7 7 42м. Севастополь 1 1 2АРК 3 4 1 8Вінницька область 2 2 2 5 11

Волинська область 1 1

Дніпропетров-ська область 6 6

Донецька об-ласть 3 1 2 6

Житомирська область 1 2 3

24

Рисунок 3Порівняльна діаграма відвідувань (2012/2013 р.) в розрізі міністерств

та відомств, яким підпорядковані місця несвободи.

Таблиця 2.Кількість відвіданих місць несвободи у 2013 році у розрізі областей України

3

31

82

26 16

9 2 1 1

8

38

22

96

43

20 25

9

0

20

40

60

80

100

120

2012 2013

483 482 480 478 462 437

267,756

268,532

269,677

256,133

209,116 146,452

0

100

200

300

400

500

600

2008 2009 2010 2011 2012 2013

Кількість ІТТ

Кількість осіб

(тис.)

1 Державна міграційна служба України2 Державна прикордонна служба України3 Державна пенітенціарна служба України4 Державна судова адміністрація України5 Міністерство внутрішніх справ України6 Міністерство соціальної політики України7 Міністерство охорони здоров’я України8 Міністерство освіти і науки України9 Міністерство оборони України

РОЗДІЛ 1

Назва області ДМсУ1 ДПСУ2 ДПтСУ3 ДСАУ4 МВС5 Мінсоц політики6 МОЗ7 МОН8 МОУ9 Всього

Закарпатська область 1 1 1 4 3 1 11

Запорізька об-ласть 4 4 2 1 1 12

Івано-Франків-ська область 2 1 2 2 2 9

Київська об-ласть 1 3 6 3 1 14

Кіровоградська область 1 3 1 1 1 7

Луганська об-ласть 1 2 3 4 1 2 13

Львівська об-ласть 1 2 6 2 11

Миколаївська область 2 2 1 2 1 2 1 11

Одеська область 1 1 6 2 10Полтавська об-ласть 6 1 1 8

Рівненська об-ласть 3 6 2 3 14

Сумська область 2 4 2 1 9Тернопільска область 3 3

Харківська об-ласть 3 6 2 3 14

Херсонська об-ласть 5 5

Хмельницька область 3 3

Черкаська об-ласть 2 1 3

Чернівецька область 7 3 10

Чернігівська область 2 2 1 7 1 2 1 16

Всього 1 8 38 22 96 43 20 25 9 262

25

З метою підвищення ефективності реа-гування органів державної влади на ре-комендації Уповноваженого, 4 листопа-да 2013 року було створено постійно ді-ючу міжвідомчу робочу групу, до складу якої увійшли представники профільних міністерств та відомств (на рівні не ниж-че заступника керівника), представники Адміністрації Президента та Генеральної прокуратури. Крім того, було прийнято

рішення залучати до роботи групи екс-пертів громадянського суспільства. До основних напрямків роботи групи було віднесено: – напрацювання пропозицій, спрямо-

ваних на вдосконалення законодав-ства у сфері захисту прав та свобод осіб, які перебувають у місцях несво-боди (спільне опрацювання проектів НПА, які торкаються проблематики


прав та свобод людини, аналіз ді-ючої нормативно-правової бази на предмет її відповідності сучасним національним та міжнародним стан-дартам);

– розробка загальнодержавних стан-дартів належного поводження із особами, які перебувають у типових місцях несвободи (для осіб, затрима-них за підозрою у вчиненні злочинів, затриманих в адміністративному по-рядку, осіб, які мають психічні розла-ди, дітей, які перебувають в інтернат-них установах та ін.);

– проведення спільних моніторингів стану забезпечення прав та свобод осіб, які перебувають у місцях несво-боди (спільні перевірки, в тому числі за фактами резонансних порушень прав людини);

– підвищення кваліфікації в галузі прав та свобод людини персоналу установ несвободи;

– обмін кращим досвідом у сфері захи-сту прав та свобод осіб від неналеж-ного поводження.

За результатами реалізації НПМ про-тягом 2013 року Уповноваженим було спрямовано 26 подань з метою вжиття невідкладних заходів задля усунення грубих порушень прав та свобод люди-ни, а також системних порушень в діяль-ності місць несвободи, з яких:

7 – Прем’єр-міністру України;6 – Генеральному прокурору;4 – Міністру юстиції;4 – Міністру внутрішніх справ;3 – Міністру соціальної політики;1 – Міністру освіти та науки;1 – Голові Вінницької облдержадміністрації.

У другому та третьому розділах зві-ту кожне із вищезазначених подань

Уповноваженого буде розглянуто більш детально, як і реакція відповід-ного органа виконавчої влади. Окремі подання стосувалися питань, вирішен-ня яких потребувало узгоджених дій кількох центральних органів вико-навчої влади. Саме зазначені подан-ня й спрямовувалися безпосередньо Прем’єр-міністру України для надання відповідних доручень центральним органами виконавчої влади.

Так, наприклад, результати моніторин-гу місць несвободи протягом першого півріччя минулого року дозволили ви-явити системну проблему, пов’язану із грубими порушеннями прав та свобод взятих під варту осіб в процесі забез-печення їх участі у судових засіданнях. Фактично було встановлено, що весь процес організації та доставки осіб зі слідчих ізоляторів до суду й у зворот-ному напрямку може бути прирівняний до жорсткого або такого, що принижує гідність, поводження, а в окремих ви-падках й до катувань.

Взяті під варту особи, які мають взяти участь у судовому засіданні, рано вранці поміщаються до при-ймальних боксів слідчих ізоляторів, умови тримання в яких в переваж-ній більшості не відповідають міні-мальним стандартам (відсутність вентиляції, вікон, можливості присі-сти). Після кількагодинного очікуван-ня, пропустивши сніданок, ці особи поміщаються до автозаків, умови тримання в яких у спекотну, або, на-впаки, холодну погоду є нестерпними (відсутність вентиляції, будь-якого світла, надзвичайно мала площа – менш ніж 0,5 кв. метри на особу). По прибуттю до суду взяті під варту особи поміщаються до спеціальних кімнат (камер) для підсудних, які у

26

РОЗДІЛ 1

більшості відвіданих судів представ-ляють собою клітки й не мають ані природнього освітлення, ані вен-тиляції, ані санвузлу. При цьому у значній кількості судів навіть такі камери є відсутніми – весь період до судового розгляду (іноді по кілька го-дин) взяті під варту особи очікують в автозаках, не маючи можливості задовольнити навіть свої природні потреби. Повертаючись після судо-вого засідання до СІЗО, вони, як прави-ло, пропускають й вечерю. При цьому, жодних продуктів у вигляді сухпайку значна більшість СІЗО при виїзді до суду їм також не надає.

З метою реагування на таке кричуще порушення прав людини Уповноваже-ний виступила із доповіддю на слухан-нях у Парламенті, а також спрямувала подання до Прем’єр-міністра України для надання відповідних доручень керів-ництву Державної судової адміністрації, Міністерства внутрішніх справ та Дер-жавної пенітенціарної служби з метою вжиття негайних заходів для забезпе-чення прав та свобод осіб, які беруть участь у судових засіданнях, й недопу-щення жорстокого та такого, що при-нижує гідність, поводження.

Ще однією важливою проблемою, яку було виявлено під час візиту до установ різного профілю та підпорядкування, є застосування засобів примусової ізо-ляції та фізичного обмеження паці-єнтів з психічними захворюваннями за відсутності будь-якого норматив-но-правового регламентування цього процесу. Особливо гострою ця про-блема є для закладів психіатричного та психоневрологічного профілів Мініс-терства соціальної політики, Міністер-ства охорони здоров’я та Державної пенітенціарної служби.

Внаслідок відсутності відповідної нор-мативно-правової регламентації персо-нал установи вирішує на свій розсуд, як поводитися із особами, які перебувають у збудженому стані. Як результат, в ході моніторингу, наприклад, психоневро-логічних інтернатів Міністерства соці-альної політики були встановлені непо-одинокі випадки поміщення таких осіб у ізольовані непристовані кімнати, або ж навіть металеві клітки, в яких вони трималися протягом тривалого часу, не маючи можливість забезпечити навіть свої базові потреби. Під час моніто-рингу психіатричних та психоневроло-гічних лікарень Міністерства охорони здоров’я були встановлені непоодинокі факти використання саморобних гамів-них сорочок та ременів для фізичного обмеження пацієнтів.

В результаті звернення Уповноваже-ного до Прем’єр-міністра України було надано відповідне доручення Мініс-терству охорони здоров’я, яким було розроблено проект Інструкції про по-рядок застосування фізичного обме-ження та ізоляції при наданні психіа-тричної допомоги особам, які страж-дають на психічні розлади.

Під час моніторингу стану забезпечення прав осіб, затриманих за вчинення адмі-ністративних правопорушень, було вста-новлено, що на сьогодні законом не вре-гульовано порядок та умови тримання цієї категорії осіб, що не відповідає Кон-ституції України, а також міжнародним зобов’язанням держави. Частково ці пи-тання врегульовані нормативно-право-вими актами Кабінету Міністрів України та відомчими і міжвідомчими наказами, які відображають різні відомчі підходи до нормативів облаштування приміщень для тримання затриманих осіб та забез-печення їхніх прав і свобод.

27


Наслідком такої ситуації є численні по-рушення прав і свобод затриманих у адміністративному порядку осіб, що можуть розцінюватися як жорстоке, не-людське або таке, що принижує гідність, поводження.

Зокрема, йдеться про:• невідповідність приміщень для роз-

міщення осіб, затриманих у адміні-стративному порядку, стандартам, прийнятим у державах – членах ООН та Ради Європи (в першу чер-гу щодо площі та об’єму повітря на одну особу, вільного доступу до сві-жого повітря та питної води, вимог до вентиляції, освітлення тощо);

• законодавчу неврегульованість про-цедури обмеження прав і свобод згаданої категорії осіб (порядок за-безпечення прав та обов’язків осіб, затриманих в адміністративному по-рядку, регулюється лише відомчими нормативно-правовими актами).

У зв’язку з цим Уповноважений зверну-лася із поданням до Прем’єр-міністра України з проханням створити робочу групу, до складу якої включити фахів-ців Міністерства юстиції України, Мі-ністерства внутрішніх справ України, Державної міграційної служби України та Державної прикордонної служби України, із залученням працівників Се-кретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для розроб-ки проекту закону, який би визначав єдині державні стандарти тримання осіб, затриманих за вчинення адмі-ністративного правопорушення, та процедуру обмеження їх прав і свобод. Наразі така група створена при Мініс-терстві юстиції України. Нажаль, ста-ном на 31.12.2013 відповідний проект не розроблений.

В ході моніторингу було встановлено й системну проблему, суть якої полягає у неузгодженості відомчих актів різних міністерств та відомств (МВС, СБУ, ДПСУ, ДМСУ, ДПтСУ) в частині, що стосується кількості та видів речей, які затримана особа може мати з собою, отримувати чи придбавати за власні кошти, або ж які їй категорично забороняється мати. У по-данні, адресованому Прем’єр-міністру України Уповноважений зазначила, що головна відмінність у порядку тримання осіб у зазначених установах або відбуван-ня в них покарання має полягати в меті та строках їх тримання, особливостях стату-су в кримінальному або адміністративно-му процесі. При цьому відмінність в умо-вах тримання для цих осіб повинна бути мінімальною, а заходи безпеки залежати від ступеня суспільної небезпеки особи та загрози національним інтересам.

Водночас вищезазначеними держав-ними органами використовується різ-ний підхід до регламентації умов три-мання осіб у підвідомчих установах та навіть нічим не обґрунтований по-рядок застосування заходів безпеки. У законодавстві та відомчих норматив-них актах, що регламентують діяльність цих установ, містяться значні розбіж-ності в переліках речей і предметів, продуктів харчування, що дозволяється мати таким особам, купувати та переда-вати, а також переліках речей, які дозво-лені для користування.

На виконання подання Уповноважено-го при Міністерстві юстиції було ство-рено міжвідомчу робочу групу з метою відпрацювання єдиних вимог щодо умов тримання осіб у місцях несвободи з ура-хуванням передового національного та міжнародного досвіду. Нажаль, станом на 31.12.2013 відповідний проект не роз-роблений.

28

РОЗДІЛ 2

Загальна характеристика місць не-свободи, що належать до відання Мі-ністерства

Мережа місць несвободи, що перебува-ють у складі Міністерства, є найчисель-нішою порівняно з іншими відомствами. До складу так званих офіційних місць не-свободи можна віднести установи, спе-ціально обладнані для тримання осіб, та спеціальні транспортні засоби для кон-воювання затриманих, узятих під вар ту та засуджених осіб.

Також існують і так звані неофіційні місця несвободи у сфері відповідаль-ності МВС, до яких належать кабінети оперативних працівників та слідчих, кімнати для проведення допитів, а та-кож будь-які інші приміщення на тери-торії органів внутрішніх справ, у яких також можуть утримуватися або утри-муються особи проти їх волі. Загальна кількість міських, районних та лінійних (на залізниці) органів внутрішніх справ дорівнює 1056.

До установ, спеціально обладнаних для тримання осіб, станом на 1 січня 2014 року належать:– 1175 кімнат для затриманих та до-

ставлених чергових частин органів внутрішніх справ МВС України, у яких протягом 2013 року трималося 3291 особа;

– 437 ізоляторів тимчасового триман-ня, у яких протягом року трималося 146 452 особи;

– 26 спеціальних приймальників для утримання осіб, підданих адміністра-тивному арешту, у яких протягом року трималося 4235 осіб;

– 13 приймальників-розподільників для дітей, у яких протягом року трималася 141 дитина;

– 587 спеціальних палат у медичних за-кладах, у яких протягом року трима-лося 829 осіб, у т.ч. 192 особи, хворі на туберкульоз.

Найбільша кількість осіб серед спеціаль-них установ МВС утримується в ізолято-рах тимчасового тримання. Однак, почи-наючи з 2010 р., намітилася тенденція до зменшення кількості утримуваних осіб (з 269 тис. у 2010 р. до 146 тис. у 2013-му). Відбулось і зменшення загальної кількості ізоляторів (з 480 у 2010 р. до 437 у 2013-му). Варто зауважити, що завдяки принципо-вій позиції Уповноваженого та представ-ників національного превентивного меха-нізму щодо необхідності забезпечення в ізоляторах тимчасового тримання належ-них матеріально-побутових та санітарних умов протягом 2013 р. кількість зазна-чених спецустанов суттєво зменшилася (з 462 до 437). Окрім цього, до чинників, що сприяли припиненню функціонування такої кіль кості спецустанов, можна відне-сти й зменшення загальної чисельності утриму ваних у них осіб, а також недоціль-ність виділення з державного бюджету зна чних коштів на проведення в них ре-конструкції з приведення умов тримання до національних та міжнародних стандар-тів, враховуючи їх застарілість.

29

2.1. Результати моніторингу установ Міністерства внутрішніх справ.

РОЗДІЛ 2Результати моніторингу місць несвободи в розрізі міністерств та відомств


У 2013 р. кількість осіб, які утримувались в ізоляторах тимчасового тримання, зменшилася на 30 % порівняно з 2012 р. і на 43 % порівняно з 2011 р.

Протягом 2013 р. у зв’язку з невідповід-ністю вимогам національних та міжна-родних стандартів припинено функці-онування 5 приймальників- розподіль-ників для дітей. Наразі функціонує 12 та один залишається на ремонті.

На виконання рекомендацій Упов-новаженого за результатами моніто-рингового візиту представників НПМ до спеціального приймальника для утримання осіб, підданих адміністра-тивному арешту, Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області керівництвом Управління при-йнято рішення про ліквідацію зазначе-ної установи.

30

3

31

82

26 16

9 2 1 1

8

38

22

96

43

20 25

9

0

20

40

60

80

100

120

2012 2013

483 482 480 478 462 437

267,756

268,532

269,677

256,133

209,116 146,452

0

100

200

300

400

500

600

2008 2009 2010 2011 2012 2013

Кількість ІТТ

Кількість осіб

(тис.)

12 12

18

21

2726

26 26 26

0 0 0

18 18

18

18 18

13

0

5

10

15

20

25

30

2008 2009 2010 2011 2012 2013

Спеціальні

приймальники для

адмінарештованих

Приймальники

розподільники для

осіб, що

займаються

бродяжництвом



дітей

4526 4526

5292

6175

4885

4235

7980

5507

2798

0 0 0

8011068

664279 233 141

0

1000

2000

3000

4000

5000

6000

7000

8000

9000

2008 2009 2010 2011 2012 2013

Спеціальні приймальники

для адмінарештованих


розподільники для осіб,

що займаються



розподільники для дітей

Рисунок 1.3Кількість ізоляторів тимчасового тримання та осіб,

що в них утримувалися протягом року (2008-2013 рр.)

Рисунок 1.4Кількість спецустанов МВС України (2008-2013 рр.)

РОЗДІЛ 2

До спеціальних транспортних засо-бів для конвоювання затриманих, заарештованих та засуджених осіб належать:– спеціальні вагони типу «СТ» (вагон-

заки, «столипінські вагони») – для

перевезення взятих під варту та за-суджених осіб;

– спеціальні автомобілі органів вну-трішніх справ та внутрішніх військ МВС для перевезення взятих під вар-ту та засуджених осіб (автозаки).

31

12 12

18

21

2726

26 26 26

0 0 0

18 18

18

18 18

13

0

5

10

15

20

25

30

2008 2009 2010 2011 2012 2013

Спеціальні

приймальники для

адмінарештованих



осіб, що

займаються




дітей

4526 4526

5292

6175

4885

4235

7980

5507

2798

0 0 0

8011068

664279 233 141

0

1000

2000

3000

4000

5000

6000

7000

8000

9000

2008 2009 2010 2011 2012 2013








розподільники для дітей4526 4526

5292

6175

4885

4235

7980

5507

2798

0 0 0

801

1068 664

279 233 141

0

1000

2000

3000

4000

5000

6000

7000

8000

9000

2008 2009 2010 2011 2012 2013








розподільники для дітей

922

674

1179,687

940,71

0

100

200

300

400

500

600

700

800

900

1000

1100

1200

1300

2012 2013

Кількість

одиниць

спец.

транспорту

Кількість

перевезених

осіб (тис.)

Рисунок 1.5Кількість осіб, що утримувалися у спецустановах

МВС України протягом року (2008-2013 рр.)

Рисунок 1.6Кількість спеціальних транспортних засобів для конвоювання

затриманих, заарештованих та засуджених осіб та осіб, перевезених протягом 2012-2013 років.


Варто зазначити, що загальна кількість осіб, які були переміщені за допомогою спеціальних транспортних засобів, пе-ревищує 900 тис., однак при її обраху-ванні треба брати до уваги той факт, що деякі особи переміщувалися протягом року кілька разів, при цьому різними типами спеціальних транспортних за-собів. Наприклад, доставляння одні-єї особи до суду зі слідчого ізолятора (тимчасового тримання) й у зворотному напрямку буде обраховуватися двічі, при цьому протягом розгляду справи може бути кілька засідань суду.

Повертаючись до загальної кількості ета-пованих осіб, з урахуванням вищезазна-чених аспектів, зазначимо, що протягом року спеціальними транспортними засо-бами було переміщено:– 142 007 взятих під варту та засуджених

осіб – за допомогою 29 спеціальних вагонів типу «СТ»;

– 516 377 взятих під варту та засуджених осіб – за допомогою 426 (з 726 наяв-них) спеціальних автомобілів органів внутрішніх справ МВС (автозаки);

– 282 326 взятих під варту та засудже-них осіб – за допомогою 219 спеці-альних автомобілів внутрішніх військ МВС (автозаки).

Варто зазначити, що 302 (41%) з 726 ав-тозаків органів внутрішніх справ МВС підлягає списанню у зв’язку з їх непри-датністю до експлуатації (зазначені авто-мобілі фактично не експлуатуються).

Окрім цього, слід зауважити, що на сьо-годні в органах внутрішніх справ експлуа-тується лише 426 автозаків, що становить 47 % від норми табельної належності за-значених транспортних засобів (має бути 891 спецавтомобіль).

Протягом 2013 р. працівники Департа-менту спільно з представниками гро-мадськості відвідали 96 органів і під-розділів, підпорядкованих Міністерству внутрішніх справ: 53 міські, районні та лінійні органи внутрішніх справ, 30 ізо-ляторів тимчасового тримання, 2 спеці-альних приймальники, 2 приймальни-ки-розподільники для дітей, 9 автозаків.

32

2

27

18

45

9

30

2 2

53

0

10

20

30

40

50

60

СА ІТТ ПРД СП МРЛО

2012 2013

Рисунок 1.7Кількість відвіданих органів, підрозділів та спеціальних установ

МВС протягом 2012-2013 років.

СА – спеціальний автомобіль для перевезення затриманих, взятих під варту та засуджених осіб;ІТТ – ізолятор тимчасового тримання;МРЛО – міськрайлінорган;ПРД – приймальник розподільник для дітей;СП – спеціальний приймальник для адмінарештованих.

РОЗДІЛ 2

Також протягом 2013 р. було здійснено 11 повторних візитів до міськрайлінор-ганів та спеціальних установ міліції. Пов-торні візити дали можливість оцінити якість виконання наданих рекомендацій за результатами попередніх відвідувань.

Не зважаючи на постійні рекомендації Уповноваженого з прав людини щодо усунення недоліків і системних пору-шень, притаманних діяльності пере-важної більшості міськрайлінорганів та спецустанов, підпорядкованих МВС, повторні візити та візити до не відвіда-них раніше місць несвободи засвідчили,

що керівництвом управлінь МВС (ГУМВС) України заходи для усунення цих недолі-ків переважно не вживались.

Результати відвідувань свідчать про вкрай низький рівень знань працівни-ками спецустанов та міськрайлінорганів МВС України чинного законодавства у сфері захисту прав людини. Зокрема, особи, які безпосередньо відповідають за затримання та тримання осіб, недо-статньо обізнані з положеннями Кри-мінального процесуального кодексу України, Закону України «Про Уповнова-женого Верховної Ради України з прав

33

Перелік відвіданих органів, підрозділів та спеціальних установ МВС протягом 2013 року в розрізі областей України.

Регіон СА ІТТ ПРД СП МРЛО Разом

м. Київ 1 1 13 15

Автономна Республіка Крим 3 3

Вінницька область 1 1 2

Дніпропетровська область 3 3 6

Житомирська область 1 1 2

Закарпатська область 2 1 1 4

Запорізька область 2 2 4

Івано-Франківська область 1 1

Київська область 1 2 3

Кіровоградська область 1 1 1 3

Луганська область 1 3 4

Львівська область 2 1 3 6

Миколаївська область 1 1

Одеська область 1 3 2 6

Полтавська область 2 1 3 6

Рівненська область 3 3 6

Тернопільска область 1 2 3

Харківська область 3 3 6

Черкаська область 1 1

Чернівецька область 3 2 2 7

Чернігівська область 2 2 3 7

Разом 9 30 2 2 53 96


людини», нормативно-правових актів у сфері забезпечення прав людини та встановленого Законом України «Про попереднє ув’язнення» порядку звер-нення взятих під варту осіб до Уповнова-женого з прав людини та в інші державні органи і міжнародні організації.

Типові порушення прав та свобод людини, виявлені у 2013 р.

Із набранням чинності новим Криміналь-ним процесуальним кодексом України (далі – КПК України) запроваджено низ-ку важливих заходів, які повинні звести до мінімуму ризики неналежного пово-дження із затриманою особою на етапі досудового провадження. Одним із та-ких заходів є надання затриманій особі права негайно повідомити про своє за-тримання та місце перебування близь-ких родичів, членів сім’ї чи інших осіб на її вибір. Окрім цього, уповноважена особа, що здійснила затримання, зо-бов’язана негайно повідомити про факт за тримання орган (установу), уповнова-жений законом на надання безоплатної правової допомоги. Вимога здійснювати такі повідомлення закріплена у ст. 213 КПК України. Порядок дій під час здійс-нення такого повідомлення визначено у Порядку інформування центрів з на-дання безоплатної вторинної правової до помоги, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. № 1363.

Контроль за виконанням цієї норми покладається на цілу низку посадо-вих осіб. Новий КПК України (ст. 212) передбачає призначення в кожному підрозді лі органу досудового розсліду-вання однієї або декількох службових осіб, від повідальних за перебування затриманих, до обов’язків яких входить перевір ка здійснення повідомлення

центру безоплатної правової допомо-ги та третіх осіб про затримання осо-би. Окрім цього, відповідно до вимог п. 6.6.2 Інструк ції, затвердженої наказом МВС України від 28.04.2009 р. № 181, оперативний черговий ОВС зобов’яза-ний перевіряти, чи повідомлено центр безоплатної правової допомоги про за-тримання доставленої особи, та само-стійно здійсню вати таке повідомлення, якщо його не зробила особа, що прове-ла затриман ня.

На жаль, дана вимога системно порушу-ється й, як наслідок, проблема жорсто-кого поводження працівників міліції з особами, які перебувають у місцях не-свободи, залишається актуальною для України, про що свідчать численні звер-нення до Уповноваженого та результа-ти перевірок установ МВС, проведених працівниками Департаменту з питань реалізації національного превентивно го механізму спільно з громадськістю.

До основних причин, що сприяють за-значеним порушенням, можна відне-сти такі:– до сьогодні не в усіх підрозділах

ОВС призначено службових осіб, відповідальних за перебування за-триманих;

– уповноважені службові особи, які здійснюють затримання, навмис но не повідомляють центри з надання правової допомоги з метою надан-ня можливості слідчим чи опера-тивним працівникам міліції якомога довше «працювати» з затриманим для отримання зізнання, проведен-ня інших слідчих дій (впізнання, ви-лучення речей тощо);

– особи, відповідальні за перебуван-ня затриманих, підпорядковані без-посередньо керівникові слідчого підрозділу й, як наслідок, не можуть

34

РОЗДІЛ 2

реально впливати на забезпечення прав затриманих та замість виконан-ня покладених на них обов’язків за-лучаються до виконання завдань не за призначенням;

– оперативні чергові ОВС не контро-люють законність доставляння і не перевіряють, чи здійснено повідом-лення третіх осіб про затримання до-ставленого.

На нашу думку, мінімізувати вищезазна-чені порушення прав людини в діяльно-сті органів міліції можливо шляхом зако-нодавчої заборони проведення допитів, інших слідчих дій і опитувань громадян оперативними та іншими працівниками правоохоронного відомства в примі-щеннях, не обладнаних системами віде-озапису з архівацією даних.

Прояви катувань, жорстокого або такого, що принижує гідність, поводження та покарання.

Під час перевірки Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві виявлено факт безпід-ставного тримання в кімнаті для затри-маних та доставлених чергової частини громадянина Г., якому протягом 24 годин з моменту затримання не було вручено повідомлення про підозру відповідно до вимог ст. 278 КПК України. Окрім цього, на особі виявлено ознаки побиття (синці на обличчі) та характерні сліди на зап’яс-тях рук від застосування наручників.

Затриманий повідомив, що був нео-дноразово побитий працівниками мілі-ції, а також понад 6 годин безперервно перебував у наручниках. Про виявле-ний факт працівниками Департаменту з питань реалізації національного пре-вентивного механізму було негайно повідомлено прокуратуру Дарницько-го району м. Києва. За результатами

попередньої перевірки прокуратурою району винесено постанову про звіль-нення затриманого. За виявленим фак-том до дисциплінарної відповідально-сті притягнуто ряд посадових осіб та розпочато кримінальне провадження за ст. 371 КК України (завідомо неза-конне затримання, арешт або триман-ня під вартою).

В ході моніторингу приймальника-роз-подільника для дітей, підпорядковано-го УМВС України в Полтавській області, було встановлено, що двох дівчат про-тягом десяти діб тримали в кімнатах тимчасового утримання, які не відпо-відають мінімальним стандартам на-лежного поводження. Зокрема, у цих кімнатах немає санвузлів, природного освітлення, постійного доступу до про-точної та питної води. Кімнати вмебльо-вані лише ліжком та стільцем.

35


Під час спілкування з утримуваними з’я-совано, що перед поміщенням до при-ймальника дівчата не оглядалися ліка-рем. У нічний час вони утримувалися в одиночних приміщеннях під наглядом працівника міліції чоловічої статі. Через відсутність у кімнатах санвузлів та пит-ної води щоразу за потреби необхідно було звертатися до чергового міліціоне-ра. Медичним оглядом, що проводився в рамках підготовки матеріалів, необ-хідних для переведення до школи соці-альної реабілітації, у дівчат виявлено пе-дикульоз, однак лікування та санітарна обробка не проводилися.

Завдяки втручанню моніторингової гру-пи дітей перемістили до світлої та про-сторої спальної кімнати, була надана необхідна допомога у закладі охорони здоров’я, а також залучено до охорони дівчат працівника приймальника-роз- подільника жіночої статі.

Під час відвідування та опитування осіб, які трималися в ізоляторі тимчасового тримання Вінницького МВ УМВС Украї-ни у Вінницькій області, громадянин Т., затриманий у порядку ст. 208 КПК Украї-ни, повідомив, що 10.04.2013 о 00.20 він був затриманий працівниками міліції за підозрою у скоєнні кримінального

правопорушення, передбаченого части-ною 4 ст. 296 КК України, та доставлений до 1-го відділу Вінницького МВ, де три-мався впродовж 6 годин прикутим на-ручниками до лави в коридорі першого поверху адмінбудівлі, внаслідок чого був позбавлений можливості пересуватися, справляти природні потреби тощо.

У протоколі затримання Т. за підозрою у вчиненні злочину зазначено час затри-мання 07.40 10.04.2013, чим порушено вимоги ст.ст. 207–210 КПК України, ст. 27 Закону України “Про безоплатну право-ву допомогу” та Порядоку інформування центрів з надання безоплатної вторин-ної правової допомоги про випадки затримання осіб, затверджений поста-новою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1363, зокрема щодо забез-печення права громадянина Т. на захист.

Представником Уповноваженого Вер-ховної Ради України з прав людини відповідно до вимог ст. 13, 17, 191, 22 Закону України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав люди-ни” було направлено повідомлення до прокуратури Вінницької області з ме-тою всебічного й об’єктивного вивчення обставин, надання правової оцінки діям працівників міліції та вжиття відповідних

36

Кімнати тимчасового тримання приймальника-розподільника для дітей, підпорядкованого УМВС України в Полтавській області.

РОЗДІЛ 2

заходів у порядку та спосіб, передбачені законодавством України.

Перевірку та вирішення питання про внесення відомостей до Єдиного реє-стру досудових розслідувань прокура-турою області доручено прокурору м. Вінниця. Після понад місячного терміну очікування відповіді на звернення пред-ставника Уповноваженого 04.06.2013 до прокуратури Вінницької області було направлено нагадування щодо необхід-ності інформування Уповноваженого з прав людини про результати розгляду та надання копій матеріалів перевірки.

10 червня 2013 р. до Секретаріату Упов-новаженого з прав людини надійшла відповідь з копіями матеріалів перевір-ки, у якій повідомлено, що факт за-стосування насильства та незакон-ного тримання Т. в приміщенні 1-го відділу Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області не підтвердився.

На думку Уповноваженого з прав люди-ни, зміст відповіді прокуратури м. Вінни-ця суперечить обставинам, зазначеним у матеріалах проведеної перевірки, які стосуються тримання громадянина Т. у непередбаченому для цього місці із за-стосування наручників понад допустимі (не більше 2 годин) терміни.

При цьому відомості про вчинене кримі-нальне правопорушення за повідомлен-ням представника Уповноваженого з прав людини так і не були внесені до ЄРДР, що є порушенням вимог ст. 214 КПК України. Адже відповідно до ча-стини 3 ст. 214 КПК України “здійснення досудового розслідування без внесення відомостей до реєстру не допускається”.

З долучених до відповіді матеріалів вба-чається, що прокуратурою м. Вінниці

взагалі не вивчалися обставини справи та не було надано правової оцінки діям працівників міліції щодо жорстокого, не-людського або такого, що принижує гід-ність особи, поводження із громадяни-ном Т., зокрема щодо його незаконного тримання протягом тривалого часу в не-пристосованому для цього приміщенні.

За даним фактом до Генеральної про-куратури направлено подання Упов-новаженого з прав людини щодо порушення конституційних прав та свобод громадянина Т. За результата-ми розгляду подання прокуратурою м. Вінниці здійснено кримінальне про-вадження за ознаками злочину, перед-баченого ч. 1 ст. 365 КК України, в ході якого проведена відповідна перевірка. Також до осіб, які вчинили порушення при розгляді звернення Уповноважено-го, було вжито заходів реагування.

Під час відвідування органів внутріш-ніх справ систематично виявляються факти порушення дозволених термінів тримання затриманих осіб в органах внутрішніх справ, визначених вимога-ми відомчих наказів. Так протягом ве-ресня 2013 року такі порушення були виявлені в Дарницькому, Оболонсько-му, Подільському, Святошинському та Солом’янському райуправліннях ГУМВС України в м. Києві.

За результатами виявлених порушень на підставі ст. 101 Конституції України, ст. 1, 3, 13, 191, 22 Закону України “Про Уповно-важеного Верховної Ради України з прав людини” до прокуратури м. Києва надіс-лано листи з вимогою перевірити зазна-чені відомості та вжити заходів проку-рорського реагування. Внаслідок переві-рок зазначених відомостей прокурорами районів винесено подання керівникам відповідних райуправлінь міліції.

37


Особливої актуальності проблема нена-лежного поводження набула у зв’язку із подіями, що відбувалися в Україні у період з листопада 2013 року по лютий 2014 року. Діяльність НПМ у цей період була відображена у Спеціальній допо-віді Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. В той же час, враховуючи надзвичайну поширеність та особливу жорстокість проявів нена-лежного поводження з боку правоохо-ронців саме в цей період, вважаємо за доцільне включити опис окремих подій та особливості реалізації національного превентивного механізму у цей період й у зазначену доповідь.

21 листопада 2013 року у зв’язку з рі-шенням Кабінету Міністрів України про призупинення процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом в Україні роз-почалися масові акції протесту. Почина-ючи з 30 листопада й по 22 лютого 2014 року мали місце факти масового надмір-ного застосування сили та спеціальних засобів з боку правоохоронців по відно-шенню до учасників акцій протесту.

В ніч на 30 листопада 2013 року праців-ники міліції, застосувавши грубу силу, припинили мирне зібрання. Відеозапи-си тих подій, які знаходяться у публічно-му доступі, свідчать про те, що фізична сила, застосована працівниками міліції, була абсолютно неадекватною. Понад тридцять учасників протесту були за-тримані.

Вже о шостій ранку 30 листопада за по-відомленнями, що почали надходити від правозахисників, два представники Уповноваженого прибули до Шевченків-ського районного управління Головного управління МВС в місті Києві з метою особистої зустрічі із затриманими та

з’ясування всіх обставин події. Під час відвідування представники Уповноваже-ного поспілкувалися із усіма затримани-ми активістами, а також народними де-путатами, які на той час вже перебували у райуправлінні, зокрема з Андрієм Шев-ченко. В той же день всі затримані особи були звільнені.

Після аналізу та узагальнення всієї зі-браної інформації Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини було прийнято рішення щодо відкриття 30 листопада 2013 року провадження у справі про порушення прав і свобод людини під час нічних подій в м. Києві. Мета провадження – ініціювати від-повідне розслідування Генеральною прокуратурою України щодо закон-ності дій співробітників міліції, за-стосування ними спецзасобів, затри-мання осіб і доставляння їх до відділу міліції, упевнитись в його прозорості та ефективності, а також забезпечи-ти інформування громадськості про відповідальність тих осіб, які пору-шили закон.

На жаль, події набули подальшого роз-витку, й вже наступного дня, 1 грудня 2013 року, відбулося чергове проти-стояння між протестувальниками та працівниками міліції, яке мало місце на вулиці Банковій. Після кількагодин-ного протистояння міліція жорстко ро-зігнала учасників протесту. При цьому, були допущені грубі порушення прав та свобод людини з боку правоохо-ронців.

Так, зокрема, у ЗМІ були поширені відео, на яких зафіксовано факти застосування працівниками підрозділу міліції спеці-ального призначення «Беркут» катуван-ня до осіб, які вже лежали на землі та не чинили опору, або ж по відношенню до

38

РОЗДІЛ 2

затриманих осіб, які вже перебувають у наручниках.

2 грудня 2013 року з метою негайного реагування на вищезазначені події, в межах вже відкритого раніше прова-дження, Уповноважений направила по-дання Генеральному прокурору України з проханням забезпечити проведення об’єктивного та неупередженого розслі-дування за фактами незаконного й над-мірного застосування працівниками під-розділів міліції особливого призначення «Беркут» фізичної сили та спеціальних засобів під час подій, які мали місце 30 листопада та 1 грудня 2013 року, і як наслідок, численних фактів заподіяння тілесних ушкоджень учасникам мирного зібрання та журналістам.

У відповідь на подання Уповноваженого Генеральна прокуратура повідомила про відкриття кримінального провадження за ознаками кримінального правопору-шення, передбаченого ч. 2 ст. 365 Кри-мінального кодексу України. При цьому доводиться констатувати, що відповідь надана лише 25.12.2013 року в порушен-ня законодавства про строки надання відповіді Уповноваженому. Крім того, відповідь не містить конкретних заходів, здійснених Генеральною прокуратурою.

3 грудня 2013 року з метою перевірки стану забезпечення прав осіб, затрима-них 1 грудня на вулиці Банковій в м. Києві, Уповноважений з прав людини особисто відвідала ізолятор тимчасового тримання ГУМВС в м. Києві та Шевченківський ра-йонний суд міста Києва, в якому зустріла-ся та поспілкувалася з усіма десятьма за-триманими особами під час їх тримання у камерах для підсудних. Від затриманих надійшли скарги на побиття з боку пра-цівників спецпідрозділу «Беркут», трива-лого ненадання медичної допомоги.

Один із затриманих звернувся із прохан-ням повідомити його близьких про його затримання, інший попросив зв’язатися з його дружиною, щоб вона передала йому нові окуляри, так як його окуляри були розбиті під час затримання. Праців-ники Секретаріату негайно повідомили про це родичам затриманих.

На спеціальному засіданні Комітету Верховної Ради України з прав людини та міжнаціональних відносин, яке було присвячено подіям 30 листопада – 1 грудня 2013 року Уповноваженим було надано народним депутатам та присут-нім ЗМІ першу інформацію про резуль-тати провадження щодо подій. Крім того, було наголошено на необхідності неухильного дотримання права на пра-вову допомогу затриманих, оскільки за результатами відвідування затриманих 1 грудня осіб було з’ясовано, що право-ва допомога була надана не всім та не в повному обсязі. Також було озвучено потребу затриманих у спеціальному лі-куванні, зокрема, у зв’язку із захворю-ванням очей, та в спеціальних ліках.

3 грудня 2013 року Уповноважений звернулась із офіційним листом до Міні-стра внутрішніх справ Віталія Захарчен-ка, в якому акцентувала увагу Міністра на необхідності дотримання принципів застосування сили та вогнепальної зброї працівниками правоохоронних органів, які було прийнято на Восьмому конгресі ООН, а саме:– співробітники правоохоронних орга-

нів під час виконання своїх обов’яз-ків повинні, наскільки це можливо, використовувати ненасильницькі за-соби до моменту вимушеного засто-сування сили та вогнепальної зброї. Вони можуть застосовувати силу і вогнепальну зброю тільки тоді, коли інші засоби є неефективними або не

39


дають будь-яких надій на досягнення наміченого результату;

– у випадках, коли застосування сили та вогнепальної зброї неминуче, спів-робітники правоохоронних органів зобов’язані:(A) виявляти стриманість у такому за-

стосуванні сили і діяти, виходячи з серйозності правопорушення і тієї законної мети, яка повинна бути досягнута;

(B) звести до мінімуму шкоду і трав-ми, поважати і охороняти людське життя;

(C) забезпечити надання медичної та іншої допомоги будь-яким пора-неним або постраждалим особам в найкоротші терміни;

(D) забезпечити, щоб родичі або близькі друзі поранених або по-страждалих осіб були повідомлені в найкоротші строки.

Вночі з 10 на 11 грудня 2013 року пра-воохоронці здійснили спробу відтіснити учасників мирної акції з території май-дану Незалежності. Близько п’ятої ран-ку, з метою оперативного реагування на можливі порушення прав та свобод лю-дини, Уповноважений разом із групою працівників Департаменту НПМ особи-сто прибула на майдан Незалежності.

У зв’язку з появою інформації про за-тримання учасників протесту працівни-ками Департаменту НПМ були здійснені моніторингові візити до низки район-них управлінь міліції та медичних за-кладів міста Києва, а також до ізолятора тимчасового тримання. З’ясувалося, що до Шевченківського районного управ-ління було доставлено дев’ять осіб, яких було затримано на майдані Неза-лежності. На час прибуття працівників Секретаріату Уповноваженого одного

із затриманих забрала швидка медична допомога через потребу негайної гос-піталізації внаслідок отриманих тілес-них ушкоджень. Інші вісім, на яких було складено протоколи про адміністра-тивне правопорушення за ст. 173 КУ-пАП, трималися в райуправлінні понад три години. На вимогу представників Уповноваженого затримані були від-пущені під зобов’язання у визначений день і час прибути до Шевченківського районного суду для участі у розгляді адміністративної справи. Також було встановлено, що чотири особи зверну-лися за медичною допомогою до Інсти-туту нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова, однак всі постраждалі відмовилися від госпіталізації, отримавши допомогу ам-булаторно.

Черговий виток протистояння відбувся 19 січня 2014 року, коли на вулиці Гру-шевського розпочалися сутички між мі-тингувальниками та працівниками мілі-ції, внаслідок яких постраждали десятки осіб з обох сторін.

Цього ж дня Уповноважений звернулася із закликом до обох сторін конфлікту не-гайно припинити будь-які силові дії.

Крім того, в цей же день керівником Секретаріату Уповноваженого було на-правлено запит до начальника Головно-го управління МВС України в місті Києві з вимогою в терміновому порядку надати Уповноваженому вичерпну інформацію щодо всіх осіб, яких було затримано працівниками міліції протягом 19-20 січ-ня 2014 року, а також перевірити інфор-мацію щодо затримання та неналежного поводження із представниками ЗМІ.

Починаючи з 20 січня 2014 року, пра-цівники Департаменту з питань реа-лізації національного превентивного

40

РОЗДІЛ 2

механізму почали здійснювати щоден-ні моніторингові візити до органів та підрозділів внутрішніх справ та медич-них закладів міста з метою перевірки інформації щодо можливих порушень прав та свобод осіб, затриманих у зв’язку з подіями на вул. Грушевсько-го. За кожним фактом виявлених пору-шень негайно інформувалася прокура-тура міста Києва для вжиття відповід-них заходів реагування.

20 січня 2014 року під час моніторинго-вого візиту до Дарницького районного управління міліції було встановлено факт затримання журналістів «Радіо Свобода» Баркара Дмитра Миколайовича та Ісха-кова Івана Шалійовича, які висвітлювали у прямому ефірі події на вулиці Грушев-ського біля стадіону імені В. Лобанов-ського. Журналісти були затримані пра-цівниками підрозділу міліції особливого призначення «Беркут» близько 08:00 год. 20 січня, при цьому під час затримання їм було завдано тілесних ушкоджень. Після затримання вони були поміщені до автозаку, в якому трималися понад 4 го-дини до доставляння до Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві.

За вказаним фактом Уповноваженим було негайно поінформовано прокура-туру міста Києва та Генеральну прокура-туру для вжиття відповідних заходів ре-агування.

Цього ж дня під час моніторингового ві-зиту до Дніпровського районного управ-ління міліції було встановлено непооди-нокі факти порушення права громадян на захист, неналежного поводження та надмірного застосування фізичної сили працівниками міліції під час затриман-ня. З метою поновлення порушених прав людини і громадянина негайно по-інформовано прокурора прокуратури

міста Києва Нагорного А.А. та керівника органу досудового розслідування Дні-провського РУ ГУМВС України в м. Києві Яценка В.І.

Крім того, в оперативному порядку пра-цівниками Секретаріату відстежувалася інформація щодо кількості та обставин затримання осіб, у зв’язку з подіями у центрі столиці, а також щодо кількості осіб, які звернулися за допомогою або були доставлені до закладів охорони здоров’я м. Києва у зв’язку із отрима-ними тілесними ушкодженнями. Ефек-тивність роботи в цьому напрямі вда-лося значно підсилити завдяки плідній співпраці Уповноваженого з Коорди-наційним центром з надання правової допомоги.

22 та 23 січня 2014 року здійснено візи-ти до Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги, в ході яких було опитано затриманих учасників про-тесту, які перебували під вартою праців-ників міліції.

Переважна більшість опитаних (усього 17 осіб) повідомила про отримання під час затримання тілесних ушкоджень від працівників правоохоронних органів, а також про несвоєчасне надання їм необхідної медичної допомоги. Під час вивчення службової та медичної доку-ментації встановлено, що після нанесен-ня тілесних ушкоджень працівниками міліції медична допомога затриманим не надавалась, а їхня госпіталізація до цього медичного закладу відбувалася через 7-14 годин після отримання тілес-них ушкоджень.

Вранці 22 січня 2014 року в районі вули-ці Грушевського у місті Києві відбулися події, які засвідчили про кардинальну ескалацію кривавого насильства з обох

41


сторін. Слідом за побиттями і каліцтвами на вівтар конфлікту було покладено пер-ші людські жертви учасників безпосе-реднього протистояння: загинуло кілька мітингувальників.

У зв’язку з цим, Уповноважений ви-словила глибокі співчуття рідним і близьким загиблих та рішуче засудила будь-які прояви насильства як з боку учасників масових акцій, так і з боку правоохоронців, а також звернулась до Генерального прокурора України із вимогою провести негайне не-упереджене розслідування фактів загибелі людей та до керівництва МВС – неухильно дотримуватися ви-мог законодавства.

У своєму зверненні Уповноважений в черговий раз нагадала керівництву МВС, що навіть у випадках, коли масове зі-брання втрачає ознаки мирного, пра-воохоронці мають діяти винятково в межах чинного законодавства, вико-ристовувати силу, необхідну для його припинення з урахуванням принципу пропорційності, мінімізувати шкоду для життя та здоров’я, не допускати застосування насильства до вже за-триманих осіб.

22.01.2014 у зв’язку із появою суперечли-вої інформації в ЗМІ щодо причин загибе-лі учасників протесту на вулиці Грушев-ського, Уповноваженим було доручено працівникам відділу експертно-аналітич-ного вивчення медичних питань Департа-менту з питань реалізації національного превентивного механізму встановленим чином взяти участь у слідчих діях – огляді трупів загиблих активістів Сергія Нігояна і Михайла Жизневського в морзі Київ-ського клінічного бюро судово-медичної експертизи, а також бути присутніми при їх судово-медичному дослідженні.

Співробітники Департаменту НПМ, які мають вищу медичну освіту і великий досвід в судово-медичній і криміналіс-тичній експертизі, переконалися у до-тримані всіх вимог чинного законодав-ства при проведенні судово-медичного дослідження – зовнішньому і внутріш-ньому дослідженні трупів, виявленні, дослідженні та фіксації наявних тілесних ушкоджень, вилученні об’єктів і направ-лення їх на додаткові судово-експертні дослідження.

24 січня 2014 року до Уповноваженого з прав людини надійшло повідомлення від «Євромайдан SOS» про доставлення до Національної дитячої спеціалізованої лікарні «ОХМАТДИТ» неповнолітніх ді-тей, які зазнали тілесних ушкоджень під час їх затримання військовослужбовця-ми в/ч 3057 та працівниками спецпід-розділу «Беркут».

Представником Уповноваженого з пи-тань дотримання прав дитини, недис-кримінації та гендерної рівності Акса-ною Філіпішиною разом із працівниками Департаменту НПМ було здійснено не-гайний виїзд до лікарні та відвідані по-страждалі діти.

Під час спілкування неповнолітні, які у зв’язку з отриманими тілесними уш-кодженнями перебували на стаціонар-ному лікуванні, повідомили, що їх за-тримали правоохоронці без будь-яких підстав на перехресті вулиць Інсти-тутська та Шовковична у м. Києві. За словами дітей, правоохоронці вчини-ли над ними одразу після затримання насильство та принижували їх людську гідність. Потерпілі зазначили, що лише через 5 годин після їх затримання вони були доставлені до Подільського рай-управління міліції, а ще через 6 годин були госпіталізовані. За інформацією

42

РОЗДІЛ 2

лікарів, діти надійшли у стані середньої важкості.

Працівники Секретаріату також відві-дали Подільське РУ ГУМВС України в м. Києві, до якого були доставлені діти після їх затримання. Під час перевірки виявлено низку порушень прав дити-ни в діяльності вказаного районного управління міліції. Так, протягом трива-лого часу (близько трьох годин) з мо-менту доставлення до райуправління неповнолітні із заподіяними їм право-охоронцями тілесними ушкодженнями трималися у спецавтомобілі, без ме-дичної допомоги, за мінусової темпе-ратури зовнішнього повітря, без води та не маючи можливості справити при-родні потреби.

На порушення вимог ст. 208 Кримі-нального процесуального кодексу України, Порядку інформування цен-трів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 № 1363, уповноважені службові особи, які здійснювали затри-мання, не повідомили про це Центр бе-зоплатної правової допомоги негайно після затримання.

Зокрема, повідомлення про затриман-ня дітей було здійснено через 6 год. 15 хв. після фактичного їх затримання. Крім того, батьки неповнолітніх, а та-кож органи опіки та піклування не були повідомлені про затримання дітей, що є порушенням частини другої статті 213 Кримінального процесуального кодек-су України.

За результатами моніторингу діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ протягом січня 2014 року Уповноваже-ним з прав людини було спрямовано

подання на ім’я Міністра внутрішніх справ України, в якому Уповноважений звернув увагу Міністра на системні по-рушення прав та свобод людини з боку правоохоронців.

Уповноважений також звернулася із листом до Генерального прокурора України, в якому виклала системні порушення прав та свобод людини в діяльності органів внутрішніх справ та звернулася із проханням взяти під особистий контроль хід розслідування за кожним фактом таких порушень.

Виявлені в цей період системні пору-шення прав та свобод людини, на дум-ку Уповноваженого, а також з ураху-ванням практики Європейського суду з прав людини, можуть розглядатися не інакше, як:

1. Катування, або нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження:

тривале тримання затриманих осіб (протягом кількох годин) в автомо-білях, спеціально облаштованих для перевезення затриманих та зааре-штованих (“автозак”) при мінусовій температурі зовнішнього повітря, без доступу до питної води та без на-дання можливості справити природні потреби (23 січня під час моніторин-гу Оболонського РУ ГУМВС в м. Києві встановлено, що з моменту фактичного затримання і до доставлення до орга-ну досудового розслідування затрима-ні А та П тримались в автозаках понад 11 годин, Д, С, М – понад 6 годин).

непропорційне застосування сили з боку правоохоронців під час затриман-ня, а також застосування сили по від-ношенню до вже затриманих осіб, які не чинять опору працівникам міліції;

43


несвоєчасне надання медичної допомоги затриманим особам, які мають ознаки тілесних ушкоджень (24 січня під час ви-їзду до Київської клінічної лікарні ШМД було встановлено, що К був затриманий о 01.00 20.01.2014 біля станції метро «Ар-сенальна», а доставлений до лікарні лише о 14.20 20.01.2014 з діагнозом «Струс го-ловного мозку. Множинні садна та забої м./тк. обличчя. Закритий перелом кісток носа»; Ш затриманий о 4 годині 23.01.2014 на вул. Щорса – доставлений до лікарні о 10-45 23.01.14 з діагнозом «Струс голов-ного мозку. Забійна рана голови (ПХО). Забої м./тк. голови, тулуба, обох верхніх кінцівок. Перелом ІІ п’ясної кістки»).

2. Порушення права затриманих осіб на захист:– не інформування центрів з надання

безоплатної вторинної правової до-помоги (20 січня під час моніторин-гу Деснянського РУ ГУМВС в м. Києві встановлено факт не інформування центру з надання безоплатної пра-вової допомоги станом на 11.45 про затримання громадян Д, М, З, К, фак-тичне затримання яких відбулося о 6.30 20.01.2014);

– несвоєчасне інформування центрів з надання безоплатної вторинної пра-вової допомоги (23 січня 2014 року під час моніторингу Святошинсько-го РУ ГУМВС в м. Києві встановлено, що повідомлення до центру БПД про факт затримання К надійшло через 09 год. 05 хв. після доставляння).

Крім того, були виявлені й інші порушен-ня, які відповідно до практики Європей-ського комітету з питань запобігання ка-туванням можуть розглядатися як пору-шення гарантій захисту від неналежного поводження, а саме:– не повідомлення затриманим особам

їх прав після затримання;

– не інформування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором затриманої особи про факт її затри-мання та місце перебування.

18 лютого під час протистояння між працівниками міліції та протестуваль-никами працівниками Департаменту НПМ здійснювалося фіксування подій, у тому числі застосування надмірної сили працівниками міліції під час роз-гону демонстрації на вул. Інститутській. Цього ж дня працівники Секретаріату здійснювали моніторинг на вулицях Гру-шевського, Липській, Садовій з метою недопущення неналежного поводження з затриманими під час їх поміщення та тримання в автозаках.

В ніч з 18 на 19 лютого 2014 року та про-тягом 19 лютого працівниками Секрета-ріату з метою забезпечення дотримання прав затриманих учасників протестних акцій постійно відвідувалися органи та підрозділи, підпорядковані ГУМВС України в м. Києві, зокрема, Дарниць-ке, Деснянське, Дніпровське, Оболон-ське та Подільське районні управління міліції, ТВМ № 1 Оболонського район-ного управління міліції. Деснянське та Дніпровське управління були відвідані двічі. Крім того, була відвідана Київська міська лікарня швидкої медичної допо-моги. З усіма затриманими особами, які перебували у цих закладах, проводили-ся бесіди, фіксувалися виявлені стосов-но них порушення.

Під час відвідування Дніпровського РУ працівники Секретаріату Уповноважено-го забезпечили негайний допуск до двох затриманих, з якими вже працювали ад-вокати з центру надання безоплатної правової допомоги, інших адвокатів, які прибули до своїх підзахисних за укладе-ними угодами.

44

РОЗДІЛ 2

19 лютого 2014 року під час моніторин-гового візиту до Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві було встановлено фак-ти несвоєчасного надання медичної до-помоги доставленим до райуправління громадянам з тілесними ушкодженнями, які, за їх твердженнями, вони отримали під час затримання та при цьому були жорстоко побиті працівниками міліції. З метою поновлення порушених прав людини і громадянина було негайно по-інформовано старшого прокурора про-куратури Дарницького району м. Києва Сайногу О.М.

Крім того, була відвідана Київська місь-ка лікарня швидкої медичної допомо-ги. В ході відвідування були опитані всі затримані особи та зафіксовані ви-явлені порушення. Зібрана інформа-ція після узагальнення спрямована до прокуратури м. Києва для відповідного реагування.

19 лютого 2014 року працівниками Де-партаменту НПМ було здійснено візити до Голосіївського та Святошинського РУ з метою визначення кількості затрима-них осіб, перевірки своєчасності забез-печення прав затриманих на вторинну безоплатну правову допомогу та ме-дичну допомогу. Було встановлено, що до Голосіївського районного управління доставлено 10 осіб, із яких двоє мали видимі тілесні ушкодження. На вимогу представників Уповноваженого було викликано швидку медичну допомогу. Крім того, на момент відвідування пра-цівниками міліції не було здійснено по-відомлення центру з надання правової вторинної допомоги про факт затриман-ня осіб. У зв’язку з чим було зроблено відповідне зауваження начальнику ра-йонного управління та надіслано по-відомлення до центру із зазначенням прізвищ усіх затриманих осіб.

Варто наголосити на тому, що ненадання медичної допомоги затриманим особам було одним з найгостріших порушень під час масових заходів. Всупереч ви-могам чинного законодавства праців-ники міліції, які затримували учасників масових акції, застосовуючи при цьому фізичну силу та спеціальні засоби, самі не надавали травмованим необхідної допомоги та не викликали до них ліка-рів. Після затримання, незважаючи на наявність навіть значних тілесних ушко-джень, громадян поміщали до спеціаль-них автомобілів, де вони, не отримуючи необхідної допомоги, трималися трива-лий час. Лише після їх доставляння до райуправлінь працівники останніх ви-кликали до затриманих бригади швидкої медичної допомоги. Так, в ході моніто-рингу Деснянського РУ, куди працівники Департаменту НПМ прибули на початку першої години ночі 19 лютого 2014 року, було встановлено, що затриманий Т. от-римавши під час затримання перелами лівої руки та правої ноги, тримався в ав-тозаку близько 10 годин. Всього ж з чис-ла доставлених до цього райуправління затриманих з тілесними ушкодженнями різної тяжкості було госпіталізовано шість мітингувальників.

Неналежні умови тримання.

Типові порушення, характерні для усіх місць несвободи МВС, що поляга-ють у неналежних умовах тримання осіб, які можна розцінювати як жор-стоке або таке що принижує гідність поводження:– корисна площа на одну утримувану

особу в камерах спецустанов, кімнатах для затриманих та доставлених чер-гових частин (КЗД) органів внутрішніх справ та спальних приміщеннях при-ймальників-розподільників для дітей не відповідає вимогам національних

45


та міжна родних стандартів. Окрім цього, для тримання осіб використо-вуються камерні приміщення спецу-станов, кімнати для затриманих та доставлених чергових частин, де відстань між стінами менше двох ме-трів, а відстань між підлогою і стелею

менше 2,5 метри, що суперечить між-народним стандартам, оскільки від-повідно до п.43 Другої Загальної до-повіді [СРТ/І№f(92)3] у поліцейських камерах відстань між стінами має бути не менше двох метрів, а між підлогою і стелею – не менше 2,5 м;

46

ІТТ Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській обл.

ІТТ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській обл.

ІТТ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській обл. (ширина камери менша 2 м)

ІТТ Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській обл.

ІТТ Мукачівського МВ УМВС в Закарпатській обл.

ІТТ при УМВС України в Чернівецькій обл. (висота камери менша 2,5 м)

РОЗДІЛ 2

– несвоєчасне і неякісне харчування осіб, які тримаються в спецустановах і КЗД чергових частин;

– незабезпеченість постійного вільно-го доступу до проточної та питної, а також до гарячої води;

– невиконання рекомендацій ліка-рів щодо необхідності додаткових обстежень у лікувальних закладах осіб, яким надавалася медична допомога, що створює загрозу жит-тю та здоров’ю утримуваних осіб;

47

КЗД Марганецького МВ ГУМВС України в Дніпропетровській обл.

КЗД Жовтневого РВ Луганського МУ ГУМВС України в Луганській обл.

ІТТ Запорізького МУ ГУМВС України в Запорізькій обл.

КЗД Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій обл.


КЗД Києво-Святошинського РВ ГУМВС в Київській обл.

ІТТ Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій обл.

ІТТ Луганського МУ ГУМВС України в Луганській обл.


– недостатнє або взагалі відсутнє при-родне освітлення в камерах і кімна-тах для затриманих та доставлених;

– у камерах окремих спецустанов і пе-реважній більшості з перевірених КЗД облаштування санвузлів не відпові-дає відомчим будівельним нормам та вимогам міжнародних стандартів щодо гігієни, зручності користування,

запобігання поширенню неприємних запахів, або ж їх розміщення є таким, що користування ними принижує гідність осо би, оскільки заходи щодо дотримання особистої гігієни, справ-ляння природних потреб відбува-ються у полі зору інших осіб (відсутні пере городки та двері), або камер ві-деоспостереження;

48

КЗД Вільнянського РВ ГУМВС України в Запорізькій обл.



КЗД Марганецького МВ ГУМВС України в Дніпропетровській обл.

КЗД другого відділу Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій обл.

КЗД Личаківського РВ Львівського МУ ГУМВС України у Львівській обл.

РОЗДІЛ 2

– в камерах та КЗД відсутня або нена-лежно функціонує припливна венти-ляція з механічним спонуканням;

– вікна камер та КЗД не обладнані ква-тирками для вентиляції, чим унемож-ливлений доступ свіжого повітря;

В той же час вікна камер обладнані ква-тирками та пристосуванням їх відкрит-тя утримуваними для доступу свіжого повітря у наступних ІТТ:

49

ІТТ Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській обл.

КЗД другого відділу Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій обл.

ІТТ Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській обл.

ІТТ Костопільського РВ УМВС України Рівненської обл.

КЗД Личаківського РВ Львівського МУ ГУМВС України у Львівській обл.

ІТТ Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській обл.


– практикуються необґрунтовані від-мови в отриманні передач утриму-ваним особам у вихідні дні;

– камери спецустанов не обладнані столами для приймання їжі, табуре-тами, настінними шафами та тумбоч-ками для зберігання продуктів хар-чування і предметів особистої гігіє-ни, або це обладнання не відповідає вимогам відомчих будівельних норм та міжнародних стандартів;

– у камерах і кімнатах, де перебувають утримувані, немає системи сигналіза-ції (кнопки виклику персоналу), яка дає змогу ув’язненим негайно вста-новлювати контакт із персоналом, що створює небез пеку несвоєчасного втручання в можливі інциденти (на-сильство се ред затриманих, спроби самогубства, пожежі тощо);

– спеціальні установи та КЗД не забез-печені медичним інвентарем та ви-тратними матеріалами відповідно до норм, визначених національними та міжнародними стандартами;

– камери і кімнати, де перебувають утримувані, не обладнані радіоди-наміками з автономними регулято-рами гучності та антенами ефірного телебачення, що позбавляє затри-маних осіб можливості отримувати інформацію про події, що відбува-ються у зовнішньому світі;

50

ІТТ Богунського РВ УМВС України в Житомирській обл.

ІТТ Костопільського РВ УМВС України у Рівненській обл.

ІТТ Кременчуцького МУ УМВС України у Полтавській обл.

ІТТ УМВС України у Вінницькій обл.

ІТТ Мукачівського МВ УМВС в Закарпатській обл.

РОЗДІЛ 2

– на порушення вимог Закону Укра-їни “Про основи соціальної захи-щеності інвалідів в Україні” в ад-мінбудівлях не створено умов для безперешкодного доступу маломо-більних груп населення, зокрема сходи на входах не обладнано пан-дусом відповідно до вимог Держав-них будівельних норм України (ДБН В.2.2-17:2006) “Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення”, або на входах до адмінбудівель встановлено турнікети.

Також до типових недоліків, прита-манних виключно приймальникам-роз-подільникам для дітей, належать:– немає санвузлів у спальних примі - щен нях;– немає дверей у кабінах санвузлів

для хлопчиків та дівчат, що не доз-воляє усамітнення та суперечить ви-могам п. 19.3. Європейських пенітен-ціарних правил.

51

Другий відділ Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій обл.

Солом’янське РУ ГУМВС України в м. Києві

Новоселицький РВ УМВС України в Чернівецькій обл.

Другий відділ Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій обл.

Приймальник-розподільник для дітей ГУ МВС України у м. Києві.


В ході відвідувань виявлені недоліки, притаманні ізоляторам тимчасо-вого тримання та спеціальним при-ймальникам для утримання осіб, під-даних адміністративному арешту:– надмірна вологість та ураженість

грибком стін, підлоги та стелі камер деяких спецустанов;

– спецустанови не забезпечені душо-вими кабінами у кількості, що перед-бачена відомчими будівельними нор-мами та міжнародними стандартами, а наявні душові не відповідають ви-могам базових стандартів; – в спеціальних установах відсутні або

не працюють «телефони довіри», че-рез які утримувані особи могли б на-давати інформацію про стан дотри-мання прав людини в цих установах;

– кількість, площа та обладнання про-гулянкових двориків не відповідають національним і міжнародним стан-дартам (недостатня площа, відсутні козирки для захисту від атмосферних опадів тощо);

52

ІТТ Ужгородського МВ УМВС України в Закарпатській обл.

ІТТ Світловодського МВ УМВС України в Кіровоградській обл.

ІТТ Корецького РВ УМВС України в Рівненській обл.

ІТТ при УМВС України в Чернівецькій обл.

ІТТ Костопільського РВ УМВС України у Рівненській обл.

ІТТ Львівського МУ ГУМВС України у Львівській обл.

РОЗДІЛ 2

– температура повітря у камерних та ін-ших приміщеннях нижча за 18оС, що є порушенням вимог п. 10 Мінімальних стандартних правил поводження з в’язнями;

– немає кімнат для побачень, у зв’язку з чим особам, які тримаються в цих установах, побачення з рідними не надаються;

– позбавлення права утримуваних на звернення до Уповноваженого з прав людини та Європейського суду з прав людини у встановленому зако-ном порядку.

Деякі з виявлених недоліків є притаман-ними саме для ізоляторів тимчасового тримання та кімнат для затриманих та доставлених чергових частин:– неповідомлення про місце перебуван-

ня осіб, поміщених до ІТТ та кімнат для затриманих та доставлених чергових частин, їх родичів;

– перевищення дозволених термінів тримання осіб в кімнатах для затрима-них та доставлених;

– відсутність в ІТТ та чергових частинах міськрайлінвідділів Переліку закладів охорони здоров’я, де впроваджена

53

ІТТ Богунського РВ УМВС України в Житомирській обл.

Камера №5 ІТТ Богунського РВ УМВС України в Житомирській обл. (160С)


Камера № 7 ІТТ при УМВС України в Чернівецькій обл.

Камери ІТТ Рівненському МВ УМВС України в Рівненській області (150С)

Кабінет слідчих і адвокатів ІТТ при УМВС України в Чернівецькій обл.


замісна підтримувальна терапія. (До-даток 1 до Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, органів внутрішніх справ, слідчих ізоляторів і виправних центрів щодо забезпечення безпе-рервності лікування препаратами за-місної підтримувальної терапії, затвер-дженого спільним наказом Міністер-ства охорони здоров’я, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства юстиції та Державної служби України з контр-олю за наркотиками від 22.10.2012 № 821/937/1549/5/156/);

– чергові ІТТ та ОВС не знають Порядку дій під час доставляння до ОВС осіб, які потребують замісної підтримувальної терапії (ЗПТ), затвердженого згаданим наказом.

До виявлених недоліків щодо умов три-мання, притаманних виключно ізоля-торам тимчасового тримання, слід також віднести:– розташування частини ІТТ у підваль-

них або напівпідвальних примі щеннях;

– кабінети слідчих і адвокатів не облад-нані системами для проведення про-цесуальних дій у режимі відео конфе-ренції під час досудового розслідуван-ня та судового провадження відповід-но до вимог ст. 232, 336 КПК України;

– про виявлення тілесних ушкоджень у осіб, які тримаються в ІТТ, не завжди повідомляються органи прокуратури.

До виявлених недоліків, притаман-них виключно міськрайлінорганам, слід також віднести:– в приміщеннях чергових частин або

кімнатах для проведення слідчих дій встановлені непередбачені жодним стандартом металеві клітки, перебу-вання в яких людей може розцінюва-тись як жорстоке або таке, що прини-жує гідність, поводження;

– тривале тримання осіб у непризна-чених для цього місцях (кабінетах, коридорах тощо);

54

Кімната для проведення слідчих дій Солом’янського РУ ГУМВС України в м. Києві.

ІТТ Марганецького МВ ГУМВС України в Дніпропетровській обл.

Клітка у службовому приміщенні охорони КЗД черго-вої частини Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві.

три камери ІТТ при УМВС України в Чернівецькій обл.

РОЗДІЛ 2

– немає кімнат для проведення слід-чих дій, або їх обладнання не відпо-відає визначеним вимогам. Слідчі дії та інші передбачені законодав-ством України заходи (опитування, побачення із захисником тощо), необхідні для повного, всебічного й об’єктивного дослідження обста-вин учинення злочинів за участю осіб, затриманих за підозрою в їх вчиненні, проводяться у будь-яких приміщеннях, окрім слідчих кімнат, що заборонено;

– вільний доступ громадян до примі-щень відділу, у яких здійснюється прийом громадян, не забезпечено. Вхід до кімнат прийому громадян здійснюється з вестибюлю через двері з електронними замками тіль-ки з дозволу постового міліціонера або оперативного чергового після перевірки документів і реєстрації у журналі обліку доставлених, відвід-увачів та запрошених;

– на дверях службових кабінетів від-сутні таблички з назвами відділів (секторів) посад і прізвищами пра-цівників, що не дає можливості в разі потреби встановити, у яких саме службових приміщеннях пе-ребували затримані чи доставлені особи, які скаржаться на неналежне з ними поводження з боку праців-ників міліції.

Недоліки виявлені під час огляду спе-ціальних автомобілів органів вну-трішніх справ МВС:– площа на одну особу в камерах

(боксах) спеціальних автомобілів менша за 0,5 м2, що суперечить реко-мендаціям Європейського комітету по запобіганню тортурам та нелюд-ському, або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, викладеним у пункті 131 доповіді про результати візиту 2000 р.;

– висота дверей камер менша за 1,55 м, що суперечить мінімальному стандарту;

– двері камер не мають у верхній ча-стині вентиляційного поясу, виго-товленого із металевих ґрат;

55

Носівський РВ УМВС України в Чернігівській обл.

Галицький РВ УМВС України в Івано-Франківській обл.


– освітлення камер відсутнє або не-достатнє;

– в камерах відсутня або не працює си-стема опалення та кондиціонування повітря;

– в кузовах спеціальних автомобілів та у камерах не прибрано, підлоги всте-лені лушпинням від насіння, недо-палками, порожніми коробками з-під цигарок і пластиковими пляшками.

56

Спеціальні автомобілі ГАЗ 3302 конвойного підрозділу УМВС України в Чернівецькій обл.

Спеціальний автомобіль УАЗ 31514 Чернігівського РВ УМВС України в Чернігівській області

Спеціальний автомобіль УАЗ 3741 Новоселицького РВ УМВС України в Чернівецькій обл.

РОЗДІЛ 2

Враховуючи викладене, перевезення за-триманих та взятих під варту осіб у авто-мобілях із зазначеними недоліками мож-на розцінювати не інакше, як жорстоке та таке, що принижує людську гідність, поводження та покарання.

Також в МВС відсутні єдині стандарти обладнання транспортних засобів для перевезення затриманих, узятих під варту та засуджених осіб (автозаків та вагонзаків), які б відповідали міжна-родним нормам та стандартам.

Неналежне ведення службової док уме-нтації:– вільний доступ до книги скарг та про-

позицій не забезпечено. Книги знахо-дяться у чергового, або допуск до неї здійснюється з дозволу міліціонера, який здійснює перепускний режим до службових приміщень. Окрім цього, не завжди виконуються вимоги Закону

України “Про звернення громадян”, а саме на порушення вимог ст. 19 За-кону України “Про звернення грома-дян” посадові особи райвідділу об’єк-тивно, всебічно і вчасно не перевіря-ють заяви чи скарги, внесені грома-дянами до книги скарг і пропозицій, про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення

громадяни не повідомляються;– журнали реєстрації надання медич-

ної допомоги особам, які утриму-ються в черговій частині, ведуться неналежним чином, чим унеможли-влюється контроль за забезпечен-ням права на медичну допомогу та встановлення обставин отримання тілесних ушкоджень доставленими до чергових частин;

– особам, які поміщаються до спецуста-нови не надається можливість

57

Спеціальний автомобіль ГАЗ 330712Дрогобицького МВ ГУМВС України у Львівській обл.

Києво-Святошинський РВ ГУМВС України в Київській обл.

Октябрський РВ Полтавського МУ УМВС України в Полтавській обл.


вносити у журнали первинного об-стеження осіб, які поміщаються в ІТТ, власноручні записи про наявність або відсутність скарг на стан здоров’я;

– неналежним чином ведуться журнали реєстрації надання медичної допо-моги особам, які утримуються в ІТТ, чим унеможливлюється контроль за забезпеченням права на охорону здо-ров’я та встановлення обставин отри-мання тілесних ушкоджень особами, які там тримаються;

– неналежним чином ведуться журнали інформування центрів з надання безо-платної правової допомоги затрима-ним;

– неналежно ведуться журнали обліку доставлених, відвідувачів та запроше-них до міськрайлінорганів, чим усклад-нюється контроль за правомірністю доставляння та перебування грома-дян у службових приміщеннях міліції. У журналах не завжди вказується час залишення доставленою (запрошеною) особою приміщення ОВС, не відобра-жаються заходи, яких було вжито сто-совно доставленої особи (складено протокол, відібране пояснення та інше), не завжди зазначається посада, прізви-ще працівника міліції, яким особа до-ставлена чи запрошена до ОВС. Записи в журналах не містять інформації щодо того, в якому статусі особа перебувала в міськрайлінвідділі (доставлений, за-прошений чи відвідувач);

– у книгах прийому та здачі чергування не зазначається інформація щодо осіб, які тримаються в кімнатах для затри-маних та доставлених, у тому числі з перевищенням встановлених термінів тримання;

– неналежним чином ведуться журнали реєстрації виведення затриманих і взя-тих під варту осіб, з камер ІТТ, чим уне-можливлено контроль за правомірні-стю виведень. Крім того, у зазначених

журналах не реєструються всі без ви-нятку виведення з камер утримуваних осіб, зокрема, виведення на прогулян-ки, на час бактерицидних обробок ка-мер тощо;

– у книгах обліку виведення утримува-них з камер не зазначаються підстави виведення та працівники ОВС, до яких виводяться утримувані;

– ведення документації патрульної служ-би в частині обліку осіб, затриманих та доставлених до підрозділів міліції, не відповідає вимогам Статуту патруль-но-постової служби міліції України;

– до планів з функціональної підготов-ки особового складу спецустанов та міськрайлінорганів МВС на 2012-2013, 2013-2014 навчальні роки не включе-ні теми для обов’язкового вивчення з питань за безпечення прав людини в діяльності органів внутрішніх справ. Ознайомлення з матеріалами службо-вої підготовки (тематичними плана-ми, конспектами тощо), проведення опитування та бесід з працівниками міськрайлінорганів та спецустанов МВС дають під стави стверджувати, що керівництвом відвіданих органів та підроз ділів не забезпечено ви-вчення особовим складом національ-ного та міжнародного законодавства, відомчих нормативних актів у галузі прав людини.

Недоліки нормативно-правового за-безпечення

Частиною третьою ст. 327 Кодексу України про адміністративні правопо-рушення визначено, що відбування ад-міністративного арешту проводиться за правилами, установленими закона-ми України, однак такі закони на сьо-годні відсутні.

Особи до яких застосовано

58

РОЗДІЛ 2

адміністративне стягнення у вигляді арешту відбувають його у спеціальних приймальниках для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, що функціонують на підставі Положен-ня про спеціальний приймальник при органі внутрішніх справ для утримання осіб, підданих адміністративному ареш-ту, затвердженого наказом МВС України від 18.09.1992 № 552. Усупереч вимогам Постанови КМУ від 28.12.1992 р. № 731 “Про затвердження Положення про дер-жавну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів вико-навчої влади” зазначений наказ не при-ведений у відповідність з Конституці-єю та законами України, іншими актами законодавства, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколами до неї з ураху-ванням практики Європейського суду з прав людини, міжнародними договора-ми України, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України.

Стан виконання рекомендацій Упов-новаженого, наданих протягом 2013 року Міністерству внутрішніх справ України.

Протягом 2013 р. працівниками Депар-таменту з питань реалізації національ-ного превентивного механізму Секрета-ріату Уповноваженого з прав людини за результатами відвідування місць несво-боди до МВС направлено 75 листів та три листи – до ГУМВС, УМВС України в областях з відповідними рекомендація-ми щодо усунення виявлених під час ві-зитів недоліків.

За результатами розгляду рекомен-дацій Уповноваженого щодо усунен-ня не доліків та порушень прав люди-ни в діяльності органів та підрозділів, підпоряд кованих МВС, проведено 77

службових розслідувань. За допуще-ні недоліки у сфері забезпечення прав та свобод людини в діяльності місь-крайлінорганів та спецустанов міліції до дисциплінарної відповідальності притягнуто 208 по садових осіб ОВС, у т.ч. 176 із числа середнього та старшо-го начальницького складу.

Керівництвом обласних управлінь затверджені Плани організа ційно-практичних заходів щодо усунення ви-явлених недоліків та подальшого не-допущення порушення прав і свобод людини в діяльності ОВС.

Для перевірки та відповідного реагу-вання на порушення, виявлені під час ві зитів протягом 2013 р., до Генераль-ної прокуратури України було спрямо-вано 31 лист та 6 листів – до обласних прокуратур.

Заходи, вжиті МВС на виконання ре-комендацій, наданих Уповноваженим з прав людини.

За результатами наданих рекомендацій протягом 2013 р. у МВС було при пинено діяльність одного спеціального при-ймальника для утримання осіб, підданих адміністративному арешту; 25 ізоляторів тимчасового тримання; 113 кімнат для затриманих та доставлених як таких, що не відповідають ви могам національних та міжнародних стандартів.

Забезпечено отримання передач у ви-хідні та святкові дні особами, які утри-муються у спеціальних установах МВС.

Забезпечено надання побачень осо-бам, які утримуються у спеціальних приймальниках для осіб, підданих адміністративному арешту (службова теле грама ДГБ МВС від 17.09.2013 р.

59


№10/3-6118).

У ізоляторі тимчасового тримання Одеського МУ ГУМВС України в Одеській області забезпечено належне ведення службової документації та задовільні матеріально-побутові умови тримання затриманих і взятих під варту осіб.

Забезпечені та підтримуються на на-лежному рівні санітарно-побутові умо-ви тримання в ізоляторах тимчасового тримання Житомирського МВ (раніше – Богунського РВ) УМВС України в Жи-томирській області, Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області, Світловодського МВ УМВС України в Кі-ровоградській області та Іванівського РВ ГУМВС України в Одеській області.

Належний рівень забезпечення медика-ментами та інвентарем відмічено під час відвідування Здолбунівського РВ УМВС України в Рівненській області, міськрайорганів та спецустанов УМВС України в Івано-Франківській, Одеській та Чернівецькій областях.

Позитивним є й те, що під час ремонт-них робіт в ізоляторі тимчасового триман ня Костопільського РВ УМВС України в Рівненській області вра-ховані рекомен дації, які надавались Уповноваженим за результатами від-відування ізоляторів тимчасового три-мання Рівненського МВ та Корецького РВ УМВС України в Рівненській області щодо облаштування місць тримання осіб. Зокрема, встановлено напівавто-матичні крани для змиву у санвузлах, камери обладнані радіоточками, кно-пками виклику персо налу та антенами ефірного телебачення.

На жаль, як засвідчують моніторингові візити, усунення системних недоліків

відбувається переважно лише у відві-даних органах та підрозділах. Під час візи тів до нових місць несвободи зно-ву виявляються типові недоліки, на усунення яких Міністерству внутрішніх справ неодноразово вказувалось та надавалися щодо яких відповідні ре-комендації.

З метою вивчення стану виконання рекомендацій по усуненню недоліків, ви явлених у ході візитів, та достовір-ності інформації про їх усунення у від-віданих раніше органах та підрозділах МВС, протягом 2013 р. було проведено 11 по вторних відвідувань.

Результати повторних моніторингових візитів засвідчили наявність позитив них змін, зокрема, покращено облік осіб, що перебувають у приміщеннях ОВС, понов-лено ведення службових книжок праців-никами патрульної служби, що дає змо-гу мати додатковий облік затриманих та доставлених осіб, оновлена облікова до-кументація чергових частин ОВС та спе-ціальних установ, приво дяться у відпо-відність до стандартів умови тримання осіб (шляхом демонтажу ліжок збільшу-ється корисна площа в камерах на одну утримувану особу, по кращується штучне освітлення тощо).

Водночас, встановлено й факти надан-ня Уповно важеному з прав людини не-достовірної інформації. Так, зокрема, керівництво МВС та ГУМВС України в м. Києві у відповідь на рекомендації Упов-новаженого щодо усунення недоліків, виявлених у діяльності Печерського та Голосіївського районних управлінь, повідомило Уповноваженого про усу-нення виявлених недоліків. Однак, повторними візитами встановлено, що надана інформація не повною мі-рою відповідає дійсності, в результаті

60

РОЗДІЛ 2

чого Уповноваженим до МВС було на-діслано Подання щодо невиконання рекомендацій стосовно забезпечення прав і свобод людини та надання недо-стовірної інформації Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини. МВС листом від 27.02.2013 за №3175/Чн поінформовано Уповноваженого

про вжиті заходи щодо забезпечення належних умов перебування доставле-них та затриманих осіб в Печерському РУ ГУМВС України в м. Києві. Надано копії службового розслідування та наказу ГУМВС України в м. Києві від 22.02.2013 № 104 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності

61

2.2 Результати моніторингу установ Державної пенітенціарної служби.

окремих працівників Головного управ-ління та Печерського РУ».

До складу кримінально-виконавчої системи України входять:– 26 слідчих ізоляторів та 6 установ

виконання покарань, які виконують функції місць попереднього ув’яз-нення. У них перебувають узяті під варту особи протягом часу досу-дового розслідування та судового розгляду, відбувають покарання засуджені до довічного позбавлен-ня волі, арешту, залишені особи для робіт з господарського обслу-говування;

– 112 виправних колоній – місця для відбування кримінального

покарання у вигляді позбавлення волі;

– 7 виховних колоній – місця для від-бування кримінального покарання у вигляді позбавлення волі для не-повнолітніх;

– 24 виправних центри – місця відбу-вання кримінального покарання у вигляді обмеження волі;

– 69 арештних домів – місця для від-бування кримінального покарання у вигляді арешту;

– 6 лікувальних закладів.

Усього станом на 1 січня 2014 р. в 182 установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України, трималося 126937

Кількість осіб, які трималися в пенітенціарних установах

0

50000

100000

150000

200000

2004 рік 2009 рік 2011 рік 2013 рік 2014 рік

191677

145946

157866147112

126937


осіб. У порівнянні з минулим роком чи-сельність осіб в установах, підпоряд-кованих ДПтС України, зменшилася на 20175 осіб або на 14%.

Після вступу в дію нового КПК Укра-їни чисельність узятих під варту осіб і засуджених протягом 2013 р. в 26 діючих слідчих ізоляторах та 6 установах виконання покарань змен-шилась на 9352 особи (на 31%) і ста-новить 21502 особи, з них перебуває на стадії:• досудового розслідування 1189 осіб

(2483 особи рік тому, два роки тому – 4 156 осіб);

• судового слідства (до винесення ви-року) – 8029 осіб (рік тому 14 212 осіб, два роки тому – 16 871 особа).

Протягом 2013 р. працівниками відділу спільно з представниками громадськос-ті здійснено моніторингові візити до 31 установи (15 слідчих ізоляторів, 16 ви-правних колоній), з яких два – повторних.

Усього протягом минулого року візи-тами охоплено 16 областей (Вінницька,

62

Моніторингу підлягали:Виправні колонії Слідчі ізолятори

Олексіївська виправна колонія (№ 25)Качанівська виправна колонія (№ 54)Кам’янська виправна колонія (№ 101)Ольшанська виправна колонія (№ 53)Ладижинська виправна колонія (№ 39)Стрижавська виправна колонія (№ 81)Уманська виправна колонія (№ 129)Старобабанівська виправна колонія (№ 92)Городищенська виправна колонія (№ 96)Городоцький виправний центр (№ 131)Менська виправна колонія (№ 91)Замкова виправна колонія (№ 58)Шепетівська виправна колонія (№ 98)Коломийська виправна колонія (№ 41)Селезнівська виправна колонія (№ 143)Бердичівська виправна колонія (№ 70)

Київський слідчий ізоляторХарківський слідчий ізоляторЗапорізький слідчий ізоляторКіровоградський слідчий ізоляторМиколаївський слідчий ізоляторЛьвівський слідчий ізоляторРівненський слідчий ізоляторНовгород-Сіверська установа виконання покарань (№ 31)Закарпатська установа виконання покарань (№ 9)Донецький слідчий ізоляторХмельницький слідчий ізоляторІвано-Франківський слідчий ізоляторЛуганська установа виконання покарань (№ 17)

Повторні візитиЛьвівський слідчий ізолятор, Київський слідчий ізолятор.

Кількість осіб, які трималися в слідчих ізоляторах станомна 1 січня (2009-2014 рр.)

34148

38030 39363

37632

30854

21502

20000

25000

30000

35000

40000

45000

2009 рік 2010 рік 2011 рік 2012 рік 2013 рік 2014 рік

РОЗДІЛ 2

Дніпропетровська, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Фран-ківська, Київська, Кіровоградська, Львів-ська, Луганська, Миколаївська, Рівнен-ська, Харківська, Хмельницька, Черкаська та Чернігівська області).

Результати моніторингових візитів дали змогу визначити системні пору-шення порядку тримання під вартою та відбування покарання, що зумов-люють жорстоке чи таке, що прини-жує гідність людини, поводження із ув’язненими і засудженими.

Адміністраціями установ виконан-ня покарань та слідчих ізоляторів допускаються випадки нелюд-ського або грубого ставлення до засуджених та ув’язнених, зловжи-вання заходами виховного впливу:• надмірне застосування сили та

спеціальних засобів до засудже-них та осіб, взятих під варту;

• необґрунтована практика при-тягнення до суворих заходів дис-циплінарного впливу;

• необґрунтоване призначення позачергових прибирань місць загального користування;

• тримання протягом трива-лого часу в непристосованих приміщеннях чергової частини засуджених, які вчинили пору-шення встановленого порядку тримання;

• підтримання персоналом уста-нов кримінальної субкультури;

• ненормативна лексика, погро-зи застосування дисциплінар-них стягнень, необґрунтована відмова застосування заохочу-вальних норм тощо.

Адміністрація Кам’янської виправної колонії (№ 101) у порушення відомчих

нормативно-правових актів не здійсню-вала належний облік та фіксацію тілес-них ушкоджень у засуджених, своєчасні та об’єктивні розслідування за такими фактами не проводилися. У медичних картках окремих засуджених були наявні довідки про виявлення тілесних ушко-джень, тоді як записи у відповідній книзі обліку медичної частини установи були відсутні.

Також під час візиту від засуджених над-ходили скарги на неправомірні дії адмі-ністрації установи, неналежне харчуван-ня, порушення порядку відправлення кореспонденції, відсутність можливості отримати правову допомогу тощо. За-значені питання адміністрацією устано-ви належним чином не вирішуються, що стало причиною конфлікту з частиною засуджених та призвело до утиску їх прав.До таких засуджених за надумани-ми мотивами або незначні проступки застосовуються заходи дисциплінарного впливу, їх постійно ізолюють до примі-щень камерного типу, а скарги залиша-ють без розгляду.

Під час моніторингу Замкової виправної колонії (№ 58) від засуджених надійшли заяви про необґрунтоване поміщен-ня до одиночних камер (на день візиту трималось 50 таких осіб). Реагуючи на надані рекомендації з цього приводу прокурор Ізяславського району ска-сував наказ начальника установи про постанову на профілактичний облік за-суджених, які злісно порушують вимоги режиму відбування покарання. Також скасовано постанову про дисциплінар-не провадження стосовно засудженого, до якого за перше порушення (відмова від праці) застосовано стягнення у ви-гляді поміщення у дисциплінарний ізо-лятор строком на 15 діб.

63


З опитування засуджених Стрижавської виправної колонії (№ 81) та аналізу служ-бової документації встановлено, що в установі розповсюджена практика заля-кування новоприбулих засуджених. Такі засуджені безпідставно залучаються до позачергового (непередбаченого графі-ком) вологого прибирання підлоги. Тих, хто не погодився виконувати вимоги ад-міністрації, необґрунтовано тримають у приміщеннях ДІЗО/ПКТ, провокують до вчинення порушень режиму, за надума-ними мотивами готують матеріали для притягнення до кримінальної відпові-дальності за ст. 391КК України.

Подібна негативна практика мала місце в Олексіївській виправній колонії (№ 25). Адміністрація зазначеної установи, ви-користовуючи кримінальну субкультуру, стратифікує засуджених, при цьому без урахування передбачених Криміналь-но-виконавчим кодексом України мето-дів соціально-виховної роботи визнає їх злісними порушниками встановленого порядку відбування покарання.

Під час візиту членами моніторингової групи проведено бесіди із засуджени-ми Городищенської виправної колонії (№ 96), у тому числі з тими, які трималися в камерах ДІЗО/ПКТ і дільниці посиленого контролю. Під час спілкування надійшли скарги про необґрунтоване притягнення їх до дисциплінарної відповідальності за незначні проступки (спізнення від 2 до 5 хвилин на фізичну зарядку, відсутність нагрудного знаку, сон у день тощо).

Випадки непропорційного застосування заходів дисциплінарного впливу до засу-джених також були виявлені під час мо-ніторингу в Стрижавській (№ 81), Олек-сіївській (№ 25), Селезнівській (№ 143), Бердичівській (№ 70) виправних колоніях.

Під час візиту до Олексіївської виправної колонії (№ 25) та Ладижинської виправ-ної колонії (№ 39) членами моніторин-

гової групи встановлено наявність у приміщеннях чергових частин установ непередбаченої законодавством окре-мої заґратованої кімнати без будь-якого інвентарю, яка призначена для тимчасо-вого тримання засуджених, які вчинили порушення встановленого порядку три-мання, для надання ними пояснень.

64

Олексіївська (ВК №25)

Ладижинська (ВК № 39)

РОЗДІЛ 2

В порушення вимог ч. 4 ст. 107 Кри-мінально-виконавчого кодексу Укра-їни серед засуджених Селезнівської виправної колонії (№ 143) через утиск прав засуджених поширеною є прак-тика відчуження їх особистих речей та предметів за сигарети. Так, для сти-мулювання своєчасного обстеження засуджених, хворих на ВІЛ/СНІД, бла-годійною організацією «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» їм надається соціальна допомога у вигляді речей для побуто-вого користування, які у подальшому відчужуються за сигарети іншим засу-дженим.

Серед засуджених цієї установи також поширена практика надання додатко-вих послуг за винагороду, наприклад, прання особистої білизни у лазні уста-нови зі своїми миючими засобами. Ситуація спровокована бездіяльністю адміністрації, оскільки до пральні уста-нови приймаються лише простирадла та наволочки, ковдри та підковдри, тоді як особисті речі засуджені перуть самостійно в холодній воді в умиваль-никах житлового приміщення.

У Бердичівській виправній колонії (№ 70) в порушення ч. 5 ст. 102 Кримі-нально-виконавчого кодексу України мали місце випадки зловживання ад-міністрацією заходами безпеки під час проведення повного обшуку засудже-них, що прибувають до установи. Під час опитування засуджених, які три-малися у камері дільниці карантину, діагностики та розподілу, встановлено, що при прийомі до установи в пору-шення вимог п. 38 Інструкції з органі-зації нагляду за засудженими, які від-бувають покарання у кримінально-ви-конавчих установах, затвердженої

наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 22.10.2004 № 205 дск, всіх засу-джених (кожного окремо) після про-ведення повного обшуку закривали у туалеті на тривалий час, до здійснення акту дефекації в присутності опера-тивного працівника. У випадку відмо-ви засуджених до них необґрунтовано застосовуються стягнення, у тому числі поміщення до дисциплінарного ізоля-тора.

Мають місце необґрунтовані об-меження прав ув’язнених і засудже-них, що не передбачені законодав-ством, а також зловживання захо-дами безпеки:• відсутність можливості відбувати

покарання за місцем проживання родичів;

• упродовж дня засудженим дозволя-ється перебувати лише у кімнаті виховної роботи або на вулиці у ло-кальному секторі, при цьому кате-горично заборонено перебування у спальних приміщеннях;

• обмежено перегляд телепередач;• примус засуджених похилого віку та

хворих виконувати фізичну заряд-ку, визначення особам похилого віку верхніх спальних місць;

• під час проведення повних обшуків засуджених зачинення на тривалий час у санвузлах до здійснення акту дефекації в присутності персоналу, а стосовно жінок – огляд на гінеко-логічному кріслі;

• заборона упродовж дня сидіти на ліжках тощо.

Під час спілкування із засудженими у Се-лезнівській виправній колонії (№ 143) вста-новлено, що упродовж дня їм дозволя-ється перебувати лише у кімнаті виховної роботи та на вулиці у локальному секторі,

65


при цьому перебування у спальних при-міщеннях категорично заборонено. На інформаційних стендах у відділеннях відсутня інформація про адреси органів державної влади, до яких засуджені мо-жуть звернутися зі скаргами. Також засу-джені заявили про примушування жінок похилого віку та хворих виконувати фізич-ну зарядку, що суперечить ст. 124 Кримі-нально-виконавчого кодексу України.

У Дніпропетровському слідчому ізоля-торі внутрішній розпорядок дня для осіб, взятих під варту, та засуджених передбачав необґрунтовану заборону упродовж дня сидіти на ліжках. Неви-конання зазначеного правила розціню-валося адміністрацією як порушення режиму тримання та передбачало від-повідне стягнення стосовно особи, яка його вчинила.

Негативна практика залучення за-суджених до роботи, що пов’язана з контролем за поведінкою інших за-суджених.

Під час опитування засуджені Кам’ян-ської виправної колонії (№ 101) з числа днювальних та старших днювальних по-відомили, що на них покладені обов’яз-ки повідомляти адміністрацію установи про порушення засудженими вимог внутрішнього розпорядку дня та режи-му. При встановленні порушень вони проводять з порушниками бесіди вихов-ного характеру, а у випадку негативного реагування на ці бесіди повідомляється адміністрація установи.

Перегляд телепередач засудженими у Селезнівській виправній колонії (№ 143) необґрунтовано обмежений, дозво-ляється дивитися лише канал «1+1», а DVD-програвач, який засуджені при-дбали за власні кошти, знаходиться у

старшої днювальної і доступний лише з її дозволу та у її присутності.

Засудженим, які трималися в ДІЗО/ПКТ Олексіївської виправної колонії (№ 25), нарахування за виконання роботи до-водив старший днювальний з числа за-суджених, який приносив відомість та зазначав, де необхідно поставити під-пис. На виробництві контроль за вико-нанням норм виробітку та якістю про-дукції був покладений на засуджених з числа «активу». Вони також виконували функції адміністрації установи, що не передбачено законодавством, а саме: видача / закриття нарядів на роботу, контроль за виконанням норм виробіт-ку, виконання передбачених розпоряд-ком дня заходів тощо.

У Бучанській виправній колонії (№ 85) на засудженого було покладено обов’язки складання щоденних рознарядок на ви-від засуджених на виробництво.

Адміністраціями пенітенціарних установ порушується встановлене законодавством право ув’язнених та засуджених на листування:• випадки несвоєчасної відправки за на-

лежністю кореспонденції ув’язнених та засуджених або їх не відправки;

• порушення конфіденційності листу-вання засуджених з Уповноваженим Верховної Ради України з прав люди-ни, адвокатом, прокурором та ін.

Суттєві порушення вимог Законів Укра-їни «Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини», «Про попереднє ув’язнення», Кримінально-виконавчо-го кодексу України щодо порядку від-правки кореспонденції осіб, узятих під варту, та засуджених були виявлені в пенітенціарних установах Донецької, Волинської, Житомирської, Луганської,

66

РОЗДІЛ 2

Одеської, Сумської, Харківської, Хер-сонської областей. На текстах звер-нень, що не підлягають перегляду, були проставлені штампи про їх реєстрацію відділами контролю за виконанням су-дових рішень установ.

В іншому випадку в супровідному ли-сті до звернення засудженого, що було адресоване Уповноваженому Верхов-ної Ради України з прав людини, ад-міністрація Житомирської виправної колонії (№ 4) у порушення вимог Кри-мінально-виконавчого кодексу України вказала його зміст.

Через необґрунтовані обмеження адмі-ністрації Олексіївської виправної колонії (№ 25) засуджені не мають можливості оскаржувати накладені на них стягнен-ня. Крім цього, під час моніторингу вста-новлено, що встановлений законодав-ством порядок листування засуджених з адвокатом та прокурором не забезпечу-ється, така кореспонденція перегляда-ється оперативними працівниками.

У пенітенціарних закладах ув’язне-ним та засудженим не забезпечена можливість отримувати інформа-цію правового характеру:

книжковий фонд бібліотек більшо-сті установ обмежений, крім худож-ньої літератури він не забезпечений у достатній кількості текстами Конституції України, Кримінально-го, Кримінального процесуального, Кримінально-виконавчого кодексів України, інших нормативно-правових актів, що визначають статус та повноваження правоохоронних орга-нів, права та обов’язки засуджених, порядок відбування покарання, а та-кож не забезпечується можливість користуватися текстами зазначе-них нормативно-правових актів та

науковою літературою з цих питань.

Від засуджених, які трималися в Бер-дичівській виправній колонії (№ 70), надходили скарги про неможливість отримати роз’яснення щодо порядку звернень до суду, направлення до них касаційних скарг тощо. У зв’язку з цим Бердичівською міжрайонною прокура-турою проведено перевірку та внесе-но адміністрації установи відповідний акт реагування щодо усунення зазна-чених порушень.

Крім цього, невідповідність законо-давства призводить до порушень пра-ва засуджених на правову допомогу. Реагуючи на подібне порушення Бер-дичівський міжрайонний прокурор зазначив, що в побаченні з адвокатом відмовлено відповідно до чинного за-конодавства, зокрема, посилаючись на вимоги частини 11 статті 134 Кримі-нально-виконавчого кодексу України, якою передбачено, що під час триман-ня в одиночній камері засудженим за-бороняються побачення.

Водночас, згідно з вимогами статті 110 Кримінально-виконавчого кодексу України кількість і тривалість побачень засуджених до позбавлення волі з ад-вокатом не обмежена. Відповідно до Європейських пенітенціарних правил всі ув’язнені мають право на отриман-ня правової допомоги, і адміністрація пенітенціарних установ зобов’язана надати розумні можливості для отри-мання доступу до такої допомоги.

На підставі вищезазначеного поста-новою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2013 апеляційну скаргу адвоката з цього приводу задоволено, постанову Жи-томирського окружного адміністра-

67


тивного суду скасовано, а відмову ад-міністрації Бердичівської виправної колонії (№ 70) у наданні адвокату по-бачення із засудженим визнано неза-конною.

Під час спілкування з ув’язненими в Івано-Франківському слідчому ізолято-рі було отримано скаргу ув’язненої на те, що протягом тижня з моменту пе-ребування в установі їй в порушення вимог законодавства не роз’яснено порядок реалізації права на спілку-вання з рідними, порядок доступу до захисника, а також надання психоло-гічної допомоги.

В окремих установах виконання покарань необґрунтовано обмежу-ється передбачене законодав-ством право засуджених на теле-фонні розмови.

У Селезнівській виправній колонії (№ 143) на загальну кількість засуджених (322 особи) було встановлено лише один телефонний апарат, що значно обмежує їх право на спілкування. Як наслідок, засуджені двох наявних від-ділень вимушені були користуватися телефоном за графіком через день (один день – перше відділення, наступ-ний день – друге відділення; засуджені, які працюють на виробництві – лише з 16.00 до 17.00). Як наслідок, час на те-лефонні розмови для однієї особи з урахуванням бажаючих здійснити дзві-нок у відведений розпорядком дня час не перевищує 5 хвилин. Крім цього, за-значені обмеження стають причиною конфліктів між засудженими.

Зазначені проблеми також були вста-новлені під час моніторингу Берди-чівської виправної колонії (№ 70). У дільниці ресоціалізації перебувало

440 засуджених, для яких в окремій кімнаті встановлено три телефонних апарати. Ще по одному – у дільниці посиленого контролю та в секторі для тримання засуджених до довічного позбавлення волі. Разом з тим, належ-не проведення телефонних розмов не організовано. Засуджені повідомили, що вони вимушені користуватися те-лефоном за графіком по незрозумілій схемі. Також засуджені скаржилися на поганий телефонний зв’язок та від-сутність поділу на окремі кабінки, що порушує приватність розмов.

У Ладижинській виправній колонії (№ 39) з наявних двох телефонних апаратів на час моніторингу один перебував у не-справному технічному стані. Крім цього, вони встановлені на подвір’ї установи, умови для телефонних розмов в холод-ну пору року не створені.

Окремі положення нормативно-пра-вових актів Державної пенітенціарної

68

РОЗДІЛ 2

служби України суперечать вимогам Конституції України, що призводить до порушення прав узятих під варту осіб та засуджених:• Так, статтею 48 Конституції Укра-

їни передбачено право на достат-нє харчування. Однак, особи, які ви-бувають із слідчих ізоляторів для участі у кримінальному судочин-стві, фактично позбавлені цього права, оскільки постановою Кабіне-ту Міністрів України від 16 червня 1992 р. № 336 серед 11 норм хар-чування відсутня норма харчуван-ня для зазначеної категорії осіб. Під час моніторингових візитів до слідчих ізоляторів встановлено, що недосконалість нормативно-пра-вової бази призводить до того, що ці особи гарячим харчуванням не забезпечуються, а сухі продукти видаються їм нерегулярно. Склад набору продуктів встановлюється адміністрацією слідчих ізоляторів на власний розсуд і, як правило, в дуже обмеженому асортименті. Також право на достатнє харчу-вання не забезпечується для засу-джених під час їх тримання в дис-циплінарних ізоляторах, карцерах або приміщеннях камерного типу (одиночних камерах), коли їм за-бороняється придбавати продукти харчування та одержувати посилки (передачі) та бандеролі.

• Не виконуються вимоги статті 31 Конституції України про те, що кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспон-денції, оскільки згідно з норматив-ними актами кореспонденція, яку одержують і відправляють взяті під варту особи та засуджені, підлягає перегляду, за винятком окремих

випадків, встановлених законом. При цьому телефонні розмови, право на які чинним законодав-ством передбачено тільки для за-суджених, проводяться під контр-олем представника адміністрації установи.

• Встановлений Правилами внутріш-нього розпорядку слідчих ізолято-рів порядок, відповідно до якого усі відповіді на заяви, скарги, клопо-тання та листи взятих під варту осіб після реєстрації оголошуються під розписку та залучаються до їх осо-бових справ, суперечить вимогам ст. 34 Конституції України про те, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поши-рювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір. Така практика суперечить також і вимогам статті 7 Закону України «Про інформацію», згідно з якою ніхто не може обмежувати людину у виборі форм і джерел одержання інформації. Отже, на думку Упов-новаженого, усі відповіді на заяви, скарги, клопотання та листи мають вручатись безпосередньо взятим під варту особам, а не долучатись до їхніх особових справ.

• Не дотримуються вимоги статті 32 Конституції України щодо забо-рони втручання в особисте життя засуджених. Наприклад, п. 18 Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань засудженим до арешту заборонено одержува-ти посилки (передачі) і бандеролі та мати побачення з родичами. П. 88 цих Правил засудженим під час тримання в дисциплінарному ізоля-торі, карцері або приміщенні камер-ного типу (одиночній камері) також

69


забороняються побачення.

Відомча нормативно-правова база характеризується наявністю сут-тєвих розбіжностей в умовах та порядку тримання осіб у місцях не-свободи, зокрема, у переліках продук-тів харчування, предметів першої по-треби та засобів особистої гігієни, які можуть отримувати зазначені особи у посилках (передачах), купувати в лар-ках установ та зберігати при собі.

Незважаючи на надані Уповноваженим з прав людини в листі від 13.03.2013 до Прем’єр-міністра України рекомендації з цього приводу, зазначені недоліки продовжують мати місце. При цьому до порушень прав осіб, які тримаються в пенітенціарних установах, призводить також неузгодженість окремих поло-жень нормативно-правових актів Дер-жавної пенітенціарної служби України.

Так, положення п. 2.1 розділу 2 глави VІ Правил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримі-нально-виконавчої служби України є дискримінаційним, тому що особи, взя-ті під варту, мають право одержувати передачі загальною вагою не більше 50 кг на місяць, тоді як згідно з Прави-лами внутрішнього розпорядку уста-нов виконання покарань засудженим, які відбувають покарання в цих устано-вах, дозволяється одержувати посилки (передачі) без обмежень (ст. 112 КВК України).

Відповідно до вищезазначених норма-тивно-правових актів засудженим доз-воляється користуватись і мати при собі наручні та кишенькові годинники, і водночас узятим під варту особам забороняється користуватись таки-ми предметами і тримати їх при собі.

Також передбачається, що виявлені в засуджених гроші і цінні речі вилу-чаються і, за рішенням суду, можуть бути передані в дохід держави, що відповідає вимогам ст. 41 Конституції України. Поряд з цим передбачено, що вилучені під час перебування в місцях попереднього ув’язнення в узятих під варту осіб гроші та цінні речі і предме-ти передаються в дохід держави не за рішенням суду, а згідно з постановою начальника слідчого ізолятора санкці-онованою прокурором про передачу заборонених для зберігання речей і предметів у дохід держави.

Найбільш поширеним порушенням прав людини в пенітенціарних закла-дах є відсутність належних умов три-мання ув’язнених та засуджених, що призводить до порушення ст. 3 Євро-пейської конвенції про захист прав лю-дини та основоположних свобод.

Умови для тримання засуджених в установах виконання покарань не від-повідають вимогам законодавства:– кількість обладнаних спальних місць

перевищує визначені законодав-ством норми площі. У житлових сек-ціях вільного місця практично немає. У кімнатах для зберігання особистих речей засуджених чимало різного непотребу, а свої речі засуджені три-мають під ліжками;

– житлові та господарські приміщення структурних дільниць окремих уста-нов використовувалися не за при-значенням;

– електромережі прокладені з пору-шенням правил техніки безпеки та ізоляції, їх використання є вкрай не-безпечним;

– в окремих дільницях не обладнані кімнати проведення виховних заходів;

– санітарні вузли у переважній кількості

70

РОЗДІЛ 2

відвіданих установ – у незадовільно-му стані.

Так, наприклад функції дільниці каран-тину, діагностики та розподілу Бердичів-ської виправної колонії (№ 70) виконує обладнана у дільниці посиленого контр-

олю загальна камера, де обладнано 20 спальних місць. Ця камера на момент візиту перебувала у занедбаному стані, передбачені законодавством допоміжні приміщення відсутні. Вікна камери пере-бували у неналежному технічному стані, замість скла вони затягнуті поліетилено-вою плівкою, у зв’язку з чим денне світ-ло вкрай слабке. Освітлення забезпечу-ється лише однією лампою розжарюван-ня, нічне освітлення відсутнє, вентиляція недостатня, оскільки в камері обладна-но лише дві невеликі кватирки. Стіни сирі, брудні та вкриті жовтими плямами,

санітарний вузол взагалі необладнаний будь-яким змивом.

У гуртожитках житлові приміщення за-лишаються переповненими, в окремих

71

Замкова ВК (№ 58)

Шепетівська ВК (№ 98)


з них тримається від 90 до150 засу-джених. Як наслідок, спальні місця не забезпечують мінімальну приватність, недостатньо вільного місця, засуджені забезпечують індивідуальний простір шторками з простирадл.

Конструкція вікон застаріла, рами не відкриваються. Доступ до свіжого по-вітря забезпечується лише шляхом їх демонтажу, але у холодну пору року

такий демонтаж неможливий.

Графіки прибирання складаються фор-мально, у спальних приміщеннях брудно, засмічено, підлога неполагоджена, не-фарбована, тривалий час не проводяться поточні ремонти. Попри наявність відпо-відних кімнат спальні приміщення заха-ращені особистими речами засуджених.

Санітарні вузли потребують подаль-шої реконструкції, туалетні кімнати

72

Старобабанівська ВК (№ 92)

Ладижинська ВК (№ 39)

РОЗДІЛ 2

Лажинської (№ 39) та Селезнівської (№ 143) виправних колоній облаштовані на подвір’ї установи, у холодну пору року не опалюються, в них відсутній змив води, прибирання своєчасно не здійс-нюється, наявний стійкий неприємний запах. Кабіни не забезпечують приват-ність та порушують гідність людини при користуванні туалетом.

Більш того, у Селезнівській виправній колонії (№ 143) з ранку до 15.00 туалет-ні кімнати у гуртожитку зачиняються, засуджені вимушені користуватися ту-алетом, що розташований на подвір’ї в локальному секторі. Дане приміщення не опалюється, перебуває у незадо-вільному технічному стані, належним чином не прибирається, присутній стійкий неприємний запах, відсутні по-діл на кабіни, освітлення, клозетні чаші

та змив води.

Дільниці посиленого контролю ви-правних колоній потребують приве-дення до вимог законодавства, вони розраховані переважно для тримання 10-50 осіб. Спальні місця засуджених обладнані у вузьких, довгих кімна-тах, погано освітлені та практично не провітрюються. Засуджені розміщені на двоярусних ліжках, які обладнані понад встановлену законодавством

73

Олексіївська ВК (№ 25)


Городищенська ВК (№ 96)


норму площі, внаслідок чого в примі-щенні тісно та недостатньо вільного місця.

Через надмірну загратованість наяв-них вікон, які виходять на подвір’я, у камері практично відсутнє при-роднє освітлення. Туалет із рукомий-ником відокремлено від загального приміщення напівстійкою, що не за-безпечує належну інтимність при ко-ристуванні ним.

Практично всі відвідані камери ПКТ та ДІЗО виправних колоній мають недо-статнє природне освітлення, неналеж-ний технічний стан туалетів, не забез-печені належною припливно-витяжною вентиляцією. Окремі камери обладнані ліжками, які відкидаються в три рівні, дошки до підлоги не прикріплені.

Камери приміщень вузькі, санітарні вузли розташовані практично у дверях, змив води відсутній. Невеликий розмір вікон та їх надмірна загратованість не забезпечує достатній доступ свіжого по-вітря та природного освітлення.

В окремих випадках рукомийник та ту-алет у камерах належним чином не ві-докремлено від загального приміщення (напівстійка 0,75 м), що не забезпечує гідне та пристойне користування ним. Конструкція невдала, порушує гідність людини (рукомийник встановлено пря-мо над туалетом), змив води відсутній.

Прогулянкові двори для засуджених,

74



Коломийська ВК (№ 41)

Менська ВК (№ 91)

Олексіївська ВК (№ 25)

РОЗДІЛ 2

що тримаються у приміщеннях ДІЗО/ПКТ за конструкцією характерні для дво-рів слідчих ізоляторів, площею близько 12 м2 із високо розташованими ґратами замість стелі. У них не в повному обся-зі проведена робота щодо заміни фак-турного покриття (на стінах – «шуба»), потребують обладнання навісами від атмосферних опадів, створення умов

для занять фізичними вправами.

Умови відбування покарання засудже-них до арешту належним чином не створені, фактично вони ізольовано трималися у камерах ПКТ.

У Коломийській виправній колонії (№ 41) в таких камерах (на момент візиту трима-лося 18 осіб) стіни покриті жовтими пля-мами та пліснявою, належне прибирання

камер не здійснюється, відчувається за-духа та нестача свіжого повітря. Спальні місця вузькі, виконані у вигляді суцільно-го лежака, не забезпечують гідне та без-печне користування ними.

Станом на 1 січня 2014 р. в пенітен-ціарних установах відбували пока-рання 1888 засуджених до довічного позбавлення волі. В окремих устано-вах спальні місця у камерах, де вони тримаються, обладнані на одно- або двоярусних ліжках, самі приміщення вузькі, погано освітлені та практично

75



не провітрюються.

У Городищенській виправній колонії (№ 96) прогулянкові двори для засу-джених до довічного позбавлення волі не відповідають нормативним вимо-гам (виконані у вигляді суцільної кліт-ки). Через їх вкрай недостатню площу вони не виконують передбачену для таких приміщень функцію, принижу-ють гідність людини та фактично не-пристосовані для перебування в них засуджених.

У слідчих ізоляторах не зважаючи на суттєве зменшення протягом 2013 року чисельності взятих під варту осіб, гідні умови їх тримання не створені.

Норми, передбачені чинним законодав-ством для однієї взятої під варту особи (2,5 кв. м), не відповідають європейським

76

Київський СІЗО

Донецький СІЗО

Івано-Франківський СІЗО

Луганська УВП (№ 17)

Львівський СІЗО


РОЗДІЛ 2

стандартам, а також не узгоджуються з КВК України (в установах виконання по-карань норма житлової площі на одну особу – 4 кв. м).

Інвентар слідчих ізоляторів застарілий та зношений, житлові приміщення потре-бують поточного, а в окремих випадках – капітального ремонту. В аналогічному

стані – мережі комунально-побутового призначення, електромережі виконані з порушенням правил техніки безпеки та ізоляції.

Освітлення та вентиляція недостатні (бруд, сміття, сморід та задуха), сті-ни сирі, вкриті цвіллю, уражене або розбите фактурне покриття на стінах

77


Запорізький СІЗО

Хмельницький СІЗО




ув’язнені закривають різними репро-дукціями, ковдрами.

Вікна камер слідчих ізоляторів перебу-вають у неналежному технічному стані, в окремих з них розбите скло, у пере-важній більшості віконних отворів вста-новлені непрозорі склоблоки, у зв’язку з чим денне світло недостатнє. Вікна заґратовані іржавою дрібною сіткою, яка забита сміттям, що заважає доступу

світла в камери.

Не зважаючи на надані рекомендації, у Хмельницькому та Львівському слід-чих ізоляторах не зняті металеві жалю-зі із зовнішньої сторони вікон камер, внаслідок чого в жилих приміщеннях постійно горить світло (при цьому до-статній рівень штучного освітлення не забезпечується), обмежується доступ до свіжого повітря.

78

Миколаївський СІЗО




Миколаївський СІЗО


РОЗДІЛ 2

Загальні камери захаращені особи-стими речами ув’язнених. Постіль-ними речами ув’язнені забезпечені. Водночас білизна, яка видається, ви-користовується ними як занавіски. Матраци та подушки від тривалого використання зношені. Здебільшо-го ув’язнені користуються власними

постільними речами.

Санітарні вузли та туалети відгородже-ні перегородками, прикриті шторками з простирадл, в антисанітарному стані. Крани умивальників перемотані ган-чіркою, в окремих випадках несправні, відсутня система змиву. Ув’язнені по-яснюють, що їм доводиться затикати змив пластиковою пляшкою, вмикати воду, поки вона набереться, після чого забрати пляшку – таким чином туалет

79






трохи промивається.

Електромережі виконані з порушенням вимог ізоляції, електричні дроти оголені, розетки у несправному стані, плафони на лампах відсутні, ув’язнені мають до них вільний доступ.

Приміщення збірних відділень належ-ним чином не обладнані та потребу-ють реконструкції, більшість з них перебувають у непридатному для

використання стані.

Приміщення відділень надто вузькі, природне освітлення відсутнє (окремі взагалі без вікон), лави металічні або їх немає взагалі, належна вентиляція від-сутня, інвентарем не обладнані, немає доступу до води, туалет розташований за межами приміщень, санітарний стан незадовільний.

80



Запорізький СІЗО Харківський СІЗО

Новгород-Сіверська УВП (№ 31)

РОЗДІЛ 2

У камерах для тримання осіб, які прямують транзитом, умови для тримання ув’язнених взагалі не створені (стіни, підлога, стеля, сані-тарний стан вкрай незадовільні). Дуже багато сміття, яке, зі слів ув’язнених, не прибирається з моменту перебу-вання попередніх груп. Камери непри-датні для перебування у них людей, потребують реконструкції та приве-дення у відповідність до вимог зако-нодавства.

Електричні дроти оголені, заплутані саморобними мотузками. Відсутні умо-ви для зберігання продуктів харчуван-ня. Віконні рами – несправні, завішені ковдрами, в камерах – задуха, венти-ляція відсутня.

Камери карцерних приміщень слід-чих ізоляторів маломісткі, навіть для тримання однієї особи (не біль-ше 2 кв. м), у відкритому вигляді

81



Харківський СІЗО



ліжка займають практично всю площу. У Харківському слідчому ізоляторі не-зважаючи на вкрай обмежений про-стір, в камерах передбачено тримання до двох осіб.

Через невеликий розмір вікон та їх надмірну загратованість не забезпе-чується достатній доступ свіжого пові-тря. Внаслідок недостатнього природ-ного освітлення в карцерах постійно горить світло.Обладнання прогулянкових двориків слідчих ізоляторів не відповідає нор-мативним вимогам.

Як правило, прогулянковий дворик являє собою бетонний мішок близь-ко 12 або 30 кв. м із високо розташо-ваними ґратами замість стелі. У них до цього часу не проведена робота щодо заміни фактурного покриття «під шубу», вони потребують проведення капітальних ремонтів та обладнан-ня навісами від атмосферних опадів, створення умов для занять рухливими фізичними вправами.

Водовідводи та стоки у двориках, роз-ташованих на даху режимних корпусів, належним чином не функціонують, від чого стеля та стіни приміщень, розташо-ваних під ними, – в жахливому санітар-ному стані. Освітлення на сходах, яки-ми ув’язнених виводять на прогулянку,

відсутнє взагалі.

Низький рівень комунально-побу-тового забезпечення ув’язнених та

засуджених призводить до утиску їх прав, передбачених законодав-ством.

Під час моніторингових візитів ви-явлені випадки, коли у холодну пору року температурний режим

82





РОЗДІЛ 2

у приміщеннях, камерах та гур-тожитках установ виконання пока-рань та слідчих ізоляторів не забез-печувався.

У Стрижавській (№ 81), Бердичівській (№ 70), Селезнівській (№ 143), Ольшан-ській (№ 53) виправних колоніях та Лу-ганській установі виконання покарань (№ 17) у різних приміщеннях (камери, житлові секції, кімнати тривалих поба-чень, палати медичної частини) тем-пература становила від 10 до 18 0С, батареї центрального опалення були холодні. З цього приводу до моніторів надійшли численні скарги засуджених, а також їх родичів, які перебували у кімнатах тривалих побачень.

У кожній установі виконання покарань та слідчому ізоляторі функціонують банно-пральні комплекси, також в ок-ремих корпусах та камерах обладнані

83


Замкова ВК (№ 58)

Селезнівська ВК (№ 143)


окремі душові для різних категорій ув’язнених та засуджених, які трима-ються окремо від інших. Переважно це просторі, добре освітлені приміщення, з доступом до гарячої води. Однак у більшості з них відсутня можливість регулювати температуру та тиск води, немає поділу на кабінки.

Через зношене обладнання, а також погану якість прання білизни ув’язне-ні та засуджені перуть особисті речі самостійно у житлових непристосова-них для цього приміщеннях та сушать у камерах чи на подвір’ї локальних секторів.

Постійного доступу до питної води не-має, водопостачання здійснюється від місцевих мереж та періодично відклю-чається. У багатьох камерах відсутні бачки для питної води, тому ув’язнені та засуджені вимушені набирати воду у пластикові пляшки для змиву у санвуз-лах, також для миття та прання.

Загальний санітарний стан харчобло-ків установ виконання покарань та слідчих ізоляторів задовільний. Вод-ночас від засуджених та ув’язнених

під час бесід надходили скарги, що через недотримання технології при-готування їжі вона має низьку якість та неналежні органолептичні вла-стивості. Наприклад, у Замковій ви-правній колонії (№ 58) в порушення санітарно-гігієнічних норм свіжомо-рожена риба смажилася в печах для випічки хліба.

84


РОЗДІЛ 2

Асортимент продуктів харчування і предметів першої потреби у крам-ницях для отоварювання засуджених не відповідає асортиментному міні-муму, який встановлений Державною пенітенціарною службою України.

На день візиту до Стрижавської (№ 81) та Коломийської (№ 41) виправ-них колоній не працювала крамниця, в переліку товарів були відсутні окре-мі предмети першої необхідності та натільна білизна, цигарки були лише одного виду. Асортимент товарів не повною мірою забезпечує задоволен-ня потреб засуджених. Засуджені Бу-чанської виправної колонії (№ 85) на

85

Шепетівська ВК (№ 98) Городищенська ВК (№ 96)


Ольшанська ВК (№ 53)



день візиту мали можливість придба-ти у крамниці тільки тютюнові вироби і чай. З рекомендованих Державною пенітенціарною службою України 114 найменувань продукції засудженим цієї колонії реалізовувалось у минуло-му році лише 35 найменувань.

Обладнання кімнат короткостроко-вих побачень у деяких установах вико-нання покарань досить занедбане, на-лежний порядок у них не підтримується, окремі кабіни взагалі непридатні для використання та негативно впливають на проведення побачень.

Під час відвідування моніторинго-вою групою Шепетівської (№ 98) та

86

Шепетівська ВК (№ 98)

Старобабанівська ВК (№ 92) Шепетівська ВК (№ 98)

РОЗДІЛ 2

Бердичівської (№ 70) виправних колоній температура повітря у кімнатах трива-лих побачень складала від +10 до +14 0С. Крім цього, у цих кімнатах бракує природного освітлення, у деяких з них було не прибрано. Подача гарячої води до кімнат лише 2 години на добу не за-безпечує належного комфорту для від-відувачів.

Окрема увага під час візиту приділя-лася заходам, що вживаються адміні-страцією установ для створення гідних умов праці засуджених, а також техні-ки безпеки на виробничих об’єктах.

Загальний висновок: вимоги законодав-ства щодо організації праці засуджених з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії на-лежним чином не виконуються.

Більшість приміщень виробничих май-стерень мають занедбаний вигляд, освіт-лення недостатнє, стеля цехів протікає, сирість, через неналежну вентиляцію на стінах пліснява.

Наявні в більшості установ вико-нання покарань санпропускники

потребують реконструкції та ре-монту, роздягальні належним чином не обладнані. Санітарні вузли з ду-шовими також потребують ремонту, оскільки не відповідають виробничим санітарно-гігієнічним нормам.

Унаслідок відсутності належних умов на виробничих дільницях засуджені зберігають робочий одяг в окремих непристосованих та неосвітлених ко-морах. Зазначені приміщення не прові-трюються, неосвітлені та засмічені, кім-нати особистої гігієни та відпочинку,

87

Ольшанська ВК (№ 53) Старобабанівська ВК (№ 92)

Ольшанська ВК (№ 53)


що обладнані на виробничих дільни-цях, мають занедбаний вигляд.

Засоби індивідуального захисту за-судженими практично не використо-вуються, хоча вони відповідно до Ін-струкції з охорони праці для виконан-ня певних видів робіт мають обов’яз-ково використовуватися:у Старобабанівській (№ 92), Бучанській (№ 85) та Шепетівській (№ 98) виправ-них колоніях засуджені в порушення Інструкції з охорони праці для робіт-ників з обробки каменю не користу-ватися захисними масками, каскою, спецодягом, спецвзуттям, захисними окулярами з небиткими стеклами. Кон-троль з боку відповідальних осіб за цим відсутній;у Ольшанській виправній колонії (№ 53) засуджені, які працюють зі скло сиро-виною, не забезпечені змінними рука-вицями (робота, пов’язана з вологою), а у столярному цеху – рукавицями і за-хисними масками.в Уманській виправній колонії (№ 129) на дільниці з виготовлення сувенір-них виробів (кульки зі сріблястим по-криттям) засуджені всупереч правилам техніки безпеки працювали з легким сипучим матеріалом (сріблястий пил) та токсичним клеєм без пристроїв, що захищають органи дихання.

В установах виконання покарань ма-ють місце порушення права на спра-ведливу оплату праці, засуджені не мають можливості у повному обсязі з особових рахунків використовува-ти зароблені ними кошти:

у Городищенській виправній колонії (№ 96) мали місце випадки неповного перерахування особистих коштів (за-робітної плати) засуджених на депозит-ний рахунок до органу казначейства, у

зв’язку з їх позиченням на поточні по-треби установи;

у Селезнівській виправній колонії (№ 143) із заробітної плати засуджених неправомірно утримувалися страхо-ві внески. Адміністрацією установи не створені належні умови праці, а також порушується конституційне право на за-робітну плату, не нижчу визначеної за-коном. Практика застосування мінімаль-них розцінок на витрати з оплати праці засуджених також має місце у Бердичів-ській (№ 70), Бучанській (№ 85), Староба-банівській (№ 92), Шепетівській (№ 98) та інших виправних колоніях.

у Бучанській виправній колонії (№ 85) встановлено факти виконання засудже-ними робіт на безоплатній основі. По-відомлення про розміри оплати праці засудженим не надавались. Крім цього, засудженим з числа господарської об-слуги, які фактично працюють повний робочий день, заробітна плата нарахо-вується лише у 1/2 розміру від мінімаль-ної заробітної плати.

В установах виконання покарань не забезпечується можливість для вико-нання засудженими оплачуваної робо-ти з метою покращення перспектив їх подальшого працевлаштування піс-ля звільнення з місць позбавлення волі.

Під час моніторингу діяльності Бучан-ської виправної колонії (№ 85) у виробни-чій зоні працювало 226 засуджених, тоді як фінансовим планом підприємства зазначений показник був визначений у кількості 159 чоловік. Такий стан справ створював умови для несправедливої оплати праці засуджених цієї колонії, се-редній заробіток яких у 2013 році щомі-сяця складав лише 370,0 грн.

88

РОЗДІЛ 2

Встановлені непоодинокі випадки, коли адміністрацією установ виконання по-карань укладались договори з комер-ційними структурами про надання по-слуг з використанням давальницької сировини (зокрема з пошиття трико-тажних та інших виробів) із застосуван-ням мінімальних розцінок на витрати з оплати праці засуджених. Наприклад, витрати, які несло ПАТ «Глорія Джинс»з оплати праці засуджених Селезнівської виправної колонії (№ 143) на пошиття однієї майки-футболки складала лише 11 коп. Аналогічний випадок встанов-лений у Бердичівській виправній колонії (№ 70), де складова заробітної плати за-суджених при пошитті однієї пари ру-кавиць становила 5 коп. Таким чином, договори, що укладались у зазначених установах, є економічно невигідними для засуджених, оскільки виключали можливість отримання ними справедли-вої заробітної плати.

Під час вивчення питання щодо опла-ти праці у складі бригади підсобних робітників – відрядників на дільниці із зборки причепів у Бучанській ви-правній колонії (№ 85) встановлено, що протягом 3-х місяців (серпень – жовтень 2013 року) 7-ми засудженим нараховувалась заробітна плата по 10 грн. на місяць, що є приниженням гідності зазначених працівників та може розглядатись не інакше, як рабська праця.

Існує проблема недостатнього фінан-сування з боку Державної пенітенціар-ної служби України видатків на оплату праці обслуговуючого (господарсько-го) персоналу з числа засуджених. Слід зазначити, що зазначені видатки фінан-суються з державного бюджету по КЕКВ 2111 «Заробітна плата» разом із видат-ками на оплату праці вільнонайманих

працівників. Фактично заробітна плата цієї категорії засуджених виплачува-лась у розмірі, меншому від полови-ни законодавчо встановленого міні-мального розміру, незважаючи на те, що більшість таких засуджених, вра-ховуючи безперервність технологіч-ного циклу із забезпечення життєді-яльності установ виконання покарань (їдальні, міжобласні лікарні, лазні та ін.), працювали не менше 8 годин на добу (враховуючи вихідні та святкові дні). Робота у вихідні та святкові дні їм всупереч вимогам Кодексу законів про працю України не компенсовува-лась взагалі.

Мають місце випадки безпідставних утримань із заробітку засуджених.

Державною пенітенціарною службою України у 2011 році укладено Мемо-рандум про співпрацю у сфері страху-вання з приватним акціонерним това-риством «Українська охоронно-стра-хова компанія» щодо добровільного страхування осіб рядового, началь-ницького та вільнонайманого складу від нещасного випадку. Управлінням ДПтС України в Луганській області дія цього Меморандуму безпідставно роз-повсюджена і на засуджених, у резуль-таті чого із заробітної плати 34 засу-джених жінок Селезнівської виправної колонії (№ 143) утримано по 75 грн. страхових внесків з кожної. Загаль-на сума страхового платежу склала 2550 грн., яка у жовтні 2013 року бухгалтерією колонії перерахована ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія».

У порушення вимог ст. 110 Кодексу законів про працю України, ст. 30 За-кону України «Про оплату праці» по-відомлення про розміри оплати праці

89


засуджених, а саме: про загальні суми нарахованої їм заробітної плати, розмі-ри і підстави відрахувань із неї та про суми заробітної плати, що належить до зарахування на особові рахунки засу-джених, адміністрацією установ та під-приємств не здійснювались.

У порушення вимог постанови Дер-жавного комітету праці СРСР та Прези-дії ВЦРПС від 16.12.1987 року № 731/П-13 «Про порядок безоплатної видачі молока або інших рівноцінних харчо-вих продуктів робочим і службовцям, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці» молоко засудженим, які працювали на дільницях із шкідли-вими умовами праці (зокрема ливарне виробництво, електро- та газозварю-вальні роботи тощо), не видавалось. Також зазначеній категорії працівників не проводилась доплата за роботу із шкідливими умовами праці у розмірах, передбачених законодавством.

Не зважаючи на вжиті заходи, в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах рівень надання медичної допомоги ув’язненим осо-бам є недостатнім, що може бути розцінено як прояв неналежного поводження.

Результатом спільного з громадськістю моніторингу стану забезпечення права людини на якісне медичне забезпечен-ня у слідчих ізоляторах стала спеціаль-на доповідь Уповноваженого Верхов-ної Ради України з прав людини щодо питань реалізації національного пре-вентивного механізму – «Стан надання медичної допомоги у слідчих ізолято-рах Державної пенітенціарної служби України». В цій доповіді Уповноваже-ного відображені питання медичних оглядів у СІЗО, наявності медичних

спеціалістів, якості діагностичного та іншого обладнання, ефективності захо-дів попередження інфекційних хвороб всередині закладу, реалізації права на охорону здоров’я вразливих категорій увезених – хворих на туберкульоз, на ВІЛ/СНІД, гепатит, наркозалежних, пси-хічно хворих, жінок, неповнолітніх, лю-дей з особливими потребами.

Окрім цього, у доповіді присутні по-силання на різні міжнародні докумен-ти, які прописують основні вимоги до організації медичного забезпечення у місцях несвободи. За результатами мо-ніторингу напрацьовані рекомендації для Державної пенітенціарної служби України щодо покращення умов на-дання медичних послуг у слідчих ізо-ляторах.

В результаті дослідження стану дотри-

мання прав осіб на медичну допомогу в ході моніторингових візитів до пені-тенціарних установ було встановлено, що системний характер носять на-ступні порушення:• неналежні умови тримання ув’яз-

нених, хворих на заразну форму туберкульозу;

• неналежний рівень обстеження

90

РОЗДІЛ 2

ув’язнених на ВІЛ – інфекцію та не-достатній рівень надання медич-ної допомоги хворим на ВІЛ/СНІД;

• недостатнє забезпечення медич-

них частин необхідним медичним обладнанням та медикаментами;

• низький рівень знань персоналу установ щодо вивчення вимог між-народних правових актів з прав людини, стандартів поводження з в’язнями;

• недостатній рівень організації

91

січень 2013 року

та ж палата, листопад 2013 року

навчання медичного персоналу установ для підтвердження чи під-вищення кваліфікаційного рівня;

• невідповідність ведення медичної документації вимогам діючого за-конодавства;

• неналежнє виконання спільних на-казів Міністерства юстиції Украї-ни та Міністерства охорони здо-ров’я України щодо надання медич-ної допомоги ув’язненим.

За окремими групами ув’язнених до-цільно виділити наступне:

Хворі на туберкульоз:• у Ольшанській виправній колонії

(№ 53) медичний ізолятор для три-мання засуджених, хворих на зараз-ну форму туберкульозу, знаходиться у малопристосованому приміщенні (недостатня припливно-витяжна вентиляція, відсутні лампи УФО);

• у Селезнівської виправної колонії (№ 143) замість медичної частини ство-рений пункт охорони здоров’я, у якому відсутній рентгенологічний кабінет;

• у Київському слідчому ізоляторі умо-ви тримання хворих на туберкульоз, особливо на заразну форму, незадо-вільні: відсутня припливно-витяжна вентиляція, через що у палатах заду-ха, сморід, підвищена задимленість від сигаретного диму та вологість, що аж ніяк не сприяє видужанню. Стаціонарні бактерицидні лампи УФО також відсутні. Ця категорія хворих не забезпечена індивідуаль-ними одноразовими контейнерами для спльовування мокротиння.

Палати інфекційного ізолятора Львів-ського слідчого ізолятора для хворих на туберкульоз обладнані двоярусними спальними місцями, що визначається

як неналежне поводження з в’язнями, оскільки у хворих на туберкульоз має місце режим обмеженого фізичного на-вантаження.

Особи, хворі на вірусний гепатит та інші інфекційні захворювання.

Особливо проблемною є ситуація із ліку-ванням вірусних гепатитів В та С в стадії загострення. Такі хворі потребують ста-ціонарного лікування згідно з чинним законодавством. Медичні же частини слідчих ізоляторів не можуть забезпечу-вати лікування хронічних вірусних гепа-титів В та С у стадії загострення, а можуть надавати лише тривале медикаментозне противірусне або підтримуюче протиза-пальне лікування, яке проводиться в ам-булаторно-поліклінічних умовах.

Проблемою є й те, що не в кожному за-кладі є інфекціоніст, і динамічний наг-ляд за хворими ув’язненими здійснює лікар-терапевт медичної частини уста-нови, з залученням консультантів за-кріплених закладів охорони здоров’я України, які приходять до закладів не-регулярно або за потребою.

Особи з психічними розладами.

Посади психіатрів укомплектовані не в усіх установах, ліки для психічно хво-рих в більшості установ – в недостатній кількості. У разі відсутності спеціаліста спостереження за хворими проводить лікар – терапевт. Практика залучення психіатрів закладів охорони здоров’я Міністерства охорони здоров’я слідчими ізоляторами практично не використову-ється. Як наслідок, медична допомога психічно хворим практично не нада-ється. Бригада екстреної психіатричної допомоги викликається при виникненні гострих психіатричних розладів.


РОЗДІЛ 2

Так, у Луганській установі виконання покарань (№ 17) в приміщенні медич-ної частини обладнано камеру-ізоля-тор для психічно хворих осіб. Разом з тим, умови для надання психіатричної допомоги належним чином не створе-ні, приміщення ізолятора перебувало в антисанітарному стані.

У Київському слідчому ізоляторі спе-ціальних лікувальних засобів та ліка-ря-психіатра не має, умови для надан-ня психіатричної допомоги не створе-ні. Камери, в яких тримаються хворі, належним чином не обладнані, інвен-тар поламаний та перебував у незадо-вільному антисанітарному стані, бруд-но, стіни вражені пліснявою. В одній з камер практично відсутнє освітлення та доступ до свіжого повітря.

Спеціалізована психіатрична допомога психічно хворим особам практично не надається. Між хворими виникають кон-фліктні ситуації, вони принижують один одного. Під час моніторингу було вияв-лено ув’язненого з видимими тілесними ушкодженнями обличчя, прив’язаного мотузками до ліжка. З опитування осіб, які трималися з ним в камері, встановлено що тілесні ушкодження йому наніс співкамер-ник оскільки у нього був приступ буйства.

93


Особливе занепокоєння Уповноваже-ного викликає ситуація, що склалася із поводженням із психічно хворими особами, які перебувають в устано-вах пенітенціарної системи, зокрема у Міжобласній спеціалізованій психі-атричній лікарні при Вільнянській ви-правній колонії (№ 20). Зокрема, йдеть-ся про ст. 106 КВК України та розділ ХІІ Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затвер-джених наказом Державного депар-таменту України з питань виконан-ня покарань від 25.12.2013 р. № 275, які регламентують застосування спе-ціальних заходів до засуджених осіб. При цьому не розмежовується кате-горія психічно хворих від інших засу-джених. Як наслідок, до психічно хво-рих можуть бути застосовані не лише гамівні сорочки, а й кайданки і навіть вогнепальна зброя.

Проблема полягає й у неузгодженості ок-ремих положень КВК України та відомчих нормативно-правових актів із міжнарод-ними стандартами у цій сфері.

Інваліди.

Результати моніторингу демонструють, що в жодному слідчому ізоляторі не створено комплексних умов для пе-ребування там людей з особливими потребами. Практично немає поруч-нів, пандусів, спеціальних камер для утримання, технічних засобів реабі-літації та медичних спеціалістів для забезпечення відповідних умов для реабілітації даної категорії ув’язнених. Лише в декількох закладах існують ок-ремі камери, де можливе перебування людини, позбавленої можливості са-мостійно пересуватися: є пристосовані туалети і душові кабіни, спеціальні ліж-ка і поручні.

Не дивлячись на те, що міжнародні стандарти і національні норми прого-лошують також необхідність реабіліта-ційних заходів для людей, позбавлених можливості самостійно пересуватися, на жаль, у системі попереднього ув’яз-нення таких заходів не впроваджено зовсім. Відсутність реабілітації при-водить до того, що людина не може відновити порушені функції організ-му, попередити рецидиви, оволодіти навичками самостійного догляду за собою, що в цілому призводить до ще більшого погіршання стану її здоров’я.

Стан виконання рекомендацій Упов-новаженого, наданих протягом 2013 року Державній пенітенціарній службі України

Протягом 2013 року звіти за результа-тами здійснених моніторингових візи-тів з рекомендаціями Уповноваженого щодо усунення виявлених порушень прав і свобод осіб, які тримаються в пенітенціарних установах, направля-лись до

Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України та Дер-жавної пенітенціарної служби України для відповідного реагування та інфор-мування Уповноваженого з прав лю-дини про вжиті заходи для усунення виявлених недоліків.

За інформацією, яка надійшла до Се-кретаріату Уповноваженого з прав лю-дини, для усунення виявлених недо-ліків, з метою забезпечення законних прав осіб, узятих під варту, і засудже-них здійснено низку таких заходів.

Скасовано вказівку ДПтС України від 28.04.2010 р. № 3/2/1-2344, згід-но з якою заборонялось прийняття

94

РОЗДІЛ 2

кореспонденції від осіб, узятих під вар-ту, та засуджених, адресованої Упов-новаженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відпо-відним міжнародним організаціям, членом або учасницею яких є Україна, уповноваженим особам таких міжна-родних організацій, прокуророві та захиснику, у відкритому вигляді. За-значена вказівка суперечила порядку, визначеному в п. 4.8.5 Правил триман-ня осіб, узятих під варту, і засуджених у слідчих ізоляторах Державного де-партаменту України з питань виконан-ня покарань, затверджених наказом Департаменту від 20.09.2000 р. № 192 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 27.10.2000 р. за № 751/4972, згідно з яким у разі відсутності у від-правника марки і конверта або коштів для їх придбання витрати здійснюють-ся за рахунок слідчого ізолятора.

У Луцькому, Дніпропетровському, Доне-цькому, Артемівському, Запорізькому, Сімферопольському, Старобільському, Сумському, Миколаївському, Рівненсько-му, Харківському, Хмельницькому, Черні-гівському, Чернівецькому слідчих ізоля-торах, Новгород-Сіверській УВП (№ 31) та Житомирській УВП (№ 8) обладнано типові «камери-моделі».

У зазначених камерах забезпечено пе-редбачені законодавством умови для тримання осіб, узятих під варту, та за-суджених. Зокрема, камери обладнані:• денним та нічним освітленням,

електричними розетками для по-бутового користування;

• відокремленим санвузлом, який із внутрішнього боку облицьований кахельною плиткою, та достатньою припливно-витяжною вентиляцією;

• оновленим камерним інвентарем: ліжками, столами та лавками, міс-цями для зберігання речей, а та-кож підставками під телевізори та кабельною телемережею.

Крім цього, стіни камер пофарбовані у світлі тони, вікна замінені на металоп-ластикові зі зручною конструкцією, що забезпечує вільне надходження свіжо-го повітря.

У Вінницькій (№ 1), Криворізькій (№ 3), За-карпатській (№ 9) установах виконан-ня покарань, Луцькому, Дніпропетров-ському, Донецькому, Артемівському, Маріупольському, Івано-Франківському, Кіровоградському, Сумському, Сімфе-ропольському, Полтавському, Рівнен-ському, Чортківському, Харківському

95

Луцький СІЗО


та Хмельницькому слідчих ізоляторах приведено в належний санітарний стан приміщення збірних відділень та камер для тримання транзитно-пере-сильних осіб.

У Вінницькій (№ 1), Криворізькій (№ 3), За-карпатській (№ 9) установах виконання покарань, Дніпропетровському, Луцько-му, Донецькому, Івано-Франківському,

Запорізькому, Вільнянському, Львівсько-му, Миколаївському, Полтавському, Рів-ненському, Сумському, Чортківському, Херсонському, Хмельницькому та Черні-вецькому слідчих ізоляторах проведено реконструкцію карцерних приміщень з метою приведення умов тримання в них до нормативних вимог.

У Луцькому, Дніпропетровському, Іва-но-Франківському, Ізмаїльському, Сім-феропольському, Рівненському, Сум-ському, Чортківському, Херсонському, Хмельницькому, Харківському слідчих ізоляторах, Вінницькій (№ 1), Криворізь-кій (№ 3) та Закарпатській (№ 9) уста-новах виконання покарань камери, у яких тримаються неповнолітні, за-безпечено гарячим водопостачанням та додатково обладнано місцями для прийняття душу.

У Закарпатській УВП (№ 9), Дніпропе-тровському, Донецькому, Артемівсько-му, Запорізькому, Київському, Одесь-кому, Харківському та Херсонському слідчих ізоляторах проведені ремонт-ні роботи кімнат короткострокових та тривалих побачень, замінено меблі та інвентар.

96

Луцький СІЗО

Чортківський СІЗО

Криворізька УВП (№ 3)

Криворізька УВП (№ 3)

Ізмаїльський СІЗО

РОЗДІЛ 2

У Вінницькій (№ 1), Закарпатській (№ 9) та Житомирській (№ 8) установах вико-нання покарань, Старобільському, Пол-тавському, Сумському, Харківському та Хмельницькому слідчих ізоляторах вжи-то заходів щодо обладнання прогулян-кових дворів навісами для захисту від атмосферних опадів, фактурне покриття стін дворів замінено гладким.

У Кам’янській виправній колонії (№ 101) проведено ремонтні роботи по замі-ні санвузлів у камерах ДІЗО/ПКТ, у них встановлено систему примусової вен-тиляції, відремонтовано дах будівлі ДІЗО/ПКТ.

У Замковій (№ 58), Райківецькій (№ 78), Ладижинській (№ 39) виправних колоніях приведено у відповідність до вимог за-конодавства двори для прогулянки засу-джених, які тримаються у секторі макси-мального рівня безпеки (ПКТ/ДІЗО).

У Райківецькій виправній колонії (№ 78) проведено поточний ремонт туалетів у відділеннях соціально-психологічної

служби та дільниці карантину, діагности-ки та розподілу, завершено ремонт про-гулянкових дворів, стіни заштукатурені у вигляді гладкого покриття.

У Ольшанській виправній колонії (№ 53) проведено поточний ремонт туалетів у відділеннях соціально-психологічної служби та дільниці карантину, діагнос-тики та розподілу.

У Ладижинській виправній колонії (№ 39) на дільниці посиленого контр-олю демонтовано 18 зайвих ліжок, що дало змогу забезпечити засуджених житловою площею за встановленою нормою.

У Менській виправній колонії (№ 91) від-ремонтовано їдальню установи з облаш-туванням примусової вентиляції, зали для приготування їжі та приміщення для миття посуду.

У Стрижавській (№ 81) та Коломийській (№ 41) виправних колоніях організовано торговельне обслуговування засудже-них відповідно до вимог відомчих нор-мативно-правових актів.

У відділеннях соціально-психологічної служби Бердичівської виправної колонії (№ 70) обладнані приміщення для збері-гання особистих речей засуджених.

У Селезнівській виправній колонії (№ 143) проводились капітальні та по-точні ремонти приміщень, у яких три-мались засуджені, для забезпечення гарячою водою встановлено два водо-нагрівальних баки.

Загалом налагоджено робочий зв’я-зок з керівництвом та структурними підрозділами Державної пенітенціар-ної служби України, її територіальними

97

Одеський СІЗО



органами управління та підпорядкова-ними їм установами.

За участю Уповноваженого прове-дено робочі зустрічі з керівниц-твом ДПтС України, а також взя-то участь у засіданні виїзної колегії ДПтС України в м. Чернігові та у Між-народній науково-практичній конфе-ренції «Сучасна наука – пенітенціар-ній практиці».

Узято участь у засіданні круглого столу (18.09.2013 р.) за участю пред-ставників Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України та Державної пенітенціарної служби Украї-ни стосовно забезпечення особам, узя-тим під варту, та засудженим права безперешкодного листування, під час якого обговорено питання порядку от-римання, приймання та відправлення кореспонденції зазначених осіб.

З цього приводу Уповноваженим з прав людини, зокрема, надіслано лист до Гене-рального прокурора України від 14.08.2013 р. про невиконання адміністрацією слід-чих ізоляторів та виправних колоній ви-мог Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», «Про попереднє ув’язнення» та Криміналь-но-виконавчого кодексу України.

Як повідомила Генеральна прокуратура України, за результатами перевірок вжи-то заходів прокурорського реагування, виявлені порушення закону усунуто, винних осіб притягнуто до дисциплі-нарної відповідальності. На спільному засіданні, що відбулося 18.10.2013 р. під головуванням Уповноваженого з прав людини, представників Генераль-ної прокуратури України, Міністерства юстиції України, Державної пенітенці-арної служби України та Секретаріату

Уповноваженого, обговорювалося пи-тання створення Робочої групи зі спри-яння посиленню гарантій захисту прав і свобод осіб, які перебувають в устано-вах ДПтСУ.

Робоча нарада за участю керівників відповідних міністерств та відомств від-булася 04.11.2013 р. На ній визначено напрями реалізації спільних заходів по-стійно діючої Робочої групи, спрямова-них на підвищення ефективності реалі-зації державної політики в сфері забез-печення прав і свобод людини.

За ініціативою Уповноваженого з прав людини двічі проведено круглий стіл за участю працівників Адміністрації Прези-дента України, Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України, Державної пенітенціарної служби Укра-їни, під час якого обговорено проект Правил внутрішнього розпорядку уста-нов виконання покарань. У ньому врахо-вано ряд пропозицій Уповноваженого, а також експертів неурядових організацій стосовно поліпшення умов тримання засуджених до довічного позбавлення волі в частині заборони щотижневого переведення із однієї камери в іншу, постійного тримання в наручниках поза межами камери, переміщення по тери-торії установ, надання медичної допо-моги тощо.

З метою забезпечення законних інтере-сів узятих під варту осіб і засуджених та усунення системних порушень прав і свобод людини в пенітенціарних закла-дах Міністру юстиції України внесено кілька подань Уповноваженого з прав людини:

• Щодо усунення порушень законо-давства у сфері застосування під-розділів спеціального призначення

98

РОЗДІЛ 2

Державної пенітенціарної служби України від 16.01.2013 р.

У ДПтС України тривалий час функціо-нували підрозділи спецпризначення за відсутності належної нормативно-пра-вової бази щодо їхньої діяльності. Дер-жавна реєстрація наказу Державного департаменту України з питань вико-нання покарань від 10.10.2005 р. № 167, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.02.2006 р. за № 138/12012 «Про затвердження Положення про підрозділ спеціального призначення», яким визначено порядок використан-ня зазначених підрозділів в установах виконання покарань та слідчих ізоля-торах, на підставі висновку Міністер-ства юстиції України від 24.12.2007 р. № 15/88 була скасована (наказ Міністер-ства юстиції України від 26.12.2007 р. № 1302/5). Враховуючи викладене, а також наявність звернень від осіб, узятих під варту, і засуджених щодо неправомір-них дій працівників названих підрозді-лів та широкий резонанс у правозахис-ному середовищі стосовно їхньої діяль-ності, рекомендовано з метою забез-печення конституційних прав людини на життя, особисту недоторканність та гідне поводження під час перебування у пенітенціарних установах вжити за-ходів для припинення функціонування підрозділів спецпризначення в струк-турі Державної пенітенціарної служби України до остаточного вирішення пи-тання стосовно нормативно-правових підстав їхньої діяльності.

У результаті вжитих заходів підготов-лено і затверджено наказом Міністер-ства юстиції України від 03.07.2013 р. № 1325/5 Положення про територіальне (міжрегіональне) воєнізоване форму-вання Державної кримінально-виконав-чої служби України.

• Щодо усунення порушень законодав-ства під час надання медичної допо-моги взятим під варту та засудже-ним у закладах охорони здоров’я від 25.01.2013 р.

Зазначене подання з метою забезпе-чення законних інтересів узятих під варту осіб і засуджених, які отримують медичну допомогу в закладах охорони здоров’я, направлено для вжиття невід-кладних заходів щодо узгодження нор-мативно-правових актів Міністерства юстиції України, які стосуються діяль-ності Державної пенітенціарної служби України, з нормами міжнародного і наці-онального законодавства у сфері забез-печення прав та свобод людини.

Для усунення порушень Міністер-ством підготовлено проект Закону України «Про внесення змін до Кримі-нально-виконавчого кодексу України» (щодо урегулювання питання викори-стання електронних засобів нагляду за засудженими), а також проект наказу Міністерства юстиції України та Мі-ністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Інструкції про тим-часове перебування і тримання засу-джених та осіб, узятих під варту, орга-нізацію їх охорони в державних і кому-нальних закладах охорони здоров’я» та проект наказу Міністерства юстиції України щодо затвердження Переліку технічних засобів нагляду і контролю, що використовуються в місцях пере-бування засуджених та осіб, узятих під варту, та Порядку використання технічних засобів нагляду і контролю в місцях перебування засуджених та осіб, узятих під варту.

• Щодо усунення порушень передбаче-них законодавством прав та свобод жінок, які відбувають покарання у

99


Селезнівській виправній колонії (№ 143), від 11.11.2013 р.

В ході моніторингового візиту до Се-лезнівської виправної колонії (№ 143) встановлені численні порушення прав і свобод засуджених жінок, що можуть кваліфікуватися як жорстоке або таке, що принижує гідність, поводження або покарання. Зокрема, в установі не створені передбачені законодав-ством умови тримання засуджених, не забезпечується право засуджених на телефонні розмови, належним чином не організований порядок придбання засудженими продуктів харчування та предметів першої потреби, адміністра-цією колонії не вжито достатніх захо-дів для реалізації права засуджених на охорону здоров’я (в установі взагалі відсутня медична частина).

З метою забезпечення реалізації пе-редбачених законодавством прав і за-конних інтересів засуджених жінок, які відбувають покарання в Селезнівській виправній колонії (№ 143), управлін-ню Державної пенітенціарної служби України в Луганській області рекомен-довано вжити невідкладних заходів стосовно приведення порядку та умов відбування покарання у відповідність до вимог Кримінально-виконавчого кодексу України та міжнародних стан-дартів у сфері забезпечення прав та свобод людини.

Крім того, до Генеральної прокура-тури України було надіслано витяг зі звіту за результатами візиту до зазна-ченої колонії для відповідного реагу-вання та врахування цих результатів у здійсненні нагляду за додержанням законів в органах і установах Держав-ної кримінально-виконавчої служби України.

За повідомленнями, що надійшли з Генеральної прокуратури України та Міністерства юстиції України, вста-новлено, що ДПтС України вивчено рекомендації, зазначені у витягах за результатами моніторингу, та вжито ряд практичних заходів щодо понов-лення порушених прав засуджених відповідно до розробленого і затвер-дженого плану заходів, спрямованих на усунення виявлених під час моніто-рингового візиту недоліків у діяльності Селезнівської виправної колонії (№ 143), а також притягнуто п’ять винних поса-дових осіб до дисциплінарної відпові-дальності.

Враховуючи рекомендації Департа-менту з питань реалізації національ-ного превентивного механізму щодо усунення недоліків, які виявлялись під час моніторингових візитів до пенітен-ціарних установ, рішенням розшире-ної оперативної наради ДПтС України 27.11.2013 р. затверджено План додат-кових заходів Державної пенітенціар-ної служби України щодо зміцнення гарантій захисту прав і свобод осіб, які перебувають в установах, що належать до сфери управління ДПтС України, запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, по-водженню чи покаранню.

• Щодо приведення нормативно-пра-вових актів, які регулюють діяль-ність органів та установ Держав-ної кримінально-виконавчої служби України, до вимог національного законодавства, європейської прак-тики та стандартів поводження з в’язнями від 15.10.2013 р.

З метою забезпечення законних інте-ресів узятих під варту осіб та засудже-них рекомендовано:

100

РОЗДІЛ 2

• вжити невідкладних заходів щодо приведення нормативно-правових актів Державної кримінально-ви-конавчої служби України у відпо-відність до національних та міжна-родних стандартів і практики Єв-ропейського суду з прав людини, залучивши до цього представників Секретаріату Уповноваженого Вер-ховної Ради України з прав людини (за згодою), прокуратури та суду (за згодою), а також науковців і пред-ставників неурядових організацій;

• звернути увагу відділу взаємодії з Державною пенітенціарною служ-бою України Управління взаємодії з Державними службами України Міністерства юстиції України на не-достатній рівень координації нор-мотворчої діяльності у сфері вико-нання кримінальних покарань;

• розглянути можливість погоджен-ня із Уповноваженим Верхов-ної Ради України з прав людини

нормативно-правових актів, які містять норми, що зачіпають права, свободи й законні інтереси грома-дян у місцях несвободи, до держав-ної реєстрації цих актів.

• У відповіді про вжиті заходи Міні-стром юстиції України 18.11.2013 р. повідомлено, що з метою підго-товки пропозицій щодо удоскона-лення нормативно-правового ви-значення умов тримання осіб, які перебувають в умовах ізоляції від суспільства, створено робочу гру-пу, до складу якої включено пред-ставників заінтересованих органів виконавчої влади за участю пред-ставників Секретаріату Уповнова-женого з прав людини. Також поін-формовано, що вжито відповідних заходів щодо приведення ряду нормативно-правових актів до ви-мог, зазначених у поданні Уповно-важеного з прав людини, і що така робота триває.

101

До місць несвободи Державної при-кордонної службі України відносять-ся спеціально обладнані установи для тримання осіб, що затримані в адміністративному порядку за пору-шення законодавства про державний кордон України чи за підозрою у вчи-ненні злочину, а саме: пункти тимча-сового тримання (ПТТ) і спеціальні приміщення (СП).

Станом на 31 грудня 2013 ріку в при-кордонному відомстві обладнані та функціонують 71 місце утримання під вартою, розраховані на одночасне

тримання в них 463 осіб (станом на 31.12.2012 у прикордонному відом-стві налічувалось 85 місць тримання: 10 ПТТ та 75 СП. Зменшення на 17%).

З них:11 пунктів тимчасового тримання, розрахованих на 268 осіб;

60 спеціальних приміщень, розрахо-ваних на одночасне утримання 195 осіб.

Протягом звітного року у місцях несвобо-ди Держприкордонслужби утримувалося

2.3. Результати моніторингу установ Державної прикордонної служби.


1302 особи з 45 країн світу (за термінами тримання: до 3 діб – 897 осіб, більше 3 діб – 405). При цьому слід зазначити що така кількість затриманих є значно меншою порівняно з 2012 роком (1686 осіб, змен-шення на 23%). Це обумовлено, у першу чергу, змінами у національному кримі-нально-процесуальному законодавстві.

У звітному періоді працівниками Де-партаменту з питань реалізації наці-онального превентивного механізму були відвідані 8 установ Державної прикордонної служби України, з них 1 – повторно (у 2012 році – 5, повтор-но – 0):• 4 ПТТ (Чернігівський, Чопський,

Сумський та Мостиський прикор-донні загони);

• 4 СП (підрозділи охорони кордо-ну Чернігівського, Одеського (пов-торно), Сумського, Луганського прикордонних загонів).

У травні 2013 року було здійснено по-вторний моніторинговий візит до між-народного аеропорту «Одеса», де у 2012 році на вимогу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини було закрито спеціальне приміщення для утримання правопорушників під-розділу охорони державного кордону Одеського прикордонного загону як таке, що не відповідало мінімальним стандартам поводження із затрима-ними. За висновками моніторингової групи нове СП, що функціонує з люто-го 2013 року, повністю відповідає за-гальноприйнятим стандартам у галузі забезпечення прав і свобод затрима-них осіб. Зокрема на відміну від по-переднього, у ньому забезпечено до-статнє природнє і штучне освітлення, встановлено ефективну припливну витяжну вентиляцію. Результати спів-бесід с персоналом спецприміщення

продемонстрували і кращу обізна-ність прикордонників з питань недо-пущення катувань та жорстокого по-водження з затриманими особами та діяльності національного превентив-ного механізму в Україні.

Адміністрація установ переважно на-давала можливість безперешкодного доступу членів моніторингових груп до місць тримання, але в деяких ви-падках, так, як під час візиту до Чо-пського, Мостиського та Сумського прикордонних загонів, група була ви-мушена чекати на дозвіл протягом 20-30 хвилин.

Водночас керівництво та персонал місць утримання під вартою не чини-ло будь-яких перепонів та не усклад-нювало будь-яким способом прове-дення приватних бесід із затриманими особами. Тож члени моніторингових груп мали можливість спілкуватися з ними у відповідності до ст. 20(d), 20(e) ФПКПК та абзацу 3 ст. 191 Закону Укра-їни «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».

Дані, отримані під час співбесід з за-триманими особами, адміністрацією і персоналом місць тримання, резуль-тати вивчення існуючих процедур, матеріальних умов тримання, а також документів дозволяють зробити ви-сновок про те, що Державна прикор-донна служба України досягла ваго-мих позитивних результатів у сфері забезпечення захисту прав і свобод затриманих осіб, зокрема, з питань створення гідних матеріальних умов утримання затриманих осіб. Значною мірою це стало можливим завдяки реалізації політики співпраці з ком-петентними міжнародними, у тому числі європейськими структурами.

РОЗДІЛ 2

Наприклад, з українськими офіса-ми Міжнародної організації міграції, Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, а також прикор-донними та міграційними службами таких країн ЄС, як Польща, Угорщина, Литва.

Разом з тим процедури поводження з затриманими правопорушниками, що діють у прикордонному відомстві, не в повній мірі гарантують захист затриманих осіб від жорстокого, не-людського або такого, що принижує гідність людини, поводження та пока-рання.

Наприклад, відсутня норма (та, відпо-відно, практика) обов’язкового відео та аудіо запису опитування правопо-рушника одразу після його затриман-ня під час складання документів про адміністративне правопорушення та затримання. Також сьогодні норма-тивно необов’язкова й аудіо та відео фіксація першого допиту затриманої особи співробітниками оператив-но-розшукових підрозділів, який, як правило, проводиться до поміщення такої особи до пункту тимчасового тримання.

Рекомендації щодо впровадження такої процедури надавались керів-ництву Адміністрації Держприкордон-служби України, але, на жаль, ще не реалізовані.

Передумови для неналежного по-водження також створюються через те, що:– в нормативних документах при-

кордонного відомства України не-має конкретного переліку видів дисциплінарних стягнень та проце-дури ефективного їх застосування,

наприклад, для припинення по-рушень внутрішнього розпорядку в установі;

– сьогодні відсутні спеціальні про-грами з питань попередження ка-тувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність людини, поводження та покаран-ня, для навчання персоналу, який залучається до затримання та охо-рони правопорушників.

Недоліками у сфері нормативно-пра-вового забезпечення, що обумовлю-ють неналежне поводження, також є наступні:– норми і стандарти, що визначені

діючою «Інструкцією про порядок тримання осіб, затриманих органа-ми Державної прикордонної служ-би України в адміністративному по-рядку за порушення законодавства про державний кордон України і за підозрою у вчиненні злочину» (введена у дію наказом АДПСУ від 30.06.2004 № 494, зареєстрова-на в Міністерстві юстиції України 15.07.2004 за № 886/9485) не від-повідають сучасним мінімальним стандартам поводження з взятими під варту особами, викладеним у рекомендаціях Підкомітету з попе-редження катувань Комітету з прав людини ООН та Європейського ко-мітету проти тортур (ЄКПТ), їх що-річних та спеціальних доповідях та потребують перегляду;

– спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Мініс-терства охорони здоров’я Укра-їни та Адміністрації Державної прикордонної служби України № 336/268/254 від 17.04.2012 «Про матеріально-побутове і медичне забезпечення іноземців та осіб без громадянства, що утримуються в

103


пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Украї-ні, і пунктах тимчасового тримання та спеціально обладнаних примі-щеннях» (зареєстрований в Мініс-терстві юстиції України 11.05.2012 за № 748/21061) затверджено нор-ми матеріально-побутового за-безпечення іноземців та осіб без громадянства, що утримуються в ПТПІ ДМСУ і ПТТ (СП) ДПСУ. Про-те аналогічних норм для громадян України, які утримуються в ПТТ (СП) ДПСУ, в державі не визначе-но, отже це може розцінюватись таким, що суперечить принципу недискримінації, закріпленому За-коном України «Про засади запо-бігання та протидії дискримінації в Україні» від 06.09.2012 № 5207-VI;

– залишається нормативно невре-гульованим питання, пов’язане з обов’язком державних органів за-безпечити належне поводження та умови перебування у міжнародних аеропортах осіб, яким відмовлено у в’їзді на територію України та до відльоту обмежено свободу пере-сування межею транзитних зон.

Остання проблема заслуговує на окрему увагу через те, що тривале знаходження в транзитних зонах між-народних аеропортів осіб, яким пред-ставники уповноважених державних органів відмовили у в’їзді в країну, визнано Європейським Судом з прав людини еквівалентним позбавлен-ню волі у контексті ч.1 ст.5 Конвенції ООН проти катувань, жорстокого, не-людського або такого, що принижує гідність людини, поводження та пока-рання (рішення Європейського Суду з прав людини «Амюур (Amuur) проти Франції», справа № 17/1995/523/609,

Страсбург, 25 червня 1996 р.). Отже актуальним постає питання створен-ня державою належних умов перебу-вання таких осіб в транзитних зонах українських міжнародних аеропортів.

За офіційною інформацією, наданою керівництвом Адміністрації Держпри-кордонслужби України, принаймні у трьох міжнародних аеропортах дер-жави (Донецьк, Харків, Сімферополь) в межах транзитних зон є приміщення (кімнати) для розміщення непропу-щених осіб до їх відльоту. Водночас відсутні законні підстави для приму-сового утримання таких осіб у цих приміщеннях та обмеження їх осно-воположних прав.

Так, під час відвідування міжнародно-го аеропорту «Донецьк» працівника-ми Департаменту НПМ було встанов-лено, що особи, які не були допущені на територію України, поміщувалися й утримувалися прикордонниками в окремому блоці приміщень з обмеже-ним доступом. При цьому, затриманим особам не забезпечувалося харчуван-ня взагалі, не зважаючи на тривалий час тримання (іноді й кілька діб).

Після звернення офісу омбудсма-на до представників прикордонного відомства керівниками органів, що здійснюють прикордонний контроль у Донецькому, Харківському та Сім-феропольському аеропортах, були затверджені правила розміщення у спеціально виділених приміщеннях аеропортів іноземців, відносно яких прийнято рішення про відмову в пе-ретинанні державного кордону на в’їзд в Україну.

Згаданими правилами закріплені принципи добровільності розміщення

104

РОЗДІЛ 2

іноземців у таких приміщеннях та віль-ного пересування в межах певної ре-жимної зони пункту пропуску.

Також сформульовані обов’язки авіа-компанії – перевізника забезпечити за свій рахунок іноземців питною водою, триразовим харчуванням, по-стільною білизною, рушниками, пред-метами особистої гігієни та необхід-ними побутовими приладами. Однак оскільки згадані правила не погодже-ні з представниками авіакомпаній в аеропортах, вони навряд чи будуть їх дотримуватись. Крім того, зазначе-ні правила мають бути в обов’язко-вому порядку зареєстровані в Мініс-терстві юстиції України.

Отже ризик неналежного поводжен-ня з непропущеними на територію України іноземцями залишається ви-соким.

Результати моніторингових візитів також засвідчили, що найбільш ха-рактерними у звітному році продов-жували залишатись проблеми, пов’я-зані з відсутністю:– чіткої процедури доведення до

затриманої особи у письмовому вигляді вичерпної інформації про її права, свободи, а також іншої корисної інформації, яка б сприя-ла адаптації в умовах затримання (про телефони довіри, керівний склад органів охорони кордону, суд, прокуратуру, телефони та контактних осіб з надання пра-вової допомоги на іноземних мо-вах);

– практики здійснення медичним працівником контролю за якістю приготування їжі для затриманих;

– ефективної припливної вентиляції в приміщеннях для затриманих;

– належного природного і штучного освітлення, необхідного для нор-мального читання;

105

Кімнати для затриманих ПТТ Сумського прикор-донного загону (м. Суми)

Кімнати для затриманих пункту тимчасового тримання Сумського прикордонного загону (м. Суми)


Відсутність доступу затриманих осіб до свіжого повітря (у т.ч. можливості самостійно відчинити вікна) та недо-статнє освітлення (необхідне для нор-мального читання) можуть бути квалі-фіковані як нелюдське поводження.

Також у квітні 2013 року під час візиту до ПТТ Мостиського прикордонного загону моніторингова група з’ясувала факт порушення норм законодавства стосовно місця відбування особою по-карання у вигляді адміністративного арешту. Було встановлено, що суддя Мостиського районного суду Львів-ської області виніс постанову про відбування адміністративного ареш-ту громадянином N. у місці тримання прикордонного відомства з порушен-ням вимоги ч. 1 ст. 327 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої особи, піддані ад-міністративному арешту, тримаються під вартою в місцях, що їх визначають органи внутрішніх справ.

За результатом розгляду звернення Уповноваженого Верховної Ради Укра-їни з прав людини до Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України факт порушення чинного законодав-ства був підтверджений, суддя був притягнутий до дисциплінарної від-повідальності, рішення комісії було доведено до усіх суддів місцевих судів загальної юрисдикції.

Стан виконання рекомендацій Уповноваженого, наданих протя-гом 2013 року Державній прикор-донній службі України.

Для усунення виявлених у ході мо-ніторингових візитів фактів та пере-думов жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність людини, поводження чи покарання, на адресу керівництва Держприкордонслужби України було спрямовано відповідні рекомендації.

Аналіз офіціальної інформації прикор-донного відомства про стан їх реаліза-ції свідчить про те, що майже полови-ну з них виконано, заходи з реалізації решти рекомендацій вживаються або заплановані до виконання.

Питання взаємодії між офісом Омбуд-смана і Адміністрацією Держприкор-донслужби України та стану реалізації наданих рекомендацій протягом 2013 року двічі розглядались на спільних нарадах.

Адміністрація Держприкордонслужби України спрямовувала до усіх органів охорони державного кордону звіти Се-кретаріату Уповноваженого про резуль-тати кожного моніторингового візиту та розпорядження про проведення захо-дів, необхідних для усунення недоліків.

106

Спеціальне приміщення прикордон-ного посту «Сєвєро-Гундоровський» Луганського прикордонного загону (смт. Сєвєро-Гундоровський, Луганська обл.)

РОЗДІЛ 2

Підсумки перших візитів та рекомен-дації моніторингових груп НПМ, стан дотримання прав і свобод затриманих осіб стали предметом окремого роз-гляду колегії Держприкордонслужби України у квітні 2013 року.

За рішенням колегії з метою реалізації рекомендацій, забезпечення належ-ного поводження з затриманими осо-бами, приведення умов тримання у відповідність до вимог законодавства України та міжнародних стандартів були проведені комплексні обстежен-ня всіх місць тимчасового тримання та підрозділів, які залучаються до охоро-ни. За результатами обстеження керів-ництвом Держприкордонслужби ор-ганізовано роботи з дооблаштування (ремонту, реконструкції) приміщень, що не відповідали сучасним вимогам (наприклад, встановлено припливну вентиляцію, укриття від атмосфер-них опадів там, де їх не було, закупле-ні гігієнічні набори для затриманих осіб тощо).

Для посилення захисту прав і свобод затриманих прикордонниками осіб під час їх знаходження в місцях три-мання у прикордонному відомстві було розроблено та впроваджено ал-горитм анонімного опитування затри-маних осіб, у кожному ПТТ та СП у до-ступному місті встановлено скриньки для скарг.

Також завдяки залученню фінансо-во-матеріальної допомоги у рамках міжнародного проекту «READMIT» протягом року було побудовано 5 но-вих будівель спеціальних приміщень на ділянках державного кордону з Угорщиною, Словаччиною, Польщею та Російською Федерацією.

У нормативній сфері:• відомством підготовлено проект

Інструкції про порядок тримання осіб, затриманих органами Дер-жавної прикордонної служби Укра-їни, що проходить міжвідомче по-годження, у тому числі у Секрета-ріаті омбудсмана України;

• представники Адміністрації Дер-жприкордонслужби України бе-руть участь у роботі міжвідом-чої робочої групі з опрацювання державних стандартів тримання осіб, затриманих за вчинення ад-міністративних правопорушень. Згадану групу було створено за ініціативи Уповноваженого Вер-ховної Ради України з прав людини.

На виконання вимог ст. 10 Конвенції ООН проти катувань та інших жорсто-ких, нелюдських або таких, що прини-жують гідність, видів поводження і по-карання Адміністрацією Держприкор-донслужби України було вжито заходів щодо включення навчальних матеріалів та інформації про заборону катувань до програм підготовки персоналу.

Так, у 2012-2013 рр. спільно з представ-никами МОМ та УВКБ ООН в Україні із залученням можливостей Національ-ної академії та Навчального центру Держприкордонслужби України було проведено 10 регіональних тренінгів з питань забезпечення дотримання прав затриманих, зокрема, щодо заборони катування. У тренінгах прийняли участь 250 офіцерів та підготовлено 70 муль-типлікаторів. Надані матеріали вико-ристовуються мультиплікаторами для проведення занять з персоналом, який залучається до охорони державного кордону та охорони затриманих осіб.

107


До складу установ тримання під вартою Державної міграційної служби України віднесені пункти тимчасового перебу-вання іноземців та осіб без громадян-ства, які незаконно перебувають в Укра-їні (далі – ПТПІ).

В органах Державної міграційної служ-би України обладнані дві такі установи, що розраховані на одночасне утри-мання в них 373 осіб: Волинський ПТПІ (на 165 осіб) та Чернігівський ПТПІ (на 208 осіб).

За інформацією міграційного відомства упродовж 2013 року у згаданих ПТПІ пе-ребувало 337 осіб. Найбільше утримува-лося іноземців із В’єтнаму – 61, Афганіс-тану – 42, Бангладеш – 26, Сомалі – 24, Грузії – 21, Китаю – 12, Шрі-Ланки – 8.

Оскільки у період з червня 2013 року до грудня 2013 року функціону-вав лише Волинський ПТПІ, моніто-ринговий візит був здійснений саме до нього.

Згаданий пункт було побудовано у 2008 році за фінансової допомоги Євросоюзу згідно з кращими міжнародними стан-дартами. Для осіб, які утримуються у за-кладі, створені гідні матеріально-побу-тові умови та умови для задоволення со-ціальних та інших потреб, зокрема, кухні для приготування їжі, душові та пральня, можливість займатися індивідуальними та колективними видами спорту, купува-ти продукти харчування, інші предмети та речі для особистих потреб.

В червні 2013 року представниками НПМ було здійснено моніторинговий візит до зазначеної установи. Після прибуття

до установи члени моніторингової гру-пи були вимушені чекати в приміщенні контрольно-пропускного пункту дозво-лу керівника установи протягом 15-20 хвилин не зважаючи на наявність у до-кументації зміни охорони норми щодо права представників НПМ безперешкод-но відвідувати ПТПІ.

Разом з тим, варто зазначити, що адміні-страція установи та персонал місць тим-часового тримання не перешкоджали та не ускладнювали будь-яким способом вільне пересування членів моніторинго-вої групи по території та проведення при-ватних бесід з утримуваними особами.

Основні проблеми, що можуть кваліфі-куватися як прояви неналежного пово-дження, виявлені в ПТПІ у 2013 році.

Під час візиту було виявлено факт не-обґрунтованого обмеження доступу утримуваних в установі іноземців, до контактів із зовнішнім світом (мобіль-ні телефони вилучалися під час при-ймання до установи, що не відповідає вимогам п. 7.1 Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Також, у багатомісних кімнатах було роз-міщено людей більше, ніж визначено національним законодавством та між-народними стандартами (не менше 7м2 житлової площі на одну особу).

Інші недоліки, що були виявлені під час моніторингового візиту до ПТПІ:• існують певні труднощі у комунікації

між персоналом адміністрації та іно-земцями, зокрема, через відсутність

108

2.4. Результати моніторингу установ Державної міграційної служби

РОЗДІЛ 2109


у штаті установи перекладачів з мов, розповсюджених на азіатському та африканському континентах, вихід-ці з яких складають більшість осіб, прибуваючих в ПТПІ;

• незважаючи на те, що у гуртожитку встановлено таксофон, можливо-стей для придбання карток у інозем-ців практично немає. Картки вида-ються представниками міжнародних організацій в обмеженій кількості;

• потребує удосконалення процеду-ра доведення до осіб їх прав та ін-шої корисної інформації, що допо-могла б краще адаптуватися в місці тримання;

• недостатня кількість друкованих лі-тературних, наукових та художніх видань в бібліотеці ПТПІ на рідних мовах іноземців-вихідців з країн Пів-денної Азії та Африки.

Окремо варто відмітити й фактичну від-сутність спеціальних навчальних про-грам, з питань протидії катуванням та жорстокому поводженню для персона-лу, який залучається до охорони утри-муваних в установі іноземців.

Недоліки в сфері нормативно-правового забезпечення, що обумовлюють нена-лежне поводження:• відомчим положенням про пункт

тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які неза-конно перебувають в Україні не ви-значено першочерговість доведен-ня у письмовому вигляді до особи при її поміщенні до ПТПІ інформації, що стосується її прав і свобод та сприятиме скорішому адаптуванню в нових умовах;

• нормативно не визначено перелік речей, які заборонено мати при собі іноземцю або особі без громадян-ства в ПТПІ;

• не відповідають міжнародним стан-дартам та потребують корегування норми Положення про пункт тим-часового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незакон-но перебувають в Україні, що стосу-ються умов і термінів контролю за станом здоров’я осіб, які утримують-ся в ПТПІ, а також здійснення поба-чень, зокрема з захисниками;

• наявність так званих «локалізова-них кімнат», які згідно з п. 3.3.3 По-ложення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно пере-бувають в Україні (затверджено на-казом МВС України від 16.10.2007 № 390) призначені для розміщення осіб, «…які потребують посиленого нагляду через схильність до насиль-ства, можливість заподіяння шкоди оточуючим чи собі, учинення на-паду на працівників ПТП або втечі» терміном від 14 до 30 діб. Разом з тим, застосування такої міри дисци-плінарного впливу на осіб, що утри-муються в ПТПІ, як їх ізоляція у так званих «локалізованих кімнатах», які по суті є карцерами потребує детального нормативно-правового регулювання.

Стан виконання рекомендацій Уповноваженого, наданих протягом 2013 року Державній міграційній службі України.

За підсумками моніторингового візи-ту до Волинського ПТПІ у 2013 році працівники Департаменту направили до керівництва Державної міграційної служби України рекомендації з шістьох питань, пов’язаних з неналежним по-водженням з іноземцями та особами без громадянства під час їх перебуван-ня в ПТПІ.

110

РОЗДІЛ 2

За офіційною інформацією, отриманою від Державної міграційної служби Украї-ни, усунуто недоліки, виконання яких не потребує значних фінансових та матері-альних витрат (наприклад, відремонто-вано примусову механічну вентиляцію в локалізованих кімнатах та медичному ізоляторі, на віконних рамах встанов-лено ручки для вікон, в гуртожитках де проживають іноземці розміщено списки керівництва ПТПІ, графіки прийому іно-земців із зазначенням його місця і часу).

Для забезпечення якісної комунікації з іноземцями – громадянами африкан-ських та південно-азійських країн адмі-ністрація установи залучає перекладачів організації, яка є місцевим партнером українського офісу Регіонального Пред-ставництва УВКБ ООН в Білорусії, Мол-дові та Україні. Керівництво міграційно-го відомства також розпочало роботу зі створення відомчої бази даних (реєстру) перекладачів.

Інформацію про права та обов’язки іно-земців, правила знаходження в ПТПІ, контактні дані керівництва установи, органів державної влади, організацій, що здійснюють правову допомогу тощо розміщено на інформаційних дошках на декількох мовах у коридорі гуртожитку.

Порядок користування особами власни-ми мобільними телефонами на сьогод-нішній день залишається нормативно не врегульованим. Новий нормативно-пра-вовий акт, що мав би врегулювати дане питання (зокрема, проект наказу Мініс-терства внутрішніх справ України «Про затвердження Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без грома-дянства в пунктах тимчасового перебу-вання іноземців та осіб без громадян-ства, які незаконно перебувають в Укра-їні» в п. 4.58. визначає, що іноземець,

котрий має власний мобільний телефон не обладнаний пристроєм для здійснен-ня фото та відео зйомки може ним ко-ристуватись з дозволу директора ПТПІ або його заступника). В той же час, ні-яким чином не визначено порядок ко-ристування мобільним телефоном. На сьогоднішній день за рішенням керів-ництва ПТПІ користування мобільними телефонами іноземцям та особам без громадянства дозволено один день на тиждень або у час, коли вони забажають під наглядом персоналу.

З метою удосконалення законодавства України у сфері захисту забезпечення прав і свобод осіб, які перебувають в ПТПІ з урахуванням рекомендацій НПМ Державною міграційною службою підго-товлено проекти нормативних актів, до вивчення яких залучаються і працівники НПМ, зокрема:• проект Закону України «Про вне-

сення змін до деяких законодавчих актів України», яким, зокрема, пе-редбачено внесення змін до Закону України «Про правовий статус іно-земців та осіб без громадянства»;

• проект постанови Кабінету Міні-стрів України «Про норми харчу-вання іноземців та осіб без грома-дянства, що утримуються в пунктах тимчасового перебування інозем-ців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, та пунктах тимчасового розміщен-ня біженців Державної міграційної служби»;

• проект наказу Міністерства вну-трішніх справ України «Про затвер-дження Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасо-вого перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно пе-ребувають в Україні».

111


За визначенням ст.13 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» моніторингу під-лягають наступні установи оборонного відомства держави: • дисциплінарний батальйон Військо-

вої служби правопорядку Збройних Сил України (далі –ВСП ЗСУ);

• гауптвахти, кімнати для тимчасово затриманих військовослужбовців (далі – КТЗ);

• спеціальні палати військових ліку-вальних закладів;

• військові частини Збройних Сил України, де військовослужбовці про-ходять строкову службу.

Протягом звітного року фахівці Депар-таменту з питань реалізації національ-ного превентивного механізму Секрета-ріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі – Депар-тамент НПМ) спільно з громадськими моніторами відвідали 8 місць несво-боди оборонного відомства України, з них 2 повторно: дисциплінарний ба-тальйон та гауптвахту ЦУ ВСП ЗСУ (у 2012 році було перевірено 2 установи, повторно – 0).

Адміністрація установ переважно надава-ла можливість безперешкодного доступу членам моніторингових груп до місць три-мання, але в деяких випадках (наприклад, під час відвідувань установ в м. Києві та Чернігівській області) група для того, щоб розпочати роботу, була вимушена через необізнаність адміністрації установ про-тягом 30-40 хв. роз’яснювати положення Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини», якими визначені повноваження НПМ.

Разом з тим члени моніторингових груп під час візитів мали можливість проводити конфіденційні бесіди з військовослужбов-

цями, які утримувались в місцях несвобо-ди у відповідності до ст. 20 Факультативно-го Протоколу до Конвенції та абзацу 3 ст. 191 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини».

Результати повторних відвідувань дисци-плінарного батальйону та гауптвахти ЦУ ВСП ЗСУ продемонстрували позитивні зміни, в першу чергу в частині поліпшення матеріальних умов утримання військовос-лужбовців.

112

2.5. Результати моніторингу установ Міністерства оборони

вид установи 2012 (станом на 31.12.2012)

2013(станом на 31.12.2013)

зміникількість установ

кількість осіб

кількість установ

кількість осіб

дисциплінарний батальйон 1 14 1 10 = - 28%гауптвахта 4 64 2 19 - 50% - 70%кімнати для тимчасово затриманих військовослужбовців 18 9 32 3 + 44% + 67%

спеціальні палати військових лікувальних закладів 8 4 8 4 = =

військові частини (в/сл. строкової служби) 337 50582 239 11520 - 29% - 7%

Кількість установ Міністерства оборони України та осіб, які в них утримувались або проходили строкову службу,

у 2012 – 2013 роках

РОЗДІЛ 2

Безперечно позитивним є те, що після ві-зитів, здійснених у 2012 році, на гауптвахті у м. Києві розпочалася системна робота з ремонту та переобладнання камер, об-лаштування у них санітарних вузлів, вен-тиляції, встановлення нових більших за розміром вікон.

Типові порушення прав і свобод люди-ни, виявлені у 2013 році у місцях несво-боди Міністерства оборони України.

Порівняно з результатами моніторингових візитів, здійснених у 2012 році, такими, що можуть розцінюватись як нелюдське або таке, що принижує гідність людини, пово-дження, продовжують залишатися обме-ження або недостатній захист деяких прав і свобод військовослужбовців,

Так, положення діючих національних (таких, як статути Збройних Сил Укра-їни, Кримінально-виконавчий кодекс України, Закон України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Си-лах України», Положення про дисци-плінарний батальйон у Збройних Си-лах України тощо) та відомчих норма-тивно-правових актів, що визначають принципи та порядок поводження з військовослужбовцями в місцях утри-мання під вартою або відбування пока-рання, не надають їм гарантованого за-хисту від жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність людини, поводження чи покарання.

З огляду на результати відвідувань уста-нов тримання під вартою, підпорядкова-них оборонному відомству держави (зо-крема, кімнат для тимчасово затриманих військовослужбовців, розташованих на території Чернігівської та Миколаївської областей, гауптвахти м. Києва), на думку НПМ, такими, що потребують усунення в першу чергу, є такі проблеми:

• відсутність в установах єдиної пись-мової форми доведення до затрима-них (засуджених) їх прав, включаючи право на подання скарг, та іншої ко-рисної інформації;

• реалізацію права затриманого вій-ськовослужбовця негайно поінфор-мувати про факт свого затримання родича або будь-яку третю особу за власним вибором нормативно та на практиці не забезпечено;

• нормативно не гарантовано можли-вість безперешкодного конфіденці-йного спілкування із захисником за власним вибором одразу після затри-мання особи та під час утримання в установі в будь-який зручний для вій-ськовослужбовця час;

• нормативно не визначено, що пер-ший та наступні допити затриманого військовослужбовця мають проводи-тись лише у присутності захисника (адвоката);

• затримані (засуджені) військовослуж-бовці не інформуються про те, що у разі незгоди з результатами медо-гляду, проведеного медпрацівником установи, вони мають можливість вибирати собі іншого лікаря для пов-торного конфіденційного медичного огляду у тому числі після або під час одиночного утримання (з представ-ленням офіціального медичного вис-новку про результати затриманій осо-бі та її захисникові);

• військовослужбовці під час знахо-дження в камерах, не завжди мають можливість негайно звернутися до представника установи у разі виник-нення загрози здоров’ю або життю (безпосередньо або за допомогою кнопки виклику у камері);

• перелік дисциплінарних проступків затриманих (засуджених) військовос-лужбовців та видів покарань за їх ско-єння, нормативно не визначено;

113


Окремої уваги заслуговують проблем-ні питання у медичному забезпеченні осіб, що були з’ясовані під час моніто-рингу дисциплінарного батальйону та гауптвахти ЦУ ВСП ЗСУ, а саме:• не організований інфекційний кон-

троль за туберкульозом у порядку, визначеному національним законо-давством;

• не організовано диспансерний нагляд за ув’язненими військово-службовцями;

• не відпрацьовані заходи з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу в установах;

• не забезпечені профілактичні міри з охорони жіночого здоров’я (прове-дення систематичного діагностуван-ня онкологічних захворювань);

• оснащення кабінету чергового ліка-ря установи медичним інструмента-рієм, устаткуванням та інвентарем недостатнє та не відповідає вимогам діючих нормативних документів;

• рівень підготовки позаштатних чер-гових лікарів не гарантує якості та ефективності медичної допомоги військовослужбовцям, які утриму-ються у дисциплінарному батальйо-ні та на гауптвахті ЦУ ВСП ЗСУ.

Результати моніторингу установ Міно-борони протягом 2013 року також по-казали, що потребують покращення де-які аспекти матеріальних умов тримання військовослужбовців. До них, в першу чергу, відносяться:• камери на гауптвахтах та у КТЗ об-

ладнані нарами, а не ліжком. Згідно з національними нормативними ак-тами упродовж дня вони знаходять-ся на замку у зібраному (піднятому) стані, на них заборонено лягати до відбою, отже військовослужбовець, який утримується у такій камері, протягом 14-16 годин позбавлений можливості відпочивати;

114

Кімната (камера) для тимчасово затриманих військовослужбовців Миколаївського зонального відділу Військової служби правопорядку Збройних Сил України

Кімната (камера) для тимчасово затрима-них Північного територіального управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України

Кімната (камера) для тимчасово затри-маних військовослужбовців Миколаївського зонального відділу Військової служби право-порядку Збройних Сил України

РОЗДІЛ 2

• відсутність достатнього природного та незадовільне штучне освітлення в камерах на гауптвахтах та в КТЗ;

• неефективна вентиляція та відсутність можливості затриманим (заарештова-ним) самостійно відкривати віконні рами для доступу свіжого повітря;

• відсутність в камерах санвузлів;• заборона заарештованим (засудже-

ним) військовослужбовцям користу-ватись мобільними телефонами та електронними книгами.

Значну стурбованість моніторів викли-кали результати відвідання клініки пси-хіатрії Головного військового клінічного госпіталю Збройних Сил України, що роз-ташований у м. Києві. Під час візиту було з’ясовано, що поводження з пацієнтами фактично було таким, що визнається жорстоким, нелюдським або таким, що принижує гідність людини, а саме: 1. Зі слів пацієнтів, з якими проводи-

лись приватні бесіди, персонал кліні-ки, особливо санітари, іноді вдають-ся до незаконного психологічного

тиску та погроз щодо застосування вґамівних засобів, таких, як препа-рати заспокійливої дії або вґамівна сорочка;

2. Пацієнти позбавлені можливості здійснювати прогулянки на свіжому повітрі та постійно перебувають у приміщенні клініки (у середньому протягом курсу лікування або об-стеження – до 21 доби);

3. Вільного доступу до туалетної кім-нати немає (відкривається медпра-цівником чергової зміни за графі-ком лише на 15 хвилин щогодини);

4. Порушуються конституційні пра-ва і свободи військовослужбовців строкової служби, які проходили обстеження у клініці психіатрії під час проходження військово-лікар-ської комісії з метою оформлення на службу за контрактом. Зокрема, до цієї категорії військовослужбов-ців безпідставно застосовуються такі самі досить суворі режимні об-меження, як й до пацієнтів лікарні. Протягом 21 доби (стандартний термін обстеження) вони позбав-лені можливості виходити на свіже повітря, займатися фізичним впра-вами, вільно телефонувати батькам або іншим особам, обмежені у по-баченнях з ними, у доступі до книг, телебачення та радіо.

5. Психіатричний огляд та надання психіатричної допомоги здійсню-ються без особистої згоди військо-вослужбовця, призовника або пра-цівника Збройних Сил України.

Як встановлено, Інструкція про прове-дення обов’язкових попередніх та пе-ріодичних психіатричних оглядів у ліку-вальних закладах Міністерства оборони України та Збройних Силах України, за-тверджена наказом Міністерства оборо-ни України 14.02.2006р. № 81, суперечить

115

Гауптвахта Військової служби правопорядку Збройних Сил України, м. Київ


Закону України «Про психіатричну до-помогу». Згідно з інструкцією командир (начальник) має право направляти вій-ськовослужбовця на позачерговий пси-хіатричний огляд до відповідних психі-атричних закладів без особистої згоди або рішення суду. Зазначене порушує базовий принцип добровільності надан-ня психіатричної допомоги і створює підгрунття для зловживань. Так, провад-женням Уповноваженого з прав людини встановлені порушення прав солдата строкової служби Павла А., який піс-ля побиття в частині був поміщений до медичної частини на підставі вказаного пункту інструкції. Він був признаний не-придатним до військової служби через встановлений діагноз шизофренія. Про-те після демобілізації цей діагноз не був підтверджений комісійно. Але наявність такого діагнозу створює реальні пробле-ми для молодої людини й у цивільному житті, обмежує його права у сфері пра-цевлаштування тощо.

Ця проблема потребує нормативного врегулювання.

Вивчення стану виконання вимог ст.10 Конвенції проти катувань, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність людини, поводження та пока-рання, щодо обов’язкового включення матеріалів з попередження катувань до навчальних програм персоналу, який за-лучається до охорони затриманих осіб, свідчить про те, що такі програми поки що відсутні.

Стан виконання рекомендацій Уповно-важеного, наданих протягом 2013 року Міністерству оборони України.

Звіти та рекомендації стосовно покращен-ня стану реалізації прав і свобод затрима-них (заарештованих) військовослужбо вців

за результатами кожного моніторинго-вого візиту спрямовувалися керівництву Міністерства оборони України або Вій-ськової служби правопорядку Збройних Сил України.

За офіційною інформацією, що було от-римано від оборонного відомства (ВСП ЗСУ), реалізовано майже 50% наданих за результатами візитів рекомендацій (на-приклад, у дисциплінарному батальйоні – щодо письмового інформування засудже-них про їх права і свободи, вільного корис-тування наручними годинниками, регуляр-них перевірок медичним складом кількості, якості, порядку приготування та видачі харчування і води ув’язненим, санітарно-гі-гієнічного стану установи, придатності та чистоти одягу і постільної білизни ув’язнених, обладнання кабінок туалетів дверцятами).

Для забезпечення ефективного діалогу з відомством співробітниками Департамен-ту з питань реалізації НПМ налагоджено двосторонній робочий зв’язок з відповід-ними структурними підрозділами і посадо-вими особами ВСП ЗСУ. Питання взаємодії та стану реалізації наданих рекомендацій протягом 2013 року двічі розглядались на спільних нарадах.

З метою покращення стану поводжен-ня з засудженими, узятими під варту та затриманими військовослужбовця-ми керівництво ВСП ЗСУ у І кварталі 2013 року організувало комісійне обсте-ження всіх місць тримання оборонного відомства (за винятком військових ча-стин). За результатами обстеження було припинено експлуатацію 3 гауптвахт та 16 КТЗ, сплановано їх ремонт та дооб-лаштування. Після закінчення робіт на-прикінці 2013 року було відновлено екс-плуатацію усіх КТЗ та 1 гауптвахти. Також на гауптвахті ЦУ ВСП ЗСУ, розташованій

116

РОЗДІЛ 2

у м. Києві, організовано роботи з облаш-тування однієї камери на 3 особи, яка відповідатиме мінімальним стандартам утримання.

На виконання рекомендацій НПМ сто-совно покращення обізнаності з питань попередження катувань персоналу,

який залучається до охорони затрима-них (заарештованих) військовослужбов-ців, Військовою службою правопорядку ЗСУ розпочато підготовку необхідних змін до стандартів навчання військовос-лужбовців.

У нормативній сфері:• розроблено Інструкцію про порядок

і умови утримання засуджених, узя-тих під варту та затриманих військо-вослужбовців (затверджена нака-зом Міністерства оборони України від 26.09.2013 № 656, зареєстрова-на у Міністерстві юстиції України 16.10.2013 за № 1775/24307);

• внесено зміни до Інструкції про порядок відбування покарання за-суджених військовослужбовців у виді тримання в дисциплінарно-му батальйоні (затверджена нака-зом Міністра оборони України від 29.11.2004 № 567, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.12.2004 за № 1572/10171);

• внесено Зміни до Інструкції про порядок організації патрульно-по-стової служби Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України (затвердженої наказом Мі-ністерства оборони України від 07.02.2012 № 62).

Відповідно до ст. 13 Закону Украї-ни «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» моніто-рингу НПМ підлягають приміщення (кімнати) для підсудних (засуджених) у апеляційних та місцевих судах за-гальної юрисдикції, що відносяться до компетенції Державної судової адміні-страції України.

За офіційною статистикою, наданою Дер-жавною судовою адміністрацією України (далі – ДСА), у 2013 році приміщення для підсудних (засуджених) експлуатувалися у 489 будинках судів (27 апеляційних та 462 місцевих судів загальної юрисдикції).

Моніторинг згаданих приміщень у рамках національного превентивного

117

2.6. Результати моніторингу установ Державної судової адміністрації України.


механізму розпочато у березні 2013 року, у 2012 році візити до судів не проводились. Протягом року фахівці Секретаріату Уповноваженого спільно з громадськими моніторами відвідали 18 місцевих (Сумська, Миколаївська, Одеська, Херсонська, Луганська, Чернігів-ська та Вінницька області, м. Київ) та 4 апеляційних суди (Сумська, Херсонська, Луганська та Закарпатська області).

На початку першого візиту (до Шевчен-ківського районного суду у м. Києві у березні 2013 року) охоронці суду поси-лаючись на норми міжвідомчого наказу відмовили моніторинговій групі НПМ у вільному доступі до приміщень для тримання підсудних (засуджених) та за-лів судових засідань. Отже члени моні-торингової групи отримали можливість потрапити до цих приміщень лише че-рез півтори години завдяки безпосеред-ньому втручанню Уповноваженого.

Після внесення подання Уповноважено-го до Міністра юстиції України положен-ня спільного наказу МВС та ДСА України у частині, що стосується безперешкод-ного пропуску Уповноваженого та його представників до приміщень судів, були приведені у відповідність до Закону України «Про Уповноваженого Верхов-ної Ради України з прав людини».

Типові порушення прав і свобод лю-дини, що виявлялися у 2013 році.

Прояви жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність люди-ни, поводження були виявлені у всіх без винятку судах, що були відвідані.

Зважаючи на це проблематика захи-сту прав і свобод підсудних під час знаходження в судах стала предметом окремого виступу Уповноваженого

Верховної Ради України з прав людини на парламентських слуханнях 12 червня 2013 року.

Головною проблемою стала повна не-відповідність приміщень для підсуд-них/засуджених загальноприйнятим нормам, в першу чергу, мінімальним стандартам утримання, розробленим експертами Європейського комітету проти тортур та тим, що закріплені євро-пейськими пенітенціарними правилами, а саме:

• фактична площа приміщень, де під-судні/засуджені очікують на судове засідання, складає лише 0,7-1,5 м2, об’єм повітря при нормі 7-9м3 є не більше 2-4м3 на людину;

118

Приміщення (кімнати) для тримання підсуд-них (засуджених) Шевченківського районного суду м. Києва

Приміщення (кімнати) для тримання підсуд-них (засуджених) Ленінського районного суду Миколаївської області

РОЗДІЛ 2

• в приміщеннях, як правило, задуха, немає доступу свіжого повітря, від-сутня або неефективна вентиляція;

• часто-густо відсутнє або недостат-нє для нормального читання при-родне освітлення;

• в порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України в більшості судів в залах судових засідань замість загороджень з ор-ганічного скла використовуються металеві клітки;

• в багатьох судах немає туалетів та джерел питної води для підсудних.

Серед інших типових проблем слід відзначити такі:

• в більшості судів відсутні бактери-цидні лампи для дезінфекції залів

судових засідань, приміщень для підсудних/засуджених і конвою;

• відсутні умови для забезпечення участі у судовому засіданні людей з особливими потребами (наприклад, немає пандусів, поручнів тощо);

• в судах відсутні умови для конфіден-ційного спілкування підсудних (засу-джених) із захисниками.

Крім того було з’ясовано, що держав-ні будівельні норми, які регламентують вимоги до облаштування приміщень для підсудних (засуджених) в судах, не відповідають мінімальним міжнарод-ним стандартам утримання осіб. Напри-клад, згаданими нормами визначено, що площа камери має бути не меншою ніж 4 м2, при цьому не визначено, скіль-ки осіб може в ній утримуватися.

119

Приміщення (кімнати) для тримання підсуд-них (засуджених) Новокаховського міського суду Херсонської області

Приміщення (кімнати) для тримання підсуд-них (засуджених) Ленінського районного суду Миколаївської області

Приміщення (кімнати) для тримання підсуд-них (засуджених) Приморського районного суду м. Одеси

Приміщення (кімнати) для тримання підсуд-них (засуджених) Жовтневого районного суду Миколаївської області


Стан виконання рекомендацій Упо-вноваженого, наданих протягом 2013 року Державній судовій адміні-страції України.

У кожному випадку виявлення фактів неналежного поводження інформація про них та рекомендації щодо усунен-ня порушень прав людини спрямову-вались керівництву ДСА, МВС, ДПтС та Генеральної прокуратури України за компетенцією.

Аналіз отриманих відповідей про стан реалізації рекомендацій свідчить про те, що переважно усунуто недоліки, ви-конання яких не потребує значних фі-нансових та матеріальних витрат.

Згідно з офіційною інформацією ДСА в більшій мірі рекомендації були ре-алізовані керівництвом апеляційно-го суду Сумської області. Не усуне-но жодного недоліку, виявленого під час візитів до Голосіївського й Свя-тошинського районних судів у м. Ки-єві, Ленінського районного суду у м. Миколаєві та Жовтневого районного суду Миколаївської області, Ковпаків-ського районного суду в м. Суми, Ві-нницького міського суду і Вінницького районного суду Вінницької області.

У результаті реалізації рекомендацій:• внесено зміни до міжвідомчого на-

казу ДСА і МВС України щодо безпе-решкодного пропуску до приміщень судів моніторингових груп НПМ;

• територіальним управліннями ДСА та керівництвом судів проведено обстеження приміщень для триман-ня підсудних (засуджених) в судах, складено плани реалізації наданих рекомендацій;

• значну частину перевірених су-дів забезпечено бактерицидними

лампами для щоденної дезінфекції повітря в приміщеннях для підсуд-них/засуджених, конвою та залах судових засідань;

• ДСА розроблено та направлено на узгодження до Міністерства регіо-нального розвитку, будівництва та житлово-комунального господар-ства України проект нормативного акту щодо внесення змін до ДБН-2010 (суди) стосовно технічних ви-мог до прозорих загороджень у залах судових засідань на заміну металевих.

Довідково: за офіційною інформацією ДСА станом на 01.01.2014 загороджен-ня зі скла встановлені: в апеляційних судах – 14 загороджень (52% від загаль-ної кількості апеляційних судів), в міс-цевих загальних судах – 92 (лише 12% від загальної кількості місцевих судів).• опрацьовано та погоджено підго-

товлений МВС України проект Ін-струкції з організації конвоювання та тримання в судах обвинуваче-них (підсудних), засуджених за ви-могою судів;

• розроблено проект Порядку взає-модії судів загальної юрисдикції та слідчих ізоляторів, установ вико-нання покарань Державної кримі-нально-виконавчої служби України щодо проведення процесуальних дій у режимі відеоконференції під час кримінального провадження.

Не виконано рекомендації, що стосу-ються припинення експлуатації примі-щень для підсудних/засуджених пов-ністю або частково у чотирьох з відві-даних судів у зв’язку з неналежними умовами тримання. На думку Уповно-важеного знаходження у таких умовах значно шкодить здоров’ю людини, а від-так може кваліфікуватися, як жорстоке

120

РОЗДІЛ 2

поводження (фактично закрито лише одне з таких приміщень – у Менському районному суді Чернігівської області, продовжується використання примі-щень у Голосіївському районному суді м. Києва та апеляційному суді Херсон-ської області. Відсутня інформація про припинення експлуатації приміщення у Приморському районному суді м. Одеса).

Поряд з тим з метою запровадження ефективного діалогу з представника-ми влади налагоджено робочий зв’я-зок з відповідальними структурними підрозділами і посадовими особами Державної судової адміністрації Укра-їни. В рамках взаємодії протягом року на спільних нарадах двічі розглядався стан реалізації рекомендацій Департа-менту з питань реалізації НПМ та захо-ди, спрямовані на попередження нена-лежного поводження з підсудними.

Також з метою забезпечення належного захисту прав і свобод засуджених і взя-тих під варту осіб на ім’я Прем’єр-міні-стра України було направлено подання Уповноваженого Верховної Ради Укра-їни з прав людини. Як результат за до-рученням глави уряду Міністерством юстиції України було створено міжві-домчу робочу групу з розроблення відповідного плану заходів. До її скла-ду увійшли й фахівці Департаменту з питань НПМ офісу Уповноваженого.

Про кожний випадок виявлення у ході моніторингових візитів проявів нена-лежного поводження з підсудними/за-судженими, у тому числі, пов’язаних з умовами утримання, Секретаріат Упов-новаженого інформував керівництво Генеральної прокуратури України.

У вересні 2013 року керівництво цьо-го відомства офіційно повідомило

Уповноваженого Верховної Ради Укра-їни з прав людини про те, що деякі положення Державних будівельних норм України (Будинки і споруди. Суди. ДБН В.2.2-26:2010) суперечать вимогам Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних сво-бод, національному законодавству і можуть розцінюватись як погане пово-дження та приниження людської гідно-сті (лист від 04.09.2013 № 16-116196-13).

Генеральна прокуратура України за-пропонувала Голові Державної судової адміністрації України та Міністру ре-гіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України ініціювати приведення умов тримання у таких приміщеннях у від-повідність з міжнародними нормами та чинним законодавством.

За ініціативи Уповноваженого та за участі представника Уповноваженого з питань реалізації НПМ стан додер-жання законодавства при вирішенні заяв і повідомлень про катування та інше жорстоке поводження з людьми працівниками правоохоронних орга-нів, а також захисту конституційних прав в’язнів щодо забезпечення мате-ріально-побутових і медико-санітар-них умов їх утримання розглянуто на розширеному засіданні колегії Гене-ральної прокуратури України 4 квітня 2013 року та на засіданнях колегій ре-гіональних прокуратур.

Проте завдання щодо здійснення нагляду за додержанням законно-сті у приміщеннях для підсудних (засуджених) у судах керівництвом Генеральної прокуратури України своїм територіальним органам не визначені.

121


До закладів системи освіти, що підля-гають моніторингу працівниками наці-онального превентивного механізму, належать загальноосвітні школи-ін-тернати в т.ч. для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, спеціальні загальноосвітні школи-ін-тернати та навчальні реабілітаційні центри, в т.ч. для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, загальноосвітні санаторні школи-інтер-нати, дитячі будинки, загальноосвітні школи соціальної реабілітації, профе-сійні училища соціальної реабілітації (Додаток 1).

Порівняно з попередніми періодами є тенденція до зниження як загальної кількості деяких установ, так і кількості дітей, які там перебувають. Зазначене проілюстровано у порівняльних табли-цях нижче (за даними Держкомстату).

За даними Міністерства освіти і науки України на початок 2013-2014 навчаль-ного року кількість училищ соціальної реабілітації з 3-х установ скоротилася до 2-х, кількість загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації залишилася не-змінною – 6 установ.

Разом з тим, зросла кількість загаль-ноосвітніх санаторних шкіл-інтернатів і кількість дітей, які можуть одночасно з реалізацією права на загальну серед-ню освіту отримати тривале лікування та реабілітацію відповідно до профілю захворювання. Враховуючи тенденцію

щодо погіршення здоров’я дитячого населення України в цілому, варто очі-кувати збільшення кількості санатор-них шкіл-інтернатів й у подальшому. За даними Управлінь охорони здоров’я ОДА кількість дітей зі сколіозом, які

122

2.7. Результати моніторингу установ Міністерства освіти і науки України

35000

40000

45000

2009/10 2010/11 2011/12 2012/13

0

2000

4000

6000

2008 2009 2010 2011 2012 2013

80

90

100

110

120

2008 2009 2010 2011 2012 2013

13500

14000

14500

15000

15500

16000

16500

320

325

330

335

340

345

2009/10 2010/11 2011/12 2012/13

2010/11 2011/12 2012/13 2013/14 2010/11 2011/12 2012/13 2013/1462

64

66

68

70

72

35000

40000

45000

2009/10 2010/11 2011/12 2012/13

0

2000

4000

6000

2008 2009 2010 2011 2012 2013

80

90

100

110

120

2008 2009 2010 2011 2012 2013

13500

14000

14500

15000

15500

16000

16500

320

325

330

335

340

345

2009/10 2010/11 2011/12 2012/13

2010/11 2011/12 2012/13 2013/14 2010/11 2011/12 2012/13 2013/1462

64

66

68

70

72

35000

40000

45000

2009/10 2010/11 2011/12 2012/13

0

2000

4000

6000

2008 2009 2010 2011 2012 2013

80

90

100

110

120

2008 2009 2010 2011 2012 2013

13500

14000

14500

15000

15500

16000

16500

320

325

330

335

340

345

2009/10 2010/11 2011/12 2012/13

2010/11 2011/12 2012/13 2013/14 2010/11 2011/12 2012/13 2013/1462

64

66

68

70

72

35000

40000

45000

2009/10 2010/11 2011/12 2012/13

0

2000

4000

6000

2008 2009 2010 2011 2012 2013

80

90

100

110

120

2008 2009 2010 2011 2012 2013

13500

14000

14500

15000

15500

16000

16500

320

325

330

335

340

345

2009/10 2010/11 2011/12 2012/13

2010/11 2011/12 2012/13 2013/14 2010/11 2011/12 2012/13 2013/1462

64

66

68

70

72

Кількість спеціальних шкіл-інтернатів на початок навчального року

Кількість дитячих будинків системи МОН станом на 1 січня

Кількість дітей у спеціальних школах-інтернатах на початок навчального року

Кількість дітей в дитячих будинках системи МОН станом на 1 січня

РОЗДІЛ 2

потребують тривалого лікування, скла-дає близько 72 тис осіб, з розладами психіки та поведінки близько 63 тис осіб, з захворюваннями серцево-судин-ної системи – 138 тис осіб.

Протягом 2013 року працівники Де-партаменту відвідали 22 установи системи освіти:1. Київська спеціальна школа-інтер-

нат І-ІІ ступенів №82. Білоцерківська спеціальна загаль-

ноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступе-нів (Київська область)

3. Київська спеціальна загальноосвіт-ня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 17

4. Київська загальноосвітня санатор-на школа-інтернат І-ІІ ступенів № 22


6. Городнянська загальноосвітня шко-ла-інтернат І-ІІІ ступенів(Чернігів-ська область)

7. Городнянська спеціальна загально-освітня школа-інтернат І-ІІ ступенів (Чернігівська область)

8. Фонтанська загальноосвітня школа соціальної реабілітації (Одеська об-ласть)

9. Знам`янська спеціальна загально-освітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів (Кіровоградська область)

10. Київська санаторна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 19

11. Комунальний заклад “Запорізький навчально-реабілітаційний центр-ін-тернат”

12. Острозька спеціальна загальноос-вітня школа-інтернат I-II ступенів № 2 (Рівненська область)

13. Острозький обласний ліцей-інтернат з посиленою військово-фізичною підготовкою (Рівненська область)

14. Одеська санаторна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 6

15. Миколаївська санаторна загально-освітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів № 4

16. Варварівська спеціальна загально-освітня школа-інтернат (Полтавська область)

17. Ясинуватська загальноосвітня сана-торна школа-інтернат І-ІІ ступенів № 14 (Донецька область)

18. Олексієво-Дружківська загальноос-вітня санаторна школа-інтернат І-ІІІ ступенів № 13(Донецька область)

19. Севастопольська санаторна загаль-ноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступе-нів № 6

20. Миколаївська загальноосвітня шко-ла соціальної реабілітації (Миколаїв-ська область)

21. Івано-Франківська обласна загаль-ноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступе-нів (Івано-Франківська область)

22. Печеніжська спеціальна загальноос-вітня школа-інтернат (Івано-Франків-ська область).

123

35000

40000

45000

2009/10 2010/11 2011/12 2012/13

0

2000

4000

6000

2008 2009 2010 2011 2012 2013

80

90

100

110

120

2008 2009 2010 2011 2012 2013

13500

14000

14500

15000

15500

16000

16500

320

325

330

335

340

345

2009/10 2010/11 2011/12 2012/13

2010/11 2011/12 2012/13 2013/14 2010/11 2011/12 2012/13 2013/1462

64

66

68

70

72

Кількість санаторних шкіл-інтернатів на початок навчального року

35000

40000

45000

2009/10 2010/11 2011/12 2012/13

0

2000

4000

6000

2008 2009 2010 2011 2012 2013

80

90

100

110

120

2008 2009 2010 2011 2012 2013

13500

14000

14500

15000

15500

16000

16500

320

325

330

335

340

345

2009/10 2010/11 2011/12 2012/13

2010/11 2011/12 2012/13 2013/14 2010/11 2011/12 2012/13 2013/1462

64

66

68

70

72

Кількість дітей в санаторних школах-інтернатах на початок

навчального року


З них повторні моніторингові візити були здійснені до таких установ:1. Миколаївська санаторна загально-

освітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів № 4


3. Київська спеціальна загальноосвіт-ня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 18.

Порушення прав дітей в освітніх ін-тернатних установах, що кваліфіку-ються як жорстоке поводження

В результаті спілкування з вихованця-ми віч-на-віч, проведених письмових та усних опитувань учнів та представ-ників персоналу, ознайомлення з усіма ключовими блоками установ, деталь-ного вивчення особових справ дітей та медичної документації працівника-ми департаменту НПМ встановлені по-рушення прав дітей, які можуть розці-нюватися як жорстоке або таке, що принижує людську гідність, пово-дження.

Зокрема, у відвіданих у 2013 році шко-лах соціальної реабілітації виявлені такі порушення:• спільне перебування дітей, на-

правлених до Фонтанської школи соціальної реабілітації за рішен-ням суду, та до центру – за направ-ленням управління освіти і науки Одеської облдержадміністрації, за згодою служб у справах дітей і за заявою батьків або осіб, які їх замінюють (згідно з Положенням про центр психолого-педагогічної корекції для дітей з різними фор-мами девіантної поведінки при Фонтанській ЗОШСР). Відповідно до Положення про центр у ньому мали проходити ресоціалізацію та соціальну реабілітацію діти віком

від 8 до 14 років зі стійкою деві-антною поведінкою, які залишили сім’ю та загальноосвітні заклади і перебувають у складних життєвих обставинах. Таким чином, в одному закладі опинилися діти восьмиріч-ного віку з розладами поведінки та неповнолітні, які вчинили злочини. При цьому відповідно до статті 498 Кримінального процесуального кодексу України навіть малолітніх правопорушників направляють до школи соціальної реабілітації лише з 11 років;

• недосконалість процедури на-правлення дітей до центру пси-холого-педагогічної корекції для дітей з різними формами девіант-ної поведінки за заявами бать-ків, опікунів або адміністрації інтернатних закладів, що надава-ло можливість для зловживань з боку недобросовісних дорослих. Аналіз особових справ вихован-ців засвідчив, що підставою для направлення багатьох дітей-си-ріт та дітей, позбавлених бать-ківського піклування, були заяви адміністрації інтернатних закла-дів. Зокрема, простежувалась не-гативна тенденція направлення з Балтської спеціальної загальноос-вітньої школи-інтернату для дітей з затримкою психічного розвитку саме дітей зазначеного статусу. І це тоді, коли такі діти насамперед потребують спеціальної допомоги у зв’язку із затримкою психічного розвитку, з чим, як правило, у них і пов’язані поведінкові розлади. У центрі навіть перебувала дитина із синдромом Дауна, й це при тому, що в центрі немає можливості на-давати їй навіть належну медичну допомогу, не кажучи вже про ре-абілітацію. Крім того, встановлено,

124

РОЗДІЛ 2

що один вихованець, маючи статус дитини, позбавленої батьківського піклування, був направлений до центру за заявою опікуна, яка є фа-ховим психологом. Опікун надала згоду на продовження перебуван-ня дитини в закладі, сплачуючи за перебування дитини в центрі лише 455,6 гривень на місяць з отриманої державної допомоги на підопічну дитину, що на момент відвідування становила два прожиткових мініму-ми для дитини від 6 до 18 років та складала 2420 гривень;

• у Фонтанській загальноосвітній школі соціальної реабілітації вияв-лено використання дитячої праці як покарання, зокрема залучення до миття вбиралень, що було відо-бражено в поясненнях вихованців, які містилися в особових справах;

• у кімнаті для побачень з дітьми не передбачено можливості усаміт-нитися. Встановлено велике вікно, яке надає можливість слідкувати з кімнати чергового за побаченням із родичами (Фонтанська загаль-ноосвітня школа соціальної реа-білітації). До того ж побачення та дзвінки по телефону дозволялися лише з батьками або особами, які їх замінюють, що є порушенням права дитини на спілкування і су-перечить пунктам 60, 61 Правил ООН, що стосуються захисту непо-внолітніх, позбавлених волі.

За результатами моніторингових ві-зитів до установ Міністерства освіти і науки встановлені порушення таких прав вихованців, як: право на освіту, на відпочинок та дозвілля, право на приватність і особистий простір, право на скаргу, належне медичне обслуговування та достойний рі-вень життя.

Серед недоліків в діяльності установ системи освіти, які негативно вплива-ють на стан дотримання прав та сво-бод вихованців, можна виділити такі:• Кредиторська заборгованість ор-

ганів Державного Казначейства по КЕКВ 2210 (предмети, матеріали, обладнання та інвентар), КЕКВ 2240 (оплата послуг, крім комунальних) за 2012 та 2013 роки, яка в деяких шко-лах досягала майже 500 тис.грн.

• Застарілість медичного оснащення, необхідність реконструкції примі-щень лікувальних корпусів, мало-ефективне лікування та медична реабілітація дітей з хронічними за-хворюваннями та дітей-інвалідів. При цьому варто відмітити, що при низькому рівні медичного оснащен-ня (приблизно середини минулого століття) в Одеській санаторній за-гальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів № 6 та Київській санатор-ній загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів № 19 ефективність кон-сервативного лікування є високою, що позначилось на наповнювано-сті закладу учнями. Так, в Одеській санаторній ЗОШІ І-ІІ ступенів № 6 на час візиту перебувало 279 учнів при проектній потужності закла-ду 180 учнів. Значною мірою цього

125

Право на освіту

Право на достойний рівень життя

Право навідпочинок

Право на здоров’я

Право наприватність

Право набезпеку

Право на скаргу

Право наспілкування

Права, що порушуються найчастіше у місцях несвободи для дітей системи МОН,

які були відвідані у 2013 році


досягнуто завдяки зусиллям медич-них працівників закладів.

• Відсутність повноцінного забезпе-чення спеціальною методичною літе-ратурою та підручниками, навчаль-ними посібниками педагогів і вихо-ванців з особливими потребами.

• Відсутність забезпечення вихован-ців цілодобовим доступом до пит-ної води згідно з Державними сані-тарними правилами і нормами від 15.04.1997 р. № 136/1940.

• Соціальна ізоляція закладу через віддаленість від великих населе-них пунктів, відсутність взаємодії з громадськими організаціями та во-лонтерами. Ізоляція поглиблюється внаслідок відсутності у вихованців доступу до сучасних засобів комуні-кації.

• Відсутність інформаційних стендів з номерами телефонів “гарячих ліній” державних органів, до яких можна звернутися у разі порушення права вихованців чи працівників. Відсутні стаціонарні скриньки скарг та про-позицій («скриньки довіри»), що є порушенням ст.13 Конвенції ООН про права дитини.

• Соціальна стигматизація та дискри-мінація дітей, хворих на діабет. У шкільній їдальні стіл для таких дітей стоїть окремо. Персонал перекона-ний, що це йде на користь дитини, оскільки таким дітям призначене дієтичне харчування, а тому вони не будуть їсти їжу інших дітей і не нашкодять своєму здоров’ю. Однак, такий підхід є зручним виключно для персоналу.

• Санаторні школи з басейном та п’я-тиразовим харчуванням використо-вуються як елітні інтернати для пе-ребування дітей протягом тижня. Так, у Миколаївській санаторній школі для дітей, хворих на сколіоз,

з 414 дітей 369 – з м. Миколаєва. При цьому, крім обласного центру, в Миколаївській області проживають 1113 дітей, які потребують санатор-ного лікування. Фактично заклад є школою-інтернатом лише для 12% учнів, для інших – це заклад для денного перебування. В той же час фінансування закладу відбувається як для санаторної школи-інтернату.

• Відсутність комп’ютерного кабіне-ту та комп’ютерів. Вивчення інфор-матики відбувається у звичайному класі з використанням дошки та підручників.

• Встановлена заборона на викори-стання мобільних телефонів.

• Порушення реалізації права на при-ватне життя й особистий простір ви-хованців. По кілька років діти живуть в казенній обстановці, де в спальній кімнаті розташовані до 20 ліжок. Усі спальні місця однакові, немає малюн-ків, фотографій, книг тощо. Крім того, в школі практично немає місця, де дитина могла б усамітнитися. Спаль-ні кімнати після підйому на весь день замикаються на ключ, а вільний час діти проводять за розкладом тільки разом: дивляться телевізор, граються на свіжому повітрі, відвідують гуртки. Побути, умовно кажучи, «на самоті» можна тільки в кабінеті психолога або соціального педагога.

126

Олексієво-Дружківська санаторна загальноосвіт-ня школа-інтернат І-ІІІ ступенів №13

РОЗДІЛ 2

• Температура повітря в деяких на-вчальних кімнатах на час візиту була значно нижчою норми.

• Незабезпеченість установ меди-каментами, миючими та дезінфіку-ючими засобами, оскільки річним кошторисом не передбачені кошти на ці статті видатків. Під час безпо-середнього спілкування з вихован-цями шкіл-інтернатів діти, а осо-бливо дівчатка – підлітки, вислов-лювали побажання щодо перегляду норм забезпечення предметами та засобами особистої гігієни (панчіш-но-шкарпетковими виробами, шам-пунем, гігієнічними прокладками).

• Ознайомлення з медичною доку-ментацією свідчить про формаль-ний характер надання медичних послуг. Дітям, хворим на сколіоз, як правило, протягом семестру призначається лише 10 сеансів лі-кувального масажу та ЕСМ (елек-тростимуляція м’язів), медичне за-безпечення в закладах перебуває у неналежному стані. Однак, слід зазначити, що рівень медичного обслуговування дітей у деяких за-кладах цілковито відповідає націо-нальним стандартам, зокрема ст.ст. 4-6 Закону України «Про охорону дитинства». Адміністрації інтерна-тів вишукують спонсорські кошти,

залучають благодійні організації для забезпечення установ сучас-ним медичним обладнанням та лі-карськими препаратами.

• Відсутність огорожі і фактично влас-ного подвір’я спеціальної школи-ін-тернату, де перебувають діти з вада-ми розумового розвитку. Фактично територія установи є прохідною для громадян мікрорайону.

127

Севастопольська санаторна загальноосвітня школа-інтернат» І-ІІ ступенів № 6

Комунальний заклад «Запорізький навчально-реа-білітаційний центр-інтернат»

Київська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 17


• Спальні кімнати для денного сну уч-нів початкової школи переповнені (в кожній по 8 ліжок). При збільшенні кількості учнів із сільської місцевості чи райцентрів та нині існуючій кілько-сті спальних кімнат школа не зможе забезпечити їх постійне проживання у закладі, оскільки адміністрація не планує облаштування додаткових спальних приміщень, а інтернат по-ступово перетворюється на заклад денного перебування дітей.

• Перебування у закладах дітей з про-типоказаннями (епілепсія, енурез) відповідно до Додатку до Положення про загальноосвітню школу-інтернат та загальноосвітню санаторну шко-лу-інтернат, затвердженого наказом МОН від 12.06.2003 р. № 363.

• Запровадження рейтингової системи оцінювання дітей, коли від ступеня вихованості (від 0 до 3) залежали “привілеї” вихованців, до яких були віднесені хобі, а також навіть поба-чення з батьками, що суперечить пункту 3 статті 9 Конвенції ООН про права дитини. До того ж, деяких ді-тей навіть упродовж 2,5 років пере-бування в центрі корекції продовжу-вали оцінювати на нульовому рівні вихованості, що ставило під сумнів ефективність такої системи заохо-чень та покарань та доцільність пе-ребування дітей у Фонтанській ЗШСР.

• Невідповідність графіку перерв вимогам п. 4.7 Положення про за-гальноосвітню школу-інтернат та загальноосвітню санаторну шко-лу-інтернат, затвердженого нака-зом МОН № 363 від 12.06.2003 р. (тривалість перерв повинна стано-вити не менше 15 хв., тривалість великої перерви – не менше 30 хв., натомість в закладі між 1 і 2 уро-ками – 10 хв., а тривалість великої перерви становить 20 хв.).

• Відсутність спортивного інвентарю для занять ЛФК.

• Встановлені випадки, коли впродовж декількох років діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, власноруч писали заяви “з прохан-ням” продовжити навчання у центрі психолого-педагогічної корекції для дітей з різними формами девіантної поведінки при Фонтанській ЗОШСР наступного навчального року.

• Відсутність або недостатність меблів в кімнатах вихованців (приліжкових тумбочок, стільців, шаф для особи-стих речей тощо) відповідно до їх-ніх потреб. Тому вихованці в деяких установах роздягаються та зберіга-ють речі в окремому приміщенні, що не завжди комфортно для них.

128

Київська загальноосвітня санаторна школа-ін-тернат І–ІІ ступенів № 22

РОЗДІЛ 2

• Відсутність можливості за держав-ні кошти підвищувати кваліфікацію медичних працівників. Оскільки санаторна школа-інтернат є на-вчальним закладом, а не медичним закладом, оплата підвищення ква-ліфікації медичних кадрів не перед-бачена. Семінари із обміну досві-дом медичної реабілітації з іншими закладами даного профілю також не проводяться.

• Відсутність можливості проход-ження працівниками інтернатів ме-дичних оглядів за бюджетні кошти. Згідно з чинним законодавством працівники навчальних закладів Міністерства освіти і науки вхо-дять до переліку професій, вироб-ництв та організацій, працівники яких підлягають обов’язковим

профілактичним медичним огля-дам. Порядок проведення цих ог-лядів та видачі особистих медич-них книжок затверджено постано-вою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2001 року № 559 «Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, праців-ники яких підлягають обов’язковим профілактичним медичним огля-дам, порядку проведення цих огля-дів та видачі особистих медичних книжок». При цьому абзацом дру-гим пункту 2 Порядку проведення обов’язкових профілактичних ме-дичних оглядів та видачі особистих медичних книжок визначено, що витрати закладів та установ охо-рони здоров’я, пов’язані з прове-денням обов’язкових медичних ог-лядів працівників бюджетних уста-нов та організацій, покриваються за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання вказа-ного закладу та установи охорони здоров’я. Згідно зі ст. 22 Закону України «Про місцеві державні ад-міністрації» та ст. 32 Закону Украї-ни «Про місцеве самоврядування в Україні», матеріально-фінансове забезпечення питань, пов’язаних із проведенням обов’язкових медич-них оглядів працівників закладів та установ освіти, віднесено до ком-петенції місцевих органів влади. Проте на практиці норма закону не виконується, оскільки відсутній чіткий механізм її реалізації. Тому щорічно всі працівники школи-ін-тернату (а працівники харчоблоку двічі на рік) проходять періодичні медичні огляди за власний кошт ( ≈ 120 грн.).

• Порушення трудової дисципліни чи невиконання посадових обов’язків частиною працівників установи.

129

Київська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІ ступенів № 22

Городнянська спеціальна загальноосвітня шко-ла-інтернат І-ІІ ступенів


Значна кількість недоліків, виявле-них під час моніторингових візитів до закладів системи освіти, стосуєть-ся необхідності проведення ремонту приміщень установ: спальних кімнат, душових, вбиралень, пралень, акто-вих та спортивних залів:• спортивні зали потребують капі-

тального ремонту та поновлення

• спортивного інвентарю;• вікна слід замінити на сучасні енергоз-

берігаючі, оскільки рами вікон прак-тично всіх приміщень відвіданих уста-нов – старі, часто обладнані ґратами, наявність яких порушує право дитини на безпечні умови проживання;

• потребують термінового ремон-ту підлога, дах та стелі закладів, де наявні сліди затікань, відвалюються пласти штукатурки, шпалери відста-ють від стін;

130

Ясинуватська санаторна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів № 14

Київська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів №18 (для дітей зі зниженим слухом)

Городнянська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів

Київська спеціальна загальноосвітня школа-інтер-нат І-ІІ ступенів №17

Ясинуватська санаторна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 14

Київська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І-ІІ ступенів № 22

РОЗДІЛ 2

• харчоблоки в установах потребують ремонту, оскільки перебувають у не-задовільному стані. Кухонне облад-нання, меблі, посуд – застарілі, не функціонує штучна вентиляція. Крім того, відсутній контроль за дотри-манням санітарно-гігієнічних вимог чинного законодавства;

• санвузли в закладах потребують ремонту – заміни непрацюючих унітазів або встановлення між уні-тазами перегородок. Крім того, в деяких закладах туалетні кабіни не мають дверей, що є порушен-ням п.7.5 Державних санітарних правил і норм 5.5.2.008-01 “Влашту-вання, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організа-ції навчально-виховного процесу”, де вказується, що у туалетних кабі-нах для дівчаток одна кабіна повин-на бути з дверима і замком;

• в Городнянській загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІІ ступенів вби-ральні для хлопчиків перебували в неробочому стані, тому учні ко-ристувались туалетом, розташо-ваним на подвір’ї;

131

Городнянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів

Одеська санаторна загальноосвітня школа-ін-тернат І-ІІ ступенів № 6 (для дітей, хворих на сколіоз)

Київська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів №18 (для дітей зі зниженим слухом)

Знам’янська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІI ступенів



• у деяких закладах відсутні пере-городки між душовими стійками у приміщеннях бані та душових, що є порушенням права на при-ватність;

• потребує ремонту пральня, ремонт-ні роботи призупинені у зв’язку з відсутністю коштів;

• кількість санітарних кімнат, що при-ведені у відповідність до п.7.12. Дер-жавних санітарних норм і правил «Гі-гієнічні вимоги до улаштування, утри-мання і режиму спеціальних загаль-ноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізич-ного та (або) розумового розвитку, та навчально-реабілітаційних центрів», є недостатньою для 176 вихованців з вадами фізичного розвитку (53 з яких мають інвалідність). Для прийняття душу дитина має стати у ванну з ду-шовим шлангом, що без сторонньої допомоги для деяких дітей є немож-ливим. Зазначене порушує права дитини з інвалідністю на повноцінне життя, що передбачено ст. 23 Конвен-ції ООН про права дитини;

• ізолятор медичного блоку інтерна-ту не має окремого санвузла, що не відповідає п.3.40 Державних са-нітарних норм та правил «Гігієнічні вимоги до улаштування, утриман-ня і режиму спеціальних загаль-ноосвітніх шкіл (шкіл-інтернатів) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового роз-витку, та навчально-реабілітацій-них центрів»).

• Незадовільний санітарний стан ко-ридорів і класних кімнат: павутиння

132

Київська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів №18 (для дітей зі зниженим слухом)

Миколаївська загальноосвітня школа соціальної реабілітації

Знам’янська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІI ступенів

Ясинуватська санаторна загальноосвітня шко-ла-інтернат І-ІІ ступенів №14

РОЗДІЛ 2

на стелі, брудні панелі, недотри-мання графіків вологого приби-рання та провітрювання класних приміщень.

• Розташування актового залу шко-ли-інтернату у вологому підвально-му приміщенні. Деформовані вініло-ві панелі та стійкий запах цвілі в залі свідчать про те, що стіни та стеля приміщення постійно зволожені та уражені грибком, що, в свою чергу, наражає на небезпеку вихованців. Окрім культурно-масових заходів в актовому залі щоденно проводяться заняття з хореографії.

Разом з тим, серед відвіданих у ході моніторингу інтернатів є такі, де чітко витримуються міжнародні та державні норми і вимоги до облаштування сані-тарних кімнат, в яких для дітей створені комфортні умови для задоволення гігі-єнічних потреб як складової реалізації права на достатній рівень життя, перед-баченого ст. 3, 16, 23, 27 Конвенції ООН про права дитини.

133


Олексієво-Дружківська санаторна загальноос-вітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів №13

Київська спеціальна школа-інтернат І-ІІ ступенів №8

Комунальний заклад «Запорізький навчально-ре-абілітаційний центр-інтернат»


Стан виконання рекомендацій Упов-новаженого, наданих протягом 2013 року Міністерству освіти і науки Укра-їни.

Листи, спрямовані до Міністерства освіти і науки України та ОДАЗа результатами проведення моніторин-гу стану дотримання прав і свобод дітей, які перебувають в установах системи освіти, Департаментом НПМ були на-правлені 7 листів до Міністерства освіти і науки України та 3 листи до обласних державних адміністрацій для відповід-ного реагування.

ПоданняМіністерству освіти і науки України було направлено подання щодо забезпечен-ня прав вихованців Фонтанської загаль-ноосвітньої школи соціальної реабіліта-ції від 12.03.2013 р. № 1.1-459/13-70.

Слід зазначити, що на початок 2012/13 навчального року відповідно до ли-ста Міністерства освіти і науки, моло-ді та спорту України № 1/10-3969 від 18.12.12 р. налічувалось 6 шкіл (203 дитини) та 3 училища соціальної ре-абілітації (98 дітей). Наказом МОН від 12.08.2013 р. № 1149 було ліквідова-но Якушинецьке професійне училище

соціальної реабілітації, а 26 дітей, які на момент ліквідації перебували в установі, переведено до Макіївського професій-ного училища соціальної реабілітації ім. А.С. Макаренка. Також постановою КМУ «Деякі питання функціонування шкіл со-ціальної реабілітації» від 21.11.2013 р. № 847 були ліквідовані Єнакіївська, Ми-колаївська, Харківська і Фонтанська школи соціальної реабілітації.

Відповідно до листа МОН від 16.01.2014 р. № 92-14 на початок 2013/14 навчаль-ного року у загальноосвітніх школах соціальної реабілітації перебувало 99 учнів, а у професійних училищах соці-альної реабілітації – 85.

Вказана реорганізація системи шкіл та училищ соціальної реабілітації знач-ною мірою стала можливою завдяки Спеціальній доповіді Уповноваженого з питань реалізації національного пре-вентивного механізму «Права дити-ни в закладах соціальної реабілітації» 2013 року, в основу якої були покладені результати спільного дослідження, яке проводилось експертами ХІДС та Депар-таменту НПМ.

Слід зауважити, що у 2013 році Міністер-ство освіти і науки України досить ефек-тивно співпрацювало з Секретаріатом Уповноваженого з прав людини. Згідно з інформацією, наданою Міністерством освіти і науки України, у відповідь на ре-комендації Уповноваженого було вжито наступні заходи:1. проведено ремонтні роботи: – в Київській спеціальній загальноос-

вітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів № 18 відремонтовано дах над пере-ходом між їдальнею та навчальним корпусом;

– у Білоцерківській спеціальній за-гальноосвітній школі-інтернат І-ІІ

134

Комунальний заклад «Запорізький навчально-ре-абілітаційний центр-інтернат»

РОЗДІЛ 2

ступенів за кошти обласного бюдже-ту встановлено 23 металопластикові вікна у спальних кімнатах, зроблено ремонт у двох спальних кімнатах для дівчаток, а за благодійні кошти про-ведено ремонт спортивного залу та коридору ІІІ поверху навчального корпусу, обладнано ігрову кімнату, закуплено м’які меблі, килим, телеві-зор;

– у 2013 році за кошти обласного бю-джету відремонтовані покрівлі хар-чоблоку та майстерні у Ясинуват-ській санаторній загальноосвітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів №14 та санітарні вузли учбового корпусу Олексієво-Дружківської санаторної загальноосвітньої школи-інтерна-ту І-ІІІ ступенів № 13. До проекту бюджету на 2014 рік внесено про-позиції щодо фінансування оздо-блювальних робіт у приміщеннях прального комплексу та придбання необхідного обладнання для праль-ні Ясинуватської СЗШІ та виділення коштів для проведення капітального ремонту покрівлі, санітарних вузлів спального корпусу та актової зали Олексієво-Дружківської СЗШІ;

– у Варварівській спеціальній загаль-ноосвітній школі-інтернаті створена кімната соціально-побутового орієн-тування, у ізоляторі медичного бло-ку облаштовано санітарний вузол;

– розроблено проект будівництва їдальні, що пройшов державну експертизу, загальною вартістю 2 104,715 тис.грн. (Городнянська спе-ціальна загальноосвітня школа-ін-тернат І-ІІ ступенів);

– здійснено капітальний ремонт хар-чоблоку, кабінету фізіотерапії, двох санітарно-гігієнічних кімнат, закупле-но нові ліжка, ортопедичні матраци, замінено віконні рами на металоп-ластикові, облаштовано частину

шкільного подвір’я у Одеській сана-торній загальноосвітній школі-інтер-наті І-ІІ ступенів № 6 (для дітей, хво-рих на сколіоз);

– заасфальтовано подвір’я школи-ін-тернату, доріжки викладено тротуар-ною плиткою, виконано ремонт під-логи на І поверсі учбового корпусу у Городнянській спеціальній загально-освітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів;

– обладнано перегородками вбираль-ні у спальних корпусах для хлопчи-ків та заплановано реконструювати душові кімнати з урахуванням осо-бливостей фізичного розвитку ви-хованців (Знам’янська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІI ступенів);

– здійснено ремонт вбиральні для хлопчиків та замінена витяжна шафа в кабінеті хімії, відремонтована си-стема водопосточання та каналізації в шкільній майстерні (Городнянська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів);

– облаштовано спальні кімнати вихо-ванців необхідним мінімумом меблів різного призначення та придбано 45 приліжкових тумб для особистих речей учнів (Городнянська спеціаль-на загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів);

– при підготовці до опалювального сезону 2013–2014 навчального року підрядними організаціями виконані профілактичні роботи для забезпе-чення достатнього рівня опалення в приміщеннях (Київська загально-освітня санаторна школа-інтернат І-ІІ ступенів № 22);

– встановлено ємкості з питною во-дою (Білоцерківська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів, Городнянська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів, Варварівська спеціальна

135


загальноосвітня школа-інтернат, ко-мунальний заклад «Запорізький на-вчально-реабілітаційний центр-ін-тернат»);

– внесені зміни до п. 2.9 Статуту за-кладу з метою приведення у від-повідність тривалості перерв між уроками, як це передбачено п. 4.7 Положення про загальноосвітню школу-інтернат та загальноосвітню санаторну школу-інтернат, затвер-дженого наказом МОН від 12.06.2003 р. № 363(Київська загальноосвітня санаторна школа-інтернат І–ІІ ступе-нів № 22);

– навчально-виробничі майстерні за-безпечені необхідними матеріалом для проведення практичних робіт на уроках трудового навчання (Ки-ївська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 18);

– у школах оформлені стенди з теле-фонами «гарячих ліній» та скринь-ки для скарг та пропозицій (Київ-ська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 18, Городнянська спеціальна загально-освітня школа-інтернат І-ІІ ступенів, комунальний заклад «Запорізький навчально-реабілітаційний центр-ін-тернат», Одеська санаторна загаль-ноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступе-нів № 6 (для дітей, хворих на сколі-оз);

– заступника директора школи-інтер-нату з господарської частини при-тягнуто до дисциплінарної відпові-дальності за неналежну організацію та координацію роботи технічного й обслуговуючого персоналу за-кладу (наказ по школі-інтернату від 27.03.2013 р. № 41) (Городнянська загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів);

– дезінфекція харчоблоку та інших приміщень школи здійснюється

безпечними засобами раз на місяць та за потреби;

– здійснюється передача комп’ютер-ного класу з Часовоярської спеці-альної ЗОШ-інтернату № 8 Доне-цької обласної ради в кількості 8 комп’ютерів до Ясинуватської ЗОШ санаторної школи-інтернату І-ІІ сту-пенів № 14;

– проведено демонтаж решіток на вікнах, у коридорах навчального корпусу встановлено скляні фраму-ги та замінено електролампи на по-тужніші у Севастопольській санатор-ній загальноосвітній школі-інтернаті I-II ступенів № 6;

– з метою залучення волонтерів до співпраці у Варварівській спеціаль-ній загальноосвітній школі-інтернаті створено шкільний сайт;

– вирішується питання щодо прове-дення курсів підвищення кваліфіка-ції для медпрацівників шкіл-інтер-натів на базі Одеського обласного інституту вдосконалення вчителів (Одеська санаторна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 6 (для дітей, хворих на сколіоз).

Однак залишилися невиконаними такі рекомендації:• забезпечення педагогів і вихован-

ців з особливими потребами спеці-альною методичною літературою та підручниками (Білоцерківська спе-ціальна загальноосвітня школа-ін-тернат І-ІІ ступенів);

• питання щодо нормативної регла-ментації користування учнями мо-більними телефонами під час на-вчального процесу так, щоб це не порушувало їх право на спілкування, але водночас не заважало навчаль-ному процесу (Київська санаторна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів № 22 );

136

РОЗДІЛ 2

• забезпечення витратними матеріа-лами для розвитку індивідуальних творчих здібностей, гурткової робо-ти тощо (Городнянська загальноос-вітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів);

• проведення капітального ремонту даху спортивного залу та заміни ві-кон у приміщеннях школи (Ясину-ватська санаторна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів №14);

• облаштування санвузлів у примі-щенні спального корпусу згідно нормативів (Севастопольська сана-торна загальноосвітня школа-ін-тернат I-II ступенів № 6).

Повторні візити:Повторні візити до Київської спеціаль-ної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 17 та Київської спеціаль-ної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів № 18 також засвідчили, що частина рекомендацій Уповноваженого залишилась невиконаною.

В Київській спеціальній загальноос-вітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів № 17 виконано лише одну рекоменда-цію; зроблено ремонт ділянки підлоги в коридорах біля взуттєвої майстерні на І поверсі.

Залишилися невиконаними такі ре-комендації: не була профінансована заміна фізично зношених віконних дерев’яних рам на сучасні, не демон-товані ґрати на вікнах першого, дру-гого та четвертого поверхів, де знахо-дяться спальні кімнати; не вирішено питання щодо забезпечення медика-ментами, миючими та дезінфікуючими засобами; не відремонтована підлога у медичному блоці; не вирішується проблема забезпечення спеціальними підручниками для розумово відсталих дітей; не перенесено сенсорну кімнату з території карантинного відділення; у харчоблоці не замінена, навіть не відремонтована, вентиляція; на інфор-маційних стендах не надана інформа-ція щодо номерів телефонів та пошто-вих адрес “гарячих ліній” державних органів, до яких можна звернутися зі зверненнями, скаргами та пропозиці-ями, не обладнані скриньки скарг та пропозицій.

В Київській спеціальній загальноос-вітній школі-інтернаті І-ІІ ступенів № 18: • проведено ремонтні роботи даху

над переходом між їдальнею та на-вчальним корпусом;

• на 2-ому поверсі проведено капі-тальний ремонт санвузла;

137


• навчально-виробничі майстерні за-безпечені необхідними матеріалом для проведення практичних робіт на уроках трудового навчання;

• у вестибюлі школи оформлено стенд із телефонами «гарячих ліній» та скриньку для скарг та пропозицій.

Низка недоліків, які лишились неусу- неними:• не демонтовані ґрати на вікнах пер-

шого поверху будівлі: палат ізолято-ра, навчальних кімнат;

• питна вода знаходиться лише в їдальні (у графинах), питні фонтан-чики не працюють.

138

РОЗДІЛ 2

За інформацією Міністерства соціаль-ної політики України, мережа стаціо-нарних установ для людей похилого віку, інвалідів і дітей-інвалідів у 2013 р. становила 323 установ, розрахованих на 58,6 тис. місць і в яких перебува-ло на повному державному утриманні 54,8 тис. осіб. Зокрема: • 72 будинки-інтернати для грома-

дян похилого віку та інвалідів; • 36 геріатричних пансіонатів та пан-

сіонатів ветеранів; • 158 психоневрологічних інтернатів; • 4 спеціальних будинки-інтернати; • 53 дитячих будинки-інтернати.

Кількість дитячих будинків-інтернатів протягом 2008–2013 рр. зменшилась з 55 до 53. При цьому чисельність пі-допічних віком від 18 років у молодіж-них та психоневрологічних відділеннях збільшувалась (з 2243 у 2008 р. до 3464 у 2013 р.).

Відтак є нагальним проведення деін-ституалізації інтернатних установ для осіб з особливими потребами.

У складі територіальних центрів соці-ального обслуговування (надання соці-альних послуг) станом на 1 січня 2014 р.

139

2.8. Результати моніторингу установ Міністерства соціальної політики України

9296 8073

32706

467

8040 8630 7193

32076

398

6453

0

5000

10000

15000

20000

25000

30000

35000

буди

нки-

інте

рнат

и дл

я гр

омад

янпо

хило

го в

іку

та ін

валі

дів

панс

іона

ти

вете

рані

в ві

йни

та п

раці

псих

онев

роло

гічн

іін

терн

ати

спец

іаль

ні

буди

нки-

інте

рнат

и

дитя

чі б

удин

ки-

інте

рнат

и

Планова

ємкість

установ

Фактично

зайнято

ліжок на

кінець 2013

року

4882

2990

2243

3464

0

1000

2000

3000

4000

5000

6000

2008 2009 2010 2011 2012 2013

Діти віком від 4

до 18 років

Особи віком від

18 років

Планова ємкість інтернатних установ та чисельність осіб,що перебувала в установах у 2013 році


діяло 359 стаціонарних відділень для по-стійного або тимчасового проживання, у яких на повному державному утриманні перебувало 9,4 тис. осіб.

Відповідно до Закону України «Про За-гальнодержавну програму «Національ-ний план дій щодо реалізації Конвенції

ООН про права дитини до 2016 року» від 5 березня 2009 р. № 1065-VI відбу-вається процес реорганізації притул-ків для дітей у центри соціально-пси-хологічної реабілітації.

За даними Державної служби статисти-ки України, з 2009 р. загальна кількість

140

9296 8073

32706

467

8040 8630 7193

32076

398

6453

0

5000

10000

15000

20000

25000

30000

35000

буди

нки-

інте

рнат

и дл

я гр

омад

янпо

хило

го в

іку

та ін

валі

дів

панс

іона

ти

вете

рані

в ві

йни

та п

раці

псих

онев

роло

гічн

іін

терн

ати

спец

іаль

ні

буди

нки-

інте

рнат

и

дитя

чі б

удин

ки-

інте

рнат

и

Планова

ємкість

установ

Фактично

зайнято

ліжок на

кінець 2013

року

4882

2990

2243

3464

0

1000

2000

3000

4000

5000

6000

2008 2009 2010 2011 2012 2013

Діти віком від 4

до 18 років

Особи віком від

18 років

314

334331

335

339

348

355359

310

320

330

340

350

360

2006 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013

Чисельність вихованців (віком від 4 до 18 років) дитячих відділень та підопічних (віком від 18 років) молодіжних та психоневрологічних

відділень дитячих будинків інтернатів протягом 2008 – 2013 років

Кількість стаціонарних відділень територіальних центрів соціальногообслуговування (надання соціальних послуг) протягом 2006 – 2013 років

РОЗДІЛ 2

притулків для дітей з 90 зменшилась до 42 (станом на 1 січня 2014 р.). Від-повідно загальна чисельність дітей, які перебували в цих закладах, з 14 242 вихованців зменшилась до 3172.

Водночас з 2009 р. кількість центрів соціально-психологічної реабілітації дітей з 30 закладів зросла до 86 (ста-ном на 1 січня 2014 р.), а загальна чи-сельність дітей, які перебувають у цих закладах, з 3585 вихованців збільши-лась до 9070.

Протягом 2013 року працівники Депар-таменту відвідали 42 установи систе-ми соціального захисту населення:1. Білоцерківський психоневрологіч-

ний інтернат (Київська область)2. Білоцерківський дитячий буди-

нок-інтернат (Київська область)3. Ставівський психоневрологічний

інтернат (Київська область)4. Київський пансіонат ветеранів пра-

ці (м. Київ)5. Святошинський психоневрологіч-

ний інтернат (м. Київ)6. Знам’янський психоневрологічний

інтернат з геріатричним відділен-ням (Кіровоградська область)

7. Поповицький психоневрологічний інтернат (Львівська область)

8. Степівський дитячий будинок-ін-тернат (Миколаївська область)

9. Лупарівський психоневрологічний інтернат (Миколаївська область)

10. Веселівський психоневрологічний інтернат (Запорізька область)

11. Запорізький дитячий будинок-ін-тернат (Запорізька область)

12. Рівненський геріатричний пансіо-нат (Рівненська область)

13. Острозький психоневрологічний ін-тернат (Рівненська область)

14. Київський психоневрологічний ін-тернат (м. Київ)

15. Київський геріатричний пансіонат (м. Київ)

16. Жовтневий геріатричний пансіонат (АР Крим)

17. Бахчисарайський психоневрологіч-ний інтернат (АР Крим)

18. Соколинський психоневрологічний інтернат (АР Крим)

19. Сімферопольський геріатричний пансіонат для одиноких пенсіонерів та інвалідів 1 і 2 груп з числа депор-тованих кримських татар «К’арлар еві» (АР Крим)

20. Комарівський дитячий будинок-ін-тернат (Харківська область)

21. Стаціонарне відділення Обухівського територіального центру соціального обслуговування (Київська область)

22. Ставівський психоневрологічний ін-тернат (Київська область)

23. Вільшанський дитячий будинок-ін-тернат (Закарпатська область)

24. Мукачівський психоневрологічний інтернат (Закарпатська область)

25. Мукачівський психоневрологічний інтернат № 1 (Закарпатська область)

26. Ладижинський дитячий будинок-ін-тернат (Вінницька область)

27. Перевальський обласний психоне-врологічний інтернат (Луганська об-ласть)

28. Плисківський дитячий будинок-ін-тернат (Вінницька область)

29. Стаціонарне відділення Погриби-щенського територіального центру соціального обслуговування (Ві-нницька область)

30. Стаціонарне відділення Липовець-кого територіального центру соці-ального обслуговування (Вінниць-ка область)

31. Брацлавський психоневрологічний будинок-інтернат № 1 (Вінницька область)

32. Дарницький дитячий будинок-інтер-нат (м. Київ)

141


33. Стаціонарне відділення Вишгород-ського районного територіального центру соціального обслуговування (Київська область)

34. Комарівський дитячий будинок-ін-тернат (Харківська область)

35. Конотопський дитячий будинок-ін-тернат (Сумська область)

36. Хмелівський психоневрологічний інтернат (Сумська область)

37. Черешський психоневрологічний інтернат (Чернівецька область)

38. Стаціонарне відділення Стальні-вецького районного територіаль-ного центру соціального обслуго-вування (Чернівецька область)

39. Магальський дитячий будинок-ін-тернат (Чернівецька область)

40. Делятинський психоневрологічний інтернат (Івано-Франківська об-ласть)

41. Стаціонарне відділення Тисме-ницького територіального центру соціального обслуговування (Іва-но-Франківська область)

42. Севастопольський геріатричний бу-динок-інтернат (м. Севастополь)

З них повторні моніторингові візити були здійснені до таких установ:1. Ставівський психоневрологічний

інтернат (Київська область)2. Святошинський психоневрологіч-

ний інтернат (м. Київ)3. Комарівський дитячий будинок-ін-

тернат (Харківська область)

Порушення прав підопічних та вихо-ванців в інтернатних установах сис-теми соціального захисту, які класи-фікуються як катування та жорсто-ке поводження: 1. Порушення прав людей з психічни-

ми розладами при застосуванні до них примусової ізоляції та фізично-го обмеження:

• використання старої одноповер-хової споруди із заґратованими та розбитими вікнами, залізними дверима на замку для «денного перебування» (з 7-ї ранку до 19-ї години) підопічних, які потребують особливого нагляду, або для пока-рання. У цьому приміщенні замість туалету використовувалося зви-чайне відро;

• використання непристосованих приміщень, або, навіть, металевих кліток для тривалої ізоляції осіб, які перебувають у збудженому ста-ні. При цьому в період ізоляції ці особи позбавлені можливості пов-ноцінно задовольняти, навіть, свої базові потреби;

142

РОЗДІЛ 2

• переселення з житлових кімнат і розміщення у холі на поверсі ме-дичного корпусу ліжок підопічних як покарання за вживання ними спиртних напоїв.

2. Неповажливе ставлення до підо-пічних персоналу установи (Рів-ненський геріатричний пансіонат).

3. Порушення права на гідний рівень життя:

• обмежений доступ до свіжого по-вітря. Підопічні замість того, щоб дихати свіжим повітрям на подвір’ї установи, перебувають на верхніх поверхах житлової будівлі, тому що не можуть самостійно переміщатися та не мають особистого візка.

• відсутній доступ до питної води або ж наявність графіку вживання води.

4. Більшість інтернатних установ роз-ташовані у сільській місцевості, відтак забезпеченість медичним

персоналом, особливо лікарями, вкрай низька, це негативно впливає на якість надання спеціалізованої медичної допомоги підопічним та унеможливлює надання необхідної психіатричної допомоги підопічним з хронічними розладами психіки.

Через брак персоналу та його недостат-ню кваліфікацію, низький рівень надан-ня медичних послуг підопічним і вихо-ванцям порушується забезпечення права на належну медичну допомогу:• у стаціонарних відділеннях терито-

ріальних центрів соціального обслу-говування практично не надається медична допомога, хоча більшість з них розташована на території ліку-вальних закладів;

• Проблематичним є медичне обслу-говування підопічних вузькопро-фільними спеціалістами, зокрема офтальмологами, протезистами, хі-рургами, урологами тощо. Так при огляді підопічних молодіжного від-ділення Комарівського дитячого будинку-інтернату було виявлено пахову грижу в підопічного К. З ме-дичної документації вбачається, що хірург ще у 2011 р. оглядав цього пі-допічного, однак протягом двох ро-ків ніякої медичної допомоги йому надано не було;

• затягування процесу госпіталізації до психоневрологічних лікарень через «незацікавленість» лікарень у пацієнтах з психоневрологічних інтернатів;

• відсутність взаємодії психоневро-логічних інтернатних установ систе-ми соціального захисту населення м. Києва та спеціалізованої психіа-тричної бригади відділення швидкої психіатричної допомоги Київської міської клінічної психоневрологіч-ної лікарні № 1. При загостренні

143

Мукачівський психоневрологічний інтернат


психічного захворювання у підо-пічного медичні працівники психіа-тричної бригади швидкої допомоги відмовляються госпіталізувати хво-рого до психіатричного закладу, не фіксуючи факт відмови. Госпіталіза-ція можлива лише за домовленості з представником адміністрації пси-хіатричної лікарні про дану госпіта-лізацію;

• ведення медичної документації ок-ремими спеціалістами, зокрема сто-матологом, гінекологом, психіатра-ми, середнім медичним персоналом (журнал прийому підопічних, жур-нал обліку медичних маніпуляцій, журнал обліку медичного інструк-тажу працівників інтернату) здійс-нюється у вільній формі та не від-повідає єдиним встановленим МОЗ України вимогам.

5. У декларації ООН про права інва-лідів визначені права людей з інва-лідністю на «професійну підготовку, відновлення працездатності, на мак-симальний прояв своїх здібностей, в напрямі прискорення процесу їх со-ціальної інтеграції». Однак в інтер-натних установах не забезпечується право на отримання повноцінних реабілітаційних послуг через відсут-ність реабілітологів, умов для про-ведення фізкультурно-спортивної та соціальної реабілітації, неналежне заповнення індивідуальних програм реабілітації інвалідів. Зокрема,

• у рекомендаціях МСЕК, крім медич-ної, не зазначається жоден вид та форма реабілітаційних заходів (пси-холого-педагогічна, фізична, фіз-культурно-спортивна, соціальна та побутова);

• існують нагальні потреби у забезпе-ченні підопічних технічними та ін-шими засобами реабілітації;

• відсутність спортивних майданчиків для проведення фізкультурно-спор-тивної реабілітації;

• мають місце випадки залучення пі-допічних молодіжних відділень до робіт, зокрема, прибирання території міста, а також у приватному секторі. Однак в індивідуальній програмі реа-білітації або відсутній запис про при-значення працетерапії, або запис з виконуваною роботою не збігається;

• організація працетерапії підопічних здійснювалася на неналежному рів-ні (журнали руху підопічних ведуть-ся у довільній формі, де зазначаєть-ся тільки чисельність осіб, а не їх список; відсутній запис про початок трудового процесу; вид трудової ді-яльності, призначеної відповідно до ІПР не збігається з роботою, яку ви-конує підопічний).

6. Згідно з п. 10 Переліку соціальних послуг, умов та порядку їх надання структурними підрозділами тери-торіального центру соціального об-слуговування (надання соціальних послуг), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності територіальних центрів соціального обслуговування (надання соціальних послуг)» від 29 грудня 2009 р. № 1417, медичними протипоказаннями для соціального обслуговування (надання соціальних послуг) громадян є наявність у них інфекційних захворювань, залежно-сті від психоактивних речовин, ал-коголю, психічних захворювань, що потребують перебування на спеці-альному диспансерному обліку.

Однак під час моніторингових візитів у стаціонарних відділеннях територі-альних центрів проживали підопічні, які мали діагноз F–20 (шизофренія) та

144

РОЗДІЛ 2

потребували спеціалізованої медичної допомоги, що порушує норми зазначе-ного нормативного акту та негативно впливає на умови і атмосферу прожи-вання інших підопічних.

7. Відсутність можливості реалізації права осіб з інвалідністю на сім’ю, які мешкають в установах системи соціального захисту населення. Ді-ючі нормативи потребують суттє-вих змін аби забезпечити права на материнство і батьківство людей з особливими потребами, які прожи-вають в інтернатних установах.

8. Запровадження пропускного режи-му відвідування підопічних (пере-пустки на відвідування), що обмежує їх право на спілкування. Так зокре-ма, під час візиту до Святошинського ПНІ було встановлено, що в зазначе-ній установі запроваджено пропус-кний режим відвідування підопіч-них. Рішення про надання дозволу на відвідування приймається адмі-ністрацією установи та пояснюється необхідністю існування пропускного режиму високою захворюваністю в Україні на туберкульоз і, відповідно, потребою захистити підопічних від цієї хвороби. При цьому зазначене обмеження не передбачене жодним нормативно-правовим актом.

9. Здійснення «добровільного» персо-нального страхування підопічних від нещасних випадків представни-ками страхової групи за домовле-ністю з адміністрацією пансіонату. Підопічних вимушували виплатити страховий внесок у розмірі 400 грн зі своєї пенсії на страховий випа-док – смерть. Вигодонабувачем при цьому є пансіонат (Жовтневий геріа-тричний пансіонат).

10. Контроль процедури листування: відсутність можливості надіслати лист зі скаргою на дії персоналу.

11. Заборона для підопічних користува-тися мобільними телефонами, нена-лежний доступ до стаціонарного те-лефону, що знаходиться, як правило, в кабінетах адміністрації та у черго-вого установи.

Неналежні умови проживання підо-пічних та вихованців системи соціаль-ного захисту населення:1. Неналежний санітарний стан примі-

щень.

2. Неналежні умови проживання: • перевантаженість житлових

кімнат, ліжка розташовані впритул;

145

Хмелівський ПНІ

Бахчисарайський ПНІ


– неналежне облаштування та функці-онування санітарних кімнат: • недостатня кількість душових

кімнат (наприклад: одна душова лійка на 37–51 особу, в бані – дві лійки на 208 підопічних);

• відсутність постійного доступу до гарячої води (лише у бані, за допомогою підігріву води влас-не підопічними);

• відсутність перегородок у сані-тарних кімнатах між клозетними чашами та ваннами;

• незадовільне освітлення житло-вих кімнат;

• незадовільний стан м’якого ін-вентарю: постільна та натільна білизна, подушки, простирадла, матраци, що потребують заміни;

• незадовільні умови зберігання одягу, білизни та взуття підопіч-них. Відсутнє індивідуальне мар-кування (таврування) м’якого інвентарю;

146

Вільшанський дитячий будинок-інтернат

Перевальський ПНІ

Київський ПНІ

Знам’янський ПНІ

ЧерешськийПНІ


РОЗДІЛ 2

• відсутні кімнати для відпочинку;• незадовільний стан прогулян-

кових майданчиків – недостатня кількість місць для відпочинку, відсутні навіси від атмосферних опадів, лавочки зламані, підо-пічні змушені сидіти на бетон-них підпорах. На прогулянко-вому подвір’ї була «клітка» для прогулянок;

• відсутність універсального про-стору та неналежні умови для осіб з обмеженими фізичними можливостями:

– непристосованість санітарних кім-нат для потреб малорухомих пі-допічних. У кімнатах, де прожи-вають інваліди-візочники, доступ до гігієнічних процедур ускладне-ний через вузький дверний про-різ, високий поріг. Тільки в одній кімнаті у інваліда-візочника пе-реобладнаний вхід до санвузла – за власний рахунок;

– пандуси не забезпечують можливо-сті самостійного пересування ма-лорухомих підопічних або ж взагалі вони відсутні;

– обмежена участь молодих інвалі-дів-візочників у культурно-масових заходах особливо у геріатричних пансіонатах;

– недостатня кількість засобів малої механізації – візків, приліжкових столиків тощо.

147

Веселівський ПНІ

Степівський дитячий будинок-інтернат

Стаціонарне відділення Вишгородського районного територіального центру соціального обслуговування

Святошинський ПНІ

Делятинський ПНІ


• неналежне ведення або відсут-ність облікової документації (журнал обліку відвідування, журнал травмування тощо) че-рез відсутність відповідної нор-мативно-правової регламентації.

3. Відсутність контролю за дотриман-ням санітарно-гігієнічних вимог чинного законодавства з боку адмі-ністрацій інтернатних установ.

4. Відсутність ритуальних кімнат та незадовільна організація похован-ня підопічних (захаращені могили, відсутні хрести, на хрестах відсутні таблички з основною інформацією – прізвище, ім’я, по–батькові, дата на-родження та смерті).

5. Неефективна діяльність громад-ських рад. До складу цих рад вхо-дять лише працівники установ і виконавчих органів місцевої вла-ди. Не налагоджена взаємодія з

представниками громадських орга-нізацій, які могли б надавати спон-сорську та шефську допомогу, брати активну участь у діяльності установи та організації дозвілля підопічних.

6. Невідповідність Положення про ди-тячий будинок-інтернат чинному законодавству стосовно граничного віку перебування підопічних у моло-діжному відділенні.

В якості позитивного прикладу можна навести деякі факти. А саме:

• в деяких інтернатних установах забезпечені задовільні умови зберігання особистого одягу та взуття;

148


Черешський ПНІ

Жовтневий геріатричний пансіонат

РОЗДІЛ 2

• є інтернатні установи, де на про-гулянкових майданчиках ство-рені затишні умови для прове-дення вільного часу;

• належна організація соціаль-но-побутової реабілітації вихо-ванців та підопічних Конотоп-ського дитячого будинку-інтер-нату;

• належна організація Громад-ської ради при Степівському дитячому будинку-інтернаті, яка постійно вирішує безліч питань на благо дітей, до складу якої входять представники громад-ськості і рідні вихованців. Як

результат, у закладі панує ро-динна атмосфера, забезпечені умови для гармонійного роз-витку вихованців.

• санітарні кімнати обладнані відповідно до сучасних норма-тивів (Вільшанський дитячий будинок-інтернат та Мукачів-ський ПНІ).

149

Перевальський ПНІ

Хмелівський ПНІ

Білоцерківський дитячий будинок-інтернат


Стан виконання рекомендацій Уповноваженого, наданих протягом 2013 року Міністерству соціальної політики України.

За результатами моніторингу стану дотри-мання прав і свобод осіб, які перебувають в установах системи соціального захисту населення, Департаментом НПМ було на-правлено до Міністерства соціальної полі-тики України 32 листи та 16 – до обласних (міських) державних адміністрацій, з витя-гами зі звітів для відповідного реагування.Під час візитів встановлено, що в пере-важній більшості відвіданих установ умо-ви утримання підопічних не відповідають міжнародним стандартам, а деякі націо-нальні стандарти взагалі не розроблені. З цієї причини значна кількість рекомен-дацій Уповноваженого стосувалася саме питання формування належної норматив-но-правової бази щодо умов утримання підопічних та вихованців.

Зокрема, у 2012 р. було запропонова-но розробити стандарти медичного

обслуговування, системну та комплекс-ну методику послідовних реабілітацій-них заходів, спрямованих на інтеграцію у суспільство підопічних; прискорити затвердження Типового положення про психоневрологічний інтернат і внесення змін до Типового положення про буди-нок-інтернат для громадян похилого віку та інвалідів, Типового положення про дитячий будинок-інтернат з метою приведення їх у відповідність до міжна-родних і національних сучасних стан-дартів і принципів утримання людей по-хилого віку, інвалідів і дітей та ін.

Міністерство соціальної політики України продемонструвало готовність до співпра-ці. Так, у відповідь на рекомендацію Упов-новаженого вивчити питання доцільності створення відділень денного та/або тим-часового перебування в психоневроло-гічних інтернатах та дитячих будинках-ін-тернатах у рамках реформування системи надання соціальних послуг Міністерство підготувало проект Типового положення про психоневрологічний інтернат, у струк-турі якого планується ввести відділення денного та/або тимчасового перебування.

Також у рамках реформування системи надання соціальних послуг Міністерством вивчено питання доцільності створення відділень денного перебування у дитячих будинках-інтернатах. Такі відділення ство-рені у трьох дитячих будинках-інтерна-тах: Одеському, Білгород-Дністровському (Одеська область) та Шахтарському (До-нецька область).

При Міністерстві соціальної політики діє Методична рада з питань реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів, за період ді-яльності якої було затверджено близько 150 методичних посібників, зокрема за 2013 р. – 28. Проте моніторинг дотриман-ня прав і свобод підопічних свідчить про

150

Вільшанський дитячий будинок-інтернат

Мукачівський ПНІ

РОЗДІЛ 2

необізнаність працівників інтернатних установ із сучасними напрямами, фор-мами та методами науково-методичного забезпечення реабілітаційного процесу. Потребує налагодження співпраці між структурними підрозділами Міністерства для розробки та впровадження систем-ного підходу в організації реабілітації ін-валідів не тільки у реабілітаційних, а й у інтернатних установах.

Попри наявність таких системних про-блем, які роками не розв’язуються, на кінець 2013 р. жодного нормативно-пра-вового акта, який сприяв би покращенню утримання людей похилого віку та осіб з особливими потребами в інтернатних установах, не затверджено.

В якості реагування на пропозиції Упов-новаженого з прав людини щодо аналі-зу діяльності громадських рад при бу-динках-інтернатах та вжиття заходів для удосконалення їх роботи Міністерством було здійснено візити до 72 інтернатних установ Волинської, Вінницької, Дніпро-петровської, Запорізької, Львівської, Луганської, Миколаївської, Одеської, Рів-ненської, Сумської, Харківської областей та м. Києва.

Подання Уповноваженого з прав людини.

Простежується формальний підхід Мін-соцполітики до виконання рекомендацій Уповноваженого з прав людини щодо усунення недоліків, які були виявлені у конкретних установах. Міністерство не аналізувало надіслані Уповноваженим звіти і не інформувало про типові пору-шення та недоліки інші регіони задля усу-нення та недопущення їх у подальшому.

Яскравою ілюстрацією такого підходу є відповідь Міністерства щодо усунення

порушень в частині ізоляції підопічних під час загострення хвороби в умовах, які не задовольняю навіть базові фізі-ологічні потреби. Такі порушення були виявлені у квітні 2013 р. під час візитів до Запорізької та Рівненської областей.

07.06.2013 р. Міністерство повідомило Уповноваженому про заходи, вжиті на виконання надісланих рекомендацій. Проте під час відвідування психоне-врологічних установ Закарпатської та Вінницької областей у липні – серпні 2013 р. було виявлено аналогічні пору-шення. Зазначене свідчить про недо-статній рівень інформування керівників установ в інших регіонах України про рекомендації Уповноваженого з прав людини, національні та міжнародні стан-дарти належного поводження з людьми похилого віку та особами з особливими потребами. Тому у вересні 2013 р. було направлено подання Уповноваженого з прав людини Міністру соціальної політи-ки України Н. Ю. Королевській щодо за-безпечення прав підопічних установ со-ціального захисту населення на належні умови. Міністерство не поінформувало про вжиті заходи щодо унеможливлен-ня існування аналогічних порушень, а лише надало інформацію про зміни в установах, про які згадувалось у подан-ні. Наразі досягнута домовленість з МОЗ України щодо унормування застосуван-ня методів ізоляції осіб з психічними за-хворюваннями.

У 2013 р. була продовжена робота щодо забезпечення права на спілкування пі-допічних Святошинського психоневро-логічного інтернату м. Києва (подан-ня Уповноваженого з прав людини до Міністра соціальної політики України Н. Ю. Королевської). Задля вирішен-ня порушеного питання Департамент соціальної політики Київської міської

151


державної адміністрації ініціював засі-дання Наглядової ради за діяльністю ін-тернатних установ м. Києва (червень та грудень 2013 р.) за участю представників Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Мінсоцпо-літики, громадськості, родичів, опікунів. За результатами проведеної роботи ад-міністрацією інтернату скасовано вимогу щодо подачі родичами, опікунами дові-док про результати флюорографічного обстеження для спілкування з підопічни-ми. Однак триває практика застосуван-ня неправомірних обмежень у вільному відвідуванні підопічних інтернату. Таким правом наділені лише опікуни.

Адміністрація деяких інтернатних уста-нов оперативно реагувала і ліквідову-вала виявлені недоліки протягом двох-трьох днів. А саме: • адміністрація Мукачівського психо-

неврологічного інтернату Закарпат-ської області ліквідувала «клітку» для тримання підопічних, які перебува-ють у збудженому стані;

• адміністрація Севастопольського ге-ріатричного будинку-інтернату пере-селила підопічних з холу медичного корпусу до житлових кімнат.

Окрім того, у цьому закладі після моні-торингу було промарковано постільну білизну.

Повторні візити

Прослідковується позитивні зміни став-лення керівників інтернатів і чиновників до потреб та інтересів підопічних після моніторингу, як це, наприклад, відбуло-ся в Ставівському психоневрологічному інтернаті. Під час повторного візиту була підтверджена інформація, надана Депар-таментом соціальної політики Київської ОДА, про здійснення ремонту житлових кімнат, коридору відділення для хворих, прикутих до ліжок, забезпечення досту-пу до холу для відпочинку, облаштування кімнат відпочинку, а головне – виявлено зміну пріоритетів у діяльності на користь підопічних. Директор дійсно почав пе-рейматися не лише станом підсобного

152

Севастопольський геріатричний будинок-інтернат

09.10.2013 р., постільна білизна без маркування

через три дні

11.10.2013 р., усунення недоліків

РОЗДІЛ 2

господарства, а й побутовими проблема-ми підопічних.

Під час повторного візиту (20.08.2013 р.) до Комарівського дитячого будинку-інтер-нату Харківської області працівники Де-партаменту НПМ перевірили виконання

рекомендацій, направлених після першо-го моніторингового візиту (27.06.2013 р.) до установи. Значна кількість рекоменда-цій була виконана.

Однак залишилися невиконаними такі рекомендації: не забезпечено персонал прального комплексу належними умова-ми праці (інформація, надана Мінсоцполі-тики стосовно обладнаної та функціоную-чої душової для персоналу, не відповідала дійсності, оскільки в пральному комплексі відсутнє навіть приміщення, де передба-чалося б встановлення душу); не активізо-вана робота громадської ради при дитя-чому будинку-інтернаті шляхом залучення спонсорів.

Також потребує розв’язання проблема забезпечення права на сім’ю осіб з ін-валідністю, які мешкають в установах системи соціального захисту населен-ня. Так, зокрема Уповноважений з прав людини вжила заходів і захистила пра-во на батьківство підопічних Сімферо-польського геріатричного пансіонату – подружжя Шугаєвих, у яких народилась донька (про порушення їхніх прав пові-домлялось у програмі «Факти» телеканалу IСTV 7 серпня 2013 р.). Водночас існуючі нормативи потребують суттєвих змін, аби забезпечити права на материнство і бать-ківство людей з особливими потребами, які проживають у державних установах.

З метою приведення українського зако-нодавства у відповідність до вимог між-народних стандартів Секретаріат Уповно-важеного з прав людини співпрацює з Ко-мітетом Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, яким створена робоча група з опрацювання питань щодо удосконалення механізмів захисту прав повнолітніх осіб з інвалідні-стю внаслідок стійких психічних та інте-лектуальних порушень.

153

25.01.2013 р.

25.01.2013 р.

10.07.2013 р.

10.07.2013 р.


За інформацією МОЗ, на початок 2013 р. у психіатричних закладах України під диспансерним та консультативним спостереженням перебувало 1 млн 161 тис. осіб.

Групу інвалідності мали 282,7 тис. хворих на розлади психіки і поведінки, з них 8,1 тис. – діти (до 18 років).

На початок 2013 року в Україні функ-ціонувало 39251 психіатричних ліжок, 1781 з них – для дітей віком 0 – 17 років включно.

З 2008 р. спостерігається зниження як кількості будинків дитини системи охо-рони здоров’я, так і кількості дітей, які там перебувають. Зазначене проілюстро-вано у порівняльних таблицях нижче.

У 2013 р. працівники Департаменту НПМ відвідали 20 закладів системи охорони здоров’я – 17 психіатричних

закладів та 3 будинки дитини, серед яких: 1. Київська обласна психоневрологіч-

на лікарня № 2 (Київська область)

154

2.9. Результати моніторингу установ Міністерства охорони здоров’я.

282748кількість осіб з інваліністю - 2,79 млн

з них - з психічними розладами 283 тис

4102140341 40172

3818437470

19141844 1764

16261781

34000

36000

38000

40000

42000

44000

2008 2009 2010 2011 2012

Ліжка длядітей

Ліжка длядорослих

49

48 48 48

45

43

4041424344454647484950

2008 2009 2010 2011 2012 2013

Частка людей з інвалідністю внаслідок розладів психіки в структурі людей з інвалідністю на початок 2013 р.



4102140341 40172

3818437470

19141844 1764

16261781

34000

36000

38000

40000

42000

44000

2008 2009 2010 2011 2012



49

48 48 48

45

43

4041424344454647484950

2008 2009 2010 2011 2012 2013

РОЗДІЛ 2

2. Кіровоградська обласна психіа-трична лікарня (Кіровоградська об-ласть)

3. Білоцерківський спеціалізований будинок дитини (Київська область)

4. Миколаївська обласна психіатрич-на лікарня № 2 (Миколаївська об-ласть)

5. Обласна клінічна психіатрична лі-карня (Запорізька область)

6. Полтавська обласна клінічна психі-атрична лікарня ім. О.Ф.Мальцева (Полтавська область)

7. Кримська республіканська психіа-трична лікарня № 5 (АР Крим)

8. Харківська міська дитяча лікарня № 5 (м. Харків)

9. Обласний спеціалізований будинок дитини “Зелений Гай” (Харківська область)

10. Харківська обласна клінічна психіа-трична лікарня № 3 (м. Харків)

11. Спеціалізований обласний будинок дитини (Київська область)

12. Обласна психіатрична лікарня с. Вільшани (Закарпатська область)

13. Луганська обласна клінічна психоне-врологічна лікарня (Луганська область)

14. Перевальська обласна психоневро-логічна лікарня (Луганська область)

15. Перша обласна спеціалізована лі-карня (Сумська область)

16. Обласна психіатрична лікарня № 2 (Івано-Франківська область)

17. Обласна психоневрологічна лікарня № 3 (Івано-Франківська область)

18. Обласний центр судово-психіатрич-ної експертизи обласний центр судо-во-психіатричної експертизи (Доне-цька область)

155



4102140341 40172

3818437470

19141844 1764

16261781

34000

36000

38000

40000

42000

44000

2008 2009 2010 2011 2012



49

48 48 48

45

43

4041424344454647484950

2008 2009 2010 2011 2012 2013

Кількість будинків дитини системи МОЗ станом на кінець року

3951 3704 3666 3507

3200

2725

0

500

1000

1500

2000

2500

3000

3500

4000

4500

2008 2009 2010 2011 2012 2013

Кількість дітей в будинках дитини системи МОЗ станом на кінець року

4100

4150

4200

4250

2008 2009 2010 2011 2012

4231,75

4189,75

4214,5

4170,75

4146,25



19. Київський міський центр судово-пси-хіатричної експертизи (м. Київ)

20. Чернігівська обласна психіатрична лікарня (Чернігівська область).

Типові порушення прав та свобод людини, виявлені під час відвідувань психіатричних (психоневрологічних) установ

Вживання засобів примусової ізоляції та фізичного обмеження пацієнтів з психічними захварюваннями, порядок застосування яких не регламентовано жодним нормативно-правовим актом.

Зазначене не відповідає вимогам між-народних стандартів. Так, відповідно до принципу 11 Принципів захисту осіб з психічними захворюваннями і покра-щення психіатричної допомоги, затвер-джених резолюцією 46/119 Генеральної Асамблеї ООН 18.02.1992 р., фізичні об-меження або примусова ізоляція мають застосовуватися виключно відповідно до офіційно схвалених процедур. Єв-ропейський комітет з попередження катувань і нелюдського або такого, що принижує людську гідність, поводження або покарання у стандарті 49 Стандар-тів [CPT/Inf/E (2002) 1 – Rev. 2004] вка-зав тенденцію у сучасній психіатричній практиці до відмови від ізоляції паці-єнтів. При цьому визнав, що у країнах, де існує практика ізоляції пацієнтів або застосування гамівних засобів, вона має бути детально розробленою з метою чіткої регламентації підстав для за-стосування, тривалості, частоти перегляду рішення, обов’язку персо-налу виявляти посилену увагу до па-цієнтів тощо. Такі ж вимоги містить стаття 8 Закону України “Про психіа-тричну допомогу”. Однак, наразі гамів-ні засоби до хворих застосовуються за відсутності нормативної регламентації

цього процесу, що створює підстави для порушення прав і свобод людини.

В арсеналі переважної більшості психі-атричних лікарень використовуються гамівні засоби у вигляді полотняних пе-тель, виготовлених власноруч.

156

Миколаївська обласна психіатрична лікарня № 2

Перша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни

РОЗДІЛ 2

Також були виявлено ремені для фік-сації іноземного виробництва, які не були сертифіковані в Україні (обласна психоневрологічна лікарня № 3 Іва-но-Франківської області, Тернопіль-ська обласна комунальна клінічна пси-хоневрологічна лікарня).

У Першій обласній спеціалізованій лі-карні м. Ромни виявлена гамівна со-рочка «власного виробництва», що спростовує публічні заяви вітчизняних психіатрів про те, що гамівні сорочки протягом останніх двох десятиліть не використовуються.

Результати моніторингу свідчать також про різні підходи до застосування за-собів примусової ізоляції в установах для людей з психічними розладами, у тому числі палат з заґратованими ві-кнами і дверима.

Грубі порушення при госпіталізації дітей з інтернатних закладів до пси-хіатричних відділень. Так, підставами для госпіталізації вихованців дитячих будинків м. Севастополя були «дратів-ливий стан, самовільне залишення ди-тячого будинку, конфліктна поведінка тощо». Фактично, діти стали заручника-ми керівництва установ, вони карались за неналежну поведінку поміщенням до психлікарень для обстеження та лікування. Такі дії адміністрації є гру-бим порушенням Закону України «Про психіатричну допомогу» та п. 3.1 По-рядку надання психіатричної допомоги дітям, затвердженого наказом Мініс-терства охорони здоров’я України від 18.05.2013 р. № 400, відповідно до яко-го дитина підлягає госпіталізації у разі, якщо вчиняє чи виявляє реальні намі-ри вчиняти дії, що становлять безпосе-редню небезпеку для неї чи оточуючих.

Щодо надання психіатричної допомоги дітям у Севастопольській психіатрич-ній лікарні № 5 на звернення Уповно-важеного з прав людини прокурором м. Севастополя 11.12.2013 р. було вне-сене подання голові Севастопольської міської державної адміністрації про усунення порушень вимог законодав-ства при наданні психіатричної допо-моги неповнолітнім.

157

Обласна психіатрична лікарня с. Вільшанки

Перша Спеціалізована лікарня м. Ромни

Тернопільська обласна комунальна клінічна психоневрологічна лікарня


Лікування дітей їх спільно з дорос-лими хворими. У деяких закладах лі-кування дітей віком від 3 до 14 років включно проводилося у дитячих відді-леннях, дітей віком від 15 до 18 років – у загальнопсихіатричних відділеннях разом з дорослими. Однак, це є пору-шенням п. 2.1 Порядку надання психі-атричної допомоги дітям, відповідно до якого має бути чітке розмежування надання психіатричної допомоги дітям і дорослим. Зокрема, у Севастополь-ській міській психіатричній лікарні № 5 протягом 2013 р. до загальнопсихіа-тричних відділень для дорослих було госпіталізовано 96 неповнолітніх і на-віть 14 малолітніх.

Позитивним є досвід розв’язання про-блем забезпечення прав дітей з психіч-ними розладами на медичну допомогу Харківської міської дитячої лікарні № 5. Медичну допомогу дітям м. Харкова надають не в психіатричній (психоне-врологічній) лікарні, а в психоневроло-гічному і психіатричному відділеннях дитячої лікарні, що відповідає світовій тенденції стосовно виведення дитячих відділень зі складу психіатричних ліка-рень для дорослих та кореспондуєть-ся з концептуальними засадами щодо вдосконалення надання психіатричної допомоги дітям в Україні.

Неналежна організація надання ме-дичних послуг хворим на туберку-льоз загрожує життю і здоров’я па-цієнтів У структурі Обласної психіатричної лі-карні № 2 (Івано-Франківська область) та Харківської обласної психіатрич-ної лікарні № 3 є відділення (зміша-ні) для хворих на туберкульоз, у яких одночасно перебували особи з МБТ+ та МБТ- туберкульозом. Усі пацієнти даних відділень спільно користуються їдальнею, санітарними кімнатами, ко-ридором, загальним прогулянковим майданчиком. За таких умов відбува-ється тісний контакт пацієнтів цих від-ділень, що створює великі ризики.

Довготривале перебування пацієн-тів у стаціонарах психіатричних/психоневрологічних лікарень. Відпо-відно до клінічних протоколів лікуван-ня хворі з психічними захворювання-ми мають лікуватися в стаціонарах до двох місяців. Проте реально у геріа-тричних відділеннях деякі пацієнти пе-ребувають по півроку, а то й роками. Ці відділення виконують невластиві їм функції психоневрологічного інтерна-ту. Відповідно до нормативів виписати недієздатного хворого без згоди опіку-на неможливо. Однак недобросовісні опікуни часто зацікавлені, щоб хворі

158

РОЗДІЛ 2

роками перебували в лікарні. На жаль, така ситуація має місце у більшості психіатричних лікарень. Людина, яка вже не потребує лікування, фактично примусово утримується в психіатрич-ній установі.

Для вирішення цієї проблеми треба співпрацювати з місцевими органами опіки і піклування. Варто поширити досвід роботи Івано-Франківської об-ласної психоневрологічної лікарні № 3, соціальні працівники якої в таких ви-падках офіційно звертаються до орга-нів опіки і піклування щодо ініціюван-ня скасування опіки. В цій лікарні фак-тично відсутня проблема довготрива-лого перебування хворих у стаціонарі.

Перебування підекспертних у ци-вільних справах в умовах, які ство-рені для осіб, взятих під варту.У Харківській обласній клінічній пси-хіатричній лікарні № 3 було виявлено одночасне перебування у відділенні судово-психіатричної експертизи з арештованими особами, які перебува-ють під вартою, осіб, які проходять екс-пертизу у цивільних справах. При цьо-му відділення судово-психіатричної експертизи облаштоване відповідно до вимог для тримання арештованих осіб: наявні ґрати на вікнах, паркан з рядами колючого дроту, сторожова вежа. Для підекспертних у цивільних справах такі обмеження не передба-чені, відтак застосування до них обме-жень є необґрунтованим і таким, що порушує їхні права.

Відсутність можливості пацієнтів оскаржувати в суді методи лікуван-ня. Під час спілкування із пацієнтами в ході візитів, а також у зверненнях до Уповноваженого громадяни найчасті-ше скаржаться на методи лікування,

не погоджуються з встановленими їм діагнозами. Відповідно до ст. 32 Зако-ну України «Про психіатричну допо-могу» хворі мають право звернутися до суду, однак наразі реально відсутні механізми такого звернення під час пе-ребування їх у психіатричному закладі. Тому є нагальним забезпечення права на юридичну допомогу осіб, поміще-них до психіатричного закладу в при-мусовому чи добровільному порядку для проходження лікування.

Виявлені проблеми і недоліки, що призводять до порушення прав па-цієнтів:

Обмеженість реалізації права на отримання повноцінних реабіліта-ційних послуг. Сучасна система надан-ня психіатричної допомоги у психіа-тричних закладах орієнтується на про-ведення медикаментозного лікування. Й хоча в деяких закладах запровадже-ні реабілітаційні заходи, однак пере-важно це заходи тільки медичної реа-білітації (Обласна психіатрична лікар-ня с. Вільшани Закарпатської області, Полтавська обласна психіатрична лі-карня ім. О. Ф. Мальцева).

Як позитив слід відмітити досвід Об-ласної психоневрологічної лікарні № 3 Івано-Франківської області, де запро-ваджуються сучасні методи лікуван-ня і реабілітації хворих, що дає змогу забезпечити високий рівень надання спеціалізованої допомоги. Реабілітоло-ги систематично проходять підготовку за кордоном.

Незаповненість штату лікарів, зо-крема психіатрів, особливо у психі-атричних лікарнях, що розташова-ні на великій відстані від обласних центрів (Див. діаграму ст. 160).

159


Обмежене спілкування пацієнтів з родичами та іншими особами. Так на-приклад, у Миколаївській обласній пси-хіатричній лікарні № 2 таке спілкування триває лише 30 хвилин.

Обмеженість реалізації права на перебування пацієнтів на свіжому повітрі:• у Чернігівській обласній психоне-

врологічній лікарні порушуються права пацієнтів деяких відділень у зимовий період;

• підекспертні відділення стаціонар-ної судово-психіатричної експертизи Луганської обласної психіатричної

лікарні на час моніторингового візи-ту протягом трьох тижнів не були на свіжому повітрі;

160

Полтавська обласна психіатричналікарня ім. О.Ф.Мальцева

3951 3704 3666 3507

3200

2725

0

500

1000

1500

2000

2500

3000

3500

4000

4500

2008 2009 2010 2011 2012 2013


4100

4150

4200

4250

2008 2009 2010 2011 2012

4231,75

4189,75

4214,5

4170,75

4146,25

Забезпеченість населення України лікарями-психіатрами (штатні одиниці)

78,75

0

10

20

30

40

50

60

70

80

90

100

Укра

їна

АР

Крим

Вінн

ицьк

а

Воли

нськ

а

Дні

проп

етро

вськ

а

Дон

ецьк

а

Жит

омир

ська

Зака

рпат

ська

Запо

різь

ка

Іван

о-Ф

ранк

івсь

ка

Київ

ська

Кіро

вогр

адсь

ка

Луга

нськ

а

Льві

вськ

а

Мик

олаї

вськ

а

Оде

ська

Пол

тавс

ька

Рівн

енсь

ка

Сум

ська

Терн

опіл

ьськ

а

Харк

івсь

ка

Херс

онсь

каХм

ельн

ицьк

а

Черк

аськ

а

Черн

івец

ька

Черн

ігів

ська

м. К

иїв

м. С

евас

топо

ль

Укомплектованість фізичними особами штатних посад лікарів-психіатрів, всього (%)

РОЗДІЛ 2

• незадовільна облаштованість прогу-лянкових майданчиків у відділеннях судово-психіатричної експертизи (прогулянкові майданчики не облад-нані лавами, навісами від атмосфер-них опадів, захаращені інвентарем).

Неналежні умови перебування паці-єнтів:1. Перевантаженість палат, відсутність

особистого простору.

161

Івано-Франківська обласна психіатрична лікарня № 2

Чернігівська обласна психіатрична лікарня

Відділення стаціонарної судово-психіатричної екс-пертизи Луганської обласної психіатричної лікарні

Обласна психіатрична лікарня № 2 (Івано-Франківська обл.)


Київський міський центр судово-психіатричної експертизи


2. Незадовільне освітлення палат (Кримська республіканська устано-ва «Психіатрична лікарня № 5»).

3. Відсутня система примусової та при-родної вентиляції (вікна застарілі, заґратовані, маленькі кватирки не забезпечують надходження свіжого повітря) (Полтавська обласна психі-атрична лікарня ім. О. Ф. Мальцева).

4. Неналежне медичне забезпечення та харчування пацієнтів. Проводя-чи аналіз фінансування медичного забезпечення та харчування, мож-на стверджувати, що, наприклад, у Кримській республіканській уста-нові «Психіатрична лікарня № 5» на харчування на один ліжко-день припадає 5,05 грн, на медикамен-ти – 4,71 грн, водночас у Обласній психіатричній лікарні с. Вільшани відповідно – 15,96 грн та 13,54 грн;

5. Неналежний стан приміщень. Зо-крема:– Івано-Франківська обласна пси-

хіатрична лікарня № 2 знахо-диться у віддаленому селі, роз-ташована у старих приміщеннях жіночого монастиря, частина з яких в аварійному стані;

– у Вільшанській обласній психіа-тричній лікарні потребують капі-тального ремонту чотири з п’яти корпусів;

– у Першій обласній спеціалізова-ній лікарні м. Ромни, яка засно-вана ще в ХVІІІ ст., через брак фінансування понад двадцять років не проводилися поточні та капітальні ремонти.

162

Кіровоградська обласнапсихіатрична лікарня




РОЗДІЛ 2

6. Незадовільний стан санітарних кім-нат і відсутності перегородок між унітазами.

7. Використання застарілого твердого і м’якого інвентарю.

163

Чернігівська обласна психіатрична лікарняХарківська обласна клінічна психіатрична лікарня № 3

Обласна психіатрична лікарня с. Вільшанки

Миколаївська обласна психіатрична лікарня № 2


8. Ізолятори для пацієнтів з інфекцій-ними захворюваннями розміщені в прилаштованих кімнатах без вікон (Кримська республіканська установа «Психіатрична лікарня №5»).

Водночас як позитивний можна від-значити досвід Чернігівської обласної психіатричної лікарні з благоустрою території з метою впровадження ланд-шафтної терапії. З 2003 р. щорічно на території лікарні проводиться вистав-ка квітів та народних ремесел. Відкри-то лікарняний храм в ім’я ікони Божої Матері «Всіх Скорботних Радість», ство-рено відділення паліативної допомоги

в Центрі по наданню допомоги хворим похилого віку.

За співпраці з польськими і французь-кими колегами у липні 2013 р. у Іва-но-Франківській психоневрологічній лікарні № 3 відкрито нові відділення, які відповідають європейським стан-дартам;

Разом з тим, слід відмітити Першу об-ласну спеціалізовану лікарню м. Ром-ни, де поліпшення умов перебування хворих почали саме з ремонту санітар-них кімнат;

164

Івано-Франківська обласна психоневрологічна лікарня № 3

Івано-Франківська обласна психоневрологічна лікарня № 3

Обласна психіатрична лікарня с. Вільшанки (Закарпатська область)

Кримська республіканська установа «Психіатрична лікарня №5»

РОЗДІЛ 2

Стан виконання рекомендацій Упов-новаженого, наданих протягом 2013 року Міністерству охорони здоров’я України.

У 2013 р. за результатами проведення моніторингу стану дотримання прав і свобод осіб, які перебувають в устано-вах системи охорони здоров’я, Депар-таментом НПМ у 2013 р. було направ-лено до Міністерства охорони здоров’я України 11 листів та 5 листів – до об-ласних (міських) державних адміністра-цій з витягами зі звітів для відповідного реагування.

В порівнянні з 2012 роком у 2013 фак-тично незмінним залишилось вкрай низьке ефективне реагування МОЗ на низку важливих рекомендацій Уповно-важеного. Значний обсяг рекомендацій пов’язаний з недостатнім фінансуван-ням. В той же час низка рекомендацій пов’язана з необхідними змінами став-лення до пацієнтів.

Так, зокрема без результативного реа-гування залишилась пропозиція щодо вилучення зазначення спеціалізації в офіційних назвах психоневрологічних лікарень. Мета зазначеної пропози-ції полягає в усуненні стигматизації психічно хворих осіб. Уповноважений пропонувала прибрати з назв ліка-рень зазначення їх спеціалізації. Дане питання обговорювалося на нараді головних позаштатних спеціалістів МОЗ АР Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров’я обласних (міських) державних адміністрацій зі спеціальності «психіатрія» та на селек-торній нараді в Міністерстві охорони здоров’я, присвяченій Міжнародному дню прав людини, участь в якій узя-ла Уповноважений з прав людини. На думку МОЗ, пропозиція щодо виклю-чення спеціалізації з офіційної назви закладів охорони здоров’я, що нада-ють психіатричну допомогу, може при-звести до порушення прав працівників цих закладів: працівники потенційно можуть втратити пільгове пенсійне забезпечення та право на пільги, вста-новлені для осіб, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці. Однак існуюча практика деяких лікарень (Дніпродзержинська міська лікарня № 1 (Дніпропетровська область), Пер-ша обласна спеціалізована лікарня м. Ромни (Сумська область) свідчить про те, що, попри відсутність зазначен-ня спеціалізації в назвах лікувальних

165




закладів, пільги зберігаються, адже спеціалізація зазначена в установчих документах лікарень.

Невирішеним залишилося й питан-ня організації охорони відділень для примусового лікування з посиленим наглядом. У своєму листі Уповноваже-ний зазначила про необхідність нор-мативного врегулювання організації охорони відділень для застосування примусових заходів медичного харак-теру з посиленим наглядом і режиму тримання в них хворих, приведення нормативів у відповідність до міжна-родних стандартів надання медичних послуг особам з психічними розлада-ми і забезпечення безпеки медичного персоналу.

Однак реагуванням МОЗу було тільки звернення до МВС щодо підготовки проекту нормативного акта стосовно врегулювання організації охорони від-ділень для застосування примусових заходів медичного характеру у відді-леннях з посиленим наглядом. Наразі питання так і не вирішено.

Щодо позбавлення права вільного до-ступу підекспертних до ліжок у денний час, що було зафіксовано під час моні-торингу Херсонської обласної психіа-тричної лікарні, Департамент охорони здоров’я Херсонської обласної одер-жавної адміністрації поінформував про поновлення прав підекспертних (лютий та червень 2013 р.).

Однак під час повторного візиту до зазначеного закладу регіональним координатором зі зв’язків з громад-ськістю Уповноваженого з прав лю-дини було встановлено, що жодних заходів для покращення умов утри-мання осіб у відділенні стаціонарної

судово-психіатричної експертизи вжи-то не було. Зокрема, між спальним приміщенням та їдальнею залишилася металева решітка, яка закривається на замок, вікна у палатах зафарбовані. Крім того, були підстави вважати, що підекспертні не мали допуску до ліжок у денний час.

Міністерством охорони здоров’я України відповідно до наказу МОЗ від 25.12.2013 р. № 275-Адм «Про утворен-ня комісії з перевірки комунального закладу «Херсонська обласна психіа-трична лікарня» Херсонської обласної ради» 26–27 грудня 2013 р. проведено комісійну перевірку стану здійснення у закладі примусових заходів медичного характеру та проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи. За результатами було вжито ряд заходів для усунення недоліків. Невирішени-ми залишилися питання, що потребу-ють додаткового фінансування, зокре-ма, на 2014 р. заплановано провести заміну вікон та розробити завдання на проектування та замовлення про-ектно-кошторисної документації бу-дівництва нового корпусу відділення судово-психіатричної експертизи.

Подання Уповноваженого з прав людини.

Стосовно типових порушень у системі закладів охорони здоров’я у 2013 р. було надіслано два подання Уповнова-женого з прав людини.

У грудні 2012 р. Прем’єр-міністро-ві України було направлено подання Уповноваженого з прав людини щодо приведення постанови Кабінету Мі-ністрів України від 17 вересня 1996 р. № 1138 «Про затвердження пере-ліку платних послуг, які надаються в

166

РОЗДІЛ 2

державних закладах охорони здоров’я та вищих медичних закладах освіти» в частині надання платних послуг з про-ведення судово-психіатричної експер-тизи у справах про обмеження цивіль-ної дієздатності чи визнання фізичної особи недієздатною у відповідність до вимог ЦПК України.

Попри невизнання Міністерством цієї проблеми, за результатами проведеної прокуратурою перевірки у 2013 р. були виявлені порушення та направлені по-дання до відповідних облдержадміні-страцій щодо їх усунення. Вищим спе-ціалізованим судом України з розгляду цивільних i кримінальних справ при-йнято рішення щодо підготовки інфор-маційного листа з роз’ясненням судам про застосування ст. 240 ЦПК України.

Під час подальших відвідувань уста-нов, які здійснюють судово-психіа-тричну експертизу, зокрема Київського міського центру судово-психіатричної експертизи, було з’ясовано, що резуль-татом реагування на подання є надан-ня послуг з проведення судово-пси-хіатричної експертизи у справах про обмеження цивільної дієздатності чи визнання фізичної особи недієздатною виключно на безоплатній основі.

Налагоджена співпраця Департаменту з Українським науково-дослідним ін-ститутом соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України.

25 червня 2013 р. спільно з інститутом проведено круглий стіл «Застосування примусових заходів медичного харак-теру як різновид державного приму-су», за результатами якого Прем’єр-мі-ністрові України було направлене по-дання Уповноваженого з прав людини щодо забезпечення прав громадян

при застосуванні ст. 508 КПК України. Міністерство запланувало проведення міжвідомчої робочої наради за участю представників Генеральної прокурату-ри України, Верховного Суду України, МВС, Мін’юсту, ДПтС з підготовки нор-мативно-правового акта по застосу-ванню ст. 508 КПК України.

За результатами проведеної роботи Національною школою суддів за дору-ченням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України спільно з Українським науково-дослідним інститутом соці-альної і судової психіатрії та наркології МОЗ України було досягнуто домовле-ності про участь представників даного інституту в проведенні занять у Націо-нальній школі суддів України.

Також під час моніторингу були виявле-ні проблеми, розв’язання яких можливе лише за співпраці декількох міністерств. Зокрема, порушення прав людей з пси-хічними розладами, які перебувають в установах системи охорони здоров’я, соціального захисту населення і пенітен-ціарної служби при застосуванні до них засобів примусової ізоляції та фізичного обмеження, порядок застосування яких не регламентовано жодним норматив-но-правовим актом, що не відповідає вимогам міжнародних стандартів. Так, відповідно до Принципів захисту осіб з психічними захворюваннями і покра-щення психіатричної допомоги, затвер-джених резолюцією 46/119 Генеральної Асамблеї ООН 18.02.1992 р., фізичні об-меження або примусова ізоляція мають застосовуватися виключно відповідно до офіційно схвалених процедур. Європей-ський комітет з попередження катувань і нелюдського або такого, що принижує людську гідність, поводження або пока-рання у стандарті 49 Стандартів [CPT/Inf/E (2002) 1 – Rev. 2004] визнав, що у країнах,

167


де існує практика ізоляції пацієнтів або застосування гамівних засобів, вона має бути ґрунтовно розробленою з метою чіткої регламентації підстав для засто-сування, тривалості, частоти перегляду рішення, обов’язку персоналу виявляти посилену увагу до пацієнтів тощо.

Оскільки відсутність регламентації за-стосування засобів примусової ізоляції та фізичного обмеження призводить до порушення прав осіб з психічними про-блемами, 9 жовтня 2013 р. Уповноваже-ний з прав людини направила подання Прем’єр-міністрові України щодо забез-печення прав людей з психічними роз-ладами при застосуванні до них приму-сової ізоляції та фізичного обмеження.

Міністерством охорони здоров’я Украї-ни підготовлено проект відомчого нака-зу «Про затвердження Інструкції про по-рядок застосування фізичного обмежен-ня та ізоляції при наданні психіатричної допомоги особам, які страждають на психічні розлади».

На виконання протоколу засідання ро-бочої наради щодо актуальних питань

реалізації державної політики у сфері забезпечення прав і свобод людини в місцях несвободи, яка була проведе-на 4 листопада 2013 р. під головуван-ням Уповноваженого з прав людини, 20 грудня 2013 р. у Міністерстві охоро-ни здоров’я України відбулося перше засідання Міжвідомчої координаційної ради з питань удосконалення систе-ми надання психіатричної допомоги в Україні. Учасники засідання обговори-ли проблемні питання взаємодії різ-них міністерств та відомств у межах запропонованого проекту Концепції Державної програми розвитку охоро-ни психічного здоров’я в Україні до 2020 р. Також було зазначено, що такі важливі складові охорони психічно-го здоров’я, як медична та соціальна допомога, мають бути результатом зу-силь усього суспільства, потребують міжгалузевої взаємодії та повинні пе-редбачати заходи з урахуванням мож-ливостей багатьох секторів та фахів-ців різного профілю: освітян, медиків, фахівців засобів масової інформації, співробітників органів соціального за-хисту, юстиції, внутрішніх справ та ба-гатьох інших.

168

РОЗДІЛ 3

1. Законодавчо врегулювати питан-ня створення незалежного органу досудового розслідування фактів катувань та інших жорстоких, не-людських або таких, що принижу-ють гідність, видів поводження та покарання, вчинених посадовими особами.

2. Внести зміни до Кримінального ко-дексу України:

до ст. 127 – щодо приведення визна-чення терміна «катування» у відпо-відність до визначення, наданого у ст. 1 Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, а та-кож введення спеціального суб’єкта злочину – посадової особи органу державної влади.

3. Внести зміни до Закону України «Про попереднє ув’язнення»:а) до ст. 4, передбачивши здійс-

нення лікування осіб, взятих під варту, хворих на заразні форми туберкульозу, у протитуберку-льозних закладах у спеціально відведених приміщеннях.

Потреба в такому доповненні зумовлена тим, що внаслідок неузгодженості норм зазначеного Закону і Закону України «Про протидію захворюванню на тубер-кульоз» порушується право на охорону

здоров’я взятих під варту осіб, хворих на заразні форми туберкульозу, оскільки такі особи поміщаються до слідчих ізо-ляторів усупереч вимозі п. 4 ст. 10 роз-ділу ІІІ цього Закону, яким передбачено, що лікування таких хворих здійснюється протитуберкульозними закладами;

б) до ст. 7, передбачивши передачу в дохід держави тільки за рішен-ням суду вилучених грошей, цін-них паперів та предметів у осіб, взятих під варту, під час перебу-вання їх у місцях попереднього ув’язнення, оскільки ст. 41 Кон-ституції України передбачено, що право приватної власності є непорушним і конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду. До суду має передаватись складе-ний посадовою особою прото-кол про вилучення грошей, цін-них речей та предметів;

в) до с т. 9:• передбачивши надання щоден-

них прогулянок тривалістю дві години вагітним жінкам і жін-кам, які мають при собі дітей, неповнолітнім, а також хворим з дозволу лікаря та за їх згодою. Визначення конкретного часу щоденних прогулянок зазначе-ним особам виключить можли-вість надавати прогулянку мен-ше двох годин;

169

3.1. Верховній Раді України.

РОЗДІЛ 3Рекомендації щодо покращення стану забезпечення прав людини за результатами моніторингу у 2013 році


• передбачивши право осіб, взятих під варту, одержува-ти передачі або посилки та грошові перекази і передачі без обмежень щодо кількості. Чинна редакція ст. 9 Закону України «Про попереднє ув’яз-нення» є причиною того, що п. 2.1 розділу 2 глави VІ Пра-вил внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної пенітенціарної служби Украї-ни, затверджених наказом Мі-ністерства юстиції України від 18 березня 2013 р. № 460/5 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції 20 березня 2013 р. за № 445/22977 передбачено, що передачі приймаються для ув’язнених загальною вагою не більше 50 кг на місяць. Та-ким чином, порушується право осіб, взятих під варту, на до-статнє (якісне) харчування;

г) до ст. 12 щодо надання права особам, взятим під варту, на побачення з родичами або ін-шими особами;

ґ) до ст. 13, передбачивши пе-редачу відповідей на заяви, скарги та листи безпосеред-ньо особам, взятим під варту. Встановлений ст. 13 порядок, згідно з яким адміністрація місця попереднього ув’язнен-ня ознайомлює осіб, взятих під варту, з відповідями на заяви, скарги та листи під розписки, які додаються до їх особових справ, суперечить передбаче-ному ст. 34 Конституції України праву кожного вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб – на свій вибір.

4. Внести зміни до Кримінально-вико-навчого кодексу України:а) доповнити ст. 24 шляхом роз-

ширення кола суб’єктів, які ма-ють право відвідувати устано-ви виконання покарань. Запро-поновані зміни передбачають надання права відвідування на підставі окремого письмового доручення Уповноваженого з прав людини установ виконан-ня покарань представниками громадських організацій, екс-пертами, вченими та фахівця-ми, залученими Уповноваженим на договірних засадах до вико-нання функцій національного превентивного механізму. Таке доповнення зумовлено необхід-ністю приведення змісту ст. 24 у відповідність до ст. 191 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»;

б) до с т. 51:• усунувши заборону засудженим

до арешту на побачення з роди-чами та іншими особами, а та-кож на одержання передач (по-силок) і бандеролей. Відсутність права у засуджених до арешту одержувати посилки (передачі) і бандеролі та мати побачення з родичами та іншими особами позбавляє засуджених можли-вості повноцінного харчування та необхідного спілкування, на-самперед з родичами. З метою відновлення соціальної спра-ведливості щодо засуджених до арешту вбачається доцільним надати їм право одержувати щомісяця короткострокове і один раз на три місяці тривале побачення, а посилки (переда-чі) і бандеролі приймати для

170

РОЗДІЛ 3

засуджених до арешту без об-межень їх кількості;

• чітко визначивши час прогулян-ки засуджених до арешту осіб. Передбачене на даний час на-дання прогулянки тривалістю до однієї години, а неповноліт-нім – до двох годин фактично створює підґрунтя для зменшен-ня адміністрацією установи часу на прогулянку. Визначення фік-сованого часу для прогулянок засудженим до арешту унемож-ливить їх надання тривалістю меншою, ніж зазначена в чинній редакції Кодексу, що є особливо важливим для засуджених, які постійно тримаються в камер-них приміщеннях;

в) до ст. 93, передбачивши мож-ливість відбування покаран-ня засудженими в установах виконання покарань також і за місцем постійного прожи-вання їхніх родичів, на вибір зазуджених. Встановлений цією статтею Кодексу порядок направлення засуджених до установ виконання покарань призводить до випадків, коли місце відбування покарання засудженим є віддаленим від місця постійного проживання його близьких родичів, які не-рідко є людьми похилого віку, страждають на різні захворю-вання та не мають достатньо коштів на проїзд, що усклад-нює їх прибуття на побачення. Тим самим обмежується право громадян на спілкування, що не сприяє позитивному впли-ву на засуджених з метою їх перевиховання. Саме тому є доцільним враховувати при направленні засуджених до

колоній місце проживання до засудження не тільки самого засуд женого, а й його близь-ких родичів;

г) до ст. 134, забезпечивши пра-во на побачення з адвокатами та іншими фахівцями у галузі права засудженим під час їх тримання в дисциплінарному ізоляторі, карцері або примі-щенні камерного типу (оди-ночній камері). Чинна редак-ція суперечить передбаченому Конституцією України праву на правову допомогу при вирі-шенні справ у судах та інших державних органах в Україні, а також вимогам ст. 110 Кодексу, згідно з якою кількість і трива-лість побачень засуджених до позбавлення волі з адвокатами не обмежена. Крім того, відпо-відно до п. 23.1 Європейських пенітенціарних правил усі ув’язнені мають право на от-римання правової допомоги, і адміністрація пенітенціарної установи зобов’язана надати розумні можливості для отри-мання доступу до такої допо-моги;

ґ) до статей 138, 139, 140, пе-редбачивши можливість до-даткового витрачання коштів на придбання продуктів хар-чування і предметів першої потреби, вилучивши слова «їм може бути дозволено», оскіль-ки витрачати засудженим, які відбувають покарання у ви-правних колоніях, додатково кошти на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби повинно бути не мож-ливістю, а правом, тому що при визначенні такої можливості

171


на розсуд персоналу установи не виключається упереджене ставлення у вирішенні цього питання;

д) до ст. 145, зменшивши макси-мальний термін стягнення у вигляді поміщення в дисциплі-нарний ізолятор до п’яти діб для неповнолітніх осіб, які від-бувають покарання;

е) до ст. 151, забезпечивши надан-ня один раз на три місяці три-валих побачень засудженим до довічного позбавлення волі з близькими родичами (подруж-жя, батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені, рідні брати і се-стри, дід, баба, онуки).

До того ж згідно з частиною першою ст. 140 в умовах, аналогічних до тих, у яких утримуються чоловіки, засуджені до довічного ув’язнення, утримуються також чоловіки, засуджені за умисні особливо тяжкі злочини, чоловіки, за-суджені за вчинення умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в пе-ріод відбування покарання у вигляді позбавлення волі, чоловіки, які раніше двічі в будь-якій послідовності були засуджені до позбавлення волі, та інші категорії засуджених, які теоретич-но становлять не меншу загрозу для безпеки та дотримання внутрішнього

розпорядку в установі. Втім, згідно з абзацом третім частини другої ст. 140 усі ці категорії засуджених, окрім за-суджених до довічного ув’язнення, мають право одержувати щомісяця короткострокове і один раз на три мі-сяці тривале побачення.

5. Розробити та прийняти закон Украї-ни щодо регламентації інституту опі-ки і піклування над недієздатними та обмежено дієздатними особами.

6. Внести зміни до чинного законодав-ства з метою забезпечення доступу до процедури поновлення дієздат-ності недієздатних осіб, реалізації їх права на скаргу. Адже відсутність можливості недієздатних осіб оскар-жувати примусову госпіталізацію або лікування в психіатричних за-кладах, скаржитись на опікунів чи на дії/бездіяльність органів опіки і піклування, звертатись за безоплат-ною правовою допомогою фактично робить їх заручниками недобросо-вісних опікунів, які досить часто по-рушують права підопічних.

7. Відповідно до вимог частини третьої ст. 327 КУпАП розробити проект за-конодавчого акта, який би врегулю-вав правила відбування адміністра-тивного арешту.

1. Розробити нормативно-правовий акт, який би визначив єдині державні стан-дарти тримання осіб, затриманих за вчинення адміністративного правопо-рушення, та процедуру обмеження їх прав і свобод в органах Міністерства внутрішніх справ України, Державної міграційної служби та Державної при-кордонної служби України.

2. Розробити єдині державні норми і стандарти умов тримання осіб, за-триманих за вчинення криміналь-них правопорушень, у місцях несво-боди, підпорядкованих різним мініс-терствам і відомствам (Міністерству внутрішніх справ України, Мініс-терству оборони України, Держав-ній пенітенціарній службі України,

172

3.2. Кабінету Міністрів України:

РОЗДІЛ 3

Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України), з урахуванням передового національ-ного та міжнародного досвіду.

3. Розробити санітарні правила і нор-ми облаштування, утримання і ор-ганізації режиму діяльності інтер-натних установ системи соціального захисту населення.

4. Розробити єдині державні норми і стандарти обладнання транспорт-них засобів (автозаків, вагонзаків, патрульних автомобілів) для переве-зення затриманих, узятих під варту та засуджених осіб, які б відповідали міжнародним стандартам, та приве-сти у відповідність до них наявний транспорт.

5. Розробити та затвердити спільним нормативним актом ГПУ, СБУ, МВС, податкової міліції єдині форми облі-кових документів, що мають вестися службовими особами, відповідаль-ними за перебування затриманих відповідно до вимог ст. 212 КПК України.

6. Нормативно врегулювати Порядок фізичного обмеження та ізоляції

осіб, які страждають на психічні розлади і перебувають в установах охорони здоров’я, соціального за-хисту населення та пенітенціарної служби, на виконання вимоги ст. 8 Закону України “Про психіатричну допомогу”.

7. Врегулювати питання щодо орга-нізації охорони спеціалізованих відділень для застосування приму-сових заходів медичного характе-ру у вигляді госпіталізації до пси-хіатричного закладу (відділення) з посиленим наглядом стосовно можливості залучення недержав-них охоронних структур.

8. Ініціювати розробку та запрова-дження Механізму реалізації за-стосування запобіжного заходу у вигляді передання особи на пі-клування опікунам, близьким роди-чам чи членам сім’ї з обов’язковим лікарським наглядом і поміщення до психіатричного закладу в умо-вах, що виключають її небезпечну поведінку.

1. Вивчити доцільність функціону-вання в системі МВС спеціальних приймальників органів внутрішніх справ для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, з ураху-ванням:– відсутності законодавчого акту,

який має врегулювати правила відбування адміністративного арешту, як це передбачено по-ложенням ч. 2 ст. 327 КУпАП;

– широку мережу ізоляторів тим-часового тримання ОВС, у яких можуть триматися адмінарешто-вані;

– незначну наповнюваність спеці-альних приймальників;

– значні затрати на утримання приміщень і обладнання спеці-альних приймальників та осо-бового складу, задіяного для за-безпечення їх діяльності.

173

3.3. Міністерству внутрішніх України.


У разі прийняття позитивного рішення, кошти, що передбачені на утримання зазначених спец установ, спрямувати на покращення матеріально-побутово-го забезпечення умов тримання в ізо-ляторах тимчасового тримання.

2. Забезпечити призначення службо-вих осіб, відповідальних за перебу-вання затриманих, та належне вико-нання ними обов’язків визначених ст. 212, частиною 5 ст. 213 КПК Укра-їни, Порядком інформування цен-трів з надання безоплатної вторин-ної правової допомоги про випадки затримання осіб, затвердженим по-становою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 року № 1363, та розділом VIII Положення про орга-ни досудового розслідування Мініс-терства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС від 09.08.2012 № 686.

3. Забезпечити негайне повідомлен-ня рідних та близьких про затри-мання осіб як в адміністративному порядку, так і за підозрою у вчи-ненні злочину, а також подальше негайне їх інформування про пе-реміщення особи з одного місця тримання під вартою до іншого.

4. Припинити практику тримання осіб у непризначених для цього місцях (кабінетах, коридорах тощо).

5. Забезпечити громадянам вільний доступ до приймалень громадян органів і підрозділів внутрішніх справ.

6. Забезпечити невідкладне повідом-лення органів прокуратури про виявлення тілесних ушкоджень у осіб, які тримаються в ІТТ.

7. Суворо заборонити перегляд та цензуру кореспонденції, яку затри-мані, взяті під варту особи та особи, піддані адміністративному арешту, адресують Уповноваженому Вер-ховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, упов-новаженим особам таких міжнарод-них організацій та прокуророві, а та-кож кореспонденції, яку особи, взяті під варту, одержують від зазначених органів та осіб.

Передбачити альтернативні можливості направлення в’язнями кореспонденції до зазначених вище органів та осіб, які не мають проходити через адміністра-цію установи тримання під вартою.

8. Виключити випадки перевищення дозволених термінів тримання осіб в ізоляторах тимчасового триман-ня та кімнатах для затриманих та доставлених чергових частин місь-крайлінорганів.

9. Забезпечити вивчення та неухильне виконання особовим складом По-рядку взаємодії закладів охорони здоров’я, ОВС, СІЗО та виправних центрів щодо забезпечення безпе-рервності лікування препаратами замісної підтримувальної терапії, за-твердженого спільним наказом Мі-ністерства охорони здоров’я, Мініс-терства внутрішніх справ, Міністер-ства юстиції та Державної служби України з контролю за наркотиками від 22.10.2012 № 821/937/1549/5/156

10. Виключити випадки необґрунто-ваних відмов в отриманні передач утримуваним особам у вихідні дні.

174

РОЗДІЛ 3

11. Забезпечити виконання рекоменда-цій лікарів, наданих під час надання медичної допомоги утримуваним.

12. Передбачити фінансування місь-крайлінорганів для закупівлі послуг за державні кошти з постачання гарячої їжі – триразового гарячого харчування для осіб, які тримають-ся в кімнатах для затриманих та до-ставлених чергових частин органів внутрішніх справ.

13. Забезпечити вільний доступ до кни-ги скарг і пропозицій органу вну-трішніх справ.

14. Забезпечити своєчасний розгляд звернень, внесених громадянами до книги скарг і пропозицій, а та-кож повідомлення заявників про результати перевірки і суть прийня-того рішення за їх зверненнями від-повідно вимог ст. 19 Закону України “Про звернення громадян”.

15. Забезпечити ведення службової документації у чергових частинах, слідчих підрозділах міськрайлінор-ганів, ізоляторах тимчасового три-мання, спеціальних приймальниках для утримання осіб, підданих адмі-ністративному арешту, відповідно до вимог діючих нормативно-пра-вових актів МВС України.

16. Забезпечити ведення службової до-кументації підрозділів патрульної служби міліції відповідно до вимог Статуту патрульно-постової служби міліції України, затвердженого нака-зом МВС України від 28.07.1994 № 404, зокрема щодо належного об-ліку осіб, затриманих за вчинення адміністративних та кримінальних правопорушень.

17. Включити до планів з функціональ-ної підготовки особового складу МВС теми з питань забезпечення прав людини в діяльності органів внутрішніх справ та забезпечити їх належне вивчення із прийняттям заліків.

18. Відповідно до вимог Закону України “Про основи соціальної захищено-сті інвалідів в Україні” облаштувати пандуси на входах до органів і під-розділів внутрішніх справ та спецу-станов, які б відповідали Державним будівельним нормам України (ДБН В.2.2-17:2006) «Будинки і споруди. Доступність будинків і споруд для маломобільних груп населення».

19. Привести місткість камер ізоляторів тимчасового тримання, спеціаль-них приймальників для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, кімнат для затриманих та до-ставлених чергових частин органів внутрішніх справ у відповідність до національних та міжнародних норм і стандартів, якими передбачено не менше 4 квадратних метрів корисної площі на одну особу без врахування санітарного блоку та площі необхід-ної для розміщення предметів загаль-ного користування.

20. Привести місткість спальних при-міщень приймальників-розподіль-ників для дітей у відповідність до національних та міжнародних норм і стандартів, якими передбачено не менше 5 квадратних метрів корис-ної площі на одну особу.

21. Заборонити тримання затрима-них, узятих під варту, засуджених осіб та осіб, підданих адміністра-тивному арешту, у всіх камерних

175


приміщеннях ізоляторів тимчасо-вого тримання, спеціальних при-ймальників для утримання осіб, підданих адміністративному ареш-ту, кімнатах для затриманих та до-ставлених чергових частин органів внутрішніх справ, де відстань між стінами менше двох метрів, а від-стань між підлогою і стелею менше 2,5 метри.

22. Забезпечити постійний вільний до-ступ особам, які тримаються в кімна-тах для затриманих та доставлених органів внутрішніх справ та камерах спецустанов, до якісної питної, про-точної холодної та гарячої води.

23. Привести рівень природного освіт-лення камер ізоляторів тимчасового тримання, спеціальних приймальни-ків для утримання осіб, підданих ад-міністративному арешту, кімнат для затриманих та доставлених черго-вих частин органів внутрішніх справ у відповідність до національних та міжнародних норм і стандартів.

24. Обладнати кабіни санвузлів камер ізоляторів тимчасового тримання, спеціальних приймальників для утримання осіб, підданих адміні-стративному арешту, кімнат для за-триманих та доставлених чергових частин органів внутрішніх справ відповідно до вимог національних та міжнародних норм і стандартів, а також виключити випадки потра-пляння санвузлів в поле зору камер відеоспостереження.

25. Обладнати камери спецустанов та кімнат для затриманих та доставлених чергових частин припливною вен-тиляцією з механічним спонуканням та системою опалення відповідно до

вимог національних та міжнародних норм і стандартів

26. Обладнати вікна камер спецустанов та кімнат для затриманих та достав-лених чергових частин кватирками для доступу свіжого повітря із мож-ливістю їх самостійного відкриван-ня утримуваними.

27. Обладнати камери спецустанов та-буретами (лавами), настінними ша-фами і приліжковими тумбочками для зберігання продуктів харчуван-ня і предметів особистої гігієни, ра-діодинаміками, антенами ефірного телебачення, кнопками виклику по-стового.

28. Забезпечити ізолятори тимчасово-го тримання, спеціальні приймаль-ники для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, кімна-ти для затриманих та доставлених чергових частин органів внутріш-ніх справ господарським, медич-ним інвентарем та витратним май-ном відповідно до норм належ-ності, затверджених наказом МВС України від 25.09.2006 № 946.

29. Привести у відповідність до вимог національних та міжнародних стан-дартів приміщення, призначені для забезпечення медичної допомоги утримуваним.

30. Забезпечити спальні приміщення приймальників-розподільників для дітей санвузлами відповідно до ви-мог національних та міжнародних стандартів, зокрема вимог Європей-ських пенітенціарних правил п. 19.3 відповідно до яких «Ув’язнені повин-ні мати безперешкодний доступ до санітарних засобів, які відповідають

176

РОЗДІЛ 3

вимогам гігієни та дозволяють уса-мітнення». Також у Другій Загаль-ній доповіді Комітету проти кату-вань [CPT/Inf (92) 3] п.49 зазначено: «Доступ у будь-який час до відпо-відних туалетів а також підтримання належних гігієнічних умов є суттєви-ми елементами створення людських умов перебування… Туалети мають бути розміщені або безпосередньо в камерах (бажано, щоб це було в санітарній зоні камери), або ж ув’яз-неним потрібно забезпечити мож-ливість у будь-який час (включаючи нічний час) без жодних зволікань ви-ходити з камери, для того щоб ско-ристатись туалетом. Ув’язнені також повинні мати регулярний доступ до душу та ванної. Бажано також, щоб в камері була проточна вода».

31. Обладнати дверима кабіни загаль-них санвузлів спецустанов.

32. Привести стан ізоляторів тимчасо-вого тримання та спеціальних при-ймальників для утримання осіб, підданих адміністративному ареш-ту, до належних санітарних норм, зокрема усунути надмірну воло-гість та ураженість грибком стін, підлоги та стель камер.

33. Обладнати в ізоляторах тимча-сового тримання та спеціальних приймальниках для утримання осіб, підданих адміністративно-му арешту, душові з розрахунку можливості одночасного миття осіб, які утримуються у найбільшій камері.

34. Забезпечити функціонування в органах і підрозділах внутрішніх справ “телефонів довіри”, через які затримані особи за підозрою в

скоєнні злочину та в адміністратив-ному порядку зможуть надавати інформацію про стан дотримання прав та законних інтересів грома-дян у спеціальних установах міліції та кімнатах для затриманих та до-ставлених чергових частин органів внутрішніх справ.

35. Забезпечити у камерних та інших приміщеннях належний температур-ний режим (не нижче 180 С у примі-щеннях, де перебувають люди).

36. Облаштувати в ізоляторах тимчасо-вого тримання та спеціальних при-ймальниках для утримання осіб, підданих адміністративному арешту, необхідну кількість прогулянкових двориків та обладнати їх відповідно до вимог ВБН В.2.2-49-2004, затвер-джених наказом МВС України від 12.07.2004 № 775.

37. Обладнати в ізоляторах тимчасо-вого тримання та спеціальних при-ймальниках для утримання осіб, підданих адміністративному ареш-ту, органів внутрішніх справ кімна-ти для побачень.

38. Забезпечити усі ізолятори тимчасо-вого тримання комплектами жіно-чого та чоловічого цивільного одягу і взуття, які у відповідних випадках мають видаватися особам (достав-лені для тримання у формі військо-вослужбовців, працівників органів внутрішніх справ, служби безпеки, юстиції, прокуратури).

39. Зупинити функціонування ізо-ляторів тимчасового тримання, розташованих у підвальних та напівпідвальних приміщеннях, як таких, що не відповідають

177


національним та міжнародним нормам і стандартам.

40. Обладнати кабінети слідчих і адво-катів у ізоляторах тимчасового три-мання системами для проведення процесуальних дій у режимі віде-оконференції під час досудового розслідування та судового прова-дження відповідно до вимог ст. 232, 336 КПК України.

41. Забезпечити встановлення у всіх ор-ганах і підрозділах внутрішніх справ систем відеоспостереження на вхо-дах до адміністративних будівель, у чергових частинах, коридорах, слід-чих кімнатах з архівацією відеоін-формації не менше одного місяця.

42. Обладнати в органах і підрозді-лах внутрішніх справ кімнати для

проведення слідчих дій та інших заходів відповідно до вимог По-ложення, затвердженого наказом МВС від 18.12.2003 № 1561.

43. В приміщеннях чергових частин та кімнатах для проведення слідчих дій органів внутрішніх справ де-монтувати металеві «клітки».

44. Розмістити на дверях службових кабінетів таблички з назвами від-ділів (секторів) посад і прізвищами працівників для забезпечення, в разі потреби встановлення, у яких саме службових приміщеннях пе-ребували затримані чи доставлені особи, які скаржаться на неналеж-не з ними поводження з боку пра-цівників міліції.

1. Забезпечити належне виконання Плану заходів Державної пенітен-ціарної служби України щодо зміц-нення гарантій захисту прав і свобод осіб, які перебувають в установах виконання покарань і слідчих ізоля-торах.

2. Внести зміни до законодавства та нормативно-правових актів, що регламентують порядок та умови тримання під вартою, а також ви-конання і відбування кримінальних покарань, зокрема щодо:– збільшення норми жилої площі

для осіб, узятих під варту;– удосконалення порядку та умов

надання засудженим коротко-строкових побачень;

– удосконалення механізму подан-ня ув’язненими (засудженими)

скарг на дії персоналу установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, а також розслідуван-ня звернень з приводу можли-вого жорстокого поводження;

– удосконалення процедури ме-дичних оглядів у частині фіксації травм та інших тілесних ушко-джень засуджених та осіб, узя-тих під варту;

– підпорядкування закладів охо-рони здоров’я ДПтС України, що надають медичну допомогу за-судженим та особам, узятим під варту, МОЗ України.

3. В частині забезпечення прав і сво-бод людини під час виконання кри-мінальних покарань Державній пе-нітенціарній службі України продов-жити цілеспрямовану роботу щодо

178

3.4. Державній пенітенціарній службі України.

РОЗДІЛ 3

приведення умов тримання засудже-них та осіб, узятих під варту, а також рівня медичної допомоги у відповід-ність з європейськими стандартами; – модернізації виробничої сфе-

ри установ виконання пока-рань для залучення засудже-них до робочих об’єктах з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки та ви-робничої санітарії. Забезпечи-ти справедливу оплату праці з

урахуванням навантаження та шкідливості.

4. Забезпечити з боку Державної пе-нітенціарної служби України уза-гальнення інформації та постійний контроль за повнотою виконання рекомендацій Уповноваженого Вер-ховної Ради України з прав людини, наданих за результатами моніторин-гових візитів до установ виконання покарань та слідчих ізоляторів.

1. Внести зміни до Інструкції про по-рядок тримання осіб, затриманих органами Державної прикордонної служби України в адміністративному порядку за порушення законодавства про державний кордон України і за підозрою у вчиненні злочину (введена в дію наказом Адміністрації Держав-ної прикордонної служби України від 30.06.2004 № 494, зареєстрована в Мі-ністерстві юстиції України 15.07.2004 за № 886/9485) з урахуванням міні-мальних стандартів поводження із взятими під варту особами, викла-дених у рекомендаціях Підкомітету з попередження катувань Комітету проти катувань ООН, Європейського комітету проти тортур, їх щорічних та спеціальних доповідях. В Інструкції, зокрема, передбачити:• введення стандартної форми

письмового доведення до затри-маних осіб під підпис їх прав та іншої корисної інформації на зро-зумілій мові;

• обов’язок штатних медичних пра-цівників щоденно контролювати стан приготування їжі для затри-маних осіб та організацію харчу-вання (кількість, якість, приготу-вання та розподіл їжі), періодично

перевіряти дотримання умов гігі-єни (чистота одягу і постільної бі-лизни, санітарний стан санвузлів), а також слідкувати за станом опа-лення, освітлення та вентиляції у кімнатах, де утримуються затри-мані особи;

• можливість здійснення електрон-них записів (відео-аудіо записів) процедур опитування (допитів) затриманих осіб;

• технічну можливість затриманим особам самостійно відчиняти вік-на у режимі провітрювання, регу-лювати світло в кімнатах;

• облаштування окремої кімнати для побачень затриманих осіб з близькими особами та захисника-ми, а також гарантування конфі-денційності таких побачень;

• облаштування у кімнатах для за-триманих осіб санвузлів та вми-вальників з проточною холодною і гарячою водою;

2. Визначити та впровадити норми ма-теріально-побутового і медичного забезпечення громадян України, які поміщуються до ПТТ (СП), аналогічні нормам, встановленим для інозем-ців та осіб без громадянства наказом

179

3.5. Державній прикордонній службі України.


МВС, МОЗ та Адміністрації Держпри-кордонслужби України від 17.04.2012 № 336/268/254 «Про матеріально-по-бутове і медичне забезпечення іно-земців та осіб без громадянства, що утримуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебу-вають в Україні, і пунктах тимчасового тримання та спеціально обладнаних приміщеннях» (зареєстрований в Мі-ністерстві юстиції України 11.05.2012 за № 748/21061).

3. Нормативно визначити перелік захо-дів дисциплінарного впливу, порядок та умови їх застосування до осіб, які утримуються в місцях тримання при-кордонного відомства.

4. Спільно із Міністерством інфраструк-тури України та адміністраціями між-народних аеропортів нормативно врегулювати стандарти, що стосують-ся умов перебування в транзитних зонах осіб, яким відмовлено у в’їзді на територію України.

1. Внести зміни до Положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (затверджене наказом МВС України від 16.10.2007 № 390, зареєстрова-но в Міністерстві юстиції України 14.11.2007 за № 1268/14535), якими буде передбачено:

• доведення до особи одразу після її прибуття до ПТПІ у письмовому ви-гляді інформації на зрозумілій мові, що стосується її прав і свобод та сприятиме скорішій адаптації у но-вих умовах (зокрема, про порядок надання матеріально-побутових по-слуг, про керівництво і посадових осіб ПТПІ, прокуратури, суду, адреси

та контактні телефони цих установ, правозахисних організацій тощо);

• конфіденційність спілкування з ад-вокатами, представниками дипло-матичних представництв або кон-сульських установ країни свого по-ходження, міжнародних організацій, органів міграційної служби України;

• періодичне проведення медичного огляду осіб, які утримуються в ПТПІ.

2. Нормативно визначити:• перелік заходів дисциплінарного

впливу, порядок та умови їх застосу-вання до осіб, які перебувають у ПТПІ.

• перелік речей, які заборонено мати при собі іноземцю або особі без гро-мадянства в ПТПІ.

у сфері нормативно-правового забезпечення:

1. Внести зміни до Інструкції про по-рядок і умови утримання засудже-них, узятих під варту та затриманих військовослужбовців, затвердже-ної наказом Міністерства оборо-ни України від 26.09.2013 № 65

(зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.10.2013 за № 1775/24307), де передбачити:

• недопущення жорстокого пово-дження з особами при їх кон-воюванні до гауптвахти шляхом застосування без потреби спеці-альних засобів (наручників);

180

3.6. Державній міграційній службі України.

3.7. Міністерству оборони України.

РОЗДІЛ 3

• можливість вільного користу-вання засудженими, узятими під варту та затриманими військо-вослужбовцями годинниками, предметами особистої гігієни, самостійного регулювання освіт-лення в камерах та гучності раді-одинаміків;

• обов’язкове облаштування у кожній камері (кімнаті) санвузла та вмивальника з проточною га-рячою та холодною водою, при-мусової механічної вентиляції;

• нормативне визначення корис-ної площі у кожній камері (кімна-ті) із розрахунку не менш ніж 4м2 на одну особу (без урахування площі санвузла та предметів за-гального користування);

• забезпечення в камерах (кімна-тах) належного рівня природно-го та штучного освітлення;

• обов’язкове обладнання вікон пристроями для їх самостійного відкривання в режимі провітрю-вання особами, які утримуються в кімнатах;

• облаштування прогулянкових двориків навісами для захисту від атмосферних опадів;

• покриття стін камер (кімнат) та прогулянкових двориків гладкою будівельною сумішшю (фарбою), а не фактурним покриттям «під шубу».

2. Нормативно визначити вид та сту-пінь режимних обмежень для вій-ськовослужбовців строкової служби під час їх перебування на обстеженні у психіатричних закладах військових лікувальних установ у зв’язку зі всту-пом на службу за контрактом.

3. Сприяти приведенню у відповідність до міжнародних стандартів та вимог

Закону України «Про психіатричну допомогу» положень Інструкції про проведення обов’язкових попередніх та періодичних оглядів у лікувальних закладах Міністерства оборони Укра-їни та Збройних Силах України.

у сфері організаційного і матеріально-го забезпечення:

1. Відповідно до вимог Закону України «Про демократичний цивільний кон-троль над Воєнною організацією і пра-воохоронними органами держави», ст. 25 Кримінально-виконавчого ко-дексу України вжити заходів щодо підвищення рівня участі громад-ськості у виправленні й ресоціаліза-ції засуджених військовослужбовців та посилення громадського контр-олю за дотриманням їх прав шля-хом активізації роботи відповідних спостережних комісій, що діють при місцевих органах самоврядування та державних адміністраціях.

2. Впровадити єдину форму доведен-ня до засуджених, заарештованих та затриманих військовослужбовців ін-формації про їх права, обов’язки, вну-трішні правила в установі та інші дані, які будуть сприяти скорішій адаптації осіб в умовах позбавлення волі.

3. Організувати належним чином дис-пансерний нагляд за ув’язненими військовослужбовцями, інфекційний контроль за туберкульозом, відпра-цювати заходи з протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу в установах.

4. Вжити дієвих заходів щодо забезпе-чення належного рівня кваліфіка-ції чергових лікарів з метою реалі-зації права ув’язнених на охорону здоров’я.

181


у сфері нормативно-правового забез-печення:

Ініціювати внесення змін до Державних будівельних норм України (Будинки і споруди. Суди. ДБН В.2.2226:2010) з ме-тою їх приведення у відповідність до сучасних світових стандартів. Зокрема передбачити:• обов’язкове облаштування в судах

окремих кімнат для конфіденційно-го спілкування підсудних (засудже-них) з адвокатом;

• закріплення норми площі у примі-щеннях для підсудних (засуджених) на одну особу не менше 4м2 (без урахування площі санвузлу та пред-метів загального користування) та об’єму повітря не менше 9м3;

• обов’язкове обладнання приміщень для підсудних (засуджених) приму-совою механічною вентиляцією;

• облаштування природного та штуч-ного освітлення, достатнього для нормального читання документів (матеріалів) особами, які знаходять-ся в цих приміщеннях.

у сфері організаційного і матеріаль-ного забезпечення:

1. Вжити заходів щодо:• поетапного виведення з екс-

плуатації кімнат для підсудних (засуджених), розміщених у під-вальних та напівпідвальних при-міщеннях;

• реалізації вимог існуючих дер-жавних будівельних норм щодо облаштування в будинках судів окремих санвузлів для підсуд-них (засуджених);

• постійного підтримання примі-щень та санвузлів для підсудних (засуджених) у належному сані-тарно-гігієнічному стані.

2. Вжити заходів з реалізації рекомен-дацій Уповноваженого стосовно не-відкладного приведення до належ-ного стану приміщень для підсудних (засуджених) у Голосіївському ра-йонному суді м. Києва, апеляційно-му суді Херсонської області та При-морському районному суді м. Одеса.

1. Створити умови для гармонійного формування особистості дитини, її підготовки до самостійного жит-тя. У більшості відвіданих закладів відсутні умови для задоволення індивідуальних потреб дитини. За надмірної регламентації та наван-таженості розпорядку дня діти не мають достатньо вільного часу для реалізації особистих потреб і відпочинку на власний розсуд. У вихованців, які постійно прожива-ють в інтернатах, не формуються

навички самостійного проживан-ня, вони не адаптовані до життя в соціумі.

2. Забезпечити право на приватність та індивідуальний простір. Попри намагання створити елементи до-машнього затишку, обстановка в інтернатних закладах залишається “казенною”. Практично відсутні міс-ця, де дитина могла б усамітнитися. Часто відсутні перегородки в душо-вих кімнатах і вбиральнях.

182

3.8. Державній судовій адміністрації.

3.9. Міністерству освіти і науки України.

РОЗДІЛ 3

3. Забезпечити реалізацію права ді-тей із сільської місцевості, хворих на сколіоз, на навчання в профіль-них установах (санаторних шко-лах-інтернатах). Адже існує прак-тика, коли заклади з басейном та п’ятиразовим харчуванням вико-ристовуються як елітні інтернати для міських дітей, діти ж з регіону позбавлені можливості отримувати необхідні послуги.

4. Забезпечити санаторні загальноос-вітні школи-інтернати належним ме-дичним обладнанням, якісним спор-тивним інвентарем для лікувальної фізкультури, як це передбачено абз. 14 п.1.1 Закону України «Про загальнодержавну програму «Наці-ональний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року».

5. Забезпечити учнів спеціальних шкіл-інтернатів у достатній кількості підручниками, які адаптовані для по-треб дітей з особливими потребами, залучати інноваційні напрацювання фахівців, сприяти впровадженню сучасних програм і методичних по-сібників для вчителів спеціальних шкіл-інтернатів для дітей з розумо-вими вадами.

6. Реорганізувати мережу закладів соціальної реабілітації відповідно до кращих світових практик пово-дження із неповнолітніми право-порушниками, а також з урахуван-ням положень Національного пла-ну дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на період до 2016 року.

7. Внести зміни до типових положень (статутів) – переглянути перелік

показань/протипоказань перебу-вання дітей в інтернатних закладах.

8. Забезпечити можливість реалізації права дитини на вільне висловлен-ня думки та отримання інформації, зробивши доступною процедуру подачі скарг до органів опіки і піклу-вання, прокуратури або інших дер-жавних органів, до компетенції яких належить захист прав дітей, а також доступ до незалежних джерел пра-вової допомоги.

9. Спільно з Міністерством охорони здоров’я України розробити типо-вий штатний розпис для санаторних шкіл-інтернатів

10. Вжити заходів щодо забезпечення оплати курсів підвищення кваліфі-кації медпрацівниками, які працю-ють в установах системи освіти, за рахунок бюджету.

11. Забезпечити потреби закладів у ме-дикаментах, перев’язочному матері-алі, миючих засобах та засобах гігіє-ни.

12. Сприяти виділенню коштів на про-ведення капітального ремонту при-міщень закладів, зокрема: спальних кімнат, душових, вбиралень, акто-вого та спортивного залів, пралень, харчоблоків. Сприяти заміні ста-рих вікон та демонтажу решіток на вікнах (крім вікон приміщень, де вони повинні бути встановлені від-повідно до нормативних вимог).

13. Спільно з Міністерством охорони здоров’я України узагальнити та по-ширити досвід застосування мето-дик лікарями, які працюють з дітьми в інтернатних закладах.

183


У сфері нормативно-правового забез-печення рекомендовано: 1. Ініціювати розробку санітарних пра-

вил і норм облаштування, утриман-ня і організації режиму діяльності інтернатних установ системи соці-ального захисту населення.

2. Разом із МОЗ нормативно врегулю-вати Порядок фізичного обмеження та ізоляції осіб, які страждають на психічні розлади і перебувають в установах соціального захисту насе-лення (психоневрологічні інтернати та дитячі будинки-інтернати) на ви-конання вимог ст. 8 Закону України «Про психіатричну допомогу».

3. Прискорити затвердження Типового положення про психоневрологічний інтернат і внесення змін до Типово-го положення про будинок-інтер-нат для громадян похилого віку та інвалідів, Типового положення про дитячий будинок-інтернат з метою приведення їх у відповідність до міжнародних і національних сучас-них стандартів утримання людей похилого віку, інвалідів і дітей.

4. Розробити Порядок призначення помічника дієздатним особам, які за станом здоров’я не можуть само-стійно здійснювати свої права та ви-конувати обов’язки, прав та обов’яз-ків помічника відповідно до вимог ст. 78 Цивільного кодексу України стосовно.

5. Встановити єдині нормативні ви-моги до ведення внутрішньої до-кументації (журнали відвідування підопічних, журнали передачі змін працівниками установи, журнали

травмування, журнали реєстрації вхідної та вихідної документації (листування) підопічних тощо) інтер-натними установами.

6. Розробити порядок витрачання осо-бистих коштів недієздатних підопіч-них (25 % пенсій) і перелік матеріа-лів та послуг, які можна придбавати за ці кошти.

7. Розробити Типові правила внутріш-нього розпорядку інтернатних уста-нов конкретного типу.

8. Забезпечити право на материнство і батьківство людей з особливими по-требами, які проживають у держав-них установах.

9. Нормативно визначити показання та протипоказання для влаштування громадян похилого віку та інвалідів до інтернатних установ системи со-ціального захисту населення.

1. Враховуючи, що відповідно до Указу Президента України від 13 квітня 2011 року № 467/2011 “Про Положення про Міністерство охо-рони здоров’я України” МОЗ Укра-їни є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади у формуванні та забезпечен-ні реалізації державної політики у сфері охорони здоров’я, пропону-ється спільно з Міністерством охо-рони здоров’я України вжити захо-дів щодо:• забезпечення та використання

затвердженої первинної обліко-вої медичної документації уста-новами системи соціального за-хисту населення;

184

3.10. Міністерству соціальної політики України.

РОЗДІЛ 3

• забезпечення індивідуального підходу до заповнення індиві-дуальних програм реабілітації інвалідів та дітей-інвалідів і пов-ного їх виконання;

• налагодження взаємодії інтер-натних установ системи соці-ального захисту населення та спеціалізованих закладів сис-теми охорони здоров’я, що на-дають психіатричну допомогу (амбулаторних та стаціонарних психіатричних закладів, пси-хіатричних бригад відділення швидкої психіатричної допомо-ги тощо);

• проведення щорічного медич-ного обслуговування підопіч-них, які перебувають у стаціо-нарних відділеннях територі-альних центрів соціального об-слуговування (надання соціаль-них послуг) вузькопрофільними спеціалістами.

2. Впровадити в інтернатних установах системний підхід в організації реабі-літаційного процесу інвалідів:

• розробити методичні рекомендації щодо організації трудової терапії в будинках-інтернатах;

• запровадити проведення фізичної (лікувальної фізкультури), соціаль-ної та побутової (навчання основним соціальним навичкам, соціально-по-бутового патронажу, працетерапії) реабілітації;

• облаштувати спортивні майданчики, тренажерні зали тощо;

• сприяти обміну досвідом між реабі-літаційними та інтернатними устано-вами різних областей;

• забезпечити інтернатні установи вже існуючими методичними посіб-никами стосовно організації реабі-літаційного процесу інвалідів тощо.

3. Вжити заходів щодо:• забезпечення підопічних та вихо-

ванців житловою площею відповід-но до нормативів;

• обладнання ритуальних кімнат;• забезпечення вільного доступу пі-

допічних до свіжого повітря та до питної води;

• встановлення перегородок у сані-тарних кімнатах, обладнання цих кімнат лавками, поличками та гач-ками для миючих засобів та білизни.

4. Сприяти демонтажу ґрат на вікнах та заґратованих перегородок.

У сфері нормативно-правового забез-печення рекомендовано: 1. Розробити Типове положення (ста-

тут) психіатричної (психоневроло-гічної) лікарні.

У сфері організаційного та матері-ального забезпечення:1. Забезпечити реалізацію Концепції

щодо удосконалення надання пси-хіатричної допомоги дітям, затвер-дженої наказом МОЗ України від

30.08.2012 р. № 668, шляхом роз-межування систем надання психіа-тричної допомоги дітям і дорослим.

2. Забезпечити чітке виконання клініч-них протоколів лікування в частині терміну перебування пацієнтів у лі-карнях.

3. Вжити заходів щодо укомплектуван-ня психіатричних лікарень лікаря-ми-психіатрами.

185

3.11. Міністерству охорони здоров’я України.


4. Забезпечити належний рівень під-готовки молодшого медичного пер-соналу у сфері надання послуг по догляду за пацієнтами з психічними захворюваннями.

5. Забезпечити умови перебування пацієнтів психіатричних (психоне-врологічних) лікарень з МБТ+ і МБТ– туберкульозом відповідно до існую-чих епідеміологічних нормативів.

6. Унеможливити спільне перебування у відділенні судово-психіатричної експертизи арештованих осіб, які перебувають під вартою, з особами, які проходять експертизу по цивіль-ним справам.

7. Забезпечити належне фінансування закладів системи охорони здоров’я, що надають психіатричну допомогу (харчування, надання медичних по-слуг, забезпечення медикаментами, оновлення медичного обладнання, здійснення капітальних і поточних ремонтів та інших нагальних потреб).

8. Забезпечити право пацієнтів на осо-бистий життєвий простір у відділен-нях психіатричних (психоневроло-гічних) лікарень, зокрема шляхом зменшення ліжко-місць.

9. Забезпечити обладнання відділень психіатричних лікарень примусо-вою та природньою вентиляцією, належне освітлення палат, демонтаж ґрат, облаштування перегородок у санітарних кімнатах тощо.

10. Вжити заходів для забезпечення вільного доступу пацієнтів до свіжо-го повітря відповідно до розпоряд-ку дня.

11. Забезпечити належне обладнання прогулянкових майданчиків загаль-но психіатричних відділень, у тому числі й відділень судово-психіатрич-ної експертизи у психоневрологіч-них лікарнях.

12. Забезпечити належне інформування пацієнтів про їхні права.

186

ДОДАТОК 1

МВС:

Органи внутрішніх справ – це право-охоронні органи державної виконавчої влади, які беруть участь у здійсненні функцій держави, спрямованих на за-безпечення законності та правопоряд-ку, захист від протиправних посягань на життя, здоров’я, права та свободи гро-мадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства та держави.

Під органами внутрішніх справ слід розуміти Міністерство внутрішніх справ України, головні управління, управління МВС України в АР Крим, областях, містах Києві, Севастополі та на транспорті, їх міські, районні та лінійні відділи (управ-ління), підрозділи, установи, навчальні заклади і науково-дослідні установи, що становлять єдину систему МВС України.

Основні завдання органів внутрішніх справ:1. Забезпечення особистої безпе-

ки громадян, захист їх прав, сво-бод та законних інтересів.

2. Реалізація державної політики бо-ротьби із злочинністю. З цією метою здійснюються профілактичні та опе-ративно-розшукові заходи щодо за-побігання, виявлення, припинення та розкриття злочинів.

3. Профілактика правопорушень. МВС та його підрозділи на місцях вно-сять до центральних та місцевих ор-ганів державної виконавчої влади,

підприємств, установ та організацій подання про необхідність усунення причин та умов, що сприяють вчи-ненню правопорушень, організову-ють серед населення роз’яснюваль-ну роботу з питань охорони громад-ського порядку й боротьби із зло-чинністю.

4. Охорона та забезпечення громад-ського порядку. Органи внутрішніх справ мають відповідні повнова-ження у сфері забезпечення охоро-ни правопорядку на вулицях, май-данах, у парках, скверах та інших громадських місцях; у сфері здійс-нення контролю за виконання пра-вил перебування в Україні інозем-ців та осіб без громадянства.

5. Виявлення та розслідування злочинів.

6. Охорона прав та законних інтере-сів громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

Кімнати для затриманих і доставле-них чергових частин органів внутріш-ніх справ є спеціальними приміщеннями чергової частин міськрайліноргану вну-трішніх справ і призначені для тимчасо-вого поміщення до них осіб, затриманих за скоєння адміністративних та кримі-нальних правопорушень.

Ізолятори тимчасового тримання є спеціальними установами міліції для тримання:

187

ДОДАТОК 1Визначення місць несвободи, що перебувають у віддані різних органів виконавчої влади


• затриманих за підозрою в скоєнні злочину осіб;

• узятих під варту осіб на тер-мін до 3 діб (якщо доставлення ув’язнених до слідчого ізолятора (далі – СІЗО) у цей строк не можли-ве через віддаленість або відсут-ність належних шляхів сполучення вони можуть перебувати в ІТТ не більше 10 діб);

• підсудних (засуджених), які прибули з СІЗО та установ виконання пока-рань у зв’язку з розглядом справи в суді або проведенням з ними слід-чих дій;

• адміністративно заарештованих, за відсутності спеціального приймаль-ника для осіб, підданих адміністра-тивному арешту.

Спеціальні приймальники для утри-мання осіб, підданих адміністратив-ному арешту, є установами міліції, що виконують функції по утриманню осіб, підданих адміністративному арешту.

Приймальники-розподільники для неповнолітніх є спеціальні установи міліції, що призначені для тимчасового тримання окремих категорій неповно-літніх, яких необхідно ізолювати.

Приймальники-розподільники для непо-внолітніх створюються для тимчасового тримання в них неповнолітніх віком від 11 до 18 років, які: • вчинили у віці від одинадцяти до

чотирнадцяти років суспільно-не-безпечні діяння, якщо є потреба не-гайно ізолювати їх (за постановою органу дізнання, слідчого, санкціо-нованою прокурором, або за поста-новою суду);

• згідно з рішенням суду направля-ються у спеціальні установи для не-повнолітніх;

• самовільно залишили спеціальний навчально-виховний заклад, де вони перебували.

Спеціальні палати в медичних за-кладах призначені для проведення стаціонарного лікування затриманих і взятих під варту осіб у районних (місь-ких) лікарнях, відділеннях (лікарнях) для інфекційних хворих, протитуберкульоз-них закладах Міністерства охорони здо-ров’я України.

Спеціальні автомобілі (автозаки), спе-ціальні вагони типу СТ призначені для перевезення затриманих, взятих під вар-ту та засуджених осіб.

СБУ:

Регіональні органи Служби безпеки України це державні правоохоронні органи спеціального призначення, які беруть участь у здійсненні функцій дер-жави, спрямованих на забезпечення по-передження, виявлення, припинення та розкриття злочинів проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організо-ваної злочинної діяльності у сфері управ-ління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загро-зу життєво важливим інтересам України.

Спеціально відведені місця для тим-часового тримання (ізолятори тим-часового тримання) є спеціальними установами Служби безпеки України для тримання:• осіб, затриманих за підозрою у вчи-

ненні злочину;• узятих під варту осіб на термін до 3 діб

(якщо їх доставка до слідчого ізолято-ра (далі – СІЗО) у цей строк неможли-ва через віддаленість або відсутність належних шляхів сполучення, вони можуть перебувати в спеціально

188

ДОДАТОК 1

відведеному місці для тимчасового тримання (ізоляторі тимчасового три-мання) не більше 10 діб);

• підсудних (засуджених), які прибули із СІЗО у зв’язку з розглядом справи в суді або проведенням з ними слід-чих дій.

Визначення місць несвободи подат-кової міліції:

Територіальні органи податкової міліції це державні правоохоронні органи, які бе-руть участь у здійсненні функцій держави, спрямованих на запобігання криміналь-ним та іншим правопорушенням у сфері оподаткування та бюджетній сфері, їх роз-криття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопору-шення, розшук осіб, які переховуються від слідства та суду за кримінальні та інші правопорушення у сфері оподаткування та бюджетній сфері, запобігання і проти-дія корупції в органах державної податко-вої служби та виявлення її фактів, забез-печення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, за-хисту їх від протиправних посягань, пов’я-заних з виконанням службових обов’язків.

Державна пенітенціарна служба

Слідчий ізолятор (СІЗО) – пенітенціарна установа, яка призначена для тримання осіб, щодо яких було обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту на будь-якій стадії кримінального судочинства (до судового процесу, після вироку до направлення в арештний дім, виправ-ний центр чи виправну колонію), крім військовослужбовців, які утримуються на гауптвахті.

Виправні колонії виконують покаран-ня у виді позбавлення волі на певний строк, довічного позбавлення волі.

Засуджені до позбавлення волі відбува-ють покарання у виправних колоніях:• мінімального рівня безпеки з полег-

шеними умовами тримання – засу-джені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережно-сті, злочини невеликої та середньої тяжкості, а також особи, переведені з колоній мінімального рівня безпе-ки із загальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки в порядку, передбаченому кримі-нально-виконавчим кодексом ;

• мінімального рівня безпеки із загаль-ними умовами тримання – чоло-віки, вперше засуджені до позбав-лення волі за злочини невеликої та середньої тяжкості; жінки, засуджені за злочини невеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини. У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання також засуджені, переведені з ви-ховних колоній у порядку, встанов-леному статтею 147 цього Кодексу;

• середнього рівня безпеки – жінки, за-суджені до покарання у виді довіч-ного позбавлення волі; жінки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замі-нено позбавленням волі на певний строк в порядку помилування або амністії; чоловіки, вперше засудже-ні до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкі злочини; чоловіки, які раніше відбували покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, за-суджені за вчинення умисного зло-чину середньої тяжкості в період відбування покарання у виді позбав-лення волі; засуджені, переведені з колоній максимального рівня без-пеки в порядку, передбаченому цим Кодексом;

• максимального рівня безпеки – чоло-віки, засуджені до покарання у виді

189


довічного позбавлення волі; чолові-ки, яким покарання у виді смертної кари замінено довічним позбавлен-ням волі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічного позбавлення волі замінено поз-бавленням волі на певний строк у порядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за умисні осо-бливо тяжкі злочини; чоловіки, засу-джені за вчинення умисного тяжко-го або особливо тяжкого злочину в період відбування покарання у виді позбавлення волі; чоловіки, переве-дені з колоній середнього рівня без-пеки в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Виправні центри виконують покаран-ня у виді обмеження волі стосовно осіб, засуджених за злочини невеликої та се-редньої тяжкості, а також засуджених, яким даний вид покарання призначено відповідно до статей 82, 389 Криміналь-ного кодексу України (2341-14).

1. Місцями відбування покарання у виді обмеження волі є виправні центри, що представляють собою кримінально-ви-конавчі установи відкритого типу.

2. Правову основу діяльності виправ-ного центру складають КВК України, Правила внутрішнього розпорядку уста-нов виконання покарань, інші норма-тивно-правові акти, а також Інструкція з організації порядку і умов виконання покарання у виді обмеження волі, за-тверджена наказом Державного депар-таменту України з питань виконання по-карань 16.02.2005 № 27 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 березня 2005 р. за №290/10570).3. Завданнями виправних центрів є:– організація виконання покарання у

виді обмеження волі та забезпечення

оптимальних умов відбування пока-рання засудженими з метою їх ви-правлення і ресоціалізації;

– запобігання вчиненню засудженими нових злочинів;

– забезпечення правопорядку і закон-ності, безпеки засуджених, а також персоналу, посадових осіб і грома-дян, які перебувають на їх території;

– залучення засуджених до суспільно корисної праці з урахуванням їх ста-ну здоров’я, загального і професій-ного рівнів;

– забезпечення охорони здоров’я за-суджених;

– здійснення оперативно-розшукової діяльності відповідно до законо-давства.4. Слід звернути увагу, що, оскільки обмеження волі відповідно до ст. 69 та 82 КК України може бути призначене і за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, виправні центри виконують покарання також і відносно засуджених цієї категорії.

Арештні доми — це вид установ ви-конання покарань, у яких засуджені відбувають покарання у виді арешту. Оскільки цей вид покарання полягає в триманні засудженого в умовах ізо-ляції (ст. 60 КК України), то в арештних домах створюються умови для забез-печення фізичної ізоляції засуджених від зовнішнього світу та оточуючих. Умови тримання в арештних домах по-винні відповідати режимним вимогам відбування цього покарання та забез-печувати роздільне тримання окремих категорій засуджених, нагляд за ними, а сам арештний дім мати необхідну ма-теріально-технічну та побутову базу. Вимоги до створення та внутрішньої і просторової організації арештних до-мів встановлюються законодавством. В арештних домах тримаються повноліт-ні особи, а також неповнолітні, яким на

190

ДОДАТОК 1

момент постановлення вироку виповни-лося шістнадцять років і які засуджені за злочини невеликої тяжкості.

Державна прикордонна служба України

Пункти тимчасового тримання при-значені для тримання правопорушників, затриманих в адміністративному поряд-ку та за підозрою у вчиненні злочину на підставі рішення слідчого в порядку, передбаченому Кримінальним процесу-альним кодексом України. Обладнані в місцях розташування управлінь органів охорони державного кордону (прикор-донних загонів, окремого контроль-но-пропускного пункту «Київ»).

Спеціальні приміщення обладнуються у підрозділах, що безпосередньо охо-роняють державний кордон (відділах прикордонної служби) та призначені для тимчасового тримання правопо-рушників, затриманих в адміністратив-ному порядку.

Державна міграційна служба України

Пункти тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства є державними установами, призначеними для тимчасового утримання іноземців та осіб без громадянства, які незаконно пе-ребувають в Україні і підлягають видво-ренню за її межі у примусовому порядку.

Міністерство оборони України

Дисциплінарний батальйон – міс-це для тримання військовослужбовців строкової служби, засуджених до пока-рання у вигляді тримання у дисциплі-нарному батальйоні.

Гауптвахти – місця несвободи, при-значені для попереднього ув’язнення

військовослужбовців та виконан-ня кримінальних покарань у вигляді арешту.

У цих установах утримуються військо-вослужбовці:• які відбувають покарання у вигляді

арешту; • затримані до прийняття рішення су-

дом; • до яких як запобіжний захід обрано

взяття під варту під час проходжен-ня ними зборів (у т.ч. військовозо-бов’язаних);

• «яких направляють до дисциплінар-ної частини після засудження»;

• «затримані за порушення військо-вої дисципліни у нетверезому стані (або такі, що не мають документів), до протверезіння (або встановлення особи)».

Кімнати для тимчасово затриманих військовослужбовців – обладнуються у будинках (приміщеннях) органів управ-ління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до складу яких гауптвахти не входять.

Спеціальні палати військових ліку-вальних закладів Збройних Сил Украї-ни це палати для лікування хворих засу-джених, узятих під варту та затриманих військовослужбовців.

Військові частини це організаційно са-мостійні бойові, навчальні та адміністра-тивно-господарські одиниці в Збройних Силах України, де громадяни України проходять строкову військову службу.

Державна судова адміністрація України

Приміщення для тримання підсуд-них (засуджених) у судах це камери

191


(кімнати), що облаштовані у апеляційних та місцевих судах загальної юрисдикції та призначені для тимчасового утри-мання підсудних (засуджених) під час їх перебування в приміщеннях (будинках) апеляційних та місцевих судів загальної юрисдикції для участі у судових засідан-нях або ознайомлення з матеріалами кримінальних справ.

Міністерства освіти і науки:

Дитячий будинок – навчальний за-клад, який забезпечує розвиток, вихо-вання, навчання та соціальну адаптацію дітей-сиріт та дітей, позбавлених бать-ківського піклування, дошкільного та шкільного віку.

Загальноосвітня школа-інтернат для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування – навчаль-ний заклад, що забезпечує виховання, навчання та соціальну адаптацію ді-тей-сиріт та дітей, позбавлених батьків-ського піклування.

Спеціальні загальноосвітні шко-ли-інтернати для дітей-сиріт та ді-тей, позбавлених батьківського пі-клування – навчальний заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених бать-ківського піклування, які потребують корекції фізичного та (або) розумово-го розвитку.

Загальноосвітня школа-інтернат – це загальноосвітній навчальний заклад I-II, I-III ступенів, що забезпечує реалізацію права дітей, які потребують соціальної допомоги, на загальну середню освіту.

Загальноосвітні санаторні школи-ін-тернати – це загальноосвітній навчаль-ний заклад I-II, I-III ступенів з відповід-ним медичним профілем, що забезпечує

реалізацію права дітей, які потребують тривалого лікування та реабілітації, на загальну середню освіту.

Спеціальна загальноосвітня школа-ін-тернат – загальноосвітній навчальний заклад, що забезпечує здобуття певно-го рівня освіти, професійну орієнтацію та підготовку, проводить корекцій-но-розвиткову роботу з дітьми, які по-требують корекції фізичного та (або) ро-зумового розвитку, умови проживання та утримання за рахунок держави.

Загальноосвітні школи соціальної реабілітації – є державним навчаль-ним закладом для дітей, які потребу-ють особливих умов виховання, що на-лежить до сфери управління МОН. До школи за рішенням суду направляють-ся учні (вихованці), які вчинили право-порушення, що мають ознаки суспіль-но небезпечного діяння, у вiці вiд 11 до 14 рокiв. Учні (вихованці) утримуються у школі в межах встановленого судом строку, але не більш як три роки. Шко-ла створює належні умови для життя, навчання i виховання учнів (вихован-ців), пiдвищення їх загальноосвiтнього i культурного рiвня, розвитку iндивiду-альних здiбностей i нахилiв, забезпе-чення необхiдної медичної допомоги; забезпечення соцiальної реабiлiтацiї учнiв, їх правового виховання та со-цiального захисту в умовах постiйно-го педагогiчного режиму. Особливості педагогічного режиму, умов вихован-ня та утримання дітей у школі визна-чаються: спеціальним режимом дня та системою навчально-виховної роботи; постійним наглядом та педагогічним контролем за ними; обмеженням мож-ливості вільного виходу учнів за межі території школи без супроводу спеці-ально уповноважених осіб у порядку, встановленому МОН.

192

ДОДАТОК 1

Професійні училища соціальної реа-білітації – є державним професійно-тех-нічним навчальним закладом для дітей, які потребують особливих умов вихо-вання, що належить до сфери управлін-ня МОН.

Особливою умовою створення училища є одностатевість контингенту, чисель-ність якого не перевищує 200 осіб.

Головним завданням училища є забезпе-чення захисту прав дітей, які потребують особливих умов виховання, на профе-сійно-технічну освіту, оволодіння робіт-ничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров’я. Особливості педагогічного режиму, умов виховання та утримання учнів (вихованців) в учили-щі визначаються спеціальним режимом дня та системою навчальної і виховної роботи, постійним наглядом і педагогіч-ним контролем за ними, виключенням можливості їх вільного виходу за межі те-риторії училища без дозволу адміністра-ції та супроводу спеціально уповноваже-них осіб в порядку, встановленому МОН.

Навчально-реабілітаційні центри – це загальноосвітній навчальний заклад, ме-тою діяльності якого є реалізація права на освіту дітей з особливими освітніми потребами, зумовленими складними вадами розвитку, їх інтеграція в суспіль-ство шляхом здійснення комплексних реабілітаційних заходів, спрямованих на відновлення здоров’я, здобуття освіти відповідного рівня, розвиток та корек-цію порушень.

Міністерства соціальної політики:

Будинок-інтернат для громадян похи-лого віку та інвалідів, геріатричний пансіонат, пансіонат для ветеранів

війни та праці є стаціонарною соці-ально-медичною установою загально-го типу для постійного проживання громадян похилого віку, ветеранів вій-ни та праці, інвалідів, які потребують стороннього догляду, побутового і ме-дичного обслуговування.

До будинку-інтернату приймаються на державне утримання особи похилого віку, які досягли пенсійного віку, та ін-валіди першої і другої групи, старші за 18 років, які за станом здоров’я потре-бують стороннього догляду, побуто-вого обслуговування, медичної допо-моги, яким згідно з медичним виснов-ком не протипоказане перебування у будинку-інтернаті та які не мають працездатних родичів, зобов’язаних їх утримувати за законом.

Спеціальний будинок-інтернат є со-ціально-медичною установою, при-значеною для постійного проживання звільнених осіб – громадян похилого віку, інвалідів I та II груп (далі – особи), які за станом здоров’я потребують сто-роннього догляду, побутового, медич-ного обслуговування та реабілітацій-них послуг.

До будинку-інтернату на безоплатній основі приймаються звільнені особи – громадяни похилого віку, інваліди I та II груп, старші 18 років, які за станом здоров’я потребують стороннього до-гляду, побутового і медичного обслуго-вування та які не мають працездатних дітей або інших родичів, які згідно із законом зобов’язані їх утримувати.

До будинку-інтернату можуть прийма-тися на платній основі особи, які мають працездатних дітей або інших родичів, які згідно із законом зобов’язані їх утримувати.

193


Психоневрологічний інтернат є ста-ціонарною соціально-медичною уста-новою, призначеною для постійного проживання громадян з психоневроло-гічними захворюваннями, які потребу-ють стороннього догляду, побутового і медичного обслуговування.

До інтернату приймаються на держав-не утримання психічно хворі особи, які досягли пенсійного віку, та інваліди пер-шої і другої груп з психоневрологічними захворюваннями, старші 18 років, які за станом здоров’я потребують сторонньо-го догляду, побутового обслуговування, медичної допомоги та яким не протипо-казане перебування в інтернаті відповід-но до медичних показань та протипока-зань до прийому в інтернатні установи, незалежно від наявності батьків або родичів, зобов’язаних їх утримувати за законом.

Дитячий будинок–інтернат є соціаль-но-медичною установою для постійного проживання дітей віком від 4 до 18 років з утвореним у разі потреби молодіжним відділенням для молоді віком від 18 до 35 років, що входить як структурний підрозділ до складу будинку-інтернату, з вадами фізичного та/або розумового розвитку та психічними розладами, які потребують стороннього догляду, по-бутового і медичного обслуговування, освітніх та реабілітаційних послуг.

Стаціонарне відділення для постійно-го або тимчасового проживання тери-торіального центру утворюється для обслуговування не менш як 10 і не більш як 50 одиноких громадян (обмеження щодо граничної чисельності громадян у стаціонарному відділенні, що встанов-лено цим пунктом, набирає чинності з 1 січня 2015 р.), до якого на постійне або тимчасове проживання, повне державне

утримання безоплатно приймаються одинокі громадяни похилого віку, інва-ліди (які досягли 18-річного віку), хворі (з числа осіб працездатного віку на пе-ріод до встановлення їм групи інвалід-ності, але не більш як чотири місяці), які відповідно до висновку лікарсько-кон-сультаційної комісії закладу охорони здоров’я за станом здоров’я не здатні до самообслуговування, потребують постійного стороннього догляду та до-помоги, соціально-побутових, соціаль-но-медичних та інших соціальних послуг.

Притулок для дітей – це заклад соці-ального захисту, створений для тимча-сового перебування у ньому дітей віком від 3 до 18 років.

До притулку приймаються діти, які за-блукали; були покинуті батьками або піклувальниками; жебракують і місце знаходження їх батьків не встановлено; залишилися без піклування батьків (уси-новителів) або опікунів (піклувальників); залишили сім’ю чи навчальний заклад; вилучені кримінальною міліцією у спра-вах дітей органів внутрішніх справ із сімей, перебування в яких загрожувало їх життю і здоров’ю; втратили зв’язок з батьками під час стихійного лиха, аварії, катастрофи, інших надзвичайних подій; не мають постійного місця проживання і засобів до життя, підкинуті та безпри-тульні діти; самі звернулися за допомо-гою до адміністрації притулку; відбували покарання у виді позбавлення волі на певний строк.

Центр соціально-психологічної реабі-літації дітей Служби у справах дітей – це заклад соціального захисту, що ство-рюється для тривалого (стаціонарного) або денного перебування дітей віком від 3 до 18 років, які опинились у склад-них життєвих обставинах, надання їм

194

ДОДАТОК 1

комплексної соціальної, психологічної, педагогічної, медичної, правової та ін-ших видів допомоги.

До центру приймаються діти, які пере-бувають у складних життєвих обстави-нах, переведені з притулків для дітей, залишилися поза сімейним оточенням, зазнали насильства і потребують соці-ально-психологічної допомоги.

Міністерства охорони здоров’я:

Психіатричний заклад – це спеціалізо-ваний заклад охорони здоров’я, діяль-ність якого пов’язана з наданням психі-атричної допомоги.

Будинок дитини – є комунальним за-кладом охорони здоров’я для меди-ко-соціального захисту дітей-сиріт, дітей, які залишились без піклування батьків, а також дітей з вадами фізичного та розу-мового розвитку.

Будинки дитини поділяються :1. будинок дитини загального типу –

для медико-соціального захисту здорових дітей-сиріт (I – II груп здо-ров’я), дітей, які залишилися без піклування батьків, віком від народ-ження до трьох років. Крім дітей цієї категорії, тут можуть знаходитись

діти, які мають сім’ю, проте утри-мання та виховання їх у сім’ї з по-важних причин(хвороба годуваль-ника, тривале відрядження, навчан-ня тощо) неможливе, а також діти із затримкою розумового та фізичного розвитку внаслідок несприятливих умов виховання;

2. спеціалізований будинок дитини – для медико-соціального захисту ді-тей-сиріт, дітей, які залишились без піклування батьків, з вадами фізич-ного та розумового розвитку (III – V груп здоров’я) віком від народжен-ня до чотирьох років, а також:

• з органічним ураженням нервової системи та порушенням психіки;

• з органічним ураженням централь-ної нервової системи, в тому числі з дитячим церебральним паралічем без порушення психіки;

• з порушенням функції опорно-ру-хового апарату та іншими вадами фізичного розвитку без порушення психіки;

• з порушенням слуху та мови;• з порушенням мови;• з порушенням зору (сліпі, слабо-

зорі);• тубінфікованих, хворих з малими та

згасаючими формами туберкульозу, ВІЛ-інфікованих.

195


Дата Місце Організатор Захід Аудиторія

15–17 березня 2013 року

м. Київ ВГО «Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів»

Тренінг «Громадський моніторинг діяльності працівників ОВС України»

Активісти НГО

30 березня – 1 квітня 2013 року

м. Львів ВГО «Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів»;ВГО «Асоціація незалежних моніторів»

Тренінг «Моніторинг місць несвободи ОВС в рамках запровадження НПМ (Омбудсман +) в Україні»


18-19 квітня 2013 року

м. Житомир

Український науково–дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України

Науково-практична конференція «Актуальні питання судової і соціальної психіатрії XXI століття»

Фахівці з психіатрії, головні лікарі психіатричних лікарень, українські журналісти

17 травня 2013 року

м. Київ ГО «Центр інформації про права людини»;ГО «Асоціація незалежних моніторів місць несвободи»;Благодійний Фонд «Розвиток» за підтримки МФ «Відродження»

Прес-конференція на тему: «Покинуті діти: що приховують зачинені двері інтернатів»

Українські ЗМІ

17–19 травня 2013 року

м. Чернігів ВГО «Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів»

Тренінг «Громадський моніторинг діяльності працівників ОВС України»


13 червня 2013 року

м. Київ ГО «Харківський інститут соціальних досліджень»;ГО «Харківська правозахисна група»;ГО «Центр інформації про права людини» за підтримки ЮНІСЕФ

Презентація результатів досліджень «Катування та неналежне поводження з дітьми, які перебувають у конфлікті з законом в Україні»


25 червня 2013 року

м. Київ ГО «Центр інформації про права людини»; ГО «Харківський інститут соціальних досліджень» за підтримки МФ «Відродження»

Прес-конференція «Перші результати діяльності національного превентивного механізму: що відбувається за зачиненими дверима?»


196

ДОДАТОК 2 Інформаційно-просвітницькі та навчальні заходи

ДОДАТОК 2

Дата Місце Організатор Захід Аудиторія16 липня 2013 року

м. Київ ГО «Асоціація незалежних моніторів місць несвободи» за підтримки Генеральної Прокуратури України

Семінар «Організація та проведення перевірок додержання законів та конституційних прав в’язнів, забезпечення матеріально–побутових та медико–санітарних умов тримання, а також щодо запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність поводженню чи покаранню»

Міські, районні прокурори, начальники відділів наглядової діяльності при проведенні розслідування в органах прокуратури, начальники відділів з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру прокуратур Київської, Черкаської, Чернівецької, Хмельницької областей

19-21 липня 2013 року

м. Київ ГО «Харківський інститут соціальних досліджень» за підтримки МФ «Відродження»

Координаційна зустріч «Рік діяльності НПМ в Україні: перші підсумки та подальший розвиток»

Співробітники Департаменту з питань реалізації НПМ при Уповноваженому ВР України з прав людини;Громадські монітори НПМ

30 липня 2013 року

м. Харків ВГО «Асоціація незалежних моніторів місць несвободи» за підтримки Генеральної Прокуратури України

Семінар «Організація та проведення перевірок додержання законів та конституційних прав в’язнів, забезпечення матеріально–побутових та медико–санітарних умов тримання, а також щодо запобігання катуванням чи нелюдському або такому, що принижує гідність поводженню чи покаранню»

Міські, районні прокурори, начальники відділів наглядової діяльності при проведенні розслідування в органах прокуратури, начальники відділів з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних провадженнях, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру прокуратур Дніпропетровської, Полтавської, Сумської та Харківської областей

197


Дата Місце Організатор Захід Аудиторія1–3 серпня 2013 року

м. Іва-но-Фран-ківськ

ВГО «Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів»; ВГО «Асоціація незалежних моніторів»

Тренінг «Моніторинг місць несвободи ОВС в рамках запровадження НПМ (Омбудсман +) в Україні»


18 вересня 2013 року

м. Київ Секретаріат Уповноваженого ВРУ з прав людини

Круглий стіл «Забезпечення особам, узятим під варту, та засудженим права безперешкодного листування»

Представників Генеральної прокуратури України, Міністерства юстиції України та Державної пенітенціарної служби України

16-25 вересня 2013 року

м. Алушта, АР Крим

ГО «Харківський інститут соціальних досліджень»; ВГО «Асоціація незалежних моніторів місць несвободи» за підтримки Координатора Проектів ОБСЄ в Україні

Два тренінги «Моніторинг жорсткого поводження у місцях несвободи»

Волонтери з усієї України

4-6 жовтня 2013 року


ГО «Центр інформації про права людини»;ГО «Харківський інститут соціальних досліджень»;ВГО «Асоціація незалежних моніторів місць несвободи» за підтримки МФ «Відродження»

Інформаційний семінар для журналістів «Голоси з-за зачинених дверей: особливості висвітлення проблематики дотримання прав людини у місцях несвободи»

Українські журналісти

7-14 жовтня 2013 року


ГО «Харківський інститут соціальних досліджень» за підтримки Фонду підтримки демократії Відділу преси, освіти та культури Посольства США в Україні та у співпраці з ЮНІСЕФ

Два тренінги «Стандарти поводження з дітьми як ефективний метод попередження катувань та жорстокого поводження у місцях несвободи в Україні в рамках діяльності НПМ»


25–27 жовтня 2013 року

м. Київ ВГО «Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів»

Тренінг «Моніторинг місць несвободи ОВС та слідчих ізоляторів, які знаходяться в підпорядкуванні ДПтС, в рамках запровадження НПМ (Омбудсман +) в Україні»


15-16 листопада 2013 року

м. Львів Асоціація психіатрів України

Третій цикл конференцій «Львівські психіатричні зустрічі»

Фахівці психіатрії, журналісти, лікарі, психологи, богослови, філософи

16 листопада 2013 року

м. Ірпінь, Київська область

ГО «Харківський інститут соціальних досліджень»

Робоча зустріч-семінар «Організація візитів і координація роботи представників громадськості і співробітників Департаменту НПМ»

Співробітники Департаменту з питань реалізації НПМ при Уповноваженому ВР України з прав людини

ДОДАТОК 2199

Дата Місце Організатор Захід Аудиторія

23-24 листопада 2013 року

с. Глібовка, Київська область

ГО «Центр інформації про права людини»;ГО «Харківський інститут соціальних досліджень»;ВГО «Асоціація незалеж-них моніторів місць не-свободи» за підтримки МФ «Відродження»

Інформаційний семінар для журналістів «Голоси з-за зачинених дверей: особливості висвітлення проблематики дотримання прав людини у місцях несвободи»

Українські журналісти

28 листопада 2013 року

м. Київ Секретаріат Уповноваженого ВРУ з прав людини

Круглий стіл «Мінімальні стандарти належного поводження: аналіз національного та міжнародного досвіду»

Представники центральних органів виконавчої влади

2-3 грудня 2013 року

м. Київ Міжнародна Пенітенціарна Реформи (PRI);ВГО «Асоціація українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів»;ВГО «Асоціація незалежних моніторів»

Міжнародна конференція «Національний превентивний механізм в Україні: досягнення і перспективи розвитку»

Активісти НГО, українські журналісти

4 грудня 2013 року

м. Київ Міністерство охорони здоров’я України

Селекторна нарада «Захист прав осіб із вадами психічно-го здоров’я, нормативно-пра-вового забезпечення надан-ня психіатричної допомоги, питання соціальної психіатрії та дотримання прав людини у психіатричних закладах» (в онлайн режимі)

Головні лікарі територіальних психіатричних закладів


м. Ірпінь, Київська область

ГО «Харківський інститут соціальних досліджень»

Тренінг «Мінімальні стандарти доброго поводження у місцях несвободи Державної пенітенціарної служби України»

Співробітники Де-партаменту з питань реалізації НПМ при Уповноваженому ВР України з прав людини;Керівники відділів охорони та режиму управлінь Державної пенітенціарної служ-би України у м. Києві та Київській області, Чернігівській, Одесь-кій, Хмельницькій, Ві-нницькій, Донецькій, Кіровоградській, Миколаївській, Сум-ській, Житомирській, Дніпропетровській, Луганській, Харків-ській областей, а також представники центрального апара-ту служби


Дата Місце Організатор Захід Аудиторія15-19 грудня 2013

м. Київ ГО М’АРТ, програма «Розуміємо права людини» за підтримки МФ «Відродження»

Тренінг з прав людини для учасників моніторингових візитів національного превентивного механізму в Україні

11 співробітників Секретаріату Уповноваженого Верховної ради України з прав людини і 7 громадських моніторів

20 грудня 2013 року

м. Київ Міністерство охорони здоров’я України

Міжвідомча координаційна рада з питань удосконалення системи надання психіатричної допомоги в Україні. Були обголені питання взаємодії різних міністерств та відомств в межах запропонованого проекту Концепції Державної програми розвитку охорони психічного здоров’я в Україні до 2020 року

Освітяни, медики, фахівці ЗМІ, співробітники системи соціального захисту населення, юстиції, внутрішніх справ тощо


м. Харків ГО «Харківський інститут соціальних досліджень»

Тренінг-нарада «Мінімальні стандарти утримання клієнтів в установах соціального захисту»

Директори інтернатних закладів і співробітники Департаменту соціального захисту Харківської ОДА

Моніторинг місць несвободи в Україні: стан реалізації...

Documents

Transcript of Моніторинг місць несвободи в Україні: стан реалізації...