X X I V - и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 1 9 - 2 0 / ж о в т е н ь 2 0 1 3 р . / Г А З Е Т А З А С Н О В А Н А 1 9 4 9 р .X X I V - и й Р І К Н О В О Г О В И Д А Н Н Я / Н - р 1 9 - 2 0 / ж о в т е н ь 2 0 1 3 р . / Г А З Е Т А З А С Н О В А Н А 1 9 4 9 р .

Kультурно-просвітницький часопис Союзу українців Румунії

• Хай�пам'ять�їх�не�згасне!..

• «Зеленій�ліщині»�–�60�років!

• Контакти�прикордонних�сіл

• «Хмільна�музика�весни»

• Даруючи,�отримуємо�більше

• Помилка,�що�змінила�майбутнє

• Статус�закордонного�українця

• Перелік�документів�до�статусу

• Покоряючись�Біблії�–�Слову�Божому

• «Радуйтеся�і�веселітеся»

• День�європейських�мов

• Термінологія�в�гуцульському�укладі

• 160�років�від�нар.�Ч.�Порумбеску�

• Міжнародний�«Марш�Вишиванок»

• З�днем�народження�Вас!

U nomeri:U nomeri:

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

?

stor. 2

stor. 3

stor. 4

stor. 5

stor. 6

stor. 7

stor. 12

stor. 8

stor. 9

stor. 10

stor. 11

stor. 13

stor. 14

stor. 15

stor. 16

На�мою батьківщину,�Поете,прийшла�осінь,�як�казка,така�осінь�собі,�наче�свято,а�тривожна,�як�ваші,�не�наші,�біоструми!Тільки�ви,�Поете,�повірте,

що�в�нас�осінь�на�диво�сьогодні!(Ой,�троянди,�які�переспілі!).На�батьківщині�метафорилюблю�слухати�осінь,Дунай�і�Карпати,�ПоетеРоберте�Рождественський!..

Іван КОВАЧ

ЛИСТ�ПРО�ОСІНЬ(уривок)

ЖОВТЕНЬ�2013�р.2

Цього літа група учителів і викладачівсела Верхня Рівна подумаласпом'янути своїх колишніхпрофесорів Укра їнського

ліцею в Сігеті «незлим, тихим словом», якписав наш геній Т. Шевченко.

І так, домовилися із сільським свяще -ником Юрієм Албічуком, щоб відслужитипарастас у їх пам'ять. У суботу, 27 липня,група учителів і викладачів зійшлися приТройці перед церквою. Тут священик Ю.Албічук відслужив парастас. У своїмпомельнім слові він згадав українськихпрофесорів, які дали освіті десяткиучителів із Верхньої Рівни, а також ізінших українських сіл Мараморощини,Буковини, Банату і Добруджі. Вони ж далиосвіту десяткам і сотням українськихдітей!

Список наших професорів був довгий. Міжними – професор, диригент, компо зиторМихайло Митринюк, який зіграв велику роль уорганізуванні української школи в Сігеті, укультурному розвитку майбутніх учителів, урозвитку артистичної діяльності на селах

Мараморощини, і не тільки. Ми ще й теперспіваємо у хорі його пісні й обробки.

Допоміг професор заснувати і дири гуватиоркестрами (як мандолінові оркестри у Сігеті іВерхній Рівні), допоміг заснувати українськіхори, виховав плеяду диригентів українськиххорів, але й потерпів за українство разом із проф.Орисею Хортик.

В нашій пам'яті живуть також: Ольга і РоманГордійчуки, Олександра і Денис Онищуки,Олена Оленчук, Панас Новосівський, АнатолійЛозинський, Рахіля і Констянтин Драпака,Андрій Сливка, Сильвестр Фраціян, ЕміліяВекеряну, Ярослава Антохій, Олена і Петро

Дряб, Ілько Павлюк, Федір Марущак,Володимир Данилюк, Георге Ківу,Ярослав Дуда, Георге Джорджіке, ЕрнестЛорінц, Василь Шмуляк, Анна Мялярчукі багато інших професорів. Вонистарались надати багато знань, культуриучням, виховати любов до українськоїмови, українського народу, і не тільки, додітей...

На парастасі були згадані також іменаучителів і викладачів, які працювали ушколі Верхньої Рівни і відійшли увічність.

Не забули спом'янути і нашихпомерших родичів, які нас виростили,заслали до школи і піддержали нас

матеріально і душевно, щоб закінчили її івийшли в світ.

Нехай їм буде земля пером, а ми будемо їхспоминати «незлим, тихим словом»...

Текст і фотоучительки Іляни ДАН

Доброго дня!Надсилаємо обіцяні матеріали

щодо прес-конференції ПослаУкраїни в Румунії Теофіла Бауерадля румунських засобів масовоїінформації.

Посольство України в Румунії

27вересня ц.р. у примі щен ніПосольства Укра -їни в Румунії від -булася прес-конфе -

рен ція керівника дипустанови дляру мунських ЗМІ, яка складалася звиступу Посла та сесії запитання-відповіді щодо європейськоїінтеграції України, реформ у нашійдержаві, започаткованих Пре -зидентом В. Януковичем.

Під час виступу увагу аудиторіїбуло привернуто до такого:

– Україна високо цінуєпідтримку з боку Румуніїпідписання під час майбутньогоВільнюського саміту «Схід ногопартнерства» Угоди про асоціаціюміж нашою державою та ЄС;

– Київ вживає всіх необхіднихзаходів для виконання домовленостей зєвро пейськими партнерами в контекстіготов ності до підписання Угоди проасоціацію між Україною та ЄС під часВільнюського саміту. З метою наближеннядо європейських стандартів українськавлада реалізовує масштабні реформи усоціально-економічній та юридичнійсферах, які покликані модернізувати країнута забезпечити відповідність європейськимкритеріям та стандартам;

– Українська сторона вважає майбутнє

підписання Угоди про асоціацію визна -чальною та взаємовигідною для сторінподією та сподівається, що Румунія, яккраїна, що має спільний з Україною кордонбуде серед держав, що першими відчуютьпереваги зближення нашої країни з ЄС, впершу чергу, в економічному контексті;

– Нещодавній візит, 13 вересня 2013року, до Бухареста Міністра закордоннихсправ України Л. Кожари надав відчутного

позитивного імпульсу двостороннімукраїнсько-румунським відносинам. Вже унайближчий період заплановане про -ведення цілого ряду двосторонніх контактівз низки питань, що становлять взаємнийінтерес. Зокрема погоджено термінипроведення чергового раунду переговорівстосовно укладання Угоди між Україною таРумунією про місцевий прикордонний рух;

– пріоритетним напрямком подальшогорозвитку двосторонніх українсько-румунських відносин визначено напов -

нення їх економічним змістом, зміцненнярегіональної та транскордонної співпраці,зростання товарообігу.

Запитання-відповіді:

1.�Як�Україна�передбачає�збалансуватисвої�відносини�з�ЄС�та�РФ?

– На даний час як серед ключовихукраїнських політичних сил, так ісеред більшості суспільства існуєконсенсус щодо пріоритетності дляУкраїни європейського векторузовнішньої політики. Україна непланує відмовлятися від рівноп -равного та взаємовигідного співро -бітництва з іншими партнерами,але євро пейська інтеграція є пер -шо черговим стратегічним пріори -тетом.

2.� Чи� відчуває� офіційний� Київспроби� вплинути� на� власнузовнішню� політику� з� боку� зов�-нішніх�чинників?

– Україна, як держава, що маєважливе геостратегічне розташу вання намапі Європи, приречена знахо дитись вцентрі пильної уваги багатьох країн, щоцілком об’єктивно спричиняє спроби тих чиінших геополітичних гравців вплинути назміст її зовнішньої політики. Але якнезалежна та суверенна держава Українасамостійно визначає та виз начатиме надалісвої зовнішньополітичні пріоритети. Насьогодні таким пріоритетом є інтеграція доЄвропейського Союзу.

Прес-конференція�Посла�України�в�Румунії,Його�Ексцеленції�Пана�Теофіла�Бауера

ХАЙ ПАМ'ЯТЬ ЇХ НЕ ЗГАСНЕ...

В центрі – Посол України в Румунії п. Теофіл Бауер

ЖОВТЕНЬ�2013�р. 3

«Хто�володіє�чарами�пісень,душею�всякою�заволодіє»

Генрік�Ібсен

Таким мотто починається «Запро -шення» на значне свято мішаногохору «Зелена ліщина» селаКопашиль Карашсе ве рінського

повіту. Подія відбулася 28-го вересня ц.р. умісцевому будинку культури, починаючи з14-ої години.

Гостями були важливі особистості: панСтепан Бучута, голова Союзу укра -їнців Румунії, Іван Марочко, депутатРумунського Парламенту, представ -ники Повітової ради Караш-Северіна– Ервін Цігла, голова Пові товогоФоруму Караш-Северіна, журналістиТімішорської та Решіць кої радіостудіїукраїнською мовою, РумунськогоТелебачення (TVR 1), і не востаннєголови повітових філій СУР: СатуМаре – Михайло Mачока, Марамуреш– Мирослав Петрецький, Тіміш –Юра Глеба. Особливим гостею бувпоет Юрій Павліш, син Копашиль -ського села, який чимало віршівнаписав про рідне село.

Художні колективи, які своєюприсутністю покрасили всю подію,виступами доказали присутнім глядачам, щовони володіють красотою української пісні,українського танцю, української поезії.

Своїм виступом на початку концерту панСтепан Бучута побажав успіхів усімхудожнім колективам.

Після некороткого вступу у концертнуатмосферу модератори проф. МихайлоБобик та Іляна Шепетюк представилиглядачам звіт праці святкованого хору«Зелена ліщина»:

Про мішаний хор «Зелена ліщина»

Про хор «Зелена ліщина» не можнаговорити, незгадавши про село Копашиль(оф.назва Копачеле) Карашсеверінськогоповіту, бо саме тут, у цій місцевості,відбулось його народження, становлення якхудожнього колективу, тут зростала йогомайстерність.

Ще понад ста років тому у цю місцевістьприйшли перші закарпатські українці, якіпокинули рідний край у пошуках кращогожиття.

Початки завжди нелегкі, тож і першимукраїнцям, які осілися у банатському країбуло важко, тим паче, що на теренах, де вонизаснували перші поселення (а це сьогод -нішні села Копашиль, Зоріле і Корнуцел),ще не так давно були вирубані ліси.Викупивши землю, їм довелося важко

працювати, аби розчистити її, підготуватидля побудови житла і посіву. Робочої худобив «нових» банатців було мало, тож основнимзнаряддям у боротьбі за виживання сталасапа.

Незважаючи на те, що закарпатськіукраїнці, переселившись у Банат, мігрувалив межах однієї й тієї ж держави - Австро-Угорської імперії, - зв’язки із сусідами нанових землях налагоджувались дужеповільно і важко, в першу чергу, – черезмовний бар’єр.

Мабуть, поліпшення настали б значношвидше, якби не нове випробовування надолю банатських українців, і не тільки, -почалася перша світова війна, у якій поляглочимало люду, в тому числі і українців.Населення збідніло не тільки матеріально,війна забрала чи покалічила в першу чергумолодих і сильних чоловіків, значнознизивши його робочий потенціал.

Незважаючи на все, життя продов -жувалось.

Безумовно, переселившись до Банату,українці принесли із собою свої звичаї,традиції, свою культуру, невід’ємноючастиною якої є музика, пісня. Попри важкупрацю, «нові» банатці знаходили час і нарозваги. Селяни часто збирались на гулі, депід акомпанемент скрипки чи сопілкиможна було потанцювати навіть і босоніж.До речі, серед українців, які прийшли ізЗакарпаття, було чимало вправнихсопілкарів і скрипалів. І сьогодні з переказів

своїх бабусь і дідусів копашилянизнають про таких музик, як ТюхГриць, Кут Павел, Кут Василь,Пішта Іван, Дикун Митер,Ковбиця Іван, Субота Іван,Вадюник Юра, Роса Митер та ін.Ці музики спочатку гралипоодиноко, а пізніше почализбиратися у невеликі колективи(оркестри).

Під час таких гулів співали,танцювали, приказували. Щодорепертуару танців, треба відмі -тити, що він, як був, так і зоставсядуже скромним. Це “Танець”,“Кате ринка”, “Богарь”. Їх танцю -вали на весіллях, чи інших заба -вах, доки не з’явилися нові,

класичні танці, вальс, танґо та інші. Нажаль, із цього небагатого репертуарународних танців донині залишився тільки“Танець”, який, щоправда, є найпопу ляр -нішим. Його танцюють під різні мелодії, аголовно, щоб вони були дводольними, зшвидким темпом.

Копашиляни завжди були і є співучимилюдьми. Вони, як і взагалі всі українці,піснею виражали всі свої почуття: радість,сум, втіху, незадоволення, співали, працю -ючи в полі і в лісі, при худобі, а що вжеговорити про вечорниці! Ще донедавна івдень, і увечері вулицями лунали українськіпісні, на весіллях співали ненайманівиконавці, а таки самі весільні, чи, яккажуть в Копашилі, свальбівники. Такимчином, українська народна пісня зберігаласяі передавалася з покоління в покоління. Унаші дні таке явище помітно рідше. Лише наСвятий Вечір селом лунають українськіколядки.

КОПАШИЛЬСЬКОМУ�УКРАЇНСЬКОМУХОРУ�«ЗЕЛЕНА�ЛІЩИНА»�–�60�РОКІВ�

Дванадцять� років� тому� тут,� у� Копашилі,� мисвяткували� 50� літ� від� � діяльності� хору� «Зеленаліщина»,� з� якої� нагоди� я� написав� статтю� в� часописі

«Вільне� слово»� про� цю� подію,� яка� називалася� «Від� приємнихлюдей�–�приємнi�враження».Там�я�описав�моє�перше�враження�про�банатське�українське

село� Копа�шиль� і� згадав� про� моїх� колишніх� колег� Сігетськоголіцею� і� про� марамороських� учителів,� які� прибули� до� Банатупісля�закінчення�педагогічної�школи.�В�той�час�пан�І.�Лібер�ще

не� сповнив� був� 70� років.� Від�того� часу� пройшло� приблизно� 12років,�але�пан�Лібер�не�піддався�різним�перепонам�і�сьогодні,�які�завжди,�перед�ним,�по-перше,��музика.Пані�Анна�Берегій�в�своїй�статті�«Івану�Ліберу�–�80»�пише�у

«Вільному� слові»:� «Мало� кому� вдається� доходити� до� такоговіку.� Можна� тільки� поздоровити� нашого� композитора,диригента,� етномузиколога� проф.� Івана� Лібера� і� побажатийому�багато�здоров'я,�сили�праці,�щасливих�і�легких�днів�разом�зйого� родиною� у� колі� друзів,� знайомих,� разом� із� членами� хору«Зелена� ліщина»,� «Голосом� українців»,� з� усіма,� хто� поважаєйого�музичну�діяльність,�всю�працю�на�ниві�українства».Я�можу�тільки�додати�–�На�Многая�і�Благая�літа�всім�Вам

присутнім!Хай�щастить�Нам!Успіхів�всім�групам,�які�будуть�виступати!

Степан БУЧУТА,Голова СУР

Промова�Голови�СУР�Ст.�Бучути

З�НАГОДИ�60�РОКІВ�ВІД�ЗАСНУВАННЯХОРУ�«ЗЕЛЕНА�ЛІЩИНА»�

В�КОПАШИЛІ,�28-ого�ВЕРЕСНЯ�2013

(Продовження на 16 стор.)

Живи-живи, красуйся, «Зелена ліщино!..»

ЖОВТЕНЬ�2013�р.4

Статутом Союзу українців Ру -мунії передбачена підтримкаконтактів з дипломатичнимипредставництвами України в

Румунії, з державними установамиУкраїни, неурядовими українськимиорганізаціями з історичної батьківщинита представлення української меншини встосунках з офіційними органами дер -жав ної влади усіх рівнів, внутрішніми ізакордонними неу рядовими організа -ціями.

Згідно з цим Сатумарська філія Союзуукраїнців Румунії минулого року почаланалагоджувати контакти між різнимиустановами повіту Сату Маре та Закар -патською областю (села Хижа, Ново -селиця та Черна) в сфері співробітництвав галузі культури та надання допомоги упошуках партнерів із румунського бокудля написання спільних проектів, щофінансуються Європейським Союзом. цебула перша офіційна зустріч низовихорганів самоуправління після 1945 року.

Під час поїздок по району та селахделегація відвідала соціальні заклади,взяла участь у фестивалях «Угочанськалоза», «Чернянська начанка», «Волоськістрави» та «День села Хижа».

У ході цих зустрічей голови тери -торіальних громад виявили багатоспільних проблем, які необхідно вирі -шити найближчим часом. Також домо -вилися щодо підписання угоди пропартнерські зв’язки у рамках транс -кордонного співробітництва та підписалиугоду про партнерські стосунки із селом

Мікула з повіту Сату Маре, депроживає українське населення.

Інше питання, що обговорювалося,– це відновлення роботи пунктуперетину кордону у Хижі, а згодом ідобудова тут сучасного переходу, якийбуде відпо відати європейським стан -дартам.

А так хочеться, щоб від слів миперейшли до справи зближення нашихнародів!

цього року філія Союзу українцівРумунії в Сату Маре допомогла уналагодженні партнерських стосунківміж культурними закладами СатуМаре, а саме Сатумарським повітовимцентром збереження та просуваннятрадиційної культури та Виног ра -дівською районною державною адмі -ніс трацією, в тому числі із сільськимирадами сіл Хижа, Черна, Новоселиця таВелятинською сіль ською радою Хус т -сь кого району.

Також були налагоджені контакти усфері культури. Подібні заходи вкультурному житті населення цьогорегіону мають на меті піднести рівеньнаціональної свідомості, відновитизвичаї й обряди та відродити фоль -клорну спадщину. Розвиток куль -турних зв’язків виявляється у роз -ширенні обміну досвідом між твор -чими організаціями і закладамикультури України та Румунії.

Ірина-Люба ГОРВАТ,Генеральний секретар СУР

Налагодження�контактів�між�прикордонними�селамиНалагодження�контактів�між�прикордонними�селамиповіту�Сату�Маре�та�Виноградівського�району�повіту�Сату�Маре�та�Виноградівського�району�

Звітаннями на адресу Х Світо вогоКонгресу Українців вис тупилитакож ряд політич них та гро -мадських діячів. Після

закінчення офіційної частини присутніпереглян ули мистецьку прог раму. Щоп -рав да, концерту дочекалася лишеполовина присутніх. Інша час тинапокинула зал після офіціозу.

21-22 серпня Конгрес про довжувавсвої пленарні сесії на теми:“Євроінтеграція - запо рука незалежностіУкраїни та сприяння її демократизації”,“Світове українство у про суванніспільних інтере сів”, “Голо домор 1932-33рр.: правда перемагає” та праця по ко -місіях.

Так що представники СУР розпо діли -лись по комісях, де пред ставили станкуль тури, стан освіти, фінансовий таюри дичний стан, також Союз українцівРумунії.

Щодо юридичної підкомісії СКУ,членом якої є i пан Микола-МирославПетрецький, радник СУР, членипідкомісії ухвалили зміни щодо СтатутуСКУ та уповноваження до річнихзагальних зборів Світового КонгресуУкраїнців з 2014 р. ці зміни незначні, аледосить важливі.

Беручи до уваги нові вимогиканадського законодавства, яке регулюєіснування і дії таких юридичних осіб, якСКУ, а також необхідність прийнятивідповідні заходи і зміни у зв’язку з цимновим зако но давством, Х СвітовийКонгрес Українців уповноважив Річнізагальні збори Сві тового КонгресуУкраїнців з 2014 р. здійс нити дії таприйняти новий Статут, щоб прис -тосувати його до нового канадськогозаконодавства.

Так само члени комісії ухвалилипереклад статуту як на англійську мову,так і на українську мову, вповноваженняРади Директорів і кількість членів радидиректорів.

22 серпня делегати Х СКУ схвалилизміни до Статуту СКУ: висоти членськихвнесків та бюджетних зобов’язань, місцеголовного бюро СКУ, постанови тарезолюції щодо подальшої діяльностіСКУ та обрали новий склад керівнихорганів Світового Конґресу Українців:Евген Чолій - президент (Канада); Ярос -лава Хортяні - перший заступник пре -зидента (Угорщина); Орися Сушко -другий заступник пре зидента (Канада);Петро Штик - третій заступникпрезидента (Франція); Стефан Романів -

генеральний секретар (Австралія);Богдан Ватраль - фінансовий референт(США); Зенон По тічний - скар бник(Канада).

Під час Конгресу керівництво СКУпровело зустрічі з усіма керівникамиопозиції, а по його закінченні – із пре -зидентом В. Януковичем та міністромзакордонних справ Л. Кожарою.

Х СКУ закінчився подякою ЕвгеномЧолієм до мешканців Львова за їх теплийприйом, а також висловив особливуподяку голові Львівської обласноїадміністрації Віктору Шемчуку, декануНаціонального університету «Львівськаполітехніка» Юрію Бобалу та директоруМіжнародного Інституту Освіти,Культури та Зв’язків із діаспорою ІриніКлючковській.

Х Світовий Конґрес Українців умож -ливив учасникам поділитися успіхами,обмінятися думками і опрацювати планидля дальшої консолідації 20-мільйонноїдіас пори. У цілому, Х Світовий КонгресУкраїнців відбувся успішно.

Х-й СВІТОВИЙ КОНГРЕС УКРАЇНцІВ(Zakin™ennx. Po™. v n-r 17-18/ 2013 r.)

Микола-Мирослав ПЕТРЕцЬКИЙ,економічний радник СУР

ЖОВТЕНЬ�2013�р. 5

Тихо так у селі. Здається й повітрядзвенить від тиші. А вишні квітуютьрясно-прерясно, бо коли цвіте терен, товітряно й прохолодно. Дихати легко, а в

душі наче бринить мелодія, яку колись Хмільвигравав на скрипці. Серце від тієї музикивипурхує із грудей і летить-летить кудись. Ніжнимбентежжям обгортає весна, і хочеться, як отомуХмелеві, закохатися й повіятися світ за очі...

Он у Хмелів хвіртка хляпнула — дружина і синна дорогу вибігають раз по раз. Голька долонею, якдашком, одтінює очі, щоб не сліпило, і всевиглядає. Другою рукою спирається на палицю, боледве дибуляє — ноги болять, простудилася колисьна буряках. А ще зовсім молода, і сорока невиповнилося, та бач, нещастя — хвора.

...Тоді після Покрови кинуло мокрим снігом, ана ранок вдарив мороз. У полі — буряки. І людей ізміста, і машин із військової частини нагнали їхвивозити. Не годилося добру пропадати, та вже йвідрапортували про зібрані центнери. Тож Голька— попереду всіх. Коли загадали в клубі преміюотримувати, а в неї одняло ноги. Скільки потімгрошей по лікарнях порозвозила й на курортиїздила — не вилікувалася, лише попустило трохи.Ось і шкандибає з палицею. Ледве з хатньоюроботою порається, а не те щоб на городі. Із Хмеляж помічник абиякий. Тут копати, садити треба —весняний день рік годує, а він, вздрівши якусьпташку, стане, любується, а потім замуркоче собіщось під носа та й повіється з поля — грати.

Замолоду Голька гарна була, спритна. Та йХміль тоді, мабуть, кохав її, не бігав замолодицями. То з роками сказився: як той казав,сивина в голову, а біс у ребро. Спомин серця вдома,а тут ще й Голька наполягала, щоб до хазяйствабрався — чи хлівець лагодив скотині, чи ставивзагородку для курей. У нього ж руки недоходили.Візьме ту скрипку та дивиться, дивиться на неї. Атоді торкне струну пальцем — і знову дивиться.Коли вже заграє, та такої журливої. І знову загорнескрипку у шмат полотна та й піде десь.

От і сьогодні у Хмелів неспокійно: хазяїнвідбився од хати. Вже й Валерій (їхній син)прихоплює прищіпкою штани, лаштується вдорогу. Батька шукати. Гульбища у Хмеля сталидедалі частіші. Цієї зими як пішов колядувати ізкумом, аж через місяць повернувся додому.Шукали всюди, і в міліцію зверталися, та незнайшли. А він якось з’явився вранці, коли син вжепішов до школи, бо стидався Валерика:одинадцятий клас закінчував хлопець.

Хміль, не поївши, переодягнувся та й подався натракторну бригаду – там на нього чекав розібранийтрактор.

Бригадир полаяв та й дозволив працювати, бомало було охочих порпатися в мазуті... У Хмеля,

видно, знов збунтувалася кров, і він десь зник. А яквигравав же перед цим! Що то за мелодії?.. Звідкивони бралися? Де і коли він їх чув? Струни,здавалося, промовляли словами. І так без угаву, безперепочинку. Аж за околицю було чутно ту музику,яка, мабуть, тут же народжувалася у Хмелевійголові й розсотувалася закутками села, озиваючисьдесь на долині, чи в колгоспнім саду, або аж ген —під лісосмугою. Раніше, бувало, дядьки та хлопціпробували до нього підсідати з балалайками чибаянами, а воно не виходило отим оркестром, боХміль страшенно сердився, коли хоч один звук нетой. «Як ти тільки не так береш, то віриш, мені мовножем під самісіньке серце», — казав і дуже просивтого «музиканта» не заважати. А сам грав доглибокої ночі, доки ранкова прохолода нестискувала груди.

І його батько музикантом од Бога був, сліпийлише. На віспу в дитинстві перехворів. Ох, і гарнограв на скрипці біля сільбуду, а сільський оркестрйого підтримував. Коли ж заболять пальці — він ізупиниться: мовляв, курити хочеться, а хлопційому припалену цигарку: тільки грай.

Мати Хмеля — Фотина — через ту музику йвийшла за батька заміж. А він їй усе життяперетворив на суцільну мелодію. Хоч і незрячий, авсе в господарстві робив: і воду носив, і коровудоїв, і визернював кукурудзу. Та і з поля вкрасти —Фотина веде його за руку, а він, як віл, пре отічували з кукурудзою чи буряками. Й померлимайже водночас: вона в понеділок, а він — три дніпо тому.

Хміль змалку батькову музику засвоїв: нашкільних музичних олімпіадах завжди перший, а вмузичне училище оддали його, а там треба булосвій баян мати, та ще і якийсь «на замовлення». Ухлопця своїх грошей не було, а з батьків не схотівдерти, то й пішов на курси трактористів.

Голька до його музики байдужа. Їй якбихазяйство трималося. Хотіла мати й хліб, і до хліба.Працювала до чорноти в очах, а гроші, як тількизашелестять у руках, несла до райцентру накнижку. Та воно, бач, тепер держава обдерла, мовлуску. Хміль хотів купити «жигуля», бо йомувиділили за рознарядкою, але жінка не дозволилана ту іграшку тратити гроші. Мовляв, тобі вона непотрібна, а син ще хай підросте. Мопеда придбалиХмелю, щоб не натруджував ноги.

І на кохання Голька замолоду була щадливою.Ото привела сина, щоб мати помічника, то й усе. АХміль мов зірвався з цепу. Як вгледить якуськрасуню, ота його вразлива душа і бринить, і веде.Не відпускав, не звідавши солодкої спокуси. Не раз,кому перетолочував поле, підловлювали його — іпровалювали голову, й бучків отримував, проте некаявся, не шукав броду. Хоча солодко Хмелю булоне тоді, коли водив смичком, а опісля, коли

повертався додому. Сяде в садку на лавці, а мелодіявсе лунає йому.

Так просидить і до ранку. Непоказний він був —кістлявий, рудуватий. Чуба носив парубоцького,який спадав йому на очі, а він мов кінь, у спекотнийдень: тріпне головою, і стає чуб на крило.

Чи справді любили його жінки, чи тількижаліли, хтозна... Хіба ж зрозумієш ту жіночувдачу... Але чи це важливо? В повітрі тоді ще довголинуло: «Любий, любий...»

От і зайшло сонце, а Голька все виглядає. НемаєХмеля, й вона вже достеменно знає, що його теперне буде довго, але сподівається, що, може, хоч цьогоразу не забариться десь безпутний хазяїн.Хвилювалася: не дай Бог утоплять або вб’ють.

І Валерка он тягне велосипед до воріт — видно,не знайшов сьогодні батькових слідів, очі похмуровідводить убік на німе Гольчине запитання. Та дейого знайдеш?! У нього одна дорога, а в сина —десять. І не знаєш, яку вибрати, де пригрівся тойбатько. А вранці загомоніло село: Хміль ночував вОлійничихи-вчительки. А вона ж молодесенька,лише закінчила інститут, в дочки йому годиться.Хмелева музика їй припала до душі. Та чоловікповернувся невчасно – в Одесу м’ясо возивпродавати. Кажуть, розходяться вже.

Хміль не пішов і на роботу – узяв корову заналигач і повів пасти за Деренюху. А яка там паша?Травичка виткнулася тільки-тільки. Зілля жаб’ячежовтіло де-не-де.

Ніхто з домашніх його не чіпав, не смів. Знали:стече вода, а річка знов вбереться в береги.

Хміль курив цигарки – одну за одною......Уже й ранок, од вишневого цвіту наче аж

легенький димок. Хміль так і сидів на отій лавці, дезавжди виводив свої мелодії. Ледь теплий сидів, ібілий суціль – вишневий цвіт.

У лікарні, вмираючи, сказав: їхав на мотоцикліта впав. А не зізнався, на якому мотоциклі і з кимїхав. Усе було поодбивано в нього всередині.Сільчани, звичайно, здогадувались, чиїх рук теділо, але ж хіба ж судитимешся, та ще в такійсправі?

Квітує. Тихе надвечір’я. Жаби в ставку, білягорішнього млина, справляють весілля. А якщоприслухатися добре, можна музику почути, отуХмелеву.

Молода вчителька слухає музику весни в себе наподвір’ї й втирає сльози. Така жаліслива...

П.С. Дорогий, шановний пане ВіктореПолянецький! Ваш твір у перекладі румунськоюмовою буде надрукований в нашому часописірумунською мовою «Curierul ucrainean».

Сподіваюсь на подальшу співпрацю.З особливою повагою, Іван Ковач

Віктор ПОЛЯНЕцЬКИЙ

ХМІЛЬНА МУЗИКА ВЕСНИХМІЛЬНА МУЗИКА ВЕСНИ(Оповідання)

Полянецький Віктор Анатолійович народився 15 жовтня 1951р. в с. Капітанка Голованівського району Кіровоградськоїобласті. Закінчив Харківський державний інститут культури

та Харківський державний університет. Працює головним редакторомгазети «Южная магистраль» Південної залізниці.

Автор книжок: «З буднів складається життя», «На благо», «Докисерце болить», «За другим каменем», «На гостинах», «З чистої води»,«Третім часом», «Спомин серця»; у перекладі російською мовою«Калина вызрела», в перекладі білоруською – «Бацьку сустракай», вперекладі румунською мовою – «Memoria inimii».

Лауреат премій ім. П. Васильченка, ім. С. Шеврякова, ім. К.Гордієнка, ім. М. Чабанівського та Міжнародної премії фондуВоляників-Швабінських (США).

Член НСПУ з 2003 р.

Лист�до�редакції

Дорогий пане Іване Ковач!

Прошу Вас розглянути моюпропозицію про друк мого опо -відання «Хмільна музика весни»,котре румунською мовою переклаввідомий перекладач Сіміон Гочу.

Додаю твір українською ірумунською мовами.

З повагою, Віктор Полянецький

ЖОВТЕНЬ�2013�р.6

Прикінці� місяця� серпня� хор«Ронянські� голоси»� і� гурттанцюристів� «Соколи»� із� Вер�-хньої� Рівни,� що� в� Марамо�-

рощині,� брали� участь� у� фестивалі«Проетніка»�в�Сігішоарі.�Тут�як�хор,�так�іансамбль� танцю� «Соколи»,� який� виконавдва� українські� танці,� мали� великий� успіх,адже,�крім�уже�відомих�українських�пісень,проф.� Джета� Петрецька� під�готувала� зхором�кілька�нових�українських�пісень.А� в� кінці� місяця� вересня� український

мішаний� хор� «Зелена� ліщина»� селаКопашиль� Карашсеверінського� по�віту,диригент� Іван� Лібер,� � –� відсвят�кував� своїпонад�60�років�існування.�На�це�свято�булизапрошені�художні�колективи�із�повітів,�деживуть�українці.Із� Марамориша� були� запрошені� два

художні� колективи:� мішаний� хор«Ронянські�голоси»,�разом�із�Мирос�лавомПетрецьким,� головою� філії� СУР� –Марамориш� і� Елеком� Опрішаном,головою� сільської� організації� СУР,талановиті�члени�хору�і�вокальної�групи«Рущанка»�із�села�Русково�(одно�сельчанипана� І.� Лібера)� у� супроводі� сільськогоголови�СУР�Пінті�Марічека.Дорога� із� Мараморощини� до� Банату

була�довга.� Із�Рони�вирушив�тільки�хор,тому� що� ансамбль� танцю� «Соколи»складається� у� більшості� із� студентів,які� починали� вже� новий� універси�-тетський� рік.� Хоч� пані� ДжетаПетрець�ка� при�готувала� вже� ансамбльтанцю�учнів�«Соколята»,�та�дорога�булазадовга� для� них...�Ми� вирушили� із� Рівної� уп'ятницю� рано,� підхопили� із� Русковавокальну� групу,� а� доїхали� до� Карансебешаувечері.� Там� на� нас� чекав� делегат� СУР� ізміста,� який� усіх� провів� до� готелю,� де� мивідпочивали� дві� ночі.� Тут� ми� зустрілися� зпаном� Степаном� Бучутою,� головою� СУР,та�його�еко�номічним�радником�Миколою�М.Петрецьким� (теж�членом� хору),� які� бралиактивну�участь�у�цій�події.На� другий� день,� у� суботу,�ми�поїхали� до

Копашиля,�де�нас�прийняли�І.�Лібер�разом�ізхором�«Зелена�ліщина»�з�хлібом-сіллю.

Свято� 60� років� від� заснування� хору«Зелена� ліщина»� відкрив� Іван� Лібер,керівник� цього� хору� від� заснування� і� до�-тепер,� композитор� і� автор� збірниківукраїнських� пісень,� голова� Караш�северінсь�-кої�філії�СУР.У�своїм�слові�Іван�Лібер�привітав�гостей,

присутню� публіку,� представив� історіюмішаного� хору� «Зелена� ліщина»,� подякувавза� допомогу,� надану� СУР,� згадав� значнихлюдей� села� � Копашиль,� –� відомогихписьменників,� уродженців� села,� ІванаКовача,�Юрія�Павліша,�Василя�Баршая�таінших.� Потім� надав� слово� голові� СУРСтепану� Бучуті,� а� також� українськомудепутатові� Іванові�Марочку.� У� своїм� словіпані�Анна�Берегій�привітала�Івана�Лібера�зайого� культурну� діяльність� протягомдесятків� років� і� прочитала� свої� вірші,

присвячені�хорові�«Зелена�ліщина».Послідувала�артистична�програма,�скла�-

дена� із� виступів� хорів,� оркестрів,� тан�-цювальних�і�вокальних�груп,�яка�три�вала�досамого�вечора.Почав�свою�програму�ювілейний�хор�«Зе�-

лена� ліщина»� під� проводом� Івана�Лібера,� апотім,� прийнятий� оплесками,� –� мішанийхор� «Ронянські� голоси»� виконав� ряд� укра�-їнських�пісень�на�4� голоси�під�майс�тернимпроводом�проф.�Дж.�Петрець�кої.�Почав�хорсвій� виступ� піснею� «Реве� та� стогне...»� наслова� Т.� Шевченка,� прийнятий� як� другий

український� гімн,� який� був� вислуханий� наногах� усією� публікою� (хвала� і� слава� їм!).Між� піснями,� виконаними� хором,� була� іобробка�І.�Лібера�«Ой�зацвіла�ліщинонька»,а�також�пісня�«Марамориш,�рідний�краю»–� музика� І.� Лібера� на� слова� Ю.� Павліша(присутнього� на� святі),� які� викликалихвилювання� марамороського� компо�зито�ра,який�живе� у�Банаті,� і� ба�натського� поета,який�живе�у�Мара�мориші.Після� виконання� пісні� «Сюїта� Мараму�-

решане»� обробки� М.� Митри�нюка� (дири�-гента,� компози�тора� і� викладача� багатьохукраїнських�учителів,�між�якими�і�І.�Лібер)проф.� Мирослав� Петрецький� подарувавГрамоту� і� букет� квітів� хорові� «Зе�леналіщина»� та� його� керівникові,� а� хор«Ронянські� голоси»� заспівав� їм� поздо�ров�-лення�«Многая�літа»�на�4�голоси.

Вокальна� група� «Рущанка»� ізРускова� (односельчани� І.� Лібера)� упрекрасних� локальних� костюмахвиконали� низку� місцевих� народнихпісень�під�проводом�проф.�МихаєлиМиколайчук.�Їх�супроводжував�сіль�-сь�кий� тараф� (оркестр).� У� своїмслові� Пінтя� Марічек� і� М.Миколайчук� поздоровили� пана� І.Лібера�за�його�діяльність�і�виявиливелику� радість,� що� їх� односель�-чанин�став�відомим�артис�тичнимдіячем.� Було� багато�таких� хвилю�-ючих�моментів.Почалася� програма� ювілейного

хору,� яку� завершили�об'єднані� хорипід� проводом� Івана� Лібера.� Ця

культурна�діяльність�закінчилася�спільноювечерею� у� м.� Карансебеші,� де� молодь� іповесе�лилася.На�третій�день,�у�неділю,�хор�«Ронянські

голоси»� і� вокальна� група� «Рущанка»� виру�-шили� в� дорогу� до� Марамориша� із� задо�во�-ленням� того,� що� відсвяткували� 60-річчявидат�ного� хору� і� його� керівника.� Бажаємоїм� і� надалі� ще� багато� років� культурноїпраці!

Текст і фотоІляни ДАН

Особлива�подія�в�с.�Копашиль�Карашсеверінського�повіту

60-РІЧНИЙ�ХОР�«РОНЯНСЬКІ�ГОЛОСИ»�–�НА�60-річчю�КОПАШИЛЬСЬКОЇ�«ЗЕЛЕНОЇ�ЛІЩИНИ»

«Ронянські�голоси»�наші...�

Дорогі українці, дорогі матері-українки! Cьогодні єчимало родин українського походження, якіпотребують матеріальної допомоги, людей, яким

просто необхідна наша допомога! У багатьох селах Румунії, де проживають українці, є багато

літніх людей, багатодітних сімей, дітей, які не можутьвідвідувати школу через значні фінансові труднощі своїхбатьків. Тож нашим завданням є усвідомлення цих проблем інадання допомоги тим родинам, які виховують дітей. Їмнеодмінно треба допомогти, бо даруючи, ми отримуємо увідповідь ще більше - радість, щастя, любов і Божу благодать!

Ми дуже сподіваємося, що знайдуться однодумці, які будутьготовими допомагати їм разом з нами! Не можна бутибайдужими, адже ніхто не знає, що на нас чекає завтра! Якписали мудрі люди, «В єдності - сила...». Думаю, що є багато

людей, які готові пожертвувати отих 10-20 леїв на такублагодійну справу!

Давайте, спробуємо разом!!!Ми, українці, маємо сприяти захисту материнства та

дитинства, надавати допомогу багатодітним імалозабезпеченим сім’ям, залучати благодійні внескиукраїнських та іноземних юридичних і фізичних осіб. Миповинні мобілізувати фінансове співро бітництво зблагодійними та іншими організаціями, фізичними особами вРумунії, проводити благодійні акції. Адже, незалежно віднаших можливостей, ми взмозі змінити життя багатьохзнедолених з-між нас!

Ірина-Люба ГOРВАТГенеральний секретар СУР

ДАРУЮЧИ,�МИ�ОТРИМУЄМО�У�ВІДПОВІДЬ�ЩЕ�БІЛЬШЕ!ДАРУЮЧИ,�МИ�ОТРИМУЄМО�У�ВІДПОВІДЬ�ЩЕ�БІЛЬШЕ!

ЖОВТЕНЬ�2013�р. 7

Зазвичай,жод н і йлюдиніне дано

знати, що і якговоритимуть про

неї після смерті, як її згадуватимутьнаступники. А йому це вдалося. Одного днявін прочитав у газеті… некролог з приводуйого смерті. Це сталося через журна -лістську помилку (насправді, помер йогостарший брат), а автор некрологу,нерозібравшись, оголосив про його смерть.Прочитавши, він був надто розчарований нестільки тим, що його завчасно поховали, яктим, яка слава чекала його після смерті. Внекролозі було сказано: «Помер динамітнийкороль, людина, яка не тільки створиласмертоносну речовину, але й на торгівлінею заробила купу грошей». Його ніяк нетішила перспектива залишитися в історіїлюдства негідником світового масштабу, йтоді, розуміючи, що минуле змінити неможна, він вирішив спробувати змінитимайбутнє. І йому це вдалося.

Сьогодні рідко згадують АльфредаНобеля як винахідника динаміту табагатьох інших вибухових речовин, як«мільйонера, який заробив своє майно накрові» (так його охрестили тогочаснігазети), але, навряд, чи можна знайти нинілюдину, яка не чула б про Нобелівськупремію?!

Альфред Бернхард Нобель народився 21жовтня 1833 р. в Стокгольмі. Після пожежі,в якій згорів родинний будинок, головасімейства Емануїл Нобель вирішив пере -їхати в Петербург. Здійснивши свій задум в1843 р., там же побудува завод, якийвипускав шпали, зброю, міни і паровідвигуни. Справа виявилася дуже прибут -ковою, і так Емануїл Нобель зумівздійснити свою мрію – дати своїм дітямпрекрасну освіту. Альфред любив фізику іхімію, володів п’ятьма мовами, захо-плювався літературою і певний час навітьсам писав вірші та п’єси. Далі економічнакриза примусила родину Нобелів повер -нутися у Швецію. Поселившись в родовомупомісті біля Стокгольму, Альфред долу -чився до роботи батька над дослі дженнямивибухових речовин. Особливо його цікавивсильний, але надзвичайно небезпечний увикористанні нітрогліцерин, який вибухаввід найменшого поштовху. Альфредвинайшов практичний детонатор, якийдозволяв попередити неконтрольоване ви -бухання. Але, незважаючи на всі мірибезпеки, експеримент закінчився трагічно.3 вересня 1864 року вибух 100 кілограмівнітрогліцерину, які зберігалися на фабриціНобелів, в одну мить перетворив її на руїни.Під час цієї трагедії загинув брат АльфредаЕміль. Однак це не зупинило Альфреда, вінпродовжив експерименти і через якийсь часуже запатентував вибухівку під назвоюдинаміт, який одразу здобув широкевикористання при прокладанні тунелів,шахт, каналів, розчищенні річкових русел.Бізнес Нобеля почав стрімко набиратиоборотів, його підприємства переросли у

світову мережу корпорацій і синдикатів.Видавці довго переконували Альфреда

Нобеля написати автобіографію, але вінвважав таку затію пустою і непотрібною.«Це справа знаменитих злочинців і акторів,– говорив він. – А в мене не вистачає часуна роботу. Зрештою, можете друкувати…Ось моя біографія: Нобель – бідненапівживе створіння. Позитивні якості:слідкує за чистотою нігтів, стараєтьсянікому не спричиняти труднощів. Недоліки:відсутність сім’ї, велике терпіння, маєслабке здоров’я, але добрий апетит.Набільший гріх – не любить багатство. Хібацього не достатньо для смертного?». Ідійсно, доля дала багато Альфреду Нобелю,але і відняла: будучи привабливимчоловіком, він так і не знайшов свого

кохання, будучи мільйонером, він так і непривикав до розкошів, жив навіть дужеаскетично.

Незважаючи на рід діяльності, як недивно, Нобель був переконаним паци -фістом. Він підтримував зв’язки з ви -датними громадськими діячами кінця ХІХст., займався підготовкою Конґресу назахист миру. Але його пацифістська точказору була досить своєрідною: «Моївідкриття посприяють припиненню війн

скоріше, ніж конґреси. Коли ворогуючісторони зрозуміють, що можуть в однумить знищити одна одну, то людивідмовляться від всіх жахіть і війн», – писаввін. Тому не дивно, що, прочитавшизгаданий некролог про свою смерть,Альфред Нобель був приголомшений, і

вважається, що саме ця журналістськапомилка підштовхнула його до спроби«вибілити» своє ім’я. Так, в 1895 році, черезсім років після своєї «газетної смерті» і за

рік до справжньої (10 грудня 1896 р.),будучи важко хворим, він підписав заповіт,згідно з яким майже все його майно(близько 100 мільйонів доларів) відходилофонду, який щорічно повинен прису -джувати 5 премій вченим, які зробилифундаментальні відкриття в галузі фізики,хімії та медицини, видатним миротворцям іписьменникам.

Після виконання всіх формальностей,заповіт Нобеля був втілений в життя: 29червня 1900 р. статут фонду бувзатверджений Шведським парламентом, а в1901 були присуджені перші Нобелівськіпремії. В 1968 р. Шведський національнийбанк прийняв рішення про заснуванняпам’ятної премії Альфреда Нобеля в галузіекономічних наук, а право її присуджуватинадали Шведській Академії Наук наумовах, передбачених статутом Нобелівсь -кого фонду.

PS: Відомо, що спочатку Нобель вніс іматематику в список наук, за які при -суджується премія, але пізніше замінив їїмиротворчою. Причина залишиласяневідомою, тому цей його вчинок «обріс»всякими легендами. Найпопулярнішою є та,що Нобель недолюблював відомогошведського математика Миттаг-Леф -флера, який, буцімто, залицявся до йогонареченої, за іншими версіями, за те, щотой надто настирливо випрошувавпожертвування на Стокгольмськийуніверситет. Безперечним є той факт, щоМиттаг-Леффлер, будучи найвидатнішимматематиком Швеції того часу, був биголовним претендентом на цю премію. Заіншою легендою, у Нобеля була кохана АннаДезрі, яка пізніше закохалася у ФранцаЛемаржа і вийшла за нього заміж, амолодий Лемарж збирався стати ма -тематиком. За словами директоравиконавчого комітету Нобелівськогофонду: «В архівах про це немає ні слова.Скоріш за все, математика просто невходила у сферу зацікавлень Нобеля. Вінзаповів гроші на премії в близьких йомугалузях». Тож виглядає на те, що всі історіїпро негідних математиків і викраденихнаречених – не більше, ніж вигадки.

Фото 1 – Молодий Альфред Нобель; 2 –Могила Альфреда Нобеля в Стокгольмі; 3 –Марка до 100-річчя Нобелевого заповіту; 4– Оголошення в газеті про динаміт Нобеля.

До�180-річчя�з�дня�народження�Альфреда�Нобеля�(21.10.1833�-�10.12.1896)

Помилка, яка змінила майбутнє

Ірина МОЙСЕЙ

1

3

2

4

ЖОВТЕНЬ�2013�р.8

Отримання статусу закордонного українцяПорядок оформлення і видачіпосвідчення закордонного

українця

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИПОСТАНОВА

від 17 листопада 2004 р. N 1531 КиївПро затвердження Порядку оформлення і

видачі посвідчення закордонного українця «Іззмінами, внесеними згідно з Поста новою КМN 502 (502-2006-п) від 12.04.2006»

Відповідно до статей 4 і 5 Закону України«Про правовий статус закордонних українців»(1582-15) Кабінет Міністрів України поста -новляє:

1. Затвердити такі, що додаються:Порядок оформлення і видачі посвід чення

закордонного українця; зразок та описпосвідчення закордонного українця.

2. Міністерству закордонних справзабезпечити виготовлення бланків посвід -чення закордонного українця за рахуноккоштів, передбачених йому в державномубюджеті, а також ведення їх обліку «Пункт 2 вредакції Постанови КМ N 502 (502-2006-п) від12.04.2006»

Прем’єр-міністр України В.ЯНУКОВИЧІнд. 28

ЗАТВЕРДЖЕНОпостановою Кабінету Міністрів України

від 17 листопада 2004 р. N 1531

ПОРЯДОК оформлення івидачі посвідчення закордон -ного українця

1. Посвідчення закордон -ного українця (далі – посвід -чення) – документ, який ви -дається іноземцю чи особі безгромадянства у разі прийняттяНаціональною комісією зпитань закордонних українців(далі – Національна комісія)рі шення про надання їм ста -тусу закордонного українця.

2. Бланки посвідчення ви -го тов ляються на замовленняМЗС з використанням спе -ціаль ного захисту і належатьдо категорії документів суво -рого обліку. «Абзац першийпункту 2 із змінами,внесеними згідно з Постановою КМ N 502(502-2006-п) від 12.04.2006»

Порядок заповнення посвідченнявизначається Національною комісією.

Посвідчення видається на 10 років зподальшою його перереєстрацією в установ -леному порядку за наявності умов, згідно зякими особі було надано статус закордонногоукраїнця.

3. Особа, яка виявила бажання набутистатусу закордонного українця, подає

письмову заяву МЗС, за кордоном – дипло -матичній установі України за формою згідно здодатком.

До заяви про надання статусу закордонногоукраїнця додаються:

– паспортний документ або документ, щойого замінює;

– копії документів, які засвідчуютьукраїнське етнічне походження або похо -дження з України (свідоцтво або іншідокументи про народження особи або її

родичів, документи, що підтверджують фактпроживання особи на території України, та уразі потреби інші документи);

– у разі відсутності зазначених документівписьмові свідчення громадян України абозакордонних українців (не менше ніж трьохосіб), які підтверджують українське етнічнепоходження або походження з Українизаявника;

– дві кольорові фотокартки розміром 30 х40 міліметрів;

– квитанція про оплату заявником послуг,пов’язаних з оформленням і видачеюпосвідчення.

До документів може додаватися харак -теристика-клопотання громадської організаціїзакордонних українців, членом якої є заявник.

4. Заява про надання статусу закордонногоукраїнця та інші документи, поданідипломатичній установі України за кордоном,не пізніше ніж через два місяці з дня їхотримання надсилаються дипломатичноюпоштою до Національної комісії.

Національна комісія розглядає заявупротягом 90 днів з дати її отримання таприймає відповідне рішення.

У разі прийняття рішення про наданнязаявнику статусу закордонного українцяНаціональна комісія оформлює посвідчення завстановленим зразком, яке разом з копієюрішення вручається закордонному українцюпредставником Національної комісії абонадсилається до дипломатичної установиУкраїни в країні його проживання.

Забороняється вносити до посвідченнявідомості, не передбачені Законом України«Про правовий статус закордонних українців«та цим Порядком.

У разі відмови у наданні статусузакордонного українця заявнику видається абонадсилається дипломатичній установі Україниза кордоном копія відповідного рішенняНаціональної комісії.

5. За оформлення посвідчення справля -ється плата у валюті країни перебуваннязаявника у розмірі, еквівалентному 10доларам США. Зазначені кошти спря -

мовуються на спеціаль -ний рахунок Державногоказначейства України ізараховуються до спеці -ального фонду держав -ного бюджету. Посвід -чення видається Націо -нальною комісією абодипломатичною уста но -вою України в країніпроживання закор дон -ного українця.

6. У разі припиненнядії статусу закордонногоукраїнця посвідченняану люється.

7. У разі зміни пріз -вища, імені чи імен, гро -мадянства, місця постій -ного проживання закор -донному українцю вида -

ється нове посвідчення.Для отримання нового посвідчення особа

подає:заяву довільної форми;дві фотокартки розміром 30 х 40

міліметрів;копію рішення Національної комісії про

надання статусу закордонного українця;посвідчення, яке підлягає обміну;

Тріумфальна�Арка�в�Бухаресті

Бухарест:�Національний�театр�і�готель�«Інтерконтінентал»

(Продовження на 9 стор.)

ЖОВТЕНЬ�2013�р. 9

копії документів, які є підставою длявидачі нового посвідчення.

Про видачу нового посвідчення Наці -ональна комісія приймає відповідне рішення.

8. У разі втрати посвідчення особа, якійнадано статус закордонного українця, зо -бов’язана протягом місяця повідомити про цеНаціональну комісію або дипломатичнуустанову України у країні її проживання.

Дублікат посвідчення видається на підставірішення Національної комісії.

Для оформлення дубліката посвідченняособа подає документи, зазначені в пункті 3цього Порядку.

За оформлення дубліката посвідченнясправляється плата відповідно до пункту 5цього Порядку.

Перелік документів для оформленнястатусу закордонного українця

Відповідно до Закону України від04.03.2004р. № 1582-IV «Про правовий статусзакордонного українця», етнічні українці таособи, які народилися чи проживали вУкраїні, які в даний час є громадянами іншихдержав чи особами без громадянства, маютьправо отримати правовий статус закор -донного українця та відповідне посвідчення.

Для отримання статусу закордонногоукраїнця треба надіслати поштою чи податидо закордонної дипломатичної установиУкраїни в країні постійного проживання абобезпосередньо до Міністерствазакордонних справ України(площа Михайлівська 1, 01018Київ) такі документи:

1. Заяву про бажання отри -мати статус закордонного укра -їнця, у якій, окрім запитуваноїінформації, бажано зазначитиадресу та телефон.

2. Копію (закордонного) пас -порта громадянина відпо відноїкраїни або посвідчення особибез громадянства.

УВАГА! Написання пріз -вища та імені у посвідченнівідповідатиме їх написанню узазначеному документі у відпо -відності з правилами міжна -родної транслітерації.

3. Копію свідоцтва про наро -дження або іншого документа, що доводив биВаше етнічне українське походження читериторіальне походження з України (атестатпро закінчення школи в Україні, трудовакнижка, свідчення місцевого українськогооб’єднання, церкви тощо).

4. Дві кольорові фотокартки розміром 3 х 4см.

5. Оригінал квитанції про сплату коштів уобсязі, еквівалентному 10 доларам США.

За оформлення посвідчення справляєтьсяплата у валюті країни перебування заявника урозмірі, еквівалентному 10 доларам США.

Реквізити для сплати коштів З-ЗАКОРДОНУ

Валюта - USDBENEFICIARY - State Treasury of Ukraine,

Kyiv, UkraineACCOUNT (IBAN) № - 2513101284489ACCOUNT WITH INSTITUTION (BENE-

FICIARYBANK) - Joint-Stоck company Stateexport Import Bank of Ukraine, 127 Gorkogo

Str., Kyiv, UkraineSWIFT - EXBSUAUXРеквізити для сплати коштів В УКРАЇНІ:а) Сума: еквівалент 10 дол. СШАб) Призначення платежу: За оформлення

посвідчення закордонного українцяв) Отримувач: Державна казначейська

служба Україниг) Банк отримувача: Державнеа казна -

чейська служба України, м. Київд) Код отримувача: ЄДРПОУ 37567646е) Код банку отримувача МФО: 820172є) Рахунок: 31113027700001ж) Код бюджетної класифікації: 22012400з) Символ звітності банку: 027

Про Національну комісію з питаньзакордонних українців

Про діяльність Національної комісії зпитань закордонних українців при КабінетіМіністрів України

Національна комісія з питань закордоннихукраїнців при Кабінеті Міністрів України(далі Комісія) утворена відповідно до статті 2Закону України «Про правовий статусзакордонних українців» та на виконанняпостанови Кабінету Міністрів України від10.08.2004 р. № 1024. На даний час проведено19 засідань Комісії (XIХ засідання відбулось14.06.2012 р.)

Склад Комісії формується за посадовимпринципом, її очолює Перший заступникМіністра закордонних справ України (діючийголова – Р.М.Демченко). До складу Комісії,окрім представників МЗС України, входятьпредставники Адміністрації ПрезидентаУкраїни, Міністерства освіти і науки, молодіта спорту України, Міністерства фінансівУкраїни, Міністерства культури України,Міністерства внутрішніх справ України,Державної прикордонної служби України,Української всесвітньої координаційної ради,Товариства «Україна-світ», а також народнідепутати України (за згодою).

Засідання Комісії проводяться, як правило,один раз на квартал, у приміщенні МЗС

України. Згідно з прий -нятими Комісією рішен -нями статус закор донногоукраїнця надано 6115особам з 53 країн світу.

Клопотання про отри -мання статусу закордонногоукраїнця надходять на роз -гляд Національної Комісіїчерез посольства і кон -сульські установи Україниза кордоном або безпо -середньо до МЗС та йогопредставництв в Україні.

Порядок денний засі -дання Комісії передбачаєрозгляд звернень закор дон -них українців щодо набуттястатусу закор донного укра -

їнця і ухвалення відпо від них рішень.

За результатами прий нятого Комісією

рішення, закордонним українцям ви да ється

посвідчення вста новленого зразка, за офор -

млення якого встановлено плату у розмірі,

еквівалентному 10 доларам США (порядок

стягнення та розмір плати затверджено

постановою Кабінету Міністрів України від

17 листопада 2004 р. № 1531).

Отримання статусу закордонного українця

Київ:�Площа�Незалежності

Золотоверхий�Київ

(Закінчення. Поч. на 8 стор.)

ЖОВТЕНЬ�2013�р.10

«Місцевий розвиток тапередумови відкриттяпункту пропуску та

будівництва автодороги через румунський-український державний кордон в межахнаселених пунктів Шибене (с.Зелене)Верховинського району Івано-Франківськоїобласті та Поеніле де суб Мунте повітуМарамуреш Румунія». Це і є проект.

24 вересня 2013 на Верховині Івано-Франківської області відбулося засіданнянаглядової Ради названого вище проекту.

Комітет із стратегічного плануваннясталого розвитку прикордонних територійкоординує в рамках проекту процес стра -

тегічного планування сталого розвитку тадіяльність з просування економічногопотенціалу та залучення інвестицій.

На засіданні, окрім представниківВерховинського району Івано-Франківськоїобласті та представників Рущанськоїдолини повіту Марамуреш, брали участь іпредставники Союзу українців Румунії(СуР): Стапан Бучута – голова СуР та

М и ко л а - М и р о с л а вПет рецький – еконо -міч ний радник СуР, атакож експерти, предс -тав ни ки з бізнесу,громадські лідери.

На засіданні булипре зентовані короткіпро моційні профіліВер хо винського ра -йону та Рущанської до -ли ни, база данихмісцевих виробників танадавачів послуг таінвестеційних про -ектів. Також було пре -зен товано мапу інвес -тора для Івано-Фран -ківської області та по -віту Марамуреш. В

межах стратегічного планування учасникизасідання заслухали результати СВОТаналізу та обране формулювання баченнярозвитку, визначили критичні напрямки,стратегічні та оперативні цілі.

В подальшому проекти стратегічного

плану планується винести на громадськіслухання у двох цільових регіонах проекту.

П’яте (останнє) засідання комітетупланується на листопад місяць цього року.

В процесі стратегічного плануваннягромади двох прикордонних регіоніввиробили спільне бачення та плани дійзадля майбутнього сталого розвиткувласних територій.

Після затвердження спільного Стра -тегічного плану сталого розвитку пла -нується створення спільного комітету зуправління впровадженням стратегії, якивкоординуватиме діяльність з реалізаційстратегій, відстежуватиме відповідні змінидо документу після завершення проекту.

Коротку версію стратегічного планупланується опублікувати окремою бро -шурою українською, румунською таанглійською мовами. Брошуру викорис -товуватимуть в громадах для широкогооприлюднення та презентації партнерам,інвесторам, іншим цільовим організаціямта зацікавлевим сторонам.

На сьогодні у базі данних розміщеноінформацію про 44 постачальників товарівта послуг з Верховинського району Івано-Франківської області України та 102постачальників товарів та послуг зРущанської долини Румунії.

Засідання наглядової Ради Проекту

Коли спостерігаємо навко лишнійсвіт, то зможемо побачити одне,а насправді, воно може бутизовсім іншим.

Якщо поглибитись в давнину нашогоіснування, то не важко запримітити глибокупропасть між давнім і сьогоднішнім світом,між поведінкою наших предків і поведінкоюсучасних (модерних) людей.

На початку нашого існування людисприймали світ як поле бою. Наші прадідивірили, що гріх, чорти і пекло – це дійснаневидима сила, яка становить певну сторонужиття, інша (друга) сторона – це Бог,Справедливість і Рай. По їхній природі цідві сили не могли примиритися; велисятяжкі бої, а воїнами виявилися земні люди.Наші предки були удостовірені, що кожналюдина повинна була вибрати один із цихдвох таборів і йти на поле бою. Посередньоїпуті не було. Життя, або смерть, рай, абопекло. Якщо людина вибирала Божусторону, то це означало війна зпротилежною стороною, з ворогом Бога.Битва тривала стільки, скільки тривалоземне життя. Люди очікували закінченнябитви, щоб відпочити в раї, місці,приготовленім Богом для тих, щосправедливо воювали, бо з любові до Нього

готові були віддати своє життя. Ці людиспівали тужні пісні про те місце і про свогоВолодаря Ісуса Христа, очікували той день,коли вони складуть зброю і зустрінуть своїхрідних у тому чудовому краї. Війна буладовга, чимало було ранених, вбитих, абопопавших у полон. Терпіли від ворогастрашні кари, їх мучили, палили живими,лупили живими, відтинали язики, щоб нехвалилися своїм Царем, пускали на нихлевів. Та ніхто не втікав з поля бою, невідрікався свого Царя, ніколи не забував, щосвіт – це поле бою, а життя – це боротьба,яка закінчувалася разом із життям.

Людство знаходиться і сьогодні між цимидвома силами: Диявол зі своїми силами хочезнищити людей, але Бог цього не дозволяє!Ісус Христос, син Бога Живого, стоїть міждияволом і людьми та своєю Євангелієюкличе всіх людей перейти на Його сторону,щоб не загинути.

Це можна зробити тільки вірою,покоряючись Слову Божому. Його Слово,Біблія, доступне всім. Хто читає і робитьтак, як там написано, переходить на сторонуБога. Так думали наші предки і таку наукудає нам Біблія.

Сьогодні зовсім інакше виглядаютьсправи. Світ той самий – точка зору

змінилася. Люди не сприймають уже світ,що вони тут вічні, або що після смерті вженічого немає. Помилково! Через смертьлюдина переходить в інше життя. Нашевдома – не тут, як думає більшість людей,котрі говорять, що не треба боротися, що митут господарі і все наше. Ми не можемонікуди звідси відійти, бо нам тут добре:їжте, пийте, гуляйте, і було б чудово, якщовсі люди жили б максимально, до розваг, донайвищого ступеня. Це характеризуєсучасну (модерну) людину. Багато з нихголосно про це кричать, інші мовчки собітак і живуть...

Ця нова думка про світ дуже впливає нахристиян. Жити, як тобі захочеться, дужеприваблива думка. І багато християнрушили цією дорогою. Вони говорять, що їмБог не забороняє розважатися. Вони кажуть,що вірять у Бога, а роблять те, що їм кажедиявол. Тож чиї вони насправді? Когослухаєш, тому і слуга. Становище такесерйозне, що кожна людина повиннапрослідувати своє життя у світлі БожогоСлова. Щоб побачити, де і якою вона є.

Можливо, потрібно буде залишити многіділа, з котрими ви звикли, думаєте, що вонивам нічим не шкодять, а насправді, вони васвіддалили від Бога. Таких диявол обманув.Схаменімся і обернімся до Бога, бо що знами буде, як повернеться СправжнійГосподар цього світу?!

Таня ДРОЗД, викладач української мови у селі

Русково, Мараморощина

ЯК КРАЩЕ?

(Продовження на 11 стор.)

Микола-Мирослав ПЕТРЕцЬКИЙЕкономічний Радник СуР

ЖОВТЕНЬ�2013�р. 11

Будь-хто з нас (а головно той, хто вва -жає себе за праведного християнина)на протязі свого земного життя думаєпро спасеніє своєї безсмертної душі,

там більш – про вічне життя. Хоч нашаправославна церква – через засланців своїхБожих, єпископів та священство на підставіСвятого Письма – навчає проповідувати всімлюдям істинну та правдиву науку, на жаль, деяківідступники від єдиної святої соборної церквишукають сіяти іншу науку, яка не приноситьнікому жодної користі, ані жодного добра.

Після цього вступного слова маю на метівияснити дещицю Царства небесного...

було поставлене і таке питання: «Чи хочешжити вічно в царстві на землі?», тому що лише144000 вибрано і лише для них приготовленецарство небесне...

В Посланнях Святих Апостолів записано:Ісус Христос хоче, щоб «всі люди спаслися іприйшли до познанія правди», не лише 144000людей. На жаль, такого не існує, тому що самІсус Христос сказав: «Царство Моє не є із цьогосвіту», значить, що всім тим, які сповнювализаповіді, слово Боже, всім тим є забезпеченецарство небесне, красота, яку ніхто з людей, щоживуть на землі, ще не мали можливостіпобачити своїми власними очима.

Обдумуючи з допомогою Божою словаСвятого Письма, лишаюся назавжди, якєвангельський довжник, щоб приносити моїщиру подяку Господу Богу, тому що я маламожливість з науки нашої православної церкви,головно з церковних книг, знайти велику новину,а саме те, що Святий Апостол Павло, будучиобраний Богом, став правилом віри і образомсмиренності з-між усіх святих апостолів. Лише

він був піднятий духом аж до третього неба і такпіти побачити всю красоту царства небесного.

Якраз тому, що Св.Ап. Павло мав можливістьце все побачити лише своїм духом, а не своїмивласними (тілесними) очима, то про це він ніколинікому не хвалився, але не мав терпіння, щоб невиявити цю велику радість населенню з Корінту,а також і нам: «Возвіщаю вам, що око не бачило,вухо не чуло ні на думку чоловікови не приймало,яку красоту напарував Господь Бог всім тим,

котрі люблять Його» (1Кор 2,3)). А також, щобнікому не хвалитися, як був піднятий у третєнебо, як був присутній духом у раї, це все вінописав такими словами: «Не корисно хвалитисямені, бо я прийду до видіння і одкровеньГосподніх, знаю чоловіка у Христі, якийчотирнадцять років тому (чи в тілі – не знаю, чибез тіла – не знаю, Бог віддає, узятий був дотретього неба. І знаю про такого чоловіка (незнаю, в тілі, чи без тіла, Бог відає), що він бувузятий в рай і чув невимовні слова, які людині неможна переказати» (2 Кор.12,1,5).

Існує дуже багато Біблійних доказів про те,що хто заслужить, буде мати вічне життя, ні наземлі, а у царстві небеснім, а саме на небесах, девсе напарував Господь Бог. Ніяким способомвічне життя не буде відбуватися на землі, а дляцієї ідеї приношу слідуюче двя пояснення: а)Якщо царство слідує, щоб було на землі, на жаль,знайде, одне місце на цілій земній кулі, щоб такеіснувало вже напароване Господом Богом. Навітьякщо Св. Ап. Петро в своїх посланнях уточнює,що настане нове небо і нова земля, не маємоправа зрозуміти це все матеріальним способом,тому що Господь Бог не знищить все те, щосотворив, бо все було в добрі, щоправда,потрібно признати, що буде знищене на землівсе, що не приносить жодної користі вмайбутньому вічному житті. Якщо в Бібліїзаписано, що Царство небесне напароване, немаємо права говорити або вірувати, що воно будена землі.

Маючи на увазі, що я християнка пра -вославна і мала можливість правильно зрозумітив нашій церкві на підставі Святого Письма нелише про царство небесне, а також й іншівідкриття Божі, благаю всіх людей жити таісповідувати правильну віру, тому що ГосподьБог «хоче, щоб всі люди спаслися і прийшли допознанія правди».

Як висновок на все це, обов'язково потрібнонагадати про те, що Ісус Христос переконливоговорить до нас:

«Радуйтеся і веселітеся, бо платня вашавелика на небесіх» (Матей 5.48).

Симона ЛЕВА,викладач релігії

у с. Верхня Рівна

Душевна пожива

СЛОВО�ПРО�ЦАРСТВО�НЕБЕСНЕ:�«РАДУЙТЕСЯ�СЛОВО�ПРО�ЦАРСТВО�НЕБЕСНЕ:�«РАДУЙТЕСЯ�І�ВЕСЕЛІТЕСЯ,�БО�ПЛАТНЯ�ВАША�ВЕЛИКА�І�ВЕСЕЛІТЕСЯ,�БО�ПЛАТНЯ�ВАША�ВЕЛИКА�

НА�НЕБЕСІХ»�(Матей�5.48)НА�НЕБЕСІХ»�(Матей�5.48)

До бази даних інвестиційнихпроектів було внесено 5 інвес -тиційних пропозицій підприємствта органів влади Верховинського

району а з румунської сторони не було поданожодної інвестиційної пропозиції.

На основі польових робіт проведенокамеральну обробку матеріалів, складеноплани місцевості на ділянці автодороги від 0до 26 км в масштабі 1:1000. На даний часоформляється технічний звіт про проведенняінженерно-геодезичних робіт та завершуєтьсяскладання плану на ділянці від 26 до 40 км.

В рамках проектування пункту пропускупроектантом визначено категорію склад ностіоб’єкта будівництва та виконаний кош -торисний розрахунок вартості будів ництва.На даний час завершуться топо геодезичнівишукування та ескізне проектування.

Щодо лобістської кампанії для відкриттяміжнародного пункту пропуску на Україно-Румунському кордоні, вона включає комплексзаходів, спрямованих на донесення важ -

ливості цих тем до центральних органіввлади, компетентних приймати рішення з цихпитань. У звітному періоді відповіднадіальність охоплювала офіційне листування з

органами влади, проведення круглого столу,підготовку відповідних обгрунтувань тапередбачала публічні методи впливу,спрямовані на створення партнерства міжорганами влади та громадськими інститу -

ціями, як під грунтя для транс кор дон нихінфрас трук турних змін.

З резульутатів листування з центральнимиорганами влади вбачається, що ідея відкриттяпункту пропуску та будівництва автодорогипідтримується центральними органами владияк завдання на відділену перспективу.

Ключовим питанням залишається отри -мання офіційної згоди Уряду Румунії навідкриття пункту пропуску та укладенняміжнародного договору про його відкриття.

У вересні 2013 Івано-Франківською ОДАнаправлено лист Президенту України зпроханням дати доручення щодо вжиттясистемних заходів, спрямованих на отри -мання офіційної згоди Уряду Румунії навідкриття пункту пропуску та укладеннявідповідного міжнародного договору. Післянаправлення вказаного листа за ОДА запитомУкраєвраінфрапроекту підготувала пропозиціїщодо включення будівництва пункту про -пуску та автодороги до Державної цільовоїсоціальної програми розвитку в Україніспортивної та туристичної інфраструктури у2011-2022 роках, і це дає підстави вважати,що зазначене звернення ОДА було підтриманеПрезидентом України.

Засідання наглядової Ради Проекту(Закінчення. Поч. на 10 стор.)

ЖОВТЕНЬ�2013�р.12

Знагоди відзначення Дня євро -пейських мов, в четвер, 26 вересня2013 року, о четвертій годині післяобіду у Буха рестсь кому універси -

тетському будинку відбулася презентація двохбагатомовних збірок віршів, які появилися з-під пера Елени-Ліліaни Попеску, професораФакультету математики та інформатикиБухарестського універси тету.

Мова йде про три -мов ну збірку (ру -мунсь кою, англійсь -кою та фран цузь коюмовами): «Cânt deIubire - Song of Love -Chanson d’Amour»(«Піс ня про кохан -ня»), та про багато -мовну поетичну збір -ку: «Trei Poeme dinEuropa - Three Poemsfrom Europe» («Трипое ми з Європи»),яка вмі щує три пое -ми, перек ладені на

41 мову, між якими і українською, завдякиперекладу Ми хайла Гафії Трайсти. Поемиприсвячені світ лій пам’яті мужа поетеси,визнаного математика Ніколає Попеску. Впередмові до збірки Елена-Ліліана Попескупише:

«Спробуй відкласти в сторону щоденнітурботи, щоб бути в змозі увійти разом зімною в реальність мрії, яку звуть Поезією,відкриваючи ворота твого серця цим рядкам,написаним саме для тебе. Вони народились вмоєму серці тоді, коли їм було назначеновідірватися від світу форми думок і втілитися

у світ форми слова, щоб представити себе,назначених долею на церемонію зустрічі зтобою, читачу.

Простота, яка, по суті, є Істиною, може бутивиражена тільки мов чанням. Всі слова світутільки те й роблять, що пробують описатимовчання. Само пізнання – найпростіший іде -ал, але його найважче досяг ти, бо це метакожної людини, зокрема, і всього світу, йомупідкорені всі наші пошуки.

Іноді пошуки набирають форму, яку миназиваємо поезією. Поети приходять івідходять, залишаючи свої прагнення вия витиневидиме облич чя поезії, яка глядить за нами,не судячи нас, з-поза завіси ілюзій».

Подія закінчилася поетич ним моментом, наякому прозвучали вірші на мовахнаціональних меншин Румунії.

Лариса ТРАЙСТА,студентка ІІ-го курсу українського

відділення Бухарестського університету

CВЯТІ�МІСЦЯ

Топчуть путь в Єрусалимдовгу люди без утоми,хоч з довір’ям замалим(зиченим чи не від Томи?);інші не в Єрусалимйдуть молитись, а до Мекки...Я ж ні в Афон, ані в Рим,не спішу (хоч би із місць,,,пересвячених доволі’’!),знаючи: лиш з них та міцьне відкриється ніколи,щоб невільника гріхіввизволить... Де ж перемога?

...Скільки б поруч ворогів,перемога – тільки в Бога!

Павло ШОВКАЛЮК

P.S. З привітом та з добрими

побажаннями здоров’я і благо родних

успіхів Вам, а панові Роману

Петрашуку – на Многії і Благії Літа,

бо в Балківцях дні народження, як я

чув у Негостині, святкують...

півроку до і півроку після ювілею!

ДЕНЬ ЄВРОПЕЙСЬКИХ МОВДЕНЬ ЄВРОПЕЙСЬКИХ МОВ

На� другий� день� відвідали� Зо�-лотоверхий�Київ�в�супроводі�п.А.Е.� Кендзери,� головні� об'єк�-тиви� міста:� церкву� Св.

Володимира,� Собор� Київської� Софії,старовинний� Михайлівський� Золото�-верхий� Собор,� який� недавно� бувреставрований,� музей� Золоті� Ворота,гуляли�по�Хрещатику�в�центрі�Києва,�наМайдані� Незалежності,� потім� побачилиКиєво-Печерську� Лавру,� названу� «Свя�-тинею� України»,� чудовий,� живийрайський�куток,�де�зібралась�чудова�красаУкраїни,�оте�святе�місце!..Треба� підкреслити,� що� екскурсія� була

дуже� приємною,� хоч� і� трудною,� але� всівідчулись�щасливими,�в�автобусі�панувалирадість,� порозуміння� з� веселими� момен�-тами,� пісні,� жарти,� бо� з� нами� були� всівеликі� співаки� і� диригенти� хорів,� і� п.� І.Лібер,�і�п.�вихователька�Савана�Албічук.Керівник� групи,� наш� дорогий� Юра

Глеба,� старався� все� впорядкувати,� забез�-печити,� до� того,� і� атмосферу� приємну.Все� проходило� без� проблем,� все� було� нависоті.Хочу� згадати� ще� один� момент� інте�-

ресний:�повертаючись�з�України�по�дорозів�автобусі�наш�репортер�п.�Симона�Ліберподумала� і� запропонувала� кожномувислати� хоч� один� вираз� про� екскурсію� і

записати,�щоб�передати�їх�по�радіо.Перед�мікрофоном�кожен�висловив�своє

враження� своїми� словами.� Здивовані� мивсі� були,� слухаючи,�як� всі� дякували�Богу� ікерівникам� нашого� СУР� за� те,� що� дализмогу�побути�на�Україні,�бо�таке�не�буваєчасто�–�одним�трапляється,�може,�раз�ужитті.�Хоча�дорога�була�й�довга,�але�такікраєвиди,� мальовничі� міста� і� місцянадавали�нам�сил,�терпіння�і�задоволення,що� нам� вистачило� двох� днів� відвідатимогилу�Т.�Шевченка�і�все�кругом�–�головніоб'єктиви�міста�Києва.�

ПОДОРОЖ�БАНАТСЬКИХ�УКРАЇНЦІВ�НА�МОГИЛУ�Т.�ШЕВЧЕНКА(Продовження. Поч. в попередньому номері)

(Закінчення на 13 стор.)

Анна БЕРЕГІЙ

Фото: Юрій ГЛЕБА

ЖОВТЕНЬ�2013�р. 13

Мої колишні колеги школи, учителі тавикладачі. котрі закінчили українськусередню школу в Сереті, а потім різніфакультети, нераз мені казали, що

майже всі слова гуцульського регіону не знаходяться всловниках українсько-румунських та румунсько-українських і питали, звідки я їх беру і вживаю урізних статтях. Це правда, що багато слів гуцульськогоговору не знаходяться у цих словниках. І я доситьобмежений в цій справі, але проживаючи угуцульському середовищі, до того, читаючи матеріалиіз Галичини, а також із Північної Буковини, я дійшовдо того, що знаю добренько гуцульський говірукраїнської мови і в тій же мірі можу пояснити списокгуцульських термінів.

Вже кілька років тому, мабуть, у 2006 році, ізжурналу «Гражда», що виходить у Львові, я дізнався,що для шанувальників гуцульських говірок у 1997році вийшли дві лексикографічні праці: у Мюнхені всерії «Матеріали до української діалектології» вийшладруком «Південнобуковинська гуцульська говірка ідіалектний словник села Бродина повіту Радівці –Румунія». Збирачем матеріалів до словника, йогоукладачем, дослідником особливостей говірки с.Бродина, а водночас і редактором випуску бувпрофесор Олекса Горбач. Ця праця для професорабула, мабуть, особливо дорогою, адже уродженкоюцього прекордонного села Румунії, у якому і досі

збереглася українська мова, є його дружина Анна-ГаляГорбач.

Друга праця, що побачила світ 1997 р. –«Гуцульські говірки: Короткий словник».

Також і в Україні, головно на Верховині і в Києві,працюють над такими словниками. На жаюль, цихсловників я ще не маю, але стараюся внести багатогуцульських термінів у моїх статтях про гуцулів.

По-моєму, треба пояснити в першучергу такі двя терміни: «Гуцульщина» і«Гуцулія».

Під терміном «Гуцульщина» доцільновважати адміністративну територіюсучасного гуцульського краю, в якому, якпередбачає в Україні «Закон про статусгірських населених пунктів в Україні»,входять населені пункти, які розміщені нависотах вище 400 м.н.р.м. (метрів надрівнем моря). В Румунії існують іфункціонують інші закони, але села,присілки громад Ульма, Бродина, Ізвоа -реле Сучевей, Молдова Сулиця, Бряза,Кирлібаба Сучавського повіту, де абсо -лютно всі гуцули проживають набагатопонад 400 м.н.р.м.

Хоч офіційно не існує такого виразу –«Румунська Гуцульщина» –, можна взяти доуваги, що і румунські гуцули належать до галичанських,закарпатських та північнобуковинських гуцулів,створюючи єдину сім'ю, котра має той самий говір, тісамі обряди, звичаї та обичаї, проживаючи в тих жесамих природних умовах, маючи єдиний уклад життя.

На Галичині одні села досить великі, як площею,так і населенням, але не відзначаються верховинськимландшафтом. Це Делятин, Яблунів, Заріччя та інші.

Під терміном «Гуцулія» розуміємо територію в зонісмерекових лісів з верховинським ландшафтом, уприродно-кліматичних ресурсах якого етногенезисносформувався гуцульський уклад життя, а тепер і даліна ній зберігаються окремі характерні для цьогоознаки. Опис гуцульського укладу життя визначаютьсятакі ключові слова: «верх, верховина, ґрунь, оседок,хата, ґражда, маржина, товар, плай, стая, вориння, кінь

«гуцулик», корова – «рижа», оборіг – коп'як, стая,трембіта, бесаги. Всі ці назви характерні лише дляГуцулії. Роз'яснерння змісту цих слів (термінів)необхідно для кращого усвідомлення гуцульськогоукладу життя.

Гуцул, звичайно, висловлюється: «Я живу у верху».«Верх» – це місце проживання на очищеному від лісу,пологому, переважно сонячному схилі, або досить

рівному верху гори з площею (поляною), придатноюдля заготівлі поживного сіна і випасання худоби. Відцього слова і виникла назва «Верховина». Вона єсинонімом слова «Гуцулія». Різниця лише у тому, щосторонні люди, які живуть на долах, назвали цей крайГуцулією, а гуцули називають його здавенВерховиною.

На Гуцулії безпечними для проживаннявважаються ґруні, а прируслові тераси називають«лихим» для цього місцем. Ґрунем називають безлісийширокий гірський хребет, який полого піднімяється доневисокої гори. На ґруні, звичайно, на значній віддаліодин від одного розміщені оседки. Оседок – цегірський хутір, так, як у нас в Ульмі, Кичера, Салаші,Решітний, Верхня Костилева, у Ізвореле Сучевей:Площій, Дітьча, Погонища, Кругла, Причівка, уБродині: Заломиста, Гипа, Осередок, Дубівська,Каменистий, Корнадовата, Солован, Гребенистий і т.д.Легко можна спостерегти, що всі ці хутори маютьукраїнську назву. Протягом років ці назви зкалічені, якЗаломиста – Заломистра, Євір – Палтін, Корнодовата –Корну, Дабівська – Дубул, Перехресті – Параклиса іт.д. Як каже єврей: «З цього зкалічення, що за ґишефтвийшов». Гуцули вживають у бесіді стародавніправильні назви.

Оседок – це гірський хутір з достатньою площею зсінокосами, довкола, щоб утримувати таку кількістьхудоби, яка забезпечує прожиток гуцульській сім'цього оседку. Широка територія оседків обумовлюєзначну віддаленість між їх оселями, які колисьбудували у вигляді хат-ґражд, що нагадують городища.Оседки зазвичай огороджували воринням. Ця огорожа,як кажуть тут, у нас, це пліт без цвяхів зі складениходна на другу повздовжно розколених на четвертинулат, які для стійкості огорожі укладають зиґзаґом. Яспостеріг, що таке вариння триває 40-50 років.

Господаря оседку називають ґосподарем абоґаздою. У літній сезон він відганяє всю маржину(товар) на літовища у полонину. Хто має толоку колохати, то частину товарєт залишає вдома. Цейприроритет можуть мати ківні корови, телєта і дійнікорови.

(Далі буде)

Юрій ЧИГА

ТЕРМІНОЛОГІЯ�В�ГУЦУЛЬСЬКОМУУКЛАДІ�ЖИТТЯ

(Закінчення. Початок в минулому н-р)

На� жаль,� минуло� все,� бо� всепереходить� в� житті� лю�-дини,� як� роса� на� квітці,тільки�наші�спогади�залиша�-

ються.� Головне�те,�що� нам� пощастилопобути�на�землі�безсмертного�Тараса,�ботак,� як� писав� великий� Ґете,� хто� хочезрозуміти�поета,�той�повинен�побути�найого�батьківщині.Подорож� до� Шевченкового� краю,

знайомство� з� його� історією� дає� мож�-ливість� шанувальникам� поезії� великогоКобзаря� прилучитися� до� його� музи� іпізнати�його�творчість.Не� можу� закінчити,� щоб� не� згадати

такі� гарні� слова� нашого� поета� ІванаКовача,� які� колись� були� надруковані� в

газеті�«Вільне�слово»�і�в�книжці:

«Дорога�мчеться�в�рідний�край,Де�молодіють�вежі,Де�днесь�Шевченків�небокрайКупається�в�мережах».

ПОДОРОЖ�БАНАТСЬКИХ�УКРАЇНЦІВ�НА�МОГИЛУ�Т.�ШЕВЧЕНКА

Гуцульська стая в кінці XІX ст.

Хата поч. XІXст. в Нісіпіті Господар Аурел Журавля

ЖОВТЕНЬ�2013�р.14

¨̈ S T O R I N K A   D L X   D I T E CS T O R I N K A   D L X   D I T E C ¨̈

ЖОВТЕНЬРозмальовує, фарбуєМісяць Жовтень навкруги.Ніби танець він танцює,Ще й співає залюбки.

Про пташок у вирію,Тихий затишок дібров,І про місяць Вересень,Що від нас уже пішов.

Лариса НЕДІН

ЩО НА СПИНцІ В ЇЖАЧКА?

Що несе на спинціСпритний їжачок? Він несе на спинціЗолотий листок.

Що несе на спинціВ дощик і сльоту?

Він несе на спинціОсінь золоту.

Григорій УСАЧ

Чіпріан Порумбеску (Porum -bescu) (*14 жовтня 1853,Ш і п о т е л е - С у ч е в е й ,Ш е п і т , П у т и л ь с ь к и йр а й о н , Ч е р н і в е ц ь к аобласть,Україна – †25 травня1883, Ступка, тепер Чіпріан-Порумбеску) – румунський ком -позитор, диригент польсь когопоходження. Один з осно во -положників румунської кла -сичної музики.

БіографіяНародився в родині свя -

щеника. Музичну освіту здобув у Кароля Мікулі (теорія)і Сидора Воробкевича (гармонія, хорове диригування). У1875—1877 працював диригентом хорового товариства такерівником робітничих хорів у Чернівцях. Бувзаарештований за участь у національно-визвольному русіпід час австро-угорського панування. В 1879—1881навчався у Віденській консерваторії. В 1881—1882викладав у музичній школі в Братові (Румунія). У своїйтворчості використовував румунські народні мелодії.

Ім’я Чіпріана Порумбеску присвоєно Бухарестськійконсерваторії.

ПРИЙШЛА�ДО�НАС�ЗОЛОТА�ОСІНЬ!ПРИЙШЛА�ДО�НАС�ЗОЛОТА�ОСІНЬ!

Чіпріан ПорумбескуЗ�нагоди�160-річчя�від�дня�народження

Можливо, ви чули про винахідливупанамську золоту жабу, яка живе поруч згучними водоспадами і спілкується з

іншими жабами шляхом жестів. Народ Кускоу, щоживе в невеликомутурецькому селі, неменше меткий: за -довго до того, як уних з’явилася елек -трика, вони приду -мали геніальнийспосіб спілкуванняна великих відста -нях – свист.

Вони називають це пташиною мо вою, абоКусдили, оскільки мова з’явилася в селі Кускоу, що всвою чергу означає «Село птахів». Цей елегантнийспосіб спілкування був придуманий більше 400 роківтому як наслідок життя в області Понтійських гір:пересічена місцевість робить дуже важкими навітьподорожі на короткі відстані, і через це сільськимжителям було потрібно кричати.

У�турецькому�селі�У�турецькому�селі�жителі�спілкуються�жителі�спілкуються�за�допомогою�свистуза�допомогою�свисту

ЛЕГЕНДА�ПРО�ОСІНЬЛЕГЕНДА�ПРО�ОСІНЬЗа�народними� переказами,�Осінь� перша� старша

дочка� Сонця.� Вона� останньою� залишила� бать�-ківський� дім� і� стала� на� Землі� четвертою� пороюроку.�Посилаючи� Осінь� на� землю,� Сонце� сказало� їй:

«Забирай�все�моє�багатство.�Я�віддаю�тобі�все�моєзолото.�Будь�щедрою�і�люди�будуть�любити�тебе».І� Осінь,� як� ви� бачите,� виконала� наказ� Сонця� ікожного�року�дарує�нам�щедрі�дарунки�полів�і�садів,чарує�нас�своїм�осіннім�золотом.

Я – Ваша осінь!

ЖОВТЕНЬ�2013�р. 15

¨̈ S T O R I N K A   D L X   D I T E CS T O R I N K A   D L X   D I T E C ¨̈

Всуботу, 28 числа, о 12-ійгодині в місті Сігету-Мармацієй відбувся«Марш Вишиванок».

це міжнародний вільний проект,до якого долучилась молодьдекількох країн світу, де живуть

українці, серед яких і молодіукраїнці Румунії, які, наповненіукраїнським духом, теж вирі -шили популяризувати Україну.А як краще можна це зробити якне вдягнувши українськувишиван ку? Учасники вікомвід 8 до 28 років почали свіймарш форму ючи колону біляУкраїнської Православної цер -кви міста Сі гета. Молодьпройшла від церкви до паркуміста Сігета, де їх зупинивжурналіст з Румунського Націо -нального Радіо для інтер в’ю.Продовжили свій марш доГрадіна Морі, де сіли і заспівали«Червону руту», «Ой під вишень -кою» і інші українські пісні. Тамінший журналіст сігетської газетизацікавився цим заходом і учас -ники радісно розповіли пропроект, символіку вишиванкидля українців і як приїхали до

Сігету, тому що на марші були нетільки учасники з Сігету, а й зВишавської Долини та ВеликогоБичкова. Хоча кількісно учас -ників не було дуже багато, маршвидався успішним і проявляєзацікавлення молодого покоління

в зберіганні своїх цінностей і своєїукраїнської культури. Ідеяпроведення цього маршу булазаснована під час Світовогоконгресу українських молодіжнихорганізацій, і так, як деякі учас -ники маршу брали участь у

форумі, цю ідею потрібно булопоширити і намагатись здійс -нити. До маршу долучились і іншікраїни, як Болгарія, Фінляндія,Молдавія, Італія, Кірґістан, Гре -ція та США. Всі урочистопровели марш українських виши -

ванок та виявили свою любовдо українства через пісні тапокла дання квітів до укра -їнських пам’ятників. До цьогомолодь діаспори провела марш ів інших країнах світу, якЕстонія, Росія, Канада та Япо -нія, де зібралися не тількиукраїнці, а і прихильникиукраїнської мови та культури,які також одягнули українськувишиванку. Дуже приємно, щоукраїнці всього світу з’єд -нались в цей захід, і хочавідстань велика, єдність укра -їнського духу збли жує. Я на -діюсь, що цей захід, починаючи

з наступного року, збільшиться вчислі країн-учас ників, а такожчисло українців з Румуніїнабагато перевищить кількістьучасників цьогорічного маршу!

Oлександра-ЛаураOлександра-ЛаураГГРЕЧЕНЮКРЕЧЕНЮК

Вільний�міжнародний�проект�–�«Марш�Вишиванок»Вільний�міжнародний�проект�–�«Марш�Вишиванок»

Кабінет міністрів Українисвоєю постановою від 27січня ц.р. затвердивофіційно транслітерацію

українського алфавіту латиницею.Згідно з прийнятою постановою,

українська буква Аа відповідатимелатинській Аа, Бб – Bb, Вв – Vv, Ггпередається латинською Hh, Ґґ –Gg, Дд – Dd, Ее – Ee, Єє – Ye (напочатку слова), ie (в іншихпозиціях), Жж – сполученням Zhzh, Зз – Zz, Ии – Yy, Іі – Ii, Її –

сполученням Yi (на початку слова), і(в інших позиціях), Йй – Y (напочатку слова), і (в інших позиціях).

Крім того, Кк передаєтьсялатинською Kk, Лл – Ll, Мм – Mm,Нн – Nn, Оо – Oo, Пп – Pp, Рр – Rr,Сс – Ss, Тт – Tt, Уу – Uu, Фф – Ff,Хх – Kh kh, цц – сполученням Ts ts,Чч – сполученням Ch ch, Шш –сполученням Sh sh, Щщ –

сполученням Shch shch, Юю –сполученням Yu (на початку слова),iu (в інших позиціях), Яя –сполученням Ya (на початку слова),іa (в інших позиціях).

Буквосполучення «зг» пере да -ється латиницею як «zgh», навідміну від «zh», що відповідаєукраїнській букві «ж». М'кий знак(Ьь) та апостроф (') латиницею непередаються.

УКРАЇНСЬКИЙ�АЛФАВІТ�ОТРИМАВ�ОФІЦІЙНУ�ТРАНСЛІТЕРАЦІЮ�ЛАТИНИЦЕЮУКРАЇНСЬКИЙ�АЛФАВІТ�ОТРИМАВ�ОФІЦІЙНУ�ТРАНСЛІТЕРАЦІЮ�ЛАТИНИЦЕЮ

Сторінки склала Ірина петрецька-коваЧ

ЖОВТЕНЬ�2013�р.16

Пісенний репертуар банатськихукраїнців у порівнянні з тан -цювальним був і є значнобагатшим. Звичайно, у ньому

домінували пісні закарпатського походжен -ня, як першого «В зеленім гаєчку»,«Черлена ружа трояка», «Перша шіфа» табагато інших, поруч із ними появилися йінші: «Аж кілько я світа сходив», «Ой там загорою», «Через пень колоду котити» таінші.

Якщо напочатку колективнийспів був випадковим і спонтанним(здебільшого на весіллях івечорницях), то разом із побу -довою церкви і школи (а цевідбулося за першого головуваннясела Андрія Ковача тому понад100 років – н.р.) з’явилися новінагоди, тепер уже орга нізованогоколективного співу.

Після другої світової війни доКопашильської школи прибувучи тель Петро Павленко, якийзбагатив репертуар, розучуючи зучнями нові пісні. Вже тодіукраїнські діти училися в школірідної мови. Треба зауважити, щоще у першій по ловині XX сто -ліття учитель-пенсіонер Юрій Гор дийчукзбирав сільську молодь з метою навчити їїспівати українських пісень. Те самепригадують собі старші люди про учителя-священика Михайлевсь кого Іси дора.

Тож, вже маючи таку основу, у грудні1951-го року за допомогою учительськогоколективу Копашильської семирічки, якутоді очолював директор Роман Гордийчук,була зібрана значна група молоді на першурепетицію. Диригентом став Іван Лібер,один із перших випус кників Сігетськоїукраїнської педагогічної школи, за ініціативоюякого, власне, і була організована молодь зметою заснувати мішаний хор, який уже(пізніше) дістав назву “Зелена ліщина”,запозичивши її із назви популярної у цій зоніукраїнської народної пісні.

Ще із шкільної лавки Іван Ліберпоставив перед собою мету – наслідуватисвого улюбленого викладача співу МихайлаМитринюка, присвятивши життя музиці інавчаючи людей співати.

Першими співаками хору були учителі іучні та селяни українського села Копашиль,

а саме: директор школи Роман Гордийчук ійого дружина, викладач Ольга Гордийчук,учителі: Люня Горчинська, Марія Сметана,Анця Костюк, Марія Росада, Анна Цюбик,Марія Кирита, Анця Дикун, Іван Мойсюк;учні Василь Баршай, Лариса Гордийчук,Марія Бодня, Марія Пішта і селяни: ЦиляСавинець, Настася Свистак, Марія Свистак,Олена Столець, Михайло Свистак, ІванПопович, Юра Попович-Продан, ФедірШимон.

З першої репетиції учасники захопилисятакою діяльністю. Усі працювали невтомно,

і вже 10 березня 1952 року ушкільному залі Копашильськоїшколи новозаснований мішанийхор вперше виступив передглядачами. Звичайно, хвилюваннябуло велике, бо всі учасникиколективу, головно його диригент,розуміли важливість цього кроку.

Відтоді кожен наступнийвиступ хору був усе кращим,хористи почувалися впев неніше, ілиш вони знали, скільки праці ізусиль вкладено, щоб піднятисяна ще одну сходинку умайстерності. Так, 1953 року хор«Зелена ліщина» завоював третємісце на обласному конкурсімішаних хорів.

З часом “Зелена ліщина”зростала не лише якісно, а йкількісно, на кожну репетиціюприбували нові хористи. Крімтого, доступною стала і музичналітература, зокрема „Культурнийпорад ник”, який друкувався в

Румунії на початку другої половини XXстоліття, будучи неабияким помічником длявсіх, хто займався художньою само -діяльністю.

Умови для проведення репетицій умісцевім будинку культури були дужепогані. Оскільки не було електричногоструму, займатися доводилось при світлігасової лампи. Великі труднощі були і зтранспортом, коли художньому колективутреба було їхати в іншу місцевість дляучасті у тому чи іншому заході абоконкурсі. Та все це не зламало волю

хористів. Звичайно, допо магала івелика підтримка сільськогопримаря, нині уже покійногоПетра Дербака, та пароха Копа -шильської церкви, щирого укра -їнця отця Вілі Горчинського. Зпанотцем Ґор чинсь ким у ліцейнихта факуль татетних канікулах співаві я, а як хорист, змалку, вибачаюсьза нескромність, – ще з четвертогокласу – І. Ковач)

Паралельно із хором “Зеленаліщина” був заснований і дитячийхор “Бруньки”, який начислювавпонад 80 осіб і часто виступав нарізних заходах, організованих нелише Копашильською школою, а йрайонним керівництвом.

Культурно-просвітницький часописСоюзу українців Румунії

РЕДАКЦІЯ

Головний редактор – Іван КОВАЧРедактори – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Роман ПЕТРАШУК

*Комп'ютерний набір – Ірина ПЕТРЕЦЬКА-КОВАЧ

Техноредагування – Роман ПЕТРАШУКДрукарня «S.C. SMART ORGANIZATION S.R.L.»

Бухарест, РумуніяISSN 1223-8988

Adresa redacþiei: Uniunea Ucrainenilor din Româniastr. Radu Popescu nr. 15, Sector I, Bucureºti, ROMÂNIA

Tel. 0212220748, 0212220753Fax 0212220737

E-mail: uur.vilneslovo@gmail.comНаклад фінансований

Союзом українців Румунії

1.� Михайла� МИХАЙЛЮКА (1� жовтня� 1940� р.)� –� головного� редактора«Українського�вісника»,�літературного�критика,�поета,�прозаїка,�члена��Спілкиписьменників�Румунії.�Народився�пан�Михайлюк�на�мальовничій�Буковині,�якулюбить� понад� усе� і� гордиться� своїм� південно-буковинським� походженням.Випускник� Сіретського� українського� ліцею� Сучавського� повіту� Факультетуукраїнської�мови�та�літератури�Бухарестського�універ�ситету.

2.�Івана�ВОЛОЩУКА (4�жовтня�1950�р.)�–�генерального�вікарія�Українськогогреко-католицького� вікаріату� � Румунії� в� м.� Радівці,� Буковина.� Уродженецьмарамороського� села�Кричунів,�що�межує� з�Україною.� випускник� українськоговідділення�Сігетського�ліцею�ім.�Філімона�Сербу�і�Теологічного�факультету�в�м.Сібіу.

3.� Ананія� ІВАНОВА (14� жовтня� 1946� р.)� –� вихідця� задунайських� козаків,

депутата� Румунського� Парламенту� І-ого� скликання,� одного� ізспівзасновників�філії�СУР�Добруджі,�довгі�роки�керівника�дитячогогуртка� «Дунавецькі� козачата»,� з� якими� виступав� успішно� набагатьох�сценах�Румунії.

4.� Степана� БУЧУТУ (23�жовтня� 1944� р.)� –� голову� СУР� � та� Депутата� вРумунському� Парламенті� від� української� меншини� Румунії� ІІ-х� каденцій.Народився� п.� Бучута� в� найбільшому� мара�мороському� селі� Русь-Поляна� вбагатодітній� українській� сім'ї.� Початкову� освіту� здобув� у� рідному� селі.Випускник� Сігетського� українського� ліцею,� де� зустрів� своїх� колег-українців� зБанату,�Буковини�та�Тульчі,� з� якими� залишився� добрим�другом� і� по� сьогодні,Інституту електротехніки� та� Бухарестського� юри�дичного� факультету� приЕкологічному�Університеті.

Хай�щастить�Вам,�дорогі�ювіляри�у�всьому!На�Многії�і�Благії�Літа!

ЦЕНТРАЛЬНИЙ�ПРОВІД�СУР

КОПАШИЛЬСЬКОМУ�УКРАЇНСЬКОМУ�ХОРУ�«ЗЕЛЕНА�ЛІЩИНА»�–�60�РОКІВ�

(Далі буде)

(Продовження. Поч. на 3 стор.)

З�ДНЕМ�НАРОДЖЕННЯ�ВІТАЄМО�ВАС!З�ДНЕМ�НАРОДЖЕННЯ�ВІТАЄМО�ВАС!

На многї і благії літа!