the SowerVol. XXXVi; no. 10 october 27, 2019Stamford, Connecticut 06902

oFFiCiaL puBLiCation oF tHe uKRainian CatHoLiC dioCeSe oF StaMFoRd

Україномовна частина знаходится на ст. 5

intRoduCtionas one of the fruits of a

thousand-year history of pur-suits, joys, and sufferings of ourukrainian people, its sons anddaughters have dispersedthroughout the world. the rea-sons for such resettlement aremany. Some sought a better fatein foreign lands; others wereforced to abandon their nativeland because of unbearable cir-cumstances brought on bybloody wars and devastation.Many were forcibly expelled,deported, exiled, or imprisonedin faraway lands. the life of ourstate today is marked by a newpowerful wave of emigration dueto which millions of sons anddaughters of our nation areestablishing new communities incountries we may have not evenheard of.

in all these complex, andoften even tragic circumstances,our Church always travelledtogether with her children. andher own sons and daughters haveextended her presence to all thecontinents of the globe. inresponse to appeals from their

bishops and with their mis-sion mandate, priests,monks, and female religiousfollowed our faithful aroundthe entire world in order tobring them the Word of godand the grace of the HolySpirit in the Holy Mysteries,bearing witness to the min-istry of charity in action.our faithful establishedtheir existence in new lands,preserving their spiritualpatrimony and fosteringtheir Christian culture. itwas no accident that thefirst thing our settlers woulddo when they found them-selves in a new place wouldbe to build their own churches.in this, they bear witness to ustoday that a church, as the placewhere one encounters god, wasand remains for our people thespace where beats the heart ofthe ukrainian community. thechurch is the centre aroundwhich the global ukrainiancommunity is gathered. indeed,for many centuries theukrainian greek-CatholicChurch was the space of unity

for our people, a unity thatbonded together ukrainians inCanada and the uSa with theirbrothers in Latin america andaustralia, in Western europe,Kazakhstan and distant Siberia.it granted them, in the words ofpatriarch Josyf, the possibility to“be themselves” far away on for-eign soil, creating, by the powerof the Holy Spirit, a mysticaland life-giving bond of unitywith their roots in their nativeland and with Christian life

flowing from the waters ofthe dnipro. For the very rea-son that we kept our rootsand did not become lostamong other nations, wepiqued their interest, enrich-ing the culture and spiritual-ity of the lands of our newsettlement and inviting rep-resentatives of other nationsto share in them. thousandsof sons and daughters of ourChurch who have noukrainian roots have cometo love our Christian her-itage and have rooted them-selves to the tradition ofKyivan Christianity and theBaptism of Volodymyr. thus

the ukrainian greek-CatholicChurch has gone beyond theboundaries of ukraine, speakingin many languages to manynations, at the same timebecoming a mother and teacherfor people of different nationali-ties and cultures.

today we offer our gratitudeto god for “his inexpressible gift”(see 2 Cor 9:15) and we are awarethat our Church is no longer alocal reality, limited to a particu-

lar territory or pastoral context.today she is at the same timeglobal and particular, ukrainianand multi-national. But this iswhat we have become, notbecause of geographic location,nor community organizations orhuman institutions, nor thediversity of our experience orthe structure of our community.We have become who we arebecause of the internal unity ofour Church. this is a unity thatunites into one body “those whohave been dispersed,” bonding peo-ple of different origins, lan-guage, and culture. this is aunity that is only possible in theChurch which is the Mystery ofunity of the human race fulfilledby the power and action of theHoly Spirit.

an awareness of the impor-tance of fostering this unity, asearch for the best ways toaffirm and strengthen it, was, infact, the central theme of ourSynod of Bishops, held in theeternal City of Rome,September 1-10, 2019.

Continued on page 3

Pastoral Letter of the Synod of Bishops of the Ukrainian Greek-Catholic Church 2019To the Clergy, Religious and Laity

Communion and unity in the Life and Ministry of the ukrainiangreek-Catholic Church

Very Reverend and Reverend Fathers,Venerable Brothers and Sisters in Monastic and Religious Life,

Dear Brothers and Sisters in Christ!

From Heart to HeartA Letter to Candidates for Priestly Ministry in the Metropolia of the Ukrainian Catholic Church in the USA

dear Friends!it is with deep appre-

ciation and respect foryou, your calling and yourdesire to do god's willthat we, the bishops of theukrainian CatholicChurch in the unitedStates of america, wish toshare with you ourthoughts concerning ourChurch’s future and yourministry. We need yourhelp. You are a preciousgift. We are grateful foryour willingness to serveour faithful in america.With this letter of appeal,we would like to presentour Church in the uS toyou, identify some areas inneed of help, and outlinethe spiritual and pastoral

expectations of candidatesfor the priesthood.

the Metropolia ofphiladelphia — whichincludes the archeparchyof the same name andthree eparchies: Stamford,St. nicholas in Chicago,and St. Josaphat in parma,the ministry of which theChurch has entrusted tous — will need a substan-tial replenishment of itsclergy over the comingyears. thus, thephiladelphia archeparchywill require about 15 newpriests over the next fiveyears to serve its faithfuladequately and respond totheir needs. each eparchy,of course, has its own pas-toral needs, which are

enormous. We are calledto reach out not only tothe descendants of thefirst ukrainian settlers inthe united States and chil-dren of different historicalmigration waves, or hun-dreds of thousands of newmigrants from ukraine,but also to millions ofamericans who do notknow god. therefore, themetropolia and its leadersare searching for dedicat-ed and zealous seminari-ans to serve as deaconsand priests, especiallythose who are young andvigorous.

our search, in the firstinstance, is not aboutquantity, but quality. Weare not looking for work-

ers to simply accomplish atask or fulfill a plan, butfor true missionaries andpastors who will care forthe faithful with a willing-ness even to sacrifice theirlives for them, from loveof god and neighbor.

of course, our top pri-ority is to foster vocationsto the priesthood andother ministries amongcandidates from the terri-tory of the metropolia, butwe also hope for help andsupport from other coun-tries, including ukraine. itwill be important toengage the laity — menand women, in particularyouth — in our ministry.this is our future. But theissue of lay leadership is so

important that we want toaddress it in a separatepastoral letter.

pastoral ministry inthe West, particularly inthe united States ofamerica, is complex anddemanding. it is not foreveryone. in differentways, of course, this is trueof ukraine and all othercountries as well.

Let us, however, focushere on the immediatechallenges in america. Wehave many parishes, agreat and long history, anda distinct identity.parishes are centers offaith, and have also tradi-tionally fostered educa-tion, cultural activities,and social service. We

need the help of faith-filled, zealous, kind, tire-less priests who are willingto preserve and developthese past achievements.But we also need to tran-scend our traditional set-tings, especially purelyethnic ones. this is noteasy, but at the same timeit is an opportunity toreveal god's gifts: spiritualtalents, missionary pas-sion, and organizationalabilities.

the challenges fortoday’s Catholic pastor aremany: progressive secular-ization; wholesale com-mercialization thatreduces everything to the

Continued on page 14

page 2, october 27, 2019 the Sower

tHe SoWeRoFFiCiaL puBLiCation oF tHe uKRainian CatHoLiC dioCeSe oF StaMFoRd

Most Reverend paul p. Chomnycky, oSBM, d.d., PublisherRev. taras Chaparin, Editor-in-Chief

Rev. Vasyl Behay, Ukrainian Section Editorthe Sower (iSSn 08966184) is published monthly at 161 glenbrook Road, Stamford, Ct 06902.

Subscription rate: $20 domestic $25 foreign (checks and money order, made out to diocese of Stamford, in u.S. currency only).Submissions policy: news articles and press releases must be received no later than three weeks before publication, with return address and telephone number.

all submitted materials are subject to editing for style, content or length.address all mail, including change of address, to the Sower, 161 glenbrook Road, Stamford, Ct 06902.

e-mail: thesower@optonline.net; telephone – editorial office: (203) 324-7698; Fax: (203) 357-7681.periodical postage paid at Stamford, Ct.

poStMaSteR: Send address changes to:the Sower, 161 glenbrook Road, Stamford, Ct 06902

in his letter to the philippians, St. paul wrote, “I knowwhat it is to have little, and I know what it is to have plenty. Inany and all circumstances I have learned the secret of being well-fed and of going hungry, of having plenty and of being in need. Ican do all things through Him who strengthens me” (philippians4:12-14).

this passage provides a beautiful meditation on livingin the moment and keeping Christ close to our hearts inall circumstances. St. paul wrote these words to thephilippians from a prison cell in order to assure themthat, no matter what persecutions he faced, he would turnto Christ to sustain him. He also expanded this wisdom toapply not just in moments of suffering, but to an all-encompassing approach to life.

Carrying Christ in our hearts in good times and badcan be a challenge because there are always distractionsand temptations to seek more immediate gratification forour emotions. So how are we to strike the balance St. paulrefers to and let Christ reign in our hearts in all circum-stances? the key lies in patience. We only rush to anger intimes of suffering or overindulgence in times of abun-dance if we lack the patience to await the deeper satisfac-tion offered by Christ.

patience enables us to have mercy in our hearts forthose who persecute us, and this mercy allows us to resistthe destructive impulses ofhatred. patience also enablesus to navigate times of abun-dance and joy so that wepractice moderation anddon’t forget the things of thespirit. How much greater isthe joy of one who knowshow to celebrate in modera-tion? their focus is less onthemselves and more onbringing joy to others. indoing so they experience thejoy of Christ.

patience can transformevery aspect of our lives,from how we handle joy andsuffering to how weapproach everyday tasks. ina beautiful article for aleteia, Father Michael Rennierrecalls seeing his grandfather disassemble, clean, and thenput back together an old rusty hinge so it could continueto function properly. Father Rennier marvels at thepatience of his grandfather and notes how difficult itwould be for him to have the patience for such a task.

Father Rennier says that impatience is one of thegreat vices of our time, and he points to St. Cyprian assomeone to turn to for intercession on the matter. St.Cyprian was famously impatient in certain disagreementshe had with other religious leaders of the early Church,but then he wrote a book called on the advantage ofpatience, drawing on his own experiences and the lessonshe learned in striving for patience in his life.

St. Cyprian encourages us to “Wait for each other,”reminding us that patience is one of the greatest gifts wecan give to one another. think about the amazing fruitsthat come about when we show each other patience. itcreates a welcome environment for Christ to dwell in ourhearts, and this in turn allows us to have the dispositionof St. paul. it enables us to navigate the ups-and-downs oflife and allow Christ to reign in our hearts regardless ofthe situation. So, if you want to be prepared for anythingin life, practice patience, and you will have the strength tokeep Christ in your heart and allow His peace to sustainyou.

For free copies of the Christopher News Note FINDINGCHRIST IN COMMUNITY, write: The Christophers, 5Hanover Square, New York, NY 10004; or e-mail: mail@christo-phers.org v

Christ in our Hearts LigHt one CandLe

Fr. Ed Dougherty, M.M., The Christophers’ Board of Directors

dear Brothers and Sisters,good morning!

today’s gospel passage (Lk15:1- 32) begins with several peo-ple criticizing Jesus, upon seeinghim in the company of tax col-lectors and sinners, and theyscornfully say: “this manreceives sinners and eats withthem” (v. 2). in reality, this state-ment turns out to be a mar-velous announcement. Jesus wel-comes sinners and eats withthem. it is what happens to us atevery Mass, in every Church:Jesus is happy to welcome us tohis table where he offers himselffor us. it is a statement that wecould inscribe on Church doors:“Here Jesus welcomes sinnersand invites them to his table”.and in response to those whowere criticizing him, Jesus tellsthree parables, three wonderfulparables that reveal his prefer-ence for those who feel distantfrom him. today, it would benice if each of you would take upthe gospel, the gospel of Luke,Chapter 15, and read the threeparables. they are wonderful.

the first parable says:“What man of you, having ahundred sheep, if he has lost oneof them, does not leave the nine-ty-nine in the wilderness, and goafter the one which is lost, untilhe finds it?” (v. 4). What man ofyou? not a person with goodsense: he does the math and sac-rifices the one to keep the nine-ty-nine. Whereas god does notgive up. He cherishes preciselyyou who still do not know thebeauty of his love; you who havenot yet welcomed Jesus into thecenter of your life; you who areunable to overcome your sin;you who, perhaps due to the badthings that have happened inyour life, do not believe in love.in the second parable, you arethat small coin that the Lorddoes not accept losing, and hesearches relentlessly. He wantsto tell you that you are preciousin his eyes, that you are unique.no one can replace you in god’sheart. You have a place; you areyou, and no one can replace you;nor me, no one can replace mein god’s heart. and in the thirdparable, god is the father whoawaits the return of his prodigalson. god always awaits us. Hedoes not tire, he does not loseheart. Because we, each one ofus is that son embraced onceagain, that rediscovered coin,that sheep caressed and put

back upon his shoulder. Hewaits every day for us to per-ceive his love. and you say: “Buti have done my share of things,i have done too much!” do notbe afraid. god loves you; heloves you as you are and knowsthat his love alone can changeyour life.

But this infinite love of godfor us sinners, which is the heartof the gospel, can be rejected. itis what the elder son in the para-ble does. He does not under-stand love in that moment andhe has in mind more of a masterthan a father. it is also a risk forus: to believe in a more rigorousthan merciful god, a god whodefeats evil with power ratherthan with forgiveness. it is notso. god saves with love, notwith force: offering himself, notimposing himself. But the elderson, who does not accept thefather’s mercy, withdraws; hemakes a greater mistake. Hethinks he is just; he presumes hehas been betrayed and he judgeseverything on the basis of hisconcept of justice. thus hebecomes angry with his brotherand rebukes the father: “Youkilled the fatted calf when thisson of yours came” (cf. v. 30).this son of yours: he does notcall him my brother, but rather,your son. He feels like an onlychild. We too are mistaken whenwe believe we are just, when wethink the others are bad. Let usnot think we are good, becauseon our own, without the help ofgod who is good, we do notknow how to defeat evil. today,do not forget to take up thegospel and read the three para-bles of Luke, Chapter 15. it willdo you good; it will be healthyfor you.

How can we defeat evil? Bywelcoming god’s forgivenessand the forgiveness of ourbrothers and sisters. it happenseach time we go to confession:there we receive the love ofgod, which conquers our sin. itno longer exists. god forgets it.When god forgives, he loses hismemory, he forgets our sins, heforgets. god is so good to us!unlike we who, after saying “it’sokay”, remember “with interest”the harm done to us, at the veryfirst opportunity. no, god eras-es evil, he makes us new insideand thus enables joy to bereborn within us, not sadness,not darkness in our heart, notsuspicion, but joy.

Brothers and sisters, takecourage. With god, no sin hasthe last word. May our Ladywho unties the knots of life, freeus from the presumption ofbelieving we are just, and makeus feel the need to go to theLord who always awaits us toembrace us, to forgive us.

after the Marian prayer, theHoly Father continued:

dear brothers and sisters,last week a long awaitedexchange of prisoners took placebetween the Russian Federationand ukraine. i am happy for thepeople freed, who were able toonce again embrace their dearones, and i continue to pray fora swift end to the conflict andfor lasting peace in easternukraine.

Yesterday in Forlì,Benedetta Bianchi porro, whodied in 1964 at just 28 years ofage, was declared Blessed. Herwhole life was marked by illness,and the Lord gave her the graceto bear it, indeed to transform itinto a bright witness to faith andlove. and today in Limburg,germany, Fr Riccardo Henkes, apallotine priest killed in hatredof the faith in dachau in 1945,was declared Blessed. May theexample of these courageousdisciples of Christ also supportour path to sanctity. a round ofapplause for the new Blesseds!

i warmly greet you all, peo-ple of Rome and pilgrims fromvarious countries: families,parish groups and associations.

i greet the faithful fromHonduras and Bolivia; the youngafrican entrepreneurs commit-ted to working together —harambe — for the future ofafrica; and the electric car pil-grimage from poland.

i greet the military gatheredin memory of the Servant ofgod Fr gianfranco Chiti; theoblate Sisters of the Most HolyRedeemer; the faithful fromMontecchio emilia with theVenezuelan friends; and the con-firmands from Crotone. i greetthe group from unitaLSi andi bless the great national pil-grimage to Lourdes which willtake place in the coming days.

i wish everyone a happySunday. please do not forget topray for me. enjoy your lunch.

Arrivederci!v

Patienceenables us tohave mercy inour hearts forthose who perse-cute us, and thismercy allows usto resist thedestructiveimpulses ofhatred.

At the Angelus in Saint Peter’s Square on Sunday morning, 15 September,the Pope spoke on the three parables in the day’s passage from the Gospelof Luke. After reciting the Marian prayer, the Pope expressed his content-ment regarding the previous week’s exchange of prisoners between theRussian Federation and Ukraine, and assured his prayers “for a swift endto the conflict and for lasting peace in Eastern Ukraine”. The following isa translation of the Holy Father’s reflection, which he offered in Italian.

Pope Francis appeals for lasting peace in Eastern Ukraine

We each Have a place ingod’s Heart

page 3, october 27, 2019the Sower

tHe CHuRCH – a CoMMunitYoF peRSonS gatHeRed FRoMaLL paRtS oF tHe WoRLd BY

ouR LoRd HiMSeLF

the word for “Church” in greek,ekklesia, carries the meaning of “calling,”that is, “the community of those who arecalled.” in the context of the books of thenew testament, first of all, we are talkingabout a community of the faithful, a com-munity of those whom our Lord Himselfis gathering from all the ends of the world(see Catechism of the Catholic Church,n. 751-752). thus, by its very nature, theecclesial community is a unity and a com-munion of those who “belong to God.”

in the community of the Church, theinternal bond among her members is, bythe power and action of the Holy Spirit,an icon of the unity of the divine personsof the Most Holy trinity. the first com-munity of Christ’s disciples in Jerusalemis thus described in the acts of theapostles: “Now the full number of those whobelieved were of one heart and soul, and no onesaid that any of the things that belonged to himwas his own, but they had everything in com-mon” (acts 4:32).

Saint gregory the theologian saysthat the names of the persons of theMost Holy trinity are simply the namesof relationships that exist between them(see Oration 29 or Third TheologicalOration, 16). indeed relationship is whatunveils and reveals a person. Similarly, inthe context of ecclesial communion, eachChristian receives a name when throughthe Sacrament-Mysteries of Baptism andChrismation we enter into the communi-ty of the Church and become partakersof the eucharistic table.

a person can only learn to love godand neighbour and create a unity withthose whom they love, if they are led bythe grace of the Holy Spirit. onlythrough such a bond of love (vinculumcaritatis), as St. augustine describes(Tractatus in Ioannem, VI, n. 13), can onecomprehend his or her own identity, hisor her belonging to or involvement in oneor another church community, becomecapable of feeling the hurts and needs oftheir neighbour, be able to experiencegod’s presence together with others andshare a religious experience in commonwith others.

We often say that being a member ofan eastern Catholic Church is a particu-lar way of being a Christian. the particu-lar way of the Kyivan Church and herChristian spirit has specific expressionsand levels, for example, her local autono-my, synodality, global character in unity-communion with the Successor to peterthe apostle. the Holy Father and popeof Rome is the prime servant and livingheart of the unity and communion of theuniversal Church. Because of this univer-sal unity, because of the care of theuniversal pontiff for our Church, she isable to successfully develop her globalcharacter.

the culmination and most profoundexpression of the unity of the Church ofChrist and of her nature is the Most Holyeucharist. the eucharistic bread is thevisible sign and symbol of ecclesial unity.already the holy apostle paul wrote:“Because there is one bread, we who are manyare one body, for we all partake of the onebread” (1 Cor 10:17). We find similar wordsin the famous eucharistic prayer fromone of the earliest examples of ancientChristian writing, known as the didache:“As this broken bread was once scattered on themountains, and after it had been broughttogether became one, so may thy Church begathered together from the ends of the earthunto thy kingdom; for thine is the glory, andthe power, through Jesus Christ, for ever”(9,4).

the communion-unity of Christ’sChurch, which constitutes her very sub-stance, finds expression in her pastoral

ministry. our witness to the Church isauthentic when the priority of our min-istry is to save souls, that is, to unite aperson with god in the unity of the com-munity of the children of god. everyaction and deed of a member of theChurch, which runs contrary to this goal,for example, seeking to separate oneselffrom the community, to focus solely onpersonal needs, the needs of our ownparish, eparchy or country, any attemptto emphasize the superiority of onemember over another—these will alwaysbe seen as something unchurchly, againsther nature and incompatible with the lifeof the Church. the holy apostle paulemphasizes this: “For in one Spirit we wereall baptized into one body—Jews or Greeks,slaves or free—and all were made to drink ofone Spirit. For the body does not consist of onemember but of many... The eye cannot say tothe hand, ‘I have no need of you,’ nor again thehead to the feet, ‘I have no need of you...’ If onemember suffers, all suffer together; if one mem-ber is honored, all rejoice together. Now youare the body of Christ and individually mem-bers of it” (1 Cor 12:13-27).

if the apostle of the nations werehere today among us, he would ask us thesame questions, although perhaps word-ed slightly differently. Reiterating histeaching that when one member suffersthe entire body suffers, and when onemember rejoices all members rejoice withit, he would probably ask us: “Can theEdmonton Eparchy say to the DonetskExarchate: ‘I have no need of you!’? Can theChernivtsi Eparchy say to the CuritibaMetropolia: ‘Your problems don’t concern me!’?Can the Melbourne Eparchy say to theCrimean Exarchate: ‘I don’t know you!’?” Wecould ask ourselves many such questions,each according to their own conscience.However, the response to each of themshould be the same—an emphatic “No!”

today we can attest that whenukraine is flowing in blood, when ourbest sons and daughters are offering uptheir lives for her, when millions of peo-ple are forced to abandon their ownhomes, when a great number ofukrainians are held captive and, as pris-oners of conscience, suffer enemy impris-onment, when there are thousands ofdead and tens of thousands of wounded,when virtually all of ukrainian society iswounded by the war, our Churchthroughout the world also suffers with us.When our priority is to proclaim thegospel of Christ, the salvation and sanc-tification of human souls, and when, inthe name of divine truth, we see theneed to defend human dignity, the rightsof ukrainian labourers in countriesacross the globe, then our entire MotherChurch, our bishops, clergy and laity arecalled to be a voice for those who aredeprived of it. When called to meet thepastoral needs of our faithful in australiaor great Britain, poland or Canada,argentina or Kazakhstan—our clergy andreligious embark on an apostolic journeyto proclaim the gospel of Christ to theends of the earth.

CiRCLeS oF CoMMunion intHe uKRainian gReeK-

CatHoLiC CHuRCH

the basic and most important circleof communion, one that touches the lifeof every member of our Church, is expe-rienced in one’s own parish. all of the ele-ments of a vibrant parish, as a communi-ty of communities, help each person seeoneself as a member of god’s family.Here each faithful member identifieshimself or herself with our Church.

the pastor who builds up the parishcommunity is a key servant-minister ofchurch communion, assisted in this by allthe faithful. We know well how mucheffort is needed on the part of all mem-bers of a parish community to build up itsunity, and how easy it is to ruin it.

no parish can be a self-sufficient

entity, closed off in its own comfort zone.the parish is the basic unit of theeparchial community, built up by and per-sonally led by the local bishop. in theeparchy, the servant-minister of com-munion-unity is the ruling hierarch who,in turn, abides in full unity with the Headof his particular sui iuris Church, with theSupreme pontiff, and with the entire col-lege of Catholic bishops, who fulfil theirapostolic ministry in all corners of theworld. if an eparchy is divided and thereis no relationship between the bishopsand the clergy, such an eparchy must beviewed as deeply wounded. therefore,the immediate and most importantefforts of a bishop should be directedtowards bringing together the eparchialcommunity in all aspects of her life, thatis: in deepening her spiritual life follow-ing the example of the Communion inLove in which the persons of the MostHoly trinity abide, and by following theexample of the first Christian communi-ty of Christ’s disciples in Jerusalem (seeacts 2:46-47; 4:32); by creating a commonvision regarding the mission of theeparchy, by coordinating human, spiritualand material resources for this mission,and then by bringing it to life through thecommon efforts of clergy and lay faithful,together with their pastor.

the Synodal structure of our Churchis a unique space for building up the glob-al unity of our particular Church. theHoly Father pope Francis emphasizedthat “it is not enough to have a Synod, onemust be a Synod!”a Synod implies church-wide action, which in our case has a glob-al character. By participating in theSynod, each bishop represents not him-self or his private opinions. He is thevoice of his eparchial community. andreturning from a session of the Synodeach member is to convey the spirit ofsynodal decisions so that through hisdaily ministry each eparchy and everyone of its members can become livingparticipants of synodal action. the par-ticipation of the bishops in the work ofthe Synod is not limited to their pres-ence. acting synodally means embracingresponsibility for the life of our Churchin each eparchy and every exarchate, aswell as for the life and spiritual care ofthose of our faithful who live in countrieswhere we do not yet have establishedstructures. acting synodally meansembracing the wounds and joys of ourentire Church as a whole. Being Synodmeans “walking a common path” andremaining as one even when the bishopsreturn home. it is a great gift from godthat we have this possibility to traveltogether with our clergy, religious andlaity, together in unity, in spite of the factthat we live in different parts of theworld.

the patriarchal assembly-Sobor,which we call into session every fiveyears, is another important churchwidespace of communion for the entirechurch body. this is a particular momentof global listening, when eparchial com-munities can participate directly in thegathering together of our entire Churchthrough duly elected delegates, whotogether with their pastors in a uniqueway and on their particular level fulfilltheir responsibility for the life of theirChurch in various corners of the world.although the resolutions of thepatriarchal assembly have a consultativecharacter, they represent a precious voiceof the entire body of our Church.

the Head and Father of our particu-lar Church is both symbol and servant ofher global unity, communion, and devel-opment. We see this illustrated magnifi-cently in the examples of service given bythe Venerable Metropolitan andreySheptytsky and Confessor of Faith JosyfSlipyj. the Head of the Church presidesover the Synod of Bishop and its activity.it is he who convokes the Synod andpatriarchal assemblies-Sobors. He

watches over the development of eacheparchy and serves to ensure that itsneeds are met. He proclaims synodaldecisions and church laws, which thusacquire canonical force. at the same timehe also is guarantor of the full and visiblecommunion of our Church with the suc-cessor of St. peter, and has the right tospeak fully on her behalf. He is, in fact, aservant-minister of this unity-in-love ofall parts of our Church. the Head of ourChurch is given the particular task ofpastoral care over all the faithful of ourChurch, especially over those who resideoutside its pastoral structures. in orderthat this care be provided in an adequateand timely fashion, he is called to pro-mote the creation of suitable pastoralcenters, and further, the creation of newecclesial structures should this berequired by the good of our faithful. Hehas particular care over the liturgical lifeof our Church and ensures uniformity inthe celebration of divine worship world-wide. But above all, he is called to be afaithful and sincere brother to his fellowbishops and a good spiritual father forthe entire church community.

Beloved in Christ! Church unity is aliving relationship of love with god andneighbour. it must constantly be guard-ed, built up. We must forever grow in it.only by growing in the communion andunity of our Church can we come toknow fully her identity, that particularway of being Christian. each member ofour Church, as well as each parish,eparchy, metropolia, will be able to “beourselves,” not assimilate in this globalizedworld, preserve our identity, be able tohand it down to a new generation andshare it with other nations, when we willvalue, build and guard the internal unityof the global community of the ugCC.

the internal unity of the ugCC issynonymous with her strength and devel-opment, a necessary condition for her lifeand the fulfillment of her mission. in oneof our popular hymns, we pray: “In unity isthe strength of a people. God grant unity to us.”

the crown of development andmaturity of a particular eastern Churchis her patriarchal structure and dignity.our patriarchate is thus built on a foun-dation of development and assuredstrengthening of the internal unity of ourChurch at all levels. the lay patriarchalmovement expressed this eloquently: “Forthe unity of Church and people!” a weaken-ing of this unity, especially with themother-Church in ukraine, willinevitably bring on a weakening and frag-mentation of our ecclesial community,the demise of her structures, the loss ofher identity and her global character.

the Church, as the Mystical Body ofChrist, is by its very nature “a mystery ofunity,” to which all humankind is called.With our particular gifts and our com-mon ministry, all of us—clergy, religiousand laity, are called to foster the develop-ment and strengthening of the commun-ion-unity of our Church at all levels: fromthe local to the global, from the particu-lar to the universal.

May our Lord help all of us, each inaccordance with their vocation or gift ofservice in our Church, to be bearers andbuilders of her internal unity.

the blessing of the Lord be uponyou!

On behalf of the Synod of Bishops of theUkrainian Greek-Catholic Church

+SviatoslavGiven in Rome, at the Cathedral of SaintSophia—Divine Wisdom, on the day of St.Augustine, Bishop of Hippo and the Synaxisof the Venerable Fathers of the Monastery ofthe Caves in Kyiv, the 10th of September in

the Year of our Lord 2019.

pastoral Letter of the Synod of BishopsContinued from page 1

page 4, october 27, 2019 the Sower

Monsignor John Squiller, StL, a priest for 63 years,has rendered service in the eparchy of Stamford in a vari-ety of assignments. He has served many years both inparish ministry and seminary formation.

Currently Monsignor resides at St. Basil Seminaryand still teaches or tutors, as needed.

“god resists the proud, but gives graceto the humble” (Jas 4:6).Spirituality Column by Msgr. John Squiller

MoVeaBLe and iMMoVaBLe FeaStSHolydays or feasts of the

Liturgical Year consider not onlythe objects of veneration, that is,the persons who are being venerat-ed, but also the times when thesefeasts are celebrated. in this regardall the feasts of the Church Year aredivided into two general groups: themoveable and immovable feasts.

the great feasts occupy a spe-cial place of honor in theLiturgical Year: thenativity of our Lord(Christmas) and theResurrection of our Lord orthe pasch (easter). the rea-son for this is that thenativity of our Lord is thebeginning, and theResurrection or the paschis the consummation of theredemption of mankind.these two feasts constitutethe core around which allthe holydays, Sundays, andsacred times are arranged.WHat aRe tHe MoVeaBLe

FeaStS?in the Church Calendar

we have feasts that do notoccur on the same day ofthe month every year, butwhich occur sometimessooner and sometimeslater. the reason for this isthat the time and day oftheir celebration dependson the feast of the pasch (easter)which has no fixed date. the feastof easter can occur on any one ofthe Sundays between the 22nd ofMarch and the 25th of april. Hence,those feasts that have no fixed dateare called moveable feasts. the cen-ter of all the moveable feasts iseaster, therefore, the whole list ofSundays, festivals and sacred sea-sons which are dependent on easterform the cycle of feasts called the

easter cycle.WHat aRe tHe iMMoVaBLe

FeaStS?Besides the moveable feasts

which change their date each year,we have numerous feasts whichnever change, but which fall everyyear on the same day of the month.For example, Christmas alwaysoccurs on the 25th of december,and the feast of the assumption of

the Mother of god on the 15th ofaugust. these feasts that neverchange their date are called immov-able feasts. the cycle of immovablefeasts begins with the ecclesiasticalnew Year on the 1st of Septemberand ends on the 31st of august.

While the center of the move-able feasts is easter, the center ofthe immovable feasts is the nativity(Christmas), although not allimmovable feasts are dependent on

this feast. these immovable feasts,dependent on the nativity, consti-tute the Christmas cycle.

tHe eaSteR CYCLeone who closely follows the

Liturgical Year of our Church willreadily perceive, that she re-liveseach festal event in a deeply spiritu-al manner. this may be observed inour feastday services which, withtheir profound prayers, songs,

hymns and symbolic rites,place before our eyes boththe factual content and thedeep theology of each feast.therefore, it should notsurprise us that the feast-day services impress us sostrongly and stir us to thedepths of our souls. this iswhy the Church diligentlyprepares the faithful spiri-tually, psychologically andphysically for every feast.the greater the feast, thegreater and longer is thepreparation for it, and thelonger is the post-festal cel-ebration.

this is why the feast ofthe Resurrection of ourLord, which is the greatestfeast in the Year, requiresan extraordinarily longpreparation as well as a longpost-festal celebrationwhich is, as it were, a pro-longation of the feast of

easter.Historically, the paschal or

easter cycle began to develop muchearlier than the Christmas cycle,because the feast of the pasch wasin practice earlier than the feast ofthe nativity of our Lord(Christmas). Hence, we shall say alittle more about the easter cycle,since with it, we shall begin a moredetailed explanation of theLiturgical Year.v

in Religion, pride can bedefined as “an inordinate love of one-self.” if not controlled, it can easilylead to sins of disobedience, pre-sumption, vainglory, etc.Furthermore, pride is really at theroot of all sin, inasmuch as whoev-er sins, prefers his/her will, and notthe will of god.

Humility, on the other hand, isthe virtue which disposes us toacknowledge that we have ahuman nature weakened as a resultof original sin; and that we have touse natural and supernaturalmeans on a consistent basis toavoid evil and to do good.Humility is truly at the foundationof the spiritual life. Always strive tobe that humble person!

a proud young man, physicallystrong, is boasting as follows:“Addictive substances, pornographicmaterial, X-rated movies really don’tbother me, ‘cause I’m real strong!” that

proud young man is usually thefirst one to fall into serious sin—ifhe hasn’t already fallen.

a humble person, on the otherhand, knows that one always has toavoid the near occasions of sin, i.e.,certain persons, places, and thingsthat can easily lead one into sin.then, if a temptation comes fromthe world, the flesh, or the devil,the humble person will always takean immediate and effective standagainst the temptation. then,god’s actual grace will quicklycome to help that humble personwin and not commit sin.

St. Francis de Sales, the greatdoctor of the Church of the 16th-17th century, was once asked by anun to write down the virtue heespecially wanted them to culti-vate. in reply, he wrote down inlarge letters the one word:

HUMILITY.

Moveable and immovable Feasts, part ifrom A BYZANTINE RITE LITURGICAL YEAR by Julian Katrij, OSBM

to help and support the families in our parishes, the eparchy of Stamford ispleased to be sponsoring an eparchial Family day Retreat on Sunday,

november 17, 2019, 9aM, at St. Basil Seminary in Stamford, Ct. the retreatis open to all families. See the eparchial website for details at

www.stamforddio.org or speak to your pastor.

«СОПРИЧАСТЯ І ЄДНІСТЬ У ЖИТТІ ТА СЛУЖІННІ УГКЦ»Послання Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви 2019 року до духовенства, монашества і мирян

Стемфорд, Коннектикут

ОфІЦІЙНЕ ВИДАННЯ СТЕМфОРДСЬКОї ЄПАРХІї УКРАїНСЬКОї ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОї ЦЕРКВИ В США

СівачРік XXXVI; Число 10 27 жовтня, 2019

Всесвітліші та всечесні-ші отці!

Преподобні брати ісестри в монашестві!Дорогі браття і сестри

в Христі!

ВСТУПЯк плід тисячолітньої

історії пошуків, радості тастраждань нашого укра-їнського народу, його синиі доньки розлетілися повсьому світу. Різні булипричини такого розселен-ня. Одні наші люди шука-ли кращої долі на чужині,інші були змушені покину-ти рідний край через лихо-ліття кривавих воєн і спу-стошень. Багатьох булонасильно вигнано, депор-товано, вивезено чи ув’яз-нено далеко на чужині.Сучасне життя нашої дер-жави позначене новоюпотужною хвилею емігра-ції, внаслідок якої мільйо-ни українців формуютьнові громади в тих країнах,про які ми навіть часом і нечули.

У всіх цих складних,іноді трагічних, обстави-нах Церква йшла разом зісвоїми дітьми. А її сини ідоньки поширили її при-сутність на всіх континен-тах земної кулі. На заклик ідоручення своїх владик, занашими вірними по світуйшли священники, монахиі монахині, щоб нестилюдям Боже Слово і благо-дать Святого Духа уСвятих Таїнствах, даючисвідчення діяльного хари-

тативного служіння. Нашівірні будували своє буттяна нових землях, зберігаю-чи питому духовну спад-щину та плекаючи христи-янську культуру. Не випад-ково перше, що вони роби-ли, коли опинялися у краї-нах нових поселень, – цебудували свої храми.Сьогодні вони засвідчують,що храм, місце зустрічілюдини з Богом, був і є длянашого люду простором,де б’ється серце українсь-кої громади. Церква єцентром, довкола якогогуртується світова укра-їнська спільнота. Довгимистоліттями саме Українсь-ка Греко-КатолицькаЦерква була просторомєдності для нашого наро-ду, − єдності, яка ріднилаукраїнців Канади і США зісвоїми братами уЛатинській Америці таАвстралії, Західній Європіта Казахстані і далекомуСибіру, а всім їм, за слова-ми патріарха Йосифа, дава-ла можливість далеко начужині «бути собою», ботворила силою СвятогоДуха таїнственний і живо-творчий зв’язок зі своїмкорінням на рідній землі, звитоками християнськогожиття у водах Дніпра.

Завдяки тому, що мизберегли своє коріння і незагубилися серед іншихнародів, ми стали їм ціка-вими, збагачуючи культурута духовність країн нашогонового поселення і запро-шуючи до участі в нихпредставників інших наро-

дів. Тисячі синів і доньокнашої Церкви, які запоходженням не були укра-їнцями, полюбили нашухристиянську спадщину,закоренилися у традиціїКиївського християнстваВолодимирового хрещен-ня. Таким чиномУкраїнська Греко-Като-лицька Церква вийшлапоза межі Батьківщини,заговорила різними мова-ми до різних народів істала матір’ю та вчитель-кою для людей багатьохнаціональностей і культур.

Ми сьогодні складаємовдячність Богові за «Йогодар несказанний» (пор. 2Кор. 9, 15), усвідомлюючи,що наша Церква вже біль-ше не є локальною, обме-женою певною територієючи пастирським контекс-том. Сьогодні вона є вод-нораз глобальною тапомісною, українською таб а г а т о н а ц і о н а л ь н о ю .Проте такими нас робитьне географія проживання,не громадські організаціїчи людські інституції, нерізноманітність досвіду чиструктура спільноти. Усімцим ми завдячуємо внутрі-шній єдності нашоїЦеркви. Це єдність, якаробить одним цілим «у роз-сіянні сущих»; яка в’яжерізних за походженням,мовою і культурою; яка єможливою лише в Церкві –таїнстві єдності людськогороду, що довершуєтьсясилою і діянням СвятогоДуха.

Усвідомлення важливо-

сті плекати цю єдність,пошук найкращих шляхівдля того, щоб сприяти їїутвердженню і зміцненню,було, власне, головноютемою нашого СинодуЄпископів, який проходиву Вічному місті Римі з 1 до10 вересня 2019 року.

ЦЕРКВА – СПІЛЬНОТАЛЮДЕЙ, КОТРИХ САМ

ГОСПОДЬ ЗБИРАЄ ЗУСІХ СТОРІН СВІТУ

Слово «Церква» (згрецького εκκλησια) озна-чає «скликання», «спільнотапокликаних». У контекстікниг Нового Завіту йдеть-ся передусім про спільнотувіруючих, тих осіб, котрихсам Господь збирає з усіхсторін світу (пор. КатехизмКатолицької Церкви, 751-752). Отже, за своєю сутні-стю церковна спільнота −це єдність і сопричастятих, що «належать Богові».

У спільноті Церквивнутрішній зв’язок між їїчленами є іконою єдностіБожественних ОсібПресвятої Тройці, яказдійснюється силою ідіянням Святого Духа. Такпро першу єрусалимськуспільноту Христових учнівнаписано в Діяннях апо-столів, що «громада вірнихмала одне серце й однудушу, і ні один не називавсвоїм щось з того, що комуналежало, але все в нихбуло спільне» (Ді. 4, 32).

Святий ГригорійБогослов говорить, щоіменa Осіб Пресвятої

Тройці є ніщо інше, якназви стосунків, у котрихВони перебувають міжсобою [див. Слово 29 (3богословське), 16]. Саместосунок розкриває і об’яв-ляє особу. Подібно і в кон-тексті церковного сопри-частя кожен християнинотримує своє ім’я, коли усвятих Таїнствах Хре-щення і Миропомазаннявходить у спільнотуЦеркви, в якій стає причас-ником Євхаристійної тра-пези.

Лише ведена благодат-тю Святого Духа людинаможе навчитися любитиБога та ближнього і твори-ти єдність з тим, коголюбить. Лише через такеєднання любові (vinculumcaritatis), як його описує св.Августин (Tractatus inIoannem, VI, n. 13.), особастане здатною усвідомитивласну ідентичність іналежність чи причетністьдо певної церковної спіль-ноти, відчувати болі йпотреби ближнього, разомпереживати Божу присут-ність і спільний релігійнийдосвід.

Ми часто говоримо, щобути членом СхідноїКатолицької Церкви − цеособливий спосіб бутихристиянином. Такий спо-сіб християнського благо-честя Київської Церквимає специфічні вияви ірівні, як, наприклад, їїпомісність, синодальність,глобальність у єдності-сопричасті з Наступникомапостола Петра. Папа

Сівачсторінка 6, 27 жовтня, 2019

Римський є найвищим слу-жителем та живим осер-дям єдності й сопричастявсієї Вселенської Церкви.Завдяки цій вселенськійєдності, завдяки опіці наднашою Церквою Вселенсь-кого Архиєрея наша поміс-на Церкви успішно розви-вається у своїй глобально-сті.

Вершиною і найглиб-шим виявом єдностіХристової Церкви та їїприроди є ПресвятаЄвхаристія. Євхаристій-ний хліб є видимим знакомі символом церковноїєдності. Вже апостолПавло писав: «Тому щоодин хліб, − нас багато ста-новить одне тіло, бо всі миберемо участь в одномухлібі» (1 Кор. 10, 16-17).Подібні слова читаємо увідомій євхаристійній мо-литві однієї з найдавнішихпам’яток ранньохристи-янського письменства, зна-ної під назвою «Дідахе»:«Як цей розламаний хліббув розсіяний над горами ізібраний в єдине, так нехайбуде зібрана і Церква Твоявід країв землі в ЦарствоТвоє, бо Твоя слава і силачерез Ісуса Христа навіки»(9, 4).

Сопричастя-єдністьХристової Церкви, що ста-новить саму її суть,виявляється в її пастирсь-кому служінні. Наше свід-чення Церкві правдиве,коли пріоритетом нашогослужіння є спасіння душ,тобто поєднання людини зБогом у єдності спільнотидітей Божих. Всяка дія чивчинок члена Церкви, щосуперечить цій меті, як-отнамагання відмежуватисявід спільноти, закритисяна власних потребах абопотребах своєї парафії,єпархії чи країни, намаган-ня підкреслити якусьвищість одного її члена надіншим, буде завжди засуд-жуватися як щось нецер-ковне, протиприродне інесумісне із церковнимбуттям. На цьому наголо-шує апостол Павло: «Усі боми христилися в одномуДусі, щоб бути однимтілом, чи то юдеї, чи греки,чи раби, чи вільні, і всі мибули напоєні одним лишеДухом. Тіло бо складаєтьсяне з одного тільки члена, аз багатьох… Не може окоруці сказати: «Ти менінепотрібна!» Чи голованогам: «Ви мені непотріб-ні… І як страждає одинчлен, страждають усі з нимчлени; і як один член уславі, радіють з ним усічлени. Ви ж — Христоветіло, і члени кожнийзокрема» (1 Кор. 12, 13-27).

Якщо б апостол народівбув сьогодні між нами, вінпоставив би ті самі запи-тання до нас, але, мабуть, вінший спосіб. Кажучи проте, що коли страждає одинчлен, то хворіє все тіло, іколи радіє один член – то зним радіють усі, він, мож-ливо, б запитав нас: «Чи

може сказати Едмонтонсь-ка єпархія до Донецькогоекзархату − ти мені непотрібний? Чи може заяви-ти Чернівецька єпархіяКуритибській митрополії −твої проблеми мене необходять? Чи може сказатиМельбурнська єпархія доКримського екзархату – ятебе не знаю?» Таких запи-тань ми можемо поставитисобі, у своєму сумлінні,багато, але на кожне з нихповинна бути одна рішучавідповідь «ні»!

Ми сьогодні можемопересвідчитися, що колиУкраїна спливає кров’ю,коли наші кращі сини ідоньки віддають за неї своєжиття, коли мільйонилюдей змушені покинутивласні домівки, коли бага-то українців караються вполоні та, як в’язні сумлін-ня, страждають у ворожихкатівнях, коли є тисячізагиблих і десятки тисячпоранених, коли ураженевійною майже все українсь-ке суспільство, − то з намистраждає наша Церква вусьому світі. Коли нашимпріоритетом є проголо-шення Христового Єван-гелія та спасіння і освячен-ня людських душ в ім’яБожої істини, коли потріб-но захищати гідністьлюдини, права українсько-го заробітчанина в будь-якій країні світу, − то всянаша Церква-мати, нашієпископи, духовенство тамиряни покликані бутиголосом тих, котрих йогопозбавили. Коли потрібнозапевнити пастирські пот-реби наших вірних вАвстралії чи ВеликійБританії, Польщі чиКанаді, Аргентині чиКазахстані – духовенство імонашество вирушає вапостольські подорожіпроголошувати ЄвангелієХристове аж до краюЗемлі.

ВИМІРИ ЦЕРКОВНОГОСОПРИЧАСТЯ ПОМІС-

НОї УГКЦБазовий і найважливі-

ший вимір сопричастячлени нашої Церкви пере-живають у власній парафії.Усі якості живої парафії, якспільноти спільнот, допо-магають кожній людинівідчути себе любленимчленом Божої родини. Туткожен вірний особистоідентифікує себе з нашоюЦерквою. Важливим слу-жителем церковного со-причастя є душпастир,який будує спільноту пара-фії і якому в цьому допома-гають усі вірні. Ми добрезнаємо, скільки зусильпотрібно докласти всімчленам парафіяльної спіль-ноти, щоб згуртувати гро-маду, і як легко це зруйну-вати.

Жодна парафія не можеіснувати як самодостатня,відокремлена у власнійзоні комфорту структура.Парафія є базовою кліти-ною єпархіальної спільно-

ти, яку будує і особистоочолює місцевий єпископ.В єпархії служителемсопричастя-єдності є прав-лячий архиєрей, якийсвоєю чергою перебуває уповній єдності з Главоювласної помісної Церкви, ізВселенським Архиєреєм тавсією колегією католиць-ких єпископів, котрі вико-нують своє апостольськеслужіння у всіх куточкахсвіту. Якщо єпархія роз’єд-нана і між єпископом тадуховенством бракує спіл-кування, довіри і братерсь-кого єднання, то таку єпар-хію можна вважати глибо-ко зраненою. Тому перші інайважливіші зусилля ар-хиєрея повинні бути скеро-вані на згуртування єпархі-альної спільноти в усіхвимірах її життя, а саме: напоглиблення духовногожиття на зразок соприча-стя в любові ОсібПресвятої Тройці та заприкладом першої христи-янської спільноти Хрис-тових учнів у Єрусалимі(пор. Ді. 2, 46-47; 4, 32); навироблення одностайногобачення місії єпархії, коор-динування людських, ду-ховних та матеріальнихдарів для цієї місії, а відтаквтілення її в життя спіль-ними зусиллями духовен-ства і мирян разом зі своїмпастирем.

Синодальний устрійУкраїнської Греко-Като-лицької Церкви є унікаль-ним простором будуванняглобальної єдності нашоїпомісної Церкви. Свя-тіший Отець францискнаголосив на тому, що «недостатньо лише матиСинод, потрібно бутиСинодом!» Синод є все-церковним діянням, яке внашому випадку має гло-бальний вимір. Беручиучасть у Синоді, коженєпископ представляє несебе чи приватні думки: вінє голосом своєї єпархіаль-ної спільноти. Відтак,повернувшись із сесії, вла-дика передає дух синодаль-них рішень, щоб черезвласне щоденне служіннязробити єпархію і кожногоїї члена живими учасника-ми синодального діяння.Участь єпископів у Синодіне обмежується самою їхприсутністю. Діяти сино-дально означає перейняти-ся відповідальністю за слу-жіння нашої Церкви в кож-ній єпархії і кожномуекзархаті та за життя ідуховну опіку наших вір-них у тих країнах, де щенемає наших структур.Діяти синодально означаєперейнятися болями ірадостями всієї нашоїЦеркви і її цілості. БутиСинодом означає «йтиспільним шляхом» і бутиодним цілим навіть тоді,коли владики повертають-ся додому. Це справдівеликий дар Божий, що мимаємо можливість постій-но крокувати разом ізнашим духовенством,монашеством і мирянами,

у єдності між собою, незва-жаючи на те, що живемо врізних частинах світу.

Патріарший Собор,який ми скликаємо кожнихп’ять років, − це ще одинважливий всецерковнийпростір сопричастя всьогонашого церковного тіла.Це особливий момент гло-бального слухання, колиєпархіальні спільнотиможуть взяти участь усоборуванні всієї нашоїЦеркви безпосередньо,через належно обранихделегатів, які спільно зпастирями здійснюють упитомий спосіб та на своє-му рівні відповідальність зажиття своєї Церкви в різ-них частинах світу.Незважаючи на те, щорезолюції ПатріаршогоСобору мають дорадчийхарактер, вони є ціннимголосом одного тіла нашоїЦеркви.

Глава і Отець нашоїпомісної Церкву є знаком іслужителем її глобальноїєдності, сопричастя та роз-витку. Це ми особливояскраво бачимо на прикла-ді служіння праведногомитрополита АндреяШептицького та ісповід-ника віри патріархаЙосифа Сліпого. ГлаваЦеркви очолює СинодЄпископів і його діяння,скликає Синоди таПатріарші Собори. Вінчуває над розвитком кож-ної єпархії та служить длязабезпечення її потреб.Проголошує синодальнірішення та церковні зако-ни, які відтак набираютьканонічної сили. ГлаваЦеркви є гарантом повно-го і видимого сопричастянашої Церкви зНаступником апостолаПетра і має право таобов’язок промовляти відімені її повноти. Він є слу-жителем цього єднання влюбові всіх частин нашоїЦеркви. Очільник Церквивиконує особливе завданняпастирської опіки надусіма вірними, особливотими, що перебуваютьпоза церковними структу-рами. Щоб ця опіка буланалежною і своєчасною,Глава Церкви покликанийдбати про утворення від-повідних душпастирськихосередків, а відтак проутворення нових церков-них структур там, де цьоговимагає добро вірних.Його особливій опіці нале-жить літургійне життянашої Церкви та забезпе-чення одностайності узвершенні Божого культу вусіх її частинах. Та понадусе, він покликаний бутищирим вірним братом длясвоїх співбратів у єпископ-стві і добрим духовнимбатьком для всієї церков-ної спільноти.

Дорогі в Христі!Церковна єдність є живимстосунком любові Бога іближнього, над якимпотрібно постійно чувати,його будувати і в ньому

безнастанно зростати.Лише зростаючи у сопри-часті та єдності нашоїЦеркви, можна пізнативповні її ідентичність, тойнаш особливий спосіббуття християнами. Коженчлен нашої Церкви, нашіпарафії, єпархії і митропо-лії настільки глибоко змо-жуть «бути собою», не аси-мілюватися в цьому глоба-лізованому світі, зберегтивласну тотожність, вміти їїпередати новим поколін-ням і ділитися нею з інши-ми народами, наскільки мибудемо цінувати, будуватита оберігати внутрішнюєдність глобальної спіль-ноти УГКЦ.

Внутрішня єдністьУГКЦ є синонімом її сили ірозвитку, необхідною умо-вою її життя та здійснен-ням її місії. «В єдності силанароду, Боже, нам єдністьподай», − звучать слованародної пісні-молитви.

Вінцем розвитку і зрі-лості помісної СхідноїЦеркви є її патріаршийустрій і гідність. Наш пат-ріархат будується саме наоснові розвитку і неухиль-ного зміцнення внутрі-шньої єдності нашоїЦеркви на всіх рівнях. Туткрасномовним є гасло пат-ріаршого мирянськогоруху: «За єдність Церкви інароду!» Послаблення цієїєдності, зокрема зЦерквою-матір’ю в Украї-ні, неминуче призведе допослаблення і фрагмента-ції самої нашої церковноїспільноти, завмирання їїструктур, втрати власноїідентичності та самої озна-ки глобальності.

Церква, як ТаїнственнеТіло Христове, за своєюприродою є «таїнствомєдності», до якої покликаневсе людство. Своїми особ-ливими дарами і нашимспільним служінням ми всі,духовенство, монашество імиряни, покликані сприя-ти розвиткові та зміцнен-ню сопричастя-єдностіЦеркви на всіх рівнях: відлокального до глобально-го, від помісного до все-ленського.

Нехай Господь допомо-же всім нам, відповідно довласного покликання чидару служіння у нашійЦеркві, бути носіями ібудівничими її внутрі-шньої єдності.Благословення Господнє

на вас!

Від імені СинодуЄпископів

Української Греко-Католицької Церкви

† СВЯТОСЛАВ

Дано в Римі,при Соборі св. СофіїПремудрості Божої,

10 вересня 2019 року Божого

Сівач сторінка 7, 27 жовтня, 2019

У США відбулася друга конференція «SingCon», у якій взялиучасть зацікавлені церковним співом

www.news.ugcc.ua

26-29 вересня співці, хористи,диригенти, дяки, представникидуховенства та всі, хто зацікавле-ний церковним співом, зібралисяна другу щорічну конференціюУкраїнської Греко-КатолицькоїЦеркви під назвою «SingCon».Тиждень молитви, навчання тазустрічі відбувався в семінарії свя-того Василія в Стемфорді(Коннектикут).

Це зібрання проводилося підпроводом диякона Даниїла Ґаладзиза підтримки Патріаршої літургій-ної комісії і гостинності владикиПавла Хомницького, єпархаСтемфордського, і отця БогданаТимчишина, ректора Семінаріїсвятого Василія, та зібрало амери-канських і канадських співців, цер-ковних музикантів, мирян та духо-венство.

Більше сімдесяти учасників ізрізних куточків Канади та США,від Ванкувера до Каліфорнії і відфлориди до Бостона, а також пред-ставники Великобританії таНімеччини з’їхалися на подію. Уній взяли участь багато молодихлюдей: студенти, молоді пари здітьми. Долучилися також право-славні та римо-католики.Церковна музика дозволила прове-сти серію співочих експромтів, априсутність православних і римо-католиків продемонструвала зна-чення сакральної музики для зміц-

нення зв'язків між Церквами-сестрами та екуменічного діалогу.

Цьогорічне зібрання, як і мину-лорічне, ставило за мету розвиватиякість та доступність церковноїмузики англійською мовою. Дляцього зібралися разом співці тадиригенти, щоб краще познайоми-тися, налагодити співпрацю, обмі-нятися матеріалами, обговоритипроблеми і найважливіше — разомпомолитися.

Протягом конференції відбули-ся чотири практичні майстер-класи: про Божественну Літургію(на основі публікацій ІнститутуАндрея Шептицького The DivineLiturgy: An Anthology for Worship),про методику запровадженняВечірні в парафіях, про спів під часуділення таїнств Хрещення,Вінчання, Чину похорону та проджерела київської та галицькоїлітургійної традиції.

Під час неформального спілку-вання учасники намагалися спільнорозмірковувати, як розвивати пара-фіяльні хори та розв'язувати про-блеми і непорозуміння, щонеодмінно виникають між провід-никами церковного співу.

Відтак учасники приділили часрепетиціям, відвідинам стем-фордського семінарійного музеюта бібліотеки. Разом співалиБожественні Літургії, Утрені,

Вечірні та інші богослужіння, наяких проповідували отці МартинКанаван та Йосиф Матлак.Владика Богдан Данило, єпископєпархії Святого Йосафата в Парміта координатор англомовної секціїПатріаршої літургійної комісії,очолював і проповідував під часзаключної Всенічної таБожественної Літургії. На нійвперше у виконанні з’єднаногохору прозвучав твір Романа Гурка«Ісусова молитва».

У четвер відбулася відкритадискусія про церковний спів підназвою «Горне сідалище, вівтар,крилос, лавка: розкажіть про своюточку зору», яку модерувала ЛарисаКронін. Єпископи, священники,співці та вірні взяли у ній участь.Єпископів цього року представлявмитрополит Борис Ґудзяк, якийзаохотив присутніх продовжитисвою місію і запросив їх дофіладельфії у 2020 році.

У п’ятницю відбулася лекціядяка Джозефа Роля про історіюцерковного співу, яку можна вважа-ти головною на конференції.Професор Роль організовувавподібні конференції у 80-х та 90-хроках минулого століття та подавогляд літургійних перекладів таобробок, які готували в Семінаріїсвятого Василія її викладачі, середяких о. Любомир Гузар, матиАндрея, професор Іван

Задорожний та інші викладачі тастуденти.

Найважливішим результатомконференції є те, що теперПатріарша літургійна комісіяматиме краще розуміння підтрим-ки, ресурсів та навчання, що їх спів-ці, диригенти та вірні УГКЦ вПівнічній Америці потребують дляздійснення свого покликання.Учасники висловили потребу вофіційних перекладах та випускулітургійних книг українською таанглійською мовами.

Організаторами виступилиЛариса Кронін (Оттава), читецьІлія Ґаладза (Торонто), дияконДаниїл Ґаладза (Київ), Юліан Гайда(Чикаго), Наміша Хлус(Едмонтон), Роман Гурко (Нью-Йорк), диякон Кирило Кеннеді(Вашингтон), о. Йосиф Матлак(Північна Кароліна), МелітаМудра-Зубач (Каліфорнія) таДам’ян Закордонський (Едмонтон).

Зосередженість конференції наангломовній Літургії та співі вУГКЦ випливає з рішення 2017року Синоду Єпископів УГКЦстворити місцеві мовні групи вмежах Патріаршої літургійноїкомісії. За заохоченням владикиВенедикта Алексійчука цього рокупід час конференції було створенокомітет для підготовки статутівдля створення Церковно-музичноїасоціації Української Греко-Католицької Церкви в ПівнічнійАмериці. У цій зустрічі взялиучасть, серед інших, владикаВасиль Лостен, владика БогданДанило та представники Асоціаціїцерковної музики Америки(https://musicasacra.com).

Інформацію про розклад ітвори, а також фото та відео з кон-ференції можна знайти на вебсайтіконференції (www.ugccmusic.com)та на фейсбук-сторінці Патріаршоїлітургійної комісії(https://www.facebook.com/plc.ugcc/ )за хештегом #SingCon2019.

Наступний SingCon на запро-шення філадельфійської архиєпар-хії запланований на 1-4 жовтня2020 року у філадельфії, штатПенсильванія. Якщо бажаєте отри-мувати новини щодо конференції,долучіться до списку розсилки наwww.ugccmusic.com або напишітьна hello@ugccmusic.com.

7-9 жовтня: Осінні священичі дні у Стемфордській єпархії наСоюзівці

Учасники конференції “SingCon”

Сівачсторінка 8, 27 жовтня, 2019

закінчення, початок у попередніх номерах

Святіший Отець зазначає, щонавіть взаємне використання чле-нами подружжя одне одного єнесумісне зі справжньою любов’ю іобов’язково призводить до кон-флікту інтересів. Адже егоїзм неможе приховуватись вічно і вреш-ті-решт, так звана, «структуралюбові» перетворюється у великерозчарування [7, с. 52]. Щоб уник-нути цього, кожен із членів под-ружжя має думати про добро іншо-го та відчувати відповідальність занього. Іван Павло II стверджує, щопочуття турботи не є болючим чинеприємним, однак, - збагачую-чим, є певним знаком важливостітієї людини, до якої спрямовуєтьсятурбота. Почуття турботи неро-зривно пов’язане з відповідальні-стю за певну особу. При цьому, якзазначає Іван Павло II, любов безвідповідальності завжди є егоїз-мом. І чим більшим є почуття від-повідальності, тим більшою єлюбов. Тому Святіший Отецьнавчає, що людина, яка любить,має забути про себе і відчути відпо-відальність за щастя іншого. Бопошук щастя іншої особи є вели-кою моральною силою любові [7, с.53, 57-58]. Коли ж члени подружжяпрагнуть досягнути незалежності увідносинах одне з одним, вониприпускаються великої помилки.Іван Павло II стверджує, щопочуття свободи призводить доавтономної сили самостверджен-ня, яке виступає проти інших таспрямовується на досягнення влас-ного добра [10, с. 3]. Однак,Святіший Отець наголошує натому, що людина не задатна ствер-дитись за рахунок своєї незалежно-сті. Лише тоді, коли вона вийде зісвого «Я» та віддасть себе іншійособі, вона по-справжньому збага-титься. Пояснюючи це, Іван ПавлоII звертається до слів Ісуса Христапро те, що ті, хто втратять – знай-дуть. Тому той, хто «виходить зсебе», знаходить в іншій людинісвоє повніше існування, а в своємузреченні – особисте збагачення, ане збідніння [7, с. 36, 50].

Іван Павло II наголошує натому, що любов, а отже, і самовід-дання, має бути двобічним. Любовоб’єднує людей та з двох «Я»робить справжнє «ми». Взаємність,як зазначає Іван Павло II, є дока-зом зрілої любові та тим, щовизначає існування справжнього«ми». Любов же, яка побудована надвох «Я», а не на справжньому «ми»,не може продовжуватись. Томулюбов має бути взаємною, боневзаємна любов застоюється тавмирає. Навіть здатність людинилюбити може бути зруйнована.Святіший Отець стверджує, щосамовіддання так само має бути

взаємним. Якщо ж чоловік не від-дає себе повністю у відповідь насамовіддання дружини, він перебу-ває в небезпеці використання своєїдружини як предмета. Іван ПавлоII говорить, що самовідданнячоловіка і дружини може виявля-тись по-різному, однак, обов’язко-во має бути взаємним [7, с. 30-31,37].

Розкриваючи особливості само-віддання, Іван Павло II висуває донього певні вимоги. В першу чергу,самовіддання має спрямовуватисьлише до однієї людини, тобто маєбути вірним, безперервним та віч-ним. Самовіддання одній людинімає попереджати самовідданняіншій людині [7, с. 38]. СвятішийОтець стверджує, що подружньоїлюбові не існує, якщо дар чоловіката дружини не триває до кінцяїхнього життя. Без цього вічного,взаємного дару їх любов не єлюбов’ю, але взаємним викори-станням одне одного [9, с. 161-162].Тому Іван Павло II особливо наго-лошує на тому, що дар, який буввже комусь даний, не може бутизабраним. Так само той дар, якийбув вже раз отриманий, ніколи неможе бути відкинутим. Якщо жхтось із членів подружжя забираєсвій дар і віддає його комусь іншо-му, він, в той же час відкидаючидар свого партнера по шлюбу,трактує цього партнера як річ.Тому подружня зрада протистоїтьсім’ї як спільноті осіб; адже вонапризводить до використанняособи, а не до повного самовіддан-ня їй [9, с. 43, 51].

Наступна вимога, яку ІванПавло II висуває до самовіддання,полягає в його повноті. Повнотасамовіддання передбачає те, щовоно не може бути нічим обмеже-не, в тому числі, і часом. Аджедавання себе лише на певнийперіод часу і не назавжди обмежуєдар. При цьому Святіший Отецьстверджує, що все, що є меншим заповне самовіддання, не є любов’ю.Так, якщо хтось із подругів відмов-ляється віддати себе повністю, віншукає щось в іншому члені под-ружжя, наприклад, насолоду. Вданому випадку, як зазначає ІванПавло II, в основі взаємовідносинподружжя є не любов, а викори-стання одне одного [9, с. 160].

Іван Павло II стверджує, щоповне самовіддання можливе лишетоді, коли визнається цінністьособи, по відношенню до якої воноздійснюється. Суб’єктивізм даноїцінності не бачить і тому робитьнеможливим повне самовіддання.При суб’єктивізмі об’єктивні цін-ності тіла особи, його маскулінно-сті (фемінності) сприймаютьсялише як джерело особистого задо-волення. При цьому єдиною цінні-стю стає насолода. І хоча насолодасама по собі є доброю, як зазначаєІван Павло II, концентрація на нійстає моральним злом. Тому суб’єк-тивізм суперечить любові та само-відданню. Адже любов є альтруї-стичною, спрямованою на доброінших, тоді як суб’єктивізм – лишена особисті почуття. Саме томусамовіддання вимагає концентра-ції не на власному задоволенні, а націнності іншої особи. СвятішийОтець наголошує на тому, щосправжня любов хоче любити осо-бистість. Тому плотська любов долюдського тіла та емоційна любов

до маскулінності (фемінності) маєбути міцно пов’язана з любов’ю доособи. Кожна людина має бутипобачена та бажана як особистість,зі статевими цінностіями, інтегро-ваними в цінність цілої особи.Пояснюючи необхідність розумін-ня та прийняття даної думки, ІванПавло II стверджує, що любов,спрямована до цілої особи, залиша-ється вірною, тому що людинаніколи не втратить своєї істотноїцінності, тоді як плотські та емо-ційні переживання є нестійкими танедовготривалими [7, с. 50, 55, 66-69].

В сучасному світі, як зазначаєІван Павло II, повне самовідданнядуже часто є обмеженим.Наприклад, тоді, коли «дар себе»трактується лише з точки зору ста-тевих відносин. При цьому, якстверджує Іван Павло II, самовід-дання є обмежене до сексуальноїактивності і тому не є повнимсамовідданням; адже сексуальнаактивність є утилітарною, спрямо-ваною на власне задоволення.Святіший Отець заохочує постій-но пам’ятати, що чоловік і жінкалюблять одне одного, тому щовони є двома різними особами, а нетому, що вони є статево різнимиорганізмаим. Адже статеве розріз-нення існує, в першу чергу, длядітонародження [7, с. 38, 121].

Іван Павло II наголошує натому, що повнота самовідданнявключає в себе повноту вираженнясвоїх почуттів, що може бутидосягнуте через слова та дії: лагід-ні дотики, обійми, поцілунки.Ніжність Святійший Отець нази-ває великою цінністю, бо вонавиражає почуття та задовільняєпотребу чоловіка та дружини ублизькості. Тому ніжність маєстворювати особливий стиль від-носин, який в подружньому життіповинен бути присутнім постійно.Особливої ніжності, як зазначаєІван Павло II, потребує жінка. Поперше, через те, що її емоційнежиття є багатшим; по друге, черезте, що вона має пройти через вагіт-ність та дітонародження. Однак,ніжність завжди має бути стрима-ною, скромною та самоконтроль-ованою. В іншому випадку, якпопереджає Святіший Отець, под-ружня пара «використає любов» таспричинить її закінчення суб’єк-тивними проявами та скоромину-чим задоволенням. Тому ніжністьмає бути виявлена таким чином,щоб любов зростала і ніколи неприпинялась. Без стриманості ценеможливо, бо нестримність вво-дить людину в її власну егоїстичнузону. Справжня ж любов є побудо-вана на саможертовності та стри-маності, які звільняють людину таїї дії від егоїзму. Говорячи про це,Іван Павло II спирається на слова зЄвангелія: «Коли хтось хоче йти замною, нехай зречеться себе само-го» [6, Мт. 16:24, с. 27]. СвятішийОтець не заперечує того, що само-дисципліна як характеристикачистоти подружньої любові вима-гає зусиль, однак, він наголошує натому, що самоконтроль завждиотримує свої нагороди – спокій,мир, легше вирішення подружніхпроблем, більш зацікавлена увагадо свого партнера по шлюбу таперемога над егоїзмом. Тобто чимбільше члени подружжя будутьволодіти своїм тілом, тим кращевони зможуть виявити свою любов

один до одного [8, с. 11; 7, с. 89-93; 9,с. 194].

Кожна людина виражає себечерез тіло. Тому саме через тіло, якстверджує Іван Павло II, має здій-снюватись фізичне самовідданнячленів подружжя одне одному.Повним фізичним самовідданнямчоловіка і дружини він називає ста-тевий акт, який має бути знаком тавираженням основної єдності под-ружжя. При цьому Іван Павло IIнаголошує на тому, щоб стате-вість, посередництвом якої члениподружжя віддаються одне одному,не сприймалась як щось біологіч-не, але як щось, що стосується най-глибшої сутності людської особи.Він зазначає: «Статевість здій-снюється справді по-людськомулише тоді, коли є суцільна любов,якою чоловік і жінка повністю івзаємно зобов’язуються аж досмерті. Повна фізична відданістьбула б неправдою, якщо б вона небула ознакою і плодом суцільноїособистої відданості, в якійнаявною є вся особа…» [1, с. 17].

Статеву любов між членамиподружжя Іван Павло II називає поособливому приємною та дужеважливою, тому що в ній людиназнаходить концентрацію своєїенергії та радість в житті, навітьколи в ньому присутній смуток тадискомфорт [7, с. 46]. Нарівні зважливістю статевих відносин вподружньому житті, Іван Павло IIговорить про обов’язкові вимогидо них. Основна вимога полягає втому, що любов, яка підтверджуєсправжнє добро іншої особи, маєбути частиною сексуальної актив-ності. Тобто тіло іншої особи неможе бути використане лише якоб’єкт. Адже лише плотська реак-ція обезцінює людину як особи-стість. Таким чином, Іван Павло IIнаголошує на необхідності інтег-рації статевого потягу в зріле став-лення до іншої особи. Лише вданому випадку реакції сексуально-го партнера зможуть бути прийня-тими до уваги. Однак, на сьогод-нішній день, як зазначає ІванПавло II, в багатьох сім’ях є відсут-ня гармонія між чолвіком і жінкоюпід час здійснення ними статевогоакту. Основною причиною дисгар-монії він називає егоїзм чоловіків,які не намагаються задовільнитибажань жінки, а шукають лишевласного задоволення, деколидосить брутально. Це, в своючергу, призводить до холодності,байдужості, ворожості жінки, їїантипатії до взаємовідносин та від-рази до сексу. Вирішити подібніпроблеми Іван Павло II пропонуєчерез усвідомлення того, що іншалюдина є більш важливою, ніж «Я»[7, с. 42, 124-126].

Іван Павло II наголошує натому, що дар чоловіка і жінки,виражений через їхні тіла, відобра-жає Божий дар. Як подруги від-дають себе одне одному, так іГосподь віддав Себе, коли створивсвіт. При цьому діяльність чолові-ка і жінки, як зазначає Іван ПавлоII, відображає дії Бога не лише в їхсамовідданні, але і в наслідкахсамовіддання. Коли любить Бог,Його любов є життєдайною. Таксамо чоловік і жінка мають можли-вість до створення нового життячерез свою любов [9, с. 39-40].Тому Іван Павло II виступає противикористання контрацептивів під

Взаємовідносини чоловіка і жінки в християнській сім’ї у працях Івана Павла II

Підготував о. д-р Богдан Тимчишин

Сівач сторінка 9, 27 жовтня, 2019час статевого акту, адже вони руй-нують повний дар чоловіка і дру-жини, внаслідок їх відмови відможливості стати потенційнимибатьками. Святіший Отець наголо-шує на тому, що, використовуючиконтрацептиви, подружня пара«маніпулює» людською статевістюта понижує її цінність, яка полягаєу повному самовідданні; а разом знею понижує цінність самих себета свого партнера. При цьому, від-мовляючись віддати себе однеодному під час акту повного само-віддання – любові, чоловік і жінкаобманіють одне одного, як стверд-жує Іван Павло II. Також він зазна-чає, що, використовуючи контра-цептиви, людина обманює не лишесвого партнера у шлюбі, але і самусебе – через викривлене розуміннясвого тіла. Воно починає сприйма-тись не як вираження особи, а якінструмент, яким людина володієта користується. Якщо ж тіло єінструментом, будь-хто може йоговикористовувати як тільки захоче.Однак, Іван Павло II наголошує натому, що людське тіло є частиноюдару життя; тому воно не є нашимі не може бути нами змінено,наприклад, в певний інструмент,тому що Бог дав його нам, щоб мичерез нього виразили самих себе, ане використовували його на своюкористь [9, с. 54, 189-190].

Висловлюючись проти викори-стання контрацептивів, Іван ПавлоII наголошує на тому, що самовід-дання чоловіка і дружини черезїхні тіла служить новому життю.Тому подружня пара під час стате-вого акту не лише дає себе однеодному, але і дає початок існуван-ню дітей, які є живим відображен-ням любові чоловіка і дружини тазнаком подружньої єдності.Дітонародження Іван Павло IIназиває найбільшим благословен-ням чоловіка і жінки, які об’єднанілюбов’ю. Адже, даючи нове житт-тя, вони співпрацюють з Богом.Тому Святіший Отець закликаєподружні пари бути готовими звідкритими серцями співпрацюва-ти з любов’ю творця та спасителя,який через них щодня збільшує ізбагачує свою власну сім’ю [9, с. 53;12, с. 46]. В зв’язку з цим він наго-лошує на виконанні двох функційстатевого акту, які передбаченіБожим планом, - об’єднуючої тарепродуктивної. Саме через

необхідність відповідальностіБожому задуму Іван Павло IIвиступає проти будь-чого, щоробить процес дітонародженнянеможливим; в тому числі, протиабортів та контрацептивів [12, с.51]. Аборти він називає найбіль-шим виявленням егоїзму та ради-кальним протиставленням сімей-ній спільноті осіб. Адже, колибатьки в подружжі, як зазначаєІван Павло II, насправді здійсню-ють самовіддання одне одному,тобто, коли вони люблять однеодного, вони є відкритими дожиття. Відкинення ж життя якплоду любові свідчить про відки-нення самої любові. Натомістьдавання та прийняття новогожиття Святіший Отець називаєнайбільшим здійсненням сім’ї якспільноти осіб, найбільшою цінні-стю статевих відносин як єдностічленів подружжя [9, с. 54]. Тому вінзаохочує до того, щоб ми завждипам’ятали, що ми є образом Бога,для якого любов і життя ніколи небули розділеними. Тобто і подруж-ня любов завжди має бути об’єдна-на з життям; а батьківство і мате-ринство має сприйматись як особ-ливе підтвердження любові, якедозволяє побачити її розмір та пер-вісну глибину [2, с. 15; 9, с. 55].

Іван Павло II стверджує, щоплідність є свідченням повноговзаємного самовіддання подругів.Однак, він наголошує на тому, щоповнота плідності подружньоїлюбові не обмежується лише діто-народженням. Вона включає в себетакож плоди морального та духов-ного життя, які батькі передаютьсвоїм дітям, а через них – світові [8,с. 9-10]. Тобто Святіший Отецьговорить про необхідність вихо-вання своїх дітей, називаючи «вихо-вання в любові» частиною самовід-данняа батьків. Основне, що маєбути присутнє в вихованні, якзазначає Іван Павло II, - це любов.Вона має надихати та супроводжу-вати всю виховну активність, збага-чуючи її цінностіми доброти, слу-жіння, добра, безкорисливості,саможартовності, які є найбільшцінними плодами любові [10, с. 20].

Таким чином, Іван Павло IIговорить про савіддання як проневід’ємну частину подружньоїлюбові. До інших обов’язкових вла-стивостей любові він відноситьповноту, єдність, вірність, плід-

ність та її постійне зростання, безякого любов не змогла би існувати.Святіший Отець не заперечуєтого, що любити складно. Однак,він стверджує, що любов ніколи неприходить «готово зробленою», азавжди є завданням; завжди зале-жить від внеску людини та глиби-ни її відданості [7, с. 58; 10, с. 27].Говорячи при цьому про вимогли-ву любов, Іван Павло II спираєтьсяна 13 розділ Першого листа св.Павла до Коринтян. В ньомуйдеться про любов, яка незаздрить, не чваниться, не надима-ється, не бешкетує, але «все зно-сить, в усе вірить, усього надіється,все перетерпить» [2, с. 43].Звертаючись до слів св. Павла, ІванПавло II заохочує всіх, хто любить,вміти вимагати від себе. Аджелише вимоглива любов є дійсномійною основою сім’ї.

ВисновкиПроведене дослідження взає-

мовідносин чоловіка і жінки в хри-стиянській сім’ї у працях ІванаПавла ІІ дозволило виявитинаступне:

1. в основі взаємовідносин под-ружжя має бути нерозривнаєдність чоловіка та дружини, атакож їх рівність у всьому, що ІванПавло ІІ стверджує в таких працяхяк «Сімейне співжиття: про завдан-ня християнської родини в сучас-ному світі», «Лист до сімей», «Прогідність і покликання жінки».Посилаючись на Біблію, він зазна-чає, що Бог створив людину чоло-віком і жінкою, а отже, наділив їхособистою гідністю, рівними пра-вами та відповідальністю. Тому всім’ї жінка не має бути в чомусьнижчою від свого чоловіка, а чоло-вік не може бути вищим за жінку;адже це призвело би до порушенняособистої гідності як чоловіка, такі жінки, до порушення їх рівності –основи їх взаємовідносин;

2. подружня єдність є завдан-ням, покликання та обов’язкомчоловіка і дружини, як стверджуєІван Павло ІІ. Він вчить, що под-ружня пара, стикаючись з багатьматруднощами, спокусами, маєпостійно відновлюватись та про-довжувати виконувати доручене їмзавдання – бути цінним знакомневтомної вірності, яка уособлює всобі подружню єдність.

Особливим свідченням необхідно-сті існування подружньої єдностіІван Павло II вважає уривк зЄвангелія від Матея: «Так що вонине будуть більше двоє, лиш однетіло. Що, отже, Бог получив, люди-на хай не розлучає» [6, Мт. 19:6, с.30]. Звертаючись до цього вірша,Іван Павло II стверджує, що чоло-вік і дружина мають перетворитисвою злуку в одне тіло і статиодним серцем та однією душею.Одним з шляхів досягнення подіб-ної єдності він називає нерозривнуі вірну взаємовідданість. Прицьому, Іван Павло ІІ наголошує наобов’язковій присутності в христи-янському подружжі як єдності, такі рівності; бо, як він стверджує,лише рівність подругів зможезабезпечити їх єдність;

3. подружня любов має бути віч-ною, вірною, милосердною, жер-товною та самовідданою; тобтобути такою, якою була любов ІсусаХриста до всіх нас. Особливу увагуІван Павло ІІ приділяє питаннюсамовіддання, яке має бути основ-ною та невід’ємною частиноюлюбові. При цьому, розкриваючиособливості самовіддання, ІванПавло II висуває до нього певнівимоги. В першу чергу, воно маєспрямовуватись лише до однієїлюдини, тобто має бути вірним,безперервним та вічним.Самовіддання одній людині маєпопереджати самовіддання іншійлюдині. Святіший Отець стверд-жує, що подружньої любові неіснує, якщо дар чоловіка та дружи-ни не триває до кінця їхньогожиття. Ще однією особливістюсамовіддання Святіший Отецьназиває його повноту. На йогодумку, ця вимога є особливо акту-альною на сьогоднішній день, коливіддання себе постійно чимосьобмежується, коли «дар себе» трак-тується лише з точки зору стате-вих відносин.

Таким чином, Іван Павло ІІнаголошує в своїх працях наобов’язковій присутності єдності ірівності між чоловіком та дружи-ною, в основі яких повинна бутивічна, самовіддана, жертовналюбов. Адже саме такі вимоги доподружнього життя присутні вСвятому Письмі, яке є основнимджерелом всіх праць Івана ПавлаІІ.

Таємниці ДовголіттяПідготував о. д-р Ярослав Налисник, парох Церкви Христа Царя у м. Бостоні

Підчас святкування тих чиінших радісних подій ми щиробажаємо один одному миру, злаго-ди, любові, доброго здоров’я,довгих років життя, співаємо цеуніверсальне та вічне миле серцюМногая Літа. За тим вітанням кри-ється людське універсальне при-

роднє бажання чимдовше втіша-тися життям дарованим БогомТворцем кожній людині тут наземлі. У цій статті запрошуючитача скористатись з підсумкy–заключення дослідження прове-деного науковцями на предметфеномену довголіття серед різ-них народів світу. Це досліджен-ня було переведене організацієюNational Geographic під керів-ництвом Дена Бютнера (DanBuettner). Згодом Ден Бютнервидасть окрему книгу "The BlueZones: Nine Lessons For LivingLonger From The People WhoHave lived The Longest". (NewYork Times Bestseller: First Еdition

2008). Зразу потрібно пояснитичому ця книга має назву саме BlueZones – Сині Зони. Коли ДенБютнер з колегами після багатьохроків дослідження виявив окремізони довголіття на карті світу, вінїх обвів ручкою, чорнилом синьогокольору. До тих окремих зондовголіття (Blue Zones) ввійшли

наступні місцевості-країни: острівОкінава (Японія), острів Ікарія(Греція), острів Сардінія (Італія),півострів Нікоя (Коста Ріка) тамісто Лома Лінда у штатіКаліфорнія.

Декілька слів про загальніпринципи, які були виявлені під-час цього цікавого дослідження.Довголіття людини залежить тіль-ки на 10% від спадковості-генівбатьків, а решта 90% від зовнішнь-ого середовища та способу життяособи. Природа-еволюція сприяєтільки продовженню роду, а задовголіття та якість свого життялюдина повинна подбати вже сама.Довгожителі з вищеназваних зонне ставили собі за мету прожити100 років з гаком, а радше цей дарчи тягар вони отримали природ-ньо, як наслідок місця їхнього про-живання, кліматичних умов, харчу-вання, укладу та духовних варто-стей їхнього життя. “Хочеш зміни-ти світ – зміни себе. Хочеш зміни-ти себе – зміни своє оточення”. Як

бачимо цей риторичний вислів маєсвою актуальність й по відношен-ню до теми довголіття. Кожнаокрема зона довголіття має своїпитомі фактори сприяння добро-му здоров’ю та сповільнення про-цесу старіння. Додатковий спіль-ний фактор для всіх зон довголіт-тя є підсоння – південні широти.Більше сонячного проміння – біль-ше вітаміну Д в організмі, що єпозитивним фактором для підт-римки оптимального здоров’я ідовголіття. Також всі довгожителіведуть активний, здоровий спосібжиття який включає здорове хар-чування (малокалорійне, аленасичене поживними речовинами),своєрідну духовність, підтримкуродини та спільноти. Отже, спо-чатку коротко розглянемо окремізони довголіття, а відтак висвітли-мо 9 факторів, які є тим умовнимспільним знаменником для успіш-ного довголіття, які подані у книзі.

ОКІНАВА: Острів Окінава роз-

о. д-р Ярослав Налисник

Сівачсторінка 10, 27 жовтня, 2019ташований у Тихому океані на від-стані 1500 кілометрів від своєї сто-лиці Токіо, Японія. На протязівіків місцевий народ виробив окре-му культуру, духовність та укладжиття. У китайських старовиннихлітописах називали місцеве насе-лення острова Окінави – “люди, якізабули померти" (people, who for-get to die), саме через їхнє довго-ліття. Отже, дослідники–науковціданого проекту виявили наступніпитомі фактори сприяння довго-літтю на острові Окінава.Довгожителів острова об’єднує те,що всі вони свідомі свого покли-кання та обов’язків (ikagai) щодородини та спільноти до якої нале-жать. Кожного ранку вони пробуд-жуються з певним почуттямобов’язку та своєї ролі у житті,яких бажають сповнити грядущогодня. Місцеві жителі практикуютьзагальноприйнятий принциппоміркованости з етики Конфуція,hara hachі boo – їсти до 80% наси-чення. Щодо харчування – довго-жителі острова споживають у біль-шості їжу рослинного походженняз місцевих городів: соя, квасоля-бобові, солодка картопля, ginger,turmeric, тощо; у малій кількостім'ясо та рибу принагідно підчасокремих святкувань та церемоній.Нормою для довгожителів є матисвій город де вони вирощуютьсвіжу ярину. У додаток постійнийдогляд за городом природньосприяє активній невимушенійруханці (ніхто у спортзал з них неходить…). З огляду на те, що місце-ві жителі приймають їжу та гостейна татамі, їм приходиться вставатипо 40-50 разів на день. У кожнійокремій спільноті жителі фор-мують окремі групи друзів-прияте-лів з якими проводять у сусідствічас кожного дня за горняткомзеленого чаю чи напитку з місце-вого зілля. Ці групи мають окремуназву moai (safety net) - страховасітка для взаємної фінансової,моральної та емоційної підтримкиу час потреби. Ці групи осіб фор-муються з дитинства і тривають досамої старості. Традиційні міцніміж поколіннями зв’язки і взаємнаповага дозволяють довгожителямвідчувати любов, опіку та увагу і насхилі літ. У місцевій культурі тутне має поняття пенсії. Людина і насхилі літ відчуває себе потрібноюдля рідних та близьких. Довгий вікбатьків для жителів Окінава не єтягарем, а радше благословеннямдля родини та джерелом життєвоїмудрості. Слід згадати цікаву зако-номірність, а саме іммігранти зЯпонії, які переселилися на Гаваї,де є подібний природній клімат іперебрали американський спосібжиття та вид харчування, черездеякий час почали хворіти хроніч-ними захворюванням типовимидля жителів США. Однак, імміг-ранти з Японії, які переїхали доКанади, до більш сурового клімату,але зберегли свій питомий укладжиття втішаються добрим здо-ров’ям та доживають до похилоговіку.

ІКАРІЯ: Маленький острівІкарія (Греція), який покритий восновному горами, розташованийв Егейському морі ближче до бере-гів Туреччини. Про цей острів зга-дано навіть у знаменитому творіГомера “Одіссея”. У теперішнійчас жителі цього острова просла-вилися на весь світ вже через своєдовголіття і попали до книги авто-ра “Blue Zones”. Життєва історіяодного із мешканців (StamatisMoraitis) Ікарії описана у багатьох

статтях та у вищеназваній книзісаме через феномен довголіття.Коротко, цей житель Ікарії післяДругої Світової Війни виїхав доАмерики де добре влаштував своєжиття працюючи малярем, алеперед виходом на пенсію захворівраком легенів. З огляду на те, щорак легенів був в останній стадіїчоловік вирішив поїхати назад насвою Батьківщину вмирати. Поприїзді назад у своє рідне селовирішив жити повнотою життя інічим не журитися. Занурився упросте безжурне життя родини таспільноти. Працював у своє задо-волення на городі, спілкувався здрузями дитинства, ходив до міс-цевої церкви. Через деякий часпочав себе краще почувати і вер-нувся повністю до нормальногожиття на острові проживши до 96років. Науковці, які досліджувалифеномен довголіття на островіІкарія, зауважили питомі факторисприяння доброму здоров’ю.Гірська місцевість острова сприяєпостійній активній руханці меш-канцям цього краю, чисте гірське іморське повітря та сонце додаєенергії, харчування свіжою їжеюрослинного походження з власно-го городу і заховування постів згід-но приписів церкви додає здоров’ята сповільнює процес старіння,взаємна підтримка та відкритеспілкування у родині та спільнотізапобігає розвитку депресії, а тра-диційна сієста після обіду знімаєстрес та відновлює життєві сили.Синергізм і симфонія всіх тихвищеназваних факторів у природ-ній і невимушений спосіб допома-гає мешканцям того краю втіша-тися здоров’ям, повноцінним жит-тям у спільноті та довголіттям.

САРДІНІЯ: Усім відомийострів Сардінія (Італія) також увій-шов у групу “Blue Zones” черезвисокий індекс довголіття середмешканців того краю. Цікаво, щожителі цього острова є прямиминащадками племен, які жили натериторії теперішньої Європи, якімігруючи на цей острів врятува-лись за часів льодовикового періо-ду. У додаток, саме на цьому ост-рові мужчини доживають тогосамого віку що й жінки, на відмінувід інших місцевостей на землі, дежінки живуть довше за чоловіків. Узагальному, на острові на 10 тис.мешканців припадає більше ніж 20осіб які відсвяткували свій 100-літ-ній ювілей, у порівнянні до 4 осібна 10 тис. тут в Америці. Таємницядовголіття місцевих мужчин (зде-більшого пастухів овець) криєтьсяу наступних основних факторах:свіже гірське і морське повітря,довгочасне перебування під сон-цем (вітамін Д), постійна руханка(оптимальний кровообіг), малока-лорійна (calorie restrictiondiet/nutrition - фактор довголіття),але повноцінна їжа переважно рос-линного походження (за виняткомсиру бринзи та м’яса ягня у святко-ві дні), червоне місцеве вино бага-те на флавоноїди (Canonau wine –high level of artery-scrubbingflavonoids), своєрідний місцевийгострий гумор (нейтралізаціявпливу стресу), любов до життя,родини, краю та своєї праці (жит-тєдайна вартість цілі та змістужиття). Важливим факторомдовголіття є те, що на островівиплекана питома мораль-культу-ра серед населення, а саме пошана,любов і опіка до осіб старшоговіку. На схилі літ батьки не боятьсястарости, бо певні що діти і внукибудуть опікуватися ними до

останнього подиху під однимдахом, а не у старечому домі. Одинфактор який є головним щододовголіття на острові – мешканціцього краю люблять свою родину,є любленими своїми рідними іблизькими і не відчувають себетягарем для родини.

КОСТА РІКА (NicoyaPeninsula): За останні роки піво-стрів Нікоя, Коста Ріка, переживаєвеликий наплив туристів не тількичерез гарне побережжя на океані,чудову зелену природу і теплийклімат, але й через самих мешкан-ців того краю, які втішаютьсядовголіттям. Туристам цікаводізнатися де саме криється таєм-ниця довголіття на цьому півост-рові. Думаю і нашим читачам будецікаво дізнатися про особливі фак-тори, які позитивно впливають наздоров’я, сприяють довголіттю тазабезпечують відчуття задоволен-ня від життя. Коста Ріка не відно-ситься до кола багатих країн, алеодночасно входить у першу десят-ку країн з низьким рівнем хроніч-них захворювань. Мужчини остро-ву, які осягнули 60 років життя, удва рази більше мають шанс дожи-ти до 90-літнього віку у порівняннідо чоловіків з США, франції чиЯпонії, де ймовірність тривалостижиття є досить висока. Таємницяцього успіху криється не у багат-стві країни, але у здоровому спосо-бі життя, сприятливому зовніш-ньому середовищі та укладі життямешканців цієї країни. Назвемодекілька основних виявлених фак-торів довголіття на цьому півост-рові. Мешканці півострову маютьдосить простий уклад життя –більшість з них важко фізично пра-цюють на полях під відкритимнебом, але зате без психологічнихпотрясінь, стресів модерногожиття, які зазнають жителі повеликих містах. Частиною місцевоїкультури є те, що кожен мешка-нець добре усвідомлений цілісвого життя у цілому і на кожнийдень зокрема (plan de vida).Осередком уваги та джереломрадості у житті довгожителівпівострова є саме їхня родина,друзі та найближчі сусіди. їхнящоденна їжа рослинного поход-ження насичена у великій кількостібобовими та кукурудзою, а водабагата іонами кальцію.Довгожителі традиційно маютьдосить легку вечерю після якої від-ходять на глибокий, довгий, здоро-вий сон. У додаток мешканці цьогокраю вказують що вони перш завсе шукають приємності віджиття, а не успішної кар’єри чибагатства. Саме через цей окремийфактор мешканці Коста Рікитакож попали до п’ятірки країн,громадяни яких виявляють і відчу-вають високий рівень щастя.

ЛОМА ЛІНДА: Оазис довго-ліття створила також спільнотаадвентистів, які проживають умісті Лома Лінда (Каліфорнія),розташоване 60 миль від LosAngeles. Середня триваліть життямешканців цього міста близько на10 років перевищує тривалістьжиття середньостатистичногоамериканця. У чому ж таємницятакої очевидної різниці? Відповідьзнаходимо знову ж таки у здорово-му способі життя – фактор, якийспільним знаменником для опти-мального здоров’я та довголіття.Відомо, що віра адвентистів вима-гає від членів цієї християнськоїспільноти дотримуватись певнихнорм і практик щодо обов’язкової

підтримки свого здоров’я, а саме:здорове повноцінне харчуваннярослинного походження, заборонавживання алкоголю та тютюну,строге дотримування заповіді "свя-тий день святкувати", близькістьдо природи та її збереження, підт-римка фізичного тонусу, плеканняздорових відносин у родині таспільноті базованих на євангель-ських засадах. Науковці, які дослід-жували феномен довголіття середспільноти адвентистів, буквальнорозписали по полицях які певніпрактики способу життя впли-вають на їхнє активне і якіснедовголіття. Вегетаріанська їжадодає людині щонайменше два-три роки життя через запобіганнярозвитку серцево-судинних недуг,діабету та раку. Вживання у раціонідостатньої кількости горіхів додаєдодаткових два роки до довголіття,а фасолі/бобових і того більше.Активний спосіб життя, оптималь-не відношення між масою тіла таростом (BMI - body mass index),догляд за власним городом та регу-лярні прогулянки на природітакож додають екстра пару років.Пиття достатньої кількости водина протязі дня (5-6 склянок) змен-шує ризик інфаркту міокарду до70% по відношенню до осіб якінехтують потребами організму уводі. Взаємна підтримка у родині,спільноті та готовність до служін-ня і жертви заради ближніх додаєрадости у житті, запобігає самоізо-ляції і депресії.

У підсумку, автор "Blue Zones"подає, підтвердженими життєвимдосвідом мешканцями вищеназва-них спільнот, дев’ять основнихфакторів сприяння збереженнюздоров’я та активному, якісномудовголіттю. фактор #1 – активнийспосіб життя; фактор #2 – змен-шення кількости калорій у раціонідо 20-30% (hara hachi boo -Окінава); фактор #3 - зменшеннявживання тваринного протеїну тахімічно обробленої їжі (processedfood); фактор #4 - різні типи ягідта червоне вино у міру; фактор #5– план на грядущий день та життя(ikagai, Okinava, plan de vida, CostaRika); фактор #6 – зменшеннящоденного стресу (moai, Okinava);фактор #7- приналежність додуховно-релігійної спільноти; фак-тор #8 – родина на першому місті;фактор #9 – формування довколасебе сприятливого середовища(оазису довголіття) та спілкуванняз людьми, які розділяють з намиспільні духовно-моральні життєвівартості, бажання берегти і при-множувати своє здоров’я і служитиодин одному. Автор книги "BlueZones" з своїми колегами та підт-римкою урядових організацій зумі-ли застосувати всі вищеназваніфактори організувавши успішнийпроект створення оптимальнихумов до покращення здоров’я тазапобігання розвитку хронічнихзахворювань в окремих містахАмерики (Albert Lea in Minnesota,Manhattan Beach in California,Cedar Falls, Mason City, Spencer andWaterloo in Iowa). Запрошую чита-чів створити свій сприятливийоазис для оптимального здоров’ята довголіття у своїй родині, цер-ковній громаді та місці проживан-ня. Про вартість окремого служін-ня саме здоров’ю парафіян (congre-gational health ministry) буде при-свячений мій наступний допис.Бажаю всім читачам Христовогомиру, згоди, любові, здоров'я,радости від життя, щасливогодовголіття та рясного Божого бла-гословення.

Сівач сторінка 11, 27 жовтня, 2019

Історичні факти з народної пісні

У вересневому числі Сівача яписала про пісенні поштівки робо-ти відомого мистця АмвросіяЖдахи. У цьому числі Сівача звер-ну Вашу увагу на одну із поштівок,про яку не згадувала попередньо.Представлаю Вам цю поштівку нечерез її мистецьку вартість, ачерез популярну історичну пісню,яку вона ілюструє, слова якоїінтригували науковців і спонукалина дослідження.

Пісня ця - “Ой на горі та женціжнуть, а по-під горою козакийдуть”. Удальших рядках піснідовідуємося, що козаків ведеДорошенко (знаємо з історії, щобуло кілька ѓенерацій Дорошенків- відомих козацьких провідників і,навіть, гетьман). Дальше піснякаже, що позаду козацького вій-ська іде Сагайдачний (ПетроКонашевич-Сагайдачний (1570?-1622), який, згідно зі словами пісні“проміняв жінку за тютюн талюльку”. Пісня радитьСагайдачному взяти жінку назад івіддати тютюн та люльку. На щовін відповідає: “Мені з жінкою невозиться, а тютюн та люлька, коза-ку в дорозі знадобиться”. Ця гумо-ристична і дещо сатирична пісняпро Сагайдачного вказує на ціка-вий елемент інформації про осо-бисте життя гетьмана і до певноїміри прояснює його вчинок укінці життя у справі спадщини.

Історики, архівісти, етнографита філологи впродовж певнихроків вели жваву полемічну диску-сію, аналізуючи значення пісні,яка представляє поведінкуСагайдачного у такій метафорич-ній формі. Історичні фактиобгрунтовуються на підставі сер-йозних джерельних даних, алеефемерійні матеріали, такі якпісні, легенди, перекази можутьпостачати додаткову інформаціюдля історії, але подану в загадко-вий спосіб, для чого потрібніпевні науковці, щоб розшифрува-ти їхню важливість та джерелопоходження.

Було два науковці, які цікави-лися темою цієї пісні і доходилидо дещо різних висновків, - БорисГрінченко та Іван Каманін. БорисГрінченко (1863-1910) – письмен-ник, лексикограф, етнограф, педа-гог, історик та активіст у культур-ному та політичному відродженніУкраїни в кінці 19-го – початку 20-го століть. Іван Каманін (1850-1921)– історик-архівіст, палеограф,який був спеціалістом історіїУкраїни 16-го та 17-го столітть, атакож і директор ЦентральногоАрхіву старих документів у Києві.

Герой пісні - Гетьман ПетроКонашевич-Сагайдачний (1570?-1622) – був видатним політичнимта культурним діячем і блискучимвійськовим полководцем, (як сухо-путним, так і морським). Закінчиввін Острозьку Академію – одна ізперших вищих шкіл в Україні.Ставши Гетьманом, перетворивкозацтво на реѓулярну, сильну вій-ськову формацію. У битві підХотином 1621 року Сагайдачний,із 80-ти тисячним військом коза-ків та поляків боровся із 160тисячною турецькою армією, якупереміг завдяки визначній вій-ськовій стратегії та хоробрості. Уцій битві Сагайдачний був важкопоранений і помер від ран 1622року в Києві.

Українська шляхта та козацькаеліта 17-го та 18-го століть булиособливо шедрими добродіями,патронами церков, церковнихбратств, шкіл, освітних установ,на які вони жертвували значнісуми грошей та земельні ділянки.У 1620 році Сагайдачний, жерт-вуючи значну суму грошей, запи-сав себе та все запорізьке військодо Києво-БогоявленськоїБратської школи. Ця школа булазаснована 1615 року, пізніше з’єд-нана зі школою Печерської Лаврив одну, що згодом розвинулося вКиєво-Могилянську Академію.Вчинок Сагайдачного означав, щонавіть сини, простих козаків малиправо вчитися в братській школі.Цей факт вміло описав МиколаГоголь у своїй повісті “ТарасБульба”. Крізь століття Києво-Могилянська Академія пройшлачерез багато змін та руйнування,особливо період совєтської дикта-тури. Коли Україна здобула неза-лежність 1991 року, Академію офі-ційно відкрили як НаціональнийУніверситет Києво-МогилянськаАкадемія, і сьогодні він є одним ізнайкращих навчальних установ вУкраїні.

Гетьман Петро Сагайдачний усвоєму заповіті записав усе своємайно на Києво-БогоявленськуБратську школу, на ЛьвівськеБратство та інші культурні устано-ви. Він не залишив нічого своїйжінці. Виконавцем волі бувКиївський Митрополит (1620-1631)Йов Борецький. Дослідників танауковців інтригував факт, чомуСагайдачний не залишив нічогосвоїй жінці у спадку. Іван Каманін,базуючись на архівних документахта різних записів судових справ, дояких мав доступ, вказував щожінка Сагайдачного була необач-на, сварлива, запальна , яка часто

судила сусідів та навіть організува-ла напади на сусідські маєтки, защо була суджена. Грінченко все –таки, старався доказати, що, напідставі панеѓірика в честьСагайдачного, поет описує, яквона плакала і мліла з приводусмерти чоловіка. Каманін відповів,що не дуже довго вона плакала імліла, бо до року вийшла заміж зазнайомого шляхтича. На підставіцих скупих фактів можна здогаду-ватися, що подружнє життяСагайдачного не було гармоній-ним. А слова популярної пісні увеселий і легковажний спосіб роб-

лять натяк на це. Мабуть правдиніколи не будемо знати, але цідосліди і здогади науковців роб-лять справу інтриѓуючою. Хай цяпісня, коли наступного разу буде-те її співати, пригадає Вам цюцікаву історію про Сагайдачного.

Любов Волинець

На світлинах: зображення ПетраСагайдачного з архівів Українського Музеюі Бібліотеки у Стемфорді

Сівачсторінка 12, 27 жовтня, 2019

22 вересня в мікрорайоні Нью-Йорка Асторії під покровомУкраїнської католицької церквиЧесного Хреста відбувся 53-й осін-ній фестиваль.

Світ незбагненний, дивовижна казка.Тут стільки щастя, музики і дива!Від сонечка струмує ніжна ласка.

Я йду по жовтій осені щаслива.

День за днем спливає у метуш-ні, поквапливості, турботах... пра-цюємо, долаємо труднощі, вирі-шуємо проблеми... а ще святкуємомалі і великі свята.

З цього складається нашежиття...

І як добре, що у життєвій кру-говерті Господь передбачив намчас для відпочинку.

У пору завершення старого іпочатку нового церковного року, увідлунні тропарів і пісень, якимивозвеличуємо народження ДівиМарії, щойно відсвяткувавшиРіздво Пресвятої Богородиці, незраджуючи традиції, що прижила-ся, українська Асторія в НьюЙорку щедро розкрила обійми длядрузів, запросивши їх на щорічнийосінній фестиваль.

А день вересневий був залитийблагодатним сонячним промін-ням так, ніби літо і не збираєтьсяздавати своі позиції.Переливаючись різнобарвомвишиванок, у супроводі мелодій-них украінських пісень, у ритмізапальних танців, замайорівшиблакитно-жовтими кольорамиукраїнського прапора, що так гар-монійно вписуються у барви осені,завирувало культурне життя укра-їнськоі діаспори.

В такі піднесені дні відчуваєшсправжню радість і повнотужиття.

З року в рік, від фестивалю дофестивалю, від покоління до поко-ління українці Асторії збираютьсявсією громадою заради спільноїсправи - щоб не перерваласясувязь генерацій, щоб не стихлаукраїнська пісня, щоб Всевишнійне зняв руку з цього “українськогоострова” на американській землі

фестивальний ранок розпочав-ся з Божественної Літургії, якуочолив отець Маріо Дацишин, що

прибув на святкування до Нью-Йорка з Ворена (штат Мічиган).Відчувалася особлива духовнаатмосфера й душевне умиротво-рення в унісон святковому дню.Благословивши “Український деньв Асторії”, духовний наставникпопросив помолитися за мир таспокій в Україні, за душі всіх, хтопоклав своє життя на вівтар віри ісвободи й за здоров`я тих, хто про-довжує їхню справу сьогодні.

Святкову програму розпочавотець-парох Української греко-католицької церкви ЧесногоХреста Кирило Іщук з благосло-вення, подякувавши Всевишньомуза радісний та щасливий день та,бажаючи всім прихожанам ігостям успішного фестивалю.Гордо і піднесено присутні вико-нали національні гімни США йУкраїни.

Мистецьку програму майстер-но вели Орест Вітюк та ЄленаДемків. Вона була насиченою,багатоплановою і яскравою.Головне дійство відбувалося, звіс-но, на сцені, під відкритим небом,де в найрізноманітніших жанрахвиступали солісти, танцювальні йспівучі гурти з Нью-Йорку, НьюДжерзі та України.

Чудові костюми, віртуозні тан-цюристи, божественні голоси. Це:Юлія Ілітич, Андріана Яцишин,Соломія Лобач, ДмитроМіщенко,Єлена Демків, Мар'яна Стецьків,Юрій Орлецький, Ольга Обертос,Володимир Добак, хореографічніколективи: “Надія” (худ. керівникНадія Лемега, Перт-Амбой, штатНью-Джерзі), “Мрія” (худ. керРоман Левкович) та “Трембіта” підкерівництвом Орландо й ЛарисаПаган.

Порадував також виступдитячого хору “Молода Думка” піддиригуванням ВасиляГречинського. Його учасниками ємаленькі українці, яких змалкупривчають любити Україну й усеукраїнське. “Україна і УкраїнськаАмерика мають таланти: чудовіголоси, прекрасні солісти, цікавийрепертуар. Тішить те, що нашоюкультурою цікавляться і захоплю-ються дедалі більше іноземців” -сказав в інтерв`ю керівник колек-тиву.

“Життя - це не те, що ми отри-муємо, а те, що ми робимо з отри-

маним!” – підкреслила ОльгаОбертос, керівник вокальної студії“Нова хвилька”, й подарувала намразом зі своїми вихованцями чудо-вий спів.

Відмінно впоралися зі своїмиобов’язками звукорежисер ВасильЧорний зі сином.

Український фестиваль вАсторії - це завжди надзвичайнояскраве, музично - танцювальневидовище, в яке вплітаютьсяритми та барви й інших етнічнихкультур. Цього року, наприклад,заполонила феєрія циганськихтанців, яку український хореогра-фічний колектив виконував насцені настільки талановито йзапально, що це примусило гляда-чів піднятись зі своїх місць, і, неза-лежно від віку, стати частиноюцього барвистого, енергійного,незабутнього дійства.

Упродовж неділі на “українсь-кому острові” в Асторії вирувавсправжній ярмарковий настрій:можна було купити вишиванку,намисто, футболку з українськоюсимволікою, смачні тістечка тацукерки… Найбільш “ходовимтоваром” були, безперечно, варе-ники. Українська громада Асторіїта околиць не лише згуртована,побожна, працьовита, дружня,талановита, а й жертовна.Традиційно фестиваль частинузароблених коштів переказує надоброчинні цілі. Щоб швидшезагоїлися рани наших солдатів,щоб нарешті стихли гармати й наукраїнській землі запанували мирта спокій.

Так само традиційноУкраїнський фестиваль під покро-вом церкви Чесного Хреста з рокув рік віддано підтримують спонсо-

ри. фестиваль не став би святом,якби не вони .

Отець Кирило Іщук від іменіпарафії та організаторів 53-гофестивалю висловлює сердечнувдячність усім його учасникам,власникам і представникам укра-їнських бізнесів, які додалинастрою, смаку та змісту парафія-нам-волонтерам, які вклали багатодоброчинної праці й тепла своїхсердець. А також щедрим спонсо-рам, серед яких Марійка і МиколаДробенко, Марія і Іван Дробенко,Володимир Дробенко, ЯрославДробенко, Катерина Попович,Тереза й Джеррі Доляк, МиронСливка, Анна Забняк, ІгорЗакамарок, Анна і ЮліанТиханські, Теодор Павольчак,Ярослав Євдокієнко, БорисКрамарчук, Іван Карабела, Іван іТереза Кузимка. Особлива вдяч-ність кредитівці “Самопоміч” уНью-Йорку, а також компаніямRosary Altar Society, SHAREing &CAREing, S&P Mechanical Plus,Trident Restoration Inc., MEEST-America, Dnipro, Roshen.

Також духовний наставник обі-цяв молитися, щоб Всевишнійвинагородив всіх за відданість ілюбов до Української церкви,Батьківщини, рідної й прибраної,незабутньої спадщини.

фестивальна програма завер-шилася. Але саме головне - друж-ня атмосфера та щирі привітаннягостей - зробили свято для всіхнезабутнім і яскравим. Це булонеперевершене видовище .Пережиті емоції не піддаютьсяопису, а вимагають Вашої присут-ності й активної участи. Тож дозустрічі на наступному українсько-му 54-му фестивалі !!!

Асторія: У барвах українських кольорів благословенна Богомосінь!

Автор: Ольга Федів

Вітання гостей фестивалю Виступ танцювальгого колективу “Надія” з Нью-Джерсі

Виступ дитячого хору “Молода Думка”

page 13, october 27, 2019the Sower

in the last issue of The Sower, i wroteabout some of the song postcards whichhad been created by the noted artistamvrosii Zhdakha. in this month’s issue,i will concentrate on just one of his post-cards, not previously mentioned, not somuch for its artistic value, as for the verypopular historical song it illustrates,whose text has intrigued scholars and hasled them to do research on it.

the song in question is Up on the hillsthe harvesters are harvesting, down below, theCossacks are marching (Oi, na hori ta zhentsizhnut, a po-pid horoyu. Dolom dolunoyu koza-ky idut). in the following stanzas we learnthat leading the Cossack battalion is adoroshenko. (there were a few genera-tions of doroshenko Cossack leaders,including a hetman.) Following theCossack army is Sahaidachnyi. (Hetmanpetro Konashevych Sahaidachnyi, ca.1570-1622, who, according to the words ofthe song traded his wife for tobacco and apipe. the song goes on saying “comeSahaidachnyi, take your wife back”, but heanswers “for a Cossack, a wife is in the way(assuming when he is preparing for warfare),but tobacco and a pipe will always come inhandy on the road”. this humorous andalbeit satirical song about Sahaidachnyicarries within it an interesting element ofinformation, hinting about the hetman’spersonal life, which might explainSahaidachnyi’s actions at the end of hislife and the bequest he left behind.

Historians, archivists, ethnographers,and linguists, for a number of years, havebeen carrying on a lively polemical discus-sion, as to what this song means and whythis metaphorical depiction ofSahaidachnyi’s behavior. Just as historicaldata can be obtained from serious, andwell-grounded archival material; so tooephemeral material, namely this song or alegend, a tale, can supply additional mate-rial but presented enigmatically, puzzling,and therefore needs scholars to decipherits significance and the roots of its source.

the two scholars who were at oddswith each other about this song wereBorys Hrinchenko, 1863-1910, prosewriter, lexicographer, ethnographer, edu-

cator, historian, and active in cultural andpolitical revival; and ivan Kamanin, 1850-1921, historian, archivist, and paleograph-er, whose specialty was the 16th and 17thcentury history of ukraine. He workedand directed the Kyiv Central archive ofold documents.

the hero of the song, Hetman petroKonashevych-Sahaidachnyi, ca. 1570-1622,was a political, cultural activist, and a bril-liant military leader both on land and sea.He graduated from the ostroh academy,one of the first institutions of higherlearning in ukraine. on becomingHetman of the Cossacks, he managed toorganize them into a regular and militari-ly strong formation. during the Battle ofKhotyn in 1621 against the turks, he withhis 80,000 Cossack and some polishtroops, fought against the 160,000turkish army, and won, thanks to his mil-itary strategy and courage. But he wasseriously wounded and soon died in Kyivfrom his wounds.

the gentry, nobility, and the Cossackelite in the 17th and 18th centuries weregenerous patrons of their churches,church brotherhoods, schools, institu-tions of higher learning, etc. they donat-ed huge sums of money and land for thispurpose. in 1620, while Hetman of theCossacks, Sahaidachnyi, by donatingthese large sums of money, registeredhimself and the entire Cossack army intothe Kyiv epiphany Brotherhood School.this school was founded in1615 and latermerged with the Kyiv pecherska LavraSchool into one, and became the KyivMohyla academy. Sahaidachnyi’s deedmeant that the sons of even low-rankingCossacks had the right to go to thisschool. this fact is aptly illustrated inMykola Hohol’s novel Taras Bulba. theacademy underwent many changes andeven destruction, especially during theSoviet days. When ukraine gained itsindependence in 1991, the academy wasofficially reopened as the nationaluniversity of Kyiv-Mohyla academy, andstill is one of the finest institutions ofhigher learning in today’s ukraine.

in his testament, Sahaidachnyi

bequeathed all of his assets to theepiphany Brotherhood School in Kyiv, tothe Lviv Brotherhood, and to other cul-tural institutions. He left nothing for hiswife. Metropolitan of Kyiv, 1620-1631– iovBoretskyi, was named the executor of thewill. the fact that Sahaidachnyi left hiswife out of his will had intrigued histori-ans. Kamanin claims, based on archivaldocuments, and various court cases whichhe had privy to, that Sahaidachnyi’s wifewas a rash, quarrelsome, and impetuouswoman who often sued her neighbors,and even organized raids on the neighbor-ing estates, for which she was tried incourts.

Hrinchenko tried to defend her, and saidthat in the panegyric written onSahaidachnyi’s death, it tells how his wifecried and fainted. Kamanin responded,stating that she did not cry and faint forlong, because within a year she had mar-ried another nobleman. From these fewfacts, we can surmise that Sahaidachny’smarried life was not harmonious. thewords of the song jovially and lightheart-edly hint at the state of events betweenSahaidachnyi and his wife.

the next time you sing this afore-mentioned song, think of the fascinatinghistory behind it!v

For more information about The Ukrainian Museum and Library of Stamford, please, visit www.ukrainianmuseumlibrary.org, call 203-324-0499 or 203-323-8866.The Museum is open Wednesday through Friday from 1 p.m. to 5:00 p.m., or by appointment, and is located at:

161 glenbrook Road, Stamford, Ct 06902.

eXpLoRing ouR MuSeuM and LiBRaRY

gleaning History from a SongBy Lubow Wolynetz, Curator

Woodcut, XVII c.

Landscape painting isunquestionably one of the mostpopular genres among ukrainianartists. in the range of possibili-ties of emotional expression thisgenre has no equals, andukrainian nature dazzles with itsdiversity and inspires with itsbeauty. the picturesque hillsidesof the Carpathians, boundlesssteppe expanses, quiet grandeurof the rivers, picturesque cozi-ness of the villages, admirableelegance of the city – all of thisamazes and inspires to creativity.no wonder then, that ukraine inthe 19th century was called thenew italy, and artists traveled toukraine in search of romanticlandscapes and inspiration.

the ukrainian nationalLandscape painting School wasfounded in the mid19th centuryand by the early 20th century itcould proudly boast of a brilliantgroup of landscape painters,namely Volodymyr orlovsky,Serhii Vasylkivsky, Kyriak

Kostandi, ivan trush, SerhiiSvitoslavsky, petro Levchenko,and others. in the continuousdevelopment of ukrainian land-scape painting, we can findexamples of the newesteuropean trends of styles andmodes, and the daring explo-rations and innovations of artis-tic expressions.

For ukrainian artists, land-scape painting became especiallyvery meaningful! during the lasttwo hundred years, this genrewas used for expressing love forone’s country, admiration for thebeauty of its nature, and the pos-sibility of transmitting the lyricalessence of the ukrainian soul.Moreover, during the Soviet era,when freedom of artistic expres-sion was not only frowned uponbut even penalized, ukrainianartists turned to painting land-scapes to hide in this neutralgenre from the grim and severedemands of socialist realism.

this exhibit presents works

of 20th century ukrainian artistsfrom the fine arts collection ofthe ukrainian Museum andLibrary of Stamford. among thepresented are unsurpassed land-scape artists: ivan trush, oleksanovakivsky, alexis gritchenko,Mykhailo Moroz, Lev gets, ivanMarchuk, and many others, eventhough diverse in their artisticstyle, esthetic outlook, mannerof work, and geographic resi-dence. a whole epoch, a widerange of artistic explorations andimages will be discovered by thevisitor at this gallery exhibition.

pictorial and graphic land-scapes stimulate us to ponder, toobserve, to think, to take noticeof the surrounding beauty of theworld. in the age of powerfultechnological development andunrestrained flow of informa-tion, landscape art acquires anew merit and significance,reminding man about his ancientdesire to live in harmony withnature.v

Landscape paintingBy Lubow Wolynetz, Curator

page 14, october 27, 2019 the Sower

material and monetary, and makes it evermore difficult to understand symbols andanything transcendental; extreme sensu-ality and dependence on constant hyper-stimulation, in particular regarding com-munication and information; radical indi-vidualism that often leads to alienation orloneliness; subjectivism and deconstruc-tion that undermine for many the veryexistence of truth; absence of a sharedanthropology (who is a person, man,woman, spouse? who has authority overhuman life and death? what is marriage?etc.); prejudice against the Church andclergy, exacerbated by the undeniableabuse crisis; doubt regarding the basictenets of the Christian faith; the depar-ture of the faithful, especially the youth,from the Church; a drastic reduction infinances. in the future, one cannot ruleout the possibility of direct persecutionof the Church, as has been seen repeat-edly in modern history—in France duringthe Revolution, in Mexico and Spain, ingermany and much of europe under thenazis, in ukraine under Soviet rule and,indeed, in all communist countriesbetween albania and estonia, China andVietnam, as well as in Muslim countriesand elsewhere.

the dispersion and great distancesseparating our faithful, the specific anddiverse needs of different waves of migra-tion, require selfless labor, mobility, andingenuity. as bishops looking for dedicat-ed, self-sacrificing, talented and charis-matic ministers, we can with franknesspromise our future associates sweat, tearsand maybe blood. We mean this serious-ly…

at the same time, on behalf of our-selves and your brother priests, we wantto confirm that we are ready to give ourcandidates full support and assistance inbearing the crosses they will surelyencounter in priestly service. We do nothave ready, programmed answers aboutour ministry. We will seek them in theLord together, in Christian friendship,brotherhood, common prayer, andinspired work. We will serve where thereis the greatest need. together we willshare joys and sorrows, the bread and thecup. May the experience, endurance,faithfulness, and spiritual victory of ourFathers and Mothers in the Faith, ourChurch in the catacombs, inspire us.

We do not want to begin our rela-tionship with you with empty promises.assurances require modesty and anappreciation of human limitations, butcarry with them responsibility and

accountability, toward which we willmost certainly strive.

the situation we face is complex, andsometimes appears gloomy. But even ifthrough tears, we will laugh. to be able tolaugh — and in particular, to laugh at one-self — is a condition for joining theamerican team of the ukrainianCatholic Church. the contemporary per-son hopes for a pastor who radiates peaceand joy, who is not afraid of the modernworld, but goes forth to meet it with godin his heart and a smile on his face. thisrequires (self-) discipline and tenderness,firmness coupled with empathy. aboveall, we should listen to one another, par-ticularly to the faithful.

our Church needs apostles — unwa-vering in faith like peter, tireless in mis-sionary zeal like paul, loving and other-worldly like John. there is much work,and the workers are few (Matt 9:37; Lk10:2). the focus and format of ministrywill be found for everyone who is com-mitted and gives himself fully.

For us, the model of the pastor is theblessed priest-martyr omelian Kovch,the patron of priests of our ukrainianChurch. anyone who is considering min-istry in our metropolia — and even thosewho are not —should read his book, WhyOur Own Flee from Us? and learn to applyin a creative way his pastoral insights andproposals.

We need holy priests! “For it is writ-ten, “Be holy because i [am] holy” (1 pt.1:16)

the philadelphia Metropolia of theukrainian Catholic Church is sociallycomplex: fluctuating waves of emigra-tion, attachment to divergent calendars,differences in language use, and — in thenot so distant past — political factional-ism. our faithful still manifest scars ofthe historical divisions and traumas ofthe ukrainian people, who have enduredmore than one wave of persecution andgenocide. the wounds still need to behealed.

Community divisions have disaffect-ed many of our youth. in each of the lasttwo generations we have lost approxi-mately 80% of the faithful. While therewere 250,000 or more regular parish-ioners in the 1960s, today there may be25,000. our currently adult generationsmatured during times of tumultuous cul-tural and ideological upheavals. Havingendured repeated, often contrived, con-flicts, we must help rebuild trust in theChurch, one person at a time. We needpastors who are ready to heal, inspire,

and rejuvenate, who, through their ser-mons and example, will give clear guid-ance to the conflicted postmodern per-son and will proclaim “the message ofreconciliation” (2 Cor 5:19). Candidatesshould be understanding of differentsocial and cultural circumstances andgroups, and be able to unite them underthe omophorion of the Mother Church,without excluding anyone, but reachingout to all people of good will.

the Metropolia of philadelphiadevelops its ministry in accordance withthe pastoral plan of the entire ukrainiangreek Catholic Church. the prioritiesare the Word of god, evangelization, andcatechization. this ministry should befounded on deep personal prayer and arich, aesthetically satisfying liturgical lifethat leads people to an encounter withgod. uplifting chant, inspiring iconogra-phy, a prayerful pilgrimage through thewilds of life. attention to the marginal-ized, the sick, the poor, the disabled.internal harmony, unity, responsible stew-ardship over material goods. We arecalled to manage wisely all naturalresources, and to respect all god’s cre-ation. “as each one has received a gift, useit to serve one another as good stewardsof god’s varied grace” (1 pt 4:10)

our Metropolia strives for theologi-cal and intellectual development, truemissionary zeal, authentic ecumenicalopenness, and, in particular, the engage-ment of young people of ukrainian andnon-ukrainian origin. the youth todayexpect professionalism and creativityfrom the pastor, and the ability to address— persuasively but serenely — deep anddifficult questions of the present day. it isof utmost importance that we workceaselessly to find a common language, aclear, mutually intelligible vocabulary. Weneed practical thinkers, creative strate-gists, aesthetic communicators who canshare the poetry of the spiritual life andits drama, and do so with humor.

the Lord calls us not to be indiffer-ent to the pain of a migrant separatedfrom his family; the uncertain quests ofadolescents who feel unheard by theirparents; the unhappiness of spouses besetby marital discord; the tribulations of thechildless, the homeless, the addicted, thedepressed, those without hope. at thesame time, we want to help those amongus who are successful, enterprising, afflu-ent — ukrainians and non-ukrainiansalike — to discover through our Churchthe depths of happiness in Christ.Following the example of Jesus, weshould be all things to all people.

answering the appeal of popeFrancis, we should and will go outside thegates of our church buildings. a shepherdshould follow the scent of his sheep, eventhose who are now outside the fold.Millions of people on the territory of ourmetropolia are unchurched, do not knowgod, do not enjoy the support of a com-munity. Should we consider them “notours”? all people are god’s children!

Like sport, service must be team-based “for we do not preach ourselves butJesus Christ as Lord, and ourselves asyour slaves for the sake of Jesus” (2 Cor4:5) therefore, the desire and ability tocommunicate, and openness to others,are essential qualifications for candidates.it is important that there be solidarityand friendship in the presbyterate. Wemust constantly work at this.

Comprehensive cooperation withlaypeople is a prerequisite for church lifein the twenty-first century. our metropo-lia will foster synodality, a theology ofencounter, consensus building, subsidiar-ity. it will apply the basic tenets ofCatholic social doctrine.

We look forward to the candidates’initiatives, their willingness to respond to

spiritual, psychological, and practicalchallenges in a mature, fulfilling, andcompletely transparent way.

Candidates should work in harmonywith the bishops, foster cooperation andbrotherly relationships with otherpriests, and engage with the faithful,avoiding clericalism.

it is difficult to exaggerate the needfor multilingualism in our future.Candidates from ukraine must alreadyhave proficiency in english, or at least beready to master and perfect the languagequickly. Candidates from the uSa andother countries should be ready and opento study the ukrainian language and his-tory of the founders of the parisheswhere they are to serve. Ministry in themetropolia must be at least bilingual, sogood oral and written skills in ukrainianand english are a requirement. it is alsouseful to know other languages —Spanish, Russian, polish, italian,portuguese.

Candidates from other eparchies willbe considered only upon recommenda-tion of their bishop. if you are readingthis and currently not a member of theukrainian (greek) Catholic Church,please note: applying for service in ourmetropolia is not and cannot be anescape from problems encountered inother Churches — whether RomanCatholic or orthodox, or one of theother eastern Catholic Churches. themetropolia is equally open to the serviceof both celibate clergy and marriedpriests with families. each case will betreated individually.

in view of everything said above,those wishing acceptance in order toimprove their material status, need notapply. We also ask that those with per-sonal or family motivations — ratherthan the priority of evangelization —refrain from applying for service in ourChurch in the uSa. a commitment toserve in our Church must be a commit-ment for the long haul. it is not for thosewho are quickly discouraged or disillu-sioned. true service to the flock entrust-ed to a pastor requires dedication andendurance — and understanding the real-ities of the community you serve, in alltheir unvarnished truth.

a healthy lifestyle and physical fit-ness are also useful qualities …

Because...it will be difficult! However, if pastors are fully commit-

ted to the ministry, are ready to prayearnestly, work intensely and creatively,and willing to go beyond their comfortzone, we can achieve many things togeth-er, with god's blessing.

a future good priest is for us worthhis weight in gold, a special spiritualtreasure. this is first and foremost a per-son, a Christian, whom the Lord hascalled for special ministry in His vine-yard. it is our privilege to appeal to you.We are already praying for you, dear can-didates. pray for us as well.

May the blessing of the Lord be uponyou!

Your brothers,+ BorysMetropolitan of philadelphia+ PaulBishop of Stamford+ BenedictBishop of St. nicholas eparchy in

Chicago+ BohdanBishop of St. Josaphat eparchy in

parma+ Johnauxiliary Bishop of the philadelphia

archeparchy+Andriyauxiliary Bishop of the philadelphia

archeparchy

Hierarchy of the Metropolia of the ukrainian Catholic Church in the uSa at St. peter’sBasilica in Rome during the recent Synod of the ukrainian Bishops in September.

From Left to Right: Most Rev. Bohdan danylo, Bishop of St. Josaphat Eparchy in Parma, MostRev. Borys gudziak, Archbishop Metropolitan of Philadelphia, Most Rev. paul Chomnycky,oSBM, Bishop of Stamford, Most Rev. andriy Rabiy, Auxiliary Bishop of the Philadelphia

Archeparchy, and Most Rev. Benedict aleksiychuk, Bishop of St. Nicholas Eparchy in Chicago.

a Letter to Candidates for priestly Ministry continued from page 1.

Pray for Vocations to the priesthood & support St. Basil Seminary in Stamford, Ct!

page 15, october 27, 2019the Sower

typikoncontinued from page 16

Week after pentecost). gospel: Luke §87 [17:26-37] (27th Week afterpentecost). Wednesday, November 20Forefeast of the Entrance of the Most Holy Motherof God into the Temple; our Venerable Fathergregory of decapolis (482); our Holy Fatherproclus, archbishop of Constantinople (446). Commemoration of Blessed JosaphataHordashevska, First Superior of the SistersServants of Mary immaculate (+1919).Blue vestments. Service for the pre-Feast thepresentation in the temple of the Most HolyMother of god (november 20). prokimen,alleluia Verses, and Communion Hymn forWednesday.Scripture readings for Wednesday: epistle: 1 thessalonians §269 [4:1-12] (24thWeek after pentecost).gospel: Luke §90 [18:15-17; 26-30] (27thWeek after pentecost).Thursday, November 21Civil Holiday: Thanksgiving Day.

tHe entRanCe into tHe teMpLe oF ouRMoSt HoLY LadY, tHe MotHeR oF godand eVeR-ViRgin MaRY.Blue vestments. Service for november 21,including proper hirmos.Scripture readings for the Feast: epistle: Hebrew §320 [9:1-7].gospel: Luke §54 [10:38-42; 11:27-28].Friday, November 22post-feast of the entrance of the Mother ofgod; the Holy apostle philemon and thosewith Him.

Blue vestments. Service for november 21,including proper hirmos. Scripture readings for Friday:epistle: 1 thessalonians §272 [5:9:13; 24-28](24th Week after pentecost).gospel: Luke §95 [19:12-28] (27th Week afterpentecost). Saturday, November 23Post-feast of the Entrance of the Mother of God;our Holy Father amphilochius, Bishop oficonium (4th c.) and gregory, Bishop ofagrigentum (7th c.). Blue vestments. Service for november 21,including proper hirmos. Scripture readings for Saturday:epistle: 2 Corinthians §191 [11:1-6] (24thWeek after pentecost. gospel: Luke §51 [10:19-21] (27th Week afterpentecost). Sunday, November 2424tH SundaY aFteR penteCoStPost-feast of the Entrance of the Mother of God;the Holy great-Martyr Catherine (310-13);the Holy great-Martyr Mercurius (249-51).Tone 7. Matins Gospel II.Blue vestments. Resurrection tropar (tone7); tropar of the entrance; glory/now:Kondak of the entrance. prokimen, alleluiaVerses, and Communion Hymn of Sundayand the entrance. Hirmos of the Feast.Scripture readings for Sunday: epistle: ephesians §221 [2:14-22] (24th Weekafter pentecost). gospel: Luke §71 [13:10-17] (27th Week afterpentecost).v

No news from your parish? Ask your pastor to submit parish updates regularly!

parish updateCoLCHeSteR, Ct - St. MaRY+tekla C. Wirhun fell asleep in the Lord on august 27, 2019. Eternal memory!

JoHnSon CitY, nY - SaCRed HeaRtnicholas terela and Minica diBella were united in the Holy Mystery of

Crowning (Marriage) on Saturday, September 21. May god grant them a long andblessed life. Many and happy years!

annica Maria Kadylak, daughter of Victor Kadylak and Kataryna neeBykovska, was received into the church on Sunday, october 13. May god grantthe newly enlightened Many Blessed Years!

Mt. KiSCo, nY - HoLY pRoteCtion MiSSionthe preparation program for the First Solemn Holy Communion resumed

September 22. the parish is grateful to Sr. elizabeth gardasz, Catechist, who yearafter year continues to teach children about the Catholic Faith.

SYRaCuSe, nY - St. JoHn tHe BaptiSt Congratulations to nadia pototskyy, daughter of Mykhaylo and nadiya

pototskyy, who was Baptized and Chrismated on october 6, 2019. May god granther many happy years! Mnohaia Lita!

Congratulations to Mark Borys, son of taras and Kateryna Borys, who wasBaptized and Chrismated on october 13, 2019. May god grant Mark many years!

the apostleship of prayer sponsored a parish good neighbor collection forthe Wee Care ministry. Small fun or personal items were collected for the ministrythat provides games and outreach to the children and family members at golisanoChildren’s hospital.

From thursday, September 26, toSunday, September 29, 2019, cantors,singers, choir directors, clergy, and allthose interested in church singing gath-ered for the second annual ukrainiangreek Catholic Church SingingConference, “SingCon,” a weekend ofprayer, learning, and fellowship at St.Basil’s Seminary in Stamford,Connecticut. the gathering under theleadership of deacon daniel galadza,and with the support of the patriarchalLiturgical Commission, was organized bya group of american and Canadian can-tors, church musicians, and other clergyand laypeople. the weekend's eventswere hosted by the eparch of Stamford,Bishop paul (Chomnycky), and Fr.Bohdan tymchyshyn, rector of St. Basil’sSeminary.

From parishes in every corner ofCanada and the united States—fromVancouver to California, from Florida toBoston—as well as participants from theuK and germany—over seventy peopleattended the weekend gathering.participants included many young adults;college students, young professionals andyoung married couples with children, aswell as several Roman Catholic andorthodox participants. the youthfulenergy of the gathering facilitated spon-taneous sight-reading sessions and danc-ing (including a kolomyjka) in theevenings, while the presence of orthodoxand Roman Catholics demonstrated thevalue of sacred music in strengtheningties between sister Churches and in ecu-menical dialogue.

this year’s gathering continued lastyear’s initial efforts to advance both theavailability and the quality of Churchmusic in the english-speaking world bybringing together cantors and choirdirectors to meet one another, network,share resources, discuss various issues,and—most importantly—to pray togeth-er.

Four practical workshops wereoffered over the weekend, on 1) thedivine Liturgy (using the divine Liturgy:an anthology for Worship published bythe Sheptytsky institute), 2) introducingVespers into parishes, 3) services from thetrebnyk, or Book of needs (Baptism,Marriage, Funerals), and 4) the sources of

the Kyivan and galician liturgical musictradition. networking sessions duringmeals led by Linda dudar covered topicssuch as how to develop a choir and howto trouble-shoot mistakes and misunder-standings that inevitably arise for leadersof church singing.

participants divided the remainder oftheir time between rehearsals, tours ofthe Stamford Seminary Museum andLibrary, and the celebration of liturgicalservices (Vespers, Matins, the Hours, andthe divine Liturgy) with homilies by Fr.Martin Canavan and Fr. Joseph Matlak,culminating in a Saturday evening Vigiland Sunday morning divine Liturgy.Bishop Bohdan (danylo) of St. Josaphateparchy in parma and the english-lan-guage coordinator of the patriarchalLiturgical Commission presided andpreached at the Vigil on Saturday eveningand at the concluding Hierarchicaldivine Liturgy in the St. Basil SeminaryChapel. Roman Hurko’s new composi-tion, The Jesus Prayer had its world pre-miere, sung by the choir during theCommunion of the Hierarchical divineLiturgy.

on thursday evening, after Vespers,dinner, and a word of welcome fromBishop paul participants continued witha rehearsal and town Hall/armchair ses-sion moderated by Larisa Cronin, enti-tled “High Place, Altar, Krylos, Pew: Tell us,what’s your point of view?”, a forum for var-ious perspectives on church singing inthe ugCC, from bishops and priests tocantors and lay people. MetropolitanBorys (gudziak), this year’s representa-tive from the bishops, encouraged thosepresent to continue their ministry ofchurch singing and invited them tophiladelphia in 2020.

on Friday evening, cantor JosephRoll gave a keynote address on the histo-ry of liturgical music at the StamfordSeminary. professor Roll, who had organ-ized similar church singing conferencesin the 1980s and 1990s, provided anoverview of the numerous liturgicaltranslations and musical arrangementsthat were prepared in the seminary’s hallsby its professors, clergy, and students,among them Fr. (later patriarch)Lubomyr Husar, Mother andrea of theMissionary Sisters of the Mother of god,

and prof. ivan Zadorozhnyj. the lecturereceived a standing ovation.

the members of the organizing com-mittee included Larisa Cronin (ottawa),Reader ilya galadza (toronto), deacondaniel galadza (Kyiv), Julian Hayda(Chicago), namisha Hlus (edmonton),Roman Hurko (new York), deacon CyrilKennedy (Washington, d.C.), FatherJoseph Matlak (north Carolina), MelitaMudri-Zubacz (California), and damienZakordonski (edmonton).

a key result of the conference is thatthe patriarchal Liturgical Commissionwill have a better sense of the support,resources, and training that cantors,choir directors, and singers in the ugCCin north america need to fulfill theirvocation. participants expressed theurgent need for official translations andpublication of liturgical books in bothenglish and ukrainian, as well asresources that will help them sing theservices in those books.

SingCon’s focus on english-languageliturgy and singing in the ugCC stemsfrom the 2017 decision of the Synod ofBishops of the ugCC to create local lin-guistic groups within the patriarchalLiturgical Commission. at the encour-agement of Bishop Benedict(aleksiychuk) of Chicago, a committeewas formed at this year’s SingCon to pre-pare statutes for the formation of theChurch Music association of theukrainian greek Catholic Church innorth america. this business meetingwas attended by, among others, BishopBasil (Losten), Bishop Bohdan (danylo),and representatives of the Church Musicassociation of america (https://musicas-acra.com).

information on the schedule and themusic, as well as photos and videos fromthe weekend, can be found on the con-ference website (www.ugccmusic.com) andon the Facebook page of the patriarchalLiturgical Commission (https://www.face-book.com/plc.ugcc/) with the hashtag#SingCon2019.

the next SingCon is scheduled foroctober 1-4, 2020, in philadelphia, pa,hosted by the philadelphia archeparchy.For updates, subscribe to the mailing liston www.ugccmusic.com or write tohello@ugccmusic.com.v

Second annual Church Singing Conference gathers at St. Basil SeminaryUGCC SingCon Press Service

a group photo following the pontifical divine Liturgy on Sunday, September 29th,2019 at St. Basil Seminary Chapel

Photo by Julian Hayda

page 16, october 27, 2019 the Sower

Sunday, October 27 20tH SundaY aFteR penteCoStthe Holy Martyr nestor; the Holy MartyrsCapitolina and Her Slave erotheides. Tone 3. Matins Gospel IX. Bright vestments. Resurrection Service intone 3. Scripture readings for Sunday: epistle: galatians §200 [1:11-19] (20th Weekafter pentecost).gospel: Luke §38 [8:26-39] (23rd Week afterpentecost).Monday, October 28the Holy Martyrs terentius and neonila,our Venerable Father Stephen the Sabaite,Composer of Canons (9th c.); the HolyMartyr parasceve of iconium.Bright vestments. Weekday service forMonday.Scripture readings for Monday:epistle: philippians §248 [4:10-23] (21st Weekafter pentecost).gospel: Luke §59 [11:29-33] (24th Week afterpentecost).Tuesday, October 29the Holy Venerable-Martyr anastasia (249-51); the passing of our Venerable Father

abraham, archimandrite and Wonderworkerof Rostov (11th c.). Bright vestments. Weekday service fortuesday.Scripture readings for tuesdayepistle: Colossians §249 [1:1-2; 7-11].gospel: Luke §60 [11:34-41].Wednesday, October 30the Holy Martyrs Zenobius and Zenobia HisSister (284-305).passing into eternal Life (1963) of Blessedpriest-martyr oleksiy Zarytsky, pastor ofStrutyn near Zolochiv, and Siberia, Martyr.dark vestments. Weekday Service forWednesday.Scripture readings for Wednesday:epistle: Colossians §251 [1:18-23] (21st Weekafter pentecost).gospel: Luke §61 [11:42-46] (24th Week afterpentecost).Thursday, October 31the Holy apostles Stachys, amplias andothers with them; the Holy Martyrepimachus (250).Bright vestments. Weekday Service forthursday. Scripture readings for thursday:

epistle: Colossians §252 [1:24-29] (21st Weekafter pentecost).gospel: Luke §62 [11:47-12:1] (24th Weekafter pentecost).Friday, November 1 the Holy Wonderworkers unmercenariesCosmas and damian.[passing into eternal Life of Metropolitanandrei Sheptytsky, 1944].passing into eternal Life (1947) of Blessedtheodore Romzha, Bishop of Mukachevo,and Martyr.Bright vestments. Service for Holy Healers. Scripture readings for the Holy Healers: epistle: 1 Corinthians §153 [12:27-13:8].gospel: Matthew §Mid-34 [10:1-8]. Saturday, November 2the Holy Martyrs acindynus, pegasius,aphtonius, elpidephorus, and anempodistus. Bright vestments. Weekday Service forSaturday. Scripture readings for Saturday:epistle: 2 Corinthians §174 [3:12-18] (21stWeek after pentecost).gospel: Luke §40 [9:1-6] (24th Week afterpentecost).Sunday, November 321St SundaY aFteR penteCoStthe Holy Martyrs acepsimasthe Bishop(378), Joseph the priest and aithalis thedeacon (379).Tone 4. Matins Gospel X. Bright vestments. Resurrection Service intone 4. Scripture readings for Sunday: epistle: galatians §203[2:16-20] (21st Weekafter pentecost).gospel: Luke §39 [8:41-56] (24th Week afterpentecost).Monday, November 4our Venerable Father Joannicius the great(846); the Holy Martyrs nicander, Bishop ofMyra and the priest Hermas.Bright vestments. Weekday Service forMonday. Scripture readings for Monday: epistle: Colossians §255 [2:13-20] (22nd Weekafter pentecost).gospel: Luke §65 [12:13-15; 22-31] (25th Weekafter pentecost).Tuesday, November 5the Holy Martyrs galaction and epistemis. Bright vestments. Weekday service fortuesday. Scripture readings for tuesday:epistle: Colossians §256 [2:20-3:3] (22ndWeek after pentecost).gospel: Luke §68 [12:42-48] (25th Week afterpentecost).Wednesday, November 6our Holy Father paul, archbishop ofConstantinople and Confessor (c. 353-61).dark vestments. Weekday Service forWednesday.Scripture readings for Wednesday: epistle: Colossians §259 [3:17-4:1] (22nd Weekafter pentecost).gospel: Luke §69 [12:48-59] (25th Week afterpentecost).Thursday, November 7the thirty-three Holy Martyrs of Militene(284-305); our Venerable Father andWonderworker Lazarus, Hermit of Mountgalesius (1054). Bright vestments. Weekday Service forthursday.Scripture readings for thursday: epistle: Colossians §260 [4:2-9] (22nd Weekafter pentecost).gospel: Luke §70 [13:1-9] (25th Week afterpentecost).Friday, November 8Synaxis of the archangel Michael and theother Bodiless powers of Heaven. Bright vestments. Service for november 8. Scripture readings for november 8: epistle: Hebrews §305 [2:2-10].gospel: Luke §51 [10:16-21]. Saturday, November 9the Holy Martyrs onisiphorus and porphyry(456-474); our Venerable Mother Matrona(456-74); the Venerable theoctista of Lesbos. Bright vestments. Weekday service forSaturday.Scripture readings for Saturday:epistle: 2 Corinthians §178 [5:1-10] (22ndWeek after pentecost).gospel: Luke §46 [9:37-43] (25th Week afterpentecost).Sunday, November 1022nd SundaY aFteR penteCoStthe Holy apostles erastus, olympus,Rodion and those with them. Tone 5. Matins Gospel XI.Bright vestments. Resurrection service in

tone 5. Scripture readings for Sunday: epistle: galatians §215 [6:11-18] (22nd Weekafter pentecost). gospel: Luke §53 [10:25-37] (25th Week afterpentecost).Monday, November 11the Holy Martyrs Menas, Victor and Vincent(138-61); our Venerable Father and Confessortheodore the Studite (826).Bright vestments. Weekday service forMonday.Scripture readings for Monday: epistle: 1 thessalonians §262 [1:1-5] (23rdWeek after pentecost).gospel: Luke §75 [14:12-15] (26th Week afterpentecost).Tuesday, November 12the Holy priest-Martyr Josaphat,archbishop of polotsk (1623). our HolyFather John the Compassionate, patriarch ofalexandria (619); our Venerable Father nilus(430).dark vestments. Service for november 12.Scripture readings from Common for aBishop: epistle: Hebrews §311 [4:14-5:10].gospel: John §36 [10:9-16].Wednesday, November 13our Holy Father John Chrysostom,archbishop of Constantinople (407). Bright vestments. Service for november 13.Scripture readings from Common for aBishop:epistle: Hebrews §318a [7:26-8:2].gospel: John §36 [10:9-16].Thursday, November 14the Holy and all-praiseworthy apostlephilip.Bright vestments. Service for october 14. Scripture readings for St. philip: epistle: 1 Corinthians §131 [4:9-16].gospel: John §5 [1:43-51]. Friday, November 15the Holy Martyrs and Confessors gurias,Samonas (284-305) and abibus (313-24). dark vestments. Weekday service for Friday.Scripture readings for Friday: epistle: 1 thessalonians §266 [2:14-19] (23rdWeek after pentecost). gospel: Luke §82 [16:15-18; 14:1-4] (26thWeek after pentecost).Note: Philip’s Fast (Pylypivka), the pre-Christmas fast which begins today – the dayafter the feast of St. Philip – is a 40 daysperiod of spiritual preparation for the cele-bration of the Nativity/Theophany cycle ofthe church year. It was once a period of strictfasting, which has now been abrogated infavor of voluntary fasting and works ofpenance. Dark vestments are the norm for this peni-tential season with exception of Saturdays,Sundays and feasts of the first class.

Saturday, November 16the Holy apostle and evangelist Matthew. Bright vestments. Service for november 16(St. Mathews).Scripture readings from the Common for anapostle: epistle: 1 Corinthians §131 [4:9-16].gospel: Matthew §30 [9:9-13].Sunday, November 1723Rd SundaY aFteR penteCoStour Holy Father gregory theWonderworker, Bishop of neocaesarea (270-75). Tone 6. Matins Gospel I.Bright vestments. Resurrection service intone 6.Scripture readings for Sunday: epistle: ephesians §220 [2:4-10] (23rd Weekafter pentecost). gospel: Luke §66 [12:16-21] (26th Week afterpentecost). Monday, November 18the Holy Martyrs plato (286-305) andRoman (305). dark vestments. Weekday service forMonday.Scripture readings for Monday:epistle: 1 thessalonians §267 [2:20-3:8] (24thWeek after pentecost).gospel: Luke §86 [17:20-25] (27th Week afterpentecost).Tuesday, November 19the Holy prophet obadiah; the Holy MartyrBarlaam.dark vestments. Weekday service fortuesday.Scripture readings for tuesday:epistle: 1 thessalonians §268 [3:9-13] (24th

TYPIKONOfficial Eparchial - Arranged by Fr. Taras Chaparin

ReMeMBeR ouR deCeaSed pRieStS and ReLigiouSnovember 1, 1975†Sister patricia Simchak, oSBMnovember 1, 1976†Father peter oleksiwnovember 2, 1992†Mitered Monsignor paul iwachiwnovember 3, 1964†Father george pazdreynovember 3, 1969†Sister petronella Zydyk, oSBMnovember 3, 2008†Mitered archpriest Stephen andrewChomkonovember 3, 2010†Sister Metrophane anne uchaz,SSMinovember 3, 2017†Father peter gronski november 4, 1918†Father Basil dobushowskynovember 4, 1964†Father alexander Sterankanovember 4, 1970†Father Leo Yacykewychnovember 4, 1978†Father John Weisengoffnovember 6, 1887†Father Zenon Lachowych (1st Ukrainian Catholic priest to die inUSA)november 6, 1942†Father alexander Rotkonovember 6, 2001†Sister Rose ann Syroid, oSBMnovember 7, 1959†Father gregory Kandanovember 7, 1986†Father alexis Floridi, SJnovember 8, 1940†Father nicholas Kapecnovember 8, 1940†Father nicholas Kopachuknovember 8, 2002†Sr. Myron Woynarowsky, oSBMnovember 9, 1945†Father Michael Lysiaknovember 9, 1990†Monsignor Myron plekannovember 9, 2002†Mitered archpriest John J. Mowattnovember 9, 2003†Sister alphonse Chrunik, SSMinovember 10, 1929†Father emil Baranskynovember 10, 1929†Father tymotey Wasylewychnovember 10, 1971†Father Wolodymyr Buknovember 10, 1998†Msgr. Raymond Revaknovember 11, 1998†Sister dionysia Kolody, oSBMnovember 11, 2011†Father Serge Kelehernovember 12, 1995†Father anthony Canon Kuchmanovember 12, 1997†Father Bohdan Levytskynovember 14, 1916†Father elias Kuziwnovember 14, 1985

†archpriest Bohdan Volosinnovember 14, 1992†Sister Severine Haverluk, SSMinovember 15, 1959†Sr. Jeremiah ewasieczko, oSBMnovember 15, 1984†Sister olympia Harasymuk, oSBMnovember 15, 1999†Father John Stuchliak, C.Ss.R.november 16, 1963†Father theodore Lewyckynovember 17, 1999†Father Leo tymkiwnovember 18, 1901†Father george gulovychnovember 19, 1938†Sister Cornelia Klepach, oSBMnovember 20, 1955†Sister Michael Struch, oSBMnovember 20, 1956†Father theodore pryshlaknovember 20, 1994†Father Joseph Chupilnovember 20, 2002†Monsignor theodore Boholnicknovember 20, 2003†Father patrick paschak, oSBMnovember 21, 1941†Father Franz Bonn, C.SS.R.november 21, 1972†Father eugene Maceluchnovember 21, 1981†Father Zenobius Bachynskynovember 21, 1993†Sister Charitina Bendera, SSMinovember 21, 2000†Sister ignatius Borutsky, oSBMnovember 23, 1953†Father philemon pobihushkanovember 23, 1962†Father nicholas Wolenskynovember 23, 1968†Sister theresa Serbeniuk, oSBMnovember 23, 1982†Father Leo doroshnovember 23, 1987†Father Sam evanochko, CSSRnovember 23, 1990†Sr. Josepha Maria Bilan, SSMinovember 24, 1961†Father Simeon iwanchuknovember 25, 1971†Father John Bihunnovember 25, 1987†Father Joseph Lukasewycznovember 27, 1961†Sister Martha Chornanky, oSBMnovember 27, 2001†Sister david Harchysen, SSMinovember 27, 2002†Sister Vincent Yaremovich, SSMinovember 28, 1943†Father dimiter dobrotwornovember 28, 1996†Sister anna duda, SSMinovember 28, 2003†Sister demetriada Rychkun, SSMinovember 30, 1970†Father Wolodymyr danyliwnovember 30, 2007†Sister Sebastian Komanowsky, oSBM

pLeaSe pRaY FoR VoCationS daiLY! Continued on page 15