Деснянка вільна №393

ГОЛОВНА ГАЗЕТА ЧЕРНІГІВЩИНИ

№ 94 (393) 24 листопада 2012, субота

http://sivertime.com.ua e-mail: [email protected]

«Квітка миру» полонила чернігівців

стор.5

Чому пенсіонерки люблять клуб «101»?

стор.3

Передплатіть «Деснянку вільну» на перше півріччя

або на весь 2013-й рік і отримайте шанс

виграти головний приз –

золоту каблучку!умови акції на стор.8

Передплатіть «Деснянку вільну» Передплатіть «Деснянку вільну» Передплатіть «Деснянку вільну» Передплатіть «Деснянку вільну» Любий читачу!

Пропоную тобі

рук у і серце

...та багато подарунків

Твоя

«Деснянка вільна»

ПЕРЕДПЛАТНІ ІНДЕКСИ: 49087 – дворазовий випуск; 49088 – четверговий випуск

стор.4

стор.8

«Хочу бути схожим на свого татка і залишитися у селі!»

Х ліб ор об сьК ог о р оД уЧерез котів страждають люди

Фот

о Ві

ктор

а КО

ШМ

АЛА

Семирічний Валентин сказав це дуже серйозно і… усміхнувся. Відверто кажучи, нечасто нині почуєш подібні слова від сільських дітей. Мабуть, треба дуже любити та поважати своїх батьків і навіть змалечку перейматися їхніми турботами, прагненнями, благородними вчинками. А й справді, як не пишатися таким батьком як Михайло Якович Шумейко?! Генеральний директор приватного підприємства «Агропрогрес», що в селі Степові Хутори на Носівщині, всього в житті досяг власною працею, наполегливістю, а ще завдяки підтримці багатьох хліборобів-земляків. Нещодавно Михайлу Шумейку було присвоєно почесне звання заслуженого працівника сільського господарства України. Отож, як не привітати із цією радісною подією не лише вмілого керівника, а і його родину? Вирушаємо у путь.

Михайло Шумейко з дружиною Наталією та молодшим сином Валентином

http://sivertime.com.ua

2 № 94 (393) 24 листопада 2012, суботаhttp://sivertime.com.ua

реґіон

Перший фотоальбом презенту-вав виконуючий обов’язки на-чальника управління у справах преси та інформації облдержад-

міністрації, він же і редактор видання Дмитро Никоненко. Переднє слово підготував кандидат історичних наук, професор, директор Інституту історії, етнології та правознавства імені О.М. Лазаревського Олександр Коваленко Фотоілюстрації ж надали відомі фото-майстри Чернігівщини Віктор Кошмал, Микола Тищенко, Микола Турчин, Валентин Воробей та Валерій Сорокін.

У фотоальбомі представлені кожні район і місто та основні народногоспо-дарські сфери і галузі. Видання має три версії – україномовну, російськомовну та англомовну, які є складовими комп-лекту у футлярі. В альбомі також міс-тяться привітання Президента України Віктора Януковича, голів облдержадміні-страції та облради Володимира Хоменка й Анатолія Мельника. Концепцію фото-альбому ілюструють уже самі назви роз-ділів. Перший із них має назву «Земля батьків» – про родові корені жителів Сіверської землі, другий присвячений духовним висотам Придеснянського краю, третій ілюструє славу і гордість Чернігівщини в особі видатних осо-бистостей у різних сферах діяльнос-ті. Четвертий розділ «Диво рукотвор-не» теж не потребує коментарів, як і останній – «Краси такої не зустріть ні-де». Комплекти цих видань одержали вчора численні гості, які прибули на урочистості до Чернігова з нагоди обох ювілеїв. Альбом видано переважно за кошти державної програми підтримки української книги.

Більше року тривала робота і над виданнями колективу Державного ар-хіву області, які презентували його директор, кандидат наук з державно-го управління Раїса Воробей (збірник документів «Чернігівській губернії – 210 років») та начальник відділу використан-

ня інформації документів архіву, один із упорядників фотоальбому «Чернігівській області – 80 років» Ірина Гаврись.

– У нашому архіві більша частина дореволюційних фондів і документів пов’язана саме з періодом існування гу-бернії. Документальні матеріали подані у збірнику в хронологічній послідовнос-ті. Тому є можливості прослідкувати всі етапи розвитку регіону. Готуючи це ви-дання, користувалися документами різ-них фондів. Але до збірника увійшли го-ловним чином документи Чернігівського губернського правління, Чернігівського статистичного комітету і канцелярії Чернігівського цивільного губернатора – всього 98 документів, – повідомила па-ні Воробей.

Започатковують видання накази Сенату Російської імперії про утво-рення спочатку Чернігівського наміс-ництва (1871 рік) та малоросійських гу-берній – Чернігівської і Полтавської, бі-лоруських – Могильовської і Вітебської (1802 рік). При укладенні збірника йо-го автори прагнули показати динаміку розвитку губернії по найважливіших напрямках. Перший блок документів - від 1810-го року, і стосуються вони ра-портів окремих повітових міст. Вельми цікаву інформацію містить, наприклад, лист Чернігівської лікарняної управи до Чернігівського цивільного губернатора, датований 1829-им роком. В докумен-ті подані відомості по всіх повітових містах, зокрема, скільки є лікарень, на скільки ліжок вони розраховані, про кількість лікарів і навіть притулків, кількість людей, що проживає в них. Більше того, була графа про кількість дітей, яким було проведено щеплення проти віспи в попередньому році.

Вельми цікавим є документ, так зва-ний лист директора училищ губернії Сільвестра Самарського-Биховця до його превосходительства генерал-ма-йора цивільного губернатора Жукова щодо стану губернських навчальних за-

кладів. У цьому листі подана детальна інформація про дітей, які навчаються, їх соціальний стан тощо.

У збірнику вміщені документи до 1925-го року, коли постановою Все-українського центрального виконавчо-го комітету було ліквідовано губернії, зокрема й Чернігівську, та оголошено про перехід на триступеневу систему управління. Збірник також містить пе-релік опублікованих матеріалів, ско-рочень, географічний та іменний по-казчики.

Рецензент збірника, завідувач кафе-дри філософії та соціально-гуманітарних дисциплін Чернігівського державного технологічного університету Олександр Крук високо оцінив роботу архівістів.

– Видання дає достатньо об’єктивної інформації мовою документів і статис-тичних даних. Особливо цікава ста-тистична інформація, яка стосується кінця століття і характеризує профе-сійний розвиток статистики. Багато відомостей, зокрема, містить перепис населення Російської імперії 1897-го ро-ку. Починається він із характеристики природних умов, доповнюється фаховою історичною довідкою, містить деталь-ний аналіз практично всіх категорій населення – за віковим, статевим, на-ціональним складом, родом занять, ві-росповіданням тощо.

Ірина Гаврись розповіла про роботу над фотоальбомом «Чернігівській об-ласті – 80 років», у якому подані фото-копії документів про історію утворення області та головні події, які відбували-ся за всі роки її існування. У виданні використані документи обласного дер-жархіву, фотознімки з фондів обласно-го історичного музею та архівів Віктора Кошмала, Сергія Бутка, Миколи Рябчука. Хронологічно він охоплює події трид-цятих років, зокрема Голодомору і по-літичніих репресій, Велику Вітчизняну і післявоєнну відбудову, подальші кроки в соціально-економічному і духовному розвитку області аж до сьогодення.

Троє цих видань невдовзі надійдуть через обласний історичний музей в усі музейні заклади, через обласну універ-сальну наукову обласну бібліотеку – в бібліотеки області, через управління освіти і науки ОДА – в бібліотеки час-тини навчальних закладів. На жаль, на всіх не вистачить, оскільки наклад фо-тоальбому «Чернігово-Сіверська земля» 1800 примірників, а ось двох інших – лише по 500.

На одне із запитань журналістів, які з документів особливо вразили укладачів і рецензентів, Олександр Крук зазначив:

– У збірнику є рапорт заступника поліцмейстера про обшук у квартирі дворянина, проведений у 1911-му році. В описі зафіксовані «Кобзар» Шевченка, «Вольності запорожские», «Листок про-світи»... Поліцейське управління вважало їх підозрілими.

Раїсу Воробей здивував інший до-кумент. У доповіді губернської зем-ської управи губернським земським зборам у 1916-му році йшлося про по-требу збільшити вартість видання Льва Толстого «Війна і мир». І такими пере-ймалися питаннями.

Олекса ДОРОшФото Віктора КОшМАЛА

Д ат и

Із глибини столітьдо наших днівДві дати в цьому році особливо пам’ятні для жителів нашого краю. Виповнилося 80 років з дня утворення області і 210 – Чернігівської губернії. Нинішнього тижня з цієї нагоди в селах і містах Чернігівщини відбулися урочисті заходи. А минулого вівторка у прес-клубі «Ділове слово» були презентовані видання, присвячені обом ювілеям. Це фотоальбоми «Чернігово-Сіверська земля», «Чернігівській області – 80 років» та збірник документів «Чернігівській губернії – 210 років».

н ов о сіл л я

Міграційну службу відвідалипочесні гості

Нещодавно в управлінні Державної міграційної служ-би України (ДМСУ) у Чернігівській області побува-ли начальник УМВС України в області, генерал-ма-

йор міліції Олександр Михайлик із членами колегії та заступник директора Департаменту управління спра-вами та регіонального розвитку ДМСУ Олег Безорчук. Звичайно ж, гості завітали сюди не випадково, а для того, аби пересвідчитися, якої якості тут проведено реконструкцію і виконано ремонт, та ознайомитися з умовами праці службовців. Почесну делегацію зу-стрічали начальник управління Державної міграційної служби України в області Юрій Буренок та його пер-ший заступник Володимир Рудницький.

Нагадаємо, що Державну міграційну службу України створено згідно з Указом Президента України №405 від 6 квітня 2011 року, якій передали повноваження управління громадянства, імміграції та реєстрації фі-зичних осіб (УГІРФО).

Тож УМВС України в області виділило приміщення для розміщення нової служби, а кошти на ремонт та реконструкцію будівлі надала ДМСУ. Втім, тут трудилася не лише будівельна бригада, а й працівники УДМСУ в області. А по закінченні ремонтних робіт Олександр Михайлик та члени колегії особисто пересвідчили-ся, що гроші було освоєно за призначенням. У при-міщенні провели ремонт високої якості, після якого тут стало світло та затишно – стіни обклеїли шпале-рами, пофарбували стелю, віконні рами та радіатори, на сходовій клітині замінили лінолеум на кахлі, а до-вершили дизайн сучасними жалюзі, гардинами, кар-тинами та квітами. Отож тут тепер не лише приємно працювати, а й відвідувачів зустрічати не соромно, а їх тут кожного дня вдосталь.

Прес-служба УДМС України в Чернігівській області

б ю Д ж е т н а сфе ра

Медики Чернігівщини, як і освітяни, сидять без зарплатиОстаннім часом і медики, і вчителі у різних регіонах

України почали скаржитися на затримки із випла-тами зарплати. Так, наприклад, на Чернігівщині

лікарям востаннє видали аванс за жовтень, і після цього люди не бачили більше ні копійки.

– Нам останній раз видавали гроші місяць тому. Це був аванс за жовтень. З того часу жодної копійки не дали – ні зарплату за жовтень, ні аванс за листопад. На планірці говорили, що до Нового року повинні все виплатити. Між працівниками ходить інформація, що розрахуватися можуть лише не раніше лютого. Але так і ноги простягнути можна, – розповіла працівни-ця одного з медичних закладів Чернігова.

У педагогів також є проблеми із зарплатою, але трохи менші. За їх словами, їм дали гроші за жов-тень, але авансу за листопад досі немає. При цьому, наприклад, у Житомирській області вчителі отримали усі виплати навіть раніше терміну.

Схожа ситуація з невиплатою зарплати бюджет-никам спостерігається і у Києві. Там також почали-ся затримки.

Генерал-майор міліції Олександр Михайлик в одному з відремонтованих приміщень

міграційної служби області


№ 94 (393) 24 листопада 2012, субота 3http://sivertime.com.ua

– На перший погляд, Наталія справляє враження досить грамотної людини. У неї вища освіта. Колись навіть працювала в проектному інституті, – розказує пен-сіонерка Зоя Коптель. – Але мені дуже не пощастило жити поряд із нею. Через жахливий сморід, який іде звідти, в моїй квартирі часто неможливо довго висидіти. Повсюди таргани та мухи. Питаю в неї: на-що ж ти таке зробила в своїй хаті? А во-на відповідає, мовляв, коти – живі істоти, яким хочеться їсти, от і розводить для них тарганів. Вони їх ловлять і їдять. І таке відбувається протягом останніх десяти років. А нещодавно квартиру Згутницької за борги відключили від каналізації, і ви не уявляєте, що почалося. Ходімо, я покажу, що там твориться всередині. Наталії, здається, вдома немає, але двері я відчиню. Тільки повітря в груди наберіть побільше, бо коли ми викликали дільничного, він під-нявся лише до четвертого поверху. Далі, бідний, іти не зміг, його знудило.

На четвертому поверсі зі своєї квар-тири вийшла тетяна Гах і попросила за-йти до її оселі.

– Подивіться на мою стелю! Вона ско-ро обвалиться! З неї по стінах тече сеча, бо там, нагорі, коти облюбували один ку-ток і постійно ходять туди, немов у ту-алет, а їхня хазяйка за тваринами не ди-виться. Гляньте, скільки в мене в квартирі мух. Вони у нас не виводяться, незважаючи на те, що нині листопад. Сюди комахи по-трапляють через вентиляцію. Згутницької днями немає вдома – вона приходить зде-більшого запізно. Часто я бачу, як вона вно-чі виносить відходи життєдіяльності свої

і тварин. Спочатку все це вона виливала в каналізаційний люк недалеко від будинку, а тепер його закрили, і я вже не знаю, куди вона діває нечистоти. Судячи з того, як смердить у неї з квартири, думаю, що во-на їх узагалі перестала виносити.

Картина, яка постала перед очима все-редині смердючої квартири, швидше на-гадує епізод із фільму жахів. Скрізь мухи і таргани, екскременти тварин, помиї, роз-киданий мотлох, і повсюди бігають добре вгодовані кицьки.

Цілком зрозуміло, нормальній людині зі слабкими нервами і загостреним від-чуттям запахів, перебувати в приміщенні шкідливо для здоров’я. Але, незважаючи ні на що, господиня в таких умовах живе, ще й скаржиться на сусідів, які останнім часом їй зовсім проходу не дають.

Побачивши Наталію Згутницьку, спочат-ку не одразу можна второпати, що саме ця людина причетна до того гармидеру, через який страждають сусіди. На жін-ці акуратні джинси та елегантна шубка.

– Наталіє, невже це Ви влаштували таке пекло для сусідів?

– Люди не хочуть зрозуміти, що я в тому не винна і сприймають як ворога. Не маю змоги прибрати в квартирі, бо «Чернігівводоканал» незаконно відключив мені воду і каналізацію.

– Але ж це сталося через великий борг.

– Я поступово його виплачую.– А для чого Вам стільки котів?– Це спитайте у людей, які мені їх під-

кидають. Вони спочатку беруть котів, аби з ними гралися їхні діти, а потім викида-ють. Тварина плаче на вулиці, а я не можу просто так пройти повз неї.

– Чому Ви кішок не випускаєте на вулицю?

– Бо там багато собак і злих людей. Досить того, що в 2007 році в моїй квартирі влаштували бійню. Вбивали тварин навіть у мене на руках, бо так, бачте, вирішив суд.

Такими добрими намірами вимоще-на дорога в пекло, заявляють мешканці п’ятиповерхівки, які знову в суді. У право-суддя люди просять застосувати силу й на-вести лад у приміщенні, поки воно не ста-ло розплідником епідемій. За іронією долі позивачку звуть Маргарита Котіна. Вона су-сідка Наталії Згутницької і, незважаючи на своє «котяче» прізвище, вимагає виселити всіх тварин із сусідньої квартири. Втім, ар-гументів однієї сторони для суду виявилося недостатньо. Оскільки відповідачка на за-сідання не з’явилася, Новозаводський ра-йонний суд висловив бажання заслухати третіх осіб – представників міліції та сан-станції, яких у нинішньому році жодного разу власниця до своєї оселі не впустила.

Ігор ЛЕВЕНОК

с и т уа Ція

Через котівстраждають люди

Якщо пекло існує, його неодмінно мають зареєструвати в одній із квартир чернігівської хрущовки на вулиці Гагаріна. Там – жахливий сморід, а екскременти ледь не ллються з п’ятого поверху на голови сусідів, що живуть унизу. Мешканці будинку твердять, що такі нестерпні умови створила хазяйка оселі Наталія Згутницька. У квартирі вона облаштувала притулок для двох десятків котів. Тварин жінка тримає під замком. Балкон своєї однокімнатної квартири затягла сіткою, аби хвостаті не змогли втекти. У це важко повірити, але для котів хазяйка ще й тарганів розводить, розповідають сусіди.Наталія Згутницька

так виглядає квартира Наталії Згутницької

ДЗвін о К у ре Д а К Цію

Що будують біля дому?

У редакцію «Деснянки вільної» зателефонували чернігівці, що мешкають у будинку 12 на ву-лиці 50 років ВЛКСМ, з проханням допомогти з’ясувати, що будують біля їхньої багатоповер-

хівки. Люди не знають, що саме зводять і дуже хви-люються, аби під їхніми вікнами не відкрили нову «забігайлівку».

– Я живу на першому поверсі, виховую маленьку ди-тину, – каже Яна Ющенко. – Якщо біля нашого дому відкриють пивбар, ми не матимемо спокійного жит-тя, тому це питання хвилює не лише мене, але й біль-шість жителів нашої багатоповерхівки. Звісно, таке сусідство для нас небажане.

Ситуацію коментує начальник відділу з питань бу-дівництва управління архітектури та містобудуван-ня Чернігівської міської ради Світлана РОМАНЕНКО:

– Поруч із вказаною адресою, на вулиці 50 років ВЛКСМ, 14, будують торгові павільйони полегшеної конструкції. На цьому місці їх буде три, площа кож-ного не перевищуватиме 30-ти квадратних метрів, а ширина – чотирьох із половиною метрів.

Віталій НАЗАРЕНКО

Щ о й П оЧ ім н а р и н К а Х

Осіння прохолодна погода теж впливає на ціни

М’ясний павільйон Чернігівського центрально-го ринку пропонує покупцеві широкий ви-бір свинини. Стегно (м’якоть) – 50 гривень за кілограм. Грудинка і підчеревина – 40–45.

Вирізка та ошийок – 55, здір – 10. Ціни на сало без-підставно підвищені – 35–45 гривень за кіло, є й по 55. М’ясо курей-бройлерів продають по 50 гривень за кіло. Індиче – по 65, гусяче, качине та кроляче – по 60, потрошки – по 4,50. Перед закриттям павільйону м’ясопродукти можна купити й дешевше.

Поступово збільшується продаж телятини. Молочна телятина коштує 75–80 гривень за кіло, грудинка – 45, печінка – 50, серце – 30, язик – 70. Ялове стегно – 50–55, обрізки на фарш – 30 гривень за кілограм.

Молоко з селянського двору пропонують по 7–8 гривень за літр, сир від 28-ми до 32-х гривень за кі-лограм, сметана 12–14 за 0,5 л, вершки – 25, домашнє масло – 60 гривень за кілограм, з топленої сметани – 70.

Курячі яйця з птахофабрик продають по 9,80–10,50 грн за десяток, двожовткові – 13,50.

Дуже багато на ринку білокачанної капусти, ціна – 1,20–2 грн за кіло, цвітна – 5–8, а довга пекінська – по 5 гривень за кіло. Солодкий перець – 12 грн за кілограм.

Вдосталь і кримської цибулі, ціна – 2-2,50. Виноград можна купити по 20 гривень за кілограм, банани – 15, «шоколадний корольок» (сорт хурми) – 18–20, «киш-миш» і гранати – по 25, мандарини, апельсини, ківі, лимони – по 14–17, волоські горіхи – 15 гривень за кіло. Місцеві тепличні огірки та помідори – від 8-ми до 15-ти гривень.

Вдосталь яблук та груш різних сортів.Олег ВОЛОВИК

н а Зв’яЗК у

Алло, редакція слухає!Телефонуйте! Розповідайте про те, що болить. Чим зможемо – допоможемо.

На ваші дзвінки 27 листопада відповідатиме кореспондент

газети «Деснянка вільна» Ірина Осташко,

тел. 4-44-12.

Алло, редакція



а рмія – Дітя м

Юні таланти представляли різні музичні школи

Програма фестивалю була досить насиченою. На сце-ні Чернігівської дитячої музичної школи ім. С.В. Віль-конського юні таланти виконували складні музичні твори відомих композиторів Рідінга, Мендельсона,

Вебера, Данци, Ібера, Жульєва, Бакланова, Леклера… Також була представлена низка музичних інструментів: флейта, кларнет, гобой, віолончель, скрипка, фагот, фортепіано.

За словами начальника Військово-музичного центру Сухопутних військ Збройних Сил україни, заслуженого артиста україни, майора Олександра Шевчука, започатко-ваний чотири роки тому міжнародний музичний фестиваль став традиційним для нашого древнього міста.

– Чернігів входить до культурної ліги Європи, оскільки ви-конавці, запрошені з Європи та Росії, давно знають про на-ше місто, – каже Олександр шевчук. – Про Чернігів чули у

багатьох країнах. А фестиваль насправді унікальний, оскіль-ки – єдиний в Україні.

Формат фестивалю – триденний. У перший і останній йо-го дні відбувалися виступи артистів у супроводі військового оркестру, а другого дня багато цікавих проектів виконува-ли камерні колективи.

Серед запрошених гостей фестивалю – юні музикан-ти з Києва, Одеси та Чернігова. Музичні школи Німеччини представляли: скрипаль із Берліна Леон шмукерт, фаготист-ка із Хофа Анна Ернст, віолончелістка із Вюрцбурга Тереза шнайдер. Приїхали до Чернігова й учні Центральної му-зичної школи при Московській державній консерваторії – флейтистка Катерина Корнішина та кларнетист Іван Тихонов.

Графік юних музикантів розписаний наперед

К онцерт Мендельсона для скрипки у трьох части-нах у виконанні леона Шмукерта став справжнім музичним подарунком для слухачів. За словами німецького музиканта, на фестивалі в Чернігові

він удруге.– Минулого року я також виступав на цій сцені, – розпо-

відає німецький скрипаль. – Тут чудовий оркестр, прекрас-ний диригент, і я подумав: «Чому б не приїхати до Чернігова ще раз?». До речі, з військовим оркестром щастить грати лише у вас.

Флейтистка Катерина Корнішина виступ присвятила своєму першому вчителю, професору, заслуженому діячу мистецтв Росії Юрію Должикову, якому 21-го листопада ви-повнилося 80 років.

Незважаючи на юні роки, графік флейтистки розписа-ний на кілька місяців наперед. По завершенні фестивалю в Чернігові Катерина Корнішина виступатиме в Німеччині та швейцарії. До того вона неодноразово вражала досконалим виконанням музичних творів слухачів Австрії та Франції.

Її земляк, кларнетист Іван тихонов відвідує Україну вдруге, а у Чернігові він вперше.

– Україна – дуже гарна країна, особливо Чернігів, – ділить-ся враженнями музикант.

У перший день фестивалю Іван тихонов неперевершено виконав у супроводі оркестру концертіно Вебера.

– Музичний форум «Квітка миру» об’єднує талановитих дітей з усього світу, – зазначив Олександр Шевчук. – У нас дуже вузьке корпоративне коло, адже цікавих музикантів не так вже й багато, тому проблем із запрошеннями не вини-кає ніколи. На жаль, в Україні майже не проводяться подібні заходи. Такий фестиваль має сприяти популяризації націо-нального та світового музичного мистецтва серед військо-вослужбовців Збройних Сил України, членів їх сімей, дітей та юнацтва Чернігова і України в цілому.

Віталій НАЗАРЕНКОФото Віктора КОшМАЛА

ДОВІДКА: Акція «Армія – дітям» започаткована Військово-музичним цен-тром Сухопутних військ Збройних Сил України на початку 2008 року.Музичний мистецький проект має на меті довгострокові від-носини Військово-музичного центру з провідними молодими солістами Європи, сприяє розвитку у дітей музичних талантів. Творчі колективи Центру дають безкоштовні концерти для ді-тей військовослужбовців, дітей-сиріт та дітей-інвалідів. У рам-ках проекту також відбуваються новорічні та різдвяні ранки, вистави, святкові концерти тощо.

У Чернігові завершився ІV Міжнародний дитячий музичний фестиваль «Квітка миру». Триденний захід за участю юних музикантів з Німеччини, Росії та України проходив у рамках проекту Військово-музичного центру Збройних сил України «Армія – дітям».

Старовинні грамофон, патефон та годинник, які поповнили ко-лекцію «Чернігів та чернігівці 100 років тому», подарували

заповіднику небайдужі до збере-ження історичної спадщини жителі обласного центру. Втім, передава-лися до музею вони зіпсованими. А відремонтували ці речі відомі чер-нігівські майстри.

– Грамофон з’явився у заповідни-ку кілька років тому. Тоді він був у дуже поганому стані. Реставрували його поступово: спочатку корпус, а нещодавно відновили й механізм, – каже музейний доглядач Юрій Ярошенко. – Цей експонат виготов-лено у Західній Європі на початку ХХ століття. Фірму виробника вста-новити не вдалося, бо на грамофо-ні немає емблеми. Припускаємо, що

він бельгійського виробництва, бо на звукознімачі є напис «Лондон, Берлін, Париж». А деталі з таким гравіюванням виготовляли саме в Бельгії. Нині в музеях залишило-ся дуже мало таких експонатів.

Послухати записи на платів-ках, які робили сто років тому пе-редові люди свого часу, відвідувачі виставки змогли лише завдяки ста-ранням чернігівця, колишнього авіа-ційного майстра Віктора Спичко.

– У грамофоні лопнула пружина, її довелося зменшити та зафіксува-ти. І він почав працювати, – зазна-чив майстер. – Зазвичай, якщо такі механізми не діють, їх викидають. Молодь, як правило, не цікавиться, як можна відремонтувати той чи інший раритет. Та й колекціонерів, які збирають старовину, небагато.

Поступово в середині ХХ століт-тя грамофони змінили компактніші патефони, які можна було перено-сити. Зокрема, на виставці пред-ставлено патефон, виготовлений у Ленінграді в 1935-му році.

Також у Колегіумі експонується настінний годинник із маятником роботи всесвітньовідомого німець-кого майстра Густава Беккера. Цю річ подарував заповіднику черні-гівець Олександр Крот. Його він успадкував від бабусі. І хоча го-

динник теж був несправним, його відремонтували, і нині він, як і сто років тому, відміряє час.

– Тисячі і навіть десятки тисяч годинників відомого майстра розі-йшлися світом. Після смерті годин-никаря справу продовжили його ді-ти й онуки. Близько двохсот брен-дових годинників Густава Беккера виготовляється з року в рік і нині, втім, це робить уже не німецька, а швейцарська фірма, – підсумував Юрій Ярошенко.

Ірина ОСТАшКОФото автора

Нещодавно у Національному архітектурно-історичному заповіднику «Чернігів стародавній» було презентовано модні атрибути ХІХ століття. Тож чернігівці та гості міста над Десною не лише на власні очі побачили зібрання історичних раритетів, послухали ексклюзивні записи на платівках, а й могли ознайомитися з історією звуковідтворювальної техніки.

не лише на власні очі побачили зібрання історичних раритетів, не лише на власні очі побачили зібрання історичних раритетів,

П оД и Х іст оріЇ

Мандрівка... у ХІХ сторіччя

«Квітка миру» полонила чернігівців



особистості

Щаслива людина

Дві години – і ми в «Агропро-г ресі». Біля кабінету гене-рального директора – чима-ло людей. Усі вони прийшли

сюди, аби керівник підприємства допоміг вирішити те, що їм най-більше болить. Черга потихеньку рухалася і ось дійшла до нас.

– Здрастуйте! Приїхали Вас при-вітати та інтерв’ю взяти.

Трішки втомлений, але усміхне-ний синьоокий чоловік здивова-но мовив:

– Хіба ж я – зірка? Що про мене писати…

Втім, слово за словом – і Михай-ло шумейко розповів про себе ба-гато цікавого.

– Народився я у селі Горбачі Бобро вицького району у сім’ї кол-госпників. Батько, Яків Данилович, сорок чотири роки працював воді-єм і має орден Трудового Червоного Прапора, а мама, Ольга Матвіївна, все життя трудилася ланковою. Старший брат Петро пов’язав своє життя із правоохоронними орга-нами і живе у Києві. Я ж присвятив себе землі.

Вчилися брати у рідній Горбачів-ській восьмирічці. З предметів най-більше Михайлу подобалася ма-тематика. Напрочуд швидко він розв’язував рівняння та приклади, запам’ятовував числа.

– У моєму класі навчалося всього вісім учнів, але всі вони живуть дале-ко від рідного села, – каже директор. – Хоча і я колись мріяв про незвідані світи… Та добре, що склалося все так, як є, бо я – щаслива людина!

У дитинстві батьки ні мене, ні Петра не балували. Жила наша сім’я

скромно: одяг дорогий не носили, харчами не перебирали.

шкільні зошити із домашнім за-вданням ніхто із дорослих не пе-ревіряв. Адже із самого ранку й до пізнього вечора мама і батько труди-лися у полі, отож ми навіть їх бачили нечасто… А їсти готувала нам бабу-ся Уляна. Картопля з печі у неї така добра – аж солодка! І як не старай-ся, зроду не спечеш такої смакоти.

Обрав Михайло професію агро-нома невипадково – до душі йому праця на землі. Після школи завжди поспішав на колгоспне поле і до-помагав мамі рвати буряки.

– Цікавим було моє життя і як навчався у Бобровицькому радгосп-технікумі, і як служив у армії. Саме у 1989-1991 роках, на кордоні побли-зу Нагорного Карабаха, відбувалися сутички між вірменами та азер-байджанцями. Отож, разом із інши-ми солдатами, ризикуючи власним життям, робив усе для того, щоб не було міжнаціональної ворожнечі. Армійські будні дещо змінили мій ха-рактер. Крім того, що змужнів, я ще й неабияк подорослішав…

Навесні 1991-го Михайла шумей-ка запросив на роботу новоприз-начений директор місцевого КСП «Горбачі», вчорашній випускник інституту Павло Пустовойт. Він од-разу надав агроному-початківцю УАЗика, а згодом господарство по-дбало й про нове житло для моло-дого спеціаліста.

– І хоча всі мої ровесники подали-ся до міста, бо не бачили тут для себе перспективи, я відмовитися не зміг, – згадує Михайло Якович. – А за кілька років мені вже пропо-нували очолити господарство не лише у Горбачах, а навіть кликали до сусідніх сіл.

Та на той час Михайлу шумейку виповнилося лише двадцять шість. Він вважав себе ще замолодим і недосвідченим для такої високої посади. Працював агрономом у «Агропрогресі», а в 2005-му став керівником цього сільгосппідпри-ємства.

І закордонний досвід допомагає…

Робочий день у генерального директора розпочинається дуже рано. О п’ятій проки-дається, о шостій виїжджає

з дому, о сьомій проводить пла-нірку з керівниками відділень, а їх у «Агропрогресі» аж дванадцять, та головними спеціалістами. А під час посівної та інших гарячих днів збирає всіх ще раніше.

Цікаво, коли ж шумейко відпо-чиває?

– Це буває дуже рідко, – усміхаєть-ся директор. – Повертаюся з робо-ти зазвичай пізно ввечері. Навіть ча-су не вистачає, щоб допомогти дру-жині попоратися по господарству. А тримаємо качок, курей, двох поро-сят… Перед Новим роком буде у нас свіжина. Обробляємо сорок соток землі. Вирощуємо картоплю, цьо-горіч дві тонни плануємо продати.

Дехто думає, що генеральному директору не обов’язково спину гнути на присадибній ділянці і утри-мувати живність. Але він - сільська людина і звик, як кажуть, їсти своє.

Михайло Якович пишається ко-лективом і вважає, що кожен – на своєму місці.

– Те, що наше підприємство має вагомі здобутки – неабияка заслуга людей, які віддаються сповна хлібо-робській праці. У декого з них робо-чий день розпочинається навіть о п’ятій ранку, інші працюють взага-лі всю ніч… Повірте, це нелегко. Всі тисяча п’ятсот агропрогресівців – великі трудівники!

А взагалі живемо і працюємо тільки на перспективу. Щороку кількість земель, що орендуємо, зростає, нині – це сорок тисяч гектарів. Маємо вісім сучасних потужних тракторів та шість зер-нозбиральних комбайнів амери-канського виробництва, два буря-козбиральні комбайни німецького виробництва та навантажувач бу-ряків. Нещодавно запрацював на території Носівського цукрового за-воду зерносушильний комплекс… І все це потребує чималих коштів.

За словами Михайла шумейка, їхнє підприємство щороку пере-ймає досвід у колег за кордо-ном. Агропрогресівці вже побу-вали в Угорщині, Німеччині, Італії, Австрії, Америці, Єгипті, шрі-Ланці, Арабських Еміратах… Скрізь, де б не ступала нога українців, вони намагаються дізнаватися якомога більше про технологію вирощу-вання сільгоспкультур, купують високоврожайні сорти насіння та потужну техніку.

– Якщо сидіти у кабінеті, нічого не бачити і не спілкуватися з людь-ми, які досягли висот у сільськогос-подарській галузі, прогресу не буде, – вважає генеральний директор.

– І як добре, що нас підтримує за-сновник «Агропрогресу», народний депутат України Іван Куровський.

Найдорожчі

У Михайла та Наталії шумейко, вчительки української мови та літератури, двоє синів. Стар-ший Сергій – майбутній юрист,

навчається у столиці, молодший Валентин – ходить до другого класу Горбачівського навчально-виховного комплексу. Під час свого першого в житті інтерв’ю семирічний хлопчик розповів, що хоче у майбутньому бути таким, як його татко, стати ди-ректором і залишитися у рідному се-лі. А ще сказав, що він не лише до-бре навчається, любить фізкультуру, має друзів – Євгена, Артема і Ліду, а й завжди допомагає мамі мити по-суд, пилососити і навіть мити вікна.

– Різниця у віці наших хлопчиків – десять років, – каже дружина Михайла шумейка, – але скільки б їм не виповнилося, для мене вони завжди будуть дітьми. А ніби вчора ще Сергійко до школи бігав… Ніяк не звикну, що він уже студент.

Про свою другу половинку Ната лія розповідала щиро, із захопленням:

– Мій чоловік – гарна і порядна людина. І все, що нині має, досяг лише своєю працею. Як за молодих літ, так і нині він – цілеспрямова-ний, завзятий, енергійний, вольовий та впевнений. Знає, для кого живе у цьому світі. Завжди піклується і про своїх, і про моїх батьків. Ні про ко-го з людей не забуває, намагається кожному допомогти.

Мій Михайло дуже відповідаль-ний, якщо пообіцяє виконати – обов’язково зробить. Так що Івану Івановичу Куровському без перебіль-шення пощастило працювати з ним.

Ви не думайте, що мій чоловік ли-ше керувати вміє. У нього руки золо-ті. Сапує, копає, косить, рубає і на-віть корову колись доїв… Буває суво-рим та вимогливим. Синів не балує.

А ще дружина додала:– Почесне звання «Заслужений

працівник сільського господарства України» мій Михайло заслужив. Він по-справжньому вболіває за землю і людей. Це не високі слова, я не хи-зуюся. Кажу те, що бачу і відчуваю.

«Хочу бути схожим на свого татка і залишитися у селі!»

Михайло Якович – небагатослівний. Про свою дружину і дітей сказав просто: «Я дуже їх люблю!»

Приємно зустрічатися зі щасливими людьми. А у Михайла Шумейка – два щастя: і в родині, і в роботі.

Лариса ГАЛЕТАФото Віктора КОшМАЛА

Наймолодший із родини Шумейків – Валентин

Наталія Шумейко з синами Сергієм та Валентином під час відпочинку

Поч. на 1-й стор.



Голодомор навіки викарбуваний у книзі буття українців. Ці трагічні сторінки нашої історії – національне нещастя, що поглинуло мільйони безневинних, а значить – не підлягає забуттю.

На знак вшанування пам’яті невинних жертв Голодомору в суботу 24 листопада о 16 годині приєднайтеся до Всеукраїнської акції «Запали свічку».

Із настанням темряви засвітіть і поставте свічку на підвіконня так, щоб її було видно знадвору. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів співвітчизників.

П а м’я та й м о!

24 листопада – День пам’яті жертв Голодомору

Серпневого надвечір’я над селом пливли, тихесенько веслуючи, кудлаті темно-сизі хмарки. Почали свою

вечірню прогулянку і летючі ми-ші, сновигаючи попід розлогим гіллям старезної груші-дички, біля порепаного стовбура якої була прилаштована дбайливо вистругана і вміло змайстрована красива лавочка. Сюди, на поси-деньки, після трудів праведних, частенько вечорами збиралися до бабки Степаниди ї ї сусідки. Першою, як і завше, з ціпком у руках займала своє насиджене місце хвацька на гостре слівце Ольга, а згодом, наче змовив-шись, уже і Марфа з Наталкою приєднувалися до неї. Отак, бу-вало, зберуться, новинами поді-ляться, кожна про свої болячки вже вкотре розкаже, як «ось тут і тутечки, і тамечки болить-коле». А ось Степанида мала інший ха-рактер: не любила і не вважала

за потрібне скаржитися-хвали-тися на свої хвороби, як не лю-била і цієї груші.

Тому ото сяде оддалік на ослін-чик, зроблений також умілими руками зятя Андрія, уважно ви-слухає сповідь сусідок і водночас щось думає своє.

Коли Ольга чи Марфа обізвуть-ся: «Степанидо, ти що, дрімаєш?», поверне голову в їхній бік і на по-мережаному життєвими негараз-дами, колись красивому обличчі, вони розгледять смуток, оповитий якоюсь таємничністю.

– Не здоровиться? – перепи-тають іще.

– Та ні, голубоньки, – тихенько відповість на ті словечка і, щоб ніхто не побачив, кінчиком хус-тинки змахне непрохану сльозу...

...Ті спогади її не залишали від-тоді, як вона, сиротинка, втратив-ши батька й матір у роки страш-ного голодомору, залишилася тоді ще й без братика Петрика, котро-

му не було ще й трьох рочків. Він усе просив: «Сестричко, я їсти хо-чу, дай щось...». А дати ж не було анічогісінько. У самої живіт при-тягнуло до спини, часто в голові паморочилося, темніло в очах.

А одного разу, коли він укотре кволим голосочком, ледь чутно, не сказав, а прошепотів: «Я їсти хочу....», згадала, що в годівниці,

з якої колись їла корівка Майка, яку тоді ж, у голодноліття, забра-ли в артіль, захована в потерусі жменька грушок-дичок. Побігла, розгребла ті перетрухлі недоїдки і відшукала кілька запашних гни-личок. швиденько повернулася з хлівця до оселі, підійшла до поли-ка, намощеного поміж піччю і груб-кою, і одну, а потім ще дві грушки

н ове л а

Степанида

Вулиця імені Комінтерну – неве-личка і вузенька: з одного «бере-га» – кілька п’ятиповерхівок та те-риторія колишнього заводу залі-

зобетонних виробів «Укрспоживспілки», де тепер споруджують житловий комп-лекс, з іншого – приватний сектор та макаронна фабрика.

За часів радянської влади і на зорі вже незалежної України ця вуличка бу-ла пішохідною: з боку вул. ім. Войкова, відкіля бере початок, на стовпу висів знак «Проїзд заборонено», а дорога бу-ла перегороджена кількома масивни-ми бетонними «ящиками» для клумб. У них вряди-годи садили квіти. Дістатися на територію «півострівця» можна бу-ло тільки з вулиці Старобілоуської.

Та комунальне підприємство «Чер-нігівводоканал» знищило перешийок: для проведення ремонтних робіт квіт-никові тумби пересунули на узбіччя, а згодом вони безслідно зникли, та-ємно розчинився і заборонний знак. Таким чином було відкрито двосто-ронній автомобільний рух на вулиці Комінтерну. А вона – десь 2,5 метра завширшки!

Коли ж у нашому районі розпо-чалося будівництво житлового комп-лексу, вуличка взагалі нагадувала картину жахів: натужно гуркочучи, «МАЗи» та «КамАЗи» інтенсивно виво-зили ґрунт, і, щоб розминутися, ледь не наїжджали на приватні будинки. Як захист, мешканці клали біля сво-їх осель шини, вкопували стовпчики. Нас у п’ятиповерхівках, теж добряче трясло. Крім того, особливо в нічний

час, вулицею й досі їздять до «мака-ронки» вантажівки із борошном, фури.

Люди скаржилися до Ново за вод-ського райвідділу ДАІ, яке зовсім по-руч, але – безрезультатно.

...Колись це була надійна асфаль-тівка, та через надмірні переванта-ження вона перетворилася на тріщи-ни та ями.

Ми часто чуємо від міської влади, що грошей на ремонти доріг не ви-стачає. Але чому там, де є ще більш-менш якісні покриття, їх холоднокров-но знищують. Хтось же має компенсу-вати завдані збитки...

Анатолій КОТОКм. Чернігів

Р.S. Я зустрівся з Анатолієм Петровичем і на власні очі переко-нався у достовірності його слів. Він, а це мені дуже імпонує, небайдужа лю-дина, відверто відстоює свою точку зору. Та для нього не існують окремо поняття особисте і суспільне.

Під час нашої тривалої розмови я й зробив кілька знімків на вулиці Комінтерну...

Олександр ФАЛЬЧЕВСЬКИЙ

л и ст Д о ре Д а К ЦіЇ

А була тиха, пішохідна...

піднесла до посинілих вуст брати-ка. Він, наче маленьке пташенят-ко, роззявив ротика і враз їх про-ковтнув. Дала з’їсти і решту, хоча і самій так хотілося посмакувати тими ласощами. Але вона навіть не надкусила жодної. Це, мабуть, і було тоді її спасінням. Бо того ж дня, коли сонце вже ховалося за обрієм, з несамовитим болем у животику, який зробився як бубон, відійшов у небуття Петрик, її мен-шенький братик.

Яким дивом пощастило самій вирватися з пазурів тієї голодної смерті, не знала-не відала довгі роки. Але добре знала, що відтоді, як зосталася самотня, зненавиділа грушу-дичку і навіть боялася під-ходити до неї, не те, щоб ще по-сидіти під її віттям та перепочи-ти-погутарити із сусідками.

...А груша тихо шелестіла дріб-ним листячком, вечорами стуко-тіла по землі падалицями, наче з кимось говорила, комусь жаліла-ся: «Хіба ж то я винувата, що не стало в Стьопки брата?». І дійсно, що так. Хіба ж дерево винне, що з життя пішло, не пізнавши його, дитинча невинне?

Григорій ПОТАПЕНКОс. ТупичівГороднянського району

Анатолій Коток

...Колись це була надійна асфальтівка

Фот

о О

лекс

андр

а Ф

АЛЬ

ЧЕВС

ЬКО

ГО



П р и в ат ні ог оло ш е н н яКУПОНбезкоштовного оголошення

РУБРИКА: � Продам � Куплю � Міняю � Зніму � Здам

Текст оголошення (українською мовою, РОЗБІРЛИВО!):

Телефон, адреса:

Інформація про клієнта (заповнюється обов’язково)Прізвище, ім’я, по батькові:

Адреса:

Телефон: Підпис:

Агроном, садівник професійно обріже і спиляє плодові дерева.

Тел.: 623-690, (098) 488-86-11.

АДВОКАтЗахист в кримінальних справах.

Безкоштовні консультації. м. Чернігів.Тел. (0462) 97-49-43, (099) 65-11-774, (097) 61-98-650.

ДОРОГО закуповуємо телят, корів, свиней та коней на м’ясо та на утримання.

Тел.: (063) 023-26-69, (098) 588-66-94, (050) 532-73-11.

« КОМФО Р Т »М Е ТА Л О П Л А С Т И КО В І

м. Чернігів,Готель«Градецький»,офіс 205.Тел.: 612-184,(093) 455-12-47.

м. Короп,маг. «Panasonic».Тел. 2-11-53

Головне управління юстиції у Чернігівській областіОГОлОШує КОНКуРС на заміщення вакантних посад:

– головного спеціаліста Менського районного управління юстиції. Вимоги: повна вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, спе-ціаліста, стаж роботи за фахом на державній службі на посаді провідного спеці-аліста не менше ніж один рік або стаж роботи за фахом в інших сферах управ-ління не менше ніж три роки, громадянство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером;

– державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби Чернігівського міського управління юстиції. Вимоги: вища юридична освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, бакалавра, громадянство України, досконале знання державної мови, володіння комп’ютером.

Додаткову інформацію щодо основних функціональних обов’язків, розміру та умов оплати праці надає кадрова служба.

Документи приймає відділ кадрової роботи та державної служби Головного управління юстиції у Чернігівській області протягом 30-ти календарних днів із дня опублікування оголошення за адресою: м. Чернігів, пр-т Миру, 43, каб. 109, тел. 698-068.

28 грудня 2012 року о 15:00 годинівідбудуться загальні збори членів КС «ПРЕЗИДЕНт-КлуБ»

за адресою: м. Чернігів, вул. Воїнів-інтернаціоналістів, 1-А.Початок реєстрації від 14:00.

ре К л а м а, ог оло ш е н н я

Продам•Автомобіль «ВАЗ-2103» 1977 р. в., пробіг 150 тис. км, ви-

шневого кольору, технічний стан та зовнішній вигляд хоро-ші. Ціна 2,7 тис. у. о. Тел. 728-125.

•терміново будинок у с. Іванівка (4 кімнати, газ, опалення, погріб, вода, сарай, город 20 соток, сад, поруч ліс і озера). Ціна за домовленістю, торг. Тел. (066) 070-59-50.

•Будинок в смт Замглай (хлів, гараж, водопровід, природний газ, телефон, город 15 соток, фруктові дерева, поряд ліси, озера). Тел.: 699-439, (098) 645-40-55, (093) 416-40-00.

•Газову плитку 4-конфорну, ціна 400 грн; холодильник, ціна 400 грн; витяжку, ціна 200 грн; ТВ 54 см, ціна 600 грн. Тел. (093) 479-56-85.

•Зимову резину, б/у, Сузукі Гранд Вітара з литими дисками «грандтранс» 225/70-R16. Ціна 6500 грн. Тел.(098)-400-06-01.

•Гітару 6-струнну «Stagg C-548» в-во Бельгія, відмінної якос-ті, нова, з документами, в упаковці, ціна 550 грн, терміново. Тел.: 931-027, (093) 287-42-02.

•Джип «ZX-Admiral» 2006 р., 2,2 інжектор, чорного кольо-ру, шкіряний салон, сигналізація, кондеціонер, у дуже гар-ному стані, ціна 8800 у. о., терміново. Тел.: (094) 988-20-27, (093) 694-78-42.

Куплю•Холодильник в робочому стані до 150 грн; ТВ імпортний до

250 грн. Тел. (066) 423-55-83.•Пластмасову бочку на 250–300 л, б/в, недорого. Тел.: 5-94-

35, (093) 755-54-61.•Аккумулятор з авто; стару газову колонку; газову плиту

«Брест» або іншу; лещата слюсарні, радянські; комбайн ку-хонний «Мрія». Тел. 93-38-21.

Порядок денний:1. Затвердження порядку денного за

гальних зборів членів кредитної спілки.

2. Про результати діяльності кС «ПреЗиденТкЛУБ» за 2011 рік.

3. Заслуховування та затвердження звіту спостережної ради за 2011 рік.

4. Заслуховування та затвердження звіту кредитного комітету за 2011 рік.

5. Заслуховування та затвердження звіту правління за 2011 рік.

6. Заслуховування та затвердження висновку ревізійної комісії за 2011 рік.

7. Заслуховування аудиторського висновку, яким підтверджена річна звітність (річна фінансова звітність та звітні да

ні за 2011 рік) та затвердження річної звітності та результатів діяльності за 2011 рік.

8. Щодо визначення незалежного аудитора (аудиторської фірми) для підтвердження достовірності і повноти річної звітності за 2012 фінансовий рік.

9. ознайомлення з бюджетом на 2013 фінансовий рік.

10. розподіл нерозподіленого доходу, що залишився у розпорядженні за підсумками 2011 фінансового рокуПри собі мати паспорт, представ

никам членів кредитної спілки – довіреність від члена кС довідки за телефоном 606404.

Спостережна рада

К о н К у р с и

«Вчимося жити на Землі»

З початку року в Україні зафік-совано 15 таких випадків, за якими порушено 5 криміналь-них справ. Факти шахрайства

виявлено і в нашій області, зо-крема у Бахмацькому, Менському, Сосницькому, Щорському районах та Чернігові.

Здебільшого сценарії шахрай-ства дуже схожі. Приміром, на мо-більний телефон підприємця чи посадової особи телефонує гро-мадянин, який звертається нібито від імені керівника підрозділу по-даткової служби або за його дору-ченням. Найчастіше представляєть-ся начальником або заступником начальника податкової інспекції. Просить надати гроші у борг – на потреби працівників податкової служби, фінансову допомогу для прийому контролюючих структур, які нібито приїхали з Києва прово-дити перевірку, або вимагає кошти, пропонуючи у такий спосіб відку-

питися від перевірки фінансової діяльності підприємства.

На випадок, якщо виникнуть запитання, відповідь була за-готовлена заздалегідь. Той, хто телефонував, казав, що він пра-цює водієм і не знає всіх нюан-сів, оскільки йому довірено лише функцію посередника – отримати та передати гроші. Апетити щодо сум, які називали, були різними – від 5-ти до 25-ти тисяч. На жаль, у більшості випадків у наданні «допомоги» не відмовляли і по-трапляли «на гачок» до шахраїв.

Такими діями «спритники» не лише наносять збитки підпри-ємцям та підприємствам, але й підривають авторитет податко-вої служби.

Відділ внутрішньої безпеки при ДПС у Чернігівській області звер-тається до суб’єктів господарської діяльності з проханням – при отри-манні подібних пропозицій або ж інформації щодо фактів зловжи-вання з боку податківців негайно повідомляти за адресою: Чернігів, вул. Комсомольська, 11. А також нагадує телефон «довіри» відділу: (0462) 668-522.

Ігор ПІЛЯЄВ,заступник начальника відділу внутрішньої безпеки при ДПС

у Чернігівській області управління ВБ ДПС України

б уД ьт е обе ре ж ні!

Шахраї видають себе за податківцівОстаннім часом встановлені непоодинокі випадки, коли шахраї, щоб заволодіти коштами суб’єктів господарської діяльності, видають себе за податківців.

Конкурс під такою назвою вже восьмий рік проводять для чернігівських школярів. Цьогоріч його організаторами стали обласний навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності, обласна бібліотека для дітей ім. Миколи Островського, управління освіти Чернігівської міської ради та Державне управління охорони природного навколишнього середовища в області.

Тема нинішнього змагання зна-вців безпеки життєдіяльнос-ті – аномальна спека та спо-соби її подолання.

До фіналу конкурсу було допущено авторів 12-ти кращих робіт заочного туру, в яких учні 8-9-х класів аналізу-вали версії глобального потепління та складали пам’ятки з правильної пове-дінки під час спеки в місті.

Учасники ІІ туру зібралися в об-ласній бібліотеці для дітей, де тра-

диційно підбивають підсумки кон-курсу. Підтримати своїх вихованців прийшли і керівники. Спочатку від-булася презентація роликів соціаль-ної реклами «Спека у місті». Під час створення 3-хвилинних сюжетів фіна-лісти проявили творчість, почуття гу-мору, за що й отримали високі оцінки журі. У другому завданні треба було скласти меню обіду в літню спеку.

Поки журі підбивало підсум-ки, всі присутні взяли участь у

екологічній грі. Заслужено І місце посів учень 9-го класу ЗНЗ №9 з Чернігова Тимофій Морський. Всі учасники отримали подяки, а пе-реможці та їхні керівники – почес-ні грамоти та пам’ятні подарунки від організаторів. Кращі ролики соціальної реклами покажуть на міському телебаченні.

Валентина ПРИБИТЬКО,методист НМЦ ЦЗ та БЖД

Чернігівської області

Втрачене пенсійне посвідчен-ня, видане на ім’я Дубовик Наталії Дмитрівни,

ВВАжАтИ НЕДІйСНИМ.

http://sivertime.com.ua8 № 94 (393) 24 листопада 2012, субота остАннЯ сторінКА

Адреса редакції: 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62, 3-й поверх.Веб-сайт: www.sivertime.com.ua. Електронна пошта: [email protected].Віддруковано у ПАТ «ПВК «Десна», 14000, м. Чернігів, проспект Перемоги, 62.Газета виходить двічі на тиждень (четвер, субота).Тираж тижня – 11400. Розповсюджується по передплаті.Редакція не завжди поділяє погляди авторів публікацій. Відповідальність за достовірність інформації та реклами несуть автори та рекламодавці. Знаком ® та імідж позначені матеріали рекламного змісту. Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

тЕлЕФОНИ ВІДДІлІВ РЕДАКЦІЇ: суспільно-політичних питань: 4-22-71; економіки: 4-45-42; соціальних питань: 4-41-36; гуманітарної сфери: 4-44-12; реклами: 4-40-07. Факс: 4-21-92, 4-40-07. Комп’ютерна верстка та дизайн: Ганна ЗЕВКО, Світлана КуЗЬМЕНКО. Коректори: Олена ШЕРЕМЕт, Марія КОРОБКО. ПЕРЕДПлАтНІ ІНДЕКСИ: дворазовий – 49087 та четверговий розширений випуск – 49088.

Деснянка вільна Засновник та видавець – тОВ «Редакція газети «Деснянська правда».Реєстраційне свідоцтво ЧГ № 465-114ПР від 22.04.2010 р.

Директор лариса МІлОВА. Редактор леся КОШЕлЬ. Тел. 678-200. Перший заступник редактора Петро ГРОМОВИй. Тел. 4-44-42. Заступник редактора Віталій АДРуГ. Тел. 4-21-92.Відповідальний секретар лариса ПОтАПЕНКО. Тел. 4-44-42.

Передплатіть «Деснянку вільну»

на I півріччя або весь 2013-й рік

і отримайте шанс виграти головний приз –

золоту каблучку!

Копії передплатних абонементів або квитан-ції про оплату на I півріччя або весь 2013-й рік надсилайте до 31 грудня нинішнього року за адресою: 14000, м. Чернігів, пр-т Перемоги, 62 (3-й поверх) з позначкою «Конкурс передплат-ників». Дата відправлення визначається за по-штовим штемпелем на конверті.

Не гайте часу, вирушайте до вашо го пошто-вого відділення, адже розігра ші призів відбува-тимуться щотижня.

Всі надіслані вами квитанції після тижневих розіграшів візьмуть участь у Великому підсум-ковому розіграші 15 січня 2013 року.

Результати акції буде опубліковано в газеті «Деснянка вільна» від 17.01.2013 р.

також розігруються: аерогриль, сушка для овочів та фруктів,

кухонні ваги та ковдра.Який із цих призів дістанеться вам?

ШАНОВНІ ПЕРЕМОжЦІ ПОПЕРЕДНІХ тИжНІВ –

Михайло Федорович КАБАНЕЦЬ

із м. Чернігів, котрий виграв набір посуду для

мікро хвильової печі,

та Марія Михайлівна ГОлІК із с. Ловінь Ріпкинського райо-

ну, якій дістався набір серветок!

Призи чекають на вас у редакції. При собі мати паспорт та ідентифікаційний код.

ПЕРЕДПлАтА-2013

Детальну інформацію можете отриматиза телефоном (0462) 973-840 Несприятливі дні у листопаді – 24, 28

П О Г О Д АНЕДІлЯ, 25.11

ПОНЕДІлОК, 26.11

ВІВтОРОК, 27.11

СЕРЕДА, 28.11

ЧЕтВЕР,29.11

СхідЗахідТривалість дня

07:2916:0608:37

07:3116:0508:34

07:3216:0408:32

07:3316:0308:30

07:3516:0308:28

Хмарність, опади

Температура повітря, 0C

Ніч

–4День

–1Ніч

–1День

+3Ніч

+4День

+3Ніч

+2День

+4Ніч

+4День

+6Вітер, м/c Пд, 1 Пд, 3 Зах, 1 Пд, 3 Зах, 2 Пд, 3 Пд, 2 Пн, 3 Пд, 5 Пд, 6

Атм. тиск, мм рт. ст. 770 767 767 765 764 764 762 760 758 756

На жаль, слово «пенсіонер» здебільшого асоціюється з самотністю, незатребуваністю, обмеженістю фізичних і фінансових можливостей. Але якщо правильно організувати режим дня, піклуватися про здоров’я та радіти кожній миті життя, старість може бути такою ж привабливою, як і інші періоди людського життя, – переконані члени клубу «101», який уже кілька років активно функціонує у Чернігові.

Д оЗвіл л я

Разом із однодумцями його за-снувала чернігівка Олександра Косолапова. До речі, нині вона на залуженому відпочинку, а до пенсії

була лікарем-педіатром. Тож не випад-ково діяльність організації спрямована на пропаганду здорового способу життя.

– У нашому клубі ми пропонуємо людям різні програми, – каже пані Олександра. – Так, наприклад, функціо-нує «група здоров’я». Її відвідують пере-важно люди старшого віку. Вони спіл-куються та виконують різні фізичні й дихальні вправи. А закінчуються трену-вання зазвичай чаюванням.

Працюють при клубі й інші студії та секції, зокрема китайської енергетич-ної гімнастики «Цигун» та бодіфлекс, де навчають правильному диханню. Функціонує і студія східних танців, якою керує Любов Василенко.

– До студії ходять люди, щоб отри-мати естетичне задоволення, навчи-тися танцювати та володіти тілом, – пояснює пані Олександра. – Більшість танцюристів – теж пенсіонери. Хоча, хо-тілося б, аби і молодь нас не цуралася.

Щоб життя було цікавішим, члени клубу щомісяця влаштовують різні свя-

та. Зокрема, нещодавно відбулося свя-то капелюшка – жінки приносили з до-му свої капелюшки та різні аксесуари і створювали з них композиції. А взимку планують відродити вечорниці.

– Наша «фішка» – цікаві лекції, напри-клад, авторки книги про коштовні камені Світлани Гураль, – каже пані Олександра. – Тож на них місця не пустують. Ми за-прошуємо людей, які можуть розповісти щось цікаве, наприклад, про макробіо-тичне харчування. Його запропонували світу японці. Нині воно дуже популярне.

– Попри те, що в клубі все добре, є й про-блема: чоловіків не вистачає,– зізналися подруги тетяна Василенко, Валентина Пивоварова й тетяна Блудча, які ходять до клубу вже понад п’ять років.

– Тут ми спілкуємося, розвиваємося й відпочиваємо душею. Мені подобаєть-ся, що жінки нарешті почали думати не лише про побут, а й навчилися себе любити, – зазначила Тетяна Василенко.

– Особливо мені до вподоби лекції про покращення здоров’я, про коштов-ності та косметику, – каже Валентина Пивоварова. – Тут багато цікавого, хоча через вік, а мені 72 роки, на танці не ходжу, зате записалася на бодіфлекс та масаж.

Також, крім різних занять, лекцій і тренінгів, при клубі є крамничка, де ко-жен бажаючий може купити потрібний дріб’язок – сувеніри, білизну та біжутерію.

Ірина ОСТАшКО

Фот

о Ві

ктор

а КО

шМ

АЛА

ПОПЕРЕДНІХ тИжНІВ –ПОПЕРЕДНІХ тИжНІВ –

«Завдяки клубу «101» ми навчилися любити себе», – зізнаються чернігівські пенсіонерки

Деснянка вільна №393

Documents

Transcript of Деснянка вільна №393