Фінансування шкільної освіти

Потреба в освіті для народу така ж природна, як потреба

дихати.

Л. Н. Толстой.

Освіта відіграє велику роль у житті людини. А якість освіти залежить, в першу чергу, від системи її фінансування, яка має певні особливості у різних країнах світу.

Особливості фінансування системи шкільної освіти країн ЄС

У країнах ЄС можна виділити три принципові моделі реалізації освітніх завдань:

• централізована (освітні завдання реалізуються державою);

• децентралізована (освітні завдання реалізуються місцевим самоврядуванням);

• модель, в якій освітні завдання делеговано безпосередньо школам.

Централізована модель управління освітою

Значною мірою усталена у Франції, Італії, Австрії, Греції, Португалії, Іспанії.

Більшість рішень щодо навчальних програм, працевлаштування вчителів, оплати їхньої праці, характеру і способу занять приймаються на рівні держави.

На місцевому рівні приймаються рішення щодо облаштування шкільних об`єктів та інвестиційних видатків у школах.

Децентралізована модельПередача більшої частини освітніх завдань місцевому самоврядуванню є одним із основних принципів устрою в державах ЄС.

Ця модель грунтується на переконанні, що члени місцевих громад – батьки, вчителі, платники податків – краще розуміюсь освітні потреби дітей у школах. Згідно з цим принципом, школи організовуються відповідно до місцевих вподобань і потреб, а гроші витрачаються найбільш ефективно.

Децентралізована модель з посиленою автономією шкіл

Нідерланди – єдина країна в ЄС, у якій майже всі рішення щодо управління персоналом, організації навчання, структур шкільної мережі і використання ресурсів приймаються на рівні школи.

Делегування повноважень школам не звільняє органи самоврядування від відповідальності за реалізовані школами освітні завдання. У будь-який момент відповідальний орган місцевого самоврядування може відкликати надані школам повноваження.

Три основні способи фінансування освітніх завдань:

• кошти передаються з центрального рівня безпосередньо школам;

• кошти передаються до органів самоврядування на підставі системи коефіцієнтів;

• кошти передаються до органів самоврядування на підставі системи коефіцієнтів, а потім розподіляються між школами за визначеними правилами.

Франція Фінансування реалізації освітніх завдань розподіляють між собою держава і територіальне самоврядування.Органи влади – споруджують, утримують і ремонтують шкільні об`єкти; утримують допоміжний персонал і адміністрацію школи.Держава – фінансує зарплату і робочий час вчителів, програму шкільного навчання.

Іспанія

• Освіта на 80% фінансується за рахунок публічних коштів. Решта 20% надходить від батьків та приватних інституцій.

• Підставою для передання школам фінансових коштів є бюджет, який щороку складається школами. За підготовку шкільного бюджету відповідає директор школи, а затверджує – шкільна рада.

Навчання в публічних іспанських школах безкоштовне, однак батьки сплачують за підручники, транспорт і харчування. Через добровільні внески до Батьківського комітету батьки можуть придбати додаткове шкільне обладнання чи оплатити позаурочні заняття.

Англія

Застосовуються так звані однорідні стандарти витрат – певні суми, приписані до учня, залежно від типу школи і її розташування. У громадах з невигідною шкільною мережею і меншим середнім наповненням класу виділена сума з розрахунку на одного учня є відповідно більшою.

Болгарія і Данія

• Фінансові кошти передаються кожній громаді з центрального бюджету. Їх розмір залежить від типу навчального закладу: дошкільні заклади, загальноосвітні школи, професійні, художні училища.

• Із загальної суми державного бюджету 80% передається школам пропорційно до кількості учнів. Решта 20% може бути розподілена органами самоврядування на підставі власної формули.

Освітній ваучер – альтернатива чинним системам фінансування шкіл, яка полягає у нарахуванні самоврядуванням чи урядом субвенцій або грантів.

Субвенція – форма грошової допомоги місцевим бюджетам із державного, яка призначена для конкретно визначеної цілі/цілей.Грант — грошові або інші засоби, що передаються школам для первних цілей, передбачених грантодавцем. Гранти надаються безкоштовно і без повернення.

Переваги Завдяки освітньому ваучеру школи повинні стати незалежними від політики. Їхні бюджети визначаються не політиками, а батьками. Батьки, обираючи конкретну школу для навчання своїх дітей, перечислюють ваучери на її утримання. У такій системі доля школи залежить від кількості учнів, що у ній навчаються.

Недоліки

Фінансування освіти за допомогою освітнього ваучера викликає критику у США. Школа, в якій навчається більше учнів, фінансується більше, тому ваучерна система призвела до поділу шкіл на кращі і гірші, а також до нерівномірної кількості учнів у школах.

Інші види фінансування (позабюджетні кошти)

• Благодійні внески• Спонсорські допомоги • Доходи від здавання в оренду шкільних

приміщень • Право розпоряджатись ними має місцева

громада або директор школи.

Фінансування шкільної освіти в Україні

Конституція України та Закон України про середню освіту визначають:

«Держава забезпечує доступність та безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти у державних та комунальних навчальних закладах»

Бюджет школи - матеріальна база для організації педагогічного процесу. Кошторис (регулюючий документ на витрату коштів) на утримання школи складаються директором школи і затверджуються вищестоящими органами народної освіти.

Шкільний бюджет

Бюджетні кошти

Власні доходи

Кошти благодійників

Власні доходи – кошти від надання платних послуг, кошти від реалізації власної продукціі і орендна плата.

Власні доходи

Платні послуги

Орендна плата

Кошти від реалізації

власної продукції

При формуванні шкільного бюджету враховуєтьтся:

а) виробничий план – число учнів і класів; б) штат вчителів і співробітників; в) затверджені посадові оклади вчителів (відповідно до тарифікації) та інших працівників школи; г) розмір асигнувань на капітальний ремонт школи; д) розміри основних витрат за окремими статтями бюджету, в тому числі господарські.

Висновок

Порівнюючи систему шкільного фінансування країн ЄС і України, можна дійти висновку, що український комплект законодавчих та нормативно-правових актів щодо діяльності загальноосвітніх навчальних закладів створювався у 90-ті роки, частково застарів, містить протиріччя і потребує нової редакції.

У законодавчу базу освіти не закладені принципи державно-громадського або громадсько-державного управління освітою, як це реалізовано у країнах ЄС.

Домінує командно-адміністративна багатоярусна «піраміда» управління шкільною освітою з елементами громадського самоврядування.

Відсутні дієві механізми реалізації громадського самоврядування через регіональні конференції та з`їзди.

Органи управління освітою не надали ВНЗ статусу реальної юридичної особи, хоча законодавством це передбачено. Тому фактично нормативно-правовий статус школи на цей час є невизначеним.

З точки зору Цивільного кодексу України, найближчим варіантом вирішення цієї проблеми є формування «відокремленого структурного підрозділу відповідного органу управління освітою».

Дякуємо за увагу!