2

1. Опис навчальної дисципліни

«Риторика та психологія спілкування»

Галузь знань, напрям підготовки, спеціальність, освітньо-кваліфікаційний

рівень

Спеціальність 242 – «Туризм»

ОС бакалавр

Характеристика навчальної дисципліни

Вид Нормативна

Загальна кількість годин 120

Кількість кредитів ECTS 4

Кількість змістових модулів 2

Курсовий проект (робота)

(якщо є в робочому навчальному

плані)

____

Форма контролю Залік

Показники навчальної дисципліни для денної та заочної форм навчання

денна форма навчання заочна форма навчання

Рік підготовки 3

Семестр 5

Лекції 30 год.

Практичні, семінарські заняття 30 год.

Лабораторні заняття –

Самостійна робота 60 –

Індивідуальні завдання – –

Кількість тижневих годин

для денної форми навчання:

аудиторних

4 год.

3

2. Мета та завдання навчальної дисципліни

Як свідчить історія розвитку людського суспільства, пристрасне слово в усі часи

маю великий вплив на людей, їхні погляди й переконання, справи та дії. Сьогодні перед

кожним майбутнім фахівцем стоїть мета оволодіти ефективним мовленнєвим впливом,

практичними риторичними навичками, які будуть допомагати їм краще володіти

власною мовою та досягти успіху у професійній діяльності.

Спостереження засвідчують, що далеко не кожний студент володіє уміннями й

навичками праці з текстом, чітко і логічно висловлювати свої думки, формулювати тези,

надавати докази, задавати питання і відповідати на них, брати участь у дискусії,

композиційно оформляти свою промову, сприймати й аналізувати виступи інших,

виробляти власний ораторський стиль.

Запропонований курс буде сприяти риторичній компетенції студентів, навчить

прийомів підготовки й виголошення публічної промови. У структурі процесу навчання з

риторики, окрім цільового й змістовного компонентів, увага приділяється опануванню

понять, термінів правил риторики, їх розвитку в різні історичні епохи; вільній творчості

студентів.

Конспективний виклад основ риторики доповнюється методичними

рекомендаціями, порадами пам’ятками, завданнями й вправами. Саме вони допоможуть

студентам виробити й закріпити необхідні риторичні вміння й навички. Майбутній

спеціаліст, який володіє риторичними знаннями, навичками й вміннями, почуває себе

впевнено у різних ситуаціях ділового, соціального й професійного спілкування. Доброго

настрою, наполегливої праці! Успіх Вам забезпечений!

Мета курсу «Риторика та психологія спілкування» – допомогти студенту в

оволодінні культурою спілкування як найважливішим засобом навчання, виховання,

розвитку молоді, основним інструментом професійної діяльності педагога, яка носить

комунікативний характер.

Відведений на риторичну підготовку час дозволяє вирішити такі завдання:

1) дати систематичні знання у галузі теорії стародавньої та сучасної риторики;

2) сформувати практичні риторичні вміння:

студент повинен засвоїти основи мовленнєвої майстерності у професійно

значущих риторичних ситуаціях;

сформувати навички ефективної мовленнєвої поведінки в актуальних

ситуаціях спілкування;

оволодіти методикою риторичного аналізу.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні

знати:

історію виникнення та становлення класичної риторики;

сучасну концепцію риторики, яка пов’язана з формуванням свідомої

світоглядної позиції та компонентним володінням предметом аргументації;

основні поняття загальної риторики;

прийоми словесної наочності;

етапи підготовки усної промови;

критерії оцінки промови;

жанри красномовства;

види промов;

невербальні засоби спілкування.

4

Студенти повинні вміти:

вести розгорнутий монолог (лекцію) з фахової проблематики;

вести ефективну, конструктивну бесіду на будь-яку тему з кола зацікавлень

культурної, високоосвіченої людини;

володіти етикою оратора;

виробити індивідуальний образ оратора, власний ораторський стиль;

організувати взаємодію з аудиторією, налагодити контакт, зворотній

зв’язок, спілкування;

підготувати публічний виступ;

давати загально риторичну оцінку ефективності продукта мисленнєво-

мовленнєвої діяльності;

вдосконалювати техніку мовлення (дикції, якостей голосу, інтонації тощо);

знаходити можливі засоби переконання відносно предмета мовлення та

правильної побудови аргументу, який складається з ідеї, її обґрунтування та

розташування.

При вивченні курсу слухачі ознайомляться з працями видатних вчених, майстрів

усного слова, пізнають цікаві відомості з історії вітчизняної і зарубіжної риторики.

Особлива увага приділяється мовленнєвій культурі, методиці підготовки й

проголошення різних видів публічних виступів, формуванню вмінь і навичок

ораторського мистецтва, умінь вести конструктивний діалог.

Кожне заняття присвячене певній проблемі з риторики. Спочатку подаються

теоретичні відомості, тексти для аналізу, потім – блок питань і практичних завдань та

вправ для самоконтролю. Саме вони допоможуть слухачам виробити і закріпити

необхідні вміння і навички. Конспективний виклад основ риторики і психології

спілкування буде доповнюватися методичними рекомендаціями, порадами, тестами,

завданнями з аналізу фрагментів промов відомих ораторів, настановами на уважне

сприйняття публічних промов і складання особистісних виступів, списком використаної

літератури. Такий підхід дозволить слухачам вже з першого заняття усунути помилки в

усній мові, зробити її більш привабливою, а з часом і більш досконалою.

5

3. Структура навчальної дисципліни

Назви змістових

модулів і тем

Кількість годин

Денна форма Заочна форма

Усього у тому числі Усього у тому числі

л п л інд ср л п л інд ср

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Змістовий модуль І. Соціальне значення мистецтва красномовства

Тема 1. Риторика як

мистецтво, наука і

навчальна дисципліна.

Історія становлення

теорії красномовства

від міфологічного

періоду до епохи

Відродження

13

4 2

7

Тема 2. Інвенція.

Українські традиції

теорії красномовства

13

2 4

7

Тема 3. Диспозиція.

Практикум з

планування задуму

промови

15

4 4

7

Тема 4. Елокуція

(елоквенція). Тропи та

фігури мови.

Виголошення

промови. Тренування

стилістичної

довершеності

(варіативності)

промови

15

4 4

7

Разом за змістовим

модулем І

56 14 14 28

Змістовий модуль ІІ. Техніка виразного мовлення

Тема 5. Розмітка

тексту та читання

промови за знаками

партитури

12

2 4

6

Тема 6. Акція.

Культура оратора та

невербальні засоби

спілкування

13

2 4

7

Тема 7. Робота

промовця з

технічними засобами.

Робота з технічними

засобами (відео- та

аудіоапаратурою)

13

4 2

7

6

Тема 8. Принципи

ведення словесної

суперечки.

«Оксфордські»

дебати. Проведення

«Оксфордських»

дебатів

13

4 2

7

Тема 9. Принципи

протидії словесній

маніпуляції. Прийоми

протидії словесній

маніпуляції

15

4 4

7

Разом за змістовим

модулем І

64 16 16 – 32

Усього годин 120 30 30 – – 60

7

4. Теми семінарських занять (немає)

№

з/п

Назва теми Кількість

годин

1

2

5. Теми практичних занять

№

з/п

Назва теми Кількість

годин

1 Історія становлення теорії красномовства від міфологічного періоду до

епохи Відродження

2

2 Українські традиції теорії красномовства 4

3 Практикум з планування задуму промови 4

4 Виголошення промови. Тренування стилістичної довершеності

(варіативності) промови

4

5 Розмітка тексту та читання промови за знаками партитури 4

6 Культура оратора та невербальні засоби спілкування 4

7 Робота з технічними засобами (відео- та аудіоапаратурою) 2

8 Проведення «Оксфордських» дебатів 2

9 Прийоми протидії словесній маніпуляції 4

Разом 30

6. Теми самостійної роботи студентів (немає)

№

з/п

Назва теми Кількість

годин

1 Риторика як мистецтво, наука і навчальна дисципліна 10

2 Українські традиції теорії красномовства. Інвенція 10 3 Практикум з планування задуму промови. Диспозиція 10 4 Виголошення промови. Тренування стилістичної довершеності

(варіативності) промови. Елокуція (елоквенція). Тропи та фігури мови

10

5 Розмітка тексту та читання промови за знаками партитури. Техніка

виразного мовлення

10

6 Культура оратора та невербальні засоби спілкування. Акція 10 7 Робота з технічними засобами (відео- та аудіоапаратурою). Робота

промовця з технічними засобами

10

8 Проведення «Оксфордських» дебатів. Принципи ведення словесної

суперечки. «Оксфордські» дебати

10

9 Прийоми протидії словесній маніпуляції. Принципи протидії словесній

маніпуляції

10

Разом 90

7. Контрольні питання, завдання для підсумкового контролю знань студентів

ЗРАЗОК

Історія ораторського мистецтва

1. Ораторське мистецтво стародавнього світу

2. Оратори Давньої Греції: загальна характеристика риторичного ідеалу

3. Оратори Гомерівської Греції

4. Ораторське мистецтво Перікла

5. Риторична майстерність Лісія

6. Ораторське мистецтво Демосфена

8

7. Ораторська спадщина Сократа

8. Платон про предмет красномовства

9. Внесок Аристотеля в теорії красномовства

10. Риторика Стародавнього Риму

11. Канон як оратор

12. Марк Антоній

13. Цицерон – великий римський оратор

14. Ораторське мистецтво в епоху імперії Квінтіліана

15. Загальна характеристика ораторського мистецтва в період Середньовічча

16. Українські майстри ораторського мистецтва: спільне та особливе

17. Риторика Київської держави

18. Мовотворчість Івана Вишенського

19. Мовна спадщина Грирогія Сковороди

20. Риторика в Києво-Могилянській академії (Інокентій Гізель, Лазар Баранович,

Іоаникій Галятовський, Антоній Радивиловський, Стефан Яворський)

21. Теорія красномовства Феофана Прокоповича

22. Соціальне значення мистецтва красномовства

23. Риторика як наука і навчальна дисципліна

24. Основні розділи класичної риторики

25. Види красномовства

Інвенція

26. Промова як дослідження

27. Типи промов за знаковим оформленням та закріпленням

28. Концепція промови: предмет, тема і теза промови, її мета і завдання

29. Аналіз аудиторії

30. Стратегія і тактика

Диспозиція

31. Виклад: моделі та методи викладу

32. Збір матеріалу та складання плану-конспекту

33. Розгортання теми і тези промови: топіка та аргументи

34. Моделі впорядкування матеріалу в топосі промови: переваги та недоліки

35. Методи розгортання повідомлення: хронологічний та дедуктивний, індуктивний,

аналогічний, стадійний, концентричний

36. Аргумент: поняття та види

37. Логічні аргументи – силогізми. Закони логіки

38. Аналогічна аргументація. Принципи рефлективності, симетричності і

транзитивності

39. Логічна і паралогічна демонстрація

40. Психологічні докази оратором своєї правоти: Психологічна налаштованість

аудиторії; Бажання та сподівання людей; Логічна та психологічна мотивація

41. Логічні помилки: 1) неточності у визначенні предмета і поділу понять; 2)

помилки в структурі силогізму

42. Різновиди висновків: підсумкові висновки, типологічні висновки та апелювальні

висновки

Елокуція та елоквенція

43. Художньо-словесний образ і закони його створення; спеціальні засоби посилення

виразності: тропи та фігури

44. Звуковий рівень тексту (алітерація, асонанс)

45. Лексичний рівень тексту, стилістична цілісність промови, типові помилки

46. Слова з прямим значенням – «автологічна лексика». Типи помилок (просторіччя,

канцеляризми, діалектизми, жаргонізми, вульгаризми, неологізми, архаїзми, варваризми,

солецизми)

9

47. Слова з переносним значенням – «тропи». Порівняння та епітет. Метафора,

уособлення, персоніфікація, алегорія, символ, метонімія, синекдоха, гіпербола, літота,

перифраз, евфемізм, амфіболія)

48. Синтаксична варіація (полісендитон, асиндетон, зевгма, синтаксичний

паралелізм, хіазм, симплока)

49. Стилістичне оформлення тексту (риторичні вигуки, риторичні звертання,

риторичні питання, антитеза, іронія, каламбур, парадокс, епістрофа, діафора, анафора, епіфора,

анадиплолзис, інверсія, обрив, апасіопеза, еліпс, паралепсис, алюзія, ремінісценція, аномінація,

градація (клімакс, антиклімакс)

50. Техніка виразного мовлення, її складові

51. Правильне дихання

52. Голос, його властивості та гігієнічні вимоги

53. Дикція, орфоепія (артикуляційна гімнастика для губів, вправи для язика, вправи

для нижньої щелепи)

54. Структурно-інтонаційна організація тексту як основа виразності мовлення

55. Інтонаційна виразність

56. Партитура тексту

Акція

57. Зовнішній вигляд оратора

58. Вихід до слухачів

59. Погляд

60. Міміка та жести

61. Місце промови та постава (позиція) оратора

62. Адаптація виступу до особливостей приміщення

63. Робота з освітлювальними приладами

64. Особливості виступу оратора перед об’єктивом відеокамери

65. Особливості аудіозапису промови; робота з мікрофоном

66. Робота з допоміжними технічними засобами

Діалогічне мовлення

67. Принципи ведення словесної суперечки. «Оксфордські» дебати

68. Прийоми протидії словесній маніпуляції

10

8. Методи навчання

На початку ознайомлення з дисципліною, а також у процесі вивчення нових тем

доцільно використовувати вербальний метод навчання, який передбачає розкриття сутності

певного явища, процесу, закону мови. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному

мислення з використанням попереднього досвіду і знань студентської аудиторії. Чільне місце в

групі словесних методів посідає метод роботи з навчальним посібником. Студенти мають

усвідомлювати, що основним джерелом отримання наукової інформації є книга. Тому так

важливо навчити студентство методам і прийомам самостійної роботи з підручниками та

методичними посібниками: читання, виписування, вправи на переклад, складання таблиць,

схем та ін.

Висока ефективність навчання не можлива без широкого використання наочних методів.

Вони зумовлені діалектичними закономірностями пізнання і психологічними особливостями

сприймання. Наочні методи передбачають, передусім, використання демонстрацій та

ілюстрацій. Використання в навчальному процесі тих чи інших методів зумовлене різними

факторами: психологічними особливостями, дидактичними цілями, рівнем матеріального

забезпечення навчальних закладів тощо.

Значне місце посідають вправи. Це метод навчання, який передбачає цілеспрямоване,

багаторазове повторення студентами певних дій чи операцій з метою формування умінь і

навичок. У дидактиці за характером навчальної роботи виділяють різні види вправ: письмові,

графічні, технічні та ін.. Щодо навчальної мети виділяють такі різновиди вправ: підготовчі,

пробні (попереджувальні, коментовані, пояснювальні), тренувальні (за зразком, за інструкцією,

за завданням), творчі.

Досить часто у підручниках та посібниках презентовано тести як структурну одиницю,

яка являє собою систему різну за метою та ступенем складності завдань, що побудовані на

програмному матеріалі. Тож не менш

Важливим моментом у процесі навчання є система контролю рівня знань студентів.

Варіанти тестових робіт, виконання яких ґрунтується на виборі правильної відповіді із серії

запропонованих, спрямовані на формуванні у студентів системи рішень, закріплення умінь і

навичок, необхідних для оволодіння української мови за професійним спрямуванням.

9. Форми контролю

Поточний контроль застосовують для перевірки і окремих студентів, і академічних груп,

як правило, у повсякденній навчальній діяльності, насамперед, на планових заняттях. Педагог

систематично спостерігає за навчальною роботою студентів, перевіряє рівень опанування

програмного матеріалу, формування практичних навичок і вмінь, їхньої міцності, а також

виставляє відповідні оцінки за усні відповіді, контрольні роботи, практичне виконання певних

вправ, передбачених програмою навчальних дисциплін.

Поточний контроль має виховний характер. Бо спрямований на стимулювання у

студентів прагнення систематично самостійно працювати над навчальним матеріалом,

підвищувати свій рівень знань, а також на вдосконалення педагогічної майстерності викладача.

Періодичний контроль має системний, плановий і цілеспрямований характер. Він

полягає у визначенні рівня та обсягу оволодіння знаннями, навичками і вміннями наприкінці

тижня, місяця, кварталу, півріччя, навчального року. Цей контроль здійснюють і в процесі

планових занять (навчань), і в спеціально відведений резервний час.

Підсумковий контроль спрямовано на визначення рівня реалізації завдань,

сформульованих у навчальних програмах, планах підготовки та в інших документах, які

регламентують навчально-виховний процес. Він охоплює і теоретичну, і практичну підготовку

студентів.

Важливим засобом контролю є самоконтроль, який реалізує на практиці принципи

активності й свідомості, міцності знань, навичок і вмінь студентів. Розрізняють дві форми

самоконтролю: індивідуальна і групова. У разі індивідуальної форми контролю студент

самостійно визначає ступінь опанування професійними знаннями, навичками та вміннями.

11

Груповий самоконтроль передбачає оцінку власної навчальної діяльності та досягнутих успіхів,

а також визначення недоліків, обґрунтування шляхів їх подолання.

До основних форм організації перевірки знань, навичок і вмінь, окрім самоконтролю,

належать індивідуальна, фронтальна і групова перевірки.

Мета індивідуальної перевірки – визначити, на якому рівні кожен студент оволодів

сукупністю знань, навичок і вмінь, розвитком професійних якостей, а також визначити основні

недоліки й шляхи ї усунення.

Фронтальну перевірку застосовують, щоб за відносно короткий термін часу з’ясувати

рівень опанування програмного матеріалу. Педагог готує з певної теми короткі запитання, які

він ставить студентам, і вимагає коротких відповідей на них з місця. Наприклад, фронтальна

письмова робота.

Групова перевірка спрямована на з’ясування рівня колективних дій, злагодженості й

згуртованості під час виконання завдань. Інколи виправдовує себе комбінована перевірка –

поєднання зазначених вище форм.

Відповідно до цілей контролю, які визначають педагоги, для реалізації цих форм

перевірки використовують певні методи – сукупність прийомів і способів педагогічної

діагностики ефективності навчально-пізнавальної діяльності студентів забезпечувати повну й

змістовну інформацію про перебіг дидактичного процесу у навчальних закладах та про його

дієвість і результативність.

Основні методи перевірки успішності студентів у дидактичному процесі та визначення

ефективності цього процесу, побічне спостереження, усне опитування, програмований

контроль. Письмові роботи, дидактичні тести тощо.

За допомогою методу спостереження за навчально-пізнавальною діяльністю студентів

педагог докладно пізнає їх діяльність, ставлення, волю й бажання, з’ясовує нахили і здібності,

успіхи, поведінку, можливості та способи дій у певних ситуаціях, визначає обсяг і глибину

оволодіння професійними знаннями, рівень опанування відповідними навичками та вміннями,

ступінь сформованості особистісних якостей, визначає недоліки й шляхи їх усунення тощо.

Контрольне спостереження можна здійснити в будь-який час і на будь-яких заняттях.

Письмовий контроль забезпечує глибоку й всебічну перевірку опанування програмного

матеріалу. Цей метод досить об’єктивний, бо надає можливість порівняти знання різних

студентів за допомогою стандартних запитань, виявити теоретичні знання, практичні навички

та вміння, а також адекватне їх застосування для розв’язування конкретних професійних

завдань. У результаті такого аналізу у викладача формується уявлення про кожного студента,

про його переваги та недоліки.

Об’єктивний і всебічний аналіз має надзвичайно сильний виховний та дидактичний

вплив як на науково-педагогічного працівника, так і на студентів.

Ще одним методом перевірки є усне опитування. Його здійснюють за допомогою бесіди,

оповідання студента, тлумачення певних теорій, ідей, поглядів тощо, їхня найбільша методична

цінність – те, що вони забезпечують безпосередній живий контакт викладача і студента. Цей

метод, завдяки своїй специфіці й характеру застосування, використовують і щоденно на

планових заняттях, і на різноманітних перевірках.

У дидактичній практиці дедалі частіше використовують дидактичні тести, які становлять

стандартизований комплект завдань щодо певного навчального матеріалу, за допомогою яких

визначають рівень його опанування.

12

10. Розподіл балів, які отримують студенти. Оцінювання студента відбувається

відповідно до положення «Про екзамени та заліки у НУБіП України» від 20.03.2018 р.

протокол № 6 з табл. 1.

Шкала оцінювання: національна та ECTS

Оцінка

національна Оцінка

ЄКТС Оцінка ECTS

Рейтинг

студента, бали

Відмінно А

ВІДМІННО – відмінне виконання лише

з незначною кількістю помилок 90–100

Добре В

ДУЖЕ ДОБРЕ – вище середнього рівня

з кількома помилкома 82–89

С ДОБРЕ – в загальному правильна робота

з певною кількістю грубих помилок 74–81

Задовільно D

ЗАДОВІЛЬНО – непогано, але зі

значною кількістю недоліків 64–73

E ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє

мінімальні критерії 60–63

Незадовільно

FX

НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно працювати

перед тим, як отримати залік (позитивну

оцінку) 35–59

F НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна

подальша робота 01–34

Для визначення рейтингу студента (слухача) із засвоєння дисципліни RДИС (до

100 балів) одержаний рейтинг з атестації (до 30 балів) додається до рейтингу студента

(слухача) з навчальної роботи RНР (до 70 балів): RДИС=RНР + RАТ.

11. Методичне забезпечення

1. Абрамович С.Д. Риторика: навч. посібн. / С.Д. Абрамович,

М.Ю.Чікарькова. – Львів, 2001.

2. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990.

3. Вандашев В.М. Риторика: екскурс в історію вчень і понять: навч. посібник.

– К., 2003.

12. Рекомендована література

Базова

1. Азбука делового общения. Встречи. Переговоры. – М., 1991.

2. Александров Д.Н. Риторика. М., 1999.

3. Анисимова Т.В., Гимпельсон Е.Г. Современная деловая риторика. – М., Воронеж,

2002.

4. Апресян Г.З. Ораторское искусство. – М., 1978.

5. Бельчиков Ю.А. Говори ясно и просто. – М., 1980.

6. Беркли-Ален М. Забытое искусство слушать. – С.-Петербург, 1997.

7. Бєзменова Н.А. Очерки по теории и истории риторики. – М., 1991.

8. Бондаренко П.С. Судова промова. – Львів, 1972.

9. Вагакова Д.Х. Риторика в интеллектуальных играх и тренингах. – М., 1999.

13

10. Васильев А.К. Основы культуры речи. – М., 1990.

11. Введенская Л.А., Павлова Л.Г. Культура и искусство речи. – М., 1995.

12. Волков А.А. Основы риторики. – М., 2003.

Допоміжна

13. Вомперский В.П. Русские риторики ХУІІ-ХУІІІ вв. – М., 1988.

14. Гиндин С.И. Риторика и проблемы структуры текста // Общая риторика. – М.,

1986.

15. Гойхман О.Я., Надеина Т.М. Основы речевой коммуникации. – М., 1997.

16. Голуб И.Б., Розенталь Д.Э. Секреты хорошей речи. – М., 1993.

17. Горелов И.Н. Умеете ли вы общаться. – М., 1991.

18. Граудина Л.К., Миськевич Р.И. Теория и практика русского красноречия. – М.,

1989.

19. Гурвич С.С., Погоріло В.Ф., Герман М.А. Основи риторики. – К., 1988.

20. Гуревич С.С. Основы риторики. – К., 1988.

21. Златоструй. Древняя Русь Х-ХІІІ векав. – М., 1990.

22. Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі. – К., 1988.

23. Клюев Е.В. Риторика: Учеб. пособие для вузов. – М., 2001.

24. Корж Н.Г., Луцька Ф.Й. Із скарбниці античної мудрості. – К., 1988.

25. Кошанский Н. Специфика публичной речи. – М., 1978.

26. Кошачевськйй С.С. Техніка мови. – К., 1963.

27. Кушнер М. Умение выступать на публике для „чайников”: Пер. с англ.. – М.,

2006.

28. Лабунская В.А. Невербальное общение: соціально-перцептивный поход. – Ростов

н/Д, 1986.

29. Леммерман X. Учебник риторики. Тренировка речи с упражнениями. – М., 1997.

30. Логика и риторика. Хрестоматия. – Минск, 1997.

31. Львов М.Р. Риторика. – М., 1995.

32. Льюис Д. Язык эффективного общения. – М., 2005.

33. Макарова С.К. Техника речи. – М., 1993.

34. Максимов В.И. Точность и выразительность слова. – Л., 1968.

35. Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика: Навч. посібник. – К., 2003.

36. Минеева С.А. Полеміка – диспут – дискуссия. – М., 1990.

37. Мороз О., Омеляненко Б. Перші кроки до майстерності. – К., 1982.

38. Мудрик А.В. Время поисков и решений, или старшеклассникам о них. – М., 1990.

39. Мурашов А.А. Основы педагогической риторики. – М., 1996.

40. Мурашов А.А. Риторика. Хрестоматія-практикум. – М., 1999.

41. Найдорожчі скарб. Слово про рідну мову. Поезії, вислови. – К., 1990.

42. Об ораторском искусстве. – М., 1980.

43. Одинцов В.В. Стилистика текста. – М., 1980.

44. Ораторы Греции. – М., 1985.

45. Основы ораторского майстерства. – М., 1980.

46. Павлова Л.Г. Спор, дискуссия, полемика. – М., 1991.

47. Петровская Л.А. Компетентность в общении. Социально-психологический

тренинг. – М., 1989.

48. Плутарх. Порівняльні життєписи. – К., 1991.

49. Прошунин Н.Ф. Что такое полемика? – М., 1985.

50. Рождественский И.В. теорія риторики. – М., 1997.

14

51. Рувинский Л.И. Самовоспитание личности. – М., 1984.

52. Савкова З.В. Лектор и его голос. – М., 1972.

53. Савкова З.В. Техника звучащего слова. – М., 1988.

54. Сагач Г.М. Живе слово полеміста. – К., 1991.

55. Сагач Г.М. Золото слів. – К., 1993.

56. Сагач Г.М. Риторика. – К., 2000.

57. Сковорода Григорій. Сад пісень. – К., 1983.

58. Сопер П. Основы искусства речи. – М., 1992.

59. Таранов П.С. Искусство риторики. – М., 2001.

60. Томан І. Мистецтво говорити. – К., 1989.

61. Українські прислів'я та приказки. – К., 1984.

62. Утченко С.Л. Цицерон и его время. – М., 1972.

63. Формановская Н.И. Речевой этикет и культура общения. – М., 1989.

64. Хазагеров Г.Г., Лобанов И.Б. Риторика. – Ростов н/Дону, 2004.

65. Цзен Н.В., Пахомов Ю.В. Психотренинг: игры и упражнения. – М., 1988.

66. Цицерон. Три трактата об ораторском искусстве. – М., 1972.

67. Шейнов В.П. Искусство убеждать. – М., 2001.

13. Інформаційні ресурси

Інтернет-ресурси

Словники

1. http://lcorp.ulif.org.ua/dictua (“Словники України”)

2. http://dict.linux.org.ua (Проект англійсько-українського словника технічних

термінів)

3. http://slovo.ridne.net (Електронні версії словників термінографічної серії

Слово Світ)

4. http://www.slovnyk.net (Великий тлумачний словник сучасної української

мови)

5. http://r2u.org.ua; http://krym.linux.org.ua (Академічний російсько-

український словник за ред. А. Кримського)

6. http://www.rosukrdic.iatp.org.ua (Російсько-український словник сталих

виразів)

7. http://litopys.org.ua/ukrmova/um.htm (Українська мова : Енциклопедія)

Інші сайти

1. www.dssu.gov.ua (Держспоживстандарт України)

2. www.ukrndnc.org.ua (ДП “УкрНДНЦ”)

3. www.menr.gov.ua (сайт Міністерства екології та природних ресурсів

України)

4. http://zakon1.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi (законодавство України)

5. www.semesta.lviv.ua (Львівський РДЦСМС)

6. www.franko.lviv.ua (сайт ЛНУ імені Івана Франка)

7. www.msu.kharkov.ua/tc (Галузевий термінологічний центр)

8. http://ulif.mon.gov.ua (Український лінгвістичний портал)

9. http://pravopys.vlada.kiev.ua (Інтернет-сторінка, присвячена мовним

питанням)

10. www.domivka.net/forum/archive/index.php/t-6037.html (Р. Рожанківський.

Синтаксично-стилістичні риси науково-технічної мови);