Ґабрієль Аморт

РОЗПОВІДЬ ЕКЗОРЦИСТА

Ґабрієль Аморт

РОЗПОВІДЬЕКЗОРЦИСТА

ЛьвівВидавництво “Свічадо”

2013

Назва оригіналу: Un esorcista racconta

УДК 2-548.5 ББК 86.37-56 А 62

Перекладач Ольга Мандрика

Художнє оформленняМар’яна Пелех

Видавництво спирається на “Український правопис. Проєкт найновішої редакції”

Інституту української мови НАН України, 1999

Аморт ҐабрієльА 62 Розповідь екзорциста / Аморт Ґабрієль / Пер. О. Мандрика. –

Львів : Свічадо, 2013. – 192 с.ISBN 978-966-395-627-5

Кожен із нас мусить пам’ятати, що зло є; воно може проникнути всюди. Якщо не звертатимемо уваги на сатану, то ніколи не зрозуміємо величі Від-куплення.Щоб визволитися від одержимости злим духом, треба звертатися до свя-щеників-екзорцистів, а не, як це часто буває, до ворожок чи ясновидиць.Така основна думка книжки о. Ґабрієля Аморта. Автор подає основні пра-вила боротьби зі злом, наводить багато прикладів із власного досвіду праці екзорциста.Для широкого кола читачів.

УДК 2-548.5 ББК 86.37-56

Видання здійснено завдяки посередництву Літературного агентства “ Евлама”

©2000 Centro Editoriale Dehoniano, Bologna;© Видавництво “Свічадо”, українське видання, 2013

ISBN 978-966-395-627-5

5

ВСТУПНЕ СЛОВО

Я з великою радістю пишу цей вступ до книжки о. Ґабрієля Аморта, який упродовж багатьох років є моїм неоціненним по мічником у здійсненні служіння екзорциста. Деякі події, що тут описані, ми переживали разом, поділяючи турботи, тру -ди та надії, щоб допомагати багатьом стражденним осо бам .

Я дуже радію, що ця книжка вийшла друком. Бо хоча останнім часом і багато написано в усіх сферах католицько-го богослов’я та моралі, однак проблематика екзорцизмів май же цілковито занедбана. Можливо, саме через відсут-ність опрацювань та зацікавлення цією справою, єдиною частиною «Ритуалу»*, яка не була відновлена згідно з пора-да ми ІІ Ватиканського Собору, є та, в якій ідеться про екзор-цизми. Адже вигнання злих духів має велике значення в єван гелізаційній місії Церкви, і про це йдеться в Євангелії, діяльності апостолів та історії Церкви.

Коли св. Петро, керуючись надприродним натхненням, прибув до помешкання сотника Корнилія, щоб проповідува-ти йому християнську віру, то наголосив, що Бог справді був з Ісусом, а особливо звернув увагу на силу, з якою Ісус звільняв одержимих дияволом (пор. Ді. 10, 1 – 38). Єванге-

* Богослужбова книга Римо-Католицької Церкви, у якій подано текс-ти, які використовують при звершенні таїнств та освячені і бла го сло-вень. За змістом відповідає Требнику, який використовують у схід-ному обряді. – Прим. ред.

6

лис ти часто подають конкретні приклади надзвичайної сили, з якою Ісус проганяв злого духа. Це був найпромовис-тіший знак Божої волі – покласти край темному пануванню са тани над людьми.

Книги Святого Письма переконують нас у тому, що сата-на володарює у світі також із допомогою фізичної одержи-мости. Серед проявів влади, якими Ісус наділив апостолів та їхніх наступників, кілька разів згадано і силу виганяти злих ду хів (пор. Мт. 10, 8; Мк. 3, 15; Лк. 9, 1).

Отож, якщо Бог дозволив, щоб деякі люди відчували терзання злого духа, то передбачив для них потужну силу. Гос подь обдарував Церкву таїнственними силами, які дуже до поміжні для осіб, що потребують допомоги. Проти негід-ної діяльности сатани Бог обрав нам помічницю – Пресвяту Бо городицю, – з огляду на неприязнь, яку Він впровадив зі са мого початку між цими двома суперниками.

Більшість сучасних письменників (між ними також є ка -то лицькі богослови) хоча й не заперечують існування са та-ни та інших збунтованих ангелів, однак схильні примен шу-вати значення їхнього впливу на людську діяльність. Во ни стверджують, особливо у роздумах щодо фізичної одер ж и-мос ти, що зобов’язані сумніватися у такому впливі, і це є до казом їхньої мудрости. Вся сучасна культура вважає, що ко ли ми вбачаємо причини явищ, які відбуваються довко ла нас у надприродних чинниках, то це свідчить лише про ома -ну, початок якої сягає перших століть існування людства.

Однак очевидно, що в такому разі злому духові набагато легше виконувати своє завдання. Особливо тоді, коли такої по зиції дотримуються особи, які, з огляду на своє призна-чення, мають обов’язок та владу перешкоджати сатані в його негідній діяльності. Беручи до уваги Святе Письмо, бо-гослов’я та щоденний досвід, одержимих дияволом треба рад ше вважати нещасливими особами, яким наука не може чимось допомогти, хоча й відкрито не зізнається у цьому.

7

На лежне розпізнання демонопатії – саме так можна назва-ти кожен злісний вплив злого духа – у переважній більшості ви падків можливе лише для осіб, які вміють розпізнати про-яви диявольської діяльности.

Хвороба диявольського походження, якщо вона навіть лег ка, не минає після застосування всіх популярних ліків; на томість дуже важкі хвороби, які вважають смертельними, та ємничо зникають після застосування суто релігійних засо-бів. До того ж, жертви злого духа вважають, що їх переслі-дує злий фатум: їхнє життя – це суцільне пасмо невдач.

Багато вчених досліджують явища, подібні до тих, що від буваються з особами, яких торкнувся вплив диявола. Во-ни виразно розпізнають їх неприродний характер і назива-ють такі явища паранормальними.

Ми жодною мірою не сумніваємося у поступі та здобут-ках науки. Однак переконання в тому, що наука може пояс-ни ти геть усе, суперечить дійсності, яку ми бачимо. Також нереальним є прагнення звести все зло, хвороби та нещастя лише до звичайних природних причин.

Небагато є таких учених, які серйозно замислюються про те, що причиною деяких явищ може бути вплив та діяльність невідомих сил, розумних та безтілесних. Небага-то є і лікарів, які стикаються з випадками хвороб, що мають ду же дивні прояви та клінічно незрозумілі наслідки, і дохо-дять висновку, що мають справу з пацієнтами особливого ви ду. У подібних випадках чимало лікарів покладаються на Фройда як на властивого єрофанта*. І саме так доводять ба га тьох нещасних людей до ще гіршого стану. Тимчасом як їх ня діяльність, поєднана з роботою священика-екзор-циста, могла б мати позитивні наслідки.

* Єрофант (hierophantes) – жрець у стародавній Греції, який впро ва-джу вав адептів у містерійний культ; втаємничена особа, яка вво дить інших у таємницю чогось.

Книжка о. Ґабріеля Аморта безпосередньо та зрозуміло зна йомить читача з діяльністю екзорциста. Це опрацювання має логічний сюжет, однак надмірно не зосереджується на тео ретичних складових проблеми (існуванні диявола, мож-ли вості фізичної одержимости тощо), ані на доктринальних вис новках. Автор надає перевагу фактам, він показує чита-чеві те, що робить і бачить екзорцист. Я чудово знаю, на-скільки автор турбується про людей Церкви, яких Христос на ділив владою виганяти злих духів. Отож, я сподіваюся, що ця книжка принесе чимало добра і буде стимулом для ство рення нових напрацювань у цій сфері.

о. Кандідо Амантіні

9

ВСТУП

Коли кардинал Уго Полеті, папський вікарій для римської ар хиєпархії, несподівано надав мені повноваження екзор-циста, я навіть не міг припустити, наскільки великий світ від криється для мого досвіду, а також скільком людям моє слу жіння принесе користь. Щобільше, спочатку це завдання я мав виконувати як помічник о. Кандідо Амантіні, пасіоніс-та. Це дуже відомий та досвідчений екзорцист, до якого на Святі Сходи в Римі (La Scala Santa) з’їздилися люди з цілої Італії і навіть з-за кордону. Для мене це було справді дуже ве ликою благодаттю. Ніхто не стає екзорцистом з власної во лі, оскільки у цьому служінні стикається з великими труд-нощами і робить неминучі помилки, завдаючи шкоди вір-ним. Гадаю, що о. Кандідо був єдиним екзорцистом у світі, який мав 36 років досвіду в цій сфері. Я не міг навіть мрія-ти про ліпшого вчителя і вдячний йому за терпеливість, з якою він впроваджував мене в цілком нове служіння.

Під час виконання обов’язків екзорциста я зробив ще од-н е відкриття: в Італії є небагато екзорцистів, а тих, що на-леж но готові до цього служіння, ще менше. В інших країнах стан справ ще гірший. Тож, мені доводилося благословити осіб, які приїздили з Франції, Австрії, Німеччини, Швейца-рії, Іспанії, Англії, де – як вони стверджували – їм не вдало-ся знайти екзорциста. Невже йдеться про недбальство єпис-ко пів та священиків? Правдива та дійсна невіра в потребу та успішність цього служіння? Принаймні я відчував, що розпо-

10

чинаю здійснення апостольства серед стражденних осіб, яких ніхто не розуміє: ані родичі, ані лікарі, ані священики.

У наш час у католицькому світі душпастирство на цій ни ві повністю занедбане. У минулому так не було, і я зму-шений визнати, що в деяких конфесіях, які зародилися в про тес тантську реформу, екзорцизми здійснюють часто й успішно. Кожен катедральний собор повинен мати свого ек-зор циста, як має спеціяльного сповідника; і коли зростає по треба в екзорцистах, їх повинно ставати більше, особли-во у великих парохіях, відпустових місцях.

Тимчасом як екзорцистів дуже мало, їх ще й погано сприймають, з ними борються, їм важко знайти місце для здійснення свого служіння. Відомо, що одержимі злим ду-хом часом кричать. І цього достатньо, аби настоятель монас-тиря або парох відмовився надати приміщення для екзорциз-мів; спокійне життя та уникнення будь-якого галасу більше ці нують, ніж любов, що лікує одержимих.

Мені також довелося пройти свій хресний шлях, хоча й не настільки тернистий, як іншим екзорцистам, більш ціно-ва них та гідних. До таких роздумів я заохочую всіх єписко-пів, які часом проявляють мало вразливости стосовно цих справ. Адже йдеться про служіння, довірене лише їм: лише єпископи можуть здійснювати екзорцизми або ж визначати екзорцистів.

Як виникла ця книжка? Вона народилася з прагнення поділитися плодами тривалого та багатого досвіду з усіма зацікавленими. Йдеться радше про досвід о. Кандідо, аніж про мій. Насамперед я хочу допомогти всім екзорцистам та свя щеникам. Так як кожен лікар-терапевт повинен вміти порадити своїм пацієнтам потрібного фахівця (ларинголо-га, ортопеда, невролога тощо), до якого їм варто звернути-ся, так і священик повинен володіти бодай мінімальним да ром розпізнання, щоб знати, чи якійсь особі потрібна до-по мога екзорциста, чи ні.

11

Є ще одна причина, з якої багато священиків заохочува-ли мене написати цю книжку: серед багатьох принципів «Ри туалу екзорцизмів» є порада вивчати корисні опрацюван-ня екзорцистів. Однак коли починаєш шукати серйозні книж ки про це, то виявляється, що їх дуже мало. Назву три по зиції. Автором першої є о. К. Балдучі. Це Il diavolo («Дия-вол»), Casale Monferrato 1988; у цій книжці дуже корисна тео ретична частина, натомість про практичну цього не мож-на сказати, бо в ній трапляються помилки та упущено різні важ ливі деталі. Це можна пояснити тим, що автор – демоно-лог, а не екзорцист. Другу книжку написав о. М. ля Ґруа. Це La preghiera di liberazione («Молитва про звільнення»), Palermo 1985. Автор написав її для груп спільноти «Віднова у Свято-му Дусі», щоб надати належного напрямку їхнім молитвам про звільнення. Також варто згадати про книжку, яку на-писав Р. Аллегріего, – Ironista all’inferno (Репортер у пеклі), Mi la no 1990. Її не можна назвати систематичним опрацюван-ням, це радше збірка інтерв’ю, в яких ідеться про дуже сер-йозні випадки одержимости. Вони правдиві й описані дуже ре тельно, однак автор зосередився на особливо складних ви падках і не обговорює прояви звичайних випадків, з яки-ми доводиться мати справу кожному екзорцистові.

У цій книжці я намагаюся заповнити деякі прогалини й ви світлити проблему з різних поглядів. Тому моє опрацю-вання буде доволі коротким, щоб його могли прочитати яко мо га більше читачів. У наступних книжках я маю намір по гли би ти цю тему і сподіваюся, що інші автори також заці-кавляться цією проблематикою, а їхні опрацювання будуть ґрун товними та вирізнятимуться вразливістю, так як це бу-ло впродовж багатьох століть у навчанні Католицької Церк-ви, а тепер помітно в протестантських Церквах.

Відразу хочу зазначити, що не затримуватимуся на пояс-нен ні деяких правд, які вважаю загальновідомими та загаль-но прийнятими. Маю увазі існування злих духів, можливість

12

диявольської одержимости, влада вигнання злих духів, яку Христос надав тим, хто вірить у Євангеліє. Це об’явлені правди, про них розповідає Святе Письмо, богослов’я їх по-глиб лює, а Вчительський уряд Церкви навчає та пригадує про них. Гадаю, що вони були достатньо описані в інших опра цюваннях. Я волів би піти далі і застановитися на тому, що менш знане, а саме – на практичних висновках, які ко-рис ні для екзорцистів та для тих, хто шукає точніших мате-ріялів стосовно цієї теми. Отож, прошу мені вибачити деякі повторення основних понять.

Нехай Пречиста Богородиця, Неприятелька сатани, уже з першого пророцтва спасення (Бут. 3, 15) аж до його здійс-нен ня (Од. 12) та поєднана зі своїм Сином у намаганні зни-щити сатану і розтрощити йому голову, благословить це опра цювання. Адже це – плід багатьох зусиль та праці, яку я виконую, довірившись Її опіці та підтримці.

Хочу додати кілька зауважень до розширеного видання цієї книжки. Я не передбачав, що вона розійдеться настіль-ки швидко і виникне потреба в нових виданнях. На мою думку, це є підтвердженням не лише зацікавлення цією проб лемою, а й, на жаль, відсутности католицьких книжок про екзорцизми. Йдеться не лише про Італію, а й про цілий ка толицький світ. На мою думку, це дуже значущий і при-крий факт. Він пояснює незбагненну потребу зацікавлення цією проблемою або, цілком можливо, справжню невіру в ці правди.

Дякую за численні похвали, за вислови визнання, особ-ливо екзорцистів. Серед них наймилішою для мене є похва-ла мого вчителя о. Кандідо Амантіні, який визнав, що я у своїй книжці дотримуюся його повчань. Я не отримав жод-них критичних зауважень чи вимог зробити зміни та виправ-лення, тому в новому виданні лише розвинув ті частини, які вважав важливими для повнішого представлення проб-леми. Я також вважаю, що особи чи групи осіб, про яких я

13

розповідаю в книжці, зрозуміли намір моїх зауважень і не по чуваються ображеними. Завдяки виданню цієї книжки я хочу служити широкому грону осіб, адже у своїй діяльності щодня прагну допомагати всім тим, хто потребує здійснен-ня екзорцизму.

За все дякую Господеві. І прошу, щоб Він дозволив мені здійснити подальше доповнення моєї книжки з нагоди її десятого видання (1993 р.). Також мушу визнати, що впро-довж останніх двох років багато що змінилося: з’явилися важ ливі документи єпископів, збільшилася кількість екзор-цизмів, багато єпископів самі здійснюють екзорцизми, а до моїх книжок додалися ще й інші опрацювання. Також можна помітити більшу вразливість до цієї теми. Я не маю наміру приписувати собі жодної заслуги, а лише стверджую факти.

Хочу закінчити зворушливими спогадами про о. Канді-до Аман тіні, якого Господь покликав до себе 22 вересня 1992 ро ку, саме в день його іменин; співбратам, які вітали от ця цього його останнього земного дня, він сказав: «Я про-сив св. Кандідо, щоб він зробив мені сьогодні подарунок»...

...Отець Кандідо народився 1914 року. Коли йому спов-нилося 16 років, він вступив до згромадження пасіоністів. Був професором біблістики та морального богослов’я та впро довж 36 років служив як екзорцист. Щоранку отець прий мав 60 – 80 осіб, приховуючи втому за посмішкою на обличчі. Поради, які він давав, були натхненними. Отець Піо так сказав про нього: «Отець Кандідо є священиком згідно з Божим Серцем».

Ця книжка, в недосконалостях якої можна звинувачува-ти лише її автора, є свідченням досвіду о. Кандідо – екзор-циста, який працював на благо інших. І це одна з причин її написання. Я дуже зрадів, коли дізнався, що о. Кандідо Аман тіні належно оцінив мою працю і визнав, що вона вір-на його тривалому досвідові екзорциста.

о. Ґабрієль Аморт

14

ЦЕНТРАЛЬНЕ МІСЦЕ ХРИСТА У БОЖІЙ СПРАВІ СОТВОРЕННЯ

Сатана був ангелом, якого створив Господь. Унаслідок грі-хопадіння цей ангел став злим духом. Про нього та про ек-зорцистів не можна говорити, якщо не мати бодай загаль-ного уявлення про основні поняття і правди щодо Божої справи сотворення світу. Звісно ж, я не скажу нічого нового, та цілком можливо, комусь із читачів допоможу по-іншому сприйняти це.

Надто часто ми звикли неналежно розуміти і помилково сприймати наслідки подій. Уявляємо, що одного чудового дня Господь створив ангелів, потім піддав їх випробуванню, навіть не відомо, що ж це було за випробування, і внаслідок цього ангели поділилися на добрих і злих духів. Ангелів Бог нагородив перебуванням у небі, а злі духи потрапили до пекла. Потім, іншого дня, як ми собі уявляємо, Бог ство-рив світ – царство мінералів, рослин, тварин. А потім ство-рив людину. Адам і Ева згрішили, бо, як відомо, послухали са тану і були непокірні Богові. Тоді Бог подумав про те, що тре ба послати свого Сина, аби спасти світ.

Натомість учення Святого Письма та Отців Церкви є де-що іншим. Адже, якщо ми таким чином розуміємо світ ан-гелів та весь створений світ, то відкидаємо їхній зв’язок із Хрис том. Тим часом варто уважно прочитати пролог до Євангелія від св. Йоана та обидва христологічні гімни, які розпочинають послання апостола Павла до Ефесян та Коло-сян . Христос є Первородним для всіх створінь; все було

15

ство рене через Нього і для Нього. Ті богословські роздуми, в яких постає запитання, чи Христос прийшов би на світ, як би не було гріха Адама, не мають жодного підґрунтя. Хрис тос є цент ром усього сотворіння. У Ньому знаходить своє до пов нення все створене буття: і ангели, і земне ство-рін ня. Слушним є твердження, що після первородного гріха пра бать ків прихід у світ Христа набув особливого значення: Він зі йшов як Спаситель. Уся суть Його місії та справи зо-сере дже на у пасхальній таємниці: через смерть на хресті Хрис т ос поєднав із Богом усі створенні буття – в небі та на землі.

Від такого христоцентричного сприйняття залежить роль кожного створіння. І тому не можна оминути увагою роль Богородиці. Якщо Первородним у кожному ство рінні є Во плочене Слово, то в Божому плані не могло не бути тієї, в якій мало відбутися це Воплочення. Звідси по ходить її єди-ний у своєму роді зв’язок із Пресвятою Тройцею.

Також варто подумати про те, який вплив та владу має Христос над ангелами та злими духами. Якщо йдеть ся про ан гелів, то деякі богослови дотримуються думки, що Гос-подь дозволив їм споглядати Бога лише завдяки пе реможній си лі таємниці Христового хреста. Багато От ців Церкви ви-слов люють на цю тему цікаві думки. На прик лад, у св. Атана-сія читаємо, що ангели також завдячують своє спасення кро ві Христа. Натомість, якщо йдеться про злі духи, то в Єван гелії можна знайти дуже ба гато згадок про них: Хрис-тос переміг царство сатани і дав початок Божому Царству. Біснуваті з гадаринського краю вигукують: «Що нам і Тобі, Сину Божий? Прийшов єси сюди, щоб мучити нас перед часом?» (Мт. 8, 29). Як що тут виразно вказано на силу сата-ни, якого Христос по ступово позбавить сили та влади, хоча той усе ще існує й існуватиме надалі, поки не настане повно-та спасен ня, і обвинувач наших братів врешті зазнає поразки (пор. Од. 12, 10). Для поглиблення цих думок і зрозу мін ня

70

злим, він вився, слинився, голосив у незбагненний для оди-надцятилітнього хлопця спосіб і вигукував: «Не звинувачуй ме не так! Не звинувачуй мене так!»

Багато хто запитує, чи можна бути впевненим у тому, що розмовляєш зі злим духом? У цьому випадку не було жод них сумнівів.

Ось інший випадок. Одного дня о. Кандідо екзорцизмував сімнадцятирічну дівчину, яка походила зі села, розмов ляла там тешньою говіркою, погано знала італійську мову. При цьому були присутні два інших священики, які після ви-явлення присутности сатани не припиняли ставити запи-тання. Отець Кандідо, промовляючи молитви латинською мовою, вставив до них слова грецькою мовою: «Замовчи, за-лиши її!» Дівчина відразу ж звернулася до нього: «Чому ти ме ні наказуєш мовчати? Ліпше скажи тим двом, щоб далі ста вили запитання!»

Отець Кандідо багато разів ставив запитання злому духо-ві, присутньому в особах різного віку; однак він воліє наво-дити приклади розмов із дітьми, тому що в таких випадках очевидно, що вони дають відповіді, які зовсім не відповіда-ють їхньому вікові. Це є виразним підтвердженням присут-ности злого духа.

Одного дня я запитав тринадцятирічну дівчинку: «Як вигля-дають зв’язки між двома неприятелями, які впродовж жит тя страшенно ненавиділи один одного? Вона обидва по тра пи-ли до пекла і тепер мусять бути разом упродовж цілої віч-нос ти». Ось її відповідь: «Який ти нерозумний! Там кожен замкнений у собі і терзається своїми докорами сумління. Там ні з ким не підтримують зв’язків; кожен цілком самот-ній, щоб розпачливо оплакувати зло, яке скоїв. Це нагадує цвинтар».

71

ПЕРШІ «БЛАГОСЛОВЕННЯ»

Я завжди називаю екзорцизми благословеннями, а переві-рені ознаки, які підтверджують присутність злого духа, – несприятливими явищами. Дуже важливо те, що молитви під час екзорцизму промовляють латинською мовою. Не тре-ба використовувати слова, які можуть викликати занепоко-єння або ж спричинити у когось неслушні асоціяції. Є такі особи, які страждають манією одержимости злим духом, а насправді не мають із ним нічого спільного. Здійснення ек-зорцизму може лише підтвердити їхнє переконання в тому, що вони одержимі. Коли я не знаю добре осіб, то виразно на голошую на тому, що уділяю благословення, хоча насправ-ді здійснюю екзорцизм; часто просто уділяю благословення хворим.

Повні благословення, а такими і є екзорцизми, склада-ють ся з довгих вступних молитов, після яких є три справжні екзорцизми: вони різні, взаємно доповнюються і логічно прямують до звільнення людини від злого духа. Не важливо , що вони були написані 1614 року; важливо те, що ці ек зор-цизми – плід безпосереднього та дуже тривалого досвіду. Люди, які написали ці тексти, звертали увагу насамперед на наслідки, які кожне речення робило на особах, одержи-мих злим духом. У цих молитвах також можна помітити де які прогалини, які о. Кандідо заповнив разом зі мною. На-приклад, у текстах не було звернення до Пресвятої Богоро-диці. Ми додали її ім’я до кожного з трьох екзорцизмів,

72

використовуючи слова, що були в екзорцизмі папи Лева ХІІІ. Цю прогалину можна пояснити тим, що найстаріші екзорцизми походять переважно з ІХ та Х століття.

Як я вже згадував, екзорцизм може тривати кілька хви-лин або навіть кілька годин. Уже на початку першого екзор-цизму можуть бути помітні деякі несприятливі явища, тому ліпше не продовжувати зустріч: достатньо промовити вступ-ну молитву та один із трьох екзорцизмів. Зазвичай я оби-раю перший, який передбачає помазання єлеєм. «Ритуал» про це не згадує, так само як не згадує про багато інших справ, про які я ще розповім. Проте досвід навчив нас (підсу-ваючи нам думку про уділення помазання, яке відбувається під час таїнства хрещення), що було б дуже корисно вико-ристати єлей катехуменів зі словами: Sit nominis tui signo famulus tubus munitus («Нехай знак Твого імени зміцнить тво-го слугу»). Злий дух докладає всіх зусиль, щоб його не впі-знали і не вигнали. Отож, може трапитися, що під час пер-шого екзорцизму він зовсім не проявить себе, а зробить це щойно пізніше, під час наступних екзорцизмів. Існують різ-ні способи виявлення, серед них – помазання.

«Ритуал» зовсім не згадує про позицію, яку повинен зай-ня ти екзорцист під час виконання екзорцизму. Він може сто яти або сидіти, бути ліворуч, праворуч, а може позаду одер жимого. У «Ритуалі» лише згадано, що після слів Ecce Crucem Domini («Ось хрест Господа») священик має тримати сту лу* на шиї особи, над якою здійснюється екзорцизм, а пра ву руку – на її голові. Я можу ствердити, що злий дух ви разно впливає на п’ять органів чуття («Від них я почи-наю», – сказав він мені колись), а особливо на зір. Тому

* Стула – елемент літургійного одягу римо-католицького (і лю-теранського) клірика. Шовкова стрічка 5–10 см завширшки і близько 2 метрів у довжину, з нашитими на кінцях і посередині хрестами. – Прим. перекл.

73

легенько кладу два пальці на очі і підношу повіки у визначе-ні моменти під час молитов. У випадку присутности злого духа очі цілком білі, в них небагато вдасться помітити, а ча сом треба допомогти собі другою рукою, щоб побачити, де є зіниці – вгорі чи внизу.

Положення зіниць говорить про вид злих духів та про зло, якого вони завдають. Спираючись на 9 розділ Одкровен-ня, під час численних розмов та запитань злі духи завжди ділилися на два види: скорпіони (якщо зіниці вгорі) та змії (зі ниці внизу). У скорпіонів головним є Люцифер (це поза-біблійна назва, проте закорінена в традиції), а для змій го-ловним є Сатана, який наказує і Люциферові, й іншим злим духам. Хочу зазначити, що в Біблії слово «диявол» не є за-гальним визначенням злого духа, а завжди означає Сатану, ін ше ім’я якого звучить Вельзевул. На думку деяких богосло-вів, Люцифер також є синонімом Сатани. Я не затримувати-муся над цією справою, та, на мою думку, йдеться про два різні види злих духів.

Злі духи не хочуть говорити і найчастіше їх треба до цього змушувати. Вони говорять лише в окремих випадках, а саме у випадках справжньої одержимости. Тоді вони дуже ба лакучі. Це їхній підступ, щоб перешкодити екзорцистові на лежно зосередитися і не відповідати на запитання, на які він справді повинен отримати відповідь. Під час розмови дуже важливо дотримуватися принципів, які подані в «Ри-туалі»: не треба ставити непотрібні запитання або лише з ці кавости, а запитувати лише про ім’я і про те, чи є ще інші духи і скільки їх, а також про те, яким чином злий дух увій-шов у тіло і коли з нього вийде. Якщо присутність злого духа є наслідком зачарування, тоді треба запитати, які саме ча ри було здійснено. Якщо особа спожила або випила щось за чароване, вона повинна це виблювати. Якщо був схова-ний якийсь предмет, пов’язаний із чарами, треба довідати-ся, де він, щоб знайти і спалити.

190

ЗМІСТ

Вступне слово ......................................................................... 5 Вступ ....................................................................................... 9Центральне місце Христа у Божій справі сотворення ....... 14Сила сатани .......................................................................... 19Додатки ................................................................................ 32

Видіння Лева ХІІІ, під час якого він бачив сатану .......... 32“Дари” сатани ................................................................. 35

Екзорцизми ........................................................................... 38Особи, які перебувають під упливом злого духа ............... 48Додаток ................................................................................. 58

Чи треба боятися злого духа?............................................Відповідає св. Тереза від Ісуса ......................................... 58

З чого почати? ...................................................................... 61Перші “благословення” ....................................................... 71Поведінка злого духа ........................................................... 85Розповідь людини, яка була одержима злим духом ......... 93Наслідки екзорцизму ......................................................... 102Вода, єлей, сіль .................................................................. 108Екзорцизми помешкань ..................................................... 114Чари .................................................................................... 119Більше про магію ............................................................... 133

Хто може виганяти злих духів? ........................................ 142Забутий ритуал .................................................................. 153Додатки .............................................................................. 162

Вчення св. Іринея про сатану та справу Христа ......... 162Документ Римської Апостольської Столиці про сатану та злих духів ............................................. 165

Потреба віднови душпастирства ...................................... 169Додатки .............................................................................. 175

Документ Конгрегації у справах віровчення ................ 175Небезпека вигнання злого духа некомпетентними особами .......................................... 176

Закінчення .......................................................................... 179Молитви про звільнення від злого духа .......................... 184

Ґабрієль Аморт

РОЗПОВІДЬЕКЗОРЦИСТА

Літературний редакторІрина Мартин

Художнє оформленняПП «Клим»

Технічний редакторЮрій Пелех

Підписано до друку 13.03.13. Формат 60x84/16.Папір офс. Офс. друк. Ум.-друк. арк. 11,1.

Ум. фарбовідб. 11,6. Обл.-вид. арк. 6,2. ТзОВ Видавництво «Свічадо»

(Свідоцтво серії ДК №1651 від 15.01.2004)79008, м. Львів, а/c 808, вул. Винниченка, 22.

Тел.: (032) 235-73-09, тел./факс: (032) 240-35-08e-mail: post@svichado.com, url: www.svichado.com

Вiддруковано з готових дiяпозитивiв у друкарнi ТзОВ «Зерцало»

с. Кротошино, Львівська обл., Пустомитівський р-н, вул. Січових Стрільців, 35а