Соціальні аспекти роботи з батьками
дітей молодшого та середнього шкільного віку щодо статевого виховання
в сім’ї
ГОЛОВНИЙ СЕНС І МЕТА СІМЕЙНОГО ЖИТТЯ – ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ.ГОЛОВНА ШКОЛА
ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ – ЦЕ ВЗАЄМИНИ ЧОЛОВІКА І
ДРУЖИНИ, БАТЬКА І МАТЕРІ
В. СУХОМЛИНСЬКИЙ
• 1. Чи є потреба вашої сім’ї у вихованні статевої культури дитини? В чому вона полягає?
•2. Хто повинен і може бути ефективним провідником статевого виховання у сім’ї?
•3. Як, на Ваш погляд, повинне вирішуватись питання статевої культури в сім’ї?
«Сценарій» статевого виховання
Статеве виховання – це організований і цілеспрямований
процес формування фізичних, психічних і моральних якостей
особистості, установок, що визначають
корисне для суспільства ставлення
людини до протилежної статі та
високоморальні стосунки між статями.
Навіщо виховувати у дітей статеву культуру?
Актуальність статевого виховання зумовлена:
- зниженням культури міжстатевих відносин юнаків і дівчат;
- девальвацією цінностей материнства, батьківства; - руйнуванням відповідальності за долю власних дітей і сім’ї.
Основні завдання статевого виховання: -здійснення гетерогенної соціалізації, метою якої є формування відповідних (чоловічих чи жіночих) рис поведінки та правильне ставлення до протилежної статі;-формування таких якостей, що лежать в основі гетеросексуальних стосунків (честь, вірність, гідність);-культивування дружби і любові у -стосунках хлопців та дівчат; - прищеплення навичок особистої гігієни, формування здорового способу життя; - організація статевого самовиховання школярів; - вироблення вміння оцінювати свій стан, свої сексуальні прояви.
ХТО І КОЛИ ПОВИНЕН І МОЖЕ БУТИ ЕФЕКТИВНИМ ПРОВІДНИКОМ СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ
• Батьки
Педагоги
• Фахівець іншого профілю (лікар, юрист, працівники соціально-психологічної служби)
Як повинні будуватися виховні впливи, щоб їхній ефект був оптимальним?
Принципи статевого виховання випливають із загальних принципів виховної роботи:
• 1) врахування вікових та індивідуальних особливостей статті;
• 2) врахування інтелектуального рівня, наявних знань про стать;
• 3) зрозумілість; • 4) диференційований характер, адресність; • 5) індивідуальний підхід; • 6) поетапність і послідовність; • 7) правдивість; • 8) єдність моральних знань, установок і
реальної поведінки, відношення між статями.
Взаємозв’язок школи та батьків
Школа більше знає, сім’я більше почуває;Школа більше розповідає, навчає, сім’я - показує;
Школа контролює результати на рівні колективної поведінки, а сім’я - індивідуальної.
Особливості психофізіологічного розвитку дитини
• 1. Дитина в цьому віці спрямована на пізнавальні заняття, спорт тощо.
• 2. Дитина оволодіває культурними навичками, навчається у школі; провідною діяльністю стає досягнення знань, зростає здатність дитини до логічного мислення і самодисципліни, а також до спілкування з ровесниками у відповідності до встановлених правил.
• 3. Майже всі діти приходять до школи з прагненням вчитися, вони ставляться до учіння, як до серйозної, суспільно важливої діяльності.
• 4. Важливе значення в навчанні має і ставлення учнів до вчителя.
• 5. Школяр виявляє більше уваги до інших людей, їх дій, поведінки.
ДІТИ БІЛЬШЕ СХОЖІ НА СВІЙ ЧАС, НІЖ НА
БАТЬКІВАРАБСЬКЕ ПРИСЛІВ’Я