Управління освіти і науки обласної державної адміністрації Черкаський обласний Центр туризму. краєзнавства і екскурсій

учнівської молоді Черкаської обласної ради

Турченюк С. П.

2015 рік

Методичний посібник „Рекомендації з підготовки до зльоту юних туристів-краєзнавців” створений на допомогу методистам та керівникам

Рекомендації з підготовки

до зльоту юних туристів-краєзнавців

туристсько-краєзнавчих гуртків, які працюють при закладах освіти Черкащини. Посібник містить рекомендації для підготовки учнівської молоді до краєзнавчих змагань, експедицій, зльотів, підготовки та проведення польових краєзнавчих досліджень.

Під редакцією Турченюк  С. П. – Черкаси, 2015 – 114 ст.

Автор-укладач – Турченюк Світлана Петрівна, методист Черкаського обласного Центру туризму, краєзнавства і екскурсій учнівської молоді Черкаської обласної ради.

Рекомендовано педагогічною радою Черкаського обласного Центру туризму, краєзнавства і екскурсій учнівської молоді протокол №2

від 07.09.2015 року.

Рецензент: Фігура О.М., директор Черкаського обласного Центру туризму, краєзнавства і екскурсій учнівської молоді Черкаської обласної ради.

З м і с тI. Вступ………………………………………………………..5

II. Конкурсна програма………………………………...6 1) конкурс „Туристський побут”..………………………..7

2) конкурс газет…………………………………………...8 3) конкурс „Візитка команди”…………………………...9 4) конкурс на кращий конкурс…………………………..9 5) конкурс „Пан-вишиван” або „Пані-вишиванка”……11 6) конкурс „Туристсько-спортивна естафета”…………11 7) конкурс „Туристська ситуація”………………………14 8) конкурс народної пісні………………………………..15 9) конкурс репортажів……………………………………15 10) конкурс фольклорної пісні…………………………...16 11) фотоконкурс…………………………………………...16 12) фольклорно-етнографічний конкурс „Оглядини”….17 13) конкурс „Природа і фантазія”………………………..18 14) конкурс „Туристсько-краєзнавча вікторина”……….18 15) конкурс „Туристсько-краєзнавча композиція”……..19 16) конкурс емблем…………………………………….....19 17) конкурс кашоварів……………………………………20 18) конкурс туристської пісні……………………………20

III. Додаток А…………………………………….22IV. Творчі майстерні…………………………………..25V. Додаток Б..……………………………………29VI. Туристсько-краєзнавчий експедиційний

маршрут…………………………………………..311) Геологія………………………………………………35

визначення та опис зразків мінералів та гірських порід;

шліхове випробування; опис відслонення.

2) Археологія…………………………………………....41 камеральна обробка матеріалу; розбивка розкопу (методом „єгипетського

трикутника”), креслення плану розкопу;

опис археологічної знахідки; графічна реконструкція посудини (за складовими

частинами);

візуальна зйомка археологічного пам’ятника (умовного чи реального).

3) Географічне краєзнавство…………………………….49 визначення площі поперечного перерізу малої

річки, швидкості її течії та витрат води; визначення азимуту; визначення відстані до недосяжного предмета; визначення висоти предмета; опис ділянки лісу, формула лісу, визначення

ярусності; опис ґрунтового розрізу.

4) Етнографія та фольклор………………………………57 визначення і характеристика поданих

фольклорних зразків; опис предмету народного побуту; наведення прикладів обрядового використання

рослин за поданими зразками.5) Історичне краєзнавство………………………………59

польовий опис пам'яток історії та культури; класифікація історичних джерел; шифрування пам’ятки; опис музейного експонату.

6) Екологія…………………………………………….....63 відбір проби води з поверхневого шару водойми; аналіз і опис заданого зразка води; визначення назви та застосування лікарських

рослин; проведення метеорологічних спостережень.

VII. Додаток В………………………………………….77VIII. Рекомендована література……………………127ІX. Висновки…………………………………………………..129

I. Вступ

Відповідно до Закону України „Про освіту” „позашкільна освіта є частиною структури освіти і спрямовується на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення її інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні”.

Одним із ефективних напрямів позашкільної освіти, що дозволяє поєднувати навчання і виховання дітей та підлітків є дитячо-юнацький туризм і краєзнавство.

Враховуючи досвід колег з Чернігівського, Полтавського, Кіровоградського обласних Центрів туризму і краєзнавства учнівської молоді, Харківської обласної станції юних туристів, участь у Всеукраїнських зльотах юних туристів-краєзнавців, які проводив Український державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді, та власний досвід у суддівстві та проведенні зльотів, змагань, конкурсів вже склалася певна форма роботи за даним напрямком.

До програми зльотів юних туристів-краєзнавців входять творчі майстерні, туристсько-краєзнавчий експедиційний маршрут та конкурсна програма.

Методичні рекомендації розраховані на відповідальних за проведення зльотів і тренерів, які готують учнівську молодь до обласних, всеукраїнських зльотів. Описані краєзнавчі завдання можна також використовувати на заняттях гуртків, уроках, а конкурси - на зльотах, змаганнях серед гуртківців районних Центрів, станцій туризму та краєзнавства тощо.

ІІ. К о н к у р с н а п р о г р а м а

Конкурсна програма завжди сприймається по-різному, тому що не має чітких загальних правил на відміну від Правил змагань зі спортивного туризму (Настанов), умови одних і тих же конкурсів можуть бути різними, а при оцінюванні багато залежить від упередженості, порядності і кваліфікації суддівської бригади. Саме тому потрібно вибирати конкурси та обговорювати їх умови на обласних семінарах - практикумах разом з тренерами і відповідальними за підготовку команд до обласних зльотів, розсилати положення змагань заздалегідь, суддівську бригаду на зльоті складати з досвідчених і поступово вводити новачків для навчання та не відступати від написаних умов.

Конкурси на зльоті можуть бути заліковими чи незаліковими. Бажано, щоб у конкурсах приймали участь лише члени команди і їх керівники, внесені у заявку на участь у зльоті, а не привезені додатково артисти, музиканти, спортсмени, ерудити тощо.

Конкурсна програма може входити до загального заліку, а може оцінюватися та нагороджуватися окремо.

Загальнокомандний результат у конкурсній програмі визначається за найменшою сумою місць, що посіла команда в окремих конкурсах, або за найбільшою сумою набраних балів (при умові рівноцінності конкурсів). При однаковій сумі місць перевага надається команді, яка посіла більш високе місце у відповідності до пріоритету конкурсів, який вказаний у положенні (умовах) або визначений ГСК (головною суддівською колегією) безпосередньо на зльоті.

Команди, що мають неповний залік у конкурсах, посідають місця після команд з більш повним заліком.

На першій нараді ГСК з представниками голова конкурсного журі (заступник головного судді з конкурсної програми) оголошує конкурси, які будуть судитися методом експертної оцінки, якщо це не обговорено заздалегідь в Положенні (Умовах). До суддівської бригади можна включити не тільки суддів з організації, що проводить, а й представників команд.

Згідно умов багатьох конкурсів судді виставляють бали, які можуть бути в одних ‒ максимальними, в інших ‒ мінімальними, тому бажано переможців конкурсу визначати не за сумою виставлених балів всіма суддями, а за сумою отриманих місць.

Критерії оцінювання конкурсів (з кількістю балів) бажано щоб були в положенні, або вивішені на дошці оголошень разом з умовами безпосередньо на зльоті, для того, щоб всі учасники знали, що і як оцінюється, на що більше звернути увагу (розробити тактику команди).

Для того, щоб команди були в рівних умовах і не привозили „домашніх заготовок”, на зльоті можна проводити „закритий” конкурс, умови якого стають відомі всім тільки на змаганнях.

Сценарії виступів, тексти конкурсів, що готуються вдома, подаються в суддівську бригаду (мандатну комісію) в день заїзду або у визначений час (за годину чи добу до проведення конкурсу). Це потрібно робити для того, щоб голова конкурсного журі (суддівська бригада) змогли вказати на недоліки в текстах, невідповідні тематиці сценарії або ті, що порушують техніку безпеки, повернути на доопрацювання командам чи побудувати проведення самого конкурсу більш доцільно з урахуванням вимог.

Тривалість проведення конкурсів та виступів команд на конкурсах залежить від кількості команд і днів проведення зльотів, тому може бути збільшена чи зменшена.

1) Конкурс «Туристський побут»Не менше двох разів, у будь-який час, суддівська бригада (до

якої обов’язково входять коменданти при учасниках та суддях, голова конкурсного журі й інші) здійснює перевірку таборів.

Переможці конкурсу визначаються за найменшою сумою штрафних балів, отриманих за всі дні зльоту. Можливий варіант: виставлені штрафи за останній день переносяться на наступний зліт, але це можливо, якщо з року в рік приїжджають одні й ті ж команди чи їх керівники.

Даний конкурс не бажано проводити методом експертної оцінки. Під час перевірки в таборі повинен бути керівник команди, який і підписує протокол.

Штрафні бали надаються за:

Ι. Порушення правил поведінки: 1. порушення природоохоронних вимог – 10 балів;2. невиконання розпоряджень по табору - 10 балів;3. порушення етичних норм поведінки - 10 балів.

ΙΙ. Антисанітарний стан табору:1. безлад у наметах і таборі, сміття у не відведених для цього на

території місцях - 10 балів;2. порушення санітарно-гігієнічних норм - 10 балів;3. відсутність оформлення табору (таблички з назвою регіону,

команди тощо) - 2 бали.

ΙΙΙ. Антисанітарний стан кухні:1. антисанітарний стан кухні - 10 балів;2. порушення техніки безпеки при заготівлі дров і приготуванні

їжі - 10 балів;3. миття посуду, викидання продуктів харчування, сміття у не

відведених для цього місцях - 15 балів;4. порушення правил зберігання продуктів харчування-15 балів;5. відсутність меню - 3 бали.

Штрафи заносяться в протокол суддівської бригади та переносяться в протокол на дошці оголошень.

Критерії оцінювання побуту можуть змінюватися як і їхня кількість, але цей конкурс обов’язково повинен проводитися, коли команди живуть у наметах, а їжу готують самі на вогнищі з власних продуктів харчування.

2) Конкурс газетКоманди повинні виявити туристську спостережливість,

оперативність, кмітливість, почуття гумору, оформивши газету на тему, оголошену безпосередньо на зльоті на своєму (суддівському) папері. Над створенням газети може працювати вся команда протягом кількох днів у себе в таборі, а можуть оформлювати газету 1-2 учасники у визначений час та у відведеному місці протягом 1 години 30 хвилин (2 годин).

Суддівство здійснюється за такими критеріями:- дотримання тематики - 10 балів;- естетичне оформлення -10 балів;- оригінальність - 5 балів;- повнота поданого матеріалу - 5 балів;- змістовність - 10 балів;- гумор - 5 балів;- лаконізм - 5 балів.

3) Конкурс „Візитка команди”Цей конкурс – це домашнє творче завдання, яке представляє

команду, використовуючи будь-які жанри. Виступ команди до 10 хвилин у супроводі чи без супроводу музичних інструментів. (Використання музичних записів не дозволяється. Участь керівників команд, чи сторонні учасники, що не являються членами команд, не дозволяється і карається штрафними балами).

Текст виступу подається під час проходження мандатної комісії і не повертається.

Суддівство здійснюється за такими критеріями:- загальне враження – 10 балів;- майстерність виконання – 10 балів;- форма, атрибутика, символіка – 5 балів;- оригінальність – 5 балів;- творчий підхід до вирішення завдання – 10 балів;- кмітливість – 5 балів;- почуття гумору – 3 бали;- музичний супровід – 2 бали.

4) Конкурс на кращий конкурсКоманда за добу до проведення конкурсу подає в ГСК

оформлений на стандартному листі сценарій, який не повертається. У визначений день організовує і проводить свій конкурс, залучаючи при цьому учасників з інших команд. Усе обладнання команда надає та готує сама. Відповідальність за техніку безпеки при проведенні конкурсу покладається на керівників команди. Суддівство здійснюється за такими критеріями:

- загальне враження – 10 балів;- практичність – 5 балів;- оригінальність – 5 балів;- представлення конкурсу – 10 балів;- зацікавленість учасників – 5 балів;

- новизна - 5 балів;- техніка безпеки – 10 балів.Інший варіант проведення конкурсу.Конкурс проходить на стадіоні або великій галявині у вигляді

стежки випробувань.Кожна команда готує і проводить свій етап, а також надає

команду для демонстрації власного конкурсу та участі в інших етапах стежки.

Команда подає в ГСК у призначений час умови проведення свого етапу (у письмовій формі), які не повертаються і додатково оцінюються. В умовах необхідно вказати: назву свого конкурсу, тривалість проведення (бажано близько 5 хвилин), необхідне спорядження (надається командою, яка проводить), детальні умови проведення та підведення підсумків.

Суддівство поданих матеріалів (сценаріїв) здійснюється за такими критеріями:

- повнота поданого матеріалу - 3 бали;- змістовність – 3 бали;- чіткість і доступність викладеного – 4 бали.Суддівство проведення конкурсу здійснюється за такими

критеріями:- новизна – 5 балів;- оригінальність – 4 бали;- вміння представити конкурс – 4 бали; - організація проведення – 4 бали;- загальне враження – 3 бали.Як один з варіантів проведення такого конкурсу можна

запропонувати проведення конкурсу народних ігор, де команди не тільки зможуть вивчити українські (рухливі) народні ігри або ігри інших народів України, світу, а й залучити в активній формі інші команди.

5) Конкурс „Пан – вишиван” або „Пані – вишиванка”На конкурс команда представляє один вишитий костюм за

вибором команди (чоловічий, жіночий, парубочий, дівочий, дитячий) в історичному діапазоні від автентичного до сучасного модернового. Обов’язковим є використання символіки, техніки, колористики, орнаменту, крою, що побутують на історико-етнографічних землях, які представляють команди. Демонстрація костюму на сцені обов’язково має доповнюватися обґрунтуванням вибору костюму та поясненням його особливостей.

Суддівство здійснюється за такими критеріями:

- загальне враження – 10 балів;- творча подача – 10 балів;- комплектність костюму – 10 балів;- обґрунтування орнаменту – 5 балів;- обґрунтування техніки – 5 балів;- обґрунтування символіки – 5 балів;- обґрунтування кольору – 5 балів;- обґрунтування крою – 5 балів.

6) Конкурс „Туристсько-спортивна естафета”У конкурсі приймають участь чотири члени команди (не менше 1

дівчини).Естафета може складатися з різних етапів. Наприклад з таких:

„Маятник” Учасники команди долають вказану суддями відстань,

передаючи маятник один одному самостійно, без допомоги судді.Можливі штрафи (відповідно до Правил змагань зі спортивного

туризму):- заступ контрольної лінії – 1 бал;- падіння – 3 бали.

„Купини”Учасники команди долають вказану суддями відстань по

купинах.Можливі штрафи (відповідно до Правил змагань зі спортивного

туризму):- заступ контрольної лінії – 1 бал;- падіння – 3 бали;- одне торкання ґрунту ногою (рукою) -1 бал.

„Жердини”Учасники команди долають вказану суддями відстань,

використовуючи жердини. Завдання можна ускладнювати (рух з вантажем, через перешкоди тощо).

Можливі штрафи (відповідно до Правил змагань зі спортивного туризму):

- заступ контрольної лінії – 1 бал;- падіння – 3 бали.

„Снайпери”Учасники команди по черзі збивають м’ячиком кеглі (чотири

кеглі; по одній спробі на кожного члена команди). Можна кидати у казанок по дві шишки (каштани) кожному учаснику.

Можливі штрафи:- заступ контрольної лінії – 1 бал;- одна не збита кегля – 1 бал.

„Біг в мішках”У чотирьох мішках (по одному кожному) члени команди

долають певну відстань по черзі чи одночасно.Можливі штрафи:- заступ контрольної лінії – 1 бал;- падіння – 3 бали.

„Павутинка”Члени команди одночасно або по черзі повинні пролізти через

натягнуті між опорами переплутані мотузки будь-яким способом.Можливі штрафи:- падіння – 3 бали;- одне торкання мотузки будь-якою частиною тіла – 1 бал.

„Встановлення намету”Намет встановлюють від одного до п’яти учасників (за вибором

команди). Умови можна ускладнити: учасники із зав’язаними очима (крім одного), дозволяється працювати кожному учаснику лише однією рукою; місце для встановлення намету обмежене мотузками або природними перешкодами (має купини, на яких розташовуються учасники; дерева (опори), які обов’язково використовуються тощо).

Можливі штрафи:- перекіс скатів та днища – 1 бал;- загальний перекіс намету – 3 бали;- провисання конька – 1 бал.

„Тарганчики”Кожен учасник команди по черзі або одночасно з іншими долає

дистанцію в позі „тарганчика” (спиною до землі, задом наперед, торкаючись землі руками і ногами).

Можливі штрафи:

- заступ контрольної лінії - 1 бал;- падіння – 3 бали.

„В’язання вузлів”Цей конкурс можна проводити окремо або як один із етапів

естафети.Чотири учасники одночасно або по черзі в’яжуть на суддівських

мотузках кожен по одному вузлу вибраному навмання з 10 карток з назвами вузлів.

Перелік можливих вузлів: прямий, академічний, брамшкотовий, провідник, зустрічний, провідник вісімка, грейпвайн, подвійний провідник, ткацький, схоплюючий або інші.

Можна заборонити будь-яку (фізичну чи словесну) допомогу між учасниками, а також обмін картками або дозволити в залежності від умов і підготовки команд.

Можливі штрафи:- не зав’язаний вузол – 6 балів;- неправильно зав’язаний вузол - 3 бали;- перекручування мотузки - 1 бал.Загальний результат команди визначається за сумою часу,

витраченого на проходження всієї дистанції та штрафного часу (1 штрафний бал – 10 секунд).

Перемагає команда, у якої найменша сума часу. При рівному результаті перемагає команда, у якої найменша сума штрафного часу.

Команда, яка не пройшла один або кілька етапів – займає місце після команд, які мають більшу кількість пройдених етапів.

7) Конкурс „Туристська ситуація”Команди отримують завдання – знайти вихід із ситуації, в яку

потрапили туристи під час походу. Ситуація оголошується або ввечері на нараді представників, або за 1 (2) години перед проведенням самого конкурсу. В призначений час у відведеному місці команда демонструє своє рішення проблеми. Можливі ситуації: під час походу один турист залишився без правого черевика; загубилася кружка; забули взяти в похід ополоник тощо. Бажано не тільки зробити заміну речі, а й випробувати її в дії (пройти смугу перешкод, набрати і випити чай, розлити суп по тарілках…).

Суддівство здійснюється за такими критеріями:- практичність – 5 балів;- техніка безпеки – 5 балів;- доступність матеріалу – 5 балів;

- легкість виконання - 5 балів.

8) Конкурс народної пісніКоманда представляє на конкурс пісню, яку можна виконувати

соло або в ансамблі у супроводі або без супроводу народних музичних інструментів (дозволяється допомога керівників команди).

Текст пісні подається в ГСК під час проходження мандатної комісії і не повертається.

Суддівство здійснюється за такими критеріями:- майстерність виконання – 10 балів;- загальне враження – 5 балів;- артистичність – 5 балів;- наявність костюмів – 3 бали.

9) Конкурс репортажівУчасники повинні виявити журналістську спостережливість,

оперативність, кмітливість та почуття гумору, подавши експрес-інформацію про підготовку та участь команди у зльоті у жанрі частівок (можливі й інші жанри або будь-які жанри за вибором команди). Виступ команди до 10 хвилин у супроводі або без супроводу музичних інструментів (дозволяється допомога керівників команди).

Текст виступу подається суддівській бригаді перед виступом команди і не повертається.

Суддівство здійснюється за такими критеріями:- загальне враження – 5 балів;- майстерність виконання – 5 балів;- журналістська спостережливість, оперативність – 5 балів;- актуальність - 5 балів; - кмітливість, почуття гумору – 5 балів.

Інший варіант проведення конкурсу. Репортажі оформлюються двома учасниками у визначений час

та у відведеному для цього місці протягом двох годин, обсягом не більше 2-х листів (формат А-4).

Форма репортажу може бути довільною, а можна поставити обмеження (не більше 100 слів; всі слова в тексті починаються на дві букви алфавіту (за вибором суддівської бригади чи самої команди); обов’язково використовуючи заданий набір слів тощо).

Суддівство здійснюється за такими критеріями:

- відповідність жанру (репортаж) – 20 балів;- почуття гумору – 5 балів;- оперативність, кмітливість – 10 балів;- багатство художніх засобів – 7 балів;- оформлення та грамотність – 5 балів.

10) Конкурс фольклорної пісніКоманда представляє на конкурс пісню, записану під час

фольклорної експедиції, яку можна виконувати соло або в ансамблі, у супроводі чи без супроводу народних музичних інструментів.

Текст пісні подається в ГСК під час проходження мандатної комісії і не повертається.

Перед виконанням фольклорної пісні члени команди (один або декілька) розповідають про виконавця, автора пісні (де і коли народився, де живе, працює та як довго), з якого обряду пісня, коли і ким вона виконувалася, де збиралася тощо.

Суддівство здійснюється за такими критеріями:- оригінальність – 10 балів;- унікальність матеріалу – 20 балів;- майстерність виконання – 10 балів;- артистизм – 5 балів;- представлення пісні – 10 балів;- музичне оформлення – 2 бали;- наявність костюмів – 2 бали.

11) ФотоконкурсНа конкурс кожна команда подає по одній, не підписаній

фотографії розміром не менше 15 х 20 на тему „Візитка команди”. На фотографії повинно бути представлено в будь-якій ситуації не менше 5 членів команди, серед яких не менше 2 присутніх на зльоті.

абоНа конкурс кожна команда подає в конверті по одній кольоровій

фотографії розміром 13х18 на тему („Диво рукотворне”, „Чарівний світ природи”, „Цей веселий світ дитинства”, „Мій рідний край”, „Туристські можливості Черкащини” тощо).

абоФотографії робляться безпосередньо на зльоті всіма командами

по черзі у відведений час на суддівському цифровому фотоапараті та переносяться в комп'ютер для суддівської бригади.

Суддівство здійснюється за такими критеріями:

- дотримання тематики – 15 балів;- оригінальність рішення – 10 балів;- загальний художній рівень – 10 балів.

12) Фольклорно-етнографічний конкурс „Оглядини”Конкурс проводиться у формі театралізованої вистави, яка

складається з таких обов’язкових частин (у будь-якому порядку):- знайомство нареченої з батьками нареченого;- знайомство нареченого з батьками нареченої;- освідчення в коханні нареченого;- розповідь нареченої про нареченого подрузі (телефонна

розмова, лист тощо);- вірш (легенда, балада, казка тощо) про кохання.Тривалість театралізованої вистави до 10 хвилин.Суддівство здійснюється за такими критеріями:- загальне враження – 10 балів;- артистичність – 5 балів;- майстерність виконання – 10 балів;- музичне оформлення – 3 бали;- наявність костюмів – 3 бали.Повні сценарії виступів обов’язково подаються командами в

суддівську бригаду за добу до проведення конкурсу. Сценарії не повертаються.

13) Конкурс „Природа і фантазія”За годину до проведення конкурсу команда подає суддівській

бригаді одну композицію, виготовлену під час зльоту тільки з природного матеріалу (шишки, жолуді, горіхи, каштани, сухе гілля, коріння, листя і трава, обережно знятий з землею мох, насіння…) з дотриманням правил охорони природи, без використанням клею, ниток, дроту та інших додаткових матеріалів. Тема композиції оголошується за добу до проведення конкурсу. До поданої композиції обов’язково потрібно додати табличку з назвою роботи і команди, яка її виконала, а також усний виступ-захист роботи (до 5 хвилин).

Суддівство здійснюється за такими критеріями:- повнота розкриття теми – 7 балів;- різноманітність використаного матеріалу – 5 балів;- оригінальність та фантазія – 5 балів;- естетичність оформлення – 3 бали;- захист композиції – 5 балів.

14) Конкурс „Туристсько-краєзнавча вікторина”У конкурсі приймають участь 2 (3) учасники команди

(незалежно від статі), які повинні у письмовій формі відповісти на запитання з краєзнавства, туризму та інших галузей знань.

За відповідь на кожне запитання команда може отримати від 1 до 3 балів, залежно від складності. Запитання можуть бути як текстові, так і ні, надруковані на папері кожній команді або зачитуватися суддею вголос двічі всім одночасно.

Переможці визначаються за найбільшою сумою набраних балів.При однаковій кількості балів вступає в силу пріоритет блоків,

визначених ГСК напередодні конкурсу.

Інший варіант проведення конкурсу.

Вікторина проходить у три етапи:1. Письмово відповісти на питання з історії, народознавства,

краєзнавства, геології, а також з практичної діяльності туриста.2. Розгадати краєзнавчий кросворд.3. Перекласти на українську мову туристські терміни.Фіксується загальний час. За правильні відповіді на кожному

етапі виставляються преміальні бали.Переможці визначаються за найбільшою кількістю преміальних

балів. При рівності балів перемагає команда з меншим витраченим часом.

15) Конкурс „Туристсько – краєзнавча композиція”Команда представляє композицію до 10 хвилин,

використовуючи фольклорну і туристську пісню, танок, поезію, прозу, легенду, афоризми, гумор та інші жанри.

Кількість використаних жанрів не враховується, але фольклорна пісня - обов’язкова.

Повні сценарії виступів подаються командами в суддівську бригаду за добу до проведення конкурсу. Сценарії не повертаються і додатково оцінюються.

Суддівство здійснюється за такими критеріями:1. Сценарій:- повнота поданого матеріалу – 5 балів;- змістовність – 5 балів.

2. Композиція:

- загальне враження – 5 балів;- артистичність – 10 балів;- майстерність виконання фольклорної пісні – 8 балів;- музичне оформлення -1 бал;- костюми – 1 бал.Команди, які подали сценарії, що не відповідають

туристсько-краєзнавчій тематиці, до участі в конкурсі не допускаються.

16) Конкурс емблемЗа добу до проведення конкурсу команда подає в ГСК емблему

команди будь-якої форми, розміром 15х15, виконану на папері чи тканині. Емблеми, що мають більший або менший розмір, не розглядаються.

Суддівство здійснюється за такими критеріями:- художня майстерність – 10 балів;- лаконізм – 10 балів;- відповідність тематиці – 10 балів.Можна проводити також конкурс емблем зльоту (змагання); на

суддівському папері; у відведений час (наприклад 1 година) і у відведеному місці 2-3 членами команди тощо.

Після проведення конкурсу влаштовується виставка робіт. Емблеми не повертаються.

17) Конкурс кашоварівКожна команда готує страву і представляє її суддівській бригаді

для дегустації разом з рецептом приготування (з обґрунтуванням вибору страви, якщо це вибір команди, рецепту, компонентів тощо) у будь-якій формі (гумористичній, театралізованій…). Судді можуть оцінювати страви або в таборах команд, або у визначеному заздалегідь місці. Цей конкурс може бути тематичним: козацька, українська, туристська… кухня і команда тоді сама обирає три страви чи конкретно вказується якась страва: куліш, борщ тощо. Всі страви повинні готуватися безпосередньо на зльоті.

Суддівство здійснюється за такими критеріями:- презентація страв – 10 балів;- оформлення страв - 5 балів;- смакові властивості – 25 балів;- оригінальність - 5 балів;

- відповідність компонентів (якщо оцінюється, наприклад, козацькій куліш або українській борщ) – 5 балів.

18) Конкурс туристської пісніНа цьому конкурсі команда виконує туристську пісню (в

залежності від кількості команд і відведеного на конкурс часу).Текст пісні подається в ГСК за добу до проведення конкурсу або

під час проходження мандатної комісії і не повертається.Суддівство здійснюється за такими критеріями:- дотримання тематики - 10 балів;- загальне враження – 10 балів;- майстерність виконання – 10 балів;- артистизм – 5 балів;- авторська пісня - 10 бали;- музичне оформлення – 2 бали.Пісні, які не відповідають туристській тематиці, оцінюються в

останню чергу.Можна проводити конкурс „Туристської самодіяльності” з

обов’язковим виконанням туристської пісні або її інсценізацію.

ІІІ. Д о д а т о к АУ цьому розділі пропонуються для зразка деякі протоколи

конкурсної програми, які можна використовувати повністю або зі змінами в залежності від конкурсу та критеріїв.

Обласний зліт юних туристів-краєзнавців, Дата і місце проведення: активістів руху учнівської молоді 22-25 травня 2016 року „Моя земля - земля моїх батьків” м. Черкаси

ПРОТОКОЛконкурсу „Туристська пісня”

№ з/п Назва

команди

Дот

рима

ння

тема

тики

10

б.

Май

стер

ніст

ь ви

кона

ння

10 б

.

Арт

исти

зм10

б.

Зага

льне

вр

ажен

ня10

б.

Сум

аба

лів

Місце

1.2.

Суддя _________________________________

Такі протоколи даються кожному судді, а потім результати всіх заносяться в зведений протокол конкурсу.

Обласний зліт юних туристів-краєзнавців, Дата і місце проведення: активістів руху учнівської молоді 22-25 травня 2015 року „Моя земля – земля моїх батьків” м. Черкаси

Зведений протокол конкурсу ____________________________________________

№ з/п

Назва команди

1 су

ддя

2 су

ддя

3 су

ддя

4 су

ддя

5 су

ддя

Сума місць Місце

Судді _______________________________________________________

Обласний зліт юних туристів-краєзнавців, Дата і місце проведення: активістів руху учнівської молоді 22-25 травня 2015 року „Моя земля – земля моїх батьків” м. Черкаси

ЗВЕДЕНИЙ ПРОТОКОЛконкурсної програми

№ з/п Команда

„Тур

истс

ький

по

бут”

„Тур

истс

ько-

спор

тивн

а ес

таф

ета”

„Тур

истс

ька

ситу

ація

”

Кон

курс

на

родн

ої

пісн

іК

онку

рс

репо

ртаж

ів

Сумамісць

Зага

льне

мі

сце

Заступник головного судді з конкурсної програми _____________Головний секретар ____________________

ІV. Творчі майстерні

Програма зльоту передбачає роботу творчих майстерень за такими напрямами туристсько-краєзнавчих досліджень:

1. Історичне краєзнавство2. Етнографія та фольклор3. Географічне краєзнавство4. Археологія5. Геологія6. ЕкологіяКількість напрямів на зльоті можна зменшувати або дати

командам можливість вибрати самостійно будь-які три тощо.

На творчу майстерню команда представляє звіт (по одному учаснику на кожний напрям) українською мовою про дослідницьку та пошукову роботу гуртка (творчої групи, класу тощо) за останній рік (два) надрукований на папері формату А 4 і поданий в папці з файлами. Ілюстративний матеріал (карти, схеми, малюнки, фотографії, таблиці, графіки, діаграми, колекції, гербарії тощо) оформлюється окремо і використовується учасником під час виступу (до 10 хвилин) для повноти сприйняття пошуково-дослідницької

обласний зліт юних Місце і дата проведення:туристів-краєзнавців, активістів м. Черкаси руху учнівської молоді „Моя земля – земля моїх батьків” 20-23 травня 2015 р.

ЗВЕДЕНИЙ ПРОТОКОЛроботи творчих майстерень

____ ___________ 20___ р.

№ з/п

Наз

ва к

оман

ди

Істо

ричн

е кр

аєзн

авст

во

Арх

еоло

гія

Екол

огія

Геол

огія

Геог

раф

ічне

кр

аєзн

авст

во

Етно

граф

ія т

а ф

ольк

лор

Сум

а ба

лів

Міс

це

1234567

Заступник головного судді ________________________ Головний секретар _________________________

VІ. Туристсько-краєзнавчий експедиційний маршрут

Команда у складі 7 чоловік (не менше 1 дівчини) повинна пройти маршрут по пересіченій місцевості, знайти контрольні пункти (КП) з використанням різних видів орієнтування на місцевості, технічні етапи та контрольно-залікові станції (КЗС): історичне краєзнавство, географічне краєзнавство, етнографія та фольклор, археологія, геологія, екологія.

На всіх етапах дистанції працює 6 чоловік, сьомий учасник у роботі команди на етапах участі не бере, супроводжує команду з командною карткою і слідкує за її заповненням, несе на собі рюкзак з питною водою, медичною аптечкою, необхідним спорядженням.

Туристсько-краєзнавчий експедиційний маршрут проводиться за принципом „раллі”.

Команди починають роботу на КЗС, технічних етапах згідно з графіком. Час, який команда зекономить при виконанні завдань, може бути використаний для проходження наступного етапу орієнтування чи підготовки до технічного етапу. У разі запізнення на КЗС чи технічний етап команда допускається до виконання завдань, але лише у випадку, якщо запізнення не перевищує час, визначений для роботи. У випадку, коли час запізнення перевищує час, відведений для роботи, команда до виконання завдань на станції чи до проходження технічного етапу не допускається.

Персональний склад команди на кожний день визначається самостійно і повідомляється ГСК технічною заявкою перед стартом.

Спорядження для виконання робіт на КЗС та технічних етапах необхідно мати особисте та командне (список додається).

Час виконання завдань на кожній станції – 20 хвилин, ще 10 хвилин відводиться для перевірки суддями завдань і виставлення результатів у картку команди.

Робота на кожній станції складається з перевірки основ теоретичної підготовки та з практичних краєзнавчих досліджень.

Екологія1. Перевірка основ теоретичної підготовки.2. Проведення метеорологічних спостережень.3. Визначення назви та застосування лікарських рослин.4. Відбір проби води з поверхневого шару водойми.5. Аналіз і опис заданого зразка води.

Історичне краєзнавство1. Перевірка основ теоретичної підготовки.

2. Опис музейного експонату.3. Шифрування пам’ятки.4. Польовий опис пам'яток історії та культури.5. Класифікація історичних джерел.

Геологія1. Опис геологічного відслонення.2. Визначення і опис зразків мінералів та гірських порід.3. Шліхове випробування.4. Перевірка основ теоретичної підготовки.

Географічне краєзнавство1. Перевірка основ теоретичної підготовки.2. Визначення висоти предмета.3. Визначення відстані до недосяжного об’єкта. 4. Читання топографічних знаків.5. Визначення площі поперечного перерізу малої річки,

швидкості її течії і витрат води.6. Визначення азимуту.7. Опис ділянки лісу.8. Опис ґрунтового розрізу.

Етнографія та фольклор 1. Перевірка основ теоретичної підготовки.2. Визначення і характеристика поданих фольклорних зразків.3. Анкетування твору народної творчості (казка, легенда, дума,

пісня, обрядові дійства, прислів’я, приказки тощо).4. Опис предмету народного побуту.5. Наведення прикладів обрядового використання рослин за

поданими зразками.

Археологія1. Перевірка основ теоретичної підготовки.2. Розбивка розкопу (методом єгипетського трикутника),

креслення плану розкопу.3. Розкопки умовного поселення, виявлення знахідок.4. Опис археологічної знахідки.5. Графічна реконструкція посудини (за складовими частинами).6. Візуальна зйомка археологічного пам’ятника (умовного або

реального).

Дистанція маршрутом між КЗС включає види орієнтування (маркованим маршрутом, рух без мапи за описом-легендою, рух за вказаним азимутом, рух в заданому напрямку з проходженням через КП, рух по лінії, позначеній на мапі, визначення точки стояння, прямого та зворотного азимуту, висоти недосяжного об’єкта і відстані до недосяжного об’єкта) та етапи пішохідного туризму (підйом і спуск по схилу, навісна переправа з організацією супроводу, переправа по колоді з організацією супроводу, рух по купинах та жердинах, траверс схилу, переправа по мотузці з перилами з організацією супроводу, маятник).

Остаточний перелік завдань, видів орієнтування і технічних етапів визначається ГСК напередодні проведення маршруту та оголошується на нараді представників.

СпорядженняВсі члени команди повинні мати спортивну форму, що повністю

закриває коліна та лікті.Особисте спорядження (на кожного учасника): система – 1 шт.,

блокувальна мотузка – 1 шт., прусики – 2 шт., карабіни – 5 шт., рукавиці – 1 пара, дощовик – 1 шт.

Командне спорядження: компаси – 2 шт., годинники – 2-3 шт., файли для мапи та картки команди – 2-3 шт., папір формату А 4 – 5 листків, ручки, олівці, гумки, секундомір, лінійка-трикутник, транспортир, циркуль, стандартні аркуші міліметрового паперу – 2 шт., поліетиленові пакети, рулетки – 2 шт., мотузки діаметром 10 мм по 25 м – 2 шт., лупа, шкала Мооса (якщо є), медична аптечка, питна вода.

Підведення підсумківСудді на контрольно-залікових станціях в картці команди

відмічають результат роботи в балах.Результат туристсько-краєзнавчого експедиційного маршруту

можна визначати по-різному: як сума преміальних балів на КЗС та технічних етапах; як різниця між отриманими балами на КЗС і штрафними балами на технічних етапах; як різниця між сумою отриманих балів (за виконання завдань на контрольно-залікових станціях (мах 360 балів) і преміальних балів за технічні етапи та орієнтування (наприклад, 90 балів) і штрафними балами, набраними командою під час проходження технічних етапів, орієнтування (за 2 дні) тощо.

Якщо деякі команди набирають однакову кількість балів, пріоритет надається команді, яка набрала більшу кількість балів при виконанні краєзнавчих завдань на КЗС. Якщо і цей показник однаковий – вступає в силу пріоритет станцій. У випадку не проходження окремих КЗС, технічних етапів або етапів орієнтування команди отримують максимальні штрафні бали або займають місця після команд з більш повним заліком (згідно Положення (Умов).

Максимальна оцінка кожного етапу оголошується ГСК на нараді представників.

Далі пропонуються деякі матеріали, які допоможуть підготувати дітей до змагань з різних видів краєзнавства.

ГЕОЛОГІЯЗавдання: Визначення та опис зразків мінералів і гірських порід

Вказується: назва, порода чи мінерал, генезис (походження), практичне застосування або ознаки (колір, риска, злам, блиск, магнітність, спайність, твердість тощо).

Орієнтовний перелік мінералів та гірських порід:мінерали (пірит, галеніт, бурштин, халькопірит, ортоклаз,

мікроклін, халцедон, кварц, мусковіт, малахіт, лазурит, лабрадор, магнетит, кальцит, гіпс, сірка, графіт, флюорит, галіт (кам'яна сіль), лімоніт, топаз, слюда, гранат, опал, біотит та інші);

гірські породи (граніт червоний, граніт сірий, лабрадорит, мармур, сланець, обсидіан, буре вугілля, кам'яне вугілля, торф, глина, конгломерат, пісковик, вапняк, мергель, крейда, пемза, туф, боксит, яшма, кварцит, пегматит, кремінь, габро, аргіліт, андезит, пегматит, порфірит, гнейс, азбест, гравій, базальт та інші).

Схема визначення гірської породи

1. Структура (будова)2. Твердість3. Мінералогічний склад4. Колір5. Питома вага6. Назва та група за походженням7. Інші властивості

I. Розрізняють 11 типів структури:

1. Зерниста (гігантозерниста, великозерниста, середньозерниста, дрібнозерниста, тонкозерниста, рівномірнозерниста, порфіровидна). Приклади: граніт, пегматит, габро, лабрадорит.

2. Порфірова. Приклади: кварцовий порфір, порфіріт.3. Уламкова. Приклади: конгломерат, брекчія, пісковик.4. Щільна, масивна. Приклади: яшма.5. Землиста. Приклади: глина, крейда, бурий залізняк.6. Пориста. Приклади: пемза, туф.7. Строката. Приклади: гнейс.8. Сланцева. Приклади: слюдистий сланець, тальковий сланець,

аргіліт.9. Волокниста, голчаста. Приклади: азбест, актиноліт.10.Черепашкова. Приклади: черепашковий вапняк.11.Незцементовані уламки. Приклади: гравій, пісок.

II. Твердість гірських порід обумовлена твердістю мінералів, що входять до їх складу:

1. М’які (гіпс, тальковий сланець).2. Середньої твердості (мармур).3. Тверді (кварцит).

III. Мінералогічний склад1. Основні мінерали (наприклад, для граніту – кварц, польовий шпат, слюда).2. Другорядні мінерали (наприклад, для граніту – рогова обманка).3. Акцесорні мінерали (наприклад, для граніту – гранати).

IV. Колір гірської породи обумовлений кольором мінералів, що входять до її складу.

1. Світлі (біла, світло-сіра, жовта, рожева, червонувата).2. Темні (сіра, темно-сіра, зеленувато-сіра, темно-зелена, бура, чорна).

V. Питома вага визначається наближено1. Легкі (пемза, туф).2. Середньої ваги (граніт).3. Важкі (базальт).

VI. Назва гірської породи та група за походженням, до якої вона входить

1. Магматичні. 2. Метаморфічні. 3. Осадові.

VII. За вказані інші властивості гірської породи додаються додаткові бали (по 1 за кожну). Наприклад, смак, магнітність, текстура, розчинність у воді, горючість, злам, хімічний склад, умови походження, використання тощо.

Завдання: Шліхове випробуванняШліхове випробування –

це метод перевірки пісків на наявність золота та інших важких металів. Шліхом називають залишок після промивання піску, який складається з важких металів. Шліхи краще брати в місцях, де течія води зменшується (наприклад, біля місця поширення русла), бо саме там виникає природне сортування матеріалу по розміру зерен та питомій вазі. Проби піску краще брати поза валунами, корчами, де частіше накопичуються шліхи. Для промивання золотоносних пісків користуються залізними черпаками, дерев’яними лотками. Лоток наповнюється до половини та занурюється у воду. Потім порода ретельно перемішується, глина розминається руками, галька вибирається. Лоток періодично слід нахиляти, таким чином легкі частини проби виносяться течією разом з мулом. Домивання шліха робиться так: лоток рухають вперед і назад з коротким сильним поштовхом та наступною невеликою затримкою. Поперемінно передній і задній кінці лотка опускають у воду. Описаний процес повторюється, доки у посуді не залишиться шліх – зерна важких мінералів.

Завдання: Опис відслонення

План опису відслонення:1. Прив’язка (місцезнаходження) відслонення. Треба дати повну

прив’язку до примітних орієнтирів, вказати відстань і напрямок від населеного пункту, дороги, мосту. Відслонення помічають на плані крапкою та номером.

2. Характер відслонення (схил берега річки, схил яру, виїмка дороги, кар’єр, шурф, геоморфологічний момент, долина річки, тераса, корінний берег, заплава).

3. Розміри відслонення (висота і довжина) вимірюються кроками та рулеткою.

4. Опис порід. Опис порід ведуть зверху вниз або знизу вгору. При цьому у польовому щоденнику вказують порядок опису. При польових дослідженнях в першу чергу звертають увагу на форми порід, які вивчають: розміри тіла, взаємозв’язок, характер текстури і структуру.

АРХЕОЛОГІЯ

Завдання: Камеральна обробка матеріалу (методика відбору та обробки подається для загального ознайомлення)

Первинний розбір знахідок здійснюється безпосередньо на місцях розкопів на точці, де матеріал миється, сушиться, сортується, підраховується, заноситься до книги списків і відбирається до колекції.

Для подальшого вивчення, зазвичай, забирають усі вироби з металу, каменю, кістки, дерева. Уламки кераміки забирають повністю тільки з пам’ятки, яка ще не вивчалася. Там, де кераміка вивчена раніше, для подальшої обробки, крім археологічно цілих речей (з повністю збереженими профілями), відбираються тільки вінчики, денця і орнаментовані фрагменти.

Польові дослідження археологічних знахідок доповнюються лабораторними (або камеральними) вивченнями. Камеральна обробка матеріалу передбачає більш докладне вивчення і обробку, замальовки, фотографування, а також консервацію і реставрацію.

Як правило, лабораторія камеральної обробки існує безпосередньо при експедиції. У ній проводиться часткова консервація та реставрація матеріалів. Консервація передбачає закріплення давніх предметів з метою їх подальшого зберігання, запобігання деформації та руйнуванню. Завдання реставрації – відновлення первісних форм і вигляду стародавніх речей, доповнення тих частин, що не збереглися. Відновлення вигляду та форми стародавніх речей за їх частинами називається реконструкцією.

У лабораторії керамічний матеріал старанно вимивається, якщо він сильно вкритий вапняком – вимочується в розчині лимонної кислоти, потім – знову у воді і старанно висушується.

При цьому не рекомендується мити глиняний посуд та теракотові статуетки з нетривким облицюванням і слідами фарби. Їх слід обережно зачистити сухою щіткою.

Якщо в експедиції присутній досвідчений реставратор з кераміки, він склеює уламки, гіпсує, приводячи в експозиційний стан.

Речі, що розсипаються (іржаве наскрізь залізо, пересохле дерево тощо) потрібно обережно зачистити та закріпити, покривши спеціальними речовинами.

Археологічний метал, як чорний, так і кольоровий, попередньо обробляють 9% спиртовим розчином інгібітора корозії ХЦА та зберігають в поліетиленових мішках. Якщо метал не оброблено цим інгібітором, його слід зберігати у поліетиленових мішках з невеликою кількістю силікогелю. Потім у стаціонарних умовах вироби з міді і бронзи досить легко очищаються за допомогою трилона Б, а залізні – за допомогою таніну, після чого вони закріпляються безбарвними спеціальними лаками.

Збереженість знахідок перш за все залежить від того, яким чином вони були вилучені з землі. Знайдені речі, що знаходяться в поганому стані, не можна залишати на сонці і навіть на свіжому повітрі, тому що більшість з них, вилучені з середовища, в якому вони знаходилися сотні років, від зіткнення зі свіжим повітрям псуються, а від сонця миттєво вигорають фарби. Тому розчищені речі треба прикривати папером, травою, листям, поліетиленовою плівкою.

Якщо знайдені речі досить крихкі, їх можна взяти в гіпсовий блок. Для цього знахідка покривається шаром м’якого паперу, на який наливають гіпс. Потім під знахідку роблять підкоп, підрізають з усіх сторін і перевертають разом із землею, на якій вона лежить. Після цього земля вичищається, а знахідка заливається гіпсом і з іншого боку. Утворений гіпсовий блок можна транспортувати в лабораторію на далекі відстані для подальших досліджень.

Особливих прийомів зберігання потребують вироби з дерева. Якщо дерев’яні речі були вилучені з мокрого ґрунту, вони швидко втрачають свою форму на свіжому повітрі і спотворюються до невпізнання. Це відбувається тому, що багатовікове вимочування в ґрунтових водах збільшує вологість дерева в чотири рази проти звичної. Цю воду дерево легко втрачає та дає швидку усадку. Тому для того, щоб зберегти дерев’яні вироби, що дійшли до археолога у стані найбільшої вологості, їх треба помістити в посудину з водою і таким чином транспортувати у стаціонарну лабораторію.

Речі з більш сухого дерева слід помістити в гіпсову форму або забезпечити їм режим повільної сушки, за якої деформація дерева не така велика, як при повітряному висушуванні.

У зв’язку з тим, що не всі дерев’яні речі витримують довготривале зберігання, їх необхідно швидко замалювати і сфотографувати, а потім, по можливості, зробити з них гіпсовий зліпок. Це стосується всіх виробів, що погано збереглися, а не тільки виробів з дерева.

Внаслідок поганого обпалення кераміка ранніх епох у мокрому ґрунті часто стає м’якою, ніби розкисає. Тому після розкриття її в шарі доводиться чекати поки вона висохне та лише потім її можна забирати. Іноді під такі черепки можна підвести лист фанери, зняти їх разом з ґрунтом, підсушити на свіжому повітрі (але не на сонці) і тільки після цього упакувати.

Зерно береться обов’язково з тією землею, в якій воно лежало, і ні в якому випадку не вибирається по зернинці, тому що важливо знайти насіння бур’яну, яке дозволить судити про систему землеробства. Зерно зберігається в пробірках, пляшках, закритих корком або ж в пакетах з провощеного паперу, якщо зерен багато – в паперових мішках типу „крафт”. Аналогічним чином до обробки в лабораторії зберігається солома, трава і інші рослинні залишки.

Берестяні грамоти розпарюють у воді, яку нагрівають до 60-80 градусів, після чого обережно розправляють та затискують між склом.

Всі ці обачливі заходи необхідні для забезпечення повільної сушки знахідок, що зменшує їх усадку.

Механічне укріплення, вологонепроникність, хімічна стійкість і стійкість до мікроорганізмів, пластичність, а також збереження кольору предмета забезпечує насичення археологічної знахідки синтетичними смолами. При цьому тканина, шкіра, рукописи, фрески, в залежності від їхнього стану, повинні бути закріпленими без їх попередньої механічної очистки.

У сучасних умовах для консервації та фіксації археологічних знахідок у польових умовах використовують наступні синтетичні матеріали: полібутилметакрилат (ПБМА) з розчинниками – бензолом, толуолом, ксилолом; полівінілбутираль (ПВБ) з розчинниками спиртом і діоксаном; лак АС-82, безбарвний лак 9-32.

Такі традиційні матеріали як віск, парафін, желатин, шелак і розчин клею БФ, які використовуються для консервації в польових умовах, але не мають достатніх консервуючих властивостей, слід, по

можливості, виключити з практики польової археології, так само, як і соляну та оцтову кислоту для миття кераміки.

У лабораторних умовах проводиться також аналіз і опис зібраних предметів. Після закріплення всі речі, що надійшли в лабораторію камеральної обробки, заносяться в інвентарну книгу під певним порядковим номером, який з цієї хвилини стає колекційним номером цієї речі. Предмет шифрується, тобто тушшю безпосередньо на предмет або на прикріплену до нього етикетку наносить його шифр. Цей шифр складається із скороченої назви пам’ятки, де цей предмет знайдено, року розкопок і порядкового номеру цього предмету в інвентарному (або колекційному) описі. Наприклад, шифр на предметі О-85/125 означає, що предмет знайдено в Ольвії, в 1985 році, порядковий номер за інвентарним описом – 125. Іноді може бути вказано квадрат або умовна назва розкопу. Наприклад, шифр О-85/Р-25/125 означає, що предмет знайдено в Ольвії, на ділянці Р-25 і в інвентарному описі за цією ділянкою він числиться під номером 125.

В інвентарну книгу записується назва речі, список, в якому вона знайдена, і її порядковий номер в цьому списку, паспорт списку, робляться примітки про стан знахідки або її особливі ознаки.

Однак, навіть добре оснащена в польових умовах лабораторія обмежена в своїх можливостях хоча б тому, що час обробки матеріалів пов’язаний зі строком роботи експедиції, по закінченні якої матеріали транспортуються на постійну базу. Отже, в завдання польової лабораторії входить і підготовка речей до транспортування. Повний цикл консерваційних робіт та реставрація можуть проводитися лише стаціонарно.

Крихкі речі слід упаковувати в коробки відповідного розміру і загортати їх у вату, паклю або цигарковий папір. Теж саме стосується й особливо цінних речей, цілих посудин. Потім усі вони складаються у невеликий спеціальний дерев’яний або фанерний ящик.

Уламки кераміки загортаються у папір, однак, кожний черепок або упаковується окремо, або між ними прокладається папір. Черепки не можна упаковувати навалом через те, що вони труться, дряпають один одного, б’ються. Потім, пакети з керамікою складаються в ящики, шари між ними перекладаються ватою.

Вміст кожного пакету повинен бути перерахований в описі пакетів. Потрібно також на самому пакеті писати номери знахідок. Бажано знахідки з одного списку упаковувати разом (за виключенням крихких і цінних речей).

Окремо також упаковуються вироби з металу. При цьому вироби із заліза упаковують окремо від виробів із кольорових металів. Оптимально, щоб усі вони були попередньо запаяні в поліетиленові пакети з силикогелем, а потім загорнуті в папір, більш крихкі і цінні – в коробочки з ватою.

Кістки, що надійшли в лабораторію камеральної обробки (зазвичай, це черепи, щелепи, зуби, хребці, копита, роги), миються, сушаться, інвентаризуються, упаковуються таким чином, як і кераміка.

Матеріали, що надійшли з експедиції в стаціонарну лабораторію розпаковуються і передаються спеціалістам – реставраторам, для завершення початих у полі робіт з консервації та реставрації знахідок.

Потім дослідник продовжує роботу з ними. Він встановлює призначення та характер вжитку предмета, техніку його виготовлення, а також місце і час, проводить докладний опис зібраних предметів. Знахідки розміщуються в типологічні ряди та порівнюють з подібними, що були знайдені в інших відомих пам’ятках. Особлива увага приділяється унікальним пам’ятникам, вивчення яких іноді затягується на роки.

Після проведеної обробки всі знахідки передаються до фондів Інституту археології НАН України або державних музеїв. Найбільш цінні з них розміщуються в експозиції відповідних музеїв (археологічних, історичних, краєзнавчих).

Завдання: Розбивка розкопу (методом єгипетського трикутника), накреслення плану розкопу

На вибраній ділянці скошують траву і на око визначають кордони майбутнього розкопу. В основі розкопу, незалежно від його розміру, лежить прямокутник (для полегшення при накреслення планів та ведення документації розкопу). Саме прямим кутами розкопу і слід приділити увагу. Вони повинні бути строго прямими, тобто 90о, а сторони, які прилягають до цих кутів – строго перпендикулярними. Правильність отримання прямого кута перевіряються інструментально (бусоль, нівелір, прямокутник і таке інше) або способом так званого «єгипетського трикутника».

Пригадайте теорему Піфагора: «квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів».

Для цього способу перевірки 52 прямого кута підійде рулетка

32 або маркірований шнур (мотузка), довжина якого 900 42 розмічена на 12 однакових частин. (32 + 42 = 52)Забивши перший кілок розкопу слід обов’язково компасом

визначити та завізирувати напрям (Пн. – Пд. і Зх. – Сх.). Згідно цього напрямку закладаються сторони (стіни) розкопу. Визначена для розкопу площа (тобто сам розкоп) розбивається на квадрати 5х5; 4х4; 3х3; 2х2, а в місцях дуже насичених знахідками 1х1 м.

При накресленні плану розкопу застосовується нумерація квадратів. Наприклад, сторона розкопу Пн. – Пд. позначається від 0 або 1 до … 4, 5, 6 … 10 тощо. А точки сторін Зх. – Сх. буквами. Таким чином квадрати позначаються 1-А, 2-А, 6-Г тощо.

Для кожного розкопу креслиться окремий план. Згідно з інструкцією для розкопних креслень, обов’язковий масштаб 1:20, а для креслень поховань – 1:10.

Пн А Б В Г

1 2

3

4

-20

Завдання: Опис археологічної знахідкиПри описі знахідки вказується матеріал, розмір, стан.

Наприклад: - ЧДПУ, с. Шестовиця, - 2001 р.

- розкоп № 8 - № 52 - квадрат Б-4 - глибина 20 см

- № 3 (польовий) - кераміка, кругла, d = 2 см, задовільний (можливо –

пряслице).Цей шифр заноситься відповідно до польового щоденника, а

також на цупкому папері написаний кріпиться до артефакту і ретельно пакується.

Завдання: Графічна реконструкція посудини (за складовими частинами)

Найбільшу кількість знахідок під час археологічних розкопок становлять керамічні вироби. „Керамос” – глина (грецька).

Це пояснюється тим, що керамічні вироби не псуються з часом, не становлять цінності для грабіжників поховань, а також тим, що люди викидали битий посуд тому, що придбати новий було не так вже й дорого.

Форма, розміри, художнє оформлення виробів з глини, а також якість матеріалу та роботи – ознаки, за якими археологи встановлюють вік кераміки і здогадки про побут та звички того чи іншого народу.

Існує поняття: „археологічно цілий”, якщо знайдено провідні складові битої посудини: вінчик, плечико, денце, бічна сторона, можливо ручка, то таку річ можна реставрувати, додаючи гіпс, тобто можна вважати умовно цілою.

Завдання: Графічна реконструкція (умовно цілої) посудини

Будь-який за розмірами посуд замальовується у масштабі. Той, хто виконує цю роботу повинен користуватися лінійкою та штангенциркулем.

Графічний малюнок посудини ділиться на дві частини, з котрих одна показує художній стан виробу, а на другій варто зафіксувати висоту виробу, діаметри вінчика, горла, дна.

Опис виробу з кераміки (морфологічний)

- Як виготовлено - ліпна - кружальна - Якість виробу - гладка - шершава - полив’яна - проста - Колір тіста (глини) - біле - жовте - руде - червоне … - Наявність орнаменту - геометричний

- рослинний …

Завдання: Візуальна зйомка археологічного пам’ятника (умовного або реального)

Візуальна зйомка місцевості – це малюнок, що пояснює як виглядає ділянка, яку ви маєте розкопувати. На відміну карти та плану з масштабом та іншими знаками картографії, кущ може виглядати кущем, будинок - будинком, а стовп – стовпом навіть з лампочкою. Єдине, що варте уваги – це детальна замальовка всіх предметів та об’єктів на вказаній території у відносно правильному розміщенні один до одного.

ГЕОГРАФІЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО

Завдання: Визначення площі поперечного перерізу малої річки, швидкості її течії та витрат води

Для визначення поперечного перерізу річки необхідно виміряти ширину і глибину річки, а для обчислення витрат води – швидкість течії. Для цього вздовж русла річки розмічають створи (їх повинно бути чотири) при обчисленні витрат води поплавками.

нижній головний верхній пусковий

створ створ створ створ 10 м 10 м 5м

Всі вимірні роботи виконуються на головному створі, а визначення швидкості течії починається від пускового – від верхнього до нижнього створу. Ширина річки вимірюється мірною стрічкою на головному створі по урізу води від лівого до правого берега. Її можна виміряти також по довжині моста через річку (якщо такий є). Глибина річки вимірюється через певні інтервали (0,5м або 1м) мірною стрічкою з вантажем на кінці. Глибину вимірюють також на головному створі.

Графічний малюнок – поперечний розріз русла ріки – виконують виходячи з положення „обличчям вниз за течією” з відповідним позначенням на малюнку берегів. На малюнку в масштабі через відповідні проміжки проводять перпендикуляри, що відповідають глибинам промірів, сполучають їх кінці і дістають поперечний переріз річки, що складається з трапецій і двох трикутників. Щоб визначити площу перерізу, обчислюють площу кожної із зазначених фігур і додають їх. Масштаби малюнка підбираються в залежності від величини ріки. Як звичайно, вертикальний масштаб бере крупнішим від горизонтального в декілька разів.

Малюнок поперечного перерізу річкиуріз лівого берега уріз правого берега 0 1 2 3 4 5 6

1 м

2 м 2,0 2,0 2,0 2,0 2,0 1,0 В – відстань (м) Г – глибина в точках 0 0,50 0,90 1,40 1,60 0,63 0 замірів (м) півсуми сусідніх 0,25 0,70 1,15 1,50 1,12 0,32 глибин (м)

площа водного 0,5 1,4 2,3 3,0 2,24 0,32 перерізу (м.кв)

Масштаби малюнка: горизонтальний – 1:100; вертикальний – 1:50

Для визначення витрати води потрібно також визначити швидкість водного потоку. Витратою води називається кількість води (куб. м), що протікає через площу живого перерізу річки за одиницю часу (1с). Живим перерізом річки називається поперечний переріз потоку, обмежений знизу руслом, а зверху – поверхнею води перпендикулярно до напрямку течії річки.

Витрата води (Q) дорівнює добутку площі поперечного перерізу водного потоку (F) на його середню швидкість (V сер.).

При вимірюванні швидкості річки найдоцільніше визначати її середнє значення за допомогою поверхневих поплавків. Поплавки (виготовляються у вигляді кружечків, випиляних із сухих жердин діаметром 5-10 см, товщиною 3-5 см, пофарбованих в білий або яскраво-червоний колір) опускаються на воду вище по течії від точки спостереження. Фіксується час, за який поплавок проходить відстань від верхнього до нижнього створу (час фіксується для кожного поплавка окремо). Середня швидкість визначається при додаванні швидкостей поплавків і поділу отриманого результату на їх кількість. Для отримання більш точного результату потрібно врахувати поправочний коефіцієнт, який дорівнює в середньому 0,85. Менший він на річках з пересічним рельєфом.

Наприклад: довжина між нижнім і верхнім створами – 20 м. Перший поплавок пройшов відстань за 5 с, другий – 4 с, третій – 6 с. Швидкість першого 20 м: 5 с = 4 м/с; другого 20 м: 4с = 5 м/с; третього – 20 м: 6 с = 3 м/с.

Середня швидкість – (4 м/с + 5 м/с + 3 м/с): 3 = 4 м/с. Враховуючи поправочний коефіцієнт 4 м/с х 0,85 = 3,40 м/с. Цю середню швидкість треба перемножити на площу поперечного перерізу. Таким чином визначається витрата води.

Порядок роботи1. Визначити місце спостереження, прив’язати на карті.2. Поставити створи (головний, нижній, верхній, пусковий).3. Визначити швидкість течії за допомогою поплавків.4. Натягнути мірну стрічку на головному створі по урізу води від

лівого до правого берега і виміряти ширину річки.5. Провести заміри глибини русла через вибрані інтервали (0,5 м

або 1 м).6. Обрати горизонтальний та вертикальний масштаби зображення

і зробити малюнок поперечного перерізу річки).7. Обчислити за таблицею і малюнком площу поперечного

перерізу русла.8. Визначити середню швидкість течії річки (м/с) (коефіцієнт 0,85

застосовується для малих річок шириною 5 – 10 м).9. Визначити витрату води за формулою: витрата води = площа

поперечного перерізу х на швидкість середню.10. Зробити опис берегів річки і дна.11. Оформити малюнок (вказати береги, нанести всі цифрові

індекси, вказати масштаб, умовними знаками позначити береги, дно русла-пісок, щебінь, камінь тощо).

12. Визначити прозорість води.13. Описово відзначити особливості русла в районі досліджень

(звивистість, наявність мілин, перекатів, острівців тощо).14. Поставити на листках дату і час проведення спостережень,

вказати стан погоди (сонячно, хмарно, після дощу, вітряно).

Таблиця для занесення даних замірівРайон_______________________________________________Школа №____________________________________________Склад команди_______________________________________Гідрометричний пункт №______________________________Місце знаходження___________________________________Дата і час проведення спостережень_____________________Характер погоди______________________________________Ширина річки____________ інтервал промірів глибини___________________________________________________________Вимірювання швидкості Проміри глибин річки(віддаль між створами ___ м) 1. ____________________ м1-й запуск _____________ сек. 2. ____________________ м2-й запуск _____________ сек. 3. ____________________ м3-й запуск _____________ сек. 4. ____________________ м4-й запуск _____________ сек. 5. ____________________ м5-й запуск _____________ сек. 6. ____________________ мШвидкість макс _______ м/с 7. ____________________ мШвидкість сер. = шв. макс х 0,85 8. ____________________ м___________________________ 9. ____________________ мПрозорість води ___________ 10. ___________________ м

Завдання: Визначення азимутуАзимут – це кут, утворений між напрямом на північ та заданим

напрямом (на місцевий предмет). Вимірюється азимут градусами від 0 до 360, які відраховуються

від точки С за рухом годинникової стрілки.Щоб визначити азимут напряму на будь-який предмет, спочатку

орієнтують компас. Для цього повертають компас доти, доки буква С(N) не збігатиметься з північним кінцем стрілки.

Потім, не змінюючи орієнтування, повертають кришку (планшетку) доти, поки не буде напрямок на предмет. Тепер треба визначити, через яку градусну поділку компаса проходить покажчик (рисочка). Це й буде азимут на вибраний предмет.

Завдання: Визначення відстані до недосяжного предмета А

Г 90 90 В Б

Д Це можна зробити так: на деякій відстані забивають кілочок (Б),

через деяку відстань вбивають кілок В. Потім продовжують відрізок БВ і забивають ще один кілочок Г. Від кілочка Г треба йти в напряму, перпендикулярному ГБ паралельному АБ до Д доти,

доки кілочок В стане на лінії АВД. Відстань від точки Г до точки Д дорівнюватиме відстані до недосяжного предмета.

Завдання: Визначення висоти предметаІ. У сонячну погоду висоту предмета можна визначити за допомогою тіні.

Припустимо, що, вимірявши довжину тіні від палиці, знайдемо, що вона в 1,5 рази більша від самої палиці. Це означає, що висота дерева у стільки ж разів менша від його тіні. Коли тінь від палиці дорівнює її довжині, то висота дерева також рівняється своїй тіні.

ІІ. Визначити висоту предмета за допомогою трикутника. Для цього треба мати прямокутний трикутник, обидва гострі кути якого мають по 45 градусів. Користуватися ним так. Відходять від дерева на деяку відстань і прикладають трикутник до ока так, щоб один з його катетів був паралельним вертикальній осі дерева, другий – паралельний земній поверхні, а гіпотенуза була лінією візування. Змінюючи поступово точку стояння, добиваються такого положення, щоб лінія візування пройшла через верхівку дерева В.

В

Д в А 450 К с а С Тоді матимемо два подібних трикутними АВС і Авс. У трикутнику Авс вс = Ас, тому і в трикутнику АВС ВС = АС. Де АС = а – відстань від спостерігача до дерева.

Висота дерева буде складатись з росту спостерігача (К) + Д – висота дерева. Отже, висота дерева дорівнює відстані від спостерігача до дерева + зріст спостерігача (до очей).

ІІІ. Можна висоту дерева знайти по калюжі або дзеркалу. Цей спосіб можна застосовувати після дощу, коли на землі багато калюж. Вимірювання роблять так. Знаходять поблизу дерево, висоту якого треба визначити, калюжу і стають біля неї так, щоб вона була між деревом та спостерігачем.

О А В

Потім знаходять точку, з якої видно відображену у воді верхівку дерева. Це дерево буде в стільки разів вищим від зросту спостерігача, у скільки разів відстань від нього до калюжі (ВО) більша відстані від калюжі до спостерігача (АО). Замість калюжі можна скористатися дзеркальцем, поклавши його на землю горизонтально так, щоб було видно верхівку дерева.

Завдання: Опис ділянки лісу

Визначення рослинного покрову включає дослідження асоціацій природної рослинності (фітоценозів), їх складу, морфологічних особливостей, продуктивності.

Рослинні асоціації вивчають методом закладення геоботанічної ділянки (для лісу від 100 до 2500 м2). На рівнині вони можуть бути

квадратними, при описі рослинності на схилах їх витягують вздовж схилу.

Опис ділянки лісу розпочинається з визначення формули деревостою, тобто визначають кількість співвідношення різних деревних порід у балах від загальної суми 10 (наприклад: 7 с, 3 д, якщо на ділянці 70% сосен і 30% дубів).

Далі визначають ярусність лісу, в т.ч.: зімкнутість крон (в десятих долях), ярусність лісу (можуть бути яруси дерев, чагарників, трав, мохів та лишайників) і дають видовий опис всіх ярусів. Якщо таке необхідно, виділяють яруси серед дерев, а під час опису ярусів чагарників і трав визначають їх багатство (дуже багате, багате, досить багате, досить рідке, рідке, одиночне). Визначають назву рослинності асоціації лісу, складаючи її з назв основних порід дерев, чагарників, трав, мохів та лишайників, але дерева називаються останніми.

Завдання: Визначення формули лісуДля проведення змагань, пов’язаних з описом лісових масивів,

необхідно вибрати й огородити майданчик розміром 20 х 20 м (обв’язати маркувальною стрічкою). Бажано, щоб ділянка включала в себе декілька видів дерев. Щоб зберегти лісові рослини від витоптування та поставити команди в рівні умови, учасники змагань пересуваються по периметру досліджуваної ділянки. Для визначення „формули лісу” необхідно усі дерева, які є визначеній ділянці, прирівняти до 100%, а потім знайти процентне співвідношення кожного виду. Прирівнявши 100% до 10 і округливши отримані результати до цілих, ми зможемо написати формулу деревостою.

Наприклад: на площадці росте 12 дубів, 9 лип, 5 кленів і одна груша. Усього дерев 27. 27 – 100% 12 ּ 100 45% - дубів 12 – х 27

Таким же способом обчислюємо наступні види: липа – 33%, клен – 19%, груша – 4%, 100% прирівнюємо до 10 і округляємо отримані результати до цілих. В результаті обчислень ми зможемо записати наступну формулу: дуб – 5, липа – 3, клен – 2, груша 1Формула матиме вид 5 дб; 3 л; 2 кл; Од гр.

Завдання: Виділення ярусності лісу

У визначеній частині лісу дуби досягають 40-50 м. Інші види дерев будуть значно нижче, до 30 м, що дозволить нам виділити 2 перших яруси рослинності.

ІІІ ярус – чагарниковий (необхідно визначити усі види чагарників на визначеній ділянці)

ІV ярус – (якщо є) чагарниковий (чорниця, суниця).Цей ярус не характерний для північного сходу УкраїниV трав’янистий. На змаганнях необхідно виділити від 3 до 5

видів трав’янистих рослин (бажано найбільш численні види)VІ ярус - мохово-лишайниковий ярус, на змаганнях просто

відзначають його наявність (необхідно уважно дивитися і не зневажати цими організмами).

Подріст – напочатку життєвого шляху дерева знаходяться в ярусі трав, але в міру росту займає свій ярус. Але він може й не вирости, тому складає особливу групу. Також в цей ярус відносять ліани.

Ще один важливий показник характеристики лісу – це зімкнутість його крони. Якщо немає просвітів, тобто весь видимий простір закритий листям, – то вважають, що зімкнутість крони дорівнює 1, але в дійсності зімкнутість завжди менше 1.

Завдання: Опис ґрунтового розрізуДля всебічного вивчення ґрунту закладається повний розріз,

глибина якого до 2 м. Ширина і довжина розрізу повинна бути такими, щоб зручно було в них працювати. Робоча стінка робиться прямовисною, протилежна зі східцями.

Спочатку встановлюють та вимірюють сантиметром генетичні горизонти ґрунту, які позначають прийнятими в ґрунтознавстві індексами: Но – лісова підстилка, Н – дернина, Н1 – гумусовий горизонт, Е – елювіальний горизонт, І – ілювіальний горизонт, Р – підстилаюча (материнська порода), наявність карбонатів позначають літерою „К”, оглеєність - „О”, засоленість - „S”. Комбінація індексів дає можливість позначити перехідні горизонти з отриманими властивостями.

Опис морфологічних ознак роблять в такій послідовності: колір, вологість (сухий ґрунт пилиться, свіжий – холоднуватий на дотик, вологий – при стискуванні вода не віджимається, вогкий – можна віджати воду, мокрий – вода просочується без стискування); механічний склад (піщаний – з ґрунту навіть у вологому стані не вдається згорнути кульку, супіщаний – ґрунт у вологому стані утворює міцну кульку, суглинистий – з ґрунту у вологому стані

можна зробити шнур, який під час згинання розтріскується, глинистий – у вологому стані можна зробити шнур, який під час згинання не розтріскується); структура, тобто агрегатний стан ґрунту (округло-багатогранна, грудкувата, горіхувата, зерниста тощо); призмовидна-стовпчата, призматична, плитовидна-листувата, пластинчата, плитчаста тощо). Піщані ґрунти структури, як правило, не мають. Щільність: розсипчастий ґрунт складається із пилу або піску, у пухкий ґрунт лопата входить вільно, в ущільнений – із зусиллям, у щільний – через силу, у дуже щільний – лопата не входить; новоутворення – сполуки, що формуються під впливом ґрунтоутворюючих процесів (оксиди, гідроксиди заліза, марганцю, карбонати, солі, гіпс); включення – сторонні тіла, залишки літосфери, біосфери і діяльності людини; загальна карбонатність ґрунту, яку визначають дією 10% розчину соляної кислоти.

Назву ґрунту дають за сукупністю ознак: визначають його генетичну належність, ступінь виявлення основного ґрунтоутворюючого процесу, механічний склад (по механічному складу верхнього горизонту, ступінь змитості, щебенюватності, оглеєності тощо. Наприклад, дерново-слабопідзолистий, легкосуглинистий, слабооглеєний, світло-сірий, лісовий, середньо- суглинистий, слабозмитий.

Для повноти визначення ґрунту вказують також материнську породу, її генезис і літологічний склад.

ЕТНОГРАФІЯ та ФОЛЬКЛОР

Завдання: Визначення та характеристика поданих фольклорних зразків

1. Визначення жанру.2. Визначення обряду, подій, яку даний фольклорний зразок

супроводжує.3. Характеристика обряду, події, пов’язаних з фольклорним

зразком. Жанри усної народної творчості:

І. Поетичний фольклор: 1. Обрядові пісні: а). календарно-обрядові: б). сімейно-обрядові:

- зимово-новорічного циклу - хрестинні, пологові; (колядки, щедрівки); - весільні; - весняного циклу - голосіння. (веснянки, русальні пісні);

- літні (купальські, петрівочні); - осінні (жниварські).

2. Не обрядові пісні: а). думи; б). історичні пісні; в). пісні-балади; г). жартівливі пісні (коломийки, частівки); д). ліричні пісні: - суспільно-побутові - родинно-побутові (козацькі, чумацькі, кріпацькі, (про кохання, про рекрутські, наймитські, родинне життя). бурлацькі, заробітчанські);

3. Дитячий фольклор:а). скоромовки;б). заклички;в). промовки;г). прозивалки;д). лічилки.

4. Лірницькі пісні.ІІ. Прозовий фольклор:

1. казки;2. легенди;3. перекази;4. демонологічні оповідання;5. гумористичні твори, анекдоти;6. прислів’я та приказки;7. загадки.

Завдання: Опис предмету народного побутуОпис предмету народного побуту проводиться за такою схемою

(або робиться таблиця з даних пунктів):1. Назва предмету.2. Призначення та практичне використання, етнографічна

функція предмету.3. Опис предмету (матеріал виготовлення, спосіб виготовлення,

декоративне оздоблення).4. Обрядові ситуації вживання предмету.Український народний одяг описується за такою схемою:1. Назва одягу, спосіб носіння.

2. Опис одягу (матеріал, крій, спосіб виготовлення, декоративне оздоблення, розміри, характерні особливості тощо).

3. Практичне призначення та використання.

Завдання: Наведення прикладів обрядового використання рослин за поданими зразками Учасники повинні вміти визначити рослини за поданими зразками і навести приклади їх обрядового використання за такою схемою:

1) назва рослини;2) обряд, в якому використовується рослина;3) як саме використовується рослина в обряді;4) що символізує рослина;5) легенди або повір’я, пов’язані з рослиною.

ІСТОРИЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО

Завдання: Польовий опис пам’яток історії та культури1. Найменування і короткий опис.

Записується найменування предмета (з головного предметного слова. Наприклад: годинник ручний, значок ювілейний) та короткий опис зовнішнього вигляду пам’ятки. Для фото – короткий опис сюжету. Для документу – чий він, ким виданий, коли, номер, чиєю печаткою і підписом завірений. Далі – зовнішній опис.

2. Матеріал та спосіб виготовлення.Вказується матеріал, з якого виготовлена пам’ятка (папір, метал,

кераміка тощо) і спосіб виготовлення (рукопис, ліплення, лиття тощо).

3. Стан збереження пам’ятки. (незадовільний, задовільний, добрий).

Фіксується ступінь збереження пам’ятки при її надходженні (повна збереженість, погано збереглося, надірвана, вицвіла, тріснута), вказується пошкодження.

4. Призначення пам’ятки.Визначають для чого призначалася пам’ятка в момент її

створення (ручка – як канцелярське приладдя, фото – як пам’ять про якісь подій чи людей для сімейного архіву тощо).

5. Власник або джерело.

Записуються дані про власника пам’ятки (прізвище, ім’я, по батькові, місце роботи, посада). В разі, якщо це археологічна знахідка – не заповнюється.

Завдання: Класифікація історичних джерел1. Назва джерела2. Стислий опис джерела (місцезнаходження, датування,

авторство, архітектурний стиль, збереженість, цифрові характеристики параметрів об'єкта, матеріал та техніка виготовлення, призначення і використання в даний час тощо).

3. Яку інформацію може почерпнути краєзнавець з даного джерела?

Типи історичних джерел: I. Речові джерела Носієм інформації виступають матеріальні речі та предмети (залишки людей, знаряддя праці, предмети і речі домашнього вжитку, предмети озброєння, нумізматичні джерела, пам’ятки архітектури). II. Словесні (вербальні) джерела Їх визначальною ознакою виступає слово в усній, письмовій чи іншій формі, яке фіксує мову людини.

Носієм інформації словесних джерел є:1. Пам’ятки мови (лінгвістичні джерела) (назви та власні імена природних, географічних об’єктів,

небесних тіл, рослин, тварин, людей, етносів тощо) 2. Усні джерела Містять інформацію у вигляді усної традиції, що передається з

покоління в покоління (легенди, перекази, думи, прислів’я, загадки тощо).

3. Писемні пам’ятки Письмова фіксація інформації а) документальні джерела (законодавчі, актові, діловодні,

статистичні, судово-слідчі, дипломатичні, програмні документи політичних партій і громадських об’єктів);

б) оповідні джерела (літописи, твори політичної, наукової, навчальної, художньої літератури);

в) періодична преса (газетно-журнальна публіцистика); г) джерела особового походження (мемуари, щоденники,

приватне листування, автобіографії, дорожні нотатки); д) матеріали конкретно-соціологічних досліджень

(анкетування, інтерв’ю, опитування).

ІІІ. Зображальні джерела Інформація зафіксована у вигляді різноманітних зображень

(наскельні малюнки, зображення на прикрасах, фрески і мозаїки храмів, живопис, скульптура, твори кіномистецтва, фотокартки, графічні зображення, картографічні джерела).IV. Звукові (аудіальні джерела)

Інформація зафіксована музичними звуками (музичні твори).(Фотодокументи – звукозаписи музики, пісенних творів; записи

усної мови, що супроводжуються музикою).V. Поведінкові джерела

Відображають поведінку, дії людей, обряди, звичаї, ритуали, які сприймаються візуально (весілля, фестивалі, мітинги, демонстрації, спортивні заходи тощо).VI. Конвенціональні джерела (від лат. „конвенціо” – угода, умова).

Джерела умовних позначень, що містить у собі відкриту або зашифровану інформацію (графічні знаки – ноти, знаки математичної, хімічної, фізичної символіки, зображально-схематичні графіки, електрокардіограма, проектно-технічна документація).

Завдання: Шифрування пам’яткиВсі матеріали, що експонуються та зберігаються в музеях на

громадських засадах, складають його фонд. Фонд музею складається з основного фонду і науково-допоміжного. Основний фонд (о/ф) є більш цінною часткою зібрань музею. Сюди відносяться оригінали пам’яток матеріальної та духовної культури. Науково-допоміжний фонд (д/ф) включає в себе різні відтворення (фотокопії, зліпки, макети, копії, схеми, картки тощо). Всі музейні предмети підлягають документальному обліку, метою якого є юридична охорона предмету і збереження відомостей про нього. Головним документом обліку та охорони музейних матеріалів є інвентарна книга.

Разом з описом в інвентарній книзі кожному предмету надається облікова позначка (шифр). Облікова позначка складається із зашифрованої (скороченої) назви музею. Для цього в чисельнику вказується перші 2-3 літери назви музею і додається перша літера з назви профілю музею. Наприклад: (АнКМ) (Анисівський краєзнавчий музей) або (ЧерІМ) (Чернігівський історичний музей). У знаменник вписується порядковий номер пам’ятки по інвентарній книзі та назва фонду, до якого відносить предмет.

Наприклад: ЧерІМ або АнКМ 31 о/ф 32 д/ф

Завдання: Опис музейного експонатуГоловним документом обліку і охорони музейних матеріалів є

інвентарна книга, яка складається з наступних розділів:1. Номер за порядком (інвентарний номер). Вказується номер пам’яток в порядку її надходження до фонду

експозиції.2. Дата надходження. Вписується дата реєстрації предмету в книзі та прізвище

людини, яка робить запис.3. Джерело і спосіб надходження. Зазначається звідки, від кого (прізвище, ім’я, по батькові)

надійшов документ та яким чином (подарунок музею, знахідка в результаті експедиції).

4. Найменування і короткий опис предмету. Вказується точна назва пам’ятки, повідомлена особою, яка

передала її до музею, або визначена учасниками експедиції.Найменування предмету починається з головного предметного

слова. Наприклад: годинник ручний, телеграма привітальна, значок ювілейний.

При описі портретної фотокартки вказується прізвище, ініціали та посада людини, зображеної на ній, місце і час зробленого знімку (якщо відомо). Зазначається тип портрету: голова, погруддя, поясний, в повний ріст.

Якщо це групова фотокартка, необхідно вказати загальну назву групи та поіменно перерахувати всіх зліва направо.

Опис сюжетної фотокартки включає в себе короткий опис її сюжету.

5. Кількість предметів.Вписується кількість екземплярів отриманих пам’яток.6. Матеріал і техніка виготовлення.

Вказується матеріал, з якого виготовлена пам’ятка (папір, кераміка, метал) і спосіб виготовлення (рукопис, друкування, ліплення, чеканка, лиття тощо).

7. Розмір предмету.Розміри предмету вказуються в сантиметрах або міліметрах.Для прямокутних предметів – висота, ширина.Для круглих – найбільший діаметр.

8. Стан збереження предмету. (незадовільний, задовільний, добрий).

Фіксується ступінь збереження пам’ятки при її надходженні до музею (повна збереженість, погано збереглася, надірвана, вицвіла, тріснута тощо).

9-10. Назва фонду.До якого фонду відноситься предмет: основний (о/ф),

допоміжний фонд (д/ф).11. Місце збереження (експозиція, фондосховище).12. Примітка.Пояснення про виправлення в описах попередніх розділів та інші

пам’ятки.

ЕКОЛОГІЯ

Завдання: Відбір проби води з поверхневого шару водойми При відборі зразка води відмічають дату, місце взяття проби

(використовуючи карту, компас, описують місце знаходження водойми по відношенню до об’єктів, вказаних суддями) – топографічну прив’язку. Перед відбором проби визначають і описують метеорологічні умови (час, температуру повітря, води, хмарність, наявність опадів, вітру). Температуру повітря вимірюють сухим термометром на тіньовій стороні, віддалік від джерел тепла, на висоті 1 метра від поверхні землі. Температуру води вимірюють в місці взяття проби на відстані від берега 1,5 – 2 м, на глибині 1 м протягом 5 хв. Виконується це за допомогою вудочки з відміткою, кульку термометра обмотують марлею.

Перед відбором проби посуд миють 2 – 3 рази досліджуваною водою для того, щоб, по-перше, знищити залишки пилу та іншого бруду, який може потрапити у посуд, по-друге, щоб відбулася адсорбація стінками посуду хімічних компонентів з води, яка йде на аналіз. При відборі проби води посуд слід наповнювати водою так, щоб під пробкою залишався вільний простір висотою 1-2 см. Проба повинна бути міцно закоркована, до неї прикріпляють етикетку так, щоб підпис не пошкодився при транспортуванні. На етикетці вказують дату, час і місце відбору, прізвище того, хто відбирав пробу.

Завдання: Аналіз та опис заданого зразка води Аналіз води слід робити відразу ж після відбору проби, тому що при стоянні води змінюється склад деяких компонентів. Враховуючи швидкість зміни фізичних властивостей і хімічного складу води, здійснюють такий порядок визначень: мутність, колір, запах, рН, нітрат-іони, смак.

Мутну воду перед аналізом фільтрують: не фільтрують воду тільки при визначенні мутності, рН та деяких інших показників.

Визначення фізичних властивостейМутність Для визначення ступеню мутності звичайну пробірку наповнюють досліджуваною водою майже доверху, ставлять її на чорний папір і дивлячись зверху, відмічають результати спостережень. Відрізняють такі ступені мутності:

- прозора, - слабо мутна, - мутна, - дуже мутна.

Колір Колір визначають тільки в прозорій воді. Мутну воду фільтрують через фільтрувальний папір. Звичайну пробірку білого скла наповнюють водою до верху, ставлять на білий папір і, дивлячись зверху, визначають колір, який може бути таким:

- немає забарвлення, - слабо-жовтувате, - жовтувате, - жовте,- інтенсивно-жовте.

Запах Для визначення запаху пробірку наповнюють водою приблизно на ¾ об’єму, щільно закривають пробкою або поліетиленовим корком, але не гумовою (вона має запах), нагрівають в руках протягом 20 хв, декілька разів збовтують, потім виймають корок і відразу нюхають. Розрізняють наступний характер та інтенсивність запаху:

- без запаху, - землистий, - слабо затхлий, - сильно болотний,

- сірководневий, - ароматизований тощо.

Смак води Визначають смак лише питної, при умові відсутності підозри на її забрудненість! Визначення смаку проводять при температурі 20-25°С і 50-60°С. Воду набирають у рот невеликими порціями і не ковтають. Відмічають не тільки смак води (солоний, гіркий, кислий, солодкий, без смаку тощо), але й присмаки (залізистий, в’яжучий тощо).

Визначення хімічних властивостейВизначення рН водного середовища є показником концентрації у

воді іонів водню. Існує шкала значень рН від 0 до 14, згідно з якою водний розчин з:

- рН-7 – нейтральний, - розчин з рН менше 7 – кислий, - а з рН більше 7 – лужний. Для більшості мешканців водних екосистем оптимальне значення

рН не повинне значно відхилятись в бік кислотності чи лужності. Так, для більшості риб найсприятливішою є вода, рН якої становить 6,7-8,6. Відхилення від цієї норми вказує на забрудненість відкритих водойм стічними водами. Визначення рН проводять безпосередньо біля водних джерел відразу після відбору проби за допомогою універсального індикаторного паперу, який представляє собою готові для застосування смужки. Для визначення рН смужку індикаторного паперу занурюють у рідину, виймають і швидко порівнюють одержане забарвлення зі шкалою, що додається, як правило, до упаковки. Порівняння треба робити у затінку або при розсіяному сонячному світлі, бажано на білому фоні. За допомогою шкали визначають рН води і називають середовище:

- сильно кисле, - середньо кисле, - слабо кисле, - нейтральне, - слабо лужне, - середньо лужне,- сильно лужне.

Визначення вмісту у воді нітратів У зв’язку з невиправданим інтенсивним застосуванням у сільському господарстві добрив, особливо азотних, саме нітрати, в більшості випадків є важливим показником екологічного неблагополуччя. У польових умовах для визначення вмісту у воді нітратів можна застосувати метод визначення нітратів з дифеніламіном. Реактиви:

1. Хлористий натрій, 20% розчин (20 г реактиву розчинюють у 80 мл дистильованої води).

2. Дифеніламін, 0,017% розчин у концентрованій сірчаній кислоті (170 мг дифеніламіну розчиняють у 50-100 мл Н2SО4 у мірній колбі на 150 мл і заповнюють колбу Н2SO4 до відмітки).

Хід визначення У пробірку вливають 1 мл води, що йде на аналіз, додають 1 краплю NaCl і обережно (по стінках пробірки), уникаючи змішування, доливають 2-3 мл розчину дифеніламіну у сірчаній кислоті. При наявності нітрат-іону на межі стику розчинів з’являється блакитне коло, швидкість появи якого та інтенсивність забарвлення залежить від вмісту NO3. Приблизну кількість NO3 визначають за даними таблиці:

№з/п

Характер забарвлення кола Вміст NO3, мг/л

1. Не з’являється протягом 5 хвилин До 0,5

2.Через 5 хвилин слабо-блакитне коло 1

3.Через 5 хвилин чітко виражене блакитне коло 2 - 3

4.Через 1 хвилину слабо блакитне коло, яке через 3-5 хвилин стає яскраво синім

5

У незабруднених водах вміщується від десятих часток до одиниці мг в одному літрі. У водах з більшим вмістом органічних речовин концентрація підвищена.

Розчинений у воді кисеньУ природні водойми кисень надходить з атмосфери у процесі

фотосинтезу водних рослин. Різні види гідробіонтів вимагають різної кількості кисню. Наприклад, форель - 10 мг/л, а карасю досить 2 мг/л.

Кисневий режим дуже мінливий та піддається як сезонному, так і добовому (до 2,05 мг/л) коливанню.

Для визначення розчиненого у воді кисню 0,2 л заповнюють досліджуваною водою, за допомогою піпетки, зануреної до дна, додають 0,6 см3 розчину йодистого калію в їдкому натрі та 0,3 см3

хлористого марганцю, збовтують, дають відстоятися і по кольору осаду судять про вміст вільного кисню.

Фарбування осаду Вміст киснюЖовтувата 1,5 мг/лСірожовта 2 мг/л

Темножовта 3 мг/лКоричнева 4 мг/л

Темно-коричнева 6 мг/лЧорна 8 мг/л

Нормальна концентрація кисню – 6-8 мг/л. Якщо нижча – воду пити не можна!

Визначення жорсткості водиЖорсткість води залежить від кількості розчиненого вапна. Її

визначають за допомогою мильного розчину, який додають у пробірку з досліджуваною водою. Після збовтування пробірки з’являється піна: її інтенсивність – свідоцтво наявності у воді карбонатів. Рекомендується використати таку градацію жорсткості води:

- утворюється багато піни – вода відносно м’яка;- піни порівняно небагато – середня жорсткість;- піни дуже мало – вода жорстка.

Завдання: Визначення назви та застосування лікарських рослинПерелік основних питань, відповіді на які повинні знати учасники

змагань:1. У який час потрібно збирати лікарські рослини і як

практично це виконується?2. Які частини лікарської рослини застосовуються в

медицині, коли і як їх заготовляють?

3. Як правильно проводиться сушіння різних видів рослин та їх окремих частин?

4. Які існують правила збереження висушеної лікарської сировини?

У практичній частині змагань учасники повинні правильно назвати надані лікарські рослини, та їх частини, що використовується в медицині (вся рослина, бруньки, трава, листки, квітки, коріння і кореневища, кора, плоди та насіння), а також групи, при лікуванні яких вони застосовуються (шлунково-кишкові, хвороби дихальних шляхів, серцево-судинні, кровозупиняючі, зміцнюючі).

Завдання: Проведення метеорологічних спостережень

Атмосферний тискВизначається за допомогою

барометра-анероїда. Тиск визначають у горизонтальному положенні приладу з точністю до 0,1 мм. Перед відліком обережно постукують по скляній кришці, щоб усунути тертя в осях барометра, а потім знімають показники.

Температура повітряВимірюється звичайним термометром на відкритій місцевості

якомога далі від великих предметів (будинків, валунів тощо). Термометр розміщується в тіні на висоті 1 м від землі. Вимірювати температуру повітря можна і за „сухим” термометром в психрометрі.

Вологість повітря

У польових умовах застосовується аспіраційний психрометр Ассміна. Його підвішують з підвітряного боку і роблять виміри за двома термометрами (лівий – сухий, правий – змочений). Чим сухіше повітря, тим більше різниця в показниках термометрів. За результатами вимірів за допомогою психрометричних таблиць визначають відносну вологість повітря.

Спостереження за вітромНапрямок вітру визначають за допомогою компасу та рейки зі

стрічкою. Компас тримають горизонтально перед собою, стають на

відкритій місцевості спиною до вітру і під північний кінець стрілки підводять нульову поділку градусної шкали. За напрямом вітру (на який вказує стрічка на рейці) на компас кладуть паличку або травинку та визначають напрям вітру.

Швидкість вітру можна визначити за шкалою Бофорта.Шкала Бофорта

Сила вітру(бали)

Швидкість вітру м/с Назва вітру Дія вітру

0 0 – 0,2 ШтильВітру нема. Дим із труб піднімається вертикально. Листя дерев нерухоме. Водна поверхня гладенька.

1 0,3 – 1,5 Тихий

Вітер ще не рухає флюгер, але вже відносить дим вбік. Рухаються окремі листки дерев. Запалений сірник не тухне. На поверхні води з’являється ряботиння, брижі.

2 1,6 – 3,3 Легкий

Вітер відчувається обличчям. Шелестить листя. Флюгер рухається. Запалений сірник швидко тухне. З’являються невеликі гребні хвиль.

3 3,4 – 5,4 Слабкий

Безперервно хитається листя і тонке гілля дерев. Майорять легкі прапори. Починає колихатися висока трава. Невеликі гребні хвиль починають перекидатися.

4 5,5 – 7,9 Помірний

Вітер піднімає пил та папірці, рухається тонке гілля дерев. По високій траві, зернових пробігають хвилі. Хвилі на воді подовжені, на деяких із них утворюється біла піна - «баранчики».

5 8,0 – 10,7 Свіжий

Гойдаються тонкі стовбури дерев. Витягаються великі прапори. Добре помітні хвилі на воді, всюди утворюються «баранчики».

6 10,8 – 13,8 Сильний

Гойдається товсте гілля дерев, шумить ліс. Висока трава і зернові часом лягають на землю. Гудуть телеграфні дроти. Вітер чутно в димоході. На воді з’являються високі гребні з

білою піною.

7 13,9 – 17,1 Міцний

Гойдаються стовбури дерев, гнеться товсте гілля. Йти навпроти вітру важко. Піднімаються високі хвилі, вітер зриває піну з гребенів і вона лягає смугами за вітром.

8 17,2 – 20,7 Дуже міцнийГойдаються великі дерева, ламаються тонкі гілки. Йти проти вітру дуже важко. Хвилі високі, подовжені.

9 20,8 – 24,4 Шторм

Вітер зриває черепицю, ламається велике гілля дерев. Гребні хвиль перекидаються і розсипаються в бризки, погіршуючи видимість.

10 24,5 – 28,4 Сильний шторм

Вітер руйнує будівлі, з коренем вириває дерева. Хвилі дуже високі з утворенням гребенів. Сильний гуркіт хвиль подібний до ударів.

11 28,5 – 32,6 Жорстокий шторм

Вітер робить великі руйнування. Хвилі на морі настільки високі, що судна невеликого і середнього розміру часом зникають із поля зору.

12 32,7 і більше

УраганВітер вириває з коренем великі дерева, призводить до катастрофічних руйнувань.

В окремих випадках під час спостережень напрямок вітру постійно змінюється, тоді в графі „напрямок” пишуть „перемінний”.

Спостереження за хмарамиВизначають кількість і форму хмар. Для означення хмарності за

10-бальною шкалою визначають ступінь покриття небосхилу хмарами. Якщо все небо вкрите хмарами, то хмарність „10 балів”; безхмарне небо або незначна кількість хмар, що займає менше 1/20 частини неба, „0” балів. Якщо хмарами вкрита 0,1; 0,2; 0,3… площі неба, то хмарність відповідно становить 1; 2; 3... бали.

Форму хмар краще визначати, використовуючи „Атлас хмар”. За міжнародною класифікацією розрізняють 10 основних видів хмар різних ярусів.

До верхнього ярусу (вище 6 км) відносяться:- перисті, - перисто-купчасті,- перисто-шаруваті хмари.Перисті хмари – це окремі прозорі хмари волокнистої структури,

які мають білуватий відтінок. Іноді вони мають вигляд паралельних ниток або смуг, іноді, навпаки, їх волокна заплутані і розкидані по небу окремими плямами. Складаються із найдрібніших льодяних кристалів.

Перисто-купчасті хмари – тонкі та прозорі хмари, як і перисті, але складаються із дрібних елементів у вигляді пластівців, розташованих паралельними хвилями. Ці хмари зазвичай утворюють своєрідне „купчасте” небо.

Перисто-шаруваті хмари – тонкі, напівпрозорі та білуваті або молочного відтінку прошарки. Бувають однорідними, як шар туману, або волокнистими. Можуть закривати все небо і часто утворюють гало навколо Місяця або Сонця.

До середнього ярусу (від 2 до 6 км) відносяться:- висококупчасті,- високошаруваті хмари.Висококупчасті хмари – білі або сірі хмари у вигляді прошарків,

шарів та гряд із пластин, округлих форм, валів. Ці елементи хмар зазвичай різко окреслені, але бувають і розмитими.

Високошаруваті хмари – сіруватий або синюватий світлий шар хмар, волокнистий, у вигляді білого та сірого шмаття по всьому небу або однорідної структури. Сонце і Місяць просвічуються крізь них, як крізь матове скло.

До нижнього ярусу (нижче 2 км) відносяться:- шарувато-купчасті,- шарові,- та шарувато-дощові хмари.

Шарувато-купчасті хмари – хмари у вигляді сірих або білих шарів і гряд, як правило з більш темними частинами, які складаються із окремих елементів, великих та щільних, що мають сірий колір. Слово „купчасті” вказує на скупченість, громіздкість хмар.

Шаруваті хмари – сірий прошарок хмар, дуже схожий на туман, що піднявся над землею на сотню метрів. Шаруваті хмари закривають великий простір неба. Іноді вони мають вигляд рваних шматків.

Шарувато-дощові хмари – темно-сірий покрив хмар, похмурого вигляду.

У вертикальному напрямку (основа хмар – на рівні нижнього ярусу, а вершина на висоті 8-12 км і більше) розвиваються:

- купчасті,- купчасто-дощові хмари.

Купчасті хмари – щільні, різко окреслені, з плоскою, порівняно темною основою, розташованою на висоті до 2 км, та куполоподібною, білою вершиною, що клубами піднімається вгору.

Купчасто-дощові хмари – хмари, які швидко ростуть на велику висоту, потужні маси хмар у вигляді гори або величезної вежі, у верхній частині якої утворюються кристали льоду. Пік хмари зазвичай вирівнюється і отримує форму ковадла або величезного снопа. Верхня межа хмар досягає 11-12, іноді – 14 км. Ці хмари часто називають грозовими.

Таблиця «Опис хмар»

Назва Висо-та

Зовнішній вигляд Ум. поз.

Верхній ярус (складаються тільки з льодових кристаликів – опадів не несуть)Перисті 6 – 11

кмОкремі паралельні чи спутані нитки, пір’їни, хвости.

Перисто-шаруваті

6 – 9 км

Однорідна тонка біла вуаль волокнистої структури (на них спостерігається гало).

Перисто-купчасті

6 – 8 км

Окремі пластівці, чи тонкі білі паралельні хвилі, брижі.

Середній ярус (льодові кристалики та крапельки води)Високо-шаруваті

2 – 6 км

Біла чи сіра, іноді хвиляста вуаль з окремими темнішими скупченнями (на них спостерігаються вінці навколо світил). (Іноді можливі слабкі опади)

Високо-купчасті

2 – 6 км

Білі чи сірі хвилясті, наче скручена вата, крізь які просвічує Місяць та Сонце. (Іноді можливі слабкі опади)

Нижній ярус (влітку – з крапельок води, взимку – кристаликів льоду)Шарувато-купчасті

0,2 – 2 км

Сірі з вираженою структурою у вигляді хвиль чи пластин (схожих на чечевиці). (Слабкий сніг чи дощ)

Шаруваті 0,1 – 2 км

Непрозора однорідна сіра вуаль, схожа на туман. (Мряка, слабкий сніг).

Шарувато-дощові

0,1 – 2 км

Суцільна непрозора темно-сіра пелена з низькими уривками хмар. (Тривалий невеликий дощ чи сніг)

Хмари вертикального розвитку (складаються з крапельок води, у потужних – ще й з кристаликів льоду)

Купчасті 0,4 (1,5) – 6 км

Нагадують окремі білі шматки вати, іноді з пласкою темною основою. (Опадів не несуть)

Купчасто-дощові (грозові)

0,4 (1,5) – 10 км

Масивні хмари з великою темною основою та білими вершинами, які нагадують ковадло з кінськими хвостами.(Зливи, грози, іноді – з градом, снігова крупа)

Умовні позначення хмарності

0, 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10 балів.

A B

C D

E F

G H

K L

Відповідність малюнків та назв хмар: A – перисті, B – шарувато-купчасті, C – перисто-купчасті, D – шаруваті, E – перисто-шаруваті, F – шарувато-дощові, G – висококупчасті, H – купчасто-дощові, K – високошаруваті, L – купчасті.

VII. Додаток ВМорфологічні ознаки ґрунтів

Ґрунт - це поверхневий шар земної кори, видозмінений під впливом фізичного, хімічного і органічного вивітрювання, це ланка, що зв’язує живу та неживу природу. Складається з твердих речовин, ґрунтової води, повітря і живих організмів. Процес утворення ґрунтів пов’язаний з кліматом, рослинністю, рельєфом, діяльністю мікроорганізмів, мінеральним складом підґрунтям і працею людини.

Найважливіші морфологічні ознаки ґрунтів: - забарвлення, - структура, - будова, - механічний склад, - новоутворення, - включення.

Забарвлення - це одна з важливих морфологічних ознак, за якою деякі ґрунти навіть одержали назву (чорноземи, каштанові, буроземи, сіроземи).

Забарвлення ґрунту та його окремих горизонтів може дати багато для розуміння суті процесів, що проходять у ґрунті, його генезису (походження), оскільки воно відображає хімічний склад твердої фази. Ця морфологічна ознака має велике агрономічне значення. Практики-землероби знають, що родючість ґрунту залежить від багатства його на гумус, а значить – від наявності і інтенсивності чорного або темно-сірого кольору.

Найбільш важливими для забарвлення ґрунту є такі три групи сполук:

1) гумус;

2) сполуки заліза; 3) кремнієва кислота, СаСО3 та каолін.Гумусові речовини в більшості випадків зумовлюють чорне,

темно-сіре, сіре забарвлення ґрунту. Часом чорне забарвлення може бути зумовлене й іншими причинами: невеликими плямами (пунктуаціями) оксидів і гідроксидів марганцю (підзолисті ґрунти), сірчистого заліза (болотні ґрунти), материнської породи (юрські глини, вуглисті сланці).

Окисне залізо надає ґрунтові червоного, брудно-помаранчевого та жовтого кольору. Зі сполук Fe3+ найбільшу роль у забарвленні відіграють його безводні та водні оксиди.

Сполуки закисного заліза надають ґрунтові сизуватих, зеленуватих, голубуватих тонів (вівіаніт Fe3(PО4)2·H2О в болотних ґрунтах). Кремнезем (SiO2), вуглекислий кальцій (СаСО3), каолініт (H2Al2Si2O4·H20) зумовлюють білий та білястий колір. У деяких випадках помітну роль у білястих відтінках відіграють гіпс (CaSО4·2H2О), легкорозчинні солі (NaCl, Na2SО4 та інші).

Структура. Ґрунти поділяються на структурні і безструктурні. У безструктурному ґрунті окремі механічні елементи (піщинки, пилуваті частинки) перебувають у вільному стані й не зв’язані одна з одною. У структурному – вони поєднані в агрегати різної величини та форми, які і надають ґрунту певної структури. Структура ґрунту, створюючи сприятливий водний та повітряний режими, є одним з вирішальних факторів його родючості. Найсприятливішою структурою є горіхувато-зерниста з агрегатами розміром від 10 до 0,25 мм.

Найголовніші види структури ґрунту (за С.О.Захаровим):

I тип: 1 – крупногрудкувата; 2 – грудкувата; 3 – дрібногрудкувата; 4 – крупногоріхувата; 5 – горіхувата; 6 – дрібногоріхувата; 7 – крупнозерниста; 8 – зерниста; II тип: 9 – стовпчаста; 10 – призматична; III тип: 11 – сланцювата; 12 – пластинчата; 13 – листова.

Будова ґрунту - щільність та пористість, які зумовлюють його водопроникність і аерацію.

За ступенем щільності ґрунти поділяються на:- злиті (дуже щільні), - щільні, - пухкі,- розсипчасті. Злитий стан характеризується дуже щільним приляганням

часток, які утворюють здебільшого зцементовану масу. Ніж у неї входить важко, його можна тільки увігнати. Характерний для ілювіальних горизонтів, солонців і зцементованих озалізнених горизонтів підзолистих ґрунтів. Щільний стан (консистенція) потребує значних зусиль для вдавлювання ножа в ґрунт. Вона типова для ілювіальних горизонтів суглинкових та глинистих ґрунтів. Пухка консистенція спостерігається в добре оструктурених гумусових горизонтах, а також в орних, якщо ґрунт обробляли в стиглому стані. Розсипчаста консистенція характерна для орних горизонтів, піщаних і супіщаних ґрунтів, у яких частинки ґрунту не зв'язані між собою.

Пористість (шпаруватість) характеризується формою та величиною пор усередині структурних відмін і між ними. За розташуванням пор усередині структурних відмін розрізняють такий стан ґрунту:

1) тонкопористий – ґрунт пронизаний порами діаметром менше 1 мм;

2) пористий – ґрунт містить пори діаметром 1-3 мм;3) губчастий – зустрічаються пустоти розміром від 3 до 4 мм;4) ніздрюватий – є пустоти діаметром 5-10 мм;5) комірчастий – пустоти перевищують 10 мм;6) трубчастий – пустоти у вигляді каналів, проритих

землерийками.

Механічний склад ґрунту - це співвідношення в ґрунті часток різної величини.

Залежно від вмісту глини та піску ґрунти поділяються на такі групи:

- легкі, - середні суглинисті, - важкі,- глинисті.

Кращим ґрунтом щодо механічного складу є легко- і середньо-суглинисті, які мають найсприятливіший водний, повітряний та поживний режим. Визначити механічний склад ґрунту нескладно. Для цього ґрунт скачують у ковбаску. Якщо він не формується – це піщаний, якщо формується і розсипається – суглинистий, якщо не розсипається – глинистий.

Новоутворення – це нагромадження речовин різної форми й хімічного складу, які формуються та відкладаються в горизонтах ґрунту в процесі ґрунтоутворення.

Хімічні новоутворення за формою поділяються на такі групи:1) вицвіти та нальоти – хімічні речовини виступають на

поверхні ґрунту або на стінці розрізу в вигляді тонесенької плівки;2) кірки, примазки, патьоки – виступають на поверхні ґрунту

або по стінках тріщин і утворюють шар невеликої товщини;3) прожилки та трубочки – речовини займають ходи черв’яків

або коренів, пори та тріщини ґрунту;4) конкреції та стягнення – скупчення різних речовин

більш-менш округлої форми;5) прошарки – речовини накопичуються у великих кількостях,

насичуючи окремі шари ґрунту.

За складом хімічні новоутворення бувають:

1) легкорозчинні солі (NaCl, CaCl2, Na2SО4 тощо). Вони трапляються в засолених ґрунтах в умовах степу, пустелі. Найбільш характерні їх форми – нальоти, вицвіти, білі кірки і примазки, крупинки та окремі кристалики солей;

2) гіпс (СаSО4·2Н2О). Також зустрічається в засолених ґрунтах, білого й жовтуватого кольору, у вигляді окремих прожилок, псевдоміцелію (густої сітки дуже тоненьких прожилків), конкрецій, іноді – скоринки або вицвіту на поверхні ґрунту. Характерний для каштанових, бурих напівпустельних, засолених ґрунтів, сіроземів;

3) вапно (СаСО3) – білого кольору, зустрічається в дуже різноманітних формах у товщі профілю. До найбільш розповсюджених відносять плями й вицвіти розпливчастої форми; плісняву зі скупчень дуже тонких кристалів; білоочки – яскраві, компактні, різко окреслені плями; прошарки й псевдоміцелій по тонких порах ґрунту; трубочки з маси кристалічного або борошнистого вапна по ходах коренів; конкреції; прошарки мергелю, що можуть досягати декілька десятків сантиметрів у товщину. Розрізняються за скипанням з 10%-м розчином НCI. Характерні для чорноземів, каштанових, бурих напівпустельних, засолених та низки інших ґрунтів;

4) гідроксиди заліза (Fe3+), алюмінію, марганцю у комплексі з органічними речовинами й сполуками фосфору – іржаво-бурого, вохристого, кавового або чорного кольору. Основні форми – натікання (плівки, примазки), плями розпливчастої форми, конкреції, трубочки, ортзанди (тонкі ниткоподібні прошарки) у піщаних ґрунтах; ортштейни (більш потужні прошарки, які цементують масу ґрунту). Характерні для підзолистих, дерново-підзолистих, заболочених і болотних ґрунтів;

5) сполуки двовалентного заліза (FeCО3, Fe3(PО4)2·8H2О) – блакитного, сизуватого або зеленкуватого кольору. Форми – розпливчасті плями та вицвіти в болотних і заболочених ґрунтах. На свіжих зразках вирізняються легко, а на висушених зникають, тому що окислюються (чи окиснюються?) на повітрі до бурого кольору;

6) кремнезем (SiО2) – білястого кольору, утворює присипку на поверхні структурних відмін. Характерний для сірих лісових ґрунтів, опідзолених чорноземів, солодей. Розпізнається важко, рекомендується розламати структурну відміну і порівняти колір її поверхні та внутрішньої маси;

7) гумусові речовини – чорного або темно-бурого кольору, утворюють патьоки, надаючи агрегатам глянцюватого вигляду. Зустрічаються в середній частині профілю підзолистих і

солонцюватих ґрунтів, солонців, солодей та інших ілювійованих ґрунтів.

Серед біологічних новоутворень у ґрунтах зустрічаються:1) копроліти – екскременти червів і личинок комах, частинки

ґрунту, що пройшли через їх органи травлення. Мають вигляд добре склеєних водостійких однорідних грудочок ґрунту, зустрічаються в пустотах, пророблених тваринами, та на поверхні ґрунту, характерні для багатих на фауну ґрунтів;

2) кротовини – ходи землерийок, засипані масою ґрунту, являють собою великі плями округлої або овальної форми, що за кольором і станом різко відрізняються від іншої маси горизонту, типові для чорноземів;

3) кореневини – сліди зігнилих великих коренів дерев, характерні для лісових ґрунтів;

4) червоточини – хвилясті ходи-канальці дощових черв’яків, зустрічаються в багатьох ґрунтах;

5) дендрити – відбитки дрібних коренів на поверхні структурних відмін, часто забарвлені в темний колір за рахунок гумусу, утвореного при розкладі коренів, зустрічаються в різних ґрунтах.

Включення - це сторонні тіла в профілі ґрунту, присутність яких не пов’язана з процесом ґрунтоутворення (уламки твердих гірських порід, залишки будівельного сміття тощо).

До включень належать:1) літогенні (кам’янисті) включення – уламки гірських порід;2) біогенні – залишки тварин і рослин у вигляді раковин, кісток,

коренів, уривків листя, хвої;3) антропогенні – уламки цегли, черепки посуду тощо,

зумовлені діяльністю людини. Родючість ґрунту - це здатність забезпечувати рослини

вологою, повітрям та поживними речовинами під час вегетації. Родючість значною мірою визначається кількістю і якістю гумусу (перегною). Утворення гумусу здійснюється під впливом мікроорганізмів з рослинних та тваринних решток. До складу ґрунтів входить 45 різних елементів, але найпоширенішими є вуглець, кисень, водень, азот, кремній, алюміній, залізо, кальцій, натрій, сірка, фосфор, титан і марганець.

Найчастіше рослини зазнають нестачі азоту, фосфору, калію. Значна частина мінеральних речовин міститься в ґрунті у формі мінеральних сполук. Більшість поживних речовин засвоюються

рослинами з ґрунтового розчину, який утворюється водою, що, проникаючи у ґрунт, вилучає з нього розчинні речовини.

Класифікація ґрунтових горизонтівДля кожного природного типу ґрунтоутворення характерна своя

сукупність горизонтів. Всі горизонти та профілі взаємно пов’язані і взаємно зумовлені. Вони формуються в процесі генезису ґрунту з материнської породи одночасно як єдине ціле. Отже, профіль ґрунту – це генетична цілісність всіх його горизонтів.

У свій час В. В. Докучаєв виділив в ґрунті всього три генетичних горизонти і позначив їх першими літерами латинського алфавіту:

А - поверхневий гумусо-акумулятивний, В - перехідний до материнської породи, С - материнська порода, підґрунтя. З накопиченням знань про ґрунти ця номенклатура горизонтів

стала недостатньою. Над її доповненням і удосконаленням працювали Г. М. Висоцький, К. Д. Глінка, С. О. Захаров, Д. Г. Віленський, Б. Б. Полинов, тощо.

Схема індексів основних генетичних горизонтів ґрунту( за В. В. Докучаєвим)

У тридцятих роках нинішнього століття український ґрунтознавець О. Н. Соколовський (1936) запропонував принципово нову систему індексів. Детальніше її розробили його учні (М. К. Крупський та інші, 1979). Систему індексів О. Н. Соколовського в наш час з успіхом використовують в Україні.

Н0 – лісова підстилка;

НD – дерново-гумусовий горизонт;

H – гумусовий горизонт;

Hp – перехідний горизонт;

HE – гумусово-елювіальний горизонт;

Td – торфово-дерновий горизонт;

E – елювіальний (горизонт вимивання );

I – ілювіальний (вмивний горизонт );

P – материнська порода.

Хімічний склад ґрунту і його практичне значення

Ґрунти утворюються під впливом клімату, живих організмів, складу і будови материнських гірських порід, рельєфу місцевості та віку території. Від клімату залежить кількість опадів, що впливає на розвиток рослинності, життєдіяльність мікроорганізмів, розчин різних сполук у ґрунті і їх переміщення. Температура впливає на перебіг хімічних та біохімічних реакцій.

У результаті взаємодії багатьох складних процесів формується хімічний склад ґрунту.

Оскільки ґрунт є верхньою частиною кори вивітрювання літосфери, то саме він майже повністю успадковує її хімічний склад (табл. 6). Проте саме майже повністю, а не на 100 відсотків, оскільки внаслідок впливу живої речовини вміст деяких елементів зазнає кардинальних змін у порівнянні з літосферою. Вміст основних хімічних елементів у літосфері та ґрунті, %

Елемент Вміст у літосфері

Вміст у ґрунті Елемент Вміст у

літосферіВміст у ґрунті

О 47.2 49.0 Mg 2.10 0.63

Si 27.6 33.0 С 0.10 2.00А1 8.8 7.13 S 0.09 0.085Fe 5.1 3.80 P 0.08 0.08Са 3.6 1.37 Сl 0.045 0.01Na 2.64 0.63 Мn 0.09 0.085К 2.60 1.36 N 0.01 0.10Отже, як у літосфері, так і в ґрунті близько половини займає

кисень. Друге місце (майже четверта частина) – кремній. Приблизно десяту частину – алюміній та залізо. Всього лише декілька відсотків займають кальцій, магній, натрій, калій. На всі інші елементи, за винятком вуглецю, припадає менше одного відсотка.

Хімічний склад ґрунту суттєво впливає на його родючість, на його фізичні і біологічні властивості.

Ґрунт містить мікроелементи (азот, фосфор, калій, кальцій, магній, сірку, залізо, тощо) та мікроелементи (бор, марганець, молібден, мідь, цинк, тощо), які рослини споживають у невеликих кількостях. Їх співвідношення і визначає хімічний склад ґрунту. Він залежить від вмісту елементів в материнській породі, кліматичних факторів, рослинності. Чим більше зволожений ґрунт, тим переважно бідніше мінеральними сполуками її верхні горизонти.

Хімічний склад ґрунту постійно видозмінюється під впливом життєдіяльності організмів, клімату, діяльності людини. При внесенні добрив ґрунт збагачується поживними речовинами.

В залежності від наявності тих чи інших хімічних елементів виділяють кислотність ґрунту. Основне природне джерело кислотності ґрунту – органічні кислоти. Вони утворюються при розкладі рослинних залишків мікроорганізмів без доступу повітря і просочуються в товщу ґрунту з атмосферною вологою. Підкислення ґрунту відбувається також, коли опади вимивають кальцій та магній з кореневого шару. Кислоти можуть накопичуватися в ґрунті і від систематичного застосування так званих фізіологічних кислотних добрив (сульфат амонію, хлористий амоній, тощо).

Кислотність ґрунту викликають іони водню, які утворюються при дисоціації кислот та гідролітичних кислих солей, а також поглинуті найдрібнішими частинками ґрунту - колоїдами, які можуть переходити в ґрунтовий розчин. Підвищена кислотність негативно впливає на ріст і розвиток більшості культурних рослин, заважає сприятливому ходу мікробіологічних процесів в ґрунті. Особливо чутливі до підвищеної кислотності люцерна, пшениця, кукурудза, тощо.

Серед хімічних явищ пов’язаних з ґрунтом також виділяють засолення ґрунтів. Засоленням ґрунтів називається збільшення переважного вмісту легкорозчинних солей в ґрунті (понад 0,25%), що призводить до утворення солонцюватих та солончакових ґрунтів.

Розумне регулювання хімічного складу ґрунту може підвищувати родючість ґрунту, і навпаки, невміле використання мінеральних добрив, неправильна обробка ґрунту – може змінити хімічний склад ґрунту в негативну сторону та стати причиною спустошення родючих земель.

Археологія та закон

Витяг з закону України „Про охорону археологічної спадщини”

Стаття 1 Археологічна спадщина України – сукупність пам’яток

археології, що перебувають під охороною держави, і пов’язані з ними території, а також рухомі культурні цінності (археологічні предмети), що походять з об’єктів археологічної спадщини.

Пам’ятка археології (археологічна пам’ятка) – об’єкт археологічної спадщини національного або місцевого значення, який внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Охорона археологічної спадщини — комплекс здійснюваних відповідно до законодавства України заходів держави, а також громадян, спрямованих на облік (виявлення, наукове вивчення, класифікацію, картографування, державну реєстрацію), захист, збереження, належне утримання, відповідне використання, консервацію, реставрацію, реабілітацію та музеєфікацію об’єктів археологічної спадщини, а також поширення знань про археологічну спадщину.

Археолог – вчений (громадянин України, іноземець або особа без громадянства), який має відповідні фахову освіту і кваліфікацію, професійно провадить археологічні дослідження та супроводжує їх науковою звітністю і публікацією наукових результатів.

Археологічні розкопки – вид наукового дослідження археологічної спадщини, який являє собою вивчення археологічних залишків на території об’єкта археологічної спадщини та включає, зокрема, земляні роботи, які руйнують досліджуваний об’єкт частково або повністю.

Відкритий лист – єдиний кваліфікаційний документ, який засвідчує фаховий рівень дослідника і дає право на проведення наукового дослідження археологічної спадщини.

Дозвіл – документ встановленого зразка, виданий центральним органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини, який дає право на проведення земляних робіт на об’єкті археологічної спадщини. Дозвіл видається досліднику, який отримав кваліфікаційний документ (відкритий лист).

Стаття 10Право на проведення наукових досліджень археологічної

спадщини надається виключно археологам, які мають практичний досвід проведення археологічних робіт (розкопок, розвідок), виконують вимоги законодавства України про охорону культурної спадщини.

Дозволи на проведення археологічних розвідок, розкопок надаються за умови дотримання археологом вимог охорони археологічної спадщини та наявності у нього відкритого листа – кваліфікаційного документа, виданого Інститутом археології Національної академії наук України.Стаття 18

Знахідки, одержані в результаті археологічних досліджень (нерухомі і рухомі предмети, які були пов’язані з об’єктом археологічної спадщини та виявлені і задокументовані під час археологічних досліджень), є державною власністю.Стаття 19

Юридичні та фізичні особи, у користуванні або власності яких перебувають археологічні об’єкти або предмети, зобов’язані:

дотримуватися всіх правил охорони і використання археологічних об’єктів або предметів;

виконувати всі необхідні роботи виробничого характеру згідно з дозволом;

негайно інформувати про ново виявлені об’єкти або предмети в межах території, яку вони використовують для своєї діяльності;

сприяти і не перешкоджати будь-яким роботам з виявлення, обліку та вивчення археологічних об’єктів або предметів.Стаття 22

Юридичні і фізичні особи, дії або бездіяльність яких завдали шкоди археологічній спадщині, несуть відповідальність відповідно до законодавства України.Стаття 298

Знищення, руйнування або пошкодження пам'яток – об’єктів культурної спадщини та самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам’ятці

1. Умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження пам’яток – об’єктів культурної спадщини – караються штрафом до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені щодо пам’яток національногозначення, – караються позбавленням волі на строк до п’яти років.

3. Діяння, передбачені частинами першою або другоюцієї статті, вчинені з метою пошуку рухомих предметів,що походять із об’єктів археологічної спадщини, – караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

4. Діяння, передбачені частинами першою або другоюцієї статті, вчинені службовою особою з використаннямслужбового становища, – караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

Витяг з закону України„Про охорону культурної спадщини”

Стаття 36Припинення земляних робіт у разі виявлення знахідки

археологічного або історичного характеру1. Якщо під час проведення будь-яких земляних робіт виявлено

знахідку археологічного або історичного характеру, виконавець робіт зобов’язаний зупинити їхнє подальше ведення і протягом однієї доби повідомити про це відповідний орган охорони культурної спадщини та орган місцевого самоврядування, на території якого проводяться земляні роботи.

2. Земляні роботи можуть бути відновлені лише згідно з письмовим дозволом відповідного органу охорони культурної спадщини після завершення археологічних досліджень відповідної території.

Зразки давнього грецького посуду

Пеліка: для зберігання Алабастра: для зберігання твердих та рідких продуктів ароматичних олій

Піфос: для зберігання Стамнос: для зберігання олії та зерна та розливу вина

Кілік: для пиття Канфар: чаша для пиття або жертовних виливань

Лекіф: зазвичай використовувався Ойнохоя: посуд для для ароматичних олій вина

Археологічний словничокАбсолютний вік – в археології час події, період існування археологічної культури, пам’ятки відносно прийнятої системи літочислення, встановлений за допомогою методів інших наук. В археології України його встановлюють у роках відносно

християнської системи літочислення, тобто „до” і „після” Різдва Христова, або до і після нової ери (н. е.). Абсолютний вік пам’яток трипільської культури визначають за допомогою радіовуглецевого методу (метод С), методу археомагнітного датування. Реальний вік пам’яток за даними С дають калібровані дати.Автохтонна культура (з гр.– корінні мешканці) — культура, в тому числі й археологічна культура, яка виникла та розвинулась на тій самій території, яку вона займає. Амфора – умовна назва форми посудини з опуклим тулубом, вузьким горлом і двома ручками. Ангоб – тонкий шар рідкої глини, яким покривалася поверхня сформованого керамічного виробу перед випалюванням. Андрогін – сакральний образ, що поєднує ознаки як чоловічої, так і жіночої статі. Відповідає уявленням про божество як вищу досконалу істоту, яка поєднує всі можливі сенси та опозиції, в тому числі чоловіче і жіноче. Антропоморфізм – перенесення людських рис та властивостей на предмети матеріальної культури, явища природи, тварин і рослини. Яскраво проявився у створенні різноманітних сакральних антропоморфних, головним чином, жіночих образів у скульптурі (антропоморфна пластика), керамічних виробах (антропоморфний посуд), орнаментації (антропоморфні зображення), амулетах з міді, кістки, рогу тощо.Антропоморфна кераміка – посуд у вигляді людини або наділений окремими людськими рисами чи символами людини. Традиція виготовлення антропоморфної кераміки дуже архаїчна і має витоки в балканському неоліті. Артефакт (лат. artefactum – „штучно зроблений”) – предмет неприродного походження. Артефактами називають знахідки, зроблені людиною та знайдені під час розкопок.Археологічна культура – одне із основних понять в археології, введене в науковий обіг у XIX ст. Під археологічною культурою найчастіше розуміють сукупність археологічних знахідок і комплексів, артефактів на певній території та в певний час. Назви археологічних культур – умовні, звичайно їх дають за місцем перших розкопок (знахідок). Поняття „археологічна культура” є одним з інструментів для наукового аналізу старожитностей. Деякі дослідники вважають, що археологічна культура може відповідати певному етносові (племені, племенам) або етнічній спільності (народу, народності). Але етнос (етнічна спільність) у інших випадках цілком може відповідати кільком археологічним культурам і навпаки.

Барботин – спосіб орнаментації посуду, завдяки якому поверхні посуду надається рельєфна шорстка структура. Біконічні посудини – назва форми посуду. Такі посудини мають верхню та нижню частини, виконані у формі зрізаних конусів, які поєднані широкими основами. Виготовлення біконічних посудин здійснювалося за допомогою глиняних шаблонів і стрічковим способом. У місцях стику конуси з’єднували з внутрішньої сторони за допомогою глиняних джгутів або стрічок.Біноклеподібні посудини – форма культової кераміки трипільської культури (кінець Трипілля А, перша половина V тис. до н. е – кінець Тріпілля С І .– поч. С II, друга половина IV тис. до н. е). „Біноклі” мають вигляд двох циліндрів з поставленими на них вгорі та знизу конічними чи напівсферичними чашами, які мають наскрізні отвори, чи без них. Чаші і середні частини циліндрів з’єднані перемичками. Середня перемичка іноді має антропоморфний вигляд. „Біноклі” знаходять під час досліджень трипільських будівель. Були випадки знахідок таких посудин з попелом та перепаленими кістками на вівтарях. Кількість знахідок в окремій споруді – від одного до десяти і більше.Біхромний розпис – техніка оздоблення кераміки двома кольорами; один із них утворює фон, або використовуються обидва кольори для створення орнаментальної композиції. Часто двокольоровий розпис пов’язаний з канелюрами та прокресленими лініями. Найдавніша техніка біхромного розпису: нанесення візерунка білою фарбою по сірому або блідо-червоному фону; поверхня посудин майже полірована. Бовин – назва зображень великої рогатої худоби або тура в зооморфній пластиці трипільської культури. Букраній – символічне зображення голови або рогів великої рогатої худоби. Символ поширений в Трипіллі-Кукутені з раннього етапу. Букраніями завершувалися ручки керамічних черпаків, спинки теракотових стільців-тронів, дахи моделей храмів, оздоблювався різноманітний посуд. Мотиви букраніїв зустрічаються в розписах на кераміці трипільської культури. В Усатівському могильнику знайдено голову бика з вапняку.Вертикальний ткацький верстат – пристрій для виготовлення тканини, який використовувався за часів трипільської культури. Під час археологічних досліджень знаходять глиняні відтяжки різної форми (конічні, кулеподібні, пірамідальні), які призначалися для натягування ниток основи на дерев’яній рамі, встановленій вертикально.

„Гусенична” – вид шнурового орнаменту. Утворюється відтискуванням намотаного на паличку шнура („перекручений шнур”). Доісторичний період – період історії суспільства до появи писемності. Термін широко вживається в європейській археології, синонім слова „праісторичний”. Трипільську культуру відносять до доісторичного періоду.Доместикація (з лат. – одомашнення) – одомашнення диких видів рослин або тварин шляхом добору, приручення, утримання та розведення в штучних умовах, які створено людиною. На момент формування трипільської культури, як свідчать дослідження, були одомашнені всі види рослин і тварин, яких вони вирощували та тримали у своєму господарстві.Жертвоприношення – релігійний обряд, під час якого за допомогою предметів з особливим священним статусом установлюються відносини між людиною й вищими силами. При цьому об’єкт жертвування переходить із сфери мирського до сфери сакрального. Жертвуванню відповідають різні форми жертовної дії: узливання, підношення, заклання, культова трапеза, спалення, урочиста мовна обіцянка, яка супроводжує ритуал, тощо.Заглиблений орнамент – вид орнаменту на керамічних виробах трипільської культури. За способами нанесення поділяється на: 1) прокреслений, коли утворюється продряпана лінія різної ширини; 2) вдавлений, при якому отримують широкі неглибокі смуги та жолобки – канелюри;3) різний; 4) штампований орнамент.

Доповнювався фарбуванням після випалу, про що свідчать сліди білої, червоної, а на етапі В II – чорної фарби. Кожен спосіб нанесення заглибленого орнаменту може застосовуватися окремо або в різноманітних комбінаціях.Зерновик – посудина великого розміру, в якій могли зберігати запаси зерна. Відомі зерновики, об’єм яких сягає понад 100 л. Назву вживають умовно до всіх форм закритих посудин значних розмірів.Зернотерка – пристосування для розмелювання зерна, яке складалося з двох каменів. Поверхня нижнього грубого твердого каменя в процесі роботи згладжувалася і набувала чашоподібної форми. Зверху по ньому зерно розтиралося розтирачем. У житлах трипільської культури знаходять іноді по декілька штук зернотерок, іноді в комплекті з розтирачами, причому трапляються зернотерки

досить великого розміру, довжиною до 0,5 м. Відомі робочі місця для розмелювання зерна у вигляді зернотерки, вмазаної в глину.Зооморфний – перша складова виразів, які позначають подібність зображення до тварини.Зооморфна пластика – керамічні вироби, які зображують прояв сакрального в образі тварини. Глиняні зооморфні статуетки трипільської культури зображують різних тварин – бовинів (биків, корів), овидів (баранів, овець), а також кіз, свиней, собак, лисиць, ведмедів, оленів. Знайдені під час розкопок фігурки утворюють своєрідні набори з декількох типів та різних образів. Виявлені для Трипілля образи і типи статуеток поширені в землеробському світі Європи, що вказує на інваріантність зооморфної пластики для широкого кола археологічних культур протягом неоліту та енеоліту. У вигляді статуеток тварин відтворювалася група спільних зооморфних символів.Зооморфні зображення – зображення у вигляді тварин або наділені їхніми рисами. Інвентар поховальний – загальна характеристика предметів, що супроводжують поховання. Поховальний інвентар відбиває не тільки розвиток матеріальної культури, але й певні ідеологічні уявлення стародавнього населення. В археологічній літературі має синоніми: посмертний, супровідний, супутній, напутній. Під час археологічних досліджень поховальних пам’яток трипільської культури виявлено інвентар: керамічний посуд (в тому числі спеціальний поховальний посуд), антропоморфну пластику, прикраси (намиста з міді та глини, мінералів, підвіски із зубів тварин, мідні намистини, браслети тощо), зброю (сокири-молоти, кинджали, стріли), знаряддя праці (ножі, скребачки, сокири тощо).Калібровані дати – дати, отримані радіовуглецевим методом, які були відповідно оброблені, тобто відкалібровані для отримання реального календарного віку пам'ятки. Канелюри – умовна назва способу орнаментації кераміки трипільської культури у вигляді широких жолобків, які утворювалися вдавленням глини у стінки посуду. Кинджали кістяні – предмети озброєння, виготовлені з кісток тварин. Для виготовлення кинджалів використовували розколоті по довжині трубчасті кістки великої рогатої худоби. Вироби мають вигляд клиноподібних пластин довжиною 15-30 см, шириною 2-4,6 см, товщиною 2-6 мм. Звичайно на лезі різьбленням позначена нервюра. Наявність нервюри може свідчити про наслідування

металевим прототипам. Руків’я орнаментоване паралельними лініями. Частина виробів неорнаментована.Конвенціональні дати – дати, отримані за радіовуглецевим методом датування, календарний вік яких визначений на підставі уявлень про сталий рівень вмісту С в атмосфері Землі. Для отримання конвенціональної, або некаліброваної, дати досить відняти від дати зразка (від наших днів) 1950 років. Наприклад, 5000 років тому відповідатимуть 3050 р. до н. е. Кратер – умовна назва форми столової кераміки. Кратерами (кратероподібними посудинами) в описах кераміки звичайно називаються середні та великі за розмірами широко відкриті посудини з високою горловиною (до половини висоти посудини), діаметр якої майже відповідає діаметру плічок. Кремінь – камінь, мінеральне утворення, складовим якого є кварц і халцедон, твердий, але крихкий, поширений у всьому світі. Йому людина надавала перевагу при виготовленні знарядь праці всюди, де він був доступний аж до початку широкого застосування виробів з металу. Звичайно кремінь залягає в масі крейди або вапняків у вигляді конкрецій різного розміру, що іноді утворюють пласкі лінзи. Мікрокристалічна структура кременю дає змогу розщеплювати його в будь-якому напрямі, одержуючи в результаті сколи бажаної форми. Основним прийомом обробки кременю є розколювання, рідше застосовувалося шліфування. Поняття „кремінь” в працях археологів часто використовувалось як назва будь-яких знахідок з кременю взагалі: виробів, заготовок, запасів (наприклад: „кремінь трипільської культури”, „кремінь поселення...” тощо).Культова споруда – храм, святилище, будівля, спеціально зведена для виконання різноманітних релігійних обрядів. Культура – сукупність матеріальних і духовних надбань, комплекс характерних інтелектуальних та емоційних рис суспільства, що включає не лише різні мистецтва, а й спосіб життя, основні правила людського буття, системи цінностей, традицій і вірувань. Є механізмом адаптації суспільства до умов природного середовища. Уявлення про культуру суспільства на теренах України доби енеоліту дає вивчення трипільської археологічної культури. В археології використовується зазвичай як синонім поняття „матеріальна культура”.Культурний шар – шар, який відкладається на давній денній поверхні внаслідок діяльності людини. Культурний шар є основним об’єктом польового археологічного дослідження. В процесі тривалого проживання на одному місці шари відкладаються послідовно,

утворюючи стратиграфічні відкладення. Товщина культурного шару на поселеннях трипільської культури, як правило, не перевищує 0,5 м. У ньому відклалися залишки наземних жител – площадки, обмазка, кераміка, пластика, знаряддя праці, відходи виробництва, кістки тварин тощо.Курган – штучний земляний пагорб або більш складна архітектурна споруда з використанням дерева, каміння, дерну, зведена над одним або кількома похованнями. Серед причин, які спонукали стародавнє населення насипати кургани, дослідники називають соціально-економічні та світоглядні. Перші кургани пов’язані з освоєнням степу і переходом до різних форм скотарства, другі – з ідеєю надгробка, пам’ятника померлим. Кургани насипалися в різні історичні періоди багатьма племенами. Традиція будувати земляні насипи над похованнями з’явилася у степах Євразії близько 5 тис. років тому одночасно з пірамідами в Єгипті, менгірами у Бретані, дольменами на Кавказі. Поховання під курганами характерні для пам’яток усатівської культури.Лощіння – спосіб обробки поверхні керамічних виробів перед випалом, коли поверхня старанно загладжувалася, інколи по ангобу. Ця операція робила посуд більш водостійким та надавала виробам яскравого вигляду. Процес лощіння проходив у два етапи: спочатку поверхню ще вологої посудини затирали кістяним лощилом, а потім, коли вона висихала, терли галькою і остаточно полірували шкірою чи хутром.Магія – сукупність обрядів та ритуалів, пов’язаних із вірою в можливість людини впливати на природний хід подій, довкілля, живих істот, спілкування з надприродними силами. У соціології магія визначається як особливий клас суспільних явищ, споріднений з релігією і наукою. Магія та релігія походять з одного джерела, належать до сфери відчуттів, але перша, на відміну від релігії, є практичним мистецтвом, мета якого – за допомогою обрядів впливати на навколишнє середовище й керувати надприродними силами. Компаративний аналіз та екстраполяція даних про магію історичних суспільств дає змогу створювати певні моделі духовного світу давнього населення на основі джерел матеріальної культури. Матеріальна культура – сукупність предметів, виготовлених людиною в їх функціональному взаємозв’язку. Віддзеркалює механізм адаптації суспільства до умов природного середовища практичною діяльністю людини. Включає речові результати діяльності людей. Для доісторичного періоду матеріальна культура є

джерелом для реконструкції та вивчення духовної культури певних суспільств.Матріархат (лат. mater - мати і грец. άρχη - влада, початок) – термін, який має кілька значень. У працях XIX ст. під матріархатом мали на увазі домінуюче положення жінки у господарстві і суспільстві в доісторичну епоху. У другій половині XX ст. етнографи терміном матріархат стали позначати материнську родову організацію та її елементи у первісному суспільстві з рівними правами статей. Меандр – вид орнаменту у вигляді зигзагоподібної безперервної лінії або той самий мотив під прямим кутом чи спіралі. Термін має грецьке походження від назви річки в Малій Азії, що мала хвилясте русло. Метопа – 1) прямокутна кам’яна плита, вкрита рельєфними зображеннями; ними прикрашали фризи для облицювання монументів та будівель; 2) вид орнаменту на посуді у вигляді вертикальних прямокутних елементів.Міграція – переселення населення, народів, як правило, масове. За даними археології можна простежити поширення матеріальної культури певною територією, що може свідчити про міграцію.Міксаморфне зображення – зображення, яке поєднує риси людини і звіра (птаха). Мікроліти (від гр. – дрібний камінь) - знаряддя, виготовлені з кременю, невеликі за розміром. Використовувалися для формування бойових частин, зубців та шипів наконечників дистанційної мисливської зброї (стріл, дротиків, списів), рідше – гострих лез ножів, серпів тощо. Являють собою вкладиші, які вставлялися у паз на виробі з кістки, рогу або дерева. Закріплювалися за допомогою смоли або інших в’язких речовин (дьогтю, бджолиного воску), примотувалися мотузкою, сухожиллям. Монохромний розпис – розпис посуду однією фарбою.Мотика – ручне знаряддя із зігнутою робочою частиною. Є універсальним, використовується для обробки фунту, корчування, у гірничій справі та у землеробстві, зокрема в орному. Напівземлянка – житлова споруда, нижня частина якої почасти заглиблена у землю. Верхня частина стін і дах спираються, як правило, на центральний стовп. Неоліт (новокам’яний вік) – доба в археології та історії людства (VI— IV тис. до н. е.). Термін „новокам’яний вік”, запропонований в археологічній періодизації у 1865 р. Д. Леббоком для епохи, коли знаряддя праці виготовляли не тільки з кременю, але й з інших порід каменю. Видатною ознакою епохи неоліту є поява першого глиняного посуду, який посів значне місце в поліпшенні засобів зберігання та

приготування їжі, а також те, що людина почала отримувати продукти харчування шляхом вирощування рослин і доместикації тварин. Нині до епохи неоліту в Україні зараховують як пам’ятки, залишені населенням, котрому було відоме відтворювальне господарство, так і пам’ятки, мешканці яких продовжували вдосконалювати техніку мисливства, рибальства та збиральництва. Неолітичні культури: буго-дністровська культура, культура лінійно-стрічкової кераміки, дніпро-донецької культурно-історичної області, культура ямковогребінцевої кераміки.Нуклеус (з лат.– ядро) – фрагмент кам’яної сировини, використаний для одержання принаймні одного сколу, який за своїми якістю та параметрами міг стати заготовкою для виготовлення знаряддя. На нуклеусі вирізняють такі елементи: площадку нуклеуса, до якої прикладався силовий імпульс з метою від’єднання сколу; розташовану під кутом до неї поверхню сколювання (робочу поверхню) з негативами одного або серії сколів; тильну частину – поверхню, протилежну поверхні сколювання; кінець – частину, протилежну ударній площадці. Розрізняються залежно від типу кінцевої продукції (відщепи, пластини, мікропластини), застосованої техніки сколу (удар, відтиск, посилений відтиск), форми (конічна, кубоподібна, човноподібна тощо). Обмазка – глиняне покриття дерев’яних конструкцій споруд. У трипільській культурі скупченнями обпаленої глини – площадками представлені рештки будівель на поселеннях. Під час будівництва жител трипільської культури обмазували дерев’яні конструкції стін будівель, міжповерхові та горищні перекриття, стелю, іноді земляну підлогу. До складу обмазки стін і перекриттів входили глина, органічні домішки (відходи обмолоту – полова, порізана солома, трава, листя рослин тощо). Цей ґатунок обмазки використовували також при спорудженні подіумів. Для надання міцності на створену таким чином поверхню зверху наносили шар обмазки, до складу якої входила глина і пісок. Глина з домішкою піску використовувалася також як будівельний матеріал для спорудження відкритих вогнищ, черенів печей, подіумів, вимосток, які представлені рештками у вигляді так званої плитчастої обмазки.Обряд поховальний – один із ритуалів, який символізував завершення життєвого шляху людини та супроводжувався священними традиційними діями, що пов’язані з похованням померлих. Сукупність ритуальних дій і поховальний інвентар обумовлює поховальний обряд археологічної культури. У поховальній обрядовості знайшли відображення світоглядні, релігійні

та інші уявлення стародавнього населення. У поховальному обряді трипільців існували традиції тілопокладення (у витягнутому або скорченому стані) – пам’ятки чапаївського типу, усатівського типу, вихватинського типу, і кремації – пам’ятки софіївського типу. Поширені були грунтові некрополі — Чапаївський, Вихватинський, Завалівка, Софіївський могильник, Червонохутірський могильник, Чернинський могильник та курганні – Усатове, Маяки. Останні співіснували із ґрунтовими.Орнамент (від лат. ornamentum – прикраса) особлива форма декору. Найближче до нього поняття – візерунок. У археології велике значення має орнамент на кераміці та інших предметах. Може бути розписний, штампований, нарізний, прокреслений тощо. Орнаментація посуду – найбільш масовий і яскравий вияв сакрального та прикладного мистецтва трипільської культури. Орнаментації посуду надавалося не тільки декоративне, але й магічне значення, тому матеріал, з якого зроблено орнаментики, був не випадковий, а регламентований сакральними чинниками.Орнітоморфні зображення – зображення у вигляді птаха або з наданням його рис. Патріархат (від грец. πατήρ – батько і αρχή – початок, влада) – термін, який використовується для визначення домінуючої ролі чоловіка в родині і суспільстві. За даними етнографів характеризується патрилокальним родом, великою патрилокальною родиною з необмеженою владою чоловіка, який її очолює, та нерівноправним становищем жінки, полігамією. Патріархат типовий для фіналу первісної доби. Термін використовувався в схемах історичної періодизації суспільства для визначення періоду переходу від первісності до цивілізації. Аналіз усіх даних про суспільство трипільської культури дає підстави дослідникам стверджувати, що для нього характерний патріархат.Піфос – давньогрецький глиняний глек яйцеподібної або кулястої форми, зазвичай, із широким горлом, яке накривали цегляною чи кам’яною лядою, великий за розміром, призначена для зберігання зерна. Плем’я – етнічна та соціальна спільність первісного суспільства, до якої входять сім’я, рід, об’єднання родів. До головних рис племені належать елементи зародження апарату влади, можлива його трансформація у специфічні форми ранньої політичної організації, коли відбувається консолідація племен.Пластика – ліплене зображення предметів у повному об’ємі.

Пластини – сколи-заготовки, довжина яких більш ніж удвічі переважає ширину, а ширина, у свою чергу, є більшою за товщину. Одержувалися як ударом, так і відтиском. Поліхромний посуд – кераміка, оздоблена фарбами кількох кольорів.Поселення – в археології це залишки (сліди) існування давнього поселення у вигляді руїн будівель та інших перелічених вище об'єктів. Загальним терміном „поселення” на стадії опису результатів розкопок можуть називати рештки поселень різних типів – сіл, міст, містечок тощо. Прокреслений орнамент – прийом нанесення заглибленої орнаментації, коли по сирій поверхні посудини наноситься продряпана лінія різної ширини або жолобки отримувалися шляхом вдавлювання глини в товщу стінок посудини. Лінії прокресленого орнаменту заповнювалися білою пастоподібною фарбою. Протомісто – місто на етапі становлення, перша перехідна форма до утворення справжніх ранніх міст. У трипільській культурі виявлено поселення-гіганти, які мають ознаки протоміст. Рало – найдавніше упряжне рільницьке знаряддя, всі головні частини якого з’єднані між собою по одній лінії, яка збігається з напрямком руху знаряддя. Рала бувають для боронування і для оранки землі. Рало боронить або оре шар землі симетрично, чим відрізняється від інших рільничих знарядь. Рала виготовлялися з цільного шматка дерева, найдавніші знахідки (III тис. до н. е.) відомі з Єгипту та Месопотамії. Різьблений орнамент – спосіб виконання заглибленого орнаменту. Орнамент вирізався на підсушеному тлі посудини і заповнювався білою, іноді червоною пастою, створювалися орнаментальні кольорові матові композиції із стрічок, „вовчого зуба”, „шахівниці” на чорному лощеному фоні. Розписний орнамент (мальований орнамент) – засіб оздоблення керамічних виробів візерунком за допомогою фарб. Традиція прикрашати посуд мальованим орнаментом з’являється в найдавніших неолітичних культурах Європи. Для виготовлення фарби трипільці застосовували мінерали й отримували відтінки таких кольорів: чорного – з оксидів марганцю, оксиду заліза, залізокислого марганцю; червоного – з тонкоструктурної вохристої глини, кровавику, лімоніту, гематиту; білого – з розтертої черепашки або крейди, з каолінової глини. Готувалися фарби-пігменти на основі органічних речовин, очевидно, білка та жовтка яєць, молока, тваринного желатину, рослинного соку. Такі фарби давали можливість оздоблювати трипільську кераміку монохромним,

біхромним і поліхромним розписом. Малюнок наносився за допомогою пензлів або квачем із застосуванням шкіряних трафаретів. Розпис закріплювався термічною обробкою.Сакральне – священне, те, що належить до релігійного культу чи ритуалу. Соціологія визначає сакральне за допомогою протиставлення йому мирського, що передбачає будь-яка релігія світу. Людина давнього суспільства жила в сакралізованому просторі, всі її дії підпорядковувалися традиційним ритуалам.Свастика (сварга) – символічний знак у вигляді хреста із зігнутими під кутом кінцями. Один з ключових елементів знакової системи. Існують десятки варіантів зображення свастики. Термін „свастика” походить з двох санскритських коренів: іменника „благо”, „пов’язане з благом” і дієслова „бути”, тобто „благу бути”, „добру бути”. В арійському лексиконі значення поняття „свастика” трактується як „добре укриття” або, ширше, „оберіг”. В українській традиції свастику називають „сваргою”, пов’язуючи її з богом неба Сварогом, у давніх слов’ян – Даждьбогом. Найдавніше зображення свастик відносять до верхнього палеоліту. На теренах України зображення свастики відоме від доби енеоліту, для орнаментації трипільської кераміки типові рухливі чотирьох частинні композиції у вигляді свастики, іноді – окремі зображення.Символ ( symbol – умовний знак) – образ, у якому закодовано суть того чи іншого явища. Найбільш поширені символи пов’язані із сферою Місяця і Богині, серед них антропоморфні, зооморфні, орнітоморфні, міксаморфні зображення, знаки – символи води, змії, рослинності, які утворюють знакові системи в межах складних орнаментальних композицій або складають піктограми.Скарб – набір цінних та престижних предметів, схованих в будинках, на поселеннях або просто неба. Скребки (скребачки) – знаряддя з кременю, призначені для видалення мездри зі шкур тварин, рідше – обробки дерева чи іншого органічного матеріалу. Основною ознакою є наявність робочої поверхні – леза скребачки, утвореного шляхом нанесення принаймні на один край заготовки більш-менш крутої ретуші. Іноді мають сліди кріплення в дерев’яне або кістяне руків’я. Серед інвентарю раннього етапу трипільської культури є найчисленнішим типом знарядь. Пізніше кількість скребачок дещо скорочується, серед них зростає частка виготовлених на пластинах. Не виключено, що значне скорочення (приблизно учетверо) кількості скребачок пов’язується з тим, що в цей час відбулася переорієнтація на інші знаряддя для обробки шкіри, зокрема мідні.

Тарний посуд – вид кухонного посуду трипільської культури, який використовувався для зберігання припасів. До тарної кераміки належать великі товстостінні горщики, корчаги, піфоси. Особливу категорію тарного посуду становлять посудини – піфоси, виявлені на поселеннях томашівської групи. Це посудини великі, товстостінні, грушоподібної форми, їх виготовлено з формувальної маси, до якої входило декілька видів пісних глин з домішкою піску та полови. Розвали таких піфосів знаходять серед руїн глинобитних жител біля глиняних підвищень і лав. Очевидно, посудинки із Сушківської моделі житла та моделі житла з Полудні зображують саме такі піфоси.Теракота – вироби з обпаленої глини. У трипільській культурі таку назву використовують для керамічних антропоморфних і зооморфних фігурок.Тип пам’яток – поняття, яке вживають в археології для визначення певної групи одночасних археологічних пам’яток (поселень, могильників, поховань) з однотипними рисами, які поширені на певній території. Є практичною конкретизацією поняття „археологічний комплекс пам’яток”.Типологічний метод – один з основних методів, що застосовується в археології. Головне поняття методу – тип, як правило, розглядається як ідеальна модель, що створюється дослідником на підставі зіставлення низки ознак, які відбивають певні суттєві складові досліджуваного явища. Залежно від завдання дослідження, для одного і того ж явища може бути створено кілька типологічних схем. Процедура типологічного методу полягає у визначенні певної кількості ознак досліджуваних об’єктів та їхніх комбінацій з метою визначення ієрархії та співвідношення системи типів.Трасологічний метод (з фр.– слід та гр.– слово, учення) — метод дослідження слідів людської діяльності, які залишилися на поверхні знарядь праці. Вивчає також об’єкти, які були піддані обробці цими знаряддями, сліди від дії культурного шару, транспортування і всілякі деформації. Хронологія – наукова дисципліна, вивчає місце подій в часі, системи літочислення. В археології застосовують відносну (визначає порядок, черговість існування археологічних культур, типів пам’яток, поселень тощо) та абсолютну хронологію (датування подій, визначення абсолютного віку з прив’язкою до існуючих систем літочислення). Стратиграфія (з лат. – настил та гр. – писати) – опис послідовності залягання культурних шарів, один з поширених методів датування в археології, безпосередньо пов’язаний з польовими дослідженнями

археологічних пам’яток, вивченням положення речей (артефактів) у просторі. Дає змогу простежити взаємодію артефактів під час їх утворення. В археології під стратиграфією розуміють, як правило, узгодження розташування культурного археологічного та геологічного шарів або окремих культурних шарів між собою, що стає передумовою для відносного, а іноді й абсолютного датування. Стратиграфічний метод дає можливість використовувати його для побудови періодизацій них схем. Цивилізація (з лат. – громадянський, державний) – термін, який має кілька значень, серед яких: синонім культури; історичний тип культури, локалізований в часі й просторі; рівень, ступінь суспільного розвитку, матеріальної культури та духовної культури; етап суспільного розвитку, що приходить на зміну варварству (за Л. Морганом). У сучасній філософії та історії чільне місце посідає цивілізаційний підхід, з його позицій історичний процес постає, передусім, як розмаїття таких культурно-історичних форм, як цивілізація. В радянській історіографії з проблем давньої історії розроблялася концепція цивілізації, виходячи з марксистсько-ленінського вчення про суспільство, а цивілізація розумілася майже виключно як стадіальне явище, що виникає у класовому суспільстві. Шамот – штучна добавка до гончарної глини. Використовувався як домішка до глини при виготовленні кераміки, зокрема у трипільській культурі. Шамот використовувався у вигляді попередньо випаленої товченої глини або роздрібненого череп’я, сухої глиняної породи, чужорідної щодо основної формованої маси. Домішка шамоту різного розміру характерна для столового посуду та кухонного посуду починаючи від раннього етапу трипільської культури. На наступних етапах шамот додавався до формувальної маси посуду із заглибленою орнаментацією та кухонного.Шнуровий (мотузковий) орнамент – прийом заглибленої орнаментації кераміки з використанням крученої мотузки (шнура). Утворювався відтиском крученої мотузки по сирій глині. З’являється на посуді у вигляді „гусенички” – відбитка намотаного на паличку шнура („перекручений шнур”). З відбитків шнура утворюються композиції горизонтальних рядів, вертикальних і навкісних стрічок, заштрихованих трикутників, горизонтального чи вертикального зигзага, навкісних хрестів, „сітки”. Стрічки шнура утворюють фризи, заповнені вертикальними рядами „серпиків” або „гусеничок” з перекрученого шнура. Шнурові відтиски заповнювалися білою

пастою, завдяки чому утворювався візерунок на чорному полірованому тлі посудини.Штампований орнамент (штамп) – спосіб нанесення заглибленого орнаменту, при якому візерунок утворюється відбитками гребінцевого штампа по сирій глині. Штампований орнамент звичайно заповнювався білою пастоподібною фарбою. Використовувався упродовж усього періоду існування трипільської культури для декорування кераміки та пластики

Далі пропонуються зразки суддівських і командних карток для різного віку та за всіма напрямками.

НАПРЯМ „ГЕОЛОГІЯ”

Опис відслонення – 30 балів

Порядок опису Опис відслоненняКіл-ть балів

Можливі

Отримані

Замальовка стінки відслонення

Номер відслоненняОрієнтування стінки МасштабУмовні знакиКількість слоївПотужність слоївМісця відбору зразківПідпис

11111111

Номер відслоненняДатаПідпис

111

Топографічна прив’язка

АзимутВідстань

11

Геоморфологічна прив’язка

1

Текст описуНазва гірської породиКолірАгрегатний станВключення

2222

Визначення елементів залягання

Азимут падінняКут падіння

22

Відбір зразків Заповнення етикетки

22

Підпис судді_________________ Всього балів: ________________

Етикетка Команда _______________________Дата ___________Маршрут № _____Відслонення № ____Зразок № ______

Команда _______________________Дата ___________Маршрут № _____Відслонення № ____Зразок № ______

Польова назва __________________Підпис _______________

Польова назва __________________Підпис _______________

Визначення мінералів – 20 балів

Порядок визначення Фізичні властивостіКіл-ть балів

Можливі

Отримані

Блиск 2Твердість 2

Риска 2Колір 2

Спайність 2Злам 2

Інші (магнітність, горючість, плавкість, смак,

питома вага, агрегатний стан, ковкість, крихкість, псевдоморфози, сингонія,

реакція з соляною кислотою)

2

Назва мінералу 6

Підпис судді______________ Всього балів ______________

Визначення та опис гірських порід і мінералів

№ п/п Назва Порода чи мінерал

Генезис (походження)

Практичне застосування

Всього балів

По 2б. По 2 б. По 1 б. По 1 б.1.2.3.4.5.

Підпис судді______________ Всього балів ______________

ТУРИСТСЬКО-КРАЄЗНАВЧИЙ ЕКСПЕДИЦІЙНИЙ МАРШРУТ

СУДДІВСЬКА КАРТКА

Команда_______________________ ______ _________ 20__р.

Станція „Геологія” - 60 балів

№ з/п Завдання

Бали

можливі отриманіI. Теоретична підготовка (17б.)II. Шліхове опробування (13б.)

1. погано відмитий шліх2. втрата закладеного

матеріалу

3б.По 1б. за кожний зразок

III. Визначення та опис гірських порід та мінералів ( 30б.)1. назва зразка2. визначення породи чи

мінералу3. визначення походження4. практичне застосування

по 2б.по 2б.

по 1б.по 1б.

Підпис судді______________ Всього балів ______________

Команда ___________________ „ ____ ” _______ 20 ___р.

Туристсько-краєзнавчий експедиційний маршрут

Станція „ГЕОЛОГІЯ” - 60 балів

№ п/п Завдання Бали

Можливі Отримані

І. Опис відслонення (30 балів) 30

ІІ.

Визначення та опис зразків мінералів та гірських порід (24 балів):

1. Назва2. Порода чи мінерал3. Генезис (походження)4. Практичне застосування

8844

III. Теоретична підготовка (6 балів) 6

Підпис судді ________________ Всього балів ____________

СТАНЦІЯ „ГЕОЛОГІЯ” КОМАНДА _______________________ району Дата __________________І. Опис відслонення (30 б.)

Заповнюється командою Заповнюється суддеютопографічна

прив’язка геоморфологічна прив’язка

елементи залягання гірської породи

номе

р ві

дсло

ненн

яор

ієнт

уван

ня

стін

ки

масш

таб

умов

ні

знак

и

кіль

кіст

ь сл

оїв

поту

жні

сть

слої

в

місц

я ві

дбор

у зр

азкі

в

підп

ис

назв

а гі

рськ

ої

поро

ди

колі

р

стру

ктур

а

вклю

ченн

я

відб

ір

зраз

ків

запо

внен

ня

етик

етки

азимут відстань азимут падіння

кут падіння

2 2 2 2 2 1 1 1 1 1 1 1 1 2 2 2 2 2 22. Визначення та опис мінералу (10 б.)

назва мінералу блиск твердість риска колір спайність злам

інші (магнітність, горючисть, плакість, смак, ковкість, крихкість,

сингонія, реакція з соляною кислотою)

3 1 1 1 1 1 1 13. Визначення та опис гірської породи (10 б.)

назва гірської породи структура твердість мінералогічний

склад колір питома вага

група за походженням

інші (магнітність, горючисть, плакість, смак, хімічний склад,

текстура, розчинність)та використання

3 1 1 1 1 1 1 14. Теоретична підготовка (10 б.)

Номер запитання 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Кількість набраних балівМожлива кількість балів

Кількість набраних балів на станції ______________ Підпис ст. судді ________________ Підпис капітана команди ____________

НАПРЯМ „ГЕОГРАФІЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО”

Команда ________________ОПИС ГРУНТОВОГО ЗРІЗУ

Генетичні горизонти, глибина залягання (см)

Опис морфологічних ознак гумусного горизонту

Нов

оутв

орен

ня

Вкл

юче

ння

Тип

грун

ту

Зари

совк

а ґр

унто

вого

ро

зріз

уК

олір

Вологість Механічний склад Структура Щільність

Сух

ий

Сві

жий

Вол

огий

Вог

кий

Мок

рий

Піщ

аний

Суп

іщан

ий

Суг

лини

стий

Глин

исти

й

Окр

угло

-ба

гато

гран

на

Зерн

иста

Горі

хува

та

Груд

кува

та

Пух

кий

Ущ

ільн

ений

Щіл

ьний

Підпис судді______________ Всього балів ______________

Команда _______________ „ ____” ________ 20___ р.

Туристсько-краєзнавчий експедиційний маршрут

Суддівська картка

Станція „ГЕОГРАФІЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО” - 60 балів

№ з/п Завдання

БалиМожли

віОтримані

І.

Визначення відстані до недоступного об’єкта ( 10 балів)

Похибка складає ± 2 метри 10

II.Читання топографічних знаків ( 10 балів)Десять топографічних знаків ( кожен знак оцінюється в 1 бал )

10

ІІI.

Опис ділянки лісу (20 балів):1. формула деревостою;2. ярус дерев;3. ярус чагарників, підросту;4. ярус трав;5. ярус мохів та лишайників;6. назва рослинної асоціації лісу.

472322

ІV.

Визначення площі поперечного перерізу малої річки, швидкості її течії та витрат

води ( 20 балів)1. Визначення площі поперечного перерізу2. Визначення швидкості течії річки3. Визначення витрати води

1073

Підпис судді _________________ Всього балів ___________

Туристсько-краєзнавчий експедиційний маршрутСТАНЦІЯ „ГЕОГРАФІЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО”

Команда _______________________ „ ___ ” _________ 20__ р.Опис ділянки лісу (20 балів)

№ п/п План опису (завдання) Опис

Балиможливі

отримані

І. Формула деревостою 4

ІІ.1.

Ярусність лісуЯрус дерев

(зімкнутість крон)2

а) 1-й під’ярус, видовий склад 2

б). 2-й під’ярус, видовий склад 2

в) 3-й під’ярус, видовий склад 1

2. Ярус чагарників, підросту

а) Видовий склад 2

3. Ярус трав

а) Висота основної маси травостою 1

б) Флористичний склад 2

4. Ярус мохів та лишайників 2

ІІІ. Визначення назви рослинної асоціації лісу 2

Судді ________________________ Кількість балів ________________

Команда _______________ „ ____ ” ________ 20___ р.Туристсько-краєзнавчий експедиційний маршрут

Суддівська картка

Станція „ГЕОГРАФІЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО” - 60 балів

№ з/п Завдання Бали

Можливі Отримані

І.

Опис ґрунтового розрізу (30 балів):1. генетичні горизонти, глибина залягання,2. колір ґрунту,3. вологість ґрунту,4. механічний склад,5. структура,6. щільність,7. новоутворення,8. включення,9. типи ґрунту,10. зарисовка ґрунтового розрізу

6122222265

ІІ.

Опис ділянки лісу (20 балів):1. формула деревостою;2. ярус дерев;3. ярус чагарників, підросту;4. ярус трав;5. ярус мохів та лишайників;6. назва рослинної асоціації лісу.

472322

ІV. Теоретична підготовка 10

Підпис судді _________________ Всього балів ___________

Підпис капітана _________________

НАПРЯМ „ЕТНОГРАФІЯ ТА ФОЛЬКЛОР”

Туристсько-краєзнавчий експедиційний маршрут

Станція „Етнографія та фольклор” (60 балів)

Суддівська картка

Команда _________________________ „ ____ ” _______ 20__ р.

№ п/п Завдання Бали

можливі отримані

1.

Наведення прикладів обрядового використання рослин за поданими зразками (20 балів)а). назва рослини;б). обряд, в якому використовується рослина;в). як саме використовується рослина;г). що символізує рослина;д). легенди, повір’я про рослину.

5 б.3 б.6 б.2 б.4 б.

2.

Опис предметів народного побуту за запропонованими зразками (20 балів)а). назва предмета;б). призначення предмету;в). з чого предмет виготовлено;г). спосіб виготовлення;д). характерні особливості предмету;є). декоративне оздоблення.

5 б.4 б.2 б.2 б.4 б.3 б.

3.Визначення та характеристика поданого фольклорного зразка (10 балів)Неправильне визначення жанру кожного зразка.

по 2 б.

4. Теоретична підготовка (10 балів)

Судді ___________________________ Всього балів ____________

Команда ___________________ „ ____” _______ 20 ___р.

Туристсько-краєзнавчий експедиційний маршрут

Станція „ЕТНОГРАФІЯ ТА ФОЛЬКЛОР” - 60 балів

№ з/п Завдання Бали

Можливі Отримані

І.

Визначення та характеристика поданого фольклорного зразка (25 балів):

1. жанр фольклорного зразка;2. обряд, подія, яку даний фольклорний зразок

супроводжує;3. характеристика обряду, події, пов’язаних з

фольклорним зразком.

5

10

10

ІІ.

Наведення прикладів обрядового використання рослини за поданим зразком (25 балів):

1. назва рослин;2. обряд, в якому використовується рослина і як саме;3. легенди, повір’я про рослину.

5

1010

IІІ. Теоретична підготовка 10

Підпис судді ________________ Всього балів ____________

НАПРЯМ „ЕКОЛОГІЯ”

Команда __________________ „ ___” _______ 20___ р.

Туристсько-краєзнавчий експедиційний маршрутСтанція „Екологія” (60 балів)

Суддівська картка№ з/п Завдання

БалиМожливі Отримані

1.

Відбір проби води з поверхневого шару водойми

(15 балів)

а). правильність відбору проби води з

поверхневого шару водойми;

б). визначення топографічної прив’язки;

в). визначення метеографічних умов.

5

3

7

2.

Аналіз та опис заданого зразка води (30 балів):

а) визначення фізичних властивостей води ;

б) визначення хімічних властивостей води;

в) визначення наявності джерела забруднення;

г) визначення господарського використання.

10

14

3

3

3. Теоретична підготовка (15 балів)

Підпис судді _______________ Кількість балів __________

Підпис капітана _________________

Команда____________ ____ ___________ 20___р.

Туристсько-краєзнавчий експедиційний маршрут

Суддівська картка

Станція „ЕКОЛОГІЯ” - 60 балів

№ п/п Завдання Бали

можливі отримані

І.

Проведення метеорологічних спостережень ( 18 балів):

1. атмосферний тиск,2. температура,3. вологість повітря,4. вітер,5. хмари.

31455

ІІ.

Визначення назви та застосування лікарських рослин

(22 бали): 1. назва рослини, 2. частина рослини, яка використовується

в медицині, 3. при лікуванні яких хвороб

використовуються.

10

6

6

ІІІ. Теоретична підготовка 20

Судді ______________________ Всього балів ___________

Станція „Екологія” Команда ___________________________ ________ ___________ 20____р.

ЛІКАРСЬКІ РОСЛИНИ

№ п/п Назва рослини

Частини рослин, які використовуються в медицині

При лікуванні яких хвороб використовуються

Вся

рос

лина

Трав

а

Лис

тки

Кві

тки

Кор

іння

Кор

а

Пло

ди

Нас

іння

Шлу

нков

о-ки

шко

ві

хвор

оби

Хво

роби

ди

халь

них

шля

хів

Кро

воте

чі

Жов

чока

м'я

ні х

воро

би

Зниж

ення

ім

уніт

ету

Запа

льні

пр

оцес

и

Сер

цево

-су

динн

і хв

ороб

и

1.2.

МЕТЕОРОЛОГІЧНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ

Атмосферний тиск(мм рт.ст)

Температура

повітря(0С)

Вологість повітря

(%)

Вітер Хмари

Напрямок вітру Швидкість вітру(назва)

Хмарністьв балах Форма хмар

Підпис капітана __________________________ Підпис судді __________________________

105

Станція „Екологія”

Команда__________________________________ _____ ___________ 20___р.

Відбір проб води з поверхневого шару водойми. Визначення фізичних та хімічних властивостей води.Топографічнаприв'яз

ка

Метеорологічні умови Фізичні властивості Хімічні властивості

3 б. 7 б. 10 б. 14 б.

азим

ут н

аор

ієнт

ирві

дста

нь д

о ор

ієнт

иру

час

тем

пера

тура

по

вітр

я

тем

пера

тура

во

ди

хмар

ніст

ь

опад

и

напр

ям в

ітру

сила

віт

ру

мут

ніст

ь

колі

р

запа

х

смак

PH

жор

сткі

сть

2б 1б 1б. 1б. 1б. 1б 1б. 1б. 1б. 3б. 3б. 3б. 1б 7б. 7б.

Правильність відбору води (5б.)_____________Наявні джерела забруднення (3б.)_________________________________________________________________________Господарське використання води (3б.)_______________________________________________________________________

Підпис капітана_____________ Підпис судді__________________ Кількість балів___________________

НАПРЯМ „АРХЕОЛОГІЯ”

Туристсько-краєзнавчий експедиційний маршрутСтанція „АРХЕОЛОГІЯ” - 60 балів

№ п/п Завдання

БалиМожливі Отримані

І.

Розбивка розкопу (методом єгипетського трикутника) (10 балів):

1. орієнтування розкопу,2. умовний репер,3. визначення кутів,4. розбивка на квадрати.

3232

ІІ.

Накреслення плану розкопу (10 балів):1. площа розкопу,2. масштаб,3. нумерація квадратів,4. оформлення плану (масштаб,

орієнтування, підпис),5. позначення знахідки на плані.

2222

2

ІІІ.

Розкопки умовного поселення, виявлення знахідок (10 балів):

1. глибина шару,2. зачищення підошви,3. зачищення стін,4. відвал,5. брівка.

22222

IV.

Опис археологічної знахідки (10 балів):1. стан,2. параметри,3. матеріал,4. техніка виготовлення,5. назва або призначення.

22222

V.

Графічна реконструкція посудини (за складовими частинами) (11 балів):

1. масштаб2. розміри посудини3. зображення посудини

335

VІ. Теоретична підготовка 9

Кількість балів ______________ Підпис судді __________________

107

Туристсько-краєзнавчий експедиційний маршрутСтанція «АРХЕОЛОГІЯ» - 60 балів

№ п/п Завдання

БалиМожливі Отримані

І.

Розбивка розкопу (методом єгипетського трикутника) (10 балів):

1. орієнтування розкопу,2. умовний репер,3. визначення кутів,4. розбивка на квадрати.

2332

ІІ.

Накреслення плану розкопу (10 балів):1. площа розкопу,2. масштаб,3. нумерація квадратів,4. оформлення плану (масштаб, орієнтування, підпис),5. позначення знахідки на плані.

2222

2

ІІІ.

Розкопки умовного поселення, виявлення знахідок (10 балів):

1. глибина шару,2. зачищення підошви,3. зачищення стін,4. відвал,5. брівка.

22222

IV.

Опис археологічної знахідки (10 балів):1. стан,2. параметри,3. матеріал,4. техніка виготовлення,5. назва або призначення.

22222

V.Візуальна зйомка археологічної пам’ятки

(умовної або реальної) (5 балів)

VІ. Теоретична підготовка 15

Підпис судді __________________ Кількість балів ______________

НАПРЯМ „ІСТОРИЧНЕ КРАЄЗНАВСТВО”Команда ___________________ __________________

ОПИС МУЗЕЙНОГО ЕКСПОНАТУ

№ з/п

Дат

а на

дход

жен

нят

а пр

ізви

ще

Дж

ерел

о і

спос

іб

надх

одж

ення

Най

мен

уван

ня і

коро

тки

й оп

ис

пред

мет

у

Кіл

ькіс

ть

пред

мет

ів

Мат

еріа

л і

тех

ніка

ви

гот

овле

ння

Розм

ір

пред

мет

у, а

бо

вага

Ст

ан

збер

ежен

ня

пред

мет

у

Міс

це

збер

ежен

ня

Наз

ва

фон

ду

При

міт

ка

Команда __________________ __________________

ПОЛЬОВИЙ ОПИС ПАМ’ЯТОК ІСТОРІЇ ТА КУЛЬТУРИ

№ з/п

Дата і місце

виявлення пам'ятки

Власник або джерело

надходження

Кількість

Матеріал і техніка виготовлення

Найменування і короткий опис Розмір Стан

збереження

Призначення

пам'ятки

Спосіб використан

ня і зберігання

110

Команда ____________ „ ______ ” _______ 20___р.

Туристсько-краєзнавчий експедиційний маршрут

Суддівська картка

Станція „Історичне краєзнавство” - 60 балів

№ з/п ЗавданняБали

Можливі Отримані

І.

Польовий опис пам'яток історії та культури (30 балів):

1. номер за порядком;2. дата і місце виявлення пам'ятки;3. власник або джерело надходження;4. кількість;5. матеріал і техніка виготовлення;6. найменування і короткий опис предмету; 7. розмір;8. стан збереження;9. призначення пам'ятки;

10. спосіб використання і зберігання.

1332463422

ІІ.

Шифрування пам’ятки (16 балів):1. назва і профіль музею;2. назва фонду;3. порядковий номер;4. дотримання форми запису та місця для

облікових позначень;5. охайність запису;6. правильність виготовлення шифру та

розташування його на експонаті.

3214

24

ІІІ. Теоретична підготовка (14 балів). 14

Підпис судді Кількість балів __________

VIII. Рекомендована література

1. Авдусин Д. А. Основы археологии. Москва. Высшая школа. 1989.2. Атлас почв Украинской ССР. Под редакцией Н. К. Крупской,

Н. И. Полупана. К., Наукова думка, 1993.3. Атлас Черкасской области. Москва. Главное управление геодезии

и картографии при Совете Министров СССР, 1991.4. Винокур І. С. Збирання і визначення археологічних пам’яток та

методика їх використання в школі. К., Радянська школа., 1967.5. Воропай О. Звичаї нашого народу.- К., Оберіг, 1993.6. Генечук К. У., Раковська Е. М., Топчієв О. Г. Польові географічні

дослідження. К. Вища освіта, 1975.7. Дитячо-юнацький туризм і краєзнавство в Україні: досвід,

проблеми, пошук. Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ 18-19 листопада 2010 р.)/ За заг. ред. Завгородньої Т. К., доктора педагогічних наук, професора; Косила М. Ю., заслуженого працівника освіти України; Савченко Н. В., директор Українського державного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді/. Івано-Франківськ, „Типовіт”, 2010.

8. Довженко Т. В. Укр. дитячий фольклор. К., 1981.9. Журова В. В. Про організацію і функціонування шкільного

музею. Ч., 1989.10. Закувала зозуленька. Укр. нар. поетична творчість. К., 1998.11. Зборник методических рекомендаций в помощь руководителям

геологических объединений школьников. Киев, 1991.12. Исаченко А. Г. Метод прикладных ландшафтных исследований.

М., Высшая школа, 1980.13. Інструкція по обліку і збереженню музейних фондів в музеях, які

працюють на громадських засадах. Міністерство культури, 1988.14. Історичне джерелознавство. К., 2002.15. Калинова сопілка. Антологія укр. нар. прозової творчості. К.,

Веселка, 1998.16. Краєзнавство. Географія. Туризм. № 28(609), липень 2009.17. Крапивина В. В. Методика проведения полевых археологических

работ с учащимися. К., РСЮТур, Институт археологии АН УССР, 1990.

18. Культура і побут населення України /за ред. В.І. Наулка, К., Либідь 1993.

19. Мартынов А. И., Шер Я. А. Методы археологического исследования. Москва. Высшая школа, 1989.

20. Матейко К.І. Укр. нар. одяг. - К., 1977.21. Методические рекомендации по организации и проведению

занятий и соревнований юних геологов. Житомир, 1989.22. Методические рекомендации по проведению геологических

походов в Донбасе. Донецк, 1988.23. Методичні рекомендації колег з Чернігівського та Полтавського

обласних Центрів туризму і краєзнавства учнівської молоді, Харківської обласної станції юних туристів, Кіровоградського обласного центру туризму, краєзнавства, спорту та екскурсій учнівської молоді тощо.

24. Методичні рекомендації з організації та діяльності шкільних музеїв. Ч., 1983.

25. Підручники з географії України.26. Підручники з природознавства та географії шкільного курсу.27. Полевая практика по геологии. В. Д. Войлошников. Москва.,

1977.28. Полевой определитель почв. Под ред. Н.И. Полупана, В.П.

Кузьмичова, К. Высшая школа, 1985.29. Українська минувшина: ілюстрований етнографічний довідник

(А. П. Пономарьов, Л. Ф. Артюр.К., 1993).30. Умови конкурсів Всеукраїнських зльотів юних

туристів-краєзнавців, активістів руху учнівської молоді „Моя земля – земля моїх батьків”.

31. Шовкопляс І. Г. Основи археології. К., Вища школа. 1972 тощо.

IX. В и с н о в к иЗа визначенням видатних вітчизняних учених і педагогів,

краєзнавство у поєднанні з туризмом – це організована під керівництвом учителя чи керівника гуртка багатогранна навчально-освітня, пошуково-дослідницька та суспільно-корисна діяльність дітей у процесі комплексного вивчення рідного краю.

Краєзнавство має неоціненне значення для міцного засвоєння вихованцями основ наук; розширює і значно поглиблює їхні знання, сприяє розвитку їхніх творчих здібностей, допитливості, активно формує світогляд. Краєзнавство є могутнім засобом патріотичного, інтернаціонального, морального, трудового виховання молодого покоління.

Туризм – не тільки фізичний розвиток, активність та працездатність, а й відмінний засіб виховання в юних туристів-краєзнавців цілеспрямованості, зібраності, прагнення до пізнання.

А саме зльоти юних туристів-краєзнавців – це поєднання туризму та краєзнавства, яке дає багато нових і цікавих вражень, виховує юних громадян й патріотів своєї Батьківщини духовно багатими та фізично здоровими.