МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені

Григорія Сковороди»

«Періодизація латинської мови та

словотворення в ній»

Виконала:Студентка філологічного факультету А-14 групиПодиніглазова Анжела

Викладач:Скляренко Л.Б

Переяслав-Хмельницький – 2013

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………... 4

1. Періодизація латинської мови……………………………………………….. 6

1.1. Архаїчний період………………………………………………………... 6

1.2. Класичний період……………………………………………………….. 7

1.3. Післякласичний період…………………………………………………. 7

1.4. Період пізньої латині…………………………………………………… 8

1.5. Середньовічна латинь…………………………………………………... 8

1.6. Епоха Відродження……………………………………………………... 8

1.7. Епоха Просвітництва…………………………………………………… 9

2. Словотвір в латинській мові…………………………………………………. 10

2.1. Словоскладення…………………………………………………………. 10

2.2. Афіксація………………………………………………………………… 11

3. Зв'язок латинської та української мов………………………………………. 18

Висновок…………………………………………………………………………. 20

Список використаної літератури………………………………………………. 21

2

Вступ

Латинська мова належить до індоєвропейських мов, до яких відносяться

також мови слов'янські, балтійські, німецькі, індійські, іранські, древньо- і

новогрецький та інші. Разом з древніми осськими і умбрськими мовами

латинський складав італійську гілку індоєвропейської сім'ї мов. В процесі

історичного розвитку древньої Італії латинська мова витіснила інші італійські

мови і з часом зайняла пануюче положення в західному Середземномор'ї.

Порівняно-історичним вивченням виявлені зв'язки, що існують між

латинською мовою і рештою мов індоєвропейської сім'ї.

Генетична спорідненість яскраво простежується при порівняльному

аналізі слів основного словникового фонду латинської мови та нових

європейських мов:

Латинськамова

Українськамова

Німецькамова

Англійськамова

frater брат Bruder brothermater мати Mutter mother

mors, mortis мертвий Mord murderbrevis абревіатура Brief brief

est є ist ishabere габітус habere have

Свою назву латинська мова (lingua Latina) одержала від назви племені

латинів (Latini), які мешкали у невеликій області Лацій (Latium) у центральній

частині Апенінського півострова три тисячі років тому. У 753 році до нашої ери

на цій території був заснований Рим (Roma). Всі італійські племена,

об'єднавшись навколо Рима, стали називати себе римлянами (Romani), але назва

мови не змінилася. До початку нашої ери латинська мова розповсюджується по

всій Італії, а з народженням Римської імперії – по всьому європейському

континенту, стає офіційною мовою держави, науки та релігії.

Великий вплив на латинську мову зробили сусідні племена етрусків та

греків південної Італії.

3

В латинську мову увійшло багато слів етруського походження: histrio

(актор), persona (маска), catena (ланцюг), clipeus (щит), lanista (наймач школи

гладіаторів) тощо. Збагатилася латинська мова також за рахунок інших

італійських мов, які були витіснені римлянами. До неї увійшли такі слова як

sagum (плащ), cucullus (капюшон), bracae (шаровари), ursus (ведмідь), lupus

(вовк), bos (бик), asinus (осел), anser (гуска), furca (вили), fenum (сіно), casa

(дім), olla (горщик) та ін.

Однак найбільше і найвирішальніше значення для духовної культури

римського народу мали греки. Адже протягом століть грецька мова була

головним джерелом збагачення латинської лексики іноземними запозиченнями.

В латинську мову ввійшло кілька тисяч грецьких слів з

найрізноманітніших сфер життя. Найперше - це назви майже всіх наук:

філософія, фізика, математика, астрономія, географія, філологія, ботаніка,

зоологія, історія, педагогіка, психологія, логіка тощо. Також це численні

наукові терміни: асфальт, кристал, метал, планета, магніт, енергія, оптика,

космос, теорема, циліндр, діагноз, наркоз, артерія, атом, скелет, монархія,

демократія, економія, аналіз, практика, система, драма, лірика, епос, ода,

музика, обеліск; та слова щоденного вжитку: школа, клініка хірург, полюс,

театр, стадіон, машина та ін.

4

1. Періодизація латинської мови

Латинська мова пройшла довгий шлях розвитку:

Антична доба

Середньовічна доба

Епоха Відродження

Епоха Просвітництва

VII-II ст. до н.е.

І ст. до н.е. - І ст. н.е.

І-II ст. н.е.

III-V ст.н.е.

VI - XIV ст.

XIV - XVI ст.

XVI-XVIII ст.

архаїчний період

класичний період

післякласичний період

пізня латина

середньовічна (християнізована

латина)

гуманістична латина

просвітницька латина

1.1. Архаїчний період

1. Період архаїчної латині: від перших письмових пам'ятників, що

збереглися, до початку І ст.. до н.е. Прадавні пам’ятники датуються приблизно

VI ст.. до н. є., і їх дуже небагато. Це уривок сакрального напису на обламаннях

чорного каменя (знайдений в 1899 р. при розкопках Римського форуму); напис

на так називаємій пренестінськой фібулі (золотій застібці, знайденій в 1871 р. в

місті Пренесте, недалеко від Риму); напис на глиняній судині, відомий як напис

Дуеноса. Значно зростає число пам’ятників, починаючи з Ш ст.. до н.е. Це

пов'язано із зростанням могутності Риму, що підкорив в цей час велику частину

Італії. Завоювання грецьких міст на півдні Італії привело до проникнення в

римське суспільство елементів грецької культури і утвореної, що стимулювало

появу літературних творів і на латинській мові. Почало цьому процесу

належало полоненим греком, згодом вільновідпущеником, Лівієм Андроником,

який переклав латинською мовою «Одіссею» Гомера. З латинських авторів

цього періоду нам відомі імена драматурга і письменника Гнея Невія

(збереглися уривки комедій), епічного поета і драматурга Квінта Еннія

(збереглися уривки з різних творів); найбільшими ж представниками архаїчного

періоду в області літературної мови є комедіографи; Тіт Макций Плавт (ок. 254

5

– ок. 184 до н. є.), від якого збереглося 20 комедій цілком і одна в уривках;

Публій Теренций Афр (190 – 159 до н. є.), від якого до нас дійшли всі шість

написаних ним комедій. Крім того, від середини Ш – початку П ст.. до н.е.

дійшли багаточисленні надгробні написи і офіційні документи. Все це дає

багатющий матеріал для вивчення характерних меж архаїчної латині.

1.2. Класичний період

Період класичної латині: від перших виступів Цицерона (81 – 80 до н. є.),

оскільки в його прозі латинська мова вперше придбала ту граматичну і

лексичну норму, яка і зробила його «класичним», до смерті Серпня в 14 р. н.е.

Цей період представлений блискучою плеядою авторів. У ораторській прозі це

перш за все, як вже було сказано Марк Тулій Цицерон (106 – 43 до н. є.); у

історичній прозі – Гай Юлій Цезарь (100 – 44 до н. є.). Гай Саллюстій Крісп (86

– 35 до н. є.), Тіт Лівії (59 до н. є. – 17 н. є.); найзнаменитішими поетами цього

періоду були: Тіт Лукреций Кар (ок. 98 – ок. 35 до н. є.). Гай Валерій Катулл

(ок. 87 – ок. 54 до н. є.), Публій Вергилій Марон (70 – 19 до н. є.), Квінт Горацій

Флакк (65 – 8 до н. є.) Публій Овідій Назон (43 до н.е. – 18 н. є.). Завдяки

останнім трьом поетам, розквіт творчості яких збігся з періодом правління

Августа, а також іншим талановитим поетам цього часу (Тібулл, Пропорцій),

епоха Августа отримала назву золотого століття римської поезії. У більшості

вищих учбових закладів нашої країни вивчається латинська мова саме цього

періоду – класична латинь.

1.3. Післякласичний період

Період післякласичноі латині: І – II вв. н.е. Найбільш відомі автори цього

періоду: Луций Анней Сенека (ок. 4 до н. е. – 65 н. є.) – філософ і поет-

драматург; Марк Валерій Марциал (ок. 42 – ок. 102) і Децим Юній Ювенал (ок.

60 – після 127) —поети-сатіріки: Гай Корнелій Тацит (ок. 55 – ок. 120) – самий

знаменитий з римських істориків; Апулей (ок. 124 – ?) – філософ і письменник.

Мова цих письменників відрізняється значною своєрідністю у вибиранні

стилістичних засобів, проте граматичні норми класичної латині при цьому

6

майже не порушуються. Тому ділення на класичний і післякласичний період

має швидше літературознавство, чим лінгвістичне значення.

1.4. Період пізньої латині

Період пізньої латині: ПІ – VI вв. – епоха пізньої імперії і виникнення

після її падіння (476) варварських государств. Античні традиції в літературній

творчості цієї пори, за рідкими виключеннями, згасають. Як історичне джерело

зберігають значення вигадування Амміана Марцелліна (ок. 330 – 400) і не у

всьому достовірні біографії римських імператорів. Істотним чинником в

духовному житті періоду пізньої імперії стає поширення християнства і поява

християнської літератури на латинській мові – Ієронім (ок. 348 – 420), Августин

(354—430) і ін. У творах пізніх латинських авторів знаходять місце вже багато

морфологічні і синтаксичні явища, які підготовлюють перехід до нових

романських мов.

1.5. Середньовічна латинь

Із середньовіччя до нас дійшли латинською мовою численні історичні

хроніки: «Історія готів» Іордана, «Історія франків» Григорія Турського, «Історія

Данії» Саксона Граматика, «Життєпис Карла Великого» Ейнхарда, а також

літературні твори – лицарські романи, поеми, збірки пісень, філософські та

богословські трактати.

З XII ст. в Європі виникають перші університети на грунті єпископських

шкіл, де заняття вели латинською мовою (Сорбона, Кембрідж, Оксфорд,

Гейдельберг). До початку XV ст. їх було вже п'ятдесят.

1.6. Епоха Відродження

Важливим етапом в історії латинської мови була епоха відродження.

Передові люди цієї епохи, вчені-гуманісти, звернувшись до античної

спадщини, утверджували новий світогляд – гуманізм (від лат. homo – людина,

humanus – людяний).

Їхнім гаслом стають відомі слова Теренція: Homo sum, humani nihil a me

alienum puto. Я людина, тому вважаю, що ніщо людське мені не чуже.

7

Гуманісти Еразм Роттердамський (Голландія), Томас Мор (Англія),

Томазо Кампанелла (Італія) та інші писали свої головні твори латиною.

1.7. Епоха Просвітництва

В епоху Просвітництва в Європі латинська мова зберігає статус

мови науки. Вчені та філософи різних європейських країн залишили нам свої

твори латинською мовою: Френсіс Бекон, Ісаак Ньютон (Англія), Бенедикт

Спіноза (Голландія), Рене Декарт (Франція), Вільгельм Лейбніц (Німеччина),

Карл Лінней (Швеція).

Гуманістична література здійснила великий вплив на розвиток

Просвітництва серед слов'янських народів: Миколай Копернік, Матвій

Меховський (Польща), Ян Амос Коменський (Чехія), Георгій Скорина

(Білорусь), Станіслав Ореховський, Іван Домбровський, Феофан Прокопович,

Григорій Сковорода (Україна), Михайло Ломоносов (Росія).

8

2. Словотвір в латинській мові

У латинській мові розрізняються два види словотворення: 1)

словоскладання, 2) афіксація. Основи при словотворенні можуть піддаватися

значним змінам.

Словоскладанням називається утворення складних слів з'єднанням двох

або більш основ в одне слово (ср. російські слова: пар-о-ход, сам-о-лет-о-

строение); у латинській мові цей вид словотворення представлений порівняно

мало.

Афіксацією називається творення слів приєднанням до їх основи

словообразующих лексико-морфологічних елементів – афіксів, декілька що

змінюють значення основи. Афікси, по їх місцю в слові щодо основи,

розділяються на префікси (інакше – приставки), що стоять попереду основи,

суфікси, що приєднуються після основи, і інфікс, що вводиться всередину

основы.

2.1. Словоскладення

Утворення складних імен

a) Поєднання імені і дієслова: agricola, ae м землероб (ager, agri поле, colo,

colere обробляти); armiger, еri м зброєносець (arma зброя, gero, gerere нести,

вести); signifer, eri м прапороносець (signum прапор, fero, ferre нести); frugifer,

era, erum плодоносний (frux, frugis плід, fero, ferre нести); princeps, cipis

перший, головний; глава, вождь (primus перший, capio, сареге брати).

b) Поєднання двох імен: biennium, i n дворіччя (bis двічі, annus рік);

unoculus, а, um одноокий (unus один, oculus око); tridens, tridentis тризубий,

тризубець (tres три, dens, dentis зуб); albicapillus а, um сивоволосий (albus білий,

capillus волос).

Утворення складних дієслів

9

a) З іменника і дієслова: animadverto 3 звертати увагу (animus дух, увага,

adverto 3 обертати, anim(um) adverto > animadverto); manumitto 3 відпускати на

волю (раба) (manus рука, mitto 3 пускати, manu mitto букв, відпускаю рукою або

з-під руки, тобто з-під влади).

b) З прислівника і дієслова: maledico 3 (< male dico) лихословити;

benedico 3 (< bene dico) добре відгукуватися, хвалити; malo, malle (< magis volo)

більше хотіти, вважати за краще.

c) З двох дієслів: calefacio 3 нагрівати (caleo 2 бути теплим, facio 3

робити); patefacio 3 розкривати, відкривати (pateo 2 бути відкритим, facio 3

робити).

2.2. Афіксація

З різних видів афіксів в латинському словотворенні широко

використовуються префікси і суфікси. Префікси не виводять слово за межі

даної частини мови, утворюючи від дієслова дієслово (dico – indico говорю –

оголошую), від іменника – іменник (consul – proconsul) і т. д.; суфікси можуть

від даної частини мови утворювати похідні, що відносяться не тільки до даної

частини мови, але і до інших (ornare – ornamentum прикрашати – прикраса).

Префікси (приставки) мають спільне походження з предлогами: і ті, та

інші походять з прислівників, що уточнюють напрям дії. Прислівники, що

постійно з'єднувався з певними відмінками іменників або займенників

придбали значення службових слів – предлогів. Той же прислівник,

з'єднуючись з дієсловами, перетворився на префікси. (Є також невелике число

складних іменників недієслівного походження, утворених за допомогою

префіксів.) Значення префіксів збігається в більшості випадків із значенням

предлогів.

При творенні складних слів кінцеві приголосні префіксів часто

асимілюються: n > m перед b і р і повністю асимілюється перед i, г, m; d

зазвичай повністю асимілюється перед c, f, g, n, p, t.

10

Префіксація імені: pronomen (< pro + nomen) займенник; conscientia (<

con + scientia) свідомість; absurdus (< ab + surdus глухий) немилозвучний,

безглуздий; praeclarus (< ргае + clarus) дуже світлий, прекрасний, знаменитий.

Префіксация дієслова: praefero, praeferre,(< ргае + fero) вважати за

краще; ineo, inire (< in + eo) входити; intersum, interesse (< inter + sum)

знаходитися усередині.

Дієслівний префікс або зберігає своє первинне значення (місцеве), або

додає дієслову видовий відтінок, як в російській мові, напр.: perficio, perficеге

(< per + facio) здійснювати, доводити до кінця, закінчувати.

Найбільш споживані префікси:

a-, ab-, abs- (abs- перед t і с) означають видалення; abstraho, abstraxi,

abstractum, 3 відволікати (ср.: абстракція, абстрагувати);

de – усунення, віддалення; рух зверху, вниз; depono, deposui, depositum,

3 відкладати (ср.: депонент, .депозит); demitto, demisi, demissum, 3

спускати, скидати;

е-, ех- вилучення, виключення; expono, exposui, exositum, 3 викладати,

висловлювати (ср.: експонат, експонувати, експозиція);

in- рух всередину або на предмет; impono, imposui, impositum, 3

вкладати, накладати (ср.: імпонувати);

inter- знаходження між, серед, усередині; intervenio, interveni, interventum,

4 знаходитися в середині, втручатися (ср.: інтервенція);

ad- наближення приєднання; appono, apposui, appositum, 3 прикладати

(ср.: лат. appositio додаток)

ob- протидія; орроnо, opposui, oppositum, 3 протиставляти (ср.: опозиція);

con- (або со-) збірне значення; compono, composui, compositum, 3

складати, складати (ср.: композиція, композитор, німий. komponieren,

Komponist);

pro- рух вперед; procedo, processi, processum, 3 йти вперед (ср.: процес,

процесія, процедура);

11

ргае- знаходження попереду, дія попереду (у місцевому і тимчасовому

значенні); ргаероnо; praeposui, praepositum, 3 ставити попереду (ср.: praepositio

постановка попереду, грам. привід);

trans- (часто в формі tra-) через; transpono, transposui, transpositum, 3

перекладати, переміщати (cp. транспортувати); traduco, traduxi, traductum, 3

переводити (фр. traduction);

se-', sed- відділення; separo відокремлювати (ср.: сепаратний);

dis-, di- розділення; dispono, disposui, dispositum, 3 розташовувати,

розміщувати (ср.: диспозиція); discedo, discessi, discessum, 3 розходитися;

per- доведення дії до кінця; perficio, peifeci, perfectum, 3 закінчувати,

завершувати (ср.: перфект);

re- рух назад; повторення, відновлення дії; reduco, reduxi, reductum, 3

відводити назад (ср.: редукція); restauro 1 відновлювати, відновлювати (ср.:

реставрація).

Префікси переважно співвідносяться з омонімними предлогами; інколи

останні не збереглися (напр.: dis-, di-); префікс re- - невідомого походження.

Слід зазначити також негативний префікс in- не-, без-, співпадаючий

формою з префіксом-приводом in- в-, на-. При; допомозі негативного префікса

in- утворюються зазвичай імена: infectum (in + factus зроблений) недосконалий

(зрозуміло: вигляд)

inertia (з in + art-) бездіяльність, immortalis (in + morlalis смертний)

безсмертний.

Латинські префікси широко використовуються в нових мовах для освіти з

латинським або грецьким корінням слів, що не існували в класичну епоху.

Напр.: продукт, продукція, реконструкція, ревізія, акліматизація, апаратура,

конференція, колектив, транспорт, дефект, демілітаризація.

Суфікси в латинській мові використовуються для творення похідних слів

від двох типів основ: від дієслівної основи і від іменної основи. При

віддієслівному словотворенні розрізняються три типи основи, що проводить:

дієслівний корінь, основа инфекта, основа супина. При відіменному

словотворенні може використовуватися основа іменника і основа

12

прилагательного. Нижче приводяться найважливіші способи суфіксальної

освіти, причому суфікс указується разом з кінцевим елементом слова.

Відіменне словотворення

Від дієслівного кореня

а.) Суфікси іменників і їх значення:

1. -а. Дійова особа. Adven-a, ae m (adven-io) прибулець,

іноземець; convfv-a, ae m (conviv-o) гість, співтрапезник.

2. -ium. Дія або стан. Рос. -иум або -ия; фр. -е; англ. -е, -у; нім. -ium.

Praesid-ium, i n (praesid-eo) захист; aedific-ium, i n будова.

3. -mentum. Результат дії. Рос. -мент; фр., англ., нім. -ment. Frag-

mentum, i n (fra-n-g-o) уламок.

4. -men. Знаряддя або результат дії. No-men, Inis n (no-sc-o) ім'я.

5. -or. Стан. Фр. -eur, англ -our. Dol-or, oris m (dol-eo) скорбота.

6. -io. Результат дії. Рос. -ион; фр., англ, нім. -ion. Leg-io, ionis f

(leg-o збирати) легіон.

b.) Суфікси прикметників і їх значення:

1. -uus. Властивість бути об'єктом дії. Divid-uus (divid-o) ділимий, соn-

tin-uus (contin-eo) безперервний.

2. -idus. Властивість, постійна якість. Рос. -идный; фр. -ide; англ, нім. -

id. Cal-idus (cal-eo бути теплим) теплий; frig-idus (frig-eo бути холодним)

холодний.

3. –ilis, -ibilis. Якість в пасивному значень. Рос. -банальный; фр. -ilе, -bile,

-blе; англ. -bile, -blе; нім. -bil.: Ut-ilis (Ut-or) придатний для використання; cred-

ibilis (cred-o) вірогідний

4. -ax (-acis). Здатність до дії. Фр.. racieux;, англ. v-acious. Pugn-ax, acis

(pugn-o) воинственный; loqu-ax, acis (loqu-or) cловоохітливий.

с.) Суфікси дієслів і їх значення:

1. -itare. Посилення або повторення дії. Фр. -iter. Ag-itare (ago) приводити

в рух.

Від основи інфекту

13

а.) Суфікси іменників і їх значення:

1. -mentum, men; Знаряддя дій. Medica-mentum, i n; medica-men; minis n.

(medica-ri лікувати) ліки, лікувальний засіб.

b.) Суфікси прикметників і їх значення: .

1. -bilis. Якість в пасивному значенні.Ama-bilis.(ama-re) коханий,

люб'язний; admira-bilis (admira-ri) що викликає здивування, дивний.

с.) Суфікси дієслів і їх значення:

1. -scere, Початок дії або настання стану. Convale-scere (vale-re)

видужувати.

Від основи супіна

а.) Суфікси іменників і їх значення

1. -ura. Дія або її результат. Рос. -ура; фр., англ. -uге; нім. -ur. Pict-ura,

ае, f (pingo, pict-um) живопис, картина, nat-urа, ае, f (nascor,, nat-um) природа.

2. -orium. Місце дії. Рос. -ория, ;-ррий; фр. oire, англ. оrу, нім. -orium.

Audit-orium, i n (audio, audut-um) аудиторія, зал судових засідань.

3. -or, Дійова особа. Рос. -ор; фр.. -cur; англ., нім -or. Vict-or, oris m

(vinco, vict-um) переможець.

4. -io (-ionis). Дія. Рос. -ция, сия; фр., англ, нім. -tion, -sion. Act-io, ionis

f (ago, act-um) дія; divis-io, ionis / (divido, divis-um) ділення.

5. -us (-us). Дія, стан. Vis-us, us m (video, vis-um) зір; curs-us, us m

(curro, curs-um) біг.

b.) Суфікси прикметників і їх значення:

1. -ivus. Властивість бути суб'єктом або об'єктом дії. Рос. -ивный; фр. - if;

англ -ive; нім. -iv. Act-ivus (ago, act-um) діяльний; capt-ivus (capio, capt-um)

пленный.

с.) Суфікси дієслів і їх значення:

1. -it-are. Посилення або повторення дії. Puls-are (pello, puls-um) сильно

стукати; vent-itare (venio, vent-um) часто приходити, заходити.

Відіменне словотворення

Від основи іменників

а.) Суфікси іменників і їх значення:

14

1. -arius. Приналежність до професії., Рос. -арь; фр. -aire; англ. -аrу; нім. -

ar, -ar. Argent-arius, i m (argent-um) міняла, банкір; bibliothec -arшus, i m

(bibliothec-a) бібліотекар.

2. -arium. Місце зберігання: Рос. -ариум; фр. -aire, -airie, -ier; англ- -агу.

I.ibr-arium, i n (liber, libr-i) книжкова шафа.

3. Суфікси імен зменшувальних:

-ul-а; -ul-us. Фр., англ. -ule; нім. -ele. Serv-ul-a, ае f (serv-a) молода рабиня;

reg-ul-us, i m (rex, reg-is) цар.

-o1-а; -o1-us. Фр. -ole, -eul. Besti-o1-a, ае f (besti-a) звір, звірятко; fili-o1-

us, i m (fili-us) синок.

-(i)-cul-a; -(i) -cul-um. Фр. -cule; англ. -cle; нім. -kel. Part-i-сul-а, ае f (pars,

part-is) частка; os-cul-um, i n (os, oris) ротик.

-el-la; -el-lus . Фр., нім. -elle. Capel-la, ae f (caper козел) козочка; libel-lus, i

m (liber) книжечка.

b.) Суфікси прикметників і їх значення:

1. -ius. Приналежність. Patr-ius (pater, patr-is) батьківський.

2. -arius. Приналежність, властивість. Рос. -арный; фр. -aire; англ. - аrу;

нім. -ar. Agr-arius (ager, agr-i) польовий.

3. -anus. Відносне значення; походження від чого-небудь. Рос. aн; фр. -ain,

-an; англ., нім. -an. Rom-anus (Rom-a) римський; mont-fanus (mons, mont-is)

гірський.

4. -inus. To же значення. Фр., англ. -in. Femin-inus (femin-a) жіночий.

5. -feus. Властивість або приналежність. Рос. -ич(еский); фр. -ique; англ. -

ic. Pastor-icus (pastor, or-is) пастушачий.

6. -osus. Достаток якості. Рос. -оз(ный); фр. -еux; англ -ous; нім. -os. Nerv-

osus (nerv-us жила) жилавий.

7. -atus. Забезпечений чим-небудь. Dent-atus (dens, dent-is) зубастий.

8. -eus. Зроблений з якої-небудь речовини. Aur-eus (aur-um) золотий.

9. -alls. Приналежність, властивість. Рос. -аль(ный); фр. -al, -el; англ., нім.

-al. Fin-alis (fin-is) кінцевий, цільовий; mort-alis (mors, mort-is) смертний.

15

10. -aris. Те ж значення. Рос. -яр(ный); фр. -aire; нім. -ar. Popul-aris (popul-

us) народний.

Від основи прикметників

Іменники, що утворюються за допомогою суфіксів, що приводяться

нижче, позначають абстрактну якість.

1. -ia, -itia. Рос. -ия; фр. -ie; англ. -y; нім. -iz. Audac-ia, ae f (audax, ac-is)

відвага, сміливість; just-itia, ae f (just-us) справедливість.

2. -(nt) ia, -(ent) ia (від дієприкметників). Рос. -анция, -енция; фр., англ. -

аnсе, -еnсе; нім. -anz, -enz. Consta-nt-ia, ae f (constans, consta-nt-is) постійність;

pot-ent-ia, ae f (potens, pot-ent-is) могутність, сила.

3. -(i) tas (-tatis). Рос. -тет; фр. -te; англ. -ty, нім. -tat. Pauper-tas, tatis f

(pauper) бідність; antiqu-itas, tatis / (antiqu-us) старовина.

4. -itudo (-itudinis). Рос. -туда; фр., англ., нім. -itude. Ampl-itudo, tudinis f

(ampl-us) обширність.

16

3. Зв'язок латинської та української мов

Багато слів латинського походження є і в українській мові. Латинські

слова потрапляли до неї на протязі багатьох століть.

Перше знайомство з античністю в Україні почалося ще з часів Київської

Русі з прийняттям Християнства (988 р.) через греко-византійське

посередництво.

З XV - XVI ст. латинізми потрапляли в українську мову через польську

( бестія, аркуш, пошта, костел, оренда, чинш та ін.)

За часів Просвітництва - через церковнослов'янську мову, яка в той час

була літературною мовою в Україні.

У великій кількості латинізми потрапляють в українську мову протягом

останніх століть, зокрема в XIX ст. як безпосередньо, так і через

західноєвропейські мови, особливо через французьку та німецьку мови.

Латинське слово саера

provinciaпідкорена римлянами

область

Німецьке словоZwiebel

Французьке словоProvence

Українське слово цибулина (бот.)

провінція

Запозичення з латини в українській мові відносяться головним чином до

позначень суспільно-політичний відносин, понять науки і культури:

абітурієнт, автор, агент, акт, актор, альтернатива, аргумент, арматура,

армія, артист, архів, атестат, аудиторія, бібліотека, Буковина, вентиляція,

гумор, декорація, декрет, демонстрація, диктатура, диспут, доктор, доктрина,

доцент, екзамен, екскаватор, експеримент, імператор, імперія, інститут,

інструмент, клас, конгрес, конституція, конструкція, консультація,

17

конференція, корпус, культура, легальний, лекція, ліберал, література, мотор,

музей, нація, обсерваторія, опера, партія, президент, професор, радіо, реалізм,

республіка, реформа, секція, семінар, соліст, спектакль, студент, термін,

трактор, трансляція, університет.

Багато запозичених слів зустрічається на побутовому рівні:

авіація, апетит, аптека, арбітр, арешт, артикль, барвінок, велосипед,

вестибуль, вірус, вітамін, гербарій, гімнастика, градус, гуманізм, гумус,

дефіцит, дієта, документ, дует, ерудит, ізоляція, ініціатива, казарма, каламар,

календар, кампанія, капелюх, капітан, капуста, карцер, квадрат, квартира, колір,

кворум, клімат, кобила, колега, колядки, компанія, копія, критика, курс, кухар,

лауреат, легенда, ляпсус, льон, мармур, меморіал, міліція, мода, мотив, натура,

номер, окуляри, олія, орбіта, орден, оригінал, оркестр, парад, патріот, персона,

план, пломба, ребус, редька, скриня, територія, фабрика, фабула, фортеця,

фунікулер.

Латинська мова поряд з грецькою у наш час залишається джерелом

створення нових наукових понять: радіація, культивація, диктофон,

мультиплікація, акселерація, реанімація, мобільний, санація, калькулятор,

інвестиція, спонсор, реклама, відеомагнітофон, аудіокасета, спеціалізація,

інавгурація та ін.

«Новою латиною» користуються сучасні медики і юристи.

Без класичної латини не можна обійтися-при вивченні таких сучасних

наук, як лінгвістика, філологія, історія, право, фармацевтика, біологія,

мистецтво тощо.

18

Висновок

Латинська мова вважається однією з трьох священних мов біблії (відомої

«Вульгати»). Красу її складають гімни людству, молитви католицького

богослужіння.

Вивчати латину означає – поєднувати корисне з приємним, пити з

самого джерела.

Latina est utile dulci!

Цицерон писав: Не так прекрасно знати латину, як соромно її не знати.

Non enim tam praeclarum est scire Latine, quam turpe nescire.

19

Список використаної літератури

1. Латинська мова: Підручник – К.: Знання, 205 р. – 541 с. – (Вища

освіта ХХІ століття) Н.М.Яковенко; В.М.Миронова.

2. Латинська мова. Львів. Видавництво «Світ» 1993 р. Р.Н.Оленич.

3. Латинский язык. Учебник для пед. институтов по специальности

«Ин.-яз» /: В.Н.Ярхо; З.А.Покровская. Под ред. В.Н.Ярхо,

В.И.Лободы. – 7-е изд., стер – 14.; Высш. шк., 2006 – 384 с.

4. Л.Винничук. Латинский язык / изд. 1975 г.

5. Малая Советская Энциклопедия / изд. 1932 г.

6. Шкільний підручник з латин. мови. Початковий курс. К.: Видавець

Карпенко В.М., 2007 р. – 248 с. Київ.

20