Основи цивільного права

України

Виконала:

Студентка групи 1-АПО

Одна з провідних галузей національного права України, яка регулює майнові та особисті немайнові відносини за участю фізичних і юридичних осіб та держави в цілому

Цивільне право

Предмет правового регулювання цивільного права складають правові відносини, що регулюють цивільно-правовими нормами

Особисті немайнові відносини індивідуалізують особу, оскільки

виникають завдяки здійсненню нею її особистих прав і свобод

Майновими відносинами є правові відносини, що пов’язані з належністю, набуттям, володінням, користуванням і розпорядженням майном;

Сторони цих відносин виступають як юридично рівні між собою , автономні та незалежні одна від одної, що є однією з характерних рис цивільно-правового методу.

• Система цивільного права України визначає розміщення його складових у певній системі, обумовленій взаємозв’язком її елементів – юридичних норм та інститутів.

• Законодавчі акти України мають деталізувати й розвивати конституційні положення . Зокрема, на регулювання й розвиток цивільно-правових відносин спрямовані: Закон України,, Про власність,, від 7 лютого 1991. , Закон України,, Про господарські товариства,, від 19 вересня 1991 р..

Серед інших нормативних актів, які містять цивільно-правові норми, є укази Президента України постанови і розпорядження, Уряду України, а також положення , інструкції, накази та інші відомчі нормативні акти, які стосуються майнових та особистих немайнових відносин, що приймаються міністерствами й відомствами України….

Цивільно-правові відносини

Це врегулювані нормами цивільного права особисті

немайнові та майнові відносини, учасники яких

виступають юридично рівними носіями прав і

обов’язків;

Зазначені відносини

виникають у:

Державних;

Кооперативних;

Інших громадських організацій між собою

Цивільно-правові

відносини

Суб'єкти

Об'єктиЗміст

Цивільна дієздатність залежить:

Від віку та психічного здоров'я;

Повною дієздатністю

Частковою дієздатністю;

Обмеженою дієздатністю;

НедієздатністюБезвісно відсутнім;

Цивільна

правоздатність

• Юридична особа здатна мати такі ж цивільна права і обов'язки як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише одній людині;

• Цивільна правоздатність юридичної особи може бути

обмежена лише за рішенням суду;

• Юридична особа може здійснювати окремі види

діяльності, перелік яких встановлюється законом

Об'єктами цивільних прав є: Речі, у тому числі

гроші та цінні папери;

Інше майно, майнові права;

Результати робіт, послуги;

Результати інтелектуальної

творчої діяльності;Інформація та інші

матеріальні та нематеріальні блага

•

Речі поділяються на такі види: Нерухомі

Речі, що знаходяться в цивільному обігу, тобто речі, відносно яких відсутня заборона щодо вільної торгівлі

Речі, що мають індивідуальні ознаки, Замінні і незамінні Споживні та неспоживні Подільні та неподільні Головні й приналежність Плоди і доходи Гроші і цінні папери

Здійснення цивільних прав та виконання юридичних обов'язків Здійснення суб'єктивного цивільного права – можлива поведінка

уповноваженої особи, якій відповідає міра належної поведінки зобов'язаної особи

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Проте цивільний кодекс України встановлює, що цивільні права та

обов'язки особа здійснює у межах встановлених договором або актами цивільного законодавства

Представництво:

Є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої

сторони, яку вона представляє;

Воно виникає, наприклад, з огляду на відсутність юридичної

здатності або фізичної можливості в особи, яку репрезентують,

вчиняти юридичні дії

Законне представництво:

Договір непредставництва;

Довіреність;

Предмет виконання юридичного обов'язку – це певні матеріальні або нематеріальні блага;Встановлюється законом (представника неповнолітніх можуть бути батьки, усиновлювачі або опікуни);

Місце виконання цивільно-правових обов'язків Зобов'язання, стосовно передачі будівель та іншого

нерухомого майна, виконується за місцем їх знаходження; За зобов'язання про передання товару; За грошових зобов'язанням ; За решти зобов'язань виконання здійснюється за місцем

проживання боржника;

• Якщо у зобов'язанні становлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін;

• Зобов'язання, термін виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події;

Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги,

якщо обов'язково негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного

законодавства

Якщо виконання цивільно-правового обов'язку внаслідок

прострочення втратило для кредитора інтерес, він має право відмовитися від прийняття простроченого

виконання;

Ризик випадкового настання неможливості виконання

певного обов'язку переходить на вину простроченої сторони

Захист цивільних правПраво на захист являє собою суб'єктивне цивільне право певної особи, тобто вид і міру її можливої поведінки із захисту своїх прав;

Воно виходить із конституційного положення: «Права і свободи людини і громадяни захищаються судом»

У разі порушення цивільних прав конкретної особи їх захист здійснюється в порядку цивільного судочинства;

Так, згідно з цивільно-процесуальним законодавством будь-яка заінтересована особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом

Способи захисту цивільних прав особи

Визнавання права;

Визнання правочину недійсним;

Припинення дії яка порушує право;

Відновлення становища, яке існувало до порушення;

Примусове виконання обов'язку в натурі;

Зміна правовідношення;

Припинення правовідношення ;

Визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади,

органу владу АРК або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і

службових осіб

• Зазначені способи захисту цивільних прав реалізуються з допомогою спеціальних засобів;

• Серед них передусім слід відзначити позовні, оскільки захист прав особи здійснюється через подання позову до суду;

• Іноді є можливим адміністративний порядок захисту прав через звернення до відповідних адміністративних органів

Крім спеціальних засобів захисту прав особи, цивільне право допускає самозахист цивільних прав та прав іншої особи від порушень і протиправних посягань, тобто застосування засобів протидії, які незаборонені законом

Право власності в УкраїніПраво власності – сукупність правових норм, які

регулюють і закріплюють суспільні відносини, що виникають із присвоєнням матеріальних благ

громадянина, юридичними особами та державною

В об'єктивному аспекті право власності – сукупність правових норм, що регулюють

суспільні відносини з володінням, користуванням і розпорядженням майном.

Володіння може бути законним, незаконним, добросовісним і недобросовісним.

Володіння – фактична наявність речі в господарстві власника та його можливість

впливати на неї безпосередньо

Користування – право вилучати з речей їхні

корисні властивості ( обробляти землю та

отримувати врожай)

Розпорядження право визначати юридично або фактично долю майна.

ЦК України розрізняє право власності

Народу України

Приватна власність

Державна

власністьКомунальна

власність

До суб'єктів права власності в Україні

відносять:Народ України

Фізичні особи

Юридичні особи

Україна як суверенна й незалежна держава

Інші держави, фізичних та юридичних осіб цих держав, міжнародні організації

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права

власності

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення

свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які

можуть порушити його право

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати про що набувач не знав і не міг знати власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі якщо майно:

• Було загублене власником або особою,

які він передав майно у володіння

• Було викрадене у власника або особи, якій він передав у майно або володіння

• Вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі, іншим шляхом

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках

Власник має право вимагати від особи яка знала або могла знати, що вона володіє майном незаконно, передання усіх доходів від майна, які вона одержала або могла одержати за весь час володіння ним.

Власник майна має право вимагати від добросовісного набувача передання усіх доходів від майна.

Власник майна має право вимагати

усунення перешкод у здійсненні ним

права користування та розпорядження

своїм майном.

Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Правовий акт органу державної

влади, органу влади АРК або органу

місцевого самоврядування

Цивільно-правові договори

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків;

Предметом договору завжди є певна дія але ця

дія може бути тільки правомірною;

Договір вважається дійсним за дотриманням таких умов:

Зміст не повинен суперечити законодавству та моральним засадам суспільства

Волевиявлення сторін

Дотримання встановленої законом форми договору

Право та дієздатність сторін

Спрямованість на реальне настання наслідків

Головним елементом кожного договору є воля

сторін, спрямована на досягнення певної мети,

яка не суперечить законові

Прийнято розрізняти:

Випадкові умови

договору

Звичайні

Істотні

Договори можна

класифікувати на два

види

• Односторонній – якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматись від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги

• Двосторонній – якщо

правами та обов'язками наділені обидві сторони договору

Розрізняють договори

реальні та консенсуальні

Реальні договори вважаються укладеними, тобто набувають юридичного значення лише з моменту фактичного здійснення певних дій

Консенсуальні договори вважаються укладеними і наувають юридичного значення з моменту досягення домовленості з основних умов догову

За формою договори можуть бути усними і

письмовимиУсна форма

допускається в договорах, що

виконується під час їх укладання, якщо

іншого не встановлено законом

У письмовій формі належить вчиняти

договори між юридичними

особами

Цивільно-правова

відповідальністьУстановлена законом негативна реакція

держави на цивільне правопорушення, що виявляється в позбавленню особи певних цивільних прав чи накладені на неї обов'язків майнового характеру.

Підставами для цивільно-правової відповідальності

є:

Наявність майнової шкоди

Протиправність поведінкиВина

Причинний зв’язок між збитком і протиправною

поведінкою

Спадкування за законом і за заповітом

Спадкове право – сукупність цивільно-правових норм, що встановлюють порядок переходу прав та обов'язків померлої особи за правом спадкування

Власник, після смерті якого залишилось майно, називається спадкодавцем. Особи до яких це майно переходить після смерті його власника, називаються спадкоємцями.

Місцем відкриття спадщини визнається останнє місце проживання спадкодавця, а якщо воно не відоме, - місце знаходження нерухомого майна чи основної її частини.

Часом відкриття спадщини

визнається день смерті

особи, або день, з якого

вона оголошується померлою.

Спадкодавцями як за законом, так і за за

повітом можуть бути тільки громадяни, а не

юридичні особи.Спадкоємцями можуть

бути громадяни, юридичні особи та держава

Спадкоємці за законом призиваються до спадщини

в порядку черги1. – діти, в тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті

2. – рідні брати і сестри померлого

3. – рідні дядько та тітка спадкодавця

4. – особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини

5. – інші родичі до шостого ступеня споріднення включно та утриманці спадкодавця

Заповіт

Особисте розпорядження фізичної особи

на випадок своєї смерті.

Будь-який дієздатний громадянин може залишити за заповітом все своє майно або його частку одному чи кільком особам, які як входять, так і не входять в коло спадкоємців

Прийняття спадщини – це засвідчення згоди спадкоємця

вступити у всі відношення спадкодавця, які складають у

сукупності спадщину;

Така згода повинна бути виражена встановленим законом способом.