Голові правління ПрАТ «Телеканал «Інтер» Бенкендорфу Є. А.вул. Дмитрівська, 30, м. Київ , 01054

Директору компанії «Національні інформаційні системи» (НІС) телеканалу «Інтер» Кисельову Є. О.вул. Щусєва, 26, м. Київ, 04060

Незалежній Громадській раді телеканалу «Інтер»вул. Дмитрівська, 30, м. Київ , 01054

Голові Комітету з питань свободи слова та інформації Верховної Ради України Томенку М. В.вул. Грушевського, 5, м. Київ, 01008

Редакції «Телекритика»бул. Шевченка, 34-б, м. Київ, 01030

Шановні колеги!

Прес-служба Генеральної прокуратури України звертається до вас з проханням об’єктивного розгляду, вивчення та надання незалежної оцінки ситуації, яка склалася після виходу 17.02.2013 в ефірі програми «Подробиці тижня» на телеканалі «Інтер» сюжету журналіста Романа Бочкали під назвою «В Украине психбольницы превращаются в тюрьмы для неугодных?» (мовою оригіналу).

Цей сюжет можна переглянути за посиланням http://podrobnosti.ua/podrobnosti/2013/02/17/888535.html (див. Додаток 1).

Вважаємо за необхідне зазначити, що у сюжеті йдеться про три життєві ситуації. Точкою зору правоохоронних органів, зокрема прокуратури, автор поцікавився лише в одному з випадків, що мав місце у Вінницькій області про який йдеться у першій частині сюжету . Однак журналіст використав у сюжеті вирваний з контексту коментар представника прокуратури, що, на наш погляд, призвело до подачі викривленої інформації з приводу начебто «бажання» прокурорів «запроторити» громадського діяча до психіатричної лікарні.

З метою більш об’єктивного інформування зазначимо, що, по-перше, гр. Б., про якого йдеться у сюжеті, у 2005 році звертався зі скаргами до психіатра.

По-друге, події, які стали темою сюжету, мали місце у період з 2007 по 2011 роки. А з 2011 року до цього часу гр. Б. зі скаргами з указаних у сюжеті обставин до прокуратури області не звертався, питання примусового психіатричного огляду комунальним закладом «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка» та органами прокуратури області не порушувалося.

Крім того, вважаємо за необхідне наголосити, що усі дії прокуратури та психіатричної лікарні, які згодом вивчалися та розглядалися в суді у Вінницькій області, відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема і Закону України «Про прокуратуру».

У додатку 2 наводимо повний текст коментаря представника прокуратури Вінницької області, який було надано журналісту Роману Бочкалі (наявний диктофонний запис). У сюжеті ж, на жаль, слова прокурора були висмикнуті з основного контексту коментаря, хоча прокурор і відповів на всі поставлені журналістом запитання.

У додатку 3 наводимо розгорнуту довідку щодо психіатричного огляду гр. Б.

Друга частина сюжету стосувалася ситуації з громадським діячем, гр. С., яка мала місце в Черкаській області.

Наголошуємо, що в даному конкретному випадку рішення про необхідність проведення судово-психіатричної експертизи було прийнято слідчим одного з райвідділу міліції в рамках кримінального провадження та виключно на підставі медичної довідки від 08.10.2012 про те, що гр. С. перебуває на обліку в Черкаському обласному психоневрологічному диспансері.

Третя частина сюжету стосувалася подій стосовно гр. Д., жительки м. Києва.

Вважаємо за необхідне зазначити, що журналіст, автор сюжету, за відповідним коментарем з цього приводу, як і в попередньому випадку, до органів прокуратури, зокрема м. Києва, не звертався.

Крім того, жодних скарг від гр. Д., її родичів чи представників, у тому числі адвокатів, до органів прокуратури не надходило.

Однак згідно з відомостями, наявними в органах прокуратури, вважаємо за необхідне пояснити, що гр. Д. через наявність психічного захворювання є інвалідом 2 групи. З цієї ж причини – психічне захворювання – вона не отримала середню освіту. (див. додаток 4).

Окрім цього, наголошуємо, що за гр. Д. збережено право власності на ½ квартири (зі свідоцтва про право на спадщину).

У зв’язку з вищевикладеним прес-служба Генеральної прокуратури України звертається до телеканалу «Інтер», видання «Телекритика» та профільного комітету Верховної Ради України з проханням вивчити цю ситуацію та надати власні оцінки з цього приводу, для недопущення у майбутньому використання в ефірі одного з найголовніших та найповажніших телеканалів України неперевіреної та викривленої інформації.

Прес-служба Генеральної прокуратури України допускає, що сам журналіст, або ж редакція, можливо, не були до кінця зацікавлені в отриманні повної інформації щодо ситуацій, які висвітлювалися. Підставою для таких висновків є відсутність журналістських запитів до правоохоронних органів.

Якщо наші враження помилкові, то ми будемо лише радіти з цього приводу, адже давно поважаємо професійність журналістів телеканалу «Інтер» і цінуємо професійні взаємовідносини, які між нами склалися.

Прикро, що сюжет з такими гучними та, на наше стійке переконання, безпідставними на адресу прокуратури звинуваченнями побачили мільйони наших громадян. Тому ми готові і до офіційних спростувань і до проведення додаткових прокурорських перевірок, у разі необхідності, у кожному з наведених випадків.

Додатки на 12 аркушах.

З повагою

Керівник прес-службиГенеральної прокуратури України М. Велькова

Додаток 1

Сюжет на телеканалі «Інтер»

«В Украине психбольницы превращаются в тюрьмы для неугодных?»

17 февраля 2013 | 23:50

Медицина, которая калечит. И не только здоровье, но и судьбы. Карательная психиатрия. Словно призрак из советского прошлого. Но в украинских психбольницах сегодня можно встретить и здоровых людей. На принудительном лечении они оказываются по разным причинам. Сведение счётов, месть, делёж имущества. С помощью не чистых на руку судей, прокуроров и, конечно же, врачей в психушку можно упечь любого. По крайней мере, такой вывод напрашивается из того, что увидел Роман Бочкала.

- Держи успокоительное, чтобы крепче спал. Запивай водичкой.

И так каждое утро. Подобных клиник в стране около сотни. И миллион двести тысяч украинцев на учёте у психиатра.

- Зовите следующего, Григорий Иванович.

Шприцы, санитары, смирительные рубашки могли стать явью для винничанина Андрея Бондаренко. Профсоюзный деятель из Винницы чудом не оказался в дурдоме.

- Я подаю все время жалобы, поэтому они считают, что я психически нездоров.

Он создал организацию "Прокуратура - без коррупции". И в прокуратуре решили: этот парень - псих.

Вячеслав Соколовый, первый заместитель прокурора города Винницы:

- Висловлював і застосовував погрози, неадекватні звернення і характеристики осіб. Звертався із різними заявами образливого характеру, а тому були підстави що є психічні розлади особистості.

Из обращения прокурора в психиатрическую больницу:

...У Бондаренко болезненная реакция на отказы...

...Обостренное понимание своих личных прав и настойчивая готовность их отстаивать...

...Безосновательные подозрения в сговоре, коррупции, кумовстве среди должностных лиц...

Роман Бочкала, корреспондент:

- Вот в это учреждение прокуратура так настойчиво пыталась поместить профсоюзного деятеля. Это Винницкая психоневрологическая клиника. И врачи этому только способствовали. Вот их обращение в суд с просьбой принудительно осмотреть Андрея Бондаренко без его согласия.

Спрашиваем главврача: неужели по просьбе прокурора человека можно отправить в психушку?

- Прокуратура… у нее немножко больше прав, как контролирующий орган она необязательно должна давать пояснения на свои действия.

Общественник уверен: его спасло то, что суд не разрешил принудительный осмотр. Но Андрей боится новых преследований.

Андрей Бондаренко, заместитель главы винницкого филиала Всеукраинского независимого профсоюза:

- Каким образом от меня избавиться? Если я не нарушаю закон, невозможно возбудить уголовное дело в отношении меня… Только таким способом - помещать в психиатрическую лечебницу, где б меня уже никто не нашел.

Тот ноябрьский день Владимир Стадник из Черкасс запомнит надолго. Правозащитник спешил по делам, как вдруг...

- Завернули мне руки за спину, застегнули наручники, подъехало такси. Меня посадили в это такси…

Нападавшими оказались милиционеры.

Владимира привезли на судебно-психиатрическую экспертизу.

Внутрь не попасть - общение только через решётку.

- А почему вы её закрыли?

От добровольного псих осмотра Владимир тогда отказался.

Владимир Стадник, правозащитник:

- Я, честно говоря, очень боялся, что здесь меня оставят навсегда.

Теперь милиция добивается, чтобы психическое здоровье правозащитника проверили без его согласия.

- Почему следствие участвует в карательных психиатрических мероприятиях?

Но вместо ответа Владимиру дали совет.

- Приходьте і вашу позицію ви вискажете керівництву.

Для черкасских властей Владимир Стадник словно бельмо на глазу. Он то пикеты устраивает, то доказывает через суд бездействие чиновников. Правозащитник уверен: с помощью психиатрии с ним просто решили расправиться.

- Возврат к тем временам, когда карательная психиатрия была нормой борьбы с инакомыслящими.

Конец 60-х - расцвет карательной психиатрии. На смену сталинским лагерям пришли новые методы. Диагноз "вялотекущая шизофрения" ставили только в СССР.

- Мы получили в наследство систему злоупотребления психиатрией.

И злоупотребления продолжаются, констатирует президент Ассоциации психиатров Украины.

Семён Глузман, глава Ассоциации психиатров Украины:

- Как правило, врача вызывает главный врач и говорит: Иван Иванович, поступила вот такая просьба. Ну, вы ж видите, он же странный.

А дальше дело техники. Врач, а лучше консилиум, приходит к выводу: человек нездоров. И просит суд разрешить принудительное лечение.

Семён Глузман, глава Ассоциации психиатров Украины:

- Судьи видят то, что им говорит врач.

Пациентов на такие суды не приглашают. О том, что больны, люди узнают заочно.

Семён Глузман, глава Ассоциации психиатров Украины:

- Поставлен диагноз предположим "шизофрения". А после этого любые письма, исходящие от него, навсегда будут определены как продукция психически больного. И вот в этом трагедия.

Вдали от родной Винницы Андрей Бондаренко больше верит врачам.

В Киев он приехал, чтобы пройти осмотр у независимого психиатра.

- А теперь другую…

- Откройте глаза.

- Второй. Оба.

Несколько десятков вопросов, и доктор делает вывод.

- Расстройств психического здоровья у вас не выявлено.

По-своему добивается справедливости и Владимир Стадник. На этот митинг у стен Черкасской обладминистрации собрались те, кто не верит, что Владимир душевно болен.

- Досить нас дурити! Досить нас дурити!

Сложнее бороться тем, кто уже оказался по ту сторону железных дверей.

Как этой двадцатилетней киевлянке Веронике.

- Я считаю, что меня не от чего лечить. Я абсолютно нормальный, здоровый человек.

По словам девушки, в психбольнице она оказалась по вине брата.

- Брат говорил, что это санаторий, я как дура велась и верила своему брату. Как может родной брат, родной человек так поступить из-за какого-то наследства.

Адвокат Вероники Олег Левицкий констатирует: в борьбе за имущество украинцы всё чаще прибегают к услугам врачей.

Олег Левицкий, адвокат Хельсинской правозащитной группы:

- Зловживання психіатрією в інтересах приватних осіб в нашій країні набуло масштабу можна сказати катастрофічного.

-«Прямо по цій дорожці аж до трьохетажного зданія буде з правой сторони».

Вероника находится в этом интернате. Учреждение больше напоминает тюрьму, чем больницу. Адвокат надеется, что ему разрешат встретиться с подзащитной.

- Якщо вона сама буде не проти зустрітися з адвокатом? Ну, як вона сама може вирішувати, якщо вона не дієздатна? Ну не знімайте мене!

С директором интерната разговор не сложился.

- Не надо это показывать! Выйдите! Я не желаю, чтобы меня фотографировали!

К Веронике нас не пустили. Девушка сама ничего не решает. Даже не имеет права на жалобы. И надеется хотя бы так быть услышанной.

- Я не хочу всю свою жизнь провести здесь! Я хочу жить! А так меня похоронили заживо. Люди, пожалуйста, помогите мне по-доброму.

По данным Минздрава, проблема карательной психиатрии в Украине отсутствует. А те, кто уверен в обратном, могут обратиться к врачу.

Роман Бочкала, Владимир Дедов, Иван Ермаков, Никита Исайко и Ирина Дьяченко. "Подробности недели", телеканал "Интер"

- Что происходит - возвращаются репрессии советского периода? Карательная медицина? Что нужно изменить в системе, чтобы психиатры почувствовали ответственность за то, что они "пишут"?

Джерело : інтернет-сайт «Подробиці».

Додаток 2

Повний текст коментаря прокурора В. Соколового

Р. Бочкала: До нас звернувся громадянин Б. мешканець м. Вінниці з тим, як він вважає, порушують його права в тому плані, що прокуратура намагається його якось так, скажімо, застосувати до нього певні дії, щоб він пройшов психіатричне освідомлення. Чи відповідає це дійсності?

В. Соколовий: Сьогодні такі твердження є безпідставними, оскільки крапка у розгляді заяв лікаря обласної психоневрологічної лікарні ім. Ющенка Пастухової поставлена ще у 2011 році.

Р. Бочкала: Про що йде мова?

В. Соколовий: Йдеться про те, що у серпні 2010 року лікар обласної лікарні ім. Ющенка Пастухова звернулася до суду із заявою про надання дозволу на примусове психіатричне обстеження гр. Б. в умовах лікарні ім. Ющенка. Така заява розглядалася впродовж 2010 року і пройшла ряд інстанцій. 1 квітня 2011 р. Ленінським районним судом заява лікаря-психіатра Пастухової залишена без розгляду у зв'язку з поданою заявою також лікарнею, про те, що Б. вибув як житель Вінницької області за межі Вінницької області. Тому він не може бути обстежений в умовах обласної лікарні, і така необхідність відпала.

Р. Бочкала: Але, тим не менш, у прокуратури були, можливо, і зараз є підстави вважати Б. психічно-хворим, чи, можливо, є розлади? Власне, через що у прокуратури є такі підстави?

В. Соколовий: На той час підстави були, оскільки, Б., починаючи з 2006 року, у своїх зверненнях в органи влади, правоохоронні органи висловлював і застосовував погрози, неадекватні звернення і характеристики осіб, звертався з різного роду заявами образливого характеру, а тому були підстави вважати, що є психічні розлади особистості, які створюють небезпеку як для оточення, так і безпосередньо для цього громадянина.

Р. Бочкала: І тоді прокуратура звернулася із заявою? Так?

В. Соколовий: Із заявою зверталася лікар психоневрологічної лікарні ім. Ющенка. Така заява подавалася в серпні 2010 року, і рішення за цією заявою прийнято Ленінським районним судом м. Вінниці 31 серпня 2010 року.

Р. Бочкала: Я мав на увазі цей документ (показує документ). Я зрозумів, що це була заява прокуратури до лікарні.

В. Соколовий: Прокуратура могла звертатися до лікарні з повідомленням про такий факт. Але рішення про звернення із заявою, безпосередньо приймалося вже лікарями-психіатрами.

Р. Бочкала: Ну а, на сьогоднішній день, у прокуратури зберігаються підстави вважати Б. психічно-нездоровим?

В. Соколовий: На сьогоднішній день він звернень до органів прокуратури міста не надсилає, звернення громадян на його адресу на теперішній час також не надходять, тому я не вбачаю таких підстав. Але це компетенція не прокуратури, а компетенція спеціально уповноважених працівників, тобто працівників медичного закладу психіатричної лікарні ім. Ющенка.

Р. Бочкала: Зрозуміло. А отам була кримінальна справа, цивільна? Оці справи уже закриті?

В. Соколовий: Цивільна справа розглядалася за заявою лікарні ім. Ющенка. Розгляд її припинений, вона залишена без розгляду, тому що Б. виїхав за межі області. А кримінальна справа, порушена у 2010 р., розслідувалася у межах 1,5 місяця й прийнято рішення про її закриття. В межах кримінальної справи ніякого переслідування, утиску, обмеження прав Б. не допускалося.

Р. Бочкала: Тобто, можна сказати, що зараз у прокуратури до цього громадянина немає…

В. Соколовий: Немає.

Р. Бочкала: А то виходить, що в нього є питання? Він далі продовжує стверджувати, що прокуратура чинила на нього тиск, і таким чином намагалася якось…

В. Соколовий: Я можу ще раз повторити, що його права і конституційні свободи не порушено як під час слідства, так і під час розгляду заяви в Ленінському районному суді.

Р. Бочкала: Тобто, його звинувачення безпідставні?

В. Соколовий: Так.

Р. Бочкала: Зрозуміло.

Додаток 3

ДОВІДКА

щодо ініціювання примусового психіатричного огляду гр. Б.

Починаючи з 2006 року, від гр. Б. до прокуратури Ленінського району м. Вінниці надійшло 91, а до прокуратури області 20 його звернень з різними скаргами. Зміст цих скарг давав підстави сумніватися в адекватності його психічного стану, оскільки у них останній систематично вдавався до погроз, що являють реальну небезпеку для оточуючих, та постійно виявляв реальні наміри вчинити такі дії, а також до відвертих образ щодо службових осіб різних державних органів.

Для прикладу: гр. Б. необґрунтовано скаржиться на службових осіб, часто вдається до відвертих образ. Зокрема стосовно суддів апеляційного суду Вінницької області він, називаючи їх «гусями», погрожував «повисмикувати їм пір’я». З метою вчинення тиску на працівників суду він звернувся до Ленінського районного суду м. Вінниці із заявою про визнання його, гр. Б., сином судді цього ж суду для того, щоб він міг піклуватися про начебто «батька» після визнання судом його недієздатним. У іншому зверненні працівника правоохоронного органу гр. Б. називає «князем району, який тримає рабів та собачу свору для мисливства», іншого працівника у скаргах називає корупціонером через розмір його живота та вказує, що той «з’їдає продуктів більше, ніж здатен купувати на заробітну плату». У 2007 році гр. Б скерував голові райсуду пропозиції щодо поліпшення роботи райсуду, в яких говориться, що «у «дівок» незабаром буде двостороннє запалення легенів, вони вже і чихають, і кашляють», розповідає «байки про енурез», застосовуючи її до суддів цього суду, які, на його думку, ним хворіють. Часто у своїх зверненнях він викладав дитячі пісеньки.

За даними медичної документації (медичної картки), гр. Б. 18.04.2005 за направленням нарколога звернувся до психіатра зі скаргами на «кашу в голові», страхи, уповільненість мислення. Свій стан пов’язував з вживанням наркотичних речовин, у тому числі і внутрішньовенно. До того ж відомо, що гр. Б. перебував у Брянському наркодиспансері, йому рекомендовано лікування у лікаря-нарколога.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про психіатричну допомогу» психіатричний огляд особи може бути проведено без усвідомленої згоди особи або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають підстави для обґрунтованого припущення про наявність в особи тяжкого

психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих.

Враховуючи викладене, прокурор Ленінського району м. Вінниці Янків О.Ф. (на даний час прокурор Тиврівського району Вінницької області) листом від 15.05.2007 звернувся до головного лікаря Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. академіка О.І. Ющенка із заявою щодо психіатричного огляду гр. Б. у встановленому законом порядку.

Лікар-психіатр Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. академіка О.І. Ющенка 06.07.2007 звернулася до Ленінського районного суду м. Вінниці із заявою про проведення психіатричного огляду гр. Б.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.07.2007 дану заяву залишено без розгляду, оскільки заявником не були усунуті недоліки, зазначені судом.

У подальшому, 15.08.2007, Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка повторно звернулася з аналогічною заявою, у задоволенні якої рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 29.08.2007 відмовлено у зв’язку з необґрунтованістю.

Гр. Б. продовжував писати заяви, застосовуючи погрози про можливість вчинення ним насильства стосовно службових осіб різних органів влади.

Крім того, 10.12.2008 він вчинив хуліганські дії в приміщенні прокуратури Ленінського району м. Вінниці, у зв’язку з чим постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 23.01.2009 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст. 173, 185 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді арешту строком на 10 діб.

Дана постанова суду першої інстанції постановою апеляційного суду Вінницької області від 20.02.2009 залишена без змін.

За таких обставин 27.01.2009 прокурор Ленінського району м. Вінниці Янків О.Ф. звернувся до головного лікаря Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. академіка О.І. Ющенка із заявою, у якій просив ініціювати питання про психіатричний огляд гр. Б.

У зв’язку з наведеним 28.01.2009 Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка звернулася до Ленінського районного суду м. Вінниці із заявою про проведення примусового психіатричного огляду гр. Б.

Під час судового розгляду справи 04.02.2009 гр.Б. дав згоду на проходження психіатричного огляду у добровільному порядку, у зв’язку з чим заяву лікаря-психіатра залишено без розгляду.

Однак у подальшому він для проведення вказаного огляду до психіатричної лікарні не звернувся.

Працівник прокуратури Вінницької області Шишко П.Ф. 20.08.2010 звернувся до Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. академіка О.І. Ющенка, у якій просив повторно ініціювати питання про примусовий психіатричний огляд гр. Б.

За вказаних обставин 26.08.2010 лікарем-психіатром складено висновок про необхідність проведення психіатричного огляду гр. Б. у примусовому порядку. Того ж дня Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка повторно звернулася до Ленінського районного суду м. Вінниці із заявою про проведення його примусового психіатричного огляду.

Згідно з п. 7 галузевого наказу Генерального прокурора України «Про організацію представництва прокурором у суді інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень» від 29.11.2006 № 6 (на даний час втратив чинність) прокурори беруть участь у розгляді судами справ у випадках, передбачених законом, або коли суд визнає це за необхідне.

Статтею 281 ЦПК України передбачено, що справа за заявою про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку чи про припинення надання амбулаторної психіатричної допомоги, госпіталізацію у примусовому порядку розглядається в присутності особи, щодо якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку, з обов’язковою участю прокурора, лікаря психіатра, представника психіатричного закладу, що подав заяву, та законного представника особи, щодо якої розглядаються питання, пов’язані з наданням психіатричної допомоги.

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 31.08.2010 у справі у задоволенні заяви лікаря - психіатра комунального закладу «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка» про надання дозволу на проведення психіатричного огляду гр. Б. в примусовому порядку без його згоди відмовлено.

Вказане рішення в апеляційному порядку 03.09.2010 оскаржено прокурором Ленінського району м. Вінниці Соколовим В.П. (на даний час перший заступник прокурора м. Вінниці).

Суд апеляційної інстанції встановив, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права. Зокрема Ленінський районний суд м. Вінниці не взяв до уваги, що висновки про проходження гр. Б. психіатричного огляду є неналежними доказами, оскільки одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

З наданих апеляційному суду Вінницької області звернень та заяв гр. Б. до правоохоронних органів колегія суддів дійшла висновку про алогічність та абсурдність висловлювань, що може свідчити про порушення мислення у нього.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 29.10.2010 апеляційну скаргу прокурора Ленінського району м. Вінниці задоволено повністю, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 31.08.2010 скасовано та ухвалено нове, яким повністю задоволено заяву лікаря - психіатра та надано дозвіл на проведення психіатричного огляду гр. Б. в примусовому порядку, без його згоди.

За його заявою вказане рішення апеляційного суду Вінницької області даним судом 23.11.2010 переглядалося за нововиявленими обставинами. Заяву гр. Б. відхилено, а рішення апеляційного суду Вінницької області від 29.10.2010 залишено без змін.

Рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 31.08.2010 та апеляційного суду Вінницької області від 29.10.2010 гр. Б. оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.02.2011 його касаційну скаргу задоволено частково, рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 31.08.2010 та апеляційного суду Вінницької області від 29.10.2010 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час повторного розгляду справи ухвалою Ленінського районного суду м. Вінниці від 01.04.2011 заяву лікаря – психіатра Вінницької обласної психоневрологічної лікарні імені академіка О.І. Ющенка про надання дозволу на проведення психіатричного огляду гр. Б. в примусовому порядку, без його згоди залишено без розгляду на підставі відповідної заяви представника лікарні у зв’язку з тим, що гр. Б. на території Вінницької області зареєстрованим та проживаючим не значиться, тобто на дільниці, яку вона обслуговує, не мешкає.

З 2011 року до теперішнього часу гр. Б. зі скаргами з вищевказаних обставин до прокуратури області не звертався, питання примусового

психіатричного огляду КЗ «Вінницька обласна психоневрологічна лікарня ім. академіка О.І. Ющенка» та органами прокуратури області не порушувалося.

Додаток 4

ДОВІДКА

щодо визнання недієздатною гр. Д

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11.06.2012 за заявою брата гр. Д., 1989 р. н., визнано недієздатною. Опікуном над нею призначено брата. Розгляд справи відбувався за участю органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації.

Справа слухалася за місцем проживання гр. Д.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.01.2012 стосовно гр. Д. призначено судово-психіатричну експертизу. За висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи, через психічний розлад вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

У телефонному спілкуванні з головним лікарем Святошинського психоневрологічного будинку-інтернату Тинок Є.О. установлено, що гр. Д. перебуває у вказаному закладі з 02.09.2012. Брат постійно відвідує її (приблизно один раз на тиждень), дбає про неї, купує продукти харчування та необхідні речі.

Зі слів брата, лікарю також відомо, що вона через наявність психічного захворювання (інвалід 2 групи) не отримала середню освіту, а після смерті батьків стан її психічного здоров’я значно погіршився. Сестра тижнями не проживала вдома, жебракувала. У зв’язку з цим 25.10.2011 брат звернувся за медичною допомогою до Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні №1. У вказаному закладі гр. Д двічі на рік проходила стаціонарне лікування та перебуває на обліку.

Оскільки сестра потребувала постійного стороннього догляду, він у серпні 2012 року звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Дніпровської РДА із заявою про поміщення його сестри до будинку-інтернату.

Відомості про позбавлення права власності на спадкове майно гр. Д відсутні. Так, за свідоцтвом про право на спадщину від 05.09.2012, тобто після визнання гр. Д. недієздатною, вона разом із братом успадкувала по ½ квартири, розташованої за адресою: м. Київ, Русанівська набережна.