ІсторІя · 2014-07-16 · Всесвітня історія, 9 клас 5 Ігор...

Головний редактор

олександр Гісем, кандидат історичних наук (м. Київ)

відповідальний редактор

роман Ярошенко, кандидат філологічних наук (м. Київ)

редакційна колеГіЯ:

Борис ачкіназі,доктор історичних наук(м. Сімферополь, АР Крим)степан віднЯнський,доктор історичних наук(м. Київ)василь даниленко,доктор історичних наук(м. Київ)раїса ЄвтУшенко(м. Київ)ігор колЯда,доктор історичних наук(м. Київ)валентина кУрилів,учитель-методист(м. Вінніпег, Канада)Юлія леБедЄва,заслужений учитель України(м. Київ)роман пастУшенко,(м. Львів)олександр реЄнт,член-кореспондент НАН України(м. Київ)михайло савченко,заслужений учитель України(м. Київ)оксана свЯтокУм,кандидат педагогічних наук(м. Харків)надія темірова,доктор історичних наук(м. Донецьк)сергій троЯн,доктор історичних наук(м. Рівне)анатолій Федірко,заслужений учитель України(м. Новгород-Сіверський)

© «Історія в сучасній школі», 2013© «Педагогічна преса», 2013

зміст

Міністерство освіти і наукидержавне інфорМаційно-виробниче підприєМство

видавництво «педагогічна преса»

Журнал заснований у 1995 роціДо січня 2012 року виходив під назвою

«Історія в школах України»

Свідоцтво про державну реєстрацію серія КВ № 17880-6730 Р від 21.06.2011 р.

Передплатний індекс 74644

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЖУРНАЛ

№ 10 (146) жовтень 2013

Виходить щомісяця

ІсторІя в сучаснІй школІ

методика, практика, досвід

Алла ЄрмоленкоУрок на тему «Події та явища в історії»Історія України, 5 клас

2

Наталія ЖидковаУрок на тему «Великобританія та США в останній третині ХІХ ст.»Всесвітня історія, 9 клас

5

Ігор КолядаУрок на тему «Соціально-економічний розвиток та політичне становище Західної України в складі Австро-Угорщини на початку ХХ ст.»Історія України, 10 клас

8

Оксана Кожем’якаІгровий узагальнюючий урок на тему «Становлення та діяльність Європейського Союзу»Всесвітня історія, 11 клас

16

використайте на Уроці

Любов Зімич, Інна Кондратевич Підсумкове заняття історичного гурткаІсторія України та Всесвітня історія

19

Андрій ГриценкоДослідження структури та складових елементів інформаційної компетентності старшокласників у процесі її формування

22

оБГоворЮЄмо проБлемУ

Антон ШульгаТипи і структура уроків з історії у загальноосвітніх навчальних закладах

25

наУковці — вчителевіМикола ЗубалійІсторія військового флоту Київської Русі (друга половина ІХ ст.)

27

Станіслав КульчицькийГолодомор у працях українських радянських істориків 1956–1987 рр.

29

Геннадій ЄфіменкоПерша столиця Радянської України (Продовження)

32

Борис АчкіназіЛипнева криза 1914 р. і початок Першої світової війни

37

постать в історіїОльга ГончаренкоХоменко Іван Антонович – Герой Радянського Союзу

43

календар історії

Цей місяць в історії 46

Жовтневі події в історії 47

методика, практика, досвід методика, практика, досвід

© Єрмоленко А., 2013 Передплатний індекс 74644

Мета: з’ясувати, які події та явища називають історичними, яке значення має їх дослідження для вивчення минулого; удосконалити навички роботи з текстом та вміння висловлювати влас-ну точку зору; розвивати в учнів інтерес до подій минулого своєї держави, свого народу.

основні поняття: історичні події, історичні явища.

обладнання: підручник, картки з текстами.тип уроку: засвоєння нових знань.очікувані результати. Після цього уроку учні

зможуть: розповісти про історичну подію чи явище на основі тексту; виокремлювати в тексті голов не й другорядне; складати запитання до тексту про історичну подію; висловлювати власне ставлен-ня до історичних подій, явищ.

Хід урокуі. організаційний момент.і. актуалізація опорних знань.Гра «Пароль».

Учні стоячи вітають учителя. Кожен учень промовляє одне ре-чення або якесь поняття з теми минулого уроку, а потім сідає на своє місце. Це речення або по-няття є ніби пропуском на урок.

Повторюватися не можна. Наприклад, історич-ний діяч, особистість, визначна особистість, на-род, стан, біографія, історичний процес.

ііі. Мотивація навчальної діяльності учнів.Учитель. Вивчаючи історію, ми дізнаємося не

тільки про діяльність історичних осіб, а й про по-дії, які відбувалися на тій чи іншій території, у тій чи іншій державі в минулому. Наприклад, про війни та революції, походи та приєднання нових земель, про будівництво міст і відкриття навчаль-них закладів, про розвиток господарства та куль-тури тощо. Це все – історичні події та явища.

IV. сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу.

1. історичні події.Робота в групах. Робота з текстовими джерелами інформації.Група 1.Здавна історики писали про життя людей у

минулому: про їх заняття, місце проживання, про війни між країнами, про будівництво спо-руд та відкриття закладів, про діяльність окре-мих людей та життя цілих народів.

Історики шукають відповідей на запитання: чому утворюються і зникають держави, чому в державах змінюється влада, чому розвиваються ті чи інші види господарства, чому починаються війни, як пов’язані між собою заняття населен-ня, чому виникають релігійні вірування, як події впливають на життя людей.

Завдання.• Подумайте, чому історикам важливо знати

причини, суть та наслідки подій, що відбували-ся в минулому.

Група 2.Історичні події – це все, що відбулося з людьми

в минулому. Наприклад, заснування Запорозької Січі, будівництво храму Софії Київської, вихід у світ першої друкованої книжки, Перша та Друга світові війни, проголошення незалежності Украї-ни, Євро-2012. Історики рідко можуть бачити по-дію, яка стане історичною, чи брати в ній без-посередню участь. Як правило, історичну подію досліджують на основі історичних джерел.

Завдання.• Як ви вважаєте, що таке історична подія? • Які історичні події ви можете назвати?

Група 3.Для дослідження минулого необхідно розу-

міти, що таке історичне явище. Події та яви-ща різняться між собою тривалістю, кількістю учасників, впливом на життя суспільства. Події є поодинокими, вони завжди мають конкретну дату і відбуваються в певному місці за участю конкретних людей, тоді як явища є сукупністю подій, що повторюються в певній послідовності і

Урок на темУ «події та Явища в історії»Історія України, 5 класалла Єрмоленко, кандидат педагогічних наук, учитель-методист, учитель історії Щорської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 1, Чернігівська область

Богдан Хмельницький

2


ІСТОРІя В СУЧАСНІй ШКОЛІ. — 2013. — № 10 Передплатний індекс 74644

мають спільні ознаки. Наприклад, дослідження розвитку господарства, релігії, культури потре-бує вивчення діяльності великої кількості людей, творчості видатних діячів культури, пам’яток культури. А вивчення такого явища, як повсяк-денне життя, неможливе без з’ясування побуто-вих питань (історії одягу, посуду, житла), сто-сунків у сім’ї, ставлення у суспільстві до дітей і жінок.

Завдання.• Як ви думаєте, що таке історичні явища? • Чим вони відрізняються від історичних подій?

Робота з термінами.Історична подія – усе, що відбувалося з людьми

в минулому, в певний час та в певному місці.Історичні явища – це сукупність подій, що

пов торюються в певній послідовності та мають спільні ознаки.

Робота із схемою «Історична подія».Запам’ятайте! Подія має три складові: причини, хід, на-

слідки. Щоб схарактеризувати подію, потрібно опи-

сати ці складові.

2. Як досліджувати історичні події.Робота в групах.На парти групам учнів роздаються картки з

текстом. Це інформація про певну історичну по-дію. Учні повинні схарактеризувати її за пода-ною пам’яткою.

Група 1. битва на річці калці.У 1223 р. на річці Калці відбулася пер-

ша битва руських і половецьких військ з монго ло-татарськими ордами Чингісхана. У 1222 р. монголо-татари вдерлися в Північне При чор номор’я. Половецький хан Котян відсту-пив до Дніпра і звернувся по допомогу до га-лицького князя Мстислава Мстиславича Удат-ного. На нараді князів у Києві було вирішено виступити разом з половцями проти монголо-татар. У квітні 1223 р. у похід проти ордин-

ців вирушили дружини галицького, київсько-го, волинського, чернігівського, путивльського, смоленського князів та війська половецького хана. Переправившись через Дніпро біля по-рогів, об’єднані сили київських князів розби-ли монголо-татарський авангард. Під час ви-роблення єдиного плану подальших дій серед князів виникли суперечності. Галицький князь Мстислав Удатний, волинський Данило Рома-нович Галицький і половці переправилися че-рез Калку, а інші князі залишилися на західно-му березі річки. Згодом відбулася вирішальна битва. Монголо-татари атакували спочатку по-ловців, а потім князівські дружини і розбили їх. Після цього монголо-татари оточили табір Ве-ликого князя київського Мстислава Романовича і три дні штурмували його. Не зумівши прорва-ти добре організовану оборону, татари запропо-нували укласти мир. Коли ж умови миру було прийнято і князівські дружини залишили табір, ординці напали на них і всіх знищили. Проте зазнавши великих втрат, монголо-татарські вій-ська не наважилися продовжувати похід вглиб Київської держави і повернулися до Монголії.

Група 2. києво-Могилянська академія.Це один із перших загальноосвітніх вищих

навчальних закладів у Східній Європі. Створи-лася в 1632 р. унаслідок об’єднання шкіл – Київ-ської братської та при Києво-Печерській лаврі. Назву дістала на честь покровителя П. Могили. Кількість учнів досягала двох тисяч. Значну час-тину їх становили сини

міщан, козаків, селян. Академія поділялася на 7 класів: дворічна «школа філософії» (гумані-тарні і природничі науки), чотирирічна «школа богослів’я», «школи риторики і поетики» (науки гуманітарного циклу), що являла собою най-вищий ступінь навчання. Лекції читалися пе-реважно латинською мовою. Видатними про-світителями були професори академії І. Гізель, Ф. Прокопович, С. Яворський, М. Козачинський, Г. Кониський. Вихованцями академії були С. По-лоцький, Г. Сковорода, Я. Козельський, гетьман України І. Самойлович. У XVII ст. філії академії діяли у Вінниці, Гощі, Кременці, Яссах (Молдав-ське князівство), за її зразком було створено ко-легії в Чернігові (1701), Харкові (1726), Переяс-лаві (1738). У ХVIII ст. досвід академії широко використовувався в середніх і вищих навчаль-них закладах Росії. Вихованці академії зробили внесок у розвиток освіти Білорусії, Молдавії, пів-денних слов’ян. Академія діяла до 1817 р. Вона Битва на річці Калці

Герб Національного університету

«Києво-Могилянська ака-демія»

3




була значним освітнім і науковим центром Ук-раїни, сприяла пожвавленню культурного життя та зміцненню міжнародних зв’язків.

Група 3. братство тарасівців.Це українська таємна організація. Створена

влітку 1891 р. на могилі Т. Шевченка в Каневі. Засновниками братства була група українських студентів – Б. Грінченко, І. Липа, М. Міхноський, В. Боровик та ін. Основні ідейні засади органі-зації було викладено в Декларації віри молодих українців і опубліковано в квітні 1893 р. у львів-

ській газеті «Правда». Своїм основним завдан-ням братство ставило боротьбу за націо нальне визволення українського народу. Члени брат-ства зобов’язувались вимагати вживання ук-раїнської мови в школах, державних установах, родинах і за всіх обставин боронити інтере си українського народу. Тарасівці розгорнули ши-року пропаганду своїх ідей серед студентства, шкільної молоді, селянства і робітників. До літа 1893 р. основним осередком братства був Хар-ків, але після арешту значної частини членів ор-ганізації центром став Київ. Осередки з’явилися також в Одесі, Полтаві, Лубнах та деяких ін-ших містах України. До активних діячів нале-жали М. Вороний, М. Дмитрієв, В. Самійленко, М. Кононенко, М. Коцюбинський, В. Степанен-ко, Б. Тимченко, О. Черняхівський, В. Шемет та ін. Братство діяло в Україні до 1898 р. Під впли-вом його ідей було засновано в 1900 р. Револю-ційну українську партію.

V. узагальнення та систематизація знань.Завдання.Є такі вирази: «предметом історії є людина»;

«історія – це світ подій та явищ». Прокоментуйте їх. З яким із них ви погоджуєтесь? Вони супере-чать один одному чи доповнюють? Обґрунтуйте свою думку.

Гра «Капелюх».Учні поділяються на

шість груп відповідно до кольору шести капелю-хів. Групам пропонують-ся такі завдання:

• «Білий капелюх» – пе-релічити історичні події, факти, нові відомості, тоб-

то, що нового вони дізналися на уроці (не більш як десять висловлювань).

• «Червоний капелюх» – висловити свої почут-тя та емоції від вивченого матеріалу.

• «Чорний капелюх» – виділити негативні на-слідки від почутого на уроці.

• «Жовтий капелюх» – узагальнити все пози-тивне, що відбувалося на уроці.

• «Зелений капелюх» – у будь-якій оригіналь-ній, творчій формі подати результати вивче-ного (кросворд, малюнок, вірш тощо).

• «Синій капелюх» – сформулювати загальні висновки та значення вивченого матеріалу.

Замість капелюхів можна використати відпо-відного кольору стрічки, фігурки з кольорового паперу, паперові смужки тощо.

Vі. домашнє завдання. За підручником; за-питати у батьків, у дідуся з бабусею, свідком яких історичних подій вони були; описати одну з цих подій за поданою на уроці пам’яткою.

Національний університет«Києво-Могилянська академія»

Могила Тараса Шевченка у м. Канів, Черкаська область

4


© Жидкова Н., 2013 Передплатний індекс 74644

Тему уроку учні визначають на основі слайда 1.

Слайд 1

очікувані результати. Після цього уроку учні зможуть:

– характеризувати процес завершального формування індустріального суспільства у Ве-ликобританії і США та визначати його резуль-тати, назвати великі корпорації та фінансово-промислові групи США, оцінювати діяльність монополістів;

– розкрити основні напрями соціально-еко-номічного і політичного розвитку у Великобри-танії і США в останній третині ХІХ ст.;

– називати чинники впливу на внутрішню та зовнішню політику держав;

– показувати на карті колоніальні володіння Великобританії та США;

– тлумачити і вживати поняття і терміни: тред-юніон, двопартійна система, антимонополь-не законодавство, расова політика, сегрегація, між-народний робітничий рух, суфражизм, реформа.

обладнання: Гісем О. Всесвітня історія. 9 клас : підручник для загальноосвіт. навч. закладів / О. В. Гісем, О. О. Мартинюк. – Харків : Ранок, 2009. – 224 с., фліп-чарта.

орієнтований план уроку1. вступна частина.Актуалізація опорних знань та вмінь (7 хв).2. основна частина.Пояснення вчителя та обговорення матеріалів

слайда в колі (8 хв).

Робота в парах з ілюстраціями (4 хв).Оцінка діяльності Рокфеллера в колі (3 хв).Аналіз документа в колі (4 хв).Пояснення вчителя та обговорення в колі (6 хв).Робота з картою: пояснення вчителя та обго-

ворення в колі (7 хв).3. Заключна частина.Виконання завдань у колі (6 хв).

тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Хід урокуі. актуалізація знань та вмінь учнів.На фліп-чарті по черзі відкриваються комірки

слайда 2. Учитель ставить запитання учням, а учні в колі відповідають на них.

Слайд 2

Узагальнюючи відповіді учнів та підводячи їх до вивчення нового матеріалу, вчитель пропо-нує їм скласти ланцюжок причинно-наслідкових зв’язків у контексті вивченого матеріалу, пояснити його: промислова революція, вивіз товарів, єдність країни, імперія, вільно наймана робоча сила, зміна форм правління, буржуазна революція.

іі. основна частина.1. економічний розвиток сШа та велико-

британії.Соціально-економічний розвиток країн мав

спільні та відмінні особливості. Учитель комен-тує учням слайд 3 і пропонує відповісти на за-питання:

Урок на темУ «великоБританіЯ та сша в останній третині ХіХ ст.»Всесвітня історія, 9 класнаталія Жидкова, кандидат педагогічних наук, учитель історії та правознавства Менської районної гімназії, Чернігівська область

5




– Як впливала політика вільної торгівлі на ціноут-ворення та економіку в цілому? (Падіння цін на ан-глійські товари, криза сільського господарства).

– Чому в Англії технічне обладнання було за-старілим? (Держава одержувала великі прибутки від колоніальних володінь і не вкладала кошти в оновлення вітчизняних технологій).

Слайд 3

Узагальнюючи інформацію слайда, вчитель пропонує учням у парах озаглавити його. 2–3 уч-ні оголошують власну назву слайда і зіставляють її із наявним заголовком слайда, який відкрива-ється після їх відповідей.

Для закріплення пункту теми учитель пропонує дев’ятикласникам визначити у парах країни, зоб-ражені на ілюстраціях слайда 4, сформулювати назви заголовків до ілюстрацій і пояснити їх.

Наприклад: 1 – Англія – майстерня світу з ви-робництва текстилю; 2 – Бізнес Рокфеллерів; 3 – Англія – володарка морів кінця ХІХ – почат-ку ХХ ст.; 4 – США – виробник і експортер но-вих технологій.

Слайд 4

Певну роль в економіці країн відіграли монопо-лії, на чолі яких стояли найбагатші люди. Учні у парах оцінюють діяльність Д. Рокфеллера на основі

інформації слайда 5. Учитель пропонує учням поміркувати над можливими способами стати мільярдером наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Слайд 5

Держава намагалася обмежити діяльність мо-нополій. Учитель пропонує учням у колі назва-ти причини прийняття закону Шермана у США, як приклад антимонопольного законодавства та його можливими наслідками.

2. внутрішня політика великобританії та сШа.Чимало спільних і відмінних особливостей є

й у політичному житті Великобританії та США. Учитель пояснює матеріал слайда 6, учні у колі порівнюють внутрішню політику держав за ви-значеними ними критеріями.

акт захисту торгівлі і комерції від протизаконних обмежень і монополії (закон шермана 1890 р.)

стаття 1. Кожен договір, угода у формі тресту або іншій, змова з метою обмеження торгівлі чи комерції між кількома штатами або з іноземними державами цим оголошується протизаконним. Будь-яка особа, яка укладе такий договір або угоду чи змову, буде вважатися винною у злочині...

стаття 2. Кожна особа, яка монополізує або спробує монополізувати, дійде угоди чи змовить-ся з іншою особою або особами для того, щоб монополізувати якусь частину торгівлі або комер-ції між кількома штатами або з іноземними держа-вами, буде вважатися винною у злочині і ... буде покарана штрафом не більшим 5000 доларів або ув’язненням на термін до одного року, або обома зазначеними покараннями за рішенням суду.

стаття 6. Будь-яка власність, набута на підставі договору або завдяки угоді чи змові зазначених у ст. 1 цього акта (і є предметом таких), що перево-зиться з одного штату до іншого або до іноземної держави, буде конфіскована на користь Сполуче-них Штатів і може бути заарештована і конфіс-кована у порядку, що передбачений законом для ареш ту і конфіскації власності, незаконно ввезеної до Сполучених Штатів.

стаття 7. Будь-яка особа, що зазнала збитків у справах або у власності в результаті дій іншої осо-би або корпорації, заборонених або визнаних неза-конними цим актом, може порушити у будь-якому окружному суді Сполучених Штатів у регіоні, в яко-му обвинувачуваний проживає або перебуває, судо-ву справу проти нього і отримати трикратне відшко-дування завданих йому збитків.

6



Слайд 6

Учитель пояснює учням поняття.Суфражизм (від англ. suffrage – право голо-

су) – рух за надання жінкам однакових із чоло-віками виборчих прав, що зародився в Англії на-прикінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Зрозуміло, що існування тієї чи іншої політич-ної системи впливало на політичне становище в країні. Необхідно запропонувати учням визначи-ти чинники впливу на політичне життя в США та Великобританії.

Узагальнюючи вивчене, учням пропонуєть-ся визначити логічний зв’язок між соціально-економічним розвитком держави і політичним життям на прикладі США або Англії.

3. Зовнішня політика.Учитель пояснює напрямки колоніальних

загарбань США та Великобританії і пропонує учням визначити наслідки політики експансії та ізоляціонізму. Потім повідомляє, що від такої позиції державам доведеться відійти, а учні роз-мірковують, чому це станеться.

На основі матеріалу слайда 7 учитель пропо-нує учням визначити, яке значення для Англії мала купівля контрольного пакета акцій Суець-кого каналу.

Слайд 7

ііі. Заключна частина.Завдання для учнів.

1. поєднати поняття з його змістом:

тред-юніон сукупність законодавчих, уря-дових та інших нормативно-правових актів, які обмежують монополізацію виробництва, утворення монопольних струк-тур та об’єднань;

двопартійна система

рух за надання жінкам одна-кових із чоловіками виборчих прав, що зародився в Англії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.;

антимонопольне законодавство

домінуванням двох потужних політичних партій, одна з яких перебуває при владі, а інша – в опозиції;

сегрегація об’єднання робітників найма-ної праці, утворені з метою укладання договору з робо-тодавцем відносно заробітної плати, робочого часу, умов праці, гарантій зайнятості;

суфражизм різновид дискримінації, який полягає у фактично-му чи юридичному відо-кремленні спільних груп, що вирізняються за расови-ми, ґендерними, соціальни-ми, релігійними чи іншими ознаками, та подальшому законодавчому обмеженні їхніх прав.

2. розставити в дві колонки назви понять, подій або явищ відповідно до їх вживання в сШа або великобританії:

купівля контрольного пакета акцій Суецького каналу, захоплення Філіппін, президент, Вікто-ріанська епоха, тред-юніони, АФП, закон про гомруль, закон Шермана, Морган, Дізраелі, кон-серватори, республіканці.

3. продовжити речення:Англія наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. зай-

має … оскільки … у той час США ...На внутрішню політику Англії впливало ...На внутрішню політику США впливало ...Зовнішня політика Англії та США спрямовува-

лась на … що було зумовлено ... Можливі наслід-ки такої політики …

7


Мета уроку: ознайомити учнів із соціально-економічним розвитком та політичним станови-щем Західної України в складі Австро-Угорщини на початку ХХ ст.; розвивати в них уміння аналі-зувати першоджерела, узагальнювати матеріал, аргументувати свої судження; виховувати куль-туру мислення, впевненість у своїх інтелектуаль-них здібностях.

очікуваний результат. Після уроку учні змо-жуть:

• характеризувати внутрішньополітичну си-туацію на західноукраїнських землях у складі Австро-Угорщини на початку ХХ ст.;

• аналізувати економічний розвиток Західної України у 1900–1914 рр.;

• висвітлювати історію соціальних рухів і виступів на західноукраїнських землях на по-чатку ХХ ст.;

• вживати й тлумачити необхідні історичні терміни та поняття;

• робити самостійні висновки та аргументува-ти їх конкретними фактами.

тип уроку: комбінований.

Хід урокуі. перевірка домашнього завдання.Учитель проводить фронтальну перевірку

знань у формі історичного диктанту. Система оцінювання передбачає 1 бал за правильну від-повідь.

1. 1907–1909 рр. у розвитку промисловості Наддніпрянської України вважаються як роки … (депресії).

2. У 1910 р. розпочинається промислове … (піднесення) Наддніпрянщини, яке тривало до … (Першої світової війни – 1914 р.).

3. Головним експортним товаром Наддніпрян-щини було … (зерно).

4. Найбільшим портом українських земель у складі Російської імперії було місто … (Одеса).

5. Ініціатором проведення аграрної рефор-ми на початку ХХ ст. в Російській імперії був … (П. Столипін).

6. Головним прорахунком у проведенні аграр-ної реформи стало … (збереження поміщицького землеволодіння).

7. Суть циркуляра П. Столипіна від 20 січня

1910 р. полягала у … (забороні діяльності в Росій-ській імперії організацій і товариств «інородців»).

8. Судовий процес над євреєм – службовцем однієї з київських цегелень увійшов в історію як … (справа Бейліса).

9. Найбільше піднесення страйкового руху в Наддніпрянщині після поразки Російської де-мократичної революції 1905–1907 рр. відбува-лося у … (1912) році.

10. У 1914 р. діяла лише … (катеринославська) «Просвіта».

11. ТУП було створено у … (1908) році.12. До складу ТУП увійшли представники пар-

тій: … (УДРП, УСДРП, УНП).13. Теоретиком українського консерватизму

був … (В. Липинський).14. Головною вимогою українства у ІІІ і ІV Дер-

жавних думах Російської імперії було … (дозво-лити викладання в українських школах україн-ською мовою).

15. Головним святом національно орієнтова-ного українства в 1914 р. був … (100-літній юві-лей від дня народження Т. Г. Шевченка).

Індивідуальна робота. Заповніть таблицю «Товариство українських

поступовців» за схемою.

дата створення лідери ідейні засади діяльність

Заповніть таблицю «Українське питання у ІІІ і ІV Державних думах Російської імперії».

ііі дума іV дума

Учитель пропонує учням навести аргументи, які б підтверджувати або заперечували такі твер-дження: «Інтенсивність репресій і водночас зростан-

ня свідомості дає добру ознаку тому, що україн-ство вже міцно вкорінилося в житті в всіх його сферах і стоїть твердо проти супротивних те-чій». Із статті «Українське життя року 1912-го» ві-домого українського політичного та громадсько-го діяча початку ХХ ст. Сергія Єфремова.

«…ніякі оголошення й реклами по часопи-сах не зроблять для поширення творів Шевчен-

Урок на темУ «соціально-економічний розвиток та політичне становище заХідної України в складі австро-УГорщини на початкУ ХХ ст.»Історія України, 10 класігор колЯда, доктор історичний наук, професор Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, м. Київ

© Коляда І., 2013 Передплатний індекс 74644

8



ка того, що зробила вже та й ще зробить за-борона прилюдного вшанування пам’яті поета. В кого й не було на столі «Кобзаря», то тепер, безперечно, буде». Із статті українського журналу «Літературно-науковий вісник», № 2 за 1914 р.

Сформулюйте власну оцінку про судження відомого громадського діяча Є. Чикаленка щодо ставлення російського суспільства до українсько-го національного питання: «Взагалі вся москов-ська людність ворожо ставилася до відродження української нації… Крайні праві, «чорносотенці», гостро і брудно боролися з українством, виходячи з того, що в Росії повинен бути «один царь, одна вера и один народ», ліберали протидіяли делікат-ніше, але твердо стояли за «единую неделимую Росию» і боялися всього того, що загрожує ціліснос-ті її, а крайні ліві гаряче виступали проти націо-нальних рухів «во имя единства пролератиата».

Чи погоджуєтесь ви з думкою Є. Чикаленка? Ар-гументуйте свої висновки історичними фактами.

Чому, на вашу думку, названі політичні гру-пи не підтримували національних устремлінь україн ського суспільства?

іі. актуалізація опорних знань та мотива-ція діяльності.

У процесі вступної розповіді вчитель актуалі-зує знання учнів з курсу історії України 9 класу про соціально-економічне та політичне станови-ще в Західній Україні наприкінці ХІХ ст.:

Західноукраїнські землі залишалися внутріш-ньою колонією Австро-Угорщини, її сировинним придатком, ринком збуту товарів, що виробля-лись промислово розвинутими регіонами імпе-рії Габсбургів. Політичне становище в регіоні характеризувалося тим, що проводилась асимі-ляторська політика австрійським урядом віднос-но українців, домінували представники інших національностей, в основному – поляки, у полі-тичному житті краю.

ііі. вивчення нового матеріалу.1. внутрішньополітична ситуація на за-

хідноукраїнських землях у складі австро-угорщини.

Особливості внутрішньополітичної ситуації на західноукраїнських землях в складі Австро-Угорщини вчитель розкриває за наведеною схе-мою, пропонуючи учням зафіксувати тезово її основні положення. Це питання розглядається з використанням відповідної настінної карти та атласу.

Учитель. З’ясуйте особливості політичного роз-витку Західної України у складі Австро-Угорщини.

З чим, на вашу думку, була пов’язана обмеже-ність повноважень місцевих крайових сеймів?

Учитель. Таким чином, внутрішньополітич-ний розвиток Західної України в складі Австро-Угорщини характеризувався тим, що доля всього українського населення залежала від Галицько-го крайового сейму та угорської адміністрації. Австрійський уряд у своїй внутрішній політиці ігнорував прагнення українців до самостійного національно-політичного життя, хоча порівняно з українськими землями, що перебували в скла-ді Російської імперії, у національно-культурній сфері його політика була більш поміркованою.

2. економічний розвиток Західної україни.Узагальнити та виокремити основні особли-

вості економічного розвитку західноукраїнських земель у складі Австро-Угорщини вчитель зможе за допомогою схеми-переліку «Характерні особли-вості економічного розвитку західноукраїнських земель у складі Австро-Угорської імперії», основні пункти якої учні фіксують у конспектах.

У першому десятиріччі XX ст. у промисловос-ті західноукраїнських земель спостерігалось пев-не піднесення. Основні її галузі у цей період пе-ребували у перехідному стані, що зумовлювався процесами модернізації. Найбільш розвинутими залишалися галузі, пов’язані з видобутком і пер-

внутрішньополітичне становище західної України в складі австро-Угорщини (1900–1914 рр.)

На початку XX ст. західноукраїнські землі – Схід-на Галичина, Північна Буковина і Закарпаття перебува-ли у складі Австро-Угорщини (однієї із найреакційніших та найвідсталіших країн Європи у політичному та еконо-мічному відношенні).

Основні особливості політики австро-угорського уря-ду на західноукраїнських землях: перетворення регіону на колоніальні окраїни, аграрно-сировинний придаток, утри-мання в покорі представників української національно сті, надання політичних привілеїв полякам (Сх. Галичина), ру-мунам (Пн. Буковина), угорцям (Закарпаття).

Адміністративний поділ – Східна Галичина і Букови-на входили до складу Австрії, а Закарпаття – до скла-ду Угорщини.

Станом на 1900 р. на західноукраїнських землях прожи-вало понад 4,6 млн українців: у Галичині – 3,85 млн чол., на Буковині – 3,05 млн, у Закарпатті – 0,5 млн чол.;

Східна Галичина входила разом із Західною до складу «Коронного краю», який поділявся на повіти (у Сх. Гали-чини їх налічувалося 50), Буковина поділялася на 10 по-вітів і становила окрему адміністративну одиницю з цен-тром у м. Чернівцях;

Закарпаття у складі Угорщини поділялося на 4 «ру-синські» (українські) жупи, або комітати (області):

Ужанську, Берегівську, Угочанську і Марамороську.

Управління. Галичиною керував намісник, якого при-значав імператор переважно з польських магнатів. йому належала вся адміністративна влада в краї; повітами управляли старости, що підлягали намісникові; у Львові та Чернівцях існували крайові сейми як органи місцево-го самоврядування (обиралися до куріальною системою, внаслідок чого в них переважали поміщики і буржуазія, причому в Галицькому сеймі – польські, в Буковинсько-му – румунські та німецькі). Вони вирішували дрібні пи-тання місцевого характеру (торгівля, освіта, санітарія та ін.), їх рішення мав затвердити імператор або профіль-не міністерство.

9




винною переробкою сировини (нафтовидобувна, лісова, деревообробна). У таких галузях, як метало-обробна, паперова, шкіряна, великих підприємств не існувало, були лише напівкустарні майстерні з невеликою кількістю робітників. Поширеними за-лишались кустарні промисли: килимарство, ткац-тво, плетіння корзин, обробка деревини.

На початку XX ст. продовжувався процес про-никнення іноземного капіталу в промисловість західноукраїнських земель, зокрема, німецько-го, британського, французького, бельгійського, американського, канадського. У 1905–1906 рр. в регіоні виникло понад 50 акціонерних ком-паній. Найбільші з них: «Галицько-Карпатське товариство» (канадсько-німецька компанія, ка-пітал якої становив 16 млн крон), «Галичина» (британсько-австрійська компанія, її капітал – у 6 млн крон). 3/4 видобутку нафти контро-лював британсько-німецький концерн, який навіть конкурував з найбільшим світовим наф-товим американським трестом «Стандарт ойл оф Нью-Джерсі». Прибутки іноземних компаній у 1912 р. становили 20,6 млн крон і були най-вищими в Європі.

На підприємствах Західної України працю-вали майже 300 тис. робітників, з них на про-мислових – до 63 тис. На Буковині налічувалось 13 тисяч промислових робітників, а на Закар-

патті – до 7 тисяч. Вони працювали на 700 дріб-них підприємствах.

У 1900–1914 рр. за темпами промислового роз-витку західноукраїнські землі значно поступали-ся Наддніпрянщині, оскільки процеси індустріалі-зації в Західній Україні тільки розпочиналися. Це було наслідком грабіжницької колоніальної анти-української політики Австро-Угорської імперії.

Щоб дати учням уявлення про темпи еконо-мічного розвитку в Західній Україні, учитель ор-ганізовує роботу зі статистичними даними.

видобуток нафти в Західній україні в 1890–1909 рр. (у тис. т)

Яким економічним поняттям можна охаракте-ризувати динаміку видобутку нафти в Західній Україні в 1890–1909 рр.?

Визначте чинники зміни об’ємів видобутку наф ти у західноукраїнському регіоні.

видобуток кам’яної солі в Західній україні у 1900–1908 рр. (у тис. т)

Чому різко збільшився об’єм видобутку кам’яної і кухонної солі в Західній Україні в 1900–1908 рр.? З якими чинниками це, на вашу дум-ку, було пов’язано?

Учитель розкриває особливості сільськогоспо-дарського розвитку на західноукраїнських зем-лях, акцентуючи увагу учнів на організації так званої Верховинської господарської акції.

Сільське господарство західноукраїнських зе-мель в умовах зародження процесів індустріалі-зації на початку XX ст. набувало дедалі більшого товарного характеру. Але, як і на землях Східної України, у ньому продовжували панувати пере-житки феодальної системи, які стримували тем-

колоніальне становище західноукраїнських земель

західна Україна — джерело сировини для промислових регіонів імперії

насиченість товарами з центральних регіонів, що розорювало місцеву дрібну та середню промисловість

зростання залізничного будівництва, що посилювало експлуатацію природних багатств

стрімке проникнення іноземного капіталу (найбільші акціонерні товариства: канадсько-німецьке «Галицько-карпатське товариство», англо-австрійська «східниця», англійська «Галичина», англо-австро-німецький нафтовий концерн, австро-американський синдикат «мундуст», угорське об’єднання промисловців «сольва»;

загалом — 50)

провідні галузі: нафтовидобувна (напередодні першої світової війни нафтопромисли Борислава та дорогичина давали

5 % світового видобутку) та деревообробна

розвиток взуттєвої, швейної, килимарської галузей на рівні дрібних підприємств

зростання кількості найманих робітників (за наймом працювало 300 тис. чол., 63 тис. — у деревообробній) та

посиленням їхньої експлуатації (робочий день тривав 10 годин)

зайнятість переважної більшості населення у сільському господарстві (90 % працюючих), аграрне перенаселення

зростання соціальної диференціації на селі (частка бідняків зросла з 68 до 80 %) та висока смертність (злидні, голод були

причиною смерті щороку близько 50 тис. чол.)

зростання розорених селянських господарств (лише у 1910 р. в Галичині за борги було продано 27,2 тис. селянських господарств; протягом 1903–1911 рр. така доля спіткала 10 тис.

селян Буковини)

продовження процесу трудової еміграції (за перші десятиліття XX ст. з Галичини виїхало 224 тис. чол.)

10



пи його розвитку: велике поміщицьке землево-лодіння, малоземелля і безземелля селян. Так, у 1902 р. у Галичині налічувалося 3,1 тис. помі-щицьких господарств. 47 західноукраїнських по-міщиків володіли 44 тис. га землі, а польський граф Потоцький мав 49,8 тис. га. Поміщики во-лоділи майже такою самою кількістю землі, як 650 тис. селянських господарств. 80 % селян-ських господарств належали до бідняцьких (мали до 2 га землі). У 1910 р. за борги з аукціону було продано 27,2 тисячі селянських господарств. На Буковині протягом 1903–1911 рр. 10 тисяч селян було позбавлено землі.

Серед усього західноукраїнського населення становище закарпатських русинів було найтяж-чим. Земельна реформа на початку 50-х років уже вичерпала свій потенціал. 51 % селянських господарств (58 тис.) володіли земельними ділян-ками (телеками) розміром до 1 га (2 гольди), тоді як для нормального ведення господарства потріб-но було 3–5 га. 128 великим землевласникам на-лежало 32,2 % усіх земель, а найбільшими серед них були Шенборни і Телекі (відповідно 233 тис. і 37 тис. гольдів).

За наполяганням мукачівського єпископа Юлія Фірцака (1836–1912), занепокоєного становищем селян, угорський уряд вислав у Закарпаття спеціа-ліста із сільського господарства Едмунда Егана.

«Міг би хто думати, що в сих сторонах, заби-тих дошками від світу, бодай прожиток дешевий. Куди! Якраз навпаки! До половини зими з’їв кож-ний господар свої хліборобні зароби, а до жнив жиє дорого купленою стравою. За все платить він на 18–20 % дорожче від міської ціни...

Руський селянин не бачить цілий рік ні м’яса, ні яйця, хіба вип’є кілька капель молока, а в ве-ликосвяточний день з’їсть кусень житнього або пшеничного хліба. Зрештою, його поживою є вівсяний ощіпок і – коли не бракне – бульба. Не дивниця, що коли в інших гірських сторонах ба-гато людей рослих, кріпких та здорових, у русь-кому Підкарпаттю подиблемо хіба недокровні, марні, пожовклі мари, безсильні, хиткі, нездалі до військової служби, карликуваті, золотушні (скрофулічні), віддані з розпуки п’янству, зни-ділі, ліневі та темні… Цей народ поволі занепа-датиме матеріально і морально щораз то нижче, доки не загине зовсім ... Якщо уряд думає допо-могти русинам... необхідно взятися за оздоров-лення всього недужого організму». Так звітував чиновник угорського міністерства хліборобства Едмунд Еган після обстеження ним життя ук-раїнських селян Закарпаття.

Розроблені Еганом заходи лягли в основу орга-нізації Верховинської господарської акції, яка по-чала здійснюватися із середини 1897 р. Насампе-ред було орендовано в графа Шенборна 12 600, а згодом ще 20 000 гольдів землі, переважно пасо-

вищ, на яких розводили завезену з Німеччини та Швейцарії худобу високопродуктивних молоч-них порід, роздану місцевим селянам. Для пере-робки молока, що його здавали селяни, у Нижніх Воротах було створено спеціальне молочне госпо-дарство. Крім скотарства, відповідно до заходів акції розвивались кролівництво, птахівництво, бджільництво та народні промисли.

Важливим заходом Егана було обмеження сва-вілля лихварів, що стало справжнім лихом для се-лян. У 1899 р. було створено кредитну спілку, яка під низькі відсотки давала селянам позички. Од-ним із завдань було також впорядкування виїзду селян на сезонні роботи до маєтків великого зем-левласника Альфреда (5–10 тис. чол.).

Хоча ці заходи мали поверховий характер, про-те вони певною мірою сприяли поліпшенню жит-тя населення. Та не всім сподобалася діяльність Егана. 20 вересня 1901 р. за невідомих обставин його було тяжко поранено, а за два дні він помер. Відтак «Верховинська акція» зійшла нанівець.

Учитель пропонує учням законспектува-ти ос нов ні положення розповіді. Спираючись на факти, учитель пояснює, що причиною погір-шення соціально-економічного становища за-хідноукраїнського селянства стало поширення кооперативного руху, що водночас був формою економічної підтримки селянства і проявом на-ціонального руху.

Поширення кооперативного руху в Західній Україні стало закономірним явищем, однією з форм опору економічному гнобленню з боку польського дворянства та єврейського лихвар-ського капіталу. Під керівництвом національно свідомих юристів, священиків, учителів населен-ня міст і сіл організовувало кредитно-позичкові

Андрей Шептицький

11




та споживчі кооперативи, які будували народні доми, громадські крамниці, комори. Успіх справи значною мірою був забезпечений високоавтори-тетною підтримкою греко-католицького митро-полита Андрея Шептицького. У своєму архіпас-тирському посланні «О квестії соціальній» (1904) він зобов’язав священиків очолити кооперативні організації й заклади.

Кооперативний рух був представлений 500 кре дитними організаціями, кооператив-ними магазинами, спілками для торгівлі сіль-ськогосподарськими продуктами. Одним з най-більших був кооператив «Народна торгівля», організований Костем Левицьким та іншими діячами «Просвіти» у 1883 р. Його філії діяли в Тернополі, Станіславі, Перемишлі та інших містах. Найбільшим кооперативом з переробки фруктів та овочів було товариство «Бойки си-невидські». З 1903 р. на Буковині функціонува-ла «Селянська каса», у віданні якої перебували десятки виробничих, споживчих кооперативів. Очолював це кооперативне об’єднання профе-сор Чернівецького університету Степан Смаль-Стоцький.

Ці кооперативи, крім виконання суто еконо-мічних функцій, гуртували українську людність у вагому соціально-політичну силу, спроможну на рівних взаємодіяти з домінуючими на той час в Галичині поляками. У 1899 р., щоб навчити селян сучасних методів господарювання, відо-мий галицький діяч Є. Олесвицький заснував товариство «Сільський господар», яке у 1913 р. налічувало вже понад 32 тис. членів.

Досить численними серед кооперативів були кредитні спілки, які надавали позички, і тим самим рятували українських селян від здир-ництва лихварів. У 1895 р. у Львові було від-крито страхове товариство «Дністер». Станом на 1907 р. кількість його клієнтів становила

213 тис. чол. Зростання кооперативів зумови-ло створення в 1904 р. Центральної асоціації українських кооперативів, що мала 550 філій, в яких налічувалось 180 тис. членів. Коопера-ція допомагала вистояти українцям у голодні роки, згуртовувала їх і стала однією з важли-вих форм національного руху.

Учитель розповідає про одного з активних діячів національного руху Степана Смаль-Стоцького.

степан йосипович смаль-стоцький (1859–1939) – український педагог, мовознавець і гро-мадянський діяч. Освіту здобув у Чернівецькому і Віденському університетах.

Окрім роботи на науковій ниві та участі в полі-тичному житті С. Смаль-Стоцький був активним учасником кооперативного руху, зокрема обій-мав посади голови «Руської каси» та «Селянської каси» (з 1903 р.). «Руська каса» давала позички під 7 %, тоді як у лихварів кредитні відсотки сягали від 24 до 200 і більше. Саме С. Смаль-Стоцький у місцевому сеймі Буковини реалізував ідею на-дання державних кредитів селянам.

На зростання українського національного руху на Буковині вплинула його наукова (так у пра-ці «Буковинська Русь» Смаль-Стоцький змальо-вує історію Буковини в її нерозривному зв’язку з Галицько-Волинським князівством та іншими українськими землями), публіцистична (він був протягом багатьох років співредактором газети «Буковина», редактором газети «Руська Рада») та педагогічна діяльність.

Під час Першої світової війни С. Смаль-Стоцький як діяч Союзу визволення України (1914–1948) проводив культурну роботу в таборі українських полонених у Раштаті. У 1917 р. він обіймав посаду голови Бойової управи Україн-ських січових стрільців. У 1919 р. був послом ЗУНР у Празі, де постійно проживав майже до смерті (1939 р.).

Узагальнення матеріалу вчителем. Та-ким чином, на розвиток аграрних відносин у Західній Україні, як і на промислове станови-ще, помітно впливало її колоніальне станови-ще в складі Австро-Угорщини. На початку XX ст. регіон продовжував залишатись аграрно-сировинною провінцією Австро-Угорської ім-перії. Як наслідок сільське господарство залишалось екстенсивним, з малими капіта-ловкладеннями, було недостатньо забезпечене сільськогосподарською технікою, характеризу-валось низькою продуктивністю праці. У про-мисловості переважав розвиток галузей з ви-добування і первинної обробки сировини, інші галузі свідомо гальмувалися (особливо оброб-на). Загалом основною особливістю розвитку економіки в Західній Україні у складі Австро-Угорщини був її колоніальний характер.

Степан Йосипович Смаль-Стоцький

12



3. соціальні рухи та виступи.Становище українців у Західній Україні і на

початку XX ст. залишалося надзвичайно склад-ним. Австро-Угорський уряд доручив займатись їх питанням галицькому сейму та угорській адмі-ністрації. Усе суспільне життя українців харак-теризувалось дискримінацією.

Протиборство польської та української інте-лігенції нагадувало війну у XVII ст. між поль-ською шляхтою й козаками. Досягнута напри-кінці XIX ст. взаємна угода про примирення проіснувала недовго, оскільки поляки фальси-фікували результати виборів до сейму, де мали більшість. Тому в 1908 р. досягти порозуміння не вдалося. Нестерпне становище підштовхува-ло селян до рішучих дій, оскільки вони не бажа-ли вже розв’язувати свої матеріальні проблеми тільки шляхом еміграції. У 1902 р. почався ма-совий бойкот жнив, в якому взяли участь понад 100 тис. сільськогосподарських робітників. Ко-ординували діями страйкарів місцеві комітети. Польські магнати налаштовували громадську думку проти українців, звинувачуючи їх у наці-ональній неприязні і спробі витіснити шляхту з її спадкових земель. Та, зрештою, вони пішли на поступки, збільшивши плату, і селяни здобули першу вагому перемогу.

Нестерпним було і становище робітників-українців, робочий день деяких з них тривав понад 12 годин. Іноземні підприємці широко використовували дитячу працю. Зубожіння за-хідноукраїнського робітників, що посилювало-ся соціальним і національним гнітом, так само, як і аграрне перенаселення, призвело до масової еміграції. Так, у 1890–1914 рр. понад 500 тис. українців Галичини емігрували до США, Пів-денної Америки і Канади у пошуках роботи. Ак-тивною формою опору (поряд з емігруванням) стала боротьба за соціально-економічні права. Так, одним із найбільших соціальних виступів у Західній Україні на початку ХХ ст. став масо-вий (близько 200 тисяч учасників) страйковий рух селян і сільськогосподарських робітників у 1902 р., що охопив десятки повітів Львівщини, Тернопільщини, Станіславщини. У відповідь на активізацію населення віденський уряд оголосив «надзвичайний стан» і направив туди війська. Над учасниками масового селянського руху було влаштовано розправи.

У соціальних протестах брали участь і захід-ноукраїнські студенти, які на відміну від ро-бітників і селян висували вимоги національно-культурного характеру. Так, у 1902 р. відбувся виступ студентів Львівського університету. Вони вимагали від австро-угорських властей права для них навчатись рідною мовою, скасу-вати обмеження на вільний культурний розви-ток українців.

Учитель організовує колективну роботу учнів із документом.

«Браття, не в Канаді і не в Бразилії наш хліб! Наша Канада і Бразилія на тій землі, котру наші прадіди кров’ю поливали, за котру батьки й діди буки брали» – йшлося у відозві страйкового ко-мітету Гусятинського повіту на Тернопільщині під час одного із селянських виступів на почат-ку ХХ ст.

Які заклики до селянства проголошено у відоз-ві страйкового комітету? Чому селянство відда-вало перевагу еміграції, аніж боротьбі за свої права на батьківщині?

Учитель доповнює свою розповідь про робітни-чий і селянський рухи в Західній Україні на по-чатку ХХ ст. даними із наведеної хронологічно-тематичної таблиці.

рік подія1900–1903 У Східній Галичині відбулося 70 робітничих

страйків, які зазвичай супроводжувалися мітингами, зборами, демонстраціями

1902 Страйк будівельників Львова, у якому взяли участь 5 тис. чол., був розігнаний поліцією, серед жертв – поранені і вбиті

1902 Селянський рух Галичини, що охопив до 500 сіл 26 повітів (100 тис. чол.), був придушений військами й жандармами (4 тис. заарештовано, з них до 800 засуджено до ув’язнення)

1904 Страйк нафтовиків Дрогобицько-Бориславського нафтового басейну (8 тис. чол.)

1905 Мітинги, збори, демонстрації у Львові, Чернівцях, Тернополі, Дрогобичі, Станіславі, Коломиї

1905–1907 У Східній Галичині відбулося понад 220 страйків (40 тис. робітників 1750 підприємств)

1907–1914 Революційний рух у західноукраїнських землях пішов на спад, але не припинявся до Першої світової війни

* Проаналізувавши дані таблиці, визначте ди-наміку робітничих і селянських виступів у Захід-ній Україні в 1900–1914 рр.

* У чому проявився вплив Російської демокра-тичної революції на розвиток революційного руху в західноукраїнських землях у 1905–1907 рр.?

Під впливом Російської демократичної рево-люції 1905–1907 рр. Австро-Угорську монархію охопив могутній рух за введення загального ви-борчого права. Особливої інтенсивності він на-був у 1906 р.

Про це свідчать такі історичні події. 22 січ-ня того року австрійський імператор Франц-Йосип прийняв українську делегацію, вимогою якої було загальновиборче право. Від імені деле-гації говорив митрополит Андрей Шептицький. Щоб підтримати домагання делегації, на 2 лю-того було скликано народне віче, яке відбулось у Львові з участю близько 50 тис. осіб.

Під цим могутнім тиском у 1907 р. австрій-ський уряд провів, нарешті, парламентську ре-форму, яка забезпечила українцям в імперському

13




парламенті вагоме представництво (27 депутатів від Галичини і 5 від Буковини). Але воно мог-ло бути значно більшим, якби не махінації з ви-борчими округами, зловживання й розправи над українськими виборцями під час виборів. Про-тестуючи проти такої несправедливості, україн-ський студент Мирослав Січинський застрелив галицького намісника графа Анжея Потоцько-го, за що був засуджений до смертної кари, за-міненої під тиском громадськості на 20 років ув’язнення.

Мирослав Миколайович січинський (1887–1979) – український громадсько-політичний діяч. Народився в сім’ї священика, громадсько-го діяча, депутата Галицького сейму. Освіту здо-був у Коломийській та Перемишльській (нині – Польща) гімназіях, навчався на філософському факультеті Львівського та Віденського універси-тетів. Деякий час був членом Української соціал-демократичної партії Галичини, брав активну участь у її діяльності, зокрема у виборчих кам-паніях.

Відомим М. Січинський став після вбивства у 1980 р. у Львові галицького намісника Ан-джея Потоцького. Незважаючи на те, що відпо-відальність за цей акт не взяла на себе жодна політична організація, його схвально сприйня-ли радикальні українські партії та діячі, пере-важна більшість галицьких українців. Однак митрополит Андрей Шептицький, усе духовен-ство та лідери національно-демократичної пар-тії суворо засудили вчинок М. Січинського як прояв політичного терору. Проте цей осуд став додатковим джерелом неприхильного ставлен-

ня українців до польського панування в Гали-чині та пропольської орієнтації окремих укра-їнських політичних кіл.

Основна маса українського громадянства од-нозначно підтримав М. Січинського. По селах по-ширювалися пісні про його вчинок.

У 1911 р. провідники студентської молоді Дмитро Вітовський і Микола Цеглинський ор-ганізували втечу М. Січинського з в’язниці. З допомогою двох наглядачів-українців він втік з в’язниці у Станіславі (нині Івано-Франківськ) і разом з ними нелегально виїхав до Норве-гії, а згодом – до Швеції, звідти у 1914 р. – до США.

У роки Першої світової війни М. Січинський був одним із засновників Української федера-ції соціалістичної партії Америки, редагував її тижневики «Робітник» (1914–1917) і «Народ» (1917), був одним з провідних керівників Фе-дерації українців США (1915–1918). У 1920 р. став співзасновниом організації «Оборона України» та редактором її часопису «Україн-ська громада».

У 1933–1941 рр. М. Січинський – президент Українського робітничого союзу (нині Україн-ський братський союз). У роки Другої світової війни поступово перейшов на прорадянські та прокомуністичні позиції, хоча не був апологетом устрою в СРСР і комуністичної ідеології та прак-тики. У 1968 р. приїжджав в Українську РСР, від-відував Львів. До кінця життя не шкодував про свій вчинок, вважав його виправданим і спра-ведливим. Останні роки провів у будинку для людей похилого віку. Помер у 1979 р. у м. Вест-ленд (США).

У ході розповіді вчитель звертає увагу учнів на те, що так само, як здійснення парламент-ської реформи в 1907 р. стало можливим лише за умови розгортання руху українського насе-лення за здійснення подібних перетворень і під впливом Російської демократичної революції 1905–1907 рр., так і подальше реформування в 1914 р. відбулось завдяки зусиллям україн-ських діячів і наростанню зовнішнього кон-флікту між Австро-Угорщиною із Російською імперією.

Після вагомих перемог у 1907 р. (парламент-ська реформа) основні зусилля українських дія чів спрямовувались на скасування поль-ської монополії на владу. У цій боротьбі засто-совувались як парламентські (подання, запи-ти, петиції, переговори, обструкції та ін.), так і поза парламентські (віча, страйки, демонстра-ції) методи. Завдяки цій діяльності, а також під тиском австрійського уряду, який не бажав за-гострення ситуації в Галичині напередодні кон-флікту з Російською імперією, поляки змуше-ні були піти на поступки – 14 лютого 1914 р.

Мирослав Миколайович Січинський

14



Галицький сейм ухвалив законопроект про ре-форму крайового статуту, за яким ук раїнці мали отримати в сеймі 62 місця, тобто 27 % загальної кількості.

Отже, реформа крайового статуту відкрива-ла для українців нові перспективи для подаль-шої боротьби за поділ Галичини на українську і польську частини.

На основі викладеного матеріалу вчитель пропонує учням скласти хронологію подій за схемою: дата – подія – результат:

іV. Закріплення вивченого матеріалу.• Визначте основні тенденції економічного

розвитку західноукраїнських земель у складі Австро-Угорщини на початку ХХ ст.

• З’ясуйте внутрішні та зовнішні чинники, що визначали темпи економічного розвитку Захід-ної України на початку ХХ ст.

• Що таке Верховинська господарська акція? Яким чином вона могла поліпшити життя за-карпатських русинів?

• Проаналізуйте перебіг та результати бо-ротьби західноукраїнського населення за введен-ня загального виборчого права.

V. підбивання підсумків уроку.Узагальнююча розповідь учителя.

На початку XX ст. економічне і політич-не становище більшості населення західно-українських земель, які перебували у складі Австро-Угорської імперії, було тяжким. Певне

зростання промисловості напередодні Першої світової війни не супроводжувалось поліпшен-ням становища робітників. У провідній галу-зі економіки – наф товидобувній умови праці були досить тяжкими.

Економічну і національну дискримінацію що-денно відчувало на собі і українські селяни, які становила переважну більшість населення регіо-ну. Проте саме в селі почали поволі відбуватися певні позитивні зрушення. Інтереси селянства почали захищатися кооперативами, кількість яких швидко зростала.

У 1900–1914 рр. українське населення відчува-ло дискримінацію у кожній сфері народного гос-подарства. Особливо це стосувалося Галичини: відбувались брутальний польський тиск, повно-масштабна політика полонізації українців. Про-те така політика лише згуртовувала їх. Склад-ність соціально-економічних і політичних умов посилювала прагнення українців до об’єднання зусиль для відстоювання своїх національних інтересів; сприяла зростанню їхньої національ-ної самосвідомості, піднесенню національно-визвольного руху.

Vі. домашнє завдання.Виконайте завдання.– Позначте на контурній карті території за-

хідноукраїнських земель, що на початку ХХ ст. входили до складу Австро-Угорської імперії (Східна Галичина, Північна Буковина, Закар-паття).

– Обґрунтуйте або спростуйте твердження про те, що в національно-культурній сфері станови-ще населення західноукраїнських земель в скла-ді Австро-Угорщини було кращим порівняно з українцями у Наддніпрянщині. З чим, на вашу думку, пов’язані відмінності?

– Прочитайте уривок із документа та дайте відповідь на запитання:

«…в галицькім селі на сто люда є 90 нужда-рів, а 10 заможних. В багатьох околицях люди не їдять хліба, а живуть тільки горохом, ква-солею і кукурудзою. У разі хвороби не має хлоп жодної помочі ані обеспечення… У парі з нуж-дою іде темнота серед хлопської маси. В дея-ких повітах більше як половина хлопських ді-тей не ходить до школи, і ростуть ті бідні діти без всякої освіти» – йшлося у статті «Хлопська нужда» львівської газети «Громадський голос» за 1907 р.

– Проаналізуйте документ та доведіть або спростуйте справедливість інформації, що наве-дена у статті.

– Порівняйте становище селянства Над-дніпрянської та Західної України на початку ХХ ст. З чим, на вашу думку, були пов’язані відмінності?

• проведення австрійським урядом парламентської реформи, яка збільшила кількість українських депутатів в імперському парламенті (27 депутатів від Галичини і 5 від Буковини)

• вбивство студентом львівського університету мирославом січинським австрійського намісника Галичини графа потоцького. цей вчинок був мотивований помстою за фальсифікацію виборів до крайового сейму і за кривди селянам

• виступ кількатисячного наповпу у дрогобичі проти обмеження виборчого права під час виборів до віденського парламенту. зібрання було розігнано з допомогою військ — 29 чол. вбито, близько 100 поранено, заарештованих засуджено

• в умовах напружених відносин між австро-Угорщиною і російською імперією австрійські власті погодилися реформувати виборче законодавство до місцевого сейму

• 14 лютого — Галицький сейм ухвалив законопроект, за яким здійснювалася реформа крайового статуту — українці мали отримати у сеймі 62 місця (27 % загальної кількості депутатських місць)

• 22 січня — візит української делегації до австрійського імператора на чолі з а. шептицьким з вимогою введення загального виборчого права;• 2 лютого — народне віче у львові (50 тис. чол.) на підтримку домагань делегації

1906 р.

1907 р.

1908 р.

1911 р.

1912 р.

1914 р.

15


© Кожем’яка О., 2013 Передплатний індекс 74644

Мета та завдання уроку:– дати учням основні знання про діяльність

Європейського Союзу;– формувати уміння логічно мислити і на осно-

ві аналізу творчо переосмислювати вивчені істо-ричні факти, узагальнювати їх в ігровій змагаль-ній формі;

– проінформувати старшокласників про вплив Євросоюзу на політико-економічний, культурно-освітній та соціальний розвиток Європи;

– задовольнити потребу школярів у підвищен-ні громадянської та політичної культури.

після цього заняття учні зможуть:– називати основні етапи створення та напря-

ми діяльності Євросоюзу;– обґрунтовувати роль ЄС у європейських ін-

теграційних процесах;– характеризувати основні інститути ЄС та

їх функції;– розкривати історію та діяльність Європей-

ського Союзу;– розповідати про вплив Євросоюзу на полі-

тичне, економічне і культурне життя кран, що входять до організації;

– виробляти власну думку про напрями та проб леми діяльності Євросоюзу;

– наводити конкретні приклади його діяльності;– аналізувати ситуації, пов’язані з різними на-

прямами діяльності Європейського Союзу.

основні документи і факти, що стосуються діяльності єс.

18 квітня 1951 р. – Угода про створення Єв-ропейської спільноти вугілля та сталі (ЄСВС, Па-ризький договір): Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург.

25 березня 1957 р. – «Римська угода» про створення Європейської економічної спільно-ти (ЄЕС) та Європейської спільноти з атомної енергії (Євратом): Франція, Німеччина, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург.

4 січня 1960 р. – угода про створення Євро-пейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ): Вели-кобританія, Австрія, Данія, Норвегія, Португа-лія, Швеція та Швейцарія.

22 січня 1972 р. – брюссельська угода з Да-нією, Ірландією, Норвегією та Великобританією про приєднання до Європейського економічного співтовариства.

9–10 грудня 1974 р. – рішення щодо прове-дення прямих виборів до Європейського парла-менту.

7 і 10 червня 1979 р. – перші прямі вибори до Європейського парламенту.

9 червня 1990 р. – Шенгенський договір про скасування митного контролю на кордонах між державами – членами Європейського економіч-ного співтовариства.

7 лютого 1992 р. – Маастрихтський дого-вір про Європейський Союз (набув чинності з 1 жовт ня 1993 р.).

1 січня 2002 р. – впроваджено єдину валюту – «євро» у країнах європейської економічної зони.

12 жовтня 2012 р. – Європейському Союзові присуджено Норвезьким Нобелівським комітетом Нобелівську премію миру «За внесок упродовж по-над шести десятиліть у просування миру і прими-рення, демократії та прав людини в Європі».

вимоги до проведення ігрового узагальню-ючого уроку.

Щоб діяльність на уроці була ефективною і дала бажані результати, необхідно нею керувати, до-держуючи таких вимог:

1. Підготувати учнів до проведення узагальню-ючої гри. Кожен учень повинен засвоїти її прави-ла, усвідомити мету, кінцевий результат, послідов-ність дій, мати необхідні знання для участі в ній.

2. Грамотно визначити мету, завдання та сформулювати очікувані результати від прове-деного уроку-гри. Пояснення вчителем завдань мають бути зрозумілими і чіткими.

3. Ігрові дії повинні регламентуватися прави-лами гри, сприяти пізнавальній активності учнів, давати їм змогу виявити свої здібності, застосува-ти набуті знання, уміння і навички.

4. Дії учнів слід контролювати, своєчасно ви-правляти, спрямовувати, оцінювати.

5. Не допускати приниження гідності учня (об-разливих порівнянь, оцінок за поразку в грі, глу-зування тощо).

Вдало підібраний матеріал, творча методика його опрацювання забезпечать достатній рівень поінформованості про Європейський Союз, його сутність, структуру. Учень має можливість одер-жати інформацію про способи інтеграції Украї-ни в європейський простір, а також про вплив процесу розширення Європейського Союзу на освітньо-культурний та соціально-економічний

іГровий УзаГальнЮЮчий Урок на темУ «становленнЯ та діЯльність ЄвропейськоГо соЮзУ»Всесвітня історія, 11 класоксана коЖем’Яка, учитель-методист, учитель історії вищої категорії Донецького ліцею № 12, м. Донецьк

16



розвиток. Для проведення вікторини учні об’єд-нуються в чотири групи по шість у кожній. На кожному етапі вікторини команду представля-ють по три учні з таким розрахунком, щоб кожен гравець взяв участь у грі не менш як тричі.

Хід урокуі. організаційний момент.Об’єднання учнів у команди, розподіл гравців

відповідно до етапів.

іі. ознайомлення з темами та очікуваними результатами.

ііі. Мотивація діяльності. постановка проб-лемного запитання:

Що дає членство в Європейському Союзі для окремої держави?

Для мотивації діяльності учнів та демонстру-вання відкритості оцінювання на дошці містить-ся плакат (А-1), на якому виставляються набрані командами бали.

запитанняотримані кожною групою бали

Гр. 1 Гр. 2 Гр. 3 Гр. 4

Політика країн ЄС

Економіка країн ЄС

Культура країн ЄСОсвіта в країнах ЄССпорт в країнах ЄССума балів

Система виставлення балів.• Максимум балів за відповідь на кожне запи-

тання чи виконане завдання – 2 бали.• Усього – 60 балів.

Орієнтовна шкала переведення балів в оцінку.

57–60 – 12 35–40 – 8 15–20 – 452–56 – 11 30–34 – 7 10–14 – 347–51 – 10 26–29 – 6 5–9 – 241–46 – 9 21–25 – 5 1–4 – 1

іV. узагальнення та систематизація набу-тих знань і вмінь.

1-й етап – Політика країн ЄС.– Якими документами регламентується про-

цес створення та функціонування Європейсько-го Союзу?

– Назвіть країни-засновники ЄС.– Коли та з якою метою було утворено Євро-

пейський Союз?– Назвіть структурні інституції Європейського

Союзу.– В якому році Україна на правах спостерігача

приєдналась до міжнародної програми інтелек-

туального розвитку дітей «Європа в школі», яка діє під егідою Ради Європи?

– Коли затверджено Конституцію ЄС?– Назвіть країни, що сьогодні входять до складу

Європейського Союзу.

2-й етап – Економіка країн ЄС.– Назвіть та охарактеризуйте грошову одини-

цю ЄС.– Що дає членство в ЄС для окремої держави?– Спільний ринок і членство у зоні вільної тор-

гівлі. Як ви це розумієте?– Що означає ліквідація митних бар’єрів в

Європейському просторі?– Режим найбільшого сприяння у торгівлі. Що

це означає?– Охарактеризуйте Шенгенський договір про

скасування митного контролю на кордонах між державами – членами ЄС. Що він передбачає?

3-й етап – Культура країн ЄС.– Назвіть провідні тенденції, під впливом яких

відбувається розвиток культури в країнах ЄС.– У чому проявляється наслідок взаємопроник-

нення культур Заходу і Сходу Європи?– Розшифруйте значення культурного гасла

ЄС «Єдині в багатоманітності».– Що передбачає програма підтримки ЄС

«Культура»?– Назвіть найбільш відомих діячів культури

країн ЄС та їхні твори.– З якими організаціями співпрацює ЄС у рам-

ках культурного розвитку?

4-й етап – Освіта в країнах ЄС.– Проаналізуйте розвиток освіти в країнах ЄС.– Як комп’ютеризація впливає на освіту в краї-

нах ЄС?– Що вам відомо про науково-технічний розви-

ток і наукові відкриття в країнах ЄС?– Охарактеризуйте інтеграцію науки і вироб-

ництва в країнах ЄС.– Назвіть загальні тенденції в розвитку нау-

ки і найважливіші досягнення в освоєнні космо-су, здобутки в галузях фізики, хімії, математики, біо логії, медицини.

– Охарактеризуйте розвиток гуманітарних наук, і їх роль в утвердженні загальнолюдських цінностей у країнах Європейського Союзу.

5-й етап – Спорт в країнах ЄС.– Які основні тенденції в розвитку фізкультури

і спорту в країнах ЄС?– Чи надається державна підтримка розвитку

фізкультури і спорту в країнах ЄС?– Які міжнародні організації в Європі коорди-

нують діяльність національних спортивних ко-мітетів, федерацій?

17




– Складіть схему «Проведення Олімпійських ігор у повоєнні роки в європейських країнах».

– Назвіть імена видатних спортсменів сучас-ності, які виступають за честь країн ЄС.

– Які проблеми існують в Олімпійському русі в наші дні?

V. підбивання підсумків уроку. висновки. рефлексія.

Обговорення проблемного запитання.Що дає членство в Європейському Союзі для

окремої держави?

висновки. Діяльність ЄС – наочний прик-лад узгоджених дій урядів і держав, об’єднаних спільною метою – забезпечення безпеки та процвітання країн-учасниць. Незважаючи на певні відмінності у рівнях економічного роз-витку та державному устрої, країни ЄС прово-дять спільну політику в таких найважливіших галузях, як економіка, культура, освіта, наука, соціальна сфера. Найважливішими досягнен-нями ЄС є забезпечення довгострокового миру між країнами, що протягом століть перебува-ли в стані війни одна з одною; демократичні принципи діяльності та прийняття рішень на основі консенсусу і компромісів; чітка право-ва база.

Аналіз учителем роботи учнів на уроці. Визначення результатів діяльності, вистав-

лення оцінок. Коментарі учнів з приводу робо-ти в групах, доступності та цікавості постав-

лених запитань, доцільності використання такого виду роботи для проведення узагаль-нюючих уроків.

Vі. інструктаж з виконання домашнього завдання.

Творчі завдання:історичний прогноз: спрогнозуйте етапи роз-

ширення ЄС на найближчі роки;усний твір-роздум: висловте та обґрунтуйте

власну думку щодо інтеграції України в Євро-пейське співтовариство як ключового напряму зовнішньої політики нашої держави і шляхів її можливої реалізації.

Література1. Капустин А. Европейский Союз : интеграция

и право : монографія / А. Я. Капустин. – М. : Изд-во РУДН, 2000. – 436 с.

2. Копійка В. Розширення Європейського Союзу. Тео рія і практика інтеграційного процесу : моногра-фія / В. В. Копійка. – К. : Вид.-поліграф. центр «Київ. ун-т», 2002. – 253 с.

3. Країни світу – Міжнародні організації та устано-ви. Європейський Союз. – 2004.

4. Нарис історії Європейського Союзу / пер. з англ. Марини Марченко. – К. : К.І.С., 2001. – С. 57.

5. Опришко В. Право Європейського Союзу : підруч. для вищих навч. закладів / В. Ф. Опришко, А. В. Омель-ченко, А. С. Фастовець. – К. : КНЕУ, 2002. – 450 с.

6. Посельський В. Європейський Союз : інституційні основи європейської інтеграції / Володимир Посель-ський. – К. : Смолоскип, 2002. – 168 с.

7. Шемятенков В. Европейская интеграция : учеб. пособие / В. Г. Шемятенков. – М. : Междунар. отно-шения, 2003. – 400 с.

паМ’Ятка дЛЯ авторів журнаЛуАвтор подає до редакції рукопис статті українською мовою обсягом до 20 сторінок формату 1. А4 в електронному вигляді на диску, а також роздрукований на папері.Текст рукопису потрібно набрати на комп’ютері (у програмі 2. Word, півтора інтервала між рядками, розмір шрифту 14).Ілюстрації подаються в окремих файлах у форматі 3. JPEG.Бібліографія до статті має бути складена з додержанням стандартів, прийнятих ВАК 4. України.До рукопису додаються дані про автора (прізвище, ім’я та по батькові, місце роботи, по-5. сада, вчений ступінь, звання, адреса, телефон).Автор підписує другий примірник рукопису, стверджуючи цим достовірність дат, цитат, 6. фактів тощо.Статті, які передбачається використати під час подання до захисту дисертаційних робіт, над-7. силати з рецензією. Необхідно зазначити УДК, написати трьома мовами (українською, росій-ською, англійською) ім’я і прізвище автора, назву статті, анотацію та ключові слова.Прохання не надсилати одні й ті самі матеріали водночас до нашого журналу та інших 8. видань.

Редакція

18

методика, практика, досвід використайте на Уроці

© Зімич Л., Кондратевич І., 2013 Передплатний індекс 74644

Мета: ознайомити учнів із складанням життє-пису історичної особи (скласти її розгорнуту ха-рактеристику) у процесі самостійної та групової дослідницької діяльності на основі алгоритмів ді-яльності (пам’ятки, які допомагають з’ясувати міс-це та роль видатної особи в історичному процесі); вчити їх самостійно оцінювати діяльність істо-ричного діяча;

• розвивати в учнів уміння висловлювати свої думки та судження, робити висновки; розробити разом з учнями кри терії оцінювання видатної по-статі в конкретних історичних умовах (у тому числі моральних позицій);

• виховувати громадянську свідомість, гід-ність, справжній патріотизм на прикладах жит-тя та діяльності видат них історичних осіб.

обладнання: історична карта, дидактичні ма-теріали, комп’ютерна презентація.

Хід урокуУчитель. Шановні учасники засідання нашо-

го гуртка, сьогодні ми повторимо та узагальнимо знання, уміння, навички, пов’язані з такими ка-тегоріями, історична хронологія; історична кар-тографія; історична персоналітика.

Сподіваюсь, що ви продемонструєте прекрасні знання, свою ерудованість.

план уроку1. Розминка «Заморочки із бочки».2. Крилаті вислови.3. Історичні персоналії.4. Полілог.

1. розминка «Заморочки із бочки».Учитель. У вас на парті є кульки. Вони про-

нумеровані. Під номерами зазначено запитання. Кожен із вас відповідає на запитання.

1. Чи правильним є твердження: «Альма-нах «Русалка Дністрова» – перша збірка поезій Т. Шевченка»? (Ні, «Руська Трійця»)

2. Яка християнська церква утворилась в 1596 р.? (Греко-Католицька)

3. Під номером 3 – «Хронологічний марафон». На ігровому полі на дошці закрито зазначені в шаховому порядку дати. Кожен із вас називає но-мер поля і визначаєте подію, яка відбулася в цей рік (яке це століття?).

1840 р. 1648–1657 рр. 1815 р.1877–1878 рр. 1815 р. 1899–1902 рр.

4. Про яку організацію йдеться в цитованому документі? «Недавно виявлено, що молоді вче-ні люди в Києві, майже всі уродженці Малоросії, утворили Українсько-Слов’янське товариство… Засновниками товариства були колезький сек-ретар Гулак, ад’ютант Костомаров і кандидат Білозерський… З ними зближалась і молодь, яка навчалась в університеті св. Володимира». (Кирило-Мефодіївське товариство)

5. Що таке фреска? (Малюнок на сирій шту-катурці)

6. Чи знаєте ви першу державу, яка запровадила християнство як православну релігію? (Вір менія)

7. Хто здійснив першу навколосвітню подо-рож? (Магеллан)

8. Якого кольору прапор нашої держави? (Синьо-жовтий)

2. крилаті вислови.Учитель. На дошці зазначено крилаті висло-

ви, ви повинні пояснити, звідки вони походять і що означають.

1. Час боїться пірамід.2. Влаштувати Вавилонське стовпотворіння.3. Повернутися на землю обітовану.4. Ахіллесова п’ята.5. З щитом чи на щиті.6. Гордіїв вузол.7. Хліба і видовищ.8. Домоклів меч.9. Випити гірку чашу.10. Голгофа.11. Посипати голову попелом.12. Соломонів суд.13. Авгієві стайні.14. Розділяй і владарюй.15. Муки Тантала.

3. історичні персоналії.Учитель. Американський письменник

Р. Емер сон сказав: «Історії, власне, не існує, існу-ють лише біографії». І з цим складно не погоди-тись. Адже історія – це долі людей, які, по суті, творять історію. Історична особа – особистість із яскраво вираженою індивідуальністю, що зали-шила значний слід в історії. Роль особи в історії важко переоцінити. У будь-яку епоху і в будь-якій країні видатні особистості очолювати повстання, револю ції, національно-визвольні війни, прово-дили реформи та розвивали духовність і культу-ру. Ці особи своїми активними діями втілю вали в

підсУмкове занЯттЯ історичноГо ГУрткаІсторія України та Всесвітня історіялюбов зімич, учитель історії Березновільської ЗОШ І–ІІ ступенів Любешівського району Волинської області; інна кондратевич, учитель історії Березновільської ЗОШ І–ІІ ступенів Любешівського району Волинської області

19


використайте на Уроці використайте на Уроці

життя прагнення народних мас, з’являлися у най-більш відповідальний для нації момент історії.

Саме особис тість, яка має яскраво виражену ін-дивідуальність, вольові та емо ційні якості, володіє здатністю до самопізнання, тісно пов’язана з пев-ним соціальним середовищем своїм походженням та участю у суспільній діяльності і є об’єктом на-шої уваги. Тому, щоб знати історію, ми повинні зрозуміти роль видатної особистості в історії, чим була зумовлена її діяльність і до якої соціальної чи національної групи вона належала.

Кожна історична особа в межах курсу досліджу-ється за допомогою:

1) біографічних відомостей на тлі історично-го процесу;

2) уривків із дже рел, творів, виступів, які її харак теризують, тощо;

3) великої кількості характеристик (часто про-тилежних), які розкривають її життя, діяльність та роль в іс торії.

Такий підхід дає вам можливість аналізувати, порівнювати, роби ти власні висновки. Вивчаю-чи діяльність історичних постатей, ви не тіль-ки пізнаєте іс торію, а й формуєте свою особис-тість. Отже, сьогодні ми будемо характеризувати та оцінювати історичні постаті.

Переходимо до захисту ваших проектів-досліджень «Історичні персоналії».

Учні, опрацювавши (на заняттях історичного гуртка та самостійно) історичні пам’ятки, до-кументи, науково-методичну і довідкову літера-туру, складають розгорнуту характеристику історичного діяча і озвучують її.

4. полілог.Запитання.1. Які предмети були улюблені в юного Біс-

марка?2. Як використав піалу з водою А. Македон-

ський під час походу в Індію?3. Що вам відомо про генетичну спадковість

Чингісхана?4. Хто така цариця Савська?5. Кому Єлизавета І заповіла престол Англії?6. З ким була одружена Єлизавета І?7. Як ви розцінюєте поїздку Данила Галицько-

го в Золоту Орду? Як приниження чи як розум-ний дипломатичний крок?

8. Яка історія найбільшого діаманта в короні Єлизавети І?

9. На честь якої події побудовано храм Свя-тої Софії?

10. «Непереможна армада» – коли і ким була переможена?

11. Коли було укладено перший збірник зако-нів Київської Русі?

12. Які запитання задала Соломону цариця Савська?

13. Кого і чому називали тестем Європи?14. Яка історія молитви, що кладуть в руки по-

кійнику?15. У чому полягали реформи Бісмарка?

Александр Македонський

Княгиня Ольга

Богдан Хмельницький

20




Соломон

Наполеон І Бонапарт

Володимир Великий

іV. підсумки уроку.Учитель підводить дітей до висновку, що без ро-

зуміння ролі особи в історії, чинників її ді яльності, належності до певної соціальної чи національної групи повноцінне вивчення історії неможливе.

Додаток 1інформаційна картка-пам’ятка 1

Як опрацьовувати історичні документи, науково-популярну і довідкову літературу, щоб скласти портрет історичної особи, розкрити мотиви її дій.

1. Уважно прочитайте текст, який характери-зує історичну особу.

2. Визначте, яка історична особа (політичний, культурний, суспільний діяч) є головним героєм тексту.

3. Установіть автора джерела. Це допоможе з’ясувати, чи буде характеристика об’єктивною, різнобічною (автор критично, позитивно, нега-тивно ставиться до історичної особи).

4. Визначте, з яких питань (ознак) ви будете характеризувати історичну особу.

5. Знайдіть у тексті, прочитавши його, ті по-ложення, питання, які ви використаєте, харак-теризуючи історичну особу.

6. Складаючи характеристику історичної осо-би, ви повинні враховувати історичні умови, в яких вона діяла (історичні умови впливають на формування поглядів, мотивів, кінцеву мету вчинків історичної особи).

7. Узагальнюючи матеріал, визначте:а) погляди, вчинки, мотиви, які були головни-

ми для цієї історичної особи;б) події, які стали наслідком її діяльності (як

діяльність цієї особи вплинула на хід історичних подій).


Як правильно складати характеристику іс-торичної особи.

1. Зазначте ім’я, прізвище, дату народження особи. Коли і в якій країні вона діяла?

2. В яких історичних умовах формувалися по-гляди особи? Як ці умови вплинули на мотиви її вчинків?

3. До якої соціальної групи належала особа? Чи мала політичні цілі ця соціальна група? Як соціальне походження особи вплинуло на її ді-яльність?

4. Яку мету і завдання ставила перед собою історична особа? Як співвідносилися її завдан-ня з існуючим політичним режимом?

5. Які засоби для досягнення своєї мети вико-ристовувала особа?

6. Які особистісні якості були притаманні особі?

7. Яких результатів досягла історична особа? Оцініть їх наслідки (позитивні чи негативні). Яке їх історичне значення?


Як критично оцінювати діяльність особи на основі альтернативних поглядів на проб-лему.

1. Уважно прочитайте текст джерела.2. Знайдіть альтернативні позиції авторів щодо

діяльності особи.3. Який авторський погляд ви приймаєте?

Чому?4. Зробіть висновок щодо внеску особи в роз-

виток країни (ви можете погоджуватися з точкою зору авторів або мати власну).

21

використайте на Уроці використайте на Уроці

© Гриценко А., 2013 Передплатний індекс 74644

З авдання сучасної освіти – підготувати під-ростаюче покоління до професійної діяль-ності та життя в новому, високорозвинуто-

му інформаційному середовищі. Перетворення сучасної цивілізації в інформаційне суспільство актуалізує насамперед проблему формування інформаційної компетентності в школярів, яка стає визначальним чинником ефективності їх трудової діяльності і повсякденного життя.

При цьому істотної трансформації зазнали функції навчальної діяльності старшокласників, що зумовило потребу в модернізації методики викладання історії.

Людина вже зі шкільної лави повинна вміти гнучко та оперативно адаптуватись до нових ви-мог, адекватно реагувати на нові виклики, вміти добувати інформацію з різних джерел та критич-но її оцінювати, виділяти потрібне з маси інфор-мації і впорядковувати свої знання.

Аналізуючи праці А. Хуторського [1, 58–64], зазначимо, що в структурі інформаційної ком-петентності автор виокремлює об’єктивний і суб’єктивний аспекти. Об’єктивний аспект включає вимоги, що висуваються соціумом до професійної діяльності сучасного вчителя; суб’єктивний аспект інформаційної компетент-ності вчителя є відображенням об’єктивного ас-пекта. Тобто об’єктивний аспект відображається в свідомості вчителя через його індивідуальність, професійну діяльність, особливості мотивації удосконалення й розвитку власної інформацій-ної компетентності.

О. Пометун характеризує інформаційну компетентність як комплекс умінь учнів пра-цювати з джерелами історичної інформації: користуватися довідковою літературою, Ін-тернетом для самостійного пошуку інформа-ції; систематизувати історичну інформацію, складаючи таблиці (хронологічні, синхроніс-тичні, конкретизуючі, порівняльні та ін.), схе-ми, різні типи планів (простий, розгорнутий, картинний тощо); самостійно інтерпретувати зміст історичних джерел та відображені в них історичні факти, явища, події; виявляти різні точки зору, визнавати й сприймати таку різно-манітність; критично аналізувати, порівнюва-ти та оцінювати історичні джерела, виявляти тенденційну інформацію та обґрунтовувати її необ’єктивність. Ці уміння формуються у про-цесі виконання завдань [2].

Деякі автори вважають, що інформацій-на компетентність має внутрішню логіку роз-витку, що не зводиться до підсумовування її елементів та логіки розвитку кожного з них окремо. До завдань розвитку інформаційної компетенції відносять: збагачення учнів знан-нями та вміннями з галузі інформатики та інформаційно-комунікаційних технологій; роз-виток їх комунікативних та інтелектуальних здібностей; вироблення вміння здійснювати інтерактивний діалог в єдиному інформацій-ному просторі [3].

Структуру інформаційної компетентності стар-шокласника можна подати у вигляді двох компо-нент – особистісної та професійно-інформаційної. Особистісна компонента являє собою особис-тісні якості учня, необхідні для успішного здійс-нення навчальної діяльності та застосування інформаційних технологій (здатність до рефлек-сії, самоусвідомлення власної діяльності, кому-нікативні здібності). Професійно-інформаційна компонента відображає сукупність компетен-цій (інформаційно-пошукова, комп’ютерно-технологічна та процесуально-діяльнісна), які визначають здатність учня застосовувати інфор-маційні та комп’ютерні технології у процесі нав-чання.

Н. Насирова до складу інформаційної компе-тентності включає: мотивацію, потребу в здо-буванні знань про технічні, програмні засоби та інтерес до них; сукупність знань, які ві-дображають систему сучасного інформаційно-го суспільства і становлять інформативну осно-ву пошукової пізнавальної діяльності; способи і дії, які визначають операційну основу пошу-кової діяльності; досвід пошукової діяльності у сфері програмного забезпечення і технічних ресурсів; досвід відношень «людина-комп’ютер» [4, 10].

Н. Баловсяк виділяє такі компоненти інформа-ційної компетентності:

1. Інформаційний (здатність ефективно пра-цювати з повідомленнями у всіх формах їх по-дання).

2. Комп’ютерний, або комп’ютерно-техно ло-гічний (уміння й навички працювати із сучас-ними комп’ютерними засобами та програмним забезпеченням).

3. Процесуально-діяльнісний (здатність вико-ристовувати сучасні засоби інформаційних і

дослідЖеннЯ стрУктУри та складовиХ елементів інФормаційної компетентності старшокласників У процесі її ФормУваннЯандрій Гриценко, аспірант Бердянського ДПУ, заступник директора Слоутського НВК Сумської області

22




комп’ютерних технологій для роботи з інформа-ційними ресурсами та розв’язування різноманіт-них задач) [5].

З’ясуємо структурно-компонентне наповнен-ня кожної із складових інформаційної компе-тентності.

Інформаційна складова визначає компетент-ності, що стосуються роботи з інформаційними ресурсами в різних їх формах і представленнях і являє собою сукупність певних умінь і знань, зокрема умінь:

1) визначати інформаційну потребу і предмет дослідження;

2) користуватися інформаційними ресурса-ми у професійній діяльності та повсякденному житті;

3) відшукувати відомості, використовуючи для цього різні інформаційні джерела;

4) критично аналізувати та оцінювати повідом-лення;

5) знання юридичних, правових та еконо-мічних норм використання інформаційних ре-сурсів;

Комп’ютерна складова визначає компетент-ності, що стосуються роботи з комп’ютерною тех-нікою, і охоплює такі знання:

1) знання теоретичних основ функціонування комп’ютерної техніки;

2) знання основ збереження даних; 3) знання основ гіпертекстової технології.Комп’ютерна складова охоплює вміння пра-

цювати:1) з операційними системами2) з офісними програмами;3) в мережі Internet;4) з електронною поштою;5) з електронними довідниками і базами да-

них;6) із спеціалізованим програмним забезпе-

ченням.Процесуально-діяльнісна складова визначає

компетентності, що стосуються використання засобів сучасних інформаційних технологій сто-совно роботи з інформаційними ресурсами, і складається з таких знань:

1) знання основ мережевого етикету;2) знання переваг використання комп’ютерної

техніки;3) які задачі можна розв’язувати за допомогою

комп’ютера, а які – не можна.Процесуально-діяльнісна складова охоплює

такі уміння:1) використовувати сучасну комп’ютерну тех-

ніку для опрацювання документів, для збережен-ня даних в електронному вигляді;

2) відшукувати дані, збережені на ком п’ю-тері;

3) відшукувати потрібні відомості в Інтернеті;

4) використовувати засоби сучасних інфор-маційних і телекомунікаційних технологій для зв’язку (електронна пошта, інтернет-пейджери, списки розсилання);

5) обирати програмне забезпечення з ряду аналогів [5].

Розглянуті складові інформаційної компе-тентності повинні доповнюватись особистісни-ми якостями старшокласника, які виражають здатність спеціаліста успішно здійснювати про-фесійну діяльність.

Ці суб’єктивні якості стосуються взаємовід-носин особистості з іншими людьми, здатності застосовувати інформаційно-комунікаційні тех-нології для спілкування (комунікативний компо-нент інформаційної компетентності), а також взаємовідносин особистості із самою собою, а саме: здатності усвідомлювати саморозвиток, виявляти та розвивати психічні якості, необхід-ні для успішного здійснення професійної діяль-ності. Крім того, суб’єктивні якості включають наявність мотивів і потреб у самовдосконален-ні та поглибленні професійних знань, особливо тих, що стосуються використання інформацій-них і комп’ютерних технологій у навчальній діяльності.

Таким чином, складові інформаційної ком-петентності можна подати у вигляді двох ком-понент – особистісної та професійно-інфор-маційної.

Перша являє собою суб’єктивні якості особис-тості фахівця, які сприяють успішній реалізації професійної діяльності майбутнього спеціаліста: здатність до рефлексії самоусвідомлення власної діяльності, до самоорганізації та організації ін-ших людей, уміння швидко мобілізуватись та змінити характер виконуваної роботи, комуні-кативні здібності.

Друга визначає об’єктивні характеристи-ки особистості: сукупність професійних знань, умінь, навичок, що стосуються роботи із сучасни-ми інформаційно-комунікаційними технологія-ми та вміння їх застосовувати для розв’язування професійних задач.

На основі аналізу змісту кожної з компонент інформаційної компетентності старшокласни-ків розроблено та обґрунтовано структурну мо-дель формування інформаційної компетент-ності, яка передбачає мету, функції, зміст та умови формування інформаційної компетент-ності старшокласника і містить такі складо-ві: організаційно-педагогічну, змістову, проце-суальну, ціннісно-мотиваційну.

Організаційно-педагогічна складова відобра-жає особливості застосування форм і методів організації навчального процесу, спрямованих на формування інформаційної компетентності в старшокласника.

23


використайте на Уроці оБГоворЮЄмо проБлемУ

Ціннісно-мотиваційна складова визначає пси-хологічні якості старшокласника, необхідні для того, щоб забезпечити відповідний рівень розвит-ку інформаційної компетентності у процесі вив-чення всесвітньої історії.

Процесуальна складова відображає мате-ріально-технічне забезпечення процесу фор-мування інформаційної компетентності стар-шокласника, а змістова – зміст матеріалу, що використовується для формування інформацій-ної компетентності старшокласника.

Враховуючи існуючі рівні засвоєння учнями як навчального матеріалу, так і будь-якої інфор-мації взагалі, можна визначити етапи форму-вання інформаційних компетентностей під час роботи з інформацією:

– ознайомлення (початковий етап) – учень ви-значає обсяг інформації з питання та можливість її опрацювання;

– прогнозування (інтуїтивний етап) – учень попередньо визначає свої можливості щодо опрацювання та особливості навчального ма-теріалу;

– репродукція (нормативний етап) – учень вивчає масив потрібної інформації та нагрома-джує її;

– перетворення (активний етап) – учень кри-тично осмислює зібрану інформацію: порівнює фрагменти з різних джерел однієї тематики, ви-значає їх достовірність; обирає робочу інформа-цію, узагальнює її;

– творчий (креативний) етап – учень ство-рює власний інтелектуальний продукт на основі здобутої та перетвореної інформації: формулює гіпотези, перевіряє їх і обґрунто-вує, створює власні теорії, працює над твор-чою роботою.

Етапи формування інформаційної компетент-ності старшокласника пов’язані з досягненням певних компетенцій та сформованістю певних психологічних якостей, рівнем знань та вироб-ленням певних умінь, і що особливо важливо – з формуванням кожної компоненти інформаційної компетентності.

Виходячи з цього, можна розрізняти такі види інформаційних компетентностей учнів старшої школи:

– елементарні – засвоєння на початковому рівні необхідної навчальної інформації (потре-бують обов’язкового вдосконалення на наступ-ному рівні);

– базові – володіння оптимальним обсягом ін-формації, необхідної для засвоєння основного нав чального змісту; вміння критично осмислю-вати здобуту інформацію: порівнювати фрагмен-ти однієї тематики з різних джерел; визначати їх достовірність, обирати інформацію, потрібну для роботи; узагальнювати її;

– творчі – створення власного інтелектуально-го продукту на основі здобутої та перетвореної інформації [6].

Отже, інформаційна компетентність – це інтег-ративна якість особистості, яка є результатом ві-дображення процесів відбору, засвоєння, пере-робки, трансформації та генерування інформації в особливий тип предметно-специфічних знань, які дають змогу виробляти, приймати, прогно-зувати та реалізовувати оптимальні рішення в різних сферах діяльності.

Формування інформаційної компетентності учнів включає цілісне світобачення і науковий світогляд, які ґрунтуються на розумінні єднос-ті основних інформаційних законів у природі і суспільстві, можливості їх формального, мате-матичного опису; уявлення про інформаційні об’єкти та їх перетворення в людській практи-ці, зокрема, за допомогою засобів інформацій-них технологій, технічних і програмних засо-бів, що реалізовують ці технології; сукупність загальноосвітніх і професійних знань і умінь, у тому числі знань про соціальні та етичні нор-ми поведінки людей в інформаційному середо-вищі XXI ст.

Інформаційна компетентність дає можливість людині бути успішною в сучасному інформацій-ному суспільстві, приймати усвідомлені рішен-ня на основі критично осмисленої інформації. Важлива роль у формуванні інформаційної ком-петенції в учнів відводиться використанню ін-формаційних технологій.

Література

1. Хуторской А. Ключевые компетенции как компо-нент личностно ориентированной парадигмы образо-вания / А. В. Хуторской // Народное образование. – 2003. – № 2. – С. 58–64.

2. Пометун О. Компетентнісний підхід у сучасній історичній освіті / О. Пометун // Історія в шк. Украї-ни. – 2007. – № 6. – С. 3–12.

3. Тришина С. Информационная компетентность специалиста в системе дополнительного профес сио-нального образования / С. В. Тришина, А. В. Ху-торской // [Електронний ресурс] / Інтернет-журнал «Эйдос». – 2004. – Режим доступу : http://www.eidos.ru/journal/2004/0622-09.htm.

4. Насырова Н. Проектирование подготовки сту-дентов гуманитарных факультетов классическо-го университета по информатике : автореф. дис. … канд. пед. наук. – Казань, 2000. – 17 с.

5. Баловсяк Н. Формування інформаційної компе-тентності майбутнього економіста в процесі професій-ної підготовки : дис ... канд. пед. наук : 13.00.04 / Ін-т педагогіки і психології професійної освіти АПН Украї-ни. – К., 2006. – 334 с.

6. Барановська О. Інформаційні компетентності учнів як дидактична категорія / О. Барановська // Біологія і хімія в шк. – 2004. – № 6. – С. 32–34.

24

використайте на Уроці оБГоворЮЄмо проБлемУ

© Шульга А., 2013 Передплатний індекс 74644

У рок – це цілісний, логічно завершений, об-межений у часі, регламентований обсягом навчального матеріалу основний елемент

педагогічного процесу, який забезпечує актив-ну та планомірну навчально-пізнавальну діяль-ність групи учнів певного віку і рівня підготов-ки, спрямовану на розв’язування визначених завдань [1, 85]. Визначенням охоплені всі ком-поненти навчально-виховного процесу: мета, зміст, засоби, методи, організація і керування, всі дидактичні елементи. Таким чином, урок пе-редбачає колективно-індивідуальну взаємодію вчителя і учнів.

Функція уроку як організаційної форми нав-чання полягає у досягненні завершеної, але част-кової мети. Наприклад, в одному випадку це зас-воєння нового, цілісного змісту, що є частиною ширшого змісту, в іншому – часткове засвоєння матеріалу, на рівні усвідомленого сприйняття і запам’ятовування (закріплення).

У першому випадку структура уроку як ціліс-ної системи повторюватиме структуру навчан-ня як цілісного процесу, в другому – лише част-ково відображатиме цілісний процес навчання. Це означає, що особливості уроку зумовлюються метою і місцем кожного уроку в цілісній систе-мі навчального процесу. Тому запитання про те, чи потрібний організаційний момент і який він має бути за змістом, чи обов’язково задавати до-машнє завдання, як краще організувати колек-тивну і групову роботу учнів, як враховувати ін-дивідуальні особливості учнів, з погляду аналізу процесу навчання не є істотними. Вони мають значення лише тоді, коли з’ясовуються структу-ра і тип уроку.

Структурування будь-якого уроку розпочи-нається з усвідомлення і правильного, чіткого визначення мети – чого учитель хоче досягти. Потім визначаються засоби, які допоможуть у досягненні мети, та способи – як учитель діяти-ме, аби мету було досягнуто.

Мета уроку в сучасній школі характеризуєть-ся конкретністю, чіткістю, логічністю. Наприк-лад, актуалізувати попередні знання, уміння, навички, безпосередньо пов’язані з темою уро-ку; сформувати в учнів нові поняття і способи дій; удосконалити навички роботи з текстом; за-кріпити вміння висловлювати власну точку зору [2, 14–28].

Тип уроку залежить від дидактичної мети. Ко-жен тип уроку має свою структуру, характеризу-ється взаємопов’язаністю елементів уроку.

Розглянемо основні типи уроків з історії.Урок засвоєння нових знань. Основними зав-

даннями таких уроків є вивчення певного обся-гу теоретичних відомостей, формування понять. Структура уроку засвоєння нових знань: орга-нізація учнів і перевірка домашнього завдання; пов торення вивченого матеріалу (активізація і корекція опорних знань); мотивація навчальної діяльності; оголошення теми і мети уроку; вив-чення нового матеріалу; узагальнення і система-тизація знань; підсумки уроку і повідомлення до-машнього завдання.

Основним етапом уроку цього типу є викла-дання нового матеріалу. При цьому може бути самостійна робота учнів: самостійне вивчення нового матеріалу або відповіді на тести.

Урок формування вмінь і навичок. Осно-вним на цих уроках є самостійна робота учнів, наприк лад робота з картами. Структура уроку формування вмінь і навичок: організація учнів і перевірка домашнього завдання; повторен-ня вив ченого матеріалу, який стосується прак-тичної роботи; мотивація навчальної діяльності; оголошення теми і мети практичної роботи; са-мостійна робота учнів; підсумки уроку і повідом-лення домашнього завдання.

Урок застосування знань, умінь і навичок. На уроках цього типу основне місце займає самос-тійна робота учнів, проте аналізують її й оціню-ють інакше, ніж на уроках формування вмінь і навичок. Учителя цікавить насамперед, на-скільки вміло і самостійно використовують свої знан ня учні під час виконання тієї чи іншої ро-боти. Самостійна робота учнів на уроках цьо-го типу охоплює практичні роботи, виконання яких потребує значного обсягу знань. Структу-ра уроку застосування знань, умінь і навичок: організація учнів перевірка домашнього завдан-ня; повторення вивченого матеріалу; актуаліза-ція і корекція опорних знань, умінь і навичок; мотивація навчальної діяльності; оголошення теми і мети практичної роботи; самостійна ро-бота учнів; підсумок уроку і повідомлення до-машнього завдання.

Урок узагальнення і систематизації знань. Такі уроки присвячуються узагальненню і сис-тематизації знань учнів, набутих у процесі вив чення відповідного розділу навчальної про-грами курсу. Структура уроку узагальнення і систематизації знань: організація учнів і пере-вірка домашнього завдання; оголошення теми, мети уроку і мотивація навчання школярів;

типи і стрУктУра Уроків з історії У заГальноосвітніХ навчальниХ закладаХантон шУльГа, вчитель історії Ірпінської ЗОШ І–ІІІ ступенів № 18, Київська область

25


наУковці — вчителевіоБГоворЮЄмо проБлемУ

відтворення і узагальнення понять та засвоєн-ня відповідної їм системи знань; узагальнення та систематизація основних теоретичних поло-жень; підсумок уроку і повідомлення домашньо-го завдання.

Урок перевірки знань, умінь і навичок. На цих уроках учні виконують практичні роботи, розв’язують проблемні ситуації. Для перевірки в комплексі знань, умінь і навичок проводять контрольні роботи, на які відводять спеціаль-ні уроки. Особливістю цих уроків є те, що учні працюють цілком самостійно. Структура уроку перевірки знань, умінь і навичок: організація учнів; оголошення теми, мети уроку; мотивація навчальної діяльності; самостійна робота учнів; підсумок уроку і повідомлення домашнього зав-дання [1; 2].

Комбінований урок. У навчальному проце-сі навчальних закладів серед інших типів за-нять важливе місце посідає комбінований урок. Саме типова структура такого заняття дає змо-гу реалізувати багатопланові завдання вивчен-ня предмета, ураховувати індивідуальні особ-ливості учнів, створює відчуття стабільності й логічної послідовності в ході пізнавальної діяль-ності.

Зупинимось коротко на деяких особливостях комбінованого уроку з історії відповідно до його типової структури:

1. Вступ. Актуалізація опорних знань учнів.2. Перевірка домашнього завдання.3. Мотивація вивчення нової теми. Виклад но-

вого матеріалу.4. Узагальнення й закріплення вивченого на

уроці.5. Висновки й підсумки роботи на уроці.6. Домашнє завдання.Розглянемо детальніше кожен крок такого

уроку. На початку заняття головне – організувати

учнів на подальшу інтенсивну роботу за прин-ципом «швидко й чітко». Для цього стануть у при-годі запитання, що стосуються найважливіших історичних подій, повідомлення типу «Чи знаєте ви, що...» тощо.

На перевірку домашнього завдання, як пра-вило, відводиться 10–15 хв. За цей час потріб-но опитати максимальну кількість учнів. Голов-не при цьому показати, що задані завдання обов’язково підлягають перевірці. В організації роботи на цьому етапі доцільний історичний дик-тант чи тест.

Мотивація й пояснення нового матеріалу та-кож потребують багато часу, тому вчителю від-разу потрібно організувати учнів на чітку ро-боту. Для цього доцільно попередньо написати на дошці тему та план уроку, а також перелік основних понять (відповідно до програми). Ти-

повою проблемою цього етапу є прагнення вчи-теля пояснити все, наполягання на тому, щоб учні якомога більше записали. Варто пам’ятати, чим більше вчитель диктує, тим менше учень розуміє, адже його головне завдання – встигну-ти записати.

Тому пропонується для пояснення нового ма-теріалу скористатися опорними схемами, пере-глянути з учнями словник основних понять і ви-користати деякі прийоми роботи з підручником. Доцільно запропонувати учням висловити свої міркування з питань теми.

Узагальнення й систематизація вивченого матеріалу може здійснюватися у формі розв’я-зування проблемних ситуацій, роботи з карта-ми, складання схем і запитань один одному, на-ведення прикладів і т. д.

Висновки й підсумки роботи можна ефективно провести у формі діалогів: «Що ми розглянули?», «Що найважливіше з теми?», «Що ти дізнав ся но-вого?» тощо.

Коли вчитель дає домашнє завдання, його обов’язково потрібно записати на дошці й пе-ревірити, щоб учні занотували в зошит. Доречно дати рекомендації з виконання домашнього зав-дання. Для кращого засвоєння теми можна за-пропонувати підготувати цікаві матеріали з до-даткових джерел (але обсяг таких матеріалів має бути невеликим). На завершення заняття вчи-тель має висловити оцінку роботи всього класу і окремих учнів («молодці», «добре попрацювали», «недостатньо зосередились», «потрібно постара-тися» тощо). Така оцінка кожного разу повинна мати позитивне забарвлення [2, 26–36].

Література1. Аксьонова О. Методика викладання економіки :

навч. посібник / О. В. Аксьонова. – К. : КНЕУ, 1998.2. Онищук В. Типи, структура і методика уроку в

школі / В. А. Онищук. – К., 1976. – С. 14–36.2. Зайченко І. Педагогіка : навч. посібник / І. В. Зай-

ченко. – К. : Освіта України, 2008. – 528 с.3. Кузьмінський А. Педагогіка : підруч. / А. І. Кузь-

мінський, В. Л. Омелянський. – К. : Знання-Прес, 2004. – 445 с.

4. Ягупов В. Педагогіка : навч. посібник / В. В. Ягу-пов. – К. : Либідь, 2002. – 560 с.

26

наУковці — вчителевіоБГоворЮЄмо проБлемУ

Ч и існував військовий флот у Київській Русі? Хто з київських князів здійснив перші по-ходи на Чорне та Каспійське моря? Чи були

військові судна Київської Русі в Середземному морі? Які військові судна будувалися в Київській Русі? Як переправлялися через Дніпровські поро-ги військові судна? Про це ви діз наєтесь в стат-тях «Історія військового флоту Київської Русі», присвячених 1153-річниці першого походу вій-ськового флоту Київської Русі, який відбувся 18 червня 860 (866) р. Тут читачі знайдуть за-хоплюючу розповідь про облогу військовою дру-жиною київського князя Олега Цареграда (Стам-була), хронологію правління київських князів.

Соціально-економічне становище й географіч-не положення Київської Русі (IX – початок X ст.) з перших років її історичного існування потре-бувало створення свого боєздатного річково-морського флоту. Цьому, зокрема, сприяли тор-гівля, політичні, культурні, військові та інші міждержавні відносини з сусідніми народами, що проживали в басейнах Азовського й Чорного морів. На той час Дніпром проходив і великий водний торговий шлях «із варягів у греки», що з’єднував Балтійське (Варязьке) і Чорне (Руське) моря [1].

Непрохідні ліси й болота густо покривали то-дішню територію Київської Русі. Поміж них річ-ки й озера були єдиними природними шляхами, якими підтримувався зв’язок як усередині дер-жави, так і поза її межами. Невеликі перепони на цьому водному шляху, що називалися тоді «во-локами», доводилося долати різними способами – перенесенням або перетягуванням суден сушею, а потім продовжувати шлях водою.

Отже, човни у той період були зручним і без-печним засобом пересування. Вони використо-вувалися для внутрішнього сполучення, пере-везення вантажів і людей на значні відстані, ведення військових дій тощо. Природно, що ве-ликі поселення і міста слов’ян розміщувалися на головних водних шляхах. Жителі навіть віддале-них від водних артерій місць з перших днів свого свідомого існування навчалися будуватиа судна, управляти ними, майстерно плавати на них річ-ками й озерами, а більш підприємливі, практич-ніші й відважніші – і морями.

Початок військових річково-морських походів наших предків стародавні літописи фіксують другою половиною IX ст. За свідченням М. Гру-шевського, у житії святого Георгія Амастридсько-го говориться, що слов’янські військові дружини спустошили побережжя «Чорного моря, береги Малої Азії від Константинополя до Синопа» [2] ще на початку IX ст. Пізніше військові дії спрямову-вались проти могутньої тоді Візантійської імпе-рії. За твердженням дослідника історії російсько-го флоту капітан-лейтенанта П. Блавенця [3], є свідчення про військово-морські походи слов’ян і до IX ст. Так, літописець Нестор, у «Повісті вре-менних літ» зазначає, що на Ца реград (Констан-тинополь, Стамбул) «ходив» князь слов’янського племені полян Кий [4], який заснував Київ на Дніпрі й княжив у ньому наприкінці V – у пер-шій половині VI ст. Але, враховуючи те, що Кий, на думку ряду дослідників, – особи стість, узята з народних легенд, це припущення потребує до-слідження та підтвердження документальними джерелами.

Отже, перший, найбільший і точно зафіксо-ваний у літописах, організований військовий річково-морський похід наших предків на Ца-реград здійснили київські князі Аскольд і Дір у 860 р.1 Близько 10 тисяч війська, що брало участь у поході, складалося з полян. Усе вій-сько розмістилося в 200 великих човнах. Воно раптово увірвалося через Босфор до Царегра-да і 18 червня оточило його з моря та око-лиць. Відомий історик, автор першої виданої українською мовою узагальненої праці з істо-рії України М. Аркас (1852–1909) так передає опис візантійського літописця про давньорусь-ке військо: «На човнах були варвари, що трима-ли в руках мечі, грозилися на город і кричали. Ці варвари-роси були високого зросту, русяві, із сірими очима. Важливіші між ними голили бороди і мали довгі вуси; на головах, з довги-ми оселедцями (чубами) і підголеною чуприною, носили гостроверхі шапки; поверх кольчуги – одягнені білі киреї, що защіпалися прищіпкою

1 В «Курсе русской истории» В. О. Ключевского (с. 172), – Советской исторической энциклопедии» (М. : Сов. энц., 1963. – Т. 3. – С. 451), «Истории Киева» (Т. I. – С. 111) та інших виданнях похід на Візан-тію датовано 860 р., а в літописі Нестора й дослідженні П. І. Бла-венця – 866 р.

історіЯ військовоГо ФлотУ київської рУсі (друга половина IX ст.)микола зУБалій, доктор філософії, кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник лабораторії фізичного розвитку Інституту проблем виховання НАПН України, член-кореспондент УАН

© Зубалій М., 2013 Передплатний індекс 74644

Редакція журналу приносить вибачення Ігорю Володимировичу Степурі за те, що у статті «Роль радіоаматор-ського руху в розвитку телерадіомовленя в СРСР», яка опублікована у рубриці «Науковці – вчителеві» протягом № 7-8 (144) липень-серпень 2013 і № 9 (145) вересень 2013, було неправильно вказане ім’я автора статті.

27

наУковці — вчителеві



на правому плечі. Озброєні вони були сокира-ми, сагайдаками, списами та з обох боків го-стрими мечами, а щити в них були довгі та внизу вузькі» [4].

Візантійський імператор Михайло III (9.І.840– 23.ХІ.867) у цей час «ходив» у Малу Азію «на ага-рян» і його столиця залишалася без захисту. Перелякані візантійці, сховавшись за мурами головного міста, чекали нападу. За переказами, їхній патріарх Фотій (810–890), щоб прогнати страх, звелів обнести мурами ризу Богородиці, що зберігалася в одній з церков, а духовенству із святощами правити молебні. Дізнавшись, що візантійський імператор повертається до Ца реграда, давньоруське військо відійшло від міста в напрямку до моря. М. Грушевський та інші історики зазначають, що в пізніших літо-писах розповідається, що, коли візантійці замо-чили ризу Богородиці в море, здійнялася вели-ка буря, яка розметала більшість суден. Лише кілька човнів з Аскольдом і Діром повернулися до Києва [2, 55].

Очевидець цього нашестя патріарх Фотій у своїй проповіді до співгромадян стверджував, що напад київських князів на Цареград був зу-мовлений порушенням договорів візантійцями, укладених з ними слов’янськими купцями, що приїжджали до Візантії торгувати. Він також зазначив, що той похід був добре підготовле-ний і виявився зовсім несподіваним для візан-тійців [5].

З цього видно, що князі Київської Русі в ті часи мали розвинений і боєздатний військовий флот, досконало знали річково-морський шлях до Ца-реграда, уміли своєчасно здобувати відомості про життя Візантії, потай переправляли велику кількість війська і флоту на значні відстані. На-віть самі візантійці дивувалися, як несподівано, швидко й раптово з’явився флот Київської Русі біля стін Цареграда. Усе це свідчить, що даль-ні морські походи, тривале плавання Дніпром і Чорним морем були звичними для наших пред-ків, що вони багато років і до цього плавали Чор-ним морем, традиційно підтримували торгово-економічні, військові, культурні та інші зв’язки із заможними народами Чорноморського басей-ну та Близького Сходу.

Невдалий похід на Цареград не зупинив Ас-кольда і Діра. Збудувавши нові лодії і човни, бажаючи відновити торговельні зв’язки з Ві-зантією, вони знову з’явилися в 867 р. на Чор-ному морі. Готувалася до цієї зустрічі й Візан-тія, якою правив на той час імператор Василій І, що вбивши Михайла III, захопив престол. Оці-нивши військово-політичну ситуацію, він вирі-шив відрядити своїх послів і єпископа назустріч руському флоту. Ряд дослідників стверджує, що ця зустріч відбулася неподалік від Цареграда.

Візантійські посли зустріли київських князів з пропозицією укласти довгостроковий мир. При цьому передали нашим воїнам багаті подарун-ки: золото, срібні вироби, дорогоцінне вбрання, шовкові тканини [3, 2].

Проведені переговори закінчилися успішно для обох сторін. Було підписано договір, який, на жаль, не дійшов до нас. Проте, як стверджує П. Блавенець [3], є цілий ряд свідчень, що дого-вір існував. Про договір візантійців з київськими князями, зокрема, згадує М. Грушевський, який називає його згодою, трактатом [2, 55]. Про під-писання договору переконливо свідчить і соро-карічний мирний період у відносинах Київ ської Русі з Візантійською імперією.

Особливо плідним був цей період для створен-ня та укріплення боєздатності військової дру-жини, річково-морського флоту та їхньої бази. Дослідники історії Києва стверджують, що на-прикінці IX – початку X ст. на Подолі було ство-рено досить розвинутий торгово-ремесловий посад з гаванню на річці Почайні [7], яка вклю-чала торгово-військове базування, де будува-лись і ремонтувались човни й лодії, забезпечу-валось їх постачання. Можна стверджувати, що там навчалися також мистецтва будівництва су-ден, управління ними, перетягування їх волоком тощо.

Під час розкопок на місці будівництва метро в обводнених шарах Подолу X ст. знайдено велику кількість дерев’яних виробів, серед яких – уламки весел та частини суден [8]. Це є підтвердженням того, що в Києві у той період будували лодії і чов-ни, як для перевезення торговельних вантажів, так і для військових походів.

Література

1. Повість временних літ: літопис (За Іпатіївським списком) / пер. з давньоруської. – К. : Рад. письмен-ник, 1990. – С. 12-13.

2. Грушевський М. Ілюстрована історія України / М. С. Грушевський; репринтне відтворення вид. 1913 р. – К., 1990. – С. 54.

3. Блавенец П. Нужен ли нам флот и значение его в истории России / П. И. Блавенец. – Санкт-Петербург.

4. Аркас М. Історія України-Русі / М. М. Аркас (вступне слово і комент. В. Г. Сербея). – К. : Вища шк., 1990. – С. 17.

5. Ключевский В. Курс русской истории / В. О. Ключевский. – Изд. пятое. – М. : [б. и., б. г.]. – Ч. I. – С. 169–170.

6. Бутков П. Оборона летописи русской, Несте-ровской, от навета скептиков / П. Г. Бутков. – Санкт-Петербург, 1840. – С. 71–73.

7. История Киева. Древний и средневековый Киев. – К. : Наук. думка, 1984. – Т. I. – С. 66.

8. Зубалій М. Військовий флот Київської Русі / М. Д. Зубалій // Голос України. – 1992. – 25 лют.

28

наУковці — вчителеві наУковці — вчителеві

Н адходить час належним чином оцінити вагомий здобуток наукового колективу Інституту історії НАН України за остан-

ню чверть століття. Водночас праці істориків двох попередніх поколінь також заслуговують на увагу. Не випадково назва наукової конференції «Світло й тіні українського радянського історіо-писання» (травень 2013 р.) охоплює як позитивні історіографічні здобутки, так і міфи, що заклада-лися в основу комуністичної пропаганди.

З цього погляду цікаво оцінити зміст праць українських істориків-аграрників, які створюва-лися впродовж трьох десятиліть – від XX з’їзду КПРС до зняття офіційної заборони на інформацію про голод 1932–1933 рр. Виявляється, що в кра-щих тогочасних працях, присвячених соціально-економічним перетворенням в сільському госпо-дарстві, просочувалась і заборонена тема.

Цензурна заборона на інформацію про голод, від якого загинули мільйони людей, здавалася ірраціональною. В усякому разі, не йшлося про приховування негативної інформації – про голод знали всі. Я не раз писав, що мені довелось зу-с трітися з такою забороною ще в 1966 р., коли ми з покійним Т. Дерев’янкіним друкували впродовж цілого року цикл статей про економічний розви-ток у радянській Україні для рубрики про відзна-чення 50-річчя встановлення радянської влади в газеті для зарубіжних українців «Вісті з України». Перший секретар ЦК Компартії Украї ни П. Ше-лест, який постійно ознайомлювався з тим, що публікувала ця газета, порадив Інституту еконо-міки АН УРСР, де ми працювали, включити абзац про голод 1932–1933 рр. у розповідь про те, як створювався колгоспний лад. Проте в секретаріа-ті ЦК ніхто не наважився ні санкціонувати появу такого абзацу в газеті, ні звернутися до Шелеста з проханням дати на це письмову санкцію. Коли публікацію чергової статті не можна було надалі відкладати, ми надрукували її без цього абзацу.

Тільки тепер стає зрозумілим походження офі-ційної вказівки вживати замість терміна «голод» евфемізм з двох слів – «продовольчі утруднення». Сталінська каральна акція, яка спричинила го-лодомор, складалася з кількох етапів: конфіска-ції всього наявного в селянських садибах про-довольства, що відбувалася в умовах цілковитої інформаційної блокади; створення фізичної бло-кади для того, щоб селяни, які опинились в си-туації абсолютного голодування, не розбіглись у пошуках їжі; налагодження з інтервалом кілька тижнів державної продовольчої допомоги голоду-

ючим через колгоспи і радгоспи для забезпечен-ня весняної сівби. Допомога мотивувалася тим, що селяни «внаслідок поганої праці в минуло-му році стали відчувати продовольчі утруднен-ня». У засобах масової інформації, які її широко висвітлювали, наголошувалось, що держава не тримає зла на колгоспників, які ще не навчили-ся працювати колективно. Називати інспірова-ний державою голод його власною назвою дозво-лялося тільки на письмі і тільки в документації, яка проходила через «особые папки». Ніхто з ря-дових громадян і навіть державних службовців будь-якого рангу не міг промовити вголос забо-ронене слово «голод». Заборона пережила сталін-ську добу і трималася в наступні десятиліття не стільки за інерцією, скільки через неможливість керівників партії пояснити суспільству причини й мету рукотворного голоду.

Чи можна було після XX з’їзду КПРС більш-менш адекватно висвітлити ситуацію, яка скла-лася в сільському господарстві України під час сталінської «революції згори»? Щоб відповіс-ти на це запитання, потрібно заново переди-витися монографії, які з’явилися в Україні між 1956 і 1987 рр. В історіографічному томі, яким завершувалася на другому році горбачовської «перебудови» публікація 10-томної «Истории Украин ской ССР», А. Санцевич опублікував на-рис «Історіографія соціалістичних перетворень в сільському господарстві» [1, 314–320]. За ви-нятком історіографічних та історико-партійних праць, які не стосуються поставленої проблеми, у ньому було охарактеризовано монографії деся-ти українських авторів, присвячені запитанням аграрної історії 1920–1930-х років у масштабах всієї Украї ни, а саме:

– Бондаренко В. Развитие общественного хо-зяйства колхозов Украины в годы довоенных пя-тилеток / В. Бондаренко. – К., 1957;

– Загорський П. Нарис історії комітетів незамож-них селян України / П. Загорський, П. Стоян. – К., 1960;

– Шульга З. Підготовка суцільної колективіза-ції сільського господарства на Україні / З. Шуль-га. – К., 1960;

– Слинько І. Соціалістична перебудова і техніч-на реконструкція сільського господарства Украї-ни (1927–1932 рр.) / І. Слинько. – К., 1961;

– Березовчук М. Комнезами України в боротьбі за соціалізм / М. Березовчук. – К., 1965;

– Куц М. Питання колгоспного будівництва на Україні (1929–1941 рр.) / М. Куц. – Львів, 1965;

Голодомор У працЯХ УкраїнськиХ радЯнськиХ істориків 1956–1987 рр.станіслав кУльчицький, доктор історичних наук, професор, завідуючий відділу історії України 20–30-х рр. ХХ ст. Інституту історії України НАН України

© Кульчицький С., 2013 Передплатний індекс 74644

29




– Денисовець П. Колгоспне будівництво на Україні в 1921–1925 рр. / П. Денисовець – Хар-ків, 1969;

– Ткач Н. За ленінським кооперативним пла-ном / Н. Ткач. – К., 1970;

– Мигаль Б. Здійснення аграрної політики на Україні у відбудовний період (1921–1925 роки) / Б. Мигаль. – Харків, 1974.

Наведені праці проаналізовано А. Санцеви-чем у традиційному для радянської історіографії стилі. Більшість перелічених авторів у написан-ні монографій також додержували традиційних схем. Проте дехто з них, не відходячи за фор-мою від апробованих положень, змогли відобра-зити в своїх монографіях фрагменти тогочасної дійсності. У звіті комісії Конгресу США з роз-слідування українського голоду 1932–1933 рр. містився розділ «Радянська історіографія голо-ду. Післясталінський період». У ньому Дж. Мейс зупинився на характеристиці праць В. Бонда-ренка, П. Загорського і П. Стояна, І. Слинька і М. Куца. Тільки вони допомогли йому проаналі-зувати реальну ситуацію в Україні [2, 70–81].

Монографію В. Бондаренка Дж. Мейс цінував за наявність у ній даних про спад обсягу хлібо-заготівель в українському селі: з 400 млн пудів у 1930 р. до 380 млн у 1931 р. і 195 млн у 1932 р. Спад зумовлювався тим, що держава заготовляла хліб методом продрозкладки. Не одержуючи ма-теріальної компенсації за свою продукцію, кол-госпники та одноосібники зменшували обсяг ви-робництва, якщо могли, або ж недбало ставилися до вирощування врожаю. Це була цілком очікува-на й одностайна реакція, яка ставала можливою без організаційних зусиль з боку селянства. Проте партійне керівництво на чолі із Сталіним сприй-мало таку реакцію як саботаж і вважало, що селя-ни повинні бути покарані. В. Бондаренко розумів, напевно, причини спаду обсягу хлібозаготівель, але не розкривав тяжких наслідків, до яких вело бажання заготівельників надолужити «своє» за ра-хунок хліба, що мав залишатися для харчуван-ня селян. Вчений не критикував продрозкладки як способу хлібозаготівель, хоч знав, що в 1919–1920 рр. вона теж застосовувалася і призвела до очікуваного результату: голоду на селі і колапсу промислового виробництва в місті. Не задумував-ся він, очевидно, і над причиною відмови Кремля в січні 1933 р. від продрозкладки в економічних відносинах між містом і селом. Спад обсягу хлі-бозаготівель він пояснював так, як зазначалося у виступах Й. Сталіна та інших очільників партії та уряду: незадовільним керівництвом колгоспів місцевими партійними і радянськими органами, а також несприятливими погодно-кліматичними умовами влітку 1932 р. [3, 179].

Найбільшу увагу Дж. Мейс приділив опубліко-ваній в 1961 р. монографії старшого наукового співробітника Інституту історії України АН УРСР

І. Слинька (1902–1994). Учасник війни, І. Слинь-ко з 1946 р. працював головою Комісії з історії Великої Вітчизняної війни, а з 1952 р. влився в наш колектив. Його монографія про технічну ре-конструкцію сільського господарства була побу-дована на величезній кількості первинних дже-рел. Оперуючи звичними стереотипами («саботаж з боку куркулів та ворожих елементів», «вжиття партією найрішучіших заходів у боротьбі з сабо-тажем» і т. п.), Слинько подавав панорамну кар-тину справжнього становища в сільському гос-подарстві. «Не треба бути майстром Езопової мови, – писав Мейс, – щоб багато чого зрозуміти з праці Слинька. На позір він зосереджує увагу на великих труднощах селян і лише зрідка зга-дує про «негативні явища». Але не потрібна багата уява, щоб зрозуміти, що за цим стоїть, коли він пише про село, де на початку серпня 1931 р. за-лишилося менш як два кілограми зерна на люди-ну на цілий рік; про те, як колгоспникам не пла-тили за їхню працю, аж поки держава знову не згадала про них перед наступною посівною; про те, як одну шосту всіх районів України в грудні 1932 р. занесли до «чорного списку»; про поваль-ні арешти керівництва колгоспів, 15–20 % у дея-ких регіонах… Таким чином, він багато розповів про те, що призвело до катастрофи 1933 р., на-віть якщо мусив утриматися від опису самої ка-тастрофи» [2, 76].

Аналізуючи літературу про добу суцільної ко-лективізації, яка видавалася в Москві, Мейс ха-рактеризує її як більш помірковану й обережну порівняно з працею І. Слинька. Водночас він ви-ділив із загальної маси колективну монографію за редакцією видатного історика-аграрника В. Да-нилова «Нариси історії колективізації сільського господарства в союзних республіках», підготовле-ну і видану в 1963 р. під грифом Інституту істо-рії СРСР АН СРСР. Ця книга з’явилася на хвилі хрущовської кампанії десталінізації, коли автори вже могли дозволити собі прямим текстом зви-нувачувати Й. Сталіна та його найближчих со-ратників Л. Кагановича і Молотова. У вступній статті В. Данилова та М. Івницького вперше роз-повідалося про масові депортації і знищення голо-дом населення станиць на Кубані, які заносилися на «чорні дошки». Слід зауважити, однак, що Ів-ницький спромігся використати тоді лише неве-лику частину таємно зроблених виписок з архіву політбюро ЦК ВКП(б), до якого він одержав тим-часовий доступ у зв’язку з підготовкою наукової довідки про колективізацію сільського господар-ства для ЦК КПРС. Лише через 30 років йому вда-лося доповісти учасникам міжнародної наукової конференції в Києві про матеріали, які містилися в архіві політбюро ЦК про голод 1932–1933 рр. в Україні і на Північному Кавказі [4, 35–44].

У колективній монографії ситуація в Україні аналізувалася І. Ганжою, І. Слиньком і П. Шос-

30



таком (перші два були співробітниками Інститу-ту історії АН УРСР). Спираючись на реальні фак-ти, вони переконували, що руйнівна діяльність сталінських емісарів Кагановича і Молотова у 1932 р. призвела до занепаду продуктивних сил колгоспного села.

Слід зауважити, що винесення тіла Сталіна з мавзолею В. Леніна за рішенням XXII з’їзду КПРС і суцільне зняття його імені з назв населених пунктів, заводів, установ, вулиць тощо зробило на певний час істориків сміливішими. Популяр-ний нарис директора Інституту історії АН УРСР О. Касименка «Історія Української РСР» з’явився в Києві двома виданнями: українською мовою в 1960 р. і російською в 1965 р. Розповідаючи про згубні наслідки хлібозаготівельної політики початку 30-х років, Касименко тільки в другому виданні зміг повідомити, що в Україні навесні 1933 р. виникли «гострі продовольчі проблеми» [5, 33]. Сказати більше він, звичайно, не міг.

Після того, як стало можливим дослідження питання голоду 1932–1933 рр. і публікування ре-зультатів досліджень, у багатьох істориків скла-лося враження, що найбільшу кількість вагомої інформації можна знайти тільки в кремлівських архівах. Насправді інформація про Голодомор містилася в будь-яких архівних фондах, які сто-сувалися сільської місцевості на початку 30-х ро-ків. У цьому переконався старший науковий спів-робітник Інституту історії АН УРСР І. Ганжа, коли разом з працівницею Центрального державного архіву Жовтневої революції Є. Шаталіною фор-мував тритомник документів і матеріалів «Істо-рія колективізації сільського господарства Ук-раїнської РСР».

Цей збірник упорядковувався і видавався з труднощами. Перший том був опублікований в 1962 р., другий – 1965, а третій – тільки в 1971 р. Труднощі виникали через те, що велика кількість документів відобраджала реальність, яка не узго-джувалася із звичною картиною торжества ленін-ського кооперативного плану. І. Ганжа признався мені вже на початку 70-х років, що мав великі не-порозуміння з партійним бюро інституту і зму-шений був у 1968 р. перейти на викладацьку ро-боту. Велика кількість документів, які через свою гост роту виявилися непридатними для публіка-ції, залишилася в розпорядженні упорядників. Ми з Є. Шаталіною (яка в 1974 р. стала співробітни-цею Інституту історії АН УРСР) з 1990 р. почали укладати на основі наявних і нововиявлених доку-ментів новий фундаментальний збірник «Колек-тивізація і голод в Україні 1929–1933». Він вида-вався «Науковою думкою» двічі: у 1992 і 1993 рр. Цей збірник вважається шедевром з погляду ар-хеографії і має велику пізнавальну цінність. Не-мало його документів використано в 5-томному (у 6 книгах) виданні «Трагедия советской дерев-ни. Коллективизация и раскулачивание. 1927–

1939», що вийшло в світ за редакцією В. Дани-лова у видавництві «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН) в 1999–2006 рр.

Покоління істориків, яке працювало впродовж кількох десятиліть до «перебудови», мало обмежені можливості для висвітлення сталінської «револю-ції згори». Коли наступники Сталіна прий шли до влади, вони погодилися напіввідкрити скриньку Пандори і оприлюднити ті злочинні дії свого па-трона, які стосувалися насамперед репресій у се-редовищі компартійно-радянської номенклатури. Менш заплямовані у сталінських злочинах у бо-ротьбі за владу готові були розповісти суспільст-ву про тих у своєму середовищі, хто брав активну участь у Великому терорі 1937–1938 рр., повоєн-ній «ленінградській справі» та інших репресивних діях, тобто про Л. Берію і Г. Маленкова. Однак вся десятка наступників, включаючи Берію і Мален-кова, яка почала в березні 1953 р. з’ясовувати, хто з них очолить ЦК КПРС, мовчала про голо-домор в Україні і на Північному Кавказі. Коли надійшов час для відкритого випробування сил всередині президії ЦК КПРС, безпосередніх орга-нізаторів найбільш жахливого сталінського зло-чину Л. Кагановича і В. Молотова було відкрито як лідерів «антипартійної групи», але переможці на чолі з М. Хрущовим ані словом не прохопили-ся про голодомор.

У часи правління М. Хрущова і Л. Брежнєва іс-торики дістали можливість працювати в архівах, хоч документи «особых папок» залишилися для них недоступними. Тож говорити про ситуацію в сільському господарстві в 1929–1933 рр. вони могли тільки Езопівською мовою. Мабуть, через це історики-аграрники надовго замовчали. Між 1974 і 1987 рр. ми не знайдемо в українській іс-торіографії жодної солідної праці про становище в сільському господарстві. Майже ніхто вже не бажав писати так, як вимагав вилучений з обі-гу, але незримо присутній в усіх директивних документах сталінський «Короткий курс історії ВКП(б)». Але ж ніхто не мав можливості друкува-ти праці, що відображали ту реальність, яку вони знаходили в архівних документах. Ситуація змі-нилася тільки з горбачовською «перебудовою».

Література1. Историография истории Украинской ССР. – К.,

1986.2. Великий голод в Україні : звіт конгресово-

президентської комісії США з дослідження Великого голоду 1932–1933 рр. в Україні. – К., 2008.

3. Бондаренко В. Развитие общественного хозяй-ства колхозов Украины в годы довоенных пятилеток / В. В. Бондаренко.

4. Ивницкий Н. Голод 1932–1933 гг. : кто виноват? (По документам «Кремлевского архива») / Н. Ивниц-кий // Голодомор 1932–1933 рр. в Україні : причи-ни і наслідки : міжнародна наук. конф. – К., 1995. – С. 35–44.

5. Касименко А. История Украинской ССР : популярный очерк / А. Касименко. – К., 1965.

31


Я кщо вважати першою столицею УСРР початкове місцеперебування уряду ра-дянської України, то тут Харків, на-

віть у порівнянні з 1917–1918 рр., не має підстав для такої назви. Тимчасовий робітниче-селянський уряд України (ТРСУУ) був утворе-ний за згодою Кремля 28 листопада 1918 р. у Курську і того ж дня було вирішено, що місцем його перебування має бути місто Суджа. Таким чином, обидва ці міста мають підстави пре-тендувати на статус «першої столиці» радян-ської України прокомуністичного ґатунку. Але з огляду на тогочасне територіальне розмежу-вання Курськ з числа «претендентів» випадає. Питання про лінію кордону між Українською Державою та РСФРР в 1918 р. дослідила Оле-на Бойко, яка з цього приводу відзначила таке: «Порівняно з добою Центральної Ради на сході українська влада за гетьманату розповсюдила-ся на ряд нових територій: Путивльський, Су-джанський, Грайворонський, Рильський, Біл-городський, Корочанський, Новооскольський повіти Курської губернії, Валуйський повіт Во-ронезької губернії. На цих землях була створе-на українська адміністрація. Згідно постанови Ради Міністрів від 14 серпня 1918 р. Путивль-ський та Рильський повіти увійшли до Чер-нігівської, решта – до Харківської губерній»1. Власне кажучи, саме тогочасна належність вказаних повітів до України давала формальні підстави Тимчасовому робітниче-селянському уряду України, який певний час працював у Суджі, вважатися українським. Факт розгляду на засіданні ТРСУУ від 27 грудня 1918 р. ста-новища в Білгороді та Глухові, як і ухвалене того ж дня рішення про його (уряду) переїзд із Суджі до Білгорода,2 підтверджує тезу про те, що керівництво радянської України вважало ці регіони українськими. Водночас з’являються підстави стверджувати про наявність ще од-нієї «тимчасової» чи «тимчасово першо-другої» столиці радянської України – Білгорода.

Не маю достатніх підстав стверджувати кате-горично, але якщо судити по рішеннях ТРСУУ, то Суджа столицею України була майже місяць (з 29 листопада до 27 грудня 1918 р.), а Білгород зовсім мало. 3 січня 1918 р. з допомогою німець-ких військ, які ще не були евакуйовані з Украї-ни, більшовикам вдалося зайняти Харків. У за-

1 Бойко О. Територія, кордони і адміністративно-територіальний поділ Української Держави гетьмана П. Скоропадського (1918) // Регіональ-на історія України. – 2009. – Вип. 3. – С. 223–224. 2 ЦДАВО України, ф. 2, оп. 1, спр. 14, арк. 7, 9.

писці від керівників більшовицького повстання у Харкові, яку реввійськрада Української радян-ської армії отримала від ЦК КП(б)У, зазначало-ся: «1 січня починаємо виступ. Повідомте ваші ресурси та наміри. Німці беруться затримати українські війська, зайнявши разом з нами вок-зал. Дійте рішуче, напролом. Українські війська дуже ненадійні, перед сміливістю відступають»3. У датованому 2 січня 1919 р. донесенні голов-ному командуванню Червоної армії за підписа-ми Антонова (В. Антонова-Овсієнка) та Затон-ського зазначалося: «Реввійськрада [Української радянської армії] постановила почати рішучий наступ на Харків»4. Невдовзі після опанування Харковом уряд радянської України переїхав до цього міста. До Києва Червона армія увійшла 5 лютого 1919 р.

Цього разу подібних до 1918 р. суперечностей між центральною та місцевою гілками радян-ської влади не було, та й не могло бути, з огляду на те, що тепер місцеві органи влади (спочатку це були ревкоми) призначалися «згори». Однак відразу ж після зайняття Києва і утворення там керованих більшовиками органів влади поста-ло питання про переведення туди вищих орга-нів влади УСРР як до загальновизнаного все-українського центру. Рішення про це ухвалила комуністична фракція Київського міськвикон-кому та Київський міськвиконком загалом. Від-ряджений до Києва Микола Скрипник, який у реорганізованому 29 січня уряді УСРР обійняв посаду «голови верховної соціалістичної інспек-ції та народного комісара державного контро-лю республіки»5, у доповіді Раднаркому УСРР, датованій 13 лютого 1919 р., зазначав: «Тим-часове місцеперебування українського уряду в Харкові ставить питання про модус діяль-ності державних установ, що підлягають збе-реженню, аж до реевакуації уряду до Києва»6. Іншими словами, йшлося про доцільність та форму збереження тих центральних установ, які в найближчому майбутньому планувалося використати для налагодження центрального апарату владної вертикалі УСРР.

15 лютого 1919 р. постанова київських ор-ганів влади про переведення столиці розгляда-3 Из донесения Реввоенсовета Украинской Армии Главкому о приня-том решении наступать на Харьков. 2 января 1919 г. // Директивы главного командования Красной армии (1917–1920). Сб. докумен-тов. – М., 1969. – С. 203.4 Там само. – С. 204.5 О реорганизации Временного Рабоче-Крестьянского Правительства Украины (декрет) // Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-Крестьянского правительства Украины. – 1919. – Вып. 2. – № 4. – Ст. 52-б.6 ЦДАВО України, ф. 2, оп. 1, спр. 17, арк. 5.

перша столицЯ радЯнської України*Геннадій ЄФіменко, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії НАН України

* Продовження. Початок див. «Історія в сучасній школі». – 2013. – № 9.

© Єфіменко Г., 2013 Передплатний індекс 74644

32



лася на засіданні ЦК КП(б)У, на якому доволі несподівано розгорнулися жорсткі дискусії з цього питання. Приміром, Артем (Федір Сер-геев) заявив, що «переїзд до Києва – центру міщанства, був би колосальною помилкою. Пот рібно покінчити з міщанськими забобона-ми про верховенство Києва та зрозуміти, що хребет нашої влади в України – пролетаріат взагалі»7. Принципово проти переїзду висту-пили також Климент Ворошилов та Яків Еп-штейн (Яковлев). І якщо перший з цих діячів просто підтримав «мотиви Артема», то другий висловився чітко і однозначно: «У нас склика-ється з’їзд (Всеукраїнський з’їзд рад – Авт.). З’їзд має бути комуністичним. Якщо з’їзд буде в Харкові – центром з’їзду буде Донецький ба-сейн, в Києві – Київський і Волинський та інші райони. Есерівська небезпека завелика, тому Київ непридатний»8. З цих та подальших його слів («переїзд уряду займе мінімум два тижні і розіб’є нашу роботу з підготовки до з’їзду»9) ви-пливало, що в принципі він визнавав Київ за столицю, але з метою закріплення влади поки що переїзд уряду вважав недоречним.

Натомість В. Затонський цілком обґрунто-вано наголошував, що «у випадку непереїзду до Києва складається невигідне враження про неміцність становища». Він запропонував ви-рішення цього питання перенести на засідан-ня уряду, переважна частина якого, на відмі-ну від ЦК КП(б)У, була прихильною до вибору Києва. Нарком військових справ Микола Под-войський, щоправда, виступив проти термі-нового переїзду, але водночас зауважив, що з Києва можна охопити «величезний наймит-ський елемент» і в принципі не був проти.

Показовою для подальшого визначення долі столиці стала позиція Якова Дробніса: «Необ-хідно поставити питання про столицю вза-галі. Стратегічно ми його обговорювати не можемо (виділення Авт.), але загалом полі-тично столицею має бути Київ. Однак за-раз переїзд є неможливим». З ним був зго-ден і Х. Раковський, який розглядав Київ «як адміністративно-політичний центр, звідки можна оволодіти українською масою». Втім, він теж наголосив, що «переїзд до Києва зараз же все-таки неможливий, це означало дати бій при найбільш несприятливих умовах»10.

У попередньому абзаці виділено слова Я. Дробніса про те, що українські комуністи не можуть стратегічно розглядати рішення простолицю УСРР. Справді, важко собі уяви-ти, що керівництво КП(б)У, яке було підпо-7 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 1, спр. 26, арк. 5.8 Там само.9 Там само.10 Там само.

рядковане на правах обласної організації ЦК РКП(б), могло вирішити таке питання за влас-ною ініціативою і без санкції центру. Адже уяв-лення українських керманичів про роль і місце україн ських радянських органів влади були, скажімо так, далекими від «самостійниць-ких». Приміром, наприкінці січня 1919 р. но-воспечений голова уряду УСРР Х. Раковський обґрунтував публічне вживання «української» назви уряду необхідністю «збереження в таєм-ниці того факту, що Тимчасовий уряд є орган ЦК РКП»11. До того ж переїзд вищих урядових інстанцій з Харкова до Києва був далеко не од-номоментним актом, і за бажання Кремль міг би його зупинити в будь-який момент.

Зрештою, керівникам КП(б)У було притаман-не чітке усвідомлення того, що питання про сто-лицю УСРР вирішуватиметься у Москві. Немає підстав не довіряти міркуванням Х. Раковського з цього приводу, виголошеним на IV Всеукраїн-ській конференції КП(б)У: «Потрібно сказати, що взагалі ЦК РКП не втручався в діяльність ЦК КПУ, за винятком двох-трьох випадків. Перший випадок був, коли питання торкнулося столи-ці, чи мала бути столиця в Харкові чи в Києві. Було дві думки. Частина товаришів – Вороши-лов, Яковлєв, Артем були за те, щоб столиця була в Харкові, інша ж частина – тов. Бубнов, Пятаков і я стояли за те, щоб столиця була пе-ренесена до Києва. Це питання ЦК РКП вирішив на користь Києва»12.

Процитовані слова Х. Раковського підтвер-джуються змістом протоколів засідань україн-ського уряду УСРР. В жодному з них питан-ня про столицю не зазначено як проблема, з якої треба ухвалити рішення. Хоч на засідан-нях РНК УСРР двічі (19 та 21 лютого) розгля-далося питання «про переїзд уряду до Києва», домовилися залишити питання відкритим до часу після Всеукраїнського з’їзду рад13. З цих дискусій можна зробити висновок: йшлося радше про механізм та технічні обставини пе реїзду, ніж про його можливість чи доціль-ність як таку.

Протягом лютого становище в Україні стрімко змінювалося на користь більшови-ків, отож відкладати переїзд уряду до Києва під приводом «несприятливих обставин» вже не було підстав. В умовах тріумфальної ходи більшовицько-радянської влади і, як тоді зда-валося багатьом, неминучого її поширення протягом найближчих місяців на сусідні з Україною держави, сумніви щодо доцільності переїзду до Києва справді могли виглядати як

11 Там само.12 Четверта конференція Комуністичної партії (більшовиків) України. 17–23 березня 1920 р. Стенограма. – К., 2003. – С. 106.13 ЦДАВО України, ф. 2, оп. 1, спр. 15, арк. 141.

33




недоречна невпевненість у міцності своєї вла-ди. Тому переїзд вирішили не відкладати.

Про те, що до початку ІІІ Всеукраїнського з’їзду рад питання про столицю було принци-пово вже остаточно узгоджене і доведене до відомакиївських та харківських органів вла-ди, свідчать вітальні промови представників обох міст на з’їзді. Зокрема, у вітальному сло-ві з’їзду Павла Кіна, представника Харківської ради робітничихдепутатів, відзначалося: «То-вариші, Харків пишається тим, що після роз-грому нами гайдамацьких, петлюрівських і усіх подібних ним банд, в нашому місті зіб-рався Всеукраїнський З’їзд... Я радію тому, що новий Центральний Виконавчий Комітет розпочне свою роботу тут, тобто в нашому місті Харкові, в тому місті, яке перше звіль-нилося від найманих банд»14. Натомість Андрій Бубнов, який промовляв після Кіна, вітав з’їзд «від імені Ради Робітничих депутатів Києва, столиці Радянської України»15.

Остаточно розставив крапки над «і» у пи-танні про столицю Християн Раковський. Піс-ля завершення вітальних промов він звернув-ся до делегатів з такими словами: «Товариші, перед тим, як перейти до виборів президії, я від імені уряду буду просити З’їзд затвердити одне наше важливе рішення: бажаючи довес-ти усім українським робітникам та селянам, а ще більше усім нашим ворогам зовнішнім та внутрішнім, що сучасна радянська влада на Україні є всеукраїнською радянською владою, уряд вирішив перенести столицю з Харкова до Києва. Пропоную З’їзду затвердити це рішен-ня вставанням. (Всі встають. Крики «браво». Бурхливі, тривалі оплески)16. (курсив оригіна-лу – Авт.). Таким чином, рішення про визнан-ня Києва столицею України було затверджено найвищим органом влади України – Всеук-раїнським з’їздом рад.

На засіданні уряду 7 березня узгоджували-ся технічні моменти переїзду. Було вирішено створити комісію з представників Наркомату внутрішніх справ та шляхів сполучення, яка й мала займатися цим питанням. Підкреслювало-ся, що, оскільки існувала проблема приміщень та житла, то кожен комісаріат може брати із собою лише відповідальних і незамінних спів-робітників17. 15 березня регулювання переїзду було доручено Наркомату внутрішніх справ, од-нак вже 17 березня уряд констатував «цілковиту недієздатність» створеної ним комісії та доручив наркому шляхів сполучення «на його виняткову

14 Третий Всеукраинский Съезд Советов Рабочих, Крестьянских и Крас-ноармейских Депутатов (6–10 марта 1919 г). – К., 1919. – С. 9.15 Там само. – С. 11.16 Там само. – С. 13.17 ЦДАВО України, ф. 2, оп. 1, спр. 18, арк. 46.

відповідальність організувати переїзд до Києва протягом 18 та 20 березня»18.

Щодо головного економічного наркомату – Вищої ради народного господарства України, то ще на засіданні від 7 березня було виріше-но, що все управління переїздить до Києва, але відділ важкої промисловості лишається в Хар-кові19. Переїзд канцелярій наркоматів розпо-чався 15 березня33, а їх керівники переїхали до Києва 21 березня. При цьому Наркомати пра-ці, шляхів сполучення та ВУЧК, а також час-тина Наркомату продовольства мали переїха-ти 25–26 березня34.

На останньому засіданні уряду в Харкові, яке відбулося вже у значно скороченому складі 21 березня 1919 р., знову розглядалося запи-тання «Про переїзд до Києва». Було вирішено: «Після повернення тов. Раковського (який був присутнім на цьому засіданні уряду – Авт.) з поїздки в місто Луганськ уряд переїжджає до Києва»35. Але перше засідання уряду в Києві відбулося 23 березня 1919 р. ще без Раковсько-го. Головував нарком військових справ Микола Подвойський. Червоною ниткою крізь ухвали уряду того дня пройшла теза про потребу реп-ресій не лише щодо легальних опонентів біль-шовиків, а щодо нейтрально та нейтрально-позитивно налаштованих до радянської влади політичних сил та організацій: представників прорадянських політичних партій, Червоного Хреста, співробітників колишнього міністер-ства закордонних справ, консулів іноземних держав тощо36. Того ж таки дня було заборо-нено газету українських «незалежників» «Чер-воний прапор» та було вирішено арештувати усіх її провідників37. Перше засідання уряду в Києві на чолі з Х. Раковським відбулося 26 бе-резня38. Столиця України остаточно перебазу-валася до головного міста республіки.

Слід відзначити, що Х. Раковський, на відміну від М. Подвойського, діяв більш обережно і дип-ломатично. Того ж таки 26 березня було відра-зу переглянуто вже, здавалося б, вирішене запи-тання «про арешт членів партій, що перебувають в опозиції до Радянської влади», – уряд вирішив «питання залишити відкритим до з’ясування об-ставин». Ще однією зміною було повернення ряду наркомів до Києва, яких за головування Подвой-ського відправили на фронт39. 28 березня було вирішено звільнити з-під арешту Ю. Мазуренка і А. Пісоцького (відомого під псевдонімом Річиць-кий), а також дозволити видання газети незалеж-ників «Червоний прапор»40.

Перша ейфорія від опанування України у керівництва УСРР незабаром минула. Ще на-прикінці січня 1919 р. виникли суперечності 18 Там само, арк. 181.19 Там само, арк .46.

34



з Моск вою у царині шляхів сполучення – укра-їнський уряд не хотів бути позбавленим права контролю над залізницями на своїй території, на чому наполягав Кремль. Але питання фінан-сування спочатку гостро не стояло, адже тро-феїв було захоплено чимало, та й економічно Україна була зруйнована значно менше, аніж радянська Росія. Втім, відносний економічний затишок тривав недовго, тим більше, що дово-лі обмежені ресурси України заповзято вивози-лися до Росії. Так, за даними комісаріату шля-хів сполучення, за лютий місяць в Росію було спрямовано таку кількість вагонів: вугілля – 828, гірничозаводської продукції – 145, хліба – 171, цукру – 350, з військовим обладнанням – 1734, інших – 1106, всього за лютий – 4334 вагони. А лише за 12 днів березня: вугілля – 1049, гірничо-заводської продукції – 201, хліба – 192, цукру – 129, з військовим обладнанням – 555, всього за ці неповні два тижні – 3233 вагони20. Водночас у звітах різних відділів УРНГ, поряд із переліком відправленого до Росії, постійно зустрічаються відомості про потреби отримати продукцію з Ро-сії, яка була необхідна для подальшої організації виробництва. Зазначимо, що станом на середи-ну березня жоден із відділів, який подав деталь-ний звіт відправленого, необхідного для себе об-ладнання або сировини не отримав. У цих звітах стандартною і незмінною була фраза: «Взамін від Росії у вигляді товару нічого не отримано»21. Зрештою, масове вивезення продукції з Украї-ни як чи не єдиний «економічний» успіх визна-вав у записці від 24 березня 1919 р. до Президії ВРНГ Влас Чубар, що як її представник в ті дні інспектував Україну: «Робота РНГ не могла роз-виватися інтенсивно і ознаменувалася поки що ефективними результатами в частині вивозу, де невтомно працював тов. Ландау»22.

Щоправда, навіть маючи вказані вище зві-ти на руках, на початку березня більшовицьке керівництво України публічно намагалася при-ховати такий економічний визиск. Так, Х. Ра-ковський на ІІІ Всеукраїнському з’їзді рад у відповідь на зауваження представника УСДРП (незалежних) М. Авдієнка про надмірну центра-лізацією економічних ресурсів зауважив: «Я по-винен заявити, на превеликий жаль, що ми не можемо надати допомоги Радянській Росії, що навіть навпаки... ми не допомагаємо Радян-ській Росії, а вона нам допомагає, вона нам від-правляє нафту для наших шахт, бензин, від-правляє мануфактуру, а ми, маємо із соромом визнати, – відправили їй не більше трьохсот-чотирьохсот вагонів продовольства, нормо-

20 Російський державний архів економіки (РДАЕ), ф. 3429, оп. 1, спр. 1066, арк. 133.21 РДАЕ, ф. 3429, оп. 1, спр. 1066, арк. 130, 131, 134, 135.22 Там само, арк. 116 зв.

ваних і ненормованих продуктів і вісімсот ти-сяч пудів цукру»23.

На темі економічних взаємин між УСРР та РСФРР ми зупинилися насамперед з тієї при-чини, що ця проблема стала більш актуальною саме після переїзду уряду до Києва, відповідна реакція на яку українських урядовців чималою мірою сприяла формуванню в Кремлі ставлен-ня до них як до «самостійників». Вже на друго-му «київському» засіданні уряду, яке відбулося 24 березня, було вирішено доручити «тов. За-тонському з’єднатися по прямому проводу з Народними Комісарами України, що перебу-вають у Москві (18–23 березня у Москві відбув-ся VIII з’їзд РКП(б), на якому частина наркомів УСРР були делегатами, потім ці діячі залишили-ся вирішувати деякі українські питання – Авт.) та запропонувати їм означити катастрофу, що вже насувається через відсутність грошових знаків та ненадання кредитів». Загальні не-відкладні потреби оцінювалися урядом УСРР у розмірі 1 млрд 250 млн рублів45. Розуміючи, що навіть можливе отримання цієї суми принципо-во не вирішить на майбутнє проблему нестачі грошових знаків, Раднарком УСРР від грифом «особ ливо таємно» того ж таки дня ухвалив: «На-діслати кліше та керуючого експедицією для виготовлення державних паперів»46. Інакше ка-жучи, наполягав на тому, щоб Україна отримала право друкувати грошові знаки.

Спроба організувати власне «грошове ви-робництво», історію якої у 1919 р. автор цих рядків прослідкував у одній із своїх праць47, була викликана небезпідставними побоюван-нями щодо ненадання належного фінансуван-ня України Кремлем. Справді, Україні було виділено лише половину коштів, визначених 24 березня як невідкладні: 25 березня у поста-нові РНК РСФРР йшлося про 125 млн руб. для України, 27 березня 500 млн було спрямовано на фінансування промисловості УСРР48. Що-правда, через побоювання зриву роботи заліз-ниць («щоб серед залізничників не розвивався саботаж»49) 8 квітня Кремль окремим додатко-вим рішенням цілковито задовольнив прохан-ня РНК УСРР від 24 березня щодо надання за-лізничникам 100 млн руб.50

Спрямовуючи певні кошти до України, Кремль вважав, що вони будуть відправлені винятково на виконання, висловлюючись словами з пос-танови ЦК РКП(б) від 8 квітня 1919 р., «вироб-ничих завдань, на видобуток вугілля, роботу заводів і транспорту»51. Інакше кажучи – на під-тримку тих галузей промисловості, робота яких дала б змогу і надалі здійснювати масовий ви-віз з України необхідних для РСФРР матеріа-23 ІІІ Всеукраїнський з’їзд рад. Стенографічний звіт. – Х., 1932. – С. 76–77.

35




лів. Однак актуальними для Росії галузями еко-номічна сфера УСРР не обмежувалася, та й на соціальну політику потрібні були кошти. Уряд УСРР, що цілком логічно, використовував гро-шові знаки на найбільш невідкладні потреби, а оскільки грошей загалом катастрофічно не вис-тачало, то й до важливих для Кремля галузей вони теж доходили не в повній мірі. Тому у зга-даній постанові ЦР РКП(б) від 8 квітня 1919 р. наполегливо пропонувалося основні господарчі органи – так зручніше було Кремлю, – поверну-ти з Києва до Харкова24. Політбюро ЦК КП(б)У було ближче до місцевих проблем, тому рішен-ням від 24 квітня цю пропозицію насмілилося відхилити. Однак зовсім зігнорувати настанови Кремля Київ не наважився. Відтак харківським представництвам господарських установ збіль-шили повноваження25. А на закиди політбюро ЦК РКП(б) стосовно того, що асигнування, спря-мовані на фінансування промисловості, не дохо-дять до підприємств, керівники КП(б)У цілком резонно відповіли, що «головна причина – неста-ча коштів». Ще однією причиною було названо якраз те, що ці кошти йшли не через Укрраднар-госп, а іншими шляхами26, тобто провина на не-дофінансування «видобувних» галузей та тран-спорту цілковито покладалася на Кремль.

З названої постанови ЦК РКП(б), як і з низ-ки інших подібних рішень, можна було зроби-ти беззаперечний висновок про незадоволення більшовицьким центром завеликою, як на його погляд, «самостійністю» українських владних органів під час ухвалення тих чи інших рішень. Так співпало, що подібна «самостійність» поча-ла більш яскраво відображатися після переїзду уряду УСРР до Києва. Однак не існує реальних підстав для тверджень про те, що Кремль вже у квітні 1919 р. намагався повернути політико-адміністративний центр УСРР до Харкова. Нато-мість окреслилася інша небезпека. 7 травня орг-бюро ЦК РКП(б) заслухало повідомлення Юрія Лутовінова про «сепаратистські тенденції, що іс-нують на Україні у киян та харківців, про бажан-ня останніх створити Донецько-Криворізьку республіку, про необхідність надіслати до Хар-кова авторитетного та твердого діяча для наве-дення порядку та врятування Донбасу»27. Щоб попередити небезпеку створення нового Дон-кривбасу, оргбюро ЦК РКП(б) ще 24 квітня схва-лило рішення відізвати з України Жакова, Ва-сильченка та Бумажного, що були найбільшими прихильниками такого утворення28. Втім, подіб-

24 Комуністична партія – натхненник і організатор об’єднавчого руху... – С. 108.25 ЦДАГО України, ф. 1, оп. 6, спр. 1, арк. 3.26 Там само.27 РДАСПІ, ф. 17, оп. 112, спр. 4, арк. 14.28 Там само, спр. 2, арк. 43.

ні рішення жодним чином не ставили під сум-нів Київ як столицю України.

Київ залишався столицею УСРР аж до виїз-ду звідти вищих владних структур 30 серпня 1919 р. у зв’язку з денікінським наступом. Та й після цієї евакуації керівництвом УСРР Київ і надалі вбачався центром майбутньої радян-ської Украї ни. Про це свідчить телеграма від 16 жовтня 1919 р., надіслана під час тимчасо-вого звільнення Києва від денікінських військ. У ній, зокрема, наголошувалося: «Київ зайня-тий червоними військами. Зі столиці Радянської України від імені Центр[ального] Виконавчого Комітету рад України шлемо вітання своє Ро-сії. Не бачити білим центру світової революції – червоної Москви. Знайте, що в Денікіна немає тилу. Україна знову, як і при гетьмані, палає вогнем повстань»... Серед підписантів цієї теле-грами були В. Затонський (за голову ВУЦВК), О. Шумський та ряд інших членів ВУЦВК29.

Підсумовуючи другий період існування ра-дянської влади в Україні, відзначимо, що сум-нівів у тому, яке місто має бути політико-ад міністративним центром, на той час не існу вало – ним визнавався Київ. Водночас у се редовищі компартійно-радянського керівни-цтва УСРР з’явилися і такі діячі, що вважали доречним (хоча б тимчасово) зробити центром радянської України Харків. Відстоювали такі погляди насамперед ті діячі, які були пов’язані в 1918 р. з Донкривбасом. Однак їхня точка зору не знайшла підтримки ні в Україні, ні в Крем-лі, де, власне, і було вирішено питання про сто-лицю. Щоб, як зазначалося на ІІІ Всеукраїн-ському з’їзді рад, довести усім своїм опонентам, що «сучасна Радянська Влада на Україні є Все-українською Радянською Владою», політико-адміністративним центром України було офі-ційно визнано Київ.

столиця усрр реальна та очікувана (1920–1934)

Третій період існування радянської влади в Україні розпочався в грудні 1919 року. При-хильники «першостоличності» Харкова, не обґрунтовуючи якимись реальними рішен-нями чи подіями свої погляди, нерідко почат-ком відліку «столичності» називають грудень 1919 р. Які ж можна навести аргументи «за» чи «проти» такого бачення? Який формальний та уявний статус мав Харків протягом грудня 1919 – січня/червня 1934 р.? Нижче ми спро-буємо звернутися до фактів та на їх основі проаналізувати проблему столиці УСРР про-тягом цього періоду.

(Далі буде)29 Державний архів Російської федерації (ДАРФ), ф. 1235, оп. 94, спр. 580, арк. 232.

36


© Ачкіназі Б., 2013 Передплатний індекс 74644

В історії війн завжди розрізняють глибинні причини їх розв’язання і привід. Остан-ній може бути штучним, неістотним чи

серйозним і передбачуваним, що випливає з ло-гіки протистояння ворогуючих сторін. Залежно від ситуації привід виникає як хитромудра ін-трига, як це було з «Емською депешею» Бісмар-ка, що спровокувала Францію вдатися до зброї у сперечаннях з Пруссією в 1870 р. Інколи він стає тією остаточною краплею, що переповнює чашу терпіння і призводить до розв’язання вій-ськових дій. Коли йдеться про такий глобальний конфлікт, як Перша світова війна, то ситуація, що склалася у взаємовідносинах між Сербією та Австро-Угорщиною у зв’язку з ультиматумом ві-денського уряду з приводу вбивства у Сараєво спадкоємця австрійського престолу ерцгерцога Франца-Фердінанда в червні 1914 р., не має од-ностайних оцінок. Річ у тому, що липнева криза, яка спричинилась цією терористичною акцією, викликала хвилю войовничих настроїв у провід-них країнах Європи, розділеної на коаліції, і пок-лала початок війні, що набула нечуваного доти світового виміру.

Висвітлюючи в спеціальному розділі своєї капі-тальної праці «Перша світова війна» суть цієї кри-зи, відомий англійський воєнний історик Джон Кіган певною мірою зводить її до слов’янського чинника. Він пише, що після перемоги Сербії в Балканських війнах, вона змогла розширити свою територію. «Серби стали дедалі більше міркувати про утворення «Великої Сербії», об’єднаної держа-ви балканських слов’ян. Ідея такого об’єднання … значно впливала на слов’янське населення тери-торій, що входили до складу Австро-Угорщини. Прагнення сербів до гегемонії на Балканах вик-ликало в австрійських правлячих кіл бажання вжити рішучих заходів для розгрому головно-го вогнища слов’янського національного руху – Сербії. Австрійці вважали, якщо поступитися сер-бам, то це зумовить ланцюг інших негараздів, які, зрештою, завершаться розпадом імперії» [1, 64–65]. Другий англійський автор Мартін Гілберт, що, пред’являючи ультиматум Сербії, «керівники Австро-Угорщини були переконані, що зможуть її покарати не вступаючи у війну з іншими європей-ськими державами» [2, 43]. У свою чергу французь-кий дослідник Ж.-Ж. Беккер стверджує: «Австрія ставила за мету зовсім не виправлення ситуа-ції, що склалася внаслідок вбивства ерцгерцога-спадкоємця, а використання можливості для зве-

дення власних рахунків із Сер бією». Розповідаючи про подальший перебіг подій, пов’язаних зі став-ленням провідних європейських держав до ситу-ації, що склалася на Балканах у липні 1914 р., він характеризує її як «складний збіг обставин» і зазначає: «Маховик диявольської машини набрав обертів. Росія прийняла своє рішення. Німеччи-ну охопила хвиля войовничого патріотизму…». «Французи 1914 р., які здебільшого були паци-фістами», також продемонстрували сильний «дух патріотизму, щоб відмовитися від війни за будь-яку ціну». Отже, Ж.-Ж. Беккер висловлює поши-рену в західній історіографії думку: «…Австрійські і особливо німецькі відповідальні особи виявились не спроможними правильно оцінити ситуацію; навіть передбачаючи напруженість конфлікту, вони до останнього моменту були переконані, що військові дії можна буде утримати в локалізова-них кордонах головним чином через те, що ні Ро-сія, ні Англія не порушать політику невтручан-ня» [3, 21, 25, 29].

Російський дослідник В. Шацилло з цієї наго-ди звертає увагу на поведінку австрійського по-сла в Белграді В. Гізля, який, попри те, що серби задовольнили 9 з 10 пунктів австро-угорського ультиматуму, все ж таки затребував свої пас-порти і залишив сербську столицю. «А далі по-дії розгорталися в напрямі зростання напруже-ності» [5, 22]. Інший російський фахівець, автор капітальних монографій з історії світових війн А. Уткін, порушуючи цей аспект кризи, вислов-люється чіткіше: «Вирішальним чинником зазна-ченої ситуації було те, що воєнне керівництво Ні-меччини і Австро-Угорщини – генерали Мольтке і Конрад вважали війну центральних держав з Росією неминучою. І чим раніше вона почнеться, тим краще для Німеччини та Австро-Угорщини. Кожного року імперія слов’ян набувала сили, що ускладнювало боротьбу з нею. Кайзер Вільгельм і канцлер Бетман-Гольвег, засвоївши цю точку зору, вирішили долю своїх держав…» [4, 84].

При різноманітних оцінках сараєвського інци-денту справедливими залишаються твердження, що не стільки, власне, вбивство австрійсько-го спадкоємця престолу, скільки холоднокров-на дип ломатична боротьба навколо цієї події, і, голов ним чином, те, що за нею приховувалося, стало точкою біфуркації. При тому, що переваж-на більшість авторів пов’язують трагічні наслідки липневої кризи із протиріччями, що роз’єднали європейський світ наприкінці ХІХ – на початку

липнева криза 1914 р. і початок першої світової війниБорис ачкіназі, доктор історичних наук, професор Кримського республіканського інституту післядипломної педагогічної освіти

37




ХХ ст., у західній історіографії поширені оцінки і кризи, і самої війни як трагічної випадковості, спричиненої ланцюгом помилок. До цього можна додати, що в переході від миру до війни завжди є щось ірраціональне, проте це «ірраціональне» дуже дорого коштує народам і державам. У цьо-му зв’язку автор, спираючись на новітні дослі-дження з проблематики Першої світової війни, привертає увагу до міжнародних і дипломатич-них чинників, в умовах яких липнева криза фа-тально переросла в світову війну.

Почнемо з констатації: безпосереднім приво-дом до розв’язання світового конфлікту, якого, за великим рахунком, майже ніхто не домагався, стало вбивство 28 червня 1914 р. внаслідок теро-ристичного акту спадкоємця австро-угорського престолу принца Франца-Фердінанда, племінни-ка імператора Франца-Йозефа, у боснійській сто-лиці Сараєво членом сербської націоналістичної організації «Млада Босна» («Молода Боснія») Гав-рилом Принципом.

Варто зауважити, що Франц-Фердінанд був майже єдиним авторитетним політиком Габс-бурзької монархії. Він виступав за розширення прав національних меншин і введення федера-тивного устрою в імперії. Франц-Фердінанд від-правився до Боснії як генеральний інспектор ав-стрійської армії, що здійснювала там маневри.

Коли 28 червня, після завершення маневрів, Франц-Фердінанд і його дружина відправилися до Сараєво, щоб нанести офіційний візит місце-вому губернатору, незважаючи на численні по-передження його про недоречність цієї подорожі у зв’язку з антиавстрійськими настроями жите-лів, сербський студент Гаврило Принцип застре-лив їх обох.

Арешт Гаврила Принципа в Сараєво

Так сталося, що урочистий в’їзд Франца-Фердінанда у боснійську столицю припав на

день загальносербського національного трауру «Видован», який щороку відзначався сербами як пам’ять про слов’ян, що загинули в 1389 р. в битві з турками (на Косовому полі). Поява спад-коємця австрійського престолу в центрі Боснії була розцінена сербськими націоналістами, які сприймали австрійців не краще ніж турок, як сві-дома образа усіх балканських слов’ян.

У місті ерцгерцога чекали шість членів те-рористичної групи. Один з них, коли кортеж проїжджав вулицями міста, кинув у машину бомбу, але вона відскочила в бік і потрапила в іншу машину, поранивши офіцера охорони. Шо-фер ерцгерцога рвонувся вперед, прискорив хід, проте на одному з перехресть повернув не в той бік, а коли почав гальмувати, щоб зробити розво-рот, роздалися револьверні постріли. По машині стріляв Гаврило Принцип, другий член організа-ції «Млада Босна». Цього разу промаху не було: дружина ерцгерцога загинула на місці, він сам – через десять хвилин. Принципа схопили, зааре-штували й інших терористів.

На думку авторів російського видання з новіт-ньої історії, вбивство було здійснено з метою де-стабілізувати політичну ситуацію в габсбурзькій державі, запобігти можливості автономізації на-ціональних окраїн, яка розглядалася сербськими екстремістами як засіб утримання їх в складі дуа-лістичної монархії, щоб перешкодити утворенню інтегрованої і незалежної південнослов’янської держави [6, 54].

Попри непричетність до вбивства Франца-Фердінанда офіційних сербських властей (хоча, як стало відомо, нитка заколоту тягнулася до ке-рівника сербської розвідки Драгутина Димитрієви-ча), у Відні і Берліні воно було розцінено як крок до підриву внутрішньої стабільності імперії. У Відні було добре відомо, що саме Сербія, невелика хри с-тиянська держава, є натхненником національного руху слов’янських народів ще з часів турецького панування на Балканах. Сербія протягом майже півтисячоліття вела боротьбу з Османською ім-перією, намагаючись об’єднати навколо себе усіх балканських слов’ян. Ідея такого об’єднання набу-ла поширення після захоплення Австрією Словенії і Хорватії (1878 р.) і анексії у 1908 р. Боснії.

Австрійська карикатура «Сербія повинна загинути»

38



В історіографії пануючою є думка, що після успі-хів Сербії в Балканських війнах 1911 і 1913 рр. – приєднання Новобазарського санджака і Маке-донії, тут посилюється прагнення до створення «Великої Сербії», тобто об’єднаної слов’янської держави на Балканах під проводом династії Ка-рагеоргієвичів, що утвердилась у 1903 р. Такий розвиток подій, безумовно, не міг не вплинути на слов’янське населення обширних територій Австро-Угорщини. Він створював загрозу пози-ціям Габсбурзької монархії в цьому регіоні.

Причетність Сербії до терористичної акції, під-тверджена учасниками заколоту, викликала обу-рення у Відні. В австрійських правлячих колах дійшли думки, що війна із Сербією є не тільки бажаною, а й необхідною. Так, австрійський мі-ністр закордонних справ граф Берхтольд у супро-відному листі до урядового меморандуму з приво-ду сараєвського інциденту, який був переданий в Берлін, щоб заручитися підтримкою кайзера, безцеремонно висловив впевненість, що вбив-ство австрійського спадкоємця є результатом те-рористичної акції, «інспірованої Белградом». Під-биваючи підсумки аналізу ситуації, що склалася, він резюмував, що «оплот панслов’янської полі-тики на Балканах мусить бути знищеним як та-кий, що дестабілізує становище» [1, 65].

Ставлення до австрійського меморандуму роз-крило справжні цілі кайзерівського рейху: змі-нити наявний розклад сил й вдатися до утвер-дження власного домінування на континенті. 5–6 липня 1914 р. у Потсдамі відбулася нарада вищого політичного й воєнного керівництва Ні-меччини, на якій було прийнято рішення підтри-мати демарш Австро-Угорщини, навіть за умо-ви, якщо її конфлікт із Сербією перетвориться на глобальний. Це підштовхнуло Відень на від-працювання ультиматуму, задоволення якого не тільки позбавляло сербську державу сувереніте-ту, а й розширювало переваги австро-німецького блоку в Центрально-Південній Європі, перетво-рюючи його на стратегічний плацдарм у проти-стоянні з Антантою.

Саме в цей час, ще до подання австрійця-ми відповідної ноти Сербії, укладеної 19 липня, до Петербурга виїхав французький президент Р. Пуанкаре, який прибув до російської столи-ці 20 липня. Зважаючи на це, граф Берхтольд зрозумів, що вручати ноту Сербії під час пере-бування в Росії французького президента недо-речно: французи і росіяни могли терміново до-мовитись про можливі спільні дії проти імперії. Тому Берхтольд прийняв рішення вручити ноту Сербії з таким розрахунком, щоб повідомлення про це надійшло до Петербурга і Парижа відра-зу після від’їзду Пуанкаре. Тим самим союзни-ків поз бавляли зручного випадку не тільки швид-ко обговорити демарш Австро-Угорщини, а й

ускладнити французькому президентові опера-тивний зв’язок зі своїм урядом.

Р. Пуанкаре виїхав із Петербурга 23 липня. Того ж дня, о 6 годині вечора (на двадцять п’ятий день після сараєвського вбивства), австрійський посланник в Белграді вручив ноту міністру за-кордонних справ Сербії.

Таким чином, відповіддю на замах у Сараєво став ультиматум від 23 липня 1914 р., направ-лений Сербії віденськими властями, за наполег-ливими «рекомендаціями» німецьких «друзів», з вимогами, які, фактично, позбавляли її націо-нальної гідності й суверенітету. Перша з них зобов’язувала сербську сторону розмістити на першій сторінці офіційного урядового вісника зая ву про беззастережне осудження будь-яких дій, спрямованих на розкол Австро-Угорщини чи на відокремлення від неї будь-яких адміністра-тивних утворень, як і будь-якої області. Крім того, Австро-Угорщина вимагала від Сербії заборони-ти в країні діяльність антиавстрійських органі-зацій, засудити антиавстрійську пропаганду та звільнити з армії офіцерів за списками, поданими віденським урядом. Була також вимога покарати прикордонників, які сприяли переходу кордону учасниками замаху на Франца-Фердінанда. Най-більше обурення викликав пункт, в якому Австро-Угорщина наполягала допустити її представників у Сербію для участі в розслідуванні вбивства ав-стрійського ерцгерцога, а також розмістити кон-тингент імперських військ в країні для охорони співвітчизників. Вимоги мали бути виконані про-тягом 48 годин, інакше обидві держави визнава-лись у стані війни.

Алегоричне зображення країн Антантина російському плакаті (1914 р.)

39




Цей ультиматум призвів до так званої липневої кризи 1914 р., в ході якої повністю виявилися во-йовничі задуми віденського уряду і, особливо, – кайзерівської Німеччини здійснити, за висло-вом блискучого німецького історика Ф. Фішера, «стрибок» до завоювання «місця під сонцем» [7].

Союзний Сербії російський уряд спробував ліквідувати конфлікт мирним способом, висунув-ши проект дипломатичного демаршу трьох дер-жав – Англії, Франції і Росії. Проте серед союз-ників не існувало узгодженої думки щодо його здійснення. З Парижа і Лондона повідомили сербському прем’єру Н. Пашичу про доцільність задовольнити максимальну більшість вимог ав-стрійців. Зі свого боку французький президент Р. Пуанкаре, повернувшись на батьківщину, на-полягав на проведенні «твердої» політики стосов-но австро-німецьких домагань і наголошував, що у разі загострення російсько-австрійського кон-флікту Франція повністю виконає свої союзниць-кі зобов’язання.

Намагаючись врегулювати конфлікт, правля-чі кола Сербії погодились виконати усі пункти ультиматуму, за винятком того, який передба-чав присилку до Белграда великої групи австрій-ських офіцерів для поліпшення «охорони» під-даних імперії та організації боротьби проти терористів. Він справедливо був розцінений як такий, що відкрито порушував суверенітет краї-ни. Д. Кіган намагається довести: хитання чле-нів белградського кабінету відносно прийняття австрійської ноти припинились після того, як у другій половині дня 25 липня було одержано термінове повідомлення сербського посла в Пе-тербурзі, що Росія цілком на боці Сербії, а Ми-кола ІІ прийняв рішення ввести в країні «стан підготовки до війни». О 5 годині 50 хвилин ве-чора, за десять хвилин до закінчення вказано-го в ультиматумі строку, Нікола Пашич особисто вручив австрійському посланнику відповідь сво-го уряду. Через годину австрійське посольство у повному складі залишило Белград. Того ж дня, пізно ввечері, у Відні був підписаний наказ про часткову мобілізацію армії з 28 липня. Хоча він не стосувався військ, розташованих на кордоні з Росією, російський імператор прийняв рішення про відповідну часткову мобілізацію – приведен-ня в бойову готовність військ чотирьох військо-вих округів: Київського, Одеського, Московсько-го і Казанського. 26 липня, наступного дня після розриву відносин з Віднем, до мобілізації армії вдалася і Сербія [3, 71–72].

Уряд Австро-Угорщини завагався, усвідом-люючи, що війна із Сербією призведе до зіт-кнення з Росією. Ще залишалися можливос-ті продовжувати переговори. 26 липня міністр закордонних справ Англії Е. Грей запропонував скликати міжнародну конференцію, щоб обго-

ворити ситуацію і розробити програму дій для врегулювання конфлікту. Але Німеччина, що стояла за спиною Дунайської монархії, наполег-ливо підштовхувала її до активних дій. Берлін і войовничі елементи в урядових колах Австрії радили імператору Францу-Йозефу кваліфіку-вати вбивство Франца-Фердінанда як причину розв’язання війни із Сербією.

З цього приводу Д. Кіган справедливо зазна-чає, що «на початку ХХ ст. …головною перешко-дою на шляху врегулювання конфліктів була не відсутність оперативного зв’язку між урядами і главами держав, …а відсутність доброї волі чи готовності відшукати взаємоприйнятний вихід із ситуації, що склалася». Причину він вбачає в ізольованості державних служб, характерної для більшості європейських країн, акцентую-чи водночас увагу на тому, що «в монархічних європейських країнах – Німеччині, Австро-Угорщині і Росії – найважливіші державні рі-шення приймалися, по суті, самим самодерж-цем» [1, 60].

Таким чином, 28 липня 1914 р. Австро-Угорщина оголосила Сербії війну. Проте воєн-ні дії розпочалися за два дні до цього, коли ав-стрійська артилерія обстріляла територію Сербії під приводом того, що сербські війська занадто близько підійшли до кордону. 29 липня канонер-ські човни австро-угорського флоту в Адріатиці піддали бомбардуванню Белград.

В умовах глобального протистояння військово-політичних блоків начебто суто «локальна» су-тичка Австро-Угорщини з Сербією насправді стосувалася геополітичних і стратегічних інтере-сів провідних європейських держав. Росія, яка вис тупала під гаслами захисту «братів-слов’ян», 27 липня оголосила воєнний стан ще для чо-тирьох округів – Кавказького, Туркестанського, Омського та Іркутського, а 30 липня почала за-гальну мобілізацію. До цього часу деякі західні автори (Д. Кіган, Ж.-Ж. Беккер та ін.) вважа-ють, що саме цей чинник став вирішальним у розв’язуванні Першої світової війни [1, 71–72; 3, 37–38]. Д. Кіган пише: «Дипломати, як і полі-тики, чітко не розуміли, як впливають на розви-ток ситуації плани війни, якщо вже їх приведено в дію. Більш тверезо зуміли оцінити ситуацію тільки Джордж Бьюкенен, англійський посол у Петербурзі, і Жюль Камбон, французький посол в Берліні. Бьюкенен попередив росіян, що мобілі-зація російської армії не тільки викличе ланцю-гову реакцію, а й спричинить початок воєнних дій. Такої ж думки додержував і Камбон. Проте і Бьюкенен, і Камбон були лише послами, а їхні голоси не були вирішальними для людей, наділе-них верховною владою». Виходячи з цього він ре-зюмує: «Рішення про повну мобілізацію російської армії багато в чому вплинуло на розв’язання ши-

40



рокомасштабної війни в Європі і стало найбільш значимим в історії Російської імперії. Додамо, що це рішення не зумовлювалось гострою потре-бою» [1, 72, 76]. Подібні судження і досі залиша-ються об’єктом суперечок дослідників. Щодо на-шої думки, то мобілізація російських військ у ряді військових округів скоріше була реакцією на за-грозу і розгортання воєнних дій з боку Австрії, ніж, навіть, непрямою причиною розпалювання конфлікту.

Так чи інакше, німецький уряд швидко зреа-гував на дії Росії. 31 липня Вільгельм ІІ оголосив про «стан воєнної загрози» для Німеччини. Росій-ському урядові був надісланий ультиматум про початок тотальної мобілізації, якщо протягом 12 годин він не відмінить воєнний стан. Росія «не помітила» демаршу Німеччини, хоча росій-ський цар Микола II був у родинних стосунках з кайзером Вільгельмом через свою дружину Олек-сандру Федіровну, німецьку принцесу.

Одночасно німці попередили французів, що у разі мобілізації армії така акція розцінювати-меться як ворожа, з усіма наслідками, що з неї випливають.

Слід зауважити, що у Франції, де побоювалися нападу німців, воєнні приготування розпочалися ще 24 липня. Війська, що перебували у літніх та-борах, повертались до пунктів постійного дислоку-вання, відмінялись відпустки і будь-які відряджен-ня військовослужбовців, війська переводились на режим воєнного часу, посилювалась охорона французько-німецького кордону. З 26 лип ня було введено «стан загрозливої небезпеки».

В ультиматуму від 31 липня французькому урядові було запропоновано протягом 18 годин дати відповідь, чи буде Франція зберігати ней-тралітет у випадку російсько-німецької війни.

Німецькі дипломатичні документи того часу переконливо засвідчують, що на негайне роз-в’язування війни, саме влітку 1914 р., була на-лаштована кайзерівська Німеччина. Ще в травні начальник німецького генерального штабу ге-нерал Г. фон Мольтке висловлював міністру за-кордонних справ Готлібу фон Ягову побоювання, що через два-три роки Росія досягне піку своєї воєнної могутності [2, 42]. У свою чергу, в лис-ті Г. фон Ягова, що зберігається в архіві МЗС Німеччини, надісланого в червні, ще до сара-євського вбивства, німецькому послу в Лондоні К. Ліхновському повідомлялося: «В основному Ро-сія зараз до війни не готова. Франція й Велико-британія також не захочуть зараз війни. Через кілька років, за всіма компетентними передба-ченнями, Росія вже буде боєздатною. Тоді вона задавить нас кількістю своїх солдатів, її Балтій-ський флот і стратегічні залізниці вже будуть збудовані. Наша ж група, між тим, дедалі біль-ше слабшає…» [8, 189].

Британські новобранці на Трафальгарській площі в Лондоні. Серпень 1914 р.

Того ж таки 31 липня, спираючись на теле-граму фон Мольтке: «Головне – протистояти ро-сійській загрозі. Негайно мобілізуйте свою армію проти Росії, Німеччина не забариться з мобілі-зацією», начальник австрійського Генерально-го штабу Конрад фон Гётцендорф запропонував вжити ряд заходів у цьому напрямі.

Таким чином, 31 липня стало днем кульмінації європейської політичної кризи, зазначає Д. Кі-ган, початок якій поклало вбивство австрійсько-го спадкоємця престолу. Водночас він вислов-лює сумнівну думку, що «цієї кризи могло б не бути, якщо б відразу після того, як австрійці встановили причетність Сербії до сараєвського вбивства, вони наважилися б виступити про-ти цієї держави». «Можна припустити, – пише він, – що тільки нерішучість і повільність дій Австро-Угорщини призвели до загальноєвропей-ської кризи, тоді як ні сама Австро-Угорщина, ні Німеччина, ні Росія не були налаштовані пе-ретворити конфлікт на Балканах на світову війну». На його думку, «Австро-Угорщина хотіла лише одного: покарати Сербію, що надихала на націоналістичний рух. Німеччина після сараєв-ського вбивства вважала за доцільне підтрима-ти свого найближчого союзника, однак сама до війни не прагнула. Росія, навпаки, вважала за необхідне підтримати сербів, але, як і Німеччи-на, не хотіла війни» [1, 81–82].

Виходить, що ситуація була не такою одно-значною, про що свідчить провал будь-яких спроб подолати липневу кризу дипломатични-ми засобами. До того ж войовничі настрої в Ні-меччині та Австрії не вщухли й після того, коли виявилося, що сербський уряд та офіційні кола не причетні до замаху в Сараєві. Маховик війни було запущено. 2 серпня, дізнавшись, що відпо-віді Росії на німецький ультиматум не буде і нім-ці обов’язково здійснять тотальну мобілізацію (це і було зроблено 1 серпня), у Франції було оголо-шено про введення воєнного стану.

Отже, нетривалі дипломатичні «ігри», пов’язані з липневою кризою, припинилися. Скористав-шись нагодою, 1 серпня 1914 р. Німеччина ого-

41



постать в історії

лосила війну Росії, а 3 серпня – її союзниці Фран-ції. У перерві між цими оголошеннями (2 серпня) вона окупувала Люксембург. 4 серпня німецькі війська вдерлися на територію Бельгії, віролом-но порушивши її нейтралітет, визначений трак-татом 1839 р., який гарантувався рядом країн, у тому числі й Пруссією. Тут було зосереджено основні сили для вторгнення у Францію. Піс-ля цього Британія, одна з гарантів бельгійсько-го нейтралітету, мала підстави для відповідних дій. У цей же день, 4 серпня, парламент ухвалив резолюцію про оголошення війни Німеччині. Ра-зом з нею у війну вступили британські домініо-ни – Австралія, Канада, Нова Зеландія, Південно-Африканський союз. Уже 14 серпня британські експедиційні війська почали висаджуватись у французькому порту Булоні.

Зрештою, 6 серпня Австро-Угорщина вступи-ла у війну з Росією, а ще через декілька днів – 10 серпня опинилась у стані війни з Францією і 12 серпня – з Англією.

Цікаво, що про сербів начебто забули. Справж-ня війна на сербську територію прийшла лише через чотирнадцять місяців.

23 серпня 1914 р. з власного інтересу у війну з Німеччиною вступила Японія. Вона швидко захопила Маршаллові і Каролінські острови в Океанії, що належали Німеччині, а також порт Циндао та провінцію Шаньдунь у Китаї, які пере-бували під німецьким контролем. У подальшому участь Японії у війні звелася до продажу зброї країнам Антанти.

Дещо пізніше на боці Німеччини та Австро-Угорщини виступили Туреччина (серпень 1914 р.) та Болгарія (вересень 1915 р.), які на зміну Троїстому союзу, що не втримався з вихо-дом з нього Італії, утворили Четверний союз.

Причиною вступу в європейську війну Туреччи-ни було те, що, зазнавши істотних втрат внаслі-док І Балканської війни, вона прагнула до реван-шу. Уже 2 серпня 1914 р. турецьке керівництво пішло на підписання турецько-німецького союз-ницького договору. Головним завданням австро-німецької сторони було «зведення» болгар і тур-ків, щоб можна було рушити 250-тисячну армію проти Сербії та її союзника – Росії [9, 117].

У 1915–1917 рр. до Антанти приєдналися Іта-лія (1915 р.), Португалія, Румунія, Греція, США (квітень 1917 р.). Опинившись у скрутному ста-новищі внаслідок наступу австро-угорських і болгарських військ у жовтні 1915 р., до Антанти приєдналася Сербія. Крім того, війну Німеччині об’явили Китай, французька колонія Сіам і підпо-рядковані США чотирнадцять країн Латинської Америки, які участі у військових діях не брали.

Таким чином, локальний конфлікт, що спалах-нув на Балканах, відразу перетворився на світо-ву війну. Загалом у ній узяли участь 38 держав

на всіх континентах з населенням 1,5 млрд чол., або 75 % населення земної кулі. Від мирної пра-ці було відірвано і мобілізовано до армій понад 70 млн чол., у тому числі 19,7 % населення Німеч-чини, 17,3 % – Австро-Угорщини, 10,5 % – Фран-ції [8, 191]. Полум’я світової війни розгорілося на величезних теренах Європи, Азії та Африки.

За своїм характером війна була імперіаліс-тичною. Вона стала кульмінацією конфлікту між двома угрупованнями провідних держав, що намагалися реалізувати свої амбітні експан-сіоністські цілі. Це була війна за встановлення воєнно-політичного і стратегічного пануван-ня на європейському континенті, перерозподіл сфер колоніального впливу, за джерела дешевої сировини і ринки збуту товарів. Загалом вона була спричинена значною трансформацією за-хідного суспільства (індустріалізацією і створен-ням монополістичних об’єднань, пошуками но-вих ринків, виявами нестабільності в кожній з держав, що взяли участь у конфлікті, поширен-ням масових рухів, зокрема соціальних і націо-нальних, тощо).

Водночас війна втягла в свою орбіту числен-ні народи Центрально-Східної Європи, що пере-бували в складі династичних монархій (поляків, угорців, чехів, словаків, словенців, македонців, чорногорців, боснійців, хорватів, українців, лат-війців, литовців, естонців та ін.), порушивши тим самим запитання про їх відродження та націо-нальну незалежність. Останнім часом саме на цей національний аспект кривавого конфлікту звертають увагу дослідники.

Література1. Киган Дж. Первая мировая война / Дж. Киган. –

М. : ООО «Изд-во АСТ», 2002. – 576 с.2. Гилберт М. История ХХ века : неизвестные

факты / М. Гилберт. – Харьков : Книжный клуб, 2006. – 335 с.

3. Беккер Ж. Первая мировая война / Жан-Жак Беккер. – М. : АСТ : Астрель, 2006. – 158 с.

4. Шацилло В. Первая мировая война 1914–1918 : факты. Документы / В. Шацилло. – М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2003. – 480 с.

5. Уткин А. Первая мировая война / А. Уткин. – М. : Изд-во Эксмо, 2002. – 672 с. (Сер. «История Рос-сии. Современный взгляд»).

6. Новейшая история стран Европы и Америки. ХХ век : учеб. для студентов высших учеб. заведений : в 2 ч. / Под ред. А. М. Родригеса и М. В. Пономаре-ва. – М. : Гуманит. изд. Центр ВЛАДОС, 2001. – Ч. 1; 1900–1945. – 464 с.

7. Fischer F. Grif nach der Weltmacht. Die Kriegszielpolitik des Kaiserlichen Deutschland 1914–1918. – Dusseldorf, 1961. – 367 s.

8. Історія сучасного світу : соціально-політична істо-рія ХV–XX століть : навч. посібник / За ред. Ю. А. Гор-баня. – К. : Вікар, 2003. – 435 с. (Тема 4. Перша світо-ва війна 1914–1918 рр. – С. 183–216).

9. Виноградов В. Румыния в годы Первой мировой войны / В. Виноградов. – М. : Наука, 1969. – 374 с.

42

наУковці — вчителеві постать в історії

іван антонович ХоМенко17.іі.1923–31.Хіі.2006

герой радянського союзуДата указу18.ХІ.1944 (медаль № 5250)

І. Хоменко (на фото справа) з бойовими побратимами. Берлін, 1945 р.

Родина І. Хоменка. Батько – Антон Трохимович, мати – Одарка Пили-півна, брати – Олексій і Григорій, сестра – Галина

біографія.Народився 17 лютого 1923 р. в селі Степанки

на Черкащині в сім’ї селянина. Батько його був на всі руки майстер: і тесляр,

і слюсар по ремонту сільськогосподарських ма-шин. Йому щодня записували не менше трьох трудоднів. Життя склалося так, що він у шко-лі ніколи не вчився, але трудову копійку вмів не тільки рахувати, а й заробляти. З дитячих ро-ків батько навчав Івана математики. Тому в шко-лі хлопець знав математику набагато краще від своїх однолітків.

Іспити в Черкаський педагогічний інститут Іван здав на відмінно, єдина четвірка з російської мови і літератури. Отримав стипендію і гурто-житок. Та незабаром ввели плату за навчання у вузі – 300 карбованців на місяць. Таких грошей у батька не було, довелося Іванові перейти на вчи-тельські курси, де платили стипендію 150 карбо-ванців і 40 квартирних. І вже бачив себе в класі біля дошки, як виводить математичні формули з геометрії, тригонометрії.

Але мрії Івана Антоновича перекреслила війна. У Червоній Армії – із серпня 1941 р. Закінчив Ом-ське артилерійське училище в 1942 р. У діючій армії – з листопада 1942 р.

Після війни продовжував службу в армії. У 1953 р. закінчив Військову академію імені Ф. Дзержинського. Обіймав низку командних посад. З 1975 р. полковник Хоменко – у запасі. Жив у Харкові. Працював начальником відділу в Інституті радіофізики та електроніки. Помер 31 грудня 2006 р.

нагороджений орденом Леніна, двома орде-нами вітчизняної війни 1-го ступеня, ордена-ми «За службу батьківщині у Зс срср» 3-го ступеня, орденом пошани, медалями.

Математика потрібна і на фронті.Перші дні війни були вкрай важкими для Чер-

воної Армії. Технічна перевага німців була гні-тючою. Гітлерівці були озброєні автоматами, а наші бійці – гвинтівками. Німці на машинах, бронетранспортерах, мотоциклах, а наші – піш-ки. Гітлерівці мали досвід бойових дій у країнах Європи.

Івану залишався місяць до іспитів, коли 5 лип-ня 1941 р. студентів евакуювали в Донбас, де вони якийсь час працювали в колгоспі, а коли німці пробили нашу оборону, його направи-ли в Омське зенітно-артилерійське училище, яке перепрофілювали в гвардійське мінометно-

Хоменко іван антонович – Герой радЯнськоГо соЮзУДо 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбниківольга Гончаренко, вчитель історії Степанківської ЗОШ І–ІІІ ступенів Черкаської районної ради Черкаської області

© Гончаренко О., 2013 Передплатний індекс 74644

43


постать в історії постать в історії

артилерійське. Саме тут він навчився: читати топографічну карту, вивчати тактику, фортифі-кацію, балістику необхідно досконало. Заняття проходили надто швідко від ранку до пізнього вечора.

9 серпня 1941 р. Іван Хоменко, будучи ще кур-сантом Омського гвардійського училища, прий-няв військову присягу, а через рік був призна-чений командиром взводу 1 батареї 18 полку гвардійських мінометів (ГМП). Перше бойове хрещення одержав на Волховському фронті під час прориву блокади Ленінграда. Пізніше полк брав активну участь у важких боях на Синявин-ських висотах, в остаточному знятті блокади Ленінграда, на Карельському перешийку. Вій-ськові дороги пройшли на Волховському, Ленін-градському, 1-му Білоруських фронтах.

подвиг командира батареї «катюш».Командир батареї 318-го гвардійського міно-

метного полку Ленінградського фронту гвардії старший лейтенант Хоменко відзначився в боях на Карельському перешийку.

В одному з боїв він уміло підтримав своєю батареєю бойові порядки піхоти, прицільно вів вогонь по зосередженні живої сили і укріплен-нях ворога. Підтримуючи наступ, мінометни-ки, майже в бойових порядках піхоти, пройшли шлях від першої до третьої лінії оборони про-тивника.

12 червня 1944 р. під час жорстоких боїв у районі села Маттіла ворог кинув на наші насту-паючі частини мотопіхоту і артилерію. Бійці мі-нометної батареї Хоменка відбивали в ці дні по кілька контратак противника. Влучним вогнем вони знищили 250 солдатів і офіцерів, дві про-титанкові гармати і один бронетранспортер. У результаті наша піхота успішно просунулася вперед. Під час найбільшого напруження бою, коли ворог загрожував з флангів, старший лей-тенант Хоменко, будучи вже пораненим, зали-шався в строю, корегуючи вогонь батареї. Точ-ними залпами гвардійських мінометів відбив ворожу контратаку і наздогнав противника, що відходив на Ківенапп.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 18 листопада 1944 р. за мужність, відвагу та героїзм, проявлені в боротьбі з фашистськи-ми загарбниками, гвардії старшому лейтенанту Хоменку Івану Антоновичу присвоєно звання героя радянського союзу з врученням орде-на Леніна і медалі «Золота зірка» (№ 5250).

подвиг на річці сестрі.Напередодні боїв за Виборг гвардійський міно-

метний полк був перекинутий з Нарвського плац-дарму в смугу наступу 21-ї армії і зосередився в лісі. Було обрано позиції за 2,5 км від переднього

краю оборони ворога. Командир 1-го дивізіону гвардії майор А. Ільїн перебував на спостереж-ному пункті командира дивізії, а Іван Хоменко з командиром стрілецького полку, що стояв на головному напрямку дивізії, погоджував взає-модію. Перед ними протікала річка Сестра, над якою здіймався залізобетонний міст, що виходив на шосе Ленінград – Виборг. Ранком 10 червня 1944 р. після артпідготовки частини дивізії прор-вали оборону супротивника. Фашисти відступа-ли до мосту, намагаючись якомога швидше піді-рвати його та організувати оборону на західному березі річки Сестри. Ще не всі гітлерівці перепра-вилися, як прогримів могутній вибух. Міст про-валився в річку.

Спостерігаючи за супротивником, Іван Ан-тонович помітив, як до річки кинулася колона фінів на велосипедах. Залишивши біля само-го берега свої велосипеди, вони зайняли оборо-ну уздовж берега. По нашій піхоті вела вогонь поспіхом розгорнута батарея. Оцінивши обста-новку, Іван Хоменко вирішив завдати удару по ворогові прямою наводкою. Для цього передні колеса установок було опущено у виїмки так, що направляючі «катюші» були паралельними землі. Він швидко зробив необхідні обчислення і, почувши повідомлення про готовність до ве-дення вогню, крикнув: «Вогонь!». 64 реактивних міни загальною вагою понад 2,5 т обрушилися на голови фінів і німців. Було знищено не тільки їхню батарею, а й майже всю живу силу. Після залпу батареї сапери дивізії навели понтонний міст, по якому почали переправляти на проти-лежний берег річки Сестри танки, піхоту, бойо-ві установки.

Захоплення плацдарму на річці Сестрі і роз-гром підрозділів супротивника, контратака, у якій «катюші» зіграли важливу роль, створи-ли вигідні умови для стрімкого наступу наших військ на Виборг. За боєм спостерігав член Вій-ськової ради Ленінградського фронту генерал

І. Хоменко під час зустрічі з космонавтом Г. Береговим у м. Бєлгород (червень 1973 р.)

44




А. Кузнецов, який наказав представити І. Хо-менка до звання Героя Радянського Союзу. Ука-зом Президії Верховної Ради СРСР від 18 листо-пада 1944 р. це високе звання було присвоєно Івану Антоновичу. Так що бій на річці Сестрі запам’ятався йому на все життя.

У післявоєнні роки Іван Антонович продовжу-вав службу в Збройних Силах і вже в званні ка-пітана поступив до Артилерійської академії імені Ф. Дзержинського. Математика в цьому навчаль-ному закладі була, як і в Омському артилерій-ському училищі, на першому плані.

бестрашний подвиг грізних літ.У обелісках невмирущий,

Він врятував від горя світІ зірку засвітив в грядуще.

Олександр ПетреченкоДруга світова війна стала однією з найтра-

гічніших періодів в історії нашої держави. На долю українського народу випали чи не найваж-чі і не найстрашніші випробування. Ціною ве-личезних зусиль люди відстояли свою свободу і незалежність, врятували людство від фашизму.. Вій на забрала життя мільйонів українців, десят-ки мільйонів були поранені, контужені, обморо-жені, виснажені.

Наші люди гинули в боях, у своїх будинках від мін, бомб і снарядів. Їх розстрілювали, вішали, цькували собаками, спалювали в таборах смер-ті. Але ворогові не вдалося зломити дух народу, його волю в боротьбі з фашизмом. Війна з пер-ших днів виявила величезну силу патріотизму переважної більшості людей. Полчища агресо-ра, пройшовши переможним маршем по бага-тьох державах Європи, на нашій землі зустріли запеклий опір. Народ згуртувався перед спіль-ною бідою, забувши і відсунувши власні незгоди

та образи. На захист Вітчизни піднялися всі – старі й малі, чоловіки і жінки.

Чотири роки палав вогонь Великої Вітчизня-ної війни, по Україні повзли смерть і розруха, ли-лася кров і сльози народу. У пам’яті нашого на-роду ця війна живе як жах, як незабутнє горе. Вона донині присутня майже в кожному домі – пожовклими трикутниками солдатських листів, похоронками, бойовими нагородами, фотогра-фіями загиблих і померлих.

Здобута в травні 1945 р. перемога над фашиз-мом – це торжество справедливості, це нищівний удар по людиноненависницькій ідеології нациз-му, зведеної правителями третього рейху в ранг державної політики.

Пам’ять вчить і закликає, переконує і застері-гає, дає сили і вселяє віру. Весь світ засудив вій-ну. Але чого варте наше життя, якщо ми будемо байдужими, якщо не врахуємо помилок минуло-го? Мільйони людей своїм життям зупинили кулі, що були націлені в усіх живих на нашій землі.

Життя продовжується… Народжуються нові покоління, кожен день несе щось нове, і саме від тих, хто йде нам на зміну, залежить, що буде далі...

паМ’Ятка дЛЯ авторів журнаЛуАвтор подає до редакції рукопис статті українською мовою обсягом до 20 сторінок формату 1. А4 в електронному вигляді на диску, а також роздрукований на папері.Текст рукопису потрібно набрати на комп’ютері (у програмі 2. Word, півтора інтервала між рядками, розмір шрифту 14).Ілюстрації подаються в окремих файлах у форматі 3. JPEG.Бібліографія до статті має бути складена з додержанням стандартів, прийнятих ВАК 4. України.До рукопису додаються дані про автора (прізвище, ім’я та по батькові, місце роботи, по-5. сада, вчений ступінь, звання, адреса, телефон).Автор підписує другий примірник рукопису, стверджуючи цим достовірність дат, цитат, 6. фактів тощо.Статті, які передбачається використати під час подання до захисту дисертаційних робіт, над-7. силати з рецензією. Необхідно зазначити УДК, написати трьома мовами (українською, росій-ською, англійською) ім’я і прізвище автора, назву статті, анотацію та ключові слова.Прохання не надсилати одні й ті самі матеріали водночас до нашого журналу та інших 8. видань.

Редакція

45


2 жовтня 1865 р. народив-ся Денис СІЧИНСЬКИЙ (по-мер 1909) – композитор і хоро-вий диригент, перший професор музики в Галичині, музично-громадський діяч, педагог.

2 жовтня 1869 р. народив-ся Махатма ГАНДІ, індійський

лідер-пацифіст.

2 жовтня 1907 р. народився Іван БАГРЯНИЙ (помер 1963), український поет, прозаїк, публі-цист, політичний діяч, автор романів «Сад Гет-симанський», «Тигролови», поеми «Гуляй-Поле», лауреат Державної премії ім. Тараса Шевченка (посмертно).

3 жовтня 1895 р. народився Сергій ЄСЕНІН, поет.

4 жовтня 1669 р. помер РЕМБРАНДТ, гол-ландський живописець.

4 жовтня 1930 р. померла Олена ПЧІЛКА, українська письменниця, мати Лесі Українки.

5 жовтня 1909 р. народив-ся Богдан-Ігор АНТОНИЧ (помер 1937), український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець, автор збірок поезій «Привітання життя», «Велика гармонія», «Три перстені», «Книга Лева».

9 жовтня 1967р. помер Ер-несто ЧЕГЕВАРА, революціонер, команданте.

10 жовтня 1889 р. народився Михайло ДРАЙ-ХМАРА (помер 1939), український поет-неокласик, літературознавець, перекладач, по-ліглот (володів 19 мовами).

12 жовтня 1857 р. народився Роман КОН-ДРАТЕНКО (помер 1904), командуючий оборо-ною Порт-Артура в російсько-японській війні. Походив з українських козаків з Катеринослава. Під керуванням Кондратенка було розроблено і вперше використано ручні гранати, міномети та електризовані загородження.

12 жовтня 1935 р. народився Лучано ПАВА-РОТТІ, італійський співак (тенор).

13 жовтня 1925 р. народи-лася Маргарет ТЕТЧЕР, «залізна леді», що стала першою жінкою прем’єр-міністром в Європі.

15 жовтня 1844 р. народив-ся Фрідріх НІЦШЕ, німецький філософ («Так говорив Заратустра. Книга для всіх і ні для кого»).

15 жовтня 1917 р. померла Мата ХАРІ, най-відоміша жінка-шпигун.

15 жовтня 1959 р. помер Степан БАНДЕРА, український політичний діяч, ідеолог ОУНР.

16 жовтня 1793 р. було страчено Марію АН-ТУАНЕТТУ, французьку королеву.

17 жовтня 1760 р. народився Клод СЕН-СІМОН, французький граф, який наказував своє-му слузі будити його щоранку словами «Вставай-те, графе, вас чекають великі справи!».

17 жовтня 1814 р. народився Яків ГОЛО-ВАЦЬКИЙ (помер 1888), український лінгвіст, етнограф, фольклорист, поет, священик і педа-гог, один із співзасновників об’єднання «Руська трійця», співавтор збірника «Русалка Дністрова». Найважливіша його праця – «Народні пісні Га-лицької і Угорської Русі».

17 жовтня 1849 р. помер Фридерік ШОПЕН, польський композитор.

17 жовтня 1936 р. народився Іван ДРАЧ, український поет, перекладач, Герой України.

21 жовтня 1672 р. наро-дився Пилип ОРЛИК (помер 1742), гетьман України в 1710–1742 рр. (у вигнанні). Після обрання гетьманом у квітні 1710 р. розробив «Пакти й кон-ституції прав і вольностей Вій-ська Запорізького», які пізніше дістали назву Конституція Пи-

липа Орлика, що була однією з перших консти-туцій Європи. Нею Пилип Орлик зобов’язувався обмежити гетьманські прерогативи, зменшити со-ціальну експлуатацію, зберегти особливий статус запорожців і боротися за політичне й церковне ві-докремлення України від Росії.

26 жовтня 1751 р. народився Дмитро БОРТ-НЯНСЬКИЙ (помер 1825), український ком-позитор і диригент. Разом з М. Березовським створив новий тип хорового концерту. Церковно-вокальний стиль Д. Бортнянського – вершина то-гочасного мистецтва.

27 жовтня 1782 р. народився Нікколо ПАГА-НІНІ, італійський композитор і скрипаль.

27 жовтня 1858 р. народився Теодор РУЗВЕЛЬТ, 26-й прези-дент США.

28 жовтня 1896 р. народився Майк (Михайло) ЙОГАНСЕН (по-мер 1937), український поет, ав-

тор збірок віршів «Д’горі», «Революція», «Пролог до комуни», «Доробок», «Ясен».

ЦЕЙ МІСЯЦЬ В ІСТОРІЇ

календар історіїкалендар історії 4746 календар історіїкалендар історії 4746


Шановні освітяни!

Не забудьте передплатити журнал

«історія в сучасній школі»

Журнал можна передплатити на один місяць,квартал, півроку й рік.

Передплата здійснюється до 10 числа місяця,що передує передплатному.

індекс 74644

1 жовтня – Міжнародний день музики, заснований 1 жовт ня 1975 р. за рішенням ЮНЕСКО. Одним із ініціаторів його засну-вання є композитор Дмитро ШОСТАКОВИЧ.

1 жовтня 1896 р. у Відні ви-пущено перші поштові листівки.

4 жовтня 1911 р. у Лондоні введено в дію пер-ший у світі ескалатор.

7 жовтня 1253 р. відбулась коронація галицько-волинського князя Данила РОМАНОВИЧА (Галицького) королівською ко-роною, надісланою Папою Інно-кентієм IV. Данило Галицький (1201–1264) відновив і розбуду-вав Галицько-Волинську держа-

ву, сприяв розвитку міст, залучаючи туди ре-місників і купців. За його правління побудовано міста Холм, Львів, Кременець, Данилів, Стіжок. За часів його князювання Галицько-Волинська держава, маючи кордони по Карпатах, Дніпру та Дунаю, була фактично найбільшою державою Єв-ропи, прообразом першої української національ-ної держави.

8 жовтня 1621 р. підписано Хотинський мирний договір. Підписанням угоди закінчила-ся Хотинська битва 1621 р., в якій козацькі вій-ська під проводом Петра Сагайдачного спільно з польськими військами розгромили османську армію, зупинивши тим самим завоювання Євро-пи. Гетьман Петро Сагайдачний у цій битві був поранений, від чого згодом і помер.

9 жовтня 1975 р. академіку Андрію САХАРОВУ присуджено Нобелівську премію миру.

13 жовтня 1792 р. закладе-но перший камінь у будівлю ре-зиденції президента США, яка з 1809 р. стала називатися Білим домом.

14 жовтня – День україн-ського козацтва.

14 жовтня 1942 р – офіційна дата на-родження Української повстанської армії, сформованої протягом 1942 р. із розрізне-них повстанських загонів бандерівського крила ОУН.

20 жовтня 1865 р. місто Оттава офіційно стало столицею Канади.

21 жовтня 1944 р. в Бермудському трикут-нику загадково зник екі-паж кубинського судна «Рубікон».

21 жовтня 1958 р. вперше серед членів палати лордів британського парламенту з’явилися жінки.

24 жовтня – День Організації Об’єднаних Націй (ООН).

24 жовтня 1929 р. розпочалося падіння цін акцій, день відомий як Чорний четвер.

25 жовтня 1931 р. в Нью-Йорку було відкри-то міст Джорджа Вашингтона між Манхеттеном і штатом Нью-Джерсі – найдовший підвісний міст у світі.

26 жовтня 1863 р. в Жене-ві створено організацію Міжнародний червоний хрест.

27 жовтня 1982 р. Китай оголосив, що чисель-ність його населення перевищила 1 млрд.

28 жовтня – День визволення України від фа-шистських загарбників.

28 жовтня 1636 р. засновано Гарвардський університет.

28 жовтня 1886 р. відбулось офіційне від-криття статуї Свободи в Нью-Йорку.

29 жовтня – День пам’яті Єлисея ПЛЕТЕ-НЕЦЬКОГО (1550–1624), українського право-славного церковного, культурного і громадсько-го діяча, архімандрита Києво-Печерської лаври, засновника Лаврської друкарні, що видавала як оригінальну, так і перекладну літературу різно-го змісту староукраїнською, польською, латин-ською та іншими мовами.

30 жовтня 1961 р. СРСР провів випробуван-ня ядерного пристрою потужністю 50 мегатонн, що було найбільш потужним ядерним випробу-ванням в історії.

жОВТнЕВІ пОдІЇ В ІСТОРІЇ

календар історіїкалендар історії 4746 календар історіїкалендар історії 4746

ПВ місце літер.

доставна картка – доручення

На газетужурнал

«історія в сучасній школі»найменування видання

Вартість передплата кількість комплектів 1переадре-

сування

на 2013 рік по місяцях

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12

поштовий

індекс ___________________________

код вулиці

буд. корп. кв.

місто __________________________________

село __________________________________

область _________________________________

район __________________________________

вулиця __________________________________

прізвище, ініціали

74644

Державний комітет зв’язку та інформації України ф.СП-1

Підписано до друку 3.10.2013 р.Формат 60 x 841/8.Папір офсетний. Друк офсет.Умовн. друк. арк. 5,58. Обл.-вид. арк. 6,6.Наклад 1117. Зам.

ВидрукуваноТОВ фірма «АНТОЛОГІя».04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, 13.Свідоцтво про державну реєстрацію АОІ № 602408 від 11.10.2010 р.

дерЖавне

інФормаційно-вироБниче підприЄмство

видавництво «педаГоГічна преса»

директорОлексій ОСьКІН

Головний редакторредакції науково-методичних журналів

Ніна БЕРІЗКО

адреса редакції журналу, видавництва:

03680, м. Київ, вул. Олександра Довженка, 3Тел. (044) 456-37-32

рекламний відділ: тел. (044) 456-37-02E-mail: [email protected]

над номером працювали:Роман ЯРОШЕНКО, кандидат філологічних наук (відповідальний редактор)

Людмила ПОПОВЧЕНКО (літературний редактор)Євгенія СВЯтицьКА (коректор)

Світлана РАдІОНОВА (комп’ютерна верстка)

За достовірність фактів, дат, назв тощо відповідають автори. Редакція залишає за собою право на редагування та скорочення прийнятих до друку матеріалів. Рукописи не повертаються. У разі використання матеріалів посилання на журнал є обов’язковим.

Листи й матеріали для публікації можна надсилати елект ронною поштою головному редактору журналу: [email protected]

© Усі права захищено. Жодні частина, елемент, ідея, композиційний підхід цього видання не можуть бути скопійованими чи відтвореними в будь-якій формі та ніякими засобами – ні електронними, ні фотомеханічними, у тому числі й ксерокопіюванням, записом або комп’ютерним архівуванням, без письмового дозволу видавця.

© «Історія в сучасній школі», 2013© «Педагогічна преса», 2013

ІсторІя · 2014-07-16 · Всесвітня історія, 9 клас 5 Ігор...

Documents

Transcript of ІсторІя · 2014-07-16 · Всесвітня історія, 9 клас 5 Ігор...