X VxV v w wxVxVx VxVxVxVxVx - graficaprudentopolis.com.br

Remetente - Return to:Cx. P. 02- 84400-000 Prudentópolis - PR - BRASIL

Prudentópolis, 01 а 31 de ababril

X XV x V

Л x V xV xV x xxx xxxxx X x xYxYx V *x x„X X* X X

XX

X X X XX* X X* X X X X X

X X X X X X X XX X X X X X X X X X

X X X X X X X X X X X X X X X X X X

V x V

V x xxx xVx V хV x W x V Xx X

V x xV V v xx Y * V x V ЛX X * X X V x V

X

VV xVv w wx V x V x X

x x V x xxx

X

VV xVV xV xVx V x V x X

x x V x xxx

VЖ Ж

X X V xЛ

VXX Xх V x Vxxxxxxxxx x X g g í x ❖

❖X

V

Ж ЖX X V x

tTxX

VV x V❖ x x < x $ $

Стор. 02 - Праця, Прудентополіс, 01-го - 31-го березня 2021 Б. року - Число 03 Pg. 02 - Pracia, Prudentópolis,01 а 31 de março de 2021 - № 03

Посмертні Згадки

f PE. ATANÁSIO ANTONIO KUPICKI, OSBM

Faleceu no Hospital Bom Jesus em Ponta Grossa - PR. Filho de Paulo Kupi- cki e Anna Korczaguin Kupicki. Nascido aos 6 de agosto de 1931 em Moema, Itaiópolis - SC. Batizado e crismado com o nome Antônio, em Moema, pelo Pe. Bartolomeu Seniuta, OSBM.

Após a escola primária, em Butiá, Alto Rio Preto, Município de Mafra, e secundário no Seminário São José, em Prudentópolis, ingressou na Ordem Basi- liana de São Josafat, em Ivaí, aos 12 de janeiro de 1948, tendo como Mestre o Pe. Pancrácio Niunka, OSBM. Emitiu Votos temporais no dia 28 de agosto de 1949 e Votos perpétuos dia 19 de abril de 1953, em Ivaí, na presença do então Superior Provincial Pe. José Martenetz, OSBM, na época Superior Provincial. Concluiu o ensino médio em Iracema, SC; a Filosofia, em Ivaí - PR; a Teologia em Roma na Pontifícia Universidade Gregoriana.

Recebeu as Ordens Menores aos 25 de dezembro de 1956 das mãos de D. Ivan Buchko, em Roma, Itália; O Diaconato e o Sacerdócio pelas mãos de D. Maksym Hermaniuk nos dias 13 de outubro e aos 20 de outubro de 1957.

Exerceu o sacerdócio com muito zelo, em Prudentópolis, em Ivaí onde foi Mestre de Noviços por duas vezes. Foi diretor espiritual nos seminários basilia- nos em Curitiba, em Prudentópolis e em Krechiv, na Ucrânia. Diretor espiritual em diversas épocas da Congregação das Irmãs Sant’Ana, Instituto Secular das Catequistas do Sagrado Coração de Jesus, das Irmãs de São José. Trabalhou na imprensa basiliana (Prácia e Missionar). Foi vigário paroquial em diversas paróquias no Brasil. Possuidor do carisma de curas e atendimento espiritual, dedicou grande parte do seu sacerdócio no atendimento espiritual do povo que vinha de diversas partes à procura de seus conselhos espirituais e curas. Era incansável

nos atendimentos. Se deslocava com o seu fusca verde pelas casas das famílias que lhe pediam orações e bênçãos. Pe. Atanásio era um consagrado piedoso e dedicado, cumpria fielmente seus exercícios de sacerdote.

Além destas funções, Pe. Atanásio ocupou-se com muitos outros trabalhos encarregados pelos Superiores provinciais e Superiores das casas, como organização de documentos, fez parte das equipes internas da província. Exerceu um extenso e admirável trabalho que marcou a missão da comunidade católica ucraniana por onde ele trabalhou pastoralmente.

Era um grande conhecedor de cantos litúrgicos da Igreja Católica Ucraniana e nesse sentido orientava alunos que vinham em busca do seu auxílio. Deixa para o arquivo brasiliano um acervo de material antigo com livros, fitas, discos de vinil e outros materiais que faziam parte do seu hobby.

Profundo conhecedor (autodidata) da eletrônica, estudava seus segredos no tempo livre. Dedicava seu tempo livre à eletrônica e com sua paciência conseguia concertar aparelhos eletrônicos muitas vezes refugados por especialistas como inconsertáveis. Dedicava bastante do seu tempo para oração pessoal, além de ser fiel nas celebrações comunitárias.

Pe. Atanásio, embora sofresse com reumatismo, ácido úrico e outros problemas, com o passar do tempo começou a apresentar problemas pulmonares e cardíacos. Mesmo assim, era um homem resignado diante das suas condições físicas pulmonares e cardíacas e priorizava em sua vida a oração, a leitura e o trabalho e disto nos deixa um exemplo a ser seguido. É digno de nota a sua devoção ao Santíssimo Sacramento da Eucaristia e devoção à Santíssima Virgem Maria. A oração do terço fazia várias vezes ao dia. Há alguns anos o Padre Atanásio começou a se interessar pelas novas tecnologias, deixando-nos um exemplo de uma vida dinâmica e produtiva em todos os sentidos.

No próximo dia 6 de agosto completaria 90 anos de vida.As nossas orações elevam-se a Deus em gratidão pela vida do Padre Ataná

sio, que germinou como a semente de mostarda do Evangelho, cresceu e produziu frutos para os irmãos, irmãs e para o louvor e glória de Deus.

Que o Senhor Deus e Maria Santíssima lhe abram a porta da eternidade e da salvação, pela qual ele tanto trabalhou. Amém!


І РедакційнеСМЕРТЬ З ЛЮБОВИ СИЛЬНІША

ВІД СМЕРТИ ГРІХАСМЕРТЮ СМЕРТЬ ПЕРЕМІГ!

Життя це великий дар Божий, що його людина через непослух не зуміла пошанувати і стягнула на нього кару смерти. В Божих плянах смерть не мала бути карою, але переходом до вищого степеня життя. Своїм приходом за землю, Ісус прийняв смерть як кару за гріх людства, але воскресінням зробив її знаряддям відновленого життя яким обдарував людство. Не йдеться про це туземне життя скоро минаюче, повне непевностей і терпінь, яке прямує до смерти, але про Життя непроминаюче, Життя дітей Божих, це життя Ісус нам дарував розп’явши на Хресті смерть як кару. Співаємо в літургічній пісні: “ Життєдавче, Ісусе Христе, у гробі ти поклався і смертю своєю смерть ти знищив і подав світові життя” (Єрусалимська Утреня). В Христових страстях настала боротьба між двома смертями: людською, яка зродилася з гріха і смертю Христа, яка зродилася з любови. І смерть яка сталася з любови, силою Воскресіння вбила смерть яка прийшла від гріха.

Є подвійна смерть: примусова, яка усіх, без виїмку, зітре з цього світу і нікому не дозволиться від неї звільнитися. Це смерть яка народилася з гріха й як гріх всіх земських охопив, так і його дочка, смерть, разом з ним, над усіма взяла владу й всіх, без виїмку, забирає з цього світу. Але смерть, яка перемогла гріх, має свій початок у безмежній і вічній любові Бога до людей. Її прийняв Ісус Христос, Друга Божа Особа, бо його любов до цього спонукала й він з любови до всіх, що змушені вмирати, її прийняв на те, щоб упокорити ту ганебну смерть, що її зродив гріх та своїм воскресінням показати для всіх, що смерть, яка зродилася з любови, перемогла ту зроджену з гріха. Тут Св. Павло показує ясно цю правду: “Смерть поглинутаперемогою. Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте жало?... Нехай же буде дяка Богові, який дає

нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа”(1 Кор 15,54-57).

Ісус прийшов на землю, щоб дати повне життя, щоб перемогти ту смерть яка панувала на землі й своїм воскресінням показати повну перемогу, яка є не лише його перемога, а перемога всіх, що в нього вірують.

Христове воскресіння це тріюмфальна хвилина, коли смерть зроджена з гріха стала поглинута, знищена силою воскресіння Ісуса Христа. Святкувати Христове воскресіння це не святкувати лише його прославу, але це святкувати перемогу Ісуса в користь цілого людства над смертю яка запанувала на землі через гріх. Тілесна смерть людей, це залишений наслідок гріха, але, в першій мірі, це приєднання людини до перемоги Ісуса Христа, яке вже здійснилося через Хршцення, тобто через занурення людини в море любови Ісуса Христа. Тому, Дар Христовий це не лише обіцянка на майбутнє: її нам він дає в Хршценні й вона прямує до повного зросту, щоб дійти до життя в Бозі, до того життя Христового, яке запанувало над смертю у Його славному воскресінні.

Нажаль, свідомість про той величний дар Христа часто не переконує багатьох християн, які живуть у смутку, бо покладаються тільки на туземне життя тілесне, яке конечно закінчиться. Христові Страсті й Воскресіння повинні розігнати всякий смуток, який родиться зі свідомости, що туземне життя є переминаюче і приносить радість, яку дає віра в те, що ми обдаровані інакшим життям, Життям Божим дарованим нам перемогою смерти яка родиться з любови над смертю яка зродилася з гріха.

Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав і всім життя дарував.

О. Тарсикій Залуцький, ЧСВВ

EditorialMORTE POR AMOR É MAIS FORTE QUE A

MORTE DO PECADORESSURREIÇÃO - VITÓRIA DA VIDA SOBRE A MORTE!

A vida é o grande dom concedido por Deus aos homens, que infelizmente não souberam conservá-lo e por desobediência trouxe para ela a morte. A morte é necessária para toda criatura terrena, mas nos planos de Deus ela não deveria ser castigo, mas sim passagem para um nível superior de vida. Assumindo a natureza mortal do homem, Jesus veio para o mundo para restaurar a dignidade primordial da vida humana. Não se trata desta vida cheia de intempéries, sujeita à morte, mas da vida total, vida plena de filhos adotivos de Deus. Essa vida Jesus nos doou vencendo a morte no Calvário e na sua ressurreição; Com efeito, canta a liturgia no Sábado Santo: “Jesus Cristo, nos trouxeste a vida, foste colocado no sepulcro e com a tua morte mataste a morte e deste vida ao mundo” (Matinas da Sexta Feira Santa). Na paixão de Jesus Cristo enfrentaram-se duas mortes, a que nasceu do pecado e a morte de Cristo que nasceu do amor. E a morte nascida do amor pela ressurreição matou a que veio do pecado.

Há dois tipos de morte: essa inevitável para todos sem exceção que varre a vida de todos e ninguém se livra dela. E a morte que nasceu do pecado e como o pecado tomou conta de todos assim a sua criatura, a morte, junto com ele, dominou a todos, sem exceção, leva deste mundo a todos.

Mas há ainda outra morte, a morte que não nasceu do pecado, mas do amor, que tem sua origem no amor etemo de Deus para com os homens. E a morte que foi aceita por Jesus Cristo, o Verbo Divino, que movido pelo amor aos homens, aceitou essa morte humilhante que nasceu do pecado, mas pela força da sua ressurreição venceu a primeira morte. Essa é a doutrina de S. Paulo: “A morte foi tragada pela vitória. Onde está, ó morte, a tua vitória? Onde está, ó morte, o teu aguilhão... Graças, porém, sejam dadas a Deus, que nos dá a vida por nosso Senhor Jesus Cristo (1 Cor 15,55-57).

Jesus veio ao mundo para dar uma vida plena, para vencer a morte que dominava na terra e com a sua ressurreição mostrar uma vitória total, uma vitória que não é apenas sua vitória, mas vitória de todos que nele acreditam.

A ressurreição de Cristo é o momento triunfal quando a morte nascida do pecado foi vencida, pela força da Ressurreição de Jesus Cristo. Celebrar a Páscoa não significa celebrar apenas a vitória de Cristo, mas celebrar a vitória que é ao mesmo tempo a vitória de toda humanidade sobre a morte nascida do pecado. A morte corporal dos homens desagradável e detestável, é uma herança do pecado, mas é também união do homem a Jesus Cristo, que se realiza no Batismo, isto é, pelo mergulho do homem no mar do amor de Jesus Cristo.

Assim a dádiva de Jesus não é meramente uma promessa para o futuro; ela nos é outorgada pelo Batismo e tende a se desabrochar aos poucos dentro do nosso corpo.

Infelizmente, a noção do grande presente da vida sobrenatural não marca a existência em muitos cristãos que colocam todo seu valor na vida terrena e vivem aborrecidos, pois não acreditam na vida de Cristo, tendo diante de si somente a mortalidade da vida humana. São os que não têm esperança (Cf. 1 Ts,4,3).

De fato, sem a fé no dom da vida que vem de Cristo, a vida humana toma-se uma caminhada sem rumo e sem esperança, pois a experiência é infalível - a vida corporal inexoravelmente caminha para a destruição. Ora, a Páscoa vem dissipar essa tristeza e consciência da temporariedade da vida no corpo e traz a alegria de sermos presenteados por uma vida diferente, Vida divina que nos foi garantida com a vitória da morte do amor sobre a morte do pecado:

“Cristo ressuscitou dos mortos, pela morte venceu a morte e aos mortais deu a Vida”.

E X P E D I E N T E“P R A C I A ”

Jornal Ucraíno-Católico Publicado no Brasil

Registro no INPI - № 2.509.881

Український Католицький Місячник у Бразилії

Передплата на 2021 Рік: R$ 60,00 Інші Краї:Щ 65.00 Амер. Доларів

Depósitos (enviar comprovante): Banco CAIXA ECONÔMICA -104

(ou Casas Lotéricas)Ag. 0401 Op. 003 conta 2421-4

Em nome da Gráfica Prudentópolis

PIX: 09.583.969/0001-07

Direção e Administração:Rua Cândido de Abreu, 1579

Centro - Caixa Postal 02 CEP: 84400-000 Prudentópolis - PR

Telefone e whatsapp:(42) 3446 1396

E-mail:[email protected]

Proprietário:Grafica Prudentópolis Ltda.

CNPJ 09.583.969/0001-07

Redator Chefe:Pe. Tarcísio Zaluski, OSBM

Corretores Ortográficos: f Pe. Atanásio Kupicki, OSBM

Pe. Deonizio Bobalo, OSBM

mailto:[email protected]

http://www.graficaprudentopolis.com.br


€ в а и г е а ь с ь к е Ч и т а н н я

Велика П’ятниця: Йоан 19,26 - 42.

А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, МаріяКлеопова та Марія Магдалина. Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, - а його ж любив він, - мовить до матері: «Ж інко, ось син твій.» А тоді й до учня мовить: «Осьматір твоя.» І від т ієї хвилі учень узяв її до себе. А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: «Спраглий я!» Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом. І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: «Звершилось»; і схиливши голову, віддав духа. Через те, що це була п'ятниця, отж е, щоб не залишилися в суботу тіла на хресті, - бо був Великдень т ієї суботи, - то юдеї попросили Пилата, щоби переламали їм голінки й познімали з хреста. Отож вояки прийшли і переламали першому голінки і другому, який був з ним розіп'ятий. Та коли підступили до Ісуса й побачили, що він уж е мертвий, то голінок не перебивали йому, лити один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров - і вода. І той, який бачив, свідчить те, і правдиве свідчення його; і він знає, що говорить правду - щоб ви теж увірували. Бо сталося те, щоб Писання здійснилось: «Кістка його не буде поламана.» А й інше Писання каже: «Споглядатимуть на того, кого прокололи.» Після того Йосиф Ариматейський, що був учнем Ісусовим, - але потайки, страхався бо юде'їв, - удався до Пилата з проханням, щоби забрати тіло Ісуса. І дозволив Пилат. Прийшов він, отж е, і забрав Ісусове тіло. А надійшов і Нікодим, який раніше приходив уночі до нього, та й приніс мішанину з смирни та алое, мірок зо сто. І взяли вони тіло Ісуса та обв'язали його запашним полотном, як то ховають за юдейським звичаєм. А був на тому місці, де розіп'яли його, сад, а в саду тому - нова гробниця, в якій нікого ще не клали. Ось там, з огляду на юдейське споготування і що гробниця була поблизу, - покладено Ісуса.

Раз виданий жидівською владою і Пилатом вирок смерти на Ісуса, далі все пішло своєю дорогою: насмішки, глузування, хрест, упадки під хрестом, розп’яття і після слів “Звершилося” - смерть Бога в другій О собі Божій. Створіння засудило свого Творця, образ і подоба Божа завдала смерть для Ісуса Христа. В сі терпіння Христа не зворушили людини, бо вона була пройнята злобою , гріхом і добро не мало доступу до її серця.

Чому Ісус помер і чому помер такою жорстокою смертю? Люди вмирають з різних причин і в різні способи: зі слабости, старости, в аваріях, на війні, при праці, самогубством, інші її вбивають й т.п. Вмирають і мусять вмерти. Смерть неминуча для всіх. Ісус не мусів вмирати, він бо саме життя і всім дає життя, пан життя. Але добровільно згодився на смерть задля своєї любові до всіх, що бояться смерти й зі страхом вмирають. Щоб хоч трошки зрозуміти тайну смерти Ісуса на хресті, роздумаймо наступне.

Святе Письмо подає, що на початку Бог створив з нічого небо й землю та віддав землю для свого образу й подоби, для людини яку при сотворенні зробив учасницею свого Божого життя через ласку освячаючу. Тільки Бог міг і може створити з нічого. Проти того Бога людина виступила, відкинула його закон і переступом заявила, що вона буде робити, без Бога те, що для неї захочеться, відкинула Творця зі свого життя, і тим непослухом кинула себе в пропасть гріха, яка є чимось гіршим як ніщо, бо злуки не існувати, це щось найгірше, найбільше нещасне і трагічне що могло статися з людиною. Попросту через гріх людина себе знищила, завела себе в таке становище з якого не мала можности визволитися, бо втратила всю силу добра злуки з Богом, з гріха її міг вивести до первісного життя тільки Бог. Своїм переступом людина впала в таку пропасть, що не могла навіть зрозуміти злобу свого упадку. Хоч вона далі жила на землі, але вона жила тільки тілесно, а не для Бога для якого була створена, бо Його відкинула. Тільки Бог міг її з тої безодні зла вивести і знова зробити живою для нього, створити наново, бо вона не розуміла в якому вона стані й не могла зрозуміти бо заперечила існування Бога для неї. Бог мусів показати таке її становище й яким страшним злом є той гріх в який вона попала зі своєї вини. І Бог рішив прийти на землю в особі Ісуса Христа, щоб направити злобу гріха і принісши злуку з Богом через ласку. А це зробити не було можливо ніякими словами, переконаннями, ані знаками, а тільки колиби сам Бог страшною жертвою свого життя це показав затверділим і невдячним людям. Тому, що іншим способом не можна було показати яким злом є гріх і якою великою любов’ю Бог її любить, він не лише прийняв людську природу з усіма її невигодами, але страшну смерть на хресті як надолуження за злобу гріха й сам себе добровільно занурив у ту страшну ситуацію гріха, в яку себе кинула людина, показав її де вона себе запровадила і рішив вивести її з тої безодні. Тому Спаситель згодився на смерть хресну яка належала для людини. Ісус прийняв всі наслідки гріха, хоч не прийняв самого гріха а його знищив для людей.

Н іхто ніколи не помер як Ісус, який був самим життям. Ніхто не був так покараний за гріх як Син Божий який висказав ту трагічність словами на хресті:

“Б ож е, Бож е мій, чому ти мене окинув” (Мт 27,46). Ісус попросту став знівечений. Він став “як черв’як” а не людина. Смерть кинула його до аду, до пекла, де він відчув дійсність гріха. Він сягнув до найнижчої точки низькости такої якої нікому не прийло на думку. Він зійшов до нічевости, до нічого, щоб могти знова створити людину, тобто її відтворити, відновити. Направити те лихо для самої людини не було можливо так вона була загрязла в зло. Ісус наново її створив, привів до Бога. І це тепер Ісус продовжає через Тайну Хршцення через яку людина стає Божою дитиною і спадкоємицею неба. Це називається СПАСІННЯ.

В засуді й розп’яті Ісуса люди показали свою затверділість й той тягар Ісус переніс на собі. Коли прийшла остання хвилина Ісусових терпінь, постав новий світ, Божий, нова людина, відтворена.

Після болючої і ганебної смерти на хресті й зшестя до аду, настав найсвятліший ранок в людській історії. Ісус звільнив від гріха не лише минулих людей але й майбутніх, так, що він вже наперед простив, надолужив за нас і запевнив нам життя. Спасіння прийняло ціле людство. Смертію смерть подолав і тим, що були померлі й для цілого людства дарував життя.

Всяка смерть на землі несе зі собою неповторність. Вмерши, ніхто не повертається до життя. Але Христос своїм воскресінням здійснив те, що людина сама не могла й не зможе здійнити, обіцяв всім воскресіння, поворот до життя прославленого не задля заслуг самих людей, але задля своєї спасительної смерти й воскресіння.

О. Т. Залуцький, ЧСВВ

Assinada a condenação de Jesus por Pilatos sob pressão das autoridades religiosas judias, em seguida, rumo ao Gólgota tudo foi uma cena de insultos: hum ilhações, injurias, ofensas, cruz, tombos sob o peso da cruz, crucifixão e depois das palavras “Tudo está consumado”, Jesus morre. As criaturas conseguiram condenar e levar à morte o seu Criador, amadas im agens e sem elhanças de D eus, induzidas pelas autoridades do tem plo viram o benfeitor e bom Jesus sofrendo e morrendo na cruz.

Tudo o que Cristo sofreu naquelas últimas horas da sua vida não conseguiu com over e sensibilizar os corações dos algozes que estavam fechados para quaisquer sentimentos de com paixão e humanism o. Pergunta-se: Por que tudo isso , por que Cristo que passou a vida fazendo apenas o bem , morreu tão cruelmente?

As pessoas morrem de diversas maneiras e por vários motivos: doenças, idade, acidentes, guerras, no trabalho, suicídios, assassinatos, etc. Morrem porque têm que morrer. A morte é inevitável para todos. Mas Jesus, sendo a própria vida e autor de toda vida, não estava sob o poder da morte. Mas consentiu aceitar a morte por amor e para se solidarizar com os homens subm isso à morte. Para compreender pelo m enos um pouco o m istério da morte de Jesus, façamos uma breve reflexão.

Sabemos da Sagrada Escritura que no início Deus criou o céu e a terra e entregou ao hom em , a terra para administrá-la. Criar algo do nada somente Deus tem poder. Contra esse Deus o homem se rebelou, rejeitou suas leis e se proclamou independente do seu Criador e com essa desobediência precipitou-se no abismo do pecado, deixando de existir para D eu, praticamente caiu no estado da não existência, a mais trágica desgraça que pode acontecer a uma criatura. Pelo pecado o homem destruiu a si m esm o, caiu no precipício da não existência para D eus, da qual perdeu toda chance de se libertar, porque perdeu toda a força do bem que vem de Deus. Continuou a ocupar um lugar na terra criada e confiada a ele pelo Criador, mas vivia apenas corporalmente, sem poder usar suas forças espirituais para praticar o bem , fo i privado de toda capacidade, do direito e poder de receber a graça de Deus e se levantar para uma vida de um ser criado à im agem e sem elhança de D e u s,.

N este estado, dominado por com pleto pelo pecado sem a força do bem , necessitava de uma nova criação e som ente Deus podia recria-lo, fazê-lo novamente seu filho e sua imagem e restituir-lhe a dignidade primitiva. Desprezou e perdeu toda capacidade de compreender o que ele é e qual é o seu destino e quão grande mal é o pecado, a ponto de precisar uma nova criação, restituição da dignidade de filho de Deus. Já logo depois da queda, Deus prometeu recuperar a dignidade perdida que precisava uma nova criação. Para isso , o Verbo divino, a Segunda Pessoa da Santíssim a Trindade assumiu a natureza humana decaída, com todas consequências do pecado, sem , no entanto, aceitar o pecado. Assum iu a miséria do hom em , a sua terrível situação, recebendo, por amor, sobre si todas as consequências do pecado para libertar o homem da sua miséria. Aceitou a mais dolorosa morte na cruz, as hum ilhações e injúrias para salvar a que continuava a amar.

Ninguém jam ais morreu com o Jesus que era a própria Vida. Ninguém foi tão castigado por causa do pecado com o o filho de Deus que expressou a tragicidade dos seus sofrim entos com palavras que pronunciou na cruz “Meu D eus, meu D eus, porque me abandonaste !”(M t 27, 46). Jesus praticamente ficou destruído até o estado de um “verme”. A morte atirou-o no inferno onde ele sentiu a realidade do pecado. Chegou ao ponto mais baixo da humilhação jam ais imaginada para um Deus. Tudo por amor. D esceu até o nada com o seu poder criativo para recriar a natureza humana e ali aconteceu a SALVAÇÃO.

Condenando o Filho de Deus à morte da crucifixão, o homem usou de toda a maldade do pecado contra todo o amor de Deus por ele. E quando chegou a último momento da vida de Cristo, surgiu o novo mundo, e um novo homem prefigurado por Cristo Ressuscitado.

Após a morte humilhante e dolorosa na cruz e descida aos infernos raiou o mais glorioso dia na história da humanidade. A morte e a ressurreição de Jesus destruiu o poder do pecado e libertou não apenas os mortos do antigo testam ento, mas a toda a humanidade atual e futura, garantindo-lhe a vida eterna feliz. Pela morte venceu a morte e aos que estavam e que estarão nas sepulturas garantiu a vida.

Toda morte na terra é irreversível. Morrendo jam ais se retoma para a vida. Mas Cristo com a sua ressurreição realizou o que o homem pelas suas forças não pode e jam ais poderá realizar, garantiu ressurreição a todos e seu retom o à vida gloriosa, não por seus m éritos, mas graças à morte e ressurreição redentora de Cristo. Hoje Jesus continua o realizando pelo Batism o.

Pe. Tarcisio Zaluski, OSBM


Українська Греко-Католицька Церква«ЗАЛИШИТЬСЯ ВАМ ОДНЕ - ТЕ, ЩО ВИ ДАЛИ ВБОГОМУ!»

Послання Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви 2020 року

до духовенства, монашества і мирян

РОЗДУМУВАННЯ НА РІЗНІ ТЕМИ ЖИТТЯО. Елевтерій Дмитрів, ЧСВВ

Всесвітліші та всечесніші отці!Преподобні брати і сестри в монашестві!

Дорогі браття і сестри в Христі!IV. «Блаженні вбогі духом!» (Мт. 5, 3): давати християнське

свідчення євангельського убозтва

15. До згаданої переміни серця покликані всі люди, створені на Божий образ і Божу подобу, проте насамперед ті, хто вдостоївся зустрічі з живим Богом у воплоченому Христі. Папа Франциск у Посланні з нагоди Першого всесвітнього дня вбогих пригадує, що «для Христових учнів убогість - це насамперед покликання наслідувати вбогого Ісуса. Це шлях за Ним і з Ним, - шлях, який веде до блаженства Царства Небесного (пор. Мт. 5,3; Лк. 6,20). Убогість означає смиренне серце, яке вміє сприйняти власний стан обмеженого і грішного створіння, щоб подолати спокусу всемогутності, яка обманює людину, що вона безсмертна. Убогість - це погляд серця, який перешкоджає думати про гроші, про кар'єру, про розкіш як мету життя і передумову щастя».

16. Щоб наше крокування за Христом убогим дорогою Блаженств було для інших вірогідним і привабливим, доконче мусимо опертися на свідчення, а не обмежуватися словесними деклараціями. При цьому слід наголосити, що переконливість свідчення полягає не просто у відповідності між нашими словами і ділами - справжній «свідок Невидимого» завжди скеровує іншу людину до Бога, сприяє її особистій зустрічі з Ним. З далекого 1974 року лине до нас пророчий голос святого папи Павла VI, актуальний і сьогодні: «Сучасна людина охочіше слухає свідків, ніж вчителів, або, якщо і слухає вчителів, то лиш тому, що вони є свідками. Справді, людина відчуває інстинктивну відразу до всього, що скидається на обман, позірність і компроміс. У цьому контексті розуміємо важливість життя, яке по-справжньому відображає Євангеліє!» (Промова під час Аудієнції в Папській раді у справах мирян, 2 жовтня 1974 р.).

На практиці це означає, що всі ми, Христові учні, першими покликані до проголошення блаженства вбогих, яке є наріжним каменем Христової науки, щоб показати, з одного боку, близькість Бога до кожної стражденної людини, а з іншого - щоб явити світові новий, преображений Духом Христа спосіб ставлення до матеріальних благ, котрі Господь вкладає в наші людські руки, аби вони ставали знаряддями любові, милосердя і братерства.

17. Християни, вдивляючись у прийдешні вічні блага, вбачають у дочасних речах цінний Божий дар і водночас засіб служіння. «Добра дочасні в очах християн не мають безоглядної вартости, - застерігав свого часу праведний Андрей Шептицький, - вони є засобом до осягнення вищого і вічного. Чоловік на сім світі єсть в дорозі. В небі його вітчизна» (О квестії соціяльній). Про це не варто забувати та керуватися євангельською мудрістю, яка навчає: «Великий це зиск - побожність, вона бо дає вдовілля. Ми бо не принесли на світ нічого, та й винести нічого не можемо. А маючи поживу та одежу, цим будемо вдоволені. А ті, що хочуть багатіти, впадають у спокусу та в тенета, і в безліч бажань безглуздих та шкідливих, що штовхають людей у прірву та погибель. Бо корінь усього лиха - грошолюбство, до якого деякі вдавшися, від віри відбились і прошили себе численними болями. Ти ж, чоловіче Божий, утікай від цього» (1 Тим. 6,6-11).

18. Господь Ісус, як милостивий Бог і Творець людини, скеровує свої спасенні кроки і спасенне слово передовсім до вбогих. Виголошуючи у синагозі в Назареті свою «програмну проповідь», Він послуговується словами старозавітного пророка Ісаї, який заповідав прихід Спасителя: «Дух Господній на мені, бо Він мене помазав, послав нести Добру новину вбогим». Сповнений Духа милосердя, Ісус відчував скорботу і глибокий біль через людську нужду, голод і страждання. Тож кожен, хто вдостоївся стати храмом Його Святого Духа, неминуче відчуватиме у своєму серці ті самі почуття, що були і в Його Божественному серці: співчуття, милосердя, співучасть, солідарність.

Вселенський Архиєрей Франциск закликає сьогодні всю Церкву «говорити свідченням убогості» і пояснює, що це повинно означати на практиці: «Якщо якийсь віруючий говорить про убогість або про бездомних і провадить життя як фараон: такого не можна чинити. Це перша спокуса. Інша спокуса - це укладати сумнівні згоди із владними структурами. Угоди робити можна, проте вони повинні бути договорами чіткими, прозорими. Бо завжди є спокуса до корзчщії в публічному житті, як політичної, так і релігійної» (Інтерв'ю нідерландській газеті «Straatnieuws», листопад 2015 р.).

19. То ж у ситуації, коли сучасне людство потерпає від таких численних травм, зранень, бідності і браку найнеобхіднішого, ми, християни, мусимо часто казати собі в ім'я вірності Євангелію і солідарності з убогими: не личить! Не личить жити «понад стан», тобто понад можливості свого становища, накопичуючи про запас достатки, замість ділитися із потребуючими навіть тим скромним, що сьогодні посилає нам Господь; не личить будувати розкішні вілли і палаци, пам’ятники марнославства і знаки недозволеної розкоші; не личить їздити дорогими ексклюзивними авто задля заспокоєння хворобливих амбіцій і здобуття ефемерного статусу; не личить по-хижацькому ставитися до довкілля, засмічуючи Божий дар природи, руйнуючи спільну для нинішніх і прийдешніх поколінь домівку; не личить закривати очі на нужду навколо себе і вибудовувати навколо власного життя, власних родин, спільнот, парафій мурів байдужості й черствості. Ні, таке християнам аж ніяк не личить!

20. У межах церковної спільноти є християни, котрі, спонукані Святим Духом, прагнуть дати світові особливе свідчення відірваності від матеріальних благ і прийняття простого, убогого, євангельського способу життя. Ми називаємо їх богопосвяченими особами, які свідомо і добровільно відрікаються від земних багатств, щоб у свободі серця наслідувати Христа вбогого, смиренного і ціломудренного. Ми дякуємо їм за це свідчення, цінуємо їхню посвяту служінню ближнім - жінкам, дітям і молоді, недужим, особам похилого віку, в’язням і нашим захисникам з їхніми сім’ями, але водночас перестерігаємо їх перед спокусою надмірно турбуватися про матеріальні речі і, що ще небезпечніше, робити це коштом плекання щирого життя в євангельській любові, простоті та співчутті до потребуючих.

21. «Я так бажаю вбогої Церкви для вбогих!» - часто повторює Папа Франциск. Нашим бажанням рівно ж є давати свідчення євангельської убогості, щоб кожен монастир нашої Церкви випромінював простоту і скромність, відкритість до вбогих і солідарну близькість із ними. Та й у кожній парафіяльній спільноти і в особистому, родинному житті всі ми покликані провадити життя ощадне, повне співчуття до потребуючих і милосердя до нужденних. Пам’ятаймо, що в спільноті і в родині, де любов і милосердя є не абстрактними поняттями, а способом нового християнського буття, зростатимуть здорові діти, дозріватиме свідома молодь, будуть захищені і оточені належною пошаною і турботою дорослі та старі, а над усіма спочине благословення неба.

ЧАША РАДОСТІ Й ЧАША СМУТКУ!На тайні вечері Ісус Христос сказав до Апостолів: «Оце й ви нині в журбі.

Але я вас знову побачу, і зрадіє ваше серце, і ніхто ваших радощів від вас не відбере». (Йоан 16, 22-23).

Ісус Христос попередив апостолів про свій засуд, розп’яття, смерть і воскресіння. «Істинно, істинно, говорю вам: Голоситимете, ридатимете, світ же радітиме. Ж уритиметесь, але журба ваша у радощі обернеться». (Йоан 16,19-20)

Ісус Христос і світ представляють нам дві чаші: Чаша радості, що є від Ісуса Христа, а друга чаша смутку, що є від світу. Так Ісус Христос, як і світ запрошують нас пити свою чашу, усе залежить з котрої питимемо.

Мати синів Заведеєвих просила, щоб її два сини: Яків і Іван, “сіли в твоєму Царстві - один праворуч, другий ліворуч тебе.” Ісус запитався: «Чи спроможні ви пити чашу, яку я маю пити?» Сказали йому: «Спроможні». Тут Ісус відносився до чаші покори, зречення і мучеництва. Через згоду «Спроможні», сини Заведеєві одержали палку любов і вічне життя радості.

Світова чаша радості коротко триває і має свій прояв на зовні, а в нутрі залишає сумні наслідки й вічні терпіння на душ і.

Світ можемо порівняти до корабля, який везе людей через море до останньої пристані. На тім кораблі їдуть дві класі людей: «Одні п ’ют з чаші Христа, а другі з чаші світу». Корабель нам символізує нашу подорож до вічності. Море символізує світ. Усі ми колись причалимо до останньої пристані нашого життя, через смерть перейдемо до другого життя. Ті, що продовж свого життя пили гірку Христову чашу перейдуть до вічного життя радості. А ті, що втішалися і пили з чаші світової радості й користали лише тілесні приємності підуть на вічний смуток.

Про світову радість нам вказують кінові актори й світові зірки, які втішаються на зовні оплесками по екранах і сценах світу, але в нутрі світова слава коротко триває і часто щезають, як пара чи блискавиця, що загримить і втихне, а фіранки заслонять світову славу, почесті й розкішність.

Світова чаша радості триває дуже короткий час, а по ній наступає лише смуток, незадоволення з власного життя бо ніхто не може її продовжити, як славу, розкоші, гроші й світові приємності на ціле життя, бо все те є матеріальне й проминаюче й безвартісна на вічне життя. В се є марнота над марнотами.

Христова чаша смутку і радості має два мотиви: Перше, смуток є тим часовий і поверховний який веде нас до вічної радості.

Чаша смутку з котрої п ’є кожний християнин скоро переходить, бо вона знаходиться в подорожі до вічного життя. їдем о на швидкому потязі до останнього вокзалу. М усимо ввесь час бути чуйними проти впливу диявола, наших пристрастей і проти світу. Подорож є коротка, щоб доїхати до вічного житла, яке ми собі приготовили за час тутешнього життя.

Що спричиняє внутрішню радість в доброго християнина? Перше, це душевний мир, який спричиняє радість бути в злуці з Богом. На другому місці, не піддаватися для світових впливів, які приносять гірку чашу поневолення душ і й втрату вічного спасіння.

По Тайні Вечері, Ісус ідучи з апостолами на Гору Оливну звістив учням: «Щ е трохи, і ви не побачите мене більше, і знову ще трохи, - і побачите мене: я йду до Отця». Учні заговорили між собою: «Щ о воно означає те «трохи», про яке він говорить? Ісус відаючи, що вони бажають його спитати, мовив: Істинно, істинно говорю вам: Голоситимете, ридатимете, світ радітиме. Ж уритиметесь, але журба ваша у радості обернеться. (Йоан, 16-20). Тими словами Ісус повідомляє апостолів про його смерть, яка триватиме короткий час, а опісля знова його побачать. У нашому житті завсіди маємо терпіння, болі й плачі, але вони коротко триватимуть супроти вічної радості в Христі Ісусі.

Оповідає історія про імператора Тиберія II, що одного дня переходячи вузьким і темним коридором зустрів на мармуровій плиті вирізьблений хрест. “Господи11, скликнув! - Ми христимося на чолі на грудях, а опісля вступаємо по нім, і наказав забрати плиту з хрестом. Під першою плитою була друга також з хрестом, і відтак третя й четверта усі з хрестом. Коли забрали сьому зустріли великий скарб: золоті обручки зі золота й срібла, блискучі рубіни, смарагди й коралі з перлин. Імператор захопився тим багатством, що не мав слів висказати своє розчарування і надмірну радість.

Імператор може нам послужити, як символ кожної людини, що на протязі свого туземного побуду мусить перейти вузький і темний коридор свого життя і перетерпіти численні життєві хрести.

Ісус Христос сказав: “Хто хоче йти за мною, нехай візьме свій хрест йде за мною». В ід народження несемо наш хрест, і то протягом довгих років тяжкого терпіння. Одне тяжить на совісті, коли Бог посилає нам нести хрест терпіння, щоб ми годилися з Його волею без жодного нарікання, або незадоволення.

Коли Фелип, батько Олександра Великого, побачив місто Атени так захопився тим містом, що сказав: «Або через зброю чи золото те місто має бути моє». П одібні бажання повинні щоденно зроджуватись в серці кожного християнина здобути за всяку ціну вічне місто - Н ебесне Царство. Коли залишимо ту долину сліз і смутку й ввійдемо в Царство Христа, радітимемо й подивлятимемо велич і красу, що Ісус приготовив тим, що були йому вірні тут на землі і з Ним перемогли гріх і вплив світу.

Ще «трохи» - знов побачити мене в небі й радітимете, і ніхто вашої радості не забере. В небі наочно стрінемо Спасителя, і там почуємо ангельську милозвучність Божої прослави, а серця відчують насолоди вічного перебування в злуці з Богом.

Буде продовження на наступному числи


Bolüna da Embaixada da Шгапіа no Brasil

Embaixador Rostyslav Tronenko e----------—

CATÁSTROFE DE CHERNOBYL

CANTINHO DA REPRESENTAÇÃO CENTRAL UCRANIANO-BRASILEIRA

RELAÇÕES DA DIASPORA COM O GOVERNO DA UCRANIA.

No dia 26 de abril de 2021, a Ucrânia junto com o mundo, relembra o pior desastre tecnológico da história da humanidade, que ocorreu no mesmo dia do ano de 1986. Resultado de uma forte explosão na 4a unidade da usina nuclear de Chemo- byl, o acidente levou à contaminação radioativa de 5000 cidades e aldeias ucranianas, além de países vizinhos. Milhões de hectares de terras, florestas e reservas foram prejudicadas juntamente com a saúde de centenas de milhares de pessoas.

Em um raio de 30 quilômetros do lugar do acidente formou-se uma "área de exclusão", extremamente perigosa para a saúde humana e para o meio ambiente, de onde foram evacuadas mais de 100 mil pessoas. Para os trabalhos na 4a unidade e ao redor, foram enviadas milhares de especialistas.

Até o final de 1986, o reator nuclear avariado foi coberto com um sarcófago especial, construído por pessoas conhecidas como "liquidantes” - soldados das Forças Armadas e voluntários que arriscaram as vidas em prol das futuras gerações.

No mês de dezembro de 2000, a Ucrânia, mostrando interesse e boa vontade, cumpriu com os requisitos do Memorando de Ottawa, assinado com os estados do "G-7" e a Comissão Européia, além de encerrar o último dos quatro blocos da usina nuclear de Chemobyl, que naquela época estavam produzindo 5% da eletricidade da Ucrânia.

A superação de efeitos da catástrofe de Chemobyl é uma das prioridades do Governo da Ucrânia há muitos anos.

O Governo trabalha em três áreas: a eliminação das consequências da catástrofe; restauração econômica dos territórios que sofreram com uma contaminação radioativa; e o mais importante - a proteção social de vítimas do desastre de Chemobyl.

Em novembro de 2016, foi concluída a construção de um novo confinamento seguro acima do reator destruído da usina nuclear de Chemobyl, que se tomou a maior edificação móvel terrestre no mundo. Mais de 40 países ajudaram na realização desse projeto que hoje protege o meio ambiente da radiação.

Hoje, transformar a zona de Chemobyl em um sistema seguro e sustentável é também um dos projetos ambientais mais importantes na Ucrânia.

O dia de 26 de abril foi declarado o Dia Internacional da memória das vítimas de acidentes e desastres nucleares.

No ano 1999, a Assembléia Geral da ONU aprovou a Resolução “Sobre o Reforço da Cooperação Internacional e da Coordenação de Esforços para Pesquisar, Mitigar e Minimizar os Efeitos da Catástrofe de Chemobyl”.

Sempre seremos gratos a todos os nossos parceiros por sua ajuda e solidariedade global.

Ч@РНОБИЛЬ KATACTi

їлк'/.фі!

І Ш Ш І Нm m m *m t m m

10CO&A"4 I ЗАГИНУЛА

юзшт

■иЦЛ №н ü- T f I>j W I IúúhTPu I I И ■

270 000

Щ CVIWWA Щ чіділція □с-т:л,р..

Є№ИНУТИХУГЮЄЯРЯ.БУЛА ЗРбільшою, має при виеуху

стпг М. ||,|П-*,ГЛ'ЮІ ГБ'ЧЬАРи л сп и * і* іп и и о ц ШЩтйп'їДт

п р о г р а м а л і к в ід а ц ії ч ор н о б и л ь сь к о ї а е с

2010-2013 2013-2022 2022-2045 2045-2065

у19861?87«ДЛа ПЕРЕСЕЛЕНІ 11В

ІЗСбУДїЙіиіИ

гг ооо1 5 0 0 0

А И 4 Г * т т т а « т ш

ЕЕЮVM"*. ііиин нчтнм-

"У К РІН Ф О РМ

No mês passado escrevemos sobre o início das relações diplomáticas entre o Brasil - governo - e a Ucrânia - o seu estado e o papel da comunidade ucraniana no apressamento do estabelecimento dessas relações. Hoje vamos tratar das relações entre a comunidade ucraniana e a Ucrânia com acento nas relações com o governo. Em outra oportunidade falaremos de suas relações com as suas instituições e o seu povo.

A relações entre a comunidade ucraniana e o Governo da Ucrânia foram se estabelecendo de forma empírica, pelo impulso colaboracionista com o Estado de uma Ucrânia livre e Soberana, tão sonhada por todos. Mas com o tempo, tanto em nível de cada país, como em nível global, com as várias experiências, foram se tirando lições e se estabeleceu a necessidade de se traçar uma estratégia e princípios de relacionamento.

Por essa razão o Congresso Mundial Ucraniano - CMU, entidade que agrupa todas as representações de ucranianos existentes nos cinco continentes, agrupando mais de 20 milhões de ucranianos no mundo, elaborou um extenso documento denominado “Propostas do Congresso Mundial de Ucranianos (CMU) sobre a estratégia de cooperação entre a Ucrânia e os ucranianos no exterior.

Ao se elaborar o estudo, se estabeleceu: “O objetivo da estratégia é criar uma base para uma parceria de dois vetores de igualdade entre ucranianos no exterior e o estado da Ucrânia para fortalecer o apoio à Ucrânia e aos ucranianos no mundo, seus direitos e liberdades e defender a verdadeira imagem do país.”

Dois são os princípios maiores propostos para a cooperação:1: As relações entre ucranianos no exterior (diáspora) e o estado da Ucrânia serão basea

das no respeito mútuo, confiança e compreensão, inclusão, igualdade de gênero, humanidade e diversificação, parceria e cooperação

2. O Congresso Mundial de Ucranianos, como superestrutura coordenadora das organizações ucranianas na diáspora, é um parceiro estratégico independente e igual do Estado ucraniano na formação e implementação de tal estratégia.

O estabelecimento desses princípios de cooperação é poderão fazer com que as ações da diáspora e do povo ucraniano caminhem de forma unificada e coordenada. A diáspora se formou ao longo de mais de um século em diversos países e durante longos períodos distantes e sem contato com a estrutura estatal ucraniana. A diáspora construiu suas organizações civis e religiosas, igrejas, sociedades e clubes, manteve e mantem organizações culturais diversas e busca preservar costumes e tradições. Tudo isso com seu próprio e único esforço. Muitas dessas organizações existem desde antes da constituição do Estado ucraniano e quase todas antes da renovação da independência da Ucrânia em 1991. A diáspora ucraniana é um estado sui generis, sem território, autônomo e independente do estado ucraniano.

Assim como a cooperação da diáspora com o governo ucraniano não a autoriza a ditar regras ao governo da Ucrânia como conduzir seus negócios, dar nome de rua, estabelecer leis como escolhem seus dirigentes ou conduzir a guerra no front, é impensável que um embaixador da Ucrânia, lá na Tanzânia, por hipótese, venha pregar e dizer dos critérios das organizações ucranianas devem ter para eleger os seus dirigentes ou pensar que uma contribuição sua lhe permita vir a intrometer-se na organização de seus eventos da diáspora. Imaginemos, também por hipótese que lá no Burundi, que autoridades diplomáticas apelassem e fizessem esforço, para não se realizassem manifestações de apoio a Maidan, quando houve o levante popular lá na Ucrânia contra Yanukovich, que nos traía no mais sagrado - a independência e a soberania do país; que fizesse gestões para que as comunidades não fizessem manifestações e não mandassem mensagens de apoio a Maidan. Pois se tivessem obedecido essa intromissão indevida em nos assuntos próprios teríamos países onde a diáspora não teria prestado solidariedade a Maidan e teria ficado ao lado da corrupção e da política pró russa.

De nossa parte sempre negamos interferir em assuntos que não nos pertencem. Quando nos dirigimos às autoridades brasileiras em seus diferentes níveis falamos em nome da comunidade ucraniana brasileira. Quem trata com as autoridades brasileiras falando pelo Governo ucraniano é o Embaixador da Ucrânia legalmente creditado e as autoridades governamentais ucranianas. Também lá na Ucrânia: certa feita um ucraniano que já havia trabalhado no consulado em Curitiba nos solicitou que enviássemos uma carta ao Ministro das Relações Exteriores da Ucrânia o indicando para um posto na embaixada da Ucrânia em Brasília. Nós negamos o pedido. Nós jamais iriemos indicar alguém para postos diplomáticos ou pedir empregos para ucranianos ou nossos descendentes em governos lá na Ucrânia.

Essa cooperação entre a diáspora e o governo da Ucrânia deve dar-se em cima do respeito mútuo, o reconhecimento da autonomia e independência de cada parte, na conversação e negociação onde se estabeleçam ações e metas comuns, naquilo que são atividades que conduzem em conjunto. Assim como a diáspora não dita normas e regras para os ucranianos lá na Ucrânia o mesmo deve ocorrer nos diferentes países onde a diáspora existe por parte do governo ucraniano é o que dizem os princípios discutidos e propostos no seio do Congresso Mundial dos Ucranianos. Há que sentar-se à mesa, em posições de igualdade, com respeito mútuo, discutir e analisar com profundidade as metas e atividades. A realidade em que se desenvolvem as atividades do governo da Ucrânia e a realidade dos países onde a diáspora desenvolve suas atividades é muito diversa. As vontades, desejos e sonhos, devem ser escravas das condições, meios, recursos humanos e materiais concretos e resultado de análises da política e cultura de cada país.

O Governo da Ucrânia está discutindo a concessão da dupla cidadania; o governo da Ucrânia está disposto a construir estruturas de apoio às atividades culturais e sociais da diáspora e isso é muito positivo. Isso poderá fazer com que a diáspora se organize mais e possa dar o apoio mais forte quando necessário à Ucrânia, como já fizemos na luta pela Independência, na instalação da primeira embaixada e primeiros consulados, pelo apoio às vítimas de Chemobyl ou apoio às crianças vítimas da guerra no Donbass. E essa cooperação dará seus frutos se obedecidos a estratégia e os princípios propostos pelo Congresso Mundial dos Ucranianos.

VITORIO SOROTIUK Presidente da Representação Central Ucraniano Brasileira

E-mail: [email protected]

mailto:[email protected]


Щ ля бабусі, мами і дівчиниPor Julia Regina Bordun Bertoldi e Eugênia Osatchuk

Neste mês, rendemos homenagem à uma mulher que serve de exemplo para todos nós. Dona de fácil sorriso, coração gigante, pessoa de espiritualidade profunda e oração. Irmã Genoveva é destaque em nossa coluna.

ANASTÁCIA SMAHA IRMÃ GENOVEVA SMAHA (ICSA)

Seu Elias Smaha e Dona Cristina nasceram na Ucrânia, nunca frequentaram uma escola, seus pais lhes ensinaram a ler e escrever. Liam livros emprestados da biblioteca do lugar onde moravam, em uma aldeia na Ucrânia. A maioria dos livros lidos eram religiosos ou bíblicos.

Na Ucrânia, faltava terra para plantio. Um dia, uns homens de preto, muito bem vestidos, parecidos com presidente ou governador, apareceram nas aldeias ucranianas. Agentes....sim.... eram agentes vindos da Itália, que muito falavam aos colonos. Diziam que havia um país muito bonito, com muitas terras, bom para viver e que era necessário colonizá-lo.

Interessados em possuir mais terras, sonhando com uma vida melhor, os colonos, foram alvo fácil desses agentes. Seu Elias e Dona Cristina decidiram vir ao Brasil. Tomaram seu único filho Meron, de penas sete anos, alguns pertences como, roupas, sapatos, medicamentos, comida, sementes e mais outras coisas.

Saíram de seu país e viajaram um mês, num navio sujo e úmido. Algumas pessoas morreram vítimas de doenças pelas precárias condições do navio. Os falecidos eram lançados ao mar.

Ao chegarem no Brasil, ao Porto de Paranaguá, ficaram assustados, havia muita mata e poucas fazendas. De Paranaguá, os imigrantes foram encaminhados para Dorizon. Não ganharam terra do governo, apenas algumas ferramentas como: foice, enxada, facão, machado.... para construir suas casas. A eles foi destinado um terreno que deveria ser pago aos poucos. Para sustentar a família e poder pagar a terra, o Dido ( avô) de Anastácia trabalhava para os nativos da região e na construção da estrada de ferro. O trabalho era muito sofrido porque não havia horário, trabalhavam do amanhecer ao anoitecer.

Todos os imigrantes sofreram muito quando aqui chegaram, não tinham onde morar, faziam suas casas de taquaruçu (espécie de taquara resistente) e as cobriam com palha de trigo. Nas humildes casas entravam grandes serpentes, pelo fato de as mesmas não serem bem acabadas. Viviam extrema pobreza, no início de suas vidas, no Brasil. Não havia estradas e nem escolas. Muitos não tinham o que comer e vestir. O governo não ajudava, era necessário dar um jeito, eram inúmeras as dificuldades. Com o passar do tempo tudo foi se ajeitando, foram surgindo casas, vilas e povoados.

Elias e Cristina conheceram o Sr. Trochen e Ana Prochera, a qual também era imigrante e veio ao Brasil com apenas um ano de idade. Este casal tinha uma filha chamada Maria. Com o passar dos anos Maria e Meron foram se conhecendo, brincavam juntos e assim iam crescendo.

Estudaram na escolinha que tinha sido construída pelos imigrantes em Dorizon. Foram alfabetizados em Língua Ucraniana e Língua Portuguesa. A escola era pequena, havia pouco material, principalmente para leitura. A leitura constituía-se basicamente de livros religiosos trazidos pelos sacerdotes e em Língua

Ucraniana.Quando jovens Maria e Meron começaram a namorar. A vila ia crescendo,

cada vez mais chegavam imigrantes. Meron e Maria marcaram o casamento para o dia 30 de novembro de 1917.

A cerimônia do casamento foi simples. Os noivos foram a cavalo da casa da mãe de Maria, em Dorizon, para a Colônia 3, Mallet, onde havia sido construída a primeira pequena igrejinha pelos imigrantes ucranianos e consagrada a São Pedro. Nela foi celebrado o casamento de Maria e Meron, pelo Pe. Nikon Ros- dolsky. Em Dorizon, nesta época,ainda não existia igreja. Na festa do casamento foram servidas várias comidas típicas ucranianas como Varéneke, Perohê, Bórstch.

Maria e Meron moraram por aproximadamente 4 anos com a pai dele, até conseguirem comprar um terreno para sua sobrevivência.

Anastácia é a sexta filha do casal, numa família de dez filhos. Nasceu em Dorizon, Mallet, no dia 10 de outubro de 1927. Por volta dos oito anos, Anastácia começou a frequentar a escola municipal da comunidade de Dorizon. Seu primeiro professor foi Makcem Jolandek. Foi ele quem lhe ensinou a ler e escrever. Foi alfabetizada nas Línguas Ucraniana e Portuguesa, aqui falada.

O material disponível, na sua fase escolar, era a lousa individual, livros religiosos e bíblicos. Na escola, a leitura era praticada quando todos os alunos estavam presentes. Anastácia lembra que ganhou de seus pais um livro de Classe A, com diversas histórias de aventuras.

Fora da escola, lia livros em sua casa. Quando toda família estava reunida lia-se em voz alta, jornais, livros religiosos e bíblicos, pois a família considerava importante ler livros interessantes, emprestados da biblioteca de Serra do Tigre. Vale lembrar, que esta biblioteca foi organizada pelos próprios imigrantes ucranianos e composta por livros que eles mesmos trouxeram e por livros que os sacerdotes iam trazendo. Anastácia lembrou que sua mãe gostava de ler a história de Santa Genoveva e lembrou de alguns detalhes da história.

Aos 28 anos Anastácia decidiu ser Irmã religiosa. Foi fazer o noviciado na Congregação das Irmãs de SanfAna em Vera Guarani, Paulo Frontin, onde adotou o nome religioso de Irmã Genoveva.

Como Irmã, trabalhou em Pato Branco por 9 anos, em Roma por 8 anos, no Seminário Menor Ucraniano São Josafat, em Mallet, por 15 anos. Atualmente reside em Rio Azul, na Comunidade Santa Terezinha no Colégio das Irmãs de Sant’Ana.

Irmã Genoveva nos disse que hoje os jovens têm acesso mais fácil às coisas, têm ônibus, estradas boas, internet, roupas, calçados. Hoje, segundo ela, os alunos são desinteressados nos estudos, a maioria tem preguiça de estudar.

Atualmente Ir. Genoveva continua lendo diversos livros e como resultado de uma vida dedicada à leitura, escreve poesias, de modo especial para datas comemorativas. Em muitas celebrações importantes eram lidas suas poesias, especialmente escritas para as ocasiões.

Ir. Genoveva deixa uma mensagem aos alunos de hoje: estudem, porque por meio do estudo terão uma boa profissão; nunca abandonem a igreja, ela dá forças para seguir nossas vidas e por último: façam o que gostam.

Este texto foi produzido em 2012, durante a implementação do meu PDE, com o tema “Recanto das Lembranças”, como professora de Língua Portuguesa, pelas alunas do 9 ° Ano Nataly Monik Karpinski e Giane Ivancheski, do Colégio Estadual Dr. Chafic Cury de Rio Azul, após várias conversas com a Irmã Genoveva.

Para complementar a linda história da Irmã, relato mais algumas informações a seu respeito. Em 2014, após cirurgias dos olhos e com dificuldade de visão, foi transferida para a “Casa de Repouso São Francisco” das Irmãs Cate- quistas de Sant’Ana, em Mallet - Pr.

De início, desenvolvia atividades domésticas e cuidava de Irmãs mais idosas. Com grave dificuldade de visão, realizou terapias em Curitiba, com as quais recuperou um mínimo da visão.

Atualmente a sua principal atividade é rezar na capela, pessoa de fé inabalável e um coração de ouro, certamente tem conseguido muitas graças para a Congregação, para a Igreja e para o mundo. Quando alguém procura pela Irmã Genoveva, o lugar muito provável de encontrá-la é a capela.

Do alto de seus 93 anos, vive feliz e não necessita de cuidados alheios para locomoção, alimentação e higiene. Respira poesia até hoje. Causou grande surpresa às Irmãs e sacerdotes na Janta do Sviat Vétchir ( Noite Santa), 2020, ao levantar-se e declamar uma poesia de saudação natalina, de forma improvisada.

Para o bem da Congregação, da Comunidade e da Igreja, que Irmã Genoveva viva por muitos anos ainda, com saúde, lucidez e seu maravilhoso sorriso. A Comunidade de Rio Azul agradece a sua longa permanência entre nós, sua doce presença em nossas celebrações, seu trabalho nos eventos comunitários, e acima de tudo, as suas orações por todos nós.

Eugênia Osatchuk

Стор. 08 - Праця, Пруцентополіс, 01-го - 31-го березня 2021 Б. року - Число 03 Pg. 08 - Pracia, Prudentópolis,01 а 31 de março de 2021 - № 03

C D M U N ID R D E S E IG R E J R SUIZRRNIRNRS EM FDCD

Pe. Estefano Wonsik, OSBM

Minha viagem de Lviv até o Brasil

No dia 24 de dezembro chegamos ao último porto europeu - Lisboa. A capital de um pequeno pais abre-se para nós orgulhosamente, estendendo-se por uma longa faixa na costa Atlântica. Dá para ver os grandes edifícios, o antigo palácio real, como as pessoas andam no bonde. No majestoso porto estão ancorados dezenas de navios. Os navios sejam a motor, ou a vapor, fazem de maneira zelosa os seus serviços no porto. Levam e trazem novos passageiros, pacotes, e diversas encomendas. Tudo isso é carregado para a infeliz “Zelândia”, e se toma tudo mais rígido e escasso. Cerca de 1500 passageiros, esse é aproximadamente o número que esse serviço carrega nos navios. Nós permanecemos ali por várias horas.

Na Espanha, e em Portugal é um pouco mais quente do que no nosso país, mesmo que ainda sopre um forte vento. Aqui se vende figos, laranjas, castanhas, até mesmo com folhas. Tudo isso é comprado em grandes quantidades pelos passageiros, e logo é consumido. Aparentemente, os passageiros estão impressionados com a "troca de moeda". Centenas de milhares, estão sendo pagas por apenas alguns centavos inúteis.

Deixo o Velho Mundo com uma estranha sensação. É difícil, estava no exílio, mas ainda não em uma terra estrangeira. Sinto que os milhares de fíos invisíveis que me unem a Ucrânia estão se esticando cada vez mais à medida em que eu me afasto, e isso vai se tomando algo triste e doloroso. Mas ao mesmo tempo, a consciência vai afirmando teimosamente que não importa o quanto longe estarei da amada Ucrânia, esses fíos poderão ser esticados, porém nunca rompidos.

Calmamente nos movemos para um mar sem limites. Em nenhum momento, em nenhum lugar é visível um pedacinho de terra. Céu e água. Às vezes parece que não há terra, que a água cobriu tudo, e reina como durante o dilúvio. De maneira tranquila, o vento mexe levemente a água.

Ao entardecer, quando o céu começa a ficar iluminado com um grande tapete de estrelas, o piano começa a tocar na primeira classe, alguns sons não tão conhecidos são ouvidos aqui onde a canção etema das ondas prateadas e do mar fala sua linguagem misteriosa.

No dia 26 de dezembro já ao principiar da noite, aparece um pedaço de terra no horizonte, que do começo foi difícil de diferenciar das nuvens. Ficamos mais perto da terra. Em algumas horas vamos navegando para a cidade de Las Palmas que é uma parte das Ilhas Canárias. Altas montanhas abrangem o vale em que a cidade está espalhada. Aos poucos vamos navegando para as margens. Foi difícil parar o barco, pois muitos outros o circundavam como nuvens. De repente começou uma correría, agitação e ansiedade. Uma compra febril de tudo o que caía nas mãos começou, pois ainda leva oito dias para chegar ao porto mais próximo do Brasil. Existem muitos navios pelas margens do porto, e deles começam a transportar frutas e vegetais para nosso navio, assim começamos a nos alimentar. Ali se forma um grande depósito de lixo também, e ninguém volta a atenção para isso, pois já estão acostumados. Em geral, o público não está muito preocupado com ordem e limpeza.

Aqui ficamos parados por algumas horas. Estava escuro. A cidade parece que desapareceu em meio às montanhas. Ao mesmo tempo, milhares de peque

nas luzes apareciam neste contraste tenebroso. Perto das 7h começamos a navegar. Saio para me despedir da terra, um pedaço de terra em meio ao mar infinito.

Continuamos a navegar para o sul. As ondas se mexem suavemente na superfície, parecendo formar colinas e vales que de repente surgem e rapidamente desaparecem. Ao meio-dia, as nuvens se dispersaram e o sol apareceu. Um sol doce, gentil, como se fosse o sol da primavera na Ucrânia. Tiro o casaco e o chapéu e sento no convés, admirando o céu claro e as ondas quentes. Golfinhos enormes pulam e flutuam nas proximidades, cardumes de peixes de um lugar para outro, em busca do seu alimento. Não há nada para parar. A tenda azul escondeu atrás do horizonte o que foi deixado para trás e o que está para vir.

E a vida vai seguindo o seu caminho naquele navio a vapor. Mulheres lavam e secam suas roupas, as crianças correm, e os gritos e ruídos das multidões não param por um momento sequer. Parte dos que estão ali também se escondem e deixam muito a desejar, os espanhóis então, se comportam de maneira selvagem, não são muitos os que estão aqui comparando-se com outros, mas já bastam para se parecerem os donos do navio. Mexem com todos, muitos são ridicularizados, falam coisas indecentes para às mulheres, algo intolerável. E não há nenhum consenso, nenhuma punição no que diz respeito a isso. Infelizmente, temos que sofrer com o serviço e com esses representantes da nação "cultural", não existe nenhuma esperança na melhora da administração aqui.

Mas em contraste, alguns judeus não parecem se sentir mal. Encontraram aqui, vamos dizer, o seu confessor, um amigo, um marinheiro de Kolomyia, que cuida de todo tipo de benfeitorias para eles - traz constantemente sardinhas, cebola, vinagre, pãezinhos, figos, e também vende cigarros, o que não é mim para eles. Todas as noites, canções nacionais judaicas são cantadas em um canto separado do navio, junto com esse marinheiro que por algum motivo tem uma simpatia especial pelos judeus.

28 de dezembro foi um dia muito mais quente, o sol está bem mais quente. Uma lona foi esticada visto que o calor é escaldante. Com o calor nosso transporte fica ainda mais fedorento, por isso, fico o tempo todo sentado em um banco suspenso. Anseio por um péssimo almoço, porque depois de um chá "cru" a vontade é de comer decentemente. Na propaganda muito se promete, mas na verdade temos que quase morrer de fome. Há grande indignação do público com a ordem do navio, mas não podemos fazer nada, porque não somos tratados como passageiros, mas como soldados de algum batalhão disciplinar, que são mandados para algum tipo de punição. Sentimo-nos em uma verdadeira prisão flutuante com celas chaveadas e outros tipos de canalhas. Todos os meios de defesa já se esgotaram, e não obtivemos nenhuma resposta, sendo assim vamos escrever um protesto à sede desta sociedade que fica em Amsterdam.

Foi exatamente durante a conversação desta questão que ocorreu um incidente incomum, e modificou a vida monótona de nosso navio. Por volta das 6 horas da tarde, quando o sol já estava se pondo no horizonte, algo farfalhou fortemente, estalou e bateu sob o depósito, e o navio começou a pular, balancear e tremer como em um tipo de transe. A primeira impressão foi de que havíamos batido em uma rocha subaquática. O serviço de bordo começou a funcionar imediatamente, e pânico, comoção e gritos surgiram entre as pessoas, mas ninguém sabia o que havia acontecido e o que fazer. Esta situação durou por alguns minutos, quando tudo estava mais tranquilo, o serviço acalmou o público e houve um silêncio alarmante. Não se ouvia o movimento das máquinas e o navio começou a parar. Ninguém sabia o que tinha acontecido, começaram então os interrogatórios, risos estouraram em alguns lugares, mas rostos pálidos e olhos assustados testemunharam outra coisa. De boca em boca várias versões e conjecturas circulavam, circulavam rumores que pareciam sobrenaturais. Só mais tarde descobriram que não era algo de tão grave, um parafuso foi perdido e, como resultado algo foi danificado, o que prejudicou a locomoção do navio. Para resolver esse equívoco, o navio parou.

(CONTINUA NA PRÓXIMA EDIÇÃO).


ДЛЯ СТАРШИХ І МОЛОДШИХ НА РОЗДУМУ

О. Тарсикій Залуцький, ЧСВВ

Яке було би наше життя без смерти?

Смерть Ісуса Христа й його воскресіння дають нагоду подумати дещо про смерть і життя всіх створінь, про те чи смерть мусить існувати для всіх людей. В житті Ісуса Христа бачимо його свідомість, що він помре так як всі інші люди. Для Ісуса смерть це не було шось нечуване, бо як людина йому треба для неї піддатися і це одна з рацій чому Він став людиною.

Коли він говорить про свою смерть, говорить спокійно, але переважно лучить в одне смерть і воскресіння. Не страшить людей смертю, а радше дає першенство для воскресіння, для життя. Знаємо й всі знають, що смерть це щось природне, конечне, неминуче і що вона не повинна зроджувати зневіру або розпуку в людей, але надію на життя в інакшій сфері. І це Ісус показав своїм життям приймаючи смерть від якої не відмовився й воскресінням вказав на те, що приходить по тім боці життя.

Коли йдеться про створіння духовні, так, для них смерть не є конечна. Але коли справа про створіння земські, тілесні, годі думати й сподіватися, щоб їхнє життя було вічне. Хоч справді є науковці які обіцюють, що людство дійде колись до того, що людина зі своїм тілом буде безсмертна. Але це виглядає чиста фантазія і велике бажання людства, бо сама природа створіння тілесного вимагає його переміни через старіння, занепад і смерть. Це вказує, що смерть потрібна й благодійна, бо що би то було коли би її не було для людей?

Дорогий Читачу, уяви, що ти вже маєш тисячі або й мільйони літ як науковці догадуються, відколи почалося життя людини на землі. Ти знав Мойсея, пророків, ти знав всі царства світу які будь коли існували, бачив і чував про війни, здобутки, поступ у науці. З того всього ледви ти би щось запам’ятав, бо наука нині доказує, що в людському розумі може вміститися і зберегтися обмежена скількість інф орм ації Ти вже би позабував майже про все, а пам’ятав би лише про деякі факти з останніх часів. І пощо було би тобі того життя, коли будеш пам’ятати лише коротке минуле? Коли би не було смерти, то не тільки для тебе, а для всіх людей, де би могли вміститися всі люди, родилися б нові, а ніхто би не відходив. Що за монотонність! Ціла земля стала би одним величезним містом, де люди жили би як муравлі, на купі. Хіба їм не треба би було їсти, пити, працювати, бо не було би настільки поживи ані місця на працю. А що далі можна би було очікувати на мільйони й тріліони років? Ніщо інше як монотонність. Розум каже, що у світі все мусить мінятися. Вічне життя на землі - чиста фантазія і неможливість. Людина приходить і мусить відійти, щоб залишити місце іншим, бо життя на цій землі це неначе міст, який служить для того, щоб перейти з одного берега до другого а не будувати на середині моста стале помешкання.

А що могло би діятися з душами, де вони мали би всі вміститися? Відповідь: Ніде! Треба знати, що душа це дух який не займає місця і тому щодо душ нема що журитися де би вони поділися. Вони є, але місця не займають. Місце є тільки для тілесних створінь.

І Бог і воскреслий Христос місця не займають. І нема рації питатися де він є, бо перед Богом нема відповіді на запитання “ДЕ ВІН Є?” Ісус Христос, з воскресінням, з прославлним тілом належить до духовного світу, він був тут і там, не треба йому було переходити, або перелітати з одного місця на інше, для нього не існувала і не існує ніяка перегорода. Бог є, а то “Є” не має якогось обмежеого простору, для нього немає місця, як для нас людей.

Але , все те це велика тайна якої нам не зрозуміти. Віримо, що Бог і духовний світ Є і знаємо, бачимо, що матеріяльний світ міняється, нищиться, вмирає. Це тайна для людського розому, щоб хоч трішки це зрозуміти.

Тому вкінці кажемо - хто хоче все це розуміти - нехай пробує, а хто каже, що все знає і розуміє - нехай не дурить себе й інших.

CULTURA ATEMPDRALTa l it a Se n i u k

h is t o r i a d o r a

Cultura Atemporal é uma coluna que traz representantes da inteligentsia ucraniana (em áreas como música, pintura, literatura, dramaturgia, tradução, filosofia, história, folclore, etnografia, jornalismo, entre outras) que viveram entre os séculos XVIII e XX e que influenciaram os primeiros ucranianos que emigraram para o Brasil, bem como seus descendentes.

Ela é assinada pela historiadora Talita Seniuk, que além de possuir interesse no tema é descendente de ucranianos.

Nicolai Gogol

Nicolai Vasilievich Gogol (Микола Васильович Гоголь) nasceu em Velyki Soro- chyntsi na Poltava em abril de 1809 e morreu em março de 1852 em Moscou. É considerado o escritor russo de origem ucraniana mais famoso, pois sua cidade natal pertencia ao Império Russo na época, fator de conflitos até na atualidade.

Concluído seus estudos primários, foi para São Petersburgo em 1828 com o poema Hans Kuechelgarten que foi amplamente recusado pela crítica e só foi publicado porque ele mesmo pagou os custos, comprou todos os números e destruiu. Tentou sobreviver como escriturário, professor de um instituto e da Universidade da cidade; dedicou suas horas vagas escrevendo com base na sua terra natal e sua vida, criando Noites em uma Fazenda Perto de Dykanka (1832) que mescla realidade e fantasia além de comédia e comoção que lhe tornou famoso rapidamente. Sai então Diário de um Louco, O Retrato, Mirgorod com a primeira versão de Taras Bulba, Arabescos que conta histórias do mundo burocrático do funcionalismo público da cidade; O Inspetor Geral, O Casamento e O Nariz todos de 1835. Essas três últimas peças não surtiram o efeito desejado, fazendo com que fosse em 1836 para o estrangeiro (Roma).

No exterior trabalhou na obra Almas Mortas (1842), O Capote (1841); revisou Taras Bulba e O Retrato; em 1847 escreveu seus ensaios Passagens Selecionadas das Correspondências com Amigos. Desapontado com os ataques que recebeu por causa dessa obra, sentiu-se bastante triste por ser incapaz de produzir algo nobre aos seus olhos, fato que o faz peregrinar até Jerusalém devido sua fervorosa religiosidade e influenciado por um religioso decide morar num mosteiro, queimando a segunda parte de Almas Mortas.

Todo seu trabalho foi publicado por diversas pessoas após sua morte, entre elas Panteleimon Kulish, pelo Governo Soviético e editoras do mundo todo em diferentes idiomas. Sua coleção de mais de mil canções folclóricas ucranianas foi publicada em 1908; auxiliou na confecção de um dicionário ucraniano também.

Apesar de ser um dos expoentes da literatura russa, como ucraniano, essa questão é bastante controversa e causa conflitos até hoje, pois muitos críticos do início do século XX enalteciam a indiferença que ele tinha para com os ucranianos e sua terra, em oposição aos russos. Mas vale ressaltar que outros teóricos afirmam que graças ao trabalho dele, há elementos ucranianos nas suas obras russas que contribuíram com o desenvolvimento de uma identidade nacional ucraniana.

Seu estilo romântico, a maestria do uso das metáforas e hipérboles, a linguagem rítmica, lhe conferem o reconhecimento como um dos maiores escritores do século XIX. Representou sua terra na chamada Escola Ucraniana na Literatura Russa, mesclando ucranismos lexicais e sintáticos, demonstrando sua inteligência em caminhar entre níveis estilísticos. Alguns de seus trabalhos refletem os exemplos iniciais da Escola Naturalista Russa que buscava combinar ideologia romântica com a representação negativa da vida cotidiana, como as sátiras da vida russa.

Estudos realizados no século XX orientam que Gogol apresentou em sua literatura todos os elementos que estarão presentes nas obras Dostoievski, o mais famoso escritor russo da época. Essa ligação faz sentido pelo fato de haver personagens parecidos em suas histórias como se percebe em Contos de Petersburgo (1835) de Gogol e Crime e Castigo (1866) de Dostoievski que disse uma vez que toda a literatura russa “saiu debaixo do Capote de Gogol”!


МолодимЧитачам

гВеликодні Писанки

п

Великдень називається так тому, що в той час, коли жив Христос, сонце світило так яскраво і дні стояли такі довгі, що теперішніх днів треба сім зложити докупи, щоби був один тодішній, — такий був день великий. У давнину, за часів Христа, було, як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж наступної суботи ввечері.

А коли вороги розп'яли Христа, то дні поменшали і стали такі, як зараз. Тепер тільки царські ворота в церкві на свято Великодня стоять навстіж сім днів. Ось чому цей день і називається великим.

* * *

Сповнилися слова Ісуса Христа і старозавітних пророків. Ісус зранку третього дня по смерті воскрес із мертвих. Відхилився важкий камінь на могилі Ісуса, з могили засяяло ясне проміння, а над гробом здійнявся воскреслий Христос, осяяний світлом великим, з кривавими слідами ран на руках і ногах. За хвилину Ісус зник, а труна лишилася порожньою. Перелякані воїни побігли до міста сповістити свого командира про те, що сталося, щоб він їх не карав, бо вони не винні.

— Адже хто може змірятися з незнаною вищою силою, що творить диво? — сказали вони в один голос.

Командир сидів саме за столом, збираючись снідати, а на сніданок мав варені яйця. Почувши цю звістку, він розлютився на вояків і почав кричати:

— Ви, певно, позасинали, замість добре вартувати, а злодії вкрали вам тіло Ісуса! Тепер викручуєтеся, вигадавши якесь «чудо», щоби уникнути смерті! Хіба може чоловік воскреснути з мертвих? Як з мертвого може статися живе, з червоного біле, а з білого червоне? Готуйтеся до смерті!

Воїни присягалися, що кажуть правду, та благали, щоби їм дарували життя. Раптом один із них глянув мимохіть на стіл і вигукнув:

— Ось, командире, поглянь! Чи не сталося з білого червоне? Чи не може бути чудо?

Командир поглянув і собі на стіл та й остовпів з дива. Усі яйця на таці тепер стали червоні. Хвилину не знав він, що з ним діється, а потім велика переміна сталася в його серці. Нарешті він промовив:

— Радуйтеся, бо ви врятовані! Вірю вам тепер, що Той замучений воскрес, і вірю, що Він був Богом. Ідіть з миром, а на спомин свого порятунку візьміть собі по одному червоному яйцю. Вони вас урятували.

Кажуть, що потім врятовані вояки розказували всім про те чудо, яке сталося над гробом Ісуса і в домі командира, а на доказ того показували червоні крашанки. І відтоді всі християни кожного Великодня готують крашанки і писанки та обдаровують один одного на згадку про той день, коли червоні крашанки врятували воїнів від

І смерті — як Ісус Христос своїми муками врятував увесь людський рід. І

Пише Юзьо ШилоОй, всього доброго вам всєм.

Тинь ум асунто жи ди файз тимпо мені морочит голову й я сібояв про те писати пра ном офендир алґинь. Але про фінь мені прийшло на думку жи буду писати за те, жи було колись в історії народів і Церкви, а не собре койзас атуайс.Прінсіпалминти хотів би тут денунсіяр ума інжустіса проти жидів. Собре іссо буде дальше.

А коли би мав офендир когось, то инь прімийро луґар себе самого, бо той асунто си рефере тамбинь пра мінь а не соминти до єнших. А подруге, проки сібояти коли справа йде не за якісь пльотки чи ментірас, але йдеться про правду в історії. Правди не тре сібояти, хоч деколи вона пече. Якщо буде пекти когось, то инь прімийро луґар мене... О асунто е сеґінте: ном керо акузар нінґинь, а хочу по справедливості дефендир о пово сімплес ки нада деве де тудо о ки аконтесиу і аконтеси нос ґовирнос, на Іґрижя чи де би то там не було. Тепер в пості повно всяких акузасонс контра о пово жудеу ки кондиноу і крусіфікоу Ж езус. Де ж там о пово? О пово файз о ки фазинь ос ки мандам фазир. Нароблят дівізомс, розсварутся між собою пор кауза да політика а диспойс дізинь ки о пово си дівідіу. О пово ном си дівдіу, девідірам о пово, так як то кажут жи о папаґйо коме о мільо а о пірікіто тома о шумбо. Мандантес нароблят клопоту, посварутся ентре сі і диспойс кидают кулпу на бідних і простих людей, так як Ісуса засудили й розіп'яли лідерис а нині ми акузуємо й виспівуємо в різних піснях, жи жиди конденарам і крусіфікарам Ж езус. Ж и о пово викрикував пра крусіфікар Ж езус то о пово сам того не видумав, його до того намовили й наказали, а прості люди сінавчили слухати тих жи мандуют і не вміют розрізнити що можна робити а чого ном си поде фазир.

Теперки ми читаємо Євангеліє собре Ж езус, як то його переслідували, судили, мучили, оскаржували і розпинали. І коли сідивимо на всю ту історію , то дивно проки ми судимо бідних і простих жидів. О пово чи як то кажут, о повіньо, нада деве в тому всьому, бо вони слухали єнших, тих жи мандували, фарисеїв. Самі люди виділи діла Ісуса, виділи його спокій, доброту амізаде ком о пово і кванто бинь він робив пра тодос ком мілаґрес і енсінандо а вердаде. Каже єванжельо жи ті люди сходилися там де Ісус проповідував, слухали його і ате забували за коміду, так що Ісус зробув чудо пра дар ди комир пра сінко міл оменс фора жінок і дітей. Але коли фарисеї хотіли крусіфікар Ісуса, простий народ в тому нада девія і не судив Ісуса, судили ауторідадес які мандували народом і пресізаминти вони не хтіли щоб Ісус далі проповідував народові й десідірам його позбутся. Коли ж Пилат запитався кого випустити Ісуса чи Вараву ті жи не хтіли, щоб Ісус далі робив свою місію намовили простих людей кричати щоб розіп'ята Ісуса а Вараву лібертар. Самі люди того би не зробили, бо вони шанували Ісуса й но домінґо антес вітали його ком рамос і ком феста. А но фінь вибрали Вараву і казали Ісуса крусіфікар, бо до того їх обріґарам фарисеї, яким Іус стояв на заваді і відбирав від них оувінтес. І квандо Пилат засудив Ісуса то засудив він а не прості люди. Коли казали Ісуса прендир в Оливному саді то не прості люди там пішли прендир його, але ті жи їх післали фарисеї і книжники. Так воно є жи о пово сімплес обедеси мандантес, робит іссо жи їм ті кажут робити. Так воно сідіяло в цілій історії. Нунка соминти о пово декларава ґера, але всякі царі, женерайс, дітадорес і всякі мандатаріос до пово. Тамбинь, коли вогорити собре а дівізом да Іґрежя за часів Сізма до Орієнта, за часів Лутера, Гуса, Дзвінґлея й взагалі реформаторів, то простий нарід хіба майс тарде пішов за одними або за другими, але простий нарід не зачинав тої бріґи яка довела до того, жи Церква нині дизуніда на цілу купу церков. Це робили ауторідадес, священики і єнттіі а нарід йшов за тими жи фалавам майс і мельор. Сабинь, я си думаю жи священики й всякі духовники покликані пра діфундір а вердаде але ном пра фазир дівізоинс, так як це робили но пасадо і запровадили політику в Церкву, а не справу Євангелії. Не бідні й прості ф ієйс сісварили і фундували свої церкви, не вони накоїли тільки лиха пра Іґрежя ди Диус. О пово сімплес то хіба пізніше йшли за лідерами але він ном девія нада і ном деве нада ате ож е, що Церква так сіподілила і що Ісуса крусіфікували, тудо депенде де кинь манда а ос мандадос роблят о ки о мандадор манда фазир.

Написавши трохи демайс бастанте собре о асунто і в тому тань муйтас койзас репетідас, дискулпинь. Але преціза фазир ж устіса і дефендир о пово умілде і сімплес і не кулпувати їх за те, що робили єнтпі й на них кинули кулпу.

ЗасмійсяСон чоловіка

Бути такиум гарним як мама каже Мати стільки гроша як діти думають що він має Бути таким добрим як він сам про себе думає Жити стільки літ як йому бажають в дні іменин.

Життя таке яке воно в дійсносіт є

Багатий і бідний це дві людини Сторож стереже обох Робітник працює для всіх трьох Горожанин платить за всіх чотирьох Лінюх їсть за всіх п’ятьох Адвокат обкрадає всіх шістьох Судця засуджує всіх сімох Лікар вбиває всіх вісьмох Погрибельник ховає всіх девятьох Смерть забирає всіх десятьох.

Коли хтось тебе хоче розрадити але це тебе докучає, не бери цього йому за зле. Пізніше, коли ти схочеш когось розрадити, будеш знати як поступати.


Посмертні Згадкиw

t О. Атанасій Антоній Купіцький, ЧСВВ

Упокївся в Бозі, в шпитаі Серця Доброог Ісуса, в Понта Ґроса, дня 20 берззня 2021 року. Син Павла і Анни Корчаґін Купуццький. Роджений 6-го серпна 1931 року, в Моема, Ітайополіс, штат Санта Катаріна.

Прийняв Святу Тайну Хрищення, під іменим Антоній, з рук О.Вартоломея Сенюта, ЧСВВ

Після початкової школи в місцевості Бутія, Алто до Ріо Прето, муніціпій Мафра і і опісля в Семінарії Сватого Йосифа в Прудентополіс, вступив до василіянського новіціяту в Іваї, 12 січня 1948 р, де відбув новіціятське випробування під проводом магістра Панкратія Нюнька, ЧСВВ. Дня 28 серпна 1949 р. зложив чассові обіти, а довічну професія зложив дня 19 вітня 1953 р., в Іваї, на руки тодішнього протоїгуена о. Йосифа Марганця, ЧСВВ. Закінчив середню школу на Ірасемі, СК., а

Філософію в Іваї, Парана. Теологію студіював в Римі в Папському Григоріанському Університяті.

Нижчі свячення отримав дня 25 грудня з рук Кир Івана Бучко в Римі. Дияконат і сващенство прийняв з рук Кир Максима Германюка, в днях 13 жовтня і 20 жовтня 1957 р.

Виконував свою священичу службу з великою ревністю в Прудентополіс, в Іваї, де був два рази прзначеий на Магістра Новиків. Був дуовником в студійному домі ОО. Василіян в Куритибі - БАтел , в семнарії Святого Йосифа в Прудентолпліс і на Укаїні в новіціятському домі в Крехові і в різних роках виконував бов’язки духовника Сестер Святої Ани, Сестер Святого Йосифа, катехиток Прсвятого Серця Ісусвого. Багато працював у васліянському видвництві Праці і Місіонаря і в проводі дркарні в Прудентолоплі

Працював в різних парафіях в Бразилії. Володів харизмою лічення і духовного дорадника та провідника і велику частину свого свяєенства посвячував на обслугу хворих і потребуючих які до нього приїзджали з різнх місцевосей за порадами і за благословення та екзорцихми. Був невтомний в обслузі хворих і потребуючих духовних порад. В духовному житті - убогий, услужний, покірний. Своїм старим автом Фолксваґен - Фуска - завсіди був готовий відвідувати доми з благословенням для родин і духовними пордами та розв’язанням всяких родинних непорозунінь, в чому досягав великих успіхів.

Крім того, Отець Атанзій займався в вільний час різними іншими зайняттями, що їх йому поручали настоятелі і вимагала душпастиска ревність. Залишив багао різного матеіялу цінних річей як книжок, фільмів, знимок, тощо. В Великий знавець церковнпго літургічного співу нашої Церви і радо ділився з тим з усіма, що до нього приходили в тій справі. Автодидакт елетронічних справ і свій вільний час присвячував для електротехніки і в тому мав великий досвід та направляв для народу електричні апарати яких спеціялісти вже не хотіли або часто й не моше направити.

Останніми часами, терпів на різні недомагання здоов’я але не переставав прцювати до останніх днів свого життя. Останньо захворів на недомагання серця і на нирки. Заінтернований в шпиталі, де здоров’я погіршувалося з дня на день 1 дня 29 береззнаа закінчив своє трудолюбне життя і пішов по заслужену заплату за своє побожне, убоге у покірне монаше і священиче життя. Дня 6 серпна мав дійти до 90 літ життя. Був прикладним монахом і священиком, плелкав велике набоженство до Пресвятої Євхаистії і до Матері Божої. Ніколи не залушав проказуваннш вервичку до Матері Божої.

Глибка вдачність нашої Церкви, Василіянського Чину Святого Йосафата і взаалі народу якому він ревно служив, за всі Його праці на Божу славу і духовне добро народу.

Nota de agradecimentof Ж Nota d

A direção da Gráfica Pru- dentópolis agradece profunda- mente à pessoa do Pe. Atanásio, por toda dedicação e colabora-

^ W ção, seja pelos cargos que’ ocupou como diretor, co-reda-

tor e corretor bem como pelos inúmeros trabalhos prestados na empresa. Autor de várias obras litúrgi- cas e religiosas, foi uma peça de extrema importância no trabalho pastoral e cultural, uma pessoa extremamente dedicada e carismática que permanecerá etemamente na memória dos que o conheceram e em suas obras.

Que Deus o tenha em Sua infinita misericórdia!

Direção da Gráfica Prudentópoli e Redação do Jornal Prácia e Revista Missionário.


Q^rna(іакшЧа атідпрШаPe. Tarcísio Zaluski, OSBM

Padre Atanásio Kupicki, um exemplo de sacerdote e religioso

Merecem gratidão dos que ficam os que se ausentam após cumprirem com fidelidade a sua missão na terra e partem para a eternidade, deixando como lembrança aos vivos o seu exemplo de vida digna de ser admirada e seguida. Padre Atanásio Antônio Kupicki, ao terminar esta vida terrena, deixa-nos por legado um rico patrimônio espiritual e belos exemplos de pessoa nobre de religioso e sacerdote, que dedicou toda sua vida para o povo de Deus e cumpriu com perfeição seus compromissos de religioso e sacerdote. A Ordem Basiliana de São Josafat e o povo apresentam a pessoa do Padre Atanásio como oferta da nossa comunidade ao Senhor.

Palavras após a morte de alguém pouco valem. Nessa ocasião fazem-se muitos elogios, destacam-se qualidades de quem terminou a sua missão nesta terra e, diga-se com sinceridade, muitas vezes há exageros na maneira de descrever as virtudes do falecido. Melhor que palavras e loas, é a própria vida de quem se quer exaltar. É durante a vida que a pessoa revela o seu caráter e mostra quem é, o que fazer para aproveitar sua vida, suas forças e talentos. Melhor que fazer elogios que dificilmente conseguem expressar com precisão as virtudes de alguém, é deixar que façam seu julgamento os que o conheceram e com ele conviveram. Aliás, os que se foram e terminaram sua missão nesta terra, já não se interessam com palavras que se dizem a seu respeito, porque seu interesse já é extraterreno e o que aconteceu durante a vida na terra já é do passado e apenas o presente no além lhes interessa.

Nesta homenagem póstuma ao Padre Atanásio Antônio Kupicki deixamos o julgamento para os que o conheceram, com ele conviveram, dele receberam assistência espiritual de bondoso confessor, conselheiro espiritual, amigo, dedicado e incansável pastor sacerdote. Todos que o conheceram viram o seu serviço no campo pastoral e disso pouco vale falar, apenas se pode dizer que a sua vida e dedicação pelo bem do povo foi exemplar. Padre Atanásio serviu, dedicou-se, sacrificou-se por todos que o procuravam com seus problemas ou aos que ele ia ao encontro para servir especialmente na religião, mas também na saúde, no campo da

cultura e da assistência eletrônica que era o seu hobby preferido. Mas, a vida deste sacerdote e religioso foi um grande exemplo de espiritualidade e de fidelidade às regras monásticas dentro das casas religiosas onde ele viveu, trabalhou e deixou o exemplo de piedade, pobreza, modéstia e espírito de oração e estudo bíblico. Na convivência com os coirmãos na comunidade, o Padre Atanásio tinha linha tradicionalista na vida pessoal que aprendeu na família e na sua formação religiosa antiga, sem procurar facilidades para si, mas aberto para as questões que interessam a comunidade que, segundo ele, deve ser aberta para coisas novas, procurar o progresso no conhecimento e a vivência das questões da fé e da vida cristã. Poderiamos dizer que o Padre Atanásio para si tinha uma moral rígida, exigente, severa, inflexível, mas para outros propunha uma vida progressista, adaptada às exigências dos tempos, porém sem transgredir as Leis Divinas e da Igreja, sempre conforme com os princípios sagrados da fé e da moral cristã.

Padre Atanásio deixa nos um testamento não escrito, mas vivo - o exemplo da sua vida. Morreu no meio da Quaresma e não teve tempo de cumprir por inteira a sua promessa para esta Quaresma de 2021. No início da Quaresma, conversando com o superior Pe. Valmor, disse: (íAntes de cada quaresma o povo fa z promessa para cumprir e eu também a faço. Para esta quaresma de 2021 a minha promessa que quero cumprir bem é a seguinte: “Não falar mal de ninguém e não reclamar de nada se acontecer algo que não те agradar!”

Não sobrou tempo para cumprir integralmente esta promessa. Mas ela valeu demais. Aliás, o Padre Atanásio dificilmente reclamava das coisas que não lhe agradavam, não tinha o costume de falar algo negativo sobre outras pessoas. Fica para todos nós, prezados leitores, a tarefa de continuar essa bonita prática de não falar mal dos outros em homenagem ao padre Atanásio, mas especialmente em obediência à Lei de Deus.

Bem, no final, depois desses elogios, precisamos dizer que não pretendemos fazer dele um santo antes do tempo, porque é sabido que por onde andam os homens, não se devem procurar rastos de anjos. O Padre Atanásio de fato era um religioso e sacerdote exemplar, mas não quer dizer que era um anjo na terra. Era uma pessoa de formação sólida religiosa, humana e cultural. Mas tinha seus defeitinhos. Todos os santos também tiveram, como o grande Apóstolo São Paulo que era nervoso e teve desentendimentos com outros. São Pedro teve suas fraquezas como se vê do Evangelho e tantos santos, ou melhor, todos eles tinham seus defeitos. Até em Jesus alguns estudiosos encontram defeitinhos, mas na realidade não eram, mas expressão de que ele era pessoa humana como tantos outros e aquilo que costumamos chamar de defeitos, na realidade são virtudes ou, pelo menos, reações espontâneas da natureza. Nem todo defeito tem algo a ver com pecado, e as reações espontâneas de Jesus, se houve, nem tinham cheiro de pecado. O Padre Atanásio era humano e também quando pediam dele demais, ficava nervosinho. Era também convencido e irredutível nas suas opiniões e até quando tentavam convencê-lo que alguma das suas opiniões estava errada, ele permanecia firme na sua e a resposta era: “Ти мене не переконаєш”, “você não vai ne convencer”. Dizia isso não tanto por teimosia, mas por ter uma formação severa e exigente para si mesmo. Seu costume era esquecer na hora, qualquer magoa e não carregá-la consigo. Mas, qual educador não tem nervos? Atanásio era educador e não adianta dizer que não possuía nervos ou “nervinhos” . Mas o que ele não tinha era maldade. Era bom mesmo até com esses defeitinhos milimétricos que em nada rebaixam a pessoa, mas provam que todos nós somos humanos. Quem não critica os defeitos evidentes das pessoas? O Padre Atanásio, quando era oportuno, apontava para os erros dos outros para corrigi-los. E fazia isso abertamente diante dos que erravam. A crítica verdadeira até de autoridades não é defeito, mas virtude quando feita para o bem da sociedade... Jesus Cristo criticou bastante os que ninguém tinha coragem de criticar, os apóstolos e todos os missionários, benfeitores, pastores, educadores criticaram, deviam e devem, podiam e podem criticar os erros que se cometem na sociedade... Neste sentido, ninguém tem o direito de se considerar imune de defeitos e merecedor de críticas. Com todas essas atitudes que nada tinham a haver com pecado, o Padre Atanásio foi um benfeitor, amigo, sacerdote e religioso exemplar a ser seguido por nós padres e religiosos.

Em conclusão, digamos sinceramente, se alguém conseguir se livrar das reações naturais que chamamos injustamente de defeitos, poderá considerar-se um extraterreno...

O Padre Atanásio nos deixa o exemplo de pessoa humana com tudo o que a natureza nos oferece, dotada de grandes e belos talentos e de uma formação humana e religiosa profunda e exemplar. Com justiça pode ser chamado e tido por um HOMEM de DEUS. Foi bom, bom demais, tê-lo como coirmão, conviver e dele aprender muito sobre o sentido da nossa vida na terra.

Pe. Tarcísio Zaluski, OSBM.

X VxV v w wxVxVx VxVxVxVxVx - graficaprudentopolis.com.br

Documents

Transcript of X VxV v w wxVxVx VxVxVxVxVx - graficaprudentopolis.com.br