Технології психолого-педагогічного супроводу обдарованих дітей

Обдарована дитина – хто вона?Обдаровані діти - цілий світ, особливий світ

дитинства. Це дуже цінна, але досить тендітна частина нашого суспільства.

Розуміння особистісних особливостей обдарованої дитини вкрай важливе, тому що раннє виявлення, навчання та виховання талановитих дітей є одним з головних завдань удосконалення системи освіти.

Учені з різних країн працюють над проблемою обдарованості. Однозначного вирішення ні психологи, ні біологи, ні соціологи ще не дали. Існує дуже багато думок і поглядів навіть щодо визначення самого поняття обдарованості.

Одне, з найпопулярніших означень обдарованості:Обдарованість – специфічне поєднання здібностей високого рівня, а

також інтересів, потреб, що дає можливість виконувати певну діяльність на якісно високому рівні, відмінного від умовного «середнього рівня».

Перш ніж починати працювати з обдарованими дітьми, діагностувати рівень їх обдарованості, виробляти методи навчання і виховання, необхідно визначитися із критеріями обдарованості, обрати певне концепцію (з яких критеріїв складається, які можна було б визначати і діагностувати і над якими працювати й розвивати).

Трьохкільцева модель обдарованості Дж. РензулліСеред сучасних зарубіжних концепцій обдарованості найпопулярнішою

є модель, запропонована одним з відомих американських фахівців в області психології дитячої обдарованості Дж. Рензуллі. Обдарованість за його твердженням, не може бути визначена по тестах інтелекту (IQ) або креативності. Згідно Дж. Рензуллі, обдарованість є поєднання 3-х характеристик: інтелектуальних здібностей (що перевищують середній рівень), креативності і наполегливості (мотивація, орієнтована на завдання). Окрім цього, в його теоретичній моделі враховані знання, отримані на основі самостійного дослідження, і сприяюче навколишнє середовище.

  Ця концепція вельми популярна і активно використовується для

розробки прикладних проблем. Розкриваючи досить детально суть обдарованості як природного явища, Дж. Рензуллі ясно указує напрями педагогічної роботи по її розвитку. Примітно, що в назві термін "обдарованість" замінений на термін "потенціал". Це свідчення того, що дана концепція – свого роду універсальна схема, застосовна для розробки системи виховання і навчання не тільки обдарованих дітей, але і всіх інших.

Основні складові розумової обдарованості:Пізнавальна потреба. Характеризується активністю, ненасичуваністю,

безмежністю, задоволенням від пізнання. Етапи розвитку пізнавальної потреби:1. Потреба у враженнях ( орієнтовний рефлекс).2. Становлення допитливості («Чому?», 2-3 р.).3. Становлення схильностей (Схильність – потреба в певних заняттях і

спрямованість самої особистості. Дошкільний вік і далі.).Потребнісно-мотиваційні моменти не просто впливають на

інтелектуальну діяльність, але і є безпосередньо спонукаючими, початковими стимулами пізнавальних процесів.

Інтелект. Це пізнавальна діяльність, поняття, що характеризує сферу розумових здібностей людини. Здібність індивіда до актів продуктивно-гностичних, вирішення проблем, завдань, які визначають успішну реалізацію будь-якої діяльності. Характеристика пізнавальної сфери, центр, ядро розумових можливостей людини.

Креативність.Це творчий потенціал і здатність індивіда, які виявляються в ментальних

актах, чуттєво-емотивних актопроцесах, в його комунікації з іншими індивідами, а також в різних видах діяльності, активно пов'язаних із створенням тих або інших предметів або продуктів діяльності.

Таким чином, видно, що необхідна сумація не просто здібностей, а здібностей інтелектуальних, творчих і наявність потреби реалізовувати ці здібності.

Мотивація. При вирішенні педагогічних завдань важливо не тільки те, що робить дитина, але і те, навіщо вона це робить, що рухає нею, що примушує її діяти. При всьому можливому і реальному різноманітті мотивів поведінки і діяльності всі вони можуть бути згруповані в декілька відносно невеликих груп. Ось, наприклад, одна з поширених класифікацій мотивів навчання.

1. Мотиви, закладені в самій учбовій діяльності і пов'язані з її прямим продуктом:

"мотивація змістом" – мотиви, пов'язані із змістом навчання (спонукає вчитися прагнення дізнаватися нові факти, оволодівати знаннями, способами дій, проникати в суть явищ);

"мотивація процесом" – мотиви, пов'язані з самим процесом навчання (захоплює процес спілкування з вчителем і іншими дітьми в учбовій діяльності, процес навчання насичений ігровими прийомами, технічними засобами і ін.).

2. Мотиви, пов'язані з непрямим продуктом навчання: "Широкі соціальні мотиви"а) суспільно-цінні – мотиви обов’язку, відповідальності, честі (перед

суспільством, класом, вчителем, батьками і ін.); б) суто особистісні (престижна мотивація) – мотиви самоствердження, самовизначення, самоудосконалення.

"Мотиви уникнення неприємностей" – навчання на основі примушення, страху бути "покараним" і тому подібне .

Кожній дитині властиві відчуття обов’язку і відповідальності, прагнення до самоствердження і самоудосконалення, в якійсь мірі цікаві зміст і процес учбової діяльності, властива боязнь невдачі.

Але слід говорити не про наявність або відсутність яких-небудь мотивів, а про їх ієрархію. Тобто про те, які мотиви переважають, домінують в мотиваційно-потребнісній сфері особистості, а які знаходяться в підлеглому положенні.

В ході спеціальних досліджень доведено, що ієрархія мотивів є порівняно стійкою психічним утворенням.

Бажано, щоб домінували мотиви, пов'язані із змістом навчання (орієнтація на оволодіння новими знаннями, фактами, явищами, закономірностями, на засвоєння способів придбання знань і тому подібне). Домінування цієї групи мотивів характеризує обдаровану дитину. Це одна з провідних характеристик обдарованості (Дж.Рензуллі, П.Торренс і ін.).

Небайдуже і те, як вишикується в даній уявній ієрархії решта мотивів. Мотиви, пов'язані з процесом, "поступаються по своїй цінності" попереднім, але вони легше можуть бути трасформовані в "змістовні", чим, наприклад, мотиви "уникнення неприємностей".

Традиційно ефективним інструментом, стимулюючим учбову діяльність, виступають широкі соціальні мотиви. Але вони менш "керовані", оскільки їх дієвість значною мірою визначається глобальними факторами (відношенням до освіти і освічених людей в суспільстві і тому подібне).

Природно виникає питання про те, як виявити домінуючу мотивацію. Але при всій його важливості треба відзначити, що важливіше інше – на які мотиви вихованця орієнтуються педагоги і батьки, реалізовуючи свою діяльність. Саме позиція педагогів і батьків багато в чому визначає те, як виглядатиме ієрархічна структура мотиваційно-потребнісної сфери дитини. Природно, що інтерес до змісту може пробудити тільки той, хто сам захоплений цим змістом, хто орієнтований на пробудження дитячого інтересу.

Педагоги і батьки багатьох країн світу "спираються" на широкі соціальні мотиви, і це цілком справедливо. З найперших кроків вони говорять своїм вихованцям про те, що "хороша навчальна діяльність дитини в дитинстві" – застава здобування подальшої освіти і придбання цікавої професії, високій кваліфікації. Висока кваліфікація і високий рівень життя в цих країнах неподільні. Саме тому, наприклад, японський школяр навіть при мінімальних спробах з боку вчителя і батьків "захопити" (змістовні мотиви) і "розважити" (мотивація процесом) його в ході навчання інтенсивно займається не тільки в школі, але і удома.

До негативних слід віднести мотивацію уникнення неприємностей, але і педагоги, і батьки, що орієнтуються насамперед на цю групу мотивів, ще "не пішли в історію педагогіки". Прагнення "каральними заходами" змусити вчитися не тільки не зжите, але, навпаки, іноді розглядається як явище необхідне і навіть природне.

Види обдарованості. Обдарованість не окремий процес, а система. Тому і характеристик в

цього явища багато. Як не можна охарактеризувати одним словом людину, для визначення якого є деякі параметри, такі як вага, зріст, риси вдачі та ін., так і для обдарованості існують свої визначення.

Богоявленськая Д.Б виділяє 5 критеріїв обдарованості, свого роду основ для класифікації:

1. Форма прояву . Явна – обдарованість, що виявляється в діяльності дитини яскраво і

виразно. Прихована – виявляється в прихованій, завуальованій формі.2. Міра сформованості .Потенційна – обдарованість, яка є лише певними можливостями,

потенціалом для високих досягнень, але не реалізована в даний момент в діяльності через їх функціональну недостатність.

Актуальна – проявлена, очевидна обдарованість, тобто відмічена психологами, батьками. Дітей, які демонструють даний вид обдарованості, зазвичай називають талановитими.

3. Широта проявів в різних видах діяльності. Даний критерій передбачає підрозділ за здібностями. Здібності – індивідуальні особливості, що дають змогу за сприятливих

умов більш успішно оволодівати тією чи іншою діяльністю, вирішувати певні завдання

Здібності загальні – здібності до широкого змісту діяльності, здібності всебічні, гармонійні тощо.

Здібності спеціальні – здібності до певних змістів, рівнів і форм реалізації людської діяльності.

ЗдібностіЗагальні Спеціальні

Пізнавальні Практичні Художні-пам'ять - конструктор – ІЗО- організатор - технічні – театр- мислення і ін - музика і ін- сприйняття - сенсорні -літературні і ін Обдарованість буває:Загальна – загальні здібності, які універсальні і не пов'язані із

спеціальною діяльністю.Спеціальна – конкретні здібності, що виявляються в певному виді

діяльності.Дітям властивіша загальна, яка з віком набуває специфічних меж і

певної наочної спрямованості.4.Особливості вікового розвитку.Рання / Пізня: обдарованість може виявлятися як в дитинстві, так і в

зрілому віці. Так Моцарт А.В. вже в дошкільному віці писав опери, а Ейнштейн А. був виключений з гімназії за неуспішність. І не секрет, що не всі обдаровані діти стають обдарованими дорослими.

5. Вид діяльності і сфери психіки, що забезпечують її.Загальна інтелектуальна. Діти з обдарованістю цього виду опановують

основоположні поняття, легко запам'ятовують і зберігають інформацію. Високорозвинені здібності переробки інформації дозволяють їм досягати успіху в багатьох областях.

Академічна, виявляється в успішному опануванні окремого учбового предмету і вважається більш частою вибірковою. Академічна, у свою чергу, підрозділяється на підвиди: математична, лінгвістична, обдарованість в області фізики, хімії, біології і ін.

Творча. Необхідно відзначити, що ведуться дискусії про те, чи варто взагалі виділяти її як самостійний вид. Одні вважають, що креативність є невід'ємною частиною будь-якої обдарованості. Так А.М Матюшкин вважає, що всяка обдарованість – творча: немає творчості – немає обдарованості. Інші відстоюють правомірність існування творчої обдарованості як окремого, самостійного виду. Творча обдарованість – це здатність продукувати, винаходити, висувати нові ідеї і гіпотези.

Лідерська – це виняткова здатність встановлювати зрілі, конструктивні взаємини з іншими людьми. Соціальна обдарованість виступає як передумова високої успішності в декількох областях. Поняття соціальної обдарованості

охоплює широку область проявів, пов'язаних з легкістю встановлення і високою якістю межособистісних стосунків.

Практична. Ключовою її особливістю Р. Стенберг називає знання своїх сильних і слабких сторін і здатність використовувати ці знання.

Художня обдарованість розвивається і підтримується в спеціальних гуртках, студіях, гімназіях. Вона має на увазі високі досягнення в області художньої творчості і виконавської майстерності в музиці, живописі, скульптурі, в акторській діяльності. Художня підрозділяється на декілька підвидів – образотворчу, літературну, музичну, театральну і ін.

Виділення великої кількості видів обдарованості служать важливій меті – привернути увагу до ширшого спектру здібностей. Обдарованість буває різна і виявляється протягом життя по-різному. Дяченко О.М. приводить декілька варіантів:

I. Швидкий зліт. Яскравий прояв здібностей, великі успіхи в певному виді діяльності. Великі чекання. Поклоніння перед талантом, що народжується. Але проходить деякий час, і талант блідне, успіхи стають менш значними, відбувається втрата темпу.

II. Повільне просування вперед, інколи відставання від нормальних темпів розвитку. Потім поступове вирівнювання, компенсація прогаяного, розвиток, що прискорюється, стрибок вперед, великі успіхи в якому-небудь виді діяльності. Обдарованість цілого ряду учених розвивалася саме за цією схемою (А. Ейнштейн).

III. Розтрата часу впродовж всього життя за наявності природної обдарованості. Повна відсутність здібності до вольового зусилля, до втілення наміченого в реальних діях. Підлеглість сталому способу життя, нездатність вийти за його рамки і протиставити обставинам свою активну волю.

IV. Оптимальне використання своїх здібностей впродовж всього життя. Розквіт дарування, напружена і продуктивна робота. Вражаючі результати, нерідко в різних сферах (Пушкін А. С., Ломоносов М., Моцарт А. Ст).

Відмінності між видами обдарованості не можуть розглядатися без врахування мотивації, самооцінки, що склалася, інших індивідуальних особливостей, від яких залежить реалізація здібностей. Всі виділені види обдарованості не можуть сприйматися відособлено, незалежно один від одного.

Отже, хто така обдарована дитина?Обдарована дитина – це така дитина, яка має вищий від своїх однолітків

рівень здібностей.Обдаровані діти: ознаки, що виявляє спостереження1. Обдаровані діти, як правило, дуже активні й завжди чимось зайняті.

Вони прагнуть працювати більше за інших або займають себе самі, причому часто справами, які не стосуються безпосередньо уроку, частково це сто-сується і предмета, до якого у них є здібності. Іноді здається, що активності цих дітей не вистачає на всі предмети. Їм необхідна особлива увага, щоб розвивати хист у заданому напрямку, не примушуючи їх перенапружуватись

і не дозволяючи почуттю незадоволеності перешкодити їх прагненню займатися тим, до чого вони схильні.

2. Вони наполегливо прагнуть розв’язувати поставлені перед ними завдання. Цим вони можуть дратувати вчителя, тому що хочуть знати більше. Дитині необхідно надати додаткову літературу.

3. Вони хочуть учитись і досягати успіху. Навчання приносить їм задоволення, і вони здобувають знання, не сприймаючи заняття як насилля над собою.

4. Завдяки численним умінням вони здатні краще за інших займатися самостійною діяльністю. Особливо часто це виражається в самостійній роботі з літературою, проведенні експериментів з фізики, хімії.

5. Вони вміють критично розглядати дійсність і прагнуть проникнути в суть речей і явищ. Вони не задовольняються поверховими поясненнями, навіть якщо ті й здаються достатніми їхнім ровесникам.

6. Вони ставлять багато запитань і зацікавлені у вичерпній відповіді на них.

7. Урок особливо цікавий тоді, коли використовується дослідницький метод. Інші учні вважають за краще вивчити добре сформульований навчальний матеріал.

8. Завдяки роботі із засобами масової інформації вони вміють швидко вирізнити найголовнішу інформацію, самостійно знайти важливі джерела інформації. Більше, ніж інші, вони зацікавлені в самостійному здобутті знань.

9. Порівняно зі своїми ровесниками вони краще вміють розкривати відношення між явищем і змістом, індуктивно і дедуктивно мислити, маніпулювати логічними операціями, узагальнювати.

10. Багато з них ставлять перед собою завдання, виконання яких потребує багато часу. Такі завдання спрямовані на застосування здібностей цих дітей у їх професійній діяльності, досягнення високих результатів, творчу реалізацію їхніх здібностей.

Відмінності обдарованих дітей☺Найбільш характерною відмінністю дітей з виявами обдарованості є

особлива система цінностей, в якій найважливіше місце посідає діяльність, що відповідає змісту обдарованості. У таких дітей упереджено-емоційне, особистісне ставлення до діяльності, яка становить сферу їхніх інтересів. Займаючись нею, обдарована дитина вирізняється яскравими, очевидними, помітними досягненнями. Талановиті діти дуже допитливі, самостійні, вперті. Дослідники говорять, що розумово обдаровані діти одержують задоволення від розумового напруження. Тому їм властиве прагнення пізнання, дослідження навколишнього середовища залишатися її найважливішою характерною рисою.

☺Обдаровані діти випереджають інших у кількості та силі сприйняття подій та явищ. Вони більше бачать, чують, розуміють, ніж інші, в однакових умовах. Розвиток цієї здатності пов'язаний з умінням

змінювати погляд на проблему. Саме надчутливість до проблем часто й за-безпечує прорив до невідомого раніше. Обдарована дитина завжди прагне постійного заглиблення в проблему. Д.Богоявленська, проводячи експериментальну роботу з дітьми, помітила, що для обдарованої дитини розв'язання завдання не є завершенням роботи. «У цій здатності не «згаснути» в отриманій відповіді, пише Д.Богоявленська, — а «загорятися» в новому питанні, криється таємниця вищих форм творчості, здатність бачити в предметі щось нове, таке, що не бачать інші».

Такі діти здатні тримати в полі зору одночасно кілька подій. Вони не оминають увагою інтонації, жести, пози та моделі поведінки оточення. Обдаровану дитину інколи порівнюють з губкою, що поглинає най-різноманітнішу інформацію та відчуття. Але слід зазначити, що така здатність до сприйняття тісно пов'язана із вразливістю, яка породжується підвищеною чутливістю. Ці діти все сприймають і на все реагують. Те, що не зачепить звичайну дитину, може поранити обдаровану. Інколи такі діти відчувають свою провину навіть тоді, коли їх ні в чому не звинувачують. Деякі події для цих дітей стають джерелом найяскравіших переживань, які іноді змінюють усе життя дитини.

Підвищена емоційність іноді є гучною, виявляючись у схильності до бурхливих, яскравих афектів. В інших випадках вона має прихований, внутрішній характер, виявляючись у надмірній сором'язливості під час спілкування, у труднощах із засинанням, а іноді й у деяких психосоматичних захворюваннях.

☺Багато авторів, які займаються проблемою особливостей розвитку обдарованих дітей, зазначають, що для багатьох з них характерний так званий перфекціонізм, тобто прагнення домогтися досконалості у виконуваній роботі. Така дитина може годинами переробляти вже закінчену роботу, домагаючись лише їй відомої досконалості. Коли результати не відповідають підвищеним внутрішнім стандартам дитини, у неї виникає відчуття незадоволення та відповідні болючі переживання. У розпачі така дитина може зруйнувати свою роботу, вважати себе невдахою, у неї може виникати упереджене ставлення та побоювання перед певними заняттями і тому формується протилежна тенденція кидати справу «на півдорозі».

Дослідниця Апосттюлова вважає, що дуже часто цьому сприяють завищені очікування дорослих та амбіції батьків. Система пріоритетів дорослих передається дитині. Якщо законна гордість батьків успіхам дитини не урівноважується за рахунок їхньої уваги до інших позитивних якостей та моделей поведінки, це може мати негативний вплив на подальший розвиток і все життя дитини. Справді, спершу дитина засвоює, що її успіхи — це засіб отримати максимальну увагу та любов батьків. Пізніше на цій основі виникає життєва формула: головне в житті—успіх.

Отже, багато батьків сприяють розвитку перфекціоністських тенденцій у своїх дітях. Більше того, якщо діти відчувають, що понад усе батьки цінують їхні успіхи, то намагаються бути кращими будь у чому. Якщо це їм не вдається, вони відчувають себе не тільки збентеженими, а й винними. Це не

значить, що можна легковажити таланти та успіхи. Важливо зберігати здо-ровий баланс, приділяти увагу всебічному гармонійному розвитку дитини.

☺ Особливою в обдарованих дітей є самооцінка, тобто уявлення дитини про свої сили і можливості. Цілком закономірно, що самооцінка у таких дітей і підлітків дуже висока, однак іноді, в надто емоційних дітей, самооцінка вирізняється суперечливістю, нестабільністю—від дуже високої самооцінки дитини в одних випадках до іншої крайності в інших, коли вона вже вважає, що нічого не вміє.

☺ Дуже важливою особливістю особистості дитини, яка виявляє ознаки обдарованості, є так званий внутрішній локус контролю, тобто взяття на себе відповідальності за результати своєї діяльності (а надалі й за все, що відбувається з нею). Як правило, дитина з такими підвищеними здібностями вважає, що саме в ній криється причина її вдач і невдач. Ця риса обдарованої дитини, з одного боку, допомагає їй долати певні періоди неуспіху і є най важливішим чинником поступального розвитку її здібностей. З іншого боку ця риса призводить до не завжди обґрунтованого відчуття провини, іноді навіть до депресивних станів.

☺ Одна з основних особистісних характеристик дітей та підлітків із підвищеними творчими можливостями — автономність, труднощі, а й іноді й неможливість діяти в групі, думати й чинити так, як більшість. Діти із творчими можливостями, у якій би галузі діяльності не виявлялася їхня обдарованість, мало порівняно з іншими людьми орієнтуються на спільну думку, на сформований принцип, на усталені правила. Хоча ця особистісна характеристика допомагає їм у діяльності й навіть у певному розумінні формує самі творчі можливості, однак саме вона робить їх незручними для оточення. Обдаровані діти цього типу поводяться менш передбачуване, ніж цього хотілося б оточення. Це призводить іноді до конфліктів.

☺ Треба також сказати про таку властивість обдарованих дітей, як чудову пам'ять та випереджальний мовний розвиток. Вони уміють долати інерцію мислення та зазвичай володіють великим словниковим запасом, який дозволяє вільно та виразно викладати свої думки. Але часом цього не вистачає, і діти придумують слова для позначення понятійних конструкцій.

☺ Такі діти дуже допитливі, самостійні. Вони не терплять зневаги, ви-являють сміливість думок, тонке почуття гумору. Виявляють схильність до смішних невідповідностей, гри слів, жартів.

Обдаровані діти здатні переносити життєвий досвід і теоретичні знання в нові ситуації. Ці діти потребують права вибору, характеризуються незалежністю суджень, не визнають заборон без аргументації (якщо «не можна», то чому «не можна»), не терплять тиску і примусу, адже діяльність творчого інтелекту—гарантія свободи людини.

☺ Творчо обдаровані особистості нехтують умовностями, не визнають авторитетів. Вони не приймають і н формацію на віру без експертної перевірки, виявляють оригінальність підходів у розв'язанні проблемних ситуацій, бо вміють аналізувати, синтезувати ідеї, комбінувати, вибирати з багатьох можливостей.

☺ Творчі діти завжди прагнуть реалізації своїх унікальних здібностей. Вони здатні сприймати нестандартні зв'язки та відношення між концепціями та подіями. їм подобається конструювати, хоча б у своїй уяві, будувати альтернативні системи. Саме тому такі діти не терплять, коли їм накидають готову відповідь. Саме ця здатність часто стає основою творчості та винахідництва. Але проблема в тому, що інколи це веде дитину до нетра-диційних шляхів, які у життєвому розумінні можуть бути не тільки безглуздими, а й загрожувати здоров'ю дитини.

☺ Цікавість до всього — ще одна риса, яку можна спостерігати в обдарованої дитини Жан Піаже провів паралель між функціонуванням свідомості та фізіологією: «Для мозку так само природно пізнавати, як для інших органів — дихати, пити та їсти». Обдаровані діти завжди шукають нові знання, враження, відчуття для насичення свого мозку. Це може породжувати схильність розпочинати кілька різноманітних справ одночасно або хапатись за надто складні завдання. Інколи таким дітям потрібно вчитися знаходити баланс між ентузіазмом та прагматичністю, тобто баланс, який звуть здоровим глуздом. Ця риса характеру—не зовсім те, що може подоба-тися жвавій дитині, вона приходить лише з досвідом. Але авторитетні для дитини дорослі можуть допомогти їй у цьому. Наприклад, переглянути розклад занять, порадити спланувати певну роботу або відкласти її на пізніше тощо. З цим потім буде пов’язане вміння визначати мету та розподіляти свій час.

☺ Творчо обдаровані діти прагнуть досягати високих результатів, тому не люблять надмірної регламентованості навчального процесу у школі, конформізму. Вони не вміють пристосовуватись до обставин, якщо вважають ці обставини для себе неприйнятими (на відміну від суто інтелектуальної обдарованості, за якої індивід здатний раціонально мислити й добре адаптуватися в навколишньому середовищі; проте високий інтелект, як відомо, сам по собі не гарантує креативності).

Для творчих особистостей звичні норми й закони не підходять. їхня поведінка часто викликає негативні емоції в оточення, бо ці діти дратують ровесників і вчителів глузуванням над інтелектуальними невдахами. Тому вони зазвичай неконтактні й знаходяться в дитячому колективі в ізоляції.

☺ Справжнім захопленням обдарованих дітей є колекціонування, що зумовлено їхньою здатністю до абстрагування (узагальнення, класифікації, катетеризації). Це створює можливості для впорядкування, систематизації, реорганізації, структурування. Вони із задоволенням читають словники та енциклопедії, віддають перевагу іграм, що потребують інтелектуальної ак-тивізації, розумового напруження, з цікавістю виконують складні мисленнєві завдання, захоплюються науковими дослідженнями.

☺ Цей перелік можна ще продовжувати. Але є одна особливість, що поєднує більшість обдарованих дітей, тобто дітей, з яких може вирости обдарована дитина, — глибинне та небайдуже сприйняття світу. Саме з цією особливістю дитини зазвичай мужньо борються дорослі. Адже часто батьки, які хотіли б, щоб дитина добре пристосувалася до оточення, класу,

вчителя, дають їй інструкції, які важким тягарем лягають на плечі самої дитини: «Не став стільки запитань», «Не сперечайся з учителем», «Залишай свої фантазії вдома», «Чекай, поки всі виконають завдання», «Не виправляй учителя» тощо. Справді, більшість дорослих сприймає таку дитину саме як проблему. Але таке напруження легко усунути, якщо оточення поважатиме дитину як особистісну цінність, якщо дитина відчуватиме, що її не тільки добре сприймають, а й люблять та намагаються зрозуміти, підтримують у процесі пізнання, не обмежуючи при цьому її внутрішньої свободи.

З усього вищесказаного спробуймо виділити й систематизувати ознаки обдарованості.

Ознаки обдарованостіОзнаки обдарованості – це ті особливості обдарованої дитини, які

виявляються в його реальній діяльності і можуть бути оцінені на рівні спостереження за характером його дій. Ознаки явної (проявленої) обдарованості зафіксовані в її визначенні і пов'язані з високим рівнем виконання діяльності. В той же час, про обдарованість дитини слід судити в єдності категорій “хочу” і “можу”. Тому ознаки обдарованості охоплюють два аспекти поведінки обдарованої дитини: інструментальний і мотиваційний. Інструментальний - характеризує способи його діяльності. Мотиваційний - характеризує відношення дитини до тієї або іншої сторони дійсності, а також до своєї діяльності.

Інструментальний аспект поведінки обдарованої дитини може бути описаний наступними ознаками:

1. Наявність специфічних стратегій діяльності. Способи діяльності обдарованої дитини забезпечують її особливу, якісно своєрідну продуктивність. При цьому виділяються три основні рівні успішності діяльності, з кожним з яких пов'язана своя специфічна стратегія її здійснення:

- швидке освоєння діяльності і висока успішність її виконання;- використання і винахід нових способів діяльності в умовах пошуку

рішення в заданій ситуації;- висунення нових цілей діяльності за рахунок глибшого опанування

предмету, що веде до нового бачення ситуації і пояснює появу, на перший погляд, неочікуваних ідей і рішень.

Для поведінки обдарованої дитини характерний головним чином третій рівень успішності: новаторство, як вихід за межі вимог виконуваної діяльності.

2. Сформованість якісно своєрідного індивідуального стилю діяльності, що виражається в схильності “все робити по-своєму” і пов'язаного з властивою обдарованої дитини самодостатньої системи саморегуляції. Індивідуалізація способів діяльності виражається в елементах унікальності її продукту.

3. Висока структурованість знань, уміння бачити предмет, що вивчається, в системі, згорненість способів дій у відповідній наочній області, що виявляється в здатності обдарованої дитини, з одного боку, практично

миттєво схоплювати найбільш істотну деталь (факт) серед безлічі інших наочних відомостей (вражень, образів, понять і так далі) і, з іншого боку, легко переходити від одиничної деталі (факту) до її узагальнення і розгорненого контексту її інтерпретації. Іншими словами, своєрідність способів діяльності обдарованої дитини виявляється в її здатності в складному бачити просте, а в простому – складне.

4. Особливий тип навчання. Він може виявлятися як у високій швидкості і легкості навчання, так і в сповільненому темпі навчання, але з подальшою різкою зміною структури знань, навичок і умінь.

Мотиваційний аспект поведінки обдарованої дитини може бути описаний наступними ознаками:

1. Підвищена, вибіркова чутливість до певних сторін дійсності (знаків, звуків, кольорів, рослин і так далі) або певних форм власної активності (фізичної, художньої і так далі), що супроводиться, як правило, переживанням відчуття задоволення.

2. Яскраво виражений інтерес до тих або інших занять або сфер діяльності, надзвичайно висока захопленість яким-небудь предметом, занурена в ту або іншу справу.

3. Підвищена пізнавальна потреба, допитливість.4. Надання переваги парадоксальній, суперечливій і невизначеній

інформації, неприйняття стандартних, типових завдань і готових відповідей.5. Висока критичність до результатів власної праці, схильність ставити

надважкі цілі, прагнення до досконалості.Психологічні особливості дітей, що демонструють обдарованість,

можуть розглядатися лише як ознаки, що супроводжують обдарованість, але не обов'язково як ті, що породжують її. Тому наявність вказаних психологічних особливостей може служити лише підставою для припущення про обдарованість, а не для виводу про її безумовну наявність.

Слід підкреслити, що поведінка обдарованої дитини зовсім не обов'язково повинна відповідати одночасно всім вищеназваним ознакам. Поведінкові ознаки обдарованості варіативні і часто суперечливі у своїх проявах, оскільки в значній мірі залежать від соціального контексту. Проте, навіть наявність однієї з цих ознак повинна привернути увагу фахівця і мотивувати його на ретельний і тривалий за часом аналіз кожного конкретного індивідуального випадку.

Умови, що заважають виявленню творчості1. Виникнення стереотипів мислення.2. Страх перед помилкою. Прагнення не оригінального розв'язання

задачі, а високої оцінки.3. Оптимальна мотивація й відповідний рівень емоційного

збудження. Надто велике бажання може гальмувати творчий процес. Щоб імпровізувати, творити, потрібне натхнення.

4. Однопланові знання, що не сприяють творчості. Потрібні широкі інтереси в різних життєвих сферах.

5. Схильність до конформізму. Людина боїться бути в центрі уваги, бути «білою вороною», не хоче бути екстравагантною. «Краще я буду як усі» — її кредо.

6. Страх критики.7. Дуже висока самооцінка.8. Велика тривожність.Учитель є вирішальним фактором у системі навчання обдарованих дітей.

Показники творчої обдарованості дитини (дитина як особистість)1.Стійка, підвищена потреба в самоактуалізації, виявленні себе,

самоствердженні.2.Наявність особистої думки.3. Інтелектуальна незалежність, зневажливе ставлення до

стереотипів, авторитетів. Потреба чинити опір шаблону, нав'язаному стилю діяльності.

4. Висока самооцінка; потреба мати свій «Я-образ».5. Схильність до гри, почуття гумору, дотепність.6. Оригінальність.7. Імпульсивність, поривчастість.8.Широта інтересів. Інтерес до філософських питань.9.Прагнення самому подолати труднощі.10.Постійне прагнення покращувати якість своєї продукції,

вимогливість до себе.11.Завзяття й наполегливість.12.Потреба у внутрішній роботі, творенні власної індивідуальності,

духовному зростанні.Показники творчої обдарованості дитини (дитина як учень)

1. Почуття нового, чутливість до протиріч, парадоксів. Уміння бачити незвичайне у звичайному, по-новому сприймати звичайне. Відсутність заштампованості. Здатність здивуватися. Вміння знаходити проблеми там, де здається, що вже все розв'язано.

2. Наявність дивергентного мислення, на відміну від конвергентного, лінійного, логічного, шаблонного, яке орієнтується на відомі тривіальні способи вирішення проблеми.

Складові дивергентного мислення:А) багатство думок, здатність генерувати нові ідеї;Б) Гнучкість, швидкість мислення прийняття різноманітних рішень,

вміння змінювати спрямованість мислення;в) оригінальність, здатність знаходити нові, незвичайні комбінації,

встановлювати віддалені зв'язки між предметами, звичаями, готовність до незвичайних асоціацій;

г)здатність довести розв'язок до кінцевого результату, доопрацювати його.

3.Виняткова допитливість, підвищений інтерес до таємниць природи, шляхів оволодіння цими таємницями, прагнення зрозуміти невідоме, встановити причини явищ, захопленість, почуття дослідника.

4.Сміливість розуму, уяви. Готовність до ризику, експериментування, але не авантюризм, готовність до зустрічі з новим, незвичним.

5. Бажання пізнати природу, явища, вибагливість.6. Потреба в самостійній напруженій розумовій діяльності. Наявність

бажання шукати, творити, яке йде від самої дитини, інтелектуальна активність та ініціатива (схильність розмірковувати поза межами конкретної ситуації).

7. Самостійна постановка, формулювання нових завдань, проблем. Оригінальність способів вирішення вже готових проблем.

8. Бажання вивчати невизначені, хаотичні, безладні, асиметричні об'єкти, які слід приводити до гармонії й естетичного порядку (почуття краси),

9. Надконцентрація уваги.10. Здатність до творчої уяви, фантазії, що допомагає пов'язати

суперечливе.11. Прагнення використовувати нелогічні засоби.12. Наявність натхнення та інтуїції в процесі творчої діяльності.

ГОЛОВНІ НАПРЯМИ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИОбдарована дитина сама собі допоможе, якщо вчитель підтримає її

творчість. Тому і вчитель має бути творчим, щоб навчальний процес був цікавим, різнобічним, результативним.

Процес творчості посилюється в умовах відсутності критики, оцінок, елементу обов'язку, стресових ситуацій.

Особливої актуальності на сучасному етапі набувають проблеми формування творчої особистості. Це потребує розробки і впровадження нових активних навчальних технологій, зокрема подальшого вивчення питання застосування методів навчання, які забезпечують набуття учнями творчих умінь, розвиток їхньої пізнавальної самостійності, індивідуальних здібностей.

У фахівців, які займаються проблемами навчання обдарованих дітей, є два підходи:

• удосконалювати якість та ефективність функціонування всієї системи загалом;

• довірити це невеликій кількості спеціалізованих шкіл.Аналіз досліджень зарубіжних учених з проблем обдарованості свідчить

про те, що більшість дослідників вважають за необхідне навчати об-дарованих дітей за спеціальними методами.

Метод навчання — це різнобічне явище, яке має внутрішню структуру та зовнішню форму виявлення: розв'язує певну дидактичну мету, являє собою форму обміну науковою інформацією між учителем і учнем, визначає вид і рівень пізнавальної діяльності, це спосіб стимулювання та мотивації навчання, сукупність взаємопов'язаних прийомів і операцій у діяльності вчителя й учнів, спрямованої на досягнення поставлених завдань.

Успішному формуванню в учнів досвіду творчої діяльності сприятимуть методи навчання з:

практичною спрямованістю методів на основі нових підходів до визначення складності творчих завдань, їх систематизації;

оптимальним поєднанням методів; забезпеченням необхідних педагогічних умов для їх реалізації.Форми роботи з цією категорією учнів — групові та індивідуальні

заняття на уроках і в позаурочний час, факультативи. Зміст навчальної інформації для них має доповнюватися науковими відомостями, які вони можуть отримати в процесі виконання додаткових завдань за той самий час, що й інші учні, але за рахунок прискореного темпу обробки навчальної інформації. У методах навчання цих учнів мають превалювати самостійна робота, частково-пошуковий і дослідницький підходи до засвоєння знань, умінь та навичок. Контроль за їх навчанням спрямовується на стимулювання поглибленого вивчення навчального матеріалу, його систематизацію, класифікацію, перенесення знань у нові ситуації, виявлення і розвиток творчих елементів у їх навчанні. Домашні завдання для таких учнів мають бути творчими.

Слід також проводити позакласну та позашкільну роботу (виконання учнем позанавчальних завдань, відвідування занять гуртка або участь у масових тематичних заходах: вечорах, оглядах-конкурсах художньої, технічної та інших видів творчості, зустрічі з ученими). Індивідуальні форми позакласної роботи передбачають виконання школярами різноманітних завдань, участь в олімпіадах.

У роботі з обдарованими дітьми не тільки створюють сприятливі умови для їх розвитку на уроках і в позашкільній діяльності, а й психологічно готують до наполегливої праці. Вони мають усвідомити, що розвинути здібності й досягти успіхів можуть лише ті, що готові подолати труднощі. Брак таланту пояснюється не збідненою людською природою, а відсутністю сильних натур, здатних виявити мужність, наполегливість, дисципліну в самоосвіті чи самовихованні, в критичному самоосмисленні загальноприйнятих норм поведінки.

Особливого значення для розвитку обдарованості набувають соціально-педагогічні системи, які здатні не тільки виявляти таланти, а й підтримувати їх у шкільні роки, виводячи на найвищий рівень творчості. Очевидно, що чим раніше виявляються й розвиваються обдарованість і талант, тим більший ефект.

Для забезпечення сприятливих умов розвитку дітей різних вікових груп, починаючи з дошкільного віку, доцільно широко використовувати ранню й поетапну діагностику та своєчасно виявляти творчий потенціал особистості шляхом застосування різних видів тренінгових занять, які передбачають опанування дітьми таких методів:

а) психофізичного удосконалення (навчання дітей способів виживання в екологічно несприятливих умовах, розвиток їхніх здібностей);

б) удосконалення комунікативних рис дітей;

в) стимулювання творчого мислення в різних сферах діяльності методами, які реалізують ідею колективної праці, співтворчості, засобами інтенсивного засвоєння знань і способів діяльності.

Доцільно запроваджувати в повсякденну практику дошкільних, шкільних, позашкільних установ форми творчо організованого дозвілля дітей, молоді — як через традиційні клуби, гуртки, студії, так і через пошук нових оригінальних форм, — створити нові дитячі організації, центри, групи, які займатимуться посильних творчих завдань.

ЗАПИТАННЯ ПЕДАГОГАМ ЩОДО ДІАГНОСТИКИ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ

• Як розпізнати обдаровану дитину за зовнішністю? Це можливо?• Які типові особливості поведінки обдарованої дитини?• За якими захисними ознаками, на вашу думку, може ховатися

обдарованість?• Які, на вашу думку, причини пізнього виявлення таланту? В якому віці

виявлення таланту можна вважати пізнім?• Висловте своє ставлення до тези, яку підтримують учені-педагоги:

«Будь-яка дитина є або може бути обдарованою за умови спеціально організованого педагогічного впливу».

• 3 яких причин обдарована дитина сама може прагнути не виявляти чи приховати свій талант?

• Чи обов'язково постійно створювати індивідуальні умови для обдарованого учня (давати окремі завдання підвищеної складності, щоденні індивідуальні доручення, залучати до проведення позашкільних заходів)?

• Як розвивати творчі можливості слабкого учня?• Що стимулює творчість?• Які риси особистості сприяють, допомагають розвитку творчості?• Чи має право педагог внести корективи в продуктивну творчість,

діяльність обдарованої дитини? Як? (Відкоригувати вірш, малюнок.)• Чи доцільно, щоб у шкільних конкурсах, олімпіадах брали участь

обдаровані діти на рівні зі звичайними?• Чи не принижує це гідності обох сторін?• Як ви ставитеся до прізвиськ, які звичайні діти дають обдарованим

(«зубрила» «рвач», «вискочка»)?• Як, на вашу думку, до них ставляться «носії прізвиськ»?• Як педагог має співпрацювати із сім'єю обдарованої дитини?

Тільки у творчій співпраці з обдарованим, творчим, зацікавленим вчителем обдарована дитина зможе максимально розвинути свої здібності, сформуватися як цілісна творча особистість.

Професійні риси, необхідні вчителю для роботи з обдарованими дітьми

Учитель повинен:1. Бути доброзичливим, чуйним, поважати право іншого бути не схожим

на нього самого.2. Знатися на психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та

інтереси. 3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку.4. Володіти почуттям гумору (але без схильності до сарказму).5. Мати широке коло інтересів і вмінь.6. Бути жвавим і активним.7. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і

постійного самовдосконалення.8. Мати творчий нетрадиційний особистий світогляд.9. Мати досить високу самооцінку, позитивну «Я-концепцію».10. Бути емоційно стабільною людиною, тому що співпраця з

обдарованою дитиною потребує великих емоційних витрат, а це — велике навантаження.

11. Мати здібність до індивідуалізації навчання.12. Уміти модифікувати навчальні програми.13. Бути готовим до виконання різноманітних додаткових обов'язків,

пов'язаних з навчанням обдарованих дітей.Самодіагностика вчителя

Одним із головних механізмів підвищення компетентності й саморозвитку особистості є рефлексія — внутрішня психічна діяльність, спрямована на осмислення власних дій і станів, самопізнання свого внутрішнього світу.

Тест спрямований на дослідження професійного спілкування, готовності до самопізнання та саморозвитку.

Самотест «Шляхи розвитку»Інструкція: якщо ви згодні з висловлюванням, вам це підходить –

поставте відповідь «так», якщо не згодні, вам це не підходить – «ні»1. У мене часто з'являється бажання більше знати про себе.2. Я вважаю, що в мене немає потреби в чомусь змінюватися.3. Я впевнений у своїх силах.4. Я вірю, що всі мої плани здійсняться.5. У мене немає бажання знати свої плюси та мінуси.6. У моїх планах я найчастіше сподіваюсь на щасливий випадок,

ніж на себе.7. Я хочу краще та ефективніше працювати8. Я вмію примусити себе змінитися, коли це потрібно9. Мої невдачі частіше пов’язані з невмінням працювати10. Я цікавлюся думкою інших про мої якості та можливості11. Мені важко самостійно досягти задуманого12. У будь-якій справі я не боюся невдач та помилок

13. Мої якості та вміння відповідають вимогам моєї професії14. Обставини сильніші за мене, навіть якщо я дуже бажаю щось

змінити.

Ключ до обробки результатів: 1+, 2-, 3+, 4+, 5-, 6-, 7+, 8+, 9+, 10+, 11-, 12+, 13-, 14-.

Аналіз результатів. Для визначення готовності пізнати себе, (ГПР) потрібно підрахувати кількість співпадань відповідей на самотест із ключем за твердженнями 1,2,5,7, 9, 10, 13. Максимальне значення величини ГПР дорівнює 7 балів. Так само визначається готовність самовдосконалюватися, до інновацій (ГС). Підраховуємо кількість співпадінь за твердженнями 3, 4,6,8, 11, 12, 14. Максимальне значення ГС дорівнює 7балів.

СГ

7 А Б654

В Г3210

1 2 3 4 5 6 7ГП

СС

Площина А. «Можу, але не хочу змінюватись» – ви дуже схильні до самовдосконалення, інноваційної діяльності, навіть більше, ніж вам хотілося б.

Площина Б. «Хочу знати свої особистісні риси та готовий до самовдосконалення та інновацій»

Площина В «Не хочу знати себе і не хочу вдосконалюватися»Площина Г «Хочу знати себе, але змінити себе не можу»

Оцінка професійної спрямованості особистості вчителяМетодика дозволяє виявити значущість для вчителя деяких аспектів

педагогічної діяльності (схильність до організаційної діяльності, спрямованість на предмет), його потребу в спілкуванні, схваленні, а також значущість інтелігентності його поведінки.

Інструкція. В опитувальнику перераховані властивості, властиві вам у тій чи іншій мірі. При цьому можливі два варіанти відповідей:

а)правильно, описувана властивість типова для моєї поведінки або властива мені більшою мірою;

б)неправильно, описувана властивість нетипова для моєї поведінки або властива мені мінімально.

Прочитавши твердження і вибравши один із варіантів відповіді, слід зазначити його на листі для відповідей, закресливши відповідну букву.

ОПИТУВАЛЬНИК1. Я міг би жити один, далеко від людей2. Я часто переважаю інших своєю самовпевненістю3. Тверді знання з мого предмету можуть істотно полегшити життя людини4. Люди повинні більше, ніж зараз, дотримуватися законів моралі5. Я уважно читаю кожну книгу, перед тим, як повернути її в бібліотеку6. Мій ідеал робочої обстановки — тиха кімната з робочим столом7. Люди говорять, що мені подобається робити все своїм оригінальним

способом8. Серед моїх ідеалів чільне місце займають особи вчених, які зробили

великий внесок в мій предмет9. Оточуючі вважають, що на грубість я просто не здатний10. Я завжди уважно стежу за тим, як я одягнений11. Буває, що весь ранок я ні з ким не хочу розмовляти12. Мені важливо, щоб у всьому, що мене оточує, не було безладу13. Більшість моїх друзів — люди, інтереси яких мають багато спільного з

моєю професією14. Я часто аналізую свою поведінку15. Вдома я поводжуся за столом так само, як у ресторані16. У компанії я надаю іншим можливість жартувати й розказувати всілякі

історії17. Мене дратують люди, які не можуть швидко ухвалювати рішення18. Якщо у мене є трохи вільного часу, то я вважаю за краще почитати що-

небудь по моїй дисципліні19. Мені незручно «дуріти» в компанії, навіть якщо інші це роблять20. Іноді я люблю полихословити про відсутніх21. Мені дуже подобається запрошувати гостей і розважати їх22. Я рідко виступаю всупереч думці колективу23. Мені більше подобаються люди, обізнані зі свою професію, незалежно

від їх особистих рис24. Я не можу бути байдужим до проблем інших25. Я завжди охоче визнаю свої помилки26. Найгірше покарання для мене – бути зачиненим наодинці27. Зусилля, витрачені на складання планів не варті цього28. У шкільні роки я поповнював свої знання, читаючи спеціальну

літературу29. Я не осуджую людину за обман тих, хто дозволяє себе обдурювати30. У мене не виникає внутрішнього протесту, коли мене просять надати

послугу

31. Ймовірно, деякі люди вважають, що я дуже багато говорю32. Я уникаю суспільної роботи і пов'язаної з цим відповідальності33. Наука—це те, що найбільше приваблює мене в житті34. Оточуючі вважають мою сім'ю інтелігентною35. Перед тривалою поїздкою я завжди ретельно продумую, що з собою

взяти36. Я живу сьогоднішнім днем більше, ніж інші люди37. Якщо є вибір, то я вважаю за краще організувати позакласний захід, ніж

розповідати учням що-небудь по предмету38. Основна задача вчителя — передавати учню знання з предмету39. Я люблю читати книги й статті на теми моральності, моралі, етики40. Іноді мене дратують люди, які звертаються до мене із запитаннями41. Більшість людей, із якими я буваю в компаніях, безперечно раді мене

бачити42. Думаю, мені сподобалася б робота, пов'язана з відповідальною

адміністративно-господарською діяльністю43. Я навряд чи засмучуватимуся, якщо доведеться провести свою

відпустку, навчаючись на курсах підвищення кваліфікації44. Моя люб'язність часто не подобається іншим людям45. Були випадки, коли я заздрив успіху інших46. Якщо мені хто-нсбудь нагрубіянить, то я швидко можу забути про це47. Як правило, оточуючі прислухаються до моїх пропозицій48. Якби мені вдалося перенестися в майбутнє на короткий час, то я

насамперед набрав би книг із мого предмету49. Я виявляю велику цікавість до долі інших50. Я ніколи з посмішкою не говорив неприємних речей

Обробка результатівКожна відповідь — 1 бал. Залежно від спрямованості педагогічної

діяльності, усі твердження опитувальника (з урахуванням можливої відповіді — «а» або «б») розбиті на групи (шкали). За кожною шкалою можна набрати максимум 10 балів. Нижче перелічуються шкали й відповідні їм позиції опитувальника.

Комунікативність—1б,6б,11б,21а, 26а, 31а, 36а, 41а, 46б.Організованість —2а, 7а, 12а, 17а, 22б,27б,326,37б,42а, 47а.Спрямованість на предмет — За, 8а, 13а, 18а, 23а, 28а, 33а, 39а, 43а,

48а.Інтелігентність—4а, 9а, 14а, 19а, 24а, 29б,34а, 39а, 44а, 49а.Мотивація схвалення—5а, 10а,15а, 20б,25а, 30а,35а, 406,45б, 50а.Шкала, за якою опитуваний набирає більше 7 балів, характеризує

яскраво виражену спрямованість педагогічної діяльності.Оцінка в межах З—7 балів є середньою. Якщо оцінка нижче 3 балів, то

відповідний напрямок у професійній діяльності розвинений слабко.Інтерпретація результатів

Перед визначенням типу спрямованості, зверніть увагу на оцінку за шкалою «Мотивація схвалення». Якщо вона вище 7 балів, відповіді на

запитання сумнівні. Ви занадто намагалися виглядати добре, інколи були не зовсім щирі. В цьому випадку той тип, за яким у вас вийшла максимальна оцінка—це не ваш реальний портрет, а скоріше портрет ідеального вчителя у вашому розумінні, такого, яким ви хотіли б бути. Якщо хочете одержати більш об'єктивний результат, поверніться до цього тесту ще раз, через деякий час, і намагайтеся відповідати максимально щиро.

Максимальна оцінка, отримана за шкалою «Комунікабельність»: тип учитель-комунікатор. Ви відзначаєтеся екстравертованістю, низькою конфліктністю, доброзичливістю, здатністю до емпатії, любов'ю до дітей; реалізуєте свої виховні впливи через пошук механізмів сумісності з учнем, через неформальне спілкування, й, природно, що такий вплив забезпечить найбільші зміни саме в цьому аспекті поведінки учня. Вам характерна комунікабельність, доброта, зовнішня привабливість, висока моральність.

Максимальна оцінка, отримана за шкалою «Організованість»: тип учитель-організатор. Ви нерідко є лідером не тільки для дітей, але й для всього педагогічного колективу, транслюєте свої особистісні риси переважно під час проведення різних позакласних заходів, тому результат ваших педагогічних впливів, найяскравіше виявиться в сфері ділового співробітництва, колективної зацікавленості, дисципліни. Це вчитель вимогливий, організований, із сильним вольовим характером, енергійний.

Максимальна оцінка, отримана за шкалою «Спрямованість на предмет»: тип учитель-предметник. Ви твердо впевнені в необхідності знань та їхній значущості в житті. Ви виховуєте учня засобами досліджуваного предмета, шляхом зміни його сприйняття наукової картини світу, залучення до роботи в гуртку тощо. Для вас характерна спостережливість, професійна компетентність.

Максимальна оцінка, отримана за шкалою «Інтелігентність»: тип учитель-інтелігент або просвітитель. Ви відрізняєтеся принциповістю, моральністю, реалізуєте себе за допомогою високоінтелектуальної просвітницької діяльності, несучи учням моральність, духовність, відчуття свободи, характеризується високим інтелектом, загальною культурою й високою моральністю.

Якщо ваші оцінки за двома напрямками зовсім однакові або майже однакові, то можливе існування комбінованих типів. Найбільш поширені такі типи, як «предметник-організатор», «предметник комунікатор». «предметник просвітитель».

Тренінгове заняття для обдарованих учнів на зняття емоційного напруження ( використання казкотерапії – пластилін)

Тема: Створення чарівного світуМета: зняття емоційного і фізичного напруження, навчитися бути в гармонії зі своїми почуттями і думками, вмінню розслаблятися, підтримувати один одного, здатність до співпереживання за інших.Обладнання: столи по колу, магнітофон, набір пластиліну різнокольорового, дощечки, набір бісеру, намистинок.Хід проведення:(Вмикається спокійна музика, яка звучить на протязі всього заняття)Розпочинається заняття з розповіді психологом міфу про створення світу.На початку Бог створив Небо та Землю. А Земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею. І сказав Бог: «Хай станеться світло!» І сталося світло. Побачив Бог світло, що добре воно, - Бог відділив світло від темряви. Він назвав світло «День» а темряву «Ніч». Це був день перший.Потім Бог створив Тверду Поверхню. І сказав Бог: «Нехай станеться Тверда Поверхня посеред води, нехай відділяє вона між водою й водою». Так утворилося Небо. І був вечір, і був ранок – день другий. Потім Бог створив суходіл і назвав його «Земля», а місце зібрання води назвав «Море». І Бог побачив, що добре воно. І сказав Бог: « Нехай земля вродить траву, дерево овочеве, що за родом своїм плід приносить, що в ньому насіння його на землі». І сталося так.

- В кожній людині існує творець, який кожний день створює світ в середині себе і навколо себе. Давайте зараз відчуємо себе творцями і створимо свій світ.

Вправа «Створення Землі» (10 хв.)- Я пропоную Вам на годину стати Чарівниками і створити свій

неповторний світ із м’якого, гнучкого, різнокольорового пластиліну.(Учні беруть пластилін і за вказівками психолога створюють Землю)

- Спочатку чарівники взялися за створення Землі. Земля може мати різноманітну форму, колір, розмір. Вони довго трудилися і створили кожний свою землю. (Учасникам відводиться декілька хвилин на створення землі ).

- Давайте, візьмемо свою Землю на долоню помилуємося нею, і скажемо: Чому саме такого кольору і форми ваша Земля? (Учасники кожний презентують свій витвір, а психолог підводить підсумок)

- Отже в одного чарівника Земля мала розмір кола, і це символізувало безкінечність, в іншого …(психолог одним ,двома словами характеризує Землю кожного учасника з їхніх же слів. )

Учасники відкладають Землю на дощечку, не приліплюючи її до неї. Переходять до наступної вправи.

Вправа «Створення Води» (10 хв.)- Потім Чарівники взялися за створення Води. Вода дає життя. Вода

також може бути різноманітного кольору, розміру і форми. Вода у кожного Чарівника була різна.

Вправа проводиться аналогічно як і перша, учасники коментують воду. Психолог підводить підсумок, і переходить до наступної вправи.Вправа «Створення Вогню» (10 хв.)

- Чарівники помилувалися створеними Землею і Водою, але вони були холодні , їм не вистачало Вогню. Вогню палкого, теплого, не обпалюючого. Тому вони почали трудитися над створенням Вогню. Вогонь дає нам тепло, ми можемо довго дивитися на вогонь і він тільки заспокоює нас. (Коментують вогонь).

Вправа «Створення Повітря» (10 хв.)Останнім створили Чарівники Повітря, тому що воно потрібне для життя. Повітря також може мати різний колір, форму і розмір. (Коментують Повітря).Вправа «Поєднання світів» (5 - 7 хв.) - Так були створені світи, в кожного Чарівника він був прекрасний і особливий. Чарівники взяли на долоню все , що вони створили, помилувалися своїми світами. Вони не були прив’язані до результату своєї праці. Все в світі міняється, має початок і кінець, все має форму кола, тому і ми зараз об’єднаємо всі стихії воєдино . Учасники поєднують Землю, Повітря, Вогонь і Воду, формують одну кулю. Обговорюють вправу.

- Чи важко було створювати свій світ? Які почуття це викликало?

- Чи легко було його руйнувати? Які почуття це викликало?

Вправа «Створення людини» (15 хв.)

- Утворилася в Чарівників одна велика куля, яка наділена життям, теплом, енергією. Вони розділили цю кулю на 7 маленьких кульок таким чином: спочатку розділяємо на дві , одна куля - більша, друга – менша. Потім ці дві кулі ділимо порівну, і утворюємо 4 кулі. Беремо ще одну кулю і формуємо з неї дві. Так у нас утворилося 7 різних за розмірами куль. Але потрібно знати міру. Люди з самого початку мали форму круглу, ми також можемо з’єднати всі кулі і сформувати людину. Тепер ми можемо придати форми людині, але головне, щоб ваша людина міцно стояла на ногах. (Учасники детальніше ліплять людину, формують їй обличчя, волосся, одяг, але не приліплюють її до дощечки).

- Отже, кожний із вас створив людину, давайте її охарактеризуємо, яка вона. Може хтось хоче дати їй ім’я, наділити її певними чарівними силами. (Учасники по черзі характеризують людину).

Вправа «Чарівні подарунки» (10 хв.)

- Чарівники створили чоловічків і всі вони новонароджені. Як правило, всім новонародженим дарують подарунки. Чарівники завжди дарують чарівні подарунки , наприклад – квітку щастя, кошик здоров’я і т. д. Тому збираючись в гості чарівники готують подарунки новонародженим.

( Учасники ліплять подарунки іншим чоловічкам, психолог також створює подарунки всім чоловічкам, на випадок , щоб ніхто не залишився без подарунка)

- Ви можете, як прийняти так і відмовитися від подарунка. Але сказати чому відмовляєтеся?

Створені чоловічки всі стоять в колі посередині столу. Чарівники дарують подарунок і коментують чому, для чого дарують подарунок. Важливо, щоб учасники зрозуміли суть кожного подарунка подарованого їхнім чоловічкам.

- Чарівники взяли в руки своїх створених чоловічків з їхніми дарунками, помилувалися, зігріли своїм теплом і знову об’єднали в одну спільну кулю. Тому що як ми знаємо все в світі має початок і кінець, все рухається по колу.

- Ви можете зберегти свої кулі, вони можуть служити вам як талісманом, оберегом. Тому що ви вклали всю свою енергію, тепло , силу.

Вправа «Підведення підсумків»

- Що ви можете взяти з казкового світу в реальний світ?

- Який урок ви взяли для себе?

- Який настрій в кінці заняття?

Підготувала Пащенко В. М. ,завідуюча ЦППСР