Василь Симоненко – більший за

самого себе

1935-1963

«Є люди, яким судилося бути більшими за самих себе. Такий Василь Симоненко, – писав академік Іван Дзюба. – Якщо спробувати одним

словом виразити головне в поезії Василя Симоненка, то це буде слово: народність. Правда, це слово так часто й фальшиво вживали і так його скомпрометували, що

доводиться спеціально застерігатися, що в цьому разі йдеться про істинну народність, рідко явлену і тяжко здобувану. А не про ту

сухозлітну лакейську «народність», яка полягала в краснобайських віршованих вправах

на задані теми,

в епігонстві і в бездумному переспівуванні кон`юнктурних гасел, у простакуватості і

спробах піддобритися до казенних смаків, у дешевому славослів`ї упривілейованим «передовикам». Справжня народність

приходить тоді, коли поет починає говорити голосом народу, твердим і солоним голосом;

коли поет висловлює його наболілу правду; а це можливе тоді, коли поет той живе життям

народу, його клопотами, тривогами й муками і коли він має велику силу й мужність бути

репрезентантом народу перед своїм часом, а може, й перед усіма часами».

БіографіяВасиль Симоненко – український

поет-шістдесятник.Народився у селі Біївці, Лубенський

район, Полтавщина. Виростав без

батька, виховання займалися мати та

дід.

Біографія

Закінчив факультет журналістики

Київського університету (1957) і працював в обласній

газеті «Черкаська Правда» і «Молодь

Черкащини», пізніше кореспондентом

«Робітничої Газети» в Черкаській області.

Творчість

Писати вірші почав ще в студентські роки, але

друкувався неохоче: за його життя вийшли лише

збірки поезій «Тиша і грім» (1962) і казка «Цар

Плаксій і Лоскотон» (1963).

Великої популярності набули його самовидавні

твори.

ТворчістьТематично вони становили сатиру на радянський лад, зображення важкого життя радянських людей, особливо селянства, викриття жорстокостей радянської деспотії, затаврування

російського великодержавного шовінізму тощо. Окремий значний цикл

становлять твори, в яких поет висловлює любов до своєї батьківщини

України.

ТворчістьСамвидавною творчістю

Симоненко, за визначенням критики, став

на шлях, указаний Т.Шевченком, й увійшов в

історію української літератури як визначальна

постать боротьби за державний і культурний суверенітет України 2-ї половини 20 ст. Доля

літературної спадщини Симоненка невідома.

ТворчістьЙого самвидавна поезія, у

сучасній Україні лише в незначній частині

опублікована у сфальшованому вигляді,

поширилася за кордоном і була опублікована (разом з фрагментами поетового

щоденника «Окрайці думок») у журналі

«Сучасність» (ч. 1, 1965) і в збірці вибраних поезій

Симоненка «Берег чекань» (1965 і 1973).

ТворчістьВ УРСР по смерті

Симоненка видано з його спадщини казку «Подорож у країну

Навпаки» (1964), зб. поезій «Земне

тяжіння» (1964), вибір із творчості «Поезії» (1966) та

збірку новел «Вино з троянд» (1965).

ТворчістьРадянська критика у перше десятиліття

по смерті Симоненка намагалася паралізувати вплив його самвидавної поезії цілковитим замовчуванням її, одночасно канонізувати спадщину

померлого поета як бездоганно «партійну». Зате високу оцінку дістала

поезія Симоненка у самвидавній критиці (І.Дзюба, І.Світличний, Є.Сверстюк).

ТворчістьВірш “Ти знаєш, що ти людина?” присвячений

поетесі Ніні Черняк.Василь Симоненко був

першим критиком поетеси. Він

запропонував їй друкуватися під

псевдонімом Принцеса Діана-Рене

Загибель1962 року В.

Симоненко разом з А. Горською та Л. Танюком виявили місця поховання

розстріляних НКВС на Лук'янівському

та Васильківському цвинтарях, у

Биківні.

Загибель

Про страшні знахідки було зроблено заяву до Київської міської ради. Після цього міліція декілька разів жорстоко била Симоненка,

внаслідок чого він помер від швидкоплинної хвороби нирок у віці неповних 29 років.

Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили»

Вшанування пам’ятіУ Черкасах існує

Літературно-меморіальний музей Василя Симоненка. Також 1965 року на

громадських засадах створено

музей в селі Біївці в хаті, де народився

поет.Ім'ям поета названі вулиці у багатьох містах України.

Вшанування пам’яті25 грудня 2008 року Національний банк України випустив в обіг пам'ятну монету

номіналом 2 гривні присвячену поету.

РеверсАверс

Вшанування пам’яті17 листопада 2010

року у місті Черкасах на вулиці Фрунзе, біля

палацу одружень (історичний Будинок

Щербини), був відкритий пам'ятник

поетові. Автор монумента —

Владислав Димйон.

Теорія літератури

Шістдесятники — назва нової генерації радянської та української національної інтелігенції, що ввійшла у культуру та

політику в СРСР в другій половині 1950-х — у період тимчасового послаблення

комуністично-більшовицького тоталітаризму та хрущовської «відлиги» (десталінізації та деякої лібералізації) і

найповніше себе творчо виявила на початку та в середині 1960-х років.

Теорія літератури

Самвидав — видавані поза цензурою (зокрема в СРСР) підпільні листівки,

брошури, книжки й періодичні видання — один з виявів Руху опору.

У СРСР самвидав як масове явище розпочався в кінці 1950-х.

Корисні посиланняСтатті про Василя Симоненка, Шістдесятників, Самвидав на україномовному розділі Вікіпедії.http://www.youtube.com/watch?hl=uk&v=L6_PKisJnqQ Фільм про В. Симоненка із циклу «Гра долі» «Я на світі такий один»http://pres-centr.ck.ua/person/16190 Пам'ятник Симоненку у Черкасах нарешті з'явивсяhttp://www.poltava.pl.ua/news/7161/ Василеві Симоненку вкоротили віку через вірш про Хрущова?http://culture.unian.net/ukr/detail/190494 Міф про Василя Симоненкаhttp://www.ex.ua/view/8525886 Живий голос Василя Симоненка