Урок 3, 18 квітня, 2020

Ісус заперечив йому: "У

Писанні сказано:" Не

хлібом єдиним повинна

жити людина, але кожним

словом, що походить із уст

Божих"" (Матвія 4:4).

Як Ісус відносився до Біблії?

Біблія, як авторитет

Біблія, як орієнтир в житті

Які частини Біблії сприймав Ісус?

Біблію в її цілосності

Біблію, як фактичну історію

Як апостоли відносились до Біблії?

Біблія, як Слово Боже

Коли Ісус розпочав своє служіння, Новий Завіт ще не був написаний, і Біблія не існувала, як ми її знаємо сьогодні.

Тому можемо сказати, що Біблія в часи Ісуса та апостолів булаСтарим Заповітом. Ця частина Біблії була відома як «Писання».

Давайте дослідимо, як Ісус та апостоли використовувалиПисання, щоб ми могли зрозуміти, як ми повиннівикористовувати та розуміти Біблію сьогодні.

“Так написано…” (Матвія 4:4, 7, 10; Луки 4:4, 8, 12)

Ісус був спокушений сатаною особливим чином, якраз перед початком Свого служіння. Ісус протистояв кожній спокусі Біблійною цитатою:

Коли сатана спокушавХриста їжею, Він відпо-відав: «Не хлібом єди-

ним повинна жити люди-на; живе вона всім тим,

що з уст Господніх вихо-дить» (Повт. Закону 8:3)

Коли спокушав Йоговисокомірністю,

відповідь була: «Не спокушуй Господа, Бога твого» (Повт.

Закону 6:16)

Коли спокушав Його вла-дою, Хрситос відповідав: «Благоговій перед Госпо-дом, Богом своїм, Йомуслужи, твердо тримайся

Його". (Повт. Закону 10:20)

Біблія була найвищим авторитетом і найсильнішоюпідставою віри Ісуса.

Ми повинні давати перевагу абсолютному керівницт-ву Слова Божого в перевагу будь-яким іншим думкам.

Ісус сприймав Писання як керівництво, яке повинно вести нас в цьому житті.

Він не давав нових інструкцій, кажучи: «А я кажу

вам» (Мт. 5:22, 28, 32, 39, 44). Він роз'яснював, що

написав Мойсей і пророки, і пояснював його дійсний

сенс.Коли Ісуса запитали, яка заповідь є найважливішою (Матвія 22: 36-40), Вінзнову відповів Писанням: Повторення Закону 6: 5 і Левит 19:18.

Новий Завіт є продовже-нням, поясненням і ви-конанням Старого Завіту. Він пояснює Старий Завітв світлі смерті, воскресі-ння і прославлення Ісуса.

«І сказав їм: "Ось те, що Я говорив вам", ще будучи з вами: повинно

виповнитися все, що написано про Мене в Законі Мойсея, в псалмах і

у пророків"» (Луки 24:44)

Єврейська Біблія (Старий Завіт) має наступну структуру:ЗА

КО

Н

Буття

Вихід

Левіт

Числа

Повт. Закону

ПР

ОР

ОК

И

Іс. Навина

Суддів

Самуїла

Царів

Ісаї

Єремії

Єзекиїла

12 малих пророків

ПИ

СА

НН

Я

Псалми

Приповісті

Йова

Пісні Соломона

Рут

Плач Єремії

Еклезіаста

Естер

Даниїла

Eзра/Неємія

Хронік

Ісус вважав Писання богонатхненним. Вінрозумів, що вони мають право вчити нас волі Бога.

Це те, чого Він навчав, і що Він доручив нам

вчити (Матвія 28:20).

Крім того, що Ісус розглядав Біблію як Слово Боже і основу кожного вчення і керівництва в житті, Ісус також вважав її історичною книгою.

МА

РК

А 1

0:6

МА

ТВІЯ

23

:35

ЛУ

КИ

17

:26

МА

ТВІЯ

11

:24

ЛУ

КИ

17

:32

МА

ТВІЯ

12

:13

МА

ТВІЯ

12

:42

ЛУ

КИ

4:2

5

ЛУ

КИ

4:2

7

МА

ТВІЯ

12

:40

МА

ТВІЯ

23

:35

МА

РК

А7

:6

Він згадав їх історії як приклад для

наслідування або чого потрібно уни-

кати, як приклад того, що в наслідку трапиться, або як

джерело доктрини.

Ісус згадував: Адама і Єву, Авеля, Ноя, Содом і Гоморру, дружину Лота, Давида, Соломона, Іллю, Єлисея, Йо-ну, Захарію, Ісаю …

Він згадував людей в Біблії як реальних людей, які жили в реальних місцях і були частиною реальних подій.

Павло уособлював Біблію так, як ніби вона говорила слова Бога фараону. Тут Бог ототожнюється з Писанням, в Галатів 3: 8. Писання - це Слово Боже.

Кожен автор Нового Завіту використовувавСтарий Завіт як Слово Боже. Вони так сприймали слова пророків як Божі.

Вони використовували історії таких людей, як Давид, Лот і Авраам, як корисні для навчання (Рим. 11: 9; 2Р. 2: 7; Якова 2:23).

Вони пішли за прикладом Ісуса, прийнявши Біблію, як Він. Ми такожповинні прийняти ВСЮ Біблію за основу

нашої віри і переконань.

«Слово Боже, як відомо, включає Старий

Завіт і Новий. Кожен з них не є повним один

без іншого.

Христос, явлений патріархам, символічно

представлений в жертвоприношеннях,

зображений в законі і відкритий

пророками, становить багатство Старого

Завіту. Христос, явлений у Своєму житті,

Своїй смерті і воскресінні, Христос,

представлений Духом Святим, становить

скарб Нового Завіту. Наш Спаситель,

сяйво слави Отця - це Скарб, Скарб в

Старому і Новому».

Е. Уайт (Наглядні уроки Христа, p. 11, стоp. 126)

«ТАК НАПИСАНО» -

хай буде вашою

зброєю!