VĚDECKÝ PRŮMYSL EVROPSKÉHO · Vědecký průmysl evropského kontinentu - 2017 ★ Volume 6 2...

MATERIÁLY XIII MEZINÁRODNÍ VĔDECKO - PRAKTICKÁ

KONFERENCE

VĚDECKÝ PRŮMYSL EVROPSKÉHO

KONTINENTU - 2017

22 - 30 listopadu 2017 roku

Valume 6

Praha

Publishing House «Education and Science»

2017

Vědecký průmysl evropského kontinentu - 2017 ★ Volume 6

2

Vydáno Publishing House «Education and Science»,

Frýdlanská 15/1314, Praha 8

Spolu s DSP SHID, Berdianskaja 61 B, Dnepropetrovsk

Materiály XIII Mezinárodní vĕdecko - praktická konference «Vědecký

průmysl evropského kontinentu - 2017», Volume 6 : Praha. Publishing

House «Education and Science» -116 s.

Šéfredaktor: Prof. JUDr Zdenák Černák

Námĕstek hlavního redaktora: Mgr. Alena Pelicánová

Zodpovĕdný za vydání: Mgr. Jana Štefko

Manažer: Mgr. Helena Žákovská

Technický pracovník: Bc. Kateřina Zahradníková

Materiály XIII Mezinárodní vĕdecko - praktická konference ,

«Vědecký průmysl evropského kontinentu - 2017»

Pro studentů, aspirantů a vždeckách pracovníků

Cena 50 kč

ISBN 978-966-8736-05-6

© Authors , 2017

© Publishing House «Education and Science» , 2017

Materiály XIII Mezinárodní vĕdecko - praktická konference★ 22 - 30 listopadu 2017 roku

3

PEDAGOGICKÉ VĚDY

Problémy tréninku Турсынбаева А.Н , Матаева Б.Ү. Бүгінгі қыз-ертеңгі жар

Тұрсынбаева А.Н., Матаева Б.Ү.

С.Аманжолов атындағы Шығыс Қазақстан Мемлекеттік университеті

БҮГІНГІ ҚЫЗ-ЕРТЕҢГІ ЖАР

Қыз- аяулы жар, болашақ ана. Қыз ұрпақ қана емес, ұлт тағдырында да

үлкен рөл атқарады. Яғны, қыз- бір қолымен бесікті, бір қолымен әлемді

тербетуші абзал жан. Өкінішке қарай, кейбір қыздарымыздың бір қолынан

темекі, бір қолынан ішімдік көреміз. Сол әдемі гүлдеріміздің бір қатары

арамшөпке айналып бара жатқандай.

Ұлтымыз қыз баланың ізеттілігі мен мәдениеттілігін — сыртқы бет-пішіні мен

киім киісіне қарап бағалаған. «Ұлтыңды сақтаймын десең – қызыңды тәрбиеле,

руыңды сақтаймын десең – ұлыңды тәрбиеле» деген даналардың сөзі бар. Сол

себепті, қызы тәрбиелі елдің болашағы зор болмақ. Өйткені, ұлттың болашағы

қыздың құрсағынан басталады.

«Қыз – халықтың гүлі, өлең – сауықтың гүлі» демекші, қыз бала тек

сұлулығымен емес, бойына біткен мейірімділік, нәзіктік сияқты қасиеттерімен

де көрікті. Қазақ халқы қыздың тәрбиесіне ерекше мән беріп, аялап өсірген.

Нарықтық заманның талабы өзгерсе де, бойындағы ұяңдық нұрын сөндірмей,

қазақ қызына тән болмысын бұзбай жүргендер де жетерлік. Алайда, бес

саусақтың бірдей болмайтынындай, «арзан» алтынға қымбат қасиеттерін

алмастыруға дайын қыздарымыз да жоқ емес. Қыздар өз арасындағы кикілжіңді

шешу үшін қара күш пен төбелеске құмарланып барады. Сұлу сымбаты бола

тұра, күшке жүгінудің қыздарға жараспайтыны айдан анық. Мейірімділік пен

жақсылық үшін жаралған қыздардың кейбірінен бұл қасиеттің кетіп, зұлымдық

пен қорлауға бой алдырғаны. Бұл төбелестерде, әсіресе, қатыгездіктің белең

алатыны рас. Қарғыстың жаманы «өзің білме, білгеннің тілін алма» деген ғой.

Орынсыз киiну, орынсыз жүрiс-тұрыс әйел затының әйелдiк, нәзiктiк,

сыпайылық көркiне нұқсан келтiретiн қылық екенiн естен шығаруға болмайды.

Ақыл да анадан дариды, дана да әйелден туады. Қыз бала тәрбиесін ұрпақ


4

тәрбиесі деп қарау қажет. Бүгінгі қазақ бойжеткендері ертенгі еріне адал жар,

балаларының анасы. Олардың бойында имандылық, тәрбие болғаны қажет. Бүгін

ол қыздар өнегелі тәрбие алса, ертең ұрпақ тәрбиелейтін қазақтың дана

аналарына айналары сөзсіз. Қыз өсіру, гүл өсірумен бірдей. Гүлге де әлсін-әлсін

су құйып, ауа жеткізіп, айналасын арамшөптерден тазалап отырадығой. Қыз да

сондай.

Бүгінгі қыз- ертенгі жар, болашақ ана, отбасының ұйытқысы болар жандар өз

болмысын қатаң қадағалап, өзін-өзі жарасымды тәрбиеге баули білуі керек.

Кейде бір бетпақ қыздар өз тәрбиесін , мінезін тыймай, маған лайық бір ынжық,

айтқаныма көніп, айдауыма жүретін кісі табылар деп көкитіні де бар. Олар

қоғамға, ұрпағына, еріне, елімізге де жоғарыда аталғандай теріс әсер беріп қана

қоймай, ерін де азапқа салады.

Бойжеткеннің қандай күйеуге шығуы осы заманда көбінесе өзіне байланысты:

оның өзі ұнатқан адамына тұрмысқа шығуына мүмкіндік болмаса да, өзіне

ұнамаған адамға ешкімде зорлап күйеуге бере алмайды. Мұндайда күйеу баланы

болашақта түзеледі деп ойлап, оны «қайта тәрбиелеуге» үміттенудің жөні жоқ.

Көп жағдайда шектен тыс сенгіштік те осыған әкеп соғады: әдетте бойжеткен

үйлену соңынан «түзеліп» кетеді. Мысалы, ішімдіктен тыйылады деген уадеге

сенгіш келеді. Алайда мұның бәрі керісінше болатыны өмірде сансыз рет

дәлелденді. Үйленгенге дейін ішімдікке салынғандардың кейін бұл әдетті

қойғандары тым сирек, оның есесіне көбінесе үйлену әсерінен болмаса да

еркектердің жанұялық өмір басталған соң іше бастайтындары көп. Күйеуін

«қайта тәрбиелеуге» ұмтылу, өзін-өзі алдау. Күйеуді әйел өз талғамына қарай

«қайта тәрбиелеуге» мәжбүр етпейтәндей етіп таңдап алмаса, көп жағдайда

нітижеге қол жете бермейді. Тіпті, нақты келіспеушіліктер болмаған күнде де

мұндай жанұялық өмірден жақсылық күтуге болмайды. Ер азаматтарымыз

қаламын түзеп, отбасына ие болғанда ғана ол үйге береке, бірлік кіреді. Ару әйел.

Ана. Адам баласы бар тәтті сөзін, бар мейірімі мен махаббатын арнап ән еткен

әйел қашан да әйел болып қалмақ.

Ислам ер мен әйелге тең құқық берген, сондықтан олардың қоғамдағы орны да

тең. Әйелдің ақыл-парасаты мен ой-өрісі, қызмет істеу қабілеті жоғары болса, ол

кез келген ерден жоғары тұрады. Қоғамда әйелдердің үлкен орын алуы

әйелдердің іске қабілеттілігі мен тиянақты әрі жауапкершілікті жете сезіне

алатындығында. Әйел табиғаты адалдықты сүйетіндіктен, әйел басшылар қулық,


5

сұмдық, алдау-арбау секілді теріс қылықтарды жас айды. Әрбір ісінің тиянақты,

мақтауға тұратындай етіп жасалуын өзі қадағалайды.

Қазақ әйелді қашанда болса көкке көтерген Т. Тоқбергенов «Айбалта» атты

ғұмырнамалық эссесінде Манат есімді жеңгесін төмендегі теңеулермен

сипаттайды: «Әйел тек ерінің жары болмауы керек, ол әлемнің жары, тотықұсы

болуға тиіс. Қойны қуанышқа толы әйел- жақсының жұбы, көптің көз құртын

алатын нәрі, жеңімпаздың сүйіктісі, сұлу ердің аққудай серігі, батырдың

бойтұмары, билік иесінің нақсүйері, байлықтың базары, құлай сүйгеннің, қолы

жетпестің ҚызЖібегі, көңіл кеткеннің періштесі, жары болуы керек».

Қыз-бүкіл ұлттың анасы. Сондықтан ұлттың анасы үлгі тұтарлықтай болуы

керек. Қыз бала үмбет таратушы, отбасының шамын жағушысы, түтінін

түтетушісі. Егер ер бұзылса-жанұя бұзылады, қыз бұзылса-бүкіл дүйім ұлт

бұзылады. Қыздарымызды дүниеге келгеннен бастап қазақы тәрбиеге баулыған

жөн болар.Ал құрбыларыма айтарым, адамның қалыптасуына екі күш әсер

етеді:ол тегі мен ортасы. Кімнің тегі жоқ дейсің, жақсы ортада болуға тырысу

керек.

Қазақ халқы: «Әйел қырық шырақты» деген. Адамның тағдырына бөтен кісінің

билігі жүрмейді. Өмірден түңіліп, болашақтан үмітсіз қалу әлсіздігіміз болар еді.

Қазақ қызының бойында шыдамдылық пен мейірім көп. Сол шыдамдылық

шырағымызды жағып, мейіріміміз болашағымыздың баяны болсын.

Әдебиеттер тізімі

1. Ақтаев С. Қазақ ханымдары. Тарихи эсселер. -Алматы:

Жалын, 2001.-104-б.

2. Қалиев С., Оразаев М., Смайылова М. Қазақ халқының салт-

дәстүрлері. –Алматы: Жалын, 1994. – 222-б.

3. Бекжігіт А., Ыстыбай Ә. Қыздарға мұсылмандық тәрбие. –

Шымкент, 2003.-44 -б.

4. Қазмағанбетов А.Г., Исабекова А.О. Қыз және ер

балаларының мінез-құлқын тиісті дәрежеде қалыптастыру-

жанұялық өмірге дайындаудың негізгі жолы//ҚарМу

хабаршысы.- Педагогика сер. -2005.-№4.-153-159-б.

5. Тоқбергенов Т. Айбалта.- Алматы: Жалын, 2005.-536-б.


6

Чеховська М.В. Основні історичні етапи становлення професійної підготовки майбутніх товарознавців

Чеховська М.В.

Університет імені Альфреда Нобеля, Україна

ОСНОВНІ ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ТОВАРОЗНАВЦІВ

Сьогодення професійної підготовки майбутніх товарознавців в Україні

характеризується значними змінами, інформатизацією, інтернаціоналізацією та

модернізацією освітнього простору. Слід зазначити, що вивчення та аналіз

основних історичних етапів становлення професійної підготовки майбутніх

товарознавців є конче необхідним для вирішення сучасних проблем вищої освіти

цих фахівців, так як, аналіз та узагальнення минулого досвіду є актуальним

завданням в контексті глобалізаційних процесів світового освітнього простору.

Отже, вдосконалення існуючої системи підготовки висококваліфікованих

фахівців потребує аналізу основних історичних етапів становлення професійної

підготовки майбутніх товарознавців.

Аналіз історичної літератури з товарознавства дозволив нам встановити

основні історичні події, що вплинули на сучасний стан професійної підготовки

товарознавців. Вперше, підготовку «первісних» товарознавців започаткував

Падуанський університет, що було відкрито у 1222 році. З 1549 року на кафедрі

товарознавства рослинних, тваринних та фармацевтичних матеріалів,

розпочалась професійна підготовка товарознавців [1]. В цей період

товарознавство ще не розглядається як окрема наука, через що підготовка

відповідних фахівців здійснюється крізь призму біологічних та медичних наук.

На другому етапі розвитку товарознавства, в умовах розширення

виробництва товарів та розвитку організованих торговельних відносин,

розпочалася професійна підготовка товарознавців в університетах світу.

Відкритий у 1737 році англійським королем Георгом ІІ Геттингенський

університет, з 1774 року розпочав викладання основ товарознавства. Московська

комерційна академія у 1842 році розпочала підготовку фахівців з товарознавства,

вперше вивчаючи товарознавство як самостійну навчальну дисципліну.

Віденський політехнічний університет викладання товарознавства розпочав у


7

1866 році, а Будапештська комерційна академія – у 1877 році [2]. Аналіз

літератури дозволяє нам стверджувати, що підготовка фахівців з товарознавства

в цей період здійснювалась за напрацюваннями дослідників з біології, медицини,

агрономії, хімії та фізики. Спостерігається значна нестача професійної

товарознавчої літератури.

Третій етап розвитку товарознавства характеризується відкриттям

значної кількості вищих навчальних закладів, що здійснювали підготовку

фахівців з товарознавства. Так, у Москві, Петербурзі та Києві були відкриті

торговельні та економічні інститути з економічними та товарознавчими

відділеннями, що мали товарознавці лабораторії, обладнані сучасним, на той час,

обладнанням, приладами для випробувань й оцінки якості споживних товарів. В

період з 1839 по 1960 роки значний вклад в розвиток підготовки товарознавців,

а саме публікація посібників з різних розділів товарознавства, внесли [2] С.А.

Єрмилов, Н.І. Козин, А.А. Колесник, Ф.С. Касаткин, В.С. Гюнтер, А.І. Гримм,

Н.В. Булгаков, В.Г. Зайцев, Н.В. Чернов, Н.С. Алексеєв, М.С. Сергеєв, А.А.

Колесник. У цей час опубліковано вісім підручників з товарознавства

продовольчих товарів, окремо видаються посібники для комерційних технікумів

та вузів, опубліковано дев`ять посібників з товарознавства промислових товарів.

Значний вклад у розвиток підготовки товарознавців внесли П.П. Петров, Я.Я.

Никитинський та Ф.В. Церевитников, що у 1915 році видали навчальний

посібник у двох томах з товарознавства промислових та продовольчих продуктів.

Цей підручник ще декілька разів перероблявся і ще довго використовувався, як

основа для підготовки товарознавців. Публікація підручника «Основы

товароведения», у 1933 році під редакцією М.С. Бродського та Г.Р. Корека,

значно вплинула на розвиток сучасної підготовки товарознавців, так як посібник

став одним з перших в якому було зроблено спробу використати знання

суміжних з товарознавством дисциплін для створення теоретичних основ

товарознавства. Значну роль у підготовці товарознавців відіграв підручник

Козина Н.І. «Хімія і товарознавство споживчих товарів», яку було видано у 1939

році, а потім підручник перевидавали у 1947 та 1958 році. Також, важливою

працею стали підручники В.С. Смирнова з товарознавства продовольчих товарів

для економічних факультетів у 1941 році та А.А. Колесника «Факторы

длительного хранения плодов и овощей», що було видано у 1957 році.


8

Вагомий вклад у розвиток підготовки товарознавців у період з 1960 по

1989 роки внесли такі дослідники як: А.А. Колесник, А.Н. Рукосуєв,

В.Г. Сперанский, Г. Грундке, І. Кацамаки, І. Ішиі, Т. Іошида, М. Акіяма,

К. Акіяма та ін. [1]. Аналіз літературних джерел дозволяє нам стверджувати, що

окрім учбової літератури розпочалося видання довідникової та науково-

практичної літератури, що дозволило здійснювати підготовку товарознавців на

більш професійному рівні. Так, для підготовки товарознавців у вищих

навчальних закладах було видано Довідник товарознавця продовольчих товарів

у 1980 році, Довідник товарознавця непродовольчих товарів у 1988 році та

«Контроль якості товарів у торгівлі» у 1988 році. До вагомих науково-

практичних праць можемо віднести «Біологічні основи зберігання плодів та

овочей» В.Г. Сперанського (1964), «Основи товарознавства хлібних виробів»

А.Н.Рукосуєва (1966), «Основи загального товарознавства» Г.Грудке [2]

(перекладено на російську у 1967), «Винекнення товарознавства» Іошатана

Кацамакі (1976), «Основи теорії товарознавства» Такао Ікогаямі (1978),

«Товарознавство» Таміоші Іошида (1978), «Вступ у сучасне товарознавство»

Масахару та Копіі Акіяма (1979).

Узагальнюючи результати нашого дослідження, можемо зробити

висновок, що історичний розвиток підготовки товарознавців мав на своєму

шляху ряд специфічних проблем, вирішення яких полягало у товарознавчих

дослідженнях та друку професійно-орієнтованої літератури. Сучасний стан

підготовки майбутніх товарознавців також має специфічні проблеми, що

пов`язані з розвитком інформаційно-комунікаційних технологій та їх

використанням під час навчального процесу, а також формуванням професійної

компетентності майбутніх товарознавців засобами інформаційних технологій.

Досвід вирішення подібних питань може бути корисним для освітянської галузі

України, а отже потребує подальшого вивчення.

Література:

1. М.А. Николаева. Товароведение потребительских товаров. - Из-во Норма,

Москва, 1998 р.

2. Грудке Г. Основы общего товароведения, М.: Экономика, 1967.


9

Babash L.V., Komarova O.I. FOREIGN LANGUAGE TEACHING ICT USAGE AT TECHNICAL HIGHER EDUCATIONAL ESTABLISHMENTS

Komarova Olexandra , Babash Larysa

Poltava National Technical University

FOREIGN LANGUAGE TEACHING ICT USAGE AT TECHNICAL HIGHER EDUCATIONAL ESTABLISHMENTS

ICT applications can be implemented in the following forms: use of computer

presentations; using the interactive whiteboard; work with training multimedia disks /

programs; work with Internet resources.

An important aspect of the ICT usage at a foreign language lessons is project

activity. Multimedia presentations have actively been introduced to learning process.

Students use the Internet to collect material for projects.

One of the possibilities of using multimedia technologies is the preparation and

conduct of integrated classes. You can conduct a foreign language class in a computer

class, preparing for this multimedia presentation with a bright video sequence

(illustrations, video clips, sound). Such a presentation the teacher can prepare or

involve students to presentation creation. This presentation can be used during various

forms of training or as a multimedia guide for the independent work of students in

preparation for the lesson.

Traditionally, the study of a topic or section ends with repetition, consolidation

and generalization. All these elements can be combined, suggesting to the trainees on

the final stage of each topic, to create a multimedia project, instead of the traditional

abstract. Creating a presentation, the students are given an excellent opportunity to

systematize the acquired knowledge and skills, their practical application, as well as

the ability to realize intellectual potential and abilities. It is very important for students

to feel interest in independent creative work, to feel the significance of the results of

their work, since presentation is a ready-made methodical material for the lesson, as

well as to feel your own success.

Using computer technology helps:

• attract passive listeners to active work;

• Make the classes more vivid and intense;

• to form an information culture among students;


10

• to increase cognitive interest of students;

• to realize the personality-oriented and differentiated approaches to training;

• discipline the teacher himself, form his interest in the work;

There are several directions for using ICT in foreign languages teaching:

1. Multimedia products and computer training programs usage.

2. Create your own multimedia presentations and other products.

First of all, it is the opportunity to use the computer as a means of informational

support of the learning process in the lesson. Used by the PC and when creating student

projects. Presentations can also be used simply to create a lesson: announcing the topic

of the lesson, setting goals and objectives, to provide visibility.

Thus, the use of Microsoft Power Point presentations makes it possible to make

the lesson more spectacular, rich and effective.

3. Creating your own multimedia and training programs.

Such programs are very convenient and effective to use when working with

grammatical and lexical material. An example of such a program can be the Electronic

Allowance for Students. Now there is an opportunity to use different test programs that

are offered on the Internet.

Of course, making tests is a complicated task, it takes a lot of time, but it's worth

it, because the effectiveness of the tests is high, because they are not only a controlling

character, but also a training one. Students can see in what tasks they made mistakes,

do the test again, and not only achieve the correct execution, but also memorize the

necessary material.

Thus, the use of information and communication technologies in English

language lessons contributes to the increase of students' motivation and activation of

their speech activity, the effective assimilation of educational material. Practical use of

ICT presupposes a new kind of cognitive activity of students, the result of which is the

formation of skills to replenish knowledge independently, to search and navigate in the

flow of information.

Computer training programs have many advantages over traditional teaching

methods. They allow you to train different types of speech activity and combine them

in different combinations, help to understand language phenomena, form language

abilities, create communication situations, automate linguistic and speech actions, and


11

also ensure the implementation of an individual approach and the intensification of

independent work of students.

Information technology allows you to change the organization of the learning

process of students, forming their system thinking, use computers to individualize the

learning process and turn to fundamentally new cognitive tools. With proper

organization and appropriate methodology, the use of information technology makes

the educational process more open to new ideas and sources of knowledge. Specificity

of the computer as a means of learning is associated with its characteristics such as

complexity, universality, interactivity. Interactive training based on multimedia

programs allows more complete implementation of a whole range of methodological,

didactic, pedagogical and psychological principles, making the learning process more

interesting and creative.

Thus, the use of information and communication technologies in English

language lessons contributes to the increase of students' motivation their speech

activity, the effective assimilation of educational material. Practical use of ICT implies

a new kind of cognitive activity of students, the result of which is the formation of

skills to replenish knowledge independently, to search and navigate in the information

flow.

New information technologies attract students and are one of their main

interests. Therefore, the use of information technology in the educational process

contributes to the formation of positive motivation. The advantage of using a computer

is that it allows you to improve the professional level of teachers. Getting acquainted

with new ICT is amazing with its opportunities, which are opened for improving the

educational process and the education system as a whole. New information

technologies, introduced in education, contribute to its rise to a qualitatively new level.


12

Ахметов Н.А. Равшанова А. ҚАЗАҚ ХАЛҚЫНЫҢ ҰЛТТЫҚ МҰРАЛАРЫ – ОҚУШЫЛАРДЫ САЛАУАТТЫЛЫҚҚА ТӘРБИЕЛЕУ ҚҰРАЛЫ

п.ғ.к., доцент Ахметов Н.А. ,Равшанова А.

Ш.Есенов атындағы КМТИУ, Ақтау қаласы, Қазақстан

ҚАЗАҚ ХАЛҚЫНЫҢ ҰЛТТЫҚ МҰРАЛАРЫ – ОҚУШЫЛАРДЫ САЛАУАТТЫЛЫҚҚА ТӘРБИЕЛЕУ ҚҰРАЛЫ

В этой статье рассматривается проблема духовно-нравственного воспитания детей на

основе наследия казахского народа. Излагаются проблемы духовно-нравственного

воспитания подрастающего поколения.

In this article the matter of spiritual and morals education in forming healthy mode of life is

considered. It is exposed the problems of brining-up the sensible and healthy generation for the

countries sake.

Қазақстан Республикасының Білім туралы Заңында және оқу-тәрбие

саласына байланысты басқа да құжаттарда жан-жақты білімді, ой-өрісі кең,

мәдениеті жоғары, денсаулығы мықты, шешен тілді, рухани дүниесі бай және

салауаттылық деңгейі жоғары ұрпақты тәрбиелеу қажеттігі көрсетілген.

Ұлттық мәдениет, ұлттық мүдде, ұлттық сана-сезім, ұрпақты

руханилыққа және салауаттылыққа тәрбиелеуде ұлтымыздың өзіне тән әдет-

ғұрып, салт-дәстүрлері, жазба мұралары негізінде ұрпақтан-ұрпаққа жалғасын

тауып келе жатқан асыл мұраларды жинақтап, зерттеп зерделеудің құндылығы

арта түсуде. Қазақ халқы жастарды отбасында кiшiпейiлдiлiкке, iзеттiлiкке,

имандылыққа, инабаттылыққа, салауаттылыққа тәрбиелеудi бiрiншi мiндет етiп

қойған. Ұлт тағдыры – ұрпақ қолында екенiн жақсы түсiнген ата-бабамыз жас

жеткiншектердi өнерге, еңбекке шақыра отырып, рухани-адамгершiлiк iзгi

қасиеттерге баулу мәселесiн алғашқы орынға қойған.

Рухани-адамгершілік пен салауаттылыққа баулитын халқымыздың сан

ғасырлық тәлім-тәжірибесін, мұраларын болашақ жастар тәрбиесіне

пайдаланудың берері мол екендігін халқымыздың зиялы азаматтары, ұлы

ғұламалары да атап көрсеткен.

Қазақ ұлтының салауаттылық, парасаттылық, имандылық, адамгершілік

тәлім-тәрбие туралы мәңгі өлмес құнды ұлттық мұрасының дамуын шолып

өтсек, Ибн Сина еңбектері, Шығыс Аристотелі атанған ғұлама әл-Фараби, сонау


13

көне түркі жазуымен тасқа қашап жазған ескерткіш «Орхон-Енисей

жазуларынан» бастап, Ержүрек қолбасшы Күлтегін, Білге Қаған, мемлекет

қайраткері Тоныкөк, Омар Хаям рубайлары, түркі тілдес халықтардың бәріне

өшпес рухани мұра қалдырған: Жүсіп Баласағұни, Махмұт Қашқари, Ахмет

Яссауи, Ахмет Жүгінеки, Қыдырғали Жалайыри, Мұхаммед Хайдар Дулати

шығармаларының орны ерекше.

Қазақ халқын әлемге танытқан, Шоқан, Ыбырай, Абай еңбектерінің ұрпақ

тәрбиесінде алар орны ерекше. Бүкіл бір халықтың ұстазы Ұлы Абай өзінің қара

сөздерінде (45 сөзі) жан мен тән тазалығы, имандылық қасиеттері «толық адам»,

дені сау адамның іс-әрекет нәтижелері, жалпы қауымның игілігіне айналады деп

тұжырымдайды.

XX ғасыр басында қазақ халқының бiлiм беру саласында үлкен

бетбұрыстар болды. Ұлттық негiздегi төлтума оқулықтар, рухани-адамгершiлiк

тәрбиесi мәселесiне арналған ғылыми еңбектер жарық көрдi. Ұрпақтан-ұрпаққа

жалғасқан мұраларды жинақтау, оны бүгiнгi оқушылардың рухани-адамгершiлiк

тәрбиесiне, салауаттылығын қалыптастыруға пайдалануда тәлімдік ой-

пікірлерімен қазақ даласына із қалдырған Ш.Құдайбердиев, А.Байтұрсынов,

X.Досмұхамедов, М.Жұмабаев, Ж.Аймауытов, М.Дулатов, Ғ.Қараш және т.б.

еңбектері – ұрпақ саулығы үшін қам жеген денсаулық мәселесіне арналған

мұраларының орны ерекше.

Мәселен, М.Жұмабаев өзінің «Педагогика» оқулығында «Сау жан сау

денеде ғана болады» деген адамзат дүниесінің ескі мәтелін дұрыстай отырып,

баланың денсаулығы мәселесін «Дене тәрбиесі» бөлімінде егжей-тегжейлі

қарастырады.

Қазақ ұлтының болашақ ұрпағының санасына туған халқына деген

сүйіспеншілік, ұлтының салт-дәстүрін, әдет-ғұрпын, тілін, дінін, тарихын сезіне

білетін жылы жүрек, тоқтамды ақыл мен имандылық өте қажет. Бұл айтылып

отырған құндылықтар тек кана дені сау жаны мен тәні таза, адал иманды,

салауатты тұлға бойынан табылатын қасиеттер. Сондықтан, қазақ ұлтының салт-

дәстүрлері мен әдет-ғұрыптарының, салауатты өмір салтын қалыптастыруда,

көздеген мақсатқа жету жолындағы өмір тіршілік әрекеттеріне тоқталып көрелік.

Қазақтың ұлттық ойындары – адам ағзасы үшін өте маңызды, теңдесі жоқ

сауықтыру, денсаулықты нығайту, салауатты өмір салтын қалыптастыру

шараларының бірі. Қазақтың ұлттық ойындары – ептілікті, өжеттілікті,


14

ширақтылықты, шапшаңдылықты, тапқырлықты және т.б. қасиеттерді талап

етеді.

«Асау үйрету», «Мойын арқан», «Алтыбақан», «Қазақша күрес» – қазақ

халқынын ежелгі спорт ойындары адам денесін ширатып, бұлшық еттерді

қатайтады, төзімділікке, батылдыққа, ептілікке керек кезінде тез ойланып,

ұтымды амал, ақылды шешім, әдіс таба білуге машықтандырады.

Сондай спорттық, ұлттық ойындарға: «Тауық күрес», «Білектесу»,

«Арқан тартыс», «Бәйге», «Аламан бәйге», «Тай жарыс», «Құнан жарыс»,

«Дөнен жарыс», «Жорға жарыс», «Аударыспақ», «Түйе жарыс» кіреді.Бұл

ойындар адамды дәлдікке, мергендікке, ептілікке, жауапкершілікке, адалдыққа,

шыншылдыққа, ширақтылыққа тәрбиелейді.

Бүгінгі таңдағы мектептер балаларға таза ғылыми негіздегі білімдерді

бере отырып, олардың жүректеріне рухани және адамгершілік, имандылық

құндылықтарын енгізуді екінші қатарға қалдырады немесе тіпті мән бермейді.

Соның салдарынан жастарымыздың бұзылып, рухани-адамгершілік, имандылық

дегеннің не екенін білмей өсуіне әкеліп соғуда.

Қазіргі кезде көп ата-ана баламыз компьютерді, ағылшын тілін меңгерсе

болды жетілген тұлға болады деп ойлайды. Ең алдымен әрбір бала адами тамаша

қасиеттерді бойына жинақтаған дұрыс адам бола білуі шарт. Сонан кейін ғана

білімін тереңдете алады. Адамдардың адами рухани-адамгершілік

құндылықтарының орнындағы кемшіліктерді ешқандай да академиялық

білімдердің толықтыра алмайтынын өмірдің өзі көрсетіп отыр.

Жас ұрпақты рухани-адамгершілікке, салауаттылыққа тәрбиелеуде

адамгершіліктің ақ жолынан айнымаған бұрынғы өткен ақыл-ой алыптарының

мұра етіп қалдырған өсиет сөздері және ғұламалардың ғибраттары арқылы

қоғамымызда салауатты өмір салтын қалыптастыруымызға болады. Сонда ғана

бүкіл жер бетінде, әсіресе, жастар арасында бой көрсетіп жатқан маскүнемдік,

нашақорлық, жезөкшелік, парақорлық, дүниеқоңыздық, көреалмаушылық

сияқты кеселдерден мемлекетіміздің болашағы – жас ұрпағымызды қорғап

қаламыз және аман сақтаймыз.


15

ПАЙДАЛАНЫЛҒАН ӘДЕБИЕТТЕР:

1. Адылханов А.С., Брусенко З.Г., Сейдуманов С.Т. Шымырлылық

шынығудан. Мектеп оқушыларына арналған валеология жөніндегі

бағдарлама, - Алматы, 1998.

2. Қазақстан Республикасының Білім Беру туралы Заңы. - Алматы,

2001.

3. Ембергенова Ж. Жастарды салауатты өмір салтына халықтың

педагогикалық құндылықтары негізінде ұрпақ сабақтастығымен

ұштастыра тәрбиелеу. Автореф.канд. дисс... - Қарағанды, 2000.

4. Наурызбаев Ж. Ұлттық мектептің ұлы мұраты. Оқушыларға

мәдени-этникалық білім беру туралы. - Алматы, Ана тілі, 1995.

5. Жұмабаев М. Педагогика. - Алматы, Рауан, 1992.

6. Кенжеахметов С. Қазақтың салт-дәстүрлері мен әдет-ғұрыптары. -

Алматы, Ана тілі, 1991.


16

Гресь Н.Л., Тупічак Н.В. ЩОДО МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ОБЛІКОВО-ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ

Гресь Н.Л., Тупічак Н.В.

Державний ВНЗ «Національний гірничий університет»

ЩОДО МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ

МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ОБЛІКОВО-ЕКОНОМІЧНОГО ПРОФІЛЮ

Основою формування професійних умінь і навичок студентів є

усвідомлене застосування ними теоретичних знань у виробничій діяльності.

Організаційно-методичні засади виробничої практики здобувачів вищої

освіти у галузі бухгалтерського обліку досліджували Гресь Н.Л. [1, с. 92–103],

Левочко М.Т. [2, с. 92–103] та ін.

Виробнича практика є одним з головних засобів здійснення практичної

підготовки студентів. Для її проведення необхідно поєднати інтереси

виробництва та навчального закладу, пристосувати процес навчання до

практичних завдань конкретного підприємства, установи, організації. Перевагою

виробничої практики є постійний контакт студента, керівника практики від

базового підприємства і викладача навчального закладу в ході розв’язання

проблемних практичних ситуацій.

Виробнича практика пов’язана з навчальними дисциплінами: зв’язок

здійснюється через взаємодію системи знань і системи відповідних умінь. Під

час теоретичного навчання формується система теоретичних знань і практичних

навичок в галузі обраної спеціальності, яка дозволяє формувати професійні

уміння в період виробничої практики. Як вид навчального заняття вона

будується у формі самостійного виконання студентом в умовах виробництва

визначених програмою (в залежності від освітнього ступеня) реальних

облікових, контрольних, аналітичних, управлінських, науково-дослідних і

педагогічних завдань.

Структура виробничої практики залежить від змісту практичного

навчання і повинна забезпечувати цілісну підготовку фахівця до праці, тобто

виконання основних функцій первинних посад за фахом. Всебічне ознайомлення

студента-практиканта з реальними умовами його майбутньої професійної


17

діяльності під час проходження практики є для нього мотивацією до більш

усвідомленого та поглибленого вивчення навчальних предметів після її

закінчення.

Першочерговими організаційними заходами, що забезпечують

підготовку та проведення практики, є розробка Положення про порядок

проведення практики студентів відповідного ВНЗ і програм практики студентів.

Можлива структура методичного забезпечення виробничої практики

майбутніх фахівців обліково-економічного профілю представлена на рис.

Рис. Методичне забезпечення виробничої практики

майбутніх фахівців обліково-економічного профілю

Мет

од

ичн

і рек

ом

енд

ації

по

склад

анн

ю н

аскріз

но

ї

прогр

ами

ви

роб

ни

чої

прак

тики

Нас

кріз

на

прогр

ама

ви

роб

ни

чої

прак

тики

з о

блік

у

і оп

од

аткуван

ня

Програма виробничої

практики для освітнього

ступеня «бакалавр»



ступеня «спеціаліст»

на базі освітнього

ступеня «спеціаліст»

на базі освітнього

ступеня «бакалавр»



ступеня «магістр»

Квал

іфік

ацій

ні

хар

актер

исти

к

и п

ерви

нн

их

посад

Мето

ди

чн

і

рек

ом

енд

ації п

о

склад

анн

ю п

ро

грам

и

ви

роб

ни

чої п

ракти

ки

Положення про проведення практики

студентів


18

Складання наскрізної програми виробничої практики є складним і

відповідальним творчим процесом. Вона повинна ґрунтуватися на отриманих

студентами на певному етапі навчання знаннях, сприяти розвитку й

удосконаленню їх фахових навичок та умінь в умовах, притаманних майбутній

професійній діяльності. Виконання наскрізної програми практики

організовується таким чином, щоб навички та уміння, які формуються на

кожному її етапі, поступово розширювалися й послідовно ускладнювалися.

Розробка методичного забезпечення для практичної підготовки фахівців

освітнього ступеня «магістр» потребує врахування, отриманого студентом,

базового освітнього ступеня (бакалавра чи спеціаліста).

Виробнича практика зі спеціальності повинна підготувати студента до

роботи на посадах професіоналів і фахівців, які не мають вимог до попереднього

досвіду професійної практичної діяльності.

Для досягнення дидактичних цілей виробничої практики необхідно

відповідально ставитися до розробки її програми, спираючись при цьому на

кваліфікаційні вимоги первинних посад, які можуть обіймати випускники

навчального закладу відповідно до здобутого ними освітнього ступеня.

Література

1. Гресь Н.Л. Виробнича практика майбутніх фахівців обліково-

економічного профілю: навчальний статус, поняття, класифікація / Н.Л. Гресь //

Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету

ім. КД Ушинського. – Одеса: ПДПУ ім. К.Д. Ушинського. – 2009. – № 4–5. – С.

92–103.

2. Левочко М.Т. Теоретично-практична підготовка студентів до

виробничої практики / М.Т. Левочко, Н.Л. Гресь // Вісник Житомирського

державного університету імені Івана Франка – 2009. – № 45. – С. 3–9.


19

Матаева Б.Ү. Қыз бала-болашақ ана

Матаева Б.Ү.

«Қазақ тілінде оқытпайтын мектептердегі қазақ тілі мен әдебиеті»

мамандығының 2 курс студенті

ҚЫЗ БАЛА-БОЛАШАҚ АНА

Қазақ халқы ежелден бері қыз баланы сондай құрметтеген,тіпті

аталарымыз орнынан тұрып төрден орын да берген. Неге дейміз бе? Өйткені

қыздың жолы жіңішке, қыз бала - аяулы жар, болашақ ана деп қастерлеген. Қазақ

ұғымында 15-16-ға келген бойжеткен ақыл-есі, дене бітімі, келбет кескіні

кемелденген, отау құруға жарап қалған қыз бала.

Қай халықта болмасын, қыз әдемілік пен әдептіліктің, сұлулықтың

баламасы іспеттес. Халқымыз жайсаң мінезді, әдепті жігітті де қыз мінезді жігіт

екен деп тегін айтпаған. Халық аузындағы «қыздың жиған жүгіндей», «қыздың

тіккен кестесіндей» деген тіркестер бойжеткенге тән психологияны (нәзіктік пен

байсалдылықты, шеберлікпен ұқыптылықты, сұлулық пен сымбаттылықты, т.б.)

аңғарып тұрған жоқ па?

Кез-келген қазақ отбасы осынау ерекшелікті жақсы түсіне біліп,

бойжеткен қызын алақанына салып, әлпештеумен бірге, оны ылғи да жібектей

мінезімен, уыздай тәтті қылығымен, әдеп-ізеттілігімен, иман-инабатымен, күміс-

күлкісімен көргісі келеді. Оларды кішкентай кезінен көзінің қарашығындай

сақтап, әлпештеп, мәпелеп, жаны мен арының таза, мінезінің өнегелі болуын

қадағалап отырған, сонымен бірге «қызға қырық үйден тыйым» салу керектігін

де ұмытпаған. Сұлулық пен сымбаттылықты, шеберлік пен нәзіктікті қажет

ететін үй ішіндік еңбекке (кесте, өрнек, кілем тоқу т.б.), көркемсөз, ән-күй, айтыс

секілді түрлі өнерге баулуды бойжеткен тәрбиесінің басты міндеті деп білген.

Халықтық дәстүр қыз бала тәрбиесінде ереже ұсынбайды, тек бағдар

береді, өнеге көрсетіп, әдептілік жөн-жосығын нұсқайды. Ол негізінен қыздың

мінезі мен құлқына кіріге етілген адал мен арам, обал мен сауап деген төрт ұғым

төңірегінде топтасады.


20

Адам үшін ең қымбат түсінік те, жұмбақ түсінік те - жанмен сезіну,

ойлану, толғану, әсерлену, әрекеттену. Мұның алғы шарты - бақылай білу, көре

білу, кісінің ішкі сырын танып, ұғыну арқылы өзін-өзі түсініп, имандылық пен

өнегені бойына сіңіріп, шама-шарқына қарай оны жүзеге асыра білу. Бүгінгі

бойжеткен - ертеңгі отбасы ұйтқысы, болашақтағы асыл жар, аяулы ана, ардақты

ақылман әже. Олай болса, халық танымындағы бойжеткенге қажетті сипат -

имандылық, инабаттылық, ізеттілік, әдептілік, іскерлік, биязылық, мейірімділік

әр бойжеткеннің бойынан табылатын асыл мұраты болса игі.

Халқымыздың ұлттық дәстүріндегі бір ерекшелік - тәлімдік ақыл-кеңесті

жас ұрпақ санасына, әсіресе, қыз балаға тұспалдап, астарлай жеткізу. Бұл салт

ауылдық жерлерде бүгінгі күнге дейін сақталған. Мысалы, «Келінім саған айтам,

қызым сен тыңда» деген бір ауыз сөздің өзінде-ақ тәрбиелік талап-тілектерді

бірден бетке айта салмай, көбінде оларды жанамалап жеткізгенін байқаймыз.

Мұндай ақыл-кеңесті көп жағдайда қыздың анасы, не сырлас жеңгесі айтатын

болған. Бұлар бірде талап-тілек, бірде ойланып-толғануға негіз болатын зілсіз

ескертпе ретінде, яғни бойжеткеннің мінез-құлқы мен іс-әрекетіне лайықты

«жақсы сөз-жарым ырыс» дегендей,әдіс-тәсілдер арқылы құлаққа сіңетін.

Қыз бала жастайынан үй-ішіндік, тұрмыс-тіршілікке (кесте тігу, ою өрнек

ою, киім тігу, құрт қайнату, шай құю, ет мүшелеу, оны сақтау, ас әзірлеу, үй-ішін

күту,т.б.) машықтанып, баулыған. Ұлан-ғайыр даланы мекендеген қазақ елінің

қайсыбір аймақтарына тән жеке ерекшеліктері мен өзгешеліктеріне қарамастан,

қыздарды адамгершілік мінез-құлыққа тәрбиелеудегі халықтың дәстүрі ортақ

еді. Қыз тәрбиесінде халқымыз күш көрсету, қорқыту тәсілдерінен бойды аулақ

ұстап, оларды мәпелеу, иландыру, сендіру әдістері арқылы үлгі-өнеге көрсетуге

ерекше мән берген.

Қыз бала 14-15 жасқа жетісімен-ақ бой түзей бастайды.Үсті-басын

мұнтаздай таза ұстап, сәнді киінуге, өзінің есейгенін сезіп, айналасындағыларға

әдемі, сымбатты көрінуге тырысады. Әсіресе, шаш күтімі, бет, тіс күтімі сияқты

кісіге ажар беретін косметикалық-гигиеналық атрибуттарға ерекше көңіл

бөлінеді. Бұл жерде ұлы Абайдың «Білектей арқасында өрген бұрым, шолпысы

сылдыр қағып жүрсе ақырын, кәмшат бөрік, ақтамақ, қарақасты, сұлу қыздың

көріп пе ең мұндай түрін» деген бейнелі суреті бойжеткендерімізге де арнап

айтылғандай расында да, қыз баланың көркі алдымен білектей арқасына өрген

бұрым, яғни шаш күтіміне байланысты болатыны хақ. Бойжеткеннің өңіне


21

шашының қалыңдығы мен ұзындығы, өрген қос бұрымы қандай жарасымды

десеңізші! Заңғар жазушымыз М.Әуезов «Абай» романында бейнелеген қазақ

бойжеткендерінің келбет көркі мен сымбатына еріксіз тамсанамыз емес пе?!

Сүйіндіктің қызы Тоғжан өз үйіне өзгеше көктем нұрын кіргізген жан. Мұхтарша

айтсақ, Тоғжанның жүзі мағыналы нұрға малынып тұрғандай. Оның сылдыраған

шолпысы, құлағындағы әшекей сырғасы, басындағы кәмшат бөркі, білек толған

білезіктері, алпақ жүзі, қыр мұрны мен қарақаттай көзі, жаңа туған айдай

қиылған жіп-жіңішке қасын ұлы жазушы «Тоғжан көрініп кеткенде, сұлу

ай жарқ етіп, қайта батқандай болды»,-деп әдемі суреттейді емес пе?!

Бойжеткеннің тек өзіне ғана тән әдемілігі, оның ішкі жан әлемімен

қабысып жатуын күйттеу шетелдік опа-далапты жаға салу емес. Сондай-ақ,

бүгінгі талғамға сай киіну қымбат киімдерің болсын деген сөз емес. Ол барыңды

базарлап, соны ұқыптылықпен, орын-орнымен, сәнімен киіну, яғни өз

болмысыңмен сырт кейпің үйлесіп тұрсын деген сөз. Қыз баланың талғаммен

киінуінің бір сыры - өз тұрқының кейбір табиғи кемістігін жасырып, жақсы

жағының бәрін айқын көрсете алатындай, яғни сән үлгісін өзіне бейімдей ала

білуінде. Ішкі рухани мәдениеті төмен адамның дұрыс талғаммен әдемі киіне

алуы да екіталай. Жас адамның, әсіресе қыз баланың бүкіл кескін-келбеті

(отырыс-тұрысы, сөз саптауы, жұртпен қарым-қатынасы, т.б.) әсем де нәзік

болуы тиіс. Тәрбие ғылымының тарланы А.С.Макаренко дұрыс жүру, тұру,

әдепті бола білу ұсақ-түйек емес деп тегін айтпаған.

Жақсы мінезге қыз бала жастайынан үйренсе ғана, ол бойға қонымды

болмақ, мінез-құлық тәлімі туралы жазылған, жақсы ақыл-кеңестер беретін

кітаптар да аз емес. Мүмкіндігінше, соларды тауып оқу әр бойжеткеннің парызы

болмақ. Алайда әдемі кісілік пен жақсы тәлім жайлы қаншама кітап оқып

шыққанмен,ешкім өз-өзінен әдепті де жақсы мінезді бола алмайтыны белгілі.

Бұл арада есейіп, ер жеткенге дейін ата-ана тәрбиесі елеулі орын алса, ес кіріп,

ой мен бой толысқан кезде адамның өзін-өзі ұдайы тәрбиелеуі, ауыздықты тежеп

отыруы аса маңызды. Сондықтан да, С.Торайғыров «Жақсылық көрсем -

өзімнен, жамандық көрсем - өзімнен «тағдыр қылды», деулерді шығарамын

сөзімнен»,-деп тебіренді емес пе?


22

Ұлылардан- ұлағат

...Бүкіл ақыл-ой болмысының негіздері балаң жаста қаланады.

А.И.Герцен.

Бүгінгі жастарымызға парасат,жалындаған жігер тән. Олардың көкірегі

ояу,көңілдері сергек.

Жазылбек Қуанышбаев

Қыздың қатаңдығы мен талап қоюшылығы бар жерде жігіт нағыз еркек

боп шығады.

В.А.Сухомлинский.

Балаң жаста алғашқы махаббат оянады. Бұл рухани талаптан, асыл арман

мен мұраттан туған асқақ сезім. Әдетте бойжеткен мен бозбаланың бір-біріне

деген ыстық ықыласы бірігіп, сабаққа дайындалудан, киноға, сауық кешке,

сырғанаққа бірге барудан, оңаша жерде бір-бірімен сырласудан, оқыған

кітаптары, адамдардың жақсы, жаманды қасиеттері жайлы пікір алысуы арқылы

өрбиді. Махаббатпен әрленген рухани қарым-қатынас балаң жастың жанын

бақыт-нұрға толтырып, шат-шадыман күйге бөлеп, биік мақсат-мұратқа

жетелейді. «Махаббаттың мың түрлі құпиясы бар, жүрек оны жан шыққанша

жасырар» дегендей,жас адамның осындай нәзік жан-күйін түсіне білген

үлкендер (әке-шеше,аға-жеңге т.б.) олардың арына тиіп, өздерінен алыстатып

алмай, қайта ақылын айтып, тура жолға бағыттап отыруы - үлкен

адамгершіліктің белгісі болмақ.

Қыз абыройы - болашақ отбасының, босағаның беріктігіне қатысты

мәселе. Қазақ халқы «қыздың жолы - жіңішке» деп, қыздың жаза басуын қатаң

қадағалап отырған. Әрине, бойжеткен абыройы оның ақыл-парасатына,

инабаттылығына, іске бейімділігіне, өнерпаздығына, білімдарлығына, сезім

дүниесі жайлы ой-өрісінің тереңдігіне байланысты екені хақ. Сондықтан да әрбір

ата-ана өз қыздарының абыройлы болуына ерекше мән беріп, қадағалайды.

Әсіресе қыз анасына көп нәрсе байланысты. Ал, анасын ардақтай білмеген қыз


23

өз абыройын да сақтай білмейді. Өз намысын қорғаған қыз ожар, есер жігітке

кіріптар болмайды, қайта есті жігітке ес қосады.

Қыз абыройлы болу үшін оның мінез-құлқы ибалы, инабатты болуы

керек. «Қыз қылығымен жағады» деген мақал содан қалған. Халық тал

шыбықтай бұралып, өсіп келе жатқан балаң қыздың алдына келешекте

кездесетін өмірлік міндеттер қойып, оларды орындап отыруды да қыз абыройы

деп есептеген. Сөйтіп, қазақ ұғымында, жоғарыда айтып кеткеніміздей,

бойжеткен парызы-ізеттілік пен биязылық, жарасты киіну, атасы мен әжесін,

шеше мен әкені барынша қадір тұтып, сый-құрмет көрсету, қабақ шытпай жүріп-

тұру,үлкеннің алдынан кесіп өтпеу, өсек-аяңға жоламау, орынсыз дөрекі сөйлеп,

шайпау болмау, ұрпақ тәрбиесінен хабардар болу, ұлттық салт-дәстүрді құрмет

тұту, ана тілін ардақтау, үй шаруасына араласу (ешкі, сиыр сауа білу, жіп иіріп,

кілем тоқу, т.б.), яғни үй шаруасына қажетті дағды икемділіктерді жетік білуі

шарт

меңгерген бесаспап болып қалыптасу. Сондықтан да әрбір ата-ана үйде

де, түзде де, қыз баланың қаршадайынан осы қасиеттерді бойына дарытып

отырулары қажет. Оның жолдары сан алуан екендігін өздерін нағыз қазақпыз деп

есептейтін әрбір отбасының жақсы

Қолданылған әдебиеттер тізімі;

1. Жарықбаев.Қ. Жантану негіздері.Беті 345-349

2. Алдамұратов.Ә. Жалпы психология.Беті 338-350

3. Игибаева.А.К. Дюсенбаева.А.Т . Шакаримова.Қ.Қ.

Аубакирова.А.Д. Педагогика оқу оқу құралы. Беті 119-128,142-156

4. Келгембаева. Б.Б. Қазақ халық ауыз әдебиеті практикум.Беті 30-37

5. Орфографиялық сөздік. Беті 282-300


24

Ергалиева М.Н., Ералинова Т.Е., Улжабаева А.Г. Межкультурная компетенция как неотъемлемая часть профессиональной деятельности учителя иностранного языка

Ергалиева М.Н., Ералинова Т.Е., Улжабаева А.Г.

Карагандинский Государственный университет им.Е.А.Букетова, Казахстан

МЕЖКУЛЬТУРНАЯ КОМПЕТЕНЦИЯ КАК НЕОТЪЕМЛЕМАЯ ЧАСТЬ

ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ УЧИТЕЛЯ ИНОСТРАННОГО ЯЗЫКА

В научной литературе отмечается большое многообразие

интерпретаций понятия «компетентность» и «компетенция».

Стив Уиддет и Сара Холлифорд считают, что «сформировалось

общее убеждение, согласно которому понятия «компетентность» и

«компетенция» передают следующие смыслы:

- способность, необходимая для решения рабочих задач и для получения

необходимых результатов работы, чаще всего определяется как компетентность;

- способность, отражающая необходимые стандарты поведения,

определяется как компетенции [1].

Таким образом, если представить отношения между компетентностью и

компетенцией, то следует отметить, что первичным является «компетенция», а

вторичным –компетентность. По заданным поведенческим навыкам личность

формирует свою компетентность в той или иной области и если компетентность

и компетенции при их интерференции совпадают, то считается, что личность

является компетентной.

Межкультурная компетенция – «способность достигать

взаимопонимание с представителями других культурных сообществ так же

успешно, как и с представителями своей собственной, решая при этом вызванные

чуждостью проблемы при помощи компенсаторных стратегий»

Межкультурная компетенция чаще всего трактуется как компонент

когнитивного плана, в состав которого могут войти следующие составляющие:

- аффективные элементы – эмпатия, толерантность;

- знание о своей культуре и культуре инофона;


25

-общие сведения о культуре и коммуникации, т.е. межкультурная

осознанность, которая включает в себя знание тех пределов, в которых

возможны определенные культурные различия, и принципов межкультурной

коммуникации на изучаемом языке;

- учебные и коммуникативные стратегии расширения и дифференциации

представителей о чужой культуре, например, такие как опрос и наблюдение[2].

Формирование иноязычной коммуникативной компетенции, готовности

к реальному иноязычному общению является основной целью обучения

иностранным языкам на современном этапе. Знание иностранного языка не

гарантирует успешности межкультурного взаимодействия, на пути которого

могут возникнуть неполное понимание, этнические стереотипы, предрассудки,

состояние «культурного шока», переоценка сходства родной и иноязычной

культур, их конфронтация на уровне индивидуального сознания. Множество

исследователей отмечают, что выпускник педагогического вуза слабо знаком с

иноязычной культурой, не испытывает потребности в углублении своих

односторонних знаний, обладает монокультурной наивностью, не готов к

межкультурному общению и недооценивает важность обучения иноязычной

культуре.

В связи с этим возникает необходимость совершенствования

коммуникативной компетенции учителя в процессе его профессиональной

деятельности, где особую роль приобретают знания, умения и навыки,

отвечающие за успешность коммуникации в межкультурном аспекте.

Каждый урок иностранного языка – это перекресток культур, это

практика межкультурной коммуникации, потому что каждое иностранное слово

отражает иностранный мир и иностранную культуру: за каждым словом стоит

обусловленное национальным сознанием (опять же иностранное, если слово

иностранное) представление о мире [3].

Значимую роль в процессе интенсификации формирования иноязычной

социокультурной компетенции играет личность учителя, в которой на первый

план выходит высокий уровень его собственной компетенции и ряд личностных

качеств, определяющих эффективность педагогического общения: уважение,

толерантность, способность понимать психологическое состояние собеседника,

сопереживать ему и т.д.


26

И так, каковы личностные особенности и умения учителя,

способствующие успешному формированию иноязычной социокультурной

компетенции?

В их число входят следующие характеристики:

умение понять позицию другого, проявить интерес к его личности, встать на

точку зрения ученика, способность проникать в его внутренний мир, чуткость,

наблюдательность к проявлениям чувств ума и характера человека, к его

поведению, умение и способность мысленно представлять, моделировать его

внутренний мир, интерес к человеку;

человека в учебном общении, к тем ценностям, которые составляют содержание

позиции учащегося, безусловно положительное отношение к ученику, принятие

его таким, какой он есть;

ь своим эмоциям не разрушительный, а

конструктивный характер, высокая степень саморегуляции, выдержка;

ткрытость к поиску нового, чувство нового.

На сегодняшний день для многих перспектива иноязычного образования

стала реальной возможностью в «миграционную» орбиту межнациональных

контактов постепенно втягиваются и вуз, и школа. В свете современных

тенденций модернизации единое европейское пространство предлагает

«мобильность» учителей и учащихся [4].

Мощным стимулом поиска новых, более эффективных путей освоения

иностранного языка служит ныне возникшая возможность общения с его

носителями, что воплотилось в осознании конкретной цели преподавания

иностранного языка – формирования коммуникативной культуры.

Для обучения межкультурному общению необходимо расширить

содержание обучения за счет включения в курс иностранного языка ряда

компонентов, нацеленных на развитие межкультурной компетенции –

социокультурных, социолингвистических и лингвострановедческих. Если

культура во всем многообразии значений этого слова становится содержанием

обучения иностранному языку, то привычной для некоторых учителей


27

авторитарный стиль преподавания этого предмета становится практически

неприемлемым.

Таким образом, можно сделать вывод, что в современных условиях

постоянного расширения международных контактов одного умения правильно

говорить и писать на иностранном языке, пусть даже опирающегося на

фундаментальные знания его основ, явно не хватает. Недостающим звеном здесь

является грамотное использование культурно-обусловленных норм поведения –

как речевого, так и неречевого, основанное на знании особенностей культуры и

образа мышления коммуникантов. В этой связи более чем закономерным

представляется распространение новой тенденции в обучении иностранного

языка – развитие межкультурной компетенции, что может (и должно) стать

залогом эффективного общения.

Литература:

1. А.А.Жайтапова, Г.А.Рудник, Е.В.Белошниченко,

А.С.Сатывалдиева «Педагогика XXI века на пороге школы

информационно-методический дайджест», Алматы 2009 г.,стр 189-

191

2. Knapp-Potthoff A. 1997.S194

3. С.Г.Тер-Минасова «Язык и межкультурная коммуникация», 3-е

изд., Москва 2008, стр.30

4. Кабарухин Б.В. Рабочая книга методиста, куратора в ССУЗе серия

"Учебники , учебные пособия" - Ростов н/Д: Изд-во "Феникс". 2003


28

Софьина И.И. The problems of motivation in foreign language learning

Преподаватель Софьина И.И.

Карагандинский государственный университет имени Е.А.Букетова,

Казахстан

THE PROBLEMS OF MOTIVATION IN FOREIGN LANGUAGE LEARNING.

Abstract. The article presents the problem of motivation formation in the

studying of professional foreign language. It presents the motivation problem in

studying discipline. The classification of motivation in the study of the discipline is

considered.

Keywords: motivation, motivation of students, foreign languages, types of

motivation.

Today from the university graduates required, besides professional knowledge,

such level of proficiency in a foreign language which will allow students to be

integrated successfully in the international community. Therefore process of training

in foreign languages in not language higher education institutions began to carry the

professional focused character. Therefore, the process of teaching foreign languages in

non-linguistic universities began to be professionally oriented. Reorienting the goals

of teaching a foreign language at a university requires consideration of the options for

the forms and methods of teaching it [1]. The most important task of higher education

is the development of the aspiration of the individual to learn all his life, updating and

improving knowledge, skills in relation to the changing conditions.

For the constant development of personality and the acquisition of knowledge,

we need motivation. Psychologists define this term thus: the motivation is the motives

causing activity of the personality and defining its direction [3]. This definition

connects three separate types of psychological phenomena: first, motivation is viewed

as an occasion that activates the personality to meet the emerged needs; secondly,

motivation is the reason for choosing a certain direction of behavior; and, thirdly,

motivation can be viewed as a means self-control rights. So, one of the most important

concepts related to motivation are needs - a state of need in something. Any motivation

is based on the needs of the person and is aimed at satisfying them. All needs can be

divided into two categories: external and internal [4]. All requirements can be divided


29

into two categories: external and internal [4]. External refers to organic needs (needs

for food, sleep, etc.), internal - the material, social and spiritual needs (the need for

self-realization, love, study, etc.). The next link in motivation is motive. Motivation is

a behavioral manifestation of a desire to satisfy one's needs. The behavior that is carried

out, accordingly, has a direction, and directed to the goal is a conscious result, which

is satisfied completely or partially, or not satisfied at all. All this enables us to conclude

that the motives differ from each other in the kind of need that is inherent in them, the

forms they accept, the breadth or narrowness, and also the specific content of the

activity in which they are realized. Complex activities are, as a rule, not one, but several

simultaneously acting and interrelated motives, forming an extensive system of

motivation for actions and actions of a person [5]. The educational process is classified

as a complex activity, therefore there are a lot of motives for admission, and they can

not only manifest themselves separately in each person, but also merge into one,

forming complex motivational systems. For a long time, the motivation of students has

not been given due attention, but in fact it is one of the most effective ways to improve

the training process. Motives are the driving forces of the training process. Motivation

for training is a rather difficult and ambiguous process of changing the attitude of the

individual, both to a particular subject of study, and to the entire educational process.

Motives or, in other words, the reasons that stimulate a person and encourage him to

work actively, can be very different. Classify the motivation in different ways, for

example, in the direction and content, the following types are distinguished.

1. Social motives (duty, responsibility, and understanding of the importance of

learning for the whole society).

2. Cognitive motives (the desire to know more in all subjects, become erudite).

3. Professional-value motives (without knowledge there will be no profession).

4. Aesthetic motives (from learning you get pleasure, reveal your hidden

abilities and talents).

5. Communicative motives (the opportunity to expand their circle of

communication by raising their intellectual level and new acquaintances).

6. Status-positional motives (aspiration through training or social activity to

establish him/her in the society, in higher education institution, group, etc.).

7. Traditional historical motifs (established stereotypes that emerged in society

and strengthened over time).


30

8. Utilitarian and practical motives (the need to obtain a certificate of education,

which allows you to get a treasured workplace).

9. Educational and cognitive motives (the desire to learn a particular subject of

interest and learn to self-education) [2].

The effectiveness of training depends to a large extent on the quality of

teaching materials, teaching aids and instructions. Training materials should include

authentic texts containing professionally relevant and regional information. They

should be designed in such a way that the student's work in the classroom is a logical

continuation of his independent work outside the classroom. The process of preparing

students puts before them two main tasks: first, to master the sum of modern scientific

knowledge and practical skills in this direction; second, to be able to think creatively

and solve various complex scientific and industrial tasks.

The goal of teaching a foreign language is to develop students' skills in the

sphere of professional communication, to form a terminology base that provides an

understanding of the subject area and its use in reading and writing. Conducting classes

provides professional motivation when studying by students of additional material on

the subject area from English-language sources. A decisive role in the motivation of

students in the study of the above discipline belongs to the teacher, who must not work

with the student "in general", but work with a specific personality, with his/her

strengths and weaknesses, with individual abilities and inclinations.

The formation of motivation in a foreign language affects the self-education of

students. Motivation is multifunctional, influences the mastery of a foreign language,

is a professional component of a modern specialist, and contributes to his/her

formation, promotion of the career ladder, significance in modern society.

Bibliography

1. Chuchalin A. I., Danilova E. A., Organization of independent work of students

on professionally-oriented learning a foreign language with the help of Internet

resources, services and LMS media // IT Innovations in Education: All-Russian

Scientific and Practical Conference. Petrozavodsk, 2005. - URL:

http://it2005.petrsu.ru.

http://it2005.petrsu.ru/


31

2. Clement R., Dornyei Z., Noel K. A. Motivation, self-confidence, and group

cohesion in the foreign language classroom. - Language learning, 1994. - 44(3).

- P. 417-448.

3. Large psychological dictionary / Ed. B. G. Meshcheryakova, V. P. Zinchenko. -

M .: Prime-Euroznak, 2003. - 672 p.

4. Onal I. O., On the issue of the motivation of students of non-linguistic

universities to study foreign languages // Siberian Pedagogical Journal. -

Novosibirsk: Publishing house of Nemo-Press LLC. - 2007. - No. 12.-C. 131-

140.

5. Gizatulina R. F., The problem of motivation to mastering a foreign language

among students in secondary general education // Foreign languages and

intercultural communication in the developing educational space: theoretical and

applied aspects. Materials of the III All-Russian Scientific and Practical

Correspondence Conference (December 2008). - Tomsk: Publishing house

"Wind". - P.106-108.


32

Нурмаханова Ж.М. ,Жорабаев К.Б. ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ ИНТЕГРАЦИИ ЮРИДИЧЕСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ ПУТЕМ ВНЕДРЕНИЯ ИННОВАЦИОННЫХ МЕТОДОВ ОБУЧЕНИЯ

Нурмаханова Ж.М.

КазНАУ, г.Алматы, Казахстан

Жорабаев К.Б.

магистр РАНХиС, г.Астана, Казахстан.

ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ ИНТЕГРАЦИИ ЮРИДИЧЕСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ ПУТЕМ ВНЕДРЕНИЯ ИННОВАЦИОННЫХ МЕТОДОВ

ОБУЧЕНИЯ

В данной статье рассматривается процесс модернизации юридического

образования в современном Казахстане, ставящий акцент на развитие

практической подготовки будущих юристов, в которой большую роль играет

клиническое обучение. Определяется значение юридической клиники как

организационной структуры и специальной учебной программы; исследуются

направления ее деятельности, анализируется роль юридической клиники в вузе,

определяется ее значение для студентов, преподавателей, клиентов.

Раскрываются содержание и программа клинического юридического обучения.

Формируются рамки инновационной (клинической) программы, включающие

общие и специальные учебные курсы.

Ключевые слова: юридическая клиника, практические навыки, клиенты,

консультирование, составление документов.

Инновационный характер образования становится важнейшими

инструментом в его конкуренции с другими социальными институтами. В

современной социально-экономической ситуации не только содержание, но и

формы, технологии обучения важны для создания позитивной ориентации

молодежи на образование. Развитие новых методов образования становится

настоятельной необходимостью. Повышение качества, доступности,

эффективности образования, его непрерывный и инновационный характер, рост

социальной мобильности и активности молодежи, ее включенности в различные

образовательные среды делают систему образования важным фактором


33

обеспечения национальной безопасности, роста благосостояния граждан

Казахстана.

Термин «юридическая клиника» используется в нынешнее время в двух

значениях: 1) как организационная структура; 2) как специальная учебная

программа.

В первом значении юридическая клиника представляет собой

структурное подразделение, в котором студенты вырабатывают практические

навыки, то есть клинической называется место, где студент может практически

применить свои знания. В такой организации будущие юристы учатся правильно

опрашивать клиентов, квалифицированно их консультировать, технически точно

составлять исковые заявления и другие юридические документы, разрешать

сложные этико-профессиональные проблемы и т.д.

Во втором значении юридическая клиника понимается как клиническая

учебная программа, а именно образовательная программа профессиональной

подготовки социально ориентированных юристов. В этом плане можно

применять такие категории, как клиническое юридическое образование,

клиническое юридическое обучение, которое реализуется на базе юридических

клиник как структурных подразделений, создающихся при высших заведениях

или общественных организациях, где студенты под руководством

преподавателей бесплатно оказывают юридическую помощь малоимущим и

другим социально слабозащищенным гражданам.

Клиническое обучение является серьезным дополнением стандартного

юридического образования, способствует приобретению практического опыта

студентами. Так студенты работают в клинике уже в качестве юристов:

самостоятельно принимают и опрашивают граждан, готовят консультации,

составляют различные правовые документы, обращаются в муниципальные

органы. Меняется сам вектор обучения: от теоретического обсуждения чужого

практического опыта и наблюдения за работой специалистов-практиков, как,

например, в процессе ознакомительной практики либо помощи в их работе, что

делается на производственной практике, до полноценной самостоятельной

работы. Юридическая клиника не является студенческим консультационным

бюро, так как в ней работают и преподаватели, наблюдающие за работой

студентов-юристов. Они проводят с ними практические (групповые и


34

индивидуальные) занятия, проверяют качество подготовленных консультации,

документов и т.п.

Работа юридической клиники во всех вузах Казахстана осуществляется

по двум направлениям: 1) клиническое обучение; 2)оказание правовой помощи

населению республики.

В рамках инновационной (клинической) программы в течение всего

учебного года проводятся практические занятия, на которых применяются

интерактивные методы обучения, такие как мозговой штурм, ролевая игра,

разбор фабул, работа в малых группах, анализ дела, тренинг и др. Такие виды

работы позволяют, с одной стороны, осуществлять правовое просвещение среди

студентов неюридических факультетов, доступным способом рассказывать об

интересных юридических вопросах, давать рекомендации по тем или иным

правовым проблемам, а с другой – студенты-клиницисты в процессе подготовки

материала для проведения семинаров совершенствуют свои знания в той или

иной отрасли права.

Клиника, осуществляя правовое просвещение, оказывая бесплатную

юридическую помощь, участвуя в решении общественных проблем, что является

миссией юридического факультета, выполняет социальную роль и помогает

университету занять достойное место в регионе. Клиническое юридическое

обучение помогает вырабатывать корпоративную культуру, культуру общения

между студентами , преподавателями и клиентами; развивает такие качества, как

социальная активность, дисциплинированность, ответственность за порученное

дело, пунктуальность, профессионализм и практические навыки (опрос клиента,

консультирование, подготовка юридического документа, глубокое изучение

дела, его анализ, выработка позиции по делу и т.п.). Студенты вовлекаются в

реальную работу в роли консультанта, в работу с правоприменительными

органами и правозащитными организациями, перенимают опыт специалистов.

Преподаватели –участники программы, готовясь к клиническим занятиям,

изучая и применяя интерактивные методики обучения, начинают использовать

их при проведении академических дисциплин в общем учебном процессе.

Стремление студентов разобраться в правовых проблемах заставляет

преподавателей более продуктивно проводить занятия. Таким образом, работа

по клинической программе повышает качество юридического образования.


35

Итак, клиническое юридическое обучение позволяет студентам

научиться качественно и эффективно оказывать юридическую помощь: работать

с клиентами, составлять необходимые документы и т.п. Работа в клинике ставит

перед студентом жизненную ситуацию и предлагает ему ее решить, в процессе

решения он сам начинает понимать, каких знаний оказывается недостаточно, и

как следствие, процесс клинического обучения начинает двигаться от

практической работы к теоретическим основам, а потом наоборот, но уже на

более высоком уровне.


1. Герасимов А.М., Логинов И.П. Иннновациооный подход в построении

обучения. М. Академия АПК и ПРО., 2001.-63 с.

2. Сластеник В.А., Подымова Л.С. Педагогика: инновационная

деятельность. -М: ичп «Издательство магистр», 2003


36

Metodické základy vzdělávacího procesu Волкова В.А., Білик Н.О. Педагогічні умови оволодіння дитиною комунікативними засобами спілкування

Волкова В.А., Білик Н.О.

Мелітопольський державний педагогічний університет

імені Богдана Хмельницького, Україна

ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ОВОЛОДІННЯ ДИТИНОЮ КОМУНІКАТИВНИМИ ЗАСОБАМИ СПІЛКУВАННЯ

Серед вихованців дитячого садку є певна група дітей, комунікативний

розвиток яких супроводжується загальними труднощами у навчанні. Останнім

часом питання про несформованість комунікативної поведінки дошкільників,

інфантильність, невміння будувати партнерські відносини в дитячому

співтоваристві викликають особливу тривогу у педагогів, психологів, батьків.

Цим дітям насилу вдається налагодити взаємини в дитячому колективі: вони не

уміють разом з однолітками грати, працювати, виконувати доручення,

домовлятися, заважають їм, руйнують гру, внаслідок чого нерідко опиняються в

певній ізоляції і випробовують значний емоційно-особистісний дискомфорт.

На жаль, ці проблеми в дошкільному віці зазвичай не розглядаються у

зв’язку з порушеннями комунікативної діяльності, а пояснюються спотворенням

дитячо-батьківських відносин, поганим характером дитини, її

недисциплінованістю, розпещеністю тощо. І лише наприкінці дошкільного віку,

при вивченні готовності до шкільного навчання, ця проблема кваліфікується

психологами як дефіцит комунікативної поведінки.

За низьким рівнем зв’язного, монологічного мовлення у дошкільників

дуже часто ховається проблема саме недостатності комунікативної діяльності,

комунікативної поведінки в цілому, де мова є лише одним із засобів, хоча і дуже

важливим.

Вирішальне значення комунікативної діяльності або спілкування для

психічного розвитку людини визнається всіма. Проте нерідко завдання

комунікативного розвитку підміняються завданнями розвитку мови, а точніше,

збагачення мовними засобами (наприклад, поповнення словарного запасу,


37

формування словотворчих навичок тощо), що досить слабо впливає на процес

розвитку комунікативної функції мови і її змістовної сторони.

Спеціальні спостереження показують, що певна частина дошкільників

різною мірою зазнає труднощів в оволодінні комунікативною діяльністю.

Труднощі входження в дитяче співтовариство, недостатнє уміння враховувати в

спільній діяльності ділові та ігрові інтереси партнера приводять до збіднення

комунікативного досвіду дитини, негативно впливають на характер і зміст

ролевих ігор, міжособистісних відносин, визначають її невисокий соціальний

статус в групі однолітків.

Щоб проводити спеціальну роботу з подолання недоліків комунікативної

поведінки у дошкільників, необхідні попередні спостереження за дітьми.

Спостереження за дітьми ведуться під час найвищої мовної активності –

у вільному, не регламентованому дорослим, спілкуванні, тобто не на занятті, а

на прогулянці, в ролевих іграх. Спостерігати за комунікативною поведінкою

дитини зовсім не означає проводити спеціальну експериментальну роботу,

виділяти особливий час, вести протоколи, щоденники, що вимагає достатньо

багато часу, якого у вихователів фактично немає. Багато сторін комунікативної

поведінки педагоги, які спостерігають дитину в процесі навчання і вільний час,

можуть охарактеризувати відразу, без тривалого ознайомлення.

Найбільш важким для аналізу комунікативної поведінки дитини

виявляється мовний параметр. Річ у тому, що аналіз мови з метою з’ясування її

комунікативності істотно відрізняється від вивчення засобів мови, які

використовуються в процесі спілкування (лексико-граматичні, синтаксичні

особливості). Тому розгляду піддаються перш за все не мовні одиниці, а

комунікативні, якими є цілі вислови. А потім вже проводять лінгвістичний аналіз

використовуваних засобів.

Відомо, що комунікативна функція мовлення розглядається як початкова,

основоположна. За допомогою діалогу задовольняється потреба дитини в

спілкуванні (хоча в діалозі і присутні елементи монологу у вигляді декількох

речень, відповідних єдиній смисловій програмі). Тільки на основі діалогу

формується монологічне, зв’язне мовлення. Тому низький рівень зв’язного

мовлення дуже часто є наслідком недостатності базової, початкової форми

мовлення – діалогічної.


38

Основу діалогу складають чотири типи висловів комунікативного

характеру. До них відносяться питання, які до п’яти років носять яскраво

виражену пізнавальну спрямованість, спонуки (прохання, пропозиції, накази-

команди тощо) і повідомлення. Особливе місце займають питання, спонуки і

повідомлення із запереченням, поява якого в мові дитини на другому році життя

є основою різкого стрибка в мові.

Спеціальна робота з корекції комунікативної поведінки дошкільників має

три основні напрями.

Перший напрям реалізується по лінії розвитку у дитини усвідомлення

себе як суб’єкта спілкування і сприйняття однолітка як об’єкта взаємодії. Іншими

словами, проводиться спеціальна робота з формування сприйняття однолітка на

позитивній емоційній основі, розвитку ділової співпраці з ним і спільних ігрових

інтересів.

Другий напрям полягає в розвитку у дитини здатності сприймати і

використовувати різні комунікативні засоби (візуальні, емоційно-мімічні,

пантомімічні, жестові, словесні).

Третій напрям забезпечує формування у дітей соціальних уявлень, які

виникають не тільки в результаті ознайомлення дітей з професіями людей, але,

головне, вичленення, усвідомлення і відтворення і грі різних видів соціальних

відносин.

Всі ці напрями забезпечують:

- розвиток соціальної спрямованості дітей і соціального сприйняття,

сприйняття однолітка на позитивній емоційній основі як об’єкту взаємодії;

- підвищення мовної активності і комунікативної спрямованості мовлення

дітей (шляхом спеціального моделювання ситуацій спілкування, навчання

використанню різних типів комунікативних висловів);

- оволодіння «схемою бесіди»;

- розвиток ділових і ігрових мотивів взаємодії з дорослими і однолітками,

засвоєння дітьми способів невербального (немовного) спілкування: оволодіння

смисловим аспектом людської міміки, природних і експресивних жестів (рук, що

«говорять»), використання їх в практиці спілкування;


39

- розвиток діалогічного мовлення (в процесі спеціальних прийомів

«коментованого малювання», драматизації змісту готових зображень (картинок,

картин), імітаційних рухів і дій з уявними об’єктами);

- розвиток здатності відображати комунікативний зміст (відносини між

людьми) в русі, схематичному малюнку, мові;

- розвиток розуміння мотивів поведінки і характерів літературних

персонажів (шляхом введення «внутрішніх монологів» і елементів драматизації);

- уміння актуалізувати в спілкуванні зміст свого власного емоційного,

побутового, ігрового, пізнавального і міжособистісного досвіду як основний

зміст комунікативного тренінгу;

- розвиток мовної здатності (компетентності);

- розвиток мовної творчості;

- розвиток зв’язного мовлення.

Організація такої роботи ставить перед педагогами завдання, що

вимагають додаткової інтеграції всього змісту програми, посилення змістовного

зв’язку роботи з формування комунікативних компетенцій з ролевою та

театралізованою грою, музично-ритмічними рухами, ритмікою, пластикою,

ознайомленням з творами образотворчого мистецтва і художньою літературою.

У грі дитина набуває основних навичок соціальної компетентності, необхідних

для встановлення контакту і розвитку взаємодії з навколишнім світом.


40

Саматова Л.М. РАЗВИТИЕ ЛИЧНОСТИ ОБУЧАЮЩЕГОСЯ В ДОПОЛНИТЕЛЬНОМ ОБРАЗОВАНИИ

Саматова Л.М.

Школа искусств №3, г.Караганда, Республика Казахстан

РАЗВИТИЕ ЛИЧНОСТИ ОБУЧАЮЩЕГОСЯ

В ДОПОЛНИТЕЛЬНОМ ОБРАЗОВАНИИ

Дополнительное образование в Республике Казахстан определено как

процесс воспитания, обучения, осуществляемый с целью удовлетворения

всесторонних потребностей обучающихся, воспитанников и специалистов [1]. В

современном образовательном пространстве нашего государства

дополнительное образование рассматривается в контексте интеграции с общим

образованием.

Воспитательное воздействие дополнительного образования

общепризнано. Участие в коллективах по интересам позволяет каждому ребенку

найти себе занятие по душе в соответствии со своими природными

наклонностями, добиться успеха в творческой деятельности и на этой основе

повысить свою самооценку, самовыразиться, самоутвердиться в коллективе

сверстников, повысить свой статус в глазах педагогов, родителей, ближайшего

окружения.

Принципиальное отличие дополнительного образования от общего

заключается в том, что, благодаря отсутствию жестких образовательных

стандартов, работающие в его системе педагоги имеют возможность

трансформировать передаваемые учащимся способы деятельности из цели

обучения в средство развития способностей учащихся. Таким образом, целью

педагогов дополнительного образования в этом случае становится создание

развивающей образовательной среды, которая обеспечила бы каждому

учащемуся проявить заложенное в нем от природы творческое начало, раскрыть

личностный потенциал. Такой подход требует от организации дополнительного

образования достижения своих целей в обучении и развитии обучающихся. В

связи с этим рассмотрим функции дополнительного образования:


41

ценностно-ориентационная, направленная на освоение ребенком

социальных, культурных, нравственных ценностей через систему личностно-

значимой деятельности;

коммуникативная, позволяющая расширить круг общения, узнать

правила и формы сотрудничества, уважительного отношения к партнерам,

умения вести диалог;

социально-адаптационная, обеспечивающая ребенку умение решать

реальные жизненные проблемы, становиться активным членом сообщества;

психотератевтическая, создающая комфортные отношения в коллективе,

где ребенок имеет право на ошибку, где он может пережить ситуацию успеха;

профориентационная, позволяющая подрастающему поколению

достаточно рано получить представление о мире профессий, снизить риск

неверного определения своего профессионального труда;

культурообразующая, способствующая активному включению ребенка в

самые разные пласты культуры, позволяющие не только расширить свой

кругозор, но и освоить продуктивные способы обогащения культурного

окружения [2].

Некоторые авторы выделяют наряду с перечисленными, социальную

функцию, которая направлена на удовлетворение следующих требований:

социальных – запросы общества;

родительских – запросы компенсаторного характера, когда родители

ожидают от дополнительного образования восполнения недостающих ребенку

качеств, компетенций, не имеющих развития в общем образовании;

детских – запросы ребенка на удовлетворение познавательных,

личностных потребностей, направленных на проблемы общения, досуга.

Педагогам дополнительного образования необходимо учесть, что детские

запросы подвержены изменениям в соответствии с развитием ребенка;

экономических – запросы профориентационного характера;

правоохранительных – запросы занятости детей, профилактики

правонарушений, их девиантного поведения.

Таким образом, дополнительное образование создает для развития

личности ребенка особые условия. Так, занятость учащихся во внеучебное время

способствует укреплению самодисциплины, самоорганизованности, умению


42

планировать свое время. Разнообразие направленностей дополнительного

образования представляет широкие возможности для расширения и углубления

знаний учащихся начальной и основной школы.

В ходе реализации дополнительных образовательных программ дети

получают практические навыки, необходимые для жизни, формируют

собственное мнение, индивидуальное мировосприятие, развивают свою

коммуникативную культуру, общаются в коллективе сверстников, а значит -

учатся сотрудничеству и сотворчеству [3].

Процесс творчества с точки зрения педагогики является изначально

развивающим, обогащающим личность человека, раскрывающим его талант,

духовный потенциал. Правильно организованное пространство творческой

деятельности формирует культуру личности, умение видеть и понимать

прекрасное, сопереживать в процессе творчества.

Список литературы:

1. Об образовании. Закон Республики Казахстан

http://adilet.zan.kz/rus/docs/Z070000319_

2. http://мцртдию.рф/metodicheskaya-kopilka/61-vliyanie-dopolnitelnogo-

obrazovaniya-na-razvitie-lichnosti-shkolnika

3. https://infourok.ru/funkcii-dopolnitelnogo-obrazovaniya-detey-v-kontekste-

lichnostnoorientirovannogo-podhoda-v-obrazovanii-890897.html

http://adilet.zan.kz/rus/docs/Z070000319_

http://мцртдию.рф/metodicheskaya-kopilka/61-vliyanie-dopolnitelnogo-obrazovaniya-na-razvitie-lichnosti-shkolnika

http://мцртдию.рф/metodicheskaya-kopilka/61-vliyanie-dopolnitelnogo-obrazovaniya-na-razvitie-lichnosti-shkolnika

https://infourok.ru/funkcii-dopolnitelnogo-obrazovaniya-detey-v-kontekste-lichnostnoorientirovannogo-podhoda-v-obrazovanii-890897.html

https://infourok.ru/funkcii-dopolnitelnogo-obrazovaniya-detey-v-kontekste-lichnostnoorientirovannogo-podhoda-v-obrazovanii-890897.html


43

Strategické směry reformy vzdělávacího systému Шаймаганбетова Ж.Ж., Бабакова Аруна Трехъязычное образование в Казахстане

Шаймаганбетова Ж. Ж.

Казахстан, Караганда

[email protected]

Бабакова Аруна

Казахстан, Караганда

[email protected]

ТРЕХЪЯЗЫЧНОЕ ОБРАЗОВАНИЕ В КАЗАХСТАНЕ

Повысить свою нацию, унижая другую нацию,

невозможно, поэтому я говорю о трехъязычии»…

Н.А.Назарбаев

В статье рассматриваются тенденции развития общества, которое

требует новых подходов к полиязычия для получения большего эффекта в

знании языков. Важнейшей стратегической задачей образования Казахстана

является, с одной стороны, сохранение лучших казахстанских образовательных

традиций, с другой, обеспечение выпускников школ международными

квалификационными качествами, развитие их лингвистического сознания, в

основе которого – овладение государственным, родным и иностранными

языками. Казахстане уже сформировалась двуязычная ситуация и имеется

тенденция полиязычного образования.

Ключевые слова: поликультурной среда, полиязычное,

многонациональная, языки, триединство языков, политика, образование.

Keywords: multicultural environment of multilingual, multinational,

languages, the trinity of languages, politics, and education.

Все больший ажиотаж развивается вокруг языковой темы в

Казахстане. Предложение правительства ввести трехъязычие в школах вызвало

неоднозначную реакцию в обществе. Одни считают это отличной идеей, другие

относятся к инициативе негативно. Я решила разобраться, чем станет для

казахстанцев трехъязычие — пропуском в большой мир или угрозой

mailto:[email protected]

mailto:[email protected]


44

национальной идентичности

За двадцать пять лет независимости Казахстан достиг больших

успехов, один из которых — выработанная уникальная модель мирного

сосуществования множества различных этносов и культур. В Казахстане

выработан уникальный опыт взаимодействия и взаимообогащения

национальных культур.

В Республике Казахстан всегда с особой заботой и вниманием

относились к развитию языкового богатства народов государства, понималась

его роль в развитии современного общества.

На сегодняшний день в казахстанском обществе проводится политика

трехъязычия, направленная на освоение казахстанцами казахского, русского и

английского языков.

Без знания английского трудно осуществить интеграцию в мировое

сообщество, поскольку этот язык является глобальным языком передачи

информации как в бизнес-среде, так и в повседневном общении.

Важной задачей является изучение английского языка как средства

делового и международного общения.

Почему же так важно знать три языка? Казахский язык является не

только государственным языком, но и родным языком для каждого казахстанца.

И русский и английский языки являются не только средствами общения, но и

оптимальными каналами получения мировых знаний. Изучение нескольких

языков будет способствовать более активной интеграции Казахстана в

экономическую и культурную сферу мирового сообщества.

У полиязычного образования много положительных сторон. У

учеников формируются все компоненты иноязычных коммуникационных

компетенций. Коммуникационная компетентность позволяет использовать

разнообразные средства письменной и устной коммуникации на казахском,

русском и английском языках.

Нурсултан Абишевич Назарбаев подчеркивал, что для современного

казахстанца владение тремя языками — это обязательное условие собственного

благополучия.

Именно через язык ребенок познает культуру, традиции, национальное

достояние, богатства, унаследованные от предков. Изучая языки других народов,


45

ребенок не только просто узнает слова, как они звучат и что они означают, но и

глубже познает культуру этих народов, их обычаи, традиции, знакомится с

устным народным творчеством, национальными играми. И через познание

многообразия мировой культуры формируется чувство любви к Родине,

гражданский патриотизм, гордость за свой народ и свой язык.

На раннем этапе обучения детей иностранному языку одна из основных

задач учителя – сделать этот предмет интересным и любимым, чтобы

предлагаемый ученику материал был доступен по трудности

Современное образование характеризуется усложнением учебных

программ и ростом объема информации не только в средней, но и в начальной

школе. В результате младшие школьники испытывают большие

психоэмоциональные и физические перегрузки.

У любой идеи есть сторонники и противники, и эта — не исключение.

Как же реагируют люди на инициативу о трехъязычии? Мнение народа

разделилось.

Некоторые считают введение трехъязычия угрозой для культурной

целостности Казахстана. Люди опасаются, что в реальных обстоятельствах

преподавание на иностранных языках сведет на нет значение родной речи. Как

итог — потеря национальной идентичности

Возможно, ученики, изучая сразу несколько языков, не смогут ясно

выразить свою мысль ни на одном из них. Не лучше ли в таком случае

сосредоточиться на распространении и укреплении казахского языка?

Другая часть населения видит в новой языковой политике неплохую

идею, которая сулит перспективы для будущего Казахстана. Если казахи будут

свободно владеть английским, русским и родным языками, это сделает их более

конкурентоспособными на мировом рынке труда. В то же время это сохранит и

укрепит многовековые культурные традиции народа.

Третьи поддерживают идею полиязычия, но с некоторыми оговорками.

Людям не понятно, как именно планируют реализовывать проект. Какой будет

структура, а самое главное, кто будет оплачивать ее создание?

Казахстан – это многонациональное, динамично развивающееся

государство со своим историческим и культурным наследием, успешно

решающее проблемы в любой области. На сегодняшний день одной из


46

приоритетных задач в Республике Казахстан является развитие языковой

политики. Как говорил Вольтер: «Знать много языков — значит иметь много

ключей к одному замку», то есть, изучая языки, мы сможем достичь многого:

национального единения, сохранения языкового многообразия, поднятия на

совершенно новый уровень, интеграции Казахстана в мировое сообщество, а

также укрепления конкурентоспособности, что так необходимо для нашего

государства в период экономической и социальной модернизации. Лидер

государства Н.А.Назарбаев уделяет особое внимание данному вопросу,

разработав уникальный проект под названием «Триединство языков». С момента

принятия новой стратегии развития страны «Казахстан- 2050» политика

трехъязычия, направленная на изучение казахстанцами казахского, русского и

английского языков, проводится интенсивно.

В каждом своем послании народу Казахстана Нурсултан

Абишевич Назарбаев стремится сконцентрировать внимание на развитии и

усовершенствовании в сфере образования, культуры, а в особенности — знания

языков. Уже не в первый раз наш президент отмечает, что в настоящее время

очень важно развивать языковую политику в современном казахстанском

обществе, так как она необходима для успешного будущего подрастающего

поколения. Стоит задуматься, ведь будущее наших детей — это будущее нашего

государства. Модернизация Казахстана необходима для всех нас, а для ее

успешного проведения каждый гражданин нашей республики должен

быть полезен своей Родине. Для этого нужно, чтобы каждый владел казахским,

русским и английским языками, был настоящим патриотом своей страны. Новая

языковая политика «Триединства языков», отличающаяся своей

эффективностью и популярностью, идеальный пример для многих стран мира,

несомненно, окажет положительное влияние на проведение социальной

модернизации. Политика «Триединство языков» — это реальный шанс для

Казахстана интегрировать в глобальный мир.

«Я абсолютно убежден, детей надо учить тогда, когда они дети.

Трехъязычие — просто необходимость для наших детей. Они дети всей планеты:

государственный язык должны знать, русский язык — наш язык общения,

английский язык — мировой язык, язык мировой науки, инноваций, Интернета».

Н.Назарбаев.


47

Знание языков в старые времена являлось признаком воспитания.

Абай говорил о знании языков как о необходимом познании мира. Так как

английский язык это – мировой язык, теперь у английского языка уже нет

национальности и страны. Это язык бизнеса и науки. Все те, кто занимался

наукой знают что, самые передовые статьи печатаются на английском языке. Как

когда-то русский язык был окном в мир, сейчас английский язык должен стать

нашим проводником в мировое пространство. Могу сказать, что благодаря

изучению английского языка, нам откроются новые горизонты и перспективы.

Ведь умная молодежь это – процветающая страна!


1. Современные проблемы науки и образования «Педагогические

науки» №6, 2011.- 16 с.

2. К вопросу о формировании поликультурной личности

посредством полиязычного образования «Scientific World», 2011. –

24 с.

3. Б.А. Жетписбаева, О.Т. Аринова . От идеи «Триединство языков»

Н.А.Назарбаева до полиязычного образования в Казахстане. //

http://articlekz.com/article/5831

4. Мотышева Ж.К., Жайсанова А.М. Проблемы воплощения

триединства языка на дошкольном уровне. //

http://www.scienceforum.ru/2013/218/6709

http://articlekz.com/article/5831


48

Kussainova A.K.,Kusainov D.O. ,Aliyarova L.M. The position of al-Farabi Kazakh National university in the world ranking of higher education

Senior lecturer Kussazinova A.K.

Chair of Civil Law and Civil Procedure, Labor Law

of al-Farabi Kazakh National University, Kazakhstan

Ph.D., Associate Professor Kusainov D.O.

Chair of Theory and History of State and Law,Constitutional and Administrative

Lawof al-Farabi Kazakh National University, Kazakhstan

Senior lecturer Aliyarova L.M.

Chair of Foreign Languages of al-Farabi Kazakh National University,

Kazakhstan

THE POSITION OF AL-FARABI KAZAKH NATIONAL UNIVERSITY IN THE WORLD RANKING OF HIGHER EDUCATION

Al-Farabi Kazakh National University (KazNU named after al-Farabi) is one

of the first higher educational institutions of Kazakhstan.

Over 82 years of its activity, the University has made a great contribution to

the formation and development of the economy, politics, law, education and science,

and the culture of Kazakhstan.

Al-Farabi KazNU has been formed to this day and remains the alma mater of

higher professional qualification, one of the main centers of scientific research work in

the Republic.

Since 1991, the University was named after the great philosopher Abu Nasr ibn

al-Farabi, and since 1993, according to the Decree of the President of the Republic of

Kazakhstan №1059 «On the status of al-Farabi Kazakh State National University "on

January 9, 1993, gained the status of an autonomous self-governing public institution

and was renamed the Kazakh National University.

The first steps towards the implementation of international training

requirements were taken, and the creation of a new scientific-innovative infrastructure,

it is a transition to a two-level system of training "bachelor-master" and the creation of

a network of research institutes and a technology park within the university. On July

25, 2000, the Resolution of the Government of the Republic of Kazakhstan approved

the Regulations on the special status of the Republican State Enterprise "Kazakh State


49

National University named after al-Farabi" as an autonomous state higher educational

institution.

And on July 5, 2001, by the Decree of the President of the Republic of

Kazakhstan "On granting special status to certain state higher educational institutions"

to al-Farabi Kazakh National University, the first of the universities of Kazakhstan was

given a special status of the national university.

September 16, 2003 in the city of Bologna(Italy) al-Farabi KazNU signed the

Great Charter of Universities. Thus, it was the first among the universities of

Kazakhstan and Central Asia paved the way for practical entering the University of

Central Asian region into the world educational space.

In 2006, al-Farabi KazNU became the first university in the history of the state

- a laureate of the award of the President of the Republic of Kazakhstan for

achievements in the field of quality.

It should be noted that in November 2008, al-Farabi KazNU successfully

passed the accreditation of the French certification body Bureau Veritas certification.

Al-Farabi KazNU is the permanent leader in the General rating of Kazakhstan

universities. In 2009, al-Farabi KazNU entered the list of 600 best of 16,000

universities in the world according to the prestigious rating of the universities of the

Times.

In 2010, al-Farabi KazNU took the first place in the ranking of the best

Kazakhstani universities, prepared by the Independent Kazakhstan Agency for Quality

Assurance in Education.

Al-Farabi KazNU is today the first and only one Higher Educational Institution

of the educational system of the Republic of Kazakhstan, which was awarded a special

diploma of the authoritative international agency Thomson Reuters "For outstanding

achievements in the field of science in 2011".

In 2012, according to QS World University Rankings, two universities from

Kazakhstan for the first time ranked among the top 400 best universities in the world,

thereby showing great progress since 2009 when they first entered the rating. It should

be noted that MSU (Moscow State University) ranked 112 place in this list, while St.

Petersburg State University (St. Petersburg State University) – 251, L.N Gumilev

Eurasian National University – 369 and al-Farabi KazNU – 390 place.


50

In 2013, al-Farabi KazNU advanced in the international ranking of

Webometrics Ranking of World Universities on 1000 positions and became a leader

among universities in the Central Asian region.

In 2013, al-Farabi KazNU the only one of the universities of Kazakhstan was

accepted into the program of the United Nations "Academic Impact", established by

the initiative of the UN General Secretary Ban Ki-moon.

In January 2014, al-Farabi KazNU was entrusted to lead the global hub of

United Nations Academic Impact (UN Academic impact) on sustainable development.

Basedon the research results of the well-known international organization

"Great Value Colleges", itentered the list of 50 most knowledge-based universities in

the world, taking 31-st place. It should be noted that in the rating the Kazakh national

university is the only representative of not only the CIS countries, but also Eastern and

Central Europe, and along with Singapore and Japan represents the entire Asian

continent.

Thanks to the system transformations, al-Farabi KazNU demonstrates a

progressive advance in world university rankings. So, in 2015, in the international

rating of QS al-Farabi KazNU took 275 place among the 800 best universities in the

world.

According to the independent Kazakhstan Agency for Quality Assurance in

Education al-Farabi KazNU won first place in the National rating of universities of the

Republic of Kazakhstan, confirming its leadership among the best multi-profile

universities in Kazakhstan.

In 2016, al-Farabi KazNU led the rating of the best sites of Kazakhstan

universities. The position of the university in the ranking of Webometrics is 1st Place

in Kazakhstan (2001 place in the world).

In 2016, according to the QS World University Rankings rating, al-Farabi

KazNU took 236 place among the 800 best universities in the world.

In 2017, al-Farabi KazNU confirmed its high competitiveness at the world

level, and entered the top 250 best universities of the world, confidently retaining 236th

place among the 800 best universities in the world.

In the same year, in the world rating of UI GreenMetric World Ranking

Universities al-Farabi KazNU took 198thplace.


51

September 19, 2017 during the session "Development of cooperation in the

field of science and technology" rector of al-Farabi KazNU G.M. Mutanov received

the gold medal and the ISESCO International Prize. This award was presented by the

General Director of the Islamic Organization for Education, Science and Culture

(ISESCO) Al Toujri. The ISESCO Prize is awarded every two years to scientists of the

member states of the organization for a special scientific and innovative contribution

in the fields of biology, chemistry, geology, mathematics, physics and scientific

technologies.The activities of this international organization dedicated to

comprehensive support and development of science, education and culture of the

Islamic world.


52

Сарсекеева Ж.Е., Балтабекова К.Т., Каунева О.А. СТРУКТУРА СОДЕРЖАНИЯ НАЧАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ В РЕСПУБЛИКЕ КАЗАХСТАН

Сарсекеева Ж.Е.1, Балтабекова К.Т. 1, Каунева О.А.2

Карагандинский государственный университет им. Е.А. Букетова1,

КГУ «Гимназия № 3» г .Караганды2

СТРУКТУРА СОДЕРЖАНИЯ НАЧАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ В РЕСПУБЛИКЕ КАЗАХСТАН

Начальное образование в Республике Казахстан нацелено на привитие

обучающимся национальных и общечеловеческих ценностей, являющихся

общими для всех уровней образования и призванных стать устойчивыми

жизненными ориентирами личности обучающегося, мотивирующими его

поведение и деятельность. В качестве базовых ценностей в содержании

начального образования определены: казахстанский патриотизм и гражданская

ответственность; уважение; сотрудничество; труд и творчество; открытость;

образование в течение всей жизни. Целью начального образования является

создание образовательного пространства, благоприятного для гармоничного

становления и развития личности обучающегося, обладающего основами

следующих навыков широкого спектра: функционального и творческого

применения знаний; критического мышления; проведения исследовательских

работ; использования информационно-коммуникационных технологий;

применения различных способов коммуникации, в том числе языковых навыков;

умения работать в группе и индивидуально.

Базовое содержание начального образования ориентируется на такие

факторы как: соответствие динамичным запросам современного общества;

необходимость развития критического, творческого и позитивного мышления;

целесообразность усиления интеграции содержания учебных предметов;

обеспечение единства обучения, воспитания и развития. Базовое содержание

начального образования реализуется в рамках политики трехъязычного

образования. Цель трехъязычного образования заключается в формировании

полиязычной личности – гражданина Казахстана, который владеет не менее чем

тремя языками, умеет вести диалог в различных сферах деятельности, ценит

культуру своего народа, понимает и уважает культуру других народов.


53

Трехъязычное образование практически реализуется путем: обеспечения

уровневого усвоения казахского, русского и английского языков в соответствии

с международными стандартами; организации внеурочной деятельности на

казахском, русском и английском языках.

Содержание начального образования по каждой образовательной области

определено в соответствии с основной миссией начального образования,

согласно которой необходимо не только обучать школьника, но и закладывать

основы его духовности и социально значимых навыков. Например, если

говорить о содержании предметов образовательной области «Язык и

литература», то оно предусматривает применение коммуникативного подхода,

направленного на развитие навыков по четырем видам речевой деятельности

(говорение, письмо, слушание, чтение). Содержание языковых предметов

направлено на развитие у обучающихся интереса и позитивного отношения к

изучению языков через игровую и познавательную деятельность, а также на

формирование первоначальных коммуникативных навыков для обмена

информацией, умения работать с текстом как речевым материалом, понимания

смысла фраз и выражений и использования их в конкретных ситуациях.

Изучение казахского языка и литературы, русского языка и литературы в рамках

второго языка основано на использовании литературных текстов для развития

речевых навыков обучающихся, умений самостоятельно работать с разными

видами и типами текстов. Обучение второму (русскому/ казахскому – в

зависимости от языка обучения) и третьему языку (английскому) ориентировано

на организацию уровневого усвоения языка. Если же мы рассмотрим содержание

образовательной области «Математика и информатика», то заметим, что оно

направлено на формирование у обучающихся первоначальных математических

знаний для описания разнообразных объектов и явлений окружающей

действительности; на усвоение устных и письменных вычислительных

алгоритмов; на развитие общих приемов решения задач, умений выстраивать

логические суждения на основе измерительных и вычислительных навыков; на

формирование навыков использования элементарных инструментов

информационно-коммуникационных технологий, умений искать, выбирать,

передавать информацию, проектировать объекты и процессы, применять

простейшие методы работы с таблицами, схемами, графиками и диаграммами

для анализа, интерпретации и представления данных. Сроком освоения


54

общеобразовательной учебной программы начального образования – четыре

года [1, 2].

Максимальный объем недельной учебной нагрузки обучающихся в

начальной школе составляет не более 29 часов. Общий объем учебной нагрузки

обучающихся, включающий инвариантный и вариативный компоненты, а также

недельная и годовая учебная нагрузка по классам устанавливаются типовым

учебным планом.Продолжительность учебного года в 1 классе составляет 33

учебные недели, во 2-4 классах – 34 учебные недели. Продолжительность

каникулярного времени в учебном году составляет не менее 30 дней. Каникулы

предоставляются 3 раза в учебном году – осенью, зимой и весной. Для

обучающихся первых классов в третьей четверти дополнительно

предоставляется каникулярное время продолжительностью одна неделя.

Конкретные сроки каникул устанавливаются уполномоченным органом

Республики Казахстан в области образования. Деление класса на две группы

осуществляется в городских общеобразовательных организациях образования

при наполнении классов в 24 и более обучающихся, в сельских – в 20 и более

обучающихся, в малокомплектных школах – не менее 10 обучающихся.


1. Образование и наука в Республике Казахстан (Информационно-

статистические материалы). - Астана, 2005.

2. Джумабаева М. Образование. Спорная система // Деловая неделя. - 2000. -

18 февраля.


55

Бисенова А.З.,Абдыкалык А. Некоторые особенности включения инклюзивного образования в вузах Республики Казахстан

К.п.н. Бисенова А.З., к.п.н. Абдыкалык А.А.

Алматинский университет энергетики и связи г.Алматы, Казахстан

НЕКОТОРЫЕ ОСОБЕННОСТИ ВКЛЮЧЕНИЯ ИНКЛЮЗИВНОГО ОБРАЗОВАНИЯ В ВУЗАХ РЕСПУБЛИКИ КАЗАХСТАН

В современных условиях обновления системы казахстанского

образования и утверждения гуманистических подходов к развитию, воспитанию

и обучению молодежи важными являются вопросы создания оптимальных

условий для людей с ограниченными возможностями развития (ОВР) в

профессиональном самоопределении.

На основе этого правотворчество Республики Казахстан в результате

ратификации основополагающих международных документов в области прав

человека устанавливает принцип равных прав на получение образования для

всех граждан. Законодательно в Основном Законе Республики Казахстан,

Законах РК «О правах ребенка в Республике Казахстан», "Об образовании", «О

социальной и медико-педагогической коррекционной поддержке детей с

ограниченными возможностями», "О социальной защите инвалидов в

Республике Казахстан" и др. закреплены права детей на получение образования.

Одной из главных таких задач является развитие инклюзивного образования

(ИО). Правительством нашей страны разработана «Государственная программа

развития образования в Республике Казахстан на 2011-2020 годы», в которой

учтены все направления правовой базы для включения в общеобразовательное

пространство детей с ограниченными возможностями развития здоровья.

Что касается включения инклюзивного образования в систему вузовского

образования, то оно должно подразумевать изменение образовательных условий

в учреждениях и направленность на учет интересов каждого обучающегося

студента с ОВР. Это необходимо, чтобы студенты, ограниченные в развитии

смогли осваивать заданную учебную программу ВУЗов с учетом их

особенностей здоровья и возможностей в необходимом объеме и в

установленные сроки.


56

Хотелось бы остановиться на примере включения ИО в одном из

алматинских вузов. В частности, Алматинского университета энергетики и связи

(АУЭС). В настоящее время в АУЭС обучаются студенты с ОВР, которые

успешно осваивают технические специальности. В связи с исторически

сложившимися проектными особенностями учебных корпусов АУЭС (кроме

корпуса Д), к сожалению, невозможно в полной мере создать безбарьерную

архитектурную среду, так как реконструкция капитальных зданий требует

вложения огромных материальных средств. Однако первые успешные шаги в

данном направлении были сделаны. Так, учебный корпус Д на территории

университета частично удовлетворяет всем необходимым требованиям. В

соответствии с нормативами, учитывающими интересы студентов с ОВР

(наличие автостоянки, доступность прилегающей территории, входов, выходов,

перемещений внутри учебного корпуса и т.д.), именно здание корпуса Д может

претендовать на статус учебного корпуса, обеспечивающего условия для

получения инклюзивного образования в АУЭС студентами с ОВР. Кроме этого,

летом 2017 года был проведен ремонт в фойе учебного корпуса А университета,

где был установлен пандус для людей-колясочников. Вход как на территорию

университета, так и в учебный корпус оборудован информативными элементами,

обеспечивающими лицам с ОВР безбарьерный доступ, в частности, для удобства

ориентирования слепых и слабовидящих установлены на первой и последней

ступеньках лестниц контрастные полосы ярко-желтого цвета. На полу

установлены рельефные плиты ярко-желтого цвета для удобства передвижения

лиц с ограниченным возможностями развития.

Помимо создания технической доступности в нашем университете

проводится работа по формированию системы сопровождения студентов с ОВР

в учебной и внеучебной деятельности, которая учитывает их физические

особенности и позволяет свести к минимуму различные затруднения,

возникающие в этой связи. Так, были внесены коррективы в учебные программы

и планы, предусмотрены возможности обучения по индивидуальному графику,

введено дистанционное обучение студентов. Продуманы мероприятия по

социально-психологической защите (материальная помощь, бесплатные путевки

в санаторий-профилакторий и др.), организованы эдвайзерство, психологическая

служба и контроль за процессом обучения со стороны деканатов, имеется

студенческий профком, ведется воспитательная работа ОВР. Но самым главным


57

в работе с такой категорией студентов является, конечно, индивидуальный

подход, где каждая ситуация рассматривается в отдельности и принимаются во

внимание все конкретные данные.

Резюмируя выше сказанное, хочется отметить, что развитие

инклюзивного образования в вузах Казахстана, несомненно, положительный

знак, который формирует в современном обществе доброе отношение ко всему

живому, любовь, уважение к личности. Безусловно, инклюзивная включенность

в образовательный процесс поможет молодежи с ОВР быть полезными своему

обществу, стать квалифицированными специалистами в своей области,

реализовать свой интеллектуальный потенциал. Надо признать, что таким

студентам особенно сложно учиться на технических специальностях,

требующих полноценного физического ресурса (электроэнергетика,

теплоэнергетика и др.): здесь нужно получать как теоретические знания, так и

закреплять их производственной практикой. Хотя, такие ребята реально могут

направить свои знания и раскрыть свой умственный потенциал, занимаясь,

например, информационными технологиями, теоретической физикой,

радиотехникой, радиосвязью, управленческими стратегиями и т.д.

На сегодняшний день в планах университета – создание и реализация

повышения квалификации для профессорско-преподавательского состава вуза в

области инклюзивного образования, которая будет способствовать

совершенствованию работы со студентами с ОВР. В современных условиях

инклюзивное образование в процессе своего включения в вузы сталкивается

не только с трудностями организации так называемой безбарьерной среды

(наличие пандусов, учебные здания старой постройки, введение в штаты

сурдопереводчиков, переоборудование мест общего пользования), но

и с социальными трудностями, в готовности или отказе студентов с ОВР принять

интеграцию и включиться в образовательный процесс.

Безусловно, для обучения лиц с ОВР в массовых учебных заведениях

необходимо в них создать специальные условия. Проблема в том, что

в законодательстве этот вопрос еще не урегулирован. Так как вузы

самостоятельно определяют направления и порядок использования своих

бюджетных и внебюджетных средств, обязанность создания специальных

условий ложится на само учебное заведение. На данный момент в некоторых

ВУЗах созданы центры поддержки студентов с ограниченными возможностями


58

здоровья, которые, как правило, финансируются самими ВУЗами или из средств,

полученных в рамках различных грантовых программ.

В заключении хочется остановиться на предложениях, которые

возможно поспособствуют более действенному включению инклюзивного

образования в вузы нашей страны:

1)Необходимость в обучающих семинар-тренингах для ППС и студентов

университета по организации психолого-педагогического сопровождения

инклюзивного образования.

2) Необходимость обученных специалистов по инклюзивному

сопровождению студентов с ОВР (ограниченными возможностями развития),

возможно выделения отдельного уголка (кабинета) для психолого-

педагогического сопровождения инклюзивного образования.

3) Необходимость в финансовой помощи со стороны государства для

создания безбарьерной среды: приобретения учебно-методических пособий,

оргтехники, дополнительных тактильно-сенсорных, тактильно-звуковых

приспособлений, для перепланировки мест общего пользования (столовые,

уборные комнаты, читальные залы и др.

Литература

1. Закон РК «О социальной защите инвалидов в Республике Казахстан»

от 13 апреля 2005 года №39// http://adilet.zan.kz/rus/docs/

2. Нормативно-правовая база специального и инклюзивного образования

//http://www.special-edu.kz/.

http://adilet.zan.kz/rus/docs/


59

Moderní metody výuky Шегай Г.Т. Групповая работа как эффективная форма деятельности студентов на занятии

Шегай Г.Т.

Темиртауский политехнический колледж

ГРУППОВАЯ РАБОТА КАК ЭФФЕКТИВНАЯ ФОРМА ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СТУДЕНТОВ НА ЗАНЯТИИ

Современные преобразования в обществе, новые стратегические

ориентиры в развитии экономики, открытость общества, его быстрая

информатизация и динамичность кардинально изменили требования к

образованию. Основной целью образования определяется не простая

совокупность знаний, умений и навыков, а основанная на них личная, социальная

и профессиональная компетентность - умение самостоятельно добывать,

анализировать и эффективно использовать информацию, умение рационально

жить и работать в быстро изменяющемся мире.

Групповая учебная деятельность занимает особое место среди форм

учебного сотрудничества, так как способствует продуктивному взаимодействию

студентов, развитию способности видеть и оценивать позицию другого,

формировать собственную точку зрения и уметь ее отстаивать.

Групповая учебная работа предполагает сотрудничество в небольших

группах, направленных на достижение общей цели, субъективно значимой для

всех участников. Используя групповые технологии в образовательном процессе,

преподаватель руководит работой через устные или письменные инструкции,

которые даются до начала работы. С преподавателем нет прямого постоянного

контакта в процессе познания, который организуется членами группы

самостоятельно. Таким образом, групповая форма работы − это форма

самостоятельной работы студентов при непосредственном взаимодействии их

между собой.

Применение групповой работы требует от преподавателя знания

особенностей организации данной формы работы. Прежде всего, необходимо

выяснить вопрос о составе студенческой учебной группы.


60

Для эффективной организации работы студентов на уроке выделяются

типологические группы и на их основе комплектуются звенья. Критериями для

выявления типологических групп студентов являются уровень знаний, умений и

навыков по предмету (теме, разделу, курсу) и уровень усвоения знаний и

способов деятельности, которые определяются исходя из программных

требований к математической подготовке студентов. На основе выделенных

групп создаются рабочие звенья, позволяющие преподавателю осуществлять

дифференцированный подход и своевременную помощь каждой группе на

различных этапах занятия.

I группа. Студент имеет глубокие, полные и прочные знания основных

фактов математики за пройденный курс обучения, знает определения и

содержание основных понятий, их обозначения. Умеет пояснять,

аргументировать, доказывать, обобщать математические факты, выделять

существенное в изучаемом материале. Может приводить собственные примеры.

Использует рациональные способы и приемы решения задач.

II группа. Студент имеет хорошие, прочные знания основных фактов,

входящих в содержание обучения математике, однако не всегда может

аргументировать, доказывать, обобщать, приводить собственные примеры. Знает

основные методы решения задач, умеет решать задачи пройденного курса, но

затрудняется при решении задач, связанных с осуществлением творческой

поисковой деятельности в новой ситуации, и справляется с ними только при

помощи преподавателя, не всегда рационально решает задачи.

III группа. Студент обладает минимумом знаний, умений и навыков,

достаточных для их применения по образцу и в сходной ситуации. Может

воспроизвести текст учебника, решать стандартные задачи. Не обладает

навыками рационального решения задач.

IV группа. Студент с трудом усваивает факты, понятия, правила и

способы решения задач. Не может воспроизвести определения, примеры,

приведенные преподавателем, или текст учебника. Не умеет применять

известные правила без помощи преподавателя при решении задач по образцу или

в сходной ситуации.

Состав звена комплектуется из студентов разных типологических групп,

которых необходимо рассадить так, чтобы на соседних партах сидели

представители разных объединений. В звено состоящее из четырех человек


61

включаются по одному студенту от каждой типологической группы или по два

от наиболее многочисленных групп. При этом учитываются интересы студентов

к дисциплине, мотивы учения, собранность, поведение на занятии, отношение

друг к другу. Один из членов звена (обычно хорошо успевающий студент)

назначается спикером. Он следит за работой звена, распределяет вместе с

преподавателем задания, помогает своим одногруппникам.

Исходя из особенностей каждой типологической группы, преподаватель

определяет цели дифференцированной работы со студентами. При этом

обязательным требованием к групповой работе в звене является выполнение

задания каждым обучаемым. Данная работа эффективна на этапе овладения

знаниями, умениями и навыками в сходных ситуациях; при проверке

выполнения аудиторгного или домашнего задания; во время опроса; при

выполнении устных упражнений.

Таким образом, работа со звеньями студентов позволяет преподавателю

сочетать на занятии групповую работу с фронтальной, коллективной и

индивидуальной. Это, в свою очередь, способствует организации активной

познавательной деятельности каждого студента, способствует повышению

эффективности обучения математики в целом.


1. Шейман В.М. Технологии работы учителя. – М.: Творческая педагогика,

1992.

2. Сорокатая Е. А. Содержание и виды групповой учебной деятельности

студентов // Молодой ученый. - 2015. - №6. - С. 686-689.

3. Утеева Р. А. Групповая работа как одна из форм деятельности учащихся

на уроке // Математика в школе .- 1985. - №2.


62

Ишанова А.К. Бастауыш сыныпта математика пәнін оқытудың ерекшеліктері

Ишанова А.К., бастауыш сынып мұғалімі

Қазақстан, Жезқазған қаласы, Кенгір селосы №2 ЖОББМ КММ

БАСТАУЫШ СЫНЫПТА МАТЕМАТИКА ПӘНІН ОҚЫТУДЫҢ ЕРЕКШЕЛІКТЕРІ

Бастауыш сыныптарда математика пәні негізгі пәндердің бірі

болғандықтан оны оқытуға басты назар аударылатыны анық, Ал бұл пән

негізінен математикалық білімді меңгерту және оларды өмірде пайдалануға

қажетті біліктілік дағдылармен қамтамасыз ету мақсатын көздейді. Атап

айтқанда, бағдарламаға сәйкес математикалық білімді, біліктілік пен дағдыны

игерту; өздігінен білімді жетілдіруге, ерінбей еңбектенуге үйрету; меңгерген

математикалық білімін күнделікті өмірде пайдалана алуларын қалыптастыру

болып табылады.

Сол себепті де бастауыш сыныпта матеметика сабағын әдістемелік

жағынан дұрыс құру – әрбір бастауыш сынып мұғалімінің міндеті. Ұзақ жыл

бастауыш сыныпта сабақ бере жүріп, математика сабағына мына төмендегі

талаптар қойылса, сабақ мақсатына жетеді деген ойдамын:

- әр сабақтың айқын мақсаты, мазмұны, жоспары және оның құрылымы

алдын-ала белгілі болуы;

- оқылатын мәселені теория жағынан негіздеу үшін қажетті барлық

материалы болуы;

- мазмұны түрліше болуы;

- қажет жерде, реті келіп тұрғанда өзара ішкі және пәнаралық байланыс

болып, ол материалдар біріктіріліп өтілуі;

- уақыт мөлшерін белгілеп алу жөнінен дұрыс құрылған болуы;

- оқушылардың ойлау қабілеті мен шығармашылық ізденісін дамытуға

әдейі логикалық жаттығуларды іріктеп алып, оларды сабақта жүйелі түрде

орындату керек.

Математика сабағына қойылатын негізгі әдістемелік талаптарға мыналар

жатады: сабақтың тақырыбын дұрыс атап жазу; сабақтың мақсатын анықтау;

сабақтың құрылымын анықтау, оның әрбір кезеңдеріне қойылатын талаптарды


63

анықтау; сабақтың мақсатына және оның әрбір кезеңдеріне байланысты оқу

материалын іріктеп алу; оқушылардың іс-әрекетін басқару үшін мұғалімнің

қолданылатын әдістерін анықтау; оқыту құралдарын таңдау (оқулық,

дидактикалық материалдар көрнекі құралдар, т.б.); материалды бекіту

формаларын ойластырып, оған материалдар дайындау; үй тапсырмасын беру,

сабақты қорытындылаудың түрін ұйымдастыру.

Енді осы айтылған мәселелерді нақты сабақ жоспарын құрастыру арқылы

талдап көрейік:

Сабақ тақырыбы: Үш таңбалы сандарды жазбаша қосу және азайту

249+376 және 625-376 өрнегі [1].

Сабақ мақсаты: дамытушылық: өткенді есте сақтау, ойлау қабілеттерін

арттыру, теориялық білімін, шапшаң есептеу дағдысы мен ақыл-ой ұшқырлығын

дамыту; тәрбиелік: ұқыптылыққа, тиянақтылыққа, бірлесіп жұмыс жасау арқылы

ұйымшылдыққа, адамгершілікке тәрбиелеу, патриоттық сезімдерін ояту;

білімдік: үш таңбалы сандарды жазбаша қосу және азайту амалдарын алгоритмі

бойынша есептеу біліктерін бекіту. Екі амалмен шығарылатын есептердің шешу

тәсілдерін, шамалармен жұмыс жасауды, үлесті табу тәсілдерін бекіту.

Сабақтың түрі: білім-іскерлік дағдысын қалыптастыру; сабақтың типі:

қайталау-ойын сабақ; әдісі: түсіндіру, сұрақ-жауап, практикалық, «жұптас-

ойлан-есепте»; көрнекілігі: интерактивті тақта, маркерлер, асық, стикерлер, кері

байланыс сұлбасы; пәнаралық байланыс: дүниетану, әдебиеттік оқу.

Сабақ барысы: 1. Ұйымдастыру. «Қызығушылығын ояту», психолгиялық

дайындық: Шырылдады қоңырау, Біз сабақты бастаймыз.

Табыс тілеп көзбенен, Алға қадам аттаймыз.

Асық арқылы топқа бөлу. Сабақтың мақсатын түсіндіру, топқа бөлу,

топтың атын атау, топ басшысын сайлау, бағалау түрін түсіндіру, хан талапай

ойынының желісі бойынша сабақтың көшбасшысы анықталатындығын

түсіндіру. Топпен жұмыс кезінде белсенділік көрсету. Сабақтың алтын ережесін

еске түсіру: 1. Бірін-бірі тыңдай білу. 2. Ұйымшыл болу. 3. Уақытты үнемді

пайдалану. 4. Бірін-бірі сыйлау, құрметтеу.

Жаңа сабақты бастамас бұрын үй тапсырмасын сұрап алу:

Тірек білімді өзекті ету.

380 см = ... м ... см 4 м 8 дм = ... см


64

60 дм = ... м 630 см = ... м ... дм

8 м 3 см = ... см 5 м 3 дм 6 см = ... см

Жаңа сабақты ашу үшін «Ғажайып сандар асығы» ойыны ойналады, ол

үшін әр топтан бір бала шығып, қолдағы дорбадан асық таңдау арқылы асық алу

және оның тапсырмасын орындау. «Ғажайып сандар асығы» ойыны [2].

Бір таңбалы сандар: 0 1 3 5 7

Екі таңбалы сандар: 10 49 54 81 64

Үш таңбалы сандар: 232 923 650 720 249 376

Сандар туралы өз ойларын айтып қорытындылайды.

3. Жаңа сабақ 249 + 376 Қосу және азайту 625 - 376

249 625

+ -

376 376

625 249 (Ережесі ауызша түсіндіріледі)

Енді сабақ практикалық жұмыспен жалғастырылады, ол үшін оқулықтағы

тапсырмаларды орындайды.

№2 Жеке жұмыс. Әркім өзі жеке дәптерге орындайды, болған соң

көршісімен дәптер алмасу жұмысы жүргізіледі яғни бір-бірінің дәптерін

тексереді. Жауаптың дұрыс немесе бұрыс екендігін алдарындағы берілген кеспе

қағаз арқылы тексереді

249см 625см 2м4дм9см 6м2дм5см

376 см 376см 3м7дм6дм 3м7дм6дм

625см 249см 6м2 дм5см 2м4дм9см

№ 3. Өрнек құр және оның мәнін тап. 3 топқа тапсырма. Жаңылма.

535 (783-248) – 535 = 0

0 (376 - 367) + 425 = 425

225 (592 - 367)+ 425 = 650

№4 Бәйге ойыны. Әр топтан бір оқушыдан тақтаға шығып орындайды

бірінші болған оқушыға үш асық, екінші болған оқушыға екі асық және соңғы

оқушыға бір асық беріледі.

х+324=892 х-324=468 892-х=468

х=892-324 х=468+324 х=892-468


65

х=568 х =892 х=324

568+324=892 892-324=468 892-324=468

Сергіту сәті. Миды сәл тынықтыру үшін сергіту сәті болады. Ол үшін

бейнероликте көрсетілген жаттығу жұмыстарын би арқылы қайталап

орындайды.

№5. «Кім жылдам?» [2]. Есепті ұжымда талқылайды, і шығарады, кері

есепке айналдырады. Есепті жылдам аяқтаған екі оқушы тақтаға шығады.

1. Қызылша - 145 түп. Қияр-?, 278 түп артық. Қызанақ - ?, 157 түп кем

Шешуі: (145+278)-157=266. Жауабы: 266 қызанақ көшетін отырғызды.

2. Қияр көшеті – 423. Қызанақ көшеті - ?, 157 кем. Қызылша көшеті - ?,

278 кем. Шешуі: 423-157=266 , 423-278=145. Жауабы 145 қызанақ көшеті.

Қорытынды Кенеттен сұрау?

№ 6 Математикалық диктант, тақталап шығару

422 533 627 840 514 839

+ - + - + -

111 422 213 627 325 514

535 111 840 213 839 325

Кері байланыс. Стикерге өз ойларын жазу

Не көрдім? Не естідім? Не сөйледім? Не ойладым? Не тыңдадым?

Үйге тапсырма. № 8. Бағалау: Жинаған асықтары бойынша үздік топты

анықтау, үздік көшбасшыны яғни Ханды анықтау.

Қорыта айтқанда, математикалық объектілер жалаң түрде ұсынылмайды,

тікелей оқушыны қоршаған ортамен байланыстырады, демек олардың танымдық

қызығушылығын тудырады, ғылыми көзқарасын қалыптастырады.

Бастауыш математика курсы оқу пәні ретінде оқушылардың белгілі бір

білім көлемін игеруін көздейді, демек, натурал сан туралы қарапайым түсінік

қалыптастырады, арифметикалық амалдардың мән-мағынасы мен оларды

орындаудың тәсілдерімен таныстырады, қарапайым есептеулер жүргізудің

тәсілдерін игертеді, қарапайым түсініктермен таныстырады.

Әдебиеттер:

1. Математика, 3 сынып. – Алматы, 2016.

2. Қызықты математика. Алматы: Алматы кітап, 2013.


66

Голубова Г. В. Когнітивно-комунікативний метод навчання іноземної мови

Канд. пед. н. Голубова Г. В.

Південноукраїнський національний педагогічний університет

імені К. Д. Ушинського, м. Одеса, Україна

КОГНІТИВНО-КОМУНІКАТИВНИЙ МЕТОД НАВЧАННЯ

ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

У сучасних умовах освіти проблема навчання іноземних мов

розглядається не тільки як навчання власне лінгвістичних знань, а як трансляція

знань про світ. Відповідно до когнітивного аспекту оволодіння іноземною

мовою, під час опанування іноземної мови ми одночасно засвоюємо властивий

відповідному народу образ світу, те чи інше бачення світу через призму

національної культури, одним із важливіших компонентів якої є мова.

Когнітивний підхід дослідження мови вивчає мовні процеси і явища,

одиниці і категорії у взаємозв’язку з іншими когнітивними процесами, а саме: із

сприйняттям, пам’яттю, уявленням, емоціями та мисленням людини. Будь-яке

мовне явище можна ґрунтовно описати і пояснити, якщо його розглядати на

перехресті когніції і комунікації [1, с. 11].

Когнітивна модель будь-якої дискурсивної події включає: 1) мовні знання

(знання фонетики, лексики та граматики мови спілкування; знання конвенцій та

норм вживання мови спілкування; знання конвенційних мовних засобів

реалізації мовленнєвих актів поточної дискурсивної події); 2) контекстуальні

знання (знання, пов’язані з визначенням місця та обставин спілкування і міри

його формальності; з визначенням комунікативного статусу учасників

спілкування, обумовленого соціальними, комунікативно-рольовими та

дистанційними відношеннями між ними; з темою / предметом спілкування);

3) інтерактивні знання (знання принципів успішного мовленнєвого спілкування;

знання інтерактивних моделей реалізації дискурсивних подій і мовленнєвих

актів, що їх складають; знання інтерактивної моделі актуалізованої дискурсивної

події, що передбачає знання типів мовленнєвих актів, які входять до нього;

знання послідовності їх виконання в даній дискурсивній події). Для


67

повноцінного та успішного спілкування учасникам комунікації необхідно

володіти всіма перерахованими видами знань [3].

Когнітивно-спрямоване навчання спілкування іноземною мовою має

особистісно-обумовлений характер. Такий підхід до навчання передбачає

організацію та управління навчальної діяльності студентів, означає

переорієнтацію цього процесу на постановку й розв’язання ними самими

конкретних навчальних завдань. Це пов’язано з цілою низкою особистісних

моментів, у першу чергу із мотивацією навчання.

Методична доцільність когнітивного підходу полягає в організації

активної мовленнєво-мисленнєвої діяльності студентів у процесі навчання їх

іншомовної фахової лексики. Планування курсу з вивчення іноземної мови

включає необхідність вибору методу навчання. На сьогоднішній день у практиці

навчання іноземних мов є поширеним когнітивно-комунікативний метод

навчання англійської мови. Інноваційні процеси, що відбуваються нині в освіті,

сприяють виникненню нових підходів до організації і проведення занять з

іноземної мови.

Когнітивно-комунікативний метод у навчанні мови спирається на

принцип усвідомлення у викладанні. Усвідомлення може належати як до

суб’єкта діяльності (усвідомлення себе, рефлексія), так і до змісту, процесу

діяльності. У викладанні мови це означає, що навчання певних лінгвістичних

явищ повинно спиратися на мислення і дії, що лежать в основі розуміння і

використання цих явищ у мовленні.

Основне завдання когнітивної лінгвістики полягає в описі та поясненні

мовних здібностей особистості, знання мови як її внутрішньої когнітивної

структури, а також динаміки взаємодії між мовцем та слухачем, які

розглядаються як єдина система переробки інформації, що складається з

когнітивного, комунікативного, прагматичного та мовного модулів.

У рамках когнітивного підходу студент вважається активним і свідомим

учасником процесу навчання, а не об’єктом навчальної діяльності викладача.

Іншими словами, між студентами і викладачем реалізуються суб’єкт-суб’єктні

відносини. У такому навчанні викладач повинен уміти викликати у студента

справжній інтерес до предмета спілкування і до себе – як до співрозмовника.

Студенти виступають у ролі єдиного взаємодіючого, колективного, сукупного

суб’єкта, організація якого також входить до завдань викладача. Тому і


68

навчальна співпраця самих студентів у розв’язанні навчальних завдань повинна

бути організована так, щоб формувався колективний суб’єкт і діяв принцип

колективної комунікативності навчання.

Найвищою формою комунікативно-когнітивного підходу до навчання

іноземної мови є занурення в іншомовне середовище, де професійні проблеми

обговорюються мовою, що вивчається. У такому разі вивчення мови

відбувається одночасно з вивченням предметного змісту спеціальності [2].


1. Кубрякова Е. С. Проблемы представления знаний в современной

науке и роль лингвистики в решении этих проблем /

Е. С. Кубрякова // Язык и структура представления знаний. –

М., 2009. – С. 4-38.

2. Тарнопольский О. Б. Методика обучения английскому языку : учеб.

пособ. / О. Б. Тарнопольский, С. П. Кожушко. – К. : Ленвит, 2004. –

192 с.

3. Цурикова Л. В. Анализ межкультурной коммуникации:

когнитивно-прагматический подход / Л. В. Цурикова // Вестник

ВГУ. Серия «Гуманитарные науки» // ‒ 2003. ‒ № 2. ‒ С. 162-182.

4. Цурикова Л. В. Межкультурное взаимодействие с позиций

когнитивно- дискурсивного подхода / Л. В. Цурикова // Вопросы

когнитивной лингвистики, 2006. ‒ № 1 (007). ‒ С. 5-15.


69

Sociální pedagogika Кударинова А.С. Особенности содержания инклюзивного образования детей с аутизмом

Кударинова А.С.

Карагандинский государственный университет им.Е.А.Букетова

ОСОБЕННОСТИ СОДЕРЖАНИЯ ИНКЛЮЗИВНОГО ОБРАЗОВАНИЯ ДЕТЕЙ С АУТИЗМОМ

В мире давно принято удалять особое внимание детям с ограниченными

возможностями, их возможности получать достойное образование и их

потребности во внимании, понимании и заботе взрослых людей.

Инклюзивное образование - это совместное обучение и воспитание детей

с ограниченными возможностями здоровья и детей, не имеющих таких

ограничений. От французского слово inclusif - включающий в себя, от

латинского include - заключаю, включаю или включенное образование -понятие,

описывающее процесс обучения детей с особыми потребностями в

общеобразовательных (массовых) школах.

На данный период существует восемь принципов инклюзивного

образования: ценность человека не зависит от его способностей и достижений;

каждый человек способен чувствовать и думать; каждый человек имеет право на

общение и на то, чтобы быть услышанным; все люди нуждаются друг в друге;

подлинное образование может осуществляться только в контексте реальных

взаимоотношений; все люди нуждаются в поддержке и дружбе ровесников; для

всех обучающихся достижение прогресса скорее может быть в том, что они

могут делать, чем в том, что не могут; разнообразие усиливает все стороны

жизни человека.

Люди с аутизмом нуждаются в специальной образовательной поддержке

с раннего возраста и на протяжении всей жизни, при этом правильно

организованный школьный период образования является решающим условием

дальнейшего социального развития ребенка.

Наиболее перспективной формой школьного обучения аутичного ребенка

является постепенная, индивидуально дозированная и специально поддержанная

интеграция в группу или класс детей с отсутствием или меньшей выраженностью

http://www.deti.rian.ru/grani/20090928/55304176.html


70

проблем коммуникации, возможности которых на данном этапе оцениваются как

сопоставимые с его собственной способностью к обучению.

1 (цензовый уровень) предполагает возможность получения ребенком с

ОВЗ цензового образования — соответствующего уровням образования

массовой общеобразовательной школы — в среде сверстников и в общие с ними

календарные сроки. 2 ребенок с ОВЗ получает цензовое образование среди

сверстников со сходными проблемами развития, где организация среды,

рабочего места и самого процесса обучения может оптимально отвечать

нуждами обучаемой категории детей. 3 специальное образование для детей с

ОВЗ (нецензовый) также предполагает их обучение в среде сверстников со

сходными проблемами развития. Третий вариант открывает для значительной

части аутичных детей возможность обучаться в школе или классе для детей с

умственной отсталостью. Для успешного обучения такому ребенку требуется

массированная специальная психолого-педагогическая поддержка и

уменьшение наполнения класса, в который он интегрируется. 4 специальный

стандарт предполагает индивидуальный уровень итогового результата

школьного образования.

Инклюзия предполагает серьёзную подготовку специалистов,

использующих различные техники поведенческой терапии в инклюзивной

группе. Если аутичному ребёнку разрешили посещать общеобразовательный

класс – это не совсем инклюзия. Это большое испытание его нервной системы

на прочность, а родители скорее испытают горькое разочарование, чем

удовлетворённость.

На современном этапе произошли значительные изменения в области

государственной образовательной политики. В отечественной системе

образования складывается особая культура поддержки и помощи ребенку в

учебно-воспитательном процессе (психолого-педагогическое сопровождение).

Разрабатываются вариативные модели сопровождения на базе медико-

социальных центров, школьных служб сопровождения, профориентационных

центров, психолого-медико-педагогических комиссий, центров психолого-

педагогического консультирования, кабинетов доверия и других. Инклюзивное

образование для Казахстана находится в стадии становления. Внедрение

инклюзивных технологий началось у нас только в 2000-е годы. Социальные

аспекты инклюзивного образования исследовали российскими авторами Л. И.


71

Акатовым, Н. В. Антипьевой, Д. В. Зайцевым, П. Романовым. Р. Жаворонков, В.

З. Кантор, Н. Н. Малофеев, Е. Ю. Шинкарева исследовали правовые аспекты

инклюзивного образования.

Число детей, страдающих аутизмом, растет в геометрической прогрессии.

По данным американской организации Autism Speaks, в США на 88 детей один

ребенок рождается с аутизмом, а у каждого 50-го ребенка школьного возраста

доктора выявляют расстройства аутистического спектра. По данным

Национального научно-практического центра коррекционной педагогики РК, за

10 лет количество детей с диагнозом аутизм выросло более 10 раз. Их права

нарушаются в виду отсутствия раннего скрининга на аутизм и программы

раннего вмешательства, эффективных программ коррекции и реабилитации, и

стигматизации восприятия родителями проблемы.

Итак, дети с аутистичными расстройствами должны быть интегрированы

в обычную среду, но только при условии профессионального и

последовательного процесса инклюзии. Иначе, последствия такой «инклюзии»,

когда беззащитный ребёнок брошен в непонятную и непредсказуемую для него

шумную школьную среду с насыщенной и во многом совершенно бесполезной

общеобразовательной программой, могут стать самыми печальными.

Список использованной литературы:

1. Закон РК «Об образовании» (с изменениями и дополнениями по

состоянию на 24.10.2011г.)

2. Ясвин В.А. Образовательная среда : от моделирования к проектированию.

3. Материалы с сайта www.autism-aba.blogspot.

4. Информационно-методический журнал «Открытая школа». Архив статей

2014 г.

http://www.autism-aba.blogspot/


72

Ильясова Н.М., Омарханова Г.Н. Бәсекеге қабілетті маман даярлау мақсатында кәсіптік оқыту мамандарының ғылыми ізденістерін қалыптастыру

Ильясова Н.М., Омарханова Г.Н.

Қазақ ұлттық аграрлық университеті, Алматы

БӘСЕКЕГЕ ҚАБІЛЕТТІ МАМАН ДАЯРЛАУ МАҚСАТЫНДА КӘСІПТІК ОҚЫТУ МАМАНДАРЫНЫҢ ҒЫЛЫМИ ІЗДЕНІСТЕРІН

ҚАЛЫПТАСТЫРУ

Бәсекеге қабілетті маман даярлау – бүгінгі күннің басты талабы. Елбасы

Жолдауында: «Жастарды қазақстандық патриотизмге шығармашылық жағынан

дамыған жеке тұлға ретінде тәрбиелеу қажет. Бүгіннен бастап ұлттық мінез-

құлық, биік талғампаздық, тәкаппарлық, тектілік, білімділік, биік талғам, ұлттық

намыс қасиеттерін сіңіріп қалыптастыруымыз керек» деген болатын. Бұлай екпін

түсіріп айтуының өзі еліміздің саяси әлеуметтік, экономикалық тұрғыдан жетіп

отырған мемлекеттігіміздің тұрақтылығын сақтап, оны болашаққа аманат етуді

көздейді. Міне, осы тұрғыдан келсек, білім беру саласында патриоттық тұрғыда

тәрбие беру – өзекті мәселе. ХХІ ғасырдағы дамыған ел дегеніміз – белсенді,

білімді және денсаулығы мықты азаматтар. ХХІ ғасыр табалдырығын білім мен

ғылымды бағыттау мақсатымен аттауымыз үлкен үміттің басты нышаны болып

табылады. Себебі ұрпағы білімді халықтың болашағы бұлыңғыр болмайды. Жас

ұрпаққа сапалы, мән-мағыналы, өнегелі білім беру бүгінгі күннің басты талабы.

Тәуелсіз мемлекетімізге еңбекқор, өз кәсібін терең түсінетін, өзінің білімі мен

іскерлігін жанжақты қолдана білетін мамандар қажет. Қазір халыққа білім беру

реформасы ғылыми негізге сүйенген пәнді оқытудың жоғары деңгейімен

қамтамасыз етуді міндеттеп отыр. Соның ішінде дүниежүзілік ғылым мен

мәдениеттің алтын қорына өлшеусіз үлес қосқан Әл-Фараби бабамыздың

педагогикалық мұрасы да телегей-теңіз мол дүние. Данышпан ойшыл: «Адам

деген ардақты атты лайықты алып жүруден артық бақыттылық жоқ. Әлемде

жаман мен жақсыны адамның ақылы ғана ажыратады» деген болатын. Білімді

болу деген сөз – белгісіз нәрсені ашу қабілетіне ие болу деген сөз, білімді адам

көп нәрсені біледі және және қабілеті, дарыны арқылы басқа белгісіз нәрселерді

өз бетінше аша алады. Сонымен қатар ғұламалар болашақ жастардың білімді

болуы өзінің сана сезіміне, зейініне, дара қасиеттеріне, ақыл-ойына,

жауапкершілігіне байланысты екенін дәлелдеген. Біздің елімізге мемлекетімізді


73

көркейтіп, өркендететін жас мамандар керек. Сол үшін біз түрлі ғылымды

меңгеріп, оны өз болашағымызға, мемлекетіміздің көркеюіне пайдалануымыз

керек. Заманауи бағдарламалар мен оқыту әдістемелерін білікті мамандар

ұсынуы маңызды 1.

Қазақстан Республикасында білім беруді дамытудың заңнамалық

тұжырымдамалық негіздері, әсіресе, Қазақстан Республикасының 2011-2020

жылдарға арналған мемелекеттік бағдарламасы білім беру жұйесінің бәсекеге

қабылеттілігін арттыруды басты назарға қояды. Қазақстанның әлеуметті-

экономикалық даму мақсатын жүзеге асыруда кәсіптік білім беретін оқу

орындарында бәсекелестікке қаблеті бар болашақ мамандарға әртүрлі өндірістік

салаларға даярлау деңгейі білім беру жағдайларымен анықталады. Қазіргі таңда

жан-жақты маман даярлау олардың әлеуметтік, кәсіптік, өздік жұмыс жасай алу

қабілеттерін дамытумен белгіленеді. Себебі, әлеуметтік сала экономикасын

дамыту осы болашақ мамандардан төмендегідей шарттардың орындалуын талап

етеді:

жүйелі ойлауды;

құқықтық ақпараттық мәдениетті;

кәсіпкерлік мәдениетті; - өзін-өзі тануды;

басқаларға ұсынуды;

өз қызметін білімді талдауды;

жаңа білімді;

нанотехнологияларды меңгеруді;

кейбір өндірістік жағдайларда өз бетімен дұрыс шешім қабылдауды;

бәсекелестікті және өмір талаптарына сай қызмет етуді;

әр іске жауапкершілікпен қарауды;

нәтижеге бағытталған істерді жасауды.

Осыған орай, кәсіптік оқыту мамандығы бойынша арнайы пәндер арқылы

білім беру мемлекеттік білім стандарттары негізінде құрылған типтік жұмыстар

бағдарламалары, оның негізінде дайындалған оқу, жұмыс бағдарламалары,

тақырыптық-күнтізбелік жоспарлар, оқу-әдістемелік кешендер, электрондық

оқулықтар, жаңа ақпараттық-технологиялар, тірек-сызба, сын тұрғысынан

ойлау, рефлексия әдістері қолданылып келеді. Мұның барлығы маман моделінің

нарықтық экономикада қажеттілігін тұрғызуға бағытталуы негізделеді. Себебі,


74

соңғы кезде білім саласында біліктілік моделінің құзыреттілік моделіне ауытқуы

көп қарастырылып келеді, яғни жұмыс берушіні көбіне біліктілік емес, құқық,

ақпарат, әлеуметтік сала жағынан құзыретті мамандар қазықтырады. Бірақ,

біліктілікке қосымша құзыреттілік бірге жүрген жағдайда маман моделі жүйелі

әрі сапалы болады. Бүгінгі таңда еліміздің Президенті Н.Ә. Назарбаев отандық

білім берудің алдында жоғары талап қойып отыр. Нарықтық экономика еңбек

нарығында бәсекеге қабілетті мамандарды қажет ететіні белгілі. Бұл оқу

орындарының барлық салаларына жаңа талап, жаңа міндет, жаңа мақсаттар

жүктейді. Қойылған міндеттерді шешу жолында ҚР «Білім туралы» Заңы,

«Қазақстан әлеуметтік жаңғыртылуы: Жалпыға Ортақ Еңбек Қоғамына қарай 20

қадам» атты бағдарламасында, Қазақстан Республикасында білімді дамытудың

2011-2020 жылдарға арналған Мемлекеттік бағдарламасы Қазақстан

Республикасы жоғарғы педагогикалық білім беру тұжырымдамасы, Қазақстан

Республикасының мемлекеттік жалпыға міндетті білім беру стандарттар және

басқа мемлекеттік құжаттар мен Елбасының жыл сайын Қазақстан халқына

Жолдау ретінде ұсынатын стратегиялық бағдарламаларда жіті қарастырылуда

2.

Қазіргі білім берудің басты мақсаты болашақ маманға кәсіби бағытта

кешенді білім беру мен тәжірибелік дағдыларды қалыптастыру ғана емес сондай-

ақ «өмір бойы оқу» қағидасының негізі болып табылатын білім мен дағдының

үздіксіз кеңейіп, тереңдей түсуі, студенттің өз бетінше білім алуы мен өзін-өзі

ұйымдастыру дағдыларын қалыптастыратыны сөзсіз. Егер барлық студенттер

оқу үдерісі мен зерттеу тақырыбы аясында дайын түрдегі нәтижелерді алмаса,

өзінің жеке тәжірибесіне негізделіп, алынған өз бетінше білімді «өндіре алса»,

онда білім алушы болашақ кәсіби әрекетінде алған дағдыларын одан ары

пайдалануға талпынар еді.

Шығармашылық тұрғыдан ойлайтын мамандарды тәрбиелеуді

студенттердің ғылыми-ізденіс жұмыстарын ұлғайту нәтижесінде жүзеге асыра

аламыз. Ғылыми-зерттеу құзіреттілігіне ие маман нақты ақпаратты белсенді

және нәтижелі талдай алады, неғұрлым тиімді әдіс-тәсілдерді, ресурстарды,

технологияларды пайдаланып жаңа ақпаратты таңдап, қалыптастыра алады.

Жоғары білім беру орындарындағы қазіргі талаптарға сай болу көптеген

инновациялық әдістерді қолдануды талап етеді. Жаһандану жағдайында білім

берудің мақсаты мен мәнінің өзгеруі «педагогикалық технологиялар», «білім


75

беру технологиясы», «инновациялық технологиялар» ұғымдарының қарқынды

пайдалануына ықпал етті.

Кәсіптік оқыту мамандарының ғылыми-зерттеу жұмыстары жоғары білім

берудің негізгі бөлігі және маман даярлау сапасын арттырудың тиімді тәсілі

болып саналады. Студенттердің ғылыми-зерттеу жұмыстары студентте ғылыми-

зерттеу еңбегінің дағдыларын қалыптастырып, қазіргі заманғы маман дайындау

талабына сай зерттеуші (ғалым), басқарушы (менеджер), практик деңгейінде

шығармашылық бастамаларын дамытып, ғылыми-техникалық үдеріс

жетістіктерін тәжірибеде қолдануға бағытталуы қажет

Студенттердің оқу-зерттеуі олардың міндеттер қоя білуінен, бар

ақпаратты талдай алуын, жағдайлар мен әдістерді пайдалануынан, тәжірибе

жасай алу қабілетін игеруден құралады.

Ғылыми-зерттеу студенттің белсенді әрекетіне негізделген

шығармашылық ізденіс әрекетінің қажетті дағдыларын алуды қамтасыз етеді,

ғылым саласында студенттің өз бетінше орындайтын міндеттерді шешуімен

аяқталады.

Университет қабырғасында білім алу мерзімі аралығында студент өз

бетінше баяндама, реферат, есептер түрлері, эссе, курстық және бітіру

жұмыстарын орындау барысында дағдыланады. Әрбір жаңа жұмыс алдыңғы

жұмыстардан қиындық дәрежесі мен көлемі бойынша ұлғая түсуі керек. Ол

жұмыстардың кейбіреулері жарық көрген ғылыми еңбектерге шолу немесе сыни

пікір ғана болса, басқалары студенттердің ғылыми-ізденіс жұмыстарының

нәтижелері болып табылады. Нәтижесінде студенттің зерттеу тақырыбы

бойынша алдында жасалған теориялық, әдістемелік жұмыстарға шолу жасап,

олардың оң нәтижелерін талдап, өз бетінше ізденістер жүргізіп, өзектілігі мен

жаңалығы бар жұмысты орындау болып табылады 3.

Ғылыми-ізденіс әрекеттері көп жағдайларда оқу мақсатындағы пәндерді

оқуда кезінде пайдаланудан бастау алып, ғылыми-ізденіс жұмыстарына ұштаса

түседі. Білім беру тәжірибесінде оқу-ізденіс әрекеті оқытушы мен студентердің

бірлескен жұмысының үдерісі болып қарастырылады және өзіне ғылыми-ізденіс

саласына тән бірнеше кезеңден тұрады. Онда тақырып сай шешілетін мәселені

қою, алынған мәселе бойынша теориялық жағынан зерттеу, ізденіс әдістемелерін

таңдау мен оларды тәжірибелік тұрғыдан қолдана алу, мәліметтерді жинақтау,


76

оларды талдау мен біріктіру, нәтижесінде қорытындылар шығару. Соңында оқу-

ізденіс әрекетінің ғылыми сипатқа ие болатынын көре аламыз.

Білім беру тәжірибеде, педагогикалық және ғылыми-зерттеу қызметі

негізгі кезеңнен тұратын, студенттер мен оқытушылардың бірлескен жұмыс

үдерісі ретінде саналады, ғылыми-зерттеу саласындағы тән: проблеманың

тұжырымы; теория осы мәселе бойынша зерттеу; ғылыми-зерттеу әдістері және

олардың практикалық меңгеру таңдау; жинау материалдық, оны талдау және

синтездеу; қорытындылар. Осылайша, біз педагогикалық және ғылыми-зерттеу

қызметі, ғылыми екенін көріп отырмыз.

Ғылыми-зерттеу мен ізденіс жұмыстарын жүргізудің нақты түрі,

нысанды, үдерісті, құбылысты, олардың құрылымын, байланыстары мен өзара

байланыстарын осы ғылым саласындағы танымдық қағидалар мен әдістердің

негізінде жүргізіп, алдында белгілі болмаған білім нәтижелерін алу және

болашақта тәжірибелік жұмыстарда сол білімді ұтымды пайдалану.

Ғылыми және ғылыми-әдістемелік әдебиеттерді талдау негізінде, білім

беру тәжірибесі, ол түрлі пәндерді зерттеуге оқытушылық және ғылыми-зерттеу

және ғылыми-зерттеу міндеттерді оқу процесінде пайдаланылатын болса

кәсіптік оқыту мамандарының ғылыми-зерттеу дағдыларын табысты

қалыптасады деп қорытынды жасауға болады.

Пайдаланған әдебиеттер:

1. ҚР Президентінің «Қазақстан-2050» стратегиясы қалыптасқан

мемлекеттің жаңа саяси бағыты» атты Қазақстан халқына Жолдауы

14 желтоқсан 2012 жыл.

2. Қазақстан Республикасында білім беруді дамытудың 2011-2020

жылдарға арналған мемлекеттік бағдарламасы. Алматы, 2010.

3. Научно-исследовательская работа студентов в условиях

разноуровневой профессионально-педагогической подготовки в

вузе Самодурова Т.В. «Народное образование. Педагогика»

Москва, 2011.


77

PSYCHOLOGIE A SOCIOLOGIE

Psycho-výchovné problémy vývoje člověka v moderních podmínkách Веремейчик І.М. Вплив засобів масової інформації на особистісний розвиток студентів

Веремейчик І.М.

Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара

ВПЛИВ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ НА ОСОБИСТІСНИЙ РОЗВИТОК СТУДЕНТІВ

Засоби масової інформації – соціальний інститут, що має змогу впливати

як на населення в цілому, так і на окремі групи людей. Він сприяє засвоєнню

людьми різного віку широкого спектра соціальних норм, формуванню ціннісних

орієнтацій та перебудові світогляду. ЗМІ є своєрідною системою неформальної

освіти, що відповідає за інформування різних категорій населення.

Вплив засобів масової інформації на особистість досліджували Г.

Лассеул, М. Маклуен, К. Райт, Г. В. Апостолова, І. Д. Фомічова, О.

В. Волянська, М. Кастельс, Є. С. Гінзбург, Л. Г. Матвєєва, Т. Я. Анікєєва, Б.

М. Фірсов та інші.

Дж. Маккуел, Дж. Бламер, Дж. Браун визначили, що ЗМІ негативно

впливають на особистість студентів, що проявляється у викривленні

самосвідомості, низькій самооцінці та мотивації, незадоволеності

міжособистісними стосунки, зменшенні кількості соціальних контактів [3].

Найбільш популярними засобами масової інформації серед студентів є:

телебачення, радіо, преса та мережа Інтернет [2].

Дж. Гербнер вважає, що телебачення є способом формування

стереотипних викривлених уявлень у молоді. Воно не вимагає особливого

освітнього рівня, тому часто використовується студентами як ресурс збагачення

інформацією. Через великий обсяг отриманих даних, вони часто не встигають її

обробити. Це, в свою чергу, призводить до того, що молодь перестає самостійно

думати, аналізувати, фільтрувати отриману інформацію. Погіршується розвиток

логічного мислення, здатність робити висновки.

Пізнавальна функція телебачення сьогодні заміщується антинаучною

дисфункцією, яка проявляється у пропаганді псевдонауки, ірраціоналізмі,


78

розважальних передачах по типу лотерей, телемагазинів; на телеканалах часто

можна почути примітивний сленг, кримінальний жаргон. Класична та народна

музика вийшли з ефіру сучасного ТБ, натомість можна почути лише рок- та поп-

музику, шансон. Це все негативно впливає на світогляд сучасних студентів,

робить його вузьконаправленим та одноманітним [5].

Відсутність екології телебачення на сьогоднішній день є величезною

проблемою. Некотрольований потік інформації знижує критичність сприйняття

студентів, що призводить до підвищення рівня сугестивності [3].

Виникнення пультів дистанційного управління, на думку психологів,

призводить до негативних наслідків у освітньому процесі, зокрема: невміння

зосереджуватися та доводити почату справу до кінця, погана концентрація уваги,

надмірна лінь. [2].

Впливове місце в суспільстві займає преса. Це зумовлено такими її

особливостями як: поглибленість, аналітична інтерпретація інформації,

можливість неодноразово звертатись до друкованого матеріалу, що дає змогу

кращого осмислення. Проте більш масштабні джерела інформації, такі як

телебачення, радіо, мережа Інтернет призводять до рідшого звернення студентів

до преси та зменшення рівня потреби в читанні. ЗМІ привнесли зміни в ієрархію

цінностей сучасної молоді. Начитаність, а разом з нею освіченість та високий

інтелектуальний розвиток перестали бути престижними.

Доволі популярною серед студентської молоді є мережа Інтернет.

Найбільш частою причиною звернення до даного ресурсу є пошук необхідного

навчального матеріалу. Проте потенціал мережі Інтернет є специфічним і його

не можна розглядати як сприятливе освітнє середовище для студентів оскільки

частина інформації, розміщеної в мережі цілеспрямовано створюється освітніми

та науковими організаціями, частина – потрапляє стихійно, завдяки вільним

користувачам. «Фільтром» у таких випадках може слугувати викладач, який

визначає свою позицію, має змогу вчасно втрутитись в освітній процес задля

роз’яснення студентам певного матеріалу, який викликає сумніви або питання

[4].

Г. В. Апостолова відзначає, що студенти, які часто використовують

продукцію ЗМІ в освітньому процесі відрізняються тим, що вони міркують

заготовленими асоціаціями; ставлять поверхневі питання, не бажаючи знати


79

поглибленої відповіді; на запитання дорослих мають заготовлені стереотипні

відповіді [1].

ЗМІ можуть негативно впливати як на особистість, так і на її освітній

процес. Відмінними рисами є такі: мова як засіб самовираження стає більш

примітивною; втрачається здатність виділяти головний зміст отриманої

інформації; перевага віддається малюнкам, а не тексту; зникає активна переробка

інформації; погіршується вміння зосереджуватися; порушується вольовий

компонент особистості.

ЗМІ мають вирішальний вплив на розвиток сучасної молоді, їх поведінку

та свідомість. Причому цей вплив має неоднозначний характер.


1. Апостолова Г.В. Про наслідки використання електронної техніки

для розвитку здібностей дитини / Г.В. Апостолова // Практична

психологія та соціальна робота. – 2003. – №9 – 10 с.

2. Жилавская И.В. Медиаобразование молодежной аудитории /

И.В.Жилавская // Медиаобразование: от теории - к практике. –

Томск: Изд-во Томск. ин-та информационных технологий, 2009. –

322 с.

3. Луков А. В. К вопросу о социологии телевидения / А.В. Луков //

Тезаурусный анализ мировой культуры: Сб. науч. трудов. Вып. 6.

— М.: Изд-во Моск. гуманит. ун-та, 2006. – 56 – 74 с.

4. Підліток у великому місті: фактори та механізми соціалізації / В.Л.

Арбеніна, О.В. Волянська, О.Б.Зінчина, М.А.Куряча, А.М.

Ніколаєвська // Харківський національний ун-т ім. В.Н. Каразіна /

за ред. Л.Г. Сокурянська. – Х., 2000. – 206с.

5. Шарков Ф.І., Родіонов О.О. Соціологія масової комунікації /

Ф.І.Шарков, О.О. Родіонов // М.: ІД Соціальні відносини. – 2003. –

378 с.

http://ua-referat.com/%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3%D1%96%D1%8F

http://ua-referat.com/%D0%A1%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D1%96_%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%BD%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%BD%D0%B8


80

Кусайнова М.А. Жакишева Г.С. Жузбаев Кадырбек Сейлов Асылбек Тұлғаны тәрбиелеу ұлттық және жалпы адамзаттық құндылықтарын қалыптастыру негізі

Кусайнова М.А. Жакишева Г.С. Жузбаев Кадырбек, Сейлов Асылбек

Казахстан Караганда КарМУ

ТҰЛҒАНЫ ТӘРБИЕЛЕУ ҰЛТТЫҚ ЖӘНЕ ЖАЛПЫ АДАМЗАТТЫҚ ҚҰНДЫЛЫҚТАРЫН ҚАЛЫПТАСТЫРУ НЕГІЗІ

Білім беру жүйесінің басты міндеті – жеке тұлғаның ұлттық және жалпы

адамзаттық құндылықтар негізінде қалыптасуы мен дамуы және оның кәсіби

жетілуі үшін қажетті жағдайлар жасау; баланың тәрбиелену, білім алу және жан-

жақты қалыптасу, ана тілін, ұлттық салт дәстүрлерді сақтау, ақпараттану, ден-

саулығын нығайту сияқты құқықтарын іске асыру болып табылады. Осы сияқты

қасиеттерді білім алушылардың бойында қалыптастыру мен дамыту Қазақстан

Республикасы білім беру жүйесінің маңызды міндеті ретінде қарастырылады.

Халықтың тәлім-тәрбиелік тәжірибелерін, өміршең идеяларын және

өнегелі дәстүрлерін мектептің оқу-тәрбие үдерісінде пайдалану арқылы

жастарымыздың бойында ұлттық құндылықтарды қалыптастыруды жүзеге

асыру бүгінгі күннің мақсаты. Халықтың рухани мәдениетінің мөлдір бастау

бұлағынан жас кезден нәр алып өсу сан ғасырлық қалыптасу, даму тарихы бар

қазақ этнопедагогикасы идеяларын ертерек бойға сіңіруге, ондағы жалпы

адамдық құндылықтарды көре білуге үйретеді. Ұлттық тәрбие тағылымдары

материалдарын халық даналығының сарқылмас қайнары ретінде жеке адамды

қалыптастыру ісінде пайдаланудың қажеттілігін қазақ даласының ойшылдары

(Қорқыт-ата, әл-Фараби, Жүсіп Баласағұн, Махмұт Қашқари, Ахмет Ясауи,

педагогтар мен ағартушылары (Ш.Уәлиханов, Ы.Алтынсарин, А.Құнанбаев,

А.Байтұрсынов, М.Жұмабаев, М.Дулатов, Ж.Аймауытов т.б.) өз еңбектерінде

дәлелді сипаттама бергені мәлім [1, с. 45].

Олай болса, басты мақсат – жас ұрпақты ұлттық игіліктер мен адамзаттық

құндылықтар, рухани-мәдени мұралар сабақтастығын сақтай отырып тәрбиелеу.

Ұлттық құндылықтарымызды әлемдік деңгейге шығаруға қабілетті тұлға

тәрбиелеу үшін:

- оқушылардың ұлттық сана-сезімін қалыптастыру;


81

- жас ұрпақ санасына туған халқына деген құрмет, сүйіспеншілік,

мақтаныш сезімдерін ұялату, ұлттық рухын дамыту;

- ана тілі мен дінін , оның тарихын, мәдениетін, өнерін, салт-дәстүрін,

рухани-мәдени мұраларды қастерлеу;

- жас ұрпақ бойында жанашырлық, сенімділік, намысшылдық тәрізді

ұлттық мінездерін қалыптастыру сияқты міндеттерді орындағанда ғана басты

мақсатқа жетеміз.

Ұлттық тәрбие қазір елімізде орын алып отырған көптеген мәселелерді:

ана тілін, ата тарихын, ұлттық салт-дәстүрін білмейтін жастар, тастанды жетім

балалар, «қиын» балалар, қарттар үйлеріндегі әжелер мен аталар, нашақорлыққа

салынған жастар, тағы басқаларды бірте-бірте жоюдың және олардың алдын

алып, болдырмаудың негізгі жолы. Ұлттық тәрбие алған ұрпақ дені сау, білімді,

ақылды, ұлтжанды, еңбекқор, сыпайы, кішіпейіл болып өседі. Сондықтан да

ұлттық тәрбие – ел болашағы.

Ұлттық салт-сананың өмірдегі қолданбалы көрністері: діни уағыздар,

сенімдер, ырымдар, тиымдар, жөн-жоралғылар, рәсімдер, кісілік рәсімдер

арқылы іске асырылады. әрбір жеке тұлғаның ұлттық қасиеттері (имандылығы,

кішіпейілдігі, сыпайылығы, мәдениеттілігі, сыйласымдылығы, салауаттылығы,

тіршілікке бейімділігі, өнерпаздығы, шешендігі, ақынжандылығы, т.б.) ұлттық

тәрбиеге байланысты дамиды.

Қазіргі рухани өмірдің тәжірибесі өткеннің, қазіргі кезеңнің және

болашақтың ұлы жетістіктерінің негізінде қалыптасады. Адамның рухани -

адамгершілік өмірі дами келе әлеммен жеке адамның арасындағы үйлесімдікке

әкеледі. Әлемдік өркениет дамуының үйлесімді бірлігін іздеу әр түрлі

тәсілдермен, әдістермен жүзеге асады.

Әр адам өзінің ұлттық тамырын, әдет-ғұрпын, мәдениетін түсіне алады.

Өз халқына деген сүйіспеншілігі, өзінің туған жеріне өз халқы өмір сүретін

ортаға деген сезіммен ұласып жату керек. Халықтық әдет-ғұрып, салт-

санасының байлығы, патриоттық сезім Отанға деген сүйіспеншілігін

қалыптастырады [1, с. 47].

Әрбір мәдениетті, білімді адам өзінің дүниетанымдық, кәсіптік деңгейін

ұлттық мәдениетпен ұштастыра білуі керек. Білімді болғанымен, ұлттық

мәдениетті бойына сіңіре білмеген болса, ондай адам ұлт алдында мәңгүрт,


82

мәдениетсіз болып көрінеді де, халықтың наразылығына ұшырайды. Білім беру

мен тәрбиелеудің мақсатын айқындау үшін, Жүсіпбек Аймауытовтың айтқан

сөзін еске түсірейік: «мектеп бітіріп шыққан соң бала бүкіл әлемге, өзгенің және

өзінің өміріне білім жүзімен ашылған саналы ақыл көзімен қарай білсе, міне

білімдендірудің көздейтін түпкі мақсаты осы. Мектеп осы бағытта баланың

келешекте жетілуіне мықты негіз салуы керек», – деген екен.

Адамның бойына жақсы адамгершілік қасиеттерінің қалыптасуы, өнер-

білімді игеруі өскен ортаға, тәрбиеге ғана емес, үлгі-өнеге берер ұстазға,

отбасындағы тәрбиеге де байланысты. Әрбір халықтың өсіп-өркендеуі үшін

әлеумет ортада қалыптасқан рухани, мәдени, саяси құндылықтарды сақтап,

дамытып отыруы қажет. Олай болмаса, халықтың біртұтас дүниетанымы ыдырай

бастайды.

Қазақ халқының салт-дәстүрінің ұрпақ тәрбиесіне қосар үлесі аса зор,

мәні үлкен. Ендеше құрметті ата-аналар, ұстаздар оқушыларымызға білім беру

барысында ұлттық салт-дәстүрлерді пайдалану олардың ұлттық рухты

қалыптастыруға мол үлесін қоспақ. «Баланы жастан» демекші, мектеп

оқушыларының санасына халқымыздың тәрбие негізі, асыл қазынасы – салт-

дәстүрлерін дұрыс жеткізе білсек, ертеңгі күні олардан зор ұлтжанды қазақ

азаматы шығатынына кәміл сенуге болады.

Қазіргі кезеңде мектеп табалдырығынан бастап білім беруде ел тарихын

терең қозғап, тәрбие сағаттарыда қазақ зиялы қауымының еңбектерін, қоғам

дамуына қосқан үлесін айтып түсіндіру арқылы оқушылардың адами құндылық

қасиеттерін қалыптастыра аламыз. Сондай-ақ ұлттық салт-сананың өмірдегі

қолданылмалы көріністері: рәсімдер, рәміздер, ырымдар, тыйымдар, жөн-

жоралғылар, діни уағыздар, сенімдер, кісілік рәсімдері, перзенттік парыз,

адамгершілік борыш, ұрпақтық міндет арқылы іске асырылып ұлттық

қасиеттерге айналады.

Біздің ұлттық өнеріміздің, мәдениетіміз бен дәстүрлеріміздің алдыңғы

қатарлы үлгілерін, тіліміздің орасан зор байлығын жас жеткіншектердің жан

дүниесіне сіңіріп, сол арқылы әлемдік рухани өркениеттің өріне шығып, нәр алу

– бүгінгі күн талаптарының маңыздысы. Ата-бабаларымыздың сан ғасырлар

бойы ұрпағына азық болған ақыл-кеңес, өсиеттері, асыл мұрасы ұлттых рух,

ұлттық мақтаныш, ұлттық намыс, ана тілі мен ұлттық мәдениетін қалыптастыру

сезімін ояту – баршамыздың парызымыз. Сонда ғана ұлттық сана-сезімі


83

толыққанды жетілген, туған тілін еркін білетін, ұлттық сипаты мен ұлттық рухын

жоғалтпаған ұрпақ тәрбиелей аламыз [2, с. 69].

Сонымен қорытындай келе, осындай халқымыздың маңдайына біткен

ұлттық құндылықтарымызды, сонау өткен ғасырлардан өшпес мұра болып

қалыптасып келе жатқан дархан халқымыздың таратқан үлгі насихаты асыл

мұраларымызды өздеріңіздің талмай, қажымай еткен еңбектеріңіздің арқасында

дарынды да тәрбиелі оқушылардың бойына сіңіріп, ұлттық мәдениетімізді

әлемдік деңгейдегі мәдениетке жеткізіп патриоттық сезімді қалыптастыру

бүгінгі танда маңызды мәселелердің бірі болып табылады

Қолданылған әдебиеттер тізімі:

1. С.Әбішқызы, Ж.Сарманов. «Ұлттық тәрбие – құндылығы мол

дүние». 2008 ж.

2. М.С.Керімбаева. «Ұлттық құндылықтарды қалыптастырудағы

мектептің рөлі». Астана, 2007 ж.


84

TĚLESNÉ KULTURY A SPORT

Tělesná kultura a sport: problémy, návrhy výzkumu

Дорошенко І.В. , Дорошенко І.В. Формування відповідального ставлення учнів до занять фізичною культурою та спортом

Дорошенко І.В.

вчитель вищої категорії фізичного виховання НВК «Потенціал»

Дорошенко І.В.

вчитель-методист фізичного виховання НВК «Потенціал»

ФОРМУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО СТАВЛЕННЯ УЧНІВ ДО ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ ТА СПОРТОМ

Одним з головних завдань нашого суспільства є зміцнення здоров’я

учнівської молоді. Стан здоров’я, фізичний розвиток, працездатність, успіхи в

навчанні та спорті учнів залежить від успішності вирішення питання фізичної

підготовленості в учбових закладах. Важливу роль у зміцненні та формуванні

відповідального ставлення учнів до здоров’я, підвищення фізичної

працездатності, дотримання здорового способу життя відіграє фізична культура,

будучи складової частиною системи виховання підростаючого покоління, в якій

чинне місце посідають нові підходи до створення ефективної системи фізичного

виховання.

Відродження і розбудова соціально-економічного життя України за

часів незалежності вносить зміни в загальнодержавну систему виховання

учнівської молоді в умовах ринкової економіки. В навчальних програмах,

державних цільових програмах, інших нормативних актах йдеться про

обов’язковість формування у населення здорового способу життя та його

складових, при цьому маємо тенденцію поширення шкідливих звичок та

захворювань.

Нажаль, статистика останнім часом підтверджує погіршення стану

здоров’я учнів створених «хворобами цивілізації». Велика кількість робочих

місць з важкою фізичною працею була витиснута автоматизованими системами

та робототехнікою. Тому, в підтриманні та зміцненні здоров’я людей в таких


85

умовах особливо високу ефективність відіграє збільшення рухової активності,

що призводить до покращення їх фізичного стану відповідно до стану фізичної

підготовленості та функціональних можливостей, зменшенню серцево-судинних

захворювань, покращенню функціональних резервів організму.

В учнів з недостатньою руховою активністю порушується обмін

речовин в організмі, погіршується функція травлення, дихання, порушення

постави. Все це супроводжується зниженням загальної витривалості, викликає

велику втомленість і небажанням засвоювати навчальний матеріал.

Найпоширенішим і найдоступнішим видом рухової діяльності

людини є біг і ходьба. Їх можна використовувати в щоденному житті людини

будь-якого віку, з різним рівнем фізичної підготовки і станом здоров’я.

В НВК «Потенціал» активно працюють над формуванням

відповідального ставлення учнів до здоров’я та виховання позитивного

ставлення до здорового способу життя: фізичної активності, раціонального

харчування, гігієні, загартуванням. Крім занять фізичною культурою на уроках

та в досягнені максимального оздоровчого ефекту під час занять в спортивних та

прикладних гуртках, виникший дефіцит рухової активності заплановано

компенсувати участю учнів у шкільній спартакіаді, яка виховує в учнів

діяльнісний підхід до складових здорового способу життя та якісне, активне і

змістовне дозвілля.

В нашому учбовому закладі заплановано проведення спартакіади між

паралельними класами, а також в особистій першості з таких видів спорту:

стрільба з пневматичної зброї, дартс, настільний теніс, стрітбол, волейбол,

бадмінтон, силове та легкоатлетичне триборство, шахи, чирлідинг. Значення

проведення таких змагань безцінне, так як дозволяє відчути конкурентну

боротьбу при досягнені мети, а також планування фізичної підготовки і

самопідготовку до змагань. Наша задача якомога більше задіяти учнів з кожного

класу в окремих видах спорту. Учні, які приймають участь в спортивному

шкільному житті, намагаються показати найбільш високий результат і

перемогти. Все це супроводжується підвищенням психологічного, фізичного

стану учнів та віри у власні сили. Завдання спартакіади - сприяти виконанню

Закону України «Про фізичну культуру і спорт» - пропаганду фізичної культури

та спорту, як важливого фактору виховання і організації здорового способу

життя.


86

Провідне завдання НВК «Потенціал» полягає в тому, щоб не тільки

передати учням знання та навчити розумінню змін в навколишньому середовищі,

а й надати їм можливість творчо реалізувати свої найкращі якості і здібності. Так

як саме в гімназії відбувається формування світогляду майбутнього

розбудовника соціально-економічного життя України в умовах ринкової

економіки його життєва позиція, самостійність, організованість, що неможливо

без виховного впливу сім’ї, яке зберігається впродовж усього життя.

Проблем у вирішенні питань збереження та зміцнення здоров’я учнів

багато. Тому б хотілося більш відповідального та наполегливого підходу

учнівської молоді до занять спортом в шкільних гуртках, веденням здорового

способу життя і стати творчим, щоб досягти поставленої мети – формуванню

здорової, психічної й фізично розвиненої, соціально-адаптованої людини.


1. Про фізичну культуру і спорт: Закон України. – К., 1993. – 22 с.

2. Апанасенко Г.В. Физическое развитие детей и подростков. – К.:

Здоровье, 1985.

3. Бондар Т.С. Методологічні аспекти процесу формування та

збереження здоров’я дітей і молоді. – К.: Фізичне виховання в

школі, 2011. – 8 с.

4. Бутовський В.А. Фізкультура і здоров’я школяра. Під ред. і при

участі О.В.Качоровської. - К.: Держмедвидав, 1960. – 39с.

5. Колесов Д.В. Физическое воспитание и здоровье школьников. – М.:

Знание, 1983.

6. Муравов И.В. Оздоровительные эффекты физической культуры и

спорта.– К.: Здоровье, 1989. – 286 с.


87

Казаріна О.А. «Загальна характеристика прудкості як фізичної якості людини»

Казаріна О.А.

Національний технічний університет України «КПІ ім.І.Сікорського»

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРУДКОСТІ ЯК ФІЗИЧНОЇ ЯКОСТІ ЛЮДИНИ

Численними дослідженнями встановлено, що прудкість є комплексною

руховою якістю, яка проявляється через:

• швидкість рухових реакцій;

• швидкість виконання необтяжених поодиноких рухів;

• частоту (темп) необтяжених рухів;

• швидкий початок рухів, що у спортивній практиці називають різкістю.

У фізичному вихованні та спорті важливішим є виховання здатності до

прояву швидкості в цілісній руховій діяльності, оскільки, наприклад, наявність

швидкої реакції ще не гарантує швидкого подолання дистанції. Відсутня також

кореляція між здатністю швидко бігати та плавати і навіть між ходьбою і бігом.

Прямий зв'язок відзначається лише в тих вправах, які подібні за координацією

(стрибок у довжину з розбігу — спринт). Вимоги до швидкості в різних рухових

діях не однозначні. У волейболі вирішальне значення має стартова швидкість. А

в стрибках у довжину — швидкість бігу по дистанції.

Руховою реакцією прийнято називати здатність людини відповідати

окремими рухами або руховими діями на різноманітні подразники.

Рухова реакція включає в себе:

• сприйняття подразника певними рецепторами;

• передачу одержаної інформації від рецепторів до ЦНС;

• аналіз отриманого сигналу в ЦНС і формування сигналу-відповіді;

• передачу сигналу-відповіді до необхідних м'язів;


88

• збудження м'язових волокон і відповідь на подразник певним рухом чи

руховою дією. Таким чином, рухова реакція визначається часом від початку

сприйняття подразника до початку відповіді на нього (так званий латентний час).

Проста рухова реакція людини — це її здатність якомога швидше

відповісти заздалегідь відомою руховою дією на заздалегідь відомий подразник

(сигнал).

Латентний час простої реакції у нетренованих осіб становить 0,2-0,3 с, а

в добре тренованих — коливається в межах 0,1-0,2 с. Він обумовлений

генотипом, мало піддається тренуванню. Проста реакція має широкий діапазон

переносу. Люди, які швидше реагують в одних ситуаціях, виявляються

прудкішими і в інших. Тренування у різних швидкісних вправах позитивно

позначається і на розвитку швидкості простої реакції. У зворотньому напрямку

перенос відсутній.

У процесі рухової діяльності, коли людина взаємодіє з предметами,

приладами, партнерами та суперниками, постійно виникає дефіцит часу і

простору, тому для її ефективності велике значення має здатність людини

правильно і своєчасно реагувати на навколишні подразники. Це складні

реагування, які залежать від оперативності точної оцінки ситуації, вибору

оптимального рухового рішення та швидкості його реалізації.

Реакція вибору — це здатність людини якнайшвидше і точніше добирати

адекватні відповіді на різноманітні подразники в умовах дефіциту часу та

простору.

Складність РВ обумовлена великою різноманітністю можливих змін

обставин. Велику роль у скороченні часу на реагування відіграє фактор

передбачення ситуації на основі оцінки просторово-часових

характеристик рухів у фазі підготовчих дій. У процесі побутової та професійної

рухової діяльності сучасна людина постійно стикається з необхідністю швидко

й адекватно реагувати на подразники, що очікуються або раптово виникають.

Деякі види професійної діяльності прямо пов'язані з такою необхідністю.


89

Швидкість поодиноких рухів. Прості необтяжені рухи, вимагають

максимального прояву швидкості. У складніших за координацією рухах

швидкість їх виконання залежить від удосконалення міжм'язової координації.

Чим складніша за координацією та зовнішнім опором рухова дія, тим більше час

її виконання обумовлений координаційними та силовими можливостями

людини.

Частота (темп) не обтяжених рухів виключно важливе значення має у

циклічних рухових діях та при швидкому повторенні ациклічних рухів. Кожна

рухова дія такого типу є упорядкованим чергуванням напруження та

розслаблення м'язів-синергістів з одночасним розслабленням та напруженням

антагоністів. При цьому варто пам'ятати, що процеси розслаблення протікають

значно повільніше, ніж напруження. При невисокому темпі це чергування

протікає чітко і безпомилково. При збільшенні темпу наступає такий момент,

коли збудження м'язів-синергістів та антагоністів частково співпадає, що

призводить до виникнення швидкісної напруженості, яка не дозволяє

збільшувати і навіть підтримувати частоту рухів.

Швидкий початок руху (різкість) залежить від прояву вибухової сили і

має значення для ефективності швидкісне—силових вправ, зростання швидкості

початку рухів.


1. Крючек Е. С. Зміст і методика проведення оздоровчих занять. - М:

Терра-Спорт, 2001

2. Васільєв Г.В.; Значення загальної фізичної підготовки для

спортсмена. ФКіС 2004.

3. Фурманов А.Г, Болдирєв Д.М.; Волейбол-М.: Фізкична культура і

спорт,2001.


90

Гордієнко Д.В., Цись Н.О. Фізична підготовленість студентської молоді педагогічних спеціальностей

Гордієнко Д.В.

студентка 4 курсу

факультету педагогіки і психології

Глухівського НПУ ім. О.Довженка

Науковий керівник Цись Н.О.

ФІЗИЧНА ПІДГОТОВЛЕНІСТЬ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Анотація. Визначено рівень фізичної підготовленості студентів залежно

від розвитку фізичних якостей: швидкості, витривалості, сили, спритності,

гнучкості. Результати дослідження дають можливість стверджувати, що

більшість студентів мають середній та нижчий за середній рівень фізичної

підготовленості.

Стан здоров’я та фізична підготовленість сучасної молоді є одним із

найважливіших завдань діяльності закладів освіти України. На сьогодні

ефективність фізичного виховання молоді залишається незадовільною [3].

Протягом останніх років спостерігається тенденція погіршення стану

здоров’я та фізичної підготовленості студентів. Цей негативний ланцюг

починається зі школи, яка приймає 20-25% хворих дітей, а випускає - 70%; до

вищих навчальних закладів вступає 70% хворих молодих людей, а закінчує -

90%. Вже нікого не дивує той факт, що у віці 30-35 років молоді люди мають

хвороби, які можна було б запобігти в шкільні та студентські роки [1, c. 40]. Це

пов’язано не тільки зі змінами в економіці, екології, а й недооцінкою в

суспільстві оздоровчої та виховної ролі фізичної культури.

Аналіз літературних джерел дав змогу дійти висновку, що проблема

здоров’я та фізичної підготовленості студентської молоді протягом тривалого

часу привертає увагу науковців. Так, у численних дослідженнях визначається

недостатній рівень фізичної підготовленості студентів різних спеціальностей та

пропонуються шляхи його підвищення [2].


91

Критерієм визначення рівня фізичної підготовленості населення України

є тести. Проблема тестування фізичної підготовленості різних вікових груп є

достатньо розробленою в теорії фізичного виховання [4]. Значний внесок у

розробку теорії тестування внесли В. М. Заціорський (1979), Є.І. Іванов (1987),

В.Л. Карпман, Н.А. Гудков (1988), В.Н. Платонов (1995), М. М. Булатова (1997),

Т. Ю. Круцевич (1999), Л. П. Сергієнко (2001).

Вивченню рівня фізичної підготовленості студентської молоді присвячені

наукові дослідження С. М. Канішевського (1999), В. П. Краснова (2000), О. С.

Куца (1995), І. В. Муравова (2003), С. І. Присяжнюка (2005) та інших.

Мета нашого дослідження – дати характеристику рівню фізичної

підготовленості (РФП) студентів Глухівського національного педагогічного

університету імені Олександра Довженка (ГНПУ ім. О. Довженка) за період

2011-2017 років.

Дані наших досліджень свідчать про те, що за останні роки в університеті

спостерігається збільшення контингенту студентів спеціальної медичної групи

та зменшення кількості студентів, які мають спортивні розряди, відвідують

спортивні секції. Так, на факультеті природничої і фізико-математичної освіти

та на факультеті педагогіки та психології у 2016/2017 навчальному році до

спеціальної медичної групи віднесено 25,6% студентів і тільки 6,3% студентів

відвідують спортивні та - 4,9% оздоровчі секції. Для студентів першокурсників

повноцінні заняття з фізичного виховання часто починаються у вищому

навчальному закладі. Більшість з них не володіє елементарною технікою

виконання легкоатлетичних вправ, прийомами спортивних ігор, має низький

рівень фізичної підготовленості.

Для перевірки рівня фізичної підготовленості студентам було

запропоновано наступні випробування: біг на 100м; біг на 2000м.; стрибок у

довжину з місця; згинання і розгинання рук у упорі лежачи; човниковий біг

4х9м.; піднімання тулуба в сід за 1 хв.; нахил тулуба вперед з положення сидячи.

До дослідження було залучено студентів 1-4 курсів основного

навчального відділення ГНПУ ім. О. Довженка, які займаються фізичним

вихованням 4 години на тиждень. Практичні заняття в осінньо-весняний період

проводилися на стадіоні, в зимовий – у спортивній залі та передбачали

оволодіння студентами вимог навчальної програми з легкої атлетики, загальної

фізичної підготовки, спортивних ігор.


92

Таблиця 1

Оцінка рівня фізичної підготовленості студентів

ГНПУ ім. О.Довженка за період 2011-20017 р.р. (%)

№

п/п Рівень фізичної

підготовленості

2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017

1. Високий

0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0% 0,0%

2. Вище за

середній 6,7 2,7 6,5 6,1 7,2 3,0% 1,9%

3. Середній

56,1 36,3 42,7 56,3 44,4 46,4% 34,0%

4. Нижчий за

середній 28,5 51,6 43,8 32,8 37,0 40,0% 45,4%

5. Низький

6,2 9,4 7,0 4,8 7,9 7,8% 15,4%

6. Не здали

випробування 2,5 0,0 0,0 0,0 3,5 2,8% 3,4%

Виходячи з даних таблиці 1, ми можемо проаналізувати динаміку рівня

фізичної підготовленості студентів впродовж обраного періоду. Так, середній та

нижчий за середній РФП у різні роки разом складають: 2011 р. –84,6 %, 2012 –

87,9 %, 2013 – 86,5 %, 2014 – 89,1 %, 2015 – 81,4 %, 2016 – 86,4 %, 2017 – 79,3 %.

Таким чином, можна констатувати, що більшість студентів має РФП у діапазоні

від нижчого за середній до середнього.

Результати, подані в таблиці, свідчать, що протягом 2011-2017 років

жоден студент не склав випробувань, які відповідають високому РФП. На нашу

думку, вимоги тестування, що відповідають цьому рівню, завищені. З роками

спостерігається погіршення показників, що відповідають вищому за середній

рівню фізичної підготовленості. Так, у 2011 році цей рівень мали 6,7% студентів,

а у 2017 – 1,9%. У той же час підвищуються показники низького РФП, якому у

2011 році відповідали 6,2% досліджуваних, а у 2017 –15,4%.

Висновки.

Аналіз науково-методичної літератури, а також результати власних

досліджень дозволяють констатувати, що багато студентів мають середній та

нижчий за середній рівень фізичної підготовленості.


93

Отримані дані створюють позитивні передумови для розробки

оздоровчих програм для студентів в залежності від рівня фізичної

підготовленості.

Подальші дослідження будуть спрямовані на порівняльний аналіз

методик та оцінки рівня фізичної підготовленості серед студентської молоді

відповідно до їх інтересів.


1. Платонов В.Н. Фізична культура - культура здоров’я / Платонов

В.Н. // Фізичне виховання в школі.- 2009.- №2.- С.40-43.

2. Присяжнюк С. І. Дослідження рівня фізичної піідготовленості

студентів-першокурсників Національного аграрного університету /

Присяжнюк С. // Фізичне виховання в школі. - 2005. - №2. - С.49-

52.

3. Сергієчко В.М. Динаміка розвитку витривалості студентів /

В.М.Сергієчко // Вісник Чернігівського державного педагогічного

університету імені Т.Г. Шевченка. Випуск 44. Серія: педагогічні

науки. Фізичне виховання та спорт: Збірник. – Чернігів: ЧДПУ,

2007. - №44. – С.281-283.

4. Тимошенко О. В. Рухова активність чи нормативи?: сучасні

проблеми та вимоги суспільства щодо підвищення ефективності

фізичного виховання школярів / О. Тимошенко // Освіта: всеукр.

громада.-політич. Тижневик. -2011. -18-25 трав. (№24). С.8-9.


94

HUDBA A ŽIVOT

Hudba: učení a vyučování Борисова Е.А. Работа концертмейстера с начинающим вокалистом при постановке голоса

Борисова Е.А.

Карагандинский колледж искусств имени Таттимбета, Казахстан

РАБОТА КОНЦЕРТМЕЙСТЕРА С НАЧИНАЮЩИМ ВОКАЛИСТОМ ПРИ ПОСТАНОВКЕ ГОЛОСА

Работа концертмейстера очень многогранна. Концертмейстер и

музыкант-пианист, и музыкант-педагог. В классе вокала на концертмейстера

возлагается важная задача, как высокохудожественное исполнение

аккомпанемента, профессиональная работа на этапах разучивания произведения

с учеником, что в свою очередь предполагает решение и такой задачи, как

ознакомление ученика с различными музыкальными стилями, воспитание его

музыкального вкуса, Концертмейстер, работающий с вокалистами, должен

обладать тонким интонационным слухом, голосом, чтобы следить за точностью

звуковысотной интонации. Концертмейстер является помощником педагога-

вокалиста, и он не только учит с учащимся репертуар, но и помогает ему

усваивать указания педагога. С опытом работы, когда творческая связь педагога-

вокалиста и концертмейстера в классе вокала становится прочнее,

устанавливается между ними дружеское и профессиональное взаимопонимание,

то все это сказывается и на работе концертмейстера с учащимися.

Концертмейстер для начинающего вокалиста должен стать помощником,

наставником, хорошим ансамблистом и чутким товарищем, способным

поддержать в любую минуту. Вокалист должен быть уверен, что концертмейстер

правильно его «ведет», любит и ценит его голос, тембр, бережно к нему

относится, знает его возможности, слабости и достоинства [1]. А для этого

концертмейстер должен обладать не только мастерством игры на фортепиано, но

и профессиональными качествами педагога.

Среди обучащихся среднего специального учебного заведения есть

учащиеся, выбравшие профессию вокалиста осознанно, есть и те, кто на

отделение вокала попали случайно, но всех их объединяет стремление стать


95

профессиональными музыкантами-вокалистами. Многогранность задач и

сложность обучения своей будущей профессии они не могли себе представить

из-за недостаточной профессиональной информации. Для них значение,

серьезность и необходимость предмета «постановка голоса» в их будущей

профессии были совершенно не ясны. Почти никто не задумывался над тем, что,

помимо умения петь, надо уметь доносить основную мысль в произведении, свои

идеи и чувства при его исполнении до зрителя хорошо поставленным голосом, и

с хорошей дикцией. Работа над звучанием голоса, начинается с слушания,

понимания трудностей в исполнении как вокальных упражнений, так и

вокальных произведений, стремления правильно овладеть вокальными

приемами владения своим голосом.

Уже на первых занятиях по вокалу педагогу становится ясно, что эти

одаренные, целеустремленные, имеющие уже какую-то музыкальную

подготовку учащиеся, 15-16-летнего возраста, не имеют элементарных

представлений об анатомии, о физиологическом процессе, происходящем в

организме человека вообще и, в частности, во время дыхания, разговора, пения,

не понимают значения культуры подачи звука, гигиены голоса, даже самой

простейшей.

Подобное положение дела встречается и в среде актеров драмы, балета,

оперетты. У данных артистов возникали проблемы с голосом, которые

приводили их в конфузное положение: обнаруживалась полная неграмотность,

растерянность, просто психологическая паника. На практике случается, что даже

профессиональные актеры не всегда умеют справиться с вокальными номерами

в спектаклях и концертах, имеют очень смутные представления о голосовом

аппарате и звукообразовании, чтобы решить эту проблему.

Поэтому, уже на первых занятиях в процессе обучения у учащихся могут

начаться неприятности с голосом: звук рвется, голос не слушается, горло болит.

Они ищут помощи в “специальной литературе”, но найти конкретные советы –

не значит сразу помочь себе. Литература, которую можно отыскать в

библиотеках – это серьезные научные исследования в области вокального

исполнительства или профессиональные учебные пособия, в которых,

безусловно, профессионал найдет для себя массу интересной информации. Зная

эту литературу, можно отыскать ответы на все вопросы. Но это для

профессионалов, а проблемы с голосом возникают у широкого круга учащихся.


96

А учебных пособий, предназначенных для учащихся средних специальных

учебных заведений очень мало, где можно было бы найти практические советы,

упражнения, рекомендации, где этот огромный сложный материал был изложен

в доступной форме и простой терминологией.

Учащимся очень часто нужны самые простые истины и сведения об

анатомии голосового аппарата, голосообразовании, гигиене. Нужен

своеобразный путеводитель, помощь для работы с голосовым аппаратом.

С этой целью нами были собраны необходимые практические советы,

разбросанные по многочисленным трудам мастеров работы с голосом, больших

педагогов и музыкантов, которые содержат простые советы, упражнения,

помогающие понять учащемуся свой организм и усовершенствовать его работу.

Речь, пение – это искусство, это сфера, требующая тончайшего

инструмента для воплощения творческих задач. Для певца этим инструментом

является его тело и голос, которые должны в результате огромной работы стать

совершенными и выразительными [2].

Насколько тонкой, художественной, духовной является задача

воплощения какого-либо замысла, тем тоньше, точнее и совершеннее должно

быть знание и владение своим организмом, психикой. Очень важно тренировать

свой рабочий аппарат, чтобы держать его в “боевой готовности”. Чтобы не

потерять беглость, пластичность голоса необходим тренинг и голосовому

аппарату, поэтому так важно знать, какие упражнения укрепляют и

совершенствуют этот тонкий инструмент.

Профессия актера, музыканта, педагога связано с работой в сфере духа:

актер и музыкант воздействуют на сенсорную область человека (сенсорный –

латинское – восприятие, чувство, ощущение), а педагог имеет дело с разумом,

интеллектом, хотя его работа проходит в пограничных областях человеческого

восприятия (разума и чувства).

Умение владеть голосом в совершенстве, чтобы под воздействием его в

сердцах слушателей, в их памяти оставался надолго эмоциональный след, а в

души проливался свет, приходит в результате длительной работы, а для этого

надо набраться терпения и настойчивости.

Учащийся должен сначала научиться правильно говорить и петь

отдельные звуки, простые вокальные упражнения, простые произведения и


97

только потом, по мере совершенствования аппарата и своих навыков, постепенно

усложнять свой репертуар.

Методы постановки голоса (вокальные школы) могут быть разные, но все

они опираются на общие принципы и этапы в работе: развитие и

совершенствование дыхания; приобретение понятий и навыков в использовании

резонаторов, позиции, атаки звука; овладение техническими вокальными

приемами; работа с артикуляционным аппаратом.

Контроль над координацией всех сложных процессов при постановке

голоса осуществляется мышечными, резонаторными ощущениями и слухом.

Поэтому так важно научиться быть внимательным во время занятий. Надо

научиться слушать себя ухом и всем телом (мышцами). Развивать внутренние

ощущения, контролировать свое поведение на сцене, развивать слуховой

контроль над звуком.

Роль концертмейстера – это роль контролирующего «внешнего уха» [3].

Вокальный слух – это способность не только слышать, но и «видеть»,

зрительно представлять себе работу органов голосообразования. В этой работе,

конечно, помогает внимание, способность слушать свои ощущения и

“представлять” эти процессы, то есть видеть «внутренним взором».

От педагога и концертмейстера зависит дать работе по подготовке

вокалиста верное или неверное направление, что влияет на дальнейший

результат. Но задача педагога ограничивается верным руководством, а все

прочее ложится на плечи ученика, который должен ясно понимать, что без его

личных настойчиво и постоянно проявляемых усилий он никогда не сможет

осуществить свое желание - стать певцом.

Функции концертмейстера, работающего с вокалистом, носят в

значительной мере педагогический характер, поскольку они заключаются,

главным образом, в разучивании с ними нового репертуара. Эта педагогическая

сторона концертмейстерской работы требует от пианиста, как

аккомпаниаторского опыта, так и ряда специфических навыков и знаний из

области смежных исполнительских искусств, а также педагогического чутья и

такта. Так, деятельность концертмейстера заключается в разучивании с певцом

его вокальной партии (оперной арии или романса), знание вокальных трудностей


98

и причин их возникновения, умение не только контролировать певца, но и

подсказать правильный путь к исправлению тех или иных недостатков.

Таким образом, концертмейстер, работающий с вокалистами, должен

обладать не только разносторонними музыкально-исполнительских

дарованиями, но и досконально знать различные певческие голоса, оперные

партитуры, правильную артикуляцию, характерную для голосов тесситуру,

диапозон голосов. Работая с вокалистом, концертмейстер должен вникнуть не

только в музыкальную суть, но и в художественный текст сочинения. Ведь

эмоциональный настрой и характер произведения раскрываются не только через

музыку, но и через слово. Следовательно, специфика работы концертмейстера

требует от него особого универсализма, мобильности.

Литература

1. Кубанцева Е.И. Концертмейстерский класс. М., 2002

2. Методика обучения сольному пению. –М.: Просвещение, 1987.

3. Виноградов К. О специфике творческих взаимоотношений

пианиста-концертмейстера и певца // Музыкальное

исполнительство и современность. Вып.1 М.: Музыка, 1988.


99

Ушакова Л.И. К вопросу о развитии коммуникативных способностей педагога и студента в классе “хорового дирижирования”.

Ушакова Л.И.

Карагандинский колледж искусств имени Таттимбета, Казахстан

К ВОПРОСУ О РАЗВИТИИ КОММУНИКАТИВНЫХ СПОСОБНОСТЕЙ ПЕДАГОГА И СТУДЕНТА В КЛАССЕ “ХОРОВОГО ДИРИЖИРОВАНИЯ”

Передача знаний от старшего поколения к младшему происходит в

процессе целенаправленного обучения и воспитания через знания, опыт, книги,

но ни один учебник, каким бы совершенным он не был, не может заменить

живого общения с преподавателем, являющегося важнейшим звеном в передаче

педагогического опыта. И только при тесном психологическом контакте

педагога и студента процесс обучения становится наиболее эффективным. При

этом все играет роль: язык общения и жесты, эмоциональная выразительность и

мимика, поза, взгляд собеседника. В процессе общения выделяют несколько

этапов: потребность в общении, побуждающая человека контактировать с

другими людьми; цель общения; ориентировка в личности собеседника; тема

общения; средства общения; контроль эффективности общения на основе

установления обратной связи; корректировка методов общения.

Если какое-либо звено при этом отсутствует, то результат окажется не

эффективным. Эти умения называют «социальным интеллектом»,

«коммуникативной компетентностью» или «коммуникабельностью» -

способностью устанавливать и поддерживать необходимые контакты с другими

людьми, то есть умением общаться.

Как правило, в процессе обучения педагог передает ученику частицу

самого себя, а во многих случаях – и всего себя. Поэтому чем значительней

личность преподавателя, тем больше положительного влияния он сможет

оказать на личностный рост своего ученика. Часто именно через любовь к

учителю приходит и любовь к тому предмету, который он преподает. Сам же

учитель занимает в процессе обучения как бы промежуточное место между

учеником и изучаемым им предметом «ученик-учитель-предмет». Очень

хорошо, если педагог имеет определенные достижения: награды на конкурсах,

статьи в журналах, звания. Однако сами по себе глубокие знания не могут


100

автоматически сделать его обладателя хорошим учителем. Мир знает много

музыкантов, которые при скромном уровне своих личных академических

достижений смогли обеспечить своим ученикам невиданный профессиональный

и личностный рост. Происходит это в том случае, если хорошие (но не

обязательно выдающиеся) академические и профессиональные знания, умения и

способности умножаются на комплекс личностных человеческих качеств

учителя. И здесь на первый план выходят дидактические качества (умение

передавать учащемуся свои знания о предмете) и коммуникативные способности

преподавателя [1].

Особенностью талантливых педагогов, добивающихся больших

результатов в обучении своих учеников, является то, что они умеют одни и те же

знания предлагать студентам по-разному в зависимости от уровня их

подготовки, психологических и индивидуальных особенностей. Общаясь со

студентом, педагог должен выявить особенности, способности своего

воспитанника, понять причины недостатков в исполнении разучиваемых им

произведениях. На этой основе зарождается индивидуальный подход к отбору

форм и приемов воздействия на студента, важный для его успешного

продвижения в музыке. Любой человек обладает своей определённой системой

восприятия и студент и педагог. И это нужно учитывать при индивидуальной

работе с каждым учеником.

Процесс общения педагога и студента по психологическому содержанию

может иметь три вида – авторитарный, диалогический и комфортный.

В первом случае педагог выступает в роли урокодателя, не раскрывая

себя как личность со своими сильными и слабыми сторонами. Опасной может

быть такая форма обучения, когда студенту все расшифровывается без

предоставления ему возможности принять самостоятельное решение даже в

малом. Это всем известный способ «натаскивания», при котором студент во всем

вынужден подчиняться своему педагогу.

Во втором случае процесс обучения близок к диалогу двух равных людей,

где создаётся благоприятная возможность, как для профессионального роста

студента, так и для его личностного развития. В этом случае педагог помогает

войти студенту во всеобъемлющий мир культуры, стать значительной

личностью, вносящей вклад в общественный прогресс. Такому развитию

личности студента во многом способствует гуманистический подход в обучении,


101

который в сравнении с традиционными методами показал, что в классах, где

руководили преподаватели с гуманистической ориентацией, студенты имели

более высокие академические достижения, меньше пропускали занятия, имели

более высокую самооценку. При третьем стиле общения положительного

воздействия на личность не происходит [2].

Для того, чтобы педагог смог воспитать гармоничного в своих

отношениях с миром другого человека, он по возможности должен сам

находиться в гармонии с этим миром.

Особенностью работы преподавателя является ее реально существующая

многомерность, предопределяющая необходимость решения разнообразных

творческих задач. Многими выдающимися мастерами культуры не раз

высказывалась мысль о том, что в творческих профессиях основному и главному

научить нельзя – этому можно лишь научиться, захотеть, воспринять, постичь. И

в этом – большая доля истины. Но можно направить, заинтересовать, показать

«что» и «как», и студенты всегда отчасти копируют в большей или меньшей

степени, осознавая это или нет.

Слово «подражание» следовало бы заменить более точным: общение.

Важность его – профессионального общения – не переоценивать. Оно будет

мысль, вдохновляет, творчески наэлектризовывает, дает импульсы к

дальнейшему развитию. И, конечно же, учит профессии, конкретным

профессиональным навыкам. В процессе такого общения, творческого

соприкосновения с учащимся, педагог способен увлечь собственным

отношением к профессии, собственной преданностью делу, которым

занимаются. Необходимо чтобы влияние педагога на студентов было

исключительно плодотворным, укрепляло в них веру в собственные

способности, укрепляло их внутренне, созидало их. Нужно общаться со

студентом в форме диалога, то, что в педагогике называется «диалогическим

взаимодействием». Соприкасаясь с учеником необходимо понимать, насколько

он внутренне еще хрупок, насколько нуждается в одобрении себя, в повышении

своей самооценки. Мы готовим будущих исполнителей, а для человека,

связавшего свою жизнь со сценой, необходима очень крепкая нервная

внутренняя организация.

Этические, художественно-эстетические и технические проблемы тесно

переплетены между собой при решении даже такого вопроса, как постановка


102

дирижерского аппарата. Эта взаимосвязь заложена в самой творческой практике

дирижерского искусства [3].

Начинающему дирижеру необходимо овладеть основами техники

дирижирования, познакомиться со всем многообразием музыкальной

литературы, приобрести навыки внутреннего слушания нотного текста и

способность применить полученные знания и навыки на практике. Задачей

номер один для педагога должно быть создания на уроке атмосферы

сотрудничества, раскованности, единения, такого доверия друг к другу когда у

студентов преодолевается неуверенность, застенчивость, чувство ущемленности

от неумения, незнания, когда можно поведать свои мысли и чувства без опасения

отрицательной реакции со стороны педагога.

Только в атмосфере творческого, неформального обучения можно

студента увлечь искусством, включить в активную деятельность,


1. Васильев В.А. Традиции и тенденции развития дирижерско-

хорового образования в России: Учебное пособие по хоровой

педагогике. - СПб.: СПбГУКИ, 2006. - 120 с.

2. Сафонова В.В. Коммуникативная компетенция: современные

подходы к многоуровневому описанию в методических целях.- М.,

2004.

3. Жайназарова С. И. Развитие дирижерско-хоровой компетентности

будущего учителя музыки в процессе профессиональной

подготовки // Молодой ученый. — 2016. — №12.1. — С. 30-32.


103

Kultura: hudba a tanec Черкасова Є.Ю., Зворська Н.А. Епоха та стилі музичного романтизму

Черкасова Є.Ю.

Подолянська ЗОШ І-ІІІ ст.

старший викладач кафедри муз-інстр. підготовки вчителя

Зворська Н.А.

Харківська гуманітарно-педагогічна академія

ЕПОХА ТА СТИЛІ МУЗИЧНОГО РОМАНТИЗМУ

Музика, немов голос серця, здатна передати життя людської душі,

відкрити в звуках усі нюанси безмежного світу почуттів, настроїв, задумів. Саме

емоційну виразність, першість почуття над раціональним мисленням романтики

ставили за найвищу мету.

Музика епохи романтизму, напевно, найпопулярніша в сучасному

суспільстві стильова модель.

Романтизм - це, з одного боку, стійкі ознаки людської свідомості, а з

іншого - доба, в яку ці якості стають головними в культурі. У музиці напрям

романтизму склався в 1820-ті роки, розвиток його зайняв XIX ст. Композитори-

романтики старалися за допомогою музичних засобів виразити глибину і

багатство внутрішнього світу людини. Музика стає більш рольовою,

індивідуальною.

Головною відмінністю від попередньої епохи служить новий вигляд

суспільно- значущих ритуалів: салонне музикування набуває вигляду

специфічного інтимно-ліричного концерту. Романтичний музикант стає

предметом громадського культу, персонажем і героєм якоїсь драми життя.

Романтична пісня - найважливіший для характеристики стилю жанр, їй віддають

данину всі композитори-романтики (крім Ф. Шопена), пишучи сотні творів.

Надзвичайно популярним стає перекладення пісень для фортепіано.

Жанр "пісні без слів" - своєрідної аранжування неіснуючого пісенного

тексту - надзвичайно приваблює слухачів поєднанням віртуозного володіння

інструментом і лірико-психологічної глибини музики. Найвищим вираженням


104

цієї тенденції є народження нового жанру - ліричної мініатюри, пов'язаної

насамперед з роялем.

Особливу гілку цієї жанрової сфери створює побутова танцювальна

музика, весь час балансує на межі прикладного танцю. Відбувається

аранжування популярних зразків і власне лірико-сповідальної мініатюри (безліч

прикладів у творчості Шопена, Шумана, Брамса, Гріга, Чайковського). Знаковим

танцем епохи стає вальс (що прийшов на зміну менует).

Будівництво публічних концертних залів стимулює розвиток

симфонічних концертних жанрів. Цей напрямок - яскраво драматургічна і

внутрішньо глибоко літературно-програмна симфонія і симфонічна поема, яких

задано Л. Бетховеном.

Різноманітно трактується романтиками сфера фантастики — від

витонченої скерцозності, народної казковості («Сон у літню ніч» Мендельсона,

«Вільний стрілець» Вебера) до гротеску («Фантастична симфонія» Берліоза,

«Фауст-симфонія» Ліста).

По-новому, з небаченою до того конкретністю, мальовничістю й

натхненністю, відтворять романтики образи природи. Із цією образною сферою

тісно зв'язаний розвиток жанрового й лірико-епічного симфонізму (одне з

перших творів — «Велика симфонія» C-dur Шуберта).

Музичний романтизм умовно поділяють на три етапи:

Ранній, пов'язаний із творчістю Шуберта, Паганіні, Россіні тощо.

Зрілий (1830 — 1850-ті рр.)

пов'язаний з творчістю Шопена, Шумана, Берліоза, Ліста.

Пізній етап (продовжувався до кінця XIX ст.)

представлений творчістю Брамса, Брукнера, Вагнера тощо.

Нові теми й образи зажадали від романтиків розробки нових засобів

музичної мови й принципів формоутворення. Романтичній музиці також

властива індивідуалізація мелодики і впровадження мовних інтонацій,

розширення тембрової й гармонічної палітри музики. Так, наприклад у

симфонічній творчості таких композиторів, як Берліоз, Вагнер, Малер

спостерігається тенденція до розширення складу симфонічного оркестру за

рахунок введення видових дерев'яних духових, а іноді й розширення групи

мідних та ударних інструментів. Гармонічна система збагачується натуральними

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B0%D0%BD%D1%86_%D0%9F%D0%B5%D1%82%D0%B5%D1%80_%D0%A8%D1%83%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%82

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9D%D1%96%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%BE_%D0%9F%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D1%96%D0%BD%D1%96

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B6%D0%BE%D0%B0%D0%BA%D0%BA%D1%96%D0%BD%D0%BE_%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD%D1%96%D0%BE_%D0%A0%D0%BE%D1%81%D1%81%D1%96%D0%BD%D1%96

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D1%80%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B8%D0%BA_%D0%A8%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%BD

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%B1%D0%B5%D1%80%D1%82_%D0%A8%D1%83%D0%BC%D0%B0%D0%BD

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80_%D0%91%D0%B5%D1%80%D0%BB%D1%96%D0%BE%D0%B7

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BD%D1%86_%D0%9B%D1%96%D1%81%D1%82

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%99%D0%BE%D0%B3%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D0%B5%D1%81_%D0%91%D1%80%D0%B0%D0%BC%D1%81

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D1%82%D0%BE%D0%BD_%D0%91%D1%80%D1%83%D0%BA%D0%BD%D0%B5%D1%80

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D1%96%D1%85%D0%B0%D1%80%D0%B4_%D0%92%D0%B0%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D1%80


105

ладами, барвистими зіставленнями у мажорі й мінорі й т.д., а в кінці XIX

століття процес її розширення підготував повну відмову від неї наступників

німецьких романтиків — композиторів нововіденської школи.

Основною задачею романтизму було зображення внутрішнього світу,

щиросердечного життя, а це можна було робити і на матеріалі історій, містики та

ін. Романтизм захопив всі сфери духовної культури: літературу, музику, театр,

філософію, естетику, філологію та інші гуманітарні науки, пластичні мистецтва.

Будучи не стільки стилем, скільки суспільним художнім рухом, романтизм

відкривав дорогу подальшому розвитку мистецтва в ХІХ ст., що проходив не у

формі всеосяжних стилів, а у вигляді окремих течій та напрямів. Також вперше

в романтизмі не була повністю переосмислена мова художніх форм:

портретності, психологічної деталізації обумовила розквіт у романтиків жанру

вокальної і фортепіанної мініатюри (пісня й романс, музичний момент, експромт,

пісня без слів, ноктюрн й ін.). Нескінченна мінливість і контрастність життєвих

вражень втілюється у вокальних і фортепіанних циклах Шуберта, Шумана, Ліста,

Брамса й ін. Психологічне і лірико-драматичне трактування властиве в епоху

романтизму і великим жанрам — симфонії, сонаті, квартету, опері. Тяга до

вільного самовираження, поступової трансформації образів, наскрізного

драматургічного розвитку породила вільні й змішані форми, властиві

романтичним творам у таких жанрах, як балада, фантазія, рапсодія, симфонічна

поема тощо.

При цьому, в рамках єдиного стильового напряму, одержала велику

свободу розвитку індивідуальна манера. Перші ознаки романтизму з'явилися

майже одночасно в різних країнах. Фортепіано стає не тільки досконалим

інструментом для втілення емоційного світу людини, але й творчою

лабораторією композитора і виконавця, що стверджували крайнощі – новий

віртуозний техніцизм і вираження найглибших інтимних настроїв. Загальним

критерієм виконавської майстерності стає технічне володіння інструментом,

здатність вразити уявлення публіки виконанням, відповідно підібраним

репертуаром з салонно-віртуозної літератури.

Лише в середині ХІХ ст. завдяки музично-просвітницьким старанням Р.

Шумана, Ф. Мендельсона, Ф. Ліста, А. Рубінштейна та їх послідовників

стверджується новий підхід до виконавської інтерпретації, що ґрунтується на

відчутті гармонії між художнім змістом твору і його виконанням та певній мірі

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%B6%D0%BE%D1%80

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%BD%D0%BE%D1%80_(%D0%BC%D1%83%D0%B7%D0%B8%D0%BA%D0%B0)

https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%9D%D0%BE%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%88%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0&action=edit&redlink=1

http://edufuture.biz/index.php?title=%D0%97%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B1%D0%B8_%D0%B2%D0%B8%D1%80%D0%B0%D0%B7%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96_%D0%B4%D0%B5%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B0%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D0%BC%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%B0

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%BC%D1%84%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%8F

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%B0

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B5%D1%82

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%B0

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%BD%D1%82%D0%B0%D0%B7%D1%96%D1%8F

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%BF%D1%81%D0%BE%D0%B4%D1%96%D1%8F

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%BC%D1%84%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D0%BC%D0%B0

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B8%D0%BC%D1%84%D0%BE%D0%BD%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%BF%D0%BE%D0%B5%D0%BC%D0%B0


106

артистичної свободи, пов’язаної з проявом панівної естетики втілення

безпосереднього почуття. Стисло охарактеризувавши виконавську манеру

Ф. Ліста, С. Рахманінова і Д. Мацуєва, можна дійти висновку, що в

емоціоналізованому фортепіанно-виконавському стилі на перший план

висувається стихійне начало, яке спонукає піаністів до «укрупнення» техніки,

фрескової манери, оркестрово-колористичного розуміння фортепіанного

тембру.


1. Урок на тему "Романтизм. Музичні ознаки" учителя музичної школи № 1

Козубської В.М. з м.Луцька м. Луцька Волинська область

2. Цунікова І. О., учитель із предмету "Мистецтво" Маріупольська школа №

47 Донецької обл.

3. Антонець О. А. Еволюція салонної музики в європейській культурі :

автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. мистецтвознавства : спец.

17.00.03 / О. А. Антонець. – Х., 2006. – 21 с.

4. Кривцун О. Эстетика : учебник для гуманит. вузов и факультетов / О.

Кривцун. – М. : Аспект Пресс, 2003.

5. Влияние романтического виртуозного исполнительства на

композиторское творчество (От Ф. Шопена к А. Скрябину) : дис. канд.

искусствоведения : 17.00.02 / Усенко Наталия Михайловна. – Ростов-н/Д.,

2005. – 168 с

6. Бэлза П., Историч. судьбы романтизма и музыка, М., 1985;


107

Hudební věda ДРОЗДОВА Е. О. Дефиниция «искусство исполнения музыкального произведения»

Дроздова Е. О.

Аспирант Национальной музыкальной

академии Украины имени П. И. Чайковского,

научный руководитель академик Н. А. Давыдов

ДЕФИНИЦИЯ

«ИСКУССТВО ИСПОЛНЕНИЯ МУЗЫКАЛЬНОГО ПРОИЗВЕДЕНИЯ»

Искусство исполнения музыкального произведения – как определение

вида музыкальной деятельности широко распространено и интуитивно понятно.

Однако, при строгом подходе к терминологии оказывается, что в данном понятии

собраны как минимум три сложных термина: «искусство», «исполнение» и

«музыкальное произведение». Каждый из них представляет многоуровневое

структурное образование; их исследованию посвящены многие работы, но

простым сочетанием описаний терминов не удастся получить определение

анализируемого понятия.

- воспроизведения

-

интерпретаторского мышления

-

«искусно искусства»

—

-


108

объективный.

субъективный —

Лосев А.Ф.

Бычков В.В.,

—

собственном смысле, одновременно и в переносном смысле, же только

—


109

—

-

Schaff A.,

Старчеус М.,

-


110

— потенциальной

актуальной виртуальной

произведением искусства.

Исполнитель находится в определённых рамках, заданных

композитором: звуковысотность, агогика, структура произведения, динамика и

др. Из этих компонентов композитор в графической форме создаёт структуру

произведения, каждая из этих характеристик реализуется в звучании в пределах

определённой зоны (исследовавшихся в работах Н. А. Гарбузова, Ю. Н. Рагса [3,

8] и др.). По мнению известных музыкантов и стиль, и художественные

особенности произведения могут также варьироваться в пределах зоны,

заданной композитором, эпохой, традициями и др.

Выбор конкретного звучания осуществляется исполнителем и, по

существу, определяет наличие или отсутствие

-

приемами звукоизвлечения в том числе и

нетрадиционными.


111

Музыкальное произведение, как продукт исполнительского

творчества, должно включать прочтение содержание текста в безукоризненном

техническом воплощении и собственной, — авторской концепции воплощения

замысла. Следует заметить, любое произведение предполагает творческую

активность исполнителя как необходимое условие художественного исполнения

в связи с тем, что нотный текст даёт лишь приблизительную ориентацию в

необходимом качестве звучания. Например, любой нюанс имеет множество

возможных оттенков, далеко не всегда прописанных в тексте.

-

-

Таким образом, сложное понятие, дефиниция «искусство

-


1. Аристотель. Об искусстве поэзии. - М.: Государственное

издательство художественной литературы, 1957. – 185 с.

2. Бычков В.В. Формирование византийской эстетики // Культура

Византии: IV — первая половина VII. М., 1984.

3. Гарбузов Н.А. Зонная природа темпа и ритма. М., Изд-во АН

СССР, 1950.

4. Гегель Г.Ф. Эстетика: В 4 т. 1969. Т. 2. С. 16.

5. Лосев А.Ф. История античной эстетики: Итоги тысячелетнего

развития. М. : «Искусство», 1992.

6. Манн Т. Собр. соч.: В 10 т. М., 1960. Т. 9.

7. Платон.16 Соч.: В 3 т. М., 1968. Т. 1.


112

8. Рагс Ю.Н. Концепция зонной природы музыкального слуха

Н.А.Гарбузова. / В кн. Гарбузов Н. А. Гарбузов — музыкант,

исследователь, педагог. – М . : Музыка, 1980.— 303 с.

9. Сокол А.В. Музыка, музыкальная культура: определения. -

http://www.musica-ukrainica.odessa.ua/

10. Цит. по: Старчеус М. Новая жизнь жанровой традиции //

Музыкальный современник. Вып. 6. М., 1987.

11. Шаповалова Л. В. Рефлексивный художник. Проблемы рефлексии

в музыкальном творчестве. -X.: «Скорпион», 2007. - 292 с.

12. Schaff A. Das Verstehen der verbalen Sprache und das Verstehen der

Musik // Musik und Verstehen… S. 276 – 288.

CONTENTS


113

PEDAGOGICKÉ VĚDY

Problémy tréninku

Турсынбаева А.Н , Матаева Б.Ү. БҮГІНГІ ҚЫЗ-ЕРТЕҢГІ ЖАР ..................... 3

Чеховська М.В. ОСНОВНІ ІСТОРИЧНІ ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ

ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ТОВАРОЗНАВЦІВ ............................ 6

Babash L.V., Komarova O.I. FOREIGN LANGUAGE TEACHING ICT USAGE AT

TECHNICAL HIGHER EDUCATIONAL ESTABLISHMENTS ................................... 9

Ахметов Н.А. Равшанова А. ҚАЗАҚ ХАЛҚЫНЫҢ ҰЛТТЫҚ МҰРАЛАРЫ –

ОҚУШЫЛАРДЫ САЛАУАТТЫЛЫҚҚА ТӘРБИЕЛЕУ ҚҰРАЛЫ ............................. 12

Гресь Н.Л., Тупічак Н.В. ЩОДО МЕТОДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ВИРОБНИЧОЇ ПРАКТИКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ОБЛІКОВО-ЕКОНОМІЧНОГО

ПРОФІЛЮ ......................................................................................................... 16

Матаева Б.Ү. ҚЫЗ БАЛА-БОЛАШАҚ АНА ...................................................... 19

Ергалиева М.Н., Ералинова Т.Е., Улжабаева А.Г. МЕЖКУЛЬТУРНАЯ

КОМПЕТЕНЦИЯ КАК НЕОТЪЕМЛЕМАЯ ЧАСТЬ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ

ДЕЯТЕЛЬНОСТИ УЧИТЕЛЯ ИНОСТРАННОГО ЯЗЫКА .................................... 24

Софьина И.И. THE PROBLEMS OF MOTIVATION IN FOREIGN LANGUAGE

LEARNING ........................................................................................................ 28

Нурмаханова Ж.М. , Жорабаев К.Б. ОСОБЕННОСТИ РАЗВИТИЯ

ИНТЕГРАЦИИ ЮРИДИЧЕСКОГО ОБРАЗОВАНИЯ ПУТЕМ ВНЕДРЕНИЯ

ИННОВАЦИОННЫХ МЕТОДОВ ОБУЧЕНИЯ .................................................... 32

Metodické základy vzdělávacího procesu

Волкова В.А., Білик Н.О. ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ОВОЛОДІННЯ ДИТИНОЮ

КОМУНІКАТИВНИМИ ЗАСОБАМИ СПІЛКУВАННЯ ........................................... 36

Саматова Л.М. РАЗВИТИЕ ЛИЧНОСТИ ОБУЧАЮЩЕГОСЯ В

ДОПОЛНИТЕЛЬНОМ ОБРАЗОВАНИИ ............................................................. 40

Strategické směry reformy vzdělávacího systému Шаймаганбетова Ж.Ж., Бабакова Аруна ТРЕХЪЯЗЫЧНОЕ

ОБРАЗОВАНИЕ В КАЗАХСТАНЕ ...................................................................... 43

Kussainova A.K.,Kusainov D.O. ,Aliyarova L.M. THE POSITION OF AL-

FARABI KAZAKH NATIONAL UNIVERSITY IN THE WORLD RANKING OF HIGHER

EDUCATION ..................................................................................................... 48

Сарсекеева Ж.Е., Балтабекова К.Т., Каунева О.А. СТРУКТУРА

СОДЕРЖАНИЯ НАЧАЛЬНОГО ОБРАЗОВАНИЯ В РЕСПУБЛИКЕ КАЗАХСТАН 52

Бисенова А.З.,Абдыкалык А. НЕКОТОРЫЕ ОСОБЕННОСТИ ВКЛЮЧЕНИЯ

ИНКЛЮЗИВНОГО ОБРАЗОВАНИЯ В ВУЗАХ РЕСПУБЛИКИ КАЗАХСТАН ....... 55


114

Moderní metody výuky Шегай Г.Т. ГРУППОВАЯ РАБОТА КАК ЭФФЕКТИВНАЯ ФОРМА

ДЕЯТЕЛЬНОСТИ СТУДЕНТОВ НА ЗАНЯТИИ .................................................. 59

Ишанова А.К. БАСТАУЫШ СЫНЫПТА МАТЕМАТИКА ПӘНІН ОҚЫТУДЫҢ

ЕРЕКШЕЛІКТЕРІ ............................................................................................... 62

Голубова Г. В. КОГНІТИВНО-КОМУНІКАТИВНИЙ МЕТОД НАВЧАННЯ

ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ........................................................................................... 66

Sociální pedagogika

Кударинова А.С. ОСОБЕННОСТИ СОДЕРЖАНИЯ ИНКЛЮЗИВНОГО

ОБРАЗОВАНИЯ ДЕТЕЙ С АУТИЗМОМ ............................................................ 69

Ильясова Н.М., Омарханова Г.Н. БӘСЕКЕГЕ ҚАБІЛЕТТІ МАМАН ДАЯРЛАУ

МАҚСАТЫНДА КӘСІПТІК ОҚЫТУ МАМАНДАРЫНЫҢ ҒЫЛЫМИ ІЗДЕНІСТЕРІН

ҚАЛЫПТАСТЫРУ ............................................................................................. 72

PSYCHOLOGIE A SOCIOLOGIE

Psycho-výchovné problémy vývoje člověka v moderních podmínkách Веремейчик І.М. ВПЛИВ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ НА

ОСОБИСТІСНИЙ РОЗВИТОК СТУДЕНТІВ ....................................................... 77

Кусайнова М.А. Жакишева Г.С. Жузбаев К. ,Сейлов А. ТҰЛҒАНЫ

ТӘРБИЕЛЕУ ҰЛТТЫҚ ЖӘНЕ ЖАЛПЫ АДАМЗАТТЫҚ ҚҰНДЫЛЫҚТАРЫН

ҚАЛЫПТАСТЫРУ НЕГІЗІ .................................................................................. 80

TĚLESNÉ KULTURY A SPORT

Tělesná kultura a sport: problémy, návrhy výzkumu

Дорошенко І.В. , Дорошенко І.В. ФОРМУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОГО

СТАВЛЕННЯ УЧНІВ ДО ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ ТА СПОРТОМ ..... 84

Казаріна О.А. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРУДКОСТІ ЯК ФІЗИЧНОЇ

ЯКОСТІ ЛЮДИНИ ............................................................................................. 87

Гордієнко Д.В., Цись Н.О. ФІЗИЧНА ПІДГОТОВЛЕНІСТЬ СТУДЕНТСЬКОЇ

МОЛОДІ ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ................................................. 90

HUDBA A ŽIVOT

Hudba: učení a vyučování Борисова Е.А. РАБОТА КОНЦЕРТМЕЙСТЕРА С НАЧИНАЮЩИМ

ВОКАЛИСТОМ ПРИ ПОСТАНОВКЕ ГОЛОСА ................................................... 94

Ушакова Л.И. К ВОПРОСУ О РАЗВИТИИ КОММУНИКАТИВНЫХ

СПОСОБНОСТЕЙ ПЕДАГОГА И СТУДЕНТА В КЛАССЕ “ХОРОВОГО

ДИРИЖИРОВАНИЯ”. ........................................................................................ 99


115

Kultura: hudba a tanec Черкасова Є.Ю., Зворська Н.А. ЕПОХА ТА СТИЛІ МУЗИЧНОГО

РОМАНТИЗМУ ............................................................................................... 103

Hudební věda

Дроздова Е. О. ДЕФИНИЦИЯ «ИСКУССТВО ИСПОЛНЕНИЯ

МУЗЫКАЛЬНОГО ПРОИЗВЕДЕНИЯ» ............................................................. 107

CONTENTS...................................................................................................... 112


116

*230263*

*230673*

*230689*

*230714*

*230718*

*230743*

*230820*

*230887*

*230890*

*230723*

*230782*

*230438*

*230574*

*230842*

*230885*

*230597*

*230790*

*230803*

*228236*

*230868*

*230768*

*230779*

*230722*

*230812*

*230834*

*230604*

*230609*

*230862*

*230734*

VĚDECKÝ PRŮMYSL EVROPSKÉHO · Vědecký průmysl evropského kontinentu - 2017 ★ Volume 6 2...

Documents

Transcript of VĚDECKÝ PRŮMYSL EVROPSKÉHO · Vědecký průmysl evropského kontinentu - 2017 ★ Volume 6 2...