Основи цивільного права

1

ПЛАН

1. Відносини, які регулюються цивільним правом.

2. Поняття і загальна характеристика цивільної правосуб’єктності.

3. Поняття юридичної особи.

4. Особисті немайнові права фізичної особи.

5. Загальні положення про право власності.

6. Види цивільно-правових правочинів.

7. Спадкове право.

2

Цивільне право – це галузь права, що регулює майнові та особисті немайнові відносини, за участю фізичних осіб, юридичних осіб та інших соціальних утворень на засадах юридичної рівності сторін.

3

Джерела цивільного права

1. Конституція України;2. Цивільний кодекс України - єдиний законодавчий акт в якому

систематизовані цивільно-правові норми (прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 р., складається із 6 книг);

3. Закони України:"Про власність","Про господарські товариства","Про лізинг","Про заставу" та інші (більше 900 законів);

4. Підзаконні нормативні акти, змістом яких є цивільно-правові норми:

- укази Президента України;- постанови Кабінету Міністрів України;- нормативні акти центральних органів виконавчої влади;- нормативні акти місцевих органів виконавчої влади та

місцевого самоврядування, тощо;5. Міжнародно-правові норми та міжнародні договори України.

4

Цивільно-правові відносини –

це врегульовані нормами цивільного права майнові та особисті немайнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності учасників.

5

Нормами цивільного права регулюються

МАЙНОВІ ВІДНОСИНИ

ВІДНОСИНИ ВЛАСНОСТІ

ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ВІДНОСИНИ

СПАДКУВАННЯ ЗА ЗАКОНОМ

ЧИ ЗА ЗАПОВІТОМ

РЕЗУЛЬТАТИ ДУХОВНОЇ ТВОРЧОСТІ

ЗОБОВЯЗАЛЬНО-ДОГОВІРНІ ВІДНОСИНИ

6

Цивільні правовідносини є майнові та немайнові

Майнові відносини – це конкретні вольові економічні відносини, що складаються між суб’єктами з приводу належності, набуття, володіння, користування і розпорядження майном.

7

Немайнові відносини

Особисті немайнові відносини - виникають на підставі здійснення особистих немайнових прав, зокрема:

- право на життя,

- право на охорону здоров’я, право на безпечне для життя довкілля,

- право на повагу до людської гідності,

- право на свободу літературної, художньої, наукової творчості. 8

Суб’єктами цивільних правовідносин виступають

фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства;

юридичні особи - державні та приватні підприємства, організації та установи

9

Цивільна правосуб'єктність -це можливість суб'єкта бути учасником цивільних правовідносин.

Складовими частинами цивільної правосуб'єктності є:

цивільна правоздатність;

цивільна дієздатність суб'єктів.

10

Цивільна правоздатність -

це здатність мати цивільні права та обов’язки, цивільну правоздатність мають усі фізичні та юридичні особи.

11

Цивільна правоздатніст

ь виникає

У момент її народження і припиняється

зі смертю

З моменту державноїреєстрації

статуту

З моменту прийняття

рішення про створення організації

12

Цивільна дієздатність -

це здатність суб'єкта своїми діями набувати цивільні права і створювати для себе цивільні обов'язки.

Створивши для себе цивільні обов’язки, потрібно самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

13

Обсяги цивільної дієздатності

Залежно відвіку

ПОВНА

ЧАСТКОВА

НЕПОВНА

Залежно відпсихічного

стану здоров'я

ОБМЕЖЕНА

НЕДІЄЗДАТНА

14

Юридична особа

Це організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка має відокремлене майно може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов’язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

15

Розподіл юридичних осіб за характером діяльності

1. Підприємства, що виробляють продукцію;

2. Установи, які надають послуги населенню;

3. Колективні сільськогосподарські підприємства;

4. Комерційні та інші організації – торгівлі, харчування, будівництва.

16

Види юридичних осіб за характером власності:

державні;комунальні;колективні;орендні;акціонерні;спільні;приватні;сімейні;релігійні.

17

Об’єктами цивільних правовідносин виступають

матеріальні блага (речі);

нематеріальні блага

(дії, в тому числі послуги; результати духовної та інтелектуальної творчості; особисті немайнові блага – честь, гідність, ім’я, життя, здоров’я).

18

це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають у результаті присвоєння матеріальних благ громадянами, юридичними особами та державою, які надають рівні права та обов’язки з володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності -

19

Приватна власність

Інтелектуальна власність

Держава в особі Верховної Ради

Державна власність

Адміністративнокомунальна одиниця

Комунальна власність

види власності

СУБ’ЄКТИО С Н О В Н І

20

Приватна власність

Фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженим. Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.

21

Державна власність

1. Комунальна власність – майно, у тому числі грошові кошти, які належать територіальній громаді.

2. Загальнодержавна власність -майно, у тому числі грошові кошти які належать державі Україна. Від імені держави України право власності здійснюють органи державної влади.

22

Інтелектуальна власність – право особи на результати інтелектуальної, творчої діяльності,

або на інший об'єкт права інтелектуальної власності.

23

Зміст права власності

Зміст права власності становить володіння, користування та розпорядження майном.

Володіння – фактичне утримання майна.

Користування – отримання від речей їх корисних якостей.

Розпорядження – вирішення юридичної долі речей (продаж, обмін, дарування, знищення).

24

Право власності припиняється у разі:відчуження власником свого майна;відмови власника від права власності;припинення права власності на майно , яке за законом не може належати цій особі;знищення майна;викупу пам'яток історій та культури;викупи земельної ділянки у зв’язку із суспільною необхідністю;викупу нерухомого майна у зв’язку з суспільною необхідністю земельної ділянки, на якій вона розміщена;реквізиції;конфіскації;припинення юридичної особи чи смерті власника.

25

Правочин -це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 202 ЦК).

Поняття правочин у Цивільному кодексі України тотожне терміну угода, що містився у ЦК 1964 р. (термін “угода” з 2003 р. в юридичній практиці не використовується).

Приклади правочинів: заповіт, договір купівлі-продажу, страхування, кредитний договір, договір позички, дарування та ін.

26

Договори

Дво- чи багатосторонні правочини мають назву "договори".

Віднесення правочинів до договорів пов'язано з тим, що для вчинення останніх необхідні не тільки вольові дії сторін, а й погодженість цих дій, яка досягається завдяки договору.

27

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договори бувають:

односторонні,

двосторонні,

багатосторонні.

28

Система цивільних договорів1. Договори про передачу майна у власність, повне господарське

відання або оперативне управління

(купівля-продаж, поставка, контрактація, позика, міна, дарування, постачання енергетичних ресурсів тощо);

2. Договори про передачу майна у тимчасове користування (майновий найм, оренда, житловий найм, побутовий прокат, безоплатне користування майном, лізинг тощо);

3. Договори про виконання робіт

(побутовий підряд, на капітальне будівництво, на виконання проектних і розвідувальних робіт, на виконання аудиторських робіт тощо);

4. Договори про передачу результатів творчої діяльності

(авторські, ліцензійні договори, про передачу науково-технічної продукції тощо);

5. Договори про надання послуг (перевезення, страхування, доручення, комісія, схов, про посередницькі послуги, довічне утримання, кредитний договір тощо);

6. Договори про спільну діяльність

(установчий договір, угоди про науково-технічне співробітництво тощо). 29

Види договорів

Новим Цивільним кодексом України передбаченні такі види договорів:

договір купівлі-продажу,дарування, поставки, довічного утримання,майнового найму, найму житлового приміщення, позики,ренти,міни.

30

Спадкове право – сукупність цивільно-правових норм, що встановлюють порядок переходу прав та обов'язків померлої особи за правом спадкування.

Спадщина складається з прав та обов'язків спадкодавця, тобто до складу спадщини входять і його борги (невиконані зобов'язання, неоплачені кредити тощо). Підставою виникнення спадкових відносин є смерть громадянина або оголошення його померлим судом.

31

Спадкодавець - власник, після смерті якого залишилось майно.

Спадкоємець - особи, до яких це майно переходить після смерті його власника.

Спадкове майно, або спадщиною - майно, що залишилось після смерті його власника.

32

Підстави спадкування

Спадкування за законом

відсутність заповіту

заповіт визнано недійсним

спадкоємці померли до відкриття спадщини,

відмовились від спадщини

Спадкуванняза заповітом

33

Спадкоємці за законом призиваються до спадщини в порядку черги

Перша черга:діти (в тому числі усиновлені);дружина та батьки померлого;дитина померлого, яка народилася після його смерті;онуки і правнуки.

Друга черга:брати і сестри померлого;дід та бабка померлого.

Окрім цього, до гурту спадкоємців за законом належать утриманці, тобто непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті

Всього 5 черг.

34